Практичне заняття № 4

Тема: Словниковий склад сучасної української літературної мови.

Абревіатури, правила творення і використання.
Терміни, їх використання у професійному мовленні.
План
1. Лексикологія як наука про словниковий склад мови, її предмет і завдання, зв’язок з
іншими науками.
2. Поняття «слово», «лексичне значення», «лексика», «лексема», «словниковий склад»,
«словниковий запас».
3. Однозначність і багатозначність. Джерела розвитку багатозначності (полісемії).
4. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови з різних точок
зору: а) активністю вживання; б) походженням; сферою вживання; належністю до стилю
мови; емоційно-експресивним забарвленням.
5. Слова іншомовного походження, їх мовне освоєння, правила вживання у фаховому
мовленні.
6. Кальки як своєрідний різновид запозичень. Негативні наслідки калькування слів та
висловів.
7. Абревіатури, традиції їх творення і використання у професійному мовленні. Правила
скорочення слів.
8. Поняття «термінологія», «термінознавство», «термін», «номенклатура». Основні ознаки
терміна. Процеси термінотворення.
Запитання і завдання для самостійної роботи
1. Із «Словника іншомовних слів» випишіть по 5 слів, запозичених з англійської, німецької,
французької, іспанської мов. З’ясуйте буквальне значення цих слів.
2. Укладіть словничок термінів свого фаху (мінімум 10–20 термінів). Визначте їхнє
походження та структуру.

Практичні завдання
Завдання 1. Охарактеризуйте підкреслені в реченні слова за належністю до лексики:
а) активної / пасивної; б) корінної / запозиченої; в) загальновживаної / обмеженого вживання;
г) стилістично нейтральної / стилістично забарвленої; д) емоційно нейтральної / емоційно
забарвленої.
Поява неологізмів у мові зумовлена розвитком людського суспільства, намаганням
глибше пізнати й точніше позначити ті чи інші явища, властивості навколишньої дійсності,
духовного життя людини (З підручника).

Завдання 2. З’ясуйте буквальне значення слів іншомовного походження, доберіть до

них українські відповідники.
Жаргон, дублет, діалект, дефіс, демінутив, глоса, ізоглоса, ідіома.

Завдання 3. Із поданої цитати випишіть приклади термінів. Висловіть своє ставлення

до спроби знайти українські відповідники до запозичених слів-термінів.
Привертає до себе увагу праця Є. Тимченка «Українська граматика» (К., 1907). У ній
проаналізовано сучасний стан української мови. На думку І. Огієнка, цей підручник є одним
з найкращих щодо науковості. Аналізована праця вирізняється насамперед своїми термінами.
І. Огієнко наголошує на тому, що чимало термінів автор використав у своїх попередніх
працях, зокрема «Русско-малоросійском словаре». У ньому трапляються такі терміни, як
часівник, спосіб дійсний, речівник, ступені якості, часування, займенники присвійні, розділка,
рід чоловічий, рід жіночий, час минулий та ін. Водночас Є. Тимченко впроваджував до
термінологічної системи слова латинського походження на зразок локатив, генетив,
номінатив та ін., не подбавши, як зауважує І. Огієнко, «аби для зазначених термінів подати
український вираз, тим більше, що такі вирази у нас є» (Кровицька О. Українська
лексикографія: теорія і практика. – Львів, 2005. – С. 24–25).
 Завдання 4. Порівняйте значення термінів у декількох терміносистемах.
Звук, асиміляція, акомодація, морфологія, синтаксис.
Література до теми:
1. Городенська К. Г. Українське слово у вимірах сьогодення / Ін-т укр. мови НАН України. –
К. : КММ, 2014. – 124 с.
2. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1977.
3. Коваль А.П. Культура української мови. – К., 1970.
4. Паламарчук Л. С. Лексико-семантичний розвиток мови // Мовознавство. – 1982. – № 4. –
С. 3–7.
5. Панько Т. І. Українське термінознавство : підручник / Т. І. Панько, І. М. Кочан,
Г. П. Мацюк. – Львів : Світ, 1994.
6. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. – К., 1999.
7. Чак Є Р. Складні випадки вживання слів. – 2-ге вид. – К., 1984.
8. Ющук І.П. Українська мова: Підручник. – 3-тє вид. – К., 2006.

Словники та довідники:
1. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Уклад. Я.Б. Тимошенко. – К., 1991.
2. Ганич Д.І. Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985.
3. Головащук С.І. Словник-довідник з правопису та слововживання / АН УРСР. Ін-т
мовознавства. За ред. В.М. Русанівського. – К., 1989.
4. Голянич М., Стефурак Р., Бабій І. Словник лінгвістичних термінів: Лексикологія,
фразеологія, лексикографія. – Івано-Франківськ: Сімик, 2011.
5. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак З. Словник-довідник з культури
української мови. – Львів, 1996.
6. Зінкевич-Томанек Б., Григор’єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур
та скорочень української мови. – Краків, 1997.
7. Колоїз Ж. В. Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів. – Кривий Ріг, 2003.
8. Критська В.І., Пуздирєва Т. К., Романюк Ю. В. Активні ресурси сучасної української
номінації: Ідеографічний словник нової лексики. – К., 2013.
9. Ленець К.В., Ставицька Л.О. Короткий російсько-український словник контрастивної
лексики. – К., 2002.
10. Мазурик Д. В. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. – Львів, 2002.
11. Нові слова та значення : Словник / Ін-т укр. мови НАН України; уклали: Л. В. Туровська,
Л. М. Василькова. – К. : Довіра, 2009. – 271 с.
12. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1985.
13. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко,
М.П. Зяблюк та ін. – К., 2000.