ЛЕКЦІЯ № 6

ОПЕРАТОРИ МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ

Програма – це послідовність операторів, яка реалізує заданий алгоритм. Оператори

мови програмування позначають дії, котрі повинні бути виконанні комп’ютером під час
роботи програми. Оператори можна поділити на прості, складні та структурні.
Оператори в мові програмування С відокремлюються один від одного символом
«крапка з комою». Цей символ не являється частиною оператора, він – роздільник.
Відсутність «крапки з комою» між операторами призводить до синтаксичної помилки під
час компіляції програми.

6.1 Прості оператори МП С

Прості оператори, на відміну від решти, не містять в собі інших операторів. До

групи простих операторів відноситься: оператор присвоєння, оператор безумовного
переходу (goto), пустий оператор.

6.1.1 Оператор присвоєння

Змінні в програмі містять деяку інформацію. Задати значення змінній можна за

допомогою оператору присвоєння або оператору введення значень.
Синтаксис оператору присвоєння:
<идентификатор>=<вираз>;
За допомогою цього оператору виконуються дії, котрі можна записати у вигляді
алгоритму:
− обчислити значення виразу, записаного з права від символу присвоєння;
− присвоїти значення виразу змінній з ліва від символу присвоєння.
Наприклад:
int z;
…
z=7*(3+1);
z=z+1;
З математичної точки зору вираз типу z=z+1; – не має сенсу, так як значення
виразу (число +1) не може дорівнювати початковому числу. Однак, як оператор
присвоєння, такий вираз припускається. Він означає: взяти значення змінної з іменем z,
додати до нього 1, а потім присвоїти нове значення змінній з іменем z.
Оператор присвоєння дозволяє змінювати поточне значення змінної. Якщо в виразу
використовується змінна, яка ще не отримала значення, вона вважається не заданою. У
випадку використання в програмі змінної, котра не оголошена або не відноситься до
області видимості компілятору, буде видана помилка.
Приклад покрокового виконання програми:
void main()
{
int x,y,z;
Оператор Значення змінних
x=1; x y z
y=3; x=1; 1 0 0
z=x+y; y=3; 1 3 0
z=z+10; z=x+y; 1 3 4
} z=z+10; 1 3 14

Особливості використання оператору присвоєння в мові програмування С/С++:

 − множинне присвоєння значень змінним (виконується з права наліво):
value1= value2= value3=0; // value3=0; value2=0; value1=0;
val1=8*( val2=5); / /val2=5; val1=40;
− використання так званих «склеєних» операторів присвоєння для більш короткого
та зручного запису операції присвоєнні:
x*=y; //x=x*y;
z-=z+1; //y=y-z+1;
a/=b; //a=a/b;
x+=y/8; //x=x+y/8;
y%=3; //y=y%3;
За допомогою «склеєних» операторів присвоєння зручно записувати складні
вирази, якщо змінна в лівій частині оператору присвоєння має дуже довге ім’я.

6.1.2 Порожній оператор. Використання міток

Порожній оператор записується як «крапка з комою» в окремому рядку. Порожній

оператор не виконує ніяких дій. Порожній оператор можу буди помічений міткою для
здійснення переходу на нього.
В мові С/С++ для завдання міток використовуються текстові ідентифікатори. Всі
мітки повинні бути унікальними і не можуть повторюватися.
Синтаксис:
<метка>: <оператор>;
<метка>: ;
…
goto <метка>;
Рекомендації:
− при написані програми, в операторі goto немає ніякої реальної необхідності.
Абсолютно будь-яку задачу програмування можна розв’язати за допомогою інших
керуючих операторів;
− багаторазове використання в програмі оператору goto призводить до написання
хаотичного та заплутаного програмного коду і збільшенню можливості зробити випадково
помилки.
Тому: «Програмуйте без goto!»

6.1.3 Складний оператор

Складний оператор або блок операторів представляє собою групу з двох або більше
операторів, замкнутих в фігурні дужки. Рекомендується розташовувати дужки в окремих
рядках, щоб початок та кінець блоку були добре видні. При наборі початкового коду
програми після кожної відкритої дужки в складному операторі робиться відступ в право,
після закритої – повернення до попереднього рівня набору операторів. Допустимі
додаткові відступи в деяких операторах. По стандарту оператори розташовуються по
одному в рядку, оточуючи пробілами змінні та знаки операцій. Це відповідає доброму
стилю програмування. Кожний програміст вибирає свій стиль.
{
printf(“Hello,”);
printf(“world!”);
}
Вільний простір в операторах – це символи пробілів, горизонтальної або
вертикальної табуляції, пусті рядки в початковому коді програми. Компілятор С не
звертаю уваги на вільний простір. Він шукає «крапку з комою», котрі поділяють окремі
оператори.
 Варіанти запису операторів:
x=2+3; x=2+3; x=
2+
3;
Виняток складають літеральні строкові константи – в них символ «пробіл»
вважається частиною строчки і не ігнорується. Щоб розірвати строчку всередині
літеральної константи необхідно вставити в неї символ зворотний косої риси. Наприклад:
printf(“Hello,\
world”);

Приклад. Написати програму для обчислення частки від ділення двох чисел.

#include <stdio.h>
#include <stdlib.h>
#include <locale.h>
int main()
{
int x,y;
float result;
char repeat;
setlocale(LC_ALL, "rus");
printf("\nПрограма обчислює результат подiлу двох чисел");
printf("\n================================================");
do{
printf("\n Введiть дiлене :");
scanf("%d", &x);
do{printf("\n Введiть дiльник :");
scanf("%d", &y);
}while(y==0);
result=(float)x/y;
printf("\n Частка=%6.2f", result);
printf("\n Повторити обчислення y/n?");
scanf(" %c",&repeat);
}while(repeat=='y'|| repeat=='Y');
return 0;
}

Контрольні питання:
1. Класифікація операторів мови програмування С.
2. Особливості використання оператору присвоєння.
3. Поняття «мітка» на мові програмування С.
4. Визначення поняття «складний оператор».