МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

В.Ф. Кришталь, К.Г. Левчук

ТЕОРЕТИЧНА МЕХАНІКА. СТАТИКА

Практикум для студентів напряму підготовки 6.050502 Інженерна механіка

Рекомендовано Методичною радою НТУУ «КПІ»

Київ 2010
 ББК 22.21 Гриф надано Методичною радою
У НТУУ «КПІ»
УДК 521.8 (протокол №10 від 17.06.2010 р.)

В. Ф. Кришталь, К. Г. Левчук

Рецензенти: доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри механіки

суцільного середовища КНУ ім. Т. Г. Шевченка
Лимарченко О. С.;
доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри
теоретичної механіки Івано-Франківського НТУ нафти і газу
Векерик В. І.

Відповідальний редактор: В. Г. Савін

ТЕОРЕТИЧНА МЕХАНІКА. СТАТИКА. Практикум для студентів

напряму підготовки 6.050502 Інженерна механіка/ В. Ф. Кришталь,
К. Г. Левчук. – К. НТУУ “КПІ”, 2010. – 69 с.

Практикум складається з завдань які охоплюють усі теми розділу

“Статика” і рекомендуються студентам для самостійного опрацювання.
Кожне завдання має тридцять варіантів рисунків та чисельних даних,
супроводжується прикладом розв’язання, в якому одночасно подається
методика розв’язання.
Практикум може бути використаний викладачами при проведенні
практичних занять, при підготовці завдань для проведення модульних
контрольних робіт.

© В. Ф. Кришталь, К. Г. Левчук

2
 ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..4
1. СИСТЕМА ЗБІЖНИХ СИЛ. ТЕОРЕМА ПРО ТРИ СИЛИ……………….5
2. ПРОСТОРОВА ЗБІЖНА СИСТЕМА СИЛ………………….…………...12
3. ДОВІЛЬНА ПЛОСКА СИСТЕМА СИЛ. ВИЗНАЧЕННЯ РЕАКЦІЙ
ОПОР ТВЕРДОГО ТІЛА………..………………………………………...….19
4. ВИЗНАЧЕННЯ РЕАКЦІЙ ОПОР СКЛАДЕНОЇ КОНСТРУКЦІЇ………27
5. ПРОСТОРОВА СИСТЕМА СИЛ. ВИЗНАЧЕННЯ РЕАКЦІЙ ОПОР
ВАЛА……………………………………………………………………….….38
6. ДОВІЛЬНА ПРОСТОРОВА СИСТЕМА СИЛ. РІВНОВАГА
ПЛАСТИН…………………………………………………………..………...47
7. ПРОСТОРОВА СИСТЕМА СИЛ. ЗВЕДЕННЯ ДО НАЙПРОСТІШОГО
ВИГЛЯДУ…………………………………………………………………..…53
8. ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕНТРА ВАГИ ТОНКОЇ ПЛАСТИНИ…….………….61
Список літератури.……….……………………………………………...……69

3
 ВСТУП

Розділ «Статика» є частиною дисципліни теоретична механіка, у

якому вивчають основні поняття та закони механіки; методи вивчення
умов рівноваги реальних фізичних об’єктів, які моделюють у вигляді
матеріальної точки, твердого тіла і механічної системи; методи
перетворення систем сил у інші, їм еквівалентні; розрахунок будівельних
конструкцій та визначення зусиль, які в них виникають; способи
визначення центра ваги заданої фігури.
Вивчення розділу «Статика» вимагає наявність базових знань з
елементарної і вищої математики, аналітичної геометрії, алгебри, нарисної
геометрії, загальної фізики.
Оскільки цей розділ теоретичної механіки відкриває цикл
механічних дисциплін – його успішне опанування є фундаментом для
отримання базових знань з наступних розділів теоретичної механіки, –
кінематики та динаміки твердого тіла і механічних систем, та для вивчення
таких дисциплін, як прикладна механіка, опір матеріалів, деталі машин,
теорія пружності.
Розв’язання задач з розділу «Статика» передбачає: розвиток логічного
та алгоритмічного мислення, оволодіння основними методами правильної
постановки задачі, вибору об’єкта дослідження.
Для успішного виконання завдань, запропонованих у даному
практикумі, студент повинен засвоїти аксіоми про дві сили, аксіоми про
механічні в’язі, найпростіші теореми статики, способи визначення реакцій
механічних в’язей, визначення моменту сили відносно точки та осі,
визначення моменту пари сил, умови рівноваги різноманітних систем сил,
теорію статичних інваріантів, поняття силового гвинта та центральної
гвинтової осі, центр системи паралельних сил та центр ваги.

4
 1. СИСТЕМА ЗБІЖНИХ СИЛ. ТЕОРЕМА ПРО ТРИ СИЛИ

Жорстка балка АВ утримується у рівновазі (рис.1.1), в залежності від

номеру варіанта, нерухомим та рухомим шарніром, нерозтяжним
невагомим тросом, невагомим абсолютно жорстким стержнем або
спирається на гладке вістря. Значення величини ваги балки G у варіантах
1, 4, 7, 11, 14, 15, 17, 23, 30 подано у таблиці 1. В інших варіантах балку
вважати невагомою. Сила Р, що прикладається до балки, – зосереджена.
Визначити опорні реакції балки АВ (або натяг невагомого нерозтяжного
троса, що її утримує), використовуючи теорему про три сили. У варіантах
4, 7, 15, 16, 21, 26 необхідно визначити також вагу вантажа Q. Дані
потрібні для розв’язання задачі та відношення, у якому точка С (точка
накладання в’язі або прикладання сили Р) ділить балку, подано у таблиці 1.
Таблиця 1.

Варіант P, H G, Н α, градус β, градус Примітка

1 - 40 45 - -
2 130 - 60 - AC=0,5·CB
3 30 - 30 - AC=0,5·CB
4 - 10 45 45 -
5 40 - 30 30 AC=CB
6 130 - 30 - AC=2·CB
7 - 20 45 60 -
8 60 - 30 - AC=CB
9 50 - 30 60 AC=CB
10 120 - 60 45 AC=2·CB
11 - 40 60 60 -
12 70 - 45 - AC=2·CB
13 25 - 30 - AC=CB
14 - 50 30 - -
15 - 35 45 60 -

5
16 60 - 60 - AC=0,5·CB
17 - 70 45 60 -
18 40 - 120 - AC=0,5·CB
19 90 - 30 - AC=2·CB
20 110 - 30 - AC=CB
21 45 - 30 - AC=CB
22 20 - 60 - AC=2·CB
23 - 25 30 - -
24 80 - 45 30 AC=2·CB
25 30 - 30 - AC=3·CB
26 75 - 60 - AC=0,5·CB
27 15 - 60 45 AC=CB
28 50 - 45 45 AC=CB
29 - - 30 - AC=2·CB, Q=45 Н
30 - 55 30 45 -

Приклад 1. Визначити опорні реакції балки вагою 20 кН, яка може

обертатись навколо горизонтальної осі (рис.1.2), що проходить через точку
А. Кінцем В балка спирається на гладеньку опору. Балка складає з
горизонталлю кут α=45°.
Розв’язання. Розглянемо рівновагу балки АВ. До неї прикладено: силу
 
ваги P у точці С – центрі ваги балки (рис.1.3); реакцію RB гладенької
опори у точці В, яка напрямлена вздовж нормалі до опорної площини;

реакцію RA шарніра A. Балка знаходиться у рівновазі під дією трьох сил,
 
причому лінії дії сили P та реакції RB перетинаються у точці О. Тоді, за
теоремою про три сили лінії дії усіх трьох сил перетинаються у одній точці
– точці О.

6
1 В D 2
α

А C В
α
А
Р

3 4 А
А C В α

P α Q
β
В

5 Р 6
В
β
Р
С А С α В
α
А

7 8 Р
А А C В

β α
α
В
Q

9 10
В А Р

Р α
С
С
А α β D
β В

Рис.1.1, а

7
11 D 12
В Р
β
В C
α
α
А
А
13 14
Р А
α
А α C В

В
15 16

β В

Q α Q
А C В

А α
P

17 18
В
D

α
α β C В
А D
А
Р

19 20
А C В В
α
P Р C
α
А
D

Рис.1.1, б

8
21 В Р 22 В
А C
C α
α P
А
Q D

23 24
В

C β Р

D α А α
В

25 26
D А C В
α
Р
Р
А C В α Q

27 28
Р
А α β D
А α C В
C
β Р
В

29 30 D
В

C Q β

А
А α α

Рис.1.1, в

9
 
RA
А

А D
С 
 RB
P γ 
α  RA
В P
α δ β
F
β О 
E RB

Рис.1.2. Рис.1.3. Рис.1.4.

  
Таким чином, система сил, прикладених до балки, { P , RA , RB } є
зрівноваженою системою збіжних сил. Графічною умовою рівноваги такої
системи сил є замкненість силового багатокутника, що відповідає
співвідношенню:
  
P + RA + RB = 0. (1)

Будуємо силовий трикутник на підставі відомого вектора сили P та
  
відомих ліній дії сил RA , RB . Через початок вектора сили P проводимо
 
пряму паралельну до лінії дії сили RA (рис.1.4), через кінець вектора P

проводимо пряму паралельну до лінії дії сили RB до перетину з лінією дії
  
сили RA . Напрям векторів реакцій RA та RB визначаємо з умови
замкненості силового трикутника DEF.
 
Невідомі реакції RA та RB знайдемо з силового трикутника за
теоремою синусів:
P R RA
 B  . (2)

sin  sin  sin DEF

10
  дорівнює
Синуси кутів визначимо з рис.1.3. Очевидно, що кут DEF
куту між прямими (СО) та (ВО), тобто 45°.
Для sinβ з рис.1.3. маємо:
sinβ = sin(180° − δ) = sinδ.
З трикутника АВО :
AB AB
sinδ   .
OA AB 2  OB 2
Оскільки АС = СВ = ОВ, то
2  CB 2
sinβ = sinδ   .
(2  CB )2  CB 2 5

Визначимо sinγ, враховуючи що для трикутника DEF виконується

умова: β + γ + 45° = 180°. Одержимо:
sinγ = sin(180° − 45° − β) = sin(135°−β) = sin135°∙cosβ − sinβ∙cos135°.
1
Оскільки кут β тупий, то cosβ =  . Маємо
5

2 1 2 2
sinγ       0,1 10 .
2 5 2 5
Таким чином, на підставі формули (2) шукані реакції дорівнюють
sin 45
RA  P  5 10 кН = 15,81 кН,
sin 
sin 
RB  P  5 2 кН = 7,07 кН.
sin 

11
 2. ПРОСТОРОВА СИСТЕМА ЗБІЖНИХ СИЛ

Визначити зусилля, що виникають у трьох невагомих абсолютно

жорстких стержнях під дією сили Р (рис.2.1), і вказати який із них
стиснутий, а який розтягнутий. Стержні прикріплені до основи та
з’єднуються між собою за допомогою шарнірів. Дані потрібні для
розв’язання задачі подано у таблиці 2.
Таблиця 2
Варіант Р, Н d, м b, м c, м Варіант Р, Н d, м b, м c, м
1 10 3 4 4 16 16 1,5 1,5 2
2 4 6 8 8 17 10 4 4 7,5
3 2 1,5 2 2 18 24 2 2 3,75
4 24 7,5 4 4 19 10 15 8 6
5 16 6 8 8 20 10 7,5 4 3
6 4 6 8 8 21 12 15 8 6
7 2 3 3 4 22 12 7,5 4 3
8 16 6 6 8 23 20 3,75 2 1,5
9 4 3 3 4 24 24 15 8 6
10 12 1,5 1,5 2 25 10 8 6 6
11 20 3 3 4 26 10 15 8 8
12 10 8 8 15 27 16 7,5 4 3
13 12 4 4 7,5 28 16 8 6 6
14 24 3 3 4 29 30 4 3 3
15 2 8 8 15 30 10 7,5 4 4

Приклад 2. Три невагомих стержні AB , AC і AD з’єднані шарнірно в

точці A і за допомогою шарнірів B , C , D прикріплені до горизонтальної
підставки (рис. 2.2). Площини трикутників ABC і AOD вертикальні і
взаємно перпендикулярні. На вузол A паралельно OD діє сила P  0,6 кН.
Знайти зусилля в стержнях, якщо ABO  ACO  45 ; ADO  60 .
Р озв’я занн я . 1. Виділимо тіло або точку, умови рівноваги якої
дадуть можливість розв’язати задачу. Це – точка A , до якої збігаються всі
стержні, зусилля в яких треба визначити. Отже, розглянемо рівновагу
вузла A , користуючись аксіомою про звільнення від в’язей.

12
1 2

3 4

5 6

7 8

Рис.2.1,а

13
9 10

11 12

13 14

15 16

Рис.2.1,б

14
17 18

19 20

21 22

23 24

Рис.2.1,в

15
25 26

27 28

29 30

Рис.2.1,г

Приклад 2. Три невагомих стержні AB , AC і AD з’єднані шарнірно в

точці A і за допомогою шарнірів B , C , D прикріплені до горизонтальної
підставки (рис. 2.2). Площини трикутників ABC і AOD вертикальні і
взаємно перпендикулярні. На вузол A паралельно OD діє сила P  0,6 кН.
Знайти зусилля в стержнях, якщо ABO  ACO  45 ; ADO  60 .
Р озв’я занн я . 1. Виділимо тіло або точку, умови рівноваги якої
дадуть можливість розв’язати задачу. Це – точка A , до якої збігаються всі

16
стержні, зусилля в яких треба визначити. Отже, розглянемо рівновагу
вузла A , користуючись аксіомою про звільнення від в’язей.
2. Аналізуємо сили, які прикладені до вузла А. На вузол А діє активна

сила P , а також три реакції стержнів, які діють вздовж них, оскільки
стержні ідеальні. Припустимо, що всі стержні розтягнуті, тому на рис. 2.2
  
їхні реакції напрямлені від вузла А. В задачі три невідомі RB , RD , RC , для
відшукання яких можна скласти три рівняння рівноваги. Таким чином,
задача статично визначена.

Рис.2.2

Початок системи координат виберемо в точці О, додатні напрями осей

позначено на рис. 2.2.
3. Складаємо рівняння рівноваги:
n

X
i 1
i  RB  cos45 RC  cos45  0;

Y
i 1
i  P  RD cos60  0;

Z
i 1
i   RB  cos45  RC  cos45  RD  cos30  0.

На підставі першого рівняння робимо висновок, що RB  RC , з другого

рівняння знаходимо RD :

17
 P
RD    2 P .
cos60

Від’ємний знак свідчить, що цей стержень стиснутий, оскільки

спочатку припускали, що він розтягнутий. Нарешті, з третього рівняння
знайдемо

RD  cos30 P  cos30 3
RB  RC   
; RB  RC  
P .
2cos45 cos45 2

Додатний знак цих реакцій вказує, що стержні АВ і АС розтягнуті.

18
 3. ДОВІЛЬНА ПЛОСКА СИСТЕМА СИЛ. ВИЗНАЧЕННЯ
РЕАКЦІЙ ОПОР ТВЕРДОГО ТІЛА

Визначити реакції опор невагомої балки, зображеної на рисунку 3.1.

До балки прикладається зосереджена сила Р, рівномірно розподілене
навантаження інтенсивністю q та пара сил з моментом М. У варіантах 3, 8,
13, 18, 23, 28 до балки за допомогою невагомого нерозтяжного троса,
перекинутого через блок, прикріплено вантаж ваги G, яку треба визначити.
Вагу вантажа G у варіантах 14, 19 вважати відомою і рівною 10 кН.
Стержні, які утримують балку у варіантах 2, 7, 12, 22, 27 вважати
невагомими абсолютно жорсткими.
Дані потрібні для розв’язання задачі подано у таблиці 3.
Таблиця 3.
Варіант АВ, м ВС, м CD, м α, град β, град P, кН q, кН/м M, кН∙м
1 1,5 2 1,5 30 60 3 1,5 5
2 2 1,5 2 60 60 4 2,5 3
3 3 2 1 30 45 2 1,5 4
4 2 3 2 60 - 5 0,5 4
5 2 1 2 30 - 3 2,5 3
6 1 1,5 1 30 60 5 2 2
7 3 2 1,5 45 30 4 3 5
8 2 3 1 60 30 2 0,5 2
9 2 2,5 3 30 - 6 3 8
10 3 3 2 45 60 7 3 3
11 3 2 3 45 30 10 3,5 7
12 2 4 2 60 30 8 3 6
13 3 2 2 60 45 12 2,5 2
14 2 1 2,5 30 - 9 1,5 4
15 2 3 3 60 - 6 2,5 3
16 3 2 2 30 45 11 0,5 9
17 2,5 2 2,5 60 30 10 3 5
18 1,5 3 1,5 30 60 4 4 2
19 2 3 2,5 60 45 9 4 6
20 2,5 4 2 30 30 10 6 4
21 4 3 4 60 30 5 3 10
22 3 4 3 45 60 7 1,5 4
23 4 3 2 45 75 6 3 2
24 4 2 3 30 - 9 5 7
25 3 3 3 30 - 4 4 8
26 4 1,5 2,5 45 30 8 1,5 4
27 3 1 3 30 60 6 2,5 5
28 2 4 3 30 45 3 5 2
29 3 2,5 2 60 30 7 4 9
30 4 3 3 60 - 4 2,5 2

19
1 2
q E
M
А D
M
β В C В α C D
А
α
P
β
P q
3 4

M q
D
q C А D
G В C α
В β
А α P

5 6 P
M β
q
M
q D
А В D C
C
P В
α
А α

7 q 8
M β
А P
β
В C α D G M
А В C D
α
q P
9 10
M
α D
M P P
А В C C α
D q β
В
q
A

Рис.3.1,а

20
11 12
q
M
β P
А В C D M
А В C α D
α P
β
q
13 14
q
M
G А C
q В D
M P
α α
А C D G
В β
P
15 16
q P q
M α M
В C D β D
А α А В C

17 18
q β
M
P
А В C
α P q
D M
α G β C
А В D

19 20 P
α

P q А В
M M
β α G q
А
В C D C
β
D

Рис.3.1,б

21
21 22
q E
P M
α M
D
А β В C D
А В C
β P
α q

23 24
А M

α В M
В C
C
β А D
q G α
D P

25 26
q P α M P α
M
А C А В C D
В D
β
q

27 28 q
M q D
А M
В C D β
C
P β В
α
α
А P

29 30
q
А P
M
M α
А В C D
α
В C P
β q q
D

Рис.3.1,в

22
 Приклад 3. Визначити опорні реакції балки, зображеної на рис. 3.2,

якщо P=10 кН, M  30 кН∙м, q  2 кН/м,   60 , AB=3 м, BC=2 м,

CD=2 м.

q M P
α
A D
B C

Рис.3.2.
Розв’язання. Для розв’язання задачі потрібно дотримуватися
наступної послідовності дій.
1. Виділяємо тіло, яке знаходиться у рівновазі. Таке тіло називають
об'єктом дослідження. У даній задачі об'єктом дослідження є балка AD
(рис. 3.2).
2. Вказуємо задані (активні) сили, які прикладені до балки. На балку діє

зосереджена сила P , яка прикладена в точці C , пара сил з моментом М та
рівномірно розподілене навантаження інтенсивністю q. Розподілене
навантаження заміняємо еквівалентною силою Q. У даній задачі величину
сили Q визначають як площу заштрихованої фігури, а її лінія дії проходить
через центр ваги цієї фігури. Таким чином, маємо: Q = AB∙q = 3∙2 = 6 кН
(рис.3.3).

y
RA Q YD
q M P
α x
A
B C D XD

Рис.3.3.

23
3. Вводимо систему координат Axy, осі якої зв’язуємо з балкою AD
(рис.3.3).
4. Визначаємо механічні в’язі, накладені на тіло. Для балки в’язями є
рухомий шарнір у точці А та нерухомий шарнір у точці D. Застосовуючи,
аксіому про звільнення від в’язей, подумки відкидаємо в’язі, замінивши

їхню дію на тіло реакціями. Реакція рухомого шарніра RA у точці А
напрямлена перпендикулярно до опорної поверхні. Реакція нерухомого
шарніра у точці D подається як сума двох взаємоперпендикулярних
  
складових RD  X D  YD , напрямлених вздовж координатних осей у бік їх
додатніх значень (рис.3.3).
5. Проводимо аналіз системи сил, прикладених до балки. Очевидно, що ця
     
система сил { P , Q, M , RA , X D , YD } є плоскою системою сил. Оскільки
балка зрівноважена, то і дана система сил теж зрівноважена і для неї
можна скласти три рівняння рівноваги. Зазначимо, що кількість невідомих
  
сил: RA , X D , YD не перевищує кількості рівняннь рівноваги, тобто дана
система сил є статично визначеною.
6. Складемо аналітичні рівняння рівноваги плоскої системи сил: два
рівняння проекцій сил на осі вибраної системи координат та одне рівняння
моментів сил відносно вибраної точки (полюса). Перші два рівняння
записують як суми проекцій усіх сил, прикладених до балки, на відповідні
осі і прирівнюють нулю:
n
  Fix   P cos   X D  0;
i 1
n
  F  R  Q  P sin   Y  0.
i 1 iy A D

Рівняння моментів сил складають так. Вибираємо точку (полюс),

відносно якої будемо визначати моменти сил, наприклад, точку А. Далі

24
визначаємо послідовно моменти усіх сил, прикладених до балки,
користуючись робочою формулою:

МА( F ) =  hF,
де h – плече сили F, знак “+” відповідає уявному повороту балки від дії
сили F навколо обраного полюса А проти стрілки годинника, знак “–“ – за
стрілкою годинника.

Для сили RA маємо:

МА( RA ) = 0,
оскільки плече цієї сили відносно точки А дорівнює нулю.
Моменти інших сил записуємо так:

МА( Q ) = – 0,5∙АВ∙Q,

МА( P ) = – AC∙sinα∙P,

МА( YD ) = AD∙YD ,

МА( X D ) = 0.
Оскільки пара сил, прикладених до балки, еквівалентна моменту, та
можливий поворот балки може здійснити проти стрілки годинника,
відповідний момент записуємо у вигляді доданка М. Таким чином,
рівняння моментів сил має вигляд
n 1
 M iA  Q  AB  M  P sin   AC  YD  AD  0 ,
i 1 2
і відповідно, система рівнянь рівноваги балки AD така
n
  Fix   P cos   X D  0;
i 1
 n
  Fiy  R A  Q  P sin   YD  0;
i 1
n 1
  M iA  Q  AB  M  P sin   AC  YD  AD  0.
i 1 2

7. Розв’язуємо отримані рівняння і обчислюємо невідомі величини

25
 X D  P cos   5 кН;
1 1
YD  (Q  AB  M  P sin   AC ) = 3,19 кН.
AD 2
Підставляємо значення YD у друге рівняння
RA  Q  P sin   YD  11, 47 кН.
Значення повної реакції у точці D дорівнює
2
RD  X D  YD2 =5,93 кН.

26
 4. ВИЗНАЧЕННЯ РЕАКЦІЙ ОПОР СКЛАДЕНОЇ КОНСТРУКЦІЇ

Конструкція складається з двох частин, з’єднаних між собою

ідеальним шарніром С або ідеальним абсолютно жорстким стержнем С'С''
(рис.4.1). До конструкції, в залежності від номеру варіанта, прикладається:
зосереджена сила Р1 та Р2 або сила Р1 та вантаж вагою G, який
прикріпляється за допомогою невагомої нитки, перекинутої через блок;
рівномірно розподілене навантаження інтенсивністю q або інтенсивності,
що змінюється лінійно від нуля до максимального значення qmax.; пара сил
з моментом М. Конструкцію вважати невагомою. Визначити реакції в’язей,
якими є нерухомий або рухомий шарнір, жорстке защемлення, ідеальний
абсолютно жорсткий стержень, опора у вигляді гладкого вістря. Чисельні
дані подано у таблиці 4.
Приклад 4. Застосовуючи аналітичні умови рівноваги визначити
опорні реакції конструкції, що складається з двох тіл (рис. 4.2). До
конструкції прикладено рівномірно розподілене навантаження
інтенсивністю q=2 Н/м, пара сил з моментом M  4 H∙м. У точці В до
конструкції за допомогою невагомої нитки, перекинутої через блок,
прикріпляється вантаж вагою G=5 Н (тертям у блоці знехтувати).
Визначити опорні реакції RA , RE і силу тиску в точці C балок одна на
одну, якщо AC = 2 м, BC = 2 м, CD = 3 м, DE=1 м, α=45°, β=30°.
Р о з в ’ я з а н н я . Для розв’язання задачі потрібно дотримуватися
наступної послідовності дій.
1 . Розглянемо рівновагу усієї конструкції.
2. Проведемо аналіз активних сил, прикладених до конструкції: до неї
прикладається пара сил з моментом М, та рівномірно розподілене вздовж
ділянки BD навантаження (система паралельних сил) інтенсивністю q=
=2 Н/м.

27
 Таблиця 4
Варіант АВ ВС (BC') CD (C''D) DE α β P1 P2 (G) q (qmax) M
м град кН кН/м КН∙м
1 3 2 1,5 0,5 30 60 15 10 8 5
2 3 1 1,5 3 45 30 14 20 4 6
3 2 2,5 0,5 1,5 30 60 12 7 6 8
4 2 3 2,5 1,5 30 45 10 8 2 4
5 2 2,5 2 2 45 30 16 9 10 6
6 1,5 2 0,5 1,5 30 45 8 14 3,5 6
7 2 2 2 3 30 60 7 11 6 8
8 2,5 1,5 3 2 60 45 12 8 8 3
9 3 2 2 2 45 60 15 12 6 5
10 2 3 1,5 3,5 45 30 12 7 4 8
11 2 3 1,5 1,5 30 60 20 15 8 9
12 4 1,5 3 2 60 45 14 10 3 7
13 2 1,5 3 3,5 60 30 16 12 6 8
14 1,5 3 2 3 30 60 12 8 4 6
15 2,5 2 1,5 2,5 60 45 15 20 3 8
16 3,5 2 2 2 30 45 12 15 6 8
17 4 1,5 3 3 45 30 9 12 2 10
18 2 3 1,5 1,5 45 60 8 14 4 7
19 1,5 2,5 3 2 30 60 12 16 8 3
20 1,5 2 2 5 60 30 7 12 5 8
21 2,5 1,5 2 1,5 30 45 12 10 4 9
22 3 2 2 1,5 60 30 11 18 4 7
23 5 3 3 2 30 60 15 12 2 5
24 2 2 3 1,5 30 45 8 15 4 8
25 3 2 2,5 3 60 30 12 17 6 4
26 4 4 2 2 30 60 17 12 3 5
27 4 1,5 2 1,5 30 45 6 14 8 5
28 4 2,5 1,5 2 60 30 8 12 6 4
29 1,5 1,5 3 2 60 60 17 11 8 6
30 3,5 2 3 1,5 30 60 11 9 6 8

28
1 2
q Р2 Р2
β M
В C'' E
P1 C D E q β D
α M
А
А В α C′
P1

3 4
А E
M
А
D M
q Р2
q G
C β α
В β E
α P1
P1 В C D

5 6
А
M q
P1 β
P1
G
α В C D В C α
Р2
D
M q
А E
E
β

7 M Р2 8
C E
D q β
q β C D G
В M
В α
P1 P1
А E
А α

Рис.4.1,а

29
9 M
q 10
β
А В C Р2
q P1 D
α
P1 M
β А α
Р2
D В C q
E
E

11 12
А q
q Р2
P1 α M β
E А
C В G
В C D β
P1 α M
F
D E
13 14
q Р2
β А
α В
C D P1
P1 α
В
q M Р2
E C β
D E
M А

15 16 q
E
А D E
M
P1 α q
Р2 β
F
В C β D C M
Р2 А В α
P1

Рис.4.1,б

30
17 18
α P1
q
В M Р2 А В
β E
q C D P1 α G
M
C β E
А
D

19 20
E q

q M D
β α D C E
Р2 P1 M
В F
А В α C
P1
А β Р2

21 E 22
P1 q
β
α
G D q А C
В
M
В M
α C D
P1 Р2
β E
А

23 24 F
α
q
А E
C В α q
D
P1
Р2
Р2 β M β
E P1 M
D α
А В C

Рис.4.1,в

31
25 26
q P1 M
Р2 α
α В C D В C β
P1
M q
D G
А
E
А E
β

27 28
E P1 M
α C'' α
D E
q P1 D
M Р2 C'
А В
β
Р2
А C В
q β

29 30

P1
α В C q G
А F
M β E
β
В C D
q Р2 P1
E α
D M
А

Рис.4.1,г

32
 q
M
G α E
В C D
β

Рис. 4.2.

Замінимо це навантаження статично еквівалентною зосередженою


силою Q . Величина цієї сили дорівнює Q = BD∙q = 5∙2 = 10 Н (рис.4.3), а її
лінія дії проходить через центр ваги фігури утворенної розподіленим
навантаженням, у нашому випадку – точку перетину діагоналей
прямокутника.

y RE β
T Q

α
В C D E x
M
YA

MA
А XA

Рис. 4.3.

3. В’язями для конструкції є жорстке защемлення у точці А, рухома опора

у точці Е та невагома нерозтяжна нитка у точці В.
Для зручності введемо систему координат Cxy (рис.4.3).
За аксіомою про звільнення від вязей, заміняємо їх дію відповідними
  
реакціями: опору А – реакцією RA  X A  YA та парою сил з невідомим

33
  
моментом M A ; опору Е – реакцією RE , напрямленою перпендикулярно до

опорної площини; невагому нитку – силою натягу T . Оскільки блок, через
який перекинуто нитку, знаходиться у рівновазі і тертя в осі його повороту

відсутнє, сила натягу нитки T за величиною дорівнює вазі вантажа G.
4. Таким чином, конструкція знаходиться у рівновазі під дією довільної
     
плоскої системи сил { Q , M RE , X A , YA , M A }. Аналітичні умови
рівноваги такої системи сил складаються з наступних трьох рівнянь:
n
 Fix  X A  RE sin   T cos   0; (1)
i 1
n
 Fiy  YA  RE cos   Q  T sin   0; (2)
i 1
n BD
 M iC  Q  (  BC )  M  M A 
i 1 2 (3)
 X A  AC  RE  CE cos   T sin   BC  0.
Очевидно, що ці рівняння містять чотири невідомі. Для розв’язання
задачі потрібно мати додаткові рівняння. Їх можна отримати, якщо
скористатись методом перерізів і розглянути рівновагу однієї з частин
конструкції, наприклад СЕ.
Проводимо переріз через точку С і частину АВ вважаємо в’яззю для
СЕ. Оскільки у точці С циліндричний шарнір, то дія відкинутої частини
  
подається так RC  X C  YC (рис.4.4).

y Q1 RE β
YC

XC C D E x
M
Рис. 4.4.

34
 
Для складання рівнянь рівноваги балки СЕ визначимо рівнодійну Q1
рівномірно розподіленого навантаження на ділянці CD. ЇЇ величина
дорівнює Q1 = СD∙q = 3∙2 = 6 Н, а лінія дії проходить через центр ваги
прямокутника, утвореного розподіленим навантаженням на цій ділянці
(рис.4.4).
Рівняння рівноваги балки СЕ запишемо у проекціях на осі Cxy, за
центр моментів оберемо точку С:
n
 Fix  X C  RE sin   0; (4)
i 1
n
 Fiy  YC  RE cos   Q1  0; (5)
i 1
n 1
 M iC  Q1   CD  M  RE  CE cos   0 . (6)
i 1 2
 
Ці рівняння утримують додаткові невідомі X C та YC , які з’явилися
внаслідок використання методу перерізів, але загальна кількість невідомих
(шість) дорівнює кількості рівнянь системи (1) – (6). Таким чином, задача є
статично визначеною.
5. Розвязуємо систему рівняннь рівноваги (1) – (6) і визначаємо невідомі:
1 1
RE  (Q1   CD  M )  3,75 Н;
CE cos  2
X C  RE sin   1,88 Н;
YC  Q1  RE cos   2,75 Н;
X A  RE sin   T cos   5,41 Н;
YA  Q  RE cos   T sin   3,21 Н;
BD
M A  T  BC  sin   X A  AC  RE  CE  cos   M  Q (  BC )  −7,75 Н∙м.
2

35
 Реакція опори у точці А дорівнює RA  X A2  YA2  6,29 Н, MA=

=−7,75 Н∙м, тиск у внутрішньому шарнірі: RC  X C2  YC2  3,32 Н.

Зауваження. Дану задачу можна розв’язати відразу роблячи переріз
через шарнір С і розглянувши окремо рівновагу частини АCВ, а потім СЕ.
Системи сил, прикладених до частини АCВ та СЕ зображені, відповідно, на
рис.4.5 та рис.4.4.

T Q2 y
Y'C
α X'C
В C x

YA

MA
А XA

Рис. 4.5.

  
Треба зазначити, що реакція RC  XC  YC у шарнірі С, яка
прикладається до частини АCВ при відкинутій частині СЕ, на підставі
третього закону Ньютона, задовольняє умові:
     
RC   RC , звідки X C   X C , YC  YC .
Враховуючи ці співвідношення, рівняння рівноваги частини АСВ
запишуться так:
n
 Fix  X A  X C  T cos   0; (7)
i 1
n
 Fiy  YA  YC  Q2  T sin   0; (8)
i 1

36
 n 1
 M iC  Q2   BC  M A  X A  AC  T sin   BC  0 , (9)
i 1 2

де Q2 – сила, яка еквівалентна розподіленому на ділянці ВС навантаженню.

Величина цієї сили: Q2 = BC∙q = 2∙2 = 4 Н .
Система рівнянь (4) - (9) є замкненою відносно шуканих невідомих
     
{ XA, YA , M A , X C , YC , RE }, тобто їх можна визначити не
використовуючи додаткові співвідношення. Спочатку визначаються
невідомі XC , YC , RE , а потім з рівнянь (7) - (9) маємо реакції жорсткого
защемлення:
X A  X C  T cos   5,41 Н;
YA  YC  Q2  T sin   3,21 Н;
1
M A  Q2   BC  X A  AC  T sin   BC  –7,75 Н∙м,
2
що збігається з попередніми результатами.

37
 5. ПРОСТОРОВА СИСТЕМА СИЛ. ВИЗНАЧЕННЯ РЕАКЦІЙ ОПОР
ВАЛА

Визначити реакції опор зрівноваженого вала AD (AC), зображеного

на рисунку 5.1. Вал утримується за допомогою підшипників,
розташованих, в залежності від схеми, в точках А, В, С та D. На валу,
перпендикулярно до його осі, жорстко закріплено один або два шківи. До
вала прикладено активні сили Т та t, пару сил (Р, Р′ ) або момент пари сил
М. Сили Р, Р′, Т та t лежать у площині шківів. Радіуси великого та малого
шківів дорівнюють відповідно R та r. Визначити також невідому силу t.
Вага вала дорівнює G. Дані для роз’язування задачі наведено у таблиці 5.
Таблиця 5
Варіант AB BC CD R r T P G M αº
м Н Н∙м градус
1 0,4 0,5 0,3 0,5 0,2 125 100 120 - 35
2 0,5 0,4 - 0,4 - 70 - 65 25 20
3 0,3 0,2 0,4 0,3 0,15 52 20 40 - 65
4 0,5 0,3 - 0,3 - 44 - 75 7 45
5 0,2 0,4 0,2 0,3 0,2 135 5 80 - 50
6 0,3 0,3 - 0,7 - 65 - 110 12 40
7 0,5 0,3 0,3 0,5 0,3 55 15 55 - 75
8 0,6 0,5 - 0,6 - 72 - 90 14 30
9 0,4 0,2 0,2 0,4 0,25 80 45 45 - 25
10 0,4 0,3 - 0,5 - 105 - 60 15 20
11 0,5 0,2 0,3 0,6 0,15 100 85 70 - 60
12 0,4 0,3 - 0,45 - 60 - 85 18 50
13 0,5 0,3 0,4 0,4 0,25 120 40 115 - 20
14 0,6 0,5 - 0,35 - 44 - 50 9 40
15 0,4 0,4 0,2 0,5 0,3 135 5 95 - 35
16 0,3 0,3 0,2 0,45 0,2 65 15 125 - 25
17 0,6 0,2 0,3 0,6 0,35 80 30 35 - 45
18 0,4 0,5 - 0,3 - 110 - 60 17 30
19 0,7 0,3 0,4 0,4 0,3 80 40 55 - 25
20 0,4 0,2 0,3 0,55 0,2 100 70 70 - 60
21 0,3 0,5 0,4 0,3 0,2 70 25 100 - 50
22 0,4 0,3 - 0,35 - 90 - 80 25 75
23 0,3 0,4 0,2 0,5 0,4 65 40 85 - 45
24 0,3 0,5 0,2 0,6 0,35 50 60 40 - 15
25 0,4 0,2 0,3 0,35 0,2 45 50 65 - 55
26 0,6 0,4 - 0,7 - 105 - 50 30 60
27 0,5 0,3 0,2 0,6 0,2 55 85 90 - 40
28 0,5 0,4 - 0,45 - 70 - 75 25 35
29 0,7 0,3 0,2 0,5 0,3 85 60 30 - 80
30 0,3 0,4 0,3 0,65 0,2 120 55 105 - 65

38
1 2
P T z T
z α
t M
A B C y A B C
A
α
D y
x x t
P/

3 z
4 T z
P D C
α
C P /
t
B B
α
t M
T
A y A y

x x

5 6
z t T z
α
P B C α A B y
A y C
D
x t
P/ M T
x

7 D z 8 z
C
P/ C
P C
t B α
T t
B α

T M
y y

x A x A

9 z 10 z
C
P D P / C
C t T
T α B

α B
M
t
y y
x A x A

Рис.5.1,а.

39
11 12
z P/ t
α B D z
M
α
t A C y A B y
x C
P
T
x
T

z
13 14 z
D T
t
α C t
T α
C
P B
B
P/ M
A y A y
x x
z P/ z
15 16 D
P D t
α
A B C D T

C
x t M
y z
/
P P α

C
t
α T
B P B P/
T
A y A
y
x x
17 18 T
t
z z
T α М
P
A B C D y A B C y

P/ t x
x α

z
19 P
z 20
D
D α
P/ T
t C t C
T P/
α
B B
P
A y A y
x x

Рис.5.1,б.

40
21 22 t
t
P z
α
T z M α
C
A y A B C
D y
x B
x
P/
T

23 z 24 z
D T t D
C α C
α
t
P/ P T
B B
P P/
A y A y
x x

25 26 z
z T P /

C
A B D y
A B y
C
α P α
x x M
t T t

27 z 28
P T
D z
C P/
t
T
B α A B C y

α
A x M
y
x t

29 30
/
t P T
z P
α z
A B C D A B C D
y y
x x α
T P P/
t

Рис.5.1,в.

41
 Приклад 5. Визначити реакції опор зрівноваженого вала AD,
зображеного на рисунку 5.2 та силу t. Вал утримується за допомогою
підшипників, розташованих в точках А та D. На валу, перпендикулярно до
його осі, жорстко закріплено два шківи. Радіуси великого та малого шківів
дорівнюють відповідно R=0,6 м та r=0,2 м. Сили Р, Р′ та Т лежать у
площині шківів та мають наступні величини: Р=Р′=5 Н, Т=50 Н. Вага вала
дорівнює G=50 Н. Прийняти АВ=0,4 м, ВС=0,3 м, CD=0,2 м, α=30°.

z
z
D D YD
t t

C C
α XD α

T T
P B /
P P B G P/
ZA
A y YA y
XA A
x
x
Рис.5.2 Рис.5.3

Р о зв ’ я за н н я .
1. Виділяємо об’єкт рівноваги. У даній задачі це буде вал АD зі шківами.
2. Вказуємо активні сили, які діють на вал: сила ваги G, пара сил (Р, Р′),
активні сили Т та t (рис.5.3).
3. Визначаємо в’язі, які накладені на вал. Ними є підшипник з
підп’ятником в точці A та підшипник у точці D, який можна вважати
циліндричним шарніром. Застосувавши аксіому про звільнення від в’язей,
в’язі подумки відкидаємо, замінюючи їхню дію на вал реакціями.
Скористаємось прямокутною декартовою системою координат з початком
у точці A , яка показана на рис. 5.2. Реакція підшипника A невідома як за

42
величиною, так і за напрямом, тому подаємо її у вигляді трьох невідомих
 
складових, спрямованих у додатних напрямах осей координат: X A , YA ,

Z A (рис.5.3). Реакція підшипника D лежить у площині, перпендикулярній
 
до осі підшипника, тому її подамо у вигляді двох складових X D , YD .
4. Проводимо аналіз системи сил, що діють на вал. Оскільки вал
звільнений від в’язей, він є вільним твердим тілом, що знаходиться в
рівновазі під дією довільної просторової системи сил. Така система сил
має шість аналітичних умов рівноваги:
n n n
 Xi  0 ;  Yi  0 ;  Zi  0 ;
i 1 i 1 i 1
n n n
 M xi  0 ;  M yi  0 ;  M zi  0 .
i 1 i 1 i 1
У даній задачі шість алгебраїчних невідомих: XA, YA, ZA, XD, YD, t. Рівнянь
рівноваги також шість. Отже, задача статично визначена.
5. Складаємо рівняння рівноваги вала. Для зручності розв’язання задачі
рекомендуємо спроектувати систему сил, зображену на рис. 5.3, на
координатні площини: Ayz (рис. 5.4), а потім на Axz і Axy (відповідно
рис. 5.5, 5.6).
z z
t
YD XD D
D
P′
t T′ C T′′ C D Y D YA y
XD α
P
G G XA
B P B P′
T′
ZA ZA x
YA y x XA
A A
Рис.5.4 Рис.5.5 Рис.5.6

43
Запишемо алгебраїчні суми проекцій сил на координатні осі, прирівнявши
їх до нуля; одержимо перші три рівняння рівноваги:
n
 Xi  0 ; XA − XD + T∙cosα = 0 (1)
i 1
(інші сили перпендикулярні до осі Ax );
n
 Yi  0 ; YA + YD − t − T∙sinα = 0, (2)
i 1
n
 Zi  0 ; ZA − G = 0. (3)
i 1
Щоб скласти рівняння моментів сил відносно координатних осей,
cкористаємось робочим правилом: для визначення моменту сили відносно
осі треба:
а) провести площину, перпендикулярну до цієї осі;
б) спроектувати силу на проведену площину;
в) розглядаючи цю проекцію як вектор, визначити її момент відносно
точки перетину осі з проведеною площиною.
Це правило пояснюється так: якщо розкласти силу на дві складові –
одну паралельну до осі, а другу їй перпендикулярну, легко можна
помітити, що обертального руху валу (тілу) навколо осі може надати
тільки складова, перпендикулярна до осі. Отже, ця складова створить
момент відносно осі, рівний добутку величини даної складової та
найкоротшої відстані від лінії її дії до осі. Знак моменту визначається
напрямом можливого обертання: якщо з додатнього напряму осі
обертання, викликане силою, бачимо таким, що воно відбувається проти
руху годинникової стрілки, то знак моменту додатній, якщо за
годинниковою стрілкою, – то від’ємний. Зазначимо, якщо сила і вісь
лежать в одній площині (паралельні чи перетинаються), то момент сили

44
відносно осі дорівнює нулю.
Складемо рівняння моментів сил відносно осей координат. Відносно
  
осі Ax момент створюють тільки сили YD , t , T , інші сили або паралельні
до осі, або її перетинають (див. рис. 5.3). Скористаємось робочим
правилом визначення момента сили: проведемо площину Ayz,
перпендикулярну до осі Ax, та спроектуємо на неї усі сили (рис.5.4). Сили
  
YD , t виявляються такими, що лежать у цій площині, а сила T має
  
проекцію T′=T∙sin α. При цьому плече сили YD дорівнює AD, а сил t , T  –
AC. Одержимо рівняння:
n
 M xi  YD  AD  t  AC  T sin   AC  0 . (4)
i 1

Складемо рівняння моментів сил відносно осі Ay. Щоб визначити

моменти сил, скористаємось рис.5.5, де вже спроектовано сили на
площину Axz, перпендикулярну до осі Ay. У площину Axz проектуються
 
сили T та X D , їхні проекції T″=T∙cosα та XD мають плече, відповідно, AC
та AD відносно точки A перетину площини Axz та осі Ay. Зазначимо, що
    
сили X A , YA , Z A , YD , t не створюють момент відносно осі Ay, оскільки
вони паралельні до цієї осі або її перетинають. Момент пари сил (Р, Р′ )
напрямлений паралельно осі Az і, відповідно, він на вісь Ay не
проектується, тобто вказана пара сил не створює момент відносно осі Ay.
Рівняння моментів відносно осі Ay запишеться так:
n
 M yi  X D  AD  T cos   AC  0 . (5)
i 1

Спроектувавши всі сили на площину Axy (рис. 5.6), складемо

останнє рівняння, враховуючи, що пара сил (Р, Р′ ) створює додатній
 
момент відносно осі Az величиною 2P∙r, а плечі сил t та T , відповідно
дорівнюють r та R:

45
 n
 M zi  2 P  r  t  R  T  R  0 . (6)
i 1

З шести складених рівнянь (1) – (6) знайдемо шість невідомих:

з (3): Z A  G  50 Н,

AC 0,7 3
з (5): X D   T cos     50   33,68 Н,
AD 0,9 2
2 Pr 2  5  0,2
з (6): t  T   50   46,67 Н,
R 0,6

7 3
з (1): X A  X D  T cos     25 3  50  76,98 Н,
9 2
AC AC 0,7 0,7
з (4): YD  t  T  sin   20   50   0,5  35 Н,
AD AD 0,9 0,9
з (2): YA  YD  t  T sin   35  46,67  50  0,5  36,67 Н.
Відповідь:
X A  76,98 Н, YA  36,67 Н, Z A  50 Н,
X D  33,68 Н, YD  35 Н, t  46,67 Н.
Від’ємні знаки показують, що відповідні складові сил напрямлені
протилежно до вказаних на рис. 5.3.

46
6. ДОВІЛЬНА ПРОСТОРОВА СИСТЕМА СИЛ. РІВНОВАГА ПЛАСТИН

Однорідна тонка пластина вагою Q знаходиться всередині куба

(рис.6.1) і підтримується в рівновазі: у точці А – сферичним шарніром, В –
циліндричним шарніром та невагомим стержнем CD. Шарніри вважати то-
чковими та ідеальними. На пластину діють три зосереджені сили: P1 , P2 ,
P3 . Визначити реакції шарнірів RA і RB , зусилля S в стержні CD. Чисельні

дані наведено у таблиці 6.

Таблиця 6.

Варіант Q Р1 P2 P3 Варіант Q Р1 P2 P3
кН кН
1 10 3 4 6 16 16 5 7 2
2 4 6 8 4 17 10 4 6 5
3 2 5 2 3 18 24 3 2 8
4 24 5 4 6 19 10 15 8 6
5 16 6 8 2 20 10 5 4 3
6 4 6 2 8 21 12 15 8 6
7 2 3 2 4 22 12 7 4 3
8 16 6 6 8 23 20 8 2 5
9 4 3 2 4 24 24 15 8 6
10 12 2 5 2 25 10 8 6 6
11 20 3 3 4 26 10 15 4 8
12 10 8 4 15 27 16 7 4 3
13 12 4 7 5 28 16 8 6 3
14 24 3 3 4 29 30 4 3 2
15 15 8 2 5 30 10 5 7 4

47
1 2

3 4

5 6

7 8

9 10

Рис.6.1, а

48
11 12

13 14

15 16

17 18

19 20

Рис.6.1, б

49
21 22

23 24

25 26

27 28

29 30

Рис.6.1, в

50
 Приклад 6. Однорідна прямокутна полиця вагою 100 Н утримується в
горизонтальному положенні за допомогою сферичного шарніра A , завіси
D і невагомого мотузка CE , який утворює з вертикаллю BE кут 60

(рис. 6.2). Знайти реакції в’язей, якщо AB  1,2 м, AD  1 м.

Р озв’я занн я . Розглянемо рівновагу полиці ABCD . Активною силою
є вага полиці, яка прикладена у її геометричному центрі O . В’язі: сферич-

ний шарнір A , завіса D і мотузок CE . Реакцію сферичного шарніра RA
розкладаємо на три невідомі складові, напрямлені вздовж додатних напря-

мів осей координат. Реакція завіси RD лежить у площині, яка перпендику-
лярна до осі Ax завіси, оскільки завіса не чинить опору пересуванню

вздовж її осі. Отже, розкладаємо RD на складові, паралельні осям Az і Ay :
 
Z D і YD .

Рисунок 6.2


Натяг T мотузка напрямлений вздовж CE . У задачі шість невідомих
складових сил. Система сил просторова, тому можемо скласти шість рів-
нянь рівноваги:

51
 n

X
i 1
i  X A  T  cos30  0;
n

Y  Y
i 1
i A  YD  0;
n

Z
i 1
i  Z A  Z D  mg  T  cos60  0;

n 

i 1
M  
x Fi   mg 
AB
2
 T  cos60  AB  0;
n 

i 1
M y  
Fi  mg 
CB
2
 Z D AD  T  CB  sin 30  0;

n 
M F
i 1
 
 z i  YD  AD  T  cos30  AB  0.
Після розв’язання цієї системи рівнянь знаходимо:
T = mg = 100 Н; X A  50 3 Н; YA  YD  60 3 Н;
Z A  50 Н; ZD = 0;
RA = 144 H; RD = 60 3 H.

52
 7. ПРОСТОРОВА СИСТЕМА СИЛ. ЗВЕДЕННЯ ДО
НАЙПРОСТІШОГО ВИГЛЯДУ

Визначити головний вектор та головний момент системи сил, яка

задається трьома силами, напрямленими вздовж ребер або діагоналей
бічних сторін уявного куба з довжиною ребра, що дорівнює a (рис.7.1).
Встановити, до якого найпростішого вигляду ця система сил зводиться.
Дані потрібні для розв’язання задачі подано у таблиці 7.

Таблиця 7.

Варіант Р1, Н Р2, Н P3, H a, м Варіант Р1, Н P2, H Р3, Н a, м

1 12 10 4 0,2 16 10 4 16 0,5
2 7 4 8 0,5 17 4 8 10 0,8
3 2 6 2 0,8 18 17 5 24 1
4 24 20 4 1 19 20 4 11 2
5 10 16 8 0.5 20 16 8 10 0,5
6 15 4 8 2 21 4 9 12 0,4
7 8 2 5 0,4 22 2 7 12 2
8 17 20 8 0,8 23 14 8 20 0,5
9 4 10 6 0,5 24 8 18 24 0,2
10 11 16 20 1 25 16 22 10 0,4
11 20 10 6 0,4 26 17 4 10 1
12 10 25 15 2 27 26 14 16 0,5
13 12 15 7 0,6 28 15 8 16 0,4
14 24 16 4 0,5 29 16 5 30 1
15 2 10 15 1 30 7 15 10 2

53
1 2

P2 P3
P1

P2

P1
P3

3 4

P3

P1
P3

P2
P1 P2

5 6
P1 P3
P1
P3

P2

P2

7 8
P1
P1
P3
P3
P2
P2

Рис.7.1,а

54
9 10
P1 P1

P2 P3 P2
P3

11 12
P2
P1 P2

P1 P3
P3

13 14
P3
P3

P2
P1
P1

P2

15 16
P2
P2
P3 P1

P1 P3

Рис.7.1,б

55
17 18
P2 P2

P3 P1
P1 P3

19 20
P1 P2
P2 P1

P3

P3

21 22
P2 P2
P3

P1 P3
P1

23 24
P1 P1
P2
P2

P3

P3

Рис.7.1,в

56
25 26
P1

P3 P3

P2
P2
P1

27 28
P2 P1
P3

P2
P1
P3

29 30

P2 P2

P1 P3
P3

P1

Рис.7.1,г

Приклад 7. Для заданої системи сил (рис.7.2), де P1 = 10 Н, P2 = 15 Н,

P3 = 20 Н та а=0,5 м, визначити головний вектор та головний момент.
З’ясувати, до якої найпростішої системи сил зводиться дана система сил.
Р озв’я занн я . Розвяжемо задачу у наступній послідовності:
1. Вводимо прямокутну декартову систему координат Oxyz. Початок
системи координат виберемо в точці О, додатні напрями осей позначено на
рис. 7.2.

57
 z

P2 P2
α

P1 P1 y
O
P3 P3
β
x

Рис.7.2
   
2. Визначаємо головний вектор даної системи сил F  P1  P2  P3 за
його проекціями:
Fx= − P2 cos α + P3;
Fy= P1cos β + P2 sin α;
Fz= P1sin β.
Оскільки кути α=β=45º, маємо: Fx= 9,39 Н, Fy= 17,68 Н, Fz= 7,07 Н.
Модуль головного вектора

F = Fx2  Fy2  Fz2 = 21,23 Н.

Напрямні косинуси:
 F  F  F
cos ( F , Ox) = x =0,44; cos ( F , Oy) = y =0,83; cos ( F , Oz) = z =0,33.
F F F
3. Визначаємо головний момент даної системи сил відносно центра О:
Mx= − a∙P2 sin α;
My= − a∙P1 sin β − a∙P2 cos α;
Mz= a∙P1 cos β + a∙P2 sin α − a∙P3.
Враховуючи, що α=β=45º, одержимо:

58
 Mx= − 5,30 Н∙м, My= − 8,84 Н∙м, Mz= − 1,16 Н∙м.
Модуль головного момента відносно точки О

M = M x2  M y2  M z2 = 10,37 Н∙м.

Напрямні косинуси:
 M
cos ( M , Ox) = x = − 0,51;
M
 M
cos ( M , Oy) = y = − 0,85;
M
 M
cos ( M , Oz) = z = − 0,11.
M
4. Визначимо другий статичний інваріант даної системи сил:
 
F  M O = Fx  M x  Fy  M y  Fz  M z = − 214,26 Н2∙м.

Оскільки другий статичний інваріант не дорівнює нулю, це дає підстави

стверджувати, що дана система сил зводиться до силового гвинта
(динами).
5. Визначимо рівняння центральної гвинтової осі.
M x  ( yFz  zFy ) M y  ( zFx  xFz ) M z  ( xFy  yFx )
= = .
Fx Fy Fz

Підставимо визначені числові значення проекцій головного вектора

та головного момента:
− 0,56 − 0,51y + 1,88z = − 0,50 − 0,53z + 0,39x = − 0,16 − 0,25x + 1,33y.
Попарний розгляд цього співвідношення дозволяє отримати рівняння
гвинтової осі як пряму, що є перетином двох площин:
x + 1,88y − 6,0z + 0,16 = 0;
x − 0,46y − 0,18z − 0,12 = 0.
Визначимо координати точки перетину гвинтової осі та площини
Oxy. Покладемо у останніх двох співвідношеннях z = 0. Одержимо:

59
x + 1,88y + 0,16 = 0;
x − 0,46y − 0,12 = 0.
Тоді координати шуканої точки: x = 0,065, y = − 0,12.

60
 8. ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕНТРА ВАГИ ТОНКОЇ ПЛАСТИНИ

Визначити положення центра ваги заданої однорідної плоскої фігури

(рис.8.1) і вказати його положення на рисунку. Розміри подано у
сантиметрах.
Положення центрів ваги деяких плоских фігур подано у таблиці 8.
1 2

3 4

5 6

Рис.8.1,а

61
7 8

9 10

11 12

13 14

Рис.8.1,б

62
15 16

17 18

19 20

21 22

Рис.8.1,в

63
23 24

25 26

27 28

29 30

Рис.8.1,г

64
 Приклад 8. Знайти координати центра ваги плоскої фігури, що
зображена на рис. 8.2. Розміри наведено в см.

Рис. 8.2
Р озв’я занн я . Для розв’язання використаємо метод розбиття в
поєднанні з методом від’ємних площ. Виділимо в даній фігурі п’ять
простих фігур (рис. 8.2):
1. Прямокутник OABN:
S1  OA AB  18  6  108 см2;
1 1
x1  AB  3 см; y1  OA  9 см.
2 2

2. Круговий сектор ONP ( R = 6 см,   ):
4

S2    R 2   R 2  28,3 см2.
4
Беремо знак мінус, оскільки сектор є вирізаним.
Відрізок OC2 дорівнює

65
 
2 sin
OC2  R 4  3,6 см.
3 
4

x2  OC2  cos  2,55 см;
4

y2  OC2  sin  2,55 см.
4
3. Прямокутник DEE1 N .
S3  DE  EE1  24  6  144 см2;
NE1
x3  ON   6  12  18 см;
2
EE1
y3   3 см.
2
4. Прямокутник E1 KK1 М .
S4  E1K  KK1  12  6  72 см2;
ME1
x4  OM   24  3  27 см;
2
E1K
y4    6 см.
2
5. Трикутник KK1 L .
1 1
S5   KK1  K1L    6  6  18 см2.
2 2
Беремо знак мінус, оскільки трикутник є вирізаний.
xL  xK  xK1 24  30  24
x5    26 см;
3 3
yL  yK  yK1 6  12  12
y5    10 см.
3 3
6. Координати центра ваги заданої плоскої фігури знаходимо за
формулами
x1  S1  x2  S2  x3  S3  x4  S4  x5  S5
xc  
S1  S2  S3  S4  S5

66
 3  108  2,55(  28,3)  18 144  7  72  26  (  18)
  15,55 см;
108-28,3  144  72-18

y1  S1  y2  S2  y3  S3  y4  S4  y5  S5
yc  
S1  S2  S3  S4  S5

9  108  2,55  (  28,3)  3  144  (  6)  72  (  10)  (  18)

  3,89 см.
108-28,3  144  72-18

Відповідь: xc  15,55 см; yc  3,89 см.

Таблиця 8.

№ п/п Лінія, плоска фігура Положення центра ваги

1. Дуга кола r  sin 
x c  OC  ,

де: r — радіус дуги; 2 — центральний
кут, виражений у радіанах.

2. Круговий сектор 2 r  sin 

x c  OC   .
3 

3. Круговий сегмент 4 r  sin 3 

x c  OC   .
3 2  sin 2

67
№ п/п Лінія, плоска фігура Положення центра ваги
4. Паралелограм Центр ваги збігається з точкою перетину
діагоналей.

1
OC  a 2  b2  2ab cos  .
2
1 1
x c  x B ; yc  yB .
2 2

5. Трикутник ( x 2 , y2 ) Центр ваги збігається з точкою С перетину

медіан. Якщо відомі координати вершин А,
В і D трикутника, то:
1
xc   x1  x2  x3  ;
3
1
yc   y1  y2  y3  .
3

6. Трапеція Центр ваги знаходиться у точці перетину

прямої АВ і прямої MN.
H a  2b
h  ,
3 a b
де H — висота трапеції.

68
Список літератури:
1. Березова О. А., Друшляк Г. Ю., Солодовников Р. В., Теоретична
механіка. – К.: ІЗМН, 1998. – 408 с.
2. Векерик В. І., Ільчишина Д. І., Левчук К.Г., Цідило І. В.,
Шальда Л. М. Теоретична механіка: Навчальний посібник. –
Івано-Франківськ: Факел, 2006. – 459 с.
3. Векерик В. І., Рижков Л. М., Левчук К.Г., Цідило І. В.,
Лисканич М. В. Тестові завдання та короткі задачі з
теоретичної механіки. Статика: Навч. посібник. – Івано-
Франківськ: Факел, 2006. – 231 с.
4. Павловский М. А., Путята Т. В. Теоретическая механика. К.:
Вища школа, 1985.
5. Павловський М. А. Теоретична механіка: Підручник. К.:
Техніка, 2002.
6. Путята Т. В., Фрадлін Б. Н. Методика розв’язування задач з
теоретичної механіки. К.: Радянська школа, 1955.
7. Сборник коротких задач по теоретической механике// Под редакцией
О. Э. Кепе. М.: Высшая школа, 1989.
8. Теоретична механіка: Збірник задач/ За редакцією М. А. Павловського.-
К.: Техніка, 2007. – 400 с.: іл.

69