Professional Documents
Culture Documents
Фізичні умови на Місяці
Фізичні умови на Місяці
Місячний рельєф краще вивчати тоді, коли відповідна місцевість знаходиться поблизу
термінатоpу, тобто межі дня і ночі на Місяці. Тоді освітлені Сонцем збоку нерівності
відкидають довгі тіні й добре помітні. Дуже цікаво протягом години постежити в телескоп за
тим, як поблизу термінатора на нічному боці загоряються світлі цятки - це вершини валів
місячних кратерів. Поступово з пітьми випливає світла підкова - частина кратерного валу, але
дно кратера ще в цілковитій темряві.
Нарешті вимальовується весь кратер. При цьому добре видно, що чим менші кратери, тим їх
більше. Вони часто розміщені ланцюжками і навіть "сидять" один на одному. Пізніші кратери
утворилися на валах старіших кратерів. У центрі кратера часто видно гірку, насправді це група
гір. Кратерні стіни обриваються терасами круто всередину. Дно кратерів лежить нижче від
навколишньої місцевості.
Уся поверхня Місяця вкрита дрібними кратерами - пологими заглибинами - це результат
ударів невеликих метеоритів.
Із Землі, як ми знаємо, видно тільки одну півкулю Місяця. У 1959 р. радянська космічна
станція, пролітаючи мимо Місяця, вперше сфотографувала невидиму із Землі півкулю. У
принципі вона не відрізняється від видимої, але на ній менше "морських" западин. Тепер
складено детальні карти цієї півкулі на основі численних фотографій Місяця, зроблених з
близької відстані автоматичними станціями, які літали до Місяця. Апарати не раз спускалися і
на його поверхню.
Хімічний аналіз зразків місячної речовини показав, що породи Місяця не стільки різноманітні,
як земні, і за складом подібні до базальтів.
На Місяць посилали й радянські автоматичні самохідні лабораторії-місяцеходи, які виконали
багато наукових вимірювань та аналізів ґрунту і пройшли по Місяцю значні відстані - кілька
десятків кілометрів. Навіть у тих місцях місячної поверхні, які із Землі здаються рівними, ґрунт
має багато воронок і засипаний камінням всіляких розмірів. Місяцехід, керований із Землі,
"крок за кроком" пересувався з урахуванням характеру місцевості, вигляд якої передавався на
Землю по телебаченню. Це величезне досягнення радянської науки важливе як приклад
безпосереднього дослідження фізичних умов на іншому небесному тілі, яке знаходиться від
Землі на великій відстані.