3.7.

Сили корисних опорів

Силу FКО корисного опору визначаємо за заданим графіком FКО = FКО(S).

Цей графік перекреслюємо з бланку завдання, розмістивши його для
зручності над ходом повзуна, на який ця сила діє. Масштаб сили приймемо

рівним .
Для заданого робочого положення механізму сила FКО = 2000 Н.

3.8. Зведений момент сил корисних опорів

Керуючись формулою (10.14) [2], замінивши в ній передаточну функцію

відношенням відповідних відрізків з плану швидкостей, складемо вираз для
визначення зведеного моменту сил корисного опору

V C 4,5 pc 4,5
M КО
зв =F ⋅l
КО O 2 A⋅ =F ⋅l
КО O 2 A⋅
V A 1,2 pa 1,2
де pc4,5 – відрізок, що відповідає швидкості т. C4,5;
ра1,2 – відрізок, що відповідає швидкості т. А кривошипа.
Результати обчислень зведеного моменту сил корисного опору
представлені в табл. 3.5.

Таблиця 3.5.
Значення зведеного моменту сил корисного опору, Н∙м
0 1 2 3 4 5 6
FКО, Н 0 2000 2000 2000 2000 2000 2000
187.15
MзвКО 0 107.096 244.38 274.955 275.01 237.303
5
 КО КО
Будуємо діаграму M зв =М зв ( ϕ ) (рис. 3.6, а) в функції кута
повороту кривошипу φ за отриманими значеннями, задавшись масштабами
рад
μϕ=0 ,0349
мм та .

3.9. Графік робот сил корисного опору

Графік робот сил корисного опору будуємо МЕТОДОМ ГРАФІЧНОГО
ІНТЕГРУВАННЯ за кутом φ графіка М КО КО
зв =М зв ( φ) (рис. 3.6, б). Вибираємо

полюс інтегрування К, полюсну відстань КО =60 мм (чим менше КО, тим

крутіший графік інтегральної кривої). На кожній ділянці розбивки 0-1, 1-2
і т.д. площу під кривою замінюємо прямокутником рівної площі. Для
цього знаходимо на ділянках кривої такі точки, через які, провівши
горизонтальні прямі, отримуємо площі над кривою і під кривою рівні.
Точки проектуємо на вісь ординат і з’єднуємо з полюсом К. На кожній
ділянці 0-1, 1-2 і т.д. наступної координатної сітки проводимо промінь,
паралельний відповідному променю. Отримані точки з’єднуємо плавною
кривою.

Отримали графік роботи сил корисного опору А КО КО

зв = А зв ( φ ) .

μ А =μ М ∙ μφ ∙ КО=0.0349 ∙2,5 ∙ 60=5,25 Дж / мм

 3.10. Зведений момент інерції
Складаємо формулу для визначення зведеного моменту інерції.

() ( ) ( ) ( )
2 2
z6 2 ω 2 VS VS
I зв =I z ∙ + I z + I S ∙ 3 + m3 ∙3
+ m5 ∙ 5
,
5
z5 6 3
ω1 ω1 ω1

де I z , I z - моменти інерціїї зубчастих коліс 6 і 5;

6 5

I S , - момент інерції ланки 3 відносно осі, що проходить через її центр мас;

3

m3, m5 - маси ланок 3 і 5;

ω 1 - кутова швидкість ланки 1;

ω 3 - кутова швидкость ланки 3, для кожного положення має різні

значення;
V S - швидкість центра мас ланки 3;
3

V S - швидкість центра мас ланки 5.

5

кг
За умовою: I S =0,7 2
м
3

m3=16 кг , m5=32 кг
 рад
ω 1=7.85
с

Момент інерції I z зубчастого колеса 5 (шестірні) визначаємо приблизно

5

як момент інерції суцільного диска з зовнішнім діаметром, що дорівнює

діаметру ділильного кола d4, шириною b колеса, яку приймаємо 40 мм.
2 4 4
m II ∙ d 4 π ∙m II ∙ z 5 ∙ b ∙ ρ
Iz = =
5
8 32
mII =9 мм=0,009 м - модуль зубчастого колеса;

b - ширина колеса, b=70 мм ;

кг
ρ=7100 - густина матеріалу колеса (чавун);
м2
z 5=1 4 - кількість зубців зубчастого колеса;

d 5 - діаметр ділильного кола шестерні.

π ∙0,009 4 ∙1 4 4 ∙ 0,07 ∙ 7100

Iz = =0,0 122 кг∙ м 2
5
32

Момент інерції I z колеса 6 визначаємо як момент інерції колеса з

6

суцільним ободом, для якого радіус інерції приблизно дорівнює радіусу кола
западин r f :
6

2
I z =m в ∙ r f
6 6

де mв - маса вінця колеса, кг;

r f - радіус кола западин, м.
6

mв =π ∙ d f ∙ S ∙ ρ
6

де S - площа поперечного перерізу, м2;

d f - діаметр кола западин, м.
6

S=3∙ mII ∙ b=3∙ 0,009 ∙ 0,0 7=0,001 89 м 2

d f =2 ∙ r f =2∙ [ r 6 −mII ∙ ( h¿a + c¿ −x 6 ) ] =2∙

6 6 [ mII ∙ z6
2
−m II ∙ ( h¿a +c ¿ −x 6 ) ]
де r 6 - радіус ділильного кола, м;
z 6 - кількість зубців зубчастого колеса, z 6=4 0;

h¿a - коефіцієнт висоти головки зубця, h¿a=1;

c ¿ - коефіцієнт висоти головки зубця, c ¿ =0,25 ;

 x 6 - коефіцієнт зміщення колеса; визначаємо x 6 у залежності від виду

зачеплення
Таким чином,

d f =2 ∙6 [ 0,009 ∙ 4 0
2
−0,009 ∙ ( 1+0,25+ 0,62 ) =0,3 4 м ]
mв =π ∙ 0,3 4 ∙0,001 08 ∙7100=8.18 кг

( )
2
df 0,3 4
2
I z =m в ∙ 6
=8.18 ∙ =0 , 23 кг∙ м 2
6
2 4

Швидкості V S ,V S беремо з планів швидкостей. Причому швидкість V S =V С

4 5 5

, а V S знаходимо наступним чином: ділимо навпіл відрізок bc та ставимо

4

точку S4 , з’єднуємо його з полюсом P. Вимірємо довжину відрізка PS4 ,

множимо на масштаб та отримаємо значення швидкості центра мас ланки 4.
Значення кутової швидкості ω 3знаходимо із співвідношення:
ω 3=V A ∙ lO 3 3 A3

Значення V A беремо з планів швидкостей.

3

Остаточно загальна формула для знаходження зведеного момента інерції

для кожного положення буде виглядати так:

( ) ( ) ( )
VS 2
2 2
ω3 VS
I зв =0,406+0,2 ∙ +16 ∙ +32∙ 3 5

7.85 7.85 7.85

Значення зведених моментів інерцій для усіх 12 положень механізму

наведено в табл. 3.6.
Таблиця 3.6
Зведені моменти інерції, кг ∙ м 2
№ 0 1 2 3 4 5 6 7
I зв 0,278 0,305 0,398 0,526 0,6278 0,5694 0,514 0,47

№ 8 9 10 11
I зв 0,5350 0,4135 0,834 0,413
 4. КІНЕТОСТАТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ШВМ

4.1 Завдання
Визначити реакції в кінематичних парах заданого механізму й
зрівноважуючу силу, прикладену до його початкової ланки, з урахуванням
сил інерції, за кінематичною схемою, масовим характеристикам ланок,
зовнішнім силам і відомому закону руху початкової ланки.

4.2. Плани механізму, швидкостей і прискорень

Дано плани положень, швидкостей і прискорень для двох положень:
нульового й заданого робочого.

4.3. Сили, що діють на ланки механізму

1. Сили корисних опорів визначаємо за графіком сил корисного опору
для заданого положення:
F КО =F КО ( s )

Вектор сили корисного опору Fко прикладаємо до ланки 5 проти

напрямку швидкості цієї ланки (за планом швидкостей).
2. Сили ваги ланок визначаємо таким чином.
У робочій машині кривошипом (ланка 1) служить зубчасте колесо 6
(останнє в приводі), сила ваги якого
 G 1=m1⋅g ,

де m1 – маса зубчастого колеса 6;

m1=1,3⋅mв
g – прискорення вільного падіння; g≈10 м/с2.
mв – маса зубчастого вінця колеса;

mв=π⋅d f⋅s⋅ρ 1 ,

де d f – діаметр западин, мм;

s – площа поперечного перерізу вінця колеса, мм2;

ρ 1 – густина матеріалу колеса, кг/м3.
Діаметр западин визначаємо з урахуванням виду зачеплення зубчастої
пари 5-6 (за завданням – нерівнозміщене), тоді

де
ha – коефіцієнт висоти головки зубця, ha =1,0 ;
¿ ¿

¿
¿
c – коефіцієнт радіального зазору, c =0,25 ;
x6 – коефіцієнт зміщення ([2], табл. 5, 6) для числа зубців колеса z6=45;
Ширину вінця колеса приймаємо мм.

Тоді ,
де 3m – висота перерізу обіду, мм.

кг

g – прискорення вільного падіння; g≈10 м/с2.

Сила ваги колеса 8: Н

- сила ваги ланки 3 (ВО3): Н

- сила ваги ланки 4 (ВF): Н

- сила ваги повзуна 5: Н

 Вектори сил ваги прикладаються в центрах ваги ланок.
центрах ваги ланок.

4.4. Сили інерції ланок

1. Сили інерції кривошипа не визначаємо, тому що центр мас зубчастого
колеса перебуває на осі обертання О1.

2. Визначаємо силу інерції Fi 3 й момент сил M i3 інерції ланки 3 (ВО2):

Н,

де
a s3 – прискорення центра мас ланки 3 (за планом прискорень):
Момент сил інерції ланки 3:

де J s 3 – момент інерції ланки 3 (за завданням), кг·м2;

ε3 – кутове прискорення ланки, с-2.

Визначаємо ε3 за формулою:

,
τ
A 3 A 12
де a – тангенційне прискорення ланки АO3 з плану прискорень;

– довжина ланки від точки O3 до точки А3 , в даному

положенні, м;
μl – масштаб плану положень, м/мм.

3. Визначаємо силу інерції й момент сил інерції ланки 4 (BF):

де – прискорення центра мас ланки 3 (за планом прискорень):

Момент сил інерції ланки 4:

,
 де – момент інерції ланки 4 (за завданням), кг·м2;

– кутове прискорення ланки, с-2.

Визначаємо за формулою:

де – тангенційне прискорення ланки BF з плану прискорень;

– довжина ланки, м;
μl – масштаб плану положень, м/мм.

5. Визначаємо силу інерції ланки 5 /повзуна F/:

Є тільки сила інерції:

де
a s5 – прискорення центра мас ланки 5 (за планом
прискорень):
4.5. Визначення реакцій у кінематичних парах
Силовий розрахунок проводиться по групах Ассура (статично визначені
системи), починаючи з останньої приєднаної групи за структурною
формулою
I ( 0,1 ) ← II 2 ( 2,3 ) ←II 2 ( 4,5 )

Починаємо з розгляду групи 4-5.

Група 4-5: (див. мал. 4.1.)
 Група Ассура 4- 5 Fi5 c
Ro5 b
Fк о
G5 d
h2
e G4
C1

Fi5 Fi4 План сил г рупи 4- 5

H
Mi4 F =25 мм
S5 S4
Fк о ε4 R34n =R3 4

G5 h1
R34τ
G4
B3
R34n
а) a f
Ro 5
б)
Мал.4.1. Група 4-5 (а) і план сил групи 4-5 (б).
На групу діють наступні сили:
- сила корисного опору Fко, прикладена в т. C;
- сили ваги G4 й G5, прикладені в центрах мас S4 й S5;
- сила інерції Fi5, прикладена в т. S5, проти напрямку прискорення т. C;
- сила інерції Fi4, прикладена в т. S4, проти напрямку прискорення т. S4;
Для даної групи невідомими є:
- величина й напрямок реакції R(23)4 у шарнірі B;
- величина й точка дотику реакції RO5,
- величина й напрямок реакції R45 у шарнірі F /внутрішня/.
Розкладемо реакцію R(23)4 на 2 складові:

;
 знаходимо з рівняння суми моментів сил, що діють на ланку 4,
відносно т.F:

.
Плечі h1 й h2 беремо прямо із креслення в мм (див. лист МІ-
01.381.718.003 РР):
Звідки:

Складаємо загальне рівняння рівноваги групи 4-5. Для цього векторну

суму усіх сих, що діють на неї прирівнюємо до 0 (невідомі ставимо в кінці
рівняння):

,
у відрізках:

Для визначення невідомих і будуємо план сил, задавшись

F
μ F=
масштабом відр. Н/мм. Обираємо його так, щоб максимальна сила

виражалася відрізком до 300 мм, а мінімальна від 5 мм. .

Складаємо вектори по рівнянню. З т. "а" проводимо пряму,
перпендикулярну x-x (осі руху повзуна), з т. і - пряму, паралельну ланці BF,
на перетині одержуємо т. k, тоді
Повна реакція R34 (з'єднуємо т. f і т. k):

Група 2-3 (див. аркуш МІ-01.381.718.003 РР)

Це двохповідкова група.
 На ланки діють наступні сили:
- сили ваги: G3. Прикладена в т. S3.
- сили інерції: Fi3
В шарнірі В прикладена сила R43 (паралельно і протилежно направлена
до вектора R34 з плану сил групи 4-5).
Невідомими є:
- реакція в шарнірі А: R12;
- реакція в шарнірі О3: RO3;
Для визначення R12 складаємо рівняння:

Плечі беремо прямо з креслення в мм (див. аркуш МІ-01.381.718.003

РР).
Звідки

Складаємо рівняння рівноваги групи 2-3, прирівнюючи до 0 векторну

суму всіх сил, що діють на групу для визначення напрямку і значення реакції
яка виникає в шарнірі О3:

;
або у відрізках:
pr+rs+st +tk+kp=0 .
Будуємо план сил, складаючи відрізки відповідно до рівняння.

Вибираємо масштабний коефіцієнт . Точку k з’єднуємо з

точкою р і отримаємо величину і напрямок реакції в шарнірі О3 (

RO3 ). Тоді:

4.6. Початкова ланка

 У будь-якій робочій машині роль кривошипа виконує зубчасте колесо із
закріпленим на ньому пальцем (у цьому випадку колесо 6).
Для креслення зубчастого зачеплення потрібно визначити діаметри
початкових кіл. За завданням на курсовий проект: відомий модуль mII, числа
зубців коліс останньої ступені (z5, z6).

,
де mII – модуль останньої ступені приводу, мм.
Міжосьова відстань:

.
Креслимо в тому ж масштабі зачеплення в тому вигляді, у якому воно
задано в завданні.
На початкову ланку діють сили:
- сила R21 тиску ланки 2 на 1, Н;
- сила ваги G1 колеса, Н;
- зрівноважуюча сила Fзр і реакція в опорі RO1.
Невідомими є:
Fзр і реакція в опорі RO1.
Сила Fзр діє по лінії зачеплення, що проводимо під кутом зачеплення αw:

для нашого нерівнозміщеного .

Силу Fзр визначаємо, склавши рівняння моментів сил відносно центра
колеса О2:

Звідки: .
Плечі беруться прямо із креслення в мм.
Для визначення реакції RO1 складаємо векторне рівняння рівноваги всіх
сил, що діють на початкову ланку:
 ,
або у відрізках:

.
Будуємо план сил за рівнянням, з'єднуємо т. у з т. s, тоді

4.7. Важіль Н.Е.Жуковського

В кінці кінетостатичного аналізу ШВМ визначаємо зрівноважуючу силу
методом жорсткого важеля Жуковського. Для цього вичерчуємо повернений
на 90˚ збільшений план швидкостей механізму для заданого положення і
переносимо паралельно самим собі в точки, що зображують всі зовнішні
сили й сили інерції. Ці точки на плані швидкостей знаходимо за подібністю.
Зрівноважуючу силу Fy’ прикладаємо в т. а1,2 перпендикулярно до вектора
Рa1,2 (див.мал.4.2).
 '
Fз р
a1,2

Важіль Жуковськог о
-1
м*с
v =0,05 мм
h8
Fко +Fi5
a3 S3 Fi4
Mi4 C4,5
P
Mi3 S4
G3 h10
Fi3 b3
G5
h7 h9
G4
Мал. 4.2. Важіль Н.Е.Жуковського
Відповідно до теореми Н.Е.Жуковського важіль перебуває в рівновазі,
якщо сума всіх сил відносно полюса плану "р" дорівнює нулю.
Перерахуємо момент інерції:

Складемо рівняння суми моментів:

Звідки:
 Зрівноважуючі сили Fзр й Fзр’ не рівні тому що вони прикладені в різних
точках. Сила Fy є реальної, це миттєва сила, з якої одне зубчасте колесо діє на
інше.
Сила Fy’ - розрахункова сила.
Порівнюємо між собою зрівноважуючі моменти від сил Fy й Fy’:

.
Різниця:

,
що припустимо.
4.8. Висновки

Визначено реакції в кінематичних парах механізму, а також

зрівноважуюча сила двома методами. Різниця незначна.
 5. СИНТЕЗ Й АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ ПРИВОДУ

5.1. Завдання

5.1.1. Визначити кількість зубів зубчастих коліс заданої схеми

механізму приводу, що забезпечують необхідне передаточне
відношення.
5.1.2. Провести кінематичний аналіз механізму приводу.
5.1.3. Побудувати картину зачеплення зубчастої пари, виділити
елементи кінематики зачеплення й визначити якісні показники
зачеплення.
5.2. Передаточне відношення

Загальне передаточне відношення приводу дорівнює добутку

передаточних відношень окремих ступенів передач, що входять у привод:

nном
i заг = =i ∙ i
nOA 1 H 56
1435
i заг =i 18= =19.931.
75

Визначимо передаточне відношення останньої зубчастої пари:

Знак “-” вказує на зміну напрямку обертання колеса (зовнішнє

зачеплення).

Тоді

5.3. Числа зубців коліс другого ступеня

У завданні на курсовий проект перший ступень механізму приводу

утворює планетарний редуктор, другу - зубчаста пара. Числа зубців цього
ступеня задані:
z5 = 15, z6 =45.

5.4. Синтез планетарного редуктора

 За знайденим передаточним відношенням i1H =-6.644 і типу редуктора
(в нашому завданні – 2 тип) за допомогою ЕОМ знаходимо числа зубців
всіх коліс редуктора, що задовольняють 5-ти основним умовам синтезу:
 необхідного передаточного відношення;
 співвісності;
 збирання;
 сусідства;
 непідрізання (правильного зачеплення).
Виходячи з 5-ї умови синтезу (непідрізування)для редуктора 2-го типу (в
даному завданні), вибираємо оптимальний варіант чисел зубців:
z1 =35 z2 =120 z3 =48 z4 =107 K=3 i1H(4) =-6.643

Перевіряємо виконання всіх 5-ти умов синтезу для редуктора 2-го типу
(за завданням)
 необхідне передаточне відношення

 умова співвісності:

155=155.
 умова збирання:
z4 z 1⋅z 3
− =C
K K⋅z 2 - ціле число,
де K - число сателітів, K=3

 Умова сусідства:

,
де - число зубців більшого з двох сателітів (тобто z2 або z3);
- коефіцієнт висоти головки зуба;
К=3 - число сателітів.

0.866>0.823.
 Умова непідрізування (правильного зачеплення)
при a
h =1,0 й α=20∘
¿

zmin ≥ 17.

Як бачимо, всі 5 умов задовольняються.

 5.5. Кінематичний аналіз механізму приводу
5.5.1. Аналітичний метод

1. Загальне передаточне відношення приводу:

1435
i 18 = =19.931
75

2. Частота обертання водила, хв-1;

хв-1.
хв-1.
3. Частота обертання блока сателітів:

хв-1.
Сателіт 3 обертається убік, протилежний обертанню першого колеса.
4. Частота обертання коліс 6 і 7, хв-1:

хв-1.

4.5.2. Графічний метод

1. Визначаємо радіуси початкових кіл зубчастих коліс редуктора та
відкритої зубчастої пари (колеса 1-4 – нульові, тому радіуси початкових і
ділильних кіл рівні), мм:

де — модуль зачеплення коліс редуктора, за завданням мм,

 — модуль зачеплення коліс першої зубчастої пари, за завданням
мм,

2. Викреслюємо кінематичну схему механізму приводу (рис. 5.1,а) в двох

проекціях у масштабі (див. МІ-01.381.715.004.PP ).
3. Побудову картини швидкостей (мал. 5.1,б) і плану кутових швидкостей
(Рис. 5.1,в) ведемо методом Смирнова - Куцбаха.([6], с. 26-29).

м
Кінематична схема приводу ml =0,004 мм

O2 ,3

z 3

v H,5

12 0

v 2,3
z 2 O6
P 3,4

H z 6
Картина швидкостей m
m м
=0,131 с мм
v

v 5,6 P 1,2 v 1,2

P 5, 6

Дв z O1,5 ,4
z 1
5

z 4

План кутових швидкостей

-1
с
m=1,644
ω
мм
-1
хв
m п =15,695
мм

2,3 H,5 0,4 6 1

h=20

P
Рис. 5.1. Кінематична схема механізму приводу (а), картина
швидкостей (б) і план кутових швидкостей (в).
3.1. Визначаємо лінійну швидкість 1-го колеса, м/с:
 де - радіус початкового кола 1-го колеса, м;
ω1 - кутова швидкість вхідного вала, с-1:

де n1=nc - частота обертання вала електродвигуна, хв.-1 (за

завданням).
3.2. Вибираємо масштаб μv для побудови картини швидкостей, мс-
1
/мм:

де - відрізок, який зображує вектор швидкості ; приймаємо

(рекомендується приймати в межах 60…80 мм).
3.3. Із полюса зачеплення р1,2 коліс 1-2 відкладаємо
горизонтальний відрізок , що зображує вектор швидкості V 1 у
масштабі
3.4. У полюсі зачеплення коліс р1,2 швидкості рівні, отже,
З’єднуємо кінець вектора V1,2 з центром О1 й миттєвим центром обертання
сателіта р2,3 (полюс зачеплення сателіта 2 з нерухомим сонячним колесом 3).
- картина швидкостей 1-го колеса, - картина швидкостей
сателіта 2.
3.5. Із центра О2 проводимо горизонтальну пряму до перетину з
відрізком ставимо VH, отримуємо вектор швидкості водила -

3.6. Із полюса зачеплення р4,5 коліс 4-5 проводимо горизонтальну

пряму до перетину з відрізком ставимо т. V4,5, отримуємо вектор
швидкості - картина швидкостей 4-го колеса.
3.7. З’єднуємо т. V4,5, з центром О5, отримуємо картину швидкостей 5-
го колеса -
3.8. Для побудови плану кутових швидкостей на продовженні лінії
центрів через довільний центр 0,3 проводимо горизонтальну вісь n,ω.
Від т. 0,3 вниз відкладаємо полюсну відстань h=20 мм, ставимо т. р.
(полюсну відстань рекомендовано приймати в межах 15…25 мм).
 3.9. Із полюса р проводимо промені до перетину з віссю n,ω:
паралельно паралельно паралельно
паралельно
3.10.Відрізки , , , , зображують у

масштабі частоти обертання коліс та водила, а в масштабі

відповідно їхні кутові швидкості.

3.11.Масштаб частоти обертання, мс-1/мм:

3.12. Масштаб кутової швидкості, с-1/мм:

3.13.Числові значення частот обертання, хв.-1, отриманих графічним

методом

3.14.Розбіжність значень частот обертання, визначених графічним і

аналітичним методами, розраховується за формулою:

Результати розрахунків наведені в табл. 5.2.

Таблиця 5.2.
Δn1 Δn2,3 ΔnН,5 Δn6

0.0025 % 0,0025% 0,024% 0.004%

4.6. Картина зачеплення

Вихідні данні: ( для останньої пари коліс приводу)
1. Модуль зачеплення 3-го ступеня: мм
2. Число зубців шестірні z5 =15, колеса z6 =45.
3. Вид зачеплення: нерівнозміщене.
4. Параметри зубонарізної рейки (ГОСТ 13755-68):
ha =1,0 - коефіцієнт висоти головки зуба;
¿

¿
c =0,25 - коефіцієнт радіального зазору;
α=20∘ - профільний кут рейки.
Розрахунок:
5.6.1. За табл. Д.4.2 і Д.4.3. знаходимо для даної зубчастої пари
коефіцієнти зсуву x5.
5.6.2. Крок зачеплення по ділильному колу, мм:

5.6.3. Крок зачеплення по основному колу, мм:

5.6.4. Радіуси ділильних кіл:

 шестерні:

 колеса:

.
5.6.5. Радіуси основних кіл:
 шестерні:

 колеса:

5.6.6. Радіуси початкових кіл:

 шестерні:

 колеса:

5.6.7. Міжосьова відстань:

5.6.8. Радіуси кіл западин:

 шестерні:

 колеса:

5.6.9. Глибина заходу зубців:

 5.6.10. Висота зубця:

5.6.11. Радіуси кіл вершин:

 шестерні:

 колеса:

5.6.12. Товщина зубця по ділильному колу:

 шестерні:

 колеса:

Після підстановки числових значень, маємо:

Отже, розрахунки виконані вірно.

5.8. Висновки

Визначено числа зубців коліс приводу, проведений кінематичний аналіз

механізму приводу, спрофільовані зубці евольвентного зубчастого
зачеплення коліс 5-6, визначені кількісні і якісні показники зачеплення.