Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей,
О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ
ТА ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
ПРАКТИКУМ

Київ — 2013
 Диференціальне та інтегральне числення функцій однієї змінної. Практикум. (І курс
І семестр) / Уклад.: І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей, О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова. — К:
НТУУ «КПІ», 2013. — 252 с.

Гриф надано Методичною радою НТУУ «КПІ»

(протокол № 5 від 22.01.2009)

Навчальне видання
Диференціальне та інтегральне числення
функцій однієї змінної
Практикум

для студентів І курсу технічних спеціальностей

Укладачі: Алєксєєва Ірина Віталіївна, канд. фіз-мат. наук, доц.

Гайдей Віктор Олександрович, канд. фіз-мат. наук, доц.
Диховичний Олександр Олександрович, канд. фіз-мат. наук, доц.
Федорова Лідія Борисівна, канд. фіз-мат. наук, доц.

Відповідальний О. І. Клесов, д-р фіз.-мат. наук, професор

редактор

Рецензенти: С. В. Єфіменко, канд. фіз.-мат. наук, доц.

В. Г. Шпортюк, канд. фіз.-мат. наук, доц.
Зміст
Передмова ................................................................................................................. 6

Розділ 4. МНОЖИНИ ............................................................................................ 7

4.1. Висловлювання .............................................................................................. 7
4.2. Квантори ........................................................................................................ 7
4.3. Теореми .......................................................................................................... 8
4.4. Множини ........................................................................................................ 8
4.5. Властивості дій над множинами і висловлюваннями ............................... 10
4.6. Числові множини......................................................................................... 11
4.7. Відображення множин ................................................................................ 12
4.8. Потужність множин .................................................................................... 13
4.9. Дії з числами. Дроби ................................................................................... 14
4.10. Відсотки. Пропорції .................................................................................. 15
4.11. Подільність натуральних чисел ................................................................ 16
4.12. Деякі спеціальні нерівності....................................................................... 17
4.13. Числова вісь ............................................................................................... 18
4.14. Числові проміжки ...................................................................................... 19
4.15. Елементи комбінаторики .......................................................................... 20
4.16. Біноміальна формула Ньютона ................................................................. 21
4.17. Обмежені множини ................................................................................... 22
4.18. Точкові множини ....................................................................................... 22
Розділ 5. ФУНКЦІЇ ............................................................................................... 23
5.1. Функція однієї змінної ................................................................................ 23
5.2. Основні характеристики функції ................................................................ 24
5.3. Степенева функція....................................................................................... 26
5.4. Стала, лінійна і дробово-лінійна функції ................................................... 29
5.5. Квадратична функція .................................................................................. 30
5.6. Многочлени ................................................................................................. 31
5.7. Показникова і логарифмічна функції ......................................................... 32
5.8. Тригонометричні функції ........................................................................... 34
5.9. Обернені тригонометричні функції ............................................................ 36
5.10. Властивості тригонометричних ................................................................ 38
і обернених тригонометричних функцій .......................................................... 38
5.11. Основні тригонометричні рівняння .......................................................... 40
5.12. Гіперболічні функції ................................................................................. 42
5.13. Класифікація функцій ............................................................................... 44
5.14. Функція модуль ......................................................................................... 45
5.15. Геометричні перетворення графіків функцій .......................................... 46
4 Зміст
Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ .......................................................................... 48
6.1. Числові послідовності ................................................................................. 48
6.2. Границя послідовності ................................................................................ 49
6.3. Границя функції .......................................................................................... 50
6.4. Нескінченно малі і нескінченно великі функції ........................................ 51
6.5. Деякі важливі границі функцій................................................................... 52
6.6. Порівняння нескінченно малих функцій ................................................... 53
6.7. Визначні границі ......................................................................................... 54
6.8. Таблиця еквівалентностей .......................................................................... 54
6.9. Неперервність функції в точці .................................................................... 55
6.10. Неперервність функції на відрізку ........................................................... 56
6.11. Точки розриву функції .............................................................................. 57
6.12. Метод інтервалів ....................................................................................... 58
Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ ........................................................................... 59
7.1. Похідна і диференціал функції ................................................................... 59
7.2. Правила диференціювання ......................................................................... 60
7.3. Формули диференціювання ........................................................................ 60
7.4. Формули для похідних вищих порядків .................................................... 61
7.5. Геометричний зміст похідної і диференціала ............................................ 62
7.6. Основні теореми диференціального числення .......................................... 63
7.7. Тейлорова формула ..................................................................................... 64
7.8. Асимптоти. Екстремуми. Точки перегину ................................................. 65
7.9. Дослідження функції на монотонність і точки екстремуму ..................... 66
7.10. Дослідження функції на напрям опуклості і точки перегину ................. 67
7.11. Схеми дослідження функції ...................................................................... 68
Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ ........................................................................... 69
8.1. Первісна. Невизначений інтеграл ............................................................... 69
8.2. Основні формули інтегрування .................................................................. 70
8.3. Основні методи інтегрування ..................................................................... 70
8.4. Інтегрування дробово-раціональних виразів ............................................. 72
8.5. Інтегрування тригонометричних виразів ................................................... 74
8.6. Інтегрування ірраціональних виразів ......................................................... 75

Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ .................................... 77

1. Множини. Функції ......................................................................................... 77
2. Границя послідовності ................................................................................... 84
3. Границя функції ............................................................................................. 92
4. Нескінченно малі та нескінченно великі функції ....................................... 100
5. Неперервність функції. Точки розриву функції ......................................... 107
 Зміст 5
Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ
ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ.............................................................................................. 115
6. Похідна. Техніка диференціювання ............................................................ 115
7. Застосування похідної .................................................................................. 126
8. Похідні вищих порядків ............................................................................... 131
9. Правило Бернуллі — Лопіталя .................................................................... 134
10. Тейлорова формула .................................................................................... 139
11. Дослідження функцій за допомогою похідних......................................... 144
12. Побудова графіків функцій ........................................................................ 150
Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ . 159
13. Інтегрування внесенням під знак диференціала ....................................... 159
14. Методи замінювання змінної і інтегрування частинами.......................... 167
15. Інтегрування дробово-раціональних функцій .......................................... 173
16. Інтегрування тригонометричних виразів .................................................. 182
17. Інтегрування ірраціональних виразів ........................................................ 186

Додаток. Грецька абетка ..................................................................................... 192

Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС

ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ................................................................ 193
1. Дії з числами ................................................................................................. 193
2. Модуль .......................................................................................................... 197
3. Факторіали. Біноміальні коефіцієнти .......................................................... 201
4. Прогресії ....................................................................................................... 203
5. Лінійна функція ............................................................................................ 207
6. Квадратична функція ................................................................................... 209
7. Многочлени .................................................................................................. 215
8. Степенева функція ....................................................................................... 216
9. Показникова та логарифмічна функції ....................................................... 224
10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції ......................... 231
11. Парність, непарність, періодичність функцій ........................................... 246

Список використаної і рекомендованої літератури ........................................... 249

Передмова

Практикум з вищої математики «Диференціальне та інтегральне числення функцій

однієї змінної» є складовою навчального комплекту з вищої математики, який
містить: конспект лекцій, практикум, збірник індивідуальних домашніх завдань,
збірник контрольних та тестових завдань.
Практикум складено на основі багаторічного досвіду викладання матема-
тики в НТУУ «КПІ», його зміст відповідає навчальним програмам з вищої ма-
тематики всіх технічних спеціальностей НТУУ «КПІ» денної та заочної форм
навчання і містить такі розділи дисципліни «Вища математика»:
— множини;
— границя функції і неперервність;
— похідна й диференціал;
— техніка диференціювання;
— правило Бернуллі — Лопіталя і формула Тейлора;
— повне дослідження функцій та побудова їхніх графіків;
— первісна й інтеграл;
— основні методи інтегрування;
— інтегрування деяких класів функцій.
У практикум включено також основні теми адаптаційного курсу з елемента-
рної математики.
Практикум містить розгорнутий довідковий матеріал, якого потребує свідо-
ме розв’язування задач, широкий спектр розв’язаних навчальних задач, які дос-
татньо розкривають відповідні теоретичні питання, сприяють розвиткові прак-
тичних навичок і є зразком належного оформлення розв’язань задач для самос-
тійної роботи, задачі для самостійної роботи в аудиторії та домашнього завдан-
ня з відповідями.
Метою практикуму є:
 допомогти опанувати студентам основ математичного аналізу;
 розвинути логічне та аналітичне мислення;
 виробити навички вибору ефективного методу розв’язання задач.

Самостійне розв’язання задач, яке формує основу математичного мислення,

передбачає активну роботу з теоретичним матеріалом, використанням конспек-
ту лекцій, посібників та підручників. Деякі з них подано у списку рекомендова-
ної літератури.
У практичній частині використано такі позначення:
[A.B.C] — посилання на клітинку С, у якій уміщено теоретичний факт або
формулу, таблиці A.B. з теми А;
,,,... — посилання у навчальній задачі на коментар, який уміщено пі-
сля її розв’язання.
Розділ 4. МНОЖИНИ
4.1. Висловлювання
 Висловлювання. Під Істинному висловлюванню p
висловлюванням p розуміють приписують значення p  1, а
твердження, про яке можна сказати, хибному — значення p  0.
істинне воно чи хибне.
 Дії з висловлюваннями

 Заперечення висловлювання p p («не p »)

 Диз’юнкція висловлювань p та q p  q (« p або q »)
 Кон’юнкція висловлювань p та q p  q (« p і q »)
 Імплікація висловлювань p та q p  q («якщо p, то q »)

 Еквіваленція висловлювань p та q p  q (« p тоді й лише тоді, коли q »)

 Таблиця істинності дій над висловлюваннями

p q p p q p q p  q p  q  p  p;
0 0 1 0 0 1 1  p  0  p;  p  0  0;
0 1 1 1 0 1 0  p  1  1;  p  1  p;
 p  p  p;  p  p  p;
1 0 0 1 0 0 0
 p  p  1; pp  0
1 1 0 1 1 1 1

4.2. Квантори
 Квантор існування  («існує», «знайдеться»)

x : A(x ) («існує x такий, що виконано A(x ) »)

 ! («існує єдиний»)
 Квантор загальності  («для будь-якого», «для всіх»)

x : A(x ) («для будь-якого x виконано A(x ) »)

 Правила заперечення кванторів 1) x : A(x )  x : A(x );

2) x : A(x )  x : A(x )
8 Розділ 4. МНОЖИНИ

4.3. Теореми
 Типи теорем і логічний квадрат
 P  Q — пряма;
 Q  P — обернена;
 P  Q — протилежна;
 Q  P — протилежна оберненій
(P  Q )  Q  P ;
(Q  P )  (P  Q )
 Необхідна і достатня умови
 Правдива теорема P  Q
 Правдивий критерій P  Q
(правдиві теореми P  Q і Q  P )
 Методи доведення
теореми P  Q.
 Прямий.
P  T1  ....  Tn  Q
 Непрямий (від супротивного)
Q  T1  ....  Tn  P .
 Метод математичної індукції.
P  Q обернена Q  P
P  Q обернена Q  P
P — достатня умова для Q ;
Q — необхідна умова для P
P — необхідна і достатня умова для Q ;
Q — необхідна і достатня умова для P
 Схема доведення методом
математичної індукції.
 Перевіряють правдивість
твердження P(n ) для n  1.
 Припускаючи правдивість
твердження P (k ), доводять
твердження P(k  1).
 На підставі принципу математичної
індукції висновують правдивість
твердження P(n ) n  .

4.4. Множини
 Множина. Під множиною Об’єкти, які утворюють множину
розуміють сукупність об’єктів називають елементами множини.
довільної природи, об’єднаних за
якою-небудь ознакою.
 x належить множині A x A
(x є елементом A)
 x не належить множині A x A
(x не є елементом A)
 універсальна множина U
 порожня множина 
(не містить жодного елемента)
 Розділ 4. МНОЖИНИ 9
 Способи задавання множин:

 переліком своїх елементів A  {a1, a2, ..., an };

 характерною властивістю A  {x | P(x )} — множина всіх x , які
мають властивість P(x )
 Включення множин. U B
 A  A;
A  B  x  A  x  B     A;
A є підмножиною B A  A U
(Дії з множинами унаочнюють за
допомогою діаграм Ейлера — Вена)
 Рівність множин.
 x  A  x  B,  A  B,

A  B   AB 

 x  B  x  A 
 B A
 
 Об’єднання (сума) множин. U  A  A  A;
A  B  {x | x  A або x  B }  A    A;
A B  A U  U

 Переріз (добуток) множин. U  A  A  A;

A  B  {x | x  A і x  B }  A    ;
A B
 A U  A

 Різниця множин. U  A \ A  ;
A \ B  {x | x  A і x  B }  A \   A;
A B
 A \U  

 Доповнення множини. U  A  A  U;
A U \ A  A  A  ;
A
 A \ A  A;
A A  A

 Симетрична різниця множин. U  AA  ;

AB  (A \ B )  (B \ A)  A  A;
A B
 AU  A

 Декартів добуток множин A  B  {(a, b) | a  A, b  B },

An  A  A
  ...  A
n разів
10 Розділ 4. МНОЖИНИ

4.5. Властивості дій над множинами і висловлюваннями

 Комутативність:
 об’єднання AB  B A
 диз’юнкції p q  q  p
 перерізу AB  B A
 кон’юнкції p q  q  p
 Асоціативність:
 об’єднання A  (B  C )  (A  B )  C
 диз’юнкції p  (q  r )  (p  q )  r
 перерізу A  (B  C )  (A  B )  C
 кон’юнкції p  (q  r )  (p  q )  r
 Дистрибутивність:
 об’єднання щодо перерізу A  (B  C )  (A  B )  (A  C )
 диз’юнкції щодо кон’юнкції p  (q  r )  (p  q )  (p  r )
 перерізу щодо об’єднання A  (B  C )  (A  B )  (A  C )
 кон’юнкції щодо диз’юнкції p  (q  r )  (p  q )  (p  r )
 Закони де Моргана для:
 об’єднання AB  AB
 перерізу AB  AB
 диз’юнкції ( — стрілка Пірса) p q  p q  p  q
 кон’юнкції (| — штрих Шефера) p q  p q  p |q
 імплікації p  q  p q  p q
 еквіваленції ( — виключне або) p  q  (p  q )  ( p  q )  p  q
 Закони поглинання

 A  (A  B )  A
 A  (A  B )  A
 p  (p  q )  p
 p  (p  q )  p
 Закони склеювання
 (A  B )  (A  B )  A
 (p  q )  (p  q )  p
 Розділ 4. МНОЖИНИ 11

4.6. Числові множини

 Запис числа у десятковій системі n ...1 0 
 n  10n  ...  1  10   0 ,
 i  {0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9}
 Запис числа у двійковій системі n ...1 0 
 n  2n  ...  1  2   0 ,
i  {0, 1}
 Десяткові дроби (a  , i , i  {0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9})
 скінченний a, 12 ...n
 нескінченний періодичний a, 1 2 ...n (12 ...k ) 
 a, 1 2 ...n 12 ...k ...12 ...k ...

період
 Позначення числових множин

 Множина натуральних чисел   {1, 2, 3, ..., n, ...}

 Множина цілих чисел   {..., 2, 1, 0, 1, 2, ...}

 Множина раціональних чисел m
 

  m  , n    


 n 


 {x | x  скінченний або нескінченний
періодичний десятковий дріб}
 Множина дійсних чисел   {x | x  нескінченний
десятковий дріб}
 Множина ірраціональних чисел   \  
 {x | x  нескінченний неперіодичний
десятковий дріб}
 Включення числових множин. 
       ; 2
5
   3
7 




  
12 Розділ 4. МНОЖИНИ

4.7. Відображення множин

 Y
 Відображення. Відображенням f

множини X у множину Y (функцією з f : X Y X

множини X у множину Y ) називають
правило,
яке кожному елементу x  X y  f (x ), x  X
ставить у відповідність
лише один елемент y  Y .
аргумент функції x (прообраз елемента f (x ))
значення функції f (x ) (образ елемента x )
область означення функції D( f )  X

множина значень функції E (f )  {f (x ) | x  X }  f (X )

 Деякі типи функцій

 дійсна функція E(f )  

 функція дійсного аргументу D( f )  

 дійсна функція кількох змінних D(f )  n , E ( f )  

 вектор-функція D(f )  , E ( f )  n
 послідовність елементів множини Y f :  Y

 числова послідовність f :  Y  
 Взаємно однозначне відображення x1  X x 2  X :  Y
f

(ін’єкція)
x1  x 2  X
f (x1 )  f (x 2 )

 Відображення множини X y  Y x  X : 

f Y
на множину Y f (x )  y X
(сюр’єкція)
f (X )  Y
 Розділ 4. МНОЖИНИ 13
 Взаємно однозначна відповідність y  Y  ! x  X :  Y
f

між X та Y X
f (x )  y
(бієкція)

 Обернена функція. Якщо  Y

f

відображення f : X  Y є бієкцією, X
то функцію f 1 : Y  X :
x  f 1(y), y  Y
називають оберненою до f функцією.
f 1
 
 Складена функція. Якщо D( f )
g : D  E, f : E  F , D(g ) g(x ) E
g
то функцію f  g : D  F : D f
(f  g )(x )  f (g(x )), x  D x F
називають складеною функцією f g
f (g(x ))
(суперпозицією функцій f та g ).

4.8. Потужність множин

 Скінченна множина. Множину A
називають скінченною, якщо вона має
скінченну кількість елементів.
 Рівнопотужні множини.
Множини A та B називають
рівнопотужними, якщо між їх
елементами можна встановити взаємно
однозначну відповідність і позначають
A  B.
 Властивості скінченних, нескінченних і зліченних множин
 Множина A скінченна тоді й лише
тоді, коли A  {1, 2, ..., n}.
 Множина A нескінченна тоді й
лише тоді, коли існує множина
B  A, B  A, така, що A  B .
 Нескінченна підмножина зліченної
множини зліченна.
Кількість усіх підмножин n -елементної
скінченної множини дорівнює 2n.
 Зліченна множина. Множину A
називають зліченною, якщо
A  .
Елементи множини A можна
занумерувати.
 Нескінченна множина містить
зліченну підмножину.
 Множини , ,  — зліченні,
множини ,  — незліченні.
 Декартів добуток зліченних множин
є зліченною множиною.
14 Розділ 4. МНОЖИНИ

4.9. Дії з числами. Дроби

 Додавання.  Множення.
x  y  z, x  y  z,
де x , y — доданки, z — сума. де x , y — множники, z — добуток.
 Властивості додавання.  Властивості множення.
 x  y  y  x (комутативність  x  y  y  x (комутативність
додавання); множення);
 x  (y  z )  (x  y )  z  x  (y  z )  (x  y )  z
(асоціативність додавання); (асоціативність множення);
 x  0  x (існування нуля);  1  x  x (існування одиниці);
 x  (x )  0 (існування  x  x 1  1 (x  0) (існування
протилежного числа (x )).
оберненого числа x 1 ).
 (x  y )  z  x  z  y  z (дистрибутивність множення щодо додавання).
 Віднімання.  Ділення.
x  y  x  (y )  z, x : y  x  y 1  z (y  0).
x — зменшуване, y — від’ємник,
x — ділене, y — дільник, z — частка.
z — різниця.
 Правило знаків для множення і ділення
       : :
       : : 
 Звичайні дроби a
Якщо a  b, то дріб називають
x b
,
y правильним,
де x — чисельник, а якщо a  b, то — неправильним.
y  0 — знаменник.
 Виділення цілої частини a bc  r r
неправильного дробу  c ,
b b b
0r b
 Дії з дробами (знаменники всіх дробів відмінні від нуля)
ac a m m
  ; де m  НСК (b, d ), k  ,l  ;
bc b b d
a b a b a c ac
   ;    ;
c c c b d bd
a c ak cl ak  cl a c ad
     ,  :  ,c  0
b d m m m b d bc
 Розділ 4. МНОЖИНИ 15

4.10. Відсотки. Пропорції

 Відсотки. Відсоток (процент) a
числа a — це одна сота частина a.
1% a   0, 01a
100
 Задачі на відсотки

 Знаходження відсотків числа pa

p% a 
100
 Знаходження числа за відсотками p b
p%a  b  a  b :   100
100 p
 Знаходження процентного a
відношення чисел число a становить  100% від числа b
b
 Якщо число a збільшити на p %,  p 
a  1  
то дістанемо число  100 
 Якщо число a зменшити на p %,  p 
a 1  
то дістанемо число  100 
 Формула складених відсотків.
Якщо A — початковий вклад, p —  n
 p 
річний відсоток, то наприкінці n -го A 1  
року вклад становитиме
 100 
 Пропорція. Пропорцією називають  Властивості пропорції.
рівність двох відношень: a c
   ad  bc;
a c b d
 , b  0, d  0,
b d a c d b d c
де a, d — крайні члени пропорції;       ;
b d c a b a
b,c — середні члени пропорції a c a b c d
   
b d b d
 Задачі на пропорцію a c ad
  x  ;
x d c
x c bc
  x 
b d d
 Поділ числа a у відношенні k : l ak al
та
k l k l
 Масова частка речовини. Якщо mi
суміш містить k речовин масою xi  ,
m1  m 2  ...  mk
m1, m2,..., mk , то масова концентрація i  1, 2,..., k
i -ої речовини
16 Розділ 4. МНОЖИНИ

4.11. Подільність натуральних чисел

 Ділення націло. Натуральне число  Ділення з остачею. Якщо a —
a ділиться на натуральне число b ділене, b — дільник і
(позначають a b), якщо існує a  bc  r, r  b,
натуральне число c таке, що a  bc. то кажуть, що c — неповна частка,
Якщо a b, то b — дільник a , число a r — остача.
кратне b, c — частка.
 Основні властивості подільності (a, b, c  )
 0  a;  a  b, b  a  a  b;
 a  1;  a  b, b  c  a  c;
 a a;  a  (bc )  a  b, a  c
 Ознаки подільності числа m  1... n 1n ,   1   2  ...   n
 m2 n  {0, 2, 4, 6, 8}  m5 n  {0, 5}
 m3  3  m9  9
 m4 n 1n  4  m  10 n  0
 Парні числа. Натуральне число  Непарні числа. Натуральне число
називають парним, якщо воно ділиться називають непарним, якщо воно не
націло на 2. Його можна записати у ділиться націло на 2. Його можна
вигляді записати у вигляді
n  2k , k   n  2k  1, k  
 Прості і складені числа. Простим Натуральне число, яке має більше як
числом називають натуральне число, два різних дільники, називають
яке має лише два різних дільники — складеним. Число 1 не належить ані до
одиницю і саме число. простих, ані до складених.
 Основна теорема подільності.
Будь-яке натуральне число, більше за   
a  p1 1 p2 2 ...pk k ,
одиницю, можна розкласти в добуток
простих чисел, причому цей добуток де pi — прості числа, i  .
єдиний з точністю до порядку
співмножників.
Найбільший спільний дільник.  Найменше спільне кратне.
Найбільшим спільним дільником Найменшим спільним кратним
натуральних чисел a та b називають натуральних чисел a та b називають
найбільше число, на яке ділиться і найменше число, яке ділиться як на
число a , і число b і позначають число a , так і на число b, і позначають
НСД (a, b ). НСК (a, b ).
НСД (a, b)  НСК (a, b)  ab
 Розділ 4. МНОЖИНИ 17
⓫Алгоритм знаходження НСД. ⓬Алгоритм знаходження НСК.
 Розкладають задані числа на прості  Розкладають задані числа на прості
множники. множники.
 Складають добуток зі спільних  Складають добуток з усіх простих
простих множників, узятих з множників, узятих з найбільшим
найменшим показником степеня. показником степеня.

4.12. Деякі спеціальні нерівності

 Порівняння дійсних чисел. Для  a  b (a дорівнює b );
будь-яких дійсних чисел a та b  a  b (a менше за b, b більше за a )
встановлено одне з трьох відношень:  a  b (a більше за b, b менше за a )
 Властивості рівностей.  Властивості нерівностей.
 Якщо a  b, b  c, то a  c.  Якщо a  b, b  c, то a  c.
Якщо a  b, то: Якщо a  b, то:
 a  c  b  c;  a  c  b  c;
 ac  bc;  ac  bc, c  0 і ac  bc, c  0;
a b a b a b
  ,c 0   ,c0і  ,c0
c c c c c c
 Нерівність Бернуллі n
(1  h )  1  nh (h  1, n  )
 Середнє арифметичне a1  a2  ...  an
чисел a1, a2 ,..., an An 
n
 Середнє геометричне Gn  n a1a2 ...an
чисел a1, a2 ,..., an
 Середнє гармонічне n
чисел a1, a2 ,..., an
Hn 
1 1 1
  ... 
a1 a2 an
 Середнє квадратичне a12  a22  ...  an2
чисел a1, a2 ,..., an Sn 
n
 Співвідношення між середніми H n  Gn  An  Sn (ai  0)
 Нерівність Коші a1  a2  ...  an
n a1a2 ...an 
n
(ai  0)
18 Розділ 4. МНОЖИНИ

4.13. Числова вісь

 Модуль дійсного числа. Модулем  x , x  0,

x  

(абсолютною величиною) дійсного  x, x  0
числа x називають число 

 Нескінченності. Множину дійсних 1) x  ()  ,
чисел доповнюють елементами, які x  ()   x  ;
називають
плюс нескінченністю 2) x ()  ,
та мінус нескінченністю x ()   x  0;
і позначають  та , 3) ()  ()  ,
вважаючи при цьому, що: ()  ()  ;
4)   x   x  
 Числова вісь. Числовою віссю  O 1E 
називають пряму, на якій вибрано: x
1) початок — точку O ; 0 1
2) додатний напрям; Між точками числової осі і множиною
3) масштаб. дійсних чисел можна встановити
взаємно однозначну відповідність.
 Правило зображення дійсного числа
x M точкою числової осі M :
O M
1) OM  x M ; x
2) якщо x M  0, то точка M xM
розташована ліворуч від точки O, M2 O M1
якщо x M  0, то точка M  O ; x2  0 0 x1  0 x
якщо x M  0, то точка M Число x називають координатою
розташована праворуч від точки O . точки M на числовій осі і позначають
M (x ).

 Віддаль між точками. Віддаль між M1 M2

точками M1(x1 ) та M 2 (x 2 ) на прямій x1 x2 x
знаходять за формулою x 2  x1
d (M1, M 2 )  x 2  x1 .
 Розділ 4. МНОЖИНИ 19

4.14. Числові проміжки

 Відрізок [a; b ]  {x | a  x  b} a b x
 Інтервал (a ; b )  {x | a  x  b} x
a b
 Півінтервали

 [a ; b )  {x | a  x  b}
a b x
 (a ; b ]  {x | a  x  b} x
a b
 Нескінченні проміжки

 (a ; )  {x | a  x } x
a
 (; b )  {x | x  b}
b x
 [a ; )  {x | a  x } x
a
 (; b ]  {x | x  b} x
b
 (; )  
x
  -окіл точки a  . U  (a )
U  (a )  {x x  a  } 
 (a  ; a  ),   0 a a a
 Проколений  -окіл точки a  . U  (a )
U  (a ) \ {a }  {x 0  x  a  } 
 (a  ; a )  (a; a  ) a a a
  -окіл точки  U  ( )
U  ()  {x x  }  (; ) 
  -окіл точки  U  ( )
U  ()  {x x  }  (; ) 
  -окіл точки 
U  ( )
U  ()   x x    
 (; )  (; )  
20 Розділ 4. МНОЖИНИ

4.15. Елементи комбінаторики

 Факторіал n !  1  2  ...  n; 0 !  1
(n  1)!  n !(n  1)
 Подвійний факторіал (2k )!!  2  4  ...  (2k )
(2k  1)!!  1  3  ...  (2k  1)
 Розміщення. Розміщенням з n Кількість розміщень
елементів по k елементів (0  k  n ) без повторення з повтореннями
називають будь-який упорядкований
набір з k елементів n -елементної n! k  n k
A
Ank  n
множини. (n  k )!
Розміщення різняться одне від одного
або складом елементів або порядком їх
розташування.
 Перестановка. Перестановкою з n Кількість перестановок
елементів (без повторень) називають (n1  n2  ...  nk  n )
будь-яку впорядковану підмножину з
без повторення з повтореннями
n елементів заданої множини.
Перестановки різняться одне від Pn  n ! Pn (n1, n2 , ..., nk ) 
одного лише порядком розташування
n!
елементів. 
n1 ! n2 !...nk !
 Комбінація. Комбінацією з n Кількість комбінацій
елементів по k елементів (0  k  n )
без повторення з повтореннями
називають будь-який набір з k
елементів n -елементної множини. k n! Cnk  C nk k 1
Комбінації різняться одна від одної C n 
(n  k )! k !
лише складом елементів.
 Правило суми. Якщо об’єкт a  Правило добутку. Якщо об’єкт a
можна вибрати m способами, а об’єкт можна вибрати m способами і після
b — іншими n способами, то вибір кожного з таких виборів об’єкт b
«або a, або b » можна здійснити можна вибрати n способами, то вибір
m  n способами. « a та b » (у вказаному порядку) можна
здійснити mn способами.
k
 Властивості An .  Властивості C nk .
 Ann  Ann 1  Pn  n !;  Cnk  Cnn k , k  0, 1, ..., n;
 An0  1;  C n0  C nn  1;
1 k 1
 Ank 1  (n  k )Ank  Cnk  k
1  C n  C n , k  0,1,..., n  1;

 C n0  C n1  ...  C nn 1  C nn  2n
 Розділ 4. МНОЖИНИ 21

4.16. Біноміальна формула Ньютона

n
 Сума n доданків a1, a2 ,..., an
 ak  a1  a2  ...  an
k 1
 Біноміальна формула Ньютона.
n
n
(a  b )  a n
 C n1a n 1b  C n2a n 2b 2  ...  C nn 1ab n 1 b  n
 C nkan kbk
k 0
 Біноміальний коефіцієнт C nk
 Паскалів трикутник

(a  b)0  1 C 00 1
(a  b)1  a  b C10 C11 1 1
C 20 C 21 C 22 1 2 1
(a  b)2  a2  2ab  b2
C 30 C 31 C 32 C 33 1 3 3 1
(a  b)3  a3  3a2b  3ab2  b3
C 40 C 41 C 42 C 43 C 44 1 4 6 4 1
(a  b)4  a 4  4a 3b  6a2b2  4ab3  b4
 Формули скороченого множення

 квадрат суми (a  b )2  a 2  2ab  b 2

 квадрат різниці (a  b)2  a 2  2ab  b 2
 різниця квадратів a 2  b 2  (a  b)(a  b)
 куб суми (a  b )3  a 3  3a 2b  3ab 2  b 3
 куб різниці (a  b )3  a 3  3a 2b  3ab 2  b 3
 сума кубів a 3  b 3  (a  b )(a 2  ab  b 2 )
 різниця кубів a 3  b 3  (a  b)(a 2  ab  b 2 )

 a n  bn  (a  b )(a n 1  a n 2b  a n 3b 2  ...  a 2bn 3  abn 2  bn 1 )

 Формули перетворення ірраціональностей

a b a b
 a b  ; 3a  3b  ;
3 3
a b a 2  3 ab  b 2
a b a b
 a b  ; 3a 3b 
3 3
a b a 2  3 ab  b 2
22 Розділ 4. МНОЖИНИ
4.17. Обмежені множини
 Обмежені множини
 Множину A   називають
обмеженою зверху, якщо
M   : x  A  x  M .
M — верхня межа множини A.
 Множину A   називають
обмеженою, якщо вона обмежена
зверху і знизу.
 Точні межі множини
 Число M   є точною верхньою
межею множини A  , якщо:
1) x  A : x  M ;
2)   0 x 0  A : x 0  M  .
Позначають M  sup A
 Існування точних меж. Будь-яка
обмежена зверху непорожня множина
дійсних чисел має точну верхню межу,
а будь-яка обмежена знизу — точну
нижню межу.
4.18. Точкові множини
 Внутрішня точка. Точку M  D
називають внутрішньою точкою
множини D, якщо існує такий окіл
точки M, який повністю міститься в
множині D .
 Межа множини. Точку M
називають межовою точкою множини
D, якщо будь-який її окіл містить як
точки, які належать D, так і точки, які
їй не належать.
 Гранична точка. Точку M
називають граничною точкою
множини D, якщо кожен її окіл
містить нескінченну кількість точок
множини D .
 Множину A   називають
обмеженою знизу, якщо
m   : x  A  x  m .
m — нижня межа множини A.
C  0 : x  A  x  C .
 Число m   є точною нижньою
межею множини A  , якщо:
1) x  A : x  m;
2)   0 x 0  A : x 0  m  .
Позначають m  inf A
Для необмеженої зверху множини
вважають, що sup A  .
Для необмеженої знизу множини A
вважають, що inf A  .
 Відкрита множина. Множину D,
кожна точка якої є внутрішньою,
називають відкритою.
 Межа множини. Множина всіх
межових точок множини D утворює її
межу  D .
 Замкнена множина. Множину D,
яка містить усі свої межові точки,
називають замкненою.
D  D  D .
Розділ 5. ФУНКЦІЇ
5.1. Функція однієї змінної
 Функція f (x ), x  X   x f f (x )

 Графік функції f (x ), x  X . y
  {M (x ; y ) | x  X , y  f (x )}, Y y  f (x )

  X Y f (x )

O X x x
 Рівність функцій 1) X1  X 2 ;
f1(x ), x  X1 і f2 (x ), x  X 2 2) x  X1 : f1(x )  f2 (x )
 Сума (різниця ) функцій f (x ) та g(x ) (f  g )(x )  f (x )  g(x ),
x  D(f )  D(g )
 Добуток функцій f (x ) та g(x ) (fg )(x )  f (x )g(x ),
x  D(f )  D(g )
 Частка функцій f (x ) та g(x )  
 f  (x )  f (x ) ,
 g  g(x )
x  D( f )  D(g ), g (x )  0
 Складена функція f від g (f  g )(x )  f (g(x )),
g — внутрішня функція, x  D(g )  {x | g(x )  D(f )}
f — зовнішня функція
f g
x g g(x ) f f (g (x ))

 Обернена функція. Нехай функція x f y  f (x )

f установлює взаємно однозначну
відповідність між множинами D та E . x  f 1(y ) f 1 y
Оберненою до f функцією називають y
1 y  f (x ) y x
функцію f таку, що: y0
x  f 1(y ), y  E . x0
y  f 1(x )
Функцію, яка має обернену, називають
оборотною.
O x0 y0 x
Графіки взаємно обернених функцій Якщо функція зростає (спадає) на
симетричні щодо прямої y  x . інтервалі, то вона має обернену
функцію на цьому інтервалі, яка
зростає (спадає).
24 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.2. Основні характеристики функції

 Нулі і проміжки знакосталості y
y  f (x )
функції.
X  {x | f (x )  0};
       
X 0  {x | f (x )  0}; O x
X   {x | f (x )  0}
 Парна функція. y
f (a )
x  D( f ) : x  D( f ) і f (x )  f (x )
Графік парної функції
симетричний щодо осі Oy .
a a x
y
 Непарна функція.
f (a )
x  D(f ) : x  D(f ) і f (x )  f (x )
a O
Графік непарної функції x
a
симетричний щодо початку координат.
f (a )

 Властивості парних і непарних функцій

 Зміна знаку перед функцією не  Добуток будь-якої кількості парних
змінює її парності (непарності). функцій є парною функцією.
 Сума парних функцій є парною  Добуток парної функції на непарну
функцією. є непарною функцією.
 Сума непарних функцій є непарною
функцією.
 Періодична функція з періодом T y
T  0 x  D(f ) : x  T  D( f ) f (a )
і f (x  T )  f (x )
Графік T -періодичної функції
T O a T a  T 2T x
складається з повторюваних
фрагментів графіка функції на
проміжку [0;T ].
Якщо функція f (x ) періодична з періодом T , то функція Af (kx  b) також є
T
періодичною з періодом .
k
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 25
 Монотонні функції
 Зростаюча функція на множині X  Спадна функція на множині X
y y
x 1 , x 2  X : f  x 1 , x 2  X : f 
x1  x 2  y2 x1  x 2  y1
y1 y2
f (x1 )  f (x 2 ) f (x1 )  f (x 2 )
O x1 x2 x O x1 x2 x
 Неспадна функція на множині X  Незростаюча функція на множині X
y y
x 1 , x 2  X : x 1 , x 2  X :
x1  x 2  y2 x1  x 2  y1
y1 y2
f (x1 )  f (x 2 ) f (x1 )  f (x 2 )
O x1 x2 x O x1 x2 x
Функції зростаючі, спадні, неспадні і незростаючі на множині X називають
монотонними на цій множині.
 Опукла донизу (угнута)  Опукла догори (опукла)
функція на X . функція на множині X .
x 1, x 2  X : y x 1, x 2  X : y B
f 
f  B
x1  x 2  x1  x 2 
хорда AB хорда AB A
не нижче A не вище
за графік y  f (x ) за графік y  f (x ) x2b x
O a x1
O a x1 x2 b x

Обмежені функції
 Функція обмежена зверху  Функція обмежена знизу
на множині X на множині X
M   : y m   : y m  f (x )
f (x )  M
x  X  M x  X  m
f (x )  M X m  f (x ) X
O a b x O a b x
 Обмежена функція на множині X y
f (x )  C
C  0 : x  X  f (x )  C C
X

O a b x

C
26 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.3. Степенева функція

 Степінь x  x — основа степеня;
 — показник степеня
 натуральний показник n   x1  x 0n  0;
x n  x
x x 1n  1
n разів
 нульовий показник 0
x  1, x  0
 від’ємний показник (n )    1
x n  (x  0)
xn
 дробовий показник (m, n  ) x m /n
n
 x m (n  1)
 Арифметичний корінь n
x x — підкореневий вираз;
n — показник степеня
з невід’ємного числа x a  n
x  an  x , x  0
з від’ємного числа x 2n 1
x  2n 1 x , x  0
2n
x , x  0 — не існує
 Окремі випадки степеневої функції.
y
 Степенева функція y  x 2n , n  . y  x6
D( f )  , E ( f )  [0; ).
y  x4
Функція парна.
Графіком є парабола порядку 2n . y  x2

1 O 1 x
 Степенева функція y  x 2n1. y y  x5
D( f )  , E ( f )  . y  x3
y x
Функція непарна; 1
зростає на . 1
Графік — парабола порядку 2n  1. O 1 x
(для n  1 графіком є пряма). 1
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 27
y
1
 Степенева функція y  . y 
1
2n
x x4
D( f )   \ {0}, E ( f )  (0; ).
Функція парна. 1
Вертикальна асимптота x  0, y 
x2
горизонтальна асимптота y  0.
1 O 1 x
y
1
 Степенева функція y  . 1
x 2n 1 y 
x3
D( f )   \ {0}, E ( f )   \ {0}. 1 1
y 
Функція непарна; x 1
O 1 x
спадає на  \ {0}.
1
Вертикальна асимптота x  0,
горизонтальна асимптота y  0.

 Степенева функція y  2n x . y y  x
4
D( f )  [0; ), E ( f )  [0; ). 1
y  x
Функція зростає на [0; ).
O 1 x
2n 1 y
 Степенева функція y  x. y  3
x
D(f )  , E(f )  . 1
Функція непарна;
O 1 x
зростає на .

 Піднесення до степеня  x , n  2k,

x n  
n
і взяття кореня k  ;
 x, n  2k  1,
є взаємно оберненими діями. 
(n x )n  x

 Властивості степенів.  Властивості коренів (x  0, y  0).

 x a x b  x a b ;  n xy  n
x  n y, ;
xa n
 b  x a b ; x x
x  n ;
y n
y
 (x a )b  x ab ;
n
 (xy )a  x aya ;  (n x )m  xm ;

 x a  n x ny  x n y ;
xa
    n
 y  ya  xn y  x ny
28 Розділ 5. ФУНКЦІЇ
 Основні степеневі рівняння і нерівності (n  )

a0 a 0 a0
 x  2n a ,
 y

x 2n  a    x  a
2n
y  x 2n

y a
x  2n a
x 2n  a  x 0 O
 x  2n a , 2n a 2n
a x


x 2n  a x 0 x  2n a
 

 x  0, y y  2n
x
2n
x a   
 x  a 2n
 y a
2n
x a  x 0 x  a 2n x
O a 2n
2n x  0
x a x 0 x  a 2n
y a y
x 2n 1  a x 
2n  1
a y  x 2n 1
2n 1
x 2n 1  a x  a x
2n 1
2n 1 2n 1 a
x a x  a
2n 1 y
x a x  a 2n 1 y  2n 1
x
2n 1 2n 1
x a x a a 2n 1 x
2n 1
x a x a 2n 1 O
y a
 Рівносильність деяких ірраціональних рівнянь та нерівностей

 f 2n (x )  g 2n (x )  f (x )  g(x ) ;  2n 1 f (x )  2n 1 g(x )  f (x )  g(x );


 f (x )  0,
 f 2n 1(x )  g 2n 1(x )  f (x )  g(x );  2n f (x )  2ng (x )   

 g (x )  f (x );
 f (x )  g 2n (x ), 
 f (x )  g(x )  
2n 
 f (x )  0,
 g (x )  0; 

 2n f (x )  g(x )   g(x )  0,
 2n  1
f (x )  g (x )  f (x )  g 2n 1(x ); 
 f (x )   g(x ) 2n ;
 f (x )  0, 
 2n f (x )  2n g (x )     g (x )  0,
 f (x )  g(x ); 
   2n
 2n 1 f (x )  g(x )  f (x )   g(x ) 
2n 1
; ⑪ 2n   f (x )   g(x )  ,
f (x )  g(x )  
2n 1   g(x )  0,
 2n 1 f (x )  g(x )  f (x )   g(x )  ; 
  f (x )  0;

 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 29

5.4. Стала, лінійна і дробово-лінійна функції

y
 Стала функція y  a .
D( f )  , E ( f )  {a }. y a
Функція парна. a
Графік — горизонтальна пряма.
O x
 Лінійна функція y  ax  b (a  0). a0 y
D( f )  , E ( f )  . b
Графіком є пряма лінія з кутовим b y  ax  b

коефіцієнтом k  a  tg . a 
O x
 Лінійне рівняння і нерівності

a 0 a0 a 0 a 0
b b y y
ax  b  0 x  x 
a a
b x
ax  b  0 x        
a O b     b O x

b b a a
ax  b  0 x  x 
a a
 Дробово-лінійна функція a0 y
ax  b ax  b
y   y 
cx  d 
d cx  d
a b  (ad ) c c
  (c  0). O x
c cx  d a
c
 d    a 

D( f )   \     , E(f )   \ 
 .
 c 

 
 c 

Графік — гіпербола.
d
Вертикальна асимптота x   ,
c
a
горизонтальна асимптота y  .
c
30 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.5. Квадратична функція

 Квадратична функція y
y  ax 2  bx  c
y  ax 2  bx  c (a  0). a, D  0
D(f )  .
Графіком є парабола.
b

2a
O x
D

4a M
 Дискримінант D  b 2  4ac
 Виділення повного квадрату  2
2  b  D
ax  bx  c  a  x   
 2a  4a
 Корені квадратного рівняння b  D
D  0  x1,2 
ax 2 + bx + c = 0 2a
 Розклад на множники ax 2  bx  c  a(x  x1 )(x  x 2 )
 Теорема Вієта b c
x1  x 2   ; x1x 2 
a a
 Квадратні рівняння і нерівності (x1  x 2 )
a0 a0

D0 D 0 D0 D0 D 0 D0

ax 2  bx  c  0  x  x1, 
 x  x 1,
x  x1  

 x  x    x  x2
 2 

ax 2  bx  c  0  x  x1 {x 1, x 2 }  x  x1 {x 1, x 2 }
ax 2  bx  c  0 
 x  x 1,  x  x1,

 x  x1 
   x  x2  x  x

  2

проміжки
знакосталості       
x x  x x x  x
функції       
2
y  ax  bx  c
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 31

5.6. Многочлени
 Многочлен n -го степеня Pn (x ) 
(a0  0, n  )  a0x n  a1x n1  ...  an1x  an
a0,a1, a2,..., an — коефіцієнти a0x n — старший член многочлена;
многочлена; a n — вільний член многочлена.
a0 — старший коефіцієнт;
 Тотожна рівність многочленів. Два многочлени тотожно рівні, якщо
Pn (x )  Qm (x )  вони однакового степеня і мають рівні
коефіцієнти при однакових степенях.
 x   : Pn (x )  Qm (x ).
 Корені (нулі) многочлена

 x 0 — корінь многочлена Pn (x ) Pn (x )  (x  x 0 )Qn 1(x )

 x 0 — корінь кратності k Pn (x )  (x  x 0 )k Qn k (x )
 Основна теорема алгебри. Многочлен непарного степеня має
Многочлен степеня n може мати не принаймні один дійсний корінь.
більше як n коренів.
 Раціональні корені многочлена Pn (x )  a 0x n  a1x n 1  ...  an 1x  an

Раціональними коренями многочлена з m   — дільник an ,

цілими коефіцієнтами можуть бути
p   — дільник a0 ,
m
лише числа НСД(m, p)  1.
p
 Ділення многочлена на многочлен. Qn m (x ) — частка (n  m );
An (x ) R (x ) Rk (x ) — остача (k  m )
 Qn m (x )  k
Bm (x ) Bm (x )
 Теорема Безу. Остача від ділення многочлена Pn (x ) на двочлен x  a
дорівнює значенню цього многочлена для x  a :
Pn (x )  (x  a )Qn 1(x )  Pn (a )
 Схема Горнера
b0  a 0 ; a0 a1 a2 ... an 1 an
b1  a1  b0 ;     
... b0 b1 ... bn 2 bn 1
bn 1  an 1  bn 2 ;  b0 b1 b2 ... bn 1 r
r  an  bn 1
Pn (x )  a 0x n  ...  an 1x  an , Qn 1(x )  b0x n 1  ...  bn 2x  bn 1, r  Pn (a )
32 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.7. Показникова і логарифмічна функції

 Логарифм. Логарифмом додатного
числа x за основою a (a  0, a  1)
називають показник степеня, до якого
потрібно піднести число a , щоб loga x  b  ab  x, x  0
одержати число x , і позначають
 loga 1  0;  loga a  1
loga x.
 Показникова функція y  a x , 0a 1 a 1
a  0, a  1. y y y  ax
D( f )  , E ( f )  (0; ). y  ax
 спадає на , 0  a  1,
Функція 
 зростає на , a  1.

Горизонтальна асимптота y  0. 1
1

O x O x
 Логарифмічна функція 0a 1 a 1
y  loga x , a  0, a  1. y y
y  loga x y  loga x
D( f )  (0; ), E ( f )  .
 спадає на , 0  a  1,
Функція  O x O 1 x
 зростає на , a  1. 1

Вертикальна асимптота x  0.

 Окремі випадки логарифмів і показникової функції

 Десятковий логарифм lg x  log10 x
 Натуральний логарифм ln x  loge x
 Експоненціальна функція y  ex
 Властивості логарифмів (x  0, y  0)

 основна логарифмічна тотожність a loga b  b

 логарифм добутку loga (xy )  loga x  loga y
 логарифм частки x
loga  loga x  loga y
y
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 33
 логарифм степеня p
logar x p  loga x
r
 логарифм оберненого числа 1
loga  loga x
x
 формула переходу до іншої основи logb x 1
loga x  loga b 
logb a logb a
ln x

ln a
 Логарифмічна і показникова loga a x  x ;
функції є взаємно оберненими
a loga x  x, x  0
 Зв’язок між степеневою, x   a  loga x ,
показниковою і логарифмічною
функціями (x  0, a  0, a  1)
 Основні показникові рівняння і нерівності
b 0 0a 1 a 1
b0 y y
0a 1 a 1
ax  b  x  loga b x  loga b
x  loga b y b
ax  b  y b
ax  b  x  loga b x  loga b y  ax y  ax
loga b O x O loga b x
 Основні логарифмічні рівняння і нерівності
0a 1 a 1 0a 1 a 1
loga x  b y
x  ab 0  x  ab
y  loga b y b
loga x  b x  ab
loga x  b ab
0  x  ab x  ab x
x O ab
y b y  loga b

 Показникові і логарифмічні рівняння і нерівності

 a f (x )  a g (x )  f (x )  g(x )  f (x )  g(x ),

 loga f (x )  loga g(x )  

 f (x )  0

0a 1 a 1
 a f (x )  a g (x )  f (x )  g(x )  a f (x )  a g (x )  f (x )  g(x )
 f (x )  g(x ),
  f (x )  g(x ),

 loga f (x )  loga g(x )    loga f (x )  loga g(x )  
 g(x )  0
 
 f (x )  0
 
34 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.8. Тригонометричні функції

 Прямокутний трикутник. B
AB — гіпотенуза; c
a
AC — прилеглий катет;

BC — протилежний катет
A b C
 Синус. Синусом числа t називають y
Pt
ординату точки Pt одиничного кола і sin t
позначають sin t . t BC a
sin   
Період синуса 2 : O 1x AB c
sin(t  2k )  sin t, k  

 Косинус. Косинусом числа t y

Pt
називають абсцису точки Pt
одиничного кола і позначають cos t. t AC b
cos   
Період косинуса 2 : O cos t 1 x AB c
cos(t  2k )  cos t, k  

 Тангенс. Тангенсом числа t y tg t

називають ординату точки перетину Pt
прямої x  1 (осі тангенсів)
із променем OPt . t BC a
O 1 x tg   
Період тангенса  : AC b
tg(t  k )  tg t, k  

 Котангенс. Котангенсом числа t y

називають абсцису точки перетину Pt
прямої y  1 (осі котангенсів) t
із променем OPt . O ctg t 1 x AC b
ctg   
Період котангенса  : BC a
ctg(t  k )  ctg t, k  
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 35
 Зв’язок між тригонометричними sin x cos x
функціями tg x  ctg x 
cos x sin x
 Функція y  sin x . y  sin x y
D( f )  , E ( f )  [1;1]. 1 3
Функція непарна; O 2
  2 x
періодична з періодом T  2; 1 2

обмежена: sin x  1.
Графік — синусоїда.
 Функція y  cos x . y  cos x y
D( f )  , E ( f )  [1;1]. 1  3
2  2
Функція парна;
O 2 x
періодична з періодом T  2; 1
обмежена: cos x  1.
Графік — косинусоїда.
Функція y  tg x. y
y  tg x
  
D(f )   \   k | k    ,
 2 
E ( f )  . O
   3 x
Функція непарна; 2 2 2
періодична з періодом T  ;
зростає на D( f ).
Графік — тангенсоїда.
Вертикальні асимптоти

x   k , k  .
2
 Функція y  ctg x. y
D( f )   \  k | k   , E (f )  . y  ctg x
Функція непарна;
періодична з періодом T  ;
спадає на D( f ).   O   x
2 2
Графік — котангенсоїда.
Вертикальні асимптоти x  k, k  .
36 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.9. Обернені тригонометричні функції

 Арксинус. Арксинусом числа a arcsin a  t  y
   sin t  a a Parcsina
називають число t    ;  , синус
 2 2  t
якого дорівнює a , і позначають O 1x
arcsin a .

 Арккосинус. Арккосинусом числа a arccos a  t  y

називають число t   0;   , косинус cos t  a Parccosa

якого дорівнює a і позначають t

arccos a. O a 1x
 Арктангенс. Арктангенсом числа a arctg a  t  y
   a
tg t  a
називають число t    ; ,
 2 2 
тангенс якого дорівнює a , і t
позначають arctg a. O 1x

 Арккотангенс. Арккотангенсом arcctg a  t  y

числа a називають число t   0;  , ctg t  a

котангенс якого дорівнює a , і t
позначають arcctg a. O a1 x
 Формули значень тригонометричних функцій
від обернених тригонометричних функцій
arcsin x arccos x arctg x arcctg x
x 1
sin x 1  x2
1  x2 1  x2
1 x
cos 1  x2 x
1  x2 1  x2
x 1  x2 1
tg x
1  x2 x x
1  x2 x 1
ctg x
x 1  x2 x
1 1  x2 1  x2
x 1 2 x 1
 1x  

1  x2 x 1 x
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 37
 Функція y  arcsin x . y  y  arcsin x
2
  
D( f )  [1;1], E ( f )    ;  .
 2 2 
Функція непарна; 1 O
зростає на D( f ). 1 x

 Функція y  arccos x . y

D( f )  [1;1], E ( f )  [0; ]. y  arccos x

Функція спадає на D( f ). 2

1 O 1 x
 Функція y  arctg x. y
   y  arctg x
D( f )  , E ( f )    ; . 
 2 2  2

Функція непарна; O
зростає на D( f ). x

 

Горизонтальні асимптоти y   . 2
2
Функція y  arcctg x. y y  arcctg x

D(f )  , E (f )   0;   . 
2
Функція спадає на D( f ).
Горизонтальні асимптоти y  0,
O x
y  .
 Прямі і обернені тригонометричні функції є взаємно оберненими
 sin(arcsin x )  x , x  [1;1],   
arcsin(sin x )  x , x    ; 
 2 2 
 cos(arccos x )  x , x  [1;1] arccos(cos x )  x , x  [0; ]
 tg(arctg x )  x   
arctg(tg x )  x , x    ; 
 2 2 
 ctg(arcctg x )  x arcctg(ctg x )  x , x  (0; )
38 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.10. Властивості тригонометричних

і обернених тригонометричних функцій
 Знаки тригонометричних функцій

sin x cosx tg x ctg x

II y II y II y II y
I I I I

O 1 x O 1 x O 1 x O 1 x

III IV III IV III IV III IV

 Парність (непарність) функцій

 sin(x )   sin x ;  arcsin(x )   arcsin x ;

 cos(x )  cos x ;  arctg(x )   arctg x ;
 tg(x )   tg x ;
 ctg(x )   ctg x ;
 Формули зведення


x

x x x 
2 2  arccos x   arcsin x ;
sin cos x cos x sin x  sin x 2
cos sin x  sin x  cos x  cos x 
 arcctg x   arctg x ;
tg ctg x  ctg x  tg x tg x 2
 arccos(x )    arccos x ;
ctg tg x  tg x  ctg x ctg x
 arcctg(x )    arcctg x
 «Стандартні» значення
    3
0  2 0
1 1 2 3
1 3
6 4 3 2 2 2 3 2 2
1 2 3    
sin 0 1 0 1 0 arcsin 0 
2 2 2 6 4 3 2
   
cos 1 3 2 1
0 1 0 1 arccos 0 
2 2 2 2 3 4 6
  
tg 0 1
1 3  0  0 arctg 0
3 6 4 3
   
ctg  3 1 1
0  0  arcctg
3 2 3 4 6
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 39
 Основні тригонометричні  Формули додавання.
тотожності.  sin(x  y )  sin x cos y  sin y cos x ;
 sin 2 x  cos2 x  1;  cos(x  y )  cos x cos y  sin x sin y ;
 tg x  ctg x  1; tg x  tg y
1  tg(x  y )  ;
 1  tg2 x  ; 1  tg x  tg y
2
cos x ctg x  ctg y  1
1  ctg(x  y ) 
 1  ctg 2 x  ctg x  ctg y
sin2 x
 Формули кратних аргументів.  Формули зниження степеня.
 sin 2x  2 sin x cos x ; 1  cos 2x
 sin 2 x  ;
 cos 2x  cos2 x  sin2 x ; 2
 sin 3x  3 sin x  4 sin3 x ; 1  cos 2x
 cos2 x 
2
 cos 3x  4 cos3 x  3 cos x
Формули для універсальної 2t 2u
тригонометричної підстановки  sin x   ;
1  t2 u2  1
x x
t  tg або u  ctg 1  t2 u2  1
2 2  cos x  
1  t2 u2  1
 Перетворення добутку тригонометричних функцій у суму.
 2 sin x sin y  cos(x  y )  cos(x  y );
 2 cos x cos y  cos(x  y )  cos(x  y );
 2 sin x cos y  sin(x  y )  sin(x  y )
⓫Перетворення суми тригонометричних функцій у добуток.
x y x y
 sin x  sin y  2 sin cos ;
2 2
x y x y
 cos x  cos y  2 cos cos ;
2 2
x y y x
 cos x  cos y  2 sin sin
2 2
⓬Формула доповняльного кута.
M  A2  B 2 — амплітуда;
A sin t  B cos t  M sin(t  )  — доповняльний кут:

 A

 cos   ,

 M

 B
 sin  

 M
40 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.11. Основні тригонометричні рівняння

 Рівняння і нерівності з синусом
a  1 a 1 a 1
sin x  a    arcsin a  2 n  x  arcsin a  2 n 
 n 
sin x  a x  (1) arcsin a  n, n  
sin x  a  arcsin a  2 n  x    arcsin a  2n 
sin x  1 
  2n, n  
2
sin x  0 n, n  
sin x  1 
 2n, n  
2
y
y
1
  a y a
x O x
1 arcsin a   arcsin a y  sin x
  arcsin a

1
 Рівняння і нерівності з косинусом

a  1 a 1 a 1
cos x  a  arccos a  2 n  x  2  arccos a  2 n 
cos x  a  x   arccos a  2n, n   
cos x  a   arccos a  2 n  x  arccos a  2 n 
cos x  1 x    2n, n  
cos x  0 
x   n, n  
2
cos x  1 x  2n, n  
y
x 1
1
   arccosa a y a

O x
y  arccosa arccosa
y  cos x
1
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 41
 Рівняння і нерівності з тангенсом y
y  arctg x
tg x  a 
  n  x  arctg a  n y y a
2
a
tg x  a x  arctg a  n, n   arctg a

tg x  a 
arctg a  n  x   n x  arctg a  x
2 2 O
2
tg x  0 x  n, n  

 Рівняння і нерівності з котангенсом y

y  arcctg x
ctg x  a arcctg a  n  x  (n  1)
x y a
ctg x  a x  arcctg a  n, n   a
ctg x  a n  x  arcctg a  n arcctg a
  x
ctg x  0 x   n, n   y O arcctg a
2

sin x  a sin x  a cos x  a cos x  a

y y y y
 
 a   
x a 1 a
1 x a x x
2   
  arcsin a   arcsin a   arccosa   arccosa

tg x  a tg x  a ctg x  a ctg x  a
y y y y
a a  1 1
  

1 2 1 x
 x x  ax  a

2
  arctg a   arctg a   arcctg a   arcctg a
42 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.12. Гіперболічні функції

y
 Гіперболічний синус
e x  ex y  sh x
y  sh x  .
2
D( f )  , E ( f )  .
Функція непарна. O x
Зростає на .

 Гіперболічний косинус y
e x  e x
y  ch x  y  ch x
2
D( f )  , E ( f )  [1; ).
Функція парна. 1
O x
 Гіперболічний тангенс y
1
sh x
y  th x  . y  th x
ch x O
D(f )  , E ( f )  (1;1). x
Функція непарна; 1
зростає на .
Графік має горизонтальні асимптоти
y  1.
 Гіперболічний котангенс y
ch x
y  cth x  .
sh x y  cth x
D( f )   \ {0}, E ( f )   \ [1;1]. 1
Функція непарна;
спадає на D( f ).
Вертикальна асимптота x  0; O x
1
горизонтальні асимптоти y  1.
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 43
 Парність (непарність) функцій  «Стандартні» значення.
 sh(x )   sh x ; sh 0  0;
 ch(x )  ch x ; ch 0  1;
 th(x )   th x ; th 0  0
 cth(x )   cth x
 Основні тотожності.  Формули додавання.
 ch2 x  sh2 x  1;  sh(x  y )  sh x ch y  sh y ch x ;
 th x  cth x  1;  ch(x  y )  ch x ch y  sh y sh x ;
1 th x  th y
 1  th2 x  ;  th(x  y)  ;
2
ch x 1  th x th y
1 cth x cth y  1
 1  cth2 x   cth(x  y ) 
sh2 x cth y  cth x
Формули кратних аргументів.  Формули зниження степеня.
 ch 2x  sh2 x  ch2 x ; ch 2x  1
 sh 2 x  ;
 sh 2x  2 sh x ch x ; 2
 sh 3x  4 sh 3 x  3 sh x ; ch 2x  1
 ch 2 x 
2
 ch 3x  4 ch 3 x  3 ch x
⓫Формули для універсальної 2t 2u
гіперболічної підстановки  sh x   ;
2 2
1t u 1
x x
t  th або u  cth 1  t2 u2  1
2 2  ch x  
1  t2 u2  1
⓬Формули перетворення добутку гіперболічних функцій у суму.
 2 sh x sh y  ch(x  y )  ch(x  y );
 2 ch x ch y  ch(x  y )  ch(x  y );
 2 sh x ch y  sh(x  y )  sh(x  y )
⓭Формули перетворення суми тригонометричних функцій у добуток.
x y x y
 sh x  sh y  2 sh ch ;
2 2
x y x y
 ch x  ch y  2 ch ch ;
2 2
x y x y
 ch x  ch y  2 sh sh
2 2
44 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.13. Класифікація функцій

 Основні елементарні функції. До
основних елементарних функцій
належать: стала, степенева,
показникова, логарифмічна,
тригонометричні й обернені
тригонометричні функції.
 Раціональні функції. Многочлен
Pn (x ) називають цілою раціональною
функцією.
P (x )
Функцію R(x )  n називають
Qm (x )
дробово-раціональною функцією.
 Елементарна функція. Функцію,
одержану скінченною кількістю
суперпозицій і арифметичних дій над
основними елементарними функціями,
називають елементарною.
 Ірраціональні функції. Функцію,
утворену скінченною кількістю
суперпозицій і арифметичних дій над
раціональними функціями і над
степеневими функціями з дробовими
показниками і яка не є раціональною,
називають ірраціональною.

 Алгебричні функції. Раціональну  Трансцендентна функція.

або ірраціональну функцію називають Елементарну функцію, яка не є
алгебричною. алгебричною називають
трансцендентною.
 Функція, задана різними 
 f1(x ), x  X1,
аналітичними виразами 

f (x )  
 ... ...


 f (x ), x  Xn
n
 Функція знак числа (сигнум) y y  sgn x
1, x  0, 1

y  sgn x   0, x  0,
 O x
 1, x  0. 1
D( f )  , E ( f )  {1, 0,1}.
Функція непарна.
Ціла частина числа y
 x , x  n  ,
y  [x ]   1 y  [x ]
 n , n  x  n  1, 1
 O 1 2 3 4x
D( f )  , E ( f )  .

 Дробова частина числа y y  {x }

y  {x }  x  [x ] 1
D( f )  , E ( f )  [0;1).
Функція періодична з періодом T  1. 1 O 1 2 3 x
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 45

5.14. Функція модуль

 Функція y
y  x
 x x  0,
y  x  

 x , x  0.
D( f )  , E ( f )  [0; ). O x
Функція парна.
 Властивості модуля. x x
 x  0;   ;
y y
 x  x ;
 x  y  x  y (нерівність
x  y  x  y ; трикутника);
 x  x  x ;  x  y  x y  x  y
 xy  x y ;
 Геометричний зміст модуля. b a
Віддаль між точками A(a ) та B(b) A B
a b x
числової прямої дорівнює b  a .
 Основні рівняння і нерівності з модулем.
a0 a 0 a0

 x  a,
x a 
 x a y y  x
   x a

 a O a x y a
x a  x 0 {a, a} x  a

 x  a, a O a x a O a x
x a  x a
 x 0 x  a
 a x
a O

 Рівняння і нерівності з модулем

 f (x )  g(x ),  f (x )  g (x )  f 2 (x )  g 2 (x )
 f (x )  g(x )  
 f (x )  g(x )  f (x )  g(x ),
 f (x )  g(x )   
  f (x )  g(x ),  f (x )  g(x );
  
 f (x )  g(x )     f (x )  g(x ),  f (x )  g (x ),
   f (x )  g(x )  
 g(x )  0  f (x )  g(x )
46 Розділ 5. ФУНКЦІЇ

5.15. Геометричні перетворення графіків функцій

 Паралельне перенесення вздовж a 0 a 0
осі Ox. Щоб побудувати графік y y
y  f (x  a ), графік y  f (x ) y  f (x  a ) y  f (x ) y  f (x ) y  f (x  a )
паралельно переносять уздовж осі Ox
a a
на a (ліворуч для a  0,
праворуч для a  0). O x O x
 Паралельне перенесення вздовж b0 b0
осі Oy. Щоб побудувати графік y y  f (x ) y y  f (x )  b
y  f (x )  b, графік y  f (x )
b b
паралельно переносять уздовж осі Oy
O x O x
на b (вниз для b  0,
вгору для b  0). y  f (x )  b y  f (x )

 Стискання (розтягування) вздовж y y  f (x ) y  f (kx ), 0  k  1

осі Ox. Щоб побудувати графік
y  f (kx ), графік y  f (x )
1 O x
розтягують у разів (0  k  1)
k y
уздовж осі Ox чи стискають у k разів y  f (x ) y  f (kx ), k  1
(k  1) вздовж осі Ox
O x

 Стискання (розтягування) вдовж y y  cf (x ), c  1

осі Oy. Щоб побудувати графік
y  cf (x ), графік y  f (x ) стискають y  f (x )
1
в разів (0  c  1) вздовж осі Oy
c y  cf (x ),
чи розтягують у c разів (c  1) O 0c 1 x
вздовж осі Oy.

 Дзеркальне відбиття щодо осі Ox. y y  f (x )

Щоб побудувати графік y  f (x ),
графік y  f (x ) симетрично
O x
відображують щодо осі Ox .

y  f (x )
 Розділ 5. ФУНКЦІЇ 47
 Дзеркальне відбиття щодо осі Oy. y  f (x ) y y  f (x )
Щоб побудувати графік y  f (x ),
графік y  f (x ) симетрично x
O
відображують щодо осі Oy.

 Графік функції y = f  x  . y

Щоб побудувати графік y  f  x , y  f( x )

частину графіка y  f (x ), x  0,
доповнюють його відбитком щодо осі y  f (x )
Oy. O x
 Графік функції y = f (x ) . y

Щоб побудувати графік y  f (x ) ,

частину графіка y  f (x ), y  0, не y  f (x )
міняють, а частину графіка
y  f (x ), y  0, відбивають щодо осі x
O
Ox . y  f (x )
Графік рівняння y = f (x ). Щоб y
y  f (x )
побудувати графік y  f (x ), беруть
частину графіка y  f (x ), y  0, і O x
доповнюють її відбитком щодо осі Ox . y  f (x )

 Гармонічне коливання y
y  M sin(t   ), 2
T 
M 
де t — час, M  0 — амплітуда,
  0 — частота (колова), 

t   — фаза, a
O x
 — початкова фаза.

M
Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ
6.1. Числові послідовності
 Числова послідовність. Числовою x1, x 2 , ..., xn , ... — члени послідовності;
послідовністю
xn  f (n ), n  , — n -й (загальний)
x1, x 2, ..., xn , ...  {xn }, n  ,
член послідовності;
називають числову функцію Рекурентна формула — формула, яка
xn  f (n ) означену на множині виражає будь-який член послідовності,
натуральних чисел . через один чи кілька попередніх члени.
 Арифметична прогресія {an }  a1, a1  d , a1  2d , ...
 Означення (d — різниця прогресії) an 1  an  d
 n -й член an  a1  d(n  1)
 Характеристична властивість an 1  an 1
an  ,n  2
2
 Сума n перших членів a1  an
Sn  n
2
 Геометрична прогресія {bn }  b1, b1q, b1q 2, ...
 Означення (q — знаменник прогресії) bn 1  bnq (b1  0, q  0)

 n -й член bn  b1q n 1
 Характеристична властивість bn2  bn 1bn 1, n  2
 Сума n перших членів qn  1
Sn  b1
q 1
 Послідовність Фібоначчі {Fn }  1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, ...
 Означення (рекурентна формула) F1  F2  1,
Fn  Fn 1  Fn 2 , n  3
 n -й член n  (1  )n
Fn 
5 1 5
(  — золотий переріз)
2
 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ 49

 Обмежена послідовність {xn } C  0 n : x n  C

xn 1
 Монотонні послідовності (   x n 1  xn ; q  , x n  0)
xn
 Зростаюча послідовність {xn } n   : x n  x n 1
{xn }  0 q 1

 Неспадна послідовність {xn } n   : x n  x n 1

0 q 1
 Спадна послідовність {xn } n   : x n  x n 1
{xn }  0 q 1

 Незростаюча послідовність {xn } n   : x n  x n 1

0 q 1

6.2. Границя послідовності

 Скінченна границя числової  Нескінченна границя числової
послідовності xn . послідовності xn .
lim xn  a    lim x n   
n  n 
   0 N    : n  N    E  0 N    : n  N  
 x n  a  .  xn  E .

 Збіжні і розбіжні послідовності. Послідовність {xn } називають збіжною, якщо

вона має скінченну границю a, і розбіжною, якщо вона має нескінченну границю
або не має границі.
 Необхідна ознака збіжності.  Достатня умова збіжності
Якщо послідовність збігається, то вона (ознака Веєрштраса).
обмежена. Якщо монотонна послідовність
обмежена, то вона збігається.
 Число e  n
1
lim  1    e
n   n
 Сума нескінченно спадної qn  1 b
геометричної прогресії S  lim b1  1 , q 1
n  q 1 1 q
50 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

6.3. Границя функції

 Означення (за Коші), мовою околів U  (A) U  (x 0 ) :
lim f (x )  A x  X  U  (x 0 ) \ {x 0 }  f (x )  U  (A)
x x 0

 Означення (за Гейне), мовою {x n } : x n  D( f ), n   :

послідовностей
lim x n  x 0 , x n  x 0 
lim f (x )  A n 
x x 0  lim f (x n )  A
n 
 Означення скінченної границі (за y y  f (x )
A
Коші), мовою  -  (x 0 , A  )
U (A)
A 2
lim f (x )  A 
x x 0
A U  (x 0 )
  0 ()  0 x  D( f ) :
0  x  x 0    f (x )  A   O x0   x0 x0   x
 Ліва границя.  Права границя.
lim f (x )  f (x 0  0)  lim f (x ) lim f (x )  f (x 0  0)  lim f (x )
x  x 0 0 x x 0 , x x 0  0 x x 0 ,
x x 0 x x 0

 Критерій існування скінченної

границі. Функція f (x ), x  X , має lim f (x )  A 
x x 0
скінченну границю в точці x 0 тоді й
 lim f (x )  lim f (x )  A
лише тоді, коли в цій точці існують x x 0 0 x x 0 0
рівні границі зліва і справа:
 Властивості функцій, що мають скінченну границю
 Якщо функція має границю в точці,  Якщо в деякому проколеному околі
то ця границя єдина. точки x 0 правдива нерівність
 Функція, що має скінченну границю f1(x )  f2(x ) і існують скінченні
в точці, обмежена в деякому околі цієї
точки. границі lim f1(x ), lim f2(x ), то
x x 0 x x 0
 Якщо функція f має додатну
lim f1(x )  lim f2(x ).
(від’ємну) границю A в точці x 0 , то x x 0 x x 0

існує проколений окіл точки x 0 , в  Якщо lim f1(x )  lim f2(x )  A і

x x 0 x x 0
якому функція f додатна (від’ємна).
в деякому околі точки x 0 правдиві
нерівності f1(x )  f (x )  f2(x ), то
lim f (x )  A.
x x 0
 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ 51

 Теорема про арифметичні дії з функціями, які мають скінченні границі

Якщо  lim Cf (x )  CA;
x x 0
lim f (x )  A, lim g(x )  B,
x x 0 x x 0 f (x ) A
 lim  , B  0;
то: x  x 0 g(x ) B
 lim ( f (x )  g(x ))  A  B;
x x 0  lim [ f (x )]n  An , n  ;
x x 0
 lim f (x )g(x )  AB,
x x 0  lim ( f (x ))g (x )  AB .
x x 0

6.4. Нескінченно малі і нескінченно великі функції

 Нескінченно мала функція lim (x )  0
x x 0
в точці x 0 (н. м. ф.)
 Нескінченно велика функція lim f (x )   (або  )
x x 0
в точці x 0 (н. в. ф.)
 Властивості нескінченно малих функцій ((x )  0, (x )  0, коли x  x 0 )
 сума н. м.ф. (x )  (x )  0, коли x  x 0
 добуток н. м. ф. (x )(x )  0, коли x  x 0
 добуток н. м. ф. на обмежену (x )f (x )  0, коли x  x 0
в околі точки x 0 функцію f (x )
 частка н. м. ф. і функції f (x ), (x )
 0, коли x  x 0
яка має ненульову границю f (x )
 зв’язок між н. м. ф. і н. в. ф. 1
 , коли x  x 0 , (x )  0
(x )
1
 0, коли f (x )  , x  x 0
f (x )
 Теорема про зв’язок функції, її границі і н. м. ф. Число A є границею функції
f (x ) у точці x 0 тоді й лише тоді, коли функцію можна зобразити у вигляді
f (x )  A  (x ),
де (x ) — н. м. ф., коли x  x 0 .
52 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
 — н. в. ф., 0 — н. м. ф., 1 — функція, що має границю 1
 Невизначеності  0
, , 0  ,   , 1, 00 , 0
 0
 «Визначеності» (a, b  )
a  ()  ; ()  ()  ;

a  ()  , a  0; ()  ()  ;

a a
 0;  ;
 0
0  0; 0  ;

a   0, 0  a  1; a   , 1  a  ;

()b  0,   b  0; ()b  , 0  b  

6.5. Деякі важливі границі функцій

 lim x   0,   0  lim x   ,   0
x 0 x 

1 1
 lim  0,   0  lim  ,   0
x  x  x 0 x 

 0, n  m,



a0x n  a1x n 1  ...  an a
 lim   0 , n  m,
x  b x m  b1x m 1  ...  bm 
 b0
0 
 , n  m


 0, 0  a  1,  , 0  a  1,

 
 lim a x   1, a  1, lim a   1,
x
a  1,
x  
 x  

 , a 1  0, a 1

lim loga x  , lim loga x  ;
x  x 
 a 1 0a 1
lim loga x  , lim loga x  ,
x 0 x 0

  lim arcctg x  ;
 lim arctg x   x 
x  2
lim arcctg x  0
x 
 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ 53

6.6. Порівняння нескінченно малих функцій

 (x ) — н. м. ф. вищого порядку (x ) (x )  o((x )),
lim 0
мализни, ніж (x ), коли x  x 0 x x 0 (x ) x  x0
 (x ) та (x ) — н. м. ф. одного (x )
lim A0 (x )  (x )),
x  x0 x x 0 (x )
порядку мализни, коли x  x0

 (x ) та (x ) — еквівалентні (x ) (x )  (x ),

lim 1
н. м. ф., коли x  x 0 x x 0 (x ) x  x0
 (x ) та (x ) — непорівнянні (x )
 lim
н. м. ф., коли x  x 0 x x 0 (x )
 (x ) н. м. ф. порядку k щодо (x ) (x )  C ((x ))k ,
lim  C,
x  x0
н. м. ф. (x ), коли x x 0 ((x ))k x  x 0,
C  0, C  ;
C ((x ))k — головна частина
функції (x ) щодо (x ), x  x 0
 Властивості еквівалентних функцій ((x )  (x ), x  x 0 )
 Границя добутку (відношення) двох lim (x )(x )  lim (x )(x );
нескінченно малих функцій не x x 0 x x 0
зміниться, якщо кожну з них замінити (x ) (x )
lim  lim
на еквівалентну їй н. м. ф. x x 0 (x ) x x 0 (x )

 Різниця двох еквівалентних

нескінченно малих функцій є
нескінченно малою функцією вищого
порядку, ніж кожна з них.
 Сума скінченної кількості
нескінченно малих функцій різних
порядків еквівалентна доданку
найнижчого порядку мализни.
 Сума скінченної кількості
нескінченно великих функцій різних
порядків еквівалентна доданку
найвищого порядку росту.
(x )  (x )  o((x )),
(x )  (x )  o((x ))
f (x )  ax m  bx n  ax m ,
m  n, x  0
(ax m — головна частина н. м. ф. f (x ))
f (x )  ax m  bx n  bx n ,
m  n, x  
(bx n — головна частина н. в. ф. f (x ))
54 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

6.7. Визначні границі

 Перша визначна границя sin x
lim 1
x 0 x

 Наслідки з 1-ої визначної границі.

tg x arcsin x
 lim  1;  lim  1;
x 0 x x 0 x
1  cos x 1 arctg x
 lim  ;  lim 1
x 0 x2 2 x 0 x
 Друга визначна границя  x
1 1y
lim  1    lim(1  y )  e
x   x y 0

 Наслідки з 2-ої визначної границі.

loga (1  x ) 1 ax  1
 lim  ;  lim  ln a ;
x 0 x ln a x 0 x
ln(1  x ) ex  1
 lim  1;  lim  1;
x 0 x x 0 x
(1  x )  1
 lim 
x 0 x
Розкриття степенево-показникових невизначеностей
lim v (x ) ln u(x ) lim (u (x )1)v (x )
 lim u(x ) v(x )
e x x 0
 lim u(x )v (x )   1   e x x 0
x x 0 x x 0
 

6.8. Таблиця еквівалентностей

 sin x  x , x  0. x
 loga (1  x )  , x  0.
ln a
 tg x  x , x  0.  ln(1  x )  x, x  0.

x2  a x  1  x ln a, x  0.
 1  cos x  , x  0.
2
 arcsin x  x , x  0.  e x  1  x , x  0.
 arctg x  x , x  0.  (1  x )  1  x , x  0.
 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ 55

6.9. Неперервність функції в точці

 Функція неперервна в точці.
Функцію f (x ), x  X , означену в
f (x ) неперервна в точці x 0 
околі точки x 0 , називають
неперервною в точці x 0 , якщо границя  lim f (x )  f (x 0 ).
x x 0
функції дорівнює значенню функції в
цій точці.
Функція f (x ) неперервна зліва у точці Функція f (x ) неперервна справа у
x 0 , якщо точці x 0 , якщо
lim f (x )  f (x 0  0)  f (x 0 ). lim f (x )  f (x 0  0)  f (x 0 ).
x x 0 0 x x 0 0

 Критерій неперервності функції

в точці. Функція f (x ) неперервна в
lim f (x )  lim f (x )  f (x 0 ).
точці x 0 тоді й лише тоді, коли x x 0 0 x x 0  0

 Приріст аргументу в точці x 0 x  x  x 0

 Приріст функції f (x ) у точці x 0
 Функція неперервна в точці*.
Функцію f (x ), x  X , називають
неперервною в точці x 0  X , якщо
 Властивості функцій неперервних  Якщо функції f (x ) та g(x )
у точці.
 Функція, неперервна в точці,
обмежена в деякому околі цієї точки.
 Якщо функція f (x ) неперервна в
точці x 0 , то існує окіл U (x 0 ), у якому
функція f (x ) має знак числа f (x 0 ).
 Якщо для функцій f1(x ) та f2(x )
виконано нерівність f1(x 0 )  f2 (x 0 ) і
функції f1(x ) та f2(x ) неперервні в
точці x 0 , то існує U (x 0 ), окіл точки
x 0 , у якому f1(x )  f2 (x ).
f (x 0 )  f (x 0  x )  f (x 0 )
lim f (x 0 )  0.
x 0
неперервні в точці x 0 , то й функції
f (x )
f (x )  g(x ), f (x )g(x ) та
g(x )
(g(x 0 )  0) неперервні в точці x 0 .
 Нехай функція g(x ) неперервна в
точці x 0 , а функція f (y ) неперервна в
точці y0  g(x 0 ), тоді складена функція
f (g(x )) неперервна в точці x 0 .
 Основні елементарні функції
неперервні в усіх точках, де вони
означені.

*
Означення [6.9.1] та [6.9.5] еквівалентні.
56 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

6.10. Неперервність функції на відрізку

 Функція неперервна на відрізку. Функцію f (x ) називають неперервною на
відрізку [a ; b ], якщо вона неперервна в кожній точці інтервалу (a ; b ), в точці a
неперервна справа, а в точці b — неперервна зліва.
Множину всіх неперервних на відрізку [a ; b ] функцій позначають C [a; b ].

Властивості неперервних на відрізку функцій

 Теорема про обмеженість функції y M
(Веєрштраса). Якщо функція f (x )
неперервна на відрізку [a ; b ], то вона
обмежена на ньому.
 Теорема про найбільше та
найменше значення (Веєрштраса). m
Якщо функція f (x ) неперервна на
відрізку [a ; b ], то вона досягає на O a   b x
ньому своїх найбільшого та
найменшого значень. M  max f (x ), m  min f (x )
x [a ;b ] x [a ;b ]

 Теорема про нулі функції y

(Больцано — Коші). Якщо функція
f (x ) неперервна на відрізку [a ; b ] і B
набуває на його кінцях значень
A  f (a ) і B  f (b ) різних знаків, то
всередині інтервалу (a ; b ) знайдеться
принаймні одна точка c, для якої O a c b x
f (c )  0. A

 Теорема про проміжні значення y

B
(Больцано — Коші). Якщо функція
f (x ) неперервна на відрізку [a ; b ], і C
набуває на його кінцях різних значень
f (a )  A, f (b )  B, і C  [A; B ], то в
інтервалі (a ; b ) знайдеться принаймні O a c b x
одна точка c, в якій
A
f (c )  C .
 Теорема про неперервність обернена функція f 1 (y ) неперервна
оберненої функції. Якщо функція f (x ) на [A; B ], де [A; B ] — множина
строго монотонна і неперервна на значень функції f (x ).
відрізку [a ; b ], то
 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ 57

6.11. Точки розриву функції

 Точка розриву. Точку x 0 називають Порушено рівність
точкою розриву функції f (x ), якщо f (x 0  0)  f (x 0  0)  f (x 0 ).
вона означена в околі точки x 0 (окрім,
можливо самої точки x 0 ) , але не є
неперервною в цій точці.
Класифікація точок розриву

 Розрив 1-го роду обидві однобічні границі

(скінченний розрив) f (x 0  0), f (x 0  0)
функції f (x ) у точці x 0
існують і скінченні
 неусувний (стрибок) y
f (x 0  0) 
f (a  0)
 f (x 0  0)
f (a  0)
O a x
y
 усувний f (x 0  0) 
f (a )
 f (x 0  0)  f (a  0)
 f (x 0 ) 
f (a  0)
O a x
 Розрив 2-го роду хоча б одна з однобічних границь
f (x 0  0), f (x 0  0)
функції f (x ) у точці x 0
нескінченна або не існує
y
 нескінченний (полюс) f (x 0  0)  
або f (a )
f (a  0)
f (x 0  0)   O a x

 істотний y
 f (x 0  0)
або
x
 f (x 0  0)
58 Розділ 6. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

 Схема дослідження функції 3) якщо існують скінченні однобічні

на неперервність у точці.
 Знаходять f (x 0  0) і f (x 0  0).
 Висновують:
1) якщо існують скінченні однобічні
границі і
f (x 0  0)  f (x 0  0)  f (x 0 ),
то функція f (x ) неперервна в точці x 0 ;
2) якщо існують скінченні однобічні
границі і
f (x 0  0)  f (x 0  0)  f (x 0 )
або функція не означена в точці x 0 ,
то функція f (x ) має розрив 1-го роду,
усувний, у точці x 0 ;
границі і f (x 0  0)  f (x 0  0),
то функція f (x ) має розрив 1-го роду,
неусувний, у точці x 0 ;
4) якщо існують однобічні границі і
хоча б одна з них нескінченна, то
функція f (x ) має розрив 2-го роду,
нескінченний (полюс), у точці x 0
(графік функції має вертикальну
асимптоту x  x 0 );
5) якщо хоча б одна із границь не
існує, то функція f (x ) має розрив 2-го
роду, істотний, у точці x 0 .

6.12. Метод інтервалів

 Алгоритм методу інтервалів
знаходження проміжків
знакосталості функції f (x ).
 Знаходять область означення D( f )
функції f (x ).
 Визначають дійсні корені рівняння
f (x )  0.
 Розбивають область означення D( f )
коренями на проміжки знакосталості
функції f (x ).
 Визначають знаки функції f (x ) на
кожному проміжку, обчислюючи
значення функції f (x ) у внутрішній
точці кожного проміжку або за
правилом розставлення знаків.
 Записують проміжки знакосталості.
 Правило розставлення знаків.
 Функція
f (x )  (x  x1 )k1 (x  x 2 )k2 ...(x  xn )kn ,
x1  x 2  ...  xn ,
є додатною справа від точки xn .
 Після переходу від одного проміжку
до сусіднього (справа наліво) через
точку xi , i  1, 2, ..., n, функція f (x ) :
1) змінює знак, якщо ki — непарне;
2) не змінює знак, якщо ki — парне.
kn  парне
 
x n 2  x n 1 xn x
kn 1  непарне
Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
7.1. Похідна і диференціал функції
 Похідна функції в точці. Похідною
функції y  f (x ) у точці x 0
називають границю відношення f (x 0  x )  f (x 0 )
f (x 0 )  lim .
приросту функції до приросту x  0 x
аргументу, коли приріст аргументу
прямує до нуля і позначають
Позначення похідної функції dy df
y  f (x ) y , f (x ),
,
dx dx
 Ліва похідна. Лівою похідною  Права похідна. Правою похідною
функції f (x ) у точці x 0 називають функції f (x ) у точці x 0 називають
f (x 0  x )  f (x 0 ) f (x 0  x )  f (x 0 )
f (x 0  0)  lim f (x 0  0)  lim
x 0 x x 0 x
 Критерій існування похідної. існують права та ліва похідні і ці
Функція f (x ) має в точці x 0 похідну похідні рівні між собою:
тоді й лише тоді, коли f (x 0  0)  f (x 0  0)  f (x 0 ).
 Функція, диференційовна в точці. можна зобразити як
Функцію f (x ) називають  f (x 0 )  A x  ( x ) x ,
x , де A — деяке дійсне число,
диференційовною в точці 0 якщо її
приріст у цій точці (x ) — н. м. ф., коли x  0.
f (x 0 )  f (x 0  x )  f (x 0 )
 Критерій диференційовності.  Необхідна умова
Функція f (x ) диференційовна в точці диференційовності. Якщо функція
x 0 тоді й лише тоді, коли в точці x 0 диференційовна в деякій точці, то вона й
неперервна в цій точці.
існує скінченна похідна f (x 0 )  A.
 Диференціал функції. Головну,
лінійну щодо x , частину приросту
функції називають диференціалом df (x 0 )  f (x 0 )x
функції в точці x 0 і позначають

Формула обчислення диференціала df (x 0 )  f (x 0 )dx

60 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.2. Правила диференціювання

 (Cu)  Cu ,C  const  (u  v )  u   v 
 (uv )  u v  uv   u  u v  uv 
   
 v  v2
 y  f (x )  y   f (x )(ln f (x ))
  f (u) x  fu  ux
 Похідна оберненої функції 1
yx 
xy
 Похідна параметрично заданої
функції
 
 x  x(t ),
 x  x (t ), 
y(x ) : 
 
y (x ) :  yt(t )

 y  y(t ), t  (; )  y  (t )  , t  (; )
  x


 x 
t (t )

7.3. Формули диференціювання

u  u(x ) (якщо u(x )  x, то u   x   1)
 (C )  0,C  const  (u  )   u 1u 

 (a u )  a u ln a  u , a  0  (e u )  euu 

 (loga u )  u  , a  0, a  1  (ln u )  u 
u ln a u
 (sin u )  cos u  u   (cos u )   sin u  u 

 (tg u )  u  (ctg u )   u 
cos2 u sin2 u
u u
⓫ (arcsin u )  ⓬ (arccos u ) 
1  u2 1  u2
u u
⓭ (arctg u )  ⓮ (arcctg u ) 
1  u2 1  u2
⓯ (sh u )  ch u  u  ⓰ (ch u )  sh u  u 

⓱ (th u )  u ⓲ (cth u )   u2

ch2 u sh u
 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ 61

7.4. Формули для похідних вищих порядків

 Похідні вищих порядків f (x )  (f (x )) ,
f (n )(x )  (f (n 1)(x )) , n  
Позначення y , y , y (4), ..., y (n ), ...;
f (x ), f (x ), ..., f (n )(x );
d 2y d ny
, ...,
dx 2
dx n
 Диференціали вищих порядків d 2 f (x 0 )  d (df (x 0 )),
d n f (x 0 )  d (d n 1 f (x 0 ))
 Інваріантність 1-го диференціала df (u(x ))  f (u )du, u  u(x )
 Формула обчислення диференціала d n f (x 0 )  f (n )(x 0 )dx n ,
де x — незалежний аргумент
 Лейбніцова формула (n )
n
 u(x )v(x )    C nku(n k )(x )v(k )(x )
k 0

u (0)  u, v (0)  v
 Похідна параметрично заданої  x  x(t ),

функції 


 
 x  x (t ),
y(x ) : 
y (n )
(x ) : 
  y (n 1)
n 1
(t ) 

 y(nn )(t )  x t
, t  (; )
 y  y(t ), t  (; ) 


x x (t )
 t

 Похідні вищих порядків деяких функцій.


 m!  1 (n ) (1)n n !

 x m n , n  m,   
(x m )(n )   (m  n )!  x  a  (x  a )n 1
 


 0, n m

m
 (a x )(n )  a x (ln a )n  (e x )(n )  e x

(n ) (1)n 1(n  1)! (n ) (1)n 1(n  1)!

 (loga x )   (ln x ) 
x n ln a xn
 n   n 
 (sin x )(n )   n sin   x    (cos x )(n )   n cos  x  
 2   2 
62 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.5. Геометричний зміст похідної і диференціала

 Дотична і нормаль до кривої. y
Дотичною до кривої в точці M0 M
y 0  y
називають пряму M0T, що є T
граничним положенням січної M0M,
коли точка M прямує по кривій до f (x 0 )
точки M0. df (x 0 )
M0
y0
x

O x0 x 0  x x
 Нормаллю до кривої називають y дотична
пряму, яка перпендикулярна до
y0
дотичної і проходить через точку y  f (x )
дотику.
нормаль
O x0 x

 Геометричний зміст похідної і диференціала в точці

 Похідна функції f (x ) у точці x 0 f (x 0 )  tg ,

дорівнює кутовому коефіцієнту де  — кут нахилу дотичної до осі
дотичної, проведеної до графіка Ox .
функції y  f (x ) у точці  Диференціал функції дорівнює
M 0 (x 0 ; f (x 0 )), тобто приросту ординати дотичної.

 Рівняння дотичної f (x 0 )   y  f (x 0 )  f (x 0 )(x  x 0 )

f (x 0 )   x  x0
 Рівняння нормалі f (x 0 )  0 1
y  f (x 0 )  (x  x 0 )
f (x 0 )
f (x 0 )  0 x  x0

 Кут між двома кривими. Кутом між двома кривими y  f1(x ) та y  f2 (x )

у точці їх перетину називають кут між дотичними до кривих, проведеними в
цій точці.
 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ 63

7.6. Основні теореми диференціального числення

 Теорема Роля. Якщо функція f (x ) : y
C
1) неперервна на відрізку [a; b ];
2) диференційовна в інтервалі (a ; b );
3) на кінцях відрізку [a ; b ] набуває m
рівних значень f (a )  f (b ), то в
O a  b x
інтервалі (a ; b) існує принаймні одна
точка , така, що На графіку функції існує точка M ,
f ()  0,   (a ; b). дотична в якій паралельна осі Ox .

 Теорема Лаґранжа. y
B
Якщо функція f (x ) : C

1) неперервна на відрізку [a; b ],

2) диференційовна в інтервалі (a ; b ), A
то в інтервалі (a ; b) існує принаймні
одна точка  така, що O a  b x
f (b)  f (a )  f ()(b  a ),   (a; b ).
На графіку функції існує точка C ,
дотична в якій паралельна січній AB .
 Теорема Коші.  Правило Бернуллі — Лопіталя.
Якщо функції f (x ), g(x ) :
Якщо функції f (x ), g(x ) :
1) означені і диференційовні у
1) неперервні на відрізку [a; b ], проколеному околі точки x 0 ,
2) диференційовні в інтервалі (a ; b ), 2) g (x )  0 в цьому околі,
3) похідна g (x )  0 в інтервалі (a ; b ), 3) lim f (x )  lim g(x )  0 (),
x x 0 x x 0
то в інтервалі (a ; b) існує принаймні
f (x )
одна точка  така, що 4) існує lim  A,
x x 0 g (x )
f (b )  f (a ) f ()
 ,   (a ; b). то існує
g(b )  g(a ) g () 0
f (x ) 
lim   або   A.
x x 0 g(x )  0  
64 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.7. Тейлорова формула

 Многочлен Тейлора n -го порядку n
f (k )(x 0 )
функції f (x ) за степенями (x  x 0 ) Pn (x )   k ! (x  x 0 )k
k 0

 Формула Тейлора n -го порядку n

f (k )(x 0 )
для функції f (x ) в околі точки x 0 f (x )   (x  x 0 )k  Rn (x )
k 0 k!
 Формула Тейлора — Маклорена n
f (k )(0) k
для функції f (x ) в околі точки x 0  0 f (x )   k ! x  Rn (x )
k 0

 Залишковий член формули Тейлора Rn (x )  f (x )  Pn (x )

 Залишковий член у формі Пеано Rn (x )  o((x  x 0 )n ), x  x 0
 Залишковий член у формі f (n 1)()
Лаґранжа Rn (x )  (x  x 0 )n 1,   (x 0 ; x )
(n  1)!
 Теорема Тейлора. Якщо функція f (x ) означена в деякому околі точки x 0 і n
разів диференційовна в ньому, то правдива Тейлорова формула в околі точки x 0
із залишковим членом у формі Пеано:
f (x 0 ) f (n )(x 0 )
f (x )  f (x 0 )  (x  x 0 )  ...  (x  x 0 )n  o((x  x 0 )n ),
1! n!
x  x0.
 Формула Тейлора — Маклорена для деяких елементарних функцій
n 1
 x
2 n
x
 e 1x  x  ...  x e ,   (0; x )
2! n! (n  1)!
2 n (1)n x n 1
 ln(1  x )  x  x  ...  (1)n 1 x 
2 n (1  )n 1 n  1

x 3
n 1 x
2n 1
n x 2n 1
 sin x  x   ...  (1)  (1) cos 
3! (2n  1)! (2n  1)!

x 2
x 4
n x
2n
n 1 x 2n 2
 cos x  1    ...  (1)  (1) cos 
2! 4! (2n )! (2n  2)!
k співмножників
 n 1 співмножник
 
n
(  1)  ...  (  k  1) k (  1)  ...  (  n ) n 1
 (1  x )  1   x  x
k ! n 1
k 1 (1  ) ( n  1)!
 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ 65

7.8. Асимптоти. Екстремуми. Точки перегину

 Асимптота. Асимптотою кривої з y
нескінченною гілкою називають таку y  f (x )
пряму, що віддаль d точки M кривої до M
цієї прямої прямує до нуля, коли точка d
M віддаляється вздовж нескінченної
гілки від початку координат. O x

 Вертикальна асимптота. Пряма y  y 

x  x 0 є вертикальною асимптотою
графіка функції y  f (x ) , якщо
lim f (x )  .
x x 0 x0 x
x0 x
 Похила асимптота y = kx + b. f (x )
Графік функції y  f (x ) має похилу lim  k,
x  x
асимптоту y  kx  b, тоді й лише lim ( f (x )  kx )  b.
x 
тоді, коли існують скінченні границі
 Екстремум функції в точці. Якщо існує такий  -окіл точки x 0, що для всіх
x  U  (x 0 ) \ {x 0 } виконано нерівність:

 f (x 0 )  f (x )  f (x 0 )  0, y max max
max
то точку x 0 називають точкою
строгого локального максимуму
функції f (x ), а значення f (x 0 ) —
локальним максимумом функції;
 f (x 0 )  f (x )  f (x 0 )  0, min min
min
то точку x 0 називають точкою O x
строгого локального мінімуму функції Точки максимуму і мінімуму
f (x ), а значення f (x 0 ) — локальним називають точками екстремуму
мінімумом функції. функції, а максимуми та мінімуми
функції — екстремумами функції.
y
 Точка перегину. Точку x 0
називають точкою перегину функції
f (x ), якщо під час переходу через неї
функція змінює напрям опуклості на
O x
протилежний.
66 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.9. Дослідження функції на монотонність і точки екстремуму

 Критична точка 1-го порядку. 1) f (x 0 )  0;
Нехай функція f (x ) означена в околі
2) f (x 0 )  ;
точки x 0 . Точку x 0 називають
критичною точкою 1-го порядку, якщо 3)  f (x 0 ).
виконано одну з умов:
 Достатня умова монотонності
функції. Нехай функція f (x ) y
f (x ) 
f (x )  0
диференційовна в інтервалі (a ; b). Тоді
якщо x  (a ; b ) :
1) f (x )  0, то функція f зростає в f (x )  0 f (x )  C
інтервалі (a ; b) (f );
2) f (x )  0, то функція f (x ) стала в
інтервалі (a ; b ); f (x )  0
f (x ) 
3) якщо f (x )  0, то функція f
спадає в інтервалі (a ; b) (f ). O a b x

 Необхідна умова існування y

f (x 0 )    f (x )
екстремуму. Якщо функція f f (x 0 )  0
0

означена в деякому околі точки x 0 і

досягає в цій точці екстремуму, то
точка x 0 є критичною точкою 1-го
порядку. O x0 x0 x0 x

 Перша достатня умова існування екстремуму. Нехай x 0 — критична

точка 1-го порядку і функція f неперервна в деякому околі точки x 0 . Якщо в
цьому околі:
1) f (x )  0 для x  x 0, і f (x )  0 max
min
для x  x 0, то в точці x 0 функція   f (x )
досягає максимуму;   f (x )
x0 x
2) f (x )  0, для x  x 0, і f (x )  0, x0 x
для x  x 0, то функція досягає в точці extr extr
x 0 мінімуму;
  f (x )   f (x )
3) похідна не змінює знак переходячи
x0 x x0 x
через x 0 , то в точці x 0 екстремуму
немає.
 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ 67
 Друга достатня умова існування 1) якщо f (x 0 )  0, то x 0 — точка
екстремуму. Нехай функція f (x ) двічі локального максимуму;
неперервно диференційовна в точці x 0 2) якщо f (x 0 )  0, то x 0 — точка
та f (x 0 )  0, f (x 0 )  0. Тоді: локального мінімуму.

7.10. Дослідження функції на напрям опуклості і точки перегину

 Критична точка 2-го порядку. 1) f (x 0 )  0;
Нехай функція f означена в околі
2) f (x 0 )  ;
точки x 0 . Точку x 0 називають
критичною точкою 2-го порядку, якщо 3)  f (x 0 ).
виконано одну з умов:
 Достатня умова опуклості донизу y
f (x ) 
(догори). Нехай функція y  f (x ) в
f (x )  0
інтервалі (a; b) двічі неперервно
диференційовна. Тоді, якщо f (x )  0 f (x )  C1x  C 2
x  (a ; b ) :
1) f (x )  0 , то функція в інтервалі
(a; b) опукла донизу (f ); f (x )  0
f (x ) 
2) f (x )  0, то функція в інтервалі
(a ; b) лінійна; O a b x

3) якщо f (x )  0, то функція в

інтервалі (a; b) опукла догори (f ).
 Необхідна умова існування точки y f (x 0 )  
перегину. Якщо функція f означена в f (x 0 )  0
деякому околі точки x 0 і точка x 0 —
точка перегину функції f , то точка x 0
є критичною точкою 2-го порядку. O x0 x0 x
 Достатня умова існування точки
перегину. Якщо для функції f точка т. пер. т. пер.
x 0 є критичною точкою 2-го порядку,  f (x )
   f (x )
і, переходячи через цю точку, друга
похідна f (x ) змінює знак, то точка x 0 x0 x x0 x
є точкою перегину функції f .
68 Розділ 7. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
7.11. Схеми дослідження функції
 Схема дослідження функції
на монотонність
і локальні екстремуми.
 Знаходять область означення
функції.
 Серед внутрішніх точок області
означення знаходять критичні точки
1-го порядку функції f (x ).
 Досліджують знак першої похідної в
кожному з інтервалів, на які критичні
точки розбивають область означення.
 Застосовуючи достатні умови
монотонності й існування локального
екстремуму, висновують про
поведінку функції. Обчислюють
значення функції в точках екстремуму.
 Схема дослідження функції
на глобальний екстремум.
 Знаходять критичні точки 1-го
порядку функції в інтервалі (a; b);
 Обчислюють значення функції у
знайдених критичних точках і на
кінцях відрізку [a; b ].
 Серед обчислених значень функції
вибирають найбільше та найменше
значення функції на [a; b ].
 Схема дослідження функцій
на напрям опуклості
і точки перегину.
 Знаходять область означення
функції.
 Серед внутрішніх точок області
означення знаходять критичні точки
2-го порядку функції f (x ).
 Досліджують знак другої похідної в
кожному з інтервалів, на які критичні
точки розбивають область означення.
 Застосовуючи достатні умови
опуклості й існування точки перегину,
висновують про поведінку функції.
 Схема повного дослідження
функції та побудови її графіка.
 Знаходять область означення
D(f ) функції f (x ).
 Встановлюють можливі симетрії
графіка функції.
 Визначають можливі точки розриву
функції і асимптоти її графіка.
 За допомогою першої похідної
функції визначають інтервали
монотонності і точки екстремуму.
 За допомогою другої похідної
функції визначають інтервали
опуклості функції і точки перегину.
 Знаходять можливі точки перетину
графіка функції з осями координат.
 Будують графік функції y  f (x ).
Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
8.1. Первісна. Невизначений інтеграл
 Первісна. Функцію F (x )
називають первісною функції f (x )
в інтервалі (a ; b ), якщо вона F (x )  f (x ).
диференційовна для будь-якого
x  (a; b ) і
 Теорема про первісну. Якщо F (x )
є первісною функції f (x ) в інтервалі
(x )  F (x )  C ,
(a ; b ), то будь-яка інша первісна
C  const  
функції f (x ) в цьому інтервалі має
вигляд
 Достатня умова існування первісної. Будь-яка неперервна на відрізку
[a; b ] функція f (x ) має на цьому відрізку первісну F (x ).
 Невизначений інтеграл.
Сукупність F (x )  C всіх первісних
функції f (x ) в інтервалі (a ; b)  f (x )dx  F (x )  C
називають невизначеним інтегралом
від функції f (x ) і позначають
Знаходження невизначеного f (x )dx — підінтегральний вираз;
інтеграла називають інтегруванням. f (x ) — підінтегральна функція;
x — змінна інтегрування;
C — довільна стала.
 Властивості невизначеного інтеграла

   f (x )dx   f (x );   ( f1(u )  f2(u ))du 

 d   f (u )du   f (u )du ;   f1(u )du   f2(u )du ;

 Інваріантність формул
  dF (u )  F (u )  C ; інтегрування.
  kf (u )du  k  f (u )du, k  0;  f (u )du  F (u )  C , u  (x )
70 Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

8.2. Основні формули інтегрування


du u 1
 ln u  C  
u du   C ,   1
u  1
  eudu  e u  C au
 u
a du  C
ln a
  sin udu  C  cos u   cos udu  sin u  C

du du
  tg u  C   C  ctg u
cos2 u sin2 u
  sh udu  ch u  C   ch udu  sh u  C

du du
⓫  ch2 u
 th u  C ⓬  sh2 u
 C  cth u

du du u
⓭  2
u a 2
 ln u  u 2  a 2  C , ⓮   arcsin
a
 C,
a2  u2
a 0 a 0
du 1 u du 1 u a
⓯  u2  a2  arctg  C ,
a a
⓰  u2  a2 
2a
ln
u a
 C,

a 0 a 0
du u du u  
⓱   ln tg  C ⓲   ln tg     C
sin u 2 cos u  2 4 

⓳  tg udu  C  ln cos u ⓴  ctg udu  ln sin u  C

8.3. Основні методи інтегрування

 Метод заміни змінної. Якщо формула заміни змінної:
функція f (x ) неперервна в інтервалі
(a ; b ), функція (t ) неперервно  f (x )dx   f ((t ))(t )dt.
диференційовна і строго монотонна,
 (t )  0 в інтервалі (; ), то
правдива


Формулу ⓭ називають «довгим логарифмом», а ⓰ — «високим логарифмом».
 Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ 71

 Метод уведення функції

під знак диференціала
 f (u(x ))u (x )dx   f (u(x ))du(x )

 Перетворення диференціалів деяких функцій

1 dx
 dx  d (ax  b), a, b  const;   d (tg x );
a cos2 x
1 dx
 x 1dx  d(x  ),   0;   d (ctg x );
 sin2 x
dx dx
  d (ln x );   d (arctg x );
x 1  x2
 cos xdx  d (sin x ); dx
 sin xdx  d (cos x );   d (arcsin x )
2
1x
 Метод інтегрування формула інтегрування частинами:
частинами. Якщо функції u(x ) та
v(x ) неперервно диференційовні на  udv  uv   vdu.
деякому проміжку, то на цьому
проміжку правдива
 Типи інтегралів, до яких застосовують інтегрування частинами
(Pn (x ) — многочлен степеня n )
 sin x 
 

 

 
Pn (x )  cos x 
 dx u  Pn (x )

 x





e 


  Pn (x ) ln xdx u  ln x

  Pn (x ) arcf xdx u  arcf x


 sin bx 



 
 sin(ln x ) 
 Двічі інтегрувати частинами 
 ax 
e  
 dx ,  
 
 dx
 cos bx 




 cos(ln x ) 


рівняння щодо шуканого інтеграла.
 
 
 


 a 2  x 2dx ,  x 2  a 2dx Один раз інтегрувати частинами 

рівняння щодо шуканого інтеграла.
72 Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

8.4. Інтегрування дробово-раціональних виразів

Типи елементарних дробів Інтегрування елементарних дробів
A Adx
 Дріб І типу
x a  x a
 A ln x  a  C

A Adx A 1
 Дріб ІІ типу
(x  a )k
,k  2  (x  a )k 
1  k (x  a )k 1
C

Mx  N
 Дріб ІІІ типу , D  p 2  4q  0
2
x  px  q
dx Виділяють повний квадрат
 у знаменнику
x 2  px  q
Mx  N Виділяють у чисельнику похідну
 dx від знаменника:
x 2  px  q
d (x 2  px  q )  (2x  p )dx ;
M  Mp 
Mx  N  (2x  p)   N  
2  2 

Mx  N
 Дріб ІV типу , D  p 2  4q  0, k  2
2 k
(x  px  q )
dx 1
 Ik   (x 2   2 )k Ik 
2 2 (k  1)

 x  ,
 2  (2n  3)I k 1 
 (x   2 )k 1 
k 
dx p
 t x
(x 2  px  q )k 2
Розкладання раціонального дробу на суму елементарних дробів

Pm (x ) Будь-який неправильний дріб можна

 Раціональний дріб
Qn (x )
називають правильним, якщо степінь
чисельника менше, ніж степінь
знаменника.
подати як суму многочлена і
правильного дробу:
Pm (x )
 Pm n (x )  Rl (x ), l  n
Q n (x )
 Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ 73

Pm (x )
 Теорема розкладання. Будь-який правильний раціональний дріб
Qn (x )
(n  m ) можна єдиним чином розкласти на суму елементарних дробів:
Pm (x ) Pm (x )
 
Qn (x ) (x  a1 )k1  ...  (x  al )kl (x 2  p1x  q1 )r1  ...  (x 2  ps x  qs )rs
A1 A2 Ak
   ...  1
 ... 
(x  a1 ) k1
(x  a1 ) k1 1 x  a1
M1x  N1 M 2x  N 2 Mr x  Nr
   ...  1 1
 ...
2 r1 2 r1 1 2
(x  p1x  q1 ) (x  p1x  q1 ) x  p 1x  q 1

 Метод прирівнювання. Праву частину рівності зводять до спільного

знаменника, а потім прирівнюють коефіцієнти при однакових степенях x у
чисельниках лівої і правої частин.
 Метод викреслювання.
Множнику (x  a ) правильного
A A1 A1
Pm (x )   ... 
дробу , (a )  0, (x  a ) (x  a )1 x a
(x  a ) (x )
відповідає розклад
(k )
1  Pm (x ) 
Pm (x ) Ak    ,
A  , k !  (x  a ) (x ) 
(x  a ) (x ) x a x a
k  1,   1.

 Схема розкладання правильного  Схема інтегрування дробово-

дробу на суму елементарних. раціонального виразу.
 Розкладають знаменник дробу на  Виділяють (у разі потреби) цілу
множники. P (x )
частину дробу m .
 Записують розклад на Qn (x )
елементарні дроби з невизначеними  Правильний дріб розкладають на
коефіцієнтами. суму елементарних дробів.
 Визначають коефіцієнти методом  Інтегрують суму цілої частини і
прирівнювання або викреслювання. елементарних дробів.
74 Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

8.5. Інтегрування тригонометричних виразів

Основні способи знаходження I   R(sin x, cos x )dx
 Загальний випадок — x 2dt
універсальна тригонометрична t  tg , dx 
2 1  t2
підстановка
2t 1  t2
sin x  , cos x 
1  t2 1  t2
 R( sin x, cos x )  R(sin x, cos x ) I   R(cos x )d(cos x )
 R(sin x ,  cos x )  R(sin x , cos x ) I   R(sin x )d(sin x )
 R( sin x,  cos x )  R(sin x, cos x ) I   R(tg x )d(tg x )
або I   R(ctg x )d(ctg x )
Знаходження  sinm x cosn xdx
 m  2k  1, k   sin2k 1 xdx  sin x (sin x )2k 2dx 
 (1  cos2 x )k 1d (cos x )
 n  2k  1, k   cos2k 1 xdx  (1  sin2 x )k 1d(sin x )
 m  2k , n  2l , k, l   sin2k x cos2l x 
 1  cos 2x k  1  cos 2x l
    
 2   2 
 1 
  tgm xdx   tgm 2 x tg 2 xdx  tgm 2 x   1  dx
 cos2 x 
 1 
  ctgm xdx   ctgm 2 x ctg 2 xdx  ctgm 2 x   1  dx
 sin2 x 
1
  sin kx cos lxdx   sin(k  l )x  sin(k  l )x  dx
2
1
 cos kx cos lxdx  cos(k  l )x  cos(k  l )x  dx
2
⓫ 

1
  cos(k  l )x  cos(k  l )x  dx
2
⓬ sin kx sin lxdx 
 Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ 75

8.6. Інтегрування ірраціональних виразів

dx Виносять старший коефіцієнт і
 виділяють повний квадрат під
ax 2  bx  c коренем.
Ax  B Виділяють у чисельнику похідну від
 dx , підкореневого виразу:
ax 2  bx  c
d(ax 2  bx  c )  (2ax  b )dx ;
A  Ab 
Ax  B  (2ax  b )   B  .
2a  2a 

dx 1
 t 
(x   ) ax 2  bx  c x 


  R x, X 1
r s1
, ..., X
rn sn
dx, ax  b
cx  d
 tm,
ax  b m  HCK(s1, ..., sn )
де X 
cx  d
 Інтегрування диференціального бінома  x m (a  bx n )p dx, m, n, p  
(теорема Чебишова)
І ІІ ІІІ IV
p m 1 m 1 У решті випадків
 p інтеграл не
x  tk , n n
k  НСК(s1, s2 ),  a  bx n  t s ,  ax n  b  t s , виражається в
елементарних
r2 r r r функціях.
n  ,m  1 p p
s2 s1 s s

 Тригонометричні підстановки

  R(x , a 2  x 2 )dx   
x  a sin t, t    ; 
 2 2 

  R(x , a 2  x 2 )dx   
x  a tg t, t    ; 
 2 2 

  R(x , x 2  a 2 )dx a  
x  , t   0; 
cos t  2 
76 Розділ 8. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
1. Множини. Функції
Навчальні задачі
1.1. Методом математичної індукції довести, що
n(n  1)(n  2)
1  2  2  3  3  4  ...  n(n  1)  .
3
Розв’язання. [4.3.4.]
[Крок 1. Перевіряємо правдивість твердження для n  1.]
Для n  1 рівність правдива:
1(1  1)(1  2)
12  .
3
[Крок 2. Припускаючи правдивість твердження для n  k , доводимо твер-
дження для n  k  1. ]
Нехай ця рівність правдива при n  k :
k(k  1)(k  2)
1  2  2  3  3  4  ...  k (k  1)  .
3
Доведімо, що рівність правдива і при n  k  1, тобто
(k  1)(k  2)(k  3)
1  2  2  3  3  4  ...  k (k  1)  (k  1)(k  2)  .
3
Справді,
1  2  2  3  3  4  ...  k (k  1)  (k  1)(k  2) 
k (k  1)(k  2) (k  1)(k  2)(k  3)
  (k  1)(k  2)  .
3 3
[Крок 3. Висновуємо правдивість твердження для будь-якого n . ]
1.2. Розкласти біном (a  b)6.
Розв’язання. [4.15.5, 4.15.9, 4.16.2–4.16.4.]
[Виписуємо формулу для бінома у згорнутому вигляді і розгортаємо його.]
6
(a  b)  6
 C 6ka 6kbk 
k 0
 C 60a 6b 0  C 61a 5b1  C 62a 4b 2  C 63a 3b 3
 C 64a 2b 4  C 65a 1b 5  C 66a 0b 6 
[Обчислюємо біноміальні коефіцієнти.]
6! 6! 65
C 60  C 66  1; C 61  C 65   6; C 62  C 64    15;
1! 5 ! 2!4! 2
6! 654
C 63    20.
3!3! 12  3
78 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
[Підставляємо знайдені коефіцієнти в розклад.]
(a  b)6  a 6  6a 5b  15a 4b 2  20a 3b 3  15a 2b 4  6ab 5  b 6.
1.3. Записати усі підмножини множини M  {1, 2, 3}.
Розв’язання. [4.4.3.]
Порожня множина  є підмножиною будь-якої множини.
Одноелементні підмножини множини M : {1}, {2}, {3}.
Двоелементні підмножини множини M : {1, 2}, {1, 3}, {2, 3}.
Триелементна множина M  {1, 2, 3} є своєю підмножиною.
Множина M має 23  8 підмножин:
, {1}, {2}, {3}, {1, 2}, {2, 3}, {1, 3}, {1, 2, 3}.
1.4. Задано множини
A  {x   : x  1  1}, B  {x   : x  1  2}.
Знайдіть і зобразіть множини A, B, A  B, A  B, A \ B, B \ A.
Розв’язання. [4.4.5–4.4.7.]
[Знаходимо множини A та B, розв’язуючи відповідні нерівності.]
x  1  1  1  x  1  1; 0  x  2.
 x  1  2,  x  1,
x  1  2    
 x  1  2  x  3.
[Зображуємо знайдені множини на числових осях. Решту множин можна зна-
ходити як аналітично, так і графічно.]
A  (0; 2); x A
0 2
B  (; 3]  [1; ); x B
3 1
A  B  (; 3]  (0; ); AB
3 0 x
A  B  [1; 2); AB
1 x
A \ B  (0;1); A\B
0 x
B \ A  (; 3]  [2; ). B \A
3 2 x
Рис. до зад. 1.4.

1.5. Знайти sup A, inf A, max A, min A, якщо A  [0; 2).

Розв’язання. [4.1.7.]
Оскільки x  [0; 2) x  : x  x , то ця множина не має найбільшого елемента.
Множина верхніх меж A — це множина [2; ) з найменшим елементом 2,
який і є точною верхньою межею множини [0; 2). Отже, sup A  2.
Множина нижніх меж — це множина (; 0] з найбільшим елементом 0  A,
який і є точною нижньою межею множини A. Отже, min A  inf A  0.
 1. Множини. Функції 79
1  x,
 x  0,
1.6. Знайти f (2), f (0), f (1), якщо f (x )   x

 2 , 0  x  .

Розв’язання.
Маємо функцію, що задана різними формулами на різних проміжках. Оскільки,
2  0, 0  0, то значення f (2), f (0) знайдімо за формулою f (x )  1  x :
f (2)  1; f (0)  1.
Оскільки 1  0, то значення f (1) знаходимо за формулою f (x )  2x :
f (1)  2.

1.7. Визначити функцію f (x ), яка справджує умову f (x  1)  x 2  3x  2.

Розв’язання.
Нехай x  1  t, тоді x  t  1. Отже,
f (t )  f (x  1)  x 2  3x  2  t 2  5t  6  f (x )  x 2  5x  6.

1.8. Продовжити функцію y  x 2, x  (0; ) на (; 0] так, щоб продов-

жена функція на  стала: а) парною, б) непарною:
Розв’язання. [5.2.2–5.2.4.]
Нехай продовжуємо функцію на проміжок (, 0) виразом y  g(x ), та
y(0)  a.
а) для парності функції потрібно, щоб
x  (; 0) y(x )  g (x )  y(x )  f (x )  x 2,
y(0)  a  y (0)  a a  .
б) для непарності функції потрібно, щоб
x  (; 0) y(x )  g(x )  y y
y(0)
 y(x )  f (x )  x 2;
O
y(0)  a  y(0)  a  a  0. x
Отже, O x
а) y(x )  x 2, x  (; 0), y(0)  ; (рис. 1);
б) y(x )  x 2, x  (; 0] (рис. 2). Рис. 1 до зад. 1.8 Рис. 2 до зад. 1.8

1.9. Знайти обернену функцію до функції y  2x  5 і визначити її область

означення.
Розв’язання. [4.7.6, 5.1.8.]
Для функції f (x )  2x  5, D( f )  E ( f )  .
Функція f (x ) зростає для всіх x  . Отже, вона має обернену функцію на .
Розв’яжімо рівняння y  2x  5 щодо x :
80 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

y 5
y  2x  5  x  .
2
x 5
Оберненою до f функцією є функція y  , x  .
2
1.10. Знайти композиції f  g і g  f , вказати їхні області означення, якщо
f (x )  x 2, g(x )  x ;
Розв’язання. [4.7.7, 5.1.7.]
D( f )  , D(g )  [0; ).
E (g )  [0; )  D(f );
(f  g )(x )  f (g (x ))  ( x )2  x ,
D( f  g )  {x  D(g ) | g (x )  D( f )}  [0, ).
E ( f )  [0; )  D(g );
(g  f )(x )  x 2  x .
D(g  f )  {x  D( f ) | f (x )  D(g )}  .
Отже,
(f  g )(x )  x , x  [0; );
(g  f )(x )  x , x  .

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

1.11. Замініть крапки виразами «достатньо, але не необхідно», «необхідно,
але не достатньо», «необхідно й достатньо» і запишіть висловлювання
символічно так, щоб утворились істинні твердження:
1) для того щоб виграти в лотереї, ... мати хоча б один лотерейний квиток;
2) для того щоб сума двох дійсних чисел була числом раціональним, ...
щоб кожен доданок був раціональним числом;
3) для того щоб трикутник був рівнобедреним, ... щоб кути при основі
були рівні.
1.12. З’ясуйте зміст висловлювань і встановіть, істинні вони чи хибні
(x , y  ) :
1) x y : x  y  3; 2) y x : x  y  3;

3) x, y : x  y  3; 4) x, y : x  y  3.
1.13. Методом математичної індукції доведіть, що для будь-якого n :
1) n(2n 2  3n  1) ділиться націло на 6;

2) n 5  n ділиться націло на 5;
 1. Множини. Функції 81

n(n  1)(2n  1)
3) 12  22  ...  n 2  ;
6
1 1 1 1
4) 1    ...  2 .
22 32 n2 n
1.14. Розкладіть біном:
1) (1  x )5; 2) (a  b)4 .

3) (a  2)6; 4) (a  2b)5.
1.15. Опишіть переліком елементів множину:
1) M   x   x 2  4x  3  ; 2) M   x   x 2  3x  10  ;

3) M   x   x 2  1  0  ; 4) M   x   x 2  2x  2  0  ;

5) M   x   x 3  x  2  0  ; 6) M   x   x 3  3x  2  0 .

1.16. Запишіть рівнянням або нерівністю умову і знайдіть множину точок ко-
ординатної прямої, яку ця умова задає: віддаль між точками:
1) M (x ) та N (4) дорівнює 5; 2) M (x ) та N (3) менша за 2;
1
3) M (x ) та N (1) не більша за 0, 5; 4) M (4) та N (x ) не менша за .
5
1.17. Запишіть усі підмножини множини M , якщо:
1) M  {3, 4}; 2) M  {5, 6, 12}.
1.18. Задано множини: A  {1, 2}, B  {1, 2, {1, 2, 3}}, C  {1, 2, {1, 2}}. Уста-
новіть, який із двох записів правильний:
1) A  B або A  B ; 2) A  C або A  C .
1.19. Задано множини A та B. Знайдіть множини A  B, A  B, A \ B, B \ A,
якщо:
1) A  {1, 2, 3}, B  {2, 3, 4, 5}; 2) A  {1, 2, 3, 6}, B  {1, 2, 4, 5};
3) A  {x   : x  1}, B  {x   : x  2};
4) A  (2; 3], B  [2; 4); 5) A  {a, b, c}, B  {b, c, d, e};
6) A  {x   : x  1  1}, B  {x   : x  1  2};
7) A  , B   — множина ірраціональних чисел.
82 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
1.20. Узявши відрізок U  [0;1] за універсальну множину, запишіть і зобра-
зіть доповнення множини:
1
   2 
1) A  {0, 1}; 2) B       ; 1  ;
 3
    3 

1 1 
1   2 3 
3) C   ;  . 4) D       ;  .
 4 2  
 2
    3 4 
1.21. Розрив ділянки електричного кола (подія A) (рис. 1–3) може виникнути
внаслідок виходу з ладу елементів I, II, III (відповідно, події A1, A2, A3 ).
Виразіть подію A через події A1, A2, A3 .
I I I
III II
II III II III
Рис. 1 до зад. 1.21 Рис. 2 до зад. 1.21 Рис. 3 до зад. 1.21

1.22. Знайдіть max A, min A, sup A та inf A якщо вони існують, де:
1) A  (0;1); 2) A  [0; 2);

 1 

3) A  {1}  [2; 3]; 4) A  
x   | x  , n   
.


 n 


1.23. Знайдіть множину G , на яку задана функція відображує множину F :
1) y  x 2, F  [1; 2]; 2) y  log 3 x , F  (3; 27].
1.24. Знайдіть проміжки тотожності функцій:
x2
1) f (x )  та (x )  x ; 2) f (x )  x та (x )  x2.
x

 2x 3 , x  0,
1.25. 
Знайдіть f (1), f (0), f (2), f (3), якщо f (x )  

 x , x  0.

1.26. Визначте функцію y  f (x ), що справджує умову:
 1 1
1) f  x    x 2  2 , x  0;
 x x
2) f  x 1  x 2   sin x 1 cos x 2  cos x 1 sin x 2 .
1.27. Продовжте функцію f (x ), x  (0; ) на (; 0] так, щоб функція на
 була: а) парною, б) непарною:
1) f (x )  x  1; 2) f (x )  e x  1.
 1. Множини. Функції 83

1.28. З’ясуйте чи є функція оборотна; якщо так, то знайдіть відповідну обер-

нену функцію і її область означення:
1) y  (x  1)3; 2) y  cos 2x .
1.29. Знайдіть композиції f  g і g  f , вкажіть їхні області означення:

1) f (x )  1  x , g(x )  x 2 ; 2) f (x )  e x , g(x )  ln x .
1.30. Побудуйте графік функції:
1) y  x  x ; 2) y  x  ( x )2;
3) y  sgn cos x; 4) y  sgn sin x ;

5) y  1  sin2 x ; 6) y  1  cos2 x ;
2
2) log2 x
7) y  x logx (x ; 8) y  2 ;
9) y  sin(arcsin x ); 10) y  arcsin(sin x ).
1.31. Побудуйте графіки функцій f (x ), f (x ), f (x ), f (x ), f (x  a ),
f (x )  a, якщо:

1) f (x )  1 , a  2; 2) f (x )  3x  1, a  2.
x 1
1.32. Зобразіть на координатній площині множину:
1) M   (x ; y ) | x 2  y 2  4  ; 2) M   (x ; y ) | x 2  y 2  9  ;

3) M   (x ; y ) | x 2  2y  1  ;

4) M   (x ; y ) | x 2  y 2  1, x  y  1  ;


 1 1
5) M   (x ; y ) | xy  1, y  x 2  ; 6) M  
 (x ; y )  
.


 x y 


Відповіді
1.11. 1) «необхідно, але не достатньо», P  Q; 2) «достатньо, але не необхідно», P  Q;
3) «необхідно й достатньо», P  Q.
1.12. 1) істинне; 2) хибне; 3) істинне; 4) хибне.
1.14. 1) x 5  5x⁴ 10x ³  10x ²  5x  1; 2) a 4  4a 3b  6a 2b2  4ab 3  b 4 ;
3) a 6  6 2a 5  30a 4  40 2a 3  60a 2  24 2a  8;
4) a 5  10a 4b  40a 3b 2  80a 2b 3  80ab 4  32b 5 .
1.15. 1) M  {1, 3}; 2) {2, 5}; 3) M  ; 4) M  ; 5) {1}; 6) { 1, 2}.
84 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

1.16. 1) x  4  5, {1, 9}; 2) x  3  2,(5; 1); 3) x  1  0, 5,[0, 5;1, 5];

1
4) x  4  , (; 4, 2)  (3, 8; ).
5
1.17. 1) , {3}, {4}, {3, 4}; 2) , {5}, {6}, {12}, {5, 6}, {5, 12}, {6, 12}, {5, 6, 12}.
1.18. 1) A  B; 2) A  C , A  C .
1.19. 1) A  B  {1, 2, 3, 4, 5}, A  B  {2, 3}, A \ B  {1}, B \ A  {4, 5};
2) A  B  {1, 2, 3, 4, 5, 6}, A  B  {1, 2}, A \ B  {3, 6}, B \ A  {4, 5};
3) A  (1; ), B  (; 2), A  B  (; ), A  B  (1; 2), A \ B  [2; ),
B \ A  (;1];
4) A  B  (2; 4), A  B  [2; 3], A \ B  (2; 2), B \ A  (3; 4);
5) A  B  {a, b, c, d , e}, A  B  {b, c}, A \ B  {a }, B \ A  {d, e};
6) A  (2; 0), B  (;  1]  [3; ), A  B  (; 0)  [3; ), A  B  (2; 1],
A \ B  (1; 0), B \ A  (; 2]  [3; );
7) A  B  , A  B  , A \ B  , B \ A  .
 1 1 2  1  1 
1.20. 1) A  (0;1); 2) B   0;    ;   {1}; 3) C   0;    ;1  ;
 3   3 3   4   2 
 1 1 2 3 
4) D   0;    ;    ;1  .
 2   2 3   4 
1.21. 1) A  A1  (A2  A3 ); 2) A  (A1  A2 )  A3 ; 3) A  A1  A2  A3 .
1.22. 1)  max A,  min A, sup A  1, inf A  0; 2)  max A, sup A  2, min A  inf A  0;
3) max A  sup A  3, min A  inf A  1; 4) max A  sup A  1,  min A, inf A  0.
1.23. 1) G  [0; 4]; 2) (1; 3].
1.24 1) тотожні на будь-якому інтервалі, який не містить точку 0; 2) тотожні на проміжку
[0; ).
1.25. f (1)  2; f (0)  0; f (2)  2; f (3)  3.
1.26. 1) f (x )  x 2  2; 2) f (x )  sin x .
 
 f (x ), x  0,  f (x ), x  0,
1.27. fп   a  , x  0, fн   0, x  0,
 
 f (x ), x  0,  f (x ), x  0.
1.28. 1) Обернена функція y  3 x  1, D  ; 2) оберненої функції не існує.
1.29. 1) (f  g )(x )  1  x 2, x  ; (g  f )(x )  (1  x )2, x  ;
2) ( f  g )(x )  x , x  [0; ); (g  f )(x )  x , x  .

2. Границя послідовності
Навчальні задачі
2.1. Записати перші 5 членів послідовності {x n }, якщо:

1) x n  2n 1; 2) x1  1, x n  nx n 1.

3) x n — n -й знак у десятковому записі числа .
 2. Границя послідовності 85
Розв’язання. [6.1.1]
1) [Підставляємо значення n  1, 2, 3, 4, 5 у формулу для загального члена пос-
лідовності.]
x1  211  4, x 2  221  8, x 3  16, x 4  32, x 5  64.
Отже, {x n }  4, 8, 16, 32, 64, ....
2) [Послідовно визначаємо члени з рекурентної формули.]
x1  1, x 2  2  (1)  2, x 3  3  2  6, x 4  24, x 5  120.
Отже,
{x n }  1, 2, 6, 24, 120, ...
3) Оскільки   3,141592654..., то
x 1  3, x 2  1, x 3  4, x 4  1, x 5  5.
Отже, {x n }  3, 1, 4, 1, 5, ....
2.2. Доведіть, що послідовність {x n } зростає, якщо:

n 2n
1) xn  ; 2) x n  ;
2n  1 n
Розв’язання. [6.1.6.]
n 1
1) [Записуємо x n 1. ] xn 1  .
2n  3
[Досліджуємо   x n 1  x n . ]
n 1 n
  xn 1  xn   
2n  3 2n  1
(2n  1)(n  1)  (2n  3)n 1
   0 n  .
(2n  3)(2n  1) (2n  3)(2n  1)
Отже, x n 1  x n n  , тобто послідовність {x n } зростає.
2n 1
2) xn 1   0.
n 1
xn 1  2n 1 2n  2n n 1
q 1   1   : 1 
 1   0 n  2.
xn  n  1 n  n 1 n 1
Отже, q  1 і x n 1  x n n  , тобто послідовність {x n } зростає.

2.3. Доведіть, що числова послідовність {x n } обмежена, якщо:

n3  1 (1)n n  11
1) x n  ; 2) xn  .
n3  4 2
n 1
86 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
Розв’язання. [6.1.5.]
n3  1 3 n3  1
1) 0   1 1  1.
3 3 3
n 4 n 4 n 4
Отже, послідовність {x n } є обмеженою.
2) Оскільки
[0.2.1]
(1) n  11  (1)n n  11  n  11,
n

n 2  1  n 2  n,
то
(1)n n  11 n  11 11
xn    1  12.
n2  1 n n
Отже, послідовність {x n } є обмеженою.
n
2.4. 1) Довести за означенням, що lim  1;
n  n  1

2) визначити номер N  , такий, що

n
 1    0, 001 n  N  .
n 1
Розв’язання. [6.2.1.]
1) Виберімо довільне додатне число  і покажімо, що для нього можна визна-
чити такий номер N  , що для всіх номерів n  N  буде виконано нерівність
n
 1  .
n 1
Розв’яжімо нерівність:
n 1
1    
n 1 n 1
1 1 1
    n  1   n   1.
n 1  
1  1  1 
Отже, за N  можна взяти   1  , якщо   1   0 або 1, якщо   1   0.
        
1
2) Якщо   , тоді
1000
 
N   11  1   [999]  999;
 1000 
n 1
n  999 : 1  .
n 1 1000
 2. Границя послідовності 87

2.5. Довести, що послідовність {x n }, яку означено рекурентним співвідно-

шенням x n 1  2  x n , x 1  2, збіжна. Знайти її границю.
Розв’язання. [6.2.3, 6.2.6.]
Доведімо, що для всіх n правдива нерівність x n  2. Припустімо, що цю нері-
вність доведено при n  k , x k  2. Тоді маємо
x k 1  2  xk  2  2  2.
Оскільки x 1  2, то, на підставі принципу математичної індукції, нерівність
x n  2 доведено для всіх n . Оскільки, крім того, 0  x n , то послідовність
{x n } обмежена. З нерівності
x n 1  2  x n  2x n  x n2  x n
випливає, що вона зростає.
Отже, за ознакою Веєрштраса, ця послідовність має границю, яку позначмо s.
Перейдімо до границі в рівності
x n2 1  2  x n .
За теоремою [1.19.8] маємо
s 2  s  2,
звідки s1  1, s2  2. Але, оскільки x n  0 n  , то s  0.
Отже, lim an  2.
n 


 (1)n n 

2.6. Довести, що послідовність {x n }  
 
 є розбіжною.


 n  1 


Розв’язання. [6.2.3, 6.2.5.]
Розгляньмо послідовність
1 2 3 4
{x n }   , ,  , , ...
2 3 4 5
Якщо вибрати   1, то всі парні члени послідовності потрапляють в інтервал
(0; 2) з центром у точці x  1 , а всі непарні
— в інтервал (2; 0) з центром у точці 2 1 x 3 x1 0 x 2x 4 1 2
x  1 , причому ці інтервали не перети- Рис. до зад. 2.6
наються.
А за означенням, якщо точка x  1 або x  1 була б границею послідовності
{x n }, то всі члени послідовності, починаючи з деякого номера, мали б потрапи-
ти у вибраний інтервал.
88 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

2.7. Знайти:

(n  2)3  (n  2)3 n6 n  5
32n 10  1
1) lim ; 2) lim ;
n  96n 2  39n n  (n  4 n ) n 3  1
3

n !  (n  1)! 2n  3n
3) lim ; 4) lim .
n  (n  2)! n  2n  3n
Розв’язання. [6.3.8, 6.5.1, 6.5.5, 6.4.6.] 
(n  2)3  (n  2)3 n 3  6n 2  12n  8  (n 3  6n 2  12n  8)
1) lim  lim 
n  96n 2  39n n  96n 2  39n
12n 2  16 12  162 12 1
n
 lim  lim   .
n  96n 2  39n n  96  39 96 8 n
поділімо чисельник
і знаменник на n 2

n6 n  5
32n 10  1
1
56
 5 32  1 5
32
n n10
2) lim  lim   2.
n  3
(n  4 n ) n 3  1
поділімо чисельник і знаменник на n 2 
n 
1   n
1
3 4
3 1 1
n3
1

«найвищий степінь» n з урахуванням

показників коренів

3) (n  1)!  (n  1)n !; (n  2) !  (n  2)(n  1)n !.

n !  (n  1)! n !(1  (n  1)) n 2
[6.5.5]
lim  lim  lim  0,
n  (n  2)! n  n !(n  1)(n  2) n  (n  1)(n  2)

оскільки степінь многочлена в чисельнику менше, ніж степінь многочлена у

знаменнику.
n
 2 n
4) lim
n
2 3 n
 lim
 
1 2
3
   0,
  3  
1
 1.
2n  3n n 1
1   2 
n  n 
3
n
Коментар.  Щоб знайти границі типу 1)–3) ділять чисельник і знаменник
дробу на n у найвищому степені всього виразу (коли цей степінь з’ясується),
або на вираз, який найшвидше зростає (приклад 4).
2.8. Знайти:
1 1 1
1   ...  n
1) lim n
n 
 2
n 1 n ;  2) lim
n  1 
3
1

9
1
3
1
 ...  n
;
4 16 4

3
 1 2 n 1 n 2 sin n 2
3) lim  2  2  ...  2  ; 4) lim .
n  
n n n  n  n 1
 2. Границя послідовності 89

Розв’язання. [6.4.3, 6.3.8, 6.5.5, 6.2.7.]

1) [Тут застосувати теорему [6.3.8] безпосередньо не можна. Отже, перет-
ворюємо загальний член послідовності.]
[4.16.5] n  n2  1  n  n2  1  n 
lim n
n 
 n2  1  n   lim
n 
n2  1  n
n   n 2  1   n2  n
 lim  lim 
n 
n2  1  n n2  1  n
n 

найбільший степінь 1 1 1
  lim   .
виразу n, а не n 2 n  1 11 2
1 2 1
n
2) Ця послідовність є часткою сум двох геометричних прогресій із знаменника-
1 1
ми q1  та q2  .
3 4
(1 3)n 1  1
3 n 1 
1 1 1
1  3  9  ...  n
3
1
1 3  1 2

 1  1
3 

 
 [6.2.7]
9
lim  lim  lim  .
n  1  1  1  ...  1 (1 4)n 1  1 n  4  n 1  [6.3.8] 8
4 16 4 n
n 
1 3


1  1
4

  
1 4 1
3) [Тут не можна скористатись безпосередньо теоремою [6.3.8], оскільки ма-
ємо суму нескінченної кількості н. м. п. Перетворюємо загальний член послідо-
вності, зводячи дроби до спільного знаменника і користуючись формулою суми
арифметичної прогресії з різницею 1. [6.1.2]]
 1 2 n  1  1  2  ...  (n  1)
lim    ...  
  lim 
n   n2 n2 n 2  n  n2
[6.5.5]
n(n  1)n 1 1
 lim  lim  .
n  2n 2 n  2n 2

 3 2 
n 

4) Послідовність є добутком н. м. п.   (степінь чисельника менша за сте-


 n  1

 
пінь знаменника) й обмеженої послідовності {sin n 2 }, оскільки
sin n 2  1 n  .
Отже, за властивістю [6.4.3] маємо, що
3
n 2 sin n 2
lim  0.
n  n 1
90 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

2.9. Запишіть перші 5 членів послідовності {x n }, якщо:

(1)n
1) x n  ; 2) x1  1, x n  x n 1  2.
n
2.10. Доведіть, що послідовність {x n } зростає, якщо:

1) x n  n 3  2n; 2) x n  n  ln n;

3n 1  3  5  ...  (2n  1)
3) x n  ; 4) x n  .
n 1 n!
2.11. Доведіть, що числова послідовність {x n } обмежена, якщо:

n 1
1) x n  (1)n ; 2) x n  .
n
2.12. Дослідіть послідовність на монотонність і обмеженість:
1 n
1) x n  n  ; 2) x n  cos ;
n 2
n2  1
3) x n   ; 4) x n   n .
n2
2.13. Знайдіть найбільший елемент обмеженої зверху послідовності {x n }, як-
що:
2 24
1) x n  6n  n 2  5; 2) xn  e10n n ;

10n 2n
3) x n  ; 4) x n  .
n! (2n  1)!
2.14. Доведіть, що lim x n  a і визначте номер N   , такий, що
n 
x n  a    0, 001 n  N , якщо:

3n  2 3n  1
1) lim  3; 2) lim  1.
n  n  1 n  3 n

2.15. Знайдіть:
(1  3n )3  27n 3 (n  1)4  n 4
1) lim ; 2) lim ;
n  (1  4n )2  2n 2 n  n4  3
 2. Границя послідовності 91

(n  1)2 (n  1)(n  2)(2n  1)

3) lim ; 4) lim ;
n  (n  1)3  (n  3)3 n  4n 3  1

n  2  3 8n 3  3 n 2  n  9n 2  2n
5) lim 4
; 6) lim ;
n  n 5 n n  3 n 3  1  3 8n 3  2
(2n  1)!  (2n  2) ! (n  4)!
7) lim ; 8) lim ;
n  (2n  3)!  (2n  2)! n  (n  3) ! (n  2)!

2  5n  4n 3n  4n
9) lim ; 10) lim ;
n  3  5n  4n n  3n  4n 1

11) lim
n 
 3
n2  n 3  n ;  12) lim ( n 2  3  n 2  3);
n 

 n2 n 3   2n 2  5 n 2  4 

13) lim    ; 14) lim    ;
 n  1 n 2  1 
n    4n  1 2n  3 
n  

4
n cos n ! n sin 2n
15) lim ; 16) lim ;
n  n2  1 n  n3  1
 1 3 2n  1 
17) lim    ...  ;
n  
 n2 n2 n 2 
 1 1 1 (1)n 1 
18) lim  1     ...  n 1  ;
n   3 9 27 3 
 1 1 1 
19) lim    ...  ;
n  
1 2 2  3 n(n  1) 
 1 1 1  .
20) lim    ... 
n  
1 3 3  5 (2n  1)(2n  1) 
2.16. Доведіть існування границі послідовності
1 1 1
xn    ...  .
2  1 22  1 2n  1
2.17. Доведіть існування границі послідовності і знайдіть її:

1) 2, 2 2, 2 2 2,...; 2) 0, 2, 0, 23, 0, 233, 0, 2333, ...;

xn
3) x n 1  , x  a  0.
2  xn 1
92 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

2.18. Встановіть, які із заданих послідовностей є нескінченно великими, а які

нескінченно малими:
n
1) x n  2 n
; 2) x n  n (1) ;

n
3) x n  n sin ; 4) x n  lg(lg n ), n  2;
2
5) x n  n  3 2  n  n 3 ;

6) xn  2n 2  4n  1  2n 2  3n  2.

Відповіді
1 1 1 1
2.9. 1) {xn }  1, ,  , ,  ,....; 2) {xn }  1, 3, 5, 7, 9,....
2 3 4 5
2.12. 1) зростаюча, необмежена; 2) немонотонна, обмежена; 3) зростаюча, обмежена;
4) спадна, обмежена зверху.
109 2
2.13. 1) x max  x 3  4; 2) x max  x 5  e; 3) x max  x 9  x 10  ; 4) x max  x 1  .
9! 6
3 1 1 2 1 1
2.15. 1) ; 2) 0; 3)  ; 4) ; 5) 2; 6) 2; 7) 0; 8) ; 9) ; 10)  ; 11) ; 12) 0; 13) 1;
2 6 2 3 4 3
5 3 1
14) ; 15) 0; 16) 0; 17) 1; 18) ; 19) 1; 20) .
8 4 2
7
2.17. 1) 2; 2) ; 3) 0.
30
2.18. 1), 4) — н. в. п.; 5) — н. м. п.

3. Границя функції
Навчальні задачі
3.1. Виходячи з означення границі функції за Коші (мовою   ), довести, що:
1
1) lim(4x  1)  9; 2) lim  0;
x 2 x  x  2

1
3) lim  .
x 2 x  2
Розв’язання. [6.3.3.]
1) Візьмімо   0 і знайдімо таке (), що для всіх x, які справджують нерів-
ність x  2  , виконано нерівність

(4x  1)  9  ; x  2  .
4
 3. Границя функції 93


Якщо   , то
4

x 2     (4x  1)  9  .
4
Отже, lim(4x  1)  9.
x 2
2) За означенням y
1
lim 0
x  x  2
1
  0   0 x : x     0  .
x 2 2
Візьмімо довільне   0, тоді U  (0) O x
1 1 1 U  ()
 ; x  2  ; x   2.
x 2  
1 1
Якщо    2, коли  2  0, або   0, коли
  Рис. до зад. 3.1.2)
1
 2  0, то

1
x   ,
x 2
1
а, отже, lim  0.
x  x  2
3) За означенням
1 1
lim      0   0 x : 0  x  2     .
x 2 x  2 x 2
Візьмімо довільне   0, тоді y
1 1 1 U  ()
    x 2  .
x 2 x 2 
1
Якщо 2  , то для всіх x : 2
 O x
1 U  (2)
0  x 2     .
x 2
1 U  ()
Отже, lim  .
x 2 x  2
Рис. до зад. 3.1.3)

3.2. Знайти:
94 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

x2  1 x2  1
1) lim ; 2) lim ;
x 0 2
2x  x  1 x 1 2 2x 2 x 1
x2  1 x2  1
3) lim ; 4) lim .
x 1 2x 2 x 1 x  2x 2  x  1
Розв’язання. [6.3.8, 6.4.5, 6.4.6, 6.5.] 
1) [Функція є відношенням двох многочленів. Оскільки знаменник не прямує до
нуля, коли x  0, то до обчислення цієї границі застосовна теорема [6.3.8.]]
x2  1 0 1
lim   1.
x 0 2x 2  x  1 2  02  0  1
1
2) [Знаменник дробу прямує до нуля, коли x   , а чисельник до нуля не пря-
2
мує — це «визначена» ситуація.]
  3  [6.4.6]
x2  1  
lim   4   .
x 1 2 2x 2  x  1  0 
 
0
3) [Маємо невизначеність — чисельник і знаменник раціонального дробу
0
прямують до нуля — щоб знайти границю, треба перетворити вираз під зна-
ком границі.]
x2  1  0  [5.5.5] (x  1)(x  1) x 1 2
lim     lim  lim 
x 1 2x 2  x  1  0  
x 1 2 x  1
  x12  x 1 2x  1 3
4) [Оскільки найвищі степені чисельника і знаменника рівні, то границя відно-
шення многочленів, коли аргумент прямує до нескінченності, дорівнює відно-
шенню старших коефіцієнтів чисельника і знаменника.]
x2  1    [6.5.5] 1
lim     .
x  2x 2  x  1    2
Справді,
x2  1  1  12 1
lim 2     lim x
 .
   x  2  x 
x  2x  x  1 1 1 2
x2
Коментар.  Способи відшукання границі функції в точці залежать як від са-
мої функції, так і від точки, до якої прямує аргумент функції.

3.3. Знайти:
 3. Границя функції 95

x 2  3x  2 x 2  5x  6
1) lim ; 2) lim ;
x 2 2x 2  x  6 x  3 (x  3)2(x  1)

x 2  16
3) lim .
x 4 x 53
Розв’язання. [6.3.8.]
x 2  3x  2  0  [5.5.5] (x  2)(x  1) x 1 1
1) lim     lim  lim  .
x 2 2x 2  x  6  0  x 2 2(x  2)  x  3  x 2 2  x  3  7
2 2

x 2  5x  6  0  [5.5.5] (x  3)(x  2)
2) lim     lim 
x  3 (x  3)2 (x  1)  0  x  3 (x  3)2 (x  1)

x 2 1
 lim     .
x  3 (x  3)(x  1)  0 
x 2  16  0  [4.16.5] (x 2  16)( x  5  3)
3) lim     lim 
x 4 x 53  0  x 4
 x 53  x 53 
(x  4)(x  4)( x  5  3)
 lim  lim(x  4)( x  5  3)  48.
x 4 x 4 x 4

3.4. Знайти:
x 2  2x  5 3x 2  6
1) lim ; 2) lim ;
x  x3  x  1 x  5  4x 2
x3  1 4x 2  x
3) lim ; 4) lim .
x  x2  2 x  4 8
x  5x  3
Розв’язання. [6.5.5.]
x 2  2x  5    [6.5.5]
1) lim     0 (степінь многочлена знаменника вищий за
x  x 3  x  1   
степінь многочлена чисельника).
3x 2  6    [6.5.5] 3
2) lim      (степінь многочлена чисельника дорівнює сте-
x  5  4x 2    4
пеню многочлена знаменника — границя дорівнює відношенню старших кое-
фіцієнтів многочленів).
x3  1    [6.5.5]
3) lim      (степінь многочлена чисельника вищий за степінь
x  x 2  2   
многочлена знаменника).
96 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

1 [6.4.6]
4x 2  x  4x
4) lim     lim  4
x  4
x 8  5x  3    x  4 5 3
1 7 
x x8
(найвищі степені чисельника і знаменника дорівнюють 2 з урахуванням показ-
ника кореня).
3.5. Знайти:
 1  .
1) lim
x 
 3x  9x 2  3x  1 ;  2) lim   2
3
 x  2 x  x  2 
x 2 
Розв’язання.
1) lim
x 
 3x  
9x 2  3x  1  [  ] 

[4.16.6]
 3x  9x 2  3x  1 
 lim
x 
3x  9x 2  3x  1
 3x  
9x 2  3x  1 

9x 2   9x 2  3x  1  (3x  1)
 lim  lim 
x  3x  9x 2  3x  1 x  3x  9x 2  3x  1

 lim
 3x
1


3 
 .
1
x 
3  9  x3  12 33 2
x
lim
x 
 3x  2

9x  3x  1  [  ]  .
 1 3  (x  1)  3
2) lim   2   [  ]  lim 
x 2 
x 2 x x 2 x  2 (x  2)(x  1)

x 2 1 1
 lim  lim  .
x  2 (x  2)(x  1) x 2 x  1 3
3.6. Знайти а) f (x 0  0); б) f (x 0  0) :

x 1 2
1) f (x )  (x  1), x 0  1; 2) f (x )  , x  2;
x 1 x 2 0
 x  1, x  2,
3) f (x )   x 0  2.

 2x  2, x  2,
Розв’язання. [6.3.4, 6.3.5.]
[4.13.1]
x 1 x 1
1) lim  lim  1;
x 10 x  1 x 10 (x  1)
[4.13.1]
x 1 x 1
lim  lim  1.
x 1 0 x  1 x 1 0 x  1
 3. Границя функції 97

2 2
2) lim  ; lim  .
x  2 0 x  2 x 2  0 x  2

3) lim f (x )  lim (x  1)  3; lim f (x )  lim (2x  2)  2.

x  20 x 2 0 x 20 x 20

3.7. Знайти:
2x
1) lim lg(4x  1  2x  5); 2) lim 4 1;
x
x 2 x 

 2x  2 
3) lim sin   .
x 2  x  2 
Розв’язання. [6.9.1, 6.3.8.] 

1) lim lg(4x  1  2x  5)  lg lim(4x  1  2x  5)  lg 10  1.
x 2 x 2

2x 2x
lim
2) lim 4 1
x  4x  1
x  42  16.
x 
 2x  2   2(x  2)  
3) lim sin     lim sin  
 (x  2)( 2x  2) 
x 2  x  2  x  2
2  2  
 lim sin  sin  lim   sin  1.
x 2 2x  2  x  2 2x  2  2
Коментар.  У цій задачі скористаємось можливістю переходу до границі під
знаком неперервної функції, а функції y  lg x , y  4x , y  sin x , y  cos x —
неперервні в будь-якій точці області означення.
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
3.9. Виходячи з означення границі за Коші (мовою    ), доведіть, що:
5x  1 5
1) lim(3x  8)  5; 2) lim  ;
x 1 x  3x  9 3
1 1
3) lim  ; 4) lim  .
x 1 (1  x )2 x 0 x

3.10. Знайдіть:
x2  4 x2  4
1) lim ; 2) lim ;
x 1 3x 2  2x  16 x
8 3x 2  2x  16
3

x2  4 x2  4
3) lim ; 4) lim .
x 2 3x 2  2x  16 x  3x 2  2x  16
98 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
3.11. Знайдіть:
x2  5  x 3  3x  1 
1) lim ; 2) lim   1  ;
x 2 x2  3 x 0  x 4 

x x2  3
3) lim ; 4) lim .
x 1 1  x x 3 x4  x2  1
3.12. Знайдіть:
3x 3  2x 2  5 7x  3
1) lim ; 2) lim ;
3 2
x  2x  x  1 x  x x 6
x 4  x2  1 8x  7
3) lim ; 4) lim ;
x  x 2  10 x  34 x 2 2

3
x2  1  x x4  3  5 x3  4
5) lim ; 6) lim ;
x  4 3 x  3 7
x x x x 1
(x  1)10  ...  (x  100)10
7) lim
x  x 10
 10 10
; 8) lim
x 
 5x  4x  3x  2x  .

3.13. Знайдіть:
x 3  2x 2  x  2 x 3  3x 2  2x  1
1) lim ; 2) lim ;
x 1 x 2  4x  3 x 3 x 2  5x  6
x 2  2x  1 8x 3  1
3) lim ; 4) lim ;
x 1 x3  x x 1 2 6x 2  5x  1

49  x 2 x2  1  1
5) lim ; 6) lim ;
x 7 1 8 x x 0
x 2  16  4
3
10  x  2 xn  an
7) lim ; 8) lim (n, m  , a  0).
x 2 x 2 x a xm  am
3.14. Знайдіть:

1) lim
x 
 x 2  12x  9x 2  18x  5 ; 
2) lim
x 
 3
(x  1)2  3 (x  1)2 ; 
 12 1   1 3 
3) lim  2  ; 4) lim   ;
 x  36 x  6 
x 6   1  x 1  x 3 
x 1 
 3. Границя функції 99

 x3 x 2   x3 
5) lim    ; 6) lim   x  .
 2x 2  1 2x  1 
x   x  
 x2  1 
3.15. Знайдіть а) f (x 0  0); б) f (x 0  0) :
1
x 1
1) f (x )  , x  1; 2) f (x )  3 2, x
x   2;
x 1 0 0

 
 1
 2x  1, x  2, 
 , x  0,
3) f (x )   2 x  2; 4) f (x )   x  2 x 0  0.

 x , x  2, 0 
 x, x  0,
 

3.16. Знайдіть:
1) lim 3x 1; 2) lim 3x 1;
x  x 

 1 x 1  1 x 1
3) lim   ; 4) lim   ;
x  
2 x  
2
5) lim arctg x ; 6) lim arcctg x .
x  x 

3.17. Знайдіть:
x 1
2
1) lim log 2 (7x  1  3x  1); 2) lim 2x 1 ;
x 1 x 

1 x
 3  x  2   1  x  1x
3) lim cos   ; 4) lim   .
x 1  x  1   2  x 
x 0 

Відповіді
1 2 1 3
3.10. 1) ; 2) ; 3) ; 4) . 3.11. 1) 9; 2) ; 3) ; 4) 0.
5 7 3 4
3
3.12. 1) ; 2) 0; 3) ; 4) 2; 5) 1; 6) 0; 7) 100; 8) .
2
1 n
3.13. 1) 1; 2) ; 3) 0; 4) 6; 5) 28; 6) 4; 7)  ; 8) a n m .
12 m
1 1
3.14. 1) ; 2) 0; 3)  ; 4) 1; 5) ; 6) 0.
12 4
3.15. 1) f (1  0)  1, f (1  0)  1; 2) f (2  0)  0, f (2  0)  ;
3) f (2  0)  3, f (2  0)  4; 4) f (0)  2, f (0)  0.

3.16. 1) ; 2) 0; 3) ; 4) 0; 5)  ; 6) 0.
2
2 1
3.17. 1) 3; 2) 1; 3) ; 4) .
2 2
100 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

4. Нескінченно малі та нескінченно великі функції

Навчальні задачі
4.1. Знайти lim (cos x  1  cos x );
x 
Розв’язання. [6.4.3.]
[5.10.11]
x 1  x x  x 1
lim (cos x  1  cos x )  lim 2 sin
sin 
x  x  2 2
x 1 x 1
  lim 2 sin sin .
x  2 2( x  x  1)
1  1 

lim sin 
 sin  lim   sin 0  0.
x  2( x  1  x )  x  2( x  1  x ) 
x 1 x
Функція 2 sin обмежена, оскільки:
2
x 1 x
2 sin  2.
2
Добуток нескінченно малої функції на обмежену є функцією нескінченно ма-
лою. Отже,
x 1x 1
lim 2 sin sin  0.
x  2 2(x  x  1)
4.2. Знайти:
sin 5x sin 2x  tg x
1) lim ; 2) lim ;
x 0 x x  0 1  cos 2x

sin x  sin a ln(1  3x )

3) lim ; 4) lim ;
x a x a x  x
ln(1  2 )
1
3sin 5x  3sin x   4 arctg 1x
5) lim ; 6) lim .
x 0 x2 x 0 x
e  cos x
Розв’язання. [6.8.]
[6.8.1]
sin 5x 0 5x
1) lim     sin 5x  5x , x  0  lim  5.
x 0 x  0  x 0 x

[6.8.1] [6.8.2]

sin 2x  tg x sin 2x  2x , tg x  x , x  0 2x  x
2) lim  [6.8.3]  lim  1.
x 0 1  cos 2x (2x )2 x 0 2x 2
1  cos 2x   2x 2 , x  0
2
 4. Нескінченно малі та нескінченно великі функції 101
x a x a x a x a
sin x  sin a  0  [5.10.11] 2 cos 2  sin sin  ,
3) lim     lim 2
 2 2 
x a x a  0  x a x a x a
x a x a
2 cos 2
 2 x a
 lim  lim cos  cos a.
x a x a x a 2
[6.8.7]
ln(1  3 )  3x , x
0
ln(1  3x )  3 x 3x
4) lim   x
ln(1  2 )  2 ,  lim  lim    0.
x
x  ln(1  2x )  0  x  2x x  
2
x  

3sin 5x  3sin x 0 3sin x (3sin 5x sin x  1)

5) lim     lim x 
x 0 e x  cos x  0  x  0 (e  1)  (1  cos x )
[6.8.8]
sin 5x sin x
3 1 
[5.10.11]
2  3sin x ln 3  sin 2x  cos 3x
  (sin 5x  sin x ) ln 3   lim x

x 0 (e  1)  (1  cos x )
 2 ln 3  sin 2x  cos 3x , x  0

3sin x  1, cos 3x  1,
sin 2x
2  3sin x ln 3  x
 cos 3x sin 2x
[6.8.1]
ex 1
[6.8.9]
 lim  x
 2, x  1,  4 ln 3.
x 0 ex 1 1cos x
x
 x
[6.8.3]
1cos x
x
 0, x  0
 1
  4 arctg 1 x
1
0  arctg 1 x
6) lim     4 lim 4 
x 0 x  0  x 0 x
[6.8.2]
 4 lim
tg  
4
 arctg 1x
1
  4 lim 
tg 4  1x
1 [5.10.6]

x 0 x x 0

x 1  tg 

4
1
1x 
1 x
1  1x 1
1x
 4 lim  4 lim  4 lim  2.
x 0

x 1  1x
1
 x 0 x
x 2
 x 1 x 0 x  2

4.3. Знайти:
sin 7x lg x  1
1) lim ; 2) lim ;
x 1 sin 2x x 10 x  10
102 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

ex  e 1 3 x
3) lim ; 4) lim .
x 1 x  1 x 1 1  5 x
Розв’язання. [6.8.]
sin 7x 0 t  x  1, x  t  1 sin 7(t  1)
1) lim    lim 
x 1 sin 2x  0  t  0, x  1 t  0 sin 2(t  1)

[6.8.1]

[5.10.3] sin 7t  7t,

sin(7t  7)  sin 7t 7t 7
 lim  lim  sin 2t  2t ,   lim  .
t  0 sin(2t  2) t  0 sin 2t t  0 2t 2
t 0

t  x  10, [5.7.5]
lg x  1 0 lg(10  t )  lg 10
2) lim     x  t  10,  lim 
x 10 x  10  0  t 0 t
t  0, x  10

 
[6.8.6]
lg 1  10
t  t  t t

lg  1    , 1

 lim  10 ln 10 
10  10 ln 10  lim .
t 0 t t 0 t 10 ln 10
t 0
[6.8.9]
ex  e 0 e(e x 1  1) x 1
 1  x  1,  lim e(x  1)  e.
3) lim     lim  e
x 1 x  1  0  x 1 x 1 x 1 x  1
x 1
13
1 3 x 0 t  x  1, x  t  1, 1  t  1
4) lim     lim 
x 1 1  5 x  0  t  0, x  1 t 0
1  (t  1)
15

[6.8.10]
13 t 1
(1  t ) 1  , 3t 5
 3  lim  .
t t 0 1 3
(1  t )
15
1  ,t  0 5t
5
4.4. Знайти:
ln(1  3x )
1) lim ; 2) lim x (ln(x  1)  ln x );
x  ln(1  2x ) x  

  
3) lim   2x tg x  .
x  2 
 cos x 
Розв’язання.
ln(1  3x )    ln 3x x ln 3 ln 3
1) lim     lim  lim  .
x  ln(1  2x )    x  ln 2x x  x ln 2 ln 2
 4. Нескінченно малі та нескінченно великі функції 103

 1
2) lim x (ln(x  1)  ln x )  lim x ln  1       0  
x  x   x
 1 1 x
 ln  1    , x    lim  1.
 x x x  x

     2x sin x 
3) lim   2x tg x         lim   
x  2 
 cos x  x  2 
 cos x cos x 

t x ,
2
  2x sin x 0 
 lim     x t  , 
x  2 cos x  0  2

t  0, x 
2

 lim
 
 
  2 t  2 sin t  2 
  lim
   2t    cos t

t 0
 
cos t  2  t  0  sin t
(1  cos t )  2t cos t (1  cos t ) 2t cos t
 lim  lim  lim 
t 0  sin t t 0  sin t t  0 sin t
t 2
2t cos t 
 lim 2  lim   lim t  2 lim cos t  2.
t  0 t t 0 t 2 t 0 t 0

4.5. Знайти:
x
 1 2x 1  x x
1) lim   ; 2) lim   ;
 x2 
x    2x  1 
x  

 x x ctg x
3) lim   ; 4) lim  ln(e  x )  .
 x  1 
x   x 0

Розв’язання. [6.5.6, 6.7.5, 6.7.6.]

x
[6.3.8]
 1 2x 1   01 2   0.
1) lim    
x  
 x2
 x x     [6.5.6]
1
2) lim         0.
 2x  1 
x     2  
 x x     [6.5.6]
1

lim          .

 2x  1 
x     2  
104 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
 x  x
 x x  
[6.7.5] lim 

1 x
 lim
3) lim  
   1   e x  x 1 
e x  x 1  e 1 .

x  1
x  
[6.7.5]
ctg x lim (ln(x e )1) ctg x
4) lim  ln(e  x )    1   e x  0


x 0  
 x 
ln 1  x
ln(x e )ln e [5.7.5]  e  [6.8.7]
lim lim lim e 1e
tg x tg x
e x 0
 ex 0
 e 0 x
x e .
4.6. Які з функцій є нескінченно малими чи нескінченно великими?

1) f (x )  x 2  1  x ; а) x  , б) x  ;
1
2) f (x )  ; а) x  , б) x  .
1  2x
Розв’язання. [6.4.1, 6.4.2.]
1) lim
x 
 
x 2  1  x        .

x2  1  x2
lim
x 
 
x 2  1  x        lim
x  2
x 1 x


1
 lim  0.
x  x 2  1  x

Отже, f (x ) — н. в. ф., коли x  ; f (x ) — н. м. ф., коли x  .

1 1
2) lim  1;  0.
lim
x  1  2x x  1  2x
Отже, f (x ) — н. м. ф., коли x  .
4.7. Визначити порядок мализни і головну частину нескінченно малої функ-
ції (x )  x 3  1000x 2 щодо н. м. ф. (x )  x , коли x  0.
Розв’язання. [6.6.5.]
x 3  1000x 2 x 2(x  1000)
lim k
 lim k
 lim x 2k (x  1000) 
x 0 x x 0 x x 0

 0, 2  k  0,



 1000, 2  k ,



 , 2  k  0.


Отже, н. м. ф. (x ) має порядок k  2 щодо н. м. ф. (x )  x , коли x  0; го-

ловна частина 1000x 2 . Тобто
x 3  1000x 2  1000x 2, x  0.
 4. Нескінченно малі та нескінченно великі функції 105
4.8. Визначити порядок росту і головну частину нескінченно великої функції
x5
(x )  щодо функції (x )  x , x  .
1  x  2x 2
Розв’язання. [6.6.5.]
x5  , 5  k  2,



1  x  2x 2 x 5 k 
 1
lim  lim   , 5  k  2,
x  x k x  1  x  2x 2 
 2

 0, 5  k  2.


Отже, н. в. ф. (x ) має порядок росту k  5  2  3 щодо н. в. ф. (x )  x ,
1 3
коли x  ; головна частина x . Тобто
2
x5 x3
 , x  .
1  x  2x 2 2

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

4.9. Знайдіть:
tg 3x arctg 3x
1) lim ; 2) lim ;
x 0 x x  x
 5 
cos  x   tg x
 2  3 arctg x
3) lim ; 4) lim ;
x 0 arcsin 2x 2 x 0 4 x 2
 1  (1  cos x )2
5) lim   ctg x  ; 6) lim ;
x 0 
 sin x  x 0 tg2 x  sin2 x
cos x  cos a ctg x  ctg a
7) lim ; 8) lim .
x a x a x a x a
4.10. Знайдіть:
1  sin x   
1) lim ; 2) lim  2x tg x  .
x  2 
 cos x 
 
x  2 2

2
x

 x  1  
3) lim x  arctg  ; 4) lim(1  x ) logx 2.
x    x  2 4  x 1

4.11. Знайдіть:
10  x 
1) lim x log2 ; 2) lim x 2 ln cos ;
x  5x x  x
106 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

ln(a  x )  ln a ln(1  x  3 x )
3) lim ; 4) lim .
x 0 x x  ln(1  3 x  4 x )
4.12. Знайдіть:
e 7 x  e 2x
1) lim
x 0 tg x
; 2) lim x 2 4
x 
 1x
4
1 (x 1)
.
7 2
1  x2  1 ex  1
3) lim ; 4) lim ;
x 0 x2 x 0 1  sin x  1 2

3
tg x  1 2x  x 2
5) lim ; 6) lim .
x  4 2 sin2 x  1 x 2 x  2

4.13. Знайдіть:

 2x  1 x  2x  1 x
1) lim   ; 2) lim   ;
 x  1 
x    x  1 
x  

2
 k mx  x 2  4 x

3) lim  1   ; 4) lim  2  ;

x   x x   x  4 
2
x
5) lim (1  ctg x )tg x ; 6) lim cos x ;
x  2 x 0

2 3
x x
 1  x  3x 1 tg  1  x 2  2x 
1 sin

7) lim   ; 
8) lim   ;
x  0 1  x  7x  x  0
 1  x 2  5x 

1 ln 1 tg2 3x 
 
1 ln cos x
 
2
x2 x
9) lim 2  e ; 10) lim 2  3sin .
x  0 x  0

4.14. Визначте, які функції є нескінченно малими:

x 2  2x  1 1  cos x
1) f (x )  , x  1; 2) f (x )  , x  0;
x3  x 1  cos x
ln(x 2  x  1)
3) f (x )  , x  .
ln(x 4  x  1)
4.15. Визначте, які функції є нескінченно великими:
1 1
1) f (x )   , x  2;
3 2 2
x  4x  4x x  3x  2
 5. Неперервність функції. Точки розриву функції 107

 x  1 x
2) f (x )    , а) x  , б) x  .
 2x  1 
4.16. Визначте порядок мализни і головну частину нескінченно малої функції
(x ) щодо функції (x )  x , коли x  0 :
3
1) (x )  x2  x; 2) (x )  ln(1  x 2 )  2 3 (e x  1)2 ;
3
x
3) (x )  3  1; 4) (x )  tg x  sin x .
4.17. Визначте порядок росту і головну частину нескінченно великої функції
(x )  x 4  x  1 щодо функції (x )  x , коли x  .

Відповіді
1 1 1
4.9. 1) 3; 2) 0; 3)  ; 4) 12; 5) 0; 6) ; 7)  sin a; 8)  .
2 4 sin 2 a
1 1 5 2 1 3
4.10. 1) ; 2) 2; 3)  ; 4)  ln 2. 4.11. 1) ; 2)  ; 3) ; 4) .
2 2 ln 2 2 a 2
1 1
4.12. 1) 5; 2) ln 4; 3) ; 4) 2; 5) ; 6) 4 ln 2  4.
7 3
1 3 2 9 2
4.13. 1) ; 2) 0; 3) ekm ; 4) e 8 ; 5) e; 6) ; 7) ; 8) ; 9) e ; 10) 9.
e 7 5
1 2
 
4.16. 1) k  , головна частина — x 1 2 , x  0; 2) k  , головна частина —
2 3
1 x3
2x
23
 
, x  0; 3) k  , головна частина — ln 3  x
3
13
; 4) k  3, головна частина —
2
.

4.17. k  2, головна частина x 2, x  .

5. Неперервність функції. Точки розриву функції

Навчальні задачі
5.1. Дослідити на неперервність функцію:
sin x 1x
1) f (x )  ; 2) f (x )  e ;
x
 1  x 2, x  0,

1
3) f (x )   (x  1)2, 0  x  2, 4) f (x )  sin .
 x
 4  x , x  2;

Розв’язання. [6.11.]
108 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
1) Функція f — елементарна; область означення функції D( f )   \ {0}. От-
же, x 0  0 — точка розриву.
[З’ясовуємо тип точки розриву, знаходячи однобічні границі.].
Оскільки
sin x sin x sin x
lim  1  lim  lim  1,
x 0 x x 0 x x 0 x
x 0  0  D( f ),
то точка x 0  0 є точкою розриву 1-го y sin x
y  1
роду, усувного.  x

sin x  O  x
Функцію f (x )  можна доозначи- Рис. до зад. 5.1.1)
x
ти в точці x 0  0, покладаючи

 sin x

 , x  0,
g(x )   x

 1, x  0.


Функція g вже буде неперервною на .
2) Функція f — елементарна; область означення D( f )   \ {0}. Отже, функ-
ція f має розрив у точці x 0  0.
1x 1x
lim e  0; lim e  .
x 0 x 0
Оскільки обидві границі існують і одна з y
них нескінченна, то x 0  0 — точка роз- y e
1x

риву 2-го роду, нескінченного. Графік фун- 1

кції має в точці x 0  0 праву вертикальну
асимптоту. O x
Рис. до зад. 5.1.2)
3) Функція f — неелементарна, означена різними аналітичними виразами на
різних проміжках, які є неперервними функціями на цих проміжках. Отже, єди-
ні можливі точки розриву — це точки x 1  0 та x 2  2, де міняються аналіти-
чні вирази для функції f .
Дослідімо точку x 1  0.
f (0)  (0  1)2  1.
lim f (x )  lim (1  x 2 )  1;
x 0 x 0
lim f (x )  lim (x  1)2  1.
x 0 x 0
Оскільки існують скінченні границі f (0), f (0) і
f (0)  f (0)  1  f (0),
то за критерієм неперервності [6.9.2] функція f є неперервною в точці x 1  0 .
 5. Неперервність функції. Точки розриву функції 109

Дослідімо точку x 2  2.
f (2)  (2  1)2  1.
lim f (x )  lim (x  1)2  1;
x  2 0 x  2 0
lim f (x )  lim (4  x )  2.
x 2 0 x 2  0
Оскільки існують скінченні границі y
f (2  0), f (2  0) і 2
f (2  0)  1  2  f (2  0),
1
то точка x 2  2 є точкою розриву 1-го роду,
y  f (x )
неусувного [6.11.2], зі стрибком
  f (2  0)  f (2  0)  2  1  1. O 1 2 x
Рис. до зад. 5.1.3)
4) Функція f — елементарна, область означення D( f )   \ {0}. Доведімо,
1
користуючись означенням границі за Гейне [6.3.2], що не існує lim sin . Для
x 0 x
цього побудуймо дві послідовності значень аргументу:
 
 1  2 2 2 2
{x n }      , , , ..., , ...;
  2n   5 9   2n
 2 
 1  1 1 1 1
{x n}    , , , ..., .

  2 n 
 2 4  6 2 n
Обидві послідовності збігаються до нуля. Запишімо послідовності значень фун-
кції f :
f (xn )  1,1, 1, ..., 1, ...; y 1
y  sin
x
f (xn)  0, 0, 0, ..., 0, ...
Оскільки послідовність {f (x n )} збігається до ну- x
ля, а послідовність {f (x n)} — до одиниці, то не
Рис. до зад. 5.1.4)
1
існує lim sin .
x 0 x
Точка x 0  0 є точкою розриву 2-го роду, істотного [6.11.3].
Коментар.  Усувний розрив можна «усунути», доозначивши функцію f (x ) у
точці x 0 , тобто утворивши нову функцію

 f (x ), x  x 0,
g(x )  


 f (x  0), x  x 0,
 0
що збігається з функцією f (x ) скрізь, окрім точки x 0, і буде вже неперервною в
цій точці.
110 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

5.2. Показати, що будь-який многочлен непарного степеня з дійсними коефі-

цієнтами має принаймні один дійсний корінь.
Розв’язання. [6.10.4.]
Розгляньмо многочлен непарного степеня з дійсними коефіцієнтами
P2n 1(x )  a 0x 2n 1  a1x 2n  ...  a 2n 1.
Нехай для визначеності a 0  0. При досить великих за абсолютною величиною
від’ємних значеннях x знак многочлена P2n 1(x ) буде від’ємним, а при досить
великих додатних значеннях x — додатним. Оскільки многочлен є скрізь непе-
рервною функцією, то знайдеться деяка точка, в якій він дорівнює нулеві.
5.3. Знайти з точністю 0,1 корінь рівняння x 4  x 3  1  0 на відрізку [0;1].
Розв’язання. [6.10.4.]
Нехай f (x )  x 4  x 3  1. Ця функція неперервна x  , а, отже, і на [0;1].
Оскільки f (0)  1  0, f (1)  1  0, то за теоремою Больцано — Коші
c  (0;1) : f (c)  0,
тобто рівняння f (x )  0 має корінь на [0;1]. Знайти корінь з точністю 0,1
означає вказати відрізок [a; b ] завдовжки b  a  0,1, який містить корінь рів-
няння.
Щоб знайти наближене значення кореня, скористаємось методом половинного
поділу.
Крок 1. Покладаємо a  0, b  1. Обчислюємо
f (a )  f (0)  1, f (b )  f (1)  1.
Перевіряємо
f (a )f (b)  1  1  1  0,
b  a  1  0, 1.
Крок 2. Обчислюємо
a b 0 1 1
x1    .
2 2 2
Крок 3. Обчислюємо
1 13
f (x1)  f     .
 2  16
Перевіряємо
13 13
f (x 1)f (a )    (1)   0;
16 16
13 13
f (x 1)f (b )    1    0.
16 16
1
Покладаємо a1  x 1  , b1  b  1. Перевіряємо
2
 5. Неперервність функції. Точки розриву функції 111

1
a1  b1   0, 1.
2
Крок 4. Обчислюємо
1
a1  b1 1
2 3
x2    .
2 2 4
Крок 5. Обчислюємо
3 67
f (x 2 )  f     .
 4  256
Перевіряємо
67  13 
f (x 2 )f (a1)        0;
256  16 
67
f (x 2 )f (b1 )    1  0.
256
Покладаємо
3
a2  x 2  , b  b1  1.
4 2
Перевіряємо
1
a2  b2   0, 25  0, 1.
4
Крок 6. Обчислюємо
a2  b2 7
x3   ...
2 8
Врешті-решт дістанемо: x  0, 81 з точністю   0,1.

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

5.5. Використовуючи лише графік функції f (x ), визначте її точки розриву і
їхній тип:
1) рис. 1; 2) рис 2.

Рис. 1 до зад. 5.5 Рис. 2 до зад. 5.5

112 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

5.6. Знайдіть точки розриву функції, дослідіть їхній характер, у разі усувного
розриву дозначте функцію «за неперервністю». Схематично побудуйте
графік функції в околах точок розриву.
3
x2  1 x 1
1) f (x )  ; 2) f (x )  ;
x3 1 x 1
(1  x )n  1 1
3) f (x )  , n  ; 4) f (x )  1  x sin ;
x x
3x  5 x 2
5) f (x )  ; 6) f (x )  ;
3x  5 arctg(x  2)
1
1 3 x 2  1
7) f (x )  (x  1) arctg ; 8) f (x )  1
;
x 3 x 2 1
1 2
9) f (x )  ; 10) f (x )  ;
x2  9 1  33  x
x 1
11) f (x )  3 4 x 2 ; 12) f (x )  e sin x ;
3 1 1x
13) f (x )  ; 14) f (x )  ln ;
log2 x  1 x 1x

 1
15) f (x )  cos ; 16) f (x )  sin ;
2x (x  3) 2


 2 x, 0  x  1, 
 1
 
 arctg 2x , x  ,

17) f (x )  
 4  2x , 1  x  2, 5, 18) f (x )  
 2

 
  1
 2x  7 2, 5  x  4.  , x ;

 
 2x  3 2

 

 e x  3, x  3, 
 cos x , x  0,
 
19) f (x )   2
 10  x , x  3, 20) f (x )   x 2, 0  x  1,

 1



 x  3; 
 sin 1 , x  1.


2 x 2 ,  x 3
 5. Неперервність функції. Точки розриву функції 113

5.7. Виберіть значення параметрів так, що функція стала неперервною і по-

будуйте її графік:

 

 2 sin x, x  ,

 2
 x  1, x  1,  
1) f (x )   2) f (x )  
 A sin x  B, x  ,
 3  ax 2, x  1; 
 2
  

 cos x, x  .

 2
5.8. Дослідіть на неперервність функцію і побудуйте її графік:
1
1) y  ; 2) y  {x };
ln x

1
3) y  ; 4) y  (1)[x ].
{x }
5.9. Розв’яжіть нерівність:
(2x  1)(x  2)3 (x  3)(x  2)3 (x  1)
1)  0; 2)  0.
(x  1)(x  2)2 x (x  3)(x  4)
5.10. Доведіть, що рівняння має розв’язок на вказаному відрізку:
1) x 3  3x  1  0, x  [1; 0]; 2) x 5  6x 2  3x  7  0, x  [0; 2].

Відповіді
5.5.1) функція f (x ) має: в точці x  2 розрив 2-го роду, нескінченний; у точці x  1 розрив
1-го роду, усувний; у точці x  4 розрив 1-го роду, неусувний;
2) функція f (x ) має: в точці x  0 розрив 2-го роду, істотний; у точці x  3 розрив 2-го
роду, нескінченний; у точці x  5 розрив 1-го роду, неусувний.
 f (x ), x  1,

5.6. 1) функція f (x ) має в точці x  1 розрив 1-го роду, усувний, g (x )   2
 , x  1;
 3
 f (x ), x  1,

2) функція f (x ) має в точці x  1 розрив 1-го роду, усувний, g(x )   1
 , x  1;
 3
 f (x ), x  0,
3) функція f (x ) має в точці x  0 розрив 1-го роду, усувний, g(x )  
 n, x  0;

 f (x ), x  0,
4) функція f (x ) має в точці x  0 розрив 1-го роду, усувний, g(x )  
 1, x  0;

114 Модуль 1. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ

5
5) функція f (x ) має в точці x  розрив 1-го роду, неусувний;
3
6) функція f (x ) має в точці x  2 розрив 1-го роду, неусувний;
7) функція f (x ) має в точці x  0 розрив 1-го роду, неусувний;
8) функція f (x ) має в точці x  2 розрив 1-го роду, неусувний;
9) функція f (x ) має в точках x  3 розрив 2-го роду, нескінченний;
10) функція f (x ) має в точці x  3 розрив 2-го роду, нескінченний;
11) функція f (x ) має в точках x  2 розрив 2-го роду, нескінченний;
12) функція f (x ) має в точках x  k, k  , розрив 2-го роду, нескінченний;
 f (x ), x  1,
13) функція f (x ) має в точці x  1 розрив 1-го роду, усувний, g(x )   ав
 0, x  1,

точках x  2, x  0 — розрив 2-го роду, нескінченний;
 f (x ), x  0,
14) функція f (x ) має в точці x  0 розрив 1-го роду, усувний, g(x )   а в точ-
 2, x  0,

ках x  1 — розрив 2-го роду, нескінченний;
15) функція f (x ) має в точці x  2 розрив 2-го роду, істотний;
16) функція f (x ) має в точці x  3 розрив 2-го роду, істотний;
17) функція f (x ) має в точці x  2, 5 розрив 1-го роду, неусувний;

 f (x ), x  1 ,
1
18) функція f (x ) має в точці x  розрив 1-го роду, усувний, g(x )    2
2  
 , x  1 ;
 4 2
19) функція f (x ) має в точці x  3 розрив 1-го роду, неусувного;
20) функція f (x ) має в точках x  0, x  1 розрив 1-го роду, неусувний, а в точці x  3 —
розрив 2-го роду, істотний.
5.6. 1) x  1 — точка розриву 1-го роду (скінченного); 2) x  3 — точка розриву 2-го
роду (нескінченного); 3) x  1 — точка розриву 1-го роду (усувного), x  2, x  0 —
1
точки розриву 2-го роду (нескінченного); 6) x  — точка розриву 1-го роду (усувного).
2
5.7. 1) a  1; 2) A  1, B  1.
5.8. 1) x  0 — точка розриву 1-го роду, усувного, x  1 — точки розриву 2-го роду, не-
скінченного; 2), 4) x   — точки розриву 1-го роду, неусувного; 3) x   — розриви 2-го
роду, нескінченного.
1 
5.9. 1) x  (; 2)  (2; 1)   ; 2  ; 2) x  (; 3)  (2; 1)  (0; 3)  (4; ).
 2 
Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
6. Похідна. Техніка диференціювання
Навчальні задачі
6.1. Користуючись означенням, знайти похідну функції f (x )  4x 2  3x  8
у точці x 0 . Обчислити f (1).
Розв’язання. [7.1.1.]
f (x 0  x )  4(x 0  x )2  3(x 0  x )  8 
 4x 02  3x 0  8  8x 0x  3x  4(x )2 .
f (x 0 )  f (x 0  x )  f (x 0 )  8x 0x  3x  4(x )2 .
f (x 0 ) 8x 0x  3x  4(x )2
  8x 0  3  4x .
x x
f (x 0 )  lim (8x 0  3  4x )  8x 0  3.
x  0
f (1)  5.
6.2. Знайти похідну функції:
1) f (x )  x 4 ; 2) f (x )  x;
4
3) f (x )  x 3; 4) f (x )  5x 3 ;
3 5
5) f (x )  4 x 2 ; 6) f (x )   .
4x 3
Розв’язання. [7.2.1, 7.3.2.]
[7.3.2]
1) f (x )  (x )  4x 3 .
4
4
[7.3.2]
12 1 1 2 1
2) f (x )  ( x )  (x )  x  .
1 2 2 2 x

[7.3.2]
4 3 1 43 4 3
3) f (x )  ( x )  (x
3
x  ) 
.
 3 4 4 44 x
Для розв’язання прикладів стануть у пригоді формули:
1 q p q
 x  , x p  x .
x
116 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
Нагадаймо, що сталий множник виносимо за знак похідної [7.2.1].
(Cu )  Cu .
4) f (x )  (5x 3 )  5(x 3 )  5  3x 2  15x 2 .
3 23 2 1 3 8
5) f (x )  (4 x 2 )  4(x )  4  x  3 .
3 3 x

 5  5 5 15
6) f (x )    3    (x 3 )    (3)x 4  4 .
 4x  4 4 4x
6.3. Знайти похідну функції:
2 1
1) f (x )  3x 2  5x  1; 2) f (x )  3 3 x   2;
x 2x
tg x
3) f (x )  e x sin x ; 4) f (x )  .
ln x
Розв’язання. [7.2.1–7.2.4, 7.3.]
1) f (x )  (3x 2  5x  1) 
(u v ) u  v ,(Cu ) Cu 

 3(x 2 )  5(x )  (1)  3  2x  5  1  0  6x  5.

2) [Перед тим, як знаходити похідну, переписуємо функцію у вигляді, зручному
для диференціювання.]
 2 1   1 3 1 2 
f (x )   3 3 x      3x  2x 1
 x  
 x 2x 2   2 

   2(x
3 x
13 1 1
)  (x 2 )  3  x
2
1 2 3
3
1
 2  (1)x 2   (2)x 3 
2
1 2 1
  2  3.
3 2
x x x
3) f (x )  (e x sin x )  (e x ) sin x  e x (sin x ) 
(uv ) u v uv  (ex ) ex ,(sin x )  cos x

 e x sin x  e x cos x  e x (sin x  cos x ).

 tg x  (tg x ) ln x  tg x (ln x )
4) f (x )     
 ln x  ln x 2
 u  u v uv  1 1
   (tg x )  , (ln x ) 
2 x
 v  v2
cos x

1
ln x  tg x  x1 x ln x  sin x  cos x
cos2 x
 2
 2 2
.
ln x x ln x  cos x
 6. Похідна. Техніка диференціювання 117

6.4. Знайти похідну і диференціал функції:

1) f (v)  tg v  sin a; 2) ()   sin   cos ;
3) s(t )  ln t  ctg 3.
Розв’язання. [7.2, 7.3, 7.1.8, 7.1.9.]
[7.2.1] [7.1.9]
sin a
1) f (v )  (tg v  sin a )  sin a  (tg v )  .
cos2 v
[7.1.9]
sin a
df (v )  dv.
cos2 v
[7.2.2,7.2.3]
2)  ()  ( sin   cos )  sin    cos   sin    cos .
[7.3.7,7.3.8]
[7.1.9]
d ()   cos d .
[7.2.2]
1 1
3) s (t )   ln t  ctg 3   0  .
[7.3.6,7.3.1] t t
[7.1.9]
dt
ds(t )  .
t
6.5. Знайти похідну функції:
1) f (x )  sin 3x ; 2) f (x )  ctg qx ;

3) f (x )  sin(2x 2 ); 4) f (x )  3(tg x )2 ;
1
5) f (x )  ; 6) f (x )  sin2 x  3 cos2 4x .
cos 3 x
Розв’язання. [7.2.5, 7.3.]
[7.2.5]
1) f (x )  (sin 3x )  (sin u )  cos 3x  (3
 x )  3 cos 3x .
u  3x [7.3.7] 
похідна похідна
синуса аргументу
[7.3.10]
(qx ) q
2) f (x )  (ctg qx )    .
sin 2 qx sin 2 qx
[7.3.7]
3) f (x )  [sin(2x )]  cos(2x 2 )  (2x 2 )  4x cos 2x 2 .
2

[7.3.2] [7.3.9]
1 6 sin x
4) f (x )  [3(tg x )2 ]  (3u 2 )  3  2 tg x  (tg x )  6 tg x   .
u  tg x cos2 x cos3 x
118 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

 1  
[7.3.2] [7.3.8]
3 sin x
5) f (x )      (cos x )    3(cos x ) (cos x ) 
3 4
.
 cos x 
3   cos4 x
1 2 
[7.3.2]
 
6) f (x )   sin 2 x  3 cos2 4x     sin2 x  3 cos2 4x   
   
[7.3.2]
(sin2 x  3 cos2 4x )
 12

2  sin x  3 cos 4x 
2 2

2 sin x  cos x  3  2 cos 4x  ( sin 4x )  4 sin 2x  12 sin 8x

  .
2 2 2 2
2 sin x  3 cos 4x 2 sin x  3 cos 4x
6.6. Знайти похідну функції:
1) f (x )  arcsin(2x ); 2) f (x )  arcsin2 3x ;
1
3) f (x )  arctg x ; 4) f (x )  arcctg ;
x
5) f (x )  arccos(x m ); 6) f (x )  arctg4 x.
Розв’язання. [7.3.11–7.3.14.]
[7.3.11]
(2x ) 2
1) f (x )   arcsin(2x )     .
2 2
1  (2x ) 1  4x
[7.3.2] [7.3.11]

2) f (x )   arcsin 2 3x   [(arcsin 3x )2 ]  2 arcsin 3x  (arcsin 3x ) 
 
(3x ) 3 6 arcsin 3x
 2 arcsin 3x   2 arcsin 3x   .
1  (3x )2 1  9x 2 1  9x 2
[7.3.13]
   ( x ) 1
3) f (x )   arctg x    .
  1  ( x )2 2 x (1  x )

1  
[7.3.14]
 1  x
4) f (x )   arcctg     1   
1
.
 x  2 x 
  2(x  1) x
3
1 1 2(x  1) x
x
[7.3.12]
   (x m ) mx m 1
5) f (x )   arccos x m   .
 2m 2m
1x 1x
[7.3.13]

6) f (x )   arctg 4 x   [(arctg x )4 ]  4 arctg 3 x  (arctg x ) 
 
( x ) 2 arctg3 x
 4 arctg3 x   .
1  ( x )2 (1  x ) x
 6. Похідна. Техніка диференціювання 119
6.7. Знайти похідні функції:
1
3x
1) f (x )  a , a  0; 2) f (x )  7 4x ;
2 4
3) f (x )  4 sin x ; 4) f (x )  e x ;

5) f (x )  e sin x ; 6) f (x )  e x (x 3  3x 2  6x  6).
Розв’язання. [7.3.3, 7.3.4.]
[7.3.3]

1) f (x )   a 3x   a 3x ln a  3  3a 3x ln a.
 
 1   [7.3.3] 1 1  1 
2) f (x )   7 4x   7 4x ln 7      .
  4  x 2 
[7.3.3]
 2
  2
3) f (x )   4 sin x
  4 sin x ln 4  2 sin x  cos x .
 
[7.3.4]
4 
f (x )   e x   e x  4x 3 .
4
4)
 
[7.3.4]
   sin x cos x
5) f (x )   e sin x
  e .
 2 sin x
[7.2.3]

6) f (x )   ex (x 3  3x 2  6x  6)  
 
 (e x ) (x 3  3x 2  6x  6)  e x (x 3  3x 2  6x  6) 
 e x (x 3  3x 2  6x  6)  e x (3x 2  6x  6)  e x x 3.
6.8. Знайти похідну функції:
1) f (x )  log2 (5x  4); 2) f (x )  ln 5 x ;

3) f (x )  ln arctg x ; 4) f (x )  ln(x  1  x 2 ).
Розв’язання. [7.3.5, 7.3.6.]
[7.3.5]
5
1) f (x )   log2(5x  4)    .
(5x  4) ln 2
[7.3.6]
 1
2) f (x )   ln5 x   5 ln 4 x  .
  x
[7.3.6]
1 1
3) f (x )   ln arctg x    .
arctg x 1  x 2
 1
[7.3.6]  2x   1
4) f (x )   ln(x  1  x 2 )    1 
 .
  x  1  x2  2 1  x 2  1x 2
120 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.9. Знайдіть похідну функції:

1) f (x )  sh2 x ; 2) f (x )  th 3 x 2 ;
3) f (x )  ln ch x ; 4) f (x )  cos(cth x ).
Розв’язання. [7.3.15–7.3.18.]
[7.3.15]
 
1) f (x )   sh 2 x    (sh x )2   2 sh x  (sh x )  2 sh x  ch x .
   
[7.3.17]
  1
2) f (x )   th3 x 2    (th x 2 )3   3 th2 x 2(th x 2 )  3 th 2 x 2   2x .
    2 2
ch x
[7.3.16]
(ch x ) sh x
3) f (x )   ln ch x     th x .
ch x ch x
[7.3.18]
 1  sin cth x
4) f (x )   cos(cth x )     sin cth x     .
 sh2 x  2
sh x
6.10. Знайдіть похідну функції:

(x  1)3 4 x  2
1) f (x )  ; 2) f (x )  (cos x )sin x .
5 2 2
(x  3) (x  4)
Розв’язання. [7.2.6.] 
1) [Застосовуючи формулу логарифмічної похідної треба максимально спростити
вираз перед диференціюванням.]
 
(x  1)3 4 x  2 
[2.2.6]

f (x )  f (x )  ln  
 5 (x  3)2 (x  4)2 
максимально використовуємо
властивості логарифму

1 2
 f (x )(3 ln(x  1)  ln(x  2)  ln(x  3)  2 ln(x  4)) 
4 5
(x  1) x  2  3
34
1 2 2 
      .
5 2 2 x  1 4(x  2) 5(x  3) x  4 
(x  3) (x  4)
[7.2.6]
2) f (x )  f (x )(ln(cos x )sin x )  f (x )(sin x ln cos x ) 
 sin2 x 
 (cos x )sin x  cos x ln cos x  .
 cos x 
Коментар.  Формулу логарифмічної похідної доцільно використовувати для
диференціювання виразів з великою кількістю множників або степенево-
показникових виразів.
Стануть у пригоді такі формули:
 6. Похідна. Техніка диференціювання 121

loga (xy )  loga x  loga y;

x
loga  loga x  loga y;
y

loga x   loga x , x , y  0.

6.11. Знайти похідну функції y(x ), заданої неявно x 3  y 3  3axy  0.

Розв’язання. 
[Диференціюємо обидві частини рівності, що задає функцію y(x ) неявно, за змін-
ною x. ]
(x 3 )  (y 3 )  3a(xy)  0.
y 3 є складеною функцією,
а xy - добутком

3x 2  3y 2y   3ay  3axy   0.
[Залишаємо усі доданки, які містять y , ліворуч і переносимо праворуч решту.]
(3y 2  3ax )y   3x 2  3ay.
[Виражаємо y . ]
x 2  ay
y   .
y 2  ax
Коментар.  Перехід від неявного задавання функції до явного часто буває
dy
складним, а то й неможливим. Для знаходження похідної y   не рекомен-
dx
довано переходити від неявного задавання функції до явного.
6.12. Знайти похідну параметрично заданої функції
 x  tg t  t,

    
y(x ) :  1 t    ;  для довільного значення t і для t   .
 y  ,  2 2  4

 2
cos t
Розв’язання. [7.2.8.] 
 1  2 sin t
 
 cos2 t  3 2 sin t
yx (t )   cos t  ;
(tg t  t ) 1 cos t  cos3 t
1
cos2 t

 x  tg t  t,


yx (x ) :  2 sin t

 yx (t )  .

 cos t  cos 3 t
4
y x |   .
t 3
4
122 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

6.13. Знайдіть похідну функції:
1
1) f (x )  x 4  x 3  2, 5x 2  0, 3x  0, 1; 2) f (x )  ax 2  bx  c;
3
1 4
3) f (y )  2 y   3;
y
4) f (x )  (x 2  3x  3)(x 2  2x  1);

x 3t 2  1
5) f (x )  ; 6) s (t )  .
x2  1 t 1
6.14. Знайдіть похідну функції:
x
1) f (x )  sin x  ctg x ; 2) f (x )  ;
1  cos x
tg x
3) f (x )  ; 4) ()   sin   cos .
x
6.15. Знайдіть похідну функції:
x 1
1) f (x )  x 2 log 3 x ; 2) f (x )  ;
lg x
1
3) f (x )  x sin x ln x ; 4) f (x )  ;
ln x
x
5) f (x )  ; 6) f (x )  x  10x ;
x
4
ex cos x
7) f (x )  ; 8) f (x )  ;
sin x ex
1  10x
9) f (x )  (x 2  2x  3)e x ; 10) f (x )  .
1  10x
6.16. Знайдіть похідну функції:
1) f (x )  (5x 2  7)3 ; 2) f (x )  (1  5x  8x 2 )5 ;

 3 4
3) f (x )   1  2 x   ; 4) f (x )  3x 2  5x  1;
 x2 
 6. Похідна. Техніка диференціювання 123

1 10
5) f (x )  ; 6) f (x )  ;
3 2
x 5 (4x 3  5x 2  7x  1)4

7) f (x )  (5x 2  7x  2)(15x 2  5)3 ; 8) f (x )  (8x 3  21)3 (7  4x 3 )2 .

6.17. Знайдіть похідну функції:
1
1) f (x )  sin x ; 2) f (x )  ;
cos x
3) f (x )  ctg 4 x ; 4) f (x )  5 cos5 x ;

5) f (x )  7 tg6 x ; 6) f (x )  8 sin2 x ;
1 3 1
7) f (x )  sin 7x  sin 5x  sin 3x ;
7 5 3
1 3 8
8) f (x )  cos 9x  cos 7x  cos 3x ;
9 7 3
 2 3   2
9) f (x )     sin x ; 10) f (x )   cos2 x   sin 3 x .
 cos4 x cos2 x   3 
6.18. Знайдіть похідну функції:
1) f (x )  arcsin 5x ; 2) f (x )  arcsin x ;
1
3) f (x )  arccos(1  x 2 ); 4) f (x )  arccos ;
x
5) f (x )  arctg 3x 2 ; 6) f (x )  arctg x ;
1
7) f (x )  arcsin 3 x 2 ; 8) f (x )  arctg2 ;
x2

9) f (x )  arccos4 5x ; 10) f (x )  arcctg x 3 ;

cos x
11) f (x )  arcsin 1  x 2 , x  0; 12) f (x )  arctg .
1  sin x
6.19. Знайдіть похідну функції:
2
1) f (x )  23x ; 2) f (x )  6x ;
n
3) f (x )  e arctg x ; 4) f (x )  a x , a  0;
1x
5) f (x )  (a x )n , a  0; 6) f (x )  e ;
124 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
2
7) f (x )  ln(15e x  x 2 ); 8) f (x )  5 ln(x  x  1)
.
6.20. Знайдіть похідну функції:
21
(x  4)13 28 (x  3)13
1) f (x )  ln ;
12
x 1
x 2(2x  4)7
2) f (x )  ln ;
(6  7x  2x 2 )(2x  3)7

3 2 x (x 2  2)
3) f (x )  (5x  4) (x  2) (3  4x ); 4) f (x )  5 ;
x 4
5x 2 3 4 (x  5)7 (x 2  4x  2)3
5) f (x )  sin x cos x ; 6) f (x )  ;
x2  1 (x 3  3x 2  5)2

7) f (x )  x x ; 8) f (x )  (sin x )arcsin x ;
x
9) f (x )  (ln x )e ; 10) f (x )  (tg x )cos x ;
2 1x 2 x x
11) f (x )  x 3e x sin 2x  x ; 12) f (x )  x x  x 2  2x .
6.21. Знайдіть похідну функції:
1) f (x )  ch 3 x ; 2) f (x )  ln th x ;
ch x  cos x
3) f (x )  cos x  ch x  sin x  sh x ; 4) f (x )  .
sh x  sin x
6.22. Знайдіть похідні y  функції y(x ), заданої неявно:

x2 y2
1)   1; 2) 2y ln y  x ;
a2 b2
23 23 23
3) cos(xy )  x ; 4) x y a ;
5) y  x  arctg y; 6) x y  y x ;

y x y  x a
7) arctg  ln x 2  y 2 ; 8) a    .
x  y 
6.23. Знайдіть похідну y x функції y(x ), заданої параметрично:
 x  a(  sin ), t 1 t 1
1)  2) x  ,y  ;
 y  a(1  cos ); t t

 6. Похідна. Техніка диференціювання 125
 x  ln(1  t 2 ), 3at 3at 2
3)  4) x  ,y  .
 y  t  arctg t ; 1t 3
1  t3

6.24. Знайдіть диференціал функції:

1) f (x )  sin x  x cos x  4; 2) f (x )  x arctg x  ln 1  x 2 .

Відповіді
1 1
6.13. 1) 4x 3  x 2  5x  0, 3; 2) 2ax  b; 3)  ; 4) 4x 3  3x 2  8x  9;
2
y y
1  x2 3t 2  6t  1
5) ; 6) .
(1  x 2 )2 (t  1)2
1 1  cos x  x sin x x  sin x cos x
6.14. 1) f (x )  cos x  ; 2) f (x )  ; 3) f (x )  ;
sin 2 x (1  cos x )2 x 2 cos2 x
4) ()   cos .
x x ln 10 lg x  x  1
6.15. 1) f (x )  2x log3 x  ; 2) f (x )  ;
ln 3 x ln 10 lg 2 x
1
3) f (x )  sin x ln x  x cos x ln x  sin x ; 4) f (x )   ;
x ln2 x
ex (sin x  cos x )
5) f (x )  4x (1  x ln 4); 6) f (x )  10x (1  x ln10); 7) f (x )  ;
sin2 x
x
sin x  cos x
8) f (x )   ; 9) f (x )  e x (x 2  1); 10) f (x )   2  10 ln 10 .
ex (1  10x )2
3
 3   1 6
2 2 2 4
6.16. 1) 30x(5x  7) ; 2) 5(1  5x  8x ) (5  16x ); 3) 4 1  2 x  2    ;
 x   x x 3 
6x  5 2x 40(12x 2  10x  7)
4) ; 5)  ; 6)  3 2 5
;
2
2 3x  5x  1 3 2
3 (x  5) 4 (4x  5x  7 x  1)
160x 5
7) (10x  7)(15x 2  5)3  90x (15x 2  5)2 (5x 2  7x  2); 8) .
3
7  4x 3
cos x sin x  1 
6.17. 1) ; 2) ; 3) 4 ctg 3 x    2  ; 4) 25 cos4 x  ( sin x );
2 sin x 2 cos3 x  sin x 
1
5) 42 tg5 x  ; 6) 8 sin 2x ; 7) cos 7x  3 cos 5x  cos 3x ;
cos2 x
8  3 cos4 x
8)  sin 9x  3 sin 7x  8 sin 3x ; 9) 5
; 10) 5 sin 2 x cos 3 x .
cos x
5 1 2x 1 6x
6.18. 1) ; 2) ; 3) ; 4) ; 5) ;
1  25x 2 2 x  x2 1  (1  x 2 )2 x x2  1 1  9x 4
126 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

1 1 2x 4x 1
6)  ; 7) 3 arcsin2 x 2  ; 8)  arctg ;
2 arctg x 1  x 2
1  x4 x4  1 x2
20 arccos3 5x 3 x 1 1
9)  ; 10)  ; 11) ; 12)  .
1  25x 2 2(1  x ) 2
1  x2 2
2 e arctg x n
6.19. 1) 3  23x ln 2; 2) 2x  6x ln 6; 3) ; 4) nx n 1a x ln a; 5) nanx ln a;
x2  1
1x
e 15e x  2x 2
x 1) 2x  1
6)  ; 7) x 2
; 8) 5ln(x
. ln 5  2
x2 15e  x x x 1
13 13 1 2 7 4x  7 14
6.20. 1)   ; 2)   2  ;
21(x  4) 28(x  3) 12(x  1) x x  2 2x  7x  6 2x  3
3) 15(5x  4)2 (x  2)2(3  4x )  2(5x  4)3(x  2)(3  4x )  4(5x  4)3 (x  2)2 ;
1 1 2x 1  2 2x 
4) f (x )  f (x )   2   ; 5) f (x )  2  3 ctg x  4 tg x  ;
5  x x  2 x  4   x x  1 
 6x 2  12x  7)
 ln sin x 
6) f (x )  7 
6x  12
  ; x x (ln x  1); 8) f (x ) arcsin x  ctg x   ;

 x  5 x 2  4x  2 x 3  3x 2  5   1x 2 

 1   1 
9) (ln x )e e x   ln ln x ; 10) (tg x )cos x   sin x  ln tg x  ;
x

 x ln x   sin x 
11)–12) Вказівка. Знайдіть похідну кожного доданку окремо.
2 2 sh x  sin x
6.21. 1) 3 ch2 x  sh x ; 2) ; 3) 2 cos x  sh x ; 4) .
sh 2x (sh x  sin x )2
b 2x 1 1  y sin(xy ) y 1  y2 y 2  xy ln y
6.22. 1)  ; 2) ; 3)  ; 4) 3 ; 5) ; 6) ;
a 2y 2(1  ln y ) x sin(xy ) x y2 x 2  xy ln x
x y y
7) ; 8) .
x y x
 1
6.23. 1) yx : x  a(  sin ), yx ()  ctg ; 2) yx : x  1  , yx (t )  1;
2 t
t 3at t(2  t 3 )
3) yx : x  ln(1  t 2 ), yx (t )  ; 4) yx : x  , yx (t )  .
2 1  t3 1  2t 3
6.24. 1) x sin xdx ; 2) arctg xdx .

7. Застосування похідної
Навчальні задачі
7.1. Записати рівняння дотичної та нормалі до графіка функції
f (x )  x 2  6x  4 в точках M 1(4;  4) та M 2 (3; 5).
Розв’язання. [7.5.4, 7.5.5.]
[Обчислюємо, похідні функції f (x ) у точках M 1 та M 2 . ]
 7. Застосування похідної 127

f (x )  2x  6; f (x1)  2; f (x 2 )  0.

Дотична до кривої y  f (x ) у точці M 1 має рівняння
y  (4)  2(x  4); y  2x  12.
Дотична до кривої y  f (x ) у точці M 2 має рівняння
y  (5)  0(x  3); y  5.
Нормаль до кривої y  f (x ) у точці M 1 має рівняння
1 1
y  (4)   (x  4); y   x  2.
2 2
Нормаль до кривої y  f (x ) у точці M 2 має рівняння
x  3.
7.2. Визначити, в якій точці дотична до параболи y  x 2 :
1) паралельна прямій y  4x  5;
2) перпендикулярна до прямої 2x  6y  5  0;

3) утворює із прямою 3x  y  1  0 кут .
4
Розв’язання. [2.5.2, 2.5.3.]
Нехай точка дотику M 0 (x 0 ; y 0 ). Тоді:
[2.5.2]
k дот.  y (x 0 )  2x 0.
1) У паралельних прямих рівні кутові коефіцієнти. Отже,
k дот.  2x 0  4  x 0  2, y 0  4.
Дотична до параболи y  x 2 паралельна прямій y  4x  5 у точці M 0 (2; 4).
2) [Знаходимо кутовий коефіцієнт прямої 2x  6y  5  0. ]
1 5 1
2x  6y  5  0  y  x   k  .
3 6 3
У перпендикулярних прямих кутові коефіцієнти зв’язані співвідношенням
k1k2  1.
Отже,
3 9
k дот.  2x 0  3  x 0   , y 0  .
2 4
2
Дотична до параболи y  x перпендикулярна до прямої 2x  6y  5  0 в точці
 3 9
M 0   ;  .
 2 4 
3) [Знаходимо кутовий коефіцієнт прямої 3x  y  1  0. ]
128 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
3x  y  1  0  y  3x  1  k  3.
[?]  x 0  1,  y 0  1,
 2x 0  3 2x 0  3  
tg   1  1 
4 1  2x 0  3 6x 0  1  x0   y0  1 .
 4  16

Дотична до параболи y  x 2 утворює кут із прямою 3x  y  1  0 в точках
4
1 1 
M 1(1; 1) та M 2  ;  .
 4 16 

1
7.3. Визначити, під яким кутом перетинаються гіпербола y  із парабо-
x
лою y  x .
Розв’язання. [7.5.6.]
[Знаходимо точки перетину гіперболи та параболи.]
 y  x ,
 1
 1   x  x  1, y  1.
 y  x
 x
Криві перетинаються в точці M 0 (1; 1).
[Знаходимо кутові коефіцієнти дотичних у точці M 0 . ]
1 1
k1  ( x ) |x 1  ;
2 x x 1 2
 1  1
k2      1.
 x  x2 x 1
x 1
Отже,
[?] 1
2
 (1)
tg    3.
1
1   (1)
2
Криві утворюють кут   arctg 3.
7.4. 1) Тіло рухається прямолінійно за законом s(t )  t 2  3t  1 (м). Визна-
чити його швидкість у момент t  4 с.
2) Кількість електрики, що протікає через провідник, починаючи з мо-
менту t  0, задано формулою q(t )  2t 2  3t  1 (Кл). Знайти силу
струму наприкінці п’ятої секунди.
Розв’язання.
1) Швидкість руху тіла є похідною від пройденого шляху. Отже,
v(t )  s (t )  (t 2  3t  1)  2t  3  v(4)  11 (м/с).
 7. Застосування похідної 129
2) Сила струму є похідною від кількості електрики, що протікає через провід-
ник. Отже,
I (t )  q (t )  (2t 2  3t  1)  4t  3  I (5)  23 (А).
7.5. Написати рівняння дотичної та нормалі у точці M 0 (2; 2) до кривої

 1 1

x   2 ,
L:

t t

 1 3
 y  .


 2t 2t 2
Розв’язання. [7.5.4, 7.5.5.]
[Знаходимо значення параметра t, яке відповідає точці M 0 (2; 2). ]

 1 1

 2  2,
 t t  t  1.


 1 3
 2 


 2 t 2t 2
Точці (2; 2) кривої відповідає значення параметра t  1.
[Обчислюємо похідну y x (1). ]
[7.4.5]
yt t6 7
yx (t )   ; yx |t 1  .
x t 2t  4 6
Рівняння дотичної:
7
y 2 (x  2); 6y  7x  2  0.
6
Рівняння нормалі:
6
y  2  (x  2); 7y  6x  26  0.
7
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
7.6. Запишіть рівняння дотичної та нормалі до графіка функції y  f (x ) у
заданій точці:
1) y  x , x 0  4; 2) y  x 3  2x 2  4x  3, x 0   2.

7.7. У яких точках кутовий коефіцієнт дотичної до кубічної параболи y  x 3

дорівнює 3 ?
1 2
7.8. 1. Скласти рівняння дотичної до параболи y  x  3x  6, перпенди-
2
кулярної до прямої x  5y  10  0.

2. Скласти рівняння дотичної до кривої y  x 3, паралельної прямій

3x  y  5  0.
130 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

7.9. З’ясуйте, під якими кутами перетинаються:

1) парабола y  x 2 та пряма 3x  y  2  0;
2) синусоїда y  1  sin x та пряма y  1;

2 2 x3 2
3) коло x  y  8ax та крива y  .
2a  x
7.10. 1. Точка рухається прямолінійно за законом s(t )  (9t  t 3 ) м. Знайдіть
швидкість руху для моментів t  1 с та t  2 с.
t4
2. Тіло рухається прямолінійно за законом s (t )   4t 3  16t 2 . Знай-
4
діть швидкість руху. Коли тіло рухається у зворотному напрямі?
7.11. 1. Напишіть рівняння дотичної та нормалі до еліпса x  3 cos t,
 3 
y  4 sin t, у точці M 0  ; 2 2  .
 2 
2. Напишіть рівняння дотичних до кривої x  t cos t, y  t sin t, t  , у

початку координат і в точці, яка відповідає значенню параметра t 0  .
4
7.12. Складіть диференціальне рівняння кривої, що має характеристичну вла-
стивість:
1) квадрат довжини відрізка, який відтинає будь-яка дотична від осі ор-
динат, дорівнює добутку координат точки дотику;
2) будь-яка дотична перетинається з віссю ординат у точці, однаково
віддаленої від точки дотику до початку координат.

Відповіді
7.6. 1) x  4y  4  0, 4x  y  18  0; 2) y  5  0, x  2  0.
7.7. (1;1),(1; 1).
7.8. 1. 5x  y  38  0; 2. 3x  y  2  0.
1 1  3  
7.9. 1) 1  arctg , 2  arctg ; 2) 1  , 2  ; 3) 1  , 2  .
7 13 4 4 4 2
7.10. 1. 6 м/с;  3 м/с. 2. v  t  12t  32t, рух у зворотному напрямі від t  4 до t  8.
3 2

4 3 7 2 2
7.11. 1. y  x  4 2  0, y  x   0. 2. y  0,(  4)x  (  4)y  2  0.
3 4 8 4
y y 1y x 
7.12. 1) y    ; 2) y      .
x x 2  x y 
 8. Похідні вищих порядків 131

8. Похідні вищих порядків

Навчальні задачі
8.1. Знайти похідні вказаного порядку функції f :

1) f (x )  5x 4 , f (x ); 2) f (x )  sin2 x , f (5)(x );

3) f (x )  ln(x  a 2  x 2 ), f (x ).
Розв’язання. [7.4.1.]
1) f (x )  20x 3; f (x )  (20x 3 )  60x 2; f (x )  (60x 2 )  120x .
2) f (x )  2 sin x  cos x  sin 2x ; f (x )  2 cos 2x ; f (x )   4 sin 2x ;

f (4)(x )  8 cos 2x ; f (5)(x )  16 sin 2x .

x
1 1 x
a x 2
2
3) f (x )   ; f (x )   .
x  a x 2 2 2
a x 2 2 2 3 2
(a  x )
8.2. Знайти похідну:
x 3
1) y (100), y  (x 2  1) cos 2x ; 2) y(n ), y  2
.
x  3x  2
Розв’язання. [7.4.5.]
1) [Щоб знайти похідну, використовуємо Лейбніцову формулу.]
u  cos 2x , v(x )  x 2  1, n  100.
100
(100)
(uv )   C100
k
u(100k )v (k )
k 0
v (0)(x )  x 2  1 C 100
0
1 u(100)(x )  2100 cos 2x
v (x )  2x 1
C 100  100 u(99)(x )  299 sin 2x
v (x )  2 2
C 100  4950 u (98)(x )  298 cos 2x
v (x )  0........................................................................
Оскільки
[7.4.7]
u (100)
(x )  2 cos  2x  50   2100 cos 2x ;
100

 99 
u(99)(x )  299 cos  2x    299 sin 2x ;
 2 
u(98)(x )  298 cos  2x  49   298 cos 2x.
[4.15.5]
1 100 !
C 100   100;
1 ! 99 !
132 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
[4.15.5]
2 100 ! 100  99
C 100    4950.
2 ! 98 ! 12
Отже,
y (100)(x ) 
 2100 cos 2x  (x 2  1)  100  2100 sin 2x  x  4950  299 cos 2x  0  ...  0 
 2100  (x 2  2474) cos 2x  100x sin 2x  .
2) Функція означена і диференційовна на (;1), (1; 2), (2; ).
[Розкладаємо дробово-раціональний вираз на суму елементарних дробів
[8.4.6].]
x 3 A B (A  B )x  B  2A
   .
(x  1)(x  2) x  1 x  2 (x  1)(x  2)
[У рівних дробів, з рівними знаменниками, повинні бути рівні чисельники. Два
многочлена тотожно рівні (тобто для всіх значень x ), якщо вони мають рівні
коефіцієнти при однакових степенях.]

 A  B  1,
x  3  (A  B )x  B  2A   

 B  2A  3.

x 3 2 1
y    .
2
x  3x  2 x  1 x  2
(n )
 1   1 (n ) [7.4.7] (1)n n ! (1)n n !
(n )
y  2       2  .
 x  1   x  2  (x  1)n 1 (x  2)n 1
8.3. Знайти другу похідну функції y(x ), заданої параметрично:

 x  a cos t ,

 y  b sin t, t  [0; 2).

Розв’язання. [7.4.6.]

 x  a cos t, t  [0; 2),
 x  a cos t, t  [0; 2), 


y (x ) :  b cos t b y (x ) : 

b 1
 yx (t )    ctg t .  2 b
 a sin t a

 yx2 (t )  a sin t   2 .


 a sin t a sin3 t
8.4. Знайти похідну y  неявної функції, заданої співвідношенням:
y  x  arctg y.
Розв’язання.
[Знаходимо 1-шу похідну функції, заданої неявно.]
y  x  arctg y  0.
 8. Похідні вищих порядків 133

y
y  1   0;
1  y2
 1 
y   1    1;
 1  y 2 
1  y2 1

y    1.
y2 y2
[Диференціюємо вираз для y  за змінною x . ]

1  2y  2  1  2 2
 
y    1       1     .
 y 2  y3 y 3  y 2  y3 y5
підставляємо
вираз для y 

8.5. Знайти диференціал 2-го порядку функції f (x )  ln(1  x 2 ).

Розв’язання. [7.4.4.] 
2x 2(1  x 2 ) 2(1  x 2 )
f (x )  ; f (x )  2
; d f  dx 2 .
1  x2 (1  x 2 )2 (1  x 2 )2

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

8.6. Знайдіть зазначену похідну:
1) f (x )  (x  10)6, f (2); 2) f (x )  x 6  4x 3  4, f IV (1);

3) f (x )  x 3 ln x , f IV (x ); 4) f (x )  ln(x  1  x 2 ), f (x );

5) f (x )  xe x , f (n )(x ); 6) f (x )  ln(ax  b), f (n )(x );

x 1
7) f (x )  , f (n )(x ); 8) f (x )  , f (n )(x ).
2
x2  1 x  3x  2
8.7. Знайдіть зазначену похідну функції y  y(x ), заданої неявно:

1) x 3  y 3  3axy  0, y ; 2) y  sin(x  y ), y ;

3) y  tg(x  y), y ; 4) e x  y  xy , y .
8.8.  функції y  y(x ), заданої параметрично:
Знайдіть похідну y xx

1) x  a cos 3 t, y  a sin 3 t ;
2) x  a(  sin ), y  a(1  cos );

3) x  ln t, y  t 2  1; 4) x  arcsin t, y  ln(1  t 2 ).
134 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

8.9. Застосуйте Лейбніцову формулу до обчислення похідної:

1) [(x 2  1) sin x ](20); 2) [(x 3  2)e 4 x  3 ](4);

3) (e x sin x )(n ); 4) (x 3 ln x )(5).

8.10. Знайдіть диференціал d 2y функції:

2
1) y  4x ; 2) y  ln 2 x  4.

1  x2
8.11. y  ln 2
, x  tg t ; виразіть d 2y через: 1) x та dx ; 2) t та dt .
1x

Відповіді
6 x x (1)n 1a n (n  1)!
8.6. 1) 207360; 2) 360; 3) ; 4)  ; 5) e (x  n ); 6) ;
x (1  x 2 )3 (ax  b)n
n! 1 1   1 1 
7) (1)n   n
n 1  ; 8) (1) n !  n 1  n 1  .
2  (x  1)n 1 (x  1)   (x  2) (x  1) 
2a 3xy y 2(3y 4  8y 2  5) y ((x  1)2  (y  1)2 )
8.7. 1)  ; 2)  ; 3) ; 4)  .
(y 2  ax )3 (1  cos(x  y ))3 y8 x 2(y  1)3
1
 : x  a cos3 t, yxx
8.8. 1) yxx  (t )  ;
3a cos4 t sin t
1
 : x  a(  sin ), yxx
2) yxx  ()    : x  ln t, yxx
; 3) yxx  (t )  4t 2;
a(1  cos )2
2
 : x  arcsin t , yxx
4) yxx  (t )   .
1  t2
8.9. 1) (x 2  379)sin x  40x cos x; 2) 32e 4x 3(8x 3  24x 2  18x  19);
n
3) e x  C nk sin x 
k 0
 k
2  6
; 4)  2 .
x
2 4 ln x  4  ln3 x
8.10. 1) 4x 2 ln 4  (2x 2 ln 4  1)dx 2; 2) 2 2 3
dx 2.
x (ln x  4)
4
4x 4(1  3x ) 2 4
8.11. 1) d 2y  4d 2x  4 2
2 dx ; 2) d y   2 dt 2.
x 1 (x  1) cos 2t

9. Правило Бернуллі — Лопіталя

Навчальні задачі
9.1. Перевірити Ролєву теорему для функції f (x )  x  x 3 на [1; 0] та [0;1].
Розв’язання. [7.6.1.]
Оскільки f (x ) неперервна і диференційовна на , то вона є неперервною на
відрізках [1; 0] та [0;1] і диференційовною в інтервалах (1; 0) та (0;1).
 9. Правило Бернуллі — Лопіталя 135

f (1)  f (0)  f (1)  0.

Отже, на [1; 0] та [0; 1] виконано всі умови Ролєвої теореми для функції f (x ).
Знайдімо значення , про яке йдеться у теоремі:
f (x )  1  3x 2 .
1 1
f ()  1  32  0  1   ,  ;
3 2 3
1  (1; 0), 2  (0;1).

9.2. Довести, що для многочлена P (x )  (x 2  1)(x  3)(x  2)(x  1) в ін-

тервалі (3;1) існує корінь рівняння P (x )  0.
Розв’язання. [7.6.1.]
Оскільки
P(3)  P(2)  P (1)  0,
і P(x ) — функція диференційовна на , то для функції P(x ) виконано всі умо-
ви Ролєвої теореми на [3; 2] і [2;1] :
 1  ( 3;  2) : P (1 )  0;
 2  ( 2; 1) : P (2 )  0.
Для функції P (x ) на [1; 2 ]  (3; 1) виконано всі умови Ролєвої теореми:
   (1; 2 )    (3;1) : P ()  0.
3
9.3. Перевірити Лаґранжову теорему для f (x )  x 4 на [1;1] .
Розв’язання. [7.6.2.]
Функція f (x ) неперервна на відрізку [1;1] і диференційовна в інтервалі
3
(1;1). Отже, виконано умови Лаґранжової теореми для f (x )  x 4 на [1;1].
43
f (x )  x ; f (1)  f (1)  2 f ();
3
4
0  3     0  (1; 1).
3
9.4. Довести нерівність
arctg a  arctg b  a  b .
Розв’язання. [7.6.2.]
Для a  b, нерівність виконано. Отже, нехай a  b. Тоді для функції
y  arctg x на [a; b ] виконано умови Лаґранжової теореми.
1
f (x )  .
1  x2
136 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

arctg a  arctg b 1
 ,   (a ; b).
a b 1  2
arctg a  arctg b
 1  arctg a  arctg b  a  b .
a b
9.5. З’ясувати чи застосовна теорема Коші для функцій f (x )  cos x,
  
g(x )  x 3 на   ;  ?
 2 2 
Розв’язання. [7.6.3.]
  
Функції f (x ) і g(x ) неперервні і диференційовні на   ;  . Але
 2 2 
g (0)  3x 2 |x  0  0.
Невиконання умови теореми призводить до невиконання твердження:
sin  cos(2 )  cos( 2 )   
  0     ;  .
32 (2 )3  ( 2 )3  2 2 

9.6. Знайти границю:

1 1  x2
1) lim   x ; 2) lim ;
 x e  1 
x 0  x  e x

x 50  2x  1 x  sin x
3) lim ; 4) lim ;
x 1 x 100
 2x  1 x  2x  sin x

5) lim (1  x )ln x .
x 1 0
Розв’язання. [7.6.4.] 
1 1  ex  x  1  0  ex  x  1

1) lim     [  ]  lim     lim  L;
 x e x  1 
x 0  x  0 x (e x  1)  0  x  0 x2

lim
 ex  x  1 
 lim
ex  1 1
  L.
2  x  0 2x 2
x 
x 0

x2 
2) lim     L;
x  e x
  
(x 2 ) 2x 
lim  lim     M;
x  (e x ) x  e x   
(2x ) 2
lim  lim x  0  M  L.
x  (e )
x x  e
 9. Правило Бернуллі — Лопіталя 137

x 50  2x  1 0
3) lim     L;
x 1 x 100  2x  1  0 
(x 50  2x  1) 50x 49  2 24
lim  lim   L.
x 1 (x 100  2x  1) x 1 100x 99  2 49
x  sin x 
4) lim     L;
x  2x  sin x   
(x  sin x ) 1  cos x
lim  lim  ,
x  (2x  sin x ) x  2  cos x

тобто правило Бернуллі — Лопіталя не застосовне, але

x  sin x 1  sinx x 1
lim  lim  .
x  2x  sin x x  2  sin x 2
x
[1.23.6]
ln x  (x  1), lim ln(1x )(x 1)
ln x 0
5) lim (1  x )  [0 ]   e x 10 
x 10 x  1 0

 ln(1  x )    
 exp  lim      L.
 x 10 (x  1)1    
 (1  x )1  lim (1x )
exp  lim   e x 10  e 0  1  L.
 x 10 (1  x )   2

Коментар.  Щоб перетворити вираз на частку при потребі використовують

формули:
1  1
f g
fg  1  1 ; f  e g g ln f
(f  0); f  g  1 1f .
g
g f 
f g

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

9.7. Нехай f (x )  x (x  1)(x  2)(x  3). Доведіть, що всі три корені рівнян-
ня f (x )  0 дійсні.

9.8. Доведіть, що рівняння 16x 4  64x  31  0 не може мати двох різних

дійсних коренів у інтервалі (0;1).

9.9. Доведіть, що рівняння e x 1  x  2  0, яке має корінь x  1 (перевір-

те!), не має інших дійсних коренів.
9.10. Застосовуючи Лаґранжову формулу для функції f (x )  3x 3  3x на
відрізку [0;1], визначте точку x  , що фігурує у формулі.
138 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

9.11. Застосовуючи Лаґранжову формулу, доведіть нерівність

e x  1  x , x  0.

9.12. Застосовуючи формулу Коші для функцій f (x )  2x 3  5x  1 та

g(x )  x 2  4 на відрізку [0; 2], визначте точку x  , що фігурує у фо-
рмулі.
9.13. Користуючись правилом Бернуллі — Лопіталя, знайдіть:
x 100  x  2 2x  3x
1) lim ; 2) lim ;
x 1 x 50  x  2 x 0 4x  5x
3
ln sin ax x35
3) lim ; 4) lim ;
x  0 ln sin bx x 5 x 5
x  sin x ln x
5) lim ; 6) lim ;
x  0 x  tg x x   x3
tg 2x e x  cos x
7) lim ; 8) lim ;
x 1 0 ln(1  x ) x 0 e x  cos x
 x 1 
9) lim (x ne x ); 10) lim   ;
x  x 1  x  1 ln x 

x
11) lim sin(x  1) tg ; 12) lim (x  ln3 x );
x 1 2 x 

 1
13) lim  ctg x   ; 14) lim ln x  ln(x  1);
x 0 
 x x 1 0

15) lim ((  2 arctg x ) ln x ); 16) lim x sin x ;

x  x 0

1x
17) lim (arcsin x )tg x ; 18) lim x ;
x 0 x 

1 ln x
19) lim (ctg x ) ; 20) lim (tg x )2x .
x 0 x  2 0

x  sin x
9.14. Перевірте, що lim існує, але його не можна обчислити за пра-
x  x  sin x
вилом Бернуллі — Лопіталя.
 10. Тейлорова формула 139

Відповіді
1 1 5
9.10.   . 9.12. 1  , 2  .
3 2 3
101 ln 2  ln 3 2 1  1 2
9.13. 1) ; 2) ; 3) 1; 4) 6 ; 5)  ; 6) 0; 7) ; 8) ; 9) 0; 10) ; 11)  ;
51 ln 4  ln 5 3 5 2  2 
1
12) ; 13) 0; 14) 0; 15) 0; 16) 1; 17) 1; 18) 1; 19) ; 20) 1.
e

10. Тейлорова формула

Навчальні задачі
10.1. Записати формулу Тейлора для нескінченно диференційовної функції
f (x ) у точці x 0 :
1) 2-го порядку із залишковим членом у формі Пеано;
2) 3-го порядку із залишковим членом у формі Лаґранжа.
Розв’язання. [7.7.2, 7.7.5, 7.7.6.]
f (x 0 ) f (x 0 )
1) f (x )  f (x 0 )  (x  x 0 )  (x  x 0 )2  o((x  x 0 )3 ), x  x 0.
1! 2!
f (x 0 )
2) f (x )  f (x 0 )  (x  x 0 ) 
1!
f (x 0 ) 2 f (x 0 ) 3 f (4)()
 (x  x 0 )  (x  x 0 )  (x  x 0 )4 ,   (x 0 ; x ).
2! 3! 4!
10.2. Функцію f (x ) розвинути за степенями (x  2), якщо:

1) f (x )  2x 4  5x 3  3x 2  8x  4;
x
2) f (x )  до члена, що містить (x  2)3.
1x
Розв’язання. [7.7.2, 7.7.5.]
1) Многочлен має похідні будь-якого порядку:
f (2)  0;
f (x )  8x 3  15x 2  6x  8, f (2)  0;
f (x )  24x 2  30x  6, f (2)  30;
f (x )  48x  30, f (2)  66;
f (4)(x )  48;
f (k )(2)  0, k  5, 6, ....
f (x )  15(x  2)2  11(x  2)3  2(x  2)4 .
140 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

x 1
2) f (x )   1  , x  2, n  3.
1x x 1 0
3
f (k )(2)
f (x )   (x  2)k  o  (x  2)3  .
k 0 k !
1 2 6
f (x )  ; f (x )  ; f (x )  .
(x  1)2 (x  1)3 (x  1)4
f (2)  2, f (2)  1;
f (2)  2, f (2)  6.
f (x )  2  (x  2)  (x  2)2  (x  2)3  o  (x  2)3  .

10.3. Розвинути за степенями x функцію f (x )  e x ln(x  1) до члена, який

містить x 3 включно.
Розв’язання. [7.7.8.]
[Записуємо формули Тейлора — Маклорена 3-го порядку для функцій f (x )  e x
та f (x )  ln(x  1). ]
x2 x3
ex  1  x    o(x 3 ),
2! 3!
2
x x3
ln(1  x )  x    o(x 3 ).
2 3
 x 2
x 3  x2 x 3 
x  3   3 
e ln(1  x )   1  x    o(x )   x    o(x )  
 2! 3!  2 3 
2
 1  
31 1 1  3 x2 x3
 x  x  1    x      o(x )  x    o(x 3 ).
 2  2 2 3  2 3
x x2 x3
e ln(1  x )  x    o(x 3 ).
2 3
3
10.4. Обчислити 30 з точністю до 104 за допомогою Тейлорової формули.
Розв’язання. [7.7.8.]
[Перетворюємо підкореневий вираз — шукаємо найближчий повний куб.]
 1 1
3
30  3 27  3  3 27  1    3 3 1  .
 9 9
13
[Записуємо Тейлорову формулу для функції f (x )  (1  x ) і залишковий член у
Лаґранжовій формі.]
n
11  1  xk
(1  x )  1     1  ...   k  1   Rn (x ),
13
3  3   3
k 1 
k!

k множників
 10. Тейлорова формула 141
n 1
(1)n 1 2  5  8...(3n  1)  1   1 
 0;  .
Rn (x )   2 

 ,  
(n  1)! 3n 1 1   n  
3 9  9 
 
[Підбираємо такий порядок формули Тейлора, щоб залишковий член за модулем
не перевищував заданої похибки.]
2
2 5  1  1
3R1(x )   1    3    5  104;
3  2! 9 3
3
25 8  1   5
3R2(x )  2  1    3    9  104;
3  3! 9 3
258  1 4
 11 10
3R3 (x )  3  1       12  104  n  3.
3

3  4! 9 3
[Обчислюємо шукане значення за формулою Тейлора 3-го порядку, беручи в
проміжних обчисленнях один запасний десятковий знак після коми.]
 2 3
3  1 1 1 2 1  1  1 2 5 1  1  
30  3  1               
 3 9 3 3 2 !  9  3 3 3 3 !  9  
 3(1  0, 03703  0, 00137  0, 00008)  3  1, 03574  3, 10722.
3
30  3, 1072  104.

10.5. Обчислити e 0,1 з точністю до 0, 001.

Розв’язання. [7.7.8.]
[Записуємо формулу Тейлора — Маклорена для e x із залишкови членом у Лаґра-
нжовій формі.]
x x2 xn
ex  1    ...   Rn (x ),
1! 2 ! n!
e 1
Rn (x )  x n 1, 0    .
(n  1) ! 10
[Визначаємо потрібний порядок Тейлорової формули, оцінюючи модуль залиш-
кового члена.]
e  (0, 1)n 1 2
Rn (x )    0, 001.
(n  1)! 10 n 1
(n  1) !

для зручності
підсилюємо нерівність

1
n 1:  0, 001;
100
1
n 2:  0, 001.
3000
142 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

0, 1 0, 01
e 0,1  1    1, 0000  0, 1000  0, 0050  1, 105.
1! 2!
e 0,1  1, 105  103.
10.6. Оцінити похибку, яку допускають, обчислюючи значення ln 1, 5 за фор-
x2 x3 x4
мулою: ln(1  x )  x    .
2 3 4
Розв’язання. [7.7.8.]
n  4.
4!x5
R4 (x )  , 0    x  0, 5.
5 !(1  )4
1 (0, 5)5 (0, 5)5
0  R4 (x )  max   0, 01  .
00,5 5 (1  )4 5
1 1 1
ln 1, 5  0, 5  (0, 5)2  (0, 5)3  (0, 5)4  0, 40.
2 3 4
ln 1, 5  0, 40  0, 01.
x  sin x
10.7. Знайти lim , використовуючи формулу Тейлора.
x 0 x3
Розв’язання. [7.7.7.]

lim
x  sin x
 lim
x  x
x3
3!
o (x 4 )   lim  1  o(x )  1
4
  .
x 0 x3 x 0 x 3  3 !
x 0  x 3  6

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

10.8. Розвиньте многочлен f (x )  x 4  5x 3  x 2  3x  4 за степенями двоч-
лена x  4.
10.9. Розвиньте многочлен f (x )  x 3  3x 2  2x  4 за степенями двочлена
x  1.
10.10. Функцію f (x )  (x 2  3x  1)3 розвиньте за степенями x, застосовуючи
Тейлорову формулу.
x
10.11. Напишіть Тейлорову формулу 3-го порядку для функції y  при
x 1
x 0  2 і побудуйте графіки заданої функції та її многочлена Тейлора 3-
го степеня.
 10. Тейлорова формула 143

10.12. Напишіть Тейлорову формулу 3-го порядку для функції y  tg x при

x 0  0 і побудуйте графіки заданої функції та її многочлена Тейлора 3-
го степеня.
10.13. Напишіть формулу Тейлора — Маклорена n -го порядку для функції
y  xe x при x 0  0.

10.14. Напишіть Тейлорову формулу n -го порядку для функції y  x при

x 0  4.

10.15. Знайдіть перші три члени розвинення функції f (x )  x 10  3x 6  x 2  2

за Тейлоровою формулою при x 0  1. Обчисліть наближено f (1, 03).
10.16. Знайдіть перші три члени розвинення функції
f (x )  x 8  2x 7  5x 6  x  3
за Тейлоровою формулою при x 0  2. Обчисліть наближено f (2, 02) та
(1, 97).

x2 1
10.17. Застосовуючи наближену формулу e x  1  x  , знайдіть 4 й оці-
2 e
ніть похибку.
10.18. Обчисліть з абсолютною похибкою, меншою 0, 001, наближене значення:
1) sin 1; 2) e;
5
3) ln 1, 05; 4) 33.
10.19. Знайдіть:
x 2 2
cos x  e e x sin x  x (1  x )
1) lim ; 2) lim .
x 0 x4 x 0 x3
Відповіді
10.8. (x  4)4  11(x  4)3  37(x  4)2  21(x  4)  56;
10.9. (x  1)3  5(x  1)  8.
10.10. x 6  9x 5  30x 4  45x 3  30x 2  9x  1.
(x  2)4
10.11. 2  (x  2)  (x  2)2  (x  2)3  ,   (2; x ).
(  1)5
1 3
10.12. tg x  x  x  R3 (x ).
3
144 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
x2 x3 xn
10.13. x    ...   Rn (x ).
1! 2! (n  1)!
x  4 (x  4)2 (x  4)3 (2n  2)!
10.14. 2     ...  (1)n 1 (x  4)n  Rn (x ).
4 64 512 n !(n  1)! 24n 2
10.15. 1  6(x  1)  (x  1)2  ..., f (1, 03)  0, 82.
10.16. f (x )  321  1087(x  2)  1648(x  2)2  ..., f (2, 02)  343, 4, f (1, 97)  289, 9.
10.17. 0, 78,   0, 01.
10.18. 1) 0, 842; 2) 1, 648; 3) 0, 049; 4) 2, 012.
1 1
10.19. 1)  ; 2) .
12 3

11. Дослідження функцій за допомогою похідних

Навчальні задачі
11.1. Знайти інтервали монотонності і точки екстремуму функції:

1) f (x )  4x 3  21x 2  18x  7; 2) f (x )  8x 2  x 4 ;
2 x2
3) f (x )  x 3  x  1  ; 4) f (x )   ln x .
2
Розв’язання. [7.9.2–7.9.4, 7.11.1.]
1) [Крок 1. Визначаємо область означення.]
D(f )  (; ).
[Крок 2. Знаходимо критичні точки 1-го порядку: точки, в яких перша похідна
функції рівна нулеві,  або не існує [7.9.3].]
 1
f (x )  12x 2  42x  18  12(x  3)  x   .
 2
1
f (x )  0  x1  , x 2  3.
2
f (x )  , f (x ) x  (; ).
1
Критичні точки 1-го порядку: x 1  , x  3.
2 2
[Крок 3. Визначаємо знак похідної на кожному інтервалі монотонності.]
знак f    
 3  x
поведінка f  1
2
max min
[Крок 4. Застосовуємо достатні умови монотонності [7.9.2] й існування точ-
ки екстремуму [7.9.4].]
 11. Дослідження функцій за допомогою похідних 145

Функція f :
зростає в: (; 1),(3; );
2
спадає в (1 ; 3).
2
1 1 45
x  — точка локального максимуму, y max    ;
2  2  4
x  3 — точка локального мінімуму, ymin (3)  20.
2) D( f )  [ 8; 8].
16x  4x 3 2x 4  x 2
f (x )   .
2
2 8x  x 4 x 8x 2

f (x )  0  x 1  2, x 2  2.
f (x )    8  x 2  0  x 3,4   8  ( 8; 8).
 f (x )  x 5  0.
Критичні точки 1-го порядку: x 1,2   2, x 3  0.

f    
f  82  0  2  8 x
max max
f : ( 8; 2), (0; 2);
f : (2; 0), (2; 8);
x  2 — точки локальних максимумів, ymax (2)  ymax (2)  4;
x  0 — точка локального мінімуму, ymin (0)  0.
3) D(f )  (; ).
2x 5x  3
f (x )  3
(x  1)2  3
 .
3 x 133 x  1
3
f (x )  0  5x  3  0  x1  .
5
3

f (x )    x  1  0  x 2  1.
f (x ) x  (; ).
3
Критичні точки 1-го порядку: x 1  , x  1.
5 2
146 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

f   
f  3  1  x
5
max min
 3
f :  ;  , (1; );
 5
3 
f :  ;1  ;
 5 
3 3 3 4
x  — точка локального максимуму, ymax    3 ;
5  5  5 9
x  1 — точка локального мінімуму, ymin (1)  0.
4) D(f )  (0; ).
1 x2  1
f (x )  x   .
x x
f (x )  0  x 2  1  0  x1,2  1; x1  1  (0; ).
f (x )    x 3  0  (0; ).
f (x ) x  (0; ).
Критична точка 1-го порядку x  1.
f  
f  1  x
0
min
f : (1; );
f :  0;1  ;
1
x  1 — точка локального мінімуму, y min (1)  .
2
11.2. Знайти найбільше та найменше значення функції
y  x 4  8x 2  3, x  [1; 2].
Розв’язання. [7.11.3.]
Функція y неперервна на відрізку [1; 2].
[Крок 1. Знаходимо критичні точки 1-го порядку функції в (1; 2). ]
y   4x 3  16x  4x (x 2  4).
y   0  4x (x 2  4)  0  x 1  2, x 2  0, x 3  2;
y   , x  (1; 2).
x1 , x 3  (1; 2); x 2  (1; 2).
[Крок 2. Обчислюємо значення функції у знайдених критичних точках і на кін-
цях відрізку.]
 11. Дослідження функцій за допомогою похідних 147

y(1)  4; y(0)  3; y(2)  13.

[Крок 3. Серед обчислених значень функції вибираємо найбільше та найменше
значення функції на відрізку.]
max y  y(0)  3;
[1,2]
min y  y(2)  13.
[1,2]

x2
11.4. Довести нерівність x   ln(1  x )  x , x  0.
2
Розв’язання. [7.9.3, 7.9.4.]
Розгляньмо функцію
y(x )  ln(x  1)  x .
І дослідімо її на локальний екстремум.
1 x
y  1   0 x  0.
x 1 x 1
Функція спадає на (0; ) і отже, своє найбільше значення вона набуває у точ-
ці x  0 : y(0)  0.
Звідси випливає, що y(x )  0 або
ln(x  1)  x  0 x  0.
Розгляньмо функцію
x2
y(x )  ln(x  1)  x  .
2
Дослідімо її на локальний екстремум.
1 x2

y (x )  1  x   0 x  0.
x 1 x 1
Функція зростає на (0; ) і, отже, своє найменше значення набуває у точці
x  0 : y(0)  0. Звідси випливає, що y(x )  0 або
x2
ln(x  1)  x   0 x  0.
2
11.4. Знайти інтервали опуклості і точки перегину графіка функції
1
y .
1  x2
Розв’язання. [7.10, 7.11.2.]
[Крок 1. Знаходимо область означення функції.]
D(f )  (; ).
[Крок 2. Знаходимо критичні точки 2-го порядку функції [7.10.3].]
2x 6x 2  2
f (x )   2 2
, f (x ) 
2 3
.
(1  x ) (1  x )
148 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

1
f (x )  0  6x 2  2  0  x1,2   .
3
f (x )  , f (x ) x  (; ).
1
Критичні точки 2-го порядку: x1,2  
3
[Крок 3. Досліджуємо знак другої похідної в кожному інтервалі.]
знак f    
поведінка f   1  1  x
3 3
т. пер. т. пер.
[Крок 4. Висновуємо про поведінку функції в кожному інтервалі [7.10.2,
7.10.4].]
Функція f :
 1   1 
опукла донизу в  ;  ,  ;   ;
 3   3 
 1 1 
опукла догори в   ; .
 3 3 
1
x  — точки перегину функції.
3
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
11.5. Покажіть, що функція y  2x 3  3x 2  12x  1 спадає в інтервалі (2;1).

11.6. Покажіть, що функція y  2x  x 2 зростає в інтервалі (0;1) і спадає в

інтервалі (1; 2). Побудуйте графік цієї функції.
11.7. Покажіть, що функція:
1) y  x 3  x скрізь зростає; 2) y  arctg x  x скрізь спадає.
11.8. Знайдіть інтервали монотонності і точки екстремумів функції:

1) y  (x  2)5 (2x  1)4 ; 2) y  3

(2x  a )(a  x )2 (a  0);
3) y  x  e x ; 4) y  x 2e x ;
x
5) y  ; 6) y  2x 2  ln x ;
ln x
7) y  x  2 sin x (0  x  2); 8) y  x  cos x .
 11. Дослідження функцій за допомогою похідних 149
11.9. Знайдіть найбільше та найменше значення функцій на зазначеному відрізку:
1) y  x 4  2x 2  5, [2; 2]; 2) y  x  2 x , [0; 4];
  
3) y  100  x 2 ,[6; 8]; 4) y  sin 2x  x ,   ;  .
 2 2 
11.10. Доведіть правдивість нерівностей:
 
1) 2x arctg x  ln(1  x 2 ); 2) sin x  tg x  2x  0  x   .
 2
11.11. Визначте висоту конуса, вписаного в кулю радіусом R, з найбільшою
бічною поверхнею.
11.12. Знайдіть висоту прямого колового конуса, описаного навколо кулі раді-
усом R, найменшого об’єму.
11.13. Покажіть, що графік функції
1) y  x arctg x скрізь угнутий; 2) y  ln(x 2  1) скрізь опуклий.
11.14. Знайдіть інтервали опуклості і точки перегину графіка функції:
1) y  x 3  5x 2  3x  5; 2) y  x 4  12x 3  48x 2  50;
3) y  ln(1  x 2 ); 4) y  x 4 (12 ln x  7);

5) y  3
x  1  3 x  1; 6) y  xe2x  1.

Відповіді
 1   11   1 11  1 11
11.8. 1) f :  ;  ,  ;  , f :   ; , x max   , x min  ;
 2   18   2 18  2 18
 2a   2a  2a
2) f :  ; ,(a; ), f :  ;a , x max  ,x  a;
 3  3  3 min
3) f : (; 0), f : (0; ), x max  0;
4) f : (;0),(2; ), f : (0;2), x max  2, x min  0;
5) f : (e; ), f : (0;1),(1;e ), x min  e;
 1 1  1
6) f :  0; , f :  ;  , x min  ;
 2   2  2
  5      5  5 
7) f :  ; , f :  0; ,  ;2 , x max  , x min  ; 8) монотонно зростає.
 3 3   3   3  3 3
11.9. 1) max y  13, min y  4; 2) max y  8, min y  0;
[2;2] [2;2] [0;4] [0;4]

 
3) max y  10, min y  6; 4) max y  , min y   .
[6;8] [6;8] [ 2; 2] 2 [ 2; 2] 2
150 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

4R
11.11. . 11.12. 4R.
3
 5 5  5
11.14. 1) f  :  ; , f  :  ;  , x  — точка перегину;
 3  3  3
2) f  :  2; 4  , f  :  ;2  ,(4; ), x  2, x  4 — точки перегину;
3) f  :  ; 1  ,(1; ), f  :  1;1  , x  1 — точки перегину;
4) f  : (0;1), f  : (1; ), x  1 — точка перегину;
5) f  : (1;1), f  : (; 1),(1; ), x  1 — точки перегину;
6) f  : (; 1), f  : (1; ), x  1 — точка перегину.

12. Побудова графіків функцій

Навчальні задачі
x3  2
12.1. Знайти рівняння асимптот графіка функції y  .
x2  4
Розв’язання. [7.8.2, 7.8.3.]
[Крок 1. Визначаємо область означення.]
Область означення функції D(y )  (; 2)  (2; 2)  (2; ).
[Крок 2. Досліджуємо поведінку функції у граничних точках області означення.]
Дослідімо поведінку функції, коли x  2 :
x3  2
lim  ,
x 2  0 x 2  4

x3  2
lim  .
x 2  0 x 2  4
Пряма x   2 є вертикальною (двобічною) асимптотою графіка функції.
Дослідімо поведінку функції, коли x  2 :
x3  2
lim  ,
x 20 x 2  4
x3  2
lim 2  .
x 2  0 x  4
Пряма x  2 є вертикальною (двобічною) асимптотою графіка функції.
Дослідімо поведінку функції, коли x  , шукаючи похилу асимптоту
y  kx  b :
x3  2
k  lim  1,
x  x (x 2
 4)
 x3  2   x 3  2  x 3  4x   4x  2 
b  lim   x   lim    lim    0.
x   x2  4  x   x2  4  x   x 2  4 
 12. Побудова графіків функцій 151

Так само, k  1, b  0.
Отже, y  x є похилою (двобічною) асимптотою графіка функції.
12.2. Дослідити функцію та побудувати її графік:
x3 2 3 2 3
1) y  ; 2) y  (x  1)  (x  2) ;
2
3x
e x 2
3) y  ; 4) y  x  arctg x .
x 2
Розв’язання. [7.11.4.]
1) [Крок 1. Знаходимо область означення функції.]
D(y )  (;  3)  ( 3; 3)  ( 3; ).
[Крок 2. Встановлюємо можливі симетрії графіка функції.]
Оскільки D(y ) симетрична щодо 0 і
(x )3 x3
f (x )    f (x ),
2 2
1  (x ) 1x
то функція непарна і її графік симетричний щодо початку координат.
[Крок 3. Визначаємо можливі точки розриву функції і асимптоти графіка функції.]
Дослідімо поведінку функції на межах області означення — в околах точок
x   3 та .
x3 x3
lim  , lim  ;
x  3 0 3  x 2 x  3 0 3  x 2
x3 x3
lim  , lim  .
x  3 0 3  x 2 x  3 0 3  x 2

Точки x   3 — точки розриву 2-го роду, нескінченного.

Прямі x   3 та x  3 — двобічні вертикальні асимптоти.
Шукаємо похилі асимптоти y  kx  b :
f (x ) x2
k  lim  lim  1;
x  x x  3  x 2
 x3  3x
b  lim ( f (x )  kx )  lim    x   lim  0.
x  x    3  x2  x  3  x 2
Пряма y  x — двобічна похила асимптота.
[Крок 4. За допомогою першої похідної функції визначаємо інтервали моно-
тонності і точки екстремуму.]
3x 2(3  x 2 )  2x 4 x 2(9  x 2 )
y   .
(3  x 2 )2 (3  x 2 )2
152 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

y   0  x 2(9  x 2 )  0  x1  0, x 2,3  3;

y     (3  x 2 )2  0  x 4,5   3  D(y ).
y      
y  3  3  0  x
3  3 
min max
9 9
y max (3)   , y min (3)  .
2 2
[Крок 5. За допомогою другої похідної функції визначаємо інтервали опуклості
функції і точки перегину.]
(18x  4x 3 )(3  x 2 )2  (9x 2  x 4 )2(3  x 2 )(2x ) 6x (9  x 2 )
y    .
(3  x 2 )4 (3  x 2 )3
y
y   0  6x (9  x 2 )  0  x1  0;
y     (3  x 2 )3  0  x 2,3   3  D(y ).
y     
 3 3
y  x x
 3  0  3  O
т. пер.
Точка x  0 — точка перегину, y(0)  0.
[Крок 6. Знаходимо можливі точки перетину
графіка функції з осями координат.]
Рис. до зад. 12.2.1)
x  0  y  0; y  0  x  0.
[Крок 7. Будуємо графік функції y  f (x ). ]
2) 1. D(y )  (; ).
2. Оскільки D(y ) симетрична щодо 0 і
23 2 3
f (x )  (x  1)  (x  2)   f (x ),
то функція f загального вигляду.
3. Функція f неперервна і вертикальних асимптот графік функції не має.
Досліджуємо графік функції на похилу асимптоту y  kx  b :
2 3 23
(x  1)
 (x  2)
k  lim  0;
x  x
b  lim  (x  1)  (x  2)  
23 2 3
x   
2 2
(x  1)  (x  2) 3x
 lim 4 3 2 3 2 3 4 3
 lim 4 3
 0;
x  x 
(x  1)  (x  1) (x  2)  (x  2) 3x
Пряма y  0 — горизонтальна асимптота.
 12. Побудова графіків функцій 153

2  (x  2)  (x  1) 
13 13
4. y    .
3  (x  1)1 3(x  2)1 3 
13 13
y   0  (x  2)  (x  1)  x  ;
13 13
y     (x  1) (x  2)  0  x 1  1, x 2  2.
y   
y  2  1  x
max min
y max (2)  1, y min (1)  1.
2  (x  2)  (x  1) 
4 3 4 3
5. y     .
9  (x  1)4 3(x  2)4 3 
4 3 4 3
 x  2  x  1, 3
y   0  (x  2)  (x  1)    x1   .
 x  2  x  1 2
4 3 4 3
y     (x  1) (x  2)  0  x 2  1, x 3  2.
y     
y  2  3  1  x
2
т. пер.
y
 3
y     0. 1
 2 
3
3 
6. y  0  x   . 2
2 2 1 O x
3
x  0  y  1  4  0, 58.

Рис. до зад. 12.1.2)

3) 1. D(y )  (; 2)  (2; ).
2. Оскільки область означення D(y ) не симетрично щодо 0, то функція f зага-
льного вигляду.
3. x   : y  kx  b :
e x 2
k  lim  0;
x  x (x  2)

e x 2
b  lim  0.
x  x  2
x   : y  kx  b :
154 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
[2.6.4]
e x 2 e x 2
k  lim  lim  .
x  x (x  2) x  2

y  0 — ліва горизонтальна асимптота.

e x 2
lim  ;
x 2 0 x  2
e x 2
lim  .
x 2  0 x  2
Точка x  2 є точкою розриву 2-го роду, нескінченного.
Пряма і x   2 — вертикальна асимптота.
e x 2 (x  1)
4. y   .
(x  2)2
y   0  e x 2 (x  1)  0  x1  1;
y     (x  2)2  0  x 2  2  D(y ).
y   y

y  2  1  x
min
y min (1)  e  2, 71. e2 2
e
e x 2 (x 2  2x  2)
5. y   .
(x  2)3 2
1 O x
y   0  e x 2(x 2  2x  2)  0  x  ;
y     (x  2)3  0  x1  2  D(y ).
y   
y  2 x

e2 Рис. до зад. 12.2.3)
6. y  0; x  0  y  .
2
4) 1. D(y )  (; ).
2. Оскільки D(y ) симетрична щодо 0 і
f (x )  x  arctg x  f (x ),
то функція f непарна і її графік симетричний щодо початку координат.
3. Функція неперервна і вертикальних асимптот графік функції не має.
x   : y  kx  b :
x  arctg x
k  lim  1;
x  x

b  lim arctg x   .
x  2
 12. Побудова графіків функцій 155


y x — ліва похила асимптота.
2

y  x  — права похила асимптота.
2
1 y
4. y   1   0, x    f  на .
1  x2
2x 
5. y   . 2
(1  x 2 )2
O x
y   0  2x  0  x1  0;  2
y     (1  x 2 )2  0  x  .
y   
y  0  x
т. пер. Рис. до зад. 12.2.4)
y(0)  0.
6. y  0  x  0.

 x  a cos3 t,
12.3. Дослідити астроїду, задану рівняннями   і побудувати її.

 y  a sin 3
t


Розв’язання. 
Функції cos3 t та sin 3 t означенні для будь-яких значень t. Але оскільки ці фу-
нкції періодичні з періодом 2, досить розглянути проміжок t  [0; 2).
Оскільки x  [a; a ] та y  [a; a ], то крива асимптот не має.
Знайдімо
yt 3a sin2 t cos t

yx (t )     tg t.
x t 3a cos2 t sin t
Звідси критичні точки 1-го порядку:
yx (t )  0  t1  0, t2  ;
 3
yx (t )    t3  , t4  .
2 2
Знайдімо
(y  ) ( tg t ) 1
yx2 (t )  x t   .
xt (a cos 3 t ) 3a cos4 t sin t
Знайдімо критичні точки 2-го порядку:
yx2 (t )  0;
 3
yx2 (t )    t1  0, t2  , t3  , t4  .
2 2
156 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
Побудуймо таблицю значень змінних t, x та y, а також знаків першої та другої
похідних.
         3 
t 0  0;   ;   t   ; 3  3  ; 2 
 2  2  2   2  2  2 
x a 0 x a 0
y 0    y 0   
y      y     
y 0   y max  a   y 0  ymin  a 
На підставі дослідження будуймо астроїду.
y
a

a O a x

a
Рис. до зад. 12.3
Коментар.  Дослідження кривої, заданої параметрично

 x  (t ), t  T ,



 y  (t ),

де функції  та  двічі диференційовні, провадять за схемою:
1. Встановлюють можливі симетрії кривої.
2. Визначають асимптоти кривої. А, саме, шукають такі значення t :
або x  , або y  , або x  , y  .
3. За допомогою першої похідної функції визначають інтервали монотонності і
точки екстремуму.
4. За допомогою другої похідної функції визначають інтервали опуклості функ-
ції і точки перегину.
5. Знаходять можливі точки перетину кривої з осями координат.
6. Будують криву за встановленою інформацією.

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

1
12.4. Перевірте, що пряма y  2x  1 є асимптотою лінії y  2x  1  .
x3
12.5. Знайдіть асимптоти графіка функції:
x 2  3x  1 x 1
1) y  ; 2) y  ln ;
x 1 x 2
 12. Побудова графіків функцій 157
2x
3) y  xe x ; 4) y  xe  1;
x
5) y  x arctg 2x. 6) y  2x  arctg ;
2
 1
7) y  3
x 3  x2; 8) y  x ln  e   .
 x
12.6. Повністю дослідіть функцію і побудуйте її графік:
3 2
1) y  x 3  3x ; 2) y  ex ;
ln x 3
3) y  ; 4) y  x 3  3x 2 .
x
12.7. Повністю дослідіть функцію і побудуйте її графік:
x 1
1) y  ; 2) y  ;
1  x2 1  x2
x2
3) y  3 (x  1)2  3 (x  1)2 ; 4) y  ;
3
x3  4
5) y  xe x ; 6) y  x 2e x ;
1 x
e 2 x
7) y  ; 8) y  (2x  1)e ;
x
1
9) y  ; 10) y  x 2 ln x ;
x ln x
11) y  x  sin x ; 12) y  x  2 arctg x .
12.8. Побудуйте циклоїду, задану рівняннями:
x  a(t  sin t ), y  a(1  cos t ).

Відповіді
12.5. 1) x  1 — вертикальна асимптота, y  x  2 — похила асимптота;
2) x  1 — ліва вертикальна асимптота, x  2 — права вертикальна асимптота;
3) y  0 — ліва горизонтальна асимптота;
4) x  0 — права вертикальна асимптота, y  x  3 — похила асимптота;
 1  1
5) y   x  — ліва похила асимптота, y  x  — права похила асимптота;
2 2 2 2
 1
6) y  2x  — ліва і праві похилі асимптоти; 7) y  x  — похила асимптота;
2 3
158 Модуль 2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

1 1
8) x   — права вертикальна асимптота, y  x  — права похила асимптота.
e e
12.6. 1) рис. до зад. 12.6.1); 2) ) рис. до зад. 12.6.2); 3) ) рис. до зад. 12.6.3); 4) рис. до зад. 12.6.4).
y
y yx
1

O 1
x O 2 x
3

3 2 Рис. до зад. 12.6.2)

Рис. до зад. 12.6.1)

y
y
1 y  x 1
e
O 1 e x
e3 2 O 2 3
x

Рис. до зад. 12.6.3) 3 4

Рис. до зад. 12.6.4)

Відповіді до задач 12.7 та 12.8 див. на ст. 191.

Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
13. Інтегрування внесенням під знак диференціала
Навчальні задачі
13.1. Знайти:
dx
1)  x 3dx ; 2)  x
;

dx dx
3)  2
x 3
; 4)  2
x 4
;

dx dx
5)  5  x2
; 6)  2  x2
;

d (sin x )
7) 
sin x
.

Розв’язання. [8.2, 8.1.5.] 

1) [У формулі [8.2.2] покладаємо   3 ]:
[8.2.2]
x 31 x4
 x dx 3  3  1  C  4  C .
3

[Перевіряємо диференціюванням правильність інтегрування.]

 4 
 x  C   1  4x 3  x 3 .

 4  4
[8.2.2] 1 21
dx 1 2 x
2)  x
 x dx 
1 2  1 2  1
 C  2 x  C.

[8.2.15]
dx 1 x
3)  x 2  3 a 
3 3
arctg
3
C.
[8.2.16]
dx 1 x 2
4)  x2  4

a 2 4
ln
x 2
 C.
[8.2.14]
dx x
5)  5

x 2 a 5
 arcsin
5
C.
[8.2.16]
dx
6)  2  x2
 ln x  2  x 2  C .
a 2
160 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
[8.2.1]
d(sin x ) du
7)  
sin x u  sin x    ln u  ln sin x  C .
u [8.1.5]
цей крок виконують усно
Коментар.  Для знаходження первісних функцій використовують основну
таблицю інтегралів та правила інтегрування.
Правильність інтегрування перевіряють диференціюванням:
(F (x )  C )  f (x ).
13.2. Знайти безпосереднім інтегруванням:
x2  3 x  2
  tg
2
1)
3
dx ; 2) xdx ;
x
1
  a e dx ;
x x
3) dx ; 4)
4 2
x x
dx
5)  (arcsin x  arccos x )dx ; 6)  4  5x 2
;

dx
7)  3  2x 2
.

Розв’язання. [8.2, 8.1.5.] 

x2  3 x  2 1  [8.2.1,8.2.5]
  3x 5 2  2x 3  dx
1)  x3
dx    x 


[8.2.1,8.2.2]
dx 5 2
  3 x dx  2  x 3dx 
x
5 21
x x 31
 ln x  3 2 C 
5 2  1 3  1
3 2
x x 2 2 1
 ln x  3 2  C  ln x   2  C.
3 2 2 x x x
 1  [8.1.5] dx
[8.1.5,8.2.7]

2)  tg 2
xdx    cos2 x
 1  dx  
 2
cos x
  dx  tg x  x  C .

1 (1  x 2 )  x 2  1 1  [8.1.5]
 
3)  x 4  x2
dx   x4  x2
dx    dx 
 x 2 1  x 2 
[8.2.2,8.2.15]
dx dx x 1 1 x 1
  x2   x2  1 
1 1
 arctg  C    arctg x  C .
1 x
 13. Інтегрування внесенням під знак диференціала 161
[8.2.4]
(ae )x
4)  a e dx   (ae ) dx 
x x x
ln a  1
C.

 
5)  (arcsin x  arccos x )dx   dx  x  C .
2 2
[8.1.5] [8.2.15]
dx 1 dx
6)  4  5x 2
 
5 x2  4 5 a 2

5

1 5  5  1 5x
  arctg  x   C  arctg C.
5 2  2  2 5 2
[8.1.5] [8.2.14]
dx 1 dx 1 2
7)  3  2x 2

2
 3 2  x2

a 3 2 2
arcsin
3
x  C.

Коментар.  Метод безпосереднього інтегрування полягає у використанні

таблиці інтегралів, властивостей лінійності та інваріантності невизначеного
інтеграла.
Інтегруючи алгебричну суму функцій, дістають кілька довільних сталих, але в
результаті пишуть лише одну сталу — їхню алгебричну суму.
13.3. Знайти інтеграл внесенням під знак диференціала:

1)  (2x  1)
10
dx ; 2)  3
(5x  2)5dx ;

 (x  sin
2
3)  4)6 2xdx ; 4) 4
x cos xdx ;

arctg 3 x dx
5)  1  x2
dx ; 6)  x ln3 x
;

xdx arcsin x
7)  1x 2
; 8)  1x 2
dx ;

sin x dx
9)  3  cos x
dx ; 10)  2x  7
;

ex dx
11)  ex  1 dx ; 12)  x ln x
.

Розв’язання. [8.3.2, 8.3.3, 8.2.1, 8.2.2.]

1 1
1)  (2x  1)10dx  dx  d (2x  1)   (2x  1)
10
 d (2x  1) 
2 2
1 1 (2x  1)11
2
10
 (2x  1) d (2x  1)   C.
2 11
162 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

1 1 5 3
2)  3
(5x  2)5dx  dx 
5
d (5x  2)   (5x  2) d (5x  2) 
5
8 3
1 (5x  2) 3 3
 C  (5x  2)8  C .
5 8 3 40

 (
2 6
3) x  4) 2x dx  d (x 2  4)  2xdx
 u
u6

(x 2  4)7
  2 6 2
(x  4) d (x  4) 
7
C.

 sin
4
4) x cos xdx  d (sin x )  cos xdx 

sin5 x
  sin xd (sin x )  4
 C.
5
arctg3 x dx
5)  1  x2
dx  d (arctg x ) 
x2  1


arctg 4 x
  arctg xd (arctg x )  3
 C.
4
dx dx d (ln x )
6)  x ln 3 x

x
 d (ln x )   ln 3 x


ln2 x 1
  ln 3
xd (ln x ) 
2
C  
2 ln2 x
 C.

xdx 1 1 d(1  x 2 )
7)   xdx   d(1  x )   
2

1x 2 2 2 1x 2

1
   2 1  x2  C   1  x2  C.
2
arcsin x dx
8)  dx   d (arcsin x ) 
2 2
1x 1x
arcsin2 x
  arcsin xd arcsin x  C.
2
sin x
9)  dx  d (3  cos x )  sin xdx 
3  cos x
d (3  cos x )
  2 3  cos x  C .
3  cos x
dx 1 d (2x  7) 1
10)   d (2x  7)  2dx    ln 2x  7  C .
2x  7 2 2x  7 2
 13. Інтегрування внесенням під знак диференціала 163

ex d (e x  1)
11)  ex  1 dx   x
e 1
 ln(e x  1)  C .

dx dx d (ln x )
12)  x ln x

x
 d (ln x )   ln x
 ln ln x  C .

13.4. Знайти інтеграл внесенням під знак диференціала:

2x 2 1
e
5x 1
1) dx ; 2) e xdx ;

2 tg x dx
e 
sin x
3) cos xdx ; 4) .
cos2 x
Розв’язання. [8.3.2, 8.3.3, 8.2.3, 8.2.4.]
1 1
1)  e 5x 1dx   e 5x 1d (5x  1)  e 5x 1  C .
5 5
2 1 2 1 2
2)  e 2x 1xdx   e 2x 1d (2x 2  1)  e 2x 1  C .
4 4
3)  e sin x cos xdx   e sin xd (sin x )  e sin x  C .

2tg x dx 2 tg x
4)  cos2 x
 2 tg x
d(tg x ) 
ln 2
 C.

13.5. Знайти інтеграл внесенням під знак диференціала:

1)  sin 3xdx ; 2)  cos x 2  xdx ;

e xdx dx
3) 
cos2 e x
;  x sin2(ln x ).
4)

Розв’язання. [8.3.2, 8.3.3, 8.2.5–8.2.8.]

1 1
1)  sin 3xdx   sin 3xd (3x )   cos 3x  C .
3 3
1 1
2)  cos x 2  xdx   cos x 2d (x 2 )  sin x 2  C .
2 2
e xdx d (e x )
3)     tg e x  C .
2 x 2 x
cos e cos e
dx d(ln x )
4)     ctg(ln x )  C .
x sin2 (ln x ) sin2(ln x )
13.6. Знайти інтеграл внесенням під знак диференціала:
dx dx
1)  x 2  8x  25; 2)  2x 2  3
;
164 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

e 2xdx dx
3)  e 4x  1; 4)  .
2
x  4x
Розв’язання. [8.3.2, 8.3.3, 8.2.14, 8.2.16.]
dx d(x  4) 1 x 4
1)  2   arctg  C.
x  8x  25 (x  4)2  32 3 3
dx 1 dx 1 2 3
2)  2x 2  3  2  x 2  3 2  2 3
arctg x  C .
2

e 2xdx 1 d (e 2x ) 1
3)  4x 
e 1 2 e 1 24

x
 arctg e 2x  C .

dx dx
4)   
2 2
x  4x 4  (x  4x  4)
d (x  2) x 2
  4  (x  2)2
 arcsin
2
 C.

13.7. Знайти інтеграл внесенням під знак диференціала:

dx dx
1)  7  9x 2
; 2)  23x 2  14
;

x3 dx
3)  1  x 8 dx ; 4)  2
3x  6x  1
.

Розв’язання. [8.3.2, 8.3.3, 8.2.13, 8.2.15.]

dx 1 dx
1)     
7  9x 2 9 x2  7 9
7
1 1 x 3 1 3x  7
  ln C   ln  C.
9 2 7
x
7 6 7 3x  7
3 3
dx 1 dx
2)  23x 2  14

23
 x 2  14 23
1
 ln x  x 2  14 23  C .
23
3
x 1 1 x4  1 d (x 4 )
3)  1  x8
dx    8
4 x 1
  ln 4
8 x 1
 C.
 13. Інтегрування внесенням під знак диференціала 165

dx 1 dx
4)  3x 2  6x  1

3
 1

(x 2  2x  1)  1 
3
1 d (x  1) 1 1
   ln x  1  x 2  2x   C .
3
3 (x  1)2  4 3
3

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

13.8. Знайдіть безпосереднім інтегруванням:
 2 1 3   3 
 3x   x  dx ;  4x  1  7 4 x 3  dx ;
1)   x  2)   x2 

x2  3  x2  3 (1  x )2
3)  4
x 9
dx ; 4)  x (1  x 2 )
dx ;

 x x 2 cos 2x
 sin  cos  dx ;
5)   2 2 
6)  cos2 x sin2 x
dx ;

3  2x  2  3x (a x  b x )2
7)  2x
dx ; 8)  a xb x
dx ;

x4 x6
9)  1  x 2 dx ; 10)  x2  1
dx .

13.9. Знайдіть, користуючись інваріантністю формул інтегрування:

1)  sin xd(sin x ); 2)  tg 3 xd (tg x );

d (1  x 2 ) d (arcsin x )
3)  1  x2
; 4)  arcsin x
;

d(e x )
e 
sin x
5) d (sin x ); 6) .
1  e 2x
13.10. Знайдіть внесенням під знак диференціала:
dx
1)  (x  1)15dx ; 2)  (2x  3)5 ;
3)  5
(8  3x )6dx ; 4)  8  2xdx ;
166 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

xdx
5)  2x x 2  1dx ; 6)  x2  1
;

x 4dx
7)  x 2 5 x 3  2dx ; 8)  ;
5
4x
sin xdx
 sin 
3
9) x cos xdx ; 10) ;
cos2 x
ln x (arctg x )2dx
11)  x
dx ; 12)  1  x2
;

13)  cos(1  2x )dx ; 14)  sin(2x  3)dx ;

1x dx
e e
sin x
15)
2
; 16) cos xdx ;
x
dx dx
17)  1  25x 2
; 18)  4  9x 2
;

dx dx
19)  1  9x 2 ; 20)  2x 2  9
;

dx xdx
21)  2
4x  1
; 22)  x4  1
;

2x  arcsin x x  (arccos 3x )2
23)  1  x2
dx ; 24)  1  9x 2
dx ;

dx dx
25)  x 2  2x  3
; 26)  x 2  2x  3
;

dx dx
27)  8  6x  9x 2
; 28)  2  6x  9x 2
.

13.11. Знайдіть таку функцію f , що:

1) f (x )  x 2  4x  1, f (1)  1;

2) f (x )  sin x  cos x , f    2.
 2 
 14. Методи замінювання змінної і інтегрування частинами 167

Відповіді
33 4 1 x  x2  3
13.8. 1) x 3  ln x  x  C ; 2) x 4   4 4 x 7  C ; 3) ln  C;
4 x x  x2  3
2  1, 5x
4) ln x  2 arctg x  C ; 5) x  cos x  C ; 6) C  ctg x  tg x ; 7) 3x   C;
ln 1, 5
 b x b x3 1
8)
b 
a x a
ln  2x    ln  C ; 9) x 
b a  a 3
 ln
2
1x
1x
C;

x5 x 3 1 x 1
10)   x  ln  C.
5 3 2 x 1
(x  1)16 1 5 11 5 (8  2x )3
13.10. 1)  C ; 2) C  ; 3) C  (8  3x ) ; 4) C  ;
16 8(2x  3)4 33 3
2 5 5 3 2
5) (x 2  1)3  C ; 6) x 2  1  C ; 7) (x  2)6  C ; 8) 4  x5  C;
3 18 5
1 1 2 arctg 3 x 1
9) sin 4 x  C ; 10)  C ; 11) ln 3 x  C ; 12)  C ; 13) C  sin(1  2x );
4 cos x 3 3 2
1 1x 1 1 3x
14) C  cos(2x  3); 15) C  e ; 16) e sin x  C ; 17) arcsin 5x  C ; 18) arcsin C;
2 5 3 2
1 1 2 1  1
19) arctg 3x  C ; 20) arctg x  C ; 21) ln  x  x 2    C ;
3 3 2 3 2  4 
1 2 1
22) arctg x 2  C ; 23) C  2 1  x 2  (arcsin x )3 ; 24) C  ( 1  9x 2  arccos3 3x );
2 3 9
1 x 1 1 x 3 1
25) arctg  C ; 26) ln  C ; 27) ln(3x  1  9x 2  6x  8)  C ;
2 2 4 x 1 3
1 3x  1
28) arcsin  C.
3 3
x3 1
13.11. 1) f (x )   2x 2  x  ; 2) f (x )  sin x  cos x  1.
3 3

14. Методи замінювання змінної і інтегрування частинами

14.1. Знайти замінюванням змінної інтеграл:

x  x (3x  10)
3 20
1) x  1dx ; 2) dx ;

e 3x
3)  1  ex
dx .

Розв’язання. [8.3.1.]
x  1  t 3,
x  (t 3  1)t  3t 2dt 
3
1) x  1dx  x  t 3  1 
dx  3t 2dt
168 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

 t7 t 4 
 3  (t 3  1)t 3dt  3  
t 6dt   t 3dt  3     C 
 7 4 

3 33 3
 t  x 1  (x  1)7  3 (x  1)4  C .
7 4
3x  10  t
t  10 t  10 20 1
2)  x (3x  10)20dx  x    t  dt 
3 3 3
1
dx  dt
3
1 1  t 22 10t 21 
  (t  10t )dt  
21 20
  C 
9 9  22 21 
1  (3x  10)22 10 
   (3x  10)21   C .
9  22 21 

t  1  ex ,
3x
e (1  t 2 )3 tdt
3)  dx  x  ln  1  t 2
  2   
1 e x t 1  t2
2tdt
dx  
1  t2
 t 5 2t 3 
 2  (t 4  2t 2  1)dt  2    t  
 5 3 
2 4
 (1  e x )5  (1  e x )3  2 1  e x  C .
5 3

Коментар. Рекомендації щодо вибору заміни змінної буде подано для осно-
вних класів функцій.
 Не забувайте переходити у відповіді до «старої» змінної.
14.2. Знайти інтегруванням частинами інтеграл:

 (3x  1)e  (x
2x 2
1) dx ; 2)  x ) sin 3xdx .
Розв’язання. [8.3.4, 8.3.5.] 
 u  3x  1  du  3dx
1)  (3x  1)e dx 
2x
1 
dv  e 2xdx  v  e 2x
2
1 3 3x  1 2x 3 2x
 (3x  1)  e 2x   e 2xdx  e  e  C.
2 2 2 4
 udv uv   vdu
 14. Методи замінювання змінної і інтегрування частинами 169

u  x2  x  du  (2x  1)dx
2)  (x 2
 x ) sin 3xdx  1
dv  sin 3xdx  v   cos 3x

3
1 1
  (x 2  x ) cos 3x   (2x  1) cos 3xdx 
3 3
u  2x  1  du  2dx
 1 
dv  cos 3xdx  v  sin 3x
3
1 11 2 
  (x 2  x ) cos 3x   (2x  1) sin 3x   sin 3xdx  
3 3  3 3 
1 1 2
  (x 2  x ) cos 3x  (2x  1) sin 3x  cos 3x  C 
3 9 27
sin 3x 2x  1 cos 3x  2 2
   x  x    C .
3 3 3  9
Коментар.  Метою методу інтегруванням частинами є перейти від «складно-
го» інтеграла до простішого («нескладнішого»).
 sin x 
Щоб обчислити інтеграли вигляду  Pn (x )    dx ,
 Pn (x )e xdx , де Pn (x )
 cos x 
 
— многочлен степеня n,   , треба брати
u  Pn (x ).
 Покладімо u  3x  1, dv  e 2xdx . Від u до du переходять диференціюван-
ням, а від dv до v — інтегруванням:
1
du  (3x  1)dx  3dx ; v   e 2xdx  e 2x
2
(при цьому можна вважати, що C  0 ).
14.3. Знайти:
1)  ln xdx ; 2)  x arctg xdx ;
3)  arcsin xdx .
Розв’язання. [8.3.4, 8.3.5.] 
dx
u  ln x  du  dx
1)  ln xdx  x  x ln x   x 
x

dv  dx  v x

 x ln x   dx  x ln x  x  C .
170 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

dx
u  arctg x  du 
2)  x arctg xdx  1  x2 
x2
dv  xdx  v
2
2
x 1 x2
 arctg x   dx 
2 2 1  x2
x2 1  1  x2 x 1
 arctg x    1   dx  arctg x   arctg x  C .
2 2  1  x 2  2 2 2
dx
u  arcsin x  du 
3)  arcsin xdx  1  x2 
dv  dx  v x
xdx
 x arcsin x    d (1  x 2 )  2xdx
1  x2
1 1 2
 x arcsin x 
2  (1  x 2 ) d (1  x 2 )  x arcsin x  1  x 2  C .

Коментар.  Щоб обчислити інтеграли вигляду  Pn (x ) ln xdx або

 Pn (x ) arcf xdx , де Pn (x ) — многочлен степеня n, arcf — одна з арк-функцій:

arcsin, arccos, arctg чи arcctg, треба брати:
u  ln x або u  arcf x .
14.4. Знайти:

1) e
3x
cos 2xdx ; 2)  a 2  x 2dx .
Розв’язання. [8.3.4, 8.3.5.]
 u  e 3x  du  3e 3xdx
1) I   e 3x cos 2xdx  1 
dv  cos 2xd  v  sin 2x
2
u  e 3x  du  3e 3xdx
1 3
 sin 2x  e 3x   e 3x sin 2xdx  1 
2 2 dv  sin 2xd  v   cos 2x
2
1 3 1 3 
 e 3x sin 2x    e 3x cos 2x   e 3x cos 2xdx  
2 2  2 2 
1 9
 e 3x (2 sin 2x  3 cos 2x )   e 3x cos 2xdx .
4 4
[Записуємо рівняння щодо шуканого інтеграла.]
 14. Методи замінювання змінної і інтегрування частинами 171

1 3x 9
I 
e (2 sin 2x  3 cos 2x )  I ;
4 4
1
I  e 2x (2 sin 2x  3 cos 2x ).
13
 2 2 xdx
u  a  x  du  
2) I   a 2  x 2dx  a2  x 2 
dv  dx  vx
x2 x 2  a2  a2
  x a x  
2 2 2 2
 x a x  dx dx 
a2  x 2 a2  x 2
перетворюємо інтеграл
x
 x a2  x 2   a 2  x 2dx  a 2 arcsin .
a
[Записуємо рівняння щодо шуканого інтеграла.]
x
I  x a 2  x 2  a 2 arcsin
I 
a
1 2 2 a2 x
I  x a  x  arcsin  C .
2 2 a
 sin bx   sin(ln x ) 
ax    
Коментар.  Інтеграли вигляду  e   dx ,  
 
 dx та ін., двічі
 cos bx   cos(ln x ) 
      
інтегрують частинами, двічі вибираючи за u функцію того самого типу (чи e x ,
чи тригонометричну функції — все одно), і одержують рівняння щодо шукано-
го інтеграла.
 Інтеграли вигляду  a 2  x 2dx,  x 2  a 2dx один раз інтегрують части-
нами, перетворюють одержаний інтеграл і дістають рівняння щодо шуканого
інтеграла.

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

14.5. Застосовуючи заміну змінної, знайдіть:
xdx
1)  x (5x  1)
19
dx ; 2)  (2x  1)7 ;
dx dx
3)  1 x
; 4)  1  3 x  1;
dx
 e
x
5) ; 6) dx .
1  ex
172 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

14.6. Знайдіть, інтегруючи частинами:

1)  x sin 2xdx ; 2)  (9x  3) cos 3xdx ;
 x 3 dx ;  xe
x x
3) 4) dx ;

5)  arccos(2x )dx ; 6)  x arctg xdx ;

x  ln(x
2 2
7) ln(1  x )dx ; 8)  1)dx ;

 (x xe
2 2 x
9)  2x  3) sin xdx ; 10) dx ;

11)  (arcsin x )2dx; 12)  ln

2
xdx ;

e  sin ln xdx ;
2 x
13) cos 5xdx ; 14)

x 2 arctg x
15) e sin x
sin 2xdx ; 16)  1  x2
dx .

Відповіді
1  (5x  1)21 (5x  1)20 
   C ; 3) 2( x  ln(1  x ))  C ;
25 
14.5. 1)
21 20 
3 23 13 1  ex  1
4) (x  1)  3(x  1)  3 ln 1  3 x  1  C ; 5) ln C;
2 1  ex  1
x
6) 2e ( x  1)  C .
1 x 3x
14.6. 1) sin 2x  cos 2x  C ; 2) 2) (3x  1) sin 3x  cos 3x  C ; 3) 2 (x ln 3  1)  C ;
4 2 ln 3
2
1 x 1 x
4) C  ex (x  1); 5) x arccos 2x  1  4x 2  C ; 6) arctg x   C ;
2 2 2
3 3 2
(x  1) ln(1  x ) x x x
7)     C ; 8) x ln(x 2  1)  2x  2 arctg x  C ;
3 9 6 3
2
9) (x  1) cos x  2(x  1) sin x  C ; 10) C  e x (2  2x  x 2 );
11) 2 1  x 2 arcsin x  2x  x arcsin2 x  C ; 12) x(ln2 x  2 ln x  2)  C ;
e 2x x
13) (5 sin 5x  2 cos 5x )  C ; 14) (sin ln x  cos ln x )  C ;
29 2
1 1
15) 2e sin x (sin x  1)  C ; 16) x arctg x  ln(1  x 2 )  arctg2 x  C .
2 2
 15. Інтегрування дробово-раціональних функцій 173

15. Інтегрування дробово-раціональних функцій

Навчальні задачі
15.1. Зінтегрувати елементарні дроби:
2dx 3dx
1)  x 1
; 2)  (x  2)3 ;
x 5 dx
3)  x 2  2x  5 dx ; 4)  (x 2  9)3 ;
2x  3
5)  (x 2  6x  13)2 .
Розв’язання. [8.4.]
2dx
1)   2 ln x  1  C .
x 1
3dx 3
2)  3
 3 (x  2)3d(x  2)  
2
C.
(x  2) 2(x  2)
d (x 2  2x  5)  (2x  2)dx
x 5
3)  x 2  2x  5 dx  x 5 
1
(2x  2)  4

2
1
(2x  2)  4
1 d (x 2  2x  5) dx
 x  2x  5
 2
2 2  dx 
x 2  2x  5
 4  x 2  2x  5
x 2  2x  5  1 d (x  1)
 (x  1)2  4 
2
  ln( x  2x  5) 
 (x  1)2  4 2
1 1 x 1
 ln(x 2  2x  5)  arctg  C.
2 2 2
4) [Застосовуємо рекурентну формулу [8.4.4].]
dx 1  x 
In   2  
  (2n  3)I , n  
2 n 2  2 2 n 1 n 1 
(x  a ) 2a (n  1)  (x  a )
dx a  3; 1  x dx 
 (x 2  9)3 
n3
  2
2  2  9  (x  9)2
 (2  3  3) (x 2  9)2  
a  3; 1  x 1  x dx 

n 2
  2
36  (x  9)2
 3  
2  1  9  x 2  9
 (2  2  3) x 2  9 




1 x 1 x 1 x
   arctg  C .
36 (x 2  9)2 216 x 2  9 648 3
174 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

(2x  3)dx d (x 2  6x  13)  2x  6

5)  (x 2  6x  13)2  2x  3  (2x  6)  3


(2x  6)dx dx
  (x 2  6x  13)2 3
(x 2  6x  13)2

f (t ) 1 x 2 6x 13(x  3)2  4
 2
f (t )
dt  C
f

1 d (x  3)
  3 
x 2  6x  13 ((x  3)2  4)2
1  1  x 3 d (x  3) 
 2  3    (2  2  3) (x  3)2  4  
x  6x  13  2  1  4  (x  3)2  4
1 3 x 3 3 x 3
 2   arctg C.
x  6x  13 8 (x  3)2  4 16 2

x5  x2  1
15.2. Вилучити цілу частину дробу .
x2  x  1
Розв’язання. [5.6.6.]
[ Вилучають цілу частину діленням многочленів у стовпчик. Ділити припиня-
ють тоді, коли степінь остачі стане меншим за степінь дільника.]
x5  x2  1 x2  x  1
 5
x  x4  x 3 x3  x2  2
x 4  x 3  x 2  1

x 4  x 3  x 2
2x 2  1

2x 2  2x  2
 2x  3
[Записуємо відповідь.]
x5  x2  1 2x  3
 x3  x2  2  .
x2  x  1 x2  x  1
15.3. Розкласти правильні дроби на елементарні:
3x  1 x2  3
1) ; 2) ;
(x  2)(x  1)3 (x  1)(x 2  x  1)

2x  1
3) .
(x 2  1)2 x 2
 15. Інтегрування дробово-раціональних функцій 175

Розв’язання. [8.4.6.]
3x  1 A B1 B2 B2
1)     .
(x  2)(x  1)3 2
x x  1 (x  1)2 (x  1)3

відповідає
(x 2) відповідає (x 1)3

x2  3 A Mx  N
2)   2 .
2
(x  1)(x  x  1) 1
x 
x x  1

відповідає відповідає
(x 1) (x 2  x 1)

2x  1 A1 A2 M x  N 1 M 2x  N 2
3)   2  12  2 .
(x 2  1)2 x 2 x x
 x  1 (x  1)2

2
відповідає x відповідає (x 2 1)2

15.4. Знайти коефіцієнти розкладу дробів на елементарні:

6x 3  11x 2  10x  9 4x
1) ; 2) ;
(x  1)(x  2)(x 2  1) (x  1)2(x  3)
1
3) .
2 2 2
x (x  1)
Розв’язання. [8.4.6, 8.4.7, 8.4.9, 5.6.2.]
[Розкладаємо правильний дріб на суму елементарних дробів.]
6x 3  11x 2  10x  9 A B Cx  D
   .
(x  1)(x  2)(x 2  1) x  1 x  2 x2  1
[Зводимо розкладені дроби до спільного знаменника і прирівнюємо чисельники
дробів в обох частинах рівності (знаменники у них рівні).]
6x 3  11x 2  10x  9 
 A(x  2)(x 2  1)  B(x  1)(x 2  1)  (x  1)(x  2)(Cx  D ).
[Прирівнюємо коефіцієнти при однакових степенях [5.6.2]  .]:
x3 6  A  B C 
 A  2,


x 2 11  2A  B  3C  D    B  3,
 
x 1 10  A  B  2C  3D 
 C  1,


x 0 9  A  B  2D 


D  1.
[Записуємо відповідь.]
6x 3  11x 2  10x  9 2 3 x 1
   .
(x  1)(x  2)(x 2  1) x  1 x  2 x 2  1
2) [Розкладаємо правильний дріб на суму елементарних дробів.]
176 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

4x A B C
   .
(x  1)2(x  3) x  1 (x  1)2 x  3
[Коефіцієнти над степенями лінійних многочленів знаходимо методом викрес-
лювання (домноження).]
[8.4.8]
4x
B   1.
(x  1)2 (x  3) x 1
[8.4.8]
4x 3
C   ;
(x  1)2 (x  3) x 3 4

1  4x 
[8.4.8]
4(x  3)  4x 3
A      .
1 !  x  3  (x  3)2 x 1
4
x 1
Отже,
3 3
4x 4 1 4
   .
2
(x  1) (x  3) x 1
(x  1) 2 x 3
3) [Розкладаємо дріб на елементарні перетворюючи його (метод перетворення.]
1 (1  x 2 )  x 2 1 1
   
x 2(x 2  1)2 x 2(x 2  1)2 x 2(x 2  1) (x 2  1)2
(1  x 2 )  x 2 1 1 1 1
     .
x 2 (x 2  1) (x 2  1)2 x 2 x 2  1 (x 2  1)2
Коментар.  Два многочлена того самого степеня тотожно рівні, якщо вони
мають рівні коефіцієнти при однакових степенях.
 Знаходження коефіцієнтів можна дещо спростити, підставляючи у тотожність
зручні значення: перші два «зручних» значення — дійсні корені знаменника.
(метод зручних значень).
Підставляємо в тотожність значення:
x  1  4  2A  A  2;
x  2  15  5B  B  3;
x  0  9  2A  B  2D  D  1.
Оскільки визначення коефіцієнту C потребує ще однієї рівності, прирівнюємо
коефіцієнти в обох частинах тотожності при x 3 :
6  A  B  C  C  1.
15.5. Знайти:
x4  1 2x  3
1)  x 3  x2  x  1
dx ; 2)  x 2  7x  12
dx ;
 15. Інтегрування дробово-раціональних функцій 177

dx x4
3)  1x 4
; 4)  8  x3
dx .

Розв’язання. [8.4.10.]
1) Підінтегральна функція є неправильним дробом.
[Крок 1. Вилучаємо цілу частину неправильного дробу.]
x4  1 2
 x  1  .
x3  x2  x  1 x3  x2  x  1
[Крок 2. Правильний дріб розкладаємо на суму елементарних дробів методом
невизначених коефіцієнтів.]
x 3  x 2  x  1  (x  1)(x 2  1).
2 A Mx  N 1 1x
    ;
(x  1)(x 2  1) x  1 x2  1 x  1 x2  1
x4  1 1 x 1
 x  1   .
x 3  x2  x  1 x  1 x2  1
[Крок 3. Інтегруємо суму цілої частини дробу і елементарних дробів.]
x 1 1 d (x 2  1) dx 1
 x 2  1 dx  2  x 2  1   x 2  1  2 ln(x  1)  arctg x  C1;
2

x4  1 dx
 x 3  x 2  x  1 dx   (x  1)dx   x  1 
x 1 x2 1
 dx   x  ln x  1  arctg x  ln(x 2  1)  C .
x2  1 2 2
2x  3
2) 1. — дріб правильний.
2
x  7x  12
2
2. x  7x  12  (x  3)(x  4).
2x  3 A B
  .
(x  3)(x  4) x  3 x  4
2x  3
A  9;
(x  3)(x  4) x  3
2x  3
B  11.
(x  3)(x  4) x  4
2x  3 9 11
  .
2
x  7x  12 x  3 x  4
2x  3 dx dx
3.  2
x  7x  12
  9
x  3
 11
x  4


 9 ln x  3  11 ln x  4  C .
178 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

1
3) 1. — дріб правильний.
1 x4
2. 1  x 4  (1  x )(1  x )(1  x 2 ).
1 A B Mx  N
   .
1  x4 x 1 x 1 x2  1
1 1
A  ;
(x  1)(x  1)(x 2  1) x 1 4
1 1
B  .
(x  1)(x  1)(x 2  1) x 1 4
x 3 | A  B  M  0  M  0;
1 1 1
x  0:1  N N  .
4 4 2
1 1 1 1 1 1 1
   .
1 x4 4 x  1 4 x  1 2 x2  1
dx 1 dx 1 dx 1 dx
3.        
1 x4 4 x  1 4 x  1 2 x2  1
1 1 1
  ln x  1  ln x  1  arctg x  C .
4 4 2
x4
4) 1. — неправильний дріб.
8  x3
x4 8x
 x  .
x3  8 x3  8
2. x 3  8  (x  2)(x 2  2x  4).
8x A Mx  N
  
(x  2)(x 2  2x  4) x  2 x 2  2x  4

A(x 2  2x  4)  (Mx  N )(x  2)

 .
(x  2)(x 2  2x  4)
8x  A(x 2  2x  4)  (Mx  N )(x  2).
4
x  2 16  12A  A   ;
3
4
x2 0  AM  M  ;
3
8
x0 0  4A  2N  N  .
3
 15. Інтегрування дробово-раціональних функцій 179

x4 4 1 x 2 
 x     .
x3  8 3  x  2 x 2  2x  4 
x 4dx 4 dx 4 x 2
3.  x3  8
  xdx     2
3 x  2 3 x  2x  4
dx 

d(x 2  2x  4)  2x  2,
x 2
 x 2  2x  4
dx 
x 2 
1
(2x  2)  3

2
1 d (x 2  2x  4) dx
   3 
2 x 2  2x  4 (x  1)2  3
1 x 1
 ln(x 2  2x  4)  3 arctg  C 1.
2 3
x2 4 2 4 x 1
  ln(x  2)  ln(x 2  2x  4)  arctg  C.
2 3 3 3 3
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
15.6. Розкладіть на суму елементарних раціональний дріб:
2x 2  41x  91 5x 2  25x  26
1) ; 2) ;
(x  1)(x  3)(x  4) (x  1)(x  2)(x  3)

3x 3  10x 2  11x  21 x 4  x 3  9x 2  10x  14

3) ; 4) ;
x 2  5x  4 x 2  2x  8
x 2  x  14 x 3  2x 2  3x  4
5) ; 6) ;
(x  4)3(x  2) x 2 (x  2)2

x2  1 3x  7
7)
3
; 8) .
3 2
x 1 x  x  4x  4
15.7. Знайдіть:
4dx 3dx
1)  x  5; 2)  4x  1
;

3dx 7dx
3)  (x  2)4 ; 4)  (x  2)3 ;
dx dx
5)  x 2  4x  5
; 6)  2x 2  4x  5
;
180 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

xdx xdx
7)  (x 2  4)2 ; 8)  x 4  6x 2  13
;

xdx xdx
9)  (x  1)(2x  1); 10)  2x 2  3x  2
;

xdx 4x  3
11)  x 2  5x  4
; 12)  x 2  2x  6
dx .

15.8. Знайдіть:
2x 2  41x  91 dx
1)  (x  1)(x  3)(x  4)
dx ; 2)  6x 3  7x 2  3x
;

x3  1 (2x 2  5)dx
3)  4x 3  x
dx ; 4)  x 4  5x 2  6
;

x 2dx x3  1
5)  x 3  5x 2  8x  4
; 6)  x3  x2
dx ;

x 3  6x 2  9x  7 (7x 3  9)dx
7)  (x  2)3(x  5)
dx ; 8)  x 4  5x 3  6x 2
;

dx dx
9)  x(x 2  1); 10)  1  x 3;
(2x 2  3x  3)dx x 5  2x 3  4x  4
11)  (x  1)(x 2  2x  5)
; 12)  x 4  2x 3  2x 2
dx ;

x3  x  1 (5x 2  12)dx
13)  (x 2  2)2
dx ; 14)  (x 2  6x  13)2 ;
dx x2  x
15)  (1  x 2 )4 ; 16)  (x  1)9 dx ;
dx dx
17)  4
x  4x  3
;
2
18)  (x 4  1)2 .
 15. Інтегрування дробово-раціональних функцій 181

Відповіді
4 7 5 3 4 2 1 3
15.6. 1)   ; 2)   ; 3) 3x  5   ;
x 1 x  3 x  4 x 1 x  2 x  3 x 1 x  4
1 1 13 3 2 2
4) x 2  x  1   ; 5) 3  2   ;
x 2 x 4 (x  4) (x  4) x 4 x 2
1 1 1 3 1 2 x  1  2 2x  1
6) 2   2  ; 7)   2  ; 8)   2 .
x 4x 2(x  2) 4(x  2) 3x 1 x x 1 x 1 x  4
3 1 7
15.7. 1) 4 ln x  5  C ; 2)ln 4x  1  C ; 3) C  ; 4)  C;
4 (x  2)3 2(x  2)2
1 x 1 1 2(x  1) 1 1 x2  3
5) ln  C ; 6) arctg  C ; 7)   C ; 8) arctg  C;
6 x 5 6 6 2(x 2  4) 4 2
x 1 1 1 5 x 4
9) ln  C ; 10) ln((x  2)2 2x  1)  C ; 11) ln x 2  5x  4  ln  C;
2x  1 5 2 6 x 1
1 x 1
12) 2 ln(x 2  2x  6)  arctg  C.
5 5
(x  1)4(x  4)5 3 2 1
15.8. 1) ln 7  C ; 2) ln 3x  1  ln 2x  3  ln x  C ;
(x  3) 11 33 3
x 7 9
3)  ln x  ln 2x  1  ln 2x  1  C ;
4 16 16
1 x 2 1 x 3 4
4) ln  ln  C ; 5)  ln x  1  C ;
2 2 x 2 2 3 x 3 x2
1 (x  1)2 3
6) x   ln  C ; 7)  ln x  5  C ;
x x 2(x  2)2
3 5 47
8)  ln x  20 ln x  3  ln x  2  C ;
2x 4 4
x 1 (x  1)2 1 2x  1
9) ln  C ; 10) ln 2  arctg  C;
x2  1 6 x x 1 3 3
(x 2  2x  5)3 1 x 1
11) ln  arctg  C;
x 1 2 2
x2 2
12)  2x   2 ln(x 2  2x  2)  2 arctg(x  1)  C ;
2 x
2x ln(x 2  2) 1 x
13) 2   arctg  C;
4(x  2) 2 4 2 2
13x  159 53 x 3 15x 5  40x 3  33x 5
14) 2  arctg  C ; 15) 2 3  arctg x  C ;
8(x  6x  13) 16 2 48(1  x ) 16
1 3 1 1 x 3 1 x 1
16)  6  7  8 C;
17) ln  ln  C;
6(x  1) 7(x  1) 4(x  1) 4 3 x 3 4 x 1
3 x 3 x 1
18) arctg x   ln  C.
8 4(x 4  1) 16 x 1
182 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

16. Інтегрування тригонометричних виразів

Навчальні задачі
16.1. Знайти:
dx sin 3 xdx
1)  3 cos x  sin x  5
; 2)  cos2 x
;

cos5 x dx
3) 
sin x 4
dx ; 4)  2
sin x  3 sin x cos x  cos x 2
.

Розв’язання. [8.5.1–8.5.4.]
x 2t
[8.5.1] t  tg
; sin x  ,
dx 2 1  t 2
1)  3 cos x  sin x  5

1  t2 2dt

cos x  , dx 
1  t2 1  t2
2dt
1  t2 dt dt
     
3  3t 2 t2  t  4 2

1  t2

2t
1  t2
5
1
t2  4 15
 
2 2  1  2  2  x 1 
  tg  
 arctg  t    C  arctg   C .
15 15  2  15  15  2 2 
 
[8.5.2]
sin 3 xdx ( sin x )3 sin3 x
2)  cos2 x

cos2 x

cos2 x


sin2 x sin xdx (1  cos2 x )d (cos x )

  cos2 x
 
cos2 x

d (cos x ) 1
  d (cos x )  
cos2 x
 cos x 
cos x
 C.
[8.5.3]
cos5 x ( cos x )5 cos5 x cos4 x  cos xdx
3)  4
sin x
dx 
sin x4

4
sin x
  sin x 4


t  sin x ; dt  cos xdx ; (1  sin2 x )2 d (sin x )


cos2 x  1  t 2
  sin 4 x


d (sin x ) d (sin x ) 1 2
  sin 4 x
 2  sin2 x
  d(sin x )   3 sin 3 x  sin x  sin x  C .
dx
4)  sin2 x  3 sin x cos x  cos2 x

 16. Інтегрування тригонометричних виразів 183

1
 [8.5.4]
2 2
 ( sin x )  3(  sin x )( cos x )  (  cos x ) 
1

sin2 x  3 sin x cos x  cos2 x
1 dx d (tg x )
 2 2
  2

tg x  3 tg x  1 cos x tg x  3 tg x  1
d (tg x ) 1 2 tg x  3  5
  ln C.
 
2
3
tg x  2  4 5 5 2 tg x  3  5

16.2. Знайти:
1 dx
1)  cos3 x
dx ; 2)  sin7 x
;

cos4 x
3)  sin x6
dx ; 4)  tg 4 xdx ;

 ctg
3
5) xdx .
Розв’язання. [8.5.]
[8.3.4]
1 cos2 x  sin 2 x dx sin 2 x
1)  cos3 x
dx  
cos3 x
dx    cos3 x dx 
cos x


u  sin x  du  cos xdx

dx sin x 1 dx
 sin xdx 1     
dv   v  cos x 2 cos2 x 2 cos x
cos3 x 2 cos2 x
1 x  sin x
 ln tg      C.
2  2 4  2 cos2 x
x 2dt
t  tg , dx 
[8.5.1]
dx 2 1  t2  (1  t 2 )6dt
2)  sin7 x

2t  64t 7
 ....
sin x 
1  t2
[8.5.4]
cos4 x dx ctg5 x
3)  sin 6 x
dx   ctg x
sin2 x
  ctg xd (ctg x )  
4 4
5
 C.
[8.5.8]
 1 
4)  tg xdx   tg 2 x  tg 2 xdx   tg 2 x 
4
 1  dx 
 cos2 x 
184 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

tg 3 x  1  dx 
  tg xd (tg x )   tg xdx 
2 2
    1
3  cos2 x 
tg3 x
  tg x  x  C .
3
[8.5.9]
 1 
5)  ctg xdx   ctg x  ctg2 x  dx   ctg x 
3
 1  dx 
 sin2 x 
1 d sin x
  ctg xd(ctg x )   ctg xdx   ctg2 x   
2 sin x
1
  ctg2 x  ln sin x  C .
2
16.3. Знайти:

 sin 6x cos 7xdx ;  cos

4
1) 2) 3xdx .
Розв’язання. [8.5.7, 8.5.10.]
[8.5.10]
1 1  1 
1)  sin 6x cos 7xdx 
2
( sin x  sin 13x )dx  
2 
cos x 
13
cos 13x   C.

[8.5.7]
2  1  cos 6x
1
2)  cos 3xdx  
4
 dx    1  2 cos 6x  cos2 6x  dx 
 
  42
 1  cos 12x 1 1 3 1 1
    cos 6x   dx  x  sin 6x  sin 12x  C .
 8 2 4 8 12 96

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

16.4. Знайдіть:
x
1)  cos 3x cos xdx ; 2)  sin 5x sin
2
dx ;

3 x x
 sin 4 x cos 4 dx ;  cos
4
3) 4) dx .
2
16.5. Знайдіть:

 sin  cos
3 5
1) xdx ; 2) xdx ;

 sin  sin
3
3) x cos2 xdx ; 4) 2
x cos5 xdx ;

5)  sin
2
x cos2 xdx ; 6)  sin2 x cos4 x;
 16. Інтегрування тригонометричних виразів 185

sin 3 x sin 4 x
7)  cos4 x
dx ; 8)  cos2 x
dx ;

 ctg  tg
4 5
9) xdx ; 10) xdx ;

dx dx
11)  5  3 cos x
; 12)  5  4 sin x
;

dx dx
13)  5  4 sin x  3 cos x
; 14)  3  2 sin x  cos x
;

dx dx
15)  2
4 sin x  7 cos x 2
; 16)  2
4  3 cos x  5 sin x 2
;

 sh  ch
3 3
17) xdx ; 18) xdx ;

dx sin 2xdx
19)  4
sin x  cos x 4
; 20)  4
cos x  sin x 4
.

Відповіді
1 1 1 11 1 9 x 1
16.4. 1) sin 2x  sin 4x  C ; 2)  sin x  sin x  C ; 3)  cos  cos x  C ;
4 8 11 2 9 2 2 2
3x sin x sin 2x
4)   C.
8 2 16
cos3 x 2 sin3 x sin5 x
16.5. 1)  cos x   C ; 2) sin x   C;
3 3 5
1 1 1 2 1
3) cos5 x  cos3 x  C ; 4) sin 3 x  sin5 x  sin7 x  C ;
5 3 3 5 7
x sin 4x x sin 4x sin3 2x 1 1
5)   C ; 6)    C ; 7) 3  C;
8 32 16 64 48 3 cos x cos x
1 3 1
8) tg x  sin 2x  x  C ; 9) x  ctg 3 x  ctg x  C ;
4 2 3
1 1 1
10) tg 4 x  tg2 x  ln cos x  C ; 11) arctg 2 tg
4 2 2  x
2  2
 C ; 12) arctg
3
5 tg x2  4
3
 C;

1  x  1 2 tg x  7
13)   C ; 14) arctg  tg  1   C ; 15) ln  C;
tg  2
x 
 2  4 7 2 tg x  7
2
1 1 1
16) arctg(3 tg x )  C ; 17) ch3 x  ch x  C ; 18) sh x  sh 3 x  C ;
3 3 3
1
19) C  arctg( 2 ctg 2x )  C ; 20) arctg(tg2 x )  C .
2
186 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

17. Інтегрування ірраціональних виразів

Навчальні задачі
17.1. Зінтегрувати, використовуючи відповідну замінну змінної:
xdx 2x  1 dx
1)  x 1 3 x 1
; 2)  2x  1 2x  1
;

dx dx
3)  2
3x  6x  4
; 4)  2
x x x 1
.

Розв’язання. [8.6.]
[8.6.4]
x  1  t 6,
xdx (t 6  1)t 5dt
1)   x  t  1,  6 6

x 1 3 x 1 t3  t2
dx  6t 5
t 3(t 6  1)
 6 dt  6   t 8  t 7  t 6  t 5  t 4  t 3  dt 
t 1
 t 9 t 8 t 7 t 6 t 5 t 4 
 6        C.
 9 8 7 6 5 4  t  6 x 1
2x  1 2 1 1  t2
[8.6.4] t x  
2x  1 dx 2x  1 2 1  t2
2)  2x  1 2x  1

2tdt 2

dx  ; 2x  1 
(1  t 2 )2 1  t2
t  2tdt t2  1  dt 


2  2 2
 1t   2
dt 
 1  t 2
 1

(1  t )
1  t2
1 1t 2x  1 1 2x  1  2x  1
 t  ln C    ln C.
2 1t 2x  1 2 2x  1  2x  1
[5.5.3]
2
dx
[8.6.1] 3x  6x  4 
3)    4  1  
 3  x 2  2x    3  (x  1)  
2
3x  6x  4 2
 3   3 
1 dx 1 1

3
 1

3
ln x  1  (x  1)2 
3
C.
(x  1)2  3
[8.6.3]
dx 1 1 dt
4)  x x2  x  1
 t 
x
; x  ; dx  
t t 2

 17. Інтегрування ірраціональних виразів 187

dt dt dt
      
 
1 1 2 2
t 2  1 1t t 5
 t2
1
t 4
t
t  21 2t  1 2x
  arcsin  C   arcsin  C   arcsin C.
5 5 5x
2

17.2. Використовуючи тригонометричні підстановки, знайти:

dx dx
1) 
x2 x2  9
; 2)  (4  x 2 )3
.

Розв’язання. [8.6.6.]
  3dt
x  3 tg t, t   0;  ; dx 
dx  2  cos2 t 
1)  x2 x2  9

3
x 2  9  9 tg2 t  9 
cos t
3dt 1 cos tdt 1 d sin t 1
 3
  2
  2
  C 
2 2
cos t  9 tg t  9 sin t 9 sin t 9 sin t
cos t
1 1 1 1 x2 x2  9
 C   1 C   C.
9 cos t tg t 3x 9 9x
  x
dx x  2 sin t , t   0;  ; dx  2 cos tdt ; sin t  ;
 2 
2)  (4  x 2 )3
 2
4  x 2  4  4 sin2 t  2 cos t
2 cos tdt
1 dt 1
 
8 cos3 t

4 cos2 t
 
4
tg t  C 
1 sin t 1 x x
   C   C.
4 1  sin2 t 4 2 1  x2 4 4x 2
4

17.3. Знайти, використовуючи теорему Чебишова:

3
dx 1 4 x
1)  x (1  3 x )3
; 2)  x
dx ;

dx
3)  4
1x 4
.

Розв’язання. [8.6.5.]
188 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

1
m  1, n  , p  3 
dx 1 3 3
3
1)
 x(1  3 x )3   x 1(1  x ) dx  k  НСК(1, 3)  3; 
записуємо підінтегральний вираз
як диференціальний біном x  t 3 ; dx  3t 2dt
визначаємо випадок
1 dt
 t 3 (1  t ) 3t 2dt  3
3
 
t(1  t )3
1t t 1 1
  ...  
t(1  t )3 (1  t )3 t(1  t )2
 
1 1 1 1
   
t 1  t (1  t )2 (1  t )3
 1 
 3  1  1  1

 t 1  t (1  t )2  (1  t )3  dt 
3 3
 3 ln t  3 ln 1  t   C 
1  t 2(1  t )2
3
x 3 3
 3 ln 3
 3
 3
 C.
2
x 1 1 x 2( x  1)
3
1 4 x 1 2 14 13
2) dx   x (1  x ) dx 
x
1 1 1
m   ,n  , p  ;
2 4 3
m 1 14 14 13
  2  1  x  t 3 ; t  (1  x ) ; 
n
1 3 4
x dx  3t 2dt
4
14 1 4 1 3 3 4
  x (1  x ) x dx   (t 3  1)t  12t 2dt  12  (t 6  t 3 )dt 
t7 t4  12 3
 12     C  (1  4 x )7  3 3 (1  4 x )4  C .
 7 4  7
dx 1 4
 x
0
3)  (1  x 4 ) dx 
4 4
1x
 17. Інтегрування ірраціональних виразів 189

1
m  0, n  4, p   ;
4
m 1 1 4 1

n
 p  0  x 4  1  t 4 ;   (x 4  1) x dx 
1 t 3dt
x  ; dx  
14 5 4
(t 4  1) (t 4  1)
14
(t 4  1) t 3dt t 2dt 1  1 1 
    
2
   dt 
t (t 4  1)
5 4
t4  1  t 2  1 t 2  1 
4
1 t 1 1 1 x 4  1  1 1
  ln  arctg t  C  ln  arctg 4 x 4  1  C .
4 t 1 2 4 4
x 4 1 1 2

Задачі для самостійного розв’язання

17.4. Знайдіть:
x dx
1)  3
x2  x
dx ; 2)  x  3 x  24 x
;

dx 2x  3
3)  2x  1  2x  1 3
; 4)  3
2x  3  1
dx ;

1  x dx  1  x 3

5)  x 1 x
; 6)   dx ;
 1  x 
dx dx
7)  5  13x  8x 2
; 8)  11  9x  7x 2
;

xdx x 8
9)  2
2x  5x  3
; 10)  2
3x  x  9
dx ;

xdx 5x  3
11)  8  3x  2x 2
; 12)  1  13x  5x 2
dx ;

dx dx
13)  (2x  3) 4x  x 2
; 14)  x 2x  1
;
2

1  x2 dx
15)  2  x2
dx ; 16)  x  x2  1
;
190 Модуль 3. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
1 3 3
17)  x (1  3 x )4dx ; 18)  x 1(1  x ) dx ;

dx
19)  3
x x 1
;
2
20)  x 5 3 (1  x 3 )2dx ;
dx 1 x4
21)  4
1x 4
; 22)  x5
dx ;

3
1 4 x 3
23)  dx ; 24)  1  4 xdx .
x
Відповіді
66 5 33 2
17.4. 1) x  x  2 x  3 3 x  6 6 x  6 ln 6
x  1 C;
5 2
33 6
2) 2 x  3 3 x  8 4 x  6 6 x  4812 x  3 ln(1  12 x )  ln( x  12 x  2) 
2
171 212 x  1
 arctg C;
7 7
3
3) t  3 t  3 6 t  3 ln( 6 t  1)  C ;
2 t 2x 1
36 7 36 5
4) t  t  t  3 6 t 3 arctg 6 t  C ;
7 5 t 2x 3

1x  1x 1x 1x 1x

5) ln  2 arctg  C ; 6) (5  x )  6 arctg  C;
1x  1x 1x 1x 1x
1 13 13 5 1 14x  9
7) ln x   x 2  x   C ; 8) arcsin  C;
2 2 16 8 8 7 389
1 5 5 5 3
9) 2x 2  5x  3  ln x   x 2  x   C ;
2 4 2 4 2 2
1 47 1 x
10) 3x 2  x  9  ln x   x 2   3  C ;
3 6 3 6 3
1 3 4x  3
11)  8  3x  2x 2  arcsin C;
2 4 2 73
19 10x  13
12)  1  13x  5x 2  arcsin C;
2 5 189
1 x  6  60x  15x 2 1
13) C  ln ; 14) arccos  C;
15 2x  3 x 2

1 2  2x 2  x
15) ln  ln(x  x 2  1)  C ;
2 2 2
2  2x  x
 17. Інтегрування ірраціональних виразів 191

x2 x 1
16)  x 2  1  ln x  x 2  1  C ;
2 2 2
2 24 36 8 6
17) x x  x 6 x 5  x 2 6 x  x 2 x  x 2 6 x 5  C ;
3 11 13 5 17
 3 x 2 x  3 
3
18) 3  ln   C;
 1  x 3 2(1  3 x )2 
1 3 2 1 3 2 2 3 2 3 23 x 2  1  1
19) ln( x  1  1)  ln( (x  1)  x  1  1)  arctg C;
2 4 2 3
1 1 4 4 4 4
20) 3 (1  x 3 )8  3 (1  x 3 )5  C ; 21) 1 ln 1  x  x  1 arctg 1  x  C ;
8 5 4 4 1  x4  x 2 x
1 1  x4  1 1 1  x4 3
22) ln 2  4  C ; 23) (4 x  4 x  3)3 1  4 x C;
4 x 4 x 7
12 3 (1  4 x )13 18 3 (1  4 x )10 36 3 (1  4 x )7
24)    3 3 (1  4 x )4  C .
13 5 7

 
12.7. 1) y max (1) 
1 1
, y min (1)   ,   3;  3 , x  0 та x  3 — точки перегину,
 
2 2 4 
y  0 — асимптота; 2) ymin (0)  1, x  1, y  0 — асимптоти;
3
3) y max (0)  2, y min (1)  4;
3 3
4) ymax (0)  0, y min (2)  16, x  3 4 — точка перегину, x  4, y  x — асимптоти;
1
5) y max (1)  , x  2 — точка перегину, y  0 — асимптота;
e
4
6) y max (2)  2 , y min(0)  0, x  2  2 — точки перегину, y  0 — асимптота;
e
1 1
7) y max (1)  , x  1  — точки перегину, x  0 — ліва асимптота, y  0 — асимптота;
e 2
8) x  1 — точка перегину, x  0 — права асимптота, y  2x  3 — асимптота.
1
9) y max    e, x  1 — асимптота, x  0 та y  0 — праві асимптоти;
 e 
 1  1 1
10) y min     , x  — точка перегину;
 e  2e e e
11) x  k , k  , — точки перегину;
 
12) y max (1)   1, y min (1)  1  , x  0 — точка перегину, y  x   — асимптоти.
2 2
12.8. Графік повторюється з періодом T  2, y max (a )  2a, ymin (0)  y min(2a )  0.
Додаток
Грецька абетка
Α α — альфа Ν ν — ню
Β β — бета Ξ ξ — ксі
Γ γ — гамма Ο ο — омікрон
Δ δ — дельта Π π — пі
Ε ε — епсилон Ρ ρ — ро
Ζ ζ — дзета Σ σ — сигма
Η η — ета Τ τ — тау
Θ θ — тета Υ υ — іпсилон
Ι ι — йота Φ φ — фі
Κ ϰ — каппа Χ χ — хі
Λ λ — лямбда Ψ ψ — псі
Μ μ — мю Ω ω — омега
Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС
ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ
1. Дії з числами
Навчальні задачі
35
1.1. Вилучити цілу частину дробу .
8
Розв’язання. [4.11.2, 4.9.9.]
[Задача рівносильна діленню з остачею 35 на 8. ]
35 8 35 3
   4   35  8  4  3.
32 4 8 8
3
1.2. Для чисел 12 та 18 знайти:
1) дільники; 2) найбільший спільний дільник;
3) кратні (перших три); 4) найменше спільне кратне.
Розв’язання. [4.11.1, 4.11.9, 4.11.10.]
[Розкладаємо числа на прості дільники, використовуючи ознаки подільності
[4.11.4].]
12 2 18 2
6 2 9 3
 12  22  3;  18  2  32
3 3 3 3
1 1
Дільниками числа 12 є: 1, 2, 3, 6, 12.
Дільниками числа 18 є: 1, 2, 3, 6, 9, 18.
НСД(12, 18)  2  3  6.
Числами, які кратні 12 є: 12, 24, 36, ....
Числами, які кратні 18 є: 18, 36, 54, ....
НСК(12, 18)  36.
1.3. Звести до спільного знаменника дроби:
2 4 5 2
1) та ; 2) та .
3 5 6 9
Розв’язання. [4.11.10.]
[Для того, щоб звести дроби до спільного знаменника, знаходять найменше
спільне кратне знаменників.]
194 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

1. НСК(3, 5)  15.
2 2  5 10 4 4  3 12
  ;   .
3 3  5 15 5 5  3 15
2. НСК(6, 9)  18.
5 5  3 15 2 22 4
  ;   .
6 6  3 18 9 9  2 18
3 2
1.4. Для дробів та знайти:
5 7
1) суму; 2) різницю;
3) добуток; 4) частку.
Розв’язання. [4.9.10.]
[Для того, щоб додати або відняти дроби, зводимо їх до найменшого спільного
знаменника.]
3 2 37 25 21 10 31
1.       .
5 7 57 75 35 35 35
3 2 37 25 21 10 11
2.       .
5 7 57 75 35 35 35
3 2 32 6
3.    .
5 7 57 35
3 2 3 7 21
4. :    .
5 7 5 2 10
1.5. Знайти невідомі члени пропорції:
x 2 8 4
1)  ; 2)  .
10 5 y 7
Розв’язання. [4.10.5.]
10  2
1. x   4.
5
87
2. y   14.
4
1.6. Знайти 40% від 70 грн.
Розв’язання. [4.10.1, 4.10.2.]
Нехай шукане число x . Тоді
70 гривням відповідає 100%,
x гривням відповідає 40%.
[Складаємо пропорцію.]
 1. Дії з числами 195

70 100
 .
x 40
70  40
40% від 70 грн становлять  28 грн.
100
1.7. Знайти число, якщо 15% його становлять 135.
Розв’язання. [4.10.1, 4.10.2.]
Нехай x — шукане число. Тоді
x відповідає 100%,
135 відповідає 15%.
x  15 100  135
 135  x   900.
100 15
1.8. Виконати дії:
x5
1) x 3  x 5 ; 2) ;
3
x
5
3)  x 3  ; 4) x 0 .
Розв’язання. [5.3.1.]
1. x 3  x 5  x 3 5  x 8 .
x5
2. 3  x 53  x 2.
x
5
3.  x 3   x 35  x 15.
4. x 0  1.
212  312
1.9. Обчислити .
10 15
2 3
Розв’язання. [5.3.5.]
212  312 21210 22 4
   .
210  315 31512 33 27

Задачі для самостійної роботи

1.10. Знайдіть найбільший спільний дільник чисел:
1) 120 та 144; 2) 275 та 180.
1.11. Знайдіть найменше спільне кратне чисел:
1) 70 та 112; 2) 74 та 111.
196 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

1.12. Спростіть:
 1 3  12  1 1  11
1)  1  3   ; 2)  3  5  : ;
 3 4  29  2 3 6
   
 13, 75  9 1   1, 2  6, 8  3 3   5 5
 6   5  6 1
3)   27 ;
   2 
 10, 3  8 1   5  3  3 1   56 6
 
2 9  3 6 

 1 1 4  1 9   2 7 15 
4)    :    ;
 4 1 9   3 2 5  1 6 

1.13. Знайдіть відсоткове відношення чисел:

1) 1 до 4; 2) 3 до 5;
3) 5 до 2; 4) 3, 2 до 1, 28.
1.14. Знайдіть:
1) 4% від 75; 2) 15% від 84 кг;
3) 160% від 82 грн; 4) 45% від 140 грн.
1.15. Знайдіть число, якщо:
1) 40% його дорівнюють 12; 2) 1, 25% його дорівнюють 55;
3) 0, 8% його дорівнюють 1, 84; 4) 7% його дорівнюють 182.
1.16. Поділіть:
1) число 30 у відношення 1 : 9; 2) число 44 у відношенні 4 : 7;
3) число 48 у відношенні 3 : 5; 4) число 72 у відношенні 5 : 7.
1.17. Запишіть у вигляді степеня з основою x :
1) (x 7  x 9 )2; 2) x 7  (x 9 )2;

 x 2 3  x 7
3)   ; 4)   ;
 x 9   x 6 

 x 3  x 4 6  x 4 8
5)   ; 6)   .
 x 5   x 3 
 2. Модуль 197

1.18. Знайдіть значення числових виразів:

269 96  4 3
1) ; 2) ;
138  83 274  25
35  57 229  312 3410 76  27
3)  ; 4) : ;
157  28 118  94 211  179 148
Відповіді
1.10. 1) 24; 2) 5.
1.11. 1) 560; 2) 222.
9
1.12. 1) 1; 2) 1; 3) 1; 4)  .
8
1.13. 1) 25%; 2) 60%; 3) 250%; 4) 250%.
1.14. 1) 3; 2) 4; 3) 131, 2; 4) 63.
1.15. 1) 30; 2) 4400; 3) 230; 4) 2600.
1.16. 1) 3 та 27; 2) 16 та 28; 3) 18 та 30; 4) 30 та 42.
1.17. 1) x 32 ; 2) x 25 ; 3) x 21; 4) x 35 ; 5) x 12 ; 6) x 56.
1.18. 1) 13; 2) 2; 3) 198; 4) 833.

2. Модуль
Навчальні задачі
2.1.1. Розв’яжіть рівняння x  3.
Розв’язання. [5.14.1, 5.14.4.]
І спосіб (аналітичний).
 x  3,
x  3    x 1,2  3.
 x   3
ІІ спосіб (геометричний).
Геометрично співвідношення x  3 означає, що 3 3
віддаль від точки x до початку координат дорівнює 3 O 3 x
3, тобто x  3 або x  3 (рис. 1). Рис. 1 до зад. 2.1.1
ІІІ спосіб (графічний).
[Знаходимо точки перетину графіка y  x і y
y3 y x
прямої y  3. ]
Розв’язками рівняння x  3 є числа x  3
(рис. 2). 3 O 3 x
Рис. 2 до зад. 2.1.1
198 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

2.1.2. Розв’яжіть нерівність x  1  2.

Розв’язання. [5.14.4.]
І спосіб (аналітичний).
 x  1  2,  x  1,
x 1  2       3  x  1  x  (3;1).
 x  1  2,  x  3,
 
ІІ спосіб (геометричний).
Геометрично нерівність x  1  2 означає, що від- 3 1 1
x
даль від точки x до точки 1 менша за 2 (рис. 1). 2 2
Отже, x  (3;1). Рис. 1 до зад. 2.1.2
ІІІ спосіб (графічний).
[Будуємо графік y  x  1 і пряму y  2. ] y  x 1 y
y 2
Розв’язком нерівності x  1  2 є проекція на
вісь Ox частини графіка y  x  1 , яка розта-
3 1 O 1 x
шована нижче за пряму y  2 (рис. 2).
Отже, x  (3;1). Рис. 2 до зад. 2.1.2

2.1.3. Розв’яжіть нерівність x  1  2.

Розв’язання. [5.14.4.]
І спосіб (аналітичний).
 x  1  2,  x  1,
x  1  2      x  (; 3]  [1; ).
x  1   2, x   3,
 
ІІ спосіб (геометричний).
Геометрично нерівність x  1  2 означає, що 3 1 1
x
віддаль від точки x до точки 1 не менша за 2 2 2
(рис. 1). Отже, x  (; 3]  [1; ). Рис. 1 до зад. 2.1.3
ІІІ спосіб (графічний).
[Будуємо графік y  x  1 і пряму y  2. ] y  x 1 y
y2
Розв’язком нерівності x  1  2 є проекція на
вісь Ox частини графіка y  x  1 , яка розта-
3 1 O 1 x
шована не нижче за пряму y  2 (рис. 2).
Отже, x  (; 3]  [1; ). Рис. 2 до зад. 2.1.3

2.2. Розкрити модуль у виразі y  x  2  x  2 .

Розв’язання. [5.14.1.]
Коренями виразів, які стоять під знаком модуля, є числа x1  2, x 2  2.
 2. Модуль 199
Вони розбивають числову вісь на 3 області: I II III
I, II, III .   
[Вказуємо знаки виразів x  2 та x  2 в 2 2 x
кожній з цих областей і звільняємось від зна- Рис. до зад. 2.2
ка модуля.]
І. x  2, y  (x  2)  (x  2)  x  2  x  2  2x .
ІІ. 2  x  2, y  (x  2)  (x  2)  x  2  x  2  4.
ІІ. x  2, y  (x  2)  (x  2)  x  2  x  2  2x .

Задачі для самостійної роботи

2.3. Визначити довжину AB відрізка, заданого точками:
1) A(3) та B(11); 2) A(5) та B(2);
3) A(1) та B(3); 4) A(5) та B(3).
2.4. На числовій прямій позначте множину точок, віддаль від яких до точки
M (1) числової прямої:
1) дорівнює 2; 2) менше 2;
3) більше 2; 4) не більше 3;
5) не менше 3.
2.5. Позначте на числовій осі числа, модуль яких дорівнює:
1) 3; 2) 5.
2.6. Запишіть за допомогою модуля твердження:
1) «віддаль від точки x до точки 5 дорівнює 2 »;
2) «віддаль від точки y до точки 3 дорівнює 1 ».
2.7. Запишіть без знака модуля вираз:
1) x  2 , x  (; 2); 2) x  2 , x  (2; );

3) x  2  x  4 x  3 , x  (2; 3);

4) x  1  3 x  5 , x  [1; 5).
2.8. Розкрийте модуль у виразі:
1) x  3 ; 2) x  4 ;

3) x  x  1 ; 4) x  1 .
200 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

2.9. Знайдіть всі значення x, для яких правдива рівність:

1) x  2; 2) x  3;

3) x  x ; 4) x  x ;
x
5)  1; 6) x  2  x  2  0.
x
2.10. Розв’яжіть рівняння:
1) x  1  2; 2) x  3  1;

3) x  1  x  5  3; 4) x  1  x  5 .
2.11. Розв’яжіть нерівність:
1) x  1; 2) x  2;

3) 1  x  3; 4) x  1  3;

5) x  2  1; 6) x  x  1  1.
2.12. Схарактеризуйте геометрично розташування точок, координати яких
справджують такі нерівності:
1) x  1; 2) x  2;

3) x  2; 4) x  3;

5) x  2  1; 6) x  3  2;

7) x  3  2; 8) x  3  2.
2.13. Запишіть за допомогою знака модуля нерівність:
1) 7  a  7; 2) 1, 5  a  1, 5;
3) a  2 або a  2; 4) a  5 або a  5;
5) 2  x  6; 6) 4  x  2;
7) x  2 або x  6; 8) x  4 або x  2.

Відповіді
2.3. 1) 8; 2) 3; 3) 4; 4) 2.
2.6. 1) x  5  2; 2) y  3  1.
2.7. 1) 2  x ; 2) x  2; 3) 6x  14; 4) 4x  16.
 3. Факторіали. Біноміальні коефіцієнти 201
 x  1,
 x  1,
 1  2x , x  0, 

 x  3, x  3,  x  4, x  4,   
 x  1, 1  x  0,
2.8. 1)  2)  3)  1, 0  x  1, 4) 
 3  x , x  3; 
  x  4, x  4;   2x  1, x  1; 


x  1, 0  x  1,
 
 x  1, x  1.


2.9. 1) {2; 2}; 2) ; 3) [0; ); 4) (; 0); 5) (0; ); 6) .
2.10. 1) {1; 3}; 2) {4; 2}; 3) ; 4) {2}.
2.11. 1) (; 1]  [1; ); 2) ; 3) (3; 1)  (1; 3); 4) (2; 4); 5) (;1]  [3; ); 6) [0;1].
2.13. 1) a  7; 2) a  1, 5; 3) a  2; 4) a  5; 5) x  4  2; 6) x  1  3;
7) x  4  2; 8) x  1  3.

3. Факторіали. Біноміальні коефіцієнти

Навчальні задачі
3.1. Обчислити:
1) 4 !; 2) C 50;

3) C 51; 4) C 52 .
Розв’язання. [4.15.1, 4.15.3.]
1. 4 !  1  2  3  4  24.
5!
2. C 50   1.
0!5!
5! 5! 5 4!
3. C 51     5.
1 !(5  1)! 4! 4!
5! 5! 5 4  3!
4. C 52     10.
2 !(5  2) ! 2 ! 3 ! 12  3!
3.2. Скоротити дріб:
(n  2) ! k!
1) ; 2) .
n! (k  3) !
Розв’язання. [4.15.1.]
(n  2) ! (n  2)(n  1)n !
1.   (n  2)(n  1).
n! n!
k! k (k  1)(k  2)(k  3)!
2.   k (k  1)(k  2).
(k  3)! (k  3)!
3.3. Піднести до квадрату:
1) (x  2)2 ; 2) (2a  3)2 .
Розв’язання. [4.16.4.]
202 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

1. (x  2)2  x 2  2  2  x  22  x 2  4x  4.
2. (2a  3)2  (2a )2  2  2a  3  32  4a 2  12a  9.
3.4. Піднести до кубу:
1) (x  2)3 ; 2) (2a  3)3 .
Розв’язання. [4.16.4.]
1. (x  2)3  x 3  3  x 2  2  3  x  22  23  x 3  6x 2  12x  8.
2. (2a  3)3  (2a )3  3  (2a )2  3  3  2a  32  33  8a 3  36a 2  54a  27.
3.5. Розкласти за формулою різниці квадратів:
1) a 2  4b 2; 2) 4a 10  1.
Розв’язання. [4.16.5.]
1. a 2  4b 2  a 2  (2b)2  (a  2b)(a  2b).
2. 4a 10  1  (2a 5 )2  12  (2a 5  1)(2a 5  1).
3.6. Розкласти за формулою різниці (суми) кубів:
1) 27  a 3; 2) a 6  125.
Розв’язання. [4.16.5.]
1. 27  a 3  33  a 3  (3  a )(9  3a  a 2 ).
2. a 6  125  (a 2 )3  53  (a 2  5)(a 4  5a 2  25).

Задачі для самостійної роботи

3.7. Спростіть вирази:
n ! (n  1)! (n  1) ! n !
1) ; 2) ;
(n  2) ! (n  1)! n !

1 1 1 4n 2
3)  ; 4)  .
n ! (n  1)! (2n  1)! (2n  1)!
3.8. Розкрийте дужки:
1) (x  3ay )2 ; 2) (x  3y )3 ;

3) (2a  b )3 ; 4) (2a  b)3 .

Відповіді
1 n n 2n
3.7. 1) ; 2) ; 3) ; 4) .
n 1 n 2 (n  1)! (2n  1)!
 4. Прогресії 203

3.8. 1) x 2  6axy  9a 2y 2 ; 2) x 2  6xy  9y 2 ; 3) 8a 3  12a 2b  6ab 2  b 3;

4) 8a 3  12a 2b  6ab 2  b 3 .

4. Прогресії
Навчальні задачі
4.1. Арифметичну прогресію задано формулою n -го члена an  37  3n.
З’ясувати, чи є членом цієї послідовності число: 19; 7.
Розв’язання. [6.1.2.]
[Якщо число x є членом заданої прогресії, то існує таке натуральне число n,
що x  37  3n. ]
19  37  3n  3n  18  n  6  ;
44
7  37  3n  3n  44  n   .
3
Число 19 є членом арифметичної прогресії, а число 7 — ні.
4.2. Знайти двадцятий член арифметичної прогресії, якщо a1  1, d  5.
Розв’язання. [6.1.2.]
a20  1  5(20  1)  96.
4.3. Знайти суму ста перших парних натуральних чисел.
Розв’язання. [6.1.2.]
Послідовність 2, 4, 6, ..., 2n, ... — арифметична прогресія з різницею d  2.
2  200
S100  2  4  6  ...  198  200   100  10100.
2
4.4. Визначити, скільки треба взяти членів арифметичної прогресії з a1  6 і
d  2, щоб їх сума дорівнювала 168.
Розв’язання. [6.1.2.]
6  2(n  1)
168  n  168  2n  n 2  n  12.
2
4.5. Знайти перший член і знаменник геометричної прогресії, якщо її сума
Sn  10(2n  1).
Розв’язання. [6.1.3.]
Нехай b1 — перший член заданої прогресії, q — її знаменник. Тоді
b1  S1  10  (2  1)  10;
b1  b2  S2  10  (22  1)  30.
204 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

b2
Отже, b2  30  b1  20; q   2.
b1
Перший член b1  10, знаменник прогресії q  2.
4.6. Подати нескінченний десятковий дріб 0, 2(54) у вигляді звичайного дробу.
Розв’язання. [4.6.3, 4.6.1.]
Маємо:
0, 2(54)  0, 2545454...  0, 2  0, 054  0, 00054  0, 0000054  .....
Вираз 0, 054  0, 00054  0, 0000054  .... можна розглядати як суму нескін-
ченної геометричної прогресії з першим членом b1  0, 054 і знаменником
q  0, 01. Тоді
0, 054  0, 00054  0, 0000054  ...  0, 054  1  0, 01  0, 012  ... 

, 054 0, 054 3
   .
1  0, 01 0, 99 55
Отже,
3 1 3 14
0, 2(54)  0, 2 
   .
55 5 55 55
Коментар.  Суму нескінченної спадної геометричної прогресії з першим
членом b1 і знаменником q знаходять за формулою
b1
S  .
1 q

Задачі для самостійної роботи

4.7. З’ясуйте, чи є арифметичною прогресією послідовність, якщо так —
укажіть її різницю:
1) 3, 6, 12, 24; 2) 4, 8, 12, 16;
3) 5, 10, 5, 10; 4) 42, 39, 36, 33.
4.8. 1. Перший член арифметичної прогресії a1  4, різниця d  0, 4. Знай-
діть: a 3, a11.
2. Перший член арифметичної прогресії a1  17, різниця d  2. Знай-
діть: a 4, a15.
4.9. Між числами 7 та 2 вставте:
1) два числа так, щоб вийшло чотири послідовних члени арифметичної
прогресії;
2) три числа так, щоб вийшло п’ять послідовних члени арифметичної
прогресії.
 4. Прогресії 205

4.10. В арифметичній прогресії знайдіть:

1) a23, якщо a10  25, a 30  95; 2) a2  a9, якщо a5  a6  18.
4.11. Знайдіть суму:
1) семи перших членів арифметичної прогресії {an }, якщо a1  9, a7  15;

2) шести перших членів арифметичної прогресії {an }, якщо

a1  19, a 6  14;
3) дванадцяти перших членів арифметичної прогресії, перший член якої
a1  6, різниця d  4;
4) двадцяти перших членів арифметичної прогресії: 8, 6, 4, ...;
5) тридцяти двох перших членів арифметичної прогресії, яку задано фо-
рмулою n -го члена an  4n  1;
6) двадцяти шести перших членів арифметичної прогресії, яку задано
формулою n -го члена an  5n  2.
4.12. Знайдіть суму всіх:
1) непарних чисел від 1 до 135 включно;
2) двозначних чисел від 10 до 100.
4.13. Укажіть геометричні прогресії, перший член і знаменник кожної з них:
1) 2, 6, 18, 36; 2) 4, 8, 16, 32;
3) 10, 20, 30, 40; 4) 81, 27, 9, 3;
5) 2, 2, 2, 2; 6) 9, 9, 9, 9.
4.14. Знайдіть сьомий член геометричної прогресії {bn }, якщо:

3
1) b6  8, q  4; 2) b8  16, q  .
4
4.15. Знайдіть вказані члени геометричної прогресії, якщо:
1
1) y1  64, q   , y6, y10 ; 2) y1  9, q  1, y21, y50.
2
4.16. Знайдіть:
1 1 1
1) знаменник і п’ятий член геометричної прогресії , , , ...;
216 36 6
2) знаменник і шостий член геометричної прогресії 18, 12, 8, ....
206 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

4.17. Знайдіть знаменник геометричної прогресії, якщо:

1
1) b1  , b  64; 2) b6  75, b8  27.
2 8
4.18. Знайдіть перший член геометричної прогресії {bn }, якщо:

1 2
1) b4  ,q  ; 2) b6  100, b9  100000.
98 7
4.19. Знайдіть суму n перших членів геометричної прогресії {bn }, зі знамен-
ником q , якщо:
1) b1  0, 6; q  2, n  5; 2) b1  4, q  1, n  10;

1
3) b1  9; q  3, n  6; 4) b1  8, q   , n  4.
2
4.20. Запишіть звичайним дробом нескінченний десятковий періодичний дріб:
1) 0, (1); 2) 0, 2(6);
3) 0, (24); 4) 1, (18).

Відповіді
4.7. 1), 3), 6) ні; 2) d  4; 4) d  3; 5) d  2.
4.8. 1) a3  4, 8; a11  8; 2) a4  11, a15  11.
19 10 1
4.9. 1) 4, 1; 2)  , , .
4 4 4
4.10. 1) a23  70, 5; 2) a2  a9  18.
4.11. 1) 84; 2) 99; 3) 192; 4) 220; 5) 2080; 6) 1703. 4.12. 1) 4624; 2) 4905.
1
4.13. 1), 3) ні; 2) b1  4, q  2; 4) b1  81, q  ; 5) b1  2, q  1; 6) b1  9, q  1.
3
64
4.14. 1) b7  32; 2) b7  .
3
1
4.15. 1) y 6  2, y10   ; 2) y21  9, y50  9.
8
2 64
4.16. 1) q  6, b5  6; 2) q  , b6  .
3 27
3 3 7
4.17. 1) 2; 2) або  . 4.18. 1) ; 2) 0, 001.
5 5 16
234
4.19. 1) S 5  18, 6; 2) S10  0; 3) S 6   ; 4) S 4  5.
3 1
1 4 8 13
4.20. 1) ; 2) ; 3) ; 4) .
9 15 33 11
 5. Лінійна функція 207

5. Лінійна функція
Навчальні задачі
1
5.1. Зобразити графік функції y   x  1.
2

Розв’язання. [5.4.2.]
[Знаходимо точки перетину прямої з осями коорди- y
1
нат і заповнюємо таблицю  .] y   x  1.
1 2
x 0 2
y 1 0 O 2 x

[Зображуємо пряму.] Рис. до зад 5.1

Коментар.  Оскільки графіком лінійної функції є пряма, то, для того щоб
зобразити її, достатньо вибрати будь-які дві різні точки на цій прямій. Скажімо,
точки перетину прямої з осями координат A(0; y1 ), B(x 2 ; 0). Для цього поклада-
ють, спершу x  0 і знаходять y1, потім — y  0 і знаходять x 2 з лінійного
рівняння.
 Покладаючи x  0, маємо y1  1.
1
Покладаючи y  0, маємо 0   x 2  1  x 2  2.
2
5.2. Розв’язати рівняння 2x  4  0.
Розв’язання. [5.4.3.]
4
2x  4  0  2x  4  x   2.
2
x  2.
5.3.1. Розв’язати нерівність 2x  8.
Розв’язання. [5.4.3.]
8
2x  8  x   x  4.
2
x  (4; ).
5.3.2. Розв’язати нерівність 3x  15.
Розв’язання. [5.4.3.]
15
3x  15  x   x  5.
3
x  (; 5].
208 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ
Задачі для самостійної роботи
5.4. Побудуйте графік функції:
1) y  x  1; 2) y  3;
3) x  2; 4) y  2x  4;
5) y  x  2 ; 6) y  x  2;

7) y  x  1  x  1 .
5.5. Розв’яжіть рівняння:
1) 3x  75; 2) 9x  0;
x
3)  8; 4) 3x  5  16;
3
2x  1 x  4
5) 1  2x  15; 6)  .
5 7
5.6. Розв’яжіть нерівності:
1) 2x  22; 2) 7x  21;
x 1
3) 3x  15; 4)  2;
2
5.7. Розв’яжіть рівняння:
1) 2x  1  4; 2) 5x  2  2;
3) 2x  x  3  8; 4) 5x  x  48;

5) x  1  x  5 ; 6) x  1  x  2  3;

7) x  x  1  0; 8) x  x  1  x .
5.8. Розв’яжіть нерівність:
1) 2x  3  2; 2) 3x  2  3;

3) x  1  x ; 4) 2x  5  x ;

5) x  x  1  1; 6) x  x  1  2.

Відповіді
5.5. 1) 25; 2) 0; 3) 24; 4) 7; 5) 7; 6) 3.
5.6. 1) (11; ); 2) (; 3]; 3) (; 5); 4) (; 5).
 6. Квадратична функція 209

 5 3   11 
5.7. 1)   ,  ; 2) ; 3)   ; 4) {2}; 5) ; 6) [2;1].
 2 2   3 
1 5       5 
5.8. 1)  ;  ; 2)  ;  5    1 ;   ; 3)   1 ;   ; 4)  ; 5  ; 5) [0;1]; 6) .
 2 2   3   3   2   3 

6. Квадратична функція
Навчальні задачі
6.1.1. Розв’язати рівняння x 2  3x  4  0.
Розв’язання. [5.5.7.]
[Крок 1. Виписуємо коефіцієнти рівняння ax 2  bx  c  0. ]
a  1, b  3, c  4.
[Крок 2. Знаходимо дискримінант квадратного рівняння.]
2
D   3   4  1   4   9  16  25.
[Крок 3. Аналізуємо наявність чи відсутність коренів. Якщо корені є, знаходи-
мо їх за формулою [5.5.4.]]
Оскільки дискримінант D  0, то квадратне рівняння має два різних корені:
 35
 x1   4,
3  25 35  2
x1,2    
21 2  x  3  5  1.
 2 2
x1  4, x 2  1.

6.1.2. Розв’язати рівняння 9x 2  12x  4  0.

Розв’язання. [5.5.7.]
a  9, b  12, c  4.
2
D   12   4  9  4  144  144  0.
Оскільки дискримінант D  0, то квадратне рівняння має два рівні корені
[один двократний корінь]:
12 12 2
x1  x 2    .
2  9 18 3
2
x1,2  .
3
6.1.3. Розв’язати рівняння x 2  x  1  0.
Розв’язання. [5.5.7.]
a  1, b  1, c  1.
2
D   1   4  1  1  1  4  3.
210 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

Оскільки дискримінант D  0, то квадратне рівняння не має дійсних коренів.

Розв’язків немає.
6.2.1. Розв’язати за допомогою теореми Вієта квадратне рівняння
x 2  2x  3  0.
Розв’язання. [5.5.6.]
[Записуємо співвідношення теореми Вієта і підбираємо розв’язки системи.]

 x 1  x 2  2; 
x 2  2x  3  0     x 1  1,

 

 x 1  x 2  3 
 x  3.
  2
x1  1, x 2  3.
6.2.2. Розв’язати за допомогою теореми Вієта квадратне рівняння
x 2  6x  5  0.
Розв’язання. [5.5.6.]

 x1  x 2  6; 
 x1  1,
x 2  6x  5  0  
  


 x  x  5. 
 x  5.
 1 2  2
x1  1, x 2  5.
6.2.3. Розв’язати за допомогою теореми Вієта квадратне рівняння
2x 2  x  1  0.
Розв’язання. [5.5.6.]
[Ділимо рівняння на старший коефіцієнт.]

 1 

 x  x  ;  x 1  1,

2 1 1  1 2
2 
x  x   0   1
2 2 
 1 
 x  .
 x1  x 2   . 
 2
2

 2
1
x1  1, x 2  .
2
6.3. Розкласти на множники тричлен 16x 2  15x  1.
Розв’язання. [5.5.5.]
[Крок 1. Знаходимо корені квадратного рівняння.]
a  16, b  15, c  1.
D  152  4  16   1   225  64  289  0.
 1
15  17  x1  ,
x1,2   16
32  x  1.
 2
 6. Квадратична функція 211
[Крок 2. Розкладаємо многочлен на множники.]
 1 
16x 2  15x  1  16  x    x  1    16x  1  x  1  .
 16 

2x 2  7x  4
6.4. Скоротити дріб .
x 2  5x  4
Розв’язання. [5.5.5.]
[Розкладаємо многочлени в чисельнику і знаменнику дробу на множники.]
2x 2  7x  4  0.
a  2, b  7, c  4.
D  72  4  2  (4)  49  32  81  0.
 1
7  81 7  9  x1  ,
x1,2     2
22 4  x  4.
 2
 1
2x 2  7x  4  2  x    x  4  .
 2
x 2  5x  4  0.
a  1, b  5, c  4.
D  52  4  1  4  25  16  9  0.
5  9 5  3  x 1  1,
x1,2    
21 2  x 2  4.
x 2  5x  4   x  1  x  4  .
[Підставляємо розкладені многочлени і скорочуємо дріб.]
 
2  x  1   x  4 
2x 2  7x  4  2  2x  1
  .
x 2  5x  4 x  1  x  4  x 1

6.5.1. Вилучити повний квадрат з многочлена x 2  4x  5.

Розв’язання. [5.5.3.]
x 2  4x  5   x 2  2  2  x  22   22  5  (x  2)2  1.

6.5.2. Вилучіть повний квадрат з многочлена 2x 2  9x  5.

Розв’язання. [5.5.3.]
212 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

 9 5
2x 2  9x  5  2  x 2  x   
 2 2

 9 92  5 81   9 2 121
 2 
 x  2  x  2      2  x   
2
.

 4 4 
 2 16 
 
 4  8

6.6.1. Розв’язати нерівність x 2  6x  8  0.

Розв’язання. [5.5.7.]
[Крок 1. Знаходимо корені квадратного тричлена.]
 x1  x 2  6, 
 x 1  2,
 
 .
 x1x 2  8 
 x  4.
  2
[Крок 2. Наносимо на числову вісь знайдені ко-  
рені і вилучаємо їх.]  4 x
2
[Крок 3. Визначаємо знак многочлена в кожному з
Рис. до зад 6.6.1
інтервалів, на які розбивають корені рівняння чис-
лову вісь, проводячи хвилясту криву.] 
[Крок 4. Записуємо відповідь.] 
x  (2; 4).
Коментар.  «Змійку» запускають праворуч від найбільшого кореня:
1) зверху, якщо старший коефіцієнт многочлена додатний;
2) знизу, якщо старший коефіцієнт многочлена від’ємний.
 На тих проміжках, де крива проходить:
1) вище числової прямої, виконано нерівність f (x )  0;
2) нижче числової прямої, виконано нерівність f (x )  0.
Оскільки нерівності строгі, то точки x  2 та x  4 не включаємо у відповідь.
6.6.2. Розв’язати нерівність x 2  4x  3  0.
Розв’язання. [5.5.7.]
 x1  x 2  4, 
 x 1  1,
 

 x1x 2  3 
 x  3.
 2
[Оскільки нерівності нестрогі, то точки x  1  
та x  3 включаємо у відповідь]. 1
 3 x
x  (;1]  [3; ).
Рис. до зад 6.6.2

6.7. Побудувати за допомогою геометричних перетворень графік функції

y  x 2  4x  5.
Розв’язання. [5.5.7, 5.15.1, 5.15.2.]
[Перетворюємо квадратичну функцію, вилучаючи повний квадрат.]
y  x 2  4x  5  (x  2)2  1.
 6. Квадратична функція 213

Графік заданої функції дістанемо з графіка функції y  x 2 перенесенням ліво-

руч на 2 вздовж осі Ox і на 1 вгору вздовж осі Oy :
y  x 2  y  (x  2)2  y  (x  2)2  1.
y
y  (x  2)2 y
y  x2

O x

2 O x

y y

y  (x  2)2  1 y  (x  2)2  1

1 1

2 O x 2 O x

6.8. Знайти множину значень функції y  x 2  4x  5.

Розв’язання. [5.5.1]
[Вилучаємо повний квадрат у квадратичного многочлені.]
x 2  4x  5  (x  2)2  1.
Для всіх x правдиві нерівності:
(x  2)2  0  (x  2)2  1  1.
Множина значень функції E (y )  [1; ).

Задачі для самостійної роботи

6.9. Розв’яжіть рівняння:
1) x 2  9; 2) x 2  5x  0;

3) x 2  6x  8  0; 4) x 2  4x  4  0;

5) x 2  4x  5  0; 6) 2x 2  x  3  0;

7) x 2  5 x  24  0; 8) x 2  x  1  1  2x .
6.10. Розкладіть многочлен на множники:
1) x 2  5x  6; 2) x 2  8x  15;
214 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

3) 6x 2  5x  6; 4) 10x 2  17x  3;

5) 5x 2  23x  10; 6) 7x 2  8x  1.
6.11. Вилучіть повний квадрат двочлена:
1) x 2  4xy  4y 2; 2) x 2  2x  10;

3) x 2  4x  9; 4) 2x 2  4x  9;

5) 4x 2  3x  6; 6) 2x 2  3x  1.
6.12. Розв’яжіть нерівності:
1) x 2  4; 2) x 2  16;

3) (x  1)2  0; 4) (x  2)2  0;
5) (x  1)(x  4)  0; 6) (x  3)(5  x )  0;

7) x 2  x  2  0; 8) x 2  3 x  2  0;

9) x 2  3x  2; 10) 2x 2  12x  13  3.

6.13. Скоротіть дріб:

a2  4 y 2  49
1) ; 2) ;
7a  14 y 2  5y  14

7  6c  c 2 5a  a 2
3) ; 4) .
21  3c 5  34a  7a 2
6.14. Знайдіть множину значень функції:
1) y  x 2  2x  2; 2) y  x 2  6x  5.
6.15. За допомогою елементарних перетворень побудуйте графік функції:
1) y  2x 2 ; 2) y  x 2  4;

3) y  (x  1)2; 4) y  x 2  6x ;

5) y  x 2  4 x  3; 6) y  x 2  2x  8 ;

Відповіді
3
6.9. 1) 3; 2) 0; 5; 3) 2; 4; 4) 2; 5) ; 6)  ;1; 7) {8; 8}; 8) {2; 0}.
2
 7. Многочлени 215
 3  2  1  3
6.10. 1) (x  2)(x  3); 2) (x  3)(x  5); 3) 6  x    x   ; 4) 10  x    x   ;
 2  3  5  2
 2  1
5) 5  x  5   x   ; 6) 7  x  1   x   .
 5  7
2
 3  87
2 2 2 2 
6.11. 1) (x  2y ) ; 2) (x  1)  11; 3) (x  2)  5; 4) 2(x  1)  7; 5) 4  x    ;
 8 16
2
 3  17

6) 2  x    .
 4 8
6.12. 1) [2; 2]; 2) (; 4)  (4; ); 3)  \ {1}; 4) {2}; 5) (;1)  (4; ); 6) [3; 5];
 3  17   3  17 
7) (; 2]  [2; ); 8) (2; 1)  (1; 2); 9)  ;1    2;  ;
 2   2 
10) (;1]  (2; 4]  (5; ).

a 2 y 7 c 1 a
6.13. 1) ; 2) ; 3) ; 4) . 6.14. 1) E (y )  [1; ); 2) E (y )  (;14].
7 y 2 3 7a  1

7. Многочлени
Навчальні задачі

7.1.1. Розділити многочлени у стовп- 7.1.2. Розділити многочлени у стовп-

x3  x2  x  1 x5  x2  1
чик . чик 2 .
x 2 x x 1
Розв’язання. Розв’язання.
[Ділити многочлени припиняють тоді,
x5  x2  1 x2  x  1
коли степінь остачі стане меншим за  5
степінь дільника.] x  x4  x3 x3  x2  2
x3  x2  x  1 x 2 x 4  x 3  x 2  1
 3  4
x  2x 2 x 2  3x  5 x  x 3  x 2
3x 2  x  1 2x 2  1
 
3x 2  6x 2x 2  2x  2
5x  1  2x  3

5x  10
x5  x2  1
9 
x2  x  1
[Записуємо відповідь.] 2x  3
 x 3  x2  2  .
x2  x  1
216 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

x3  x2  x  1

x2  x  1
9
 x 2  3x  5  .
x 2
Задачі для самостійної роботи
7.2. Розв’яжіть рівняння:
1) x 4  26x 2  25  0; 2) x 4  4x 2  5  0;

3) x 3  x 2  10x  8  0; 4) 4x 3  13x  6  0.
7.3. Розв’яжіть нерівності:
1) (x  4)5 (x  1)4 (x  2)7  0; 2) (x  7)4 (x  6)5 (x  9)3  0;

3) x 4 (x  6)5 (x  9)3  0; 4) (x  4)5 (x  3)4 (x  2)7  0.

7.4. Розділіть многочлен на многочлен у стовпчик:
2x 3  5x 2  14x  8 2x 3  3x 2  11x  6
1) ; 2) ;
x 2 x 3
x 4  3x 3  x 2  8x  4 x 4  x 3  3x 2  2x  2
3) ; 4) .
x 2  4x  4 x2  x  1

Відповіді
1 3
7.2. 1) 1; 5; 2)  5; 3) 4;1; 2; 4) 2; ; .
2 2
7.3. 1) (4;1)  (1; 2); 2) {7}  [6; 9]; 3) (; 6]  {0}  [9; );
4) (; 4)  (2; 3)  (3; ).
24 2
7.4. 1) 2x  x  16  ; 2) 2x 2  3x  2  ; 3) x 2  x  1;
x 2 x 3
4x  2
4) x 2  2x  4  .
x2  x  1

8. Степенева функція
Навчальні задачі
8.1. Записати у вигляді степеня (з дробовим або від’ємним показником):
1 3
1)
3
; 2) a;
a
 8. Степенева функція 217

3 1
3) a2; 4) .
4
a5
Розв’язання. [5.3.1, 5.3.5.]
1
1.
3
 a 3 .
a
3 13
2. a a .
3 2 3
3. a2  a .
1 1 5 4
4.  54 a .
4 5
a a
8.2. Виконати дії:
3
1) x 6 ; 2) x 6.
Розв’язання. [5.3.6.]
3 6 3
1. x6  x  x 2.
62
2. x6  x  x3 .

8.3. Обчислити:

5 4
1) 410 ; 2) ;
25
12
3) .
3
Розв’язання. [5.3.6.]
5 10 5
1. 410  4  42  16.
4 4 2
2.   .
25 25 5
12 12
3.   4  2.
3 3
8.4. Винести множник з під кореня:
5
1) 27 ; 2) 24;
3
3) 4 2500; 4) a 11b 4 .
Розв’язання. [5.3.6.]
5 5 5 5
1. 27  25  22  25  22  2 5 4.
2. 24  22  6  22  6  2 6.
218 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ
4 4 4 4
3. 2500  54  4  54  4 4  5 22  5 2.
3 3 3 3 3
4. a 11b 4  a 9a 2b 3b  a 9b 3  a 2b  a 3b a 2b .
8.5. Внести множник під корінь:

1) 3 3 6; 2) a 2 5 b .
Розв’язання. [5.3.6.]
3 3
1. 3 3 6  33  3 6  33  6  3
162.
5 5
2. a 2 5 b  a 10  5 b  a 10b .
8.6. Спростити вираз:
14 3
1) 4  81  20 ; 2) 81  49 3 24;
5
4 4 3 192t
3) 27a  3a ; 4) .
5
6t 11
Розв’язання. [5.3.1, 5.3.5, 5.3.6.]
14
1. 4  81  20  4  4 81  1  4  3  1  13.
3 3 3 3 3
2. 81  49  3 24  33  3  7 23  3  3 3  3 3  7 23  3 3 
 3 3 3  7  2 3 3  113 3.
4 4 4 4
3. 27a  3a 3  27a  3a 3  34 a 4  3a .
5 5
192t 192t 32 32 2
4.  5  5   .
5
6t 11 6t 11 t 10 5 10
t t2
8.7. Спростити вираз:

1) 3  5  3  5; 2) 7  2 6.
Розв’язання. [4.16.4, 4.16.5, 5.3.6.]
1. 3 5  3 5  (3  5)(3  5)  32  ( 5)2 
 9  5  4  2.
2. 72 6  1  2  1  6  ( 6)2  (1  6)2  1  6 
 (1  6)  6  1.
8.8. Розкласти за формулою різниці квадратів:
1) x  y; 2) x  y .
Розв’язання. [4.16.5.]
1. x  y  ( x )2  ( y )2  ( x  y )( x  y ).
2. x  y  ( 4 x )2  ( 4 y )2  ( 4 x  4 y )( 4 x  4 y ).
 8. Степенева функція 219
8.9. Розкласти за формулою різниці (суми) кубів:
1) x  y; 2) 1  a .
Розв’язання. [4.16.5.]
3
1. x  y  ( 3 x )3  ( 3 y )3  ( 3 x  3 y )( x 2  3 xy  3 y 2 ).
2. 1  a  13  ( 6 a )3  (1  6 a )(1  6 a  3 a ).

8.10.1. Розв’язати рівняння 3x  6  9  2x .

Розв’язання. [5.3.8.]
І спосіб (з перевіркою знайдених коренів).
2 2
3x  6  9  2x ;  3x  6    9  2x  
 3x  6  9  2x  5x  15  x  3.
Перевірка.
Для x  3 : 3  3  6  3; 9  2  3  3.
x  3 — корінь рівняння.
ІІ спосіб (еквівалентних перетворень).
 3x  6  0,  x  2,
3x  6  9  2x      x  3.
 3x  6  9  2x  x  3
 
x  3.
8.10.2. Розв’язати рівняння x  11  1  x .
Розв’язання. [5.3.8.]
І спосіб (з перевіркою знайдених коренів).
2
x  11  1  x ;  x  11   (1  x )2 
 x 1  2,
x  11  1  2x  x  x  3x  10  0  
2 2

 x 2  5.
Перевірка.
Для x  2 : 2  11  9  3;1  (2)  3.
x  2 — корінь рівняння.
Для x  5 : 5  11  16  4; 1  5  4.
x  5 не є коренем рівняння.
Отже, x  2.
ІІ спосіб (еквівалентних перетворень).



 1  x  0,  1  x  0,

x  11  1  x   x  11  0,   
  x  11  1  2x  x 2
 2 


 x 11  (1  x 
)2
220 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

 x  1,

 x  1, 

 2    x  5,  x  2.
 
 x  3x  10  0   x  2
x  2.
8.11.1. Розв’язати нерівність 2x  1  2.
Розв’язання. [5.3.8.]

 

 2x  1  0,
 x  1 ,
 x  1 ,

2x  1  1    2  2  x  1.
 ( 2x  1)2  12 
 2x  1  1 
x  1
 
 

x  (1; ).

8.11.2. Розв’язати нерівність 2x  1  3.

Розв’язання. [5.3.8.]
 2x  1  0,  
  x   1 ,  x   1 ,
2x  1  3   2  2  2 

 
 2x  1  32 
 2x  1  9


 x  4

1
   x  4.
2
 1 
x   ;4 .
 2 

8.11.3. Розв’язати нерівність x  6  2.

Розв’язання. [5.3.8.]
Оскільки x  6  0, то початкова нерівність розв’язків не має.
x  .
8.11.4. Розв’язати нерівність x  2  1.
Розв’язання. [5.3.8.]
Оскільки x  2  0, то початкова нерівність правдива для всіх x з області
означення функції f (x )  x  2.
D( f ) : x  2  0  x  2.
x  [2; ).
8.12. Побудувати за допомогою геометричних перетворень графік функції
3x  1
y .
x 1
Розв’язання. [5.3.3, 5.15.]
[Перетворюємо дробово-лінійну функцію, вилучаючи цілу частину дробу.]
 8. Степенева функція 221

3x  1 3(x  1)  2 2
y  3 .
x 1 x 1 x 1
1
Графік заданої функції дістанемо з графіка функції y  розтягуванням у 2 рази
x
вздовж осі Oy, перенесенням на 1 у напрямі осі Ox і на 3 у напрямі осі Oy :
1 2 2 2
y y y  y  3 .
x x x 1 x 1
y y y
2 2
1 y  y 
y  x x 1
x 2
1
O x O 1 x O 1 x

y y
2 2
y  3 y  3
x 1 x 1
3 3

O O
1 x 1 x

Рис. до зад. 8.12

Задачі для самостійної роботи

8.13. Запишіть у вигляді степеня (з дробовим або від’ємним показником):
1 1
1) ; 2) ;
x 3(x  1)3

5 1
3) b4 ; 4) .
11 2
c
8.14. Запишіть у вигляді степеня з основою x :
 x 2 3  x 7
1)   ; 2)   ;
 x 9   x 6 
222 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

 x 3  x 4 6  x 4 8
3)   ; 4)  3  ;
 x 5   x 
18 8 8 9 9
5) x  4 x  x 5; 6) x  3 x  x7;
4
x3  3 x 5 3 4
7) ; 8) x 4  x 2  x 11 .
3
x
8.15. Знайдіть значення числових виразів:
3
1) 20  5; 2) 135  3 25;
4
27  4 12 4
3)
4
; 4) 32  3  4 8  27.
4
8.16. Спростіть (всі змінні вважайте додатними):
4 4
1) x2; 2) b8 ;

2 4 49a 4
3) ab ; 4) .
169b 2
n
8.17. Перетворіть заданий вираз до вигляду A:
4
1) 2  4 2; 2) 3b 3  3b ;
3 4
3) ab  6 4ab ; 4) a 3 : a;
12 6 3
5) a 2b 3 : ab 4 ; 6) x;
4 3 5 3
7) 2 2m 4n 8 ; 8) 2 2 2.
8.18. Винесіть множник з-під знака кореня:
3
1) 125; 2) 54;
3
3) a 5b ; 4) x 14 .
8.19. Внесіть множник під знак кореня:

1) 2 5; 2) 5 3 2;

3) 3 3 4; 4) x 2 5 y .
 8. Степенева функція 223

8.20. Спростіть вирази:

1) (41)2 ; 2) (2  5)2 ;

 .
2
3) (1  6)2(1  6)2; 4) 6  11  6  11

8.21. Виконайте дії:

1) ( x  y )2  2 xy ; 2) (a  b )(a  b );
a b x  4y
3) ; 4) ;
a b x 2 y

5) ( x  y )(x  xy  y ); 6) ( 3 a  6 ab  3 b )( 6 a  6 b );
m n k l
7)
3
; 8) .
m3n 3
k 3l
8.22. Розв’яжіть рівняння:
1) x  1  2; 2) x  2;
3 3
3) x  2; 4) 2 x 3  3 x 2  5;

5) x  2  x; 6) x 2  11  1  x;
7) x  x ; 8) x  3  2x  5;

9) (x 2  9) 2  x  0; 10) x  4 x  6  0.
8.23. Розв’яжіть нерівності:
1) x  0; 2) x  1;

3) x  4  5; 4) x  1  3;

5) (x  6) x  0; 6) (x  1) x  3  0;

7) x  x  6; 8) x  x  2.
8.24. Знайдіть область означення функції:

1) y  x  9  x2; 2) y  x2  x.
8.25. За допомогою елементарних перетворень побудуйте графік функції:
1) y  2x 3 ; 2) y  x 3 ;
224 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

3) y  (x  1)3  2; 4) y  (x  2)2  1;

5) y   x ; 6) y  x ;

7) y  2  x; 8) y   x  1;
3 3
9) y  x  1; 10) y  1  x;
11) y  x 3 ; 12) y  x.

Відповіді
1 4 5 2 11 4 5
8.13. 1) x 1; 2) (x  1)3 ; 3) b ; 4) c ; 8) a .
3
12 34
8.14. 1) x 21; 2) x 35 ; 3) x 12 ; 4) x 56 ; 5) x , x  0; 6) x 2; 7) x ; 8) x .
8.15. 1) 10; 2) 15; 3) 3; 4) 12.
7a 2
8.16. 1) x ; 2) b 2 ; 3) ab 2; 4) .
13b
4 4 6 4 12 5 6 3 10
8.17. 1) 8; 2) 27b 5 ; 3) 4a 3b 3 ; 4) a ; 5) b ; 6) x ; 7) 2mn 2 ; 8) 8.
3
8.18. 1) 5 5; 2) 3 3 2; 3) a 2 ab ; 4) x 4 x 2 .
3 3 5
8.19. 1) 20; 2) 250; 3) 108; 4) x 10y .
8.20. 1) 41; 2) 5  2; 3) 25; 4) 22.
8.21. 1) x  y; 2) a 2  b; 3) a  b ; 4) x  2 y ; 5) x 3  y 3 ; 6) a  b;
3 3 3 3
7) m 2  3 mn  n 2 ; 8) k 2  3 kl  l 2 .
8.22. 1) 5; 2) ; 3) 8; 4) {5;1}; 5) 1; 6) 4; 7) 0; 8) 2; 9) {3; 2}; 10) 16.
8.23. 1) [0; ); 2) [0; ); 3) [21; ); 4) [1;10); 5) {0}  [6; );
6) {1; 3}; 7) (9; ); 8) [0; 4).
8.24. 1) D(y )  [0; 3]; 2) D(y )  (; 1]  [0; ).

9. Показникова та логарифмічна функції

Навчальні задачі
9.1. Обчислити:
1
1) log2 8; 2) log2 ;
2
3) log1 2 1; 4) log1 2 2;

5) 5log5 3; 6) 10log100 16;

 9. Показникова та логарифмічна функції 225

7) log 3 15  log 3 5; 8) log6 2  log6 3;

1
log5 7
9) 7 ; 10) log2 log3 3 3.
Розв’язання. [5.7.1, 5.7.5.]
1. log2 8  log2 23  3 log2 2  3.
1
2. log2  log2 21  1.
2
3. log1 2 1  0.
12 1 1
4. log1 2 2  log21 2   log2 2   .
2 2
5. 5log5 3  3.
1 1
log100 16 log10 16
6. 10  10 2  16 2  16  4.
15
7. log3 15  log3 5  log3  log3 3  1.
5
8. log6 2  log6 3  log6 (2  3)  log6 6  1.
1
9. 7 log5 7
 7 log7 5  5.
1
 1 1 2 3
3

10. log2 log3 3 3  log2 log3  3 2   log2 log 3 3 4  log2 
  4
 log2 3  log2 4  log2 3  2.

3a 2 3 b
9.2. Злогарифмувати lg , де a  0, b  0, c  0.
c 4 (a  b)
Розв’язання. [5.7.5.]
3a 2 3 b
lg 4
c (a  b )
 
 lg 3a 2 3 b  lg  c 4 (a  b )  

13
 lg 3  lg a 2  lg b  lg c 4  lg(a  b) 
1
 lg 3  2 lg a  lg b  4 lg c  lg(a  b).
3
9.3. Зпотенціювати 2log2 a 2 log2 b 3 log2 c.
Розв’язання. [5.7.5.]
226 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

ab 2
2 3 2 3 log2 ab 2
2log2 a 2 log2 b 3 log2 c  2log2 a  log2 b  log2 c
 2log2 ab  log2 c
2 c3  3
.
c
9.4.1. Розв’язати рівняння 7x  5.
Розв’язання. [5.7.8.]
7x  5  x  log7 5.
x  log7 5.
2
9.4.2. Розв’язати рівняння 6x 2  6x .
Розв’язання.
 x 1  1,
6 x 2
6 x2
 x  2  x  x  x  2  0  
2 2

 x 2  2.
x1  1, x 2  2.

9.5.1. Розв’язати рівняння log 3 x  2.

Розв’язання. [5.7.9.]
log3 x  2  x  32  9.
x  9.
9.5.2. Розв’язати рівняння log5(x 2  1)  log5(7x  7).
Розв’язання.

 x 2  1  7x  7,  x 2  7x  6  0,
2
log5(x  1)  log5(7x  7)      

 7 x  7  0  x  1
 

  x  1,

 
   x  6  x  6.



 x 1

x  6.
9.6.1. Розв’язати нерівність 2x  5.
Розв’язання. [5.7.8.]
2x  5  x  log2 5.
x  (; log2 5).

 1 x
9.6.2. Розв’язати нерівність    4.
 2 
Розв’язання. [5.7.8.]
 9. Показникова та логарифмічна функції 227

 1 x
   4  x  log 4  x  2 log 2  x  2.
 2  12 2

x  [2; ).

9.6.3. Розв’язати нерівність 3x  0.

Розв’язання. [5.7.8.]
Оскільки 3x  0 для будь-якого x, то нерівність не має розв’язків.
Отже, x  .
9.6.4. Розв’язати нерівність 2x  2.
Розв’язання. [5.7.8.]
Оскільки 2x  0 для будь-якого x, то нерівність правдива для будь-якого x .
Отже, x  (; ).
9.7.1. Розв’язати нерівність log2 x  2.
Розв’язання. [5.7.9.]
1
log2 x  2  x  22  x  .
4
1 
x   ;   .
 4 
9.7.2. Розв’язати нерівність log 3 x  2.
Розв’язання. [5.7.9.]
 x  0,
log3 x  2    0  x  9.
 x  32

x  (0; 9].
9.7.3. Розв’язати нерівність log1 2 x  2.
Розв’язання. [5.7.9.]
 x  0,

log1 2 x  2    2  0  x  4.
 x   1 
  2 
x  (0; 4).
9.8. Знайти область означення функції f (x )  ln(3  x ).
Розв’язання. [5.7.3.]
Функція f (x ) означена, якщо 3  x  0  x  3.
Область означення функції D( f )  (; 3).
228 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ
9.10. Побудувати за допомогою геометричних перетворень графік функції
y  log2 x .
Розв’язання. [5.7.3, 5.15.8.]
Графік функції y  log2 x дістанемо з графіка функції y
y  log2 x
y  log2 x так:
1) будуємо графік функції y  log2 x ;
2) не змінюємо частину графіка, яка розташована над віс- O 1 x
сю Ox ;
3) дзеркально відбиваємо щодо осі Ox частину графіка,
яка розташована під віссю Ox .
y  log2 x  y  log2 x .

y y
y  log2 x y  log2 x

O 1 x O 1 x

Рис. до зад. 9.10

Задачі для самостійної роботи

9.11. Знайдіть логарифм:
1) log2 2; 2) log2 1;
3) log2 4; 4) log2 64;
1 3
5) log2 ; 6) log 2 2.
8
9.12. Обчисліть:
1) log 4 8; 2) log1 3 27;

log 3 7 81
3) ; 4) 3log3 7 ;
log49 3

5) 9log3 61; 6) log 4 2  log 4 8;

 9. Показникова та логарифмічна функції 229

9
7) log 3 2  log3 54; 8) log3 8  3 log3 ;
2
8
9) log2 5  log2 35  log2 56; 10) log2 log5 5;
2 1
log5 6 3 log27 8
11) 6 ; 12) 64 ;
13) log 3  log2 5  log5 8  .
9.13. Спростіть:
log22 14  log2 14  log2 7  2 log22 7
1) ;
log2 14  2 log2 7

2) log2 3  log3 4  log4 5  ...  log18 19  log19 20  log20 21;

log13 (27 10 2) log5 (11 6 2) log8 7 log6 7
3) 13  5 ; 4) log26 7   ;
log8 6 log42 6
9.14. Злогарифмуйте вираз:
1 
1) log2(16a 2b 3 ); 2) log2  a b 7  ;
 8 

b3
3) log2(48a a  b 4 ); 4) log2 .
5
4a
9.15. Розв’яжіть рівняння:
1) 2x  1; 2) 5x  0;
3) 2x  5; 4) 42x 3  0, 5;
2
5) 4x  4x 2; 6) 2x  2x  5  264;

7) 2  22x  3  2x  2  0; 8) 72x 1  4  21x  32x 1  0.

9.16. Розв’яжіть рівняння:
1) log2 x  5; 2) log2 (2x  1)  4;

3) log9(x 2  5)  log9(1  x ); 4) log 3 log2 log1 3(x  1)  0;

5) log22 x  2 log2 x  3  0; 6) x 5x 1  1.
230 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

9.17. Розв’яжіть нерівність:

1
1) 5x 1  25; 2) 62x  ;
36
3) 3x  9; 4) 2x  64;

 1 x 2  1 2x 2
5)    27; 6)    4;
 3   2 

7) 4x  6  2x  8  0; 8) 9x  10  3x  9  0.
9.18. Розв’яжіть нерівність:
1) log5 (3  8x )  0; 2) log1 2(7  3x )  0;

3) log2 (x  3)  3; 4) log1 5(3  2x )  1;

5) log 3 (3x  1)  log 3 (2x  3); 6) log1 7 (4x  3)  log1 7 (x  3);

7) lg2 x  4 lg x  3  0; 8) log23 x  3 log3 x  2  0.

9.19. Знайдіть область означення функції:
1 1
1) y  ; 2) y  .
log5(x  6) log3 (x  4)
9.20. За допомогою елементарних перетворень побудуйте графік функції:
1) y  2x  1; 2) y  log2 (x  1);

 1 x 1
3) y    ; 4) y  log1 3(2x  3);
 3 
x
5) y  2 ; 6) y  1  log3 x ;

 1 x
7) y     1 ; 8) y  log2( x  1);
 2 

9) y  3log3 x ; 10) y  log2 (x  1) ;

log3 x
11) y  3 ; 12) y  log2 x  1 .
 10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції 231
Відповіді
1
9.11. 1) 1; 2) 0; 3) 2; 4) 6; 5) 3; 6) .
3
3 1
9.12. 1) ; 2) 3; 3) 48; 4) 7; 5) 4; 6) 2; 7) 3; 8) 6; 9) 3; 10)  ; 11) 25; 12) 9; 13) 0.
2 3
9.13. 1) 1; 2) 1; 3) log2 21; 4) 1; 5) 8; 6) 4; 7) 0; 8) 0.
7 3
9.14. 1) 4  2 log2 a  3 log2 b; 3) 3  log2 a  log2 b; 5) 4  log2 3  log2 a  4 log2 b;
2 2
7) 3 log2 b  5 log2 a  2.
9.15. 1) 0; 3) log2 5; 5) {1; 2}; 7) 1.
17 10  1   1 
9.16. 1) 32; 2) ; 3) 3; 4) ; 5)  ; 8  ; 6)  ;1  .
2 9  2   5 
9.17. 1) (; 3); 2) (; 1]; 3) [2; ); 4) (6; ); 5) (1; ); 6) (; 0); 7) (1; 2);
8) (; 0]  [2; ).
 1  7  3 1  3 
9.18. 1)  ;  ; 2)  2;  ; 3) (3;11]; 4)  1;  ; 5)  ; 4  ; 6)  ; 2  ;
 4  3   2  3   4 
7) (; 0)  (1000; ); 8) [3; 9].
9.19. 1) (6; 7)  (7; ); 2) D(y )  (4; 3)  (3; ).

10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції

Навчальні задачі
10.1. Визначити знак sin 2, cos 2, tg 2, ctg 2.
Розв’язання. [5.8.2–5.8.6, 5.10.7.]
y

Оскільки  2  , то точка P2 одиничного кола лежить P2
2 sin 2
у 2-й чверті. 2
sin 2  0, cos 2  0, cos 2 1 x
sin 2 cos 2
tg 2   0, ctg 2   0.
cos 2 sin 2
Рис. до зад 10.1

4 3
10.2. Знайти cos , tg , ctg , якщо sin    ,     .
5 2
Розв’язання. [5.10.5, 5.8.6, 5.10.7.]
Точка P одиничного кола лежить у 3-чверті, отже cos   0 і
 4 2 3
cos    1  sin    1       ;
2
 5  5
sin   4   3  4 1 3
tg       :     ; ctg    .
cos   5   5  3 tg  4
232 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ
10.3. Зведіть до функції гострого кута:
17
1) sin ; 2) cos 735;
3
7
3) tg(1759); 4) ctg .

2 5
5) cos ; 6) sin .
3 6
Розв’язання. [5.10.3, 5.2.5.]
17      3
1. sin  sin  3  2    sin      sin   .
3  3  3  3 2
2. cos 735  cos(2  360  15)  cos 15.
3. tg(1759)  tg(41  10  180)  tg 41.
7     
4. ctg  ctg  2      ctg      ctg  1.
  4   4  4
2    1
5. cos  cos       cos  .
3  3 3 2
5    1
6. sin  sin      sin  .
6  6 6 2
 
tg      cos(  ) tg    
 2 
10.4. Спростити вираз .
      
sin     ctg     tg    
 2   2   2 
Розв’язання. [5.10.3.]
 
tg      cos(  ) tg    
 2  ( tg )( cos ) ctg 
  1.
       cos  ( tg  )(  ctg  )
sin     ctg     tg    
 2   2   2 
10.5. Спростити вираз:
sin 32 cos 28  cos 32 sin 28 cos  sin 
1) ; 2) .
sin 15 cos 15 cos2   sin2 
Розв’язання. [5.10.7.]
sin 32 cos 28  cos 32 sin 28 2 sin(32  28) 2 sin 60
1.   
sin 15 cos 15 2 sin 15 cos 15 sin 30
3 1
2 :  2 3.
2 2
 10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції 233

cos  sin  2 cos  sin  sin 2 1

2.    tg 2.
2
cos   sin  2 2 cos 2 2 cos 2 2
10.6. Подати cos x cos 3x як суму тригонометричних функцій.
Розв’язання. [5.10.10.]
1 1 1
cos x cos 3x  (cos(x  3x )  cos(x  3x ))  cos 4x  cos(2x ) 
2 2 2
1 1
 cos 4x  cos 2x .
2 2
10.7.1. Перетворити вираз sin x  cos x , упроваджуючи допоміжний кут.
Розв’язання. [5.10.12.]
І спосіб (перетворення у синус суми).
 sin x  cos x   1 1 
sin x  cos x  12  12    2  sin x   cos x  
 2   2 2 
    
 2  sin x  cos  cos x  sin   2 sin  x   .
 4 4  4
ІІ спосіб (перетворення у косинус різниці).
 sin x  cos x   1 1 
sin x  cos x  12  12    2  cos x   sin x  
 2   2 2 
    
 2  cos x  cos  sin x  sin   2 cos  x   .
 4 4  4
10.7.2. Перетворити вираз sin x  3 cos x , у синус різниці, впроваджуючи до-
поміжний кут.
Розв’язання. [5.10.12.]
[Крок 1. Визначаємо амплітуду.]
A  12  (3)2  10.
[Крок 2. Множимо і ділимо вираз на амплітуду, перетворюємо його.]
 sin x  3 cos x   1 3 
sin x  3 cos x  10    10  sin x   cos x   .
 10   10 10 
[Крок 3. Визначаємо допоміжний кут із системи.] 

 cos   1 ,

 10    arcsin 3 .
 3 10
 sin  
 10
[Крок 4. Записуємо перетворену формулу.]
 3 
sin x  cos 3x  10 sin  x  arcsin .
 10 
Коментар.  Оскільки cos   0 та sin   0, то кут  лежить у першій чверті.
234 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

10.8. Обчислити:
 1
1) sin  arcsin  ; 2) tg(arctg 2);
 3
     
3) arcsin  sin  ; 4) arctg  tg   

 ;
 8   5 
5) arcsin(sin 3); 6) arccos(cos 4).
Розв’язання. [5.9.10.]
 1 1
1. sin  arcsin   .
 3 3
2. tg(arctg 2)  2.
      
3. arcsin  sin   , оскільки    ;  .
 8 8 8  2 2 
           
4. arctg  tg   
   , оскільки       ;  .
  5  5  5   2 2 
  
5. arcsin(sin 3)  arcsin(sin(  3))    3, оскільки   3    ;  .
 2 2 
6. arccos(cos 4)  arccos(cos(2  4))  2  4, оскільки 2  4  [0 ].
 3
10.9. Знайти tg  arcsin  .
 5
Розв’язання. [5.9.5.]
3
Нехай arcsin  .
5
Розглянемо прямокутний трикутник з гіпотенузою c  5 і катетом a  3, який
лежить проти кута .
За Піфагоровою теоремою маємо
b  c2  a 2  52  32  16  4.
Тоді 5
3
a 3
tg    . 
b 4
4
Рис. до зад 10.9
 10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції 235

3
10.10.1. Розв’язати рівняння sin x  .
2
Розв’язання. [5.11.1.]
3 3 
sin x   x  (1)n arcsin  n  (1)n  n, n  .
2 2 3

x  (1)n  n, n  .
3
1
10.10.2. Розв’язати рівняння sin x   .
3
Розв’язання. [5.11.1.]
1  1 1
sin x    x  (1)n arcsin     n  (1)n 1 arcsin  n, n  .
3  3  3
1
x  (1)n 1 arcsin  n, n  .
3
 
10.10.3. Розв’язати рівняння sin  2x    0.
 4
Розв’язання. [5.11.1.]
     n
sin  2x    0  2x   n  2x   n  x   , n  .
 4 4 4 8 2
 n
x   , n  .
8 2
2
10.11.1. Розв’язати рівняння cos x   .
2
Розв’язання. [5.11.2.]
2  2 
cos x    x   arccos     2n 
2  2 
 2   
 x      arccos   2n  x        2n 
 2   4 
3
x   2n, n  .
4
3
x   2n, n  .
4
1
10.11.2. Розв’язати рівняння cos x  .
3
Розв’язання. [5.11.2.]
236 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

1 1
cos x   x   arccos  2n, n  .
3 3
1
x   arccos  2n, n  .
3
x 
10.11.3. Розв’язати рівняння cos     0.
 2 3 
Розв’язання. [5.11.2.]
x  x   x 5
cos     0     n    n 
 2 3  2 3 2 2 6
5
x   2n, n  .
3
5
x   2n, n  .
3
10.12. Розв’язати рівняння tg x   3.
Розв’язання. [5.11.3.]
tg x   3  x  arctg( 3)  n  x   arctg 3  n 

 x    n, n  .
3

x    n, n  .
3
10.13. Розв’язати рівняння ctg x  1.
Розв’язання. [5.11.4.]
ctg x  1  x  arcctg(1)  n  x    arcctg 1  n 
 3
 x    n  x   n, n  .
4 4
3
x   n, n  .
4
1
10.14. Розв’язати нерівність sin x  .
2
Розв’язання. [5.11.1.] 
1 1 
[Розв’язуємо нерівність, будуючи графіки y  sin x і y  . ] arcsin  .
2 2 6
 10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції 237
y
1 y  sin x
y 
2
x
O  5
6 6

Рис. до зад 10.14

1    
Нерівність sin x  правдива для x   ;  . Ураховуючи періодичність
2  6 6 
синуса, маємо
 5 
x    2n;  2n  , n  .
 6 6 
Коментар.  Задачу можна розв’язати за допомогою графіка y  sin x або на
одиничному колі.
2
10.15. Розв’язати нерівність cos x  .
2
Розв’язання. [5.11.2.] 
[Розв’язуємо нерівність за допомогою одиничного кола.]
y 
2 
arccos  . 4
2
2 4 2
2   7 
Нерівність cos x  правдива для x   ;  . Урахо- 1 x
2  4 4  
2 
вуючи періодичність косинуса, маємо 4
 7 
x    2n;  2n  , n  . Рис. до зад 10.15
 4 4 
10.16. Знайти область означення функції f (x )  arcsin tg x .
Розв’язання. [5.9.6, 5.11.3.]

Функція f (x ) означена, якщо tg x  1 і x   n, n  .
2
 tg x  1,
tg x  1  
 tg x  1.

238 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ
y
 
arctg 1  ; arctg(1)   arctg 1  .
4 4 1 
  4
  n  x   n, n  .
4 4 1
    x
D( f ) : x     n;  n  , n  .
 4 4  
1

4
Рис. до зад. 10.16

10.17. Знайти множину значень функції y  11 cos x .

Розв’язання. [5.8.8.]
Для всіх x правдиві нерівності
1  cos x  1  11  11 cos x  11.
Множина значень функції E (y )  [11;11].
10.18.1. Побудувати за допомогою геометричних перетворень графік функції
y  3 sin 2x .
Розв’язання. [5.8.7, 5.15.3, 5.15.4.]
Графік заданої функції дістанемо з графіка функції y  sin x стисканням у 2 рази
вздовж осі Ox і розтягуванням у 3 рази вздовж осі Oy .
y  sin x  y  sin 2x  y  3 sin 2x .
y y
y  sin x y  sin 2x

O

2 O 

  x  x
2

y y
3 3
y  3 sin 2x y  3 sin 2x

1 1
 
 
2 2
   x 
O  O  x
2 2

Рис. до зад. 10.18.1

 10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції 239
10.18.2. Побудувати за допомогою геометричних перетворень графік функції
x 
y  tg    .
 2 4 
Розв’язання. [5.8.9, 5.15.1, 5.15.3.]
[Перетворюємо аргумент функції, щоб дізнатись про «справжній» зсув.]
x  1 
y  tg     tg  x   .
 2 4  2  2
Графік заданої функції дістанемо з графіка функції y  tg x розтяганням у 2 рази

вздовж осі Ox і перенесенням на вздовж осі Ox .
2
x 1 
y  tg x  y  tg  y  tg  x   .
2 2  2
y y
x
y  tg
2
  3
O  2 O 2 2
   3 x  2 x
2 2 2

 3
 2 O 2
  2 5 3 x
2 2

x 
y  tg   
 2 4 

 3
 2 O 2
  2 5 3 x
2 2

x 
y  tg   
 2 4 
Рис. до зад. 10.18.2
240 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

10.18.3. Побудувати за допомогою геометричних перетворень графік функції

y   arcsin x .
Розв’язання. [5.9.1, 5.15.5, 5.15.7.]
Графік функції y  arcsin x дістанемо з графіка функції y  arcsin x так:
1) будуємо частину графіка y  arcsin x , x  0;
2) доповнюємо побудовану криву її дзеркальним відбитком щодо осі Oy .
Графік функції y   arcsin x дістанемо з графіка функції y  arcsin x дзерка-
льним відбиттям щодо осі Ox .
y  arcsin x, x  0  y  arcsin x  y   arcsin x .
y y


2
2

O 1 x 1 O 1 x
y  arcsin x , x  0 y  arcsin x
y y
 
2 2

1 1 1 1
O x O x

 
 
2 2

y   arcsin x y   arcsin x
Рис. до зад. 10.18.3

Задачі для самостійної роботи

10.19. Виразіть у радіанах кут:
1) 20; 2) 45;
3) 135; 4) 240.
10.20. Виразіть у градусах кут:
 
1) ; 2) ;
18 4
2 7
3) ; 4) .
3 6
 10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції 241
10.21. Спростіть вираз:
 
1) sin   t  ; 2) cos(2  t );
 2 
 
3) sin(  t ); 4) cos   t  ;
 2 
 
5) tg   t  ; 6) ctg(  );
 2 
sin(  t ) cos(2  t )
7) .
tg(  t ) cos(  t )
10.22. Обчисліть за допомогою формул зведення:
5  11 
1) cos ; 2) sin   ;
3  6 
31 7
3) sin(7)  2 cos  tg ; 4) sin 75  sin 15.
3 4
10.23. Спростіть:
1) sin(  )  sin  cos ; 2) sin  sin   cos(  );
 5  1 3  5 
3) sin      cos ; 4) sin   cos    ;
 6  2 2  3 
5) cos(  )  cos  cos ; 6) sin  cos   sin(  ).
10.24. Обчисліть:
5 3 5 3    
1) cos cos  sin sin ; 2) cos cos  sin sin ;
8 8 8 8 12 4 12 4
tg 25  tg 20
3) sin 77 cos 17  sin 13 cos 73; 4) .
1  tg 25 tg 20
10.25. Спростіть:
2 sin2   1 sin 2t
1) ; 2)  sin t;
1  2 cos2  cos t
sin 40
3) cos2 t  cos 2t ; 4) ;
sin 20
cos 80 sin t
5) ; 6) ;
cos 40  sin 40 2t
2 cos
2
242 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

cos t
7) ;
t t
cos  sin
2 2
1  cos x x
8) 1  cos 2x  2 sin x, x  [0; 2]; 9)  tg , x  (; ).
1  cos x 2
10.26. Обчисліть:
1) 2 sin 15 cos 15; 2) cos2 15  sin2 15;
  10 sin 40 sin 50
3) 2 sin cos ; 4) .
8 8 cos 10
10.27. Перетворіть на добуток:
1) sin 3t  sin t; 2) cos 6t  cos 4t .
10.28. Перетворіть на суму:
   
1) sin(  ) sin(  ); 2) cos    cos    ;
 2 2   2 2 
3) sin  cos(  ).
10.29. Перетворіть вираз до вигляду A sin(t  ), A  0 :

1) sin 5x  cos 5x ; 2) 3 sin x  cos x ;

3) 12 cos x  5 sin x ; 4)  sin x  cos x .
10.30. Знайдіть значення інших тригонометричних функцій кута , якщо:
1  1 3
1) sin   ,0    ; 2) sin    ,     ;
3 2 8 2
2  4 3
3) cos    ,    ; 4) cos   ,    2;
5 2 5 2
 3
5) tg    15,    ; 6) ctg   3,     .
2 2
10.31. Обчисліть:
 2  1 
1) arcsin  2 cos  ; 2) arccos  tg  ;
 3   2 3 
 7   2 
3) arctg  2 cos ; 4) arcctg  3 ctg  .
 6   3 
 10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції 243

10.32. Обчисліть:
 2  1
1) sin  arcsin  ; 2) tg  arctg  ;
 5  3
 3   5 
3) sin  arccos  ; 4) cos  arcsin    ;
 5   13 

  5 
5) tg  arccos   
 ; 6) tg(arcsin 0, 6).
  13 
10.33. Обчисліть:
1) arcsin(sin 1, 2); 2) arctg  tg 3, 3  ;
3) arcsin sin 6; 4) arccos cos 11.
10.34. Розв’яжіть рівняння:
x
1) sin 3x  0; 2) cos  0;
4
x
3) sin  1; 4) cos 2x  1;
2
1
5) sin x  ; 6) tg x  5;
3
 5  3  x 2 
7) cos  5x    ; 8) ctg     1.
 12  2  2 3 
10.35. Розв’яжіть нерівність:
1) sin 2x  0; 2) cos 3x  0;
1
3) tg 3x  0; 4) sin x  ;
2
1
5) cos x  ; 6) tg 4x  3;
9
x  4
7) ctg 3x  4; 8) sin     ;
 2 3  5

x  7
9) cos  .
4 8
244 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

10.36. Знайдіть область означення функції:

 x  5 
1) y  arcsin(5x  1); 2) y  arccos  ;
 6 
   
3) y  tg  x   ; 4) y  ctg  x   .
 6  3
10.37. Знайдіть множину значень функції:
3) y  5  sin 5x ; 4) y  6  2 cos x ;
5) y  arccos x ; 6) y  arcsin x ;

 1 cos x
7) y  5 sin x
; 8) y    .
 3 

10.38. За допомогою елементарних перетворень побудуйте графік функції:

   
1) y  2 cos  x   ; 2) y  cos  2x    1;
 3  4
1   x 
3) y  sin  x   ; 4) y  sin     1;
2  3  2 4 
   
5) y  tg  x   ; 6) y  ctg  x   ;
 6  3
 
7) y  tg  2x   ; 8) y  sin x ;
 3
9) y  cos x ; 10) y  sin x .
10.39. За допомогою елементарних перетворень побудуйте графік функції:
 1 
1) y  2 arcsin(x  1)  ; 2) y  arccos(x  2)  ;
2 2 4
 1
3) y  3 arctg(x  1)  ; 4) y  arcctg(x  3);
2 3
5) y  sin(arcsin x ); 6) y  tg(arctg x );
7) y  arccos(cos x ); 8) y  arcctg(ctg x ).
 10. Тригонометричні та обернені тригонометричні функції 245

Відповіді
  3 4
10.19. 1) ; 2) ; 3) ; 4) .
9 4 4 3
10.20. 1) 10; 2) 45; 3) 120; 4) 210.
10.21. 1) cos t; 2) cos t; 3) sin t ; 4)  sin t ; 5) ctg t; 6)  ctg ; 7) cos t.
1 1 1
10.22. 1) ; 2) ; 3) 2; 4) .
2 2 4
3 1
10.23. 1) sin  cos ; 2) cos  cos ; 3) sin ; 4) cos ; 5) sin  sin ; 6) sin  cos ;
2 2
2 1 3
10.24. 1) ; 2) ; 3) ; 4) 1.
2 2 2
t t t
10.25. 1) 1; 2) sin t ; 3) sin2 t; 4) 2 cos 20; 5) cos 40  sin 40; 6) tg ; 7) cos  sin ;
2 2 2
 2 cos x sin x , x   0;  ,

 2 
8) 1  cos 2x  2 sin x , x  [0; 2]; 9) 
 x    2 ; 0  .
 
0,
  
1 3 2
10.26. 1) ; 2) ; 3) ; 4) 5 tg 40. 10.27. 1) 2 cos 2t sin t ; 2) 2 cos t cos 5t .
2 2 2
1 1 1
10.28. 1) (cos 2  cos 2); 2) (cos   cos ); 3) (sin(  2)  sin );
2 2 2
     12   
10.29. 1) 2 sin  5x   ; 2) 2 sin   x  ; 3) 13 sin  x  arctg  ; 4) 2 sin  x   .
 4  3   5   4
2 2 1
10.30. 1) cos   , tg   2 2, ctg   ;
3 2 2
3 7 1
2) cos    , tg   , ctg   3 7;
8 3 7
21 21 2 3 3 4
3) sin   , tg    , ctg    ; 4) sin    , tg    , ctg    ;
5 2 21 5 4 3
1 15 1 1 3 1
5) cos    , sin   , ctg    ; 6) sin    , cos    , tg   .
4 4 15 10 10 3
   3
10.31. 1)  ; 2) ; 3)  ; 4) .
2 6 3 4
2 1 4 12 12 3
10.32. 1) ; 2) ; 3) ; 4) ; 5)  ; 6) .
5 3 5 13 5 4
10.33. 1) 0, 2; 3) 0, 3; 5) 6  2; 7) 4  11.

n
10.34. 1) x  , n  ; 2) x  2  4n, n  ; 3) x  4n  1, n  ;
3
 1 1
4) x 1,2    n, n  ; 5) x 1  arcsin  n, x 2    arcsin  n, n  ;
2 3 3
246 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

 2n 7 2n
6) x  arctg 5  n, n  ; 7) x 1   , x2   , n  ;
20 5 60 5

8) x   2n, n  ;
6
     2n  2n 
10.35. 1) x   n;  n  , n  ; 2) x     ;   , n  ;
 2   6 3 6 3 
 n  n   5 
3) x    ;  , n  ; 4) x    2n;  2n  , n  ;
 3 6 3   6 6 

 1 1 
5) x   arccos  2n; 2  arccos  2n  , n  ;
 9 9 
1 n  n   1 n  n 
6) x   arctg 3  ;   , n  ; 7) x    arctg 4  ;   , n  ;
 4 4 8 4   3 3 3 3 3 
 4 4 2 4 
8) x     2 arctg  4n;  2 arcsin  4n  , n  ;
 3 5 3 5 
 7 7 
9) x     4 arccos  8n;   4 cos  8n  , n  .
 8 8 
 2 2 
10.36. 1) D(y )   0;  ; 2) D(y )  [1;11]; 3) x   n, n  ; 4) x    n, n  .
 5  3 3
    1 
10.37. 1) E (y )  [4; 6]; 2) E (y )  [4; 8]; 3) E (y )   0;  ; 4) E (y )   0;  ; 5) E (y )   ;5 ;
 2   2   5 
1 
6) y   ; 3  .
 3 

11. Парність, непарність, періодичність функцій

Навчальні задачі
11.1.1. Дослідити на парність (непарність) функцію y  3x 7  2x 3  sin x .
Розв’язання. [5.2.2, 5.2.3.]
[Крок 1. Виписуємо область означення функції і перевіряємо її на симетрич-
ність щодо точки 0. ]
Область означення D(y )  (; ) є симетричною щодо точки 0.
[Крок 2. Знаходимо y(x ). ]
y(x )  3(x )7  2(x )3  sin(x )  3x 7  2x 3  sin x .
[Крок 3. Порівнюємо y(x ) з y(x ). ]
y(x )  y(x ).
[Крок 4. Висновуємо про функцію y. ]
Функція y є непарною.
 11. Парність, непарність, періодичність функцій 247

cos x
11.1.2. Дослідити на парність (непарність) функцію y  .
2
x  25
Розв’язання. [5.2.2, 5.2.3.]
Область означення D(y )  (; 5)  (5; 5)  (5; ) є симетричною щодо
точки 0.
cos(x ) cos x
y(x )   .
(x )2  25 x 2  25
y(x )  y(x ).
Функція y є парною.

x2
11.1.3. Дослідити на парність (непарність) функцію y  .
x 1
Розв’язання. [5.2.2–5.2.4.]
Область означення D(y )  (;1)  (1; ) не є симетричною щодо точки 0.
Функція y ні є парною, ні є непарною (загального вигляду).

11.1.4. Дослідити на парність (непарність) функцію y  2x.

Розв’язання. [5.2.2–5.2.4.]
Область означення D(y )  (; ) є симетричною щодо точки 0.
y(x )  2x .
y(x )  y(x ), y (x )  y (x ).
Функція y ні є парною, ні є непарною.

11.2.1. З’ясувати, чи є функція f (x )  cos2 2x періодичною і визначити найменший

період T .
Розв’язання. [5.2.5, 5.8.8.]
1  cos 4x
Оскільки cos2 2x  , то період заданої функції збігається з періодом
2
функції cos 4x .
Функція cos x періодична з найменшим періодом 2. Отже, найменший період
2 
T функції cos 4x дорівнює T   .
4 2

Функція f (x ) є періодичною; найменший період функції T  .
2
x x
11.2.2. З’ясувати, чи є функція f (x )  tg  2 tg періодичною і визначити най-
2 3
менший період T .
Розв’язання. [2.2.5, 5.8.8, 5.2.4.]
248 Модуль 0. АДАПТАЦІЙНИЙ КУРС ЕЛЕМЕНТАРНОЇ МАТЕМАТИКИ

x
Найменший період функції tg дорівнює T1  2, а найменший період функ-
2
x
ції tg дорівнює T2  3.
3
x x
Найменшим періодом функції f (x )  tg  2 tg є «найменше спільне крат-
2 3
не» чисел 2 та 3 — число T  6.
Функція f (x ) є періодичною; найменший період функції T  6.

Задачі для самостійної роботи

11.3. З’ясувати, чи функція f є парна, непарна чи загального вигляду, якщо:
2
1) f (x )  e x cos x ; 2) f (x )  x 2  8x  20;

x3
3) f (x )  arcsin(x  1); 4) y  ;
x2  1
1x 1
5) y  ln ; 6) y  , x  (1;1);
1x 1  x4
2 sin x
7) y  ; 8) y  x  3  x  3 ;
5x
9) y  x 2, x  (;1]; 10) y  sin x , x  [0; ].
11.4. З’ясувати, чи є функція f періодичною, і в разі періодичності визначити
найменший період T :
1) f (x )  3 sin 4x ; 2) f (x )  sin2 3x ;
x
3) f (x )  sin  ctg x ; 4) f (x )  x 2;
2
1
5) f (x )  sin x  sin 2x  sin 3x ; 6) f (x )  3 sin x  5 cos x ;
3
7) f (x )  5; 8) f (x )  {x }.

Відповіді
11.3. 1) парна; 2) загального вигляду; 3) загального вигляду; 4) непарна; 5) непарна; 6) парна;
7) парна; 8) непарна; 9) загального вигляду; 10) загального вигляду.
 
11.4. 1) T  ; 2) ; 3) 4; 4) неперіодична; 5) періодична, Tmin  2; 6) неперіодична;
2 3
7) періодична з будь-яким періодом; 8) періодична, Tmin  1.
Список використаної і рекомендованої літератури
Підручники і посібники
1. Вища математика: підручник. У 2 кн. Кн. 1 / Г. Й. Призва, В. В.
Плахотник, Л. Д. Гординський та ін.; за ред. Г. Л. Кулініча. — К.: Либідь,
2003. — 400 с. — ISBN 966-06-0229-4.
2. Вся высшая математика: учеб. / М. Л. Краснов, А. И. Киселев, Г. И.
Макаренко и др. — Т. 1. — М.: Эдиториал УРСС, 2010. — 336 с. — ISBN 978-
5-354-01237-4.
3. Вся высшая математика: учеб. / М. Л. Краснов, А. И. Киселев, Г. И.
Макаренко и др. — Т. 2. — М.: Эдиториал УРСС, 2007. — 192 с. — ISBN 978-
5-382-00208-8.
4. Дубовик В. П. Вища математика: навч. посіб. / В. П. Дубовик, І. . Юрик. —
К: А. С. К., 2006. — 647 с. — ISBN 966-539-320-0.
5. Жевняк P. M. Высшая математика. Аналитическая геометрия и линейная
алгебра. Дифференциальное исчисление / P. M. Жевняк, А. А. Карпук. —
Мн.: Выш. шк., 1992. — 384 с.
6. Жевняк P. M. Высшая математика: учеб. пособие Ч.2. / P. M. Жевняк, А.
А. Карпук. — Мн.: Выш. шк., 1985. — 224 с.
7. Овчинников П. П. Вища математика: підручник. У 2 ч. Ч. 1 / П. П.
Овчинников, Ф. П. Яремчук, В. М. Михайленко. — К.: Техніка, 2003. — 600 с. —
ISBN: 966-575-055-0.
8. Письменный Д. Конспект лекций по высшей математике. Полный курс /
Д. Письменный. — М.: Айрис-Пресс, 2008. — 608 с. ISBN 978-5-8112-3118-8,
978-5-8112-3480-6.
9. Шипачев В. С. Курс высшей математики / В. С. Шипачев. — М. Оникс,
2009. — 608 с. — ISBN 978-5-488-02067-2.
10. Крамор В. С. Алгебра и начала анализа (система проведения занятий
на подготовительных отделениях вузов). — М.: Высш. шк., 1981. — 336 с.
11. Математика. Практична підготовка до ЗНО / О. М. Роганін, О. Ю.
Максименко, О. О. Тарасенко, В. І. Вербицький. — Харків: ТОРСІНГ
ПЛЮС, 2009. — 480 с. ISBN 978-611-03-0018-6.
12. Нелін Є. П. Алгебра в таблицях. — Х.: Світ дитинства, 2002. — 116 с.
ISBN 966-544-165-5.
13. Роганін О. М. Алгебра і початки аналізу в таблицях і схемах. — Харків:
ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. — 112 с. ISBN 978-966-404-545-9.
14. Титаренко О. М., Роганін О. М. Математика. Самовчитель майбутнього
студента. — Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. — 448 с. ISBN 978-966-404-411-7.
250 Список використаної і рекомендованої літератури

Задачники і розв’язники
15. Берман Г. Н. Сборник задач по курсу математического анализа /
Г. Н. Берман. — С.Пб.: Лань, Специальная литература, 2002. — 448 с. —
ISBN 5-8114-0107-8.
16. Барковський В. В. Вища математика для економістів: навч. посібник /
В. В. Барковський, Н. В. Барковська. — К.: ЦУЛ, 2010. — 417 с. — ISBN
978-966-364-991-7.
17. Вища математика: збірник задач: Навч. посібник /В. П. Дубовик,
І. І. Юрик, І.П. Вовкодав та ін.; За ред. В. П. Дубовика, І. І. Юрика. – К.: А.
С. K., 2005. – 480 с.
18. Герасимчук В. С. Вища математика. Повний курс у прикладах і задачах:
навч. посіб. Ч. 1. Лінійна й векторна алгебра. Аналітична геометрія. Вступ до
математичного аналізу. Диференціальне числення функцій однієї та багатьох
змінних. Прикладні задачі / В. С. Герасимчук, Г. С. Васильченко, В. І. Кравцов
— К.: Книги України ЛТД, 2009. — 578 с. — ISBN 978-966-2331-03-5.
19. Герасимчук В. С. Вища математика. Повний курс у прикладах і задачах:
навч. посіб. Ч.2. Невизначений, визначений та невласні інтеграли.
Звичайні диференціальні рівняння. Прикладні задачі / В. С. Герасимчук,
Г. С. Васильченко, В. І. Кравцов. — К. : Книги України ЛТД, 2010. — 470 с.
— ISBN 978-966-2331-05-9.
20. Клепко В. Ю. Вища математика в прикладах і задачах: навч. посібн. / В. Ю.
Клепко, В. Л. Голець. — К.: ЦУЛ, 2009. — 592 c. — ISBN 978-966-364-928-3.
21. Сборник задач по математике для втузов. В 4 ч. Ч. 1. Линейная алгебра
и основы математического анализа: учеб. пособие / Болгов В. А., Демидович
Б. П., Ефимов А. В. и др. Под общ. ред. А. В. Ефимова и Б. П. Демидовича.
— М.: Наука, 1993. — 480 с. — ISBN 5-02-014433-9.
22. Сборник задач по курсу высшей математики / Г.И. Кручкович, Н.И.
Гутарина, П.Е. Дюбюк и др. — М.: Высш. шк., 1973. — 576 с.
23. Титаренко О. М. Математика. 6611 задач: від найпростіших до
олімпіадних. — Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2011. — 480 с. ISBN 978-617-030-
179-6.