ДИНАМІКА

Динаміка – це розділ механіки, в якому закони руху тіл

встановлюються через причини, що зумовлюють його
характер. Основу динаміки складають три закони Ньютона,
котрі є узагальненням результатів спостережень і спеціально
поставлених експериментів, і які не можна вивести з якихось
більш простих принципів.

1
сп
Для тіл, які не можна вважати матеріальними точками,
поняття рівнодійної існує тільки тоді, коли лінії дії всіх
прикладених окремих сил перетинаються в одній точці
даного тіла.

2
 Маса, імпульс
Досвід свідчить, що маса має дві важливі властивості:

1) Маса є скалярною і, у межах ньютонівської механіки,

адитивною величиною , тобто маса тіла дорівнює сумі мас його
складових частин.

2) Інертність є внутрішньою властивістю тіла, тому маса тіла не

залежить від його руху, отже і від системи відліку, в якій
розглядається рух.

3
 Другий закон Ньютона

Це твердження становить другий закон Ньютона.

приріст імпульсу тіла за певний проміжок

часу дорівнює імпульсу сили , що діє на тіло,
за цей час.

4
сп
 Якщо маса тіла не змінюється (m = const), то

і тоді

На основі цього рівняння встановлена одиниця сили –

ньютон (Н): 1 Н - це сила, яка тілу маси 1кг надає
прискорення 1 м/с2.

5
 Третій закон Ньютона
Важливим дослідним фактом є те, що :

сили, з якими дві матеріальні точки діють одна

на одну, завжди рівні по модулю і напрямлені у
протилежні боки вздовж прямої , що з’єднує ці
точки:

1 2

6
 Основне рівняння динаміки
Враховуючи, що прискорення

7
сп
 Закони сил
Для визначення закону руху точки необхідно мати
повну інформацію про діючі на неї сили, а для цього
треба знати властивості різних сил і їх математичні
вирази (закони сил). В механіці найчастіше
розглядаються такі сили:
1. Гравітаційна сила та сила тяжіння
2. Пружна сила
3. Вага тіла
4. Сили тертя та опору

8
 Гравітаційна сила, сила тяжіння, вага

– гравітаційна стала.
Ця сила діє вздовж прямої, що з’єднує матеріальні точки.

9
10
11
 Вага тіла, невагомість
Сила, що діє з боку тіла на горизонтальну
опору або вертикальний підвіс унаслідок
його притягання до Землі називається
вагою тіла Р.

Якщо опора (підвіс), а отже й тіло, не має прискорення

відносно інерціальної системи відліку, то

12
сп
Якщо опора (підвіс) рухається вниз із прискоренням

і тіло перебуває в стані невагомості. При цьому

тобто в стані невагомості на тіло діє тільки сила тяжіння.

13
 Пружна сила

– величина деформації

У випадку твердого тіла вираз закону Гука можна подати у

вигляді:

14
сп
 Сили тертя та опору
Розрізняють тертя спокою, тертя ковзання та тертя
кочення.
Сила тертя спокою

В дослідах встановлено, що величина сила тертя спокою не

може перевищувати певного максимального значення

 – коефіцієнт тертя, який залежить від природи і стану

дотикових поверхонь (зокрема їх шерхлості), N – сила
нормального тиску, що притискає дане тіло до поверхні іншого.

15
Спокій Ковзання

16
сп
 Сила опору Fоп
При малих швидкостях

де 1 стала величина (коефіцієнт опору), залежна від

характеристик тіла і середовища, ev – орт вектора швидкості.

При великих швидкостях

де 2 стала величина (коефіцієнт опору)

17
 Принцип відносності Галілея
відображує відносність положення та руху тіла: радіус-
вектора та швидкості .

Перетворення Галілея встановлюють зв'язок між цими

величинами у різних системах відліку.

Існують також важливі величини, які не змінюються при

переході від однієї інерціальної системи відліку до іншої. Їх
називають інваріантами перетворень Галілея. В
кінематиці такими інваріантами є відносне положення і
відносна швидкість двох точок, а також їхні прискорення.

18
Y Y’
1

O O’ X X’

19
 Принцип відносності Галілея або принцип
відносності класичної механіки:

За однакових умов у всіх інерціальних системах відліку всі

механічні явища відбуваються однаково.

Тому ніякими механічними дослідами всередині даної

інерціальної системи відліку неможливо встановити рухається вона,
чи перебуває в спокої.
Таким чином, принцип відносності Галілея проголошує повну
еквівалентність усіх інерціальних систем відліку.

20
сп
 Неінерціальні системи відліку
– це системи відліку, які рухаються з прискоренням відносно
інерціальних.
Наприклад, такі сили діють на людину під час різкого
гальмування, чи прискорення, або при крутих поворотах
автобуса, яка змушує нас міцно триматися за поручні.

Сили, що зумовлені не взаємодією між тілами, а

властивостями системи відліку, називаються силами
інерції.

21
 Сила інерції при поступальному русі
системи відліку
Якщо тіло маси m рухається
відносно К-системи зі швидкістю v,
то й ого швидкість відносно K’-
K K системи

прискорення

Домноживши вираз (2.22) на масу тіла, одержимо

22
Величина – сила, що діє на тіло в інерціальній системі
відліку з боку інших тіл.
Прискорення тіла в K’-системі відліку визначається не
тільки силою , а і величиною

яка називається (поступальною) силою інерції.

Таким чином, основне рівняння динаміки для неінерціальної
системи відліку має вигляд:

тобто
в неінерціальнії системі відліку добуток маси тіла на його
прискорення дорівнює сумі всіх сил взаємодії та сил
інерції.
23
 Сили інерції в обертовій системі
відліку
Тут можливі два варіанти:

точка нерухома,

або ж

точка рухається відносно цієї системи відліку.

24
Ця сила напрямлена від осі (центра) обертання системи
відліку K’ і тому називається “відцентровою силою інерції”.

25
 Точка рухається в обертовій системі
відліку. Сила Коріолі са
Сила Коріоліса (або коріолісова сила)

26
сп
27
Також завдяки коріолісовій силі спостерігається
обертання площини коливань математичного маятника.
Саме це дозволило в свій час (1852 р.) французькому фізикові
Фуко довести, що Земля обертається навколо своєї осі.

Існують й інші прояви сил Коріоліса, наприклад,

викривлення траєкторії м'яча, що котиться по каруселі, або ж
закручування води при її витіканні з отвору в дні посудини.
Маятник Фуко
https://youtu.be/sbqMEsBeHMw?si=NJ8JliXx-uTak8fK

28
сп