Травми таза та органів

сечо-статевої системи
Прафімоз

Виконав:
Слухач УВМА ІІ курсу групи №9 ЛЗП СВ
Мол л-т М/С Максим БАБАН
Травми тазу
 Статистика

Летальність безпосередньо пов'язана з можливістю великої втрати крові, що витікає з уламків кісток тазу,
м'яких тканин, а також розвитком шоку, зумовленого больовим синдромом та крововтратою. Ушкодження
тазу можуть супроводжуватися травмою внутрішніх органів, що ускладнює стан хворого і становить
безпосередню небезпеку його життя.

 • Ушкодження кісток тазу становлять 4-7% всіх переломів і належать до групи тяжaких
травм.
 • Рівень летальності внаслідок тяжких ушкоджень таза варіює від 10 до 18%, причому у 4%
випадків причиною її є внутрішня кровотеча.
 • Травми тазу можна розділити на 2 групи: 1 група – переломи переднього та заднього
півкілець тазу, розриви лобкового симфізу та крижово-клубового зчленування (80%). 2
група – переломи та переломовивихи
 вертлюжної западини (22%).
 Відповідно до класифікації, пошкодження тазу діляться на 3 типи:
Переломи типу А-стабільні, з мінімальним усуненням і, як правило, без порушення
цілісності тазового кільця. Усі переломи без пошкодження тазового кільця.
Переломи типу В - так звані ротаційно-нестабільні (але вертикально-стабільні), що
виникають внаслідок впливу на таз бічних компресійних або ротаційних сил.
Переломи типу С – пошкодження з ротаційною та вертикальною нестабільністю, з
повним розривом тазового кільця.
С – анатомічно тяжкі ушкодження з ротаційною та вертикальною нестабільністю.
Вони характеризуються повним розривом тазового кільця та дна, включаючи весь задній
комплекс крижово-клубових зв'язок. Зміщення тазового кільця вже відбувається по
горизонталі і по вертикалі.
• До переломів типу А1 відносяться
відрив передньоверхнього або
передньонижнього гребеня клубових
кісток, переломи сідничних пагорбів.
• До типу А2 відносяться одно- або
двосторонні переломи лонних і
сідничних кісток, але без зміщення
фрагментів, тому зі збереженим, в
стабільному стані тазовим кільцем.
• До типу A3 віднесені поперечні або
крайові переломи крижів і куприка, як
без, так і з мінімальним зсувом.
 Переломи типу В1 називаються пошкодженнями типу
«відкрита книга» або зовнішньо-ротаційно нестабільним.
Обидві половини тазу нестабільні, розгорнуті з одного або
двох боків, а лобковий симфіз розірваний.
 При пошкодженнях типу В2 відбувається розрив крижово-
клубових зв'язок з одного боку з переломом лобкових і
сідничних кісток тієї ж половини тазу. При цьому лобковий
симфіз може бути збереженим, так і розірваним, частіше в
передньо-задньому напрямку. Ззаду може мати місце
перелом крижів, але при цьому не відбувається зміщення
тазового кільця вертикально.
 До типу ВЗ віднесені двосторонні переломи заднього і
переднього півкілець тазу, як правило, з одного боку є
пошкодження за типом «відкрита книга» з іншого боку типу
«закрита книга».
 При пошкодженнях типу С1 з вираженим
одностороннім зсувом можуть бути односторонній
перелом здухвинної кістки, переломовив в
крижово-клубовому зчленуванні або повний
вертикальний перелом крижів; пошкодження у
задньому півкільці тазу відбувається з одного боку.
 При пошкодженнях типу С2 руйнування тазового
кільця більш істотні, особливо в задніх відділах. З
одного боку є пошкодження типу С1, з іншого типу
В.
 Пошкодження типу СЗ обов'язково двосторонні
типу С.
Перелом вертлюгової западини
 Переломи крижів поділяються на
поперечні (горизонтальні) та вертикальні.
При вертикальних переломах крижів використовується класифікація, запропонована F. Denis

Переломи крила крижів (1 зона);

форамінальний перелом - лінія
перелому проходить через
Крижовий отвір (2 зони);
центральний перелом – лінія
перелому проходить через
Сакральний канал (3 зони).
 Симптоми, що виникають при
переломах кісток тазу:
 Біль.
 Порушення функції тазу та нижніх кінцівок.
 Вимушене стан хворого;
 садна, припухлість;
 Деформація тазу;
 Крепітація;
 Симптоми:
 «Прилиплої п'яти»
 Лозінського «Заднього ходу»
 «Осьовий навантаження» - біль у місці перелому при стисканні тазу в сагітальній або фронтальній
площинах.
 симптом Ларрея – біль у місці перелому при розведенні крил клубових кісток
 симптом Вернейля – біль при стисканні крил клубових кісток
 Крім травматичного шоку та внутрішньотканинних крововиливів відзначаються:
 Ознаки переломів кісток тазу;
 Дизуричні розлади:
 а) вільна рідина у черевній порожнині
 б) симптом Джойса - укорочення перкуторного звуку в пологих місцях черевної
порожнини з незмінними межами при зміні положення тіла
 в) порожній або переповнений сечовий міхур
 г) ознаки подразнення очеревини
 д) нависання міхурово-прямокишкового поглиблення при дослідженні через
пряму кишку
 е) сечові затіки в навколоміхурову, параректальну клітковину та клітинний
простір стегон.
 Пошкодження органів таза
Пошкодження уретри
 Характерними ознаками пошкодження
уретри вважають тріаду: затримка сечі,
уретрорагія та проміжна гематома.
 Катетеризація уретри з метою діагностики її
розриву безцільна та небезпечна. Вона
завдає додаткової травми, сприяє розвитку
інфекції і якщо все-таки вдається, то діагноз
цим не уточнюється.
 Пошкодження сечового міхура
 Механізм пошкодження сечового міхура переважно непрямий і має кілька
різновидів:
1. перша - це перфорація стінки сечового міхура гострим кістковим уламком;
2. друга - відрив, а точніше розрив частини його стінки на місці прикріплення
зв'язки чи м'язи;
3. третя - це розрив наповненого сечового міхура внаслідок різкого підвищення
гідростатичного тиску при травмі.
 Розрізняють розриви сечового міхура, що не проникають і проникають.
 Не проникаючі ділять на зовнішні, коли слизова
оболонка залишається цілою, і внутрішні, коли,
навпаки, страждає.
 Проникаючі діляться на:
внутрішньочеревні
позачеревні
 Найпростіший спосіб діагностики розриву
сечового міхура – ​проба Зельдовича

По катетеру в сечовий міхур вводять 300 мл рідини і потім точно

вимірюють обсяг виділилася по цьому ж катетеру рідини. При розриві
міхура рідини, що виділилася, значно менше введеного. Водночас іноді
при внутрішньочеревному розриві сечового міхура кількість рідини, що
виділилася по катетеру, в 2-3 рази перевищує кількість введеною. Це
буває при проникненні катетера через дефект у стінці міхура. черевну
порожнину і по катетеру починає виділятися сеча, що раніше потрапила в
порожнина очеревини. Ця ситуація також свідчить на користь розриву
сечового міхура.
 Лікування пощкодження таза і
тазових органів
Алгоритм надання допомоги хворим з переломами кісток тазу та пошкодженням
тазових органів на догоспітальному етапі
 Зупинити кровотечу (тампонада, затискач) та накласти асептичну пов'язку на рану.
 Ввести аналгетичні засоби.
 Постраждалого укласти на жорстку рівну поверхню (щит, дошки, носилки тощо) в
положення по Волковичу - легке згинання в колінних та кульшових суглобах і
розведення нижніх кінцівок. Виконати блокаду по Школьникову-Селіванову.
 При переповненні сечового міхура випорожнити його катетеризацією або
капілярною пункцією.
 Терміново транспортувати до стаціонару.
 Внутрішньотазова блокада за Школьніковим-Селівановим
показана при закритих та відкритих (вогнепальних) переломах
кісток тазу з пошкодженням та без пошкодження внутрішніх
органів.

1.Хворий лежить на спині, здухвинні ділянки обробляють

антисептичним розчином і відгороджують стерильним матеріалом.

2.На відстані 1 см досередини від передньої верхньої ості

здухвинної кістки тонкою голкою роблять новокаїновий шкірний
горбик.

3.Через анестезовану шкіру довгу голку проводять спереду назад і

вниз по внутрішній поверхні крила клубової кістки, посилаючи
вперед 0,25% розчин новокаїну.

4.На глибині 10-12 см кінець голки впирається в ямку здухвинної

кістки, куди і вводять 200-300 мл 0,25% розчину новокаїну. При
двосторонній блокаді з кожного боку вводять по 200 мл розчину, що
знеболює.
Положення по Волковичу
 Транспортна іммобілізація при
пошкодженні хребта та переломах
кісток тазу.
 Травми куприка
Основні причини травмування:
• Під час пологів.
• Коли у породіллі, вузький таз або великий плід.
• При падінні на ковзанах, під час танців і т. д.
• Їзда з сильними струсів може також стати причиною травми.
• До цього пункту відносяться поїздки на автомобілі, велосипеді, а також кінний спорт.
• Автомобільні аварії.
 Класифікації травм
крижово-куприкової
області
 Розтягнення зв’язкового апарату крижово-куприкового зчленування.
 Розрив крижово-куприкових зв’язок: передніх, задніх або бічних.
 Забій куприкової області, а також травмування біля лежачих тканин.
 Перелом куприка. Може бути закритими, відкритими, зі зміщенням
відламків і без.
 Вивих куприка: задній або передній.
 Підвивих куприка: задні і передні.
 Переломовивих.
 Травма куприка часто призводить до компресії в тих випадках, коли
хребет знаходиться в положенні перпендикулярно поверхні. У разі падіння
ви можете відчувати незначну біль у м’язах і не звернути уваги на
компресійний ефект у хребті.
 Симптоми вірогідною травми:

 Больові відчуття під час ходьби.

 Головний біль.
 Біль в положенні сидячи.
 Хворобливі відчуття в нижній частині живота.
 Гематоми, а також набряк в травмованій зоні.
 Нудота.
 Хворобливі відчуття в районі тазового дна.
 Біль в сідничної області і крижах.
Лікування вивихів і підвивихів включає
в себе:

 Постільний режим.
 Для того, щоб полегшити дефекацію, лікар призначає проносні перорального
або ректального застосування.
 Допоможуть поліпшити венозний відтік із зони малого тазу свічки-
вазотоніки. При необхідності призначають свічки з анальгетиками і НПЗЗ.
Також необхідно приймати НПЗЗ у формі таблеток або ін’єкцій.
 Завершальною стадією є лікувальна фізична культура.
 Лікування закритих переломів
входить:

 Вправлення відламків з місцевою анестезією.

 Постільний режим до трьох тижнів.
 Застосування НПЗЗ, а також інших анальгетиків.
 Призначення ліків місцевого спрямування, які
використовують у лікуванні вивихів.
 Фізіотерапія та лікувальна фізкультура з моменту
стабілізації температури і загального стану.
 Міхурово-кишкова нориця 
вроджене захворювання або набуте ускладнення, що характеризується
наявністю сполучення між сечовим міхуром та шлунково-кишковим трактом і
призводить до розвитку гнійно-запальних ускладнень нирок, сечовивідних
шляхів, кишковика, конкрементоутворенню, порушенню гомеостазу

Клінічна класифікація міхурово-кишкових нориць до цього часу не затверджена.

 Клінічна картина та протікання
міхурово-кишкових нориць

Пневматурії та фекалурії. Характерною клінічною ознакою також є наявність сечі в калових масах.
Наявність цих класичних симптомів визначається лише приблизно в половині випадків; на перший
план може виходити лише симптоматика сечової інфекції, особливо цистіт, що погано піддається
лікуванню.

Діагностика: Цистоскопія, колоноскопія, висхідна або нисхідна цистографія

Основним методом лікування хворих на міхурово-кишкову норицю є оперативний. Вид оперативного лікування
залежить від рівня шлунково-кишкового тракту, що залучено в патологічний процес, наявності сечового запливу,
функції верхніх сечовивідних шляхів, розмірів та місцерозташування фістули в сечовому міхурі.
Анатомія статевого
члена
 Закриті ушкодження статевого
члена

• Розрив (перелом) характеризується

пошкодженням білкової оболонки та
тканини печеристих тіл.
• У 10-22% випадків може
супроводжуватися розвитком
підшкірної гематоми, ушкодженням
уретри або губчастого тіла. Перелом
виникає при згині ерегованого
члена.
• Вивих з'являється рідше, при
вплив на ерегований член.
Характеризується розривом
щільних тяжів, що з'єднують
печеристі тіла з лонними
кістками та зв'язками, що
фіксують статевий член до
лобкового симфізу.
• Утиск спостерігається при
перетягуванні члена ниткою,
дротом або шнуром,
кільцеподібними предметами.
 Клінічна картина
 Забій характеризується різкою
набряклістю та гематомами
шкіри та ПЖК без порушення
цілісності кавернозних тіл.
 При переломі чується хрускіт,
виникає різкий біль і ерекція
негайно припиняється. Швидко
утворюється набряклість,
розвивається велика гематома.
Статевий член збільшується в
розмірах і набуває багряно-
синюшного забарвлення.
• При одночасному розриві кавернозних тіл
та уретри (рідко) виникають порушення
сечовипускання та уретрорагія.
• При вивиху корінь члена зміщується у
тканині промежини, мошонки, під шкіру
лобкової області. Як правило, одночасно
відбувається відрив шкіри статевого
члена від головки в області вінцевої
борозни та скальпування статевого члена.
Бог родючості Пріап
• Наслідки утиску залежать від сили та
тривалості здавлення – від набряклості до Пріопізм та норма
тотальної гангрени.
 ДІАГНОСТИКА
• Діагностика заснована на
характерній клінічній картині
та не викликає труднощів.
• При зламі, якщо гематома не
сильно виражена, розрив
білкової оболонки можна
пропальпувати.
• За допомогою кавернозографії
або МРТ можна виявити
пошкодження білкової
оболонки у неясних
ситуаціях.
 Лікування
 При забитті лікування консервативне - дотримання спокою,
місцеве застосування холоду, піднесене положення члена і
мошонки. Рекомендується застосування НПЗП.
 При переломі (розриві кавернозних тіл) потрібне оперативне
втручання – оголення та ушивання дефекту білкової оболонки.
 При вивиху також потрібна операція - вправлення статевого
члена в його мішок через операційну рану, зшивання його
шкіри з віночком головки і з'єднання розірваних тканин.
 При утиску члена металевим кільцем – розрізання останнього
слюсарним інструментом. При глибокому положенні кільця у
набрякових тканинах потрібний рентгенівський знімок.
 У ряді випадків доводиться вдаватися до надрізів шкіри на цій
ділянці або розпилювання стороннього тіла.
 Відкриті ушкодження
статевого члена
 Відкрита рана статевого члена – ушкодження
статевого члена, що супроводжується
порушенням цілісності шкірних покривів.
 Залежно від механізму травми виділяють:
рвано-забиті, колото-різані, вогнепальні
(кульові, осколкові, мінно-вибухові), укушені.
 У мирний час найчастіше зустрічаються різані
рани, у воєнний – вогнепальні.
 Клінічна картина

 Виявляються наявністю шкірної

рани, кровотечею та болем, особливо
вираженими при ампутації статевого
члена. Можливий больовий та
геморагічний шок.
З вуздечки статевого члена кровотеча
менш інтенсивна, але тривала.
 Кровотеча, обумовлена ​ушкодженням
дрібних судин при скальпованій рані,
зазвичай неінтенсивна та нетривала.
 Діагностика
 Діагностика відкритих ушкоджень статевого
члена заснована на даних анамнезу, огляду
(локалізація, характер рани, напрямок ранового
каналу, наявність вихідного отвору), пальпації
(дефекти в печеристому тілі, стороннє тіло), УЗД
та оглядової рентгенографії (для визначення
наявності та локалізації сторонніх тіл) .
 Розпізнавання відкритого поранення статевого
члена, як правило, не становить труднощів.
 Характер ушкодження встановлюють після
зупинки кровотечі, первинної хірургічної
обробки та ревізії рани.
 Класифікація за ступенем тяжкості
пошкоджень
Класифікація травм статевого члена за ступенем тяжкості Європейської урологічної асоціації
 Лікування
 Проведення заходів, спрямованих на зупинку кровотечі та виведення пацієнта зі стану
шоку.
 Проводиться максимально щадна хірургічна обробка рани статевого члена з висіченням
некротизованих тканин з метою попередження рубцевої деформації органу надалі.
 При травматичній ампутації статевого члена проводиться ПХО з видаленням сторонніх тіл
та накладенням швів на кукси статевого члена.
 Завдяки рясним кровопостачанням статевого члена можливе швидке відновлення
пошкоджених тканин, незважаючи на їх нежиттєздатний вигляд. Тому навіть при глибоких
пораненнях статевого члена необхідно відновлення його цілісності шляхом ушивання
дефекту з мінімальним висіченням пошкоджених тканин.
 Вводять правцевий анатоксин. При лікуванні інфікованих ран статевого члена показано
введення антибіотиків широкого спектра дії (цефалоспорини та макроліди). При укусах
тварин – введення антирабічної вакцини.
Короткий алгоритм надання медичної допомоги при
різних травмах статевого члена
 Колота рана члена – А/Б в/м 5 діб, ушивання дифекту, Склад розчину
пов’язка з димексидом, суспензорій. для пов’язки:
 Колота рана уретри – А/Б в/м 5 діб ,капілярна пункція, 1. Димексид 50.0,
ушивання дифекту, пов’язка з димексидом, 2. Новокаїн 0.5%
суспензорій. або NaCl 0.9%
150.0,
 Різана рана уретри - А/Б в/м 5 діб , епіцистостома, 3. Рифампіцин
катетеризація (Фолея), ушивання дифекту, суспензорій. 10 капс.
(відкрити і
NB! Будь-які відкриті пошкодження пахвинної ділянки можна захистити висипати їх
наклавши пов’язку з димексидом сформувавши з неї резервуар для уражених
тканин та органів. вміст),
4. Гідрокортизон
 Опіки та обмороження
 До ушкоджень статевого члена також відносяться опіки та відмороження.
 Після опіків та відморожень ІІІ ступеня шкіра статевого члена піддається
рубцюванню, що порушує фізіологічну функцію органу. У зв'язку з цим при
лікуванні таких пошкоджень необхідно раннє пластичне заміщення дефектів
шкіри статевого члена.
Парафімоз
Парафімоз – гострий патологічний стан, який характеризується
утиском голівки статевого члена крайнім тілом. Захворювання є
ускладненням фімозу. Характеризується тим, що верхня частина
пеніса «заклинюється» в звуженому кільці крайньої плоті, а це веде
до порушення кровопостачання та іннервації.

Парафімоз - невідкладний хірургічний стан, що вимагає негайної

спеціалізованої допомоги. При ігноруванні клінічних ознак може
розвиватися некроз голівки з повним відмиранням.

Парафімоз – ускладнення фімозу, що вчасно не лікували.

Причинами розвитку такого стану можуть
 бути
 травма статевого органу або проведені оперативні втручання;
 інфекції, які поширюються статевим шляхом;
 ігнорування прафвил інтимної гігієни;
 дерматологічні захворювання (нейродерміт, псоріаз).
 фімоз
 неправильне проведення гігієнічних процедур
 нееластична коротка вуздечка крайньої плоті
 примусового оголення голівки статевого члена під час катетеризації
уретри та сечового міхура, виконання цистоскопії
 при виконанні пірсингу статевого члена
 Симптоми
 Різкий біль, що наростає
хвилеподібно і посилюється при
дотику до голівки статевого члена
(характерною позою при
парафімозі вважаються широко
розставлені ноги та нахилене
становище тулуба);

 Збільшена, набрякла головка

члена, яка поступово починає
набувати синюшного відтінку (в
силу сильного припливу крові до
голівці, а також застою крові та
лімфи); Набряк крайньої плоті.
При цьому крайня плоть набуває
вигляду роздувся валика, який все
сильніше, у міру наростання
набряку голівки члена, що
здавлює її;

 Утруднене сечовипускання
Основна небезпека
парафімозу полягає у
ймовірності виникнення
некрозу та гангрени
головки статевого члена,
тому в андрології та
урології даний стан
розцінюється, як
вимагають надання
невідкладної медичної
допомоги.
Консервативне лікування «Золотим» стандартом лікування
парафімозу є операція. Однак у 5-15% випадків вправити головку
пеніса назад у препуціальний мішок вдається консервативним
шляхом.

Для усунення парафімозу без операції

можна обробити головку пеніса
лубрикантом (вазелін, дитячий крем) та
спробувати її повернути назад у
препуціальний мішок. Однак така
методика використовується лише у перші
хвилини утиску та у більшості випадків
виконується пацієнтом самостійно. При
втраті часу, коли прогресує набряк головки,
потрібно якомога раніше звертатися за
спеціалізованою допомогою.
 Хірургічне лікування парафімозу базується на 2 ключових принципах:
усунення стискання головки пеніса; видалення нежиттєздатних тканин.

Досягнення першої мети можливе за допомогою обрізання крайньої плоті

(циркумцизіо). Уролог січуть тканини, що здавлюють, звільняючи головку статевого
члена. Відновлюється її нормальний кровообіг та іннервація.

Втручання проводиться під місцевою або загальною анестезією та триває до 30

хвилин.

У разі незворотних пошкоджень тканин пеніса (некрозу) на фоні тривалого

порушення кровопостачання, уролог видаляє відмерлі ділянки для запобігання
гангрени. Для відновлення форми органа можна використовувати пластика статевого
члена. Найбільш раннє звернення до уролога є запорукою успішного лікування
парафімозу.
Пошкодження органів калитки
 Класифікація
Сучасна класифікація травм калитки і яєчок, запропонована AAST, яка дає можливість розрізняти як пацієнтів з тяжкою травмою, яким показане
оперативне лікування, так і пацієнтів, у яких травму можна лікувати консервативно.

За видом травми пошкодження яєчка і калитки розподіляються на закриті, або тупі (забій, розрив, защемлення), і відкриті, або проникаючі
(рвано-забиті, колото-різані, вогнепальні), а також на відмороження і термічні пошкодження калитки та її органів. І ті, й інші можуть
бути ізольованими і поєднаними, а також поодинокими і множинними, одно- або двобічними. За умовами виникнення виділяють
пошкодження мирного і воєнного часу.
 Закриті пошкодження
При травмі калитки її органи пошкоджуються рідше, ніж сама калитка (у 25-50 %
спостережень), оскільки в момент травми виникає рефлекторне скорочення м'язів, які
піднімають яєчко
Закрита травма призводить до пошкодження яєчка в тих випадках, коли сильний удар припадає на яєчко,
розташоване безпосередньо біля лобкової кістки
Клінічна картина
• Поверхневі крововиливи у вигляді масивних синців і геморагічs інфільтрації, які нерідко
розповсюджуються на статевий член, промежину, внутрішню поверхню стегон, передню черевну
стінку.
• Біль при закритій травмі зазвичай неінтенсивний і швидко змінюється на відчуття тяжкості і
напруження в калитці.
• Через крововилив шкіра калитки набуває багрово-синього, іноді майже чорного забарвлення.
• При пальпації калитки визначається помірна болючість, інфільтровані кров'ю тканини мають
тістувату консистенцію.
• Одночасно з калиткою можуть бути пошкодженими і її органи з одного, рідше – з обох боків. При
цьому можливі закриті (підшкірні) забоїі розриви яєчка, його придатка, сім'яного канатика і
оболонок цих органів. Такі пошкодження супроводжуються утворенням глибоких крововиливів
(гематом), які поділяють на екстравагінальні та інтравагінальні.
При екстравагінальних крововиливах кров, що вилилась, не проникає глибше піхвової
оболонки яєчка, розміри гематоми можуть бути різними і вона, як правило, не має чітких
меж. В одних випадках крововилив невеликий і пальпується на обмеженій ділянці сім'яного
канатика, в інших – геморагічна інфільтрація розповсюджується від яєчка до зовнішнього
отвору пахового каналу.

Інтравагінальні крововиливи (гематоми) називають травматичним гематоцеле. Цей вид

крововиливу виникає при пошкодженні яєчка або його піхвової оболонки. При огляді і
пальпації такий крововилив може бути прийнятий за водянку оболонок яєчка. Закриті
пошкодження органів калитки, особливо яєчка і його придатка, викликають сильний біль,
нерідко супроводжуються блюванням, судомами, непритомністю, шоком. Часто має місце
збільшення об'єму калитки, її напруженість, яєчко не пальпується. Виражене гематоцеле
може виникнути навіть без пошкодження яєчка.

Дислокацію яєчка часто виявляють у пацієнтів з політравмою (на підставі даних КТ

черевної порожнини). При вивихах яєчко найчастіше не пошкоджується, але іноді
перекручується в ділянці сім'яного канатика, чому сприяє широкий паховий канал, хибний
крипторхізм. Це призводить до порушення кровопостачання яєчка.
 Немедикаментозне лікування
Іммобілізація калитки (підвищене положення шляхом застосування суспензорія); для
місцевого охолодження використовують міхур з льодом; починаючи з 2-3-го дня після
травми призначають теплові процедури: зігріваючі компреси, грілки, солюкс, сидячі
ванни, парафінові аплікації.
Хороше кровопостачання калитки сприяє швидкому розсмоктуванню крововиливів.
При наявності гематоцеле без розриву яєчка консервативне лікування можливе у
випадках, якщо розмір гематоцеле не перевищує об'єм контрлатерального яєчка в З
рази. Однак подібний підхід до лікування не є стандартом, оскільки при гематоцеле
великих розмірів необхідність відстроченого (більше 3 діб) оперативного втручання
досить велика.
 Оперативне лікування

 Як показує клінічний досвід, раннє (в перші години і дні після травм) оперативне втручання
є найбільш ефективним способом збереження життєздатності і функції тканин яєчок,
сприяє швидшому одужанню пацієнта.
 Показання до раннього оперативного лікування (в перші години і дні після травми):
розрив яєчка, розгалужені поверхневі крововиливи за типом геморагічної інфільтрації
калитки; глибокі крововиливи, особливо при їх швидкому наростанні і в поєднанні з
сильним болем, нудотою, блюванням, шоком; закриті вивихи яєчка після безуспішної
спроби безкровного вправлення, перекручування сім'яного канатика; наявність сумнівів у
тому, що пошкодження калитки та її органів серйозніші, ніж просто забій.
 Показанням до операції у пізніші строки є гематоми калитки, які тривалий час не
розсмоктуються.
 Види оперативних втручань
 видалення поверхневих і глибоких гематом і
остаточну зупинку кровотечі;
 ревізію органів калитки, видалення явно
нежиттєздатних тканин яєчка і його придатка,
оболонок;
 накладання кетгутових швів на білкову оболонку
яєчка, резекцію яєчка, його видалення, низведения
яєчка в калитку і його фіксацію при вивихах,
розкручування сім'яного канатика і фіксацію яєчка
в нормальному положенні при перекручуванні
сім'яного канатика;
 зшивання сім'явиносної протоки або її перев'язку.
Ускладнення:

• Наслідком пошкоджень яєчка і подальшого

травматичного орхіту і периорхіту бувають
склеротичні і атрофічні зміни паренхіми
яєчка.
• Утворення і нагноєння гематом
зустрічається при необґрунтованій відмові
від операції і дренування рани.
• Профілактика цих ускладнень полягає у
своєчасності і ретельності виконання
операції і застосуванні антибактеріальної
терапії в післяопераційному періоді.
 Відкриті пошкодження
Клінічна картина
 За механізмом поранення, характером ранячого знаряддя
розрізняють різані, колоті, рвані, забиті, розчавлені та інші
поранення калитки. Основною відзнакою таких поранень є різний
об'єм руйнування тканин на момент поранення.
 Вогнепальне поранення сім'яного канатика зазвичай
супроводжується пораненням судин, що є показанням до виконання
орхіектомії і перев'язки судин.
 Як правило, відкриті пошкодження калитки і яєчка найчастіше є
ножовими (колото-різаними) або кульовими. Падіння на гострі
предмети також можуть призвести до пошкодження калитки.
 Особливості будови шкіри калитки та її кровопостачання
призводять до вираженого розходження і підвертання країв рани, до
значної кровотечі і утворення розгалужених крововиливів, які
розповсюджуються на передню черевну стінку, статевий член,
промежину, клітковинні простори таза. Особливо значна кровотеча і
крововиливи виникають при пораненнях ділянки кореня калитки з
пошкодженням сім'яного канатика. Кровотеча з артерії яєчка
зазвичай призводить до значної крововтрати і може бути загрозою
для життя пораненого. Вогнепальні поранення калитки призводять
до випадіння в рану одного чи обох яєчок.
 Лікування
відкритих пошкоджень калитки та її органів завжди оперативне. Операції, залежно від ступеня
тяжкості поранення, наявності поєднаних пошкоджень, виконують під місцевою анестезією або під
наркозом.

Ускладнення

• головними ускладненнями поранень

калитки та її органів є гнійна інфекція
ран, некротичний орхіт, гангрена
калитки;
• їх профілактика полягає в ретельному
гемостазі, дренуванні ран і застосуванні
антибактеріальних препаратів;
‘

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !