№12.

Усне оф.-ділове спілкування є специфічною формою контакту і взаємодії людей, які

представляюсь не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією,
пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язаня конкретних проблем, а також
укладення контрактів, договорів, угод.

Особливості:

1. Це слухове сприймання певної інформ.

2. Усне мовлення є первинним
3. Важлива спонтанність
4. Відбувається безпосередній контакт з визначеною аудиторією.
5. Посилена інформативність, насиченість різноман. прикладами
6. Широке використ. Інтонації, міміки, жестів

Види:

1. Телефонна розмова
2. Бесіда керівника з підлеглим
3. Усне спілк. Під час виконання службових обов’язків
4. Публічний виступ

Вимоги:

1. Точність у формулюванні думки

2. Логічність
3. Доречність
4. Виразність дикції
5. Відповідність до стилю
6. Доброзичливість
№13.
Риторика: 1. Це мистецтво красномовства. 2. Це наука про закони підготовки та проголошення
публ. Виступів з метою впливу на аудиторію.

Мета: переконати, повинна навчати, аргументовано доводити власну точку зору, водночас
поважаючи гідність співрозмовника, намагатися формувати яскраве та емоційне мовлення з
урахуванням потреб спілкування та психологічних особливостей співрозмовників.

Закони риторики:

1. Концептуальний – вміння всебічно проаналізувати предмет дослідження і сформувати задум і

концепцію
2. Моделювання аудиторії – вміння проаналізувати аудиторію та визначити соц.-психол. Портрет
аудиторії
3. Стратегічний – вміння розробляти програму діяльності (мета виступу, власна позиція)
4. Тактичний – вміння працювати з фактами та аргументами
5. Мовленнєвий - вміння повно, доречно розкрити тему
6. Системно-аналітичний – вміння аналізувати, осмислювати власний публічний виступ.

№14.
Службова бесіда – це один із різновидів оф.-ділового спілкування; це з’ясування
недорозумінь, розв’язання проблем, залагодження конфліктів.

Правила ведення службової бесіди керівника з підлеглим:

1. Завчасно повідомити підлеглого про службову бесіду та її тему

2. Мати конкретну мету (почути зізнання, заспокоїти, проінформувати)
3. Скласти план бесіди
4. Бути щирим та ввічливим у питаннях і намірах
5. Брати вірний тон (сила голосу, інтонація, акцентування, пауза) і манеру (чіткість формулювань,
переконливість аргументів)
6. Бути уважним у вислуховуванні відповідей, заперечень
7. Тактовно завершити бесіду

Дотримання правил і норм працівника при бесіді:

1. Пунктуальність (за 3-5 хв)

2. Мати охайний, діловий вигляд
3. Дотримання субординації, уважно слухати співрозмовника без зайвих жестів, міміки та емоцій
4. Не уникати погляду керівника, щоб не скалось враження про нещирість ваших намірів
5. Чітко і лаконічно формулювати відповіді
6. Після завершення керівником бесіди не продовжувати її, а тактовно попрощатися.
№15
.Телефонна розмова – один із видів ділового мовлення.
Склад. з таких компонентів:

1. Момент установлення зв’язку

2. Виклад справи
3. Заключні слова, знак що розмову закінчено

Комунікативні ролі:

 Той, хто телефонує, повідомляє (адресант)

 Той, хто приймає повідомлення (адресат)
 Аноді посередник (секретар, диспетчер, оператор)

Для підготовки слід:

 Скласти чіткий план спілкування (порядок питань, які б ви хотіли представити адресату)
 Мати поряд допоміжний матеріал
 Мати матеріал, на чому можна зафіксувати потрібну інформ.

Правила ведення тел. розмови:

1. Службовий телефон переважно для службових справ.

2. Телефон має бути розташований у зручному, доступному, звукоізольованому місці.
3. Слід говорити чітко, стисло і конкретно.
4. Уважно слухати, щоб не перепитувати
5. Тел. розмова – це діалог, а не монолог.
6. Не слід прохати про значну послугу малознайому людину.
7. Вирішення важливих питань тільки при особистій зустрічі.
8. У випадку роз’єднання поновлює зв’язок той, хто телефонував.
9. Закінчує розмову той, хто телефонував.

16. Доповідь – один з видів усного ділового мовлення .

Види:

 Політичні
 Звітні
 Ділові
 Наукові

Доповідач повинен знати заздалегідь :

1. Тему засідання , конференції, зустрічі

2. Склад аудиторії
3. Хто ще виступатиме на зібранні
4. Де і коли відбудеться засідання
Етапи підготовки:

1. Накреслити мету та завдання виступу, визначене коло питань, яке він має охопити
2. Добір допоміжної інформації

Джерела:

 Теоретичні (статті в періодичних виданнях та окремі публікації, що стосується теми

 Усні розмовні з обізнаними з проблемою людьми

Завершивши підготовку слід організувати інформацію в певній категорії, надати їй чіткості, визначити
та сформулювати власне бачення проблеми.

Наступний крок – написання плану доповіді на папері, що містить вступ, основну частину та висновки

№17.
Етапи підготовки до публ. виступу :
1. Добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу.
2. Складання плану , розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності
3. Завчання, запам’ятовування тексту.
4. Проголошення

Сучасні етапи підготовки:

1. Докомунікативний:
 Визначення теми і мети виступу
 Оцінка аудиторії і обстановки
 Підбір матеріалу
 Вироблення тексту
 Репетиція
2. Комунікативний:
 Проголошення промови
 Відповіді на питання, ведення дискусії
3. Післякомунікативний:
 Аналіз промови.

Поради:

1. Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати д-ка джерел

2. Не допускайте повтори, не зловживайте цифрами, цитатами
3. Звертаючись до молоді, не слід повчати їх, дорікати в незнанні, некомпетентності.
4. Варто пам’ятати, що живий досвід завжди добре сприймається слухачами, він переконливий і
йому вірять