ЛЕКЦІЯ №5

Рак легень. Рак

молочної залози.
 План
1. Актуальність проблеми.
2. Етіологія та передраки.
3. Ріст та поширення пухлин.
4. Класифікація за системою TNM.
5. Клініко-анатомічна класифікація.
6. Симптоматика та клініка РЛ, раку.
грудної залози, раку шкіри.
7. Діагностика.
8. Лікування та медсестринський
догляд.
Рак легень понад 30 років посідає
перше місце в загальній структурі
злоякісних новоутворень

Спостерігається тенденція до
зростання (близько 45 випадків на 100
тис. населення)
 Найбільш поширені форми раку
(кількість хворих щорічно)
Рак легень 1 350 000 (12,3%)
Рак молочної золози 1 050 000 (10,4%)
Рак товстої кишки 945 000 (9,4%)
Рак шлунку 876 000 (8,7%)
Рак печінки 564 000 (5,6%)
Рак предміхурової 543 000 (5,4%)
залози
 Актуальність проблеми
РЛ
Виявляється щорічно 18000-19500 хворих
І – ІІ ст. ІІІ ст. ІV
ст.
24,1% 47% 22,3%
69,3%

Однорічна летальність 65,6%

5-річне виживання 8-9% (США – 14%)
Захворюваність чоловічого
населення (2010-2015)
1 Легень

2 Товста кишка 1

3 Простата

4 Печінка

5 Шлунок
2
3

4
 Етіологія РЛ та передраки
1. Паління;
75 % пухлин легень у чоловіків і
45% у жінок обумовлена палінням.
2. Канцерогени, радіаційні елементи у
воді та грунті, у виробництві;
3. Генетичний фактор - при наявності в
сімї злоякісних пухлин ризик раку
легень у прямих родичів зростає в
3-4 рази.
4. Хронічні захворювання бронхів та
легенів – основа для впливу
канцерогенів.
 Ріст та поширення пухлини
В залежності від локалізації пухлини в
легені розрізняють центральний рак,
що розвивається з епітелію слизової
головних часткових та початкових
відділів сегментарних бронхів
 периферійний, що росте з епітелію
слизової субсегментарних бронхів та
бронхіол.
Серед центрального раку легенів
виділяють форми з переважним
ендобронхіальним ростом (екзофітний
тип росту), тобто переважним ростом в
просвіт бронху
 перибронхіальним
ростом(інфільтративний тип росту)
пухлини з переважним ростом в
тканину легені
Центральні форми раку легень
складають до 3/4 злоякісних пухлин
цього органу.
 Метастазування
Метастазування раку легенів
відбувається в основному лімфогенним
та гематогенним шляхом або змішаним.
 Лімфогенне
І - легеневі та бронхолегеневі лімфатичні
вузли

ІІ -лімфатичні залози, розташовані у

воротах легені

ІІІ - лімфатичні залози середостіння

ІV – надключичні, шийні лімфатичних

вузлів.
 Гематогенне
РЛ може метастазувати в
печінку, кістки (довгі трубчаті
та плоскі), плевру з появою
ексудату, або без, головний
мозок, рідше - в наднирники,
шкіру, перикард, протилежну
легеню і т.д.
 Гістологічна класифікація

1. Плоскоклітинний 40-50%
2. Аденокарцинома 15-25%
3. Дрібноклітинний 20-25%
4. Крупноклітинний 10-15%
 Класифікація за системою TNM
 ТХ - пухлина не визначається рентгенологічно та при
бронхоскопії , але пухлина визначається наявністю злоякісних
клітин в харкотинні.
 ТІ - пухлина до 3 см в діаметрі оточена вісцеральною
плеврою чи легеневою тканиною, при бронхоскопії не
відмічається ураження, інфільтрації головного бронха.
 Т2 - пухлина > за 3 см, знаходиться на віддалені > 2 см від
біфуркаційного кіля.
 ТЗ - пухлина будь-якого розміру, що переходить безпосередньо

на сусідні анатомічні структури. Край пухлини < 2 см від

біфуркаційного кіля.
 Т4 - пухлина будь-якого розміру з інфільтрацією середостіння,
серця, магістральних судин, трахеї стравоходу, тіл хребців,
біфуркаційного кіля, або плевральний ексудат із наявністю
ракових клітин у ньому.
N - регіонарні лімфатичні вузли.
N0 - немає даних про ураження лімфатичних
вузлів.
NІ - уражені лімфатичні вузли кореня легені
(перибронхіальні, внутрішньолегеневі) на
стороні патології.
N2 - уражені лімфатичні вузли середостіння на
боці патології.
NЗ - ураження лімфатичних вузлів кореня
легені чи середостіння
на протилежному боці, або надключичних
лімфатичних вузлів.
 М - віддалені метастази.
МО - відсутні ознаки віддаленого
метастазування.
МІ - наявні віддалені метастази.
Мх - метастази сумнівні.
 Клініко-анатомічна класифікація

1. Центральний рак легені (ЦРЛ):

a. Ендобронхільний вузловий;
b. Перибронхіальний вузловий;
c. Перибронхілальний розгалужений.
2. Периферичний рак легені (ПРЛ):
d. Кругла пухлина або “шароподібний рак”
e. Пневмонієподібний рак
f. Рак верхівки легені (Пенкоста)
3. Атипові форми:
g. Медіастенальний;
h. Легеневий карциноматоз
Центральний РЛ Периферичний РЛ

3
3
1 2
2
1
1. Ендобронхіальний вузловий 1. Кругла пухлина
2. Перибронхіальний вузловий 2.
Пневмонієподібний
3. Перибронхіальний розгалужений 3. Рак верхівки
 Симптоматика та клініка РЛ

Складна та різноманітна і залежить від:

1. Локалізації пухлини;
2. Гістологічної та морфологічної будови;
3. Стадії процесу;
4. Ускладнень;
 Симптоматика та клініка РЛ
 Кашель, кровохаркання спостерігається у 70-
90% хворих – найбільш частий і ведучий симптом
раннього раку легенів;
 Задишка при фізичному навантажені, як ранній
симптом раку легенів, спостерігається приблизно у
40% випадків.
 Біль – в грудях займає серед симптомів раку
легенів друге місце і відмічається у 60-70%
хворих;
 Лихоманка – також спостерігається у багатьох
хворих (60-70%) і нерідко буває єдиним проявом
захворювання.
 Клінічні синдроми та їх
характеристика у хворих на РЛ
Синдром подразнення бронха (інтенсивний
сухий кашель, на протязі всієї доби, виснажливий);
Синдром патологічних виділень (виділення
мокротиння різного характеру з неприємним запахом,
кровохаркання);
Температурний синдром (від субфебрильної до
високої);
Больовий синдром (біль різного характеру,
поверхневий, глибокий, часто при акті дихання)
Функціональний синдром (задуха, пітливість,
серцебиття, акроціаноз, утруднене дихання)
 Синдром запальних ознак
 Діагностика
Анамнез – куріння, умови праці, рецидиви хронічних
захворювань легень, генетичний фактор;
Огляд – колір шкіри, деформація грудної клітки,
перкусія, аускультація, пальпація регіонарних л/в,
симптом Горнера та ін.;
Лабораторні методи –на жаль малоінформативні,
ШОЕ, лейкоцитоз = запалення,
3-5 кратне обстеження харкотиння,
цитологічне обстеження плеврального випоту
Ro-графічне обстеження:
◦ 1. Поліпозиційна скопія;
◦ 2. Ro-графія у 2 проекціях: сагітальній та фронтальній;
◦ 3. Томографія;
◦ 4. Бронхографія;
Основні ознаки центрального раку – ателектаз;
Периферичного – кругла пухлина, картина запалення, абсцесу і т.д.

Фібробронхоскопія + біопсія – дає гістологічне

підтвердження:
1. Прямі ознаки: + тканина, деформація, звуження просвіту;
2. Непрямі ознаки: інфільтрація слизової, ригідність стінки,
деформації, нечіткий малюнок кілець і т.д.
3. Біопсія: шматочкова, зішкріб, відбитки слизової, змивні води,
трансбронхіальна та трансторакальна пункції та ін.
КТ,УЗД, біопсія л/в уточнюють
поширення патологічного процесу.

Якщо природу патологічного процесу в

легенях і середостінні не встановлено –
показанна ВІДЕОТОРАКОСКОПІЯ,
ТОРАКОТОМІЯ
 Лікування
В залежності від хіміо- та
радіочутливості виділяють дві великі
групи РЛ:
чутлива форма – дрібноклітинний
(вівсяно-, лімфо-, веретено-,
поліморфно-клітинні) та
резистентна – недрібноклітинний
(плоскоклітинний, залозистий,
крупноклітинний). Тому лікування
грунтується на особливостях
морфологічної форми пухлини.
 ◦ ХІРУРГІЧНИЙ МЕТОД
Стандартним методом лікування є
хірургічний. Тривалість життя після
хірургічного лікування залежить від
стадії захворювання, поширеності
процесу.
Не рекомендують проводити
оперативні втручання при ТЗ-4 N2-3.
Під радикальними операціями при раку
легенів розуміють видалення легені, долі,
чи обох долей, а також сегменту легені з
регіонарними лімфатичними вузлами
кореня та частково середостіння. Цим
вимогам відповідають такі операції, як
лоб – і білобектомія, пневмонектомія.
Сегментарна резекція легень можлива
при периферійному раку Т1NоМо
Бронхопластичні лобектомії у провідних
клініках складають до 23% від всіх
лобектомій і 11% радикальних операцій.
Радикалізм втручань забезпечують
адекватним відступом лінії резекції
бронху від пухлини (клиноподібна,
вікончата при ендобронхіальному процесі
та циркулярна при інфільтрації входу
часткового бронху).
Ефективність бронхопластичних
лобектомій не ппоступається
пульмонектоміям –
53% 5 річна виживаємість після
хірургічного лікування РЛ І-ІІ стадій.
Питання про доцільне застосування
складних пластичних операцій на
бронхах при раку легенів залишається
не вирішеним, через високу
післяопераційну летальність 7-16%.
 Променева терапія
Променева терапія раку легенів
отримала широке розповсюдження в
останні роки в зв'язку з запровадженням
в онкологічну практику установок та
телегаматерапії, лінійних
прискорювачів, бетатронів.
Променеву терапію застосовують як
один із компонентів комбінованого та
комплексного лікування, або
самостійно при наявності
протипоказань до хірургічного
втручання в основному при
локалізованих формах захворювання.
 Хіміотерапія
Хіміотерапію при раку легень застосовують при
відмові хворого від інших методів лікування або
неможливості їх проведення через
розповсюдженість процесу, а також при
рецидивах хвороби, коли інші методи лікування
вичерпані.
Використовуються комбінації активних по
відношенню до раку легень препаратів
метотрексату, андріаміцину, циклофосфану,
цисплетіну, прокарбазину, фторурацилу,
мітоміцину – С, вінкристіну.
 Осбливості
медсестринського догляду
При раптовому кровохарканні або
легеневій кровотечі слід посадити
хворого, заспокоїти, дати лоток для
відкашлювання мокротиння і
негайно запросити лікаря.
Годувати хворого потрібно
невеликими порціями напіврідкої
їжі, не давати гарячі напої,
категорично не застосовувати
теплові процедури.
За наявності гною в легенях чи
бронхах забезпечити пацієнту
відповідне положення
тіла(бронхіальний дренаж),
наприклад, рекомендувати лягти на
протилежний бік для покращення
відхаркування з ураженої легені.
Важливою є дихальна гімнастика в
передопераційному періоді
(навчання пацієнта глибокому
диханню, вмінню відкашлюватись.
Хворі після операції знаходяться в
палатах інтенсивної терапії
Особливої уваги вимагає контроль
за дренажами плевральної
порожнини в ранній
післяопераційний період
Медсестра повинна стежити за
герметичністю дренажів, оскільки її
порушення може призвести до розвитку
пневмотораксу(надходження повітря в
плевральну порожнину і стиснення
легень та серця. В результаті у пацієнта
буде задишка, акроцианоз,
пришвидшиться пульс. Медична сестра
повинна негайно повідомити лікаря.
Дякую за увагу!