Задача №4

Петров О. В. (далі – Позивач) звернувся до Харківського районного суду Харківської області з

позовом до Васильківської сільської ради про визнання плану забудови території села незаконним
у частині місця розташування кладовища, порушення вимог природоохоронного законодавства, а
саме через відсутність санітарнозахисної зони; відшкодування завданої шкоди. Позивач
скаржиться на порушення вимог ст. 50 Конституції України і ст. 8 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод у зв’язку з тим, що облаштування кладовища біля житлового будинку
призвело до забруднення колодязя, який є джерелом питної води, що також використовується для
господарських потреб, оскільки це заважало йому користуватися у звичайному порядку своїм
житлом та іншими благами і, як наслідок, призвело до негативного впливу на фізичний і
психологічний стан всієї родини. Держпродспоживслужбою було проведено аналіз води з
колодязя Позивача і засвідчено багаторазове перевищення рівня вмісту бактерій E. Coli, ціаніду
натрію та інших речовин, у зв’язку з чим Позивачу було надано рекомендацію не використовувати
воду для питних, господарсько-побутових потреб.

Вирішіть справу.

Як указано в Основному законі, норми Конституції України є нормами прямої дії, і тому звернення
громадян до суду для захисту прав, передбачених статтею 50, гарантується. У статті 11 Закону
України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплено, що Україна гарантує
своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Порушені права
громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх
захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України. У статті 1163 ЦК
зазначено: «фізична особа, життю, здоров’ю або майну якої загрожує небезпека, а також
юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її
створює. Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи
або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до Цивільного кодексу України». Тобто
позов подається в цивільному провадженні до загального суду.

У статті 1 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звернутися до
Господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої
порушених прав, охоронюваних законом, а також для вжиття передбачених Господарським
кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Стаття 9 Орхуської конвенції
(далі – Конвенція) наділяє недержавні організації (далі – НДО) особливим правом на звернення до
суду у відношенні справ, пов’язаних з доступом до правосуддя у зв’язку з участю громадськості.
Відповідно до Конвенції, що після підписання Україною прирівнюється до закону, недержавна
організація визнається «зацікавленою громадськістю» і є зацікавленою в справі, незалежно від
того, чи було порушено якісь прямі інтереси самої недержавної організації або її членів, за умови
відповідності недержавної організації таким критеріям: - якщо ця недержавна організація
зареєстрована як неурядова або громадська організація; - якщо охорона навколишнього
середовища є однією з цілей недержавної організації. До речі, сама Конвенція не вимагає
офіційної реєстрації недержавної організації. Тобто, якщо в статуті юридичної особи буде одна з
цілей – захист навколишнього середовища, надання копії статуту буде достатньо, щоб довести
право на звернення до суду у справах про участь громадськості в процесі прийняття рішень.
Звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Конституція України гарантує кожному судовий захист будь-яких його прав і свобод (ст. 55), в тому
числі екологічних, а також право звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини. Такі листи неодноразово привертали увагу до проблеми, що в
подальшому допомагало розв’язати поставлені питання. Зреагувавши на звернення,
Уповноважений повинен проаналізувати порушення законодавства та відкрити провадження у
справах про порушення прав і свобод людини. Цю посаду запроваджено відповідно до ст. 101
Конституції України з метою здійснення парламентського контро-лю за додержанням
конституційних (у тому числі екологічних) прав і свобод людини і громадянина. Компетенцію
Уповноваженого Верховної Ради України визначено Законом України від 23.12.1997 р. №776/97-
ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини», згідно з яким, зокрема, він має право
приймати до свого розгляду звернення, подане протягом року після виявлення порушення прав і
свобод людини і громадянина. За даними першої щорічної доповіді Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини, за захистом порушених екологічних прав звертаються громадяни з
усіх регіонів України, переважно з ПівденноСхідного регіону (Дніпропетровська, Донецька,
Запорізька та Луганська області), де постійно перевищуються нормативи викидів шкідливих
речовин у повітрі та воді, що зумовлює порушення права на безпечне довкілля.

Які екологічні права громадян порушені?

Право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

- право на достовірну інформацію про стан довкілля та якість харчових продуктів і предметів
побуту, а також збирання та поширення такої інформації;

- право на безпечні для життя і здоров’я продукти споживання (харчові продукти та предмети
побуту);

- право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Охарактеризуйте форми і способи захисту порушених прав.

Засоби захисту — це дії уповноваженої особи, за допомогою яких остання може вимагати
здійснення захисту своїх екологічних прав від посягань інших суб'єктів (наприклад, подання
позову, скарги, заяви). Способи захисту — це дії державних органів в межах їх компетенції, які
безпосередньо спрямовані на захист екологічних прав громадян (наприклад, визнання права на
екологічну інформацію судом, розгляд земельних спорів радою, опротестування прокуратурою
акта органу державної влади, що порушує екологічні права тощо). Форми захисту — це варіанти
звернення громадян за захистом свого порушеного права, зумовлені відмінностями в діяльності
державних та інших органів по захисту прав у цілому. Тобто громадяни та інші особи вправі
звертатися за захистом своїх екологічних прав до правоохоронних органів, органів
адміністративної чи судової юрисдикції, які зобов'язані в межах своїх повноважень розглянути такі
звернення та застосувати відповідні способи захисту порушених прав.

Конституційний принцип поділу державної влади на три відносно незалежні її гілки передбачив
якісну зміну ролі, авторитету і впливу кожної із влад у сфері вирішення суспільних справ, особливо
у галузі охорони довкілля, забезпеченні екологічної безпеки, що відкрило для громадян нові
юридичні шляхи захисту їхніх екологічних прав та інтересів.

Так, законодавча влада забезпечує нормотворчу форму захисту екологічних прав шляхом
розробки ефективних механізмів їх реалізації. Згідно з Конституцією (ст. 92) виключно законами
України Верховна Рада України повинна визначати: права і свободи людини і громадянина (в тому
числі екологічні), гарантії цих прав; екологічну безпеку; організацію і діяльність органів виконавчої
влади та засоби парламентського контролю за апаратом управління в цій сфері. Наприклад, з
урахуванням вимог ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії і тому звернення
громадян до сУДу для захисту прав, передбачених ст. 50, гарантується.
Крім цього, Конституція України гарантує кожному судовий захист будь-яких його прав і свобод (ст.
55), в тому числі екологічних, а також право звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого
Верховної Ради України. Така посада запроваджена відповідно до ст. 101 Конституції України з
метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних (у тому числі
екологічних) прав і свобод людини і громадянина. Компетенція Уповноваженого Верховної Ради
України визначена Законом України від 23 грудня 1997 р., згідно з яким, зокрема, він має право
приймати до свого розгляду звернення, подане протягом року після виявлення порушення прав і
свобод людини і громадянина. За даними першої щорічної доповіді Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини1, за захистом порушених екологічних прав звертаються громадяни з
усіх регіонів України, переважно з Південно-Східного регіону (Дніпропетровська, Донецька,
Запорізька та Луганська області), де постійно перевищуються нормативи викидів шкідливих
речовин у повітрі та воді, що зумовлює порушення права на безпечне довкілля.

Відповідна роль у механізмі захисту екологічних прав громадян належить Конституційному Суду
України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів про екологічні
права Конституції України і надає їх тлумачення (ст. 147 Конституції України). Зокрема, у справі за
конституційним зверненням громадянки Р. А. Стешиної щодо офіційного тлумачення положення
пункту 1 частини другої ст. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Конституційний Суд України рішенням від 25
жовтня 2000 р. розтлумачив, що зона відчуження — це територія, яка з 26 квітня 1986 р. охоплює
ту частину радіоактивно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність
евакуації населення у 1986 р. на підставі відповідних актів органів державної влади незалежно від
часу прийняття цих актів та проведення евакуації. Отже, при вирішенні спорів про визнання осіб
потерпілими від наслідків Чорнобильської катастрофи таке визначення матиме відповідне
значення при захисті прав громадян такої категорії.

У випадках, коли використані всі національні засоби правового захисту, кожен має право
звертатися за захистом своїх порушених прав і свобод до відповідних органів міжнародних
судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є
Україна (ст. 55 Конституції України). З метою сприяння громадянам України звертатися до таких
органів у центральній газеті державної виконавчої влади «Урядовий кур'єр» (1998, 27 серпня)
опубліковані Правила звернення в Європейську комісію з прав людини.

Адміністративний порядок захисту таких прав базується на конституційному положенні про

можливість звернення до органів державної виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування із заявою (клопотанням) про усунення шкідливих дій (бездіяльності), що
порушують будь-які, в тому числі й екологічні права. З точки зору положень екологічного
законодавства такими діями (бездіяльністю) можуть виступати: порушення прав громадян на
екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм екологічної безпеки;
порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі
подання завідомо неправдивого експертного висновку; невиконання вимог державної екологічної
експертизи; фінансування, будівництво і впровадження у виробництво нових технологій і
устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; порушення екологічних
вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та
ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; допущення наднормативних,
аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на
навколишнє природне середовище; невжиття заходів щодо запобігання та ліквідації екологічних
наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; порушення
природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та
захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних
речовин та відходів; відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан
навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, приховування або
фальсифікація відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення та інше
(ст. 68 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Закон України «Про звернення громадян» (1996 р.) визначив загальний адміністративний порядок
оскарження колегіальних і індивідуальних дій (рішень) державних органів, органів місцевого
самоврядування, установ, підприємств, організацій незалежно від форм власності, засобів масової
інформації, посадових осіб, у результаті яких: порушено права і законні інтереси чи свободи
громадян (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і
законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або
його незаконно притягнуто до відповідальності.

У випадках, коли встановлено факт порушення законодавства про охорону навколишнього

природного середовища, органи держави можуть винести рішення про заборону діяльності
окремих підприємств, установ, організацій чи об'єктів.

Законодавством України прямо не передбачається судова заборона екологічно небезпечної

діяльності. Однак у частині другій ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного
середовища» говориться про те, що діяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на
безпечне навколишнє природне середовище та інших екологічних прав, підлягає припиненню в
порядку, встановленому цим законом та іншим законодавством України. Так, відповідно до ст. 10
Закону України «Про власність» кожен громадянин особисто або через громадські організації, має
право вимагати заборони діяльності підприємств, установ, організацій і громадян, які завдають
шкоди навколишньому середовищу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання
правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке
існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку; 6) зміна правовідношення; 7)
припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій
чи бездіяльності органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого
самоврядування, їх посадових чи службових осіб. Суд може задовольнити цивільне право або
інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК).

Визначте порядок відшкодування шкоди, завданої порушенням права на безпечне для життя і
здоров’я довкілля.

Порушення досліджуваного особистого немайнового права і відповідне заподіяння шкоди

внаслідок порушення природоохоронного чи іншого законодавства є типовим випадком, що
знайшов найбільше відображення у наукових дослідженнях та практиці. У таких справах, нерідко,
відшкодуванню шкоди передує притягнення правопорушника до адміністративної чи
кримінальної відповідальності, що в свою чергу полегшує цивільним позивачам обґрунтування
своєї позиції. У протилежному випадку позивачі доводять факт порушення відповідачем тих чи
інших норм природоохоронного чи іншого законодавства, наявність шкоди, причинний зв’язок
між порушенням законодавства та шкодою; наявність вини презумується. Зовсім інша ситуація
складається у разі заподіяння шкоди об’єктивно законною діяльністю, напр., підприємством, яке
має усі дозвільні документи та не порушує жодних вимог екологічної безпеки, тобто заподіяна
внаслідок негативного (однак легітимного) впливу на навколишнє природне середовище, а також
заподіяна самим навколишнім природним середовищем. Принцип генерального делікту
проголошує, що будь-яка заподіяна суб’єкту цивільних прав шкода повинна бути відшкодована і
що майнові права потерпілого навіть у разі заподіяння шкоди невинними діями (бездіяльністю)
правопорушника не повинні бути ущемлені8ш. Цей принцип зафіксований у ч.2 ст.22 ЦК України,
згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не
передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі, та ст..23 ЦК України, відповідно до
якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Однак у главі 82 ЦК України «Відшкодування шкоди» ключова роль відводиться оцінці
рішення/діяння, що спричинили шкоду, на предмет їх правомірності. Напр. у ч.1 ст.1167 вказано,
що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті. Незалежно від вини заподіювача шкоди
відшкодовується шкода, завдана, серед іншого каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або
смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпек. Слід підкреслити, що на
підставі ч.2 ст.1167 ЦК України відповідальність без вини наступає так само за неправомірне
рішення, дію чи бездіяльність. Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення особи
до своєї протиправної поведінки та її наслідків у формі умислу або необережності. Таким чином,
відповідно до глави 82 ЦК України відшкодуванню підлягає лише та шкода, яка заподіяна
неправомірним рішенням, дією або бездіяльністю; правомірно заподіяна шкода відшкодовується
лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема заподіяна у стані крайньої необхідності.
Отже принциповим є питання: які рішення, діяння вважаються правомірними, тобто чи є
діяльність, як здійснюється відповідно до встановленого порядку і при цьому завдає шкоди життю
та/або здоров’ю фізичної особи, та/або майну фізичної особи (як безпосередньо так і через
негативний вплив на навколишнє природне середовище), правомірною?

Надайте визначення поняття «екологічна шкода».

ЕКОЛОГІЧНА ШКОДА

- шкода, завдана навкол. природ, середовищу та його природ, ресурсам. Вона не лише тягне за
собою суто екол. наслідки, а й негативно позначається на здоров'ї людей та стані економіки.
Справи про стягнення Е. ш. розглядаються заг. і арбітраж, судами. Порядок їх розгляду регулюється
цив.-процес, зак-вом. Відшкодування Е. ш. має свою специфіку, зумовлену особливостями навкол.
природ, середовища як екол. системи, а також формами виявлення Е. ш. Саме тому в даній сфері
не завжди спрацьовує принцип реального стягнення завданої шкоди. Значну частину у питомій
вазі Е. ш. становлять неодер-жані доходи, а також витрати на відтворення природ, ресурсів і
відновлення екологічної рівноваги.

Для обчислення розміру Е. ш. застосовують таксовий метод. Відповідні такси застосовуються у

галузях ліс, риб. і мисл. г-ва. Діють також такси для обчислення розміру шкоди, завданої живим
ресурсам виключної (морської) економічної зони України добуванням чи знищенням тварин,
занесених до Червоної книги України, тощо. Таксовий метод характерний саме для екол.
відповідальності на основі заг. норм цив. і цив.-процес, права. Зважаючи на те, що грош.
компенсація у сфері екології не еквівалентна відшкодуванню Е. ш. в натурі, винні у заподіянні цієї
шкоди можуть нести відповідальність у вигляді зобов'язання щодо відновлення порушеного стану
екол. системи (нові насадження замість потравлених, приведення порушених зем. ділянок у
належний стан тощо).

Задача №7

До районного суду звернувся громадянин А. із позовом про усунення перешкод у здійсненні

екологічних прав, які чинить його сусід Б. У позовній заяві зазначено, що Б., будучи його сусідом,
розташував на земельній ділянці, суміжній із садибою, автомайстерню. На відкритому повітрі і в
гаражі (який міститься поряд із будинком А.) фарбує машини екологічно небезпечними
речовинами; а також протягом доби здійснює шумовий вплив. Крім того, сусід обладнав на дорозі
загального користування мийку для автомобілів, обмежив цим право користування землями
загального користування усім громадянам. Водяні стоки, насичені різними речовинами й маслами,
забруднюють також подвір’я позивача.

Вирішіть справу.

Позов громадянина А. повинен бути задоволений.

Які порушення екологічних прав громадян мають місце?

Право на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

Визначте способи їх захисту.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений у ст. 16 Цивільного кодексу
України. Стаття 9 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування положень
даного кодексу до врегулювання відносин, які виникають у сфері використання природних
ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Отже,
відносини у сфері захисту екологічних прав громадян України потрапляють у сферу правового
регулювання Цивільного кодексу України. Таким чином, норми цивільного права відіграють
особливу роль у забезпеченні захисту екологічних прав громадян України, оскільки способи
захисту екологічних прав випливають із загальних способів захисту цивільних прав. Способами
захисту екологічних прав громадян України є: визнання права; припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі;
зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування майнової та моральної
(немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної
влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; їхніх
посадових і службових осіб. Слід зазначити, що перелік способів захисту прав та інтересів, що
закріплений у ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним про що свідчать положення ч. 3
ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої суд може захистити цивільне право або
інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Ефективність захисту
порушеного права часто залежить від того, яким способом суб'єкт буде його захищати, а вибір
конкретного способу залежить від особливостей права, що порушено, конкретних правовідносин,
їх суб'єктного складу та повинен бути оптимальним та ефективним за його кінцевим результатом.
Одним із найбільш ефективних способів захисту екологічних прав громадян України є
відшкодування майнової шкоди. Стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища» передбачає положення щодо відшкодування шкоди в екологічному
праві, відповідно до ч. 1 якої шкода, 83 Актуальні проблеми держави і права заподіяна внаслідок
порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає
компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та
незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості
природних ресурсів. Окрім відшкодування майнової шкоди як способу захисту екологічних прав
громадян України достатньо поширеними способами захисту є: визнання права; припинення дії,
яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади
або органу місцевого самоврядування. Особа має право на власний розсуд обрати спосіб захисту
екологічних прав чи їх сукупність, і даний вибір є вкрай важливим для отримання позитивного
кінцевого результату з захисту екологічних прав.