ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПРИ

СПОНДИЛОЛІЗІ В
ВОЛЕЙБОЛІ
Підготувала:
Студентка групи БР-02
Бондарчук Анастасія
За даними різних досліджень, травми спини
у волейболістів складають 9-17% від
загальної кількості травм. Найчастіше
волейболісти страждають від хронічних
болів у попереку, причиною яких зазвичай є
втомний перелом дуги хребця в
міжсуглобовій ділянці або в ділянці ніжки
дуги, що називається спондилолізом.

Спондилоліз зустрічається у спорсменів, які

часто виконують надмірні розгинання в
поперековому відділі, скручування або
піддаються осьовому навантаженню - все це
має місце у волейболі при подачах та
атакуючих ударах.
Хронічний спондилоліз виникає під впливом
надлишкових фізичних навантажень на фоні
порушення живлення кісткової тканини або дисплазії
хребців. Спондилоліз – наслідок кумуляції силових
впливів на міжсуглобову дужку хребця, що перевищує
модуль пружності кісткової тканини. Спочатку
розвитку патологічного процесу спондилоліз є зону
кісткової перебудови (зону Лозера), потім відбувається
втомний перелом, зазвичай міжсуглобової зони дужки,
яку називають "критичною зоною". Спондилоліз –
оборотний процес. За умови усунення надмірних
силових впливів можливе зрощення зони перелому. У
ряді випадків спондилоліз ускладнюється
спондилолістезом.
Лікування
Спонділоліз є оборотний процес. Зрощення зони перелому можливо
при запобіганні від надмірних силових впливів.
Основний метод терапії - це зміцнення м'язів спини і живота за
допомогою вправ лікувальної фізкультури для створення, так званого,
м'язового корсету. При сильних болях застосовують лікарські
препарати, що знімають м'язові спазми і больовий синдром. В окремих
випадках, для розвантаження хребта в поперековій області ортопеди
призначають тривале носіння корсета.
Досить рідко, коли не допомагає консервативне лікування, вдаються
до хірургічного втручання. В ході операції проводять відновлення
ураженого хребетного сегмента, а також його фіксацію згідно
анатомічної структурі хребта.
Діагностика
Діагноз спондилолізу виставляється лікарем-вертебрологом або
ортопедом на підставі даних огляду та рентгенографічного
дослідження. Зовнішні ознаки спондилолізу зазвичай досить
мізерні. Виявляється деяке обмеження активного розгинання в
поперековому відділі. При обережному пасивному розгинанні
пацієнт, як правило, відзначає посилення болю. Іноді визначається
біль при пальпації в області ураження.

Підтвердити діагноз спондилолізу допомагає провокаційна проба -

хворого просять стати на одну ногу і прогнутися назад, при
спондилолізі під час цього руху біль на боці ураження
посилюється. Неврологічна симптоматика зазвичай відсутня.
Для постановки остаточного діагнозу використовують:

• Рентгенографію хребта в бічній, прямій і двох косих

проекціях (лівій і правій). Дане дослідження дозволяє виявити
дефект дужки хребця в 85% випадків.
• КТ хребта. Дозволяє розглянути дефект дуги на
горизонтальних зрізах. Браком комп'ютерної томографії є
низька точність при визначенні клінічної значущості і давності
дефекту.
КТ попереково-хрещеного відділу хребта. Порушення цілісності
задніх відділів хребця без істотного спондилолістезу.

• Радіоізотопні дослідження. Більш точні і більш чутливі методи

- сцинтиграфія і однофотонна емісійна томографія, при
проведенні яких виявляється накопичення ізотопу в області
дефекту. У деяких випадках показовими бувають результати.
КТ ПКОП. Щілина спондилолізу в області ніжок хребців з обох
сторін.
Консервативне лікування
В абсолютній більшості випадків при спондилолізі показана
консервативна терапія. Тактику лікування обирають з урахуванням
даних рентгенографії, давності захворювання, тяжкості симптомів і
віку пацієнта. При безсимптомній течії спондилолізу лікування не
потрібно, людина може продовжувати вести звичайний спосіб життя.
При незначних болях у попереку призначають ЛФК для зміцнення
м'язового корсету. При виражених проявах спондилолізу рекомендують
обмежити фізичні навантаження, в деяких випадках короткочасно
використовують жорсткі або гнучкі антилордотичні і лордотичні
корсети.

Тривалість обмеження навантажень і активного корсетування при

важкому спондилолістезі зазвичай становить 6-8 тижнів. На ніч корсет
дозволяють знімати. Зазвичай цих лікувальних методів виявляється
достатньо, щоб забезпечити фіброзне зрощення втомленого перелому.
У подальшому призначають реабілітаційні заходи з акцентом на
вправи, що підвищують гнучкість хребта. Повне одужання, як правило,
настає ще через 6-8 тижнів. Слід враховувати, що при односторонніх
дефектах дуги ймовірність зрощення вища, ніж при двосторонніх.
Хірургічне лікування
Оперативне втручання при спондилолізі потрібно за
відсутності ознак зрощення і збереження скарг
протягом півроку після початку лікування.
Класичним методом вважається задньобоковий
спондилодез, однак цей спосіб хірургічної корекції
тягне за собою істотне обмеження рухливості
сегмента, тому останнім часом поряд з «еталонною»
методикою застосовуються й інші варіанти
остеосинтезу. Зокрема, використовується фіксація
штифтом, гаком і гвинтом, остеосинтез
трансламінарними міжфрагментарними гвинтами і
фіксація дротяними гачками. Всі перераховані
методики забезпечують хороший результат більш
ніж в 90% випадків.
Операції виконують в умовах вертебрологічного або нейрохірургічного
відділення, в плановому порядку, після проведення обстеження. У
післяопераційному періоді здійснюють антибіотикотерапію, призначають
анальгетики, фізіотерапію і ЛФК. Після рентгенологічно підтвердженого
зрощення втомленого перелому починають активні реабілітаційні заходи. Повне
відновлення займає від 5 місяців до 1 року.
ЛФК при спондилолізі
Лікувальна фізкультура є одним з основних напрямків консервативного
лікування спондильозу. Заняття проводяться щодня, але всі вправи
підбираються індивідуально спеціалістом. При цьому враховуються не лише
особливості перебігу захворювання, а й рівень фізичного розвитку хворого,
його вага, рід професійної діяльності, а також наявність інших порушень у
роботі опорно-рухового апарату. Споконвічно лікувальною гімнастикою
хворим рекомендується займатися під контролем лікаря. Він допоможе
освоїти правильну методику виконання кожної вправи, підібрати оптимальну
тривалість та кратність занять. Тільки після цього пацієнтам дозволяють
продовжити заняття вдома та пояснюють, як правильно збільшувати
навантаження для досягнення оптимального результату.
Завдяки ЛФК при спондилолізі вдається:

• зміцнити м'язовий корсет та зв'язковий апарат, не завдаючи шкоди ураженому сегменту

хребта;

• зменшити напругу м'язів спини в ділянці ураження; підвищити рухливість та гнучкість

хребта;

• знизити тиск на міжхребцеві диски та хребці, що дозволяє зменшити компресію нервових

корінців та призвести до суттєвого поліпшення стану хворого;

• активізувати кровообіг та обмін речовин, що створює сприятливі умови для якісного

харчування виснаженого міжхребцевого диска та зупинення прогресування патологічного
процесу;

• нормалізувати рухові здібності рук і ніг, якщо спондильоз призвів до їхнього порушення;

• покращити поставу, що дозволяє навчитися правильно розподіляти навантаження на

хребет та зменшити тиск на всі міжхребцеві диски.
Фізіотерапія
Пацієнтам із спондильозом обов'язково призначається фізіотерапевтичне
лікування. Це у поєднанні з іншими методами консервативної терапії дозволяє
досягти суттєвого поліпшення стану хворого та стійкої ремісії захворювання.

Фізіотерапія при спондильозі дає можливість:

• покращити перебіг обмінних процесів;

• зменшити або повністю усунути біль;
• зняти м'язові затискачі;
• зменшити стомлюваність;
• покращити кровообіг та лімфоток;
• усунути набряки та запалення;
• покращити якість передачі сигналів по нервах; підвищити обсяг рухів;
зміцнити імунітет.
Як правило, пацієнтам зі спондилолізом показано проведення:
• електрофорезу з новокаїном;
• електроімпульсної терапії;
• ударно-хвильової терапії електроміостимуляції;
• УВЧ;
• магнітотерапії;
• лазерної терапії;
• УФ-опромінення.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!