Ушкодження

менісків при травмах

колінного суглоба

Виконала Печак Д.О.

Студентка 5 курсу 14 гр

Меніски – це щільні хрящові
прошарки в колінних суглобах. Вони
розташовуються між головками стегнової
та великогомілкової кісток, заповнюють
бічні порожнини суглобів та
забезпечують щільне прилягання всіх
структур.
Функції менісків:
 ●доповнюють функцію зв’язок у стабілізації суглоба
 (переважно задні роги);
 40–70 % осьового навантаження на колінний суглоб
 передається через меніски (захист суглобового гіалінового хряща контактуючих
поверхонь);
 амортизаційна функція при надмірних навантаженнях;
 на 40 % підвищують конгруентність контактуючих суглобових поверхонь
(адаптації кулястої форми виростків стегна до пласкої форми проксимального
кінця великогомілкової кістки);
 перерозподіляють синовіальну рідину по заворотах суглоба;
 доповнюють біомеханіку рухів коліна (замикальний механізм, контроль
ротаційних рухів тощо).
 Будова
За структурою меніски схожі на
волокнисті хрящі, пружні та еластичні. У
більшості людей вони мають вигляд
підкови або півмісяця з широкою основою
і загостреними кінцями, які називають
рогами. Зрідка зустрічається і
кільцеподібна форма, коли два меніски
створюють єдину структуру. Кожен меніск
має гострий вільний край, орієнтований у
порожнину суглоба, та паракапсулярну
широку частину, яка міцно зрощена з
капсулою колінного суглоба. У кожному з
менісків розрізняють передній ріг, тіло та
задній ріг. Кровопостачання менісків
відбувається за рахунок дрібних судин та
капілярів з боку капсули колінного
суглоба.
Кровопостачання
При цьому тільки невелика частина
меніска (паракапсулярна завширшки до 1
мм) має добре кровопостачання. Це
“червона” зона меніска. Далі йде “червоно-
біла” зона меніска завширшки приблизно 1
мм. В ній капіляри є, але їх дуже мало.
Найбільшою зоною меніска (майже 80 %
ширини, або приблизно 8 мм) є “біла”
зона, в якій капіляри відсутні. Такий поділ
на зони дуже важливий для оцінки
репаративних можливостей при
травматичному ушкодженні меніска —
розірваний меніск у “червоній” або
“червоно-білій” зонах може зростись. При
розривах у “білій” зоні регенерація
неможлива.
Механізм
виникнення
ушкоджень.
Латеральний меніск (зовнішній) –
страждає рідше за рахунок високої
рухливості;
Медіальний меніск (внутрішній) –
страждає частіше, оскільки менш
рухливий та зв'язаний з кісткою
Пошкодження меніска може виникнути внаслідок травми або дегенеративних
змін у суглобі, викликаних артритом, артрозом або іншим захворюванням. У
групі ризику знаходяться професійні спортсмени, люди похилого віку та з
хронічними патологіями.
Розриви меніска відбуваються при більшості травм коліна. Вони супроводжують
переломи, вивихи, підвивихи та навіть розтягнення зв'язок. Пошкодження може
відбутися як при серйозній травмі, так і під час бігу, удару ногою по м'ячу або
необережного виконання присідань. Найчастіше травматизація відбувається при
згинанні коліна та виконанні обертальних рухів.
Також у людей старшого віку меніски менш еластичні, можуть пошкоджуватись
на тлі дистрофічних змін у суглобі (остеоартроз) та дегенеративних змін у
менісках зокрема. В таких випадках ушкодження може виникнути при звичайних
рухах у колінному суглобі, наприклад, при звичайному присіданні.
Класифікація
ушкоджень
менісків.
за характером: травматичний,
дегенеративний;
за локалізацією: передній ріг, тіло,
задній ріг;
за зоною розриву (червона, червоно-
біла, біла);
за просторовою орієнтацією та Також розрізняють гостре ушкодження меніска (на протязі 1 тижня з моменту
видом розриву: вертикальний, первинної травми), підгостре — 7–21 день — та застаріле ушкодження (якщо з
горизонтальний, радіальний, “ручка моменту первинної травми пройшло більше 3-х тижнів). Такий поділ важливий з
лійки”, “дзьоб папуги”, клаптевий. урахуванням можливості репарації ушкодженої частини меніска — якщо має місце
ушкодження в зоні з кровопостачанням (червона, червоно-біла), але з моменту
травми пройшло більше тижня, то вірогідність зрощення ушкоджених частин
незначна.
 Клініка
При гострих ушкодженнях менісків немає
чітких клінічних симптомів. Відносні
симптоми:
•різкий біль по суглобовій щілині в
проекції меніска;
•набряклість колінного суглоба;
•порушення рухової функції колінного
суглоба та функції опори всієї нижньої
кінцівки;
• гемартроз - при ушкодженнях у
“червоній” або “червоно-білій” зонах
можливий крововилив у порожнину
суглоба ;
•деформація суглоба;
•нестабільність суглоба та аномальна
рухливість.
У віддаленому періоді після травми, коли зникли гострі явища больового синдрому основним,
але не обов’язковим симптомом є періодичні “блокади” в колінному суглобі з болем та
неможливістю повністю розігнути ногу, що виникають при певних рухах. Відбуваються
рецидиви защемлення відірваної частини меніска між суглобовими поверхнями або пацієнт
відчуває, що “щось” заважає нормальному руху у коліні. При цьому “блокада” суглоба може
усуватись самостійно — хворому достатньо тільки зігнути-розігнути коліно та “потрусити”
ногою.
Цей симптом треба диференціювати з:
сторонніми остеохондральними вільними тілами в суглобі при остеоартрозі, хворобі Кеніга;
рецидивами вивиху наколінка;
переломом міжвиросткового підвищення великогомілкової кістки.
Також пацієнт періодично може відчувати “клацання” з болем з відповідної сторони суглоба.
Хворим важко спускатися сходами (симптом “сходів” В. П. Перельмана).
 Клінічні тести для
діагностики
пошкодження
менісків.
Симптом Н. І. Байкова. Локальний біль
при пасивному розгинанні у колінному
суглобі.
Проба Аплея.
Проба МакМюррея.
Під час обстеження пацієнт лежить на
животі, нижня кінцівка, яка не тестується, Пацієнт лежить на спині, нижня кінцівка сильно зігнута в
лежить прямо. Пацієнт згинає ногу в коліні та стегні. Лікар виконує обертання стопи,
коліні. Лікар тисне на вісь суглоба та випрямляючи коліно. Біль під час випрямлення коліна при
виконує зовнішній і внутрішній положенні стопи у внутрішньому обертанні вказує на
обертальний рух. Якщо виникають ушкодження латерального меніска, а при зовнішньому
больові відчуття під час внутрішньої обертанні — на пошкодження медіального меніска
ротації, це є ознакою присутності
ушкодження латерального меніска, при
болю під час зовнішньої ротації —
пошкодження медіального меніска.
 Діагностика
При підозрі на ушкодження меніска
необхідно виконати: рентгенографіюу
двох проекціях, сонографічне
дослідження та магнітно-резонансну
томографію (МРТ) колінного суглоба. На
рентгенограмах меніск не візуалізується,
бо це хрящова структура, однак можливо
виключити переломи кісток, що
утворюють колінний суглоб.
Сонографія колінного суглоба — це
швидкий, зручний та неінвазивний метод,
який має високу ефективність для
виявлення патології синовіальної
оболонки, позасуглобових зв’язок та
менісків колінного суглоба, при цьому є
можливість проводити динамічну МРТ — має ще більшу ефективність у
візуалізацію їх при рухах. визначенні патології структур, що
досліджуються, а також має ексклюзивну
чутливість до патології суглобового хряща,
внутрішньосуглобових зв’язок, кістки.
Краще виконувати весь комплекс додаткових
досліджень, бо вони не замінюють, а
доповнюють одне одного.
 Лікування.
Надання медичної допомоги на
догоспітальному етапі включає в
себе іммобілізацію кінцівки
спеціальними шинами з метою
виключення рухів у суглобі,
розвантаження кінцівки (милиці),
нестероїдні протизапальні,
знеболюючі препарати.

Тип лікування вибирається залежно
від ступеня та локалізації ушкоджень
меніска, а також від інших чинників,
наприклад, віку та способу життя. У
разі невеликих уражень,
розташованих у зовнішній зоні
меніска (так звана червона зона через
кінці дрібних кровоносних судин, які
виходять із суглобової капсули),
використовується безопераційне
лікування.
План консервативного лікування при пошкодженні меніска складається з:
• розвантаження кінцівок (ходьби на милицях);
• обмеження діапазону рухів коліна методом іммобілізації;
• мануальної терапії;
• мініінвазивних процедур, що підтримують загоєння: ін'єкції з тромбоцитами плазми та
фізіотерапевтичні процедури;
• пункції місця ураження для видалення накопиченої рідини або крові.
У медикаментозному лікуванні на перше місце виходять знеболюючі та протизапальні
засоби. Деякі з них вводяться безпосередньо в суглоб. Додатково призначаються
судинорозширювальні препарати та хондропротектори.
Варто зазначити, що шанси на отримання хорошого результату лікування значно вищі, коли
пошкодження свіжі, відразу після травми, ніж у запущених випадках.

Опертивне
Найчастіше пошкоджений меніск
вимагає оперативного лікування.
Обсяг процедури визначається
ступенем пошкодження, віком і
способом життя хворого. Здебільшого
виконується артроскопія колінного
суглоба, яка проводиться за допомогою
ендоскопа через невеликі розрізи на
шкірі.
Операція при ушкодженні меніска має такі види:
 Меніскектомія.
Повне видалення пошкодженого меніска. Раніше це був золотий стандарт у лікуванні травм
такого типу, але в наш час його застосовують, коли немає інших способів виправити виниклі
ушкодження.
 Прошивання меніска.
Виконується в разі пошкодження області з відносно високим потенціалом регенерації. Під час
операції використовується одна з трьох технік шиття: навиворіт, ззовні всередину, все
всередині, а також різні типи матеріалів.
 Операція з використанням каркасів.
Якщо неможливо зшити або з'єднати відірвані частини меніска, використовуються каркаси, які є
імплантатом відсутнього фрагмента.
 Використання алогенних трансплантатів.
Один із найсучасніших методів лікування. Трансплантати використовують для пацієнтів після
постменіскектомії з невеликою втратою хряща, а також із реконструкцією передньої
хрестоподібної зв'язки.
Кожна операція на меніску вимагає спеціальної реабілітації. Пацієнту може знадобитися до 16
тижнів, щоби повністю відновити фізичну форму.
 Якщо було призначено консервативне лікування, то повернення до нормального
функціонування коліна потребуватиме не менше місяця. За процесом загоєння ушкоджених
Проноз тканин лікар стежить за допомогою систематичних ультразвукових досліджень.
Реабілітаційний період після хірургічного втручання залежить від тяжкості проведеної
операції.
Зазвичай артроскопія вимагає втричі менше часу на загоєння, ніж відкрите оперативне
лікування. Ортопед-травматолог призначає методи інструментальної діагностики в
індивідуальному порядку. Після реабілітації необхідно періодично відвідувати лікаря для
оцінки стану суглоба.
Дякую за увагу!