Знеболення. Реаніматологія.

План лекції:
• Історія знеболення
• Теорії наркозу
• Класифікація
• Перебіг ефірного наркозу
• Інгаляційний наркоз
• Неінгаляційний наркоз
• Місцеве знеболення, види
• Термінова та відстрочена реанімація
• Тестовий контроль
 Теорії наркозу.
• Коагуляційна теорія Кюна (1864). Анестетик викликає згортання
внутріклітинного білка, що приводить до порушення функції нервових
клітин.
• Ліпоїдна теорія Германа (1866). Ліпоїдотропні анестетики приводять до
блокади обміну речовин у нервових клітинах. Чим більша ліпотропність
анестетика, тим він сильніший – закон Мейера-Овертона.
• Теорія поверхневого натягу (Траубе, 1904-1913). Збільшення
проникності мембрани для анестетиків внаслідок зменшення сили
поверхневого натягу.
• Окисно-відновна теорія Варбурга (1911) та Ферворна (1912). Анестетик
є інгібітором ферментних комплексів, які забезбечують окисно-відновні
процеси у клітині
• Гіпоксична теорія (1930 р.р.). Гальмування внаслідок порушення
енергетики клітин.
• Теорія водних мікрокристалів Полінга (1961). Утворення кристалів
блокує процеси деполяризації → відсутність потенціалу дії.
• Мембранна теорія Хобера (1907) та Вінтерштейна (1916). Зміна фізико-
хімічних властивостей порушує транспорт іонів і формування потенціалу дії.
• Сучасні уявлення: наркоз – своєрідний функціональний стан нервової
системи. Тормозний вплив препаратів для наркозу проявляється на
ретикулярній формації мозку, що приводить до зменшення її активуючого
впливу на вищележачі відділи (ретикулярна теорія). Згідно теорії парабіозу
(Введенський), речовини для наркозу діють на ЦНС як сильні подразники,
що викликає зниження лабільності нейронів та нервової системи у цілому.
 НАРКОЗ

ГІПНО- ФАРМАКО- ЕЛЕКТРО-

НАРКОЗ ДИНАМІЧНИЙ НАРКОЗ

ІНГАЛЯЦІЙНИЙ НЕІНГАЛЯЦІЙНИЙ

ВНУТРІШНЬОВЕННИЙ
МАСКОВИЙ ІНТУБАЦІЙНИЙ

ВНУТРІШНЬОМ’ЯЗЕВИЙ
ЕНДО- ЕНДО-
ТРАХЕАЛЬНИЙ БРОНХІАЛЬНИЙ
ВНУТРІШНЬОАРТЕРІАЛЬНИЙ

ПІДШКІРНИЙ

ВНУТРІШНЬОКІСТКОВИЙ

У СЕРОЗНІ ПОРОЖНИНИ

ПЕРОРАЛЬНИЙ

РЕКТАЛЬНИЙ
Препарати, які використовують
для різних видів наркозу
 Наркозні апарати:
1 – РО-6; 2 – „Полинаркон”; 3 –
„Ohmeda”
 Набір основних інструментів для
проведення інгаляційного наркозу
Оротрахеальна інтубація
Проведення інгаляційного наркозу різними способами
Інтубація

7.1.avi
Термінальна анестезія,
анестезія зрошенням
Інфільтраційна анестезія,
етапи
Інфільтраціна анестезія

9.1.avi
Провідникова анестезія за
Оберстом-Лукашевичем
а – анестезія за Оберстом-Лукашевичем
б - анестезія за Усольцевою
Спинномозкова анестезія
Міжреберна анестезія
Введення анестетика у місце
перелому
Паранефральна блокада
• РЕАНІМАТОЛОГІЯ – наука, яка вивчає
закономірності згасання життєвоважливих
функцій організму, їх відновлення та
тривале активне підтримання.

• Відновлення серцевої діяльності та

дихання є двома найбільш суттєвими
напрямками реаніматології.
 Періоди помирання:
1-4 хв – клінічна смерть;
4-6 хв – соціальна („духовна”) смерть;
> 6-7 хв – біологічна смерть.
 Термінова реанімація.
Відновлення прохідності дихальних шляхів.
 Термінова реанімація.
Закритий масаж серця та штучна вентиляція легень.
Один реаніматор.
 Термінова реанімація.
Закритий масаж серця та штучна вентиляція легень.
Двоє реаніматорів.
 Термінова реанімація.
Закритий масаж серця та штучна вентиляція легень
у дитини до 1 року.
 Відстрочена реанімація.
Внутрішньосерцеве введення медикаментів
для стимуляції серцевої діяльності.
Внутрішньотрахеальне введення
лікарських засобів.
Електрична дефібріляція серця.
 Тести для контролю
1. З якою метою
анестезіолог вводить
міорелаксанти?
А - для посилення дії
наркотичних речовин;
Б - для розслаблення м’язів
хворого і інтубації трахеї;
В - для блокування
вегетативних реакцій;
Г - для стабілізації
гемодинаміки;
Д - для анестезії.
2. Перевагою інтубаційного
наркозу є:
А - забезпечує вільну
прохідність дихальних
шляхів;
Б - можливість операцій на
голові, обличчі, шиї;
В - виключає можливість
аспірації блювотних мас;
Г - покращує газообмін за
рахунок зменшення
«мертвого» простору;
Д - всі відповіді правильні.