Презентація на тему

Вивихи. Їх класифікація. Способи

вправляння
Підготувала студентка
3 курсу, М4, 9401
Науменко А.О.
Зміст
Класифікація
Діагностика
Лікування
Способи вправляння плечового суглобу
Способи вправляння стегнового суглобу
Вивихи класифікують за:
за часом від моменту травми: свіжі — до 3-х діб
після травми; несвіжі — від 3-х діб до 3-х тижнів;
застарілі — понад 3-х тижнів
за збереженням цілісності шкірних покривів
розрізняють відкриті та закриті вивихи. За
відкритих утворюється рана, за закритих немає
розриву тканин і шкіри
за походженням вивихи вродженні та набуті;
останні можуть виникати упродовж усього життя
людини. Вони можуть бути травматичними або
патологічними
Уроджені вивихи виникають під час
внутрішньоутробного розвитку плода унаслідок
неправильного або недостатнього розвитку
суглобових поверхонь. Найбільш поширений серед
малюків вивих кульшового суглоба.
Травматичні вивихи поділяють на гострі
(неускладнені та ускладнені) і звичні травматичні.
Вони супроводжуються тяжкою травмою усіх
елементів суглоба — здавлюванням та розривом
кровоносних судин, прилеглих м’язів, місць їхнього
прикріплення та нервів, а також тріщинами та
надломами кісток.
Гострі травматичні вивихи виникають за надмірного
або нетипового для певного суглоба руху внаслідок
зовнішнього впливу механічної травми: падіння,
автомобільної травми, що супроводжуються ударом по
суглобу або тиском на нього. Так, вивих стегна може
відбутися під час падіння на зігнуту ногу з одночасним
поворотом ноги всередину, вивих плеча—під час
падіння на витягнуту руку. На першому місці за
частотою серед вивихів вивихи плеча, що сягають
близько 60 % від усіх травматичних вивихів також
вивихи суглобів ліктьового, великого пальця та
кульшового.
Звичні вивихи — це вивихи, що виникають багато
разів без надмірних фізичних зусиль. Вивих плеча
вважається звичним, якщо його рецидив (повторний
випадок після первинної травми) настає в період від
3 місяців до 2 років. Проміжки часу між кожним
наступним вивихом скорочуються. Безпосередньою
причиною їх стає нездатність ложе суглоба після
перенесеної травми утримувати головку плечової
кістки на місці.
Діагностика
За наявності таких клінічних даних
Травма в анамнезі
Сильний біль
Деформація суглоба, обре помітна при порівнянні
зі здоровим
Вимушене, характерне для кожного вивиха
положення
Відхилення від нормальної осі кінцівки
Порушення відносної довжини кінцівки
Відсутність активних та значне обмеження
пасивних рухів у суглобі
Пружна фіксація, при якій спроба пасивних рухів
зустрічає еластичний, пружний опір і знову
повертається в попереднє положення
Кінець суглоба пальпується в патологічному місці
Вивих голівки плечової Вивих стегнової кістки в
кістки кульшовому суглобі
Лікування
Свіжі вивихи слід невідкладно вправляти під
адекватною анестезією, краще під час релаксації
м’язів. Після вправлення кінцівку необхідно відразу
іммобілізувати, що дає змогу втримати вправлені
суглобові поверхні. Після вправлення вивиху
обов’язково проводять рентгенконтроль. Застарілий
вивих треба лише оперувати, бо внаслідок
рубцювання тканин і контракції м’язів вправити
його неможливо.
 Існує понад 50 різних способів усунення вивихів
плеча, в основу яких покладені принципи важелів,
тракційні та поштовхові методи. Класичними
способами вправлення вивихів плеча є спосіб
Джанелідзе та Кохера. Перший ефективний при
свіжих вивихах, другий – при застарілих та після
невдалих спроб за методом І. Джанелідзе.
Спосіб Джанелідзе є найбільш фізіологічним та
атравматичним. Він базується на розслабленні м'язів
витягненням вагою травмованої кінцівки. Хворого
кладуть на бік так, щоб вивихнута рука звисала через
край стола, під голову підставляють стілець. Через 15-
20 хв. настає розслаблення м'язів, після чого хірург
здійснює тракцію вниз по ходу руки з наступною
ротацією назовні та усередину. Вправлення
супроводжується характерним клацанням,
відновлюється функція суглоба.
Спосіб Кохера є одним із найтравматичніших,
виконувати його необхідно обережно через
можливість перелому плечової кістки та інших
ускладнень. Залежно від знеболення хворий сидить
або лежить. Однойменну руку хірург накладає на
ліктьовий згин та захоплює його, а другою рукою
утримує променево-зап'ястковий суглоб, згинаючи
кінцівку в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Далі
дії хірурга проводяться у чотири етапи
 I етап – витягнення по осі кінцівки та приведення плеча
до тулуба.

 II етап – продовжуючи тракцію, виконують ротацію

плеча назовні шляхом відведення передпліччя у той же
бік.

 III етап – зберігаючи досягнуте положення і тягу,

зміщують ліктьовий суглоб уперед і всередину,
наближаючи його до середньої лінії тулуба.

 IV етап – виконують внутрішню ротацію плеча за

передпліччя, переміщуючи кисть на здорове надпліччя.
Як правило, в цей момент вивих вправляється
Спосіб Гіппократа. Найдавніший спосіб (IV
століття до н.е.), використовується у випадках
неможливості виконання інших методів, тому його
вважають воєнно-польовим. Хворий лежить на
спині, хірург розміщує п'ятку своєї розігнутої ноги
(однойменної з вивихнутою рукою пацієнта) у
підпахвову ділянку хворого . Тримаючи за кисть,
хірург здійснює тракцію по осі руки, одночасно з
приведенням та тиском п'яткою на головку плеча
назовні та вверх.
Спосіб Мота. Атравматичний, показаний при всіх
видах вивихів. Хворий лежить на спині. Помічник
тягне руку догори, впираючись стопою в надпліччя
постраждалого, а хірург пальцями вправляє головку
плеча
Спосіб Мухіна. Хворий лежить на спині або сидить
на стільці. Травмований плечовий суглоб ззаду
захоплюють згорнутим простирадлом, кінці якого
перехрещують на грудях хворого, здійснюють
протитягу. Хірург плавно здійснює тракцію за плече
хворого, поступово відводячи його до прямого кута
та одночасно здійснюючи ротаційні рухи.
Способи вправляння вивихів стегна
Спосіб Коломбо – Стимсона – Джанелідзе:

 хворий у положенні лежачи на столі обличчям вниз;

 вивихнута кінцівка звисає (протягом 20-30 хвилин);

 кінцівку поступово згинають у кульшовому і колінному

суглобах до прямого кута, ненабагато відводять і ротують
назовні;

 повільно натискають своїм коліном на гомілку хворого у

верхній її третині, роблять кілька ротаційних рухів.
Спосіб Кохера:

вправляння проводять під наркозом;

помічник фіксує таз двома руками, притискаючи

його до столу;

лікар захоплює гомілку, зігнуту під прямим кутом у

колінному суглобі, і сильно тягне стегно догори з
одночасною ротацією всередину
Дякую за увагу