Самостійна робота 3.

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника

Мета роботи: розглянути сутність та особливості застосування концепції варіації

факторів виробництва.

Питання для самостійної роботи:

1. Частинна варіація факторів виробництва.
2. Ізоквантна варіація факторів виробництва.
3. Пропорційна варіація факторів виробництва.
4. Оптимум виробника та ізокостна варіація факторів.

Методичні вказівки щодо самостійного вивчення теми:

При вивченні даної теми потрібно розглянути ізокванту та її властивості, поняття та
види виробничих функцій, .ізокосту та фактори, що впливають на її положення, графічну
та аналітичну інтерпретацію оптимуму товаровиробника, дію ефекту масштабу та методику
розрахунку коефіцієнту еластичності випуску за витратами.

Основні терміни і поняття: частинна варіація факторів виробництва, ізокванта,

ізоквантна варіація факторів виробництва, ефект масштабу, пропорційна варіація факторів
виробництва, рівновага виробника,.

Зміст роботи: вивчення літературних джерел, робота над проблемними питаннями,

підготовка до тестового опитування, домашнє вирішення задач, підготовка до контрольної
роботи, підготовка реферативних доповідей.

Практичні завдання:
1. Бюджет підприємства складає 140 грн. Вартість одиниці праці 2 грн., одиниці
капіталу – 8 грн. Рівняння ізокванти має вигляд Ч=2К-15, де Ч,К – кількість праці та
капіталу відповідно. Дайте аналітичне рішення рівноваги виробника.
1. На ринках факторів виробництва склалися такі ціни на ресурси: ціна робочої сили
– 40 грн., ціна капіталу – 85 грн. Яким буде обсяг пропонування товару підприємства, що
працює по технології, яка описується наступною виробничою функцією: К пр= Ч0,85 × К0,15,
а бюджет підприємства 1550 грн.

Есе на тему: «Витрати виробництва не чинили б ніякого впливу на конкурентну

ціну, якби вони не впливали б на пропозицію» (Д.С. Міль).
Зверніть увагу на наступні аспекти проблеми:
а) Що ви розумієте під конкурентною ціною? Охарактеризуйте причинно-
наслідковий зв'язок у наступному ланцюжку: витрати виробництва→конкурентна
ціна→пропозиція;
б) Обгрунтуйте взаємозв'язок між коефіцієнтом технологічної результативності
виробництва і витратами на виробництво продукції.
в) Чи вірно твердження, що для отримання максимального прибутку необхідно
продати максимально велику кількість продукції?
г) Виробнича функція відображає технологічно ефективний спосіб виробництва,
тобто виробництво максимально можливого випуску продукції з використанням
мінімальної кількості ресурсів - праці і капіталу. З іншого боку щоб максимізувати
прибуток, необхідно налагодити економічно ефективне виробництво. Обміркуйте такий
логічний ланцюжок: пропозиція → технологічно ефективний спосіб виробництва →
економічно ефективний спосіб виробництва → обсяг випуску, що максимізує прибуток;
 д) Розгляньте зв'язок функції Кобба - Дугласа і витрат виробництва. Технології
являють собою різновид витрат виробництва і, отже, їх моральний знос скорочує розміри
прибутку. Більш того, якщо відбувається технічна революція, це може призвести до
загибелі підприємства. З іншого боку, швидке оновлення технологій (традиційно всі
інновації діляться на дві основні категорії: технологічні та нетехнологічні) може бути
важливим аргументом у конкурентній боротьбі. Якщо фірми встигають оновити технології,
а інші фірми цього не зробили, то на боці першої фірми виявляться переваги більш
ефективного виробництва. Якою мірою технологічний коефіцієнт функції Кобба - Дугласа
впливає на витрати виробництва?
е) Які заходи на рівні окремих фірм і всієї держави, на ваш погляд, повинні бути
прийняті для зниження витрат з впровадження інновацій?
ж) Спробуйте самостійно «реконструювати» невідому вам теорію інновацій Й.
Шумпетера, який виділив п'ять типових його змін: виготовлення продукції з новими
властивостями; впровадження нового методу (способу) виробництва; освоєння нових
ринків збуту; використання нового джерела сировини; проведення відповідної реорганізації
виробництва.
з) Розгляньте вплив коефіцієнтів еластичності випуску по праці і капіталу на витрати
виробництва.

Проблемна ситуація. Тема: «Інновація як основний чинник підвищення

ефективності виробництва».
У сучасних умовах підвищення ефективності виробництва можна досягти
переважно за рахунок розвитку інноваційних процесів, які отримують кінцеве вираження в
нових технологіях, нових видах конкурентоспроможної продукції.
За своєю природою інновації включають в себе не тільки технічні чи технологічні
розробки, а й будь-які зміни в кращий бік у всіх сферах науково- виробничої діяльності.
Постійне оновлення техніки і технологій робить інноваційний процес основною умовою
виробництва конкурентоспроможної продукції, завоювання і збереження позицій
підприємств на ринку і підвищення продуктивності, а також й ефективності підприємства.
Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат
інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого
продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу,
використовуваного в практичній діяльності.
Більшість дослідників приділяють найбільшу увагу технологічним інноваціям, що є
прямою характеристикою інтенсивності розвитку виробництва. До них відносять всі зміни,
що зачіпають засоби, методи, технології виробництва, що визначають науково -технічний
прогрес.
Відповідно, інновації організаційного, управлінського, правового, соціального,
екологічного характеру відносять до нетехнологічним інновацій.
Класифікація нововведень за критерієм значимості у розвитку продуктивних сил
суспільства передбачає їх розподіл на такі групи:
По-перше, базові нововведення - це такі нововведення, які реалізують найбільші винаходи
і стають основою революційних переворотів у техніці, формування нових її напрямів,
якісних змін технологічної системи, створення нових галузей. Такі інновації потребують
тривалого періоду часу і великих витрат для освоєння, але зате забезпечують значний за
рівнем і масштабом народногосподарський ефект.
По-друге, великі і принципові нововведення - інновації, що виникли на базі
аналогічного рангу винаходів, наукових та технічних рекомендацій, в результаті яких
відбувається зміна поколінь техніки в рамках даного напрямку або поява нової технології
при збереженні вихідного фундаментального наукового принципу. Створена в результаті
переважно прикладних досліджень і розробок нова техніка і технологія має більш високі
техніко - економічні показники, що дозволяють задовольнити нові потреби. Реалізація
даних інновацій відбувається в більш короткий термін і з меншими витратами, але і стрибок
в технічному рівні та ефективності набагато менше.
По-третє, середні і комбінаторні нововведення являють собою використання різних
сполучень конструктивного з'єднання елементів. Реалізуючи винаходи середнього рівня та
ноу-хау, дані інновації дозволяють створити базу для освоєння нових моделей і модифікації
даного покоління техніки, удосконалити існуючу технологію, покращити основні техніко-
економічні показники продукції, що випускається.
По-четверте, дрібні і комбінаторні нововведення - нововведення , що виникають на
основі дрібних винаходів, раціоналізаторських пропозицій, виробничого досвіду. Вони
необхідні для підтримки техніко -економічного рівня основних або поліпшення
другорядних техніко-економічних параметрів техніки і технології, поліпшення параметрів
продукції, що випускається, що сприяє більш ефективному виробництву цієї продукції, або
підвищенню ефективності її використання.
З метою підвищення ефективності функціонування підприємства інноваційна
діяльність повинна забезпечувати:
а) найбільш повне і своєчасне задоволення потреб;
б) конкурентоспроможність підприємства за показниками якості продукції та
ефективності виробництва;
в) ефективність у широкому спектрі радикальності нововведень і гнучко
пристосовуватися як до еволюційних, постійно реалізованим нововведень і т.д.
В даний час в стратегіях багатьох підприємств відбувається певна переорієнтація,
тобто перехід від всебічного використання економічного ефекту великомасштабного
виробництва до більш цілеспрямованої інноваційної стратегії. Нововведення є
найважливішими засобами забезпечення стабільності господарського функціонування,
ефективності функціонування та конкурентоспроможності. Існує сувора залежність між
конкурентними позиціями, ефективністю підприємства і його інноваційним потенціалом.
Ефективність функціонування підприємства можна досягти за рахунок підвищення якості
продукції, реалізації політики ресурсозбереження, випуску нових, конкурентоспроможних
проектів, освоєння рентабельних бізнес-проектів.
Таким чином, можна стверджувати, що інновація - це нововведення, запроваджене у
діяльність підприємства з метою підвищення його ефективності на основі кращого
задоволення певної суспільної потреби. При цьому слід зазначити, що під ефективністю
слід розуміти певний економічний, виробничий, соціальний, екологічний та інший
результат, очікуваний від впровадження нововведення.
Пошук вирішення проблеми:
1. За рахунок чого в сучасних умовах можна досягти підвищення ефективності
виробництва?
2. Що включають в себе інновації за своєю природою?
3. Хто є основоположником теорії інновацій? У чому полягає актуальність його
вчення?
5. Що включають в себе «нові комбінації змін у розвитку» виробництва
Й.Шумпетера?
6. Що розуміють під інновацією відповідно до міжнародних стандартів?
7. Що відносять до нетехнологічних інновацій?
8. На які групи діляться нововведення за критерієм значимості у розвитку
продуктивних сил суспільства? Якою мірою вони сприяють зниженню витрат
виробництва?
9. Охарактеризуйте стратегії багатьох підприємств в даний час.

Питання для дискусії:

1. Розкрийте економічний зміст виробництва та виробничої системи.
 2. В чому полягає сутність закону спадної продуктивності змінного фактора
виробництва та його значення для виробника?
3. Чи є отримання максимального прибутку підприємством обов’язково обумовленим
забезпеченням при цьому мінімальних витрат?

Теми реферативних доповідей:

1. Сутність закону спадної продуктивності змінного фактора виробництва.
2. Двофакторна виробнича функція або ізоквантна варіація факторів виробництва.
3. Взаємозамінність факторів виробництва: гранична норма технологічної заміни.
4. Постійний, зростаючий та спадний ефекти від збільшення масштабу виробництва.
5. Поняття принципу рівності зважених граничних продуктів.
6. Теоретичні концепції підприємства; неокласична, інституціональна, підприємницька.
7. Динамічність зовнішнього середовища та його вплив на внутрішню динаміку
виробництва.
8. Поняття: адаптивність, гнучкість та гомеостатичність виробничо-ринкової системи.
9. Доповнюваність, подільність, мобільність та інтенсивність використання факторів
виробництва.
10. Види виробничих функцій: класична, неокласична, лінійно-обмежена, технологічні
виробничі функції.
11. Еластичність масштабу та її зв’язок з еластичністю виробництва.
12. Мінімально ефективний розмір виробництва та структура ринку.
13. Обґрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.