Механічні коливання і хвилі

1. Коливальний рух. Вільні коливання. Амплітуда, період, частота. Математичний маятник.

Коливання вантажу на пружині.
2. Лабораторна робота № 2. Визначення прискорення вільного падіння.
3. Перетворення енергії в коливальному русі. Вимушені коливання. Резонанс.
4. Поперечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі. Вібрація та її вплив на живі організми.
5. Звукові хвилі. Швидкість звуку. Гучність звуку та висота тону. Луна. Інфра- та ультразвуки.
6. Узагальнення та систематизація знань з теми „Механічні коливання і хвилі”. Екологічні проблеми
акустики.

КОЛИВАЛЬНИЙ РУХ. ВІЛЬНІ КОЛИВАННЯ. АМПЛІТУДА, ПЕРІОД, ЧАСТОТА. МАТЕМАТИЧНИЙ МАЯТНИК.

КОЛИВАННЯ ВАНТАЖУ НА ПРУЖИНІ.

Коливання — це будь-який процес, під час якого стан тіла або фізичної системи тіл повторюється
через певні інтервали часу.
Коливання — найпоширеніша форма руху в навколишньому світі та техніці. Коливаються дерева під
дією вітру, поршні у двигуні автомобіля тощо. Ми можемо розмовляти і чути звуки завдяки
коливанням голосових зв'язок, повітря і барабанних перетинок; коливається серце. Це все —
приклади механічних коливань. Світло — це також коливання, але електромагнітні. За допомогою
електромагнітних коливань, які поширюються в просторі, можна здійснювати радіозв'язок,
радіолокацію, передавати телевізійні передачі, а також лікувати деякі хвороби. Перелічити всі види
коливань неможливо.
Наведені приклади механічних і електромагнітних коливань з першого погляду мають мало
спільного. Проте під час їх дослідження було виявлено цікаву закономірність: різні за фізичною
природою коливання описуються однаковими математичними рівняннями, що значно полегшує їх
вивчення.
Коливання бувають періодичними і неперіодичними. Найцікавішими є дослідження періодичних
коливань.
Періодичним називають такий процес, за якого величина, що коливається взята у будь-який момент
часу, через певний інтервал часу Т матиме те саме значення.
Коливання — найпоширеніша форма руху в навколишньому світі
Різні за фізичною природою коливання описуються однаковими математичними рівняннями, що
значно полегшує їх вивчення
Математичне визначення періодичної функції таке: функцію f (t) називають періодичною з періодом
Т, якщо f (t+T) = f (t) за будь-яких значень змінної t.
Дослідження коливань у техніці — надзвичайно важлива справа. Деякі коливання можна виявити
лише за допомогою спеціальних датчиків. Такими є, наприклад, коливання різних споруд, корпусів і
деталей машин, літальних апаратів тощо. Датчики сприймають коливання, перетворюють їх
переважно на електричні сигнали, які реєструються вимірювальними приладами, електронними
осцилографами та іншими пристроями.
Найпростішими є гармонічні коливання
Найпростішими механічними коливаннями є так звані гармонічні коливання. Гармонічними
вважають коливаня, за яких зміни фізичних величин з часом відбуваються за законами змін синуса
або косинуса. їх вивчення дає змогу досліджувати й складніші коливання, оскільки останні в багатьох
випадках можна вважати такими, що складаються з певної кількості простих гармонічних коливань.

ГАРМОНІЧНІ КОЛИВАННЯ ТЯГАРЯ НА ПРУЖИНІ

Розглянемо рух тягаря, прикріпленого до пружини. Тягар має отвір, у який вставлено горизонтально
розміщений стержень (мал. 2.1, 2.2).
 Для спрощення розглянемо ідеальний випадок, коли тертя відсутнє, тобто немає втрат
механічної енергії. Пізніше з'ясуємо вплив тертя на характер руху тягаря.
Коли на тягар у горизонтальному напрямку не діють зовнішні сили, то він перебуває у стані рівноваги
(див. мал. 2.1, а). Сила тяжіння, яка діє на тягар, зрівноважується дією сили реакції стержня. Ці сили
на рух тягаря не впливають.
Будемо відлічувати зміщення тягаря від положення рівноваги ОО'. Коли тягар перебуває справа від
положення рівноваги, зміщення х вважатимемо додатними, а коли зліва — від'ємними.
Щоб тягар почав рухатися, його необхідно вивести зі стану рівноваги (див. мал. 2.1, б). При цьому,
відповідно до закону Гука, виникне сила пружності, яка діє на тягар і напрямлена до положення
рівноваги. З цього моменту й починаємо розгляд руху.
Якщо тягар відпустити, то під дією сили пружності пружини він почне рухатись до положення
рівноваги, при цьому швидкість його руху зростатиме. В момент проходження тягарем через
положення рівноваги його швидкість буде максимальною, а прискорення дорівнюватиме нулю (мал.
2.2, а).
Рухаючись далі, тягар стискує пружину, в ній виникає сила пружності, спрямована до положення
рівноваги. Дійшовши до крайнього лівого положення, тягар буде рухатися до положення рівноваги
(мал. 2.2, б).
Якщо розглядати ідеальний випадок, коли немає втрат механічної енергії, то рухи справа вліво і зліва
вправо періодично повторюватимуться нескінченно довго. Саме періодичність і є найхарактернішою
особливістю коливальних рухів.
Періодичність є найхарактернішою особливістю коливальних рухів
Проаналізуємо коливання тягаря під дією пружини. Коли тягар масою т зміщений від положення
рівноваги на х (у положенні рівноваги х = 0), то на нього діє сила F = - kx, деk — жорсткість пружини
(знак «—» означає, що сила у будь-який момент часу напрямлена в бік, протилежний зміщенню). За
другим законом динаміки Ньютона F = та. Тому рівняння, яке описує рух тягаря, матиме такий
вигляд:

або

У цьому рівнянні величина завжди додатна, оскільки жорсткість пружини і маса тягаря не можуть

набувати від'ємних значень. Відомо, що будь-яке число в квадраті є додатним. Тому величину
можна позначити як w 2 ,тоді рівняння руху тягаря буде таким:
Коли ви згодом вивчатимете основи диференціального й інтегрального числення, то зможете знайти
розв'язок одержаного рівняння, а тут наведемо його в остаточному вигляді:

де xmax і а — сталі величини, які можна знайти з початкових умов руху.

Величину (wt + а) називають фазою коливанння а величину а — початковою фазою.

Розв'язок рівняння може бути и таким:

але в цьому разі іншою буде початкова фаза а.

Величину (wt+ а) називають фазою коливання, а величину a — початковою фазою
Останні два рівняння називають рівняннями гармонічного коливального руху.
Впевнитись у тому, що коливання відбуваються за законом косинуса чи синуса, можна й на досліді.
До тягаря (див. мал. 2.1, 2-2) слід прикріпити перо з чорнилом або фарбою, вивести тягар із
положення рівноваги і відпустити. Водночас у перпендикулярному до коливань напрямку рівномірно
рухатимемо під тягарем чистий аркуш паперу, на якому одержимо графічне зображення гармонічних
коливань (мал. 2.3). Такий характер можуть мати й електромагнітні коливання, про що ви дізнаєтеся з
подальшого вивчення фізики.
Якщо здійснювати коливання з початковою фазою, що дорівнює нулю (а = 0), то легко встановити
фізичну сутність величин xmax і w. У цьому разі х = xmaxcoswt і в початковий момент руху t = 0, x =
xmax (мал. 2.4, положення тягаря у точці 1). Це максимальне зміщення тягаря від положення
рівноваги, яке називають амплітудою коливання.
Проаналізуємо рух тягаря, відпущеного у точці 1 (мал. 2.4).

, тіло перебуває у положенні рівноваги (точка 2). Якщо (wt = п, то х= -хmах х = 0, тіло
перебуває у точці 4. За wt = 2п х = хmaх, тобто тіло повертається у вихідне положення, здійснивши
одне повне коливання. За одне повне коливання тіло проходить усі точки траєкторії (крім крайніх)
двічі — спочатку в одному напрямку, а потім у протилежному.
Інтервал часу, протягом якого тіло здійснює одне повне коливання, називають періодом коливання Т.
Максимальне зміщення тягаря від положення рівноваги називають амплітудою коливання
За одне повне коливання тіло проходить усі точки траєкторії (крім крайніх) двічі — спочатку в
одному напрямку, а потім у протилежному
Інтервал часу, протягом якого тіло здійснює одне повне коливання, називають періодом коливання Т
Для розглянутого прикладу

,
звідки

Отже, величина w показує, яку кількість коливань здійснює тіло за 2п секунд. Цю величину
називають коловою, або циклічною, частотою.
У процесі дослідження коливань користуються поняттям частоти f Частота коливань f показує, яку

кількість коливань тіло здійснює за одну секунду. Легко помітити, що w = 2пf а . За

міжнародною системою період визначають у секундах, а частоту — в одиницях за секунду. Ця
одиниця названа герцом (Гц) на честь німецького фізика Генріха Герца, котрий у 1884 р.
експериментально довів наявність електромагнітних хвиль.
Тепер можемо одержати формулу для визначення періоду коливань тягаря на пружині (див. мал. 2.1,

2.2). Якщо , то

, а період коливань , тоді частота коливань .

За такими самими формулами визначають величини, які описують коливання тягаря на пружині, що
підвішена вертикально (мал. 2.5).

У цьому разі сила тяжіння, що діє на тягар, зміщує лише положення рівноваги, а на характер
коливань не впливає.
Коли тіло здійснює коливання, то періодично змінюються не лише його зміщення, а й швидкість та
прискорення. У точках максимального відхилення від положення рівноваги (х = x max і х = -хmах)
швидкість руху тіла дорівнює нулю, а прискорення максимальне, оскільки на тіло діє максимальна
сила. Під час проходження тілом положення рівноваги швидкість максимальна, а прискорення
дорівнює нулю, бо сила, що діє на тіло, дорівнює нулю. Координата, швидкість та прискорення під
час коливання змінюються з однаковим періодом Т.

Величина w показує, яку кількість коливань здійснює тіло за 2п секунд. Цю величину називають
коловою, або циклічною, частотою
Частота коливань f показує, яку кількість коливань тіло здійснює за одну секунду
Коли тіло здійснює коливання, то періодично змінюються не лише його зміщення, а й швидкість та
прискорення

ЕНЕРГІЯ КОЛИВАЛЬНОГО РУХУ

У механіці розрізняють кінетичну та потенціальну енергії тіл. Кінетична енергія визначається масою
тіл та швидкістю їх руху:

Потенціальну енергію тіла у полі сил тяжіння визначають за формулою Еп = mgh, а потенціальну
енергію пружно деформованого тіла (наприклад, пружини)

Якщо розглядати рух тягаря, прикріпленого до пружини (див. мал. 2.1, 2.2), то тут періодично
змінюватимуться як швидкість руху тіла, так і сила пружності пружини. Отже, періодично будуть
змінюватися кінетична й потенціальна енергії. Кінетична енергія матиме максимальні значення у
моменти проходження тілом положень рівноваги, а потенціальна — у моменти перебування тіла в
точках найбільших відхилень від положення рівноваги.
Досі ми вважали, що в коливальних системах втрат механічної енергії немає, тому повна механічна
енергія системи залишалася сталою:
Кінетична енергія матиме максимальні значення у моменти проходження тілом положень
рівноваги, а потенціальна— у моменти перебування тіла в точках найбільших відхилень від
положення рівноваги

У разі максимального відхилення тіла від положення рівноваги повна механічна енергія системи
дорівнюватиме максимальній потенціальній енергії пружно деформованої пружини:

Оскільки втратами механічної енергії у системі ми поки що нехтуємо, то

Якщо не враховувати втрати механічної енергії у системі, то

З останнього рівняння можна легко знайти максимальне значення швидкості руху тіла в
коливальному процесі. Зробіть це самі.

ВІЛЬНІ КОЛИВАННЯ
У попередніх розглянутих випадках коливань ми нехтували втратами механічної енергії у
коливальних системах, тобто розглядали ідеальні випадки. Проте в реальних системах втрати
механічної енергії завжди існують. Вони викликані наявністю тертя, опору середовища, утворенням
механічних хвиль тощо. Тому амплітуда коливань у реальних системах з часом зменшується і
коливання, зрештою, припиняються. Наприклад, з часом припиняються коливання тягаря на пружині
чи гойдалки, якщо їх час від часу не підштовхувати, поповнюючи втрати механічної енергії. Якщо в
коливальній системі тіло вивести зі стану рівноваги і відпустити, то воно здійснюватиме так звані
вільні коливання, які завжди є затухаючими.

Для дослідження коливань різної природи часто використовують прилади, що дістали назву
осцилографів. Осцилограф (від лат. oscillo — коливаюсь і грец. графо — пишу) — прилад для
спостереження коливань та запису їх у графічній формі.
На мал. 2.7 зображено осцилограму вільних коливань.

Візьміть лінійку з міліметровими поділками і дослідіть за осцилограмою, чи залежить період таких

коливань від їхньої амплітуди — виміряйте у міліметрах періоди коливань на початку осцилограми, в
її середній частині та в кінці. Зробіть висновок.
Вочевидь, ви впевнились у тому, що період коливань від їхньої амплітуди не залежить.
Амплітуда коливань у реальних системах з часом зменшується і коливання, зрештою, припиняються
Вільні коливання завжди є затухаючими
Період коливань не залежить від їхньої амплітуди
У реальних механічних системах завжди є втрати механічної енергії
Досліджуючи коливання в системі тягар — пружина, за відсутності втрат механічної енергії, ми
дійшли висновку, що період таких коливань можна визначити за формулою

А що ж ми маємо для вільних коливань? Вивчаючи фізику далі, ви переконаєтесь, що для вільних
коливань ця формула набирає дещо іншого вигляду:

де г — коефіцієнт опору, що характеризує втрати механічної енергії у системі.

Цю формулу можна й не запам'ятовувати, але проаналізувати її варто. Зрозуміло, що до неї входять
величини, які мають лише додатні значення. Опір середовища збільшує період коливань тіла.
Період коливань має значення тільки більше за нуль. Це можливо лише за умови, що для
підкореневого виразу забезпечується

умова . Якщо , то коливання в системі взагалі неможливі. Якщо ж коефіцієнт опору r

= 0 (коливання відбуваються в ідеальній системі, без втрат механічної енергії), то

а це є період для гармонічних коливань тягаря на пружині. Такі коливання називають власними.
Викладені міркування зручно подати у такому вигляді:

Період власних коливань тягаря на пружині

Власними називають коливання в ідеальних системах

Висновки з цього легко перевірити експериментально. Якщо тягар, підвішений до пружини, вивести
зі стану рівноваги і відпустити, то він коливатиметься досить довго. У воді його коливання
відбуватимуться менш тривалий час, а у в'язкій рідині їх може не бути зовсім.
На практиці для визначення періоду вільних коливань користуються формулами для власних

коливань, наприклад . Це цілком припустимо, оскільки похибки визначень у такому разі

незначні.

МАТЕМАТИЧНИЙ МАЯТНИК
Математичним маятником вважають точкове тіло, підвішене до нерозтяжної і невагомої нитки.
Математичний маятник — це поняття абстрактне, тому що: по-перше, у природі не існує точкових
тіл, а по-друге, немає абсолютно нерозтяжних і невагомих ниток.
Проте з певним наближенням математичним маятником можна вважати кульку, підвішену на нитці
(мал. 2.8).

Коли кулька перебуває в стані рівноваги, то на неї діють сила тяжіння та сила пружності
нитки які зрівноважують одна одну, тобто рівнодійна цих сил дорівнює нулю.
Якщо ж маятник відхилити від положення рівноваги на кут ер, то на кульку так само діятимуть сили
тяжіння та пружності нитки, але їх рівнодійна тепер уже має певне значення,
напрямлена перпендикулярно до нитки маятника і діє у напрямку до положення рівноваги. Саме ця
сила і викликає коливання маятника.
Якщо кут ф малий, то sinф ~ ф і сила, що викликає коливання, пропорційна куту відхилення нитки:

Такий самий характер має сила, що спричиняла коливання кульки, прикріпленої до пружини, яку
розглядали вище.
Ця сила діє по дотичній до траєкторії руху кульки маятника і надає їй так званого тангенціального
прискорення:

де / — довжина маятника (сумарна довжина нитки маятника і радіуса кульки); є — кутове

прискорення руху маятника.
За другим законом Ньютона

Останнє рівняння аналогічне рівнянню

к
а = - — х, що описує коливання тягаря на пружині.
m

Розв'язки обох рівнянь однакові. Якщо позначити то колова частота коливань

математичного маятника

Оскільки період коливань то період коливань математичного маятника буде

де / — довжина маятника; g — прискорення вільного падіння у точці, де перебуває маятник.
Це формула Гюйгенса для періоду коливань математичного маятника.
Загальною умовою виникнення механічних коливань є пропорційність прискорення руху тіл зміщеню,
взятому зі знаком мініс:

У випадку криволінійного руху прискорення можна розділити на доцентрове, яке характеризує

швидкість зміни напрямку швидкості, та тангенціальне, що характеризує швидкість зміни
швидкості за значенням. Кутове прискорення

характеризує швидкість зміни кута повороту тіла при обертовому русі чи коливаннях
навколо певних осей
Період коливань математичного маятника

Формула Гюйгенса для періоду коливань математичного маятника:

За допомогою маятників можна знаходити корисні копалини

З теоретичних міркувань, викладених у цьому параграфі, можна дійти таких висновків:

1. Період коливань математичного маятника за малих амплітуд не залежить від амплітуди коливань.
Ця властивість була відкрита Г. Галілеєм у 1583 р. і названа ізохронністю (рівночасністю).
2. Період коливань не залежить від маси маятника.
3. Період коливань прямо пропорційний квадратному кореню з довжини маятника.
4. Період коливань обернено пропорційний квадратному кореню з прискорення вільного падіння.

Відомо, що в різних місцях земної кулі прискорення вільного падіння різне. Воно залежить не
лише від форми Землі, а й від наявності під поверхнею важчих (руди різних металів ) чи легших (газ,
нафта) речовин. Тому й період коливань маятника у таких місцях різний. Отже, за допомогою
маятників можна знаходити корисні копалини, тобто допомагати геологічній розвідці.

ЗАПИТАННЯ
1. Наведіть приклади коливань. Які з них є механічними?
2. Що таке період, частота та колова, або циклічна, частота коливань? Як ці величини пов'язані між
собою?
3. Яка основна одиниця вимірювання частоти? Що ви можете сказати про коливання тіл, які мають
частоти коливань 0,5; 1,0 і 2,0 Гц?
4. Які величини, що характеризують коливальний рух, змінюються періодично?
5. Які властивості повинні мати сили, що викликають коливальний рух?
6. Які коливання вважають гармонічними?
7. В яких точках траєкторії тіло, що коливається, має лише потенціальну енергію?
8. В які моменти руху тіло, що коливається, має лише кінетичну енергію?
9. Як визначають потенціальну енергію тіла, що коливається? Яке максимальне значення може мати
ця енергія?
10. Яке максимальне значення кінетичної енергії може мати тіло, що коливається? Яке у цьому разі
значення швидкості тіла?
11. Яку повну механічну енергію має тіло, що коливається, у будь-якій точці траєкторії?
12. Чому в реальних системах відбуваються втрати механічної енергії?
13. За яких умов коливання не припинялися б взагалі?
14. За яких умов спостерігаються вільні коливання? Який характер має їхній графік?
15. За яких умов коливання зовсім неможливі?
16. Чи існують у природі власні коливання?
17. Які сили діють на кульку, підвішену на нитці, під час її коливання? Як ці сили змінюються?
18. Якими мають бути кулька та нитка, щоб маятник можна було вважати математичним?
 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА ВИЗНАЧЕННЯ ПРИСКОРЕННЯ ВІЛЬНОГО ПАДІННЯ

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

Дослідження коливань маятника

Мета: дослідити залежність періоду коливань маятника від амплітуди коливань, маси кульок (чи
інших тягарів) та довжини маятника.

Обладнання: кульки (чи інші тягарі, наприклад гайки) різної маси; штатив; лінійка з міліметровими
поділками; секундомір або годинник.

Виконання роботи

1. Дослідіть, чи залежить період коливань маятника від їхньої амплітуди: а) підвісьте тягар на нитці
до штатива; б) відхиліть тягар від положення рівноваги на невеликий кут (до 10°) і відпустіть.
Виміряйте час 10—100 повних коливань і визначте їх період; в) відхиліть тягар на менший кут і знову
визначте період коливань. Порівняйте одержане значення періоду з попереднім; г) зробіть висновок.
2. Дослідіть, чи залежить період коливань маятника від маси тягаря: а) виготовте маятник з
найлегшою кулькою і виміряйте його довжину (замість кульки можна взяти гайку чи інший тягар);
виміряйте період коливань маятника Т1; б) виготовте маятник такої самої довжини, але з кулькою
більшої маси (або двома гайками), визначте період коливань Т2; в) виготовте маятник з найважчою
кулькою (трьома гайками) і визначте період його коливань Т3; г) порівняйте одержані значення
періодів і зробіть висновок.

3. Знайдіть залежність між довжиною маятника і періодом його коливань: а) виготовте маятник
завдовжки l1 = 1 мі визначте період його коливань Т1; б) зменшіть довжину маятника в 4 рази (l2 =

0,25 м) і визначте період його коливань T2; в) порівняйте значення відношень . Який висновок
можна зробити?

Порівняйте свої висновки зі зробленими в параграфі «Математичний маятник».

 ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ В КОЛИВАЛЬНОМУ РУСІ. ВИМУШЕНІ КОЛИВАННЯ. РЕЗОНАНС
У механіці розрізняють кінетичну та потенціальну енергії тіл. Кінетична енергія визначається масою
тіл та швидкістю їх руху:

Потенціальну енергію тіла у полі сил тяжіння визначають за формулою Еп = mgh, а потенціальну
енергію пружно деформованого тіла (наприклад, пружини)

Якщо розглядати рух тягаря, прикріпленого до пружини (див. мал. 2.1, 2.2), то тут періодично
змінюватимуться як швидкість руху тіла, так і сила пружності пружини. Отже, періодично будуть
змінюватися кінетична й потенціальна енергії. Кінетична енергія матиме максимальні значення у
моменти проходження тілом положень рівноваги, а потенціальна — у моменти перебування тіла в
точках найбільших відхилень від положення рівноваги.
Досі ми вважали, що в коливальних системах втрат механічної енергії немає, тому повна механічна
енергія системи залишалася сталою:

Кінетична енергія матиме максимальні значення у моменти проходження тілом положень

рівноваги, а потенціальна— у моменти перебування тіла в точках найбільших відхилень від
положення рівноваги

У разі максимального відхилення тіла від положення рівноваги повна механічна енергія системи
дорівнюватиме максимальній потенціальній енергії пружно деформованої пружини:

Оскільки втратами механічної енергії у системі ми поки що нехтуємо, то

Якщо не враховувати втрати механічної енергії у системі, то

З останнього рівняння можна легко знайти максимальне значення швидкості руху тіла в
коливальному процесі. Зробіть це самі.

ВИМУШЕНІ КОЛИВАННЯ. РЕЗОНАНС, ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА УСУНЕННЯ В

ТЕХНІЦІ
Вимушеними вважають коливання, що відбуваються під дією зовнішньої періодичної сили.
Наприклад, ви можете взяти в руку книжку і здійснювати нею вимушені коливання. На книжку з боку
руки діє зовнішня періодична сила.
Однак у таких вимушених коливаннях немає чогось особливого і цікавого. Інша річ, коли зовнішня
періодична сила діє на тіло, яке може самостійно здійснювати вільні коливання (такі коливання
завжди затухаючі).
Якщо тіло в момент початку дії змушувальної сили було нерухомим, то спочатку амплітуда його
коливань поступово зростає, через певний час досягає максимального значення і далі не
збільшується.
Важливе явище спостерігається у разі, коли частота змушувальної сили збігається з частотою
коливань тіла, на яке ця сила діє. При цьому амплітуда коливань досягає максимального значення, яке
у багато разів може перевищувати амплітуду вільних коливань. Таке явище називають резонансом.
Вимушеними вважають коливання, що відбуваються під дією зовнішньої періодичної сили
Важливе явище спостерігається в разі, коли частота змушувальної сили збігається з частотою
коливань тіла, на яке ця сила діє. При цьому амплітуда коливань досягає максимального значення, яке
у багато разів може перевищувати амплітуду вільних коливань. Таке явище називають резонансом
ідеальному випадку, коли в системі немає опору fрез = fо, резонанс настає, якщо частоти змушувальної
сили і вільних коливань системи збігаються. Амплітуда коливань при цьому нескінченно зростає.
Чим менший коефіцієнт опору середовища, тим більша амплітуда резонансного коливання (мал. 2.15)
і гостріший резонанс.

У багатьох випадках резонанс є корисним явищем. Резонанс ми використовуємо в різноманітних

типах частотомірів. Особливо важливу роль відіграє резонанс у радіотехніці. Однак трапляються
випадки, коли резонансу треба уникати, оскільки його неврахування призводить до певних
ускладнень, навіть до катастроф. Так, усього через кілька місяців після введення в дію зруйнувався
Такомський підвісний міст (СІ1ІА), в якому виникли резонансні коливання під дією вітру. Випадки
руйнування мостів під дією періодичної сили (наприклад, коли по мосту йдуть «у ногу» війська)
траплялись нерідко. Так, у 1831 р. у Манчестері 60 осіб так само зруйнували міст через річку Ірвель.
У 1868 р. в Чатамі зруйнувався міст на опорах під час проходження загону британської піхоти. У 1850
р. зруйнувався Анжерський підвісний міст, коли по ньому крокував батальйон французької піхоти
чисельністю 500 осіб, при цьому 226 осіб загинуло.
Наведені приклади засвідчують важливість дослідження коливань і врахування їх у техніці. Нині
кожну деталь, яка в тому чи іншому пристрої зазнає періодичних навантажень, досліджують на
резонанс. Наприклад, досліджують лопатки газових і парових турбін, відповідальні деталі літальних
апаратів тощо.
Часто для зменшення коливань застосовують різні заспокійливі пристрої — демпфери. На мал. 2.16
зображено електровимірювальний прилад електромагнітної
системи.
Якщо ввімкнути прилад, стрілка під дією пружини / здійснить коливання. Щоб вони швидше
затухали, використовують демпфер 2 у вигляді коробочки, в якій рухається пластинка, зв'язана з
віссю стрілки. Рух цієї пластинки збільшує опір повітря у системі, і коливання швидко затухають.
Отже, вимушені коливання відбуваються під дією заданих зовнішніх періодичних сил, які діють
незалежно від коливань у системі. Характер процесу визначається не лише властивостями системи, а
й істотно залежить від частоти зміни зовнішньої сили. Енергія коливань надається джерелом, шо
створює зовнішню силу.

ЗАПИТАННЯ
1. В яких точках траєкторії тіло, що коливається, має лише потенціальну енергію?
2. В які моменти руху тіло, що коливається, має лише кінетичну енергію?
3. Як визначають потенціальну енергію тіла, що коливається? Яке максимальне значення може мати
ця енергія?
4. Яке максимальне значення кінетичної енергії може мати тіло, що коливається? Яке у цьому разі
значення швидкості тіла?
5. Яку повну механічну енергію має тіло, що коливається, у будь-якій точці траєкторії?
6. За яких умов спостерігається резонанс?
7. Наведіть приклади корисного використання резонансу.
8. У яких випадках необхідно запобігати резонансу?
 ПОПЕРЕЧНІ ТА ПОЗДОВЖНІ ХВИЛІ. ДОВЖИНА ХВИЛІ. ВІБРАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ.

Поширення коливань у середовищі нази вають хвильовим процесом. Важливо зазначити, що

поширення хвиль не супроводжується перенесенням частинок середовища,— вони лише
коливаються навколо положень рівноваги. Проте з хвилею переноситься енергія, яка поширюється у
просторі від джерела коливань.
Поширення хвиль не супроводжується перенесенням частинок середовища
Залежно від напрямку коливань частинок відносно напрямку поширення хвилі розрізняють поперечні і
поздовжні хвилі
Напрямок поширення хвилі називають променем.
Залежно від напрямку коливань частинок відносно напрямку поширення хвилі розрізняють хвилі
поперечні і поздовжні.
Розглянемо процес утворення поперечної хвилі (мал. 2.20).

Першій точці надається коливальний рух зовнішньою періодичною силою, що має період коливань Т.
Усі точки середовища зв'язані між собою пружними силами. Тому коливання точки 1 спричинять
коливання точки 2, які, у свою чергу, спричинять коливання точки 3 і т. д.— у пружному середовищі
поширюватиметься хвиля.
Під час коливань у середовищі, наприклад у твердому тілі, виникають пружні сили (відбувається
деформація зсуву).
Через чверть періоду точка 1 відхилиться на максимальну відстань від положення рівноваги і почне
рухатися вниз. У цей час точка 2 починає рухатися вгору (мал. 2.20, б).
Ще через чверть періоду зміщення точки 2 буде максимальним, а точка 3 почне рухатися вгору (див.
мал. 2.20, в). Точка 1 у цей момент досягне положення рівноваги, набуде максимальної швидкості і
продовжуватиме рухатися вниз. Наступні фази процесу за один період ілюструє мал. 2.20, г, д. Якщо
енергія коливань не зменшуватиметься, то й коливання поширюватимуться далі.
У разі поширення поздовжньої хвилі точки пружного середовища також здійснюють коливання
відносно своїх положень рівноваги, але при цьому коливання їх відбуваються у тому самому
напрямку, в якому поширюється хвиля, тому поширення поздовжньої хвилі спостерігаються
згущення й розрідження частинок середовища, в якому хвиля поширюється.
Довжиною хвилі називають відстань між найближчими точками хвилі, які коливаються з
однаковими фазами. На мал. 2.20, д в однакових фазах коливаються точки 1 і 5. Отже, відстань між
цими точками і є довжиною хвилі. Інакше кажучи, довжина хвилі — це відстань, на яку поширюється
коливання за один період:

Довжиною хвилі називають відстань між найближчими точками хвилі, які коливаються з
однаковими фазами
Довжина хвилі — це відстань, на яку поширюється коливання за один період
Швидкість поширення хвиль залежить від пружних властивостей середовища та його густини.
В однорідному середовищі від точкового джерела коливань хвилі поширюються в усіх напрямках.
Щоб описати поширення хвилі, введено поняття про фронт хвилі. Фронтом хвилі називають
геометричне місце точок, до яких дійшли коливання в певний момент часу. Зрозуміло, що всі точки
фронту хвилі мають однакову фазу коливань. За формою фронту розрізняють сферичні, плоскі хвилі
тощо.
Для знаходження фронту хвилі зручно користуватися принципом Гюйгенса, за яким усі точки фронту
хвилі в данийя момент часу можна розглядати як самостійні джерела хвилі (мал. 2.21).

Новий фронт хвилі знаходять як обвідну вторинних хвиль з центрами у точках першого фронту хвилі:
01, 02, 0з, ... .
Ми вже знаємо, як відбувається процес поширення коливань у просторі. Тепер з'ясуємо, як
визначається зміщення кожної точки, збудженої хвилею, тобто спробуємо встановити рівняння хвилі.
У точці В (мал. 2.22)

перебуває джерело коливань (вібратор). Хвилі зі швидкістю v поширюються вздовж прямої ВС.
Рівняння коливань у точці В:

Усі точки вздовж прямої здійснюватимуть коливання вже з певним запізненням. Це запізнення буде
тим більшим, чим далі від точки В перебуватиме досліджувана точка С і чим з меншою швидкістю
поширюватиметься хвиля. Очевидно, що коливання у точці С описуватимуться рівнянням

де
Отже, маємо рівняння коливань у точці С (і в будь-якій іншій):
яке називають рівнянням біжучої хвилі. Воно визначає зміщення будь-якої точки середовища в

момент часу, що розглядається. Якщо мати на увазі, що , то рівняння хвилі можна записати
так:

Зрозуміло, що для різних точок амплітуда коливань хтах різна. Однаковою вона буде лише у разі
плоскої хвилі. Амплітуда коливань сферичної хвилі зі збільшенням віддалі зменшується обернено
пропорційно відстані від джерела хвиль:

Це можна спостерігати на прикладі поширення хвиль на поверхні стоячої води, коли кинути камінець.
Чим далі поширюється хвиля, тим менша амплітуда її коливань.
 ЗВУКОВІ ХВИЛІ. ШВИДКІСТЬ ЗВУКУ. ГУЧНІСТЬ ЗВУКУ ТА ВИСОТА ТОНУ. ЛУНА. ІНФРА- ТА УЛЬТРАЗВУКИ

Звукові явища виникають через механічні коливання різних тіл. Проте не будь-які механічні
коливання створюють звук і не за будь-яких умов. Розглядаючи коливання маятника, можна
помітити, що звукові коливання у цьому разі не виникають, хоч амплітуда таких коливань може бути
й досить великою. Отже, амплітуда не є тією основною характеристикою, за якою відрізняють звукові
коливання від просто механічних.
Дослідимо коливання генератора, одночасно подаючи їх на гучномовець і на вхід електронного
осцилографа (мал. 2.25).

Гучномовець перетворює електричні коливання генератора Г на механічні коливання дифузора Д, які

надають коливального руху частинкам повітря — у навколишньому просторі поширюється
поздовжня хвиля. Ця хвиля досягає органів слуху людини (чи інших приймачів), викликаючи
коливання барабанної перетинки. Проте звук ми чуємо не завжди.
Звукові коливання. Почнемо дослідження коливань із невеликих частот — кількох коливань за
секунду (мал. 2.26, а).

На екрані осцилографа спостерігаємо графік, дифузор гучномовця коливається, але звуку ми не

чуємо. Поступово збільшуватимемо частоту коливань. За певної частоти з'являється звук. Людина
починає його чути лише тоді, коли частота коливань досягає значень 16—20 Гц. Коливання з
меншими частотами називають інфразвуковими.
Продовжуватимемо поступово збільшувати частоту коливань. У цьому разі змінюватиметься
фізіологічна характеристика звуку, яку називають висотою тону. Отже, фізичній характеристиці звуку
— частоті — відповідає фізіологічна характеристика — висота тону. На мал. 2.26, б, в наведено
графіки звуків різної висоти тону. Частота звуку на мал. 2.26, в більша, а отже, і вищий тон звуку.
Ультразвуки. Якщо поступово збільшувати частоту коливань, то висота тону зростатиме. З
досягненням певної частоти ми вже не чутимемо звуку, хоча коливання й досягають наших органів
слуху. Людина перестає чути звуки, якщо частота їх перевищує 20 000 Гц. Для різних людей ця межа
може бути різною. Коливання, частота яких перевищує 20 кГц, називають ультразвуковими.
Отже, звуковими є коливання, частота яких знаходиться у межах 16—20 Гц — 20 кГц.
Деякі тварини, наприклад собаки і кажани, чують ультразвуки. Цю властивість використовують під
час дресирування собак, а кажанам вона дає змогу орієнтуватися в просторі.
Не слід думати, що звуки можуть утворюватися лише у разі коливання твердих тіл: ніжок камертона,
дифузора гучномовця, струни тощо (мал. 2.27).

Досить сильні звуки можна одержати і під час коливання повітря.

Візьміть невеличку трубку, закрийте один з її отворів і подміть біля другого отвору. Матимете
свищик, який дає звук певної висоти тону. Якщо хочете змінити висоту тону звуку, вставте у трубку
поршень. Тепер можна змінювати висоту стовпчика повітря в трубці й одержувати звук різної висоти
тону. Встановіть залежність висоти тону звуку від висоти стовпчика повітря.
Так можна одержувати не лише звукові, а й інфра- та ультразвукові коливання, що й застосовують
іноді в техніці.
Скориставшись генератором, гучномовцем і осцилографом, встановимо, від чого залежить гучність
звуку. Якщо амплітуда коливань невелика (мал. 2.28, а), то й гучність звуку мала. Зі збільшенням
амплітуди коливань (мал. 2.28, б, в) зростатиме й гучність звуку.

Проте коли амплітуда коливань мала, то звуку можемо й не почути через недостатню чутливість
органів слуху. Існує певний поріг чутності. Коли ж амплітуда звукових коливань велика, то звуки
викликають больові відчуття.
Складні звуки. Досі ми розглядали лише прості звуки, тобто такі, які нам дають гармонічні коливання.
Проте більшість звуків у природі є складними. Складний звук можна розкласти на ту чи іншу
кількість простих звуків. Основним тоном складного звуку вважають найнижчий, який має найменшу
частоту коливань. Складний звук має такий самий період коливань, як і основний тон. Інші прості
тони, що входять до складного звуку і мають частоти, більші від частоти основного тону (в ціле число
разів), називають вищими гармонічними тонами, або обертонами.
На мал. 2.12, а, б наведено графіки простих складових звуку, а на мал. 2.12, в — графік складного
звуку, утвореного з двох складових. Кількість і амплітуди вищих гармонічних тонів утворюють
специфічне «забарвлення» звуку, яке характеризують поняттям тембр звуку.
Звук у повітрі є повздовжньою звуковою хвилею, що поширюється зі швидкістю 332 мс при
температурі повітря 0°С Звук у твердих тілах поширюється зі швидкостями: у сталі
5100 мс; граніті 3950 мс; дереві 4000 мс.
Швидкість поширення звуку у воді (0°С) 1485 мс; у водні — (0°С) — 1286 мс; вуглекислому газі (0°С)
— 258 мс
Кількість і амплітуди вищих гармонічних тонів визначають тембр звуку
При додаванні звукових коливань із близькими частотами спостерігається явище биття, природу
якого ми вже розглянули. Це явище проявляється в періодичному посиленні й послабленні звуку.
Явище биття використовують під час настроювання музичних інструментів. За його відсутності
роблять висновок про збіг частоти коливань інструмента з частотою коливань еталонного джерела
звуку, наприклад камертона.
Під час сприймання складних звуків одні з них створюють приємне відчуття (консонанс), а інші —
неприємне (дисонанс). У перекладі з французької мови слово консонанс означає співзвуччя, а
дисонанс — різнозвуччя. Дисонанс зумовлений наявністю биття між основними тонами співзвуччя та
їх обертонами, а консонанс — незначним биттям або його відсутністю. Дисонанс настає, коли частота
биття перевищує 16—20 Гц. Найрізкіший дисонанс має місце за частоти биття близько 33 Гц. Якщо
частота биття перевищує 130 Гц, то людське вухо його вже не відчуває.
Консонанс — співзвуччя
Дисонанс — різнозвуччя
Луна. Звукові та ультразвукові хвилі у будь-яких середовищах поширюються з різними швидкостями
і можуть відбиватися від різних перепон (луна) (мал. 2.29).

Відбивання звукових та ультразвукових хвиль використовується в техніці. Це явище можна

спостерігати і в живій природі.
Застосування ультразвуків. Значення звукових коливань у житті людини загальновідоме. Не менш
важливу роль відіграють у сучасній техніці та наукових дослідженнях й ультразвукові коливання.
Так, з 1964 р. ультразвукові методи почали широко застосовувати в хірургії, коли співробітники
Центрального інституту підвищення кваліфікації лікарів і Московського вищого технічного училища
ім. Баумана (Г. Ніколаєв, В. Лощилов, Г. Чем'янов, В. Поляков) виявили, що за допомогою
ультразвукових коливань можна розрізати і з'єднувати кісткові тканини.
Для різання м'яких тканин використовуються плоскі «ножі», для розрізання кісток — хвилеводи з
насічкою у робочій частині. Частота коливань пилки хвилеводу 20—50 кГц. Під час роботи зубці
пилки здійснюють коливання з амплітудою 80 мкм, щоразу вибираючи часточки кістки. Пристрій
працює м'яко, що особливо важливо під час виконання операцій. За допомогою ультразвуку можна
також зварювати частини кістки, з'єднувати їх із кістковою тканиною. Як припій у цьому разі
використовують рідкі пластмаси, що не мають шкідливої дії на живі тканини і розсмоктуються
(наприклад, ціакрин). Розрізування м'яких тканин і кісток триває не більше 4 хв, а зварювання —
всього 1,5— 2 хв. Ультразвукові коливання швидко поглинаються і не чинять шкідливої дії на
організм людини. Рани після таких операцій загоюються добре. Жодних шкідливих наслідків після
операції не спостерігається. Медики, біологи, інженери продовжують досліджувати і вдосконалювати
ультразвукові методи в хірургії.
Ультразвуки ефективно можна використовувати у хірургії
Ультразвукові коливання одержують і за допомогою магнітострикційного вібратора. Явище
магнітострикції (мал. 2.30)

полягає в тому, що розміри феромагнітних тіл під час намагнічування й розмагнічування змінюються.
Таке явище ви можете спостерігати, коли послухаєте, як «гудуть» трансформатори. Частота коливань
змінного струму, що подається до трансформаторів, становить 50 Гц, а частота їхнього «гудіння» —
100 Гц.

У багатьох випадках для одержання ультразвукових коливань використовують явище електрострикції

(мал. 2.31).

Це явище можна спостерігати в таких речовинах, як кварц, титанат барію та ін. Якщо із кристала
кварцу вирізати пластинку і за допомогою електродів подати до неї різницю потенціалів, то
пластинка ставатиме тоншою або товщою, залежно від напрямку напруженості прикладеного
електричного поля. Якщо до такої пластинки подати змінну напругу ультразвукової частоти, то вона
здійснюватиме ультразвукові коливання і випромінюватиме ультразвуки.
За допомогою такої пластинки можна приймати звукові й ультразвукові коливання. У цьому разі
спостерігається зворотне до електрострикції явище — так званий п'єзоелектричний ефект. Якщо
пластинку стискувати або розтягувати, то на її гранях виникатиме напруга. Так, за допомогою
п'єзоефекту перетворюють механічні коливання на електричні, які потім можна підсилювати й
досліджувати. Такі перетворювачі встановлюють в електропрогравачах, де механічні коливання голки
перетворюються на електричні саме внаслідок п'єзоелектричного ефекту.
За допомогою ультразвуку досить легко обробляються тверді матеріали, навіть алмаз.
Магнітострикційний вібратор змушує коливатися частинки абразивного порошку, змішаного з
рідиною. Ці частинки й обробляють тверду деталь, наприклад, роблять отвори складної конфігурації,
утворюють рельєфні зображення.
Ультразвукові хвилі, поширюючись у пружному середовищі, відбиваються від різних перешкод.
Відбиті коливання можна прийняти. Знаючи швидкість їхнього поширення
За допомогою п'єзоелектричної пластинки можна приймати звукові та ультразвукові коливання
За п'єзоелектричного ефекту механічні коливання перетворюються на електричні в певному
середовищі, досить просто визначити відстань до перешкоди. На цьому принципі грунтується дія
ехолота, який уперше був сконструйований у 1918 р. П. Ланжевеном. На судні встановлюють
ультразвуковий випромінювач, що посилає в певному напрямку імпульси ультразвукових коливань
(мал. 2.32).
Відбиті хвилі приймаються і підсилюються. Самопис автоматично наносить на паперову стрічку
рельєф дна. Якщо на шляху поширення ультразвуку виявиться косяк риби, то ультразвук відіб'ється й
від нього, і це можна відразу виявити.
Аналогічно працюють і ультразвукові дефектоскопи — прилади для перевірки якості різноманітних
деталей, наприклад після зварювання. Якщо в деталі є тріщини, раковини тощо, то в цьому місці
ультразвук відіб'ється, що й фіксується електронним осцилографом чи іншими засобами. У техніці
застосовуються різні Типи дефектоскопів.
Ультразвук широко використовують і в технологічних процесах, наприклад під час виготовлення
емульсій. За звичайних умов важко змішати ртуть і воду або олію й воду, а під дією ультразвукових
коливань таке змішування здійснюється швидко й надійно.
Досить широко використовують також ультразвукові вимірювальні прилади: для визначення в'язкості
рідин (акустичні віскозиметри), витрати рідин у трубопроводах тощо.
Під дією інтенсивних ультразвукових коливань значно прискорюється перебіг деяких хімічних
реакцій, що також застосовують у техніці.
Ультразвук став надійним помічником людини вже сьогодні, але дослідження можливостей його
застосування тривають.
Аналогічно ехолоту працюють ультразвукові дефектоскопи
Ультразвук широко застосовують у технологічних процесах
Досить широко використовують ультразвукові вимірювальні прилади: для визначення в'язкості рідин
(акустичні віскозиметри),витрати рідин у трубопроводах тощо
Ультразвук прискорює певні хімічні реакції
Інфразвукові коливання можуть справляти шкідливий вплив на організм людини
Хоч людина почала вивчати коливання досить давно, проте є такі галузі коливань, які ретельно
досліджують лише останнім часом. Насамперед це стосується інфразвукових коливань, шкідливий
вплив яких на людський організм виявили французькі вчені. Вони довели, що інфразвуки достатньої
потужності з частотами 6—9 Гц можуть бути для людини навіть смертельними, оскільки внутрішні
органи мають власні частоти коливань саме 6—9 Гц. Унаслідок дії на людину інфразвуку з
відповідною частотою виникає резонанс, що може призвести до смерті. Дія на організм людини
коливань різної природи і частоти вивчена ще недостатньо. Та й у техніці існує чимало проблем,
пов'язаних із застосуванням коливань, а також з усуненням їхніх шкідливих проявів.

ЕФЕКТ ДОПЛЕРА
Ефект Допплера можна легко спостерігати саме на акустичних коливаннях. Коли до нас наближається
поїзд або автомобіль з увімкненим сигналом, то з його наближенням, а потім віддаленням ми
помічаємо різку зміну висоти тону звуку сигналу. З віддаленням джерела частота коливань
зменшується. Це явище називають ефектом Допплера,

причина його полягає в тому, що з наближенням до спостерігача джерела звуку він за одиницю часу
сприймає більшу кількість хвиль, ніж тоді, коли джерело звуку віддаляється. Тому спостерігач
сприймає більшу кількість коливань за секунду, коли джерело звуку наближається, і меншу — коли
віддаляється. Нехай джерело звуку S (мал. 2.33)
рухається до спостерігача зі швидкістюv. Частота коливань, які випромінює джерело, дорівнює f. За

інтервал часу джерело посилає одну хвилю, яка поширюється в середовищі, що розглядається зі
швидкістю u.'

За інтервал часу джерело звуку наблизиться до спостерігача на відстань Отже, кінець

наступної хвилі, що вийде із

джерела через секунд, буде віддалений у просторі від кінця попередньої хвилі не на довжину

хвилі що мало б місце за нерухомого джерела звуку, а на меншу довжину:

Отже, спостерігач сприйматиме звук хвилі ' меншої довжини, якій відповідає частота f ' (мал. 2.34,
2.35):

Аналогічно за віддаляння джерела звуку від спостерігача зі швидкістю v частоту сприйнятих ним
коливань визначають за формулою:

Якщо спостерігач наближається до нерухомого джерела звуку, частота коливань, яку він сприймає,
також зростає, оскільки спостерігач при цьому швидше проходить довжини хвиль або частіше
стикається з гребенями хвиль.
Якщо спостерігач рухається до джерела звуку, частоту сприйнятих коливань визначають за
формулою

якщо він рухається від джерела звуку — за формулою

За явищем Допплера, можна встановити, наближається джерело коливань до спостерігача чи

віддаляється від нього, і з якою швидкістю відбувається цей процес. Це явище широко
використовують в астрономії для визначення швидкості руху світил.
 УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ З ТЕМИ „МЕХАНІЧНІ КОЛИВАННЯ І ХВИЛІ”. ЕКОЛОГІЧНІ
ПРОБЛЕМИ АКУСТИКИ
ГОЛОВНЕ В РОЗДІЛІ
• Коливання — найпоширеніша форма руху в навколишньому світі та техніці. Якщо яке-небудь тіло
підвісити в точці, яка не є центром його маси, вивести його зі стану рівноваги й відпустити, то воно
певний час коливатиметься, амплітуда коливань зменшуватиметься і коливання припиняться. Такі
коливання називають вільними. Затухають коливання внаслідок наявності тертя, опору повітря тощо;
механічна енергія перетворюється на теплову.
• В ідеальних системах, коли відсутні втрати механічної енергії, коливання будуть незатухаючими, їх
називають власними.
• Якщо на коливальну систему періодично діє змінна сила, то в системі відбуваються вимушені
коливання. Частота вимушених коливань дорівнює частоті змушувальної сили. Якщо частоти
змушувальної сили і коливань самої системи однакові, настає резонанс — зростання амплітуди
вимушених коливань.
• Для одержання незатухаючих коливань зовнішня сила не обов'язково має діяти безперервно. Це так
звані автоколивання. Найпростішим прикладом одержання таких коливань, є гойдалка.
Умови виникнення автоколивань:
а) потрібно мати систему, в якій можливі вільні коливання (гойдалка);
б) для поповнення втрат енергії у системі має бути зовнішнє джерело енергії (людина);
в) має існувати пристрій, що передає енергію від зовнішнього джерела до коливної системи (руки
людини);
г) треба узгоджувати роботу передавального пристрою з коливаннями системи (у прикладі з
гойдалкою людина спостерігає за коливанням гойдалки, і в потрібні моменти підштовхує її).
Остання функція в техніці дістала назву зворотного зв'язку.
• Поширення коливань у пружному середовищі називають хвильовим процесом. З хвилею
переноситься енергія, відбувається поширення енергії у просторі від джерела коливань. Хвилі
бувають поздовжні і поперечні.
• Звукові коливання: 16—20 000 Гц; інфразвукові коливання: менше 16 Гц; ультразвукові коливання:
понад 20 000 Гц (20 кГц).
 ГАРМОНІЧНІ КОЛИВАННЯ. ПЕРІОД, ЧАСТОТА, ФАЗА КОЛИВАНЬ У КОНТУРІ. ВІЛЬНІ ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ
КОЛИВАННЯ. ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ У КОЛИВАЛЬНОМУ КОНТУРІ. ВЛАСНА ЧАСТОТА КОЛИВАНЬ

Найпростішим пристроєм, в якому досить просто можна спостерігати електромагнітні коливання, є

електричне коло, що складається з котушки індуктивністю L та конденсатора ємністю С (мал. 3.1).
Зрозуміло, що провідник, з якого виготовлено котушку, має й активний опір R, але спочатку ми ним
нехтуватимемо. Щоб легко можна було спостерігати за змінами напруги на обкладках конденсатора,
до яких під'єднано вольтметр V, коливання мають бути досить повільні. Тому в такому пристрої
використовують котушку значної індуктивності (наприклад 25 Гн) і конденсатор великої ємності
(1000—2000 мкФ). Вольтметр беруть з нульовою поділкою посередині шкали.
Коли замкнути ключ К, то конденсатор С зарядиться від джерела постійного струму Е і вольтметр
покаже напругу на його обкладках. Від'єднуємо джерело від досліджуваного кола. Вольтметр покаже
наявність коливань напруги, які швидко припиняються. Значення і знак напруги на обкладках
конденсатора змінюються, що засвідчує періодичне перезаряджання обкладок конденсатора.
Отже, можна дійти висновку, що коли систему вивести зі стану рівноваги (зарядити конденсатор від
стороннього джерела), то після від'єднання джерела в колі відбуватимуться коливання напруги U і
пов'язаного з напругою простим співвідношенням заряду q = CU.
Основними фізичними величинами, що характеризують коливальний контур (параметри контура), є
його індуктивність, ємність та активний опір
Проте оскільки напруга є енергетичною характеристикою електричного поля, й енерпю електричного
поля конденсатора визначають за формулою

то зі зміною напруги відбуваються також періодичні зміни енергії електричного поля конденсатора
(аналогічно змінам потенціальної енергії пружини у разі виникнення гармонічних коливань тягаря на
пружині).
На який же інший вид енергії перетворюється енергія електричного поля конденсатора? Під час
перезарядження обкладок конденсатора в котушці виникає струм, сила якого визначає енергію
магнітного поля:

Щоб упевнитись у правильності зробленого нами висновку про перетворення енергії, в точку А
досліджуваного електричного кола (мал. 3.1)

помістити амперметр, також з нульовою поділкою посередині шкали. Вимірювальні прилади

покажуть, що коли напруга на обкладках конденсатора максимальна, то сила струму в колі дорівнює
нулю, і навпаки, коли напруга дорівнює нулю, то сила струму максимальна. Отже, можна говорити
про періодичні перетворення енергії електричного поля конденсатора на енергію магнітного поля
котушки зі струмом і навпаки.
Електричне коло, що складається з котушки і конденсатора, називають коливальним контуром, хоча,
як побачимо, далі в таких колах не завжди можна спостерігати коливання.
Досліджувані коливання швидко припиняються, що зумовлено витратами енергії на нагрівання
провідників, перемагнічування феромагнітного осердя котушки, випромінювання частини енергії в
простір у вигляді електромагнітних хвиль.
Енергія електричного поля конденсатора

де С — ємність конденсатора, U — напруга на обкладках конденсатора, a q — заряд на одній з його

обкладок
Енергія магнітного поля котушки (провідника)

де L — індуктивність котушки (провідника), / — сила струму в ній

Лише в ідеальному випадку, коли б не було втрат енергії в коливальному контурі, максимальна
енергія електричного поля конденсатора дорівнювала б максимальній енергії магнітного поля
котушки зі струмом:

У цьому разі справджувався б закон збереження електромагнітної енергії, і в будь-який момент часу
сума енергій електричного і магнітного полів залишалася б сталою:

деU і І — миттєві значення напруги і сили струму.

Ми бачили, що в коливальному контурі відбуваються коливання напруги, сили струму, заряду на
обкладках конденсатора та інших електромагнітних величин (напруженості електричного поля,
індукції магнітного поля тощо). Тепер потрібно встановити, якими параметрами коливального
контуру визначаються період і частота коливань. Для цього можна поставити експеримент з
використанням електронного осцилографа. Складемо електричне коло за схемою, наведеною на мал.
3.2.

Досліджуване коло містить напівпровідниковий діод, який пропускає до контуру струм промислової
частоти (50 Гц — 50 коливань за секунду) лише в один з півперіодів, тобто протягом 1100с. У другий
півперіод струм через діод не проходить. Однак у перший півперіод конденсатор контуру зарядився,
тому в другий півперіод він розряджатиметься через котушку і реостат, і в контурі виникатимуть
затухаючі електромагнітні коливання. На екрані осцилографа можна спостерігати графік зміни
напруги на обкладках конденсатора (мал. 3.3, а) — графік півперіоду змінного струму промислової
частоти (половини синусоїди) і графік затухаючих коливань (мал. 3.3, б), який нас, власне, і цікавить.
Ідеальним називають коливальний контур, у якому немає ніяких втрат електромагнітної енергії
Тепер, коли ми знаємо, що затухаючі коливання відбуваються протягом 1100с, за допомогою ручок
керування роботою осцилографа можемо одержати на екрані лише графік затухаючих коливань (див.
мал. 3.3, б) і визначити їх частоту й період. За 1100с відбувалось 20 коливань. Отже, частота коливань
— кількість коливань за одну секунду — дорівнює:

Період коливань:

Дослідимо залежність частоти коливань від ємності конденсатора в коливальному контурі.

Зафіксуємо три послідовні фази експерименту (мал. 3.4, а, б, в).

На першому з них наведено графік коливань для ємності конденсатора 0,25, на другому — 0,5 і на
третьому — 1,0 мкФ.
Індуктивність котушки контура та його активний опір при цьому залишаються сталими. За даними
графіків пропонуємо встановити залежність частоти коливань від ємності конденсатора, після цього
читати текст далі.
У першому випадку протягом 1100с відбулося 10 повних коливань. Отже, частота коливань 1000 Гц.
Коли ємність конденсатора збільшили вдвічі, частота коливань виявилося такою, що дорівнює 700
Гц, а коли ємність конденсатора збільшили ше вдвічі (у 4 рази порівняно з початковою), то частота
зменшилася до 500 Гц. З цих результатів можна зробити висновок: зі збільшенням ємності
конденсатора вдвічі, частота коливань зменшується у разів. Отже,

При сталих індуктивності та активного опору контура період коливань у ньому

У дослідах з котушками зручно їх індуктивність збільшувати внесенням у них феромагнітних осердь,

щоб не змінювався їх активний опір, як при збільшенні кількості витків
Далі аналогічно дослідимо залежність частоти коливань від індуктивності котушки. Відомо, що
індуктивність котушки L залежить від кількості витків у ній, її конфігурації, а також від наявності в
ній феромагнітного осердя. Яким же із зазначених способів зміни індуктивності варто скористатись у
досліді? Конфігурацію котушки змінити досить складно. Збільшити кількість витків у котушці вдвічі
досить просто, але при цьому зміниться й активний опір котушки і, можливо, саме він впливатиме на
значення частоти. Тому збільшуватимемо індуктивність котушки внесенням в неї феромагнітного
осердя. В момент внесення осердя індуктивність котушки зростає, а частота коливань зменшується.
На мал. 3.4, б наведено фазу досліду, коли індуктивність котушки більша у 2 рази, ніж для випадку,
зображеному на мал. 3.4, а, частота коливань тут 700 Гц. У міру подальшого збільшення
індуктивності ще вдвічі (мал. 3.4, в) частота дорівнює 500 Гц. Зрозуміло, що тут маємо таку саму
залежність, як і при збільшенні ємності конденсатора. Частота коливань виявляється обернено
пропорційною кореню квадратному з індуктивності котушки:

Тепер встановимо, як впливає значення активного опору контура на характер коливань у ньому.
Активний опір контура можна змінювати за допомогою реостата або приєднанням до котушки
послідовно резисторів з певними опорами (мал. 3.5, а, б — відповідно, резистори на 10 і 20 Ом).

Дослід показує, що зі збільшенням значення активного опору контура амплітуда коливань швидко
зменшується, коливання значно швидше припиняються. Однак активний опір на частоту коливань
помітно не впливає (нижче побачимо, що такий вплив все-таки є). На практиці для визначення
частоти коливань у коливальному контурі часто користуються формулою Томсона (1853 p.):

де /— частота коливань, Гц; Т— період коливань, с; L — індуктивність, Гн; С — ємність, Ф.

Частота і період електромагнітних коливань в ідеальних контурах визначаються за формулами
Томсона
Ці формули цілком придатні і для більшості випадків практики З останнього досліду можна зробити
важливий висновок: не завжди в електричному колі, яке складається з котушки і конденсатора,
можливі електромагнітні коливання. Якщо опір електричного кола досить значний, то після
заряджання конденсатора він розрядиться через котушку зі значним опором. Однак при цьому енергія
електричного поля конденсатора перетвориться на теплоту і конденсатор унаслідок явища
самоіндукції не перезарядиться. Матиме місце так зване аперіодичне розряджання конденсатора.
Встановимо умови, за яких коливання можливі, а за яких — ні. Однак для цього потрібно докладно
проаналізувати явища в коливальному контурі з використанням математичного апарату.
Уявімо собі коливальний контур, до складу якого входить конденсатор С, котушка L та активний
опір R (мал. 3.6).

Нехай у певний момент часу конденсатор зарядили до напруги U і від'єднали зовнішнє джерело
живлення. Якби в електричному колі був лише резистор R, то струм протікав би лише доти, доки
потенціали обкладок конденсатора не зрівнялися. Якщо ж у колі є котушка з індуктивністюL, то в той
момент, коли потенціали обкладок конденсатора зрівняються, електрорушійна сила самоіндукції, що
виникає в котушці при зміні сили струму в ній, підтримає струм, який зменшується, і відбудеться
перезарядження обкладок конденсатора.
Після цього струм у контурі йтиме у протилежному напрямку, конденсатор знову перезарядиться і т.
д. Виникають електромагнітні коливання, які ми вже дослідили експериментально. Оскільки частина
енергії втрачається, то коливання затухають і з часом припиняються зовсім.
В електричних колах з індуктивністю, ємністю та активним опором електромагнітні коливання
можуть і не виникнути при певних співвідношеннях між згаданими величинами (L, С, R)
У реальних контурах (із втратами енергії) період електромагнітних коливань визначається за
формулою:

Ідеальними вважають контури, в яких немає втрат електромагнітної енергії. Для цього випадкуR = 0 і
формула переходить у формулу Томсона, цілком придатну для більшості практичних випадків.
Остання формула дає змогу зробити важливий висновок: за яких умов коливання в досліджуваному
колі можливі. Значення періоду коливань має бути додатним числом і не може бути нескінченно
великим. Тож у формулі знаменник має бути більшим за нуль.
Отже,

або

Лише за цих умов коливання в колі можливі і коло можна вважати коливальним контуром.

Якщо R = 0 (ідеальний контур), то

формула Томсона
Обов'язкова умова можливості виникнення вільних електромагнітних коливань

Під час вільних коливань у контурі між напругою і силою струму встановлюється певне
співвідношення, яке визначається параметрами контура. Сила струму в двох контурах за однакової
амплітуди напруга може бути різною. Тому контур характеризують так званим хвильовим (або
характеристичним) опором.
Якщо знехтувати втратами енергії в контурі, то можна вважати, шо максимальне значення енергії
магнітного поля котушки дорівнює максимальному значенню енергії електричного поля
конденсатора:

Звідси можна знайти співвідношення між амплітудою сили струму й амплітудою напруги:

Вираз має розмірність опору. Це і є хвильовий або характеристичний опір.

Щоб з'ясувати фізичний зміст характеристичного опору, розглянемо два контури, частоти власних
коливань яких однакові, а конденсатори різних ємностей, наприклад С1< C2. Обидва конденсатори

заряджаються до однакової напруги, але в першому контурі запас енергії менший, ніж у
другому. Відповідно, й амплітуда сили струму в першому контурі буде менша. Тому вважають, що
хвильовий опір першого контура більший, ніж другого.
Чим більший хвильовий (характеристичний) опір контура, тим менша сила струму в ньому за
однакових інших умов
ЗАПИТАННЯ
1. Що можна вважати коливальним контуром?
2. Які фізичні величини є характеристиками (параметрами) коливального контура?
3. Які перетворення складових електромагнітної енергії спостерігаються в коливальному контурі?
4. Чому вільні коливання в контурі затухають?
5 Чи завжди в електричних колах, що мають індуктивність і ємність, можуть спостерігатись
електромагнітні коливання?
6. Як встановлюються умови існування вільних електромагнітних коливань в електричних колах?
7. Що характеризує хвильовий опір?
 АВТОКОЛИВАННЯ. ГЕНЕРАТОР НЕЗАТУХАЮЧИХ КОЛИВАНЬ НА ТРАНЗИСТОРІ
У попередньому параграфі розповідалося про те, що незатухаючі вимушені коливання одержують у
разі дії на тіло, яке може здійснювати вільні коливання, періодичної зовнішньої сили. Проте
трапляються випадки, коли для одержання незатухаючих коливань зовнішня сила не обов'язково
повинна діяти безперервно. Характерним прикладом таких коливань є звичайна гойдалка (мал. 2.17).
Проаналізувавши коливання гойдалки, можна зрозуміти, як діють так звані автоколивальні системи.
Якщо гойдалку вивести зі стану рівноваги і відпустити, то вона здійснить певну кількість затухаючих
коливань і зупиниться.
Щоб гойдалка здійснювала незатухаючі коливання, потрібно поповнювати втрати енергії. Отже,
треба мати зовнішнє джерело енергії. Однак підштовхувати гойдалку слід не в довільні моменти часу,
а узгоджувати з коливаннями, які здійснює сама гойдалка. Так, у зображеному на мал. 2.17

випадку гойдалку потрібно підштовхувати тоді, коли вона починає рухатися від людини.
Тепер можна дійти висновку щодо умов виникнення автоколивань:
1) потрібна система, в якій можливі вільні коливання (у розглянутому випадку це сама гойдалка);
2) для поповнення втрат енергії у системі необхідне зовнішнє джерело енергії (у розглянутому
випадку це людина);
3) має бути пристрій, який передає енергію від зовнішнього джерела до коливальної системи (рука
людини);
4) треба узгоджувати роботу передавального пристрою з коливаннями системи (у випадку з
гойдалкою людина спостерігає за рухом гойдалки і в потрібні моменти підштовхує її).
Остання умова дістала назву здійснення зворотного зв 'язку.
Автоколивання будь-якої природи можуть існувати лише у разі дотримання всіх зазначених умов. На
мал. 2.18 наведено схему автоколивальної системи, за якою працюють, наприклад, годинникові
механізми і генератори незатухаючих електромагнітних коливань.

Мал. 2.19 ілюструє годинниковий механізм з маятником.

Такий годинник у 1657 р. винайшов Хрістіан Гюйгенс. У ній автоколивальній системі коливання
здійснює маятник. Джерелом енергії є гиря, піднята на певну висоту. З маятником зв'язаний анкер ab,
який і здійснює зворотний зв'язок, тобто керує поповненням енергії, що втрачається внаслідок тертя в
маятнику. Передає енергію від гирі до маятника зубчасте колесо, що своїми зубцями через анкер
підштовхує маятник двічі за період. Розберіться самостійно, як діє маятниковий механізм годинника і
стисло опишіть процеси, які при цьому відбуваються. Правильність ваших міркувань можете
перевірити, проконсультувавшись з учителем.

ГЕНЕРАТОРИ НЕЗАТУХАЮЧИХ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ КОЛИВАНЬ. ВИКОРИСТАННЯ

ВИСОКОЧАСТОТНИХ СТРУМІВ
Розглядаючи механічні коливання, ми дізнались про так звані автоколивальні системи, загальну
схему яких наведено на мал. 2.18. За допомогою автоколивальних систем можна одержувати
електромагнітні коливання в широкому діапазоні частот. Низькочастотні струми, звичайно, простіше
одержувати обертанням рамок з провідників в однорідних магнітних полях, але високочастотні
коливання, які використовують у радіотехніці, телебаченні, радіолокації, в деяких інших галузях
техніки, медицині, одержати таким способам неможливо.
Вище було з'ясовано, що за певних умов у коливальних контурах можуть відбуватися електромагнітні
коливання. Проте такі коливання швидко затухають і припиняються, тому їх не можна використати
для практичних потреб. У техніці треба мати незатухаючі коливання високої частоти. Як же їх
добути?
Для добування незатухаючих електромагнітних коливань потрібні: коливальний контур, джерело
постійного струму, вимикач (ключ) і пристрій, що керує роботою вимикача (ключа).
Щоб легше було спостерігати явища, які відбуваються під час одержання електромагнітних коливань
в автоколивальних системах, можна вибрати такі параметри коливального контуру, щоб коливання
були досить повільними. Це дасть змогу спостерігати за змінами напруги на обкладках конденсатора
за допомогою вольтметра (мал.3.16).
Увімкнемо за допомогою вимикача (кнопки Кн) джерело живлення. Вольтметр покаже напругу на
обкладках конденсатора. Вимкнемо джерело (відпустимо кнопку): вольтметр покаже наявність
затухаючих коливань У коливальному контурі. Тепер періодично вмикатимемо джерело живлення,
але незатухаючі коливання не виникнуть. Вони з'являться лише тоді, коли ми джерело живлення
вмикатимемо в такт із коливаннями, Що відбуваються в контурі.
Для добування незатухаючих електромагнітних коливань потрібні коливальний контур, джерело
постійного струму, вимикач (ключ) і пристрій, що керує роботою вимикача (ключа). Все це входить
до складу автоколивальної системи
Коли ж вмикати джерело? Очевидно, це слід робити в ті моменти, коли верхня (на схемі) обкладка
конденсатора заряджена позитивно. А якщо вона заряджена негативно, то джерело має бути
вимкнене.
Проте в такому пристрої з технічного боку не з'ясоване ще одне питання: здійснення зворотного
зв'язку. У розглянутому досліді зворотний зв'язок здійснювали ми самі: спостерігали за змінами
напруги на обкладках конденсатора й у відповідні моменти часу вмикали джерело живлення. Проте
треба знайти способи автоматичного здійснення зворотного зв'язку.
Складаємо електричне коло за схемою, зображеною на мал. 3.17.

Тут до попереднього добавлено електромагнітне поляризоване реле Р з контактами КР, приєднане до

котушки L1, що має індуктивний зв'язок з котушкою L коливального контура. Коли в коливальному
контурі виникають коливання, то в колі «котушка зв'язку L1 — обмотка реле» виникає індукційний
струм. Рухомий контакт реле починає коливатися, замикаючи у відповідні моменти часу провідники,
що йдуть від джерела живлення до коливального контура.
У розглянутому випадку контакти реле повинні замикатись лише у ті моменти, коли верхня (на
схемі) обкладка конденсатора заряджена позитивно — саме у цей час конденсатор і підзарядиться,
поповняться втрати енергії в контурі
Щоб з'ясувати принцип дії генератора, за допомогою кнопки увімкнемо джерело живлення. При
цьому конденсатор заряджається і після відпускання кнопки в контурі виникають коливання.
Спрацьовує зворотний зв'язок і коливання стають незатухаючими. Проте, навіть коли виконуються
всі зазначені вище дії, незатухаючі коливання можуть і не виникнути. Чому?
Це зумовлено, мабуть, тим, що контакти реле замикаються не тоді, коли потрібно. Щоб виправити це,
у нашому досліді досить поміняти місцями провідники, що йдуть до котушки зворотного зв'язку.
Коли під час виконання досліду незатухаючі коливання виникають відразу, то і в цьому разі варто
впевнитись, що це не завжди так, помінявши місцями провідники, що йдуть до котушки зворотного
зв'язку.
Незатухаючі коливання ми одержали, але ж електромагнітне реле не може вмикати джерело
живлення з великими частотами. Тому треба використовувати автоматичні вимикачі, які працюють
практично безінерційно. Такими вимикачами можуть бути електронні лампи, транзистори, тунельні
діоди та інші прилади.
Найпростішим за будовою і за принципом дії генератором незатухаючих електро-магнітних коливань
є генератор на транзисторі (чи на електронній лампі), схему якого наведено на мал.3.18.

Якщо всі деталі залишити такими, як і в попередньому досліді, то генератор даватиме також повільні
електромагнітні коливання, але роль реле тут виконуватиме транзистор.
Щоб запустити такий генератор, потрібно замкнути провідником емітер і колектор транзистора, як
показано на схемі штриховою лінією. Конденсатор при цьому зарядиться і в разі відпускання
провідника виникнуть незатухаючі коливання. Якщо коливання не виникнуть, то, як і в попередньому
випадку, треба помшяти місцями провідники, що йдуть до котушки зворотного зв'язку.
Слід звернути увагу на таку деталь у роботі розглянутого найпростішого генератора. Щоб збудити
коливання, ми закорочували колектор і емітер транзистора. Це робиться для того, щоб вивести
систему зі стану рівноваги (зарядити конденсатор). Таке явище можна спостерігати в багатьох
автоколивальних системах. Так, годинник "ходики" не працюватиме доти, доки його маятник не
дістане зовнішній поштовх.
Щоб збудити коливання, які дає генератор, необхідно вивести коливну систему зі стану рівноваги,
наприклад, зарядити конденсатор, закоротивши контакти реле чи транзистора
Як уже зазначалось, для багатьох галузей техніки, потрібні коливання високої частоти. Зрозуміло, що
в автогенераторах для одержання високочастотних коливань слід використовувати коливальні
контури з меншими індуктивностями та ємностями.
Найширше застосовують високочастотні електромагнітні коливання в різних галузях
радіоелектроніки. Проте їх з високою ефективністю можна використовувати і в інших галузях.
Розглянемо деякі приклади.
У 1935 р. вчений у галузі високочастотної техніки Валентин Петрович Вологдін (1881 — 1935)
розробив метод поверхневого гартування металів з використанням струмів високої частоти.
Високочастотні струми мають чимало важливих і цікавих властивостей. Такі струми досить добре
випромінюються в навколишній простір, що дає змогу використати їх для радіозв'язку.
Високочастотне нагрівання широко застосовують у харчовій промисловості. За дот помогою
високочастотних струмів швидко нагріваються продукти при консервуванні. При цьому
мікроорганізми гинуть і продукти можуть зберігатися тривалий час.
Такими струмами можна нагрівати також різні ділянки організму людини при лікуванні деяких
захворювань — це так звана діатермія. Для цього використовують коливання з частотами порядку
мільйона герц. Перевага такого способу перед іншими полягає в тому, що він дає змогу прогрівати і
внутрішні тканини, а не лише поверхню тіла.
Високочастотними струмами можна нагрівати і зварювати пластмаси, швидко сушити деревину, яка
йде на виготовлення відповідних деталей.
Для одержання коливань з усе більшою частотою необхідно зменшувати індуктивність і ємність
коливальних контурів
Високочастотні струми використовуються для високочастотного поверхневого гартування металів
і їх плавлення, для нагрівання продуктів у харчовій промисловості, для діатермії— нагрівання певних
ділянок організму людини при лікуванні деяких хвороб, зварювання матеріалів тощо
Особливо ефективним є високочастотне зварювання, яке дає змогу автоматизувати значну кількість
виробництв.
Часто застосовують високочастотне плавлення металів у вакуумних печах для забезпечення належної
чистоти металів і сплавів.
Високочастотне нагрівання деталей забезпечило автоматизацію виготовлення багатьох деталей і
пристосувань, зокрема підшипників, яких раніше гартували упродовж тривалого часу у спеціальних
печах.
Властивість високочастотних струмів поширюватись по поверхні металів (поверхневий ефект) дає
змогу гартувати лише поверхню деталей, залишаючи їх всередині ковкими і здатними витримувати
ударні навантаження.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
Мета завдання: навчитися самостійно виготовляти генератор електромагнітних коливань звукової
частоти і досліджувати його роботу.
Обладнання: для складання генератора, схеми якого наведено на мал. 3.19 і 3.20, потрібні такі деталі:
транзистор типу р—п—р на пластинці з трьома клемами, до яких приєднано виводи транзистора;
котушку на 1000—1200 витків (з"відводом від середини); кілька (не менше двох) конденсаторів
ємністю 0,25—1,0 мкФ; резистор опором 4—10 кОм; батарейку для кишенькового ліхтарика або інше
джерело напруги на 1,5—6 В; телефони або трансляційний динамік, що вмикаються на вихід
генератора; з'єднувальні провідники; залізне або феромагнітне осердя, яке можна вставляти в
котушку.
Генератор, якщо ви його правильно складете, відразу починає працювати при вмиканні джерела
живлення: в телефонах або динаміку чути звук певної висоти тону. Тепер виконайте кілька дослідів.
Приєднавши до конденсатора С паралельно ще один, можете впевнитись у тому, що висота тону
звуку в телефонах зменшилась — зменшилась частота коливань.Вносячи в котушку феромагнітне
осердя (збільшуєте індуктивність котушки), також спостерігаєте зменшення частоти коливань.
Певне зменшення частоти коливань можна помітити також у разі піднесення до котушки
феромагнітного тіла. На цьому принципі побудовано прилади для знаходження залізних предметів. За
допомогою такого генератора можна виконати й інші досліди. На мал. 3.19 наведено так звану
монтажну схему генератора. Спробуйте за цією схемою накреслити принципову схему, а потім
порівняйте її з мал.3.20 на якому вона зображена. Виготовлення й дослідження запропонованого
генератора дасть вам певні навички у створенні радіоелектронних приладів і пристроїв.

ЗАПИТАННЯ
1. Які умови портрібно забезпечити, щоб гойдалка коливалася безперервно, не змінюючи амплітуду
коливань?
2. Яке значення зворотного зв'язку в автоколивальних системах?
3. Поясніть дію маятникового годинника.
4. Чому вільні коливання в коливальному контурі затухають?
5. Які складові повинна мати установка для добування незатухаючих електромагнітних коливань?
6. Яку роль в установці відіграє ключ?
7. Навіщо в генераторі коливань потрібен зворотний зв'язок?
8. Які частини є обов'язковими у найпростішому генераторі з використанням транзистора?
9. Які застосування високочастотних електромагнітних коливань вам відомі?

Розв’язування задач.
ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ'ЯЗУВАННЯ 8
1. Напишіть рівняння гармонічного коливання тіла, якщо амплітуда коливання 0,2 м, а частота 2 Гц.
2. Коливання вантажу масою 1 кг на пружині описується рівнянням x = 0,1sin(wt + п2). Визначте: а)
амплітуду коливання; б) частоту; в) колову частоту; г) період; д) початкову фазу коливання.
3. За умовою задачі 2 накресліть графік коливань
 . Вимушені електричні коливання. Змінний електричний струм. Генератор змінного струму.
Діючі значення сили струму і напруги. Електричний резонанс

Вимушеними вважають коливання, що відбуваються під дією зовнішньої періодичної сили.

Наприклад, ви можете взяти в руку книжку і здійснювати нею вимушені коливання. На книжку з боку
руки діє зовнішня періодична сила.
Однак у таких вимушених коливаннях немає чогось особливого і цікавого. Інша річ, коли зовнішня
періодична сила діє на тіло, яке може самостійно здійснювати вільні коливання (такі коливання
завжди затухаючі).
Якщо тіло в момент початку дії змушувальної сили було нерухомим, то спочатку амплітуда його
коливань поступово зростає, через певний час досягає максимального значення і далі не
збільшується.
ЗМІННИЙ СТРУМ
Змінними вважають струми, які змінюються як за значенням, так і за напрямком. Найпоширенішими і
найважливішими в техніці є синусоїдальні змінні струми, сила яких і напруга змінюються за
законами синуса або косинуса. Такими, наприклад, є промислові струми, високочастотні струми, які
використовують у радіозв'язку тощо.
Найпростішим способом одержання низькочастотних змінних струмів є обертання рамки з
провідників в однорідному магнітному полі (або навпаки — обертання магнітного поля, яке
перетинає нерухомі провідники).
Нехай у початковий момент часу (мал. 3.7, а)

рамка розташована так, що напрямок нормалі п (перпендикуляра) до неї збігається з напрямком

індукції магнітного поля В, в якому рамка обертається. Магнітний потік, який при цьому пронизує
рамку

має максимальне значення.

Рамка обертається рівномірно з кутовою швидкістю со і кут повороту рамки у будь-який момент часу
(мал. 3.7., б)

Магнітний потік, який пронизує рамку, змінюється за законом косинуса:

За законом електромагнітної індукції, в разі зміни магнітного потоку, що пронизує контур, виникає
електрорушійна сила індукції:
Отже, можемо зробити важливий висновок: за рівномірного обертання рамки в однорідному
магнітному полі в ній виникає електрорушійна сила індукції, що змінюється за законом синуса.
Зрозуміло, що максимальних значень досягає в ті моменти, коли При цьому

де k — ціле число.
Це такі положення рамки, за яких магнітний потік, що пронизує її, дорівнює нулю (рамка перетинає
лінії індукції магнітного поля в перпендикулярному напрямку).
Коли , то провідники рамки ковзають уздовж ліній індукції поля і зміна магнітного потоку
дорівнює нулю, хоча сам магнітний потік і максимальний.
За один оберт рамки електрорушійна сила змінює свої значення і знак двічі, тобто здійснює одне
повне коливання.
Якщо рамку замкнути яким-небудь провідником, то в цьому провіднику виникає змінний струм.
Однак такий змінний струм не в усіх точках провідника одночасно матиме одне й те саме значення,
оскільки швидкість поширення поля у провіднику хоча й велика, але скінченна. Особливо це дається
взнаки тоді, коли змінні струми високочастотні. Можна вважати, що в усіх точках кола
низькочастотних струмів фаза коливань струму в один і той самий момент однакова. Такі струми
називають квазістаціонарними.
Для квазістаціонарних струмів (як і для постійних) у кожен момент часу справджуються закони
Кірхгофа: 1) сума електрорушійних сил у замкнутому контурі дорівнює сумі спадів напруг; 2)
алгебрична сума сил струмів у точках розгалуження дорівнює нулю.
За рівномірного обертання рамки в однорідному магнітному полі в ній виникає електрорушійна сила
індукції, що змінюється за законом синуса:

Для низькочастотних струмів можна вважати, що в електричних колах фаза коливань у всіх точках
у певний момент часу однакова. Такі струми вважаються квазістаціонарними (від лат. quasi —
ніби)

АКТИВНІ Й РЕАКТИВНІ НАВАНТАЖЕННЯ В КОЛАХ ЗМІННОГО СТРУМУ

На відміну від кіл постійного струму, в колах змінного струму існують два принципово різні види
навантажень — активні й реактивні. Щоб упевнитись у цьому, можна поставити такий дослід.
Складемо за схемою (мал. 3.8) електричне коло, до якого входять ватметр W, вольтметр V, амперметр
А і, наприклад, електрична лампа.

Якщо коло живити постійним струмом, наприклад від акумулятора чи випрямляча, то потужність Р,
яку показує ватметр, дорівнюватиме потужності Р = UI, яку знаходимо за показниками амперметра і
вольтметра.
Візьмемо тепер вимірювальні прилади для змінного струму і подамо до досліджуваного кола змінний
струм промислової частоти. У цьому разі значення потужностей, визначені за показниками ватметра,
а також амперметра і вольтметра, як і за постійного струму, збігаються. Електрична енергія в такому
колі безповоротно перетворюється на теплову.
Навантаження, в якому вся підведена електрична енергія перетворюється на інший вид енергії,
називають активним, опір цього навантаження також дістав назву активного опору.
В активних навантаженнях електрична (електромагнітна) енергія безповоротно перетворюється в
інші види; опір таких навантажень називають активним
Проте в колах змінного струму так буває не завжди. Якщо замість лампи в коло включити котушку
значної індуктивності або конденсатор, то навіть за значних сил струму і напруг у колі ватметр майже
не покаже наявності споживаної енергії. У таких електричних колах відбуваються зворотні
перетворення енергії: в один півперіод енергія струму, наприклад, перетворюється на енергію
електричного поля, конденсатора (в колі з конденсатором), а в наступний півперіод енергія
повертається назад в електричне коло.
Таке навантаження, в якому електромагнітна енергія не перетворюється на інші види, називають
реактивним. У колах змінного струму розрізняють індуктивні і ємнісні реактивні навантаження,
опори яких, відповідно, називають індуктивними і ємнісними.
У колі лише з активним навантаженням справджується закон Ома для миттєвих значень сили струму і
напруги, сила струму і напруга мають однакові фази коливань:

У колі змінного струму з активним і індуктивним навантаженням (мал. 3.9)

максимальне значення сили струму визначають за формулою:

Ця формула нагадує формулу закону Ома. Величину називають повним опором

(імпедансом) кола змінного струму, а величину — індуктивним опором кола. За допомогою
експериментальних досліджень цю формулу легко підтвердити.
У реактивних навантаженнях енергія електричного струму в певні інтервали часу переходить в
енергію електричного поля конденсатора чи магнітного поля котушки, а в інші — енергія
повертається в електричне коло
Реактивні навантаження бувають індуктивними і ємнісними. Опір індуктивного навантаження
,
а опір ємнісного —

Рівняння можна використати для графічного зображення величин, що характеризують змінний

струм. Значення ImaxRsin дає коливання спаду напруги на активному опорі, а значення
ImaxLcos — коливання спаду напруги на індуктивному опорі:

Отже, коливання напруги на індуктивному опорі випереджають коливання напруги на активному

опорі на і на векторній діаграмі ці напруги будуть взаємно перпендикулярні (мал. 3.10).

Вся система векторів обертається проти годинникової стрілки з кутовою швидкістю w і проекція
вектора на вісь X у будь-який момент часу дає миттєве значення електрорушійної сили , а
проекції векторів — миттєві значення спадів напруг, відповідно, на активному й
індуктивному опорах.
Очевидно, що tgco не залежить від значення сили струму. Тому для знаходження повного опору
можна скористатися так званим прямокутним трикутником опорів (мал. 3.11).

У колі змінного струму з ємністю сила струму випереджає напругу в ідеальному випадку (R = 0) на
Для миттєвих значень
сили струму і напруги в колі з ємністю маємо:

Ємнісний опір у колі змінного струму визначається ємністю кола і частотою змінного струму. Як
теоретично, так і експериментально можна легко встановити формулу для знаходження ємнісного
опору:

де Rc — ємнісний опір, Oм; С — ємність кола, Ф.

Векторна діаграма для кола з ємністю зображена на мал. 3.12.

Трикутник опорів (мал.3.13)

і для цього випадку дає змогу досить легко знаходити повний опір кола:

Зрозуміло, що індуктивний і ємнісний опори можна визначити не лише через колові частоти w, а й
через звичайні частоти f та періоди Т змінного струму.

Перш ніж перейти до розгляду спільної дії індуктивності і ємності в колі змінного струму, розглянемо
питання про потужність змінного струму.

ПОТУЖНІСТЬ У КОЛІ ЗМІННОГО СТРУМУ

Миттєве значення потужності дістанемо, перемноживши миттєві значення ЕРС і сили струму:

Одержане значення потужності в певні моменти часу перетворюється на нуль. Нас цікавить середнє
значення потужності за період

Значення другого члена у рівнянні за період буває як додатним, так і від'ємним, тому середнє
значення за період цього члена дорівнює нулю. Перший член не залежить від часу, тому його середнє
значення за період дорівнює йому самому.
Отже, середнє значення потужності змінного струму за період:

Якщо розглядати поняття про ефективні значення ЕРС, сили струму, напруги:
Якщо зсув фаз ф = 0 (наприклад, у разі дії лише активного опору), то

Отже, ефективні значення ЕРС, сили струму (і напруги) відіграють таку саму роль, що й ЕРС та сила
струму за постійного струму.
Знайдемо кількість теплоти, що виділяється в колі змінного струму:

Тут ще раз впевнюємося в тому, що індуктивний опір у процесі виділення тепла в колі змінного
струму (як і ємнісний) безпосередньої участі не бере. Тому індуктивний і ємнісний опори й дістали
назву реактивних опорів.
Ефективні значення електрорушійної сили, сили струму і напруги в колах змінного струму
відіграють таку саму роль, як і відповідні величини в колах постійного струму
Індуктивний і ємнісний опори у процесі виділення тепла участі не беруть, тому й називаються
реактивними
За наявності зсуву фаз між ЕРС і силою струму корисно споживана потужність залежить від ,
тому величину ще називають коефіцієнтом потужності. Щоб ефективність використання
енергії в лініях була високою, потрібно збільшувати coscp. Цього можна досягти у двох випадках:
маючи лише активні навантаження, що не завжди можливо, або ж якимось способом компенсуючи
дію реактивних опорів, які лише збільшують силу струму в лініях (а отже, і втрати енергії в них).
Розглянемо спільну дію індуктивного та ємнісного опорів у колі змінного струму, що дасть змогу
знайти шляхи підвищення ефективності використання електричної енергії.

КОЛО ЗМІННОГО СТРУМУ З ІНДУКТИВНІСТЮ І ЄМНІСТЮ.ЗАКОН ОМА ДЛЯ

ПОВНОГО КОЛА ЗМІННОГО СТРУМУ. РЕЗОНАНС
Розглядаючи вільні коливання в коливальному контурі, ми бачили, що в колі з конденсатором,
котушкою та активним опором (мал. 3.14) за певних умов можливі затухаючі електромагнітні
коливання. А які ж явища спостерігатимуться в такому колі, коли, приєднавши до нього джерело
змінної напруги

одержати вимушені коливання?

Зрозуміло, що в колі виникнуть вимушені електромагнітні коливання, виникне змінний струм. Вище
ми домовились розглядати лише квазістаціонарні струми. Тому в усіх точках такого кола сила струму
в будь-який момент часу однакова. Напруга може не збігатися із силою струму за фазою. Тому для
миттєвих значень сили струму і напруги можна записати:

Для ефективних (діючих) і амплітудних значень справджується закон Ома. Якщо повний опір
позначити через Z, то

Максимальне значення напруги:

Проте миттєве значення загальної напруги дорівнює сумі миттєвих значень напруг на кожному з
опорів:

Замінивши синуси суми кутів на синуси і косинуси цих кутів, отримаємо:

У загальному випадку в колах змінного струму миттєві значення сили струму і напруги можуть
мати різницю фаз

Миттєве значення загальної напруги дорівнює сумі миттєвих значень напруг на кожному з опорів

Піднесемо до квадрата і додамо обидві частини рівнянь:

Закон Ома для діючих (або амплітудних) значень напруги і сили струму справджується і може бути
записаний формулою:

Важливим є аналіз цієї формули, з якого можна дійти висновку, що значення сили струму в колі буде
максимальним тоді, коли індуктивний опір кола Ri дорівнює ємнісному. Оскільки в колі відбуваються
вимушені коливання, а також можливі власнї коливання, то, очевидно, має місце резонанс: збіг
частоти вимушених коливань у колі з частотою власних коливань. Резонансну частоту можна
визначити так:

Як бачимо, значення резонансної частоти збігається зі значенням частоти вільних коливань в

ідеальному коливальному контурі (формула Томсона).
Якими ж способами можна досягти в колах змінного струму резонансу? Цими способами можуть
бути: зміна індуктивності, зміна ємності і зміна частоти струму. Явище резонансу широко
використовують в радіотехніці (настроювання контурів), електротехніці (підвищення coscp) тощо.

Резонанс в електричному колі змінного струму спостерігається за умови, що RL = Rc і Z = R

Значення резонансної частоти збігається зі значенням частоти вільних коливань в ідеальному
контурі (власних коливань — формула Томсона)

У колі з індуктивністю, ємністю та активним опором у загальному випадку між напругою і силою
струму є зсув фаз, який можна визначити за формулами:

Коли в колі досягнуто резонансу (Ri = Rc), зсуву фаз немає: напруга і сила струму мають однакові
фази. При цьому й коефіцієнт потужності максимальний: .
Коли у колі змінного струму досягнуто резонансу (RL = RC), то сила струму й напруга мають
однакові фази (зсув фаз ф = 0) і коефіцієнт потужності максимальний:

З'ясуємо, якими можуть бути амплітуди напруг на індуктивному та ємнісному опорах за резонансу:

Як бачимо, за резонансу значення цих напруг однакові. А оскільки вони мають протилежні фази, то
повністю компенсують одна одну. Ці напруги можуть у багато разів перевищувати напругу, яка
подається до кола.
Внаслідок рівності напруг у цьому послідовному колі за резонансу останній резонанс називають
резонансом напруг.
При резонансі у послідовному колі напруги на індуктивному і ємнісному опорах повністю
компенсують одна одну, тому такий резонанс називається резонансом напруг

Розглядаючи характеристики затухаючих електромагнітних коливань, ми ввели поняття про

хвильовий, або характеристичний опір:

Тепер бачимо, що характеристичний опір дорівнює індуктивному і ємнісному опорам за резонансу.

Важливе значення в техніці має резонанс у так званому паралельному колі — резонанс струмів.
Спостерігати резонанс струмів зручно в електричному колі, схему якого наведено на мал. 3.15. У
такому колі лампи однакові. Якщо підібрати однакові ємнісний та індуктивний опори у паралельних
вітках, то лампи Л1 і Л2 світитимуться яскраво, а лампа ЛЗ ледь жеврітиме. У паралельних вітках
відбуватимуться коливання, енергія яких поповнюється через лампу ЛЗ. Сили струму у вітках можуть
у багато разів перевищувати силу струму в загальному колі І, як і напруги на індуктивному та
ємнісному опорах за резонансу напруг.

ЗАПИТАННЯ
1. Які струми вважають змінними?
2. Які найпростіші способи одержання синусоїдальних змінних струмів?
3. Які змінні струми вважаються квазістаціонарними?
4. Які навантаження вважаються активними?
5. Які навантаження в колах змінного струму вважають реактивними? Які їх види ви знаєте?
6. За яких навантажень фази миттєвих значень напруги і сили струму в колах змінного струму
однакові?
7. Як визначаються індуктивний і ємнісний опори?
8. Що таке повний опір кола змінного струму з індуктивністю або ємністю?
9. Які зсуви фаз між напругою і силою струму в колі з індуктивністю і в колі з ємністю?
10. Як визначається миттєве значення потужності в колі змінного струму?
11. Чому рівне середнє значення потужності змінного струму за період?
12. Як визначаються ефективні значення електрорушійної сили, напруги і сили струму в колах
змінного струму?
13. Як визначається кількість теплоти, що виділяється в колі змінного струму?
14. Що таке коефіцієнт потужності в колах змінного струму?
15. Чи завжди в колах змінного струму напруга і сила струму мають однакові фази?
16. Чому рівний повний опір кола змінного струму, що має активний, індуктивний та ємнісний
опори?
17. За яких умов сила струму в колі змінного струму максимальна?
18. Коли у послідовному колі змінного струму спостерігається резонанс напруг?
19. Коли у паралельному колі змінного струму спостерігається резонанс струмів?
20. Чи може спостерігатися резонанс в електричному колі, в якому неможливі вільні коливання?

РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ.
ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ'ЯЗУВАННЯ 9

1. Коливання тягаря масою 1 кг з пружиною описується рівнянням х= 0,1cos(wt+ а). Визначте: а)

повну механічну енергію в системі;
б) максимальну швидкість тягаря під час його коливань; в) жорсткість пружини.
2. На мал. 2.6 зображено ненавантажену пружину, лінійку із сантиметровими поділками, та цю саму
пружину, до якої підвішено тягар масою 1 кг. Визначте: а) жорсткість пружини; б) роботу, яку
виконує сила тяжіння що розтягує пружину;
в) яку максимальну швидкість набув би тягар, якби раптом зникла сила тяжіння. Розрахуйте період,
частоту та колову частоту коливань цього тягаря на пружині.
Запишіть рівняння коливань тягаря
 Трансформатор. Розв’язування задач. Передача електроенергії на відстань та її використання.

Однією з важливих переваг змінного струму над постійним є те, що силу струму і напругу змінного
струму можна в найширших межах перетворювати (трансформувати) без істотних втрат потужності.
Для зменшення витрат електричної енергії в лініях електропередач силу струму в них зменшують, а
напругу збільшують до сотень тисяч і більше вольт, а в місцях споживання електроенергії напругу
знижують до необхідних значень (сила струму при цьому відповідно зростає).
Трансформатор (мал.З. 21) в основному складається з двох (або більшої кількості) котушок,
намотаних на феромагнітне (наприклад, сталеве) осердя. Одну з цих котушок (обмоток), яка
приєднується до лінії від генератора, називають первинною.

Споживачі (електродвигуни, лампи, нагрівники тощо) приєднуються до вторинної обмотки

трансформатора.
Осердя багатьох трансформаторів виготовляють із трансформатичної сталі і роблять замкненим, щоб
зменшити втрати енергії в ньому. Сталь беруть у вигляді пластин, ізольованих одна від одної, що
зменшує втрати енергії в разі виникнення вихрових струмів.
Змінний струм, що проходить у колі первинної обмотки l з кількістю витків N1, створює в осерді
змінне магнітне поле. Це поле є спільним для обох обмоток трансформатора. У вторинній обмотці
трансформатора 2 з кількістю витків N2 індукується електрорушійна сила.
Оскільки обмотки трансформатора мають спільне змінне магнітне поле, то в кожному їх витку
виникає однакова електрорушійна
За допомогою трансформаторів можна в широких межах змінювати сили струму і напруги змінних
струмів без істотних втрат потужності сила. Електрорушійна сила в обмотках пропорційна кількості
витків у них:

Якщо коло вторинної обмотки розімкнене, то таке явище називають холостим ходом трансформатора.
У цьому разі напруга U2 дорівнює електрорушійній силі . У первинній обмотці при цьому
проходить струм невеликої сили — струм холостого ходу.

Отже, під час холостого ходу напруги на обмотках трансформатора можна вважати пропорційними
кількостям витків у них:

де k — коефіцієнт трансформації.
Якщо k < 1, то U2 > U1 і трансформатор є підвищувальним; якщо k > 1, напруга U2 менша від U1 і
трансформатор є знижувальним.
Коли до вторинної обмотки приєднують споживачі, вторинне коло замикається — це так званий
робочий хід трансформатора. Струм І2 вторинної обмотки є індукційним, тому його магнітне поле
відповідно до закону Ленца послаблює магнітне поле, яке його викликало. Отже, магнітний потік в
осерді зменшується, а відповідно зменшується і . Сила струму I1 зростає до значення, коли
магнітний потік в осерді стане таким, як і був раніше.
Коли активні опори обмоток трансформатора незначні, можна вважати, що і .
Сучасні трансформатори мають коефіцієнти корисної дії від 90 до 99,5%, тобто втрати енергії в них
незначні. Тому наближено

При розімкненому колі вторинної обмотки трансформатора явище називають його холостим ходом
Коефіцієнт трансформації при холостому ході визначається відношенням кількостей витків в
обмотках трансформатора

звідки

Коли активні опори обмоток трансформатора незначні, то можна вважати, що

Один і той самий трансформатор, якщо в ньому є кілька обмоток, може бути як підвищувальним, так і
знижувальним, або якщо за наявності лише двох обмоток поміняти їх місцями.

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ'ЯЗУВАННЯ 13

1. На фото подано осцилограму вільних коливань у коливальному контурі (С = 0,25 мкФ).

1) Дослідіть, чи залежить період вільних коливань від їх амплітуди.

2) Визначте період, частоту і циклічну частоту коливань, якщо вони відбуваються протягом 0,01 с.
3) Визначте індуктивність котушки контура.
2. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю 10 пФ і котушки індуктивністю 3 мГн.
Знайдіть частоту електромагнітних коливань у контурі.
3. В коливальному контурі максимальний електричний заряд конденсатора 10~6 Кл, а максимальна
сила струму — 0,03 А. Який період електромагнітних коливань у контурі?
4. Конденсатор ємністю 50 пФ спочатку з'єднали з джерелом постійного струму з електрорушійною
силою З В, а потім з котушкою індуктивністю 5 мкГн. Яка частота коливань, що відбуваються в
контурі? Яка максимальна сила струму в контурі?
5. Електричний заряд на пластинах конденсатора коливального контура змінюється з часом згідно з
рівнянням q = 10-6cos105пt. Запишіть рівняння залежності сили струму від часу. Знайдіть період і
частоту коливань у контурі, амплітуду коливань заряду і сили струму.
6. Конденсатор ємністю 20 мкФ зарядили до напруги 400 В і приєднали до котушки з певною
індуктивністю. В контурі виникли затухаючі коливання. Яка кількість теплоти виділиться в контурі за
час, коли амплітуда коливань напруги зменшиться у 4 рази?
7. Маємо послідовно з'єднані резистор з опором 3,9 кОм і конденсатор ємністю 0,25 мкФ. До такої
ділянки кола прикладено напругу промислової частоти (50 Гц). Визначте: 1) ємнісний опір ділянки
кола; 2) повний опір ділянки кола; 3) коефіцієнт потужності; 4) зсув фаз сили струму і напруги на
ділянці кола; 5) котушку якої індуктивності треба з'єднати послідовно з резистором і конденсатором,
щоб спостерігався резонанс?
8. У коло змінного струму увімкнемо конденсатор ємністю 1 мкФ і — дросель (котушку)
індуктивністю 0,1 Гн. Знайдіть відношення індуктивного опору до ємнісного за частоти 50 Гц і 5
кГц. За якої частоти струму ці опори будуть однаковими? Яке явище при цьому спостерігається?
9. Первинна обмотка силового трансформатора радіоприймача має 2200 витків. Скільки витків
повинна мати вторинна обмотка, що використовується для живлення споживача за напруги 5 В і сили
струму 2 А? Опір вторинної обмотки 0,1 Ом. Напруга в мережі 220 В. Яка сила струму у первинній
обмотці трансформатора?
10. На замкнуте залізне осердя надіто дві обмотки. Як визначити число витків у кожній з обмоток,
якщо в розпорядженні є джерело змінного струму, провідники довільної довжини і вольтметри на
будь-які значення напруг?
ЯК ДОЦІЛЬНО ПЕРЕДАВАТИ ЕЛЕКТРИЧНУ ЕНЕРГІЮ НА ВІДСТАНЬ?
У багатьох випадках розв'язування фізичних задач може бути джерелом нових теоретичних чи
практичних висновків. Іноді навіть кажуть що розвиток фізичної науки є послідовним розв'язуванням
задач, що постають. Розглянемо одну з таких задач, яка є у будь-якому серйозному збірнику задач з
фізики.
Задача. Електроенергію від електростанції потужністю 62 кВт передають за допомогою лінії з опором
5 Ом. Визначити втрату напруги і потужності в лінійних проводах та коефіцієнт корисної дії передачі
енергії у разі, коли передача здійснюється за напруги на електростанції: 1) 620 В; 2) 6200 В.

Порівняння одержаних результатів дає змогу дійти таких висновків:

1) підвищення напруги в лінії у 10 разів у стільки ж разів зменшує втрати напруги;
2) підвищення напруги в лінії у 10 разів зменшує втрати потужності (й енергії) у 100 разів.
Напрошуються два висновки чи два завдання:
1) передавати електричну енергію за якомога вищих напруг;
2) створити пристрої, які б давали змогу за потреби підвищувати напругу (у разі подачі енергії від
генераторів до лінії передачі) і знижувати її (у разі подачі від лінії передачі до споживачів).
Такі пристрої були створені, їх назвали трансформаторами
.ЗАПИТАННЯ
1. Які функції електричного трансформатора?
2. З яких основних частин складається трансформатор?
3. З яких речовин виготовляються осердя трансформаторів?
4. Які обмотки трансформаторів вважають первинними і які вторинними?
5. Що таке коефіцієнт трансформації?
6. Що таке холостий і робочий хід трансформатора?
7. Який коефіцієнт корисної дії мають сучасні трансформатори?
8. Як змінюються втрати напруги в лінії електропередачі в разі підвищення напруги в ній?
 Узагальнення та систематизація знань з теми „Електромагнітні коливання”
ГОЛОВНЕ В РОЗДІЛІ
• В коливальному контурі можуть відбуватися вільні електромагнітні коливання, які завжди є
затухаючими внаслідок втрат енергії на нагрівання провідників, осердь, випромінювання в простір.
• Якби в контурах були відсутні втрати енергії, то коливання в них відбувалися б нескінченно довго.
Такі коливання називаються власними, а контури — ідеальними.
• В електричних колах можна одержати і використати змінний струм — вимушені електромагнітні
коливання.
• Найпростішими способами одержання змінних струмів є: обертання рамки з певної кількості
провідників у магнітному полі або обертання електромагніта (магніту) біля певних чином
розташованих провідників.
• У колах змінного струму розрізняють активні й реактивні навантаження. Реактивні навантаження
бувають ємнісними та індуктивними.
• В колах змінного струму напруга і сила струму можуть бути зсунуті по фазі.
• Повний опір у колах змінного струму визначаються за формулою:

де R — активний опір; RL, Re — відповідно індуктивний і ємнісний опори.

• Сила струму в колах змінного струму може мати максимальне значення тоді, коли індуктивний опір
дорівнює ємнісному. Таке явище називають резонансом. У послідовних колах» спостерігається
резонанс напруг, а в паралельних — резонанс струмів.
• Високочастотні струми одержують за допомогою автоколивальних систем, якими є генератори
електромагнітних коливань. Для добування незатухаючих електромагнітних коливань потрібні:
коливальний контур, джерело постійного струму, вимикач (ключ) і пристрій, що керує роботою
вимикача (ключа).
• Електроенергію бажано передавати за високої напруги для зменшення втрат у лініях
електропередачі, а використовувати електроенергію доводиться за порівняно невисоких напруг. Для
підвищення і зниження напруги використовують трансформатори.
 Семінар. Проблеми пошуку та використання нових, екологічно чистих джерел енергії.
Розвиток енергетики в Україні

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ'ЯЗУВАННЯ 10

1. Визначте період коливань маятника завдовжки 1 м.

2. Якою має бути довжина маятника, щоб період його коливань дорівнював 1 с? Яка частота таких
коливань?
3. Виготовте вдома маятник і за його допомогою визначте прискорення вільного падіння. Чи
збігається знайдене значення з наведеним у підручнику чи довідниках?