ФЕРЕНЦ ЛІСТ

( 1811 – 1886 )
Видатний угорський композитор, один з найяскравіших піаністів-віртуозів ХІХ ст.., музичний
критик, диригент, педагог, музично-громадський діяч, популяризатор класики – універсальний
геній. Все життя провів у мандрах, його домівкою була вся Європа. Своєю Батьківщиною вважав
Угорщину (хоча не знав угорської мови), але діяльність Ф.Ліста пов’язана і з Францією та
Німеччиною.
22 жовтня 1811р. – народження в помісті Добор’ян. При хрещенні отримав ім’ я Франциск,
сам все життя називав себе Францем. Батько, Адам Ліст, служив писарем у князя Естергазі, грав на
ф-но та віолончелі, був першим вчителем гри на спінеті (маленький клавесин).
9 років – перший виступ Ференца; 5 багатих магнатів надали підтримку та відправили на
навчання.
1822р. – переїзд до Відня. Зустріч з Бетховеном. Вчитель з ф-но – К.Черні (учень Бетховена), з
теорії – А.Сальєрі. Батько хотів зробити з сина другого Моцарта – багато виступів по Угорщині,
Німеччині.
1823р. – Париж. Але Ф.Ліст неприйнятий до консерваторії через те , що був іноземцем.
Вчиться приватно у Ф.Паера та А.Рейхи з теоретичних дисциплін, з ф-но вже не потребував
викладачів. Концерти, заняття, творення, читання різноманітної літератури. Замовлення на оперу у
14р. – «Дон Санчо або Замок кохання». Провал опери - творча криза. Ця опера стала єдиною
оперою Ф.Ліста.
1827р. – смерть батька, нещасливе кохання - період розчарування, пошуки втіхи в релігії, у
Парижі розмови про смерть Ф.Ліста.
1830р. – революція вивела з кризи. В цей час Ф.Ліст мав протиріччя та коливання у
світобаченні. «Наш час хворий, і ми хворі разом з ним.» Коло спілкування в Парижі: Берліоз,
Паганіні, Шопен, Жорж Санд, Делакруа. Кохання до письменниці Марі д’Агу (Даніель Стерн),
їдуть разом з Парижу.
1835-1847рр. – період мандрів, безкінечних поїздок та концертів по країнам Європи. До
1839р. – переважно Швейцарія та Італія. Викладав клас ф-но у Женевській консерваторії, задумав
працю «Метод фортепіанної гри». Стаття «Про положення митців та про умови їх існування у
суспільстві». Початок роботи над фортепіанним циклом «Роки мандрів». 1839р. – дає у Римі
перший в історії музики сольний концерт. Багато концертів – благодійні на користь народу
Угорщини. З 1840р. виступає і як диригент. Тричі був у Росії. На Україні зустрічає нове кохання –
Кароліну Вітгенштейн. Принизливе положення виконавців, бажання диригувати - припинення
концертної діяльності.
1848-1861рр. – Веймарський період (Німеччина). Ф.Ліст працює диригентом Веймарського
оперного театру, пише критичні статті, веде педагогічну та активну суспільну діяльність.
Намагається підняти культурний рівень міста, бореться з рутиною, добивається виконання
сучасних опер (вперше ставив опери Берліоза, Шуберта, Вагнера, що був у вигнанні), організовує
«музичні тижні» (Бетховена, Вагнера і т.д.). 1861р. –створює «Загальний німецький музичний
союз». Але не має підтримки. Твори цього часу: соната сі мінор, перероблені рапсодії та «Роки
мандрів», 12 симфонічних поем, 2 симфонії «Фауст», «Данте».
1861-1869рр. – Рим. Перехідний, кризовий період: невдачі діяльності у Веймарі, неможливість
одруження з Кароліною. 1865р. - прийняв сан абата. Повернення до піаністичної діяльності. Пише
твори на духовну тематику: ораторії «Христос», «Свята Єлизавета».
1869-1886рр. – останній період, життя та творчість у трикутнику Рим – Веймар – Будапешт. У
Римі пише музику, у Веймарі - друкує, у Будапешті дає уроки. У 1875р. завдяки зусиллям Ф.Ліста в
Будапешті відкривається Музична академія. Твори цього часу: «Третій рік мандрів», 2-й та 3-
й«Мефісто-вальси».
31 липня 1886р. – Ф.Ліст помер у Байрейті від запалення легенів.
 Симфонічна творчість Ф.Ліста.
Симфонічні твори складають другий основний розділ в музичній спадщині Ліста.
В основі більшості лістівських симфонічних творів лежить програмність. Як і в фортепіанній
галузі, композитор проводив тут ідею «оновлення музики шляхом її зв’язку з поезією». Результатом
його роботи стала появи 2-х програмних симфоній: («Фауст-симфонія у трьох характерних
портретах» та «Данте») та 13-ти симфонічних поем.
Ф.Ліст увійшов в історію музики як засновник нового романтичного жанру – симфонічної
поеми - одночастинного програмного симфонічного твору. Попередницею цього жанру стала
програмна увертюра. В жанрі симфонічної поеми виявилося тяжіння романтиків до єдності багато
частинного циклу, до одночастинності (паралелі – увертюра, балада).
В якості програми до своїх поем Ліст використав різноманітні сюжети:
- античні («Орфей», «Прометей»),
- літературні («Гамлет» за Шекспіром, «Ідеали» за Шіллером, «Мазепа» за Гюго, «Тассо» за
Гете та Байроном),
- творів живопису («Битва гунів» за картиною Каульбаха).
Подібно до Берліоза, Ліст дає розгорнуту літературну програму до своїх творів, але його
програмність має узагальнений характер (на відміну від Берліоза). От яке визначення давав сам
композитор: «Програма – тобто викладена загальнодоступною мовою передмова до чисто
інструментальної музики, за допомогою якої композитор намагається захистити своїх слухачів
від вільного поетичного тлумачення та наперед вказати поетичну ідею цілого, навести на її
найголовніші моменти.» Отже, головне для Ліста – передача основної ідеї, що є ознакою
узагальненого типу програмності.
В своїх симфонічних поемах Ліст винайшов принцип монотематизму - всі теми твору
виростають з однієї, засновані на її трансформації.

Симфонічна поема «Прелюди» (C-dur).

Початково була написана як увертюра до чотирьох чоловічих хорів на слова Жозефа Отрана
«Чотири стихії»(Земля, Вітри, Хвилі, Зірки). Увертюра була завершена у 1848р., а у 1850-54
перероблена у поему.
Вже після написання музики Ліст знайшов програму – вірш Ламартіна «Прелюди» з циклу
«Нові поетичні роздуми». Але програма Ліста відрізняється від поеми Ламартіна: якщо поет
прославляє смерть, песимізм, то Ліст пише гімн життю та коханню. Прелюдами автори називають
людське життя (вступом) до смерті.
Програма твору: «Життя наше чи не є рядом прелюдій до тієї невідомої пісні, якої перша
урочиста нота звучить у хвилину смерті? - Чарівна зоря кожного буття - кохання; але в житті
кожного перша солодкість щастя буває часто порушена грозою, бурею, якої смертельний подих
розганяє захоплені мрії, якої громи спалюють самий вівтар щастя.
Душа, глибоко уражена, після закінчення цих смертоносних негод, шукає притулку і заспокоєння в
тихому сільському житті. Однак людина не засуджує себе назавжди залишатись в
безтурботності, яка була для неї розрадою на лоні сільської природи; за першим покликом труби
ми летимо зайняти своє місце в рядах тих, хто б'ється, якими б не були терени боротьби, і в цій
боротьбі знаходимо повну свідомість себе і повне володіння сил своїх».
Форма твору – мішана: сонатна з рисами сонатно-симфонічного циклу.
Вступ. Містить питання «чи є життя лише прелюдією до смерті?». Смутно відчувається тональність.
Тема вступу – інтонаційне зерно всієї поеми: м.2 вниз, ч.4 вгору. Струнні чергуються з акордами дерев’яних.
Експозиція. Гп (C-dur) - образ сильної людини, вольової, мужньої особистості. Урочиста,
маршоподібна. Tr-ni+Fag. На фоні бурхливих струнних.
Сп – нова трансформація теми-зерна: мрійлива, заколисуюча; виконують струнні.
Пп. (E-dur) – тема кохання: ліричний образ, наспівна, м’яка, щира, вальсоподібна завдяки тріолям.
Квартет Corni+V-le.
Зп – завмирання, заспокоєння на матеріалі Сп.
Розробка. Містить 2 розділи.
Ір. Епізод бурі, що руйнує щастя людини. Т.-зерно трансформована – зм.4, ланцюжки зм.VII7,
хром.гама. Нова фанфарна тема у Tr-ве.
ІІр. Починається зі Сп. Далі –пасторальний епізод – лоно природи, де намагається врятуватись герой.
Імітація пастушкових награвань(E-dur)- соло Cor., Сl., Fl. В кінці ІІ р. звучить Пп в А-dur.
Реприза дзеркальна та динамізована. (C-dur)
Усі теми героїзовані, маршоподібні, підкорені Гп: людина знову в центрі життєвої боротьби. Пп, потім
Сп та Пп в жанрі маршу.
Кода. Апофеозне проведення Гп власне й складає коду – це гімн життю та коханню.