Велике князівство

Литовське

Новогрудок — столиця князя
Міндовґа
Міндо́вг — князь і перший король
Литви (1253—1263)
Сучасні литовські вчені пов’язують назву своєї країни
з межайтським (межайти — одне з литовських
племен) словом «летува», що означає «свобода»,
«вільний край».
У першій чверті XIII ст. князь
Рінгольд об’єднав під своєю владою
декілька литовських племен. Його
син, Міндовґ, продовжив політику
батька. У 1248-1249 рр. він
згуртував під своєю владою всі
литовські землі.
Саме з його правлінням і
пов’язують заснування Великого
князівства Литовського.
Столицею своїх володінь
Міндовґ обрав місто Новогрудок
(Новгородок).
Особливо швидко зростала Литва за
правління князя Гедиміна (1316—1341
рр.), який завершив розпочате
Міндовгом приєднання білоруських
земель, а також захопив частину
північноукраїнських.
Гедимін заснував нову столицю
князівства — Вільно.
Гедимі́н — великий князь литовський
(1316—1341)

За Гедиміна і його нащадків до складу Литви увійшли майже

всі землі сучасних Білорусі та України (за винятком західних
територій, підпорядкованих польському та угорському
королям).
На нових територіях було введено принцип правління
Литви: «старовини не рушимо, новини не вводимо». У
державі діяли норми «Руської правди», руська мова стала
головною, під захистом князя перебувала православна церква.
Поширення влади литовців на південь
відбулося за правління великого князя
Ольгерда (1345—1377 рр.)
 Наприкінці 1361 — на початку 1362 р. він
оволодів Києвом та навколишніми
землями, потім Чернігівщиною та
більшою частиною Переяславщини.
 Просування литовців до узбережжя
Чорного моря викликало опір монголів,
що володіли Поділлям і
причорноморськими степами.
Вирішальна битва відбулася в 1362 р. Ольге́рд Гедимінович — великий князь
поблизу річки Сині Води. литовський і руський (1345—1377).
 Розширення меж Великого князівства
Литовського призвело до конфлікту з
Московською державою. Литовсько-
московська війна 1368—1372 рр. стала
початком тривалої боротьби держав за
панування у Східній Європі.
Після смерті Ольгерда постало
питання про цілісність Великого князівства
Литовського
1377р. литовські й білоруські володіння
Ольгерд заповів найстаршому сину від
другої дружини Ягайлу, який одночасно
ставав великим князем. (і став разом із своїм
дядьком Кейстутом співправителями Литовсько-
руської держави)

У 1381 р. князь Кейстут, брат Ольгерда,

захопив Вільно й усунув Ягайла від
влади.

Ягайло втік до Тевтонського ордену і за

його підтримки вже 1382 року відновив
свою владу, полонивши Кейстута та
його сина Вітовта. Вітовту пощастило
втекти до пруссів.
 Кревська унія 1385 року —
угода про династичний союз між
Великим князівством
Литовським і Польщею
 Вітовт правив у Литві упродовж
1392-1430 років.
 Він зумів зберегти окремішність
Великого князівства Литовського,
Руського і Жемайтійського;
 розширив його кордони до
Чорного моря, побудував там
декілька укріплених фортець,
 приєднав Смоленську землю.
 Однак, втрутившись у боротьбу 18 січня 1401 р. у Вільно
між золотоординськими ханами, було укладено унію, згідно з
якою Велике князівство
литовсько-руське військо зазнало Литовське визнавало
поразки в битві на річці Ворскла васальну залежність від
в 1399 році. Польщі. Усі українські й
литовські землі по смерті
Відтак Вітовт змушений був Вітовта мали перейти під
визнати васальну залежність від владу польського короля.
Ягайла.
Грюнвальдська битва 1410 року.
 З’їзд монархів у Луцьку, 1429 р.

 В 1413 році між Вітовтом і Ягайлом була укладена Городельська

угода яка підтверджувала незалежність Великого князівства
Литовського, Руського і Жемайтійського. Ця унія визнавала
незалежність Литви і після смерті Вітовта, але під зверхністю
польського короля.

 Нові перемоги дали можливість Вітовту надалі розширювати межі своєї

держави. Домовившись із володарем Золотої Орди Тохтамишем, він
розпочав освоєння чорноморського узбережжя між Дніпром і Дністром.

 У 1414 р. було створено окрему київську митрополію