ВП 7-43.

01

ПОСІБНИК ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ
СИЛИ

ЛИПЕНЬ - 2018
ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
Схвалено для загального користування.
Обмежень на розповсюдження немає.
25 НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР
ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ
 2

ВП 7-43.01

ПОСІБНИК ІЗ ЗАСТОСУВАННЯ
СИЛИ

Навчальний ЛИПЕНЬ - 2018

посібник ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
з модулю Схвалено для загального користування.
«ЗАСТОСУВАННЯ
Обмежень на розповсюдження немає.
СИЛИ»
25 НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
ПРАВОПОРЯДКУ
 3

ПЕРЕДМОВА

Ӏ. Даний посібник розроблено у 25 навчальному центрі Військової Служби

Правопорядку. У розробці приймали участь:
лейтенант А.В. КАЧМАР (керівник розробки) - командир взводу – викладач
навчального взводу, старшина О.А.МАЛОНОС - інструктор циклової комісії,
сержант М.А. САВВІН - інструктор навчального взводу.
Допомогу надавали: військові оперативно – тактичної групи Oр UNIFIRE
Збройних Сил Канади та особливо WO Dave London.
Переклад текстів з англійської мови - Л.Р. КУЗНЄЦОВА доцент кафедри
іноземних мов гуманітарних факультетів Львівського Національного
Університету ім. І.Франка, консультацію надав П.В. ДЗІКОВСЬКИЙ
психолог, психотерапевт, член Української Спілки Психотерапевтів.

ӀӀ. Цей посібник призначений для навчання курсантів базового курсу

―Військового поліцейського‖, які проходять модуль ‖Застосування сили―, і
включає у себе теми, що вивчають військові поліцейські різних країн світу,
включаючи країни блоку НАТО.

ӀӀӀ. Погоджено для використання з Головним управлінням Військової

служби правопорядку у Збройних Силах України.

VI. Для вирішення питань, що можуть виникати при користуванні даним

посібником, ви можете звернутись у циклову комісію 25 Навчального центру
Військової служби правопорядку.
 4

ЗМІСТ

Вступ ст.6

1. Теорія курсу застосування сили ст.9

1.1 Модель застосування сили ст.9

1.2 Тактична комунікація ст.20

1.3 Робота з людьми, що знаходяться у загостренні психічної

ст.31
хвороби
1.4 Обґрунтування своїх дій згідно із законодавством ст.42

2. Концепції безпеки та виживання ст.52

2.1 Тактики безпеки при застосуванні сили ст.52

2.2 Тактики виживання при застосуванні сили ст.58

2.3 Стрес та методи його подолання ст.60

3. Оборонні тактики ст.81

3.1 Тактичні стійки ст.81

3.2 Методи супроводження ст.84

3.3 Контроль із застосуванням больових точок ст.89

3.4 Застосування механічних засобів ст.98

3.5 Методи обшуку людини ст.108

3.6 Теорія та практика ударів та блоків ст.119

3.7 Оборона та контроль на землі ст.124

3.8 Спеціальні засоби та методи їх застосування ст.140

4. Використання вогнепальної зброї ст.149

 5

4.1 Базова підготовка до стрільби ст.149

4.2 Базові положення для стрільби ст.156

4.5 Перезаряджання зброї ст.163

4.6 Можливі несправності ст.166

4.7 Методи переходу з автомата на пістолет ст.169

5. Оборона та контроль особистої зброї ст.171

5.1 Методи утримання особистої зброї ст.171

5.2 Методи роззброєння людини ст.176

5.3 Методи оборони від нападу з холодною зброєю ст.177

6. Методи відповіді на ризиковані ситуації ст.183

6.1 Методи відповіді на ризики при обшуку будівлі ст.183

6.2 Методи відповіді на ризики при зупинці транспортних засобів ст.194

Висновок ст.204
 6

ВСТУП

Якщо Ви відкрили цей посібник, то ми раді Вас вітати на курсі

«Застосування сили». Можливо Ви вже дещо чули про нас, проте краще один
раз побачити, аніж сто разів почути. Історії мабуть різні, і Ваша також буде
відрізнятися від решти. Усі ми різні, всі ми особистості, що не схожі одна на
одну. Ми акцентуємо на цьому увагу, оскільки від цього буде залежати, чи
пройдете Ви цей курс, чи все ж відкладете на потім.
Ми хочемо сказати, що найстрашніше з чим Вам доведеться зустрітися
тут, на цьому курсі – це Ви самі. Якщо подивитися на обкладинку цього
посібника, то побачите двох вовків - білого і чорного. Це також стосується
Вас. Оскільки результат залежатиме від того, якого з цих двох вовків Ви
будете «годувати» більше.
Вибір за вами!
Зі свого боку, обіцяємо докласти максимум зусиль для Вашого навчання.

До зустрічі на матах!

"У кожній людині живе два вовки, чорний і білий. І

перемагає той, якого ви годуєте більше."
Індіанська притча
 7

Перелік скорочень та умовних позначень.

У цьому посібнику умовні позначення та скорочення наведено у тексті.

 8

Список використаної літератури.

Закон України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах

України".

Статути Збройних Сил України.

Постанова КМУ № 83 від 18 січня 2003 "Про затвердження Правил

застосування спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України під час здійснення службових
обов'язків".

Наказ Міністерства оборони України від 20.11.2017 № 606 ― Про

затвердження правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення
військовослужбовцями Збройних Сил України та ліцеїстами військових
ліцеїв‖, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.12.2017
за № 1502/31370.
 9

ТЕМА 1 ТЕОРІЯ КУРСУ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ

1.1 Модель застосування сили.

Важливо пам'ятати:

1) основний обов'язок поліцейського - це зберегти і захистити життя.

2) основна мета будь-якого застосування сили - забезпечення громадської
безпеки.
3) безпека поліцейського має дуже важливе значення для забезпечення
громадської безпеки (оскільки, якщо поліцейський не зможе зберегти своє
життя і здоров'я, то не зможе допомогти іншим).
4) принципи застосування сили, які викладені тут не замінюють та не
доповнюють закон.
5) принципи застосування сили ґрунтуються на відповідних нормативно-
правових актах.
6) принципи застосування сили не замінюють правила та норми ведення
військових операцій.

Модель застосування сили – це концепція ( від латинського conception –

розуміння – система поглядів, те або інше розуміння явищ і процесів), яка є
легкою для розуміння, як військовими поліцейськими, так і суспільством.
Вся «теорія» цієї моделі базується на принципі «контролю» - він полягає в
тому, що військова поліція повинна застосовувати силу, яка пропорційна
загрозі, з якою зіткнувся військовий поліцейський, а також таку силу, що
надасть поліцейському можливість встановити та утримати контроль над
ситуацією (суб'єктом). Дуже важливо зрозуміти, що незважаючи на
популярне помилкове враження, від військового поліцейського не
вимагається мінімальне застосування сили, якої можливо б вистачило для
виконання завдання.
На моделі застосування сили можна побачити зовнішній сектор або
кільце, котре містить варіанти дій військового поліцейського. Ці варіанти
варіюються від присутності поліцейського і комунікації, фізичного
контролю, використання спеціальних засобів до застосування летальної сили.
Якщо рівень опору, котрий чинить правопорушник збільшується,
підвищуючи потенційний ризик, поліцейський може змінити тип і характер
сили, яку застосовує, для забезпечення контролю.

Під час інциденту поліцейський зобов'язаний оцінити ряд критичних

факторів, що стосуються ситуації. Існують різні фактори впливу, які
характеризують рівень ризикованості ситуації і повинні бути оцінені:
 10

а) Навколишнє середовище.

Дії поліцейського можуть бути частково продиктовані навколишнім

середовищем. Наприклад: погодні умови (вітер, дощ, сніг, туман), або денне
світло чи темрява можуть значно вплинути на вибір дій поліцейського. Крім
того, місце розташування (житлова зона, сільська місцевість, в приміщенні
або на вулиці, шосе, міст), відіграє велику роль в процесі оцінки ситуації.
Крім того, необхідно брати до уваги місце, де можна заховатися (зникнути з
поля зору суб'єкта), чи які могли би служити захистом.

б) Кількість суб'єктів (правопорушників).

Співвідношення числа поліцейських до числа злочинців є важливим

фактором, який необхідно брати до уваги. Оцінка інцидентів з нападом на
поліцейських і їх вбивством, вказує на постійне збільшення числа групових
нападів на співробітників правоохоронних органів. Багато людей вважають,
що чим більше поліцейських, тим менше ризик для них.
Дослідження з цього приводу абсолютно чітко вказують на те, що насправді
нема прямої залежності між кількістю поліцейських і ризиком для них. Під
час проходження курсів із застосування сили, військовим поліцейським
пояснюють, що не треба думати, що якщо підмога вже під'їжджає і її видно з
місця події (чути звуки сирен, видно проблискові маяки), то правопорушник
(правопорушники) менш схильний до нападу. Це може бути правдою в
деяких випадках, однак статистичні дані вказують на те, що довіряти такому
припущенню смертельно небезпечно.

в) На що здатний суб’єкт, за оцінкою поліцейського.

Від того, як поліцейський оцінює різні характеристики суб'єкта,

(правопорушника) залежить як поліцейський оцінює ситуацію в цілому та
рівень сили, що необхідний для контролю над правопорушником або
розв'язання конфлікту. Деякі приклади цих міркувань:
- чи перебуває суб'єкт під впливом алкоголю або наркотиків;
- яким є фізичний розвиток правопорушника (його сила, спритність);
- його вміння і навички, а також емоційний стан суб'єкта.
Необхідно враховувати наявність зброї або можливість застосування
сторонніх об’єктів у якості зброї.

г) Володіння інформацією про суб’єкт.

У деяких випадках попередні відомості про суб'єкт можуть вплинути на

оцінку ситуації військовим поліцейським і його реакцію. Поліцейський може
володіти інформацією про кримінальне минуле суб'єкта, його репутацію або,
можливо, поліцейський мав попередні контакти з суб'єктом. У деяких
 11

випадках поліцейський може отримати важливу інформацію з бази даних про

історію роботи із даним суб'єктом, особистого досвіду роботи з ним,
поведінки суб'єкта або правоохоронних органів.

д) Час і відстань.

Поняття часу і відстані відноситься до тих умов, які визначають чи

повинен поліцейський реагувати негайно чи йому варто зачекати. Наприклад,
в ситуаціях, коли існує серйозна загроза для громадської безпеки, або
безпосередньо поліцейському, негайної відповіді буде складно уникнути. В
інших ситуаціях поліцейський може застосувати час і відстань, що дозволить
реагувати на дії порушника із затримкою. Наприклад, наявність укриття
(захисту), прибуття підкріплення або збільшення відстані між собою і
суб'єктом може зменшити загрозу для поліцейського і можливо, дозволити
йому зачекати і не використовувати силу до тих пір, доки можна буде
використати додаткові ресурси.

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ МОДЕЛІ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ.

Якщо модель застосування сили умовно розбити на три частини, то ми

отримаємо наступне:
1. У центральній частині моделі застосування сили знаходиться «ситуація»
та фактори, які впливають на неї, і на прийняття військовими поліцейськими
рішення, щодо використання засобу впливу на суб'єкта (про це говорилося
трохи вище).
Слід розуміти, що військовий поліцейський постійно перебуває у процесі
сприйняття, оцінювання, планування та дії. Цей процес починається з
початку виникнення ситуації (інциденту), і продовжується до тих пір, доки
її не вирішено. Даний процес постійного оцінювання допомагає пояснити,
яким чином поведінка суб’єкта (та вибір засобу впливу військового
поліцейського) може змінитися від співпраці до нападу (відповідь
поліцейського - від комунікації до застосування смертельної сили) за частку
секунди, не проходячи інші стадії поведінки з відповідною реакцією
поліцейських.

Процес оцінки інциденту поліцейським включає в себе три тісно

пов'язаних аспекти:
 12

1) Саму ситуацію;
2) Суб'єкти, яких видно та їх видима поведінка;
3) Сприйняття поліцейським ситуації і тактичні міркування.

Коли поліцейський застосовує всі ці аспекти до сукупності обставин, в

яких він опинився, то може прийняти правильне рішення щодо застосування
сили та пояснити іншим, наскільки небезпечною виглядала ситуація, як він її
оцінив і чому він на неї відреагував саме таким чином. Пам'ятайте, що цей
процес зазвичай відбувається за лічені секунди або частку секунди. Це
подібно до того моменту, коли водій автомобіля стикається з виникненням
надзвичайної ситуації на дорозі, і на прийняття рішення у нього є лише
секунди або й менше. Ми повинні визнавати, що поліцейський може
допустити помилки у разі необхідності миттєвої реакції.

2. Основне місце в процесі Сприйняття - Оцінювання – Планування - Дія

займає поведінка суб'єкта. На моделі застосування сили навколо кола
Ситуація зображено п'ять різних категорій поведінки суб'єкта. До якої
категорії відноситься поведінка суб'єкта залежить від сприйняття
поліцейського. Нижче наводиться опис кожної з категорій поведінки
суб'єкта.
 13

Той, що співпрацює:
порушник адекватно реагує на присутність військового поліцейського,
його накази(виконує їх беззаперечно) і контроль, йде на співпрацю без будь-
якого опору.

Той, що здійснює пасивний опір:

порушник відмовляється виконувати законні накази поліцейського з
невеликим фізичним опором або без опору. Це може мати вигляд словесної
відмови та / або фізичної бездіяльності, свідомої або несвідомої.

Той, що здійснює активний опір:

порушник здійснює неагресивний фізичний опір законним наказам
поліцейського або спробам поліцейського контролювати його. Прикладами
можуть бути такі дії, як намагання вирватися або використання нерухомих
об'єктів у спробі запобігти або уникнути контролю поліцейського. Інші
приклади: коли порушник діючи всупереч законним наказам військового
поліцейського, йде прямо на поліцейського або від поліцейського. Спроба
уникнути арешту втечею, буде прикладом активного опору.

Той, що нападає на поліцейського чи особу під його захистом

(агресивний опір):
порушник намагається застосувати, або застосовує фізичну силу до будь-
якої особи, робить спроби або загрожує діями чи жестами застосувати силу
до іншої людини, або діє таким чином, що у поліцейського з’являються
розумні підстави вважати, що злочинець має реальну можливість здійснити
напад на поліцейського або особу, яка перебуває під законним захистом
поліцейського. Приклади: удари руками та ногами, прикладом може також
 14

бути агресивна, погрожуюча мова тіла (стійка для нанесення ударів) або
словесні сигнали, що говорять про намір напасти.

Той, що намагається заподіяти смерть або тяжкі тілесні ушкодження:

дії злочинця дають поліцейському підстави вважати, що вони призначені,
або швидше за все призначені, для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень
або смерті поліцейському та будь-якій іншій особі. Приклади включають в
себе напади із застосуванням вогнепальної зброї, холодної зброї (колючими
та ріжучими предметами), напад з тупими предметами, із використанням рук
та ніг (якщо поліцейський має підстави вважати, що такий напад спричинить
тяжкі тілесні ушкодження або смерть).
3. Останньою складовою частиною моделі застосування сили є зовнішнє
кільце (кольоровий спектр), що включає в себе варіанти відповіді військового
поліцейського на поведінку суб'єкта.

Присутність військового поліцейського:

наша безпосередня присутність у ситуації необхідна складова для взяття її
під контроль. Перше, що ми робимо, коли ситуація виникла – це з'являємось
у ній. Позначаємо свою присутність. Інколи цього достатньо для вирішення
назріваючого конфлікту, але не завжди.
 15

Сприйняття ситуації:
те, як поліцейський бачить або сприймає ситуацію, зокрема, залежить від
особистісних характеристик сприйняття події. Ці особистісні характеристики
впливають на переконання поліцейського з приводу його здатності
справлятися з ситуацією. Існує безліч можливих причин для того, аби
поліцейський вважав, що здатний ефективно справлятися з інцидентами та
правильно оцінити та вибрати тактику, яка буде ефективна в цьому випадку.
На противагу цьому, інший поліцейський, з рівносильних поважних причин,
може сприймати ту ж ситуацію, як більш загрозливу і реагувати на неї
відповідно. Наступний перелік містить у собі фактори, унікальні для кожного
окремого поліцейського. Ці фактори взаємодіють із ситуаційними і
поведінковими чинниками, які впливають на сприйняття поліцейського і, в
результаті, на оцінку і реакцію на ситуацію.

Фактори, які можуть бути унікальними для кожного окремого

поліцейського:

- сила / рівень фізичного розвитку;

- особистий досвід;
- навички / здатності / уміння;
- страхи;
- стать;
- втома;
- травми або хвороби;
- реакція на стрес в критичних ситуаціях;
- релігійні цінності;
- погляд / бачення ситуації.

Тактичні міркування:
правильна оцінка ситуації військовим поліцейським може привести до
одного з наступних тактичних міркувань. З іншого боку, ці чинники також
можуть вплинути на оцінку ризикованості ситуації поліцейським:
- поява поліцейського(з'являтись на «арені» подій зараз, чи пізніше);
- уникнення контакту з суб'єктом і наслідки цього;
- форма одягу і екіпірування(що є, і що необхідно);
- кількість поліцейських(чи достатня ця кількість, чи ні);
- наявність підкріплення;
- наявність укриття/захисту;
- знання середовища де розгортаються події(географічні дані);
- дотримання відстані (час та відстань), і комунікація;
- знання своїх обов'язків та керівних документів;
- наявність спеціальних підрозділів та обладнання;
- наявність командира.
 16

Тактична комунікація:
це засіб впливу на суб'єкта, який, при вмілому його використанні,
дозволяє контролювати ситуацію за допомогою вербальних засобів(вміння
вести діалог використовуючи голос, певні звороти, інтонацію), невербальних
засобів(жести, мова тіла), активного слухання(вміння почути людину),
методу деескалації, інколи навіть не використовуючи інші наявні засоби.

М'який фізичний контроль:

методи контролю суб'єкта, використовуючи які, існує найменша
ймовірність заподіяння травми. Приклади включають в себе способи
обмеження руху, фіксування суглобів (контроль ліктя і кисті), застосування
наручників, тиск на больові точки.

Жорсткий фізичний контроль:

зупиняє будь-яку небажану поведінку правопорушника та дозволяє
контролювати його. Ці методи несуть в собі високий ризик заподіяння травм.
Приклади включають нанесення ударів руками, колінами та ногами, больові
прийоми(больовий контроль).
Больовий контроль - це натиск на болючі ділянки, або переміщення
кінцівок в неприродну, болючу позицію. У правоохоронних органах
використання больового контролю застосовується для контролю
підозрюваного, який чинить опір. Він використовується відповідно до правил
застосуванням сили і ніколи не використовується для покарання суб'єкта.
Поліцейський, який використовує будь-яку техніку больового контролю
повинен пам’ятати наступні моменти :

- сила використана для застосування прийому залежить від опору

підозрюваного;
- від того, чи може той виконувати команди або накази поліцейського;
- та чи було надано особі достатньо можливостей для виконання наказу.

Застосування будь-якої методики больового контролю повинно бути

припинено після того, як поліцейський зрозуміє, що ціль досягнуто.
Больовий контроль - це по суті механізм контролю підозрюваного із
застосування сили, що викликає біль у суб’єкта . Ефективність цього
механізму значною мірою залежить від вміння працівника поліції
використовувати власну силу(розраховувати інтенсивність), так щоб суб’єкт
зрозумів, що біль який йому спричиняють безпосередньо пов'язаний з
опором, який він чинить. До больових прийомів відносять такі техніки, як
больові точки або заломи суглобів та застосування кийка( де він
використовується як важіль в належному місті). Больовий контроль,
очевидно, недоречний для осіб, які не є дуже чутливими або взагалі
нечутливі до болю(високий больовий поріг). Метод больового контролю не є
безпечним і може привести до травм поліцейського і осіб, яких він
намагаються контролювати (переломи, вивихи, м'язові спазми). Крім того,
 17

застосування цього методу може призвести до збільшення агресивності

суб’єкта до якого цей метод застосовується. Майте це на увазі.

Спеціальні засоби:
це «менш смертельне» озброєння/обладнання призначене для тимчасового
обмеження дієздатності суб'єкта, з достатньо великим ризиком нанесення
пошкоджень або смерті, при неправильному їх використанні. А саме:
перцевий спрей, кийки, поліцейські собаки, електрошокер, сльозогінний газ,
пристрій для відстрілу гумових куль.

Смертельна сила:
методи або зброя, які може заподіяти смерть або тяжкі тілесні
ушкодження.
Наприклад:
вогнепальна зброя, що використовуються поліцією.
Для того, щоб поліція, мала підстави використовувати силу зі
смертельним результатом, повинно існувати три умови:
Можливість – чи має підозрюваний можливість нанести травми, або
призвести до смерті поліцейського, чи інших людей?

Намір – чи демонструє підозрюваний зловісні наміри? Чи чули якісь слова,

чи спостерігали певні дії, спираючись на котрі ви зрозуміли, що
підозрюваний мав намір завдати непоправної шкоди вам, або іншим людям?

Засоби – чи має підозрюваний засоби для реалізації своїх погроз?

НАДМІРНЕ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ.

Іноді виникають ситуації, коли поліцейський може застосовувати силу,

проявляючи жорстокість, або для того, щоб покарати когось(не контролює
свої емоції). Також інколи поліцейський може застосовувати занадто багато
сили через недостатній рівень підготовки, досвіду. Що ж таке надмірне
застосування сили? Отже це:

а) коли сила використовується, там де вона не потрібна(суб'єкт іде на

співпрацю);
б) коли поліцейський використовує більше сили, ніж потрібно(суб'єкт чинить
пасивний опір, а поліцейський наносить удар кийком);
в) коли поліцейський продовжує застосовувати силу після того, як
необхідність у ній зникла(суб'єкт виконує вимоги поліцейського після
больового контролю, але той продовжує використовувати больовий прийом).
 18

Перш ніж ви приймете рішення на використання сили, запитайте себе:

- чи буде це розумно?
- чи це є необхідно?
- чи це буде пропорційно загрозі?

Також важливим є розуміти:

- чи ви дали суб'єкту можливість підкоритися без застосування сили?

- чи ви намагалися зменшити напруження (деескалація) ?

Військові поліцейські повинні розуміти момент, коли необхідно

втрутитись у ситуацію, де, за їхньої думки, інший поліцейський хоче
застосувати надмірну або непотрібну силу. Або, коли вони вже стають
свідками застосування надмірної сили їхніми колегами. Очевидно, що
найкращий час для втручання в ситуацію— це перед ескалацією конфлікту.
Оскільки надмірне застосування сили потягне за собою відповідальність
військового поліцейського у межах чинного законодавства.
Після конфлікту, у якому була застосована сила, військові поліцейські
повинні забезпечити або викликати першу медичну допомогу, якщо це є
необхідно. Її потрібно забезпечити якомога швидше. Пам'ятайте, як тільки
суб'єкт знаходиться під вашим контролем (наприклад, у наручниках), ви
несете відповідальність за нього.

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 19

МОДЕЛЬ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ

 20

1.2 Тактична комунікація.

Вміти спілкуватися зазвичай означає бути успішним, як військовий

поліцейський, і не тільки. Навпаки, невміння або небажання спілкуватися, як
правило, призводить до поганих міжособистісних відносин, громадських
скарг, і, можливо, навіть травм або смерті під час виконання обов’язків.
Військові поліцейські використовують навички тактичного спілкування для
деескалації ситуації і для того, аби суб’єкт співпрацював без застосування
сили з боку військових поліцейських. Тактична комунікація включає в себе
як здатність ефективно говорити, так і слухати.

Вміння слухати — це одна з найбільш важливих навичок і ключовий

компонент деескалації, що має значний вплив на ефективність роботи.
Найкращим співрозмовником є той, хто вміє слухати. Для того, щоб це
вміння розвивалось, необхідно "активно слухати". Тобто, робити свідоме
зусилля, щоб почути не тільки слова, які каже людина, але, що ще
важливіше, спробувати зрозуміти загальне повідомлення, весь сенс сказаного
людиною.
Є три ключові елементи активного слухання. Всі вони допоможуть вам
переконатися, що ви чуєте іншу людину, і що людина розуміє, відчуває, що
ви її слухаєте:

1) Будьте уважними до людини.

Приділяйте увагу тому, хто говорить та розумійте сенс сказаного. Знайте, що
те, що не сказано, теж можна почути. Дивіться на того, хто говорить, прямо
та постарайтесь його не перебивати. Проте намагайтесь не утримувати
постійний зоровий контакт, так би мовити очі в очі. Помічайте мову тіла
того, хто говорить.

2) Показуйте, що ви слухаєте.
Використовуйте мову тіла та жести для цього. Іноді кивайте головою,
жестикулюйте руками. Заохочуйте того, хто говорить, продовжувати
говорити за допомогою невеликих словесних коментарів, таких як: «так»,
«так, я чую Вас», «продовжуйте будь ласка». Іноді під час розмови ставте
запитання для того, щоб з'ясувати деякі моменти: «Що Ви маєте на увазі,
коли говорите…?», «Ви про це мені розповідали?». Якщо ви ставите
запитання, це означає, що ви слухали людину, вникали у її розповідь.

3) Коментуйте.
Час від часу старайтесь підсумувати те, що розповів мовець. Повторюйте те,
що було сказано за допомогою перефразування, та виразів таких як: «Те, що
я чую це…» та «Ви кажете, що…».
 21

Голос.
Ніколи не применшуйте важливість сили та тону вашого голосу, який
може підбадьорити, заспокоїти, розлютити, або навіть знищити. Він є одним
з найважливіших компонентів управління конфліктними ситуаціями. Іншими
словами, те ЯК ви говорите, майже так важливо, як і те, ЩО ви говорите. В
цілому більшість людей позитивно реагує на обґрунтовані дії військових
поліцейських, проте, можуть зустрітися роздратовані люди, які зазвичай
чинять опір законним вимогам поліцейських. Засліплені люттю люди, в
основному, не здатні діяти розумно і не будуть реагувати на обґрунтовані
аргументи. Команди або накази військових поліцейських часто зустрічають
опір. Ми, у нашому центрі, використовуємо в навчанні методи, які
моделюють поведінку суб'єкта. Вони повинні зберігати об'єктивність і
неупередженість, і допомагають курсантам виробляти у себе вміння
спілкуватись. Ви також повинні навчитися дозволяти людям висловлювати
розчарування.
Для того щоби виробити переконливий голос, важливо пам’ятати, що
декілька елементів залучені до формування якості вокалу. Одним з елементів
є дихання за допомогою діафрагми. На додаток для розвитку контролю над
правильним диханням, ви повинні сконцентруватись над наступному:
- інтонація;
- звучність;
- висота;
- артикуляція;
- вимова;
Якщо ви не будете поспішати, відпрацьовуючи детальніше кожен з
зазначених елементів, і як їх пристосовувати до вашого голосу, та
практикуватися для його покращення, вас будете винагороджено багатим,
повним голосом, який добре запрацює у момент, коли це буде необхідно.
 22

Техніка дихання
Ймовірно, найголовніше, що ви можете вивчити щодо найкращого
використання свого голосу , це мистецтво діафрагмового дихання. Голос це
духовий інструмент, і без проходження повітря через голосові зв'язки, ви не
зможете вимовити звук. Однак, те як повітря подається на голосові зв'язки,
робить відмінність в якості звуку. Діафрагма являє собою плоскі м'язи, які
відділяють грудну порожнину від черевної порожнини. Це гнучка
платформа, на якій повинен бути побудований ваш голос. У той час як
діафрагма є головним джерелом вокальної рушійної сили, м'язи навколо
талії, і м'язи під ребрами в сонячному сплетінні, грають важливу роль.
Стиснутий рівномірно від нижньої частини повітряної кулі і добре
підтримуваний потік повітря виходить на вершину. Діафрагмове дихання є
абсолютно природним процесом. Діти роблять це природно, але, поки ми
ростемо, ми стаємо ледачими, і ми забуваємо дихати таким чином, поки ми
не дісталися до точки, де більшість з нас зараз - зокрема, ми дихаємо тільки
грудьми, і не вмикаємо свою діафрагму. Для того, щоб переконатися, що ви
оволоділи технікою діафрагмового дихання, помістіть долоню на м'язах в
області сонячного сплетіння. Сонячне сплетіння є мережею нервів в черевній
порожнині. Різкий натиск в цій області виштовхне повітря з вас. Тепер,
зробіть глибокий вдих. Заповніть ваші легені, потім підштовхніть дихання
вниз в сонячне сплетіння і в площу діафрагми. Відчуваєте як м'язи рухаються
назовні? Тепер, видихайте повітря спокійно. Як ваша рука рухається
всередину, діафрагма штовхає вгору, і потік повітря виходить наверх, плавно
і рівномірно. Найкраще робити це лежачи.
Розуміння механіки є тільки початком. Єдиний спосіб зробити
контрольоване дихання частиною вас - це постійна практика і вправи. Ви
повинні тримати своє тіло в хорошому стані. Плавання і біг—це відмінні
види спорту для розвитку вокалу, і особливо добре розвивають контроль над
диханням. Наведемо вправу, яку ви можете практикувати в будь-який час,
коли ви йдете по вулиці. Вдихніть на повну, зробивши три пішохідних кроки.
Затримайте повітря протягом наступних трьох кроків. Потім видихніть на
наступні три. Переконайтеся, що ви зробили повний вдих за перші три кроки.
Потім збільшуйте кількість до чотирьох, п'яти, шести і так далі наскільки ви
зможете. Якщо ви будете робити цю вправу регулярно, ви помітите
збільшення ваших можливостей і контролю. Варто повторити, що ніщо не
буде мати такий ефект на ваш голос як, діафрагмове дихання. Це додасть
вашому голосу повний, багатий тон. Це буде мати величезний вплив на ваше
формування фраз, швидкість і силу голосу. При правильному використанні,
він приховає вашу нервозність (хвилювання). І навіть якщо ви застуджені,
(заклало у грудях, або хворе горло), воно допоможе компенсувати ваші
порушення. Пам'ятайте, що секрет лежить в постійній практиці і вправах.
 23

Дихальні вправи
Вдихайте шляхом розширення м'язів живота. Затримайте дихання на дві
секунди. Підберіть губи і повільно видихайте, випускаючи тонкий струмінь
повітря на рівномірній швидкості. Повторіть кілька разів.
Вдихніть повільно. Затримайтесь на дві секунди. Видихніть повільно на
звук «о», поки ви не видихнете все повітря. Тримайте звук наскільки ви
зможете. Зробіть те ж саме на звуках «аа - і -ей - оо»,по черзі.
Вдихніть повільно; видихнути з силою на звук «Кух», так, ніби вас
вдарили в живіт. Переконайтеся, що все ваше повітря швидко вийшло.
Правильне дихання тільки перша половина рівняння, коли справа
доходить до вироблення свого голосу. Постановка тільки самої гучності є
недостатньою. Далі ви повинні покращити тон голосу.
Тон відноситься до загального звуку вашого голосу, це може бути
низький(бас) або назальний(носовий) тембр голосу, або багатий та
поставлений баритон, як у оперного співака чи тонкий , як у цуценятка.
Постановка гарного тону починається з допоміжного потоку повітря, який
виштовхується вгору з діафрагми. Це також залежить від розслаблення тіла, у
хорошій поставі (сидячи або стоячи), розслаблені м'язи шиї, розслаблена
нижня щелепа і відкрите горло. У положенні стоячи, секретом гарної
діафрагмової підтримки є нахилитися трохи вперед і перенести свою вагу на
подушечки ваших ніг. Якщо ваша вага зміщується назад на п'яти, черевна
стінка буде прогинатися, і ви не будете мати такий самий контроль. Тепер
щодо м'язів шиї? Вони, набагато сильніші, ніж ви коли-небудь уявляли. Ось
швидкий спосіб дізнатися (і дуже гарна вправа для розслаблення щільних,
тонових стягнутих м'язів шиї): нехай ваша голова нахилиться вперед і
спробуйте торкнутися підборіддям грудної клітки. Ймовірно, ви відчуваєте
себе напружено. Тепер поверніть голову повільно вправо. Тримайте
підборіддя якомога ближче до ключиці. Тепер скеруйте підборіддя на праве
плече і розтягніться, наскільки ви можете. Поверніть голову назад, дивлячись
очима на стелю. Потягніться наскільки ви можете. Тепер ви, ймовірно,
почули ті скрипи і потріскування, які надходять від напружених м'язів і
сухожиль. Тепер, закінчіть вправу, вказуючи підборіддям повільно вниз
через ліве плече, щільно притисніться до ключиці, і назад до початкового
положення. Через кілька днів практики, ви помітите значне поліпшення, і
нову м’якість в цих м'язах. Але продовжуйте тренування, без цього організм
повернеться у попередній стан.
Нижня щелепа повинна бути повністю розслаблена, і ніби падати
відкритою сама по собі, коли ви говорите, а не відкриватися із зусиллям.
Відкрийте рот якомога ширше. Більшість людей ніколи не відкривають рот,
коли вони говорять. Погляньте на професійного співака і ви побачите
вокального художника, митця, який знає цінність відкритого рота у створенні
вільних, повних вокальних тонів.
 24

Відкрийте рот наполовину і хитайте щелепу з одного боку в інший.

Хитайте на повну силу з одної сторони в іншу. Це добре для ослаблення
щелепного шарніра. Підводячи підсумок, необхідні елементи для
виробництва хорошого тону є: контрольоване дихання, розслаблене тіло в
положенні хорошої постави, розслаблені м'язи шиї, розслаблена нижня
щелепа і відкрите горло.
Резонанс.
Гарний голос повинен бути вібруючим . Резонанс - це результат вібрації
повітря в голосових порожнинах, тобто в носоглотці, гортані і грудній клітці.
Для резонансу потрібно правильне глибоке дихання.
Уявіть, що ваші голосові зв'язки - це струни музичного інструменту, а
повітря у вашій грудей - це елемент, що забезпечує необхідний резонанс.
Якщо ви правильно вдихаєте повітря, то ви даєте голосовим зв'язкам
оптимальну кількість того, що вони повинні коливати.
Дитина з високим голосом приводить у рух дуже малий об'єм повітря.
Баритон з грудною кліткою розміром з бочку коливає великий об'єм повітря.
Для звичайного розмови вам цілком досить поверхневого дихання. Але якщо
ви вимовляєте велику промову або ведете тривалу презентацію, вам потрібно
посилити свій голос великою кількістю повітря.
Ви можете зробити свій голос нижче, якщо будете наповнювати легені до
глибини діафрагми і звільняти гортань для створення більшої вібрації і
резонансу .
Якщо ви цілком спокійні, то у вас відсутня напруга, що може заважати
правильній артикуляції.
Якщо ви скажете «чух-чух», то ви не повинні відчувати вібрацію в носі,
але зате вібрація має бути присутня у грудях і в горлі.
Тепер зробіть глибокий вдих і наповніть легені повітрям. Затримайте
дихання, а потім скажіть "Ура! Ура!" Ви повинні відчути резонанс у грудях.
 25

Ці прості вправи допоможуть вам зрозуміти особливості вашого голосу і

джерела резонансу у вашому тілі.
Є ще один спосіб перевірити наявність резонансу в грудях. Притисніть
кінчики пальців до грудини і голосно скажіть "Мумм-Мумм-Мумм". При
цьому ви повинні відчувати вібрацію.
Резонанс дає вашому голосу силу і впевненість. Коли ви входите в людне
приміщення, то ваш резонуючий голос буде добре чути, незважаючи на шум.
Якщо в кімнаті шумно, говорите тихіше, а не голосніше. Ви відразу
зрозумієте, що люди прекрасно чують те, що ви говорите.
Діапазон
Нормальний голос має діапазон висоти тону майже дві октави. У музичній
гамі, одна октава складається з восьми нот. Співаки постійно працюють на
розширення їх основного діапазону голосу. Зміни висоти тону тримають звук
голосу живим і цікавим. Ви можете змінити висоту вашого голосу, змінюючи
напруженість на голосових зв'язках, так само, як зі струнним інструментом.
Тренування слуху є найбільш важливим фактором. Діапазон, у якому ви
говорите, не обов'язково є вашим найефективнішим або бажаним діапазоном.
Якщо ваш звичний діапазон занадто високий або занадто низький, ваша мова
буде мати тенденцію ставати одноманітною. Щоб визначити звичний рівень
діапазону, прочитайте наступний абзац вголос, в розмовному темпі, і
слухайте ноту, яка з'являється найчастіше у вашій промові: «Природний
діапазон вашого голосу визначається по довжині ваших голосових зв'язок.
Чоловічі голоси нижчі, ніж у жінок , тому що їх голосові зв'язки значно
довші. Насправді можна розширити ваш діапазон , працюючи на крайніх
межах свого діапазону, або високих, або низьких. Важливо не напружувати
свій голос, коли ви працюєте над діапазоном. Завжди ставтеся до вокального
обладнання м'яко . Оптимальний діапазон це той, при якому ваш голос
звучить повно і краще. Швидкий спосіб знайти оптимальний діапазон це
закрити ваші вуха, і гуляти вгору і вниз по музичній шкалі. Коли ви знайшли
ноту, яка звучить сильно і повно у вашій голові, ви знайшли свій
оптимальний діапазон. Якщо ваш оптимальний діапазон відрізняється від
вашого звичайного, вам є над чим попрацювати. Те, що ви повинні зробити
зараз, навчитися замінювати свій звичний діапазон на той, де ваш звук є
найкращим. Є кілька способів, як ви можете зробити це:
- наспівуйте на кращому рівні свого діапазону;
- читання історій вголос для дітей є чудовим засобом для практики
використання широкого спектру діапазону.
Діапазон має величезний вплив на розуміння і трактування того, що ми
говоримо. Він допомагає підкреслити певні моменти і мінімізувати інші.
Гарне зміна тону отримує підвищену увагу від нашого слухача, і підвищує їх
інтерес до того, що ми говоримо. Він додає різноманітність в наше мовлення,
і допомагає зберегти його живим і цікавим. Ніщо не звучить гірше, ніж голос
що дає команди з занадто високою або низькою тональністю. Це може
роздратувати слухача.
 26

Артикуляція
Артикуляція (лат. articulatio від articulo — «розчленовую») —
робота органів мовлення, що спрямована на продукування звуків.
Уся сукупність навичок артикуляції, засвоєних людиною з дитинства разом із
опануванням мови, створює так звану артикуляційну базу, властиву кожному
мовному колективу. Артикуляцію контролюють мовні зони кори й
підкіркових утворень головного мозку, отримуючи зворотній відгук через
слух і кінестетику(це один з каналів сприйняття інформації, поряд
з зоровим і слуховим. В житті сьогодні, кінестетика розуміється набагато
ширше - це все тіло плюс міміка. Це відчуття свого тіла самою людиною і
образ його тіла в очах інших людей, це міцні рукостискання і світ легких
торкань, це пестощі, обійми і поцілунки). Недорозвинення фонематичного
слуху істотно ускладнює формування правильної артикуляції.
З усіх органів артикуляції, язик має найбільший вплив на чистоту мови.
Він постійно рухається вгору і вниз, назад-вперед. Чим сильніше і гнучкіше
м'язи язика, тим краще шанси на гарну, чітку артикуляцію. Спробуйте
наступні вправи: З трохи відкритим ротом, випряміть язик якомога рівніше.
Направте кінчик і розтягніть. Чим більше ви розтягнете кінчик, тим
ефективніше вправа. Постарайтеся дотягнутися і доторкнутися носа кінчиком
язика. Тепер направте його вниз і спробуйте торкнутися підборіддя.
Спробуйте це кілька разів, і вам не потрібно переконуватися що ваш язик має
м'язи. Висуньте язик вперед, відкрийте рот ширше і перемістіть кінчик язика
по розширеному колу. Змінюйте напрямок кругового руху кожен раз, справа
наліво і зліва направо.
У дитинстві ми вчимося говорити, слухаючи і імітуючи звуки, які ми
чуємо. На жаль, багато людей увібрали погані мовні навички з цієї ж самої
причини. Вони відображають мовні закономірності їх оточення, а також
людей, з якими вони мали найбільший контакт. Якщо ви відчуваєте, що вам,
можливо, буде потрібно поліпшити свою вимову, слухайте хороших
мовників по радіо або на телебаченні, і навчіться чути себе об'єктивно.
Запишіть свій голос і порівняйте його з професіоналами.
Намагайтеся не втрачати спокій та контролюйте себе. Дуже часто
поліцейські прагнуть контролювати людей за допомогою надмірно
авторитарного ставлення, підвищуючи при цьому тон свого голосу. Не
потрапляйте до цієї пастки. Контролюйте себе, і люди, як правило, будуть
діяти за вашим прикладом. Будьте спокійними в умовах хаосу та пам’ятайте
про головне завдання. Уникайте застосування сили без необхідності, а потім
використовуйте лише таку силу, яка є достатньою для контролю над
ситуацією. Не дозвольте собі застрягти в емоційності та драматичності
моменту, тому що це буде затьмарювати ваші судження.
Як військовий поліцейський, ви повинні знати, що ваші слова мають силу,
впливають на людей.
 27

Є погані і хороші способи сказати будь -що.

Наприклад:

Погана фраза: Заспокойся, я сказав!!!

Краща фраза: Перепрошую, чи можу я поговорити з вами!?

Погана фраза: У чому твоя проблема?

Краща фраза: Для вашої і моєї безпеки ...

Погана фраза: Гей ви всі тут ...

Краща фраза: Чи можу я запитати (попросити) вас?

Погана фраза: Іди сюди!!!

Краща фраза: Чи не могли б ви мені допомогти?

Погана фраза: Я не збираюся повторювати тобі ще раз!

Краща фраза: Чи могли б ви посприяти мені у…?

Погана фраза: Тому що я так сказав...

Краща фраза: Мені видається, що ви розумна людина, тому...

Погана фраза: Я нічого не зможу для вас зробити ...

Краща фраза: Розкажіть мені, що сталося?

Як реагувати на словесні образи від суб’єктів.

Якщо ви поліцейський, будьте готові до того, що суб’єкти будуть говорити
образливі фрази вам, чинити опір, або словесно атакувати вас. Покажіть
суб’єкту, що їх образи не мають ніякого ефекту і не турбують вас. Якщо ви
відповідаєте образою на образу, то ви даєте суб'єкту владу над своїми
емоціями, а відтак втрачаєте контроль над ситуацією. Якщо ви словесно
починаєте атакувати суб'єкта, ви провокуєте контратаку з його боку. Завжди
зберігайте професійний імідж, ніколи не намагайтеся зберегти особистий
імідж. Пам'ятайте: коли ви не зможете контролювати себе, ви не зможете
контролювати ситуацію! Вона починається з вас. Ви повинні контролювати
себе, щоб контролювати інших. Якщо вас словесно ображають – будьте
ввічливим, і просто віддзеркалюйте ці атаки.
Вербальні (словесні) способи віддзеркалення.
Зазвичай, реакцією на словесні образи є образа у відповідь. Попри це
будьте дисциплінованим і не відповідайте подібним чином. Якщо у вашому
словниковому запасі є підготовлені відповіді, ви можете віддзеркалювати
образи, використовуючи ефективну професійну лексику. Прикладами
словесних віддзеркалень є:
«Я ціную Вашу думку, але...(переходьте до вашої мети) мені все ж таки
необхідно побачити Ваші документи…»;
 28

«Я розумію те, що ви говорите, але… (переходьте до вашою мети) перейдіть,

будь ласка, туди на тротуар»;
«Я чую це, але…»;
«Прикро, що Ви так вважаєте, але».

Навіщо використовувати вербальні (словесні) способи віддзеркалення:

- вербальне віддзеркалення покращує ваш настрій;

- вербальне віддзеркалення роззброює суб’єкта;
- вербальне віддзеркалення виглядає професійно для сторонніх осіб і свідків.

Коли військові поліцейські реагують на ситуацію, вони ніколи не повинні

говорити наступне:

а) «У вас немає ніяких прав». Усі, з ким ми маємо справу, мають права.
Злочинці мають права. Полонені ворожі солдати мають права.
б) «Я нічого не можу зробити». Коли мова йде про постраждалих, якщо ви не
можете допомогти їм особисто, передайте їх тій особі чи установі, яка може.
Пам'ятайте, що ви можете бути єдиною надією для жертви.

Надзвичайні ситуації
Як тільки видається можливість військовий поліцейський повинен зав'язати
розмову з особою, що не йде на співпрацю, для того, щоб переконати
добровільно почала виконувати законні вимоги поліцейського. Дуже
важливо, щоб ми розуміли, що для того, аби вступити у процес комунікації та
застосовувати тактику вербальної деескалації, немає необхідності чекати
готового тактичного плану дій. Військові поліцейські повинні намагатися
починати процес комунікації якомога раніше, коли перебувають у відносно
безпечному становищі, наприклад, використовують бар’єри як укриття,
підтримують раціональну дистанцію або використовують телефон чи
автомобільний гучномовець для спілкування. Військовим поліцейським
необхідно навчатися навичкам активного слухання, навичкам комунікації для
деескалації та навичкам розпізнавання мови тіла та реагування на неї.
Основний принцип деескалації базується на припущенні, що зниження
інтенсивності інциденту підвищує можливість вирішити ситуацію з
використанням мінімуму необхідної сили. Поки відбувається процес
комунікації з правопорушником, військовий поліцейський повинен
намагатися використовувати час, відстань і укриття на свою користь. Такий
підхід допоможе стабілізувати місце події до прибуття підкріплення.
Деескалація повинна бути головною темою будь-якої програми
застосування сили. Ефективна комунікація потрібна для вирішення багатьох
ситуацій, вона повинна бути першим засобом впливу на суб'єкта, і військові
поліцейські повинні підтримувати її аж до завершення ситуації. Пам'ятайте,
деескалація починається з ефективної комунікації. В складних ситуаціях,
комунікація є більш ефективною, коли вона починається на ―низькому рівні‖,
 29

наприклад, коли військовий поліцейський спілкується спокійно та звичайним

тоном голосу. А також більше ставить запитання, а не віддає накази.
Навчайтесь, як використовувати відстань та ―деескалувати‖ ситуацію, і
отримувати більше часу для продовження комунікації та знаходження
варіантів виходу з критичного положення, без застосування інших засобів
впливу. По мірі того, як ситуації та загрози змінюються, військові
поліцейські повинні переоцінювати їх та відповідати на них пропорційно. В
деяких випадках, це буде означати застосування більшої сили, а в деяких
меншої, залежачи від ситуації. Комунікація – це також вміння вести
переговори, це звісно сприяє зменшенню темпу наростання ескалації
конфлікту. Якщо ми зменшуємо темп, ми можемо здобути трохи часу та
розробити план. Розмова у тоні, що ми використовуємо при деескалації
розташовує суб'єкта до військового поліцейського, таким чином, суб'єкт
може також зменшувати напругу зі свого боку. Якщо ми зможемо внести
спокій у розмову, через деякий час, можливо, ми зможемо вирішити питання.

Тактична система з восьми пунктів -

це загальний план дій під час офіційного контакту з будь-яким суб'єктом.

1) Правильно привітатись.

2) Представити себе. «Мене звуть __________ , я з військової поліції.»

3) Поясніть причину контакту.

4) Запитайте причину, чому він/вона (суб'єкт) це робить (порушує)...

5) Попросіть його документи, для підтвердження особистості.

6) Отримайте додаткову інформацію.

7) Прийміть рішення: відпустити, попередити, арештувати, тощо.

8) Правильно завершіть контакт.

 30

Тактична система з п‟яти пунктів.

Тактична система з п'яти пунктів використовується, коли ви зіткнулися з
опором суб'єкта.

1) Попросіть або накажіть співпрацювати.

2) Поясніть, чому ви попросили співпрацювати.
3) Дайте суб'єкту варіанти дій.
4) Переконайтеся, що суб'єкт співпрацює чи не співпрацює.
5) Дійте. Застосуйте силу або відступіть (зачекайте підкріплення).

П'ять універсальних істин спілкування з людьми:

1) Люди прагнуть, аби до них ставилися з гідністю та повагою.

2) Люди хочуть, щоб їх попросили, а не вказували, що робити.

3) Люди прагнуть, аби їм пояснили, чому їх просять щось зробити.

4) Люди хочуть, щоб їм дали варіанти дій, а не погрожували.

5) Люди прагнуть отримати другий шанс.

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 31

1.3 Робота з людьми, що знаходяться у загостренні психічної хвороби.

Практика показує, що при роботі із людьми з психічними розладами,

найкращим способом є використання техніки деескалації для заспокоєння
ситуації. Ця техніка має бути досконально вивчена та відпрацьована, так як
вона дуже сильно відрізняється від загальної техніки комунікації, яка
використовується поліцією.

Левова доля у роботі поліцейського з

психічно хворою людиною — це заборона
використання жорстокості та уникнення
використання фізичного впливу, якщо це
не є необхідністю. Якщо ситуація із
психічно хворою людиною виходить з під
контролю, то тільки через те, що звичайна
навченість поліцейських та тактика
успішного вирішення проблеми із психічно хворими не є однаковими.
Поліцейських вчать бути напористими, фокусуватися на суб’єкті, показувати
свій авторитет та наказувати йому. Але для людей, котрі чують в своїй голові
голоси, які кажуть їм наприклад, що поліція полює на тебе (розповсюджено
серед людей страждаючих на шизофренію), поліцейська та військова форма,
гучні накази та фокусування на людині можуть мати погані наслідки. Це все
може ввести його в оману, що йому загрожує небезпека. Коли люди думають,
що їм загрожує небезпека, то вони як правило стають агресивними.
Пам‟ятайте, що людина з психічними розладами, не в змозі зрозуміти і
виконувати команди, коли на них кричить поліцейський.
Більша частина суспільства переконана в тому, що люди із психічними
розладами є небезпечними, не несуть відповідальності за свої дії, не
 32

виліковні і не корисні (соціальне клеймо). Особи, які відносяться з

байдужістю до таких людей своїми діями, або їх відсутністю, поступають
погано по відношенню до людей із психічними розладами. Також важливо
пам’ятати, що люди із психічними розладами, які відчувають до себе зі
сторони поліцейського повагу та гідне ставлення, швидше послухають його,
аніж при примусових діях з його сторони.
Пам’ятайте: головною метою є вирішення проблемної ситуації без
використання жорсткості та сили. У більшості випадків людей із психічними
розладами та порушеннями процесів мислення, все ще можна ―вмовити/
заспокоїти‖. І не тільки за допомогою поліцейського, а також членів сім’ї,
або друзів, чи близьких людей.

Пам’ятайте, що навички при роботі з людьми з психічними розладами

можуть мати позитивний результат, навіть якщо людина просто не в собі.
Розповсюджена помилка, яку допускають поліцейські, це переконання, що
ситуацію необхідно владнати швидко. А при роботі з психічно хворими,
більш безпечно та ефективно підходити до них повільно.
Правильні дії поліцейських при роботі з людьми із психічними
розладами:
1) Збереження життя, коли людина намагається завдати собі шкоду/або
створює небезпечну ситуацію для суспільства;
2) Виявлення та розуміння симптомів психічних розладів, і можливість факту
приймання особою наркотичних речовин;
3) Надання допомоги особі, яка страждає від психічних розладів з метою
запобігання загострення його стану та ситуації;
 33

4) Надання додаткової підтримки професіонала, при необхідності. Іншими

словами, іноді особу з психічними розладами необхідно доставити до лікарні,
де її зможе оглянути лікар.

СТРАТЕГІЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ У ЗАГОСТРЕННІ

ПСИХІЧНОЇ ХВОРОБИ.

Люди, що мають порушене сприйняття реальності.

Ключова стратегія: Не грайте по їхнім правилам, залишайтесь в

реальності! При підході до даної особи, рухайтесь повільно. Знайте, що ця
людина може чути голоси в своїй голові (галюцинації) і вам необхідно буде
повторювати команди і питання. Такій особі буде важко виконувати складні
команди, тому говоріть максимально просто та доступно, для того, щоб вас
розуміли. Ніколи не вдавайте, що теж можете бачити чи чути галюцинації
особи в якої відсутня реальність. І на остаток, не намагайтесь насміхатись
над такими людьми, або обдурити їх.
 34

Люди, у яких депресія, або схильність до суїциду.

Головна характеристика симптомів особи, в якої депресія або схильність

до суїциду(самогубства) — це те, що вони переважають здоровий глузд і
заважають правильному функціонуванню і судженню особи. Тобто ці особи
добре розуміють реальність, але при поганому настрої можуть дивно себе
поводити. Вони часто говорять: ―Світ ненавидить мене‖ або ―Всі хочуть, щоб
я помер‖.
Ключова стратегія: Не намагайтесь змінити настрій особи (ви не
зможете), краще зосередьтеся на зміні поведінки людини. Будьте твердими та
послідовними, маючи справу з даною особою. Дуже важливо виявити в
людини емоційний стрес, але не намагайтесь змінити його. Таким людям
дуже важко приймати рішення, тому вам необхідно бути терплячим та дуже
вимогливим. Неправильно намагатися вирішити їхні проблеми або просто
входити в дискусію з ними. Їх емоційний стан зведе до нуля ваші намагання.
І на додаток, якщо дуже тягнути час, це не покращить стан, а навпаки може
погіршити ситуацію.
 35

Соціопати.

В психологічній літературі соціопатія характеризується схильністю

людини обманювати, красти, чинити шкоду та іншим чином маніпулювати
людьми, нехтувати законами, суспільними правилами та моральними
нормами. Соціопати не мають відчуття винуватості та совісті. Така поведінка
є центральною ознакою антисоціального розладу особистості.
Згідно з визначенням Еріка Берна, соціопати бувають двох типів:
Перший тип, латентний або пасивний соціопат, більшу частину часу
поводиться цілком пристойно, приймаючи керівництво якого-небудь
зовнішнього авторитету, наприклад релігії або закону, або прив'язуючись
часом до якої-небудь більш сильної особистості, що розглядається як ідеал
(мова йде тут не про тих , хто користується релігією або законом для
направлення совісті, а про тих, хто користується такими доктринами замість
совісті). Ці люди керуються не звичайними, як усі, міркуваннями
пристойності і людяності, а всього лише коряться прийнятому ними
тлумаченню того, що написано в «книзі».
Другий тип - активний соціопат. Якщо і може на деякий час приборкати себе
і надягнути маску доброчесності (особливо в присутності осіб, які очікують
від нього пристойної і відповідальної поведінки), але як тільки такі соціопати
опиняються поза досяжності авторитетних для них осіб, які потребують
гарної поведінки, вони негайно перестають себе стримувати.
Ключова стратегія: Для вирішення проблеми, використовуйте самозахист!
При роботі із соціопатами, які сперечаються та ображають, будьте
впевненими та послідовними. Проявляйте характер з такими особистостями –
ви маєте зберігати самовладання для контролю ситуації. Таких людей
необхідно мотивувати тільки силою та домінуванням. Це категорія людей,
яка буде намагатися показувати свою силу та характер, і намагатися
домінувати над поліцейським. Такі люди будуть ображати та принижувати
вас. Вони часто грають роль, як в драматичному театрі та намагаються
загострити ситуацію. Вони будуть намагатися вам показати, що вони є
 36

―основними‖. Застосування сили з такими людьми тільки погіршить

ситуацію. Залишайтесь спокійними, послідовними та зосередженими.

Психологічне перезбудження.

Психологічне перезбудження частіше трапляється в молодих чоловіків, які

стають надзвичайно ворожими та жорстокими. Це може трапитися від
психічних розладів, від прийому наркотичних речовин (зазвичай кокаїну) або
все разом. Такі люди, як правило гарячі на дотик, мають червону шкіру та
сильно пітніють. Вони часто розривають на собі одяг і бігають одягненими
не по порі року. Такі особи дуже жорстокі до себе, об’єктів, людей та
поліцейських. Вони не переносять скла і дзеркал і можуть намагатися їх
розбити. У них проявляється надлюдська сила. Вони не відчувають болі та не
змучуються, не зважаючи на фізичне навантаження. Основне дати їм багато
простору. Виведіть з місця події ―публіку‖: прохожих, друзів. Заберіть з
місця події засоби, які можуть бути використані, як зброя, щоб особа з
психічними розладами не могла ними скористатись
Ключова стратегія: надати медичну допомогу та бути дуже обережним.

Вирізняють дві фази втручання при роботі з людьми у стані загострення

психічної хвороби:

1) Фаза перед безпосереднім втручанням;

2) Фаза втручання.
 37

Фаза перед безпосереднім втручанням:

- зберіть якомога більше інформації про суб'єкт та ситуацію, що склалася.

Що ми знаємо про суб’єкт? Чи мав він приводи в поліцію? Чи може родич
або друг поділитися важливою інформацією про суб’єкт?;
- заспокойтесь, зосередьтеся (застосуйте тактику дихання, при необхідності);
- розробіть план втручання зі своїм напарником;
- викличте підкріплення та проінформуйте службу швидкої допомоги.

Фаза втручання:

- військовий поліцейський, що буде вести розмову намагається привернути

увагу суб’єкта і приймає відкрите положення;

- військовий поліцейський, що прикриває повинен оглянути район на

наявність зброї та попередити свого напарника про це, якщо він виявить
навіть щось подібне до зброї, чим можна буде скористатися;

- уникати сильного зближення з суб’єктом і не намагатися до нього

підходити натовпом (декілька зразу);

- військовий поліцейський має тримати під контролем дистанцію з суб’єктом;

- завжди повинні бути ходи або плани відступу;

- військовий поліцейський має бути пильним, але не показувати свою

напруженість. Прикладіть усі зусилля для вираження повного спокою.
військовий поліцейський повинен говорити відповідним тоном, спокійним,
повільним, тихим голосом. Його ще називають ―протикриком‖;

- обличчя повинно виражати спокій, і зацікавленість;

військовий поліцейський, що веде розмову повинен завжди тримати долоні

відкритими та видимими – це допоможе заспокоїти суб’єкт;

- при роботі з суб’єктом, необхідно використовувати тільки своє ім’я, а не

звання та посаду (для входження в довіру суб’єкта). Також необхідно
спитати його ім’я та ввічливо попросити не відволікатись та дивитися тільки
на нього;

військовому поліцейському, що веде розмову необхідно використовувати

прості команди та тільки ім’я суб’єкта;

Дуже важливо визначити, чи суб’єкт знаходиться в реальності. Особа –

соціопат, людина в якої депресія, або схильність до суїциду, як правило
розуміє і знаходиться в реальності, на відмінно від людини з порушенням
 38

сприйняття реальності. Поліцейському, що веде розмову необхідно

поставити декілька питань для визначення цього, такі як: ―Хто ти‖?, або ―Де
ти знаходишся‖? Також можна визначити, чи він розуміє яка зараз година,
день: ―Чи ви знаєте котра зараз година‖?, або ―Який сьогодні день‖?
Поліцейський також може спитати, що людина бачить, якщо в особи
галюцинації. Якщо людина не відповідає, скажіть, що ви не можете
прочитати її думки (деякі суб’єкти під час загострення думають, що всі
можуть читати їхні думки).

З суб'єктом необхідно спробувати встановити зв'язок:

- ви маєте прямо сказати людині, що ви тут для того, щоб допомогти, або
захистити її. Вам слід використовувати позитивні слова і прості
словосполучення. Наприклад: «Сергій, я тут для того, щоб допомогти
тобі»;
- вам слід враховувати сенсорні і емоційні почуття людини. Наприклад,
якщо людина каже, що бачить щось, що її лякає, чи то диявол, чи
монстр, доречною відповіддю може бути «Сергій, це напевно жахає»;
- слід уникати будь-якого сарказму або суперечливих зауважень;
- слід підібрати шляхи, якими можна допомогти людині заспокоїтись.
Глибоке неквапливе дихання допомагає заспокоїтись більшості людей.
- слід запитати особу про те, щоб допомогло їй заспокоїтись: іноді щось
просте може допомогти, наприклад, закурити цигарку, посидіти, чи
навіть вжити дозу медикаментів. Певні нейролептики можуть діяти
досить швидко, і допоможуть схвильованій людині заспокоїтись і
стабілізуватись. Найчастіше можна дозволити людині прийняти
приписані їй медикаменти, окрім випадків, коли є ясна, переконлива
причина так не вчиняти. З психологічної точки зору, сама ідея
прийняти медикаментів може допомогти людині заспокоїтись.

Якщо психічно хвора людина має галюцинації, вам необхідно сказати

особі, що ви насправді не бачите, не чуєте, або не відчуваєте запах того, що з
її слів вона відчуває. Це так само може дати обрис ситуації іншій людині.
Приклади:
«Сергій, я не чую тих голосів, про які ти кажеш» «Андрій, я не бачу
змію, про яку ти говориш». Не слід казати людині із порушенням сприйняття
реальності що те, що вона відчуває не реально. Такий вчинок підриває
здатність людини вірити і довіряти вам.

Що ще важливо зробити для розрішення ситуації:

Вам слід відокремити людину у кризі від її «слухачів». Це допоможе

попередити «показовість» та збентеження людини. Найчастіше найбільш
ефективно вирішити ситуацію тоді, коли ви працюєте лише з даною особою,
ніж коли вона оточена іншими людьми.
 39

Вам слід спробувати дозволити людині «зберегти обличчя». Наприклад,

якщо необхідно застосувати наручники, зробити це слід не на очах у родичів
чи інших людей. Можна накрити наручники піджаком після їх надягання, чи
накинути на особу пальто, коли наручники вдягнуті.
Вам краще сказати особі про те, що її заберуть у лікарню наодинці, ніж у
присутності інших.
Вам слід спробувати отримати добровільну згоду особи відправитись у
інше місце, наприклад у лікарню.
Вам слід завжди намагатись використовувати відкриті питання по типу:
«Як сьогодні справи?» «Не скажеш, чого ти такий засмучений сьогодні?»
Вам слід спробувати отримати інформацію про історію хвороби особи та
відповідальних за неї осіб.

Варто записувати відповіді особи у свій блокнот.

Використовуйте усі наявні ресурси при роботі з людьми, що знаходяться

у стані загострення психічної хвороби.

У ці ресурси можуть входити:

1) Професійні психологи.
2) Сама особа.
3) Родина особи, або її друзі.
Часто у родичів чи друзів є досвід у заспокоєнні таких людей.
Застереження: будьте обережні, не наражайте інших на небезпеку. Ви
повинні працювати над досягненням маленьких, досяжних цілей. Нереально
у більшості випадків очікувати негайного вирішення складної ситуації. Від
так, краще поставити перед собою маленькі, більш здійсненні цілі і досягати
їх по одній. Наприклад, ви можете попросити особу присісти в якості першої
цілі, потім заспокоїтись і перестати кричати у якості другої цілі, надалі
розповісти вам, що сталось у якості третьої цілі, і так далі. Поступовість –
дієвий підхід до вирішення проблеми. Треба уникати обіцянок, яких ви не
зможете, не збираєтесь дотримуватись, чи не маєте повноважень виконати.
Можете використовувати техніку «створення плутанини» для просування до
вирішення проблеми. Згідно цієї техніки поліцейський вдає, що не розуміє
чогось, і просить роз’яснень у особи із психічним розладом.
Наприклад: «Сергій, я щось не все зрозумів з того, що ти казав. Ти б не міг
пояснити?», або «Андрій, допоможи мені зрозуміти ось що...». Допомагайте
заспокоїти особу. Це важливо впродовж усього вашого контакту з особою із
психічними розладами. Це залишається важливим і після вирішення ситуації
із людиною із психічними розладами. Якщо є імовірність того, що особа
була поранена чи захворіла впродовж контакту, поліцейський повинен
провести первинний медичний огляд, для визначення потреби надання
медичної допомоги чи виклику швидкої. Варто підбадьорювати особу. Треба
на словах заспокоювати особу із психічним розладом впродовж контакту,
 40

зокрема у випадках, коли вона засмучена чи налякана. Вам можливо

доведеться повторювати заспокійливі слова кілька разів. Ви можете
допомогти особі відновити її відчуття контролю та гідності. Це так само дуже
важливо для особи із психічним розладом. Деякі шляхи для досягнення цього
включають:
- допомогти особі сісти, або встати, чи допомогти набути іншого
фізіологічно зручного положення;
- запропонувати випити води, якщо це можливо;
- просто поговорити із особою, допомогти їй заспокоїтись і відновити
відчуття нормальності.
- якщо вам необхідно надягти наручники на особу, переконайтесь, що
наручники не занадто тиснуть, чи спричиняють біль.

Коли хтось знаходиться у загостренні психічного захворювання, перше, що

ви повинні зробити—це деескалувати конфлікт, щоб мати можливість
провести бесіду. Є декілька порад для цього:

- бути спокійним та впевненим;

- використовувати монотонний та спокійний тон голосу;

- наголосити на почуттях, а не поведінці;

- знайти декілька варіантів (наприклад, почекати);

- знати про всі доступні ресурси та варіанти;

- ставитися з повагою, навіть ставлячи кордони для людини та викликаючи

підкріплення;

- поважати персональний простір—час та відстань;

- не підтримувати постійний зоровий контакт;

- стати у відкрите положення (щоб показати відкритість);

- довіряйте інстинктам—безпека є головною.

 41

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 42

1.4 Обґрунтування своїх дій згідно із законодавством.

Створення докладних і всебічних поліцейських нотаток має важливе

значення для будь-якого розслідування. Це постійний і безперервний запис
подій, що відноситься до справи. Нотатки поліцейських вносять свій вклад в
розвиток будь-якого розслідування або звіту, і вони надзвичайно корисні для
надання свідчень в ході судового процесу. Крім того, вони служать в якості
запису поведінки в разі виникнення будь-яких питань, що стосуються
професіоналізму військової поліції і її дій. Записи в блокноті повинні бути
чіткими, короткими і зрозумілими. Вони можуть посилатися на конкретну
інформацію, що має відношення до застосування сили, опитування,
юридичного арешту, особистих спостережень щодо місця злочину, і усних
заяв свідків. Кожен запис має бути
деталізованим, з урахуванням конкретних
даних.
Нотатки використовуються:
- як допоміжний засіб при правильному
розслідуванні;
- для написання звітів, які ретельно
задокументовують процес
розслідування;
- як допомога при наданні доказів в суді;
- щоб показати професіоналізм слідчого
та рівень його відповідальності.
Відсутність заміток може призвести до
ненадійності доказів поліцейського,
плутанини у свідченнях, втрати важливих
деталей справи. Досвідчений поліцейський
повинен вести записи усіх його спостережень.
Після застосування сили, військовий
поліцейський повинен виділити необхідний час для того, щоб зробити це
якомога детальніше.
Поліцейські нотатки повинні точно та детально відображувати
інформацію, записану в ході будь-якої поліцейської діяльності або усного
спілкування. Коли джерело інформації ставиться під сумнів військовою
поліцією, питання повинно бути записане в блокнот, а відповідь повинна
бути записана військовим поліцейським слово в слово. Нотатки не повинні
бути схилені в сторону звинувачення. Вони повинні бути записані відповідно
до фактів та усіх сторін, які мають відношення до інциденту, і повинні
відображати факти без упередженості. Нотатки повинні мати пункти
доказової цінності, які можуть, як підтвердити, так і спростувати
звинувачення. Особисті думки поліцейського не потрібно записувати в
блокнот; однак, слова свідків та осіб, які мають відношення до справи
записуються обов’язково. Тип інформації, який міститься в поліцейському
 43

блокноті прямо впливає на репутацію військового поліцейського. Якщо це не

цитати, то військовий поліцейський повинен використовувати професійну
мову при складанні записів блокнота. Використання принизливих
висловлювань, або ненормативної лексики заборонено, якщо це не цитата,
використана джерелом інформації.
Формат нотаток.
Всі нотатки повинні записуватися відповідно до правил, які визначають
їхній формат та стиль:
- всі нотатки повинні бути написані коротко та розбірливо;
- нотатки повинні починатися з першого рядка першої сторінки;
- кожен запис послідовно нумерується в лівій частині блокнота;
- час і дата ставиться перед кожним записом;
- використання абревіатур повинно відповідати військовим стандартам;
- на порожніх рядках необхідно провести лінію, та поставити підпис.
Зміст та стиль написання нотаток.
Нотатки повинні бути написані в формі викладення фактів та свідчень, за
винятком процесу опитування(тоді питання – відповідь) . Коли суб’єкт усно
визнає свою провину або надає інформацію, яка має вирішальне значення для
розслідування, нотатки повинні бути записані дослівно, або якомога точніше.
Кожен усний коментар повинен бути записаний слідчим якнайкраще, тому
що примітки можуть бути розглянуті під пильною увагою захисту
підозрюваного. Під час проведення слідчих опитувань, де є особа,
призначена за ведення записів, кожен слідчий записує незалежні і одночасні
нотатки в своєму особистому блокноті. Кожен запис слідчого повинен
відображати його власні спостереження і спогади щодо опитування,
наскільки це буде можливо.
Нотатки повинні завжди відображати джерело інформації та вказувати, яка
інформація є особистим спостереженням, а яка отримана з інших джерел.
При складанні запису, військовий поліцейський може використовувати
інформацію, отриману від іншого поліцейського з його заміток; однак, не
повинен повністю копіювати інформацію з іншого джерела, щоб доповнити
свої власні нотатки.
Всі нотатки повинні записуватися за наступними правилами:
- нотатки повинні бути фактичним відображенням того, що насправді
сталося;
- тільки конкретна інформація, що відноситься до даної справи повинна
бути записана;
- усні заяви або розмови повинні бути записані дослівно, або якомога
точніше;
- записи повинні повністю вказувати слідчих і опитуваних осіб,
включаючи повний опис відомостей про опитуваного:
а) особистий номер військовослужбовця та звання;
б) ПІБ;
в) дата народження;
 44

г) посада;
д) місце проходження служби, робочий номер телефону;
е) домашня адреса і домашній номер телефону.
Інформація, необхідна для запису щодо вкраденого, зниклого, втраченого
або пошкодженого майна: опис майна, марка, модель, серійний номер, колір,
особливе маркування / пошкодження, вартість, останнє місцезнаходження
майна і т.д. Пам’ятайте: запис інформації в блокнот стає вашою звичкою і
кожний раз у вас буде менше шансів забути щось важливе.

Наступні правила, що стосуються зміни або виправлення в замітках:

- забороняється стирати записи у блокноті;

- будь-які помилки повинні бути виправлені шляхом нанесення однієї лінії,
проведеної через слово або речення і на якій ставляться ініціали
поліцейського, підпис;
- додавання інформації (записів) повинно бути предметом окремого запису з
посиланнями на відповідний запис разом.

Схеми можуть бути використані для доповнення нотаток і забезпечують

наочне уявлення про місце злочину або місця правопорушення. Схеми
повинні бути простими і не бути засміченими несуттєвими деталями. Можна
використовувати такі стандартні символи, як контурні зображення, квадрати
або кола. На картах або помічається символ, або використовуються умовні
знаки. Наприклад, слово Північ повинно бути вказане на схемі за допомогою
стрілки і великої літери «N». Так як схеми не малюються в реальному
масштабі, відповідні вимірювання повинні бути точно взяті та вказані на
схемі. Виміри повинні бути прив'язані до нерухомих об’єктів (стін або кутів
приміщень). Якщо це вулиця, то слід використовувати нерухомі об’єкти, такі
як пожежні гідранти або телефонні стовпи, щоб проводити вимірювання в
реконструктивних цілях, якщо необхідно.
При проведенні розслідування, військовій поліції може знадобитися
наступна інформація для заміток:
Хто
є особами, які мають відношення до інциденту(події) (їхні посади, адреси та
контактна інформація всього складу)?
повідомив про інцидент або допоміг ВП в розслідуванні?
шукав, вилучив, забрав, ідентифікував, обробив і здав на зберігання докази?
- був позивачем / жертвою?;
- виявив злочин?;
- бачив або чув щось важливе?;
- мав мотив у скоєння злочину?;
- скоїв злочин?;
- допоміг правопорушнику?;
- був опитаний?;
- веде справу?;
 45

- маркував докази?;
- отримав докази?;
Що (які, чи)
- що ВП чув, сказав, знайшов, вивчив або зробив?;
- які важливі елементи злочину або інциденту знаходяться під слідством?;
- які докази були отримані, або що з ними зробили?;
- чого не вистачає і яка інформація може бути зібрана для розслідування?;
- які збитки зроблені правопорушником?;
- як виглядало місце злочину(якщо можливо, то намалюйте схему);
- чи були зроблені необхідні вимірювання?;
- чи були підстави для арешту або затримання суб’єктів/підозрюваних?;
- чи були надані описи осіб, місць або речей;
- які дії та вчиняв підозрюваний?;
- чи свідки знають про це?;
- які докази були знайдені?;
- що було зроблено з доказами?;
- які інструменти або зброя використовувалась?;
- які заходи ви вжили?;
- які подальші дії необхідно зробити?;
- які інші органи влади були повідомлені про подію?
Де
- місцезнаходження інциденту?;
- були свідки в момент скоєння злочину?;
- були знайдені докази?;
- був скоєний злочин?;
- були знайдені знаряддя злочину або зброя?;
- бачили підозрюваного?;
- були свідки?;
- був виявлений злочин?;
- проживає правопорушник або в яких місцях часто буває?;
- правопорушник перебував/був затриманий?;
- були зафіксовані докази?;
Коли
- було повідомлено або виявлено певну подію (інцидент)?;
- поліція була викликана на місце події, і коли вона прибула?;
- прибули на місце події інші зацікавлені сторони?;
- отримана інформація?;
- відбувся арешт, затримання, попередження, допит або обшук?;
- хто-небудь був опитаний слідчим?;
- було скоєно злочин?;
- було повідомлено про злочин?;
- ви прибули на місце злочину?;
- ви спілкувалися зі свідком?;
- злочинець був затриманий?;
 46

- прибуло підкріплення?
Як
- був скоєний злочин?;
- співучасники конкретно сприяли, або полегшили настання злочину?;
- порушник дістався до місця злочину і як його залишив?;
- порушник отримав інформацію, необхідну для вчинення злочину?;
- були отримані знаряддя злочину, або зброя?;
- ви отримали інформацію щодо скоєння злочину?
Чому
- підозрюваний вчинив злочин?;
- стався інцидент, або що стало причиною цього інциденту?;
- були використані конкретні інструменти, або зброя?;
- було повідомлено про злочин?;
- свідки неохоче говорять?;
- свідок дуже хотів звернути увагу на злочинця?;
- була затримка в написанні звіту про злочин?
Скільки
- знань було необхідно для скоєння злочину?;
- нанесено збитків?;
- майна було взято (якщо було)?;
- інформації, яку приховують свідки?;
- інформації приховує позивач/жертва?;
- додаткової інформації вам потрібно, щоб розібратися у злочині?
Нотатки повинні постійно записуватись протягом всього процесу
розслідування. Недосвідчений військовий поліцейський буде просто
записувати основні факти справи, і відмічати ті моменти, які дали
позитивний результат. Однак, навіть ті елементи розслідування, які були
розглянуті, але не дали корисну інформацію, повинні бути записані. Ця
діяльність спрямована на встановлення повноти розслідування, яке, в свою
чергу, може показати, що додаткове розслідування по певних моментах буде
не потрібне. Пам'ятайте, що поліцейські нотатки не повинні бути схилені в
сторону звинувачення, все повинно бути об’єктивно і неупереджено. Це
повинні бути факти у чистому вигляді, які мають відношення до злочину, і
повинні відповідати подіям, які трапились. Нотатки поліції повинні включати
в себе пункти, які є цінними доказами, які підтверджують або ж
спростовують звинувачення.
Детальні нотатки допоможуть військовому поліцейському пояснити
використання сили керівництву, прокуратурі, у разі необхідності, комісії з
розслідування або суду. Більше того, добре написані нотатки можуть
допомогти у випадку помилкових заяв і скарг від людей.
Після будь-якого застосування сили військовий поліцейський повинен
завжди припускати, що злочинець, або свідок може подати скаргу з приводу
застосування надмірної сили під час інциденту. Крім того, під час
застосування сили щодо суб’єкта, вас може бути знято на відеокамеру. Часто
 47

такі записи редагуються, щоб показати військового поліцейського в поганому

світлі. Наприклад, відео може містити ситуацію, де поліцейський
використовує силу, але не показує обставини, які призвели до застосування
сили. Нотатки та рапорти військового поліцейського повинні детально
описувати обставини події, в тому числі дії суб'єкта, що вимагали
застосування сили у відповідь на дії суб'єкта. Будь-які травми, або скарги на
травми, а також будь-яке медичне лікування або відмова від медичного
лікування, повинні бути документально оформлені. Найбільш важливим
фактором для військового поліцейського у прийнятті рішень, а також у
написанні рапорту, є оцінка ним загрози. Головним моментом тренувань із
застосування сили повинна бути оцінка загрози. Військовий поліцейський
повинен бути готовий відповісти на загрозу, захищаючись від властивої
наявності сумнівів, робити висновки та приймати рішення. Проста заява,
зроблена військовим поліцейським про те, що він боявся за свою безпеку і
безпеку інших не достатньо. Заяви, що використання сили, такої як
надягання наручників, наведення зброї, використання кийка або перцевого
розпилювача до підозрюваного, було зроблено для ‖моєї власної безпеки― не
достатньо. ―Я у небезпеці‖ – це висновок, який ви робите, коли оцінюєте
факти, що є у даній ситуації. Ви повинні уміти формулювати, наводити ці
конкретні факти, оскільки вони будуть використовуватися для оцінки
застосування вами сили.
Наприклад: ―Я надягнув наручники та обшукав підозрюваного через
випуклість кишені його піджака, а також, через те, що він не витягнув руки з
кишені після того, як я його попросив‖
Не правильне формулювання: ―Я одягнув наручники та обшукав
підозрюваного для моєї власної безпеки‖.
Питання для оцінювання своїх дій.
Наступні запитання призначені для того, аби допомогти
військовослужбовцям військової поліції сформулювати аргументи, які
необхідні будуть при написанні рапорту. Список питань не є всеосяжним, але
може послужити непоганою основою:
- В момент використання сили, чи вважали ви, що це необхідно (або, чи діяли
ви згідно інструкцій або чиєїсь поради)?
- Чи боялись ви насильства з боку суб'єкта або інших? Якщо так, то чому?
- Стосовно кого була скерована поведінка суб'єкта? Що це означало для вас?
- Яким був суб'єкт за статурою, в порівнянні з вами? Що це означало для вас?
- Чи були у вас які-небудь попередні зустрічі з суб’єктом? Що це означало
для вас?
- Яка інша інформація про суб’єкта у вас була? Що це означало для вас?
- Чи був суб'єкт під впливом алкогольних напоїв, або наркотиків? Чи був він
нервово збудженим?
- Чи був хто-небудь біля вас, здатний допомогти вам з суб’єктом?
- Чи був суб'єкт один? Що це означало для вас?
 48

- Чи були інші особи, які також створювали загрозу? Що це означало для вас?
- Чи погрожував вам суб’єкт? Що це означало для вас?
- Чи зробили, або чи могли б ви зробити вашу присутність видимою для
суб’єкта?
- Чи представили ви, або могли представити себе суб’єкту, як співробітника
правоохоронних органів?
- Чи була ескалація загрози з боку суб'єкта? Що це означало для вас?
- Чи був суб'єкт озброєний? Чим? Що це означало для вас?
- Чи була потенційна зброя в безпосередній близькості від суб’єкта? Що це
означало для вас?
- Які ознаки загрози ви відчували, чи бачили від суб’єкта? Ознаки загрози і
індикатори повинні бути відзначені, якщо вони мали місце. Вони повинні
бути детально описані, а не включати прості фрази на кшталт "бойова
стійка".
- Що ці сигнали загрози для вас означали?
- Чи вказали, або чи могли ви вказати мету вашої присутності суб’єкту?
- Що ще ви сказали суб’єкту?
- Якою була реакція суб'єкта на те, що ви сказали? Що це означало для вас?
- Суб'єкт чинив вам опір? Яким чином? Що це означало для вас? Рівень і
тривалість опору повинен бути прокоментованим.
- Могли ви попередити суб’єкт, що ви можете застосувати силу?
- Яке попередження ви дали, щодо застосування сили?
- Як суб'єкт зреагував на попередження? Що це означало для вас?
- Який тип застосування сили ви використовували? Чи було це ефективним?
Опишіть вплив використання сили/ або неефективність.
- Чи застосували ви пропорційну силу до загрози?
- Чи можете ви обґрунтувати нарощування застосування сили ескалацією
конфлікту (ви застосовуєте більше сили через застосування більшою сили
суб'єктом)? Яка ступінь застосування сили була дійсно ефективною?
- Чи було підвищення ступеня сили ефективним? Що це означало для вас?
- Чи була надана медична допомога? Коли вона була надана? Яка це була
допомога? Хто її надав?
Основні моменти щодо написання рапортів з приводу використання сили.
Ви тільки що перебували в стресовій і небезпечній ситуації. Ви отримали
великий сплеск адреналіну, чи інших хімічних речовин, які будуть діяти у
вашому тілі протягом декількох годин. Тепер настав час, щоб заспокоїтися і
написати рапорт. Залежно від серйозності інциденту буде різний вплив на
згадування епізоду, і інколи у серйозних випадках, ви не зможете реально все
згадати протягом кількох годин. Дуже часто, коли військові поліцейські
пишуть рапорти, особливо після складної ситуації, яка вимагає застосування
сили, вони поспішають. Вони хочуть швидше відпочити, або просто
повернутися до виконання обов'язків, тож пишуть рапорт швидко, не
включаючи деталі. через це, можуть виникнути питання пізніше.
 49

Документи повинні бути написані таким чином, щоб забезпечувати точність і

ясність для тих, хто може посилатися на них. Рапорти можуть розглядаються
різними службовими інстанціями, інструкторами, які проводять заняття з
використання сили, можливо адвокатами. Це може привести до численних
питань, які будуть ставитися через тижні, місяці або навіть роки після того,
як сталася подія. Без точного детального описання та з огляду на перебіг
часу, ви не зможете згадати конкретну інформацію про цю подію. Декілька
зайвих хвилин для написання додаткових речень, які мають певну необхідну
інформацію, дадуть вам важливе посилання, що необхідне для кращого
результату аналізу події.

Описуючи ваші дії

Військові поліцейські часто непогано описують взаємодію між
підозрюваним і жертвою. Ми розповідаємо свою версію дуже добре, але ми
не часто робимо це повністю. Версія про жорстку сутичку (а саме, чому
підозрюваний змусив нас використовувати силу для контролю ситуації) - є
важливою, і ми повинні навчитися, як правильно її використовувати.
Доповідь про застосування сили має бути якомога детальнішою - деталі
захищають всіх, навіть суб’єкта. Відсутність деталей призводить до
спекуляцій і припущень, які будь-який цивільний адвокат може використати
проти вас в ході судового розгляду. Деталі дозволяють зрозуміти повну
картину події, а також дозволяють її відтворити в повному масштабі за
необхідністю. Детальний звіт з приводу застосування сили може надати
інформацію, чому і як застосовувалася сила.

Описуючи дії суб'єкта

Ви повинні описати дії суб'єкта в письмовій формі. Вчинки суб'єкта, його
реакції, коментарі, заяви, словесні висловлювання, а також фізичні
характеристики є важливими, оскільки вони створюють основу для
застосування сили. Відсутність подробиць про суб’єкт, знову ж таки створює
пробіли інформації.

Пам‟ятайте: без детально описаної ситуації, яка включає причини, рішення,

події, можуть виникати припущення і спекуляції. ―Експерти‖, які не
знаходилися на місці під час інциденту, висловлять свою думку щодо
логічності ваших дій. Тому просто повністю, і детально опишіть вашу
версію. Ви повинні поставити їх на ваше місце.

Що ми описуємо пишучи рапорт із застосування сили:

1) Інформація щодо застосування сили. Дата, час, місце, задіяні військові

поліцейські, свідки, ваші власні спостереження – ―Що привернуло мою
увагу‖.
 50

2) Чому ти ініціював контакт. Правомірність, доцільність, обґрунтована

підозра, можливі причини інше.
3)Тактичне розміщення. Як ти підійшов до суб’єкта, використав навколишнє
середовище, контролював дистанцію.
4)Тактична оцінка. Які були ваші прогнози, оцінка загрози, відчуття, страх?
Можливість особи зрозуміти ваші команди, психологічний стан під час
контакту з вами.
5) Рівень опору. Що зробив суб’єкт, чи відповідав він на запитання, чи
ігнорував вас, чи використовував тактику ‖мертвого вантажу―, чи чинив опір,
чи намагався задушити вас, чи спробував втекти, чи відштовхувався, чи
намагався фізично напасти. Його вербальні та словесні відповіді.
6) Ознаки загрози. Суб'єкти, що свідомо ігнорують вас, виражають сильну
емоційність, приймають боксерську стійку, мають відчужений погляд,
вчиняли в минулому насильницькі злочини.
7) Оцінка збройного нападу. Яка зброя була використана на місці злочину?
Яка зброя була доступна? Які були відмінності між військовим поліцейським
та суб’єктом: вага, можливості, сила, вік, стать, чисельність, рівень
підготовки?
8) Тип сили, що застосовується військовим поліцейським, рівень опору
суб’єктом, стабілізація, мінімізація травм або кількості пошкоджень,
затримання особи, слідкування, доповідь, обшук, супровід, ізоляція, медичне
обстеження, госпіталізація.
9) Рівень опору після застосування сили. Чи після затримання суб’єкт
продовжує опиратися, наносить удари головою, робить різкі рухи, плювки,
або погрожує.

Індикатори, які вказують на можливий напад суб„єкта.

Для військових поліцейських важливо зрозуміти, що суб'єкт може дати
підказку щодо своїх намірів. Наприклад, суб'єкт може проявляти ряд
фізичних ознак, навмисно або ненавмисно, які можуть дати поліцейському
уявлення про наступні дії. Деякі з цих ознак включають в себе:

- ігнорування військового поліцейського;

- повторення запитань;
- емоційна вербалізація (крик, ненормативна лексика, удари предметів)
- відмова виконувати законні вимоги;
- припинення руху;
- вторгнення в особистий простір;
- агресивна стійка, або демонстрація намірів;
- приховування чогось або втеча;
- заламування або розтирання рук;
- потіння в звичайній ситуації;
- перенапруження або стискання м'язів обличчя;
- розширення зіниць;
- вдає, що не бачить вас (постійно дивлячись на вогнепальну зброю);
 51

- аналіз території;
- стискання (кулаків, зубів);
- нелогічні відповіді;
- перенесення ваги;
- підготовка до бійки (наприклад: закочування рукавів, зняття годинника);
- схрещені руки;
- руки в боки;
- боксерська стійка;
- руки в кишенях;
- характерні татуювання.

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 52

ТЕМА 2 КОНЦЕПЦІЇ БЕЗПЕКИ ТА ВИЖИВАННЯ

2.1 Тактики безпеки при застосуванні сили.

10 смертельних помилок.

1) Самовпевненість (апатія, або нестача підготовки)

Ця помилка частенько
трапляється з людьми, які вже
мають якийсь досвід у своїй
службі. Вони занадто впевненні у
своїх силах та можливостях. Але
інколи, і власні сили можуть
підвести. Адже противник може
виявитись сильнішим,
досвідченішим, вправнішим. Така
самовпевненість може привести до
неприємних наслідків для здоров'я
або ,навіть, до смерті. Апатія - це ,простими словами, байдужість. Можна
лише уявити до чого може призвести байдужість військового поліцейського.

2) Нераціональна позиція

Це помилка під час якої

військовий поліцейський займає
не вигідну, не зручну для нього
позицію. Позицію яка не дозволяє
йому бути маневреним, блокує
шляхи відступу або не дає
можливості для укриття.
Прикладом може бути наступна
ситуація: військовий поліцейський
чує постріли у будинку, в
середину не заходить, а у повний
зріст дивиться у вікно щоб
побачити що відбувається в
середині. Яку ,на вашу думку,
помилку зробив військовий
поліцейський? Чим це може для нього закінчитись?
 53

3) Нездатність розпізнати небезпечні ознаки

Це нездатність (невміння), або небажання військового поліцейського

розпізнати ознаки небезпеки. До прикладу: особа яка тримає руки у кишенях.
Чи може це бути небезпечною ознакою? Звичайно що так, адже ми не маємо
змоги побачити що у нього в кишенях, а там може бути якась зброя або
вибухівка. Таких прикладів можна наводити безліч. Головне пам’ятати що
ігнорування або нездатність розпізнати небезпечні ознаки може призвести до
тяжких наслідків.

4) Неповноцінний обшук або його відсутність

У випадках коли військовий поліцейський проводить неповноцінний обшук,

або взагалі його не проводить існує велика ймовірність того, що цим
скористається порушник чи злочинець. Адже це дасть йому можливість
здійснити якийсь свій злий намір і використати свою зброю, або предмет що
може бути прирівняний до неї. Наслідки можуть бути дуже важкі, серйозні
травми, а ,подекуди, і смерть. Тому під час затримання порушника завжди
необхідно якісно проводити обшук! Щоб не ставити під загрозу не лише своє
життя та здоров’я, а і своїх колег або сторонніх осіб.

5) Не надягання наручників

Потрібно завжди пам’ятати що під час будь

якого затримання на порушника необхідно
надягати наручники. Навіть якщо він йде на
співпрацю і на перший погляд не становить ніякої
загрози, все одно потрібно одягати наручники.
 54

Адже ніколи не можливо бути 100% впевненим у тому що порушник не

змінить своєї думки і від співпраці не перейде до нападу. Можливо його
спокійна та врівноважена поведінка це лише чудова акторська гра, яка
успішно приховує злий намір. Тому у цьому випадку його вільні від
наручників руки будуть мати змогу нанести непоправної шкоди. Завжди
надягайте наручники!

6) Передчасне розслаблення

Назва цієї помилки говорить сама за себе. Тобто військовий поліцейський

завчасно послабив пильність. Ця помилка чимось схожа на
«самовпевненість». Наприклад: військовий поліцейський професійно провів
затримання але під час доставляння до відділку розслабився, послабив свою
пильність чим скористався порушник і наніс травми та пошкодження
військовим поліцейським. Для того щоб такі приклади не повторювались у
реальному житті необхідно пам’ятати: передчасне розслаблення це
смертельна помилка!

7) Помилкові припущення

Для того щоб розкрити зміст цієї помилки можна використати наступний
приклад: маленьке українське село, чоловік віком близько 30-ти років
озброївся сокирою і на світанку відправився до свого односельця
( старого дідуся який є ветераном другої світової війни) з метою пограбувати.
Злочинець спробував зайти через двері але вони були надійно зачинені. Тому
він сокирою розбив вікно і почав залазити до будинку. Проникнути миттєво
йому заважала стара віконна рама. В цей момент пенсіонер ( який
прокинувся від звуку битого скла) голосно вигукнув: «Стій! Бо буду
стріляти!» Злочинця це не зупинило і в мить він опинився в середині
приміщення. У якому на нього замість наживи чекала несподіванка.
 55

Старенький дідусь впевнено тримав у руці трофейний пістолет. Влучним

пострілом у ногу пенсіонер знешкодив горе крадія який не вперше, таким
чином , заробляв на життя. Як стало відомо пізніше, дідусь проходив
військову службу на посаді снайпера. З того часу у нього вдома лежав
пістолет лише з двома набоями, який він тримав для самозахисту.
На прикладі цього злочинця чітко видно до чого призводять помилкові
припущення. Адже він вважав, що старенький дідусь не зможе чинити йому,
молодому чоловікові, та ще й з сокирою, якогось опору.

8) Надмірна мужність

Надмірна мужність це коли один військовий

поліцейський, не дочекавшись підкріплення, хоче
затримати декількох порушників або озброєного злочинця.
Тобто це зайвий героїзм який тісно межує із дурістю. Я
впевнений, що кожен з вас може навести приклад, адже ця
помилка є дуже поширеною серед військовослужбовців.

9) Втома

Всі повинні розуміти, що коли наш організм не

відпочиває достатньо, то не забариться момент коли
він буде давати збій. Цей збій може бути у прояві
сонливості, зниження уваги або розумової
діяльності, роздратованості чи необґрунтованій
агресії. Все це призведе до того, що виконувати
поставленні завдання буде дуже складно, а в окремих ситуаціях навіть
небезпечно. Тому пам’ятайте що при будь-якій нагоді необхідно відпочивати,
дати організму можливість відновити свої сили.

10) Відмова слідкувати за руками

Це помилка, на якій я хочу акцентувати особливу увагу. Адже найбільшу

загрозу від злочинця несуть саме його руки. Погодьтесь, що зброя у руках,
напад завжди відбувається за допомогою рук. Не ігноруйте моменти коли
порушник, під час розмови з вами, запихає руку в кишеню, чи заводить за
спину. Існує висока ймовірність того, що в цей момент він хоче дістати
приховану зброю та використати її проти вас. Ніколи не припиняйте
слідкувати за руками.
 56

8 тактичних принципів.

1) Ознаки загрози

Під цим принципом слід розуміти ті ознаки які можуть видавати злі
наміри порушника, злочинця. Наприклад агресивний вираз обличчя, руки
стиснуті в кулак, бойова стійка, або навпаки спокійна поведінка але при
цьому намагання приховати щось у кишені або під одягом.

2) Мислення переможця

Для того щоб із будь якої ситуації виходити переможцем необхідно

мислити як переможець. Але для того щоб мислити як переможець необхідно
багато і самовіддано тренуватись, щодня покращувати свої вміння і навички.
Якщо спитати будь якого бійця ММА, то він відповість що його тренування є
набагато важчими ніж сам бій. Тому коли ти впевнений у собі та у своїх
силах, ти знаєш що плідно тренувався ти - переможець! І думати та мислити
будеш як переможець.
 57

3) Тактичне спілкування
Це вміння спілкуватися з людьми правильно, відповідно до ситуації яка
склалась. За допомогою спілкування знизити напругу, тобто провести
деескалацію. А також це вміння слухати. Адже уважно слухаючи людину
можна почути набагато більше ніж вона говорить насправді.

4) Правило 1+1

У разі виникнення якоїсь ситуації завжди

необхідно пам’ятати: якщо у порушника є пістолет,
то існує висока ймовірність того, що в нього є
другий пістолет, є один ніж – може бути другий, є
один злочинець то може бути і другий, його
спільник. Під час виконання службових обов’язків
необхідно про це пам’ятати де є один там може
бути і два, а можливо і більше.

5) Час і відстань

Кожен з вас погодиться з наступним

твердженням: для того щоб людині відреагувати на
ситуацію чи подію потрібен час. Для того щоб
краще оцінити
ситуацію необхідна
відстань, адже коли дії порушника
відбуваються «під носом» у поліцейського,
йому важче зорієнтуватись. Тобто, для того
щоб вчасно відреагувати на подію нам
необхідні час і відстань.
6) Деескалація

Деескалація – це зниження градусу напруги, яка

склалась при якихось обставинах за допомогою
комунікації. Це дуже важливий принцип, адже
деескалація допомагає розв’язати конфліктну
ситуацію не використовуючи фізичну силу.

7) Підкріплення

Коли ви, як військовий поліцейський,

потрапляєте у ситуацію з невідомим ризиком
ніколи не розраховуйте лише на свої сили. Зайвий
героїзм нікому не принесе добра. В таких випадках
 58

необхідно викликати підкріплення, адже це може не лише допомогти

виконати завдання , а й зберегти життя та здоров’я поліцейського.

8) Укриття та захист

Під поняттям укриття слід розуміти засоби, які допоможуть

поліцейському заховатися або зникнути з поля зору правопорушника. Це
може бути кущ, дверцята автомобіля, меблі і т.п. Щодо захисту то це має
бути щось, що зможе захистити поліцейського від, наприклад, вогнепальної
зброї злочинця. Прикладом може бути: бетонна стіна або загорожа,
бронежилет, автомобіль
(у випадку якщо переховуватись з його двигуном).

2.2 Тактики виживання при застосуванні сили.

Трикутник виживання.
 59

Військовий поліцейський під час кожного випадку застосування сили

повинен бути в змозі вижити у трьох аспектах:
- юридично;
- фізично;
- психологічно.
Отже, життєво необхідним є бути підготовленим у цих трьох аспектах.

1) Юридична підготовленість

Юридична підготовленість полягає не

лише у знанні військовим поліцейським його
прав обов’язків, законів, постанов та
інструкцій, які керують його діяльність. Не
менш вагомим є вміння застосовувати у
службовій діяльності ці знання. Тобто нести
свою службу не виходячи за межі закону. У
разі не дотримання цього, військовий поліцейський може мати проблеми із
законом. Тобто, згідно трикутника виживання, не «вижити» юридично.

2) Фізична підготовленість

Під поняттям фізична підготовленість,

слід розуміти саме фізичну підготовку
військового поліцейського. Тобто його
фізичні характеристики (сила, швидкість,
витривалість). Вміння і навички щодо
використання своєї зброї, спеціальних
засобів. Всі ці вище вказані елементи необхідно завжди тренувати і
покращувати. Для того щоб завжди бути готовим виконувати завдання за
призначенням, і вижити фізично.

3) Психологічна підготовленість

Психологічна підготовленість полягає

у здатності військового поліцейського
витримати всі стресові ситуації які
трапляються при виконанні службових
обов’язків. Також у морально-
психологічній стійкості, адже можуть
траплятися ситуації під час яких буде
необхідно, наприклад, стріляти у людину
або ,навпаки, стрілятимуть у військового поліцейського. Тому важливо бути
психологічно підготовленим до різного роду ситуацій.
 60

Кольоровий спектр обізнаності військового поліцейського (стан

обізнаності).
Деякі поліцейські установи використовують кольорові систему, щоб
допомогти військовим поліцейським визначити їхній стан—що включає
обізнаність та їхню готовність діяти. Важливо наголосити, що це поки що не
доведено вченими, але може бути важливим інструментом для того, щоб
допомогти у визначенні рівня вашої готовності та у визначенні напрямку
змін. Пам'ятайте, що зони обізнаності не визначають рівень агресії або сили,
яку потрібно застосувати.
Отже:

Білий — необізнаний, що існує загроза; не сфокусована увага, не готовий

діяти. Наприклад: ви вдома, читаєте або дивитесь матч по телевізору.
Жовтий — базовий рівень обізнаності; увага більш сфокусована, сканується
середовище на наявність загроз, у стані розслабленої обізнаності. Попередній
крок перед певними діями. Наприклад: ВП (військовий поліцейський)
рухається по маршруту патрулювання, але спостерігає за тим, що
відбувається навколо.
Помаранчевий — розуміння, що загроза існує, планування та фокусування;
фізичні індикатори стресу стають видимі(прискорене серцебиття).
Наприклад: ВП(військовий поліцейський) під час патрулювання бачить
підозрілий транспортний засіб, який виляє по дорозі, тому він починає
тактичне планування.
Червоний — загроза встановлена, вжиті необхідні заходи; найвища ступінь
обізнаності, увага сфокусована на загрозі, проте ситуація є контрольованою.
Наприклад: ВП, що патрулює, зупиняє машину та затримує підозрюваного.
Сірий – у критичний момент(до прикладу під час боротьби з порушником),
ситуація починає виходити з-під контролю, сили покидають вас, і ви
розумієте, що якщо продовжити цей процес, і не спробувати щось
змінити(збільшити дистанцію, змінити позицію, підвестись на ноги,
використати спецзасоби, або зброю, тощо), то наступним кроком буде паніка.
Чорний — ситуація не контролюється через реакцію, що виражена у паніці;
Відсутня реакція на стрес, яка сприяє виживанню. Наприклад: ВП під час
патрулювання панікує та не діє пропорційно до загрози.

2.3 Стрес та методи його подолання.

Стрес (від англ. Stress – напруга, тиск) – неспецифічна реакція організму у
відповідь на дуже сильну дію ззовні, яка перевищує норму, а також
відповідна реакція нервової системи.
Під час стресу виділяються гормони, змінюється
режим роботи багатьох
органів і систем(ритм
серця).
 61

Незалежно від того, який тип реагування вибере організм, перша реакція
буде однотипною - мобілізація можливостей
функціонування для подолання надто високих
потреб. Походження стресових факторів може
бути різноманітним. Це фізичні, хімічні,
теплові, соціальні, психічні чинники.
Напруга, втома, біль, приниження, втрата
крові, довготривала фізична, або розумова
робота, безсоння, раптовий успіх, проте,
незалежно від того позитивні чинники діють
чи негативні, відповідь організму
буде однаковою. Стрес не завжди є результатом якоїсь загрози. Будь-яка
нормальна діяльність –гра в шахи , емоційні обійми, придбання цуценяти,
можуть обумовити розвиток стану стресу, не завдаючи при цьому шкоди
організму. Виникнення і переживання стресу залежить не стільки від
об'єктивних, скільки від суб'єктивних чинників, від особливостей самої
людини :оцінки нею ситуації, зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що
вимагається.
Після впливу на організм стресового подразника, активізується функція
гіпофізу(нижній придаток мозку, залоза внутрішньої секреції, масою 0.5-0,6
г., розміщена в головному мозку, у гіпофізарній ямці «турецького сідла»
клиновидної кістки черепа), він починає в підвищеній кількості виділяти
адренокортикотропний гормон(синтезується у передній частці гіпофіза), який
у свою чергу стимулює роботу кори наднирників. Ті ж починають виробляти
більше гормонів, завдяки яким організм пристосовується до нових умов.
Вченими вивчено значні події які втручаються у перебіг життя і вражають
емоційну сферу:
- смерть близької людини – 100 очок;
- розлучення – 63;
- ув'язнення – 63;
- смерть близького члена родини – 63;
Приємні події, які викликають стан стресу:
- одруження – 50 очок;
- вагітність – 40;
- перехід в нову школу – 20.
Серед людей, які внаслідок стресу захворіли, переважна більшість мали 300
очок за один рік. Але, як зазначають психологи , більшість великих проблем
ми переживаємо добре, а увагу слід звертати на менш драматичні стресори.
Буденність, дріб'язкові життєві неприємності(погана погода, неуважний
сусід, загублені ключі, підвищення цін, і т.п.) викликають хронічний стрес.
Американський вчений Вейц описав вісім стресогенних ситуацій:
1. необхідність прискореної переробки інформації;
2. шкідливе оточення;
3. усвідомлена загроза;
 62

4. порушення фізіологічних функцій(результат хвороби, безсоння);

5. ізоляція;
6. ув'язнення;
7. остракізм(вигнання і переслідування);
8. груповий тиск.
Ще можна додати безсилля, неможливість змінити ситуацію, відсутність
контролю за подіями, необхідність прийняття особливо відповідальних
рішень.

Вплив стресу на організм.

«Всі хвороби від нервів!» – такий вислів часто доводиться чути. Це
реальність чи перебільшення? І які хвороби від нервів? Вплив стресу на
організм і здоров’я людини дуже велике. Через проблеми в сім’ї або на
роботі може відкритися виразка шлунка, почати боліти серце,
підвищитися артеріальний тиск, з’явитися висип на шкірі. Всі ці хвороби
можна окремо лікувати у гастроентеролога, кардіолога, у дерматолога. Але
при згадці про проблему, все повторюється знову. Чому це відбувається?
Справа в тому, що людський мозок влаштований як досконалий комп’ютер,
та інформацію він отримує через очі, вуха, шкіру і т. д. Мозок дуже чуйно
реагує на будь-яке слово, але грубе слово викликає цілу бурю в організмі. На
психологічний стрес центральна нервова система якості захисту викидає
біологічно активні речовини, наприклад, гістамін, який і викликає виразку
шлунку. Якщо людина постійно нервує, то нервова система зношується і дає
неправильні сигнали інших систем і органів.
Розглянемо, як стрес впливає на обмінні процеси (зайва вага).
Причиною виникнення стресу може стати будь-яка ситуація, яка викликає
сильні негативні емоції. Стрес буває короткочасний і тривалий (хронічний).
При короткочасному стресу центральна нервова система подає сигнали, в
результаті включаються захисні механізми, що допомагають організму
впоратися з критичною ситуацією. Серцебиття частішає, збільшується
приплив крові до м’язів і зменшується до травному тракту. Одночасно з цим
виробляється адреналін, що стимулює надходження глюкози в кров, і велика
кількість енергії. Сильно напружуються м’язи для активних дій: для захисту,
нападу або втечі.
Після стресової ситуації в організмі виснажуються запаси енергії, в крові
знижується рівень глюкози, з’являється почуття голоду, організм
 63

відновлюється. Цей механізм спрацьовує при короткочасному стресу, і якщо

людина справляється з ним, тоді він не має подальшого впливу на здоров’я.
Стрес зменшує мозок.
Стрес зароджується в гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковій системі. У
напруженій ситуації кора наднирників секретує кортизол — катаболічний
гормон, який підтримує активність людини, щоб той міг впоратися з
труднощами. Але його тривалий вплив погано впливає на мозок.
Основний удар приймає на себе гіпокамп, де знаходиться багато рецепторів
кортизолу. У звичайній ситуації вони допомагають нормалізувати
вироблення гормону. При збереженні високого рівня кортизолу протягом
довгого часу частина рецепторів гине. Це може призвести до розладу пам’яті,
викликати проблеми з навчанням. У той же час мигдалеподібне тіло стає
більш чутливим, і це робить людину нервовою і неспокійним.
Ще один наслідок — зниження здатності гормональної системи
контролювати рівень стресу. Але і це не все.
Вплив гормону руйнує синаптичні зв’язки між нейронами і змінює розмір
префронтальної кори мозку, яка відповідає за концентрацію, прийняття
рішень, соціальне взаємодія.
Тому хронічний стрес не просто погіршує пам’ять і концентрацію, він може
призвести до депресії і деменції.
Стрес впливає на генетику.
Експерименти показують, що хронічний стрес може вплинути на
вираженість певних генів. Такий висновок вчені зробили за підсумками
експерименту.
Те, як мати піклується про потомство, визначає, як діти згодом будуть
реагувати на стрес. У турботливої й уважної матері виростає стійка до
стресових ситуацій дитина. У неї в мозку більше рецепторів кортизолу, які і
регулюють відгук на негативний вплив. Діти мам, які нехтують турботою,
більш сприйнятливі до стресу через менше число рецепторів.
Такі зміни називають епігенетичними, так як вони не зачіпають самої
послідовності ДНК. Але вони передаються у спадок, і реакція на стрес,
отриманий потомством однієї матері, пошириться на кілька поколінь.
Проте:
стрес здатний принести і користь організму та змусити мозок працювати
більш ефективно в довгостроковій перспективі — стверджують автори
нового дослідження. Єдина умова правильного «користування» стресом —
він не повинен бути постійним або занадто
тривалим. На думку професора інтегративної
біології Університету Каліфорнії в Берклі
Даніели Кауфер, певна кількість стресу
значно підвищує концентрацію уваги,
когнітивні здібності, а також коректує
поведінку. Дослідження, проведене під її
керівництвом, доводить, що
 64

короткостроковий нехронічний стрес удосконалює можливості мозку. У ході

експериментів, проведених на щурах, вчені помітили, що після коротких
стресових ситуацій у щурів стовбурові клітини перетворювалися в нові
нервові клітини, і через два тижні, коли нові
клітини ставали досить зрілими, щури демонстрували значно більшу
кмітливість і розумову активність. Доктор Кауфер додала, що на її думку
саме стрес допомагає нашому мозку не розслаблятися і працювати з високою
концентрацією уваги. Про результати та висновки свого дослідження вчені
опублікували статтю, яка опублікована в журналі eLife. Їх цікавив як
короткостроковий, так і хронічний стрес. У центрі уваги вчених були нервові
стовбурові клітини в гіпокампі дорослого пацюка. Нервові стовбурові
клітини є різновидом клітин загального призначення, або клітин-
попередників, які в залежності від хімічного впливу, здатні розвиватися в
нейрони, астроцити чи інші клітини мозку. Зубчаста звивина медіальній і
нижній поверхні півкулі головного мозку — одна з двох зон головного мозку,
в яких можуть утворюватися нові мозкові клітини у дорослої особини, і вони
надзвичайно чутливі до дії глюкокортикоїдних гормонів, що виробляються в
момент стресу. Дослідження підтвердило дані про те, що хронічний стрес
сильно підвищує рівень глюкокортикоїдів, що пригнічує виробництво нових
нейронів у гіпокампі, погіршуючи пам'ять. Крім цього, збільшується ризик
багатьох хронічних захворювань, включаючи депресію, серцеві
захворювання і ожиріння. Але ці дані були відомі лікарям і раніше. Що ж
стосується короткострокового стресу — ніяких фундаментальних знань на
цей рахунок у лікарів не було.
Доктор Кауфер піддала піддослідних щурів досить серйозному для них,
але нетривалому стресу, і простежила за тим, що відбувалося з їх мозком. У
щурів дійсно підвищився рівень стресового гормону кортикостерону до
таких же одиниць, як при хронічному стресі, але лише на кілька годин. Після
цього кількість мозкових нервових клітин у щурів збільшилася практично
вдвічі, особливо в тій самій зоні — зубчастій звивині медіальній і нижній
поверхнях півкуль головного мозку. Після цього науковці перевіряли пам'ять
щурів. Виявилося, що їх пам'ять значно покращилася, про що свідчили тести,
проведені через два тижні. А ось через два дні після цього стресу щурі не
продемонстрували жодних покращень у своїх здібностях. Загалом кажучи
про результати дослідження, доктор Кауфер вважає їх оптимістичними —
якщо стрес здатний зробити нас краще, треба цим користуватися. Інше
питання — в яких дозах і як інтерпретувати загальний результат.
Що таке стресостійкість?
Стресостійкість - це здатність добре протистояти руйнівним змінам;
підтримувати здоров'я і високий рівень енергії навіть під постійним тиском;
легко відходити від невдач; долати негаразди; починати працювати та жити
по новому, коли старий спосіб більше недієвий; і робити все це без шкоди
самому собі.
 65

Стресостійкість зазвичай відноситься до управління стресом. Це не риса

характеру людини, а його реакція — взаємодія між людиною та стресом.
Дослідження показують, що певна кількість стресових ситуацій призводять
до кращих наслідків. Тобто, подоланням викликів, ми будуємо
стресостійкість та краще підготовлені до подолання наступних стресових
ситуацій, які виникнуть на нашому шляху. Аналогія: ми не можемо
розвинути фізичні навички без тренувань м'язів. Таким самим чином, ми не
можемо розвинути психологічну стійкість без подолання стресових ситуацій.
Але, так само, як фізичне перевантаження може бути шкідливим, занадто
багато стресу без необхідного відновлення підірве психологічну стійкість.
Пам'ятайте:
- стійкість не може розвиватися без стресу;
- схильність до певної кількості стресу захищає (аналогія “робити
щеплення”) від майбутніх стресових ситуацій;
- реалістичне та правильне тренування забезпечує стійкість.
Стрес та тренування.
Є три ключових компоненти, що повинні міститися в заняттях,
включаючи застосування сили:
1) Триматися перед обличчям незгод. Це стосується тренувального
середовища, що ставить виклик студенту (але не надлишковий або
жорстокий) та допомагає змінити їхнє ставлення в різних ситуаціях,
подолати перешкоди, що призводить до покращення впевненості.
2) Працювати на межі можливостей. Помилка – це природно. Під час
навчання це означає, що ми працюємо на межі наших можливостей. Якщо
людина не помиляється це може означати, що він не розвивається, тобто
працює не на повну силу. Однак, як ми можемо поставити людину в
середовище для розвитку через помилки? Одне із найважливіших занять для
військових поліцейських — це, як відновитися після помилки. Як взяти себе
в руки та спробувати ще раз.
3) Сприймати виклики, як можливості, а не загрози. Це остаточний та звісно
найважливіший аспект тренування. Студенти повинні вивчати навички
пристосування - вони повинні розуміти, що кожний новий виклик готовить
нас до наступного. Виклики — це можливості для розвитку.
Реакціями на стрес можуть бути:
- дефіцит пам'яті;
- неможливість концентруватися;
- розсіяні думки/смуток;
- відчуття завантаженості;знижена можливість вирішення
проблем;
- неможливість сприймати інформацію/сканувати
середовище(тунельне бачення, тунельний слух)
 66

Тунельне бачення та тунельний слух.

Стрес може викликати звуження можливості

бачити та сприймати звуки. Наприклад, після
перестрілки, багато людей розповідають про
досвід тунельного бачення та тунельного
сприйняття звуків (що також називається
тунельний слух). На додаток, в деяких ситуаціях
люди по-іншому сприймають час. Наприклад, деякі люди розповідають, що
та чи інша ситуація пройшла, як у ―уповільненому кіно‖. Це доволі загальний
досвід, що переживають люди під час дорожньо - транспортних пригод.
Після пострілу у людину, військових поліцейських навчають ―сканувати та
дихати‖. Вони повинні сканувати середовище (включаючи територію позаду
нього) для ―розширення тунелю―. Тактичне дихання є важливою частиною
процесу сканування середовища. Підводячи підсумки, людина може
справитися з автоматичною реакцією тунельного бачення та слуху.
Використовуйте тактичне дихання для контролю стресової реакції та
утримання себе на нормальному рівні збудження для найкращого виконання
службових обов’язків. Пам’ятайте, ви безперервно скануєте середовище для
того, щоб зібрати більше інформації. Використовуйте негайну постановку
цілей для фокусування на завданні в одну секунду та при цьому не будьте
перенавантаженим. Постійно питайте: "Що важливо зараз?".
Фази стресу:
Фаза тривоги – мобілізація організму для зустрічі з загрозою. Відбуваються
біологічні реакції, які зумовлюють можливість боротьби або втечі. З погляду
фізіології це: згущення крові, підвищення тиску, збільшення печінки.
Фаза опору – організм намагається опиратися загрозі, або справлятися з нею,
якщо загроза продовжує діяти і її не можна уникнути. Далі тіло
адаптовується до стресу і повертається до нормального стану.
Фаза виснаження – якщо дія стресу продовжується і людина не спроможна
адаптуватися, це може виснажити ресурси тіла. Виснаженість – це
вразливість від втоми, фізичні проблеми призводять до хвороб і навіть до
загибелі організму. Тому між стресом і його наслідками важливою ланкою є
те, як індивід справляється зі стресом. Не кожен у стані стресу поводить себе
однаково – одні хворіють, для інших стрес буде приємним викликом.
Реакція організму на стрес.
Коли ти знаходишся перед загрозою , тіло відповідає захисною реакцією, що
може виражатися наступним чином:
- битися;

- тікати;

- завмерти на місці;

- імітація дій.
 67

Мигдалевидне тіло, частина мозку, що відчуває страх, миттєво викликає

ланцюгову реакцію , що підвищує збудження посиланням адреналіну та
гормонів кортизолу в серцево-судинну систему. Ці гормони стресу швидко
готують тіло до дій. Це підвищує частоту дихання, темп серцебиття та
кров’яний тиск. Уважність підвищується через загострення почуттів, пам'яті,
в той час, як тіло стає менш чутливим до болю. Навіть після зникнення
загрози, тіло все ще ―готове‖ для будь-якої наступної загрози. Тому будь-яка
наступна загроза (звук, запах) поновить оборонну реакцію. Це виділення
великої кількості гормонів обмежує доступи до кори головного мозку
(частини, що відповідає за мислення).

Існують 4 важливі стратегії, як справлятися зі стресом.

Їх необхідно знати:

1) Постановка цілей;

2) Візуалізація;

3) Слова-накази самому собі;

4) Тактичне дихання.

Постановка цілей.
Постановка цілей дає передньому мозку інформацію для допомоги
контролю мигдалевидним тілом. Постановка цілей допомагає ―виключити‖
тривогу, пов'язану з панікою та страхом. Більш того, постановка цілей:
- зосереджує увагу на важливих елементах навичок, які виконуються в даний
момент;
- мобілізує зусилля;
- посилює та продовжує відчуття наполегливості та стійкості.
В кризовій ситуації, ви повинні бути в змозі поставити короткострокові цілі
та швидко визначати пріорітети. Ми виконуємо це постійно, ставлячи собі
просте питання: “Що важливо зараз?”. Навіть коли ми знаходимося у бійці
або іншій ситуації, що загрожує життю, або здоров’ю ми можемо ставити
собі запитання протягом усієї ситуації. Звісно, в ідеальному випадку у вас
може бути місце та час для детального планування, але, коли ви знаходитеся
в центрі надзвичайної події, спростіть собі життя просто ставлячи собі
запитання: “Що важливо зараз?”. Пам'ятайте, ви можете справлятися з
стресовими ситуаціями, розбиваючи ситуацію на маленькі частинки. “Що
важливо зараз?” - це найважливіше питання!
 68

Візуалізація.
Візуалізація — це створення, або відновлення досвіду у своїй уяві.
Візуалізація базується на концепції, що уявлення події в голові може
призвести до таких самих почуттів в тілі, так ніби ця ситуація відбувалась
наяву. Візуалізація може бути практично застосована в три способи:
1) Репетирувати та готувати себе до викликів. Ви бачите та практикуєтесь в
успішному вирішенні стресових ситуацій.
2) Планування. Це можливість продумувати можливі загрози та правильну
реакцію тіла перед відповіддю на загрозу.
3) Відновлення. Особовий склад повинен уявляти відновлення тіла та мозку,
використовуючи візуалізацію.
Переваги візуалізації:
а) покращує можливість концентруватися;
б) будує впевненість;
в) контролює психологічні навички, що дозволяють включити позитивний
самонастрій та знижують рівень збудження.
гпокращує техніку навичок шляхом:
- вивчення нових (спогляданням та практикою) - споглядати навички та
потім їх відпрацьовувати в уяві та отримувати почуття правильного
виконання навички в мозку.
- виконання навичок—прокручування у голові фізичного(моторики) та
технічно правильного виконання навичок.
- виправлення помилок—в майбутньому ви зможете зрозуміти проблему,
оцінюючи відмінності між правильним та неправильним виконанням
навичок.
- покращує стратегічне мислення (продумування частини ситуації) -
читання ситуації, прийняття швидких рішень, повторення правильних,
доведених до автоматизму реакцій на складні ситуації—це все можна
використовувати для вирішення питань, які зараз стоять перед вами.
Змінюйте “що якщо?” на “що тепер?“.
Застосування візуалізації.
Для того, що досягнути максимальної цінності від цієї навички, необхідні
певні елементи, які потрібно включити в сценарій візуалізації.
-Реалізм—робить ситуацію в уяві максимально реалістичною, таким чином
це сприяє кращому виконанню завдання у майбутньому.
-Перспектива з якої ви сприймаєте:
внутрішня — ви бачите ситуацію з власного уявлення, так, ніби ви бачите
себе у ситуації своїми очима.
зовнішня — бачити себе зі сторони, як на відео.
Обидві перспективи працюють, однак внутрішня перспектива краща, адже ви
бачите ситуацію, як у реальному житті.
- Контроль — ви повинні бачити себе у виконанні завдання успішним та
впевненим. Потрібно уявляти хороше, позитивне завершення сценарію.
 69

- Широкий спектр відчуттів — кольори, звуки, запахи, дотики та смак—все

це створює чіткість. Тож, ви отримуєте детальну та точну картину в уяві.
Проте деяким людям це дуже складно зробити.
- Думки та емоції — допомагають замінити негатив на позитив в уяві.
- Швидкість — краще практикуватися на ―повній швидкості‖.
- Тривалість — не більше 15 хвилин. Якщо вправа триває довше, поділіть її
на менші частини.
- Регулярність — візуалізація надає перевагу, якщо практикувати це
постійно. Можете включати її перед та після тренування або місій, як
частину регулярних тренувань.
Знайдіть у цьому списку найважливіші пункти для вас.

Слова-накази самому собі.

В стресовій ситуації якість виконання завдання може різко знижуватися,
але слова-накази можуть бути дуже корисними. Слова-накази самому собі,
допомагають у подоланні негативних думок та сумнівів, що можуть виникати
через стрес. Дуже важко думати про дві речі одночасно. Тому слова-накази
самому собі дозволяють мати власного ―інструктора‖ за спиною, що буде
проходити завдання разом з вами. Зазвичай це допомагає сфокусуватися на
технічних або інших аспектах, що пов'язані із завданням, для покращення
якості його виконання.

Тактичне дихання.
Більшість функцій нервової системи є неусвідомленими ( не піддаються
контролю), але диханням ми можемо керувати. Контролюючи наше дихання,
ми можемо контролювати нашу реакцію на стрес. Правильне дихання може
неймовірно допомогти в моментах великого стресу шляхом доставлення
кисню до мозку, покращенням роботи нервової системи та зменшенням
напруги в тілі та мозку. Є декілька довгострокових переваг від технік
правильного дихання (наприклад, дихання за допомогою діафрагми):
- воно може покращувати витривалість та психічне здоров'я;
- глибоке повільне дихання може використовуватися для керування
відчуттям небезпеки. Коли ми у безпеці та спокійні, ми дихаємо повільно та
глибоко.
- глибоке дихання може регулювати відчуття занепокоєння в будь-який час,
але може бути частково корисним для контролю когнітивних(розумових)
функцій в часи великої кількості стресових ситуацій.
Пам’ятайте, для того, щоб вдихати глибоко з застосуванням діафрагми,
вдихайте через ніс та повільно видихайте через рот.
Наступні зразки дихання можуть активувати стресову реакцію, тому вони
не повинні бути застосовані в будь-якій з ситуацій застосування сили:
а) верхнє дихання (швидкий темп дихання у верхній частині грудної клітини);
б) затримання дихання.
в) гіпервентиляція (швидке, безперервне дихання).
 70

КОНТРОЛЬ СТРЕСУ У БОЙОВИХ ОПЕРАЦІЯХ

Психологічне здоров’я - модель Континуума.

Недавній досвід показав нам , що багато солдатів мають фізичні та
психологічні проблеми зі здоров'ям, які при вчасному виявленні і лікуванні
можуть мати тимчасовий та регресивний характер. Зображена нижче модель
включає увесь спектр як психічних так і фізичних проблем які можуть
вплинути на військовослужбовців. Континуум в моделі починається із
здорового стану, адаптації і подолання труднощів (зелений), переходить до
незначних або тимчасових (повністю виліковних) розладів або
функціональних порушень (жовтий), потім до більш серйозних, хронічних
травм або порушень (помаранчевий), аж до клінічних захворювань і розладів,
для яких необхідна ґрунтовна медична допомога і тривала госпіталізація
(червоний).

У минулому, питання психічного здоров'я або травм набутих в наслідок

стресу у бойових операціях розглядались досить прямолінійно: або ти
хворий, або здоровий. Якщо ти здоровий — ти продовжував служити і тебе
як і зазвичай відправляли на виконання різних бойових завдань. Якщо ти
хворий – тобі належало бути у шпиталі. Натомість Канадські Збройні Сили
розробили новий погляд на проблеми психічного здоров'я у співпраці з
морською піхотою Сполучених Штатів Америки. Ця нова модель дозволяє
краще, глибше розуміти стан психічного здоров'я. Наприклад, жовтий сектор
відповідає за розлади виявленні на ранніх стадіях, коли людина ще проявляє
активну реакцію на подразник, можна порівняти з тим, як ми реагуємо на
поганий день. Стрілочка під таблицею позначає, що це континуум з рухом в
обох напрямках, тобто завжди є можливість повного відновлення здоров'я і
функціональності. Спираючись на цю модель нікого не списують і не
комісують тільки через ознаки захворювання, або через те, що вони
проходять лікування психічних розладів. Тепер також існує усвідомлення
того, що чим раніше втрутитись, тим легше відновити здоровий і
функціональний стан (зелений) здоров'я солдатів. Це спільна
відповідальність командної ланки та самого військовослужбовця. Командири
несуть відповідальність за свій особовий склад, і відіграють життєво важливу
роль в запобіганні та управлінні стресом. Якщо захворювання прогресує, це
 71

може привести до необхідності більш серйозного медичного втручання,

проте відповідальність з самого військовослужбовця також не знімається.
Командири завжди відіграють певну роль і несуть відповідальність за
налагодження контакту і підтримку своїх солдатів на будь-якій стадії
континууму психічного здоров'я. Дії командного складу також впливають на
просування солдатів уздовж континууму. Важливі життєві події, безумовно,
впливають на психічне здоров'я військовослужбовця – однак ще більш
істотним є вплив невеликих щоденних проблем, які через деякий час можуть
привести до розладів. Командир також впливає на дрібниці в повсякденному
житті, які можуть заподіяти шкоду психічному здоров'ю в/с у підрозділі.
Способи дбати про себе:
- Добре харчуйтеся;
- Добре спіть;
- Займайтеся легкими фізичними вправами;
- Мисліть позитивно («Все буде добре.» «Я все зможу пройти.»);
- Згадайте, як ви справлялися зі стресом в минулому та спробуйте
застосувати це знову;
- Намагайтеся не залишатися наодинці;
- Уникайте кофеїну, алкоголю та заборонених наркотичних речовин;
- Застосовуйте глибоке дихання.
 72

Неконтрольований бойовий стрес викликає безладну або небезпечну

поведінку, негативно впливає на місію, і може стати причиною катастрофи.
Багато подразників, що призводять до стресу—це навмисні дії противника,
спрямовані на вбивство, поранення або деморалізацію наших
військовослужбовців та союзників. Інші чинники, що можуть погіршити
стресовий стан це — фактори середовища, де проходять бойові дії, такі як
спека, холод, вологість або брак кисню. Впливу деяких з цих факторів можна
уникнути, або побороти вмілими діями командирів. Існує також ще одна
категорія чинників стресу, що обумовлені нашим особистим сприйняттям,
нашим баченням питання, що необхідно вирішити. Екстремальні реакції на
такі чинники можуть включати заподіяння шкоди собі (як у гіпотетичному
випадку солдата, який стає самогубцем, дізнавшись, що його дружина хоче
розлучення) або заподіяння шкоди іншим (як у випадку солдата, який
імпульсивно стріляє в своїх командирів звинувачуючи їх у
несправедливості). Ці стресові фактори повинні бути вчасно визначені, та по
можливості, взяті під контроль. Ефективна діяльність керівного складу
полягає в тому, щоб тримати стресори в допустимих межах і готувати
солдатів морально і фізично до подолання труднощів. Стрес, що допомагає
сфокусуватись є критично необхідним для виживання та виконання місії.
Проте, інтенсивний, або тривалий стрес, погіршує здатність
військовослужбовців ефективно ―функціонувати‖. Деякі стресові фактори
призводять до неправомірних дій, що вимагають дисциплінарних заходів та
можуть привести до відсторонення солдатів від виконання службових
обов'язків, судового позову і позбавлення волі. Стрес може збільшити рівень
захворюваності, спричинивши небажання дотримуватись елементарних
правил гігієни, тим самим послаблюючи імунний захист організму. Стрес
може привести до виникнення серйозних психічних розладів, бажання
забрати власне життя чи життя інших. Надмірний стрес в ході бою
призводить до нераціонального мислення і втрати можливостей, що з часом
може призвести до збільшення втрат.
73
 74

Перша психологічна допомога на полі бою.

Перша психологічна допомога полягає в тому аби допомагати людям з
емоційними розладами, що спричинені фізичними травмами, хворобами або
надмірним стресом. Емоційні розлади не завжди є видимими, як поранення
чи перелом. Однак, перехвилювання, панічний страх, надмірне занепокоєння,
глибока депресія, дратівливість, гнів, є ознаками того, що стрес досяг
критичного рівня і людини сама не здатна з ним боротись. Що більш
помітними стають симптоми, то
значнішою стає необхідність отримання
сторонньої допомоги та вміння
допомагати собі.

Важливість першої психологічної

допомоги.
Ви повинні вміти надати першу
психологічну допомогу собі, колегам,
підрозділу, оскільки це необхідно для
продовження виконання завдання. Заходи
першої психологічної допомоги прості і зрозумілі. Проте обрані методи
допомоги залежать від можливості оцінити стан військовослужбовця і
розуміння його потреб. Найбільш раціональне використання ресурсів
вимагає винахідливості з вашого боку. Нездатність тверезо оцінювати
ситуацію, внаслідок стресу може призвести до травми або навіть смерті для
вас, або інших на полі бою. Ситуація стає ще гіршою, якщо
військовослужбовці виконують накази командира з емоційними розладами.
При виявленні розладів та лікуванні на ранній стадії, солдат має всі шанси
залишитися у своєму підрозділі та продовжити ефективно виконувати
поставлені завдання. Якщо розлад не виявлено на ранній стадії, і йде
ускладнення, солдат може стати загрозою для себе, і для інших.

Ситуації, які вимагають надання

першої психологічної допомоги.
Перша психологічна допомога
(допомога товаришу) необхідна при
перших ознаках емоційного розладу,
коли в/с не може виконувати
поставленні завдання. Стрес є
природною реакцією в бою, в ситуаціях
з заручниками чи терористами, в ході природних катастроф таких як повінь,
буревій чи техногенні катастрофи. Більшість емоційних реакцій на подібні
ситуації несуть тимчасовий характер і солдат все ще може продовжувати
виконання завдання після незначного підбадьорення. Некомфортні симптоми
можуть тривати кілька хвилин, годин або днів. Проте, якщо симптоми стресу
 75

серйозні, вони можуть впливати на весь підрозділ і поставити під загрозу не

тільки солдата, а й його товаришів. Іноді люди продовжують добре
справлятись в ході екстремальних ситуацій, проте з часом починають
страждати від душевних травм, що впливають на спроможність працювати та
на рівень життя у подальшому. Погані спогади і сни можуть повертатися
протягом декількох місяців і років, це все ще є нормальною реакцією. Однак,
якщо спогади настільки болючі, що людина намагається уникати будь-яких
асоціацій з ними, вона стає соціально ізольованою, або впадає в стан тривоги,
депресії чи наркоманії, що потребують лікування. Досвід роботи з поліцією,
пожежними, швидкою медичною допомогою, технічними фахівцями, а також
іншими особами, які мають справу з наслідками стихійних лих показав, що
надання першої психологічної допомоги усім учасникам подій, в тому числі
тим, хто спершу не потребував допомоги, значно знижує ймовірність
майбутнього розвитку серйозного посттравматичного стресового розладу
(ПТСР).

Взаємозв'язок першої психологічної та першої медичної допомоги.

Перша психологічна допомога повинна йти в ногу з першою медичною
допомогою. Виявлення фізичної травми або причини тимчасової
недієздатності не виключає можливість психологічної травми (або навпаки).
Людина яка страждає від болю, шоку, страху серйозної травми, або страху
смерті, не реагує на жарти, стає байдужою, або плаксивою. Страх тривога
може заподіяти серйозної шкоди солдату, як і значна втрата крові. Цілі
першої психологічної допомоги: підтримати, допомагати солдату в боротьбі з
його реакцією на стрес; Запобігти, і при необхідності контролювати,
поведінку що може бути шкідливою для нього та навколишніх;
Якнайшвидше повернути солдата до служби після того, як він поборов стрес.

Повага до почуттів інших.

Сприймайте солдата якому намагаєтесь допомогти без обмежень та
насмішок. Поважайте його права мати різні почуття. Навіть якщо ваші
почуття, переконання і поведінка відрізняються, НЕ НАСАДЖУЙТЕ ЙОМУ
ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ за його вчинки чи емоції. Ваша мета полягає в тому,
щоб допомогти йому в цій складній ситуації, а не критикувати його.
Пам'ятайте, НІХТО НЕ ХОЧЕ МАТИ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ. Коли людина
шукає допомогу, вона потребує і очікує розуміння її страхів, а не різке
відторгнення або глузування.
Усвідомте, що люди постійно знаходяться під впливом широкого спектра
факторів та реагують по-різному на однакові ситуації. Кожна людина має
проблеми і мотиви, свідомі і несвідомі, які є унікальними. Часто
перевантаження нервової системи спричиняє не стресор, а саме додаткові
ситуативні обставини чи інші проблеми, що виникають в той же час.
 76

Емоційна і фізична недієздатність.

Зрозумійте, що психологічна недієздатність настільки ж реальна, як і
фізична. Якщо солдат упав та серйозно пошкодив гомілковий м'яз, ніхто ж не
очікує, що він відразу встане і побіжить. Емоції солдата можуть тимчасово
загострюватись через сильний стрес в бою або якийсь травматичний випадок.
Не варто ВИМАГАТИ, щоб він взяв себе в руки і негайно діяв. Деякі люди
можуть відразу взяти себе в руки, а інші не можуть. У солдата, котрий має
емоційну травму настільки ж обмежена дієздатність як і у солдата з
пошкодженим гомілковим м’язом. Існує прикра тенденція в тому, що
більшість людей сприймають лише видимі травми, такі як рани або
кровотечі. Деякі схильні вважати, що емоційні розлади це вигадка і що
солдат з подібним розладом насправді не хворий, і може подолати всі свої
проблеми за допомогою сили волі.
Фрази: " Це все в вашій голові", "Викинь з голови", і "Тримай себе в
руках‖ часто використовуються людьми, які таким чином намагаються
допомогти. Насправді, ці вирази лише виражають ворожість, оскільки
показують відмову розуміти проблему. Вони також підкреслюють слабкість і
неадекватність в сприйнятті мовця. Подібні фрази не мають застосовуватись
в ході надання першої психологічної
допомоги.
Кожен, хто отримує фізичну
травму має певну емоційну реакцію
на неї. Це нормально, що потерпілий
у розпачі. Що складнішою є травма,
тим більшим є страх, особливо якщо
травма отримана в дуже важливій
частині тіла. Наприклад, травма очей
або статевих органів, навіть якщо
пошкодження відносно незначне, ймовірно, буде тяжким психологічним
ударом. Пошкодження будь-якої іншої частини тіла може бути особливо
тривожним для людини з її особистих переконань. Наприклад, травма руки
може бути страшним ударом для хірурга або травми очей для пілота.
Поранений солдат завжди відчуває себе менш захищеним, більш
занепокоєним не лише через те, що вже трапилося з ним, але й через те, які
наслідки ця травма може мати в подальшому. Страх і незахищеність роблять
людину дратівливою, вона відмовляється йти на контакт і чинить
нераціонально. Допомагаючи такій особі завжди пам’ятайте, що її поведінка
не має практично нічого спільного з ВАМИ особисто. Тому необхідно
проявляти терпіння, впевненість, заохочення і підтримку.

Надання першої психологічної допомоги за межами поля бою.

Емоційно нестійкі військовослужбовці ставлять бар'єр в спілкуванні через
страх. Вони роблять це для свого власного захисту, навіть не підозрюючи
 77

цього. Якщо солдат зрозуміє, що боятися нічого і всі його розуміють та

підтримують, він з легкістю зніме бар'єр. Наполегливі зусилля, які
продемонструють, що ви хочете його зрозуміти будуть неймовірною
підтримкою для військовослужбовця, особливо якщо ви будете спокійним.
Ніщо не може викликати в емоційно нестабільної людини ще більший гнів,
ніж відчуття того, що інші бояться її. Постарайтеся зберігати спокій. Знайомі
речі, такі як чашка кави, використання його імені, увага до незначного
поранення, виконання ним простої роботи, або зустріч із знайомими
збільшать його бажання подолати страх. Він не може не реагувати
відповідно, якщо ви схвильовані, у гніві, або доволі різкі.

Обговорення проблеми.
Після того, як солдат заспокоїться,
він швидше за все, буде бачити сни
про стресову подію. Крім того, він
може думати про це, коли він не
спить або навіть відтворювати у
голові цю картину. Однією з переваг
цієї природної моделі є те, що вона
допомагає йому побороти стрес, так
само, як інші люди долають страх
перед стрибками з парашутом, роблячи це знову і знову. Зрештою стає дуже
важко пригадати, наскільки страшною була ця подія. В наданні першої
психологічної допомоги солдату з психічним розладом, ви повинні дозволити
йому використовувати цю природну модель. Намагайтесь його розговорити.
Будьте уважним слухачем. Дайте йому розказати своїми словами, що
насправді сталося. Якщо ці розлади були також спричинені проблемами, які
виникли вдома, або його особистими переживаннями, це допоможе йому
поговорити про них. Ваша уважність покаже йому, що вам цікаво, і поки він
буде ділитися своїми проблемами, він поборе свої страхи. Якщо він
стомиться під час розповіді, запропонуйте чашку кави або перерву. Що би ви
не робили, запевніть його, що ви будете слухати його знову, як тільки він
буде готовий. Спробуйте повернути відчуття військовослужбовця про події,
що сталися, тобто повернути його в минуле. Але не треба сперечатися.
Діяльність.

Людина з емоційним розладом,

в результаті бойових дій є
жертвою тривоги і страху. Йому
погано, тому що він тимчасово
перевантажений своїм же
занепокоєнням. Надійний спосіб
контролювати страх - зайняти себе
якоюсь справою. Майже всі
 78

солдати відчувають сильну тривогу і страх перед широкомасштабним

наступом, але це, як правило, проходить і їм стає краще, як тільки
починаються активні дії. Вони пишаються тим, що ефективно виконали
завдання і задоволені тим, що вони хороші солдати і, напевно, навіть не
підозрюють, що подолання первинного страху було їх першим досягненням.
Корисна активність дуже сприятливо позначається на солдаті з емоційним
порушенням, який тимчасово фізично недієздатний. Після того, як ви
допомогли солдату подолати свій первинний страх, допоможіть йому знайти
впевненість в собі. Дайте йому зрозуміти, що його робота продовжується і
він робить дуже корисні справи. Заохочуйте його до активності. Дайте йому
завдання, наприклад, допомогти завантажити вантажівку, винести сміття або
обладнати бойові позиції. Якщо ситуація дозволяє, поверніть його до
виконання своїх обов’язків. Шукайте його сильні сторони і допомагайте
йому застосовувати їх. Уникайте простого сидіння на місці. Вам можливо
доведеться направляти його, давати вказівки, де і що саме робити. Інструкції
повинні бути ясними і простими, і їх слід повторювати. Людина, яка
знаходилася в паніці, ймовірно буде сперечатись. Поважайте його почуття,
але зверніть увагу на більш насущні та необхідні питання. Використовуйте
його надлишкову енергію і НЕ СПЕРЕЧАЙТЕСЯ. Якщо ви не змогли
зацікавити його корисною роботою, може виникнути необхідність
заручитися допомогою в боротьбі з його гіперактивністю, перш ніж вона
пошириться на групу і призведе до паніки. Запобігти поширенню таких
настроїв необхідно шляхом вгамовування або ізолювання людини у разі
потреби. Участь в діяльності допомагає військовослужбовцям в трьох
напрямках:
а) Забутись.
б) Знайти вихід для його надмірної напруженості.
в) Довести собі, що він може робити щось корисне.
Відпочинок.

Часом, особливо під час

бойових дій, фізичне виснаження
є основною причиною емоційних
реакцій. Для уникнення цього
необхідно створити та
реалізувати план сну підрозділу.
При можливості, солдатам
повинно бути надане безпечне і
комфортне місце для відпочинку.
Прикладом може служити місце далеко від інтенсивного руху, шуму, а також
відносно безпечне місце, яке є чистим і сухим і захищеним від впливу
навколишнього середовища. Чим довший і спокійніший сон солдата, тим
краще він зможе діяти при необхідності.
 79

Гігієна.
Польова гігієна є
невід’ємною частиною
морального стану солдата.
Брудний і неохайний солдат не
буде виконувати завдання так
само, як солдат, який мав
можливість помитися і надіти
чистий, сухий одяг. Під час
виконання завдань, командирам
слід підкреслювати важливість
особистої гігієни. Необхідна
особиста гігієна не тільки
покращує моральний стан, вона також є профілактичним засобом проти
хвороб і інших травм(що можуть бути отримані не в бойових діях).
Групова діяльність.
Ви напевно вже помітили,
що людина працює, відповідає
на небезпеку і долає серйозні
проблеми краще, якщо вона є
членом дружної
групи(підрозділу). Кожен
солдат в підрозділі повинен
підтримувати інших
військовослужбовців. Бойовий
командний дух побудований на
тому, що солдати мають одні і ті ж інтереси, цілі і завдання, і в результаті
вони мають більш високу продуктивність. Більш того, вони менш стурбовані,
тому що всі залучені і виконують необхідні завдання. Саме цей дух має
стратегічну важливість в бою. Він настільки потужний, що є одним з
найбільш ефективних інструментів першої психологічної допомоги.
Повернення солдата у відділення або підрозділ підтримає його почуття
приналежності і безпеки, і буде доказом його корисності в підрозділі.

Реакції і обмеження.
До цього моменту обговорення стосувалося в першу чергу почуттів
солдата з емоційними розладами. А як щодо ваших почуттів по відношенню
до нього? Незалежно від ситуації, ви будете мати емоційні реакції (свідомі чи
несвідомі) по відношенню до цього солдата. Ваша реакція може або
допомогти, або перешкодити вашій допомозі йому. Коли ви втомилися або
стурбовані, ви можете дуже легко стати нетерплячим по відношенню до
нього, якщо він незвично повільний, або перебільшує ситуацію. Ви навіть
можете відчувати себе скривдженим, або обуреним. Через те, що багато
 80

людей з різними видами травм або розладів можуть брехати про вас, ви
можете легко ображатися. Фізичні рани можна побачити і прийняти. В той
час, як емоційні реакції прийняти дуже складно. З іншого боку, чи ви будете
надмірно співчувати? Надмірне співпереживання для недієздатної особи
може бути настільки ж шкідливим, як і негативні моменти у ваших стосунках
з ним. Він потребує серйозної допомоги, але не жалю. Якщо ви цю людину
пожаліли, це змусить його відчувати себе ще більш неадекватним. Ви
повинні чекати відновлення вашого товариша для його повернення до
виконання обов'язків та відновлення ефективності. Це очікування повинно
віддзеркалюватися у вашій поведінці і ставленні, а також у ваших словах.
Якщо він побачить ваш спокій, впевненість і компетентність, він
заспокоїться і буде відчувати себе у безпеці.

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 81

ТЕМА 3 ОБОРОННІ ТАКТИКИ

3.1 Тактичні стійки та пересування.

Стійка дає нам можливість бути готовим до негайних дій, при зміні
ситуації, при проведенні перевірки документів, спілкуванні. Під час
виникнення загрози тактична стійка дозволяє нам вчасно зреагувати на неї,
відбити напад, вберегти зброю та спецзасоби, що у свою чергу, може
вберегти нам життя і здоров'я та дозволить виконати наше завдання.
Умовно розділяємо стійки на три типи:

- нижня(стійка яка використовується тоді, коли рівень загрози найнижчий), у

цьому положенні руки військового поліцейського знаходяться у районі
поясу, прикриваючи його зброю та спецзасоби,
але пальці не встромляються за ремінь, і не
перехрещуються, для уникнення раптового
блокування рук ймовірним порушником. Цією
стійкою ви демонструєте, що ви зібрані,
зосереджені, готові до дій,
тобто підкреслюєте свою
професійність. Це може
послужити стримуючим
фактором для ймовірного
порушника;

- середня(стійка, яка використовується, коли відстань між порушником і

поліцейським скоротилась), у цьому випадку руки
підняті на рівень грудей, ноги зігнуті в колінах, і ви
готові до відбиття можливого нападу. Ми
використовуємо дану стійку у випадку, коли суб'єкт
починає рух у наш бік, і не реагує на наші команди,
намагаючись скоротити відстань
до нас. Для нас такий розвиток
подій не є бажаним, оскільки
чим менша відстань до можливої
загрози, тим менше часу у нас на
прийняття рішення і дію. Цією
стійкою ми показуємо, що реагуємо на зміну ситуації,
готові до відбиття можливого нападу, даємо зрозуміти
порушнику, що його дії можуть привести до
подальшого її загострення;
 82

- верхня(відстань між порушником і поліцейським невелика), руки підняті,

ноги зігнуті в колінах ви згруповані та готові
наносити удари і
відбивати напад. У
цьому випадку
відстань до можливої
загрози невелика, і ми
захищаємо нашу
голову, і готові
наносити удари при
потребі. У таких
випадках час на
прийняття рішення
дуже обмежений.

У будь якій стійці, ми використовуємо так звану концепцію трикутника.

Умовно креслимо перед собою трикутник і ноги розташовуємо на двох його
вершинах, для кращого балансу. Таке положення дозволяє нам бути
стабільним у будь-якому випадку, дозволяє нам залишатись на ногах у разі
раптового нападу, що є важливим для нашого виживання у критичній
ситуації.
Пересування також є важливим елементом професійної підготовки
військового поліцейського. Правильне пересування дає можливість
убезпечити себе від несподіваного зіткнення з перешкодою, і як наслідок,
залишатись на ногах та контролювати ситуацію.
При пересуванні вперед опорна нога виставлена вперед, ноги зігнуті в
колінах. Ступні ніг розташовуємо на умовних вершинах трикутника, таким
чином забезпечуючи собі стійкість. Під час пересування зберігаємо цю
концепцію. Пересуваючись вперед робимо крок опорною ногою, а другу
ногу, не високо відриваючи від землі, підтягуємо до неї.
При пересуванні у будь-який бік(вправо, вліво), спочатку кидаємо швидкий
погляд на те місце, куди збираємось ставити ногу, не втрачаючи при цьому
контролю за ситуацією. Пересвідчившись у відсутності перешкоди,
переставляємо ногу у це місце, а іншу не відриваючи високо від землі
підтягуємо до неї, при цьому зберігаємо ‖трикутник‖ для стійкості.
При пересуванні назад, спочатку кидаємо швидкий погляд через плече, для
того, щоб переконатись у відсутності перешкоди за плечима, після цього, не
відриваючи високо від землі, відставляємо назад не опорну ногу, а опорну
підтягуємо до неї.
Ступні від землі не відриваємо високо для того, щоб у разі присутності
перешкоди на шляху ноги, вона не стала для нас несподіванкою, і ми не
спіткнулися об неї, втративши при цьому рівновагу.
 83

Перевірка документів.
Тактична позиція "L".

Документи перевіряємо для ідентифікації особи і вирішення питання щодо

можливого її затримання.
Стійка дає нам можливість бути готовим до негайних дій при зміні
обстановки при проведенні перевірки документів. Відстань до особи дає нам
більше часу для прийняття рішення і реакцію на ситуацію, що склалася. У
разі виникнення загрози, ми маємо час на зміну позиції, можливість
застосувати спецзасоби або зброю.
При проведенні перевірки документів, важливим елементом є комунікація.
Ніколи не применшуйте важливість сили та тону вашого голосу, який може
підбадьорити, заспокоїти, розлютити та знищити. Це є одним з
найважливіших компонентів управління конфліктами. Іншими словами, те як
виговорите, майже так важливо, як і те, що ви говорите.
Найвигіднішою позицією для проведення перевірки є позиція у вигляді
латинської букви "L", яка дає змогу ефективно контролювати суб’єкт і вчасно
відреагувати на зміну ситуації.
У цій позиції військовий поліцейський, який контактує з особою
знаходиться навпроти суб'єкта(з невеликим зміщенням з прямої лінії, бажано
у бік не домінантної руки суб'єкта) і веде з ним розмову (перевірка
документів, пояснення причин затримання, тощо) прийнявши тактичну
стійку відповідну до ситуації, що розгортається.
У той же час напарник даного військового поліцейського повинен
зміститися в один з боків від порушника, і по можливості не потрапляти у
поле бокового зору порушника (за кілька секунд порушник може забути, що
другий поліцейський взагалі є), таким чином вимальовується латинська буква
L, тому, власне, позиція так називається. Завданням другого військового
поліцейського є забезпечення контролю ситуації, що склалася та
забезпечення безпеки комунікатора. Він повинен контролювати поведінку
суб'єкта, його дії та рухи, бачити чи немає чогось у суб'єкта за поясним
ременем. Відстань до ймовірного порушника повинна бути такою, щоб
вчасно можна було відреагувати на неправомірні дії суб'єкта.
 84

3.2 Методи супроводження.

Супроводження одним та двома поліцейськими.

1) Супроводження одним поліцейським.

У цьому випадку ризик виникнення нестандартних ситуацій є вищим.

Тому особлива увага повинна приділятись заходам безпеки під час
супроводження( фіксація домінуючої руки порушника, залом руки за спину)

У випадку вчинення порушником активного опору(спроби вирвати руку,

спроби вдарити військового поліцейського), за допомогою больового
прийому в районі трицепсу, кладемо порушника на землю: наносимо удар
коліном у больову точку на стегні, для розслаблення м'язів порушника і
зменшення його опору, у той же час робимо ривок за руку порушника для
того, щоб розбалансувати його, після того посередництвом тиску на больову
точку на трицепсі, кладемо порушника на землю.
85
 86

2) Супроводження двома поліцейськими.

Під час супроводження двома поліцейськими, вони знаходяться по обидва

боки від порушника і супроводжують його тримаючи за руки (за зап’ястя і
лікоть), що дозволяє контролювати дії порушника (варіант без наручників).
Керуємо діями порушника за допомогою комунікації.
У разі вчинення порушником активного опору(спроби стиснути руки),
використовуємо прийом "гусак"(згинаємо руки порушника в ліктях і
зап’ястях), що дозволяє нам посередництвом болю змусити порушника
рухатись у вказаному нами напрямку, і припинити спротив. Біль повинен
припинитись у той момент, коли порушник знову починає виконувати наші
вимоги.

Також у цьому випадку ми можемо застосувати прийом, який умовно

можна назвати "розтягування". Руки порушника заводяться за спину, при
цьому поліцейські контролюють зап'ястя однією рукою. Друга рука
поліцейських знаходиться під пахвою порушника і трохи при піднімає його,
при цьому поліцейські заходять за спину порушника, для кращого ефекту
прийому.
Під час виконання даних прийомів необхідною умовою є комунікація між
напарниками, для скоординованих дій у їх виконанні. Якщо комунікація буде
відсутня, то напарники можуть почати використовувати різні больові
прийоми, що може привести до травмування порушника, або втрати
контролю над ситуацією.
 87

Заходи безпеки при супроводженні.

Наручники дають нам можливість краще контролювати ситуацію (не

надягання наручників є однією із
смертельних помилок), убезпечують нас від
можливих агресивних дій порушника,
зменшують його фізичні можливості.
Таким чином ми блокуємо один з основних
засобів спричинення ушкоджень – руки,
знижуємо мобільність порушника, що дає
нам можливість краще контролювати
ситуацію.
Для координації дій порушника, і
забезпечення безпеки під час супроводу, ми
використовуємо команди. Вказуємо
порушнику у якому напрямку рухатись, де
зупинитись, які дії виконувати, оскільки ми несемо відповідальність за
життя і здоров’я особи, яку супроводжуємо згідно чинного
законодавства.
 88

Окрім комунікації з порушником, військові поліцейські повинні вести

комунікацію між собою при супроводженні порушника. Наприклад при
вчиненні порушником активного опору, напарники повинні дійти згоди, який
больовий прийом використовувати у кожному конкретному випадку, для
того щоб діяти якомога ефективніше і втримати ситуацію під контролем.

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 89

3.3 Контроль із застосуванням больових точок.

Концепція застосування больових точок.

Больові точки ми застосовуємо при пасивному опорі порушника, коли нам

потрібно посередництвом болю змусити порушника виконати наші законні
вимоги.
Больові точки ми застосовуємо лише тоді коли усі засоби переконання
вичерпані і порушник категорично відмовляється йти на співпрацю, але не
загрожує нам.
Комунікація під час застосування больової точки необхідна для того щоб
порушник зрозумів, що біль припиниться як тільки він виконає усі вимоги
військового поліцейського, також вона необхідна для того щоб порушник
розумів, що від нього вимагається і як йому діяти. Дія тиску на больову точку
ефективна протягом кількох секунд. Після цього людина починає
адаптовуватись до болю і подальше застосування больової точки може
привести до зростання агресії порушника, і загострення ситуації.
У випадку, коли одна больова точка не працює(у порушника високий
больовий поріг, порушник у стані алкогольного сп’яніння), необхідно
використати іншу, до того моменту коли знайдете ту точку, яка спрацює.

Примітка: Для правильного застосування больових точок необхідно

застосовувати також тиск з протилежного боку при натисканні на больову
точку. І пам’ятайте, що не на всіх правопорушників будуть діяти больові
точки, деякі з них мають високий больовий поріг. Пам’ятайте, під час
застосування больових точок необхідно давати вербальні команди.
Наприклад «Руки за спину!» чи «Встаньте!». Ціль цього прийому—
спричинити тимчасовий дискомфорт нападнику для того, аби отримати
контроль над ним. Коли нападник виконує наші накази ми негайно
відпускаємо больову точку. У протилежному випадку це вважатиметься
застосуванням надмірної сили.
 90

Розташування больових точок.

1) Тиск на цю точку викликає
сильний біль. Проте варто бути
обережним використовуючи її,
оскільки при неправильному
положенні руки, є вірогідність,
що порушник може вас вкусити.
Будьте уважними,
використовуючи дану больову
точку.

2) Тиск великим пальцем за

вухом, при цьому інша рука
тисне голову порушника у
протилежному напрямку. Тиск
повинен тривати декілька
секунд, при цьому ми повинні
давати команди порушнику для
того, щоб він розумів, що від
нього вимагається, і коли
припиниться біль.
При відпрацюванні цієї больової точки необхідно бути
обережним, щоб не пошкодити вухо.
91

3) Тиск середніми пальцями з

двох сторін під язиком, при
цьому голова порушника
повинна бути притиснута до тіла
військового поліцейського. Тиск
здійснюємо вверх і на себе,
керуючи діями порушника за
допомогою тактичної
комунікації.

4) Швидке натискання двома

пальцями зверху вниз. Може
використовуватись військовим
поліцейським для завдання болю
при відштовхуванні порушника
від себе, коли він надто близько.
При цьому також керуємо діями
порушника даючи команди.
Наприклад : "Назад!", або
"Відійди!"
 92

5) Тиск пальцями руки за ключицею, так зване "заглядання в душу";

Больова точка за ключицею

6) Різкий і сильний удар ребром долоні, або обома руками зверху вниз, дає
ефект удару струмом, завдаючи сильного болю;

Больова точка
надлопатковий нерв

7) Тиск середнім пальцем у районі ліктьового суглобу. Ефективна при

супроводженні порушника. Тиск повинен тривати кілька секунд.

Больова точка ліктьовий нерв

 93

8) Тиск або удар кулаком.

Больова точка середній
нерв

9) Тиск, проковзування кийком, удар зверху вниз.

Больова точка променевий

нерв
 94

10) Різкий удар коліном, ефективна при спробі вчинення активного опору
порушником під час супроводження.
Больова точка
великоберцевий тракт

11) Удар коліном, тиск пальцем або удар кулаком, в залежності від ситуації
у якій опинився військовий поліцейський.

Больова точка протяжний

м’яз
 95

12) Тиск на нерв. Ефективна при вчиненні порушником пасивного опору.

Больова точка
великоберцевий нерв

13) Різкий удар ногою(зверху вниз), ефективні при захопленні

поліцейського ззаду або спереду руками.

Больова точка сухожильні

м’язи
 96

Методи дезорієнтації противника:

1) «вмивання обличчя» (натерти ніс правопорушнику за допомогою
внутрішньої частини долоні) Ця техніка не завдає серйозних ушкоджень
правопорушнику, але створює дискомфорт та спричиняє біль;

2) «зоровий контроль» ( втиснути пальці в очі противнику). Ця техніка може

завдати серйозної шкоди правопорушнику;
 97

Пахова зона, це ще один район, який нічим не прикритий. Будь-яке

ушкодження даної зони змушує людину мимоволі
захищатися, прикривати цю ділянку, або руками або
ногами. Ціллю удару є статеві органи, і навіть, якщо
ви вдарили не точно туди, а поблизу, суб’єкту буде
дуже боляче через скорочення м’язів живота, що
призведе до зміни його положення чи навіть
внутрішньої травми.
Удар в пахову зону спричиняє шок, нудоту і навіть
втрату свідомості.
Сильний удар в пахову зону також може призвести
до розриву сечового міхура.
А потужний удар ногою навіть до перелому кістки.

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
 98

3.4 Застосування механічних засобів.

Стаття 10 розділу III Закону України "Про Військову службу

правопорядку у Збройних Силах України"
встановлює правила застосування спеціальних засобів під час здійснення
службових обов'язків.
Пункт 8 Постанови КМУ № 83 "Про затвердження Правил застосування
спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби правопорядку
у Збройних Силах України під час здійснення службових обов'язків"
встановлює коли, як , і за чиєю командою використовуються наручники і
засоби зв'язування.

Стаття 10 розділу III Закону України "Про Військову службу

правопорядку у Збройних Силах України".

Військовослужбовці Служби правопорядку під час здійснення

службових обов'язків мають право застосовувати наручники, гумові
кийки, засоби зв'язування, речовини сльозоточивої та дратівної
дії, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для
відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети,
бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також
використовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту військовослужбовців, інших осіб і самозахисту

від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або
здоров'ю;

2) для припинення масових безпорядків у військових частинах,

а також групових порушень громадського порядку
військовослужбовцями;

3) для відбиття нападу без застосування зброї на військові

містечка, військові об'єкти, будівлі, приміщення, споруди і
транспортні засоби Збройних Сил України або їх звільнення у разі
захоплення;

4) для затримання, конвоювання до місця розташування органу

управління або підрозділу Служби правопорядку, в органи
Національної поліції осіб, які вчинили правопорушення, а також
тримання осіб, взятих під варту, якщо зазначені особи чинять опір
військовослужбовцям Служби правопорядку або є підстави вважати, що
вони можуть втекти чи завдати шкоди оточуючим чи собі;
 99

( Пункт 4 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 901-VIII ( 901-19 ) від 23.12.2015 )

5) для звільнення заручників, захоплених на території військової

частини.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його

застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися,
характеру злочину чи іншого правопорушення і особи, яка їх вчиняє.

Пункт 8 Постанови КМУ № 83 "Про затвердження Правил застосування

спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України під час здійснення службових
обов'язків".

Наручники або засоби зв'язування до осіб, які утримуються

під охороною, застосовуються за наказом чергового органу
управління або підрозділу Служби правопорядку, начальника варти,
начальника патруля або начальника групи затримання, які здійснюють
конвоювання (супроводження), а також за розпорядженням прямих
начальників зазначених осіб у разі:

- вчинення фізичного опору військовослужбовцям Служби

правопорядку;

- відмови йти під охороною - на час конвоювання

(супроводження);

- спроби самогубства або заподіяння собі каліцтва;

- нападу на інших військовослужбовців, які утримуються під

охороною, та інших осіб - до заспокоєння особи, яка здійснила
напад;

- конвоювання (супроводження) транспортними засобами;

- конвоювання (супроводження) після затримання

військовослужбовця, який утримувався під охороною і вчинив втечу.

Наручники або засоби зв'язування знімаються за розпорядженням

особи, яка дала наказ про їх застосування, або старшого
начальника, а також за розпорядженням начальника варти, начальника
патруля, що здійснює конвоювання (супроводження), у разі
відсутності потреби в подальшому їх застосуванні, на час
 100

харчування, відправлення природних потреб, а також у разі

виникнення загрози життю осіб, які утримуються під охороною, чи
раптового їх захворювання. .

Під час застосування наручників або засобів зв'язування

військовослужбовець Служби правопорядку повинен періодично
(не рідше як через 2 години) перевіряти відповідно стан фіксації
замків чи вузлів, а також стан здоров'я особи, до якої вони
застосовані.

Типи наручників.

Сталеві(класичні) наручники являють собою два металеві браслети,

сполучених двома завареними ланками
ланцюга. Замкова частина наручників
дозволяє замикати їх без застосування
ключа, і також фіксувати замок від
подальшого не потрібного вам і навіть
небезпечного перетискання. Розмір
наручників дозволяє їх використовувати
навіть на маленькій руці (ми говоримо про повнолітніх), оскільки в
крайньому положенні дужки стискаються до овалу із сторонами 5 і 4,5 см,
але так само вони можуть защипнути на зап'ястках досить великого розміру
або навіть на кісточці. При носінні на поясі використовується чохол для
носіння наручників;

Пластикові(одноразові, багаторазові) - повністю зроблені з пластику.

Використовуються поліцією та
військовими для масового затримання
підозрюваних; пластикові наручники
багаторазового використання мають ряд
переваг - багаторазове використання,
мала вага, відкриваються стандартним
ключем від наручників, є кнопка-
фіксатор за допомогою якої можна
контролювати тиск на зап'ястку, петлі
однакові з обох сторін тому немає
перекосів, ергономічний дизайн мінімізує дискомфорт і травми, Т-ручка
може витримувати при натягу тиск більше 300кг, самі
наручники можуть переноситися як у кишені так і
можуть бути пристебнуті карабіном до тактичного
ременя або жилету;
 101

Пальцеві наручники, що надягаються, відповідно, на великі пальці рук.

Якщо їх на вас надягли, віджати замок
звичайних наручників скріпкою стає практично
неможливо - не дотягнутися. Від опору
пальцеві наручники зазвичай не затягуються,
але в деяких моделях на браслетах є зубчики.
Пальців вони не ранять, але якщо в них почати
всіляко метушитися, скоро розумієш, що цього
краще не робити. При цьому жінки пальцеві
наручники знімають з великих пальців з
легкістю - елементарно стягують. В силу
анатомічної будови великих пальців. Просто у них суглоби не так
виступають, як у чоловіків, палець рівніше по всій довжині. Але в такому
разі наручники вам просто надягнуть на інші пальці.
У разі відсутності у військового поліцейського наручників через будь-які
причини(втрата під час переслідування,
боротьби, більшої кількості затриманих, і т.п.),
у їх якості можуть бути використані будь які
інші засоби, що підходять для цього. Для
прикладу, це може бути брючний ремінь
порушника, його ж шнурівки на взутті, дріт що
є поблизу, міцний шнурок для створення
вузлових наручників. Тобто усе, що дасть змогу військовому поліцейському
надійно обмежити фізичні можливості порушника.

Обслуговування наручників та як вони працюють.

Експлуатувати при температурі від - 30 до 40°З; повинні зберігатися в
упаковці в закритому приміщенні з температурою повітря від 5 C до 40 C і
відносній вологості не більше 80. Уникати спільного зберігання з кислотами,
лугами і іншими речовинами, агресивними по відношенню до металів.
Наручники повинні обслуговуватись хоча б один раз на тиждень, їх
необхідно чистити та змащувати, особливо якщо вони використовувались
під час дощу або сирої погоди. У такому випадку вони можуть швидко
заіржавіти. Перевіряйте наручники на наявність іржі, зносу та на будь-які
видимі пошкодження( вигини вм’ятини, тощо). Постійно перед початком
несення служби перевіряти наручники на справність:
- чи легко наручники закриваються;
- чи відсутні пошкоджені зубці на скобах;
- чи не пошкоджений ланцюг, що з’єднує наручники;
- чи працює фіксатор;
- чи легко наручники відкриваються;
 102

Способи звільнення від наручників.

Найпростіший спосіб звільнити руки - стягнути наручники через кисть. В
половині випадків людям з тонкими руками це доступно. Головне - не
поспішати і не робити різких рухів, інакше стисла сталевим браслетом кисть
розпухне. Діяти треба за принципом зняття старої обручки, яка носилась
останні років двадцять - ніжно, з милом, або зі слиною (правда, якщо руки
сковані за спиною, зробити це неможливо).
Відімкнути наручники можна і скріпкою. Якщо використано фіксатор, то
зробити це важче. Скріпка розгинається, виходить жорсткий дріт.
Відміряється 2-3 мм від кінця дроту. (Скріпковий дріт досить тонкий, що б
нігтями відігнути пару-трійку міліметрів і зробити гачок). Якщо більше -
майбутній гачок упреться в замок наручників і застрягне.
Кінчик дроту згинається під кутом 90 градусів. Виходить гачок, який за
своїми механічними якостями грубо імітує ключ. Зробивши гачок, потрібно
розгорнути руки в наручниках так, щоб вони дивилися долонями один на
одного.
Гачок вставляється в замковий отвір наручників і повільно повертається
навколо штифта - крутиться як ключик при відкриванні замка. Коли
наручники застебнуті ззаду, відкрити їх скріпкою, звичайно, набагато важче,
але в принципі можна.

Як правильно складати та діставати наручники.

Наручники повинні бути складені отворами для ключів один до одного і
рухомими скобами у лівий бік, якщо у
військового поліцейського домінуюча
рука права і навпаки, якщо ліва.
 103

Наручники дістаємо не дивлячись на них, діставши їх з чохла, відпускаємо

одну частину(ближню до себе), і поправляємо при необхідності.

Як підходити до порушника та надягати наручники.

Підхід до порушника повинен проводитись швидким та впевненим кроком,
з того боку, який для порушника є невидимим та зручним для вас. Наручники
у цей момент повинні бути у домінуючій руці, готові до застосування.
Під час надягання наручників моя не домінуюча рука тримає та контролює
найближчу до мене руку порушника, у той же час домінуюча рука надягає
наручники на зап’ястя. Права(для шульги – ліва) нога повинна убезпечити
мене від можливого удару погою порушника. Наручники повинні надягатись
між кінцем ліктьової кістки та початком зап’ястя. Повинна бути невелика
дистанція між зап’ястям і наручниками, для кровообігу. Надмірне
затягування наручників може бути потрактоване як перевищення службових
повноважень. Сила з якою надягаються наручники, повинна бути
достатньою для того щоб вони закрилися на руці без додаткових зусиль. Як
тільки одна частина наручників вдягнута, одразу надягаю другу. Постійно
потрібно оцінювати поведінку порушника, навіть якщо він іде на співпрацю.
У будь який момент він може розпочати чинити опір. Зазвичай це
відбувається після того як хоча б на одну руку вдягнуті наручники. Опору, у
цей момент, можна уникнути, задаючи різні питання порушнику, тим самим
відволікаючи його від процесу надягання наручників.
 104

Як надягати наручники у трьох положеннях.

Ключовими моментами, на які ви обов’язково повинні звертати увагу у

процесі надягання наручників є:
- контроль суб’єкта з використанням гучних та чітких команд;
- сам процес надягання наручників;
- обшук суб’єкта.
Комунікація дуже важлива під час надягання наручників оскільки гучні і
чіткі команди допомагають уникнути нерозуміння зі сторони
правопорушника, яке може привести до ескалації конфлікту.
Перед надяганням наручників на правопорушника потрібно поставити
його у незручне положення. Чим вищий ризик, тим нижче повинен
опуститися порушник.
Ми використовуємо три положення для надягання наручників:
- стоячи (наказати порушнику повернутись до вас спиною, розставити ноги
направляючи носки назовні, наказати нахилитися вперед та дивитися в
інший бік від того з якого знаходиться військовий поліцейський, наказати
порушнику завести руки за спину долонями назовні, великими пальцями
вверх);

- на колінах (наказати порушнику повернутись до вас спиною повільно

опуститись на коліна (почергово на одне потім на друге), дивитися в інший
бік від того з якого знаходиться військовий поліцейський, перехрестити
ступні ніг одна на одну і завести руки за спину долонями назовні, великими
пальцями вверх);
 105

- лежачи (наказати порушнику повернутись до вас спиною, лягти на землю,

розставити руки долонями вгору і дивитися в інший бік від того з якого
знаходиться військовий поліцейський, наказати завести руки за спину
долонями назовні, великими пальцями вверх, під час надягання наручників
коліном однієї ноги необхідно притиснути руку порушника до його тулуба, а
ступнею іншої, по можливості, наступити на штанину порушника,
обмеживши цим самим йому можливість рухатись).

Як тільки наручники надягнуті на правопорушника, потрібно негайно

забрати свої пальці від ланцюга, оскільки їх можна травмувати. Далі
потрібно перевірити як затягнуті наручники( для цього можна використати
ключ, якщо він не проходить між рукою і скобою, то наручники затягнуті
занадто сильно , що може привести до травми). Циркуляцію крові
перевіряємо натисканням на ніготь великого пальця, нігтева пластинка
повинна побіліти, а потім повернутись до нормального кольору. Після цього
фіксуємо наручники за допомогою ключа.

Як використовувати наручники у нестандартних ситуаціях та як

надягати «швидкі» наручники.

На людину з однією рукою одягаємо наручники, використовуючи

поясний ремінь самої людини (одну частину надягнути на порушника, іншу
застебнути за спиною у порушника використавши для цього поясний ремінь
порушника).
Якщо одних наручників не достатньо для порушника, ми можемо
використати спарені наручники(застібаємо одну пару наручників на іншу).
Пластикові наручники, перед тим як надягнути на порушника, ми протягуємо
на нашу не домінуючу руку вище ліктя, і тільки після цього рухаємось до
порушника. Далі використовуємо вже знайому нам техніку. Беремо
порушника за зап'ястя ближчої до нас руки і стягуємо на нього «зашморг»,
потім одягаємо петлю на іншу руку, після чого затягуємо наручники.
 106

Як знімати наручники з порушника, що сидить на стільці.

Існує два основних способи зняття наручників:

- сидячи на стільці;
- стоячи біля стіни;
У першому випадку порушник сідає на крісло і ступнями обіймає ніжки,
підборіддя кладе на спинку крісла так, щоб можна було дихати
безперешкодно.
Військові поліцейські знаходяться по різні боки від порушника та
контролюють його ноги і тримають за кисті рук.
Військовий поліцейський, який буде знімати наручники, керує діями
порушника, даючи йому чіткі команди. Наприклад: " Коли я звільню одну з
твоїх рук від наручників, поклади її на потилицю. Ти мене зрозумів?"
Після того як одна рука звільнена, і знаходиться на потилиці, звільняється
інша рука і також кладеться на потилицю, пальці ж схрещуються у замок.
По закінченню процедури наручники ховаються у чохол, і порушнику
пояснюється, що його зараз буде відпущено, і він зможе підвестись зі стільця.
Потім військові поліцейські відпускають порушника і відходять від нього.
Процедура зняття наручників одним поліцейським така ж сама.
 107

Як знімати наручники з порушника, що стоїть біля стіни.

У другому способі порушник підводиться до стіни, його ноги

розставляються ширше ніж на ширину плечей і ступні розводяться в різні
сторони притискаючись до стіни. Корпусом тіла і ногами порушник
притискається до стіни, і контролюється військовими поліцейськими.
Обличчя порушник повертає в бік того військового поліцейського, який не
проводить зняття наручників і контролює навколишню ситуацію. Першою
звільняється та рука, яка є далі від того поліцейського, що знімає наручники.
Вона прискається напарником до стіни долонею назовні, і контролюється ним.
Потім звільняється інша рука, і таким же чином притискається до стіни. Після
цього порушнику доводиться, що його буде відпущено, і він самостійно
повинен відійти від стіни, щоб не впасти. Військові поліцейські відходять від
порушника.

У випадку, коли працює один поліцейський, процедура подібна, лише з

тією різницею, що з другої руки наручник знімається уже біля стіни, для
кращого контролю за порушником, і більшої безпеки для поліцейського.
 108

3.5 Методи обшуку людини.

ПРАВА І ФУНКЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ

Закон України "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах

України", розділ II.

Стаття 7.
Права військовослужбовців Служби правопорядку:

2) перевіряти у військовослужбовців і військовозобов'язаних під час

проходження ними зборів, а на території військових частин (військових
об'єктів) також в інших осіб документи, що посвідчують їх особу, та інші
документи, необхідні для з'ясування питань, що належать до компетенції
Служби правопорядку, а також у разі підозри їх у вчиненні злочинів чи
інших правопорушень;
4) затримувати і тримати військовослужбовців Збройних Сил України та
інших військових формувань, утворених відповідно до законів України,
військовозобов'язаних під час проходження ними зборів на гауптвахтах
Служби правопорядку з метою застосування тимчасового запобіжного
заходу, крім випадків, визначених військовими статутами Збройних Сил
України, на строки, встановлені законом: підозрюваних у вчиненні злочину,
обвинувачених (підсудних), які переховуються від органів досудового
розслідування або суду, засуджених, які ухиляються від виконання
кримінального покарання;
6) відповідно до вимог цього та інших законів України
проводити особистий огляд або обшук затриманих осіб, зазначених у
пунктах 2 і 4 цієї статті, огляд речей, що знаходяться при них,
транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути
речовими доказами або є небезпечними для оточуючих;
28) у межах своєї компетенції та у встановленому законом
порядку вилучати у військовослужбовців та інших осіб, які незаконно
перебувають на території військової частини або військового об'єкта чи
здійснюють протиправні дії, предмети і
речі, заборонені або обмежені в обігу, а також документи з
ознаками підробки і передавати їх відповідним органам виконавчої влади;
Стаття 8.
Функції Військової служби правопорядку:

16) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у

затриманих та заарештованих осіб, які тримаються на гауптвахті,
документів, речей, цінностей та іншого майна, а також передавати органам
Національної поліції документи і речі цивільних осіб, затриманих на
території військових частин (військових об'єктів).
 109

Як проводити обшук?

Обшук є важливим елементом проведення затримання(арешту), оскільки

дає можливість виявити і вилучити у правопорушника документи та
предмети, що можуть бути речовими доказами або є небезпечними для
самого затриманого, для військових поліцейських і оточуючих, або можуть
бути використані ним для втечі. Тобто проводячи обшук, ми шукаємо, в
основному, три речі: зброю, докази, або засоби, що можуть допомогти
порушнику при втечі.
Починати проведення обшуку необхідно з зони поясу, оскільки саме ця
зона є найдоступнішою і зручною для приховування предметів, які можуть
бути небезпечними для нас (вогнепальна і холодна зброя, колючі, ріжучі
предмети, тупі предмети, та ін.). Правопорушник має найшвидший і
прихований доступ до цієї зони. Навіть коли порушник уже в наручниках,
його руки все ще мають доступ до зони поясу. Тому ця зона повинна бути
обшукана в першу чергу, і якомога ретельніше (навіть кілька разів).

Під час проведення обшуку, ми не забуваємо користуватися правилом

1+1 з 8 тактичних принципів, яке спонукає нас до більш прискіпливого і
детального обшуку у разі виявлення небезпечного предмета та намагаємось
не допускати помилок, що можуть бути для нас смертельними, як то: не
надягання наручників при проведенні обшуку, погане проведення обшуку
або взагалі його відсутність, самовдоволення, розслаблення занадто рано.
Обов’язковим є контроль обстановки навколо тим військовим поліцейським,
який не проводить обшук. У цей момент він забезпечує безпеку свого
напарника і себе від можливого загострення ситуації або несподіваного
нападу.
Обшук протилежної статі(якщо виникла така необхідність), потрібно
проводити(по можливості) перед відеокамерою, і пахову зону та зону грудної
клітки необхідно обшукувати тильною стороною долоні. Це, в першу чергу,
необхідно задля унеможливлення в подальшому звинувачень у сексуальному
домаганні.
Існують три типи людей з якими ми можемо мати справу у плані
проведення обшуку, і, відповідно те, що в першу чергу ми у них можемо
знайти, а саме:
- підозрювані (особи, які підозрюються у вчиненні певного правопорушення,
і можуть мати при собі речі, які вказують на їх причетність до цього
правопорушення, або можуть вказати на спільника чи спільників, розповісти
 110

про обставини вчинення правопорушення, або ж навпаки свідчити про їх

непричетність до цього правопорушення );
- кримінальні елементи (особи основним видом діяльності яких є злочинна
діяльність. Такі особи можуть мати при собі зброю, наркотичні та
психотропні речовини, і т.п.)
- військовополонені(особи, що належать до Збройних сил сторони, з якою ми
перебуваємо у стані війни, найманці, партизани, та інші комбатанти, а також
деякі не комбатанти — військові кореспонденти, члени екіпажів
торговельного флоту і цивільної авіації та інші. Можуть мати при собі
різного роду розвіддані, як у паперовому вигляді, так і в усному).
Обшук буває двох видів:
- візуальний (проводиться на відстані посередництвом подання команд
порушнику, наприклад: "Лівою рукою повільно, за горловину, підняти
футболку так щоб я бачив ремінь!"). Порушнику дається команда
повернутись спиною і процедура повторюється. Також це стосується огляду
транспортних засобів, коли порушник за командою відкриває двері і
багажник автомобіля. Цей вид обшуку дає можливість переконатися, що
прихованих загроз нема або є, також при такому огляді є можливість
перевірити ротову порожнину на наявність будь яких предметів, наприклад
ключа, леза, скріпки.
 111

- тактильний (проводиться за допомогою дотиків рук). Цей вид обшуку дає

можливість більш детально оглянути порушника або автомобіль, перевірити
приховані місця, такі як: кишені, шви, комірці, взуття.

Як проводити візуальний обшук.

Візуальним являється той обшук, який ми проводимо на відстані від

порушника, за допомогою голосу керуючи його діями.
Прикладом може бути випадок, коли порушник йде на співпрацю і
виконує всі наші вказівки. Ми наказуємо порушнику повільно підняти
верхній одяг так, щоб ми могли бачити чи є у нього що-небудь за поясним
ременем.
Наприклад: "Лівою рукою повільно, за горловину, підняти куртку, так
щоб я бачив ремінь!",

або відкрити дверцята автомобіля, для того щоб переконатись, що там немає
небезпечних предметів або людей: " Повільно правою(лівою) рукою відчини
багажник автомобіля і відійди в праву сторону на три кроки!"
 112

У темну пору доби, або у темних приміщеннях необхідно

використовувати ліхтарик для ефективнішого проведення візуального
обшуку.

Візуально ми також проводимо обшук ротової порожнини порушника,

при цьому закриваємо своє обличчя рукою для убезпечення від можливого
плювка або укусу.
 113

Якщо при візуальному обшуку поліцейський бачить будь – яку зброю, він
повинен вигукнути: "Ніж!", або: "Пістолет!", в залежності від того, що він
побачив, для того щоб повідомити про це свого напарника, який можливо не
побачив загрози. Після цього військовий поліцейський виймає свою зброю,
заряджає її, займає позицію, по можливості, за укриттям і проводить
збройний арешт, керуючи голосом діями порушника. Наприклад: "Повільно,
двома пальцями лівої руки, витягни пістолет, і відкинь у лівий бік!", після
чого наказуємо порушнику спочатку стати на одне коліно, потім на друге,
після чого лягти на землю і розвести руки в сторони, долонями вгору. Після
цього проводимо арешт і тактильний детальний обшук порушника.
 114

Як проводити тактильний обшук у трьох положеннях.

Існують три позиції у яких ми можемо провести обшук:

- стоячи;
- на колінах;
- лежачи.
У позиції стоячи, обшук можна проводити як біля стіни, так і за її
відсутності. Візуально тіло порушника ділиться на чотири чверті, які
почергово детально обшукуються. Руки і ноги порушника під час проведення
обшуку контролюються військовими поліцейськими, його голова повернута в
бік того поліцейського хто не проводить обшук, він же відволікає від того,
що робить його напарник увагу порушника спілкуючись з ним безперервно.
Також військовий поліцейський, який не проводить обшук слідкує за
ситуацією навколо, забезпечуючи безпеку своєму напарнику і собі.
Обшук порушника починаємо з зони поясу зі спини, страхуючи його,
обшукуємо верхню частину тіла , а потім нижню. Коли один військовий
поліцейський закінчив обшук, він дає знати про це своєму напарнику, і
переймає контроль над порушником та ситуацією на себе, і дає можливість
тому провести обшук зі свого боку. У положенні стоячи ми можемо провести
як швидкий так і детальний обшук.
115
 116

У позиції на колінах процедура обшуку подібна до попередньої. Тільки у

цьому випадку важко проводити детальний обшук, тому проводиться тільки
швидкий, знову ж таки починаючи із зони поясу.

Найбільш зручною для проведення обшуку є позиція лежачи. У ній

порушник лежить обличчям до землі з повернутою головою до того
військового поліцейського , який не проводить обшук і контролює самого
порушника, його голову і ситуацію навколо. Руки його стиснуті колінами
поліцейських і також контролюються зап’ястя.
Обшук також починається із зони поясу. Візуально тіло порушника
ділиться на чотири чверті, які почергово детально обшукуються, спочатку
обшук проводиться на спині(верхній одяг порушника можна використати як
додатковий засіб для фіксації рук), після чого суб’єкт попереджається що
буде перевернутий на бік, і обшук продовжується на животі. Після того як
обшук на одному боці проведено військові поліцейські міняються ролями.
 117

У всіх трьох позиціях важливим є елемент безпеки і контролю

порушника, що в основному лягає на того військового поліцейського, який не
проводить обшук.
Сам обшук проводиться посередництвом проминання одягу
порушника. Ця процедура проводиться дуже ретельно і обережно, оскільки
ми не знаємо, що може знаходитись у порушника під одягом. В першу чергу,
звичайно ж, проводимо обшук зони поясу, дуже уважно промацуємо шви на
одязі порушника, оскільки там зазвичай ховають засоби, що можуть
допомогти втекти.
Особливу увагу варто приділити обшуку кишень. Необхідно відмітити,
що обшук кишень не варто проводити способом запихання у них руки,
оскільки там можуть міститися гострі та /або ріжучі предмети, різного роду
рідини, або речовини. Тому кишені варто вивертати для перевірки, або
заглядати у них, якщо є така можливість. Також, перед тим як почати огляд
кишень, необхідно запитати про їх вміст їхнього власника.
118
 119

3.6 Теорія та практика ударів та блоків

Концепція відстані.
На різних відстанях використовуються різні види ударів. На ближній
дистанції ефективним є використання ударів ліктями, коліном, аперкоти,
клінч, удар головою. На дальній дистанції використовуємо удари прямою
ногою, руками(хук).
Важливо пам’ятати, що дія є швидшою аніж реакція на неї. Оскільки у
випадку, коли діємо ми, противник вимушений реагувати на наші дії, а отже
знаходиться у невигідному становищі і контроль ситуації знаходиться у
наших руках. Тому бій треба проводити активно, щоб противник намагався
реагувати на наші дії а не навпаки, проводити вторгнення (різкий випад у бік
противника з одночасним нанесенням йому удару ліктем в шию), також
потрібно знати, коли вчасно відійти (у бік недомінантної руки противника)
для оцінки ситуації і прийняття рішення.
Найефективнішими є удари в голову, оскільки за допомогою них ми
можемо відключити "комп’ютер" противника, тим самим усунувши загрозу.
Удари по ногам можуть позбавити противника рівноваги, по корпусу можуть
викликати перелом и ребер, больовий шок від удару по печінці.

Аперкот – це вид удару рукою, що належить до основних елементів

ударної техніки таких бойових мистецтв, як бокс, кікбоксинг, тайський бокс
та інших. Аперкот – це короткий висхідний удар, що виконується і ближньою
і дальньою, відносно суперника, рукою по внутрішній траєкторії.
Техніка виконання:
Рука зігнута в лікті (передпліччя під прямим кутом до плеча), викидається
в ціль по дузі, що перпендикулярна підлозі; в момент удару виконується
поштовх ногою для зміщення центру ваги на бік, протилежний руці, якою
наноситься удар(виняток: удар передньою рукою з одночасним кроком
передньою ногою – вага зміщується на переднюю ногу; в момент удару кулак
тримається внутрішньою частиною до себе. Аперкот наноситься в корпус і в
голову, використовується в основному, як контрудар(з місця в кроці), і рідше
як одиночний удар для атаки.
 120

Хук – це короткий фланговий, боковий удар, що виконується і ближньою і

дальньою, відносно суперника рукою.
Техніка виконання :
Рука зігнута в лікті, викидається по дузі у ціль; в процесі завдання удару
корпус повертається на 90°, зміщуючи центр ваги на бік, протилежний руці,
якою наноситься удар, в момент удару кулак тримається в горизонтальному
або вертикальному положенні. Хук наноситься в корпус і в голову,
використовується як атакуючий удар і як контрудар(на короткій дистанції).

Коротка серія ударів обома руками тильною частиною долоні(аналогія з

джебом).
Техніка виконання:
цей варіант використовується не в ближньому бою, наноситься випадом рук
почергово за якомога коротший термін часу, використовуючи техніку
генерування сили удару. Ближня, відносно противника рука, повністю
розгинаючись викидається вперед в ціль; в момент удару вага тіла
переноситься на ближню відносно суперника ногу, після чого удар
наноситься дальньою, відносно противника, рукою. Наноситься в тулуб і в
голову.
 121

Удар ліктем – потужний удар ближнього бою. Наноситься знизу, збоку,

зверху-вниз, назад. В основному такі удари наносяться в голову противника.

Тактика «проникнення» є дуже ефективною у ближньому бою, і дає нам

можливість уникнути удару противника і перейти до нанесення ударів,
наприклад коліном.
В безпосередній близькості, атаку можна парирувати при миттєвому
наближенні до загрози та захопленні атакуючого. Треба діяти, як наконечник
списа, тобто передбачати швидке та раптове проникнення. Так як ухилення є
основним рефлексом, насправді воно активізує ту саму серйозну зброю
ближнього бою: удари ліктями, тички в очі, удари головою в ніс і т.д. Коли
атакуючий занадто близько, досить тяжко блокувати, парирувати або
ухилитися від удару. Практично не можливо не бути пораненим, коли ви
збільшуєте дистанцію і даєте противнику перегрупуватись. Ухилення
спрацьовує рефлекторним методом і є несвідомим нейронним сигналом і він
є набагато швидшим, ніж контрольований сигнал. Коли ми в небезпеці, ми
намагаємося втекти, але тактично нам треба рухатись вперед.
 122

Звичайна річ для техніки проникнення є використання передпліччя. Це

природніше завдяки нашому інстинкту закривання голови шляхом
піднімання рук. Тримайте руки перед собою зігнуті в ліктях 90˚ для
формування трикутника – найсильнішої геометричної фігури. Ваші руки
створюють природній бар’єр між атакою та найбільш вразливими районами
тіла – голова, виски, вуха, шия, ключиця і т.д. Тримаючи так руки із
розкритими пальцями ви задієте всі три головоподібні м’язи тріцепса, тим
самим збільшуючи силу захисту.
Для захоплення атакуючого – треба навчитися рухатись до нападаючого.
Це може бути складним завданням . Рух має бути точним, як голка, тобто
інструментом проникнення. Це не блок, це як спис, який рухається для
завдавання удару. Представте себе в ролі наконечника списа. Просто
пройдіть через атакуючого.
Парадокс є в тому, що ми рухаємось від небезпеки, коли тактично нам
необхідно рухатись до противника. Сконцентруйтесь на загрозі, перемісіть
свій центр ваги від противника та поставте руки між загрозою та головою.

Удар коліном – різкий, сильний удар зігнутим коліном. Наноситься в

корпус або голову противника.
Техніка виконання:
перед нанесенням удару противника необхідно вхопити обома руками за
плече (протилежне від ударної ноги), або голову (все залежить від місця
нанесення удару) і направити його "на зустріч з ударом". Коліно повинно
утворити гострий кут, а удар повинен бути різким і сильним.
 123

Удари ногою наносяться на відстані від противника ногою. Можна

наносити удар у великогомілкову кістку внутрішнім ребром стопи (для
збільшення площі удару), так званий «нижній удар», прямий удар ногою у
область черевної порожнини, кутові удари(знизу, зверху), удари ногою по
внутрішній частині бедра.
 124

3.8 Оборона та контроль на землі.

Основні аспекти самозахисту на землі.

Основною причиною того, що ми хочемо завжди залишатися на ногах,

являється наше бажання залишатися мобільними, бути у стійкій домінуючій
позиції та мати доступ до нашої зброї і спецзасобів, оскільки вони нам дають
більше варіантів для дій, а отже кращий контроль над ситуацією. На
противагу, опинившись на землі, ми втрачаємо такі можливості і стаємо
вразливими для правопорушника. Тому усіма можливими способами
необхідно залишатися на ногах.

Загальні аспекти самозахисту на землі:

1) Уникайте, по можливості того, щоб вас клали на землю

(використовуйте такі методи захисту, як відскакування, кидок/
відштовхування, удари коліном);
2) Якщо уникнути падіння неможливо, зменшіть вірогідність потрапити у
захват (падайте і перекочуйтесь правильно);
3) Негайно проведіть контратаку, щоб полегшити втечу;
4) Не треба боротись з тим, хто хоче боротись. Не треба на це витрачати
час. Коли ви боретесь на землі, ваша мобільність дуже обмежена і ви стаєте
досить вразливим до атаки від декількох нападників (правило 1+1). Ваша
мета, це по можливості негайно піднятись, і не вступати у фізичну «гру в
шахи». Необхідно стати на ноги (втекти і створити час та дистанцію) або
застосувати зброю, зайнявши більш зручну позицію;
5) Коли боретесь на землі вводьте противника в оману, необхідно
хитрувати аби вижити (боротьба на землі з підозрюваним це не спортивні
змагання). Пам’ятайте, перше правило боротьби голими руками це -
озброїти себе. Кийок, імпровізована зброя та пістолет все ще можуть бути
ефективно застосовані при боротьбі на землі. Використовуйте свої
матеріальні засоби (олівець, ручка тощо).
6) Пам’ятайте, тягнути час – означає вижити. Від застосування будь-якого
методу, який дасть змогу ВП потягти час до прибуття підкріплення, залежить
виживе він чи ні. Будьте активним і ніколи не здавайтесь, незважаючи ні на
що. Здатись – це не вихід із ситуації!
Чим відрізняються ті, хто виживає у небезпечних ситуаціях від інших?
Деякі військові поліцейські мають непохитне бажання досягти успіху. Деякі з
них навчилися йти вперед навіть тоді, коли їх тіла і емоції говорять їм
здатися. Такі люди мають «непереможений розум», і таких людей неможливо
перемогти. Вони можуть бути вбиті. Їх тіла можуть бути фізично
недієздатними. Але до тих пір, доки їх серця можуть качати кров, вони
ПОВНІСТЮ ЗОСЕРЕДЖЕНІ НА ПРЕМОЗІ.
 125

Що необхідно знати про сутичку на землі:

1) В ході сутичок на землі захищайте горло. Завжди має зберігатись

циркуляція крові і дихання;
2) Захистіть свою голову від ударів. Такі удари можуть завдати серйозної
шкоди здоров’ю, тому що голову складно прикрити, коли вона знаходиться
на землі;
3) Будьте готові прийняти «оборонну позицію»: руки долонями до
голови, підборіддя притиснуте до грудей, щоб запобігти удушенню. При
обороні, лікті також допомагають захиститись. Голову варто тримати над
землею. ВП не може постійно бути в положенні оборони; це необхідно тільки
для того, аби потягти час. При першій же можливості контратакуйте або
намагайтесь вирватися;
4) Завжди припускайте, що суб’єкт озброєний ножем або пістолетом.
Більшість зброї знаходиться в зоні особливої уваги: поблизу талії суб'єкта,
наприклад, у кишені. Знаючи це, ВП не повинен допустити, аби суб’єкт
тримав руки поблизу цих зон під час протиборства;
5) Методи, які покладаються на рух і принципи важеля переважно
застосовуються тоді, коли противник покладається виключно на грубу силу;
6)Коли іде боротьба на землі, ВП не завжди матиме доступ до свого
ременя, де знаходиться його зброя. ВП варто мати ручку, ключ від
наручників або ліхтар розкладені в різних кишенях, щоб можна було при
нагоді їх застосувати, як зброю. Невеликий, міцний об'єкт може бути також
використаний в якості зброї для здобуття суттєвої переваги в ході
протиборства на землі;
7) Так, як і в положенні стоячи, рух в ході боротьби в положенні лежачи є
дуже важливим. Не можна залишатись нерухомим; «брикайтесь і
вивертайтесь», не давайте суб’єкту стабільної платформи для атаки;
8) Ті, хто коли-небудь боровся на землі, або намагався взяти під контроль
подібну ситуацію, можуть вам сказати, що така боротьба з суб’єктом (з
партнером) дуже виснажує. І очевидно, що необхідно бути в хорошій
фізичній формі.
Але навіть тренований особовий склад ВП дуже швидко виснажиться,
якщо не буде правильно дихати. Рішення для того, щоб у вас не «закінчилось
пальне» під час боротьби — не затамовувати дихання. ВП має завжди
правильно дихати під час боротьби, аби мати можливість продовжити
боротися або заарештувати і взяти суб’єкт під контроль.
 126

Прийоми оборони на ногах.

Одним з найпростіших і дієвих способів оборони від нападу противника,

є прийом "перенаправлення". Він полягає в тому, щоб використати силу
противника проти самого противника, і складається з трьох частин:
1. уникнути нападу( відійти з лінії атаки противника, зробивши крок
ногою у будь-який бік );
2. перенаправити противника ( поштовхом обох рук змінити траєкторію
противника у бік від себе, тим самим розбалансувати його);
3. контратакувати ( у той момент, коли порушник у невигідному
положенні, нестійкий, ви маєте момент для того щоб використати свої
засоби впливу у відповідності до ситуації, що склалася).
Звільнення рук від захватів.
Руку звільняємо методом прокручування у бік великого пальця і різким
ривком. Місце де пальці руки порушника сходяться у «замку», є
найслабшим, тому руку можна вивільнити дуже легко, майже не
напружуючись.

У випадку захоплення порушником вашої руки двома руками, ви повинні

допомогти собі своєю іншою рукою, і також ривком вверх, або вниз
вивільнитись від захвату.
 127

Звільнення від захвату порушником однією рукою одягу.

Тут існує два варіанти дій, перший полягає в тому щоб руку порушника
вхопити своєю лівою рукою(по можливості за один палець порушника, або
кілька) і вивернути долонею від себе.

Або та ж сама дія, тільки правою рукою.

Інший спосіб, просто відбити руку порушника, яка тягнеться до вас, і

відійти на безпечну відстань.

Звільнення від захоплення одягу двома руками або захист від удушення
двома руками.
У такому випадку піднімаємо праву або ліву руку вверх і різко опускаємо
її на руки порушника, разом з тим не нахиляємось занадто низько. Після
цього наносимо різкий удар ліктем в голову противника.
Примітка: даний прийом виконується, якщо військовий поліцейський не має
можливості відійти назад(він припертий до стіни).
 128

Захист від удушення ліктем біля стіни.

Правою або лівою рукою ми вибиваємо лікоть порушника, після чого
обхоплюємо порушника руками і складаємо наші руки в замок на його шиї(в районі
сонної артерії). Притискаємо порушника до себе і кладемо його на землю, після
чого проводимо арешт.
 129

Захист від обхвату ноги нижче коліна порушником.

У даному випадку ми захоплюємо голову порушника у замок, але ребро
нашої долоні повинно знаходитись на щелепі порушника під нижньою
губою, де і буде здійснюватись тиск. Захопивши голову порушника ми
прокручуємо її і кладемо його на землю, після чого проводимо арешт.

Захват з-за спини обома руками.

У такому випадку ми можемо використати удар п'яткою по стопі
противника, у той же час різким ривком присівши, нанести удар противнику
в район черевної порожнини та паху, і піднявши руки розвести їх в боки,
вивільнившись від захвату.
Після чого можна нанести удар противнику ліктем.

Захват руки противника, що намагається дотягнутися до зброї.

Хапаємо противника за кисть однією (домінантною рукою), іншою
хапаємо його за трицепс і повертаємо його до себе спиною, обхопивши
противника ззаду і відштовхуючи його від себе.

"Пірнання" під руку противника.

Також відбувається у випадку спроби противника заволодіти вашою
зброєю. Хапаємо за кисть противника домінантною рукою, відводимо її в бік
і "пірнаємо" під руку противника, заходячи йому за спину, обхоплюємо його
руками та відштовхуємо від себе.
 130

Наступний прийом допоможе нам не допустити повалення нас на

землю противником спереду.
У той момент, коли противник намагається повалити нас на землю,
вхопивши за ноги, ми повинні відкинути ноги назад, при тому розкинути їх в
боки. Ліктями ми повинні опертися на спину противника, притискаючи його
до землі. Після того, як противник впав на землю, ми переміщуємось на один
з його боків і притискаємо його до землі своєю вагою. Якщо необхідно
наносимо удар коліном.

Прийоми оборони на землі.

Якщо ж падіння все ж відбулось, нам необхідно вміти падати як вперед

так і назад. Також ми повинні вміти правильно підійматись з лежачого
положення.
Отже при падінні вперед нам потрібно пам'ятати, що цей прийом
виконується не на прямі руки, а на передпліччя. При падінні ми повертаємо
голову в бік, для того щоб не поранитись.

Пам'ятаємо, також, що ми повинні спиратись на носки ніг, а не на коліна.

При падінні вперед ми також можемо використати перекидання через голову,
після чого негайно необхідно звестися на ноги.
При падінні назад, ми повинні пам'ятати про те що голова притискається
до грудей, для уникнення пошкодження потилиці, тіло групується, для
пом'якшення падіння, руки підіймаються до обличчя, для захисту. Одна нога
повинна бути піднята для можливого захисту від нападу, інша готова стати
опорою для того, щоб можна було повертатися у бік противника.
При падінні назад ми також можемо використовувати перекидання через
голову.
 131

Після того як ми впали на землю, нам необхідно вміти правильно

підвестися.
Без зброї ми сідаємо, спираючись на праву(для шульги – ліву) руку, ліву
(шульга, відповідно праву) виставляємо для захисту себе від можливого
нападу.

Потім праву ногу підводимо під себе, і стаємо на коліно, весь час
дивлячись на порушника. Після цього підводимось на ноги і відходимо на
безпечну відстань, для того щоб прийняти рішення, як реагувати на ситуацію.
 132

Зі зброєю цей прийом виглядає подібно.

Лежачи на спині ми дістаємо зброю з кобури і наказуємо порушнику
відійти на безпечну для нас відстань. Ноги при цьому розведені в сторони і
зігнуті в колінах, даючи таким чином нам сектор обстрілу безпечний для нас.
Після того, як порушник відійшов від нас, ми сідаємо, опираючись на ліву
руку(шульга , відповідно на праву), оскільки в правій у нас зброя, і таким же
способом як описано вище, стаємо на коліно, а після того підводимось на
ноги. При цьому зброя весь час направлена у бік противника, і готова до
застосування.
Після того як ми підвелися, обов'язково необхідно перевірити ситуацію
навколо себе, переконатись, що за спиною нікого нема і можна діяти не
боячись атаки з-за спини.
 133

Як вибратись із ситуації, яку умовно можна назвати "гора" .

Різким ривком обома руками, і одночасним різким підняттям бедер
якомога вище, ставимо противника у невигідне становище(позиція «стіл»).
Після цього одночасно забираємо «опори» з одного боку(захоплюємо руку і
ногу противника так, щоб він не міг їх використовувати, і різким ривком,
використовуючи вільну руку, підіймаємось на «мостик», скидаючи
противника з себе, перевертаємо його на спину, наносимо серію ударів і
підіймаємось на ноги.
 134

Протилежна цій позиції, позиція "супермена" (порушник знаходиться на

спині поліцейського).
У даному випадку різким ривком необхідно притиснути одну з ніг до себе
якомога ближче до тіла, і викинути вперед протилежну до ноги руку. Після
цього необхідно швидко «пробігти» по колу, лежачи на землі, тим самим
скидаючи противника зі спини.
 135

Є кілька способів, як уникнути удушення у лежачому положенні.

Одним з них є звільнення від захвату лежачи на боку. У цьому випадку
ми використовуємо техніку «зоровий контроль» у поєднанні з так званою
«рамкою».
У той момент, коли порушник намагається придушити вас, перше, що ви
повинні пам'ятати – це те, що вам необхідно мати повітря для того щоб
вижити, і повинен зберігатися приток крові до головного мозку , щоб ви не
"відключились". Тому поверніть голову так, щоб хоча б одна з артерій, які
знаходяться на шиї, була не притиснута і ви могли дихати. Складіть руки у
вигляді «рамки», так, щоб ваш лікоть опинився під підборіддям порушника, а
другий лікоть твердо стояв на землі.
Починайте відтискати противника від себе якомога далі, потім
використайте техніку «зорового контролю» для подальшого відтискання
противника, так щоб у потрібний момент можна було ногою захопити його
голову, і відтиснути від себе остаточно, що дасть вам змогу піднятись на
ноги.
 136

Іншим способом у подібній ситуації може бути використання больового

прийому.
Обхопіть противника руками в районі ребер. Зігніть один з ваших
великих пальців, і з усієї сили стисніть противника, при цьому проводьте
вверх – вниз зігнутим пальцем для більшого больового ефекту, далі дійте по
ситуації.

Ще однією небезпечною ситуацією є та, коли противник намагається

задушити вас, знаходячись за вашою спиною. Питання доступу повітря і
притоку крові тут також на першому місці. У іншому випадку у вас кілька
секунд до того моменту, коли ви втратите свідомість і загинете.
Перше що необхідно зробити – це забезпечити доступ повітря і приток
крові. Вхопіться обома руками за руку противника, і проверніть голову у бік
згину його ліктя, при цьому опустіть підборіддя так, щоб не дати можливості
стискати ваше горло.
Різко відкиньтесь назад на противника, утримуючи його руки, і
відтискаючи їх. Потім однією рукою спробуйте скинути одну з його ніг з
себе і перекинутись на бік, при цьому вивернувши руку противника.
 137

Ще одним прийомом для звільнення від удушення, або просто побиття,

являються так звані «ножиці».
Обхопіть противника ногами, намагайтесь схопити його за одяг. Одну зі
своїх ніг, зігніть в коліні і притисніть до черевної порожнини противника,
інша нехай залишається на місці. Після цього різким рухом у різних
напрямках, наче ріжучи ножицями, переверніть противника на спину.

Ще однією поганою позицією є та, коли противник знаходиться на вас,

але збоку.
Є два виходи з цього положення: скидання противника з себе, і прийом
«креветка».
У першому випадку, якщо ваші руки опинилися під противником, або у
вас є така можливість протиснути їх туди, то притисніть стопи своїх ніг
якомога ближче до свого тіла, і разом з тим підійміться на «мостик»,
викидаючи руками противника з себе. Поверніть голову в бік, для того, щоб
убезпечити обличчя від поранень.
 138

У другому випадку, ваші руки вільні, не знаходяться під противником,

тому ви можете впертися у нього, і почати «витягувати» себе з-під нього.
При цьому необхідно провертати своє тіло для кращого ефекту наче
креветка. Коли противник буде на ваших ногах, просто скиньте його з себе
ударом стопи.
Може виникнути така ситуація, коли ви, як військовий поліцейський
опинитесь у більш вигідній позиції у боротьбі на землі. Ця позиція подібна
до вище названої «гори».
Ви знаходитесь «верхи» на противнику. Цей момент можна використати
для того, щоб надягнути на порушника наручники.
Почніть наносити удари порушнику в обличчя, нормальною людською
реакцією на подібні дії, є захист. Противник підніме руки для того, щоб
закрити обличчя. У цей момент наваліться на нього всім тілом, тим самим
притискаючи його руки до тіла противника. Після цього тиском на лікоть
змусьте противника перевернутись на живіт, вказуйте, що йому робити, він
повинен розуміти, коли біль припиниться.
Перехопіть руку, на яку чините тиск, за кисть, і використайте залом, для
того, щоб наказати противнику завести іншу руку за спину.
Після цього проведіть процедуру надягання наручників.

Методи зменшення опору.

Для зменшення опору противником ви можете використовувати больові
прийоми і больові точки. Тобто ті методи, які приведуть до того, що
фізичний опір противника зменшиться, і ви будете в змозі використати
прийом.
Пам'ятайте – усі засоби дозволені. Ви, можливо, боретесь за своє життя!
Одним з найефективніших засобів у таких випадках може стати
безперервний укус.
Той, кого коли – небуть кусали (навіть дитиною) знає, що укус завдає
дуже багато болю. Укус знаходиться на найвищій точці в моделі
застосування сили, тому що він може завдати серйозних травм опоненту (так
само як і великий палець/пальці в очі). Оскільки вважається, що відгризти
шматок людської плоті, і залишити рвану рану після укусу - це свого роду
звірство, то більшість ВП соромляться кусати.
 139

Також особовий склад ВП часто переживає, що кров може передати

хвороби при укусі. ВП також можуть бути вкушені.
Інколи, укус є єдиним рішенням проблеми, коли ВП побороли і в нього
немає можливості дістатися до зброї.
Захищаючи себе на землі, ВП повинні знати, що вони самі можуть бути
укушеними, якщо їх плоть знаходиться поблизу рота суб'єкта. Також
бронежилет ВП (і можливо зимова куртка) забезпечує непоганий захист
торсу від укусів, в той час як шия, обличчя, вуха, руки, ноги і пах є
практично незахищеними. Як правило, ВП знають, що можуть бути укушені
при боротьбі на землі і через це обирають правильну позицію.
Якщо ВП все таки вирішив вкусити, він має вибрати таку позицію, щоб
не бути вкушеним самому.
Головним є те, щоб нанести безперервний укус. Іншими словами, вкусити
так, щоб мати можливість тримати противника в такому положенні стільки,
скільки потрібно. Коли суб’єкта вкусили і він не може втекти, паніка
обов'язково його охопить. Коли ця стадія паніки і шоку наступить, ВП
матиме можливість вирватися. Звичайний укус не дає такого ефекту.
Недосвідчені люди вкусять і негайно відпустять, але укус ВП націлений
на тривалий укус, з відриванням людської плоті та введенням суб'єкта в стан
паніки (паніка наступає приблизно за 10 секунд).
Де кусати? Існує багато зон за які можна вкусити: вуха, щоки, шия, ніс,
соски, м'язи живота, палець, область ребер і паху (куди нанести укус
залежить від положення тіла та одягу, який носить суб’єкт).
Коли кусаєте когось, ви маєте займати таке положення, щоб суб’єкт не
вкусив вас у відповідь чи не зміг відштовхнути вас. Якщо це єдиний прийом,
що підходить вам у даній ситуації, то не сумнівайтесь перед тим як міцно
захопити та вкусити противника.
 140

3.8 Спеціальні засоби та методи їх застосування.

Стаття 10 розділу III Закону України "Про Військову службу

правопорядку у Збройних Силах України"
Військовослужбовці Служби правопорядку під час здійснення
службових обов'язків мають право застосовувати наручники, гумові кийки,
засоби зв'язування, речовини сльозоточивої та дратівної дії, світлозвукові
пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і
примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні
і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких
випадках:
1) для захисту військовослужбовців, інших осіб і самозахисту від нападу
та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;
2) для припинення масових безпорядків у військових частинах, а також
групових порушень громадського порядку військовослужбовцями;
3) для відбиття нападу без застосування зброї на військові містечка,
військові об'єкти, будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби
Збройних Сил України або їх звільнення у разі захоплення;
4) для затримання, конвоювання до місця розташування органу
управління або підрозділу Служби правопорядку, в органи
Національної поліції осіб, які вчинили правопорушення, а також
тримання осіб, взятих під варту, якщо зазначені особи чинять опір
військовослужбовцям Служби правопорядку або є підстави вважати, що вони
можуть втекти чи завдати шкоди оточуючим чи собі;
{ Пункт 4 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 901-VIII ( 901-19 ) від 23.12.2015 }
5) для звільнення заручників, захоплених на території військової
частини.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування
визначаються з урахуванням обставин, що склалися,
характеру злочину чи іншого правопорушення і особи, яка їх вчиняє.

Як застосовувати кийок.

Для кращого розуміння того, по яким частинам тіла людини ми можемо

наносити удари, тіло умовно поділено на три зони.
 141

Зелена зона: місця на тілі людини куди ми можемо наносити удари не

причинивши людині серйозних ушкоджень.

Жовта зона: місця на тілі людини, удари по яким можуть привести до

травм: переломів сильних забоїв, тріщин, іт.п. У місця позначені жовтим
кольором наносити удари необхідно з розумінням того, які наслідки це може
мати для порушника і для поліцейського.
 142

Червона зона: місця на тілі людини куди категорично заборонено

наносити удари кийком, за винятком смертельної загрози для нас.

Застосування кийка є ефективним на певній відстані від противника, що

дає нам змогу втримати порушника на певній дистанції від нас та
убезпечитись від ймовірних нападів.
У ближньому бою кийок стає неефективним, оскільки нема можливості
згенерувати необхідну кількість сили для нанесення сильного удару. До
прикладу у вузьких, тісних приміщеннях використання кийка стає
утрудненим, або зовсім неможливим. Тому перед прийняттям рішення
використовувати кийок військовий поліцейський повинен оцінити ситуацію в
якій він знаходиться, і розуміти чи зможе він скористатись КГ-73.
Також важливо зрозуміти, що використання голосу при застосуванні
кийка є дуже важливим елементом. Порушник повинен розуміти, що проти
нього може бути використаний кийок, також він повинен розуміти, що йому
необхідно зробити, щоб кийок не був до нього застосований, що робити, щоб
військовий поліцейський перестав застосовувати до порушника кийок.
Тобто тактична комунікація є дуже важливою при застосуванні кийка,
оскільки рівень небезпеки достатньо високий, якщо військовий поліцейський
вирішив використати кийок. Є необхідність деескалувати ситуацію, взяти її
 143

під контроль, а без вербального контакту з порушником цього зробити не

можливо.
Відсутність комунікації навпаки може привести до погіршення ситуації,
виходу її з-під контролю військового поліцейського, і можливо, важких
наслідків. Тому при застосуванні кийка завжди необхідно використовувати
свій голос, чи то для пояснення чогось порушнику, чи то для віддання йому
наказів, вказівок, чи то для привернення його уваги.
Говоріть, віддавайте накази: "СТІЙ!", "НАЗАД!", "НА ЗЕМЛЮ!", "НА
КОЛІНА!".

Стійки з кийком.

Існують три основних стійки з кийком:

Нижня стійка. У нижній стійці кийок знаходиться у домінуючій руці,
притиснутий до ноги так, щоб ймовірний противник не помітив цього. Ця
стійка використовується військовими поліцейськими у випадках, коли
ситуація ще є відносно контрольованою, але має тенденцію до погіршення.
Для того щоб бути готовим до її різкої зміни і вчасно використати кийок, ми
використовуємо дану стійку.
 144

У стійці при готовності до застосування, кийок знаходиться у

домінуючій руці перед собою під кутом 45 градусів, а не домінуюча рука
знаходиться на кийку, корпус тіла злегка нахилений, ноги поставлені у стійку
позицію. У даному випадку загроза ідентифікована і ми готові до можливого
нападу. Кийок у такому положенні показує намір його застосувати, ця
позиція також підкріплюється тактичною комунікацією.

У верхній позиції кийок знаходиться у домінуючій руці і лежить на плечі

у готовності до застосування, лікоть прикриває голову, не домінуюча рука
виставлена вперед для захисту, ноги у стійкій позиції (концепція трикутника)
злегка зігнуті, для більшої пружності і мобільності, корпус тіла подано злегка
вперед, м'язи напружені. Ми готові відбивати напад, який однозначно
відбудеться.
 145

Сила удару, голос та методи утримання кийка.

Дане питання подібне до того, що ми розглядали у темі ударів та блоків.

У випадку із застосуванням кийка, ми керуємось тими ж принципами.
Удар кийком наносимо, використовуючи енергію всього тіла. Ми
прокручуємось на правому носку(якщо шульга, то на лівому), подаючи наше
праве бедро (для шульги, ліве) вперед, м'язи ніг при цьому напружені.
В удар ми вкладаємо всю силу нашої маси. Ми б'ємо не лише рукою, бо
такий удар вийде надто слабким, і лише роздратує противника, що може
обернутися для нас ще більшою проблемою, а всім тілом, так, щоб противник
відчув, що подальший спротив не має змісту.
Нам повинно вистачити одного удару, оскільки нанесення кількох ударів
кийком зі сторони може виглядати, як побиття поліцейським беззахисного
громадянина.

При нанесенні ударів кийком, обов'язковою є тактична комунікація.

Використання кийка, і вербальний зв'язок з порушником в сумі дають
потужний результат. Дайте зрозуміти порушнику, що ви від нього вимагаєте,
застосовуючи кийок.
Говоріть, віддавайте накази: "СТІЙ!", "НАЗАД!", "НА ЗЕМЛЮ!", "НА
КОЛІНА!"
Ми повинні розуміти, що під час використання нами кийка порушник
може намагатися вирвати його. Нам потрібно бути готовими до цього.
Є кілька дієвих способів утримання кийка в руках при спробах його
вирвати у нас:

Прокручування з поштовхом і ривком на себе.

У цьому випадку, якщо порушник вхопив кийок обома , або однією
рукою, і тягне його на себе, «допоможіть» йому. Зробіть поштовх кийком у
бік противника, і одночасно прокрутіть кийок. Це виведе порушника з
рівноваги і завдасть невеликого болю. Після цього зробіть різкий ривок
кийком на себе.

Ривок вверх, або вниз.

Цей прийом подібний до того, що ми вивчали на занятті по захисту себе
стоячи і на землі. У даному випадку аналогія з вириванням руки, яку вхопив
порушник. Тут такий же принцип. Якщо порушник вхопився двома руками за
кийок, приблизно по середині, ви маєте можливість вхопитись за кийок
другою рукою з іншого кінця, і різким ривком вверх або вниз(залежить який
хват у порушника) виривайте кийок у порушника.
 146

Прийом "каяк", або "каное".

Застосовується у тому випадку, коли ви використовували кийок для
блокування можливих ударів, тобто тримали його з обох боків, а порушник
вхопив його двома руками. Або ж просто маєте можливість вхопити кийок за
другий кінець і рухом, подібним до того що ми використовуємо під час
греблі на каное, вивільнити кийок від захвату.

Удари та блоки кийком.

Базові удари кийком.

Удар по нозі.
Наноситься зверху вниз під кутом в район стегна(зовнішня або внутрішня
частина). Під час нанесення удару, не забуваємо про захист своєї голови.
Наша вільна рука зігнута у лікті, і прикриває голову.

Удар по руці.
При нанесенні удару, по можливості уникайте попадання по кисті і ліктю
порушника, оскільки це може привести до серйозних травм. Удар також
наноситься зверху вниз.
 147

Тичковий удар з протягуванням.

Удар наноситься тримаючи кийок двома руками в район грудної клітки, і
протягується вздовж ребер, для більшого больового ефекту. Будьте обережні,
оскільки можна потрапити у сонячне сплетіння», яке знаходиться у червоній
зоні.

Також можна використати просте відштовхування порушника від себе

назад, або вбік. Для цього візьміть кийок обома руками за різні кінці, і
відштовхніть порушника від себе. Відштовхування також необхідно
проводити зверху вниз, для того щоб випадково не попасти порушнику в
голову.

Блокування ударів за допомогою кийка також проводиться тримаючи

кийок обома руками.
 148

Момент від застосування кийка до надягання наручників, може бути дуже

коротким, і військовий поліцейський не матиме часу для того, щоб сховати
кийок у чохол. У такому випадку кийок затискається під коліном, у той
момент, коли поліцейський присів для надягання наручників.
У той момент коли є необхідність застосувати пістолет, у вас може не
бути часу на те, щоб сховати кийок у чохол, тому його необхідно затиснути
під пахвою руки.
Військовий поліцейський ні в якому випадку не повинен втратити
спецзасоби, оскільки вони можуть бути використані проти нього ж самого.,
до того ж це шкодить іміджу військового поліцейського загалом.

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 149

ТЕМА 4 ВИКОРИСТАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

4.1 Базова підготовка до стрільби.

«7 принципів влучної стрільби».

1) Стійка

Добра стійка та стабільне положення для стрільби—це перша основа

стрільби. В ситуаціях, де виникають такі реакції, як битися-або-бігти, або
якась надзвичайна ситуація, тіло на інстинктах буде реагувати спонтанним та
неочікуваним захистом (пригинання донизу). Наступна інстинктивна реакція
це бігти від небезпеки, створюючи відстань та час. Якщо у когось є зброя, він
або вона набирає відстань та випрямляє руки (що дуже схоже на
рівнобедрений трикутник), а також намагається перенести центр ваги тіла.
Дивлячись на відео ситуацій з поліцейськими, знятими на камери
автомобілів, статистика показує, що під час стресової ситуації ВП приймають
позицію, у якій руки розташовані у вигляді рівнобедреного трикутника.
Якщо ВП надягнув бронежилет, то така стійка розміщує захисні плити на
найважливіших внутрішніх органах людини. Якщо стрілець приймає бокову
стійку, він втрачає захист бронежилета. Бронежилет є захистом для ВП.
 150

2) Великі пальці “дивляться вперед”.

Великі пальці, що ―дивляться вперед‖, дозволяють легко та безпечно
управляти пістолетом, забезпечують правильне наведення мушки на
прицільну планку, наведення прицілу на ціль, а також дозволяє справлятися з
силою віддачі під час стрільби.
Стрілці вчаться розміщати їхню домінуючу руку на тильну сторону
рукоятки. Тримання рукоятки якомога вище дозволяє стрільцю краще
контролювати силу віддачі.
Допоміжна рука підтримує домінуючу руку.
Палець, що натискає на спусковий гачок, знаходиться на спусковому
гачку, а два кулаки стискають один одного.
Зап'ястя зафіксовані, великі пальці разом ―дивляться вперед‖ для
кращого, зручнішого прицілювання, саме тому ми це так називаємо. Якщо у
стрільця домінуюча рука права, то пістолет буде тягнути ліворуч. Однак,
допоміжна рука надає контр тиск і таким чином допомагає утримувати
пістолет по центру.

3) Прицілювання.
Прицілювання—це найважливіший принцип з усіх принципів точної
стрільби. Це відношення мушки до прицільної планки. Для того, щоб
попасти точно в ціль, необхідно вміти правильно прицілюватися. Під час
прицілювання мушка та прицільна планка повинні ідеально співпадати, тобто
відстань між мушкою та двома сторонами прицільної планки повинні бути
однаковими.
 151

Якщо ви правильно прицілилися, то вам буде дуже просто стріляти. Ми

повинні подивитися на ці приклади. На лівому малюнку зброї ми бачимо
правильне прицілювання. Висота мушки знаходиться на висоті прицільної
планки, мушка розташована точно по центру прицільної планки.
Ви повинні бачити мушку дуже чітко для того, щоб стріляти точно та
влучно. Під час стрільби солдати повинні відводити час для ментальної
допомоги, тобто подання команд ―мушка‖, ―мушка‖, ―мушка‖ для того, щоб
фокусуватися на прицілі під час натискання на спусковий гачок.
Примітка: Стрільці повинні стріляти з двома відкритими очами, адже
мозок не дозволить закрити одне око, коли мова буде йти про застосування
смертельної сили.
Коли стрілець дивиться через приціл, він повинен бачити мушку дуже
чітко, в той час, як прицільна планка та ціль трохи розмиті.

Примітка: стрільці повинні уникати переміщення очей від прицілу до цілі та

навпаки, наприклад, не дивиться, куди летить куля. Підтримуйте мушку з
прицільною планкою на одному рівні, фокусуйтесь на мушці.

4) Контроль спускового гачка.

Контроль спускового гачка неймовірно важливий. Більшість інструкторів
погоджуються, що необхідно правильно зорієнтувати рух вказівного пальця
аби він поступово і твердо тис на гачок для пострілу. Дві основних помилки
пов’язані з контролем спускового гачка —це очікування віддачі пістолета —
смикання гачка — та нездатність рухати вказівним пальцем окремо від решти
руки. Очікування віддачі для стрільця - правші може призвести до влучання
нижче цілі. Це явище стає очевидним при відпрацюванні стрільби холостими
набоями з використанням пістолету з лазером. Якщо стрілець - шульга
 152

смикне за гачок лазер на зброї опуститься та скоріш за все зсунеться вліво,

показуючи куди б уразили бойові патрони.
Нездатність самостійно рухати пальцем, що знаходиться на спусковому
гачку матиме менш передбачувані наслідки, що будуть залежати від руху
руки стрільця коли він натискає на гачок. Наприклад, якщо стрілець - правша
поверне свій великий палець за годинниковою стрілкою під час натискання
на гачок, його кулі скоріше за все влучать вліво від цілі. Коли стрілець
готовий до стрільби йому необхідно натягнути гачок, натиснувши на нього
максимально, до того стану коли пістолет майже готовий до пострілу.
Одна з хороших вправ покращити контроль спускового гачка це прийом
монети. Вам варто зробити постріл холостими набоями маючи невеличку
монету на передньому прицілі пістолета так, щоби монета не впала.

Аспекти, що впливають на контроль спускового гачка:

Постійний рівномірний тиск здійснюється на задню частину пістолета
тримаючи його рівно.
Стрільцям необхідно використовувати пучку (кінчик пальця) для
натискання на гачок.
Поверніть спусковий гачок в початкове положення за потреби, проте не
знімайте пальця з спускового гачка.
Підтримуйте тиск на гачок навіть, коли відводите його в початкове
положення для наступних пострілів.
Початкове положення – натягнення – приціл – натискання – постріл.
Натягніть гачок, прицільтесь, легенько дотисніть гачок.
Натискання на гачок серединою пальця скоріше за все спричинить
―перетягування‖ гачка, що направить кулі стрільця - правші направо від цілі.
Це відбувається через те, що згинання всього пальця рефлекторно спричиняє
поворот руки і ствола за годинниковою стрілкою. Натискання на гачок лише
краєм пальця називається ―штовханням‖ гачка, оскільки після цього палець
 153

штовхає гачок назад і наліво, замість того аби просто відводити його назад.
Як наслідок кулі влучатимуть на дев’ять годин від цілі.
Інша помилка, пов’язана з контролем спускового гачка це ―тиск
долонею‖, за якої стрілець занадто сильно штовхає пістолет вперед нижньою
частиною долоні під час пострілу. Це, скоріше за все, призведе до влучання
куль на дванадцяту годину від цілі.

Якщо ви не володієте контролем спускового гачка, то ніяке прицілювання

вас не врятує. На малюнку зображені загальні помилки при контролі гачка і
те, куди вони направлять кулі при пострілі.
Важливо пам’ятати, що контроль спускового гачка також включає
відведення його в початкову позицію між пострілами. Повернення
спускового гачка в початкову позицію означає відведення його на мінімальну
необхідну для пострілу відстань. З більшістю вогнепальної зброї чути ―клік‖
а також самовільний рух гачка коли він повертається в початкову позицію.
Очевидна перевага застосування такого методу це менший тиск, необхідний
тепер для нового пострілу, що зменшує час необхідний для прицілювання, а
також відстань, котру проходить вказівний палець для пострілу.
 154

5) Дихання.
Дихання - це процес втягування повітря і пропускання його через легені.
Не зважаючи на те, що це підсвідомий процес, що не потребує нашого
контролю, стрільцям необхідно знати, як дихання впливає на їх влучність.
Важливо підтримувати сталий ритм дихання під час стрільби. Затримка
дихання на тривалий час під час стрільби позбавить тіло кисню, що
негативно вплине на зір та дрібну моторику.
Спробуйте визначити власні природні респіраторні паузи.
Сконцентруйтесь на власному диханні на хвилину. Ви помітите, що після
вдиху і видиху є пауза у дві-три секунди перед новим вдихом. Це природна
респіраторна пауза. Під час стрільби, захопіть ціль, прицільтесь та стріляйте
під час респіраторної паузи.
Проте, під стресом (під час бігу) вам може бути складно контролювати
власне дихання. Пробуйте стріляти під час природної респіраторної паузи
для покращення влучності стрільби. Залишайтесь настільки розслабленими,
наскільки це можливо.
Під час бою ваше дихання та серцебиття часто пришвидшуються за
рахунок фізіологічного стресу. Ключ до контролю дихання в бою—це
затримка дихання, достатня для того аби зробити постріл чи декілька.
Пам’ятайте, в стресовому стані у людини може частково зникати слух чи зір,
а також виникати втрата моторних навичок. Сфокусоване тактичне дихання
може допомогти під час стрільби у бою.

6) Дії після стрільби.

Дії після стрільби включають в себе натягування гачка та прицілювання
для того, аби зробити наступний постріл якомога скоріше, якщо це буде
потрібно. Коли по цілі вистрелили вперше, шанси, що вона залишиться в
одній і тій же точці дуже малі.
Стрільці повинні стежити за загрозою, і виконувати правильні дії після
стрільби перед тим, як переключатись на інші цілі. Виконавши дії після
стрільби стрільці повинні візуально оцінити наявність загрози, подивитись за
плечима та дихати. Запитайте себе:
- чи я натягнув гачок?
- чи я прицілився?
- чи можу я стріляти?
Якщо відповіді на всі ці запитання ―так‖, тоді здійсніть постріл та опісля
запитайте себе:
- чи я влучив?
- чи спрацювало?
Повернення спускового гачка в початкову позицію, натягнення гачка,
прицілювання, готовність до нового пострілу.
Переконайтесь, що здійснили всі необхідні дії після стрільби на цій цілі
перед тим, як переходити до наступної.
 155

7) Зорова оцінка загрози, погляд за обидва плеча та дихання.

Стрільцям необхідно поглядом оцінити наявність загрози перед собою
(«сканувати» місцевість), подивитись за плечима та переконатись, що
небезпека відсутня і там, вирівняти дихання (метод подолання стресу),
оскільки вони повинні мати змогу реагувати та визначати будь-яку ймовірну
загрозу, наявність укриття та захисту, чи шляхів відходу.
Зорова оцінка загрози та погляд за обидва плеча необхідно виконати
відразу ж після ліквідації цілі. Дихання - це підсвідома реакція, проте у
стресових ситуаціях стрільці часто затримують дихання.
Стільці будуть зорово оцінювати обстановку для встановлення можливої
загрози та для того, аби контролювати ситуацію. Зорова оцінка загрози та
погляд за обидва плеча допоможуть також подолати обмеження зору під
стресом (тунельне бачення).
 156

4.2 Базові положення для стрільби.

Стрільба з положення стоячи.

Дивлячись на відео ситуацій з поліцейськими, знятими на камери
автомобілів, статистика показує, що під час стресової ситуації ВП приймають
позицію для стрільби стоячи, у якій руки розташовані у формі
рівнобедреного трикутника. Це «найміцніша» геометрична фігура . Якщо ВП
надягнув бронежилет, то така стійка розміщує балістичні плити на
найважливіших внутрішніх органах людини.
Якщо стрілець приймає бокову стійку, він втрачає захист бронежилета.
Бронежилет є захистом для ВП.

Стрільба з коліна.
Студенту варто поставити домінуюче коліно на землю, тримаючи інше
коліно зігнутим — недомінуюча рука (прямо над ліктем) повинна опиратись
на недомінуюче коліно (проте опора не повинна формуватися на суглобах,
оскільки така опора є нестійкою) - домінанта рука повинна бути витягнута, та
обидві руки повинні міцно тримати пістолет на рівні очей.
 157

Стрільба лежачи.
Ляжте рівно на землю обличчям до цілі. Витягніть руки поперед себе
повністю зафіксувавши домінантну руку. (Руки варто буде легенько зігнути в
ліктях для стрільби по цілям, що знаходяться високо). Обіпріть задню
частину зброї об землю для одиночних влучних пострілів. Обгорніть пальці
недомінантної руки навколо пальців домінантної. Тримайте голову якомога
нижче, між руками та якомога далі від зброї.

Позиція для стрільби лежачи на спині.

Позиція для стрільби лежачи на спині, це позиція за якої стрілець лежить
на спині обличчям догори, на відміну від звичайної позиції лежачи, де
стрілець лежить на животі. Позиція для стрільби лежачи на спині не входить
до списку класичних позицій для стрільби. Проте є дуже ефективною,
особливо під час стрільби з обмеженим укриттям.

Позиція лежачи в міських умовах.

Позиція лежачи в міських умовах описує розташування тіла, коли
стрілець лежить на одному боці.
Позиція лежачи в міських умовах не
входить до списку класичних
позицій для стрільби. Проте є дуже
ефективною, особливо під час
стрільби з обмеженим укриттям.
 158

Стрільба з положення стоячи з-за укриття.

Одна з найбільших помилок, котру чинять стрільці—це те, що вони стоять
занадто близько до укриття. По можливості стрілець повинен стояти, як
мінімум, на відстані витягнутої руки (60-90 см) за укриттям. Пам'ятайте,
часточки із кулі нападника можуть відбиватися рикошетом від вашого
укриття. Крім того, якщо підійти заблизько до укриття, то ви втратите змогу
бачити опонента.
 159

Стрільба з коліна з-за укриття.

Така ж концепція як і з позиції стоячи, проте стрілець знаходиться на
одному коліні. Стрільці стають в позицію на коліні ховаючись за укриттям.

Стрільба лежачи з-за укриття.

Стріляючи як з лівого, так і з правого боку укриття з позиції для стрільби
лежачи на спині, стрільцю варто трохи зігнутись та перенести вагу, легенько
перекотившись до краю укриття з того боку, з якого він планує стріляти.

Стрільба з ліхтариком.

Військові поліцейські повинні відпрацювати те, як стріляти з пістолетів

одночасно використовуючи ліхтарі, оскільки багато випадків зі стрільбою
трапляються за відсутності або наявності слабкого світла.
Правильне використання ліхтарика з націленим пістолетом може бути
дуже складним завданням, особливо під час смертельних сутичок. Ліхтарі
також використовують під час проведення обшуків будівель чи встановлення
пропускних пунктів для автомобілів. Правильне використання ліхтарика з
націленим пістолетом та під час стрільби – це необхідна навичка для кожного
стрільця. Існують численні прийоми тримання зброї та ліхтаря, котрі було
 160

розроблено за останні роки. Кожен стрілець вирішує для себе який з

прийомів йому найзручніший.
 161

Позиції готовності до стрільби.

Існує багато позицій для стрільби з пістолета, котрі по різному

називаються. Розуміння кількох основних позицій створює основу для
безпечного використання зброї та надає необхідні навички для вирішення
проблем в реальному часі.

Позиція високої готовності.

Позиція високої готовності часто може бути використана стрільцем, якщо
він очікує негайного нападу або впевнений в швидкому наближенні загрози.
Ця позиція є підходящою для стрільби з коліна, виглядаючи над укриттям.
Стрілець дивиться над прицілами, а не через них.

Позиція низької готовності.

Позиція високої готовності часто може бути використана стрільцем, якщо
він очікує нападу або впевнений в наближенні загрози. Стрілець спрямовує
зброю вниз під кутом 45 градусів.
 162

Стиснута позиція готовності.

Стиснута позиція готовності—це спосіб тримати зброю близько біля себе,
все ще націлюючи її на загрозу.
Проте, так само як і з позицією низької готовності, пістолет направлений
прямо і вам необхідно підтримувати контроль над оточенням. Пістолет
знаходиться по центру грудної клітки, зі стволом, що вказує на загрозу,
обидві руки тримають пістолет близько до тіла. В позиції стиснутої
готовності, ви можете стріляти по цілям на незначній відстані, контролюючи
власну зброю.

Позиція зі зброєю близько до тіла.

Позицію зі зброєю близько до тіла можна виконати приклавши пряму
долоню недомінантної руки горизонтально до торсу на рівні пупа, тримаючи
зброю домінантною рукою (з пальцем на рамі, а не на гачку, звісно ж) та
опираючись нею на недомінантну. Ствол пістолета повинен бути паралельно
хребту та відхилятися на 15 градусів від тіла. Ця позиція створена для
швидкого та ефективного націлювання зброї з природної позиції рук біля
тіла.
А якщо все ж доведеться використовувати пістолет для його прямого
призначення, то обидві руки будуть випрямлятись однаково, оскільки та, яка
знаходиться знизу обгорне основу пістолета, створивши стабільну основу для
використання зброї.
Позицію можна використовувати рухаючись поруч з товаришами по
команді, або, коли інший ВП випадково пересікає ваш вогневий сектор, або,
коли вам необхідно контролювати групу людей і на них необов’язково
націлювати зброю. Цю позицію також використовують також дивлячись за
обидва плеча, аби перевірити, що знаходиться за вами.
 163

4.5 Перезаряджання зброї.

Є дві ситуації для перезарядки. Одна з них – коли ви відстріляєте всі
набої, і магазин залишиться порожнім, а затворна рама від'їде назад і буде
зафіксованою.
Це називається - “Екстренне перезаряджання”.
У такому випадку:
- візьміть новий магазин (з підсумка для магазинів), це робиться тоді, коли
затворна рама від'їхала і зафіксована;
- піднесіть новий магазин до пістолету;
- скиньте, або витягніть порожній магазин, і піднесіть новий магазин під
шахту;
- з силою вставте новий магазин до характерного клацання;
- покладіть руку на затворну раму, і потягніть на себе;
- відпустіть затворну раму ( дошліть набій у патронник);
- ведіть вогонь.
 164

“Тактична перезарядка”
відбувається, коли перестрілка затихає і вам необхідно замінити частково не
відстріляний магазин на повний. Знову ж таки, намагайтеся зайти за укриття,
змінюючи магазини. Якщо укриття поруч нема, просто зробіть крок вліво аби
швидко змінити позицію. Таким чином, опоненту буде складніше у вас
влучити. Вночі, ворог стрілятиме лише по попередньо відомій вашій позиції.
Тактична перезарядка – це складний моторний навик, що залежить від
вправності, і який виконується не дивлячись.
Якщо ви ще не знайомі з даним терміном, то мається на увазі наступне:
ви виймаєте з підсумка новий магазин однією рукою, у неї ж скидаєте
напівпорожній магазин з пістолета, вставляєте у шахту новий магазин, а не
використаний ховаєте.

Отже, ви зробили декілька пострілів, але частина набоїв ще залишилась, і

ви не хочете їх губити. Друге важливе припущення – що у перестрілці
наступило відносне затишшя у ході якого ви можете забрати невикористані
набої і знову зарядити свою зброю.
Класична послідовність виглядає так:
- заберіть ваш палець за скобу спускового гачка;
- візьміть новий магазин вашою підтримуючою рукою і піднесіть його до
пістолету;
- ваш вказівний палець повинен знаходитись під кінчиком кулі верхнього
набою в магазині;
- коли ваша рука наблизиться до пістолету знизу, перемістіть вказівний
палець (вліво) за межі магазину, так щоб він (магазин) опинився між
вказівним і середнім пальцями. Це дасть можливість залишити місце між
великим і вказівним пальцем для старого магазину, що викинеться зі зброї. У
цьому положенні долоня заряджаючої руки знаходиться під п'ятою нового
магазину.
- натисніть кнопку викиду – старий магазин повинен впасти у руку, що
перезаряджає;
- як тільки п'ятка старого магазину вдариться у долоню, зафіксуйте магазин
вашим великим і вказівним пальцями, і витягніть його з рукояті;
- проверніть руку, щоб вставити новий магазин, і з силою вставте його ;
- після цього рука, що перезаряджала приймає підтримуючу позицію, а ви
оглядаєтесь.
165
 166

Зброю стволом догори (під кутом)

Позиція зброю стволом догори використовується під час тактичної
перезарядки та перезарядки за надзвичайної ситуації. По можливості, варто
ховатися за укриття під час перезарядки зброї. Для того аби виробити звичку
ховатися за укриття під час заміни магазинів ми симулюємо це на вогневій
директрисі під час навчальних стрільб, роблячи крок вліво чи вправо під час
перезарядки. У позиції зі зброєю дулом догори варто тримати голову високо,
а не дивитися на землю під час заміни магазину.

4.6 Можливі несправності.

Несправність заряджання виникає, коли патрон не надсилається в

патронник. Зазвичай, це спричинено несправними патронами чи магазином.
Несправність заряджання може бути спричинена:
- брудом (накопичення бруду, пилу, жиру чи часточок металу в патроннику
може вплинути на розташування патрона у ньому);
- пошкодженим магазином або пружиною( якщо на магазині є пошкодження,
вигини чи горби це може спричинити до неправильного направлення патрона
у патронник. Слабка чи зламана пружина магазина також може спричинити
несправність під час заряджання);
- неправильно споряджений магазин (магазин може бути в хорошому стані,
проте може бути неповністю вставлений в зброю, що знову ж таки призведе
до несправності при досиланні патрона в патронник);
- пошкодження набою (інколи набій може мати горби чи вигини або бути
несправним(перекошеним), що призведе до несправності при посиланні
набою в патронник, оскільки при перетягуванні затворної рами, набій може
не бути захоплений або може не вміститись туго в патронник. Куля може
втиснутись в гільзу, що спричинить її пошкодження або може вилетіти,
залишивши частини гільзи в патроннику.
 167

―Катання на гірці‖: відбувається коли військовослужбовець супроводжує

рукою рух затворної рами вперед і зменшує її швидкість. Багато стрільців не
усвідомлюють, коли це роблять. Недосвідчені стрільці занадто легко та
повільно перетягують затворну раму. Коли це трапляється, у затворної рами
недостатньо швидкості для того аби правильно надіслати набій в патронник.
Стрільцю варто відтягти затворну раму максимально назад для того, щоб
пружина віддачі надіслала наступний набій.
Несправність, що виникає при посиланні двох набоїв в патронник
відбувається, коли за якихось причин гільза не повністю вилетіла з
патронника. В таких випадках, куля вистрелила, але гільза не виштовхується
зі ствола, а просто залишається там. Через це інший набій не може бути
повністю надіслано в патронник.
Для того аби дослати новий набій попередня гільза повинна покинути
патронник. Коли один набій впирається в гільзу відстріляного в патроннику
виникає несправність, пов’язана з застряганням гільзи. Інколи виникає
несправність при посиланні двох набоїв в патронник одночасно. Не
відстріляний набій все ще в стволі, в той час як новий набій вже було
надіслано з магазину і притиснуто до нього.
Затворна рама частково відводиться так, щоб було видно перший набій і
другий притиснутий до нього. Брудні, пошкоджені чи заіржавілі деталі
пістолета можуть стати причиною цього. Пошкодженні, неякісні чи погано
закріплені магазини також можуть призвести до подібних несправностей.
Крім того, випуклості на набої можуть стати причиною надмірного тертя з
боків, а це в свою чергу—призвести до застрягання гільзи в стволі.
Несправність через неможливість викинути гільзу.
В цій ситуації, відстріляну гільзу затискає затворною рамою, котра
застряє в позиції відкритої готовності. Інколи в затворній рамі застряють
гільзи діркою доверху, як димар будинку. Тому подібна несправність
називається ―димар‖.
Несправність через неможливість викинути гільзу, може бути спричинена
накопиченням сміття чи неполадками з боку деталей пістолета. Крім того,
відчутне додаткове тертя в процесі обертання, може вказувати на
заіржавлення патронника та можливу проблему із витяганням гільзи у
майбутньому. ―Тремтячі зап’ястки‖ також можуть стати проблемою.

Методи усунення несправностей.

Несправність, що виникає при посиланні двох патронів в патронник

Досить часто стрільці-новачки спричиняють посилання двох патронів у
патронник відтягуючи раму затвору занадто повільно або недостатньо далеко
назад чи супроводжуючи рукою затворну раму при її русі вперед,
сповільнюючи механізм, коли один патрон вже в патроннику. В такому
випадку, сфокусуйтесь на тому, аби швидко відпустити затворну раму
відтягнувши її по максимуму назад, так щоби вперед вона рухалась із
 168

власною швидкістю і силою. Магазин, певно, застрягне та не випаде вільно з

місця закріплення.
Зазвичай, необхідно багато сили аби швидко скинути магазин. Тому
силою витягніть магазин, потім перетягніть раму затвору двічі аби обидва
патрони випали і вставте новий магазин. Варто багато працювати, аби мати
навичку швидко виконувати цей прийом в умовах вогневої сутички.
―Тремтячі зап’ястя‖ також можуть стати проблемою. Міцно тримайте
пістолет та зафіксуйте зап’ястки. Для того аби позбавитися від несправності,
що пов’язана з надсиланням двох набоїв у патронник одночасно, слідуйте цій
інструкції:

1) Перш за все, зніміть магазин.

2) По друге, витягніть патрони, двічі відтягнувши затворну раму назад до
максимуму. Це має допомогти вивільнити патрони із патронника.
3) По третє, замініть магазин в пістолеті, перетягніть затворну раму ще раз,
для того аби надіслати новий патрон в патронник.
4) Зробіть постріл.

Несправність через неможливість викинути гільзу

―Штовхнув – перетягнув затвор—готовий‖ - це головний метод
реагування на несправності зі зброєю. Цей метод підкаже як діяти при
несправності, що спричинена нездатністю дослати набій в патронник та
нездатністю викинути з патронника відпрацьовані гільзи. Цей прийом варто
багато відпрацьовувати аби він завжди був в пам’яті.
Штовхнув: означає сильно і твердо, за допомогою нижньої частини долоні
недомінантної руки варто вдарити по нижній частині магазину, аби
переконатись, що він правильно вставлений та зможе ефективно брати участь
в досиланні набоїв. Далі, прокрутіть чи поверніть пістолет в домінантній руці
так, аби великий палець незначно, природно вказував всередину (на 15-20
градусів)
Перетягнув затвор: означає різко відтягнути затворну раму назад
Готовий: означає, що ви роззираєтесь для оцінки рівня загрози, змін до
ситуації чи нових загроз, що могли виникнути. Це включає в себе натискання
на курок та виконання пострілу за потреби.
Пам’ятайте: принцип ―Штовхнув – перетягнув затвор —готовий‖
допоможе вам під час більшості несправностей та неполадок, але не
вирішить проблеми надсилання двох патронів у патронник одночасно.
 169

4.7 Методи переходу з одного виду зброї на інший.

Під час використання вогнепальної зброї, можуть виникати випадки, коли

нам негайно необхідно змінити один вид зброї на інший, а потім зробити це
знову. Найчастіше подібні прийоми нам потрібно зробити у випадках, коли
мусимо зайти у приміщення(відкрити двері з пістолетом в руках легше, аніж
з автоматом, і безпечніше), коли закінчились набої, а провести екстрену
перезарядку буде довше, ніж змінити автомат на пістолет, коли просто
заклинило автомат, і розбиратись, чому так трапилось також немає часу.
Отже, як міняємо автомат на пістолет.
При вході у будівлю.
У момент, перед входом у будівлю,
- ставимо автомат на запобіжник;
- утримуючи його не домінантною рукою, одночасно починаємо витягувати
пістолет з кобури;
- у момент, коли пістолет піднятий, майже на висоту автомата, закидаємо
автомат недомінантною рукою за спину;
- знімаємо пістолет з запобіжника, відводимо затворну раму, і досилаємо
набій у патронник;
- пістолет займає місце автомата, недомінантна рука стає підтримуючою.

При надзвичайній ситуації.

У момент ведення вогню з автомата, може статися так, що закінчились
набої, або виникла несправність, яка не дозволяє вести вогонь, а розбиратись
з цим немає часу. Послідовність дій та ж, що й при вході у будівлю. Лише тут
ми не кидаємо автомат за спину, оскільки це долі секунди, які у бою можуть
бути вирішальними, а опускаємо його вниз, і починаємо вогонь з пістолета.
Тобто:
- ставимо автомат на запобіжник;
- тримаючи його не домінантною рукою, одночасно починаємо опускати його
вниз, і витягувати пістолет з кобури;
- у момент, коли пістолет піднятий, майже на висоту автомата, кидаємо
автомат;
- знімаємо пістолет з запобіжника, відводимо затворну раму, і досилаємо
набій у патронник;
- пістолет займає місце автомата, недомінантна рука стає підтримуючою;
- починаємо вести вогонь з пістолета.

В обох випадках, ми ставимо зброю на запобіжник для того, щоб не

отримати поранення від власного автомата.
 170

Помітки курсантів(робити олівцем).

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 171

ТЕМА 5 ОБОРОНА ТА КОНТРОЛЬ ОСОБИСТОЇ ЗБРОЇ

5.1 Методи утримання зброї.

Концепція утримання зброї.

Кожного разу, коли суб'єкт намагатиметься схопити вашу зброю, ви

повинні сприймати це, як надзвичайно небезпечну ситуацію. Вам хочуть
нанести тяжкі травми, або знищити вас.
Запам'ятайте:
1) Не покладайтеся на кобуру для утримання зброї. Кобура сама по собі не
убезпечить вашу зброю. Переконайтеся, що ви захищаєте свою зброю
(пістолет і кийок), підтримуючи зручну позицію відносно правопорушника.
Завжди тримайтесь на підходящій відстані для того щоб, належним чином
відреагувати на будь-які дії.
2) Якщо зловмисник намагається роззброїти вас, негайно убезпечте свою
зброю. Перемістіть тіло, щоб відтягнути зброю назад і згодом нанесіть
агресивний контрудар.
3) Контролюйте зброю і створіть час та відстань.
На додаток до використання фізичних методів захисту зброї, військовий
поліцейський також повинен використовувати тактичну комунікацію.
Необхідно гучно повторювати команду. Наприклад: «Відпустіть мій
пістолет!».
Пам'ятайте, що напарник військового поліцейського повинен знати, що
злочинець намагається забрати зброю у ВП. Крім того, голосне спілкування
дозволяє громадськості навколо знати, що відбувається (створює свідків).

Основними пунктами для запам'ятовування, щодо утримання особистої зброї

є такі:
1) Контролюйте свою зброю;
2) Заблокуйте атакуючу кінцівку;
3) Перемістіть своє тіло від нападника;
4) Нейтралізуйте та контратакуйте.
 172

Техніки утримання особистої зброї.

Удар дулом.
Цей удар можна використати для створення дистанції між вами і
противником, або для повалення противника. Удар наносіть в живіт, груди,
горло, обличчя або пах.

«Воєнний буксир»
Якщо ворог вхопився за зброю, відтягніть її назад, вистріліть у ворога,
якщо необхідно.

Удар долонею.
У випадку, коли противник хапає вашу зброю, використовуйте удар
відкритою долонею, щоб відігнати противника від зброї, або зайняти вигідну
позицію.
 173

Удар ліктем.
Якщо відстань до противника занадто коротка, і він не відпускає зброю,
використовуйте удар ліктем.

Удар прямою ногою.

Якщо ворог схопився за зброю, солдат може використати прямий удар
ногою і відштовхнути його від зброї. Солдат може бити до того моменту,
поки противник не відпустить зброю, або не буде досягнуто відстані
необхідної для пострілу.

Удар шоломом.
Якщо нема можливості використати воєнний буксир, або інший прийом,
можна нанести противнику удар шоломом. Опустіть дуло автомата вниз, тим
самим опустивши руки противника разом з ним. У такій позиції голова
противника буде не захищеною. Наносіть удари шоломом в голову
противника, доки він не відпустить зброю.
 174

Стопор.
Це контроль дистанції з противником. Витягніть руку, що не тримає
автомат, і зупиніть противника, впершись йому у груди.
 175

«Паркан».
Ваша рука повинна розташовуватись так, щоб лікоть був по середині
тулуба противника, зігнутий під 90°. З такого положення ви можете наносити
удари головою, ліктями, коліном, або просто відштовхнути противника вбік.
 176

5.2 Методи роззброєння людини.

«Методи роззброєння».

Роззброїти людину з пістолетом, що націлена на ВП (спереду та ззаду).

У роботі військового поліцейського трапляються випадки коли на нього

націлюють вогнепальну зброю. Рівень небезпеки в цей момент максимально
високий. Існує декілька ефективних та не складних методів як роззброїти
людину з пістолетом, що націлена на ВП спереду :
-захват ствола пістолета обома руками і відвід його вверх. Одна рука за
початок а друга за кінець ствола. При цьому необхідно зміститись з лінії
вогню та зблизитись зі злочинцем і різким рухом до низу вирвати пістолет;

- захват ствола пістолета обома руками і відвід його в сторону. Одна рука
за початок а друга за кінець ствола. При цьому необхідно зміститись з лінії
вогню та зблизитись зі злочинцем і різким рухом до себе вирвати пістолет;
У випадку якщо злочинець погрожує пістолетом (автоматом) ззаду
військового поліцейського то реакція повинна бути наступна. Перш за все
необхідно зберігати спокій та впевненість. Не роблячи різких рухів
намагатися зменшити відстань з противником крокуючи до нього спиною
вперед до тих пір поки спиною ВП не відчує дуло пістолета. Це необхідно
для того щоб розуміти яка відстань між злочинцем і ВП. Після цього
потрібно різко повернутись і рукою яка ближча до зброї противника
захопити його руку та затиснути її. Не має значення в яку сторону
повертатись, головне щоб заблокувати руку зі зброєю. Після цього нанести
удари , бажано в голову, противника щоб знешкодити його.
 177

5.3 Методи оборони від нападу з холодною зброєю.

У чому небезпека нападів з холодною зброєю?

Під час проходження своєї служби військовий поліцейський повинен
розуміти що небезпека атаки ножем та колючо-ріжучими предметами є
неймовірно високою. Адже такий предмет надзвичайно легко заховати.
Різноманітність таких предметів також дуже велика. Для того що нанести
атаку ножем не потрібно мати якихось особливих навичок чи спеціальної
підготовки. Атака вище згаданими предметами блискавична та безшумна, а
поранення несуть високу небезпеку. Ніж, ножиці, шило, викрутка це лише
невеликий перелік предметів які дуже легко дістати, дуже легко заховати та
атакувати.
Зазвичай представники військової поліції не підготовлені, або не здатні
відреагувати на швидку атаку з використанням холодної зброї. Такий
навчальний підхід, як: «Якщо на вас нападають з цього боку, робіть
це…,якщо з іншого, то робіть це…» по своїй суті є проблематичним.
Оскільки використовувати холодну зброю для нападу можна під
різноманітними кутами, що ускладнюється ще більше різномаїттям будови
ножів та товщини лез.
 178

Атака за своєю природою є швидшою за реакцію.

Тому маючи справу зі злочинцем, що має холодну зброю, військовий
поліцейський повинен розуміти, що вірогідність отримати поранення є
надзвичайно високою.
Виходячи з обмеженості в часі, що виділяється на вивчення прийомів
захисту від ударів з ножем, військові поліцейські повинні приділити увагу
вивченню основних принципів оборони, а саме: або зменшити відстань з
противником (Вторгнення) або ухилитися (Уникнення), ніколи не потрібно
завмирати навпроти нього. Використовуйте систему У.П.У. – Уникнути
(ухилитися), Перевірити, Усунути.
Ви повинні розуміти, що напади з використанням холодної зброї часто
відбуваються в умовах обмеженого простору, де тактичне пересування або
відхід — не найкращий варіант. Очевидно, що не всі ножові поранення
призводять до смерті, тому військовий поліцейський ніколи не повинен
здаватися і припиняти спроби захистити себе. Дуже важливо бути
налаштованим на перемогу. Коли на ВП нападають з ножем, він повинен
прикласти максимум зусиль (100%) для того, щоб завдати серйозних травм
особі, яка його атакує.
 179

Одна з найбільш розповсюджених помилок, яку роблять поліцейські, це

те, що коли вони бачать правопорушника з ножем, то починають вважати, що
напад неминучий. Наприклад, хтось може почати «погрожувати» вам
тримаючи ніж в руці. Відкрита загроза - це коли суб'єкт показує ніж відкрито
і попереджає поліцію, щоб трималися від нього подалі. В таких обставинах
було б нерозумно підходити до цього суб’єкта! Краще було б створити
достатню відстань від нього, використати укриття для захисту, та перейти до
застосування більш високого рівня зброї (Наприклад: в нього ніж, у Вас -
пістолет/в нього кулаки, у вас - кийок). Іншими словами, іноді відхід- це не
прояв страху, а використання тактичних принципів.

Правило семи метрів.

Необхідно правильно розуміти всім відоме «правило семи метрів».

Дослідження показали, що якщо суб'єкт, який тримає ніж, знаходиться
менше ніж в семи метрах від поліцейського, зазвичай поліцейський не зможе
вихопити пістолет з кобури і здійснити точний постріл в нападника. Цей
факт не означає, що використання смертельної сили зі смертельними
наслідками автоматично буде виправдано, якщо людина буде стояти від вас
далі ніж на відстані в 7 метрів! Також це не означає, що якщо ви зробите
точний постріл в суб’єкт з ножем, куля миттєво нейтралізує противника.
Навіть якщо ви здійснили такий постріл та куля вразила прямо в серце,
це не означає, що зловмисник миттєво помре і припинить напад. Навіть
поранений зловмисник з ножем може ще нанести декілька фатальних ударів
представнику військової поліції. Таким чином правило семи метрів означає,
що якщо військовий поліцейський може побачити холодну зброю або ніж в
руках порушника, він знаходиться в потенційній небезпеці і повинен вжити
відповідних заходів.
Необхідно зазначити, що будь-які тактичні прийоми оборони, які по своїй
суті є складними та в яких задіяна дрібна моторика, можуть бути
безуспішними. Під час стресової ситуації дрібна моторика може
погіршитися, саме через це тактичні навички оборони повинні бути
простими. В ході дослідження було виявлено, що найважливішим фактором
для порятунку свого життя при ножових атаках є бажання вижити та
перемогти, яке само собою не залежить від навичок. Коли на вас несподівано
 180

напали з ножем на дуже близькій відстані, спроба відступити назад і

витягнути та використати пістолет може призвести до фатальних наслідків.
Кращою тактикою буде миттєво і люто контратакувати підозрюваного (без
зброї), щоб захистити себе від безпосередньої загрози.
 181

Захист від нападів з холодною зброєю та колючими і ріжучими

предметами.

Злочинець, озброєний холодною зброєю, такою як ніж, швидше за все,

наноситиме удар представнику військової поліції туди, де він є найбільш
вразливим.
Досвідчені нападники знають, що є велика ймовірність того, що їх атака
буде заблокованою, якщо вони почнуть розмахувати ножем вліво/ вправо -
тому вони рідко роблять це. Очікуйте швидких, коротких тичкових або
ріжучих ударів. Поширеним і ефективним методом нападу є постійний тиск
вперед тілом та лезом для виведення жертви з рівноваги.
Мета злочинця атакувати м'які тканини тіла та легко доступні життєво
важливі органи. Наприклад: обличчя, боки і передня частина шиї, а також
нижню частину живота або пах.
1) Шия. Сонні артерії є хорошою ціллю, тому що вони незахищені
засобами захисту (бронежилетом наприклад) та незахищені природньо;
2) Нижня частина живота або паху. Зазвичай нижня частина живота і паху
незахищені бронежилетом;
3) Аорта. Серце, якщо незахищене бронежилетом, є чудовою мішенню.
Один точний удар може стати летальним за кілька секунд або хвилин;
4) Вторинні цілі - кінцівки. Існують додаткові цільові області, які
викликають масивні кровотечі шляхом ураження артерій. Ураження цих
цільових областей не відразу спричиняє смертельні наслідки, але часто стає
фатальними, якщо йому не приділити уваги.
Ураження другорядних цілей, таких як ноги, можуть викликати тяжкі
травми і виявитися фатальними. Наприклад, якщо уразити стегнову артерію,
розташовану на внутрішній частині стегна, це викличе сильну кровотечу;
Ураження плечових артерій, розташованих між біцепсом і трицепсом на
внутрішній стороні руки, можуть призвести до сильної кровотечі і серйозних
пошкоджень;
Ураження радіальних і ліктьових нервів рук можуть призвести до сильної
кровотечі і серйозних пошкоджень.
Коли представник військової поліції стикається з холодною зброєю,
виникають дві основні проблеми :
по-перше, зловмисник може спричинити набагато більше травм та
ушкоджень ефективними рухами, ніж військовий поліцейський, який не має
можливості скористатися зброєю;
по-друге, до тих пір, поки зловмисник знаходиться на ногах, здатний до
рухів та пересувань та в свідомості, він все ще є загрозою для вас.
Що стосується вищезазначеного другого пункту: основне зусилля
представника військової поліції не повинно бути направлене на контроль
зброї, роззброєння суб’єкта або блокування руки, в якій знаходиться зброя
(дивись пункт один). Проблема полягає не в самій зброї, а в тому, хто її
 182

використовує. Злочинець—це загроза, саме через це військовий поліцейський

повинен зробити самого злочинця нездатним до дій.
Однією з основних проблем щодо багатьох методів оборони від холодної
зброї є те, що вони зосереджені на самій зброї, а не на суб’єкті, який тримає
її. Іншими словами, зброя є симптомом, злочинець є хворобою. Ось головна
проблема, пов’язана з фокусуванням на зброї замість особи, яка володіє нею.
До тих пір, доки злочинець є функціональним, він буде боротися з
представником військової поліції, який в свою чергу буде намагатися
контролювати зброю злочинця. Це означає, що порушник буде мати
можливість використовувати зброю проти військової поліції.
Простіше кажучи: чим довше зловмисник залишається функціональним,
тим більш імовірно, що представник військової поліції може бути пораненим.
Шанси військового поліцейського на успіх в ході нападу злочинця з
холодною зброєю будуть залежати від того, наскільки добре він здатен
виконати наступне:
1) Відхилити зброю від себе в будь-якому напрямку.
2) Замість того, щоб намагатися «контролювати» зброю, затримайте руку
нападника, тим самим лишивши противника можливості атакувати ще раз.
3) Пересувайтеся – тобто зробіть так аби опинитися за ліктем противника.
4) Негайно і агресивно нанесіть ряд ударів в обличчя (долонею) для того,
щоб контролювати нападника направляючи його обличчя в стіну або в
землю.
Це все необхідно виконати дуже швидко для того, щоб не дати злочинцю
з’ясувати, як використати зброю ще раз. (Нанести ряд ударів в горло
злочинця - це інший варіант, особливо, якщо військовий поліцейський не
може пересунутися за лікоть нападника).

Волога перевірка.

Після будь-якої успішної самооборони (в випадку, коли нападник вбитий

або заарештований) військовий поліцейський повинен провести «вологу
перевірку» - повний огляд тіла. Військовий поліцейський обмацує своє тіло
руками щоб виявити поранення та кровотечі.
Коли адреналін проходить через тіло представника військової поліції, він
може не відразу відчути біль і зрозуміти, що був поранений. Очевидно, якщо
військовий поліцейський знаходить рану, він повинен негайно вжити заходів,
щоб зупинити або зменшити кровотечу (застосувати прямий тиск на рану).
 183

ТЕМА 6 МЕТОДИ ВІДПОВІДІ НА РИЗИКОВАНІ СИТУАЦІЇ

6.1 Методи відповіді на виклики при обшуку будівлі.

Способи входу у будівлю.

Види ризиків:
відомі ризики – коли військовому поліцейському відомо що у будівлі
знаходиться озброєний підозрюваний або підозрювані;
невідомі ризики – коли військовому поліцейському не відомо про кількість
порушників, які знаходяться в будівлі та наявність в них зброї. При цьому
потрібно враховувати що порушник може переховуватись або знаходитись в
засідці під час обшуку будівлі.
Обшук будівель може виявитись досить важким завданням для
правоохоронних органів. За деяких обставин слід викликати спеціальний
тактичний підрозділ, або навченого собаку для обшуку будівлі.
Наприклад, якщо відомо, що у будівлі знаходяться озброєні підозрювані,
слід встановити кордон по периметру, щоб не допустити їх втечі. Після
встановлення кордону, можна використати спеціальні підрозділи для
зачистки будівлі. Але найчастіше невідомо, чи є хтось у будівлі, і для обшуку
приміщення використовують звичайних військових поліцейських.
Пам’ятайте, ніколи не обшукуйте будівлю по одинці, підтримуйте
периметр, і очікуйте підкріплення. У будь який час, коли ви входите у
будівлю, яка може бути окупована ворогом, ви підвищуєте ризики поранень.
Тож, якщо є така можливість – НЕ ЗАХОДЬТЕ.
Якщо ж ви прийняли рішення зайти у будівлю і провести обшук, у вас є 2
варіанти:
1) Прихований обшук (повільне, тихе, продумане проникнення і обшук).
2) Динамічний обшук (швидкий, контрольований, агресивний вхід і обшук).

Правила, яких необхідно дотримуватись при обшуку будівлі.

Прихований Обшук
Перший крок при заході у будівлю – встановити периметр. Для цього до
позицій необхідно підходити тихо. Не використовувати проблискові маячки
та сирени, оскільки це може попередити підозрюваних у будівлі. По прибутті
розташуйте ваше патрульне авто по можливості поза полем зору
підозрюваних. Який напрямок пропонує найкращий підхід до будівлі з тим,
щоб вас не побачили? Будьте уважні із вікнами та дахами. Транспорт слід
зупиняти на відстані від будівлі, і військовим поліцейським слід
наближуватись пішки.
Для встановлення безпеки зовнішнього периметру потрібно принаймні 2
військових поліцейських. Вони стають по діагоналі, за кутками, аби
тримають у полі зору весь екстер’єр. Нижче наведено приклад встановлення
зовнішнього периметра двома ВП :
 184

Після встановлення зовнішнього периметра, представники ВП за потреби

визначають того, хто буде керувати обшуком. Перш ніж увійти, ВП повинен
зібрати максимум інформації про будівлю та визначити цілі обшуку:
- вам відомо чи перебуває підозрюваний(і) у приміщенні, чи ні?;
- чи є видимі докази проникнення(злому) всередині, чи навколо будівлі?;
- чи є там звукова сигналізація, і якого типу?;
- чи вказували свідки можливі місця проникнення у будівлю?
- чи є будівля житловим або промисловим комплексом;
- чи є всередині дорогоцінні предмети?;
- якщо підозрювані знаходяться всередині будівлі, які ресурси ви можете
використати?
- чи можете ви дочекатись підкріплення військової поліції, чи тактичного
підрозділу?
- чи доступна підтримка кінолога зі службовою собакою?
Ці фактори будуть визначальними для формування плану дій.
Перед тим, як входити до будівлі ВП варто непомітно заглянути у вікна
для перевірки на наявність підозрюваних. Також будівлю слід перевірити на
наявність ознак проникнення зі зламом, таких як зламані/розбиті вікна, сліди
інструментів на дверях тощо. У будівлю варто входити тихо. Шукайте
вимикачі для освітлення приміщення. Пам’ятайте, команда з обшуку повинна
мати при собі ліхтарики для освітлення темних ділянок, якщо така потреба
виникне.

Контроль шуму та запаху.

Як і поліція, зловмисники не покладаються виключно на зір при
визначенні наявності інших осіб у будівлі.
Будьте уважні із ключами, монетами, радіо, годинниками і телефонами.
Перед входом у будівлю проведіть швидку перевірку для того, аби
виключити вірогідність непотрібних шумів від вашого спорядження.
Як правило ВП повинні відмовитись від використання парфумів чи
одеколону та не палити під час операцій, адже сторонні запах може видати
вашу присутність.
 185

Обшук повинен бути продуманим і методичним. Спитайте себе, чи тут (в

цьому приміщенні/предметі) могла би сховатись людина невеликого зросту?
Якщо відповідь так – його варто обшукати. Не відкидайте будь-яке місце
сховку, з міркувань про розмір чи неприродність розташування.
Не намагайтесь обшукати за раз більше однієї ділянки та не повертайтесь
спиною до не зачищених ділянок. Поки один ВП проводить обшук — інший
прикриває його.
Уникайте потрапляння у потенційне поле зору супротивника, яке ви
особисто не можете прикрити, або принаймні ніколи не потрапляйте у
ймовірне поле зору, котре не може прикрити ваш напарник. З точки зору
тактики, невдалими є будь-які пересування, за яких ви стоїте спиною до
невідомого напрямку (котрий ще не обшукали), і втрачаєте можливість
прицілюватись.
В ході обшуку проходьте повз зачинені двері, за винятком тих ситуацій,
коли ви вважаєте, що порушники можуть знаходитись саме за ними. Якщо
підозрювані знаходяться за зачиненими дверима, намагайтеся виманити їх,
перш ніж заходити.
При обшуку будівель завжди починайте з нижнього поверху, і рухайтесь
вверх, залишаючи підвальні приміщення наостанок. До них найскладніше
заходити, в них можна застосовувати небагато прийомів і підозрювані
матимуть перевагу, якщо плануватимуть засідку. Найкраще рішення— перш
за все послати вниз службового собаку. Додатково інформацію можна
розвідати з підвальних вікон. Завжди тримайте спину паралельно стіні на
незначній відстані. Не тріться об стіни, оскільки це створює шум, а також вас
може зачепити рикошетом при перестрілці.

Тактичне спілкування.
Ви збираєтесь попередити про вашу присутність, чи почати тихий обшук?
Це рішення ВП приймає на місці виходячи з таких аспектів, як тип будівлі,
ймовірності наявності озброєних підозрюваних і цілі обшуку.
Попередження може змусити підозрюваних остерігатись ВП і влаштувати
засідку. Однак це може мати і протилежний ефект — переконати
підозрюваних добровільно здатися, особливо якщо вони впевнені у
присутності великої кількості офіцерів. Однак, знову ж таки, це рішення ВП
повинен приймати на місці.
Без необхідності не варто припиняти режим радіо мовчання, адже шумна
рація може видати ваше розташування.
Коли розмовляєте з колегами – робіть це якомога тихіше, оскільки це
також може видати вашу позицію.
По можливості використовуйте спеціальні жести(невербальна
комунікація). Обов’язково попередьте по рації ВП у периметрі, про те, що
покидаєте приміщення, аби вас не сплутали зі злочинцями. Це особливо
важливо уночі.
 186

Тактичне позиціонування і пересування.

Перед проходженням повз будь-який кут чи дверний отвір вам необхідно
знати що, чи хто може знаходитись за ним. Метод швидкого зазирання та
метод ―сектора‖, або ―нарізання пирога‖ можуть дозволити вам побачити, що
чи хто знаходиться у кімнаті перед тим, як зайти до неї. Метод ―сектора‖
краще використовувати у великих приміщеннях, у той час як швидке
зазирання можна використати у менших приміщеннях.
Метод “сектора” :
Метод ―сектора‖ включає в себе повільне пересування по дузі кута від
точки. Його перевага в тому, що ви побачите об’єкт раніше, ніж він вас, але
це забирає багато часу і потребує багато місця.

Швидке зазирання:
Цей метод полягає в тому, аби на декілька секунд зазирнути за кут та
перевірити, чи немає там підозрюваного. Зазирати варто двічі з різних кутів/
на різній висоті, для того, аби противник не зміг у вас поцілити, коли ви
будете заглядати вдруге. Це можна зробити швидко в обмеженому просторі,
але недоліком є те, що ви викриваєте свою позицію.

Динамічний обшук.
Активним (хаотичним) стрільцем є особа (або особи), яка(і) бере(уть)
активну участь у вбивстві або спробі вбивства людей у людному місці.
У більшості випадків такі люди використовують вогнепальну зброю та
випадково обирають жертв. Порушники можуть бути терористами або
агресивними психічно хворими (чи комбінацією обох).
Такі ситуації є динамічними і швидко розвиваються. Відповідно вони
вимагають негайного втручання поліції для зведення до мінімуму кількості
постраждалих. Досвід показав, що повільне реагування поліції призводить до
більших втрат серед невинних людей. У будь-якому інциденті із масовою
стріляниною, надзвичайно важливо, щоб особовий склад військової поліції
 187

залишався зосередженим і психологічно готовим до проблем, які можуть

виникнути.
Як і в будь-якій ситуації з надзвичайно високим рівнем стресу, варто
«очікувати неочікуване». Масові розстріли є дуже хаотичними, за рахунок
непоінформованості і паніки жертв. Реагуванню особового складу військової
поліції можуть ставати на заваді такі фактори, як крик, спрацювання
пожежної сигналізації, вибухи та налякані жертви, неспроможні реагувати на
команди поліції. Команди ВП повинні чітко розуміти , що їм можливо
доведеться продовжити діяти, незважаючи на поранених, аби запобігти
подальшим травмам чи втратам з боку цивільних. Жертв може бути
надзвичайно багато і серед них можуть бути діти. Військова поліція може
також зіткнутися з саморобними вибуховими пристроями, які були закладені
злочинцями.
При виявлені саморобних вибухових пристроїв, військова поліція
зобов’язана:
- оглянути (не торкатися!) і повідомити про місцезнаходження саморобних
вибухових пристроїв;
- бути обізнаним про розтяжки, вогнепровідні шнури, таймери, вимикачі та
інші методи детонування;
- керівник команди повинен вирішити, чи слід продовжити рух повз
саморобний вибуховий пристрій, чи варто обрати інший маршрут.
В загальному, військова поліція повинна оперативно реагувати на
хаотичну стрілянину, рухатися на звук пострілів, а потім знешкоджувати або
заарештовувати злочинця.

Послідовність дій після прибуття:

- особовий склад військової поліції повинен повідомити диспетчеру за
допомогою радіозв'язку про прибуття на місце події;
- поліцейські транспортні засоби повинні бути припаркованими належним
чином на місці події - не дуже близько і не занадто далеко від будівлі. В
ідеалі, поліцейський автомобіль припаркований непомітно;
- на місці події не повинні спрацьовувати аварійні фари та сирени
автомобілів ВП. Не варто привертати зайву увагу до військової поліції;
- після прибуття на місце події, всі члени групи реагування повинні надягти
захисне спорядження, а саме бронежилети та шоломи. Крім того, особовий
склад ВП повинен підготувати та зарядити зброю. Подібну підготовку варто
проводити в укритті. У одного із членів групи повинна обов'язково бути
заряджена зброя, аби він міг прикривати своїх товаришів в той час, як вони
готуються до виконання поставленого завдання.
- гвинтівки та пістолети повинні бути заряджені і поставлені ―На
запобіжник‖.
 188

Способи підходу до будівлі і пересування:

- особовий склад військової поліції повинен перекрити всі можливі напрямки
загрози при підході до будівлі. ВП можуть проникнути у будівлю, як і з
першого поверху так і через вікна та балкони верхніх поверхів;
- особовий склад військової поліції повинен стати у стрій, який підходить для
тактичного руху при наближенні до будівлі - як правило, в формі літери "I" (в
одну колону) або в стрій у формі літери "Т". ВП повинні урахувати
можливість використання тактичних кордонів при підході до будівлі
(частина особового складу ВП рухається в напрямку будівлі в той час, як
інші співробітники прикривають всі підступи до будівлі, націлюючи зброю
на вікна та двері та будучи готовими стріляти по противнику. Це називається
рух та прикриття). Особовий склад ВП повинен використовувати всі наявні
засоби для укриття та приховано наближатися до будівлі, а також бути
готовим до потрапляння під обстріл у будь-який момент;
- необхідно взаємодіяти один з одним при наближенні до будівлі. Керівник
групи мусить визначити основне місце входу, а також запасне місце входу в
будівлю;
- особовий склад військової поліції повинен постійно контролювати свою
зброю та не наводити її на інших членів команди;
- пістолети і автомати повинні бути на запобіжнику під час всіх пересувань.

Методи подолання перешкод при потраплянні до будівлі:

- підходячи до дверей особовий склад військової поліції повинен визначити
їх розміщення та тип (в яку сторону двері відкриваються). Якщо петлі дверей
можна побачити, то двері відкриваються назовні;
- якщо двері заблоковані і їх неможливо відкрити, то група повинна перейти
на запасну точку входу. Варто, по можливості, використовувати двері, а не
вікна для потрапляння в будівлю;
- заходячи всередину, особовий склад військової поліції повинен зайняти
оборонну позицію, завмерти та прислухатись. Серед імовірного шуму варто
намагатись почути крики, звуки пострілів або іншої діяльності
правопорушників, для того, аби вирішити, в якому напрямку рухатися в
межах будівлі;
Для подолання перешкод в найпростішому варіанті варто просто
перевірити чи не замкнені двері або вікна. Цей метод передбачає відкриття
дверей / вікон так, як вони мають відкриватися, просто повернувши ручку.
Очевидно, що якщо немає необхідності у використанні інструментів для
злому, їх використовувати не варто.
Щоб відчинити незамкнені двері за допомогою ручки потрібно
призначити особу, яка зробивши це, дозволить іншим військовим
поліцейським динамічно увійти в кімнату. Для дверей, які відкриваються
всередину, військовослужбовець, що їх відчинятиме поверне ручку дверей, а
потім штовхне їх всередину за допомогою удару. Знову ж таки, це дозволяє
іншим ВП негайно увійти до кімнати.
 189

Пам'ятайте, що немає спеціальної посади для військовослужбовця, який

носить інструмент для відкриття чи виламування дверей, але необхідно
визначити на місці того, хто буде цим займатися.

Рух коридором.
- група військової поліції має визначитись яким строєм група буде рухатися (
"I" – колона або "T");
- особовий склад військової поліції повинен повідомляти про перешкоди
залежно від їх виявлення (відкриті двері, і так далі). Керівник групи повинен
скомандувати, куди групі рухатися (вперед, повернути ліворуч або
праворуч);
- варто уникати занадто швидких чи занадто повільних пересувань.
Оптимальна швидкість переміщення це та, за якої можна влучно стріляти.
- особовий склад військової поліції не повинен виказувати своє місце
розташування противнику, а точніше не висовувати стволи зброї з-за
укриття;
- ви не повинні рухатися занадто близько до стін. Натомість варто триматися
за 30 - 40 сантиметрів від стін, щоб зменшити імовірність рикошету ворожої
кулі;
- усі ВП повинні перекривати призначені їм сектори вогню при русі.
Військовий поліцейський, котрий іде останнім, повинен постійно озиратися
для запобігання раптового нападу зі спини;
- при проходженні паралельно розташованих відкритих дверей або "Т"
подібного коридору, особовий склад групи військової поліції повинен
виконувати одночасне прикриття усіх напрямків, щоб покрити всю
небезпечну ділянку.
 190

Рух сходами.
Рух сходами є важким і небезпечним завданням. Залежно від конфігурації
сходів, група може бути у небезпеці, якщо вона не буде рухатися достатньо
швидко і не вестиме активне спостереження на 360 градусів, охоплюючи усі
напрямки стрільби. Таким чином, життєво важливо для членів групи
використовувати чітку і коротку комунікацію між собою.
Залежно від конфігурації сходової клітки (закрита або відкрита) група
може прийняти рішення змінити тактику, проте зазвичай, необхідно взяти під
контроль перш за все напрямок до якого ви рухаєтесь.
Рухаючись вгору по сходах, старший групи має віддати наказ одному з
прикриваючих поліцейських, зайняти позицію в нижній частині сходів для
огляду верхнього поверху та створення безпечного проходу. Після чого
він/вона доповідає "Чисто". Ця інформація надається для того, щоб група
могла почати своє просування вгору і зачистити наступний поверх.
Форма строю в якому ви пересуваєтесь (два, три або чотири ВП) також
буде впливати, на обраний спосіб пересування з одного поверху до іншого.
Після того, як перший проліт сходів подоланий і група підійшла до
сходового майданчика, який знаходиться вище, один ВП знову займає
позицію в нижній частині сходів для огляду верхнього поверху і знову
доповідає "Чисто", що дозволяє членам групи перейти до наступного
поверху. Рух вниз відбувається таким же чином.
 191

Вхід до кімнати та зустріч з противником.

1. Особовий склад стає в колону перед входом до кімнати. Старший групи
командує: «Притиснутись до мене!». Потім він командує прикриваючому
поліцейському відкрити двері.
2. Особовий склад, який стоїть в щільній колоні повинен стиснути за
лікоть, або легенько поплескати один одного по плечі по черзі, щоб
доповісти першому в бойовому порядку, що вони готові до штурму.
Старший (перший) вирішує, коли розпочати штурм після отримання
характерного «стискання» або «поплескування».
3. Особовий склад ВП не повинен зупинятися або сумніватися при вході в
кімнату (не створювати «фатальний вир»).
4. Особовий склад повинен уникати потрапляння у центр кімнати, в
іншому випадку, вони просто пропустять правопорушника/ противника,
який розташований в кутку кімнати.
Важливо: Якщо ви одразу зайдете до центру кімнати замість того, аби
перш за все зачистити кути, ви будете уразливі для атак на 360 градусів, як
показано нижче:

5. ВП не повинні заходити занадто глибоко в кутки кімнати та не повинні

забувати їх зачищати. Комунікація між ВП повинна бути чіткою і
зрозумілою. Потрібно гучно і чітко попереджати товаришів про перешкоду
чи небезпеку.
6. ВП повинні уникати пересування перед прицілом один одного.
 192

7. ВП повинні уникати неуважного поводження зі зброєю (не направляти її

один на одного).
8. ВП повинні уникати дій, які викажуть їх та їх місце розташування,
наприклад, висовуючи ствол зброї у дверний отвір.
9. Особовий склад ВП повинен встановити сектори вогню при вході в
кімнату. Це допоможе особовому складу ВП мати належну відстань, та
пересікання секторів вогню для уникнення направлення зброї один на
одного.

Зустріч з противником:
1. Особовий склад ВП повинен бути дуже пильним. Спочатку варто
подивитися, а потім застосовувати зброю.
2. Вбивства невинних осіб поліцейськими можуть трапитись, якщо не
тримати зброю на запобіжнику або відкрити вогонь до ідентифікації особи,
як ворога.
3. ВП повинен гучно викрикнути: ―Стійте! Поліція!‖ до
правопорушника/ворога при його появі. Якщо він здається, не має потреби
в нього стріляти. Загальною помилкою є те, що ВП опинившись збоку від
ворога буде намагатися обійти його спереду, замість того, щоб підійти до
нього збоку. Якщо виявлена затримка або поломка зброї, ВП має
викрикнути «Проблема» для того, щоб оповістити напарників про
проблему і крикнути «Готовий» після її рішення. Таке спілкування має
стати звичкою в групі.
4. ВП не повинен присідати/ставати на коліно при заміні магазину або
затримці. Оскільки підіймаючись він може потрапити під кулі своїх
товаришів.
5. Особовий склад ВП завжди повинен знати стан своєї зброї (наприклад,
коли закінчились набої).
6. ВП повинен взяти і підтримувати безпосередній контроль над
ситуацією і над всіма присутніми в кімнаті.
7. Група ВП повинна підтримувати безпечне середовище і бути готовою
реагувати на додаткові загрози з тилу.
 193

Тактика арешту ворога:

1. ВП має використовувати тактичну комунікацію із ймовірно вбитим або
пораненим правопорушником.
2. ВП має перевірити правопорушника/ ворога на наявність життєвих
показників шляхом дотику пальцями до очних яблук.
3. ВП повинні тримати на прицілі осіб при перевірці їх життєвих
показників. Після того, як злочинець / ворог перевірений, вогнепальна
зброя ставиться на запобіжник і палець знімається зі спускового гачка, так
як раптовий постріл може мати незворотні наслідки.
4. ВП мають надягнути наручники на пораненого правопорушника перед
його обшуком.
5. Зброя правопорушника має бути розряджена (від’єднати магазин та
витягнути затвор).
6. Група ВП має забезпечити прикриття на 360 градусів під час
обшуку/затримання порушника.
7. Група ВП має доповідати по ситуації по радіозв’язку або мобільному,
коли це безпечно та ситуація дозволяє.
 194

6.2 Методи відповіді на виклики при зупинці транспортного засобу.

Різниця між відомим і не відомим ризиком та доповідь диспетчеру.

Зупинка транспорту вважається одним з найбільш ризикованих заходів,
яке доводиться виконувати військовому поліцейському. Є велика кількість
потенційних загроз і небезпек. Наприклад, багато поліцейських було
травмовано чи вбито транспортом, або у сутичках із правопорушниками.
Військовому поліцейському слід знати необхідні тактичні заходи для
мінімалізації потенційних ризиків, пов’язаних із зупинками транспорту.
Види ризиків:
відомі ризики – коли військовому поліцейському відомо що в автомобілі
можуть бути озброєні або небезпечні порушники. Це можуть бути ситуації,
коли підозрюваний(ні) скоїв(ли) озброєне пограбування, вчинили озброєний
наліт або можуть бути небезпечними розшукуваними злочинцями. При
цьому зупинка проводиться в будь-який час з очевидних причин.
невідомі ризики – коли військовому поліцейському доводиться зупиняти
автомобіль з таких причин, як порушення правил дорожнього руху, або
підозри, що водій у нетверезому стані, і йому невідомо про те, наскільки
небезпечний порушник або порушники, які знаходяться в автомобілі та
наявність у них зброї.
Зв‟язок з диспетчером та передумови доповіді йому.
Якщо військовий поліцейський вважає пасажирів транспортного засобу
озброєними або небезпечними, а це можуть бути ситуації, коли
підозрюваний(ні) скоїв(ли) озброєне пограбування, вчинили озброєний наліт
або можуть бути небезпечними розшукуваними злочинцями – доповідь
здійснюється негайно, і продовжується рух за транспортним засобом та вибір
місця для безпечної зупинки.
Якщо це зупинка невідомого транспортного засобу (рутинна), то ВП
після прийняття рішення про зупинку автомобіля спочатку вмикає
попереджувальні сигнали, використовує правильні сигнали для
попередження іншого транспорту, впевнюється, що патрульна машина
зупинилась принаймні на відстані кількох метрів ( двох корпусів машини) від
переслідуваного транспортного засобу, розташовує патрульну машину так,
щоб забезпечити безпечний шлях наближення до зупиненого транспортного
засобу, і потім зв’язується з диспетчером і повідомляє точне місце зупинки і
причини. Після підтвердження від диспетчера передає повний опис
транспорту, включаючи номерні знаки, причину зупинки, кількість та опис
пасажирів транспортного засобу.
Все це робиться для того, щоб у разі виникнення непередбачуваних
обставин, диспетчер мав повну картину, і міг направити до вас необхідну
допомогу.
 195

Принципи тактичної системи з восьми пунктів під час зупинки

транспортного засобу:

1) Правильно привітатись;
2) Представити себе. «Мене звуть __________ , я з військової поліції».
3) Поясніть причину контакту.
4) Запитайте причину порушення.
5) Попросіть його документи, для підтвердження особистості.
6) Отримайте додаткову інформацію (шляхом перевірки документів,
встановіть особу).
7) Прийміть рішення: відпустити, попередити, арештувати тощо.
8) Правильно завершіть контакт(Наприклад, якщо ви виписали штраф, дайте
пояснення стосовно нього водієві, роз’ясніть, що вони мають право
оскаржити штраф, закінчіть розмову словами «керуйте безпечно». Ніхто не
любить отримувати штрафи, тож побажання «гарного дня» буде недоречним
після щойно отриманого протоколу. Поганим тоном, так само, вважається
практика «відчитування» водія після щойно отриманого штрафу. Штраф сам
по собі вже є мірою покарання).
ВП при зупинці ТЗ, необхідно також пам'ятати про те, якої інтенсивності
рух на тій ділянці дороги, де проводиться зупинка. Це важливий аспект,
нехтування, яким може привести до важких наслідків, як для самого ВП, так і
для того, кого він зупинив.
Тому, розташуйте вашу патрульну машину так, щоб забезпечити
безпечний шлях наближення до підозрюваного автомобіля (ваш автомобіль
повинен «прикривати» вас під час руху до зупиненого ТЗ);

перевірте дзеркала та озирніться перед виходом з машини;

 196

на завантаженій дорозі, наближайтесь до ТЗ з боку пасажира, це убезпечить

вас від несподіванок, що можуть трапитись у вас за спиною;

при необхідності, запропонуйте водію вийти з ТЗ та відійдіть з ним в бік,

подалі від транспортного потоку.

Зупинка транспортного засобу з невідомим ризиком.

Військовий поліцейський повинен зупиняти транспортний засіб тільки,

коли на це є причини, тобто порушення правил дорожнього руху або законів.
Після усвідомлення причин для зупинки транспортного засобу,
необхідно врахувати найкраще місце для цього (щільність і обсяг
транспортного потоку, погода), географічне розташування ( освітлення,
видимість). Після прийняття рішення про зупинку транспорту, слід
дотримуватись наступних кроків:
a) активувати попереджувальні сигнали, використовувати правильні сигнали
для попередження іншого транспорту, використовувати освітлення машини;
б) впевнитись, що патрульна машина зупинилась принаймні на відстані
кількох метрів ( двох корпусів машини) від переслідуваного транспортного
засобу. Розташуйте вашу патрульну машину так, щоб забезпечити безпечний
шлях наближення до підозрюваного автомобілю;
в) зв’яжіться з диспетчером і повідомте точне місце зупинки і причину;
г) після підтвердження від диспетчера передайте повний опис транспорту,
включаючи номерні знаки, причину зупинки, кількість та опис пасажирів
транспортного засобу.
 197

Перевірте дзеркала та озерніться перед виходом з машини. Не гримайте

дверцятами авто. Це може насторожити/попередити водія про ваше
наближення. У нічний час намагайтесь триматись поза променем ваших фар,
оскільки це буде вас підсвічувати, і ви відкидатимете тінь.

Залишення відбитку великого пальця на/біля задніх фар транспорту – в

цілому є гарною звичкою у випадках, коли необхідно у подальшому
відслідковувати транспортний засіб. Але зважайте на те, що не всі водії
полюбляють доторкання до їхніх машин, тому робіть це якомога
непомітніше.

При наближенні ВП слід вставати біля вікна водія таким чином, щоби
водію доводилось дивитись через плече. Це положення робить використання
зброї проти ВП більш складним. У додаток до цього, у багатьох моделях
транспорту дверцята між водієм і ВП слугуватимуть прикриттям.
Розташований на такій позиції ВП також контролює задні дверцята, і
маючи огляд у 45 градусів – бачить заднє сидіння. При наближенні у нічний
час ВП слід скеровувати промінь ліхтарика у бокове дзеркало водія,
маскуючи таким чином своє наближення.
 198

ВП слід використовувати техніку комунікації «першої зустрічі», спочатку

привітатись, представитись, і пояснити причину зупинки. Якщо ВП не
пояснить причину зупинки, водій неминуче задасть питання «Що я зробив?».
Пам’ятайте: ВП мусить отримати документи водія за межами
транспортного засобу, а не в межах салону. Схопити або вдарити ВП для
водія буде складним завданням.

Якщо у машині є пасажири.

Якщо в машині також є пасажири, ВП може попросити водія вийти з
транспорту на тротуар, або ззаду або спереду машини.
a. водій повинен стояти спиною до його авто між ВП та машиною. Таким
чином, водію буде важко подати сигнал пасажирам.
b. якщо водію потрібно дістати документи з транспортного засобу, ВП
підходить разом із ним. Водій розташовуватиметься між ВП та
пасажирами транспорту.
c. уважно спостерігайте за тим, як водій дістає документи.
d. якщо вам потрібно поговорити з пасажирами, водію слід стояти перед
машиною.
При виписуванні протоколу, ВП слід бути уважним, спостерігати за
зупиненим транспортом з регулярними інтервалами, щоб тримати ситуацію
під контролем.

Завжди передавайте протокол водію до того, як віддати водійські права,

це може запобігти втечі. Дайте пояснення стосовно штрафу водієві,
роз’ясніть, що він(вона) мають право оскаржити штраф, закінчіть розмову
 199

словами «керуйте безпечно». Ніхто не любить отримувати штрафи, тож

побажання «гарного дня» буде недоречним після щойно отриманого
протоколу. Поганим тоном так само вважається практика «відчитування»
водія після щойно отриманого штрафу. Штраф сам по собі вже є мірою
покарання.
Тактика поведінки двох військових поліцейських.
Коли зупинку транспорту проводять двоє військових поліцейських,
прикриваючий ВП має знаходитись в такому положенні, щоб повністю
оглядати салон автомобіля. Прикриваючий ВП залишається позаду
транспорту, поки контактний ВП веде бесіду з водієм. Коли контактний ВП
закінчив справу і йде до патрульної машини, прикриваючий ВП також може
повернутись до неї. Прикриваючий ВП так само може вести бесіду з
пасажирами за необхідності.

Зупинка транспортного засобу з відомим ризиком.

Дійте виважено, коли обираєте місце проведення зупинки транспортного

засобу при відомому (високому) ризику. Час від часу підозрювані можуть
перехопити контроль над ситуацією. Якщо можливо, слід уникати:
a) густо населених ділянок, школи і т.д.
б) ділянок дороги з інтенсивним рухом.
Якщо зупинку необхідно виконати в одній з цих ділянок, використовуйте
інші патрульні авто і особовий склад для блокування дорожнього руху, і
відмежування території для забезпечення громадської безпеки.
Зупиніть транспортний засіб суб’єкта та розмістіть патрульні авто з двох
боків (створюючи смертельний коридор), як мінімум в кілька метрів ( не
менш трьох довжин машини). Негайно вийдіть з патрульного авто з
вогнепальною зброєю напоготові, займіть укриття позаду нього.
Один із патрульних повинен бути призначений старшим, для комунікації
з суб’єктом та контролю над ним. Проінформуйте суб’єкта, що це арешт з
використанням зброї та накажіть, щоб усі пасажири, які знаходяться в
транспортному засобі, витягнули руки з вікон для кращого контролю.
 200

Старший представник ВП повинен розпочати розмову з підозрюваним

водієм. Дуже важливо, щоб тільки один представник ВП звертався до
правопорушника, так як ситуація є стресовою, тож необхідно уникати
конфліктних подій.
В такій ситуації подаються такі команди:

- накажіть суб’єкту вимкнути двигун транспортного засобу та покласти

ключі на дах;

- накажіть суб’єкту вийти з автомобіля;

- після того, як він вийшов з автомобіля, накажіть суб’єкту підняти руки
вгору та повернутися до вас спиною;
- накажіть суб’єкту підняти вгору сорочку чи куртку для того, щоб бачити
лінію пояса, та накажіть обернутися на 360 градусів та виконати те
саме(візуальний обшук);
 201

- накажіть суб’єкту відчинити задні двері та інші відділення автомобіля;

- накажіть суб’єкту рухатися до вашого укриття спиною до вас;

Примітка: будьте обережні зі «смертельним коридором». Смертельний

коридор — це зона між двома патрульними автомобілями. Будь-який вогонь,
який буде вестися в бік поліцейських буде проходити через цю зону.
 202

Пам’ятайте, що зупинка транспортного засобу при високому ризику

ніколи не проводиться одним військовим поліцейським. Спочатку арешт при
високому (відомому) ризику може здатися важким, але тактику арешту
можливо розділити на 5 простих етапів:

1) Вийдіть з автомобіль та займіть укриття, позаду нього.

2) Використовуйте гучні, наказові та прості команди. Суб’єкт повинен

вимкнути двигун автомобіля та витягнути ключі із замка запалювання, ВП
повинен постійно слідкувати за суб’єктом. Контролюйте руки та усі рухи
водія та пасажирів.

3) Накажіть правопорушнику рухатися до укриття (зони арешту).

 203

4) Надягніть наручники на суб’єкта для контролю.

5) Здійсніть обшук та контролюйте його. Проведіть ретельний обшук в зоні

укриття та контролюйте особу.

Під час проведення арешту не існує чітких правил, відносно того, хто що
робить. Ключовим моментом є комунікація та координація дій.
Пам’ятайте, якщо ви маєте справу з декількома підозрюваними,
необхідно мати як найменше трьох або більше представників ВП для
адекватного прикриття та необхідного контролю ситуації.
Після того, як ви вже надягли на підозрюваного наручники та здійснили
обшук, ВП повинен здійснити перевірку транспортного засобу для того, щоб
впевнитися, що усі пасажири були виявлені (та арештовані, якщо це
необхідно).
Для перевірки транспортного засобу необхідно мати чітку координацію
дій та контроль автомобіля з усіх боків, а також зброї ВП. Військові
поліцейські не повинні випадково направляти один на одного зброю.
 204

ВИСНОВОК.

Команда «Застосування сили» щиро бажає вам успіху у проходженні

цього нелегкого курсу і в освоєнні нових навичок та вмінь. Ми не зі слів
знаємо, чого вартує пройти цей курс, і віримо, що це стане вам у нагоді як у
вашій службі, так і в повсякденному вашому житті.
Слава Україні!
Героям слава!
205