1.

Що саме буде кваліфікувальною ознакою тяжкості тілесного

ушкодження, заподіяного рвано-забитою раною щоки, яка привела до формування
келлоідного рубця?
Спочатку слід зазначити, що келоїдний рубець — зовнішні структурні зміни у
епідермальному шарі шкіри людини після загоєння рани чи опіку.
Кваліфікуючою ознакою ступеня тяжкості тілесного ушкодження при формуванні
келлоідного рубця виступатиме можливість констатації факту про виправність чи
невиправність ушкодження. Так, відповідно до пункту 2.1.1. Правил судово-медичного
визначення тяжкості тілесних ушкоджень невиправне знівечення обличчя належить до
ознак тяжкого тілесного ушкодження, відповідно до пункту 2.1.8. Правил судово-
медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це
поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм
утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним.
Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості
патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією
нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання
(косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.
Примітка. Коли ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його
визначається виходячи з критеріїв, викладених у цих Правилах; при невиправності
нарівні із визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт
зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що
знівечило обличчя.
Сформувався келоїдних рубець не є небезпечним для здоров'я людини, але може
приносити дискомфорт, як з психологічної, так і з фізичної сторін. Дані рубці не
здатні самостійно зникнути або зменшитися навіть з плином часу.
2. Що є кваліфікувальною ознакою тяжкості тілесного ушкодження,
заподіяного пошкодженням ока, яке привело до втрати їм зору?
Відповідно до п. 2.1.4. Правил не загрозливі для життя ушкодження, що
належать до тяжких за кінцевим результатом та наслідками: втрата будь-якого
органа чи втрата органом його функції - втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і
репродуктивної здатності:
Відповідно до примітки п. 2.1.4. Правил оцінка ступеня тяжкості у випадках
встановлення наслідку травми органа зору і слуху проводиться відповідно до
документів, якими керуються у своїй роботі медико-соціальні експертні
комісії (надалі-МСЕК).
Тілесні ушкодження у вигляді до повної втрати зору на це око, які згідно «"Правил
судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України,
Київ, 1995) належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками наведеними у п. 2.2.1. б/
(втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій) та 2.2.1 г/ (розлад здоров`я,
поєднаний із стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину). Згідно зі ст.
24 «Таблиці процентів втрати загальної працездатності в результаті різних травм ....»,
затвердженої наказом МФ №2 від 08.01.1986, повна втрата зору на одне око становить 35
(тридцять п`ять) % стійкої втрати загальної працездатності.
3. Що є кваліфікувальною ознакою тяжкості тілесного ушкодження,
заподіяного пошкодженням нижньої кінцівки, яке привело до розвитку її стійкого
паралічу?
Таке ушкодження потрібно кваліфікувати як втрату ноги, так відповідно до п.п. г)
п. 2.1.4. Правил під втратою руки, ноги треба розуміти відокремлення їх від тулуба чи
втрату ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність). Таке
ушкодження відповідно до примітки повинне оцінюватися за ознакою стійкої втрати
працездатності.
4. Що є кваліфікувальною ознакою тяжкості тілесного ушкодження,
заподіяного пошкодженням мошонки, яке привело до втрати одного яєчка?
В даному випадку кваліфікуючою ознакою виступатиме тривалість розладу
здоров'я, оскільки при ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція якого
була втрачена раніше (до травми), ступінь тяжкості ушкодження встановлюється за
ознакою фактично викликаної тривалості розладу здоров'я.
Орхідектомії (видалення яєчка), що за ознаками короткочасного розладу здоров`я
відносить до категорії легких, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08
грудня 2020 року по справі № 703/1929/20.
3. У випадку смерті потерпілого після заподіяння йому тілесного ушкодження
що судово-медичний експерт повинний визначити?
Судово-медичному експерту потрібно поставити наступні питання:
1. Чи є на трупі ОСОБИ які-небудь тілесні ушкодження?
2. Якщо є, то яка їх ступінь тяжкості, характер, локалізація та механізм
утворення?
3. Які з виявлених на трупі ОСОБИ тілесних ушкоджень відносяться до
тяжких тілесних ушкоджень, та за якою ознакою, а які тілесні ушкодження
характеризуються іншим ступенем тяжкості?
4. В результаті якого виду травматичної дії (удару, падіння, тощо) могли бути
спричиненні тілесні ушкодження виявлені на тілі ОСОБИ?
5. Чи перебувають тілесні ушкодження у причинно-наслідковому зв’язку зі
смертю ОСОБИ, якщо так, то які саме тілесні ушкодження?
6. Який час настання смерті ОСОБИ?
7. Чи міг потерпілий здійснювати свідомі рухи та пересуватися після
отримання ним тілесних ушкоджень до настання смерті?
8. Чи знаходився потерпілий в момент заподіяння тілесних ушкоджень у стані
алкогольного сп’яніння, якщо так, то яка ступінь алкогольного сп’яніння?
9. Яка групова належність крові трупу ОСОБИ?
6. Наведіть приклади небезпечних для життя тілесних ушкоджень.
Відповідно до п. 2.1.2. Правил небезпечними для життя є ушкодження, що в
момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу
спричиняють загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.о) і котрі без надання
медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть
закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної
допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких
ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу
ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен
перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.
Відповідно до п. 2.1.3. Правил до ушкоджень, що небезпечні для життя, належать:
а) ті, що проникають у черепну порожнину, у тому числі й без ушкодження мозку;
б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком
кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння
черепа;
 в) забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення
головного мозку; забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів
ураження стовбурної ділянки.
г) ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для
життя явищ;
д) ті, що проникають у канал хребта, у тому числі й без ушкодження спинного
мозку та його оболонок;
е) переломо-вивих та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні
переломи дуг I або II шийних хребців, а також переломи зубовидного відростка II
шийного хребця; у тому числі без порушення функції спинного мозку;
є) підвивихи шийних хребців за наявності загрозливих для життя явищ, а також
їх вивихи;
ж) закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;
з) перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових
хребців з порушенням функції спинного мозку або за наявністю клінічно встановленого
шоку тяжкого ступеня.
и) закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного
мозку, котрі супроводжувались тяжким спінальним шоком чи порушенням функцій
тазових органів;
і) ушкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані,
трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкіряних покривів чи
з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні;
ї) закриті переломи під'язичної кістки, закриті й відкриті ушкодження
ендокринних залоз ділянок шиї (щитовидної, паращитовидної, вилочкової - у
дітей) - все за наявності загрозливих для життя явищ;
й) поранення грудної клітки, котрі проникли в плевральну порожнину,
порожнину перикарду чи клітковину середостіння, у тому числі і без ушкодження
внутрішніх органів;
к) ушкодження живота, котрі проникли в черевну порожнину, у тому числі і без
ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів,
розміщених в заочеревному просторі (нирок, наднирників, підшлункової залози) і в
порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і
середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри);
л) закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів
заочеревного простору, порожнини таза - все за наявності загрозливих для життя явищ;
м) відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, стегневої і великогомілкової кісток;
н) переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя явищ;
о) ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату,
кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання, кровообігу,
гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного кровообігу, жирову
чи газову емболію. Всі вони мусять підтверджуватись об'єктивними клінічними даними,
результатами лабораторних та інструментальних досліджень;
п) ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної (загальної,
внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, підклубової, стегневої, підколінної
артерій чи вен, що їх супроводять;
р) загальна дія високої температури (тепловий і сонячний удар) за наявності
загрозливих для життя явищ: термічні опіки III-IV ступеня з площею ураження понад
15% поверхні тіла; опіки III ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад
30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувались шоком
тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів
за наявності загрозливих для життя явищ;с) ушкодження від дії низької
температури, променеві ушкодження та такі, що були отримані в умовах баротравми -
всі за наявності загрозливих для життя явищ;
т) отруєння речовинами будь-якого походження з перевагою як місцевої, так і
загальної дії (у тому числі і харчові токсикоінфекції) за умови, що в клінічному
перебігу мали місце загрозливі для життя явища;
с) ушкодження від дії низької температури, променеві
ушкодження та такі, що були отримані в умовах баротравми - всі за
наявності загрозливих для життя явищ;
у) усі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплектом розладів
функції центральної нервової системи, серцевосудинної системи та органів дихання,
котрі загрожували життю; за умови, що це встановлено об'єктивними клінічними даними.
7. Що розуміють під «втратою зору»?
Відповідно до п.п. а п. 2.1.4. Правил під втратою зору треба розуміти повну
стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку
пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).
Примітка. Ушкодження сліпого ока, що привело до його вилучення,
оцінюється залежно від тривалості розладу здоров'я.
8. Надайте тлумачення поняттю «втрата слуху».
Відповідно до п.п. б п. 2.1.4. Правил під втратою слуху треба розуміти повну
стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує
розмовної мови на відстані три - п'ять сантиметрів від ушної раковини.
Примітка. Оцінка ступеня тяжкості у випадках встановлення наслідку травми
органа зору і слуху проводиться відповідно до документів, якими керуються у своїй
роботі медико-соціальні експертні комісії (надалі-МСЕК).
9. Що значить «втрата мовлення»?
Відповідно до п.п. в п. 2.1.4. Правил під втратою язика (мовлення) треба
розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками,
зрозумілими для оточуючих; Примітка. Заїкання не слід розуміти як втрату мовлення.
10. Пояснити термін «втрата репродуктивної здібності».
Відповідно до п.п. д п. 2.1.4. Правил під втратою репродуктивної здатності треба
розуміти втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття
та дітородіння (розродження).
Примітка. При ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція якого
була втрачена раніше (до травми), ступінь тяжкості ушкодження встановлюється за
ознакою фактично викликаної тривалості розладу здоров'я.
11. Встановлення факту знівечення обличчя знаходиться в чиїй компетенції?
Необхідно зазначити, що для встановлення тяжкості тілесних ушкоджень
призначається судово-медична експертиза, відповідно до пункту 2.1.8. Правил судово-
медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це
поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм
утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Наявність
знівечення визначається слідчими та судовими органами. Непоправимим зневіченням
обличчя є таке, що саме собою зникнути не може та надає обличчю огидного,
відразливого чи потворного вигляду (ВС/ККС № 711/9623/16-к від 29.11.2018).
12. Хто встановлює непоправність ушкоджень на обличчі?
 Відповідно до пункту 2.1.8. Правил судовий експерт при проведенні судово-
медичної експертизи визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення,
встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним.
Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості
патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією
нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання
(косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.
13. Що розуміють під « втратою кінцівок»?
Відповідно до п.п. 7 п. 2.1.4 Правил під втратою руки, ноги треба розуміти
відокремлення їх від тулуба. Під анатомічною втратою руки чи ноги слід розуміти як
відокремлення від тулуба всієї руки чи ноги, так і ампутацію на рівні не нижче
ліктьового чи колінного суглобів; всі інші випадки повинні розглядатися як втрата
частини кінцівки і оцінюватися за ознакою стійкої втрати працездатності.
14. Визначення обсягу стійкої втрати загальної працездатності у дітей
провадиться так само, як і у дорослих?
Відповідно до пункту 2 примітки до пункту 2.1.6. Правил у дітей втрата
загальної працездатності визначається виходячи із загальних підстав, що встановлені
цими Правилами, із зазначенням, що ця втрата настане після досягнення працездатного
віку.
15. При наявності у потерпілого небезпечного для життя ушкодження судово-
медична експертиза тяжкості тілесних ушкоджень може бути проведена до
закінчення лікування?
Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не
містять імперативного положення про проведення судово-медичної експертизи після
закінчення лікування, однак доцільніше проводити судово-медичну експертизу після
закінчення лікування з огляду на те, що в такому випадку простіше буде встановити
кінцеві наслідки. Однак в окремих випадках, коли наявність небезпечного для життя
ушкодження вимагає негайної експертної оцінки, судово-медична експертиза може бути
проведена до закінчення лікування.
16. Виявлені при сдавленні шиї крововиливу в кон’юнктиву повік і
странгуляційна борозна кваліфікуються за яким критерієм?
Крововиливи в кон’юктиві повік і странгуляційна борозна є кваліфікуючими
ознакаи тяжкого тілесного ушкодження із наступним настанням смерті особи, такі ознаки
можуть вказувати на здійснення умисного вбивства чи замаху на умисне вбивство. СМЕ
проводиться з метою встановлення часу, причини смерті, та визначення кваліфікації
злочину.
17. Гр-н. М., 40 років, звернувся в травмпункт за медичною допомогою зі
скаргами на болі в ділянці лівого вуха. Із анамнезу відомо, що два дні тому його
дружина на грунті ревнощів вкусила йому ліве вухо. При огляді: в ділянці лівого
вуха накладена пов’язка з антибактеріальною маззю. Після зняття пов’язки
зафіксовано: верхня половина вушної раковини відсутня, на іншій частині - раньова
поверхня з нерівними клаптеподібними крупно фестончастими краями світло-
червоного кольору і жовтуваті клапті хряща довжиною до 0,6 см. Рана охоплює
верхню частину завитка і протизавитка, а також частину протикозелка. Мочка вуха
не ушкоджена. Слух збережений. Повторне освідування через місяць: рана зажила
повністю, вушна раковина деформована - верхній край її відсутній. На інших
ділянках заднього краю грубі щільні зморшкуваті рубці рожево-синюшного кольору.
Визначте механізм і давність заподіяння ушкоджень, а також обґрунтуйте ступінь їх
тяжкості.
Необхідно зазначити, що ступінь тяжкості тілесного ушкодження потрібно
визначати за ознакою невиправного знівечення обличчя, відповідно непоправимим
зневіченням обличчя є таке, що саме собою зникнути не може та надає обличчю огидного,
відразливого чи потворного вигляду (ВС/ККС № 711/9623/16-к від 29.11.2018).
Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості
патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією
нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання
(косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.
18. Проникаюче поранення живота без ушкодження внутрішніх органів, що
закінчилося повним видужанням через 17 діб, варто віднести до якої тяжкості
тілесних ушкоджень?
В даному випадку кваліфікуючою ознакою виступатиме небезпека для життя, слід
зазначити, що ушкодження живота, котре проникло в черевну порожнину, у тому числі і
без ушкодження внутрішніх органів належатить до ушкодження, що небезпечне для
життя, дана ознака дає змогу констатувати про заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.