Хвороба Осгуда-Шляттера

Бескровна Ю.С. 4 курс19-б

 Хвороба Осгуда-Шляттера
Хвороба Осгуда-Шляттера (остеохондропатія горбистості великогомілкової
кістки) – це патологія горбистості великогомілкової кістки, що проявляється
некрозом кісткової тканини з відривом фрагментів горбистості
великогомілкової кістки, внаслідок дії постійних інтенсивних фізичних
навантажень, зокрема на сухожилок чотирьохголового мязу стегна.
Як правило, захворювання уражає дітей віком від 10 до 18 років; поза
цими межами практично не зустрічається. Підлітки чоловічої статі
уражаються частіше. Хоча на даний час існує кілька досліджень, які не
виявили суттєвої різниці в поширеності цього захворювання між
чоловіками та жінками, що пояснюється збільшенням кількості дівчат, які
займаються спортом.

Захворювання Осгуд-Шляттера у дівчат частіше зустрічається у віці 10–13

років та 12-15 років у хлопців. Дане захворювання уражає близько 21%
підлітків, що займаються спортом, у той час як у не спортсменів
зустрічається лише у 4,5% випадків. У 20–30% пацієнтів захворювання
уражає обидва колінні суглоби.
Видами спорту з підвищеним ризиком розвитку хвороби Осгуд-
Шляттера є баскетбол, хокей, волейбол, футбол, спортивна
гімнастика, балет, фігурне катання, карате.

Причинами патології є:
• удари і травми коліна;
• переломи гомілки;
• пошкодження зв’язок колінного суглоба;
• надмірні фізичні навантаження.
Припускають, що великі і часті навантаження на сухожилля чотириголового м’язу
стегна, яке через власну зв’язку наколінка прикріплюється до горбистості
великогомілкової кістки, на тлі прискореного росту в підлітковому віці впливають на
незрілу кісткову тканину, приводячи до травмування горбистості великогомілкової
кістки. У цій ділянці починається запальний процес, який закінчується пателярним
тендинітом, множинними підгострими переломами, порушенням окостеніння
підлеглої кістки. Найбільш прийнятою теорією виникнення цього стану є
повторюване розгинальне навантаження на коліно.

Якщо пацієнти, які травмували горбок великогомілкової кістки, продовжують

спортивну діяльність, мікророзриви з часом збільшуються. Це може викликати
відокремлення фрагменту кріплення зв’язки наколінника, що призводить до
хронічного болю.
Перевантаження призводять до частих
мікротравм коліна і надмірного напруження
власної зв’язки надколінка, що відбувається при
скороченнях потужного чотириголового м’язу
стегна. Виникає розлад кровопостачання в
ділянці горбистості великогомілкової кістки.
Можуть відзначатися дрібні крововиливи,
розрив волокон зв’язки надколінка, асептичне
запалення в ділянці сумок, некротичні зміни
горбистості великогомілкової кістки.

Якщо пацієнти, які травмували горбок

великогомілкової кістки, продовжують
спортивну діяльність, мікророзриви з часом
збільшуються. Це може викликати
відокремлення фрагменту кріплення зв’язки
наколінника, що призводить до хронічного
болю.
Клінічна картина
Хвороба розвивається непомітно, поволі, хоча
може початися після травми.

Характерно, що в кожному індивідуальному

випадку рідко вдається знайти в анамнезі
вказівки на травму або визначені моменти
впливу навантажень на уражені суглоби.

Поступово колінні суглоби (суглоб)

набрякають, з’являється біль. При ходьбі,
згинанні і розгинанні гомілки, підйомі сходами
біль посилюється, а в спокої може проходити.
Анамнезу та фізичного огляду пацієнта
зазвичай достатньо для постановки діагнозу
остеохондропатії горбистості
великогомілкової кістки.

Пацієнти скаржаться на активний біль,

зосереджений над горбистістю
великогомілкової кістки. Біль, що виникає
при певних видах діяльності та зменшення
під час відпочинку – це один із симптомів
даного захворювання.

Інтенсивність болю змінюється. У деяких

пацієнтів може бути тільки легкий біль при
виконанні певних видів діяльності,
особливо під час бігу або стрибків. У інших
же біль може бути постійним та
виснажливим. Загальний стан хворого
залишається без змін, температура тіла не
підвищується.
• Об’єктивно при огляді коліна відзначається його
набряклість, що згладжує контури суглоба. Пальпація в
ділянці горбистості виявляє локальний біль і набряк.
Активні рухи в колінному суглобі можуть викликати
больові відчуття різної інтенсивності.
Слід пам’ятати, що рентгенологічне дослідження при хворобі Осгуд-
Шляттера відступає на другий план перед клінічними даними. Причина
цього полягає в тому, що яскраво виражена клінічна картина
захворювання цілком сумісна з нормальною рентгенологічної картиною і
що деякі нормальні варіанти окостеніння на рентгенограмах нічим не
відрізняються від патологічних змін.

Рентгенографія коліна в бічній

проекції може показати
фрагментацію бугристості
великогомілкової кістки.
 УЗД
Ультразвукове дослідження сухожилля надколінка може показати ті самі анатомічні
аномалії, що й звичайні рентгенограми, КТ та магнітно-резонансні зображення.

Сонографічні прояви хвороби Осгуда-Шлаттера включають :

• набряк неостенілого хряща та прилеглих м’яких тканин
• фрагментація і нерегулярність центру окостеніння зі зниженою внутрішньою
ехогенністю
• потовщення дистального сухожилля надколінка
• інфрапателлярний бурсит
 МРТ
Найбільш чутливим та специфічним методом у разі
діагностування Осгуда-Шлаттера сучасними хірургами та
ортопедами визнана МРТ.Цей діагностичний метод дає
чудову можливість одночасно досліджувати м'які тканини,
зв'язки, хрящові тканини, м'язи та судини пошкодженого
місця. Крім того, МРТ дозволяє високоточно та детально
візуалізувати навіть ті трансформації у структурі колінного
суглоба, які поки що не дають зовнішніх симптомів.

Це означає, що завдяки МРТ візуалізації можна встановити

точний діагноз на ранній стадії захворювання, коли воно
найлегше піддається лікуванню.
МРТ продемонструє:
• припухлість м’яких тканин попереду
від горбистості великогомілкової
кістки
• втрата гострого нижнього кута
інфрапателлярної жирової
подушечки (жирова прокладка
Хоффа)
• потовщення і набряк дистального
сухожилля
• надколінкаінфрапателлярний
бурсит (коліно священнослужителя)
 Перебіг
• Хвороба Осгуд-Шляттера має хронічний перебіг, іноді відзначається
хвилеподібним перебігом з наявністю виражених періодів
загострення. Захворювання триває від 1 до 2 років і часто призводить
до одужання пацієнта після закінчення росту кісток (приблизно у віці
17-19 років).
• Впродовж патологічного процесу окремі некротичні кісткові ділянки
розсмоктуються, інші все більше збільшуються у розмірі, зливаються
один з одним, потім перебудовуються, і горбистість набуває
нормального структурного малюнку. Таким чином Остеохондропатія
Осгуд-Шляттера майже завжди закінчується повним відновленням.
 Лікування
Основними рекомендаціями для пацієнтів із даним
захворюванням є обмежити фізичні навантаження, які
викликають загострення симптомів і забезпечити спокій
ураженого колінного суглоба. У важких випадках можливе
накладення фіксуючої пов’язки на суглоб, тейпування,
носіння щільного еластичного наколінка або бинтування
еластичним бинтом.
 Лікування

Незважаючи на імовірно дистрофічний характер

хвороби, вона проявляється больовим синдромом,
набряком в області суглоба, утрудненням руху. У
зв’язку з цим цілком обгрунтовано і доцільно
застосування протизапальної терапії. Нестероїдні
протизапальні засоби, як правило, застосовують у
короткий проміжок часу і призначають з метою
полегшення інтенсивності болю та зменшення
місцевого запалення.
 Лікування
Хоча більшість пацієнтів продовжують активно займатися спортом,
інтенсивність болю у деяких випадках призводить до зміни у виді спорту. Такі
види діяльності, як плавання та їзда на велосипеді, які не загострюють
основну проблему, можуть бути використані для підтримки серцево-
судинної працездатності пацієнта.
 Раніше деякі автори рекомендували ін’єкції
кортикостероїдів для зменшення симптомів.
Однак в даний час ін’єкції не рекомендуються.
Вони можуть викликати атрофію і розрив
зв’язки надколінка. У 2011 році було
проведено дослідження гіперосмолярних
ін’єкцій декстрози у спортсменів-підлітків.
Виявлено, що такі ін’єкції можуть призводити
до зменшення обмеження до занять спортом.
 Хірургічне лікування
Хоча консервативне лікування є першою лінією
терапії для пацієнтів, які мають нестерпні симптоми
хірургічне втручання може бути успішним вибором.
При хворобі Осгуд-Шляттера у більшості випадків
хірургічне лікування не є показом для підлітків.
Встановлено, що видалення фрагментації кісток в
незрілих пацієнтів призводять до передчасного
зрощення горбистості великогомілкової кістки.
До різновидів хірургічних методик лікування хвороби Осгуд-
Шляттера відносять: відкриті способи доступу, артроскопічні
втручання або пряме бурсоскопічне висічення.
Стандартне безопераційне лікування
хвороби Осгуд-Шляттера включає:
• застосування льоду;
• обмеження діяльності;
• пероральні протизапальні засоби;
• захисні ортези;
• фізична терапія.
Неоперативне лікування цієї хвороби ґрунтується на тих самих
принципах, що застосовуються для усіх травм надмірного
використання. Сьогодні не має потреби в тотальній
іммобілізації або в повному утриманні від спортивних занять.
Особи, які мають слабкий біль, але водночас в них відсутнє
зниження показників м’язової сили – можуть продовжувати
спортивну діяльність із використанням ортезів на коліна до
межі, яку їм дозволяє біль.
Фізична терапія є важливою частиною лікування ХОШ.
Фізичну терапію починають після зменшення гострих
симптомів захворювання. Росс і Вільярд
рекомендують застосовувати вправи для зміцнення
та збільшення довжини м’язів і структур довкола
колінного суглоба, включаючи чотириголовий м’яз
стегна, клубово-гомілкове пасмо і литкового м’язу. На
початку фізичної терапії для зміцнення
чотириголового м’язу стегна слід виконувати вправи з
низькою інтенсивністю, ізометричні вправи.
Розтяг м’язів на початку терапії
слід проводити статично з
низькою інтенсивністю, щоб
запобігти виникненню болю.
Потім можна перейти до
динамічного розтягування або
елементів PNF. Для збільшення
діапазону руху рекомендується
принаймні один раз на день
виконувати розтяг тривалістю не
менше тридцяти секунд з трьома
повторами.
 Розтяжка квадрицепса однієї ноги
лежачи на животі
Під час виконання вправи спортсмен лягає на живіт, згинає
ногу в коліні та намагається дотягнутися п'ятою до сідниці,
утримуючи щиколотку. Ця вправа сприяє покращенню
гнучкості та зменшенню напруги в м'язах стегна. Вона чудово
підходить для програм тренувань, спрямованих на
розширення амплітуди рухів та профілактику травм.
Рекомендується утримувати розтяжку протягом 15-30 секунд
для кожної ноги.
 Розтяжка квадрицепса однієї ноги на одному коліні

Спортсмен стає у позицію випаду: ставлячи одну ногу попереду, а

другою, задньою, спирається у підлогу, згинає її у коліні, обхоплює її за
щиколотку та намагається дотягнути п'яту до сідниці. Ця вправа сприяє
покращенню гнучкості та зменшенню напруги в м'язах стегон. Відмінно
підходить для програм тренувань, спрямованих на профілактику травм та
розвиток гнучкості передньої частини стегна. Рекомендовано утримувати
розтяжку 15-30 секунд для кожної ноги.
 Розтяжка квадрицепса однієї ноги лежачи на боці

Ця вправа допомагає зняти напругу та попередити

потенційні травми, а також покращує гнучкість
передньої верхньої частини стегна. Вона відмінно
підходить для програм тренувань, які мають на меті
розвиток гнучкості ніг. Рекомендовано утримувати
розтяжку 15-30 секунд на кожну ногу.
Також можуть бути запропоновані ортопедичні
устілки у взуття, оскільки при правильному
вирівнюванні стопи часто оптимізується розподіл
навантаження на коліно і це може полегшити біль.
 Фізіотерапевтичні процедури
Призначення фізіотерапевтичних процедур,
включає магнітотерапію, грязелікування, УВЧ,
парафінолікування, ударно- хвильову
терапію, масаж, електрофорез з кальцієм;
Лікування хвороби Шляттера ударно-хвильовою терапією

• В даний час найбільш сучасним і ефективним

методом лікування хвороби Шляттера є радіальна
ударно-хвильова терапія
• Впливаючи безпосередньо на вогнище
захворювання - пошкоджену кістку і травмовані
сухожилля, відбувається їх повне відновлення
всього за кілька процедур
 Лікування хвороби Шляттера ударно-
хвильовою терапією
Впливаючи на хворе місце, акустична хвиля запускає
неоангеогенез (!) - ріст нових капілярів (ударно-хвильова
терапія - це єдиний метод в медицині, що викликає даний
ефект), розриваючи таким чином порочне коло, повністю
відновлюючи живлення всіх навколишніх тканин. У лікуванні
хвороби Шляттера ударно-хвильова терапія запускає
остеосинтез - в нашому випадку відновлення кістки.
 Лікування хвороби Шляттера ударно-
хвильовою терапією
Анельгетична здатність ударної хвилі допомагає вже під час
сеансу ударно-хвильової терапії в лікуванні хвороби Шляттера
прибрати не менше, ніж на 50% больовий синдром.

Жоден інший метод лікування хвороби Шляттера в медицині

не дає такого вираженого і швидкого ефекту як ударно-
хвильова терапія. З огляду на відсутність побічних ефектів (крім
можливого синяка), невеличкий перелік
протипоказань, ударно-хвильова терапія може
застосовуватися як монотерапія в лікуванні хвороби Шляттера
і дозволяє повністю виключити медикаментозне лікування.
Як правило, за дотримання всіх рекомендацій
хвороба проходить протягом року. У
більшості випадків юнакам лікарі дозволяють
повернутися до занять спортом після
остаточного відновлення. Важливо не
розпочати їх раніше, ніж це буде дозволено.
Навіть якщо вам здається, що більше нічого
не турбує.
 Профілактика
• Вправи для розтягування м'язів ніг
• Контроль тривалості, частоти, інтенсивності
навантажень,відпочинку між тренуваннями
• Уникати надмірної кількості стрибків та
стрибкових вправ
• Уникати силових вправ з використанням
зовнішньої ваги
• Займатися фізично активністю, що не містить
стрибків та бігу, наприклад велосипед, плавання,
доки симптоми не вщухнуть.
• На жаль у деяких випадках хвороба Осгуд-
Шляттера може спричинити інвалідність
колінного суглоба в хронічній стадії.

• Зрідка можуть виникати такі ускладнення, як

псевдоартроз, рекурвації коліна, високе стояння
наколінка, фрагментація/ міграція кісток, що
призводить до раннього остеоартриту. До 10%
пацієнтів відчувають стійкі симптоми в зрілому
віці, незважаючи на консервативні заходи.
Дякую за увагу