ЛЕКЦІЯ № 5

КОНСТАНТИ, ЗМІННІ, ВИРАЗИ

Значення, які використовуються в програмі, – це значення змінних або констант.

Принципова відмінність між змінними і константами полягає в тому, що для збереження
значень змінних під час виконання програми відводиться частина пам'яті, а константи є
частиною коду програми. Під час компіляції програми компілятор замінює
ідентифікатори констант їх значеннями в операторах, де ці ідентифікатори зустрічаються.
Ідентифікатори констант припиняють своє існування після компіляції. Тому під час
виконання програми значення змінної може змінюватися, а константи – ні.
Використовуючи константи, змінні і операції можна створювати вирази для
організації обчислень.

5.1 Літерали

У мовах C, C++ для позначення поняття константа використовується поняття

літерал або літеральна константа. Сенс його той же – фіксоване значення, яке не може
змінюватися в програмі. Константи можуть мати будь-який базовий тип даних. Спосіб
представлення кожної константи залежить від її типу даних:
– символьний літерал, наприклад, ch = ‘z’;
– двобайтовий символьний літерал (тип wchar_t) перед символом в лапках додається
буква L:
wchar_t wc;
wc = L’A’;
– цілочисельні константи – числа без дробової частини, не містять десяткової крапки,
задаються в різних системах числення:
1) десятковий літерал – число із знаком або без знаку, починається з будь-якої
цифри, окрім нуля:
count = 20;
2) вісімковий літерал – число із знаком або без знаку, починається з нуля (цифри від
0 до 7);
3) шістнадцятиричний літерал – комбінація цифр від 0 до 9 і букв від А до F (із
знаком або без знаку), починається з 0x.
За умовчанням компілятор зв'язує цілочисельний літерал з сумісним і одночасно
найменшим по займаній пам'яті типом даних, починаючи з типа int. Наприклад, для
шістнадцяти розрядного середовища число 10 буде описано типом int, число 103000 –
long int.
– дійсні літерали повинні містити десяткову крапку, за якою слідує дробова
частина. Можна використовувати експоненціальне представлення числа. За умовчанням
дійсний літерал компілятором відноситься до типу double (дійсний з подвійною точністю).
Тип літерала може бути заданий явно в оголошенні константи або при
безпосередньому завданні її в програмі в первинному вигляді. Щоб задати точний тип
числової константи додається відповідний суфікс наприкінці числа:
float – F;
long –L;
unsigned –U.
Наприклад:
int 1, 123, 21000, -234;
long int 35000L, -34L;
unsigned int 1000U, 987U;
unsigned long 12323UL;
float 123.23F, 4.34e-3F;
 double 23.23, -0.98763;
long double 1001.2LF;

Існує два способи оголошення констант:

1) за допомогою директиви препроцесора #define, яка дає вказівку компілятору
замінити у вихідному коді програми <ім'я константи> на значення літерала:
#define <имя константы> <литерал>
Наприклад:
#define МАХ 10
2) за допомогою ключового слова const, використання якого визначає, що значення
ініціалізувалося у момент оголошення і далі вже не може змінюватися:
const int count = 100;
const float pi = 3.14159;
const char iks = ’x’;

Мова С/С++ підтримує ще один вбудований тип літерала –рядковий. Рядок – це

набір символів у подвійних лапках.
“<Символьний рядок>”
У мові С/С++ немає спеціального типу даних для опису рядків. Рядки
представляються у вигляді масиву елементів типу char.

5.2 Змінні

Змінна – це іменована область пам'яті, в якій зберігаються дані певного типу. У

змінної є ім'я і значення. Ім'я служить для звернення до області пам'яті, в якій зберігається
значення. Під час виконання програми значення змінної можна змінювати. Перед
використанням будь-яка змінна повинна бути описана. На мові програмування С
допускається оголошення змінної в будь-якому місці програми (рекомендується – на
початку програми).
Загальний вигляд синтаксису опису змінних:

[<клас пам'яті>] [const] <тип даних> <ім'я змінної> [<ініціалізація>];

Необов'язкове поле <клас пам'яті> може приймати одне із значень: auto, extern,
static, register.
Модифікатор const використовується для констант.
Ініціалізація записується у вигляді = <значення>.
Опис змінної задає її область видимості (область дії).
Область дії ідентифікатора – це частина програми, в якій його можна
використовувати для доступу до пов'язаної з ним області пам'яті. Залежно від області дії
змінна може бути локальною або глобальною.
Якщо змінна визначена всередині блоку (блок обмежений {}), вона називається
локальної, область її дії – від точки опису до кінця блоку, включаючи всі вкладені блоки.
Якщо змінна визначена поза будь-якого блоку, вона називається глобальної і
область її дії – файл, в якому вона визначена, від точки опису – до його кінця.
Областю видимості ідентифікатора називається частина тексту програми, з якої
допустимо звичайний доступ до пов'язаної з ідентифікатором областю пам'яті. Найчастіше
область видимості збігається з зоною дії.
Винятком є ситуація, коли у вкладеному блоці описана змінна з таким же ім'ям. У
цьому випадку зовнішня змінна у вкладеному блоці невидима, хоча він і входить в її
область дії. До цієї змінної можна звернутися використовуючи операцію доступу до
області видимості ::.
 Клас пам'яті визначає час життя і область видимості програмного об'єкта (зокрема,
змінної). Якщо клас пам'яті не вказано явним чином, він визначається компілятором
виходячи з контексту оголошення.
Для завдання класу пам'яті використовуються ідентифікатори:
auto – автоматична змінна. Пам'ять для неї виділяється в стеці і при необхідності
ініціалізується кожен раз, при виконанні оператора, що містить її визначення (для
глобальних змінних – не використовується, для локальних – установлюється за
умовчанням, тому явно, як правило, не вказується);
extern – змінна визначена в іншому місці програми (в іншому файлі або далі в коді).
Використовується для створення змінних, доступних у всіх модулях програми;
static – статична змінна. Час життя постійний. Ініціалізується один раз, при
першому виконанні оператора, що містить визначення змінної. Може бути локальною і
глобальною;
register – аналогічно auto, але пам'ять виділяється по можливості в регістрах
процесора.

Приклад оголошення змінних:

int a; //глобальна змінна а
int main()
{int b; //локальна змінна b
extern int x; // х визначена в іншому місці
static int c; // локальна статична змінна с
a=1; //присвоєння значення глобальній змінній а
int a; //локальна змінна а
a=2; // присвоєння значення локальній змінній а
::a=3; // присвоєння значення глобальній змінній а

return 0;
}
int x=4;

5.3 Арифметичні операції мови С/С++

Операції бувають бінарними й унарними. Існують чотири загальні класи операцій

мови програмування С/С++: арифметичні, відносин, логічні, порозрядні.
До арифметичних операцій відносяться:
+ складання;
- віднімання;
* множення;
/ ділення (для цілочисельних типів);
% ділення по модулю;
++ інкремент. Операція інкремента виконує складання операнда з числом 1;
-- декремент. Операція декремента виконує віднімання 1 зі свого операнда.
х = х + 1; // ++х;
х = х – 1 ; // --х;
Операції інкремента і декремента можуть стояти як перед своїм операндом
(префіксна форма), так і після нього (постфіксна форма).
++х; //префіксна форма.
х++; //постфіксная форма.
У префіксній формі спочатку виконується операція інкремента/декремента, щоб
операнд набув нового значення, яке потім використовується іншою частиною виразу.
 У постфіксній формі використовується у виразі старе значення операнду, а потім
виконується операція інкремента/декремента, в результаті якої операнд прийме нове
значення.
Приклад.
х = 10;
у = ++х;
Змінна y отримає значення рівне 11, тому що префіксна форма інкремента спочатку
збільшує значення х на 1, а потім це значення буде занесено у змінну y.
х = 10;
у = х++;
Змінна y отримає значення рівне 10, оскільки постфіксна форма інкремента
виконує збільшення на 1 після виконання надання значення змінній у.
Більшість компіляторів мови С/С++ створюють для операцій «інкремент» і
«декремент» ефективніший код в порівнянні з кодом, що генерується при використанні
звичайного оператора складання і віднімання одиниці. Тому програмісти-професіонали
вважають за краще використовувати операції «інкремент» і «декремент».
Пріоритет арифметичних операцій в порядку зменшення: ++, --, - (унарний мінус)
*, /, %, +, – .
Операції одного рівня обчислюються компілятором зліва направо. Для зміни
порядку виконання операцій використовуються круглі дужки. Операція або набір
операцій, ув'язнений в круглі дужки набувають вищого пріоритету.

5.4 Операції відносин і логічні оператори

Основні операції відносин і логічні приведені в таблицях 5.1, 5.2.

Згідно із стандартом С++ результат виконання операцій відносин і логічних має
тип bool, т.е – значення true (1) або false (0). У мові С (при використанні старіших
компіляторів) результат виконання цих операцій має значення типу int (ненульове ціле
(наприклад, 1 або будь-яке інше) або нуль). Операнди, що беруть участь в операціях
відносин можуть мати практично будь-який тип даних, головне, щоб їх можна було
порівнювати.

Таблиця 5.1 – Операції відносин

Позначення
Значення Запис
операції
== рівно? х==у
!= не рівно? х!=у
>,< більш, меньш? x>y; x<y
>=, більше або рівно? x>=y
<= меньш або рівно? x<=y

Таблиця 5.2 – Логічні операції

Позначення
Значення Запис
операції
&& Логічне «і» <вираз 1> && <вираз 2>
|| Логічне «або» <вираз 1> || <вираз 2>
! Логічне «ні» ! <вираз>

Оператори відносин і логічні мають нижчий пріоритет (таблиця. 5.3), ніж

арифметичні операції. Наприклад, 10>1+12; буде обчислено:
1) 1+12=13
2) 10>13, тобто false .
 Пріоритет операцій відношення і логічних операцій в порядку зменшення: !, >, >=
<, <= ==, !=, &&, ||.

Таблиця 5.3 – Пріоритети операцій МП С/С++

Пріоритет Операція
()[]
1 -> (непряме звернення до членів класу)
. (пряме звернення до членів класу)
! ++ --
2 *(посилання на адресу)
&( отримання адресу)
3 *(множення) / %
4 + -
<< (зрушення вліво)
5
>> (зрушення вправо)
6 < <= > >=
7 == !=
8 & (побітове и)
9 ^ (побітове виключне або)
10 | (побітове або)
11 && (логічне і)
12 || (не логічне або)
13 ?:
14 = += -= *= /= %= ^= |= <<= >>=
15 ,

5.5 Порозрядні операції

Порозрядні (побітові) операції виконуються тільки над операндами цілих типів. До

них належать:
& –побітове «і»
| – побітове «або»
^ – побітове виключне «або»
~ – побітове «не»
<< – зсування вліво
>> – зсування вправо

Три бінарні порозрядні операції, що визначаються знаками &, |, ^ та реалізують операції,

що відносяться до класу булевих, виконуються відповідно таблиці істинності (табл. 5.4).

Таблиця 5.4 – Значення порозрядних операцій

a b a&b a|b a^b
0 0 0 0 0
0 1 0 1 1
1 0 0 1 1
1 1 1 1 0

6&3=?
110
& 011
-------
010 –> 6&3=2
 5.6 Вирази

Вираз – синтаксична одиниця мови, що визначає спосіб обчислення деякого

значення. Вираз формується з послідовності операцій, операндами яких можуть бути
змінні, константи, виклик функції.
Послідовність виконання операцій у виразах визначається правилами пріоритету:
− операнд, який знаходиться між двома операціями з різними пріоритетами
зв'язується з операцією, яка має вищий пріоритет;
− операнд, який знаходиться між двома операціями з рівним пріоритетом, зв'язується
з операцією, записаної зліва;
− вираз, взяте в дужки, обчислюється в першу чергу і далі розглядається, як окремий
операнд;
− операції з однаковими пріоритетами виконуються зліва направо.

Приклади виразів:
(a+0.15)/6 x && y || !z (t*sin(x)- 1.5)/(2*k+4)*(2*k+1)

Результат обчислення виразу характеризується значенням і типом. У вираз можуть

входити операнди різних типів, в цьому випадку перед обчисленнями виконується
перетворення типів за певними правилами: більш «короткі» типи даних перетворюються в
більш «довгі» для збереження точності і значущості: (int + int) -> int; (int + float) -> float і
т.п.
Програміст може задати перетворення типів явно: (<тип даних>) <вираз>.
Наприклад:
int a;
float b=8.6;
printf(“%lf %d”, (double) a, (int) b);

У виразах обчислювального характеру часто доводиться застосовувати

математичні функції. Мова С підтримує бібліотеку стандартних математичних функцій
<math.h>.
Перелік основних математичних функції наведено в табл. 5.5.

Таблиця 5.5 – Основні математичні функції бібліотеки <math.h>

Ім'я
Опис
функції
abs Повертає абсолютну величину цілого числа
acos арккосинус
asin арксинус
atan арктангенс
atan2 арктангенс з двома параметрами
ceil округлення до найближчого більшого цілого числа
cos косинус
cosh гіперболічний косинус
exp обчислення експоненти
fabs абсолютна величина (числа з плаваючою точкою)
floor округлення до найближчого меншого цілого числа
обчислення залишку від ділення без остачі для чисел з плаваючою
fmod
точкою
frexp розбиває число з плаваючою точкою на мантису і показник ступеня
ldexp множення числа з плаваючою точкою на цілу ступінь двох
 log натуральний логарифм
log10 логарифм за основою 10
витягує цілу і дробову частини (з урахуванням знаку) з числа з
modf(x,p)
плаваючою точкою
pow(x,y) результат зведення x в ступінь y, xy
sin синус
sinh гіперболічний синус
sqrt квадратний корінь
tan тангенс

tanh гіперболічний тангенс

Контрольні питання:
1. Визначте поняття «літерал», «константа», «змінна», «вираз».
2. Особливості запису вісімкових та шістнадцятирічних констант.
3. Види арифметичних операції на мові С.
4. Порівняйте пріоритет операцій відношень та логічних операції.