Professional Documents
Culture Documents
(Barkovsky v.v.) Visha Matematika Dlya EkonomС-StС
(Barkovsky v.v.) Visha Matematika Dlya EkonomС-StС
БАРКОВСЬКА
ВИЩА
МАТЕМАТИКА
ДЛЯ ЕКОНОМІСТІВ
5те видання
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Видавництво
Центр учбової літератури
Київ – 2010
1
Зміст
УДК 51(075.8)
ББК 22.1я73
Б 25
Рецензенти:
Геєць Валерій Михайлович — академік Національної академії наук України, док-
тор економічних наук;
Валєєв Кім Галямович — професор, доктор фізико-математичних наук.
ISBN 978$966$364$991$7
УДК 51(075.8)
ББК 22.1я73
2
Зміст
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА ................................................................................... 9
Частина 1. ЕЛЕМЕНТИ МАТЕМАТИЧНОЇ ЛОГІКИ ......................... 11
1.1. Висловлення ............................................................................................... 11
1.2. Заперечення................................................................................................ 12
1.3. Невизначені висловлення ........................................................................ 13
1.4. Знаки загальності та існування .............................................................. 14
1.5. Необхідні та достатні умови .................................................................... 16
1.6. Обернена та протилежна теореми .......................................................... 17
1.7. Кон’юнкція та диз’юнкція ........................................................................ 18
1.8. Властивості прямих та обернених теорем ............................................ 19
1.9. Вправи до частини 1.................................................................................. 20
Частина 2. ПОЧАТОК АЛГЕБРИ ..................................................... 22
2.1. Дійсні числа та дії з ними ......................................................................... 22
Вправи до розділу 2.1 ............................................................................... 30
2.2. Алгебраїчні перетворення........................................................................ 31
Вправи до розділу 2.2 ............................................................................... 34
2.3. Рівняння з однією змінною ..................................................................... 34
2.3.1. Розв’язування лінійних рівнянь ...................................................... 34
2.3.2. Розв’язування квадратних рівнянь ................................................. 35
2.3.3. Розв’язування біквадратних рівнянь .............................................. 37
2.3.4. Розв’язування раціональних рівнянь ............................................. 38
2.3.5. Розв’язування ірраціональних рівнянь .......................................... 39
2.3.6. Розв’язування показникових рівнянь ............................................. 40
2.3.7. Розв’язування логарифмічних рівнянь .......................................... 42
Вправи до розділу 2.3 ............................................................................... 44
2.4. Нерівності ................................................................................................... 45
Вправи до розділу 2.4 ............................................................................... 48
2.5. Елементи комбінаторики ......................................................................... 49
Запитання для самоперевірки ................................................................ 52
Вправи до розділу 2.5 ............................................................................... 52
Частина 3. ПРОГРЕСІЇ ТА МАТЕМАТИКА ФІНАНСІВ .................... 53
3.1. Загальні поняття послідовності ............................................................. 53
3.2. Арифметична прогресія та прості відсотки .......................................... 54
3.2.1. Властивості арифметичної прогресії .............................................. 55
3.2.2. Поняття простих відсотків на капітал ............................................ 57
3.3. Геометрична прогресія та складні відсотки ......................................... 58
3.3.1. Властивості геометричної прогресії ................................................ 58
3.3.2. Поняття складних відсотків на капітал .......................................... 61
3
Зміст
Вправи до розділів 3.2 та 3.3 .................................................................... 61
Задачі економічного змісту ..................................................................... 62
3.4. Математика фінансів ................................................................................ 63
3.4.1. Рахунки накопичення ........................................................................ 63
3.4.2. Розрахунки ренти ............................................................................... 66
3.4.3. Погашення боргу ................................................................................ 70
Вправи до розділу 3.4 ............................................................................... 71
3.5. Різницеві рівняння .................................................................................... 72
3.5.1. Застосування різницевих рівнянь в математиці фінансів .......... 76
Вправи до розділу 3.5 ............................................................................... 77
Частина 4. МАТРИЦІ ТА ВИЗНАЧНИКИ ........................................ 78
4.1. Різновиди матриць .................................................................................... 78
4.2. Найпростіші дії з матрицями .................................................................. 81
Вправи до розділів 4.1 та 4.2 .................................................................... 85
4.3. Визначники ................................................................................................ 88
Вправи до розділу 4.3 ............................................................................... 96
4.4. Ранг матриці та обернена матриця ........................................................ 97
Вправи до розділу 4.4 ............................................................................. 104
4.5. Питання для самоперевірки .................................................................. 105
Частина 5. СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ АЛГЕБРАЇЧНИХ РІВНЯНЬ ..... 106
5.1. Різновиди систем лінійних алгебраїчних рівнянь ............................ 106
5.1.1. Теорема Кронекера!Капеллі .......................................................... 107
5.1.2. Еквівалентні системи ....................................................................... 108
5.2. Знаходження єдиного розв’язку ........................................................... 109
5.2.1. Матричний метод ................................................................................. 111
Вправи до розділу 5.2 ............................................................................. 114
5.3. Методи Гаусса та Гаусса!Жордана ...................................................... 115
5.3.1. Поняття різновидів розв’язків ....................................................... 118
5.3.2. Метод Гаусса!Жордана з використанням розрахункових ....... 119
таблиць ................................................................................................... 119
Вправи до розділу 5.3 ............................................................................. 125
5.4. Задачі економічного змісту ................................................................... 126
5.5. Завдання для індивідуальної роботи з частини 5 ............................. 132
Частина 6. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА ТА АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ ....133
6.1. Векторна алгебра і деякі її застосування ............................................ 133
6.1.1. Вектори ............................................................................................... 133
6.1.2. Деякі економічні приклади ............................................................. 135
6.1.3. Координати векторів ........................................................................ 136
6.1.4. Дії з векторами .................................................................................. 140
6.1.5. Розклад вектора за базисом ............................................................ 144
6.1.6. Вправи з векторної алгебри ............................................................ 147
4
Зміст
Завдання для індивідуальної роботи .................................................. 149
6.1.7. Опуклі множини ............................................................................... 150
6.2. Аналітична геометрія.............................................................................. 152
6.2.1. Предмет та метод аналітичної геометрії ....................................... 153
6.2.2. Основні та найпростіші задачі аналітичної геометрії ................ 153
6.2.3. Рівняння ліній на площині ............................................................. 156
6.2.4. Різновиди рівняння прямої на площині ....................................... 157
6.2.5. Криві лінії другого порядку ............................................................ 164
6.2.6. Задачі економічного змісту ............................................................. 170
6.2.7. Рівняння прямої та площини в просторі ...................................... 174
6.2.8. Поверхні другого порядку .............................................................. 180
6.2.9. Вправи до розділу 6.2 ....................................................................... 182
6.2.10. Завдання для індивідуальної роботи з аналітичної геометрії .. 185
Частина 7. ВСТУП ДО МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ ................... 186
7.1. Функції та способи їх задання .............................................................. 186
7.1.1. Характеристики змінних величин ................................................. 186
7.1.2. Поняття та характеристики функцій ............................................ 187
7.1.3. Деякі властивості функцій .............................................................. 189
7.1.4. Області визначення та значень функції, заданої аналітично ... 190
7.1.5. Основні елементарні функції ......................................................... 190
7.1.6. Складні та елементарні функції ..................................................... 191
7.2. Нескінченно малі та нескінченно великі величини .......................... 192
7.3. Границя змінної та її властивості ......................................................... 194
7.3.1. Поняття границі ................................................................................ 194
7.3.2. Порівняння нескінченно малих та нескінченно великих ......... 197
7.3.3. Ознаки існування границі змінної величини .............................. 198
7.3.4. Основні властивості границі змінної величини .......................... 199
7.3.5. Чудові границі ................................................................................... 202
7.4. Неперервні функції та дії з ними .......................................................... 205
7.4.1. Неперервність функції в точці і на відрізку ................................ 205
7.4.2. Класифікація розривів функції ...................................................... 208
7.4.3. Властивості неперервних функцій та дії з ними ......................... 209
7.5. Задачі економічного змісту ................................................................... 210
7.6. Вправи ....................................................................................................... 212
7.7. Завдання для індивідуальної самостійної роботи ............................ 215
Частина 8. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ
ЗМІННОЇ ............................................................................... 216
8.1. Похідна і диференціал ............................................................................ 216
8.1.1. Деякі задачі, що привели до поняття похідної ............................ 216
8.1.2. Означення похідної та деякі її інтерпретації ............................... 218
8.1.3. Зв’язок між неперервністю та диференційованістю функції ... 220
5
Зміст
8.1.4. Означення диференціала ................................................................ 221
8.2. Знаходження похідних першого порядку .......................................... 222
8.2.1. Основні правила диференціювання .............................................. 222
8.2.2. Похідні основних елементарних функцій ................................... 224
8.2.3. Диференціювання функцій, заданих неявно та параметрично .. 226
8.2.4. Приклади з економічним змістом.................................................. 228
8.2.5. Вправи до розділу 8.2 ....................................................................... 232
8.3. Похідні вищих порядків ......................................................................... 233
8.3.1. Поняття похідних n !го порядку ................................................... 233
8.3.2. Вправи до розділу 8.3 ....................................................................... 236
8.4. Основні теореми диференціального числення .................................. 236
8.5. Оптимізація та побудова графіка функції .......................................... 239
8.5.1. Зростання, спадання та екстремуми функції .............................. 239
8.5.2. Найбільше та найменше значення функції на відрізку ............. 246
8.5.3. Опуклість та угнутість графіка. Точки перегину ....................... 246
8.5.4. Асимптоти кривої ............................................................................. 249
8.5.5. Загальна схема дослідження функції і побудови її графіка ..... 251
8.5.6. Вправи до розділу 8.5. ...................................................................... 255
8.6. Один з прикладів економічного використання похідної ................. 257
8.6.1. Поняття еластичності попиту ........................................................ 257
8.6.2. Вправи до розділу 8.6 ....................................................................... 260
8.7. Завдання для індивідуальної роботи з частини 8 ............................. 261
Частина 9. ФУНКЦІЇЇ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ ................................ 264
9.1. Функції, їх способи задання, області визначення, границі та
неперервність ............................................................................................ 264
9.1.1. Поняття функції кількох змінних та області її визначення ..... 264
9.1.2. Способи задання функції кількох змінних .................................. 266
9.1.3. Границя та неперервність ................................................................ 268
9.1.4. Вправи до розділу 9.1 ....................................................................... 269
9.2. Частинні похідні та диференціал першого порядку ......................... 271
9.2.1. Частинні похідні першого порядку та за напрямом вектора .... 271
9.2.2. Повний приріст та повний диференціал функції ....................... 274
9.2.3. Частинні похідні вищих порядків ................................................. 276
9.3. Приклади застосування частинних похідних до аналізу бізнеса ... 278
9.3.1. Маргінальна продуктивність виробництва ................................. 278
9.3.2. Попит на конкурентні товари ........................................................ 279
9.4. Оптимізація .............................................................................................. 280
9.4.1. Поняття екстремуму, необхідні умови його існування ............. 280
9.4.2. Знаходження екстремуму функцій двох змінних ...................... 281
9.4.3. Знаходження умовного екстремуму методом Лагранжа .......... 283
9.4.4. Найбільше і найменше значення функції в замкненій області .. 285
9.5. Метод найменших квадратів ................................................................. 287
6
Зміст
9.6. Питання для самоперевірки .................................................................. 291
9.7. Вправи до розділів 9.2–9.5 ..................................................................... 292
Частина 10. ІНТЕГРУВАННЯ ........................................................ 297
10.1. Антипохідні (первісна та невизначений інтеграл) ......................... 297
10.1.1. Поняття антипохідних та інтегрування ..................................... 297
10.1.2. Основні властивості невизначеного інтеграла ......................... 300
10.1.3. Таблиця основних інтегралів ....................................................... 301
10.1.4. Основні правила інтегрування .................................................... 303
10.2. Методи інтегрування ............................................................................ 305
10.2.1. Метод безпосереднього інтегрування ......................................... 306
10.2.2. Метод підстановки (заміни змінної) .......................................... 307
10.2.3. Метод інтегрування частинами ................................................... 309
10.2.4. Інтегрування раціональних дробів .............................................. 311
10.2.5. Інтегрування виразів, що містять ірраціональності ................ 316
10.3. Поняття інтегралів, що не виражаються елементарними
функціями ............................................................................................... 317
10.4. Вправи ..................................................................................................... 318
Частина 11. ВИЗНАЧЕНІ ТА НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ ................... 321
11.1. Означення та властивості визначеного інтеграла ........................... 321
11.1.1. Задачі, що привели до поняття визначеного інтеграла ........... 321
11.1.2. Означення визначеного інтеграла та його зміст ....................... 323
11.1.3. Основні властивості визначеного інтеграла .............................. 325
11.2. Обчислення визначених інтегралів ................................................... 326
11.2.1. Зв’язок між визначеним та невизначеним інтегралами .......... 326
11.2.2. Інтегрування частинами ................................................................ 329
11.2.3. Заміна змінної у визначеному інтегралі ..................................... 330
11.2.4. Методи наближеного обчислення ............................................... 331
11.3. Невласні інтеграли ................................................................................ 333
11.3.1. Поняття та різновиди невласних інтегралів ............................. 333
11.3.2. Дослідження невласних інтегралів ............................................. 334
11.4. Застосування визначених інтегралів................................................. 336
11.4.1. Обчислення площ ........................................................................... 336
11.4.2. Обчислення довжини дуги кривої .............................................. 339
11.4.3. Обчислення об’єму та площі поверхні тіла обертання ............ 341
11.4.4. Обчислення роботи ........................................................................ 342
11.5. Задачі економічного змісту ................................................................. 343
11.5.1. Витрати, доход та прибуток .......................................................... 343
11.5.2. Коефіцієнт нерівномірного розподілу прибуткового податку ... 345
11.5.3. Максимізація прибутку за часом ................................................. 347
11.5.4. Стратегія розвитку ......................................................................... 348
11.6. Вправи ..................................................................................................... 349
7
Зміст
Частина 12. ЗВИЧАЙНІ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ............ 352
12.1. Загальні поняття ................................................................................... 352
12.2. Математичні моделі деяких ситуацій та процесів .......................... 354
12.3. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними ........... 358
12.4. Однорідні диференціальні рівняння першого порядку ................ 360
12.5. Рівняння лінійні та Бернуллі ............................................................. 361
12.6. Диференціальні рівняння другого порядку ..................................... 365
12.6.1. Рівняння, що дозволяють знизити порядок .............................. 365
12.6.2. Лінійні однорідні рівняння з постійними коефіцієнтами ...... 368
12.7. Питання для самоперевірки ................................................................ 370
12.8. Вправи ..................................................................................................... 370
Частина 13. ЧИСЛОВІ ТА СТЕПЕНЕВІ РЯДИ ................................ 374
13.1. Числові ряди .......................................................................................... 374
13.1.1. Загальні поняття ............................................................................. 374
13.1.2. Деякі властивості числових рядів ............................................... 378
13.1.3. Необхідна ознака збіжності ряду ................................................ 380
13.1.4. Достатні ознаки збіжності додатних числових рядів .............. 380
13.1.5. Знакопочережні числові ряди ...................................................... 384
13.1.6. Питання для самоперевірки ......................................................... 386
13.1.7. Вправи ............................................................................................... 386
13.2. Степеневі ряди ....................................................................................... 388
13.2.1. Радіус, інтервал та область збіжності ......................................... 388
13.2.2. Розклад функції у степеневий ряд .............................................. 392
13.2.3. Наближені значення функції та визначеного інтеграла ......... 395
13.2.4. Питання для самоперевірки ......................................................... 398
13.2.5. Вправи ............................................................................................... 398
14. ДОДАТКИ .............................................................................. 400
Таблиця 1. Відсотки накопичення та ренти .............................................. 400
Таблиця 2. Значення експоненціальних функцій .................................... 403
Таблиця 3. Значення натуральних логарифмів ....................................... 404
Таблиця 4. Систематизація рівнянь прямої на площині ........................ 405
Таблиця 5. Правила та формули для обчислення похідних .................. 407
Таблиця 6. Первісні ....................................................................................... 408
Зразок контрольної роботи з частин 4!6 .................................................... 413
Зразок контрольної роботи з частин 9!11 .................................................. 414
Зразок завдань для індивідуальної семестрової роботи з частин 9!13 ... 415
15. ВІДПОВІДІ ДО ВПРАВ ........................................................... 418
16. СЛОВНИК КЛЮЧОВИХ СЛІВ ................................................ 444
8
Передмова
ПЕРЕДМОВА
Сучасна математична освіта фахівців економіки потребує не лише
знань таких математичних дисциплін як «Вища математика», «Ма!
тематичне програмування», «Теорія ймовірностей та математична
статистика», «Економетріка», але й навичок розв’язування відповід!
них задач з використанням обчислювальної техніки.
Багаторічний досвід викладання цих дисциплін студентам еко!
номічних спеціальностей різних форм навчання та спілкування з
висококваліфікованими фахівцями дозволяє авторам стверджувати,
що внаслідок різноманітних об’єктивних та суб’єктивних причин
значна частина студентів потребує починати навчання з удоскона!
лення початкового математичного рівня.
Саме тому автори почали «Вищу математику для економістів» з
елементів математичної логіки, комбінаторики, алгебраїчних перетво!
рень, розв’язування алгебраїчних рівнянь та нерівностей з однією не!
відомою, математики фінансів та різницевих рівнянь. Ці розділи
містяться у підручниках з математики провідних іноземних універ!
ситетів. Вони можуть вивчатися студентами самостійно в позаучбо!
вий час.
Посібник містить багато задач та прикладів, в тому числі еконо!
мічного змісту, що на думку авторів повинно сприяти підвищенню
інтересу студентів до учбових занять з математики та інших дис!
циплін, а також сприяти використанню математичних методів бізнес!
менами, фінансистами, менеджерами, фахівцями економіки та менед!
жменту, соціологами.
Посібник складається з 13 частин, додатку та відповідей до вправ.
Кожна частина поділена на декілька розділів, має свою нумерацію
означень, теорем, формул, малюнків, вправ та зауважень.
У додатку наведені таблиці для обчислення відсотків накопичен!
ня та ренти, значень функцій ex та e–x, систематизації рівнянь прямої
па площині та диференціального числення функцій однієї змінної,
таблиця інтегралів та зразки двох контрольних робіт.
Структурно!логічну схему зв’язків між частинами курсу можна
зобразити таким чином:
9
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
ПОЧАТКОВИЙ БЛОК
ЕЛЕМЕНТИ
МАТЕМАТИЧНОЇ ЛОГІКИ, Ч. 1
ПОЧАТОК АЛГЕБРИ, Ч. 2
ПРОГРЕСІЇ, МАТЕМАТИКА В
ФІНАНСАХ ТА ОБЛІКУ,
РІЗНИЦЕВІ РІВНЯННЯ,Ч. 3
10
Частина 1. Елементи математичной логіки
Частина 1
ЕЛЕМЕНТИ МАТЕМАТИЧНОЇ ЛОГІКИ
1.1. Висловлення
В математиці та програмуванні часто мають справу з різними
висловлюваннями і позначають їх великими літерами. Наприклад:
А {число 80 ділиться на 4},
В {число 15 ділиться на 8},
С {три менше п’яти},
D {число 2 є єдиним коренем рівняння х2 – 4 = 0}.
У висловленнях замість слів можна використовувати математичні
знаки та символи. Наприклад, C {3 < 5}.
Кожне висловлення є реченням, але не кожне речення є вислов!
ленням.
Закон виключення третього. Висловлення може бути або
істинним або хибним.
Закон суперечності. Ніяке висловлення не може бути одно
часно істинним та хибним.
Отже, речення, про яке неможливо однозначно зробити вис
новок, вірне воно чи хибне, не є висловленням.
У висловленнях А та С твердження вірні, такі висловлення нази!
вають істинними. У висловленнях В та D твердження не вірні, такі
висловлення називають хибними.
Речення:
1) число 0,000000001 дуже мале;
2) х > 2;
3) x + 12 = 18
не будуть висловленнями.
Перше з цих речень не є висловленням тому, що воно не має
точного смислу і не можна сказати воно вірне чи не вірне. Хтось
вважає це число дуже малим, а інший може з цим не погодитись.
Друге та третє речення містять літеру х. При одних х одержимо
істинне висловлення, при інших значеннях х висловлення будуть
11
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1.2. Заперечення
З будь!якого висловлення А можна одержати нове висловлення,
шляхом заперечення А, тобто стверджуючи, що висловлення А не
виконується.
Заперечення висловлення А позначають символом А або A .
Запис А читають як «заперечення висловлення А» або коротше «не
А».
Приклади висловлень та їх заперечень:
1) A {число 25 ділиться на 7},
A {число 25 не ділиться на 7};
2) B {3 > 5}, тобто три більше п’яти,
B {3 5}, тобто три не більше п’яти;
3) С {3 + 5 = 8},
C {3 + 5 8};
4) D {32 просте число},
D {32 не просте число}.
Приклад:
А {кожне з чисел a, b, c ділиться на 7};
А {не кожне з чисел a, b, c ділиться на 7};
А {хоч би одне з чисел a, b, c не ділиться на 7}.
16
Частина 1. Елементи математичной логіки
Приклад.
Позначимо А {багатокутник Q є чотирикутником}, а
В {сума внутрішніх кутів багатокутника Q дорівнює 2 }.
Теорема А В може бути сформульованою так:
якщо багатокутник Q є чотирикутником, тоді сума його
внутрішніх кутів дорівнює 2 .
Протилежна теорема А В:
якщо багатокутник Q не є чотирикутником, тоді сума його
внутрішніх кутів не дорівнює 2 .
У цьому випадку обидві теореми вірні. Часто буває так, що у
випадку вірної теореми А В, протилежна теорема А В вірна
або хибна.
17
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Приклад.
Розглянемо невизначені висловлення на множині N усіх натураль!
них чисел
А(х) {х — складове число}
В(х) {х — непарне число}.
Диз’юнкція A B — невизначене висловлення.
Якщо а — парне число, більше двох, тоді диз’юнкція A(a) B(a)
буде істинним висловленням тому, що а — складове число і А(а) —
буде істинним висловленням.
Якщо а — непарне число, тоді A(a) B(a) також буде істинним
висловленням тому, що тепер В(а) — істинне. Висловлення
A(2) B(2) — хибне тому, що 2 не є складовим числом і парне.
Отже, одержали, що A(x) B(x) буде істинним висловленням
при х = 2 і хибним при х = 2, тобто A(x) B(x) = С(х) = {х 2}.
Приклад.
Нехай М — множина коштів, що складається з коштів інвестора,
власника та співвласників для розвитку підприємства, а М.
18
Частина 1. Елементи математичной логіки
Позначимо:
А(а) {а — сума коштів, сплачених за нове обладнання},
В(а) {а — кошти інвестора}.
Тоді кон’юнкція
А(а) В(а) С(а) {нове обладнання сплачено коштом інвестора}.
21
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 2
ПОЧАТОК АЛГЕБРИ
22
Частина 2. Початок алгебри
Виникає питання: яким чином можна точно визначити множину
R раціональних чисел?
Аналогічні труднощі були і в геометрії при визначенні точки та
прямої. Шляхом введення аксіом геометрії, які дозволили одержати
необхідні властивості точки та прямої, а тим самим – їх «непряме
визначення». За допомогою властивостей, що вказані в аксіомах,
доводяться усі теореми геометрії.
Отже, коректного визначення раціональних чисел не існує. Зали!
шається інший (аксіоматичний) шлях побудови множини R раціо!
нальних чисел. Для цього без визначення вводять термін «раціональ!
не число» і формулюють властивості раціональних чисел, тобто
аксіоми, які по суті є «непрямим визначенням» множини раціональ!
них чисел. Множина R усіх раціональних чисел повністю характери!
зується такими групами властивостей:
a) Для будь&яких двох раціональних чисел а, b визначена їх сума
а+b. Операція додавання комутативна та асоціативна, тобто
a+b=b+a; (а+b)+с=а+(b+с).
Крім того, є число 0 таке, що а+0 = а.
Існує одне раціональне число х — корінь рівняння а+х=b.
Це число називається різницею чисел b та а і позначається b–а.
Різниця 0–а позначається –а.
b) В множині R раціональних чисел містяться усі цілі числа (0,
±1, ±2, ±…).
c) Для будь&яких двох раціональних чисел a, b визначений їх добу&
ток ab. Операція множення комутативна, асоціативна та дистри&
бутивна, тобто
ab=ba; (ab)c=a(bc); a(b+c)=ab+bc.
При b 0 існує лише одне раціональне число, яке буде розв’язком
a
рівняння bx=а. Це число позначається , а відповідна операція нази&
b
вається діленням.
a
d) Будь&яке раціональне число можна записати у вигляді , де а
b
та b — деякі цілі числа ( b 0 ).
23
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
a, якщо а 0;
a
а, якщо а 0.
Абсолютну величину дійсного числа можна визначити іншим
способом, а саме формулою a a 2 .
Розглянемо два приклади, у яких одержимо основні властивості
абсолютної величини, що дуже часто використовуються.
25
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
759
759 = 14k + 6k+3k k 33 .
23
Таким чином,
старший онук одержить 33 14 462 (гривень),
середній онук одержить 33 6 198 (гривень),
молодший онук одержить 33 3 99 (гривень).
k k 16k k
; ; .
3 25 25 5
16
Отже,
k 16k k 25k 48k 15k k 88
88 88 88 k 75.
3 25 5 75 75
Таким чином, працівник, що втратив 3 робочих години, одержить
75 25
25 (гривень). Працівник, що втратив робочих години, одер!
3 16
75 75 16
жить 48 (гривень). Працівник, що втратив 5 робочих
25 25
16
75
годин, одержить 15 (гривень).
3
28
Частина 2. Початок алгебри
3 21 15B 10 B 30 B 42B
B B 3B B 388 388
2 5 10
97 3880
B 388 B 40.
10 97
З формул (2), (3) та (4) випливає, що А > В, С > B, D > B. Отже,
В є найменшим числом. Відповідь: найменшим з цих чисел буде 40.
1
Означення. Відсотком числа С називають – його час&
100
C
тину. А відсотків числа С буде A.
100
Приклад 6. Знайти:
а) 8% від 1250 грн.; b) 4,5% від 3,6 тони; с) 120% від 350.
Розв’язання.
1250 125 4
а) 8 25 4 100 (грн.);
100 5
3,6 т 4,5 3600кг 4,5 36 45
b) 18 9 162 (кг);
100 100 10
350
с) 120 35 12 420 .
100
29
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2. (a b)(a ab b ) a b .
2 2 3 3
3. (a b)(a ab b ) a b .
2 2 3 3
4. (a b) a 2ab b .
2 2 2
5. (a b) a 3a b 3ab b a 3ab(a b) b .
3 3 2 2 3 3 3
6. (a b) a 3a b 3ab b a 3ab(a b) b .
3 3 2 2 3 3 3
a na 1
2. n n ; ak k .
b b a
am
n
3. a m a n a m n ; n
a m n ; a n b n (ab)n . 4. a m a mn .
a
31
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
ab b 2b
а) : 2 ;
a b 2a 2b a b
2 2 2
x
1
1
x x2 1 2
b) x 2
1 : x 2 1.
1
x x 1
2
x x2 1 2 1
Розв’язання.
ab b 2b 2ab b(a b) 2b
а) : 2 : 2
a b 2a 2b a b 2a b a b
2 2 2 2 2 2
2ab ab b2 ab b2 b(a b) a b
.
4b 4b 4b 4
x
1
1
x x 2 1 2
b) x 2
1 : x2 1
1
x x 12
x x2 1 2 1
x 2 1 x
1
x x2 1 2 x 2 1 : x 2 1 x x 1 x 1 x :
2 2
x x 2
1 x x x2 1 x 2 1 x
1
x2 1
2 2
x x2 1 x x2 1
: x 2 1 : x2 1
x x 1
2 2
32
Частина 2. Початок алгебри
x 2 2x x 2 1 x 2 1 x 2 2x x 2 1 x 2 1
x2 1
2x 2 2x x 2 1 1 2x 2 2x x 2 1 1 4x x 2 1
4 x.
x2 1 x2 1
Меншим буде 22 92 85 5.
Приклад 3. Обчислити
2 40 12 3 5 48 2 4 75 4 15 27 .
Розв’язання.
Кожен доданок запишемо добутком степенів:
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
222 2 5 2 2 2 3 4
35 2 3 4 2 23 4 5 2 43 2 5 2 3 4 3 2
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
8 5 2 3 4 6 5 2 3 4 2 3 4 5 2 12 3 4 5 2
14 5 2 3 4
1 1
14 5 2 3 4
0.
33
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
3
x 2
3x 2 x 2 x 2
c) ; d) .
x2 x 2 x 6
7
x 2
2.3. Рівняння з однією змінною
В цьому розділі розглянемо розв’язання таких типів алгебраїч!
них рівнянь, які найчастіше використовують у навчальному процесі
та в практиці фахівців з економіки та менеджменту.
b b2 4ac
x1,2 . (1)
2a
35
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
b b2 4ac b b2 4ac
x1 та x2 .
2a 2a
Якщо D = 0, тоді одержимо два рівних дійсних кореня
b
x1 x 2 .
2a
Якщо D < 0, тоді одержимо пару спряжених комплексних розв’язків
квадратного рівняння вигляду
x1 i , x 2 i ,
b 4ac b2
де i 1, ; .
2a 2a
Якщо квадратне рівняння зведено до вигляду
х2 + px + q = 0,
тоді його розв’язки можна знаходити за формулою
p p2
x1,2 q . (2)
2 4
7 49 24 7 25 7 5
x1,2 ;
12 12 12
1
x1 ; x 2 1.
6
Зауваження. Деякі квадратні рівняння не мають раціональ&
них коренів. В таких випадках найчастіше беруть їх наближене зна&
чення.
36
Частина 2. Початок алгебри
x1
1
4
1
1 17 1,281; x 2 1 17 0,781 .
4
2.3.3. Розв’язування біквадратних рівнянь
Біквадратним рівнянням називають рівняння вигляду
ax4 + bx2 + c = 0.
Такі рівняння підстановкою x2 = t, t > 0 зводять до квадратного
рівняння відносно змінної t. Після знаходження коренів одержаного
квадратного рівняння повертаються до шуканої невідомої х.
3 37 3 37
t1 4,54; t2 1,54.
2 2 2 2
Корінь t2 від’ємний, тому він не підходить.
З рівності x 2 t1 x 2
1
2
3 37 одержуємо шукані значен!
ня невідомого
x1,2
1
2
3 37 4,54 2,13.
37
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 2
1 x 3 x 2 1 x 4
23 x 3 3 x 2 x 3
x 4 x 3
x 3 4 x 2 x 4 23 x 4 x 3 x 3 3 x 2 x 3 x 3
4 x 2 x 4 23 x 4 x 3 7 x 2 2 x 1 23 x 2 23 x
23 12 0 16 x 2 25 x 275 0 .
Знайдемо розв’язки цього квадратного рівняння за формулою (1):
38
Частина 2. Початок алгебри
3 x 1 64 16 x 11 x 11 16 x 11 64 2 x 10
8 x 11 37 x .
Корінь x + 11 0 тому 37 x 0 x 37 .
39
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1
Отже, розв’язки рівняння повинні належати ,37 . Шляхом
3
піднесення до квадрату останнього рівняння одержимо:
64 x 1 372 2 37 x x 2 x 2 138 x 665 0
x1,2 69 692 665 69 64;
1
x1 133 ,37 , тому x1 не підходить.
3
1
x 2 5 , 5 ,37 , тому х2 є розв’язком рівняння.
3
Розв’язання.
а) Зведемо обидві частини рівняння до однієї основи x 0 .
40
Частина 2. Початок алгебри
1 x 2 x x
2 1 x 2 1 x 1 x 2 x x
3 34 4
2 1 x 2 1 x
x 2 x x 3 2x 2 x x 3
1 x
2 1 x 2
2 1 x 2
x x 2 3 1 x x x 2 3 3 x 0
4 x 5 x 4 x x 5 x 5
Після піднесення у квадрат одержимо
16 x x 2 10 x 25 x 2 26 x 25 0
x1,2 13 169 25 13 144 13 12;
x1 25 5, x 2 1 5.
Тому лише х1 є розв’язком рівняння.
b) винесемо за дужки спільний множник (з меншим показником
степеня), тоді одержимо
5 x 2 52 3 140 5 x 2 28 140 5 x 2 5 x 2 1 x 3
– це і є розв’язком рівняння.
c) цей приклад розв’яжемо шляхом введення нової змінної
y 3 x 0.
Тоді рівняння набуває вигляду: у2 – 5у + 6 = 0.
Розв’язок цього квадратного рівняння відносно у буде:
5 25 5 25 24 5 1
y1,2 6 ; y1 3; y2 2.
2 4 2 4 2 2
Тепер треба повернутися до початкової змінної х:
з рівності 3 x 3 x1 1; з рівності 3 x 2 x 2 log 3 2 .
Знайдені х1 і х2 будуть розв’язками рівняння с).
d) рівняння 2 x 2 7 x 2 поділимо на 7 x 2 , тоді одержимо
41
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 2 x 2 0
2 2 2
7 1 x 2 0 x 2.
7 7
Тому розв’язком рівняння d) буде 2.
N1
2. log a N 1 log a N 2 log a .
N2
3. log a N k k log a N
n
log a k x log a x .
n
1 k
4. log a N log a N
5. a b c b .
log c log a
0, якщо N 1, a 1;
log a N 0, якщо N 1;
0, якщо a 1, N 1;
2) розв’язують логарифмічне рівняння. При цьому бажано одер
жати
log a x b, тоді x a b , або log a x log a 1 x , тоді
x 1 x .
3) перевірити: чи входять знайдені значення невідомої в область
припустимих значень;
4) записати відповідь.
x a x a x b x b
b) a b, a b ;
x a x b
c) 3
1 x 3 1 x 2; d) x 3 x 4 3 x 2 4 0.
4. Розв’язати показникові та логарифмічні рівняння:
3 x 2 4 x 3 7 x 3
7 6
a) ; b) 6 x 6 x 1 2 x 2 x 1 2 x 2 ;
6 7
c) 2 x 3 2 x 2 2x 1 7 x 7 x 1 ; d) 72 x 1 1 8 7 x ;
e) lg 5 lg x 10 1 lg 2 x 1 lg 21x 20 ;
44
Частина 2. Початок алгебри
2.4. Нерівності
Існує багато різновидів нерівностей: лінійні, квадратні, раціо!
нальні, ірраціональні, показникові, логарифмічні, показниково!лога!
рифмічні, з модулями.
Економістам найчастіше треба розв’язувати лінійні (у тому числі
з багатьма невідомими), квадратні, раціональні та показникові не!
рівності.
При розв’язуванні нерівностей використовують такі властивості
нерівностей:
1. Якщо а > b i c є будь&яке дійсне число, тоді а + с > b + с та
а – с > b – с, тобто нерівність не зміниться при додаванні та
відніманні однакового дійсного числа с у обох його частинах.
a b
2. Якщо а > b і с будь&яке додатне число, тоді ас > bc, a ,
c c
тобто нерівність не змінюється, якщо обидві мого частини помножи&
ти або поділити на однакове додатне число с.
a b
3. Якщо а > b і с будь&яке від’ємне число, тоді ас < bc та ,
c c
тобто при множенні та діленні нерівності на від’ємне число нерівність
змінює свій знак на протилежний.
3 5y 2
Приклад 11. Розв’язати нерівність y 1.
4 3
Розв’язання. Помножимо задану нерівність на 12. Згідно з вла!
стивістю 2 нерівність не зміниться, тобто одержимо
3 5y 2
12 y 12 1 12 y 9 4 5 y 2 12
4 3
12 y 9 20 y 8 12 12 y 9 20 y 4 .
Перенесемо члени з невідомим у в ліву частину, а постійні числа
у праву частину нерівності, тоді одержимо
12 y 20 y 4 9 8 y 5 .
45
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
4 x 3 43 1 4032 4 x 3 63 4032 4 x 3
4032
63
64.
тобто
4 x 3 43 x 3 3 x 6.
Найменшим цілим розв’язком заданої нерівності буде число 7.
46
Частина 2. Початок алгебри
У загальному випадку розв’язування нерівностей вигляду
f x 0, f x 0, f x 0, f x 0
для будь!якого виразу доцільно проводити методом інтервалів. Суть
цього методу полягає у тому, що корені рівняння f(х) = 0 розподіля!
ють усю область визначення функції f(х) на інтервали, на яких f(х)
має постійний знак. Тому можна визначити знак функції на кожному
інтервалі шляхом підстановки у функцію замість х будь!якої точки х0
з інтервалу, що розглядається, а потім обирати такі інтервали, на яких
функція має знак заданої нерівності.
1 3
Приклад 14. Розв’язати нерівність та знайти
x 2 x 3
найменше ціле додатне значення розв’язку.
Розв’язання. Задана нерівність не існує при х = –2 та х = 3.
Тому областю її визначення буде , 2 2,3 3, . Запише!
мо задану нерівність так, щоб у правій частині залишився лише 0,
тобто у вигляді
1 3 x 3 3x 6 2 x 9
0 0 0.
x 2 x 3 x 2 x 3 x 2 x 3
При множенні нерівності на (–1) вона змінює свій знак на про!
тилежний. Тому одержуємо нерівність
2x 9
0
x 2 x 3
еквівалентну заданій.
Остання нерівність еквівалентна нерівності
f x 2 x 9 x 2 x 3 0, x 2, x 3 .
Останню нерівність будемо розв’язувати методом інтервалів.
З рівності (2х + 9)(х + 2)(х – 3) = 0 одержимо
9
x1 , x 2 2, x 3 3,
2
які поділяють область визначення f(х) на інтервали:
47
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
– + – +
–9/2 –2 0 3 х
9
На інтервалі , візьмемо х0 = –5, тоді
2
f 5 2 5 9 5 2 5 3 1 3 8 0.
9
На інтервалі , 2 візьмемо х0 = –3, тоді
2
f 3 6 9 3 2 3 3 0.
На інтервалі (–2, 3) візьмемо х0 = 0, тоді
f 0 9 2 3 0.
50
Частина 2. Початок алгебри
n!
C nk . (2)
(n k)! k !
C nm C nn m . (5)
52
Частина 3. Прогресії та математика фінансів
Частина 3
ПРОГРЕСІЇ ТА МАТЕМАТИКА ФІНАНСІВ
ak k1 .
n
a1 , a2 ,, an або
Числа a1 , a2 ,, an називають членами послідовності, 1, 2,..., n —
номери членів послідовності, ak — k!й член послідовності.
Щоб задати послідовність, треба вказати правило, за яким кож!
ному натуральному числу n ставиться у відповідність одне й тільки
одне число аn. Основний спосіб завдання послідовності аналітичний,
тобто формулою її загального члена.
2n 1
Наприклад, an . За цією формулою можна знайти будь
n2 1
який член послідовності, підставивши замість n його номер. Скажімо,
2 7 1 15 3
a7 0,3 .
72 1 50 10
Послідовність називається скінченною, якщо множина її членів
скінченна, і нескінченною, якщо множина її членів нескінченна.
Числова послідовність називається монотонно зростаючою
(спадною), якщо кожен її член, починаючи з другого, більший (мен!
ший) за попередній, тобто аn+1 > аn(аn+1 < аn), n N .
Числова послідовність називається обмеженою зверху, якщо усі
її члени менші від певного числа М, тобто аn < M, n N .
Числова послідовність називається обмеженою знизу, якщо усі її
члени більші від певного числа m; аn > m, n N .
Числова послідовність називається обмеженою, якщо вона об!
межена зверху та знизу, тобто m < аn < М, n N .
53
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
15
1 1
Наприклад, послідовність 2 обмежена тому, що 0 2 1.
n n 1 n
Частинними випадками послідовності є арифметична та геомет!
рична прогресії.
54
Частина 3. Прогресії та математика фінансів
3.2.1. Властивості арифметичної прогресії
a1 an a1 a1 n 1 d 2a1 n 1 d .
Праві частини цих рівностей співпадають, тому їх ліві частини
рівні, тобто має місце рівність (3) для k 2.
3. Сума членів скінченної арифметичної прогресії дорівнює добут&
ку півсуми крайніх її членів на число всіх членів:
a1 an
Sn n. (4)
2
Для доведення цього твердження запишемо суму Sn арифметич!
ної прогресії двома способами:
Sn = а2 +а2 +...+ an–1 + аn,
Sn = аn +аn–1 +...+ a2 + а1.
Додавши почленно ліву і праву частини, одержимо згідно фор!
мули (3):
2Sn = (а1 + аn) n,
звідки і випливає формула (4).
55
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Sn
b1 1 q n . (5)
1 q
Для доведення цієї формули запишемо
S b1 b1q b1q 2 b1q n 1 . (6)
Помноживши обидві частини цієї рівності на q, одержимо
qS n b1q b1q 2 b1q 3 b1q n . (7)
Віднімемо почленно з рівності (6) рівність (7), тоді одержимо
S n qS n b1 b1q b1q 2 b1q n 1 b1q b1q 2 b1q n 1 b1q n
S n qS n b1 b1q n ,
тобто (1 – q)Sn = b1(1 – qn). З останньої рівності випливає формула (5).
4. Суму всіх членів нескінченної спадної геометричної прогресії зна&
ходять за формулою
b1
S . (8)
1 q
Доведення. Члени геометричної прогресії спадають, тому |q| < 1.
Розглянемо суму членів вказаної геометричної прогресії як границю
суми скінченної геометричної прогресії. Тоді
b1 1 q n
S lim S n lim
n n 1 q
b1
b
lim 1 q n 1 lim1 lim q n .
1 q n 1 q n n
59
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
b1
Але lim1 1, lim q n 0. Отже, S , що і треба було до!
n n 1 q
вести.
60
Частина 3. Прогресії та математика фінансів
3.3.2. Поняття складних відсотків на капітал
Припустимо, що вкладник надає банку 5 000 гривень з умовою їх
зростання кожного року на 10 складних відсотків. Це означає: кож!
ного року величина капіталу, що знаходиться на рахунку вкладника
у банку, повинна зростати на 10 відсотків.
Після першого року величина вкладення буде
10 5000
5 000 + = 5 000 (1 + 0,1) = 5 000 1,1 = 5 500 гривень.
100
Після другого року величина вкладення буде
10 5500
5 500 + = 5 500 1,1 = 5 000(1,1)2,
100
а після n років величина вкладення буде 5 000(1,1)п.
Отже, величина капіталу з роками змінюється таким чином:
5 000; 5 000 1,1; 5 000 (1,1)2;...; 5 000 (1,1)n,
тобто вона утворює геометричну професію із знаменником q = 1,1 та
першим членом b1 = 5 000.
Тому величина капіталу Р, що зростає кожного року на R склад!
них відсотків, через n років прийме значення
Pn P 1 0,01R .
n
(9)
У розглянутому вище випадку вкладник через 5 років буде воло!
діти капіталом, який дорівнює:
5 000 (1, 1)5 =8 052,55 (гривень),
а через 10 років капітал становитиме 5 000 (1,1)10 = 12 968,72 гривень
(у випадку простого відсотка, згідно з прикладом розділу 3.2 величина
вкладу через 5 років буде 7 500 гривень).
b1 q n 1 100 1,005 1
25
100 1,005 25 1
S
q 1 1,005 1 0,005
20000 1,13280 1 2655,91 .
Таким чином, після 24 місяців робітник буде мати на своєму
рахунку накопичення 2 655,9 гривень.
b) Для знаходження величини рахунку накопичення безпосеред!
ньо після здійснення n внеску, слід рахувати (n – 1) місяць першого
вкладу. Після (n – 1) місяця перший вклад величиною 100 гривень
зросте до 100 (1,005)n–1, другий вклад зросте до 100 (1,005)n–2 і т.д.
Таким чином, загальним значенням рахунку накопичення буде сума
S= 100 (1,005)n–1 + 100 (1,005)n–2 + ...+ 100 (1,005) + 100.
Знову одержали суму геометричної прогресії з першим членом
100 (розглядаємо її в оберненому порядку) і знаменником q = 1,005.
Тому вона буде мати вигляд
b1 q n 1 100 1,005 1
n
P 1 i 1 P
n
b1 q n 1 1 i n 1 .
S (3)
q 1 1 i 1 i
Зауваження.
1) Якщо у формулі (3) покласти Р = 100, i = 0,005, то ми одержи&
мо результат прикладу 1.
2) У фінансових розрахунках формула (3) використовується у
вигляді
s P sn , (4)
i
65
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
66
Частина 3. Прогресії та математика фінансів
А2 = 5 000(1,08)–2.
Таким чином, якщо вклад на рахунок ренти дорівнював А2, то в
день 62 річниці містер Стоун одержав 5 000 доларів. Якщо містер
Стоун у день свого 60!річчя зробив внесок на рахунок ренти величи!
ною А1 + А2, тоді його умова одержання 5 000 доларів у дні 61 та 62
річниць буде задоволена.
Аналогічно можна впевнитись, що внесок
А3 = 5000(1,08)–3
дозволить йому отримати 5 000 доларів у день 63 річниці і т.д. Для одер!
жання останніх 5 000 доларів у день 70!річчя треба було зробити по!
чатковий внесок величиною
А10 = 5 000(1,08)–10.
Для повного виконання умов містера Стоуна, він повинен одер!
жувати 5 000 доларів усі 10 років, а тому загальний внесок на раху!
нок ренти повинен бути
A A1 A2 A3 A10 5000 1,08 5000 1,08
1 2
5000 1 1,08
10
A
1,08 1 0,08
0,08
5000 1 1,08 10 5000 1 0,4632
33550.
Отже, містер Стоун повинен вкласти на рахунок ренти 33 550
доларів, щоб одержувати по 5 000 доларів щорічно на протязі 10 років.
67
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
A
b1 1 q n P 1 i 1 1 i n
1
.
1 q 1 1 i
Спростивши останній дріб шляхом множення чисельника і зна!
менника на (1 + i) одержимо
P
1 1 i .
n
A (5)
i
68
Частина 3. Прогресії та математика фінансів
Фінансисти використовують формулу (5) у вигляді
A Pan ,
i
R
де an i 1 1 1 i табульована для різних значень i
n
i 100
та n.
Наприклад, a10 6,710081 у таблиці, тому
0,08
як і в прикладі 2.
69
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
70
Частина 3. Прогресії та математика фінансів
8000
P 2003,65.
3,99271
Отже, для погашення боргу студент повинен в кінці кожного року
сплачувати фонду навчання 2 003,65 доларів.
71
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Означення 1. Нехай y0, у1, у2, у3, ... – послідовність дійсних чисел.
Різницевим рівнянням порядку k називають рівняння, що зв’язує y0,
у1, у2, у3, ... yn+k для кожного значення n (n = 0, 1, 2, 3, ...).
2
b
c a p yp .
a 1
b
Доведення. Позначимо zn yn .
a 1
74
Частина 3. Прогресії та математика фінансів
Тоді
b b b 1 a
zn azn 1 yn a y y ay . (5)
a 1 a 1
a 1
n 1 n n 1
1 a
Із рівняння (4) випливає, що yn ayn 1 b, 1 , тому (5)
a 1
можна записати так zn – azn = b – b = 0.
Отже, zn задовольняє рівняння zn – azn =0, тому за твердженням
теореми 1 загальним розв’язком цього рівняння буде zn =can, де c —
довільна стала. Повертаючись від zn до уп, одержимо:
b b
yn z n ca n ,
a 1 a 1
що й було потрібно.
Твердження теореми відносно знаходження c випливає з остан!
ньої рівності, а саме
b
y p ca p .
a 1
Зауваження. При а = 1 в рівнянні (4) загальний розв’язок буде
мати вигляд
yn y0 nb . (6)
76
Частина 4. Матриці та визначники
У загальному випадку, коли перший внесок на рахунок накопи!
чення Р, відсоток прибутку кожного місяця або року R, одержимо
величину накопиченого уn за формулою:
R
yn p sn , де i ; sn – табульовані.
i 100 i
c) 3 yn 4 nyn 1 yn ; d) yn 2 5 yn 2n.
рівняння yn 2 5 yn 1 6 yn 0 .
77
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 4
МАТРИЦІ ТА ВИЗНАЧНИКИ
3 4 5 1
3 2 8
A ; B 6 8 9 2 ;
0 1 4 2 3 4 5
78
Частина 4. Матриці та визначники
3
2
C ; D 8 12 3 6 .
4
1
Матриця А має розмір 2 3 , матриця В розміру 3 4 , С – мат!
риця!стовпець розміру 4 1 , D – матриця!рядок 1 4 .
Матрицю називають квадратною порядку n, якщо кількість її
рядків однакова з кількістю стовпців і дорівнює n.
Наприклад, квадратна матриця А порядку n має вигляд
1 0 0 0
1 0 0 0 0 0
0 1 0 0
B ; E 0 1 0 ; 0 0 0 0 .
0 0 3 0
0 0 1
0 0 0
0 0 0 5
В – діагональна матриця 4&го порядку, Е – одинична матриця
порядку 3, 0 – нульова квадратна матриця порядку 3.
79
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2 4 5 2 3 11
якщо B 3 8 9 , тоді BT 4 8 4 .
11 4 1 5 9 1
Матриці широко використовуються в плануванні виробництва та
транспортних перевезень. Вони дозволяють розробляти різні варіан!
ти плана, полегшують дослідження залежності між різними економіч!
ними показниками.
Приклад 1. Мале підприємство виробляє 4 види продукції –
А, В, С та D, використовуючи на кожну з них різну кількість двох
матеріалів та праці (кількості робочих годин). Конкретна інформа!
ція вказана у таблиці.
Вироби: А В С D
Одиниць матеріалу X: 250 300 170 200
Одиниць матеріалу Y: 160 230 75 0
Кількість робочих годин: 80 85 120 100
У цій ситуації є 12 дійсних чисел, які можна впорядкувати і за!
писати у вигляді матриці
50 20 30 18 40 20 70 48 60
A B .
18 14 16 15 12 10 32 31 22
Розглянемо ще один приклад. Якщо матриця F відповідає вироб!
ничим параметрам за перший квартал року, а матриця Q, побудова!
на по даним тих же параметрів за другий квартал року, тоді F + Q
буде характеризувати ці параметри за перший та другий квартали,
тобто за півроку.
Для знаходження добутку АВ матриць А та В необхідно, щоб
кількість стовпців матриці А (першого множника) дорівнювала
кількості рядків матриці В (другого множника). Добутком АВ мат!
риці А розміру m n і матриці В розміром n p називається матри!
ця С розміром m p , елементи якої сij дорівнюють сумі добутків
елементів і&го рядка матриці А на відповідні елементи j!гo стовпця
матриці В, тобто кожен елемент матриці С знаходять за формулою
cij ai1b1 j ai 2 b2 j ai 3 b3 j ain bnj . (3)
82
Частина 4. Матриці та визначники
Приклад 3. Нехай
1 2 3 2 1 2
A 4 5 6 , B 3 2 1 ,
2 1 4 1 3 2
знайти АВ та ВА.
Розв’язання.
1 2 3 2 1 2 1 2 2 3 3 1 1 4 9 226
AB 4 5 6 3 2 1 4 2 5 3 6 1 4 10 18 8 5 12
2 1 4 1 3 2 2 2 1 3 4 1 2 2 12 4 1 8
7 14 10
13 32 25 ,
3 16 13
2 1 2 1 2 3 2 4 4 4 5 2 6 6 8
BA 3 2 1 4 5 6 3 8 2 6 10 1 9 12 4
2 1 4 1 12 4 2 15 2 3 18 8
1 3 2
6 3 8
13 17 25 .
17 19 29
Отже, AB BA.
A
Зауваження. Ділення матриць poзглядають як добуток АВ–1,
B
де В–1 – матриця, обернена до матриці В, визначення та знаходжен&
ня якої розглянемо пізніше, після введення нових понять.
83
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2 1 2
1
3 3
4 5 4
а) b)
Мал. 1.
0 1 0 0
1 0 1 1
A .
0 1 0 1
0 1 1 0
Матриця А2 буде мати вигляд
0 1 0 0 0 1 0 0 1 0 1 1
1 0 1 1 1 0 1 1 0 3 1 1
A2 .
0 1 0 1 0 1 0 1 1 1 2 1
0 1 1 0 0 1 1 0 1 1 1 2
84
Частина 4. Матриці та визначники
Розглянемо зміст елементів А2. Елементи і!го рядка цієї матриці
рівні кількості вказаних в умові напрямків з точки і. Так, точка і = 1
має лише один напрямок, що пов’язує її з вершиною 2, що не дорів!
нює j = 1, тобто а11 = 1; а12 = 0 тому, що не має інших ребер між
точкою 1 та 2; а13 = 1 та а14 = 1 тому, що точка 1 має лише одне ребро,
що зв’язує її з точкою 2, 2 3, 2 4.
У випадку b) згідно з визначенням елементів аij та вигляду по!
єднань вершин, зображених на малюнку 1, b) маємо:
0 1 0 0 1
1 0 1 1 0
A 0 1 0 1 0 .
0 1 1 0 1
1 0 0 1 0
Ця матриця квадратна п’ятого порядку, тому А2 також буде квад!
ратною матрицею п’ятого порядку, а саме
0 1 0 0 1 0 1 0 0 1 2 0 1 1 0
1 0 1 1 0 1 0 1 1 0 0 3 1 1 2
A 0
2
1 0 1 00 1 0 1 0 1 1 2 1 1 .
0 1 1 0 1 0 1 1 0 1 2 1 1 3 0
1 0 0 1 0 1 0 0 1 0 0 2 1 0 2
2 3 4 3 1 2 x1 y1
A 0 4 5 ; B 0 4 1 ; X x 2 ; Y y2 ;
2 0 3 1 0 3 x y
3 3
85
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
7 z1
2 3 1 0
C 2 ; D ; H ; Z z2 .
6 1 2 2 1 z
3
Знайти:
1. Розмір кожної з цих матриць.
2. Матрицю F = (N + 1)А – (N + 2)В.
3. Коли виконуються рівності: а) АХ = С; b) АХ = Y; c) BY = Z?
4. За допомогою якої матриці можна представити матрицю Z че!
рез матрицю X, якщо Z = BY, Y = АХ?
5. Обчислити D2 – Н2 та (D – H)(D + Н) і показати, що
D2 – H2 (D – H)(D + H).
x 2y 3z 8
2 x 3 y 7 3 x 2 y 4
a) ; b) ; c) 2 x y 4 z 13 ;
x 4y 8 4 x 5 y 7 3 y 2 z 5
2 x1 3 x 2 4 x 3 5 2 x y 3
d) 3 x 3 5 x 4 x1 7 ; e) 3 y 4 z 7 .
x x x 2x 5 z x 9
1 2 3 4
7. При виробництві своєї продукції фірма використовує 4 різних
види сировини М1, М2, М3, та М4 вартістю 5, 7, 6 та 3 гривні за одини!
цю виміру. На виготовлення одиниці продукції потрібно 4(N + 1),
3(N – 1), 2(N + 1) та 5(N + 1) одиниць відповідного виду сировини.
Виразити загальну вартість сировини потрібної для виготовлення
одиниці виробу, як добуток двох матриць.
8. Фірма використовує три різних види сировини М1, М2 та М3,
для виробництва двох видів продукції Р1 та Р2. Для виготовлення кож!
ної одиниці Р1 потрібно 3, 2 та 4 одиниці сировини М1, М2 та М3, а для
виготовлення кожної одиниці Р2 потрібно 4, 1, 3 одиниць сировини,
86
Частина 4. Матриці та визначники
відповідно. Припустимо, що фірма виготовляє (N + 2) 20 одиниць
виробів Р1 та 30(N + 2) одиниць виробів Р2 кожного тижня. Знайти:
a) необхідну щотижневу кількість сировини;
b) вартість сировини для виготовлення одиниць виробів Р1 та Р2,
якщо вартість одиниці сировини М1, М2 та М3, буде 6, 10 та 12 гри!
вень;
c) чому дорівнюють загальні щотижневі витрати виробництва
продукції Р1 та Р2?
9. Знайти добуток матриць АВ або ВА.
1 3
а) A 4 3 2 , B 3 ; b) A 2 , B 4 4 1 ;
5 5
2
1 1 2
c) A , B 2 ;
3 1 2 5
2 1
3 4 1
d) A , B 3 1 ;
4 5 2 0
1
1 2
3 1 4 1
3 1
e) A 2 0 3 1 , B ;
1 3 4 2 4 2
2 5
5 8 4 3 2 5
f) A 6 9 5 , B 4 1 3 .
4 7 3 9 6 5
87
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
4.3. Визначники
Визначником nго порядку квадратної числової матриці А по
рядку п називають число, яке знаходять з елементів матриці А за
певним правилом і позначають |А| або (А).
a11 a12
a11 a22 a21 a12
a21 a22
3 2
b) 3 4 0 2 12 ;
0 4
88
Частина 4. Матриці та визначники
2 5
c) 2 8 5 6 16 30 14 .
6 8
Мал. 1.
2 3 0
Приклад 2. Обчислити визначник 1 4 3.
5 6 0
89
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
3 6 2 0 45 0 0 0 36 9 .
Для обчислення визначників порядку n > 3 використовують ал!
гебраїчні доповнення та вказане нижче правило.
Означення 1. Мінором Мij елемента аij визначника nго по
рядку називається визначник (n – 1) порядку, який одержуємо з виз&
начника |А| шляхом викреслювання і&го рядка та j&го стовпця, на пе&
ретині яких знаходиться елемент аij.
Означення 2. Алгебраїчним доповненням Аij елемента аij
визначника називають мінор цього елемента, взятий зі знаком (–1)i+j,
тобто
Aij 1
i j
M ij . (3)
2 3 1
1 4 2 .
3 1 4
2 3 1
3 1
M 21 1 4 2 3 4 1 1 12 1 13
1 4
3 1 4
90
Частина 4. Матриці та визначники
2 3 1
2 3
M 33 1 4 2 2 4 1 3 8 3 5
1 4
3 1 4
91
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Властивості визначників
1. Визначник при транспонуванні не змінюється.
Пояснення дамо на прикладі визначників другого порядку. Не!
хай
3 4 3 2
A 15 8 23, AT 15 8 23 .
2 5 4 5
Праві частини рівні, тому і ліві також рівні, тобто (А) = A .
T
k 4 k5
A1 4k 15k k 11 .
3 1
тобто (A1) = k(A), але |A1| одержано з визначника |А| шляхом мно!
ження усіх елементів першого рядка на k.
Наслідок 1. Спільний множник усіх елементів будь&якого ряд&
ка (стовпця) визначника можна винести за знак визначника.
Наслідок 2. Якщо усі елементи будь&якого рядка (стовпця)
визначника дорівнюють нулю, то визначник дорівнює нулю.
5. Визначник, у якого відповідні елементи двох будь&яких рядків
(стовпців) пропорційні, дорівнює нулю.
Доведення цієї властивості випливає з властивостей 3 та 4.
6. Якщо у визначнику елементи і&го рядка (k&го стовпця) є сумою
двох доданків, тоді він дорівнює сумі двох відповідних визначників.
Наприклад,
93
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
3 2 1
1 8 4 0 .
4 0 0
3 2 1
1 2 3 3 2 2 2 3 2 1 4 1 1 2 2 1 2 2 4 3 3
2 4 2
12 12 4 4 4 36 16 ,
3 2 1
1 8 4 0 0 0 0 16 0 0 16 .
4 0 0
94
Частина 4. Матриці та визначники
якомусь стовпці (або рядку) і тим самим спростити обчислення за!
даного визначника.
1 2 2 3
0 1 2 4
.
0 8 5 14
0 9 9 12
Тепер визначник доцільно розкласти за елементами першого
стовпця:
1 2 4 1 2 4
1 1
11
8 5 14 3 8 5 14 .
9 9 12 3 3 4
Тут ми використали наслідок 1 властивості 4 і спростили виз!
начник. Обчислимо його:
= 3(20 – 96 – 84 + 60 – 42 + 64) = 3(–78) = –234.
95
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2 4 . 2 3 . 2 3 . 3 4
1. 2. 3. 4. .
1 5 1 5 2 4 2 5
5.
1 3 . 6.
1 3 . 7.
3 2 . 8.
1 2 .
2 5 3 4 2 1 2 1
2 1 3 5 1 6 1 2 3 2 3 4
9. 4 3 2. 10. 1 6 5. 11. 4 5 6. 12. 4 9 16 .
1 4 3 6 5 1 3 8 9 8 27 64
5 8 4 9 7 5 3 1 4
13. 7 5 2. 14. 7 5 3 . 15. 2 0 3.
5 3 7 4 8 8 1 3 4
1 4 1 1 0 2 3 1 1 1 1
16. 0 3 1 . 17. 2 0 2 0. 18. 2 1 3 4 .
3 4 2 3 1 4 5 4 1 9 16
5 0 0 0 8 1 27 64
2 3 11 5 2 2 11 5 3 2 11 2
1 1 5 2 1 1 5 2 1 1 5 1
19. . 20. . 21. .
3 1 3 2 2 3 3 2 1 2 3 3
3 1 3 4 1 3 3 4 1 1 3 3
3 2 2 2 6 5 8 4 8 1 1 1
22. 9 8 5 10 . 23. 9 7 5 2 . 24. 2 3 3 4 .
5 8 5 8 7 5 3 7 4 2 9 16
6 5 4 7 4 8 8 3 1 1 27 64
96
Частина 4. Матриці та визначники
97
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 1 3 5 1 2 1 3
c) A 2 1 1 4 ; d) A 3 6 3 1 .
2 2 6 3 3 6 3 10
Розв’язання. Ранг матриць будемо знаходити методом елемен!
тарних перетворень.
a) Елементи першого рядка матриці помножимо на (–3) і додамо
до відповідних елементів другого рядка матриці А:
1 2 3 1 2 3
A .
3 6 9 0 0 0
Звідси випливає, що ранг цієї матриці дорівнює 1 (нижче голов!
ної діагоналі – нуль та один елемент головної діагоналі 0).
b) Зробимо такі перетворення, щоб нижче головної діагоналі були
нулі:
2 , 1
1 1 0 1 1 0 1 1 0
A 2 0 1 0 2 1 1 0 2 1 .
1 1 1 0 2 1 0 0 0
Звідси випливає, що r(А) = 2.
с) Знову робимо такі перетворення, щоб нижче головної діаго!
налі були нулі:
2 , 2
1 1 3 5 1 1 3 5
A 2 1 1 4 0 3 7 6 .
2 2 6 3 0 0 0 7
98
Частина 4. Матриці та визначники
Оскільки можна третій та четвертий стовпці поміняти місцями і
отримати третій елемент головної діагоналі, який 0, то r(А) = 3.
d) Перетворимо матрицю аналогічно попередньому
3 , 3
1 2 1 3 1 2 1 3
A 3 6 3 1 0 0 0 10
3 6 3 10 0 0 0 1
1 2 1 3 1 2 1 3 1 3 1 2
0 0 0 1 10 0 0 0 1 0 1 0 0 .
0 0 0 10 0 0 0 0 0 0 0 0
Звідси випливає, що r(А) = 2.
Означення 3. Матриця А–1 називається оберненою матри
цею до матриці А, якщо виконуються рівності
AA–1= A–1A = E, (1)
–1
тобто матриці А та A комутують і їх добуток є одинична матриця.
Не всяка матриця має обернену. В алгебрі матриць доведено, що
матриця А має обернену матрицю A–1 при виконанні двох умов:
1) матриця А квадратна;
2) визначник |А| матриці А не дорівнює нулю.
Обернену матрицю A–1 до матриці А можна знаходити двома спо!
собами:
1) за формулою
1 2 5 2 4 2 3 1 3 2 2 3 3 2 5 5 1 4 1
10 16 9 12 30 4 19 0 .
Отже, матриця А має обернену А–1, яку знайдемо за формулою
(2). У даному випадку алгебраїчними доповненнями до елементів
матриці А будуть:
2 4 3 4 3 2
A11 6; A12 23; A13 7;
1 5 2 5 2 1
2 3 1 3 1 2
A21 7; A22 11; A23 5;
1 5 2 5 2 1
2 3 1 3 1 2
A31 2; A32 5; A33 4.
2 4 3 4 3 2
Таким чином, одержали
6 7 2
1
1
A 23 11 5 .
19
7 5 4
100
Частина 4. Матриці та визначники
1 a22 a12
A1 , (3)
A a21 a11
тобто треба елементи головної діагоналі матриці А поміняти місцями,
елементи неголовної діагоналі помножити на (–1) і одержану матрицю
1
помножити на .
A
2 1
Приклад 4. Знайти обернену матрицю до матриці .
4 6
Розв’язання. Задана квадратна матриця другого порядку, її виз!
начник
2 1
2 6 4 1 12 4 8 0 .
4 6
т о м у д л я з н а х о д ж е н н я А–1 можна застосувати формулу (3).
101
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Одержимо:
1 6 1
A1 .
8 4 2
20 48 18
100 120 180 0,2 0,4 0,1
54
A
30 12
0,3 0,1 0,3 .
100 120 180
0,3 0,3 0,2
30 36 36
100 180
120
102
Частина 4. Матриці та визначники
b) Нехай Е!одинична матриця третього порядку. Позначимо:
24
D 33 – матриця!стовпець нових потреб,
75
X – матриця нових пропозицій, що відповідають новим потре!
бам:
Таким чином, через три роки першій галузі треба виробити 126,25
одиниць продукції, другій галузі потрібно виробити 143,75 одиниць
продукції, а третій галузі треба виробити 195 одиниць продукції .
2 3 5 7 2 1 1 3 1 1 0
a) 4 6 2 3 ; b) 4 0 1 7 ; c) 2 0 1 ;
2 3 11 15 0 2 3 1 1 1 1
4 3 2
1 1 3 5 1 2 1 3 8 6 4
d) 2 1 1 4 ;
e) 3 6 3 1 ; f) 4 3 2.
2 2 6 3 3 6 3 10
4 3 2
8 4
6
1 2 1 1 1 1 1 2 3
3 2
a) 2 1 3 ; b) 1 0 2 ; c) 4 5 6 ; d) ;
1 1
3 1 1 2 1 1 3 1 2
1 0 2 2 1 0 1 2 3
e) 0 2 1 ; f) 3 0 5 ; g) 4 5 6 .
2 1 0 7 6 4 7 8 9
3. Таблицею задані показники потреб!пропозицій трьох галузей
промисловості (N – номер варіанта):
104
Частина 4. Матриці та визначники
105
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 5
СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ АЛГЕБРАЇЧНИХ РІВНЯНЬ
дe х1, х2,… xn, – невідомі; аij – дійсні числа, які називають коефіцієнтами
системи (індекс i вказує рівняння, а індекс j невідоме, при якому запи&
сано цей коефіцієнт); bk (k = 1, 2,..., m) – вільні (від невідомих) члени або
їх називають правими частинами рівнянь.
Якщо bk = 0 для усіх k = 1, 2,..., m, тоді систему називають одно
рідною. Якщо хоча б один вільний член bk не дорівнює нулю, тоді си&
стема алгебраїчних рівнянь називається неоднорідною.
Означення 2. Розв’язком системи (1) називається множина
дійсних чисел 1 , 2 , n , підстановка яких у систему замість не&
відомих x1, х2, ..., хn, перетворює кожне рівняння системи у тотожність
(іноді кажуть, що ця множина задовольняє систему рівнянь).
Означення 3. Система лінійних алгебраїчних рівнянь, що має
хоча б один розв’язок, називається сумісною, а система, що не має
розв’язку, називається несумісною.
106
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
5.1.1. Теорема Кронекера+Капеллі
Німецький математик Леопольд Кронекер (1823–1891) та італійсь!
кий математик Альфред Капеллі (1855–1910) довели дуже важливу
теорему, яка використовується у багатьох випадках.
Позначимо через А основну матрицю системи (1), яка складена з
– розширену матрицю цієї
коефіцієнтів при невідомих, а через A
системи, яка одержана шляхом доповнення матриці А стовпцем
вільних членів, тобто
x 1
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
A 1 1 1 1 0 0 0 2 2 1 .
1 1 2 2 0,5 0 0 3 3 1,5
Еквівалентну матрицю отримали шляхом множення елементів
першого рядка на (–1) та додавання до елементів другого та третьо!
3
го рядків. Тепер елементи другого рядка помножимо на і до!
2
дамо до елементів третього рядка, а потім поміняємо місцями дру!
гий та третій стовпчики.
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
A 0 0 2 2 1 0 2 0 2 1 .
0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
= 2 та r(А) = 2, тобто
З останнього запису випливає, що r A
r(А) = r A , а це означає, що задана система рівнянь є сумісною.
1 2 5
A 2 3 4 9 32 10 60 12 4 31 0 .
4 1 3
Тому, згідно з правилом Крамера, задана система має єдиний роз!
в’язок, який знайдемо за формулами (5).
Спочатку знайдемо допоміжні визначники:
110
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
2 2 5
1 8 3 4 18 104 40 195 48 8 93 ,
13 1 3
1 2 5
2 2 8 4 24 32 130 160 12 52 62 ,
4 13 3
1 2 2
3 2 3 8 39 64 4 24 52 8 31 .
4 1 13
Тепер за формулами (5) знаходимо:
1 93
x1 3 ,
A 31
2 62
x2 2,
A 31
3 31
x3 1 .
A 31
Отже, розв’язком цієї системи буде (–3; 2; 1).
112
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
x1 x2 x3 1
x1 2 x 3 1 .
2 x x2 x3 2
1
Розв’язання. Основною матрицею заданої системи буде матриця
1 1 1
A 1 0 2 .
2 1 1
Визначник цієї матриці
1 1 1
A 1 0 2 4 1 1 2 6 .
2 1 1
Для запису оберненої матриці А–1 знайдемо алгебраїчні доповнен!
ня елементів матриці А:
0 2 1 1 1 1
A11 2; A21 0; A31 2;
1 1 1 1 0 2
A12 3; A22 3; A32 3; A13 1; A23 3; A33 1.
Отже,
2 0 2
1
1
A 3 3 3 .
6
1 3 1
Тепер за формулою (8) знаходимо розв’язок заданої системи:
2 0 2 1 2 1 0 1 2 2 6 1
1 1 1
X A 1 B 3 3 3 1
6 3 1 3 1 3 2 6 6 1 .
6 6 1
1 3 1 2
11 3 1 1 2
113
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x y 2 z N N 2 x 3 y z 2N 2
a) x N 1 y z 1 ; b) x y z 0 ;
x y 2 z N 2 2 x y z 6
x y 2 z 3 x N 3 y z 2 N
c) x y z 0 ; d) 2 x 3y z 4 .
x 2y N 2 z N 1 x y z 0
2. Розв’язати системи матричним методом
3 x y z N x y z N 2
a) 2 x Ny z 0 ; b) x Ny z 0 ;
N 1 x x y N 1 z 0
3 y z 0
2 x y z N 2 x y z N
c) Nx y 0 ; d) Nx y z 1 ;
3 x 2 y N 1 z 1 2 N 1 x 2 y 2 z 0
Nx y z 0
e) x y 2 z N .
x y N 1 z 1
114
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
x 2 y 4 z 3
2 x 4 y 3 z 1 .
3 x y 5 z 2
115
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 2 y 4 z 3
5 z 5 .
5 y 7 z 7
Тепер друге рівняння поділимо на (–5), третє рівняння поділимо
на 5 і поміняємо їх місцями. Одержимо систему трикутного вигляду:
x 2 y 4 z 3 x 3 4 1 2 0
x 1
7 7 7 7
y z y 1 y 0 .
5 5 5 5 z 1
z 1 z 1
Отже, система має єдиний розв’язок (–1, 0, 1).
Зауваження. Елементарні перетворення доцільно виконувати
не з усією системою, а з її розширеною матрицею. Розв’язання при&
кладу 1 у такий спосіб виглядає так:
2 4 3 1 1 2 4 3 1 2 4 3
1 2 4 3 2 4 3 1 0 0 5 5
3 1 5 2 3 1 5 2 0 5 7 7
1 2 4 3
1 2 4 3
7 7
0 5 7 7 0 1 .
5 5
0 0 5 5
0 0 1 1
116
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
2 1 1 1 2 2 1 1 1 2 2 1 1 1 2
4 0 1 3 3 0 2 3 1 1 0 2 3 1 1.
0 2 3 1 1 0 2 3 1 1 0 0 0 0 0
Звідси випливає, що основна та розширена матриці мають рівні
2. Знайдемо мінор другого порядку, який не
ранги: r(А) = r A
дорівнює нулю. Наприклад:
2 1
0.
0 2
Мінор, який не дорівнює нулю, та має порядок, рівний рангу
), називають базисним мінором, тому обраний нами
r = r(А) = r( A
мінор – базисний.
Невідомі х1 та х2, для яких елементи базисного мінора є кое!
фіцієнтами, називають базисними невідомими. Інші невідомі систе!
ми х3 та х4 – вільні. Останній вигляд розширеної матриці відповідає
такій системі
2 x1 x2 x3 x4 2 2 x x2 x3 x 4 2
1 .
2 x 2 3 x 3 x 4 1 2 x 2 3 x3 x 4 1
Вільні невідомі перенесли у праву частину системи. Ми одержа!
ли базисні змінні х1 та х2 як функції х3 та х4:
117
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 3 3
2 x1 x3 x4 2 x 2 x1 x 3 x 4
4 4 4
3 1 1 .
x2 2
x3 x4
2
2 x 3 x 1
x4
1
2
2
3
2 2
Вільним невідомим х3 та х4 можна надавати будь!які значення:
х3 = С1, х4 = С2, де С1 та С2 – довільні сталі. Отже, одержуємо нескінчен!
ну кількість розв’язків системи вигляду:
C1 3C2 3
x1 4 4 4
x 3C C 1
X 2 1 2 .
x3
2 2 2
x4 C1
C2
3
4
1
Xb .
2
0
0
118
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
Якщо одній сталій надати значення 0, а іншій 1, тоді одержані
розв’язки називають фундаментальними.
У системі прикладу 2 є два фундаментальних розв’язки:
3 1
2 2
X ф,1 0 ; X ф,2 2.
0 1
1 0
Невід’ємний базисний розв’язок називають опорним розв’язком
системи лінійних алгебраїчних рівнянь.
Саме базисні, фундаментальні та опорні розв’язки систем найча!
стіше використовують економісти.
Головною метою дисципліни «Математичне програмування» є
розробка методів знаходження опорних розв’язків та вибору опти!
мального розв’язку серед них.
ail aij
akl akj
120
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
4 x1 5 x 2 2 x 3 12
3 x1 2 x 2 2 x 3 13 .
2 x 3 x 2 4 x 3 8
1
Таблиця 1 Таблиця 2
x1 x2 x3 bi k x1 x2 x3 bi k
4 –5 2 –12 –11 2 –5/2 1 –6 –11/2
3 2 –2 13 16 7 –3 0 1 5
–2 3 4 –8 –3 –10 13 0 16 19
a 31
2 2 4 4 4 16 10;
2 2
121
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2 2 2 5 4 10
a 22 3.
2 2
Аналогічно знаходимо:
a 24 1 ; a 25 5 ; a 32 13 ; a 34 16 ; a 35 19 .
5) перевіримо правильність розрахунків
2 – 5/2 + 1 – 6 = –11/2; –11/2 = –11/2;
7 – 3 + 1 = 5; 5 = 5;
–10 + 13 + 16 = 19; 19 = 19.
122
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
Система, що записана у таблиці 3, зветься системою у базисно
му вигляді.
Можливі такі випадки:
1) r = n, тоді система має єдиний розв’язок xk = ck, k = 1, 2,..., n.
2) r m < n, тоді система має множину розв’язків.
Загальний розв’язок системи буде
x1 c1 b1r 1 x r 1 b1n x n
x c2 b2 r 1 x r 1 b2 n x n
2 . (2)
x r cr brr 1 x r 1 brn x n
Невідомі х1, х2...., хr, відносно яких система розв’язана, називають
базисними, а невідомі хr +1, хr +2 … xn, називають вільними або неба
зисними.
Якщо у загальному розв’язку (2) усі вільні невідомі прирівняти
нулю, то одержимо базисний розв’язок системи:
x1 = с1, х2 = с2,..., xr = cr, xr+1 = 0, …, xn = 0.
Якщо одну вільну невідому прирівняти одиниці, а інші нулю, тоді
одержимо фундаментальний розв’язок.
Невід’ємний базисний розв’язок системи називають опорним роз
в’язком цієї системи.
3) При перетворенні системи одержали рівняння, усі коефіцієн!
ти якого дорівнюють нулю, а права частина сj не дорівнює нулю. В
цьому випадку система несумісна.
x1 x2 x3 x 4 x5 7
3 x1 2 x 2 x3 x 4 3 x 5 2
x2 2 x 3 2 x 4 6 x5 23 .
5 x1 4 x 2 3 x 3 3 x 4 x 5 12
123
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
16
23
Xb 0 .
0
0
Фундаментальних розв’язків три:
124
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
x1 x2 x3 x4 1 2 x1 4 x 2 5 x 3 3 x 4 0
3. x1 x2 x3 x4 0 . 4. 3 x1 6 x 2 4 x 3 2 x 4 0 .
x x2 2 x 3 2 x 4 0,5 4 x 8 x 2 17 x 3 11x 4 0
1 1
2 x1 5 x 2 8 x 3 8
3 x1 5 x 2 2 x 3 4 x 4 2 4 x
3 x 2 9 x 3 9
5. 7 x1 4 x 2 x 3 3 x 4 5 . 6. 1 .
5 x 2 x1 3 x 2 5 x 3 7
1 7 x 2 4 x 3 6 x 4 3
x1 8 x 2 7 x 3 12
2 x1 5 x 2 3 x 3 x4 5
2 x1 4 x 2 3 x 3 1
3 x1 7 x 2 3 x 3 x4 1
7. x1 2 x 2 4 x 3 3 . 8. .
3 x 5 x1 9 x 2 6 x 3 2 x 4 7
1 x2 5 x 3 2
4 x1 6 x 2 3 x 3 x4 8
125
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
0 0,2 0
A 0,2 0 0,1 .
0 0,1 0,2
x
Позначимо: виробничу програму підприємства Х, де X x 2 ,
x
3
(х1, х2, х3 – плани валового випуску продукції цехів); валовий випуск
200
товарної продукції Y, де Y 100 .
300
126
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
Виробничі взаємні зв’язки підприємства задовольняють умовам
x1 0 x1 0,2 x 2 0 x 3 200
x2 0,2 x1 0 x 2 0,1 x 3 100
x 0 x1 0,1 x 2 0,2 x 3 300
3
x1 0,2 x 2 200
0, 2 x1 x2 0,1x 3 100 . (1)
0,1x 2 0,8 x 3 300
У матричному вигляді:
X – АХ = Y ЕХ – АХ = Y (Е – А)Х = Y, де Е – одинична
матриця.
Позначимо Е – А = В. Тоді система лінійних алгебраїчних рівнянь
(1) у матричному вигляді буде
BX = Y, (2)
причому
1 0 0 0 0,2 0 1 0,2 0
B 0 1 0 0,2 0 0,1 0,2 1 0,1 .
0 0 1 0 0,1 0,2 0 0,1 0,8
Елементи матриці В–1 – це коефіцієнти повних витрат. Тому, щоб
задовольнити першу вимогу задачі, треба знайти В–1. Матриця В
квадратна 3!го порядку, її визначник |В| = 0,8 – 0,01 – 0,032 = 0,758.
Тому В–1 існує і систему (1) можна розв’язати матричним методом.
Для знаходження матриці В–1 знайдемо алгебраїчні доповнення
до елементів матриці В:
B11 0,79; B21 0,16; B31 0,02;
B12 0,16; B21 0,8; B32 0,1;
B13 0,02; B23 0,1; B33 0,96.
Отже, оберненою до В матрицею буде
127
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
128
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
Якщо система лінійних алгебраїчних рівнянь (аналог системи (1)) буде
залежати від багатьох невідомих, то її розв’язок доцільно знаходити
методом Гаусса&Жордана.
1,4 2,4 0,8 1,4 238 2,4 186 0,8 400 1100
238
0 0,6 1,6 0 238 0,6 186 1,6 400 752
D X 186 .
2 1,8 2,2 2 238 1,8 186 2,2 400 1692
400
10 20 20 10 238 20 186 20 400 1412
Отже, для виконання програми підприємства треба витратити:
сировини а) – 1100 одиниць; сировини b) – 752 одиниці; палива –
1692 одиниці; робочих людино!годин – 1412.
2. Коефіцієнти прямих витрат сировини, палива та праці на оди!
ницю продукції кожного цеха знаходимо шляхом множення матриці
норм витрат D на матрицю коефіцієнтів повних витрат В–1:
130
Частина 5. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь
131
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x1 x2 x3 x4 0
1. x1 N 3 x2 x3 x4 2 N .
2 x 3 x 2 x 3 2 x 4 4
1
x1 x2 N 1 x 3 Nx 4 1
2. x1 x2 2 x 3 x4 N.
Nx x2 x3 x4 0
1
x1 x2 x3 x4 N 2
3. x1 Nx 2 x3 Nx 4 0 .
x x2 N 1 x 3 x4 0
1
x1 x2 x3 N 2 x4 0
4. 3 x1 x2 x3 x4 2 .
N 1 x x2 x3 x4 N 2
1
132
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Частина 6
ВЕКТОРНА АЛГЕБРА ТА АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ
Мал. 1.
Зображені на цьому малюнку вектори мають довжину: a 4 ,
b 5 , AB 8 , якщо одиниця масштабу: .
Нульовим вектором називають вектор, початок і кінець якого
співпадають.
Такий вектор позначають 0 , його довжина дорівнює нулю, а
напрям – довільний.
133
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Мал. 2.
Усі зображені на мал. 2 вектори колінеарні.
Протилежними називають колінеарні протилежно спрямовані
вектори однакової довжини.
Вектор, протилежний вектору a позначають a .
Ортом вектора a називають вектор a0 , довжина якого дорів&
нює одиниці, а напрям співпадає з a , тобто a a a0 .
Компланарними називають вектори, що лежать в одній площині.
1
Наприклад: 3;
2; 0; 1; 6 E5 ; 2 E .
3 4
4
Елементи вектора!рядка та вектора!стовпця називають коорди
натами вектора. Смисл такої назви пояснимо нижче, після визна!
чення проекцій вектора на координатні осі.
134
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
6.1.2. Деякі економічні приклади
В розділі 4 частини 5 наведені приклади застосування векторів
до задач мікроекономіки.
Так, використовувались вектор!рядок вартості V v1 , v2 , v3 , v4 ,
компоненти якого – вартості різної сировини, палива, робочої люди!
d1
но!години, та вектор!стовпець потреб D d 2 інших галузей до
d
3
продукції цехів 1, 2, 3.
Зараз ознайомимось з іншими прикладами застосування векторів.
Продуктивна функція. При аналізі закономірностей виробницт&
ва використовується продуктивна функція, яка, по суті, є співвідно&
шенням між використаними у виробництві ресурсами і випущеною
продукцією.
Нехай в деякому виробничому процесі є п виробничих ресурсів.
Кількість і!го ресурсу, який використали за проміжок часу t, позна!
чимо x i . Тоді виробничі ресурси – це вектор X x1 , x 2 ,, x n .
Нехай підприємство випускає m різних виробів. Кількість j
виробу позначимо yi . Тоді випуск усіх виробів буде вектор
Y y1 , y2 , ym . Нехай a a1 , a2 ,, a p – вектор параметрів ви!
робництва (наприклад, різні види транспортних чи інших витрат).
Продуктивна функція пов’язує вектори ресурсів X, випуску Y та
параметрів a , тобто
F X ,Y , a 0 .
Продуктивна функція задається аналітично або таблично.
Продуктивну функцію, розв’язану відносно Y, тобто вигляду
Y f X,a ,
називають функцією випуску, а розв’язану відносно вектора X, тобто
вигляду
135
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
X Y , a ,
називають функцією виробничих витрат.
Зрозуміло, що ці функції у конкретних випадках (коли вказано
закони f та ) використовують правила дій з векторами.
136
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Y Z
z
y M(x, y) M(x, y, z)
1
1
1 y Y
0
X 1
0 1 x x
X
a) b)
Мал. 3.
137
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
а) b)
Мал. 4.
Знайдемо прl AB .
У випадку а) маємо:
прl AB A1 B1 AC AB cos .
У випадку b) маємо:
прl AB A1 B1 AC AB cos 180 AB cos .
Таким чином, проекція вектора на вісь дорівнює добутку довжи!
ни вектора на косинус кута між вектором і віссю.
Означення 4. Координатами вектора називають проекції век&
тора на осі координат.
Нехай вектор a має координати ax , ay , az тобто a ax , ay , az і
утворює з осями координат кути , , , тоді,
ax a cos , ay a cos , az a cos .
cos , cos , cos , називають напрямними косинусами вектора.
З попередніх формул маємо:
a a a
cos x , cos y , cos z .
a a a
138
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Y Розглянемо вектор a M1 M 2 ,
M2
y2 де M1 x1 , y1 – початок вектора,
це впорядкована пара чисел x 2 x1 ; y2 y1 .
Аналогічно одержуємо, що координатами вектора M1M 2 у про!
сторі буде впорядкована трійка чисел x 2 x1 ; y2 y1 ; z2 z1 .
Отже, можна сформулювати правило:
Координати вектора M1M 2 дорівнюють різниці відповідних ко&
ординат кінця та початку вектора.
Наприклад, вектор a , початок якого знаходиться в точці
M1 2, 3,0 , кінець – в точці M 2 1,1,2 , має координати
a =(1 – 2; 1 + 3; 2 – 0) = (–1; 4; 2).
Зауваження. Вектор OA (де точка О – початок координат)
називають радіусомвектором точки А і позначають r . Коорди&
нати вектора r співпадають з координатами точки А.
По аналогії з векторами a ax , ay із E 2 та b bx , by , bz E 3
вектор!рядок та вектор!стовпець, які містять n елементів, розгляда!
ють як вектори із n!вимірного простору E n , а їх елементи називають
координатами вектора.
139
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Наприклад,
y1
y2
X x1 , x 2 ,, x7 E7 ; Y E4 .
y3
y4
Суму кількох векторів a, b ,, l визначають аналогічно: поча!
ток кожного наступного вектора вміщують в кінець попереднього.
Одержують ламану лінію і тоді вектор, який сполучає початок пер!
шого вектор з кінцем останнього і є сумою цих всіх векторів.
Зауваження. Різницю двох векторів a та b будують як суму
вектора a та вектора b .
140
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Наприклад:
b
a b
d =ab a
Мал. 7.
Означення 6. Добутком вектора a на число k називають
вектор b ka , колінеарний з вектором a , що мас довжину в k раз
більшу, ніж a та напрям такий самий, як a , якщо k > 0 і протилеж&
ний до a , якщо k < 0.
Означення 7.Скалярним добутком векторів a та b нази&
вають число, яке дорівнює добутку модулів цих векторів на косинус
кута між ними. Скалярний добуток векторів a та b позначають
a b , або a, b .
Отже, згідно з означенням:
a b a b cos . (1)
a b c a1 b1 c1 , a2 b2 c2 ,, an bn cn .
3. Знаходження скалярного добутку векторів a та b .
Згідно з правилом множення матриць одержимо:
b1
b
a b a1 , a2 ,, an 2 a1b1 a2 b2 an bn , (2)
bn
тобто скалярний добуток двох векторів дорівнює сумі добутків їх од&
нойменних координат.
Якщо a = b , тоді кут між ними дорівнює нулю, cos0°=1 і з
2
формули (1) випливає, що a a a .
Звідси одержуємо a a a , або, враховуючи формулу (2)
a a 12 a 22 a n2 . (3)
Якщо a b , тоді = 90°, cos90° = 0 і одержимо
142
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
a b 0. (6)
D C
a
A B
b
Мал. 8.
Позначимо цей паралелограм ABCD ( a та b – довільні):
a AD BC ; b AB; b CD; AC a b ; BD a b .
Отже, діагоналі паралелограма, побудованого на векторах a та
b (довільних) будуть вектори AC a b ; та BD a b . Знайде!
мо координати цих векторів для заданих векторів a та b :
AC a b 2 0; 1 2 ; 0 1 2; 1; 1 ,
BD a b 2 0; 1 2 ; 0 1 2; 3; 1 .
Тепер за формулою (5) можна знайти косинус потрібного кута,
який позначимо :
AC BD 2 2 1 3 1 1 44
cos 0.
AC BD 22 1 12 22 32 1
2 2
6 14
143
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
i 0 i 1,
2, , n .
В системі векторів a1 , a2 ,, an число лінійно незалежних век!
торів дорівнює рангу матриці, яка складена з координат цих векторів.
Дійсно, якщо систему векторів a1 , a2 ,, an iз простору E m роз!
глядати як матриці!стовпці з т заданими елементами, тоді рівняння
(7) можна записати у вигляді однорідної системи m лінійних алгеб!
раїчних рівнянь з n невідомими 1 , 2 ,, n . Кількість базисних
невідомих такої системи дорівнює рангу r основної матриці системи,
тобто матриці, складеної it координат векторів a1 , a2 ,, an .
1 2 3
A 7 8 9 .
4 5 6
Визначник цієї матриці |А|= –48 + 72 + 105 – 96 + 84 – 45 = 72
не дорівнює нулю, тому r(А) = 3 і вектори a1 , a2 , a3 лінійно неза!
лежні.
Тепер розглянемо систему векторів b1 , b2 , b3 . Матриця В скла!
дена з координат цих векторів має вигляд:
3 2 4 1
B 1 2 1 2 .
1 2 2 5
Ця матриця розміру 3 4 має ранг r(В) = 2.
Тому вектори b1 , b2 , b3 лінійно залежні.
145
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Числа x1 , x 2 ,, x n називаються координатами вектора d у
базисі векторів a1 , a2 ,, an .
Приклад 2. Довести, що вектори a1 = (5, 4, 3), a2 = (–3, –1, 2)
та a3 = (–3, 1, 3) утворюють базис в Е3, та розкласти вектор
d =(12, 9, 10) за цим базисом.
Розв’язання. Кожен із заданих векторів a1 , a2 , a3 має три ко!
ординати, тому належить тривимірному простору Е3. Матриця скла!
дена з координат цих векторів
5 4 3
A 3 1 2
3 1 3
має визначник |А| = –15 – 24 – 9 – 9 + 36 – 10 = –31 0, тому вектори
a1 , a2 , a3 лінійно незалежні. Згідно з означенням 10 базису, ці векто!
ри утворюють базис в E 3 .
Вектор d також має три координати, тобто належить E 3 . Тому
його можна представити у вигляді (8) або
12 5 3 3
9 x1 4 x 2 1 x 3 1 .
10 3 2 3
Вектори рівні, коли їх відповідні координати рівні. Тому з остан!
ньої рівності одержимо
5 x1 3 x 2 3 x 3 12
4 x1 x2 x3 9 .
3 x 2 x 2 3 x 3 10
1
146
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Матричним методом можна знайти розв’язок цієї системи
x1 5 3 6 12 93 3
1 1
x 2 31 9 24 17 9 31 62 2 .
x 11 19 7 10 31 1
3
Отже, маємо розклад d за базисом
d 3a1 2a2 a3 .
Координатами вектора у базисі будуть (3, 2, –1).
Зауваження. Два лінійно залежних вектори задовольняють
рівність b a, тому вони колінеарні. У колінеарних векторів коор&
динати пропорційні, тобто
a1 a2 a
n .
b1 b2 bn
148
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
13. Перевірити колінеарність векторів
a =(2, –1, 3) та b =(–6, 3,–9).
14. Чи утворюють базис у тривимірному просторі вектори
a = (1, 2, 2); b = (1, 2, 3); c = (1, 2, –2).
15. Знайти:
а) усі можливі базиси системи векторів
a1 = (1, 1, 1); a2 = (1, 2, 2); a3 = (1, 1, 3); a4 = (1, 1, –2).
b) координати a4 у базисі a1 , a2 , a3 .
149
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Означення 11. Опуклою лінійною комбінацією векторів r1
та r2 називають комбінацію (9) цих векторні при умові (10).
Рівняння (9) з умовою (10) можна розуміти як векторне рівнян!
ня відрізка A1 A2 .
150
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
1 5 1
Наприклад. Лінійна комбінація x1 x 2 x 3 , має
3 12 4
1 5 1 1 5 1
t1 0, t2 0, t3 0, t1 t2 t3 1,
3 12 4 3 12 4
тому вона опукла.
a) b) c) d) e)
Мал. 10.
152
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
6.2.1. Предмет та метод аналітичної геометрії
З шкільного курсу математики відомо, що предметом вивчення
геометрії є геометричні об’єкти (точки, лінії, фігури), а предметом
вивчення алгебри – числа, рівняння, функції.
Предметом вивчення аналітичної геометрії є вивчення геометрич&
них образів алгебраїчними методами.
Для застосування методів алгебри до розв’язування задач геометрії
встановлюється зв’язок між геометричним об’єктом та числами. Спо!
собом встановлення такого зв’язку є метод координат, який першим
систематично використовував французький математик Рене Декарт
(1596–1650).
При цьому методі найпростішому геометричному образу – точці
ставиться у відповідність упорядкована множина чисел – координат
цієї точки. Більш складні геометричні образи розглядають як мно!
жину точок, що задовольняє певним умовам. Ці умови зв’язують
координати точок у відповідне рівняння.
Таким чином, метод координат дозволяє кожному геометрично!
му образу поставити у відповідність його рівняння, а потім шляхом
аналітичного дослідження цього рівняння вивчити властивості цьо!
го геометричного об’єкта.
Отже, основним методом аналітичної геометрії є метод ко
ординат.
153
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
коли M1 та M 2 належить E 2 ;
x2 x1 y2 y1 z2 z1 ,
2 2 2
M1 M 2 (2)
коли M1 , M 2 E 3 ;
y1 x1 y2 x2 yn x n ,
2 2 2
M1 M 2 (3)
x x1 y y1 z z1
,
x 2 x y2 y z2 z
де M1 x1 , y1 , z1 , M 2 x 2 , y2 , z2 , M x , y, z .
x x1
З рівності одержимо
x2 x
x x1 x 2 x x x1 x 2 x 1 x x1 x 2
x1 x 2
x .
1
y y1 y y2
Аналогічно з рівності одержимо y 1 , а з
y2 y 1
z z1 z z2
рівності одержимо z 1 .
z2 z 1
Отже, в тривимірному просторі координати точки M(x, y, z), що
поділяє відрізок M1 M 2 у відношенні , знаходять за формулами
x1 x 2 y y2 z z2
x , y 1 , z 1 . (4)
1 1 1
У випадку двовимірного простору координата z1 = z2 = 0 тому
координати точки М(х, у) знаходять за першими двома формулами
із (4).
155
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
F x , y 0 , M x , y l .
Найпростішою лінією на площині є пряма. Щоб скласти рівнян!
ня прямої лінії на площині треба якимось способом задати умови,
які визначають її положення відносно координатних осей. Способів
може бути декілька, тому можна одержувати рівняння прямої різно!
го вигляду.
При складанні рівнянь ліній на площині будемо використовува!
ти апарат векторної алгебри.
C
n C Ax C 0 x . (12)
A
B l Рівняння (12) є рівнянням
прямої, як;і паралельна осі Оу і
0 X відтинає від осі Ох відрізок, що
Мал. 2. C
дорівнює .
A
Якщо в загальному рівнянні прямої А = С = 0, тоді рівняння прий!
має вигляд у = 0 і є рівнянням осі Ох.
Якщо В = С = 0, тоді загальне рівняння приймає вигляд х = 0 і
буде рівнянням осі Oу.
Зауваження 1. Рівняння прямої у загальному вигляді (8) з кон&
кретними числовими значеннями коефіцієнтів А, В, та С використо&
вуються дуже часто.
Для побудови прямої у системі координат хOу, заданої загаль!
ним рівнянням, доцільно знайти точки перетину прямої з осями ко!
ординат і через ці дві точки провести пряму.
Якщо в рівнянні покласти х = 0, то одержимо точку перетину
прямої з віссю Оу. При у = 0 одержуємо точку перетину прямої з
віссю Ох.
Якщо в загальному рівнянні коефіцієнт А, що стоїть при х, дорів!
нює нулю, то пряма горизонтальна, а при В = 0 пряма буде верти!
кальною.
A B 2 2
160
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Y x x 0 y y0
M(x, y) . (17)
l m
Якщо точка М(х, у) не лежить
на прямій, тоді вектори M 0 M та
M0(x0, y0) s
s не будуть паралельними і
X рівність (17) не виконується.
0 Отже, рівність (17) є рівнян!
ням прямої, що проходить через
Мал. 4.
точку М0(х0, у0) паралельно векто!
ру s l , m .
Рівняння вигляду (17) називають канонічним рівнянням пря
мої, а вектор s l , m – напрямним вектором прямої.
x x1 y y1
. (18)
x 2 x1 y2 y1
161
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
l1 l 2 m1 m2
cos . (22)
l 1 m1 l 2 m2
2 2 2 2
, тому cos cos sin , тому s cos ,sin .
2 2
Використовуючи канонічне рівняння прямої (17), одержимо:
x x0 y y0
y y0 tg x x0 .
cos sin
162
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
а) Рівняння кола
Означення 4. Колом називають геометричне місце точок,
рівновіддалених від фіксованої точки – центра кола.
Знайдемо рівняння кола.
Позначимо С(х0, y0) – центр кола радіуса R. Візьмемо довільну
точку М(х, у) кола (див. мал. 7).
Тоді , за означенням кола ,
Y
CM = R. Але CM = (х–х0, у–у0).
M(x, y)
Тому
x x0 y y0
2 2
R.
C0(x0, y0)
Звідси одержимо:
X
x x0 y y0
2 2
R 2 . (28)
0
Цю рівність задовольняють ко!
Мал. 7. ординати довільної точки М(х, у),
що належить колу, і не задоволь!
няють координати точки, що не належить колу.
Отже, рівність (28) є рівнянням кола, яке називають канонічним
рівнянням кола.
Якщо центр кола знаходиться в точці 0(0, 0). тоді рівняння кола
спрощується і приймає вигляд
x 2 y2 R2 . 28
b) Рівняння еліпса
Означення 5. Еліпсом називають геометричне місце точок,
сума відстаней яких до двох заданих точок (фокусів) дорівнює
постійній величині 2а.
Знайдемо рівняння еліпса. Позначимо через F1 та F2 фокуси
еліпса. Вісь абсцис Oх проведемо через фокуси F1 та F2 , а вісь Oу
164
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
x c x c
2 2
F1M y ; F2 M y2 ,
тому одержуємо рівняння еліпса вигляду:
x c x c
2 2
y2 y 2 2a .
Будемо спрощувати це рівняння. Перенесемо один корінь у пра!
ву частину рівняння та піднесемо до квадрату обидві частини:
x c x c y2 x c y2
2 2 2
y 2 4a 2 4 a
x c
2
a y 2 cx a 2 .
Знову піднесемо до квадрату обидві частини, тоді одержимо
a 2 x 2 2a 2 cx a 2 c 2 a 2 y 2 c 2 x 2 2a 2 cx a 4
a2 c2 x 2 a2 y2 a2 a2 c2 .
Поділимо обидві частини останньої рівності на a a c і одер!
2 2 2
жимо:
x2 y2
1.
a2 a2 c2
Оскільки a c , то можна позначити
2 2
b2 = a2 – c2 , (29)
165
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
с) Рівняння гіперболи
Означення 6. Гіперболою називають геометричне місце то&
чок, абсолютна величина різниці відстаней яких до двох заданих то&
чок (фокусів) дорівнює постійній величині 2а.
Виведення рівняння гіперболи здійснюється аналогічно до виве!
дення рівняння еліпса. Таким же чином позначаються фокуси F1 , F2 ,
та довільна точка М гіперболи. За означенням гіперболи маємо;
F1 M F2 M 2a F1 M F2 M 2a .
Перехід в останній рівності до координатної форми та алгебраїчні
перетворення дозволяють одержати рівняння гіперболи вигляду:
x2 y2
1.
a2 a2 c2
Для гіперболи c 2 a 2 , тому b2 c 2 a 2 і рівняння гіперболи
буде мати вигляд:
x 2 y2
1, (31)
a 2 b2
який називають канонічним рівнянням гіперболи.
166
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Дослідження рівняння (31) дозволяє одержати властивості гіпер!
боли та її вигляд (див. мал. 10).
b Y b
y x y x
a a
B2(0, b)
F1 F2 X
–c –a 0 a c
B1(0, –b)
Мал. 10.
d) Парабола та її рівняння
Означення 7. Параболою називають геометричне місце то&
чок, відстань яких до заданої прямої (директриси) та заданої точки
(фокуса) рівні.
Y Для одержаним рівнян!
ня параболи у системі коор!
M(x, y)
p динат хОу вісь Ох побудує!
K ,0
2 мо перпендикулярно до
директриси і так, щоб вона
X проходила через фокус па!
0 раболи – точку F. Початок
p
F ,0 координат візьмемо посере!
2
дині між фокусом та дирек!
трисою (див. мал. 11).
Мал. 11. Відстань між фокусом F
та директрисою позначимо р.
p p
Тоді F ,0 , рівнянням директриси буде x . Візьмемо дов!
2 2
ільну точку М(х, у) параболи.
Згідно з означенням параболи маємо:
|FM| = |КМ|.
У координатній формі ця рівність має вигляд:
167
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2
p p
x x y2 .
2 2
Ця рівність є рівнянням параболи. Піднесемо до квадрату обидві
частини і, спростивши одержаний вираз, одержимо рівняння вигляду:
у2 = 2рх, (32)
яке називають канонічним рівнянням параболи.
2x 2
8 x y2 6 y 1 0 .
Рівняння не зміниться, якщо ми у першу дужку додамо та відніме!
мо 8, а в другій дужці 9. Тоді матимемо.
2x 2
8 x 8 8 y2 6 y 9 9 1 0 .
Виділимо повні квадрати:
168
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
2 x 2 y 3 8 9 1 0 2 x 2 y 3
2 2 2 2
x 2 y 3
2 2
16 1. (34)
8 16
Позначимо
x 2 x x x 2
.
y 3 y y y 3
Якщо ми побудуємо нову систему координат x O y , початок якої
в точці O(2, 3) , а осі O x та O y паралельні осям старої системи
Ох та Оу, тоді у новій системі x O y координат рівняння (34) має
вигляд:
x y
2 2
1.
8 16
Y Y Це є канонічне рівняння еліпса
4
з півосями a 2 2 2,82 , b = 4.
1
1 2 3 3 4 X Отже, задане рівняння є рівнян!
O 2
ням еліпса, який можна зобразити
–1
у системі координат (див. мал. 12).
–2 1
X Зауваження 8. Для зведення
2 2
–3 O 2 2 рівняння вигляду Ax2 + By2 + Cx2 + F =
–1
–4 = 0 до канонічного рівняння треба
–2 мати на увазі таке:
–3 a) якщо коефіцієнти А та В од&
ного знаку і рівні, то це буде рівнян&
–4 ня кола;
b) якщо А та В одного знаку, але
Мал. 12. не рівні, то це буде рівняння еліпса;
c) якщо А та В різних знаків, то
це буде рівняння гіперболи;
d) якщо А = 0 або В = 0, то це буде рівняння параболи.
169
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
B x 2 , y2 : x 2 1995, y 2 510 ;
M1 x1 , z1 : x1 1980, z1 8,5 ;
M 2 x 2 , z2 : x 2 1995, z2 21 .
Знайдемо рівняння прямих – графіків зростання тракторного
парку та врожайності зернових з одного гектара за 1980–1995 роки у
вигляді у = kх + b – рівняння прямої з куто!вим коефіцієнтом.
Використовуючи рівняння прямої, що проходить через дві задані
точки, одержимо:
x 1980 y 108,5 x 1980 y 108,5
1995 1980 510 108,5 15 401,5
401,5 x 401,5 1980 15 y 15 108,5
15 y 15 108,5 401,5 x 401,5 1980
401,5 793342,5
15 y 401,5 x 793342,5 y x .
15 15
Таким чином, кутовий коефіцієнт прямої зростання тракторного
парку буде:
401,5
k1 26,77 .
15
170
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
171
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1
x y 10 x 2 y 20
2 y 15; x 10 .
x y 5 x y 5
402 k 20 k 80 .
Таким чином, аналітична залежність між витратами палива та
швидкістю судна буде:
V V2
V 80 m m
2
.
M0 80
40
Графік цієї залежності зоб!
ражено на малюнку 14. З ос!
F m танньої формули випливає,
–20 0 20
що при швидкості 60 км/год
витрати палива (у літрах) за
годину повинні дорівнювати
602
m 45 (літрів).
Мал. 14. 80
P YД YB 2000 x 1000 1300 x 100 x 2
1000 700 x 100 x 2 100 x 2 x 5 .
З останньої рівності випливає, що при х = 2 або х = 5 маємо Р = 0,
тобто ці значення х будуть точками рівноваги.
Коли 2 < х < 5, тоді х – 2 > 0, х – 5 < 0 і маємо Р > 0, тобто
компанія одержить прибуток. При інших значеннях х, тобто коли
х [2, 5] будемо мати Р < 0 – компанія несе збитки.
Мал. 15.
174
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
b) Теорема. Будьяке рівняння першого степеня відносно
x, y, z визначає площину.
Доведення. Розглянемо довільне рівняння першого степеня віднос!
но х, у, z:
Ax + By + Cz + D = 0. (36)
Це рівняння має нескінченну кількість розв ’язків. Нехай
x0 , y0 , z0 один з цих розв’язків. Тоді маємо:
Ах0 + Ву0 + Cz0 + D = 0. (37)
Різниця рівнянь (36) та (37) має вигляд:
А(х – х0) + В (у – у0) + С (z – z0) = 0. (38)
Ліву частину цієї рівності можна розглядати як скалярний добу!
ток векторів n = (А, В, С) та M 0 M = (х – х0, у – у0, z – z0).
З рівності нулю скалярного добутку випливає, що n M 0 M .
Отже, кінці вектора M 0 M лежать в площині, перпендикулярній n
і яка проходить через точку М0, тобто рівняння (38), а значить і (36),
визначає площину перпендикулярну вектору n .
Означення 8. Рівняння вигляду (36) називають загальним
рівнянням площини в просторі.
Дослідження загального рівняння площини дозволяє визначити
її положення в просторі. Так, рівняння вигляду
Ax + By + Cz = 0 (D = 0)
визначає площину, що проходить через початок координат; рівняння
вигляду Ах + Ву = 0 в просторі визначає площину, яка паралельна осі
Oz і проходить через початок координат; рівняння х = 0 визначає пло!
щину yOz; у = 0 визначає площину xOz; z = 0 визначає площину хOу.
Приклад 1. Задані точки М0(4, 6, 1), М1(1, 0, –2), М2(4, –2, 4).
Треба:
a) скласти рівняння площини, що проходить через точку М0 пер!
пендикулярно відрізку М1М2;
b) одержане рівняння звести до загального вигляду;
c) побудувати цю площину в системі Оxyz.
175
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Розв’язання.
а) Спочатку знайдемо координати вектора:
n = M1 M 2 = (4 – 1, –2 – 0, 4 – (–2)) = (3, –2, 6).
Підставивши координати вектора n та точки М0 в рівняння (35),
одержимо:
3(x – 4) – 2(y – 6) + 6(z – 1) = 0.
b) В одержаному рівнянні розкриємо дужки, тоді
3х – 12 – 2у + 12 + 6z – 6 = 0 3х – 2у + 6z – 6 = 0.
с) Для побудови площини в просторі знайдемо точки перетину
площини з осями координат, тоді побудуємо площину по 3!х точках:
При х = 0, у = 0 маємо 6z – 6 = 0 z = 1.
При х = 0, z = 0 маємо – 2у – 6 = 0 у = –3.
При у = 0, z = 0 маємо 3х – 6 = 0 х = 2.
Z Побудуємо в системі координат ці
три точки (див. мал. 16).
1 Задана рівнянням площина прохо!
дить через точки М3(0, 0, 1), М4(0, –3, 0),
М5(2, 0, 0) і на мал. 16 заштрихована.
–3 0 Y Зауваження 1. Рівняння площи&
ни , що проходить через три точки
2
M1(x1, y1, z1), M2(x2, y2, z2), M3(x3, y3, z3)
X знаходять за формулою:
Мал. 16.
x x1 y y1 z z1
x 2 x1 y2 y1 z2 z1 0 . (39)
x 3 x1 y3 y1 z3 z1
с) Канонічні та параметричні рівняння прямої в просторі
Нехай здана точка М0(х0, у0, z0) на прямій L та вектор s =(l, т, р)
паралельний прямій. Знайдемо рівняння цієї прямої.
Візьмемо довільну точку M(x, y, z) на прямій і розглянемо вектор
M 0 M x x 0 , y y0 , z z0
(мал. 17).
176
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Z Вектори M 0 M та s пара!
L
лельні, тому їх координати
M
пропорційні,
s
x x 0 y y0 z z0
. (40)
M0 Y l m p
0 Якщо точка М не нале!
жить прямій L, тоді координа!
ти цих векторів не про !
X
порційні і (40) не має місця.
Мал. 17. Отже, співвідношення (40) є
рівняннями прямої L, які на!
зивають канонічними рівняннями прямої. Вектор s називають на
прямним вектором прямої.
Позначимо через t загальне значення відношень канонічних
рівнянь прямої L:
x x0 y y0 z z0
t.
l m p
Звідси одержуємо:
x x0 lt
y y0 mt . (41)
z z pt
0
x 3 t
y 5 2t t , .
z 2 3t
d) Деякі важливі формули
Вкажемо деякі формули, які можуть бути корисними при розв’я!
зуванні багатьох задач і які доведені у більш повному курсі аналі!
тичної геометрії.
1. Відстань d від точки М0(х0, у0, z0) до площини, заданої загаль!
ним рівнянням Ах + By + Cz + D = 0, знаходять за формулою
178
Частина 6. Векторна алгебра та аналітична геометрія
Ax 0 By0 Cz0 D
d . (43)
A2 B 2 C 2
2. Косинус кута між двома площинами, що задані загальними
рівняннями A1 x B1 y C1 z D1 0 , A2 x B2 y C2 z D2 0 , зна!
ходять за формулою:
A1 A2 B1 B2 C1 C2
cos . (44)
A1 B1 C 1 A2 B2 C 2
2 2 2 2 2 2
179
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 2 y3 z 4
Приклад 3. Знайти точку перетину прямої
1 1 2
та площини 2x + y + z – 6 = 0.
Розв’язання. Шукані координати точки перетину (х, у, z) по!
винні задовольняти рівнянням прямої та площини. Параметрични!
ми рівняннями заданої прямої будуть
x 2 t
y 3 t . (50)
z 4 2t
Підставимо ці х, у та z в рівняння площини:
2(2 + t) + (3 + t) + (4 + 2t) – 6 = 0 5t + 5 – 0 t = –1.
Підставивши знайдене t в формули (50), одержимо координати
точки перетину:
х = 2 – 1 = 1; у = 3 – 1 = 2; z = 4 – 2 = 2.
Отже, точкою перетину буде М(1, 2, 2).
а) Сфера та її рівняння
Означення 10. Сферою називають геометричне місце точок,
рівновіддалених від заданої точки – центра сфери.
Якщо центром сфери є C x0 , y0 , z0 , а радіус R, тоді рівнянням
сфери буде:
x x0 y y0 z z0
2 2 2
R2 . (51)
F x , y 0
Y , (52)
z 0
0
тоді рівнянням циліндричної по!
верхні буде
l
X F x , y 0
. (53)
Мал. 18. z ;
Рівняння F(x, z)= 0 визначає циліндричну поверхню з твірною,
що паралельна Oу, при F(y, z) = 0 твірна паралельна осі Oх.
Наприклад, рівняння 4 x 2 3 y 2 1 визначає еліптичний циліндр,
твірна якого паралельна Oz.
x 2 z2
Рівняння 1 визначає гіперболічний циліндр, твірна яко!
8 4
го паралельна Oу.
Рівняння у2 = 8z визначає в просторі параболічний циліндр, твірна
якого паралельна осі Oх.
b) Поверхні обертання
Правило. Для одержання рівняння поверхні обертання навколо
однієї з координатних осей треба:
1) в рівнянні лінії обертання залишити незмінною координату,
однойменну з віссю обертання;
2) другу координату рівняння лінії обертання замінити на плюс&мінус
квадратний корінь із суми квадратів двох інших просторових координат.
Наприклад, нехай обертається пряма z = ky навколо осі Oу. Згідно
з правилом в рівнянні z = ky залишимо незмінною координату у, а
замість z підставимо x 2 z 2 .
181
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 2 z 2 ky або x z k y 0 .
2 2 2 2
x 4 y 53 6x 5 y 17
a)
x y 3 ; b) x 2 y 34 ;
7 x 3 y 71 4 x 9 y 17
11x 3 y 24 4x y 6
c) 9 x 4 y 110 ; d) 9 x 8 y 157 .
2 x 7 y 15 3 x 11y 16
11. Знайти точки рівноваги та області прибутку і збитків ком!
панії, що виготовляє щомісяця х виробів вартістю р гривень кожен,
а сума загальних щомісячних витрат ув має таку закономірність:
a) p = 4 ув = 2,8х + 600;
b) р = 7 ув= 1000+ 5х;
c) р = 10 ув = 80 – 4х + 0,1х2;
d) p = 10 yв= 2000+ 100 x .
183
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
5 6 15
c) еліпс проходить через точки M1 , та M 2 2, .
2 4 5
20. Побудувати у системі координат піраміду M1M 2 M 3 M 4 :
a) М1(3, 1, 4) М2(–1, 6, 1) M3(–1, 1, 6) М4(0, 4, –1);
b) М1(6, 6, 2) М2(5, 4, 7) М3(2, 4, 7) М4(7, 3, 0);
c) М1(7, 5, 3) М2(9, 4, 4) М3(4, 5, 7) М4(7, 9, 6).
185
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 7
ВСТУП ДО МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
186
Частина 7. Вступ до математичного аналізу
2 x 1, x 0
а) 3х – 2у = 6; b) у = 3х2 – 4; с) y 0, 0 x 1 .
x 3, x 1
Якщо рівняння, що зв’язує аргумент х з функцією у, не розв’яза!
но відносно у, а задано у вигляді F(x, у) = 0 (випадок а)), тоді змінну
у називають неявною функцією х.
2. При табличному способі функціональна залежність задається
у вигляді таблиці, в якій для кожного числового значення х вказано
відповідне числове значення у. Наприклад:
1 3
x –1 0 1 x 0
2 2 6 4 2
або
3 9 1 2
y 3 0 –3 y 0 1
2 2 2 2
Цей спосіб дуже часто використовується в економіці.
3. Графічний спосіб найбільш наглядний і базується на застосу!
ванні методу координат. При цьому способі функціональна за!
лежність зображується лінією, яку називають графіком функції.
Зауваження 1. Якщо функція задана аналітично, тобто за
допомогою деякої формули, то неважко перейти до табличного або
графічного способу завдання цієї функції. Перехід від табличного або
графічного способів завдання функції до аналітичного способу потре&
бує певних знань та навичок. Іноді такий перехід вдається здійснити
лише наближено.
188
Частина 7. Вступ до математичного аналізу
7.1.3. Деякі властивості функцій
Функція є змінною величиною, тому вона може бути монотон
ною або не монотонною, обмеженою (зверху або знизу, або зверху та
знизу) або необмеженою. Крім цих властивостей часто використову
ють властивості парності та періодичності.
Означення 5. Функція у = f(x) називається парною, якщо
f x f x , тобто при заміні х на (–х) функція не змінюється.
Функція у = f(х) називається непарною, якщо f(–х) = –f(х), тобто
при заміні х на (–х) функція лише змінює свій знак на протилежний.
Відмітимо, що графіки парних функцій симетричні відносно осі ор
динат, а непарних функцій – симетричні відносно початку координат.
Наприклад, функція y = cosx є парною функцією тому, що
cos(–x) = cosx, а її графік є симетричним відносно осі Оу. Функція
y = sinx є непарною функцією тому, що sin(–x) = –sinx, а її графік є
симетричним відносно початку координат (див. мал. 1).
Означення 6. Функція у =f(х) називається періодичною,
якщо існує таке постійне число , що виконується рівність
f x f x для будь#якого х.
Найменше додатне число , що задовольняє цю рівність, нази
вають періодом функції. Наприклад, функції sinx та cosx періодичні
з періодом 2 . Функції tgx та ctgx періодичні з періодом .
Y
1 y = cosx
0,5
–7 –6 –5 –4 –3 –2 –1 1 2 3 4 5 6 X
3 0 3 2
2 –0,5
2 2 2 2
–1
Y y = sinx
1
0,5
–7 –6 –5 –4 –3 –2 –1 1 2 3 4 5 6 X
3 0 3 2
2 –0,5
2 2 2 2
–1
Мал. 1.
189
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
областей , 2 2, .
Означення 8. Областю значень функції у = f(х) називають
сукупність усіх значень y , коли x змінюється в області визначення
цієї функції.
Так, для функцій sinx та cosx областю значень буде відрізок
1,1 .
7.1.5. Основні елементарні функції
1. Степенева функція y x n , де n – дійсне число.
2. Показникова функція у = ах , де а > 0, a 1 .
3. Експоненціальна функція (показникова з а = e) у = е х, де
e 2,7182.
4. Логарифмічна функція y = log a x , де а > 0, a 1 .
lg 2 x 4 3 x arctg x 10 x
y
5 x tg x
191
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 , 2 ,, k .
k k k
Звідси, використовуючи властивості модуля, одержимо:
1 2 k 1 2 k .
k k k
Отже, маємо: 1 2 k .
193
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
нерівність f ( x ) A .
195
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
X нерівність f ( x ) A .
0 x 0 1 x0 x0 2
Мал. 2.
196
Частина 7. Вступ до математичного аналізу
7.3.2. Порівняння нескінченно малих та нескінченно великих
Ділення двох нескінченно малих або двох нескінченно великих
величин не визначено тому, що їх відношення може бути нескінчен!
но малою або нескінченно великою або постійною величиною.
Дійсно, нехай – нескінченно мала величина, тоді 2 ,
3 також нескінченно малі величини.
Маємо:
2
– нескінченно мала величина,
1
– нескінченно велика величина,
2
3
3 – постійна величина.
Використовуючи ділення, можна порівнювати нескінченно малі
та нескінченно великі величини.
3
Наприклад, якщо 3 , то lim lim lim 2 0.
197
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
198
Частина 7. Вступ до математичного аналізу
7.3.4. Основні властивості границі змінної величини
199
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
lim x n lim x .
n
b a
скінченною величиною. Отже, дріб буде нескінченно ма!
b2 b
лою величиною, яку позначимо через . Тепер маємо:
x a x a
або .
y b y b
Знайдемо границю обох частин останньої рівності:
x a lim x
lim .
y b lim y
що і треба було довести.
y 1 1
lim lim y lim y lim .
z z z
1
тому, що – нескінченно велика величина.
z
x2 3
Наприклад, lim .
x 1 x 1
201
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
202
Частина 7. Вступ до математичного аналізу
Із рівностей (3) та (4) випливає рівність (1), яку треба було до!
вести.
Наприклад,
sin5 x 5sin5 x sin5 x
lim lim 5lim 5.
x 0 x x 0 5x x 0 5x
203
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
204
Частина 7. Вступ до математичного аналізу
1
Якщо в лівій частині рівності (6) зробити заміну то ця
x
рівність приймає вигляд
1
lim 1 e . (7)
0
x x x
x
x x
lim f x f lim x f x0 .
x x0 x x0
Ця ознака нижче буде використана для класифікації точок розриву.
Означення 21. Якщо функція неперервна в кожній точці дея&
кого інтервалу a, b , то її називають неперервною в інтервалі
206
Частина 7. Вступ до математичного аналізу
y x 0 x x 02 x 02 2 x 0 x x x 02 2 x 0 x x .
2 2 2
x 3
207
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
a
b
0 x0 x1 x2 X
Мал. 4.
В околі точки x 0 графік має вигляд неперервної лінії. При будь!
1 1
b) В цьому випадку: t 3 3 .
2 2
1 1 1
2
2 x
c) f x 2ln при x = 1;
x
2t 3
d) t при t = 1;
t2 1
1
e) у = 8х – 2х2 при х = 1 та при х = .
2
2. Задану функцію записати у вигляді ланцюга рівностей, кожна
ланка якого містить основну елементарну функцію:
x
а) y arcsin 3 ; b) y lg sin 3 x ; c) y 3cos x ln 26 x .
5 2
d) n 1 n ;
n
e) n 2 n .
2
1 x 1 x
x 2
1) lim 3 x 2 7 x 1 ; 2) lim
x 4x
;
3x 2 4x 1
4) lim 1 2 x
1
3) lim ; x
;
x x 4 2 x 2 3 x x 0
b)
x 2 16
x 1
1) lim 2 x 2 3 x 1 ; 2) lim
x 4 x 4
;
2x 4 x 3 1 tg x sin x
3) lim ; 4) lim ;
x x 2 4 x 2 x x3
c)
2x 3 7x 2 x 2 x 12
1) lim ; 2) lim ;
x 6 x 3 4 x 3 x 3
x 2 4 x
x
sin 2
3) lim 4; 4) lim 2 x 3 ln x 2 ln x ;
x 0 x2 x
d)
1 4x x 4 x 12 4 x
1) lim ; 2) lim ;
x x 3 x 2 2 x 4 x 4 x 2 2x 8
213
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 cos3 x x
3) lim ; 4) lim ln 3 x 4 ln 3 x ;
x 0 x2 x 4
e)
x2 x 2 9 x
1) lim ; 2) lim ;
x 1 x 2 3x 2 x 9
x 3
cos x cos3 x 10
3) lim ; 4) lim 2 x 1 2 x .
x 0 x sin 2 x x 0
а) y x 2 N 1 x N ; 2
b) y log N 1 x N 1 x N .
2. Знайти границі:
x 2 3x N 2 x2 1 N
a) lim ; b) lim .
x N xN x N 1
x N 1
3. Дослідити неперервність функції та побудувати її графік:
x N 1 , x 1; x 3 x 1 , x 1;
a) y b) y
x , x 1; x Nx , x 1.
2
215
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 8
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
216
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
b) Задача про дотичну
Нехай задана функція y f ( x ) . Графіком цієї функції на пло!
щині xOy буде деяка крива лінія.
Означення 2. Дотичною до кривої y f ( x ) в точці М ( x , y)
(точка дотику) називають граничне положення МТ січної ММ1, коли
точка М1, рухаючись вздовж кривої, прямує до точки дотику М (див.
мал. 1).
З малюнка видно, що тангенс
Y
кута нахилу січної ММ1 до осі Ox
y y M1 буде
y f ( x x ) f ( x )
tg1 .
T x x
Із означення дотичної випли!
M ває, що її кутовий коефіцієнт
y
k tg є границя, до якої пря!
1
0 x x x X мує кутовий коефіцієнт k1 tg1
січної при необмеженому набли!
Мал. 1. женні точки М1 до точки М, тоб!
то при x 0 .
Отже, одержали
y f ( x x ) f ( x )
k tg lim lim . (2)
x 0 x x 0 x
Маргінальний прибуток
P ( x ) P ( x x ) P ( x )
lim lim . (5)
x 0 x x 0 x
Розглядаючи різні задачі, ми одержимо однакові формули (1)–
(5) для їх розв’язків, а саме, шукану величину знаходять шляхом
застосування граничного переходу до відношення приросту функції
до приросту аргументу, коли приріст аргументу прямує до нуля.
df ( x )
. Отже, математично похідна функції визначається за фор&
dx
мулою:
f ( x x ) f ( x x )
f ( x ) lim . (6)
x 0 x
Відмітимо, що похідну f ( x ) одержали за допомогою гранично!
го переходу при постійному x , тому при x a вона приймає кон!
dy
кретне значення, яке позначають f (a) або .
dx x a
219
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
y
lim f ( x 0 ) .
x 0 x
y
тобто границя відношення залежить від способу прямуван!
x
ня x 0 .
220
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
8.1.4. Означення диференціала
221
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
dy
одержимо f ( x ) , тобто похідна функції дорівнює відношенню
dx
диференціала функції до диференціала незалежної змінної.
Диференціали часто застосовують для знаходження наближених
значень функції.
y f f f
y lim
lim 1 lim 2 ... lim n .
xx 0
x 0 x x 0 x x 0 x
Підставивши значення y , одержуємо
u( x ) u( x ) v( x ) u( x ) v( x )
v( x ) v2 (x)
. (12)
223
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x x x
y log a ( x x ) log a ( x ) log a log a 1 .
x x
Тому
1
x
y 1 x x x 1 x x
log a 1 log a 1 x x log a 1 x .
x x x
Звідси, за допомогою граничного переходу, використовуючи дру!
гу чудову границю, одержимо
x
y 1 x x
1 log e .
y lim log a lim 1
x 0 x x x 0 x x
a
1
Наслідок. При a e , маємо: якщо y ln x , то y .
x
Теорема 2. Якщо y x , де – довільне дійсне число, тоді
y x 1 .
Доведення. Функція y x визначена лише для x 0 для довільних
, тому вона додатня і її можна прологарифмувати, тоді ln y ln x .
Використовуючи правило диференціювання складної функції,
одержимо
1 1 1 1
y y y y x x 1 ,
y x x x
що і треба було довести.
224
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
Аналогічно доводять слідуючу теорему.
Теорема 3. Якщо y a , то y a x ln a .
x
Наслідок. Якщо y e x , то y e x .
x x x x x x
u sin( x x ) sin x 2sin cos
2 2
x x
2sin cos x ;
2 2
x x x x x x
v cos( x x ) cos x 2sin sin
2 2
x x
2sin sin x .
2 2
Використовуючи першу чудову границю і властивості неперерв!
них функцій, одержимо
x
sin
u 2 lim cos x x cos x ,
u lim lim
x 0 x x 0 x x 0 2
2
x
sin
u 2 lim sin x x sin x ,
v lim lim
x 0 x x 0 x x 0 2
2
що і треба було довести.
225
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1
якщо y arccos x , то y ;
1 x2
1
якщо y arctgx , то y ;
1 x2
1
якщо y arcctgx , то y .
1 x2
Нехай залежність y від x задана параметрично у вигляді
x (t )
, (14)
y (t )
де t – параметр.
При зміні t змінюється x та y , а точка з координатами ( x , y)
рухається по деякій лінії на площині, яка є графіком залежності y
від x .
Якщо t одержить приріст t , то x та y також одержать прирісти
x (t t ) (t ) , y t t t ,
причому при t 0 , x 0 та y 0 . Тому
y y
lim
y t t 0 t t
yx lim lim .
x 0 x t 0 x x t
t lim
t 0 t
Отже, похідну функції, яка задана параметрично, знаходять за
формулою
yt .
yx (15)
x t
Усі правила та одержані формули знаходження похідних доціль!
но записати у вигляді таблиці і добре запам’ятати тому, що вони часто
використовуються. Така таблиця є в цьому підручнику (дивись таб!
лицю 5 наприкінці).
227
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
P 10000 1 e 0,001x x з урахуванням витрат на рекламу .
Швидкість змін прибутку відносно зміни витрат на рекламу знайде!
мо шляхом диференціювання P :
1 120 2t 2 100 t
120 2t
2
231
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 2 t 2 7t 3
с) f x
x 1
; d) y
t 5
;
e) u 2 x 2 1 2 ;
x x2 1
f) z ; g) y x 2 e x ; h) y ln .
x2 1 x 1
2. Знайти диференціали першого порядку функцій
1 tgx
a) y b) y sin 2 x ; c) y 3cos x ;
3
;
1 tgx
2
d) y ln ctg 3 x ; f) y 3arctgx ;
2
e) y e sin x 1 ;
g) y x arcsin 2 x .
1 1 x2
а) f x , x0 0 ;
x x2
1 2
ln x
2
b) f x , x0 1 ;
1 x3
c) f x 2 x 3 x : 2 x 3 x , x 0 ;
d) f x e x x : x , x0 2 .
232
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
4. Знайти похідні першого порядку функцій, заданих неявно та
параметрично
a) x sin y y cos x 0 ; b) e xy x 2 y 2 0 ;
c) xy ln y 2 ln x 0 ; d) y ln x x ln y x y ;
x t ln cos t x 2t sin 2t
e) ; f) ;
y 1 ln sin t y sin t
2
x ctgt
x t 2t
5
g) ; h) 1 .
y t 8t 1
3
y
cos 2 t
5. Розв’язати задачі з економічним змістом, використовуючи по!
хідну.
а) Знайти маргінальний доход підприємства, якщо кількість ви!
готовлених та проданих виробів x та роздрібна вартість кожного
виробу p зв’язані рівністю x 4000 2 p .
233
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
a, b , то похідну від f
n 1
x називають похідною n &го порядку і
позначають так:
n
n , n , або d y .
f n
x y
, y x n
dx
Згідно з цим означенням n похідна функції y f x визначаєть!
ся рівністю
y y
n n1
. (16)
Похідні вищих порядків мають широке застосування.
Так, якщо функція S S t описує закон руху матеріальної
y 72
4
Для n 5 маємо y 0 .
n
2
(17)
cos x cos x n
n
2
(18)
y u v y n u n v n
n
(19)
235
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
(20)
u v ,
n
n!
де C nm .
m ! n m !
f b f a
f . (21)
ba
236
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
BN f b f a .
AN ba
Але, згідно з геометричним змістом похідної, кутовий коефіцієнт
дотичної до графіка функції в точці C дорівнює f . Одержимо
рівність
f b f a
f ,
ba
що і треба було довести.
237
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
a b цього відрізка.
Доведення. Якщо f x неперервна на a, b і диференційована в
238
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
f x 0
Якщо відношення знову є невизначеністю вигляду або
g x 0
і похідні f x та g x задовольняють умовам правила Лопі!
таля, то для обчислення границі можна застосувати правило Лопіта!
ля вдруге і т.д.
x3
Приклад 9. Обчислити lim .
x e x
Y функція f x – зростаюча,
а якщо f x 2 f x1 , то
зростаюча, а f2 x – спад!
на.
X
0 a b
Мал. 3.
240
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
Тим самим твердження ознаки доведено у випадку зростання
функції.
У випадку спадної функції доведення аналогічне. У цьому ви!
падку прирости функції та аргументу мають різні знаки, тому
f x x f x
0 і f x 0 ,
x
що і треба було довести.
f x 2 f x1 x 2 x1 f ,
де x1 x 2 , а тому a, b . Із нерівностей x 2 x1 0 та
1) знайти похідну f x ;
241
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
рівняння f x 0 ;
4) за одержаними знаками похідної зробити висновок, в якому
інтервалі функція зростає, а в якому спадає.
V x 6 x 2 6 6 x 2 1 .
Із
6 x 2 1 0 x1 1 , x 2 1 .
При x 1,1 V x 0 .
При x 1, V x 0 .
242
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
f x 0 f x для мінімуму.
Узагальненим терміном понять максимуму та мінімуму є екст
ремум.
Значення аргументу x x 0 (тобто точки x 0 ) при якому функ!
243
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
роду x x 0 і її похідна f x :
245
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Таблиця 1
x , 1 x1 1 1,2 x2 2 2,
f x 0 0
f x max min
ymax y 1 2 1 9 1 12 1 7 12 ,
ymin y 2 2 8 9 4 12 2 7 11 .
Y Функція, зображе!
y = f(x) на на малюнку 5, на
інтервалі a, b опукла,
а на інтервалі b, c уг!
нута.
Означення 11.
X Якщо в досить малому
1) f x 0 0 або f x0 не існує;
x
y xe 2 , y e 2
x e 2 2
e 2 2
1 .
Друга похідна визначена для усіх x . Тому критичні точки друго!
го роду знайдемо із рівності y 0 : x1 1 , x 2 1 .
Визначимо знак другої похідної при проходженні x через кожну
критичну точку. За результатами цього дослідження складемо таб!
лицю 2.
Таблиця 2
x , 1 x1 1 1,1 x2 1 1,
f x 0 0
f x точка точка
перегину перегину
Y точки M x , y , що
M M належить кривій
M y f x , до прямої
y kx b можна на!
x=a
b
+
рез різницю між орди!
kx
M y= M
y=b натами кривої та
b прямої при однаково!
0 a c X му значенні x :
Мал. 7. d f x kx b .
f x b
lim k 0.
x x
x
b
Але lim 0 , тому
x x
f x
k lim . (25)
x x
f x
Якщо не існує скінченого значення lim , то похилої асим!
x x
птоти не існує. Якщо вказана границя існує, то за формулою (25)
знаходимо k , а за формулою
b lim f x kx (26)
x
x
Отже, крива y x e має при x похилу асимптоту
y x.
2x 1
Приклад 14. Дослідити функцію y та побудувати її
x 1
2
графік.
252
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
Отже, похилих асимптот не має. Шукаємо горизонтальні асимп!
тоти:
2 1
2
2x 1 x x
b lim lim 0.
2 1
2
x
x 1 x
1 2
x x
Тому пряма y 0 буде горизонтальною асимптотою.
Тепер знайдемо точки перетину графіка функції з осями коорди!
нат:
при x 0 маємо y 1 , тобто точку M 0 0, 1 ;
при y 0 одержуємо x 1 ; тобто точку M1 1 , 0 .
2 2
Переходимо до другого етапу дослідження.
Похідна функція буде
2 x 2 2 x 1 2 x 1
2
2x 2 4x 2 2 x
y .
x 1 x 1 x 1
4 3 3
Таблиця 3
x , 0 x 0 0, 1 x 1 1,
f x – 0
не
–
існує
f x min
не
існує
253
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Отже, на інтервалі 0, 1 функція зростає, а в інтервалах , 0
та 1, – спадає.
Екстремальним значенням функції буде
ymin f 0 1 .
Знайдемо інтервали опуклості та угнутості графіка, точку пере!
гину за відповідною схемою: друга похідна має вигляд
2(2 x 1)
y .
( x 1)4
Звідси знаходимо критичні точки другого роду:
x 1
2 та x 1 , але точка x 1 не належить області визна!
чення функції.
Таблиця 4
1 1
x ,
2
x
1
2
,
2
1
x 1 1,
f x 0
не
існує
f x точка не
перетину існує
1
Отже, на інтервалі , графік функції опуклий, а в інтер!
2
1
валах , 1 та 1, графік угнутий.
2
1 8
Значення функції в точці перегину буде yпер f .
2 9
254
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
Y За одержани!
ми результатами
будуємо графік
заданої функції
(мал. 8).
1
2 0
1 1 X
8 2
9
–1
Мал. 8.
x 2 6x 3 1 x2
a) f x ; b) f x 2 ; c) y .
x 3 x 4x 5 2 1 x
3. Знайти інтервали опуклості, угнутості та точки перегину
функції:
a) f x x 3 ;
1
b) y x 5 x 3 x 5 ;
3 2
c) y 3 x 5 5 x 4 4 .
255
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
a) y x 3 x 9 x , 4; 4 ;
3 2
b) y 2 x 3 3 x 2 12 x 2 1 , 1; 5 ;
x 6 , x 3
c) f x 5; 5 ; d) f x , 3; 7 ;
x 2 13 x2 7
x 5 x 4
e) y , 3; 7 ; f) f x , 4; 6 .
x 2 11 x2 9
5. Розв’язати задачі:
а) Треба виготовити відкритий циліндричний бак об’єму V. Ма!
теріал, з якого виготовляють дно бака коштує p1 гривень за м2, а
вартість матеріалу бокової поверхні – p2 за м2. При якому співвідно!
шенні радіуса дна до висоти витрати на матеріал будуть наймен!
шими?
b) Полотняний намет об’єму V має форму прямого кругового
конуса. При якому відношенні висота конуса до радіуса основи по!
трібна найменша кількість полотна для намету?
с) Аналіз функції витрат. Функція витрат виробництва має
вигляд
V x 0,001x 3 0,3 x 2 40 x 1000 .
Знайти, як змінюється маргінальна вартість на кожну одиницю
продукції при x 150 .
d) Аналіз функцій витрат, доходу та прибутку. Для функції
витрат V x 500 20 x і заданої вартості одиниці продукції
256
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
p dx pf p
. (28)
x dp f p
Дамо пояснення еластичності попиту . Якщо вартість виробу
зросте з p до p p , тоді і кількість виробів також зміниться на
величину x f p p f p . Відносний приріст вартості буде
p x
, а відносний приріст функції попиту буде . Якщо відносний
p x
приріст помножити на 100, то одержимо відповідний відсоток змін
початкової вартості та початкового попиту.
Наприклад, початкова вартість одного виробу 2 гривні зросла до
2,1 гривень, тоді p 2,1 2 0,10 гривні. Отже, відносна вартість
p
0,05 вказує зростання початкової вартості. Якщо цю величи!
p
ну помножити на 100, то одержимо відсоток зміни початкової вар!
тості кожного виробу:
p
100 100 0,05 5% .
p
257
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x
Аналогічно 100 дорівнює відсотку зміни початкового попи!
x
ту. Якщо зростання вартості p викликає спад попиту, тоді x 0 .
Розглянемо відношення відносного приросту попиту до віднос!
ного приросту вартості одиниці продукції
x p px
: .
x p x p
Це співвідношення показує, в скільки разів відносний приріст
попиту більше відносного приросту вартості кожного виробу.
Якщо в останній рівності перейти до границі при p 0 , то
одержимо:
p dx px
lim .
x dp p 0 x p
px
Оскільки границя відрізняється від виразу на нескінчен!
x p
px
но малу більшого порядку малості відносно p 0 , то ,
x p
або відсоток зміни попиту . (Відсоток зміни вартості).
Наприклад, якщо зростання вартості на 2% викликає спадання
3
попиту на 3% , тоді еластичність попиту буде 1,5 .
2
Якщо еластичність попиту 0,5 , тоді 4% зростання вартості
викликає зміну попиту на (0,5) 4% 2% .
Означення 14. Якщо відсоток зміни попиту більше відсотка
зміни вартості 1 , тоді попит називають еластичним. Якщо
y x x y x y x dy x
lim : lim lim f x ,
x 0
y x x 0
y x y x 0 x y dx y
і позначають E x y .
Отже, еластичність
x dy
Ex y . (29)
y dx
Ця еластичність є наближений відсоток приросту функції (зрос!
тання або спадання), відповідний приросту незалежної змінної на
1% .
259
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
260
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
1
y 500 1 215e 0,07 t .
Коли випуск продукції зростав, а коли спадав?
d) Зміна населення держави з часом t здійснюється за законом
A
p t ,
1 Be t
261
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
c) x 50 5N 4 p ; d) x 200 2N 9 p ;
x p
e) x 400 4 N 100 p ; f) 1.
N 1000 8 N
4. За заданим графіком похідної неперервної функції знайти для
всіх f(x): інтервали зростання та спадання, інтервали опуклості та
угнутості, кількість екстремальних точок, точок перегину та самі ці
точки (див. мал. 9).
f ( x )
f ( x )
f ( x )
X N X N 4N
0 N 2N 0 2N 2N+1 0 2N 3N X
a) b) c)
Мал. 9.
262
Частина 8. Диференціальне числення функцій однієї змінної
5. Знайти границі за правилом Лопіталя:
x 3 2x 2 x 2 ln x
a) lim ; b) lim ;
x 1 x 3 7x 6 x 0 ctg x
1 x ex
c) lim ; d) lim ;
x 1 x x x 3
1 sin
2
e) lim
ln x
; f) lim
x 2 sin 2 x .
x 3
x x 0 x4
6. Знайти границі:
1
tg x
sin x 2 1
а) lim ; b) lim .
x 0
x
x 0 x
263
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 9
ФУНКЦІЇЇ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ
264
Частина 9. Функції кількох змінних
приймає певні дійсні значення, називають областю визначення
функції.
Якщо функція визначена для усіх x1 , x 2 ... x n з деякої області
D та її межі dD , тоді кажуть, що функція визначена у замкненій
області D D dD .
x a y b z c
2 2 2
Рівність R 2 є рівнянням сфери з
центром у точці C a, b, c і радіусом R .
Отже, одержана нерівність означає, що областю визначення
функції u буде куля радіуса 5 з центром в точці C 1,2,0 .
Нерівність нестрога, тому функція u визначена на сфері – межі цієї
кулі. Отже, задана функція u визначена у замкненій області
D x 1 2 2
y 2 z 2 25 .
Згідно з основними поняттями аналітичної геометрії, функція
двох змінних z f x , y в тривимірному просторі зображується
деякою поверхнею. Кожна точка цієї поверхні M має координати
x , y, z . Областю визначення функції z f x , y буде деяка об!
якої z f x , y .
265
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
M z f M .
Аналогічно можна розг!
0 Y лядати і функцію в аргу!
ментів, як функцію точки
D M , що знімається в області
X M D n !вимірного простору
En , тобто w f M ,
Мал. 1. M D En .
yk
y1 y2 ... yn
xk
x1
x2
...
xn
266
Частина 9. Функції кількох змінних
Z Розглянемо геомет!
ричний спосіб задання
h2 функції. Нехай графі!
ком функції z f x , y
h1 буде поверхня, зображе!
на на мал. 2. Неважко ба!
чити, що різні точки цієї
0 Y поверхні знаходяться на
різній відстані від пло!
f(x, y)=h2
щини xOy .
X
Якщо придати z
f(x, y)=h1 постійні значення
Мал. 2. h1 , h2 ,... , то одержимо
в площині аргументів
лінії f x , y h1 та f x , y h2 ,..., які називають лініями рівня
функції f x , y .
функції z f x , y .
Іншими словами: лінія рівня – це множина усіх точок площини
xOy , для яких функція z f x , y приймає одне значення.
x 2 y 3 c .
2 2
267
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x1 x10 x 2 x 20 ... x n x n 0 r .
2 2 2
чок M x1 , x 2 , ..., x n з околу радіуса r точки M 0 , відмінних від точ&
ки M 0 , виконується нерівність
f x1 , x 2 , ..., x n A або f M A .
Використовується позначення:
lim f x1 , x 2 , ..., x n A або lim f M A .
x1 x10 M M0
x 2 x 20
... ...
xn xn 0
268
Частина 9. Функції кількох змінних
зивається неперервною в точці M 0 x10 , x 20 , ..., x n 0 , якщо вона
визначена в цій точці і lim f M f M 0 незалежно від способу
M M0
m f x1 , x 2 , ..., x n M для усіх x1 , x 2 , ..., x n D .
x yt 1 1 1 1
b) f x , y, t , x , y, t , ,1 , x , y, t , , 1 ;
x yt 2 2 2 2
c) f u, v u ln v , u, v 2,1 , u, v 2, e , u, v 0, e 3 ;
d) f x , y
x 1 y 1 ; M 0 1, 2 , M1 3, 2 , M 2 2, 2 .
xy
269
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
площин x 0, 1; y 0, 1 :
a) z x y ; b) z 2 x y ;
2 2 2 2
c) z 25 x 3 y 2 ;
2
d) z 2 x 2 y 2 .
4. Обчислити границі:
x 2 y2 x 2 y2 1 1
a) lim ; b) lim ;
x 0
y 0 x 2 y2 1 1 x 0
y 0
x 2 y2
;
sin x y 2 2
e x 2 y 2 1
c) lim d) lim ;
x 0 x y 2 2 x 0 x 2 y 2
y 0 y 0
1
4
x 0
e) lim 1 x 2 y 2 x 2 y2 ; f) lim
x 0 x y2
2
.
y 0 y 0
1 y2 2x 1
a) z ; b) z ; c) z .
xy y2 2x x 1 y 1
2 2
9
270
Частина 9. Функції кількох змінних
x k k 1, 2,..., n одержить частинний приріст x k , а всі інші неза!
лежні змінні зафіксувати, тоді функція одержить частинний приріст
xk w f x1 , x 2 ,..., x k 1 , x k x k ,..., x n f x1 , x 2 ,..., x k 1 , x k ,..., x n
за аргументом x k .
xk w
Означення 7. Якщо існує границя lim незалежна від спо&
xk 0 x k
собу прямування x k 0 , тоді її називають частинною похідною
x k k 1,2, ..., n і позначають
w f x1 , x 2 ,..., x k ,..., x n
або або w x k .
x k x k
Отже, за означенням частинна похідна буде
w x w
lim k . (1)
x k x k 0 x k
При знаходженні частинної похідної по змінній x k усі інші аргу!
менти слід вважати постійними величинами і тому можна викорис!
товувати правила диференціювання та таблицю похідних функцій
однієї змінної.
У випадку функції двох змінних z f x , y можна надати гео!
метричну та механічну інтерпретацію частинної похідної першого
порядку, а саме:
271
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x
200 1 e t 5 e 0,002 A 0,4 1 e t e 0,002 A .
A A
x
A t 1
0,4 1 e 1 e 0,8 0,11 .
A 400
u u u u
cos cos cos , (2)
l x y z
l ly l
де cos x ; cos ; cos z .
l l l
273
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2
7
14 xy
2 2
grad u 7 x yz
2 2
14 z 2 y 2
2
2
y2
2
7 4 x y x yz
2 2 2
2z2 .
2
grad u M 0 7 4 1 0 1 0 4 81 7 325
2
M 0 x 0 , y0 .
Перетворимо z шляхом віднімання та додавання величини
f x0 , y0 y до вигляду
z f x 0 x , y0 y f x 0 , y0 y f x 0 , y0 y f x0 , y0 .
274
Частина 9. Функції кількох змінних
Різниці у квадратних дужках можна розглядати як приріст
функції тільки відносно одного аргументу.
Застосуємо до кожної різниці формулу скінченого приросту Лаг!
ранжа, одержимо
z fx x 0 x , y0 y x fy x 0 , y0 1 y y ,
де 0 , 1 1 .
Оскільки dz z f x 0 x , y0 y x f x 0 , y0 , тому
в точці M1 1,03; 1,97 .
Розв’язання. Потрібне значення заданої функції знайдемо за
формулою (6). Нехай M 0 1, 2 , тоді x 0,03 ; y 0,03 .
z M 0 1 2 1 2 23 13 ,
275
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
z M 0
z x 2 x 2 y 2 1 2 2 6 ,
x
z M 0
z x 2 x 3 y 2 2 1 3 22 14 .
x
Підставимо ці значення у формулу (6) і одержимо:
z M 1 13 6 0,03 14 0,03 13 0,18 0, 42 12,76 .
2w
або wx k xm при k m ,
x m x k
2 w
або w xk x k при k m .
x k
2
2 z z 2 z
z 2 z z
; ; .
x y x y x x x y y y
2 2
y
Приклад 6. Довести, що функція z xe x задовольняє рівняння
y z xy
x z xx 0 . (7)
Розв ’язання. Спочатку знайдемо частинні похідні заданої
функції z , що входить до лівої частини рівняння (7):
z x xe yx
1
x
1
x x e y x x e y x
1
x
1 1
e yx xe yx y x 2
y y y
y y
e x
e e 1 ;
x x
x x
y
z xx e y x
1
x
y
1 e y x
x
1 1 y
1 e y x y x 2 1
xx x
y
y
y
y y y2 y2
y
e x 2 e x 2 2 3 3 e x ;
x x x x x
y
z xy
e yx
1
y
1
y yx 1
x
e
1
xy
1 1
x
y
e y x 1
x
y y
1 y
e 2 e x .
x
x x
277
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
P
Прибутки виробництва зростають якщо зростає при фіксо!
x
2P
ваному K , тобто коли 0.
x 2
P
Підкреслимо, що характеризує зміну випуску продукції при
K
постійних трудових затрат.
X A
Частина похідної має зміст граничного попиту на товар A
PA
відносно його вартості PA .
X A
Частинна похідна – граничний попит на товар A відносно
PA
вартості PB .
279
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
PA X A
p .
A
X A PA
Аналогічно визначається еластичність вартості товару A відносно PB
PB X A
p .
B
X A PB
9.4. Оптимізація
9.4.1. Поняття екстремуму, необхідні умови його існування
w
Наслідок. Точки, в яких
x k
k 1, 2,..., n не існують або
дорівнюють нулю називають критичними точками або підозріли
ми на екстремум.
z x 0 2 x y 3 .
z y 0 x 2 y 2
Остання система лінійна, неоднорідна, з двома невідомими. Роз!
в’язуючи систему за правилом Крамера, одержимо:
x 4 ; y 13 .
3
Отже, критичною точкою буде M 0 4 , 1
3 3 .
9.4.2. Знаходження екстремуму функцій двох змінних
Необхідні умови існування екстремуму функцій кількох змінних
дозволяють знаходити лише критичні точки.
У випадку функції двох змінних за допомогою достатніх умов
існування екстремуму можна перевірити кожну критичну точку та
виявити, який саме екстремум існує в цій точці.
Теорема. (Достатні умови існування екстремуму). Нехай
в околі критичної точки M 0 x 0 , y0 функція z f x , y має
неперервні частинні похідні до другого порядку включно
281
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
a11
2 f x 0 , y0 ; 2 f x 0 , y0 2 f x 0 , y0
a22 ; a12 .
y
2
y x y
Тоді:
1) f x , y має максимум, якщо a11 a22 a12
2
0 та a11 0 ;
z xx 2 x y 3 2; z yx y 2 x y 3 1; z yy 2 .
x
2 2 1 3 0 та a11 2 0 .
2
Тому a11 a22 a12
2
282
Частина 9. Функції кількох змінних
L f
x 0 x x 0
L f
0 0;
y y y
L x , y 0
0
3) перевірити в кожній критичній точці достатні умови існуван!
ня екстремуму:
а) якщо в точці M k x k , yk , k визначник третього порядку
0 x M k y M k
M k x M k Lxx
M k Lxy
M k
y M k Lxy
M k Lyy
M k
zmax f M k f x k , yk ;
283
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
му і zmin f M k f x k , yk .
Приклад 9. Знайти екстремум функції z xy при умові що
x y2 2 .
2
L xy x 2 y 2 2 .
Необхідні умови існування тепер мають вигляд
y 2 x 0
x 2 y 0 .
x 2 y2 2 0
Виключаючи з цієї системи , одержимо:
y
2 x
y
y
2x 2x
y 2 2
x 2y 0 x y 0 x 1
2
.
2x x 2 y2 2 0 x 2 y2 0
x 2 y2 2 0
Отже, критичними точками будуть:
M1 1, 1 , M 2 1, 1 , M 3 1, 1 , M 4 1, 1 .
Для перевірки достатніх умов існування екстремуму запишемо
визначник в довільній точці M x , y , враховуючи
y y
x M 2 x ; y M 2 y; Lxx ; Lxy
2 ; Lyy 1 ,
x x
284
Частина 9. Функції кількох змінних
0 2x 2y
y y3
M 2x 1 12 xy 4 .
x x
y
2y 1
x
Тепер можна знайти значення цього визначника в кожній кри!
тичній точці і використати достатні умови:
1
3
M1 12 1 1 4 12 4 16 0 ,
1
zmax z M1 1 1 1.
1
3
1
3
z y x 2 4 x y x 2 y x 2 4 x 2 y .
Згідно з необхідними умовами існування екстремуму функції двох
змінних маємо систему рівнянь
xy 8 3 x 2 y 0
2 .
x 4 x 2 y 0
Всередині області x 0 та, y 0 тому
3 x 2 y 8 x 2
.
x 2y 4 y 1
В критичній точці M1 2, 1 маємо z 2, 1 4.
Тепер проведемо дослідження функції на межі трикутника. На
прямій x y 6 змінна y 6 x і функція z приймає вигляд
z x 2 6 x 4 x x 6 2 x 2 x 6 , x 0, 6 .
Знайдемо найбільше та найменше значення цієї функції однієї
змінної x на замкненому відрізку 0,6 : z 6 x 2 24 x .
z 6 0.
На прямій y 0 маємо z 0.
286
Частина 9. Функції кількох змінних
M1 2, 1 всередині області, найменше значення – в точці M 2 4, 2
на межі області.
Найбільше значення max z z 2, 1 4;
D
Найменше значення min z z 4, 2 64.
D
x x1 x2 xn
y y1 y2 yn
ми 1 , 2 ,, m .
Для знаходження невідомих параметрів на другому етапі розв’я!
зання задачі будують функцію
S yk f x k ,1 , 2 ,, m ,
n 2
(8)
k 1
288
Частина 9. Функції кількох змінних
1000 y = f(x)
863
800
768,5
673
600
551
400
200
X
0 20 40 60 80 100 120 140 160 180 200 220 240 260 280 300 320
Мал. 3.
k 1
S 6 6 2 6 6
a 0 k
2 y k ax k b x k 0 a x b x k yk x k
k 1 k 1 k 1 k 1
6 6
S 0 2 y ax b 1 0 .
6
a x 6b
b
k 1 k k
k 1 k
k 1
yk
289
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
6
6 6
6 x k yk x k y k
a k 1 k 1 k 1 , (10)
2
6
6
6 x k x k
2
k 1 k 1
6 2 6 6 6
x k y k x k yk x k
b k 1 k 1 k 1 .
k 1
2
(11)
6
6
6 x k2 x k
k 1 k 1
x
k 1
k 60 80 140 160 240 320 1000 .
y
k 1
k 551 576 628,5 673 768,5 863 4080 .
x
k 1
k yk 60 551 80 576 140 628,5 160 673 240 768,5
291
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
g) z 3 x 2 y .
5
2.
4 z
a) Знайти похідні z
yxx та – функції z 3 x 4 y 5 .
x y
3
3 1
a) u ln 2 x 2 2 y 2 ; l , , M 0 1, 1 ;
2 2
3 1
b) z 2 x 2 3 y 2 ; l , , M 0 0, 2 ;
2 2
1 3
c) u x y 3 xy; l ,
3 3
, M 0 2,1 ;
2 2
1 3 2
d) u 3 x 2 y z ; l ,
2 3 2
, M 0 2, 2,1 .
2 2 2
,
4. Зайти повний диференціал функції
x
a) z e y ; b) u xy 2 yz z x ; c) u 3 x 2 4 y 2 z 2 ;
2
292
Частина 9. Функції кількох змінних
x 2 y2
2
d) w x 2 y 5 x y 3 ;
2
e) z 1
9
;
4
f) w y2 4 x ;
g) u ln 4 x 2 y 2 .
5. Знайти екстремуми функцій
a) z x 2 xy y 2 9 x 6 y 20; b) z e
x y
x 2 2y2 ;
x
8 x
c) z e ( x y 2 ) ;
2 d) u y;
x y
e) w x 3 y 3 3 xy; f) u x y x 2 xy y ;
4 4 2 2
g) z 3 x 2 x 3 3 y 2 4 y; h) z x 3 3 xy 2 15 x 12 y.
6. Знайти умовні екстремуми функцій:
1 1 1
a) z x y при 2
2 ;
x y 2
1 1
b) u при 3 x y 2 0;
x y
c) z x 2 y 2 xy x y 4 при x y 3 0 ;
d) w xy при x 2 y 1 ;
2
e) u 2 x y 2 z при x 2 y 2 z 2 36.
a) z 1 x 12 y; D x 0; y 0; x y 1 ;
b) z x 2 y; D x 2 y 2 1 .
8. Методом най менших квадратів знайти рівняння прямої, що
проходить через скупчення заданих точок:
x 2 3 5 6 9 12
a) y 3 4 6 5 7 8
293
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 3 4 5 6 7 8
b) y 0,7 1,9 2,1 2,5 3,4 4,5
x 0 1 2 3
c) y 1 1,5 2,5 3
x 2 3 4 5 6
d) y 2 4 3,5 5 6,5
295
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 1 2 3 5 7 9 11 12
y 24 26,5 28 37 40 46 49 50,5
296
Частина 10. Інтегрування
Частина 10
ІНТЕГРУВАННЯ
dF x F x dx заданої функції F x .
x3
Наприклад, функція F x буде первісною для функції
3
x3 x3
f x x 2 тому, що x 2
або d x dx .
2
3 3
Згідно з правилами диференціювання, функції, що відрізняють!
ся лише постійним доданком, мають однакову похідну, тобто
F x C F x f x .
298
Частина 10. Інтегрування
x 3 , x 3 1, x 3 7,, x 3 C
тому, що похідні усіх ціх функцій однакові і дорівнюють 3x 2 .
F x – одна із первісних.
Означення 2. Сукупність усіх первісних F x C для заданої
функції f x називають невизначеним інтегралом і позначають
f x dx . Отже.
f x dx F x C .
Знак означає операцію інтегрування і називається знаком
y = F(x) + C1
y = F(x) + C0
y = F(x)
C1
0
X
Мал. 1.
f x dx F x C , де F x f x .
300
Частина 10. Інтегрування
Тому
d f x dx d F x C dF x F x dx f x dx .
2. Невизначений інтеграл від диференціала функції дорівнює сумі
функції та довільної сталої, тобто dF x F x C .
Дійсно,
dF x F x dx f x dx F x C .
Зауважимо, що з першої властивості випливає, що комбінація
символів " d " , застосована до виразу f x dx , взаємно знищуєть!
ся. З другої властивості випливає, що комбінація символів " d " ,
застосована до деякої функції F x , додає до цієї функції довіль!
ну сталу C .
n 1 n 1
du
d ln u du
u
, 2. u
ln u C ;
au au
a du, 3. a du
u
d u
C;
ln a ln a
d e u e u du, 4. e du e
u u
C ;
301
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
u adu du 1 u
d arctg 2
a a u2
, 10. a 2
u 2
arctg C .
a a
Додамо до цієї таблиці ще три інтеграла, які часто використову!
ються.
du 1 ua
11. u 2
a 2
ln
2a u a
C .
du
12. u a2
ln u u 2 a C .
u du 1
13. u 2
ln u 2 a C .
a 2
У цих формулах u може бути незалежною змінною u x або
проміжним аргументом u x .
Основні (табличні) інтеграли грають важливу роль в інтеграль!
ному численні, тому їх треба запам’ятати. Більш повна таблиця не!
визначених інтегралів наведена у таблиці в кінці підручника.
302
Частина 10. Інтегрування
10.1.4. Основні правила інтегрування
Af u du A f u du,
що і треба було довести.
Наприклад,
cos x 1 1
12
dx cos xdx sin x C .
12 12
2. Невизначений інтеграл від алгебраїчної суми скінченої кількості
функцій дорівнює тій самій алгебраїчній сумі невизначених інтегралів
від кожної із функцій&додатків:
f u f u f u du f u du f u du f u du . (1)
1 2 m 1 2 m
Дійсно, позначимо
y f1 u du f2 u du fm u du (2)
і знайдемо диференціал цієї функції
dy d f1 u du d f2 u du d fm u du
f1 u du f2 u du fm u du .
Але тоді первісною буде
y f1 u f2 u fm u du . (3)
303
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Ліві частини в (2) і (3) рівні, тому і праві частини також рівні,
тобто має місце рівність (1), яку треба було довести.
Зауважимо, що застосування цих правил в деяких випадках по!
требують певних перетворень.
Приклад 1.
a) 2 x 1
2
dx 4 x 2 4 x 1 dx 4 x 2 dx 4 xdx dx
x3 x2
4 4 x C.
3 2
3 5t 7t 2 t 3
b) Знайти антипохідні функцій f t .
t2
Розв’язання. Сукупність усіх антипохідних – це невизначений
інтеграл. Згідно з правилами інтегрування та таблиці інтегралів одер!
жуємо:
3 5t 7 t 2 t 3 3 5 dt
t 2
dt 2 7 t dt 3 t 2 dt 5 7 dt
t t t
t 21 t11 3 t2
tdt 3 5ln t 7t C 5ln t 7t C .
1 2 t 2
x2
15 x 0,01 C 15 x 0,005 x 2 C ,
2
304
Частина 10. Інтегрування
Розглянемо, наприклад, інтеграл sin x 1 dx . В цьому випад!
2
1
Цей метод базується на рівності dx d ax b , де a та b
a
сталі і застосовується у тих випадках, коли підінтегральна функція
заданого інтеграла має вигляд однієї із підінтегральних функцій таб!
личних інтегралів, але її аргумент відрізняється від змінної інтегру!
вання постійним доданком або постійним множником або постійним
множником та постійним доданком.
a) x 3 dx x 3 d x 3
8 8
C . C
8 1 9
У цьому випадку змінна інтегрування x відрізняється від аргу!
менту степеневої функції u 8 x 3 на постійний доданок 3;
8
x 1 x x x
b) cos 2 dx 1 cos 2 d 2 2sin 2 C .
2
У цьому випадку аргумент функції косинус відрізняється від
змінної інтегрування x на множник 1 .
2
2
1 3x 75
1
2
1
c) 5 (3 x 7) dx 3 x 7 5 d 3 x 7 C
2
3 3 2
1
5
7
5
3 x 7 5 C .
21
306
Частина 10. Інтегрування
У цьому випадку змінна інтегрування x відрізняється від ар!
2 2
гумента степеневої функції u 3 x 7 5 постійним множником 3
5
та постійним доданком 7 .
f x dx f t t dt .
Після знаходження останнього інтеграла треба повернутись до
початкової змінної інтегрування x . Для застосування цього прийо!
му треба, щоб функція x t мала обернену t x .
x 2 dx
Приклад 4. Знайти інтеграл J .
25 x 2
Розв’язання. Зробимо підстановку x 5sin t , тоді
25 x 2 25 25sin 2 t 5cos t , dx 5sin t dt 5cos t dt .
Отже, одержимо
25sin 2 t 5cos t dt 25
J 25 sin 2 t dt 1 cos 2t dt
5cos t 2
25
2
dt cos 2tdt 252 t 254 sin 2t C .
x
Із рівності x 5sin t одержимо t arcsin ;
5
307
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x 1
sin 2t 2sin t cos t 2 25 x 2 .
5 5
Отже,
25 x 25 2 x
J arcsin 25 x 2 C
2 5 4 25
25 x x
J arcsin 25 x 2 C .
2 5 2
b) Якщо зробити заміну змінної, тобто t x тоді має місце
рівність
f x x dx f t dt .
Після знаходження останнього інтеграла треба повернутись до
змінної x , використовуючи рівність t x .
x
x 3dx t 2 3 t 2t dt 2 t 4 3t 2 dt
2 6 2
2 t 4 dt 6 t 2dt t 5 t 3 C x 3 x 3
5 3
2 C .
5 3 5
Зауваження:
1. Якщо підстановка обрана вдало, то одержаний інтеграл буде
простішим і мета підстановки досягнута.
a2 x 2 ,
2. Якщо підінтегральний вираз містить корінь вигляду
то доцільно застосувати тригонометричну підстановку x a cos t
або x a sin t .
3. Знаходження вдалої підстановки для інтегрування певної мно&
жини функцій є значною подією в інтегральному численні. Видатний
308
Частина 10. Інтегрування
вчений ХVІІІ ст., член Петербурзької академії наук Л.Ейлер вказав
dx
підстановку t x x 2 a для знаходження інтеграла x2 a
.
У цьому випадку
x dx dt
dt 1 dx
x2 a x a
2
x x2 a
або
dx dt
.
x a
2 t
Отже,
dx dt
x2 a
t
ln t C ln x x 2 a C .
d u v u dv v du .
Звідси, враховуючи властивість невизначеного інтеграла, маємо
u v u dv v du.
Отже, одержали формулу
u dv u v v du, (4)
яку називають формулою інтегрування частинами.
309
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
u dv.
Приклад 6. Знайти ln x dx .
dx
Розв’язання. Нехай u ln x , dv dx . Тоді du , v x.
x
За формулою інтегрування частинами (4) одержимо
dx
ln x dx x ln x x x
x ln x dx x ln x x C .
( P x – багаточлен)
310
Частина 10. Інтегрування
10.2.4. Інтегрування раціональних дробів
І.
A
. ІІ.
A
k 2,
ціле .
x x
k
Dx E p2
ІІІ. 2 q 0 .
x px q 4
Gx F r2
ІV. l 2, ціле, s 0 .
x
l
2
rx s 4
311
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
p2
Умова q 0 означає, що квадратний тричлен x 2 px q
4
не має дійсних коренів і на множники не розкладається. Те саме
можна сказати і про квадратний тричлен x 2 rx s.
Розглянемо інтегрування найпростіших раціональних дробів.
Інтеграли від найпростіших раціональних дробів І!го та ІІ!го типів
знаходять методом безпосереднього інтегрування:
Adx d x
І. x x A ln x a C .
A
x
k 1
Bdx
B x d x B
k
ІІ. x k
k 1
C
B
C .
k 1 x
k 1
p p p2
x t , оскільки x t , q 0, то dx dt ,
2 2 4
p2
позначимо q k2
4
p Dp
Dt E Dt E
2 2
2 2 tdt
dt dt D 2
t k t k
2 2
t k2
312
Частина 10. Інтегрування
2E Dp dt 1 2E Dp 1 t
2 t k
2 2
D ln t 2 k 2
2 2
arctg C .
k k
4q p 2
Повертаючись до змінної x , та враховуючи, що k 2 , або
4
4q p 2
k , одержимо:
2
Dx E D p2 p 2 2E Dp 1
x 2 px q dx ln
2
x
2
q
4
2
4q p 2
p
x 2 2
arctg C D ln x 2 px q 2E Dp arctg 2 x p C .
4q p 2 2 4q p 2 4q p 2
Інтеграл від найпростішого дробу типу IV шляхом повторного
інтегрування частинами зводять до інтеграла від найпростішого дро!
бу типу III.
У повному курсі вищої алгебри доведена така теорема.
Теорема 2. Будьякий правильний раціональний дріб розкла
дається на суму найпростіших раціональних дробів, коефіцієнти
яких можна знайти методом невизначених коефіцієнтів.
Отже, інтегрування раціонального дробу зводиться до інтегруван!
ня багаточлена M n m x (при n m ) та суми найпростіших дробів.
Відмітимо, що вигляд найпростіших дробів визначається коренями
знаменника Qm x . Можливі такі випадки:
1. Корені знаменника дійсні та різні, тобто
Qm x x 1 x 2 x m .
Rx
В цьому випадку дріб розкладається на суму найпрості!
Qm x
ших дробів І!го типу:
313
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Rx A1 A2 Am
. (5)
Qm x x 1 x 2 x m
R x
Тоді дріб розкладається на суму найпростіших дробів
Qm x
І!го та ІІ!го типу
Rx A B B2 Bk
1 . (6)
Qm x x x x 2
x
k
Qm x x x x 2 px q .
k
R x
В цьому випадку дріб розкладається на суму найпрості!
Qm x
ших дробів І!го, ІІ!го та ІІІ!го типів
Rx A B B2 Bk Dx E
1 2 . (7)
Qm x x x x 2
x x px q
k
314
Частина 10. Інтегрування
xdx
Приклад 7. Знайти x 2
1 x 1
.
x
Ax B C . (8)
2
x 1 x 1 x2 1 x 1
x
Ax B x 1 C x 2 1
.
x 2 1 x 1
x 2 1 x 1
Знаменники в обох частинах рівні, тому і чисельники повинні
бути рівні, тобто
x Ax B x 1 C x 2 1 x A C x 2 B A x C B . (9)
Рівність (9) можлива лише тоді, коли коефіцієнти при однаково!
му степеню x в обох частинах рівності однакові, тобто
A C 0
1 1
B A 1 C B ; A .
2 2
C B 0
Отже, розклад (8) тепер приймає вигляд
x 1 1
x 1 x 1 1 1 1
22 2 2 2 2 .
x 1 x 1
2
x 1 x 1
2 x 1 2 x 1 2 x 1
315
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 1 1 x 1 1
ln x 2 1 arctg x ln x 1 C ln arctg x C .
4 2 2 4
x 1 2
2
xdx
Приклад 8. Знайти J .
3
x4 4 x5
1
x dx2
Розв’язання. Маємо: J 4 5
.
x x3 4
1 4 5
Спільний знаменник дробових показників степенів , ,
2 3 4
1
змінної x дорівнює 12. Тому зробимо підстановку t x 12 , x t 12 ,
dx 12t 11dt і ми одержуємо:
t 6 12 11 t 2 dt t2 1 1
J
t 16 t 15
t dt 12 t 1 t 1 dt 12 t 1 dt
12
316
Частина 10. Інтегрування
t 1
2 2
dt 1 1
12 12 12ln t 1 C 6 x 12 1 12 ln x 12 1 C .
t 1 2
2. Підінтегральний вираз містить дробові степені лінійного
двочлена ax b . У цьому випадку доцільно зробити підстановку
1
t ax b q , де q – спільний знаменник дробових показників сте!
пенів двочлена.
dx
Приклад 9. Знайти J 3 1
.
x 1 x 1
2 2
Розв’язання. Нехай
1
t x 1 2 , x 1 t2, x t2 1, dx 2tdt .
Тому
2t dt dt
J 2 2 2arctg t C 2arctg x 1 C .
t t
3
t 1
dx ex
ln x , x tg xdx, sin x dx, x dx .
2
sin xdx ,
317
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
10.4. Вправи
1. Використовуючи правила інтегрування та таблицю основних
інтегралів, знайти інтеграли:
3 5
5 3sin x 2cos x dx ; x 4 x x dx ;
2
a) b) 3
x
x 23 x2 1
2 3 x 8e x dx;
x
c)
4
dx ; d)
x
3 l
e) x 2
9
e x dx ;
f) x ln 3 x ln 2 dx;
1
g) x 2 3 x x dx .
2. Методом безпосереднього інтегрування знайти інтеграли:
e sin 2 xdx ; 2
3 x 1 4 x 6
a) dx ; b) c) dx ;
4
dx dx
x 5
d) 3 dx ; e) 3 x 1 2
4
; f) 7x 1.
318
Частина 10. Інтегрування
3. Методом заміни змінної знайти інтеграли
2 x 1 dx ; dx
a) sin
2
x cos xdx ; b) x x 6
2
c) x ln 2
x
;
2 x 3 dx
x 2 x 7 dx;
4
d) 2
7x 3 e) x 2
3x 1
;
e x ln 2 x
f) dx ; g) dx .
x x
4. Методом інтегрування частинами знайти інтеграли:
x
x sin 3 dx; x e x dx ; x arctg xdx .
2
e) f) g)
5. Знайти інтеграли
a)
dx
b)
dx 2x 2
1 dx
x 3 x 4
;
x x2 1
;
c) x 3
5x 6x
2
;
x 2 dx 2 x 2 3 x 3 dx ;
2
dx
d) 3 ; e) x x 12 x 2 2 x 1
x a2 x
dx 3 x 2 dx x 3 dx .
f) x 2 3x 2 ; g) x 1 2 x 1 x 2
6. Використовуючи невизначений інтеграл, розв’язати задачі еко!
номічного змісту.
а) Маргінальний річний доход фірми задано рівністю
D x 80 0,04 x .
Знайти функцію річного прибутку цієї фірми та обмеження на
вартість.
319
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
320
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
Частина 11
ВИЗНАЧЕНІ ТА НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ
від t0 до T .
f k , k 1,2,..., n .
n
Побудуємо суму f x
k 1
k k , яку називають інтегральною су!
f x dx .
a
f x dx limmax tk 0
f x
k 1
k k . (3)
b
324
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
11.1.3. Основні властивості визначеного інтеграла
Із означення (3) визначеного інтеграла та основних теорем про
границі випливають слідуючі властивості.
1. Постійний множник можна виносити за знак визначеного інтег!
рала, тобто якщо A – стала, то
b b
A f x dx A f x dx .
a a
f x f x f x dx
a
1 2 m
b b b
f1 x dx f2 x dx fm x dx .
a a a
f x dx f x dx .
a b
f x dx 0
a
b
7. f x dx f b a , де a b .
a
b c b
8. f x dx f x dx f x dx ; a c b .
a a c
x
є функцію x , тобто Ф x f t dt .
a
x
Ф x f t dt f x . (5)
a
326
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
Ф x Ф x x Ф x
x x x x x x
f t dt f t dt f t dt f t dt.
a x a x
f x dx F b F a ,
a
(6)
f t dt F x C .
a
(7)
327
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
f t dt F a C 0 F a C C F a .
a
Отже,
x
f t dt F x F a .
a
f t dt F b F a .
a
b b
F x , тобто F x F b F a .
a a
Тому формулу Ньютона!Лейбніца (6) можна записати у вигляді
b
b
f x dx F x a .
a
3x dx .
2
Приклад 1. Обчислити
1
328
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
Розв’язання.
2 2
x3 2 2
3 x dx 3 x dx 3 23 1 8 1 9 .
3
2 2
x3
1 1 3 1 1
2
Приклад 2. Обчислити інтеграл x cos xdx .
0
0
x cos xdx x sin x
0
sin xdx
0
2
2 sin 2 0 sin 0 cos x cos 2 cos0 0 .
0
329
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
f x dx f t t dt .
a
(9)
f t t .
b , одержуємо
330
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
f t t dt F t F F
b
F b F a f x dx .
a
Приклад 3. Обчислити x
0
1 xdx .
x
1 xdx t 1 2t dt 2 t 4 t 2 dt
2 2
0 1 0
t5 t3 2 25 23 15 13
2 2 2
5 3 1 5 3 5 3
96 40 3 5 116 11
2 7 .
15 15 15
ba
довжиною x і позначити через k середню точку відрізку
n
x k 1 , x k , тоді визначений інтеграл можна обчислити за формулою
ba
b
f x dx
a
n
f 1 f 2 f n , (10)
b a f a f b n 1
b
f x dx
a
n
2
f x k ,
k 1
(11)
b a y0 y2 m 2 y2 y4 y2 m 2
b
f x dx
2m 4 y1 y3 y2 m 1
, (12)
a
яку називають формулою Сімпсона. Ця формула дає більш точне зна!
чення визначеного інтеграла тому, що для її доведення використовуєть!
ся метод парабол, за яким на кожному відрізку x k 1 , x k три значення
333
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
c c b
f x dx f x dx f x dx lim f x dx lim f x dx .
a b
c a c
dx
Приклад 4. Обчислити інтеграл x
1
2
або встановити його
розбіжність.
Розв’язання. Згідно з означенням невласного інтеграла, маємо
1 b
b
dx dx 1
1 x 2 b 1 x 2 b x 1 lim
lim lim
b
1 1 .
b
Отже, цей інтеграл існує, збіжний і дорівнює 1.
У випадку необмеженої на a, b функції f x її точки розриву
можуть бути на лівому кінці або на правому кінці або всередині
334
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
f x dx lim
0 f x dx ; f x dx lim
a
0 f x dx ;
a
a a
b c b
f x dx lim
a
f x dx lim f x dx .
0
a
0
c
2
dx
Приклад 5. Обчислити інтеграл 2x
1
2
або встановити його
розбіжність.
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
lim 1 lim lim lim .
2 0
2 0 2
2 2 0 4 2 0
335
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
f x dx
a
у цьому випадку буде 0 . Але площа є невід’ємною ве!
y = f(x)
+ + + X
0 a – – b
Мал. 2.
b
S f x dx .
a
y 2 1 x . –2
Мал. 3.
337
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
0 0 0
2 2 0
1 sin 2t 2 1 sin 1 sin 0
t 2 0 2 4 .
2 2 0 2 2 2
За формулою (13)
одержимо Y
y = f1(x)
S 8 2
4
(квадратних одиниць).
Якщо треба обчис!
лити площу фігури , y = f2(x)
обмеженої кривими
y f1 x , y f2 x та 0 a b X
прямими x a , x b Мал. 4.
(дивись, наприклад, мал.
4), то при f1 x f2 x її можна знайти за формулою
b
S f1 x f2 x dx . (14)
a
338
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
339
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
k 1
X
0 a=x0 x1 x2 xk–1 xk xn–1 xn=b
Мал. 6.
називають границю, до
Означення 3. Довжиною l дуги AB
якої прямує довжина вписаної ламаної, коли довжина її найбільшої ча&
стини прямує до нуля, тобто
n
l lim
max l k 0
l
k 1
k
.
n
l n 1 f k x k .
2
k 1
границя
n b
1 f k x k 1 f k dx ,
2 2
l lim
max x k 0
k 1 a
341
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x3 R
R R
2
V R2 x 2 dx 2 R 2 x 2 dx 2 R 2 x
R 0 3 0
R3 4
2 R 3 R (кубічних одиниць).
3
3 3
342
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
343
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
D x dx D b D a ,
a
(21)
P x dx P b P a .
a
(22)
2350 5 50 125 50 235 125 5500 .
Отже, витрати зростуть на 5 500 гривень.
344
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
11.5.2. Коефіцієнт нерівномірного розподілу прибуткового
податку
Нехай y є частина загального прибуткового податку пропорцій!
на частині x усього населення держави.
1 1
Наприклад, якщо x , а y , то це означає, що 50% насе!
2 4
лення сплачує 25% загального прибуткового податку.
Якщо y 0,7 , коли x 0,9 , то це означає, що 90% населення
сплачує 70% прибуткового податку.
У загальному випадку x та y – дробові частини цілого
( 0 x 1 , 0 y 1 ) і y є функцією x , тобто y f x .
Будемо вважати, що не має осіб, які не сплачують прибуткового
податку, тобто f 0 0 і весь прибутковий податок сплачує 100%
16 16
Це означає, що 20% населення x
сплачує 5% загального податку. y=
Коли x 0,5 , маємо 15 2 1
y x x
16 16
15 1
0,5 0,5 0,2656 .
2
y
16 16
0 0.2 0.5 1 X
Це означає, що 50% населення
сплачує тільки 26,56% податку. Мал. 8.
345
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
15 x 2 x 3 1 15 1 1 5
1
2
15
16 0
x x2
dx
8 2
.
3 0 8 2 3 16
Відмітимо, що коефіцієнт нерівності розподілу податку завжди
задовольняє співвідношення 0 L 1 .
Коли L 0 , прибутковий податок розподілено рівномірно, коли
L 1 , нерівномірність розподілу податків найбільша.
346
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
11.5.3. Максимізація прибутку за часом
P t1 P t dt D t V t dt (24)
0 0
V t 5 2t 3 , та D t 17 t 3 ,
2 2
347
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2 2 2 2 3
5 2t 3
17 t 3
3t 3
12 t 3
4 t1 4 2
8.
Отже, підприємство було прибутковим 8 років. За цей час було
одержано прибутку
8 8 8
P D t V t dt 17 t 3 5 2t 3 dt 12 3t 3 dt
2 2 2
0
0
0
t 3 8
5
9
12t 3 96 32 38,9 (млн. гр.)
5 0 5
3
f t e
rt
dt .
0
10
P 3e 0,1t dt 10 30e 0,1t 10 30 1 e 1 10 8,96 (млн. грн.)
0
0
348
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
Для другої стратегії одержимо:
7
P2 5e 0,1t dt 15 50 1 e 0,7 15 10,17 (млн. грн.)
0
11.6. Вправи
1. Обчислити інтеграли:
1 8 2
t dt ; 3x
5 x 7 dx ;
5 3 3
a) b) xdx ; c)
1 0 1
2
2 x 1 x 2 dx ; e2
ln t
2
x
d)
1
x
e)
e
t
dt ; f) x
1
2
1
dx ;
1 2
t e dt ; x e
t 2x
g) h) dx .
0 0
c) y x 4 , y 0 , x 3 ; d) y 1 x , x 0 , x 2 .
2 2
с) y e x , y x 2 , x 0 , x 1 ; d) y x 2 , y 2 x 2 ;
e) y x 3 , y x 2 ; f) y x 2 , y 0 , x 4 .
4. Використовуючи метод трапецій, знайти наближене значення
інтеграла:
3 1
dx
e
x2
a) dx ; b) .
0 0 1 x2
349
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
d e t ln t
x
d e ln t 1
x t 2
.
dx 2 1 t 2 dx 1
a) dt ; b)
1 t2
7. Крива Лоренца. Розподіл прибуткового податку деякої країни
здійснюється за кривою Лоренца y f x , де x – частина насе!
лення, що сплачує податки, а y відповідна частина загального по!
датку. Яку частину загального податку сплачують 20% найбіднішого
населення? Знайти коефіцієнт нерівності Лоренца.
19 2 1
а) y x x; b) y 0,94 x 2 0,06 x .
20 20
8. Максимізація прибутку. Відомі закони зміни швидкості вит!
рат V t та доходу D t підприємства, де час t вимірюється ро!
b) D t 10 2 3 t ; V t 2 2 3 t .
9. Стратегія розвитку. Фірма може обрати одну із двох стра!
тегій розвитку: 1) вкласти у виробництво A1 млн. гривень з умовою
одержання щорічного прибутку B1 млн. гривень на протязі C1 років;
2) вкласти у виробництво A2 млн. гривень з умовою одержання
щорічного прибутку B2 млн. гривень на протязі C2 років. Номіналь!
350
Частина 11. Визначені та невласні інтеграли
на облікова щорічна ставка 10%. Який прибуток матиме фірма за
кожною стратегією? Яка стратегія краща?
а) A1 25 , B1 10 , C1 20 ; A2 60 , B2 20 , C2 10 ;
b) A1 8 , B1 2 , C1 12 ; A2 20 , B2 5 , C2 8 .
10. Зростання капіталу. В період 0 t T капітал неперервно
вкладається в підприємство із швидкістю V t . Якщо вкладення
зростає неперервно з номінальним прибутком R відсотків, тоді ос!
таточну величину вкладеного за цей час капіталу знаходять за фор!
мулою
T R
T t
K T V t e 100
dt .
0
2C , коли 0 t 5
b) V t ;
0, коли 5 t 10
0, 0t 5
c) V t .
2C , 5 t 10
Яка із трьох стратегій цієї вправи дає максимальне значення ос!
таточного капіталу?
11. Дослідити невласні інтеграли:
1
dx dx
a) 2 ;
x
b) 1 x 2
.
1 0
351
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 12
ЗВИЧАЙНІ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ
F x , y, y, y, y
n
0.
Означення 2. Найвищий порядок похідної, що містить диферен&
ціальне рівняння, називають порядком диференціального рівняння.
Наприклад, рівняння xy 3 y 2cos x – другого порядку;
2
рівняння y x 2 y 0 – третього порядку; рівняння y y 3e x
x
та x 2 dx xydx 0 – першого порядку.
Означення 3. Загальним розв’язком диференціального
рівняння n го порядку називають функцію y , яка залежить від ар&
гументу x та n довільних сталих C1 , C 2 , …, C n , тобто має вигляд
352
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
F x , y, y 0
.
y x x0 y0
Для диференціального рівняння другого порядку задачу Коші
можна записати у вигляді
F x , y, y , y 0
y x x0 y0 .
y x x0 y0
355
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
де сила F X ,Y , Z .
Рівняння (7) називають основним рівнянням механіки. Це рівнян!
ня еквівалентне трьом рівнянням у координатній формі
mx t X ; my t Y ; mz t Z . (8)
Отже, одержали, що математична модель руху є диференціальне
рівняння другого порядку (7) або система диференціальних рівнянь
(8).
356
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
dK t
(шукана функція). Тоді – швидкість зміни величини інвес!
dt
R
тиції, r .
100
За умовою задачі маємо:
dK t
rK t
dt . (9)
K t K
t 0 0
N x dx M y dy C , (13)
тобто шляхом його інтегрування.
Дійсно, ліву частину формули (12) можна розуміти як повний
диференціал деякої функції U x , y , тобто
dU x , y N x dx M y dy .
Тоді рівняння (12) буде мати вигляд:
dU x , y 0 U x , y є стала.
Інтегруючи що рівність та використовуючи властивість невизначе!
ного інтеграла
dU U C , одержимо N x dx M y dy C ,
що й треба було довести.
358
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
dx dy
x
y
C ln x ln y C ln xy C
1 C
xy eC xy eC y e – загальний розв’язок.
x
Означення 7. Диференціальне рівняння першого порядку вигляду
P1 x P2 y dx Q1 y Q2 x dy 0 (14)
називають рівнянням з відокремлюваними або подільними змінними.
Загальний розв’язок такого рівняння знаходять шляхом зведен!
ня його до рівняння з відокремленими змінними, тобто до вигляду
P1 x Q1 y
dx dy 0
Q2 x P2 y
з подальшим інтегруванням.
xy
Приклад 6. Розв’язати рівняння 2 3
x 2 y
y 0 .
359
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
y
Приклад 7. Розв’язати рівняння y .
xy
Розв’язання. Це рівняння є однорідним диференціальним
рівнянням першого порядку тому, що воно має вигляд (16) та для
правої частини рівняння виконується умова:
360
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
ty ty y
.
tx ty t x y x y
y
При підстановці U маємо:
x
y U x y U x U .
Тому задане рівняння прийме вигляд
U x U dU U U U 2
U x U
U x U x
x U x 1U dx 1U
dU U2 1U dx
x 2 dU .
dx 1U U x
Останнє рівняння є рівнянням з відокремленими змінними. Інтег!
руючи його, знаходимо:
1 1 dx 1 1
U 2
dU lnU ln x ln C ln CUx .
U x U U
y
Підставимо замість U її значення . Одержимо
x
x
ln Cy x ln Cy .
y
y
Отже, загальний розв’язок заданого рівняння розв’язали віднос!
но x .
361
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
v x e
P x dx
. (24)
Підставимо функцію v вигляду (24) у формулу (22). Одержимо:
du du Q x Qx
v x Qx u dx C .
dx dx v x v x
362
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
що й треба було довести.
4 1
y y xy 2.
x
1
Це рівняння Бернуллі з n . Поділимо його на y , одер!
2
жимо:
1 4
y y x.
y x
1
Зробимо заміну Z y , тоді Z y і рівняння прийме
2 y
вигляд
2 x
Z
Z .
x 2
Це лінійне рівняння відносно Z . За формулою (19) знаходимо
x dx x 2 dx
2
x
Z e C e x dx e 2ln x C e 2ln x dx
2 2
x 1 1
x 2 C 2 dx x 2 C ln x .
2 x 2
x .
ln x
Використали основну логарифмічну тотожність e
Отже, одержали:
2
1 1
Z y x C ln x y x 4 C ln x
2
2 2
– загальний розв’язок рівняння Бернуллі.
364
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
12.6. Диференціальні рівняння другого порядку
Ознайомимось з розв’язуванням декількох типів диференціаль!
них рівнянь другого порядку.
y x ,C1 dx C 2 .
365
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
dp
зводиться до рівняння першого порядку F y, p, p 0 відносно
dy
функції p , що залежить від y . Його загальний розв’язок можна одер!
жати у вигляді
dy
p y,C1 або y y,C1 dx .
y,C1
Інтегруючи, одержимо
dy
y,C x C
1
2 .
x
Розв’язання.
а) Шляхом інтегрування заданого рівняння одержимо:
x2 x2
y x sin x dx cos x C1 cos x 1 C1 ,
2 2
x2 x3
y cos x 1 C1 dx sin x x 1 C1 C 2 .
2 6
dp
підстановку y p . Тоді y і задане рівняння прийме вигляд
dx
366
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
dp 1
p x.
dx x
Це лінійне рівняння відносно p . За формулою (19) одержимо
його загальний розв’язок
dx
dx
p e x C1 xe x dx e ln x C1 x e ln x dx
1
x C1 x dx x C1 x .
x
Повертаючись до шуканої функції y , одержимо
x2 x3
y x C1 x y C1 x x 2 dx C1
2
3
C2 .
367
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
dy dy C1
Але p , тому або y dy C1dx .
dx dx y
Звідси одержимо загальний розв’язок заданого рівняння:
y2
C1 x C 2 y 2 C1 x C 2 .
2
b b2 4ac
k1,2 . (30)
2a
3) Проаналізувати корені характеристичного рівняння, які можуть
бути:
а) дійсними та різними, тобто k1 k2 ;
b) дійсними та рівними, тобто k1 k2 k ;
с) комплексно спряженими, тобто
368
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
b 4ac b2
k1 i , k2 i , де i 1 , ; .
2a 2a
4) в залежності від значень коренів характеристичного рівняння
записати загальний розв’язок заданого диференціального рівняння
(28).
У випадку а): y C1e k1x C 2 e k2 x .
Розв’язання.
Для рівняння а) характеристичним рівнянням буде
k 2 3k 2 0 .
Знайдемо корені цього рівняння:
3 9 8 3 1
k1,2 ; k1 2 ; k2 1 .
2 2
Корені характеристичного рівняння дійсні та різні, тому загаль!
ним розв’язком диференціального рівняння а) буде
y C1e 2 x C 2e x .
b) Для рівняння b) характеристичним рівнянням буде
k2 4k 4 0 k 2 0 k1 k2 2 .
2
369
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
4 16 20 4 2i
k 2 4 x 5 0 k1,2 2 i
2 2
Корені цього рівняння комплексно спряжені, причому 2 ,
1. Тому загальним розв’язком диференціального рівняння с) буде
y e 2 x C1 cos x C2 sin x .
12.8. Вправи
1. Знайти загальний розв’язок або загальний інтеграл диференці!
ального рівняння з відокремлюваними змінними:
a) xydx x 1 dy 0 ;
b) y 2 1 dx xydy 0 ;
c) x 1 dy y 2 dx 0 ; d) 1 y dx 1 x dy 0 ;
2 2
370
Частина 12. Звичайні диференціальні рівняння
e) 1 y 2dx 1 x 2 dy 0 ; f) 1 y dx 1 x dy 0 ;
g) cos 2 y dx ctg x dy 0 .
2. Знайти загальний розв’язок лінійних диференціальних рівнянь
першого порядку:
а) y 2 y 4 x ; b) y ctg x y sin x ;
с) xy 2 y 2 x 4 ;
d) x 2 1 y 4 x y 3 ;
e) y y e x ; f) xy y x ;
g) xy 3 y x 3 .
3. Знайти загальний розв’язок однорідних диференціальних
рівнянь першого порядку:
xy 2y y2 y
a) y ; b) y ; c) y ;
x x x2 x
2yx y 2 y y y2 y
d) y ; e) y tg ; f) y ;
x2 x x x2 x
y y
g) y sin 2 .
x x
4. Знайти загальний розв’язок рівняння Бернуллі:
1
а) x 2 y 2 y xy 3 1 ; b) y y xy 2 ; с) xy y 2 ln x y 0 ;
x
1 2x
d) y y y 2 0 ; e) y y 2x y .
2 1 x2
5. Знайти розв’язок задачі Коші:
b) xy y e x , y 1 1 ;
2
а) y 3 y 3 , y 2 0 ;
sin 2 , y 1 ;
y y
с) y ctg x y 2 , y 0 1 ; d) y
x x 4
371
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
xy
e) y 5 , y 1 1 .
x
6. Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння друго!
го порядку:
а) y tg x y 1 ; b) 2 y y y 0 ; с) x y 1 y 0 ;
2
d) xy y x e ; e) y 2 y 1 y 0 .
2 x 2
y 0,1y 1 106 t y .
Через скільки років населення цього міста зросте з 100 000 до
500 000?
x 200
f) Еластичність попиту товару . Визначити функцію
x
попиту вигляду p f x , якщо 0 x 200 і p 5 , коли x 190 .
g) Інвестиція величиною 10 тисяч гривень зростає неперервно із
швидкістю пропорційною 5%. Знайти:
1) значення інвестиції у довільний час t ;
2) чому буде дорівнювати інвестований капітал через 8 років?
3) через скільки років інвестиція буде дорівнювати 20 тисяч гри!
вень?
h) температура T охолодження тіла змінюється за законом
dT
k TC T ,
dt
де TC – температура навколишнього середовища.
Знайти формулу для T t у випадку, коли TC постійна і
T 0 T0 .
373
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 13
ЧИСЛОВІ ТА СТЕПЕНЕВІ РЯДИ
374
Частина 13. Числові та степеневі ряди
a ,
n 1
n
1 1
Маємо: перший член ряду a1 , другий член ряду a2 ,
2 2 22
1 1
a3 3 ,
a4 . Отже, шукана функція повинна мати вигляд
32 4 24
дробу, чисельник якої дорівнює 1, а знаменник повинен дорівнюва!
ти n 2n , тобто загальний член заданого ряду буде
1
an ,
n 2n
а ряд має вигляд
1
n2
n 1
n
.
375
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
aq
n 1
n 1
a aq aq 2 aq n 1 (3)
376
Частина 13. Числові та степеневі ряди
a aq n a
S lim S n lim ,
n n 1 q 1 q 1 q
a
тобто ряд збігається та його сума S .
1 q
aq n a
Якщо q 1 , то частковою сумою ряду буде S n , а сума
q 1
ряду
S lim S n lim
n
a
n q 1
qn 1 ,
гається при q 1 .
377
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 1 1 1 1
n 1 2 3 4 n
n 1
(5)
S S n rn . (8)
Нехай тепер залишок збігається. Доведемо, що ряд також збігаєть!
ся. Знову в рівності (7) зафіксуємо n та перейдемо до границі при
m . Границя існує тому, що за умовою залишок збігається, а
часткова сума S n при фіксованому n є постійне число. Отже, гра!
ниця
378
Частина 13. Числові та степеневі ряди
lim S n m S n rn .
n
число C , то одержаний ряд Ca
n 1
n
також буде збіжним, а його
сума помножиться на C .
Теорема 3. Якщо ряди an та
n 1
b
n 1
n збігаються, то ряд
a
n 1
n bn також збігається, причому сума останнього ряду до
рівнює
S S1 S2 , де S1 an , S 2 bn .
n 1 n 1
379
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
n 1
lim an lim lim 1.
n n n 2 n 2
1
n
Відмітимо, що умова збіжності (9) є лише необхідною умовою.
1
Так, гармонічний ряд n
n 1
задовольняє умову (9), але цей ряд роз!
біжний.
a ,a
n 1
n n 0. (10)
380
Частина 13. Числові та степеневі ряди
Візьмемо другий додатний числовий ряд, збіжність чи розбіжність
якого відома
b
n 1
n , bn 0 . (11)
1 1
n n 1,2,3, .
n2 n
2
Отже, заданий рад збігається.
Ознака Даламбера. Позначимо D постійну Даламбера, яку
знаходять за формулою
an 1
D lim . (12)
n a
n
381
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Якщо D 1 , тоді додатний числовий ряд a
n 1
n
збігається. При
3n5 3 1 3
lim lim .
2 n 1
n 5 5
2 n
1 2
1 n
Отже, заданий ряд розбігається.
Якщо K 1 , тоді додатний числовий ряд a
n 1
n
збігається. При
2n
Приклад 4. Дослідити збіжність ряду
n 1 n
n
.
382
Частина 13. Числові та степеневі ряди
Отже, заданий ряд збігається.
рал f x dx . Якщо цей інтеграл збігається, то числовий ряд також
1
1) При p 1 одержимо:
b
lim ln b ln1 .
dx dx b
1 x lim
b
1
lim ln x
x b 1 b
p 1 та розбіжним, якщо p 1 .
383
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 U n U1 U 2 U 3 U 4 1
n 1
U n (14)
n 1
U n 0, n 1, 2, 3,
Означення 7. Знакопочережний ряд називають збіжним аб
солютно, якщо збігається додатний числовий ряд U
n 1
n , складений
2n 1
lim 2 lim 2 0.
n n 1 n 1
1
n
n 1
2n
Отже, 1
n 1
n 1
розбіжний.
13.1.7. Вправи
1. Знайти загальний член ряду:
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
a) 1 ; b) ; c) 1 ;
3 5 7 2 4 6 8 4 9 16
3 4 5 6 2 4 6 8
d) ; e) .
4 9 16 25 5 8 11 14
386
Частина 13. Числові та степеневі ряди
2. Записати перших 5 членів ряду та перевірити необхідну умову
збіжності ряду:
2n 1
2
n
a) 3n 2 ; b) n 2
1
; c) ;
n 1 n 1 n 1 n2 1
n 1
n
3n 2 ; 1
d) e) ; f) .
n 1 3 n 1
n
n 1 n n 1 2
n3
2n 1 5n
d) n
; e) en
; f)
n 0 2 3 n 1
n .
n 1 2 n 1
n
3n 1
5n .
n
d) 2 ; e)
n 1 3 n 2 n 1 15n 1
1 2n 1 1
d)
n 1 n n 1
; e)
n 1 n 1
2
; f)
n 0 4n 1
; g)
n 2 n ln n
.
387
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 1 ;
n 1
1
n n
a) 2n 1 ; b) c) n ;
n 1 n n 1 1
3
n 1 n 1
n
2n 1
1
n
g) .
n 0 3n 1
a x
n 0
n
n
a0 a1 x a2 x 2 an x n (17)
або
a x x a0 a1 x x0 a2 x x 0 an x x 0 , (18)
n 2 n
n 0
n 0
x
де q 1 тому, що за умовою x x1 .
x1
Запишемо два ряди: ряд, складений із абсолютних величин членів
ряду (17) та ряд геометричної прогресії, загальним членом якого є
M qn .
a x
n 0
n
n
a0 a1 x a2 x 2 a3 x 3 an x n (20)
Mq
n 0
n
M Mq Mq 2 Mq n (21)
389
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 1
n 1
a) x ;
n 1 n 2 3 n
390
Частина 13. Числові та степеневі ряди
Розв’язання.
a) За формулою (22) знайдемо радіус збіжності заданого степе!
невого ряду:
an 1 1 n 1 1
R lim lim : lim lim 1 1 .
n an 1 n n n 1 n n n
n
an 1 2n x 2 n
D lim lim n 1 2 n 2 x 2 lim 2 2 x 2 .
n an n 2 x n
391
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 1
Отже, ряд b) збігається в інтервалі , , а на кінцях інтер!
2 2
валу розбігається.
f x f a x a x a x a
2 n
(24)
1! 2! n!
Степеневий ряд (24) по степенях x a називають рядом Тей
f x f 0 x x2 (25)
1! 2! n!
Цей ряд називають рядом Маклорена функції f x .
У формулах (24) та (25) замість x можна записати змінну u ,
яка може бути функцією x або незалежною змінною.
392
Частина 13. Числові та степеневі ряди
Згідно з цією теоремою знаходять розклад у степеневий ряд за!
даної функції та інтервал збіжності.
Вкажемо розклад у ряд Маклорена функцій, що використовують!
ся найчастіше:
u u2 un
eu 1 , u , (26)
1! 2! n!
1
1 u u 2 1 u n , u 1
n
(27)
1 u
u u2 u3 n 1 u
n
ln 1 u 1 , u 1,1 (28)
1 2 3 n
u u3 u5 u 2 n 1
1 , u , (29)
n 1
sin u
1! 3! 5! 2n 1!
u2 u4 n u
2n
cos u 1 1 , u , (З0)
2! 4! 2n !
2 n 1
u 3 u5 n u
arctg u u 1 , u 1 (31)
3 5 2n 1
m m 1 m m 1 m n 1
1 u
m
1 mu u2 u n , u 1 (32)
2! n!
Саме ці формули використовують для одержання таблиць набли!
жених значень відповідної функції.
замість u його значення 2x 2 і одержати розклад вигляду
393
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
2x
2 n
2x 2 2 x 2 2
1 , x , .
2 x 2 n 1
e 1
1! 2! n!
Після спрощення одержимо ряд Маклорена вигляду
2n 2 n
e 2 x 1 2 x 2 2 x 4 1 x , x , . (33)
2 n 1
n!
В багатьох випадках доцільно використовувати слідуючи власти!
вості збіжних степеневих рядів.
Теорема 6. Сума збіжного степеневого ряду a x
n 0
n
n
непе
R lim
an
lim
n 1 n! lim n n 1
.
n a n n 1! n 2 n n 2
n 1
x n1
x
x3 x4 x5
0 xS x dx x 1! 2! 5! n 1!
2
x x2 x3 x n 1
x 2 1 x 2ex .
1! 2! 3!
n 1 !
Вираз у дужках дорівнює e x згідно формули (26). Звідси, дифе!
ренціюванням інтеграла по верхній межі, одержимо:
xS x x 2e x 2 x e x x 2e x xe x 2 x .
Отже, маємо:
S x 2 x ex ,
тобто знайшли суму заданого степеневого ряду.
395
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
ln 1,6 1
n 1
0,6
2 3 n
Обмежуючись трьома членами розкладу за умовою прикладу
одержимо:
0,6 0,6
2 3
0,6
4
0,1296
R3 0,0324 .
4 4
Для знаходження наближеного значення визначеного інтеграла
діють так:
1) розкладають підінтегральну функцію f x у степеневий ряд;
396
Частина 13. Числові та степеневі ряди
2) використовуючи властивість збіжного степеневого ряду в ме!
жах інтервалу інтегрування, інтегрують степеневий ряд почленно і
одержують рівність заданого інтеграла збіжному числовому ряду;
3) замінюючи суму ряду частковою сумою, одержують наближе!
не значення заданого визначеного інтеграла і оцінюють величину
похибки.
1
2
e
2 x 2
Приклад 11. Знайти наближене значення інтеграла dx .
0
0 0
n!
2x 3 2x 5 n 1 2
n
x 2 n 1 1
x 1 2
3 5 n ! 2n 1
0
1 2 1 2 1 2n 1
3 5 1
n 1
2 n 1
2 3 2 5 2 n ! 2n 1 2
1 1 1 1
1
n 1
.
2 32 52
2 4
n! 2n 1 2n 1
Якщо обмежитись двома членами розкладу, то одержимо:
1
2
1 1
e
2 x 2
dx 0,416 .
0
2 12
Абсолютна величина похибки буде
397
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1 1
R2 0,0125 .
52 4
80
При необхідності більшої точності можна брати часткову суму
більшої кількості членів ряду.
Якщо, наприклад, взяти три члена розкладу інтеграла, то одер!
жимо:
1
2
1 1 1
e
2 x 2
dx 0,4209 ,
0
2 12 80
1 1 1
R3 0,00015 .
4! 9 25
24 9 32 6912
13.2.5. Вправи
1. Знайти область збіжності ряду:
xn
xn
x 2 n 1
a) xn ; b) ; c) ; d) ;
n 1 n 3 n 1 2n 1
n n
n 0 n 1 n
xn xn
e) 2 ; f) n! .
n 1 n n 1
398
Частина 13. Числові та степеневі ряди
2. Знайти суму степеневого ряду, використовуючи почленне ди!
ференціювання та інтегрування:
xn
x 2 n 1
x 4 n 3
1
n 1
a) ; b) ; c) ;
n 1 n n 1 2n 1 n 1 4 n 3
x 2 n 1
d) ; e) n 1 x n
.
n 1 2n 1 n 0
x x
d) f x cos x ; e) f x sin 2 f) f x ln 1
2
3
; ;
2
g) f x ln 1 2 x .
2
399
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
14. Додатки
Відсотки рахунків накопичення
1 i n 1 1 1 i n
Sn та ренти a
n
i i i i
Таблиця 1
і = 0,5% = 0,005 і = 1% = 0,01
1 i 1 i
n
n an Sn n
n
an Sn
i i i i
1 1,005 0,99502 1,0 1 1,01 0.990099 1,0
2 1,0010025 1,98509 2,005 2 1,0201 1,970395 2,01
3 1,015075 2,97024 3,015025 3 1,030301 2,940985 3,0301
4 1,020151 3,95049 4,0301 4 1,040604 3,901966 4,060401
5 1,025251 4,925866 5,050251 5 1,05101 4,853431 5,101005
6 1,030378 5,896384 6,075502 6 1,06152 5,795476 6,152015
7 1,035529 6,862074 7,105879 7 1,072135 6,728195 7,2133535
8 1,040707 7,822959 8,141409 8 1,082857 7,651678 8,285671
9 1,045911 8,779064 9,182116 9 1,0933685 8,566018 9,368527
10 1,04114 9,730412 10,228026 10 1,104622 9,471305 10,462213
11 1,0563396 10,677027 11,279167 11 1,115668 10,367628 11,566835
12 1,061678 11,061893 12,335562 12 1,126825 11,255077 12,682503
13 1,066986 12,556151 13,339724 13 1,138093 12,13374 13,809328
14 1,072321 13,488708 14,464226 14 1,149474 13,003703 14,947421
15 1,077683 14,416625 15,536548 15 1,160969 13,865053 16,096896
16 1,083071 15,339925 16,61423 16 1,172579 14,717874 17,257864
17 1,088487 16,258632 17,697301 17 1,184304 15,562251 18,430443
18 1,093929 17,172768 18,785788 18 1,196147 16,398269 19,614748
19 1,099399 18,082335 19,879717 19 1,208109 17,226008 20,810895
20 1,104896 18,987419 20,979113 20 1,22019 18,045553 22,019004
21 1,11042 19,887979 22,084011 21 1,232392 18,856983 23,239194
22 1,115972 20,784059 23,194431 22 1,244716 19,660379 24,471586
23 1,121552 21,675681 24,310403 23 1,257163 20,455821 25,716302
24 1,12716 22,562866 25,431955 24 1,269735 21,243387 26,973405
400
Додатки
Таблиця 1 (продовження)
і = 2% = 0,02 і = 3% = 0,03
1 i Sn 1 i
n
n an n
n
an Sn
i i i i
401
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Таблиця 1 (продовження)
і = 5% = 0,05 i = 8% = 0,08
1 i Sn 1 i
n
n an n
n
an Sn
i i i i
402
Додатки
х ех ех х ех ех
0 1 1 1,7 5,4739 0,1827
0,02 1,0202 0,9802 1,8 6,0496 0,1653
0,04 1,0408 0,9608 1,9 6,6859 0,1496
0,06 1,0618 0,9418 2,0 7,3891 0,1353
0,08 1,0833 0,9231 2,1 8,1662 0,1225
0,1 1,1052 0,9048 2,2 9,0250 0,1108
0,2 1,2214 0,8187 2,3 9,9742 0,1003
0,3 1,3499 0,7408 2,4 11,023 0,0907
0,4 1,4918 0,6703 2,5 12,182 0,0821
0,5 1,6487 0,6065 2,6 13,464 0,0743
0,6 1,8221 0,5488 2,7 14,880 0,0672
0,65 1,9155 0,5220 2,8 16,445 0,0608
0,7 2,0138 0,4966 2,9 18,174 0,055
0,75 2,1170 0,4724 3,0 20,086 0,0498
0,8 2,2255 0,4493 3,25 25,79 0,0388
0,85 2,3396 0,4274 3,5 33,115 0,0302
0,9 2,4596 0,4066 3,75 42,521 0,0235
0,95 2,5857 0,3867 4,0 54,598 0,0183
1,0 2,7183 0,3679 4,5 90,017 0,0111
1,1 3,0042 0,3329 5,0 148,41 0,067
1,2 3,3201 0,3012 6,0 403,43 0,0025
1,3 3,6693 0,2725 7,0 1096,6 0,0009
1,4 4,0552 0,2466 8,0 2981,0 0,0001
1,5 4,4817 0,2231 9,0 8103,1 0,0001
1,6 4,9530 0,2019 10,0 22026 0,00005
403
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
Десятки
404
Додатки
405
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Таблиця 4 (продовження)
406
Додатки
Таблиця 5
Правила та формули для обчислення похідних
1. Якщо y C , де C – стала, то y 0 , або C 0 .
3. U x V x U x V x U x V x .
U x U x V x U x V x
4.
V x
.
V 2
x
5. Якщо y f u , u x , то yx fu ux .
6. U U 1 U .
a
7. a u u
ln a u . 8. e u e u u .
log a e u . 10. ln u u . 11. sin u cos u u .
1 1
9. log a u
u u
u u
12. cos u sin u u . 13. tg u 2
. 14. ctg u .
cos u sin 2 u
u u
15. arcsin u . 16. arccos u .
1 u2 1 u2
u u
17. arctg u . 18. arcctg u .
1 u2 1 u2
Якщо в формулах 6!18 u x , то u 1.
19. Похідну показниково!степеневої функції можна знайти мето!
дом логарифмічного диференціювання або за формулою:
U U
V V
lnU V V U V 1 U .
407
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Таблиця 6
Найважливіші первісні
ax b
n1
n
5. ax b dx , n 1 .
a n 1
1
ax b
1
6. dx ln ax b .
a
1 n 1 ax b b
7. x ax b dx 2
ax b , n 1, n 2 .
n
a n 2 n 1
x b
x ax b
1
8. dx ln ax b .
a a2
1 b
x ax b
2
9. dx 2
ln ax b .
a ax b
x2 1 1
ax b dx a 3 2 ax b 2b ax b b ln ax b .
2 2
10.
408
Додатки
x2 1 b2
11. dx 3 ax b 2b ln ax b .
ax b ax b
2
a
1 1 x
12. x ax b dx b ln ax b , b 0.
x 1 a ax b
13. x ax b dx bx b
2 2
ln
x
, b 0.
1 1 1 ax b
14. x ax b 2
dx 2 ln
b ax b b x
, b 0.
dx 1 cx d
15. ax b cx d bc ad ln ax b , bc ad 0 .
x dx 1 b d
16. ax b cx d bc ad a ln ax b c ln cx d ,
bc ad 0 .
dx 1 1 c cx d
17. ax b cx d bc ad ax b bc ad ln ax b ,
2
bc ad 0 .
x dx 1 b d cx d
18. ax b cx d bc ad a ax b bc ad ln ax b ,
2
bc ad 0 .
409
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Інтеграли, що містять ax b
2 ax b 2 b ax b 2
5 3
19. x ax bdx 2 .
a 5 3
2 ax b 2 2b ax b 2 b ax b 2
7 5 3
2
x ax bdx 3
2
20. .
a 7 5 3
x 2ax 4b
21. ax b
dx
3a 2
ax b .
dx 1 ax b b
22. x ln , b 0 .
ax b b ax b b
dx 1 ax b 2n 3 a dx
23. x n
ax b
b n 1 x n 1
2n 2 b x n1 ax b
,
n 1 .
Інтеграли, що містять a 2 x 2
dx 1 x a
24. a 2
x 2
2a
ln
x a
.
dx x 1 x a
25.
ln .
a 2a a x x a
2 2 2 2 3
2
x 2 4a
x dx 1
26. a 2
x 2
ln a 2 x 2 .
2
dx 1 x2
27. x a 2
x2
ln
2a 2 a 2 x 2
.
410
Додатки
Інтеграли, що містять a2 x 2
x dx
28. a x2 2
a2 x 2 .
1 a a 2 x 2
dx
29. ln .
x a2 x 2 a x
dx 1 x
30. .
a
3 2
2
x2 2 a a x2
2
a x2 a x2
3 3
2 2 2 2
a a2 x 2
31. x
dx
3
a 2 a 2 x 2 a 3 ln
x
.
n 1 2 a 2 n 1
3
32. x a x dx x
n 2
n 2 2
a x2 2
a 2 x 2 dx ,
n2 n2
n 2 .
Інтеграли, що містять ax 2 bx c
dx 1 2ax b b2 4ac
33. 2 ln ,
ax bx c b2 4ac 2ax b b2 4ac
b 2
4ac 0 .
Інтеграли, що містять показникові та логарифмічні функції
1 ax
e dx
ax
34. e .
a
ax
35. a dx
x
.
ln a
411
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
1
ax 1 eax .
ax
36. xe dx
a2
37. ln x dx x ln x x .
x2 x2
38. x ln x dx 2
ln x .
4
dx
39. x ln x ln ln x .
ln x dx x ln n x n ln n1 x dx .
n
40.
1 m 1 n
41. x
m
ln n x dx x ln x n x m ln n 1 x dx ,
m 1
m 1 .
ln n x 1
42. x
dx
n 1
ln n1 x .
1 n ax n n1 ax
x e ax dx x e x e dx .
n
43.
a a
44. b ce
dx
ax
1
ab ab 0 .
ax ln b ce ax ,
412
Додатки
Номер варіанта – k .
k 1 k 8 k 4 k 1 k 2 k
a) A k 5 k 2 k 3 ;
b) A k 1 k 5 k 3 .
k 7 k 4 k 6 k 1 k 5 k 4
Завдання 2. Розв’язати задану систему рівнянь методом Гауcса!
Жордана:
x1 x 2 x 3 x 4 0 x1 x 2 k 1 x 3 kx 4 1
a) x1 k 3 x 2 x 3 x 4 2 k ; b) x1 x 2 2 x 3 x 4 k .
kx x x x 0
2 x1 3 x 2 x 3 2 x 4 4 1 2 3 4
Завдання 3. Некомпланарні вектори a, b , c утворюють базис.
Відомі розклади векторів l , m, n у цьому базисі:
a) l ka b c ; m 2a kb c ; n 8a 3b c .
b) l a 4b ; m a b kc ; n a kb c .
При яких k вектори l , m, n утворюють базис? При яких вони
компланарні?
b) A k, 1 ; B k 1, 3 ; C k 5,2 .
413
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
дку збіжності
Варіанти
Завдання
2 4 6 8
1. Знайти U xy y
U sin x e z U 2 x y 2 z
y
повний ди! Ux z
ференціал yz zx
функції U
x
2. Знайти
x 1dx xdx dx 1 x 2
інтеграл ме! 4 x2
1 x dx
тодом заміни x2
змінної (під!
становки)
y2 4 x; y x 2 ; y 4 ; y 0 y 9 x 2;
3. Обчислити 2
площу облас!
ті, обмеженої x 2 4y y 4 x;
x y 2x 1
заданими
x 1; x 5
лініями y0
414
Додатки
1 2
h) z x xy , D – обмежена параболою y 1 x 2 та прямою
2 3
y 3;
i) z 2 x y xy , D – квадрат: 0 x 4 , 0 y 4 ;
j) z x 2 2 xy 4 x 8 y , D – прямокутник: x 0 , y 0 , x 1 ,
y 2.
2. Знайти умовні екстремуми заданої функції z f x , y з об!
меженням x , y 0 :
b) для непарних N :
x y
z x 2 y 2 xy x y 4 при 3 0.
N N
Модуль ІІ
3. Обчислити інтеграли або довести їх розбіжність:
x
a) для парних N : xe
0
N
dx ;
x
b) для непарних N : x sin N dx.
0
8 N 1
4
x2
b) для непарних N : параболами y N 1 x 2 та y .
4 N 1
Y
4y = x2
D
A B
0 X
8(N 1)4
y 2
x 4(N 1)2
Мал. 1.
416
Додатки
Модуль ІІІ
5) Розв’язати задачу.
a) Для парних N :
За законом Ньютона швидкість охолодження тіла пропорційна
різниці температур тіла та навколишнього середовища. Температура
витягнутого з печі хліба за 20 хвилин спадає з 100 до 60 N .
охолоне до температури 30 N ?
b) Для непарних N .
Швидкість розпаду радія пропорційна кількість радія, що не роз!
пався. У момент аварії на Чорнобильській АЕС випало q0 тонн ра!
дія. Відомо, що за 1600 років розпадається половина первинної
кількості радія.
Визначити: 1) через скільки років кількість радія, що не розпав!
ся, буде складати 80% первинної кількості? 2) який відсоток радія
не розпадеться через 300 років?
417
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Частина 1
1. Висловлення 2 4 10 , 52 25 істинні, а висловлення
Частина 2
Розділ 2.1
1. 77; 61; 24; 0; 11.
1 1
2. 6 a 6 ; 9 b 9 ; c .
2 2
3. 24; 36; 40. 4. 630; 600; 280. 5. 24,12 км. 6. 831,6. 7. 8350.
8. 366 км. 9. 15 підвод.
10. а) зросте у 7 разів; b) зменшиться у 5 разів; c) зменшиться у
5 разів; d) зросте у 8 разів.
Розділ 2.2
1. a) 3a+10b+6; b) 5 a 3 b ; c) t 3 7t 2 3t 5;
d) x 3 2y ; e) 9 x 3 y.
2. a) x 2 x 1 ; b) x 6 x 9 ; c) 2 x 2 x 3 ;
d) 2 x 3 x 1 ; e) 2t 3u t 2u .
2 x 2
3. a) ; b) ;
2 x 1 x 1 x 1 x 2 x 3
x 1 2 x 1 ; x 1 x 2 .
c) d)
x 1
2
x 2 x 5
Розділ 2.3
1. a) 1; b) –2; c) 4; d) –1; e) –10.
4
2. a) 3; b) ; c) 2; d) 1; e) 3; 2.
3
4a b
3. a) 1, інші корені не дійсні; b) x1 , x 2 a; c) 0; d) 2 2.
3
4. a) 2 та –1; b) 0; c) 2; d) 0, –1; e) 1,5; f) 13; g) 0,5.
419
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
Розділ 2.4
7
1. a) x 2; b) y ; c) t 13; d) 2 x 5; e) 3; f) не має
5
розв’язків; g) (0,1); h) 1,4.
2. a) 5000; b) 60 одиниць; c) x 240, найбільша кількість – 240.
Розділ 2.5
1. P5 5!; 2. A73 ; 3. 12; 4. 21; 5. 210.
Частина 3
Розділи 3.2 та 3.3
1. a) 108; b) 8, 10, 12 або 17, 10,3. 2. a) 25; b) 4, 10, 16 або 16, 10, 4.
3. a) 4; b) !6, 6, 18 або 10, 6, 2. 4. a) 25, b) 2, 7, 12, 17. 5. a) 30; b) 62.
6. a) 22 місяці; b) 201 гривня. 7. a) 30; b) 241 гривня.
n
4
8. a) 10000 ; b) 6 років.
5
1,08
11
1
9. a) 1000 ; b) 16 645 гривень.
1,08 1
Розділ 3.4
1. Розв’язки треба знаходити за формулою S P sn з викорис!
i
танням даних таблиці 1.
2. Розв’язки треба знаходити за формулою A P an з викорис!
i
танням даних таблиці 1.
A
3. Розв’язки треба знаходити за формулою P з викорис!
an
i
3 1 3 5
1 ; b) yn 3 ;
n n
5. a) yn
2 2 4 4
6. yn yn 1 160; yn 2000 160 n , y10 3600 гривень.
Частина 4
Розділ 4.1 та 4.2
1. Розмір матриць A та B – 3 3; матриць X , Y , C – 3 1;
матриць D та H : 2 2.
5N 8 2N 1 6N 8
2. F 0 4 4N 3 .
3N 4 0 3
2 x1 3 x 2 4 x 3 7 2 x1 3 x 3 4 x 3 y1
3. a) 4 x 2 5 x 3 2 ; b) 3 x 2 5 x 3 y2 ;
2 x 3 x 6 2 x 3 x y
1 3 1 3 3
3 y1 y2 2 y3 z1
c) 4 y2 y3 z2 .
y 3y z
1 3 3
421
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
4. Z BY Z BAX Z QX , де Q BA.
7 12 1 0 6 12
5. D 2 H 2 ;
4 7 0 1 4 6
1 3 3 3 12 6
D H D H .
1 3 3 1 6 0
2 3 x 7 3 2 x 4
6. a) ; b) ;
1 4 y 8 4 5 y 7
x
1 2 3 x 8 2 3 4 0 1 5
x
c) 2 1 4 y 13 ; d) 1 0 3 5 2 7 ;
0 3 2 z 5 x
3
1 1 1 2 x 0
4
2 1 0 x 3
e) 0 3 4 y 7 .
1 0 5 z 9
7. Позначити:
K – матриця витрат сировини на одиницю продукції;
М – матриця вартості сировини на одиницю виміру сировини;
С – матриця загальної вартості сировини, витраченої на оди!
ницю продукції;
Відповідь:
5
7
C K M 4 N 1 3 N 1 2 N 1 5 N 1 .
6
3
422
Відповіді до вправ
3 2 4
8. Якщо позначити A
, B 20 N 2 30 N 2 ;
4 1 3
6
C 10 , тоді: а) BA; b) AC ; c) BAC .
12
12 6 0
9. a) –15; b) АВ не існує, ВА = –25; c) ; d) ;
18 23 7
8 2 11 22 29
е) 16 15 ; f) 9 27 32 .
20 7 13 17 26
Розділ 4.3
1) 6. 2) 7. 3) (–2). 4) 23. 5) 11. 6) 5. 7) (–7). 8) (–5). 9) 31.
10) (–252). 11) 12. 12) 48. 13) (–473). 14) (–1264). 15) (–62).
16) (–31). 17) 30. 18) (–12). 19) (–28). 20) 0. 21) 14. 22) (–6).
23) (100). 24) 4950.
Розділ 4.4
1. a) 2; b) 2; c) 2; d) 3; e) 2; f) 1;
2 3 7 2 0 2 4 1 3
1 1 1
2. a) 7 4 5 ;b) 3 3 3 ; c) 10 7 6 ;
13 6 9 11 5 3
1 5 3 1 3 1
1 2 4 30 4 5
1 1 2 1 1
d) ; e) 9 2 4 1 ; f) 37 23 8 10 ;
5 1 3 4 1 2 18 5 3
423
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
g) A1 не існує.
Частина 5
Розділ 5.2
1. a) N 1, 1, 1 ; b) 2, 2, 4 ; c) 3, 2, 1 ; d) 2, 1, 3 .
1 1
2. a) 1, 1, N 2 ; b) N ; 1 ; 1 ;
N 1 N 1
c) 1, N , 2 ; d) 1, 2, N ; e) 1, N 1, 1 .
Розділ 5.3
1. Базисні невідомі x1 , x 2 . Загальний розв’язок:
1 3 1
x1 4 x 3 4 x 4 4
.
x 3 x 1 x 1
2 2 3 2 4 2
x1 2 8 x 4
x 2 1 5 x 4 .
x 1 x
3 4
424
Відповіді до вправ
1
x 2 x1 2
.
x x 1
3 4
2
4. Загальний розв’язок:
2
x1 2C1 7 C2
x 2 C1
x 5C .
3
7
2
x C
4 2
5. Система несумісна.
6. x1 3, x 2 2, x 3 1.
7. x1 1, x 2 0, x 3 1 .
16
8. x1 0, x 2 3, x 3 , x 4 6.
3
3N 6
2 N 6 x4
X 1
6
x4 .
N 6
3 4 N 18 x
4
N 6
425
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
N 1
1 N 2 1 x4
N2 N 2
X N 1 x4 .
N2 1
N 2 1
1 2 x4
N 1
2
N 1 N 2 x4
X 2 x4 .
2
1 x4
N 2
N 1
1 2 x4
X 2
N 3 N 2
x4 .
4
N 1 N 4
3 x4
4
Частина 6
Розділ 6.1
1 1 1 1
3. MA AC
2 2
a b ; MB DB a b ;
2 2
426
Відповіді до вправ
1 1
MC a b ; MD a b .
2 2
4. а) a та l спрямовані у одну сторону; b) спрямовані у проти!
лежні сторони; c) a l .
5. 2a 5b 11,2 1 ; 2b a 8,8,0 .
7. а) a 2, 6,3 , b 2,6, 3 ;
2 6 3
b) M1M 2 7, cos , cos , cos ;
7 7 7
2 6 3
c) a0 , , .
7 7 7
2 3 6
8. a) r 2,3, 6 ; b) r 7, cos
, cos , cos .
7 7 7
2
9. a) ab a b ; b) ab a b ; c) ab 0; d) ab a .
427
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x y
3. M1 0, 4 , M 2 6,0 ; 1.
6 4
x 2 y3
4. a) y 3; b) x 2; c) .
1 3
5 1 2
6. a) ; b) ; c) .
2 117 9
7. a) 45 ; b) 45 ; c) ; d) 0 ; e) 135.
2
8. a) a 3, b – будь яке; b) a 3, b – довільне; c) a 3, b 2.
x 5 y 2 x 1 y 3 x y 1
9. ; ; .
2 1 3 5 5 6
11. a) 500; b) 500; c) 40 або 20; d) 400.
12. 42 x 9 y 24 z 90 0.
13. 1 x 2 2 y 1 3 z 1 0.
5 5
16. a) F 3,0 , x 3; b) F 0,1 , y 1; c) F 0, , y ;
4 4
3 3
d) F ,0 , x .
2 2
b) 4,0 та (–4,0); F1 2 5,0 та F2 2 5,0
5 5 5 13 5 13
c) ,0 та ,0 ; F1 ,0 та F2 ,0 .
2 2 6 6
1
18. a) y 6 x ; b) y x ; c) x
2 2 2
y.
2
428
Відповіді до вправ
x 2 y2 x 2 y2 32 x 2 8 y 2
19. a) 1; b) 1; c) 1.
25 4 100 91 203 203
Завдання 1.
9 x N y N 1
1) a) 5; b) 4 x 3 y N 3 0; c) ; d) ;
5 5 9
1
e) arccos ; f) 4 x 3 y N 10 0;
5 2
3 2
2) a) 3 3; b) x y 1 0; c) z ;
2
x t N 1
x N 1 y N
d) ; 5 ;
5
1
2 y 2 t N
5
e) arccos ; f) x y 2 0;
34
3
3) a) 5; b) x 2 y 3 N 4 0 ; c) ;
5
3
x N 2 y N 1 x t N 2
d) ; 2 ;
3 0 y k 1
2
e) arccos 4 ; f) x 2 y 3 N 7 0;
5
7
4) a) 5; b) 3 x y 4 N 3 0; c) ;
10
429
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x N 2 y N 4 x t N 2 11
d) ; ; e) arccos ;
1 4 y 4t N 4 170
f) 3 x y 4 N 10 0.
Частина 7
Розділ 7.6
1
1. a) F 4,3 31; b) f 0 3; e) f 1 0; d) 1 ;
3
1 7
e) y 1 6; y .
2 2
2. a) y arcsin u, u 3 x ; b) y lg u, u sin v, v 3 x ;
c) y 35 u 5 v ln 2, u cos x , v 6 x 2 .
3. a) x 1; b) x 2; c) x 1; d) x 0; e) x 2 .
4. В прикладах а)–с) n – нескінченно мала; в прикладах d)–e)
n – нескінченно велика.
1 1
5. а) 1) 25; 2) ; 3) 0; 4) e 2 ; b) 1) 2; 2) 8; 3) ; 4) ;
4 2
1 1 1 1 9 1
c) 1) ; 2) 7; 3) ; 4) 4; d) 1) ; 2) ; 3) ; 4) ;
3 16 2 3 2 3
1
e) 1) 3; 2) 6; 3) ; 4) e10 .
2
6. a) при x1 2 функція неперервна, при x 2 4 має розрив,
1 1
lim 5 x 4 4; lim 5 x 4 ;
x 4 0 x 4 0
430
Відповіді до вправ
Розділ 7.7
3
2. a) ; b) .
2
Частина 8
Розділ 8.2
15
c) 3 x 1 ;
2
1. a) 4 x 3 x 3; b) 3 y 2
3 2 2
;
y2
431
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
t 2 10t 35
1 3
d) ; e) 6 x 2 x 2 1 2
; f) x 2 1 2
;
t 5
2
2 x
g) 2 x x e ; h)
2x
1
x 1 x 1
2
.
2dx
2. a) ; b) 6sin 2 2 x cos 2 xdx ;
cos x 1 tg x
2 2
2 dx
c) ln 3 sin x 3 dx ; 2
cos x
d) ;
3 x 3 sin 2 3 x
6x
e) 2 e sin x 1 e sin x cos x dx ; f)
1 x4
dx ;
2x
g) arcsin 2 x dx .
1 4x 2
1 2 e2 1
3. a) ; b) ; c) 1; d) .
2 3 2
y sin x sin y 2 x ye xy y 2 xy
4. a) ; b) ; c) ;
cos x x cos y e xy x 2 y x xy 1
y x x ln y y ctg t sin 2t
d) ; e) ; f) ;
x y ln x x y tg t 1
2 1 cos t
3t 2 8
h) 2 tg t .
3
g) ;
5t 4 2
5. a) 2000 x ; b) 160000 160 x 0,06 x 2 ;
432
Відповіді до вправ
Розділ 8.3
a) y 15 x 4 21x 2 8 x ; y 60 x 3 42 x 8; y 180 x 2 42;
y 360 x ; y 360; y 0, n 6;
4 5 n
c) x 1 e ;
3 x
b) 2 3 x 2 1 x 2 1 ;
Розділ 8.5
1
ymin f 3 15 ; ymax f 0 7; d) інтервал спадання 1
0, 2 ,
4
1 1 1
інтервал зростання , , ymin f ln 2; e) інтервали спа!
2 2 2
дання , 0 та 6, 12, інтервали зростання (0,6) та 12, ,
3. a) інтервал опуклості , 3 , угнутості 3, , точка пе!
регину x 3 .
1 1
c) min f x , max f x ; d) min f x 0,
5,5 38 5,5 2 3,7
1
max f x ;
3,7 2
1 1 1
e) min y 0,4, max y ; f) min y , max y .
3,7 3,7 30 4,6 2 4,6 22
r P2 h
5. a) ; b) 2; c) 0,3; d) V x зростає для усіх x , доход
h P1 r
зростає при x 50 та спадає при x 50; прибуток зростає при
x 40 і спадає при x 40.
Розділ 8.6
36 500
a) , 18 %; b) 1 , похідна доходу Dp 2 x 500.
17 x
Розділ 8.7
1 1
5. a) ; b) 0; c) ; d) ; e) 0; f) .
2 3
434
Відповіді до вправ
Частина 9
Розділ 9.1
1. a) f M 0 36, f M1 54;
1 1 1 1
b) f , ,1 1, f , , 1 0;
2 2 2 2
c) f 2,1 2, f 2, e 1, f 0, e 3;
3
d) f 1, 2 0, f M1 6, f M 2 .
x 2 y2
2. a) x y 16; b) x 0, y 0;
2 2
c) 1;
9 4
d) y 0, x y; e) x , y, z E 3 ; f) x y, x y .
1
4. a) 2; b) ; c) 1; d) ; e) e; f) .
2
5. a) x y; b) y 2 x ; c) M 0 1, 1 .
2
Розділи 9.2 – 9.5
1
3
3
b) zxx x 2 y 2 2
x 2 x 2 y2 2
, zxy xy x 2 y 2 2
,
1
3
zyy x 2 y 2 2
y2 x 2 y2 2
;
1 2y
e) zxx y 2 x 2 , zxy , z xy 2 2ln x ;
y x yy
435
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
4 z
2. a) z 720 x 3 y 2 ;
yxx 180 x y ,
2 4
x y
3
xyy 2 1 2 x 1 2 y
b) z
e 2 x y , zxxy 4 y 2 x 2 e 2 x y .
2 2
2
u 3 1 1 1
3. a) M0 , grad u M 0 i j ;
l 4 2 2
z
b) M 0 6, gradz M 12 j ;
l 0
c)
u 3
M 0 3 3 , grad u M 0 9i 3 j ;
l 2
u
d) M 0 6 12 3 2, grad u M 0 12i 24i k .
l
1 xy x x
4. a) dz e dx 2 e y dy;
y y
b) dz y z 2 dx x 2 z dy 2 y 2 xz dz;
d) dw 1 10 x dx 2 10 y dy;
x y
e) dz dx dy;
2 2
9 1
x y x 2 y2
4 1
9 4 9 4
2 y
f) dw dx dy;
y 4x
2
y 4x
2
436
Відповіді до вправ
2
g) du xdy ydy .
4 x 2 y2
5. a) zmin z 4,1 1; b) zmax z 4, 2 8e ;
2
2 4 2
g) zmin z 0, , в точці M1 2, екстремум не існує;
3 3 3
h) zmin z 2,1 28, zmax z 2, 1 28, в точках M 3 1,2
3 3 19
b) zmin z 1,1 2; c) zmin z , ;
2 2 4
1 1 1 1
d) zmin z ,0 0, zmax z , ;
4 3 3 27
e) umin u 4, 2,4 18, umax u 4,2, 4 18.
2 1 2 3 2 1 2 3
b) max z z , , min z z , .
3 9
3 3 9 3
D
D
3
8. a) y x 9; b) y 0,8 x 1,27; c) y 0,7 x 1; d) y 0,8 x 1.
5
9. a) Vr 40 r h , Vh 40 r ;
C 2
T T0 V 3 ;
1 1
b) yT CV 3
, yT0 CV 3 , yV
3
437
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
X A X A X A X A
c) PA : , PB : ;
PA PA PB PB
X A X B
d) A та B конкурентні тому, що 0, 0;
PB PA
e) Px C 1 a K a x a , P Cx 1a a K a 1 .
K
Частина 10
Розділ 10.4
4 3 5 2 2 2 3
1. a) 5 x 3cos x 2sin x C , b) 3ln x x x x C;
3 2 3
4 5 4 24 1712 4 3 4 2x 3x
c) x x x C; d) 8e x C ;
5 17 3 ln 2 ln 3
x x2 1
e) arctg ex ; f) ln 3 ln x C ;
3 2 ln 2
g) x 3 x 3 x 2 2 ln x C .
1 3 x 1 cos2 x 1 24 x 6 1
2. a) e ; b) ; c) C ; d) 3 x 5 3 C ;
3 2 4 ln 2
1 3x 1 1
e) arctg C; f) ln 7 x 1 C .
6 2 7
438
Відповіді до вправ
sin 3 x 1
3. a) C; b) ln x 2 x 6 C ; c) C;
3 ln x
x
3
2
7x 3 1
d) C; e) C;
2 x 2 3 x 1
2
3
1 1 2
f) e x
C; g) ln 2 x C .
2 2
x sin 2 x 1 x2 x2
4. a) cos2 x C ; b) ln x C;
2 4 2 4
x 3x 3x
c) C; d) e x x 1 C ;
ln 3 ln 2 3
e) 3 x cos
x
3
x
9sin C ;
3
f) e x x 2 2 x 2 ;
x2 x 1
g) arctg x arctg x C .
2 2 2
1 x 3 x 21
5. a) ln C; b) ln C;
7 x 4 x
x 3 3
17
1 x 2 a2
c) ln C; d) ln C;
x 6 x 2 2
1 7
a2 x
x 1 3 x 2
5 8
x3
g) ln x 2 4x C .
2 x 1 6
1
3
3 4 1
6. a) D x 80 x 0,02 x 2 , p 80 0,02 x ; e ;
4 4
b) V x 100 x 0,02 x 2 , V 1000 12 104 ;
439
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
x
3
2
360 2
d) V x 143141;
3000
t2 3 2 t3
e) V t 3t 60; S t t 60t .
4 2 12
Частина 11
Розділ 11.6
13 3
1. a) 0; b) 12; c) ; d) 2ln 2; e) ;
2 2
1 5 3 4 1
ln ; g) 1 2e 1 ; e
2 2
f) h) .
4 4
7
2. a) 9; b) 3; c) ; d) 2.
8
13 1 4 8 1 614
3. a) ; b) ; c) e ; d) ; e) ; f) .
6 3 3 3 12 3
4. a) 0,8862; b) 0,88.
11
5. a) ln 1,299; b) 0,89 .
3
e x ln x
6. a) ; b) 0 .
1 x2
19
7. a) 4,8%, L ; b) 4,96% ; 0, 313 .
60
8. a) 9 років, 36 млн. гривень; b) 8 років; 16 млн. гривень.
9. a) P1 61,47, P2 66,42. Друга стратегія краще.
b) P1 5,976, P2 7,535. Друга стратегія краще.
440
Відповіді до вправ
10. a) 6,321c; b) 7,871c; c) 7,87c .
11. a) розбіжний; b) .
2
Частина 12
Розділ 12.8
2
x
1. a) y C x 1 e ; b) y 1; c) y 2 C x 1 ;
x
c
d) arctg x arctg y C ; e) arcsin x arcsin y C ;
C
f) y
x 1
1;
g) arctg ln cos x .
2. a) y Ce 2 x 2 x 1; b) y sin x C x ;
c) y x C x ;
2 2
d) y
1
x 1
2
C x 3 3x ;
1
e) y e C x ; f) y x C ln x ; g) y C ln x .
x
x3
2x Cx 2
3. a) y x ln Cx ; b) y Cx ; c) y 2
; d) y ;
1 Cx 1 Cx
2
x 1
e) y x arcsinCx ; f) y ; g) y x arctg ln .
lnCx Cx
1 1 2
4. a) y ; b) y ; c) y ;
x C x x 2C ln 2 x
1
2 3
x C x 2
3
2x 2
d) y e) y C 1 x x 1 .
2 2
;
2C x 2
441
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
5. a) y x 2 ; b) y
3 1
x
1 e e x ; c) y 2 C cos x ;
d) y x
4
arctg ln x ;
e) y
1
4
9x 5 5x .
6. a) y C1 cos x C2 x ; b) y
1
4
C1 x C 2 ;
x3 x2
c) y C1 ln x C2 ; d) y C1 e x x 1 C2 ;
6 2
1
e) y .
C x C2
2
1
d) y C1e 2 x C 2e 2 x ; e) y C1e 3 x C 2e x ;
x
f) y C1e 2
C2 e x .
c
8. a) y 5 107 e , y 2000 5 107 e K 3990 ; b) x
K t 1990
;
p
1 x
c) p ; d) p 10 ; e) t 20ln 3; f) p 100 0,5 x ;
x 5
g) 1) 104 e 0,05 t ; 2) 14,918,25; 3) 13,86 років;
h) T TC TC T0 e kt .
Частина 13
Розділ 13.1
1 1 1
1. a) an ; b) an ; c) an ;
2n 1 2n n2
442
Відповіді до вправ
n2 2n
d) an ; e) an .
n 1 3n 2
2
Розділ 13.2
1
2. a) ln 1x ; b) arctg x ; c) ln 4 1 x 2 arctg x ;
2
1
d) ln 1 x 2 ; e) .
1 x
2
2 n 1
22 n 2 n n 2
1 x , , ; d) 1 1 x 2 n , , ;
n
c)
n 0
2 n ! n 1
2 n !
22 n 1 2 n
xn
1 x , , ; f) 1 , 3,3 ;
n 1 n 1
e)
n 1 2n ! n 1 n 3n
2n 1 n 1 1
1
n 1
g) x , 2 , 2 .
n 1 n
443
Барковський В.В., Барковська Н.В. «Вища математика для економістів»
444
Словник ключових слів
446
Словник ключових слів
447
Правознавство
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
ВИЩА МАТЕМАТИКА
ДЛЯ ЕКОНОМІСТІВ
5те видання
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
448