Психолог-педагогічний семінар для педагогів ДНЗ

«Використання прийомів ейдетики для розвитку інтелектуальної

сфери дітей»

Мета: Ознайомити вихователів з ейдетикою, її головними принципами,

інструментами та методиками. Запропонувати вихователям використання
різних прийомів ейдетики для вдосконалення педагогічної діяльності з
розвитку пізнавальної сфери дітей.

План.
1. Визначення ейдетики. Принципи та головні інструменти ейдетики.
2. Ейдетика в ДНЗ – як один із засобів подачі навчального матеріалу.
3. Вивчення віршів за допомогою уяви. Вивчення віршів за допомогою
кінетическої памяті.
4. Ознайомлення з методиками розвитку асоціативного мислення
дошкільників за допомогою ейдетики.
5. Дидактичні ігри та вправи з елементами ейдетики.
6. Висновки.
І. Вступ.
«Скажи мені - і я забуду, покажи мені - і я запам’ятаю, дай
торкнутися - і я зрозумію». (Китайська мудрість)
Ми живемо в інформаційному суспільстві, – щодня кожен з нас
занурюється в потік інформації: з телевізора, інтернету, книг, електронної
пошти, газет, журналів, рекламних щитів. Він настільки великий, що кілька
років тому в психології з’явилися терміни «інформаційний стрес» і
«інформаційне перевантаження». Засвоїти всю інформацію, що «входить»
неможливо, та й непотрібно. А ось навчитися грамотно з нею працювати
може стати вельми корисним умінням в сучасних реаліях, а саме, – швидко
аналізувати, фільтрувати непотрібне, міцно засвоювати важливе. Воно
необхідне і дорослим, але особливо необхідно дітям. Існують сучасні
методики, що допомагають дітям розвивати мислення, мову, пам’ять, уяву.
До таких сучасних методик, відноситься ейдетика.
«Ейдетика» — це психологічний термін, який визначається як
здатність згадувати чи відворювати зображення, звуки, запахи об'єктів чи
тактильні відчуття про них з точністю (у психології –з можливістю їх
відтворення). У перекладі з грецької «ейдос» означає «образ». 
Терміни «ейдетизму» і «ейдетика» були введені в науку сербським
вченим Віктором Урбанчіча в 1907 р. Подальший розвиток і оформлення в
якості методики ейдетика отримала в 1920-х як результат досліджень
німецького вченого Еріка Йенш і його однодумців.
У психології ейдетизм - це особливий різновид пам'яті, переважно на
зорові враження, образи. Дозволяє втримувати та відтворювати надзвичайно
живі образи раніше побачених предметів, об'єктів. Ейдетичні образи
відрізняються від звичайних тим, що людина ніби продовжує сприймати
предмет за його відсутності. Ейдетизм - закономірна стадія нормального
дитячого розвитку. Оптимальний вік для ейдетизму припадає на 11–16 років.
Тим не менш саме дітям до 5 років властиве переважно емоційно-образне
сприйняття навколишнього світу, в тому числі й навчальної інформації.
Уперше термін «ейдетика» був озвучений у 30 роках ХХ ст. німецьким
психологом Е.Йєншем, а поширення і глибокого вивчення набув у
дослідженнях видатного психолога О.Р.Лурії, який поділив методики
запам’ятовування на два основних напрямки:
- Мнемотехніка (методи, у основі яких лежить вербально-логічне
мислення)
- Ейдетика (ейдотехніка) (методи, засновані на конкретно- уявному
мисленні)
У 90-х роках ХХ століття ейдетика зацікавила російського вченого,
доктора педагогічних наук І.Ю.Матюгіна, який з групою дослідників вивчив
накопичений людством досвід ефективного запам’ятовування і розробив 27
методів образного розвитку уваги та пам’яті. Ця методика спирається на
вміння людини уявляти і фантазувати за допомогою зорових уявлень й
відчуттів (тактильних, нюхових, смакових тощо). В Україні відкриття
І.Ю.Матюгіна впроваджує Є.В.Антощук, керівник „Української Школи
Ейдетики”.

Основні принципи ейдетики:

 незвичайність;
 яскравість образів і ситуацій;
 позитивність.
- вільні асоціації, пов’язані з - метод, заснований на креативному
предметними образами; перетворенні «сухої» інформації в
-колірні асоціації , пов`язані «живі» тексти
з геометричними формами;
-тактильні асоціації;
-предметні асоціації;
-звукові асоціації;
-смакові асоціації;
-нюхові асоціації;
-графічні асоціації.

ІІ. Ейдетика в ДНЗ – це не тільки розвиток уваги, памяті, мислення, а й

засіб подачі навчального матеріалу. Адже ейдетика розмовляє з
дошкільниками їх мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини, подає нове,
через добре знайомі дітям образи.
Різні прийоми ейдетики, досягають значних успіхів у розвитку
інтелектуальних здібностей. Такі прийоми, як асоціативне мислення,
потрібне, в першу чергу для розвитку асоціативної памя’ті. Крім того, воно
сприяє активізації мовленевій та творчій діяльності.
Дитина з добре розвиненими ейдетичними здібностями буде успішно
опановувати навчальний матеріал у дитячому садку та школі,
запам’ятовувати та обробляти весь об’ємний потік інформації, яка надходить
до неї.
Ейдетика позбавлена догматизму, що дозволяє кожному вихователю
розвивати методику, доповнюючи й адаптуючи її до особливостей своїх
вихованців.
Метод эйдетики з дітьми побудований на простому принципі:
Уява + позитивні емоції = засвоєна інформація

ІІІ. Вивчення віршів за допомогою уяви.

Цей метод найбільш простий і використовується дітьми самостійно та
підсвідомо. Набагато легше запам’ятати, що бачимо, уявляємо, ніж те, що
завчаємо механічно. Тому, вивчаючи вірш за допомогою цього методу,
потрібно лише уявити всі події, що відбуваються у вірші, с точки зору діючої
особи, використовуючи предмети, що знаходяться навколо людини як
підказку. Між іншим, малята краще запам’ятовують вірші, в яких вони
можуть прямо поставити себе на місце діючої особи. А якщо віршик
«розіграти», улаштувати з нього театралізоване дійство, то запам’ятовування
буде ще легшим. Ось один цікавий спосіб швидкісного виучування віршів
(його можна запропонувати одному малюкові або цілій групі дітей).
1. Читаємо дітям перший рядок віршика. Попросіть дітей закрити вічка
та уявити собі, що вони бачать. Нехай картинка буде яскравою. Можна
запитати дітей, чи подобається їм така картинка, що вони відчувають.
2. Переходимо до наступного рядка. Прочитуємо його вголос і знову
просимо уявити картинки.
3. Аналогічно працюємо з усіма рядками.
4. А тепер попросіть дітей переказати віршик своїми словами, згадуючи
ті картинки, які з’явилися в їхній уяві.
5. Перечитайте вірш тепер цілком уголос. Зверніть увагу дітей на ритм,
рими, паузи.
 6. І, от, нарешті, - останній крок. Попросіть дітей розповісти весь
віршик.

ГРА «РИМОВАНИЙ МУЛЬТИК»

У дитячому садочку
Є акваріум в куточку,
А в акваріумі рибки
Миготять туди –сюди,
І на всіх вони крізь шибку
Поглядають із води.
Н.Забіла
При вивчені вірша дітям пропонуємо заплющити очі та уявити, що
вони знаходяться у дитячому садочку, а в куточку кімнати стоїть акваріум.
Вони дивляться на нього і уявляють, як рибки миготять туди-сюди. І
здається, що рибки на всіх поглядають, як скрізь шибку, із води. Можна очі
не заплющувати, а використовувати підказки: шафа, як акваріум; книги, як
рибки.
Цей метод засвоюють дуже швидко діти, у яких добре розвинута уява і
немає психологічного протесту. І навпаки, дітям із математичним мисленням
цей метод може здаватися важким і не зручним. Метод краще
використовувати для запам’ятовування невеликих легко римованих віршів з
яскравими образами.
За допомогою кінетичної пам’яті
Кінетична пам'ять – це пам'ять на відчуття та рухи. Дітям, в яких
розвинутий цей вид пам’яті, краще не тільки уявляти події, що відбуваються
у віршику, а й самим відтворювати ці події.
Наприклад:
Індик в миску воду лив,
Індик шию довго мив,
Індичатко помагало –
 Індика за хвіст тримало.
І гусак, почав сваритись:
- Індики, а годі митись!
Г.Чубач
Вивчаючи цей віршик за допомогою кінетичної пам’яті, дітям
пропоную відчути себе індиком і виконувати всі дії, що є у віршику. Тобто
дитина встає і уявно тримає в руках миску і ллє туди воду. Потім імітує як
індик довго миє шию, оглядається та бачить, як індичатко тримає його за
хвіст. Далі уявляє себе гусаком, що свариться (імітує рухи при сварці) на
індика. Цей метод краще підходить дітям старшого дошкільного віку, яким
подобається рухатись.
ІV. Методики розвитку асоціативного мислення.
Асоціація – в перекладі означає зв’язок. Коли ми чуємо слово, звук,
бачимо колір, відчуваємо щось на дотик, смак, то в нашій уяві виникає
зв’язок (цих слів, звуків, дотиків) з іншими, які зустрічалися в нашому житті.
Зазвичай, ці слова знаходяться в довготривалій активній пам’яті. Тому
зв’язок з цими словами забезпечує кращий спосіб зберігання та
відтворювання інформації.
В кожної дитини можуть виникати свої оригінальні асоціації, пов’язані
з власним емоційним досвідом, який найбільш сильно закарбувався в
свідомості. Роботу з дітьми в цьому напрямку прийнято будувати на основі:
вільних асоціацій, пов’язаних з предметними образами; колірних асоціацій;
асоціацій пов’язаних з геометричними формами; тактильних асоціацій;
предметних асоціацій; асоціацій, викликаних друдлами; звукових асоціацій;
смакових асоціацій; нюхових асоціацій.
Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить
так: «Про що ти подумав?»
Необхідно заохочувати і вчити дітей самостійно пояснювати
найнезвичайніші поєднання предметів.  
  Наприклад: дитина взяла книжку і подумала про ковзани, тому що її
обкладинка така сама гладенька, як і лід на ковзанці. Або: дитина побачила
кішку і подумала про синій колір, бо згадала, як її кішка спить на синьому
дивані. Найголовніше в цьому виді роботи – не встановлювати ніяких
правил, а лише вчити дитину пояснювати зв’язок двох предметів.

Вільні асоціації. Вільні асоціації пов’язані з предметними образами. З

самої назви «вільні асоціації» випливає, що під час занять з цього напрямку
не можна використовувати ніяких предметних зображень. Та в маленьких
дітей ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало
життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв’язки самостійно.
Тому на першому етапі роботи малюку потрібна допомога дорослого. Якщо
починати працювати з дітьми молодшої групи, то наприкінці середньої групи
зорові підказки вже не знадобляться.
А починати треба так: - В мене є курча. Про що ви подумали?
Відповіді можуть бути найрізноманітнішими і непередбачуваними:
- Я подумала про сонечко, тому що воно жовте, як курчатко, а, може,
курчатко любить грітися на сонечку.
На цьому етапі занять головне, щоб діти вміли обґрунтовувати свій
асоціативний вибір. Ця гра добре стимулює мовну активність дітей, робить їх
сміливішими та впевненішими у висловлюваннях, формує вміння
відстоювати свою думку.
Тактильні асоціації.
Скажи мені – і я забуду,
Покажи мені – і я запам’ятаю,
Дай доторкнутися – і я зрозумію.
(Китайська народна мудрість)
Саме такий підхід в роботі з дошкільниками став підґрунтям такого
виду асоціативного мислення, як тактильні асоціації. Тут
криються  психологічні особливості малюків, які пізнаючи світ, тільки того і
прагнуть щоб подивитися, понюхати, обмацати і  перевірити на міцність, а то
й «спробувати на зуб». Не випадково дітей цього віку називають
дослідниками, «чомучками», адже світ такий великий, а в ньому стільки
різного… І про все потрібно дізнатися. Допоможе в цьому організація роботи
з тактильними картками. Вони розвивають саме тактильну пам’ять,
формують асоціативне мислення, допомагають дітям розширити знання про
предмети. Для цього виду роботи потрібно мати набір тактильних карток, які
запропонував московський професор, доктор педагогічних наук Ігор
Матюгін. Основна ідея цих карток полягає в тому, що кожна з них має свою
фактуру, адже матеріал для їхнього виготовлення може бути
найрізноманітніший: хутро, наждачний папір, фланель, фольга, палички,
оксамит, ґудзики, гречка, шматочки дроту та інше.
Основний принцип роботи з картками: «Про що ти подумав,
торкнувшись цієї картки». А щоб діти не звертали уваги на колір фактури
картки, запропонувати їм одягти «сліпі» окуляри. Головне, щоб сама ідея
залишалася незмінною: допомогти дітям розширити знання про предмети та
отримати додаткові враження від них. А ще розвинути дрібну моторику
пальців. Адже, як зазначав В.О. Сухомлинський: «Джерело здібностей і
обдарувань знаходиться на кінчиках пальців. Від пальців ідуть тоненькі
струмочки, які живлять джерело творчої думки».
Предметні асоціації. Цей вид асоціацій передбачає встановлення
зв’язків предметів або між собою, або за  їхніми ознаками. Для виконання
цього прийому необхідно мати набір різних предметів: ниточку, паличку,
трубочку, папірець, шматочок тканини, монету, шишку, каштан, камінець,
ґудзик тощо. Зорові орієнтири, зокрема предметні зображення, не потрібні.
Починати роботу можна вже з другої молодшої групи. Вихователь
тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: «Про що ви
подумали?». Спочатку необхідно допомогти дитині пояснити її асоціативний
вибір, потім вчити малюка робити це самостійно. Починаючи із старшої
групи потрібно визначати особливості предмета. Наприклад: вихователь бере
нитку і говорить: «Довге і гнучке. Про що ви подумали?» Можливі такі
відповіді: змія, черв’як, намисто, стрічка тощо. Або тримати монету і
сказати: «Кругле і металеве. Про що ви подумали?» Відповіді: колеса
трамвая, люк, сережки тощо. До шматочка аркуша паперу діти можуть
дібрати такі предметні асоціації: книга, альбом, зошит, серветка тощо.
Педагогам потрібно завжди намагатися зрозуміти асоціативний вибір
дитини.
На перших етапах роботи допомагати малюкам обґрунтовувати свою
думку.

Звукові асоціації. В ейдетичному напрямку широко застосовуються

аудіозаписи різних звуків та шумів. Можна створити цілу колекцію звуків,
розподіливши їх за різними групами: побутові шуми, звуки природи, музичні
звуки, звуки вулиці.

Порядок роботи та спосіб постановки запитання лишається незмінним:

поставити перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою
звукового мішечка  запропонувати обраний звук, після цього запитати: «Про
що ви подумали , почувши цей звук?» Наприклад, зашарудіти звуковим
мішечком з целофановим папірцем і запитати:

- Про що ви подумали, почувши цей звук?

Відповіді дітей:

- Я подумала про книжку, бо коли її гортаєш, шарудять сторінки.

- Я подумав про цибулю, бо коли її чистиш, лушпиння  шелестить.

- Я подумала про листочок, бо коли дме вітер, листочки шелестять на

деревах.

 Для дітей старшого віку цей вид роботи потрібно проводити без
предметних зображень. На початковому етапі роботи пропонувати лише свої
варіанти асоціативних зв’язків з предметами, давати пояснення. Необхідно
ховати за дошкою ті джерела звуків, які не можна покласти мішечок: ножиці,
дудочку, склянку з водою тощо.
Смакові асоціації. Для цього виду роботи не потрібні реальні смакові
відчуття - смаки ми уявляємо і залежно від вікової категорії запропоновані
смакові відчуття можна ускладнювати та розширювати. Так, до арсеналу
увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й температурні якості:
гаряче і холодне. Для дітей старшого віку можна використовувати
комбінації: солодке і гаряче, солоне і холодне. Тут знадобляться предметні
зображення різних продуктів та піктограми смаку, серед яких: солодкий,
кислий, солоний, гіркий, холодний, гарячий. За бажанням можна додати
тактильно-смакові відчуття: хрумкий, соковитий, твердий, рідкий тощо.
До обраного смакового відчуття необхідно подати якомога більше
продуктів і навпаки - до кожного продукту підібрати нові смакові відчуття.
Наприклад, вишня кисла, а от вишневе варення солодке.
Або: чай гарячий і солодкий, але буває і холодний. Дітям молодшого віку
пропонувати варіанти, пов’язані з одним смаковим відчуттям: солодкий,
кислий, солоний. Дітям старшого віку пропонувати гру без додаткових
предметних зображень: «В мене є щось солодке і холодне. Про які продукти
чи страви ви подумали?».
Нюхові асоціації. Нюховий аналізатор – це, мабуть, найсильніший з
усіх названих. Тому залучаючи його до роботи, потрібно бути особливо
обережним. Проводити цей вид роботи краще з дітьми старшої групи. Для
роботи знадобляться предметні зображення та нюхові коробочки з різними
ароматами. Питання знов звучатиме так само: «Про що ви подумали,
відчувши цей запах?».
Метод оживлення. В роботі з дошкільнятами доцільно    
використовувати метод оживлення– надання уявному образу властивості
живої істоти. Цей метод допомагає швидко запам’ятовувати букви,
перетворивши їх на казкових героїв, цифри та геометричні фігури – на
веселих чоловічків. Оживити можна будь-який предмет з навколишнього
середовища, домалювавши йому очі, руки та ноги. Щоб навчити дітей
швидко запам’ятовувати ряд цифр (а це можуть бути номера домашніх
телефонів, мобільних, домашньої адреси), використовується метод
оживлення і метод послідовних асоціацій –створення за допомогою уяви і
образного мислення ланцюжка асоціацій.

V. Дидактичні ігри та вправи з елементами ейдетики.

«Комахи»
Мета: розвивати логічне мислення, закріплювати назви комах, вміти
знаходити асоціації за певними ознаками.
Матеріал: предметні картинки (комах).
Хід гри:
Вихователь показує картинки, з зображенням комах, а діти відшукують
до них відповідні асоціації (також на картинках).

«День-нічь»
Мета: закріплювати назви частини доби.
Матеріал: 4 кольорові картки (блакитна, біла, сіра, чорна).

Хід гри:
Вихователь показує блакитну картку (ранок) – а діти додають, що діти
роблять вранці.
Потім – білу картку (день) – діти розповідають, що роблять вдень.
Слідуючою, вихователь показує сіру картку (вечір) – діти
розповідають, що роблять ввечері.
 Останнею – картку чорного кольору (ніч) – діти також розповідають,
що відбувається вночі.

Склади людину з геометричних фігур»

Матеріал: геометричні фігури.
Вихователь пропонує дітям уявити, що вони на прогулянці зустріли
людину. Цю людину слід зобразити за допомогою геометричних фігур.
(мал.1)

мал. 1
 «Чудеса геометричних фігур»
Матеріал: геометричні фігури.
Хід гри:

Які сказки нагадують вам ці фігури? (для дітей старшої групи)

(Казка троє поросят).

(Казка про трьох ведмедів)

3. Придумайте свої варіанти казок за допомогою фігур:

 «Чарівна цифра»

Мета: розвивати уяву, мислення; закріпити знання про цифри.

Матеріал: набір картинок, цифр.
Хід гри
Вихователь пропонує дітям розглянути картинки, знайти знайому цифру і
викласти її біля картинки. (Мал. 2)
Мал. 2

«На що схожий малюнок»

Мета: розвивати уяву, зв’язне мовлення; виховувати пізнавальну

активність.
 Матеріал: картинки із різним зображенням. (Мал.3)
Хід гри
Роздавши картинки, вихователь запитує дітей на що схожа ця картинка, а
потім описує її.

Мал. 3.

Висновки:

Використовуючи у роботі прийоми ейдетики, ми підтримуємо інтерес

дітей до пізнання навколишнього світу, розвитку навичок спілкування. Після
таких прийомів діти можуть легко й невимушено висловлювати свої думки, у
них спостерігається збагачення словникового запасу. Більшість дітей вільно
складають творчі розповіді, використовуючи власний досвід, набувають
впевненості у своїх силах і здібностях.

І головне: в дітей формується позитивне ставлення до навчання.

Дитина звикає до думки, що: «вчитися – це цікаво!»

Література:

1. «Ейдетика – що це?» // Дошкільне виховання 2008 № 11. С.16.

2. Пащенко О. Асоціативне мислення // Дошкільне виховання.- 2008.-
№12.-С. 16-17.
3. «Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років» І. А.
Барташнікова, О.О. Барташніков. //Тернопіль «Богдан» 1998 -С.88.
4. Пащенко О. Ейдетика на щодень // Дошкільне виховання.- 2009.-
№8.-С. 24-25.
5. Єремчук А. Завдання з «ключем // Палітра педагога.- 2004.- №1.-С.
18-20.