Сучасні методи істор дослджень:

1.Універсальність критичного методу досліджень

2.Історична Герменевтика та сесіотичний аналіз
3.Структурний аналіз
4.Кваатативний аналіз(математичний аналіз,статистика)
5.Методики «Усної Історії»
6.Простопографічний аналіз
7.Історико-порівняльний(ретроспективний)

Історіяк як наука 2 половина середини 19 ст.

Для історика джерело виступає будь-який носій інформації, який
підтвердужється (факт).Історик Марк Блок написав що джерелом для історика є
все що видає присутність людини.
Джерельну базу історіописання заснували винахідники «Усної історії» Геродот
та Фукідіт.

В римську добу з’явилась компілятивна історія джерелом яких буди праці

попередніх істориків(геродот)
У 15ст. Італійські Гуманісті античні документи трактують власне як джерела.
Наприкінці 17ст. зароджується критичний метод Історії.
У 18 ст. формуються великі колекційні збірки, інтвентарі та каталоги.(особисті
приватні архіви)
З 19ст використовують «перехресний допит» джерела.
Першим теоретиком критики джерел став Жан Мабійон який у 1681 році у
праці «6 книг у справах дипломатики» сформулював головні засади перевірки
середньовічних актів на аутентичність(справжність).
Історія обов’язково повинна використовувати документи.

Французькі вчені запропонували здійсьнувати критику джерела через зовнішню

та внутрішню критику.
Зовнішня з’ясовує аутентичність джерела на підставі аналіза паперу, чорнила,
почерку, візуалізація.
Внутрішня це перевірка наявних в тексті повідомлень(чи є правдиві).
Історична Герменевтика як метод передбачає тлумачення (інтерпритацію)
прихованих змістів джерела.

Семіотика це аналіз системи культурних значень.

Структурний метод це поділ тексту документа на окремі частини.
Мікроісторія вивчає долі окремих осіб.
Простопографічний метод - опис життя людини.

Опосоредковані джерела(хроніки,мемуари,щоденики,епістолярна
спадщина(листи) ).

Пряме джерело – Закони,укази,інші законодавсі та правові акти.

Джерела НДР.
План:
1. Визначення історичного джерела.
2. Джерельна інформація.
3. Джерельна база історичних досліджень.
4. Класифікація історичних джерел.
В історичному джерелознавстві склалося кілька основних напрямів
утрактування поняття істор.джерела.
Позитивісти вважали, що немає історії без документа, вони займалися
документалізацією історії.
Марксистський напрямок базується на істор. матеріалізмі і траутує дж. як
продукт певних сусп.відносин побудованих на формаційному розумінні історії.
Неокантіанський розгляд.дж як продукт індивід людської психіки. На перше
місце ставлять інтуїтизм історика.
Постмодерн. Напрямок розглядає дж як явище культури, як єдину реальність
минулого. Істор.дж це носій істор. інфи що виник як продукт розвитку природи
і людини і відбиває той чи інший бік людської діяльності. Джерельна інфа
базується на певному носії(камінь, кістка, папір, флешка). Історик в наук
дослідженні не може використ ніким і ніде не зафіксовану інфу.
Основною ознакою істор. джерела є його здатність відображати реальні
історичні події. Будь-яке істор.дж з будь якої епохи

Методика конспект за 09.11.2020 Першим обгрунтувати наукову класифікацію

взявся німецький вчений Бернгей. Бернгей поділяв на 2 групи:
1. Історичні залишки
2. історичні традиції (перекази)
Сучасне джерелознавство трактує класифікацію джерел як поділ їх на групи за
певною суттєвою спільною ознакою характерної для кожної групи.
Основними принципами класифікації джерел є: об‘єктивність, історизм,
науковість.
Домінуюче місце у джерельній базі історичної науки займають джерела
історичного походження.
Виділяють такі типи джерел:
-Речові,
-словесні (вербальні) ,
-зображувальні,
-звукові(фонічні),
-кіно, відео, фото документи.
-конвенціональні джерела ( умова, угода) - це джерела умовних позначень
(ноти, матем.знаки і тд.)
-поведінкові джерела - фіксують інформацію, що відображаю поведінку, дії ,
вчинки людей.
Поділ джерел також здійснюється за хронологічно географічною ознакою. При
таокму поділі враховуються два головні критерії:
1. Період виникнення історичного джерела
2. Місце створення історичного джерела
В історичній науці найбільше значення займають писемні джерела.
Виділяють документальні і оповідні писемні джерела.

Тема 6. Пошук опрацювання і використання історичних джерел

План:
1. Методи джерелознавчого дослідження
2. Етапи роботи з джерелами
3. Методика пошуку та виявлення джерел
4. Джерезновча критика
- Це система методів пов‘язаних з пошуком виявленням, добору джерел, їх
критичним аналізом та використанням з метою отримання інформації.
Найпоширенішою формою вираження інформації є усна і писемна мова.
Термін методика джерелознавства з‘явився у 2 половині 19 ст. У вітчизняній
історичній літературі вперше цей термін використав професор Петров у 1861
році.
Нижча критика це становлення того чи дійсно інформація поміщена в джерелі
того автора.
Другий етап який виокремлював Шльоцер ...

Глибоке вивчення проблем методики джерелознавства здійснили історики

наприкінці 19 на початку 20 століття: Сеньйобус Ланглуа, Бернгей,
Ключевський і Костомаров, Володимир Антонович, Максимович,
Грушевський, Багалій, Креп‘якевич.
В 1899 році французький історики Сеньйобус і Ланглуа видали «Вступ до
вивчення історії».

Наукову роботу слід починати з пошукубублікованих джерел по темі.

(бібліографія)