Судово-медична

травматологія

Київ 2023
 Слідчий або прокурор зобов’язані
забезпечити проведення експертизи щодо:

встановлення тяжкості та характеру тілесних

ушкоджень

(п.2 ч.2 ст. 242 КПК України)

 Судово медицина
вивчає питання, пов’язані з : вивчає морфологічні ознаки,
які дозволяють :
оцінкою ушкоджень ототожнити знаряддя травми

механізмом їх виникнення визначити причину смерті

 її зв’язок із нанесеними
ушкодженнями.
Ушкодженням вважається порушення анатомічної
цілісності тканин органів та їх функцій, що виникає як
наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих
факторів -

 фізичних
 хімічних
 біологічних
 психічних
 Травми(ушкодження) класифікуються
залежно від :
Наслідків (смертельні та несмертельні)

Морфологічних та фізіологічних проявів дії на організм:

1) Анатомічні : крововиливи, садна, рани, переломи, тріщини
кісток, вивихи, ушкодження внутрішніх органів з порушенням
цілісності чи без неї, розділення тіла на частини;
2) Функціональні : біль, струс окремих органів чи всього організму,
шок)
 Травми (ушкодження) класифікуються
залежно від :
Чинників зовнішнього середовища, які діяли на організм,
поділяються на:
фізичні (ушкодження, спричинені тупими та гострими предметами,
вогнепальною зброєю, дією крайніх температур, всі види механічної асфіксії,
ураження електричним струмом, ті, що виникли внаслідок перепаду
атмосферного тиску, дії іонізуючого випромінювання)
хімічні (отруєння, хімічні опіки)
 біологічні (розлад здоров’я в результаті дії інфекційних факторів і
бактеріальних токсинів, коли їх введено примусово (насильно) або таємно від
потерпілого
 психічні (стрес, переляк, дії або бездіяльність, що спричинили сильне
душевне хвилювання й справили негативний вплив на здоров’я
 Травматизм - це
сукупність ушкоджень, що
виникають за схожих умов
праці і побуту у певних груп
населення
 Види травматизму
Виробничий: Транспортний:
Промисловий Автомобільний
Сільськогосподарський Залізничний
Водний
Повітряний
Невиробничий:
Гужовий
Побутовий
Військовий:
Дорожній
Бойовий
Спортивний
Небойовий (військовий
Шкільний травматизм мирного часу)
 Класифікація ушкоджень
Ізольовані ушкодження – ушкодження однієї анатомічної зони чи
одного сегмента опорно-рухового апарату.
Множинні ушкодження – травма двох або кількох органів
порожнини чи анатомічної зони, або кількох сегментів опорно-
рухового апарату.
Сукупні ушкодження поєднують у собі ушкодження двох або
більше органів різних порожнин або одночасне ушкодження
внутрішніх порожнин та ізольовані чи множинні ушкодження
опорно-рухового апарату під дією однієї причини.
Комбіновані ушкодження – поєднання мехінічних ушкоджень
внутрішніх органів чи кісток скелета з дією інших видів енергії
(термічної, хімічної, радіаційної).
 Завдання судового медика
Визначення наявності ушкоджень

Встановлення механізму та часу виникнення ушкоджень,

можливості утворення ушкоджень за певних умов

Оцінка за ступенем тяжкості та інше.

 Причини смерті при механічній травмі
Первинні причини – причини, в результаті яких смерть настає
безпосередньо після травми в короткий проміжок часу.

Вторинні причини смерті – це ускладнення, які виникають через

деякий час після травми і безпосередньо пов’язані з нею
причинно-наслідковими зв’язками.
 Первинні причини смерті
1. Грубі, несумісні з життям, порушення анатомічної цілісності тіла чи
окремих життєво важливих органів
2. Кровотеча (в організмі дорослої людини маса крові =1/13 маси тіла, у дітей
1/18; при внутрішній кровотечі у порожнині виявляють від 2000 мл до 3000
мл, що дорівнює 1/3-1/2 її загальної маси, що може викликати смерть).
3. Тампонада (здавлювання)
4. Забій головного мозку.
5. Забій грудної клітки у проекції серця.
6. Порушення функцій дихання.
7. Емболія (повітряна, газова, жирова, тканинна, тромбоемболія)
8. Травматичний шок
9. Травматичний токсикоз (краш-синдром).
 Вторинні причини смерті
1. Інфекційні ускладнення травм (менінгіт при черепно-мозковій
травмі, пневмонія при травмі грудної клітки, перитоніт при
травмі черевної порожнини).
2. Інтоксикація (гангрена).
 Питання, що вирішуються під час автомобільної травми

Чи є на тілі загиблої людини ушкодження?

Чи прижиттєві вони?
Чи є виявлені ушкодження специфічними й характерними для автотравми?
Який тип автомобіля (вантажний, легковий) спричинив травму, якою його
частиною або деталлю травмовано людину?
Яким було взаємне місце розташування постраждалої особи та автомобіля у
момент зіткнення?
Чи не було переїзду колесами автомобіля, якими колесами, через які частини тіла
і в якому напрямку?
Яка послідовність спричинення ушкоджень (який механізм травмування)?
Якщо травма заподіяна в салоні або кабіні автомобіля, то на якому місці
знаходився постраждалий?
Наявність в органах і тканинах алкоголю, наркотичних речовин, ступінь сп’яніння?
 Питання, що вирішуються судово-медичною експертизою
вогнепальних поранень:

• Чи є ушкодження вогнепальним?
• Який з отворів вхідний, а який вихідний?
• З якої відстані зроблено постріл?
• Який напрямок має рановий канал?
• З якої зброї зроблено постріл?
• Яка послідовність вогнепальних ушкоджень?
• Власною чи сторонньою рукою заподіяно поранення?
• Чи був здатний смертельно поранений до самосійних дій?
• Яке було положення потерпілого та стрільця у момент пострілу?
• Одним чи кількома пострілами спричинено поранення?
 Правила судово-медичного визначення
ступеня тяжкості тілесних ушкоджень

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України

від 17 січня 1995 р. N 6
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95#Text

Розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів:

тяжке, середньої тяжкості та легке
Легке може бути таким що:

 Спричиняє короткочасний розлад

здоров'я чи незначну стійку втрату
працездатності;

 Не спричиняє зазначених вище вказаних

наслідків.
Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:

а) небезпека для життя; г) розлад здоров'я, поєднаний зі

стійкою втратою працездатності не
менш ніж на одну третину;
б) втрата будь-якого органу або
втрата органом його функцій; д) переривання вагітності;

в) душевна хвороба; е) невиправне знівечення обличчя.

 Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння
(завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу
спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання
медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи
можуть закінчитися смертю.
 Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги,
не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя
таких ушкоджень.
 Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному
перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після
його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-
наслідковому зв'язку
Не загрозливі для життя ушкодження, що
належать до тяжких за кінцевим результатом та
наслідками: втрата будь-якого органу чи втрата
органом його функції - втрата зору, слуху, язика,
руки, ноги і репродуктивної здатності.

Заїкання не слід розуміти як втрату мовлення.

 Душевна хвороба
 Під душевною хворобою належить розуміти психічне захворювання (психічну
хворобу).
 До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженням реактивні
стани (психози, неврози).
 Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток
психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня вилікованності.
 Ступінь тяжкості ушкодження, що викликало реактивний стан нервової системи,
визначається за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженням і

психічним захворюванням, що розвинулося, встановлюється психіатричною експертизою.
Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним
експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.
 Розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою
працездатності не менш ніж на одну третину
(не менш 33%)
Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності
належить розуміти таку необоротну втрату функції, котра
повністю не відновлюється.

Під наслідком ушкодження, що визначився, належить розуміти

повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін, які
були ним обумовлені. Це не виключає можливості збереження
стійких наслідків ушкодження (рубця, анкілозу, укорочення
кінцівок, деформації суглоба тощо).
 Переривання вагітності

Ушкодження, що призвело до
переривання вагітності, незалежно від її
строку, належить до тяжких за умов,
що між цим ушкодженням і
перериванням вагітності є прямий
причинний зв'язок.
Невиправне знівечення обличчя

Судово-медичний експерт НЕ кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення,

оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його
особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним
або невиправним.

Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення

вираженності патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з
часом чи під дією нехірургічних засобів.
Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція),
то ушкодження обличчя вважається невиправним.
«….Як вбачається з висновку експерта №1863/Е від 27.12.2016р., на час
проведення експертизи у ОСОБА_4 мають місце наслідки перенесеної
28.04.2016р. травми обличчя у вигляді деформації верхнього повіка лівого
ока, що призводить до неповного змикання (до 0,4см) повік - лагофтальтаму
та постійно рецидивуючого кератину (запальне ураження рогівки, що
призводить до її помутніння та зниження гостроти зору) лівого ока, які
мають незворотній характер (тобто самостійно не усунуться) та для
відновлення нормального стану потребують проведення оперативного
лікування - реконструктивної пластики верхнього повіка лівого ока, тому, на
час проведення цієї експертизи травма обличчя у ОСОБА_4, отримана
28.04.2016р., за своїми наслідками є невиправною…»
«… Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, та пояснив, що 5лютого
2015 року він знаходився в будинку своєї співмешканки ОСОБА_2, де між ними
виникла сварка з приводу того, що з кармана його брюк зникли 700 грн. Він
вважав, що їх забрала ОСОБА_2 В ході конфлікту він кулаком правої руки наніс
удар в обличчя ОСОБА_2, після якого вона впала на підлогу. Після цього
обвинувачений пішов до кухні, де взяв кочергу, повернувся до потерпілої , та наніс
їй два удари по спині , один удар по плечу, та один удар - по лівому стегну. Потім
він пішов на кухню, поклав кочергу,та взяв виделку , повернувся до потерпілої і
завдав їй один тичковий удар стороною зубців в область правої щоки. Він знову
повернувся на кухню, поклав виделку, взяв відкрутку та прийшов до потерпілої і
загостреною стороною наніс їй один удар в область лівої ключиці та удар - в
область лівої щоки. Вважає , що наслідком його дій є непоправне знівечення
обличчя потерпілої. … … … Згідно висновку судово-медичної експертизи №257 /до
експертизи №74/, яка проведена 13-15травня 2015 року, виявлений у ОСОБА_2 при
огляді рубець в області лівої щоки з часом побілішає, вирівняється з рівнем шкіри,
стане менш помітним, але для повного його усунення потрібне оперативне
втручання (косметична операція), тобто дане ушкодження є невиправним, і воно
може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя
…»
 Ознаки ушкодження середньої тяжкості:
а) відсутність небезпеки для життя;
б) відсутність наслідків, характерних для тяжких тілесних ушкоджень (п.2.1.1.)
в) тривалий розлад здоров'я;
г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

Тривалим належить вважати розлад здоров'я строком понад 3

тижні (більш як 21 день).

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину

належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%.
 Ознаки легкого тілесного ушкодження:
а) короткочасний розлад здоров'я;
б) незначна стійка втрата працездатності.

Легке тілесне ушкодження може бути таким, що:

а) спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності;

б) не спричинило зазначених наслідків.

Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але
не більше як три тижні (21 день).

Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної

працездатності до 10%.

Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного

розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, - це
ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як
шість днів.
 Заподіяння побоїв, мук і мордувань

Побої не становлять особливого виду ушкоджень. Вони

характеризуються заподіянням багаторазових ударів. Якщо після побоїв
на тілі потерпілого залишились ушкодження, їх оцінюють за ступенем
тяжкості, виходячи із звичайних ознак.
Якщо побої не залишили після себе ніяких об'єктивних слідів, судово-
медичний експерт відмічає скарги потерпілого, вказує, що об'єктивних ознак
ушкоджень не виявлено і не встановлює ступеня тяжкості тілесних
ушкоджень.
Заподіяння мук - це дії, що спрямовані на тривале позбавлення людини
їжі, пиття чи тепла, залишання його в шкідливих для здоров'я умовах та інші
подібні дії.

Мордування - це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому

спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але
невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння
термічних факторів та інші аналогічні дії.
 Судово-медичний експерт не кваліфікує
ушкодження як заподіяння мук і мордування, тому
що це не входить до його компетенції.

Судово-медичний експерт повинен у таких

випадках встановити наявність, характер, локалізацію,
кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність
їх утворення, особливості ушкоджуючих
предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості
ушкоджень.
 При експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті)
повинні бути відображені:

 Характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом

кістки тощо), їх локалізація і властивості;

 Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження;

 Механізм виникнення ушкоджень;

 Давність (термін) спричинення ушкоджень;

 Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки

- небезпека для життя, розлад здоров'я, стійка втрата загальної працездатності
тощо.
 Судово-медичному експерту належить утриматись від
встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках:

 Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і

лабораторного обстеження потерпілого;

 Невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним для життя;

 Відмови обстежуваного від додаткового огляду чи явки його на повторне

обстеження, якщо це позбавляє експерта можливості правильно оцінити
характер ушкодження, його клінічний перебіг і кінець.

 Відсутність медичних документів, у тому числі результатів додаткових

досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості
тілесних ушкоджень.
 Катування

Термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі

навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне,
щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її
за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона
підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої
причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль
або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими
особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи
за їх мовчазної згоди. В цей термін не включаються біль або страждання,
що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій
чи спричиняються ними випадково.
(ст. 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або
таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання)
 Поводження досягло рівня «катування» в наступних випадках:

 Заявник, перебуваючи під контролем поліції, був повністю роздягнений та підвішений за зв’язаня за
спиною руки («палестинське підвішування» представниками держави з метою одержання визнання
вини (Aksoy v. Turkey, 1996, § 64);
 Заявник, перебуваючи під контролем влади, був зґвалтований та неодноразово піддавався іншому
жорстокому поводженню в фізичному та психологічному плані(Aydın v. Turkey, 1997, §§ 83-87; Maslova
and Nalbandov v. Russia, 2008, § 108, Zontul v. Greece, 2012, § 92);
 Заявників, що перебували під контролем влади, позбавляли сну, піддавали «палестинському
підвішуванню» та покаранню «фалакою» , обливали водою та завдавали побоїв декілька днів з метою
визнання (Batı and Others v. Turkey, 2004, § 110 и §§ 122-124);
 Заявник утримувався під вартою та відмовлявся від прийому їжі, внаслідок чого був примусово
нагодований, незважаючи на відсутність будь-яких медичних показників та приписів (застосовані
наручники, розширювач для рота, спеціальна гумова трубка, яка вставлялась у стравохід, а також
фізична сила у ті моменти, коли заявник чинив супротив) (Nevmerzhitsky v. Ukraine, 2005, § 98);
 До заявника були застосовані кайданки; на голову надягнено капюшон, що позбавляло можливості
бачити; заявник був примусово роздягнений, утримувався на підлозі, примусово був введений
супозиторій за відсутності будь-яких медичних рекомендацій (вказані дії мали комбінований та
умисний характер в рамках операції щодо «надзвичайної видачі (екстрадиції)», скеровані на визнання
заявником вини, залякування та покарання (El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia , 2012,
§ 205);
 Родич заявників помер в результаті жорстокого побиття співробітниками поліції (Satybalova and Others
v. Russia, 2020, § 76; Lutsenko and Verbytskyy v. Ukraine, 2021, §§ 79-80).
 Запобігання катування

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок тримання затриманих осіб в органах (підрозділах)
охорони державного кордону
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства внутрішніх
справ України
30.03.2015 № 352

(згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 34 від 20.01.2022)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0462-15#Text
 Начальник медичного пункту зобов’язаний:
 проводити медичний огляд під час поміщення затриманих осіб у МТТ та їх звільнення,
заносити інформацію про результати огляду в санітарний журнал;
 здійснювати медичний контроль за якістю приготування їжі для затриманих осіб, санітарним станом місць приймання
їжі, столово-кухонного посуду та інвентарю;
 контролювати проведення гігієнічного миття затриманих осіб, заміни та прання постільної білизни;
 вживати заходів щодо дезінфекції приміщень МТТ у межах своєї компетенції;
 проводити поточний медичний огляд затриманих осіб, результати якого заносити до санітарного журналу МТТ,
та призначати лікування в межах своїх повноважень;
 доповідати (повідомляти) начальнику підрозділу охорони здоров’я органу охорони державного кордону про
виявлені у затриманих осіб захворювання;
 у разі виявлення у затриманих осіб складних симптомів, які потребують додаткових заходів з діагностики, або
захворювань, лікування яких не може бути проведене в умовах МТТ, клопотати перед начальником підрозділу тримання
(відділу прикордонної служби) про направлення хворих затриманих осіб у заклади охорони здоров’я, відстежувати
процес лікування та своєчасно інформувати начальника підрозділу тримання про дату та час виписки затриманої особи
із закладу охорони здоров’я;
 відстежувати психологічний стан затриманих осіб, а у разі виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості,
психологічної кризи, з асоціальними установками доповідати командиру підрозділу про необхідність надання
індивідуальної психологічної допомоги.
Міжнародні стандарти етики лікарів щодо
ув’язнених
• Лікарі не мають права брати участь (бути присутніми) під час
катування;
• Лікарі не мають права надавати місце, інструменти, речовини для
катування;
• Лікарі не мають права підтверджувати, що затриманий
(ув’язнений) витримає катування;
• Лікарі не мають права застосовувати препарати, які знижують
супротив катуванням.
 ІНСТРУКЦІЯ
про порядок тримання осіб у спеціально
відведених місцях для тимчасового тримання
(ізоляторах тимчасового тримання)
Служби безпеки України
затверджена наказом Служби безпеки України від 26 липня 2008
року № 589, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22
жовтня 2008 року за № 1013/15704 (зі змінами)
 Затримані, особи, які тримаються під вартою, прийняті до спеціально відведених місць для
тимчасового тримання (ізоляторів тимчасового тримання), підлягають медичному огляду та
санітарній обробці.

При первинному медичному огляді, який повинен бути проведений одразу після прибуття
затриманої і особи, яка тримається під вартою, проводиться зовнішній огляд шкіри всього тіла,
голови з метою виявлення травм і пошкоджень, а також можливих зовнішніх проявів
венеричних та інфекційних захворювань, які можуть бути небезпечні для співкамерників.
Відзначаються, за наявності, усі свіжі тілесні пошкодження, їх розмір, локалізація і, по змозі,
строки давності й обставини їх виникнення, а також особливі прикмети (шрами, татуювання
тощо). Про проведений огляд лікар складає відповідну довідку, у висновках якої обов'язково
повинні зазначатись відомості про стан здоров'я затриманих і осіб, які тримаються під вартою,
можливість тримання їх в умовах спеціально відведених місць для тимчасового тримання
(ізоляторів тимчасового тримання).
 Поглиблений медичний огляд затриманих і осіб, які тримаються під вартою здійснюється лікарем і
включає в себе обстеження окремих систем органів людини, установлення антропометричних даних (вага
і зріст), а також виявлення можливих гострих та хронічних захворювань; провадиться забір крові на ВІЛ
(СНІД) та НвS- антигени, венеричні хвороби. Проведення додаткових досліджень
(електрокардіографічного, флюорографічного та інших) здійснюється за медичними показаннями.
Флюорографічне дослідження органів грудної порожнини повинно бути проведене не менше як 1 раз на
рік.
Результат медичного огляду і дані про щеплення записуються в медичну картку. Про проходження
санітарної обробки до матеріалів затримання або особової справи долучається довідка.
У разі прибуття затриманих і осіб, які тримаються під вартою у нічний час і якщо немає
можливості провести медичний огляд і санітарну обробку в день прибуття, вони тримаються
в окремій камері, строк тримання в якій не повинен перевищувати однієї доби.
Якщо затримані й особи, які тримаються під вартою прибули з тілесними ушкодженнями або з
явними ознаками захворювання, керівництво ВЗДС СБУ (сектору забезпечення досудового слідства або
підрозділу, до складу якого він входить) уживає заходів щодо їх негайного медичного огляду і надання
невідкладної медичної допомоги.
 ПРАВИЛА
внутрішнього розпорядку
в ізоляторах тимчасового тримання
органів внутрішніх справ України

Затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України

02.12.2008 N 638
 Медичний огляд
Затриманим та особам, стосовно яких Особи, які поміщуються до
обрано запобіжний захід у вигляді тримання ІТТ, обстежуються фельдшером
під вартою, перед доставлянням в ІТТ
проводиться первинний медичний огляд у ізолятора, у разі відсутності такої
закладах охорони здоров'я системи посади опитуються особою,
Міністерства охорони здоров'я України відповідальною за перебування
державної або комунальної форми власності з затриманих, черговим по установі
метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні
ушкодження та які становлять епідемічну про стан здоров'я…
загрозу для оточення або потребують Якщо така особа скаржиться
невідкладної медичної допомоги. на поганий стан здоров'я або в неї
У разі виявлення у них тілесних виявлені ознаки захворювання,
ушкоджень необхідно негайно, але не
пізніше доби, письмово повідомляти органи черговий по ІТТ зобов'язаний
прокуратури. негайно викликати бригаду швидкої
медичної допомоги.