КРОВОТЕЧА.

КЛІНІКА, ДІАГНОТИКА,
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ.
ГЕМОТОРАКС. ГЕМОПЕРІТОНЕУМ .
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1.ВИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ КРОВОТЕЧ.

2.КЛІНІЧНА КАРТИНА КРОВОТЕЧ. НАСЛІДКИ КРОВОТЕЧ.

3.ТИМЧАСОВА ЗУПИНКА КРОВОТЕЧ.

4.СПОСОБИ КІНЦЕВОЇ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧ.

5.ГЕМОТОРАКС. КЛІНІКА, ДІАГНОТИКА, ЛІКУВАННЯ.

6.ГЕМОПЕРІТОНЕУМ. КЛІНІКА, ДІАГНОТИКА, ЛІКУВАННЯ

 КРОВОТЕЧА
 КРОВОТЕЧА – вихід крові за межі
судинного русла у зовнішнє середовище,
порожнистий орган або порожнини
організму внаслідок його пошкодження або
порушення проникності судинної стінки.

 КРОВОВИЛИВ – дифузне просочування

тканин кров'ю.
 ГЕМАТОМА – скопичення крові, обмежене
тканинами, внаслідок їх розшарування.
 Класифікація
 Анатомічна:
Артеріальна – кров яскраво-червоного кольору,
виливається швидко, під тиском, у більшості випадків
пульсуючим струменем. Швидкість крововтрати висока,
об'єм крововтрати визначається діаметром судини та
характером пошкодження.
Венозна кровотеча – постійний витік крові темно-червоного
кольору. Швидкість крововтрати менша, однак доволі
висока при великому діаметрі пошкодженої вени. При
розташуванні поряд із артерією спостерігається
передаточна пульсація.
Капілярна кровотеча – змішаного характеру, зумовлена
пошкодженням капілярів, дрібних артерій та вен. Кровить
уся ранова поверхня.
Паренхіматозна кровотеча – спостерігається при
пошкодженні паренхіматозних органів: печінки, селезінки,
нирок, легень. Небезпека пов'язана з анатомо-
фізіологічними особливостями пошкоджених органів.
 Класифікація
 За механізмом виникнення:
- Haemorrhagia per rhexin – кровотеча внаслідок
механічного пошкодження стінки судини.
- Haemorrhagia per diabrosin – кровотеча
внаслідок арозії (некрозу, роз'їдання) судинної
стінки при наявності патологічного процесу
(запалення, пухлина, ферментативний перитоніт
і т.д.).
- Haemorrhagia per diapedesin – кровотеча при
порушенні проникності судинної стінки на
мікроскопічному рівні. Спостерігається при
авітамінозі С, геморагічному васкуліті, уремії,
скарлатині, сепсисі і т.д.
 Класифікація
 Відносно зовнішнього середовища:
- Зовнішня – кров із рани витікає назовні, у зовнішнє
середовище.
- Внутрішня – кров витікає у порожнисті органи,
тканини, порожнини організму. Такі кровотечі
поділяються на явні (неприховані) та приховані.
- У разі прихованих внутрішніх кровотеч кров витікає
у різні порожнини і не помітна при зовнішньому
огляді.
- Кровотеча у черевну порожнину називається
гемоперитонеум (haemoperitoneum),
у плевральну порожнину – гемотораксом
(haemothorax),
у порожнину перікарда – гемоперикардіум
(haemopericardium),
у порожнину суглоба – гемартрозом (haemartrosis).
 Класифікація
 За часом виникнення:
- Первинна – проявляється відразу або в перші години після
пошкодження.
- Вторинна – може бути ранньою (проявляється від
декількох годин до 4-5 діб після пошкодження) та
пізньою (проявляється через 4-5 діб після пошкодження).
Основними причинами розвитку вторинних ранніх
кровотеч є спонтанне стягнення (сповзання) лігатури,
накладеної при первинній зупинці кровотечі та вимивання
із судини тромбу, який утворився при первинному
гемостазі у зв'язку із підвищенням тиску та зменшенням
спазму судин внаслідок стабілізації гемодинаміки.
Пізні вторинні (арозивні) кровотечі виникають внаслідок
деструкції судинної стінки через розвиток інфекції у рані.
При цьому ушкоджується вся ділянка судини, яка
розташована у місці запалення, що є причиною як
технічних труднощів при зупинці даних кровотеч, так і
рецидиву кровотечі.
 Класифікація
 За перебігом:
Гостра – витік крові відбувається
протягом короткого проміжку часу
(пошкодження магістральних артерій,
серця, паренхіматоз-них органів).
Хронічна – кровотеча відбувається
поступово, витік крові невеликими
порціями (при вираз-ковій хворобі
шлунка та дванадцятипалої кишки,
фіброміомах матки, злоякісних
пухлинах, при геморої).
 Класифікація
 За ступенем важкості
крововтрати:
– легкий ступінь – втрата до 10%
ОЦК (до 500 мл);
– середній ступінь – втрата 10-20%
ОЦК (500-1000 мл);
– важкий ступінь – втрата 21-30%
ОЦК (1000-1500 мл);
– масивна крововтрата – втрата
понад 30% ОЦК (> 1500 мл).
 Клініка кровотеч
 Синдром гострої крововтрати:
– загальна слабість, стривоженість;
– блідість шкіри;
– холодний липкий піт;
– акроціаноз;
– зниження АТ;
– тахікардія, пульс ниткоподібний;
– загальмованість, на запитання хворий
відповідає із запізненням;
– запаморочення;
– "мушки" перед очима;
– задуха;
– нудота, блювота;
– зниження діурезу.
 Клініка кровотеч
 Лабораторні показники:
– кількість еритроцитів. У нормі
становить 4-5 Т/л, при кровотечі
знижується;
– вміст гемоглобіну. У нормі становить
125-160 г/л, при кровотечі знижується;
– гематокрит – відношення об'єму
формених елементів до об'єму цільної
крові. У нормі становить 44-47%, при
кровотечі знижується.
– для оцінки стану системи зсідання
необхідне дослідження коагулограми.
 ВНУТРІШНІ КРОВОТЕЧІ

 Кровотеча у черевну порожнину

називається haemoperitoneum,
 у плевральну – haemothorax,
 у суглобову – haemartrosis,
 у серцеву сумку –
haemopericardium,
 у черепну коробку –
haemocranium.
 ВНУТРІШНІ КРОВОТЕЧІ
 Кровотеча із шлунка має назву
haematomesis,
 із носа – epistaxis,
 із легень – haemoptoe,
 із сечових шляхів – haematuria,
 із матки – metrorrhagia,
 із прямої кишки – haemorrhoe.
 Внутрішньоочеревинні кровотечі

1 – перфорації виразки шлунку; 2 – розриви внутрішніх органів при травмі черева;

3 – операції.
Спеціальні методи дослідження
– діагностичні пункції (пункція плевральної,
черевної порожнин, суглобів, спинномозкова,
пункція заднього склепіння піхви і т. д.);
– ендоскопічні методи дослідження
(фіброгастроскопія, цистоскопія, артроскопія,
лапароскопія, торакоскопія);
– ангіографія (аортографія, виявлення аневризм і
т.п.);
– ультразвукове дослідження;
– рентгенологічне дослідження;
– комп'ютерна томографія;
– ядерно-магнітний резонанс.
 Наслідки кровотечі

• кровотеча зупиняється
самостійно або ж за допомогою
хірургічного втручання;
• кровотеча триває, настає
знекровлення організму та
смерть.
 Лікування
 Тимчасова зупинка кровотечі:
– накладання джгута;

– пальцеве притиснення артерій;

– максимальне згинання кінцівки;
– підвищене положення кінцівки;
– кровозупинна пов'язка;
– тампонада рани;
– накладання затискача на судину.
Зупинка кровотечі – максимальне
згинання кінцівки
 ПРАВИЛА НАКЛАДАННЯ ДЖГУТА
 Не накладати джгут безпосередньо на тіло, щоб уникнути защемлення
шкіри.
 Накладати джгут проксимальніше від місця кровотечі (при артеріальній
кровотечі) у розтягненому стані.
 Стискати кінцівку витками джгута до зникнення пульсу на периферичній
артерії (при артеріальній кровотечі).
 Накладати джгут не занадто щільно для уникнення стиснення нервових
стовбурів (наприклад, у середній третині плеча, де можна притиснути до
кістки променевий нерв).
 Кожний наступний тур джгута накладається слабше за попередній.
 Тривалість накладання джгута не має перевищувати:
• у теплий період року:
– у дітей – 1 год – у дорослих – 2 год;
• у холодний період року:
– у дітей – 0,5 год – у дорослих – 1 год.
 При транспортуванні потерпілого джгут має бути видно або позначено його
місцезнаходження.
 До джгута прикріплюється супровідний лист, у якому зазначається час, дата
його накладання.
 Уникати накладати джгут на кінцівки, уражені гострою хірургічною
інфекцією та гострими запальними процесами судин (тромбофлебіт). Це
може сприяти поширенню патологічного процесу.
ІМПРОВІЗОВАНИЙ ДЖГУТ-
ЗАКРУТКА
 Помилки та ускладнення при
накладанні джгута
 Розвиток паралічу (надмірне
стиснення).
 Продовження кровотечі (недостатнє
стиснення).
 Некроз шкіри (накладання джгута
безпосередньо на тіло).
 Гангрена кінцівки (тривале, понад 2-
2,5 год. знаходження джгута на
кінцівці).
 Лікування
 Пальцеве притиснення артерій у типових місцях для тимчасової
зупинки кровотечі:

a. temporalis – до виличної кістки;

a. facialis – до нижньої щелепи у середній її третині;
a. carotis communis – до сонного горбика на поперечному відростку VI
шийного хребця по внутрішньому краю m. sternocleidomastoideus у
середній його третині;
a. subclavia – до І ребра у надключичній ямці;
a. axillaris – до голівки плечової кістки (у положенні незначного
відведення плеча);
a. brachialis – до плечової кістки у середній третині sulcus bicipitalis
medialis;
a. ulnaris – до ліктьової кістки у дистальній її третині;
а. radialis – до променевої кістки у дистальній її третині;
aorta abdominalis – до хребта кулаком у regiо mesogastrica зліва від
середньої лінії живота;
a. femoralis – до горизонтальної гілки лобкової кістки;
a. poplitea – до стегнової кістки при напівзігнутому коліні у підколінній
ямці;
a. tibialis posterior – до медіальної кісточки гомілки (maleolus medialis);
a. dorsalis pedis – до передплеснових кісток у проекції І-го
міжпальцевого проміжку.
Остаточна зупинка кровотечі
 Механічний спосіб:
- перев'язка судини у рані та на віддалі,
- прошивання судини,
- закручування судини,
- емболізація судини,
- судинний шов,
- пластика судин,
- виконання певних оперативних
втручань (спленектомія, лобектомія)
 Остаточна зупинка кровотечі

 Фізичний спосіб:
- вплив низьких температур
(кріовплив, використання холодних
розчинів, мішків з льодом),
- вплив високих температур (гарячі
розчини, діатермокоагуляція, лазерна
коагуляція, фотокоагуляція,
плазмовий скальпель);
Кінцева зупинка кровотечі –
діатермокоагуляція
Остаточна зупинка кровотечі
 Хімічний спосіб:
- використання місцевих гемостатичних засобів:
- перекис водню,
- адреналін,
- амінокапронова кислота,
- препарати желатину,
- карбазохром,
- капрофер,
- віск;
- використання гемостатичних речовин резорбтивної дії:
- хлорид кальцію,
- діцинон,
- етамзілат,
- амінокапронова кислота,
- вітамін К,
- пітуїтрин,
- аскорбінова кислота,
- рутин.
 Остаточна зупинка кровотечі
 Біологічні методи:
• місцевої дії:
а) використання власних тканин організму
(тампонада сальником, м'язом, фасцією –
тканинами, багатими на тромбопластин);
б) використання засобів біологічного
походження (тромбін, фібриноген,
гемостатична губка);
• загальної дії (інгібітори фібринолізу,
фібриноген, цільна кров, плазма,
тромбоцитарна маса, антигемофільна
плазма);
 Гемоторакс – скопичення крові
в плевральній порожнині.
 Є одним із випадків гідротораксу –
скопичення рідини в плевральній
порожнині
 Кровотеча в порожнину плеври
відбувається з пошкоджених судин
грудної стінки або з легені. Може
поєднуватись із пневмотораксом –
пневмогемоторакс.
 Клініка
 різкий біль у травмованій половині грудної
клітки,
 частий слабий пульс,
 зниження артеріального тиску,
 поверхневе, часте дихання,
 різка блідість шкірних та слизових,
 холодний липкий піт.
 Перкуторно – тупість над скопиченням
крові,
 Аускультативно – відсутність або різке
послаблення дихання.
 Рентгенологічно – затемнення з
пошкодженого боку (аж до тотального).
 Лікування
 Перша медична допомога:
- протишокові заходи: знеболити,
напівсидяче положення, теплий чай,
укутати, серцеві глікозиди, метаболітики,
дихальні аналептики, - за наявності
пошкоджень (ран) грудної клітки –
асептична пов'язка.
 У стаціонарі проводять пункцію
плевральної порожнини, за показаннями –
оперативне лікування.
Обов'язкове загальне лікування (ліквідація
анемії, антибактеріальна терапія,
підтримання та нормалізація функції
життєво важливих органів).
Пункція плевральної порожнини
Активне дренування плевральної
порожнини
 Проба Грегуара
 Якщо при проведенні пункції плевральної
порожнини з метою діагностики гемотораксу
через 6-8 годин після травми ви отримали
рідку кров – кровотеча припинилась.
Плевра виділяє фібринолітичні ферменти,
які, за відсутності надходження свіжих
порцій крові, лізують згустки крові в
плевральній порожнині.
 Якщо при проведенні пункції плевральної
порожнини з метою діагностики гемотораксу
через 6-8 годин після травми ви отримали
згустки крові – кровотеча триває.
Надходження нових порцій крові зумовлює
утворення нових згустків, які і отримують
при пункції.
 ГЕМОПЕРІТОНЕУМ
- картина гострої крововтрати:
загальна слабкість, запаморочення, миготіння у очах,
блідість шкіри, вона вкрита холодним липким потом,
пульс частий, слабкого наповнення, АТ знижується.
- нудота, блювота,
- передня черевна стінка відстає у акті дихання,
помірно напружена, різко болюча, симптом Щоткіна-
Блюмберга позитивний.
- перкуторно – притуплення у бокових відділах живота,
- при дослідженні прямої кишки – нависання передньої
стінки внаслідок скопичення крові у порожнині тазу.
- у крові: анемія.
Необхідно дослідження гемограми у динаміці.
Лапароцентез
 Питання для контролю
1) Що таке гематома?
А – просочування кров'ю м'яких тканин
Б – скопичення крові, обмежене тканинами
В – скопичення крові у плевральній або черевній порожнині
Г – крововилив у паренхіматозні органи
Д – скопичення крові у порожнині суглобу

2) До фізичних методів остаточної зупинки кровотечі

належать:
А – кріокоагуляція
Б – фотокоагуляція
В – тампонада рани з використанням гарячого
фізіологічного розчину
Г – електрокоагуляція
Д – усі перераховані