 чи є в тексті натяки на те, яке рішення прийме героїня у фіналі?

Чи
вмотивоване її рішення? Чи можна назвати такий фінал
неочікуваним?
«Вот теперь и она скоро уедет, как другие, покинет дом». – наче
збирається їхати
«Она согласилась уехать, покинуть дом. Разумно ли это? Она
пробовала обдумать свое решение со всех сторон».
«Тогда она уже будет замужем -- она, Эвелин. Ее будут уважать
тога».
«Она решилась отправиться вместе с Фрэнком на поиски другой
жизни».
«Бежать! Надо бежать! Фрэнк спасет ее. Он даст ей жизнь, может
быть, и любовь. Она хочет жить».
 «Она молчала. Она чувствовала, как побледнели и похолодели у
нее щеки, и, теряясь в своем отчаянии, молилась, чтобы бог вразумил ее,
указал ей, в чем ее долг». Тут вона вже вагається знов.
«Нет! Нет! Нет! Это немыслимо. Ее руки судорожно ухватились за
перила». Вона вирішила залишитись вдома.

Героїня, стоїть перед важким вибором, виїхати і залишити своїх

молодших братів, тирана-батька або втекти з красивим, молодим
чоловіком, назустріч "новому життю", свободі, комфорту». Важко
сказати, чи правильно вона вчинила не виїхавши, адже для неї, обіцянка,
яку вона дала матері була сильніше її почуттів. Важкий вибір, відразу все
кинути, втекти. Евелін вирішила залишитися заради молодших братів, не
думаю, що вона боялася "нового життя" за океаном, сумно що вона
відпустила кохану людину.

a) Як співвідноситься розуміння Джойсом "справжнього драматизму" із

оповіданням "Евелін"? До чого ближче оповідання у Джойсівському
розумінні термінів - до літератури чи до драми?

В основі драми — життя. (Драму Джойс вважає "вищою формою

мистецтва", а основним матеріалом для її створення є не що інше, як
життя: "Під драмою, таким чином, я розумію взаємодію пристрастей, які
виявляють істину; драма — це боротьба, еволюція, взагалі усякий рух,
всякий розвиток; драма існує ще до того, як набуває драматичної форми,
поза залежністю від цієї драматичної форми; драма зумовлена місцем дії,
але не підкорюється йому".)
 Драму Джойса означує найвищою формою мистецтва і
протиставляє літературі як нижчій формі. Драма має справу з основними
й вічними законами буття, література — з мінливим і перехідним.
Розповідаючи про драму, Джойс не має на увазі певний жанр, не має на
увазі твір, написаний для сцени. Драму він трактує як «взаємодію
пристрастей», «драма — це боротьба, розвиток, рух у будь-якому
напрямі»; «неправильно обмежувати драму сценою; драма може бути
відтворена на картині так само, як вона може бути проспівана чи зіграна».
Неодмінна умова драми — передача «вічно існуючих людських надій,
бажань і ненависті».

Саме тому я б віднесла оповідання "Евелін" до драми, адже тут

показано боротьбу головної героїні, вона вагається, кожен раз змінює
своє рішення, згадую минуле, мріє про світле майбутнє. Сюжет рухається
і розвивається. Ми не знаємо, чим закінчиться оповідання.

b) Чи можна назвати російський переклад оповідання адекватним

оригіналу? Обгрунтуйте думку конкретними прикладами.

Я вважаю переклад на російську адекватним та адаптованим під

російськомовну аудиторію, наприклад «Toast –гренки». Для нас звичніше слово
«грінки», ніж «тост». Незвичним перекладом вважаю цей: «“The Bohemian Girl”
- «Цыганочка»». Перекладач повністю вклав інший сенс у слово».

Evening invade the avenue вечер - завоевывает улицу

Was tired -чувствовала усталость

Was not so bad then -кое-как держался

He said she used to squander -the money он говорил, что она транжирка

She had no head- она безмозглая

Hard- earned money-трудовые деньги. Цей варіант я б переклала як «кровно-

зароблені, або гроші, зароблені важкою працею»

“The Bohemian Girl” -«Цыганочка»

Poppens -маковка

These sailors -эту матросню

Toast –гренки
 «Потік свідомості» як творчий метод та оповідальна техніка.
Поетика "потоку свідомості" у творчості Джойса.
"Потік свідомості" - література XX ст., переважно
модерністського спрямування, яка безпосередньо відтворила душевне
життя, переживання, асоціації; засіб зображення психіки людини
безпосередньо, "зсередини", як складного та плинного процесу.
Застосування цього засобу було пов´язане вже з романом епохи
сентименталізму, але самим поняттям "потік свідомості" вперше
скористався американський філософ і психолог Вільям Джеймс
наприкінці XIX ст. у книзі "Наукові основи психології" (1980 р.). Школа
"потоку свідомості" сформувалася на початку XX ст. її представники
(Дж. Джойс, Марсель Пруст, Вірджинія Вулф, Гертруда Стайн)
використали "потік свідомості" насамперед як "техніку", спосіб розповіді,
який полягав у тому, щоб показати психічний процес детально, з
точнішою фіксацією думок, почуттів, підсвідомих поривань, у вигляді
"потоку", "ріки"."Потік свідомості" - це художній засіб зображення
внутрішнього світу людини, що полягав у безпосередньому відтворенні
"зсередини" плину її роздумів, переживань, настроїв як складного
психологічного свідомо-підсвідомого процесу, своєрідний спосіб фіксації
та вираження найприхованіших складників цього процесу. "Потік
свідомості" нерідко називали розширеним внутрішнім монологом,
доведеним до абсурду. Текст романів Дж. Джойса візуально передає-
відбиває процес формування особистості. Автор не лише описує, але
безпосередньо відображує  розвиток свідомості творчої людини від
дитинства до молодості, висвітлює внутрішні прагнення та протиріччя,
недоліки та моменти «осяяння», як саморозуміння та самоусвідомлення.