Professional Documents
Culture Documents
Riechi I Liudi. Iesiei Pro Spoz - Vol'fg'ang' Shiviel'bush
Riechi I Liudi. Iesiei Pro Spoz - Vol'fg'ang' Shiviel'bush
Речі і люди
Есей про споживання
The translation of this work was supported by a grant from the Goethe-Institute
which is funded by the German Ministry of Foreign Affairs
Das verzehrende
Leben der Dinge
Versuch über die Konsumtion
Вольфґанґ Шивельбуш
Речі і люди
Есей про споживання
Київ
Ніка-Центр
Львів
Видавництво Анетти Антоненко
2018
УДК 366:304.2:008
Ш55
Переклад з німецької Олександра Юдіна
Шивельбуш В.
Ш55 Речі і люди. Есей про споживання / Вольфґанґ Шивельбуш ; пер.
з нім. О. Юдін. – Київ : Ніка-Центр ; Львів : Видавництво Анетти
Антоненко, 2018. – 192 с.
ISBN 978-966-521-704-6 (Ніка-Центр)
ISBN 978-617-7192-81-6 (Видавництво Анетти Антоненко)
У своїй новій книжці Вольфґанґ Шивельбуш, один з найоригінальніших
істориків нашого часу, відомий своїми дослідженнями з історії політики,
технології, матеріальної та інтелектуальної культури, вперше звертається
до царини історії економічних теорій і уявлень. Ця праця найширша за
історичним охватом, найуніверсальніша за змістом і найбільш філософічна
з усього попереднього наукового доробку автора.
У центрі його нової розвідки – поняття споживання, яке дослідник
виводить за межі вузького економічного контексту і виявляє його фі-
лософські і навіть міфологічні імплікації – на рівні обміну речовин між
людьми і речами взагалі. У зв’язку з розглядом споживання в поле зору
автора потрапляє філософія Платона, Геракліта, атомістів, Гегеля. Він ви-
являє зв’язок між економічною теорію та історією медицини, біологією,
алхімією, хімією.
Простежуючи корені поняття споживання від античних мислителів
до економічних теорій Нового часу, Шивельбуш особливу увагу приділяє
економічній теорії фізіократів, що програла в конкурентній боротьбі ідей
з класичною політичною економією і стала історичним анахронізмом, але,
на думку Шивельбуша, набуває нового значення й актуальності за нових
історичних умов. Читачеві цікаво буде познайомитися з ідеями ще одного
забутого вчення – романтичної економії Адама Міллера.
На тлі виявлених автором історичних зв’язків сучасний феномен
надспоживання набуває нового сенсу, а книжка «Речі і люди» постає
своєрідною реплікою у відповідь щодо знаменитого «Суспільства спо-
живання» Жана Бодріяра.
Книжка надзвичайно цікава своїм ходом думки, парадоксальної, не-
сподіваної, здатної бачити близькість далеких речей, подібність непо
дібного. Розрахована на широке коло читачів.
УДК 366:304.2:008
Подяка................................................................................................................ 187
5
Вольфґанґ Шивельбуш:
віднайдення втрачених сенсів
В
ольфґанґа Шивельбуша називають одним із найоригі-
нальніших істориків нашого часу. І з цим не можна не
погодитися. З 1974 року до сьогодні він видав 13 наукових
розвідок, що стосуються літератури, матеріальної культури і
технологій, інтелектуальної культури та історії ідей, суспіль-
ства, політики, економіки.
Науковий шлях Шивельбуша характеризується перехо-
дами від однієї предметної царини до іншої і кожного разу
поєднанням наукової фундаментальності, глибини володіння
темою з певним загальнолюдським ракурсом та інтересом,
прив’язкою до саморозуміння сучасної людини.
Якщо його перша книжка є цілком типовою, принаймні за
назвою, літературознавчою, точніше, театрознавчою розвід-
кою («Соціалістична драма після Брехта», 1974), то наступне
дослідження – «Історія залізниці: стосовно індустріалізації
простору й часу у ХІХ столітті» (1977) – переходить до зовсім
іншої предметної царини і виявляє новий підхід, відкриття
певного типу історико-соціологічного дослідження, особли-
вого бачення, що становить найоригінальніший науковий
внесок Шивельбуша. Через технологічні зміни Шивельбуш
виявляє витоки сучасної індустріалізованої свідомості, транс-
формацію сприйняття відстані, часу, автономії, швидкості,
ризику.
Отже йдеться про дослідження історії ментальності, в
якій Шивельбуш виступає продовжувачем традиції критич-
7
Вольфґанґ Шивельбуш: віднайдення втрачених сенсів
1
Див. видання українською: Шивельбуш В. Розчаклована ніч.
До історії штучного світла у ХІХ столітті. – Київ : Ніка-Центр, 2014. –
216 с.
8
Вольфґанґ Шивельбуш: віднайдення втрачених сенсів
2
Див. видання українською: Шивельбуш В. Смаки раю. Соці-
альна історія прянощів, збудників та дурманів. – Київ : Ніка-Центр ;
Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2016. – 256 с.
9
Вольфґанґ Шивельбуш: віднайдення втрачених сенсів
10
Вольфґанґ Шивельбуш: віднайдення втрачених сенсів
11
Вольфґанґ Шивельбуш: віднайдення втрачених сенсів
12
Вольфґанґ Шивельбуш: віднайдення втрачених сенсів
13
Вольфґанґ Шивельбуш: віднайдення втрачених сенсів
14
Ми перетворюємося на дивани, на яких си-
димо, а дивани перетворюються на нас.
Технічний маніфест футуристичного живопису
А
би запобігти непорозумінню. Ця книжка не є ще од-
ним внеском до так званої історії споживання, що вже
близько тридцяти років вивчає споживання товарів під
економічним, статистичним, соціологічним, психологічним,
естетичним, семіотичним, гендерним, культурно-історичним
і багатьма іншими кутами зору. Хоч яким багатоманітним і
комплексним є підхід історії споживання до свого предмета,
вона ігнорує той факт, що споживання, зрештою, означає
фізичну зустріч об’єкта й суб’єкта споживання, ба більше і
точніше – витрачання одного одним. Саме це значення, влас-
не, має латинське дієслово consumere. Воно означає знищення
горючого матеріалу вогнем і поглинання їжі біологічним
організмом. Те, що класична політична економія визначає
споживання як знищення, показує, що вона, на відміну від
новітньої історії споживання, ще зберігає живе уявлення про
фактичну подію1. Перед лицем цифрового знедійснення всіх
1
«Verbrauch», німецьке слово для позначення споживання
(Konsumption), має також значення «знищення». Згідно зі Словни-
ком братів Гримм, воно походить від «brechen» (ламати, розбивати),
одначе означає не витрачання, а певне механічне ламання неушко-
дженої речі у сенсі «приведення у непридатність».
Жан-Батіст Сей, котрий першим докладно розглядає спожи-
вання у власному розділі, визначає його як «déstruction d’utilité»
(руйнація корисності) предмета, який споживається. (Jean-Baptiste
17
Вступ. Сила споживання
Say: Traité d’économie politique, vol. 2. Paris 1817, 3. ed., premier ed.
1803, p. 181). Йому наслідують усі пізніші автори. Прикметна його
неодноразова вказівка на те, що при цьому знищується не матерія
предмета, а лише його корисність. Ця відмінність іще не була чітко
усвідомлена у XVIII ст.
Так, фізіократ абат Бодо зауважує, що «les objets propres а nos
jouissances périssent tòt ou tard par l’usage mème que nous en faisons»
(предмети, якими ми користуємося, рано чи пізно гинуть від самого
факту їхнього вживання нами). Інший фізіократ, Мерс’є де ла Рів’єр,
говорить про «дивне багатство, яке людина не може споживати без
того, щоб його незворотно знищувати» (цит. за: Emanuel Leser: Der
Begriff des Reichtums bei Adam Smith. Heidelberg 1874, S. 95, S. 55).
Більш ніж століття пізніше і тому радше з іронією американський
економіст Джон Бейтс Кларк зауважує: «Споживання – це вико-
ристання, і руйнування об’єкта, який споживається, у більшості
випадків є, на жаль, неминучою супутньою обставиною цього про-
цесу… Більшість корисних речей за своєю природою вичерпують
себе… виконуючи свою функцію для людини» (John Bates Clark: The
Philosophy of Wealth. Boston 1886, Nachdruck New York 1967, р. 57).
18
Вступ. Сила споживання
19
Вступ. Сила споживання
20
Вступ. Сила споживання
2
Оноре де Бальзак «Розкоші і злидні куртизанок».
3
Містичне єднання (лат.). – Прим. пер.
4
Кнут Гамсун «Голод».
21
Вступ. Сила споживання
5
Gustave Flaubert: Die Briefe an Louise Colet, übers. v. Cornelia
Hasting. Zürich 1995, S. 208 f. (Gustave Flaubert: Correspondence, Ed.
Pléiade, Bd. 1.Paris 1973, S. 418 (Brief vom 13. 12. 1846)).
6
Огляд цієї історії інтерпретації, до якої, крім Гайдеггера, до-
лучилися також історик мистецтва Майєр Шапіро та філософ Жак
Дерріда, подано у виданому Джеффрі Бетченом каталозі виставки
«Що з черевиками? Ван Гог та історія мистецтва» у Музеї Вальрафа-
Рихарца в 2009 році. Вказівкою на ці місця з текстів Гамсуна та
Флобера я завдячую Майєрові Шапіро («Натюрморт як особа: но-
татки про Гайдеггера та Ван Гога», 1968, а також «Нові нотатки
про Гайдеггера та Ван Гога», 1994). Див.: Meyer Schapiro: Theory and
Philosophy of Art: Style, Artist, and Society. New York 1994, S. 135–51.
22
Вступ. Сила споживання
23
Вступ. Сила споживання
10
Karl Marx/Friedrich Engels: Karl Marx – Friedrich Engels – Werke
(MEW), Bd. 23: Das Kapital, Bd. 1. Berlin/DDR 1968, S. 198.
11
Творча руйнація не тотожна продуктивному споживанню.
Шумпетер має на увазі переробку застарілих засобів виробництва
24
Вступ. Сила споживання
25
Вступ. Сила споживання
16
Створення (давньогр.). – Прим. пер.
26
Вступ. Сила споживання
17
З нічого (лат.). – Прим. пер.
18
Abbé Nicholas Baudeau: «Première introduction à la philosophie
économique ou analyse des états policés», Paris 1771, in: Collection des
principaux économistes, Bd. 2, hg. v. Eugène Daire. Paris 1846, Repr.
Osnabrück 1966, S. 662.
19
Цит. за: Georges Weulersse: Le mouvement physiocratique en
France de 1756 à 1770, Bd. 1. Paris 1912, Neudruck 1968, S. 275.
27
Вступ. Сила споживання
28
Вступ. Сила споживання
22
Цит. за: Lisbet Koerner: Linnaeus: Nature and Nation. Cambridge/
London 1999, S. 7.
23
Мануфактура, заснована Богом (фр.). – Прим. пер.
24
Цит. за: Georges Weulersse, ibid., S. 275.
29
Вступ. Сила споживання
25
Характерна риса (лат.). – Прим. пер.
26
Karl Marx: Grundrisse der Kritik der politischen Ökonomie,
Rohentwurf. Berlin/DDR 1953, S. 584. Можна провести й протилежний
експеримент з текстом фізіократа і пізніше міністра фінансів Тюрго
про безособове-речове-автоматичне у відносинах між селянином
і полем: «Земля незалежно від людини і будь-яких домовленостей
30
Вступ. Сила споживання
31
Вступ. Сила споживання
27
У великій кількості (фр.). – Прим. пер.
32
Вступ. Сила споживання
28
Доречно згадати «Sartor Resartus» Томаса Карлайла. У його
роздумах про знятий старий одяг постають наче фотографічні
знімки його колишнього власника:
«Яка спокійна гідність живе у скинутому одязі! Як скромно він
приймає належну йому шану! Жодних зверхніх поглядів, жодних
презирливих жестів; спокійним і ясним поглядом дивиться він на
світ, не вимагаючи і не лякаючись знаків пошани, від яких йому
доведеться відмовитися. Шляпа все ще зберігає фізіономію Голови;
але вже без марнолюбства, глупоти, схильності до безглуздого базі-
кання… жилет уже не приховує ніяких ницих пристрастей, ніяких
нестримних жадань; від голоду й спраги тут і слід загув» (Thomas
Carlyle: Sartor Resartus, übers. v. Peter Staengle. Zürich 1991, S. 322).
33
Вступ. Сила споживання
34
Вступ. Сила споживання
30
Lorenz von Stein: «Die organische Auffassung des Lebens der
Güterwelt», in: Zeitschrift für Staatswissenschaft, Bd. 24, 1968, S. 221.
31
Lorenz von Stein: System der Staatswissenschaft. Osnabrück
1852, Nachdruck 1964, S. 157.
32
Alfred Marshall: Elements of Economics of Industry. London
1894, S. 57.
35
Вступ. Сила споживання
33
Матеріальне проникнення (фр.). – Прим. пер.
34
Близькість суб’єкта і об’єкта, що міняються місцями (фр.). –
Прим. пер.
35
Gaston Bachelard: La terre et les rèveries de la volonté. Paris
1948, S. 23 (la matière nous révèle), S. 25 (l’équilibre de notre force), S. 31
(combat contre les substances), S. 33 (pénétration matérielle та intimités
du sujet), S. 61 (provocation та colère), S. 62 (matière domptée).
36
Вступ. Сила споживання
37
Витікання
У
хаосі, з якого з’являється світ у міфах про його створення,
неважко пізнати стан людини до народження у материн-
ській утробі. У ньому немає ніяких відмінностей і ніяких
меж, ніякого внутрішнього і зовнішнього, верху чи низу, світла
чи темряви, тепла чи холоду, а є лише океан навколоплідних
вод, з яким майбутнє «я» перебуває в єдності1.
У цьому стані перебуває також світ як безконечна істота –
як світ-звір – згідно з розповіддю Платона про створення світу
в діалозі «Тімей». Він, щоправда, має форму, а саме найдовер-
шенішу геометрично форму кулі та наділений також душею.
Одначе все решта, що властиве живій істоті, відсутнє. Він не
має серця, легень і здатності до руху, відчуття, харчування й
виділення. Як істота, що живе не в світі і не завдяки йому, а
натомість тотожна світові, а відтак і собі, він не підтримує
стосунків із чимось зовнішнім щодо нього.
Вільне від голоду, страждання і занепаду, незмінне, без-
смертне, вічне, космічне первісне тіло Платона насправді було
не живою істотою, а просто формулою для пояснення світу,
що зберігала своє значення до нового часу: макрокосмос,
1
Platon: Timaios, hg. u. übers. v. Hans Günter Zekl. Hamburg 1992,
S. 39 (33, C, D). Мікроскопічного спадкоємця світу-звіра, відкритої
біологією ХІХ століття одноклітинної праістоти ризопода, Герберт
Спенсер описує як «безструктурну часточку живого желе… що є
водночас суцільний шлунок, суцільна шкіра, суцільний рот, суцільні
кінцівки і також суцільні легені…» (Herbert Spencer: Principles of
Biology. New York 1898, р. 156).
39
Витікання
40
Витікання
4
John Burnet: Die Anfänge der griechischen Philosophie, übers. v.
Else Schenkl. Leipzig/Berlin 1913, S. 131.
41
Витікання
5
Відтак зв’язок між нестачею і надлишком, потребою й на-
сиченням у Гераклітовому вогні є не що інше, як метафоричне
формулювання хімічного процесу горіння, або, якщо процитувати
одного коментатора Гайдеггера: «Сутність вогню є постійна нужда,
ним постійно рухає потреба у пальному. І, задовольняючи цю по-
требу, він пожирає пальне. Насичуючи її, він цим самим насичує
себе. Його насичення є безпосереднє насичення цієї постійної невси-
тимої нужди» (Hans-Christian Günther: Grundfragen des griechischen
Denkens. Würzburg 2001, S. 162).
6
«Все поступово обмінюється на вогонь і вогонь – на все, подіб
но до того як золото обмінюється на майно, а майно – на золото»
(Дільс, фрагмент 90).
42
Витікання
7
Відплата/помста (нім.); реванш, відшкодування (фр.). – Прим.
пер.
Відповідь, заперечення; врівноваження, відшкодування; ре-
8
43
Витікання
13
Дільс, фрагменти 64–66. Грецьке дієслово eperchestai (яке
Дільс перекладає як heranrücken: «підступати», «наближатися») має
значення несподіваної появи когось або чогось, нападу на когось
або щось (за Лідделлом–Скоттом, нерідко в агресивно-ворожому
контексті). Переклад Дільса тут орієнтований радше на біблійно-
апокаліптичне, аніж на Гераклітове значення слів, тож krinein («поді-
ляти») постає як «правити» (richten), а kataleptesthai («захоплювати»)
як «погрожувати» (verdammen).
14
Aristoteles, ibid., S. 423.
15
У «Грецько-англійському словнику» Генрі Джорджа Лідделла
та Роберта Скотта пропонуються такі значення: «flowing off» (спли-
вання), «make room for another» (поступатися місцем іншому), «give
way» (давати, дозволяти), «withdraw» (відступати), «falling away»
44
Витікання
45
Витікання
19
Приклад зображення на дереві походить від Емпедокла (Дільс,
фрагмент 23), образ цегляної стіни – від Аристотеля, приклад ота-
ри – від Лукреція (Cyril Bailey: Greek Atomists & Epicurus: A Study,
Oxford 1928, р. 332).
20
Грецьке слово, що означає елемент, stoicheion, вперше зу-
стрічається у Платона. У нього воно, за Лідделлом–Скоттом, має
значення «простий звук мови», тобто не письмовий, а усний склад.
Stoicheion є похідним від stoichos = ряд, тобто те, що утворює окре-
мий член ряду. Незрозуміло відповідно до «Історичного словника
філософії» походження stoicheion з граматики, метрики, музики
чи письма. Оскільки у всіх цих випадках ідеться про абстрактні,
неречовинні процедури утворення рядів, стає зрозумілим відносно
пізнє формування терміна. Те, що досократик Емпедокл, котрий є
ближчим до речовинної природи, натомість вдається до метафори
коренів і відтак пов’язує рослину (як «надбудову») з землею (як «під-
ґрунтям»), дивує так само мало, як і його запозичене з живопису
порівняння пігментів фарби з елементом. На відміну від пізнішого
геометрично-математичного уявлення про елементи (наприклад, у
Платона) Емпедоклові корені є «майже живі, органічні компонен-
ти речей, а не позбавлена душі, суто кількісна матерія» (Jackson
P. Hershbell: «Empedoclean Influences on the Timaeus», in: Phoenix,
vol. 28, 1974, р. 152).
46
Витікання
21
Лукрецій (Lukrez: De rerum naturae, II, 67, hg. v. Büchner.
Ditzingen 1973, S. 89):
…матерія – це не сама тільки щільність,
Бо ж усі речі, як бачимо ми, поступово маліють,
Начебто тануть од довгого віку, а там уже старість
їх забирає нам з-перед очей, подробивши до решти.
Цілість, сукупність речей зостається, одначе, без зміни.
Скільки-бо тіла позбудеться річ якась, – іншій на долю
Стільки ж його припаде, і тому-то з перебігом часу
Дряхлим стає щось одне, розквітає натомість – щось інше,
Щоб і собі постаріть. Саме так обновляється всесвіт.
Так от існують, навзаєм життя позичаючи, смертні.
Слабнуть одні племена, зате в силу вбиваються – інші,
Так іде зміна живих поколінь у короткому часі:
Передають, біжучи, одні одним життя смолоскипи (Лукрецій.
Про природу речей. ІІ, 67. – Переклад А. Содомори).
22
Витікання (давньогр.). – Прим. пер.
47
Витікання
23
Розрізнення між первинним, атомістичним, і вторинним,
чуттєвим, світом походить від Лоренца Румпфа: Naturerkenntnis und
Naturerfahrung. Zur Reflexion epikureischer Philosophie bei Lukrez.
München 2003, S. 107. Також там знаходимо вказівку на елегантний
англосаксонський лаконізм «More is different» (Більше означає від-
мінне), за допомогою якого теоретик твердого тіла П.В. Андерсон
характеризує якісний стрибок від накопичення позбавлених своє-
рідності атомів до речей, що сприймаються почуттями, і додає по-
яснення до думки Румпфа: «Шляхом агрегації часточок з’являються
нові, вищі ступені з власними законами», аби відтак указати на
фундаментальну проблематику атомізму як пояснення дійсності:
«Тепер постає питання, якою мірою реконструкція маленьких тіл,
власне, є можливою. Ця проблема, що постає в атомізмі, не має
рішення» (Lorenz Rumpf, ibid., S. 108 f.).
48
Витікання
24
Французьке percevoir, англійське perceive, італійське perce
zione – усі походять від латинського percipi (?), що у свою чергу
походить від capi/capere (?) – схоплювати, хапати.
49
Витікання
25
Lukrez, ibid., S. 29.
26
Запах є «безперервним виснаженням єства і… що виявляє
себе як зростаюча витрата організму, інтенсивне життя, що зрештою
веде до смерті» («déperisse déperissement ininterrompu des êtres (et) …
révèle la dépense accrue de l’organisme, la vie trop intense qui entraîne
la mort», Jean Bollack: Empédocle I. Paris 1965, p. 237).
50
Витікання
27
Theophrast: De sensibus, цит. за: Brad Inwood: Poem of Empe
docles. Toronto 1992, р. 197.
28
Jean Bollack, ibid., p. 237.
29
Lukrez, ibid., S. 165 f.
30
Lukrez, ibid., IV, S. 535 ff.
31
Lukrez, ibid., S. 295.
51
Витікання
32
Bailey, ibid., p. 171.
33
Gérard Simon: Archéologie de la vision. Paris 2003, p. 22, p. 68.
52
Витікання
34
Двійник-eidolon описаний Жераром Сімоном як «такий, що
хоча його і не можна схопити, наділений достатньою матеріальністю
для власної маніфестації» (Gérard Simon: Der Blick, das Sein und die
Erscheinung in der antiken Optik. München 1992, S. 50).
53
Асиміляція їжі
Н
а відміну від платонівського світу-звіра, що перебуває в
райській автаркії, не зазнає ніякої втрати своєї субстан-
ції і ніякої потреби відновлюватися через прийом їжі
із зовнішнього світу, дійсне життя полягає у циклі втрати й
заміщення втраченого. Без постійного заміщення втраченого
через apporrohoe тіло поступово виснажилося б до повного
розпаду. Фізіологія віддавна розглядає цей процес у зворотній
послідовності: для неї процес отримання життя починається
з прийому їжі, її травлення, перетворення на кров, тканини
тіла та виділення непотрібного назад у зовнішній світ. Тіло
працює, наче завод з переробки сировини: з одного боку,
воно асимілює корисні речовини, а з другого – виштовхує
назад непотрібне.
У сенсі Геракліта тіло можна пояснити у два способи.
По-перше, як річку, що тече крізь мускульну тканину, кості
та органи. По-друге, як арену боротьби. Уявлення про прийом
їжі як боротьбу між їжею і тим, що її поглинає, знаходимо
вже у найранішій теорії фізіології живлення. У зібранні ме-
дичних текстів V ст. до н. е., яке називається «Гіппократ»,
прийом і асиміляція їжі описується як міряння силами між
їдоком і їжею. Поглинена їдоком їжа «підкорюється», проте
водночас вона, зі свого боку, пронизує і підкоряє тіло, яке
її поїдає, наче своєрідний троянський кінь, що грабує свого
хазяїна зсередини.
Результат цієї боротьби, звичайно, визначений наперед,
оскільки їжа перебуває в положенні слабшого за порядком
55
Асиміляція їжі
1
Цей перший крок асиміляції мертвої природи живою дуже
добре описаний Гіппократом як по-райському спокійний процес
поглинення подібним подібного: «Адже земля таїть у собі різно-
манітні сили такого роду. Усі рослини, що з неї ростуть, вона на-
пуває потрібною їм вологою, також сама рослина містить у собі
відповідну вологу і кожна отримує від землі подібну їжу, з якої
вона сама складається» Hippokrates: Die Krankheiten [De Morbis],
in: Hippokrates: Sämtliche Werke, Bd. 1, hg. u. übers. v. Robert Fuchs.
München 1895, S. 242 (Buch IV, Kapitel III)).
2
Hippokrates, Die alte Medizin, in: Hippokrates, ibid., S. 20 (Ka
pitel III).
56
Асиміляція їжі
3
Die Upanishad’s des schwarzen Yajurveda, in: Sechzig Upanishad’s
des Veda, hg. u. übers. v. Paul Deussen. Leipzig 1921, S. 239 f. (Kapitel 5,
Teil 1).
4
Hippokrates, Die alte Medizin, in: Hippokrates, ibid, S. 19 (Ka
pitel III).
5
Jochen Büchel: Psychologie der Materie. Vorstellungen und
Bildmuster von der Assimilation von Nahrung im 17. und 18.Jahrhundert
unter besonderer Berücksichtigung des Paracelsismus. Würzburg 2004,
S. 71.
57
Асиміляція їжі
6
Novalis: Fragmente meist naturwissenschaftlichen Inhalts, in:
Novalis. Schriften. Die Werke Friedrich von Hardenbergs, Historisch-
kritische Ausgabe, Bd. 2.1., hg. v. Ernst Heilborn. Berlin 1901, S. 255.
7
Claude Bernard: Rapport sur les progrès et la marche de la
physiologie générale en France. Paris 1867, р. 92.
8
Willem F. Daems: «Alles Essen und Trinken ist Menschenfleisch in
Mysterio», in: Paracelsus. Arzt unserer Zeit, hg. v. Fritz Geerk. Zürich 1993,
S. 321. У Парацельсовому розрізненні їжі на корисну і некорисну
можна побачити своєрідну «поліцейську» функцію, і не без підстав,
адже спорядження міст поліцією припадає саме на час Парацельса.
Ось як описує Парацельс діяльність «алхіміка» у шлунку: «Людині,
що їсть м’ясо, яке містить водночас і отруту, і поживні речовини,
все здається гарним, поки вона їсть. Адже отрута ховається серед
гарного, тоді як в отруті нічого гарного немає. Відтак, коли їжа,
тобто м’ясо, досягає шлунка, алхімік напоготові й усуває те, що не
сприяє здоров’ю тіла. Алхімік відправляє його у спеціальне місце,
а гарне туди, куди йому належить потрапити… У такий спосіб тіло
58
Асиміляція їжі
59
Асиміляція їжі
11
Ibid., S. 206.
12
«Рослини і трави виростають із землі, оскільки цей дух міс-
тить в собі іскру життя, що після згнивання зерна пшениці в землі
прагне повернутися до небесного палацу, з якого вона прийшла»
(цит. за: Büchel, ibid., S. 194).
60
Асиміляція їжі
13
Joseph Ratzinger: «Emanation», in: Reallexikon für Antike und
Christentum, Bd. 4. Stuttgart 1959, Spalte 1226.
14
Allen G. Debus: «The Paracelsian Aerial Niter», in: Isis, Bd. 55, 1964,
S. 43-61. Також наявна у повітрі селітра, що є поживною речовиною,
постає врешті як астральне витікання світил і ефіру. Повітря є «ви-
щою і найважливішою їжею» не через тонкі матеріальні поживні
речовини, що в ньому присутні, а через причетність до небесно-
61
Асиміляція їжі
62
Асиміляція їжі
Werke, Bd. 20, hg. v. Bernhard Suphan. Berlin 1880, S. 118.
63
Асиміляція їжі
16
Ibid., S. 1.
17
У Новаліса, чиє ставлення до наук про природу інспіроване
алхімією та релігією, можна розрізнити дві групи метафоричних
зіставлень фізіологічного та духовного травлення. По-перше, це
класично-риторично-метафоричні, як у таких висловлюваннях:
«Таємниці є їжею… Пояснення є перетравленими таємниця-
ми».
«Філософ живе проблемами, як людина – їжею. Нерозв’язана
проблема – це неперетравлена їжа… Справжнє вирішення проблеми
означає її знищення. Так само, як із їжею».
В іншому фрагменті Новаліс використовує поняття розкладу
за допомогою сили. Це явний приклад перенесення «сучасного»
хімічного уявлення про травлення.
«Проблема – це тверда, синтетична маса, що зазнає розкладу
внаслідок проникної дії сили думки. Так само вогонь є силою думки
природи, а кожне тіло – проблемою».
64
Асиміляція їжі
65
Асиміляція їжі
66
Асиміляція їжі
20
Цит. за: Werner Hamacher, ibid., S. 251.
21
«Коли Ісус називає хліб і вино, які розподіляються між усіма,
своїм тілом і кров’ю, які він їм віддає, єднання між ними перестає
бути таким, що лише відчувається, а натомість унаочнюється. Воно
вже не тільки уявляється як алегорична фігура, а пов’язується з
дійсним, постає як таке, що дане в хлібі й в акті його з’їдання»
(Georg Wilhelm Friedrich Hegel: Georg Wilhelm Friedrich Hegel – Werke
in 20 Bänden, Bd. 1: Frühe Schriften, hg. v. Karl Markus Michel/Eva
Moldenhauer. Frankfurt/M. 1986, 1971, S. 365).
22
Ibid., S. 367.
67
Асиміляція їжі
23
Цю серединну фазу ще не завершеної асиміляції – як він
каже «переходу продуктів харчування у тваринність» – в іншому
місці Гегель позначає як «просте зараження нею через тваринну
єдність» (Georg Wilhelm Friedrich Hegel: System der Philosophie, II.
Naturphilosophie, in: Hegel. Gesammelte Werke. Hamburg 1975, Bd.
6, S. 220).
24
Hegel: Enzyklopädie, § 354, in: Hegel – Werke in 20 Bänden,
ibid., Bd. 9, S. 449.
25
Ibid.
26
Hegel: Enzyklopädie, § 378, Hegel – Werke in 20 Bänden, Bd.
10, S. 12.
68
Асиміляція їжі
69
Кругообіг,
що живить і збагачує:
кров Вільяма Гарвея
і економічна теорія
Франсуа Кене
В
ільям Гарвей написав історію медицини не тому, що від-
крив кровообіг, а тому, що звів два незалежних і окремих
одне від одного кола кровообігу, згідно з вченням, яке
панувало від часів Галена, до одного. Теорія Галена розрізняла
між «нижчою», матеріальною, і «вищою», духовною, кров’ю.
«Нижча» була рідиною життя, що вироблялась у печінці з
хілусу і завданням якої було відшкодування постійної ма-
теріальної втрати тіла через aporrohoe. Можна сказати, тут
ішлося про живлення тіла: будівничий матеріал майже у
буквальному сенсі. З печінки вона поступала через вени,
які називалися трубами, прямо у тканини й органи тіла, що
потребували живлення.
Одна частина, проте, йшла іншим шляхом. Вона потра-
пляла у серце. Серце у макро-мікрокосмічній системі Галена.
У подальшій обробці крові воно відігравало первісну роль
вогню. Воно облагороджувало, збагачувало, одухотворюва-
ло матерію. Наче обробне підприємство, серце робило зі
звичайної крові печінки духовно збагачений еліксир життя
з тією самою назвою, але зовсім іншої природи. Назва, яку
Гален дав трубам, якими транспортувалася ця кров далі до
своїх місць призначення в тілі, – артерії, вказує на елемент,
що розглядався як неодмінний для вищої природі цієї крові:
повітря (aer), без якого не може горіти вогонь у серці і яке
71
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
72
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
2
У великій кількості праць, присвячених політичній тілесній
метафориці XVII століття, а надто Гоббсові та Гарвею як двом ви-
значним представникам політичної та фізіологічної уяви того часу,
я не знайшов жодної згадки про питання подвійного та єдиного
кровообігу. І. Бернард Коен, що у своїй статті про Гарвея та його
сучасника Джеймса Гаррінгтона робить декілька цікавих зауважень
щодо фізіології камер серця та політики палат парламенту, згадує,
щоправда, також про Гоббса, але так і не переходить до аналогій
щодо кругообігу (I. Bernard Cohen: «Harrington and Harvey: A Theory
of the State Based on the New Physiology», in: Journal of the History
of Ideas, Bd. 55, 1994, р. 187–210).
73
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
3
Thomas Hobbes, Leviathan oder Stoff, Form und Gewalt eines
bürgerlichen und kirchlichen Staates, hg. v. Iring Fetscher. Neuwied/
Berlin 1966, S. 194. Оригінальна цитата наводиться за виданням
C.B. Macpherson. London/New York 1985 (Penguin Classic), р. 301.
Подібним чином висловлюється щодо облагородження крові в
процесі кругообігу та її розподілу в тілі також Генрі Пауерс, сучас-
ник Гарвея та пропагандист його теорії:
«Природа як чудовий хімік каналізує (або як інколи кажуть)
Пеліканізує Кров у такий спосіб, щоб сирі та необроблені частини
зазнали досконалої обробки, натомість шкідливі та екскрементні
частини були відділені та видалені… а всі частини тіла отримали
відповідне живлення і тепло завдяки цій повторюваній циркуляції.
Кожна частина отримує відповідне й специфічне живлення, адже
одній частині потрібно те, що не підходить іншій. І завдяки цьому
постійному руху всі часточки крові раніше чи пізніше потрапляють
до всіх частин тіла, і всі тканини у такий спосіб постійно віднов-
люються» (цит. за: Walter Pagel: William Harvey’s Biological Ideas.
New York/Basel 1967, р. 193).
74
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
the Heart and Blood in Animals (1628), übers. v. Robert Willis. London
1889, p. 20.
Щодо «great rapidity» та «amount of force»: Ibid., p. 139, p. 144.
Гарвей експериментально встановив, що весь об’єм крові тіла
повністю проходить по кругу упродовж півгодини, тоді як раніше
вважалося, що на це потрібно п’ятнадцять годин. Також він спо-
стеріг, що пульс серця одночасно відчувається у найдальших ар-
теріях. Томас Фукс бачить у цьому підтвердження «централізму»
системи Гарвея: «Одночасність дії сили руху, що виходить із центру,
у всьому тілі, замість локальних сил тяжіння й регулювання, була
механічним аспектом революції у фізіології, спричиненої Гарве-
єм» (Thomas Fuchs: Die Mechanisierung des Herzens – Harvey und
Descartes – Der vitale und der mechanische Aspekt des Kreislaufs.
Frankfurt/M. 1992, S. 58).
75
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
6
William Harvey, ibid., p. 100.
7
Ibid., p. 120, p. 122.
76
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
77
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
78
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
79
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
13
Vernard Foley: «An Origin of the Tableau Économique», in: History
of Political Economy, Bd. 5, 1973, S. 121–150.
H. Spencer Banzhaf, ibid., p. 517–551.
Spencer Banzhaf/Neil de Marchi: «Images of Generation: Animal
oeconomy and prosperity in Doctors Mandeville and Quesnay»,
Konferenzpapier für das «Tricentenaire de la naissance de François
Quesnay», Versailles 1.–4. Juni 1994, Mimeograph der Bibliothek des
Institut national d’études demographiques, Paris.
14
Foley, ibid., p. 128. Цю оцінку Фолі відносить певною мірою
як до Кене, так і до його супротивника.
15
Цит. за: H. Spencer Banzhaf, ibid., p. 54.
80
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
16
Paul P. Christensen: «Fire, motion, and productivity: the proto-
energetics of nature and economy in François Quesnay», in: Natural
Images in economic thought, hg. v. Philip Mirowski. New York/Cambridge
etc. 1994, S. 249–288.
Велика заслуга Крістенсена полягає в тому, що він порівняв
обидва видання «Фізичного есе з тваринної економіки» (1736-го та
1747 року) і виявив, що видання 1747 року є «в своїй основі зовсім
новою працею». У цьому виданні Кене описує ефір як «першого
агента в матерії, завдяки якому відбувається все в природі, який
все приводить у рух, який є причиною всякого народження і вся-
кої руйнації; це вогонь, ефірна, або тонка, матерія, надзвичайно
активна, наділена властивостями будь-якого руху, що оживлює
Всесвіт; це величезне море, що вміщує всі живі тіла, які воно про-
низує, і спричинює всі зміни, які в ньому відбуваються» (цит. за:
Christensen, ibid., p. 266).
17
Точніше: лейб-хірург короля та лейб-медик Помпадур.
18
Політичне тіло (англ.). – Прим. пер.
81
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
19
Henri Denis: Histoire des systèmes économiques, Bd. 2. Paris
1904–1907.
Henri Denis: «Die physiokratische Schule und die erste Darstellung
der Wirtschaftsgesellschaft als Organismus: Der Kreislauf des Blutes und
der Kreislauf der Güter», in: Zeitschrift für Volkswirtschaft, Sozialpolitik
und Verwaltung, Bd. 6, 1897, S. 89–99.
20
Цит. за: Henri Denis, ibid., S. 83.
82
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
21
François Quesnay: «Getreide», in: François Quesnay – Ökonomi
sche Schriften in zwei Bänden, Bd. 1.1, übers. u. hg. v. Marguerite
Kuczynski. Berlin/DDR 1971, p. 141.
François Quesnay: «Grains», in: François Quesnay: Œuvres écono
miques complètes et autres textes, Bd. 1, hg. v. C. Théré/L. Charles/J. C.
Perrot. Paris 2005, p. 208.
22
John Locke: Versuch über den menschlichen Verstand, Bd. 1.
Hamburg 1981, S. 301f.
John Locke: An Essay Concerning Human Understanding, Bd. 1.
New York 1959, S. 334 (Book II, Ch. 21 §33).
83
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
23
Karl Marx: Das Kapital, Bd. 1, (MEW Bd. 23). S. 408.
24
Karl Marx: Grundrisse, ibid., S. 592, S. 585.
84
Кругообіг, що живить і збагачує: кров Вільяма Гарвея і економічна теорія Франсуа Кене
85
Продуктивність природи
та економіки
У
1738 р. Жак Вокансон представив паризькій публіці три
автомати – гравця на флейті, барабанщика та качку, – з
яких найбільшу сенсацію викликав найменший із них.
Механічна імітація рухів і звуків розглядалась і сприймалась
як цілком зрозуміла річ. Що ж до качки, то Вокансон ствер-
джував, що ті зерна, які він вкладав їй у дзьоб, вона всередині
механічно перетравлювала і виводила як екскременти. Чи не
міг він також сконструювати качку, яка б також клала яйця,
з яких би вилуплювалися механічні курчата? Доволі довгий
час цю картинку сприймали за щиру правду, доки хтось
не висловив сумнів, що механізм травлення є не що інше,
як кавовий млин. Іще більше часу знадобилося задля того,
щоб з’ясувати, що Вокансонова качка навіть механічно не
перемелювала зерна і фекалії автомата були лишень купкою
справжніх екскрементів, прихованих подібно до того, як у
шаховому автоматі ховалася справжня людина1.
Розуміння того, що в природі є сили, які не можна пояс-
нити законами механіки Декарта, Галілея та Ньютона, почало
з’являтися в науці лише після перемоги класичної механіки
в XVII ст. Будь-який великий тріумф засліплює щодо того,
що лежить за межами завойованої території. У цьому випад-
1
Jessica Riskin: «The Defecating Duck, or, the Ambiguous Origins
of Artificial Life», in: Critical Inquiry, vol. 29, 2003, p. 599–633.
87
Продуктивність природи та економіки
2
Evolvere – звідси також походить визначення теорії префор-
мації у XVIII ст. як учення про еволюцію, очевидно, у зовсім іншому
значенні, ніж у ХІХ ст.
88
Продуктивність природи та економіки
3
Цит. за: John Farley: Gametes and Spores: Ideas about Sexual
Reproduction 1750–1914. Baltimore/London 1982, р. 17.
4
Ibid., p. 18.
5
Johannes Burkhardt, op. cit., S. 285 f.
89
Продуктивність природи та економіки
6
Жива матерія, органічна молекула, органічна частка (фр.). –
Прим. пер.
7
Організована матерія (фр.). – Прим. пер.
8
J. O. de La Mettrie: L’homme machine/Die Maschine Mensch,
übers. v. Claudia Becker. Hamburg 1990, S. 133. L’Homme machine, hg.
v. Aram Vartanian, p. 195. Georges-Louis Leclerc de Buffon: Œuvres
Complètes, Vol. 1. Paris o. J. (1855), p. 446.
9
Сили життя (фр.). – Прим. пер.
10
Сили, що проникають (фр.). – Прим. пер.
90
Продуктивність природи та економіки
11
Thierry Hoquet: Buffon, histoire naturelle et philosophie. Paris
2005, p. 409.
12
Внутрішня форма, мається на увазі форма для литва (фр.). –
Прим. пер.
13
Thierry Hoquet: Buffon, histoire naturelle et philosophie. Paris
2005, p. 412.
14
Ibid., p. 411.
91
Продуктивність природи та економіки
15
Georges-Louis Leclerc de Buffon, op. cit., p. 445 f.
16
Незручності та зовнішні перешкоди (фр.). – Прим. пер.
92
Продуктивність природи та економіки
17
Georges-Louis Leclerc de Buffon, op. cit., p. 447.
18
Ibid., vol., 9, p. 59, p. 60 (Histoire des mineraux. Вступ).
19
Ibid., vol. 10, p. 99 (De la craie).
20
Ibid., vol. 11, p. 383 (Pétrifications et fossiles).
93
Продуктивність природи та економіки
21
Philip C. Ritterbush: Overtures To Biology: The Speculations of
18th Century Naturalists. New Haven/London 1964, p. 127.
22
Робітники старого океану (фр.). – Прим. пер.
23
Georges-Louis Leclerc de Buffon, op. cit., Bd. 10, p. 100.
94
Продуктивність природи та економіки
24
Nicolas de Malebranche: Œuvres complètes, Bd. 12: Entretiens sur
la métaphysique et sur la mort, hg. v. A. Robinet. Paris 1991, p. 251.
25
Friedrich Christian Lesser: Insecto-Theologia. Frankfurt u. a.
1740, S. 2.
26
Інші приклади див.: Catherine Wilson: The Invisible World:
Early Modern Philosophy and the Invention of the Microscope. Princeton
1995, р. 184 f.
27
Світський священик Просвітництва (англ.). – Прим. пер.
95
Продуктивність природи та економіки
28
Відбиток божества в оці кліща (англ.). – Прим. пер.
29
Barbara Maria Stafford: Body Criticism: Imagining the Unseen
in Enlightenment Art and Medicine. Cambridge 1997, p. 345. Дені Дід
ро, цит. за: Aram Vartanian: «Trembley’s Polyp, La Mettrie, and 18th
Century French Materialism», in: Journal of the History of Ideas, vol.
11, 1950, S. 268. (Оригінал: Denis Diderot: Œuvres complètes de Diderot,
vol. 1, hg. v. Jules Assézat. Paris 1875, p. 134 f.)
30
Маленька тварина (лат.). – Прим. пер.
31
Ці обидва поняття у XVII–XVIII ст. вживалися без розрізнення.
Бюффон віддавав перевагу «молекулі». Дідро вживав обидва. Інші
приклади: Сваммердам, Левенгук.
96
Продуктивність природи та економіки
32
Жорж-Луї Леклер де Бюффон, цит. за: Hall: Matter and Life,
vol. 1, S. 8. (Оригінал: Histoire des animaux, Kap. 10: «De la formation
du foetus», in: Georges-Louis Leclerc de Buffon: Œuvres Complètes,
Bd. 11, S. 220.) Gottfried Wilhelm Leibniz: «Brief an Antoine Arnauld,
30.4.1687», in: Gottfried Wilhelm Leibniz: Der Briefwechsel mit Antoine
Arnauld, hg. v. Reinhard Finster. Hamburg 1997, S. 267.
33
Внутрішня сила; якість, властива його природі (фр.). – Прим.
пер.
34
Цит. за: Cathérine Larrère, «Diderot et l’atomisme», in: Jean
Salem, L’atomisme aux 17e et 18e siècles. Paris 1999, р. 155.
97
Продуктивність природи та економіки
35
Цит. за: Denis Diderot: «Principes philosophiques sur la matière
et le mouvement», in: Denis Diderot. Philosophische Schriften, Bd. 1, hg.
u. übers. v. Theodor Lücke. Berlin/DDR 1961, S. 584.
36
Robert Hooke: Micrographia: Or Some Physiological Descriptions
of Minute Bodies Made by the Magnifying Glasses. London 1675, пере-
друк 1961 в серії «Historiae naturalis classica», р. 1 f., р. 5, р. 8.
98
Продуктивність природи та економіки
37
Багато в нечисленному (лат.). – Прим. пер.
38
Lorraine Daston: Attention and the Values of Nature in the
Enlightenment, in: The Moral Authority of Nature, hg. v. Lorraine Daston/
Fernando Vidal. Chicago/London 2004, р. 119, р.121.
99
Продуктивність природи та економіки
39
…з усіх механічних видів робіт є найдрібнішим, найтипові-
шим, найдешевшим, утім, одним із таких, що потребує, імовірно,
якнайбільше комбінацій (фр.). – Прим. пер.
40
Jean-Louis Peaucelle: «Adam Smith’s use of multiple references
for his pin making example», in: European Journal of the History of
Economic Thought, vol. 13, 2006, р. 495.
100
Продуктивність природи та економіки
41
Antoine Picon: «Gestes ouvriers, opérations et processus
techniques: la vision du travail des encyclopédistes», in: Recherches
sur Diderot et sur l’Encyclopédie, no. 13, 1992, р. 131–147 (також на
сайті Пікона).
42
Опис мистецтв і ремесел (фр.). – Прим. пер.
43
Перроне постійно залучався до цієї роботи, але не як автор,
а лише як предметний дослідник. А вже зібраний ним матері-
ал опрацьовував і оформляв у вигляді тексту професійний автор
(Александр Делер, що був також автором статті «Фанатизм» в «Ен-
циклопедії»).
101
Продуктивність природи та економіки
44
Anne Querrien: «Intermittence et fabrique d’épingles», in: Multi
tudes: Revue trimestrielle, politique, artistique et culturelle. Complé
ments électronique, 18.6.2004. Існує вказівка, що «Перроне виконував
свою роботу не в закритому приміщенні мануфактури, а в різних
місцях на відкритому повітрі з неосвіченими місцевими селяна-
ми» (Sandrina Khaled: «Picturale Graphismen der Technik, 1569–1870»,
in: Bildwelten des Wissens. Kunsthistorisches Jahrbuch für Bildkritik,
Bd. 1.1, 2003, S. 72). Це дозволяє думати, що мотивом було створення
вільної від цехових обмежень промисловості. Чи не були селяни
самі «лабораторними пацюками», які хоч і цікавили Перроне мен-
ше, ніж виробники булавок, але становили приклад того, як певні
трудові операції мали ергономічно розвиватися від певного чітко
визначеного пункту.
102
Продуктивність природи та економіки
103
Продуктивність природи та економіки
104
Праця вогню:
від алхімії до промисловості
М
ета алхімії XVIII–ХІХ ст. – перетворити менш цінні
метали на золото і здобути багатство – не надто від-
повідала духові Просвітництва та позитивізму, а радше
відбивала сутності самої алхімії. Вона прагнула, як ми тепер
знаємо завдяки Мірчі Еліаде, перенести християнське вчення
про зцілення на матерію. Гріхопадіння та вигнання з раю
мислилося, відповідно, не тільки як призначена людині доля,
а й як матерія, з якої складалася грішна природа. Людина і
матерія були засуджені на вигнання, але водночас на випро-
бування і, врешті, повернення до Бога. Стара алхімія бачила
в блиску золота найбільше можливе наближення земного до
сонячного, небесного, божественного. Філософський камінь,
Ісус Христос і золото втілювали кожен по-своєму прагнення
до випробування після гріхопадіння. Випробування полягало
в тому, щоб розірвати зв’язок між нижчим-нечистим-злим
землі, в якому перебувала людина і матерія після вигнання
з Едемського саду, і повернутися до первісного близького до
Бога стану чистоти духу.
Христос своїми муками, смертю і воскресінням указав
шлях. Слідом за ним і алхімія прагнула звільнити матерію
після перемоги над смертю. За уявленням алхіміків мінерали
і метали, подібно до рослин, народжуються, ростуть, розви-
105
Праця вогню: від алхімії до промисловості
1
Hiro Hirai: Le concept de semence dans les théories de la matière
à la Renaissance de Marsile Ficino а Pierre Gassendi. Turnhout 2005,
р. 30 ff., р. 332, р. 460.
2
Наміром Фладда було представити здобутки духу, виходячи з
його матеріального втілення. За моделлю травлення він піддає пше-
ничне зерно численним руйнівним впливам. Першим кроком стає
руйнація форми. Це відбувається через гниття у ґрунті. При цьому
виникає темна й сморідна маса, що, за Фладдом, є поверненням
зерна до матерії в її первісному стані «хаосу», з якого воно колись
постало. Через численні процеси дистиляції матеріальний хаос пере-
ходить у «чистіші» та «більш духовні» елементи й стани. При цьому
виникають суто духовні частини, що виявляються спорідненими з
сонцем, ефіром, небом, божественним, яким вони завдячують («праг-
нучи спеки й впливу сонця так само, як жінка прагне товариства
чоловіка… [і отримуючи] таємні впливи божественного»). (Цит. за:
C. H. Josten: «Robert Fludd’s ‘Philosophicall Key’ and his alchemical
experiment on wheat», in: Ambix, Vol. 10, 1963, p. 18.)
106
Праця вогню: від алхімії до промисловості
3
Гниття «поглинає стару природу й перетворює речі, надаючи
їм нової природи і врешті народжуючи новий плід. Усі живі істоти,
помираючи, зазнають гниття, всі мертві речі отримують через нього
нове життя» (цит. за: Walter Pagel: Paracelsus. Basel /München/Paris
etc. 1982, S. 116. Оригінал: Walter Pagel: De natura rerum, Buch VII:
De transmutatione rerum naturalium, Bd. 1, hg. v. Johannes Huser,
S. 899).
4
Betty Jo Teeter Dobbs: Resurrection, Vortrag im Rahmen der
«Humanities Lecture Series» der Smithsonion Institution. Washington
D.C. 1990, р. 14.
5
«Усі речі народжуються природою із землі через гниття. Гниття
є, власне, вищим ступенем і початком виникнення… Подібно тому
як гниття у шлунку перетворює будь-яку їжу на екскременти, так
само гниття робить це і за межами шлунка» (Paracelsus: Paracelsus.
Sämtliche Werke in 4 Bänden, Bd. 3, hg. v. Bernhard Aschner. Jena 1930,
S. 221 f.).
Про гниття як необхідну передумову для виникнення меди-
каментів: «Адже у шлунку ніщо з того, що стане людиною, не
оминає гниття (тобто через асиміляцію їжі. – В. Ш.), і так само
ніщо не оминає гниття з того, що має стати ліками» (Paracelsus,
«Herbarius», цит. за Antonio Clericuzio: «The Internal Laboratory: The
chemical reinterpretation of spirits in England 1650–1680», in: Antonio
Clericuzio/Piyo Rattansi (Hg.), Alchemy and Chemistry in the 16th and
17th Centuries. Dordrecht 1994, S. 37. Оригінальна орфографія тут
приведена у відповідність до сучасних норм).
107
Праця вогню: від алхімії до промисловості
6
Наприклад, у Джамбаттісти делла Порти у майже дослівному
переказі Овідія: «Тепло і волога разом сприяють народженню. Так,
після потопу земля стає вологою і, завдяки праці сонця, народжує
різноманітні види істот» (цит. за: Zakiya Asha Jenan Hanafi: Matter,
machines, and metaphor: Monstrosity in the seicento, Diss. Ann Arbor
1991, S. 108 f.).
7
Paracelsus, ibid., S. 230 f.
108
Праця вогню: від алхімії до промисловості
8
У своїх сутнісних рисах (лат.). – Прим. пер.
9
У живому організмі (лат.). – Прим. пер.
10
Gaston Bachelard: Die Bildung des wissenschaftlichen Geistes.
Frankfurt/M. 1978, S. 256. Інтуїтивне, одержиме матерією мислен-
ня самого Башляра можна назвати «алхімічним», і його вже ха-
рактеризували як зацікавлене «матеріальним характером знання»
та як «вчення про спасіння» (Joachim Kopper: «Die materialistische
Transzendentalphilosophie Gaston Bachelards», in: Zeitschrift für philo
sophische Forschung. Bd. 32, 1978, S. 35).
11
Про необхідне для зачаття (= проростання сім’я) тепло ідеться
у generation animalium (народженні тварин): «Це тепло не від вогню,
не від будь-якої іншої подібної субстанції, а від духу (пневма), що
міститься у спермі й у піні, і природа, притаманна цьому духові, є
аналогом астральної стихії. Тому вогонь не породжує ніяких тварин,
і очевидно, що жодна істота не складається з матерії вогню… На-
впаки, сонячне тепло здатне породжувати так само, як тепло тварин.
Звичайно, не йдеться про те тепло, що виявляє себе в спермі, але
109
Праця вогню: від алхімії до промисловості
110
Праця вогню: від алхімії до промисловості
111
Праця вогню: від алхімії до промисловості
17
Розрізнення атомістами (Лукрецій) круглих і гострих часто-
чок, що сприймаються органами чуттів як приємні та, відповідно,
неприємні, можна перенести на часточки тепла та вогню. Часточки
тепла круглі, приємні й такі маленькі, що вони проникають у ма-
терію, не «пошкоджуючи» її. Часточки вогню, полум’я є гострими,
як ніж або голка, мають нерівні краї, чинять агресивну і руйнівну
дію (Bailey, ibid., S. 396).
18
Giambattista della Porta: Magiae naturalis Libri XX, цит. за Rudolf
Werner Soukup/Helmut Mayer: Alchemistisches Gold, Paracelsische
Pharmaka: Laboratoriumstechnik im 16. Jahrhundert. Wien/Köln/
Weimar 1997, р. 120.
112
Праця вогню: від алхімії до промисловості
*
Мірча Еліаде півстоліття тому висунув тезу про подібність
між алхімією та індустріальним капіталізмом, яка полягає
у властивому їм обом прагненню до безмежного прогресу20.
Нова історія науки це підтвердила. Приблизно в той же час,
коли вона виявила алхімічні ідеї у провідних представників
природничо-наукової революції XVII ст. (Ньютон, Бойль), вона
звернула увагу також на зв’язок між алхімією та економіч-
ною теорією. Памела Сміт називає алхімію XVIII ст. «сутністю
торгівлі та промисловості в дистильованій формі»21.
Звичайно, тут не йдеться про прагнення до штучного ви-
робництва золота як передвісника капіталістичної пристрасті
до збагачення, що й показує Сміт на прикладі алхіміка та
прожектера Йоганна Йоахіма Бехера, котрий своїм життям
і висловлюваннями, як ніхто інший, виявив цей зв’язок між
алхімією та економічною теорією.
19
Спеціаліст із камералістики Йоган Генріх Готліб Юсті вже у
середині XVIII ст. зазначав відмінність між «меншим», ремісничо-
мануфактурним, і «більшим», фабричним, виробництвом, яка по-
лягала в тому, що перше діяло за допомогою «руки, вогню й мо-
лота», тоді як друге – за допомогою вогню й молота, але вже без
руки (Johann Heinrich Gottlieb Justi: Die Grundfeste zu Macht und
Glückseligkeit der Staaten, Bd. 1. Königsberg 1760, Nachdruck 1965,
S. 444). Під «молотом» Юсті, очевидно, має на увазі не ручний
молоток, а великий ковальський молот, що приводиться у рух за
допомогою механічних пристроїв.
20
Mircea Eliade: The Forge and the Crucible: The Origins and
Structures of Alchemy. New York 1962, р. 172 ff.
21
Pamela Smith: The Business of Alchemy: Science and Culture
in the Holy Roman Empire. Princeton 1994, р. 199.
113
Праця вогню: від алхімії до промисловості
22
Це було інверсією проектів паперових грошей, що були
запропоновані невдовзі після Бехера і мали на меті відділити гро-
шову вартість від вартості благородного металу й звести її до ролі
символу.
Прямо протилежні за своїми інтенціями хімічна філософія
Бехера та проект паперових грошей Бехера збігаються у постановці
спільної мети – усунути посередника, що ним є слова для речей і
металеві гроші для вартостей.
Порівняння Бехера з Джоном Ло може виявитися доволі ціка-
вим. Обидва були прожектерами, тобто раціоналістичними аван
тюристами, в головах яких розрахунок і фантазія перебували у
нестійкій рівновазі. Обидва запропонували нові засоби виробництва
багатства: один – паперові гроші, другий – виготовлення благо-
родного металу. Обидва взялися за це, виконуючи завдання аб-
солютного правителя (регента у Франції, двору кайзера у Відні).
Обидва зазнали краху на практиці. Обидва залишили теоретично-
спекулятивну працю, кожна з них після практичної невдачі, од-
нак, виявила поважну власну динаміку. Це була ідея необмеженої
економічної продуктивності через «одухотворення». Якщо Джон Ло
намагався одухотворити гроші через деметалізацію, перетворивши
їх на символ (говорячи мовою алхімії, їх дистилювати, сублімувати,
перетворити), та приписував паперовим грошам безмежну силу
114
Праця вогню: від алхімії до промисловості
115
Праця вогню: від алхімії до промисловості
25
Heinrich Heine: «Florentinische Nächte», in: Heinrich Heine.
Werke und Briefe. Bd. 4, hg. v. Hans Kaufmann. Berlin/Weimar 1972,
S. 145.
26
Karl Marx: Grundrisse, ibid., S. 592, S. 585.
116
Праця вогню: від алхімії до промисловості
117
Праця вогню: від алхімії до промисловості
27
Див. «Оксфордський словник англійської мови». Також там
наводиться місце з «Філософських праць» 1751 р., що ілюструє
цей перехід: «The fire-engine, or, to term it more properly, the steam-
engine» (Вогняна машина, або, точніше кажучи, парова машина).
В «Енциклопедії» Дідро у статтях «Вогонь» і «Машини» говориться
винятково про «machines à feu» (машина вогню) і описує Папенову
атмосферну парову машину як «pompe à feu» (насос вогню). В «Уні-
версальному лексиконі» Цедлера немає статті ні про вогняну, ні
про парову машину. Лише у статті «Папен, Діонісіус» є згадка про
«машину, за допомогою якої вогняне полум’я можна зберігати на-
віть під водою», що стосується лише парового котла.
28
«Ми розрізняємо тут парову машину та машину вогняну
взагалі: остання використовує якусь рушійну силу, пари води чи
будь-яку іншу, щоб реалізувати потужність сили тепла» (Sadi Carnot:
Réflexions sur la puissance motrice du feu et sur les machines propres
à développer cette puissance. Paris 1824, р. 8).
118
Праця вогню: від алхімії до промисловості
29
«Потужність мотора парової машини обумовлена не спо-
живанням тепла, а переходом тіла гарячого до тіла холодного,
тобто встановленням рівноваги… Згідно з цим принципом, виробити
тепло недостатньо для народження потужності мотора: потрібно ще
видобути для себе холод; без цього тепло лишається непотрібним»
(Carnot, ibid., p. 10 f. – курсив в оригіналі). Техніка, що працює на
силі пари, як техніка «градієнта» навчалася у техніки, що працює
на силі води, як це доводить на багатьох прикладах Д.С.Л. Кардвелл,
наприклад, водяне колесо (water pressure engine), що використовує
тиск водяного стовпа так само, як парова машина тиск пари в котлі
(D. S. L. Cardwell: «Power Technologies and the Advance of Science,
1700–1825», in: Technology and Culture, vol. 6, 1965, p. 188–207).
30
Bern Dibner/Ladislao Reti, ibid., S. 94.
31
Joseph Needham: «The pre-natal history of the steam engine»,
in: The Newcomer Society. Transactions, vol. 35, 1962/63, p. 7.
Винахід і технічне вдосконалення руху поршня – тобто швид-
кого і надійного вверх-вниз руху поршня в циліндрі через постійну
119
Праця вогню: від алхімії до промисловості
120
Праця вогню: від алхімії до промисловості
121
Праця вогню: від алхімії до промисловості
122
Праця вогню: від алхімії до промисловості
123
Праця вогню: від алхімії до промисловості
38
Henry Morley: «Ground in the Mill», in: Household Words, Nr. 213,
22. 4. 1854. Цит. за: Elaine Freedgood (ed.): Factory Production in 19th
Century Britain. New York/Oxford 2003, p. 261.
39
Charles Dickens: Dombey & Sohn, Bd. 2. Berlin/DDR 1962,
S. 479.
40
Тваринна ненажерливість (фр.). – Прим. пер.
41
Jacques Noiray, ibid., p. 107. З французької літератури ХІХ ст.
Нуаре підібрав численні метафори, що стосуються ненажерливості
машин. Так, з роману Камілла Лемоньє «Happe-chaire» («У лещатах»,
або інший переклад: «Кровожер». Переклад німецькою: «Залізний
Молох». – Прим. пер.) він наводить такі образи, як «terrifiantes
cisailles mécaniques» (страхітливі механічні ножиці), «colossales
màchoires» (гігантські щелепи), «enorme gueule» (величезна паща),
«mordant les métaux» (кусати метали) (р. 117).
Чудові приклади поширення метафори пожирання стосовно ма-
шин на виробництво в цілому Нуаре знаходить у Золя. Про вугільні
копальні в романі «Жерміналь» ідеться: «Les cages… engouffraient
toujours des hommes, que la gueule du trou semblait boire» (Кліті…
все поглинали людей, і паща шахти їх наче проковтувала) (р. 354).
124
Праця вогню: від алхімії до промисловості
125
Праця вогню: від алхімії до промисловості
126
Праця вогню: від алхімії до промисловості
127
Праця вогню: від алхімії до промисловості
48
Словник братів Гримм про співвідношення між Ungeheuer
(чудовиськом) і Monstrum (монстром): «Поняття (чудовиська. – В. Ш.)
має свої корені у міфологічному мисленні й у новій письмовій
мові та думці Просвітництва пом’якшилося, наблизившись до ла-
тинського визначення поняття monstrum» (Jacob Grimm/Wilhelm
Grimm: Deutsches Wörterbuch, Bd. 24. Leipzig 1936, Nachdruck 1999,
Spalte 703).
49
Про «божественну ієрогліфіку» та «політичну науку»: Zakiya
Asha Jenan Hanafi: Matter, machines and metaphor: monstrosity in the
Seicento. Ann Arbor, MI 1991. р. 39, р. 19.
50
Lorraine J. Daston/Katharine Park: Wunder und die Ordnung der
Natur. Frankfurt/M. 2002, S. 237.
128
Праця вогню: від алхімії до промисловості
51
Зв’язок між науковим і популярним поглядом, однак, оста-
точно не перервався. Навпаки, чудовиська, породжені, вигадані
масовою культурою ХХ ст., були витворами науковців типу «учень
чарівника». І те, що найвідоміший з них, Франкенштейн, не був
винаходом ХХ ст., а з’явився на початку ХІХ ст. одночасно з терато-
логією Жоффруа Сент-Ілера, а Мері Волстоункрафт Шеллі була до-
бре знайома зі станом тератологічних досліджень свого часу, може
слугувати доказом тяглості переконання в тому, що монстри – це
витвори не природи, а науки, що збилася зі шляху.
52
Immanuel Kant: Kritik der Urteilskraft, hg. v. Karl Vorländer.
Leipzig 1948/1924, S. 97 (§ 26).
53
Чарівний жах (англ.). – Прим. пер.
129
Праця вогню: від алхімії до промисловості
54
Своєрідне розбухання й тріумф (англ.). – Прим. пер.
55
Страшна величність (англ.). – Прим. пер.
56
Mark Neocleous: «The Monstrous Multitude: Edmund Burke’s
Political Teratology», in: Contemporary Political Theory, vol. 3, 2004,
p. 74.
57
Вже не таку, що вселяє жах… а як просто жахливу (англ.). –
Прим. пер.
58
Mark Neocleous: The Monstrous and the Dead: Burke, Marx,
Fascism. Cardiff 2005, р. 25.
130
Праця вогню: від алхімії до промисловості
59
Mark Neocleous: «The Monstrous Multitude», ibid.
60
Таке прочитання знаходимо у новітній літературі про Фран-
кенштейна Шеллі, зокрема, у Мартіна Вілліса; Frankenstein’s Science:
Experimentation and Discovery in Romantic Culture 1780–1830, ed.
Christina Knellwolff/Jane Goodall. Aldershot 2008; Ronald Paulson:
«Gothic Fiction and the French Revolution», in: English Literary History,
vol. 48, 1981, р. 532–54, особливо р. 545 ff.
131
Праця вогню: від алхімії до промисловості
61
Mary Shelley: Frankenstein, übers. v. Elisabeth Lacroix. Frank
furt/M./Berlin 1994, S. 48 (цит. за: Martin Willis, ibid., S. 78).
132
Праця вогню: від алхімії до промисловості
62
Лише в науковій фантастиці ХХ ст. створена технікою штучна
людина врешті отримує потребу й здатність любити так, що навіть
може перевищувати в цьому реальну людину – див. роман Філіпа
К. Діка Do Androids Dream of Electric Sheep? («Чи мріють андроїди
про штучних овець») і його екранізацію Blade Runner («Той, хто
біжить по лезу бритви»).
133
Праця вогню: від алхімії до промисловості
134
Вогонь праці
І
сторія ідеї продуктивної праці, тобто діяльності людини,
пов’язаної з виготовленням корисних речей, починається з
Аристотелевого визначення дії. При цьому він розрізняє два
види. Дія, що має свою мету (telos) в собі, є вищою і найчисті-
шою формою: praxis. Натомість дія, пов’язана з матеріальним
предметом, з нього виходить і спрямована на нього, є нижчою
і менш чистою: poiesis. Цим протиставленням Аристотель
заснував ієрархію «чистої», духовної, і «нечистої», тілесної,
праці, яка мала вирішальний вплив на західне мислення
упродовж наступних двох тисяч років.
Одначе провести це розрізнення, уникнувши логічних
суперечностей, йому не вдалося. Адже якщо тілесне здатне
опустити духовне на свій рівень, перетворити praxis на poiesis,
то чи не являє воно більшу і вищу силу? Очевидно, Аристотель
не усвідомлював суперечності у своєму визначенні praxis
як самодостатньої діяльності, оскільки він результат, витвір
(ergon), тобто дію, втілену в матеріальній речі, визначив як
«природним чином більш цінну, ніж проста робота»1.
Цю непослідовність в оцінці людської діяльності можна
простежити аж до Нового часу: з одного боку, соціальний і
культурний престиж діяльностей, вільних від матеріальної
праці, ба навіть від якогось зв’язку з нею. З другого – діяль-
ність, яка, хоча й «забруднена» дотичністю до матерії, проте
1
Aristoteles: Aristoteles. Werke, Bd. 6: Nikomachische Ethik, übers.
u. komment. v. Franz Dirlmeier, hg. v. Ernst Grumach. Berlin 1999, S. 5
(1094a5).
135
Вогонь праці
2
Curd Laßwitz: Geschichte der Atomistik, Bd. II, 1890. Reprint
Hildesheim u. a. 1984, S. 6, S. 9.
136
Вогонь праці
3
Цит. за: Norbert Schirra: Die Entwicklung des Energiebegriffs
und seines Erhaltungskonzepts. Frankfurt/M. 1991, S. 35 f.
Наскільки вперто утримується анімістичне уявлення у навіть
найрозвиненіших царинах природничо-наукової думки ХІХ ст.,
свідчить опис Гельмгольцем процесу горіння як «боротьби між
собою атомів вугілля та кисню» (див.: Hermann Helmholtz: Über die
Erhaltung der Kraft. Berlin 1847).
Сила, що проникає, наповнює речі та рухає ними, врешті була
позначена як «властивість сущого» (Лассвіц), що перебуває у без-
посередньому і рівноправному зв’язку з буттям суб’єкта.
4
Ronald L. Meek: Studies in the Labour Theory of Value. New
York/London 1956, S. 44. Уживане Міком слово «impregnante» (тут:
просочує) має також значення «запліднювати».
137
Вогонь праці
138
Вогонь праці
139
Вогонь праці
10
Стаття «Праця» в «Енциклопедії» згадує (цілком у сенсі Смі-
та) як ще один аргумент на користь продуктивної праці потенціал
вільної, ні до чого не прив’язаної праці – для саморуйнації: «Ми
маємо в самих собі активний принцип, що підштовхує нас до дії.
Оскільки ця активність не має ніякого реального об’єкта, дух за-
микається сам у собі, він мутнішає, хвилюється, а звідси народжу-
ються нудьга, тривога, примхливі й безладні бажання, забування
обов’язку і звичка до пороку».
140
Вогонь праці
11
Margaret Schabas: «Smith’s Debt to Nature», in: Oeconomies
in the Age of Newton, ed. M. Schabas/Neil de Marchi. Durham/North
Carolina, 2003. Також: Margaret Schabas: The Natural Origins of
Economics. Chicago 2005.
12
Конкретне формулювання: повітря «wrought into composition»
(виковується у сплав) (цит. за: Robert E. Schofield: The Enlightenment
of Joseph Priestley. University Park, PA 1997, р. 263). Слово «wrought»,
староанглійська форма минулого часу дієслова «to work», за ча-
сів Гейлза, очевидно, мало сучасне значення, обмежене обробкою
металу.
Враховуючи подальший розвиток теорії фіксованої праці Сміта,
цю передісторію не варто недооцінювати. Смітове уявлення про
фіксовану працю таке само метафоричне, як і опис Гейлза хіміч-
них процесів як «праці», утім, обидва міняються своїми позиціями.
141
Вогонь праці
142
Вогонь праці
14
Lavoisier: «Réflexions sur l’air», August 1772, in: René Fric:
Contributions à l’étude de l’évolution des idées de Lavoisier sur la nature
de l’air et sur la calcination des métaux, in: Archives internationales
d’Histoire des Sciences, vol. 12, 1959, p. 145. Точно відтворена Фріком
орфографія Лавуазьє у цьому випадку модернізована.
Лавуазьє вживає для редукції також поняття «оживляти за-
ново» (reviviffier), що доводить стійкість елементів донаукової уяви
навіть у такого рішучого представника авангарду математизації і
наукового підходу до природи.
15
Адам Сміт іще не використовує формули г-т-г і т-г-т (та-
ким чином їх уперше сформулював Карл Маркс), але з процесом
грошово-товарного обміну він, звичайно, був знайомий якнай-
краще.
16
The works of Robert Boyle, ed. Michael Hunter und Edward B.
Davis. London 2000, vol. 8, p. 121.
143
Вогонь праці
17
Рівень абстрагування від «органічного» обох теорій стає
очевидним, якщо порівняти їх зі станом знань, на тлі яких вони
формувалися.
У випадку Лавуазьє це так звана флогістонова теорія горін-
ня, у випадку Сміта – фізіократичне вчення про ниву як єдиного
творця вартості. Флогістон уявлявся як елемент, що міститься у
всіх матеріалах, здатних до горіння. У старій (до Лавуазьє) хіміч-
ній номенклатурі він визначався як масляниста або жирна зем-
ля. (Дефініція terra pinguis походить від Йоганна Йоахіма Бехера,
на якого посилається сам автор флогістонової теорії Георг Ернст
Шталь.) Отже, Сміт і Лавуазьє ставлять на місце двох конкретних
матеріальних видів землі – сільськогосподарської та хімічної – дві
абстракції: працю та кисень. Або, інакше кажучи, Сміт і Лавуазьє
бачили справжніх виробників багатства і вогню вже не в речах чи
матерії самих по собі (нива та горючий матеріал). Останні були
лише матеріальними засобами, місцем дії, в якому / на якому в дію
вступали принципово інші сутності – абстракції праці та кисню.
144
Вогонь праці
18
A. L. Lavoisier: Œuvres de Lavoisier, vol. 6: Correspondance, ed.
P. Bret. Paris 1997, p. 697.
Історія науки віднедавна звернула увагу на те, що Лавуазьє
також прямо цікавився питаннями економічної теорії. Насампе-
ред його «інтерес до вимірювання» та його «прагнення збалансу-
вати припливи і відпливи в економіці та в хімії» визначили його
як хімічні, так і економічні проекти (Jean-Pierre Poirier: Lavoisier:
Chemist, Biologist, Economist. Philadelphia 1996, р. 43). Він поділяв
думку фізіократів і Адама Сміта, згідно з якою звільнена від усіх
державних і корпоративних обмежень економіка laissez-faire є кра-
щою гарантією підтримання рівноваги. Втручання держави, подібно
до лікарських утручань, мають обмежуватися метою мобілізації
145
Вогонь праці
146
Вогонь праці
19
Henri Bergson: Creative Evolution. New York 1911, р. IX: «Наша
дія знаходить свою точку опори, а наша вправність – свої інстру-
менти… наші поняття сформувалися за моделлю твердих тіл… наша
логіка є переважно логікою твердих тіл».
20
У зворотному напрямі зміцніння та затвердіння спрямований
психоаналітичний творчий принцип Фройда: «Нехай “воно” стане
“я”!» І тут чутно очевидний натяк на слова Бога: «Нехай станеться
земля!» і таке саме очевидне рішення на користь твердої землі
раціо на противагу небезпечному потоку позасвідомого, якому
водночас належить бути джерелом будь-якої сили, будь-якого життя
і, врешті, раціо. Фройдова картина свідомості, верхівка айсберга,
що підноситься над масою позасвідомого, може бути розширена,
поглиблена і перетлумачена. Це може бути не тільки ілюстрація
кількісного співвідношення «я» та «воно», а й водночас опис їхньої
«фізики». Адже айсберги є тимчасово затверділою (замерзлою, крис-
талізованою, фіксованою) водою. Вони знову повертаються, коли
досягають кінця своєї подорожі, до рідкого стану океану.
147
Вогонь праці
21
Simonde de Sismondi: Neue Grundsätze der politischen Ökono
mie, Bd. 1. Berlin 1901, S. 88.
22
Thomas Hobbes: Leviathan, ed. C. B. Macpherson, London u. a.
1968, р. 300 (im Kapitel über die Ernährung (nutrition) des Staates).
148
Вогонь праці
149
Вогонь праці
24
Honoré de Balzac, ibid., vol. 4: Eugénie Grandet, ca. 1970,
p. 173.
Іншим класичним прикладом є Гарпагон Мольєра. Його скарги
на крадіжку шкатулки скидаються на скаргу закоханого, в якого
відняли об’єкт його обожнювання. («Небесна справедливість. Я тут,
я пропав, вони мене задушили, вони вкрали мої гроші».)
Лихвар Гобсек в однойменному бальзаківському оповіданні роз-
глядає діаманти, що потрапили до нього в заклад, не по-діловому, а
як зголоднілий розглядає їжу. «Його бліді щоки набули кольору; його
очі, в яких, схоже, відбивався блиск каменів, сяяли надприродним
вогнем. Він підвівся, підійшов до вікна і підніс діамант так близько
до свого беззубого рота, наче хотів проковтнути його» (Honoré de
Balzac, ibid., vol. 3, p. 38).
150
Вогонь праці
151
Метаморфози любові
до речей
І
ще раз повернемося до Аристотеля. У «Нікомаховій ети-
ці» він зауважує, що ремісник відчуває любов до свого
виробу, тоді як останній, якби він міг відчувати, не зміг
би відповісти на це почуття. Аристотель пояснює цю невза-
ємність у стосунках відмінністю між дією і зазнаванням дії.
«Дарувальник благодіяння… налаштований дружньо до його
одержувача і любить його, навіть коли не чекає від того ніякої
вигоди (як у стосунках між позичальником і боржником. –
В. Ш.). І так само стоять справи з ремісниками та митцями:
кожний любить витвір своїх рук більше, ніж той любив би
свого творця, якби отримав життя».
Це скидається на коментар до історії про Пігмаліона. У
версії Овідія немає жодного натяку на любов його продукту
у відповідь – до того моменту, коли Венера пробуджує без-
життєву статую, перетворюючи її на живу Галатею.
Відтак цей антропологічний феномен – тобто те, що лю-
дина, яка власноруч виробляє певні речі або також тільки
використовує, відчуває це як розширення свого «я», – можна
назвати комплексом Пігмаліона. Саме це уявлення стоїть
за визначенням приватної власності Джона Лока та Адама
Сміта як присвоєної працею природи. Своєю працею, що
мислиться як певне aporrhoe власного життя і змішується з
природною речовиною, homo oeconomicus просочує природу
й оволодіває нею. Неважко пізнати в буржуазному переби-
153
Метаморфози любові до речей
1
Hans Freyer: Die Bewertung der Wirtschaft im philosophischen
Denken des 19. Jahrhunderts. Leipzig 1921, S. 44.
2
Щастя людини насамперед залежить від усвідомлення того,
що тебе люблять (англ.). – Прим. пер.
3
Цит. за: Douglas J. Den Uyl/Charles L. Griswold Jr.: «Adam Smith
on Friendship and Love», in: The Review of Metaphysics, vol. 49, 1996,
p. 610.
154
Метаморфози любові до речей
4
Любов (amour), що єднала колектив фаланстеру Фур’є, була
симбіозом сексуальності й християнської емпатії. Фур’є: «Любов у
фаланстері не є, як це зазвичай у людей, відпочинком, розвагою,
що відволікає від праці; навпаки, це душа і рушійна сила будь-
якої праці та інтересу до світу загалом» (цит. за: Jonathan Beecher:
Charles Fourier. The Visionary and His Work. Berkeley/Los Angeles/
London 1986, р. 303).
155
Метаморфози любові до речей
156
Метаморфози любові до речей
6
Adam Müller: Elemente der Staatskunst, hg. v. Jacob Baxa. Wien
1922, S. 157.
7
Adam Müller: Nationalökonomische Schriften, hg. v. A. J. Klein.
Lörrach 1983, S. 22.
157
Метаморфози любові до речей
8
Ibid., S. 434.
Взаємодію чоботаря й шкіри у процесі виробництва черевиків
Мюллер зображує як одночасну співпрацю й боротьбу сил і матерії,
що поступово веде до появи готового продукту:
«Не важко помітити, що шкіра, коли з нею починають працюва-
ти, захищається від насильства шила, вона має власну силу, з якою
треба рахуватися, навіть бути уважним до неї заради створення
черевика; отже, тут не можна вирішити грубою силою, і ця шкіра
має бути підготовлена спочатку за допомогою іншої роботи над нею.
Будь-який справжній майстер… своєю любов’ю до матерії показує,
що завдяки цьому його руки й інструменти зустрічають вже іншу
силу. Отже, робота починається із зустрічі сили озброєної руки та
іншої сили матеріалу» (Ibid., S. 89).
158
Метаморфози любові до речей
9
Ibid., S. 287 f.
10
Lorenz von Stein, System der Staatswissenschaft, ibid., S. 134.
159
Метаморфози любові до речей
11
Обидві цитати з: Lorenz von Stein, «Die organische Auffassung
des Lebens der Güterwelt», ibid., S. 221.
12
Lorenz von Stein: Die Volkswirtschaftslehre. Wien 1878, 2.
vollständig neue Auflage, S. 75, S. 11, S. 26.
160
Метаморфози любові до речей
13
Ökonomischphilosophische Manuskripte, in: Karl Marx/Friedrich
Engels Gesamtausgabe (MEGA). 1. Abteilung, Bd. 2 (Werke, Artikel,
Entwürfe März 1843 bis August 1844). Berlin (Ost) 1982, S. 365.
Das Kapital, Bd. 1., Berlin (Ost) 1968, S. 192, S. 195.
14
Цит. за: Noiray, ibid., vol. 1, p. 19.
15
Цит. за: Dogan Göcman: The Adam Smith Problem. London
2007, p. 103 f.
161
Метаморфози любові до речей
16
Charles Babbage: Die Ökonomie der Maschine, Erweiterte und
redigierte Fassung auf Grundlage der Übers. von G. Friedenberg aus
dem Jahre 1833. Berlin 1999, S. 60 (Charles Babbage: The Economy of
Machinery and Manufacture, 1833, in: The Works of Charles Babbage,
vol. 8, ed. Martin Campbell-Kelly. New York 1989, p. 47).
17
John Ruskin: «The Nature of Gothic», цит. за: Elaine Freedgood:
Factory Production in 19th Century Britain. New York 2003, р. 285.
18
Раскін: «Недосконалість… важлива властивість усього, що
ми знаємо про життя… Ніщо живе не є або не може бути строго
162
Метаморфози любові до речей
163
Метаморфози любові до речей
19
Роздуми про те, як індустріалізувати споживання за модел-
лю виробництва, тобто колективно його організувати, знаходимо в
утопічно-соціалістичній літературі ХІХ ст., починаючи з «Фалансте-
ру» Фур’є. Усі вони виходять із того, що індустріальна цивілізація
робить людину-виробника дедалі однобічнішою, тоді як споживач
стає все більш багатобічним. Як виробник людина замикається на
одному-єдиному предметі, натомість як споживач вона перебуває
«в прямому контакті з тисячею різних робітників у всіх частинах
світу і завдяки своєму різноманітному споживанню надає прямого
імпульсу, що пронизує всю індустріальну систему. Як виробник
людина є “одиницею”, як споживач – “множиною”» (J. A. Hobson:
Work and Wealth. London 1914, р. 110).
164
Метаморфози любові до речей
20
Цит. за: W. Schivelbusch: Geschichte der Eisenbahnreise. Mün
chen/Wien 1977, S. 65. Іще за 70 років до Пекера фізіолог Теофіль
Бордьо (1775) говорив про завдавання шкоди тілесній гармонії
великого міста, але без згадки про масу людей і подразнення як
причини. У нього все походить від критичних органів тіла. Очевидно,
тиск зовнішнього світу був іще не настільки сильним, щоб шукати
причини в ньому.
«Ті, хто живуть у містах… усі більшою чи меншою мірою пере-
бувають під впливом пристрасті, що тримає під контролем здатність
тваринної економії. Їх можна порівняти з лунатиками, чиї природні
функції уповільнені й погано керовані… вони постійно зазнають
тиску і роздратування, що йде від серця… або від шлунка; вони не
мають ані сили, ані спокою, відчувають нудьгу, виснаження… ними
володіє сум’яття почуттів, оскільки вони постійно турбуються про
проекти, якими опікуються, переживають невдачі й негаразди, спри-
чинені надмірною чутливістю» (цит. за: Anne C. Vila: Enlightenment
and Pathology. Baltimore/London 1998, S. 47).
21
Georg Simmel: «Die Großstädte und das Geistesleben», in: Ders.,
Brücke und Tür. Stuttgart 1957, S. 240 f.
165
Метаморфози любові до речей
22
Georg Simmel: Philosophie des Geldes. München/Leipzig 1922,
S. 512, S. 516, S. 519, S. 521. Наскільки живою поставала для еконо-
мічної думки близько 1900 р. душа робітника, що переходить у
продукт, показує спостереження Вернера Зомбарта: «Господарська
діяльність може здійснюватися, звичайно, лише тоді, коли дух
людини переходить у тілесний світ і впливає на нього. Будь-яка
продукція, будь-який транспорт є обробкою природи, і у будь-якій
роботі, звичайно, втілена душа» (Werner Sombart: Der Bourgeois.
München/Leipzig 1913, S. 1).
23
Ibid., S. 512, S. 516.
166
Метаморфози любові до речей
167
Метаморфози любові до речей
27
Georg Simmel, ibid., S. 526.
28
Max Nordau: Entartung, Bd. 1. Berlin 1896, S. 73.
168
Метаморфози любові до речей
29
Max Nordau, ibid., Bd. 2, S. 528.
169
Метаморфози любові до речей
170
Метаморфози любові до речей
30
Джозеф Пакстон, творець Кришталевого палацу, був на той
час одним із найвизначніших англійських архітекторів, що спеціа-
лізувалися на оранжереях. При цьому слід згадати, що англійське
поняття conservatory (оранжерея) значно ширше за поняття теплиці
(англ. hot house) у первинному садівничому значенні. Conservatories
(оранжереї) слугували не так для вирощування екзотичних рос-
лин, як для їхньої експозиції в певному тропічному рослинно-
му ансамблі. Гравійні доріжки, мармурові статуї, штучні пруди,
струмки, водоспади та фонтани були необхідними складовими
інсценізації. Остання conservatory, яку Пакстон збудував перед
створенням Кришталевого палацу і яка послужила йому моделлю
для палацу, була скляна будівля для тропічної гігантської водяної
лілії, що називалася Victoria Regia на честь королеви. Її сім’я було
імпортоване з басейну Амазонки і вирощене у hot house Пакстона
на очах у громадськості; вона вважалася наймолодшим ботанічним
чудом світу.
171
Метаморфози любові до речей
31
Казковий блиск, про який ніколи не мріяли; Місце чудесніше,
ніж будь-що з того, що ми пам’ятаємо; Викрадений із золотої країни
«Тисячі й однієї ночі»; Обстановка арабських ночей, залита світлом
якогось неземного ефемерного характеру, що радше нагадує про
далеку чарівну країну, ніж про наш грубий матеріальний світ… Все
разом виглядає, як чарівна фантазія (англ.). – Прим. пер.
32
«Fairy-like brilliance», «Ecclesiologist», цит. за: Isobel Armstrong:
Victorian Glassworlds. Oxford 2008, р. 153.
«A region still more dreamlike»: Elizabeth Eastlake: The Crystal
Palace, 1855 (цит. за: Peter Gurney: «A Palace for the People», in:
Victorian Prism, ed. J. Buzard/J. W. Childers/E. Gillooly. Charlottesville/
London 2007, p. 138). Це стосується Кришталевого палацу, наново
збудованого на іншому місці після Всесвітньої виставки.
«Stolen from»: Sharpe’s London Magazine 1851 (цит. за: Isobel
Armstrong, ibid., p. 142).
172
Метаморфози любові до речей
«An Arabian Nights structure»: The Times, 15.1.1851 (цит. за: Isobel
Armstrong, ibid., S. 117).
33
Gustave Claudin: L’Exposition à vol d’oiseau. Paris 1855, р. 7
(цит. за: Georg Maag: Kunst und Industrie im Zeitalter der ersten
Weltausstellungen. München 1986, S. 81).
173
Метаморфози любові до речей
34
Richard Lucae: «Über die Macht des Raumes in der Architektur»,
in: Zeitschrift für Bauwesen, Jg. 19, 1969, S. 303 (цит. за: W. Schivelbusch:
Geschichte der Eisenbahnreise. München 1977, S. 47). Асоціація з ріди-
ною може стосуватися іншого скляного приміщення, що набувало
дедалі більшої популярності починаючи від середини ХІХ ст. Подібно
до того як оранжерея містила екзотичну рослинність, акваріум був
місцем для не менш екзотичного підводного світу на європейській
землі. Обоє вабили європейців багатьма сторонами. Теза Дарвіна
щодо появи життя з води, імовірно, грала тут певну роль на підсвідо-
мому рівні; океан виступав як засіб для подорожування і транспорту,
що поєднував метрополії з їхніми «заморськими» (overseas, outre-
mer) колоніями; перед багатством фарб і форм декоративних риб,
морських зірок, медуз і коралових садів усе надземне відступало
глибоко в тінь. Одначе насамперед акваріум зачаровував своїм під-
водним світлом. Крізь скло він здавався рідким, ба навіть більше –
склом, пробудженим до життя. У романі Жуля Верна «20 000 льє під
водою» зустрічається такий опис підводної атмосфери. Спостерігач
перебуває у скляній оглядовій капсулі «Наутілуса»: «Видимість у
морі сягала однієї милі навколо “Наутілуса”. Яке видовище! Яке
перо було б здатне це описати! Хто міг би зобразити ту гру світла
навколо нас у підводних течіях і шарах води різної глиби!.. У цьому
хисткому середовищі “Наутілус” сяяв електричним світлом, що саме
було вироблене в надрах моря. Ми бачили перед собою не стільки
освітлену воду, скільки рідке світло» (Jules Verne: 20 000 Meilen unter
dem Meer. 1.Teil. Zürich 1976, S. 193 f.).
174
Метаморфози любові до речей
35
Будова, величезна… наче туман (англ.). – Прим. пер.
36
Isobel Armstrong: Victorian Glassworlds: Glass Culture and the
Imagination 1830–1880. Oxford/New York 2008, р. 142 f.
37
Майже невидимий прошарок між споглядачем і тим, що він
бачить (англ.). – Прим. пер.
38
Механізм, ніби скляна куля, охоплює і ув’язнює нас (англ.). –
Прим. пер.
39
Thomas Carlyle: «Signs of the Times», in: Critical and Miscella
neous Essays, vol. 2. London 1899, р. 81.
40
Carlyle: Critical and Miscellanous Essays, vol. 2.
Baudelaire: Isobel Armstrong, ibid., S. 115.
175
Метаморфози любові до речей
41
Армстронг пояснює створену склом вітрини «трансценден-
тальну чуттєвість» тим, що «споживач стикається з навмисно ство-
реним бар’єром, що породжує бажання та маніпулює невдоволеною
жагою до володіння. Саме ця перешкода для зору і спокушає» (Isobel
Armstrong, ibid., S. 122).
Про подальший вплив цієї амбівалентності скла у ХХ ст. можна
прочитати у Жана Бодріяра. Він називає скло «нульовим ступенем
матерії» і веде далі: «Скло для матерії є тим самим, що й пустота
для повітря… Воно матеріалізує насамперед фундаментальну дво-
їстість настрою: одночасна близькість і віддаленість, інтимність і
прохолодність, сполучення і стримування… Крізь нього все видно,
але неможливо доторкнутися і заволодіти… Вітрина – це казкова
країна і фрустрація водночас, стратегія реклами в усій її наочності»
(Jean Baudrillard: Das Ding und das Ich – Gespräch mit der täglichen
Welt. Wien 1974, S. 55).
176
Метаморфози любові до речей
177
Метаморфози любові до речей
43
Beaumont Newhall: History of Photography. Boston 1982, р. 16.
44
Цит. за: Wolfgang Kemp, ibid., S. 119.
45
Heinz Buddemeier: Panorama, Diorama, Fotografie: Entstehung
und Wirkung neuer Medien im 19. Jahrhundert. München 1970, S. 78.
178
Метаморфози любові до речей
46
Щодо вживання сучасниками поняття фотографічної некро-
мантики див.: Geoffrey Batchen: Burning With Desire: The Conception
of Photography. Cambridge/Mass./London 1997, S. 92.
Класичне визначення того, що він сам називає «трупною»
властивістю фотографії, надав Ролан Барт. Фотографуватися озна-
чає набувати «мікродосвід смерті… я стаю справжнім привидом…
я перетворююсь на Суцільний образ, тобто уособлення смерті».
Моторошність цього полягає в тому, що той, кого фотографують,
постає водночас і живим, і мертвим. «Труп є живим саме як труп:
це живий образ мертвої речі» (Roland Barthes: La chambre claire, in:
Œuvres complètes, vol. 5. Paris 2002, р. 799, р. 853).
179
Метаморфози любові до речей
47
Вальтер Беньямін говорить про «моторошну, можна сказати,
смертоносну… затримку погляду, спрямованого в апарат, позаяк
апарат знімає образ людини, не відповідаючи при цьому погля-
дом» (Walter Benjamin: Charles Baudelaire: Ein Lyriker im Zeitalter
des Hochkapitalismus. Frankfurt/M. 1969, S. 156).
48
Ролан Барт: «Фото – це в буквальному сенсі еманація рефе-
рента. Від реального тіла, що перебувало тут, виходять часточки
випромінювання, що доторкалися до мене, мене, що перебував тут;
тривалість не має великого значення; фото зниклої істоти торкало-
ся мене так само, як промені торкалися даху. Певний пуповидний
зв’язок поєднує тіло сфотографованої речі з моїм поглядом: світло,
хоч і невідчутне на дотик, створює тут тілесне середовище, певну
шкіру, яку я поділяю з тим або тою, хто фотографується» (Roland
Barthes, ibid., р. 854).
180
Метаморфози любові до речей
49
Мій огидний скелет; потворного монстра (фр.). – Прим.
пер.
50
Цит. за: Christian Chelebourg: Victor Hugo, le châtiment et
l’amour. Caen 2010.
51
Цит. за: Wolfgang Kemp, ibid., S. 31.
181
Метаморфози любові до речей
52
Термін, уживаний Бейлі, коментатором Лукреція.
182
Метаморфози любові до речей
53
Цит. за: W. Schivelbusch: Licht, Schein und Wahn. Lüdenscheid/
Berlin 1992, S. 48.
183
Метаморфози любові до речей
184
Метаморфози любові до речей
54
D. W. Winnicott: Vom Spiel zur Kreativität. Stuttgart 1971, S. 105.
(D. W. Winnicott: Playing and Reality. London/New York 1971, р. 120).
185
Метаморфози любові до речей
186
Подяка
187
Іменний покажчик
Айснер Лотта 183 Ван Гог В. 22, 23, 33
Андерсон П.В. 48 Вебер Макс 169, 184
Аристотель 20, 43, 44, 46, 82, 116, 135, Веерт Георг 122
136, 138, 140, 153, 159 Велерс 78
Армстронг Ісобель 175, 176 Верн Жуль 174
Віктор Корнеліус 122
Балаш Бела 183 Віннікотт Дональд 19, 185
Бальзак О. де 150, 157, 170, 181, 182 Вокансон Жак 87, 89, 126, 127, 132
Барт Ролан 179, 180 Вордсворт В. 155
Башляр Гастон 8, 12, 35, 59, 109 Вульф Вірджинія 34
Беббідж Чарльз 126, 161, 162
Бейлі 182 Гайдеггер М. 22, 42
Беньямін Вальтер 8, 180 Гайльброннер 122
Бергсон Анрі 147 Гален 58, 59, 61, 71, 72, 75, 77
Берк Едмунд 93, 121, 129-131 Галілей Г. 87, 111, 136, 141, 177
Бернар Клод 58 Гальвані Л. 132
Бернет Джон 41 Гамахер В. 65
Бетчен Джеффрі 22 Гамсун Кнут 21, 22, 33
Бехер Йоганн Йоахім 113-115, 144 Гарвей Вільям 14, 71-77, 79-81, 83
Бланкі Адольф 122 Гаррінгтон Джеймс 73
Блейк 155 Гегель Г. В. Ф. 10, 14, 34, 44, 64-68, 120,
Блек Дж. 143 155, 156
Блуменберг Ганс 47 Гейлз Стівен 141, 142
Бодей Ремо 65 Гейне Генріх 116
Бодлер Ш. 175 Гельмгольц Г. 137
Бодо 18 Геракліт 13, 14, 40-46, 55, 186
Бодріяр Жан 10, 176 Гердер Й. Г. 63, 64
Бойль Роберт 111, 113, 143 Гете Й. В. 19
Боллак Жан 50 Гетеуей Енн 178
Бональд Л. 155, 157 Гільшер Ж.-М. 78
Бонне Шарль 93, 94 Гіппократ 55-58, 65
Бордьо Теофіль 165 Гліссон Френсіс 60
Браммель Бо 23 Гоббс Томас 73, 74, 130, 148
Буагільбер П. 77 Гоголь М. 20
Буддемаєр Гайнц 178 Голмс Олівер Вендель 178
Буркгардт Йоганнес 89 Гримм 17, 128, 149
Бюффон Жорж-Луї Леклер де 29, 90- Гук Роберт 98, 103, 177
94, 96, 97 Гюго Віктор 181
Бюхель Й. 60 Гюйгенс Х. 119
189
Іменний покажчик
190
Іменний покажчик
Ніцше Фрідріх 15, 169 Сміт Адам 11, 25, 26, 29, 31, 83, 99-102,
Новаліс 57, 64, 65 104, 126, 137, 139-141, 143-146, 153-
Нойман Еріх 40 155, 160, 161
Нордау Макс 168, 169 Сміт Памела 113, 115
Нуаре Ж. 124 Сократ 79
Ньютон І. 81, 87, 107, 113, 136, 141 Соссюр А. де 99
Спалланцані Лаццаро 66
Овідій 108, 110, 153 Спенсер Герберт 39
Стаффорд Барбара М. 95
Павлов І. 171
Пакстон Джозеф 171 Тенніс Фердинанд 169
Папен Д. 118 Трамбле Абраам 93, 94
Парацельс 57, 58, 61, 62, 67, 76, 107, 108 Тюрго А. Р. Ж. 30, 146
Парк К. 128
Пастер Луї 96 Уайлд Оскар 181
Пауерс Генрі 74
Пекер Константен 164, 165 Фейрберн Вільям 125
Перроне Жан-Родольф 101, 102 Фладд Роберт 60, 62, 76, 106
Петті Вільям 79 Флобер 21, 22, 33
Пікон А. 101 Фожа де Сен-Фон Бартельмі 121
Платон 14, 39, 40, 44, 46, 110, 185 Фолі 80
Плутарх 81 Фрайєр Ганс 154
Помпадур де 81 Фрік Р. 143
Пріддат Біргер 156, 187 Фройд З. 99, 147
Прістлі Дж. 143 Фукс Томас 75
Пюклер-Мускау Г. 122 Фур’є Ш. 155, 164
191
НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ
Шивельбуш Вольфґанґ
Речі і люди
Есей про споживання
Редактор О. Попова
Коректор М. Бродська
Оригінал-макет О. Гашенко
Дизайнер обкладинки В. Карасьов
Видавці:
Видавництво «Ніка-Центр»
03142, Київ, вул. Кржижановського, 4.
т./ф. (044) 39-011-39; e-mail:psyhea9@gmail.com; www.nika-centre.kiev.ua
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів
видавничої продукції ДК №5368 від 27.06.2017