Симптоми ураження спинного мозку при травмах

хребта та об'ємних процесах

Захарчук Анастасія 
Група М-945
 Спинномозкова травма
Травма спинного мозку - це механічне ушкодження
хребта та/чи його вмісту (спинного мозку, оболон,
судин та спинномозкових нервів), що клінічно
проявляється спінальною та корінцевою
симптоматикою. 
Травмування хребетного стовпа і його вмісту часто
відбувається на виробництві, при автокатастрофах, у
побуті. Третина всіх пошкоджень припадає на
падіння з висоти, четверту частину займають
порушення, що виникли з причини обвалів шахтних
порід, прідавлювання вагою на виробництві.
Учасники ДТП отримують подібні пошкодження в
15% випадків. Близько 10% всіх хребетних травм
припадають на любителів пірнання у водойми.
 Класифікація
За характером пошкодження виділяють відкриті і
закриті травми. При порушенні цілісності мозкових
оболонк, вистилають канал спинного мозку, кажуть
про відкрите пошкодження. Воно небезпечно
інфікуванням і розвитком септичного процесу. При
закритій травмі повідомлення оболонок спинного
мозку з зовнішнім середовищем немає. 
Закриті травми можуть проявлятися у вигляді: 
• струсу;
• забиття;
• здавлення;
• крововиливи в його структуру, підоболонковий
простір.
 Класифікація
Струсу і забиття відносять до нетяжким порушень.
Надмірний потік нервових імпульсів, що надходять ззовні
від подразника, блокує провідні волокна. Ніяких відомостей
від периферії до центру і назад не надходить. Цим
пояснюється різке зникнення чутливості, рухової активності
і рефлексів в тих ділянках тіла, за які відповідає
пошкоджений сегмент спинного мозку. Відновлення функцій
при ударах і контузіях настає десь протягом двох-чотирьох
тижнів від моменту травми.
Локальне або поперечне здавлення спинного мозку може
відбутися в результаті вивихів і переломів хребців, з
переміщенням уламків і без такого.
Клінічно це проявляється повною обездвиженностью,
раптовою втратою поверхневої і глибокої чутливості,
дискоординаціею роботи всіх внутрішніх органів.
 Залежно від рівня, в якому відбулося
порушення, виділяють наступні види травм:

Класифікація • ушкодження шийного відділу;

• травми грудного відділу;
• попереково-крижового;
• пошкодження кінцевих волокон спинного
мозку - «кінського хвоста».
.
.

Особливу групу складають комбіновані пошкодження хребта і внутрішніх органів

грудей і живота, з зовнішніми або внутрішніми кровотечами, мозковими травмами
та травматичним шоком. Така супутня патологія ускладнює перебіг і прогноз
спінальних травм.

Родова травма спинного мозку

Велика увага медиків прикута до родової травми спинного мозку. Вона формується у
новонароджених в результаті ускладненого перебігу пологів. Механічне
пошкодження виникає в результаті утрудненого проходження дитини по родовому
каналу. Вивихи, розтягнення зв'язок хребетного стовпа викликають грубі порушення
мозкового кровообігу та м'язового тонусу у щойно народжену дитину. Особливо
важкі випадки розриву спинного мозку закінчуються летальним результатом.
 Симптоми
Сегментарно будову спинного мозку визначає клінічну картину при його
пошкодженні. Кожен з його відділів відповідає за злагоджену роботу того чи
іншого органу, системи.

Так, при травмуванні на рівні шиї розвивається повне знерухомлення рук і ніг,
втрата всіх видів чутливості, порушується робота тазових органів. Пошкодження
стовбура мозку, який пов'язує спинний мозок з головним, загрожує пригніченням
дихання, зупинкою серцевої діяльності, падінням системного тиску. Чим нижче
рівень спинального поразки, тим менше дефіцит функцій. Пошкодження
поперекового відділу веде до відсутності рухів в ногах, порушення
сечовипускання і нетримання сечі, порушеною роботі ШКТ.
 Перша допомога

Своєчасно і правильно надана допомога відіграє велику роль у подальшому лікуванні та

реабілітації хворого.

Перше, що слід зробити при передбачаємій травмі спинного мозку - іммобилизовать хребет. Для
цього хворого укладають на жорстку поверхню по можливості фіксують його до неї.

В якості такої поверхні можуть послужити кілька збитих дерев'яних дощок або дверне полотно.
До приїзду швидкої потерпілого не перекладають, щоб уникнути зсуву пошкоджених структур.

При розвиненому кровотечі накладають кровоспинний джгут або тугу пов'язку. Переломи
кінцівок також иммобилизуют шинами або підручними матеріалами.
 Діагностика

У лікарні потерпілого оглядають невролог і

нейрохірург, визначаючи ймовірну ступінь і рівень
ураження.

Для більш чіткої постановки діагнозу

використовуються інструментальні прийоми
обстеження. До них відносять рентгенологічні
методи, комп'ютерну томографію та МРТ. Висока
роздільна здатність цих методів діагностики
дозволяє вибрати ефективну і безпечну тактику
лікування.
 Лікування
У лікувальному закладі хворому надають симптоматичну допомогу. При
потенційному пошкодженні шийного відділу накладають спеціальний фіксуючий
комір, нормалізують життєво важливі функції. Порушену роботу дихальних органів
налагоджують за допомогою апарату штучної вентиляції легенів. Діяльність серця
стабілізують внутрішньовенними вливаннями спеціальних розчинів і медикаментів.
Для боротьби з травматичним шоком використовують потужні знеболюючі засоби і
судинні препарати.

За свідченнями у разі необхідності виконують хірургічні операції, спрямованих на

відновлення цілісності тканин, фіксацію структур хребта і зупинку внутрішньої
кровотечі.
 Реабілітація

По закінченні кількох місяців після важкої

спінальної травми приступають до відновлення
втрачених функцій. Вичікувальний період
обумовлений фізіологічними особливостями
організму. За цей час стабілізуються життєво
важливі параметри, в осередку відновлюється
кровопостачання тканин і спадає набряк.

Крім виконання фізіотерапевтичних процедур і

масажу хворому рекомендують санаторно-курортне
лікування. Здійснюється також суспільно-побутова
та психологічна адаптація.
 Прогноз

На тривалість лікування і відновлення після спинального ушкодження впливають віддалені

наслідки травми. До них відносять:
• трофічні розлади, які лежать в основі виникнення пролежнів;
• порушення роботи тазових органів, інфекції сечовивідних шляхів;
• судинні порушення включаючи закупорку судин тромбами;
• ортопедичні наслідки, у вигляді повторних вивихів і зсувів хребців, патологічних змін в зв'язках і
суглобах.

Прогнозувати повне відновлення хворого можна на підставі ступеня отриманого ушкодження. При
неповному розриві волокон спинного мозку відновлення може тягнутися від декількох місяців до
2-3 років. Повний перерву провідних шляхів не дає шансів на отримання колишньої якості життя.