Praktykum LAAG

Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей,
О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова
ЛІНІЙНА АЛГЕБРА
ТА АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ
ПРАКТИКУМ
Київ — 2013
Лінійна алгебра та аналітична геометрія. Практикум. (І курс І семестр) / Уклад.: І. В. Алєксєєва,
В. О. Гайдей, О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова. — К: НТУУ «КПІ», 2013. — 180 с.
Гриф надано Методичною радою НТУУ «КПІ»

(протокол № 5 від 22.01.2009)
Навчальне видання
Лінійна алгебра та аналітична геометрія
Практикум
для студентів І курсу технічних спеціальностей
Укладачі: Алєксєєва Ірина Віталіївна, канд. фіз-мат. наук, доц.

Гайдей Віктор Олександрович, канд. фіз-мат. наук, доц.
Диховичний Олександр Олександрович, канд. фіз-мат. наук, доц.
Федорова Лідія Борисівна, канд. фіз-мат. наук, доц.
Відповідальний О. І. Клесов, д-р фіз.-мат. наук, професор

редактор
Рецензенти: С. В. Єфіменко, канд. фіз.-мат. наук, доц.

В. Г. Шпортюк, канд. фіз.-мат. наук, доц.
Зміст
Передмова................................................................................................................ 6
Розділ 1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА.............................................................................. 7
1.1. Матриці .......................................................................................................... 7
1.2. Лінійні дії над стовпцями (рядками) ............................................................ 8
1.3. Лінійні дії над матрицями ............................................................................. 9
1.4. Множення матриць ..................................................................................... 10
1.5. Транспонування матриць ............................................................................ 11
1.6. Індуктивне означення визначника .............................................................. 12
1.7. Обчислення визначника .............................................................................. 12
1.8. Властивості визначника .............................................................................. 14
1.9. Обчислення визначника методом Ґауса ..................................................... 15
(за допомогою елементарних перетворень) ...................................................... 15
1.10. Обернення матриць ................................................................................... 16
1.11. Лінійна залежність і незалежність стовпців матриці .............................. 17
1.12. Ранг матриці............................................................................................... 18
1.13. Системи лінійних алгебричних рівнянь ................................................... 20
1.14. Дослідження розв’язності СЛАР .............................................................. 21
1.15. Методи розв’язання СЛАР........................................................................ 22
1.16. Однорідні і неоднорідні СЛАР ................................................................. 24
Розділ 2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА ....................................................................... 25
2.1. Вектори ........................................................................................................ 25
2.2. Дії над векторами ........................................................................................ 26
2.3. Лінійна залежність (незалежність) векторів .............................................. 27
2.4. Базис ............................................................................................................. 27
2.5. Координати вектора .................................................................................... 28
2.6. Прямокутна декартова система координат ................................................ 29
2.7. Проекція вектора на вісь ............................................................................. 31
2.8. Скалярний добуток векторів ....................................................................... 32
2.9. Ортонормований базис ............................................................................... 33
4 Зміст
2.10. Застосування скалярного добутку ............................................................ 34
2.11. Орієнтація .................................................................................................. 34
2.12. Векторний добуток .................................................................................... 35
2.13. Мішаний добуток ...................................................................................... 36
2.14. Застосування векторного і мішаного добутків ........................................ 36
2.15. Комплексні числа ...................................................................................... 38
2.16. Полярна система координат...................................................................... 39
2.17. Дії над комплексними числами
у тригонометричній і показниковій формах ..................................................... 40
Розділ 3. АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ ............................................................. 41
3.1. Рівняння ліній і поверхонь.......................................................................... 41
3.2. Перетворення систем координат ................................................................ 42
3.3. Площина ...................................................................................................... 43
3.4. Пряма у просторі ......................................................................................... 44
3.5. Пряма на площині ....................................................................................... 45
3.6. Взаємне розташування прямих на площині ............................................... 46
3.7. Взаємне розташування площин .................................................................. 47
3.8. Взаємне розташування прямих у просторі ................................................ 48
3.9. Взаємне розташування прямої і площини ................................................. 48
3.10. Кути між лінійними об’єктами ................................................................. 49
3.11. Віддалі між лінійними об’єктами ............................................................. 49
3.12. Еліпс ........................................................................................................... 51
3.13. Гіпербола ................................................................................................... 52
3.14. Парабола .................................................................................................... 53
3.15. Еліпс, парабола, гіпербола при перетвореннях систем координат ......... 54
3.16. Лінії 2-го порядку. Інваріанти .................................................................. 55
3.17. Власні числа і власні вектори матриці ..................................................... 55
3.18. Класифікації ліній 2-го порядку ............................................................... 56
3.19. Поверхні 2-го порядку .............................................................................. 57
3.20. Деякі визначні криві .................................................................................. 58
Зміст 5
Модуль 1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА ......................................................................... 59

1. Матриці ........................................................................................................... 59
2. Визначники ..................................................................................................... 72
3. Ранг матриці ................................................................................................... 83
4. Системи лінійних алгебричних рівнянь ........................................................ 88
Модуль 2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА ................................................................... 101
5. Вектори ......................................................................................................... 101
6. Скалярне множення векторів....................................................................... 111
7. Векторне множення векторів....................................................................... 118
8. Комплексні числа ......................................................................................... 126
Модуль 3. АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ ........................................................ 137
9. Геометрія прямої і площини ........................................................................ 137
10. Задачі на прямі й площини ........................................................................ 146
11. Пряма на площині ...................................................................................... 165
12. Криві 2-го порядку ..................................................................................... 170
13. Поверхні 2-го порядку ............................................................................... 175
Список використаної і рекомендованої літератури ...................................... 179
Передмова
Практикум з вищої математики «Лінійна алгебра та аналітична геометрія» є

складовою навчального комплекту з вищої математики, який містить: конспект
лекцій, практикум, збірник індивідуальних домашніх завдань, збірник контрольних
та тестових завдань.
Практикум складено на основі багаторічного досвіду викладання
математики в НТУУ «КПІ», його зміст відповідає навчальним програмам з
вищої математики всіх технічних спеціальностей НТУУ «КПІ» денної та
заочної форм навчання і містить такі розділи дисципліни «Вища математика»:
— матриці та визначники;
— системи лінійних алгебричних рівнянь;
— векторна алгебра;
— комплексні числа;
— геометрія прямої і площини;
— криві 2-го порядку;
— поверхні 2-го порядку.
Практикум містить розгорнутий довідковий матеріал, якого потребує
свідоме розв’язування задач, широкий спектр розв’язаних навчальних задач, які
достатньо розкривають відповідні теоретичні питання, сприяють розвиткові
практичних навичок і є зразком належного оформлення розв’язань задач для
самостійної роботи, задачі для самостійної роботи в аудиторії та домашнього
завдання з відповідями.
Метою практикуму є:
 допомогти в опануванні студентами основ математичного апарату
лінійної алгебри та аналітичної геометрії;
 розвинути логічне та аналітичне мислення;
 виробити навички вибору ефективного методу розв’язання задач.
Самостійне розв’язання задач, яке формує основу математичного мислення,
передбачає активну роботу з теоретичним матеріалом, використанням
конспекту лекцій, посібників та підручників. Деякі з них подано у списку
рекомендованої літератури.
У практичній частині використано такі позначення:
[A.B.C] — посилання на клітинку С, у якій уміщено теоретичний факт або
формулу, таблиці A.B. з теми А;
,,,... — посилання у навчальній задачі на коментар, який уміщено
після її розв’язання.
Розділ 1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА
1.1. Матриці
 Матриця. Матрицею A розміром 
i -й рядок ai
m  n називають прямокутну  a11
  a1 j  a1n 
таблицю дійсних чисел (елементів 
матриці)       
 
A   ai1  aij  ain 
aij , i  1, m, j  1, n,  
      
розташованих у m рядках та n  a 
стовпцях і позначають  m1  amj  amn 
Amn  (aij )mn . 

j -й стовпець a j
 Матриця-рядок  Матриця-стовпець

a  a1 a2  an   a1 
 

  a2 
a  
  
 
am 
 Нульова матриця  Квадратна матриця n -го порядку
0 0  0   a11 a12  a1n 
   
 0 0  0   a a  a 2n 

Omn    m рядків An  Ann   21 22

           
   
 0 0  0   an 1 an 2  ann 
n стовпців побічна діагональ головна діагональ
 Нижня трикутна матриця  Верхня трикутна матриця

a11 0  0  a11 a12  a1n 
   
a a  0   0 a  a2n 
 12 22   22 
           
   
an1 an2  ann   0 0  ann 

Елемент aij матриці A розташований в i -му рядку і j -му стовпці.
8 Розділ 1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА
 Діагональна матриця Одинична  1 0 

a11 0  0  матриця E 2   ,
  0 1 
 1 0  0
 0 a  0   
   1 0 0 
1  0
22
 0 
      En    

        E 3   0 1 0 
 0 0  ann     
 0 0  1   0 0 1 
 Матриця є стовпцем своїх рядків і  a1 
  
рядком своїх стовпців.  a    

Amn   2   (a1 a2 ... an )
  
  
am 
1.2. Лінійні дії над стовпцями (рядками)


 Рівність стовпців. Два стовпці x та  x 1   y1 
    
y називають рівними, якщо вони мають:  x 2   y2   m  k,
       
1) однакову висоту;        x i  yi , i  1, m
  yk  
2) рівні відповідні елементи.  x m 
 Додавання (віднімання) стовпців.  x 1   y1   x1  y1 
      
Сумою (різницею) двох стовпців x та y  x 2   y 2   x 2  y2 
 
заввишки m називають стовпець x  y        

       

заввишки m, кожен елемент якого  x m   ym   x m  ym 
дорівнює сумі (різниці) відповідних
 
елементів стовпців x та y .
 Множення стовпця  x 1   x 1 
 на число.    
Добутком стовпця x заввишки m на
  x 2   x 2 
дійсне число  називають стовпець       
      

x заввишки m, кожен елемент якого  x m   x m 
дорівнює відповідному елементу

стовпця x , помноженому на це число.
Розділ 1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА 9
1.3. Лінійні дії над матрицями

 Рівність матриць. Дві матриці A Amn  Bk l 
та B називають рівними, якщо вони: 
m  k, n  l ;
1) однакового розміру; 


a  bij , i  1, m, j  1, n
2) мають рівні відповідні елементи.  ij
 Додавання (віднімання) матриць.  a11 a12  a1n 
 
Сумою матриць A та B однакового  a a22  a2n 
 21 
розміру називають матрицю A  B      
 
amn 
того самого розміру, елементи якої
am 1 am 2 
дорівнюють сумі відповідних
 b11 b12  b1n 
елементів матриць A та B.  
 b b22  b2n 
Різницею матриць A та B однакового   21 
розміру називають матрицю A  B      
 
того самого розміру, елементи якої bm 1 bm 2  bmn 
дорівнюють різниці відповідних  b11 a12  b12   b1n 
 a11 a1n

елементів матриць A та B.  a  b a22  b22  a2n  b2n 
  21 21

aij mn  bij mn  aij  bij 
mn
     


 am 1  bm 1 am 2  bm 2  amn  bmn 
 Множення матриці на число.   a1n 

 a11 a12

Добутком матриці A на число   a a22  a2n 
називають матрицю A, елементи якої   21 
     
дорівнюють добутку елементів  
матриці A на число .  am1 am 2  amn 
  aij    aij   a11 a12  a1n 
 
 a2n 
m n mn
 a a22
  21 
     
 
 am 1 am 2  amn 
 Властивості додавання матриць.  Властивості множення матриці
 A  B  B  A; на число.
 A  (B  C )  (A  B )  C ;  1  A  A;
 A  Om n  A;  (  )  A    A    A;
   (A  B )    A    B ;
 A  (A)  Omn
   (  A)  ()  A
1.4. Множення матриць

 Узгоджені матриці. Матрицю A називають узгодженою з матрицею B,
якщо кількість стовпців матриці A дорівнює кількості рядків матриці B
(«довжина» матриці A дорівнює «висоті» матриці B ).
 Добуток рядка на стовпець.  y1 
  
Добутком рядка x  (x j )n завдовжки  y 

n на стовпець y  (yi )n заввишки n  x1 x2  x n    2  
    
називають число x  y , яке дорівнює  y 
сумі добутків елементів рядка на  n
відповідні елементи стовпця.  x1y1  x 2y2  ...  x nyn
 Множення матриць. Добутком l

матриці Aml на матрицю Bl n   
 a1
називають матрицю C  AB 

розміром m  n, кожний елемент cij 

  | |

| 
 

  
 ai    b  b  bn  l 
  
1 j
якої дорівнює добуткові i -го рядка 
матриці A на j -й стовпець матриці B.   
  | | | 
   
     am 
(ai )m  (bj )n  (cij )m n  (ai  bj )m n     
 a  b  a  b

 a1  bn 
 1 1 1 j 
Матриці множать за правилом «рядок       
на стовпець».        
  ai  b1  ai  bj  ai  bn 
l  
cij   aikbkj , i  1, m, j  1, n       
       
k 1 am  b1  am  bj  am  bn 
 Схема Фалька множення матриць n
l B
l
m A AB
 Особливості множення матриць.  Властивості множення матриць.
 множення матриць не комутативне  A  (B  C )  (A  B )  C ;
AB  BA;  C  (A  B )  C  A  C  B,
 добуток ненульових матриць може (A  B )  C  A  C  B  C ;
бути нульовою матрицею.
 (A  B )  (A)  B  A  (B );
1 0   0 0   0 0 
   ;  Am n  En  Em  Amn  A;
 0
 0   1 0   0 0 
0
 Am n  Onl  Om l ,
 0   1 0   0 0 
   Ol m  Amn  Ol n
 1
 0   0 0   1 0 
 Переставні матриці. Якщо Одинична матриця En та нульова

матриці A та B справджують
матриця On порядку n переставні з
співвідношення AB  BA, то їх
називають переставними. будь-якою квадратною матрицею того
ж порядку.
 AEn  E n A  A
 On A  AOn  On
 Натуральний степінь k Матричний многочлен. Якщо
квадратної матриці A розуміють як* f (x )  ak x k  ...  a1x  a0 , то
многочленом f (A) від матриці A
def
Ak  AA ...A ; An0n  En .

k разів називають матрицю
f (A)  ak Ak  ...  a1A  a 0En .
1.5. Транспонування матриць

 Транспонування матриці. Заміну | | T
 | 
рядків матриці на її стовпці, а стовпців
 a a  
— на рядки, називають  an  
 1 2 
транспонуванням матриці.  | | | 
Матрицю, розміром n  m , яку   
 (a1 )T
одержують з матриці A розміром  
 
m  n транспонуванням стовпців (a2 )T
  

(рядків), називають транспонованою   
матрицею до A і позначають A T .   T 
 (an ) 
aijT  a ji , i  1, m, j  1, n
 Властивості транспонування  Симетрична і кососиметрична
матриць. матриця. Матрицю A називають
 (AT )T  A; симетричною, якщо
 (A  B )T  AT  B T ; AT  A,
 (A)T  AT ; і кососиметричною, якщо
 (AB )T  B TAT A T  A.

Добуток будь-якої матриці на
транспоновану до неї матрицю є
симетричною матрицею.
*
Матрицю A можна помножити саму на себе тоді й лише тоді, коли вона квадратна.
1.6. Індуктивне означення визначника

 Визначник матриці. Визначником  При n  1 :
(детермінантом) квадратної матриці n
A називають число A  det A, яке det A   (1)1k a1k M1k ,
k 1
обчислюють за правилом
 При n  1 : де M1k — визначник матриці порядку
a11  a11. (n  1), яку одержано з матриці A
викреслюванням 1-го рядка та k -го
стовпця.
 Доповняльний мінор. Визначник  Алгебричне доповнення. Число
матриці, одержаної викреслюванням з
Aij  (1)i  j Mij
матриці A i -го рядка та j -го стовпця
M називають алгебричним доповненням
називають доповняльним мінором ij елемента aij .
елемента aij .
 Визначник матриці порядку n є числом, що дорівнює сумі добутків з n
елементів матриці, узятих по одному з кожного рядка та кожного стовпця матриці з
певним знаком.
1.7. Обчислення визначника

 Обчислення визначника 2-го порядку
 Доповняльні мінори a11 a12
елементів 1-го рядка M11   a22 ;
a21 a22
a11 a12
M12   a21
a21 a22
 Формула обчислення a11 a12
 a11a22  a12a21
a21 a22
 Схема обчислення
a b
 ad  bc
c d
 

Визначник для неквадратних матриць не означують.

Визначник матриці порядку n означують через визначники матриць порядку (n  1).
 Обчислення визначника 3-го порядку

 Доповняльні мінори елементів 1-го рядка
a11 a12 a13 a11 a12 a13
a 22 a23 a a
M 11  a21 a22 a 23  ; M 12  a 21 a22 a23  21 23 ;
a 32 a 33 a 31 a 33
a 31 a 32 a 33 a 31 a 32 a33
a11 a12 a13
a a
M 13  a 21 a22 a23  21 22
a 31 a 32
a 31 a32 a 33
 Формула обчислення
a11 a12 a13
a a a a a a
a21 a22 a23  a11 22 23  a12 21 23  a13 21 22
a32 a 33 a 31 a33 a 31 a 32
a 31 a32 a 33
 Схема Сарюса*
a b c a b
d e f d e 
g h i g h
     
 (aei  bfg  cdh )  (ceg  afh  bdi )

 Схема трикутників
     
      
     
 Обчислення визначника порядку n
 Розклад визначника n n
за i -м рядком (1  i  n ) det A   (1) i k

aik M ik   aik Aik
k 1 k 1
 Розкладом визначника n n
за j -м стовпцем (1  j  n ) det A   (1) kj

akj M kj   akj Akj
k 1 k 1
*
Простих схем для визначників порядку 4 і вище не існує.
1.8. Властивості визначника

 Рівноправність рядків та a11 a12 a a
 11 21 ;
стовпців. Транспонування матриці не a21 a22 a12 a22
змінює її визначника.
det A  det AT
 Лінійність. Якщо стовпець (рядок) a11 a12  b12

визначника є сумою двох стовпців a21 a22  b22
(рядків), то визначник дорівнює сумі a11 a12 a b
двох відповідних визначників.   11 12
a21 a22 a21 b22
 Однорідність. Спільний множник a11 ka12 a a

 k 11 12 ;
стовпця (рядка) можна виносити за a21 ka22 a21 a22
знак визначника.
det(kAn )  k n det A
 Антисиметричність. Якщо a11 a12 a a
  12 11
переставити два стовпці (рядки) a21 a22 a22 a21
визначника, то він змінить знак.
 Умови рівності нулеві визначника. a11 a12 a a
 11 12 
Визначник матриці дорівнює нулеві, 0 0 a11 a12
якщо матриця містить пропорційні a11 a12
стовпці (рядки):  0
ka11 ka12
 Теорема анулювання. Сума a11A12  a21A22  0 

добутків елементів стовпця (рядка)
визначника на алгебричні доповнення
відповідних елементів іншого стовпця
(рядка) дорівнює нулеві.
 Визначник не зміниться, якщо до a11 a12 a a
 11 12
будь-якого стовпця (рядка) додати a21  ka11 a22  ka12 a21 a22
інший стовпець (рядок), помножений
на деяке число k.
 Визначник добутку двох квадратних AB  A B
матриць дорівнює добуткові
визначників цих матриць.

Визначник матриці дорівнює нулеві, якщо матриця містить:
1) нульовий стовпець (рядок); 2) два рівні стовпці (рядки).

a11A11  a 21A21  det A
1.9. Обчислення визначника методом Ґауса

(за допомогою елементарних перетворень)
 Елементарні перетворення  Дія елементарних перетворень
матриці. Елементарними матриці на її визначник:
перетвореннями матриці називають: 1) переставлення стовпців (рядків)
1) переставляння стовпців (рядків); змінює знак визначника;
2) множення стовпця (рядка) на число, 2) помноження стовпця (рядка) на
відмінне від нуля; число відмінне від нуля, помножує
3) додавання до стовпця (рядка) визначник на це число;
іншого стовпця (рядка), помноженого 3) додавання до стовпця (рядка)
на деяке число. іншого стовпця (рядка), помноженого
на деяке число не змінює визначника.
 Матриці A та B називають еквівалентними, якщо одна з них одержана з
іншої скінченною кількістю елементарних перетворень, і позначають A  B .
 Визначник верхньої (нижньої) a11 a12  a1n
трикутної матриці дорівнює добуткові 0 a22  a 2n
діагональних елементів.  a11a22 ...ann
   
0 0  ann
Визначник одиничної матриці En  1
дорівнює 1.
 Крок методу Ґауса. Мета методу — за допомогою елементарних
перетворень звести визначник до трикутного вигляду.
a11 a12 ... a1n
a21 a22 ... a2n    a 
det A  n  as  as    s1 a1, s  2, n 
... ... ... ...  a 
11
an 1 an 2 ... ann
a11 a12 ... a1n
0 b22 ... b2n a11 ...
 
... ... ... ... 0 n 1
0 bn 2 ... bnn
Крок методу повторюється для визначника n1 і так далі.
1.10. Обернення матриць

 Обернена матриця. Оберненою
матрицею до квадратної матриці A
A1A  AA1  En .
порядку n називають матрицю A1
таку, що
 Критерій оборотності матриці.
Квадратна матриця є оборотною тоді й
A — оборотна  det A  0
лише тоді, коли вона невироджена
(det A  0).
 Властивості обернення матриць
 Якщо обернена матриця існує, то  (A1 )1  A;
вона єдина.
 (A1 )k  (Ak )1, k  0,1, 2,...;
 Матриці A та A1 взаємообернені й
переставні.  (AB )1  B 1A1 ;
1  (A1 )T  (AT )1
 det A1 
det A
 Алгоритм методу приєднаної  Обернену до A матрицю знаходять
матриці. за формулою
 Обчислюють визначник матриці A. A
1
 Якщо det A  0, то оберненої до A A  
det A
матриці не існує.  A11 A21  An1 
 
Якщо det A  0, то будують
1  A12 A22  An 2 
 
  
приєднану до A матрицю 
det A   
T  
A   Aij  .  A1n A2n  Ann 
 Формула обернення матриці 2-го
 a b  1  d b 
A1   
порядку A   , det A  0 det A  c a 
 c d 
 Метод Ґауса — Йордана елементарні перетворення
(A | En )        
(елементарних перетворень) рядків розширеної матриці
(En | A1)
 Розв’язання матричного рівняння An n X n l  Bn l  X  A 1B ;
методом оберненої матриці
X m n An n  Bm n  X  BA 1
(для невироджених матриць A)
1.11. Лінійна залежність і незалежність стовпців матриці

 Лінійна комбінація стовпців.  y1   a11   
     a1n 
Лінійною комбінацією стовпців  y2   a21   a2n 
   
   1  
  ...  n  
a1, a2 ,..., an з коефіцієнтами         

1,  2 ,..., n називають стовпець  ym  am 1  amn 
   
y  1a1   2a2  ...  nan .
 Лінійна незалежність системи  Лінійна залежність системи
стовпців. Систему стовпців стовпців. Систему стовпців
     
a1, a2 ,..., an однакової висоти a1, a2 ,..., an однакової висоти
називають лінійно незалежною, якщо з називають лінійно залежною, якщо
рівності існують такі числа 1,  2,..., n , не
   
1a1   2a2  ...  nan  0 рівні одночасно нулеві, що
   
випливає, що 1a1   2a2  ...  nan  0.
1   2  ...  n  0.
 Критерій невиродженості  Критерій виродженості
квадратної матриці. Квадратна квадратної матриці. Квадратна
матриця невироджена тоді й лише матриця вироджена тоді й лише тоді,
тоді, коли її стовпці лінійно незалежні. коли її стовпці лінійно залежні.
 Критерії лінійної залежності стовпців
 Система з n  1 стовпців лінійно    
залежна тоді й лише тоді, коли хоча б {x1, x 2 ,..., x n , y } — лінійно залежна 
   
один із стовпців є лінійною  y  1x1   2x 2  ...  n x n
комбінацією решти стовпців.
 
 Стовпці a1,..., an заввишки n
 
лінійно залежні тоді й лише тоді, коли a1,..., an — лінійна залежні 
визначник матриці, утвореної  det A  0
 
стовпцями a1,..., an , дорівнює нулеві.

 Стовпці ei , i  1, n, одиничної матриці En лінійно незалежні.

Будь-який стовпець a заввишки n є лінійною комбінацією одиничних

стовпців, коефіцієнтами якої є елементи стовпця a .
1.12. Ранг матриці

 Підматриця. Підматрицею  Визначник підматриці порядку k
порядку k матриці A називають називають мінором порядку k.
матрицю, утворену з елементів
матриці A, які розташовані на
перетині вибраних k рядків та k
стовпців.
 Ранг матриці. Рангом матриці A  Базисна підматриця (мінор)
називають найбільший з порядків її матриці. Невироджену підматрицю
невироджених підматриць і матриці, порядок якої дорівнює рангу
позначають матриці, називають базисною, а її
rang A. визначник — базисним мінором.
Ранг нульової матриці вважають Рядки і стовпці матриці A, які містять
рівним нулеві. елементи базисного мінору, називають
базисними.
 Теорема про базисний мінор.
 Базисні стовпці матриці A лінійно незалежні.
 Кожний стовпець матриці A може бути поданий як лінійна комбінація
базисних стовпців.
 Східчаста матриця. Ненульовий 0       
елемент рядка з найменшим номером  
називають лідером рядка.*
 0 0 0     
 
Матрицю називають східчастою, якщо  0 0 0 0    
 
вона справджує умови:  0 0 0 0 0 0 0 
1) нульові рядки матриці (якщо вони є)
 — лідери;
розташовані нижче ненульових;
 — будь-які елементи
2) номери стовпців, у яких стоять
лідери рядків, зростають.
Будь-яку матрицю елементарними перетвореннями можна звести
до східчастого вигляду.
 Зведена східчаста матриця. 0 1  0 0   
 
Східчасту матрицю називають  0 0 0 1 0   
зведеною (редукованою), якщо:  
 0 0 0 0 1   
1) всі лідери рядків дорівнюють 1;  
 0 0 0 0 0 0 0 
2) над лідерами стоять 0.
*
Всі елементи, які розташовані вліво і вниз від лідера рядка східчастої матриці нульові.
 Властивості рангу матриці.  Ранги еквівалентних матриць рівні.

 Ранг матриці дорівнює найбільшій  A  0  rang An  n
кількості лінійно незалежних рядків
(стовпців) матриці.  A  0  rang An  n
 Ранг східчастої матриці дорівнює
кількості ненульових рядків.
 Транспонування матриці,
елементарні перетворення матриці та
видалення нульових рядків (стовпців)
матриці не міняють її рангу.
Алгоритм зведення матриці до  Алгоритм перетворення матриці
східчастого вигляду (прямий хід до зведеного східчастого вигляду
методу Ґауса). (метод Ґауса — Йордана).
 Якщо матриця нульова, то  Зводять матрицю до східчастого
зупиняються — матриця вже має вигляду (прямий хід методу Ґауса).
східчастий вигляд.  Відкидають нульові рядки (це вже
 Знаходять перший зліва стовпець з не є елементарним перетворенням).
лідером; переставляючи рядки,  Ділячи останній рядок на його
переміщують рядок, який містить цей лідера, одержують 1.
лідер нагору.  Додаючи до решти рядків новий
 Додаючи до всіх рядків, які останній рядок, помножений на
розташовані нижче, цей рядок, відповідні коефіцієнти, дістають нулі
помножений на відповідні коефіцієнти, над 1.
дістають під лідером нулі.  Повторюють кроки 1–4 для решти
 Повторюють кроки 1–3 для решти рядків.
рядків. Процес припиняється, якщо рядки
Процес припиняється якщо рядки вичерпано.
вичерпано або решта рядків нульові.
⓫Знаходження рангу матриці методом Ґауса.
 Матрицю за допомогою елементарних перетворень зводять до східчастого
вигляду.
 Кількість ненульових рядків у східчастому вигляді матриці дорівнює її
рангові.
1.13. Системи лінійних алгебричних рівнянь

 Система m лінійних алгебричних a11x1  a12x 2  ...  a1n xn  b1,

рівнянь (СЛАР) з n невідомими a21x1  a22x 2  ...  a2n xn  b1,
x1, x 2,..., xn 
..............................................

am1x1  am 2x 2  ...  amn xn  bm
Основна матриця системи* a 
 11  a1n 

Amn      
 
 am1  amn 
Стовпець невідомих  x 
 1
  
x   
 
 xn 
Стовпець вільних членів b 

  1 
b    
 
 bm 
Розширена матриця системи a 

  11  a1n b1 
  A | b      
A  

 am1  amn bm 
 Матричний вигляд СЛАР a   x  b 
 11  a1n   1   1 
          
a     
 m1  amn   x n  bm 
 Векторний вигляд СЛАР  a     

 11  a1n  b1 
  
x1    ...  xn     
     

 am1  amn  bm 
*
Перший індекс коефіцієнта aij при змінній вказує на номер рівняння, а другий — на
номер невідомої, при якій стоїть цей коефіцієнт.

Розширена матриця системи повністю задає СЛАР.
1.14. Дослідження розв’язності СЛАР

 Розв’язок СЛАР. Розв’язком СЛАР Будь-який розв’язок системи
називають набір n значень невідомих називають її частинним розв’язком.
x1  c1,..., xn  cn , підставлення яких Множину всіх частинних розв’язків
у всі рівняння системи перетворює їх називають загальним розв’язком
на тотожності. Розв’язок системи системи.

записують як стовпець c  (c j )n .
 Характеристики СЛАР. СЛАР Дві системи називають рівносильними,
називають сумісною (розв’язною), якщо кожний розв’язок першої
якщо вона має хоча б один розв’язок, і системи є розв’язком другої, і навпаки.
несумісною (нерозв’язною), якщо вона Усі несумісні системи вважають
не має розв’язків. рівносильними.
Сумісну систему називають
визначеною, якщо вона має єдиний
розв’язок, і невизначеною, якщо вона
має більше як один розв’язок.
 Теорема Кронекера — Капеллі.
СЛАР сумісна тоді й лише тоді, коли 
СЛАР сумісна  rang A  rang A
ранг основної матриці системи дорівнює
рангові розширеної матриці системи.
 Якщо ранг розширеної матриці rang A  r ,
більше за ранг основної матриці   r
rang A
системи, то система не має жодного  
СЛАР Amnx  b
розв’язку.
 Якщо ранг основної матриці системи
дорівнює рангові розширеної матриці і
дорівнює кількості невідомих, то r  r r  r
система має єдиний розв’язок. r n r n
 Якщо ранг основної матриці системи
дорівнює рангові розширеної матриці,
безліч жодного
але менший за кількість невідомих, то єдиний розв’язку
розв’язок розв’язків
система має безліч розв’язків.
 Розв’язати систему означає:  СЛАР з матрицею n  n :
1) з’ясувати, чи є система сумісною 1) det A  0 
або несумісною; система має єдиний розв’язок;
2) якщо система сумісна, то знайти 2) det A  0 
множину її розв’язків.
система не має жодного розв’язку або
має безліч розв’язків.
1.15. Методи розв’язання СЛАР

   
 Матричний метод Ax  b  x  A1b
(метод оберненої матриці)
(для невироджених систем, det A  0 )
 Метод Крамера   
(для невироджених систем) Ax  b  x j  j , j  1, n,

стовпець
вільних
  
  a1  a j  an  0;   
членів
 j  a1  b  an
j -й стовпець
матриці A
Матричний метод і метод Крамера застосовують лише до квадратних матриць.
 Елементарними перетвореннями Елементарні перетворення СЛАР

СЛАР називають: приводять до відповідних
1) переставляння рівнянь; елементарних перетворень рядків
2) множення обох частин якого-небудь матриці та розширеної матриці
рівняння на число, відмінне від нуля; системи.
3) додавання до рівняння іншого СЛАР, одержані одна з одної
рівняння, помноженого на деяке елементарними перетвореннями,
число. називають еквівалентними.
Еквівалентні СЛАР рівносильні.
 Алгоритм методу Ґауса — Йордана* (універсальний метод)
 Записують розширену матрицю a 
 11  a1n b1 
системи.      
 a 
 m1  amn bm 
 Зводять розширену матрицю до  1,k ... ... 1 
 1 
східчастого вигляду (прямий хід  0 ... 0  2,k ... 2 
 2 
методу Ґауса).  ... ... ... ... ... ...  ... 
 
 0 ... 0 0 ... 0 r ,k ... ... r 
 r 
 0 ... 0 0 ... 0 0 0 r 1 

 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 
 
 0 ... 0 0 ... 0 0 ... 0 m 
*
Цей метод ще називають методом елементарних перетворень.
 Досліджують систему на сумісність Якщо хоча б один з вільних членів

(теорема Кронекера — Капеллі). i , i  r  1, m, відмінний від нуля, то
система несумісна.
Якщо ж i  0, i  r  1, m, то
система сумісна.
 У разі сумісності, перетворюють 1 ... ... 0 0 1 
 
східчасту матрицю до зведеного  0 ... 0 1 ... 0  2 
 ... .
східчастого вигляду. ... ... ... ... ...  ... 

 0 ... 0 0 ... 0 1 ... ... r 
 Знаходять розв’язки одержаної системи. Можливі 2 випадки:

1) кількість змінних дорівнює рангові 
 x 1  1,  1 
  
матриці системи (n  r );  

 x 2   2,   2 
 x  
 ..........  

  

 x    r 

 r r
2) кількість змінних n більше 

 y1  1  1,r 1C 1  ...  1,nC n r ,


кількості рівнянь r (n  r ). 

 y2  2   2,r 1C 1  ...   2,nC n r ,
Змінні, які відповідають лідерам 

................................................
рядків називають базисними*, а решту 

змінних — вільними. 
 yr  r  r ,r 1C 1  ...  r ,nC n r ,


Надають вільним змінним довільних 
 y  C j , j  1, n  r .
 r j
значень C1,...,Cnr і виражають через  n r


 1  1,r  j j 
   C
них базисні змінні.  j 1 
 
Нехай ... 
 
y1, y2 ,..., yr — базисні змінні;   n r

 y   r   r ,r  jC j 
yr 1, yr 2,..., yn — вільні змінні  j 1 
 
 C1 
 ... 
 
 C 
 n r
 Розв’язання матричного рівняння Ann Xnl  Bnl :

методом Ґауса — Йордана елементарні перетворення
(A | B )     
рядків розширеної матриці
(для невироджених матриць A)
(En | X )
*
Кожне рівняння містить лише одну базисну змінну.
1.16. Однорідні і неоднорідні СЛАР

 Однорідні й неоднорідні СЛАР. Однорідна СЛАР завжди сумісна, бо в
СЛАР називають однорідною, якщо неї існує
 тривіальний розв’язок

вільні члени всіх рівнянь нульові, і x  0. Будь-яка лінійна комбінація
неоднорідною, якщо хоч один з них розв’язків однорідної СЛАР є
відмінний від нуля. розв’язком цієї системи.
 Дослідження однорідної СЛАР. rang A  r
Якщо ранг матриці Amn однорідної 

СЛАР дорівнює r , то система має СЛАР Ax  0
n  r лінійно незалежних розв’язків r n r n
  
e1, e2,..., en r , які утворюють
фундаментальну систему розв’язків безліч розв'язків єдиний 
 розв'язок
з (n  r ) сталими x 0
(ФСР).
Кожний розв’язок однорідної СЛАР
лінійно виражається через сукупність
розв’язків, які утворюють ФСР цієї
системи.
 Структура загального розв’язку
  
однорідної СЛАР. Якщо {e1,..., en r } x заг. одн. 
— ФСР однорідної СЛАР, то   
 C 1e1  C 2e2  ...  C n ren r
загальний розв’язок системи є
лінійною комбінацією розв’язків
 
e1,..., en r .
 Структура загального розв’язку
неоднорідної СЛАР. Загальний
розв’язок неоднорідної СЛАР   
дорівнює сумі загального розв’язку x заг. неодн.  x заг. одн.  x част. неодн.
відповідної однорідної СЛАР* і
деякого частинного розв’язку
неоднорідної СЛАР.
 Однорідна СЛАР із квадратною матрицею A
 det A  0  система має єдиний Однорідна СЛАР має ненульовий

розв’язок x  0; розв’язок тоді й лише тоді, коли
det A  0.
 det A  0  система має безліч
розв’язків
   
*
Неоднорідній СЛАР Ax  b відповідає однорідна СЛАР Ax  0.
Розділ 2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА
2.1. Вектори
 Геометричний вектор.
Геометричним вектором називають B
напрямлений відрізок. Першу точку
напрямленого відрізка називають a
початком вектора, а другу — кінцем
вектора. Довжиною вектора a  AB A
називають довжину відрізка AB
і позначають як a .
 Колінеарність векторів. Вектори a
називають колінеарними (позначають 
b
), якщо вони лежать на одній прямій
або на паралельних прямих. a  b (a  b )
Колінеарні вектори можуть бути: b
1) однаково-напрямлені (позначають  ) a
2) протилежно напрямлені
a  b (a  b )
(позначають  ).
 Компланарність векторів. Вектори b b
називають компланарними, якщо вони
лежать в одній або паралельних c
площинах. d
P
 Нульовий вектор. Якщо початок і  Одиничний вектор. Вектор,
кінець вектора збігаються, то вектор довжина якого дорівнює одиниці,
називають нульовим і позначають 0. називають одиничним.
Нульовий вектор вважають
колінеарним будь-якому векторові.
 Протилежні вектори. Вектори, які a
мають однакову довжину і протилежно a
напрямлені, називають протилежними.

Колінеарність розглядають для двох і більше векторів.

Компланарність розглядають для трьох і більше векторів.
26 Розділ 2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА
2.2. Дії над векторами

 Рівність векторів. Два вектори a
називають рівними, якщо вони b
колінеарні, однаково напрямлені і
мають ту саму довжину. a b
 Відкладання вектора від точки.
B
Від будь-якої точки можна відкласти a
вектор, рівний заданому. a  AB
A
 Додавання (віднімання) векторів
правило правило правило замикача різниця векторів
трикутника паралелограма A2 A
A B a2
A1 an a
a b A C
a1 An b
a O a  a  ...  a O
O B C 1 2 n
a b
b
O
 Множення вектора на число 1
a
a — вектор:
2 2a
1) a   a ;
a
a  a , якщо   0,
2)
a  a , якщо   0
 Властивості лінійних дій над векторами
 a  b  b  a;  1  a  a , (a )  (1)  a ;
 (a  b )  c  a  (b  c );    (  a )  ()  a ;
 0  a  a;    (a  b )    a    b ;
 a  (a )  0  (  )  a    a    a
 Орт. Ортом вектора a називають 1
a0  a
одиничний вектор a 0, який однаково a
напрямлений з вектором a .
a  a a0
Розділ 2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА 27
2.3. Лінійна залежність (незалежність) векторів

 Лінійна комбінація векторів. Лінійною комбінацією векторів a1, a2,..., an з
коефіцієнтами 1,  2,..., n називають вектор b  1a1  2a2  ...  nan . 
 Лінійна незалежність системи  Лінійна залежність системи
векторів. Система векторів векторів. Система векторів
a1, a2,..., an лінійно незалежна, якщо з a1, a2,..., an лінійно залежна, якщо
рівності існують такі числа  ,  ,...,  , не
1 2 n
1a1  2a2  ...  nan  0 рівні одночасно нулеві, що
випливає, що 1a1  2a2  ...  nan  0.
1  2  ...  n  0.
 Геометричний зміст лінійної залежності (незалежності) векторів
 Один вектор лінійно залежний  На прямій, на площині й у просторі

(незалежний) тоді й лише тоді, коли існують лінійно незалежні системи
він нульовий (ненульовий). відповідно з одного, двох та трьох
 Система із двох векторів лінійно векторів.
залежна (незалежна) тоді й лише тоді,  На прямій, на площині й у просторі
коли вектори колінеарні (неколінеарні). будь-які системи відповідно із двох,
 Система із трьох векторів лінійно трьох та чотирьох (і більше) векторів
залежна (незалежна) тоді й лише тоді, лінійно залежні.
коли вони компланарні (некомпланарні).
2.4. Базис
 Векторний геометричний  Базис і вимірність векторного
простір. Множину геометричних простору. Базисом векторного
векторів з означеними лінійними діями простору  називають будь-яку
над векторами називають векторним лінійно незалежну систему з
(геометричним) простором . найбільшою можливою кількістю
векторів. Кількість векторів базису
простору називають його вимірністю.
 Базис на прямій утворює будь-який a  OM
e
ненульовий вектор e . Будь-який
вектор a прямої єдиним чином O E M
1
лінійно виражається через вектор e . a  ae

Вектор b лінійно виражається через вектори a1, a2 ,..., an .
 Базис на площині утворює будь-яка E2
впорядкована пара неколінеарних e2
M2 M
векторів e1 та e2. a
Будь-який вектор площини єдиним
чином лінійно виражається через O e1 E1 M 1 2
вектори базису {e1, e2}.
a  a1e1  a2e2
 Базис у просторі утворює будь-яка M3
впорядкована трійка некомпланарних
векторів e1, e2 та e3. E3
e3 a M
Будь-який вектор простору єдиним
чином лінійно виражається через e1 e2 M E
O 2 2
вектори базису {e1, e2, e3}. E1
M1 M 3
a  a1e1  a2e2  a3e3
2.5. Координати вектора

 Розкладання вектора за базисом.  Вибраний базис встановлює взаємно
Співвідношення однозначну відповідність між
x  x1e1  x2e2  x 3e3 векторами і їхніми координатними
стовпцями:
називають розкладом вектора x
 
за базисом {e1, e2, e3}. Числа x1, x 2, x 3  x 1 
 
називають координатами вектора x x  x {e ,e ,e }   x 2  ,
1 2 3
 
у базисі {e1, e2, e3}.  x 3 
{e1,e2 ,e3 }

де x{e ,e ,e } — координатний стовпець
1 2 3
вектора x .
 Рівність векторів.  x   y 
 1   1 
Рівним векторам відповідають рівні  
x  y   x 2    y2 
координати.    
 x 3   y 3 {e ,e ,e
{e ,e ,e
1 2 3} 1 2 3}
 Додавання (віднімання) векторів.  x  y 

 1 1 
Додаванню (відніманню) векторів  
x  y   x 2  y2 
відповідає додавання (віднімання) їх  
координат.  x 3  y 3 
{e ,e ,e }
1 2 3
 Множення вектора на число.  x 
 1 
Множенню вектора на число 
x   x 2 
відповідає множення всіх його  
координат на це число.  x 3 
{e ,e ,e }
1 2 3
 Умова колінеарності векторів.  x   

 1   y1 
Вектори x  0 та y колінеарні тоді й  x   x  y   y  
лише тоді, коли існує таке число , що  2   2 
 x 3   y 3 
y  x .
Координати колінеарних векторів у y y y
 1  2  3 
фіксованому базисі пропорційні. x1 x2 x3
 Система векторів a1, a2,..., an лінійно незалежна тоді й лише тоді, коли
 
система їхніх координатних стовпців a1, a2,..., an у вибраному базисі лінійно
незалежна.
2.6. Прямокутна декартова система координат

 Радіус-вектор. Радіусом-вектором rM
M
точки M (щодо точки O ) називають
O
вектор rM  OM .
 Кут між векторами. Кутом між A
a
векторами a  OA та b  OB
вважають величину кута AOB і
O b B
позначають (a
, b ).
Перпендикулярність векторів.
Вектори a та b називають a

перпендикулярними, якщо (a ,b )  і O b
2
позначають a  b .
 Система координат на прямій. O i
Сукупність {O ; i } точки O (початку x
координат) і базису з одиничного
вектора i називають декартовою M2 O i M1
системою координат на прямій. x2  0 0 1 x 0 x
1
Пряму, на якій запроваджено систему
координат, називають координатною
віссю Ox .
 ПДСК на площині. Сукупність y y
M (x ; y )
{O ; i , j } точки O (початку координат) M y yj
j
і базису з одиничних j
перпендикулярних векторів i та j rM  xi  yj
називають прямокутною декартовою O i x xi i
системою координат на площині. вісь абсцис O Mx x
Осі координат:
1) вісь абсцис Ox  i ;
2) вісь ординат Oy  j . x  x — абсциса;
Площину, на якій запроваджено rM    y — ордината.
систему координат, називають  y {i , j }
координатною площиною Oxy.
Координати точки M (x ; y ) — це
координати її радіуса-вектора
 ПДСК у просторі. Сукупність z
{O ; i , j , k } точки O (початку Mz
координат) і базису з одиничних zk M
попарно перпендикулярних векторів
i , j та k називають прямокутною k rM  xi  yj  zk
декартовою системою координат
у просторі. j yj
O
Осі координат: My y
Mx
1) вісь абсцис Ox  i ; xi
2) вісь ординат Oy  j ; x i
3) вісь аплікат Oz  k .  x  x — абсциса;

 
Координатні площини: Oxy,Oyz,Oxz .  y — ордината;
rM   y 
Координати точки M (x ; y ; z ) — це   z — апліката
координати її радіуса-вектора  z 
{i , j ,k }
 Координати вектора з початком A  x  x 

 B A
A(xA ; yA ; zA ) і кінцем B(xB ; yB ; zB ) rA  
AB   yB  yA 
 
z rB  z B  z A 
AB  rB  rA . B
O y
x
 Координати точки поділу відрізка B x A  x B
A z M x  ;
AB з кінцями 1
A(xA ; yA ; zA ), B(xB ; yB ; zB ). O y y  yB
x y  A ;
Кажуть, що точка M поділяє відрізок 1
AB у відношенні   1, якщо z  z B
виконано співвідношення z  A ,
1
AM  MB.   1
 Координати середини відрізка AB x  xB y  yB
x  A , y  A ,
2 2
z  zB
z  A
2
2.7. Проекція вектора на вісь

 B
 Векторна проекція. Пряму L, на s
якій вибрано додатний напрям L a
L
(орієнтацію), називають віссю. Додатний напрям A B 
Векторною проекцією вектора осі позначають
aL s
a  AB на вісь L з напрямним стрілкою. A
вектором s називають вектор Вектор s — напрямний вектор осі.
aL  AB .
 Скалярна проекція. Проекцією
вектора a  AB на вісь L з prL a  prs a 


напрямним вектором s (проекцією   AB  , AB   s ,
вектора на напрям вектора s ) 

  AB  , AB   s
називають число 

 Обчислення проекції вектора prs a  a cos(a
,s )
на напрям вектора
 Властивості проекції вектора на напрям
 a  b  prs a  prs b ;  prs a  0, якщо s  AB ;

 prs (a  b )  prs a  prs b ;  prs a  0, якщо s  a ;
 prs (a )   prs a ;  prs a  0, якщо s  AB 
2.8. Скалярний добуток векторів

 Скалярне множення. Скалярним (a ,b )  a b cos(a,b )
добутком двох векторів a та b
називають число, що дорівнює
добуткові довжин цих векторів на
косинус кута між ними і позначають (a , b )  a pra b  b prb a
(a , b ). *
Якщо хоча б один з векторів нульовий,
то скалярний добуток вважають
рівним нулеві.
 Ортогональність векторів. Вектори a та b називають ортогональними,
якщо їх скалярний добуток дорівнює нулеві і позначають a  b .
Вектори ортогональні, якщо хоча б b 0 a b
один з векторів нульовий або вони a 0
перпендикулярні.
a
Нульовий вектор вважають
перпендикулярним до будь-якого
вектора.
 Властивості скалярного добутку
 комутативність скалярного (a , b )  (b , a )
множення
 однорідність скалярного множення (a , b )  (a , b )
 дистрибутивність скалярного (a  b , c )  (a , c )  (b , c ),
множення (a , b  c )  (a , b )  (a , c )
 додатно-визначеність скалярного 2
(a , a )  a  0,
добутку
(a , a )  0  a  0
*
Ще використовують позначення a  b .
2.9. Ортонормований базис

 Ортонормованість базису. Базис  1     
   0   0 
  
 i   0  , j   1 , k   0 ;
називають ортонормованим, якщо
його вектори попарно ортогональні і      
мають одиничну довжину.  0 
{i , j ,k }
 
0  1 
 i  j,i  k, j  k;
 i  j  k
 Скалярний добуток векторів
a  a x i  ay j  a z k , (a , b )  axbx  ayby  azbz
b  bx i  by j  bz k
в ортонормованому базисі
 Таблиця скалярного множення (, ) i j k
i 1 0 0
j 0 1 0
k 0 0 1
 Довжина вектора a  (ax )2  (ay )2  (az )2
 Зв’язок між координатами і z
az
проекціями вектора. Координати
вектора в ортонормованому базисі
дорівнюють проекціям вектора на a
координатні осі. k 
 ay
pri a  a x O
 j y
prj a  ay i
prk a  az x ax
 Напрямні косинуси. Напрямними ax ay a
косинусами вектора a називають cos   , cos   , cos   z
косинуси кутів, утворених вектором a a a a
з векторами базису.
 Координати орта вектора  cos  
 
a 
0
a    cos  
a  

 cos  
2.10. Застосування скалярного добутку

 Довжина вектора a  (a , a )
 Кут
(a ,b )
між ненульовими векторами a та b cos(a
,b )  
a b
(a ,b )
 (a
,b )  arccos
a b
 Проекція вектора b (a , b )
на напрям вектора a pra b 
a
 Критерій перпендикулярності. 
Скалярний добуток векторів дорівнює (a , b )  0  (a
,b ) 
2
нулеві тоді й лише тоді, коли вектори
axbx  ayby  azbz  0
перпендикулярні.
 Робота сили F під час F
переміщення s
 s  BC
B F C
A  F cos   s  (F , s )
2.11. Орієнтація
 Орієнтація на площині. Базис  Права і ліва трійка. Трійку
{e1, e2 } задає додатну (від’ємну) некомпланарних векторів {e1, e2, e3 }
орієнтацію площини, якщо називають правою (лівою), якщо
найкоротший перехід від вектора e1 до найкоротший перехід від вектора e1 до
вектора e2, відбувається проти руху вектора e2, відбувається проти руху
годинникової стрілки. (за рухом) годинникової стрілки, коли
 дивитись на них з кінця вектора e3 .
e2  e1 
  e   e
3 3 
e2 e1
e1 e2
e1 e2
Базис {e1, e2, e3 }, вектори якого утворюють праву трійку, задає додатну
орієнтацією простору.
2.12. Векторний добуток

 Векторне множення. Векторним c
добутком вектора a на b називають
вектор c , який: b
1) перпендикулярний до векторів a 
та b ; a
c  a b sin(a
2) завдовжки дорівнює добутку
довжин векторів на синус кута між ,b )
ними; Векторний добуток колінеарних
3) напрямлений так, що вектори a , b векторів вважають рівним нульовому
та c утворюють праву трійку. векторові.
Позначають c  [a , b ]. 
 Властивості векторного добутку:
 антикомутативність векторного [a , b ]  [b , a ]

добутку
 однорідність векторного добутку [a , b ]  [a , b ]
 дистрибутивність векторного [a  b , c ]  [a , c ]  [b , c ],
добутку
[a , b  c ]  [a , b ]  [a , c ]
 Таблиця векторного множення [, ] i j k
(першим вибирають рядок)
i 0 k j
j k 0 i
k j i 0
i , j   k
 
 Векторний добуток векторів
i j k
a  a x i  ay j  a z k ,
[a , b ]  ax ay az
b  bx i  by j  bz k
bx by bz

Ще використовують позначення a  b .
2.13. Мішаний добуток

 Векторно-скалярне множення.
Мішаним добутком векторів a , b та c ([a , b ], c )  (a , b , c ).
називають число — скалярний добуток
векторного добутку векторів a та b на
вектор c і позначають (a , b , c ).
 Властивості мішаного добутку:
 у мішаному добутку знаки ([a , b ], c )  (a ,[b , c ])
векторного та скалярного добутків
можна міняти місцями
 циклічне переставляння ([a , b ], c )  ([c , a ], b )  ([b , c ], a )
співмножників не змінює мішаного
добутку
 переставляння двох співмножників (a ,b , c )  (b , a , c ) 
змінює знак мішаного добутку
 (c ,b , a )  (a , c ,b )
 мішаний добуток лінійний за будь- (a1  a2,b , c ) 
яким множником
 (a1,b , c )  (a2,b , c )
 Мішаний добуток векторів
ax ay a z
a  ax i  ay j  az k ,
(a , b , c )  bx by bz
b  bx i  by j  bz k ,
cx cy cz
c  cx i  cy j  cz k
2.14. Застосування векторного і мішаного добутків

 Площа паралелограма (трикутника), S   [a , b ] ;
побудованого на векторах a та b
1
S  [a , b ]
2
 Висота паралелограма b
[a , b ]
(трикутника), опущена на сторону a ha  h
a a
 Критерій колінеарності векторів
a  b  [a , b ]  0
a та b .
Два вектори a та b колінеарні тоді й i j k
лише тоді, коли їхній векторний ax ay az  0
добуток є нульовим вектором. bx by bz
 Момент M сили F щодо точки O B

MO (F )  [OA, F ] F
A
L
M
O
 Об’єм паралелепіпеда (тетраедра)
Vпар  (a , b , c ) ,
побудованого на векторах a , b , c
1
Vтетр  (a , b , c )
6
 Висота паралелепіпеда (тетраедра),
(a , b , c )
побудованого на векторах a , b , c , на h  pr[a ,b ] c 
[a, b ]
основу, яку утворюють вектори a та b
[a , b ]

h b
a
 Взаємне розташування векторів
a , b та c .
 Якщо (a , b , c )  0, то вектори (a , b , c )  0  a , b , c  права трійка;
a , b , c утворюють праву трійку. (a , b , c )  0  a , b , c  ліва трійка
 Якщо (a , b, c )  0, то вектори a , b , c
утворюють ліву трійку.
 Критерій компланарності
a ,b , c  компланарні 
векторів a , b та c .
 (a ,b , c )  0
Вектори a , b , c компланарні тоді й
лише тоді, коли (a , b , c )  0. ax ay az
bx by bz  0
cx cy cz
2.15. Комплексні числа

 Комплексне число. Комплексним Комплексне число y z
числом z називають упорядковану z зображують y
M
пару дійсних чисел x та y. точкою M (x ; y )
x — дійсна частина, x  Re z або радіусом-
y — уявна частина, y  Im z  вектором OM . x
O x
 Алгебрична форма z  x  iy
комплексного числа i 2  1
 Рівність комплексних чисел  x 1  x 2,
z1  z2  
 y1  y2

 Сума (різниця) комплексних чисел z1  z 2  (x1  x 2 )  i(y1  y2 )
 Добуток комплексних чисел z1z 2  (x1x2  y1y2 )  i(x1y2  x2y1 )
 Натуральний степінь z n  z
 z    z
комплексного числа n
i 1  i, i 2  1, i  i, i 4  1
3
 Спряжене до комплексного числа y z

z z
z  x  iy
x
z z
 Частка комплексних чисел z1 zz
 1 2
z2 z 2z 2
 Арифметичні дії над комплексними числами в алгебричній формі можна
проводити як з алгебричними виразами, враховуючи, що i 2  1.
 Множина комплексних чисел. Правдиві включення:
Множину всіх комплексних чисел з 
означеними рівністю, додаванням і
множенням називають множиною
комплексних чисел і позначають .

Дійна та уявна частини комплексного числа дійсні числа.

Поняття «більше» та «менше» для комплексних чисел не означують.
2.16. Полярна система координат

M y
 Полярна система координат.
r

Полярну систему координат задає:  y M

1) точка O — полюс; 
2) промінь, орієнтований одиничним 
O i P
вектором i , — полярна вісь; O i x P x
3) додатний напрям відліку кутів Полярні координати:
(проти годинникової стрілки).  — полярний радіус (  0);
 — полярний кут.
 Зв’язок між декартовими координатами і полярними координатами
 x   cos , 
 x
  x 2  y 2  2 ; 
 cos   ,
 y   sin ,  x 2
 y 2
 :
2 2 
 y
  x y  sin  

 x 2  y2

 Головне значення 0 полярного кута (  0  ;   0  2k , k  )
y
I
x  0, y  0 0
x
y x
x  0, y  0   arctg  arccos
x 
y

II x  0, y  0 
2
x
y x
x  0, y  0     arctg  arccos
x 
y
x  0, y  0 
x y x
III
x  0, y  0     arctg   arccos
x 
y

x  0, y  0 
2
x y x
IV x  0, y  0   arctg   arccos
x 
2.17. Дії над комплексними числами у тригонометричній

і показниковій формах
 Тригонометрична (показникова) z  (cos   i sin )  ei 
форма комплексного числа
 Ейлерова формула ei  cos   i sin 
e i  1  0
 Модуль комплексного числа z  x 2  y2
2
zz  z
 Аргумент комплексного числа   Arg z  arg z  2k , k  
arg z — головне значення Arg z;
arg z  (; ]
 Добуток комплексних чисел z1z 2 
 12(cos(1  2 )  i sin(1  2 )) 
 12ei(1 2 )
 Спряження комплексного числа z  (cos()  i sin())  ei 
 Частка комплексних чисел z1 
 1 (cos(1  2 )  i sin(1  2 )) 
z2 2

 1 e i( 1 2 )
2
 Натуральний степінь z n  n (cos n   i sin n ) 
комплексного числа
 ne in  , n  
Муаврова формула (cos   i sin )n  cos n   i sin n 
 Корінь з комплексного числа i
2k
n n
k  z  e n 
    2k     2k 

 n   cos    i sin  
 ,
  n   n 
k  0, n  1
Всі значення n z розташовані

у вершинах правильного n -кутника
Розділ 3. АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ
3.1. Рівняння ліній і поверхонь
 Рівняння лінії L на площині: y
 неявне F (x , y )  0, (x ; y )  D ;
 явне y  f (x ), x  [a; b ]; L
 x  x (t ), x
 параметричні  t  [; ] O
 y  y(t )

 Точка перетину ліній y L2
 F1(x , y )  0,

 F2(x , y )  0 L1

O x
 Рівняння поверхні  : 
z
 неявне F (x , y , z )  0;
 явне z  f (x , y );
 O y

 x  x(u, v),

 параметричні y  y(u, v), (u;v )  D x



 z  z(u, v ),

 Рівняння лінії у просторі L: z
M
 загальні (переріз двох поверхонь)
r

 F1(x, y, z )  0,



 F (x, y, z )  0; O y
 2
 x  x(t ), x

y  y(t ), t  [; ] r  xi  yj  zk
 параметричні 

 z  z(t )

Рівняння лінії може задавати також точку, частину площини і порожню множину.

Рівняння поверхні може задавати також точку, частину простору і порожню множину.
42 Розділ 3. АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ
 Рівняння поверхні обертання, z

утвореної обертанням кривої z  f (y )
навколо осі Oz
z  f (y )
2 2
z  f( x  y )
x O y
 Рівняння циліндричної поверхні, z

твірні якої паралельні осі Oz і L
проходять через напрямну лінію
  Oxy, що має рівняння O y
F (x , y )  0. x

F (x , y )  0.
3.2. Перетворення систем координат

 Паралельне перенесення y y

 x  x   a,  x   x  a, j

   M
O
 y  y   b  y   y  b j
  i x
O i x
 Повертання y
 M
 x  x  cos   y  sin ,
 y
 y
  j i x
 y  x  sin   y  cos  

 j
 x   x cos   y sin ,
   O i x
 y  x sin   y cos 


 Переорієнтування y M
x  x , x   x, j
  
y  y y   y
  j O i x, x 
y
 Загальне перетворення y y
M
 x  x  cos   y  sin   a,



 y  x  sin   y  cos   b x
j

j O i
O i x
Розділ 3. АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ 43
3.3. Площина
 Площина. Площину P повністю n
визначає точка M 0 цієї площини і
 a 
  P

ненульовий вектор n   b  , який
  M0
 c 
перпендикулярний до площини і який
називають нормальним вектором
площини.
 Загальне рівняння площини ax  by  cz  d  0
 Рівняння площини, що проходить (M 0M , n )  0 n

через точку M 0 перпендикулярно
P
до вектора n 
M0 M
 Рівняння площини, що проходить (M 0M , u , v )  0 n

через точку M 0 паралельно
P M0 v
векторам u та v  u M
 Рівняння площини у відрізках x y z z

  1
Площина перетинає осі координат у a b c c
точках A(a; 0; 0), B(0; b; 0), C (0; 0; c). P

a
y
b O
x
 Нормоване рівняння площини x cos   y cos   z cos   p  0
cos , cos , cos  — напрямні косинуси нормального вектора площини; p —

віддаль від площини до початку координат ( p  0)
 Нормувальний множник sgn d
(множення на який нормує загальне 
рівняння) a 2  b2  c2

Умова ортогональності векторів M0M та n.

Умова компланарності векторів M0M, u та v .
3.4. Пряма у просторі

 Пряма у просторі. Пряму L(M0 ; s ) L M0 s
повністю визначає точка M 0 (x 0 ; y0 ; z 0 ) r0
M
цієї прямої і ненульовий вектор
O r
 l 
 

s   m  ,
  M  L(M 0 ; s )  M 0M  ts , t  ,
 n 
M (x ; y; z ), M 0 (x 0 ; y0 ; z 0 )
що паралельний прямій і який
називають напрямним вектором
прямої L .
 Векторне параметричне r  r0  ts , t  
рівняння прямої
 Параметричні рівняння прямої 
 x  x 0  lt,


 y  y  mt, t  
0



 z  z 0  nt,

 Канонічні рівняння прямої x  x0 y  y0 z  z0
 
l m n
 Векторне рівняння прямої [r  r0, s ]  0
 Рівняння прямої, що проходить x  x1 y  y1 z  z1
через дві точки  
x 2  x1 y2  y1 z 2  z1
M1(x1 ; y1 ; z1 ) та M 2(x 2 ; y2 ; z 2 )
L
M1
M2
 Загальні рівняння прямої a1x  b1y  c1z  d1  0,


(Пряму задано перетином двох a2x  b2y  c2z  d2  0
непаралельних площин) 

Умова колінеарності векторів M0M та s .
3.5. Пряма на площині

 Пряма на площині. L
M0 s
M  L(M 0 ; s )  M 0M  ts , t  , r0
M
l 
M (x ; y ), M 0 (x 0 ; y 0 ), s    r
 m  O
 Параметричні рівняння прямої 

 x  x 0  lt,

 t  .

 y  y  mt ,
 0
 Канонічне рівняння прямої x  x0 y  y0


l m
 Рівняння прямої, що проходить через x  x1 y  y1
дві точки M1(x1 ; y1 ) та M 2 (x 2 ; y2 ) 
x 2  x1 y2  y1
 Загальне рівняння прямої M0
r0 n
a  ax  by  c  0 j M
n    — нормальний вектор r L
 b  O i
прямої L
 Рівняння прямої, що проходить (M 0M , n )  0
через точку M 0 перпендикулярно до
вектора n
 Рівняння прямої у відрізках y
x y
 1
a b L
Пряма перетинає осі координат у b

точках A(a; 0), B(0; b)
O x
a
 Рівняння прямої з кутовим y  kx  b k  tg 
коефіцієнтом
 Нормоване рівняння прямої x cos   y sin   p  0
cos , cos   sin  — напрямні косинуси нормального вектора прямої;
p — віддаль від прямої до початку координат (p  0)
 Нормувальний множник sgn c
(множення на який нормує загальне 
рівняння)
a 2  b2
3.6. Взаємне розташування прямих на площині

Прямі L1(M1 ; s1 ) і L2 (M 2 ; s2 ) :
 перетинні s1  s2 s2
L1 L2
s1
перпендикулярні s1  s2 s1
s2
L2
L1
 паралельні (різні) s1  s2  M 1M 2 s2
L2 M2 s
1
L1 M 1
 збіжні s1  s2  M 1M 2
Прямі L1 : a1x  b1y  c1  0 та L2 : a2x  b2y  c2  0 :
 перетинні n1  n2
перпендикулярні n1  n2
 паралельні (різні) a1 b c
n1  n2 ,  1  1
a2 b2 c2
 збіжні a1 b c
n1  n2 ,  1  1
a2 b2 c2
Прямі L1 : y  k1x  b1 і L2 : y  k2x  b2 :
 перетинні k1  k2
перпендикулярні k1k2  1
 паралельні (різні) k1  k2, b1  b2
збіжні k1  k2, b1  b2
 Неповні рівняння прямої a b c Висновок a b c Висновок
(0 означає, що відповідний коефіцієнт 0 0 0 L 0 0 0 L  Oy
нульовий, а 
0 — відповідний 0 0 0 L  Ox 0 0 0 L  Oy
коефіцієнт ненульовий) 0 0 0 L  Ox 0 0 0 O L
3.7. Взаємне розташування площин

Площини P1 : a1x  b1y  c1z  d1  0 та P2 : a2x  b2y  c2z  d2  0 :
 перетинаються вздовж прямої n1  n2 L
P1 n2
перпендикулярні n1  n2
P2 n1
 паралельні (різні) n2
a1 b c d
 1  1  1 P2
a2 b2 c2 d2 n1
P1
 збіжні a1 b c d
 1  1  1
a2 b2 c2 d2
 Рівняння жмутка площин, L P3
які проходять через пряму L

 a1x  b1y  c1z  d1  0,



 a x  b2y  c2z  d2  0
 2
P2
P1
(a1x  b1y  c1z  d1 ) 

(a 2x  b2y  c 2z  d 2 )  0
 Неповні рівняння площини (0 означає, що відповідний коефіцієнт нульовий,
 — відповідний коефіцієнт ненульовий).
а0
a b c d Висновок a b c d Висновок
0 0 0 0 P  0 0 0 0 P  Oyz
0 0 0 0 P  Oxy 0 0 0 0 P  Oyz
0 0 0 0 P  Oxy 0 0 0 0 Oy  P
0 0 0 0 P  Oxz 0 0 0 0 P  Oy
0 0 0 0 P  Oxz 0 0 0 0 Oz  P
0 0 0 0 Ox  P 0 0 0 0 P  Oz
0 0 0 0 P  Ox 0 0 0 0 OP
3.8. Взаємне розташування прямих у просторі

Прямі L1(M1 ; s1 ) і L2 (M 2 ; s2 ) :
 мимобіжні (M 1M 2 , s1, s2 )  0 L1
Через мимобіжні прямі не можна L2

провести площину.
 перетинні (M1M 2, s1, s2 )  0, L1
s1  s2
Через перетинні і різні паралельні
прямі можна провести єдину площину. L2
 паралельні (різні) s1  s2  M 1M 2
Через кожну точку простору L2

L1
проходить одна й лише одна пряма
паралельна заданій.
 збіжні (рівняння задають одну й ту s1  s2  M 1M 2
саму пряму)
3.9. Взаємне розташування прямої і площини

Площина P  n і пряма L(M 0 ; s ) :
 перетинаються в одній точці  s
n  n s L
P M
перпендикулярні n s n
L
s
P M
s
 паралельні (без спільних точок) n  s , M0  P
n M0 L
P
 мають безліч спільних точок n  s , M0  P n
s M0
(пряма L лежить у площині) P P L
3.10. Кути між лінійними об’єктами

 Кут між прямими L1(M1 ; s1 ) та s1
L2 (M 2 ; s2 ) L1
s2
  (s1, s2 )
cos(L1, L2 )  cos(s1 , s2 ) 
L2
s1 s2
 Кут між прямими L1  n1 та L1

n2
L2  n2 на площині n1
L2
  (n1, n2 )
cos(L1, L2 )  cos(n1, n2 ) 
n1 n2
y
 Кут між прямими L1 : y  k1x  b1
L2
та L2 : y  k2x  b2 на площині L1
 k2  k1
tg(L1, L2 ) 
1  k1k2 O x
 Кут між площинами P1  n1 та

P2  n2 n2 n1
P2
  (n1, n2 ) P1
cos(P1 , P2 )  cos(n1, n 2 ) 
n1 n2
 Кут між прямою L  s і площиною n

P n L
 (n , s ) s
sin(L, P )  cos(n
,s) 
n s P
3.11. Віддалі між лінійними об’єктами

 Віддаль від точки M 0 до прямої M0
L(M ; s )
[M M 0 , s ] M s
d(M 0 , L) 
s
 Віддаль між паралельними

прямими L1(M1 ; s1 ) та L2 (M 2 ; s2 ) M2
(віддаль від точки однієї прямої до L2
іншої прямої)
M1 s1 L1
[M1M 2, s1 ]
d(L1, L2 ) 
s1
 Віддаль між мимобіжними L1
прямими L1(M1 ; s1 ) та L2 (M 2 ; s2 ) s1
s2 L2
(M1M 2 ,[s1, s2 ]) M1 M2
d(L1, L2 ) 
[s1, s2 ]
 Віддаль від точки M 0 до прямої M0

L : ax  by  c  0 на площині Oxy
ax 0  by0  c M L
d (M 0 , L) 
a 2  b2
 Віддаль від точки M 0 до площини M0
P : ax  by  cz  d  0
ax 0  by0  cz 0  d M
d(M 0 , P )  P
a 2  b2  c2
Віддалю між паралельними площинами називають віддаль від будь-якої
точки однієї площини до іншої площини.
 Відхилення точки M 0 від (M 0, P ) 
площини  x 0 cos   y0 cos   z 0 cos   p
P : x cos   y cos   z cos   p  0
d(M 0, P )  (M 0, P )
Початок координат O справджує умову (O, P )  0.
 Відхилення точки M 0 від прямої (M 0 , L)  x 0 cos   y0 sin   p

P : x cos   y sin   p  0
d(M 0, L)  (M 0, L)
на площині Oxy
Початок координат O справджує умову (O, L)  0.
3.12. Еліпс
 Канонічне рівняння еліпса у ПДСК x2 y2
  1, a  b  0
2 2
a b
 Параметричні рівняння еліпса 
 x  a cos t,

 t  [0, 2)

 y  b sin t ,

 Характеристики еліпса: y
b M
a — велика піввісь; d1 d2
b — мала піввісь; r1 r2
2 2
c  a b ; a a F1 O F2 a a x

2c — фокусна віддаль;  
c b
  — ексцентриситет;
a a
прямі x   ,   0 — директриси;
точки F1,2 (c; 0) — фокуси; 
r1,2  a  x — фокальні радіуси; b2
p — фокальний параметр
a
 Фокальна властивість еліпса.  Фокально-директоріальна
Еліпс є множиною точок, сума властивість еліпса.
віддалей яких від фокусів стала і r1 r
більша за віддаль між фокусами.  2   1
d1 d2
r1  r2  2a  2c
 Оптична властивість еліпса.
Якщо помістити в один з фокусів
еліпса точкове джерело світла, то всі F1 F2
промені після відбиття від еліпса
зійдуться в іншому його фокусі.
 Рівняння еліпса у полярній системі p M
координат  , F1
1   cos 
1 O P
 Канонічне рівняння кола y

x 2  y2  a2 t
a
 Параметричні рівняння кола  x  a cos t,

 O a x


 y  a sin t,

t  [0; 2)
3.13. Гіпербола
 Канонічне рівняння гіперболи x2 y2
у ПДСК   1, a, b  0
2 2
a b
 Параметричні рівняння гіперболи 
 x  a ch t,



 y  b sh t, t  

 Характеристики гіперболи: y
a — дійсна піввісь; b
d1 M
b — уявна піввісь; r1 d2 r2
2 2
c  a b ; a a
F1 O F2 x
2c — фокусна віддаль;
c b
 — ексцентриситет; a
x 
a
a x 
 
точки F1,2(c;0) — фокуси;
a
прямі x   — директриси;
r1,2  a  x — фокальні радіуси; 
b b2
y   x — асимптоти; p — фокальний параметр
a a
 Фокальна властивість гіперболи.  Фокально-директоріальна
Гіпербола є множиною точок, модуль властивість гіперболи.
різниці віддалей яких від фокусів є r1 r
сталою величиною, меншою за віддаль  2  1
d1 d2
між фокусами.
r1  r2  2a  2c
 Оптична властивість гіперболи.
Якщо помістити в один з фокусів
гіперболи точкове джерело світла, то
F1 F2
кожний промінь після відбиття від
гіперболи начебто виходить з іншого
фокуса.
 Рівняння гіперболи в полярній p M
системі координат  , F2
1   cos 
O P
1
3.14. Парабола
 Канонічне рівняння параболи у y 2  2px , p  0
ПДСК
 Характеристики параболи: y
p — фокальний параметр; d M
  1 — ексцентриситет; r
F
p p O p x
— фокусна віддаль; 
2 2
2 D
p 
точка  ; 0  — фокус; p
 2  пряма x   — директриса;
2
точка A(0; 0) — вершина;
p
r x  — фокальний радіус
2
 Фокально-директоріальна
властивість параболи.
r
Парабола є множиною точок, які 1
рівновіддалені від фокуса і d
директриси.
 Оптична властивість параболи.
Якщо помістити у фокус параболи
точкове джерело світла, то всі промені, F x
відбиті від параболи, спрямуються
паралельно фокальній осі параболи
 Рівняння параболи в полярній p M
системі координат  F
1  cos 
O p
3.15. Еліпс, парабола, гіпербола

при перетвореннях систем координат
 Еліпс
y y
(повертання) y (паралельне
O y0 O 
x перенесення) O
O y
x0 x
x
x
x2 y2 (x  x 0 )2 (y  y0 )2
  1, a  b  0,   1, a  b  0
b2 a2 a 2
b 2
 Парабола
y y y
(повертання, y 2  2px
x 2  2py
(паралельне
пере- перенесення) y0
орієнтування O x
x 2  2py O x
осей)
x0
O x
y 2  2px , x 2  2py, (y  y0 )2  2 p(x  x 0 ), p  0,

x 2  2 py, p  0,
 Гіпербола
y y y
(повертання, b (паралельне
пере- y0
перенесення)
орієнтування a O ax O x x
0
осей) b
O x
y2 x2 (x  x 0 )2 (y  y0 )2
  1, b, a  0,   1, a, b  0,
b2 a2 a2 b2
3.16. Лінії 2-го порядку. Інваріанти

 Загальне рівняння лінії a11x 2  2a12xy  a22y 2 
(геометричного образу) 2-го порядку в
2a13x  2a23y  a33  0
ПДСК
 Інваріанти рівняння лінії 2-го порядку
a11 a12 a11 a12 a13
J1  a11  a22, J 2  ,
a21 a22 J 3  a21 a22 a23 ,
a31 a 32 a 33
a21  a12, a 31  a13, a 32  a23
 Лінія, що має алгебричне рівняння n -го степеня у ПДСК, у будь-якій іншій
ПДСК має також алгебричне рівняння n -го степеня.
3.17. Власні числа і власні вектори матриці

 Характеристичний многочлен A  E n 
матриці A a11   a12 ... a1n
a21 a22   ... a2n

... ... ... ...
an 1 an 2 ... ann  
 Характеристичне рівняння A  En  0

матриці A
 Власний вектор і власне число
  Власні числа матриці є коренями
матриці. Ненульовий стовпець x характеристичного многочлена
називають власним вектором A  En цієї матриці.
квадратної матриці Ann , якщо існує
   Власні вектори є ненульовими
таке число , що Ax  x . розв’язками однорідної СЛАР
 
Число  називають власним числом (A  En )x  0.
матриці A, що відповідає власному

векторові x .
 Теорема Гамільтона — Келі Будь-яка матриця є коренем свого
характеристичного рівняння.
3.18. Класифікації ліній 2-го порядку

y
 Еліптичний тип J 3  0 еліпс
J2  0
O x
J 3  0 уявний еліпс
J 3  0 точка
 Гіперболічний тип J 3  0 гіпербола y
J2  0
a O ax
J 3  0 пара перетинних прямих
 Параболічний тип J 3  0 парабола y
J2  0
O x
J3  0 :
(a 31 )2  a11a33  0 — пара паралельних
прямих;
(a 31 )2  a11a33  0 — пара збіжних прямих;
(a 31 )2  a11a33  0 — пара уявних
паралельних прямих (порожня множина).
Еліпс, парабола, гіпербола — криві 2-го порядку.
3.19. Поверхні 2-го порядку

z z z
c
x
y
a by
x
x y
Еліпсоїд Еліптичний параболоїд Гіперболічний

параболоїд
x2 y2 z2 x2 y2
  1   2z x2 y2
a2 b2 c2 a2 b2   2z
a2 b2
z x
z
O y
O x
O y
x z y
Еліптичний циліндр Параболічний циліндр Гіперболічний циліндр
x2 y2 y 2  2px x2 y2
 1  1
2 2 2 2
a b a b
z z z
O
y y x y
x x
Конус Однопорожнинний Двопорожнинний

гіперболоїд гіперболоїд
x2 y2
  z2 x2 y2 z2 x2 y2 z2
2 2
a b   1    1
a2 b2 c2 a2 b2 c2
z
O a y
x
Сфера Гіперболічний параболоїд і однопорожнинний
гіперболоїд — лінійчаті поверхні.
x 2  y 2  z 2  a2
3.20. Деякі визначні криві
P P a
O P
a 1 0 a 1 P
Спіраль Архімеда Логарифмічна спіраль Гіперболічна спіраль
  a   a a


y y
a x
O P a
O P
x
O P
Кардіоїда Коло x 2  y 2  2ay, Коло x 2  y 2  2ax,
  2a(cos   1)
  2a sin ,a  0   2a cos ,a  0
y
a a
O P x
O P
Трипелюсткова роза Трипелюсткова роза Лемніската Бернуллі

  a sin 3   a cos 3 (x 2  y 2 )2  a 2(x 2  y 2 ),
  a cos2
y y
2a y
2a
a
O x O x O a 2a x
Кучер Аньєзі Астроїда Циклоїда

8a 3 23
x y a ,
23 23 x  a(t  sin t ),
y  
x 2  4a 2 
 x  a cos3 t, y  a(1  cos t )

 t  [0;2)

 y  a sin 3
t ,

Модуль 1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА
1. Матриці
Навчальні задачі
 4 7 5 0 
1.1. Визначити розмір матриці A    . Виписати всі рядки і
 6 8 1 1 
стовпці матриці, елементи a14 та a22.
Розв’язання. [1.1.1.] Матриця A має розмір 2  4. 
Рядки матриці A :

a1   4 7 5 0  ,

a2   6 8 1 1  .
Стовпці матриці A :
  4    7    5    0 

a1    
, a2    , a 3    , a 4    .
 
 
 6   8   1   1 
a14  0, a 22  8. 
Коментар.  Матриця A має два рядки і чотири стовпці.
 Елемент a14 розташований у 1-му рядку і 4-му стовпцеві. Елемент a 22 роз-
ташований у 2-му рядку і 2-му стовпцеві.
1.2. Задано матриці:
 1 3 2   7 1 0   1 2 
   
A    , B   0 1 2  , C   3 0  .

 2 1 0     
1.2.1. Визначити при яких значеннях параметрів x та y виконано рівність
 
 x 2   C .
 3 y 
 
 x 2   1 2  
 x  1,
Розв’язання. [1.2.1.]    
   
   
 3 y   3 0  


y  0.
1.2.2. Знайти матрицю A  B .

Розв’язання. [1.2.2.]

 1 3 2   7 1 0   1  7 3  1 2  0   8 2 2 
A  B      .
 2 1 0   0 1 2   2  0 1  (1) 0  2   2 0 2 
додаємо відповідні елементи
60 Модуль 1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА
Коментар.  Матриці A та B однакового розміру 2  3 — їх можна додавати

і віднімати. Щоб додати матриці A та B (того самого розміру), треба додати
їхні відповідні елементи.
1.2.3. Знайти матрицю A  B.

1 3 2   7 1 0 
A  B     

 
 2 1 0   0 1 2 
віднімаємо відповідні елементи
 1  7 3  1 2  0   6 4 2 
     .
 2  0 1  (1) 0  2   2 2 2 
Коментар.  Щоб відняти від матриці A матрицю B (того самого розміру),
від кожного елемента матриці A треба відняти відповідний елемент матриці B .
1.2.4. Знайти матрицю A  C .
Розв’язання. [1.2.2.] Оскільки матриця A розміром 2  3, а матриця C розміром
2  2, то їх додавати не можна.
1.2.5. Знайти матрицю 3A.
  1 3 2   3  1 3  (3) 3  (2)   3 9 6 
3A  3         .

 2 1 0   3  2 3  1 3  0   6 3 0 
кожен елемент
множимо на 3
Коментар.  Щоб помножити матрицю на число, треба кожен її елемент пом-

ножити на це число.
 7 0 
 1 3 2     1 2 

A    , B   1 1  , C   
   3 0  .
 2 1 0  
 0 2   
1.3.1. Знайти матрицю BT .

 7 0 T
    7 1 0 

B   1 1   
T   .
   0 1 2 
 0 2 
міняємо рядки
на стовпці
Коментар.  Щоб транспонувати матрицю B, треба поміняти її стовпці на ря-

дки і записати їх у тому самому порядку.
1. Матриці 61
 
1.3.2. Знайти добуток a1  b1 .

Розв’язання. [1.4.1, 1.4.2.] Рядок a1 завдовжки 3 узгоджений із стовпцем заввишки 3.
 
 7 
 

a1  b1   1 3 2    1  
 
 0 
перемножуємо відповідні
елементи і додаємо добутки
 1  7  (3)  1  (2)  0  4.
Коментар.  Щоб помножити рядок на узгоджений з ним стовпець, треба пе-
ремножити їхні відповідні елементи і добутки додати. Дістаємо квадратну мат-
рицю1-го порядку, яку ототожнюють з числом — єдиним її елементом.
1.3.3. Знайти матрицю AB.
Розв’язання. [1.4.1, 1.4.3, 1.4.4.]
[Визначаємо можливість множення і розмір добутку.]
матриця A матриця B
23 32
рівні
добуток буде розміром 2  2
 7 0 
 1 3 2      d11 d12 

AB     1 1   
 
 2 1 0     d d  .
 0 2   21 12 
матриці множать
за правилом
"рядок на стовпець"
[Знаходимо елементи добутку.]
 7 
   
 
d11  a1  b1   1 3 2    1   4;
 
 0 
 0 
   
 
d12  a1  b2   1 3 2    1   1;
 
 2 
 7 
  
  
d21  a2  b1   2 1 0    1   15;
 
 0 
 0 
   
 
d22  a2  b2   2 1 0    1   1.
 
 2 
 4 1 
AB    .
 15 1 
[Множення матриць записують ще за схемою Фалька.]
7 0
1 1
 4 1 
0 2  AB   .

 15  1 
1 3 2 4 1
2 1 0 15 1
Коментар.  Матриця A розміром 2  3 узгоджена з матрицею B розміром
3  2. Добуток D  AB буде матрицею 2  2.
 7 
 
  1 3 2    1   1  7  (3)  1  (2)  0  4.
 
 0 
 
 0 
  1 3 2    1   1  0  (3)  (1)  (2)  2  1.
 
 2 
 
 7 
  2 1 0    1   2  7  1  1  0  0  15.
 
 0 
 
 0 
  2 1 0    1   2  0  1  (1)  0  2  1.
 
 2 
1.3.4. Знайти матрицю BA.

Розв’язання. [1.4.1, 1.4.4.]
1 3 2
 2 1 0  7 21 14 
 
7 0 7 21 14  BA  D33   1 4 2  .
 
1 1 1 4 2  4 2 0 
0 2 4 2 0
Коментар.  Матриця B розміром 3  2 узгоджена з матрицею A розміром
2  3. Добуток D  BA буде матрицею 3  3.
1.3.5. Знайти матрицю AC .

матриця A матриця C
2 3 2 2
нерівні
Оскільки матриці A і C — неузгоджені, то добуток AC не існує.
1.3.6. Знайти матрицю C 2 .

 1 2   1 2    5 2 
C   2        .
 3 0   3 0   3 6 
Коментар.  Квадратну матрицю завжди можна помножити саму на себе. За
означенням C 2  C  C .
1 2
3 0

1 2 5 2
3 0 3 6
1.3.7. Знайти матрицю f (C ), якщо f (x )  2x 2  x  3.

 
2
f (C )  2C  C  3E2 
 5 2   1 2   1 0   8 2 
 2    

  3 

    .

 3 6   3 0    0 1   3 15 
Коментар.  Підставляємо замість x матрицю C , а замість сталої 3 — матрицю
3E 2 ( E2 — одинична матриця 2-го порядку — того ж порядку, що й матриця C ).
 Матрицю C 2 знайдено в задачі 1.3.6.
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
 a b 
 
1.4. Якого розміру матриця A   c d  ? Чому дорівнюють елементи a 21 та
 e f 
 
a32 ? Які індекси має елемент d ?
1.5. Визначте розмір матриці A, випишіть усі рядки і стовпці матриці й еле-
менти a 23 та a 32 :
 4 7 5   6 4 1 0 
1) A    ; 2) A    ;
 6 8 1   9 0 1 2 2 
 1 2 3   1 0 
   
3) A   4 5 6  ; 4) A   3 4  .
   
 7 8 9    7 5 
1.6. Визначте які з матриць
 5 4 3 2  c 
 3 2     11 c12 c13 
A   , B   0 3 1 3 ,C   c21 c22 c23 
 4 0   7 1 0 4   c 
   31 c32 c33 
є квадратними, і вкажіть порядок кожної квадратної матриці. Які елеме-
нти утворюють головну і побічну діагоналі цих матриць?
1.7. Визначте, яка з матриць є верхньою трикутною, нижньою трикутною,
діагональною:
 1 0 0   1 0 0   1 4 5 
     
A   0 3 0 , B   2 6 0 ,C   0 2 6  .
 0 0 0     
   3 4 5   0 0 3 
 1 1   0 1 
1.8. Чи будуть одиничними матриці: 1) A    ; 2) B   ;
 1 1   1 0 
 1 0 
3) C    ? Запишіть одиничну матрицю 4-го порядку.
 0 1 
1.9. Визначте, до якого типу належать матриці:
 2 0 0  1 0 0 
   1 2   
 
A   0 0 0  , B     , C   0 1 0  ,
   0 5   
 0 0 3   0 0 1 
 2 7 6 
  1 
D   7 1 0  ; F    , G  (1 2 3).
   2 
 6 0 3 
1.10. Визначте, при яких значеннях x, y та z рівні матриці:

 6x   9 
1)  5 x   (y 3); 2)      ;
 25   5y 
 3 2x   3 2   x  1 4   0 4 
3)      ; 4)      ;
 y 8   1 8   y  3 7   2 7 
 1 4 3   1 4 3 
 x 2 1 z   x 1 4     
5)      ; 6)  x 2 4    2 2 4  .

     
 2 3 x   2 y 1    
 9 1 z 
  y 1 0
1.11. Чи можна додати дві матриці розмірами 2  3 та 3  1 ? Чи можна від

матриці відняти ту саму матрицю? Що дістанемо?
1.12. Для яких матриць означено добуток AB ? Чи можна помножити рядок за-
вдовжки n на стовпець заввишки n ? Як обчислити елементи матриці AB ?
1.13. Чи можна помножити матрицю розміром 2  3 на матрицю такого само-
го розміру? У якому разі існують добутки AB та BA ? У якому разі іс-
нує добуток AA ?
1.14. Чи правдива тотожність AB  BA ? Чи можлива рівність AB  O, як-
що A та B — ненульові матриці?
1.15. Задано матриці A13, B41,C 35 . Чи існують добутки:
1) AB ; 2) AC ; 3) BA; 4) CA; 5) ABC ?
1.16. Визначте параметри m та n, якщо:
1) A  Xmn  B23 ; 2) A  Xmn  B34 ;
3) 3Xmn  A43 ; 4) 2Xmn  A22 ;
5) A59Xmn  B51 ; 6) A5m X 7n  B56 ;

T
7) Bmn  (A32 )T ; 8) B5n   A4m  .
1.17. Нехай A  Amn . Які розміри будуть у матриці AT ? Вкажіть номери

рядка і стовпця на перетині яких стоїть елемент aij в матриці AT .
1.18. Чи для кожної матриці існує транспонована матриця? Чому дорівнює

матриця (AT )T ? Чи можуть збігатись матриці A та AT ?
 1 2 
 1 1   1 1   

A    , B    , C   4 0  ,
  
 2 0   2 3 
 5 7 
 3 1   3 1 0   2 1 0 
     
D   1 0  , L   2 5 6  , M   1 2 1  .
   
     
 4 1   1 4 3   3 2 1 
Знайдіть:
         
1) a1  a2, a1  a2, a2  a1, 2a1  3a2 , a1  a2 ;
         
2) b1  b2 , b1  b2 , b2  b1, 3b2  2b1 , b1   b2 ;
3) A  B, A  B, 2A  3B, A  C , A  E2 ;
4) C  D, C  D, D  C , D  B, B  E 2 ;
5) L  M , 3L  M , L  C , L  E 3 ;
6) L  M , 2L  3M , M  D, M  E 3 ;
           
7) a1  a1, a1  a1, Aa1, a1A; 8) b1  b1 , b1  b1, Bb1, b1B ;
9) AB, A2, AT B ; 10) BA, B 2, ABT ;

11) AT BT , (AB )T ; 12) BT AT , (BA)T ;
13) AC , CA, C T A; 14) BD, DB, DT B ;
15) CC T , C TC , C 2 , CD ; 16) DDT , DT D, D 2, DC ;
   
17) c1L, Lc1, LM , L2, CL, LC ; 18) d1M , Md1, ML, M 2, DM , MD;
   
19) c1Lc1, CLA, ACL; 20) d1Md1, DMB, BDM , MDB .
 1 1   0 1 
1.20. Задано матриці A    , B  

 .
 0 1   1 0 
Знайдіть матрицю X із рівняння:
1
1) 3A  X  B; 2) 2A  5X  B.
2
Знайдіть матриці X та Y із системи:

 X  Y  A, 
 2X  3Y  A,
3) 
 4) 


 2X  3Y  B; 
 3X  2Y  B.
 
1.21. Задано матриці A, B та C . Знайдіть найраціональнішим способом добу-

ток ABC , якщо:
 4 
 
 4 2 9 7   3 

1) A    , B    , C  (1 9 3 6);
 8 3 11 0   2 
 
 8 
 1 
 3 12   1 1 3   

2) A    , B    , C   0  .
 4 3   2 4 0   
 5 
 1 2   1 0 
1.22. Для матриць A    , B   
 1 4  знайдіть найраціональнішим
 3 1   
способом:
 1 T T
1) A  B  (A  B );T T
2)   B  B  .
 2 
1.23. Знайдіть матрицю:
 0 1 0 3
 1 2 3  
1)   ; 2)  0 0 1  ;
 0 1   
 0 0 0 
 1 a n   1 n
3)   , a  , n  ; 4)   ,   , n  .
 0 1   0  
1.24. Задано многочлен f (x )  x 2  5x  2. Знайдіть значення матричного

многочлена f (A) :
 1 2   1 2 
1) A    ; 2) A    ;
 3 4   1 3 
 1 2 3   1 3 0 
   
A  
 2 4 1  ; A   0 2 1  .
3)

4)  

 3 5 2   3 3 2 
1.25. Переконайтесь, що матриця A справджує рівняння:
 3 2 2 
 
1) A   2 2 0  , A3  9A2  18A  O ;
 
 2 0 4 
 0 1 0 
 
2) A   0 0 1  , A3  2A2  A  2E 3  O .
 
 2 1 2 
1.26. Знайдіть всі матриці, переставні з матрицею:
 1 1   3 5 
1) A    ; 2) A    .
 0 1   1 2 
1.27. Розв’яжіть матричне рівняння:
T
  1 0 
  8 0 
 3AT
 2 
   
 
1) 
  0 2 
  3 1  ;
   
  1 0 T  1 1 
 T 
2)  2A  5    4A  9   .
 
 1 2   1 0 
 
Відповіді
1.4. Матриця A розміром 3  2. a21  c, a32  f . d  a22.
 
1.5. 1) 2  3, a1  (4 7 5), a2  (6 8 1),
 4    7   5 
a1   , a2   , a3   , a23  1, a32  не існує;
 6   8   1 
 
2) 2  4, a1  (6 4 1 0), a2  (9 0 1 2 2),
  6    4    1    0  1
a1   , a2    , a3    , a 4    , a23  , a32  не існує;

 9  
 0  
 1 2  
 2  2
  
3) 3  3, a1   1 2 3  , a2  (4 5 6), a3  (7 8 9),
 1     
   2   3 
     
a1   4  , a2   5  , a3   6  , a23  6, a32  8;
     
 7   8   9 
 1   0 
   
      
4) 3  2, a1  (1 0), a2  (3 4), a3  (7 5), a1   3  , a2   4  ,
    
 7   5 
a23  не існує, a32  5.
1.6. A — квадратна матриця порядку 2, головна діагональ: 3, 0, побічна діагональ: 2, 4; C
— квадратна матриця порядку 3, головна діагональ: c11, c22, c33, побічна діагональ:
c13, a22, a31.
1.7. Матриці A,C — верхні трикутні; матриці A, B — нижні трикутні; матриця A — діаго-
нальна.
1.8. Матриця C — одинична матриця 2-го порядку; матриці A та B — не є одиничними.
 1 0 0 0 
 
 0 1 0 0 

E 4   .
 0 0 1 0 
 
 0 0 0 1 
1.9. A — діагональна матриця; B — верхня трикутна матриця; C — одинична матриця 3-го
порядку; D — квадратна матриця; F — матриця-стовпець; G — матриця-рядок.
3
1.10. 1) x  3, y  5; 2) x   , y  5; 3) x  1, y  1;
2
4) x  1, y  5; 5) x  1, y  3, z  4;
6) x  2, y  9, z  0.
1.11. Матриці розмірами 2  3 та 3  1 додавати не можна. Від матриці можна відняти таку
саму матрицю, дістанемо нульову матрицю.
1.12. Добуток AB означено для узгоджених матриць [1.4.1]. Рядок 1  n можна помножити
на стовпець n  1 [1.4.2]. Елементи матриці AB обчислюють за правилом «рядок на стов-
пець» [1.4.3].
1.13. Ні, не можна — матриці неузгоджені. Коли матриця A розміром m  n, а матриця B
— розміром n  m. Добуток AA існує для квадратних матриць.
1.14. Ні, не правдива — множення матриць некомутатитивне. Рівність AB  O можлива і
для ненульових матриць A та B .
1.15. Існують добутки: AC , BA.
1.16. 1) 2  3; 2) 3  4; 3) 4  3; 4) 2  2; 5) 9  1; 6) 7  6; 7) 2  3; 8) 5  4.
1.17. Матриця AT має розміри n  m. На перетині j -го рядка та i -го стовпця.
1.18. Для кожної матриці існує транспонована. Самій матриці A. Матриці A та AT можуть
збігатись (симетричні матриці).
   0     2     2 
1.19. 1) a1  a2   , a1  a2   , a2  a1   ,
 2   2   2 
   1        
2a1  3a2   , a1  a2    ;
 4   2 
     
2) b1  b2   1 4  ,b1  b2   3 2 , b2  b1   3 2 ,
   
3b2  2b1   8 7  , b1  b2     2   3  ;
 2 0   0 2   5 1 
3) A  B   , A  B  
 4 3 
, 2A  3B   
 2 9 ,
 0 3     
 1   1 
A  C  не існує, A  E 2   ;
 2  
 4 1   2 3   2 3 
     
4) C  D   5 0  ,C  D   3 0  , D  C   3
    0  ,
 
  
  

 9 6   1 8   1 8 
1   1 
D  B  не існує, B  E 2    ;
 2 3   
 5 0 0   7 4 0 
   
5) L  M   3 7 7  , 3L  M   5 13 17  ,
 
   
 4 6 2   0 10 10 
3   1 0 
 
L  C  не існує, L  E 3   2 5 6  ;
 
 1 4 3   
 1 2 0   12 1 0 
   
6) L  M   1 3 5  ,2L  3M   7 16
 15 ,
   
 3 
 2 2 4   11 14
 2   1 0 
 
M  D  не існує, M  E 3   1 2 1  ;
 
 3 2 1   
     1 1   1 
7) a1  a1  1, a1  a1   , Aa1   , a1A   1 1  ;
 2 2   2 
 
     1 1    1  
8) b1  b1  1, b1  b1   , Bb1   , b1B   1 4  ;
 2 2   8 
 
 3 2   1 1   3 7 
9) AB   , A2   , AT B  
 2 2 

 1 1  ;
 2 2     
 3 1   1 4   0 5 
10) BA   , B 2   , ABT  
 8 7 

 2 4  ;
 4 2     
 3 4   3 2 
11) AT BT   ,(AB )T   
 2 2  ;
 1 2   
 3 2   3 4 
12) BT AT   ,(BA)T   
 1 2  ;
 2 2   
 5 1 
 
13) AC  не існує,CA   4 4  ,C T A  не існує;
 
 19 5 
 5 0 
 
14) BD  не існує, DB   1 1  , DT B  не існує;
 
 6 1 
 5 4 19 
   42 37 
15) CC T   4 16 20  ,C TC    ,C 2 ,CD  не існує;
   37 53 
 19 20 74 
 10 3 13 
   26 7 
16) DDT   3 1 4  , DT D    , D 2, DC  не існує;
  
  7 2 
 13 4 17 
 7   7 1 1 
   
  
17) c1L  не існує, Lc1   52  , LM   27 20 1  ,

   
 32   15 13 1 
 11 8 6   7 6 
   
L   22
2
51 48  ,CL  не існує, LC   52 46  ;

   
 14 33 33   32 23 
 5   
     4 3 6 
 
18) d1M  не існує, Md1   9  , ML   8 15 15  ,
   
 7   12 9 9 
 3 4 1   5 2 
   
2 
M   7 5 1  , DM  не існує, MD   9 2  ;

   
 5 1 3   7 2 
 19 7 
 
 
19) c1Lc1,CLA, ACL  не існує, LCA   144 52  ;
 
 78 32 
 9 1 
   
20) d1Md1, DMB, BDM  не існує, MDB   13 3  .
 
 11 1 
 6 4   2 5 1 5   3 2   2 1 
1.20. 1)   ; 2) 
 1 5 2 5 
 ; 3) X  
 1 3 
,Y   
 1 2  ;
 2 6       
  2 5 1 5    3 5  1 5 
4) X    ,Y    .
  3 5  2 5    2 5  3 5 
 52 468 156 312   24 
1.21. 1)   ; 2)  .
114   58 
 19 171 57  
 0 2   3 2 1 
1.22. 1)   ; 2) 
 1 2 6 .

 2 0   
 1 2   1 na   n n n 1 
      .
1.23. 1)   ; 2) O33; 3)   ; 4) 
 0 1   0 1   0 n 
 1 1 8   6 6 3 
 8 2     
1.24. 1) O22; 2)   ; 3)  13 25 1  ; 4)  3 11 1  .
 1 10     
 16 29 4   6 6 11 
a b   a  b 5a   2 0   2 7 
 
1.26. 1)  , a, b  ; 2)   , a, b  . 1.27. 1)  
 1 1  ; 2)   9 5  .
 0 a 
 a
 b     2 
2. Визначники
 3 1 2 
 
2.1. 
Для матриці A   3 1 6  знайти доповняльний мінор та алгебрич-
 
 7 0 4 
не доповнення елемента a12.

Розв’язання. [1.6.2, 1.6.3.]
 3 1 2
3 6
M12  3 1 6   (3)  4  6  7  12  42  54;
7 4
7 0 4
викреслюємо
1-й рядок і 2-й
стовпець

A12 (1)12 M12  54.
Коментар.  Щоб одержати мінор M12 елемента a12 , треба з матриці A ви-
креслити 1-й рядок і 2-й стовпець.
Визначник одержаної матриці і буде мінором M12.
 Aij  (1)i  j M ij .
2. Визначники 73
 1 3 1 
 
2.2. Задано матрицю A   1 2 0  .
 
 1 5 3 
2.2.1. Обчислити визначник detA за означенням.
1 3 1
11
2 0 1 2
1 0 1 3
1 2 
1 2 0  1  (1)  3  (1)  1  (1) 
5 3 1 3 1 5
1 5 3
 1  (6)  3  3  1  (7)  22.
обчислюємо визначники 2- го порядку
2 0
Коментар.   2  (3)  0  5  6;
5 3
1 0 1 2
 (1)  (3)  0  1  3;  (1)  5  2  1  7.
1 3 1 5
2.2.2. Обчислити визначник detA за схемою Саррюса (трикутників).

1 3 1 1 3
1 2 0 1 2 або 1 3 1
1 5 3 1 5 1 2 0
      1 5 3
det A  (1  2  (3)  3  0  1  1  (1)  5) 
(1  2  1  1  0  5  3  (1)  (3)) 
 11  11  22.
i j k
2.3.1. Обчислити визначник 2 1 3 , розкладаючи його за 1-м рядком.
7 4 0
i j k
2 1 3  a11A11  a12A12  a13A13 
7 4 0
1 3 2 3 2 1
 i (1)11  j (1)12  k (1)1 3 
4 0 7 0 7 4
 12i  21 j  15k .
1 a 2
2.3.2 Обчислити визначник 3 b 6 , розкладаючи його за 2-м стовпцем.
7 c 4
1 a 2
3 b 6  a12A12  a22A22  a23A23 
7 c 4
3 6 1 2 1 2
 a(1)12  b(1)22  c(1)3 2 
7 4 7 4 3 6
 54a  10b  12c.
2.4. Користуючись властивостями, довести, що
4  2 4 2
2  3 2 3  0.
   1 1
Розв’язання. [1.8.2, 1.8.3, 1.8.5.]
4  2 4 2 [1.8.2] 4 4 2 2 4 2 [1.8.3]
2  3 2 3  2 2 3  3 2 3 
   1 1  1 1  1 1
Визначник дорівнює сумі Виносимо спільний Виносимо спільний
двох визначників, множник множник
оскільки 1-й стовпець 1- го стовпця 1-го стовпця
є сумою двох стовпців
4 4 2 2 4 2 [1.8.5]
 2 2 3  3 2 3    0    0  0.
1 1 1 1 1 1
Визначник має Визначник має
два рівні стовпці два рівні стовпці
1 0 1 0
3 3 5 1
2.5. Обчислити визначник зведенням до трикутного вигляду.
2 4 1 1
2 2 0 1
Розв’язання. [1.9.2–1.9.5.]
1 0 1 0 1 0 1 0
  
3 3 5 1 a2  a2  3a1  0 3 8 1 
  4
2 4 1 1
   
a 3  a 3  2a1 0 4 3 1 a 3  a 3  a2 
   3
2 2 0 1 a 4  a 4  2a1 0 2 2 1   2
a 4  a 4  a2
Множимо 1-й рядок на Множимо 2-й рядок на 3
відповідні коефіцієнти відповідні коефіцієнти
і віднімаємо його від і віднімаємо його від
решти рядків 3- го та 4 - го рядків
1 0 1 0 1 0 1 0
0 3 8 1 0 3 8 1
 [1.9.3]
 41 1  0 0 41  1 
0 0 
3 3 3 3
10 5   10  65
0 0  a 4  a4  a3 0 0 0 
3 3 41 41
Множимо 3-й рядок на
відповідний коефіцієнт
і віднімаємо його від
4- го рядка
41  65 

 1  3       65.
3  41 
Коментар.  Формуємо 1-й стовпець — додаванням до решти рядків 1-го ряд-
ка з відповідними коефіцієнтами, досягаємо нулів під елементом a11 (якщо 1-й
стовпець нульовий, то і визначник дорівнює нулеві; якщо ж ні, переставленням
рядків завжди можна досягнути, щоб 1-й елемент 1-го стовпця був ненульовий
(зручніше за все — одиниця)).
Додаємо до 2-го рядка 1-й рядок, помножений на ( 3), і записуємо результат у
2-й рядок.
Додаємо до 3-го рядка 1-й рядок, помножений на 2 і записуємо результат у 3-й
рядок.
Додаємо до 4-го рядка 1-й рядок, помножений на (2), і записуємо результат у
4-й рядок.
Перший стовпець трикутної матриці сформований.
 Формуємо 2-й стовпець (1-й рядок не бере участь у перетвореннях).
 4
Додаємо до 3-го рядка 2-й рядок, помножений на  , і записуємо результат
 3 
у 3-й рядок.
 2
Додаємо до 4-го рядка 2-й рядок, помножений на   , і записуємо результат у
 3 
4-й рядок.
 Формуємо 3-й стовпець (1-й і 2-й рядки не беруть участь у перетвореннях).
 10 
Додаємо до 4-го рядка 3-й рядок, помножений на   , і записуємо результат
 41 
у 4-й рядок.
 Визначник матриці з цілими елементами є цілим числом (хоча під час обчис-
лення можуть виникати дроби).
2.6. Знайти методом приєднаної матриці обернену матрицю до матриці
 2 3 1 
 
A   4 5 2  .
 5 7 3 
 
[Крок 1. Обчислюємо визначник матриці A . ] 
2 3 1
det A  4 5 2  1  0.
5 7 3
Існує обернена до матриці A .
[Крок 2. Знаходимо алгебричні доповнення Aij елементів aij матриці.] 
5 2 4 2 4 5
A11   1, A12    2, A13   3,
7 3 5 3 5 7
3 1 2 1 2 3
A21    2, A22   1, A23    1,
7 3 5 3 5 7
3 1 2 1 2 3
A31   1, A32    0, A33   2.
5 2 4 2 4 5
[Крок 3. Складаємо приєднану матрицю.] 
 1 2 3 T  2 1 
   1 

A   2 1 1    2 1 0 .
 1 0 2   3 1 2 
 
[Крок 4. Знаходимо обернену матрицю A1. ] 
 1 2 1   1 2 1 
1   
A1   2 1 0    2 1 0 .
1  3 1 2   3 1 2 

[Крок 5. Перевіряємо правильність обчислень.] 
 1 2 1   2 3 1   1 0 0 
     
A1A   2 1 0    4 5 2    0 1 0  .
 3 1 2   5 7 3   0 0 1 
     
Коментар.  Якщо det A  0, то для матриці A не існує оберненої.
Якщо det A  0, то обернена матриця існує.
 Алгебричні доповнення знаходимо за формулою Aij  (1)i  j M ij .

Мінори Mij дістаємо викреслюванням з визначника i -го рядка та j -го стовпця.
 Приєднану матрицю знаходимо за формулою
T
A A13 
 11 A12 

A   A21 A22A23  .
 A A33 
 31 A32
 Обернена матрицю знаходимо за формулою
1
A1  A .
det A
 Досить перевірити рівність A1A  En .
 1 1 
2.7. Розв’язати матричні рівняння AX  B , XA  B, де A   ,
 0 1 
 2 0 
B   .
 1 3 
det A  1  0. Отже, існує матриця
1  1 1   1 1 

A1    .
1  0 1   0 1 
AX  B ;
 1 1   2 0   3 3 
X  A1B      .
 0 1   1 3   1 3 
XA  B ;
 2 0   1 1   2 2 
X  BA1         .
 1 3   0 1   1 2 
Коментар.  Завдяки невиродженості матриці A матричне рівняння можна
розв’язати за допомогою оберненої до A матриці.

2.8. За яким правилом обчислюють визначник квадратної матриці: а) 1-го
порядку; б) 2-го порядку; в) 3-го порядку?
2.9. Як зв’язані між собою алгебричне доповнення і мінор заданого елемен-
та? Чому дорівнює доповняльний мінор та алгебричне доповнення еле-
 a11 a12 
A  
 
a
мента 12 матриці  a a  ?
 21 22 
2.10. Задано матрицю A. Обчисліть доповняльні мінори та алгебричні допов-
нення вказаних елементів:
 3 1 2   0 1 0 
   
1) A   3 1 6  , a22, a32 ; 2) A   0 2 7  , a23, a11.
   
 7 0 4   1 1 4 
2.11. Обчисліть визначник:

1 4 2 1
1) ; 2) ;
5 2 3 4
cos   sin  a b a b
3) ; 4) ;
sin  cos  a b a  b
1 loga b loga 2 b
1 loga
5) b ; 6) ;
logb a 1 logb2 a logb a
1 2 3 1 2 2
7) 4 5 6 ; 8) 2 1 1 ;
7 8 9 3 1 4
1 2 1 1 0 0
9) 0 1 7 ; 10) 2 1 0 .
0 0 10 1 7 10
2.12. Знайдіть значення  , при яких визначник дорівнює нулеві:

1  3 2
1) ; 2) ;
3 5 2 
1 2 0 11   2 8
3) 0 2 0 ; 4) 2 2 10 .
2 2 1   8 10 5
2.13. Обчисліть визначники розкладанням за символічним рядком:
a b c a 1 4
1) 1 3 5 ; 2) b 2 5 ;
2 4 6 c 3 6
2 3 4 1 a 1 1 1
4 2 3 2 b 0 1 1
3) ; 4) .
a b c d c 1 0 1
3 1 4 3 d 1 1 0
2.14. Скільки доданків входить у формулу повного розкладу визначника: 1) 4-
го порядку; 2) 5-го порядку?
2.15. 1) Відомо, що det A  2. Чому дорівнює det AT ?
2) Відомо, що det A55  3. Чому дорівнює det(2A)?
3) Наведіть приклад двох таких матриць A та B, що
det(A  B)  det A  det B.
4) Чи правдиве твердження det AB  det BA, якщо AB  BA для квад-
ратних матриць A та B ?
2.16. Чому дорівнюють визначники:
a b c a a d a b c
1) 0 0 0 ; 2) b b e ; 3) 2a 2b 2c ?
d e f c c f d e f
2.17. Користуючись властивостями визначника, доведіть, що:
1 2 3 1 0 0 1 1 3 0 0 5
1) 1 0 1  1 2 4 ; 2) 2 3 4  0 1 0 .
2 3 4 2 1 2 1 1 2 1 1 2
2.18. Користуючись властивостями визначника, обчисліть визначник:
131 231 13547 13647
1) ; 2) .
130 230 28423 28523
246 427 327 15325 15323 37527

3) 1014 543 443 ; 4) 23735 23735 17417 .
342 721 621 23737 23737 17418
2.19. Обчисліть визначники, методом елементарних перетворень:

1 2 3 4 3 5 1 4
2 3 4 1 1 3 0 2
1) ; 2) ;
3 4 1 2 3 5 2 1
4 1 2 3 1 3 5 7
3 3 2 5 3 5 2 2
2 5 4 6 4 7 4 4
3) ; 4) ;
5 5 8 7 4 9 3 7
4 4 5 6 2 6 3 2
1 2 3 4 5 2 1 1 1 1
5 1 2 3 4 1 3 1 1 1
5) 4 5 1 2 3 ; 6) 1 1 4 1 1;
3 4 5 1 2 1 1 1 5 1
2 3 4 5 1 1 1 1 1 6
1 2 3 ... n
2 3 5 3
1 0 3 ... n
6 21 10 2 3
7) ; 8) 1 2 0 ... n ;
10 2 15 5 6
... ... ... ... ...
2 2 6 10 15 1 2 3 ... 0
3 2 2 ... 2 1 2 3 ... n
2 3 2 ... 2 2 2 3 ... n
9) 2 2 3 ... 2 ; 10) 3 3 3 ... n .
... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
2 2 2 ... 3 n n n ... n
1 8 5
2.20. Числа 185, 518, 851 діляться на 37. Доведіть, що визначник 5 1 8
8 5 1
ділиться на 37.
2.21. Доведіть: 1) що добуток двох невироджених матриць є невиродженою
матрицею; 2) що добуток двох квадратних матриць, з яких хоча б одна
вироджена, є виродженою матрицею.
2.22. Доведіть, що якщо A та B — невироджені матриці однакового порядку,

то AB і B1A1 — взаємно обернені матриці.
2.23. Чи правдиве твердження, що:
1 1
1) (2A)1  A ; 2) (AB )1  A1B 1 ?
2
 1 2 
2.24. Задано матрицю A    . Використовуючи означення оберненої мат-
 3 8 
риці, з’ясуйте, чи є матриця B оберненою матрицею A, якщо:
 1 3   4 1 
1) B   ; 2) B   .
 2 8    3 2  1 2 
 1 2   4 2 
A  
  , B  
 
2.25. Задано матриці  3 4   3 1  . Знайдіть матриці AB, BA та
   
A1.
2.26. Знайдіть обернену до матриці A, якщо:
1) A2  4A  En  On ; 2) A3  5A2  3A  En  On .
2.27. Обчисліть (AB )1 та (A)1, якщо:

 1 2   0 1 
1) A1   , B 1  

,   5;
 1 3   1 2 
 2 0 0   0 1 1 
   
2) A1   0 3 0 , B   2 3 5 ,   3.
  1
   
 0 0 4   2 2 1 
2.28. Знайдіть матрицю, обернену до матриці (якщо вона існує):

 1 2   2 3 
1)  ; 2)  ;
 3 5   1 4 
 3 1   0 3 
3)  ; 4)  ;
 15 5   5 4 
 2 7 3  1 2 2 
   
5)  3 9 4  ; 6)  2 1 2  ;
 1 5 3   2 2 1 
  
2.29. Розв’яжіть матричні рівняння:

 1 2   3 5   1 1   3 5 
1)   X   
 5 9 ; 2)   X   
 2 4 ;
 3 4     3 4   
 3 2   1 2   1 2   5 3 
3) X     ; 4) X     ;
 5 4   5 6   3 4   9 5 
 3 1   5 6   14 16   1 1   1 1 2   1 2 
5)   X     ; 6)   X      .
 5 2   7 8   9 10 
  0 2   0 1 2   2 4 

Відповіді
2.8. [2.1.1].
2.9. Aij  ( 1)i  j M ij . M12  a21, A12  a21.
2.10. 1) M 22  2, A22  2, M 32  24, A32  24;
2) M 23  1, A23  1, M11  A11  15.
3
2.11. 1) 18; 2) 5; 3) 1; 4) 4ab; 5) 2; 6) ; 7) 0; 8)  15; 9) 10; 10) 10.
4
5
2.12. 1)   ; 2) 1  1, 2  4; 3) 1  1, 2  1,  3  2;
3
4) 1  9, 2  9,  3  18.
2.13. 1) 2a  4b  2c; 2) 6b  3a  3c; 3) 8a  15b  12c  19d; 4) 2a  b  c  d .
2.14. 1) 4 !  24; 2) 5 !  120.
 a11 a12   0 0 
2.15. 1) det A  2; 2) det(2A)  25  3  96; 3) A    , B   
 0 0  ; 4) так, правдиве.
a21 a22   
2.16. 0 [1.8.5].
2.18. 1) 100; 2) 1487600; 3) 29400000; 4) 22198.
2.19. 1) 160; 2)  140; 3) 90; 4) 27; 5) 1875; 6) 394; 7) 9 10( 3  2); 8) n !; 9) 2n  1;
10) n(1)n 1.
2.23. 1) так; 2) ні. 2.24. 1) ні; 2) ні.
 2 0   2 1 
2.25. AB  BA   , A1   
 3 2 1 2 .
 0 2   
2.26. 1) A1  A  4En ; 2) A1  A2  5A  3En .
 1 3   1 2 
2.27. 1) (AB )1   ,(5A)1  1   ;
 1 8  5  1 3 
0 3 4  2 0 0 
   
1
2) (AB )1   4 9 20  , (3A)1    0 3 0  .
 3 

 8 6 4   0 0 4 

3. Ранг матриці 83
 5 2   4 5  3 5   4 15 1 5 
2.28. 1)   ; 2)   ; 3) матриця необоротна; 4)  ;
 3 1   1 5  2 5 
 
 1 3
 0 
  7 3 2  1 3  1 9 2 9 2 9 
   
5)  5 3 1  1 3  ; 6)  2 9 1 9  2 9  .
   
 2 1 1   2 9  2 9 1 9 
 1 1   14 24   3 2   11 7   1 2   2 2 
2.29. 1)   ; 2) 1   ; 3)   ; 4) 1     ; 6)   .
3  7  7 11   5 4   21 13  ; 5)  3 4   1
 2   2      3 
3. Ранг матриці
3.1. Методом Ґауса (елементарних перетворень) знайти ранг матриці
 1 1 3 5 
 
A   1 5 1 3  .
 2 1 5 6 
 
 
 1 1 3 5    
A   1 5 1 3  a2  a2  a1 
 2 1 5 6  a  a  2a
  3 3 1
1 1 3 5   5 
   1 1 3

  0 6 2 8    0 6 2 8   B .
    1   0 
 0 3 1 4  a 3  a 3  2 a2  0 0 0
Матриця B має два ненульових рядки, отже, rang A  2.
Коментар.  Зводимо матрицю елементарними перетвореннями рядків до
східчастого вигляду.
 Ранг східчастої матриці дорівнює кількості її ненульових рядків.
 2   2   1 
     
      
3.2. З’ясувати, чи є система стовпців a1   3 , a2   8 , a3   4  лі-

     
 1   5   3 
нійно незалежною.
[Крок 1. Записують матрицю із заданими стовпцями.]
 2 2 1 
 
A   3 8 4  .
 1 5 3 

[Крок 2. Знаходять ранг матриці.]
 2  
 2 1  a 3  a1  1
 5 3 
    
 3 8 4    3 8 4  a 2  a2  3a1 
 1     2   
 5 3  a1  a 3  2 1  a 3  a 3  2a2
1 5 3  1 5 3  
   
  0 7 5    0 7 5   rang A  3.
 8 5  a  a  8 a  0 0 5 7 
 0 3 3 7 2 
[Крок 3. Висновують про лінійну залежність (незалежність) заданих стовп-
  
ців.] Стовпці a1, a2 , a 3 лінійно незалежні  .
Коментар.  Ранг східчастої матриці дорівнює кількості її ненульових рядків.
 Інший спосіб з’ясувати лінійну незалежність такої системи стовпців (кіль-
кість стовпців дорівнює довжині стовпців) це обчислити визначник матриці,
утвореної з цих стовпців.
3.3. Знайти методом Ґауса — Йордана обернену матрицю до матриці
 2 3 1 
 
A   4 5 2 .
 5 7 3 
 
Розв’язання. [1.10.6, 1.12.10.]
[Крок 1. Дописуючи праворуч від матриці A матрицю E 3 , утворюємо розши-
рену матрицю.]
 2 3 1 1 0 0 
 
(A | E 3 )   4 5 2 0 1 0  .
 5 7 3 0 0 1 

[Крок 2. Зводимо розширену матрицю (A | E 3 ) елементарними перетворення-
ми її рядків до східчастого вигляду (прямий хід методу Ґауса).]
 
 2 3 1 1 0 0    
B   4 5 2 0 1 0  b2  b2  2b1 
 5 7 3 0 0 1    5

  b3  b3  2 b1
 2 3 1 1 0 0 
 
  0 1 0 2 1 0  
 0 1 2 1 2  5 2 0 1    1

  b3  b3  2 b2
 2 3 1 1 0 0 
 
  0 1 0 2 1 0 .
 0 0 1 2  3 2 1 2 1 

[Крок 3. Висновуємо про існування оберненої до A матриці.] rang A  3  ма-
триця A невироджена і має обернену.
[Крок 4. Зводимо східчасту матрицю елементарними перетвореннями рядків
до зведеного східчастого вигляду (зворотний хід методу Ґауса).]
  
 2 3 1 1 0 0  b  b  2b
  1 1 3
 0 1 0 2 1 0    
 0 0 1 2  3 2 1 2 1  b3  2b3 

  
 2 3 0 4 1  2  b  b  3b
  1 1 2
  0 1 0 2 1 0  
 0 0 1 3 1 
2 

 
 2 0 0 2 4  2  b  1b

  1 2 1
  0 1 0 2 1 0  
 0 0 1 3 1 2 

 1 0 0 1 2 1 
 
  0 1 0 2 1 0   (E 3 | A1 ).
 2 
 0 0 1 3 1
[Крок 5. Виписуємо обернену матрицю.]
 1 2 1 
 
A   2 1
1
0 .
 3 1 2 
 
[Крок 6. Перевіряємо правильність обчислень.]
 2 3 1   1 2 1   1 0 0 
     
AA   4 5 2    2 1
1
0    0 1 0  .
 5 7 3   3 1 2   0 0 1 
     
3.4. Розв’язати методом Ґауса — Йордана матричне рівняння SX  T , де
 1 2 1   2 1 
   
S   2 1 1 ,T   1 1  .
 3 3 2   2 1 
   
[Крок 1. Дописуючи праворуч від матриці S матрицю T , утворюємо розшире-
ну матрицю.]
1 2 1 2 1 
 
A  (S | T )   2 1 1 1 1 .
 3 3 2 2 1 

[Крок 2. Зводимо розширену матрицю A  (S | T ) елементарними перетворен-
нями її рядків до східчастого вигляду (прямий хід методу Ґауса).]
 1 2 1  1 2 1 
 1 2      2 1
 1 
 2 1 1 1 1  a2  a2  2a1   0 3 3 3 3 a2   3 a2 
   
 3 3 2 2 1 a 3  a3  3a1  0 3 1 4 4 
1 2 1 2  1  a  a  2a  1 0 1 0 1
  1 1 2  
  0 1 1 1 1    0 1 1 1 1 .
 0 3 1 4   
 4 a3  a3  3a2  0 0 2 1 1
[Крок 3. Висновуємо про розв’язність матричного рівняння.]
rang S  rang A  3  матричне рівняння розв’язне.
[Крок 4. Елементарними перетвореннями рядків перетворимо східчасту мат-
рицю до зведеного східчастого вигляду.]
  
 1 0 1 0 1  b1  b1  b3
    
B   
 0 1 1 1  1  b  b  3 b 3 
 2 2
1
b3  2 b3  0 0 1  1 2 1 2 
 1 0 0 1 2 3 2 
 
  0 1 0 3 2  3 2  .
 1 2 
 0 0 1  1 2
[Крок 5. Записуємо матрицю-розв’язок.]
 1 2 3 2 
 
X   3 2  3 2  .
  1 2 1 2 


3.5. Чи може ранг матриці бути рівним нулеві? менше нуля? рівним 2, 5?
3.6. Ранг матриці A дорівнює r. Чому дорівнює rang(2A)? rang(A)?
rang(0  A)?
3.7. Чому дорівнює найбільша кількість лінійно незалежних рядків (стовп-
ців) матриці? Чи є небазисний рядок матриці лінійною комбінацією?
3.8. Як може змінитись ранг матриці після транспонування? після припису-
вання до неї ще одного рядка? одного стовпця? Як може змінитись ранг
матриці після приписування до неї її першого рядка?
3.9. Знайдіть ранг матриці:
 1 2 3   3 1 2 
   
1)  2 4 5  ; 2)  4 3 3  ;
 7 8 9   1 3 0 
   
1 3 5 1  1 2 3 4 
   
 2 1 3 4  2 3 4 5 
3)  ; 4)  ;
 5 1 1 7   3 4 5 6 
 7 7 9 1   4 5 6 7 
 1 2 1 1 1  2 1 1 1 1 
   
 2 1 1 2 3   1 1 1 1 2 
5)  ; 6)  ;
 3 2 1 1 2   3 3 3 3 4 
 2 5 1 2 2   4 5 5 5 7 
 25 31 17 43   24 19 36 72 38 
   
 75 94 53 132   49 40 73 147 80 
7)  ; 8)  .
 75 94 54 134   73 59 98 219 118 
 25 32 20 48   47 36 71 141 72 
3.10. Чому дорівнює ранг матриці при різних значеннях  ?
 1 3 4   1 1 2 
   
1)   0 1  ; 2)  0 2 1  ;
   
 4 3 3   3  1 
 3 1 1 4  1 2 1 1 
   
 1 2 10 1   4 1 3 0 
3)  ; 4)  .
 1 7 17    5 1   1 1 
 2 2 4 3   3  4 1 
3.11. Знайдіть методом Ґауса — Йордана обернену матрицю до матриці:
 1 2   3 4 
1)  ; 2)  ;
 3 4   5 7 
 2 7 3  1 2 2 
   
3)  3 9 4  ; 4)  2 1 2  ;
 1 5 3   2 2 1 
  
1 1 2  3 4 2 
   
5)  2 1 2  ; 6)  2 4 3  ;
 4 1 4   1 5 1 
 
3 3 4 3  1 1 1 1 
   
0 6 1 1  1 1 1 1 
7)  ; 8)  .
 5 4 2 1  1 1 1 1 
 2 3 3 2  1 1 1 1 
Відповіді
3.5. Ранг може дорівнювати нулеві або натуральному числу.
3.6. rang(2A)  rang(A)  r, rang(0  A)  0.
3.7. Рангові матриці. Небазисний рядок є лінійною комбінацією базисних рядків.
3.8. Транспонування не змінює рангу. Приписування ще одного рядка або стовпця можна
змінити ранг матриці на одиницю (а може і не змінити). Приписування першого рядка не
змінює рангу матриці.
3.9. 1) 3; 2) 2; 3) 3; 4) 2; 5) 3; 6) 2; 7) 3; 8) 3.
3.10. 1) 2, якщо   3 і 3, якщо   3; 2) 2, якщо    17 і 3, якщо   17; 3) 3, як-
що   3 і 4, якщо   3; 4) 3, якщо   3 і 4, якщо    3.
7 3 2  1 3 
 2 1   7 4   
3.11. 1)   ; 2)   ; 3)  5 3 1  1 3  ;
 3 2 1 2   5 3   
  2 1 1 
1 2 2   1  1 3 2 3   11 6 4 
     
1  1
4)  2 1 2  ; 5)  0  2 3 1 3  ; 6)  5
 1 13  ;
9   41 
 2 2 1 

 1 1 2  1 2   14 11 20 
 7 5 12 19  1 1 1 1 
   
 3 2 5 8  1  1 1 1 1 
7)   ; 8)  .
 41 30 69 111  4  1 1 1 1 
   
 59 43 99 159   1 1 1 1 
4. Системи лінійних алгебричних рівнянь


 x1  2x 2  3x 3  3,


4.1. Розв’язати систему 
 x1  3x 2  2x 3  6, за методом Крамера.


 3x  10x 2  8x 3  21
 1
[Крок 1. Записуємо матрицю системи і стовпець вільних членів.] 
 1 2 3   3 
   
 
A   1 3 2 , b   6  .
 3 10 8   
   21 
[Крок 2. Обчислюємо визначник матриці системи det A. ] 
1 2 3
  1 3 2  3  0  система має єдиний розв'язок.
3 10 8
4. Системи лінійних алгебричних рівнянь 89
[Крок 3. Обчислюємо визначники, що відповідають кожній змінній.]
3 2 3
1  6 3 2  9;
21 10 8
1-й стовпець  замініюємо
на стовпець вільних членів
1 3 3
2  1 6 2  9;
3 21 8
1 2 3
3  1 3 6  0.
3 10 21
[Крок 4. Обчислюємо значення змінних за Крамеровими формулами.]

 9  9  0
x1  1   3; x 2  2   3; x 3  3   0.
 3  3  3
[Крок 5. Записуємо розв’язок системи.]
   
  x 1   3 
x   x 2    3  .
 x   0 
 3  
Коментар.  Матрицю системи формують коефіцієнти при невідомих x1, x 2 , x 3 .
 Якщо det A  0, то система має єдиний розв’язок, який можна знайти за фо-
рмулами Крамера.
Якщо det A  0, то метод Крамера не застосовний.
4.2.1. Дослідити на сумісність і знайти загальний розв’язок СЛАР

 x 1  2x 2  x 3  x 4  x 5  1,



 2x  4x 2  x 3  x 5  2.
 1
[Крок 1. Записують розширену матрицю системи.]
 1 1 1 1 
A   1 2 .
 2 4 1 0 1 2 
[Крок 2. Елементарними перетвореннями рядків зводять розширену матрицю
до східчастого вигляду.]
1 2 1 1 1 1 1 2 1 1 1 1
       .
 2 4 1 0 1 2 a2  a2  2a1  0 0 3 2 3 0 
[Крок 3. Перевіряють критерій Кронекера — Капеллі.] Оскільки
rang A  rang A   2,
то система сумісна.
[Крок 4. Продовжуючи перетворення, перетворюють матрицю до зведеного
східчастого вигляду.]
1 2 1  1 1 1 a1  a1  1 a2  1 2 0 1 3 0 1 
    0 0 1  2 3 1 0 .
2 3 0  a   1 a
3
 0 0 3  
2 3 2
[Крок 5. Визначають які змінні є базисними, а які вільними  . Вільним змінним

надають довільних значень C 1,C 2 ,C 3  . Виписують систему, яка відповідає
перетвореній розширеній матриці і знаходять з неї базисні змінні  .]
Змінні x1 та x 3 — базисні; x 2  C 1, x 4  C 2 , x 5  C 3 — вільні.
  x  1  2C  1 C ,
 x 1  2C 1  3 C 2  1, 
1

 
1 1 3 2
 x  C  C  0,
2  2
 3 3 2 3  x 3  3 C 2  C 3.

[Крок 6. Записують загальний розв’язок системи.]
 1  2C  1 C 
 1 3 2
C 
 1 
  2 

x   3C 2  C3 ,C ,C ,C  .
  1 2 3
C 2 

 
C
 3 
Коментар.  Базисні змінні відповідають лідерам рядків, а решта змінних — вільні.
 Система має безліч розв’язків, оскільки
rang A  2  rang A   n  5.
4.2.2. Дослідити на сумісність і знайти загальний розв’язок СЛАР
 2x  3x  x  7,
 1 2 3
 x  2x  3x  14,
1 2 3


x1  x 2  5x 3  18.
Розв’язання.
 2 3  
 1 7  a1  a2
  
 1 2 3 14 a2  a1  2a2 
  
 1 1 5 18  a 3  a3  a2
1 2 3 14   1 2 3 14 
   1  
  0 7 7 35  a 2   a 2   0 1 1 5  .
 0 1 2  4   7  0 0 3 9 
  1 
a 3  a 3  a2
7
  3, то система сумісна.
Оскільки rang A  rang A
  
 1 2 3 14  a1  a1  a 3
   1
 0 1 1 5 a2  a 2  a 3 
 3
 0 0 3 9   1
a3  a3
3
1 2 0 5 a  a  2a
  1 0 0 1 
  1 1 2  
  0 1 0 2    0 1 0 2 .
 0 0 1 3   0 0 1 3 
   
Змінні x1, x 2, x 3 — базисні  .

 x1  1,  1 
 
   
 x 2  2,  x   2  .
  
 x 3  3  3 

Коментар.  Система має єдиний розв’язок, оскільки
rang A  rang A   n  3.
4.3. Знайти методом Ґауса — Йордана загальний розв’язок та фундаменталь-

ну систему розв’язків системи лінійних алгебричних рівнянь
 x1  2x 2  x 3  x 4  x 5  0,

 x1  3x 2  2x 3  3x 4  4x 5  0,

 2x1  5x 2  x 3  2x 4  2x 5  0,
 4x  4x  x  0.
 1 2 5
Розв’язання. [1.15.4, 1.16.2, 1.16.3.]
 1 2 1 1 1 
    
 1 3 2 3 4  a 2  a2  a1
 2 5     
1 2 2  a 3  a 3  2a1
   
 4 4 0 0 1  a 4  a 4  4a1
Для однорідної системи
можна перетворювати саму матрицю системи,
не дописуючи нульового стовпця вільних членів
(сумісність системи гарантована).
 1 2   
 1 1 1   1 2
 1 1 1  a1  a1  2a 2
   0 
 0 5 3 4 5 a 2  a 3 1 1 0 0  
        
 0 1 1 0 0  a 3  a 2  0 5 3 4 5  a 3  a 3  5a 2
  
 0 4 4 4 5   0 4 4 4 5 a 4  a 4  4a2
1   
 0 3 1 1  0 3 
 1 1 1  a1  a1  3a3
    
0 1 1 0 0  1 1 0 0 0  a2  a2  a 3
      
0 0 8 4 5 a3   1 a3 0 1 1 2 5 8 
0
    
4 5  4 5 a 4  a 4  8a 3
8
 0 0 8 0 8  0
1 0 0 1 2  7 8 
 
0 1
0 1 2  5 8 
  .
1 1 2
 0 0 5 8 

 0 0
 0 0 0 
rang A  r  3; x 1, x 2 , x 3 — базисні змінні, x 4  C 1, x 5  C 2 — вільні змінні,
C 1,C 2  .
 x  1 C  7 C  0, x   1 C  7 C ,


 1 2 1 8 2  1 2 1 8 2
 x  C  C  0,   x   C  5 C ,
1 5  1
 2 2 1 8 2  2 2 1 8 2
 

 x  C  C  01 5 

1
x  2 C 1  8 C 2.
5
 3 2 1 8 2  3

 1 7    1   7 
 x    2 C1  8 C 2   2   8 
 1   1 
  
  5 
 x    C1  5 C 2    1   8 
 2  2 8   2

    1   5  
x   x 3    2 C1  8 C 2   C 1  2   C 2   8   C 1e1  C 2e2.
1 5
       
 x 4  C 1   1   0 
       
 x 5  C 2   0   1 
   
 
  e1 e2
ФСР: {e1, e2 }.
4.4. Знайти методом Ґауса — Йордана загальний розв’язок неоднорідної
СЛАР і фундаментальну систему розв’язків відповідної однорідної

 2x1  7x 2  3x 3  x 4  6,

 3x  5x  2x  2x  4,
СЛАР, якщо  1 2 3 4



 9x  4x 2  x 3  7x 4  2.
 1
Розв’язання. [1.15.4, 1.16.2, 1.16.3.]
 
 2 7 3 1 6  a1  1 a1
  2
 3 5 2 2 4 a  a  3 a 
  2 2 2 1
   9
 9 4 1 7 2 a 3  a 3  2 a1
  
1 7 2 3 2 1 2 3 a1  a1  7 a2
   11
2 
  0  11 2  5 2 1 2 5  a2   11 a 2 
   
 0  55 2  25 2 5 2 25  a 3  a 3  5a 2
 1 0  1 11 9 11  2 11 
 
  0 1 5 11  1 11 10 11 .
 
 0 0 0 0 0 
2
rang A  rang A система сумісна; x 1, x 2 — базисні змінні,
x 3  C1, x 4  C 2 — вільні, C 1, C 2   .
 x   2  1 C  9 C ,

 1 11 11 1 11 2

 x   C  C ,
10 5 1
 2 11 11 1 11 2
 x  C ,
 3 1
 x 4  C 2 .

   C  9 C 
2 1   2   1  9
 11 11 1 11 2   11   11    11 
   10   5   1 
  10  5 C 1  1 C 2    
   11   C 1  11  C 2  11  ;

x   11 11 11
C 1   0   1   0 
       
C 2    0    0    1 
  
x част. неодн. e1 e2


x заг. одн.
   
x  x част. неодн.  C 1e1  C 2e2
 
ФСР відповідної однорідної системи: {e1, e2 }.
4.5. Визначити значення параметра , при якому система
 2x  x  2x  0,

 1 2 3

 4x1  x 2  7x 3  0, має ненульовий розв’язок і знайти цей розв’язок.

 x1  x 2  2x 3  0
[Зводимо матрицю системи до східчастого вигляду.]
 2 1 3 a  a  1  2 
  1 3    
 4 1 7    4 1 7 a2  a2  4a1 
 1  2 a  a  2 1 3 a  a  2a
  3 1   3 3 1
1  
2 
   
  0 1  4 1 a2  a2  2a 3 
 
 0 1  2 1 
  2  1  
 1   2
  0 3 1    0 3 1 .
   12    
 0 1  2 1 a 3  a 3  3 a2  0 0 (2  2) 3 
[З’ясовуємо для яких значень параметра  ранг матриці менше за кількість
невідомих. Тоді однорідна система матиме ненульові розв’язки.] Ранг матриці
системи буде менше 3 (кількості невідомих), коли 2  2  0    1.
[Підставляючи знайдене значення параметра, знаходимо загальний розв’язок
системи.]
 1 1 2 
   1 1 2 
 0 3 1      
 0 0   0 3 1 a2  1 a2
 0  3
 1 1 2     1 0
  a1  a1  a2 5 3 
 1    .
 0 1    0 1  1 3 
3
Змінні x 1, x 2 — базисні; x 3  C 1 — вільна змінна, C 1  .
 x  5 C  0, 
 5
x1   3 C 1 ,   5 C 
 1 3 1 
  3 1 
    1 
 x 2  3 C 1  0,    x 2  3 C 1,  x   3 C 1  .
1 1
 
  
 x 3  C 1  x  C  C 
 


3 1  1 

4.6. Запишіть у матричному вигляді систему лінійних алгебричних рівнянь:
 x1  x 2  1,  3x  2y  5,
1)  2) 
 2x1  2x 2  5;  6x  4y  10;
 
 x  2x  3,
 1 2  x1  2x 2  x 3  1,

3)  2x1  3x 2  0, 4) 
  x 2  x 3  2.
 2x1  4x 2  1; 
4.7. Вкажіть який-небудь частинний розв’язок системи 3  4, якщо стовпець

вільних членів СЛАР дорівнює:
1) сумі всіх стовпців її основної матриці;
2) 1-му стовпцю її основної матриці.
4.8. У якому разі СЛАР має єдиний розв’язок? рівно два розв’язки? У якому
разі СЛАР має нескінченну кількість розв’язків?
 
4.9. Нехай Ax  b система n лінійних рівнянь з n невідомими і det A  0.
Що можна сказати про кількість розв’язків такої системи?
4.10. На скільки одиниць ранг основної матриці системи може відрізнятись
від рангу розширеної? Множини розв’язків систем збігаються. Чи рівні
розширені матриці цих систем? Їх ранги?
4.11. Розв’яжіть систему:

 2x  3x  x  7,  5x  8x  x  2,
 1 2 3  1 2 3

1)  x1  4x 2  2x 3  1, 
2)  3x1  2x 2  6x 3  7,
 
 x1  4x 2  5;  2x1  x 2  x 3  5;
 2x  5y  z  1,  x  2y  4z  1,
 
3)   x  y  z  2, 4)   2x  y  5z  1,
 
 x  13y  5z  4;  x  y  z  2;
 2x  y  z  2,  x  x  x  3,
  1 2 3
5)   x  2y  3z  1, 
6)  2x1  x 2  x 3  2,
 
 x  3y  2z  3;  x1  4x 2  2x 3  5.
4.12. Скільки базисних невідомих може мати сумісна СЛАР з матрицею

Amn , rang A  r ? Скільки вільних змінних може мати така СЛАР?
4.13. Яка множина розв’язків системи, якщо прямий хід методу Ґауса приво-
дить матрицю системи до трикутного вигляду і всі елементи головної ді-
агоналі відмінні від нуля? Сумісна чи несумісна система, якщо розши-
рена матриця системи після k -го кроку методу Ґауса містить рядок, усі
елементи якого, крім останнього, дорівнюють нулеві?
4.14. Дослідіть на сумісність і знайдіть, у разі сумісності, загальний розв’язок
системи:
 3x 1  2x 2  5x 3  x 4  3,  x 1  x 2  6x 3  4x 4  6,
 
 2x 1  3x 2  x 3  5x 4  3,  3x1  x 2  6x 3  4x 4  2,
1)  2) 
 x1  2x 2  4x 4  3,  2x 1  3x 2  9x 3  2x 4  6,
 
 x1  x 2  4x 3  9x 4  22,  3x1  2x 2  3x 3  8x 4  7;
 2x  7x  3x  x  6,  3x  5x  2x  4x  2,
 1 2 3 4  1 2 3 4

3)  3x1  5x 2  2x 3  2x 4  4, 
4)  7x1  4x 2  x 3  3x 4  5,
 
 9x1  4x 2  x 3  7x 4  2;  5x1  7x 2  4x 3  6x 4  3;
 x  2x  x  x  3x  2,

 1 2 3 4 5

5)  2x1  4x 2  3x 3  2x 4  6x 5  5,

 3x1  6x 2  4x 3  3x 4  9x 5  7;

 3x1  2x 2  x 3  3x 4  5x 5  0,



 6x1  4x 2  3x 3  5x 4  7x 5  0,
6) 
 9x1  6x 2  5x 3  7x 4  9x 5  0,

 3x  2x  4x  8x  0.

 1 2 4 5
4.15. Нехай k — найбільше число лінійно незалежних розв’язків однорідної

СЛАР. Виразіть k через розміри m  n і ранг r матриці системи. У
якому випадку k  0 ?
4.16. Чи може однорідна СЛАР бути несумісною? Сформулюйте критерій то-
го, щоб однорідна СЛАР мала лише тривіальний розв’язок? мала нетри-
віальний розв’язок?
4.17. Відомо, що однорідна СЛАР має 10 вільних змінних. Скільки розв’язків
містить кожна ФСР цієї системи?
4.18. Чи існує така СЛАР, що (1;2;3)T — її розв’язок, а (1; 2; 3)T — ні?
Якщо існує, що можна сказати про всі такі системи?
 
4.19. Що можна сказати про множину розв’язків системи Ax  0, якщо:
а) det A  0; б) det A  0?
 
4.20. Система Ax  0 має єдиний розв’язок. Що можна сказати про множину
   
розв’язків системи Ax  b (b  0)?
 
4.21. Неоднорідна система Ax  b має нескінченну множину  розв’язків. Що

можна сказати про множину розв’язків системи Ax  0 ?
 
4.22. Неоднорідну систему Ax  b має єдиний  розв’язок. Що можна сказати

про множину розв’язків системи Ax  0 ?
4.23. Знайдіть фундаментальну систему розв’язків і загальний розв’язок системи:
 x1  2x 2  x 3  0,  x1  2x 2  3x 3  0,
1)  2) 
 2x1  9x 2  3x 3  0; 
 2x1  4x 2  6x 3  0;

 3x  2x  x  0,  2x  3x  4x  0.
 1 2 3  1 2 3

3)  2x1  5x 2  3x 3  0, 
4)  x1  x 2  x 3  0,
 
 3x1  4x 2  2x 3  0,  3x1  2x 2  2x 3  0;
 x1  2x 2  4x 3  3x 4  0,
  2x  4x  5x  3x  0,
 3x1  5x 2  6x 3  4x 4  0,  1 2 3 4
5)  
6)  3x1  6x 2  4x 3  2x 4  0,
 4x1  5x 2  2x 3  3x 4  0, 
  4x1  8x 2  17x 3  11x 4  0.
 3x1  8x 2  24x 3  19x 4  0;
4.24. Знайдіть загальний розв’язок неоднорідної системи лінійних алгебрич-

них рівнянь за допомогою фундаментальної системи розв’язків відпові-
дної однорідної системи і частинного розв’язку неоднорідної системи:
 x 1  x 2  2x 3  0,  x 1  x 2  x 3  3x 4  2,
 
 x 1  x 3  x 4  1,  x 1  x 2  3x 3  x 4  4,
1)   2)  
 x 1  x 2  2x 4  2,  2x 1  x 2  5x 3  3x 4  7,
 
 x 2  x 3  x 4  1;  x 1  2x 3  2x 4  3;
 x 1  x 2  2x 3  x 4  2x 5  1,

 2x  x 2  3x 3  x 5  3,
3)  1
 x 1  x 3  x 4  x 5  2,

 x 1  2x 2  x 3  5x 4  7x 5  4;

 2x 1  3x 2  4x 3  6x 4  2,


 2x 1  3x 2  4x 3  4x 4  4x 5  0,


4)  2x 1  6x 2  4x 3  7x 4  2x 5  3,

 4x  3x  8x  11x  2x  3,

 1 2 3 4 5



 4x  3x 4  x 5  2.
 3
4.25. З’ясуйте для яких значень параметра p система має єдиний розв’язок:
 x  py  z  1,  x  4y  2z  p,

 
1) 
 x  10y  6z  p, 2)   3x  5y  pz  3,

 
 2x  y  pz  0;  px  3py  z  p.
4.26. Дослідіть на сумісність і знайдіть загальні розв’язки систем залежно від

значень параметра  :
 x  x  x  0,
 x1  4x 2  2,  1 2 3
1)  
2)  x1  x 2  x 3  0,
 x1  x 2  1; 
  x1  x 2  x 3  0;
 x1  x 2  x 3  x 4  1,

(  1)x1  (  2)x 2  2x 3  2x 4  4,
3) 

 x 2  x 3  1,
 x  x  x  x  1.
 1 2 3 4
4.27. Розв’яжіть матричні рівняння:

 2 3   1 1   1 1   3 5 
1)   X   ; 2)   X   ;
 4 6   3 1   3 4   2 4 
 2 1 1   4 
 3 5   9 15    
 
3) X   ; 4)  1 2 3  X   3  .
 9 15   6 10   1 3 2   
   2 
4.28. 1. Знайдіть невідомі коефіцієнти многочлена f (x )  ax 2  bx  c, який

справджує умови: f (2)  8, f (1)  4, f (2)  4.
2. Знайдіть невідомі коефіцієнти многочлена f (x )  ax 3  bx 2  c, який

справджує умови: f (1)  3, f (1)  1, f (2)  15.
 xy 2z 3  2,

4.29. Розв’яжіть нелінійну систему  2 2 4
 x y z  1,

 x 2yz  2.

Відповіді
 1 1  x1   1   3 2  x   5 
4.6. 1)       ; 2)     
 6 4  y    10  ;
 2 2  x2   5      
 1 2  3 x 
   x 1     1 2 1   1   1 
3)  2 3      0  ; 4)    x 2     .
 
  x 2     1 0 1     2 
 2 4   1   x 3 
 1   1 
   
 
4.7. 1)  1  ; 2)  0  .
    
 1   0 
4.8. [1.15.3]. Система не може мати рівно два розв’язки.
4.9. Система має безліч розв’язків або не має жодного.
4.10. Не більше як на одиницю. Якщо множини розв’язків системи збігаються, то ранги роз-
ширених матриць рівні, а самі матриці можуть і не бути рівними.
 11 4 3 3 T T
4.11. 1) (1;1; 2) ; 2) (3; 2;1) ; 3)   C 1;  C 1;C 1  ; 4)  1  2C1;1  C 1;C 1  ;
T T 
 7 7 7 7 
5) ; 6) .
4.12. Базисних змінних r , вільних змінних n  r .
4.13. Система має єдиний розв’язок. Система не має жодного розв’язку.
T
T  1 3 
4.14. 1)  1; 3; 2;2  
; 2)  0;2; ;   ;
 3 2
 2 1 9 10 5 1 T

3)    C1  C 2 ;  C 1  C 2;C1;C 2  ; 4) ;
 11 11 11 11 11 11 
 2 4 8 T
5) (1  2C1  C2  3C 3 ;C1;1;C2 ;C 3 )T ; 6)   C1  C 2  C 3 ;C 1;C 2  3C 3 ;C 2 ;C 3  .
 3 3 3 
4.15. k  n  r . k  0, якщо n  r .
4.16. [1.17.1, 1.17.2].
4.17. 10.
4.18. Існує. Будь-яка неоднорідна СЛАР.
4.19. СЛАР має єдиний розв’язок. СЛАР має безліч розв’язків.
 
4.20. СЛАР Ax  b має єдиний розв’язок.
 
4.21. СЛАР Ax  0 має нескінченну кількість розв’язків.
  
4.22. СЛАР Ax  0 має єдиний розв’язок 0.
 
4.23. 1) C1e1, e1  (3;1; 5)T ;
   
2) C1e1  C 2e2, e1  (2;1; 0)T , e2  (3; 0;1)T ;
3)–4) система має лише тривіальний розв’язок;
   
5) C1e1  C2e2, e1  (8; 6;1; 0)T , e2  (7; 5; 0;1)T ;
T
   T  2 5 
6) C1e1  C 2e2, e1   2;1; 0; 0  , e2   ; 0;  ;1  .

 7 7 
     T  T  T
4.24. 1) x  x чн  C1x1  C2x2, x чн   1; 1; 0; 0  , x1   1;1;1; 0  , x2   1;1; 0;1  ;
     T  T  T
2) x  x чн  C1x1  C2x2, x чн   3; 1; 0; 0  , x1   2; 1;1; 0  , x2   2; 1; 0;1  ;
    
3) x  x чн  C1x1  C2x2  C 3x 3,
 T  T  T  T
x чн   2; 1; 0; 0; 0  , x1   1;1;1; 0; 0  , x 2   1; 2; 0;1; 0  , x 3   1; 3; 0; 0;1  ;
   
4) x  x чн  C1x1  C 2x2,
  1 1 1 T   1 3 T  1 2 1 T
x чн    ; ; ; 0; 0  , x1   1; ; ;1; 0  , x 2   ;  ; ; 0;1  .
 2 3 2   3 4   2 3 4 
4.25. 1)  \ {5, 3}; 2)  \ {1, 7}.
T
4.26. 1) при   2 система несумісна, при    2 система сумісна з з. р.  2C1  1;C1  ,
 2 1 T
при    2 єдиний розв’язок  ;  ;
   2   2 
T T
2) при    2 з. р. — C1  1;1;1  , при   1 з. р. —  C1  C 2 ;C1;C 2  , при   1 та
   2 лише тривіальні.
T
 2 3 5  T
3) при (  1)  0  0; ; ;1   , при   0 — , при   1  4  C1; 2; 3;C1  ;

   
1  14 24   3  3  
4.27. 1) ; 2)   ; 3)   ; 4) 
7  7 11   2  3  
4.28. 1) a  1, b  3, c  2; 2) a  1, b  3, c  5.
1
4.29. x  1, y  4, z  (злогарифмуйте рівняння системи).
2
Модуль 2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА
5. Вектори
B
5.1.1. Вектори AD, BE та CF — медіани  ABC . Дове-
F D
сти, що AD  BE  CF  0.
Розв’язання. [2.2.2, 2.2.3.]
  A E C
1
AD  AB  BD  AB  BC ; Рис. до зад. 5.1.1
2
1
BE  BC  CE  BC  CA;
2
1
CF  CA  AF  CA  AB.
2
Додаємо рівності:

3 3
AD  BE  CF 
2

AB  BC  CA   0  0.
2

Коментар.  Використовуємо правило трикутника додавання векторів.
 За означенням медіани ( D — середина сторони BC ) і множення вектора на
число.
 За правилом замикача.
O
5.1.2. M — точка перетину медіан ABC , O — дові- B
льна точка простору. Довести, що F D
M
1
3

OM  OA  OB  OC .  A E C
Рис. до зад. 5.1.2
Розв’язання. [2.2.2, 2.2.3.]
 
2
OM OA  AM OA  AD;
3
2
OM  OB  BM  OB  BE ;
3
2
OM  OC  CM  OC  CF .
3
Додаємо рівності:
2
3OM  OA  OB  OC 
3
 AD  BE  CF   OA  OB  OC .
скористаємось результатом
зад. 5.1.1
102 Модуль 2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА
1
OM 
3

OA  OB  OC . 
Коментар.  Використовуємо правило трикутника додавання векторів.
 За властивістю медіан трикутника (вони поділяються спільною точкою пере-
тину у відношенні 2 : 1) і множення вектора на число.
5.2. Яку умову мають справджувати ненульові вектори a та b , щоб викону-
валась рівність a  b  a  b ?
Побудуймо на векторах a та b , відкладених від точки O, па- A D
ралелограм OADB . a
Тоді O
OD  a  b , BA  a  b . b B
Рис. до зад. 5.2
Рівність
a b  a b
означає, що довжини діагоналей паралелограма рівні. Отже, цей паралелограм є
прямокутником і вектори a та b перпендикулярні.
B
5.3. Задано: ABC , AM  AB, AN  AC . Знайти M
при яких значеннях  та  вектори MN та BC —

N C
колінеарні. A
Розв’язання. [2.4.4, 2.5.5.]
Виражаємо вектори BC та MN через пару неколінеарних векторів AB , AC ,
які утворюють базис у множині всіх векторів площини:
 1 
BC  AC  AB    ;
 1 
{AB ,AC }
  
MN  AN  AM  AC  AB    .
  
{AB ,AC }
З колінеарності векторів BC та MN випливає, що

1 1
    .
 
5. Вектори 103
 4   9 
   
 
5.4. У просторі задано вектори a    та b   0 . Знайдіть вектори a
 1 
   
2
    3 
та 2a  3b .
   4 
 4 
   
a  (1)a   1    1 ;
   
 2   2 
   9   2  4  3  (9)   35 
 4        
  
2a  3b  2  1   3  0    2  (1)  3  0    2  .
 
       
 2   3   2  2  3  3   5 
Коментар.  Лінійним діям над векторами відповідають лінійні дії над їхніми
стовпцями координат у фіксованому базисі.
 l 
 

5.5 З’ясуйте для яких значень l та m колінеарні вектори a   2  та
 
 5 
 1 
 

b   m  ?
 
 3 
l 2 5  3l  5, 5 6
a b       l   ,m  .
1 m 3  5m  6 3 5
5 6
Вектори колінеарні для l   , m  .
3 5
 2   3    
     
  
5.6. З’ясуйте, для яких значень  вектори a   1 , b   1 , c   1  ком-
 
     
 3   2   8 
планарні?
Розв’язання. [2.5.6, 2.3.4.]
[Крок 1. Записуємо матрицю з координатних стовпців.]
 2 3  
 
A   1 1 1  .
 3 2 8 
 
[Крок 2. Знаходимо ранг матриці методом Ґауса  .]

 2 3    1 1 1   1 1 1   1 1 1 
       
A   1 1 1    3 2 8    0 5 5    0 5 5 .
 3 2 8   2 3    0 5   2   0 0   7 
       
Для того щоб rang A  3 необхідно, щоб
  7  0    7.
Вектори компланарні, якщо   7.
Коментар.  Вектори a , b та c компланарні тоді й лише тоді, коли ранг мат-
риці, утвореної їхніми координатними стовпцями буде менший 3 або матриця
вироджена.
 4   2   1   5 
       
   
5.7. Задано вектори a   1 , b   2 , c   1 , l   4  . Перевіри-
  
      
   
 1   5   1   5 
ти, що вектори a , b , c утворюють базис у просторі і знайти координати
вектора l у базисі {a , b , c }.
Розв’язання. [2.4.5, 2.5.1, 2.5.6.]
[Записуємо СЛАР у векторному вигляді.] 
 4   2   1   5 
       
   
x1  1   x 2  2   x 3  1    4  .
 
       
 1   5   1   5 
І спосіб.
[Крок 1. Записуємо розширену матрицю системи.]
 4 2 1 5 
 
  1
A  2 1 4  .
 1 5 1 5 
[Крок 2. Зводимо її до східчастого вигляду.]
 4 2 1 5   1 2 1 4 
  
 1
A 2 1 4   ...   0 3 2 1  .
   
 1 5 1 5   0 0 9 9 
[Крок 3. Висновуємо про лінійну незалежність (залежність) векторів a , b , c .]
Оскільки rang A  3, то вектори a , b , c — лінійно незалежні і утворюють ба-
зис серед усіх векторів простору.
[Крок 4. За допомогою зворотного ходу методу Ґауса знаходимо координати
вектора l у базисі {a , b , c } .]
1 2  x  1,
 1 4   1 0 0 1 
  1
   
 0 3 2 1   ...   0 1 0 1    x 2  1, 
 0 0 9 9   0 0 1 1   x 3  1
 1 
 

 l  a  b  c   1  .
 
 1 {a ,b ,c }
ІІ спосіб.
[Крок 1. Записуємо матрицю системи.]
 4 2 1 
 
 1 2 1  .
 1 5 1 
 
[Крок 2. Обчислюємо її визначник.]
4 2 1
 1 2 1  27  0.
1 5 1
[Крок 3. Висновуємо про лінійну незалежність векторів a , b , c .] Оскільки мат-
риця невироджена, то вектори a , b , c — лінійно незалежні і утворюють базис
серед усіх векторів простору.
[Крок 4. Розв’язуємо систему за правилом Крамера.]
5 2 1
1  4 2 1  27;
5 5 1
4 5 1
2  1 4 1  27;
1 5 1
4 2 5
3  1 2 4  27.
1 5 5
1 27  27  27
x1    1; x 2  2   1; x 2  3   1.
 27  27  27
[Крок 5. Записуємо відповідь.]
 1 
 

l  a  b  c   1 
 
 1 
{a ,b ,c }
Коментар.  Для того щоб трійка векторів a , b , c тривимірного простору

утворювала базис простору, необхідно й досить, щоб вона була лінійно незале-
жною. Отже, щоб ранг матриці A утвореної з їхніх координатних стовпців, до-
рівнював трьом (матриця була невиродженою).
Тоді вектор l однозначно розкладається за базисом {a , b , c } :
x1a  x 2b  x 3c  l .
Оскільки лінійним діям над векторами відповідає лінійні дії над їхніми коорди-
натами (координатними стовпцями), то  
 
x 1a  x 2b  x 3c  l .
Дістали СЛАР, записану у векторному вигляді.
  
Дослідити лінійну незалежність стовпців a , b , c і розв’язати СЛАР можна, за-
стосовуючи до системи метод Ґауса — Йордана або метод Крамера.
 Зведення матриці до східчастого вигляду див. у зад. 3.3.
5.8. Задано дві точки A1(1;2;0) та A2 (4;6; 3). Знайти координати вектора
a  A1A2 .
  x   4  1   3 
  x2 1    
  
a   y2  y1    6  2    4  .
     
 z 2  z1   3  0   3 
Коментар.  Щоб знайти координати вектора, віднімаємо від координат кінця
вектора координати початку.
5.9. Задано три послідовних вершини паралелограма: A(1; 2;3), B(3;2;1),
C (6;4;4). Знайти його четверту вершину.
Розв’язання. Нехай вершина D(x ; y ; z ). Оскільки ABCD — паралелограм, то
BC  AD.
Знаходимо координати векторів BC та AD :
   x  1 
[2.6.6]  3    
  
BC   2 , AD   y  2 .

   
 3   z  3 
З рівності векторів BC та AD випливає, що
 3   x  1    x  4,
    [2.5.3]  x  1  3, 
 2    y  2   y  2  2,  y  0,  D(4; 0;6).
 
    
 z  3  3 
 3   z  3  
 
z 6
5.10. Задано дві вершини A(1;3;5), B(1;2;1) паралелограма ABCD і точка

перетину його діагоналей E (1;0;1). Знайдіть дві інших вершини парале-
лограма.
1 D C
Оскільки 1  (1  1)  0, то точка E — не є середи-
2
ною відрізка AB . Отже, A та B — суміжні вершини. E
Точка C поділяє відрізок AE зовнішнім чином у від-
ношенні   2 : A B
[2.6.7]
xC  2x E  x A  1;
yC  2yE  y A  3;
zC  2z E  z A  3.
Отже, C (1; 3; 3), D(3; 2;1). [Координати точки D знаходять так само.]

5.11. Скільки різних векторів задають усілякі впорядковані пари точок, утво-
рені з вершин: 1) трикутника; 2) паралелограма?
5.12. Чому дорівнює сума векторів AB  BC  CA, якщо A, B і C — вер-
шини трикутника?
5.13. Задано тетраедр ABCD. Знайдіть суми векторів:
1) AD  CB  DC ; 2) AB  BC  DA  CD.
5.14. На рисунку зображені вектори a , b , c . Який з цих век- b c
торів є сумою? різницею решти? a
5.15. Нехай a  b . Чи випливає з цього, що a  b ?

5.16. За початок усіх векторів завдовжки r , узято точку A . Де розташовані
кінці цих векторів?
AC 3
5.17. Відомо, що  . Виразіть вектор AC через AB, якщо AC  AB.
CB 4
5.18. Відомо, що a  0 і b  a . Яким має бути число , щоб виконувалась
умова:
1) a  b і b  1; 2) a  b і b  1.
5.19. Виразити вектор BA через вектор AB .

5.20. Виразити вектор a через колінеарний з ним одиничний вектор e .
5.21. У трикутнику ABC вектор AB  m і вектор AC  n . Побудуйте вектор:
m n m n
1) ; 2) .
2 2
5.22. У трикутнику ABC задано AB  a , AC  b , точка M — середина
сторони BC . Виразіть вектор c  AM через вектори a та b .
5.23. У трикутнику ABC M — точка перетину медіан трикутника, AM  a ,
AC  b . Розкладіть вектори p  AB та q  BC за векторами a та b .
5.24. На стороні AD паралелограма ABCD відкладено вектор a  AK завдо-

1
вжки AK  AD , а на діагоналі AC — вектор b  AL завдовжки
5
1
AL  AC . Доведіть, що вектори p  KL та q  LB колінеарні.
6
5.25. У трикутнику ABC : AM  AB і AN  AC . Виразити вектори AB
та AC через неколінеарні вектори a  MN та b  BC .
5.26. Задано три некомпланарних вектори a , b та c :
1) доведіть, що вектори a  2b  c , 3a  b  c , a  5b  3c компла-
нарні;
2) знайдіть значення , при якому вектори a  b  c , a  b  c ,
a  b  c компланарні;
3) знайдіть значення  та , за яких вектори a  b  c та
a  b  c колінеарні.
 1   5   1 
5.27. Задано вектори a   , b   , c    . Знайдіть координати век-
   
 2   1   3 
торів:
1) 2a  3b  c ; 2) 16a  5b  9c .
 3   1 
   
 
5.28. Задано вектори a   0 , b   4  . Знайдіть вектори b , 2a  b .

   
 2   5 
5.29. З’ясуйте, чи є система векторів, заданих координатами в деякому базисі,

лінійно залежною:
1) a1  (1;2;3)T , a2  (3;6;9)T ; 2) a1  (4; 2;6)T , a2  (6; 3;9)T ;
3) a1  (2; 3;1)T , a2  (3; 8;5)T , a 3  (1; 4;3)T ;
4) a1  (5; 4;3)T , a2  (3; 3;2)T , a 3  (8;1;2)T .
5.30. Переконайтесь, що {e1, e2 } — базис у множині всіх векторів на площині.

Знайдіть розклад вектора a за базисом {e1, e2 }, якщо:
 1   2   0   4   3   1 
1) e1   , e2   , a    ; 2) e1   , e2   , a   .
 2   1   2   2   5   7 
5.31. У базисі {e1, e2 , e3 } задано вектори:
a1  (6; 6; 2)T , a2  (4; 0; 5)T , a 3  (2; 0; 0)T , a 4  (0; 4; 0)T ,

a5  (6; 6; 0)T , a6  (0; 0; 7)T , a 7  (0; 3; 4)T , a 8  (0; 1; 0)T ,
a9  (2; 3; 1)T , a10  (0; 10; 13)T .
Вкажіть вектори: 1) колінеарні e1, e2 , e3 ; 2) компланарні векторам e1 та

e2, e1 та e3, e2 та e3 ?
5.32. Переконайтесь, що {e1, e2 , e3 } — базис у множині всіх векторів у прос-
торі. Знайдіть розклад вектора a за базисом {e1, e2 , e3 }, якщо:
 1   1   1   0 
       
   
1) e1   0 , e2   1 , e3   1 , a   2  ;
  
       
 0   0   1   1 
 2       
   3   1   8 
   
2) e1   1 , e2   2 , e3   3 , a   10 .
       
 1   1   1   0 
 1   2 
   
 
5.33. З’ясуйте, при яких значеннях l та m вектори a   l  та b   4 

   

 
1  m 
колінеарні?
 1   1   1 
     
  
5.34. З’ясуйте, при якому значенні  вектори a   7 , b   5 , c   3 
 
     
 2   4    
компланарні?
5.35. На матеріальну точку діють дві сили F1  2a і F2  3b , де
a  (5; 2;3)T , b  (1;0;4)T . Знайдіть рівнодійну цих сил.
5.36. Знайдіть координати векторів MN і NM , якщо:

1) M (1;1), N (2;5); 2) M (2;9), N (1; 4);
3) M (0;1;2), N (1;5;7); 4) M (2;9;10), N (0;2; 4).
5.37. Вектор a  (3;1;  5)T відкладено від точки M (2;7;1). Знайдіть коор-
динати кінця вектора.
5.38. Відрізок з кінцями в точках A(3; 2) і B(6; 4) поділено на три рівних
частини точками C , D. Знайдіть координати точок поділу.
5.39. Відрізок з кінцями в точках A(2;5;13) і B(6;17; 7) поділено точками
C , D, E на чотири рівних частини. Знайдіть координати точок поділу.
5.40. Задано вершини A(3; 4;7), B(5;3; 2), C (1;2; 3) паралелограма
ABCD. Знайдіть координати вершини D, що протилежна вершині B.
Відповіді
5.11. 1) 7 векторів; 2) 9 векторів. 5.12. 0.
5.13. 1) AB ; 2) 0. 5.14. b  a  c , c  b  a , a  b  c .
5.15. Ні, не випливає [2.2.1]. 5.16. На колі з центром у точці A радіусом r.
1 1
5.17. AC  3AB . 5.18. 1)   ; 2)    .
a a
5.19. BA  AB  (1)AB . 5.20. a  a e .
1 1
5.22. c  a  b. 5.23. p  3a  b , q  2b  3a .
2 2
b  a b  a
5.24. LB  5KL. 5.25. AB  , AC  .
 
5.26. 2)   1, 2  ; 3)     1. 5.27. 1) (12; 2)T ; 2) (0; 0)T .
5.28. b  (1; 4; 5)T , 2a  b  (7; 4; 9)T .
5.29. 1)–3) лінійно залежна; 4) лінійно незалежна.
4 2
5.30. 1) a   e1  e2 ; 2) a  e1  e2.
5 5
6. Скалярне множення векторів 111
5.31. a3  e1;a4, a8  e2 ;a6  e3. Вектори a3, a4, a5, a8 компланарні векторам e1 та e2 ; вектори
a2, a3, a6 компланарні векторам e1 та e3 ; вектори a4, a6, a7 ,a10 компланарні векторам e2 та e3.
5.32. 1) a  2e1  e2  e3; 2) a  2e2  2e3.
5.33. l  2; m  2. 5.34.    6.
5.35. F1  F2  (13; 4; 6)T .
5.36. 1) MN  (1; 4)T ; 2) MN  (6;5)T ; 3) MN  (1; 4;5)T ; 4) MN  (2; 7; 6)T .
5.37. N (1;8; 4). 5.38. C (4;0) і D(5;2).
5.39. C (0;8;8), D(2;11; 3), E(4;14; 2). 5.40. D(9; 5;6).
6. Скалярне множення векторів

6.1. Спростити (a  b , a  b ).
(a  b , a  b )  (a , a )  (b , a )  (a , b )  (b , b ) 
2 2
 (a , a )  (b , b )  a  b .
6.2. Довести, що вектори a та b перпендикулярні тоді й лише тоді, коли

a  b  a b .
Розв’язання. [2.10.1, 2.10.4.]
 2.10.1 
 
a b  a b 
 2.8.3 
 
 (a  b , a  b )  (a  b , a  b ) 
 (a , a )  (a , b )  (b , a )  (b , b ) 
 2.8.3   2.8.3 
   
 (a , a )  (a , b )  (b , a )  (b , b )  (a , b )  0  a  b .
6.3. Задано вектори a  m  6n і b  3m  4n , де m  2; n  5;
 2
(m,n)  .
3
6.3.1. Знайти (a , b ).
[2.8.3]
(a , b )  (m  6n , 3m  4n ) 
[2.8.1]
 3(m, m )  14(m, n )  24(n , n ) 
 3 m
2
 14 m n cos(m , n )  24 n 
2
 1
 3  22  14  2  5      24  52  518.
 2 
6.3.2. Знайти b .
[2.10.1]
b  (b , b )  (3m  4n , 3m  4n ) 
 9(m, m )  24(m, n )  16(n , n ) 
 9 m
2 
 24 m n cos(m, n )  16 n
2
 316.
6.3.3. Знайти prb (4a  5b ).

Розв’язання. [2.7.5, 2.10.3.]
[2.7.5] [2.10.3]
(a , b )
prb (4a  5b )  4 prb a  5 prb b  4 5 b .
b
[Із задачі 6.3.1] (a , b )  518. [Із задачі 6.3.2] b  316.
4  518 492 246
prb (4a  5b )   5 316   .
316 316 79
6.3.4. Знайти cos(2 b  a , 4b ).
Нехай
c  2b  a  7m  2n , d  4b  12m  16n .
[2.10.2]
(c , d )
cos(c
,d )  .
c d
(c , d )  (7m  2n , 12m  16n ) 
 84(m, m )  136 m n cos(m  , n )  32(n , n )  456,
c 
(7m  2n , 7m  2n ) 

 49(m, m )  28 m n cos(m , n )  4(n , n )  156,
d  (12m  16n , 12m  16n ) 
 144(m, m )  384 m n cos(m  , n )  256(n , n )  5056.
456 57
cos(2
b  a , 4b )   .
788736 2 3081
 1   3   2 
     
  
6.4. Задано вектори a1   2  , a2   1  , a 3   0 
 
     
 0   1   4 
6.4.1. Знайти a1 , a10 .

Розв’язання. [2.9.4, 2.9.7.]
[2.9.4]
a1  (1)2  22  02  5;
  1 
[2.9.7]  5
0 1  2 
a1  a  .
a1 1  5 
 0 
6.4.2. Обчислити cos(a 

1 , j ), cos(a1 , k ).
2
cos(a 1 , j )  , cos(a
1, k )  0.
5
1
6.4.3. Знайти координати вектора a  a1  3a2  a3 .
2
 1   9   1   9 
       
   
a   2    3    0    1  .
       
 0   3   2   1 
6.4.4. Знайти pri a , prj a , prk a .
pri a  9, prj a  1, prk a  1.
6.5. Задано вектори a   i  3 j  4k та b  4i  j  7k . Для якого

значення  ці вектори перпендикулярні?
Розв’язання. [2.9.2, 2.10.4.]
a  b  (a , b )  0;
[2.9.2]
(a , b )    4  3    4  (7) 
 7  28  0    4.
6.6. Задано точки A(5;1; 6), B(1; 4; 3) і C (6; 3; 9).
6.6.1. Знайти модуль вектора a  4AB  BC .

[Знаходимо координати векторів AB та BC . ]
   5 
[2.6.6]  6    
  
AB   3  , BC   1  .
   
 3   6 
 6   5   
    [2.5.4]  29 
  
a  4AB  BC  4  3    1    11 
     
 3   6   6 
[2.9.4]
4AB  BC  292  112  (6)2  998.
6.6.2. Знайти скалярний добуток векторів a та BC .

 29   5 
   

a   11  , b  BC   1  .
 
   
 6   6 
[2.9.2]
(a , b )  29  5  11  (1)  (6)  6  98.
6.6.3. Знайти проекцію вектора BC на вектор AB .

[2.10.3]
(BC , AB )
prAB BC  .
AB
[2.9.2]
(BC , AB )  5  6  (1)  3  6  (3)  9;
[2.9.4]
AB  62  32  (3)2  54,
9 3
prAB BC   .
54 6
6.6.4. Знайти координати точки M , що поділяє відрізок AB у відношенні 1 : 3.
1
  .
3

 1
5  3  1

 7
 xM   ,

 1 3
1 2



 14 3
1
 7 7 21 
 7  ; ; .
 yM   ,  M 
 2 4 4 
 1 3
1 4



 6  13  3 21

 zM  

 1 3
1 4

6.7. Задано вершини трикутника A(3; 2; 3), B(5;1; 1) та C (1; 2;1). Знай-
діть внутрішній кут при вершині A .
Кут при вершині A — це кут між векторами AB та AC .
[2.10.2]
(AB, AC )
cos BAC  .
AB AC
[Знаходимо координати векторів AB та AC .]
 
 2.6.6   2 
 2 
    
AB   1  , AC   4  .
 
   
 2   4 
[Знаходимо довжини векторів AB та AC .]
[2.9.4]
AB  22  (1)2  22  9  3;
AC  22  (4)2  42  36  6.
[Знаходимо (AB, AC ) .]
[2.9.2]
(AB, AC )  2  (2)  (1)  (4)  2  4  8.
[Знаходимо косинус кута між векторами і сам кут.]
8 4 4
cos BAC    BAC  arccos .
36 9 9
6.8. Від точки O відкладено два вектори a  OA та b  OB. Знайти будь-
який вектор OM , який напрямлений уздовж бісектриси кута AOB .
Розв’язання. [2.2.5.] A
a b M
Знайдімо орти a 0  та b 0  і на них, як на сторонах a0
a b O
побудуймо ромб. Діагональ ромба — шуканий вектор b0 B
OM  a 0  b 0 . Рис. до зад. 6.8

6.9. Обчисліть скалярний добуток векторів (a , c ), якщо a  8, c  5 та:
 
1) (a
,c )  ; 2) (a
,c )  ;
3 2
3) a  c ; 4) a  c .

6.10. Знаючи, що a  2, b  5,(a
,b )  , обчисліть:
3
1) (a , b ); 2) (a , a );
3) (a  b , a  b ); 4) (2a  b , 3a  4b ).
6.11. Обчисліть довжину діагоналей паралелограма побудованого на векторах:

1). a  p  3q , b  5p  2q , якщо p  2 2, q  3 і (p
,q )  ;
4
 
2) a  2m  n, b  m  2n , якщо m  n  1 і (m ,n )  .
3
6.12. Чи зміниться скалярний добуток векторів, якщо до одного із множників
додати вектор, перпендикулярний до другого множника?
6.13. Визначте кут між векторами a і b, якщо a  1, b  2 і
(a  b )2  (a  2b )2  20.
2
6.14. Обчисліть pra b (2a  b ), якщо a  b  1 і (a
,b )  .
3
6.15. a1  3, a2  5. Визначте, при якому значенні  вектори a1  a2 та
a1  a2 ортогональні.
6.16. Задано вектори a1  (4;2;4)T та a2  (6; 3;2)T . Обчисліть:

1) (a1, a 2 ); 2) (2a1  3a2 , a1  2a2 );
3) (a1  a2, a1  a 2 ); 4) 2a1  a 2 ;
5) pra a 2 ; 6) pra a1.

1 2
7) напрямні косинуси вектора a1;
8) pra (a1  2a 2 ); 9) cos(a

1, a 2 ).
1 a 2
6.17. Знайдіть координати вектора a, якщо відомі його кути з векторами i , j

та k і a :
   3  
1)   ,   ,   , a  4; 2)   ,   ,   , a  8.
3 4 3 4 3 3
6.18. Задано вектор a  (6;7; 6)T . Знайдіть:
1) довжину вектора a ; 2) координати орта a 0 ;

3) напрямні косинуси вектора a ;
4) проекції вектора a на осі координат.
6.19. Знайдіть віддаль між точками A та B :
1) A(1;2), B(5;10); 2) A(3; 2), B(3;3);
3) A(4; 2;3), B(4;5;2); 4) A(3;1; 1), B(1;1; 1).
6.20. Знайдіть кут  між векторами:
1) a  (1;2)T , b  (2;4)T ; 2) a  (1;2)T , b  (4;2)T ;
3) a  (1; 1;1)T , b  (2;0;2)T ; 4) a  (1;3;1)T , b  (2;3;0)T .
6.21. Знайдіть довжини сторін і кути трикутника з вершинами A(1; 2;4),

B(4; 2;0) та C (3; 2;1).
6.22. 1. Який кут утворюють одиничні вектори s та t , якщо відомо, що век-
тори p  s  2t та q  5s  4t — ортогональні?
2. Знайдіть таке число , щоб вектори a  i  5 j  6k і
b  2i  j  k були ортогональні.
6.23. Обчисліть роботу, яку виконує сила F  (4;5;2), коли точка, до якої во-
на прикладена, рухаючись прямолінійно, перемістилась з положення
A(3; 7;1) у положення B(6; 1; 2).
6.24. Знайдіть вектор x , якщо: x  a  (1;1;1)T , (x , a )  3.

6.25. 1. Знайдіть вектор x завдовжки x  15, колінеарний векторові
a  i  2 j  2k , що утворює з ортом j гострий кут.
2. Знайдіть вектор x завдовжки x  50, колінеарний векторові
15
a  6i  8 j  k , що утворює з ортом k гострий кут.
2
6.26. Знайдіть ненульовий вектор, колінеарний бісектрисі кута A трикутника

ABC , якщо AB  (4;0;3)T , AC  (1;2;2)T .
6.27. Знайдіть вектор x , напрямлений уздовж бісектриси кута між векторами
a  7i  4 j  4k і b  2i  j  2k , якщо x  5 6.
Відповіді
6.9. 1) 20; 2) 0; 3)  40; 4) 40. 6.10. 1) 5; 2) 4; 3) 39; 4) 51.
6.11. 1) 15, 593; 2) 7, 13. 6.12. Не зміниться.
2 1
6.13. . 6.14. .
3 2
3
6.15.    .
5
11 22
6.16. 1) 22; 2) 200; 3) 41; 4) 105; 5)
; 6) ;
3 7
2 1 2 84 11
7) cos   , cos    , cos    ; 8)  ; 9) .
3 3 3 129 21
6.17. 1) (2; 2 2; 2)T ; 2) (4 2; 4; 4)T .
 6  
 11   cos  
   
6.18. 1) a  11; 2)–3) a 0   7    cos   ; 4) pri a  6, prj a  7, prk a  6.
 11   
  6   cos  
 11  
6.19. 1) 10; 2) 5; 3) 5 2; 4) 2.
4  7
6.20. 1) 0; 2) arccos ; 3) ; 4) arccos .
5 2 143
6.21. AB  5, BC  5 2, AC  5, A ˆ   , Bˆ  Cˆ   .
2 4
 1
6.22. 1. . 2.    . 6.23. 36.
3 2
T
6.24. x   1;1;1  .
6.25. 1. x  5i  10 j  10k . 2. x  24 i  32 j  30k .
5
6.26. 17 i  10 j  19k .. 6.27. (i  7 j  2k ).
3
7. Векторне множення векторів 119
7. Векторне множення векторів

7.1. Спростити вираз [a  b , a  b ].

[a  b , a  b ]  [a , a ]  [a , b ]  [b , a ]  [b , b ]  2[a , b ].
Коментар.  Векторний добуток антикомутативний і [a , a ]  0.
7.2. Знайти площу паралелограма, побудованого на векторах a  2p  q та
b  3p  2q , якщо відомо, що p  3, q  4,(p ,q )   .
3
[2.14.1] [2.12.2]
S  [a , b ]  [2p  q , 3p  2q ] 
[2.12.2]
 6[p , p ]  3[q , p ]  4[p , q ]  2[q , q ]  3[ p, q ]  4[p , q ] 
[2.12.1]

 7 [p, q ]  7 p q sin(p
, q )  7  3  4 sin  42 3.
3
7.3. Знайдіть векторний добуток вектора a  2i  3 j  k на вектор
b  i  j  3k .
[Записуємо координати векторів a та b . ]
   
 2   1 
 
a   3  , b   1  .
   
 1   3 
[2.12.6] i j k [1.6.2]
3 1 2 1 2 3
[a , b ]  2 3 1  i j k  8i  7 j  5k .
1 3 1 3 1 1
1 1 3
7.4. Вектор x ортогональний до векторів a  (2; 3; 1)T та b  (1; 1; 3)T ,

утворює з вектором i тупий кут. Знаючи, що x  138, знайти коор-
динати вектора x .
Оскільки ненульовий вектор x ортогональний до ненульових векторів a та b ,
[2.5.5]
то він колінеарний їх векторному добутку  x  [a ,b ].
[Векторний добуток векторів a на вектор b знайдено в зад. 7.3.]

[2.12.4]
[a , b ]  8i  7 j  5k .
 8 
 
x  [a , b ]  8 i  7 j  5k   7   .
 
 5 
[Обчислюємо довжину вектора x .]
[2.9.4]
x  138 2  138  .
[Справджуємо умову задачі про довжину вектора.]
 8 
 
138   138  1,2  1  x1,2   7  .
 
 5 
[Справджуємо умову задачі про напрямок вектора.]
Оскільки вектор x утворює тупий кут з вектором i , то cos(x
, i )  0, і шука-
ним є вектор з від’ємною першою координатою.
Шуканий вектор x  (8; 7; 5)T .
7.5. На векторах a  2i  2 j  3k та b  4i  6k побудовано трикутник.
Знайти його площу й висоту опущену на сторону, що збігається з векто-
ром a .
Розв’язання. [2.14.1, 2.14.2.]
[2.14.1] [2.14.2]
1 [a , b ]
S  [a , b ] ; ha  .
2 a
[Знаходимо векторний добуток вектора a на вектор b .]
[2.12.4] i j k [1.7.2]
 a , b   2 2 3 
 
4 0 6
2 3 2 3 2 2
i j k  12i  24 j  8k .
0 6 4 6 4 0
[Обчислюємо довжину вектора [a , b ] .]
[2.9.4]
[a , b ]  (12)2  (24)2  82  28.
1
S   28  14.
2
[Обчислюємо довжину вектора a .]
a  22  (2)2  (3)2  13.

28
ha  .
13
7.6. Знайти об’єм і висоту, опущену на основу, утворену векторами a та b ,
паралелепіпеда, побудованого на векторах
 1   9   11 
     
 
a   1  , b   5  ; c   7  .
 
     
 1   6   15 
Розв’язання. [2.14.5, 2.14.6, 2.13.1.]
[2.14.5] [2.14.6]
(a , b , c )
Vпар  (a , b , c ) , ha ,b  .
[a, b ]
[2.12.4] i j k [1.7.2]
[a , b ]  1 1 1 
9 5 6
1 1 1 1 1 1
i j k  i  3 j  4k .
5 6 9 6 9 5
[2.9.4]
[a , b ]  (1)2  (3)2  (4)2  26.
[Обчислюємо мішаний добуток за означенням.]
[2.13.1]
(a , b , c )  ([a , b ], c ) 
[2.9.2]
 (i  3 j  4k , 11i  7 j  15k )  28.
28
Vпар  28  28; h  .
26
7.7. З’ясувати, для яких значень параметра  вектори a  2i  5 j  7k ,
b  i  j  k , c  i  2 j  k :
1) компланарні; 2) утворюють праву трійку; 3) утворюють ліву трійку.
Розв’язання. [2.14.7, 2.14.8.]
[Обчислюємо мішаний добуток векторів a , b , c .]
2 5 7 [1.7.2]
[2.12.3]
1 1 1 1 1 1
  (a , b , c )  1 1 1  2 5 7 
2  1  1 2
1 2 
 2(  2)  5(  1)  7  6  3.
Вектори a , b , c компланарні, якщо
  6  3  0    2.
Вектори a , b , c утворюють праву трійку, якщо
  6  3  0    2.
Вектори a , b , c утворюють ліву трійку, якщо
  6  3  0    2.
7.8. Силу F  i  2 j  4k прикладено до точки A(1; 2; 3). Знайти момент
цієї сили щодо точки O (3; 2;  1).
[2.14.4]
MO (F )  [OA, F ].
Знайдімо вектор
1  3   2 
   

OA   2  2    0  .
   
 3  (1)   4 
[2.12.4] i j k
MO (F )  [OA, F ]  2 0 4  8i  12 j  4k .
1 2 4

2
7.9. Задано: a1  1, a2  2 та (a
1, a 2 )  . Обчисліть:
3
1) [a1, a 2 ] ;
2) [2a1  a2, a1  2a2 ] ; 3) [a1  3a2, 3a1  a2 ] .
7.10. Яку умову мають справджувати вектори a1 та a2, щоб були колінеарни-
ми вектори:
1) a1  a2 та a1  a2 ; 2) 3a1  a2 та a1  3a 2 .
7.11. Чи зміниться векторний добуток, якщо до одного із множників додати
вектор, колінеарний другому множнику?
7.12. 1. Обчисліть площу трикутника, побудованого на векторах p  a  2b


та q  3a  2b , якщо a  b  5, (a,b )  .
4
2. Обчисліть площу паралелограма,
побудованого на векторах

p  6a  3b та q  3a  2b , якщо a  4, b  5, (a
,b )  .
6

7.13. Задано: a  2, b  5,(a
,b )  . Виразіть через вектори a та b оди-
6
ничний вектор c 0 ортогональний до векторів a та b і такий, що:
1) трійка a , b , c 0 — права; 2) трійка a , b , c 0 — ліва.
7.14. Задано вектори a1  (3; 1;2)T та a2  (1;2; 1)T . Знайдіть координати

векторів:
1) [a1, a2 ]; 2) [2a1  a2 , a2 ];
3) [2a1  a2, 2a1  a2 ].
7.15. Обчисліть площу трикутника з вершинами A(1;1;1), B(2; 3; 4) та
C (4; 3;2).
7.16. 1. У трикутнику з вершинами A(1; 1;2), B(5; 6;2) та C (1;3; 1) знай-
діть висоту h  BD .
2. Знаючи вектори AB  3i  2 j  6k та BC  2i  4 j  4k

знайдіть довжину висоти AD трикутника ABC .
7.17. Знайдіть, для яких значень  і  вектор  i  3 j  k буде колінеар-
ний векторові [a ;b ], якщо a  (3; 1;1)T , b  (1;2;0)T .
7.18. Знайдіть координати вектора x , якщо він ортогональний до векторів
a1  (4;2;3)T та a2  (0;1;3)T , утворює з ортом j тупий кут і
x  26.
7.19. Знайдіть координати вектора x , якщо він ортогональний до векторів
a1  (2; 3;1)T та a2  (1; 2;3)T і також справджує умову
(x , i  2j  7k )  10.
7.20. Сила F  2i  4 j  5k прикладена до точки A(4; 2;3). Знайдіть мо-
мент цієї сили щодо точки O(3;2; 1).
7.21. Вектори a1, a2, a 3 утворюють праву трійку, взаємно перпендикулярні та

a1  4, a2  2, a3  3. Обчисліть (a1, a2 , a3 ).

7.22. Одиничні вектори a , b , c утворюють ліву трійку; та (a
,b )  ; c  a,
6
c  b . Обчисліть (a , b , c ).
7.23. Чому дорівнює: 1) ([i , j ], k ); 2) (a , b , a )?
7.24. Нехай вектори a , b , c утворюють праву трійку. Яку трійку утворюють
вектори:
1) b , a , c ; 2) b , c , a ; 3) c , b , a ?
7.25. Встановіть, якою (правою чи лівою) є трійка a , b , c , якщо:
 1   2   1   1   2   1 
           
     
1) a   1 , b   1 , c   2  ; 2) a   2 , b   1 , c   1  .
    
           
 2   1   2   1   1   2 
7.26. Задано вектори a1  (1;1;3)T , a2  (2;2;1)T та a3  (3; 2;5)T . Об-

числіть (a1, a2 , a3 ). Яка орієнтація трійок:
1) a1, a2, a3 ; 2) a2, a1, a3 ; 3) a 3 , a1, a2 ?
7.27. Встановіть, чи компланарні вектори a , b , c , якщо:

 3   1   1   3   1   3 
           
    
1) a   2 , b   1 , c   9  ;
  2) a   1 , b   2 , c   4 .
 
           
2
    3
   
 11  
 1  
 3   7 
7.28. Для якого значення  вектори a , b , c будуть компланарні?
1) a  (;3;1)T , b  (5; 1;2)T , c  (1;5; 4)T ;
2) a  (1;2;1)T , b  (1; ;0)T , c  (0; ;1)T .

7.29. З’ясуйте лінійну залежність (незалежність) векторів a , b , c , якщо:
 1   4   7   2   1   2 
           
     
1) a   2 , b   5 , c   8  ;
  2) a   1 , b   2 , c   2  .
 
           
 3   6   9   2   2   1 
7.30. З’ясуйте, чи лежать в одній площині точки:

1) A(3;3;2), B(7;1;5),C (1;1;2) та D(3; 1;4);
2) A(2; 3; 1), B(1;2;5), C (0; 3;1) та D(3;2;3).
7.31. Знайдіть об’єм паралелепіпеда, побудованого на заданих векторах:
1) a  3i  4 j , b  k  3 j , c  2 j  5k ;
2) a  2i  j  3k , b  3i  j  2k , c  i  3 j  k .
7.32. Знайдіть висоту h  DE тетраедра з вершинами в точках:
1) A(1;1;1), B(2;0;2),C (2;2;2) та D(3;4; 3);

2) A(1;2;1), B(3;0; 2),C (5;2;7) та D(6; 5;8).
Відповіді
7.9. 1) 3; 2) 3 3; 3) 10 3. 7.10. 1)–2) a1  a2 .
7.11. Не зміниться. 7.12. 1. 50 2. 2. 210.
1 1
7.13. 1) [a , b ]; 2)  [a ; b ].
5 5
7.14. 1) (3;5; 7) ; 2) (6;10;14)T ; 3) (12; 20; 28)T .
T
8 5
7.15. 2 6. 7.16. 1. 5. 2. .
3
7.17.    6,   21. 7.18. (6; 24;8)T .
7.19. (7; 5;1)T . 7.20. 4 i  3 j  4k .
1
7.21. 24. 7.22.  .
2
7.23. 1) 1; 2) 0. 7.24. 1) ліва; 2) права; 3) ліва.
7.25. 1) правою, (a , b , c )  5 ; 2) лівою, (a , b , c )  4 .
7.26. 1) ліва, (a1, a2, a3 )  7; 2) права; 3) ліва.
7.27. 1) так; 2) так. 7.28. 1)    3; 2) за будь-якого .
7.29. 1) лінійно залежні; 2) лінійно незалежні, (a , b , c )  5.
7.30. 1) так; 2) ні.
7.31. 1) 51; 2) 13. 7.32. 1) 3 2; 2) 11.
8. Комплексні числа
z1
8.1. Знайти z1  z 2, z1z 2, z 2  z1, , якщо z1  4  5i, z 2  3  2i.
z2
Розв’язання. [2.15.]
[2.15.4] [2.15.4]
z1  z 2  7  3i ; z1  z 2  1  7i ;
[2.15.5]
z1z 2  (4  5i )(3  2i )  12  15i  8i  10  22  7i ;
z1
[2.15.8]
 4  5i  3  2i  [2.15.5] 12  15i  8i  10 2 23
    i.
z2  3  2i  3  2i  94 13 13
8.2. Знайти дійсні розв’язки рівняння (2x  y )  (x  3y )i  3  i.
 2x  y  3,  x  2,
(2x  y)  (x  3y)i  3  i    
 x  3y  1  y  1.
 
8.3.1. Зобразити у тригонометричній та показниковій формі число z  1  i.
Число записано в алгебричній формі:
z  x  iy  1  i.
Re z  x  1  0, Im z  y  1  0;
число розташоване у 2-й чверті
[2.17.3]
 z  (1)2  12  2;
[2.17.4]
3
  arg z  arctg(1)    ;
4
[2.17.1]
 3 3  i 3 4
z  2  cos  i sin  2e .
 4 4 
8.3.2. Зобразити у тригонометричній та показниковій формі число
z  1  cos 2  i sin 2.
Re z  1  cos 2  0, Im z  sin 2  0.
число розташовано у 1-й чверті
[2.17.3]
z  (1  cos 2)2  sin2 2  2  2 cos 2  4 cos2 1  2 cos 1.
8. Комплексні числа 127
[2.17.4]
sin 2 2 sin 1  cos 1
arg z  arctg  arctg  arctg tg 1  1.
1  cos 2 2 cos2 1
[2.17.1]
z  2 cos 1  (cos 1  i sin 1)  2 cos 1  ei .
8.4.1. Знайти алгебричну форму числа (1  i 3)12 .

[Записуємо число z  1  i 3 у тригонометричній формі [2.19.1].]
x  1  0, y   3  0 
число розташоване у 3-й чверті
2 2
z (1)  ( 3)  4  2;
  3   2
arg z  arctg          .
 1  3 3
[Застосовуємо формулу піднесення до степеня.]
[2.17.8]
   2    
z 12
 212  cos  12    
  i sin  12    2 
 
   3 
   3 

модуль підносимо до степеня, аргумент множимо на степінь
12 12 12
 2 (cos(8)  i sin(8))  2 (cos 0  i sin 0)  2  4096.
8.4.2. Знайти алгебричну форму числа ((1  i 3)(2  2i ))4 .

[Записуємо числа z1  1  i 3, z 2  2  2i у тригонометричній формі.]
Re z1  1  0, Im z1  3  0;

z1  12  ( 3)2  2; 1  arctg 3  ;
3
  
z1  2  cos  i sin  .
 3 3
Re z 2  2  0, Im z 2  2  0;
22  (2)2  2 2;
z2 
2  
2  arctg   ;
2 4 4
      
z 2  2 2  cos     i sin   
 .
  4   4 

[Обчислюємо добуток z1z 2 у тригонометричній формі.]
[2.17.5]
        
z1z 2  2  cos  i sin   2 2  cos     i sin   
 

 3 3   4   4 
модулі перемножуємо, аргументи додаємо
        
 4 2  cos     i sin     4 2  cos   i sin   .
  3 4  
 3 4   12 12 
[2.17.8] 4
    
 
((1  i 3)(2  2i ))   4 2  cos  i sin 
4

  12 12 
 4 4    
 (4 2)4  cos  i sin   1024  cos  i sin  
 12 12   3 3 
1 3 
 1024   i   512  512 3i.
 2 2 
 1  i 3 10
8.4.3. Знайти алгебричну форму числа   .
 2  2i 
[Використовуємо тригонометричну форму чисел 1  i 3 та 2  2i із зад.
8.4.2. Ділимо комплексні числа у тригонометричній формі.]
Користуючись результатом попереднього пункту, маємо
z1


2 cos 3  i sin 3
 

[2.17.7]

z2   
2 2 cos    i sin  
4 4
 
1        
   1  7 7  
  cos 
    i sin 
     cos  i sin .
2   3 4  
 3 4  2  12 12 
 1  i 3 10  1  7  7   10 [2.17.8]
     cos  i sin 
 
 2  2i   2  12 
12 
1  70 70  1        3 i
  cos  i sin    cos 
    i sin 
      .
32  12 12  32   6   6   64 64
8.5.1. Знайти всі значення 4 1 і зобразіть їх на комплексній площині.

[Записуємо число 1 у тригонометричній формі.]
1  cos   i sin .
[Записуємо спільну формулу для значень кореня.]
[2.17.10]
4   2k   2k
1  k  cos  i sin , k  0, 3.
4 4
[Виписуємо всі окремі значення кореня.]
  2 2
0  cos  i sin  i ;
4 4 2 2
3 3 2 2
1  cos  i sin  i ;
4 4 2 2
y
5 5 2 2 1 0
2  cos  i sin  i ;
4 4 2 2
7 7 2 2
3  cos  i sin  i . O x
4 4 2 2
2 3
[Зображуємо знайдені значення на комплексній площині,
використовуючи полярну систему координат.] Рис. до зад. 8.5.1
8.5.2. Знайти всі значення 5 i і зобразіть їх на комплексній площині.

[Записуємо число i у тригонометричній формі [2.17.1].]
Re z  0, Im z  1  0.

z  02  12  1; arg z  ;
2
 
i  cos  i sin .
2 2
[Записуємо спільну формулу для значень кореня.]
[2.17.10]
 
cos  i sin  k 
5
2 2
 2  k   2k 
 cos     i sin    , k  0, 4.
 10 5   10 5 
[Виписуємо всі окремі значення кореня.]
   
0  cos  i sin , 1  cos  i sin ,
10 10 2 2
9 9
2  cos  i sin ,
10 10
y
13 13 w1
 3  cos  i sin ,
10 10 w2 w0
17 17
 4  cos  i sin . O 1x
10 10
[Зображуємо знайдені значення на комплексній площині, ви- w3 w4
користовуючи полярну систему координат.]
8.6.1. Зобразити на площині  множини точок, що справджують умову
z  1  3.
Розв’язання. [2.15.1, 2.17.3.]
[Використовуємо геометричний зміст умови.] Im z
 z   | z  1  3  — множина точок, віддалених від то-
чки z  1 на віддаль 3 — це коло з центром у точці z  1 і O 1 Re z
радіусом 3 .
[Зображуємо розв’язок.] Рис. до зад. 8.6.1

z i  z i .
Розв’язання. [2.15.1, 2.17.3.]
І спосіб (геометричний).
[Використовуємо геометричний зміст умови.]
 z   | z  i  z  i  — множина точок рівновіддале- Im z
них від точок z1  i та z 2  i — пряма, яка перпендику- i
лярна до відрізка z1z 2 і проходить через його середину.
O Re z
[Зображуємо розв’язок.] i
ІІ спосіб (аналітичний).
Нехай z  x  iy, x , y  .
[2.17.2]
z  i  x  i(y  1)  x 2  (y  1)2 ;
z  i  x  i(y  1)  x 2  (y  1)2 .
z  i  z i  x 2  (y  1)2  x 2  (y  1)2 
 x 2  (y  1)2  x 2  (y  1)2  y  0.
[Зображуємо розв’язок.]
 
( z  1)    arg z   .
 3 2
[Використовуємо геометричний зміст умови.]


    Im z 
 z   |  z  1     arg z     множина точок, роз- 2 


 3 2   3
Re z
ташованих усередині круга з межею z  1 : x 2  y 2  1
O 1
 
між променями   та   .
3 2
8.7. З’ясувати геометричний зміст співвідношень:

1) z  z 0  a ; 2) z  z 0  a ;
3) z  z 0  a ; 4) arg z   ;
5) Re z  a; 6) Im z  b .
Розв’язання. [2.15.1, 2.17.3, 2.17.4.]
1) Множиною точок, віддаль яких від точки z 0 дорівнює a , є коло з центром у
точці z 0 радіусом a .
2) Нерівність описує внутрішність круга з центром у точці z 0 радіусом a .
3) Нерівність описує зовнішність круга з центром у точці z 0 радіусом a .
Im z Im z Im z
z0 a z0 a z0 a
O Re z O Re z O Re z
Рис. до зад. 8.7.1) Рис. до зад. 8.7.2) Рис. до зад. 8.7.3)
4) Рівняння задає промінь, що виходить з початку координат під кутом  з до-
датним напрямом дійсної осі.
5) Вертикальна пряма x  a.
6) Горизонтальна пряма y  b.
8.8. Розв’язати рівняння z 3  z  2  0 (z  ).

[Підбираємо дійсний корінь рівняння.  ]
Число z  1 — корінь рівняння.
[Застосовуємо схему Горнера.  ]
1 0 1 2
1 1 1 2 0
 z1  1,
(z  1)(z 2  z  2)  0   2
 z  z  2  0.
[Розв’язуємо квадратне рівняння.]
z 2  z  2  0;
D  1  8  7;
   2k   2k 
7  7(cos   i sin )  7  cos  i sin  , k  0, 1;
 2 2 
1  i 7
7  i 7  z 2,3  .
2
[Записуємо відповідь.]
1  i 7
z1  1, z 2,3  .
2
Коментар.  Кубічне рівняння з дійсними коефіцієнтами завжди має принай-
мні один дійсний корінь, який є дільником вільного члена рівняння.
 Або ділимо многочлен z 3  z  2 на многочлен (z  1) у стовпчик.

8.9. Знайдіть дійсні числа x та y з рівняння:
1) (2x  y )  (x  3y )i  3  i ; 2) (x  5y )  (x  2y )i  17  8i.
z1
8.10. Знайдіть z1  z 2 , z1z 2 , z 2  z1, , якщо z1  2 3i, z 2  2 3i.
z2
8.11. Обчисліть:
1) (1  5i )(2  3i ); 2) (1  2i )2 ;
1  2i 4i
3) ; 4)  .
1  2i 2i
8.12. Зобразіть комплексні числа точками комплексної площини:
1) 2  i; 2) 2  i;
3) 3  2i; 4) 2  3i;
5) 1  0i; 6) 0  3i .
8.13. Назвіть комплексне число, спряжене з заданим. Зобразіть задане та
спряжене числа точками площини:
1) 1  i; 2) 5;
3) 2i ; 4) 2  3i;
5) 5i  4; 6) 0.
1
1) ; 2) i 4  i 14  i 24  i 34  i 44 ;
3
i
3) i  i 2  i 3  ...  i n , n  4; 4) i  i 2  i 3    i 50 .
8.15. Запишіть число у тригонометричній і показниковій формах:
1) 1; 2) 1;
3) i ; 4) i;
5) 1  i; 6) 1  i;
7) 1  i; 8) 1  i;
1 3
9) 3  i; 10)   i;
2 2
 
11)  cos  i sin ; 12) 1  cos   i sin ;
7 7
13) sin   i cos .
1) 5(cos10  i sin 10)  2(cos 80  i sin 80);
    6 6 
2) 2  cos  i sin   6  cos  i sin  ;
 7 7   7 7 
cos140  i sin 140 5(cos109  i sin 109)
3) ; 4) .
cos 50  i sin 50 3(cos 49  i sin 49)
8.17. Зобразіть на площині множини чисел, модуль  та аргумент  яких
справджують умову:

1)   1,   ; 2)   3;
3
3)   3; 4)   3;

5) 2    3; 6)   ;
4

7) 0    ; 8) 0    .
6
8.18. Зобразіть на площині множини чисел, які справджують умову:

1) Re z  0; 2) Im  2;
3) Re z  1; 4) Im z  2;
5) z  1; 6) z  3  2i  1;
7) z  1  z  1 ; 8) z  1  z  1 ;
9) z  1  z  i ; 10) z  1  z  i .
 3 1 200
1) (1  i )25 ; 2)   i  ;
 2 2 
 1  3i 20  1  3i 24
3)   ; 4)   .
 1  i   1  i 
8.20. Знайдіть усі значення коренів:
3 4
1) 1; 2) i;
3
3) 3  4i ; 4) 2  2i ;
1i 1  i
5) 6 ; 6) 4 .
3 i 1i 3
8.21. Розв’яжіть рівняння у множині комплексних чисел:
1) z 2  2z  5  0; 2) 4z 2  2z  1  0;
3) z 3  6z  9  0; 4) z 3  6z  4  0.
8.22. Розв’яжіть систему лінійних рівнянь:
(3  i )z1  (4  2i )z 2  1  3i,
 (2  i )z1  (2  i )z 2  6,

1) 
 2) 


 (4  2 i )z  (2  3i )z  7; 
 (3  2i )z1  (3  2i )z 2  8.
 1 2 
8.23. Перетворіть на добуток:
1) sin   sin 2  sin 3  ...  sin n;
2) cos   cos 2  cos 3  ...  cos n.
Відповіді
8.9. 1) x  2, y  1; 2) x  2, y  3.
z1 1  2 6i
8.10. z1  z 2  2 2, z1z 2  5, z 2  z 1  2 3i,  .
z2 5
3 4 4 8
8.11. 1) 17  7i ; 2) 3  4i; 3)   i ; 4)  i .
5 5 5 5
8.14. 1) i ; 2) 1; 3) 0, якщо n  4k, i , якщо n  4k  1, i  1, якщо n  4k  2, 1, якщо
n  4k  3; 4) i.
 
 
8.15. 1) cos 0  i sin 0; 2) cos   i sin ; 3) cos  i sin ; 4) cos 
2 2

2   
 i sin  ;
2
  

5) 2 cos  i sin ; 6) 2 cos
4 4  3
4
 i sin 
3
4 
; 7) 2 cos
5
4 
 i sin
5
4
;
  
8) 2 cos 

4
 i sin  

4   
; 9) 2 cos 

6  
 i sin 

6
;
10) cos
4
3
 i sin
4
3
; 11) cos
6
7
 i sin
6
7 
; 12) 2 cos

2

2  
cos  i sin , якщо cos  0,
2

2

2 cos

2 cos   

2 
 i sin   

2
, якщо cos  0; 13) cos
2  
2 
   i sin 
2
 .
5 5
8.16. 1) 10i ; 2) 12; 3) i ; 4)  i.
6 2 3
 3  ; 2) коло радіусом 3 з центром у т. O; 3) круг радіусом 3 із центром у

8.17. 1) точка M 1;
т. O; 4) зовнішні точки круга; 5) кільце без своїх меж; 6) промінь із т. O; 7) кут; 8) верхня
відкрита півплощина.
8.18. 1) відкрита півплощина, праворуч від уявної осі;
2) півплощина, розташовану нижче горизонтальної прямої y  2; 3) вертикальна смуга;
4) зовнішність горизонтальної смуги;
5) круг радіусом 1 із центром у т. O;
6) зовнішність круга радіусом 1 із центром у т. 3  2i ;
7) уявна вісь;
8) права півплощина;
9) бісектриса 2-ї та 4-ї чверті;
10) півплощина x  y  0.
1
8.19. 1) 212(1  i ); 2) (1  i 3); 3) 29(1  i 3); 4) 212.
2
2k 2k 1  4k 1  4k
8.20. 1) cos  i sin , k  0, 1, 2; 2) cos   i sin , k  0, 3;
3 3 8 8
 8k  3 8k  3 
3) 2  i, 2  i; 4) 2  cos   i sin   , k  0,1, 2;
 12 12 
1  24k  19 24k  19 
5) 12  cos   i sin   , k  0, 5;
2 72 72 
1  13  24k 13  24k 
6) 8  cos   i sin   , k  0, 3.
2 48 48 
1 3 3i 3
8.21. 1) 1  2i; 2)  i; 3) 3, ; 4) 2, 1  3.
4 4 2
8.22. 1) z1  1, z 2  i; 2) z1  2  i, z 2  2  i.
(n 1) n n (n 1)
sin 2
sin 2 sin 2
cos 2
8.23. 1) ; 2) .
sin 2 sin 
2
Модуль 3. АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ
9. Геометрія прямої і площини
x 1 y  2 z4
9.1. Задано пряму L :   . Знайти координати напрямно-
2 3 5
го вектора s і точку M 0 , що належить прямій.
Розв’язання. [3.4.1, 3.4.4.]
Задані рівняння є канонічними рівняннями прямої. Отже, числа, що стоять у
знаменниках дробів — це координати напрямного вектора прямої
 2 
 

s   3 .
 
 5 
Точка, через яку проходить пряма, має координати M 0 (1;2; 4).
9.2. Записати канонічні й параметричні рівняння прямої L, що проходить
через точку M 0(1; 1;0) паралельно вектору a  (2;5; 6)T .
L
Розв’язання. [3.4.1., 3.4.3, 3.4.4.]  a M
Оскільки вектор a ненульовий, то його можна взяти за на-
прямний вектор шуканої прямої. M0
Нехай точка M (x ; y; z )  L. належить прямій L. Рис. до зад. 9.2
[Підставляючи координати точки M 0 і координати вектора s в канонічні

[3.4.4] і параметричні [3.4.3] рівняння, дістаємо:]
Канонічні рівняння прямої
x 1 y 1 z
L:   ;
2 5 6
Параметричні рівняння прямої

 x  1  2t ,
L :  y  1  5t , t  .

 z  6t,
Коментар.  Стислий загальний розв’язок задачі:
 L  a  0  a  s (L ),


  L : r  r0  a 

 M (r )  L(M ; a )
 0
 L : r  r0  ta , t  .
138 Модуль 3. АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ
9.3. Записати канонічні й параметричні рівняння прямої L, яка проходить

через точки M1(3;3;3), M 2(4;5;6).
Нехай точка M (x ; y; z )  L. Тоді [підставляючи у формулу [3.4.6] координати
точок M 1 та M 2 дістаємо] 
канонічні рівняння прямої
x 3 y 3 z 3
L:   ;
1 2 3
[підставляючи координати точки M 1 і напрямного вектора s (L )  (1;2; 3)T
дістаємо]
параметричні рівняння прямої

 x  3  t,
L :  y  3  2t , t  .

 z  3  3t ,
Коментар.  Напрямним вектором шуканої прямої L є ненульовий вектор
 1 
 

M 1M 2  r2  r1   2   s (L ).
 

 3 
Для знаходження канонічних і параметричних рівнянь використано умову колі-
неарності векторів M1M і M1M 2 .
9.4. Записати рівняння прямої L, яка проходить через точку M 0 (7; 3;1) па-
x y 7 z 1
ралельно прямій L1 :   .
2 3 0
З рівняння прямої L1 випливає, що напрямний вектор s1
L1
 2 
 

s1 (L1 )   3 . M0
  L M
 0  Рис. до зад. 9.4
Оскільки пряма L паралельна прямій L1, то за її напрямний вектор можна взя-

ти напрямний вектор прямої L1 :
 2 
 

s (L )  s1 (L1 )   3 .
 
 0 
9. Геометрія прямої і площини 139
Нехай точка M (r )  L. Тоді (див. зад. 9.2)

 x  7   2 
    [3.4.4]

r  r0   y  3  колінеарний s1   3  
 
   
 z  1 

  0 
канонічне рівняння прямої
x 7 y 3 z 1
L:   .
2 3 0
9.5. Знайти нормальний вектор площини 3x  2y  5z  1  0.
Задане рівняння є загальним рівнянням площини.
Нормальний вектор площини
 3 
 

n   2  .
 
 5 
Коментар.  Коефіцієнти при змінних у загальному рівнянні є координатами
нормального вектора цієї площини. Нормальний вектором площини буде і
будь-який вектор n ,   0.
9.6. Записати рівняння площини P, що проходить через точку M 0(1; 3;2)
перпендикулярно до вектора a  (4;0;5)T .
Розв’язання. [3.3.3] 
Оскільки вектор a перпендикулярний до площини P, то n
P
його можна взяти за нормальний вектор площини M
P : n (P )  a . M0
Нехай точка M (r )  M (x ; y; z )  P. Тоді
[підставляючи у рівняння [3.3.3] координати точки M 0 і вектора a , дістаємо]
4(x  1)  0(y  3)  5(z  2)  0 
P : 4x  5z  14  0.
шукане рівняння площини
P  a  0  a  n (P );
M (r )  P (M 0 ; a )  r  r0  a 
 P : (r  r0 , a )  0.
9.7. Записати рівняння площини P, яка проходить через точку M 0 (2; 1;1)
паралельно площині P1 : x  4y  5z  1  0 .
Розв’язання. [3.3.2, 3.3.3.]
Оскільки площина P  P1, то за нормальний вектор M P
площини P можна взяти нормальний вектор площи- n1
M0
ни P1 :
P1
 1 
 
 Рис. до зад. 9.7
n (P )  n1 (P1 )   4 .
 
 5 
Нехай точка M (r )  P. Площину P, що проходить через точку M 0 (r0 ) перпе-
ндикулярно до вектора n1 задає рівняння (див. зад. 9.6)
 3.3.3 
 
(r  r0 , n1 )  0  1(x  2)  4(y  1)  5(z  1)  0.
Рівняння шуканої площини
P : x  4y  5z  11  0.
9.8 Записати рівняння площини P, яка проходить через точку M 0(2;0; 5),
паралельно двом векторам u  (1;2;0)T та v  (0;1;3)T .
Розв’язання. [3.3.1, 3.3.4.] 

2 0 n
Вектори u та v — не колінеарні, бо  .
1 3 v
Нехай точка u
M0
M (r )  M (x ; y; z )  P. P
Оскільки точка M 0 (r0 )  M 0 (2;0; 5)  P, то вектори

 x  2   1   0 
     
  
r  r0   y 
 , u   2 , v   1  — компланарні 

     
 z  5   0   3 
x  2 y z  5 [1.7.2]
[2.12.3]
 (r  r0 , u , v )  0  1 2 0  0
мішаний добуток 0 1 3
 (x  2)  6  y  3  (z  5)  (1)  0;
P : 6x  3y  z  17  0.

M (r )  P  r  r0, u , v  компланарні  P : (r  r0, u , v )  0.
За нормальний вектор площини P можна взяти вектор n (P )  [u , v ].
9.9. Записати рівняння площини P, що проходить через пряму
x 1 y  3 z
L:   паралельно вектору a  (1;0;3)T .
3 8 1
З рівняння прямої L і умови задачі випливає, що точка M 0 (1; 3;0)  P і на-
прямний вектор прямої
s (L)  (3;8; 1)T
паралельний площині P.
3 8
Вектори s та a — неколінеарні, бо  .
1 0
Нехай точка M (r )  P. Площину P, яка проходить через точку M 0 паралель-
но векторам a та s задає рівняння (див. зад. 9.8)
[2.12.3] x  1 y  3 z
(r  r0, a , s )  0  1 0 3 0
3 8 1
 (x  1)  (24)  (y  3)  8  z  8  0;
24x  8y  8z  0.
P : 3x  y  z  0.
9.10. Записати рівняння площини P, що проходить через точки
M1(2; 1;3), M 2(1;1;1) паралельно вектору a  (7; 4;0)T .
Розв’язання. [3.3.1, 3.3.4.]
Вектори
 1  2   1   7 
     

M 1M 2  r2  r1   1  (1)    2  та a   4  —
 
     
 1  3   2   0 
1 2
неколінеарні, бо   .
7 4
Нехай точка M (r )  P. Площину P, яка проходить через точку M 1 паралель-
но векторам M1M 2  r2  r1 та a задає рівняння (див. зад. 9.8)
x 2 y 1 z 3
[2.12.3]
(r  r1, r2  r1 , a )  0  1 2 2  0 
7 4 0
 (x  2)  8  (y  1)  14  (z  3)  (18)  0;
8x  14y  18z  24  0.
P : 4x  7y  9z  12  0.
9.11. Записати рівняння площини P, що проходить через три різні точки
M1(2;3;1), M 2(1;2;5) та M 3(3;0;1).
Вектори
 3   1 
   
 
r2  r1  M 1M 2   1  та і r3  r1  M 1M 3   3 

   
 4   0 
3 1
— неколінеарні, бо  (тобто точки M1, M2 , M 3 не лежать на одній пря-
1 3
мій).
Нехай M (r )  P. Площину P, яка проходить через точку M 1 паралельно век-
торам M1M 2  r2  r1 та M1M 3  r3  r1, задає рівняння (див. зад. 9.8)
x  2 y  3 z 1
(r  r1, r2  r1, r3  r1 )  0  3 1 4 0
1 3 0
 (x  2)  12  (y  3)(4)  (z  1)  10  0.
P : 6x  2y  5z  23  0.
9.12. Знайти рівняння площини у відрізках і зобразити площину в ПДСК, як-
що її загальне рівняння 3x  6y  4z  12  0.
Розв’язання. [3.3.5.] z
3
[Перетворюємо рівняння площини: перенесимо вільний член
рівняння праворуч і ділимо обидві частини рівняння на нього, P
записуючи коефіцієнти при x, y, z у знаменники.] 2
x y z O y
3x  6y  4z  12     1.
4 2 3
З одержаного рівняння площини у відрізках випливає, що x 4
площина перетинає осі координат у точках A(4;0;0), Рис. до зад. 9.12
B(0; 2;0) і C (0;0;3) .
9.13.1. З’ясувати, чи є рівняння площини 4x  6y  12z  11  0 нормованим.

Якщо ні, то знормувати його.
Розв’язання. [3.3.7, 3.3.6.] 
11  0;
(4; 6; 12)T  16  36  144  196  14  1.
Рівняння не є нормованим, оскільки нормальний вектор площини не одинич-
1
ний. Знормуємо рівняння, помноживши його на   :
14
2 3 6 11
x y z  0.
7 7 7 14
Коментар.  У нормованому рівнянні коефіцієнти при x , y і z є координата-
ми одиничного нормального вектора, а вільний член має бути від’ємним.
3 6 2
9.13.2. З’ясувати, чи є рівняння площини x  y  z  3  0 нормованим.
7 7 7
Якщо ні, то знормувати його:
 3 6 2 T 9  36  4 49
3  0;  ;  ;     1.
 7 7 7  7 7
Рівняння не є нормованим, оскільки вільний член додатний. Знормуємо його,
помноживши на   1 :
3 6 2
 x  y  z  3  0.
7 7 7
9.14. Запишіть канонічні і параметричні рівняння прямої, що проходить через
точку M 0(2; 0; 5) паралельно:
1) вектору a  (2;3;5)T ; 2) вектору a  (0;1;2)T ;

3) осі Ox ; 4) осі Oy;
x 1 y  2 z 1
5) прямій   ;
5 2 1
1
6) прямій x  2  t, y  2t, z  1  t.
2
9.15. Запишіть канонічні і параметричні рівняння прямої, що проходить через

точки M 1 і M 2 :
1) M1(1; 2;1), M 2 (3;1; 1); 2) M1(3; 1;0), M 2 (1;0; 3).
9.16. Установіть, які з точок M1(3;4;7), M 2(2;0; 4), M 3 (0; 5;1), M 4 (1;3; 2)
належать прямій x  2  t, y  1  3t, z  5  2t.
9.17. Вкажіть нормальний вектор площини:
1) x  2y  7z  5  0; 2) 3x  z  11  0.
9.18. Запишіть загальне рівняння площини, що проходить через точку M 0 ,
паралельно векторам a1 та a2, якщо:
1) M 0 (1;1;1), a1  (0;1;2)T , a 2  (1; 0;1)T ;
2) M 0 (0;1;2), a1  (2;0;1)T , a 2  (1;1; 0)T .
9.19. Запишіть рівняння площини, що проходить через точки M 1 і M 2 пара-

лельно вектору a , якщо:
1) M1(1;2;0), M2 (2;1;1), a  (3;0;1)T ;
2) M1(1;1;1), M2 (2;3; 1), a  (0; 1;2)T .
9.20. Запишіть рівняння площини, що проходить через точки M1, M 2 і M 3 :
1) M1(1;2;0), M 2(2;1;1), M 3(3;0;1);
2) M1(1;1;1), M 2(0;1;2), M 3 (2;3; 1).

9.21. Запишіть рівняння площини, що проходить через точки:
1) M1(1; 3;2), M 2 (2;1;4),  Ox ;
2) M1(2;1; 3), M 2(1; 3; 4),  Oy;
3) M1(4; 1;1), M 2(0; 2; 3),  Oz.

9.22. Запишіть рівняння площини, що проходить:
1) через вісь Ox і точку M1(1;1; 3);
2) через вісь Oy і точку M 2 (1; 2;5);
3) через вісь Oz і точку M 3(2;3; 4).

9.23. Запишіть рівняння площини, що проходить через точку:
1) M1(2;3; 1) паралельно площині Oxy;
2) M 2(4; 1;5) паралельно площині Oxz ;
3) M 3(3; 2;2) паралельно площині Oyz .

9.24. Запишіть нормоване рівняння площини:
1) 5y  12z  26  0; 2) x  2y  z  10  0.
9.25. Перевірте, які з точок A(1;2;3), B(1; 2;1), C (0;1;2), D(3;0;3) та
E(5; 7;11) лежать на площині 2x  3y  z  9  0.
9.26. Знайдіть довжини відрізків, що відтинає від координатних площин пло-
щина:
1) 2x  3y  9z  18  0; 2) x  2y  5z  20  0.
9.27. Знайдіть об’єм тетраедра, який відтинає від координатного кута площина:
1) 3x  2y  z  12  0; 2) x  2y  5z  10  0.
9.28. Як розташовано щодо системи координат Oxyz площина:
1) 3y  2z  1  0; 2) 2x  y  5z  0;
3) 2x  y  1  0, 4) 2x  y  0;
5) x  z  0; 6) 3y  4z  0;
7) 2x  3  0; 8) z  4  0.
Відповіді

 x  2  2t,


x 2 y z 5 
9.14. 1)   ,  y  3t, t  ;
2 3 5 


 z  5  5t,


 x  2,
x 2 y z 5  y
2)   ,  t, t  ;
0 1 2 
 z  5  2t,
  x  2,
 x  2  t, 
x 2 y z 5  y  0, x 2 y z 5  y  t, t  ;
3)   , t  ; 4)   ,
1 0 0  0 1 0 
 z  5,  z  5,
 x  x  2  t,
  2  5t, 
x 2 y z 5  y x 2 y z  5 
5)   ,  2t, t  ; 6)   ,  y  2t, t  .
5 2 1  1 2  1 2 
 z  5  t,  z  5  1 t,
 2
 x  1  2t,

x 1 y  2 z 1  y  2  3t, t  ;
9.15. 1)   ,
2 3 2 
 z  1  2t
 x  3  2t,

x 3 y 1 z  y
2)   ,  1  t, t  .
2 1 3 
 z  3t,
9.16. M1, M 3.
9.17. 1) n1  (1;2; 7)T ; 2) n2  (3;0;1)T .
9.18. 1) x  2y  z  0; 2) x  y  2z  5  0.
9.19. 1) x  2y  3z  3  0; 2) 2x  2y  z  1  0.
9.20. 1) x  y  3  0; 2) 2x  y  1  0.
9.21. 1) y  2z  7  0; 2) x  3z  11  0; 3) x  4y  8  0.
9.22. 1) 3y  z  0; 2) 5x  z  0; 3) 3x  2y  0.
9.23. 1) z  1  0; 2) y  1  0; 3) x  3  0.
5 12 1 2 1
9.24. 1)  y  z  2  0; 2) x  y  z  5  0.
13 13 2 2 2
9.25. B і D.
9.26. 1) a  9, b  6, c  2; 2) a  20, b  10, c  4.
50
9.27. 1) 48; 2) .
3
9.28. 1) паралельна осі Ox; 2) проходить через початок координат; 3) паралельна осі Oz;
4) проходить через вісь Oz; 5) проходить через вісь Oy; 6) проходить через вісь Ox;
7) паралельна площині Oyz ; 8) паралельна площині Oxy.
10. Задачі на прямі й площини

10.1. Записати рівняння площини P, яка проходить через точку M 0 (1; 1;0)
x 2 y 1 z 1
перпендикулярно до прямої L :   .
1 2 3
Розв’язання. [3.4.4, 3.3.2.]
Оскільки площина P  L, то за нормальний вектор L
площини P можна взяти напрямний вектор прямої L : P
M s
 1 
 

n (P )  s (L)   2  .
M0
 
 3 
10. Задачі на прямі й площини 147
Нехай точка M (r )  P. Площину P, що проходить через точку M 0 (r0 ) перпе-

ндикулярно до вектора s задає рівняння (див. зад. 9.6)
[3.3.13]
(r  r0 , s )  0  1(x  1)  2(y  1)  3z  0.
P : x  2y  3z  3  0.
10.2. Записати рівняння площини P, яка проходить через пряму
 x  2  3t ,
 x 1 y  2 z 3
L1 :  y  4, паралельно прямій L2 :   .
 0 1 2
 z  t  1,
Розв’язання. [3.4.4, 3.3.4.]
З рівнянь прямих L1 та L2 випливає, що точка s2 L2
M1(2;0;1)  P та напрямні вектори прямих L1 та L2 P
L1 s1
 3   0 
    M0
 
s1 (L1 )   0 , s2 (L2 )   1  .
 M
   
 1   2  Рис. до зад. 10.2
0 1
Вектори s1 та s2 — неколінеарні, бо  .
1 2
Нехай M (r )  P. Площину P, яка проходить через точку M 1 паралельно век-
торам s1 та s2 задає рівняння (див. зад. 9.8):
x 2 y z 1
[2.14.8]
(r  r1, s1, s2 )  0  3 4 1  0 
0 1 2
 (x  2)  9  y  (6)  (z  1)  (3)  0.
P : 3x  2y  z  5  0.
10.3. Записати канонічні й параметричні рівняння прямої L, яка проходить
через точку M 0 (1; 4;3) перпендикулярно до площини
P : 3x  y  5  0 .
Розв’язання. [3.4.4, 3.3.2.]
Оскільки пряма L перпендикулярна до площини P, то за напрямний вектор
шуканої прямої L можна взяти нормальний вектор площини P :
 3  L
  M

s (L )  n (P )   1 .
  n P
 0  M 0
Нехай точка M (r )  L. Тоді (див. зад. 9.2)

 x  1   3 
   

r  r0   y  4  колінеарний n   1  
 Рис. до зад. 10.3
   
 
 z 3   0 

 x  1  3t ,


x 1 y4 z 3
L:     y  4  t, t  .
3 1 0 


 z  3,


 x  7  5t ,


10.4 Знайти точку перетину прямої L :
y  4  t, і площини



 z  5  4t

P : 3x  y  2z  5  0.
Розв’язання. 
З рівнянь площини P і прямої L випливає, що L
 3   5 
    P
  M
n (P )   1 , s (L)   1 .

   
 2   4 
Вектори n та s — не перпендикулярні [2.10.4], оскільки
3  5  (1)  1  2  4  22  0.
Отже, площина P і пряма L перетинаються в одній точці, координати якої
знайдімо із системи:
 P : 3x  y  2z  5  0.

   x  7  5t,
  
  L :  y  4  t ,

  z  5  4t

 3(7  5t )  (4  t )  2(5  4t )  5  0;
22t  22  0; t  1.
[Підставляючи знайдене значення параметра t  1 у параметричні рівняння
прямої, дістаємо координати точки перетину.]
 x  7  5  (1)  2,

 
P  L  M :  y  4  (1)  3,  M  (2; 3;1).

 z  5  4  (1)  1;
Площина P  n і пряма L  s перетинатимуться лише в одній точці, якщо
P  L  n  s  (n , s )  0.

 M (r  )  L, 
r   r0  ts ,
    
 M 
(r 
)  P 
 (r  r , n )  0

 
 1
 (r0  ts  r1, n )  0  t(s , n )  (r0  r1, n )  0;
(r  r0 , n ) (r  r0 , n )
t  1  r   r0  1 s.
(s , n ) (s , n )
10.5. Знайти проекцію точки M 0 (1;0;1) на площину P : 4x  z  12  0.
[Крок 1.] Пряма L, яка проектує точку M 0 на площину P пе- L
рпендикулярна до P, а отже має параметричні рівняння (див. M0
зад. 10.3) P
M

 x  1  4t ,
L :  y  0, Рис. до зад. 10.5

 z  1  t .
[Крок 2.] Знайдімо точку M  — проекцію точки M 0 — точку перетину прямої
L і площини P (див. зад. 10.4):

 4x  z  12  0,



 x  1  4t,

M :  M (3;0;0).
 y  0,

 z  1  t



 x  3t ,

10.6. Знайти проекцію точки M 0(2; 1;3) на пряму L :  y  5t  7,


  2t  2.
z

[Крок 1.] Площина P, що проектує точку M 0 на пряму L, має L
рівняння (див. зад. 10.1): P
M
(r  r0 , s )  0  M0
 3x  5y  2z  7  0.
[Крок 2.] Знайдімо точку M  — проекцію точки M 0 — точку перетину прямої

L і площини P (див. зад. 10.5):
 P : 3x  5y  2z  7  0,

   x  3t,

 
  M (3; 2; 4).
 

 L :  y  5t  7,
 


  z  2t  2
10.7. Записати рівняння прямої L, яка проходить через точку M 0 (5;2; 4) пер-

 x  2  3t,

пендикулярно до прямої L1 :  y  1  4t, t  .

 z  2t ,


[Крок 1.] Знайдімо проекцію точки M 0 на пряму L1 (див. зад. 10.6).
Рівняння площини P, яка проектує точку M 0 на пряму L1 : L1
s1
P : 3x  4y  2z  31  0. M0
L
Проекція точки M 0 на пряму L1 — точка M  : P M


 3x  4y  2z  31  0,



 x  2  3t,
  M (5;3;2).

 y   1  4 t ,

 z  2t.


[Крок 2.] Проведімо пряму L через точки M 0 та M  (див. зад. 9.3):
x 5 y 2 z 4
L:   .
0 1 2
10.8. Знайти точку, що симетрична точці M1(2; 5;7) щодо прямої

x 5 y 4 z 6
L:   .
1 3 2
[Крок 1.] Знайдімо проекцію точки M 1 на пряму L — точку M 1 (див. зад. 10.6):
M1(3; 2;2). L
[Крок 2.] Точка M 2 поділяє відрізок M1M1 у відношенні M2
  2 [2.6.7], отже, M1 M 1
r2  2r1  r1 
     
 3   2   4 
  
 r2  2  2    5    1   M 2 (4;1; 3).
     
 2   7   3 
Коментар.  Точку M 2 таку, що M 1M 2  M 1M 1 називають симетричною
точці M 1 щодо прямої L, де M  — проекція точки M 1 на пряму L.
10.9. Знайти точку, що симетрична точці M1(1;3; 4) щодо площини

P : 3x  y  2z  0.
[Крок 1.] Знайдімо проекцію точки M 1 на площину P — точ- M1
ку M 1 (див. зад. 10.5): M 1

P
M1(2;2; 2). M2
[Крок 2.] Точка M 2 поділяє відрізок M1M1 у відношенні Рис. до зад. 10.9
  2 , отже,
r2  2r1  r1 
 2   1   5 
     
  
r2  2  2    3    1   M 2 (5;1; 0).
     
 2   4   0 
Коментар.  Точку M 2 називають симетричною точці M 1 щодо площини P,
якщо M 1M 2  M 1M 1 , де M  — проекція точки M 1 на площину P.
10.10. Записати рівняння спільного перпендикуляра L до мимобіжних прямих:

x 6 y 1 z  10
L1 :   ,
1 2 1
x4 y3 z 4
L2 :   .
7 2 3
Розв’язання. [3.8.1.] 
З рівнянь прямих L1 та L2 випливає, що точка L1
M1(6;1;10)  L1 та точка M 2 (4;3; 4)  L2 і напрямні s1
вектори прямих N1 s2 L2
M1 M2
 1   7 
    N2
 
s1   2 , s2   2 .

    Рис. до зад. 10.10
 1  
 3 
[Переконаймося, що прямі L1 та L2 — мимобіжні.]
 10 
 
M 1M 2  r2  r1   2  ;
 
 6 
 8 
[2.12.4] i j k  

[s1, s2 ]  1 2 1  i  8  j  (4)  k  16   4 .
 
7 2 3  16 
(r2  r1, s1, s2 )  (r2  r1,[s1, s2 ]) 
(10)  8  2  4  (6)  16  168  0.
Отже, прямі L1 та L2 — мимобіжні.
[Крок 1.] За нормальний вектор площини P, яка проходить через пряму
L1(M1 ; s1 ) паралельно прямій L2 (M 2 ; s2 ), візьмімо вектор
 8 
 

[s1 , s2 ]   4  .
 
 16 
або колінеарний йому вектор
 2 
 
1 
n (P )  [s1, s2 ]   1 .
4  
 4 
[Крок 2.] Площину P1, яка містить пряму L1 і перпендикулярна до площини

P  n (P ) задамо рівнянням
x  6 y  1 z  10
(r  r1, s1 , n )  0  1 2 1  0 
2 1 4
 (x  6)  9  (y  1)  6  (z  10)  (3)  0;
P1 : 3x  2y  z  6  0.
[Крок 3.] Площину P2 , яка містить пряму L2 і перпендикулярна до площини
P  n (P ) задамо рівнянням
x 4 y3 z4
(r  r2 , s2 , n )  0  7 2 3 0
2 1 4
 (x  4)  5  (y  3)  (34)  (z  4)  (11)  0;
P2 : 5x  34y  11z  38  0.
[Крок 4.] Шукану пряму L — спільний перпендикуляр до прямих L1 та L2 —
задамо перетином двох площин P1 та P2 :
 3x  2y  z  6  0,
L : 
 5x  34y  11z  38  0.

Коментар.  Можлива така схема розв’язання цієї задачі.
[Крок 1.] За нормальний вектор площини P, яка проходить через пряму
L1(M1 ; s1 ) паралельно прямій L2(M 2 ; s2 ) (див. зад. 10.2 та Коментар до зад. 9.8)
візьмімо вектор
n (P )  [s1, s2 ].
[Крок 2.] Площину P1, яка містить пряму L1 і перпендикулярна до площини
P  [s1, s2 ] задамо рівнянням
(r  r1, s1,[s1, s2 ])  0.
[Крок 3.] Площину P2 , яка містить пряму L2 і перпендикулярна до площини
P  [s1, s2 ] задамо рівнянням
(r  r2 , s2 ,[s1, s2 ])  0.
[Крок 4.] Шукану пряму L — спільний перпендикуляр до прямих L1 та L2 —
задамо перетином двох площин P1 та P2 :
(r  r1, s1,[s1, s2 ])  0,

(r  r2, s2,[s1, s2 ])  0.

Вектор [s1, s2 ] — напрямний вектор прямої L, а оскільки

s1  [s1, s2 ], s2  [s1, s2 ],
то прямі L та L1 — перетинаються в точці N1, а прямі L та L2 в точці
N 2  N1. Пряма L  N1N 2 — спільний перпендикуляр до прямих L1, L2 .
10.11. Записати рівняння площини P, яка рівновіддалена від двох площин:
P1 : x  z  5  0, P2 : 3x  5y  4z  0.
Розв’язання. [3.11.5] 
Знайдімо множину точок, рівновіддалених від площин P1 та P2 .
[3.11.5]
x z 5 x z 5
d (M , P1)   ;
2 2 2 2
1  0  (1)
3x  5y  4z 3x  5y  4z
d (M , P2 )   .
32  52  42 5 2
x z 5 3x  5y  4z
d(M , P1 )  d(M , P2 )   ;
2 5 2
5 x  z  5  3x  5y  4z ;
5(x  z  5)  (3x  5y  4z );
 5x  5z  25  3x  5y  4z,

 5x  5z  25  3x  5y  4z .

Отже, оскільки площини P1 та P2 — не паралельні, дістанемо рівняння двох
«бісекторіальних» площин:
P  : 2x  5y  9z  25  0,
P  : 8x  5y  z  25  0.
Знайдімо множину точок M :
d (M , P1 )  d(M , P2 ) 
 (r , n10 )  p1  (r , n20 )  p2 
 (r , n10 )  p1  ((r , n20 )  p2 ) 

 p1  p2

 ( r , n 0
)   0, n10  n20 ,


1
2
 p  p2
 P :
 (r , n1 )  1
0
 0, n10  n20,

 2
  (r , n10  n20 )  p1  p2  0, 0 0
  (r , n1  n2 )  p1  p2  0,
0 0 n  n .


1 2


 3x  y  2z  9  0,
10.12. Через пряму L :   провести площину паралельну

 x z 3  0

осі Ox .
Запишімо рівняння жмутка площин, що проходять через пряму L :
(3x  y  2z  9)  (x  z  3)  0;
(3  )x  y  (2  )z  (9  3)  0.
Площина буде паралельна осі Ox , коли 3    0 [3.4.10]. Звідки   3.
Отже, рівняння шуканої площини:
(3x  y  2z  9)  3(x  z  3)  0  y  z  18  0.
10.13. Визначити двогранні кути, які утворюють площини:
P1 : 6x  3y  2z  0, P2 : x  2y  6z  12  0.
Нормальні вектори заданих площин P1 та P2 мають координати:
 6   1 
   
 
n1   3  і n2   2 .

   
 2   6 
Знайдімо довжини цих векторів:
[2.9.4]
n1  62  32  (2)2  36  9  4  49  7;
n2  12  22  62  1  4  36  41.
[2.10.2] [2.9.2]
 (n1, n2 ) 6  1  3  2  (2)  6
cos(P ,
1 2P )   
n1 n2 7  41
0 
 0 .
7 41 2
10.14. Записати рівняння площини P, яка проходить через точку M 0(2;1;1)
перпендикулярно до площин
P1 : x  y  5z  9  0 та P2 : 2x  y  2z  1  0.
Розв’язання. [2.12.1, 3.3.3.]
Шукана площина перпендикулярна до площин P1 та P2 . Отже, її нормальний
вектор n перпендикулярний до їхніх нормальних векторів n1  (1;1; 5)T і
n 2  (2;1;2)T .
[2.12.1]
Тоді n (P )  [n1, n2 ]. Знайдімо його координати:
i j k
n  [n1, n2 ]  1 1 5 
2 1 2
 3 
 

 i (2  5)  j (2  10)  k (1  2)  3i  8 j  k   8 .
 
 1 
Площину з нормальним вектором n  (3;8; 1)T , яка проходить через точку
M 0(2;1;1) задає рівняння [3.3.3]
(r  r0, n )  0  3(x  2)  8(y  1)  1(z  1)  0.
P : 3x  8y  z  15  0.
10.15. Знайти віддаль від точки M 0 (1;2; 3) до площини 5x  3y  z  14  0.
З’ясувати, в одному чи різних підпросторах щодо заданої площини роз-
ташована точка M 0 і початок системи координат.
Розв’язання. [3.11.5, 3.11.6.]
[3.11.5]
ax 0 by 0  cz 0  d
d(M 0, P )  
2 2 2
a b c
5  1  3  2  1  (3)  14 5  6  3  14 10
   .
2
5  (3)  12 2 35 35
З’ясуймо знак відхилення точки M 0 від площини:
[3.11.6]
ax 0  by0  cz 0  d 5  6  3  14 10
(M 0 , P )     0.
 sgn d  a  b  c2  35
2 2 35
Від’ємний знак відхилення вказує на те, що точка M 0 і початок системи коор-
динат належать одному півпростору щодо заданої площини.
10.16. Знайти кут між прямими
x y 1 z 
 3x  y  5z  1  0,
L1 :   та L2 :
 2x  3y  8z  3  0.
1 2 3 


Знайдімо напрямні вектори прямих:
 1   
  i j k  7 
  
s1   2 ; s2  [n1, n2 ]  3 1 5   14 
  2 3 8  
 3   7 
(у подальшому зручніше взяти йому колінеарний вектор s2  (1;2;1)T ).

[3.10.1]
 (s1, s2 ) 112 2  31 1 4  3
cos(L ,
1 2L )     0.
s1 s2 14 6 14 6

Отже,   , тобто прямі перпендикулярні.
2
10.17. Задано точки A1(1;0;1), A2(0;2;3), A3(1;1;1) та A4 (3; 3;0).
10.17.1. Записати рівняння площини A1A2A3 .

Знайдімо координати векторів: A4
A1A2 
A2
 
[2.6.6]  1 
 
 r2  r1   2  ,
 
A3
A1
 4  N M
 0   2 
   
 
A1A3  r3  r1   1 , A1A4  r4  r1   3 .

   
 2   1 
Площину A1A2A3 задає рівняння (див. зад. 9.11)
x 1 y z 1
(r  r1, r2  r1, r3  r1 )  0  1 2 4 0
0 1 2
 (x  1)  0  y  (2)  (z  1)  (1)  0;
A1A2A3 : 2y  z  1  0.
10.17.2. Записати рівняння прямої A1A2 .

Пряму A1A2 задає рівняння (див. зад. 9.3)
x 1 y z 1
r  r1  r2  r1  A1A2 :   .
1 2 4
10.17.3. Записати рівняння прямої A4M , яка перпендикулярна до площини
A1A2A3 .
Розв’язання. [3.4.4, 3.4.5.]
Оскільки пряма A4H перпендикулярна до площини A1A2A3, то за напрямний

вектор прямої A4H можна взяти нормальний вектор площини A1A2A3 :
 0 
 

s (A4H )  n (A1A2A3 )   2 .
 
 1 
Пряму A4H , що проходить через точку A4 паралельно вектору s (A4H ), задає
рівняння (див. зад. 9.1)
x 3 y3 z
r  r4  s (A4H )  A4H :   .
0 2 1
10.17.4. Записати рівняння прямої A3N , яка паралельна прямій A1A2 .
Оскільки пряма A3N паралельна прямій A1A2, то за напрямний вектор прямої
A3N можна взяти напрямний вектор прямої A1A2 :
 1 
 

s (A3N )  s (A1A2 )   2  .
 
 4 
Пряму A3N , що проходить через точку A3 паралельно вектору s (A3N ), задає
рівняння (див. зад. 9.1)
x 1 y 1 z 1
r  r3  s (A3N )  A3N :   .
1 2 4
10.17.5. Записати рівняння площини, що проходить через точку A4 перпенди-
кулярно до прямої A1A2 .
Рівняння площини P, що проходить через точку A4 перпендикулярно до пря-
мої A1A2, задає рівняння (див. зад. 9.6):
(r  r4 , s (A1A2 ))  0 
 1(x  3)  2(y  3)  4(z  0)  0;
P : x  2y  4z  9  0.
10.17.6. Обчислити синус кута між прямою A1A4 і площиною A1A2A3 .
Розв’язання. [3.10.5]
З рівнянь прямої A1A4 та площини A1A2A3 випливає, що напрямний вектор
A1A4 і нормальний вектор площини A1A2A3 такі:
 2   
   0 
 
s (A1A4 )   3 , n (A1A2A3 )   2  .
   
 1   1 
[3.10.5]
 (n , s )
sin(A1A4, A1A2A3 )  
n s
0  2  2  (3)  1  1 7 7
   .
02  22  (1)2 22  (3)2  12 5 14 10
10.17.7. Обчислити косинус кута між координатною площиною Oxy і площи-
ною A1A2A3 .
Нормальні вектори площин Oxy та A1A2A3
 0   1 
   
 
n (Oxy )  k   0 , n (A1A2A3 )   2  .

   
 1   1 
[3.10.4]
 (n1, n2 )
cos(Oxy, A1A2A3 )  
n1 n2
0  0  0  2 1 1 1 1
   .
2 2 2 2 2 2 1 5 5
0  0 1 0  2  (1)
10.18. Дослідіть взаємне розташування площин. У разі якщо вони паралельні,
то знайдіть віддаль d(P1, P2 ) між площинами, якщо вони — перетинні, то
знайдіть косинус кута між ними:
1) P1 : x  2y  z  1  0, P2 : y  3z  1  0;
2) P1 : 2x  y  z  1  0, P2 : 4x  2y  2z  1  0;
3) P1 : x  y  1  0, P2 : y  z  1  0;
4) P1 : 2x  y  z  1  0, P2 : 4x  2y  2z  2  0.
10.19. Запишіть рівняння площин, що поділяють навпіл кути, утворені площи-
нами P1 і P2 , якщо:
1) P1 : x  3y  2z  5  0, P2 : 3x  2y  z  3  0;
2) P1 : 2x  y  5z  3  0, P2 : 2x  10y  4z  2  0.
10.20. Запишіть рівняння площини, рівновіддаленої від площин P1 і P2 , якщо:
1) P1 : 4x  y  2z  3  0, P2 : 4x  y  2z  5  0;
2) P1 : 5x  3y  z  3  0, P2 : 10x  6y  2z  7  0.
10.21. На віддалі k одиниць від площини P проведіть площину, паралельну їй:
1) k  5, P : x  2y  2z  14  0;
2) k  3, P : 3x  6y  2z  14  0.
10.22. Доведіть, що прямі паралельні, і знайдіть віддаль між ними:
1) x  1  2t, y  3t, z  2  t та
x  7  4t , y  5  6t , z  4  2t ;

 x  y  z  3  0,
2) x  2t, y  0, z  2t та 


 x  y  z  1  0.

10.23. Доведіть, що прямі збігаються:
1) x  8  3t, y  7  2t, z  11  t та
x  5  6t , y  9  4t , z  10  2t ;

 4x  y  3z  5  0,
2) x  t, y  4  5t, z  3  3t та 


 7x  2y  z  5  0.

10.24. Доведіть, що прямі перетинаються, і знайдіть координати точок перетину:
1) x  3t, y  2  3t, z  1 та
x  1  5t , y  1  13t , z  1  10t ;

 2y  z  2  0,
2) x  2  3t, y  1, z  4  t та 


 x  7y  3z  17  0.

10.25. Установіть, чи лежить пряма L у площині P, не має з площиною P спіль-
них точок або перетинає в деякій точці й тоді знайдіть точку перетину:
x 1 y  3 z 2
1) L :   , P : 4x  3y  z  3  0;
2 1 5
x 7 y4 z 5
2) L :   , P : 3x  y  2z  5  0;
5 1 4
x 1 y 3 z
3)   , P : x  3y  2z  5  0.
2 4 5
10.26. Знайдіть кут між прямими:

x 1 y 1 z 2 x5 y z 1
1) L1 :   та L2 :   ;
1 1 1 6 3 2
x y z 
 3x  y  5z  0,
2) L1 :   та L2 : 
1 2 3 
 2x  3y  8z  1  0.

x 1 y z 1
10.27. Задано пряму L :   і точку M 0 (0;1;2)  L (перевірте!).
2 1 0
1) Запишіть рівняння площини, що проходить через пряму L і точку M 0 ;
2) запишіть рівняння площини, що проходить через точку M 0 перпен-

дикулярно до прямої L;
3) запишіть рівняння перпендикуляра, опущеного з точки M 0 на пряму L;
4) обчисліть віддаль d(M 0 , L);
5) знайдіть проекцію точки M 0 на пряму L.
x 1 y z 1
10.28. Задано площину P : x  y  z  1  0 і пряму l :   ,
0 2 1
причому L  P.

1) Обчисліть sin(P, L) і координати точки перетину прямої і площини;
2) запишіть рівняння площини, що проходить через пряму L перпенди-
кулярно до площини P;
3) запишіть рівняння проекції прямої L на площину P.
10.29. Переконайтесь, що прямі L1 та L2 належать одній площині, і запишіть
рівняння цієї площини, якщо:
x 1 y  2 z 5 x 7 y 2 z 1
1) L1 :   , L2 :   ;
2 3 4 3 2 2
x 2 y 1 z 3 x 1 y  2 z 3
2) L1 :   , L2 :   .
3 2 2 3 2 2
10.30. Для прямих L1 і L2 :

а) доведіть, що прямі мимобіжні;
б) запишіть рівняння площини, що проходить через пряму L2 паралель-
но прямій L1 ;
в) обчисліть віддаль між прямими;
г) запишіть рівняння спільного перпендикуляра до прямих L1 та L2 , якщо:
x 7 y4 z 3 x  21 y  5 z 2
1) L1 :   , L2 :   ;
3 4 2 6 4 1
x 6 y3 z 3 x 1 y 7 z 4
2) L1 :   , L2 :   .
3 2 4 3 3 8
10.31. Знайдіть точку симетричну точці A щодо прямої L, якщо:
x 1 y 2 z 3
1) A(4;3;10), L :   ;
2 4 5
 4x  3y  13  0,
2) A(3;1; 1), L : 
 y  2z  5  0.

10.32. Знайдіть точку, симетричну точці A щодо площини P :
1) A(6;5;5), P : 2x  3y  z  4  0;
2) A(3;1; 9), P : 4x  3y  z  7  0.
10.33. Знайдіть проекцію прямої L на площину P : 3x  2y  z  15  0, якщо:
1) L : x  1  2t, y  3  t, z  2  t ;
2) L : x  1  t, y  3  t, z  2  t.
10.34. За яких значень параметрів A і D пряма L лежить у площині
x 3 y 1 z 3
1) L :   , P : Ax  2y  4z  D  0;
4 4 1
x 2 y 1 z 3
2) L :   , P : Ax  y  2z  D  0.
3 2 2
10.35. За якого значення параметра a площина P : ax  2y  z  5  0 пара-
x y 1 z 2
лельна прямій   ?
2 3 5
10.36. За якого значення m пряма L : x  1  3t, y  2  mt, z  3  2t

не має з площиною P : x  3y  3z  2  0 спільних точок?
10.37. За яких значень параметрів a і b площини P : ax  by  9z  1  0 пе-
x y 1 z 3
рпендикулярна до прямої   ?
2 6 3
10.38. За якого значення параметра a площини P1 : x  ay  z  1  0 та
a3
P2 : ax  9y  z  3  0:
9
1) перетинаються; 2) паралельні;
3) збіжні.
x y z 2
10.39. За яких значень параметра a пряма L :   :
1 a 1
1) перетинає площину P : 3a 2x  ay  z  4a  0;
2) паралельна цій площині; 3) лежить у цій площині.
10.40. За яких значень a прямі
x 1 y 1 z  (a  2)2 x y z
L1 :   та L2 :   :
a 1 a 1 a 1
1) перетинаються; 2) мимобіжні;
3) паралельні; 4) збіжні.
10.41. Задано площину P і точку M 0 . Запишіть рівняння площини P , що
проходить через точку M паралельно площині P, і обчисліть віддаль
(P, P ), якщо:
1) P : 2x  y  z  1  0, M (1;1;1);
2) P : x  y  1  0, M (1;1;2).
10.42. Через лінію перетину площин P1 : x  y  z  5  0 та
P2 : 2x  y  z  3  0
проведіть площину:
1) що проходить через точку M 0 (1;3; 4);
2) паралельну до осі Oy ;
3) перпендикулярну до площини 3x  y  2z  11  0.
10.43. За яких значень l і m площини P1 : 2x  y  3z  1  0,

P2 : x  2y  z  m  0 та P3 : x  ly  6z  10  0 перетинаються:
1) в одній точці; 2) уздовж прямої;
3) уздовж паралельних прямих?
10.44. Доведіть, що площини P1 : x  2y  3z  13  0,
P2 : 5x  y  z  11  0 та P3 : 3x  5y  7z  15  0
проходять через одну й ту саму пряму.
10.45. Запишіть параметричні рівняння прямих:
1) x  y  2z  3  0, x  y  z  1  0;
2) x  2y  4z  7  0, 2x  y  z  5  0.
10.46. Запишіть канонічні рівняння прямих:

 5x  y  z  0, 
 3x  2y  z  2  0,
1) 
 2) 


 2x  3y  2z  5  0; 
 4x  y  3z  2  0.
 
Відповіді
1 3 1
10.18. 1) cos    ; 2) d ; 3) cos    ; 4) d  0.
2 15 2 6 2
10.19. 1) 4x  5y  z  2  0 та 2x  y  3z  8  0;
2) 3x  6y  7z  4  0 та x  4y  3z  2  0.
10.20. 1) 4x  y  2z  4  0; 2) 20x  12y  4z  13  0.
10.21. 1) x  2y  2z  1  0, x  2y  2z  29  0;
2) 3x  6y  2z  35  0, 3x  6y  2z  7  0.
1277
10.22. 1) ; 2) 3.
14
10.24. 1) (1; 1; 1); 2) (10;  1; 0).
10.25. 1) L  P ; 2) A(2; 3;1); 3) L  P .
 3  
10.26. 1) cos(L 1, L2 )  ; 2) (L1, L2 )  .
3 2
 x  2y  z  0,
10.27. 1) x  2y  z  0; 2) 2x  y  1  0; 3)  або
 2x  y  1  0

x
1

y 1
2

z 2
5
; 4)
18
30
; 5) M 0
3
5 1
;  ; 1 .
5 
1  x  y  z  1  0,
10.28. 1) , M 0 (1; 6; 4); 2) 3x  y  2z  1  0; 3) 
15  3x  y  2z  1  0.

10.29. 1) 2x  16y  13z  31  0; 2) 6x  20y  11z  1  0.
11. Пряма на площині 165
 54x  44y  7z  181  0,
10.30. 1) 4x  3y  12z  93  0, 13, 
 45x  76y  34z  497  0;

127   53 x  7y  44z  429  0,
2) 4x  12y  3z  76  0, , 
13  105x  23y  48z  136  0.

10.31. 1) B (2; 9; 6); 2) B (5;  7; 3).
10.32. 1) B (2; 7;1); 2) B (1;  2; 10).
 3x  2y  z  15  0,  3x  2y  z  15  0,

10.33. 1)  2) 

 x  5 y  7 z  2  0;  x  4y  5z  3  0.

10.34. 1) a  3, d   23; 2) a   2, d  11.
10.35. a  2.
10.36. m  1.
10.37. a   6, b   18.
10.38. 1) a   3; 2) a  3; 3) a  3.
1 1 1
10.39. 1) a   ; 2)  ; 3) .
2 2 2
10.40. 1) a  3; 2) a   1, a  3; 3) a  1; 4) a  1.
1 1
10.41. 1) 2x  y  z  2  0, d  ; 2) x  y  0, d  .
6 2
10.42. 1) 4x  y  5z  19  0; 2) x  2z  8  0; 3) x  y  z  5  0.
10.43. 1) l  7; 2) l  7, m  3; 3) l  7, m  3.
10.45. 1) x  2  3t, y  1  t, z  2t ;
2) x  5  2t, y  3  3t, z  2  t.
x y 1 z 1 x 1 y 1 z 1
10.46. 1)   ; 2)   .
5 12 13 5 13 11
11. Пряма на площині

11.1. Задано точки A(1; 3), B(2; 4), C (3;1).
11.1.1. У трикутнику ABC записати рівняння медіани AM у відрізках.
Розв’язання. [3.5.3, 3.5.7.]
Знайдімо координати точки M — середини відрізка BC : B

 [2.6.8] D
 32 5 M
 x   ;

 M
 [2.6.8] 2 2  M  5 ; 3  .
 1  4 3  2 2  A C

 yM  

 2 2 Рис. до зад. 11.1
 7 9 T
Вектор AM   ;  є напрямним вектором медіани. Запишімо канонічне рі-
 2 2 
вняння прямої AM [3.5.3]
x 1 y 3 x 1 y 3
   .
7 2 92 7 9
Перетворімо це рівняння, щоб одержати рівняння прямої у відрізках:
x y 4 3x 7y x y
    1   1.
7 9 21 4 12 4 3 12 7
11.1.2. У трикутнику ABC записати нормоване рівняння висоти CD .

Розв’язання. [3.5.6, 3.5.10.]
Вектор AB  (3;7)T є нормальним вектором прямої CD . Запишімо рівняння
прямої, що проходить через точку C (3; 1) перпендикулярно до вектора
AB  (3;7)T :
(AB,CD )  0  3(x  3)  7(y  1)  0  CD : 3x  7y  2  0.
загальне рівняння висоти
Знормуємо загальне рівняння, помноживши його на множник [3.5.9]
1 1
 
32  72 58
і одержимо нормоване рівняння висоти
3 7 2
CD : x y  0.
58 58 58
11.2. Задано вершини трикутника ABC : C
A(2; 2), B(3; 5), C (5;7).
H
11.2.1. Знайдіть рівняння прямої AB.
Розв’язання. [3.5.4] M AN
x 2 y 2
AB :  
1 3
 AB : 3x  y  4  0. B
11.2.2. Знайдіть рівняння висоти CH .

Розв’язання. [3.5.3, 3.5.6.]
Висота CH перпендикулярна до прямої AB, отже, за нормальний вектор пря-
мої CH можна взяти напрямний вектор прямої AB :
[3.5.3] 
1 
n (CH )  s (AB )    .
 3 
Пряму CH , що проходить через точку C перпендикулярно до вектора n(CH ),
задає рівняння [3.5.6]
(r  rC , n (CH ))  0 
 (x  5)  1  (y  7)  (3)  0;
CH : x  3y  16  0.
11.2.3. Знайдіть рівняння медіани AM .
Точка M — середина сторони BC — має координати:

 x  x B  xC  3  5  4,
 M 2 2  M (4;1).

 yB  yC 5  7
 yM   1
 2 2
Проведімо медіану AM через точки A та M :
x 2 y2 x 2 y2
  AM :  .
42 12 2 3
11.2.4. Знайдіть точку N перетину медіани AM і висоти CH .
Координати точки N перетину медіани AM та висоти CH знайдімо із системи
 x  2 y 2
  ,  62 58 
 2 3  N  ; .
 7 7 
 x  3y  16  0

11.2.5. Знайдіть рівняння прямої, що проходить через вершину C паралельно
стороні AB.
За напрямний вектор прямої CF , яка паралельна прямій AB, можна взяти
1 
s (CF )  s (AB )    .
 3 
Пряму CF , що проходить через точку C паралельно прямій AB, задає рівняння
x 5 y 7
CF :  .
1 3
11.2.6. Знайдіть віддаль від точки C до прямої AB .
Розв’язання. [3.11.4]
ax 0  by0  c 3574 18
d (C , AB )    .
2 2 2 2 10
a b 3 1

11.3. Запишіть загальне рівняння прямої L, і знайдіть віддаль від початку ко-
ординат до прямої:
 2   2 
1) L : M 0(1;2)  L, n     L; 2) L : M 0(2;1)  L, n     L;
 2   0 
 3   0 
 
3) L : M 0(1;2)  L, s     L; 4) L : M 0(1; 0)  L, s     L;

 1   1 
5) M1(1;2), M 2(1;0)  L; 6) M1(1;1), M 2 (1; 2)  L.

11.4. Задано загальне рівняння прямої 12x  5y  65  0. Запишіть для цієї
прямої:
1) рівняння з кутовим коефіцієнтом; 2) рівняння у відрізках;
3) нормоване рівняння.
11.5. Нехай A(1; 1), B(2;1),C (3;5) — вершини трикутника. Запишіть рів-
няння перпендикуляра, який спущено з вершини A на медіану, прове-
дену з вершини B.
11.6. а) Обчисліть віддаль d(M 0 ; L) від точки M 0 до прямої L;
б) запишіть рівняння прямої L , що проходить через точку M 0 перпен-

дикулярно до прямої L;
в) запишіть рівняння прямої L , що проходить через точку M 0 парале-
льно прямій L, якщо:
1) L : 2x  y  1  0, M 0 (1;2); 2) L : 2y  1  0, M 0 (1;0).
11.7. Дослідіть взаємне розташування прямих. Якщо прямі паралельні, то
знайдіть віддаль d(L1, L2 ) між прямими; якщо прямі перетинні, то знай-

діть косинус кута (L1, L2 ) і точку перетину прямих:
1) L1 : 2x  y  1  0, L2 : 2y  1  0;
x 1 y x2 y
2) L1 :  , L2 :  ;
2 1 1 0
3) L1 : x  y  1  0, L2 : 2x  2y  1  0;
x y 1
4) L1 : x  y  1  0, L2 :  ;
2 2
5) L1 : x  2y  1  0, L2 : 2x  4y  2  0.
11.8. Задано вершини трикутника ABC .
а) Напишіть рівняння боку AB;
б) напишіть рівняння висоти CD і обчисліть її довжину h  CD ;
в) знайдіть кут  між висотою CD і медіаною BM ;
г) напишіть рівняння бісектрис L1 та L2 внутрішнього і зовнішнього ку-
тів при вершині A, якщо:
1) A(1;2), B(2; 2),C (6;1); 2) A(2; 2), B(6;1),C (2;0).
11.9. Запишіть рівняння прямої L , що проходить через точку A(3; 4) і пара-
лельна прямій L і прямої L , що проходить через точку A і перпенди-
кулярна до прямої L :
x 1 y  2
1) L : x  2y  5  0; 2) L :  ;
2 3
3) x  2; 4) y  1;
5) x  3  t, y  4  7t .
11.10. За яких значень параметра a прямі L1 : ax  4y  6  0 та
L2 : x  ay  3  0 :
1) перетинаються; 2) паралельні;
3) збіжні?
11.11. Через точку перетину прямих L1 : x  2y  1  0 і L2 : 2x  y  4  0
проведіть пряму:
1) що проходить через точку M 0 (1;3);
2) паралельну осі Oy ;
3) перпендикулярну до прямої L3 : x  2y  11  0.
11.12. Знайдіть точку B симетричну точці:
1) A(1;2) щодо прямої L : 3x  y  9  0;
2) A(10;10) щодо прямої L : 3x  4y  20  0.

11.13. Через точку M 0 (5; 1) під кутом до прямої l : 5x  2y  11  0 про-
4
ведено пряму L . Знайдіть її рівняння.
Відповіді
1 5
11.3. 1) x  y  1  0, d  ; 2) x  2  0, d  2; 3) x  3y  5  0, d  ;
2 10
1
4) x  1  0, d  1; 5) x  y  1  0, d  ; 6) x  1  0, d  1.
2
12 x y 12 5
11.4. 1) y  x  13; 2)   1; 3) x  y  5  0.
5 65 12 13 13 13
11.5. 4x  y  3  0.
3 x 1 y2
11.6. 1) d  , L :  , L  : 2(x  1)  (y  2)  0;
5 2 1
1 x 1 y
2) d  , L  :  , L  : 2y  0.
2 0 2
 3
4
1
2
11.7. 1) M 0  ;  , cos(L 1, L2 ) 
1
5
; 2) M 0 (1; 0), cos(L
1, L2 ) 
2
5
;
3
3) d(L1, L2 )  ; 4) d(L1, L2 )  2; 5) L1  L2 .
2 2
x 1 y 2 x 6 y 1 19 19
11.8. 1)  ,  , h  , cos   ;
1 4 4 1 17 17  58
x 2 y 2 x 2 y 1
2)  ,  , h  4, cos   .
4 3 3 4 10
11.9. 1) L  : x  2y  11  0, L  : 2x  y  2  0;
x 3 y4 x 3 y4
2) L  :  , L :  ; 3) L : x  3, L : y  4;
2 3 3 2
4) L : y  4, L : x  3;
5) L  : x  3  t, y  4  7t, L : x  3  7t, y  4  t.
11.10. 1) a   2; 2) a  2; 3) a  2.
11.11. 1) 11x  10y  19  0; 2) 3x  7  0; 3) 2x  y  4  0.
11.12. 1) B ( 5; 4); 2) B ( 2;  6).
11.13. 3x  7y  8  0, 7x  3y  38  0.
12. Криві 2-го порядку

12.1. Знайти осі, вершини, фокуси і ексцентриситет еліпса
4x 2  9y 2  36  0.
Перетворімо рівняння 4x 2  9y 2  36  0 :
12. Криві 2-го порядку 171
x2 y2 x2 y2
 1   1.
9 4 32 22
З одержаного канонічного рівняння еліпса маємо, що осі еліпса (a  3, b  2)
2a  6, 2b  4;
вершини еліпса
A1(3;0), A2(3;0), B1(0; 2), B2(0;2) .
Далі знаходимо
c  a 2  b2  94  5.
c 5
Отже, фокуси F1( 5, 0), F2 ( 5, 0) і ексцентриситет    .
a 3
12.2. Записати рівняння гіперболи, фокуси якої розміщені на осі абсцис симе-
трично щодо початку координат, якщо відомо рівняння асимптот
4
y   x і віддаль між фокусами 2c  20 .
3
Розміщення фокусів є канонічним, отже, рівняння гіперболи
x 2 y2
  1.
2 2
a b
b
У цьому разі рівняння асимптот y   x і c 2  a 2  b 2 . З умов задачі випли-
a
ває, що
b 4
c  10,  .
a 3
Розв’язуючи систему щодо параметрів a і b :

 b 4

  ,
 a 2 3

 a 2
 b  100


маємо a  6, b  8. Тоді шукане рівняння гіперболи
x 2 y2
  1.
36 64
12.3. Визначити яку криву задає рівняння у ПДСК
5x 2  4y 2  30x  8y  21  0. Вказати канонічну систему і записати
канонічне рівняння цієї кривої.
Розв’язання. [3.15.1–3.15.3.]
У рівнянні
5x 2  4y 2  30x  8y  21  0
вилучимо повні квадрати змінних x і y :

2 2 (x  3)2 (y  2)2
5(x  3)  4(y  1)  20    1.
4 5
Отже, це рівняння гіперболи з центром у точ- y
ці O(3;2), тобто, ПДСК у якій записано рів-
y
няння не канонічна. Паралельним перенесен-
ням осей [3.2.1]

 x   x  3,
 2
 y   y  2, O x


 3 O
  
дістаємо канонічну ПДСК O x y , у якій гіпе- x
рбола матиме рівняння
x 2 y 2
  1.
22 ( 5)2 Рис. до зад. 12.3
12.4. Початок ПДСК переносять у точку O (3; 1) і повертають осі на кут

 . Знайти нові координати точки A, якщо її старі координати були
6
A(3; 4).
1. За формулами перетворень маємо координати точ- y y
ки A(x ;y) у перенесеній системі O xy. y 
A(3; 4)
 x   x  3  3  3  0,
 x 
 y   y  (1)  4  (1)  5. O x
 

O (3; 1) x
2. За формулами перетворень маємо координати точ-
ки A(x ;y ) у повернутій системі координат O x y  : Рис. до зад. 12.5


 x   x  cos   y  sin   0  3  5  1  5 ,
 6 6 2 2 2

   1 3 5 3
y   x  sin  y  cos  0   5   .

 6 6 2 2 2
 5 5 3 
Отже, у новій системі координат A  ; .
 2 3 
12.5. Визначити яку криву задає у ПДСК рівняння
9x 2  4xy  6y 2  16x  8y  2  0.
Знайти її канонічне рівняння і побудувати відповідну канонічну систему коор-
динат.
Розв’язання. [3.16–3.18.] 
12. Криві 2-го порядку 173
[Крок 1. Записуємо квадратичну форму геометричного образу 2-го порядку.]
Q(x, y )  9x 2  4xy  6y 2
[Крок 2. Записуємо матрицю квадратичної форми, враховуючи, що
4  2a12  2a21. ]
 9 2 
A   .
 2 6 
[Крок 3. Знаходимо власні числа матриці A як корені характеристичного мно-
гочлена матриці.]
9   2
0
2 6  
  2  15  50  0  1  5;  2  10.
[Крок 4. Знаходимо власні вектори матриці A, що відповідають власним числам.]
  5:
 4 2  1 1
    1 1 2   11  12  0; 11  12 .
 2 1  2 2
 1  
z1    ; z1  12  22  5 
 2 

 z1 1  1   1 5 
 e1       
 .
z1  2
5    2 5 
  10 :
 1 2 
 2 4  
   1 2 
12  2 22  0; 12  2 22 .

  2  
z 2    ; z 2  (2)2  12  5;
 1 

 z2 1  2    2 5 
e2       .
z2 
5   1   1 5 
[Крок 5. Записуємо матрицю перетворення координат і саме перетворення:]
 1 5  2 5 
H   ;
 2 5 1 5 

 1 2
 x   x    x  x  y ;
   H    5 5
 y   y   
     2 1
 y  x  y .

 5 5
[Крок 6. Переходимо до нових координат у рівнянні кривої.]
5x 2  10y 2  8 5y   2  0.
 2 2
5x  10  y  
2   10  0.
 5
[Крок 7. Застосовуємо паралельне перенесення.]
Підставляючи співвідношення

 x   x ,


 2

 y   y   ,

 5
в рівняння еліпса, дістаємо канонічне рівняння еліпса
x 2 y  2
  1.
2 1
[Крок 8. Записуємо формули переходу від старої системи координат до нової.]

 1 2 4 x 

 x  x   y   , y
 5 5 5
 y 
 O 
y  2 x   1 y   2 .


 5 5 5
O x
Формули задають перенесення початку координат у точку
 4 2
O    ;  і повертання на кут arctg 2.
 5 5 
Коментар.  Тип кривої можна визначити за допомогою інваріантів.
9 2 8
9 2
J2   50  0; J 3  2 6 4  500  0.
2 6
8 4 2
Отже, крива є еліпсом [3.18.1].

12.6. Визначте, яку криву задає рівняння і зобразіть її:
1) 4x 2  3y 2  8x  12y  32  0;
2) 16x 2  9y 2  64x  54y  161  0;
3) 4x 2  8x  7  y  0; 4) 5x 2  5y 2  10x  20y  22  0 .
Вкажіть канонічну систему. Запишіть канонічне рівняння цієї кривої, її
характеристики і нарисуйте криву.
13. Поверхні 2-го порядку 175
12.7. Зведіть рівняння кривих до канонічного вигляду і зобразіть їх:

1) 5x 2  4xy  8y 2  32x  56y  80  0;
2) 5x 2  4xy  8y 2  32x  56y  116  0;
3) 5x 2  4xy  8y 2  32x  56y  152  0;
4) 6xy  8y 2  12x  26y  11  0;
5) 6xy  8y 2  12x  26y  29  0;
6) 6xy  8y 2  12x  26y  20  0;
7) 9x 2  12xy  16y 2  40x  30y  0;
8) 9x 2  24xy  16y 2  20x  110y  50  0;
9) x 2  4xy  4y 2  4x  8y  3  0.
Відповіді
x 2 y 2 x 2 y 2
12.6. 1) еліпс, O (1; 2),   1; 2) гіпербола, O (2; 3),   1;
12 16 9 16
1 3
3) парабола, O (1; 3), x 2  y ; 4) коло, O (1; 2), x 2  y 2  .
4 5
x  2
y  2
12.7. 1) еліпс,   1; 2) точка, 4x 2  9y 2  0;
9 4
2 
3) , 4x  9y  36;2
x 2 y 2 x 2 y 2
4) гіпербола,   1; 5) гіпербола,    1;
1 9 1 9
6) пара перетинних прямих 9x 2  y 2  0;
7) парабола, x 2  2y ; 8) парабола, (x   2)2  2(y   3);
9) пара паралельних прямих x  2y  3  0, x  2y  1  0.
13. Поверхні 2-го порядку

13.1. Визначити тип поверхні, яку задає рівняння
x 2  y 2  z 2  x  2y  1  0 і побудувати її у старій ПДСК.
Розв’язання. [3.19.]
Вилучімо повні квадрати за x та y :
 2 
 x  x  1   1  (y 2  2y  1)  1  z 2  1  0 
 4  4
2
 1  1

  x    (y  1)2  z 2  .
 2 4
1 
Перенесімо початок координат у точку O   ; 1;0 . В новій системі координат:
 2 

 1 z

 
x x ,

 2
 y   y  1,
 1 O



 z  z y
 1

рівняння поверхні набуде канонічного вигляду: x 2
1 Рис. до зад. 13.1
x 2  y 2  z 2  .
4
1
Рівняння у декартових координатах задає сферу радіусом .
2
13.2. Визначити переріз конуса x 2  y 2  2z 2  0 площиною y  2.
Розв’язання. [3.19, 3.1.4.]
Виключімо y із системи двох рівнянь
 x 2  y 2  2z 2  0,


 y  2.

Одержимо рівняння
2 2 z2 x2
x  4  2z  0;   1.
2 4
Отже, перерізом конуса і площини є гіпербола, яка лежить у площині y  2 і
має дійсну вісь, що паралельна осі Oz та уявну вісь, що паралельна осі Ox.

 x  2y  4,
13.3. Знайти рівняння поверхні, одержаної обертанням прямої  

 z 0

навколо осі Ox.
Поверхнею обертання є конус із вершиною в точці A(4;0;0) .
Нехай довільна точка шуканої поверхні M має координати X ,Y , Z . Їй відпові-
дає на даній прямій точка B(x ; y;0) . Точки M і B лежать в одній площині, яка
перпендикулярна до осі обертання OX . Тоді
X  x ,Y 2  Z 2  y 2 .
13. Поверхні 2-го порядку 177
Підставляючи значення x та y в рівняння y

даної прямої, дістаньмо рівняння шуканої 2
поверхні обертання:
X  2 Y 2  Z2  4 O 4 x
або
2 (X  4)2
2
z
Y Z  .
4 Рис. до зад. 13.3
13.5. Звести до канонічного вигляду рівняння поверхні

x 2  y 2  4x  8y  2z  0 .
Згрупуємо члени, що містять x і y :
(x 2  4x )  (y 2  8y )  2z .
Доповнимо до повних квадратів вирази в дужках:
(x 2  4x  4)  (y 2  8y  16)  2z  4  16 
 (x  2)2  (y  4)2  2(z  6).
Паралельно перенесімо осі координат, узявши за новий початок координат точ-
ку O (2; 4;6) :
x  x   2, y  y   4, z  z   6 .
Дістаємо рівняння
x 2  y 2  2z ,
яке означує гіперболічний параболоїд. Система O x y z  — канонічна ПДСК.

13.7. Запишіть рівняння сфери, якщо
1) сфера має центр C (5; 3;7) і радіус R  2 ;
2) сфера має центр C (4; 4; 2) і проходить через початок координат.
13.8. Побудуйте конус x 2  (y  h )2  z 2  0, визначте його вершину і на-

прямну лінію у площині z  h .
13.9. Встановіть, які геометричні образи визначаються рівнянням:
1) x  5  0; 2) x  3y  5z  7  0;
y2
3) (x  1)2  (y  2)2  z 2  9; 4) x 2   3z 2  0;
2
5) x 2  y 2  9z 2  1  0; 6) x 2  y 2  z 2  2y  2z  0;
7) x 2  2y 2  2z 2  4y  4z  4  0;
8) x 2  y 2  z 2  2x  2y  2z  2  0;
9) x 2  y 2  6x  6y  4z  18  0;
10) 9x 2  z 2  18x  18y  6z  0.
Відповіді
13.7. 1) (x  5)2  (y  3)2  (z  7)2  4; 2) (x  4)2  (y  4)2  (z  2)2  36.
 x 2  (y  h )2  h 2,
13.8. (0; h; 0) ; 
 z  h.

13.9. 1) площина x  5 , паралельна площині Oyz ;
2) площина з нормальним вектором n  (1; 3; 5)T ;
3) сфера радіусом 3 з центром у точці C (1; 2; 0);
4) точка O(0; 0; 0);
5) порожня множина;
6) конус x 2  (y  1)2  (z  1)2  0 з вершиною в точці C (0;1;1);
7) точка O(0;1; 1);
8) двопорожнинний гіперболоїд із канонічним рівнянням x 2  y 2  z 2  1;
9) параболоїд обертання з канонічним рівнянням x 2  y 2  4z ;
x 2 z 2
10) гіперболічний параболоїд з канонічним рівнянням   2y .
1 9
Список використаної
і рекомендованої літератури
Підручники і посібники
1. Jurlewicz T., Skoczylas Z. Algebra liniowa 1. Definicje, twierdzenia, wzory. —
Wrocław: Oficyna Wydawnicza GiS, 2003. — 163 str. — ISBN 83-89020-14-9.
2. Lay D. C. Linear Algebra and its Applications, 3rd updated edition. Addison Wesley,
2005. — 576 pp., ISBN: 0-321-28713-4.
3. Meyer C. D. Matrix analysis and applied linear algebra. — SIAM, 2000. — 718 p. —
ISBN 0898714540.
4. Беклемишев Д. В. Курс аналитической геометрии и линейной алгебры [Текст]: учеб.
/ Д. В. Беклемишев. — М.: Физматлит, 2005. — 307 с. — ISBN 978-5-9221-0691-7.
5. Вища математика [Текст]: підручник. У 2 кн. Кн. 1 / Г. Й. Призва, В. В.
Плахотник, Л. Д. Гординський та ін.; за ред. Г. Л. Кулініча. — К.: Либідь, 2003. —
400 с. — ISBN 966-06-0229-4.
6. Вся высшая математика: учеб. / М. Л. Краснов, А. И. Киселев, Г. И. Макаренко
и др. — Т. 1. — М.: Эдиториал УРСС, 2010. — 336 с. — ISBN 978-5-354-01237-4.
7. Дубовик В. П. Вища математика: навч. посіб. / В. П. Дубовик, І. . Юрик. — К: А.
С. К., 2006. — 647 с. — ISBN 966-539-320-0.
8. Жевняк P. M. Высшая математика. Аналитическая геометрия и линейная
алгебра. Дифференциальное исчисление / P. M. Жевняк, А. А. Карпук. — Мн.:
Вышэйш. шк., 1992. — 384 с.
9. Ильин В. А. Аналитическая геометрия: учеб. / В. А. Ильин, Э. Г. Позняк. — М.:
Физматлит, 2007. — 224 с. — ISBN 978-5-9221-0511-8.
10. Канатников А. Н. Аналитическая геометрия: учеб. / А. Н. Канатников,
А. П. Крищенко; под ред. В. С. Зарубина и А. П. Крищенко. — М.: Академия, 2009.
— 208 с. — ISBN 278-5-7695-4580-1.
11. Канатников А. Н. Линейная алгебра: учеб. / А. Н. Канатников, А. П.
Крищенко; под ред. В. С. Зарубина и А. П. Крищенко. — М.: Изд-во МГТУ им.
Н. Э. Баумана, 2001. — 336 с. — ISBN 5-7038-1754-4.
12. Лінійна алгебра та аналітична геометрія: навч. посібн. /
Ю. К. Рудавський, П. П. Костробій, Х. П. Луник, Д. В. Уханська,
ДУ «Львівська політехніка», 1999. — 262 с.
13. Овчинников П. П. Вища математика: підручник. У 2 ч. Ч. 1 / П. П.
Овчинников, Ф. П. Яремчук, В. М. Михайленко. — К.: Техніка, 2003. — 600 с. —
ISBN: 966-575-055-0.
14. Письменный Д. Конспект лекций по высшей математике. Полный курс /
Д. Письменный. — М.: Айрис-Пресс, 2008. — 608 с. ISBN 978-5-8112-3118-8,
978-5-8112-3480-6.
15. Элементы линейной алгебры и аналитической геометрии / Р. Ф. Апатенок, А.
М. Маркина, Н. В. Попова, В. Б. Хейнман; под ред. Р. Ф. Апатенок. — Мн.,
Вышэйш. шк., 1986. — 272 с.
16. Шипачев В. С. Курс высшей математики / В. С. Шипачев. — М. Оникс, 2009. —
608 с. — ISBN 978-5-488-02067-2.
180 Список використаної і рекомендованої літератури
Задачники і розв’язники
17. Jurlewicz T., Skoczylas Z. Algebra liniowa 1. Przykłady i zadania Wrocław:
Oficyna Wydawnicza GiS, — 2003. — 167 str. — ISBN 83-89020-15-7.
18. Апатенок Р. Ф. Сборник задач по линейной алгебре и аналитической
геометрии [Текст] / Р. Ф. Апатенок, А. М. Маркина, В. Б. Хейнман; под ред. В. Т.
Воднева. — Мн.: Вышэйш. шк., 1990. — 288 с. — ISBN 5-339-00329-9.
19. Барковський В. В. Вища математика для економістів: навч. посібник / В. В.
Барковський, Н. В. Барковська. — К.: ЦУЛ, 2010. — 417 с. — ISBN 978-966-364-991-7.
20. Беклимишева Л. А. Сборник задач по аналитической геометрии и линейной
алгебре [Текст]: учебн. пособие / Л. А. Беклимишева, А. Ю. Петрович, И. А.
Чубаров; под. ред. Д. В. Беклемишева. — М.: Физматлит, 2001. — 496 с. — ISBN 5-
9221-0010-6.
21. Бортаковский А. С. Аналитическая геометрия в примерах и задачах: учеб.
пособие / А. С. Бортаковский, А. В. Пантелеев. — М.: Высш. шк., 2005. — 496 с. —
ISBN 5-06-004761-X.
22. Бутузов В. Ф. Линейная алгебра в вопросах и задачах: учеб. пособие /
В. Ф. Бутузов, Н. Ч. Крутицкая, А. А. Шишкин; под ред. В. Ф. Бутузова. — СПб.:
Лань, 2008. — 256 с. — ISBN 978-5-8114-0846-7.
23. Герасимчук В. С. Вища математика. Повний курс у прикладах і задачах: навч.
посіб. [Ч.1]. Лінійна й векторна алгебра. Аналітична геометрія. Вступ до
математичного аналізу. Диференціальне числення функцій однієї та багатьох
змінних. Прикладні задачі / В. С. Герасимчук, Г. С. Васильченко, В. І. Кравцов. —
К.: Книги України ЛТД, 2009. — 578 с. — ISBN 978-966-2331-03-5.
24. Збірник задач з аналітичної геометрії та векторної алгебри: навч. посіб. /
В. В. Булдигін, В. А. Жук, С. О. Рущицька, В. В. Ясінський. — К.: Вища шк., 1999.
— 192 с. — ISBN: 5-11-004614-Х.
25. Клепко В. Ю. Вища математика в прикладах і задачах: навч. посібн. / В. Ю.
Клепко, В. Л. Голець. — К.: ЦУЛ, 2009. — 592 c. — ISBN 978-966-364-928-3.
26. Клетеник Д. В. Сборник задач по аналитической геометрии / Д. В. Клетеник.
— М., Профессия, 2003. — 200 с. — ISBN: 5-93913-037-2.
27. Резниченко С. В. Аналитическая геометрия в примерах и задачах
(Алгебраические главы) [Текст]: учебн. пособие для вузов / С. В. Резниченко. — М.:
Из-во МФТИ, 2001. — 576 с. — ISBN 5-89155-062-8.
28. Сборник задач по математике для втузов. — В 4 ч. Ч. 1: учеб. пособие / Под
общ. ред. А. В. Ефимова и А. С. Поспелова. — М.: Физматлит, 2001. — 288 с. —
ISBN 5-94052-034-0.
29. Студентські математичні олімпіади. Збірник задач / В. В. Булдигін, В. А.
Кушніревич, О. С. Шкабара, В. В. Ясінський. — К.: НТУУ «КПІ», 2002. — 176 с.

Praktykum LAAG

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Praktykum LAAG

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Гриф надано Методичною радою НТУУ «КПІ»

Укладачі: Алєксєєва Ірина Віталіївна, канд. фіз-мат. наук, доц.

Відповідальний О. І. Клесов, д-р фіз.-мат. наук, професор

Рецензенти: С. В. Єфіменко, канд. фіз.-мат. наук, доц.

Модуль 1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА ......................................................................... 59

Практикум з вищої математики «Лінійна алгебра та аналітична геометрія» є

Amn  (aij )mn . 

 Нижня трикутна матриця  Верхня трикутна матриця

 Діагональна матриця Одинична  1 0 

1.2. Лінійні дії над стовпцями (рядками)

1.3. Лінійні дії над матрицями

 Множення матриці на число.   a1n 

1.4. Множення матриць

 Переставні матриці. Якщо Одинична матриця En та нульова

1.5. Транспонування матриць

 (A)T  AT ; і кососиметричною, якщо

 (AB )T  B TAT A T  A.

1.6. Індуктивне означення визначника

1.7. Обчислення визначника

 Обчислення визначника 3-го порядку

 (aei  bfg  cdh )  (ceg  afh  bdi )

за i -м рядком (1  i  n ) det A   (1) i k

за j -м стовпцем (1  j  n ) det A   (1) kj

1.8. Властивості визначника

 Однорідність. Спільний множник a11 ka12 a a

 Теорема анулювання. Сума a11A12  a21A22  0 

1.9. Обчислення визначника методом Ґауса

1.10. Обернення матриць

1.11. Лінійна залежність і незалежність стовпців матриці

1.12. Ранг матриці

 Властивості рангу матриці.  Ранги еквівалентних матриць рівні.

1.13. Системи лінійних алгебричних рівнянь

Стовпець вільних членів b 

Розширена матриця системи a 

 Векторний вигляд СЛАР  a     

1.14. Дослідження розв’язності СЛАР

1.15. Методи розв’язання СЛАР

Матричний метод і метод Крамера застосовують лише до квадратних матриць.

 Елементарними перетвореннями Елементарні перетворення СЛАР

 Досліджують систему на сумісність Якщо хоча б один з вільних членів

 Знаходять розв’язки одержаної системи. Можливі 2 випадки:

2) кількість змінних n більше 

 Розв’язання матричного рівняння Ann Xnl  Bnl :

1.16. Однорідні і неоднорідні СЛАР

2.2. Дії над векторами

2.3. Лінійна залежність (незалежність) векторів

 Один вектор лінійно залежний  На прямій, на площині й у просторі

2.5. Координати вектора

 Додавання (віднімання) векторів.  x  y 

 Умова колінеарності векторів.  x   

2.6. Прямокутна декартова система координат

3) вісь аплікат Oz  k .  x  x — абсциса;

 Координати вектора з початком A  x  x 

2.7. Проекція вектора на вісь

 a  b  prs a  prs b ;  prs a  0, якщо s  AB ;

2.8. Скалярний добуток векторів

2.9. Ортонормований базис

2.10. Застосування скалярного добутку

2.12. Векторний добуток

 антикомутативність векторного [a , b ]  [b , a ]

2.13. Мішаний добуток