1 із 4

Контрольна робота:

Гегель Г. Кто мыслит абстрактно?

Робота про різницю між абстрактним і конкретним розумінням речей. Абстрактне - значить
бачити ситуацію лише з одного боку, не беручи до уваги обставини та контекст; конкретне -
бачити ситуацію з усіма умовам.

Рассел Б. Что такое философия?

Філософія- розмірковування про предмети, точне знання про які неможливі. Наші
роміркувування про світ, які переростають в гіпотези. При відкритті, детальному пояснені це
перестає бути філософією і переходить в науку. Є філософи, які вважають своїм обов'язком
підтримувати status quo, і є. Інші, які його порушують. Я вважаю, що справа філософії не
змінювати світ, а пізнавати його. Філософія змушує думати нас про речі, про які ми можемо
дізнатися.

Рассел Б. Історія західної філософії (Вступ)

Форми сприймання життя і світу, які ми називаємо «філософськими», є витвором двох чинників:
успадковані нами релігійні та етичні концепції; та щось ніби дослідження, яке можна назвати
«науковим». Наука показує нам те, що ми можемо знати, але ми можемо знати дуже небагато, а
забуваючи, як багато ми знати не можемо. Теологія вщеплює нам догматичну віру в те, ніби ми
знаємо такі речі, яких ми насправді не знаємо.

Джеймс У. Глава 1. Философия и ее критики

За допомогою логіки, філософія хочу прийти до результатів маючих емоційну цінність. Тому вона
важлива як для гуманітаріїв так і для тих, хто вивчає точні науки. Філософія аймається описом
всесвіту в цілому, а не в деталях. Вважається, що як наука прогресує та приносить практичну
користь, а філософія ні. Однаково важливо розмірковувати як про реальний, та і про
абстрактний світ.

Мамардашвили М. О понятии философии

Від народженння деяків речі відбуваються самі по собі, а деякі залежні, і мають передумови та
символи. Наприклад, людина стає людиною тоді, коли культуризується і соціалізується, малює
наскальний живопис. Дерево живе само по собі, а от «право (закон)» існує тоді, коли воно
постійно промовляється і передається. З’являються граничні об’єкти: розмірковування про які
створюють ідеальну конструкцію. Тут же пояснення «я знаю, що нічого не знаю»: не знати це
нормальний стан, а от усвідомлювати знання про незнання- це ненатурально. «Пізнай самого
себе»: людина має ті ж самі основи та умови, що і світовий устрій. «Свобода є свідома
необхідність»: свобода реаліується по власній необхідності, якщо людина слідує голосу свободи,
то вона вчиняє вільно, але без вибору.

Кант И. Спор факультетов

 2 із 4

Ділення факультетів на 2 класи вищі і нижчі: богословський, юридичний, медичний і вкінці

філософський - який опікується рештою, на тих засадах, що він є основою, першоджерелом.
Філософський факультет допомагає корегувати решту наук, і наставляє їх. Держава має не
втручатись в наукові процеси. Медицина - історичная, юриспруденція - раціональна, богослов’я -
естетичне.

Менжулін В. Філоософська «контрабанда»: автобіографічний, біографічний та

психоаналітичний аспекти

Критично важливі для людини мотиви витісняються у несвідоме, а потім якщо й повертаються у
свідомість, то лише долаючи опір, зазнаючи цензурування, вторинної обробки і тд. Несвідоме у
цьому разі дуже схоже на контрабандиста. Філософи постійно перетинають кордон між знанням
і незнанням. У цьому – їхня основна відмінність від решти вчених, котрі наполегливо тримаються
за статус компетентних фахівців, тому наважуються на перехід значно рідше.

Платон. Письма (VII)

Для всього існуючого є 3 ступені, за допомогою яких утворюється пізнання, четверта ступінь-
само знання, а п’ята - само собою пізнається і є буттям (можливо це платонівський ейдос, або
все суще і вище всякого пізнання). Перше - ім’я, друге - визначення, третє - зображення,
четверте - знання. Чертвертий пункт Платон розуміє як чуттєве, а не розумове або сущного;
п’ятий пункт це ідеальне суще пізнання, яке не зводиться ні до яких чуттєвих сприйнятів.

Платон. Федон; Теэтет

Федон. А поки ми живі, ми, очевидно, тоді будемо найближче до знання, коли якомога більше
обмежимо свій зв'язок з тілом і не будемо заражені його природою, поки сам бог нас не
звільнить. Очистившись таким чином і позбувшись від нерозсудливості тіла, ми, ймовірно,
об'єднаємося з іншими такими ж, як і ми, [чистими сутностями] і власними силами пізнаємо все
чисте, а це, швидше за все, і є істина.

Аристотель. Метафизика

Сенека. Лист V; Лист XLVIII

Великим є той, хто глиняним кухлем послуговується так, мовби він був срібний. Та не менш
великим є і той, хто срібним кухлем послуговується так, начеб він був із глини. Але головна,
спільна причина і надії, і страху - це те, що ми не пристосовуємося до теперішнього, а шлемо
свої думки ген поперед себе. А от ми як од майбутнього страждаємо, так і від минулого. Чимало
того, що є добром для нас, іде нам на шкоду: пам'ять повертає нам муки страху з минулого,
передбачливість - змушує переживати їх заздалегідь.

Та й не може бути щасливим той, хто лиш на себе задивлений, хто геть усе звертає на свою
користь: мусиш для іншого жити, якщо хочеш жити для себе. Все ділитиме із своїм другом той,
хто багато дечого ділить із будь-якою людиною.

Августин. О блаженной жизни (Предисловие)

 3 із 4

Ми знаходимось в морі і хочемо досягнути блаженого життя повернувшись до остову, але це не

всім дається. Є декілька типів людей: одні пливуть з найближчих місць, де їх застає вік їхньої
мудрості і опиняються на острові, звідки дають знаки і натяки для решти людей, аби ті прагнули
туди ж; інші, навпаки, зачаровані оманливим виглядом моря, блукають, забуваючи про свою
родину і якщо їм подує благополучний вітер вони дійдуть до найбільших лих, пишаючись і
радіючи, що у них є постійний достаток насолод і почестей. Третій тип, через юність або
мудрість, бачуть знаки і поспішають до вітчизни. Але іноді вони збиваються з шляху і
продовжують блукати в океані. Треба стерегтися оманливої гори, яка начебто обіцях всі блага і
виповнення бажань.

Абеляр та Елоїза. Листування

Николай Кузанский. Об ученом незнании

Бэкон Ф. Новый Органон (Предисловие)

Ми встановлюємо ступінь достовірності, розглядаючи почуття в його власних межах і

здебільшого відкидаючи ту роботу розуму, яка слідує за почуттям, а потім відкриваємо і
прокладаємо розуму новий і достовірний шлях від самих сприйнять почуттів. Є два джерела
навчань і два їх поділу, пов'язаних взаємною допомогою і союзом. Одні з них займаються
наукою, інші її винаходять. Один з наших способів, передбаченням розуму, а інший -
тлумаченням природи. Якщо ми заявимо, що ми можемо принести краще, ніж древні, вступивши
на ту ж саму дорогу, що і вони, то ми не зможемо перешкодити тому, щоб виникли порівняння і
суперечка щодо обдарувань, або переваги, або здатності.

Декарт Р. Міркування про метод (щоб правильно спрямувати свій розум і відшукати
істину в науках)

Бо мені здавалося, що я можу зустріти більше істини в міркуваннях кожного, що стосуються

безпосередньо цікавлять його справ, результат яких негайно покарає його, якщо він
неправильно розсудив, ніж у кабінетних умогляду освіченої людини, що не завершуються дією.
Перше - ніколи не приймати за істинне нічого, що я не визнав би таким з очевидністю. Друге -
ділити кожну з розглядуваних мною труднощів на стільки частин, скільки буде потрібно, щоб
краще їх розв’язати. Третє - розташовувати свої думки в певному порядку, починаючи з
предметів найпростіших і легкопознаваемих, і сходити мало-помалу, як по східцях, до пізнання
найбільш складних, допускаючи існування порядку навіть серед тих, які в природному ході речей
не передують один одному.

Гоббс Т. О гражданине; Человеческая природа

Природний стан людини, це війна всіх проти всіх. Люди не можуть бути дурними від природи,
адже лурні лише дії. Так само можна було б сказати, що дурними є страх, гнів і тд. Істинна
мудрість - це пізнання істини в усіх предметах, що переростає до поняття саільних понять.
Людям властиве бажання розділити власність між собою і зберігти її (природна потреба). Від
цього виникають війни (природний розум, який хоче цього запобігти).
 4 із 4

Спиноза Б. Трактат об усовершенствовании разума

Вище благо: багатство, слава і любострастіє. Коли ми гонимось за богаством, дух розсіюється,
бо тоді воно виступає як вище благо. Слава сама по собі є останньою метою і перебачає
погодження з людськими поняттями. Чим більше ми маємо першого і другого, тим більше ми
прагнемо до хз збільшення, а у разі недосяжності ми розчаровуємось. Ніякі речі не можна
назвати довершеними, або недовершеними, тому що все підлягає світовому порядку і законам
природи. Але людина слабка і не може осягнути цього порядку, тому постійно шукає засоби, які
підведуть його до цього ідеалу. Всі засоби досягнення цього є благом, а найвище благо - це
колективне пізнання. Всі науки мають допомагати прийти до цього, а інші мають бути
відкиненими.

Локк Дж. Лист до читача

Зання просунулось би вперед, якби замість науковців з їх термінами висловлювались

трудолюбні та обдаровані люди. Ясні і виразні ідеї - це ою’єкт в розумі, який помічений і
сприйнятий; певна ідея -та що знаходиться в данний момент в розумі і має назву. Певний у
відносинах з простою ідеєю - той що в полі зору і сприймає в собі; певний з складною ідеєю -
сукупність простих і складних ідей.

Лейбниц Г. История идеи универсальной характеристики

Є речі які не володіюьт ні силою ні потенцією - але тоді їх можна виразити універсальним
числом. Ідея створення універсальних предикаментію, що описували б всі явища і ідеї.

Юм Д. Моя жизнь

Критика причинно-наслідкових зв’язків.

Дидро Д. Предисловие к VIII тому Энциклопедии

Є два способи займатися наукою: відкриття і впорядкування. Задача академіка - удосконалення

свої галузі знання; задача академії їх впорядкування. Є такі праці, які завжди будуть закриті для
загального розуміння; праці, які поступово можуть стати надбанням усіх; треті, на частку яких
припадає доля двох перших. За допомогою практичних знання людства, настане момент коли
воно буде розумнішим за книги; але у інших невідомих йому сферах, він як і науковець буде
прагунти до пізнання