Місце і значення курсу «Історія української культури» в системі

гуманітарної підготовки майбутнього технічного спеціаліста

Культурологія є системою знань про сутність, закономірності існування

та розвитку, людське значення та способи пізнання культури. Тому важливим
завданням теорії культури є пізнання сутності української культури і
виявлення законів та механізмів функціонування конкретних форм і сторін
культури.Кожна освічена людина повинна уміти правильно оцінити сучасний
стан культури, бачити і розуміти постійні зміни в різноманітних сферах, уміти
розрізняти усталені життєздатні культурні форми від застарілих, позбавлених
життєвої сили. Без цього неможливо визначити оптимальні шляхи і засоби
подальшого розвитку культури, ефективно впливати кожному своєю мірою на
цей розвиток.

Викладання курсу «Історія української культури» має, на мій погляд, такі

особливості: По-перше, узагальнюючий характер. Спираючись на
фактологічну базу, закладену середньою школою, викладач дає студентам
загальне уявлення про історичний процес на українських землях з
найдавніших часів до сьогодення, знайомить з основними тенденції
історичного розвитку, показує місце України в контексті
загальноєвропейської історії. По-друге, більш високий науковий рівень,
який, як правило, визначається кваліфікацією викладача, наявністю у нього
наукового ступеня, його особистою участю у наукових розробках кафедри.
По-третє, світоглядний характер. Формування громадянської позиції
починається, безумовно, з дитинства, але вирішальним етапом її формування
стають саме роки юності, і, відповідно, на цей процес можна і потрібно
впливати.

Треба знати історію своєї і світової культури, щоб правильно оцінити

досягнення національної культури у порівнянні з надбаннями інших народів.
У сучасній соціально-історичній ситуації інтеграції України у світовий
культурний і господарчий процес, знання історії культури і фундаментальна
гуманітарна освіченість стає необхідною для фахівців у верхньому ешелоні
влади, які повинні оволодіти навичками міжнародної комунікації з
толерантним і неагресивним ставленням до інших культурних традицій. Крім
того, вивчення історії культури повинно дати усвідомлення майбутніми
технічним фахівцями свого призначення як співтворців матеріальної і
духовної культури у процесі їх культурної самореалізації і перманентного
творення культури нації в міру сил кожного громадянина. Буття України на
стику культур зумовило її зв’язок із загальносвітовим історично-культурним
простором. Сучасний фахівець має бути готовим здійснювати професійну
діяльність у полікультурному світі, поділяючи і шануючи передовсім
нормативи і цінності свого національно-культурного середовища. А діалог
різних культур допомагає глибше зрозуміти особливості національної
культури.