АНГЛІЙСЬКЕ

ВІДРОДЖЕННЯ ТА
ТВОРЧІСТЬ
В. ШЕКСПІРА
(1564 – 1616)
Періодизація Відродження: Хронологічні межі
1 – ранній період (1485 – 1558) – співпав з Реформацією, доби Відродження в
яка відбувалась зверху за наказом Генріха VIIІ (1534). Це Англії –
зумовило специфіку англійського гуманізму, для якого 1485 – бл. 1613
важливими були питання релігії та церковного життя.
Реформація підірвала економічну могутність церкви та
заразом її авторитет, що полегшило боротьбу гуманістів
за світську культуру, які могли спиратися на досвід і Основні жанри:
спадщину гуманістів Італії. лірика, комедії
2 – розквіт Відродження – правління Єлизавети (1558 – та трагедії,
1603) - підйом колоніальної та політичної могутності роман
країни, перемога над Іспанією, Англія стає великою (рицарський,
морською державою, знайомиться з надбаннями пастушачий,
культури інших країн. авантюрний,
3 – занепад Відродження (1603-1649) – династія реально-
Стюартів. Зародження нових художніх тенденцій побутовий).
(бароко).
 Новий тип літератури

Іноземні впливи накладались на існуючі

традиції національної літератури та
формували нові

Сонет – з Італії Популярність

(Петрарка); народних міраклів і
засновник в Англії – Есе – з Франції мораліте призвела до
Т. Вайєтт (Монтень); виникнення
засновник в Англії – національної
Ф. Бекон драми – В. Шекспір,
К. Марло, Б. Джонсон
 Оксфордські гуманісти (Oxford group)
Наприкінці ХV ст. в Оксфордському університеті утворився гурток
молодих вчених, об’єднаних спільними запитами, вони вивчали класичну
Джон Колет, Вільям
давність. То були перші англійські філологи:
Гросін, Томас Лінекр, до них примкнув пізніше Томас Мор – вони
називалися «оксфордськими реформаторами».
То була авторитетна група інтелектуалів, що захопила Е. Ротердамського,
Джон Колет
який побачив в них прообраз своєї «республіки вчених» і тому увійшов в це
співтовариство науковців.
Джон Колет, John Colet (1566? – 1619) – серйозно вплинув на
формування світогляду Т. Мора та Е. Ротердамського та відповідно на характер
християнського гуманізму.
Головним засобом реформи суспільства оксфордські гуманісти вбачали
освіту та виховання. В основі їх педагогічних ідей була всебічна класична освіта
з сильним морально-дидактичним акцентом, виховання свідомих громадян та
справжніх християн.
У 1504 р. Дж. Колет покинув Оксфорд, щоб на практиці втілити ці ідей.
Ставши настоятелем Собору св. Павла в Лондоні, він заснував світську школу.
Г. Гольбейн. Е. Ротердамський
 Томас Мор (1478 – 1535) –
англійський філософ-
гуманіст, письменник.
Його найвідоміша робота –
«Золота книжечка, така ж
корисна, як й забавна,
про найкращий устрій
держави та про новий
острів Утопія», що вийшла
в 1516 р. латиною.

Людське життя за його

цінністю не можна
врівноважити усіма
благами світу.
Г. Гольбейн. Томас Мор Т. Мор
Заглавна сторінка першого
видання
 Френсіс БЕКОН (1561 – 1626) – видатний філософ
доби Відродження.
Головна заслуга та його мета – звільнити
«поневолений розум» людини від догм, примусити
думати та аналізувати. Він прагнув «ствердити
достоїнство науки» - «Новий Органон», що вийшов
латиною», став частиною цього великого задуму
вченого. Важливо звільнити людини від стереотипів,
забобонів, упереджень та оман.
Його перу належить незавершений роман-утопія
«Нова Атлантида» , в якому центральне місце займає
академія «Будинок Соломона».
Перемагати природу
Не можна кохати можна лише
Ми можемо стільки, і бути мудрим. підкорюючись їй.
скільки знаємо. Ф. Бекон Ф. Бекон
Ф. Бекон
 ЛІРИКА І ПОЕМИ ХVI століття

Гурток придворних поетів

реформував англійську лірику в
італійському стилі – ТОМАС
ВАЙЄТТ (1503 – 1542) та ГЕНРІ
ГОВАРД, граф СУРРЕЙ (бл. 1517 -
1547), який був учнем Т. Вайєта та
прихильником Петрарки.
Граф Суррей переструктурував
сонет, розробивши форму
англійського сонету на сім рим -
abab cdcd efef gg, яку пізніше
Генрі Говард, граф
Портрет Т. Вайєта кісті розробляв В. Шекспір. Суррей
Г. Гольбейна-молодшого
 Сонет в Англії Сонет № 1
Всё женщины использовать готовы,
Сонет – вірш з 14 Изменит лишь любовник молодой;
рядків. Кричат надрывно, слёзы льют рекой,
И думают, что их утешит слово.
Англійський сонет – 3 Удачно всё, в речах оттенок новый,
катрени та 1 двовірш; Любовь исходит ненавистью злой.
римування - abab cdcd И всё же сердце бьется для другой,
Хотя в измене нас винят сурово.
efef gg Что до меня, пусть трижды изменить
Італійський сонет – 2 Возлюбленной положено судьбою;
Не буду я печалиться и ныть,
катрени і 2 терцета; Неверной называть, кривя душою.
римування - abab abab Прочь, страсти, и запомните на годы,
cdc dcd Что вероломство женщин от
природы.
Пер. А. Лукьянова
Томас Вайєтт (Thomas Wyatt; 1503 – 1542) –
англійський державний діяч та поет, творець
нової англійської поезії. Навчався в Кембриджі.
Першим увів сонет в англійську літературу.
Сер Філіп Сідні (1554—1586) — один з найвідоміших послідовників
Петрарки, автор збірки «Астрофіл і Стелла», яка ознаменувала «століття
сонету» в Англії.
Сонет XXXI
О Месяц, как бесшумен твой восход!
Как бледен лик твой, как печален он!
Иль даже там, где ясен небосклон,
Упорный лучник стрел не уберет?
В Любви немало ведал я невзгод,
И видно мне, что ты, как я, влюблен;
Твой облик - скорби полон, изможден -
Твое родство со мною выдает.
Товарищ по несчастью, молви мне:
Ужели верная Любовь глупа,
Ужели даже в горней вышине
Красавиц горделивая толпа
Любимой любит быть и мучит всех,
А Добродетель вызывает смех?
Пер. В. Рогова
«Поезія – це мистецтво наслідування,
тому Аристотетль називав її mimesis,
тобто відтворення, наслідування,
перетворення, або метафорично –
картина, яка промовляє, мета якої вчити
і приносити задоволення».
Ф. Сідні «На захист поезії»
Е́дмунд Спе́нсер (Edmund Spenser, 1552/1553 - 1599) —
англійський поет, старший сучасник В. Шекспіра. У 1594 р. написав
цикл сонетів "Amoretti» («Любовні захоплення»), в яких оспівав шлюб
з Єлізаветою Бойл. Досяг великою краси строф, живописності та
мелодійності, яких до нього не знала англійська поезія.
Сонет № 3
Свидетель мир, пристала похвала
Той красоте, величьем награждённой,
Что к небесам из мрака вознесла
Мой слабый дух, в груди воспламенённый.
Теперь, её сияньем ослеплённый,
Зреть не могу я низменный предмет:
Лишь на неё смотрю я, изумлённый -
На чудный бесконечный горний свет.
Когда ж хочу воздать ей пиетет,
Язык мой замирает в удивленье,
А захочу о ней писать сонет,
Моё перо бессильно в восхищенье.
То, что не смог я выразить умом,
Чудесно в сердце сложится моём.
Пер. А. Лукьянова
 Єлизавета І рано почала
проявляти свої природні здібності –
в 10 років вона непогано володіла
Єлизавета І грецькою, італійською,
(1533 – 1603) французькою. Латина її була
керувала бездоганною. Її вихованням
країною 45 років
– з 1558 р. по
займалися найкращі викладачі з
1603 р. Кембріджу.
Все своє життя вона активно
покровительствувала мистецтвам.
Коронаційний портрет
За її правління процвітали
драматургія та театр. В 1582 р. Була
створена Королівська трупа, до якої
належав В. Шекспір.
 До «єлизаветінської епохи» відноситься творчий взлет
В. Шекспіра, а також діяльність Е. Спенсера, Ф. Сідні, Дж. Лілі, К.
Марло, Р. Гріна, Т. Неша, Т. Кіда, Дж. Лоджа та багатьох інших.
Перша театральна будівля Лондона була побудована в Шордічі
(Shoreditch) у 1576 р. Його володарем був Р. Бербедж, який
заключив договір з володарем землі на 21 рік. Будівля називалася
просто – Театр. До цього п’єси гралися у внутрішніх дворах готелів,
на площах або в домах аристократів.
Після появи Театра в Лондоні відкрились ще декілька театрів:
Rose Theatre (1587), Глобус (1599) і театр Hope Theatre (1613).

Річард Бербедж (1567—

1619) — англійський актор і
друг В. Шекспіра. Перший
виконавець ролей Гамлета,
Річарда III, Ліра, Генріха V,
«Глобус» в центрі, Отелло, Ромео, Макбета та
картина ХІХ ст. інших.
Виділяють умовно 3 етапи розвитку «єлизаветинської»
драматургії:
- 1 етап – к. 80-х рр. XVI ст. до поч. XVII ст. - творчість
драматургів Дж. Лілі (1553–1606), Дж. Піля (1557–
1596), Р. Гріна (1558–1592), Т. Кіда (1558–1594),
К. Марло (1564–1593) і ранні твори В. Шекспіра
(1564–1616);
- 2 етап – 1700 р. - до поч. 1720-х рр. – трагедії та пізні
комедії В. Шекспіра, творчість Б. Джонсона (1573–
1637), Дж. Чепмена (1559–1634), Т. Хейвуда (1570–
1641), Дж. Марстона (1576–1634), Т. Мідлтона (1580–
1627), Ф. Бомонта (1584–1616), Дж. Флетчера (1579–
1625) та інш.;
- 3 етап – пізні сучасники В. Шекспіра -
Ф. Мессінджера (1583–1646), Дж. Форда (1586–1639) і
Дж. Шерлі (1596–1666).
Спеціальний наказ Парламенту від 2
вересня 1642 р. про закриття
театрів поклав край традиції
драматургії єлизаветинської епохи:
«У зв'язку з тим, що суспільні
розваги не узгоджуються з
суспільним лихом, а публічні
сценічні вистави є недоречними в
період принижень, який вимагає
благочестивої піднесенності,
Палати лордів та громад паламенту
цим наказують припинити та
утриматися від публічних сценичних
вистав, допоки
продовжуватимуться ці сумні
Будівля театру «Глобус» без даху в Лондоні,
обставини і часи принижень». відкрита в 1997 р.
В. Шекспір народився в місті Стратфорд-на-
Ейвоні 23 квітня 1564 р.

«НЕ БЕЗ ПРАВА»

У 1596 р. Шекспір від імені батька звернувся в

Геральдичну Палату з проханням дарувати йому титул і Пам'ятник В. Шекспіру в Стратфорді-на-
затвердити фамільний герб. Ейвоні
Будинок, де народився Шекспір.
Відтворений інтер'єр будинку,
Пізнє реставраційне відновлення.
в якому народився В. Шекспір
 Стой, путник, удели время на твоем пути,
Прочитай, если можешь, кто здесь положен
Это могила Шекспира, с которым умерла вся природа!
Ничто не украшает камня лучше сего имени,
Так как высокий смысл его произведений
Подчиняет ему живое искусство.
Вірш приписується Б. Джонсону

Загальний
вигляд могил на
тлі пам'ятника

Пам'ятник Шекспіру в Стратфорді-на-

Ейвоні, церква Св. Трійці
Shakespeare's funerary monument
Друшаутський портрет – відомий за
гравюрою, створеною Мартіном
Друшаутом. Був фронтиспісом на
титульній сторінці першого збірника
п'єс, опублікованого у 1626 р.
М. Друшауту на момент смерті
В. Шекспіра було 15 років.
В. Шекспір за роботою,
Чандосівський портрет. Невідомий автор.
картина ХІХ ст.
Шекспіру 46 років.
ВЕРСІЯ 1.
Хто претендує на роль Шекспіра
Ф. Бекон. Гравюра В. Маршалла.
Англія, 1640
National Portrait Gallery, London
Френсіс Бекон (1561–1626) - філософ, письменник,
державний діяч.
Делія Бекон (1811–1859) зі штату Коннектікут
була першою, хто ознайомив широку публіку з
версію про можливе авторство Фр. Бекона. Завдяки
підтримці Р. У. Емерсона, Н. Готорна і Т. Карлайла
вона приїхала до Англії та в 1857 р. опублікувала
675-сторінкову «Справжню філософію п'єс
Шекспіра». Вона стверджувала, що В. Шекспір був
неграмотним актором і жадібним ділком, а п'єси та
вірші під його іменем творили група
«високородних мислителів та поетів» на чолі з
Беконом. Беконіанці були впевнені, що п’єси
(«Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Король Лір»,
«Дванадцята ніч», «Буря») слугували прикриттям
для таємного знання.
 ВЕРСІЯ 2.
Едуард де Вер. Копія втраченого
портрета 1575 р. Невідомий художник.
National Portrait Gallery, London
Едуард де Вер (1550–1604), 17-й граф
Оксфордський — придворний поет, драматург,
покровитель мистецтв і наук.
Вчитель англійської мови, який називав себе
нащадком графів Дербі, Томас Лоуні (1870–1944)
не вірив, що «Венеціанського купця» могла написати
людина, яка ніколи не була в Італії. Лоуні взяв антологію
єлізаветинської поезії та знайшов, що поема Шекспіра
«Венера та Адоніс» (1593) написана тією ж строфою і
розміром, що й вірш де Вера «Жіноча мінливість»
(1587). У 1920 р. Лоуні випустив книгу «Упізнаний
Шекспір», яка знайшла багато шанувальників, хоча дата
смерті графа – 1604 рік – відрізає від шекспірівської
творчості і «Короля Ліра», і «Макбета», і «Антонія і
Клеопатру», і «Зимову казку», і «Бурю».
На сьогодні це найбільш популярна версія
антишекспірізму. Серед її прихильників З. Фройд.
ВЕРСІЯ 3.
Можливий портрет К. Марло.
Невідомий художник. 1585 р.
Corpus Christi College, Cambridge
Крістофер Марло (1564–1593) — англійський
драматург, поет.
Келвін Хоффман (1906–1986), американський рекламний агент,
поет і драматург випустив в 1955 р. книгу «Вбивство людини, яка
була «Шекспіром». Він приписав Марло любовний зв’язок з
благородним Томасом Волсінгемом, покровителем поетів та
молодшим братом впливового сера Френсіса Волсінгема, начальника
таємної служби при Єлизаветі І. За версією Хоффмана, саме Т.
Волсінгем, дізнавшись, що Марло загрожує арешт через
звинувачення в атеїзмі, вирішив врятувати коханого, імітувавши його
вбивство. Отже, під час трактирної сварки в Дептфорді в 1593 р. був
вбитий не Марло, а якийсь волоцюга, труп якого видали за тіло
драматурга. Сам Марло під чужим іменем відплив у Францію,
сховався в Італії, але повернувся швидко до Англії, де оселився на
самоті в маєтку Томаса Волсінгема в графстві Кент та почав писати
«шекспірівські» твори, передаючи рукописи своєму покровителю. Той
відправляв їх переписувачу, а потім лондонському актору В. Шекспіру
– людині, позбавленій уяви, але вірній та мовчазній.
 У 1609 р. видавець Томас
Торп опублікував сонети
В. Шекспіра, додавши до них
присвяту:
«Тому єдиному, кому
завдячують своєю появою
нижчеподані сонети, містеру
W. Н. всілякого щастя і
вічного життя, обіцяного
йому нашим безсмертним
поетом, бажає
доброзичливець, який
зважився видати їх у світ. Т.
Перше видання «Сонетів» (1609)
Т.».
 Прототипи образу друга в сонетах В. Шекспіра
Світловолосий юний
друг (Fair Youth) – це ще
один чоловічий образ в
сонетах поета. Його
прототипом вважають
молодого Вілла
Герберта, графа
Пемброка. Він приніс
без відома Шекспіра
Покровитель В. Шекспіра та його сонети видавцю.
один з адресатів сонетів –
Генрі Різлі, 3-й граф
Саутгемптон (1573 – 1624). Портрет роботи Даниеля
Портрет роботи Джона Мітенса, 1625
 ОБРАЗ «СМАГЛЯВОЇ ДАМИ»
«Смаглявій леді» з чорним волоссям і чорними очима присвячено більше 20
сонетів (з 127 по 152). Більшість з них написані з 1592 по 1599 рр.

Ее глаза на звезды не похожи, Ще одним

Нельзя уста кораллами назвать, прототипом знаменитой
Не белоснежна плеч открытых кожа, "смаглявої леді» дійсно
И черной проволокой вьется прядь. могла бути проститутка
(сонет 130) Чорна Люсі, яка жила в
Едва лищь ты, о музыка моя, Лондоні та керувала
борделем в Клеркенуелі.
Займешься музыкой, встревожив Така гіпотеза існувала
строй з 1930 р., однак зараз
Ладов и струн искусною игрой, - британський
Ревнивой завистью терзаюсь я. шекспірознавець Дункан
Мері Фіттон – почесна (сонет 128) Солкелд стверджує, що
фрейліна та фаворитка Беда не в том, что ты лицом смугла, - знайшов цьому нові
Єлизаветі І, кохана графа підтвердження.
Не ты черна, черны твои дела!
В. Пемброка, була (сонет 131)
освіченою та вміла грати
на вьорджінелє.
 «Сон літньої ночі» - знаменита комедія
В. Шекспіра, написана між 1594 і 1596 рр.

Титульна сторінка
першого кварто (1600)
Розважністю
кохання не
багате.
В. Шекспір

Любов і
простота
небалакучі.
В небагатьох
словах
багато
скажуть.
В. Шекспір
 «Буря» (1611/1612) – цю пізню трагікомедію
сприймають як поетичний заповіт поета, як його роздуми
про вплив мистецтва на життя людей та прощання
Шекспіра з театром. Філософський задум «Бурі» складний:
це алегорична поетична казка, в якій Шекспір ставить
питання про засоби перетворення світу та людського
суспільства, це «драматична утопія», яка відобразила
античні та ренесансні ідеї про найкращий світоустрій, про
роль науки, мистецтва, кохання та поезії в житті
суспільства, а також вплив ідей Монтеня про життя диких
племен, про соціальну нерівність та приватну власність.
Просперо (букв. з англ. «щасливий») – законний герцог
Міланський; ідеальний правитель, який створив на острові
земний рай. Владнавши всі свої справи та покидаючи
острів, він відпускає Аріеля та кидає книги в море. Але до
Мілану він повертається, щоб думати про смерть.
 Глубоко там отец лежит,
Кости стали как
кораллы,
Жемчуг вместо глаз
блестит,
Но ничего не пропало.
По-морски лишь
изменилось,
В чудо-клады
превратилось.
Нимфы шлют унылый
звон,
Чу! Я слышу: дин-дон-
дон.
Дж. В. Вотерхауз. Міранда
Дж. Е. Мілле. Фердинанд, якого (Пісня Аріеля з 1 акту) та буря, 1916
спокушає Аріель, 1850.
В. Хогарт. Калібан. В. Б. Скотт. Аріель і Калібан.
 Електронні ресурси щодо вивчення особистості та творчості
В. Шекспіра
На сайті -
http://arzamas.academy/materials/1038 - дивіться:
- «Бути чи не бути»: найвідоміші екранізації «Гамлета»
- Непрограмні п'єси Шекспіра
- Звичаї та уявлення епохи Шекспіра
Шекспірівська енциклопедія -
http://lib.ru/SHAKESPEARE/shks_dictionary.txt_with-big-pictures.html
Про театр англійського Відродження – дивіться курс лекцій:
http://arzamas.academy/courses/5
Електронна енциклопедія «Світ Шекспіра» -
http://arzamas.academy/courses/5