Прямі

інвестиції
та міжнародне
виробництво

Виконав: студент групи А-201 Дуплавий Василь

 Зміст

01
Прямі іноземні інвестиції, як
елемент міжнародного 02
переміщення капіталу Оцінка перспектив
інвестування. Інвестиційний
03 клімат
Наслідки прямих іноземних
інвестицій
04
Міжнародне виробництво

05
Транснаціональні корпорації
01 це досить розвинута складова міжнародного переміщення чинників
Міжнародне виробництва. В сучасних умовах мобільність капіталу оцінюється як
висока, хоча вона і мала більш жорсткі обмеження, ніж міжнародна

переміщення
торгівля. Темпи зростання переміщення капіталу між країнами в
декілька разів перевищують темпи зростання виробництва і
міжнародної торгівлі. Міжнародний рух капіталу може заміщувати або

капіталу доповнювати міжнародну торгівлю, якщо ефективність використання

капіталу вища, ніж результат міжнародної торгівлі.
Основними об’єктами, в які інвестується іноземний
капітал, є реальні активи, нематеріальні активи та
фінансові активи.
Іноземні інвестиції – це Прямі іноземні інвестиції (ПІІ)
вкладення іноземних юридичних, передбачають укладення капіталу
фізичних осіб, іноземних держав,
міжнародних урядових та резидентом однієї країни у реальні
неурядових організацій в об'єкти активи (компанії) іншої з метою набуття
підприємницької та інших видів тривалого економічного інтересу, що
діяльності у певній країні з метою полягає у довгостроковому володінні
одержання прибутку (чистого та управлінському контролі над
доходу). Іноземні інвестиції
здійснюються у формі прямих об'єктом інвестування з метою
(ПІІ) та портфельних. одержання прибутку.
 Згідно з міжнародними стандартами частка іноземної участі в акціонерному
капіталі фірми, яка дає змогу досягти управлінського контролю, дорівнює 25 %.
У практиці більшості країн 10-відсоткова (і вища) акціонерна участь у
статутному капіталі іноземної компанії вже кваліфікується як прямі іноземні
інвестиції:
в Україні, Австралії, Бельгії, Люксембурзі, США, Фінляндії цей поріг
становить 10 %;
в Італії та Франції – не менше ніж 20 %;
в Німеччині, Новій Зеландії та Японії – 25 %;
в Швеції – від 20 % до 50 %,
в Іспанії – 50 %,
в Нідерландах – 80 %.
Однак прямою можна класифікувати й інвестицію з меншою часткою участі
іноземного інвестора, якщо вона забезпечує йому реальний вплив на
прийняття рішень щодо об’єкта інвестування. І навпаки, якщо частка інвестора
перевищує встановлені національним законодавством межі, але він не має
реального контролю над об’єктом, то відповідна інвестиція не визнається
 Мільярди доларів
та в процентному співвідношенні
2020/2021

Потоки ПІІ в
світову
економіку
та по групах
2008-2021 рр.
 ПІІ під час кризи, довготривалий
поквартальний тренд (мільярди доларів)
Глобальна фінансова криза (ГФК)
Пандемія COVID-19

Криза збіглася
з тривалим

Порівняння Вплив
ГФК
уповільненням
темпів
зростання ПІІ
впливу -33%

глобальної Вплив

фінансової Пандемії
-35%

кризи
та COVID-19
на ПІІ
Від
початку кризи
до істотного
відновлення
2,5 року
 Форми ПІІ відповідно до системи
національних рахунків (СНР) ООН
первинні вкладення компаніями за реінвестиції (частка доходу внутрішні корпоративні
кордон власного капіталу об’єкта інвестування, яка не перекази у формі кредитів
(поглинання чи злиття компаній, розподіляється і не та трансфертів між
створення спільних підприємств, переводиться прямому прямим інвестором
філій, дочірніх та асоційованих інвесторові, а залишається (головною компанією) та
компаній, придбання пакетів акцій на території приймаючої філіями, асоційованими й
розміром понад 10%) країни) дочірніми компаніями
 Методи ПІІ

1 контрактні форми До контрактних (неакціонерних) форм ПІІ

співробітництва
належать:
експорт-імпорт товарів та послуг
створення власних ліцензування
2
закордонних фірм
франчайзинг
контракти на управління

злиття і придбання підрядне виробництво

3
підприємств «проекти під ключ»
 Привабливість контрактних форм інвестування полягає у тому, що вони здатні захистити активи фірм.
Недоліки: втрата контролю; можливе неадекватне використання ліцензій; виникнення конкурентів.
Тому, набуваючи досвіду, фірми збільшують свою безпосередню участь у міжнародних операціях через
поширення інвестиційної діяльності, головним чином, через створення власних зарубіжних фірм та спільних
підприємств.

Власні закордонні фірми створюються за як:

Дочірня компанія
(Subsidiary / Affiliated Company)
реєструється як самостійна компанія і має статус
юридичної особи з власним балансом.
Контролює її материнська компанія, яка володіє
частиною акцій або всім капіталом.
Асоційована (змішана) компанія
(Associate Company)
відрізняється від дочірньої меншим впливом
батьківської фірми, якій належить суттєва, але не
основна частина акцій. Змішані компанії, в яких
іноземному інвестору належить більше половини
акцій, називають компаніями переважного володіння;
якщо 50% – іноземному інвестору і 50% – місцевому,
– компаніями однакового володіння; якщо іноземний
інвестор має менше ніж 50% акцій, – змішаним
підприємством з участю іноземного капіталу.
Філії, відділення (Branches)
не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі
100% належать материнській фірмі. Відділення можуть мати
форму представництва головної компанії за кордоном,
партнерства, у тому числі з місцевими підприємцями.
Спільне підприємство (Joint Venture)
Це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів
різних країн з метою здійснення спільної підприємницької
діяльності.
Переваги СП – реальний спосіб функціонування на ринках
країн, в яких заборонена або обмежена діяльність іноземних
фірм без участі місцевого партнера; можливості об’єднання
капіталів, отримання пільг й переваг місцевого партнера, в
т.ч. швидкого пристосування, розуміння місцевого
середовища; можливості мінімізувати ризик за умов мінливої
політичної та економічної ситуації в різних країнах,
загострення конкуренції на світових ринках.
Недоліки СП – зіткнення інтересів партнерів;
суперечності поєднання двох і більше корпоративних
культур тощо.
 Основні групи
02 чинників
планування ПІІ

Маркетингові Торгівельні Вартісні Інвестиційний

чинники обмеження чинники клімат
 Торгівельні
Маркетингові
обмеження
чинники
ПІІ дозволяють фірмам обійти торговельні бар’єри і
функціонувати за кордоном як місцеві фірми, не
підпадаючи під митні платежі, тарифи чи інші
Маркетингові чинники є основними в імпортні обмеження. Обсяги американських
зростанні ПІІ. Транснаціональні корпорації інвестицій у Канаду не були б такими великими, якби
(ТНК) потребують розширення ринку для канадський уряд не створив торговельних бар’єрів
підтримання або збільшення своїх продаж. для підтримки місцевої промисловості. На
Однак навіть достатньо місткий внутрішній доповнення до бар’єрів, розроблених урядом,
ринок встановлює межі зростання. обмеження можуть створювати покупці, які бажають
Обмеженість продуктової диверсифікації споживати місцеві товари та послуги, а також як
розмірами внутрішнього ринку робить результат націоналістичних тенденцій чи як наслідок
необхідною географічну диверсифікацію існуючих культурних особливостей Більше того,
виробництва: часто місцеві покупці бажають купувати товари і
- організацію виробництва за кордоном послуги у тих, хто заслуговує на їхнє довір’я, тобто у
- придбання зарубіжних фірм, вітчизняних виробників. Для деяких продуктів ефект
встановлення контролю над ними. країни походження може примусити фірму заснувати
завод у країні споживачеві з тим, щоб створити
позитивний стереотип якості продукту.
 Вартісні чинники Інвестиційний
Ринки, що знаходяться на значній відстані і
обмежені високими тарифними бар’єрами,
клімат
створюють багато перешкод для можливостей
експортерів на зарубіжних ринках. Багато з ПІІ, згідно з визначенням, дозволяють
промислових ТНК засновують виробництво за здійснювати контроль за діяльністю підприємства.
кордоном для отримання переваг у витратах по Проте контроль може бути марним через
таких статтях, як праця та сировина. несприятливі умови «навколишнього середовища»,
Багато з американських філій постачають навіть якщо фірма володіє філією на 100 %.
своїм американським материнським компаніям Реальність забезпечення контролю, а значить, і
чинники і компоненти, що мають низьку вартість. прибутковість ПІІ залежать від наявності в країні
ПІІ здійснюються не лише горизонтально, належного інвестиційного клімату–сукупності
тобто фірмами, що купують або засновують політичних, економічних, юридичних, соціальних,
аналогічні фірми за кордоном а й вертикально. побутових умов, які визначають ступінь ризику
Деякі фірми вбачають привабливість ПІІ в тому, інвестицій та їх прибутковість.
що вони дають змогу підвищити надійність джерел Дискримінація по відношенню до ПІІ може
постачання сировиною та іншими проміжними здійснюватись у формі збільшення податків;
продуктами (напівфабрикатами). Вертикальна цінового контролю або заходів, спрямованих
інтеграція збільшує надійність постачання і може персонально на іноземні фірми (часткова
призвести до скорочення експлуатаційних витрат і націоналізація, місцеве законодавство, обмеження
забезпечити контроль за товаропотоками через переказу грошей/платежів, експортні правила та
кордони у складній світовій системі розподілу. обмеження еміграції робочої сили). Інвестиційний
клімат визначається також валютними ризиками. Це
виражається звичайно у виникненні ризиків,
пов’язаних з переказом і обігом іноземної валюти.
 10 основних критеріїв
оцінки перспектив ПІІ
динаміка економіки
виробнича потужність промисловості
динаміка ринку
фінансову допомогу з боку уряду
людський капітал
престиж держави
забезпеченість сировиною
орієнтацію на зовнішній ринок
інноваційний потенціал
громадська стабільність
Розміри країн показані в
залежності від величини
надходження ПІІ (FDI)
(дані за 2018 р)
03
Наслідки ПІІ

Прямі іноземні інвестиції істотно впливають як

на соціально-економічний розвиток
країн-інвесторів (звідки відходить капітал)
і приймаючих країн (куди спрямовується
капітал), на становище різних соціальних груп
у цих країнах, так і на стан та динаміку
розвитку світового господарства в цілому та
окремих його регіонів
 Вплив ПІІ на приймаючі країни (країни-
рецепієнти) і країни-інвестори (країни-донори)
звичайно розглядається за такими напрямами

накопичення капіталу
оволодіння сучасною технологією та
управлінськими ноу-хау
стан платіжного балансу
рівень зайнятості та заробітної плати
реалізація національних економічних планів
культурні зміни;
урядова соціальна та економічна політика

За всіма цими напрямами вплив іноземних інвестицій може бути

як позитивним, так і негативним, різним для приймаючих країн і
країн базування, для розвинутих країн, країн, що розвиваються,
країн з перехідною економікою
 Вплив ПІІ на промислово розвинуті країни

Потенційно вигідність ПІІ, найбільш очевидна для

Країна-інвестор може зазнавати і збитків внаслідок відпливу
промислово розвинутих країн, незалежно від того,
капіталу. Це відбувається в тому випадку, якщо дохід від ПІІ
виступають вони в ролі інвесторів чи в ролі приймаючої
не надходить до країни базування. Але головний негативний
країни. Як країни базування вони отримують доходи у формі
момент для країни базування стосується зайнятості: експорт
відсотків, дивідендів, ліцензованих платежів та платежів за
ПІІ – це експорт робочих місць. Реальною є й така небезпека:
управлінські послуги, що збільшує можливість накопичення
ноу-хау, які супроводять, зарубіжні інвестиції, можуть бути
капіталу, кількість робочих місць, надходження податків до
використані в приймаючій країні проти цієї фірми. Якщо
бюджету і т. ін. ПІІ для цих країн означають розширення
країна (фірма) базування не може повністю реалізувати свої
експортних ринків, доступ до сировини та дешевої робочої
переваги, пов’язані з ПІІ, і багато з них можуть бути
сили, можливість реалізації специфічних переваг фірм-
привласнені іншими суб’єктами, то виникає потреба або
інвесторів у технології та управлінні, мінімізації
припинити відплив ПІІ, або обмежити, його встановленням
оподаткування та, як наслідок, підвищення
оптимального оподаткування на відплив ПІІ.
конкурентоспроможності.
 Вплив ПІІ на країни, що розвиваються та країни із
перехідною економікою
Негативний вплив ПІІ може мати місце в таких напрямах:
Бішість із них потребують ПІІ. Більше того, для деяких з цих технологічна залежність
країн іноземні інвестиції — єдиний шанс вийти із порушення економічних планів
«зачарованого кола бідності». Для країн, що розвиваються, та культурні зміни
країн з перехідною економікою ПІІ це: втручання ТНК в діяльність уряду приймаючої країни.
робочі місця і, отже, зростання добробуту почасти як Оскільки ПІІ здебільшого сконцентровані у
наслідок навчання і підвищення кваліфікації робочої сили високотехнологічних виробництвах, то ТНК звичайно
залучення не використовуваних ресурсів до економічного хочуть зосередити свої зусилля в галузі НДДКР, особливо
обігу у фундаментальних дослідженнях. Використовуючи
можливість оволодіти новою технологією і новими методами технологічний трансфер, ТНК можуть надавати допомогу в
управління, підготувати кадри, що відповідають вимогам економічному розвитку приймаючої країни, але можуть
ринкової економіки; залишити її залежною від впроваджуваної технології (нової
можливість брати участь у міжнародному поділі праці, і наднової). Більше того, ПІІ можуть сприяти «відпливу
скоротити імпорт та розширити експорт. розумів» з приймаючих країн у дослідницькі центри країн
базування. Багато країн пригнічені технологічним
пануванням Сполучених Штатів і Японії і розглядають його
як покарання на довгі роки.
Назагал

Одночасне існування витрат і вигод Позиція країн, що У багатьох країнах у сфері

породжує розбіжності в ділових розвиваються, також двоїста. З інвестиційної політики діють
колах, серед політиків, учених- одного боку, вони побоюються потужні суперечливі лобістські
економістів з приводу іноземних надмірного іноземного впливу і групи, які добиваються у своїх
інвестицій. У багатьох країнах ПІІ експропріації, а з іншого — інтересах або обмеження
породжують націоналістичні скорочення інвестицій як припливу ПІІ, або їх широкого
почуття. У США, наприклад, згідно з засобу доступу до новітніх залучення.
опитуванням, 48 % американців технологій, розширення
виступають проти японських експорту.
інвестицій і тільки 18 % — за.

ПІІ для ТНК є інструментом створення системи

міжнародного виробництва
04
Міжнародне
виробництво
В умовах глобалізації господарського життя
органічно поєднуються національні та
інтернаціональні форми виробництва, – розвивається
міжнародне (багатонаціональне) виробництво
внаслідок залучення до єдиного виробничого процесу
різноманітних за своїм походженням ресурсів і
факторів.
Сфера міжнародного виробництва як елемент
глобальної економіки формується на основі
міжнародного поділу праці завдяки взаємодії таких
процесів як міжнародна спеціалізація та кооперування
виробництва, спільна інвестиційна діяльність та
спільне підприємництво.
 Інтернаціоналізація виробництва – це
розвиток міжнародних економічних відносин
між суб’єктами підприємницької діяльності в
процесі переростання продуктивними силами
меж національної економіки і формування Виокремлюють декілька етапів розвитку
інтернаціонального процесу безпосереднього
інтернаціоналізації виробництва залежно від ступеня
виробництва.
міжнародного поділу праці:

Залежно від ступеня міжнародного поділу праці :

Відносини у сфері міжнародного виробництва
проста кооперація (XVIII – кінець XIX ст.)
визначають зміст, динаміку і структуру
господарських взаємодій в інших підсистемах міжнародна інтеграція (кінець XIX – середина XX ст.)
міжнародної економіки. глобалізація (з середини минулого століття)
Саме інтернаціоналізація виробництва та
капіталу стала однією з головних передумов За сутнісним змістом інтернаціоналізації :
формування міжнародної економіки.
традиційна як консолідація окремих національних
господарств
МІЖНАРОДНЕ ВИРОБНИЦТВО – це
відтворювальна як цілісність, до складу якої входять
виробництво товарів і послуг за участю
не тільки національні господарства, але й транс- і
іноземного підприємницького капіталу у формі
міжнаціональні одиниці та світові організації
інвестицій, на основі міжнародної спеціалізації
та кооперування виробництва, спільної глобалізація («всеосяжна» інтернаціоналізація).
інвестиційної діяльності та спільного
підприємництва.
 С. СПЕЦІАЛІЗАЦІЙНИЙ
базується на раціональній спеціалізації продуктів або
технологічних процесів; поєднує особливості
наведених двох типів; передбачає широкий доступ до
B. РИНКОВИЙ ринків, економію на масштабах і географічну D. ТОРГІВЕЛЬНИЙ
диверсифікацію
спирається на спільне пов’язаний з торгівлею
використання капіталів, виробленої продукції на
технології, інформації; місцевих ринках,
сучасний менеджмент, C близькістю замовників,
організаційний досвід післяпродажним
B D обслуговуванням

A Залежно від E
A. РЕСУРСНИЙ визначальних E. ЗМІШАНИЙ

ґрунтується на ресурсній факторів ґрунтується на різних

базі і спільному виділяють п’ять комбінаціях наведених
використанні капіталів, головних типів чотирьох та, крім того,
технологій, додаткових міжнародного використовує переваги
активів, природних виробництва ринку і портфельних
ресурсів, інфраструктури, інвестицій
ринків.
 Ключовою сучасною тенденцією
економічної інтернаціоналізації є
транснаціоналізація міжнародного
виробництва

Транснаціоналізація міжнародного
виробництва передбачає включення в
структуру національних відтворювальних
комплексів економічної діяльності
іноземних корпорацій

Головними суб’єктами
транснаціоналізації виробництва є
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ (ТНК)
05
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ
КОРПОРАЦІЇ
Згідно з визначенням Конференції Організації
Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку ЮНКТАД
(UNCTAD)), транснаціональними корпораціями
(Transnational Corporations (TNCs)) є підприємства, що
складаються з материнської компанії і філій цієї компанії,
розміщених за кордоном.
Головною ознакою материнської компанії (Parent
Company) є наявність у компанії контролю над активами
економічних одиниць, розташованих на території інших
держав.
Країна, в якій розташовується штаб-квартира і
центральний офіс материнської компанії, є країною
базування ТНК (країна-донор (Home Country)), в той час як
держави, де розташовуються об’єкти вкладень ТНК,
виступають в якості країн-реципієнтів (Host Country).
 III. РОЗМІЩЕННЯ ФІЛІЙ
II. РОЗВИТОК Розміщення філій ТНК за кордоном (з кінця 40-х років і до початку
Розвиток ТНК, що спеціалізувалися на 70-х років ХХ ст.). Починаючи з цього часу, намітилася тенденція
виробництві зброї та військової техніки транснаціоналізації фірм, що базуються як в розвинених країнах,
або «епоха концесій» (1918-1945 роки), так і в країнах, що розвиваються. IV
ЗЛИТТЯ І ПОГЛИНАННЯ
.
коли економіка багатьох країн
базування великих ТНК була Злиття і поглинання ТНК (1970-1980
переведена на «військові рейки». ІІІ роки) – період початку активних
процесів злиттів і поглинань, що
I. ЗАРОДЖЕННЯ ТНК
ІІ IV призвело до збільшення числа
Зародження ТНК або «епоха колоній» великих ТНК і до зниження їх
(з кінця 19 ст. і до кінця Першої загального числа.
Світової війни). Більшість ТНК того V. СУЧАСНІ ТНК
часу являли собою монополії, зайняті Сучасні ТНК характеризуються
розробкою сировинних родовищ і І V підкресленою інноваційністю. Згідно
видобутком ресурсів в колоніальних ЮНКТАД, вони контролюють понад 80%
країнах Африки, Латинської Америки 5 етапів еволюції всіх патентів і ліцензій. Їм притаманні:
та Азії. Характерною тенденцією кінця розвиток мережевих структур,
ХІХ століття був феномен, який
транснаціональних
трансформація в «глобальні компанії»
отримав в економічній літературі корпорацій п’ятого покоління або «планетарні
назву «процес великих злиттів» (Great універсальні компанії», тобто в більш
Merger Movement). ТНК «першого гнучкі та менш централізовані мережеві
покоління» були засновані на об’єднання, посилення зарубіжної
використанні ресурсів колоній і експансії великої кількості середніх і
являли собою горизонтальні малих фірм, які, по суті, стають новими
картельні структури. ТНК.
 За даними ЮНКТАД, в 2019 р. у світі
налічувалося приблизно 89 тис.
нефінансових ТНК, які контролювали
приблизно 790 тис. філій і дочірніх
компаній. Але основу всієї
світогосподарської системи визначає
значно менша кількість ТНК. Можна
говорити про кілька сотень найбільших
ТНК, які разом з організованими і
керованими ними ланцюжками доданої
вартості становлять ядро сучасної
глобальної економіки.
За рейтингом Forbes у 2020 р. до низки найбільших глобальних компаній увійшли 2 тис.
ТНК з приблизно 60 країн світу, річний обсяг продажів більшості яких перевищує 1 млрд
дол., а капіталізація ‒ 2 млрд дол.
У 2020 р. сумарна капіталізація цих ТНК перевищила 53 трлн дол., загальний обсяг
продажів ‒ 43 трлн дол., сумарний прибуток ‒ 5 трлн дол., а загальна вартість активів ‒
192 трлн дол.
 У процесі поглиблення
глобалізації змінюється
національна приналежність ТНК.
Згідно зі рейтингом, за кількістю
компаній в 2020 р. :
1. США – 579;
2. Китайські (КНР і Гонконг) – 232;
3. Японія ‒ 218; Максимальна кількість ТНК зосереджена у
4. Великобританія – 95. фінансово-банківській сфері (434),
Взагалі в Європі ‒ 486, в Азії ‒ нафтогазової галузі (136) і в будівництві (121).
691, в Північній Америці ‒ 645 Серед 2000 найбільших ТНК особливу роль
компаній. відіграють компанії таких секторів економіки,
як фінанси, інформаційні технології і програмні
продукти, нафтогазові компанії,
автомобілебудування, будівництво,
інфраструктура, фармацевтика, харчова
промисловість.
 Американські ТНК займають
особливе місце у світовій
економічній системі. Протягом 10 найбільших компаній світу
довгого часу вони були
абсолютними лідерами за
розмірами, економічною
могутністю, ступенем домінування
на галузевих ринках і впливом на
всю світову економіку.
Найбільші фірми США довгі
роки очолювали також і першу
десятку найбільших компаній світу.
Однак останнім часом ситуація
дещо змінилася.

Джерело: https://www.forbes.com/lists/global2000/?sh=77c916d25ac0
 Характерною рисою останніх років є бурхливий
розвиток ТНК таких країн, як Китай, Індія, Бразилія,
Мексика, Сінгапур, Тайвань, Гонконг, Малайзія,
Республіка Корея. ТНК цих країн, творчо застосовуючи
відомі моделі розвитку, зуміли доповнити їх
додатковими конкурентними перевагами, що зумовлені
особливостями місцевих ринків, а також специфікою
формування і розвитку на них ТНК.
За останні кілька десятиліть під впливом
глобалізації, стрімких технологічних і демографічних
змін найбільші ТНК значно змінили свої операції. У
діяльності ТНК зростає зна ченнянематеріальних
активів і фінансових операцій, а також різнобічних
інновацій. Провідні ТНК на основі інновацій проводять
стратегічну переорієнтацію своєї діяльності, прагнучи
не відстати від швидко мінливого зовнішнього
середовища і технологій
Дякую за увагу!