РОЗДІЛ 4

Л ІК А РС ЬК І ЗА СО БИ , ЯКІ ВПЛИВАЮ ТЬ
НА ФУНКЦІЮ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ
СИСТЕМ И

4.1. П Р Е П А Р А Т И , Я К І В П Л И В А Ю Т Ь
Н А С Е Р Ц Е В О -С У Д И Н Н У С И С Т Е М У

4.1.1. К а р д іо т о н іч н і л ік ар сь к і засоби та ін ш і п р еп ар ати ,

я к і п р и зн ач аю ть п р и сер ц ев ій н едостатн ості
Кардіотонічними (позитивним и інотропнимп) лікарським и засобами називають
препарати, які підсилюють скоротливу активність міокарда і усуваю ть явищ а сер­
цевої недостатності. Серцеву недостатність можна визначити я к систолічну і (або)
діастолічну дисфункцію міокарда, яка веде до ремоделювання серця і судин, пору­
шення гемодинаміки і гомеостазу. У клініці більше пош ирена серцева недостатність,
зумовлена систолічною дисф ункцією лівого шлуночка, коли зниж ується серцевий
викид, росте передпавантаження, частота серцевих скорочень, об’єм циркулюючої
крові, може виникнути вазоконстрикція, гіпертрофія, ремоделю вання міокарда.
При цьому розвивається дисбаланс нейрогуморальних ф акторів (зростає секреція
вазопресину, норадреналіну, адреналіну, ендотеліну-1, реніну, питокінів, зм енш у­
ється секреція оксиду азоту, простацикліну, ендотеліального гіперполяризую чого
фактора). У клінічній практиці розділяю ть препарати, які призначаю ть при систо­
лічній чи діастолічній серцевій недостатності, а також при гострій або хронічній сер­
цевій недостатності. Ф армакологічна класифікація кардіотонічних засобів поділяє
препарати на лікарські засоби прямої і непрямої дії.
І. Кардіотонічні лікарські засоби прямої дії (препарати, які безпосередньо впли­
вають на функцію і метаболізм міокарда), тобто беруть участь у реалізації скорот­
ливого акту:
• Стероїдні кардіотонічні препарати (серцеві глікозиди).
• Нестероїдні кардіотонічні препарати (дофамін, добутамін та ін.)

237
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

II. Кардіотонічні лікарські засоби непрямої дії (лікарські препарати, які полег­
шують роботу серця, зменшуючи перед- і иіслянавантаж ення на міокард, на­
леж ать до антпгіпертензпвних, антиангінальних і діуретичних засобів).
• Інгібітори АП Ф : каптоприл, еналаприл, лізинопрпл, периндопрпл, рамі-
прпл, ф озинопрпл, квінаприл.
• Діуретики, крім осмотичних: тіазидні (гідрохлортіазид), петльові (фуросе-
мід), калійзберігаючі (спіронолактон та ін.)
• (3,-адреноблокатори: метопрололу сукпинат, бісопролол, небіволол.
• а-(3-адреноблокаторп: карведилол.
• Периферичні вазодилататори:
- артеріальні: апресин;
- венозні: органічні нітрати (нітрогліцерин, ізосорбіду мононітрат і дині-
т р а т )т а ін;
- артеріальні і венозні: натрію нітропрусид і ін.
• Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ: лозартан, валсартан, кандесартан.
• Антагоністи кальцію: амлодипін, фелодипін.

З а клінічною класиф ікацією цю групу препаратів переважно призначаю ть хво­

рим з хронічною серцевою недостатністю та систолічною дисф ункцією лівого шлу­
ночка. А нтигіпертензивні препарати зниж ую ть артеріальний систолічний тиск,
сприяю ть повніш ому спорожненню лівого ш луночка в систолі, підвищ ую ть його
наповнення в ранню ф азу діастоли, викликаю ть зворотний розвиток гіпертрофії
лівого шлуночка. А птиангінальні препарати (вазодилататори груп органічних ніт­
ратів, (3-адреноблокатори, антагоністи кальцію ) покращ ую ть діастолічиу функцію
лівого шлуночка, особливо коли поруш ена ф ункція, пов’язана з іш емією м іокар­
да. Д іуретики і вазодилататори, зменш ую чи переднавантаження, зниж ую ть тиск у
правому ш луночку, тиск на м іж ш луночкову перетинку і опосередковано - на лівий
шлуночок.
Інгібітори А П Ф зменш ую ть вміст вазоконстрикторів (ангіотензину-ІІ, ендоте-
ліну-1, вазопресину, альдостерону), катехоламінів, збільш ую ть вміст судинороз­
ширю вальних чинників (брадикініну, оксиду азоту, простацикліну), уповільнюють
прогресування серцевої недостатності, гіпертрофії міокарда, зниж ую ть смертність,
збільш ую ть рівень виживання.
Основні нейрогуморальні і клітинні механізми дії [3-адреноблокаторів при серце­
вій недостатності полягаю ть у наступному:
• гальмування небажаних ефектів нейроендокринної регуляції;
• зниж ення енергоспож ивання і підвищення ефективності роботи серця внаслі­
док зниж ення частоти серцевих скорочень;
• зм енш ення спож ивання кисню і виділення лактату;
• збільш ення парасимпатичного тонусу, що у свою чергу запобігає загрозливим
для ж иття аритміям, зокрема ф ібриляції шлуночків;
• кардіопротекція (попередж ення підйому рівня цА М Ф і перевантаження
кальцієм).

238
 4.1. Препарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

С им пт ом и серцевої недост ат ност і С и м п т о м ів с е р ц е в о і н е д о с т а т н о с т і

зал иш аю т ь ся нем ає

С хем а п р и зн а ч е н н я л ік а р с ь к и х за с о б ів п р и х р о н іч н ій сер ц ев ій н е д о с та тн о с ті з с и сто л іч н о ю

д и с ф у н к ц іє ю л ів о го ш л у н о чк а (р ек о м ен д ац ії У країн ської асо ц іац ії к ар д іо ло гів, 2009)

4.11.1. С ерцеві глік ози ди (кардіостероїди)

Серцеві глікозиди - складні безазотисті лікарські засоби рослинного походжен­
ня, які володіють вибірковим кардіотонічним ефектом.
Л ікувальні властивості рослин, що містять серцеві глікозиди, відомі здавна. За
1600 років до п.е. морську цибулю застосовували як блювотний, проносний, про­
тизапальний засіб. П ризначення серцевих глікозидів у науковій медицині поча­
лося в кінці X V III сторіччя. У 1785 році вийш ла монографія англійського лікаря
Уільяма У айтеринга (повідом лення про наперстянку та деякі лікувальні сторони
її дії: примітки з практики при лікуванні набряків та деяких інших захворювань).
Уайтеринг встановив, що наперстянка посилю є серцеві скорочення, а її сечогін­
ний ефект при набряках є вторинним. Уайтеринг також заклав основи дигіталіза-
ції, тобто призначення наперстянки до виникнення нудоти, блю вання. У 1875 році

239
 С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф А Р М А КО ЛО ГІЯ

Освальд Ш мідеберг виділив глікозид наперстянки дигітоксин. В Росії вивчення

наперстянки я к серцевого засобу почалося в XIX сторіччі хірургом С. А. Рейхом і
терапевтом С. П. Боткіним, який розробив схему дозування наперстянки, органі­
зував лабораторію в клініці, де фізіолог І. ГІ. Павлов встановив дію наперстянки на
Ц Н С, Н. А. Бубнов вивчив ф армакодинаміку горицвіту весняного. В XIX сторіччі
Д. Л івінгстон і Д. Кірк описали брадикардитпчну дію африканської стрільної отрути
з насіння строфанту. Професор Петербурзької медико-хірургічпої академії токси­
колог Е. В. Пелікан встановив специфічну дію строфанту на серце жаби. В Україні
академік М. Д. Стражеско (К и їв) обґрунтував принцип внутріш ньовенного введен­
ня строф антину, академік О. І. Черкес у 1949 році встановив сприятливий вплив
серцевих глікозидів на троф іку міокарда при серцевій недостатності.
Відомі напівсинтетичні препарати глікозидів: метилазид, адедоксин, строфан-
тидину ацетат, які застосовую ть обмежено в деяких країнах. Існує дві класифікації
серцевих глікозидів - за походженням та за ф арм акокінетичними властивостями.
К ласиф ікація серцевих глікозидів за походженням:
I. П репарати групи наперстянки (Digitalis):
Пурпурової ( 'purpurea) - дигітоксин (в останні роки не застосовують);
Ш ерстистої (lanata) - дигоксин, ланатозид (целанід).
II. Препарати групи строф анту (Strophanthus):
S trophantinus Kombe - строфаитин-К;
S trophantinus gratus - строф антпн-G.
III. Препарати конвалії травневої ( Convallaria majalis) - корглікон, настоянка конвалії.
IV. П репарати горицвіту весняного (Adonis vemalis) - настій трави горицвіту.
З а ф арм акокінетичним и властивостями їх також поділяю ть на:
Н еполярні (дигітоксин), який повністю всмоктується у травному каналі
(9 5 -9 7 %), міцно зв ’язується з білками плазми, біотрансформується в печінці, під­
лягає ентерогепатичній циркуляції, потім екскретується з сечею, ф екаліям и, куму-
лює. Ефект наступає через 1,5-2 год, повністю елімінується через 14-21 день.
Помірно полярні (дигоксин, целанід, настій трави горицвіту). Біодоступність ди-
гоксину 7 0 -8 0 %, з білками плазми зв ’язується 2 0 -3 0 %. Біодоступність целаніду
4 0 -6 0 %. П репарати частково перетворюються в печінці, переважно екскретуються
із сечею, менше ніж дигітоксин кумулюють. Початок дії через 3 0 -1 2 0 хв. при перо-
ральному введенні, 5 -3 0 хвилин - при внутрішньовенному. Повна елімінація спо­
стерігається через 5 - 7 днів.
П олярні (строфантин, корглікон) вводять головним чином внутріш ньовенно (іс ­
нують таблетки, вкриті оболонкою, що всмоктуються в киш ечнику (для обмежених
категорій хворих), ири прийомі всередину практично не всмоктую ться, незначно
зв язую ться з білками, не біотрансформую ться в печінці, не кумулюють, екскрету­
ються з сечею. П очаток дії 5 -1 0 хвилин, повна елімінація - 1 -3 дні.
Визначення біологічної активності серцевих глікозидів (стандартизацію ) прово­
дять на жабах, кішках, голубах, встановлюючи кількість препарату, яка викликає
зупинку серця в систолі у жаб і в діастолі у кішок і голубів певної маси.

240
 4.1. П репарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

У рослинах містяться первинні (генуїнні) глікозиди, в процесі сушки і зберігання

утворюю ться вторинні серцеві глікозиди.
При гідролізі серцеві глікозиди розпадаю ться па цукристу частину (глікон) і не-
цукрнсту (аглікон). Глікон представлений специфічним и (дпгітоксоза іі ін.) і неспе­
цифічними (глю коза іі ін.) цукрами (може бути від одного до чотирьох) і визначає
ф арм акокінетику серцевих глікозидів (розчинність у воді, ліпідах, кислотах, лугах,
проходження через клітинні мембрани, швидкість всмоктування у травному каналі,
спорідненість до рецептора, міцність зв ’язку з білками плазми). Аглікон представ­
лений стероїдним кільцем і лактонною 6- або 5-членною групою, т о визначає хіміч­
ну назву (буф адієноліди або карденоліди) і фарм акодинам іку серцевих глікозидів.
Ф арм акодпнам іка серцевих глікозидів головним чином пов’язана з їх впливом на
серцево-судинну, сечовидільну і нервову системи. Головні фармакологічні ефекти
серцевих глікозидів при впливі на міокард:
• П озит ивна інот ропна дія (збільш ення сили скорочень і вкорочення систоли,
внаслідок чого зростає серцевий викид), на електрокардіограмі визначається
підвищ енням амплітуди зубця Я, звуж енням комплексу (Ж Б , згладж уванням
або інверсією зубця Т.
• Н егат ивна хронот ропна дія (подовж ення діастоли і уповільнення частоти
серцевих скорочень) на електрокардіограмі визначається подовженням інтер­
валу 11-1^. При цьому створюються сприятливі умови для відновлення енер­
гетичних ресурсів міокарда.
• Н егат ивна дром от ропна дія (уповільнення проведення імпульсів по провід­
ній системі серця) сповільнення швидкості проведення збудження від синусо-
вого до атріовентрикулярного вузла. При уповільненні проведення збудження
через атріовентрикулярний вузол можливе виникнення атріовентрикулярних
блокад. Н а електрокардіограмі визначається подовження інтервалу Р().
У малих дозах серцеві глікозиди можуть викликати негативну батмотропну дію,
у великих - позитивну батмотропну дію. О стання характеризується підвищ ен­
ням збудливості міокардіальних і спеціалізованих клітин міокарда (автом атизм ).
На електрокардіограмі при цьому помічено появу екстрасистол.
Головна дія серцевих глікозидів при серцевій недостатності пов’язана з гемодина-
мічними ефектами:
• Посиленням і укороченням тривалості систоли.
• Збільш енням хвилинного, ударного об’єму (збільшують силу скорочень і л ік ­
відують гіпосистолію у хворих із серцевою недостатністю), серцевого індексу,
індексу ударної роботи лівого шлуночка, фракції викиду, незважаючи на лікві­
дацію тахікардії.
• Подовженням діастоли.
• Зм енш енням частоти серцевих скорочень (серцеві глікозиди одночасно в и ­
кликаю ть брадикардію).
• Н аближ енням до норми розмірів серця.
• Наближенням до норми (зм енш енням ) венозного тиску.
• Н аближ енням до норми (збільш енням ) артеріального тиску.

241
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

• Підвищ енням кровопостачання серця (поліпш ую ть субендокардіальний кро­

вообіг, ш видкість кровообігу, поліпшують реологічні властивості крові).
• Зменш енням об’єму циркулюю чої крові, остаточного об’єму крові, її діасто-
лічного тиску в шлуночках, потреби міокарда в кисні.
• Зниж енням тиску крові в судинах малого кола кровообігу, що зменш ує ризик
набряку легенів, поліпш ує газообмін та насичення крові киснем (щ езає ціаноз,
задуха, гіпоксія, метаболічний ацидоз).
• Зм енш енням набряків.
• Підвищ енням діурезу (підвищ ую ть кровообіг у нирках, фільтрацію первинної
сечі, пригнічую ть секрецію альдостерону, реніну, вазопресину і реабсорбцію
йонів натрію і води і зберігають в організмі йюни калію).
С пециф ічним рецептором серцевих глікозидів вважають К Ж а +-А ТФ -азу. М е­
ханізм реалізації позитивного інотропного ефекту можна представити як результат
збільш ення вмісту іонізованого кальцію в кардіоміоциті внаслідок:
• Блокади К+- \ та+-А Т Ф -ази (полегш ується при взаємодії з магнієм) в результа­
ті взаємодії з БН-групами А Т Ф -ази, зменш енням вмісту внутріклітинного К
збільш енням концентрації К а +, що веде до деполяризації мембран, відкриття
потепціалзалеж них кальцієвих каналів стимуляції К а +- Саі+ обміну.
• Посилення трансмембранного потоку кальцію і звільнення кальцію із сарко-
плазматичного ретикулум у внаслідок комплексоутворення серцевих глікози­
дів з Са2* і елементами біомембран, що усуває тропоміозинову депресію акто­
міозину та активує А Т Ф -азу міозину.
• Звільнення катехоламінів з лабільних депо і стим уляції аденілатциклази
(цА М Ф -залеж них механізмів).
• Зм іни фізико-хімічних властивостей і конф ормації скоротливих білків, що
полегш ує їх взаємодію з кальцієм, підвищ ення А Т Ф -азної активності міозину
із вивільненням енергії, необхідної для скорочення.
• Звільнення ендогенного дігиталісоподібного чинника, який має подібний до
серцевих глікозидів вплив н а К а +-К ‘-АТФ -азу.
• Реалізації трофічної дії серцевих глікозидів (відновлення показників енерге­
тичного, пластичного, ліпідного обмінів і електролітного балансу), зниження
потреби міокарда в кисні і витрати енергії, стабілізації мембран лізосом.
Серцеві глікозиди мають також брадикардичний ефект. Зм енш ення частоти сер­
цевих скорочень пов’язане із:
І. Негативним хронотропним (діастолічним) ефектом:
• Стимулю ючим впливом сильніш ої ударної хвилі крові, що викидається з сер­
ця па барорецептори гирла аорти і каротидного синуса, з яких імпульси над­
ходять до центру блукаючого нерва. Неполярні серцеві глікозиди можуть оез-
посередньо проникати через ГЕБ і стимулю вати ядро блукаючого нерва.
• П осиленням звільнення ацетилхоліну з нервових закінчень, гальмуванням
активності холінестерази.
• П ідвищ енням чутливості м-холінорецепторів до ацетилхоліну.

242
 4.1. Препарат и, які впл ив ают ь на серцево-суд инну сист ем у

• Усуненням рефлексу Бейнбриджа, підвищ енням повернення венозної крові

до серця.
II. З негативною дромотропною дією:
• У повільненням проведення імпульсів з підвищ енням впливу блукаючого нер­
ва та прямим подовженням рефрактерного періоду.
• Зниж енням частоти ш луночкових скорочень при тахісистолічній формі ф іб ­
риляції передсердь, подовженням діастоли, поліпш енням внутріш ньосерцевої
та системної гемодинаміки.
Серцеві глікозиди підсилюють діурез внаслідок пригнічення активності К а+-К '-
А Т Ф -ази канальцевого епітелію, зм енш ення реабсорбції натрію, прискорення мета­
болізму і зм енш ення синтезу альдостерону, поліпш ення гемодинаміки (підвищ ення
ниркового кровотоку і клубочкової фільтрації, зниж ення гідрофільності інтерсти-
цію, збільш ення резорбції м іжтканинної рідини). Н а центральну нервову систему
серцеві глікозиди діють заспокійливо, пригнічую чи активність К ат-К '-А Т Ф -ази
нейронів. Серцеві глікозиди покращують функцію печінки, травного каналу й інших
органів. Препарати наперстянки можуть підвищ увати здатність крові згущ уватися.
Показання до застосування:
• Гостра (головним чином корглікон, строф антин, можливо дигоксин) і хро­
нічна серцева недостатність, зумовлена поруш енням скоротливої активності.
В останні роки серцеві глікозиди головним чином призначаю ть при застійній
хронічній серцевій недостатності другого, третього або четвертого ф ункціо­
нального класу.
• П ароксизм альна тахікардія.
• М иготлива аритм ія (тріпотіння передсердь).
Серцеві глікозиди рекомендовані як засіб першого вибору хворим із дисфункцією
систоли серця, незалежно від ступеня вираженості останньої у випадку тахісисто-
лічної форми ф ібриляції передсердь. При лікуванні хронічної серцевої недостатнос­
ті серцеві глікозиди призначаю ть в режимі повільної дигіталізації. При гострій сер­
цевій недостатності можливе призначення в режимі ш видкої дигіталізації.
Еталонним препаратом вважають д и г о к с и н . Дигоксин - препарат наперстянки
шерстистої, еталонний медикамент групи серцевих глікозидів. Виражена систоліч­
на, діастолічна дія, діуретичний ефект. Ш видше, ніж дигітоксии, виводиться з орга­
нізму. Починає діяти швидше дигітоксину, але поступається строф антину і корглі-
кону. Тривалість ефекту менша, ніж у дигітоксину, але більша, ніж у строфантину
і корглікону.
Фармакокінетика. При внутріш ньому застосуванні швидко і практично повніс­
тю всмоктується в травному каналі. Біодоступність залеж но від лікарської форми
складає 6 0 -8 5 % (одночасний прийом з їжею понижує швидкість абсорбції). Т е­
рапевтична концентрація в сироватці крові спостерігається через 1 годину, макси­
мальна через 1,5 годин. Початок дії препарату після перорального введення ЗО хви­
лин - 2 години, після внутріш ньовенного 5 -3 0 хвилин. Терапевтична концентрація
в крові 0 ,5 -2 н г/м л , з в ’язок з білками крові 2 0 -2 5 %. Період напіввиведення складає
в середньому 58 годин, залеж ить від віку і статі (у осіб молодого віку 36 годин, п о­

243
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

хилого - 68 годин), при анурії підвищ ується до кількох діб. Тривалість дії близьк
6 діб. Препарат незначно біотрансф ормується в печінці, 5 0 -7 0 % екскретується :■
сечею в пезміпеному вигляді. У деяких хворих препарат перетворю ється в товстом;.
киш ечнику під дією кишечної мікрофлори та екскретується з фекаліями. У хворих
з хронічною серцевою недостатністю нирковий кліренс днгоксину понижується.
Застосовую ть дигоксин частіше від інших серцевих глікозидів при застійній хро­
нічній серцевій недостатності, систолічній дисф ункції і арптміях (ф ібриляції перед­
сердь, суправентрикулярній пароксизмальиіп тахікардії, тріпотінні передсердь),
є повідомлення про застосування при набряку легенів. Ного дозування прп хроніч­
ній серцевій недостатності проводиться в режимі повільної дигіталізації. Побічні
ефекти: ш лунково-киш кові (диспепсія, нудота, порушення апетиту). Кардіологічні
(поруш ення ритму і провідності: брадикардія, політогіна екстрасистолія, бігемінія.
тригемінія, частковий або повний передсердно-ш луночковий блок). Неврологічні
(головний біль, стомлюваність, занепокоєння, порушення зору, зокрема кольорово­
го). Рідш е відзначають порушення водного балансу (зменш ення діурезу, збільш ен­
ня маси тіла), гінекомастію, алергію (ш кірні висипання), гострі психози, депресію
тромбоцитопенію , еозинофіл ію.
П ризначення препаратів кальцію зм енш ує всмоктування дигоксину, підвищує
ризик виникнення арптмій. П роаритмічна дія спостерігається при сумісному при­
значенні з лікарським и засобами, які понижую ть концентрацію калію в крові (гі-
азидні та петльові діуретики, глюкокортикоїди, солі літію, амф отерицин В). Вера-
паміл, хінідин сприяю ть підвищенню концентрації дигоксину в крові і небезпеці
виникнення іитоксикацій. Рпф ампіцин, сульф асалазнн зменшую ть концентрацію
дигоксину в крові.
У с т р о ф а н т и н у - К , с т р о ф а н т и н у - Є , к о р г л і к о н у більше вираж ена систолічна дія
ніж діастолічна, порівняно з препаратами наперстянки. Еф ект строф антину і кор­
глікону наступає швидше, ніж препаратів наперстянки, але тривалість його менша.
Корглікон (новогаленовий препарат) менш токсичний за строфантин, має більше
вираж ений заспокійливий вплив на Ц Н С. С трофантин і корглікон частіше призна­
чають д ля лікування гострої серцевої недостатності, при набряку легенів. У данин
час випускаю ть у таблетках, покритих оболонкою, для всмоктування в киш ечни­
ку. Входять до складу комплексних таблетованих препаратів, покритих оболонкою
(хомвіокорин-М та ін.).
Ц е л а н ід діє на серце подібно іншим препаратам наперстянки, проте порівняно
з дигоксином ефект наступає швидше, кум уляція незначна. У порівнянні зі стро­
ф антином у препарату встановлена сильніш а брадикардитична дія. Застосовую ть
целанід для лікування гострої і хронічної недостатності кровообігу.
Н а с т і й т р а в и г о р и ц в і т у містить глікозиди, найактивніш ий із яких - а д о н із и д . За
характером дії глікозиди горицвіту близькі до глікозидів наперстянки, проте менш
активні по дії на систолу, менше виражений діастолічний ефект, менше впливають
на тонус блукаючого нерва. Глікозиди горицвіту дають більш ий заспокійливий ефект
на Ц Н С, ніж глікозиди наперстянки. Разом з тим, препарати горицвіту володіють
значним подразнюючим впливом на травний канал. Застосовую ть препарати гори­

244
 4.1. П репарат и, які впл ивают ь на серцев о-суд инну систем у

цвіту головним чином як седативні при вегетоневрозах, дистоніях та ін. Настііі трави
горицвіту з натрію бромідом і кодеїну фосфатом входить до складу мікстури Бехте­
рева. Витяг з трави горицвіту входить до складу препаратів кардіофіт, кардіолін.
Методи терапії синдрому передозування серцевими глікозидами (глікозидної ін­
токсикації) включають: промивання шлунка з активованим вугіллям (іншими еитеро-
сорбептамп), атропіну сульфат, краплі Зеленіна - при брадикардії, антиаритмічні, що
не знижують атріовентрпкулярну провідність (дифеиін, лідокаїн) - при шлуиочкових
арптміях, препарати калію (паиангін, аспаркам, калію хлорид і ін.), донатори сульфгід­
рильних груп (унітіол, ацетилцистеїн та ін.) - для хімічної інактивації, комплексони
(ІЧаЕДТА), препарати вітамінів групи В і Е. Додатково метаболітні препарати - рибок­
син, иеотон, питохром С та ін., антитіла до дигоксину, очищені від глобулінів - ЕАВ-
фрагменти (дигітод, дигібід та ін), антидпгоксинова сироватка - для хімічної інактива­
ції призначають в інших країнах. Д ля зниження арнтмогенної дії можливе призначення
р-адреноблокаторів, але з урахуванням можливого брадикардитичпого ефекту. Елек-
троімпульсна терапія призначається при неефективності медикаментозного лікування.

П р е п а р а т и , р е ко м е н д о в а н і д л я л іку в а н н я х р о н іч н о ї с е р ц е в о ї н е д о с т а т н о с т і
(Р е ко м е н д а ц ії У кр а їн с ь ко ї а с о ц іа ц ії ка р д іо л о гів , 2 0 0 9 )

Кл а с П р е па р а т и
Інгіб іт ори А П Ф енал април , капт оприл , л ізи нопри л , рам іприл
Р -А д ре но б л ока т ор и б ісопрол ол , кар в ед и л о л , м ет о пр ол ол сукц инат , неб івол ол
Діурет ики ф уросем ід , т о ра сем ід , гід рохл орт іазид , інд апам ід
Б л окат ори рец епт орів ангіот ензину-ІІ канд есар т ан, вал сарт ан
С ер ц ев і гл ікозид и д иго кси н
Н іт рат и ізосорб ід у д иніт рат , ізосорб ід у м ононіт рат
Н егл ікозид ні ізот ропні засоби д оф а м ін, д об ут а м ін, л евосим енд ан
С т ат ини сим в аст ат ин, прав аст ат ин, ф л ув аст ат ин, ат ор в аст а т и н, розуваст ат ин
А н т и т р ом б о т и ч ні засоби варф арин

4.І.І.2. Інш і препарати, які призначаю ть при серцевій недостатності

Головні неглікозидні кардіотоніки, які є резервними засобами і застосовую ться
в країнах С Н Д , представлені у класифікації.
Симпатоміметичні лікарські засоби (агоністп р,-адренорецепторів) - добутамін,
дофаміп, адреналіну гідрохлорпд, норадреналіпу тартрат.
Інгібітори фосфодіестерази - мілринон, амринон.
Препарати, що підвищують чутливість скоротливих білків до йоиів кальцію (сен­
сибілізатори кальцію) - левосимендан.
Д о б у т а м і н - синтетичний р,-адреноміметик, що має два ізомери і переважно
стим улю є р-адренорецептори за рахунок (+ ) ізомера. Вплив на а-адренорецептори,

245
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф А Р М А КО ЛО ГІЯ

що п ов’язан и й з ( - ) ізомером, не проявляється, тому що (+ ) ізомер блокує ці ре­

цептори.
Фармакокінетика. Після внутріш ньовенного введення еф ект добутаміну спосте­
рігається через одну-дві хвилини, максимальна дія - через десять хвилин. Препарат
ш видко метаболізується катехол-О -метилтрансферазою та глю куронізується. П ері­
од напіввиведення препарату - біля двох хвилин. Екскретується добутамін голо­
вним чином із сечею у вигляді метаболітів.
П репарат підвищ ує серцевий викид внаслідок посилення скоротливості міокарда
має незначну позитивну хронотронну дію, в середніх терапевтичних дозах не під­
вищує артеріальний тиск, зниж ує опір судин малого кола кровообігу. Призначають
препарат при гострій та важкій хронічній серцевій недостатності, в тому числі гострій
фазі інфаркту міокарда, хірургічному втручанні, передозуванні (3-адреноблокаторів
Гострий ф арм акологічний тест із добутаміном призначаю ть при діагностиці ішеміч­
ної хвороби серця. Побічні ефекти - тахікардія, екстрасистолія, підвищ ення артері­
ального тиску, диспепсичні розлади.
Галогенвмісні лікарські засоби для інгаляційного наркозу підвищують ризик роз­
витку ш луночкових аритмій при введенні добутаміну й інших симпатоміметиків
а блокатори р-адренорецепторів послабляю ть позитивну інотропну дію добутаміну
Симпатоміметики, що входять до складу місцевих анестетиків, можуть призвести де
виникнення гіпертонічного кризу.
Д о ф а м і н - стимулю є залеж но від дози дофамінові О,- та 0 2-рецептори, (^-(3, та а -
адренорецептори. Препарат проявляє позитивну інотропну дію, при тривалому вве­
денні веде до підвищ ення частоти серцевих скорочень, загального периферичного
судинного опору. Завдяки стим уляції дофам інових рецепторів підвищ ує нирковий
мезентеріальний, мозковий кровообіг, при цьому можливе зниж ення загального пе­
риф еричного судинного опору. П оказаний при артеріальній гіпотензії, кардіоген-
ному шоку, серцевій недостатності, гострій нирковій недостатності. Побічні ефекти
- тахікардія, підвищ ення артеріального тиску, нудота, блювання, головний біль, тре­
мор. Н е слід призначати дофамін з галогенвмісними засобами для наркозу у зв’язк;.
з загрозою аритмій, а також місцевими анестетиками, що містять адреналін, нора-
дреналін, мезатон, через загрозу гіпертонічного кризу.
М і л р и н о н - блокує фосфодіестеразу III, що активує транспорт кальцію у філамен-
ті саркоплазматичного ретикулуму. У великих дозах препарат знижує активність ци­
топлазматичних ізоферментів фосфодіестерази та посилює транспорт кальцію чере:-
сарколему. Головні ефекти - позитивний інотропний та вазодилатуючий, зменшення
перед- і післянавантажения. Препарат стимулю є ліполіз, гальмує агрегацію тромбоци­
тів. У значних дозах підвищує частоту серцевих скорочень, потребу в кисні, проявляє
аритмогенну дію. Вводять препарат усередину і в вену. Показання - терапія важке,
гострої та декомпенсованої хронічної рефрактерної до серцевих глікозидів серцеве:
недостатності. Побічні ефекти: гіпотензія, аритмія, біль в ділянці серця, гіпокаліємія
Л е в о с и м е н д а н м ає позитивну інотропну дію, тому що зв ’язу ється з тропон:-
ном С у присутності кальцію , стабілізує структуру тропоніну, підвищ ую чи спо­

246
 4.1. П репарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

рідненість тропоніну до йонів кальцію . Це полегш ує взаєм одію актину з м іо зи ­

ном. Крім того, препарат посилю є вивільн ення кальцію із саркоплазм атпчного
ретикулум у і видалення його в це депо. Він також пригнічує ф осф одіестеразу,
сп ри яє відкриттю А Т Ф -зал еж н и х калієви х каналів периф еричних судин, що веде
до їх розш ирення.
Показання: декомпенсація хронічної серцевої недостатності та серцева недостат­
ність при інфаркті міокарда.
Побічні ефекти: гіпотензія, головний біль, екстрасистолія, ф ібриляція, тахікардія
передсердь.
Згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів для лікування хронічної
серцевої недостатності рекомендують прямі та непрямі кардіотоніки.

П репарати

Н а зв а п р е п а р а т у Ф о р м а в и п у с ку С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Д и го кс и н т а б л ет ки 0,00025; В серед ину: д об ов а д оза 0 ,0 0 0 1 2 5 -0 ,0 0 0 3 7 5 г. У вену

О ід о х іп и т ам пул и 0 ,025 % 1 мл по 1 -2 м л в 10—20м л 0,9 % ро зч и ну нат рію хл о ри д у

С троф антин ам пул и 0 ,025 % 1 мл; У вену 0,5 м л в 1 0 -2 0 м л 0,9 % ро зч и ну нат рію
ЗІг орЬапІЇІпит хл орид у.

Ко р гл іко н ам пул и 0 ,0 6 % 1 мл; У вену по 1 -2 м л в 1 0 -2 0 м л 0,9 % ро зч и ну нат рію

Сог діусопит т а б л ет ки по 0,0006 хл орид у.

Н а с т ій т р а в и го р и ц в іт у ех 6 , 0 - 180 мл По од ній ст ол ов ій л ожц і 3 - 5 разів на д ень

в е с н я н о го Іпіиь ит ЬегЬае
А б о піб із ует аНв

Д о ф а м ін ам пул и 0,5 % 5 мл; П ригот уват и розчин в 125 аб о 40 0 мл 5 % ро зч и ну

О орЬат іпит 4 % 5 мл. гл юкози аб о 0,9 % розчину нат рію хл о ри д у в в од я т ь
у вену кр а пе л ь но з певною ш вид кіст ю

Д о б у т а м ін А м пул и, ф л акони П ригот уват и розчин в 500 аб о ЮООмл 5 % розчину

О оЬиіат іпит по 0,5; 0 ,2 5 сухої гл юкози або 0,9 % ро зч и ну нат рію хл орид у
речов ини в в од я т ь у вену кр а пе л ь но з певною ш в и д кіст ю

Левосим енд ан концентрат д л я інф узій П ригот уват и розчин в 500 м л 5 % ро зч и ну гл юкози
, Levosim endаnum 0,0025 г/мл у ф л аконах або 0,9 % ро зч и ну нат рію хл о р и д у в в од я т ь у вену
на 5 мл крапел ь но з певною ш видкіст ю

4.1.2. А н ти а н г ін а л ь н і л ік ар сь к і засоби (засоби, щ о п р и зн а ч а ю т ь д л я

л ік у в а н н я іш е м іч н о ї х в о р о б и серця)
ІХС - захворю вання серцевого м ’яза, зум овлене поруш енням рівноваги між ко­
ронарним кровообігом і метаболічною потребою. ІХС виникає внаслідок звуж ення
коронарних судин (оклю зія атеросклеротичними бляш кам и, тром боутворення в
коронарних судинах), коронароспазму, змін реологічних властивостей крові з на­
хилом до тром боутворення. ІХС може п роявлятися у вигляді стенокардії (хронічна
ф орм а) або інф аркту міокарда - ІМ (гостра форма). Стенокардія (angina pectoris)

247
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

характеризується сильним болем в ділянці серця за грудниною, що іррадіює в ліву

руку і л іву половину тіла. Виділяю ть стабільну стенокардію (стенокардію напру­
ги), коли напади виникаю ть під час ф ізичної та емоційної напруги. Д л я лікування
стабільної стенокардії призначаю ть антиангінальні засоби. Вазоспастнчна (варі­
антна стенокардія, стенокардія П рінцм етала) характеризується коронароспазмом
що виникає спонтанно без провокую чих ф акторів (при звичайном у ф ізичному на­
вантаженні, уві сні), її виникнення пов’язую ть зі зниж енням синтезу ендотеліпре*
лаксую чого ф актора і для її лікування еф ективним и є антиангінальні засоби. Н е­
стабільна стенокардія характеризується поруш енням троф іки міокарда внаслідок
тром боутворення в коронарних судинах. Н апад стенокардитичного болю виникає
в спокої. С тенокардія потребує призначення лікарських засобів, які попереджають
тром боутворення в комбінації з антиангінальнпм и препаратами. Інф аркт м іокар­
да я в л яє собою іш емічний некроз, що виникає при невідповідності коронарного
кровообігу потребам міокарда. Існую ть схеми патогенетичного лікування інфаркту
міокарда.
Д ля лікування хворих на ІХС застосовую ть препарати різного механізму дії та
хімічних груп. Особливої уваги надають засобам, які поліпш ую ть постачання міо­
карда кров’ю та киснем, зменш ую ть потребу його в кисні, а також регулюють обмін
речовин у кардіоміоцитах. Ці препарати мають назву антиангінальних засобів.
Класиф ікація антиангінальних засобів:
I. Засоби, що зниж ую ть потребу міокарда в кисні й поліпшують його кровопоста­
чання:
• органічні нітрати (нітрогліцерин, сустак, нітронг, ізосорбіду динітрат, ізосор-
біду мононітрат та ін.);
• блокатори кальцієвих каналів або антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл.
амлодипіп, дилтіазем та ін.);
• препарати різних хімічних груп (аміодарон, молсидомін та ін.).
II. Засоби, що знижую ть потребу міокарда в кисні:
• р-адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол, талінолол та ін.);
• брадикардитичні засоби (івабрадин).
III. Засоби, які підвищують постачання міокарда киснем:
• вінцєворозш ирю вальні засоби міотрогіної дії (папаверину гідрохлорид, дрота-
верин (но-ш па), пентоксифіліи та ін.);
• засоби реф лекторної дії, що усуваю ть спазм вінцевих артерій (валідол);
• антиагреганти (кислота ацетилсаліцилова, дипіридамол, клопідогрель та ін.).
IV. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та ішемії:
• енергозабезпечувальні засоби (трим етазидин, неотон, кислота глутамінова,
мілдронат та ін.);
• електронакцептори (кислота аскорбінова, рибофлавін, убіхінон та ін.);
• антиоксиданти (токоф еролу ацетат, тіотриазолін, есенціале, кверцетин та ін.):
• анаболічні засоби: стероїдні (ретаболіл, неробол) і нестероїдні (калію оротат,
рибоксин та ін.).

248
 4.1. Препарат и, які впл ив ают ь на серцево-суд инну сист ем у

Зараз застосовую ть для лікування ішемічної хвороби серця інгібітори АГІФ (ена-
лаприл та ін.), статний (симвастатин га ін.), нікорандил.

4.1.2Д. Лікарські засоби, які зн и ж ую ть потребу міокарда в кисні

й поліпш ую ть його кровопостачання

4.2.2.1.2. О р г а н іч н і н іт р а т и
До цієї групи антиантіпальних засобів належать органічні нітрати: нітрогліцерин,
препарати нітрогліцерину подовженої дії, а також нітрати тривалої дії. Еталоном ан-
тиаигінальних засобів вважають нітрогліцерин (гліцерину тринітрат). Синтез його
оуло здійснено у 1846 р. Солберо. В 1847 р. Hering запропонував рідку ф орму нітро­
гліцерину для лікування “грудної ж аби”. Препарат був уперше застосований у клі­
ніках американським лікарем Т. B runton у 1860 p., через рік створено сублінгвальну
дозовану лікарську форму. У 1867 р. Г. B runton описав застосування амілнітригу
в інгаляційній формі при стенокардії. У 1879 р. доктор W. M urrel опублікував в ж ур­
налі “Lancet” результати застосування нітрогліцерину на собі і на хворих зі стено­
кардією. У 1925 p. H. Vaguls ввів у клініку капсули з нітрогліцерином. У кінці 60-х
років з ’яви ли ся нітрати пролонгованої дії. В 70-х роках створено мазі з нітрогліце­
рином. У кінці 70-х років K. G oldstain (1974), Т. F laherty (1975) стали застосовувати
розчин нітрогліцерину внутрішньовенно. В 1979 р. були створені суббукальні плас­
тини з нітрогліцерином. В 1981 р. синтезували ізосорбіду динітрат, а пізніше, у 80-х
роках, - ізосорбіду мононітрат.

М еханізм д ії нітровазодилататорів
Фармакокінетика. Нітрогліцерин ш видко і повністю абсорбується з поверхні
слизових оболонок і через шкіру. При прийомі всередину біодоступність складає не
більше десяти відсотків порівняно з нітрогліцерином, який вводять сублінгвально
(еф ект первинного проходження через печінку). При сублінгвальному, букально-
му, внутріш ньовенному введенні виклю чається пресистемний метаболізм і препа­
рат безпосередньо надходить у системний кровообіг. При сублінгвальному прийомі
біодоступність складає практично 100 %, м аксим альна концентрація в плазмі крові
відзначена через п ’ять хвилин. З білкам и плазми крові зв ’язується до 60 % нітроглі­
церину. Препарат ш видко метаболізується в організмі. М етаболізм нітрогліцерину
здійсню ється переважно в печінці. Нітрогліцерин екскретується з сечею у вигляді
метаоолітів. Загальний кліренс складає 2 5 -3 0 л /х в , період напіввиведення при суб­
лінгвальному прийомі 4 - 5 хвилин, при внутріш ньовенному введенні 1 -3 хвилини.
При введенні під язи к препарат починає діяти через 1-2 хвилини.
Фармакодинаміка. М еханізм дії нітрогліцерину (рис. 4.1) зумовлений взаємоді­
єю із сульфгідрильними групами ендогенних нітратних рецепторів, утворенням ні-
трозотіолів, що вивільнюють спочатку N0.,, який перетворю ється па N 0 . Останній
активує гуанілатциклазу, накопичує цГМ Ф , зм енш ує вміст Са2’, мож ливий фер-

249
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф А Р М А КО ЛО ГІЯ

МЕХАНІЗМ ДІЇ НІТРОВАЗОДИЛАТАТОРІВ (ОРГАНІЧНИХ НІТРАТІВ)

М олсид ом ін Ізо со р б ід у д и н ітр ат,

Ізо со р б ід у м о н о н ітр а т
R-0 .N 0 ,)

БІИ- І С-ББ-С

51Ы-1А N0 Н - Ы О ,

відсут ніст ь т ол ерант ност і, оскіл ь ки дія р о зв и т о к т ол е р а нт но ст і в н а сл ідо к де ф іци т у

не в ідб ува єт ь ся через БН -г рупи ци ст еїн у

Г у ан і л ат ц и к л аз а

ГТФ цГМ Ф

З н и ж ен н я к о н ц ен т р ац і ї і он і в С а 2* у ц и т о п л аз м і м 'я з о в и х к лі ти н

І
Ро зсла б ле н н я гла д е н ьк и х м ’я зів суд и н , зни ж е ння а р те р іа льн о го ти ск у, зм ен ш ен н я бо лю

Рис. 4.1. М ех ан ізм д ії н іт р о в а зо д и л а т а т о р ів (о р г а н іч н и х н ітр атів)

м ентативний шлях утворення N 0 . Внаслідок цього стимулю ється гуанілатзалежна

протеїнкіназа, що веде до змін ф осф орилю вання протеїнів у клітинах гладеньких
мязів, дефосфорилю вання легких ланцю ж ків міозину та пониження контрактиль-
ності. Нітрогліцерин також стимулю є утворення судинорозш ирю вальних проста-
циклінів у стінці судин. Крім того, нітрогліцерин рефлекторно стим улю є виділення
катехоламінів, які підвищують активність адренорецепторів Ц Н С , що сприяє збіль­
шенню потоку гальмівних імпульсів до судинорухового центру (клофеліноподібний
механізм). Нітрогліцерин зниж ує тонус переважно венозних судин міокарда, мозку,
внутріш ніх органів, сітківки, бронхів тощо, а також тонус системних артерій. Пре­
парат зниж ує артеріальний тиск, розш ирю є вінцеві судини, а також зменш ує після-
і переднавантаження на серце. При цьому зменш ується об’єм циркулю ю чої крові
(О Ц К ), кінцевий діастолічний тиск, поліпш ується кровопостачання субендокарді-
альних ш арів міокарда, зменш ується робота серця і потреба його в кисні, норм алізу­
ється обмін речовин (особливо енергетичний) у міокарді й судинах. Препарат роз­
слаблю є гладенькі м ’язи внутрішніх органів та бронхів.

250
 4.1. Препарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

Показання: таблетки під’язикові, капсули нітрогліцерину і спрей застосовую ть

для зн яття нападу стенокардії. Таблетки, капсули пролонгованої дії, пластини з ніт­
рогліцерином, пластирі (транспортні трансдермальні системи) показані для попе­
редження нападів. Призначаю ть у водних розчинах внутріш ньосудпнно крапельно
при інфаркті міокарда (за умови моніторингу дії), гострій серцевій недостатності.
Препарат сприяє зменш енню зон інфаркту внаслідок зниж ення лівош луночкового
тиску, усуненню застою в легенях при недостатності серця.
Побічна дія: запаморочення, головний біль, гіперемія шкіри, відчуття жару, зн и ­
ження артеріального тиску, рідко - ортостатичнпй колапс, ціаноз, відчуття сухості
в ротовій порожнині, нудота, блю вання, біль у животі, контактний дерматит, загаль­
на слабкість, гіпотермія, нечіткість зору, метгемоглобінемія. Рідко спостерігається
ексфоліативний дерматит, блідість, підвищене потовиділення, посилення нападів
стенокардії. Головний біль можна зменш ити поєднаним застосуванням 1 % розчину
нітрогліцерину з 3 % спиртовим розчином ментолу (1: 9), кислотою ацетилсаліцило­
вою або шляхом зниж ення дози, а метгемоглобінемію - введенням метиленового си­
нього, аскорбінової кислоти, оксигенотерапією , гемодіалізом та переливанням крові.
Ф орми нітрогліцерину подовженої дії застосовую ть для проф ілактики нападів
стенокардії. Д о них відносять сустак, який виготовляю ть методом мікрокапсулю -
вання шляхом адсорбції нітрогліцерину на сорбентах. Ч астина таблетки швидко аб­
сорбується, ефект розвивається через 1 0 -1 5 хв і триває 4 - 6 год. Н ітром ак - мікро-
капсульований препарат, що містить 2,5 і 5,4 мг нітрогліцерину в капсулі. Нітропг
має тривалу (до 8 годин) дію. Нітродерм є трансдермальною системою і забезпечує
подовжену дію нітрогліцерину (близько 24 год).
Із довгодіючих нітратів першим був п е н т а е р и т р и л т е т р а н іт р а т ( е р и н і т ) , який за ­
раз практично не застосовую ть. Н айбільш пош иреними нітратами тривалої дії є і з о -
с о р б і д у д и н і т р а т ( н і т р о с о р б і д , і з о к е т , к а р д і к е т ) та із о с о р б і д у м о н о н і т р а т ( м о н о -
н іт р о с и д , о л ік а р д ) .
Початок ефекту нітросорбіду проявляється через ЗО хв, м аксимальний ефект роз­
вивається протягом першої години, триває 3 - 5 год. Один із метаболітів нітросорбі­
ду - ізосорбід-5-мононітрат - має високий ступінь активності. Ізосорбіду мононі­
трат повністю абсорбується, незалежно від рН , біодоступність його становить 100 %.
Препарат не біотрансф ормується в печінці. Ефект настає через 3 0 -4 5 хв, триває
8 -1 2 год. Обидва препарати в таблетках (звичайних та пролонгованої дії) застосо­
вують для проф ілактики нападів стенокардії, а також для лікування недостатнос­
ті серця. Існують таблетки ізосорбіду динітрату для під’язикового призначення та
аерозоль для купірування нападу стенокардії, розчин в ампулах, який призначаю ть
у випадках інфаркту міокарда та гострої серцевої недостатності, а також трансдер-
мальна терапевтична система у вигляді пластирів для проф ілактики нападів стено­
кардії.
При тривалому застосуванні органічних нітратів (понад два тиж ні) може розви­
нутися толерантність до всіх нітратів. Це зумовлено дефіцитом сульфгідрильних
груп, рефлекторним підвищ енням активності ренін-ангіотензинової системи, нако­
пиченням вільних радикалів, зм інами активності ферментів, які беруть участь у пе­

251
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

ретворенні нітратів, а також пониженням активності гуанілатциклази, збільш енням

об’єму циркулюю чої крові, поруш енням відновлюваності нітратів внаслідок висна­
ження ресурсів відновленого глутатіону. Н ітрати доцільно призначати з донаторами
сульфгідрильних груп, антиоксидантами, проводити переривчасті курси призначен­
ня, а також комбінувати з [3-адреноблокаторамн, молендоміном, інгібіторами А П Ф
іншими лікарським и засобами.

4.1.2.1.2. Б л о к а т о р и к а л ь ц іє в и х к а н а л і в (а н т а го н іст и кальцію )

Блокую ть кальцієвий трансмембранний іонний потік у потепціалзалеж нпх по­
вільних кальцієвих каналах Ь-тппу, тобто зменш ую ть надходження до клітини Са-’\
П отенпіалзалежні кальцієві канали відкриваю ться при деполяризації клітинної
мембрани, вони розташ овані в кардіоміоцитах, ангіоміоцитах (клітинах гладеньких
м’язів) резистивних судин. Вони складаю ться з а,, а,, р і у-субодиниць. Саме а, є по-
тенціалчутливим сенсором, який блокую ть лікарські засоби.
З а хімічною будовою антагоністи кальцію поділяю ть на:
• Похідні ф енілалкілам іну (верапам іл).
• Похідні дигідропіридину (ніф едипін, амлодипін).
• Похідні бензотіазепіну (дилтіазем).
• Похідні диф енілалкілам іну (цинаризин).
Кальцієві канали серця і судин проявляю ть різну чутливість до ф енілалкіламінів,
дигідрогіірпдинів, бензотіазепінів. Похідні ф енілалкілам інів більш е дію ть на серце,
дигідропірпдинів - на судини, бензотіазепінів - на серце і судини.
Д ля клініцистів має значення класиф ікація препаратів залеж но від переважного
впливу антагоністів кальцію на кальцієві канали серця та гладеньких м’язів артерій:
• Блокатори відкритих кальцієвих каналів серця - похідні фенілалкіламіну.
• Блокатори інактивованих кальцієвих каналів гладеньких м’язів - похідні д и ­
гідропіридину.
• Блокатори кальцієвих каналів обох локалізацій - похідні бензотіазепіну.
З а специфічністю дії (ступенем пригнічення повільного потоку Са2'):
• Високоспецифічні антагоністи кальцію, що пригнічують трансмембранний
потік кальцію (верапаміл, ніфедипін, дилтіазем).
• Менш специфічні антагоністи кальцію, які блокують натрієві й кальцієві ка­
нали і деякою мірою - надходження магнію через мембрани (цинаризин).
• Неспецифічні антагоністи кальцію - антагонізм із кальцієм є побічним еф ек­
том (аміодарон).
Залеж но від етапу впровадж ення в медичну практику антагоністи кальцію поді­
ляю ть на препарати:
• Першого покоління (верапаміл, ніфедипін, дилтіазем).
• Другого покоління - препарати з повільним вивільненням діючої речовини з
лікарської форми (верапаміл-БК, ніф едипін-Ф С -ретард та ін).
• Т ретього п околін н я - препарати нової хім ічної стр у кту р и (ам лоди пін, фе-
лодипін).

252
 4.1. П репарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну систем у

Антагоністи кальцію (похідні ф енілалкілам іну та бензотіазепіну) мають антиан-

гінальпу, антпаритмічну та антигіпертензпвну дію, а дигідроніридинп - антиарит-
мічною дією не володіють. М еханізм дії пов'язаний у першу чергу з блокадою транс­
мембранного потоку повільних кальцієвих каналів Ь-типу (зміню ю ть м ікров’язкість
ліпідного шару мембрани та її конформацію, а також гальмують вивільнення каль­
цію з ендоплазматичної сітки міокардіоцитів). Похідні ф енілалкіламіну та бензо­
тіазепіну блокують надходження Са2' в клітину пейсмейкера, активність ектопіч­
них вогн и щ у міокарді та зворотний вхід Са2 через повільні канали. Завдяки цьому
вони пригнічують здатність кальцію зм енш увати активність внутріш ньоклітинних
А ТФ -аз, при ішемії, некрозі міокарда запобігаю ть небажаному накопиченню С а2'
у мітохондріях, розвитку артеріального кальцинозу (атеросклерозу) і втраті ма-
кроергічнпх фосфатів. Діапазон дії антагоністів кальцію значно ширший, ніж тіл ь­
ки блокада кальцієвих каналів: безпосередній вплив на кальмодулін, пригнічення
активності фосфодіестерази, вивільнення кальцію з внутріш ньоклітинних депо та
агрегації тромбоцитів. Препарати знижую ть тонус гладеньких м ’язів стінки судин,
у тому числі вінцевих, усувають спонтанні скорочення та спазм судин і мають про-
тиатеросклеротичпу дію, оскільки стенозую чий атеросклеротичний процес часті­
ше виявляється саме в цих відділах вінцевих артерііі. У зв ’язку з цим антагоністи
кальцію мають перевагу перед інш ими судинорозш ирю вальними засобами при
лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця. П репарати зменш ую ть збудження і
скоротливість міокарда і потребу його в кисні, пригнічую ть автоматизм синусово-
передсердного вузла та передсердно-ш луночкове проведення. Вони сприяю ть ощ ад­
ливому розподілу кисню та кардіопротекторній дії у поєднанні з тривалим розш и­
ренням вінцевих артерій, навіть у випадках стенокардії з вираженим спастичним
компонентом, запобігають розвиткові некрозу міокарда.
В е р а п а м іл ( і з о и т и н ) - має ш ирокий спектр ф армакологічної активності.
Фармакокінетика. Після прийому всередину легко і повільно всмоктується і над­
ходить у системний кровообіг, зв ’язується з білками плазми крові (більш е 90 %).
Препарат метаболізується переважно в печінці, внаслідок інтенсивного метаболізму
при першому проходженні через портальну систему печінки біодоступність скла­
дає 2 0 -3 5 %. М аксимальна концентрація верапамілу в плазмі крові спостерігається
через 1 -2 години після прийому. Період напіввиведення 2,8-7,4 години після пер­
шого прийому та 4 ,5 -1 2 годин на фоні тривалого прийому. У пацієнтів похилого
віку період напіввиведення пролонгується. У пацієнтів з печінковою недостатністю
метаболізм препарату уповільню ється, об’єм розподілу підвищ ується, період напів­
виведення пролонгується до 1 4 -1 6 годин. Препарат екскретується переважно нир­
ками (70 %), частково через кишечник. Верапаміл проникає крізь плаценту та екс­
кретується в грудне молоко. Д ія верапамілу після прийому всередину починається
через 1 годину, досягає максимуму через 2 години, триває 8 -1 0 годин.
Фармакодинаміка. Верапаміл має вираж ену антиангінальну, антигіпертензив-
ну, протиаритмічну активність. У повільню є спонтанну діастолічну деполяризацію
клітин, але не зм енш ує максимальної ш видкості проведення збудження, підвищ ує
толерантність до ф ізичних навантажень. Ч астота і сила скорочень серия під впли­

253
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

вом верапамілу зменшую ться. О днак у відповідь на зниж ення артеріального тис:-:
відбувається рефлекторне збудження симпато-адреналової системи, що запобігав
розвитку брадикардії. Розш ирю є вінцеві артерії, зниж ує вінцевий кровообіг завдя­
ки зниженню тонусу гладеньких м 'язів периферичних судин та внутрішніх органів,
пригнічує скоротливу активність матки, має антиагрегантну активність та седатив­
ний вплив на ЦНС.
П оказання: артеріальна гіпертензія, вазоспастична стенокардія, парокспзмальна
тахікардія, проф ілактика нападів стенокардії напруги.
Побічна дія: гіпотензія, брадикардія, атріовентрикуляриа блокада, нудота, блю ­
вання, запаморочення, втомлю ваність, периферичні набряки, алергічні реакції, ато­
нічний запор.
Н і ф е д и п і н ( ф а р м а д и п ін , к о р и н ф а р , ф е н і г і д и н ) - перший препарат дигідропіри-
динів.
Ф армакокінет ика. П ісля прийому всередину ніфедипін швидко і майже повніс­
тю всмоктується (9 0 -1 0 0 %). При сублінгвальному прийомі ефект спостерігається
через 5 -1 5 хвилин, при прийомі всередину - через 10 хвилин, м аксимальний ефект
проявляється через 3 0 -9 0 хвилин після прийому всередину, зберігається протягом
4 - 6 годин. Біодоступність складає 5 0 -7 0 % (високий ефект першого проходження
крізь печінку). З в ’язок з білками плазми біля 95 %, у печінці ніфедипін майже пов­
ністю метаболізується внаслідок окислю вальних та гідролітичних процесів, метабо­
літи неактивні. У вигляді метаболітів екскретується переважно нирками (6 0 -8 0 %).
інші метаболіти - з ф екаліями. Період напіввпведення 5 -1 1 годин.
Ф армакодинаміка. З а судинорозш ирю вальною здатністю перевищ ує верапаміл,
однак не має значної кардіодепресивної дії і не проявляє антиаритмічного впливу.
У відповідь на зниж ення артеріального тиску, загального периферичного опору збу­
джую ться барорецептори, що супроводж ується рефлекторним збудженням симиа-
тикоадреналової системи і (3,-адренорецепторів серця, рефлекторним підвищенням
частоти скорочень серця, скоротливості міофібрил, розвитком гіпоксії міокарда.
П оказання: препарати короткочасної дії призначаю ть у таблетках під язик і в
розчині у краплях під назвою ф армадипін. Д л я зн яття гіпертензивного кризу, іно­
ді в комплексній ф армакотерапії для лікування, для проф ілактики і зн яття нападу
вазоспастичної стенокардії; препарати подовженої дії - при артеріальній гіпертензії,
для проф ілактики стабільної стенокардії.
Побічна дія: артеріальна гіпотензія, блю вання, запор, набряки нижніх кінцівок,
тахікардія, головний біль, гіперемія обличчя, при тривалом у прийомі може виника­
ти так званий ніфедипіновий м едикаментозний гінгівіт.
А м л о д и п і н ( н о р в а с к , т е н о к с ) є препаратом подовженої дії.
Ф армакокінетика. Амлодипін добре всм октується у травному каналі, максималь­
на концентрація спостерігається через 6 -1 2 годин. Біодоступність складає 6 4 -8 4 %,
період напіввпведення - приблизно 3 5 -5 0 годин, що дозволяє призначати препарат
один раз на добу. Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних
метаболітів, 10 % незміненого препарату і 60 % метаболітів екскретується з сечею.

254
 4.1. П репарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну систем у

Фармакодинаміка. £ф ект амлодипіну розвивається поступово, препарат прак­

тично не викликає тахікардії, має антпангінальні, антпгіпертензивні властивості.
Викликає вазодилатацію, зниж ення загального периферичного судинного опору,
перед- та післянавантаж ення па серце, потреби в кисні, гіпертрофії, чому сприяє
утворенню оксиду азоту.
Показання. Препарат може бути застосований для лікування стенокардії, недо­
статності серця, артеріальної гіпертензії.
Побічна дія. Головний біль, периферичні набряки, втома, сонливість, нудота, біль
в животі, приливи, серцебиття, запаморочення, рідко - закреп, артралгія, міалгія,
диспепсія, підвищ ення частоти сечовиділення, сухість в ротовій порожнині, тром ­
боцитопенія.
Блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лацидипін, фелодипін, лерканідипін)
мають також протнатеросклеротичний вплив: зниж ую ть надходження холестерину
в макрофаги, гальмують проліферацію гладеньких м’язів та їх міграцію в субендо-
теліальну тканину. Інгібують перекисне окислення ліпідів у судинній стінці, стим у­
люють синтез ліпопротеїнів високих щільностей, гальмую ть зростання атероскле­
ротичних бляш ок, підвищують їх стабільність, але не сприяю ть розсмоктуванню.
Антиагрегантна дія проявляється у значних дозах.
Д и л т іа з е м є похідною речовиною бензотіазепіну. З а активністю близький до ні-
федипіну, хоча менше впливає на гладенькі м ’язи судин, проте він порушує про­
ведення збудження по провідній системі серця (протиаритм ічна дія). Дилтіазем
зниж ує тонус і загальний периферичний опір судин при есенціальній артеріальній
гіпертензії. Препарат розш ирю є вінцеві артерії, зниж ує венозне повернення крові,
потребу в кисні, поліпш ує кровопостачання міокарда.
Показання: артеріальна гіпертензія, проф ілактика нападів стенокардії, надшлу-
ночкова аритмія тощо.

4.І.2.І.З. П р е п а р а т и р із н и х х ім іч н и х гр у п
А м іо д а р о н ( к о р д а р о н ) , крім антиангінальної, має протиаритмічну дію (див. про-
тиаритмічні засоби).
М о л с и д о м ін ( с и д н о ф а р м ) - антиангінальний препарат групи сиднонімінів.
Фармакокінетика. Після прийому всередину молсидомін практично повністю аб­
сорбується з травного каналу. Біодоступність складає 6 0 -7 0 %. Д ія препарату по­
чинається через 20 хвилин після прийому. М аксимальний еф ект досягається через
3 0 -6 0 хвилин, тривалість дії складає 4 - 6 годин. Б іля 3 0 -4 0 % молсидоміну метабо-
лізується в печінці, перетворю ється в ф армакологічно активну сполуку S IN -1, з якої
неферментативним ш ляхом утворю ється нестійка речовина SIN-1 А, що безпосеред­
ньо виділяє оксид азоту та перетворю ється в крові і тканинах до фармакологічно
неактивного SIN-1 С. При цьому утворю ється ряд інших метаболітів. М інім аль­
но діюча концентрація молсидоміну в плазмі крові 3 - 5 н г/м л. Дію ча речовина не
зв'язується з білками плазми крові. М олсидомін у вигляді метаболітів екскретуєть-
ся з сечею (90 %) та ф екаліями (9 %), остання кількість виводиться в незміненому
вигляді. Період напіввиведення молсидоміну 0,85-2,35 години.

255
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Фармакодитміка. М олсидомін виявляє антиангінальний ефект, механізм реалі­

зації якого подібний до механізму дії нітрогліцерину, але до молспдоміну не розви­
вається толерантність, оскільки для реалізації антпангінального ефекту не потрібна
взаємодія з 8Н -групам и білків. В організмі він поступово перетворю ється наК О . щ о
і зум овлю є антиангінальний ефект. Зм енш ує навантаження на серце внаслідок зн и ­
ження периферичного венозного та артеріального опору судин, діастолічного тиск\
у лівом у шлуночку, навантаження на стінки міокарда. Внаслідок цього знижується
потреба в кисні. П аралельно молсидомін підвищує вінцевий колатеральний крово­
обіг, чинить антиангінальний: вплив, зменш ує агрегацію тромбоцитів і підвищує то­
лерантність до фізичних навантажень.
Показання: проф ілактика і зн яття нападів стенокардії, лікування хворих з недо­
статністю серця.
Побічна дія: артеріальна гіпотензія, мож ливий колапс, головний біль, запаморо­
чення, нудота, алергічні реакції.

4.1.2.2. Лікарські засоби, які зн и ж ую ть потребу міокарда в кисні.

Р-А дреноблокатори
Антиангінальна дія р-адреноблокаторів (рис. 4.2) досягається завдяки усуненню
симпато-адреналових впливів на міокард, що зумовлю є зменш ення роботи серця
(зниж ення сили й частоти скорочень). р-Адреноблокатори завдяки негативній іно-
тропній дії сприяю ть зменш енню потреби міокарда в кисні. Позитивне значення має
брадикардія, яку викликаю ть деякі препарати цієї групи.

Рис. 4.2. М ех ан ізм а н т и а н гін а л ь н о ї д ії Р -ад р ен о б л о к ато р ів

256
 4.1. Препарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

П р о п р а н о л о л ( а н а и р и л і н ) - неселективний р-адреноблокатор без симпатоміме-

тичної активності з вираженою мембраностабілізую чою (хінідиноподібною ) дією,
зниж ує потребу міокарда в кисні. Пропранолол може перерозподілити коронарний
кровообіг на користь ішемізованої ділянки. При блокаді (3.,-адренореиепторів під­
вищ ується тонус не уражених атеросклерозом коронарних судин (просвіт судин у
ділянці бляш ки не зміню ється).
Д о селективних [3-адреноблокаторів без спмпатоміметичної активності належать
мстопролол (корвітол), атенолол (атенова, тенолол), бісопролол (комкор), бетаксо-
лол (локреп), иебіволол (иебілет) га ін.
М е т о п р о л о л має аптиангінальну, антпгіпертеизпвну, антиарптм ічну дію. Селек­
тивна блокада адренорецеиторів зменш ує ризик побічних ефектів, особливо у хворих
з бронхіальною астмою і цукровим діабетом. А т е н о л о л порівняно з метопрололом
має триваліш у дію, більш е порушує метаболічні процеси. Атенолол - гідрофільний
препарат, практично не проникає крізь ГЕБ, не порушує сон, емоційну сферу.
Пролонговану аптиангінальну дію мають селективні (3,-адреноблокатори - б і с о ­
п р о л о л , б е т а к с о л о л , а також н е б ів о л о л , який сприяє утворенню оксиду азоту, що
викликає вазодилатацію; їх призначаю ть при стенокардії напруги, вторинній про­
ф ілактиці інфаркту міокарда.
Р-Адреноблокатори комбіную ть з нітратами, тому що вони усуваю ть рефлекторну
тахікардію, яку викликаю ть нітрати.
До брадикардитпчпих засобів належить препарат і в а б р а д и н ( к о р а к с а н ) . М еха­
нізм його брадикардитичної дії пов’язаний з блокадою 1-каналів клітин синусового
вузла, що веде до пролонгації спонтанної діастолічної деполяризації, пригнічення
автоматизму синусового вузла, уповільнення частоти серцевих скорочень. Б ради ­
кардія не супроводжується суттєвим впливом на скоротливість міокарда, зн и ж ен ­
ням провідності та артеріального тиску. Підвищ ення тривалості діастоли веде до
зростання магістрального і колатерального кровообігу.
Показання: хронічна стабільна стенокардія у хворих з нормальним синусовим
ритмом або обмеженнями до застосування Р-адреноблокаторів.
Побічна дія: фотопсія (зм іни сприйняття світла), брадикардія, ш луночкові екс­
трасистолії, атріовентрикулярна блокада І ступеня; рідко - нудота, запор або діарея,
головний біль, запаморочення, еозинофілія, підвищення рівня сечової кислоти та
креатиніиу в плазмі крові.

4.1.2.3. Лікарські засоби, які підвищ ую ть транспорт кисню д о міокарда

Засоби, що підвищують транспорт кисню до міокарда, поділяю ться на:
- вінцеворозшпрю ючі засоби міотропної дії (папаверину гідрохлорид та ін.);
- засоби рефлекторної дії, що усувають спазм вінцевих артерій (валідол та ін.);
- антиагреганти (кислота ацетилсаліцилова, дипіридамол та ін.).
Раніше ш ироко застосовували також алкалоїд опію ізохінолінового ряду п а п а ­
в е р и н у г ід р о х л о р и д , хоча антпангінальна активність ііого незначна через коротко­
часну дію. Препарат належ ить до спазмолітиків. Папаверину гідрохлорид викликає
помірне розш ирення вінцевих судин, пригнічує фосфодіестеразу, підвищує рівень

257
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

цАМ Ф , зниж ує вміст кальцію у кардіоміоцитах. Незначною мірою пригнічує зво­

ротне захоплення аденозину. Розш ирення вінцевих судин супроводжується неспри­
ятливим ефектом - підвищ енням потреби міокарда в кпсні. Папаверину гідрох.к -
рид зниж ує тонус великих судин та артеріол, у тому числі судин мозку.
З а хімічною будовою до папаверину наближ ається спазмолітичний препарат но-
ш п а ( д р о г а в е р и н ) . Проте розш ирю вальна дія но-шпп відносно вінцевих судин ви­
ражені ша і триваліш а. Рідко призначаю ть як протнангінальний засіб. Подібну лік
має вітчизняний спазмолітичний лікарський засіб в ін б о р о н .
В а л ід о л ( к о р в а л м е ї г г ) - розчин ментолу в ментоловому ефірі ізовалеріанової кис­
лоти. Препарат діє заспокійливо на Ц Н С. Подразнюючи холодові рецептори слизо­
вої оболонки порожнини рота, рефлекторно викликає розш ирення вінцевих судин.
Показання: кардіалгії, легкі початкові форми стенокардії.
В окремих випадках може викликати сльозотечу, запаморочення.
К и с л о т а а ц е т и л с а л іц и л о в а , к л о п ід о г р е л ь - див. засоби антиагрегантної дії.
Д и п і р и д а м о л ( к у р а н т и л ) : має здатність підвищ увати кровопостачання міокарда.
Пригнічує аденозиндезаміназу, що іпактивує аденозин, який бере участь в ауторегу-
ляції вінцевого кровообігу. Поліпш ує колатеральний кровообіг, але викликає син­
дром обкрадання, тобто зм енш ує кровопостачання ішемічних ділянок. Дипіридамол
гальмує агрегацію тромбоцитів, стимулюючи синтез простацикліну та інгібуючи
синтез тромбоксану, що сприяє поліпшенню мікроциркуляції в міокарді. Препарат
зниж ує загальний периферичний опір, дещо зниж ує артеріальний тиск.
Показання: як антнагрегант гіри ішемічній хворобі серця.
Побічна дія: короткочасна гіперемія обличчя, гіпотонія, тахікардія, головний біль,
алергічний висип на шкірі. Його не можна приймати при вираженому атеросклерозі
вінцевих артерій.

4.І.2.4. Лікарські засоби, які п ідвищ ую ть стійкість міокарда до гіпоксії

(кардіопротектори)
До антиангінальних засобів, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та іше­
мії, належать: енергозабезпечувальні та анаболічні засоби, електронакцептори, ан­
тиоксиданти, які призначаю ть у складі комплексної фармакотерапії.
Серед енергозабезпечувальних засобів раніш е виділяли натрію а д е н о з и н т р и -
ф о с ф а т ( А Т Ф ) . Показано, що препарат стабілізує структуру кардіоміоцитів, нор­
м алізує обмін речовин у випадках гіпоксії, підвищ ує толерантність організму до
ф ізичних навантажень, ви явл яє антпаритм ічну дію, покращ ує вінцевий і мозковий
кровообіг. Показання: міокардіодистроф ія, спазми периферичних судин, надшлу-
ночкова тахікардія.
Застосування кислоти адеиозинтрифосф орної як джерела енергозабезпечення
при недостатності кровообігу проблематичне у зв ’язку з неможливістю проник­
нення її через клітинні мембрани. А Т Ф - л о н г (А Т Ф -ф орте) є координаційною спо­
лукою з гістидином, калієм, магнієм, може проникати всередину кардіоміопптів.
зберігає енергетичні ресурси, пригнічує перекисне окислення ліпідів, попереджає
пош кодження мембрани, нормалізує діяльність мембранних насосів. В умовах іше­

258
 4.1. Препарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

мії препарат зменш ує потребу міокарда в кисні, норм алізує синусовий ритм, тобто
забезпечує антиішемічну, антиаритмічну дію. М ожна застосовувати при ішемічній
хворобі серця інші активатори енергозабезпечення - к р е а т и н ф о с ф а т ( н е о т о н ) .
Т р и м е т а з и д и н ( п р е д у к т а л ) інгібує мітохондріальний ф ерм ент р-окислення
ж ирних кислот - 3-кетоапил-коензим А-тіолазу, що сприяє переключенню еиер-
гопродукції в мітохондріях від р-окислення жирних кислот на окислення глюкози.
В результаті зниж ується потреба міокарда в кисні, краще використовується кисень,
росте утворення і накопичення А Т Ф та креатиифосфату, тобто препарат нормалізує
енергетичний обмін та електроліти пі і баланс, нормалізуються трансмембранні йон-
ні токи, а також концентрація йонів калію, зменш ується перевантаження натрієм і
кальцієм, що сприяє поліпш енню скоротливості міокарда. Активація аеробного глі­
колізу зменш ує явищ е ацидозу, а пригнічення окислення ж ирних кислот понижує
накопичення вільних радикалів і веде до цитопротективної дії. Кровообіг і загальна
гемодинаміка при цьому не змінюються.
Показання: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія (значно зменш ує по­
требу в прийомі нітратів).
Побігша дія: біль в епігастрії, диспепсія, иудота, блю вання, астенія, головний біль,
запаморочення, висипи, свербіж, кропив’янка.
Т і о т р и а з о л і н - синтетичний кардіо- і гепатопротектор, антиоксидант, має проти-
ішемічні, мембраностабілізуючі, імуномодулюючі ефекти, зниж ує чутливість серця
до катехоламінів, поліпш ує реологічні властивості крові, зменш ує розміри зони не­
крозу при ішемії.
Паказапня : стенокардія, післяінф арктний кардіосклероз, гострий інфаркт м іокар­
да, гепатит, цироз печінки.
Побічна дія: алергічні реакції, диспепсичні розлади.
М і л д р о н а т еф ективний при ішемічній хворобі міокарда, що ускладнена недо­
статністю серця. Він також пригнічує окислення ж ирних кислот за рахунок інгібіції
ф ерменту бутиробетаїнгідроксилази та активує важливі ферменти циклу аеробного
окислення глюкози (гексокіназу, иіруватдегідрогеназу).
Показання: ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, поруш ення церебраль­
ного кровообігу, для підвищ ення працездатності у спортсменів.
Побічна дія: свербіж, диспепсія, тахікардія, збудження, гіпотензія. П озитивну дію
в комплексній фармакотерапії ішемічної хвороби серця мають препарати метаболіч­
ної фармакотерапії, у яких провідним є антиоксидантний вплив природного (квер­
цетин, корвітин та ін.) та синтетичного (тіотриазолін, мексидол, мексикор та ін.) по­
ходження.
К в е р ц е т и н - біофлавоноїд, капіляростабілізатор, корвітин - його розчинна ф ор­
ма, ліпоф лавон - ліпосомальна форма. Кверцетин може моделювати активність
різних ферментів, які приймаю ть участь в деградації фосфоліпідів, впливають на
вільнорадикальне окислення, синтез оксиду азоту. Препарат може блокувати 5-лі-
пооксигеиазу, синтез лейкотрієнів, прозапальних цитокінів, володіє протизапаль­
ною, імономодулюючою дією, має кардіопротекторний вплив.

259
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Показання: призначаю ть у комплексній терапії стенокардії, а в лікарських формах

для внутріш ньовенного введення при гострому інфаркті міокарда, порушеннях моз­
кового кровообігу, для лікування хворих з облітерую чим атеросклерозом черевне :
аорти і периф еричних судин.
Побічна дія; алергічні реакції, при внутріш ньовенному введенні - гіпотензія.
У комплексній ф армакотерапії іноді як антиангінальні застосовую ть стероїди:
( р е т а б о л іл , н е р о б о л ) і частіше нестероїдні ( р и б о к с и н , к а л і ю о р о т а т , м а г н е р о т
анаболічні засоби для підвищення енергозабезпечення серця і частково для стим у­
ляції вінцевого кровообігу. Кардіотропний еф ект анаболічннх стероїдів зумовлений
підвищ енням синтезу коензиму А, глікогену, креатину, кислот аденозпнтрифосфор-
ної та нуклеїнових у міокарді, а також підвищ енням внутріш ньоклітинного вмісту
калію. А нтиангіпальний вплив нестероїдних анаболічннх засобів пояснюють поси­
ленням синтезу білка в кардіоміоцитах, поліпш енням енергетичного обміну.
К о р а р г і н - крім рибоксину, містить Ь-аргінін, має додаткову судинорозш ирю ­
вальну дію завдяки участі в утворенні оксиду азоту.
Показання: стенокардія напруження і спокою (в комплексі з інш ими антиангі-
нальними засобами). Призначають за цими показаннями також т ів о р т і н , який міс­
тить Ь-аргінін та кислоту аспарагінову, та к а р д і о а р г і н і н - З д о р о в ’ я , що містить аргі­
ніну аспарагінат, діаргініну сукцинат, магнію аспарагінат, калію аспарагінат.

4.1.2.5. Засоби, які призначаю ть хворим на інф арк т міокарда

При інфаркті міокарда призначаю ть цілий комплекс лікувальних засобів, що ма­
ють патогенетичну та симптоматичну дію. В першу чергу для усунення больового
синдрому призначаю ть наркотичні анальгетпки та нітрати. Позитивний вплив ні­
трогліцерину пов’язаний з вазодилатуючими, гемодинамічними, антитромбоцитар-
ними ефектами. Препарат приймаю ть у вигляді під’язикових таблеток або спрею з
інтервалом 3 - 5 хвилин. Коли больовий синдром або ознаки ішемії на ЕКГ після при­
йому 3 таблеток зберігаються, переходять па внутрішньовенне крапельне введення.
Препарат вводять пацієнтам, коли у них системний артеріальний тиск не нижче
90 мм рг. ст., при відсутності брадикардії і коли вони не приймали силденафіл про­
тягом 24 годин (небезпека гіпотензії). Зам ість нітрогліцерину можна застосовувати
ізосорбіду дпнітрат внутрішньовенно. Коли больовий синдром не усувається нітра­
тами призначаю ть наркотичні анальгетпки (морф іну гідрохлорид, промедол, омно-
пон, ф ентаніл, трамадол) та ненаркотичні анальгетпки (анальгін). Препаратом ви­
бору є морфіну гідрохлорид, що поєднує значну анальгезую чу дію зі сприятливими
гемодинамічними ефектами (дилятація вен, артеріол, пониження перед-, післяна-
вантаження на міокард, уповільнення Ч С С ), що сприяє зниженню потреби міокарда
в кисні. З метою пригнічення агрегації тромбоцитів застосовують антиагрегантну
терапію кислотою ацетилсаліциловою, частіше в комбінації з клопідогрелем. Для
профілактики тромбоутворення застосовую ть антикоагулянти (гепарин та низько­
молекулярні гепарини - ф раксипарин, еноксанарпн та ін.). Пацієнтам з невисоким
ризиком до 65 років призначають фондапаринукс (арикстра), що є синтетичним се-

260
 4.1. Препарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

лектпвним інгібітором фактора Ха, опосередкованого антитромбіном III. П ризнача­

ють також прямі інгібітори тромбину внутріш ньовенно (бівалірудин та ін.), а також
антагоністи тромбоцитарних рецепторів ( тР11Ь/111 а (абциксимаб, інтегрилін). Еле­
вація сегмента БТ у хворого обумовлює при гострому коронарному синдромі наяв­
ність оклю зійного тромбу в коронарних артеріях. При цьому проводять тромболізис,
балонну ангіопластику або стентування, ургентне аорто-коронарне шунтування, вво­
дять ф ібрпнолітпчні (тромболітичні) засоби (стрептокіназа, актнлізе, тенектеплаза),
антиагрегантні препарати (кислота ацетилсаліцилова, клопідогрель, тиклопідин, ін­
тегрилін). Проводять черезшкірну транслю мінальпу коронарну ангіопластику або
коронарне стентування. При цьому може виникнути значна артеріальна гіпотензія.
Д ля зниж ення ризику раптової смерті призначаю ть (3-адреиоблокатори (метопро-
лол, есмолол, пропраполол), інгібітори А П Ф (каптоприл, еналаприл та ін.), блока-
тори рецепторів ангіотензину-ІІ (лазартаи та ін.) при відсутності гіпотензії та пору-
шення Ч С С . р-Адреноблокаторн мають антиіш емічну дію, обмежую ть зону некрозу.
Інгібітори А П Ф , блокаторп рецепторів ангіотензину II зменш ую ть післяінфарктне
ремоделюваиня. З а наявності показань призначаю ть також: кортикостероїди, сечо­
гінні, антиаритмічиі засоби (аміодарон, лідокаїн), серцеві глікозиди, гіполіпідемічні
засоби, глю козо-іпсуліно-калієво-магнієву суміш, седативні засоби.

П репарат

Н азв а п р е п а р а т у Ф о р м и в и п у с ку С п о с іб з а с т о с у в а н н я
т а б л ет ки по 0 ,0 0 0 5 г; ф л а ко ни по 5 м л 1 % спи р­ П о 1 -2 т аб л ет ки під я зик, по 1 -2
Н іт р о гл іц е р и н т о в ого розчину, ам пул и 0,1 % 10 м л ; спрей (1д оза д ози спрею. д л я в нут ріш нь о в е нно го
N itroglycerinum - 0 , 4 м г н іт рогл іц ерину), конц ент р ат д л я інф узій 1 мл кра пе л ь но го в в ед ення розв ест и вм іст
а м пул а 0,001 і 0,01 г ніт рогл іц ерину ам пул и в 500 мл 5 % ро зч и ну гл юкози
С у с т а к Sustac т аб л ет ки 2,6 мг (суст ак-м іт е); 6,4 м г (суст ак-ф орт е). По 1 -2 т а б л ет ки 2 - 3 рази на д ень
В а л ід о л Validoium т абл ет ки по 0,06 г; капсул и по 0,1 г П о 1 -2 т аб л ет ки аб о капсул и під язик

Н о -ш па No-Spa т абл ет ки 0,04; ам пул и 2 % 2 мл П о 1 -2 т а б л ет ки 3 рази на д ень ,

2 мл під ш кірно
т аб л ет ки (д раже) по 0,01 г; т аб л ет ки прол онгов аної
Н іф е д и п ін
д ії по 0,02 і 0,04. Р озчин д л я інф узій 0,01 % 50 мл П о 1 -2 т аб л ет ки 3 рази на д ень
N iphedipinum
у ф л аконах (ад ал ат )

М о л с и д о м ін
т абл ет ки 0.002; 0,004 П о 1 -2 т аб л ет ки 3 рази на д ень
M olsidom inum

Із о с о р б ід у д и -
н іт р а т Isosorbidi т абл ет ки 0,005; 0,01; 0,02; ам пул и 0,1 % 10 мл П о 1 -2 т аб л ет ки 3 рази на д ень .
і dinitras 10 мл внут ріш нь о в е нно

Т р и м е т а зи д и н т аб л ет ки 0,02; т аб л ет ки пр о л о нго в а но ї д ії по 0,06; По 1 -2 т аб л ет ки 3 рази на д ень .

! Trim etazidinum т аб л ет ки з м од иф іков ани м в и в іл ь не ння м по 0,035 П о 1 т а б л ет ц і 2 ра зи на д ень

В е р а п а м іл По 1 -2 т абл ет ки 3 рази на день. Розвес­

т аб л ет ки, д ра же 0,04; 0,08; ам пул и 0,25 % 2 мл ти 2 мл в 10 мл ізотонічного розчину на­
Verapamilum
трію хл ориду. Вводити внутріш ньовенно

261
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Н а зв а п р е п а р а т у Ф о р м и в и п у с ку С п о с іб за с т о с у в а н н я

А м л о д и п ін
т аб л ет ки 0,005: 0,01. П о 1 т аб л ет ці 1 раз на д ень
Am lodipinum

Д и л т іа зе м
т а б л ет ки 0.06; 0,09; 0,12; 0.18 П о 1 -2 т аб л ет ки 3 рази на д ень
D iltiazem um

А н а п р и л ін
т а б л ет ки 0,01; 0,04 г По 1 -2 т а б л ет ки 3 рази на д ень
Апарг іїіпит

М ет опрол ол т а б л ет ки 0,05, 0,1; з пов іл ь ни м в ид іл ення м

П о 1 -2 т аб л ет ки 3 рази на д ень
M etoprololum т а б л ет ки по 0,2

Р и б о кс и н П о 1 -2 т аб л ет ки 3 рази на д е н ь . В во­
т а б л ет ки 0,2 г; ам пул и 2 % 5 мл, 10 мл
R iboxinum д и т и внут ріш нь о м 'я зов о по 5 -1 0 мл

4.1.3. П р о т и а р и т м іч н і л ік ар сь к і засоби
П ротиаритмічні засоби нормалізую ть ритм серця або запобігають його поруш ен­
ню. Історія відкриття протиаритмічних засобів почалася з 1749 року, коли визна­
чили, що протиаритмічним ефектом при “постійному серцебитті” володіє проти­
малярійний засіб, алкалоїд хінного дерева, хінін. У 1912 році до Карла Фрідріха
Венкенбаха, відомого німецького кардіолога, звернувся купець, який самостійно
усунув напад миготливої аритмії, прийнявш и 1 г хініну. Вивчення Венкенбахом по­
хідних хініну привело до відкриття протиаритмічних властивостей у правооберталь­
ного ізомеру хініну - хінідину, який за рекомендацією вченого було впроваджено у
1918 році в медичну практику. Аритмія не є самостійним захворю ванням - це симп­
том поруш ення ритму серця при різних патологічних станах, а також одне з усклад­
нень після операцій на серці й великих судинах. В иникнення аритмії зумовлене
головним чином змінами збудливості, автоматизму та провідності серця. Аритмії
класифікую ть за локалізацією на надш луночкові (суправентрикулярні), шлуночко­
ві (вентрикуляриі). За впливом на частоту серцевих скорочень - на брадисистолічні
(ті, що понижую ть частоту серцевих скорочень), тахісистолічні (ті, що підвищують
частоту серцевих скорочень); за механізмом розвитку на блокади (розвиваю ться
внаслідок пониження провідності), екстрасистолії (розвиваю ться внаслідок підви­
щеного автоматизму), аритмії повторного входу ( “ге-епіп/-аритмії”) - ті, що розви­
ваю ться внаслідок поруш ення провідності. Блокади провідної системи зазвичай від­
буваються в брадиаритмічній формі, екстрасистолії та аритмії повторного входу - в
тахіаритмічній формі.
У клітин організму існує різниця електричних потенціалів між вмістом і зовніш ­
ньою поверхнею, тобто мембранний потенціал. Відповідні стимули змінюють влас­
тивості клітинних мембран і після проходження йонів виникає потенціал дії, який
пош ирюється па сусідні клітини, досягає м ’язових клітин, обумовлює їх скорочення.
У стані спокою вміст клітини несе позитивний заряд. Іонні зміни потенціалу дії ве­
дуть до перерозподілу іонів, виникнення позитивного потенціалу всередині клітин

262
 4.1. Препарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

(деполяризація). Наступні і більш повільні потоки іонів відновлюють потенціал сп о­

кою (реполярпзація). У структурі мембранного потенціалу виділяю ть кілька фаз.
Ф аза 0 - це ш видка деполяризація (ш видкий вхід і іон і в натрію через натрієві
канали).
Ф аза 1 - період ранньої уповільненої ренолярпзації, головним чином за рахунок
виходу з клітини іонів калію.
Ф аза 2 - період повільної реполярнзації за рахунок повільного надходження
іонів кальцію з позаклітинного простору через кальцієві канали.
Ф аза 3 - період заклю чної реполярнзації, внаслідок якої іони калію виходять
з клітин.
Ф аза 4 - спонтанна повільна діастолічна деполяризація (вхід йонів натрію і ка­
лію ).
Л ікарські засоби для ф армакологічної корекції аритмії серця поділяю ть на дві
групи:
I. Засоби для корекції брадпаритмії:
• м-холіноблокаторн, або група атропіну (атропіну сульфат, настойка красавкп,
краплі Зелен і на);
• адреноміметичні засоби (адреналіну гідрохлорид, норадреналіну тартрат,
орципреналіну сульфат);
• глюкагон.
II. Засоби для корекції тахіаритмії класифікую ть за Vaugham W illiam s Е„ 1972,
Singh В. V ., 1972, H arrison І). С., 1979. Головними способами терапії при тахіаритмі-
ях, екстрасистоліях вважають пригнічення автоматизму, провідності, пролонгацію
ефективного рефрактерного періоду.
Клас 1. М ембраностабілізаторп (блокую ть натрієві канали):
• клас 1А: хінідин, новокаїнамід - блокують відкриті натрієві канали, подовжу­
ють потенціал дії, ш видкість деполяризації, підвищують еф ективний рефрак-
терний період і тривалість реполярнзації, зниж ую ть автоматизм, уповільню ­
ють провідність;
• клас 1В: лідокаїн, тримекаїн, дифенін - блокують інактпвовані натрієві ка­
нали, скорочую ть потенціал дії, незначно ефективний рефрактерний період,
тривалість реполярнзації, не впливають або незначно уповільню ю ть ш вид­
кість деполяризації, зниж ую ть автоматизм, незначно впливаю ть на провід­
ність;
• клас 1C: етанизин, прогіафенон та ін. - блокують відкриті й інактпвовані нат­
рієві канали більше від інших мембраностабілізую чих засобів, значно упо­
вільнюють швидкість деполяризації, не впливаю ть або незначно впливають
на тривалість потенціалу дії та реполяризацію.
Клас 2. р -Адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол та ін.).
Клас 3. Засоои, які пролонгують реполяризацію , підвищують тривалість потенці­
алу дії та еф ективний рефрактерний період, знижую ть автоматизм, уповільнюю ть
провідність, збільш ую ть еф ективний рефрактерний період (блокую ть калієві кана­
ли): аміодарон, соталол.

263
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Клас 4. Блокатори кальцієвих каналів Ь-типу (верапаміл, дилтіазем ) знижують

автоматизм, значно понижую ть проникність, підвищують ефективний рефрактер-
ний період в атріовентрикулярном у вузлі.
Інші протиаритмічні засоби (серцеві глікозиди наперстянки (дигокснн), препа­
рати калію і магнію (калію хлорид, панангін, аспаркам, ритмокор, магне-В6); мета-
болітні препарати (аденозин, рпбоксин, А ТФ -лонг); препарати лікарських рослин -
рідкий екстракт глоду колючого, настойка кропиви собачої тощо).

4.І.З.І. М ем браностабілізатори
Л ікарським засобам підгрупи 1А (хінідин, новокаїнамід та ін.) властиве змен­
шення проникності крізь мембрану Ма" та Са ” при деполяризації і К' при репо-
ляризації, уповільнення деполяризації та реполяризації. Пригнічується автоматизм
спнусово-гіередссрдного вузла й ектопічного водія ритму; зниж ується збудливість
міокарда і реактивність мембран (мембранодепресивний ефект); збільш ується три­
валість потенціалу дії та ефективного рефрактерпого періоду, пригнічую ться ш вид­
кості проведення збудження. Речовини підгрупи 1а здатні зниж увати артеріальний
тиск і хвилинний об’єм крові (серцевий викид) - кардіодепресивна дія.
Хінідин - алкалоїд, що міститься у корі хінного дерева, правообертальний ізомер
хініну. У медичній практиці застосовую ть хінідину сульфат.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Хінідину сульфат швидко всмоктується з травного каналу,
біодоступність складає 7 0 -8 0 %, максимальна концентрація препарату в крові до­
сягається через 2 - 3 години, зв ’язок з білкам и плазми 6 0 -8 0 %. Хінідин метаболі-
зується в печінці, екскретується з сечею (біля 20 % в незміненому вигляді). Період
напіввиведепня 6 - 7 годин. Препарат починає діяти через 1 -3 години, максимальна
дія через 3 -4 години, тривалість дії 6 - 8 годин.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Хінідин знижує збудливість, зменшує швидкість проведення
імпульсу і скоротливість міокарда, пригнічує ектопічну імпульсацію й автоматизм
(більше атріовентрикулярпого, менше синусового вузла), збільшує ефективний
рефрактерний період більшою мірою у передсердях, ніж у шлуночках. Хінідин має
м-холіноблокуючу (ваголітпчну) дію, пригнічує передачу збудження з блукаючого не­
рва на серце. Впливаючи безпосередньо на гладенькі м ’язи, хінідин зменшує тонус пе­
риферичних судин. Препарат також має місцевоподразнювальну дію. Резорбтивпа дія
хінідину - пригнічення функції центральної нервової системи (анальгезуючий і жаро­
знижуючий ефекти), підвищення тонусу міометрію, посилення його скоротливості.
П о к а за н н я : шлуночкові і надшлуночкові поруш ення ритму, иередсердні пору­
ш ення ритму (ф ібриляція передсердь); екстрасистолія, проф ілактика нападів паро-
ксизмальної тахікардії.
П о б іч н а дія: диспепсичні явищ а, запаморочення, порушення зору, слуху, артері­
альна гіпотензія, серцева недостатність, атріовентрикулярний блок, тромбоцитопе-
нічна пурпура, можлива ідіосинкразія до хінідину.
Прокаїнамід (новокаїнамід) - синтетичний препарат, який є похідним новокаїну.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . При прийомі всередину новокаїнамід всмоктується швидше хі­
нідину, біодоступність 7 5 -9 5 %. Препарат незначно зв ’язується з білками крові (1 5 -

264
 4.1. Препарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

20 %), м етаболізується в печінці з утворенням метаболіту -- К-ацетилновокаїнаміду.

За ш видкістю метаболізму розрізняю ть швидкі і повільні ацетилятори, тому три ва­
лість дії препарату у пацієнтів різна. Н овокаїнамід екскретується нирками в иезмі-
пеному вигляді, у вигляді метаболітів. Активний метаболіт екскретується швидпіе,
ніж препарат, при порушенні ф ункції нирок може кумулю вати в організмі. М акси­
мальна концентрація в крові досягається через одну годину після введення, період
напіввиведення 3 ,5 -4 години.
Фармакодинаміка. Новокаїнамід, як і хінідин, зниж ує автоматизм і збудливість
міокарда, подовжує еф ективний рефрактерний період передсердь і шлуночків, уп о­
вільнює провідність на рівні передсердь, передсердно-ш луночкового вузла і ш лу­
ночків. Кальцієві канали блокую ться новокаїнамідом меншою мірою, ніж хінідином.
Тому препарат менше пригнічує скоротливість міокарда. М ає судинорозш ирю валь­
ну (зн и ж ує артеріальний тиск) та меншу, ніж хінідин, антихолінергічну дію, в тому
числі гангліоблокуючу. Є конкурентним антагоністом сульфаніламідів.
Показання: пароксизмальна шлуночкова тахікардія, нароксизми ф ібриляції пе­
редсердь, ш луночкова екстрасистолія.
Побічна дія; алергічні реакції, нудота, блювання, безсоння, збудження, головний біль,
артеріальна гіпотензія, судоми, порушення провідності серця, тріпотіння лілуночків.
Препарати підгрупи 1В (лідокаїну гідрохлорид, тримекаїн, дифеніл, м ексилетин)
менліе блокують натрієві канали, зменшую ть проникність мембран кардіоміоцитів
для К а '. Підвищ ую ть проникність мембран для входу і знижую ть для виходу К",
скорочують потенціал дії. Н е змінюють автоматизм і збудливість волоком провідної
системи. Пригнічують ектопічні вогнища провідності.
Л ідокаїн у гідрохлорид (ек о к аїн , версатіс) - зміню є електродинамічні та ел ек­
трофізіологічні властивості лілуночків серця, має місцевоанестезуючу дію. В икли­
кає виражену, але короткочасну антиаритмічну, а також незначну коронаророзш и-
рюючу та калійзберігаю чу дії, не зменш ує скорочення міокарда. Застосовується при
екстрасистолії шлуночків, тахікардії, профілактиці ф ібриляції шлуночків, особливо
в гострій ф азі інфаркту міокарда, а також при імплантації штучного водія ритму,
глікозидній інтоксикації, наркозі.
Т рим екаїн має подібну дію. Д иф енін часто призначаю ть при аритмії, іцо виникає
при передозуванні серцевих глікозидів. М ексилетин на відміну від лідокаїну є стій­
кою сполукою, ефективною при пероральному застосуванні, добре абсорбується.
Застосовую ть при нілуночковій екстрасистолії. Препарат може викликати нудоту,
блювання, гикавку, діарею, атаксію, тремор, ністагм, порушення акомодації, про-
аритмогенний вплив.
Засоби підгрупи 1С (етацизин, проиафенон та ін.) більше, ніж інші мембраностабі-
лізатори, блокують К а+, оскільки мають низьку кінетику зв’язування. Зниж ую ть збуд­
ження в низьких концентраціях. Менліе впливають на реполяризацію і потенціал дії.
Етацизин за хімічною будовою є похідною сполукою фенотіазилу.
Фармакокінетика. При прийомі всередину етацизин швидко всмоктується, ви­
значається в крові через 3 0 -6 0 хвилин. М аксимальна концентрація етацизину в

265
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

плазмі крові досягається через 2 ,5 -3 голини, період напіввпведення складає в серед­

ньому 2,5 години. Етаппзин інтенсивно метаболізується при первинному проход­
женні крізь печінку. Деякі метаболіти мають аптпарптмічну активність. Препарат
екскретується з сечею переважно у вигляді метаболітів.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . З а силою дії і тривалістю значно перевищ ує етмознн. П репа­
рат блокує швидкі натрієві і повільні кальцієві канали, має помірну ваголітпчну дію.
Пригнічує вогнища ектопічного автоматизм у в міокарді передсердь і шлуночків та
уповільню є проведення збудження. Є високоефективним протпаритмічпим засо­
бом при порушеннях ритму ш луночків серпя.
П о к а за н н я : шлуночкова та надш луночкова екстрасистолія і тахікардія, пароксиз­
мі! миготливої аритмії, синдром передчасного збудження шлуночків.
П о б іч н а дія: пониження скоротливості міокарда, поруш ення ритму серця, акомо­
дації, запаморочення, нудота.
Пропафенон (ритмонорм) - похідна сполука фенілпропіонфенону.
Ф а р м а к о к ін е т и к а . При прийомі всередину препарат практично повністю всмок­
тується, біодоступність 5 -2 5 %, період напіввпведення 6 годин. Початок дії пропа-
фенопу - 1 година, максимальна дія - 2 - 3 години, тривалість ефекту - 8 -1 2 годин.
М етаболізується пропафенон переважно в печінні при перш ому проходженні (біо­
доступність варіює від 4 до 40 %), екскретується з фекаліями.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Пропафенон має властивості мембраностабілізатора,
р-адреноблокатора та антагоніста йонів кальцію. Сильніш е від препаратів підгруп
1А і 1В блокує натрієвий струм, не впливає па реполяризацію . Препарат пригнічує
автоматизм синусово-передсердного вузла й ектопічних вузлів. Зниж ує провідність
у передсердно-ш луночковому вузлі, передсердях, шлуночках, подовжує еф ектив­
ний рефрактерний період у передсердно-ш луночковому вузлі й шлуночках.
П о к а за н н я : шлуночкова аритмія при неефективності інш их засобів.
П о б іч н а д ія: нудота, блю вання, гастроентерит, запор, анорексія, бронхоспазм, за­
паморочення, безсоння, неспокій, пониження гостроти зору, агранулоцитоз, анемія,
лейкопенія.
Д о цієї групи належ ить також флекаїнід, що значно пригнічує провідність в атріо-
вентрикулярному вузлі, пучку Гіса, волокнах Пуркіньє. Препарат призначаю ть при
шлуночкових аритміях.

4.І.З.2. р-Адреноблокатори
Як протпаритмічні засоби, р-адреноблокатори (анапрплін, атенолол, метопролол
та ін.) реалізують свою дію менше за рахунок мембраностабілізуючого ефекту, яким
володіють окремі препарати (анапрплін, оксгіреналол, піндолол), більше - за рахунок
порушення та усунення впливу катехоламінів на серце. М ембраностабілізуюча дія
пов’язана з порушенням надходження всередину кардіоміопитів К а'. Відбувається
уповільнення спонтанної деполяризації та наростання потенціалу дії, збільшення реф-
рактерного періоду і зниж ення швидкості проведення імпульсів. Р-Адреноблокаторп
ефективні при суправентрикулярних та ш луночкових тахіаритміях.

266
 4.1. П репарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

4.1.3.3. Блокатори калієвих каналів

А м іо д а р о н , похідна бснзофурану, містить 37 % йоду, синтезований в 1960 році у
Бельгії як вазоднлататор, аитиарптмічиі властивості визначені на початку 1970 року.
Фармакокінетика. Препарат всмоктується повільно і не повністю (2 0 -5 0 %), біо-
доступність - 40 %, зв’язок 3 білками плазми - 96 %, в крові визначається в незнач­
нії! концентрації (0,5 м кг/м л). Терапевтичний ефект розвивається повільно, м акси­
мальна дія спостерігається через кілька тижнів. Препарат метаболізується в печінці
з утворенням активного метаболіту Х-дезетиламінодорону. Препарат екскретується
головним чином з ф екаліями, повільно, період напіввпведення в середньому 28 днів.
Фармакодинаміка. Аміодарон переважно блокує калієві канали, менше - натріє­
ві й кальцієві, блокує а-р-адрено- та глюкагонові рецептори, суттєво подовжує по­
тенціал дії, еф ективний рефрактерний період передсердь, шлуночків, иередсердно-
шлуночкового вузла, зниж ує автоматизм, уповільню є провідність. Антиаритмічний
ефект реалізується завдяки зменшенню адренергічного впливу па міокард, а також
антитиреоїдній дії. Препарат розш ирю є вінцеві судини, підвищ ує вінцевий крово­
обіг, дещо зниж ує загальниіі периферичний судинний опір та діастолічний артері­
альний тиск і тому має антиангінальну дію.
Показання: профілактика і лікування пароксизмальних порушень ритму серця, екс­
трасистолії, профілактика нападів стенокардії, у пацієнтів з порушенням ритму серця.
Побічна дія: диспепсія, брадикардія, передсердно-ш луночкова блокада, відкла­
дання ліпоф усцину в рогівці, пігментація шкіри, фотодерматит, дисф ункція щ ито­
подібної залози (містить йод, впливає на рецептори тиреоїдних гормонів), артері­
альна гіпотензія, поруш ення ф ункції печінки, м’язова слабкість.
Д р о н е д а р о н ( м у л ь т а к ) має подібну фармакодинаміку, але не містить йоду і не
порушує функцію щ итоподібної залози.
С о т а л о л , крім пригнічення потоку К \ має також властивості р-адреноблокаторів
невибіркової дії, але за електрофізіологічними властивостями належ ить до препара­
тів 3-ї групи, підвищ ує потенціал дії, ефективний рефрактерний період передсердь,
атріовентрикулярного вузла шлуночків. М ає виражену антиангінальну дію.

4.1.3.4. Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію)

До антиаритмічних препаратів з антагоністів кальцію належать похідні ф енілал-
кіламіну - верапаміл та бепзотіазепіну - дилтіазем.
Блокатори кальцієвих каналів, зокрема верапаміл, дилтіазем, гальмую ть транс­
мембранний потік С а2' через повільні кальцієві канали Ь-типу всередину кардіоміо-
цитів. Не впливаю ть на швидкість деполяризації та реполяризації, потенціалу дії у
передсердях, ш луночках та провідниковій системі, зниж ую ть спонтанну активність
синусово-передсердиого вузла і тому впливають на механізм ге-епЬгу (зворотного
збудж ення). Блокатори кальцієвих каналів ефективні при надш луночкових арит-
міях, тому що водії ритму генерують кальцієві потенціали дії. Блокада кальцієвих
каналів веде до зниж ення автоматизму і провідності, ефективного рефрактерного
періоду переважно в вузлах провідної системи. Блокада кальцієвих каналів кардіо-

267
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

міоцитів ш луночків викликає зм енш ення скоротливості міокарда, що вважають по­

бічним ефектом препаратів.

4.І.З.5. Ін ш і п ротиаритм ічні лікарські засоби

Д о протиаритмічних засобів відносять також препарати калію (калію хлорид, па-
пангін - аспаркам, ритмокор). Відомо, що при аритмії розвивається гіпокаліемія.
П ризначення препаратів калію норм алізує його рівень у клітинах, веде до наступ­
них ефектів:
- зниж ується ш видкість спонтанної деполяризації у клітинах провідної системи,
в тому числі клітинах синусового вузла, що гальмує його автоматичну діяльність,
нормалізує рівень скорочень серця;
- норм алізується тривалість ф ази 0 потенціалу дії, що узгодж ується із провідніс­
тю через волокна провідної системи;
- зростає амплітуда потенціалу дії в усіх елементах міокарда, що підвищ ує про­
відну роль синусово-гіередсердного вузла, поліпш ується провідність і скоротливість
кардіоміоцитів.
Побічна дія: подразливий вплив на слизову оболонку травного каналу (не при­
ймати до їди), парестезії, нудота, блю вання, діарея.
А с п а р к а м - препарат, що містить калій, магній та аспарагінову кислоту. Р и т м о ­
к о р - препарат, що містить калій, магній та глюконову кислоту. Вони відновлюють
електролітний та енергетичний метаболізм міокарда, призначаю ться для лікування
аритмій, що супроводжую ться гіпокаліємією. У повільню вати ритм можуть також
препарати магнію, вміст якого пониж ується в кардіоміоцитах. Магнію сульфат та
магне-В6 призначаю ть для лікування шлуночкових аритмій, шлуночкової пароксиз-
мальної тахікардії, ф ібриляції шлуночків.
Із метаболічних препаратів аденозин (адснокор) впливає на водія ритму та об­
мін серця. Ш видке внутріш ньовенне введення уповільню є передсердио-ш луночко-
ву провідність, що зумовлю є відновлення нормального синусного ритму. Препарат
призначаю ть при пароксизмальній надш луночковій тахіаритмії.
А Т Ф -лонг містить аденозин-5-трифосфат, гістидин, солі магнію і калію, являє со­
бою координаційну сполуку, має антиаритм ічну дію при пароксизмальній надш лу­
ночковій та суправентрикулярній тахікардії.
Із рослинних препаратів протиаритмічну дію мають серцеві глікозиди (дигок-
син), препарати лікарських рослин (глоду колючого та ін.). П репарати глоду ко­
лючого зниж ую ть збудливість серцевого м ’яза, підвищують його скоротливість
і чутливість до дії серцевих глікозидів. Протиаритмічна дія може підвищ уватися
внаслідок зниж ення збудливості центральної нервової системи. Крім того, препа­
рати глоду колючого посилюють кровопостачання вінцевих судин серця і судин
мозку, нормалізую ть артеріальний тиск, поліпш ую ть сон, самопочуття. М ають
спазмолітичну, антиангінальну, діуретичну, гіпохолестеринемічну, антиоксидантну
дію внаслідок наявності ненасичених ж ирних кислот; зниж ую ть у крові рівень хо­
лестерину.

268
 4.1. Препарати, які впл ивают ь на серц ев о-суд инну сист ем у

П о к а за н н я : ф ібриляція передсердь, пароксизмальна тахікардія, ф ункціональні

розлади серця, артеріальна гіпертензія, ангіоневроз.

П репарати

Н а зв а п р е п а р а т у
Н о в о ка їн а м ід
N ovocainam idum
Л ід о ка їн Lidocainum
Е т а ц и зи н A ethacizinum
П р о п а ф е н о н у гід р о -
х п о р и д Propafenoni
hydrochloridum
А м іо д а р о н
A m iodaronum
Ка л ію х л о р и д
K alii chloridum
Ф о р м а в и п у с ку
т абл ет ки 0,25 г; ам пу­
л и 10 % 5 мл
ам пул и 10 % 2 мл;
2 % 2 і 10 мл
т а б л ет ки 0 ,0 5 г
т а б л ет ки 0,15; 0,3 г
т аб л ет ки 0,2 г; ам пул и
5 % 3 мл.
т а б л ет ки прол о нго в а­
ної д ії по 1,0; 0,75 і 0,6
С п о с іб з а с т о с у в а н н я
По 1 -4 табл етки, потім по 1 -2 т абл ет ки кожні 3 -6 годин.
В/в, в/м 5 -1 0 мл.
В/в в 1 0 -2 0 мл 5 % гл юкози, в /в крапел ь но в 2 5 0 -5 0 0 м л 5 %
гл юкози аб о ізот онічного ро зч и ну нат рію хл орид у
По од ній т абл ет ці 3 - 4 рази,
при необ хід ност і по 2 т а б л ет ки 3 - 4 рази
П о од ній т аб л ет ці 3 - 4 рази на д об у
По 1 т аб л ет ці 2 - 3 рази на д об у, пот ім по 1 т аб л ет ці 1 -2 рази.
В нут ріш нь ов енно - кра пе л ь но в 2 5 0 мл 5 % ро зч и ну гл юкози
По 1 т. 2 - 3 рази на д о б у післ я їд и

А с па р ка м д раже, ам пул и По 1 т. 3 - 4 рази на д об у. В /в в 10 мл 5 % ро зч и ну гл юкози

A sparkam um 5 м л ,10 мл аб о ізот о ніч ного розчину нат рію хл орид у

4.1.4. Гіполіпідемічні лік арськ і засоби

Гіполіпідем ічні (прот иат еросклерот ичні) засоби - лікарські засоби, які, зн и ­
жуючи вміст атерогеннпх ліпопротеїнів у плазмі крові, запобігають розвитку або
сприяю ть регресії атероматозного процесу.
О сновними ліпідами плазми крові є неестерифіковані (вільні) жирні кислоти,
тригліцериди (Т Г), холестерин (X ), ф осф оліпіди (Ф Л ). В основі розвитку атеро­
склерозу - порушення ліпідного обміну, головним чином X і ТГ. У плазмі крові X
і ТГ сполучаються з білками, утворюючи ліпопротеїни (Л П ), які забезпечують їхній
транспорт і проникнення у внутрішню оболонку стінки артерій.
Розрізняю ть 5 видів ліпопротеїнів:
1) хіломікрони, які транспортую ть Т Г їж і до місць їх утилізації;
2) ліпопротеїни дуже низької щільності (Л ГІД Н Щ або пре-(3-ЛП), що містять пе­
реважно ендогенні ТГ;
3) ліпопротеїни проміжної щільності (Л П П Щ ), що містять ТГ і X приблизно по­
рівну;
4) Л П низької щільності (Л П Н ІЦ або р-ЛГІ), що містять значну кількість X;
5) Л П високої щільності (Л П В Щ або а-Л П ), що містять більш ість протеїну.
Щ ільність Л П залеж ить від ліпідного компонента. Чим більш ий вміст ліпідів
у Л П , тим менша їх щільність. Атерогенну дію мають Л ГІДН Щ , Л П П Щ , Л П Н Щ ,
які мають значну кількість ТГ і X.

269
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

При взаємодії з Л П -реиепторам и печінки, судин від атерогенних Л П відокрем­

лю ється X. У вигляді складних ефірів він осідає у внутріш ній оболонці судин, що
сприяє атерогенезу. У тоіі же час підвищення рівня Л П В Щ запобігає атеросклеро­
тичному ураженню судин за рахунок вилучення X зі стінки артерій.
За переважним впливом на рівень X і ТГ в плазмі крові гіиоліпідемічні засоби
поділяю ться на:
I Засоби, що переваж но зниж ую т ь р івен ь X (ЛПНЩ )
1. С татини (інгібітори синтезу X) - ловастатин, сп.мвастатин, флувастатпн, пра-
вастатин, аторвастатин, розувастатин;
2. Інгібітори абсорбції X з киш ечнику (езетиміб).
3. Секвсстранти жовчних кислот (сприяю ть виведенню жовчних кислот і X) -
холестирамін, колестипол.
I I Засоби, що переваж но зниж ую т ь р івен ь ТГ (ЛП ДН Щ ) - фібрати (фенофі-
брат, гемфіброзил).
III. Засоби, що зниж ую т ь рівень X і ТГ (ЛП ДН Щ ) (кислота нікотинова).

4.1.4.1. Секвестранти ж овчних кислот

Д о цієї групи належ ать йоиообміниі смоли: х о л е с т и р а м ін , х о л е с т и п о л . П репара­
ти різні за хімічною структурою, але мають подібні механізми дії, що полягає у бло­
куванні нормальної рециркуляції жовчних кислот, збагачених холестерином.
Дані медикаменти в киш ечнику вступають в обмінну реакцію з жовчними кисло­
тами, утворюю чи з ними комплекси, що не абсорбуються і виводяться з екскремен­
тами. Тому такі комплекси мають назву ссквестрантів жовчних кислот. Це зумовлює
підвищ ення виведення жовчних кислот і зм енш ення абсорбції холестерину. Н е­
зважаю чи на те, що біосинтез холестерину в печінці компенсаторно підвищується,
одночасно посилю ється його катаболізм. Опосередковано підвищ ується кількість
рецепторів до Л П Н Щ , зниж ується рівень Л П Д Н Щ , загального холестерину, атеро-
генних ліпопротеїнів. Вміст Л П В Щ підвищується.
У зв ’язку з можливістю виникнення в організмі деф іциту ж иророзчинних віта­
мінів у випадках тривалого застосування цих препаратів слід призначати вітамінні
препарати. При одночасному призначенні всередину інших лікарських засобів їх на­
леж ить приймати за 1 -2 год. до прийому секвестрантів або через 4 год після їх при­
йому, щоб запобігти порушенню їх абсорбції.
Показання: гіперліпідопротеїнемія II типу.
Побічна дія: інколи підвищена втомлю ваність, свербіння шкіри, гіпергідроз, втра­
та апетиту.

4.1.4.2. Статини
Ст атини - це основна і найбільш ефективна група препаратів для лікування дис-
лігіідемій, до якої входять: л о в а с т а т и н , с и м в а с т а т и н , які перетворюються в печінці
на активні метаболіти, а також гір а в а с т а т и н , ф л у в а с т а т и н , а т о р в а с т а т и н , що є ак­
тивним и сполуками.

270
 4.1. Препарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну сист ем у

Фармакокінетика. Після абсорбції препарати активно захоплю ю ться печінкою

прп першому проходженні, що особливо важ ливо для препаратів, які є пролікар-
ськими засобами. У плазмі крові зв ’язую ться з білками плазми крові. Елімінація
здійсню ється головним чином з жовчю. Гіполіпідемічний еф ект визначається через
З дні, м аксимальний - через 2 - 6 тижнів.
Фармакодинаміка. Статний частково оборотно пригнічую ть активність ф ерменту
гідрокспметилглю тарил-КоА -редуктази (ГМ Г-КоА) і зменш ую ть внутріш ньоклі­
тинний синтез X на етапі утворення кислоти мевалопової. Як наслідок - зменш ення
X в печінці (рис. 4.3)

Рис. 4.3. М ех ан ізм д ії с та ти н ів

Ф а р м а ко кін е т и ч н і в л а с т и в о с т і с т а ти н ів

О сновні вл астивості Ловастатин С им васт атин П равастатин Ф л увастатин

А б сор б ц ія , % ЗО 85 34 М айже 100

Б іод ост упніст ь , % <5 <5 18 низька

За хо пл ення печінкою при перш ом у
8 0 -8 5 6 0 -8 0 66 70
проход женні препарат у, %

Час д ос я гн е н н я м акси м ал ь ної

2 -4 1 -2 0 ,9 -1 ,6 0 ,5 -1
конц ент р ац ії в пл азм і крові, г

Ком пл ексація з б іл кам и пл азм и крові, % >95 >95 4 3 -4 8 >98

П еріод напів розпа д у (Т |у2), год 2,9 2 -3 1 ,3 -2 ,8 0 ,5 -2 ,3

В ивед ення з жов ч ю в ки ш е ч ник, % 83 60 70 95

За принципом зворотного зв’язку у відповідь на зниж ення X підвищ ується утво­

рення рецепторів до Л П Н Щ , які захоплю ю ть ЛГІНЩ , Л П П Щ , Л П Д Н ІД з крові.
У плазмі крові зниж ується рівень загального X і X в Л П Н ІД , Л П Д Н ІД . Д ещ о зн и ­
жується вміст ТГ і підвищ ується рівень X в Л ІІВ Щ . Н айбільш е гіполіпідемічний
ефект вираж ений у розувастатину.

271
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Крім гальмування атерогенезу за рахунок гіполіпідемічної дії, статний також ре­

алізую ть свою протекторну дію через нормалізацію ф ункції ендотелію. Ці ліпідоне-
залеж ні ефекти статпнів пов’язані з поліпш енням ф ункції ендотелію, вивільненням
оксиду азоту, зменш енням процесів запалення в атеросклеротичній бляш ці, агрега­
ції тромбоцитів, підвищ енням ф ібринолітичної активності крові.
П о к а за н н я : гіперхолсстеринемія при відсутності ефекту від дієтотерапії, комбіно­
вана гіиерхолестеринемія і тригліцеридемія, ішемічна хвороба серця, атеросклероз.
П о б іч н а д ія: диспепсичні явища, міалгія, міопатія, рабдоміоліз, гепатотоксичність.
фоточутл п вість.
До інгібіторів абсорбції X з киш ечнику належить е з е т и м іб .
Ф а р м а к о к ін е т и к а . Препарат добре абсорбується і накопичується в ентеронитах.
де більш а ііого частина перетворю ється в глюкуронід, який за активностю майже не
відрізняється від езетиміду. М аксимальний ефект розвивається через 2 тижні.
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Езетиміб блокує транспорт X в ентеронитах, що призводить до
зниж ення процесу всмоктування X в киш ечнику і зменшенню його рівня в плазмі
крові.
П о к а за н н я : зазвичай призначається зі статинами за їх показаннями.
П о б іч н а дія: диспепсичні явищ а, головний біль, алергічні реакції.

4.І.4.З. Ф ібрати
Із препаратів цієї групи найбільш е пош ирення мають г е м ф іб р о з и л , ф е н о ф іб р а т ,
ц и п р о ф іб р а т .
Ф а р м а к о к ін ет и к а . Г е м ф іб р о з и л при прийомі всередину добре всмоктується з трав­
ного каналу, його біодоступність складає 97 %, максимальна концентрація в плазмі до­
сягається через 1-2 години, метаболізується в печінці, період напіввиведення 1,5 го­
дини. Препарат екскретується нирками 70 % (більш а частина в незміненому вигляді).
Ф е н о ф іб р а т - проліки, які в тканинах перетворюються на кислоту фенофіброєву.
М аксимальна концентрація в крові досягається через 5 годин після прийому. Екскре­
тується переважно нирками у вигляді метаболітів, період напіввиведення біля 20 годин.
Ц и п р о ф іб р а т характеризується довшим періодом напіввиведення (4 8 -1 2 0 годин).
Ф а р м а к о д и н а м ік а . Незважаю чи на деяку різницю у ф армакокінетиці, препара­
ти фібратів мають подібний механізм дії. Дані препарати впливаю ть на рецептори
(РРАГІа) - група ядерних рецепторів, що функціоную ть як регулятори активнос­
ті генів і взаємодіють з жовчними кислотами, фібратами, ейкозаноїдами. РРАИб
стимулюють проліферацію пероксисом - органоїдів епітеліальних клітин печінки
і нирок, які містять каталазу і гідролітичні ферменти та беруть участь в обміні пере-
кисних сполук. П роліф ерація пероксисом стимулю є активність ліпопротеїнліпази в
печінці та м ’язах, яка проявляє виражену дію на гідроліз тригліцеридів, хіломікро-
нів та Л П Д Н Щ . Ф ібрати збільш ую ть кількість ліпопротеїнових рецепторів і стим у­
люють еидоцитоз Л П Н Щ печінкою, частково блокують синтез холестерину в печін­
ці (на рівні утворення кислоти меланової). Це призводить до зменш ення у плазмі
крові вмісту тригліцеридів Л П Д Н Щ , підвищ ення вмісту Л П ВЩ .

272
 4.1. П репарат и, які впл ивают ь на серцево-суд инну систем у

Таким чином, фібрати підвищують рецепторне і нерецепторпе захоплення

Л П Д Н Щ та Л П Н Щ . Крім того, ф ібрати мають протизапальний ефект (зменш ення
рівня С-реактпвного білка). У ф еноф ібрату вираж ена урикозурична дія.
Показання: гіперліпідемії По - V типів.
Побічна дія: диспепсичні явищ а, міальгія, міозит, розлад статевої потенції, внут-
рішньоиечіпковпй холестаз, холелітіаз, висипи, аритмії.

4.1.4.4. П репарати кислоти нікоти нової

Гіполіпідемічпий еф ект к и с л о т и н і к о т и н о в о ї зумовлений активацією фосфоді-
естерази, що сприяє зменш енню вмісту цА М Ф і пригніченню ліиолізу в жирових
клітинах. Крім того, кислота нікотинова пригнічує тригліцеридліиазу в адииоцитах,
що веде до пониження в жировій тканині утворення вільних жирних кислот. В на­
слідок зм енш ення концентрації вільних ж ирних кислот у плазмі крові і проникнен­
ня їх у печінку насамперед пригнічується біосинтез Л П Д Н Щ , що містять значну
кількість тригліцеридів. Далі гальмується біосинтез і вміст у плазмі крові Л П Н Щ
і Л П П Щ , до складу яких входить переваж но холестерин. Вміст антиатерогенних
Л П В Щ зростає.
Показання: гіперліпідемії І І - У типів. Я к гіполіпідемічпий засіб кислоту нікотино­
ву застосовую ть у дозах, які значно перевищ ую ть проф ілактичну дозу її як вітаміну.
Побічна дія: гіперемія л и ц я і верхньої частини тулуба, приплив крові до голови,
диспепсичні явища, дисф ункція печінки, запаморочення. Щ об запобігти наслідкам
розш ирення судин, пропонується починати лікування з менших доз, поступово
збільш ую чи дозу і кількість прийомів. Гіперемія шкіри зменш ується після прийому
кислоти ацетилсаліцилової.
Д ля лікування гіперліпідемій застосовується е н д у р а ц и н - препарат кислоти ні­
котинової подовженої дії.

4.1.4.5. Інш і лікарські засоби, щ о зн и ж ую ть рівень холестерину і три гліц е­

ридів у сироватці крові
Засобами, що активізую ть метаболізм атерогенних ліпідів, є препарати ненаси-
чеппих жирних кислот, які утворюють еф іри з холестерином, перешкоджаючи про­
никненню його у внутріш ню оболонку стінки судин. Одночасно вони активую ть
катаболізм холестерину в печінці, підвищують виведення його з жовчю та екскре­
ментами. Завд яки антиоксидантній дії вони зменш ую ть перекисне окислення ліпо-
протеїнів і пригнічую ть утворення пінистих клітин в інтимі судин. До препаратів
цієї групи відносяться о м а к о р , е п а д о л , е с е н ц іа л е .
О м а к о р містить ейкозапентанову, декозагексаєнову кислоти та а-токоферол.
Е н а д о л - суміш ефірів омега-3 поліненасичених ж ирних кислот, а також пальмі­
тинової, ліноленової, олеїнової, стеаринової та інших ненаспчених жирних кислот.
Е с е н ц іа л е - ліпотропний комплексний засіб, що містить ненасичені жирні ки с­
лоти, холінф осфоліпіди (есенціальні ф осф оліпіди), вітаміни: тіамін, рибофлавін,
піридоксин, ціанокобаламін, токоферол, нікотинамід.

273
С П Е Ц ІА ЛЬН А Ф АРМ АКО ЛО ГІЯ

Показання: застосовуються у комплексній терапії гіперліпопротеїнемії II—V типів,

ішемічної хвороби серця, постінфарктного кардіосклерозу, діабетичної ангіопатії.
Побічна дія: в окремих випадках відзначаються алергічні реакції, диспепсичні явища.
Певне значення у профілактиці атеросклерозу займаю ть антиоксиданти (то к о ­
ф е р о л у а ц е т а т , к и с л о т а а с к о р б і н о в а , к в е р ц е т и н та ін.), які пригнічую ть вільнора-
дикальне окислення ліпідів.

Препарати

Н а зв а п р е п а р а т у Ф о р м а в и п у с ку С п о с іб з а с т о с у в а н н я

Ф е н о ф іб р а т ГепоПЬгаЮт капсул и по 0,145; 0,2 і 0,25 По 1 капсул і на д об у

Ц и п р о ф іб р а т СіргоїіЬгаІит капсул и 0,1 г По 1 капсул і на д об у

Л о ва ст ат и н І о іЗ а й ш л і т аб л ет ки по 0,01; 0,02 і 0,04 По 1 -2 т. 1 раз на д об у на ніч

С и м в а с т а т и н Біг т азІаНпит т аб л ет ки 0,005; 0,01; 0,02; 0,04 г По 1 -2 т. 1 раз на д об у на ніч

А т о р в а с т а т и н А іо гу а зїа ііп и т т абл ет ки 0,01; 0,02 г По 1 -2 т. 1 раз на д об у на ніч

4.1.5. А н т и г іп ер т ен зи в н і л ік ар сь к і засоби
А нтигіпертензивними препаратами називаю ть лікарські засоби, які призначають
для лікування артеріальної гіпертензії. Артеріальна гіпертензія - неінф екційна пан­
демія, що визначає структуру іпвалідизації та летальності при серцево-судинних за­
хворю ваннях у соціально значимій групі населення. Артеріальна гіпертензія може
бути есепціальною (первинною або ідіопатичною), коли немає точно визначеної
етіологічної причини підвищ ення артеріального тиску. При вторинній артеріальній
гіпертензії причини підйому артеріального тиску відомі, до них належать захворю ­
вання нирок, затрим ка рідини та іонів; пухлини, що продукують гормони (альдос­
терон, тироксин, адренокортикотропний гормон) або біологічно активні речовини
(ренін), які сприяю ть підвищенню артеріального тиску. При феохромоцитомі (пух­
лині наднирнпків) продукується значна кількість катехоламінів. Антигіпертензивні
засоби викликаю ть зниж ення системного АТ завдяки впливу на динамічну робо­
ту серця, периферичний опір судин, в’язкість крові, електролітний баланс, а також
впливу на нейрогуморальні чинники, що мають судинорозш ирю вальний (азоту
оксид - ендотеліальний чинник релаксації, простациклін - чинник гіпериоляриза-
ції) та судинозвуж увальний вплив (ендотелін, простаноїди, ангіотензин II).

Кл а с и ф іка ц ія а р т е р іа л ь н о ї г іп е р т е н зії за р ів н е м а р т е р іа л ь н о го т и с ку
(Р еко м е нд а ц ії У кр а їн сь ко ї а соц іа ц ії кар д іол огів з проф іл акт и ки т а л ікув ання ар т е р іа л ь н о ї гіпер т ензії, 2009)

Ка т е го р ії С А Т , м м рт . ст. Д А Т , м м рт . ст .

О пт им ал ь ний <120 <80

Н орм ал ь ний <130 <85

В исокий норм ал ь ний 1 3 0 -1 3 9 8 5 -8 9

274