Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні Е, И, О

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні Е, И, О

Голосні звуки в українській мові можуть бути наголошені та ненаголошені. Деякі з них,
як-то звук [і], незалежно від своєї позиції завжди чується чітко. Деякі з них, як-то звуки [е],
[и], [о] в ненаголошеній позиції можуть вимовлятися і чутися нечітко.
Ви сумніваєтесь, яку голосну писати? Е чи И? О чи А?
Тоді запам’ятайте: треба змінити форму слова або дібрати спільнокореневі слова
так, аби склад з сумнівним голосним став наголошеним. Наприклад: крило – крила,
великий – велич, блищати – блискавка.
Помітьте, що це правило стосується тільки ненаголошених голосних у корені слова.
Наприклад слово восени – змінити це слово у названий вище спосіб ми не зможемо. Але
зможемо запам’ятати, що е пишеться:
• в ненаголошеній позиції, коли в закритому складі йому відповідає і:
восени – осінь, шести – шість, ячмені – ячмінь;
• коли при зміні слова звук [е] випадає: беру – брати, вітер – вітру, крапель – крапля;
• у буквосполученнях ере, еле: береза, пелехатий, шелест;
• у суфіксах -ець-, -ень-, -тель-, -еро-, -елезн-, -ен-, -енн-, еньк-, -есеньк-, -ечок-, -ечк-:
переможець, красень, визволитель, п’ятеро, довжелезний, виражений, одруження, ніженька,
тонесенький, вершечок, донечка;
• у деяких запозичених словах, наприклад: медаль, орден, пенал, метро тощо;
• у деяких українських словах за усталеною традицією: кочерга, чепурний, щезати,
шепотіти тощо.

Букву и пишемо:
• у буквосполученнях ри, ли, наприклад: тривога, тривати, глитати та інших;
• у суфіксах -ив-, -ичк-, -иц-, -ик-, -ичок-, -ищ-, -ин- (-анин-), -ич- (-ович-), -ин-,
-лив-, -ист-: печиво, вуличка, котичок, сховище, киянин, керманич,тітчин,набридливий,
гонористий;
• у дієприслівникових суфіксах -учи-/-ючи-, -ачи-/-ячи-, -ши-/-вши-: співаючи,
стоячи, переживши.

Ненаголошений о пишеться завжди:

• у префіксах до-, недо-, о-, об-, по-, про-, роз-, полу-: допущений, подумати,
полумисок;
• у буквосполученнях оро, оло: голова, солодкий, дорога;
• у суфіксах -очк-, -оньк-, -от-, -ощ-, -ов-, -ону-: хустиночка, братова, різонути;
• у словах гончар, козак, корявий, лопата, солдат, товар, собака, поганий, богатир
(велетень), монастир, товар, борсук, отаман.

Однак зауважте, що в окремих дієслівних коренях е чергується з и. Букву и в таких

випадках пишемо, якщо далі стоїть ненаголошений суфікс -а-/-я-: терти – стирати