Діагностика травматичних

ушкоджень хребта
Моргачова Валентина 11134 МС
Пошкодження хребта виникають під впливом сил значної
величини і належать до найбільш тяжких травм опорно-
рухового апарату. Травма хребта в загальній структурі
переломів кісток скелета у дорослих складає від 2,2% до
20,6%. Пошкодження, ускладнені неврологічними
порушеннями, найчастіше зустрічаються в
нижньогрудному і поперековому відділах хребта і
складають 39,2% і 48,5% відповідно. Епідеміологічні дані
вказують, що травма хребта частіше зустрічається у
молодих чоловіків, а незадовільні результати лікування
складають значний відсоток. Близько 43 % постраждалих з
хребетно -спинальною травмою мають множинні та
поєднані ушкодження, що ускладнює діагностику та вибір
адекватної тактики лікування.
 Причини та механізми пошкоджень хребта

Причинами пошкоджень хребта і спинного мозку найчастіше є падіння з висоти (кататравма), дорожньо-
транспортні події, пірнання з ударом головою об дно водоймища, падіння вантажу на різні відділи хребта,
спортивна травма тощо.

Розрізняють прямий і непрямий механізми травми. При прямому механізмі зусилля додається на хребет (удар
тупим предметом або здавлення в напрямі ззаду наперед), що призводить до удару, а також до ізольованого
пошкодження задніх структур хребта. При непрямому механізмі травми пошкодження виникають внаслідок
насильницького згинання або розгинання шийного, грудного і поперекового відділів (різке і раптове
одномоментне форсоване згинання тулуба або нахил голови, а також так званий рух хлиста, коли при ударі
машини ззаду голова різко відхиляється назад з різким форсованим розгинанням шиї і подальшим різким
згинанням її), ротації – обертанні (під час занять спортом у борців при неправильному або невмілому
проведенні прийомів з обертанням голови), компресії (травмуюча сила при цьому механізмі діє строго по
вертикальній осі хребта за умови, коли у момент дії сили шийний або поперековий фізіологічний лордоз
згладжений – виникають компресійно-уламкові або вибухові переломи хребців), від зрушення (виникають
при дії сили строго у фронтальній або сагітальній площині і частіше в ригідних відділах хребта, коли нижня
частина хребта має міцну основу) і від розтягування. Ведучим при розтягуванні є інерційний рух верхньої
половини тулуба відносно фіксованої нижньої половини. Частіше за все це відбувається при фіксації тулуба
ременем безпеки під час їзди в автомобілі. При русі верхньої половини тулуба за інерцією відбувається
розтягування поперекового відділу хребта, настає розрив міжхребцевого диска, передньої і задньої
поздовжніх зв'язок, всіх структур заднього зв'язково-сумочного апарату і, іноді, спинного мозку. Кожен з цих
механізмів травми може діяти як ізольовано, так і в різних комбінаціях, що призводить до певної форми
пошкодження хребетного стовпа.
 За характером порушення цілісності анатомічних
утворень хребта розрізняють наступні види
пошкоджень:
1. Пошкодження зв'язкового апарату (ізольовані або множинні розриви капсулярно-
зв'язкового апарату);
2. Переломи тіл хребців (компресійні, горизонтальні, вертикальні, відривні, уламкові,
вибухові). При компресійних переломах виявляють 3 ступеня компресії (I ступінь –
зниження висоти тіла хребця або його переднього відділу менш половини висоти суміжного
хребця, II ступінь – зниження висоти тіла хребця або його переднього відділу у половину
висоти суміжного хребця, III ступінь – зниження висоти тіла хребця або його переднього
відділу більше половини висоти суміжного хребця);
3. Пошкодження міжхребцевих дисків з розривом фіброзного кільця і зміщенням
пульпозного ядра;
4. Переломи заднього півкільця хребця (дужок, суглобових, поперечних або остистих
відростків);
5. Підвивихи, вивихи та переломо-вивихи хребців, що супроводжуються зсувом по осі,
в сагітальній або фронтальній площині з деформацією хребетного каналу;
6. Травматичний спондилолістез.

Пошкодження хребта і спинного мозку ділять на закриті та відкриті (невогнепальні та

вогнепальні). Відкриті пошкодження супроводжуються порушенням цілісності шкіри в
проекції хребта на рівні місця пошкодження.
 Пошкодження верхнього
шийного відділу хребта

• ( в сегменті С1-С2) підрозділяються на

вивихи в атланто-потиличному
зчленуванні,перелом атланту,що
«лопається» (перелом Джефферсона-
перелом передньої та задньої дуг першого
шийного хребця ),підвивихи і вивихи
атланту (вивихи Кінбека) в комбінації з МРТ при переломі Джефферсона
переломом зубовидного відростка С2
хребця та травматичний спондилолістез С2
хребця
При пошкодженнях грудного і поперекового
відділів хребта, а також шийного відділу з рівня
С3-С7 використовується універсальна
класифікація, запропонована Magerl у 1994 році,
що заснована на патоморфологічних критеріях.
Згідно неї, найбільш поширені типи переломів
характеризуються головними механізмами дії сил
на хребетний стовп – стисканням (А),
розтягуванням (В) і ротаційно – осьовим
крученням (С).
Пошкодження типу А виникають внаслідок компресії, при цьому
ушкоджуються передні відділи хребця і виникають компресійні
або вибухові переломи їх тіл.
Пошкодження при даному типі, як правило, є стабільними,
зв'язочний апарат непошкоджений або спостерігаються ізольовані
пошкодження структур заднього опорного комплексу
(надостистої та міжостистої зв'язок, остистого, суглобових або
поперечних відростків, дужок тіл хребців). Піддаються
руйнуванню тільки елементи передньої колони хребетного
стовпа. Задня стінка хребця залишається інтактною. Неврологічні
порушення виникають рідко.
вивихів суглобових відростків, можливий їх перелом. Також
пошкодження зв'язкового апарату можуть поєднуватися з
компресійними переломами тіл хребців різних видів –
уламковими та вибуховими. Пошкодження цього типу
відносяться до нестабільних і нерідко супроводжуються
розвитком неврологічної симптоматики.
Пошкодження типу С відносяться до найтяжчих. Вони
виникають внаслідок дії компресії, дистракції та ротації і
супроводжуються пошкодженням всіх трьох опорних структур
хребта, при яких, як правило, спостерігаються неврологічні
розлади.

Пошкодження типу В виникають внаслідок дії компресії та сили

розтягування, при цьому ушкоджуються передній і задній стовпи
хребта. Виникають згинально-розгинальні переломи, «вибухові
переломи» з розривом заднього зв'язкового апарату (капсули
дуговідросткових суглобів, жовтої, між- і надостистої зв'язки,
іноді із залученням м'язів розгиначів спини та фасції).
Пошкодження передньої і середньої колони характеризується
розривом міжхребетного диску. Розрив задніх капсулярно-
зв'язкових структур характеризується виникненням підвивихів,
Переломи верхніх шийних хребців
Перелом С1 хребця (атланта). Перелом атланта (перелом Джефферсона),
виникає в результаті осьового навантаження, при якому кільцеподібний
атлант лопається як бублик, і його латеральні маси розходяться в сторони.

Переломи зубовидного відростку С2 хребця (аксису). Даний вид

пошкодження може бути із зсувом зламаного зубу під кутом, по ширині або
зсувом зуба разом з атлантом і головою наперед або назад. Перелом зуба
аксису відноситься до тяжких і небезпечних пошкоджень. При великих
зсувах відростка разом з першим хребцем можливий летальний результат
через здавлення довгастого мозку.

Перелом дуги аксиса (травматичний спондилолістез або "перелом ката").

Даний перелом виникає в результаті різкого аксіального навантаження і
перерозгинання. При цьому відбувається перелом ніжки дужки аксису і
зсув його тіла разом з вище розміщеним відділом хребта і головою наперед.
Зсув тіла може бути мінімальним, а може наступити дислокація на ширину
тіла С3 з компресією спинного мозку задньою дугою атланта.
Пошкодження грудного та поперекового відділів
хребта