ДО ТРАВМИ ГРУДНОЇ КЛІТКИ ВІДНОСЯТЬ ПОРУШЕННЯ ЇЇ

ЦІЛІСНОСТІ ТА ФУНКЦІЙ М’ЯКИХ ТКАНИН, КАРКАСА ГРУДНОЇ

КЛІТКИ АБО ЇЇ ОРГАНІВ ВНАСЛІДОК МЕХАНІЧНОГО ВПЛИВУ НА
НИХ ПРЕДМЕТА ЩО РАНИТЬ.
 ПРИЧИНИ УШКОДЖЕННЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

 ТУПА ТРАВМА ГРУДНОЇ КЛІТКИ

 КОЛОТО-РІЗАНА ТРАВМА ГРУДНОЇ КЛІТКИ
 ВОГНЕПАЛЬНА РАНА ГРУДНОЇ КЛІТКИ
 ВИДИ І ХАРАКТЕР ТРАВМАТИЧНОГО УШКОДЖЕННЯ
ГРУДНОЇ КЛІТКИ
За характером ушкодження: За наявністю і характером
1. Закриті (струс, забій, стиснення) ушкодження органів грудної клітки:
1. Без ушкодження органів грудної клітки
2. Відкриті:
2. З ушкодженням органів грудної клітки:
 непроникаючі – без проникнення ранового легень, трахеї, бронхів, стравоходу, серця,
каналу в плевральну порожнину; аорти, діафрагми.
 проникаючі - з проникненням в плевральну
порожнину;
За кількісною характеристикою:
1. Поодинокі або ізольовані (ушкоджено один
 невогнепальні ;
орган)
 вогнепальні; 2. Множинні (однотипні ушкодження
наприклад, переломи двох чи більше
сегментів кістки)
3. Поєднані (ушкоджено декілька структур,
наприклад, перелом ключиці та груднини)
За характером ушкоджень кісткового
каркасу:
1. Без порушення цілісності
2. З переломом ребер:
 однобічні та двобічні;
 одиночні (до 3 ребер) та численні ( більше 3
ребер);
 флотуючий реберний клапан (передній,
передньо–боковий, боковий, задній)
3. Перелом груднини.
За наявністю ускладнень:
1. Без ускладнень;
2. З органними ускладненнями: пневмоторакс,
гемоторакс, медіастинальна емфізема, тампонада
перикарда, забій серця;
3. З функціональними ускладненнями: шок,
асфіксія, гостра дихальна недостатність, гостра
серцева недостатність;
4. Із запальними ускладненнями: пневмонія,
емпієма плеври.
 Переломи ребер і груднини
Клінічно: біль у зоні ушкодження, що посилюється
під час дихання, кашлю, рухів.
Під час огляду ушкоджена половина грудної клітки
відстає в акті дихання.
При пальпації можна відчути порушення конфігурації
кісток, крепітацію кісткових уламків.
Одним із найтяжчих ушкоджень кісткового
каркаса грудей є флотуючий перелом ребер –
перелом трьох і більше ребер по двох
анатомічних лініях, що супроводжується
порушенням каркасної функції грудної клітки.
При цьому ушкодженні виникає порушення
механіки дихання, яке називають
парадоксальним диханням („синдром вікна або
кватирки”)
Крім того, виникають маятникоподібні рухи
середостіння, які супроводжуються зміщенням
серця і великих судин із незапобіжним
подразненням рефлексогенних зон, що сприяє
розвитку серцево–судинної недостатності
Переломи груднини найчастіше
відбуваються в проксимальному її відділі,
на рівні II-III ребер. Їх відносять до
важкої і небезпечної травмі, так як при
цьому можуть бути пошкоджені органи
грудної клітки.
Виникають крововиливи під окістя і
клітковину переднього середостіння,
можливі пошкодження плеври,
внутрішньої грудної артерії, серця і його
сумки
 Лікування переломів ребер і груднини
 При неускладнених переломах ребер і грудини перш за все слід усунути біль для
відновлення повного обсягу дихальних рухів, що досягається застосуванням новокаїнової
блокади (міжреберної, загрудинної, паравертебральної).
 Потерпілому надають сидяче положення. Туге бинтування грудної клітки (на вдиху)
бинтами або рушником слід застосовувати як засіб іммобілізації при транспортуванні
хворих.
 При ізольованих переломах (до 3 ребер) постільний режим призначають на 3-5 днів.
 Зрощення відбувається через 3-4 тижнів. Працездатність відновлюється через 4-6 тижнів.
При множинних переломах ребер з розладом дихання, крім блокади місць переломів,
виконують вагосимпатичну блокаду по Вишневському.
 Пневмоторакс
синдром, який виникає внаслідок травматичного ушкодження легені або грудної стінки й
обумовлений накопиченням повітря у плевральній порожнині, що сприяє колапсу
(спаданню) легень.

Класифікація 3. За ступенем колапсу легенів:

1. За сполученням із навколишнім ● малий (до 1/3 об'єму);
середовищем: ● субтотальний (до 2/3 об'єму);
● закритий; ● тотальний (понад 2/3 об'єму).
● відкритий;
● клапанний.
2. За локалізацією:
● однобічний (право–, лівобічний);
● двобічний.
 Закритий пневмоторакс
Це скупчення повітря у плевральній порожнині внаслідок травми легені (вісцерального
листка плеври) за стрімкого підвищення внутрішньобронхіального тиску або спричинене
гострим краєм уламка ребра. Легше виникає ушкодження за наявності у хворого
поверхневого розташування повітряних кіст (бульозна емфізема).

Клінічні ознаки: задишка, часте дихання, інколи ціаноз.

При глибокому диханні відмічається відставання ураженого боку.
При аускультації: значне ослаблення або повна відсутність дихальних
шумів.
При перкусії визначається тимпанічний звук.
Рентгенологічне обстеження підтверджує накопичення повітря в
плевральній порожнині, яке за відсутності зрощень виглядає як прошарок
газу, що розташований поміж грудною стінкою і легенями, що спалися.
 Алгоритм дій
1. За незначного скупчення повітря в плевральній порожнині термінових лікувальних
заходів не потрібно
2. При скупченні великої кількості повітря , що викликало повне спадання легені, показана
евакуація повітря з плевральної порожнини за допомогою плевральної пункції.
 Відкритий пневмоторакс
Виникає при пораненні грудної клітки з формуванням ранового отвору, через який повітря вільно
надходить у плевральну порожнину під час вдиху, а під час видиху – назовні, внаслідок постійного
присмоктування повітря при дихальних екскурсіях грудної клітки. Ушкодження, супроводжуються
характерним звуковим феноменом, синхронним із дихальними рухами грудної клітки

Клінічні ознаки.
Під час огляду постраждалого наявність рани і присмоктування повітря дозволяють упевнено визначити
характер ушкодження.
Загальний стан тяжкий. Значна задишка, ціаноз, тахікардія. Артеріальний тиск знижений. Це пов'язано не
тільки з колапсом легенів і зменшенням дихальної поверхні, але й із маятникоподібним переміщенням
повітря з легенів неушкодженого боку і зміщенням середостіння.
Під час вдиху повітря із свистом втягується в плевральну порожнину, а при видосі з шумом виходить з неї.
Із рани виділяється кров із бульбашками.
При аускультації дихальні шуми різко ослаблені або не вислуховуються,
при перкусії – перкуторний звук з коробочним відтінком.
Рентгенологічно виявляються колапс легені і парадоксальні рухи середостіння.
 Алгоритм невідкладної допомоги
на догоспітальному етапі
1. Накласти оклюзійну пов'язку
2. Звільнити дихальні шляхи і забезпечити оксигенотерапію.
3. Знеболення.
4. Постійне спостереження за хворим.
5. Забезпечити венозний доступ і проводити інфузійну терапію
6. Транспортування потерпілих проводити в напівсидячому
положенні.
7. Госпіталізація в торакальне відділення.
 Напружений (клапанний) пневмоторакс
Ця форма пневмотораксу виникає, коли в результаті травми повітря може потрапляти в плевральну
порожнину, але не може з неї вийти. Такі випадки зазвичай виникають в результаті травми легеневої
тканини. Наслідком цього є поступове підвищення тиску в плевральній порожнині, западання легені,
зміщення середостіння на здоровий бік, утруднення наповнення правої половини серця.

Клінічні прояви:
 задишка/дихальна недостатність
 порушення свідомості
 переміщення трахеї на здоровий бік
 розширені яремні вени
 асиметрична рухливість грудної клітки
 підшкірна емфізема
 відсутність або ослаблення дихальних шумів на стороні травми
 перкуторно тимпаніт на стороні пошкодження
 симптоми механічного шоку, викликаного правошлуночковою недостатністю
 Алгоритм дій
1. Декомпресія пневмотораксу за допомогою голки з безреверсивним клапаном, введеної в
друге міжребер’я над третім ребром, по середньоключичній лінії
2. Забезпечення прохідності дихальних шляхів
3. Введення кисню
4. Завершальне лікування пневмотораксу аспіраційним дренуванням грудної клітки
 Гемоторакс
Це накопичення крові в плевральній порожнині
внаслідок кровотечі із судин грудної стінки
легень, межистіння і серця. За кількістю крові в
плевральній порожнині розрізняють малий (500
мл), середній (500-1000 мл) і великий гемоторакс
(більше 1 л крові)
Клінічна картина:
 симптоми залежать від об’єму втраченої крові та пов’язані з розвитком геморагічного
шоку;
 задишка і/або дихальна недостатність, спричинена компресією гематомою легеневої
тканини, розвивається пізно — раніше можуть виникнути порушення дихання внаслідок
гіповолемічного шоку;
 відсутність або ослаблення дихальних шумів на стороні травми;
 притуплений перкуторний звук на стороні травми.
 Алгоритм дій
1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів
2. Введення кисню
3. Дренування грудної клітки. Пункцію рекомендують робити не раніше З—4–ї
доби (стільки часу потрібно для тромбування судин і міцного утримання
тромбу в їх просвіті). Рання пункція може призвести до відновлення кровотечі.
Під час виконання цієї маніпуляції треба стежити за тим, аби в плевральну
порожнину не потрапило повітря. Для цього на канюлю голки, якою
пунктують грудну стінку, накладають гумову трубку, яку після зняття шприца з
голки перетискають.
4. При появі симптомів тяжкого декомпенсованого гіповолемічного шоку
внаслідок ізольованої плевральної кровотечі рекомендується попереднє
наповнення судинного русла для запобігання раптовому падінню тиску після
введення торакального дренажа та спорожнення плевральної порожнини.
 Тампонада серця
Виникає при швидкому накопиченні крові, що виливається з рани серця або судин
перикарда, в порожнину перикарда. При цьому виникає прогресуюче стиснення серця
кров’ю, яка надходить у порожнину перикарда, що значно утруднює роботу серця. Серце в
діастолі неспроможне адекватно розправитися, зменшується серцевий викид, і зрештою
серце зупиняється.

Клінічні ознаки тампонади:

 порушення свідомості;
 відсутність периферичного пульсу;
 низький артеріальний тиск;
 глухі серцеві тони;
 набухання і пульсація шийних вен;
 розширення перкуторних меж серця.
 Алгоритм дій
1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів
2. Введення кисню
3. Інфузійна терапія з метою підвищення тиску наповнення (preload), що, у свою чергу,
призводить до збільшення серцевого викиду
4. Невідкладна допомога полягає в пункції навколосерцевої сумки і декомпресії тампонади
5.Остаточне лікування зазвичай вимагає торакотомії та хірургічного лікування рани міокарда
 Травматичний розрив аорти
Розрив аорти слід завжди підозрювати у пацієнта з симптомами тяжкого шоку, у якого
виключено механічну причину такого стану (напружений пневмоторакс, тампонада серця), а
також відсутні симптоми зовнішньої кровотечі.
Якщо пацієнт у свідомості, він може скаржитися на:
 біль у загрудинній області або між лопатками;
 захриплість (здавлення поворотного гортанного нерва гематомою)
 утруднене ковтання;
 неврологічні симптоми, що виникають внаслідок ішемії спинного мозку (параплегія,
парестезії).
Зміни на РГ грудної клітки, які можуть свідчити
про розрив аорти:
 розширене середостіння;
 затінення верхівки легені, особливо з лівого боку;
 здавлення і зміщення вниз лівого головного бронха;
 перелом першого або другого ребра;
 переміщення трахеї вправо;
 нечіткість дуги аорти;
 підняття правого головного бронха;
 лівобічна плевральна гематома без видимих переломів ребер або іншої очевидної
причини;
 переміщення шлункового зонда на праву сторону.
 Алгоритм дій
1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів і вентиляції
2. Моніторинг системи кровообігу
3. Швидке транспортування в лікарню з можливістю хірургічного лікування
4. Остаточне лікування (операція)
 Забій серця
Зазвичай виникає в результаті тупої травми грудної клітки. Травма зазвичай зачіпає
передню стінку правого шлуночка. Порушення ритму може бути наслідком контузії м'яза
або прямого пошкодження провідної системи серця.

Симптоми:
 стенокардіальний біль
 порушення серцевого ритму
 недостатність кровообігу
 симптоми тампонади серця
 Забій легені
Симптоми:
 задишка, прискорене, поверхневе дихання;
 біль у грудній клітці, що посилюється при диханні;
 відразу після травми аускультативна і перкуторна картини можуть бути нормальними;
 видимі ознаки травми грудної клітки;
 симптоми супутнього пневмотораксу або гемотораксу;
 Лікування
1. Киснева терапія теплим зволоженим киснем
2. Забезпечення належної вентиляції
3. Обережна інфузійна терапія — є ризик розвитку набряку легенів
Показання до штучної вентиляції легень при забої легень:
 порушення свідомості;
 похилий вік;
 підвищення PaCO2
 зниження PaO2
 необхідність застосування загальної анестезії для лікування інших ушкоджень.
Дякую за увагу!