ПОНЯТТЯ ПРО АСЕПТИКУ ТА

АНТИСЕПТИКУ.
ОСНОВИ ДЕСМУРГІЇ.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1) Асептика – визначення, основне правило
асептики.
2) Антисептика – види, практичне застосування
антисептики.
3) Основи десмургії. Види пов’язок. Перев’язка.
Асептика – система заходів, направлених на
попередження попадання мікроорганізмів у
рану, патологічне вогнище та організм у
цілому
Основне правило асептики – усе, що
приходить у дотик із раною, повинно
бути стерильним.

Контактують з операційною раною:

•перев’язочний матеріал та операційна білизна
•хірургічний інструментарій
•шкіра операційного поля
•руки хірурга
•шовний матеріал
Стерилізація перев'язувального
матеріалу
Cпособи стерилізації перев'язувального матеріалу та
операційної білизни:
- плинною парою,
- автоклавування,
- газова стерилізація,
- променева стерилізація.
Види укладки бікса Шіммельбуша
- універсальна (посекторальна),
- видова (спеціалізована),
- цілеспрямована.
 Контроль стерилізації
фізичний (наявність фіксованої точки
плавлення, зміна агрегатного стану
речовини),
хімічний (зміна кольору речовини
внаслідок розпаду сполук, які дають
первинне забарвлення),
біологічний (бактеріологічний посів).
 Стерилізація хірургічного
інструментарію
Загальнохірургічного:
• кип'ятіння
• сухожарова шафа
• автоклавування
• газова стерилізація
• променева стерилізація
• у розчині антисептиків
Ріжучого та колючого:
• кип'ятіння (без додавання соди, протягом 3 хв)
• газова стерилізація
• променева стерилізація
• у розчині антисептиків
Оптичного:
• газова стерилізація
• променева стерилізація
• у розчині антисептиків
Підготовка інструментарію до
стерилізації:
замочування у розчині антисептиків (хлорамін 3%,
дезактин 0,2%) протягом 30-60 хв
миття під проточною водою (механічна очистка)
замочування у мийному розчині (містить перекис
водню та синтетичний мийний засіб, t° = 50° С,
експозиція – 30 хв)
миття у мийному розчині за допомогою щіточок,
губок, серветок
полоскання у проточній та дистильованій воді
проби на кров та залишки синтетичних мийних
засобів (бензидинова, азапірамова,
фенолфталеїнова та ін.)
 Обробка операційного поля
за способом Гроссіха-Філончика (4 етапи)
1. Широка обробка операційного поля до накладання операційної
білизни
2. Після обмеження операційного поля стерильною операційною
білизною
3. Перед зашиванням рани
4. Після зашивання рани
Обробка здійснюється 5 % спиртовим розчином йоду, 1 % водним
розчином йодонату (суміш йоду та алкілсульфату натрію – поверхнево-
активної речовини)

При ідіосинкразії (алергії) до препаратів йоду:

0,5 % спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату
1 % розчин дегміну (дегміциду 1 : 30)
5 % спирт-танін
0,5 % розчин нашатирного спирту
96 % етиловим спиртом
1 % спиртовим розчином діамантового зеленого
препаратом „С-4”
 Обробка рук хірурга
Етапи:
- механічна очистка (миття)
- дезінфекція (обробка одним із
антисептиків)
- дубління.
 Обробка рук хірурга
Спосіб Спасокукоцького–Кочергіна: руки миють послідовно у двох тазах із 0,5%
розчином нашатирного спирту за допомогою серветок →витирають →обробляють
70% або 96% етиловим спиртом.
Спосіб Фюрбрінгера: миють руки у гарячій воді щітками протягом 10 хвилин
→витирають →обробляють протягом 3 хвилин 70% етиловим спиртом →обробляють
0,5% розчином дихлориду ртуті протягом 3 хвилин. Нігтьові ложа змащують спиртовим
розчином йоду.
Спосіб Альфельда: миють руки двома щітками послідовно протягом 5 хвилин кожною
→витирають →обробляють 96% етиловим спиртом. Нігтьові ложа змащують
спиртовим розчином йоду.
Спосіб Заблудовського: обробка рук 5% спирт-таніном протягом 5 хвилин без
попереднього миття рук.
Спосіб Бруна: обробка 96% етиловим спиртом протягом 15 хвилин без попереднього
миття рук.
Розчином хлоргексидину біглюконату: миють руки з милом →витирають
→обробляють 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату протягом 3
хвилин.
1% розчином дегміну (дегміциду): миття рук з милом →витирають →обробляють
1% розчином дегміну або дегміциду у розведенні 1:30 двома серветками протягом 3
хв кожною.
Церигелем: на суху шкіру наносять 3-4 г церигелю і розтирають до утворення плівки у
ділянці пальців, кисті та нижньої третини передпліччя. Плівка знімається спиртом.
Препаратом "С-4": первомур: на 1 л розчину 17,1 мл 33% перекису водню, 6,9 мл
100% та 8,1 мл 85% розчину мурашиної кислоти. NB! Використати протягом доби! –
миють руки з милом →витирають →обробляють препаратом "С-4" ® витирають
стерильною серветкою.
 Стерилізація шовного
матеріалу
Кип'ятіння,
автоклавування,
у розчині антисептиків,
газова стерилізація,
 - стерилізація.
Антисептика – комплекс заходів, направлених на
знищення мікроорганізмів у рані, патологічному
вогнищі та організмі в цілому.

Антисептика поділяється на:

Механічну
Фізичну
Хімічну
Біологічну
Змішану
 Механічна антисептика
видалення сторонніх тіл,
некректомія,
первинна хірургічна обробка ран,
вторинна хірургічна обробка ран,
операції з видалення вогнищ інфекції,
запалення (апендектомія,холецистектомія,
розкриття гнійника і т.д.).
Первинна хірургічна обробка
рани – це операція, направлена
на профілактику інфекційних
ускладнень рани.

Основні інфекційні ускладнення рани:

абсцес,
флегмона,
затікання рани,
остеомієліт,
сепсис.
 Фізична антисептика
Використання:
гігроскопічної марлі,
гіпертонічних розчинів,
дренажів (активні та пасивні),
ультрафіолетового випромінювання,
ультразвуку,
лазера,
плазми,
електромагнітних полів.
Схема дренування черевної
порожнини
Дренування плевральної
порожнини за Бюлау
Засоби хімічної антисептики
Органічні:
спирти (спирт етиловий),
альдегіди (формальдегід,
лізоформ),
феноли (карболова кислота,
лізол),
нітрофурани (фурацилін,
фурадонін),
барвники (метиленовий
синій, діамантовий зелений,
ріванол-етакридину лактат),
органічні кислоти
(саліцилова, бензойна).
Неорганічні:
галоїди (йод, йодонат,
розчин Люголя, хлорамін),
окислювачі (перекис водню,
калію перманганат),
неорганічні кислоти (борна
кислота),
основи (розчин аміаку),
солі важких металів (сулема,
нітрат срібла, протаргол,
колларгол).
Біологічна антисептика
антибіотики,
сироватки,
імуноглобуліни,
бактеріофаги.
Антибіотики – речовини мікробного, рослинного
та тваринного походження, які вибірково
пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів.
Правила антибіотикотерапії:
1. Антибіотики використовують тільки за показаннями.
Показаннями до антибіотикотерапії є наявність інфекційного
процесу або обґрунтована профілактика інфекції (див. табл.1.1).
2. Антибіотики застосовують з урахуванням чутливості
мікроорганізмів.
3. Антибіотики застосовують з урахуванням чутливості
макроорганізму.
4. Антибіотики застосовують у терапевтично ефективних дозах,
курсами.
5. Антибіотики застосовують з урахуванням синергізму та
антагонізму їх дії між собою та з іншими лікарськими засобами.
6. Антибіотики застосовують сумісно з протигрибковими
препаратами (ністатин, леворин, флуконазол).
7. Антибіотики застосовують сумісно з вітамінами, перш за все
групи В.
8. Антибіотики застосовують з урахуванням їх побічної дії.
 Протеолітичні ферменти
мають протизапальну дію,
очищують гнійну рану від некротичних
тканин, фібрину (лізис),
розріджують гнійний ексудат.
 Сироватка (дефібринована плазма) –
містить антитіла до мікробних агентів та їх
токсинів.
Вводять за методом Безредка.
- При цьому спочатку вводять 0,1 мл сироватки у
розведенні 1:100 внутрішньошкірно у середню
третину долонної поверхні передпліччя.
- Якщо через 20-30 хвилин гіперемія у місці введення
не перевищує 8-10 мм, наступна доза (0,1 мл
нерозведеної сироватки) вводиться підшкірно у
середній третині зовнішньої поверхні плеча.
- Якщо через 20-30 хв не спостерігають загальної
реакції (набряки, запаморочення, болі за грудиною та
у поперековій ділянці, падіння тиску, тахікардія) – усю
дозу, яка залишилась, уводять внутрішньом'язово
у сідницю.
 Анатоксин – знешкоджений
токсин, який виробляється
патогенними мікроорганізмами.

При введенні його в організм

виробляються антитоксини, які
забезпечують специфічну реакцію-
відповідь організму.
Це засіб активної імунізації хворого.
 Десмургія (керівництво до
накладання пов’язок)

Розділ загальної хірургії, що вивчає і

розробляє методи застосування й
техніку накладання пов’язок при різних
ушкодженнях і захворюваннях.
 Пов’язка
Засіб тривалого лікувального впливу на
рану, патологічне вогнище або частину
організму хворого з використанням
різноманітних матеріалів та речовин
шляхом їх утримання на певній ділянці
тіла хворого.
 Класифікація пов’язок за
призначенням:
фіксуючі;
захисні;
кровозупинні;
тиснучі;
іммобілізуючі;
спеціальні.
 За видом перев’язувального
матеріалу
пов’язки із марлі;
пов’язки із тканин;
гіпсові пов’язки;
шини;
спеціальні пов’язки
 За способом фіксації
перев’язувального матеріалу
безбинтові пов’язки: клейові,
лейкопластирні, косинкові,
пращеподібні, із трубчастого
еластичного бинта;
бинтові: циркулярні, спіралеподібні,
повзучі, хрестоподібні, "черепашина",
поворотні, колосоподібні, пов’язки на
голову ("шапочка Гіппократа", "чепець"
та ін.).
 За локалізацією

пов’язки на голову та шию;

пов’язки на грудну клітку та плечовий
пояс;
пов’язки на живіт і таз;
пов’язки на нижню кінцівку;
пов’язки на верхню кінцівку.
 Перев’язка
Це лікувально-діагностична
маніпуляція, яка полягає у знятті
старої пов’язки, виконанні
лікувальних маніпуляцій у рані і
накладанні нової пов’язки (процес
накладання або заміни лікувальної
пов’язки).
 Етапи перев’язки:
Зняття старої пов’язки.
Для зменшення болі пов’язку слід знімати вздовж рани від одного кінця до
другого. Присохшу пов’язку рекомендується відшаровувати кулькою,
змоченою 3% розчином перекису водню.
Огляд рани та навколишніх тканин.
При цьому встановлюєте фазу ранового процесу, складаєте план
подальших дій.
Туалет шкіри навколо рани.
Сухими кульками або серветками видалити ексудат від країв рани до
периферії, потім повторити ці самі дії кульками, змоченими антисептиками
(спирт, спиртовий хлоргексидин, йод, йодонат та ін.). не торкатися тієї
частини інструмента, яка дотикається до рани!
Туалет рани.
Видалення кульками та серветками ранового ексудату → промити 3%
розчином перекису водню.
Підготовка до накладання нової пов’язки.
Приготування перев’язочного матеріалу з лікарськими чинниками
(протеолітичні ферменти, антисептики, мазі), контроль або зміна дренажа,
обробка мацерованої шкіри → накладання на рану перев’язувального
матеріалу.
Накладання фіксуючої пов’язки – бинтової, лейкопластирної, трубчастої,
сітчастої.
Правила накладання пов'язок
Той, хто бинтує, має знаходитися перед обличчям пацієнта.
Пов'язка накладається від периферії до центру і починається із фіксуючого
туру.
Бинт накладається при рівномірному його натягу.
Бинт повинен розгортатися по поверхні тіла без попереднього
розмотування, а не підтягуватися після його розмотування.
Кожен наступний тур повинен перекривати від половини до двох третин
ширини попереднього.
Як правило, пов'язки виконуються типовим бинтуванням (тобто згорток
(голівка бинта) розташований у правій руці, вільна частина (хвіст) – у лівій).
Кінцівки при бинтуванні розташовані у середньофізіологічному положенні,
тобто положенні рівноваги між дією м'язів-антагоністів
При бинтуванні грудної клітки, живота, таза необхідно за допомогою валиків
припідняти цю частину над поверхнею стола (лежака).
Частина тіла, яку бинтують, повинна знаходитися на рівні грудей того, хто
бинтує.
При накладанні пов'язок на конусоподібні частини тіла виконуються
перегини бинта.
Фіксація пов'язки виконується поза пошкодженою ділянкою на згинальних та
опорних поверхнях тіла.
 Питання для контролю
1) Антисептика – це …

2) Основне правило асептики -

3) Пов’язка накладається у _____________

положенні кінцівок.