Деякi типи матриць

1. Нуль-матриця:
0 + A = A + 0 = A,
0 · A = 0, A · 0 = 0.

2. Одинична матриця:
I · A = A, A · I = A.
 
a11 a12 . . . a1n
 0 a22 . . . a2n 
 
3. Квадратна матриця вигляду  .. .. . . ..  називається верхньою три-
 . . . . 
0 0 . . . ann
 
a11 0 . . . 0
 a21 a22 . . . 0 
 
кутною матрицею, а транспонована до неї матриця  .. .. ... ..  називається
 . . . 
an1 an2 . . . ann
нижньою трикутною матрицею.

Приклад:  
5 −2 3 . . . 7
 0 −4 −1 . . . 0 
 
 0 0 7 ... −6 
Верхня трикутна матриця:  
 .. .. .. . . .. 
 . . . . . 
0 0 0 ... 11
 
8 0 0 ... 0
 4 4 0 ... 0 
 
 −3 0 6 . . . 0 
Нижня трикутна матриця:  
 .. .. .. . . .. 
 . . . . . 
9 3 −7 . . . 2

4. Матриця A для якої A = AT називається симетричною матрицею.

Приклад:  
4 −2 1 5
 −2 0 3 7 
Симетрична матриця: 
 1

3 −6 9 
5 7 9 14

5. Матриця A для якої A = −AT називається кососиметричною матрицею.

Приклад:  
0 −2 1 5
 2 0 −3 7 
Кососиметрична матриця: 
 −1 3

0 9 
−5 −7 −9 0
  
a1 0 . . . 0
 0 a2 . . . 0 
 
6. Квадратна матриця вигляду  .. .. . . .  називається дiагональною
 . . . .. 
0 0 . . . an
 
a 0 ... 0
 0 a ... 0 
 
матрицею, а матриця  .... . . ..  називається скалярною матрицею.
 . . . . 
0 0 ... a

Приклад:  
3 0 0 0
 0 0 0 0 
Дiагональна матриця: 
 0

0 −1, 2 √0 
0 0 0 4
 
−1 0 0 0
 0 −1 0 0 
Скалярна матриця: 
 0

0 −1 0 
0 0 0 −1

Твердження: Сума i добуток дiагональних матриць є дiагональною матрицею.

 
a1
 a2 
 
7. Матриця вигляду  ..  називається матрицею стовпчиком,
 . 
am
( )
а матриця a1 a2 . . . an називається матрицею рядком.

Системи лiнiйних рiвнянь

Означення: Рiвняння з n невiдомих x1 , x2 , . . . , xn називають лiнiйним рiвнянням,
якщо його можна записати у такому виглядi

a1 x1 + a2 x2 + a3 x3 + · · · + an xn = b, (1)

де a1 , a2 , . . . , an , b ∈ R.
Числа a1 , a2 , . . . , an називають коефiцiєнтами рiвняння, а число b – вiльним членом
рiвняння.

Означення: Впорядковану сукупнiсть чисел (c1 , c2 , . . . , cn ) називають розв’язком

рiвняння (1), якщо пiдставивши замiсть кожної невiдомої xi число ci , отримаємо правиль-
ну рiвнiсть.
 Приклад: Для лiнiйного рiвняння 2x1 − x2 + 3x3 − x4 + x5 = 8 :

• числа 2, −1, 3, −1, 1 є коефiцiєнтами рiвняння;

• число 8 є вiльним членом рiвняння;

• сукупнiсть чисел (1, −1, 2, 0, −1) є розв’язком рiвняння

(оскiльки 2 · 1 − (−1) + 3 · 2 − 0 + (−1) = 2 + 1 + 6 − 1 = 8).

Означення: Системою лiнiйних рiвнянь з n невiдомими називається система рiвнянь

вигляду 
 a11 x1 + a12 x2 + · · · + a1n xn = b1


a21 x1 + a22 x2 + · · · + a2n xn = b2
(2)

 ...

am1 x1 + am2 x2 + · · · + amn xn = bm
де aij , bi ∈ R.
З системою
 рiвнянь (2) тiсно  пов’язанi двi матрицi:
a11 a12 . . . a1n
 a21 a22 . . . a2n 
 
A= .. . ..  – матриця системи (2) та
 ... . . . . 
a a . . . amn
 m1 m2 
a11 a12 . . . a1n b1
 a21 a22 . . . a2n b2 
 
Ab =  .. .. .. ..  – розширена матриця системи (2)
 ... . . . . 
am1 am2 . . . amn bm

Означення: Розв’язком системи лiнiйних рiвнянь (2) називається така впорядкована

послiдовнiсть чисел c1 , c2 , . . . , cn ∈ R, яка при пiдстановцi ci замiсть xi перетворює систему
рiвнянь (2) в систему правильних рiвностей.

Означення: Система лiнiйних рiвнянь (2) називається сумiсною, якщо вона має хоча
б один розв’язок. В iншому випадку система лiнiйних рiвнянь (2) називається несумiсною.

Означення: Система лiнiйних рiвнянь (2) називається визначеною, якщо вона має
єдиний розв’язок. В iншому випадку система лiнiйних рiвнянь (2) називається невизначе-
ною.

Означення: Двi системи лiнiйних рiвнянь називаються еквiвалентними, якщо вони

мають однаковi множини розв’язкiв.

Зауваження: Кожнi
 двi несумiснi
  системи
 лiнiйних рiвнянь є еквiвалентними.
x1 b1
 x2   b2 
   
Позначивши X =  ..  , B =  ..  , отримаємо матричний запис (або матричне
 .   . 
xn bm
рiвняння)
AX = B (3)
системи лiнiйних рiвнянь (2).
 Елементарнi перетворення систем лiнiйних рiвнянь та матриць

Означення: Елементарними перетвореннями системи лiнiйних рiвнянь (2) називаю-

ться перетворення одного з двох типiв:
1) перестановка двох рiвнянь системи мiсцями;
2) додавання до i-го рiвняння системи j-го рiвняння системи помноженого на число
λ ∈ R.

Означення: Елементарними перетвореннями матрицi називаються перетворення

одного з двох типiв:
1) перестановка двох рядочкiв матрицi;
2) додавання до i-го рядка матрицi j-го рядка матрицi помноженого на число λ ∈ R.

Твердження: Елементарнi перетворення системи лiнiйних рiвнянь приводить до

еквiвалентної системи рiвнянь.

Доведення: Якщо виконано перетворення першого типу, то двi системи рiвнянь вiд-
рiзняються лише порядком запису рiвнянь. Тому кожен розв’язок (c1 , c2 , . . . , cn ) вихiдної
системи рiвнянь, задовольняючи всi її рiвняння, задовольняє i всi рiвняння кiнцевої си-
стеми рiвнянь.
Якщо виконано перетворення другого типу, то з системи рiвнянь (2) ми отримаємо
систему рiвнянь


 a11 x1 + a12 x2 + · · · + a1n xn b1


 ...
(ai1 + λaj1 )x1 + · · · + (ain + λajn )xn = bi + λbj



 ...

am1 x1 + am2 x2 + · · · + amn xn = bm

Нехай (c1 , c2 , . . . , cn ) розв’язок вихiдної системи рiвнянь (2). Покажемо, що цей розв’я-
зок задовольняє систему (4), зокрема, i-те рiвняння цiєї системи.
З системи (2) слiдує, що
∑n
aik ck = bi
k=1
та
∑
n
ajk ck = bj .
k=1

Отже,
∑
n
λ ajk ck = λbj .
k=1

Додамо:
∑
n ∑
n
aik ck + λ ajk ck = bi + λbj .
k=1 k=1
 Використовуючи властивостi суми, маємо
∑
n ∑
n
aik ck + λajk ck = bi + λbj ,
k=1 k=1

∑
n
(aik ck + λajk ck ) = bi + λbj ,
k=1

∑
n
(aik + λajk )ck = bi + λbj .
k=1

А це означає, що послiдовнiсть чисел (c1 , c2 , . . . , cn ) є розв’язком системи рiвнянь (4).

Зауваження: Роблячи елементарнi перетворення системи лiнiйних рiвнянь, факти-

чно ми робимо елементарнi перетворення матриць.

Зведення матриць до схiдчастого вигляду

 
0 . . . 0 a1j1 . . . . . . . . . . . . a1n
 0 ... 0 0 a2j2 . . . . . . . . . a1n 
Означення: Матриця вигляду   ...
 , де
... ... ... ... ... ... ... ... 
0 ... 0 0 ... 0 amjm . . . amn
j1 < j2 < · · · < jm називається схiдчастою матрицею.

Зауваження: Нуль-матриця вважається схiдчастою.

Приклад:    
   
1 2 3 4 1 2 3 4
1 2 3 1 2 3  0   0
1 2 3 0 2 3 
Схiдчастi матрицi:  
0 1 2 ,  0 0 2 , 
 0
, 
  0
.
0 1 2 0 0 2 
0 0 1 0 0 0
0 0 0 1 0 0 0 0
 
    1 2 3 4
1 2 3 1 0 0  0 1 2 3 
Не схiдчастi матрицi:  0 0 2  ,  1 2 0 , 

.
0 2 3 4 
0 0 1 1 2 3
0 0 0 1

Теорема: Кожну матрицю A елементарними перетвореннями можна звести до схiд-

частого вигляду.

Доведення: Проведемо доведення iндукцiєю по кiлькостi рядкiв.

1. Якщо m = 1, то матриця A має один рядок, а отже є схiдчастою.
2. Припустимо, що теорема доведена для всiх матриць, що мають менше нiж m рядкiв.
3. Доведемо теорему для матриць, що мають m рядкiв. Якщо матриця A нульова,
то теорему доведено (див. зауваження). Якщо матриця A ненульова, то нехай j1 номер
першого стовпчика, який має ненульовий елемент.
 Переставимо рядки мiсцями для того, щоб отримати матрицю такого вигляду
 
0 0 . . . 0 a1j1 a1j1 +1 . . . a1n
 0 0 . . . 0 a2j1 a2j1 +1 . . . a2n 
 

A =  ... ... ... ... ... ... ... ...  ̸ 0.
 , де a1j1 =
 0 0 . . . 0 amj1 amj1 +1 . . . amn 

Зробимо наступнi перетворення:

a2j1
• до другого рядка додамо перший рядок помножений на число − ;
a1j1
• ...
amj1
• до останнього рядка додамо перший рядок помножений на число − .
a1j1
Отримаємо матрицю
 
0 0 ... 0 a1j1 a1j1 +1 . . . a1n
 0 0 ... 0 0 a′2j1 +1 . . . a′2n 
 
A =
′
 ... ... ... ... ... ... ... ... .

 0 0 ... 0 0 a′mj1 +1 . . . a′mn 

В цiй матрицi, матриця, яка складається з усiх рядкiв крiм першого, мiстить менше нiж
m рядкiв, тому за припущенням iндукцiї вона може бути зведена до схiдчастого вигляду.
Отже, матриця A′ також схiдчаста.

Теорема: Елементарними перетвореннями систему лiнiйних рiвнянь можна звести

до схiдчастого вигляду:


 a1j1 xj1 + ......................... + a1n xn = b1

a2j2 xj2 + ............. + a2n xn = b2
,

 ...

akjk xjk + ... + akn xn = bk

де j1 < j2 < · · · < jk , a1j1 ̸= 0, . . . , akjk ̸= 0.

Дослiдження та розв’язування систем лiнiйних рiвнянь

Зведемо систему рiвнянь (2) до схiдчастого вигляду (5) при потребi перенумерувавши
коефiцiєнти та змiннi:


 a11 x1 + a12 x2 ......................... + a1n xn = b1

a22 x2 + ............. + a2n xn = b2
. (5)

 ...

akk xk + ... + akn xn = bk
 1) Якщо в останньому рiвняннi всi коефiцiєнти крiм останнього нульовi, то система
несумiсна. Тобто, якщо akk = · · · = akn = 0, bk ̸= 0, останнє рiвняння набуде вигляду
0 = bk , (bk ̸= 0) i це рiвняння не має змiсту.
2) Якщо k = n, тодi останнє рiвняння набуває вигляду ann xn = bn . В цьому рiвняннi:
a) якщо ann = 0, bn ̸= 0, то маємо попереднiй випадок;
б) якщо ann = bn = 0, то маємо випадок 3);
bn
в) якщо ann ̸= 0, bn ̸= 0, то xn = .
ann
Пiдставляємо в попереднє рiвняння i отримуємо xn−1 , i так далi аж до x1 . В цьому
випадку система має єдиний розв’язок. Тобто система рiвнянь (2) є сумiсною i визначеною.
3) Якщо k ̸= n, тодi k < n i останнє рiвняння набуває вигляду

akk xk + akk+1 xk+1 + . . . akn xn = bk .

Звiдси
bk − akk+1 xk+1 − · · · − akn xn
xk = .
akk
Пiдставляємо в попереднє рiвняння, виражаємо змiнну xkk−1 i так далi аж до x1 . Отже,
система рiвнянь (2) має безлiч розв’язкiв, тобто є сумiсною та невизначеною.
В даному випадку змiннi xk+1 , . . . xn називаються вiльними (або незалежними), а змiн-
нi x1 , . . . , xk називаються залежними.

Означення: Система рiвнянь називається однорiдною, якщо всi вiльнi члени цiєї сис-
теми дорiвнюють нулевi.

Лема Гауса: Однорiдна система рiвнянь, яка має менше рiвнянь нiж невiдомих
завжди має ненульовий розв’язок.