Українські традції

Як і рідна мова, звичаї, традиції об'єднують людей в один народ. З

давніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу
життя. Вони закладені в українських звичаях, святах, обрядах, фольклорі.
Це — світовідчуття та світосприймання нашого народу. Українські
традиції пояснюють та обґрунтовують взаємини між людьми, між
людьми і природою, духовну цінність кожної окремої людини, і народу
взагалі. Традиції – це те, що характеризує народ; це те, що зображує всю
його красу та сутність; це те, що робить кожну національність особливою
і об’єднує народ так само, як і його мова. Наші пращури відбирали
найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали з
покоління до покоління. 
Найцікавіші українські звичаї збереглися переважно в християнських та 
язичницьких святах, таких як Різдво, Івана Купала, Пасха та інші.

Різдво

 Під час різдвяних свят в Україні, співають колядки, діти виконують

різдвяні пісні йдучи від хати до хати і бажають господарям цих будинків
миру і процвітання . При цьому посівають пшеницею або ячменем ,які,
як вважають, принесуть добробут і щастя в дім. За це господарі дякують
дітям , дарують  їм цукерки і монети, які приносять удачу протягом
всього року. На Святвечір люди строго дотримуються традиції
сервірування .12 пісних страв – рівне число апостолів. Традиційно він
включає в себе кутю, узвар, свіжоспечений хліб і вареники. Мені
здається, що це те свято, звичаї якого зберіглися найбільше в
сьогодення, адже я не знаю жодної сім’ї, яка б не проводила цей вечір за
стародавніми традиціями. Всі мої знайомі завжди збираються в цей
вечір усією сім’єю, готують кутю, яку діти потім відносять разом з іншими
пригощеннями своїм хрещеним, роблять інші страви на різдвяний стіл та
найголовніше - роблять це все лише з добрим настроєм та щирими
намірами. Також я знаю що й донині існує традиція, яка започаткувалася
ще за часів язичництва, ставити у хаті Дідух, який є символом добробуту
та врожаю.Співають різдвяні пісні за столом, згадуючи все добре, що
сталося протягом останнього року і бажають один одному здоров’я і
щастя.
Великдень

Наступним святом, в якому також найбільше всього зберіглося

українських традицій, є Великдень. Головне православне свято. У цей
день душі віруючих переповнені радістю, випромінюють щастя, природа
також сприяє цьому. Прийнято не спати в ніч перед Великоднем,
напередодні всі йдуть до церкви. Люди приносять різноманітні страви в
кошику для освячення до церкви і коли повертаються додому. В цей
день кожен православний християнин вітає інших словами: Христос
воскрес! І отримує підтвердження у відповідь : Воістину Воскрес!
Характерною традицією цього святу був і є Чистий (Великий) четвер, під
час якого відбувалося прибирання перед Великоднем. В цей день,
зазвичай, ми не тільки прибирали квартиру, а й робили тісто для пасок та
фарбували яйця. В п’ятницю заборонено робити будь-що та веселитися.
Навіть в народі казали, що “хто пісні в Страсну П’ятницю співає – на
Великдень сльози проллє”. В цей день можна було лише пекти паски та
хліб.

Івани Купала

Стародавнє слов’янське свято Івана Купала організовують на честь сонця

і відзначають день літнього сонцестояння. Свято наповнено ритуалами,
пов’язаними з водою, вогнем і травами. У цей день сміливці стрибають
через вогонь, раніше навіть вважали, що коли пара стрибає разом,
тримаючись за руки, через таке вогнище, то вони будуть зустрічатися
завжди, а опівночі люди шукають  квітку папороті, щоб отримати
можливість зазирнути в майбутнє і знайти незлічені багатства. Дівчата
роблять вінки з польових квітів. Пускають їх на воду і  спостерігають :
якщо вінок попливе- дівчина вийде заміж в цьому році, якщо потоне – ні.

В сучасний час, звісно, багато традиції є неактуальними не тому, що про

них просто не згадують, а тому що потреби та цінності людей змінилися.
Саме від них як раз і залежать звичаї, якими буде користуватися людина,
тому сьогодні просто неможливо говорити про збереження усіх
традицій. Насправді, є ще безліч традицій, які існують і в сучасний час,
але вони не такі поширені як ці, про які я розповіла. Вони й дотепер є в
моїй сім’ї. Для кожного, українські традиції, як уособлення пам’яті про
наше минуле та вшановування нашої історії, кожен сам вирішує в що
вірити, чого дотримуватися.
Тому як причина, чому деякі традиції зберігаються, а деякі ні – це те, що
люди передавали одне одному, що знають про свята усно, і всі люди
різні, хтось вважає, наприклад, що в Чистій четверг не обов’язково
прибирати оселю, а хтось вважає, що потрібно. Тому з часом деталі
губилися, модифікували, це як гра «зіпсований телефон». Але, як ні як, ці
традиції допомагають вірити в краще, адже більшість базуються на
дійствах, які можуть принести добробут, щастя, здоров’я тощо в сім’ю. І
для більшості традиції вже стали звичкою, тому деякі навіть не
задумуючись використовують їх в повсякденному житті.