Міністерство освіти і науки України

Запорізький державний медичний університет

ІІ медичний факультет

Кафедра загальної хірургії та післядипломної хірургічної освіти

Реферат
На тему
“ Актиномікоз – методи діагностики та лікування. ”

Виконав:
Студент 3-го курсу
2-го медичного факультету
11 групи
Косарєв Данило

Викладач: Бамбизов Л.М.

Запоріжжя 2022
Актиномікоз (actinomycosis) - специфічне інфекційне захворювання, що
викликається актиноміцетом (променистим грибком), що характеризується
утворенням друзів та щільних інфільтратів з прогресивним зростанням та
хронічним перебігом.
Вони живуть в організмі людини у зоні ротової порожнини (актиномікоз
порожнини рота), у кишечнику, у дихальних шляхах, на мигдалинах, у
зубному нальоті або на шкірі.

Методи діагностки:
1) Мікроскопія та культуральне дослідження
Найбільш поширений метод лабораторної діагностики – виявлення друзів
Actinomyces israelii в ексудаті або гнійному відокремлюваному з осередків
ураження; останні, що інакше позначаються як сірчані гранули (тільця
Боллінгера), розміром у середньому 0,3–2 мм. Вони утворені агрегатами
міцелію, що має вигляд круглястих або овальних базофільних мас з
еозинофільними структурами на поверхні.
Іноді у мазках можна виявити чоткоподібні атипові форми Actinomycеs
israelii, а A. meyeri уявлень дрібними клітинами, що не гілкуються. Вагоме
підтвердження діагнозу – виділення та ідентифікація збудника. Для
виділення чистої культури досліджуваний матеріал засівають на кров'яний
та сироватковий МПА, гліцериновий агар та бульйон, на середовища
Сабуро та Чапека. Посіви інкубують як в аеробних, так і в анаєробних
умовах протягом 1–2 нед. Визначення виду виділених актиноміцетів
проводитиметься за сукупністю культу- ральних, біохімічних та інших
властивостей.
2) Імунологічне дослідження
Важливе місце посідає імунологічне дослідження: шкірно-алергічна проба
з актинолізатом, реакція гальмування міграції лейкоцитів з актинолізатом,
кількісні показники імунокомпетентних клітин та чутливість їх до
актинолізату.
3) Серодіагностика
Для серодіагностики ставити РЗК з актинолізатом. Реакція недостатньо
специфічна, оскільки позитивні результати можуть відзначатися при раку
легень і тяжких нагноювальних процесів. Застосування як АГ замість
актинолізату позаклітинних білків актиноміцетів підвищує чутливість
РЗК. Цей самий АГ можна використовувати також для постановки РНДА.
4) Алергічна проба
Алергічну пробу проводять з актинолізатом. Діагностичні значення мають
лише позитивні та різкопозитивні проби. При вісцеральному актиноміко-зі
алергічна проба часто буває негативною.
5) Рентген
Рентген – діагностика актиномікозу легень – для актиномікозу
характерно раннє залучення до процесу плевральних листків
(потовщення плеври у вигляді грубих шварт), а також ребер.

Розширення коренів легень і середостіння, груба тяжкість, радіально

розташована від збільшеного коріння до периферії, вогнища та
інфільтрати по ходу тяжів, що утворилися.
Актиномікоз скелета характерна ознака відсутності звуження прилеглої
суглобової щілини, наявність секвестрів, значні руйнування тіл хребців.
6) Фістулографія дозволяє уточнити поширеність процесу.
7) КТ черевної або грудної порожнини
8) Бронхоскопія
 Лікування:
Для лікування актиномікозу застосовують препарати йоду (йодид калію) у
поєднанні з рентгенотерапією та антибіотикотерапію ((Великі дози
бензилпеніциліну (наприклад, 3–5 мільйонів одиниць кожні 6 годин))
зазвичай ефективні.Пеніцилін V по 1 г 4 рази на день перорально може
бути Замість пеніциліну можна призначати тетрациклін по 500 мг
перорально кожні 6 годин або доксициклін по 100 мг кожні 12 годин. інші
хвороботворні мікроорганізми, що культивуються у поразках.)).
Актиномікоз обличчя та шиї легко піддається лікуванню, прогноз навіть за
запущених форм сприятливий. При актиномікозі кишечника, легень
проводять аналогічну консервативну терапію. На початкових стадіях
прогноз сприятливий. При безуспішності консервативної терапії показано
хірургічне лікування – резекція частини кишки або легені у поєднанні з
консервативною терапією. У випадках, що далеко зайшли, при
проростанні в інші органи, розвитку важких гнійних ускладнень (гнійного
плевриту, медіастиніту, заочеревинної флегмони) виконують екстрені
паліативні операції - розкриття флегмони, дренування середостіння,
плевральної порожнини.