Zbirnyyk Tez Konfer 27 10 2023

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
Науково-дослідний центр
службово-бойової діяльності Національної гвардії України
Науково-дослідна лабораторія
забезпечення службово-бойової діяльності
Національної гвардії України
ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ

ХII МІЖНАРОДНОЇ
НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ
“Актуальні питання забезпечення службово-

бойової діяльності військових формувань та
правоохоронних органів”
27 жовтня 2023 року

м. Харків
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР
СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
НАУКОВО-ДОСЛІДНА ЛАБОРАТОРІЯ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
“Актуальні питання забезпечення службово-

бойової діяльності військових формувань та
правоохоронних органів”
ХIІ МІЖНАРОДНА
НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ
ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ
27 жовтня 2023 року

м. Харків
1
Оргкомітет конференції
Голова оргкомітету – заступник начальника науково-дослідного центру –

начальник науково-дослідної лабораторії забезпечення службово-бойової
діяльності Національної гвардії України Національної академії Національної
гвардії України, доктор філософії з державної безпеки, полковник Суконько С.М.
Відповідальний секретар оргкомітету – науковий співробітник науково-дослідної

лабораторії службово-бойового застосування Національної гвардії України
Національної академії Національної гвардії України, підполковник Побережний А.А.
Члени оргкомітету:
Кайдалов Р.О., д.т.н., професор, заступник начальника Національної академії
Національної гвардії України з наукової роботи, полковник;
Подригало М.А., д.т.н., професор, завідувач кафедри технології
машинобудування і ремонту машин Харківського національного автомобільно-
дорожнього університету;
Sergiyenko Oleg, д.т.н., професор, завідувач кафедри прикладної фізики
автономного університету Нижньої Каліфорнії, Енсенда, Meксика;
Баулін Д.С., к.т.н., с.н.с., провідний науковий співробітник науково-дослідної
Національної академії Національної гвардії України;
Горєлишев С.А., к.т.н., доцент, провідний науковий співробітник науково-
дослідної лабораторії забезпечення службово-бойової діяльності Національної
гвардії України;
Павлов Д.В., к.військ.н., с.н.с., старший науковий співробітник науково-
гвардії України Національної академії Національної гвардії України
Адреса оргкомітету: 61001, м. Харків, площа Захисників України, 3,

Національна академія Національної гвардії України, науково-дослідний центр
службово-бойової діяльності Національної гвардії України.
Електронна адреса: lab2ndcnangu@ukr.net
Тези доповідей опубліковано в авторській редакції, мовою оригіналу.

Відповідальність за зміст, достовірність інформації, фактичні помилки,
точність викладених фактів та можливість використання для відкритого
опублікування несуть автори.
© Національна академія Національної гвардії України
2
ХІІ Міжнародна науково-практична конференція:
“Актуальні питання забезпечення службово-бойової діяльності

військових формувань та правоохоронних органів”
Конференція проведена з нагоди традиційного Тижня до Всесвітнього дня

науки во ім’я миру та розвитку
Мета конференції:
виявлення проблемних питань забезпечення службово-бойової діяльності

військових формувань та правоохоронних органів та визначення основних
шляхів їх вирішення.
Тематика конференції
1. Науково-технічне супроводження розроблення та модернізації

озброєння, військової та спеціальної техніки, технічних засобів для виконання
службово-бойових завдань підрозділами військових формувань та
правоохоронних органів.
2. Наукове супроводження розроблення навчально-тренувальних засобів

та спеціальних тренажерів для підготовки фахівців з експлуатації, відновлення
та бойового застосування озброєння та спеціальної техніки військових
формувань та правоохоронних органів.
3. Наукове обґрунтування застосування прикладних інформаційних

технологій для моделювання службово-бойових дій підрозділів військових
формувань та правоохоронних органів і процесів управління ними під час
виконання службово-бойових завдань за умов введення різних правових
режимів.
4. Сучасні питання удосконалення системи тилового забезпечення

службово-бойової діяльності військових формувань та правоохоронних органів.
3
ЗМІСТ
Аврамчук С.К., Волкогон В.М., Кравчук А.В., Кутрань Т.М.
Дослідження в напрямку вдосконалення технології отримання легкої
керамічної броні …………………………………………………………... 16
Аврамчук С.К., Волкогон В.М., Кравчук А.В., Кутрань Т.М.
Розвиток напрямків досліджень по створенню легких броньових
матеріалів ………………………………………………………………….. 17
Альбощій О.В. Аналіз відповідності предметів речового та
продовольчого майна, визначених нормами забезпечення
військовослужбовців НГУ, умовам сучасної війни ……………………. 20
Андреєв І.М., Зубков А.М., Мартиненко С.А., Цицик М.В. Нова
методика імітації радіолокаційних засобів контрбатарейної боротьби 23
Афанасьєв В.В., Компанієць О.М., Пужай-Череда С.К.,
Мартиненко С.В., Коробецький О.В., Литвинчук Д.В.
Формалізація координації дій складових сил оборони і безпеки при
виконанні завдань із залученням авіації ………………………………… 24
Babarytskyi O., Ignatievа A. Features of the organization of the work of
law enforcement agencies of Ukraine for performing service and combat
missions in emergency situations …………………………………………... 27
Бабенко О.І., Сізон Д.О., Коваленко М.М., Косенко В.П.
Системний аналіз і синтез системи управління військових формувань . 29
Бабков Ю.П. Комплексний підхід до використання інформаційно-
розрахункових задач та моделей при виконанні розрахунково-
графічної роботи з дисципліни “Основи теорії прийняття рішень
органами державного та військового управління в сфері забезпечення
державної безпеки” ……………………………………………………….. 31
Баландін М.В., Дорохов О.М., Марценюк С.М., Мілочкін В.В.
Досвід застосування електронних систем управління вогнем
підрозділів артилерії в процесі навчання ……………………………….. 32
Баулін Д.С. Можливість відновлення балістичних характеристик
піроксилінових порохів тривалих термінів експлуатації ………………. 34
Башкиров О.М., Коротченко Л.А. Завдання формування єдиного
мережецентричного інформаційного середовища з метою розвитку
ОВТ Збройних сил України ……………………………………………… 35
Бігун Н.С. Методи покращення якості зображень та ефективності
передачі даних безпілотними системами ………………………………. 37
Білаш О.В., Величко Л.Д., Сорокатий М.І. Електронні навчальні
платформи та інтерактивні методи навчання, як один із основних
аспектів використання інформаційних технологій у професійній
підготовці військовослужбовців ………………………………………… 40
Біленко О.І., Марченко В.В., Гриняк В.П. Дослідження впливу
швидкості та твердості елемента, що уражає на дію по цілі ………….. 41
Білюга А.Д. Досвід застосування авіації НАТО під час проведення
антитерористичних операцій …………………………………………….. 43
4
Бойков І.В. Використання новітніх матеріалів в ходової частині
автомобіля ………………………………………………………………… 46
Бондар В.В. Методика застосування методів призначення траєкторій
повітряних об’єктів під час траєкторної обробки інформації про
повітряну обстановку …………………………………………………..… 46
Бречка М.М., Попадюк Р.В., Оленюк А.Р. Підвищення
розвідувальних можливостей зенітних підрозділів Сухопутних військ
за допомогою засобів радіоелетронної розвідки ……………………….. 48
Бубенщиков Р.В., Бондаренко С.В., Грабчак В.І. Верифікація
математичної моделі польоту снаряда як модифікованої моделі
матеріальної точки ………………………………………………………... 49
Будзинський М.П., Бакал В.П., Приходько В.І. Організаційні
аспекти проведення випробувань транспортних засобів ……………. 50
Букоємський С.Л., Башинський А.Л. Оцінка стійкості системи
технічної підтримки парку машин до змін у середовищі
функціонування ………………………………………………………….. 52
Василенко В.В., Хижняк І.А., Неймирок О.К., Зливка Г.А. Аналіз
змін в алгоритмі дій при наданні догоспітальної допомоги пораненим
при кровотечах в умовах ведення бойових дій …………………………. 55
Вахнін О.В., Вознюк В.В., Мельников О.В., Подлєсний О.В. Досвід
застосування засобів імітації виконання вогневих завдань в процесі
навчання спеціалістів наземної артилерії ………………………………. 57
Величко Л.Д., Войтович М.І., Сорокатий М.І., Ліщинська Х.І.,
Сеник А.П. До дослідження несної здатності рамних елементів
військових мостів на жорстких опорах в умовах дії статичних і
динамічних навантажень ………………………………………………… 59
Власюк В.В., Ясінський В.Н. Проблемні питання щодо оцінювання
можливості виконати бойове завдання безпосередньою охороною
щодо недопущення раптового нападу противника на підрозділ
Національної гвардії України ……………………………………………. 61
Воїнов В.В., Кириченко М.І., Вівташ А.Р. Використання алгоритмів
штучного інтелекту у прицільно-оптичному обладнанні зенітного
засобу ближньої дії ……………………………………………………….. 62
Войтович М.І., Ліщинська Х.І., Сеник А.П., Степанюк О.І.,
Сеник Ю.А. Моделювання розмірних ефектів при застосуванні
тонкоплівкових технологій ………………………………………………. 64
Волков А.Ф., Федьо Т.Т. Удосконалення методу формалізації знань
про повітряну обстановку з використанням системи підтримки
прийняття рішень …………………………………………………………. 66
Вотяков О.І., Жартовський Д.М., Наконечний О.А.,
Птащенко В.В. Розподілена система виявлення та протидії БПЛА в
умовах підрозділів ППО сухопутних військ …………………………. 68
Галузінський А.Г., Ясинський О.М., Нєкрасов С.В., Федченко С.І.
Пропозиції по створенню мішеней (хибних цілей), що імітують
реальні цілі ………………………………………………………………… 69
5
Гапоненко Г.М., Гапоненко Н.П. Науково-технічне супроводження
зразків роботизованих комплексів (систем), вдосконалення системи
бойового злагодження ……………………………………………………. 71
Германенко Л.М., Шинкаренко О.М. Актуальні питання організації
системи закупівель в оборонному секторі …………………………….... 72
Гіверц П.В. Вплив сучасних технологій на криміналістичну
експертизу вогнепальної зброї …………………………………………… 75
Глєбов В.В., Дашков Д.Л., Роленко С.О., Нефьодова Н.В.
Результати дослідження методик розрахунку довговічності
клинопасових передач ……………………………………………………. 78
Голенковська Т.І., Мацюк В.О. Застосування бортової
інформаційної системи “Hermes-c2” для забезпечення автоматизації
функцій управління засобами бронетанкової техніки …………………. 79
Горгуленко В.А. Обґрунтування застосування стеку прикладних
інформаційних технологій для комп’ютерного моделювання дій сил
та засобів кіберборотьби ……………………………………………….. 81
Гордієнко О.О. Методичний підхід до ураження вертольотів
армійської авіації сухопутних військ в сучасних умовах ведення
бойових дій ………………………………………………………………... 82
Горєлишев С.А. Розсіювання електромагнітного поля моделлю з
двох еліпсоїдальних срібних наночастинок у оптичному діапазоні ….. 85
Городнов В.П., Дружинін В.С. Комплексна модель, показники,
метод та методика оцінки та прогнозу можливостей системи
забезпечення військ пальним оперативно-тактичного угруповання ….. 87
Грабчак З.М., Косовцов А.Ю. Вплив розрядності АЦП когерентної
радіолокаційної станції на точність визначення координат польоту
снаряда …………………………………………………………………….. 90
Григоренко В.А., Мацюк О.О. Організація захисту інформаційно-
телекомунікаційних систем управління у підрозділах військово-
морських сил ……………………………………………………………… 92
Гризо А.А., Костиря О.О., Пономаренко А.А., Білецький С.С.
Перспективи набуття спроможностей підрозділами радіотехнічних
військ з розвідки малорозмірних, маловисотних цілей ………………… 93
Гудков М.В., Невеський А.І. Дообладнання мультимедійного
комплексу підготовки передового авіаційного навідника ……………... 95
Гурін О.М., Леках А.А., Старцев В.В., Міхалева Л.В. Аналіз
підходів сучасності, щодо тилового забезпечення в системі
логістичного забезпечення об’єднаних Збройних Сил НАТО ………… 97
Диких О.В., Кисіль М.В. Основні напрямки модернізації БТР-60, 70
в умовах сьогодення ……………………………………………………... 99
Дриньов Д.М. Доцільність та проблеми розгортання NATO LOGFAS
в тиловому забезпеченні військових частин України ………………… 103
Д’яков А.В. Система моделювання як фактор розвитку
правоохоронних органів ………………………………………………….. 105
6
Жадан В.А., Каторгін О.М., Нефьодова Н.В., Василець М.К.
Особливості дослідження трансмісійних олив для редукторів колісних
бронетранспортерів ………………………………………………………. 107
Жирний В.А., Чередник Ю.М., Чередніков О.М. Підготовчий етап
функційно-вартісного аналізу трофейної бронетехніки ……………….. 109
Задерієнко С.І. Проблемні питання заправлення скрапленим газом
запасних балонів до примусів газових ………………………………... 111
Заровна І.О. Броньовані автомобілі: історія та сучасність створення 114
Засядько А.А., Рижков О. В., К узнецов В.О., Цуря Е.І., Юла О.В.
Узгодження вимірювань, отриманих радарною системою MFTR-
2100/40, у складі мобільного полігонного вимірювально-
обчислювального комплексу ……………………………………………... 115
Зінченко С.В. БПЛА змінюють малюнок сучасного бою ……………... 118
Зубков А.М., Красник Я.В., Мартиненко С.А., Середенко М.М.
Технічні шляхи підвищення безпеки пошуку замаскованих в ґрунті
мін ………………………………………………………………………… 120
Зубков А.М., Красник Я.В., Оніщенко В.А., Янов С.Г. Підвищення
дальності спостереження низьколітаючих малорозмірних цілей в
межах міської інфраструктури ………………………………………… 121
Зьома А.А., Штаненко С.С. Підхід до проектування розподіленої
системи прийняття рішень при відновленні функціонування
інформаційно-комунікаційних мереж …………………………………… 122
Іванець М.Г., Горєлишев С.А., Гордієнко А.М., Артикула А.Г.
Системний підхід до розробки математичної моделі оцінки та
забезпечення боєздатності підрозділів ………………………………….. 124
Іванець М.Г., Горєлишев С.А., Куценко В.В. Алгоритм реалізації
гуманітарного розмінування небезпечних територій України ………… 126
Kalachova V., Misіura O., Sizon D., Pylypenko V., Karmannyi Y.
Information technologies and their role in the organization of the
educational process in the higher military educational institutions of
Ukraine in the conditions of the operation of legal regime of the martial
law ………………………………………………………………………….. 128
Каменцев С.Ю., Хаустов Д.Є., Зубков А.М., Прокопенко В.В.,
Сірий Ю.І. Малогабаритна переносна РЛС розвідки поля бою ………. 131
Канчуга М.К., Дуфанець І.Б., Зеленюх О.М. Перспективи розвитку
автомобільних колон сучасності ………………………………………… 133
Каршень А.М., Стаднічук О.М., Мельник Н.В. Перспективи
використання 3D-друку для виготовлення елементів фортифікаційних
споруд ……………………………………………………………………… 135
Каторгін О.М., Бондар О.І., Дєєв С.Г., Нефьодов А.В.,
Стрімовський С.В. Вибір електроприводу для випробувального
стенду вузлів трансмісії бронетранспортера ……………………………. 137
Кицу Н.М., Штаненко С.С., Османов Р.Н. Підхід до проектування
електронних комунікаційних систем на основі експертних оцінок …… 139
7
Кільменінов О.А., Чопа Д.А. Розподілене імітаційне моделювання як
технологічна основа сучасної системи практичної підготовки
військових фахівців ………………………………………………………. 141
Клепацький С.В., Кудряшов Т.А. Окремі аспекти технічного
забезпечення кінологічних підрозділів складових сектору безпеки і
оборони України ………………………………………………………….. 143
Ковалько О.Є., Оникієнко Л.С. Пропозиції щодо застосування
інформаційних систем підтримки прийняття рішень на основі
багатокритеріальних альтернатив ……………………………………….. 146
Ковальчук Р.А., Сокульська Н.Б., Гузик Н.М. Вплив пружно-
інерційних властивостей каната на ефективність роботи підіймальних
установок спеціальних машин …………………………………………… 147
Ковбасюк О.В., Орел В.М. Завдання органів військового управління
стосовно діяльності в кіберпросторі України …………………………... 148
Кожин О.В., Василець Д.О., Мокринський О.В. Наукове
супроводження розроблення навчально-тренувальних засобів та
спеціальних тренажерів для підготовки фахівців з експлуатації та
бойового застосування озброєння бойових модулів військовими
формуваннями …………………………………………………………….. 150
Коломійцев О.В. Обґрунтування концепції альтернативного критерію
оцінки вражаючих властивостей еластичних куль травматичної дії …. 152
Коломійцев О.В., Балабуха О.С., Качуровський Г.М.,
Ясинський О.М., Хроль Л.О., Кітов В.С. Математича модель
визначення просторово-часових обмежень та граничних умов
проведення комплексу заходів бойової роботи в процесі бойового
застосування мобільних вогневих груп протиповітряної оборони в
умовах застосування противником розвідувально-ударних систем … 155
Коломійцев О.В., Комаров В.О., Катунін А.М., Пустоваров В.В.
Використання безпілотних літальних апаратів для моніторингу
об’єктів критичної інфраструктури ……………………………………… 157
Коломієць Ю.М., Базіло С.М., Василенко О.А., Кулініч І.І. Шляхи
захисту повітряних суден від ураження ракетами ……………………… 159
Комаров В.О., Головко О.Є. Роль патентної інформації в розвитку
винахідництва у підрозділах Національній гвардії України …………... 160
Корсунов С.І. Математичне моделювання діаграм зворотного
вторинного випромінювання ракет класу “повітря-поверхня” у
сантиметровому діапазоні довжин хвиль ………………………………. 163
Костина О.М., Доманов І.О. Загальні тенденції розвитку систем і
мереж зв’язку за досвідом розвинених країн …………………………… 164
Кравець Т.М., Кущик П.В. Підвищення ефективності самостійної
роботи курсантів та об’єктивності оцінки знань з використанням
системи дистанційного навчання Moodle ………………………………. 166
Кравець Т.М., Лазурко Д.В. Точність картографічного забезпечення
програмно-апаратного комплексу “МАПА” ……………………………. 168
8
Кравець Т.М., Полець О.П. GPS-спуфінг: зміни в вразливості і
захисті від атак ……………………………………………………………. 170
Краснокутський В.М., Кав’юк В.В., Вахнюк С.А. Аналіз шляхів
підвищення технічних показників енергетичного силового агрегату
блоку приводу контуру обладнання аеродромного багатоцільового
кондиціонера АМК-24/56-131 ……………………………………………. 171
Кривцун В.І. Перспективні методи виявлення вибухонебезпечних
предметів ………………………………………………………………… 174
Кривцун В.І., Голушко С.Л. Застосування уламкових вибухових
пристроїв направленої дії для підвищення ефективності ураження
рухомих повітряних цілей (ударних БПЛА) ……………………………. 176
Кудряшов В.Є., Коломійцев О.В., Кулєшов О.В., Клівець С.І.
Результати математичного моделювання значень загального
показника ефективності стрільби ракетою бойової машини зенітного
ракетного комплекса ……………………………………………………… 179
Кузнєцов О.Л., Нос А.І., Карлов В.Д., Коломійцев О.В. Кореляційні
властивості сигналів аеродинамічного об’єкта, що знаходиться
усередині тропосферного радіохвилеводу ………………………………. 180
Кузьменко В.О., Третяк Н.М., Чорнай В.І. Підвищення
ефективності застосування боєприпасів шляхом використання
програмованих підшивачів ……………………………………………….. 181
Кулєшов О.В., Коломійцев О.В., Клівець С.І., Кулєшова Т.В.
Особливості застосування підрозділів протиповітряної оборони
сухопутних військ при участі у прикритті підрозділів Національної
гвардії Україні від ударів з повітря ……………………………………… 183
Купріненко О.М., Нагачевський В.Й., Кривцун В.І., Кузубяк О.В.
Перспективний засіб для пророблення проходів в мінно-вибухових
загородженнях противника …………………………………………….. 184
Кучер М.В., Гавура П.В. Сучасні погляди на застосування
підрозділів сил підтримки (бойового забезпечення) ………………… 186
Кучер М.В., Дзюма Х.С. Обладнання місця розташування
електротехнічних засобів загальновійськового призначення, які
забезпечують резервним електроживленням район розташування
підрозділів ………………………………………………………………. 187
Лаврінчук О.В., Заїка Л.А. Система імітаційного моделювання
JCATS: практика використання та дослідження адекватності моделі … 188
Литовченко В.В., Рижков О.В., Юла О.В. Теоретичний аналіз
комплексного методу виявлення вибухових пристроїв та речовин …… 190
Літовченко П.І., Сало В.А., Нечипоренко В.М. Про один підхід до
автоматизованого синтезу структури і розрахунку параметрів
механічного приводу ……………………………………………………... 193
Ліщенко В.М., Кравченко І.І., Бардаков М.В. Пропозиції щодо
об’єднання РЛС розвідки ближньої дії у мультирадарну систему для
підвищення якості виявлення малопомітних об’єктів …………………. 194
9
Ліщинська Х.І., Сеник А.П., Хобор О.Р., Сеник Ю.А.,
Севериненко Д.Ю. Інформаційна система попередження
метеорологічних ризиків при моделюванні службово-бойових дій ….. 197
Лось А.М., Олійник О.Ю., Хоменко Є.В. Визначення периметру
спостереження для систем безперервного моніторингу з
використанням БПЛА …………………………………………………….. 199
Лук’яненко С.В., Єфімов Д.В., Осташевський І.І. Використання
системи імітаційного моделювання JCATS в наукових дослідженнях у
військовій сфері …………………………………………………………… 200
Лук’янчиков А.А., Лісогорський Б.А., Пилипович О.М.,
Прокопенко Л.В. Досвід проведення навчальних зборів (підготовки)
з особовим складом виконуючим спеціальні завдання, за стандартами
підготовки провідних країн НАТО ………………………………………. 204
Малюк В.Г., Оленченко В.Т., Тимченко С.Ю. Програмний засіб для
аналізу умов працездатності каналу радіозв’язку VHF/UHF діапазону
з урахуванням зон електромагнітної доступності джерел
радіовипромінювання …………………………………………………….. 206
Манзяк М.О., Грубель М.Г., Андрієнко А.М. Науково-методичний
підхід до експериментальної оцінки ефективності підвісок зразків
військової автомобільної техніки ………………………………………... 209
Маренко Г.М., Рікунов О.М. Оцінки достатності системи технічного
забезпечення Національної гвардії України …………………………….. 210
Мартинюк І.М., Ємельянов О.В., Шматов Є.М. Застосування
модульних вогневих мобільних споруд в ході сучасної війни ………… 211
Меленко Ю.Я., Каніщев В.В. Проблемні питання розвитку
перспективних зразків озброєння та військової техніки збройних сил
за досвідом провідних країн світу ………………………………………. 214
Мельников О.В., Шрамко О.В. Посилення спроможностей
внутрішнього аудиту процесів логістики та забезпечення Збройних
сил України та інших військових формувань ………………………… 215
Мордвинцев М.В., Хлєстков О.В. Застосування засобів фото- та
відеозапису на безпілотних літальних апаратах в Національній поліції
України …………………………………………………………………….. 217
Мормило Я.М., Федоренко Є.В., Дашков Д.Л., Нефьодов А.В.,
Лисенко О.Ю. Розробка та впровадження випробувального стенду
агрегатів трансмісії бронетранспортера ………………………………… 219
Наконечний О.А., Сидоров В.В., Ляшок О.О. Шляхи удосконалення
технічної експлуатації озброєння та військової техніки підрозділу
протиповітряної оборони сухопутних військ …………………………… 221
Науменко М.О. Методика забезпечення конкурентоздатноcтi
органiзацiї в умовах здiйcнення тендерних закупiвель для потреб
вiйcькових пiдроздiлiв Нацiональної гвардiї України …………………. 222
Неклонський І.М., Гноєва М.В. Варіативність як концептуальна
основа впровадження багатофункціональних тренажерних комплексів
в систему підготовки рятувальників …………………………………….. 223
10
Нечипоренко В.М., Сало В.А., Літовченко П.І. Базовий критерій
вибору проектного рішення при автоматизованому проектуванні
посадок з натягом …………………………………………………………. 225
Ніколайчук Л.Г., Манзяк О.М. Характер взаємодії сил логістики за
смугами логістичного забезпечення ………………………………….. 227
Новічонок С.М., Леоненко О.М., Кравчук Д.О. Застосування
програмного забезпечення RAMUS для концептуального
моделювання службово-бойової діяльності …………………………….. 229
Оборонов М.І., Корсунов С.І. Шляхи удосконалення системи
управління силами і засобами ППО за рахунок використання
спеціального програмного забезпечення ………………………………... 232
Обрядін В.В., Горєлишев С.А., Побережний А.А. Інформаційні
технології в роботі органу управління частини в процесі оцінювання
смуги (району) бойових дій ……………………………………………. 234
Одейчук М.П., Ільченко М.І., Одейчук А.М. Багатошарові металеві
бронеелементи з підвищеною масовою ефективністю та
бронестійкістю для засобів індивідуального бронезахисту та
легкоброньованої техніки ………………………………………………… 237
Олексенко О.О. Метод прогнозування маршрутів просування
диверсійно-розвідувальних груп противника на основі мурашиного
алгоритму ………………………………………………………………….. 240
Онопрейчук Д.В., Ремарчук М.П., Башкатов Є.Г., Фурман О.Л.
Модернізація полкової землерийної машини ПЗМ-2 ………………….. 241
Опенько П.В. Напрями формування концептуальних основ побудови
організаційної системи управління життєвим циклом озброєння та
військової техніки ………………………………………………………… 242
Орел С.М. Технології, що сприяють гуманітарному розмінуванню … 245
Орєхов С.В., Лезік О.В. Пропозиції щодо удосконалення системи
розвідки повітряного противника ППО військ …………………………. 248
Остапенко О.П., Андрієнко О.О. Практичні питання обліку руху,
втрат та нестач військового майна умовах режиму воєнного стану ….. 251
Павлов Д.В. Напрямки підвищення ефективності використання
стрілецької зброї для забезпечення захисту військ від малорозмірних
дронів противника ………………………………………………………… 254
Pаrаshchuk L., Коrdік E., Pаrаshchuk S. The benefits and prospects of
using artificial intelligence in the service of the armed forces of Ukraine … 255
Парфило О.А., Гайдаманчук Р.С. Завдання бортової інформаційно-
керівної системи для покращення керування автомобільною технікою 257
Побережний А.А. Досвід застосування безпілотних літальних
апаратів у збройній агресії російської федерації проти України ……… 259
Подригало М.А., Кайдалов Р.О., Сергіенко О., Омельченко В.І.
Раціональний вибір співвідношення потужностей двигунів
автомобіля-тягача та активної причіпної ланки ………………………… 260
11
Подригало М.А., Клец Д.М., Дубінін Є.О., Байдала В.Ю.,
Литвин В.А., Ковальов І.В. Вплив фактора монтажної похибки
датчиків на точність оцінювання прискорень колісних машин ………. 262
Подригало М.А., Молодан А.О., Артьомов М.П.,
Пушкаренко О.Ю. Оптимізація процесу зарядки електромобілів для
підвищення ефективності їх роботи …………………………………….. 265
Подригало М.А., Молодан А.О., Соколовський О.В., Бєлов Д.О.
Підвищення надійності автомобілів за допомогою сучасних
технологій обробки їх компонентів ……………………………………... 267
Подригало М.А., Нікорчук А.І., Шеїн В.С., Біша В.М. Побудова
типорозмірного ряду малогабаритних транспортних засобів
подвійного призначення …………………………………………………. 269
Подригало М.А., Павлов С.П., Яровий Г.Г. Застосування двовісних
поворотних платформ на спеціальних броньованих автомобілях ……. 270
Подригало М.А., Полянський О.С., Дубінін Є.О.,
Побережний А.А., Краснокутський М.В. Особливості управління
гібридного автомобіля динамікою розгону ………………………….….. 271
Поляков В.Ю. Використання інтерактивних наочних посібників під
час проведення занять з курсантами вищих військових навчальних
закладів на прикладі вивчення загальної тактики ……………………… 273
Потапов Г.М., Гайдаманчук С.П. Моніторинг впливу різних
факторів на забезпечення заданого рівня кібербезпеки військового
навчального закладу ……………………………………………………… 275
Приходько В.І. Організаційні аспекти проведення підконтрольної
експлуатації озброєння та військової техніки ……………………..…… 276
Руснак В.М., Руснак В.В. Науково-технічне супроводження зразків
роботизованих комплексів (систем), вдосконалення та розширення їх
можливостей ………………………………………………………………. 278
Руснак Ю.І. Правове забезпечення діяльності військових формувань
та правоохоронних органів в антитерористичній операції: історична
ретроспектива …………………………………………………………….. 280
Sagradian M., Ivanets H. Forecasting emergency situations and possible
resulting damages by using the organizational and technical method ……... 282
Сало А.А., Чужченко М.А., Зінченко М.О., Яковчук О.В.,
Плугова О.Б. Деякі напрями відновлення та реорганізації системи
зв’язку Збройних Сил України в умовах повномасштабної війни …….. 284
Сало В.А., Нечипоренко В.М., Літовченко П.І. Дослідження
міцності анізотропних оболонкових елементів конструкцій військової
техніки …………………………………………………………………….. 287
Сафонов І.Є. Підхід до оптимізації процесу технічної експлуатації
вертольотів ………………………………………………………………… 289
Семенюк В.І., Василенко В.В., Сидоренко І.І. Обгрунтування
критеріїв визначення рівня знань військових фахівців під час
проведення занять у режимі off- та onlinе ……………………………….. 290
12
Семенюк В.І., Фрунт Р.М., Сидоренко І.І. Використання передових
технологій та інтерактивних комплексів для підготовки військових
фахівців під час дистанційного навчання ……………………………….. 293
Сендецький М.М., Сащук С.І., Коломійцев О.В., Комаров В.О.
Можливості використання технологій безпілотних літальних апаратів
для проведення диверсійних операцій на залізничній інфраструктурі
противника ………………………………………………………………… 296
Сідченко С.О., Ревін О.В., Залкін С.В., Хударковський К.І.
Інформаційний простір сучасного збройного конфлікту …………… 299
Сілко О.В., Коломійцев О.В., Комаров В.О., Сендецький М.М.,
Сащук С.І. Щодо можливості ідентифікації в польоті безпілотних
літальних апаратів по неконтрольованому випромінюванню їх
бортової апаратури ………………………………………………………... 302
Скиба О.В., Доманов І.О., Брянкін С.С., Рибачок Д.В. Методи
підвищення ефективності випробувань машин (обладнання),
призначених для операцій гуманітарного розмінування ……………… 304
Скляров А.В., Тітаренко А.В., Комаров В.О. Шляхи вирішення
проблемних питань у напрямку створення багатофункціональних
безпілотних літальних апаратів ………………………………………….. 307
Соломаха О.В., Сітков О.М., Телятник Б.А. Вдосконалення
програмного забезпечення для тренажно-моделюючого комплексу
“Віраж-РД” ………………………………………………………………… 310
Сорокатий М.І., Войтович М.І., Білаш О.В. Інформаційні технології
у сучасній військовій підготовці: новітні тенденції та ефективність …. 312
Споришев К.О. Математичні моделі системи імітаційного
моделювання JCATS ………………………………….………………….. 314
Стадніченко В.Г., Павловський В.А. Технічне забезпечення та
сучасні умови забезпечення ракетами та боєприпасами зенітних
підрозділів військ протиповітряної оборони Сухопутних військ ……... 315
Старцев В.В., Побережний Л.Л., Сальна Н.Є., Титова А.В.
Застосування інформаційних технологій в управлінні логістичним
забезпеченням військ в сучасних збройних конфліктах ……………….. 316
Стасєв Ю.В., Гончаренко К.Г., Романюк В.А. Метод удосконалення
аутентифікації користувачів інформаційних систем під час
кібернетичного впливу противника ……………………………………... 320
Стасєв Ю.В., Козюберда К.В., Гончаренко А.О. Стеганографічне
перетворення як метод підвищення рівня захищеності від
несанкціонованого доступу ……………………………………………… 322
Стасєв Ю.В., Козюберда М.Р., Непокритов Д.М. Метод підвищення
імітостійкості каналу управління безпілотним літальним апаратом …. 323
Степанов М.С., Літовченко П.І., Корнієнко В.О. Дослідження
властивостей МОР при шліфуванні прокатних валків у виробництві
ОВТ ………………………………………………………………………… 324
13
Суконько С.М., Недільський В.В., Мясников О.В. Визначення
чинників, з урахуванням гендерного підходу, які впливають на
логістичне забезпечення Національної гвардії України (за окремими
його видами) ………………………………………………………………. 326
Твердохлібов В.В., Кадет Н.П. Забезпечення вимог електромагнітної
сумісності під час створення озброєння та військової техніки на
підприємствах ОПК України ……………………………………………. 328
Ткачук М.М., Грабовський А.В., Ткачук М.А., Васильєв А.Ю.,
Кравченко С.О. Міцність, жорсткість та захищеність елементів
бойових броньованих машин ……………………………………………. 329
Ткачук М.М., Грабовський А.В., Ткачук М.А., Васильєв А.Ю.,
Рікунов О.М. Процеси і стани у високообертових елементах бойових
броньованих машин ……………………………………………………… 330
Товма Л.Ф., Касьянов І.В. Удосконалення логістичного
забезпечення підрозділів НГУ в екстремальних умовах ………………. 331
Токар О.А., Черкашин С.В. Повітряна розвідка об’єктів на
цифрових аерофотознімках та їх розпізнавання в сучасних умовах … 334
Торопчин Д.Г. Створення засобів індивідуального захисту для поля
бою: сучасні тенденції …………………………………..……………….. 335
Турінський О.В., Місайлов В.Л., Головняк Д.В., Маліновська І.Л.
Аналіз розвитку тренажерної бази збройних сил України та
обґрунтування впровадження стандартів НАТО в галузі розроблення
тренажерних комплексів ………………………………………………… 337
Угрімов С.В., Кобильнік В.А.Скління для літальних апаратів та
наземної техніки. Особливості проектування, проблеми та
перспективи ………………………………………………………………. 339
Угрімов С.В., Ярещенко О.В. Дослідження процесів
нестаціонарного деформування однорідних та багатошарових
структур при ударному навантаженні …………………………………… 342
Фалько С.А. Особливості проведення аналітичних досліджень з
допомогою сучасної воєнно-історичної літератури в вищих
військових навчальних закладах ………………………………………… 344
Федоров А.В., Додух О.М., Гризо Д.А., Ляшенко О.І. Менеджмент
логістичної підтримки засобів радіолокації на підставі концепції
вартості життєвого циклу ………………………………………………… 346
Цюкало Л.В., Андрієнко О.О. Цифровізація процесу організації
виплати військовослужбовцям Збройних сил України та інших
військових формувань підйомної допомоги ………………………….. 349
Чернявський П.С. Актуальні питання побудови системи зенітного
ракетного прикриття під час ведення бойових дій із спільним
застосуванням зенітного ракетного озброєння власного та іноземного
виробництва ………………………………………………………………. 351
Чмир В.М. Практичні рекомендації щодо прогнозування динаміки
змін та готовності автомобільної техніки до експлуатації в умовах
воєнного стану ……………………………………………………………. 351
14
Чорний А.М. Деякі питання можливого розвитку в Україні галузі
виробництва дронів та їх подальшого застосування …………………… 354
Шебанов А.С. Проблемні питання системи тилового забезпечення …. 355
Шевченко М.О., Кашпуренко А.В. Вплив незаконного обігу
вогнепальної зброї, вибухових речовин та пристроїв на зростання
злочинності в умовах воєнного стану …………………………………… 358
Шейгас О.К., Степанко О.С., Сітков О.М. Особливості
використання комплексного тренажеру для підготовки авіаційного
персоналу ………………………………………………………………….. 360
Шейгас О.К., Федюк С.В., Єлісєєв Є.С. Актуальність тренажерних
технологій у освітньому процесі льотного складу ……………………... 362
Шишкін О.Ю., Нікорчук А.І. Актуальні питання оснащення
наземними безпілотними комплексами підрозділів Національної
гвардії України …………………………………………………………… 364
Шпак С.В., Маліновський Н.О., Гембарський О.С. Особливості
логістичного забезпечення підрозділів сил оборони України під час
ведення маневрених бойових дій ………………………………………. 365
Шпак С.В., Фещин В.В. Рекомендації щодо логістичного
забезпечення підрозділів сил оборони України під час ведення
бойових дій з врахуванням набутого досвіду ………………………… 367
Якимець Р.М., Штаненко С.С., Сердюк П.Є. Застосування новітніх
технологій при побудові електронних комунікаційних мереж нового
покоління …………………………………………………………………. 370
Ярощук В.В., Ярощук Р.В. Новітні технології, які змінюють хід
війни ………………………………………………………………………. 372
15
УДК 621.762
Аврамчук С.К., к.т.н., с.н.с., старший науковий співробітник лабораторії
інструментального матеріалознавства Інституту проблем матеріалознавства ім.
І.М. Францевича НАН України, Волкогон В.М., д.т.н., проф., завідуючий
лабораторією інструментального матеріалознавства Інституту проблем
матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України, Кравчук А.В., к.т.н.,
старший науковий співробітник лабораторії інструментального
матеріалознавства Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича
НАН України, Кутрань Т.М., провідний інженер лабораторії
І.М. Францевича НАН України
ДОСЛІДЖЕННЯ В НАПРЯМКУ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ

ОТРИМАННЯ ЛЕГКОЇ КЕРАМІЧНОЇ БРОНІ
Розробка високоефективних легких броньових матеріалів на даний час є

особливо актуальною в умовах війни з російською федерацією. З точки зору
експлуатаційних властивостей найбільший інтерес являють керамічні матеріали
на основі оксидної та карбідної кераміки. Вони мають комплекс унікальних
властивостей – низьку питому вагу, високу твердість, міцність та модуль
пружності.
Як свідчать експериментальні дані, що чим вища твердість, модуль
пружності і міцність кераміки, тим ефективніше здійснюється руйнування
ударника і розсіювання енергії удару при її подрібненні.
Найкраще всім вимогам до бронематеріалів за всіма характеристиками
відповідає кераміка на основі карбіду бору для отримання якої застосовують
метод гарячого пресування. Отримання кераміки на основі карбіду бору
потребує високих температур, тому в процесах її виготовлення застосовують
різні добавки, які активують процес її формування і дають можливість знизити
робочу температуру. Ця обставина обумовлена утворенням рідкої фази і
подальшими процесами хімічної взаємодії, які супроводжуються утворенням
іншої фази.
Якість кінцевої продукції залежить від багатьох технологічних факторів,
які слід враховувати при її виготовленні і зберіганні. Згідно з проведеним
аналізом технології виготовлення слід враховувати наступні фактори:
– швидкість охолодження, що є максимальна при охолодженні в області
найбільш високих температур, які визначають нерівномірність охолодження
центру і периферії. Це може сприяти виникненню напружень, які залишаються
в пластині після охолодження;
– умови розмелу і змішування компонентів шихти, недостатня якість якої
може привести до виникнення нерівномірностей складу і властивостей в
пластині;
– вид використовуваної сировини карбіду бору для забезпечення
стабільності відтворення основних технологічних і якісних характеристик
кінцевого продукту;
16
– час зберігання виробів для більш пізнього проявлення дефектів, що
утворились в процесі Т = 1800 оС їх отримання.
Для визначення впливу часу уповільненого охолодження після завершення
процесу гарячого пресування в інтервалі температур Т = 2150-1500 оС на
кількість браку, пов’язаного з крихкістю кераміки з карбіду бору було
виготовлено три партії пластин з різною швидкістю охолодження до
температури вилучення з графітової прес-форми.
Перша партія охолоджена до температури гарячого пресування Т = 1800 оС
зі швидкістю 50-80 оС за хвилину, розпресована з подальшим охолодженням.
Друга партія охолоджена до Т= 1800 оС зі швидкістю 20-25 оС за хвилину
з розпресовкою при Т = 1800 оС і подальшим охолодженням.
Третя партія охолоджена до Т = 1600 оС зі швидкістю 30-35 оС за хвилину
з розпресовкою при Т = 1600 оС і подальшим охолодженням.
Ці пластини порівнювали з пластинами, що отримували за звичайною
технологією, яка включає розпресовку в індукторі відразу після процесу
гарячого пресування. Якість отриманих пластин визначали методом
вимірювання швидкості поширення звукових коливань в матеріалі в трьох
перерізах.
Встановлено, що швидкість звуку закономірно зростає зі збільшенням
густини пластини в межах (12,4-13,2)103м/с. Будь-якої кореляції з умовами
охолодження пластин не встановлено.
Таким чином, проведеними дослідженнями оптимізовано умови
отримання кераміки на основі карбіду бору з точки зору продуктивності
процесу при забезпеченні потрібної якості продукції.
УДК 621.762
Аврамчук С.К., к.т.н., с.н.с., старший науковий співробітник лабораторії
І.М. Францевича НАН України, Волкогон В.М., д.т.н., проф., завідуючий
лабораторією інструментального матеріалознавства Інституту проблем
матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України, Кравчук А.В., к.т.н.,
старший науковий співробітник лабораторії інструментального
матеріалознавства Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича
НАН України, Кутрань Т.М., провідний інженер лабораторії
І.М. Францевича НАН України
РОЗВИТОК НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ПО СТВОРЕННЮ ЛЕГКИХ

БРОНЬОВИХ МАТЕРІАЛІВ
Дослідження спрямовані на розробку високоефективних броньових

матеріалів і конструкції протикульових бронежилетів на даний час є особливо
актуальними.
Останнім часом керамічні матеріали все ширше застосовуються в складі
композитної броні для захисту особового складу і військової техніки. Це
17
обумовлено комплексом унікальних властивостей керамічних матеріалів –
низькою густиною, високими твердістю, модулем пружності та міцністю у
порівнянні з металами. В складі композитної броні керамічні матеріали
виконують роль подрібнюючого шару та відхилення траєкторії ударника і
забезпечують зниження ваги броні та підвищення ефективності бронезахисту.
Експериментальні дані свідчать про те, що чим вищі твердість, модуль
пружності і міцність кераміки, тим ефективніше здійснюється руйнування
ударника. Підвищення ефективності композитної броні при застосуванні
керамічних матеріалів багато в чому обумовлене оптимальним поєднанням
подрібнюючого керамічного шару і енергопоглинаючої підкладки з
поліматеріалів. Подрібнюючий ефект полягає в розсіюванні зусилля, при
співударенні з ударником, а також в поглинанні частини енергії удару за
рахунок руйнування перепони.
Основним показником ефективності бронепанелі є її живучість –
здатність забезпечувати захист при неодноразовій балістичний дії.
Кулестійкість керамічної бронепанелі в складі повної захисної композиції
згідно закордонних стандартів визначається пострілом з бронебійною кулею з
дистанції 10-25 метрів.
Хоча закордонна нормативна база, яка регламентує показники засобів
індивідуального захисту не передбачає необхідності забезпечення живучості
композитних керамічних бронепанелей, в інтернет-джерелах є інформація про
необхідність захисту життєво важливих органів бронепанелями стійкими до
багаторазових влучань, в тому числі, і бронебійними сердечниками.
Передбачається підвищення показника живучості до шести влучань кулі 7,62мм
з короткої дистанції без пробиття.
Найкращі показники живучості мають бронепанелі, фронтальний шар
яких складається з керамічних елементів обмеженої площі. Балістичне
руйнування одиночного елемента не приводить до втрати кулестійкості
бронепанелі в цілому. Слід зауважити, що стики між окремими елементами
заповнені полімерною зв’язкою, яка має модуль пружності на два порядку
менший, від модуля кераміки, і є розривом однорідного середовища, завдяки
чому створюється перепона поширенню магістральної тріщини і ударної хвилі.
Це знижує вірогідність розповсюдженню тріщини на інші елементи панелі, що
зберігає їх здатність витримувати повноцінне балістичне навантаження.
Завдяки відносній еластичності та ударостійкості експлуатаційна витривалість
бронепанелей з набору керамічних елементів суттєво вища.
Доцільність застосування в бронепанелях мозаїчної будови керамічного
шару не викликає сумніву, в зв’язку з її високою живучістю, особливо в умовах
бойових дій за відсутності лінії фронту, коли можливий неочікуваний вогневий
контакт в будівлях, а також застосування широкого арсеналу стрілецької зброї
та боєприпасів.
Враховуючи це, роботи по створенню легкої броньової кераміки, стійкої
до ударних навантажень, розробка конструкцій та вдосконалення технології
виготовлення броньових блоків на основі карбіду бору для перспективних
зразків індивідуальної бойової екіпіровки та технологічних задач бронювання
18
техніки є актуальними і соціально значимими.
З точки зору експлуатаційних властивостей бронепанелей, найбільший
інтерес являє кераміка на основі карбіду бору, яка має найменші вагові
характеристики при найвищій твердості. Кераміка на основі карбіду кремнію
займає за цими показниками другу сходинку. Карбідні види кераміки
виготовляють класичним методом ізостатичного гарячого пресування сумішей
порошків карбіду бору або карбіду кремнію визначеної дисперсності та складу
в графітових пресформах. Композити на основі карбіду кремнію отримують
шляхом насичення розплавом кремнію порошків карбіду кремнію і
завершального реакційного спікання при Т=1870К в інертній атмосфері. Карбід
кремнію виникає в результаті взаємодії вуглецю (графіту) і інфільтрату
металічного кремнію. Недоліком процесу є те, що можуть мати місце ділянки
непрореагувованого металічного кремнію в міжкристалічному просторі
кераміки, що знижує її характеристики міцності.
Отримання кераміки на основі карбіду бору потребує високих температур
гарячого пресування, тому в процесах виготовлення застосовують різні добавки
(в основному у вигляді оксидів), які дають можливість знизити температуру
реакційного спікання в умовах гарячого пресування.
Дослідженнями фазового складу та мікроструктури зразків, отриманих з
шихти з добавками ТіО 2, Cr2O3, SiO2 встановлено, що в процесі реакційного
спікання в умовах гарячого пресування має місце хімічна взаємодія між цими
оксидами і вуглецем згідно наступних реакцій:
1) 2ТіО2 + В4С + 3С = 2ТіВ2 + 4СО;
2) Cr2O3 + В4С + 2С = 2CrВ2 + 3СО;
3) SiO2+ 3С = SiС + 2СО.
Активуючі добавки у вигляді оксидів титану ТіО 2, хрому Cr2O3, або
кремнію SiO2 дають можливість використовувати технічні порошки карбіду
бору з великим вмістом вільного вуглецю для отримання високоміцної
кераміки з фазовим складом В4С – (ТіВ2, CrВ2) чи В4С – SiС.
В процесі гарячого пресування хімічна взаємодія компонентів сумішей, в
якій приймають участь оксидні фази активуючих домішок, супроводжується
значним газовиділенням у вигляді летючих сполук, тому технологічний процес
здійснювався з ізотермічними витримками на кожному з проміжних етапів.
Весь процес отримання кераміки з порошків карбіду бору можна умовно
розділити на наступні етапи:
– нагрівання прес-форми з порошковою сумішшю;
– розігрів порошкової суміші в прес-формі, що супроводжується її
термічним розширенням без спікання;
– випаровування легкоплавких складових та видалення газоподібних
продуктів без спікання нагріванням до Т = 780-950 оС;
– інтенсивне термічне розширення компакта в прес-формі при Т = 950-
о
1300 С та початок формування міжчасткових контактів;
– завершення видалення легкоплавких домішок та газоподібних
продуктів, компенсація процесу усадки зразків за рахунок термічного
розширення;
19
– інтенсивна усадка з ущільненням компакта під дією прикладеного тиску
і температури;
– охолодження прес-форми зі спеченими зразками.
Від виду домішок залежить величина мінімальної температури початку
активного ущільнення при гарячому пресуванні. При введенні ТіО 2 вона
складає Ту =1900оС, а для Cr2O3 вона знаходиться в межах Т у =2100оС.
Мінімальною температурою Т у =1700 оС початку активного ущільнення при
гарячому пресуванні характеризується шихта, яка вміщує домішки у вигляді
10мас% SiO2 і 5мас.% вуглецю.
Ця обставина обумовлена утворенням рідкої фази і подальшими
процесами хімічної взаємодії оксиду кремнію з вуглецем, які супроводжуються
утворенням іншої фази.
Активуючі добавки сприяють отриманню гетерофазного керамічного
матеріалу з однорідною дрібнозеренною структурою та рівномірним
розподілом фаз, що забезпечує формування високих фізико-механічних
характеристик. Застосування активуючих добавок ТіО 2, Cr2O3 та SiO2 дає
можливість знизити параметри процесу гарячого пресування кераміки (тиску,
температури та тривалості ізотермічної витримки), забезпечуючи отримання
високощільної гетерофазної кераміки. Найбільш ефективно активує процес
ущільнення оксид кремнію, введення в порошок карбіду бору якого в кількості
10мас.% знижує температурний поріг початку активного ущільнення до
Ту =1700 оС.
Проведений аналіз напрямків досліджень по створенню легкої
ударостійкої броньової кераміки дає підстави для висновку про можливість
отримання матеріалів з високими ергономічними характеристиками при
зниженні собівартості, шляхом застосування різних домішок, активуючих
процес гарячого пресування.
УДК 355.66
Альбощій О.В., к.військ.н., доцент, старший науковий співробітник науково-
АНАЛІЗ ВІДПОВІДНОСТІ ПРЕДМЕТІВ РЕЧОВОГО ТА

ПРОДОВОЛЬЧОГО МАЙНА, ВИЗНАЧЕНИХ НОРМАМИ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НГУ, УМОВАМ
СУЧАСНОЇ ВІЙНИ
Значний вплив на ефективність виконання бойових (службово-бойових)

завдань має бойове екіпірування військовослужбовців. Такий вплив
відбувається як за кількісними так і за якісними параметрами. Прояв даного
впливу підсилюється при ускладненні умов виконання завдань, коли
військовослужбовці тривалий час перебувають на визначених бойових
позиціях, проводять рейдові чи штурмові дії, при складних погодних умовах
тощо. Як відомо, сучасне бойове екіпірування військовослужбовця представляє
20
собою комплекс предметів різного функціонального призначення, необхідних
воїну на полях боїв сучасної війни, поєднаних у функціональні системи, що в
сукупності створюють передумови для підвищення ефективності дій (як
індивідуальних так і у складі підрозділу), підвищення рівня захищеності,
покращення орієнтації, оптимізації розподілу фізичного навантаження на
військовослужбовця, підвищення керованості підрозділами у бою. В основу
створення комплексів бойового екіпірування покладено концепцію “солдата
майбутнього”. Це означає, що комплекси бойового екіпірування орієнтовані на
перспективу, на характер та умови майбутніх війн.
З початком повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну
розпочався новітній етап в історії війн, який по відношенню до існуючих
комплексів бойового екіпірування військовослужбовців можна розглядати як
“майбутнє”, на яке орієнтувалися розробники на стадії їх створення. Тому
важливо звернутися до досвіду бойових дій та з’ясувати відповідність раніше
прийнятих та реалізованих у комплексі бойового екіпірування
військовослужбовця рішень щодо його складу, структури, якісних параметрів.
У структурі комплексу бойового екіпірування важливу роль відіграє
система життєзабезпечення, до складу якої входять, зокрема, предмети
речового спорядження та продовольчого забезпечення. З метою визначення
невідповідностей між наявними (передбаченими нормами забезпечення) та
необхідними предметами речового і продовольчого забезпечення комплексу
бойового екіпірування військовослужбовця НГУ у рамках виконання науково-
дослідної роботи “Ешелон“ було проведено опитування військовослужбовців,
які безпосередньо виконують (виконували) бойові (спеціальні) завдання щодо
відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту
шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань
територіальної оборони після повномасштабного вторгнення росії на територію
України 24 лютого 2022 року. Опитування проводилося методом електронного
анкетування. Вибірка респондентів формувалася як випадкова, за умови, що всі
представники генеральної сукупності (військовослужбовці НГУ) мали однакову
імовірність потрапити до числа респондентів, причому, лише один раз, що є
важливим для забезпечення репрезентативності результатів опитування. В
опитуванні взяло участь 326 військовослужбовців, з яких 78 % чоловіки та 22 %
жінки.
В цілому, аналіз результатів показує, що на момент опитування склався
достатньо високий відсоток незадоволеності військовослужбовців НГУ станом
речового та продовольчого забезпечення. Так близько 37% р еспондентів
вказали на неповну відповідність екіпірування та речового майна, яким вони
були забезпечені, реальним потребам, а також на незадоволеність
комплектацією набору сухих пайків, що видавався (понад 21%).
Перелік предметів речового майна, вказаних респондентами, потреба в
яких не передбачена чи їх кількість недостатня у чинних нормах забезпечення
для виконання бойових (службово-бойових) завдань, представлений у табл. 1.
21
Таблиця 1 – Перелік запропонованих предметів речового майна
№ Пропозиції щодо норм
Назва предметів речового майна
з/п забезпечення
1. Рюкзак на 25,45,60 л у зв’язку з поставленою Розширити їх кількість в
задачею залежності від об’єму
2. Устілки з підігрівом Ввести до норм
3. Вологі серветки Ввести до норм
4. Чохли гумові для взуття Ввести до норм
5. Пакети з сумішшю для просушки взуття Ввести до норм
6. Форма одягу з наколінниками та налокітники Замінити на вшиті
7. Грілка (хімічна) для тіла (від павербанку) Ввести до норм
8. Сухий одноразовий душ Ввести до норм
9. Підмінні зимові черевики водонепроникні Збільшення кількості
10. Запасні стільки 2 пари Збільшення кількості
11. Підмінне взуття та одяг (за сезоном) Збільшення кількості
12. Тактичні печатки (в тому числі і запасні) Збільшення кількості
13. Натільна білизна (запасний комплект) Збільшення кількості
14. Трекінгові шкарпетки (запасні) Збільшення кількості
15. Сірники вологостійкі Ввести до норм
Стосовно якісних показників предметів речового забезпечення

респондентами відмічається непрактичність приліпних тактичних наколінників
та налокітників і доцільність внесення змін до відповідного одягу,
передбачивши вшиті елементи одягу даного функціонального призначення.
Стосовно продовольчого забезпечення, респонденти вказали на
необхідність покращення сухих пайків за рядом аспектів і компонентів (табл.2).
Таблиця 2 – Оцінки респондентів щодо покращення сухих пайків

Загальні питання Склад пайків
- зробити сухий пайок більш компактним; - збільшити різноманітність продуктів;
- полегшити вагу; - додати горіхи, енергетичні батончики;
- підвищити калорійність; - додати солодощі;
- зробити ручку для переноски; - додати чорний шоколад;
- покращити упаковку; - додати жуйку;
- зробити добовий набір продуктів з - додати сухофрукти;
розбивкою на разові приймання їжі; - забезпечення зручного переносу питної
- ввести одноразові пристрої для приймання води;
їжі; - більше м’ясних продуктів;
- забезпечити наявність хімічного підігріву - додати спецій (страви майже без
їжі в усіх пайках. смаку).
Таким чином, на даний час позначилися розбіжності між наявними у

нормах забезпечення та необхідними в умовах виконання бойових (службово-
бойових) завдань предметами речового та продовольчого забезпечення у складі
комплексу бойового екіпірування військовослужбовця Національної гвардії
України. Усунути дані розбіжності можна шляхом внесення змін до
відповідних норм забезпечення військовослужбовців НГУ.
22
УДК 621.396
Андреєв І.М., старший науковий співробітник науково-дослідного відділу
(ракетних військ та артилерії) Наукового Центру Сухопутних військ
Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного,
Зубков А.М., д.т.н., с.н.с., провідний науковий співробітник науково-
дослідного відділу (ракетних військ та артилерії) Наукового Центру
Сухопутних військ Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, Мартиненко С.А., начальник науково-дослідного відділу
підполковник, Цицик М.В., науковий співробітник науково-дослідного відділу
Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного
НОВА МЕТОДИКА ІМІТАЦІЇ РАДІОЛОКАЦІЙНИХ

ЗАСОБІВ КОНТРБАТАРЕЙНОЇ БОРОТЬБИ
Загальновідомо, що вище 70% вогневого ураження в сучасних збройних

конфліктах наноситься засобами ракетних військ і артилерії. Ця обставина
повністю підтверджується досвідом бойових дій в війні України з рф. Для
України при наявності значного відставання від рф в кількості вогневих засобів
РВіА важливу роль має імітація в реальних бойових діях роботи
радіолокаційних засобів розвідки вогневих позицій і корегування вогню своїх
артилерійських і ракетних систем. Методичною основою такої імітації є
випромінювання в сторону противника радіолокаційних сигналів з структурою
і параметрами, що відповідають реальним РЛС розвідки вогневих позицій і
корегування вогню вітчизняних і поставляємих закордонними партнерами.
Основними вимогами до таких імітаторів є:
– адекватність структури і параметрів зондуючих сигналів реальним
зразкам РЛС розвідки вогневих позицій;
– мінімальна вартість апаратури виходячи з міркувань високої
вірогідності їх знищення противником;
– максимальна уніфікація апаратури з урахуванням тієї обставини, що
реальні зразки радіолокаційних засобів розвідки вогневих позицій і
корегування вогню працюють в чотирьох ділянках спектру дециметрових і
сантиметрових хвиль.
Розроблена і обґрунтована уніфікована структура імітатора РЛС
контрбатарейної боротьби при роботі на випромінювання, в основу якої
покладені наступні передумови:
– імітуються тільки енергетичні параметри зондуючого сигналу, що
визначаються законом амплітудної модуляції;
– конструкція антенно-фідерної системи імітатора виконана на основі
ортогональних хвильоводо-щілинних лінійок (що заміняються для конкретного
частотного діапазону);
– тракт формування зондуючих сигналів уніфікований за конструкцією на
23
основі широкосмугових модулів двох піддіапазонів (дециметровий +
довгохвильова частина сантиметрового, середньохвильова частина
сантиметрового + короткохвильова частина);
– імітація просторового електронного сканування просторової зони, що
спостерігається, незалежно в двох ортогональних площинах здійснюється
частотним методом.
Методом експертних оцінок визначена орієнтовна вартість імітатора не
перевищує 10% вартості штатної апаратури РЛС розвідки вогневих позицій, що
задовольняє критерію максимізації показника “ефективність/вартість”.
УДК 681.324
Афанасьєв В.В., к.т.н., доцент, начальник науково-дослідної лабораторії
Наукового центру Повітряних Сил Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Компанієць О.М., к.т.н.,
докторант науково-організаційного відділу Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Пужай-
Череда С.К., провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії
Наукового центру Повітряних Сил Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, полковник, Мартиненко С.В., старший
науковий співробітник науково-дослідної лабораторії льотного факультету
Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба,
підполковник, Коробецький О.В., старший науковий співробітник науково-
дослідної лабораторії Наукового центру Повітряних Сил Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник,
Литвинчук Д.В., науковий співробітник науково-дослідної лабораторії
льотного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил
ім. Івана Кожедуба, майор
ФОРМАЛІЗАЦІЯ КООРДИНАЦІЇ ДІЙ СКЛАДОВИХ СИЛ ОБОРОНИ І

БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ ЗАВДАНЬ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ АВІАЦІЇ
Аналіз досвіду ведення бойових дій в сучасних умовах свідчить про

важливість наявності авіаційної компоненти, яка забезпечує виконання завдань,
що покладаються на сили безпеки і оборони (СБіО) України, в стислі терміни в
умовах постійної зміни обстановки. Ефективність виконання завдань авіацією
залежить від можливості врахування факторів, які впливають на всіх етапах
виконання польоту. Одним з невід’ємних заходів в умовах спільного виконання
завдань авіацією та підрозділами протиповітряної оборони (ППО) є
забезпечення безпеки польотів, що досягається з рахунок організації взаємодії
між всіма складовими СБіО, що виконують завдання у визначеному районі
Координація спільних дій наземної (морської) компоненти підрозділів
СБіО та авіації здійснюється через систему пунктів управління (ПУ) за умови
надійного функціонування засобів управління (засоби звʼязку, автоматизовані
системи управління). Досвід виконання завдань підрозділами складових СБіО
під час відсічі повномасштабної військової агресії російської федерації свідчить
24
про важливість забезпечення координації між підрозділами, особливо при їх
функціонуванні в автономному режимі. Виконання завдань в режимі
радіомовчання, відсутність постійного зв’язку в мережі між ПУ з одного боку
забезпечує виконання заходів прихованого управління, а з іншого боку –
збільшення дискретності оновлення інформації, що не відповідає властивостям
авіаційної компоненти щодо можливості оперативного виконання завдань в
умовах постійної зміни обстановки.
Задача контролю фактичної обстановки в районі виконання завдань
вирішується за рахунок використання сучасних інформаційно-комунікаційних
технологій, наприклад таких систем як Дельта, Кропива, Віраж. Ці системи
забезпечують ситуаційну обізнаність відповідно до можливостей, які закладені
в них, що дозволяє здійснювати підтримку прийняття рішень в мінімальний
час. В умовах збільшення інтервалів оновлення даних, повноти інформації,
необхідно обґрунтовувати нові організаційно-технологічні рішення, які
направлені на забезпечення безпечного та ефективного виконання завдань СБіО
із залученням авіації.
Сучасні цифрові технології дозволяють вирішувати як складні алгоритми,
щодо планування застосування авіації, підрозділів ППО та інших складових
СБіО, так і елементи прогнозування на основі технологій нейронних мереж,
штучного інтелекту (ШІ). Для забезпечення використання таких можливостей
виникає задача щодо представлення інформації у вигляді, який відповідає
формату вихідних даних зазначених підходів. Таким чином, задача
формалізації координації дій складових СБіО при виконанні завдань із
залученням авіації є вихідною основою щодо підвищення ефективності
виконання завдань на основі застосування технологій ШІ, інформаційних
технологій щодо прогнозу розвитку ситуації в районі бойових дій.
В основу формалізованого представлення даних покладено визначення
системи показників та критеріїв, за якими визначається результат кожного
етапу виконання завдань із залученням авіаційної складової. Результат оцінки
ефективності дій авіації Еав може бути представлений, як функція
кваліметричних показників (імовірності виконання окремих етапів) –
Еав  f ( P1, P2 , P3 ,..., Pn ) .
При даному підході необхідно сформулювати вимогу щодо показників
якості. Так, фактичне значення Рі – Рі _ ф повинно бути не меншим ніж показник
якості заданий Рі _ зад : Рі _ ф  Рі _ зад .
Система показників якості Рі повинна відображати особливості бойового
застосування авіації, тобто:
а) відповідати бойовому завданню, що поставлене для виконання
підрозділам авіації;
б) враховувати випадковий (імовірнісний) характер властивостей
авіаційної техніки (АТ) та умов її застосування;
в) враховувати тактико-технічні характеристики складових частин
авіаційної компоненти, її структуру;
25
г) представляти собою зрозумілі фізичні величини чи імовірнісні
характеристики цих величин, якщо вони мають випадковий характер.
Функціонування авіаційної компоненти в процесі підготовки та
виконання завдань представляє послідовне виконання етапів: 1. Своєчасна
підготовка АТ до бойового вильоту та прийняття рішення на його застосування.
Оцінювання здійснюється за імовірністю своєчасного вильоту повітряного
судна (ПС) – Рсв . 2. Виконання польоту по маршруту і вихід у район виконання
бойового завдання оцінюється за імовірністю виконання задачі навігації – Рнав .
3. Подолання системи ППО противника і вихід у район цілі. Якість виконання
цього етапу залежить від вразливості ПС, заходів проведених при подоланні
системи ППО противника і від характеристик комплексів бортового
обладнання. Кожне з перерахованих подій настає з деякою імовірністю, а саме:
з імовірністю подолання системи ППО – РППО , імовірністю виходу ПС в район
цілі ( Рвих ), її виявлення ( Рвий ), імовірності захоплення цілі ( Рзах ). 4. Наведення
ПС на ціль залежить від характеристик засобів виявлення, маневрених
характеристик літального апарата і натренованості екіпажів та оцінюється
імовірністю наведення ПС на ціль ( Рц ). 5. Нанесення вогневого ураження цілі
залежить від характеристик засобів бортового комплексу озброєння,
характеристик ударного ПС і оцінюється імовірністю ураження цілі ( Рур ).
На основі декомпозиції процесу виконання завдання на етапи визначено
концептуальні складові, якими може бути описаний як окремий етап так і все
завдання в цілому. Такими складовими є: мета завдання (М), система елементів
(С), що залучені для його виконання на основі поведінки (П) системи. Дані
компоненти складають зміст моделі системи (МС) взаємодії, координації дій
СБіО та авіації МС  М , С , П , структура якої представлена на рис.1.
Фактори СБіО Авіація Підрозділи ППО Інші складові
Район виконання План дій: спосіб виконання,

природні завдань (Δφ, Δλ, Δh) час (t), місце (φ(t), λ(t), h(t))
Планування застосування СБіО :
техногенні СППР, ШІ – Еав  f ( P1, P2 , P3 ,..., Pn )
Системи ситуаційної Координація дій складових
противник обізнаності СБіО через систему ПУ
Рисунок1 – Структурна схема взаємодії елементів системи планування та
координації дій СБіО та авіації (варіант)
В умовах постійної зміни обстановки, досягнення М можливе за умови

комплексного корегування окремих етапів, структури системи, поведінки її
функціонування з урахуванням обмежень. Аналіз показників виконання
кожного етапу свідчить про їх залежність від системи факторів природнього
характеру, а також від факторів техногенного характеру, які обумовлені
26
впливом противника та впливом складових СБіО. Виконання кожного етапу
залежить від координації дій різних суб’єктів, які приймають участь у
забезпеченні його виконання. В умовах ведення бойових дій досить складно
врахувати всі фактори в моделі системи забезпечення координації дій для
збереження показників якості. З урахуванням цього, функціонування окремих
складових СБіО повинно бути направлено в кінцевому випадку на досягнення
головної мети військової операції, бойового (спеціального) завдання, яке може
бути розглянуто, як окремий етап ведення бойових дій.
Формалізація координації дій складових СБіО при виконанні завдань із
залученням авіації є початковим, базовим етапом, щодо впровадження
концепції мережецентричних війн.
UDC 351.74
Babarytskyi O., PhD in Economics, colonel, deputy head of the institute for
educational and scientific work – the head of the educational department of the
Military Law Institute Yaroslav Mudryi National Law University, Ignatievа A., PhD.
in Pedagogy, lecturer of the department of general military disciplines of the Military
Law Institute Yaroslav Mudryi National Law University
FEATURES OF THE ORGANIZATION OF THE WORK OF LAW

ENFORCEMENT AGENCIES OF UKRAINE FOR PERFORMING SERVICE
AND COMBAT MISSIONS IN EMERGENCY SITUATIONS
Along with the performance of everyday tasks by police officers sometimes

have to work under extraordinary, extreme conditions, when police officers are
forced to risk health or life to make an arrest especially dangerous criminals,
liquidation of mass riots, etc. Using basic tactical methods of action, police officers
perform tasks in search teams, public security teams security and order. During the
performance of service and combat tasks in occurs under special conditions and
during special operations the need to create freelance organizational formations and
groups of forces and means.
According to military terminology, “forces and means” is personal composition
and armament of units, units, formations and associations intended for conduct and
support of hostilities. By “forces”, we mean personnel (human resources), which is
on duty in the bodies and units of the National Police of Ukraine, as well as other
persons who work with them in accordance with the law on for the purpose of
protecting public (public) order and combating. Thus, personnel and special
equipment are involved to perform service and combat tasks in emergency situations,
organizationally and functionally should form a single system.
Moreover, in such a “man-machine” system, it is necessary to provide both
optimal ratio of weapons and personnel, and effective interaction between groups of
people of different specializations and different official ranks.
In this regard, during the creation of a grouping of forces and means it is
necessary to proceed, first of all, from a critical assessment of the real state of forces
and means of a specific body of the National Police and their capabilities.
27
The organizational structure is determined by their staff, location, weapons,
material and technical support, capabilities mobilization deployment. It always refers
to a certain amount personnel, namely those who are involved (planned) in such
activities in special conditions. Depending on the types of special operations, each
direction of military activity needs its own organization, moreover, each direction it
also has its own peculiarities of building a group of forces and means. And if take
into account that each action also has peculiarities, then the dates are detailed
recommendations for a specific situation are difficult. As we can see, it is necessary
to identify general approaches in order to apply them in practice with taking into
account the created situation and conditions.
In our opinion, such approaches will be determination of the parameters of the
optimal calculation the number and organizational structure of forces and means for
each specific special operation. Having substantiated the optimal composition and
order of organization of forces and means, in the mentioned recommendations it is
possible to propose for planning the preparation for response activities for any
emergencies.
Analysis of practical activities, as well as special legal and military literature
allows to highlight the main indicators that should determine the properties of the
force group being created. Must include:
– responsiveness, that is, the ability to quickly respond to change situation
(characterized by the time of implementation of decisions).
Operativeness depends on the number of intermediate elements and speed of
passage information; depending on the goal, force groups are created with different
efficiency;
– centralization, the presence of reliable connections between different
elements of the battle order and the operation control point. The higher the
centralization index, the higher the controllability of the system;
– peripherality determined by topographic properties groups,
– by the deployment of forces and resources.
Quantified by a number groups and outfits that are beyond a certain border,
within which center is located. Of course, the higher the peripherality, the more
effective groups;
– survivability, that is, the ability to maintain controllability and combat
properties when part of the structure is destroyed.
In addition, during the formation of groups, the order of battle should be
followed take into account that according to the regulatory acts of the Ministry of
Internal Affairs of Ukraine personal, when the situation worsens, the composition
switches to an enhanced version carrying the service, and this, in turn, is achieved
due to the increase the number of outfits and the number of their composition, the
transition to the reinforced version protection. This gives reason to believe that the
basis of organizational and tactical the construction of forces and means for special
conditions should be defined as a single one deployment as established by regulatory
acts of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine.
Development of some other additional special scheme to special conditions, in
our opinion, are not necessary. It should be noted that the only deployment involves
28
protection in the area (city) of public (public) places, important objects. Dislocation,
its schematic diagram must fulfill its main purpose also during the implementation
special operations. This is especially true of the principle rational use of forces and
means in the management process, which determines the need to achieve not only the
concentration of human and material resources, but also their greatest savings. That is
to define the necessary amount of forces and means, to make a choice of the most
expedient tactical methods and methods of action, to solve the tasks that arise, in
minimally short terms.
Formation of grouping of forces and means in special operations, also in
addition, it provides for the need for organizational allocation in order of the head of
the operation of special units, groups or individual employees who have increased
professional, physical or special training and able to successfully perform assigned
tasks. Using them for actions in operations, as well as the participation of units. It
significantly simplifies the organization of provision and management, establishes
interaction between combat order groups from different departments.
The experience of conducting military operations on the basis of developed
mathematical models and calculations convincingly proves, that on the basis of the
department (platoon) it is necessary, in addition, to organize “trinity” of fighters
headed by competent commanders.
Thus, the lowest tactical unit designed for performance of both everyday
operational and service tasks, and official combat tasks, there is an order – a specified
number of forces and means needed or allocated to perform one or another
operational service and combat task.
УДК 355/359.07
Бабенко О.І., к.військ.н., доцент, провідний науковий співробітник наукового
центру Повітряних Сил Харківського національного університету Повітряних
Сил ім. Івана Кожедуба, Сізон Д.О., начальник науково-дослідницького відділу
наукового центру Повітряних Сил Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Коваленко М.М., науковий
співробітник наукового центру Повітряних Сил Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, майор, Косенко В.П.,
науковий співробітник наукового центру Повітряних Сил Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ І СИНТЕЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ
Якість виконання бойових завдань військовими формуваннями в значній

мірі залежить від системи управління. Удосконалення (створення) системи
управління пропонується проводити з використанням методів системного
аналізу та синтезу.
Методи системного аналізу дозволяють:
– сформулювати завдання та мету, пов'язаного з управлінням та, зокрема,
з прийняттям рішень;
29
– отримати максимальний ефект у результаті вирішення поставлених
завдань з мінімальними витратами шляхом зіставлення альтернативних шляхів
та методів;
– кількісно оцінити завдання, методи та засоби їх вирішення за підсумком
всебічної оцінки всіх можливих та запланованих результатів.
Системність підходу до удосконалення (створення) системи управління
полягає в наступному:
– облік кожного з управлінських завдань, без вирішення яких реалізація
цілей виявиться неповною;
– виявлення та взаємопов’язання стосовно цих завдань систему функцій,
прав і відповідальності по вертикалі управління – від командира (начальника)
до конкретних виконавців;
– аналіз та організація зв'язків та відносин по горизонталі управління,
тобто, координація діяльності різних ланок та органів управління при
виконанні завдань;
– забезпечення поєднання вертикалі та горизонталі управління, маючи на
увазі знаходження оптимального для даних умов співвідношення централізації
та децентралізації в управлінні;
– виявлення та реалізація можливості вдосконалення системи управління;
– формування автоматизованої системи управління з урахуванням
управлінських завдань. Оптимізація систем управління включає велику
кількість завдань, які визначають напрямки аналізу та синтезу систем
управління.
Таким чином, можна виділити три основні взаємопов'язані напрямки
аналізу та синтезу:
– синтез систем управління;
– організаційне вдосконалення;
– автоматизація процесів управління.
Перший напрямок включає наступні елементи:
– аналіз об’єкта управління та існуючої системи управління;
– побудова концептуальної моделі;
– аналіз існуючих методів дослідження та моделювання систем
управління, їх вибір та доопрацювання;
– вибір критеріїв оцінки спроможності системи управління;
– побудова та безпосередньо моделювання системи управління;
– аналіз моделі та вироблення напрямків синтезу системи управління з
урахуванням результатів бойових дій.
Другий напрямок включає:
– аналіз внутрішніх та зовнішніх факторів, що визначають процес
удосконалення системи управління;
– розробку інформаційної моделі функціонування процесів
вдосконалення системи управління;
– розробку науково-обґрунтованих принципів та методів управління та на
їх основі синтезу системи.
Третій напрямок включає:
30
– оцінку якості існуючих інформаційних систем та відповідності їх
заданим вимогам;
– розробку методології застосування нових інформаційних технологій у
системах управління, насамперед – систем підтримки прийнятих рішень з
урахуванням оцінки їх достовірності та безпеки.
Для синтезу безпосередньо систем управління доцільно застосовувати
підхід, що ґрунтується на аналізі дерева завдань системи управління.
Сукупність завдань, що послідовно подрібнюються відповідно до
знижувального рівня підсистем формує дерево завдань, що дозволяє проводити
аналіз підсистем системи управління.
Цільовий підхід дає можливість розробляти вихідні дані для вирішення
іншого завдання – оцінки органів та пунктів управління, виявлення дублювання
їх функцій.
Підсистеми, які діють за умов невизначеності, вимагають використання в
інформаційних системах систем підтримки прийняття рішень. Алгоритм роботи
цієї системи, спосіб її функціонування залежить від конкретних підзавдань, від
того, на користь якої підсистеми вона функціонує в даний момент часу.
Таким чином, алгоритм оптимізації синтезу систем управління, що діють
за умов невизначеності, наступний:
– аналіз системи управління, побудова її концептуальної моделі; вибір
критерію оцінки її спроможності;
– на основі побудованої моделі синтезу системи управління планування
організації її розвитку;
– створення моніторингу її поточного стану;
– оцінка якості використовуваних та запланованих до введення в
експлуатацію автоматизованих систем управління;
– аналіз можливостей застосування нових інформаційних технологій у
системі управління, зокрема систем підтримки прийняття рішень;
– розробка методології застосування таких технологій відповідно до
конкретних умов функціонування системи управління.
УДК 357
Бабков Ю.П., к.т.н., доцент, професор кафедри державної безпеки та
оперативного мистецтва Національної академії Національної гвардії України
КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ВИКОРИСТАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИХ ЗАДАЧ ТА МОДЕЛЕЙ ПРИ
ВИКОНАННІ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ З
ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО ТА ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ В
СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ”
Підготовка слухачів оперативного рівня за зазначеною дисципліною

закінчується виконанням розрахунково-графічної роботи в ході чотирьох
годинного практичного заняття, що має на меті сформувати у слухачів уміння
31
використовувати інформаційні технології в процесі підготовки і прийняття
рішень в динаміці роботи штабу.
Особливістю змісту завдань, що виконуються на занятті, є прийняття
рішень послідовно на певних етапах у відповідності до виконуваних службово-
бойових завдань Національної гвардії України, а саме:
– під час оцінювання та прогнозування оперативної обстановки в районах
відповідальності військових частин НГУ;
– у разі передислокації оперативних(мобільних) резервів в райони
виконання завдань з ускладненою оперативною обстановкою;
– при організації маршу за визначеними маршрутами;
– при оптимізації чисельного складу угруповання НГУ;
– при розподіленні особового складу за виконуваними завданнями
угруповання та елементами оперативної побудови;
– при блокуванні району виникнення кризових або надзвичайних
ситуацій та спостереженні за блокованим районом;
– у разі застосуванні спеціальних засобів сльозогінної дії;
– на етапі пошуку та знищення ДРГ чи НЗФ противника;
– при оцінюванні втрат за результатами чи при прогнозуванні результатів
виконання завдань;
– при формуванні сценаріїв реагування на кризові ситуації і ситуаційному
управлінні та архівуванні результатів виконання службово-бойових завдань.
Виконання кожного з цих завдань є багатофакторним процесом і
підготовка і прийняття рішень в умовах часових обмежень за ними (на
проведення розрахунків виділяється не більше 8 хвилин) потребує високого
рівня автоматизації, тобто створення і використання автоматизованих систем
підтримки і прийняття рішень(АСППР).
Під час заняття застосовуються розроблені науковцями НДЦ та кафедр
академії елементи такої АСППР, а саме штабні моделі “Прогноз РСОО”, “АС
Підтримка”, “Норматив НГУ”, “Терен-6”, геоінформаційна система
“Інструмент”, дослідницькі інформаційно-розрахункові задачі “Втрати”,
“Оптимум”, “Пошук”, база ситуацій і сценаріїв “База”.
Максимальний час виконання розрахунків 80 хвилин. Після цього слухачі
оформлюють Звіт про виконання розрахунково-графічної роботи.
Слухачам надається можливість зробити аналіз у використанні різних
способів роботи штабу (послідовний, паралельний, комбінований) і дослідити
доцільність рівня автоматизації процесів прийняття рішень на кожному із
етапів.
УДК 358.111.1
Баландін М.В., д-р філософії, професор кафедри наземної артилерії
Національної академії сухопутних військ, підполковник, Дорохов О.М.,
заступник начальника кафедри наземної артилерії Національної академії
сухопутних військ, полковник, Марценюк С.М., начальник кафедри наземної
артилерії Національної академії сухопутних військ, полковник, Мілочкін В.В.,
32
заступник начальника кафедри наземної артилерії Національної академії
сухопутних військ, полковник
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ

ВОГНЕМ ПІДРОЗДІЛІВ АРТИЛЕРІЇ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ
Аналіз застосування артилерійських підрозділів в російсько-Українській

війні показав, що артилерія залишається основним засобом вогневого ураження
противника. Поряд з тим, сучасний загальновійськовий бій, який
характеризується застосуванням сучасних безпілотних авіаційних комплексів,
масованого використання високоточної зброї, широкого застосування засобів
радіоелектронної боротьби вимагає від артилерійських підрозділів внесення
змін щодо їх бойового застосування, наприклад, зменшення часу на реакцію,
тобто зменшення проміжку часу від засічки цілі до її ураження. Одним із
способів підвищення точності та зменшення часу виконання вогневого
завдання є застосування для визначення установок для стрільби
спеціалізованих програмних комплексів управління вогнем. Найбільш
розповсюдженим, на даний час, є програмний комплекс “Кропива”, його
застосування дозволяє автоматизувати процес виконання заходів підготовки
стрільби і управління вогнем (метеорологічної, балістичної та топогеодезичної
підготовки), визначати установки для стрільби для всіх артилерійських систем,
що використовуються в Збройних Силах України, всією номенклатурою
боєприпасів, виконувати будь-які вогневі завдання в ході ведення бойових дій.
Також, даний програмний комплекс дозволяє під’єднати до системи управління
вогнем засоби підготовки стрільби та управління вогнем, засоби артилерійської
розвідки, засоби зв’язку, а також обмінюватись цифровою інформацією,
командами, сигналами управління тощо.
Застосування даного програмного продукту дозволило значно зменшити
час на підготовку курсантського складу та офіцерів, призваних за мобілізацію з
дисципліни “Стрільба і управління вогнем”. Поряд з тим, досвід проведення
декількох хвиль перепідготовки офіцерів-артилеристів показав, що
використання винятково електронних-обчислювальних машин для виконання
заходів стрільби і управління вогнем дозволяє лише обмежено підготувати
офіцера до якісного виконання вогневих завдань. Так, виконучий вогневе
завдання, без розуміння фізичного змісту процесів, які відбуваються під час
ураження цілі, на всіх її етапах: від засічки та визначення координат,
визначення топографічних даних по цілі, врахування відхилень умов стрільби
від табличних до визначення установок для стрільби, не спроможний
об’єктивно оцінити вхідні дані, визначити аномальні значення будь-якого з
елементів чи результатів, і, в цілому, не зрозуміти, що установки для стрільби
були визначені з грубою помилкою. А такі помилки, в свою чергу, можуть
призвести не тільки до не виконання вогневого завдання, а і до дружнь ого
вогню, що є не припустимим. Також, нерідко допускаються автоматичні
помилки, на будь якому етапі виконання вогневого завдання, що призводить до
вкрай негативних результатів.
33
На основі аналізу результатів підготовки офіцерів-артилеристів, протягом
російської збройної агресії, колектив кафедри наземної артилерії Національної
академії сухопутних військ прийшов до висновку, що визначення
альтернативних способів визначення установок для стрільби (аналітичний або
за допомогою приладів) є обов’язковим для вивчення під час підготовки.
Вміння аналітично виконувати заходи підготовки стрільби і управління вогнем,
графічно або аналітично визначати топографічні дані по цілі, визначати
установки для стрільби з використанням таблиць стрільби, дозволяють
навчаємому не лише перевірити, хоча б наближено, правильність розрахунків, а
і зрозуміти які дані є хибними.
Також, дієвим засобом підготовки спеціалістів наземної артилерії є
використання засобів імітації – комп’ютерних артилерійських полігонів, які у
своєму складі мають ідентичні до “Кропиви” цифрові карти місцевості та в
повній мірі можуть на основі моделювання реальної місцевості
продемонструвати навчаємому результати вогневого ураження противника за
визначеними ним установками, знайти і виправити помилки. Під час
проведення занять використовувався метод порівняння результатів визначення
установок для стрільби із використанням автоматизованої системи управління
вогнем “Кропива” та з використанням приладів, після чого проводилась
імітація виконання вогневого завдання за даними визначеними різними
способами. Проводився аналіз результатів виконання вогневого завдання
кожним із способів.
Таким чином, досвід підготовки офіцерів-артилеристів показав, що для
якісної підготовки для виконання вогневих завдань в сучасних умовах та в
обмежений час, необхідно комплексно поєднувати електронно-обчислювальні
засоби з механічними та графічними, широко застосовувати засоби імітації
виконання вогневих завдань та обов’язково завершувати підготовку
виконанням вогневого завдання бойовим пострілом.
УДК 623.44:623.4.023:004.4
Баулін Д.С., к.т.н., с.н.с., провідний науковий співробітник науково-дослідної
Національної академії Національної гвардії України
МОЖЛИВІСТЬ ВІДНОВЛЕННЯ БАЛІСТИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК

ПІРОКСИЛІНОВИХ ПОРОХІВ ТРИВАЛИХ ТЕРМІНІВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
Однією зі складових проблеми національної безпеки в Україні є

завантаження складів різноманітними боєприпасами з вичерпаним гарантійним
строком зберігання.
Досвід зберігання боєприпасів показує, що у процесі тривалого
зберігання піроксилінові пороха, які використовуються в боєприпасах, здатні
самовільно перетерплювати різні фізико-хімічні перетворення, що негативно
відображається на балістичних характеристиках боєприпасів. Відсутність
виробництва боєприпасів в Україні призвела до того, що наразі в експлуатації
34
перебувають боєприпаси, час зберігання яких понад 30 років.
У цій доповіді проаналізовано публікації, що присвячені науковим
дослідженням щодо проблем безпечної експлуатації піроксилінових порохів.
Показано, що однією з головних проблем оцінювання властивостей
піроксилінових порохів є ефективний фізико-хімічний моніторинг їх стану та
прогнозування змін, що відбуваються на тривалих етапах експлуатації. Вказано
на актуальність досліджень фізико-хімічних змін у процесі тривалого
зберігання піроксилінових порохів, а також визначення можливості їх
відновлення та ефективного подальшого використання.
Наведено різні методи оцінки хімічної стійкості порохів та їх аналіз.
Пропонується методика визначення змін характеристик піроксилінових
порохів, а також методика проведення експерименту щодо визначення
можливості регенерації порохових зарядів тривалих термінів експлуатації
шляхом обробки їх перекисом водню, а, отже, зміни енергетичних та
балістичних характеристик пороху.
Подано експериментальну установку для контролю калориметричних
властивостей пороху. Цей експеримент проводиться з метою визначення сили
пороху на основі балансних співвідношень енергії пороху. Наведено основне
балансне рівняння, що лежить в основі запропонованої методики.
На основі результатів експериментів передбачається отримати силу
пороху, обробленого за розробленою методикою, яка буде відповідати терміну
зберігання порохового заряду боєприпасів.
Визначено, що на основі вирішення проблеми нітроцелюлозних порохів
тривалих термінів експлуатації можуть бути розвинені теоретико-методологічні
засади регенерації порохових зарядів для омологації балістичних та
енергетичних характеристик боєприпасів.
УДК 623.618
Башкиров О.М., к.т.н., доцент, провідний науковий співробітник науково-
дослідного відділу Центрального науково-дослідного інституту озброєння та
військової техніки ЗС України, Коротченко Л.А., провідний науковий
співробітник науково-дослідного відділу Наукового центру зв’язку та
інформатизації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім.
Героїв Крут
ЗАВДАННЯ ФОРМУВАННЯ ЄДИНОГО МЕРЕЖЕЦЕНТРИЧНОГО

ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА З МЕТОЮ РОЗВИТКУ ОВТ
ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Аналіз новітніх концепцій ведення війн та збройних конфліктів свідчить,

що отримати перемогу в них може той, хто швидше виявить противника та
першим завдасть удару. Враховуючи зазначене, у збройних силах розвинених у
воєнному відношенні країн світу активно ведеться робота щодо інтеграції
існуючих систем озброєння та військової техніки (ОВТ) з сучасними
інформаційними системами та технологіями, що сприяє створенню як нових
35
видів автоматизованих систем управління військами (силами) і зброєю, так і
способів і форм ведення бойових дій. Як випливає з результатів досліджень
зарубіжних та вітчизняних дослідників, зроблених на основі аналізу світових
тенденцій розвитку АСУ військами і зброєю, висока ефективність
впровадження засобів автоматизації для управління збройними силами, що вже
доведена за багато років їхньої експлуатації та удосконалення, призводить до
висновку про доцільність впровадження подібних систем для потреб оборони
України.
В цей час при проектуванні АСУ виникає проблема ефективного
вирішення складних прикладних завдань, пов’язаних із необхідністю
аналітичної обробки у стислі терміни значних обсягів різнорідної інформації,
що мають певну досить високу наукову, науково-прикладну та практичну
значимість для оборонного розвитку країни. Розв’язання цієї проблеми лежить
у напрямках, пов’язаних зі створенням та використанням когнітивних засобів
обробки інформації як пасивної системи мережевих знань, що здатні обробляти
розподілені, мультитематичні, великі масиви даних та інформаційні ресурси з
різних галузей знань. При цьому треба враховувати, що зазначені ресурси
мають значну кількість міждисциплінарних відношень та створені на основі
використання різних інформаційних технологій і стандартів.
З метою вирішення цієї проблеми буде доцільним створити
інформаційно-аналітичну систему підтримки прийняття рішень стосовно
розвитку засобів ЗС України. При цьому завданнями створення цієї системи
слід визначити таке:
– створення ІТ-рішення щодо формування єдиного мережецентричного
інформаційного середовища, яке дозволить об’єднати інформаційні ресурси
усіх залучених до робіт з оснащення та розвитку ОВТ підрозділів МО України
та ЗС України;
– забезпечення вирішення когнітивних метазадач: “структуризація”,
“аналіз”, “синтез”, “раціональний вибір”, при обробленні текстових документів,
баз даних та знань;
– підтримка процесів пошуку і категоризації інформації та формування
мережевих цифрових колекцій текстових документів, які відповідають тематиці
виконуваних завдань;
– реалізації інтерактивної форми взаємодії з кожним документом та
забезпечення його інтеграції з обробленими інформаційними ресурсами на
основі визначених атрибутів;
– формування протоколів підтримки мережецентричної взаємодії та
взаємозв’язку між документами, інформаційними системами, базами даних та
знань, які мають значну кількість міждисциплінарних відношень, та створені на
основі використання різних інформаційних технологій і стандартів;
– а також інші завдання.
Вирішення зазначених завдань дозволить значно підвищити ефективність
інформаційного забезпечення процесів розвитку для потреб ЗС України та
підвищити рівень забезпечення ЗС сучасними зразками ОВТ.
36
УДК 656.01.65
Бігун Н.С., ад’юнкт Центрального науково-дослідного інституту озброєння та
військової техніки Збройних Сил України, капітан 3 рангу
МЕТОДИ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ЗОБРАЖЕНЬ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ

ПЕРЕДАЧІ ДАНИХ БЕЗПІЛОТНИМИ СИСТЕМАМИ
В сучасному світі безпілотні системи (БС) стають все більш популярними

в різних сферах: від моніторингу агропромисловості до військової розвідки.
Однією з ключових особливостей БС є їх здатність збирати великі обсяги
візуальної інформації за допомогою камер. Проте, з ростом кількості БС, які
працюють одночасно, виникає потреба в ефективній обробці зображень з
декількох джерел.
Більш того, не завжди умови дозволяють використовувати камери високої
роздільної якості. У таких випадках доводиться працювати з зображеннями
низької якості або специфічними типами камер, такими як тепловізори. Це
ставить перед дослідниками та інженерами завдання розробки нових методів
обробки, які б дозволили отримувати якісну інформацію навіть з "складних"
зображень.
Представлена доповідь розглядає методи обробки зображень, отриманих
від кількох БС, а також специфіку роботи з камерами низької роздільної
здатності та тепловізорами. Метою є підвищення ефективності використання
безпілотних систем у різних умовах та забезпечення якісної обробки візуальних
даних.
Методологія цього дослідження базується на використанні сегментованих
автоенкодерів для оптимізації обробки та передачі візуальних даних, отриманих
від декількох безпілотних систем. Автоенкодери – це нейронні мережі,
розроблені для кодування даних у стисле представлення, а потім декодування
його зі зворотним отриманням оригінальної форми. Запропонований метод
передбачає навчання автоенкодера як єдиної моделі та подальше його
розділення на сегменти – кодер і декодер. Сегмент кодера розгортається на БС,
тоді як декодер розташований на приймаючому пристрої.
Специфіка запропонованого підходу полягає в тому, що зображення з
різних джерел кодуються окремо на кожному БС за допомогою сегмента
кодера. Після передачі закодованих даних на приймаючий пристрій, декодер
об'єднує інформацію з усіх джерел для відтворення одного якісного
зображення. Такий підхід дозволяє максимально ефективно використовувати
інформацію з різних джерел, навіть якщо деякі з них подають зображення
низької якості або з шумами. Завдяки комбінованому відтворенню зображення
на основі даних з кількох БС, система забезпечує високу якість відтворення та
здатність компенсувати можливі дефекти або втрату інформації з окремих
джерел. Застосування сегментованих автоенкодерів дозволяє зменшити обсяг
даних, які необхідно передавати, зберігаючи при цьому високу якість
зображення.
Постійний розвиток архітектур глибокого навчання, протоколів зв'язку та
37
безпровідних технологій, безсумнівно, забезпечить нові шляхи для
удосконалення такого методу. Наприклад, їхнє інтегрування із запропонованим
підходом, сприятиме подальшому удосконаленню можливостей БС. Інтеграція
архітектури U-Net в сегментований автоенкодер (рис. 1), відома своєю
ефективністю у покращенні якості зображення, а включення моделі “Segment
Anything Model” (SAM) для сегментації зображень ще більше підкреслює
потенціал системи.
Рисунок 1 – Варіант побудови системи передачі даних з декількох БС на основі

сегментованого автоенкодера
Запропонований підхід передбачає інтеграцію даних не тільки з різних

БС, але й з різноманітних джерел зображень, таких як камери з низькою
роздільною здатністю та тепловізійних камер. Використання сегментованого
автоенкодера дозволяє оптимізувати обробку таких зображень, компенсуючи
їхні обмеження та використовуючи їх специфічні особливості для покращення
якості кінцевого зображення. Наприклад, тепловізійні дані можуть допомогти в
ідентифікації об’єктів у нічний час або в умовах поганої видимості, тоді як
зображення з камер низької роздільної здатності можуть доповнювати основне
зображення, надаючи додаткову контекстуальну інформацію.
Ефективність архітектури U-Net в задачах сегментації зображень дає
впевненість в її здатності ефективно покращувати якість зображень для
38
специфічних застосувань БС, але все ще залишаються проблеми, які
потребують вирішення, особливо щодо швидкості та дальності зв’язку. Одне з
можливих рішень для подолання цих обмежень передбачає кодування і
передачу комплексних даних.
Для цього пропонується метод, в якому закодовані дані зображення у
каналі передачі, а саме у латентному просторі, декомпозуються на
косинусоїдальну та синусоїдальну компоненти, як показано на рис. 2.
Рисунок 2 – Структура поділу даних для оптимізованої передачі зображень БС
В результаті закодовані дані зображення поділяються на два окремі

потоки – складову, що представляє “реальну” частину (1024(I)), і складову, що
представляє “уявну” частину (1024(Q)). Використання цього методу дозволяє
не тільки ефективно подвоїти дані, що передаються в межах тієї ж смуги
пропускання, але й значно підвищити стійкість системи до шуму.
В ході проведеного дослідження було доведено важливість та
ефективність комплексної обробки візуальних даних, отриманих з кількох
безпілотних систем. Завдяки сучасним методам машинного навчання та
спеціалізованим алгоритмам обробки, система демонструє високу точність та
надійність в різних умовах. Особливо варті уваги результати обробки
зображень низької роздільної якості та тепловізійних знімків, які відкривають
нові можливості для моніторингу та розвідки в умовах поганої видимості. Це
39
дослідження є важливим кроком у розвитку безпілотних систем та їхнього
застосування в різних галузях.
УДК 378.2
Білаш О.В., к.е.н., доцент, професор кафедри інженерної механіка (озброєння
та техніки інженерних військ) Національної академії сухопутних військ ім.
гетьмана Петра Сагайдачного, Величко Л.Д., к.ф.-м.н., доцент, ТВО завідувача
кафедри інженерної механіка (озброєння та техніки інженерних військ)
Сорокатий М.І., к.ф.-м.н., доцент, старший викладач кафедри інженерної
механіка (озброєння та техніки інженерних військ) Національної академії
сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного
ЕЛЕКТРОННІ НАВЧАЛЬНІ ПЛАТФОРМИ ТА ІНТЕРАКТИВНІ

МЕТОДИ НАВЧАННЯ, ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ АСПЕКТІВ
ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ
ПІДГОТОВЦІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
В сучасному світі електронні навчальні платформи та інтерактивні

методи навчання відіграють ключову роль у підготовці військовослужбовців.
Ці інноваційні засоби не лише революціонізують навчальний процес, але й
забезпечують військовим необхідними навичками, щоб ефективно діяти в
умовах сучасних конфліктів та загроз. Розглянемо докладно, як електронні
навчальні платформи та інтерактивні методи навчання змінюють парадигму
військової освіти.
Електронні навчальні платформи створюють можливість для
військовослужбовців навчатися за власним графіком та власним темпом. Ці
платформи містять в собі різноманітні навчальні матеріали, включаючи
відеолекції від експертів, навчальні вправи та завдання для самостійного
вивчення. Військовослужбовці можуть мати доступ до цих матеріалів з будь-
якого місця та в будь-який час, що дозволяє їм пристосувати навчання до своїх
потреб та графіку служби.
Інтерактивні методи навчання − це методи, в основі яких є спілкування.
Заняття, яке побудоване на основі інтерактивних методів має чітко встановлену
тему, мету, дидактичне завдання. Результатом такого заняття є вирішення
проблеми, розв’язання задачі, знаходження способів вирішення критичної
ситуації. Варто зазначити, що головним є те, що спілкування в освітньому
процесі не є тільки обміном думками або знаннями, на основі такого обміну
активізується інтелектуальна діяльність, виникає нове знання, формується
вміння насамперед використовувати теоретичні знання у конкретній ситуації,
комбінувати знання з різних галузей, зважати на думку іншої людини,
колективно працювати над вирішенням проблеми, переймати чужий досвід,
брати на себе відповідальність за прийняте рішення, за результати власної дії,
керувати та підкорятися, вгамовувати свої амбіції задля загальної справи.
Варто зауважити, що інтерактивні методи в залежності від мети заняття
40
та форм організації навчальної діяльності військовослужбовців поділяють на
чотири групи. Однією із цих груп є методи колективно-групового навчання, які
передбачають одночасну спільну роботу всіх. Її метою є проявлення певних
положень, привернення увагу військовослужбовців до складних або
проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності,
актуалізація знань. Завдання викладача – активізація військовослужбовців в
пошуку вирішення розв’язання задачі. Кожен, хто навчається, висловлює свої
думки, оскільки задачу можна розв’язати декількома способами. Кількість
висунутих військовослужбовцями пропозицій щодо вирішення задачі в
кінцевому підсумку обов’язково призведе до її якісного вирішення і досягнення
мети навчання.
Інтерактивні методи навчання включають у себе групові дискусії, онлайн-
форуми та взаємодію з інструкторами через спеціалізовані онлайн-платформи.
Ці методи створюють відкрите середовище для обговорення та обміну ідеями
між військовослужбовцями, навіть якщо вони знаходяться в різних частинах
світу. Завдяки цьому обміну інформацією та досвідом, військовослужбовці
можуть навчатися одне від одного та розширювати свої знання в різних галузях
військової науки.
Таким чином, ми вважаємо, що інноваційні підходи до навчання не
витісняють традиційні методи, але доповнюють їх. Оскільки
військовослужбовці можуть користуватися електронними навчальними
ресурсами протягом своєї освітньої підготовки, спілкуючись із викладачами та
однодумцями через онлайн-платформи, а також брати участь у традиційних
навчальних заняттях та польових тренуваннях. Усе це разом забезпечує
збалансований та комплексний підхід до навчання. Використання
інтерактивних методів навчання відіграє важливу роль у напрямку підвищення
якості підготовки військовослужбовців до сучасних викликів та загроз,
забезпечуючи їх найсучаснішими засобами для успішної служби в армії.
УДК 623.44
Біленко О.І., д.т.н., професор, професор кафедри оперативного та логістичного
забезпечення оперативного факультету Національної академії Національної
гвардії України, Марченко В.В., ад’юнкт докторантури та ад’юнктури
Національної академії Національної гвардії України, Гриняк В.П., ад’юнкт
докторантури та ад’юнктури Національної академії Національної гвардії
України
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ШВИДКОСТІ ТА ТВЕРДОСТІ ЕЛЕМЕНТА,

ЩО УРАЖАЄ НА ДІЮ ПО ЦІЛІ
Одним з видів зброї несмертельної дії є кінетична зброя несмертельної дії

(КЗНД). Її дія ґрунтується на використанні кінетичної енергії удару елементу,
що уражає (ЕУ) для забезпечення зупиняючої дії та больового впливу на об’єкт
застосування зброї. При цьому, як правило, не відбувається проникнення ЕУ
через шкірні покриви і не виникають відкриті ушкодження, що
41
супроводжуються крововтратою. Ці елементи виконуються з різних матеріалів,
мають різноманітну форму та енергетичні характеристики.
Основною вимогою до ЕУ для уникнення смертельних наслідків
застосування КЗНД є виключення проникаючих поранень. Для цього
обмежують енергетичні характеристики ЕУ, зокрема його питому кінетичну
енергію. Прийнято вважати, що граничним значенням для питомої кінетичної
енергії ЕУ є 0,5 Дж/мм2. При значеннях питомої енергії до 0,5 Дж/мм 2 включно
проникаючих уражень не виникає, а при більших значеннях – ЕУ стає
небезпечним через значну ймовірність виникнення проникаючих поранень. При
цьому додаткових критеріїв до характеристик ЕУ не висувається.
При цьому відомо, що на параметри термінальної балістики впливають
також швидкість та твердість матеріалу ЕУ (за умови фіксованих значень
кінетичної енергії та калібру). Тому представляється доцільним визначення
впливу швидкості та твердості елемента, що уражає на дію по цілі.
Із зазначеною метою в Національній академії НГУ проведено
дослідження впливу швидкості та твердості елемента, що уражає на дію по
імітатору цілі (балістичний пластилін “Beschussmasse”) та по біоматеріалу
(порося породи “велика біла”). В якості біоматеріалу використано труп
здорової тварини вагою 6 кг, яка була позбавлена життя шляхом перетинання
судин шиї з фіксацією часу смерті. Експеримент був проведений через 2 години
після настання смерті тварини серією з пострілів.
В якості ЕУ використано гумові циліндри діаметром 20 мм та довжиною
від 25 мм до 80 мм. За рахунок змінювання довжини забезпечувалась необхідна
маса ЕУ, що відповідала постійній кінетичні енергії при різних швидкостях
зустрічі з ціллю. Маса ЕУ становила 0,005 кг, 0,01 кг, 0,015 кг та 0,37 кг.
Швидкість – 200 м/с, 140 м/с, 115 м/с та 73 м/с, що відповідає кінетичній енергії
99 Дж ±1 Дж.
Зважаючи на залежність механічних властивостей пластиліну від
температури здійснено її контроль та забезпечено постійність температури
пластилінового блоку на рівні 190С.
Твердість матеріалу ЕУ визначено за допомогою аналогового твердоміру
ТШ-А, який дозволяє вимірювати твердість м'яких полімерних матеріалів по
Шору (шкала А). Твердість використовуваних зразків ЕУ становила 30 Sh A та
80 Sh A.
Для надання ЕУ необхідної швидкості використано пневматичну
установку, що спеціально розроблена та виготовлена для подібних досліджень в
НАНГУ. Регулювання швидкості забезпечувалось за рахунок створення
відповідного тиску стисненого повітря у ресивері, а її контроль – за допомогою
оптоелектронних комплексів XR2000 Chronograf.
В результаті дослідження встановлено таке:
Для матеріалу ЕУ з твердістю 80 Sh A при стрільбі по пластиліновому
імітатору цілі об’єм каверни був стабільним (50 мм), а його глибина прямо
пов’язана зі швидкістю ЕУ: при зростанні швидкості з 73 м/с до 200 м/с
глибина каверни збільшувалась з 40 мм до 50 мм, тобто на 25%. При стрільбі по
біоматеріалу (м’які тканини) глибина ранового каналу зростала з 55 мм до
42
70 мм (на 27%), що е більш значним, ніж у випадку з балістичним пластиліном.
Для матеріалу ЕУ з твердістю 30 Sh A при стрільбі по пластиліновому
імітатору цілі об’єм каверни був не стабільним, його об’єм при максимальній
швидкості ЕУ (200 м/с) був мінімальним – 33 мм, а в інших випадках – близько
50 мм. При максимальній швидкості ЕУ мінімальною була і глибина каверни –
27 мм проти 32 мм для швидкостей 73 м/с та 115 м/с та 30 мм для 145 м/с. При
стрільбі по біоматеріалу глибина ранового каналу також зворотно залежить від
швидкості ЕУ, але ця залежність не є суттєвою – варіативність складає до 15%.
Таким чином, можна зробити наступні висновки:
1. Навіть за однакових значень питомої кінетичної енергії ЕУ його
швидкість зустрічі з ціллю суттєво впливає на глибину ранового каналу. Так,
збільшення глибини каналу на 27% цілком може призвести до утворення
проникаючого поранення (якого могло не бути при менших швидкостях) та
відповідного смертельного наслідку застосування КЗНД.
2. Твердість ЕУ також впливає на результати стрільби, зокрема на
глибину ранового каналу у дослідженнях на біоматеріалі. Більш твердий ЕУ
призводив до більшої глибини каналу у порівнянні з м’яким: для швидкості
73 м/с на 57%, для 115 м/с – на 67%, для 145 м/с – на 96% та для 200 м/с – на
133%.
3. Отримані результати експериментальних досліджень дозволяють
стверджувати про необхідність врахування механічних властивостей ЕУ та його
швидкості зустрічі з ціллю під час прогнозування дії ЕУ по цілі та формування
вимог до нього.
4. Неоднаковість впливу швидкості ЕУ на глибину ранового каналу для
різних за твердістю матеріалів створює можливість для вибору раціонального
співвідношення твердості, швидкості, діаметру та маси ЕУ для максимізації
значень максимальної відстані дії КЗНД, діапазону допустимих відстаней її
застосування тощо.
5. Наведені дослідження слід вважати попередніми, існує необхідність у
збільшенні як кількості рівнів варіювання вхідних величин, так і кількості
повторень при кожному їх сполученні.
УДК: 061. НАТО: 327,5 (043.3)

Білюга А.Д., ад’юнкт кафедри історії війн і воєнного мистецтва навчально-
наукового інституту воєнної історії Національного університету оборони
України, підполковник
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ АВІАЦІЇ НАТО ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ

АНТИТЕРОРИСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ
Терористичні акти 11 вересня 2001 року змінили систему світової

безпеки. Терористична атака екстремістів Аль-Каїди продемонструвала
наскільки глобальна система безпеки може виявитися вразливою перед ударом
терористичних угруповань. Постала проблема запровадження радикальних
заходів по боротьбі з міжнародними терористичними організаціями, зокрема із
43
застосуванням збройних сил.
У жовтні 2001 року США розпочали антитерористичну операцію у
Афганістані під назвою “Непохитна свобода”, мета якої полягала у ліквідації
терористичного угруповання “Аль-Каїда” та усунення від влади радикального
руху “Талібан”.
Операцію розпочали за класичною схемою – із застосуванням авіації ВПС
США. Під час початкової фази авіація завдавала удари по засобах ППО,
тренувальних таборах бойовиків, пунктах управління, об’єктах військової
інфраструктури Аль-Каїди та аеродромах Талібану. Авіаційні удари значно
знизили бойові спроможності Аль-Каїди та Талібану, були виведені з ладу
засоби ППО та дезорганізована система управління. Так, у період з 7 жовтня до
23 грудня 2001 року авіація США виконала 6 тис. 500 бойових вильотів,
застосувавши 17 тис. 500 ракет та бомб по 120 цілях, зокрема було знищено
400 од. бойової техніки та артилерійських систем. Під час наступної фази
операції Сили спеціальних операцій виявляли військові об’єкти Аль-Каїди та
Талібану, передавали координати до Командування спеціальних операцій ВПС
США для подальшого ураження противника авіацією.
До 2021 року на території Афганістану проводилися стабілізаційні дії під
керівництвом НАТО. Авіація коаліційних сил продовжувала виконання
бойових завдань, проте виконувала переважно завдання із транспортування
підрозділів та патрулювання території країни. Звертає на себе увагу те, що саме
в Афганістані вперше були застосовані розвідувально-ударні безпілотні
авіаційні комплекси. Розвідувально-ударні безпілотні літальні апарати, озброєні
протитанковими керованими ракетами, виявляли цілі й негайно їх атакували.
Не зважаючи на очевидні переваги (тривалий час перебування у повітрі, низька
вразливість від наявних у противника вогневих засобів, низька вартість
експлуатації порівняно з пілотованими літаками), постало декілька проблемних
питань, серед яких одним із важливіших стали помилки операторів під час
ідентифікації цілей. Через це мали місце випадки ураження цивільних осіб та
об’єктів, які помилково ідентифікувались як ворожі.
Важливу роль авіація відігравала під час ведення бойових дій у боротьбі з
терористичним угрупованням “Ісламська держава” на території Іраку та Сирії.
У 2002 р. розпочалася підготовка військ (сил) збройних сил США та
партнерів для ведення на територію Іраку. Окрім сухопутного та морського
компонентів, підготовка передбачала перекидання в район Перської затоки
літаків-розвідників, літаків AWACS та літаків бойового управління.
Розвідувальну авіацію обладнали системою пошуку наземних цілей
противника, яка вела збір даних з території вздовж кордонів Саудівської Аравії
з Іраком і Кувейтом, пізніше – вздовж турецько-іракського кордону. Разом з
тим, супутникові системи з космосу забезпечували командні пункти
розвідувальною інформацією про наявні сили та засоби противника. 17 березня
2003 року, напередодні початку операції, загальна кількість літаків вже
складала 968 од.
20 березня 2003 року розпочалася операція “Свобода Іраку” з масованих
авіаційних ударів по Багдаду, нанесенням авіаційних ударів бомбардувальною і
44
штурмовою авіацією США та їх союзників із залученням літаків типів А-10,
B-52, F-16 і “Harrier” по Мосулу і Кіркуку. Основною метою дій авіації було
порушення роботи зв’язку противника, знищення його пунктів управління та
системи ППО. Загалом мета була досягнута, що дало змогу розпочати наземну
операцію. Водночас авіація коаліції приступила до виконання завдання
авіаційної підтримки наступу, завдаючи удари в інтересах угруповань
сухопутних військ. Варто відзначити, що авіація США та союзників виконувала
завдання надзвичайно оперативно, що обумовлювалось реалізацією
мережецентричного принципу управління збройною боротьбою. У такому
масштабі цей принцип був реалізований вперше.
Після падіння режиму С. Хусейна та ліквідації Усама бен Ладена
активність Аль-Каїди суттєво зменшилася, а однією із найпотужніших
терористичних організацій на Близькому Сході стала новостворена “Ісламська
держава Іраку і Леванту” (йменується як “Ісламська держава”). Після того, як її
діяльність не вдалося припинити у межах Іраку, вона розпочала процес
поширення контролю на територію Сирії.
Для припинення терористичної діяльності в зазначеному регіоні
керівництвом США та іншими країнами-членами НАТО прийнято рішення про
проведення військової операції “Непохитна рішучість”. Головною метою
Об’єднаних сил було знищення терористичної організації “Ісламська держава”
у районі проведення антитерористичної операції. Операція в Сирії за
масштабами поступово поширювалася на територію Іраку.
Офіційно операція розпочалася 17 жовтня 2014 року нанесенням
авіаційних ударів ВПС коаліції по штабам та тренувальних таборах Ісламської
держави, шляхам сполучення та критичній інфраструктурі, розміщенню
військової техніки, газопроводах та нафтових об’єктах з метою максимального
зниження ефективності застосування наявних сил та засобів терористичної
організації. До серпня 2017 року ВПС коаліційних сил виконали 168 тис.
бойових вильотів у Сирії та Іраку. До грудня 2017 року Пентагон уточнив дані,
згідно яких було ліквідовано майже 80 тис. бойовиків Ісламської держави,
32 тис. військових та інших цілей, зокрема 164 танки, 400 Humvee, 2638
об’єктів нафтової інфраструктури та ін. Водночас, лише авіаційними ударами
припинити діяльність Ісламської держави не вдалося, тому можна
констатувати, що операція не призвела до успіху і досягнення значних
оперативних результатів.
Таким чином, застосування авіації продемонструвало її вирішальну роль
під час проведення антитерористичних операцій, особливо на початкових
фазах. Досвід показав, що повітряна операція стала важливою складовою
антитерористичної операції, основною метою якої було максимальне зниження
бойових спроможностей противника та створення сприятливих умов для
подальшого застосування сухопутних військ і військово-морських сил.
45
УДК 629.113.002
Бойков І.В., к.т.н., доцент, доцент кафедри автобронетанкової техніки
ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ МАТЕРІАЛІВ В ХОДОВОЇ ЧАСТИНІ

АВТОМОБІЛЯ
Підвіска автомобіля є одним з основних елементів ходової частини та

дуже важливою складовою системою будь-якого автомобіля. Від конструкції та
матеріалів підвіски залежать комфорт та вартість транспортного засобу. За
статистикою, елементи підвіски служать однією з головних причин поломки
автомобіля і, відповідно, однією з основних причин підвищених витрат по
обслуговуванню і ремонту.
Підвіска забезпечує пружний зв’язок між кузовом і колесами,
пом’якшуючи поштовхи і удари, що виникають при русі автомобіля по
нерівностях дороги. Завдяки її наявності автомобіль служить довго, а водій і
пасажири відчувають себе комфортно. Не можна забувати про безпеку,
оскільки підвіска позитивно впливає на стійкість, керованість і плавність ходу
автомобіля.
Існує безліч типів підвісок, кожен з яких має свої переваги і недоліки.
Однак плавність ходу автомобіля багато в чому залежить від співвідношення
його підресорених і непiдресорених мас. Тому, чим легше колеса, мости, важелі
та інші елементи підвісок, які безпосередньо сприймають нерівності дороги,
тим м’якше за ним рухається автомобіль. Змінити баланс мас на користь
комфорту можна, якщо зменшити непідресорену масу. Значну її частину
становить підвіска.
Для зниження ваги підвіски можливо використовувати: конструкції, на
виготовлення яких витрачається менша кількість матеріалу (сталь підвищеної
міцності); нові легкі матеріали (алюміній, магній, титан), комбіновані з різних
матеріалів (вуглевод-пластики).
Проведений аналіз підвісок, у яких використовують сучасні матеріали,
показує, що матеріали грають велику роль. Дані матеріали впливають на
технічні характеристики та експлуатаційні властивості різних типів підвісок і
цим можуть змінювати ходові якості автомобіля.
УДК 623.618+004.6
Бондар В.В., ад’юнкт кафедри радіотехнічних та спеціальних військ інституту
авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони
України, полковник
МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ПРИЗНАЧЕННЯ

ТРАЄКТОРІЙ ПОВІТРЯНИХ ОБ’ЄКТІВ ПІД ЧАС ТРАЄКТОРНОЇ
ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПОВІТРЯНУ ОБСТАНОВКУ
В сучасних умовах, у ході виконання завдань з охорони повітряного

46
простору та протиповітряного прикриття важливих державних об’єктів,
ведення протиповітряної оборони (ППО), автоматизовані системи управління
(АСУ) відіграють важливу роль у підтримці прийняття рішень та автоматизації
управління визначеними силами та засобами.
Головним чинником в ефективному управлінні авіацією та
протиповітряної оборони, відбитті удару з повітря, прикриття угрупувань
військ та важливих військових та державних об’єктів, об’єктів критичної
інфраструктури є наявність актуальної інформації про повітряну обстановку, як
результат обробки інформації в АСУ авіації та ППО.
Неякісна обробка інформації про повітряну обстановку може призвести
до прийняття необґрунтованого рішення на застосування засобів авіації та
ППО.
Траєкторна обробка інформації в АСУ авіації та ППО є завершальним
етапом обробки, під час якої можливо застосування різних методів призначення
траєкторій повітряних об’єктів.
Нераціональне застосування методів призначення траєкторій повітряних
об’єктів під час траєкторної обробки інформації про повітряну обстановку в
АСУ авіації та ППО, а також врахування оперативності обробки інформації
обраним методом, призводить до зниження рівня обробки інформації про
повітряну обстановку в АСУ авіації та ППО.
Аналіз результатів моделювання та оцінювання траєкторної обробки
інформації в АСУ авіації та ППО свідчить про необхідність кластеризації
повітряного простору за кількістю траєкторій повітряних об’єктів та відстанню
між ними, виявлення кластерів простої повітряної обстановки, ускладненої
повітряної обстановки та кластерів з похибкою місцезнаходження за
визначеними характеристиками цих кластерів.
Для обслуговування траєкторій повітряних об’єктів в кластері простої
повітряної обстановки застосовується метод глобального найближчого сусіда
(Global Nearest Neighbor, GNN) з розширеним фільтром Калмана та моделлю
руху повітряного об’єкта з постійним прискоренням.
Під час обробки даних у кластері з похибкою місцезнаходження
повітряних об’єктів, а також для при виявленні нової (поява орієнтовної)
траєкторії повітряного об’єкта використовується метод спільної імовірнісної
асоціації даних (Joint Probabilistic Data Association, JPDA) з інтерактивним
фільтром кількох моделей та кількох моделей руху.
При виявленні кластеру ускладненої повітряної обстановки,
використовується: метод JPDA, якщо в кластері дві-три траєкторії повітряних
об’єкта; метод багатогіпотезного відстеження (Multiple Hypothesis Tracking,
MHT), якщо в кластері чотири і більше траєкторій повітряних об’єктів.
Крім того методика передбачає контроль оперативності обробки
інформації обраним методом. При перевищенні коефіцієнта оперативності
обробки інформації порогового значення у визначеному кластері здійснюється
зменшення навантаження на АСУ шляхом вибору методу з меншими
обчислювальними потребами.
Дана методика, яка розроблена на основі рекомендацій щодо підвищення
47
рівня якості обробки інформації про повітряну обстановку в АСУ авіації та
ППО, за результатами моделювання та оцінювання траєкторної обробки
інформації в АСУ авіації та ППО, дозволяє виявити визначені типи кластерів
повітряної обстановки, здійснити раціональний вибір методу призначення
траєкторій повітряних об’єктів під час траєкторної обробки інформації про
повітряну обстановку в АСУ авіації та ППО, що забезпечить підвищення рівня
якості обробки інформації про повітряну обстановку.
УДК 356/358
Бречка М.М., к.т.н. старший викладач кафедри тактики військ протиповітряної
оборони Сухопутних військ, підполковник, Попадюк Р.В., викладач кафедри
тактики військ протиповітряної оборони Сухопутних військ, майор,
Оленюк А.Р., курсант факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ
ПІДВИЩЕННЯ РОЗВІДУВАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЗЕНІТНИХ

ПІДРОЗДІЛІВ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗА ДОПОМОГОЮ ЗАСОБІВ
РАДІОЕЛЕТРОННОЇ РОЗВІДКИ
В умовах сучасного високотехнологічного поля бою під час російсько –

Української війни та широкого впровадження цифрових технологій традиційна
військова міць вирішує далеко не все. Дуже часто для виявлення повітряного
противника (ПП), стосується безпілотних літальних апаратів (БПЛА), в
підрозділах протиповітряної оборони Сухопутних військ (ППО СВ) штатних
засобів виявлення ПП недостатньо.
Традиційно в підрозділах ППО СВ застосовується два види розвідки ПП,
а саме радіолокаційна та візуальна. Сили та засоби, які ведуть таку розвідку, в
багатьох випадках дуже складно виявити малорозмірні БПЛА (квадрокоптери,
FPV дрони, баражуючи боєприпаси типу “Ланцет”), які в свою чергу наносять
значні втрати як особовому складу, так і озброєнню та військовій техніці (ОВТ)
Сил безпеки й оборони України.
Розглядається можливість локального застосування радіоелектронної
розвідки (РЕР) зенітними підрозділами під час виконання завдань по
прикриттю військ від ударів ПП за допомогою портативних аналізаторів
спектру.
Засоби РЕР можуть розгортатися на постах візуального спостереження,
на окремих бойових машинах, стартових (вогневих) позиціях (СП (ВП))
підрозділів які безперервно ведуть розвідку ПП.
Пропонується використовувати портативний аналізатор спектру в
інтервалі значень від 100 кГц до 6 ГГц, який показує повний частотний
діапазон у 450 точках сканування і може працювати автономно із
застосуванням як вбудованої батареї, так і від зовнішнього джерела живлення.
Порівняна робота аналізатору спектра з використанням штатної антени
приладу і додатковими зовнішніми антенами. Для підвищення точності та
дальності виявлення, обґрунтована доцільність використовувати аналізатор
спектру не зі штатною антеною, а поєднувати дві окремі антени діапазонами
48
частот 2,4 ГГц та 900 МГц.
Проведено аналіз тактичного та технічного застосування засобів
радіоелектронної розвідки з використанням можливостей портативного
аналізатору спектру підрозділами ППО СВ по виявленню каналів управління
малорозмірних літальних апаратів.
УДК 623.546
Бубенщиков Р.В., ад’юнкт штатний науково-організаційного відділу
підполковник, Бондаренко С.В., к.т.н., доцент, докторант штатний науково-
організаційного відділу Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана
Петра Сагайдачного, підполковник, Грабчак В.І., д.т.н., професор, заступник
начальника Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, полковник
ВЕРИФІКАЦІЯ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ ПОЛЬОТУ СНАРЯДА ЯК

МОДИФІКОВАНОЇ МОДЕЛІ МАТЕРІАЛЬНОЇ ТОЧКИ
Теоретичною основою зовнішньої балістики снаряда є математична

модель (ММ) його польоту у повітряному просторі, що складається з векторних
диференціальних рівнянь динаміки руху абсолютно твердого тіла, які
пов’язують основні характеристики руху і конкретні (для даного снаряда)
параметри, що входять до рівняння, – маса, лінійні розміри, моменти інерції,
аеродинамічні сили (моменти) тощо. Рух снаряда можна описати однією з трьох
ММ, які відрізняються одна від одної в основному рівнем складності і
відповідно рівнем адекватності реальному процесу руху снаряда в повітрі, а
саме: модель матеріальної точки; модифікована модель матеріальної точки;
модель руху твердого тіла з шістьма ступенями свободи (6DoF – Six degrees of
freedom). Для того щоб отримати їх рішення в кінцевій формі, повинні бути
однозначно визначені сили (моменти), які стоять в правих частинах
диференціальних рівнянь. Всі моделі польоту снаряда мають напівемпіричний
характер за причиною необхідності вибору коефіцієнту форми снаряда для
забезпечення адекватності та точності опису його руху. На сьогодні можливість
відмови від коефіцієнта форми – коефіцієнта погодження в ММ польоту
снаряда суттєво залежить від точності визначення аеродинамічної сили, що діє
на снаряд під час його польоту, як важливого фактора, що визначає траєкторію
та характер руху снаряда в атмосфері.
Найбільш точним та надійним методом визначення аеродинамічної сили є
балістичний метод, який заснований на проведенні стрільб снарядами на
балістичній трасі. Способи, які застосовуються для його реалізації, надзвичайно
різноманітні. Особливості балістичного методу, що призводить до визначених
труднощів і накладає певні обмеження, полягають в тому, що аеродинамічні
сили і моменти не вимірюються безпосередньо в експерименті, а визначаються
дотичним шляхом на основі аналізу траєкторних вимірювань, які являють
собою серії дискретних значень лінійних і кутових координат снаряда і
49
відповідних їм моментів часу, які вимірюються послідовно вздовж балістичної
траси. Ця проблема приводить до необхідності розробки нових підходів до
побудови стійких алгоритмів, розв’язку некоректних обернених задач, які
вимагають системного підходу до визначення кожної складової
аеродинамічного опору.
Авторами проведений аналіз ММ польоту снарядів, показано, що в
найпростішій моделі з трьома степенями свободи снаряд розглядається як
матеріальна точка, яка рухається в атмосфері під дією сили тяжіння та повної
аеродинамічної сили. Найбільш повно динаміку польоту снаряда описує ММ
руху твердого тіла з шістьма ступенями свободи. В проміжній моделі з чотирма
степенями свободи враховуються всі аеродинамічні сили, орієнтація снаряда
характеризується врахуванням кута нутації, а кінетична енергія обертального
руху враховується через кутову швидкість снаряда навколо його вісі симетрії.
Процес відновлення коефіцієнтів аеродинамічних сил з використанням моделі
матеріальної точки не забезпечує потрібну точність та адекватність опису
процесу польоту снаряда; модифікованої моделі матеріальної точки набагато
простіший (найменш складний) в порівнянні з моделлю руху твердого тіла з
шістьма ступенями свободи через меншу кількість коефіцієнтів та
диференціальних рівнянь, що входять до її складу. Представлені
диференціальні рівняння модифікованої моделі матеріальної точки – рівняння
руху центру мас, рівняння кутового обертання снаряда та рівняння нутаційних
коливань снаряда в скалярній формі; проведена оцінка її точності
(адекватності) на прикладі 155-мм ОФ снаряда M2000, одного з сімейства
перспективних снарядів південноафриканської фірми Denel Naschem – Assegai
M200Х Series 155-mm Projectiles.
За результатами моделювання просторового руху снаряда проведене
порівняння характеристик 155-мм ОФ снаряда M2000 розрахованих BRL
(Ballistic Research Laboratories) – Балістичною дослідною лабораторією США за
моделлю 6DoF та модифікованою моделлю матеріальної точки, яке засвідчило
їх високу збіжність; похибка не перевищує 1%, що підтвердило адекватність та
можливість застосування до відновлення коефіцієнтів аеродинамічних сил і
моментів на її основі.
УДК 629.3
Будзинський М.П., к.ю.н., ст. досл., заступник директора Державного науково-
дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України, Бакал В.П.,
к.ю.н., ст. досл., завідувач науково-дослідної лабораторії Державного науково-
дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України, Приходько В.І.,
к.ю.н., ст. досл., провідний науковий співробітник Державного науково-
дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України
ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
Випробування у техніці та фізиці – експериментальне визначення

50
кількісних та якісних характеристик властивостей об’єкта випробувань за
результатом впливу на нього під час моделювання чи функціонування. Значить
випробування нових (модернізованих) зразків спеціалізованих та спеціальних
транспортних засобів є одним із видів наукової роботи, а результати
випробувань є формою наукових та науково-технічних результатів наукової
продукції до якої відносяться програми, методики, акти та протоколи
випробувань дослідних зразків.
Аналіз технологічних процесів випробувань і практика їх проведення
дозволяють виділити характерні для всіх видів випробувань етапи: підготовка
(планування) випробувань, підготовки об’єкта і обладнання до випробувань та
власне випробування. На цих етапах слід визначити наступну послідовність
випробувальних робіт:
– розробка програми і методик випробувань;
– підготовка об'єкта, обладнання, місцевості та особового складу до
випробувань, яка в себе включає: відбір зразків для випробувань,
діагностування та усунення несправності об’єкта випробувань та обладнання
для випробувань, які можуть відобразитися на результатах чи безпеці
випробувань, установлення на об’єкті випробувальної апаратури, навчання
особового складу при необхідності і т. д.;
– імітація умов експлуатації та застосування за призначенням об’єкта
випробувань, імітація або натурне функціонування об’єкта в створених умовах;
– вимірювання параметрів середовища і характеристик об’єкта
випробувань з використанням відповідних засобів інформаційно-вимірювальної
системи;
– оцінювання параметрів зовнішнього середовища і характеристик виробу
на основі обробки результатів вимірювань;
– аналіз і порівняння оцінок параметрів і характеристик з очікуваними
або необхідними їх значеннями, допусками і т.д.;
– діагностика об’єкта випробувань і обладнання для з’ясування причин
небажаних відхилень характеристик;
– визначення коригувальних рішень по конструкції, параметрам і
режимам застосування об’єкта, методики проведення випробувань і т.д.;
– виконання коригувальних рішень;
– реєстрація проміжних і остаточних результатів основних етапів
випробувань;
– документування результатів випробувань;
– управління процесом випробувань.
Отже, на основі зазначеного вище слід зазначити, що одним з основних
етапів створення нових зразків транспортних засобів є випробування, які
проводяться методом натурного експерименту відповідно до розроблених
програм і методик випробувань та дозволяють:
– визначити рівень відповідності створених зразків тактико-технічним
завданням або технічним завданням на розроблення чи модернізацію;
– визначити експлуатаційні показники;
– виявити можливі конструкційні та інші недоліки;
51
– визначити заходи щодо усунення виявлених конструкційних та інших
недоліків;
– розробити рекомендації щодо застосування випробувальних зразків та
обґрунтування нових вимог до зразків, що передбачаються до розроблення.
УДК 65.011.8
Букоємський С.Л., к.т.н., директор Департаменту матеріального та технічного
забезпечення адміністрації Державної прикордонної служби України, генерал-
майор, Башинський А.Л., к.т.н., професор кафедри інженерного та технічного
забезпечення Національної академії Державної прикордонної служби України,
полковник
ОЦІНКА СТІЙКОСТІ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ПАРКУ

МАШИН ДО ЗМІН У СЕРЕДОВИЩІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
Сучасний загальновійськовий бій є складним і багатогранним процесом,

який включає асиметричні методи та тактики, де менш потужна сторона
використовує неочікувані підходи, терористичні атаки, герильйову війну,
хакерські напади та інші засоби для ведення боротьби з сильнішим
супротивником. Зазвичай застосовуються змішані бойові формації, що
поєднують піхоту, танки, артилерію, бойові літаки, кораблі, кібер- та космічні
системи, що дозволяє використовувати комплексний підхід до бойової задачі.
Спостерігається загальне зростання ролі гібридної війни, яка передбачає
активне комбінування військових та невійськових засобів впливу, дозволяє
змінювати політичний, соціальний і економічний ландшафт у конфліктних
регіонах. За зазначених умов, побудова будь-якої системи забезпечення
повинна передбачати забезпечення її адаптації до змін у навколишньому
середовищі функціонування, що дозволить військам ефективно діяти в
різноманітних умовах і протистояти складним загрозам. Однією з таких
складних систем є система технічної підтримки парків техніки Державної
прикордонної служби України.
Досвід, отриманий у процесі забезпечення охорони державного кордону
за повсякденних умов та у процесі забезпечення операцій об’єднаних сил,
підтвердив життєву необхідність високої мобільності дій не лише окремих
прикордонних нарядів, але й підрозділів та органів Державної прикордонної
служби у цілому. Висока мобільність підрозділу чи органу може бути
забезпечена лише за рахунок активного використання сукупності різнотипних
зразків озброєння та техніки і залежить від їх готовності до виконання завдань
за призначенням. Підтримання готовності та надійності парків техніки
залежить від якості та своєчасності проведення комплексу зазначених в
експлуатаційній документації робіт. У свою чергу, надійним зразок озброєння
та техніки вважається, коли він перебуває або у справному, або працездатному
стані. Але перебування у таких станах великої кількості різнотипної та
різномарочної техніки в умовах її розосередження по підрозділам є проблемним
та ресурсомістким процесом. Це пояснюється як необхідністю безперервного
52
оцінювання виробничих потужностей власних ремонтних підрозділів,
забезпечення рівня готовності парків не нижче заданого, так й оцінки
можливості залучення виробничих потужностей місцевої виробничої бази
(сторонніх авторемонтних організацій), розгалуженої, у тому числі,
територіально за місцями дислокації відокремлених підрозділів (відділів,
відділень, пунктів пропуску тощо) до процесу підтримання готовності таких
парків. Ще більше ускладнюється цей процес вузькою спеціалізацією окремих
органів технічної підтримки та неможливістю проведення технічних впливів у
повному обсязі для тих, чи інших марок машин або сукупності їх моделей. Це
вимагає пошуку альтернативних шляхів модернізації прийнятої у Державній
прикордонній службі планово-попереджувальної системи технічного
обслуговування і ремонту.
Одним із шляхів такої модернізації є забезпечення адаптивності системи
до змінних зовнішніх умов функціонування. У такому контексті автономність
слід розглядати як здатність складної технічної системи функціонувати,
контролювати і керувати своїми операціями без прямого зовнішнього
контролю, заснована на здатності до самоорганізації, навчання та адаптації до
змінних умов. Використання зворотних зв'язків дозволяє системі отримувати
інформацію про власний стан і результати діяльності. Ця інформація допомагає
системі коригувати свої дії для досягнення бажаних результатів і підтримувати
стійкість у змінних умовах. Миттєвим показником стану системи технічної
підтримки парку машин є коефіцієнт технічної готовності. У випадку зниження
коефіцієнту нижче мінімально внормованого, необхідно залучати автономних
агентів, що мають достатні виробничі потужності, які дозволяють системі
розділити виконання завдань між окремими її компонентами. Ці агенти можуть
спілкуватись між собою, обмінюватись інформацією, координувати свої дії для
досягнення загальних цілей та об’єднуватись у одну із трьох форм організації
здійснення технічних впливів. Таким чином, система може адаптуватись до
змінних зовнішніх умов, пристосовуватись до нових ситуацій, виправляти
помилки та оптимізувати свої дії для досягнення оптимальних результатів.
Роль агентів у системі виконують органи технічної підтримки, незалежно
від підпорядкованості. Сукупність таких органів утворює підсистему органів
технічної підтримки у загальній системі технічної підтримки парків техніки.
Діяльність підсистеми органів технічної підтримки координується підсистемою
інформаційного забезпечення технічної підтримки парків техніки.
Така форма організації системи може забезпечити синергетичний ефект,
який полягатиме у забезпеченні такого рівня взаємодії між компонентами
системи, який призведе до посилення чи оптимізації їхніх дій. Оптимізація
полягатиме у забезпеченні мінімального часу перебування транспортного
засобу у ремонтному органі без зниження коефіцієнту технічної готовності
парку машин нижче нормованого.
Запропонований алгоритм оптимізації плану обслуговування машин
підрозділу або групи підрозділів ґрунтується на оцінці автономності
функціонування системи технічної підтримки парку машин підрозділу,
оскільки на основі значення коефіцієнту автономності функціонування цієї
53
системи здійснюється вибір можливих форм організації технічних впливів.
Форма або комбінація форм організації технічних впливів визначатиме перелік
агентів, які входитимуть до підсистеми органів технічної підтримки. Потреби у
здійсненні технічних впливів на парк машин та можливості відповідних агентів
формуватимуть вихідні дані для побудови планів здійснення технічних впливів.
Кожен із отриманих планів перевіряється на відповідність системі критеріїв.
Отриманий оптимальний план надає можливість визначити рекомендації для
забезпечення адаптації системи до зовнішніх умов її функціонування.
Такий підхід передбачає певну ймовірності відмови у обслуговуванні
заявки, яка надходить до конкретного агента підсистеми (відповідної системи
масового обслуговування). Такі заявки покидатимуть систему масового
обслуговування та повертатимуться у підсистему інформаційного забезпечення
технічної підтримки та, відповідно, перебуватимуть у черзі поза системою
масового обслуговування. Відповідне накопичення заявок неминуче
призводитиме до зниження коефіцієнту технічної готовності парку, що не
відповідає цілям управління системою.
Отже, для забезпечення дієвості синергетичного ефекту не достатньо
визначати коефіцієнт автономності функціонування підрозділу як 1 –
абсолютно автономний, або 0 – абсолютно залежний від зовнішніх органів
технічної підтримки, у тому числі і цивільних станцій технічної підтр имки,
розташованих у межах ділянки відповідальності підрозділу. Тому, окрім
дискретних значень 1 та 0 коефіцієнту необхідно визначити проміжні його
значення в межах 0…1, за яких необхідність залучення сторонніх агентів буде
обґрунтованою. Відповідно, для визначення коефіцієнту автономності
підрозділу у цілому, необхідно присвоїти відповідне його значення для кожного
із зразків техніки окремо. У такому випадку він може мати такі значення:
– 0 – для здійснення усього комплексу технічних впливів необхідно
залучити спеціалізоване авторемонтне підприємство;
– 0.5 – для здійснення усього комплексу технічних впливів необхідно
залучити ремонтний орган старшого начальника (комендатури, загону,
регіонального управління);
– 1 – зразок техніки автономний (розрахунок або екіпаж машини
самостійно проводить увесь комплекс технічних впливів).
Тоді, якщо відновлення транспортних засобів можливе силами і засобами
підрозділу або його старшого начальника, то коефіцієнт автономності
змінюватиметься у межах 0,55-1. Потреба залучення сторонніх агентів до
підсистеми органів технічної підтримки призведе до зниження коефіцієнту
автономності підрозділу нижче 0,55, що підтверджує потребу введення у
систему технічної підтримки парків третьої форми здійснення технічних
впливів.
Визначення проміжних значень коефіцієнту автономності підрозділу
дозволить здійснити вибір оптимальної комбінації форм здійснення технічних
впливів на парк техніки підрозділу. Це дозволить реалізувати адаптацію
системи до умов зовнішнього середовища та навпаки, у випадку недостатності
виробничих потужностей сертифікованих підприємств, розміщених у межах
54
ділянки відповідальності підрозділу, обґрунтовувати потребу у їх збільшенні,
що призведе до адаптації зовнішнього середовища. Залучення зовнішніх агентів
у підсистему органів технічної підтримки може призвести до відповідного
синергетичного ефекту, який полягатиме у забезпеченні такого рівня взаємодії
між компонентами системи, який призведе до посилення чи оптимізації їхніх
дій за мінімального зовнішнього впливу, або його відсутності.
УДК 614.8
Василенко В.В., завідувач кафедри загальновійськової та гуманітарної
підготовки факультету підготовки офіцерів запасу за контрактом Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Хижняк І.А.,
викладач кафедри загальновійськової та гуманітарної підготовки факультету
підготовки офіцерів запасу за контрактом Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник,
Неймирок О.К., старший викладач кафедри загальновійськової та гуманітарної
підготовки факультету підготовки офіцерів запасу за контрактом Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Зливка Г.А.,
старший викладач кафедри тактики та загальновійськових дисциплін
підполковник
АНАЛІЗ ЗМІН В АЛГОРИТМІ ДІЙ ПРИ НАДАННІ ДОГОСПІТАЛЬНОЇ

ДОПОМОГИ ПОРАНЕНИМ ПРИ КРОВОТЕЧАХ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ
БОЙОВИХ ДІЙ
Повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на

територію України виявило неготовність Збройних Сил України до
забезпечення виживання військових під час ведення бойових дій. Адже за
даними Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України до 30% поранених, яких
можна було врятувати, гинуло. Для порівнянні, у військових конфліктах, в яких
беруть участь армії країн-членів НАТО, гине не більше 3% поранених, яких
можливо врятувати.
Це пов’язано з підходом “не дати загинути тим, кого можна врятувати”
згідно концепції “золотої години”, який працює в Збройних Силах України.
Проте медицина країн-членів НАТО вже успішно вирішує завдання більш
вищого рівня, а саме, порятунку тих, хто раніш вважався безнадійним і у 100 %
випадків гинув на полі бою. Так, за даними британських військових медиків, на
сьогоднішній день їм вже вдається врятувати 25 % таких “безнадійно”
поранених бійців.
За статистикою НАТО та за даними МОЗ України, у бойових умовах
більше 60 % превентивних смертей, тобто тих, яким можна було б запобігти,
спричинені критичною кровотечею (С). Саме тому в алгоритмі C.A.B.C.
критична кровотеча посідає перше місце, головною відмінністю якої, від
звичайної кровотечі, є загроза життю через стрімку втрату крові й, як наслідок,
крововтрата.
55
Як показав досвід ведення бойових дій, при критичній кровотечі,
наприклад, при пошкодженні стегнової артерії, поранений вже за 35-40 секунд
втрачає свідомість й, як результат, вже не може надати собі самодопомогу за
допомогою кровоспинного турнікету, джгута або інших підручних засобів. Й
лише допомога побратима та подальше вчасне переливання цільної крові або її
компонентів здатне врятувати життя, оскільки дозволяє виграти час на
доставлення пораненого до найближчого медичного закладу.
Це пов’язано з тим, що коли від великої втрати крові вже почався стан
геморагічного шоку, просто зупинити кровотечу недостатньо. Без переливання
поранений помре. І врятувати життя у такому випадку може тільки кров, а
будь-які інші рідини, як то фізрозчин чи колоїди, призведуть до погіршення
стану пораненого. Це пов’язано з тим, що рідини розводять залишки крові в
організмі, накопичуються в нирках і не переносять кисень в організмі, та, як
результат, лише завдають непоправної шкоди.
Але згідно із законодавством України, здійснювати гемотрансфузії –
переливання крові – можна було лише у медичних закладах. Винятком було
затверджений наказом МОЗ України влітку 2022 року Стандарт медичної
допомоги “Надання медичної допомоги постраждалим з геморагічним шоком
на догоспітальному та госпітальному етапах при травмі”. Саме цей наказ
уможливив те, що бригади тактичної медицини за необхідності мали право
переливати кров й на догоспітальному етапі у спеціальному автомобілі або у
стабілізаційному пункті поблизу зони ведення бойових дій.
Втім, згідно з ухваленою пізніше постановою уряду, це могли робити
лише обмежене коло членів евакуаційних екіпажів, а саме:
– медпрацівники, які через свою кваліфікацію володіють методами
трансфузії;
– медпрацівники або військовослужбовці з медичною освітою, які
навчилися переливати кров за програмою, визначеною Українським центром
трансплант-координації.
Проте, бойові медики, які першими опиняються біля поранених, та бійці,
які знаходяться на полі бою, і могли б надати таку допомогу побратиму одразу
після зупинки кровотечі, були виключені із переліку осіб, які можуть
переливати кров. І лише офіційне звернення волонтерів у липні 2023 року до
Командування медичних сил та Міністерства оборони допомогло вирішити
дану проблему в Збройних Силах України і було отримано дозвіл виконувати
цю маніпуляцію бойовим медикам без медичної освіти.
Адже наявний досвід країн НАТО доводить, що процес гемотрансфузії у
складних випадках слід починати відразу після зупинки кровотечі, до того, як
поранений буде доставлений до медичного закладу. Єдиною умовою для
отримання дозволу на право виконувати операцію гемотрансфузії є вимога
щодо проходження бойовим медикам спеціальної програми від МОЗ України з
основ трансфузійної терапії та наявності відповідного сертифікату.
На сьогоднішній день гемотрансфузію в бойових умовах дозволено
проводити в спеціальному медичному автомобілі або в стабілізаційних пунктах.
Там має бути холодильник, де зберігатиметься законсервована кров, та
56
відповідне мобільне обладнання. Для зберігання сухої плазми навіть не
потрібен холодильник та її дозволено зберігати в звичайному рюкзаку бойового
медика.
За умови, якщо на евакуацію до стабілізаційного пункту потрібно
20-30 хв., то кров за необхідності переливають уже там. Але в ситуаціях, коли
на евакуацію потрібно більше часу, то приймається рішення на переливання
крові в евакуаційному автомобілі.
Проте слід зауважити, що дозволено використовувати лише кров першої
групи з негативним резусом, яку на догоспітальному етапі можна переливати
усім без проведення додаткових досліджень.
Даний досвід уже є в армії США в Іраку та Афганістані. І тепер він
доступний й в Україні! Тому процедура гемотрансфузії вже є обов’язковим
пунктом при навчанні бойових медиків з тактичної медицини, яка на
сьогоднішній день відбуваються за сучасними протоколами НАТО – ТССС
(Tactical Сombat Сasualty Сare).
Визначено, що замовляти кров для підрозділу і видавати на руки бойовим
медикам буде лише начальник медичної частини, який має медичну освіту та
який знає список осіб, навчених та допущених до переливання крові. Та вже до
кінця жовтня перші групи бойових медиків отримають необхідні навички для
застосування переливання крові під час евакуації поранених в умовах ведення
бойових дій.
Отже, таке важливе рішення МОЗ України відкрило нові шляхи для
збереження життя важкопоранених українських військових, а Ваша кров завтра
може врятувати чиєсь життя на фронті, а особливо, якщо Ви є носієм тієї самої
універсальної крові першої групи з негативним резусом О(І)Rh(-)!
УДК 358.111.1
Вахнін О.В., викладач кафедри наземної артилерії Національної академії
сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, Вознюк В.В., доцент
кафедри наземної артилерії Національної академії сухопутних військ ім.
гетьмана Петра Сагайдачного, Мельников О.В., викладач кафедри наземної
артилерії Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, Подлєсний О.В., доцент кафедри наземної артилерії
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ІМІТАЦІЇ ВИКОНАННЯ

ВОГНЕВИХ ЗАВДАНЬ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ СПЕЦІАЛІСТІВ
НАЗЕМНОЇ АРТИЛЕРІЇ
Одним із важливіших етапів підготовки офіцера-артилериста є практичне

виконання вогневих завдань, навчання якого вимагає використання озброєння
та військової техніки, великої кількості боєприпасів, паливно-мастильних
матеріалів та інших матеріальних засобів, і також, вона вимагає значних затрат
часу, в тому числі навчального. У сучасних умовах існує обмеження ресурсів та
часу на підготовку, тому, виконання заходів підготовки в повному обсязі з
57
дотриманням всіх вимог вкрай складно. Виконання даного завдання
(зменшення витрати ресурсів, матеріально-технічних засобів та часу в ході
підготовки спеціалістів та підрозділів) здійснювали використанням
артилерійських полігонів – гвинтівкових (з використанням для імітації розриву
пострілу із стрілецької зброї) та малих (з використанням для імітації розриву
лазерного проміню). Поряд з тим, застосування першого виду полігону, також,
як і бойові стрільби, вимагає великої кількості організаційних заходів (видання
наказу, призначення адміністрації, оточення, здійснення медичного
забезпечення, організації зв’язку та ін.) та також вимагає витрати матеріальних
засобів, а головне – часу. Застосування другого виду полігону, виготовлено на
учбовій місцевості, для якої практично не розроблено цифрових карт, у тому
числі для систем визначення установок для стрільби “Кропива” або “Оболонь”.
Крім цього, слід відмітити, що дані існуючі полігони є стаціонарними
об’єктами, і пересування навчаємих до них також буде займати час. Їх кількість
обмежена що не дозволяє проводити навчання наявних груп. Таким чином,
постає актуальне питання заміни існуючих артилерійських полігонів на
комп’ютерні.
Колективом кафедри наземної артилерії Національної академії
сухопутних військ для виконання індивідуальних вогневих завдань
використовується комп’ютерний артилерійський полігон “Кононир”
розроблений ТзОВ “Романекс” м. Ужгород.
Даний комп’ютерний полігон дозволяє виконувати всі вогневі завдання
стрільбою із закритої позиції, передбачені Курсом підготовки артилерії,
стрільбою осколково-фугасними, димовими, освітлювальними, агітаційними
снарядами (мінами), з підривниками ударної та дистанційної дії, на всіх видах
траєкторії. Для засічки цілей та розривів імітується застосування бінокля,
перископічної артилерійської бусолі, далекоміра та безпілотного авіаційного
комплексу (з можливістю визначення як координат розривів так і відхилень
розривів від цілі різними способами). З використанням даного програмного
продукту є можливість проводити заняття (тренування) з артилерійської
розвідки – підготовка командно-спостереженого пункту (призначення та засічка
орієнтирів, складання схеми орієнтирів), ведення розвідки, в тому числі
аеророзвідки, обслуговування стрільби артилерії. Крім цього, за допомогою
виробу “Канонір” можливо виконувати і частину заходів топогеодезичної
підготовки – визначення координат командно-спостережного пункту,
орієнтування приладів тощо. Під час виконання вогневого завдання є
можливість внесення відхилень умов стрільби різними способами: внесенням
наявних метеорологічних та балістичних умов стрільби, або розрахованих
(пристріляних) поправок дальності і напрямку.
Однією із переваг даного комп’ютерного полігону є застосування близької
до реальної цифрової місцевості, яка повністю відповідає цифровій карті
системи управління вогнем артилерійських підрозділів “Кропива”, що дозволяє
ефективно поєднувати дані програмні продукти в практичному викорис танні.
Під час виконання вогневого завдання навчаємий не тільки спостерігає за
результатами вогневого ураження, а й за наявності помилки може визначити на
58
якому етапі виконання вогневого завдання вона була допущена. Також, слід
відмітити, на відповідність балістичних характеристик, внесених до виробу
“Канонір” характеристикам існуючих артилерійських систем. Так, наприклад,
враховане явище розсіювання снарядів, що дозволяє наблизити виконання
завдання на імітаційних засобах до виконання завдання бойовим пострілом.
Комп’ютерний артилерійський полігон “Канонір” дозволяє проводити
автоматичну оцінювання виконання вогневого завдання, що значно зменшує
час керівника занять для проведення розбору і оцінювання виконання вогневого
завдання. В свою чергу, це дає можливість збільшити кількість виконаних
вогневих завдань, які виконані за час заняття.
Також, слід відмітити наявність великої кількості додаткових функцій:
можливість імітації вогневої активності противником; демонстрація навчаємим
траєкторії польоту снаряду; можливість перемикання з місцевості на її цифрову
карту цієї ж місцевості та багато ін.
Значною перевагою даного комплексу є його мобільність, що дозволяє
розгорнути навчальне місце: в розташуванні підрозділу, під час проведення
польових занять. При цьому реальна місцевість буде відповідати місцевості на
комп’ютерному артилерійському полігоні.
Таким чином, застосування комп’ютерного полігону “Канонір” під час
навчального процесу підготовки спеціалістів та підрозділів наземної артилерії
дозволив розгорнути мобільний засіб виконання вогневих завдань на
імітаційних засобах, що інтегрований з системою управління вогнем “Кропива”
та не потребує витрат матеріальних засобів, при цьому охоплює весь перелік
вогневих завдань, що в цілому дозволяє підвищити якість та інтенсивність
навчання.
УДК 539.377
Величко Л.Д., к.ф.-м.н, доцент, ТВО завідувача кафедри інженерної механіки
(ОТІВ) Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, Войтович М.І., к.ф.-м.н, доцент, старший викладач кафедри
інженерної механіки (ОТІВ) Національної академії сухопутних військ ім.
гетьмана Петра Сагайдачного, Сорокатий М.І., к.ф.-м.н, доцент, старший
викладач кафедри інженерної механіки (ОТІВ) Національної академії
сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, Ліщинська Х.І., к.т.н,
доцент, професор кафедри інженерної механіки (ОТІВ) Національної академії
сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, Сеник А.П., к.ф.-м.н.,
доцент, доцент кафедри прикладної математики Національного університету
“Львівська політехніка”
ДО ДОСЛІДЖЕННЯ НЕСНОЇ ЗДАТНОСТІ РАМНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

ВІЙСЬКОВИХ МОСТІВ НА ЖОРСТКИХ ОПОРАХ В УМОВАХ ДІЇ
СТАТИЧНИХ І ДИНАМІЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
В процесі виконання завдань інженерного забезпечення в зоні бойових

дій на Сході та Півдні України виникає необхідність відновлення зруйнованих
59
мостів, а також їх дублювання. У зв’язку з цим вимоги щодо підготовки
особового складу інженерних підрозділів суттєво підвищуються, що в свою
чергу вимагає поглиблених знань як матеріальної частини мостобудівної
техніки, так і більш якісного виконання завдань зі зведення військових мостів.
Військові мости на жорстких опорах будують для подолання військовими
підрозділами водних та інших природних, а також штучно споруджених
перешкод. Складовими мостів є переважно рамні та балкові елементи.
З кожним роком збільшується потік наукових робіт як про загальні шляхи
і методи дослідження несної здатності інженерних конструкцій і споруд, так і
присвячених розв’язуванню окремих задач розрахунку на міцність, жорсткість і
стійкість стрижневих елементів, стрижневих систем різного призначення. З
особливою інтенсивністю розвивались різного роду числові методи розрахунку
конструкцій на міцність, що змінило і ускладнило традиційні підходи до
здійснення проектування. Проте в нинішних складних умовах знову
актуальними стають інженерні, спрощені підходи до дослідження несної
здатності стрижневих систем. В даній роботі зроблена спроба дати відповідь та
надати практичні рекомендації щодо комплексного вирішення питань міцності
стрижневих елементів спеціальних інженерних конструкцій, зокрема
військових мостів.
Метою даної роботи є розробка методики дослідження напруженого
стану і міцності стрижневих елементів дерев’яних мостів різних поперечних
перерізів у випадку різних способів їх закріплення на основі методу сил
розрахунку статично невизначуваних стрижневих систем у випадку статичного
і динамічного навантажень, проведення на цій основі розрахунку рамних
елементів дерев’яних мостів під дією силового навантаження; вироблення
пропозицій щодо підвищення їх міцності.
За результатами виконаних в роботі досліджень міцності рамних
мостових елементів можна зробити наступні висновки.
Розроблена методика аналітичного дослідження напруженого стану і
міцності стрижневих елементів мостів; методика базується на методі сил
розрахунку статично невизначуваних стрижневих систем, використанні
інтеграла Мора для обчислення коефіцієнтів і вільних членів системи
канонічних рівнянь методу сил.
На основі запропонованої методики розрахунку статично невизначуваних
стрижневих систем проведено дослідження напруженого стану плоского двічі
статично невизначуваного рамного мостового елемента під дією статичного і
ударного навантажень, оцінено його міцність.
Для підвищення міцності рекомендовано замість круглих горизонтальних
елементів використовувати прямокутні такої ж площі поперечного перерізу.
Розташовувати горизонтальні прямокутні елементи необхідно так, щоб
довша сторона прямокутника була вертикальною. Це приведе до зменшення
максимальних нормальних напружень в таких елементах, а значить і до
підвищення їх міцності.
Збільшити розміри поперечних перерізів горизонтальних елементів
моста, насамперед вертикальні. Доцільно, по можливості, використати матеріал
60
з більш високими характеристиками міцності.
УДК 355.535.1
Власюк В.В., к.військ.н., начальник кафедри тактики та тактико-спеціальної
підготовки факультету службово-бойової діяльності Київського інституту
Національної гвардії України, полковник, Ясінський В.Н., курсант факультету
забезпечення державної безпеки Київського інституту Національної гвардії
України
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ МОЖЛИВОСТІ

ВИКОНАТИ БОЙОВЕ ЗАВДАННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЮ ОХОРОНОЮ
ЩОДО НЕДОПУЩЕННЯ РАПТОВОГО НАПАДУ ПРОТИВНИКА НА
ПІДРОЗДІЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
З метою підготовки до бою (дій), зосередженні сил та засобів підрозділи

та частини, як правило, розташовуються на місці у визначеному районі.
Під час пересування, відповідно до маршових можливостей гусеничних,
колісних та змішаних колон, підрозділи організовують привали, а у разі руху
більше ніж за добу, то денний або нічний відпочинок.
Підвищену загрозу для частин та підрозділів Національної гвардії
України (НГУ) під час розташування на місці у визначених районах можуть
становити нальоти диверсійно-розвідувальних сил (ДРС) противника.
Не своєчасне виявлення ДРС противника та проникнення їх у район
розташування на місці військ безпосередньою охороною може призвести до
втрат серед особового складу, пошкодження озброєння та військової техніки
(ОВТ), знищення органів управління. Тому більшу увагу слід зосередити саме
на безпосередній охороні підрозділів.
У Бойових статутах, доступних для відкритого користування доктринах
США та країн НАТО розкриваються основи тактики родів та видів військ,
визначається процес прийняття військових рішень, порядок відпрацювання
бойових графічних документів, проте підходи щодо оцінювання можливості
успішно виконати бойові завдання безпосередньою охороною не розкрито.
Успішність виконання завдання безпосередньою охороною під час
розташування підрозділу на місці у визначеному районі у більшій мірі залежить
від бойового досвіду командирів різних ланок на місцях. Однак, наявний досвід
може виявитися обмеженим або на разі зовсім відсутнім.
Можливо зробити висновок, що у наявних відомих джерелах оцінювання
можливості успішного виконання бойового завдання безпосередньою
охороною не розглядається. Виникає потреба у проведенні додаткового аналізу
наявних джерел відповідно до основних завдань безпосередньої охорони та
пошук варіантів рішень для оцінювання можливості досягнути не допущення
раптового нападу противника на підрозділ, що охороняється.
Отже, безпосередня охорона під час розташування на місті у районах
зосередження, районах привалів та відпочинку здійснюється з метою
недопущення проникнення органів розвідки і раптового нападу противника на
61
підрозділи, що охороняються.
В залежності від наявних сил, особливостей місцевості, технічних
засобів, погодних умов, пори року, часу доби безпосередня охорона може
організовуватися та здійснюватися різними способами.
Таким чином, стає актуальним завдання щодо пошуку та розроблення
підходів для оцінювання можливості виконати бойове завдання
безпосередньою охороною щодо недопущення раптового нападу противника на
підрозділ НГУ під час розташування на місці.
Планується розроблення підходів для оцінювання наступних органів
безпосередньої охорони: добовий наряд, спостерігач, чатовий, черговий
вогневий засіб, патруль, резерв.
УДК 623.4.023
Воїнов В.В., к.т.н., доцент, начальник науково-дослідної лабораторії
факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ Харківського
Кириченко М.І., молодший науковий співробітник науково-дослідної
лабораторії факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ
старший лейтенант, Вівташ А.Р., курсант факультету протиповітряної оборони
Сухопутних військ Харківського національного університету Повітряних Сил
ім. Івана Кожедуба, старший солдат
ВИКОРИСТАННЯ АЛГОРИТМІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У

ПРИЦІЛЬНО-ОПТИЧНОМУ ОБЛАДНАННІ ЗЕНІТНОГО ЗАСОБУ
БЛИЖНЬОЇ ДІЇ
Розгортання повномасштабних бойових дій на території нашої держави

стало тригером для бурхливого розвитку безпілотної авіації в усьому світі.
Безпілотні літальні апарати (БПЛА) – розвідники, носії озброєння, камікадзе
набули найширшого вжитку та стали новою ціллю для зенітних засобів
ближньої дії (ураження).
Основу парку засобів протиповітряної оборони ближньої дії складають
системи і комплекси радянського парку. Ці бойові машини мають застарілі
засоби розвідки повітряної обстановки – радіолокаційні та оптичні.
Модернізаційний потенціал таких бойових машин полягає в заміні або
оновленні радіолокаторів, встановленні радіопеленгаторів та заміні оптичних
приладів спостереження електронно-оптичними.
Використання мультиспектральних електронно-оптичних приладів у
якості засобу розвідки повітряного простору, на відміну від традиційних
оптичних прицілів, надає зенітному засобу додаткових можливостей. Як
правило, мультиспектральний електронно-оптичний модуль складається з трьох
складових – денної, нічної відеокамери та лазерного далекоміра. Можуть бути
інші додаткові пристрої, але це основні. Лазерний далекомір слугує для виміру
дальності до обраної на супроводження цілі та, по декільком замірам, дозволяє
62
визначати швидкість повітряного об’єкту. Нічна або тепловізійна камера
дозволяє вести спостереження вночі, або в умовах поганої видимості, коли
денною камерою за якихось причин користуватись неможливо. Звичайна
(денна) камера значно розширює можливості оператора по спостереженню за
повітряним простором у порівнянні з оптичним прицілом.
Саме по собі, використання відеокамери у якості оптичного прицілу не є
чимось новим у військовій техніці. Проста заміна оптичного прицілу на
електронно – оптичний не надає певних переваг оператору зенітного засобу у
боротьбі з повітряним противником. Додаткові переваги з’являються при
використанні відеокамери у поєднанні з обчислювальним засобом. Це надає
можливість застосування алгоритмів комп’ютерного бачення та штучного
інтелекту. Під відеокамерою розуміється люба з відеокамер, що є у складі
електронно-оптичної системи – денну, нічну або тепловізійну. Процес задіяння
комп’ютерних алгоритмів від зміни камери не змінюється.
Під застосуванням алгоритмів комп’ютерного бачення у доповіді
розуміється використання таких можливостей, як:
– виявлення рухомих об’єктів в повітряному просторі;
– автоматичне взяття повітряної цілі на супроводження;
– проведення попередніх розрахунків щодо напрямку руху повітряної
цілі, її швидкості та дальності до неї;
Під застосуванням алгоритмів штучного інтелекту зазвичай розуміється
використання згорткових нейронних мереж типу YOLO або R-CNN різних
модифікацій. Обробка відеопотоку за допомогою спеціалізованих нейромереж
значно розширює можливості алгоритмів комп’ютерного бачення.
Використання нейромереж дозволяє здійснювати розпізнавання
повітряної цілі за її “портретом”, що міститься у згортковому ядрі в пам’яті
комп’ютера, що здійснює обробку. Розпізнавання повітряних цілей надає
можливості щодо оцінювання рівня (ранжування) повітряних загроз,
визначення дальності до них без застосування далекоміру, по розміру відбитку
на світлочутливій матриці. Головний здобуток, який надає використання
нейромереж у обчислювальному комплексі – це можливість програмування
електронно – оптичної системи на автономну, без участі людини роботу з
моніторингу повітряного простору.
Таким чином, застосування алгоритмів комп’ютерного зору та штучного
інтелекту дозволяє здійснювати автономний пошук і виявлення повітряної цілі.
В разі наявності декількох – ранжування по небезпечності для об’єкту, що
прикривається, взяття обраної цілі на автоматичне супроводження, виконання
розрахунків даних для стрільби. Тобто, застосування електронно -оптичної
системи з використанням алгоритмів штучного інтелекту дозволяє проводити
заходи безпосередньої підготовки стрільби, а за необхідності – і бойове
застосування зенітного засобу без участі людини.
63
УДК 539.3
Войтович М.І., к.ф.-м.н, доцент, старший викладач кафедри інженерної
механіки (ОТІВ) Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, Ліщинська Х.І., к.т.н, доцент, професор кафедри інженерної
механіки (ОТІВ) Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, Сеник А.П., к.ф.-м.н., доцент, доцент кафедри прикладної
математики Національного університету “Львівська політехніка”,
Степанюк О.І., к.ф.-м.н., доцент, завідувач кафедри інформаційних технологій
ЛНУВМБ ім. С. З. Ґжицького, Сеник Ю.А., асистент кафедри математики і
фізики Національного лісотехнічного університету України
МОДЕЛЮВАННЯ РОЗМІРНИХ ЕФЕКТІВ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ

ТОНКОПЛІВКОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Тонкі плівки останнім часом набули виняткового значення у

найрізноманітніших галузях сучасної науки та техніки. Речовина у
твердофазному тонкоплівковому стані та матеріали на основі тонких плівок
знаходяться в особливому стані, їх властивості відмінні від властивостей тієї ж
речовини у масивному стані. Властивості тонких плівок залежать від способу та
умов отримання, типу поверхні, на яку тонка плівка нанесена, розмірного
фактора і структури отриманих плівок.
Загалом плівкові матеріали мають особливе значення у розвитку
цивілізації, заснованої на високих технологіях. Технології отримання та
визначення фізико-механічних характеристик тонких плівок, що знайшли
широке застосування в науці та техніці, є критично важливими в оптичній та
електронній галузях промисловості. Особливі властивості тонких плівок
насамперед обумовлені їх товщиною, що знаходиться в діапазоні 1 нм...1 мкм.
Вимірювання такої товщини – відповідальне завдання, яке завжди супроводжує
етап відпрацювання тонкоплівкової технології.
Вивчення фізичних явищ у приповерхневих шарах твердих тіл та різних
самопідтримуваних та поверхневих плівках особливо актуальне у зв’язку з
бурхливим розвитком інтегральної схемотехніки та оптоелектроніки,
зростаючим використанням наноматеріалів та нанотехнологій, із застосуванням
у науці, техніці та виробництві нових приладів та матеріалів, плазмових та
радіаційних навантажень протягом тривалого часу, речовин з особливими
властивостями. При проведенні досліджень необхідно мати кількісні
характеристики шарів атомів, як прилеглих до поверхні зразка, так і на глибині
до декількох мікрон. При цьому важливо дослідити інтегральний вміст
хімічних елементів та глибинні профілі в поверхневих шарах і плівках саме тих
елементів, які кардинально впливають на властивості цих матеріалів та на їх
зміну при взаємодії із зовнішнім середовищем (температура, опромінення,
плазма, хімічна дія, підкладка тощо). Для вивчення цих процесів
застосовуються різні фізичні методи досліджень, здатні розрізняти навіть
окремі атоми та молекули на поверхні та керувати їх переміщенням. Серед них
свою нішу мають неруйнівні методи математичного та комп’ютерного
64
моделювання, що ґрунтуються на використанні механіки деформівного
твердого тіла. Ці методи є важливим та необхідним засобом вирішення завдань
створення матеріалів та приладів з необхідними властивостями та якостями.
Вони мають високу точність кількісного аналізу (не більше 5%), локальність за
глибиною до 10 нм і є неруйнівними. Необхідно відзначити, що немає
універсального методу, який міг бути застосований для всіх комбінацій
досліджуваних матеріалів і давав би при цьому необхідну точність вимірювань.
Набір методів досліджень, що застосовуються, завжди конкретний і
визначається тим завданням, яке необхідно виконати.
Залежно від функціональних властивостей тонкоплівкове покриття можна
класифікувати на захисне, яке застосовуються для захисту деталей від корозії у
різних середовищах (атмосферних, агресивних та інших) та спеціальне
(функціональне), що застосовуються для надання поверхні виробів спеціальних
властивостей (електропровідності, паяння, твердості, зносостійкості,
антифрикційних, магнітних властивостей тощо), а також захисту металу при
термообробці.
Відомо, що в тонких плівках зазвичай спостерігається класичний
розмірний ефект, пов’язаний з дифузним розсіюванням носіїв заряду на
поверхнях плівки, і приводить до залежності властивостей плівки від її
товщини.
Метою представленої роботи є розроблення математичних моделей
механічних та фізичних процесів у пружному тілі, які враховують структурну
неоднорідність матеріалу та геометричну неоднорідність реальної поверхні
тіла. В роботі записано систему рівнянь, яка описує стаціонарний стан
електропровідного неферомагнітного термопружного твердого тіла. При цьому
врахування джерел маси дозволяє коректно врахувати “приповерхневий дефект
маси”, властивий відомим моделям, побудованим за локально градієнтного
підходу у термомеханіці. Це дозволило сформувати математичну модель, що з
врахуванням структури матеріалу та неоднорідності приповерхневої густини
описує стаціонарний стан електропровідного неферомагнітного термопружного
малорозмірного твердого тіла. При цьому густина, заряд і розподіли напружень
у вільному півпросторі є неоднорідними і мають три характерні розміри. Це
дозволило у межах моделі локально неоднорідного електропровідного
неферомагнітного пружного тіла проаналізувати закономірності
приповерхневої неоднорідності у тонких плівках, а також провести аналіз
впливу параметрів геометричної неоднорідності реальної поверхні тіла на
розмірні ефекти поверхневих напружень і міцності. Результати проведених на
основі побудованої математичної моделі досліджень продемонстрували, що
питома міцність деяких плівок значно перевершує міцність добре відпалених
об’ємних зразків і зазвичай у кілька разів міцність матеріалів, підданих
холодній обробці. Отримані в роботі результати можуть бути застосовані як
методика для визначення межі міцності та вибору матеріалу для виготовлення
малорозмірних елементів конструкцій спеціального призначення, що містять
металеві та напівпровідникові плівки.
65
УДК 623.618
Волков А.Ф., начальник кафедри Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, полковник, Федьо Т.Т., курсант
Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДУ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ЗНАНЬ ПРО

ПОВІТРЯНУ ОБСТАНОВКУ З ВИКОРИСТАННЯМ СИСТЕМИ
ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
На сьогоднішній час процес оцінювання повітряної обстановки

здійснюється в неавтоматизованому режимі особами, що приймають рішення
(ОПР). При цьому неавтоматизований спосіб має ряд недоліків, а саме:
– мала кількість варіантів, які аналізуються ОПР;
– прагнення ОПР звести процес оцінювання повітряної обстановки до
розрахункової задачі, залишивши за собою право вирішувати питання
логічного характеру;
– значна доля інтуїтивних і директивних висновків, які основані на
психологічних установках і мотивах ОПР, що є слідством відсутності
наукового підходу.
Цілком очевидно, що застосування різних часткових методик, алгоритмів
і програм підвищує ефективність вирішення задач оцінювання повітряної
обстановки. Однак завдання логічного характеру такі, як визначення способів
дій противника, використання тих чи інших часткових методик; вибір з безлічі
альтернатив покладаються на ОПР і залежать від їхнього досвіду, знань, інтуїції
та потреб.
Перелічені недоліки є наслідком відсутності чіткого методу формалізації
знань якісного характеру та наукового підходу до організації процесу
оцінювання повітряної обстановки.
Вимоги до методу формалізації знань про повітряну обстановку
випливають з вимог, які пред’являються до КЗА та логіки надання
рекомендацій в системі підтримки прийняття рішень (далі – СППР). До них
відносяться:
1. Врахування цілеспрямованості дій противника, так як мета дій
противника є основою його можливих дій.
2. Прагнення до структуризації знань, що дозволяє, по-перше, врахувати
всі можливі аспекти задач, які вирішуються; по-друге, полегшити процес
формалізації; по-третє, уникнути помилок, неповноти та протиріч у
формальних описах.
3. Розумна достатність опису процесу оцінювання повітряної обстановки,
що полягає у виділенні та формалізації тільки тих об’єктів та їх властивостей,
які є суттєвими для вирішення поставлених задач.
4. Об’єднання на єдиній логічній основі описів процесів вирішення як
розрахункових, так і логічних задач, що дозволяє підвищити достовірність та
наукову обґрунтованість рекомендацій, що надаються.
5. Узагальнення колективного досвіду та знань експертів, що тягне за
66
собою підвищення достовірності рекомендацій, які подаються ОПР, не
зменшуючи його ролі як особи, яка відповідає за прийняття остаточного
рішення.
6. Врахування невизначеності інформації про повітряну обстановку за
допомогою використання формального апарату обчислення присутності для
опису знань про діяльність конфліктуючих сторін.
7. Реалізація принципів об’єктно-орієнтованого та логіко-категорійного
підходів до формалізації знань про повітряну обстановку.
Аналізуючи процес оцінювання повітряної обстановки як частину
процесу прийняття рішення, можна відмітити необхідність наявності кількох
рівнів представлення знань, що відображають основні етапи використання та
перетворення знань і даних в СППР.
Процес формалізації знань про повітряну обстановку пропонується
розглянути на шести етапах, які є основою методу формалізації знань про
повітряну обстановку:
Перший етап. Розробка попереднього опису структури завдання та
цільових установок. На даному етапі формується змістовна сторона завдання.
Результатом етапу є опис у вигляді графа ієрархічної структури сітьової моделі
цільових установок (СМЦУ), відповідний їй каталог цільових установок, з
описом відносин, що існують між ними.
Другий етап. Семантичний аналіз цільових установок. Остаточне
формування СМЦУ завдань:
а) використовується метод семантичної оцінки цілей, який зводиться до
послідовної перевірки значущості, реальності та виконання цільових установок;
б) з урахуванням оцінок модусу присутності цілей формується остаточна
СМЦУ.
Результатом етапу є сформовані описи графів СМЦУ завдань.
Третій етап. Формалізація знань, що відносяться до підцілей-процесів та
динамічних об’єктів процесу оцінювання повітряної обстановки:
а) кінцевим цілям СМЦУ (оперативні цілі) ставиться у відповідність набір
моделей, що являють собою підцілі-процеси;
б) підцілі-процеси представляються у просторі станів з використанням
наступних компонентів:
– безліч цільових вихідних та проміжних станів;
– безліч теорій (правил) задач, що описують необхідні процеси
досягнення цільових станів, умови актуалізації цілей.
Результатом етапу є формування сітьових моделей підцілей-процесів,
описи об’єктів, їх зв’язків, моделей станів, переходів та дій у вигляді схем,
графіків та словесних описів.
Четвертий етап. Побудова формалізованого опису завдання. Ця побудова
здійснюється на підставі формально-логічного апарату – обчислення
присутності.
Для кожної сітьової моделі підцілей-процесів і СМЦУ кожного завдання
формуються аксіоматичні описи об’єктів, моделей переходів, станів, дій,
зв’язків і взаємодії.
67
Результат етапу є узагальненим формалізованим описом задачі
оцінювання повітряної обстановки в аксіоматичному вигляді.
П’ятий етап. Побудова перетворювачів інформації та даних. Результатами
етапу є сукупності описів перетворювачів інформації та даних для кожного
завдання процесу оцінювання повітряної обстановки.
Шостий етап. Програмування модулів та заповнення бази даних.
На цьому етапі розробляються процедури означення первинних ознак
об’єктів процесу оцінювання повітряної обстановки на основі інформації, що
надходить як від джерел інформації, так і від розрахункових задач і комплексів
математичних моделей.
Результатом удосконалення методу формалізації є сформовані бази даних
та бази знань СППР. У базах даних будуть знаходитись описи СМЦУ завдань,
описи об’єктів та теорій у виділених рівнях знань. У базах даних буде
зберігатися тотожність часткових прикладів структур даних.
Новизна удосконаленого методу полягає у використанні відомих методів
набуття знань, формалізації та семантичної оцінки цілей на окремих етапах
формалізації знань у новому поєднанні, що не застосовувалося раніше; у
використанні нового обчислення присутності та прийомів побудови
формалізованих описів.
Наукова обґрунтованість удосконалення методу, що пропонується
полягає у використання нових інформаційних технологій основаних на
застосуванні відомих та підтверджених практикою методів роботи зі знаннями.
Практична цінність удосконаленого методу в порівнянні з відомими
полягає в наступному. Даний метод сприяє отриманню більш достовірних і
обґрунтованих результатів рішення задач оцінювання повітряної обстановки,
оскільки при формалізації знань узагальнюється існуючий досвід, що сприяє
урахуванню більшого обсягу значимих чинників. Він дозволяє оперативніше
вирішувати задачі, оскільки побудована на основі формалізованих описів
програма розрахована на багаторазове застосування, передбачає менш
трудомісткий і швидший процес внесення змін до аксіоми теорій (немає
необхідності перепрограмування).
УДК 623.4
Вотяков О.І., к.т.н., директор ТОВ “ЦКБ “Протон”, Жартовський Д.М.,
провідний інженер ТОВ “ЦКБ “Протон”, Наконечний О.А., к.т.н., доцент,
професор кафедри озброєння військ протиповітряної оборони Сухопутних
військ Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана
Кожедуба, Птащенко В.В., начальник науково-дослідної лабораторії ТОВ
“ЦКБ “Протон”
РОЗПОДІЛЕНА СИСТЕМА ВИЯВЛЕННЯ ТА ПРОТИДІЇ БПЛА В

УМОВАХ ПІДРОЗДІЛІВ ППО СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
В сучасних війнах і військових конфліктах все більшу загрозу створюють

68
безпілотні літальні апарати (БПЛА). Тактика та бойове застосування БПЛА
постійно вдосконалюються.
Відповідно вимоги до засобів протиповітряної оборони Сухопутних
військ (ППО СВ) щодо протидії БПЛА зростають. Особлива роль відводиться
виявленню та ідентифікації БПЛА та їх угруповань на початковому етапі їх
місії.
В доповіді розглядаються БПЛА, як об’єкти радіоелектронного
придушення (РЕП) та вогневого ураження. Особлива роль відводиться
угрупуванням БПЛА, а саме їх комплексному застосуванню із крилатими
ракетами. Протидія здійснюється БПЛА, які вирішують завдання розвідки,
наведення та корегування вогню.
Важливими демаскуючими ознаками роботи БПЛА є канали керування і
передачі даних. Виявлення факту роботи таких каналів за демаскуючими
ознаками БПЛА дозволяє застосувати організаційні та технічні заходи протидії
останнім.
В доповіді запропоновані принципи побудови розподіленої системи
виявлення та протидії БПЛА, її технічні засоби із застосуванням
малогабаритних приймально-передавальних пристроїв. Сформовані основні
технічні вимоги до малогабаритних приймальних-передавальних пристроїв.
Елементи розподіленої системи виявлення та протидії БПЛА
розміщуються як на бойових машинах підрозділів ППО СВ, та і
розташовуються у бойових порядках підрозділів у вигляді окремих
приймально-передавальних приладів на напрямках передбачуваних ударів.
Розподілена система повинна здійснювати просторове пеленгування джерела
інформаційного обміну та видавати цілевказівки для вогневої протидії
озброєнням бойових машин. В необхідних випадках данні системи можуть бути
використані артилерією та авіацією для знищення пунктів управління БПЛА, а
підрозділами радіоелектронної боротьби для придушення каналів управління
БПЛА.
УДК 621.396
Галузінський А.Г., провідний науковий співробітник науково-дослідної
підполковник, Ясинський О.М., старший науковий співробітник науково-
дослідної лабораторії факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ
підполковник, Нєкрасов С.В., старший науковий співробітник науково-
дослідного відділу наукового центру Повітряних Сил Харківського
Федченко С.І., науковий співробітник науково-дослідної лабораторії
факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, майор
69
ПРОПОЗИЦІЇ ПО СТВОРЕННЮ МІШЕНЕЙ (ХИБНИХ ЦІЛЕЙ), ЩО
ІМІТУЮТЬ РЕАЛЬНІ ЦІЛІ
Мішені призначені для імітації реальних наземних, надводних або

повітряних радіолокаційних цілей. Отже, мішені створюють хибні або
віртуальні радіолокаційні цілі і, таким чином, відволікають сили нападу від
ураження реальних цілей.
В доповіді проаналізовані спрямовані, енергетичні, поляризаційні
характеристики простих за конструкцією пасивних відбивачів (металева
пластина, металева куля та трикутні відбивачі) з точки зору можливостей їх
використання у якості радіолокаційних мішеней та хибних цілей.
Встановлено, що металеву пластину доцільно використовувати для
імітації крупногабаритної військової техніки для радіолокаційних станцій
(РЛС) сантиметрового діапазону з лінійною поляризацією та відомою
орієнтацією відносно пластини.
Для РЛС з круговою поляризацією на пластину потрібно помістити
поляризатор, що призводить до зменшення ефективної площі розповсюдження
(ЕПР) на 3-6 дБ. Таку пластину можна використовувати і для РЛС з лінійною
поляризацією. Для розширення амплітудної діаграми зворотного розсіювання
потрібно розмістити низку пластин на випуклій радіопрозорій поверхні з
певним кутовим нахилом відносно одна одній.
Металеву повітряну кулю доцільно використовувати у сантиметровому
діапазоні для імітації нерухомих і малорухомих радіолокаційних цілей з ЕПР у
декілька квадратний метрів для наземних, бортових РЛС з лінійною
поляризацією приймально-передавальної антени, будь-яким кутовим
розташуванням відносно кулі і невідомою робочою частотою.
Двогранні кутові відбивачі мають значну ЕПР на горизонтальній,
вертикальній і двох кругових поляризаціях, але є ширококутовими відбивачами
лише у площині, перпендикулярної ребру. Крім того, похила під кутом 450
поляризація є поляризацією нульового сигналу. Тому, такі відбивачі для
ефективної дії потребують спеціального розташування відносно РЛС, що
значно обмежує їх застосування у якості мішені.
Тригранні кутові відбивачі забезпечують значні величини ЕПР при
невеликих розмірах, володіють властивістю ширококутового інтенсивного
зворотного випромінювання у двох площинах, некритичні до способу
розташування, мають просту конструкцію і технологію виготовлення. Але,
вони придатні імітувати цілі тільки для РЛС з лінійною поляризацією. Для
таких РЛС, що знаходяться в межах ширини діаграми зворотного розсіювання і
працюють на різних частотах, один відбивач може імітувати різнотипні
радіолокаційні цілі. При застосуванні поляризаторів вони здатні імітувати цілі
для РЛС з будь якою поляризацією, але їх ЕПР може значно зменшуватися.
Антена у вигляді ретродирективної решітки може, як і тригранний
кутовий відбивач, імітувати радіолокаційні цілі з різними ЕПР і
перевипромінювати сигнали у широкому кутовому секторі. Її перевагою як
мішені є можливість ефективно імітувати цілі для РЛС з будь якою
70
поляризацією, управляти параметрами сигналу, що значно розширює
можливості до імітації різних типів рухомих і нерухомих цілей.
Решітку можна використовувати для імітації наземних цілей, а також
встановлювати на різних літаках, гвинтокрилах, безпілотних літальних
апаратах для імітації віртуальних цілей.
УДК 355
Гапоненко Г.М., к.пед.н., провідний науковий співробітник науково-
дослідного управління експериментальних досліджень роботизованих
комплексів (систем) Державного науково-дослідного інституту випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки, полковник, Гапоненко Н.П.,
викладач вищої категорії відокремленого структурного підрозділу Кам’янець -
Подільський фаховий коледж навчально-реабілітаційного закладу вищої освіти
“Кам’янець-Подільський державний інститут”
НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СУПРОВОДЖЕННЯ ЗРАЗКІВ

РОБОТИЗОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ (СИСТЕМ), ВДОСКОНАЛЕННЯ
СИСТЕМИ БОЙОВОГО ЗЛАГОДЖЕННЯ
Для прийому на озброєння любого зразку роботизованого комплексу чи

системи необхідно виконати ряд певних процедур. В любій структурі сектору
безпеки і оборони діють закони України однаково.
У відповідності до закону України за спрощеною процедурою розробник
здійснює заводські випробування, декларує їх результати і надає замовнику
зразки роботизованих комплексів і систем, які в свою чергу допускаються до
підконтрольної експлуатації. За такою процедурою постановки на тимчасове
озброєння такий вид роботизованої системи знімається з озброєння по
завершенню ведення бойових дій (військового стану).
За іншою процедурою розробник подає результати випробування і
встановлену документацію на розгляд спеціально створеній комісію. За
результатами роботи цієї комісії і на прохання замовника зразку
роботизованого комплексу чи системи здійснюються проведення окремих
перевірок дослідних і серійних зразків роботизованих комплексів (систем)
(повітряного, наземного і морського базування) в ході державних,
визначальних відомчих та інших приймальних випробувань в бойових або
наближених до бойових (полігонних) умовах, в тому числі типових, відповідно
до затверджених програм і методик. По завершенню випробувань складається
акт і за ініціативою замовника за умов успішного випробування роботизований
комплекс чи система ставиться на озброєння.
В наших тезах ми порушуємо проблему вдосконалення системи бойового
злагодження експериментально-бойового підрозділу, що здійснює
випробування. Сам експериментально-бойовий підрозділ складається із трьох
складових.
До складу експериментально-бойового підрозділу входять:
– бойовий підрозділ (екіпаж, обслуга, відділення, взвод);
71
– група науково-технічного супроводження;
– група представників підприємства (за згодою).
Бойове злагодження такого підрозділу повинно відбуватись до початку
проведення випробувань. Для цього розробник зразку розробляє програми,
погоджує їх із замовником і потім здійснює підготовку і бойове злагодження
цього підрозділу.
До складу груп науково-технічного супроводження експериментально-
бойового підрозділу призначаються посадові особи органів військового
управління, військових частин, науково-дослідних та інших установ,
підприємств та організацій, що залучаються до дослідницьких випробувань
роботизованих комплексів (систем).
Основна мета такого злагодження полягає в тому, щоб якісно опанувати
новітній зразок; поглибити існуючи знання з основних положень Законів
України, інших нормативно-правових актів та нормативних документів з
організації, підготовки та проведення випробувань (у тому числі і
експериментальних досліджень) роботизованих комплексів (систем),
організації наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України;
довести організацію і порядок безпосереднього проведення випробувань
(експериментальних досліджень) роботизованих комплексів (систем); нагадати
порядок відпрацювання звітної та іншої документації.
За погодженням і всебічним сприянням з боку командування Державного
науково-дослідного інституту випробувань та сертифікації озброення та
військової техніки нашим управлінням ініційовано і розроблено вимоги для
модульного мобільного навчально випробувального комплексу (далі –
ММНВК), що в подальшому були затверджені начальником Центрального
воєнно-наукового управління Генерального штабу Збройних Сил України.
У відповідності до завдань, що покладені на ММНВК на його базі буде
здійснюватись підготовка і злагодження експерементально-бойових підрозділів,
з можливістю одночасного проведення полігонних випробувань зразку
роботизованого комплексу (системи). Далі, вже підготовлений і злагоджений
підрозділ, здійснює випробування в бойових умовах.
УДК 355.61:328.02
Германенко Л.М., к.е.н., доцент, старший науковий співробітник Державного
науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та
військової техніки, Шинкаренко О.М., к.е.н., доцент, науковий співробітник
Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації
озброєння та військової техніки
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ЗАКУПІВЕЛЬ В

ОБОРОННОМУ СЕКТОРІ
Зовнішні загрози в умовах військової агресії росії надзвичайно

актуалізували питання організації системи закупівель в оборонному секторі та
ставлення українського суспільства до фінансування національної безпеки та
72
оборони. Налагоджений процес оборонних закупівель є важливим фактором
забезпечення спроможності та боєготовності сил оборони.
Суспільний запит на вдосконалення системи державних закупівель
постійно зростає, що призвело до суттєвих нормативних змін у цій галузі та
започаткування реформ системи оборонних закупівель. Запроваджені зміни
направлені у першу чергу на те, щоб забезпечити прозорість діяльності у сфері
оборонних закупівель та мінімізацію корупційних ризиків. Створення
ефективного механізму управління та розподілу військових видатків є одним із
ключових факторів, від яких залежить міжнародна репутація України та
військова і фінансова допомога країн-партнерів у забезпеченні
обороноздатності України, а також реалізація євроатлантичних та безпекових
прагнень України. Цей процес ускладнюється засекреченістю процесу закупівлі
озброєння та військової техніки, що з одного боку, є виправданим в умовах
воєнного стану, а з іншого – значно підвищує ризик формування корупційних
схем і зловживань та ускладнює контроль. Навіть до повномасштабного
вторгнення 95% номенклатури ОВТ закуповувалися в межах ДОЗ без
конкурентних процедур, при цьому, наприклад, у Великій Британії частина
засекречених оборонних закупівель становить лише близько 30%.
Запровадження обґрунтованих підходів до захисту державної таємниці та
забезпечення підзвітності суспільству з урахуванням усіх безпекових ризиків
значно сприятиме підвищенню ефективності системи оборонних закупівель.
Так, за даними Мінекономіки повернення частини публічних закупівель
Міністерства оборони України до системи Prozorro дозволило зекономити з
травня поточного року близько 5 млрд грн бюджетних коштів. Завдяки
електронним торгам та запропонованим інструментам обмеження граничних
цін по завершеним за цей період приблизно 50 тендерам на загальну вартість 31
млрд грн економія становила близько 16%. Також доцільною є певна уніфікація
формування вимог до закупівель (проект договору, технічне завдання тощо),
оскільки їх розробка в кожному випадку окремо не є раціональною і потребує
значних трудових затрат, тому їх запровадження сприяло б спрощенню процесу
закупівель та посиленню його продуктивності.
Здійснення оборонних закупівель передбачає створення уповноважених
органів, відповідальних за належне проведення процесів закупівель.
Міністерством оборони було заявлено про створення двох окремих агенцій із
оборонних закупівель: однієї – з метою закупівлі озброєння та військової
техніки, іншої – для тилового забезпечення (амуніція, паливо, харчування
тощо) та питань логістики, що відповідає практиці країн НАТО. Згідно Закону
про оборонні закупівлі у червні 2022 року була створена Агенція оборонних
закупівель, призначена для здійснення засекречених оборонних закупівель.
Структура створена за зразком натівської логістичної організації NSPA (NATO
Support and Procurement Agency) з метою запобігання корупційним ризикам та
підвищення прозорості оборонних закупівель. Головне завдання агенції –
укладати контракти із закордонними та українськими постачальниками на
закупівлю озброєння, які до цього закуповувались через розрізнені структури та
спецекспортерів, що мають відповідний дозвіл Державної служби експортного
73
контролю. В умовах воєнного стану Міноборони не відмовляється повністю
від їх послуг, але у майбутньому вони зможуть виконувати лише експортні
функції. У травні 2023 року Кабінет міністрів прийняв постанову № 494, якою
надав повноваження Агенції оборонних закупівель розпоряджатися всіма
коштами, передбаченими у держбюджеті для закупівлі озброєння та військової
техніки. Але для того, щоб Агенція отримала офіційний статус єдиної
уповноваженої закупівельної організації Міністерства оборони та могла
повноцінно функціонувати, ще має бути затверджено відповідний наказ МОУ,
який наразі перебуває у процесі розробки.
Враховуючи, що деталі закупівель ОВТ в умовах війни з міркувань
безпеки залишаються закритими, це фактично унеможливлює суспільний
демократичний контроль за їх здійсненням, тому вимагає напрацювання дієвого
механізму моніторингу ефективності використання бюджетних коштів з боку
структур, що можуть мати доступ до такої інформації, зокрема відповідних
парламентських комітетів та міжнародних дорадчих груп з представників країн-
членів НАТО. Це актуально також у світлі того, що на своє утримання та
логістичні і митно-брокерські послуги Агенція отримуватиме до 2,75 відсотка
від суми кожного контракту на імпорт ОВТ, що, у свою чергу, потребує
посиленого контролю обґрунтованості ціноутворення та уникнення
невиправданої дебіторської заборгованості по поставкам.
Слід зазначити, що ініціатива Міноборони щодо створення іншого
агентства для відкритих процедур оборонних закупівель тилового призначення
знаходиться на сьогодні у стадії реалізації. Крім цього, є пропозиція
Міністерства економіки щодо створення центрів компетенцій (центрів
прийняття рішень) щодо закупівель для потреб ЗСУ, які оцінюватимуть
доцільність їх здійснення та розділятимуть з розпорядниками та одержувачами
бюджетних коштів відповідальність за ефективне витрачання коштів.
Оскільки набуття нових спроможностей у сфері оборони неможливе без
посилення контролю, спостерігається значна активізація Міноборони у цьому
напрямку. Зокрема, по домовленості зі штаб-квартирою НАТО їх фахівцями
створюється програма Procurement Review, яка передбачає дослідження
закупівельних процедур Міноборони як щодо ресурсного забезпечення, так і
ОВТ з метою удосконалення діючої системи за рахунок підвищення
відповідальності і транспарентності. Також МОУ тісно співпрацює з
Національним агентством з питань запобігання корупції, проводиться
внутрішній аудит всіх систем закупівель. Рахунковою палатою на 2023 рік
заплановано проведення двох аудитів МОУ, а саме: ефективності використання
міжнародної технічної допомоги під час дії правового режиму воєнного стану
та ефективності використання бюджетних коштів, передбачених на закупівлю,
розробку, модернізацію озброєння і військової техніки. Крім цього, анонсовано
включення до позапланових заходів проведення аудиту ефективності
використання Міністерством оборони бюджетних коштів на харчування і
речове забезпечення військовослужбовців. Хоча акт перевірки за результатами
проведеного у поточному році держаудиту Міноборони було засекречено, у
ДАСУ повідомили про значну кількість виявлених порушень, що спонукало до
74
прийняття чергових змін в оборонних закупівлях з метою їх запобігання в
майбутньому. При цьому суперечки з ДАСУ стосовно прибутку на суму 2,5
млрд грн, який отримали приватні й державні компанії, співпрацюючи з МОУ, і
який розцінюється як завдані збитки державі, мають бути вирішені на користь
національних виробників. Постановою від 18.07.2023р. № 736 ВРУ скасувала
постанову № 335, яка передбачала формування ціни на підставі “калькуляції
витрат”, що трактувалося ДАСУ як заборона на включення прибутку до ціни
контрактів. Відповідно до чинної постанови “Щодо підтримки оборонно -
промислового комплексу України в умовах воєнного стан” КМУ має
гарантувати виконавцям державних контрактів з оборонних закупівель
компенсацію всіх економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних із їх
виконанням, а також суми прибутку (постачальницької винагороди) у складі
вартості (ціни) товарів, робіт і послуг оборонного призначення, відповідно до
умов державних контрактів.
Слід розуміти, що відсутність можливості якісного та своєчасного
забезпечення постачання для сил оборони та ускладнення діяльності
вітчизняних виробників продукції оборонного призначення в період активної
фази конфлікту створює пряму загрозу обороноздатності країни і призводить до
значних негативних наслідків військового та політичного характеру.
З урахуванням наведеного вважаємо, що сфера оборонних закупівель
потребує подальшого удосконалення законодавства та урегулювання піднятих
проблемних питань.
УДК 343.98
Гіверц П.В., доктор філософії, експерт балістичної лабораторії поліції Ізраїлю
ВПЛИВ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА КРИМІНАЛІСТИЧНУ

ЕКСПЕРТИЗУ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ
Постійний розвиток технологій зазвичай призводить до істотного

поліпшення у вирішенні різних завдань. Стосовно криміналістичного
дослідження вогнепальної зброї найбільший вплив розвитку технологій
спостерігається у сфері автоматизації процесу ідентифікації слідів на
вистрілених кулях і гільзах. Розробляються і вдосконалюються системи
автоматичного пошуку по кулегільзотеках. Поліпшуються сканери, що
використовуються в таких системах, для отримання зображень досліджуваних
об’єктів. Ширшого поширення набувають сканери, що створюють тривимірні
моделі поверхні куль і гільз. Серед таких сканерів пристосування, побудовані
на базі оптичних камер з подальшим використанням спеціалізованих
алгоритмів, які дають змогу на підставі безлічі двовимірних зображень
згенерувати тривимірне зображення. Деякі пристрої, як-от сканери, розроблені
компанією CadreForensics, використовують спеціальні гелеві блоки для
зменшення впливу оптичних характеристик поверхонь, що скануються. Інші
сканери будуються на базі конфокальних мікроскопів. Окрім появи та розвитку
скануючих пристроїв, значний прогрес спостерігається в розробці алгоритмів
75
ідентифікації. Постійно вдосконалюються як алгоритми пошуку за
пулегільзотеками, що застосовуються в комп’ютеризованих системах таких як
IBIS, EvoFinder і BalScan. Розробляються системи попередньої класифікації
гільз, вилучених на місцях злочинів, за екземплярами зброї (triage). І тут
провідні позиції займають системи CadreForensics і EvidenceID. Особливо
можна відзначити роботу Національного Інституту Стандартів і Технологій
(NIST) США, в якому розробляють алгоритми комп’ютерного порівняння
слідів на гільзах і кулях, що дають змогу з високою точністю ухвалювати
рішення про тотожність порівнюваних об’єктів. При цьому розроблюване
рішення є об’єктивним, тобто не залежить від досвіду експерта, і одержуваний
результат має статистичне обґрунтування, подібно до того, як надаються
результати експертизи ДНК.
Але, на жаль, технологічний прогрес не завжди має тільки позитивний
вплив. Так, у сфері криміналістичного дослідження вогнепальної зброї існують
кілька проблем, виникнення яких пов’язане з прогресом у сфері методів
обробки матеріалів і виготовлення деталей.
Одна з таких складнощів пов’язана з появою і поширенням 3D принтерів.
Коли вони з’явилися близько 10 років тому, основну загрозу вбачали в
можливості незаконного створення саморобної вогнепальної зброї, яку не
виявлятимуть металодетектори, що дасть змогу проносити її в літаки і на
об’єкти, що охороняються. Практика засвідчила, що пістолети Лібератор
(Liberator), які з’явилися першими, виявилися дуже ненадійними і зазвичай
руйнувалися під час першого ж пострілу. Особливо якщо використовувалися
патрони порівняно великого калібру. Більш-менш витримували постріл
пістолети під дрібнокаліберний патрон 5.6-мм (22Long Rifle). Надалі з’явилися
револьвери та інші варіанти конструкцій.
Зараз, коли 3D принтери стали ще доступнішими, з’ясувалося, що
справжня загроза не в тому, що можна виготовити пістолет, який не
виявляється металодетектором, а в тому, що фактично будь-хто охочий може
придбати принтер, завантажити з інтернету інструкції (програми) для друку і
виготовити цілком робочу саморобну зброю. Одним із найбільш зразків
вогнепальної зброї, що набули широкого поширення, є напівавтоматичний
карабін під пістолетний патрон FGC-9. Вважається, що назва моделі
розшифровується як FuckGunControl. На відміну від пістолета Лібератор, у цій
конструкції досить багато металевих деталей, включно зі стволом, бойком,
різноманітними пружинами тощо і, отже, його вже не пронесеш через
металодетектор. Але при цьому такий карабін виходить порівняно надійним і
дає змогу зробити набагато більше одного пострілу.
На відміну від 3D принтерів, які з’явилися порівняно нещодавно,
верстати з числовим програмним управлінням уже давно увійшли в наше
життя. Але, з розвитком технологій та інтернету, програмування таких
верстатів стало набагато простішим, а їхні можливості набагато ширшими.
Тому, як і у випадку з 3D принтером, не складає великих труднощів знайти
відповідні програми і перепрограмувати верстат на виготовлення потрібної
деталі. Залишається тільки отримати доступ до такого верстата. Але і деталі,
76
виготовлені на верстаті з ЧПУ з алюмінію або сталі, виходять набагато
якіснішими, ніж виготовлені на 3D принтерах. Експертна практика вказує на
велику кількість випадків, коли так виготовляються нижні корпуси штурмових
гвинтівок М-16/AR-15, які часто буває складно відрізнити від оригінальних.
Такі деталі мають повний збіг форми і геометричних розмірів. Крім цього, під
час виготовлення на деталі можуть наноситися маркування і написи, що
повторюють маркування і написи, які присутні на оригінальних деталях.
Експертна практика показує, що найчастіше наносять навіть маркування і
штампи перевірки якості виробу (Proofmarks). Відрізнити деталі нижнього
корпусу штурмових гвинтівок М-16/AR-15, виготовлених на верстатах ЧПУ,
можна тільки за наявністю прямокутних крайок, тоді як у неоригінальних
деталях, які виготовляють методом лиття, кромки закруглені. Ще однією
ознакою, що дає змогу правильно класифікувати досліджувану деталь, можуть
бути написи, що містять граматичні помилки, та маркування, виконані методом
фрезерування, на відміну від оригінальних, що наносяться тиском.
У розглянутих прикладах нові технології використовуються для
незаконного виготовлення вогнепальної зброї, але існують випадки, коли
застосування новітніх технологій офіційними виробниками вогнепальної зброї
призводить до складнощів під час проведення балістичних експертиз. Одним із
таких методів є метод інжекційного формування металевих порошків
(Metalinjectionmolding – MIM). Ця технологія набуває дедалі більшого
поширення при виготовленні деталей вогнепальної зброї складної форми. Різні
виробники, включно з такими провідними фірмами, як Сміт і Вессон, ЗігЗауер,
Глок, виготовляють із застосуванням цієї технології такі деталі, як бойки
(SigSauer), викидачи (Glock), вкладиші патронного упору (SmithandWesson).
Особливістю методу інжекційного формування металевих порошків є
процес виготовлення, під час якого майбутня деталь формується із
впорскування у форму суміші з дрібнодисперсного металевого порошку і
сполучного матеріалу. Після формування, отриману заготовку спікають у
кілька етапів для видалення сполучного матеріалу і надання необхідних
механічних характеристик.
Основною особливістю цього методу, з погляду балістичної експертизи, є
те, що на виготовлену деталь переносяться не тільки основні розміри форми, а
й усі її дефекти та неоднорідності. У підсумку, на деталі, а також у її сліді на
гільзі залишаються сліди, які можуть помилково класифікуватися експертом як
індивідуальні. Насправді ці сліди мають бути віднесені до групи підкласових,
властивих кільком деталям, виготовленим послідовно з використанням одного
інструменту, і виключені з безлічі слідів, на підставі порівняння яких експерт
приходить до висновку про тотожність.
При класичних методах обробки металів різанням підгрупові сліди мають
форму паралельних ліній, концентричних кіл або дуг. У разі деталей,
виготовлених методом інжекційного формування металевих порошків, як і в
разі деталей, виготовлених методами високоточного лиття, підгрупові ознаки
не мають форми, що чітко виділяється, і їх легко можна сплутати з
індивідуальними ознаками.
77
Основними методами зниження ймовірності виникнення експертної
помилки є постійне відстеження інформації, що публікується у фаховій
літературі, та виключення слідів, залишених такими деталями, з тих, що
використовуються для порівняння. Також має сенс засновувати рішення про
тотожність на збігу слідів більш ніж однієї деталі (наприклад, сліду бойка і
сліду патронного упору або викидача).
Впровадження нових технологій виготовлення деталей має великий
позитивний вплив у багатьох аспектах нашого життя і роботи, але в деяких
ситуаціях вони можуть призводити до виникнення складнощів під час
дослідження вогнепальної зброї.
Для підвищення якості виконуваних експертиз і зниження ймовірності
виникнення експертних помилок необхідно постійно відслідковувати й
аналізувати матеріали, які публікуються у фахових виданнях як в Україні, так і
за кордоном.
УДК 623.4
Глєбов В.В., д.т.н., Головний конструктор з нової техніки та науки ДП “ХКБМ
ім. О.О.Морозова”, Дашков Д.Л., начальник відділу ДП “ХКБМ ім.
О.О.Морозова”, Роленко С.О., начальник відділу ДП “ХКБМ ім.
О.О.Морозова”, Нефьодова Н.В., провідний інженер-конструктор ДП “ХКБМ
ім. О.О.Морозова”
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИК РОЗРАХУНКУ

ДОВГОВІЧНОСТІ КЛИНОПАСОВИХ ПЕРЕДАЧ
Однією з головних частин сучасного тестового трансмісійного

обладнання є механічна передача від обраного електроприводу до агрегату чи
вузла, що випробується. У якості таких передач використовуються зубчасті або
пасові передачі. Дуже часто узгодження обертів електродвигуна з потрібними
обертами елементів трансмісії є складним завданням, що призводить до
використання підвищувальних клинопасових передач з клиновими пасами
нормального перерізу.
Загальноприйняті методики розрахунку клинопасових передач та діючі
стандарти передбачають, що менший шків є тяговим і номінальна потужність,
яку передає один пас береться відносно діаметру та частоти обертання меншого
шківа, але для підвищувальної передачі ситуація є зворотною. У цьому випадку
доводиться робити низку припущень, пов’язаних з розподілом навантаження
між пасами, натягом окремих гілок та вибором кількості пасів, враховувати
пружне ковзання пасів, що є причиною несталості передавального числа
пасових передач.
Напруження від дії відцентрових сил враховується силою попереднього
натягу паса або окремою складовою у виразах для розрахунку напружень у
пасах. У різних технічних джерелах це врахування наводиться з різними
коефіцієнтами, що призводить до значної розбіжності розрахункових
результатів. Допустиме напруження для клинових пасів нормального перерізу
78
за різними джерелами змінюється у межах [Ϭп] = 9…12 МПа, або навіть
виходить за ці межі, що також впливає на розрахункові результати.
Загальновідомо, що основними критеріями працездатності пасових
передач є два:
– тягова здатність або міцність зчеплення паса зі шківами;
– довговічність паса.
Якщо не буде забезпечено перший критерій, пас почне буксувати, а якщо
другий – пас буде швидко руйнуватись.
Фахівці ДП “ХКБМ” при розробці випробувального обладнання
дослідили розрахунковим методом три основні режими навантаження за
натягом пасів та їх довговічністю:
І режим – режим максимального моменту;
ІІ режим – режим максимальної потужності;
ІІІ режим – режим еквівалентного навантаження.
Пас працює при змінних циклічних напруженнях. Посередня оцінка
довговічності була виконана за умовою обмеження числа пробігів паса. При
цьому технічна література дає дуже суперечливі дані щодо розрахунку
довговічності пасів. В жодному з вивчених сучасних технічних джерел не
наведено дані стосовно розривних зусиль або розривних напруг для клинових
пасів. Найбільш докладну інформацію по пасам надає довідник HUTTE, але
широко розповсюджені гумовокордні паси у згаданому довіднику не
розглядаються.
Таким чином, за результатами розрахункових досліджень та випробувань,
виконаних фахівцями ДП “ХКБМ”, слід відзначити що діючі стандарти та
нормативні алгоритми розрахунку параметрів клинопасових передач (в частині
визначення напруг в пасах та довговічності пасів) мають низку суттєвих
недоліків, методики розрахунку підвищувальних клинопасових передач взагалі
відсутні і строк служби пасів дуже часто доводиться відстежувати в режимі
реального часу.
УДК 623.618
Голенковська Т.І., старший науковий співробітник науково-дослідного відділу
Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС
України, підполковник, Мацюк В.О., молодший науковий співробітник
науково-дослідного відділу Центрального науково-дослідного інституту
озброєння та військової техніки ЗС України, старший лейтенант
ЗАСТОСУВАННЯ БОРТОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

“HERMES-C2” ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ
УПРАВЛІННЯ ЗАСОБАМИ БРОНЕТАНКОВОЇ ТЕХНІКИ
Нагальна потреба військових частин (підрозділів, екіпажів) силових

відомств України в інформаційній підтримці при веденні бойових дій під час
відбиття збройної агресії ро нашої країни є однією з головних причин розробки
фахівцями ТОВ “ЕВЕРЕСТ ЛІМІТЕД” бортової інформаційної системи (БІС)
79
“Hermes-C2”, використовуючи при цьому узагальнений досвід створення та
застосування автоматизованих систем тактичних підрозділів збройних сил
провідних країн світу в локальних конфліктах останнього десятиріччя.
БІС “Hermes-C2” є автоматизованою системою обробки інформації, що
призначена для інформаційної підтримки екіпажу бойової машини та
відповідних посадових осіб органів управління тактичного рівня при виконанні
завдань за призначенням з метою підвищення ефективності управління
бойовою машиною (групою, підрозділом тощо). Система разом з комплектом
допоміжного обладнання встановлюється на бронетанкову техніку та
інтегрується із засобами зв’язку Aselsan чи Harris. Пристрій забезпечує
автоматизацію функцій командування та контролю: здійснює передачу
формалізованих команд та донесень з функціями підтвердження, а також обмін
інформацією про боєкомплект, наявність пального, технічний стан чи стан
екіпажу. БІС “Hermes-C2” також забезпечує доступ до картографічних даних.
Система відображає місцезнаходження за даними GPS (за допомогою функцій
радіостанції або за даними власного модулю), а також сектор огляду та
тактичну обстановку. Система може в автоматичному чи ручному режимі
прокласти маршрут, який будуть бачити інші члени бойової групи.
Зазначена система є універсальною та вільно масштабованою, і може
встановлюватися на різноманітні шасі (БТР, танк, КШМ тощо).Компанія
Everest вже займається удосконаленням системи. Одна із ключових переваг
“Hermes-C2” – можливість модернізації системи через просте оновлення
програмного забезпечення.
Основу БІС “Hermes-C2” складає центральний обчислювальний модуль,
що забезпечує формування інформаційної картини, синхронізацію та обмін
даними через штатні засоби зв’язку.
Архітектура та обчислювальні можливості дозволяють проводити
розвиток (нарощування, удосконалення) системи для виведення її на
принципово новий рівень. Наприклад, в перспективній розробці знаходяться
система автоматичного візуального розпізнавання цілей з кругової камери
огляду та система акустичного контролю.
Ці та інші системи зможуть суттєво підняти показники ефективності
застосування бронетехніки, а модернізація даної системи у більшості випадків
буде вирішуватися заміною (удосконаленням) програмного забезпечення цієї
системи.
Між елементами БІС “Hermes-C2” використовується уніфікований
інтерфейс обміну даними стандарту Ethernet, що дозволяє з легкістю
приєднувати до цієї системи нові модулі.
Складові частини системи відповідають вимогам щодо масогабаритних
показників, враховуючи антропометричні показники людини-оператора.
Система “Hermes-C2” надасть українським спеціалістам, що
експлуатують складну бронетанкову техніку, можливість швидко реагувати на
загрози та суттєво підвищить ефективність її використання Збройними Силами
України.
80
УДК 004.02:004.056
Горгуленко В.А., ад’юнкт штатний Центрального науково-дослідного
інституту Збройних Сил України, майор
ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ СТЕКУ ПРИКЛАДНИХ

ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ КОМП’ЮТЕРНОГО
МОДЕЛЮВАННЯ ДІЙ СИЛ ТА ЗАСОБІВ КІБЕРБОРОТЬБИ
Воєнні конфлікти сучасності загалом та повномасштабна війна в Україні

зокрема характеризуються мультидоменністю бойового простору. На додачу до
класичних: сухопутного, морського та повітряно-космічного доменів дедалі
виразніше формується кібер домен (КД), особливу важливість утримування
переваги в якому вже відзначили для себе армії провідних країн світу. Проте,
станом на сьогодні дослідженню закономірностей протиборства у КД
(кіберборотьби) достатньої уваги приділено не було.
Характерною особливістю кіберборотьби є відсутність жорсткої
“прив’язки” його суб’єктів до місця та часу – для вчинення кібердій не потрібно
знаходитися на лінії безпосереднього зіткнення з об’єктом кібервпливу, ба
більше, такі дії можуть бути запрограмованими завчасно, спрацьовуючи у разі
настання певної детермінованої події у кіберпросторі (власному або сторони
противника).
КД, як повноцінний домен воєнного протиборства, постав внаслідок
розвитку та технологізації систем зв’язку та автоматизації управління
військами (силами) та зброєю. В таких системах здійснюється збереження,
обробка та відтворення інформації бойового характеру, що потенційно може
містити дані про місцезнаходження, стан та подальший план дій угруповань
військ (сил). Саме тому, на наш погляд, одним із ефективних підходів до
вивчення закономірностей протиборства у КД є комп’ютерне моделювання
(КМ) дій сил та засобів кіберборотьби.
Під час кіберборотьби можуть проводитися наступні заходи:
1) кіберрозвідка кіберінфраструктури противника (в інтересах
кіберзахисту або кібервпливу);
2) кіберзахист власної кіберінфраструктури;
3) кібервплив на кіберінфраструктуру противника (кібератаки та
кіберудари).
Таким чином, для повноцінного комп’ютерного моделювання дій сил та
засобів кіберборотьби необхідним є певний програмний комплекс
комп’ютерного моделювання, у межах якого було б можливим проведення
двосторонніх мережевих кіберігор. З технічної точки зору, це розроблене за
новітніми прикладними інформаційними технологіями програмне забезпечення
із досконалою графічною оболонкою, базою даних та знань, а також
функціоналом для всестороннього моделювання представлених вище заходів
кіберборотьби.
Практична реалізація такого комплексу, а також подальше комп’ютерне
81
моделювання дій сил та засобів кіберборотьби вимагає застосування у взаємодії
наступного стеку (набору) прикладних інформаційних технологій:
– мережеві технології (для побудови комп’ютерної мережі);
– технології захисту персональних даних та розмежування доступу (для
налаштування на об’єктах кіберборотьби групових політик безпеки, обмеження
мережевого доступу через визначені порти тощо);
– технології баз даних та знань (для проектування та побудови сховищ
даних, які потенційно можуть бути уражені суб’єктами кіберборотьби
противника);
– технології об’єктно-орієнтованої розробки (для програмної реалізації
складових модулів програмного комплексу комп’ютерного моделювання);
– технології передавання програмних даних в комп’ютерній мережі
(наприклад, технологія REST API);
– технології розробки шкідливого програмного забезпечення (скриптів) та
SQL-ін’єкцій у сховища даних (для безпосередньої імітації кібервпливу);
– технології комп’ютерної графіки (для візуалізації процесу
моделювання).
Запропонований стек технологій дозволить проводити комп’ютерне
моделювання дій сил та засобів кіберборотьби на досить деталізованому рівні,
але не є вичерпним. В умовах постійного розвитку прикладних інформаційних
технологій подальші дослідження у напрямі наукового обґрунтування їх
застосування для моделювання службово-бойової діяльності військових
формувань та правоохоронних органів є актуальними та своєчасними.
УДК 358.4:519.2
Гордієнко О.О., ад’юнкт наукового відділу організації підготовки та атестації
науково-педагогічних кадрів науково-методичного центру організації наукової
та науково-технічної діяльності Національного університету оборони України,
полковник
МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО УРАЖЕННЯ ВЕРТОЛЬОТІВ АРМІЙСЬКОЇ

АВІАЦІЇ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК В СУЧАСНИХ УМОВАХ ВЕДЕННЯ
БОЙОВИХ ДІЙ
Досвід застосування ударних (транспортно-бойових) вертольотів типу

Мі-24 та Мі-8 у бойових діях на сході України (березень 2014 – лютий 2022 рр.)
та під час повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України
свідчить про збільшення можливостей противника щодо нанесення вогневого
ураження. Прикладом цього є непоодинокі випадки пошкоджень вертольотів
внаслідок потрапляння засобів ураження та їх осколків: кабіна екіпажу, силові
елементи планера, лопаті несучого (рульового) гвинта, елементи бронезахисту
(прозора броня). Як висновок, існуючий штатний бронезахист вертольоту (у
тому числі прозора броня), має недостатню ефективність та не забезпечує в
цілому надійний захист екіпажу, його систем та обладнання.
Внаслідок підвищення інтенсивності бойових дій, ефективності
82
застосування різноманітного озброєння, все більш актуальною стає проблема
захисту вертольоту (екіпажу) шляхом оснащення (дообладнання) їх
ефективними активними (пасивними) засобами захисту від відповідних засобів
ураження. При вирішенні цього питання однією з найважливіших задач є
створення оптимізованої системи локального захисту, яка здатна витримати
вплив стрілецької зброї (калібром до 7,62-мм) та забезпечити надійний захист
від ураження осколками ПЗРК (ЗРК).
Результати проведеного аналізу наукових джерел та результатів ведення
бойових дій свідчать, що найбільш поширеними засобами ураження
противника є високоточна зброя та боєприпаси (з осколково-фугасною бойовою
частиною) до яких належать: керовані ракети тактичної авіації з автономною
системою наведення, авіаційні бомби з головками самонаведення, ЗРК (ПЗРК,
ЗГРК), зенітно-артилерійські комплекси, протитанкові реактивні і артилерійські
комплекси, гарматна і реактивна зброя, танки, БМП, БТР, артилерійські
системи з керованими снарядами, розвідувально-вогневі комплекси,
протирадіолокаційні ракети. При підриві бойової частини (БЧ) цих боєприпасів
руйнівна сила осколків завдає найбільшу шкоду.
На сьогодні питанням бронювання авіаційної техніки із застосуванням
новітніх технологій приділяється увага багатьма країнами. Тому дослідження
захисту вертольотів, оснащених сучасною комплексною системою захисту від
різноманітних засобів ураження (стрілецької зброї та уражаючими елементами
засобів ураження) є досить актуальними.
Найбільша кількість елементів бронювання на вертольоті встановлюється
навколо місць пілотів, двигунів, трансмісії та паливних баків. Найбільш
захищеними (броньованими) вертольотами залишаються ударні вертольоти. У
транспортних вертольотів відсік екіпажу може бути броньований повністю або
частково. Їх живучість покращена завдяки резервуванню (дублюванню) і
розташуванню (компоновці) компонентів таким чином, щоб вони захищали
один одного.
Для визначення імовірності ураження вертольоту осколками ЗКР
необхідно попередньо встановити, в чому конкретно проявляється руйнівна
сила осколка, що потрапила у вертоліт.
Методичний підхід до оцінки ураження вертольотів АА СВ включає:
– стійкості вертольотів АА до впливу БЧ засобів ураження противника;
– розрахунок імовірностей нанесення бойових пошкоджень різних
ступенів;
– оцінку кількості пошкоджених агрегатів (відсіків) з урахуванням
ступеня його пошкодження.
Стійкість ОВТ до дій уражаючих факторів визначається шляхом
проведення розрахунків за допомогою моделювання уражаючих факторів
засобів ураження противника, полігонних випробувань на стійкість та
обробкою результатів, що отримані в ході ведення бойових дій.
Під стійкістю ОВТ до впливу засобів ураження розуміється здатність
зразка ОВТ виконувати свої функції й зберігати основні параметри в межах
установлених норм при впливі зовнішніх (засобів ураження противника) або
83
внутрішніх (експлуатаційних) факторів.
Результатами розрахунків стійкості вертольотів АА є:
– імовірність ураження відсіку при потраплянні в нього заданого числа
осколків;
– середня кінетична енергія осколка, яка припадає на одиницю поверхні
зіткнення.
Завдані вертольоту збитки при підриві бойової частини (БЧ) ЗКР, так
само як і ураження вертольоту, носять випадковий характер та будуть залежати
від:
– координат точки підриву БЧ ЗКР відносно вертольоту;
– ступеня покриття вертольоту потоком уражаючих елементів БЧ;
– маси, форми, щільності та швидкості уражаючих елементів в момент
зустрічі з вертольотом;
– умов зустрічі ракети з вертольотом та від інших факторів.
Імовірність потрапляння заданого числа осколків у відсік залежить від
площі проекції відсіку на площу, перпендикулярну вектору відносної
швидкості осколка, та щільності осколків при підльоті до вертольоту.
Вразливість відсіку, ураження якого відбувається внаслідок механічного
руйнування конструкції, визначається співвідношенням приведеної вразливої
площі до всієї вразливої площі відсіку. Чим більше це співвідношення, тим
більше вразливіший відсік, тим більше імовірність його ураження при
потраплянні окремих осколків.
Механічні пошкодження, які наносяться осколками агрегатам вертольоту,
є однією з основних причин які приводять до його ураження. Для визначення
імовірності ураження вертольота механічною дією загальну задачу можна
поділити на дві окремі задачі:
1) визначають, при яких пошкодженнях настає ураження агрегату;
2) розраховують імовірності отримання таких пошкоджень.
Пошкодження, які призводять до ураження агрегату, визначають на
основі аналізу роботи елементів агрегату при виникненні в них пробоїни
глибиною h и площею S. В результаті такого аналізу визначаються вразливі
елементи агрегатів, визначаються глибина та площа пробоїни, які необхідні для
виводу цих елементів з ладу. При цьому пошкодження здійснюють не
осколками, а штучним шляхом. Так як вразливі елементи екрануються
різноманітними перешкодами, то визначається товщина екрануючої перешкоди,
яку повинен пробити осколок, щоб уразити агрегат.
Також необхідно враховувати ті випадки, коли центр тяжіння осколка
виходить за межі вразливих елементів, але краї осколків завдають уражаючі
пошкодження.
Імовірність нанесення осколком уражаючого пошкодження може бути
отримана розрахунковим шляхом. Щоб осколок, який потрапляє в даний
агрегат вертольоту, наніс йому найбільше пошкодження, повинно відбутися дві
випадкових події:
– осколок пробиває екрануючі перешкоди та може утворити уражаючі
пошкодження хоча б в одному вразливому елементі агрегату;
84
– осколок потрапляє в вразливі елементи агрегату.
Зазначений підхід дає поштовх до удосконалення науково-методичного
апарату оцінювання ефективності балістичного захисту вертольоту
(бронювання) з використанням композитних (гетерофазних) матеріалів
(елементів) від фугасних боєприпасів осколкової дії та стрілецької зброї.
Таким чином, в доповіді запропоновано методичний підхід до оцінки
ураження вертольотів АА СВ під час ведення бойових дій, в основу якого
покладені: оцінка стійкості до впливу засобів ураження, розрахунок
ймовірностей нанесення бойових пошкоджень різних ступенів та оцінка
кількості пошкоджених агрегатів (відсіків) з урахуванням ступеня його
пошкодження.
Удосконалення усіх складових бойової ефективності вертольотів АА
поєднують в собі єдиний підхід до їх модернізації (створення): конструкції,
озброєння, обладнання та льотно-технічних характеристик.
Запропонований підхід дозволить забезпечити прийняття правильного і
обґрунтованого рішення щодо відновлення порушеної боєздатності вертольотів
АА СВ та рекомендується для застосування в дослідженнях, пов’язаних з
вибором і оцінюванням зразків, які можна застосовувати в подальшому для
виготовлення (модернізації) військової (авіаційної) техніки.
УДК 535.39
Горєлишев С.А., к.т.н., доцент, провідний науковий співробітник науково-
РОЗСІЮВАННЯ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ПОЛЯ МОДЕЛЛЮ З ДВОХ

ЕЛІПСОЇДАЛЬНИХ СРІБНИХ НАНОЧАСТИНОК У ОПТИЧНОМУ
ДІАПАЗОНІ
Розробки поглинаючих структур у оптичному діапазоні представляють

великий інтерес, тому що вони знаходять ряд важливих практичних
застосувань, включаючи засоби електромагнітної сумісності, покриття для
зниження ефективної поверхні розсіювання (ЕПР) радіолокаційних об’єктів та
сонячні батареї. Нанорозмірні частинки благородних металів та масиви
утворені ними розглядаються як перспективні технології у прикладних задачах,
пов’язаних з використанням оптичних систем. Наприклад, інтенсивно
досліджуються резонансні ефекти при розсіюванні та поглинанні світла. Ці
резонанси дозволяють отримати додаткові переваги в роботі оптичних антен,
датчиків і поглиначів для збільшення інтенсивності сигналів флюоресценції в
оптичному діапазоні та ін.
У видимому оптичному діапазоні (довжини хвиль  від 300 нм до 900
нм) металеву наночастинку, яка має розміри від десятків до сотень нанометрів,
можна розглядати як розсіювач, наповнений однорідним матеріалом, що має
комплексну діелектричну проникність, яка залежить від  і має негативну
реальну частину. Тому в аналізі розсіювання можна застосувати такий
85
потужний інструмент, як інтегральні рівняння (ІР) Мюллера, створені спочатку
для аналізу розсіяння звичайних діелектричних об’єктів.
Задача полягає у отриманні розсіяного поля у результаті класичної
граничної електромагнітної задачі для тривимірних рівнянь Максвела із
відповідними умовами випромінювання на нескінченності. Головною задачею є
аналіз характеристик розсіювання двох срібних наночастинок на різних
відстанях один від одного на довжині плоскої електромагнітної хвилі  =300 нм
в залежності від азимута та кута падіння на двох ортогональних поляризаціях –
 
горизонтальної ( E 0 паралельний y-осі, H 0 орієнтований у x0z площині) і
 
вертикальної ( H 0 паралельний y-осі, E 0 орієнтований у x0z площині).
Геометрична постановка задачі наведена на рис. 1.
Для вивчення розсіювання електромагнітного поля моделлю з двох
плазмонних металевих (срібних) наночастинок у цій роботі застосовується 3-D
метод ІР Мюллера у поєднанні з оригінальною схемою дискретизації поверхні
даної моделі, розробленою раніше. При моделюванні враховувався вплив однієї
частинки на іншу. Оскільки метали мають загасання у видимому діапазоні,
використовуючи оптичну теорему, отримано вирази для перерізу повного
розсіювання (ППР), перерізу ослаблення (ПО) та перерізу поглинання (ПП).
Рисунок 1 – Геометрична постановка задачі розсіювання плоскої хвилі моделлю

із двох частинок, що мають форму еліпсоїдів обертання біля осі Z
При розрахунках використано експериментальні дані для комплексної

діелектричної проникності срібла у поєднанні з алгоритмом інтерполяції
сплайнів для довільних значень  . Як відомо, згідно з цими даними, реальна
частина відносної проникності срібла коливається від 1 до -40 при  від 300 нм
до 900 нм.
Отримані результати розрахунку нормованих спектрів ППР, ПО та ПП
для моделі з двох наночастинок еліпсоїдальної форми з напівосями
a x = a y = a =75 нм, a z = 25 нм та відстанях між ними від 0,1*  до 2,0*  з
кроком 0,1*  для  =300 нм.
Результати отримані з відносною похибкою, яка не перевищувала 0,91% у
всьому видимому діапазоні. Похибка контролювалась кроком дискретизації.
Кількість елементарних ділянок поверхні моделі, необхідна для забезпечення
такої точності, виявилася рівною 1448, тобто для кожної наночастинки 724. Ця
86
величина може здаватися достатньо великою для такої моделі. Проте точність
розв’язання системи ІР залежить не тільки від розміру розсіювача (зокрема,
його найбільшого діаметра), але також від його кривизни, через те, що ядра
містять похідні від вихідної функції.
Аналіз результатів, що отримані, дозволяє зробити наступні висновки:
– при горизонтальній поляризації залежність ППР та ПП від кута місця
має синусоїдальний характер, а при вертикальній поляризації більш плавний
спадаючий;
– при збільшенні кута місця до 90 спостерігається для горизонтальної
поляризації зменшення значення повного розсіювання моделлю (ППР) та
збільшення значення поглинання (ПП), коли при вертикальній поляризації
обидва ці параметри мають тенденцію на зниження значень;
– залежність ППР та ПП від зміни азимуту зондування за будь-якої
поляризації є симетричною щодо азимуту 90, що відповідає структурі самої
моделі з двох наночастинок;
– збільшення відстані між наночастинками у моделі призводить до
зменшення взаємовпливу наночасток один на одного.
Таким чином, проведені розрахунки показали, що удосконалений 3-D
метод розрахунку розсіювання електромагнітного поля еліпсоїдними
наночастинками дозволяє досліджувати вторинні характеристики структур, що
складаються з різної кількості наночастинок.
УДК 355.242
Городнов В.П., д.військ.н., професор, професор кафедри тактико-спеціальної
підготовки Національної академії Національної гвардії України,
Дружинін В.С., ад’юнкт Військової академії (м.Одеса), майор
КОМПЛЕКСНА МОДЕЛЬ, ПОКАЗНИКИ, МЕТОД ТА МЕТОДИКА

ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУ МОЖЛИВОСТЕЙ СИСТЕМИ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК ПАЛЬНИМ ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНОГО
УГРУПОВАННЯ
В умовах ведення активних бойових дій існуюча на сьогоднішній день

невідповідність між прогнозованими та фактично витраченими та втраченими
обсягами пального, перевищення норм середньодобової витрати пального і
несвоєчасне поповнення його запасів, невідповідність обсягів встановлених
військових запасів пального потребам військ, викликають труднощі у
забезпеченні військ пальним. Саме тому наявність в органах управління служби
пального методичного інструменту, якій може дозволити оцінювати
можливості системи забезпечення військ пальним (СЗВП) у динаміці роботи
штабів стає необхідною умовою успішного виконання бойових завдань
органами матеріального забезпечення (МЗ).
Для оцінки можливостей систем забезпечення військ пальним ОТУ
розроблена сукупність показників які дозволять оцінювати поточні та
87
прогнозовані параметри системи та покращувати можливості її
функціонування, а саме: час t, що залишився до моменту вичерпання запасів
пального в підрозділі органу МЗ оперативно-тактичного угрупування (ОТУ) з
урахуванням його додаткових не планових (випадкових) витрат; необхідний
обсяг вибірки параметрів роботи СЗВП ОТУ з урахуванням абсолютної
похибки оцінки не більш допустимої; прогнозований обсяг пального в органі
МЗ СЗВП ОТУ на момент часу t; час, що залишився до моменту зниження
обсягу пального у розпорядженні органу МЗ СЗВП ОТУ до порогового рівня;
показник ступеня достатності пального в органах МЗ СЗВП ОТУ; необхідна
величина добового обсягу пального в органах МЗ СЗВП ОТУ для поставок до
підрозділів з необхідною ймовірністю (надійністю) виконання завдань; середня
витрата пального в одиницю часу з урахуванням витрати та втрат пального;
ймовірність безперебійної доставки пального до підрозділів ОТУ (ймовірність
обслуговування) з урахуванням наявної кількості n машин та формування колон
із заздалегідь невідомим ( i) складом; показник рівня можливостей системи
забезпечення військ пальним ОТУ підсумковий.
Для доставки заявленого пального до кожного підрозділу, орган МЗ з
наявного складу транспорту формує і відправляє колону із заздалегідь
невідомої кількості машин, необхідних для доставки обсягу пального. У
бойових умовах час від формування заявки до моменту доставки заявленого
пального заздалегідь невідомий і є випадковим. У цей період можлива планова і
не планова витрата пального в ході бойових дій, яка досі в розрахунках не
враховувалась через відсутність методик що може призвести до
неприпустимого зниження запасу пального.
В основі розроблених часткових і комплексної моделі лежить базова
властивість роботи системи забезпечення військ пальним, відповідно до якої
кожен орган МЗ на кожному рівні ієрархії виконує схожі функції: отримання
заявок на пальне, формування колон транспорту підвозу і доставка пального
адресатам, формування заявок до вищого органу МЗ та отримання
недостатнього обсягу пального від вищого органу МЗ. Тому в основі
моделювання роботи системи забезпечення військ пальним лежить формування
часткових та комплексної моделі динаміки роботи одного її органу МЗ.
Функціональні особливості роботи органів МЗ системи забезпечення
військ пальним передбачають періодичне вирішення п'яти основних завдань,
кожне з яких може бути представлено окремою частковою моделлю.
Джерелом заявок для органів МЗ та споживачем пального є підрозділи
військ ОТУ, в яких рішення про постачання пального повинні бути прийняті
своєчасно, що визначає необхідність застосування моделі прогнозу часу
витрати пального частинами та підрозділами Збройних сил України у ході
бойових дій з урахуванням планових та випадкових витрат. За цих обставин у
дослідженні розроблена перша модель, яка може дозволити розрахувати
випадкову швидкість витрати пального та оцінити наявний час, якій є в
розпорядженні у підрозділу до моменту, коли запас пального (з урахуванням
детермінованої та випадкової витрати) знизиться до критичного
(незнижуваного) рівня.
88
Практичне застосування розробленої моделі при виконанні розрахунків
стикається з проблемою набору статистики для отримання оцінок
математичного сподівання швидкості витрати пального, тому що у відомих
методах рекомендується використовувати вибірки обсягом від 360
випробувань, що в у бойових умовах практично неможливо. Такі обставини
визначили необхідність розроблення та застосування моделі визначення
мінімального обсягу вибірки для оцінки математичного сподівання швидкості
витрати пального підрозділом ОТУ. Виявилось, що для досягнення заданої
похибки розрахунків, обсяг вибірки може не перевищувати 10-20 випробувань і
бути прийнятним у реальних умовах виконання завдань підрозділом.
У кожному органі МЗ початковий обсяг пального (S0) може знижуватись,
і через час (ttl) досягти критичного рівня (Stl ). Для виключення такої ситуації
розроблена модель динаміки обсягу пального, використання якої дозволяє
контролювати стан поточного обсягу пального за відповідним критерієм та
своєчасно, до моменту (ttl) часу поповнювати запаси пального у підрозділі.
Наступним кроком розроблена модель і показник оцінки ступеня
достатності поточного обсягу пального в системі забезпечення пальним військ
оперативно-тактичного угруповання, яка дозволяє знайти необхідне значення
добового обсягу пального (q) у розпорядженні органу МЗ для рівня надійності
(ймовірності Pв) постачання пального в підрозділи, який вимагається.
Вираз для показника рівня надійності постачання пального в підрозділи
(для ймовірності Pв) дозволяє сформувати та контролювати критерій стійкості
роботи всієї системи забезпечення військ пальним та кожного її органу МЗ за
рівнем достатності одного з головних ресурсів системи – запасу пального.
Наступним головним ресурсом системи забезпечення військ пальним є
наявна у кожному органі МЗ кількість n транспортних засобів доставки
пального до підрозділів. Для оцінки можливостей цих засобів може
використовуватися розроблена модель оцінки достатності складу транспортних
засобів в органах МЗ для доставки пального до підрозділів ОТУ.
Розроблений аналітичний опис отриманої комплексної моделі дозволив
сформувати метод оцінювання поточних та прогнозованих значень сукупності
показників можливостей органів МЗ та всієї системи забезпечення військ
пальним загалом.
Кінцеве призначення моделі оцінки та прогнозу можливостей системи
забезпечення військ пальним ОТУ полягає у виробленні рекомендацій з
управління системою забезпечення військ пальним в інтересах максимізації
показників можливостей (Qij) та ймовірності своєчасної доставки (Pобс)
пального підрозділам у всіх органах МЗ системи забезпечення військ пальним
ОТУ.
Отриманий метод дозволив розробити необхідну методику для
практичного вирішення зазначених завдань управління системою забезпечення
військ пальним ОТУ.
Використання розробленої комплексної моделі, показників, методу та
методики може дозволити органам управління служби пального оцінювати та
прогнозувати можливості СЗВП щодо достатності обсягів пального та кількості
89
транспортних засобів в органах МЗ на всіх рівнях ієрархії та у СЗВП в цілому,
передбачати проблеми, які можуть виникати у зв’язку з нестачею головних
ресурсів системи – пального в органах постачання і транспорту підвозу, та у
динаміці роботи штабів логістики оперативно приймати рішення з метою
попередження або оперативного вирішення проблем із забезпечення військ
пальним в ході підготовки та під час ведення операції (бойових дій).
УДК 623.546
Грабчак З.М., д-р філософії, науковий співробітник науково-дослідної
лабораторії (розвитку польової та навчально-тренувальної бази військових
навчальних закладів Сухопутних військ) факультету бойового застосування
військ Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, майор, Косовцов А.Ю., ад’юнкт штатний науково-
організаційного відділу Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана
Петра Сагайдачного, майор
ВПЛИВ РОЗРЯДНОСТІ АЦП КОГЕРЕНТНОЇ РАДІОЛОКАЦІЙНОЇ

СТАНЦІЇ НА ТОЧНІСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ ПОЛЬОТУ
СНАРЯДА
Однією з головних невирішених завдань зовнішньої балістики є

визначення із заданою точністю всіх складових аеродинамічних сил
(моментів), що діють на снаряд, що рухається у повітряному просторі.
Точка зору, що встановилася на сьогодні, полягає в тому, що для снаряда
достатньо враховувати лише залежність аеродинамічних сил (моментів) від
швидкості польоту (точніше від числа Маха) і кута нутації снаряда (кута
між вектором швидкості і віссю власного обертання снаряда). Розкладаючи
величини аеродинамічних сил (моментів) в ряд Тейлора за кутом нутації,
одержують набір функцій – аеродинамічних коефіцієнтів, що залежать
тільки від числа Маха. У такому випадку система двох векторних
диференціальних рівнянь динаміки, після підстановки результатів
розкладання Тейлора всіх сил і моментів сил, містить, крім інерційно-
вагових й габаритних параметрів снаряда, лише відповідний набір
аеродинамічних коефіцієнтів. Зазначені рівняння визначають всі траєкторні
характеристики польоту снаряда за умови, що всі аеродинамічні
коефіцієнти відомі. Якщо інерційно-вагові й габаритні параметри снаряда
достатньо легко виміряти з високою точністю, то точність вимірювання та
визначення аеродинамічних коефіцієнтів усіма відомими методами не
задовольняє необхідної точності.
У роботах авторів запропоновані методи визначення координат на
основі використання повної фази, а точніше квадратурних складових
сигналу, отриманих за допомогою когерентної радіолокаційної станції
(РЛС) (прототипом якої може бути РЛС MFTR-2100/45 фірми Weibel).
Показано, що пропоновані методи не мають фундаментальних обмежень на
точність вимірювання квадратурних складових радіолокаційного сигналу і
90
відповідно на точність визначення координат снаряда, а використання
багатоканальних та багаточастотних схем дозволяє вирішити проблему
початкової фази при використанні РЛС сантиметрового діапазону. Тобто, у
принциповому плані чим точніше вимірюються квадратурні складові
радіолокаційних сигналів і геометричних характеристик антени, тим
точніше визначаються координати снаряда на початковій ділянці польоту
снаряда.
Реальний експеримент завжди супроводжується наявністю похибок,
причиною яких є обмежені точності реєстрації всіх параметрів, що входять
до процесу вимірювання. Тому для неідеалізованої постановки завдання
необхідно дослідити вплив усіх факторів, які роблять помітний внесок у
похибку кожного з вимірюваних величин. Зазначимо, що у реальному
експерименті не завжди вдається встановити внесок того чи іншого чинника
на підсумкову похибку. Якщо ж прийняти за основу цього дослідження
чисельний експеримент, то нескладно оцінити внесок кожного фактор а в
загальну похибку отриманого результату, а також оцінити їхній сукупний
вплив.
Авторами наведені математичні моделі формування повної фази
радіолокаційного сигналу відбитого від снаряда, що рухається в повітрі для
триканальної та чотириканальної РЛС, розв’язуючи які, отримані
координати польоту снаряда. Показано, що важливою складовою похибкою
розрахунків координат польоту є похибка округлення, яка виникає за
рахунок обмеження числа значущих цифр при розрахунках на ЕОМ і
відповідно розрядності АЦП. Проведена оцінка впливу розрядності АЦП
когерентної радіолокаційної станції на точність визначення координат
польоту снаряда. Показано, що похибка визначення координат зростає
нелінійно від часу польоту снаряда. Точність визначення координат снаряда
несуттєво залежить від початкової швидкості та кута кидання снаряда,
водночас суттєво залежить від розрядності АЦП, збільшення якої на
декілька порядків підвищує точність визначення координат польоту. Крім
того, точність визначення координат залежить прийнятого методу
визначення повної фази радіолокаційного сигналу – триканального або
чотириканального одночастотного. Якщо, для одночастотного
триканального методу розрядність АЦП в 16 біт знаходиться на межі вимог
точності визначення координат на дальностях стрільби до 300 м, то для
одночастотного чотириканального методу задовільний результат
забезпечується лише на дуже короткому початковому інтервалі траєкторії
польоту снаряда. Найбільш прийнятні результати траєкторних вимірювань
для визначення координат польоту снаряда отримуються при використанні
АЦП з розрядністю не менше 25 біт; при цьому можна забезпечити значно
більш тривалу початкову ділянку траєкторії польоту снаряда.
91
УДК 355.4
Григоренко В.А., провідний науковий співробітник відділу Українського
науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ,
полковник, Мацюк О.О., старший науковий співробітник науково-дослідного
відділу Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової
техніки ЗС України, полковник
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ

СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ У ПІДРОЗДІЛАХ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ
СИЛ
Атаки на інформаційно-телекомунікаційні системи (ІТС) підрозділів

військово-морських сил (ВМС) призводять до витоку інформації,
несанкціонованого доступу та порушення керованості елементами ІТС, відмови
в доступі до ресурсів та підсистем, дезінформації особового складу підрозділів.
Наявність вразливостей в ІТС, системах захисту інформації (СЗІ) та низька
підготовленість особового складу включено до реєстру ризиків інформаційної
безпеки.
З огляду на це своєчасним, актуальним та невідкладним стає захист
кіберпростору об’єктів інформаційної діяльності ВМС ЗС України. Захист
кіберпростору під час ведення бойових дій на морі повинен бути надійним та
здійснюватися безперервно.
Заходи захисту кіберпростору як ЗС України в цілому, так і на об’єктах
інформаційної діяльності мають бути різнорідними, багатоступеневими і
реалізовуватись на різних рівнях. При цьому організаційні заходи захисту
кіберпростору мають передбачати обґрунтований перелік правил доступу та
роботи особового складу на об’єктах інформаційної діяльності, порядок
обробки інформації та навчання основам інформаційної та кібер нетичної
безпеки ІТС.
Технічні заходи захисту кіберпростору мають містити захист
електронного середовища всіх без винятку ІТС.
Під час обґрунтування заходів захисту слід виділити наступні
функціональні рівні кіберпростору: інформаційних систем (програмного
забезпечення); кінцевого телекомунікаційного обладнання; мережного
телекомунікаційного обладнання; транспортної телекомунікаційної мережі.
Для забезпечення надійної безпеки кіберпростору в ІТС слід
впроваджувати комплекс систем та механізмів захисту ІТС на різних
функціональних рівнях кіберпростору, а саме:
– розмежування доступу користувачів до елементів ІТС;
– міжмережного екранування на основі фаєрволів;
– криптографічного захисту інформації при обміні та зберіганні
інформації;
– віртуальні приватні мережі тощо.
Впровадження приведених систем та механізмів захисту інформації
дозволить забезпечити безпеку кіберпростору підрозділів ВМС. Системи
92
захисту реалізують свої основні функції на рівні програмного забезпечення та
телекомунікаційного обладнання.
Тому для зручності мало обізнаного користувача, при впровадженні
складних технологічних СЗІ на кінцеві пристрої (АРМ користувачів) доцільно
інтегрувати оптимальний склад засобів захисту.
До такого набору обов’язково мають входити таки складові:
антивірусного захисту, розмежування доступу та впровадження локальних
(групових) політик безпеки, базові налаштування міжмережних екранів,
впровадження VPN-тунелів за потреби тощо.
Вибір засобів захисту для потреб ВМС в цілому є новим і пріоритетним.
Разом з тим, при впровадженні системи захисту слід враховувати можливість
централізованого моніторингу стану інформаційної безпеки та кібернетичних
атак. Це дозволить підвищити ефективність системи безпеки від кібератак під
час управління веденням бойових дій підрозділами ВМС.
УДК 621.396.96
Гризо А.А., к.т.н, доцент, начальник науково-дослідної лабораторії
підполковник, Костиря О.О., д.т.н, с.н.с., провідний науковий співробітник
науково-дослідної лабораторії Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Пономаренко А.А., начальник відділу –
заступник начальника управління в/ч А0215г, полковник, Білецький С.С.,
начальник відділу в/ч А0215г, полковник
ПЕРСПЕКТИВИ НАБУТТЯ СПРОМОЖНОСТЕЙ ПІДРОЗДІЛАМИ

РАДІОТЕХНІЧНИХ ВІЙСЬК З РОЗВІДКИ МАЛОРОЗМІРНИХ,
МАЛОВИСОТНИХ ЦІЛЕЙ
Активна фаза російсько-української війни розпочалася з нанесення

повітряно-космічними силами (ПКС) російської федерації (рф) зосереджених,
групових та поодиноких ракетно-авіаційних ударів по підрозділам авіації,
зенітних ракетних та радіотехнічних і спеціальних військ Повітряних Сил.
Противник продовжує застосовувати засоби повітряного нападу для ураження
важливих об’єктів держави та елементів системи протиповітряної оборони
(ППО). Номенклатура та кількість наявних у ПКС рф систем зброї, що можуть
вільно працювати в повітряному просторі, насиченому засобами ППО, мала,
такі системи, як правило, мають велику вартість, а їх виробництво значно
обмежено, бо стикається з браком імпортних комплектуючих. Спостерігається
стійка тенденція до збільшення використання дистанційно керуемих та
дешевих варіантів систем розвідки та високоточних засобів вогневого
ураження, до яких в першу чергу відносяться безпілотні літальні апарати
(БПЛА) різного призначення та крилаті ракети (КР).
Такі безпілотні платформи як радіолокаційні цілі відносяться до класу
малорозмірних, маловисотних повітряних об’єктів, виявлення яких існуючими
93
засобами радіолокаційного спостереження значно ускладнено через низку
об’єктивних факторів, основними з яких є:
– обмеження дальності прямої видимості до 40-45 км при виявленні
БПЛА та КР на висотах менше 100 м;
– виявлення таких цілей наземними оглядовими РЛС здійснюється в зоні
суттєвого впливу віддзеркалень від місцевих предметів, радіус якої може
становити 30-40 км, що вимагає застосування системи селекції рухомих цілей
(СРЦ) у всій зоні виявлення БПЛА та КР;
– мала ефективність системи СРЦ через малу швидкість цілей такого
класу.
Традиційно систему радіолокаційного спостереження будують у два
яруси: великих та середніх і малих висот, це обумовлено економічною
доцільністю.
Верхній ярус радіолокаційного поля (РЛП) створюється за допомогою
високопотенціальних РЛС радіолокаційних батальонів, типові параметри зони
виявлення яких складають: за дальністю – 400-500 км, за висотою – 30-35 км, за
кутом місця 30-55 градусів. Використання таких РЛС потенційно дозволяє
створити РЛП, яке покриває всю територію держави та прилеглі райони
суміжних держав на глибину 200-300 км.
Для створення нижнього ярусу РЛП до висот 4-5 км призначені
маловисотні РЛС, які перебувають на озброєнні радіолокаційних рот, при
цьому потенційно досяжна нижня межа суцільного РЛП складає 300-500 м.
РЛП на гранично малих висотах (нижче 300 м) економічно, доцільно
створювати за потребою в окремих районах або навколо окремих об'єктів за
допомогою рухомих маловисотних радіолокаційних взводів.
Аналіз технічних рішень, розрахунки та досвід використання оглядових
РЛС радіотехнічних військ для виявлення тактичних БПЛА та КР показує
недоцільність їх використання через значні обмеження з виявлення цілей
зазначеного класу та є економічно невиправданим через високу вартість таких
РЛС та надлишкові можливості з дальності виявлення, які не реалізуються при
виявленні БПЛА та КР через фізичні обмеження (дальність прямої видимості).
Аналіз сучасного стану розробок та пропозицій закордонних та
вітчизняних виробників радіолокаційних засобів показує, що ця проблема
відома та приймаються міри для її вирішення.
Для своєчасного виявлення і стійкого супроводження таких
малорозмірних та маловисотних цілей пропонуються спеціалізовані РЛС з
невеликою дальністю виявлення (40-50 км), ефективною системою СРЦ,
орієнтованою на виявлення малошвидкісних цілей. Такі вимоги обумовлюють
використання в РЛС високої частоти посилок зондувальних сигналів або
безперервного випромінювання та введення програмних режимів огляду зі
змінним темпом оновлення інформації навіть до режиму безперервного
слідкуючого спостереження, типовим є час оновлення інформації 1 с. За
допомогою подібних засобів до висот 300-500 м можливо оперативно
створювати полоси виявлення або осередкове РЛП з метою виявлення БПЛА та
КР в районах розташування важливих інфраструктурних та державних об'єктів.
94
З огляду на невелику дальність виявлення такі РЛС потрібно розміщувати
близько до лінії розмежування, фактично у бойових порядках військ.
Виробники приймають низку заходів щодо підвищення живучості та
ефективності використання цих РЛС.
В першу чергу це скорочення часу згортання (розгортання) до 10 хв.,
обладнання автоматичними системами електронної компенсації нахилу та
орієнтування, розміщення антенної системи на щоглі, що дає змогу працювати
з укриття, на вимогу замовників РЛС може бути розміщена на броньованій
платформі. Намагання підвищити відношення ефективність-вартість призвело
до того, що для сучасних РЛС малої та середньої дальності західного
виробництва характерною рисою є введення режимів ПРО та контрбатарейної
боротьби. Практично всі сучасні оглядові РЛС здатні функціонувати в режимі
дистанційного керування та працювати як в автономному режимі, так і у складі
радіолокаційних мереж та національних систем ППО, що суттєво розширює
область їх застосування.
Таким чином, набуття підрозділами РТВ спроможностей зі своєчасного
виявлення і неперервного супроводження таких складних цілей як БПЛА та КР
можливе через оснащення їх спеціалізованими РЛС з виявлення БПЛА типу
Giraffe AMB, Giraffe-4a, AN/MPQ-64F1 (А3), GM200, KRONOS Land, TRML-
3D, TRML-4D, XENTA-M5, Х1-М “Око” (СЗТФ “ПРОГРЕС”) та “Снов”
(“Укрспецтехніка”). Конкретний тип РЛС та їх кількість потребує окремого
обговорення, але світова практика свідчить про доцільність обрання
вітчизняного виробника або за умов значної долі локалізації виробництва
закордонних РЛС в Україні (до 30-50%). Доцільним є додаткове створення
окремого ярусу РЛП – гранично малих висот. Потребує подальшого
обговорення та законодавчого визначення поділ частотного ресурсу і
відповідальності суб’єктів добування радіолокаційної інформації про повітряну
обстановку, їх логістичне забезпечення, оперативне та структурне
підпорядкування.
УДК 615.9
Гудков М.В., к.т.н., старший науковий співробітник Факультету перенавчання
та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Невеський А.І., начальник
кафедри Факультету перенавчання та підвищення кваліфікації авіаційного
персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана
Кожедуба
ДООБЛАДНАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО КОМПЛЕКСУ ПІДГОТОВКИ

ПЕРЕДОВОГО АВІАЦІЙНОГО НАВІДНИКА
Проведений аналіз ведення бойових дій Україною в процесі відбиття

збройної агресії російської федерації, що відбувається останнім часом, свідчить
про зростаючу роль застосування засобів авіаційної підтримки при виконанні
різноманітних бойових завдань окремим видом яких є захист Державного
95
кордону України. Прийнято, сучасні засоби авіаційної підтримки поділяти на
два великих класи: безпілотні літальні апарати (БПЛА) та пілотовані повітряні
судна (ПС). В ході виконання бойових завдань із використанням у якості засобу
авіаційної підтримки БПЛА управління його діями здійснює людина-оператор,
або БПЛА виконує завдання за заздалегідь завданою програмою автономно.
При виконанні місій з атак наземних (морських) цілей (об’єктів удару) у яких
засобом авіаційної підтримки визначено пілотовані ПС, як правило, для
здійснення управління використовується ланцюжок льотчик ПС – передовий
авіаційний навідник (ПАН). Аналіз досвіду виконання бойових завдань у яких
використовувались пілотовані ПС в якості засобу авіаційної підтримки показує,
що атака повинна бути виконана з першого заходу на ціль (об’єкт удару). В
іншому випадку (при виконанні повторних заходів) значно (в переважній
кількості випадків до неприпустимого рівня) зростає ризик попадання ПС під
вплив вогневих засобів протиповітряної оборони противника. Тому від ступеню
підготовки ПАН його спроможності вивести екіпаж ПС на завдану ціль (об’єкт
удару) в значній мірі залежить успіх та безпека виконання бойових завдань з
авіаційної підтримки.
На сьогоднішній день в процесі підготовки слухачів за спеціальністю
ПАН застосовується мультимедійний комплекс підготовки ПАН (ММК ПАН)
виробництва товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкторське
бюро “Логіка”. Досвід його застосування, який отримано на кафедрі підготовки
фахівців бойового забезпечення авіації факультету перенавчання та підвищення
кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету
Повітряних Сил імені Івана Кожедуба доводить, що віртуальне навчальне
середовище, яке синтезує МММК ПАН дозволяє формувати у слухачів
необхідні навички та уміння їх застосовувати.
Поряд з цим спостерігається низька питань, що здійснюють негативний
влив на відповідність віртуального синтезованого середовища ММК ПАН
реальним умовам виконання завдань по управлінню ПС при відпрацюванні
навчальних вправ програми підготовки ПАН. Одним з таких питань є той факт,
що при імітації руху ПАН по місцевості у віртуальному навчальному
середовищі ММК ПАН використовується ігровий джойстик. При впливі на
органи управління якого відбувається зміна синтезованої обстановки, в якій
знаходиться ПАН тобто наближення (віддалення, поява або зникнення) об’єктів
які її утворюють. Таким чином, особа яка проходить навчання відчуває власний
рух, або обертання у навчальному середовищі. Помічено, що для виконання
таких дій слухачі часто переносять свою увагу на органи управління ігрового
джойстику, що відволікає їх увагу від спостереження за повітряним простором
в якому знаходиться засіб авіаційної підтримки, що в свою чергу приводить до
втрати спостереження за ПС чим відбувається порушення вимог нормативних
документів.
Для усунення вказаного недоліку пропонується дообладнати ММК ПАН
незалежною від ігрового джойстика системою, що контролює кут обертання
голови. Такою системою може стати додаткова система трекерів, що
встановлена на тактичному захисному шоломі ПАН, який є у його спорядженні.
96
Вказаний підхід до дообладнання ММК ПАН приведе до зменшення
відволікання уваги особи, яка виконує навчальні вправи у віртуальному
середовищі ММК ПАН на органи управління, що дозволить підвищити рівень
формування професійних спроможностей слухачів.
УДК 355.415
Гурін О.М., к.військ.н., старший науковий співробітник науково-дослідної
лабораторії наукового центру Повітряних Сил Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Леках А.А., к.т.н., начальник
науково-дослідної лабораторії наукового центру Повітряних Сил Харківського
Старцев В.В., науковий співробітник науково-дослідної лабораторії наукового
Сил ім. Івана Кожедуба, Міхалева Л.В., молодший науковий співробітник
науково-дослідної лабораторії наукового центру Повітряних Сил Харківського
АНАЛІЗ ПІДХОДІВ СУЧАСНОСТІ, ЩОДО ТИЛОВОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОБ’ЄДНАНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ НАТО
З метою удосконалення системи тилового забезпечення (ТлЗ) військових

формувань та правоохоронних органів, на ХІІ Міжнародної науково-практичної
конференції пропонується з’ясувати та провести обговорення питань тилового
забезпечення (ТлЗ) в системі логістичного забезпечення (ЛЗ) Об’єднаних
Збройних Сил (ОЗС) НАТО.
ТлЗ має мету задоволення потреб військ (сил) в озброєнні та військової
техніки (ОВТ), боєприпасах, паливно-мастильних матеріалах (ПММ),
продовольстві, речовому, інженерному і медичному майні, засобах захисту від
зброї масового ураження та в інших предметах постачання.
ТлЗ військ (сил) НАТО організовується з урахуванням можливості
швидкого переведення збройних сил з мирного положення на воєнне, ведення
військових дій із застосуванням зброї масового ураження та високоточних
засобів ураження, а також значної витрати МтЗ.
Організація ТлЗ ОЗС НАТО в зонах відповідальності стратегічних
командувань передбачає наступне:
– по-перше, поетапне використання матеріально-технічних засобів (МтЗ)
(на початку військових дій – возимих запасів з’єднань і частин та завчасно
створених запасів; в подальшому – МтЗ, що доставляються з США, Канади та
інших країн НАТО);
– по-друге, централізоване управління силами і засобами ТлЗ і
децентралізоване забезпечення військ (сил) в інтересах раціонального
розподілу предметів постачання;
97
– по-третє, забезпечення частин і підрозділів ресурсами, наданими
іншими країнами, в зв’язку з тим що національні системи ТлЗ оперативно
сумісні.
Всі МтЗ, призначені для задоволення потреб військ (сил) НАТО,
підрозділяються на п’ять класів:
1. Продовольство і предмети особистої гігієни;
2. ОВТ, інженерне і медичне обладнання та майно, обмундирування,
спорядження, запасні частини та інструменти для ремонту і технічного
обслуговування;
3. Всі види пального (крім твердого ракетного палива) і мастильних
матеріалів, рідкі гази, охолоджуючі рідини і вугілля;
4. Будівельні та фортифікаційні матеріали, включаючи обладнання для
інженерних загороджень;
5. Всі види боєприпасів, підривники і детонатори, піротехнічні засоби,
вибухові речовини, тверде ракетне паливо.
Облік всіх видів МтЗ в ОВС НАТО автоматизований. Для цього кожному
предмету постачання присвоєно 13-ти розрядний кодифікаційний номер і всі
вони зведені в спеціальні каталоги. Контроль за дотриманням вимог єдиної
системи кодифікування предметів постачання ОВС НАТО покладено на групу
кодифікації МтЗ при консультативній раді Північно-Атлантичного союзу. Така
система дозволяє автоматизувати процеси обліку МтЗ і тим самим скоротити
терміни обробки заявок.
Потреби військ (сил) альянсу в МтЗ визначаються виходячи з добового
споживання одним військовослужбовцем, а при плануванні конкретних видів
військових дій – на основі норм витрат боєприпасів, ПММ, запасних частин,
окремими системами зброї та інших матеріальних засобів з урахуванням
коефіцієнтів, встановлених з урахуванням конкретного виду і характеру
військових дій і втрат.
При розрахунку боєприпасів в збройних силах держав – членів НАТО
використовуються дві розрахунково-постачальницькі одиниці – боєкомплект і
норма постачання.
Боєкомплект – це встановлена кількість боєприпасів на одиницю
озброєння або одного військовослужбовця. Боєкомплект частини (підрозділу)
визначається з розрахунку на все наявне озброєння. Для визначення
планованого витрати боєприпасів використовуються коефіцієнти, що
враховують характер військових (бойових) дій, тобто кількість боєприпасів в
одному боєкомплекті множиться на відповідний коефіцієнт.
Норма постачання – це кількість боєприпасів, які щодня виділяються
підрозділу. Для розрахунку кількості боєприпасів, що виділяються на добу бою,
в НАТО використовуються коефіцієнти інтенсивності бойових дій, які
встановлюють обмеження їх добової витрати в залежності від тривалості
бойових дій.
Всі запаси МтЗ підрозділяються в НАТО на основні і довготривалі.
Основні запаси призначені для реалізації оперативних планів ведення
98
військових дій в початковий період війни (протягом 30 діб), довгострокові –
для ведення військових дій в наступний період.
Для складування і зберігання запасів матеріальних засобів в Європі
створена мережа військових складів, розосереджених в зонах бойових дій і
комунікацій.
Безпосереднє забезпечення військ (сил) МтЗ організовано наступним
чином:
– частини і підрозділи, що входять до складу командувань логістики
збройних сил (командувань МТО, територіальних командувань), обслуговують
центральні склади і доставляють вантажі на склади армійських корпусів (АК);
– тилові органи АК, дивізій, бригад і батальйонів розгортають пункти
постачання для безпосереднього забезпечення частин і підрозділів.
Поповнення запасів МтЗ в ході бойових (військових) дій на корпусних
пунктах постачання здійснюється за рахунок поставок з центральних складів
засобами вище стоячих командувань, а на дивізійних пунктах постачання – з
корпусних пунктів транспортними засобами корпусів, в окремих випадках –
дивізій. На бригадні пункти постачання МтЗ доставляються з дивізійних
пунктів транспортом бригад, в окремих випадках – дивізій.
В умовах зменшення ведення великомасштабних військових дій і діючій
тенденції широкої участі військових контингентів блоку НАТО в миротворчих і
інших операціях обмеженого масштабу в збройних силах держав – членів
НАТО застосовується пряме постачання МтЗ військам, які беруть участь в
операціях. Зокрема, в ЗС США розроблена концепція “Цілеспрямоване тилове
забезпечення”, що передбачає доставку МтЗ безпосередньо в частини і
підрозділи, що ведуть бойові дії.
ТлЗ тісно пов’язане з іншими видами ЛЗ військ (сил) НАТО – технічним,
медичним та транспортним.
Таким чином, з проведеного стислого аналізу організації ТлЗ ОЗС НАТО
на міжнародної науково-практичної конференції проводимо порівняння і
обговорення існуючої системи тилового забезпечення військових формувань та
правоохоронних органів України. За висновками обговорення виробляємо
пропозиції, щодо удосконалення системи тилового забезпечення військових
формувань та правоохоронних органів.
УДК 629.5
Диких О.В., д-р філософії, начальник відділу Державного науково-дослідного
інституту Міністерства внутрішніх справ України, Кисіль М.В., старший
науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту Міністерства
внутрішніх справ України
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ БТР-60, 70 В УМОВАХ

СЬОГОДЕННЯ
Загально відомо, що одними з основних показників броньованої колісної

99
техніки є її собівартість і паливна економічність, на показники яких суттєво
впливає конструкція трансмісії (собівартість залежить від кількості і складності
агрегатів трансмісії, а паливна економічність від коефіцієнту корисної дії
трансмісії.
Основні проблеми, стосовно українських бронетранспортерів, полягають
в тому що вони мають відносно низькі показники паливної економічності і
плавності ходу. Вирішенням проблеми може бути розроблення нових
конструкцій бронетранспортерів на базі агрегатів автомобілів, що серійно
виготовляються в Україні, а також використання в нових конструкціях
сучасних технічних рішень в компоновках трансмісій і підвісок.
Аналіз конструкцій трансмісій показав наступне. Самими складними є
трансмісії БТР-60ПБ, БТР-70, а більш сучасними БТР-80, БТР-3Е, БТР-4Е. Слід
також відмітити значні витрати пального бронетранспортерами. Так,
наприклад, БТР-4Е має нормативну витрату по асфальту 80 л/100 км і по
бездоріжжю 150 л/100 км, тоді як автомобілі типу КРАЗ витрачають
30-35 л/100 км. Це вимагає пошук шляхів поліпшення тягово-швидкісних
властивостей і паливної економічності при переобладнанні і модернізації БТ Р.
Виготовлення та модернізація спеціальної колісної техніки у т.ч. і БТР,
повинні проводитися з додержанням затверджених вимог, зокрема, щодо
максимальної швидкості руху по шосе; мінімальної стійкої швидкості;
максимального динамічного фактору на нижчій передачі у коробці передач і
роздавальній коробці та на прямій передачі; маси буксируємого причепу;
середньої швидкості руху по дорогам з твердим покриттям, по ґрунтовим і по
дорогам, які розмоклі та засніжені або колонним шляхом; подолання
труднопрохідних ділянок місцевості; подолання крутих підйомів, крутих
спусків, косогорів, порогових перешкод та ровів.
Перелічені вимоги повинні виконуватися як при модернізації спеціальної
колісної техніки, так і при її переобладнанні. Модернізація включає заміну
двигун-трансмісія існуючої моделі на більш сучасну і прогресивну.
Переобладнання стосується лише заміни двигунів або трансмісії.
При переобладнані СКТ заміні підлягають, як правило, тільки двигуни
базової машини. Сама ідея подібного переобладнання техніки в Україні не нова
і до початку бойових дій вже були вдало реалізовані проекти на ДП
“Миколаївський бронетанковий завод” під назвою БТР-7 (БТР-70Ді), тоді
штатні силові установки замінили 2 двигунами FPT IVECO Tector Р4
потужність 150 к.с. кожний, що на 30 к.с. більше ніж в рідного двигуна марки
ГАЗ. Також були і інші варіації ремоторизації машини. Так, вітчизняний ДП
“ХБКМ ім. О.О. Морозова” у середині 2000-х років представив БТР-70 з
встановленим двигуном вітчизняного виробництва УТД-20 на
бронетранспортер.
З урахуванням розвитку світових тенденцій у ДП “ХКБМ ім.
О.О. Морозова” останнім часом було спроектовано, модернізовано, доведено до
дослідного зразка, а також серійно виготовлено близько десяти найменувань
різних колісних БТР, оснащених вітчизняним озброєнням. Двигуни та АКП
застосовувалися як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Найбільш
100
перспективним є модельний ряд бронетранспортерів БТР-4 і спецмашин на
його базі, що мають різний склад і компонування силових установок: БТР-4А з
двигуном IVECO Cursor 10 (C10ENT C), вентиляторною системою
охолодження (СО) та 5-ти ступінчастою АКП В1318.40.010сб-1; БТР-4В з
двигуном DEUTZ BF6M1015CP, вентиляторною СО та 6-ти ступінчастою
автоматизованою коробкою передач (АКП) Allison 4500SP; БТР-4Е з двигуном
3ТД-3А, ежекційної ЗІ та 5-ти ступінчастою АКП В1318Е.40.010сб.
Конструктивні особливості цих машин забезпечують їм високу рухливість і
прохідність, можливість використання у взаємодії з іншими бойовими
машинами. Бронетранспортери виконані плаваючими, мають високу
прохідність, хорошу плавність ходу та раціональне компонування. Під
компонуванням колісного бронетранспортера слід розуміти взаємне
розміщення бойового розрахунку, озброєння, основних агрегатів та систем,
підпорядковане задачі забезпечення заданих бойових та технічних
властивостей. Основними компонованими відділеннями бронетранспортерів є
відділення управління, бойове (десантне) відділення та моторно-трансмісійне
відділення (МТО), що складається з відділення силової установки та
трансмісійного відділення.
На ДП “Житомирський бронетанковий завод” при модернізації було
обрано варіант з встановленням на вже існуючу агрегатну базу дизелів
виробництва марки General Motors потужністю 140 к.с.
Державний концерн “Укроборонпром” адаптував свою бронетехніку під
натівський двигун Deutz (Німеччина). Німецькі Deutz потужні, надійні, і, що
дуже важливо в умовах війни, значно тихіші за російські двигуни, що
встановлювалися на бронемашини раніше.
У ДП “ХБКМ ім. О.О. Морозова” було виконано модернізацію виробів
БТР-70 та БТР-80 з метою покращення їх тягово-швидкісних та
експлуатаційних характеристик, які отримали в подальшому індекси
позначення БТР-70М та БТР-3Е1, а також розроблено нові вироби БТР-3 та
БТР-4Е. На виробі БТР-3Е1 замінили дизель ЯМЗ-238М2 потужністю 240 л. на
дизель німецької фірми DEUTZ BF6M1015FC потужністю 326 л. і замінили
механічну п'ятиступінчасту коробку передач на автоматичну гідромеханічну
шестиступінчасту коробку передач американської фірми Allison MD 3066
двоступінчастою роздавальною коробкою.
Одним із перспективних напрямів підвищення тактико-технічних
характеристик військових колісних машин є розробка та впровадження
гібридної силової установки з електромеханічною трансмісією замість
застосовуваних силових установок з дизелем та автоматизованої
гідромеханічної трансмісією. Однак, серед великої кількості переваг вона має
суттєвий недолік – менше значення (на 12..15%) коефіцієнта корисної дії щодо
передачі потужності від дизеля до ведучих коліс. Ще одна складність
виконання розробки полягає в тому, що тягове електрообладнання вимагає
застосування рідинної системи охолодження, забезпечення герметизації місць
встановлення від попадання води або іншої рідини, захисту від впливу
потужних електромагнітних імпульсів та механічних пошкоджень. Додатково
101
потрібно виконання заходів щодо захисту екіпажу від впливу електромагнітних
полів та ураження електричним струмом.
Електричні трансмісії останнім часом знаходять все ширше поширення не
тільки у цивільних бронетранспортерах, а й у військовій техніці. Це пов'язано з
тим, що електричні трансмісії дозволяють забезпечити:
– безступінчасту зміну швидкості та тягового зусилля;
– легкість автоматизації трансмісії та забезпечення керування машиною
будь-яким членом екіпажу та дистанційного керування;
– розширені можливості щодо рекуперації енергії уповільнення,
повороту, коливань підресорених мас тощо;
– можливість короткочасного руху без працюючого ДВС;
– можливість короткочасного підсумовування потужності генераторної
установки та накопичувачів енергії;
– простоту реалізації системи підтримки курсової стійкості та
регулювання тяги для виключення буксування;
– відсутність жорстких механічних зв'язків між основними агрегатами,
що полегшує компонування;
– високу блокову уніфікацію між машинами різних видів та класів;
– високу надійність за рахунок дублювання і швидкість заміни при
пошкодженнях (для мотор-коліс);
– можливість підвищити мінну стійкість корпусу і збільшити динамічний
хід підвіски (для мотор-коліс).
За два останні десятиліття відбувся революційний стрибок у розвитку
накопичувачів електроенергії, різко скоротилися габарити і вага апаратури
управління, а також були створені тягові електродвигуни з показниками, що
дозволяють на їх основі створити електричну трансмісію для колісних
бронетранспортерів не лише за мостовою схемою, а й за принципом мотор-
колеса. Крім того, класичні ступінчасті механічні трансмісії з
гідродинамічними передачами практично повністю вибрали свій технічний
потенціал щодо підвищення питомої потужності та рухливості повнопривідних
машин. Невиправдана складність реалізації на багатовісних повнопривідних
машинах функцій системи підтримки курсової стійкості та регулювання тяги
для виключення буксування без участі енергетично невигідного використання
гальмівної системи та АБС знижує їх функціональні можливості. Все це
зробило завдання проектування електромеханічних трансмісій для колісних
бронетранспортерів актуальним та своєчасним. Характеристики сучасних
асинхронних ТЕД з частотним регулюванням дозволяють отримувати
гіперболічну характеристику постійної потужності близьку до ідеальної, проте
її, як правило, все одно не вистачає для отримання електроприводу з
безступінчастим регулюванням у всьому діапазоні, який потрібний для машин,
що переміщаються не тільки дорогами з твердим покриттям, але і бездоріжжям.
Це з обмеженням максимального крутного моменту ТЕД, яке диктується
обмеженням за силою струму в обмотках і перегріву. У існуючих зарубіжних
конструкціях зазвичай для вирішення цієї проблеми використовують ТЕД з
великим запасом потужності, яка взагалі не може бути забезпечена сумарною
102
потужністю генератора і накопичувача. Це призводить до невиправданого
збільшення ваги та габаритів такої трансмісії та знижує разом ті переваги, які
можна було б отримати при впровадженні електроприводу для колісної
бронетехніки.
Тому основним на сьогодні при модернізації БТР залишається заміна
бензинових двигунів дизелями з відповідною трансмісією.
УДК: 355.6
Дриньов Д.М., старший науковий співробітник науково – дослідного відділу
перспектив розвитку та проблем супроводження моделей операцій центру
імітаційного моделювання Національного університету оборони України,
ДОЦІЛЬНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗГОРТАННЯ NATO LOGFAS В

ТИЛОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН УКРАЇНИ
Розгортання NATO LOGFAS в тиловому забезпеченні військових частин

України обумовлена кількома факторами:
• Підвищення ефективності та оперативності тилового забезпечення.
NATO LOGFAS є сучасною системою, яка дозволяє автоматизувати процеси
тилового забезпечення, що значно підвищує їх ефективність та оперативність.
Зокрема, NATO LOGFAS дозволяє:
– забезпечити оперативне планування та управління тиловим
забезпеченням;
– створити єдиний інформаційний простір для координації зусиль різних
підрозділів тилового забезпечення;
– знизити витрати на тилове забезпечення.
Покращення взаємосумісності з військами НАТО. NATO LOGFAS є
стандартизованою системою, яка використовується в усіх країнах НАТО. Її
впровадження в Україні дозволить підвищити взаємосумісність українських
військ з військами НАТО, що важливо в контексті євроатлантичної інтеграції
України.
Відповідність міжнародним стандартам. NATO LOGFAS відповідає
міжнародним стандартам НАТО з логістичного забезпечення. Її впровадження в
Україні дозволить Україні відповідати цим стандартам, що є важливою
передумовою для її подальшої співпраці з НАТО.
Впровадження NATO LOGFAS в тиловому забезпеченні військових
частин України дозволить значно підвищити ефективність та оперативність
цього забезпечення, а також покращити взаємосумісність українських військ з
військами НАТО.
Ось деякі конкретні приклади того, як NATO LOGFAS може допомогти
поліпшити тилове забезпечення військових частин України:
– планування та управління тиловим забезпеченням. NATO LOGFAS
дозволяє створювати детальні плани тилового забезпечення, які враховують
такі фактори, як наявність ресурсів, потреби військ та логістичні можливості.
103
Це дозволяє уникати дефіциту ресурсів і забезпечити своєчасне та ефективне
постачання військ.
– координація зусиль різних підрозділів тилового забезпечення. NATO
LOGFAS дозволяє координувати зусилля різних підрозділів тилового
забезпечення в рамках єдиної інформаційної системи. Це дозволяє уникати
дублювання зусиль і забезпечити ефективне використання ресурсів.
– зниження витрат на тилове забезпечення. NATO LOGFAS дозволяє
автоматизувати багато рутинних процедур, що звільняє час для більш складних
завдань. Це також дозволяє підвищити ефективність використання ресурсів, що
призводить до зниження витрат на тилове забезпечення.
Впровадження NATO LOGFAS в тиловому забезпеченні військових
частин України – це важливий крок на шляху до підвищення ефективності та
оперативності цього забезпечення, а також покращення взаємосумісності
українських військ з військами НАТО.
Але розгортання NATO LOGFAS є складним і багатогранним завданням,
яке пов’язане з низкою проблем.
Однією з основних проблем є необхідність приведення системи тилового
забезпечення Збройних Сил України у відповідність до стандартів НАТО. Це
передбачає, зокрема, модернізацію матеріально-технічної бази, перепідготовку
особового складу та розробку нової нормативно-правової бази.
Іншою проблемою є відсутність достатніх фінансових ресурсів для
реалізації цього проекту. Розгортання NATO LOGFAS потребує значних
інвестицій, які Україна не завжди може собі дозволити.
Також існують проблеми організаційного характеру. Наприклад,
необхідно забезпечити ефективне співробітництво між різними структурами,
відповідальними за тилове забезпечення Збройних Сил України.
Нарешті, розгортання NATO LOGFAS може викликати певний опір з
боку частини військовослужбовців, які не хочуть змінювати звичні для них
процедури та технології.
Нижче наведено деякі конкретні проблеми, які можуть виникнути при
розгортанні NATO LOGFAS в Україні:
– нестача кваліфікованих кадрів. Для ефективного використання NATO
LOGFAS необхідно мати достатню кількість кваліфікованих кадрів, які
пройшли підготовку з експлуатації цієї системи. Наразі таких кадрів в Україні
не вистачає.
– невідповідність матеріально-технічної бази. NATO LOGFAS вимагає
використання певного обладнання та програмного забезпечення, яке не завжди
відповідає наявній матеріально-технічній базі в Україні. Це може призвести до
додаткових витрат на модернізацію системи.
– нестача нормативно-правової бази. Для ефективного використання
NATO LOGFAS необхідно розробити відповідну нормативно-правову базу.
Наразі така база в Україні недосконала.
– проблеми з адмініструванням. NATO LOGFAS є складною системою,
яка вимагає ефективного адміністрування. Наразі в Україні не вистачає досвіду
та знань для ефективного адміністрування цієї системи.
104
Незважаючи на ці проблеми, розгортання NATO LOGFAS в Україні є
важливим кроком на шляху до інтеграції Збройних Сил України в систему
колективної безпеки НАТО. Це дозволить поліпшити ефективність тилового
забезпечення українських військових частин, підвищити їх боєздатність та
зменшити витрати на тилове забезпечення.
Для вирішення проблем, пов’язаних з розгортанням NATO LOGFAS,
необхідно вжити комплексних заходів, які передбачають:
– розробку та реалізацію програми модернізації матеріально-технічної
бази системи тилового забезпечення Збройних Сил України;
– забезпечення підготовки кваліфікованих кадрів для експлуатації NATO
LOGFAS;
– розробку та впровадження нормативно-правової бази, необхідної для
ефективного використання NATO LOGFAS;
– запровадження ефективних механізмів адміністрування NATO
LOGFAS;
Реалізація цих заходів дозволить Україні успішно завершити розгортання
NATO LOGFAS і забезпечити ефективне тилове забезпечення своїх військових
частин.
УДК 004.942
Д’яков А.В., к.т.н., доцент кафедри інформаційного та аналітичного
забезпечення діяльності правоохоронних органів факультету №2 ІПФПНП
Львівського державного університету внутрішніх справ
СИСТЕМА МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ

ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
Застосування сил та засобів по забезпеченню державної безпеки, охороні

громадської безпеки і порядку та правоохоронна діяльність в цілому є досить
ресурсозатратним та трудовитратним процесом.
В сучасних умовах управління силами і засобами правоохоронних органів
із застосуванням математичного моделювання немає альтернатив.
Впровадження різних обчислювальних експериментів з використанням різного
роду і масштабу математичних моделей та моделюючих комплексів надає
можливість ретельно проаналізувати дані, більш ефективно і раціонально
спланувати використання наявних сил і засобів, спрогнозувати ризики та
розробити стратегію і тактику майбутніх дій.
Можна стверджувати, що у правоохоронних органах моделювання може
бути застосовано в різних контекстах, включаючи:
тренування та симуляції: застосування моделювання дозволяє
правоохоронцям тренуватися у віртуальних середовищах, що імітують реальні
ситуації. Може використовуватися для тренування реакції на екстрені ситуації,
такі як терористичні акти, атаки або навчання слідчої роботи;
прогнозування та аналітика: моделювання може бути використано для
аналізу даних і прогнозування розвитку подій. Знаходить застосування у
105
прийнятті управлінських рішень та допомогти розробляти стратегії для
покращення безпеки в різних ситуаціях;
розслідування та криміналістика: у криміналістиці моделювання може
використовуватися для реконструкції злочинів та аналізу слідів, воно здатне
імітувати динаміку подій, що відбулися на місці злочину;
кібербезпека: в сфері кібербезпеки моделювання може імітувати
кібератаки та аналізувати вразливості комп'ютерних систем для покращення
їхньої захищеності;
управління кризовими ситуаціями: правоохоронні органи можуть
використовувати моделювання для реакції на кризові ситуації, такі як природні
катастрофи або терористичні акти. Дії щодо відпрацювання реакції на кризові
ситуації можуть включати в себе планування евакуації, розміщення сил та інші
заходи для забезпечення безпеки населення;
оцінка ризиків: моделювання може використовуватися для оцінки
ризиків у різних сценаріях, що дозволяє правоохоронцям аналізувати
потенційні загрози та розробляти стратегії зменшення цих ризиків.
Аналіз досвіду використання моделювання в провідних країнах
Європейського союзу та країнах-членах НАТО показує, що відповідна практика
застосування методів моделювання в обґрунтуванні рішень на застосування
правоохоронних органів має системний характер, широко використовується у
підготовці та застосуванні підрозділів правоохоронних органів.
Відповідно до вищесказаного можна відзначити, що головною метою
створення та розвитку системи моделювання правоохоронних органів є
підвищення обґрунтованості планів і програм розвитку та застосування
правоохоронних органів як складової структури в системі Міністерства
внутрішніх справ України.
Система моделювання правоохоронних органів повинна охоплювати три
головних напрями, а саме:
– проведення наукових досліджень;
– навчання та підготовка;
– безпосереднє застосування методів моделювання в ході виконання
службових обов’язків, службових та службово-бойових завдань.
Створення єдиного інформаційно-моделюючого середовища
характеризує головний напрям роботи по розвитку системи моделювання, який
обумовлюється поєднанням та уніфікацією усіх моделей та методик, що
розробляються та передбачає:
– створення засобів розробки та побудови середовища, прикладних
об’єктів, моделей та задач;
– створення базових моделей об’єктів і процесів;
– створення банка даних прикладних об’єктів і задач.
Разом з тим, все вище сказане зумовлює необхідність створення
організаційно-матеріальної інфраструктури функціонування інформаційно-
моделюючего середовища, яка характеризується наявністю наступних
складових: інформаційні системи – спеціалізовані програмні засоби для
створення, аналізу та візуалізації інформаційних моделей; бази даних –
106
сховища даних, які зберігають інформацію, що використовується для побудови
інформаційних моделей; методи та алгоритми моделювання – математичні та
алгоритмічні методи, які використовуються для створення і аналізу
інформаційних моделей; інструменти візуалізації – програмні засоби для
графічного відображення інформаційних моделей, що допомагають
користувачам легше їх розуміти та аналізувати; засоби збору даних – технічні
засоби для збору даних, які потрібні для побудови інформаційних моделей;
інтеграційні засоби – засоби, що забезпечують можливість інтеграції різних
джерел даних та інших інформаційних ресурсів; засоби аналізу та оптимізації: –
програми для аналізу інформаційних моделей, виявлення закономірностей та
оптимізації процесів на основі моделей; системи управління проектами –
інструменти для планування та управління проектами зі створення
інформаційних моделей; інфраструктура обробки даних – системи та
апаратне забезпечення для ефективної обробки великих обсягів даних, які
використовуються при створенні складних інформаційних моделей.
Реалізація наведеного гарантовано підвищить ефективність роботи
правоохоронних органів, забезпечить кращий аналіз ситуацій, сприятимете
швидшим та більш ефективним реакціям на події та загрози.
УДК 623.4
Жадан В.А., к.т.н., Генеральний конструктор ДП “ХКБМ ім. О.О.Морозова”,
Каторгін О.М., Головний конструктор з серійних виробів ДП “ХКБМ ім.
О.О.Морозова”, Нефьодова Н.В., провідний інженер-конструктор ДП “ХКБМ
ім. О.О.Морозова”, Василець М.К., провідний інженер-конструктор ДП
“ХКБМ ім. О.О.Морозова”
ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАНСМІСІЙНИХ ОЛИВ ДЛЯ

РЕДУКТОРІВ КОЛІСНИХ БРОНЕТРАНСПОРТЕРІВ
Редуктор колісний разом з коробкою передач, коробкою роздавальною та

мостами є однією з головних частин трансмісії бронетранспортера. Крім того,
зубчаста пара колісного редуктора є однією з найбільш навантажених серед
трансмісійних зубчастих передач. Редуктор колісний працює у важких умовах
змінних, ударних навантажень з порівняно обмеженими можливостями
ефективного охолодження. Умови функціонування є такими, що забезпечують
інтенсивний тепловий обмін з оточуючим повітрям крізь алюмінієвий картер
редуктора. Зазначені фактори вимагають використання для змащування
редукторів дуже якісних трансмісійних олив. Характеристики таких олив, що
представлені у документації виробників або дилерів дуже часто мають суто
рекламний характер і за ними неможливо зробити однозначний висновок про
ефективність змащування тією, чи іншою оливою. Тому у фахівців
безпосередньо на виробництві виникає необхідність самостійно визначати
допустимість застосування тих чи інших трансмісійних олив часто за
непрямими показниками.
107
Фахівці ДП “ХКБМ ім. О.О.Морозова” при відновленні працездатності
редукторів колісних бронетранспортерів поряд з ремонтом механічної частини
виконують також випробування редукторів при різних фіксованих частотах від
750 об/хв до 2600 об/хв впродовж фіксованого часу з обов’язковим контролем
температури нагріву картера редуктору, у найбільш термічно навантаженій
частині. При цьому були випробувані оливи різних марок та виробників, а саме:
– Леол ТАД-17і Gl-5 80W-90 (Україна);
– ТАД-17і Gl-5 85W-90 (Польща, колір чорний);
– YUKO ТАД-17і Gl-5 85W-90 (Україна);
– Fuchs Gl-4/Gl-5 Titan Super Gear 80W-90 (Польща);
– МГЕ-46 (Україна);
– MOTYL GEAR 75W-80 (Франція).
Під час експерименту фіксувалась відносна в’язкість оливи до та після
випробування. У якості пристосування використовувалась мірна ємність
(аналог так званої чашки Форда) з каліброваним отвором діаметром 2 мм, через
який фіксувався час протікання оливи об’ємом 100 мл. Також фіксувалась зміна
кольору оливи до та після випробування. В’язкість оливи у розмірних одиницях
за результатами експерименту можна визначити при певних припущеннях
розрахунковим методом з допомогою використання значення гідравлічного
опору каліброваного отвору.
Температура нагріву картера редуктора під час випробувань для всіх олив
не перевищила – 900С. Найменша температура нагріву картера редуктора (690С)
відповідає оливі МГЕ-46 та MOTYL GEAR, при цьому олива МГЕ-46 показала
зменшення в’язкості приблизно на 20 %, також у обох олив трапилися зміни
кольору зі світло-жовтого до чорного, що непрямо вказує на підвищене тертя і
недостатню товщину та міцність змащувальної плівки на поверхнях.
Оливи YUKO ТАД-17і Gl-5 85W-90 (Україна, колір жовто-зелений) та
ТАД-17і Gl-5 85W-90 (Польща, колір чорний) не змінили кольору і практично
не змінили в’язкість, але при цьому температура картера склала (80 0С).
Вірогідною причиною більшої температури нагріву є більша в’язкість оливи, на
більш рідких оливах температура менше але і змащування гірше.
Іншим випробуваним трансмісійним оливам відповідають гірші
результати (вони всі змінили колір на чорний, та стали більш рідкими). Олива
МГЕ-46 не забезпечує достатню товщину змащувальної плівки і взагалі не
підходить для змащування, незважаючи на найкращі температурні
характеристики, що непрямо показала зміна кольору та в’язкості.
З випробуваних олив, найбільш придатними для змащування є YUKO
ТАД-17і Gl-5 85W-90 (Україна, колір жовто-зелений) та ТАД-17і Gl-5 85W-90
(Польща, колір чорний).
Олива MOTYL GEAR може бути рекомендованою за умови додаткових
досліджень причин зміни кольору.
Таким чином, результати випробувань, що виконані фахівцями ДП
“ХКБМ” при досить обмеженій наявності тестового обладнання, дозволяють
зробити висновки щодо якості низки трансмісійних олив і сформувати
108
рекомендації відносно їх подальшого використання у вузлах трансмісії
бронетранспортера.
УДК 623.438
Жирний В.А., начальник науково-дослідного відділу Державного науково-
дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової
техніки, полковник, Чередник Ю.М., старший науковий співробітник науково-
дослідного відділу Державного науково-дослідного інституту випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки, підполковник, Чередніков О.М.,
к.т.н., доцент, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу
озброєння та військової техніки
ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ФУНКЦІЙНО-ВАРТІСНОГО АНАЛІЗУ

ТРОФЕЙНОЇ БРОНЕТЕХНІКИ
Дослідження присвячено обґрунтуванню методичних і практичних

аспектів функціонально-вартісного аналізу (ФВА) трофейної бронетехніки
(ТБТ) та висвітленю напрямків оцінки ТБТ для отримання функцій основних
елементів для підготовчого етапу ФВА. Наведено особливості методу,
принципи та методичні прийоми підготовчого етапу ФВА. Проаналізовано
особливості реалізації функцій використання трофейного озброєння та
військової техніки (ОВТ). В роботі розглянуто методологію ФВА, як частини
системи менеджменту якості, яка повинна найбільш відповідати принципам
стандартів серії ISO 9000, основні та допоміжні функції, технічні та економічні
аспекти з метою сприяння однозначному визначенню порядку організації та
проведення ФВА.
Мета дослідження полягає в розкритті сутності модернізації ТБТ для
проведення функціонально-вартісного аналізу, а також способів його
застосування для підвищення якості ОВТ та вдосконалення системи
управління. Згідно з цими цілями в роботі поставлені відповідні завдання, які
сприяють ключовим досягненням у теорії та застосуванні, а також надання
оглядів нових областей у суміжних галузях, близьких до наших наукових
інтересів пов’язаних з розвитком озброєння та військової техніки Міністерства
Оборони України.
Одним з методів удосконалення будь-яких технічних систем на всіх
стадіях життєвого циклу є інструменти, що допомагають збирати дані,
аналізувати процеси, виявляти проблеми та знаходити способи поліпшення в
системі управління якістю підвищення боєготовності ТБТ, ефективності її
бойового застосування.
Вихідними даними при проведенні досліджень ФВА необхідно мати
перелік конструктивних змін, що були внесені у штатну бронетехніку. Аналіз
трофейної техніки потребує проведення обстеження кожної одиниці
бронетехніки, що здійснюється за спеціальною програмою.
109
Важливо залучити до аналізу трофейних зразків висококваліфікованих
фахівців, які мають досвід у сфері бронетехніки та військових операцій. Їхні
знання та експертні оцінки можуть виявитися надзвичайно корисними при
аналізі зразків. Після завершення підготовчого етапу ФВА проводиться
документальне оформлення робіт, вимоги до яких, обсяг і порядок їх
проведення, полягають у тому що проводиться огляд (без розбирання або з
розбиранням), опис загального стану зразка, фотографування (при
необхідності) зразка, його певних вузлів, деталей, місць корозії, а також
характерних ушкоджень та несправностей.
Удосконалення бронетанкової техніки може бути визначено на основі
аналізу бойових дій і оцінки ефективності використання існуючих зразків
техніки.
Комплексний підхід до оцінки та управління якістю трофейної
бронетехніки радянського виробництва допомагає забезпечити високу
продуктивність, надійність та безпеку цих технічних систем у різних умовах
експлуатації. Це вимагає систематичного аналізу, планування, контролю та
постійного вдосконалення якості на всіх етапах життєвого циклу бронетехніки.
Проведення детального технічного аналізу зразків трофейної техніки,
включаючи розбирання, вивчення систем, компонентів та конструкцій дозволяє
з’ясувати принципи роботи, технології, матеріали що використовуються та
можливості модернізації.
Аналіз функціональних можливостей трофейних зразків, їх систем
управління, зброї, спеціального обладнання та інших аспектів, дослідження
функціональності та можливостей зразків допомагає розробити стратегії
використання та вдосконалення.
Визначення тактичних переваг і недоліків трофейних зразків та їх
потенціалу в умовах бойових дій, аналізується їхній вплив на ефективність
бойових операцій, тактичні можливості, маневреність, захист і ударну
потужність.
Вивчення уразливості трофейних зразків і розробка заходів для їх
протидії, аналізується бронювання, системи захисту, системи керування,
зв’язку та інші слабкі місця, які використовуються противником.
Проведення практичних випробувань трофейних зразків для визначення
їхньої ефективності та можливостей, може включати випробування на
спеціальних полігонах, в умовах бойових дій або тренуванні військових
підрозділів.
Математичні методи можуть бути застосовані для аналізу зразків
трофейної військової бронетехніки з метою визначення їхніх характеристик,
властивостей та можливостей. Використання статистичних методів для обробки
даних, отриманих під час аналізу зразків.
Використання цих математичних методів допомагає отримати об’єктивну
та кваліфіковану інформацію про зразки трофейної військової бронетехніки,
вони дозволяють зробити аналітичні розрахунки, виявити закономірності,
з’ясувати залежності та зробити науково обґрунтовані висновки.
110
Такий аналіз допомагає військовим кадрам та розробникам визначити
переваги та недоліки трофейної техніки, встанвлювати її ефективність у різних
сценаріях використання, та розробляти стратегії використання та модернізації.
Математичні методи аналізу допомагають підвищити точність, об’єктивність та
наукову обґрунтованість аналітичних досліджень трофейних зразків військової
бронетехніки.
УДК 355.657.2
Задерієнко С.І., к.військ.н, доцент, професор кафедри управління
повсякденною діяльністю військ та тилового забезпечення Національної
академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, підполковник
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАПРАВЛЕННЯ СКРАПЛЕНИМ ГАЗОМ

ЗАПАСНИХ БАЛОНІВ ДО ПРИМУСІВ ГАЗОВИХ
У разі неможливості використання штатних технічних засобів для

приготування їжі окремі підрозділи (команди, групи), що виконують завдання
в районах ліквідації стихійного лиха, техногенної катастрофи, операції з
відсічі і стримування збройної агресії, чи інші заходи із забезпечення
національної безпеки і оборони на блокпостах, взводних (ротних) опорних
пунктах можуть забезпечуватися столово-кухонним посудом та інвентарем за
нормами наказу Міністерства оборони України від 29.07.2016 року №390.
Наприклад, нормою №14 передбачено постачання примусів газових та
запасних балонів до них у кількості 3, 5 або 6 одиниць, залежно від
чисельності підрозділу (команди, групи). А приміткою до цієї норми
визначено, що послуга з заправлення балонів газом здійснюється військовими
частинами за КЕКВ 2274 “Оплата природного газу” з розрахунку до 0,120
літрів газу скрапленого пропан-бутан на добу на одну особу, що харчується.
Хоча вищевказаним керівним документом і передбачений механізм
закупівлі скрапленого вуглеводневого газу (СВГ), але саме у питаннях
закупівлі балонного газу система логістичного забезпечення у бойових діях
російсько-української війни 2022-2023 року виявила свої слабкі місця. Так у
ряді підрозділів відмічалось те, що заправлення побутових балонів газом
здійснюється особовим складом за свій рахунок. Поглиблений аналіз показав,
що це стало можливим внаслідок декількох причин.
По-перше, спроби заправляти побутові балони СВГ на
автогазозаправних станціях (АГЗС) аба автогазозаправних пунктах (АГЗП) не
завжди мали позитивний результат через пряму заборону прописану в
Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів
вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та
автомобільного транспорту, затвердженій наказом Міністерства палива та
енергетики України від 03.06.2002 року №332. На практиці більшість
побутових балонів СВГ і зараз заправляються на АГЗС і АГЗП, і це є
порушенням норм законодавства.
111
Автомобільні балони відрізняються від побутових балонів будовою. Так
перші мають спеціальні запобіжні клапани, що не дозволяють переповнити
балонну систему, а подача газу в автомобільний балон відключається на АГЗС
і АГЗП автоматично при досягненні норми вмісту (≈ 80%). У побутових
газових балонах, таких запобіжних клапанів не передбачено. Без запобіжного
клапана існує імовірність переповнення газової ємності, що може стати
причиною настання аварійної ситуації. Ще однією відмінністю є те, що
автомобільні балони заповнюються в літрах, а побутові – в кілограмах.
Побутовий газовий балон наказано заправляти на газонаповнювальних
пунктах (ГНП) або газонаповнювальних станціях (ГНС), де його наповнюють
на вагах.
Заправлення побутових газових балонів на ГНП і ГНС регламентоване
Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом
Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015
року №285.
Балон, що заправляється газом на ГНП і ГНС обов’язково перевіряється
на безпечність, можливий витік, термін експлуатації, наявність залишків
важких фракцій. На АГЗС, АГЗП такі перевірки не виконуються.
Посадові особи Управління нагляду в промисловості та на об’єктах
підвищеної небезпеки у разі виявлення побутових газових балонів на АГЗС,
АГЗП попереджають працівників цих автозаправок про порушення вимог
законодавства, а населення застерігають заправляти побутові балони СВГ
лише на спеціально призначених для цього ГНП і ГНС.
По-друге, слід відмітити недостатню обізнаність посадових осіб органів
управління тилом з правильним відображенням в обліку операцій із
заправлення побутових балонів СВГ, а також – списання витраченого газу на
приготування їжі. На взвод чисельністю від 21 до 30 осіб передбачено нормою
6 примусів газових з 6 балонами.
Для того щоб у підрозділі, який готує їжу за допомогою примусів,
проводити облік роботи примусу і документальне відображення витраченого
газу треба у продовольчій службі виписати, зареєструвати, видати в підрозділ
робочий лист агрегату на кожен примус. Це тягне за собою значний обсяг
паперової роботи, якої намагаються уникати як начальники служб так і
командири підрозділів.
По-третє, при веденні обліку можуть виникнути певні складнощі
упродовж переведення одиниць обліку газу з літрів в кілограми і навпаки.
Норма витрати газу вказана в літрах (0,120 л на 1 людину на добу), на АГЗС,
АГЗП газ можна купувати літрами, але це, як зазначено вище, протизаконно. В
свою чергу, на ГНП і ГНС відпускання газу відбувається в кілограмах і саме
тому виникає питання переведення одних одиниць виміру в інші.
Щільність газу залежить від температури навколишнього середовища і
атмосферного тиску та не є величиною сталою. При температурі Т= 15ºС, і
атмосферному тиску 760 мм рт.ст., щільність рідкого пропану дорівнює
0,51 кг/л, бутану – 0,573 кг/л. Відповідно, 1 кг скрапленого пропану – це
1/0,51 = 1,961 л, а 1 кг бутану – 1/0,573 = 1,745 л.
112
У більшості випадків СВГ це суміш пропану і бутану. З таблиці 1 в
ДСТУ 3245-95 “Балони стальні зварні для скраплених вуглеводневих газів на
тиск до 1,6 МПа. Загальні технічні умови” можна вивести усереднене
значення щільності газу 0,528 кг/л. Така щільність може відповідати як
чистому пропану при температурі Т= 0ºС, так і сумішам пропан/бутан, 90/10
при Т= +5ºС, або 80/20 при Т= +10ºС. Саме це значення щільності газу –
0,528 кг/л пропонується використовувати для проведення розрахунків у
службах тилу.
Керуючись вищенаведеними міркуваннями можемо розрахувати вміст
будь-якого побутового газового балона, а наповнювати його більше ніж на
80% об’єму забороняє наведений ДСТУ 3245-95:
– балон на 50 л вміщує 40 л (80%) газу або ≈21,1 кг (40 л×0,528 кг/л);
– балон на 27 л вміщує 21,6 л (80%) газу або ≈11,4 кг (21,6 л×0,528 кг/л);
– балон на 12 л вміщує 9,6 л (80%) газу або ≈5,0 кг (9,6 л×0,528 кг/л);
– балон на 5 л вміщує 4,0 л (80%) газу або ≈2,0 кг (4 л×0,528 кг/л).
Нарешті, для побутових газових балонів має проводитися гідравлічне
випробування на рідше 1 разу на 5 років з відміткою в паспорті балона, що не
завжди вдається зробити вчасно. Якщо в паспорті на побутовий газовий балон
прострочений термін чергового гідравлічного випробування, його
експлуатація категорична заборонена.
Особовий склад допущений до приготування їжі на газових примусах з
побутовими газовими балонами має бути обізнаним з заходами безпеки, а це
додаткова відповідальність для окремих посадових осіб. Забороняється:
залишати газові балони під прямими сонячними променями; утримувати
балони вентилем вниз; нагрівати балони або самостійно ремонтувати;
розміщувати поруч з балонами боєприпаси або інші легкозаймисті і горючі
речовини; допускати до технічного обслуговування балонів осіб, які не мають
спеціального посвідчення; експлуатувати балони з витоками газу та іншими
несправностями; залишати заправлені балони без нагляду незалежно від того
використовується він чи ні.
Крім того, проводити офіційні закупівлі газу за КЕКВ 2274 “Оплата
природного газу” може лише розпорядник бюджетних коштів, який отримав
для закупівлі відповідні бюджетні асигнування шляхом своєчасного подання
розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня заявки на виділення
бюджетних призначень з відповідним обґрунтуванням необхідного обсягу
бюджетних асигнувань.
Таким чином, практика продовольчого забезпечення виявляє ряд
проблемних питань при заправленні скрапленим газом запасних балонів до
примусів газових. Для розв’язання проблем пропонується підвищувати
обізнаність посадовців органів управління і командирів підрозділів та інших
відповідальних осіб з порядком експлуатації газового обладнання польових
пунктів харчування, веденням обліку витраченого скрапленого
вуглеводневого газу, складанню звітно-заявочних документів (донесень) про
витрати і потребу газу на приготування їжі.
113
УДК 623
Заровна І.О., аспірант Інституту права ім. Володимира Великого МАУП,
науковий співробітник відділу спеціального транспорту науково-дослідної
лабораторії спеціального транспорту та форменого одягу ДНДІ МВС України
БРОНЬОВАНІ АВТОМОБІЛІ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ СТВОРЕННЯ
З тих пір, як людство почало воювати люди намагалися захистити себе і

засоби пересування. Особливо швидкий ріст військової техніки відбувався
наприкінці 19-го і першої половині XX століття, головним чином, у зв’язку з
першою і другою світовими війнами.
З початком Першої світової війни військам знадобилася легка броньована
техніка, у зв’язку з тим, що більшість атак піхоти захлиналися в кулеметних
чергах. Саме для підтримки піхоти і створювалася перша бронетехніка.
Бронезахист техніки тих років був розрахований на стрілецьку зброю. Колісні
броньовики виконувалися на базах легкових і вантажних автомобілів і мали
досить непогані характеристики. Гусеничні броньовики (предки танків і БМП)
проєктувалися і створювалися практично з нуля, і часто за своїми
характеристиками поступалися колісним машинам (деякі моделі мали опорні
катки виконані з дерева).
Уроки Великої Вітчизняної Війни показали, що надійна безпека потрібна
не тільки машинам прикриття піхоти, а й самій піхоті, особливо при її
транспортуванні. Після закінчення Другої світової війни радянські
конструктори активно взялися створювати різні види колісної та гусеничної
бронетехніки призначеної для перевезення і прикриття піхоти, мінометних і
артилерійських розрахунків, військ зв’язку і забезпечення.
На сьогодні цей вид техніки має кардинально інший зовнішній вигляд.
Якщо у війнах минулого ефективнішими були танки, то у сучасних воєнних
конфліктах більш цінними є висока маневровість і прохідність броньованого
авто, що дозволяє долати пересічену місцевість, а озброєння та підвищена
захищеність – виконувати бойові завдання з меншим ризиком для особового
складу. Такими характеристиками володіють броньовані автомобілі –
найлегший вид транспорту з класу бойових броньованих машин, які стоять на
озброєні сухопутних військ. Основною метою броньованих автомобілів є
захист екіпажу від підриву на мінах і атак із засідок.
Сьогодні у галузі розроблення нових зразків броньованої техніки
найдинамічніше розвивається саме створення й виробництво броньованих
автомобілів. Вони створюються переважно на базі шасі автомобілів
багатоцільового призначення. Яким би не було шасі, бронеавтомобіль виконує
однакові задачі: перевезення особового складу, вогнева підтримка дій
тактичних мобільних груп, спеціальні, розвідувальні, пошуково-рятувальні
завдання, охорона та патрулювання, супровід колон.
Сучасні броньовані автомобілі характеризуються високими тягово-
швидкісними властивостями, високою прохідністю, наявністю озброєння й
спеціального устаткування, підвищеною захищеністю, зниженими
114
демаскуючими ознаками, можливістю транспортування літаками й
гелікоптерами, а також високою автономністю.
Застосування броньованих автомобілів у сучасних воєнних конфліктах
дозволило досягти:
– зменшення втрат особового складу й техніки;
– підвищення живучості, маневреності та вогневої могутності підрозділів;
– підвищення автономності та тривалості дій підрозділів у відриві від
основних сил;
– збереження моторесурсу та боєздатності основних зразків бойової
броньованої техніки;
– підвищення рівня захищеності спеціальної техніки.
Швидкий розвиток військової техніки є однією з вирішальних умов, що
визначають рівень боєздатності сучасної армії. Військова техніка становить
головний матеріальний компонент військової могутності держав.
Забезпечення військових формувань та правоохоронних органів
військовою та спеціальною технікою беззаперечно відіграють важливу роль у
процесі виконання ними різних службово-бойових завдань за своїм
функціональним призначенням, а також забезпечують ефективність і
результативність під час здійснення заходів в умовах надзвичайного й воєнного
стану, протидії збройним формуванням і проявам тероризму, що є надзвичайно
важливим у сучасних умовах, насичених щоденними суспільно значущими, а
інколи і трагічними подіями.
Наукові дослідження і розробки у воєнний час є пріоритетними, а
результати цих досліджень та нові зразки озброєння, військової, спеціальної
техніки тільки посилять обороноздатність нашої держави для здобуття
перемоги та відновлення країни.
УДК 623.462.23
Засядько А.А., д.т.н., професор , науковий співробітник науково-дослідного
відділу трасових систем та спеціалізованих програмних засобів Державного
військової техніки, Рижков О. В., начальник науково-дослідної лабораторії
супутникових навігаційних систем вимірювань та їх випробувань Державного
військової техніки, підполковник, Кузнецов В.О., начальник науково-
технічного комплексу Державного науково-дослідного інституту випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки, полковник, Цуря Е.І., старший
науковий співробітник науково-дослідної лабораторії радіолокаційних систем
та їх випробувань науково-дослідного відділу трасових систем та
спеціалізованих програмних засобів Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, підполковник,
Юла О.В., старший науковий співробітник, начальник науково-дослідної
лабораторії радіолокаційних систем та їх випробувань науково-дослідного
115
військової техніки, підполковник
УЗГОДЖЕННЯ ВИМІРЮВАНЬ, ОТРИМАНИХ РАДАРНОЮ

СИСТЕМОЮ MFTR-2100/40, У СКЛАДІ МОБІЛЬНОГО ПОЛІГОННОГО
ВИМІРЮВАЛЬНО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ
При дослідженні зразків озброєння та військової техніки (ОВТ), для

отримання інформації про їх параметри для об’єктивної оцінки результатів
випробувань необхідно проводити комплексні вимірювання. В процесі
зовнішньотраєкторних вимірювань (ЗТВ) вимірювальними засобами з
декількох точок спостереження супроводжується зразок (група зразків)
випробувань та розраховується його просторове положення. За вибірками
просторового положення об’єктів у часі формується траєкторія руху та
розраховуються швидкості і прискорення. ЗТВ проводиться за допомогою
полігонного вимірювально-обчислювального комплексу (ПВОК), що уявляє
собою сукупність взаємопов’язаних технічних та програмних засобів,
призначених для виконання вимірювань та обробки вимірювальної інформації
з метою визначення тактико-технічних характеристик об’єктів у різних умовах
їх застосування, об’єктивної оцінки результатів випробувань зразків ОВТ.
Спостереження та супровід зразків ОВТ забезпечуються радіотехнічними,
оптико-електронними засобами, об’єднаними в ПВОК, з використанням
закладених в них алгоритмів обробки сигналів. Оброблена траєкторна
інформація використовується для дослідження та прогнозування руху зразку
ОВТ. Крім того, реалізація спільної обробки сигналів різними засобами
спостереження повинна забезпечувати отримання найбільшої вигоди,
насамперед у підвищенні відношення сигнал/шум, без збільшення тривалості
роботи радарної системи на випромінювання (що є небажаним в умовах
ведення військових дій). Вказані заходи дозволяють підвищити точність
отримання траєкторної інформації, підвищити завадозахищеність систем
обробки траєкторної інформації.
Радарна система MFTR-2100/40 – це ДРС ЗТВ безперервного
випромінення. Селекція рухомих об’єктів у полі зору радіолокаційного
променя здійснюється за допплерівською частотою. Допплерівська швидкість
розраховується з отриманих радаром сигналів і потрапляє до цифрового
сигнального процесора, де формується розгортка спектру у часі. Після
створення чергового миттєвого спектру, запускається алгоритм автоматичного
пошуку треку швидкості, який визначає наявність точок зі співвідношенням
сигнал/шум вище порогового. Отримані точки перевіряються на наявність
аналогічних максимумів з попередніми відліками спектру, перевіряється їх
наявність у наступних відліках і формуються треки (один чи декілька), тобто
залежність допплерівської швидкості руху об’єктів від часу.
Трек, який довго триває, система вважає основним і відображає
(візуалізує) оператору в ході супроводження. При наявності декількох
об'єктів, система може перемикатись з одного треку на інший при зменшенні
116
співвідношення сигнал/шум. Тому при близькому до порогового
співвідношення сигнал/шум інформація у реальному часі носить лише
допоміжний характер. Визначені миттєві частоти треків з вимірювального
каналу допплерівської частоти подаються на лінійку смугових фільтрів для
знаходження відхилення об’єктів від серединної вісі приймальної антени та
похилої дальності.
В ході проведення вимірювань, в реальному часі операторам видаються
дані одного треку, що має найбільше значення співвідношення сигнал/шум,
інші треки зав’язуються, але не візуалізуються. Отримати повну інформацію
та аналізувати додаткові треки можливо у ході післясеансної обробки.
Випробування вільно падаючих тіл (системи “парашут-манекен”)
випробувальними бригадами ДНДІ ВС ОВТ здійснюється за допомогою:
– методики визначення параметрів руху вільно падаючих тіл за
допомогою радіолокаційного каналу радарної системи MFTR-2100/40;
– методики визначення параметрів руху вільно падаючих тіл з
використанням цифрових засобів відеозйомки. Визначення розрахункових
параметрів проводиться за допомогою спеціалізованих програмних засобів
“Парашут відео” та “Kinovea-0.8.27” відповідно до документації на ці
програмні засоби.
– методики визначення вертикальної швидкості зниження парашутиста
(манекена) за допомогою компактного самозаписуючого реєстратора даних
Human Activity Monitor (HAM), де дані оброблюються спеціалізованим
програмним засобом Euler Converter.
При виконанні обробки інформації від телевізійної та тепловізійної
камер ДРС ЗТВ типу MFTR–2100/40 треба отримати додаткову інформацію
про настання події вимірювання. Під подією рухомого об’єкта розуміють
момент старту (приземлення), початок (кінець) маневрування тощо.
Забезпечення надмірності інформації дозволяє виправити помилки
вимірювання. Таким чином, перший засіб вимірювання обирається головним
(як правило, це радіолокаційний канал за виключенням приземних ділянок
траєкторій), а інші засоби МПВОК – узгоджуються за допомогою суміщення
траекторій рухомого об'єкта по настанню певної події.
Робиться допущення, що кадри засобів реєстрації формуються за
однаковий час. Експериментально встановлено, що на тепловізійних камерах
типу FLIR (РС MFTR-2100/40) максимальний час створення кадру цифровими
засобами відеореєстрації 60 мс, а середній час – 45 мс. Розсинхронізація даних
системи всесвітнього часу між засобами реєстрації, що знаходяться на
літальних апаратах, у приймальному тракті радіолокаційної станції також
привносить додаткову похибку в результати вимірювань.
Засобами вимірювання використовуються два способи реєстрації за
часом:
– відносний – реєстрація починається по приходу синхронізуючого
сигналу від настання початкової події, що визначається тригером (системою
автоматичного запуску), відбувається відносний відлік часу.
117
– абсолютний – з використанням UTC (Coordinated Universal Time) по
супутнику.
Через виконання сумісного аналізу однієї події, що зареєстрована
різними засобами реєстрації, отримується різниця між часу вимірювання
різними засобами, що є нев’язкою по часу.
При проведенні випробувань випробувальними бригадами ДНДІ ВС
ОВТ остаточні параметри руху вільно падаючих тіл розраховуються на основі
траєкторної інформації, що отримана за допомогою радіолокаційного каналу
MFTR-2100/40. Проте наявність інших джерел траєкторної інформації, і,
відповідно, вищевказаних методик, дозволяють скоригувати остаточний
результат вимірювальної вертикальної швидкості зниження вільно падаючого
тіла. Наразі немає можливості ефективно вирішувати задачу узгодження
траєкторних вимірювань вільно падаючих тіл за інформацією декількох
засобів реєстрації.
Висновки. Проведено узгодження обробки вимірювань за інформацією
декількох засобів реєстрації, що оптимізує обробку даних на етапі
ідентифікації координатної інформації про параметри руху об’єктів. Така
попередня обробка дозволяє скоротити час обробки інформації і підвищити
результуючу точність комплексу вимірювальних засобів у складі мобільного
полігонного вимірювально-обчислювального комплексу, що надасть
можливість більш якісного і ефективного проведення випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки, яка пропонується на постачання
до Збройних Сил України.
УДК 355
Зінченко С.В., старший викладач кафедри тактики та тактико-спеціальної
Національної гвардії України, підполковник
БПЛА ЗМІНЮЮТЬ МАЛЮНОК СУЧАСНОГО БОЮ
Завдяки широкому використанню українськими військами безпілотників

у російсько-українській війні 2022 року, з’явилися нові способи боротьби.
Сигнали GPS, широко використовуються для спрямування безпілотника на
пошук російської артилерії, та наведення на неї української артилерії. Тож
заглушення цих сигналів GPS дронів призводить до того, що дрони працюють
менш ефективно. Оператори безпілотників змушені покладатися на
заздалегідь запрограмовані маршрути крізь зони перешкод, доки зв’язок не
буде відновлено. Інші системи ББЛА, які постачає Захід, покладаються на
автоматизацію. Системи, такі як Aero Vironment Switchblade, здатні знаходити
цілі самостійно, вимагаючи дозволу людини лише для ураження знайдених
загроз.
Події, які відбуваються зараз на Україні показали, що у сучасних умовах
використання БПЛА є ефективним засобом в протидії армії-агресора. За їх
допомогою вирішуються завдання в забезпеченні військової безпеки,
118
вирішуються питання у дослідницькій, охоронній та інших областях. У
боротьбі з тероризмом БПЛА стають все більш ефективним і регулярно
використовуються в задачах забезпечення оборони міст.
Однак під час використання БПЛА виникає ціла низка проблем, адже
радіоканал передачі інформації від БПЛА до наземної станції вразливий.
Вразливість полягає у втручанням до радіоканалу управління зловмисників з
метою перехоплення управління, або придушення каналу зв’язку з метою
втрати управління. Вирішення питання захисту каналу управління є
складовою науковою задачею, яка базується на опануванні сучасних наукових
досягнень.
Безпілотники (БПЛА) – літальні апарати без екіпажу на борту,
володіють різним ступенем автономності – від керованих дистанційно до
повністю автоматичних, а також відрізняються за конструкцією,
призначенням і безліччю інших параметрів.
Управління БПЛА може здійснюватися передачею команд або
безперервно. В останньому випадку БПЛА називають дистанційно-
пілотованим літальним апаратом (ДПЛА).
БПЛА можуть:
– вирішувати розвідувальні завдання (на сьогодні це основне їхнє
призначення);
– застосовуватися для нанесення ударів по наземним і морських цілях;
– перехоплювати повітряні цілі;
– здійснювати постановку радіоперешкод;
– керувати вогнем;
– вказувати мету;
– ретранслювати повідомлення і дані;
– доставляти вантажі.
Основною перевагою БПЛА/ДПЛА є істотно менша вартість їхнього
створення й експлуатації (за умовами рівної ефективності виконання
поставлених завдань).
За експертними оцінками, бойові БПЛА верхнього діапазону складності
коштують від 5 до 6 млн доларів. Для порівняння вартість пілотованого
винищувача-бомбардувальника F-35 становить близько 100 млн доларів плюс
суттєві витрати на навчання пілота.
Важливим чинником є те, що оператор бойового БПЛА не ризикує своїм
життям, на відміну від пілота бойового літака. Недоліком БПЛА є вразливість
систем дистанційного керування, що особливо важливо для БПЛА військового
призначення.
На сьогоднішній день у військових навчальних закладах розпочинають
вводити дисципліни на яких навчаємих будуть готувати використовувати та
застосовувати БПЛА, яскравим прикладом є введена дисципліна
“Застосування БПЛА та БАК” на кафедрі тактики та тактико-спеціальної
підготовки Київського інституту Національної гвардії України.
119
УДК 621.396
Сагайдачного, Красник Я.В., старший науковий співробітник науково-
Сагайдачного, Мартиненко С.А., начальник науково-дослідного відділу
Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного ,
підполковник, Середенко М.М., провідний науковий співробітник науково-
дослідного відділу (підготовки військ) Наукового Центру Сухопутних військ
ТЕХНІЧНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ПОШУКУ

ЗАМАСКОВАНИХ В ГРУНТІ МІН
Великі територіальні масштаби замінованих територій визначають

актуальність пошуку і досліджень практичних методів точного
місцевизначення замаскованих в грунті мін. Основною вимогою до цих методів
є забезпечення безпечності, а також інваріантності досягаємих показників
ефективності до матеріалів формоутворюючої поверхні міни і маскуючого
земного фону, в тому числі при їх динамічній зміні.
Запропонований теоретично і експериментально досліджений спосіб
безконтактного виявлення і точного місцевизначення замаскованих в грунті
мін. Фізичною основою способу є об’єднання методів активної радіолокації і
радіометрії. При цьому для забезпечення мінімальних габаритів і ваги
міношукача взаємосинхронізуєма і взаємоюстована робота радіолокаційного і
радіотеплового каналів забезпечується в міліметровому діапазоні (ММД)
радіохвиль. Оптимальними ділянками спектра ММД спеціалістами визнані
“вікна прозорості” атмосфери 35, 94, 140 ГГц.
Для забезпечення безперервності радіомоніторингу земної поверхні з
необхідною ефективністю в склад апаратури міношукача повинен бути
включений аналізатор цілефонової обстановки. Алгоритм роботи аналізатора
забезпечує:
– визначення пріоритетного каналу (радіолокаційного або
радіотеплового);
– зміну швидкості сканування земної поверхні в сторону зменшення при
знаходженні в зоні спостереження мін з переважно діелектричними
компонентами формоутворюючої поверхні і, наоборот, збільшенні швидкості
сканування для металічної поверхні міни.
Мінімальні масогабаритні характеристики міношукача забезпечуються,
крім міліметрового діапазону, твердотільною інтегральною елементною базою.
При цьому обслуговування міношукача здійснює один оператор. Кольоровий
120
індикатор фіксує тип і орієнтіровочні геометричні розміри міни, а також
глибину залягання.
До безумовних переваг запропонованої методології слід віднести
універсальний характер застосування. Ефективність пошуку мін не залежить
від геометричних властивостей замінованої поверхні (рельєфу) і
місцерозташування міни.
Слід також відмітити широкі можливості способу для автоматизації
процесу пошуку мін на протяжних ділянках місцевості.
Безсумнівною перевагою запропонованого способу геомоніторингу
замінованої території є можливість автоматизації для виключення оператора.
УДК 621.396
Сагайдачного, Красник Я.В., старший науковий співробітник науково-
Сагайдачного, Оніщенко В.А., к.т.н., провідний науковий співробітник
науково-дослідного відділу (застосування роботизованих комплексів)
Наукового Центру Сухопутних військ Національної академії сухопутних військ
ім. гетьмана Петра Сагайдачного, Янов С.Г., к.т.н.
ПІДВИЩЕННЯ ДАЛЬНОСТІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ НИЗЬКОЛІТАЮЧИХ

МАЛОРОЗМІРНИХ ЦІЛЕЙ В МЕЖАХ МІСЬКОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Проблема всепогодного і цілодобового надійного виявлення,

високоточного виміру координат і розпізнавання низьколетящих
малорозмірних цілей (безпілотні літальні апарати, крилаті ракети) в границях
міської інфраструктури радіолокаційним методом отримала надзвичайну
актуальність. Для традиційних методів активної радіолокації вона
ускладнюється наступними обставинами:
– сильний вплив затінення і відбиття від елементів міської забудови;
– інтерференційна залежність дальності спостереження низьколетящих
цілей, що приводить до провалів в зоні спостереження.
Важливо відмітити, що розташування радіолокаційних постів на висотах
(а саме – на мачтах мережі сотового зв’язку) в рамках методу активної
радіолокації ситуацію радикально не міняє.
Одним із напрямків зниження радіолокаційної замітності літальних
апаратів, сконструйованих по технології “Стелс” є використання такої
конфігурації, яка забезпечує відбиття електромагнітних хвиль з переднього і
бокового ракурсів в верхню і нижню напівсферу для зменшення
радіолокаційної замітності в передній і боковій напівсфері. З урахуванням цієї
обставини являє безсумнівно інтерес методика багатопозиційної радіолокації в
режимі бар’єрного виявлення “на просвєт”.
121
Практична реалізація методики передбачає створення цільового каналу
для виявлення цілі, яка знаходиться в зоні випромінювання базової станції
системи сотового зв’язку, просвітного каналу для виявлення цілі “на просвєт”,
опорного каналу для формування синхронізуючого сигналу. Апаратурна
реалізація методики виконана у вигляді малогабаритного рухомого комплексу
бар’єрного зенітного радіолокаційного виявлення малозамітних літальних
апаратів, в тому числі виконаних за технологією “Стелс”, в границях дії
екрануючих ефектів міської і промислової забудови з одночасним
забезпеченням критерію максимізації відношення “ефективність/вартість” при
зниженні висоти польоту літального апарату (менше 300 м).
Вирішені наступні науковотехнічні задачі:
– розроблена і обґрунтована електродинамічна модель сигналів
низьколетящої цілі в режимі бістатичної радіолокації;
– розроблена методика оцінки енергетики радіолокаційного каналу
спостереження “на просвєт” в нижній напівсфері для типових конструкцій
безпілотного літального апарату і крилатої ракети для визначення граничної
дальності бар’єрного виявлення;
– розроблені практичні рекомендації щодо технічної реалізації
просвітного методу радіолокації в інтересах ППО об’єктів в границях міської
інфраструктури, які можуть бути здійснені на базі відомих конструкторсько -
технологічних підходів до доступної для розробника елементної бази.
УДК 681.3.62:004.383
Зьома А.А., слухач Військового інституту телекомунікацій та інформатизації
ім. Героїв Крут, старший лейтенант, Штаненко С.С., доцент кафедри
телекомунікаційних систем та мереж Військового інституту телекомунікацій та
інформатизації ім. Героїв Крут, підполковник
ПІДХІД ДО ПРОЕКТУВАННЯ РОЗПОДІЛЕНОЇ СИСТЕМИ

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРИ ВІДНОВЛЕННІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ
В умовах розмаїття комунікаційних та інформаційних технологій, їхнього

швидкого прогресу та конвергенції, різноманітності типів та розгалуженості
мереж, зростаючого попиту споживачів на нові послуги та підвищення вимог
до їхньої якості виникають усе нові й нові завдання, пов’язані з
функціонуванням та управлінням інформаційно-комунікаційними мережами,
тому організація процесу управління такими мережами завжди була
актуальним питанням.
Складність завдань функціонального контролю й управління сучасними
мережами обумовлена, крім труднощів формалізації процесів управління і
множинністю показників ефективності функціонування мережі, також і тим, що
в інформаційно-комунікаційній мережі можлива поява помилок, не виявлених
засобами контролю. У зв’язку з цим, як показує практика, час відновлення
функціонування мережі, залежно від нештатної ситуації, може досягати
122
декількох годин, що значно впливає на надання послуг споживачам. Це
пов’язано з тим, що цей показник, як правило, залежить від досвіду і
професійних навиків адміністратора мережі. Тому для забезпечення ефективної
роботи адміністратора мережі потрібна розробка слабоформалізованих
алгоритмів вирішення конфліктних ситуацій у мережі з можливістю
використання при цьому раніше накопиченого досвіду вирішення
адміністративно-диспетчерських задач.
Щоб задовольнити цю вимогу, засоби автоматизації адміністративно-
диспетчерських функцій повинні базуватися на ідеях штучного інтелекту, а
саме шляхом застосування експертних систем (ЕС). Такі системи нададуть
допомогу адміністратору мережі під час оцінки та усунення наслідків різних
відмов і аварій, під час планування завантаження мережі й організації її
поточної роботи, а також у процесі контролю й управління вимірювальними
системами. При цьому, основне завдання ЕС – допомогти адміністратору
мережі у визначенні оптимального способу дій під час управління
технологічними процесами в умовах дефіциту часу на прийняття рішення,
неповноти та невизначеності інформації.
Так, найважливішим параметром адміністративно-диспетчерського
управління є час реакції, тобто час, який необхідний адміністратору
інформаційно-комунікаційної мережі для розпізнавання зовнішньої дії та її
локалізації. Причому час реакції визначається умовами задач, які вирішує
інформаційно-комунікаційна мережа. А оскільки в процесі відновлення
функціонування інформаційно-комунікаційної мережі (залежно від ситуації)
можуть брати участь адміністратори інших мереж, то від їхньої ефективної
взаємодії безпосередньо залежить і час реакції в цілому. Отже, характерною
особливістю адміністративно-диспетчерського управління інформаційно-
комунікаційною мережею є розподілений, колективний характер.
Нині вибір ефективної організаційної структури значною мірою
засновано на здоровому глузді і носить якісний характер. Це положення
обумовлює відмову від визначення оптимальної структури під час
проєктування системи та індукує пошук її раціональної організації методами
експертного аналізу на основі принципу відповідності структури системи
управління організаційній структурі інформаційно-комунікаційної мережі. Така
організація системи дозволить адекватно представляти за допомогою своїх
експертних вузлів (ЕВ) як функціональну взаємодію адміністраторів різних
рівнів у процесі вирішення ними завдань адміністративно-диспетчерського
управління, так і специфічні знання на цих рівнях. З огляду на вищевикладене,
запропонована система управління з елементами штучного інтелекту буде
являти собою розподілену експертну систему адміністративного управління
(РЕСАУ).
Зазначимо, що принцип дії РЕСАУ полягає в тому, що розташовані у
вузлах інформаційно-комунікаційної мережі локальні ЕС взаємодіють одна з
одною шляхом обміну інформацією в процесі вироблення єдиного рішення.
При цьому структура експертного вузла РЕСАУ повинна складатись з чотирьох
123
основних функціональних підсистем: інформаційного обміну, диспетчеризації
задач, лінгвістичного процесору й ЕС.
Так, підсистема інформаційного обміну визначає стратегію обміну
даними між експертними вузлами і являє собою так звану «дошку оголошень»,
яка призначена для здійснення обміну інформацією про факти, логічні
висновки і цілі між різними локальними ЕС. Підсистема диспетчеризації задач
надає кожному експертному вузлу РЕСАУ можливість самостійно вирішувати,
яку з можливих цілей (задач) слід відпрацьовувати. Лінгвістичний процесор
забезпечує взаємодію користувача або експерта з програмно-апаратною
частиною ЕС. І останнє, це експертна система, яка призначена для аналізу
функцій адміністративно-диспетчерського управління мережею і дозволяє
інтерпретувати архітектуру ЕС у вигляді ієрархічної композиції наступних
підсистем: стандартних (підсистеми спілкування, пояснення, логічного
висновку, навчання і управління базою знань) і функціональних.
Підсумовуючи, сформулюємо основну мету розглянутої РЕСАУ: система
призначена для оперативного забезпечення адміністраторів інформаційно -
комунікаційних мереж великими знаннями і досвідом, що дозволить
оперативно приймати обґрунтовані рішення по управлінню мережею, підтримці
її життєдіяльності та реалізації поставлених задач в конкретних умовах.
Створення інтелектуальних засобів адміністративно-диспетчерського
управління на основі об’єднання останніх досягнень в області сучасної теорії
управління, теорії прийняття рішень в умовах невизначеності, методології
штучного інтелекту дозволить створити новий клас систем, що забезпечують
високоефективне функціонування сучасних обчислювальних систем, локальних
і розподілених інформаційно-комунікаційних мереж.
УДК 614.8
Іванець М.Г., к.т.н., старший дослідник, провідний науковий співробітник –
провідний інженер-випробувач науково-дослідного відділу Державного
військової техніки, підполковник, Горєлишев С.А., к.т.н., доцент, старший
науковий співробітник науково-дослідного центру Національної академії
Національної гвардії України, Гордієнко А.М., к.військ.н., заступник
начальника Державного науково-дослідного інституту випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки з випробувань, Артикула А.Г.,
старший науковий співробітник-старший інженер випробувач Державного
військової техніки
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО РОЗРОБКИ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ

ОЦІНКИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЄЗДАТНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ
Порушення недоторканості та територіальної цілісності України

внаслідок збройної агресії Росії і терористичного характеру ведення бойових
дій на території держави завдало значних втрат її економіці, добробуту
124
населення та акцентувало увагу до проблем підвищення рівня
обороноздатності країни. Сучасна війна є випробуванням матеріальних та
духовних сил народу, держави і її Збройних Сил, що спонукає кожну країну
підтримувати свою обороноздатність на такому рівні, щоб гарантовано
забезпечити надійний захист суспільства.
Обороноздатність держави характеризує її здатність до захисту у разі
збройної агресії або збройного конфлікту. Можливості держави щодо
забезпечення воєнної безпеки залежать від її воєнного потенціалу. Воєнна
могутність держави – це сукупність сил та засобів, виділених у певний
період державою із воєнного потенціалу, для захисту її інтересів, реалізована
частина воєнного потенціалу держави. Безпосередньо воєнна могутність
держави втілюється у Збройних Силах, можливості держави утримувати й
удосконалювати їх, підвищувати їх боєздатність, поповнювати навченими
кадрами, забезпечувати сучасною зброєю та військовою технікою і всіма
видами постачання в мирний і воєнний час.
Відповідно до Конституції України на Збройні Сили України
покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної
цілісності і недоторканості. Збройні Сили України забезпечують
стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону
повітряного простору держави та підводного простору в межах
територіального моря України, беруть участь у заходах, спрямованих на
боротьбу з тероризмом. В сучасних умовах при появі нових воєнних загроз
національній безпеці України вирішальне значення відводиться готовності
особового складу Збройних Сил України до виконання завдань за
призначенням.
Бойова готовність – це стан, який визначає ступінь підготованості
військ до виконання покладених на них бойових завдань. Основою бойової
готовності є боєздатність.
Боєздатність підрозділу є визначальним елементом його бойової
готовності і визначається ступенем підготовленості його до виконання
бойових завдань. Основними показниками боєздатності підрозділу є
технічний стан озброєння та військової техніки, надійність і величина
технічного ресурсу, наявність підготовленого особового складу(екіпажу,
розрахунку), бойового комплекту, засобів транспортування і забезпечення,
час приведення в готовність до бойового застосування в будь-яких умовах
обстановки.
Боєздатність підрозділу, як єдиної цілісної системи, при виконанні
бойових завдань залежить від потенційної технічної спроможності та рівня
професійної і морально-психологічної підготовки особового складу до
виконання завдань за призначенням.
Потенційна технічна спроможність підрозділу до виконання
поставлених завдань (ведення бойових дій) характеризує ступінь
відповідності укомплектованості, технічної готовності, ресурсу, тактико-
технічних характеристик озброєння і техніки підрозділу складності завдань,
що виконуються. Потенційна технічна спроможність підрозділу залежить від
125
багатьох факторів, зокрема від укомплектованості сучасним озброєння та
військової техніки, їх експлуатаційних та тактико-технічних характеристик,
показників технічної досконалості озброєння та військової техніки,
забезпеченості витратними матеріально-технічними засобами.
Рівень професійної та морально-психологічної підготовки особового
складу до виконання завдань за призначенням (ведення бойових дій)
характеризує його професійну здатність та морально-психологічні якості. Він
визначається укомплектованістю особового складу підрозділу спеціалістами,
професійною та морально-психологічною підготовкою до дій в бойових
умовах. Професійна здатність характеризується комплексом знань, умінь,
навченості особового складу веденню бойових дій у різній обстановці та у
відповідності з їх призначенням. Морально-психологічна підготовка
спрямована на підвищення психічної стійкості та психологічної готовності
особового складу до дій у бою, у складних і небезпечних умовах, в
обстановці, яка різко змінюється, під час тривалої нервно-психологічної
напруги, подолання труднощів, пов’язаних із виконанням військового
обов’язку як у воєнний, так і мирний час.
За змістом морально-психологічна підготовка є системою заходів,
спрямованих на завчасне формування і закріплення у військовослужбовців і
військових підрозділів стійких психічних якостей, необхідних для виконання
завдань військово-професійної діяльності і здійснюється на етапі організації
підготовки військовослужбовців, військових частин (підрозділів) до бойових
дій (виконання завдань за призначенням).
Таким чином, боєздатність характеризує спроможність військової
частини чи підрозділу виконувати завдання за призначенням (вести бойові
дії). Вона визначається ступенем укомплектованості, станом озброєння та
військової техніки, рівнем професійної та морально-психологічної
підготовки, злагодженістю підрозділів і штабів, забезпеченістю
матеріальними засобами та іншими чинниками. Математична модель оцінки
та забезпечення боєздатності підрозділів до виконання завдань за
призначенням повинна уявляти собою систему аналітичних залежностей, які
описують рівень боєздатності підрозділу, потенційну технічну спроможність
підрозділу до виконання завдань за призначенням (ведення бойових дій),
ступінь відповідності основних тактико-технічних характеристик зразків
озброєння підрозділу різних типів сучасним вимогам, експлуатаційні
можливості зразків озброєння та військової техніки підрозділу, рівень
професійної та морально-психологічної підготовки особового складу
підрозділу. Це реалізує принцип системного підходу до вирішення проблеми
забезпечення боєздатності підрозділів до виконання завдань за призначенням
(ведення бойових дій).
УДК 614.8
Іванець М.Г., к.т.н., провідний науковий співробітник – провідний інженер-
випробувач науково-дослідного відділу Державного науково-дослідного
інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки,
126
підполковник, Горєлишев С.А., к.т.н., доцент, доцент кафедри тактики
Національної академії Національної гвардії України, Куценко В.В., к.т.н.,
начальник науково-дослідного відділу випробувань озброєння Державного
військової техніки, підполковник
АЛГОРИТМ РЕАЛІЗАЦІЇ ГУМАНІТАРНОГО РОЗМІНУВАННЯ

НЕБЕЗПЕЧНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ
Внаслідок збройної агресії Росії і терористичного характеру ведення

бойових дій на території України залишилася велика кількість
вибухонебезпечних предметів, які з тих чи інших причин не вибухнули. За
оцінками фахівців та експертів в результаті бойових дій Україна опинилась у
становищі, коли майже половина території України забруднена
вибухонебезпечними предметами та потребує гуманітарного розмінування.
Значну проблему становлять забруднення мінами та вибухонебезпечними
предметами річок, водойм, водосховищ, прибережних акваторій Азовського і
Чорного морів. Через російську війну українська земля є однією з найбільш
забруднених вибухонебезпечними предметами у світі. На сьогоднішній день
Україна входить до п’ятірки самих “замінованих” держав, разом із
Афганістаном, Іраком, Сирією та Сомалі. Це створює реальні серйозні
загрози для нормальної життєдіяльності населення.
В післявоєнний час нагальною проблемою буде повне обстеження
небезпечних територій та інфраструктурних об’єктів на предмет наявності
вибухонебезпечних предметів, виявлення, знешкодження та їх знищення. Під
вибухонебезпечними предметами розуміють вибухові матеріали
промислового призначення та саморобного виготовлення, боєприпаси, що
містять вибухові речовини, а також біологічні та хімічні речовини: бомби і
боєголовки; керовані і балістичні ракети; артилерійські, мінометні, ракетні
боєприпаси і боєприпаси до стрілецької зброї; усі міни, торпеди і глибинні
бомби; піротехнічні вироби військового та спеціального призначення;
касетні бомби і касети; електричні вибухові пристрої; саморобні вибухові
пристрої та інші предмети, що є вибухонебезпечними за своєю природою.
Розмінування (гуманітарне розмінування) включає комплекс заходів з
метою ліквідації небезпек, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами,
включаючи нетехнічне та технічне обстеження територій, складення карт,
виявлення, знешкодження та (або) знищення вибухонебезпечних предметів,
маркування, підготовку документів після розмінування, передачу очищеної
території.
Мета розмінування полягає в тому, щоб знизити мінну небезпеку до
рівня, при якому люди можуть жити безпечно; при якому економічний,
соціальний і фізіологічний розвиток може здійснюватися безперешкодно, не
наражаючись впливу обмежень, що викликані впливом наземних мін.
Реалізація комплексу заходів з гуманітарного розмінування потребує
чіткого планування та організації проведення робіт всіх робіт при
127
знешкодженні і знищенні боєприпасів, що не вибухнули. При цьому
необхідний обґрунтований підхід щодо технічного забезпечення, підготовки
відповідних спеціалістів різного характеру, часові розрахунки термінів
проведення робіт і т.п.
Алгоритм реалізації гуманітарного розмінування небезпечних
територій України передбачає виконання наступних процедур: збір та
обробка інформації про території, які підлягають обстеженню на наявність
вибухонебезпечних предметів; збір та обробка інформації про
укомплектованість розвідувальних груп, піротехнічних підрозділів
озброєнням і технікою, наявність технічного оснащення; збір та обробка
інформації про кількість розвідувальних груп, піротехнічних підрозділів та
укомплектованість спеціалістами; аналіз інформації про площі території для
обстеження на наявність вибухонебезпечних предметів; аналіз інформації
про укомплектованість розвідувальних груп, піротехнічних підрозділів
озброєнням і технікою, наявність технічного оснащення; аналіз інформації
про кількість розвідувальних груп, піротехнічних підрозділів та
укомплектованість спеціалістами; оцінка часу нетехнічного обстеження
визначеної території; організації та проведення нетехнічного обстеження
визначення території; оцінка необхідної кількості розвідувальних груп,
спеціалістів, технічного оснащення для проведення нетехнічного обстеження
територій; організації та проведення технічного обстеження визначення
площі; оцінка часу технічного обстеження визначеної території; оцінка
необхідної кількості груп та спеціалістів, оснащення для проведення
технічного обстеження територій; організація та проведення очищення
(розмінування); оцінка часу очищення (розмінування) визначеної території;
оцінка необхідної кількості піротехнічних підрозділів, спеціалістів та
оснащення для очищення (розмінування) територій; оцінка та аналіз
отриманої інформації, формування рішення щодо дій піротехнічних
підрозділів; реалізація дій піротехнічних підрозділів, оцінка ефективності та
корегування рішення.
Таким чином, в результаті проведення гуманітарного розмінування
небезпечних територій України мінна небезпеку в країні знизиться до рівня,
при якому люди можуть жити безпечно, а економічний, соціальний і
фізіологічний розвиток може здійснюватися безперешкодно, не наражаючись
впливу обмежень, що викликані впливом наземних мін.
УДК 681.3:681.5
Kalachova V., PhD in Engineering, Senior Researcher, Associate Professor, Leading
Researcher of Scientific Research Department of Air Force Scientific Center of Ivan
Kozhedub Kharkiv National Air Force University (KNAFU), Misіura O., PhD in
Engineering, Senior Researcher, Head of Air Force Scientific Center of Ivan
Kozhedub Kharkiv National Air Force University (KNAFU), colonel, Sizon D., Head
of Scientific Research Department of Air Force Scientific Center of Ivan Kozhedub
Kharkiv National Air Force University (KNAFU), lieutenant colonel, Pylypenko V.,
Deputy Head of Scientific Research Department of Air Force Scientific Center of
128
Ivan Kozhedub Kharkiv National Air Force University (KNAFU), colonel,
Karmannyi Y., PhD in Engineering, Associate Professor, Leading Researcher of
Scientific Research Department of Air Force Scientific Center of Ivan Kozhedub
Kharkiv National Air Force University (KNAFU), lieutenant colonel
INFORMATION TECHNOLOGIES AND THEIR ROLE IN THE

ORGANIZATION OF THE EDUCATIONAL PROCESS IN THE HIGHER
MILITARY EDUCATIONAL INSTITUTIONS OF UKRAINE IN THE
CONDITIONS OF THE OPERATION OF LEGAL REGIME OF THE
MARTIAL LAW
The russian-Ukrainian war, which began in 2014 and turned into a large-scale
aggression by the occupying forces of the russian federation after February 24, 2022,
led to significant changes in the priority forms of the educational process in the
Higher Educational Institutions of Ukraine, with the aim of saving the lives of all
those involved in this process. In the conditions of martial law, introduced in the
country on the day of the start of the large-scale invasion, mixed and distance
learning became the forms of providing educational services that, based on the active
use of information technologies, were able to ensure a quick recovery of the
educational process with minimal financial costs for its organization.
Educational Institutions were recommended to use in their work the following
information technologies (IT): learning management systems (LMS) (MOODLE,
Google Workspace for Education, Microsoft Office 365 Education, etc.); applications
for conducting video conferences and webinars (BigBlueButton, ZOOM, Microsoft
Teams, Google Meet, etc.); e-mail; messengers (WhatsApp, Signal, etc.); electronic
versions of textbooks; video-lessons from leading Ukrainian and foreign lecturers;
live broadcasts-streams; forums; chat rooms; placement of tasks and
recommendations on the institution’s own website; the resources of the educational
platforms Coursera, Udemy and EdX; simulation models of objects and processes (3-
D models, flesh-animation, educational cartoons and computer educational games)
visualize information and make the content of distance courses (DC) as visual and
understandable as possible for the user, regardless of the degree of c omplexity of the
material that need to learn; educational simulators which use technologies of
augmented reality; the alternative Internet communication networks (Intranet, special
networks with limited user access); IT for additional password protection, thorough
identification, cryptographic protection of information are widely used Higher
Military Educational Institutions (HMEI) of Ukraine in their work on the
organization of the educational process at a distance in order to ensure the defense of
information with limited access and much more different IT.
Ivan Kozhedub KNAFU is one of the leading HMEI of Ukraine in matters of
application and development of the latest IT for the automation of the educational
process and, in particular, for the organization and implementation of educational
programs. At the moment, the main IT used/developed by the educational institution
are: messengers WhatsApp та Signal, which are more protected from possible
unauthorized access by hackers to users’ information resources; the distance learning
129
system with the open source code LMS MOODLE; BigBlueButton and ZOOM
platforms for conducting and participating in scientific conferences in their distance
version and for the acquisition of knowledge in various disciplines by the staff of
educational institutions through distance courses for professional development; some
aviation training simulators; software application GoogleMeet for defense of
qualification works by reserve officers in online mode; KNAFU own developments:
the informational and educational environment “DIALOG”, the universal system for
the development and conducting of computer tests, the complex of designing the
academic schedule “CASCAD”, an interactive educational and training complex for
fire training “Learn to shoot accurately”.
As a result of conducting research on increasing the effectiveness of combat
training through the use of distance learning technologies, the informational and
educational environment (IEE) “DIALOG” has been developed by KNAFU scientists
in 2008, and is DLS which allows: to plan training by distributing subjects by type of
training; to study as a group according to the subjects for which they are studying;
organize classes in accordance with the requirements of the orders of the Ministry of
Defense Ukraine regarding the training of military specialists; to carry out automated
control of testing of those who learn with automatic fixing of time and results of
passing tests; control the process of learning by the average score for the group, the
course through the system of statistical data generation. The universal system for the
development and conducting of computer tests has been developed and implemented
in KNAFU. The developed software application allows to solve the following tasks:
locally, on separate PCs, to develop computer tests and conduct testing and self-
control of those who study; choose the types of answers to questions (with one
correct answer, with a few correct answers, with a response in the form of a record);
divide the questions by category and type of answers and give the corresponding
number of points for the correct answer; to randomly distribute questions by
categories; use as a matter of a variety of document fragments (graphic, formulas,
etc.) from other programs (MS Word, MS Excel, etc.); enter type of time limit and
time limit; to pass the test and return to the questions; at the end of the test, analyze
the responses. The main advantages of the software complex “CASCAD” are: it is an
unique software product, created at the university, which fully corresponds to the
content of all stages of the planning of training sessions for the semester; automatic
control of the formation lessons schedule according to the defined criterions of the
quality of the lessons planning; automatic fixing of all user actions to change data;
automated formation of reporting (statistical) documents for the planned learning
process.
The scientific and methodological recommendations on the use of the (an
interactive educational and training complex for fire training “Learn to shoot
accurately”) were developed by specialists of the KNAFU in co-authorship with
colleagues from the NTU (KPI) already after beginning of the large-scale armed
aggression of the rf. Its aim is in to give cadets and university personnel, within the
limits of the relevant DC, the opportunity to learn how to use this simulator as
efficiently as possible, while reducing the time for high-quality training in matters of
accurate shooting and significantly reducing the material and financial costs of this
130
process. The software of the complex was created for the preparation of data for
firing with various types of weapons and the possibility of reproducing the trajectory
of the bullet in space, taking into account the ballistic data of the weapon and selected
weather conditions. This scientific and methodological recommendations on the use
of the training complex for fire training is a part of DC which is a resource located on
the “DLS KNAFU” service.
For the training of military pilots on helicopters, KNAFU actively uses the
complex aviation training simulator. The complex helicopter simulator is a set of
equipment consisting of a helicopter cockpit with real controls, a visualization
system, and an instructor’s workplace. The simulator is intended for training and
training of crew members in accordance with the “Flight Operations Manual” using
training concepts: LOFT (Line Oriented Flight Training) – training in real conditions
and on a real time scale; CRM (Crew Resource Management) – crew resource
management, information sharing methods, and crew member interaction. This
aviation training simulator is a modern digital helicopter simulator. It is a complex
dynamic system built on the principle of a multi-channel electronic circuit. This
system is managed by a large number of programs based on various algorithms and
mathematical models. The correct application of theories generally accepted in the
practice of helicopter construction and adequate mathematical models made it
possible to simulate the flight dynamics of a real helicopter with a high degree of
accuracy on the simulator. Exercise machines of this series “on mobility” are of
particular interest. When training pilots, the maximum effect is achieved on them.
Such a simulator gives more realistic sensations: overload; effects of inertial and
centrifugal forces; a vortex ring and various “visual” phenomena are simulated.
When the simulation of the vortex ring works, there is a very strong vibration,
overloads are felt and there is even the possibility of hearing sound. Realistic feelings
during piloting on the simulator – guarantees the acquisition of full-fledged long-term
skills by those who undergo training on them.
Thus, at this time, there are a large number of platforms, software applications
and services on the market of IT products, and they allow to help lecturers of HMEIs
of Ukraine in the conditions of the operation of the legal regime of the martial law to
make the educational process as modern, knowledge-intensive and rich in
impressions as possible, which contributes to increasing the motivation of cadets
when receiving remote educational content and allows to improve the quality of the
provision of educational services in HMEIs in general.
УДК 621.396
Каменцев С.Ю., провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу
Хаустов Д.Є., начальник Наукового Центру Сухопутних військ Національної
академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, полковник,
131
Сагайдачного, Прокопенко В.В., заступник начальника науково-дослідного
відділу (ракетних військ та артилерії) Наукового Центру Сухопутних військ
підполковник, Сірий Ю.І., науковий співробітник науково-дослідного відділу
МАЛОГАБАРИТНА ПЕРЕНОСНА РЛС РОЗВІДКИ ПОЛЯ БОЮ
Цілодобовий і всепогодний пошук, виявлення, вимірювання координат і

розпізнавання наземних малорозмірних цілей, в тому числі при наявності
пилодимових і аерозольних завад можуть бути забезпечені тільки
радіолокаційними засобами. При цьому вирішення вищевказаних задач
повинно бути виконано при:
– забезпеченні надійного спостереження живої сили, бойової техніки і
озброєння в тактичну глибину не менше максимальної оптичної дальності в
нормальних метеоумовах для заданого рельєфу місцевості;
– високій енергетичній скритності роботи РЛС;
– забезпеченні точності вимірювання дальності і кутових координат
спостерігаємих цілей (при наявності або відсутності їх руху), потрібний для
прицілювання артилерійського, протитанкового і стрілецького озброєння;
– мінімальних масогабаритних характеристиках апаратури РЛС, які
дозволяють динамічно пересувати її в границях поля бою і експлуатувати
одним (максимум двома) номерами розрахунку.
Забезпечення комплексного виконання вищевказаних умов традиційними
методами, закладеними в існуючі РЛС розвідки наземних цілей (СННР-10М,
ПСНР, “Кредо-М”, “Фара-М”, “Барсук”, “Лис”) неможливо, оскільки їх робота
базується на допплерівських принципах селекції рухомих цілей.
В основу теоретично і експериментально відпрацьованої структури
перспективної РЛС наземної розвідки поля бою покладені наступні технічні
рішення:
– діапазон робочих частот – міліметровий для забезпечення вимагаємих
точностей і роздільних здібностей за кутовими координатами і дальністю при
мінімальній апертурі антени;
– принцип селекції наземних цілей на фоні відбиття від земної поверхні
сигнатурний, який на відміну від допплерівського, інваріантний до наявності
або відсутності руху цілі і передбачає формування її дальністних І
спектральних “портретів”;
– дальністні “портрети” спостерігаємих цілей є класифікаційними
признаками для розпізнавання цілей;
– елементна база РЛС повністю твердотільна, та позволяє мінімізувати
масогабаритні параметри РЛС і реалізувати режим істинної когерентності
формування зондуючих і обробки ехо-сигналів.
Експериментальне відпрацювання всіх вищеперерахованих технічних
рішень виконане по реальних наземних цілях (танк, БМП, БТР, ЗРПК, жива
132
сила) в польових умовах при різних характеристиках земної поверхні, погодних
умовах і організованих завад в діапазонах частот 36 і 94 ГГц. Гранично
досягнуті технічні характеристики РЛС розвідки поля бою:
– роздільна здатність за дальністю 0,1-0,5 м;
– роздільна здатність за допплерівською частотою 10 Гц;
– роздільна здатність за кутовими координатами 1 кут. градус (при
розмірах апертури антени не більше 40 см).
Перспективним напрямком подальшого удосконалення РЛС є
забезпечення електронного сканування спостерігаємої кутової зони,
розширення кількості інформативних при знаків розпізнавання, удосконалення
інформаційного взаємообмін з командним пунктом вогневих підрозділів.
УДК 378.147.018.43
Канчуга М.К., викладач кафедри водіння бойових машин та автомобілів
майор, Дуфанець І.Б., доцент кафедри водіння бойових машин та автомобілів
підполковник, Зеленюх О.М., доцент кафедри водіння бойових машин та
автомобілів Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, підполковник
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АВТОМОБІЛЬНИХ КОЛОН СУЧАСНОСТІ
Сучасні бойові дії мають дуже високу інтенсивність та динаміку до змін.

Очевидною є важливість швидкого та вчасного забезпечення потреб війська у
необхідних для продовжування ведення бойових дій засобах. Основним
способом доставки зброї та боєприпасів, матеріальних засобів та продовольства
до підрозділів які активно просуваються, залишаються саме військові
автомобільні колони. Проте є значущий недолік застосування автоколон
забезпечення в умовах сучасної війни, а саме, вони є дуже помітними під час
пересування, і відповідно, стають пріоритетною ціллю для противника.
Зрозуміло, що коли підрозділи не отримають вчасно зброї, боєприпасів та
інших матеріальних засобів, вони не зможуть продовжувати ведення бойових
дій. Саме це і є ключем до успіху в будь яких сучасних військових операціях,
позбавити противника можливості здійснювати забезпечення його підрозділів.
Проаналізувавши військові конфлікти та війни минулого століття можна
зробити висновок про важливість та необхідність використання автоколон, і
основне що вагомо змінилося з тих часів, це сучасні умови ведення війни. У
воєнних конфліктах минулого століття військові колони рухались далеко від
лінії зіткнення, відносно безпечнішими дорогами, і практично без особливих
зусиль діставались пункту призначення. Сучасна війна більш технологічна,
більш інтенсивніша та більш небезпечніша для автомобільних колон.
Противник застосовує різноманітні способи та засоби для виявлення колон
забезпечення та негайно вживає заходів для їх знищення. Широко
застосовуються проникаючі малі диверсійно-розвідувальні групи, ударні БпЛА
133
та “дрони-камікадзе”, далекобійні засоби артилерії та армійської авіації, які
досить ефективно знешкоджують автомобільні колони.
Війна в нашій країні показує нам, без перебільшення, безпрецедентне
залучення великої кількості роботизованих та дистанційно керованих
комплексів. З цієї точки зору, задля підвищення живучості автоколон вартувало
б приглянутись до напрацювань американських компаній, які вже декілька
років втілюють в життя ідею можливості здійснювати підвезення матеріальних
засобів автомобільними колонами без залучення водіїв та додаткового
персоналу. Перші тестування таких дистанційно-ведених автоколон показали
вражаючі результати. Автомобілі рухались у колоні один за одним, слідуючи по
маршруту за автомобілем-лідером, проїжджали перехрестя та складні ділянки
місцевості, оминали припарковані автомобілі та раптово виникаючі перешкоди.
Отже, автомобільну колону очолює автомобіль, який управляється
водієм, а от решта транспортних засобів, використовуючи спеціалізоване
обладнання, слідують за автомобілем-лідером уже без залучення водіїв.
Безпілотні вантажівки, які слідують позаду, тримаються стежки, не
покладаючись на дорожні знаки, дорожню розмітку, тротуар чи GPS.
Орієнтиром для системи в такому автомобілі може бути практично будь який
твердий, нерухомий і характерний об’єкт: дерево, телефонний стовп, камінь,
ділянка бордюру, навіть вибоїна. Коли людина веде лідируючий автомобіль по
маршруту, його система автономності виявляє потенційні орієнтири на шляху,
перевіряє їхнє розташування за допомогою кількох датчиків, а далі передає дані
наступним автомобілям у колоні.
Потім, коли кожен автомобіль-слідувач по черзі наближається до
орієнтира, він використовує свої датчики, щоб виявити його та підтвердити
власне положення, за потреби коригуючи свою інерціальну навігаційну
систему. Водій, котрий управляє першим автомобілем, має змогу обирати
найбільш вигідне та безпечне місце розташування автомобіля на дорозі чи
під’їзних шляхах, реагуючи на раптові зміни в обстановці під час руху.
Використання таких автомобільних колон має ряд переваг, серед яких:
збереження життя особового складу та можливість залучення їх до виконання
інших завдань; покращення тактико-технічних характеристик, через
можливість значно зменшити розміри і масу кабіни.
Вітчизняні автовиробники, також мають певні напрацювання в цьому
напрямку. Створені перші прототипи безпілотних автомобілів, керування
якими здійснюється дистанційно з пульта управління, з можливістю впливу на
органи керування автомобіля на відстані в радіусі від 10 до 50 км. Звичайно,
війна внесла свої корективи у темпи розвитку таких технологій, але однозначно
вектор подальшого розвитку повинен відповідати сучасним тенденціям і
потребам.
Безпілотні технології розвиваються дуже стрімко і значно зменшують
залучення людського ресурсу. Використання автомобільних колон в умовах
сучасної війни залишається, і ще мабуть довго залишиться, основним способом
забезпечення підрозділів, адже використання боєприпасів відбуваєтьс я досить
інтенсивно і у великих об’ємах, тому їх потрібно швидко й вчасно поповнювати
134
для збереження бойової міці війська. Враховуючи застосування противником
високоточної зброї для знищення автомобільних колон забезпечення, варіант
використання дистанційно-ведених автоколон виглядає модерним та
перспективним, а що важливіше, дозволяє вберегти людський ресурс.
УДК: 355.7: 624.01: 725.18

Каршень А.М., начальник кафедри інженерних спеціальних дисциплін
факультету Сил підтримки Національної академії сухопутних військ ім.
гетьмана Петра Сагайдачного, Стаднічук О.М., к.х.н., викладачка кафедри
інженерних спеціальних дисциплін факультету Сил підтримки Національної
академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, Мельник Н.В.,
курсант 431-ІК факультету Сил підтримки Національної академії сухопутних
військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного
ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ 3D-ДРУКУ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ

ЕЛЕМЕНТІВ ФОРТИФІКАЦІЙНИХ СПОРУД
Динамічний розвиток засобів ураження, а саме значне підвищення

точності та здатності ураження сучасних боєприпасів збільшує їх ефективність
на полі бою в рази. Такий стан справ вказує на необхідність пошуку способів
підвищення рівня захисту озброєння техніки та особового складу, окремих
об’єктів інфраструктури.
Одним із найважливіших завдань при підготовці до оборони є виконання
заходів щодо фортифікаційного обладнання, укріплення та удосконалення
позицій, запасних рубежів. Очевидно, що питання підвищення захищеності
фортифікаційних споруд від різних видів засобів ураження, швидкості їх
обладнання, можливості транспортування та пошуку нових просторових рішень
для польових фортифікаційних споруд і охорони кордону, правоохоронної та
пенітенціарної систем в сьогоднішніх реаліях бойових дій є доволі актуальним.
Аналіз руйнування фортифікаційних споруд та уражень, які при цьому отримує
особовий склад, вказує на важливість застосування відповідних матеріалів та
технологій при виготовленні складових конструкцій споруд.
Впродовж останніх десятиліть оборонний сектор різних країн все
активніше застосовує адитивне виробництво (Additive manufacturing) або 3D-
друк в багатьох сферах – на землі, у повітрі та на морі. Міністерство борони
США у 2021 році визначила наступні цілі для технології 3D-друку:
інтегрування її в Пентагон і оборонну промислову базу; сприяння гнучкому
використанню; розвиток передового досвіду і навичок; безпека робочих
процесів та підтримка співпраці між службами та федеральним урядом. Власне,
Additive manufacturing разом з іншими технологіями дозволить швидше
реагувати на різні кризові ситуації. Зокрема, під час бойових дій російсько-
української війни активно використовуються різні деталі військового
спорядження та озброєння виготовлені на 3D-принтері.
Аналіз балістичних характеристик полімерних композитних матеріалів
вказує на перспективи їхнього застосування як для індивідуального захисту
135
(наприклад для виготовлення пластин до бронежилетів) так і для виготовлення
складових елементів (блоків) фортифікаційних споруд різного призначення.
Збройні сили США з метою пошуку нових матеріалів для 3D-друку
співпрацюють з різними приватними компаніями та науковцями. Результатом
такої співпраці є магнієвий сплав WE43 за допомогою якого можна виготовляти
елементи меншою вагою, проте із кращою міцністю; для виготовлення різного
типу споруд – матеріали на основі цементу.
Відомо, що для виготовлення фортифікаційного обладнання
використовують, як правило, місцеві матеріали. Це, найчастіше місцеві
матеріали: ґрунт, пісок та/або гравій, засипаний у прості мішки чи бастіони
HESCO, деревина. Крім місцевих матеріалів для захисних конструкцій часто
використовують готові бетонні чи залізобетонні елементи. Бетонні панелі,
армовані фіброволокнами, скловолокнами та металокерамічним композитом,
також забезпечують задовільну балістичну стійкість, проте збільшують вагу
конструкції і потребу у технічних засобах для її виготовлення.
Адитивне виробництво різних елементів/деталей забезпечує такі
властивості як твердість, міцність та легкість, а внутрішнє армування
волокнами дозволяє витримувати дуже сильне навантаження. Основне завдання
– вибір матеріалу з якого будуть виготовлятись елементи фортифікаційних
споруд. Поєднання елементів, надрукованих на 3D-принтері, та різних сучасних
просторових (конструктивних) рішень дозволить адитивно вдосконалити
процес спорудження фортифікаційного обладнання.
Для друку самої конструкції, її елементів або форм, що згодом можуть
заповнюватися звичайним бетоном, використовують: контурне виготовлення,
метод мокрої екструзії, друк на бетоні та сухий метод. Метод 3D-друку та
виготовлені за його технологією елементи мають як переваги, так і недоліки.
До переваг елементів фортифікаційного обладнання, виготовлених за
технологією 3D-друку, можна віднести:
– збільшення міцності та надійності (покращення балістичних
властивостей);
– зменшення кількості необхідних матеріалів для виготовлення
допоміжних елементів, наприклад, опалубки для бетонних конструкцій;
– скорочення часу на спорудження фортифікаційного обладнання;
– зменшення кількості особового складу, необхідного для виготовлення
елементів фортифікаційного обладнання та його встановлення;
– зниження ваги та вартості конструкції;
– можливість принтера друкувати безперервно, лише з обмеженим часом
для чищення та обслуговування;
– підвищена автоматизація, тобто зменшення попиту на будівельну
робочу силу, особливо в польових умовах;
– підвищення безпеки в несприятливих умовах
– спрощення логістики та управління будівництвом через скорочення
ланцюжка постачання. Так, щоб надрукувати будь-які елементи потрібний 3D-
принтер, програмне забезпечення (розроблений у відповідному середовищі
136
макет деталей) і насос, які можна транспортувати будь-куди в транспортному
контейнері стандартного розміру.
Автоматизуючи процес будівництва, зменшується також потреба в їжі
для персоналу, паливі та електроенергії. Якщо використовуватимуться бетон і
матеріали місцевого виробництва, то витрати на транспортування матеріалів і
логістику стають незначними.
Додатковою перевагою 3D-друку перед звичайними технологіями є
можливість мінімізувати негативний вплив на довкілля, спричинений
відходами матеріалів, споживанням енергії та викидами парникових газів.
Недоліками елементів конструкції, надрукованих 3D-друком, є :
– відсутність кодексів і стандартів, що регулюють галузь: існуючі
стандарти проєктування та конструкції не застосовуються до методів 3D-друку.
Однак армування конструкцій, незалежно від способу виготовлення, вимагає
ручного розміщення арматури;
– більша сприйнятливість до змін навколишнього середовища.
Наприклад, важко екстрадувати та укладати бетон у вологих умовах, тоді як
роботу над дерев’яним каркасом можна продовжувати в дощову погоду;
– зниження попиту на робочу силу, що при промисловому виготовлення
захисних конструкцій негативно впливатиме на забезпечення соціально-
економічної стабільності.
– якість конструктивного матеріалу, що необхідний для 3D-друку:
– більша чутливість до реології матеріалу.
Отже, використання елементів захисних конструкцій фортифікаційного
обладнання, надрукованих на 3D-принтері, є швидшим, безпечнішим, менш
трудомістким і структурно ефективнішим, ніж тих, що виготовляються
традиційно.
Крім того, виготовлення елементів конструкції можливе як в
контрольованих умовах (наприклад на підприємстві), так і в польових, де
принтер можна встановити всередині укриття та друкувати невеликі
компоненти. Перспективи наступних досліджень будуть спрямовані на пошук
необхідних матеріалів, розробку надійної та зручної технології 3D-друку,
здатної створювати спеціально спроєктоване військове фортифікаційне
обладнання в польових умовах з використанням місцевих матеріалів. Крім того,
активним є питання виготовлення великомасштабних 3D принтерів, з
допомогою яких можна створювати суцільні елементи великих розмірів. Це
дозволить виготовляти міцні, довговічні конструкції, скоротити тривалість
будівництва, зменшити використання матеріалів, мінімізувати потреби в
робочій силі, а також знизити потреби у матеріально-технічному забезпеченні
та постачанні.
УДК 623.4
Каторгін О.М., Головний конструктор з серійних виробів ДП “ХКБМ ім.
О.О.Морозова”, Бондар О.І., начальник відділу ДП “ХКБМ ім. О.О.Морозова”,
Дєєв С.Г., начальник сектору ДП “ХКБМ ім. О.О.Морозова”, Нефьодов А.В.,
137
к.т.н., начальник сектору ДП “ХКБМ ім. О.О.Морозова”, Стрімовський С.В.,
к.т.н., начальник сектору ДП “ХКБМ ім. О.О.Морозова”
ВИБІР ЕЛЕКТРОПРИВОДУ ДЛЯ ВИПРОБУВАЛЬНОГО СТЕНДУ

ВУЗЛІВ ТРАНСМІСІЇ БРОНЕТРАНСПОРТЕРА
Одним з завдань при розробці випробувального стенду вузлів трансмісії

бронетранспортера є вибір електроприводу. Цей вибір визначається з огляду на
можливість швидкої реалізації, мінімізацію складових частин, доступність
придбання стандартних комплектуючих та мінімізацію обсягу монтажних та
налаштувальних робіт безпосередньо на виробництві. Враховуючи
вищезазначені фактори та в результаті проведеного аналізу існуючих
конструкцій аналогічного обладнання, був обраний асинхронний
електропривод випробувального стенда послідовно через клинопасову
передачу, проміжну підшипникову опору та карданний вал.
Вибір електричної схеми виконано з урахуванням наступних вимог:
– можливість випробувань кількох вузлів трансмісії (мости, роздавальна
коробка, колісні редуктори);
– реалізація багатьох режимів випробувань (різні оберти і різні
навантаження);
– можливість плавного регулювання частоти обертання електродвигуна у
діапазоні частот нижче номінальної і, можливо, у діапазоні частот, що у 1,5-1,8
рази перевищують номінальну;
– реалізація випробувальних режимів без перевантаження електродвигуна
по струму або з короткочасним перевантаженням, що не призводить до
перегріву та виходу з ладу обладнання;
– плавний пуск приводу і термінове відключення в аварійних ситуаціях;
– живлення від промислової мережі трифазного струму напругою 380 В.
Враховуючі значні успіхи останнього часу у галузі розробки частотних
перетворювачів у якості електроприводу був обраний асинхронний
електродвигун з подвійною клітиною WEG W20-160-02 номінальною
потужністю 11 кВт при напрузі 380 В з метою забезпечення певного запасу на
випадок випробувань вузлів з підвищеним власним опором обертанню,
підвищеним моментом інерції, або реалізації додаткових вимог по
навантаженню.
В умовах розробленого стенду налаштування виконуються шляхом
програмування частотного перетворювача LS-200 серії iP5A, який має широкий
діапазон регулювання параметрів. Перетворювач дозволяє також виконувати
налаштування за допомогою ЕОМ через інтерфейс RS 485. Замість LS-200
можливо використання перетворювача NORDAC 700E з аналогічними
характеристиками. Електрична схема передбачає реверсивну роботу стенду,
примусове аварійне вимкнення, кінцевий запобіжник відкритої кришки
клинопасової передачі і т.ін.
Сучасний рівень систем управління асинхронними двигунами дозволяє
регулювання частот обертання шляхом збільшення частоти напруги живлення у
138
діапазоні 50-90 Гц, але характеристики електродвигуна WEG W20-160-02 і
низка виконаних експериментів довели, що на підвищених частотах (в області
зменшення магнітного потоку та ослаблення поля) момент електродвигуна має
тенденцію до зниження. З цієї причини було прийняте рішення
використовувати лише частоти ν < 50 Гц, а підвищені випробувальні оберти
мостів забезпечувати за рахунок підвищувальної клинопасової передачі.
Розрахункові дослідження довели, що електродвигун буде функціонувати
у діапазоні сталих частот, при цьому порівняння графічних характеристик
двигуна з розрахунковими даними за формулою Клоса виявляє помітні
розбіжності у значенні критичного ковзання, хоча відомо, що формула Клоса
дає досить точні результати у діапазоні сталих ковзань і це було підтверджено
результатами випробувань.
Таким чином, за результатами розрахунків та випробувань, виконаних
фахівцями ДП “ХКБМ”, обраний асинхронний електропривод відповідає всім
вимогам до аналогічного тестового обладнання і забезпечує режими тестування
у всьому діапазоні моментів та обертів, що реалізуються на вузлах трансмісії.
УДК 681.3.62:004.383
Кицу Н.М., слухач Військового інституту телекомунікацій та інформатизації
ім. Героїв Крут, старший лейтенант, Штаненко С.С., доцент кафедри
телекомунікаційних систем та мереж Військового інституту телекомунікацій та
інформатизації ім. Героїв Крут, підполковник, Османов Р.Н., начальник
кафедри військової підготовки Військового інституту телекомунікацій та
інформатизації ім. Героїв Крут, полковник
ПІДХІД ДО ПРОЕКТУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ

СИСТЕМ НА ОСНОВІ ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК
Однією із суттєвих особливостей сучасного етапу науково-технічного

прогресу є стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних систем, а саме
їхніх складових: інформаційних та електронних комунікаційних систем
(ЕКС).
Велика кількість сучасних ЕКС є мультисервісними гетерогенними
системами, розробка яких потребує постійного осмислення тенденцій
розвитку, напрямів удосконалення технологій інформаційного обміну та
топології їхньої побудови. В якості домінуючої тенденції розвитку ЕКС на
сьогодні розглядається реалізація концепції NGN – Next Generation Network,
яка відображає тенденції об’єктивного процесу конвергенції діючих та
перспективних мереж різного призначення, що здійснюється під егідою
великої кількості міжнародних організацій, та спеціалізується на розробці
нормативної бази у сфері телекомунікацій.
В умовах високої динаміки розвитку телекомунікаційної сфери однією
з основних проблем, що стоїть перед розробниками ЕКС, є проблема оцінки
доцільності вибору тієї чи іншої мережевої технологій, мережевого
обладнання, а також загального мережевого програмного забезпечення.
139
Так, на сьогодні практика показує, що проєктування складних
технічних систем, якими є ЕКС, здійснюється на основі широкого
використання сучасних засобів САПР, а також великого колективу фахівців у
сфері електронних комунікацій, інформаційних технологій, що в сукупності
складає, по суті, велике проєктне підприємство. Зазначимо, що відповідно до
загальноприйнятих рекомендацій, наприклад, проєктування мережі містить
наступні етапи: аналіз причин впровадження мережі; аналіз місця
розташування мережі; визначення переліку обладнання; аналіз сумісності
обладнання, що використовується; планування структури каталогів сервера;
отримання списків конфігурацій; розробка плану монтажу мережі;
організація системного журналу. Якщо здійснювати проєктування в САПР
будь-якої складної системи, то виділимо наступні стадії: стадія технічного
завдання; стадія ескізного проєкту; стадія технічного проєкту. Із наведених
прикладів бачимо всю складність та відповідальність проєктування складних
технічних систем.
Однак, нині існує й інший напрямок у проєктуванні складних технічних
систем, який заснований на методології штучного інтелекту, а саме на
застосуванні експертних систем, за допомогою яких можливо реалізувати
метод експертних оцінок. При цьому застосування експертних систем в
якості САПР надасть можливість інтелектуалізувати процес проєктування
ЕКС. Крім цього інтелектуалізація процедури проєктування ЕКС обумовлює
появу нової концепції проєктування – адаптивного проєктування, згідно з
якою створення кінцевого продукту відбувається завдяки інтерактивному
процесу, в якому користувач, розробник і система багатократно взаємодіють
один з одним.
Методи експертних оцінок – це методи організації роботи з фахівцями-
експертами й обробки їхніх думок, виражених в кількісній або якісній формі.
Використання експертних методів допомагає формалізувати процедури
збору, узагальнення та аналізу думок спеціалістів з метою перетворення їх у
форму, найбільш зручну для прийняття обґрунтованого рішення.
Методи експертних оцінок не можуть замінити ні адміністративних, ні
планових рішень, вони лише дозволяють поповнити інформацію, необхідну
для їх підготовки і прийняття. Використання експертних оцінок правомірно
тільки там, де неможливо застосувати точніші методи. Перефразовуючи
зауваження Т. Сааті, можна сказати, що експертні методи – це мистецтво
давати неточні відповіді на ті практичні питання, на які даються ще гірші
відповіді іншими методами.
Слід зазначити, що експертні оцінки характеризуються кількома
класифікаційними ознаками. Першим є кількість експертів, які беруть участь
у експертизі. Другою ознакою є кількість критеріїв, за якими проводиться
оцінка. В якості третьої ознаки використовується тип оцінки.
Так, основними вимогами до колективної експертної оцінки є її
достовірність та оперативність її формування. Сучасна експертиза
проводиться, зазвичай, відповідно до рангової шкали, тобто групи експертів,
які пропонують множину альтернативних варіантів, що підлягають
140
упорядкуванню за якимось критерієм. При цьому кожен з експертів
упорядковує варіанти та подає індивідуальне ранжування. Крім цього методи
формування колективного ранжування поділяються на кілька груп.
До першої групи відносяться методи медіанних ранжувань, які
засновані на концепції відстані між ранжуваннями і полягають у визначенні
ранжування, найближчого за деякою математичною мірою до всіх
індивідуальних думок експертів.
До другої групи методів належать методи колективної експертної
оцінки, що ґрунтуються на засадах соціального вибору (або голосування),
згідно з якими найбільш переважний варіант займає перше місце і отримує
максимальну кількість балів, далі за перевагою займає наступний варіант і
так до кінця списку. Кінцевим результатом є колективне ранжування, яке
представляється у вигляді числа балів, набраних кожним із варіантів за
сумою індивідуального ранжування.
Отже, запропонована концепція адаптивного проєктування, в основі
якої лежать методи експертних оцінок, реалізація яких запропонована за
допомогою експертних систем, відкриває нові можливості в проєктуванні
електронних комунікаційних систем і дозволяє не лише автоматизувати
процедуру проєктування, а й надати даній процедурі інтелектуальних
властивостей.
УДК: 355.45
Кільменінов О.А., к.т.н., начальник науково-дослідної лабораторії центру
полковник, Чопа Д.А., к.т.н., с.н.с., провідний науковий співробітник центру
імітаційного моделювання Національного університету оборони України
РОЗПОДІЛЕНЕ ІМІТАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЧНА

ОСНОВА СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ
Трансформація форм та способів ведення воєнних дій, що відбувається

останнім часом, поряд з новими тенденціями у розвитку військового
мистецтва, ставлять у ряд першочергових завдань створення кластера
моделей військового призначення як інструментів якісної та ефективної
підготовки особового складу, дослідження проблем, що пов’язані із
військовою сферою тощо. Ці завдання можуть бути вирішені шляхом
уніфікації та інтеграції як існуючих, так і моделей, які знов створюються, у
єдине інформаційно-моделююче середовище, а стосовно системи підготовки
військових фахівців – забезпечить створення універсального тренувального
середовища на сучасній технологічній базі.
Такий підхід реалізований в концепції розподіленого інтерактивного
моделювання (DIS), яка передбачає наявність декількох систем імітаційного
моделювання (СІМ), мережу моделювання (SIMNET), а також архітектуру
високого рівня (HLA), яка визначає міжнародний стандарт реалізації
141
розподіленого моделювання. Даний стандарт забезпечує єдність семантичної
складової інформаційного обміну на основі інформаційної моделі обміну
даними, що представляє собою набір стандартів, які містять формалізований
опис структури та формату даних, що передаються при формалізованому
обміні даними між споживачами. Зазначена архітектура покладена в основу
стандарту НАТО STANAG 4603 та дозволила реалізувати програмні рішення,
що об'єднують у єдиний інформаційний простір найсучасніші методики
підготовки військ, які класифікуються як Live, Virtual, Constructive Training
(LVC-T).
Фахівцями США вже реалізується Концепція інтегрованого середовища
розподілених засобів моделювання бойової обстановки “Інтегроване
середовище JLVC” (Live-Virtual Constructive – Integration Architecture – LVC-
IA) на основі архітектури інтеграції натурних, віртуальних і конструктивних
засобів моделювання (Live-Virtual Constructive – Integration Architecture –
LVC-IA).
Основні системи імітаційного моделювання, що входять до складу
JLVC:
– СІМ JTLS-GO;
– CІМ JCATS;
– система моделювання бойових дій авіації AWS1M (Air Warfare
Simulation);
– об’єднана система моделювання бойових дій JSAF (Joint Semi-
Automated Forces);
– система моделювання тактичного рівня TACSIM (Tactical Simulation),
що моделює процеси збору та передачі розвідувальної інформації;
– національна система імітації бойових дій NWARS NG (National
Wargaming Simulation Next Generation);
– модуль об’єднаної системи імітації матеріально-технічного
забезпечення військ (сил) JDLM (Joint Deployment Logistics Module).
На думку закордонних експертів, перспективним напрямком для
проведення багаторівневих командно-штабних навчань з органами
управління об’єднаних (міжвидових) формувань є створення комплексу
багаторівневого імітаційного моделювання на основі спільного використання
СІМ JTLS-GO та СІМ JCATS (рис.1).
В рамках цього комплексу на робочих станціях СІМ JTLS-GO
користувачі зможуть отримувати зображення об’єктів високого рівня агрегації,
а СІМ JCATS буде здатна їх деталізувати до окремого зразка ОВТ або навіть
окремого військовослужбовця на полі бою. Такий підхід забезпечує ієрархічну
структуру процесу моделювання.
Перший рівень забезпечить моделювання на оперативному рівні
(наприклад, дії складових оперативного (оперативно-тактичного) угруповання
військ) та постановки бойових завдань тактичним формуванням.
Другий рівень охоплює процеси прийняття рішення та постановку
бойових завдань у тактичній ланці управління.
142
Рисунок 1 – Комплекс багаторівневого імітаційного моделювання
Реалізація такого підходу щодо використання розподіленого імітаційного

моделювання вкрай актуальна для сектору безпеки та оборони України. Це
забезпечить сучасну технологічну основу для системи підготовки фахівців як
Збройних Силах України так і інших складових сил безпеки та оборони.
Інтеграція засобів імітаційного моделювання різного рівня деталізації
забезпечить створення ефективного та менш витратного середовища для
комплексної практичної підготовки військовослужбовців органів управління
оперативного і тактичного рівнів одночасно, в формі багаторівневих командно-
штабних навчань.
В Збройних Силах України більше 20 років використовується СІМ
JCATS, яка розгорнута як у ВВНЗ, так і в навчальних центрах підготовки
підрозділів Збройних Сил України.
З кінця 2021 року в центрі імітаційного моделювання Національного
університету оборони України розпочата робота щодо розгортання та
опанування СІМ JTLS-GO з метою подальшого використання як в освітньому
процесі, так і під час заходів оперативної підготовки Збройних Сил України.
Отже, використання можливостей розподіленого імітаційного
моделювання бойових дій забезпечить технологічну основу для створення
сучасної системи ефективної, комплексної та багаторівневої підготовки
особового складу як Збройних Сил України так й інших складових сектору
безпеки та оборони України.
УДК 358/636.7
Клепацький С.В., старший викладач кафедри кінології Національної академії
Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, капітан,
Кудряшов Т.А., здобувач вищої освіти за освітньою програмою “Організація
діяльності кінологічних підрозділів Державної прикордонної служби України”
143
Національної академії Державної прикордонної служби України ім.
Б.Хмельницького
ОКРЕМІ АСПЕКТИ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІНОЛОГІЧНИХ

ПІДРОЗДІЛІВ СКЛАДОВИХ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ
УКРАЇНИ
В сучасних умовах розвитку складових сектору безпеки і оборони

України у контексті технічного оснащення, заміни застарілих зразків техніки та
озброєння в цілому, актуальності набуває науково-технічне забезпечення
кінологічних підрозділів зокрема. Актуальність таких змін посилюється низкою
важливих завдань, які визначаються специфічними завданнями, зокрема,
розмінування місцевості або об’єктів інфраструктури, пошук вибухових
речовин (вибухових пристроїв, польових складів зброї та боєприпасів), участь у
здійсненні штурмових дій будівель (споруд) із використанням кінологів зі
службовими собаками.
Порівняльний аналіз технічного забезпечення кінологічних підрозділів
країн Європейського Союзу, США, Великобританії, Ізраїлю дозволили
констатувати значне відставання вітчизняних кінологічних підрозділів у
зазначеному аспекті.
Зокрема, спеціальні підрозділи, які використовують кінологів зі
службовими собаками забезпечуються спеціальним спорядженням для їх
підготовки і використання. Залежно від специфіки завдань, які виконуються, до
комплекту такого спорядження можуть входити: тактичні захисні шоломи та
окуляри, бронежилет, відеокамери. Поряд з цим, кінологи забезпечуються
спеціальним транспортом для перевезення службових собак, а також
відповідного спорядження.
Окремої уваги заслуговує тактичний шолом, який може бути
багатофункціональним. Зокрема, він може мати дві камери (кольорова, чорно-
біла), кут захоплення яких – 140-1700, причому чорно-біла камера може
працювати в інфрачервоному діапазоні і нічному режимі. Шолом має пило- та
водонепроникність зі ступенем захисту IP67, що дає захист від піску і пилу, а
також захищає на 30 хвилин від попадання води на глибині до 1 метра, а також
вмонтовані захисні окуляри. Конструкція шолому передбачає вбудований
мікрофон і динамік, що дозволяє кінологу на відстані чути все, що відбувається
навколо собаки, а також передавати певні команди, наприклад, рухатися у
певному напрямку (праворуч або ліворуч), зупинитися, розпочати пошук
(огляд). На ринку найпоширенішим варіантом, що відповідає окресленим
технічним характеристикам є система K9 Vision System. Дальність передачі
сигналу в у таких систем складає 300-800 метрів, а сам сигнал зашифрований за
технологією COFDM.
Головними перевагами такої системи є зниження ризику для безпеки
життя і здоров’я складу штурмової групи, можливості командира групи
візуально бачити обстановку на недоступній ділянці (кут будівлі, сходинки у
будинках, окремі кімнати тощо), що дозволить прийняти ефективніше рішення
144
щодо тактики дій. Крім виконання бойових завдань, дані системи (їхня
спрощена версія) може активно використовуватися під час використання собак
у рятувальних операціях з пошуку людей під завалами.
Виконання спеціальних завдань потребує і відповідного захисту для
службового собаки від осколків. З цією метою доцільним є використання
спеціальних бронежилетів. На ринку України вони почали з’являтися з 2014
року. Основним виробником є компанія “Українська Броня”. Основні
характеристики: клас захисту – 2 за ДСТУ 8782:2018 ВСТ 01.2301.003-2020
(02). (STANAG 2920), балістичні характеристики – V50 645 м/с, 7.62х25 мм ТТ
57-Н-134с, 9х19 мм FMJ RN Sc Luger/Parabellum (за протоколами балістичного
випробування від сертифікованої лабораторії при Міністерстві оборони
України), матеріал броні – надвисокомолекулярний поліетилен (НВМПЕ).
Однак, результати аналізу керівних документів, що визначають основні
засади діяльності кінологічних підрозділів, дозволило дійти висновку, що лише
окремі відомства мають (частково) у нормах забезпечення спеціальним
спорядженням, інвентарем та приладами предмети захисту для службових
собак чи дистанційного контролю. Проте закупівлі за окресленими позиціями
не здійснюються.
Основними причинами недосконалості окремих аспектів системи
технічного забезпечення кінологічних підрозділів вважаємо: невідповідність
норм забезпечення кінологічних підрозділів спеціальним спорядженням,
інвентарем та приладами умовам сьогодення; недостатнє фінансування
кінологічних підрозділів щодо закупівлі спеціального спорядження, приладів.
інвентарю; відсутність на українському ринку виробника систем за типом K9
Vision System (вартість закупівлі за кордоном може сягати декількох десятків
тисяч доларів); відсутність державної закупівлі бронежилетів для службових
собак; нерозуміння окремими керівниками важливості технічного забезпечення
кінологічних підрозділів; недостатнє впровадження до програми підготовки
кінологів сучасних досягнень науки і техніки, що зумовлює відсутність досвіду
використання сучасних систем управління собакою.
Основними шляхами удосконалення системи технічного забезпечення
кінологічних підрозділів складових сектору безпеки і оборони України
пропонуємо:
– розробка сучасних норм забезпечення кінологічних підрозділів
спеціальним спорядженням, інвентарем та приладами із урахуванням досвіду
провідних країн світу;
– активізувати роботу науково-дослідних інститутів у контексті розробки
систем дистанційного управління службовими собаками за прототипом K9
Vision System з метою визначення економічної доцільності серійного
виробництва на теренах України;
– упорядкування порядку закупівлі відповідних технічних засобів,
приладів, спорядження;
– внесення до програм підготовки кінологів питань щодо методики
підготовки, тактичних прийомів і способів використання службових собак у
комплексі з технічними засобами;
145
– накопичення позитивного досвіду використання технічних засобів у
діяльності кінологічних підрозділів як ц навчальних, так і реальних (бойових)
умовах.
УДК 355.4
Ковалько О.Є., науковий співробітник науково-дослідного відділу
України, полковник, Оникієнко Л.С., науковий співробітник науково-
військової техніки ЗС України, майор
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ НА ОСНОВІ
БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНИХ АЛЬТЕРНАТИВ
Сучасні аналітичні інформаційні системи підтримки прийняття рішень

реалізуються на основі динамічного формування багатьох критеріїв вибору та
оцінювання. Зазначені системи мають назву multi-criteria decision analytical
software (MCDA системи). Окрім ранжування об’єктів за сукупністю показників
у відповідності до різних методів, програмне забезпечення надає особі, що
приймає рішення (ОПР) можливості побудови моделі задачі та аналізу
отриманих результатів.
Існує багато різних MCDA систем, як веб-орієнтованих, що доступні
безпосередньо для використання в інтернеті у режимі онлайн, так і десктопних
версій, які можна завантажити та встановити. Отже цілком доцільним буде не
аналізувати кожен окремий програмний продукт, а зосередити увагу переважно
на тому програмному забезпеченні, яке активно використовувалося або яке
досягло певного статусу серед практиків та спільноти MCDA, що можна
розглядати як один із індикаторів корисності програмного забезпечення.
Досліджувалось тільки те програмне забезпечення, яке відноситься до
багатоатрибутного прийняття рішень. Метою дослідження існуючих MCDA
систем був порівняльний аналіз найбільш потужного та варіативного
програмного забезпечення, що застосовується в прикладних задачах
багатокритеріального прийняття рішень в більшості сфер людської діяльності.
Багато таких систем дублюють спільний функціонал і є схожими аналогами.
Для досліджень було обрано 21 програмний засіб, які створено як
демонстраційна або пробна версія програмного забезпечення. Основні з них:
1000Minds, КІТ-ПОЛІЕДР, Analytica, Criterium Decision Plus 3.0, Decision Tools,
D-Sight, Hiview 3, OnBalance, Promax, TESLA, V.I.P. Analysis, Web-HIPRE.
Критерії для порівняння MCDA поділяються на категорії у відповідності
до основних етапів процесу проведення вибору та ранжування (побудова
моделі, оцінка критеріїв, встановлення результатів). Для кожної категорії
зафіксований рівень застосовності програмного забезпечення для різних
завдань та/або методів цього етапу. Наприклад, на етапі зважування критеріїв
перераховано, які методи MCDA підтримуються програмним забезпеченням.
146
Досліджувались такі категорії: підтримка процесу, конструкція моделі
задачі, прикладні методи, аналіз результатів.
За результатами порівняння інформаційних систем визначено, що:
– загальною тенденцією побудови інформаційних систем
багатокрітеріального оцінювання стало створення багатофункціонального
MCDA програмного забезпечення, в якому реалізовані різні методи, що
використовуються в залежності від специфіки задачі;
– якість отриманого розв’язку багатокритеріальної задачі ранжування в
першу чергу залежить від вдалого структурування, що вимагає від ОПР
скрупульозної деталізації проблемної області для визначення критеріїв,
альтернатив та іншої інформації.
Відповідно до цього, лише КІТ-ПОЛІЕДР може проводити ефективний
онтологічний супровід процесів прийняття рішення на відміну від розглянутих
MCDA-систем, в яких містяться тільки певні елементи онтологічного
супроводу, що здебільшого пов’язано з можливістю візуалізованого
формування таксономічної структури.
УДК 621.27
Ковальчук Р.А., к.т.н., доцент, професор кафедри інженерної механіки
(озброєння та техніки інженерних військ) факультету Сил підтримки
Сокульська Н.Б., к.ф.-м.н, доцент, доцент кафедри інженерної механіки
(озброєння та техніки інженерних військ) факультету Сил підтримки
Гузик Н.М., к.ф.-м.н, доцент, доцент кафедри інженерної механіки (озброєння
та техніки інженерних військ) факультету Сил підтримки Національної академії
ВПЛИВ ПРУЖНО-ІНЕРЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КАНАТА НА

ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ ПІДІЙМАЛЬНИХ УСТАНОВОК
СПЕЦІАЛЬНИХ МАШИН
Застосування підіймально-транспортного обладнання у Збройних силах

України має важливе значення. З огляду на це існує гостра необхідність
постійного вдосконалення підімально-транспортних машин, серед яких
важливе місце займають стрілові крани. Збільшення вантажопідйомності,
вильоту, висоти підйому, збільшення швидкостей механізмів сучасних
стрілових кранів приводить до зростання динамічних навантажень, діючих на
їхні елементи. Динамічні явища й виникаючі при цьому динамічні
навантаження суттєво впливають на міцність і довговічність
металоконструкцій, на кінематичну точність робочих рухів, впливають на
машиніста крана.
Реальні машини й механізми, зазвичай, працюють за схемою: пуск –
розгін до заданої швидкості – рух з постійною швидкістю – уповільнення –
стопоріння. Далі цей процес може повторюватися багаторазово, залежно від
147
технологічного призначення машини. Є цілий ряд машин, що працюють у
такому повторно-короткочасному режимі, коли зазначений процес від пуску до
стопоріння має порівняно невелику тривалість і часто повторюється.
Прикладом можуть служити підйомно-транспортні машини (крани всіляких
типів), лебідки й підіймальні машини, призначені для транспортування різних
вантажів. Процеси, що відбуваються в моменти часу зміни режиму руху або
роботи машини, називаються перехідними. Зрозуміло, перехідні процеси
виникають не тільки при зміні характеру руху, але й при зміні виду
зовнішнього навантаження, при зміні структури системи й у багатьох інших
випадках. Під час запуску, зміни режиму роботи приводу або гальмування
підіймальної установки виникають інтенсивні коливальні явища, які
спричиняють значне зростання зусиль у елементах його конструкції. Динамічні
навантаження значною мірою визначають міцність елементів конструкцій та
суттєво зменшують точність та ефективність виконаних машиною операцій.
Крім того, механічні коливання, що виникають під час перехідних процесів
призводять до накопичення втомних пошкоджень у матеріалах і знижують
ресурс елементів конструкцій, а значить, і технічного об’єкта в цілому.
Особливо це стосується підіймально-транспортної техніки, де привідні системи
працюють в умовах перехідних режимів. Побудована математична модель і
алгоритм розрахунку неусталених режимів роботи привідної системи
підіймальної установки з урахуванням пружно-інерційних властивостей каната,
довжина вітки якого змінюються у залежності від координати руху барабана, а
також взаємозв’язку електромагнітних і механічних коливальних явищ. Модель
включає рівняння руху пружної механічної системи зі змінними пружно-
інерційними характеристиками елементів, а також рівняння електромагнітних
явищ в асинхронному двигуні.
Математична модель є базою для проведення більш детального аналізу
перехідних процесів з урахуванням деформацій канату та законів зміни
привідних моментів. Аналіз проведених досліджень показує, що зменшення
амплітуди коливань вантажу є можливим у випадку регулювання пускових
привідних моментів. Особливе значення має плавність пуску та гальмування
привідних двигунів, оскільки перехідні режими роботи супроводжуються
інтенсивними коливаннями.
УДК 004.056
Ковбасюк О.В., к.т.н., начальник науково-дослідного відділу Центрального
науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України,
полковник, Орел В.М., заступник начальника науково-дослідного відділу
ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ СТОСОВНО

ДІЯЛЬНОСТІ В КІБЕРПРОСТОРІ УКРАЇНИ
Використання інформаційних технологій Інтернету у якості

148
комунікаційного середовища для військових створило залежність збройних сил
багатьох країн світу від кіберпростору. У Збройних силах України атаки на
сайти Міністерства оборони, органи військового управління протягом
останнього часу стали ординарним явищем і змушують керівництво управління
силових відомств приділяти більше уваги кібербезпеці.
На наш погляд інформаційні системи доречно розглядати як різновид
автоматизованих систем. Відповідно до ДСТУ 2941-94 автоматизована система
– система, що реалізує інформаційну технологію виконання встановлених
функцій за допомогою персоналу і комплексу засобів автоматизації. Таким
чином, ключовими складовими кіберпростору є наявність суб’єкта (людини) та
об’єкта інформатизації (автоматизованої будь-якого виду, телекомунікаційної,
інформаційної системи).
На підставі вивчення досвіду провідних країн світу (зокрема США) мету
дій силових відомств України у кіберпросторі визначити як забезпечення
безпечного функціонування кіберпростору шляхом захисту власної
інформаційної інфраструктури, здійснення заходів з підготовки держави та, у
разі необхідності, відбиття воєнної агресії у кіберпросторі (кібероборони).
Згідно зі Стратегією кібербезпеки України на Міністерство оборони та
Генеральний штаб Збройних Сил України відповідно до їх компетенції
покладається виконання таких завдань:
– підготовка держави до відбиття воєнної агресії у кіберпросторі
(кібероборони);
– здійснення військової співпраці з НАТО, пов’язаної з безпекою
кіберпростору та сумісним захистом від кіберзагроз;
– забезпечення у взаємодії з Державною службою спеціального зв’язку та
захисту інформації України і Службою безпеки України кіберзахисту власної
інформаційної інфраструктури.
Відповідно до сформульованої мети основними напрямами дій
Міністерства оборони та Збройних Сил України у кіберпросторі мають бути:
кіберрозвідка (моніторинг кіберпростору), кіберзахист власних інформаційних
систем та мереж, кібероборона (активні дії щодо впливу на інформаційні
системи противника).
Аналіз підходів різних країн світу щодо діяльності у кіберпросторі та
побудови систем кіберзахисту дає змогу зробити такі висновки:
– на сьогоднішній день керівництво та уряди практично усіх держав світу
розуміють необхідність захисту власних інформаційних ресурсів та систем;
– кіберпростір визнається новим (п’ятим) театром воєнних дій і потребує
особливої уваги;
– від стратегії і тактики “партизанської війни” у кіберпросторі провідні
країни світу перешли до формування спеціальних підрозділів та відповідних
органів управління у збройних силах, виводячи з тіні та організовуючи
діяльність розрізнених висококваліфікованих фахівців під керівництвом
держави;
– основними завданнями таких структур є постійний моніторинг
(розвідка) ситуації у кіберпросторі, захист власної інформаційної
149
інфраструктури та, що не завжди декларується але дуже часто здійснюється на
практиці ‒ активні дії у кіберпросторі.
УДК 623.592
Кожин О.В., начальник науково-дослідного відділу Державного науково-
техніки, підполковник, Василець Д.О., старший науковий співробітник –
старший інженер-випробувач Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, майор,
Мокринський О.В., науковий співробітник – інженер-випробувач Державного
військової техніки, майор
НАУКОВЕ СУПРОВОДЖЕННЯ РОЗРОБЛЕННЯ НАВЧАЛЬНО-

ТРЕНУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ ТРЕНАЖЕРІВ ДЛЯ
ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА БОЙОВОГО
ЗАСТОСУВАННЯ ОЗБРОЄННЯ БОЙОВИХ МОДУЛІВ ВІЙСЬКОВИМИ
ФОРМУВАННЯМИ
У зв’язку з моральною застарілістю тактико-технічних характеристик

наявних зразків техніки, постає необхідність розроблення нових зразків
озброєння бойових модулів (озброєння БМ). Для зменшення вартості
експлуатації зразка озброєння та спеціальної техніки в частині витрат на
підготовку фахівців є необхідність розроблення навчально-тренувальних
засобів та спеціальних тренажерів (тренувальних засобів). Розроблення
тренувальних засобів може бути визначене вже починаючи зі стадії життєвого
циклу “задум” під час визначення економічних вимог/показників вартості
життєвого циклу, що в подальшому втілюється у вимогах тактико-технічного
завдання (ТТЗ) на проведення дослідно-конструкторської роботи (ДКР) по
створенню відповідного зразка озброєння.
До тренувальних засобів можуть відноситися спеціальні боєприпаси
(учбові, холості, спрощені за конструкцією/характеристиками тощо); окремі
деталі, вузли озброєння (розрізний ствол озброєння БМ, макет ударно-
спускового механізму озброєння або прицільного пристосування озброєння БМ
тощо); обмежені за функціями окремі зразки (учбове озброєння БМ, розрізні
зразки, зразки під менший за калібром патрон тощо); окремі тренажери та
тренажерні комплекси, інші навчальні засоби. Даний перелік визначається за
результатами техніко-економічних розрахунків ефективності застосування
тренувальних засобів. Розрахунки базуються на наступних показниках: повна
вартість життєвого циклу зразка озброєння БМ; середньорічна вартість
експлуатації зразка озброєння БМ; орієнтовний обсяг випуску та термінів
експлуатації зразків озброєння БМ та інших.
У зв’язку з виникненням нових способів бойового застосування зразків
озброєння БМ тренажери потребують постійної модернізації і внесення змін як
150
до складу, так до алгоритмів дій тих, хто навчається. Усі зміни повинні бути
своєчасними та науково обґрунтованими.
Завдання щодо обґрунтування та своєчасного коригування дій військових
підрозділів з підвищення ефективності і освоєння нововведень у сфері
застосуванні озброєння БМ вирішується комплексом заходів з наукового
супроводження. В рамках наукового супроводження проводяться наукові
дослідження форм та способів бойового застосування озброєння БМ. За
результатами досліджень сучасних збройних конфліктів розробляються
рекомендації і проводяться роботи, спрямовані на впровадження результатів
наукової роботи. Отримані результати можуть бути додатково досліджені на
навчаннях та інших заходах бойової підготовки військових підрозділів, що є
важливою формою перевірки та уточнення нових питань теоретичного і
практичного бойового застосування озброєння БМ, а також виявлення
проблемних питань і пошуку шляхів їх подальшого вирішення.
Впровадження результатів наукової роботи призводить до перегляду
принципових положень статутних документів, організаційно-штатної структури
військових формувань та системи управління підрозділами. Отримані зміни
вимагають коригування програм і процесів підготовки фахівців з бойового
застосування озброєння БМ з метою здобуття ними нових навичок та прийомів
ведення бойових дій. Дані фактори формують вимоги до тренажерів, які
повинні задовольняти потреби, обумовлені учбовим процесом. На підставі
даних вимог розробляється технічне завдання на проведення ДКР по створенню
тренажерів, впровадження яких повинне формувати відповідні знання та
навички в умовах максимального відтворення сучасних умов бойового
застосування озброєння БМ.
Як було зазначено вище, сучасні умови вимагають гнучкості як в
алгоритмах дій того, хто навчається, так і в структурі самих тренажерів. Це
дозволяє під час наукового супроводження тренажеру на всіх стадіях його
життєвого циклу вносити необхідні зміни та підтримувати його
характеристики, що будуть відповідати сучасним вимогам.
На стадіях життєвого циклу “задум”, “розроблення”, “виробництво”
головна роль у науковому супроводженні належить профільним науковим
установам замовника, розробника та виробника внаслідок можливості
систематичного накопичення та узагальнення досвіду бойового засто сування
стрілецького озброєння та досягнень науки. На стадії “використання”
головуюча роль у науковому супроводженні переходить до наукових установ
військового формування, яке безпосередньо експлуатує даний тренажер та
відповідні зразки озброєння БМ. Внаслідок активного проведення заходів
бойової підготовки та бойового застосування озброєння БМ проходить
накопичення досвіду експлуатації та виявлення проблемних питань у
підготовці фахівців, що дозволяє оперативно вносити відповідні зміни як в
структуру самих тренажерів, так і в реалізовані в них алгоритми. Водночас
через зворотній зв’язок з розробником/виробником проводиться виявлення та
аналіз нових можливостей щодо модернізації чи модифікації тренажеру, які
151
виходять за технічні межі створеного зразка і реалізація яких можлива тільки в
заводських умовах.
Висновок: наукове супроводження розроблення навчально-тренувальних
засобів та спеціальних тренажерів дозволяє отримати замовнику сучасні засоби
тренування фахівців з бойового застосування озброєння БМ, які забезпечують
високий рівень техніко-економічних показників і підтримання цього рівня
протягом тривалого часу експлуатації.
УДК 531.58:343.983
Коломійцев О.В., к.т.н., старший науковий співробітник науково-дослідної
лабораторії забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії
України Національної академії Національної гвардії України
ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ АЛЬТЕРНАТИВНОГО КРИТЕРІЮ

ОЦІНКИ ВРАЖАЮЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЕЛАСТИЧНИХ КУЛЬ
ТРАВМАТИЧНОЇ ДІЇ
На теперішній час не існує чіткої та узгодженої концепції оцінки

уражаючих властивостей еластичних куль травматичної дії. Домінуючою є
енергетична концепція достатності ураження “живої” цілі (біологічного об’єкта),
критерієм якої виступає велична питомої кінетичної енергії кулі із відповідним
граничним значенням 0,5 Дж/мм2.
Неоднозначність існуючої енергетичної концепції ураження цілі стосовно
еластичних куль травматичної дії обумовлена тим, що вона не повною мірою
відображає фізичні аспекти їх взаємодії із тканинами біологічного об’єкта. Під
час зіткнення і куля і біологічні тканини суттєво деформуються на начальній
стадії формування ранового каналу, а це призводить до збільшення контактної
зони, через що зменшуються питомі показники кінетичної енергії та значення
поперечного навантаження. Отже виникає ймовірність необґрунтованої оцінки
результатів стрільби щодо спроможності нанесення досліджуваним зразком
кулі проникаючих поранень того чи іншого ступеня тяжкості. Таким чином
енергетична концепція не може бути визнана цілком придатною для оцінки
відповідних характеристик такого досить специфічного типу уражаючих
елементів, як еластичні кулі травматичної дії. Окрім того, до патронів, які
споряджаються означеним видом куль і які застосовуються для стрільби із
полуавтоматичної (самозарядної) зброї, висуваються досить суперечливі вимоги
щодо забезпечення високого імпульсу віддачі для надійного функціонування її
автоматики. Це забезпечується збільшенням початкової швидкості вистріляних
куль, оскільки вони мають масу, яка не перевищую 0,5-0,8 г. В свою чергу
підвищення початкової швидкості негативно впливає на швидкість куль на
мінімальній дозволеній для стрільби по біологічній цілі дистанції стрільби
(3,5 м), оскільки підвищення контактної швидкості кулі у момент влучання
призводить до завдання більш тяжких поранень і навіть до летальних випадків.
Таким чином, існує необхідність визначення альтернативного критерію
оцінки уражаючих властивостей еластичних куль травматичної дії. Він повинен
152
ураховувати не тільки специфіку ударно-контактної взаємодії кулі із в’язко-
пружним середовищем (біологічними тканинами), але й особливості
конструкції куль (їх форми, масу, особливо форму головної частини), нутаційні
коливання куль та їх положення в момент зустрічі із ціллю тощо. До того ж
такий критерій повинен стати мірою визначення ступеня тяжкості спричинених
кулею ушкоджень, а його граничне значення має бути використано для
визначення спроможності означених кінетичних снарядів щодо нанесення
проникаючих поранень із гарантованим ураженням життєво важливих органів
тіла людини.
Результати чисельних натурних випробувань та експериментальних
досліджень із використанням як імітаторів біологічних тканин тіла людини так
і трупів піддослідних тварин показали, що найбільш точно визначити
спроможність того чи іншого уражаючого елемента травматичної дії
спричинити проникаючі поранення можливо лише на основі одного параметру
– глибини ранового каналу. Це дозволяє одночасно урахувати не тільки
особливості протікання фізичних процесів у різних середовищах під час їх
зіткнення із кулею, але й конструкційні особливості самих куль, фізико-
механічні характеристики матеріалів, з яких вони виготовлені, контактну
швидкість тощо. До того ж це дозволяє отримати достатньо простий та
універсальний критерій оцінки уражаючих властивостей не тільки куль
травматичної дії, але й інших видів кінетичних снарядів.
У низці наукових праць у галузі судової медицини та ранової балістики
вважається, що для гарантованого ураження життєво важливих органів тіла
людини кінетичному снаряду достатньо подолати конгломерат біологічних
тканин, а саме: шкіряного покрову, підшкірної клітковини та м’язів, загальною
товщиною близько 50-80 мм. Це характерно для більшості зон тулуба людини,
зокрема черевної. Проте слід відмітити, що при завданні проникаючих
вогнепальних поранень у грудну порожнину тіла людини еластичному
уражаючому елементу достатньо пробити шари біологічних тканин загальною
товщиною близько 30 мм. Кісткові тканини зазвичай не розглядаються,
оскільки вони мають більшу міцність. Проте, враховуючі товщину кісток
черепа у різних зонах, зокрема товщину скроневих кісток, яка у середньому
становить не більш 5-6 мм, можливо стверджувати, якщо уражаючий елемент
буде мати достатню кінетичну енергію для проникнення углиб в’язко-пружного
середовища до 80 мм, то він буде в змозі завдати і проникаюче поранення у
порожнину черепа з гарантованим ураженням мозку.
Остаточний вибір граничного значення довжини ранового каналу може
бути обумовлений топографічними даними про конфігурацію зон локалізації
життєво важливих органів людини, даними щодо глибини їх залягання, а також
існуючим досвідом експертної судово-медичної та хірургічної практики.
Таким чином, за граничне значення такого критерію оцінки уражаючих
властивостей еластичних куль, як довжина ранового каналу, можна
рекомендувати 50 мм, як осереднене і таке, що певною мірою може
враховувати вплив шкіри із підшкірною клітковиною.
Введення у якості критерію оцінки уражаючих властивостей еластичних
153
куль травматичної дії довжини ранового каналу дозволяє використовувати
більш точні аналітичні методи ранової балістики для визначення розрахункових
значень довжини ранових каналів в залежності від контактної швидкості та
коефіцієнту опору середовища. В свою чергу наявність даних щодо довжини
ранового каналу і зразка уражаючого елемента дозволяє вирішити зворотну
задачу – визначити контакту швидкість і розрахувати параметри траєкторії до
місця, звідки було здійснено постріл, що має вкрай важливе значення для
вирішення завдань судової балістики.
Незважаючи на певні переваги по відношенню до енергетичної концепції
ураження біологічної цілі введення альтернативного критерію оцінки
уражаючих властивостей еластичних куль травматичної дії має окремі
недоліки. Для впровадження розрахункових методів ранової балістики
необхідне створення інформаційної бази даних щодо значень коефіцієнтів
опору середовища для різних зразків куль в залежності від їх форм-факторів та
швидкостей руху у товщі перешкоди. Це досить значний об’єм
експериментальних досліджень, однак за допомогою комп’ютерного
моделювання фізичних процесів ударно-контактної взаємодії у в’язко-
пружному середовищі, створення такої інформаційної бази є цілком реальним.
Спільним недоліком як для енергетичної концепції так і для концепції
альтернативного критерію оцінки уражаючих властивостей еластичних куль
травматичної дії є їх неспроможність урахувати влив шарів одягу на пробивну
здатність куль. Для конвенційних (металевих) уражаючих елементів (куль,
шроту і картечі) фізико-механічні характеристики тканин не мають
принципового значення, оскільки втрати їх кінетичної енергії на подолання
шарів одягу досить незначні і зазвичай не враховуються при дослідженнях. Для
еластичних куль із відносно низькою масою такі втрати кінетичної енергії
можуть бути критичними, що при певних умовах не дозволить їм спричинити
будь-які тілесні ушкодження. Достеменно визначити, скільки кінетичної енергії
витрачає уражаючий елемент на пробиття такої перешкоди, як шар (шари)
одягу і яка його швидкість після її подолання, також можливо лише після
проведення відповідних експериментальних досліджень.
Особливу актуальність запропонований критерій має для оцінки
уражаючих властивостей куль травматичної дії має патронів 12-го калібру
“Терен-12П”. Для визначення коефіцієнту сили опору середовища для кулі
патрона “Терен-12П” проводилися експериментальні дослідження, які полягали
у наступному. Блок балістичного пластиліну марки “Beschussmasse 6287156”
(виробник – фірма “Carl Weible KG”, Німеччина) товщиною 50-54 мм
поміщався поміж двох оптоелектронних вимірювальних комплексів “ИБХ-732”.
Після цього з відстані 1 м від першого приладу здійснювалися
експериментальні постріли із гладкоствольної рушниці 12-го калібру моделі
“Форт-500А”. Температура навколишнього середовища на момент проведення
натурних випробувань становила 18ºС. У ході проведення експериментальних
стрільб було встановлено, що при контактній швидкості у момент влучання
146-195 м/с, швидкість куль після пробиття блоку становила 20,6-46,3 м/с. З
урахуванням щільності балістичного пластиліну, а також параметрів кулі
154
патрона “Терен-12П” було визначено, що середнє значення її коефіцієнту опору
у в’язко-пружному середовищі становить С 1=1,406.
Дослідження впливу величини швидкості на вірогідність повного
пробиття лише самого блоку балістичного пластиліну означеної товщини
показало наступне. При швидкостях 122-132 м/с повного пробиття не
відбулося. Мало місце досить суттєве вип’ячування пластиліну у зоні виходу
кулі, але розривів не було виявлено. Товщина залишкового шару пластиліну
доходила до 5-3 мм. Повне пробиття блоку товщиною 50,2 мм та неможливість
подальшого руху кулі було зафіксовано при швидкості її контакту із ціллю
155 м/с. Це значення можливо вважати у першому наближенні за граничне.
Гарантоване пробиття самої шкіри відбувається при контактній швидкості не
менш 127 м/с. Для експрес-оцінки втрат швидкості куль патронів “Терен-12П”
при пробитті шкіряного покрову тіла людини у першому наближенні можливо
використовувати усереднене значення 30,2%. При експериментальній стрільбі
по блоку балістичного пластиліну, поверх якого встановлювався фрагмент
зовнішніх біологічних тканин тваринного походження, було встановлено, що
проникаючі ушкодження шкіри з підшкірним шаром жирової тканини із
подальшим заглибленням кулі усередину блока на загальну глибину понад
50 мм відбуваються у випадках, коли швидкість кулі в момент зіткнення
перевищую величину 175-200 м/с.
Таким чином можливо консатувати, що у визначеному діапазоні
контактних швидкостей 155-200 м/с куля патрона “Терен-12П” гарантовано
спроможна спричинити проникаюче поранення, ступінь тяжкості якого може
бути охарактеризований, як середній (тяжкий) з урахуванням зони влучення
кулі в тіло людини. В свою чергу це дозволяє визначити безпечну дистанцію
застосування відповідного зразка зброї при виконанні службових завдань.
Узагальнення результатів комп’ютерного моделювання за допомогою
програмного продукту “LS-DYNA” ударно-контактної взаємодії кулі патрона
”Терен-12П” із тканинами біологічного об’єкта, а також експериментальних
даних, отриманих у ході натурних випробувань із застосуванням різних видів
імітаторів біологічних тканин, та самих біологічних тканин, показало
життєздатність та доцільність концепції використання у якості критерію оцінки
уражаючих властивостей куль травматичної дії довжини спричиненого ними
ранового каналу.
УДК 629.114.3
Коломійцев О.В., Заслуж. винахід. України, д.т.н., проф., професор кафедри
комп’ютерної інженерії та програмування Національного технічного
університету “Харківський політехнічний інститут”, Балабуха О.С., к.т.н.,
провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії факультету
протиповітряної оборони Сухопутних військ Харківського національного
Качуровський Г.М., к.т.н., науковий співробітник науково-дослідної
155
підполковник, Ясинський О.М., старший науковий співробітник науково-
дослідної лабораторії факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ
підполковник, Хроль Л.О., науковий співробітник науково-дослідної
майор, Кітов В.С., старший викладач кафедри озброєння військ
протиповітряної оборони Сухопутних військ факультету протиповітряної
оборони Сухопутних військ Харківського національного університету
Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, підполковник.
МАТЕМАТИЧА МОДЕЛЬ ВИЗНАЧЕННЯ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИХ

ОБМЕЖЕНЬ ТА ГРАНИЧНИХ УМОВ ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСУ
ЗАХОДІВ БОЙОВОЇ РОБОТИ В ПРОЦЕСІ БОЙОВОГО
ЗАСТОСУВАННЯ МОБІЛЬНИХ ВОГНЕВИХ ГРУП
ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ
ПРОТИВНИКОМ РОЗВІДУВАЛЬНО-УДАРНИХ СИСТЕМ
Аналіз стану озброєння та військової техніки військ протиповітряної

оборони (ППО) Сухопутних військ (СВ) Збройних Сил (ЗС) України в умовах
широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України,
обумовлюють актуальність аналізу та врахування досвіду ведення бойових дій
СВ ЗС України. Досвід, який отриманий в сучасних умовах ведення війни,
свідчить про масове застосування противником нетипових засобів повітряного
нападу (ЗПН) – безпілотних літальних апаратів у якості засобів розвідки в
складі розвідувально-ударних систем, та безпосередньо в якості автономно
діючих ударних засобів для ураження об’єктів військової та критичної
інфраструктури (залізничні шляхи, автомобільні дороги, мости, підприємства та
критична інфраструктура для електропостачання, газопостачання й подачі води,
тепла тощо).
З метою протидії та зниження ефективності дій противника в частинах та
підрозділах Міністерства оборони України були створені позаштатні мобільні
вогневі групи ППО, основним завданням яких є прикриття об’єктів військової
та критичної інфраструктури від впливу ЗПН усіх типів.
В доповіді розкриті питання щодо аналізу та пошуку шляхів
вдосконалення процесу бойового застосування мобільних вогневих груп ППО.
Методологія досліджень базувалась на проведенні математичної
формалізації процесу бойового застосування мобільних вогневих груп з
врахуванням таких його суттєвих ознак, як показники руху автомобіля
підвищеної прохідності мобільної вогневої групи ППО та просторово-часові
ймовірнісні характеристики ураження розвідувально-ударними системами
противника. Крім методів математичного моделювання, для вирішення задачі
формалізації було використані методи функціонального аналізу.
Удосконалено математичну модель оцінки (розрахунку) потрібного часу
на виконання основних функціональних операцій в процесі бойової роботи
156
(бойового застосування) мобільної вогневої групи ППО в умовах можливого
застосування противником розвідувально-ударних систем. Зроблено висновки
щодо можливостей практичного застосування математичної моделі для
визначення просторово-часових обмежень та граничних умов проведення
комплексу заходів бойової роботи (бойового застосування) мобільних вогневих
груп ППО в умовах можливого застосування противником розвідувально-
ударних систем.
Очікується, що програмна реалізація даної моделі в системах
автоматизації тактичних розрахунків буде сприяти підвищенню ефективності
процесу оцінки ризиків при плануванні заходів бойової роботи (бойового
застосування) мобільних вогневих груп ППО та підтриманню ситуаційної
обізнаності керівного та оперативного складу частин та підрозділів ППО СВ ЗС
України, підрозділів безпосереднього прикриття частин Повітряних Сил
Збройних Сил України, підрозділів Національної гвардії України.
УДК 625.717
Коломійцев О.В., Заслуж. винахід. України, д.т.н., проф., професор кафедри
університету “Харківський політехнічний інститут”, Комаров В.О., Заслуж.
винахід. України, к.т.н., провідний науковий співробітник наукового центру
зв’язку та інформатизації Військового інституту телекомунікацій і
інформатизації ім. Героїв Крут, Катунін А.М., к.т.н., с.н.с., доцент кафедри
пожежної та техногенної безпеки об’єктів і технологій Національного
університету цивільного захисту України, Пустоваров В.В., к.т.н., провідний
науковий співробітник – провідний інженер-випробувач науково-дослідного
відділу випробувань озброєння та військової техніки системи космічної
підтримки Збройних сил України Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, підполковник
ВИКОРИСТАННЯ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ДЛЯ

МОНІТОРИНГУ ОБ’ЄКТІВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Широкомасштабне вторгнення Російської федерації на територію

України призвело до підвищення ризику військової загрози об’єктів критичної
інфраструктури. Тому, залізничні шляхи, автомобільні дороги, мости,
підприємства та критична інфраструктура для електропостачання,
газопостачання й подачі води, тепла тощо потребують постійного захисту та
своєчасного інформаційного забезпечення.
Сучасні безпілотні літальні апарати (БпЛА) (коптери, дрони) завдяки
інформаційним технологіям та камерам з високою роздільною здатністю,
тепловізорам і спеціальним алгоритмам використовуються також і для збору
інформації (моніторингу), що дозволяє своєчасно прийняти комплекс мір для
захисту об’єктів критичної інфраструктури. Один комплекс, складений із
декілька БпЛА (коптерів, дронів) може вирішувати одразу кілька завдань з
моніторингу великих територій, віддалених і важкодоступних ділянок з
157
використанням змінного корисного навантаження – візуальних та тепловізійних
камер у поєднанні з далекомірами, що дозволяє вчасно виявити влучання ракет,
спалахи і джерела горіння та небажані переміщення підозрілих людей і техніки.
В доповіді визначено спектр застосувань БпЛА та розкрито сутність
способів моніторингу об’єктів критичної інфраструктури за їх допомогою.
Проведено порівняльну характеристику вітчизняних БпЛА та наведено їх
переваги і недоліки. Відмічено, що на відміну від звичайної зйомки, лідар-
технологія Zenmuse L1 дає можливість розділити отриману хмару точок на
декілька класів – земля, кущі, висока рослинність, будинки, техногенні
споруди, дороги тощо. У автоматичному режимі на комп’ютері стандартної
потужності протягом одного дня можливо класифікувати ділянку площею від
100 до 300 Га, що дозволяє виявити на землі нові статичні об’єкти та
зафіксувати зміни ландшафту – руйнування об’єктів критичної інфраструктури,
будівель тощо. Найголовніше – створити 3D модель, яку надалі можна ретельно
оглянути та отримати просторові координати та розміри.
Завдяки створення ортофотопланів і 3D моделей окремих ділянок
місцевості з максимальною деталізацією можливо здійснювати як
інвентаризацію земель та планування територій, так і відображення актуальної
ситуації на лінійних об’єктах – автомобільних та залізничних дорогах, лініях
електропередачи та наземних трубопроводах, газопроводах тощо.
При цьому, коптери не потребують виконання людиною небезпечних
завдань та можуть інспектувати місцевість за заздалегідь розробленими місіями
(траєкторіями руху).
Акцентовано увагу на те, що за допомогою БпЛА можливо здійснювати
також патрулювання підприємств, що дозволить оперативно фіксувати
несанкціоновані проникнення на об’єкти критичної інфраструктури (стратегічні
об’єкти). Сучасні БпЛА, що оснащені тепловізорами, дозволять виявляти
тепловтрати у житлових будівлях, що отримали осколкові пошкодження, а
також промислових цехах і трубах, для пошуку розривів підземних тепломереж
тощо, що дозволить виявити максимальну кількість пошкоджень до того, як
проблема набуде критичних масштабів.
У мегаполісах, містах та за межами населених пунктів можливо
використовувати одні й ті ж самі моделі квадрокоптерів. Однак, важливо
враховувати той факт, що у великому мегаполісі (місті) більше перешкод та
завад. Тому, потужність сигналу буде затухати, і БПЛА із заявленою дальністю
польоту понад 5 км може відлетіти на меншу відстань. При цьому, необхідно
враховувати ще й погодні умови.
На даний час в Україні здійснюється часткове врегулювання правил
застосування БпЛА, прийнято ряд відповідних нормативних документів у
цьому напрямку. На приклад, відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІ “Правил
використання повітряного простору”, польоти БпЛА масою до 20 кг
виконуються без подання заявок на використання повітряного простору, без
отримання дозволів на використання повітряного простору та без інформування
відповідних органів влади.
Система правового регулювання дій по керуванню БпЛА, у тому числі і
158
при керуванні комплексом БпЛА, складеного із декілька коптерів (дронів),
базується на наступних основних напрямках:
– використання повітряного простору щодо безпеки польотів БпЛА
(комплексу БпЛА) та безпеки об'єктів критичної інфраструктури, що
підлягають моніторингу;
– введення оперативних обмежень на польоти БпЛА (комплексу БпЛА);
– визначення адміністративно-правових процедур видачі дозволів на
політ БпЛА (комплексу БпЛА) та ліцензій на збір даних тощо.
При цьому, необхідно враховувати, що окремим напрямком правової
регламентації – є збір та обробка інформації про людей, яка становить їх
персональні дані.
Таким чином, БпЛА є сучасним та економічно ефективним засобом для
вирішення задач моніторингу об’єктів критичної інфраструктури. За їх
допомогою можливо отримати великий обсяг даних для аналізу та
документування стану об’єктів критичної інфраструктури, а також забезпечити
економію часу і коштів у порівнянні з традиційними підходами.
УДК 623.418.4
Коломієць Ю.М., доктор філософії, заступник начальника науково-дослідного
відділу застосування авіації та протиповітряної оборони Національного
університету оборони України, підполковник, Базіло С.М., доктор філософії,
старший науковий співробітник науково-дослідного відділу застосування
авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони
України, підполковник, Василенко О.А., ад’юнкт Центрального науково-
дослідного інституту Збройних Сил України, підполковник, Кулініч І.І.,
старший науковий співробітник, науково-дослідного відділу розробки моделей
операцій та бойових дій центру імітаційного моделювання Національного
університету оборони України, підполковник
ШЛЯХИ ЗАХИСТУ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН ВІД УРАЖЕННЯ

РАКЕТАМИ
На даний час захист літаків (вертольотів) вимагає розширення

можливостей та удосконалення характеристик протидії новітнім зразкам систем
протиповітряної оборони. Керовані ракети (КР) завдяки високій швидкості і
дальності польоту, маневреності, складності виявлення та точності наведення
стали одною з головних загроз для повітряних суден різного призначення.
Захист бойових, транспортних літаків і вертольотів від керованої ракетної зброї
є однією з складніших проблем авіації. Беручи до уваги характер повітряного
бою, автором розглянуто шляхи удосконалення системи управління озброєнням
(СУО) літаків, які знаходяться на озброєнні ПС ЗС України, що дасть
можливість з достатньо великою імовірністю захистити екіпаж літального
апарату від ракет класу “повітря-повітря” і “поверхня-повітря”.
Існуючі на озброєнні засоби захисту не забезпечують комплексного
захисту повітряних суден від КР з різними типами головок самонаведення.
159
Проведено аналіз існуючих систем захисту повітряних суден провідних
країн світу та авіації Збройних Сил України.
Виходячи з проведеного аналізу існуючих систем захисту повітряних
суден провідних країн світу та авіації Збройних Сил України, враховуючи
перспективи розвитку бортових комплексів оборони повітряних суден
визначено вимоги до перспективних систем захисту повітряних суден від
засобів протиповітряної оборони.
Отже, перспективними дослідженнями у даному напрямку є:
– розроблення тактико-технічних вимог до комплексу активного захисту
повітряних суден та до перспективних керованих ракет класу “повітря-
повітря”;
– визначення точнісних характеристик комплексу активного захисту
повітряних суден;
– удосконалення математичної моделі та розроблення алгоритму, що
забезпечує виявлення, захоплення та супроводження повітряної цілі, наведення
на неї перспективних керованих ракет класу “повітря-повітря” і знищення
повітряної цілі.
УДК 332.338.2, 347.77:338.12

Комаров В.О., Заслужений винахідник України, к.т.н., провідний науковий
співробітник наукового центру Військового інституту телекомунікацій та
інформатизації ім. Героїв Крут, Головко О.Є., науковий співробітник науково-
організаційного відділу Військового інституту телекомунікацій та
інформатизації ім. Героїв Крут
РОЛЬ ПАТЕНТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В РОЗВИТКУ ВИНАХІДНИЦТВА У

ПІДРОЗДІЛАХ НАЦІОНАЛЬНІЙ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
Найважливішої складової винахідницької справи у системі Міністерства

внутрішніх справ (МВС) України, при створенні, розвитку та застосуванні
високотехнологічних систем спеціального призначення, є забезпечення
винахідників МВС відповідною інформацією. У противному випадку,
винахідництво просто не зможе розвиватися. В інформаційному “голоді”
винахідникам щораз доводилося б заново винаходити те саме, що вже
винайшли інші, і прогрес у виробництві був би значно загальмований.
Роль інформації в сучасних умовах істотно зростає, що обумовлено
процесом, що відбувається, інформатизації, що веде до перетворення
індустріального суспільства, включаючи Національну гвардію України, в
інформаційне. У ході цього процесу здійснюється перехід виробництва на
“високі” наукомісткі технології, в основі яких лежать нові інформаційні
технології й ефективне використання інформації.
Важливим інструментом, що забезпечує досягнення високого технічного
рівня розробок (об’єктів права інтелектуальної власності), а також контроль за
його підтримкою в процесі серійного виробництва продукції спеціального
призначення, є інформація про існуючі винаходи (корисні моделі) або патентна
160
інформація (включаючи науково-технічну інформацію (НТІ) з різних джерел).
Щорічно в патентні відомства більше 100 країн світу подається 750 тис. заявок
на одержання авторських посвідчень і патентів і видається більше 450 тис.
охоронних посвідчень (патентів) на 150-160 тис. винаходів. Ефективний обмін
інформацією – неодмінна умова створення високого наукового й промислового
потенціалу (насамперед, у Національній гвардії України). Цим була
продиктована та постійна увага з боку керівництва МВС України питанням
удосконалювання патентної інформації для винахідників військових формувань
з правоохоронними функціями.
Виникнення ідеї, доведення її до суспільства залежить від інформаційної
діяльності патентних підрозділів. Інформація про наукові досягнення, розвиток
озброєння та спеціальної техніки (ОтСТ), створених винаходах (корисних
моделях), промислових зразках та об’єктах права інтелектуальної власності, що
створені в процесі пізнання й виробничої діяльності, про технологічні процеси,
що використовуються у виробництві, повинна як найшвидше надходити до
винахідників. Важливішим є напрямок використання інформаційних систем і
систем інформаційної підтримки процесів прийняття рішень для управління
силами, засобами та процесами в сфері національної безпеки і оборони.
Науково-технічна інформація, як складова інформаційної системи і
системи інформаційної підтримки процесів прийняття рішень для управління
силами, засобами та процесами в сфері національної безпеки і оборони,
відповідає на запитання, де конкуренція стає передовою рушійною силою
творчого прогресу, у розвитку ОтСТ й технологій подвійного призначення. НТІ
є продуктом діяльності людини в сфері науки, техніки й виробництва й тісно
пов’язана з патентознавством. Процес розвитку якої-небудь наукової, технічної
проблеми, завдання, містить у собі цикл “наука, техніка, виробництво,
збут/експлуатація”. Ефективний розвиток складового цього циклу можливо
лише за умови швидкого впровадження наукових досягнень у техніку й
технологію, промислових зразках, ноу-хау тощо. Цю комунікаційну функцію
виконує зазначена вище НТІ. Знання основ інформаційної діяльності стає
обов’язковим елементом професійної підготовки винахідників Національної
гвардії України незалежно від спеціальності й виду діяльності підрозділів, які
входять до її складу. Швидкому впровадженню наукових досліджень в об’єкти
ОтСТ сприяє широка пропаганда наукових досягнень через різні види
публікацій у науково-популярних виданнях та ЗМІ, а також підвищення якості
підготовки фахівців з високотехнологічних спеціальностей, які базуються на
основі комерціалізації наукових технологій та інтелектуального потенціалу
МВС України.
У наш час НТІ є обов’язковим елементом кожного наукового або
технічного дослідження. Виконання науково-дослідної роботи, створення
винаходів (корисних моделей), промислових зразків, розробка товарних знаків,
рішення наукової проблеми неможливо без попереднього узагальнення й
аналізу накопиченого досвіду в якій-небудь сфері діяльності, тобто без
необхідної інформації. Відсутність своєчасного й систематичного
інформування про результати роботи, отриманих у процесі створення нових
161
видів ОтСТ й технології спеціального призначення, призводить до
невиправданого дублювання темпів технічного прогресу. Під дублюванням
розуміється не тільки виконання в різних організаціях однієї й той же тематики,
але й виконання різних тем у різних організаціях, спрямованих на рішення тих
самих проблем. Таким чином, організація патентної роботи у підрозділах
Національної гвардії України в найкращому разі перетвориться на бібліотечно-
інформаційне забезпечення, метою якого, по суті, є оперативне, цілеспрямоване
й вичерпне інформування про нові винаходи в країні й за рубежем. Своєчасне
звертання до інформації про винаходи дозволяє усунути невиробничі втрати,
заощадити час і гроші. Вона озброює винахідників або раціоналізаторів
знаннями про сучасний науково-технічний рівень і перспективи розвитку
ОтСТ. Кожний винахід є певним кроком уперед у процесі технічного розвитку
МВС України й, разом з тим, початковою основою для пошуку нових технічних
рішень для подальшої модернізації існуючих зразків ОтСТ. Вивчення
матеріалів патентного фонду сприяє пошуку рішень, які випереджають відомі у
світі технічні рішення на сьогоднішній день. Тим самим забезпечується
високий рівень і конкурентоспроможність знову створених об’ктів ОтСТ, нових
матеріалів і технологій. Аналіз інформації про винаходи на початковій стадії
досліджень і розробок підвищує ймовірність прийняття оптимальних рішень
щодо доцільності здійснення власних розробок ОтСТ або запозичення чужих
досягнень шляхом покупки ліцензій або проведення спеціальних робіт. Слід
зазначити, що відсутність постійного й планомірного інформування приводить
до того, що вчені, інженери, конструктори й технологи, що працюють в системі
МВС України, багато сил, часу й коштів витрачають на пошук уже кимсь
знайдених рішень.
Оперативність інформації, що надходить з інформаційних систем та
систем інформаційної підтримки, безпосередньо випливає з таких напрямків:
– система інформації повинна бути раціональною (ефективною), тобто
вимагати мінімуму витрат на збір, зберігання і використання даних;
– система інформації повинна відповідати вимогам та завданням
аналітичної роботи, тобто забезпечувати отримання даних, необхідних для
глибокого вивчення факторів, виявлення резервів та інше.
Оперативність інформації безпосередньо впливає з вимоги підвищення
оперативності та дієвості аналізу. Чим швидше надходить інформація про
процеси в сфері національної безпеки і оборони, що відбулися, тим швидше
можна провести аналіз, виявити і усунути недоліки, упущення і втрати.
Багаторічна практика й досвід роботи в галузі патентознавства
підтверджує думка, що не всі заявки, які подані в патентні відомства
претендують на винаходи. З їхньої загальної чисельності (100%) експертизою,
як винахід, визначається не більше 40%. Більша частина заявок відхиляється
внаслідок недостатнього патентного пошуку аналогів і прототипів в інших
країнах, або відомих рішеннях у своїй країні. Експертизі заявок на патентну
чистоту приділяється значна кількість патентної роботи. Діюча система
пошуку, підготовки й поширення інформації, безумовно, вимагає
вдосконалювання. Одним з таких удосконаленням є створення в Україні
162
постійно діючих потоків оперативної інформації про практичний досвід
науково-дослідних, конструкторських і проектних організацій. З переходом до
ринкових відношень інформація про нові розробки становиться все більш
недоступною. Кожний виконавець зберігає її для себе, а це призводить до
значного збитку суспільства, хоча для Національної гвардії України це є
важливим – недопущення витоку інформації про новітні розробки.
Висновки. Сучасний світ бізнесу на ринку розвитку ОтСТ диктує свої
жорсткі правила, а тому той, хто перший отримає цінну інформацію, швидко і
ефективно її обробить, вкладе в неї свою волю, енергію та капітал, забезпечить
розвиток свого напрямку роботи та підприємства. Саме тому необхідно
приділяти багато уваги дослідженню інформаційного середовища організації
(інформаційним технологіям, інформаційним системам та системам
інформаційної підтримки процесів прийняття рішень для управління силами,
засобами та процесами в сфері національної безпеки і оборони) для створення
новітніх зразків ОтСТ.
УДК 623.462.4:621.3.029.64]:519.87
Корсунов С.І., доцент кафедри Харківського національного університету
Повітряних сил ім. Івана Кожедуба
МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ДІАГРАМ ЗВОРОТНОГО

ВТОРИННОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ РАКЕТ КЛАСУ “ПОВІТРЯ-
ПОВЕРХНЯ” У САНТИМЕТРОВОМУ ДІАПАЗОНІ ДОВЖИН ХВИЛЬ
З початком активних бойових дій Військово-Повітряні сили (ВПС)

вирішують одну з основних бойових задач – завоювання та утримання переваги
в повітрі, складовою частиною якої є придушення та знищення наземних
засобів протиповітряної оборони (ППО) противника, з метою забезпечення
свободи дій авіації при виконанні бойових завдань. Досвід війн та збройних
конфліктів останніх десятирічь показав, що знищення радіолокаційних станцій
(РЛС) розвідки повітряного противника і вогневих засобів ППО є однією з
необхідних умов для завоювання і утримання переваги в повітрі.
В умовах сьогодення, особливо актуальною та гострою для зенітних
підрозділів що мають на озброєнні радіолокаційні засоби є проблема
забезпечення ефективної та стійкої системи зенітного ракетно-артилерійського
прикриття військ та об’єктів в умовах вогневого впливу з боку противника.
Одним з заходів, спрямованих на рішення цієї проблеми є включення в склад
угрупувань протиповітряної оборони ефективних засобів вогневого ураження
ударних компонентів високоточної зброї противника, зокрема
протирадіолокаційних ракет, в ближній зоні.
Метою роботи є математичне моделювання характеристик розсіювання
різних типів ракет класу “повітря-поверхня”, що знаходяться на озброєнні в
багатьох країнах світу та оцінка зон виявлення даних цілей РЛС для отримання
рекомендацій щодо боротьби з даним класом цілей та постановки вимог до
перспективних РЛС військ ППО Сухопутних військ, з метою доопрацювання
163
існуючих зразків та формування вимог до перспективних засобів самооборони
зенітних підрозділів.
Одним з основних параметрів цілі що дозволяє визначити дальність її
виявлення РЛС є її ефективна поверхня розсіювання (ЕПР). ЕПР представляє
собою кількісну міру відношення щільності потужності розсіяного сигналу до
щільності потужності сигналу опромінення з урахуванням їх векторних
властивостей. Відомо, що ефективна площа розсіювання залежить від форми та
матеріалу цілі, кута під яким спостерігається ціль, робочої частоти РЛС,
поляризації прийомної та передаючої антен РЛС.
В роботі обчислення ЕПР ракет класу “поверхня-повітря” проводилося з
використанням методики розробленої в Харківському національному
університеті Повітряних сил.
В якості основної розрахункової формули для знаходження розсіяного
ракетою поля, що знаходиться поза розсіювачем (у дальній зоні) було
використано інтегральне уявлення типу Стреттона-Чу.
Розрахунки поля розсіяного ракетами було проведено у наближенні
фізичної оптики. При розрахунках вплив ребер об’єкта в розсіяне поле не
враховувався. Слід відмітити, що поля відбиті від різних ділянок поверхні
розсіювача, складалися когерентно, з урахуванням фазових набігів.
Шляхом математичного моделювання були отримані та проаналізовані
діаграми зворотного вторинного випромінювання ракет класу “повітря-
поверхня”, а саме залежність ЕПР ракет від кута їх опромінення. Розрахунки
проводились для різних типів ракет класу “повітря – поверхня”, зокрема ракет
Х-31П та Х-25МП, що знаходяться на озброєнні збройних сил російської
федерації.
Аналіз отриманих результатів показує, що з передньої напівсфери ракети
при кутах опромінення від 00 до 180 середня ЕПР ракети Х-31П складає біля
0,03-0,05 м2. Середня ЕПР ракети Х-25МП при тих самих умовах складає
близько 0,1-0,2 м2.
Отримані результати дозволили розробити рекомендації для зенітних
підрозділів з метою підвищення імовірності виявлення та обстрілу даних типів
цілей, а також пред’явити вимоги до перспективних РЛС, у перспективних
зразків радіолокаційного озброєння енергетична характеристика станції
повинна бути не менша ніж 90-100 одиниць, що зробить можливим виявлення
цілей з ЕПР 0,01м2 на дальності 30 і більше км та, відповідно, їх обстріл.
Розроблена методика дозволяє оцінити радіолокаційну помітність
ракетної зброї, виявити місця що вносять найбільший вклад у інтенсивність її
вторинного випромінювання та надавати пропозиції, щодо його зменшення.
УДК 621.3
Костина О.М., к.військ.н., доцент, старший науковий співробітник науково-
військової техніки ЗС України, полковник, Доманов І.О., старший науковий
співробітник – старший інженер-випробувач Державний науково-дослідний
164
інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки,
ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМ І МЕРЕЖ ЗВ’ЯЗКУ ЗА

ДОСВІДОМ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН
Системи і мережі зв’язку є технічною і технологічною основою

об’єднання сил і засобів на основі єдиного інформаційного простору.
Одним із ключових напрямків підвищення бойових можливостей
збройних сил є формування інтегрованого інформаційного простору на основі
новітніх інформаційних технологій. Мінімізація тривалості циклу прийняття
рішення, збільшення продуктивності обчислювальних систем і ефективний
розподіл інформаційного потоку між апаратними ресурсами шляхом
уніфікованого мережевого обладнання дозволять досягти максимального рівня
ситуаційної обізнаності й управляємості критичними процесами.
Аналіз стану та напрямів модернізації систем зв’язку розвинених країн
світу дозволив сформувати такі тенденції їхнього розвитку:
– широке використання комерційних протоколів і технологій у складі
військових і спеціальних систем зв’язку, перш за все, протоколів IP і MPLS
(Internet Protocol and Multiprotocol label switching);
– конвергенція окремих мереж і систем зв’язку в єдиний інформаційний
простір на основі концепції NGN;
– побудова транспортних мереж зв’язку на основі високошвидкісних
оптичних каналів зв’язку з використанням технологій DWDM (Dense
Wavelength Division Multiplexing), а також з використанням супутникових
систем зв’язку з лазерними міжсупутниковими каналами;
– використання в тактичній ланці управління технологій адаптивних
мобільних радіомереж Mesh/MANET-мереж (Mobile Ad hop Network), що
сполучають усіх абонентів на театрі воєнних дій (ТВД);
– широке використання супутникових систем зв’язку на ТВД в усіх
ланках управління, в тому числі й за рахунок оренди ресурсу у цивільних
операторів супутникового зв’язку;
– використання методів обробки Big Data, а також хмарних і Grid-
технологій для організації розподіленого зберігання й обробки великих масивів
даних, що надходять від сенсорних засобів мережецентричного середовища.
Зокрема, Міністерством оборони США розвиваються дві основні
програми:
– система командування, управління, зв’язку, обчислювальної техніки й
розвідки для учасника бойових дій C4IFTW (Command, Control,
Communications, Computers and Intelligence for the Warrior);
– програма створення оборонної інформаційної інфраструктури DII
(Defense Information Infrastructure).
Програма C4IFTW передбачає розробку концептуальних принципів і
плану досягнення глобальної взаємодії між учасниками бойових дій, що
дозволить їм виконувати будь-яку задачу в будь-який час в будь-якому місці,
165
швидко встановлювати надійний і безпечний засекречений зв’язок. Основним
завданням C4IFTW є формування середовища, яке дозволяло б ефективно
підтримувати зв’язок і управління в операціях з тим, щоб учасники бойових дій
мали засоби, що дозволяють виконувати бойові завдання в будь-якій точці
земної кулі. Програма DII має за мету забезпечення послуг наскрізної
інформаційної підтримки, що дозволяють здійснювати збір, створення,
зберігання, відображення й розподіл інформації в масштабах міністерства
оборони.
УДК 378.147.46:004.738.5
Кравець Т.М., к.геогр.н., доцент, викладач кафедри комплексів та приладів
артилерійської розвідки факультету ракетних військ і артилерії Національної
академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, капітан,
Кущик П.В., курсант кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки
факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

КУРСАНТІВ ТА ОБ’ЄКТИВНОСТІ ОЦІНКИ ЗНАНЬ З
ВИКОРИСТАННЯМ СИСТЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
MOODLE
Все більше освітніх установ та навчальних організацій виявляють інтерес

до впровадження систем дистанційного навчання (СДН) з метою покращення
процесу освіти та розширення можливостей доступу до знань. Однією з
ключових платформ для реалізації цієї ідеї є Moodle – відкрите програмне
забезпечення, яке стало неодмінною складовою сучасної освіти.
Спостереження та аналіз використання Moodle у навчальних закладах
свідчать про його потужний потенціал у розвитку навчальних програм та
підвищенні ефективності навчання. Однак важливо визнати, що ефективність
будь-якої системи навчання, включаючи дистанційне навчання через Moodle,
визначається не тільки можливостями платформи, але й активністю та
самостійністю студентів, а також об’єктивністю процесу оцінювання їхніх знань.
Самостійна робота студентів і оцінка їхнього навчального прогресу стають
критичними аспектами навчального процесу, особливо в умовах дистанційного
навчання. Вивчення методів і стратегій, спрямованих на підвищення рівня
самостійності курсантів у вивченні матеріалу та розвитку об’єктивних методів
оцінювання їхніх знань, використовуючи інструменти та можливості Moodle є
провідною складовою дослідження.
Ми розглянемо ключові аспекти і підходи до підвищення самостійної
роботи студентів, використовуючи Moodle, а також методи та інструменти, які
можна впровадити для забезпечення більшої об'єктивності та справедливості у
процесі оцінювання їхніх навчальних досягнень. Наша мета − допомогти
освітнім установам і викладачам максимізувати потенціал Moodle для створення
більш якісних та ефективних навчальних досвідів у дистанційному навчанні.
166
Зокрема основними перевагами цієї системи є:
1. Підвищення самостійності курсантів у Moodle: організація навчальних
курсів у Moodle, щоб сприяти самостійному вивченню; використання у системі
інтерактивних завдань, відеоматеріалів та інших ресурсів для залучення уваги та
підтримки самостійного навчання; збалансований підхід до контролю та
незалежності, який допомагає курсантам бути активними учасниками процесу
навчання.
2. Використання незалежного оцінювання в Moodle: створення тестів та
опитувань, які дозволяють об’єктивно визначити рівень засвоєння матеріалу;
використання різних методів оцінювання, таких як рубрики, оцінювання згідно з
завданнями та інші; забезпечення прозорості та об’єктивності процесу
оцінювання, щоб курсанти мали чітку уяву про критерії та очікування.
3. Спільна робота в Moodle: використання форумів, чатів та інших
інструментів для обговорення тем та спільного вирішення завдань; організацію
спільних проєктів та завдань, які сприяють колективному навчанню та співпраці,
використання інструментів для збору і обробки фідбеку від студентів та
взаємодії з ними.
4. Переваги використання Moodle для підвищення ефективності навчання:
стандартизовані тести і завдання: Moodle дозволяє створювати стандартизовані
тести та завдання, включаючи багатовибірні питання, завдання з короткою
відповіддю, завдання з відкритою відповіддю тощо.
Всі ці завдання можуть бути налаштовані заздалегідь, і система
автоматично обчислює бали на основі визначених критеріїв, що сприяє
об’єктивності. Moodle дозволяє викладачам визначити рубрики та критерії
оцінювання для кожного завдання чи проєкту. Це допомагає стандартизувати
процес оцінювання і робить його більш об’єктивним. Автоматичне оцінювання:
У Moodle можна налаштувати автоматичне оцінювання певних типів завдань,
таких як тести з одним правильним варіантом відповіді. Це зменшує вплив
особистого суб’єктивного оцінювання викладача на результати студентів.
Об’єктивність в групових завданнях: У Moodle можна налаштувати оцінювання
групових завдань на основі внеску кожного учасника групи, що допомагає
уникнути суб’єктивних оцінок. Порівняння результатів: Moodle дозволяє
викладачам порівнювати результати студентів та виявляти аномалії або
паттерни, які можуть свідчити про необ’єктивність оцінки. Забезпечення
доступності та конфіденційності оцінок: Moodle забезпечує конфіденційність
оцінок і дозволяє студентам перевіряти свої результати. Викладачі також можуть
використовувати заходи безпеки для забезпечення цілісності даних про оцінки.
Узагальнюючи, система Moodle дозволяє впроваджувати об’єктивне
оцінювання знань шляхом використання стандартизованих тестів, рубрик,
автоматичного оцінювання та інших інструментів. Це сприяє більш
справедливому та об’єктивному процесу оцінювання, що важливо для
забезпечення якості навчання та розвитку курсантів.
За допомогою Moodle, відкритої платформи для навчання, викладачі та
навчальні заклади мають можливість створювати інтерактивні та ефективні
курси, які сприяють самостійному навчанню студентів і забезпечують
167
об’єктивне оцінювання їхніх знань. Ми розглянули різні аспекти використання
Moodle для підвищення самостійності курсантів, включаючи створення
стандартизованих тестів, використання рубрик та критеріїв оцінювання,
автоматичне оцінювання та спільну роботу. Всі ці методи допомагають створити
сприятливе середовище для самостійного навчання та забезпечують
об’єктивність у вимірюванні знань.
Загалом, використання Moodle сприяє покращенню навчального процесу,
сприяє розвитку самостійності та об’єктивності в оцінюванні, тим самим
допомагаючи забезпечити якість освіти і підготовку компетентних фахівців для
майбутнього.
УДК: 621.39.03
Лазурко Д.В., курсант кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки
факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних
ТОЧНІСТЬ КАРТОГРАФІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМНО-

АПАРАТНОГО КОМПЛЕКСУ “МАПА”
У сучасному світі вимоги до точності та надійності геодезичних та

картографічних даних стали надзвичайно важливими і їх вага продовжує
зростати. Забезпечення високої точності визначення координат має критичне
значення для різних галузей, включаючи інженерію, будівництво, моніторинг
довкілля, транспорт тощо. Однак в сучасних умовах російсько-Української війни
військова сфера залишається провідною сферою, якій необхідне поліпшення
точності картографічного зображення, і однією з провідних військових програм
цього плану є програмно-апаратний комплекс “МАПА”.
Однією з ключових проблем є необхідність розробки та впровадження
нових методів та алгоритмів обробки геодезичних даних, які забезпечують вищу
точність та надійність визначення координат. Це включає в себе створення
ефективних засобів корекції помилок, як у системах GPS, так і в картографічних
зображеннях. Також важливо інтегрувати дані з різних джерел та виявляти та
виправляти систематичні та випадкові помилки.
Іншою значущою проблемою є питання використання новітніх технологій
та обладнання для підвищення точності та продуктивності геодезичних та
картографічних робіт у програмно-апаратному комплексі “МАПА”. Важливо
дослідити можливості сучасних засобів для обробки та аналізу інформації.
Метою цієї роботи є вивчення та аналіз сучасних підходів та технологій,
що стосуються точності геодезичних даних і визначення координат у
програмно-апаратному комплексі “МАПА”. Ми прагнемо зрозуміти сучасні
виклики і проблеми, які виникають при намаганні забезпечити високу точність
та надійність геодезичних даних у цьому комплексі, а також визначити можливі
168
шляхи їх вирішення.
Досвід російсько-української війни наголосив на важливості мати
інформацію про точну локацію не лише великих військових підрозділів, але й
малих тактичних груп, окремих одиниць техніки, і навіть окремих
військовослужбовців. В цьому контексті програмно-апаратний комплекс
“МАПА” стає ключовим для забезпечення необхідного рівня точності та якості
картографічних даних. Проте з урахуванням швидкого розвитку технологій і
зростання вимог до точності, виникають нові завдання та труднощі, пов'язані з
гарантуванням максимальної точності координатної прив'язки та якості
картографічного забезпечення.
У сучасних збройних конфліктах 21-го століття стає все важливішим
використання засобів автоматизації та управління військами. Ця актуальність
особливо підтвердилася під час війни на Сході України, де виявилася
необхідність у високоефективних комунікаційних технологіях та швидкому
обміні інформацією. Досвід використання Збройних Сил України підкреслив,
що якщо вдало організувати співпрацю між різними складами військ,
військовими частинами і підрозділами, то це позитивно впливає на
ефективність виконання завдань. Один з ключових аспектів в такому контексті
− якість та повнота розвідувальної інформації про об'єкти і розташування
противника, яка збирається під час підготовки та проведення бойових операцій.
Для кращої достовірності і наочності було здійснено порівняння для
Львівської та Полтавської областей.
У Львівській області за результатами обробки 38-ми геодезичних пунктів,
виконана оцінка точності картографічного забезпечення у ПАК “МАПА”
обчисленням середніх, середніх квадратичних і серединних похибок.
Щоб виконати дослідження точності картографічного забезпечення
реперні точки місцевості, які відображені на фотозображеннях місцевості, й
координати яких відомі з високою точністю. Найкращими такими точками є
пункти державної геодезичної мережі, які збережені на місцевості.
Після пошуку вибраного геодезичного пункту на карті у ПЗ “МАПА”
наводять цілик карти на центр геодезичного пункту. Отримані у ПЗ “МАПА”
прямокутні координати приймають за виміряні, а координати і висота цього ж
пункту, взяті з каталогу – за істині.
Обробку результатів виконано в офісній програмі Microsoft Excel. За
допомогою меню програми “Функції” із спливаючого списку вибираємо
функцію “Перейти на координати”. Після цього вводимо пункти, взяті з ККГП.
Після введення координат у ПАК “МАПА” вибираємо функцію “Перейти”. ПАК
“МАПА” переходить зображенням до обраних координат. За дешифрувальними
ознаками знаходимо на картографічному зображенні “МАПА” пункт ДГМ і
максимально точно за найбільш допустимого масштабу наводимо цілик у
місцеположення. Ці дані приймаються за істинні.
Результати оцінки точності картографічного забезпечення програмно-
апаратного комплексу “МАПА” показують, що в цілому він відповідає вимогам,
які стосуються точності визначення координат та дирекційних кутів орієнтирних
напрямів. Проте, є певні обмеження, які стають видимими на практиці.
169
Загалом точність визначення координат за допомогою програмно-
апаратного комплексу “МАПА” відповідає вимогам для контролю правильності
підготовки електронного та механічного обчислювальних засобів і встановлення
належних настройок для стрільби.
Однак, при визначенні налаштувань для стрільби, спостерігається деяка
значуща похибка в визначенні висоти, яка складає 13-15 метрів. І важливо
відзначити, що похибка в визначенні прямокутних координат становить 5 метрів,
що не відповідає вимогам для визначення основної та додаткової точок
наведення.
УДК 621.396.96:004.056.5
Полець О.П., старший викладач кафедри комплексів та приладів
академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, підполковник
GPS-СПУФІНГ: ЗМІНИ В ВРАЗЛИВОСТІ І ЗАХИСТІ ВІД АТАК
При виконанні завдань за призначенням різним родам військ необхідна

інформація про своє місцеположення. Для рішення цієї задачі використовують
прийняті на озброєння ЗС України засоби супутникової навігації та допущені
до експлуатації програмні засоби, які встановлюються на електронні планшети
або мобільні телефони на ОС Андроїд (ПЗ “Кропива”, MilChat, ТОПО та ін.
Принцип їхньої роботи базується на використанні GPS).
Супутникові навігаційні системи вирішують дві задачі – визначення
просторових координат та синхронізація часу. Якщо підробку координат можна
виявити на власні очі, то підробку часу, не маючи власного атомного
годинника, помітити непросто.
Те, що GPS вразливий перед спуфінгом, було очевидним. Але років 15
тому вважалося, що для проведення такої спуфінг атаки потрібно було дуже
дороге обладнання, наприклад, симулятори Spirent вартістю понад $100000.
Поява “аматорських” SDR за 100$ все змінила. Тепер вартість атаки впала до
вартості дешевого HackRF One. На GitHub 680 форків для створення сигналів
GPS. На youtube повно інструкцій, як запустити свій спуфер (навіть запустити
за допомогою USB to VGA адаптера за $5).
Спуфінг-атака, яка намагається обдурити GPS-приймач, широкомовно
передаючи трохи більш потужний сигнал, ніж отриманий від супутників GPS,
такий, щоб бути схожим на ряд нормальних сигналів GPS. Ці імітовані сигнали,
змінені таким шляхом, щоб змусити одержувача неправильно визначати своє
місце розташування, вважаючи його таким, яке відправить атакуючий.
Оскільки системи GPS працюють, вимірюючи час, за який сигнал доходить від
супутника до одержувача, успішний GPS-спуфінг вимагає, щоб атакуючий
точно знав, де його жертва − щоб мати можливість структурувати імітуючий
170
сигнал з належними затримками сигналу. Спуфінг-атака починається,
широкомовно передаючи трохи більш потужний сигнал, який вказує коректну
позицію, і потім повільно відхиляється далеко до позиції, заданої атакуючим,
тому що переміщення занадто швидко спричинить втрату сигнального
блокування, і в цій точці спуфер стане працювати тільки як передавач
перешкод.
На озброєнні ворога знаходяться засоби радіоелектронної розвідки і
радіоелектронної боротьби, які здатні впливати на роботу GPS. До таких
засобів можна віднести комплекс РЕБ Р-330М1П “Диабазол”, станція РЕБ Р-
330Ж “Житель”, комплекс радіоелектронної боротьби з малогабаритними БЛА
“Репеллент 1”, комплекс РЕБ “ЛЕЄР-2” та ін. Зазвичай ці станції та комплекси
здатні проводити радіорозвідку джерел радіовипромінювання, постановку
перешкод та радіопридушення радіоелектронних засобів (РЕЗ) противника,
імітації роботи різних видів РЕЗ, що призводить до радіоелектронного
придушення абонентських станцій навігаційної системи GPS або ж здійснює
GPS-спуфінг.
Як захиститись від спуфінг атаки. Є декілька способів захисту від
кібергігієни до встановлення додаткових антен. Одним з найпростіших
способів захисту від GPS спуфінгу – це використання антени направленої дії.
Тобто, при встановлені параметрів роботи GPS приймача необхідно підняти кут
відсікання сигналів до 150 над горизонтом. GPS приймач, буде відсікати низькі
сигнали.
УДК 629.3.07
Краснокутський В.М., к.т.н., доцент, професор кафедри автомобіле- і
тракторобудування Національного технічного університету “Харківський
політехнічний інститут”, Кав’юк В.В., начальник кафедри Аеродромно-
технічного забезпечення авіації Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, полковник, Вахнюк С.А., аспірант
кафедри Технології машинобудування і ремонту машин Харківського
національного автомобільно-дорожнього університету, підполковник
АНАЛІЗ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

ЕНЕРГЕТИЧНОГО СИЛОВОГО АГРЕГАТУ БЛОКУ ПРИВОДУ
КОНТУРУ ОБЛАДНАННЯ АЕРОДРОМНОГО БАГАТОЦІЛЬОВОГО
КОНДИЦІОНЕРА АМК-24/56-131
Розширення варіантів виконання заходів аеродромно-технічного

забезпечення бойових авіаційних підрозділів пов’язано з проблемою
підтримання постійної бойової готовності повітряних суден та умов
життєзабезпечення льотчиків, під час бойового чергування в різних погодних та
кліматичних станах. У зв’язку з цим підвищується роль аеродромних
кондиціонерів в аеродромно-технічному забезпечені польотів (АТЗП), що
обумовлено вимогами до надійності і ресурсу їх елементів, які підлягають
високим довготривалим навантаженням.
171
Для забезпечення життєдіяльності льотчиків під час бойового чергування
необхідно підвищувати вірогідність безвідмовної роботи та міжремонтний
ресурс його енергетичної силової установки за рахунок застосування сучасних
технологічних двигунів, систем їх керування, збільшення ефективного
коефіцієнта корисної дії ɳ е, зменшення їх питомої витрати палива (mпит, Cпит).
Необхідно використовувати двигуни, які б забезпечували значне підвищення
надійності блоку силової установки (БСУ).
Аеродромний багатоцільовий кондиціонер (АМК) складається з 6 систем та
18 механізмів (агрегатів), відмова кожного приводить до відмови АМК. Значна
кількість несправностей приходиться на енергетичну силову установку блоку
БСУ, якою є двигун ЗМЗ-511.
Досліджували роботу шести механізмів (агрегатів), відмова кожного з
яких призводить до відмови АМК. Відомо, що система охолодження відмовила
3 рази, система змащення – 3 рази, система живлення – 2 рази, фреонова
система – 1 раз, БСУ – 12 разів, генератор – 2 рази протягом 2304 мотогодин
роботи. На БСУ припадає 70 % відмов (рис. 1).
Визначили напрацювання на відмову АМК в цілому скористувавшись
такими співвідношеннями:
N
 с   i – середня інтенсивність відмов
i1
1
tсер  – середнє напрацювання до відмови
сер
14
Кількість відмов,
12
10
8
6
4
2
0
охолодженн
живлення
Генератор
змащення
Cистема
Система
Система
БСУ
Рисунок 1 – діаграма несправностей, які виникли за час спостереження
Визначили інтенсивність відмов для кожної системи і.

Інтенсивність відмов АМК складає 0,0092 год -1.
Середнє напрацювання на відмову АМК складає 108 год.
За період експлуатації, що спостерігався, час відновлювання t1 = 90 хв;
t2 = 110 хв; t3 = 85 хв; t4 =150 хв; t5 = 480 хв; t6 = 40 хв. Визначили середній час
відновлення АМК 159 год.
АМК мав середнє напрацювання на відмову tсер = 108 мотогодин і
172
середній час відновлення tв = 159 мотогодин. Визначили коефіцієнт готовності
tсер 108
Кг    0, 40
tсер  tв 108  159
Такий низький коефіцієнт ми отримали через тривалий час ремонту

двигуна БСУ.
Час роботи систем АМК до відмови підлягає експоненціальному закону
розподілу. Обчислили кількісні характеристики надійності елемента.
Обчислили ймовірність безвідмовної роботи P(t). Обчислили середнє
напрацювання до першої відмови Т сер . Визначили ймовірність справної роботи
АМК.
Визначили максимальне та мінімальне значення ймовірності справної
роботи АМК.
Ймовірність справної роботи АМК протягом 8 годин безперервної роботи
знаходитиметься у межах від 0,88 до 0,93, тобто не менше 88 %.
Розрахункова схема надійності АМК (рис. 2) має 1–4 –
чотирициліндровий двигун внутрішнього згоряння; 5 – муфту зчеплення; 6 –
нагнітач ЯМЗ-204; 7 – генератор ГСР-1800; 8 – фреоно-повітряний випалювач
А-68; 9 – електропідігрівач А-70; 10 – вентилятор ДВ-1КМ; 11 – регулятор
напруги РУГ-82; 12 – масляний насос.
1 8
2 9
5 6 7 12
3 10
4 11
Рисунок 2 – Розрахункова схема надійності АМК
Визначили ймовірність безвідмовної роботи окремих елементів Pi.

Визначили ймовірність безвідмовної роботи запропонованої схеми.
Визначили ймовірність безвідмовної роботи АМК P = 0,79.
Приймаємо, що кількісні характеристики надійності підпорядковані
експоненціальному закону розподілу ( = const). До визначеного терміну АМК
напрацював 691 годин.
Тоді на підставі формули Р  t   et маємо 0, 79691 . За таблицею для e  x
(де x = 691 ) знаходимо х = 0,371 = 691. Ймовірність відмови = 0,371/691=
0,3717–3 год–1.
Наведений метод орієнтовного розрахунку надійності АМК призначений
для ескізного проектування. Його можна використовувати також для вибору
інших сучасних двигунів для БСУ та їх порівняльної оцінки.
Приведений аналіз шляхів підвищення експлуатаційних показників та
173
надійності силового блоку аеродромного багатоцільового кондиціонера АМК -
24/56-131 свідчить, що 70 % відмов АМК припадає на двигун БСУ. Через це
коефіцієнт готовності АМК становить 0,40, ймовірність безвідмовної роботи
АМК становить 0,79, середнє напрацювання на відмову АМК дорівнює
108 мотогодин.
Найбільш доцільним є заміна бензинового “морально” та технічно
застарілого двигуна ЗМЗ російського виробництва на сучасний надійний
економічний 4-циліндровий дизельний двигун. Це дозволить підвищити
надійність безвідмовної роботи БСУ до 0,85 та кондиціонеру в цілому до 0,8,
що значно підвищить показники коефіцієнту готовності та напрацювання на
відмову.
Перевагами цього способу є відносна простота та реалізація та менші
затрати, чим проектування нового зразку БСУ АМК.
Матеріал даної доповіді буде використаний для подальших досліджень
АМК та їх економічного ефекту.
УДК 621.31:623.368
Кривцун В.І., к.т.н., с.н.с., докторант штатний науково-організаційного відділу
полковник
ПЕРСПЕКТИВНІ МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ
ПРЕДМЕТІВ
Війна російської федерації (рф) проти України призвела до того, що

Україна виявилася однією з найбільш забруднених вибухонебезпечними
предметами (ВПН) країн світу. На сьогоднішній день в Україні так зване
“мінне забруднення” охоплює близько 170 тисяч квадратних кілометрів –
біля 30% загальної території країни, що незрівнянно навіть з Сирією та
Афганістаном, тобто більше чверті території країни. Наслідком такого
забруднення є чисельні жертви серед військовослужбовців та цивільного
населення. Для розмінування забруднених територій України від ВНП після
завершення війни знадобляться десятки років та колосальні матеріальні та
людські ресурси.
Проте, є і інший бік застосування мінної зброї – в ході наступальних
(контрнаступальних) дій одним з найбільш складних завдань є інженерна
підтримка мобільності дій наших підрозділів, зокрема, розвідка місцевості
на наявність вибухонебезпечних предметів (ВНП), пророблення проходів в
мінних полях та розмінування. Саме влаштовані противником мінно-
вибухові загородження стали головною перешкодою для наших військ під
час звільнення окупованих рф територій.
Аналіз процесу розмінування (гуманітарного, бойового, віськового)
місцевості та об’єктів показує, що найбільш складним його завданням є
пошук та встановлення місця знаходження ВНП, а по можливості і його
ідентифікація. При цьому на сьогоднішній день переважно цей процес
174
відбувається саперами ручним способом, що становить велику небезпеку.
Аналіз виконання завдань з розмінування у війні рф проти України,
зокрема під час пошуку ВНП, показує ряд особливостей виконання
зазначеного завдання, а саме: хаотичність встановлення мінно-вибухових
загороджень; відхід від нормативних показників та стандартного виконання
встановлення інженерних боєприпасів; велику кількість встановлених мін-
пасток та саморобних вибухових пристроїв; високу щільність ВНП на
замінованих територіях; важкість пошуку в середовищах, що укривають
ВНП, особливо тих, які встановлені давно.
В цих умовах перед науковцями постало актуальне питання щодо
пошуку перспективних методів виявлення ВНП.
Загалом, сьогодні існує багато методів пошуку ВНП, зокрема:
механічним (контактним та механізованим), електромагнітним
(радіохвильовим, оптичним, рентгенівським, гамма-випромінюванням);
хімічним (газоаналітичним, біофізичним); акустичним (сейсмоакустичним).
Найбільше на практиці застосовуються механічні та електромагнітні
методи.
Механічні методи використовуються саперами під час застосування
щупів та бойовими броньованими машинами з різним робочим обладнання,
в основному мінні трали (коткові та ножові), а також бойкові трали
роторного типу. Проте, через встановлення великої кількості мін-пасток та
нестандартних інженерних боєприпасів (для прикладу, встановлення під
міною ТМ-62 декілька мін, поєднання мін детонуючим шнуром,
встановлення протищупових мін) робить цей метод вкрай небезпечним для
життя особового складу. В цих умовах найбільш доцільно застосувати цей
метод на дистанційно-керованих (роботизованих) засобах.
Наступним методом, який широко використовується є
електромагнітний. В загальному це група методів, що працюють у різних
частотних діапазонах випромінювання (радіохвильового, оптичного та
іонізуючого) для виявлення ВНП в середовищах, які їх вкривають, і
ґрунтуються на відмінностях електромагнітних властивостей об’єкта та
перешкод. Радіохвильовий метод найбільш поширений та застосовується в
основному в міношукачах та металодетекторах, які використовуються при
пошуку ВНП з металевими елементами, а також георадарах. Проте,
головним недоліком цього методу є неможливість пошуку ВНП без вмісту
металу або з малим його вмістом (для прикладу, міни ТМ-62П з
підривником МВП-62). Також необхідно зауважити, що на території, де
проходили активні бойові дії, буде велика кількість хибних сигналів через
наявність значної кількості осколків артилерійських боєприпасів та куль і
гільз стрілецького озброєння. Найбільш перспективним застосування
радіохвильового методу для зменшення кількості хибних сигналів доцільно
поєднання методів георадара та металодетектора. Останній час набуває
популярності пошуку ВНП оптичним методом в інфрачервоному діапазоні
випромінювання. Поєднання БПЛА з звичайним тепловізором в ранковий та
вечірній час дозволяє виявляти встановлені в ґрунт предмети та в разі їх
175
системності або за інших ознак розпізнавати як мінні поля (групи мін).
Перспективним шляхом підвищення ефективності пошуку ВНП може
бути комплексування методів. Так, фахівцями Державної установи
“Науковий центр аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних
наук НАН України” запропонована технологія автоматизованого виявлення
мін з використання багатоспектральної зйомки за допомогою БПЛА з
комплексування гіперспектральної камери, георадару та тепловізора. Це
дозволило більш точно визначати наявність ВНП на місцевості та в окремих
випадках за зовнішніми ознаками ідентифікувати їх.
Наступним перспективним методом на сьогоднішній день можна
рахувати магнітометричний. Фахівцями інституту геофізики ім. С.І.
Субботіна НАН України створена та пройшла тестове випробування
дистанційна система пасивних (магнітних) рішень для виявлення ВНП, яка
побудована з використанням вітчизняного магнітометра типу LEMI-026 з
частотою дискретизації 250 Гц на БПЛА та системою RTK DGPS для
геоприв’язки. Під час обробки отриманих сигналів будуються магнітні
карти з виявлених об’єктів. Враховуючи те, що більшість методів
використовується для пошуку ВНП, в конструкції яких є метал, постає
справедливо питання, що робити з ВНП де відсутні металеві елементи.
В цьому випадку доцільно використати хімічний метод, який
оснований на аналізі повітря на вміст випарів вибухових речовин. Проте,
недоліком такого методу є великий вплив на виявлення вибухової речовини
конструкції ВНП, середовища, яке його вкриває, та погодних умов, що
вимагає застосовувати дуже чутливі датчики. Можна зауважити, що не
зважаючи на велику кількість методів виявлення ВНП жоден з них не може
дати 100 % результат з виявлення та ідентифікації ВНП.
Таким чином, напрямками подальших досліджень підвищення
ефективності та безпечності процесів розмінування можуть бути
застосування перспективних методів виявлення ВНП без присутності
людини на забрудненій території. Цей підхід можливо використати за
рахунок поєднання розглянутих методів з БПЛА та дистанційно-керованими
(роботизованими) засобами (комплексами).
УДК 623.746.591
Кривцун В.І., к.т.н., с.н.с., докторант штатний науково-організаційного відділу
полковник, Голушко С.Л., ад’юнкт штатний науково-організаційного відділу
ЗАСТОСУВАННЯ УЛАМКОВИХ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ

НАПРАВЛЕНОЇ ДІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРАЖЕННЯ
РУХОМИХ ПОВІТРЯНИХ ЦІЛЕЙ (УДАРНИХ БПЛА)
Досвід останніх локальних війн і збройних конфліктів, зокрема війни рф

176
проти України, однозначно вказує на основну небезпеку – повітряний напад
сучасними засобами ураження по об’єктам критичної та військової
інфраструктури.
На початку широкомасштабного вторгнення для ураження
інфраструктури України рф використовувала тільки крилаті та балістичні
ракети різних класів та видів сподіваючись на високий ефект від їх
застосування. Проте, система протиповітряної оборони України показала
достатню ефективність протиборства з такими цілями. В цих умовах запаси
ракет рф почали значно зменшуватися при недосягненні поставлених цілей, що
змусило агресора шукати більш дешеві засоби повітряного нападу. Одним з
таких засобів було обрано достатньо ефективні та маловартісні ударні БпЛА
типу “камікадзе”, “баражуючий боєприпас”. Тільки у вересні 2023 року
противником було застосовано 503 ударних БпЛА типу Shahed, із них
потрапили в ціль 107 (21%).
Враховуючи просторові показники війни рф проти України достатньо
складно повністю прикрити всі напрямки польоту засобів повітряного нападу
через обмежену кількість засобів ППО. Масове застосування ударних БпЛА
приводить до перенавантаження системи ППО, окрім того нелогічно
використовувати багатовартісні ракети системи ППО проти дешевих БпЛА.
З огляду на такі тенденції постає необхідність у запровадженні нових
шляхів до розв’язання проблеми захисту об’єктів від ураження рухомих
повітряних цілей, а саме від ударних БпЛА. Як показує досвід, найбільш
ефективним засобом ураження ударних БпЛА є ЗРК гарматними пострілами, в
яких передбачено збільшена кількість елементів ураження та модифікація
набоїв з різними варіантами напрямку розльоту уражаючих елементів (типу
“картеч”).
Ще одним з таких шляхів може бути застосування уламкових інженерних
вибухових пристроїв направленої дії типу МОН (МОН-50, 90, 100, 200) для
ураження повітряних цілей, що низько летять.
Уламкові інженерні вибухові пристрої (далі УВП) на основі використання
інших боєприпасів утворюють один із самих поширено використовуваних
класів боєприпасів, які використовувались у воєнних конфліктах сучасності.
Під уламковими боєприпасами будемо розуміти боєприпаси, що уражають ціль
високошвидкісним потоком великої кількості однотипних або різнотипних
інертних уражаючих елементів, які розкидаються, як правило, вибухом заряду
бризантної вибухової речовини. УВП відносяться до боєприпасів дистанційної
дії та спроможні уражати цілі уламковим потоком на деякій відстані від місця
підриву, яка називається убійним інтервалом. Визначений інтервал дозволяє
значно збільшити зону ураження у порівнянні із боєприпасами фугасного типу,
що й викликає низку особливостей їх застосування. При цьому, використання
уражаючих елементів потребує дослідження характеру впливу уражаючих
факторів боєприпасів даного типу на рухомі повітряні цілі, які потрапляють у їх
зони ураження.
Вихід з ладу рухомих повітряних цілей після спрацювання вибухового
пристрою визначається відношенням ймовірності влучання уламків в корпус
177
цілі на ймовірність ураження цілі (пробиття корпусу) за умови влучання
уламків в корпус рухомої повітряної цілі. Ймовірність влучення уламків в
корпус цілі та їх кількість залежать від щільності уламків у зоні ураження та
розмірів проекції площі зустрічі уламків з цілю.
Динамічна щільність уламків визначається із врахуванням способу
формування зон ураження цілей уражаючих елементів (форми та конфігурації
уламкового поля), кутів розльоту уламків та їх кількості, а кількість уламків
залежить від способу формування уражаючих елементів.
Форма уламкового поля залежить від віддалення уламкового поля від
місця ініціювання боєприпасу, кутів спрямування та балістичних характеристик
польоту уламків. Ймовірність ураження цілі досягається при попаданні в її
проекцію не менш ніж три уражаючих елементи на 1 м 2.
Отже, при находженні рухомої повітряної цілі в зону дії датчиків цілі
уламкових боєприпасів направленої дії типу МОН-50 (90, 100, 200) ймовірність
влучення уламків у корпус цілі на відстані суцільної зони ураження для всіх
боєприпасів такого типу знаходиться в межах 1,0. Досягнення таких високих
значень показника відбувається за рахунок збільшення динамічної щільності
уражаючих елементів у порівнянні із уламковими вибуховими пристроями
колової дії (інженерних мін типу ОЗМ-72). Крім того виникає можливість
корегування висоти ураження рухомої повітряної цілі на більш великих висотах
їх руху за рахунок спрямування УВП.
При вибуху уламкового боєприпасу ураження цілей здійснюється
уражаючими елементами, які при зустрічі з цілю повинні мати енергію,
потрібну для їх пробивання. Оскільки уламок при русі у повітрі від міс ця
вибуху боєприпасу до цілі втрачає частину енергії на роботу подолання сил
опору, то початкова швидкість уламку є значно вищою його швидкості у
момент зустрічі з ціллю, у нашому випадку із корпусом рухомої повітряної цілі.
Під час розгляду уламкової дії, можна виділити три фази:
– перша фаза – вибух вибухового пристрою, формування уламків і
надання їм початкової швидкості;
– друга фаза – політ уламків у середовищі, що чинить опір;
– третя фаза – входження уламків в ціль та її ураження.
Для того, щоб ціль була уражена, уламок у момент зустрічі з цілю
повинен мати певну кінетичну енергію. Прийнято вважати, що для уламків,
маса яких не менше заданої, їх кінетична енергія у момент зустрічі з ціллю
повинна бути не менша потрібної. Критерієм ураження цілі є наскрізне
пробиття корпусу рухомої повітряної цілі. Найбільш показовою
характеристикою для боєприпасів уламкової дії є енергія руйнування на
одиницю поверхні.
Ймовірність ураження за умови влучання уламків в корпус цілі залежить
від критичної (пробивної) швидкості польоту уламків. При надходженні цілі на
відстань від місця вибуху, на якій уражаючі елементи зберігають критичну
швидкість, необхідну для пробиття корпусу рухомої повітряної цілі, за умови
попадання уламка у проекцію корпусу, рухома повітряна ціль уражається з
ймовірністю 1,0.
178
Подальші дослідження в даному напрямку будуть направлені на
обґрунтування необхідності створення інженерного боєприпасу проти
повітряних цілей, що низько летять.
УДК 623.462.22(075.8)
Кудряшов В.Є., к.т.н., с.н.с., старший науковий співробітник Інституту
радіофізики та електроніки Національної академії наук України ім. О.Я.
Усікова, Коломійцев О.В., Заслуж. винахід. України, д.т.н., проф., професор
кафедри комп’ютерної інженерії та програмування Національного технічного
університету “Харківський політехнічний інститут”, Кулєшов О.В., к.військ.н.,
доц., провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу Наукового
центру Повітряних сил Харківського національного університету Повітряних
сил ім. Івана Кожедуба, Клівець С.І., к.т.н., науковий співробітник науково-
дослідного відділу Наукового центру Повітряних сил Харківського
національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба
РЕЗУЛЬТАТИ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЗНАЧЕНЬ

ЗАГАЛЬНОГО ПОКАЗНИКА ЕФЕКТИВНОСТІ СТРІЛЬБИ РАКЕТОЮ
БОЙОВОЇ МАШИНИ ЗЕНІТНОГО РАКЕТНОГО КОМПЛЕКСА
Відомо, що загальним показник ефективності стрільби зенітного

ракетного комплексу (ЗРК) – є ймовірність виконання вогневого завдання, яку
можливо визначити на основі технічних характеристик та параметрів систем
комплексу. При цьому, необхідно враховувати ефективну площу
розповсюдження (ЕПР) повітряних цілей (ПЦ) та протидію противника.
Протидія противника у вигляді постановки завад по системам (станціям
виявлення (СВЦ) і супроводження (ССЦ) цілей тощо) ЗРК та маневрування ПЦ
і вогнева дія – знижують ефективність стрільби ракетами, яку требо оцінювати.
В доповіді представлено результати математичного моделювання за
чисельним методом визначення значень загального показника ефективності
стрільби ракетою бойової машини (БМ) ЗРК. При моделюванні застосовані
основні технічні характеристики та параметри станцій та систем ЗРК малої
дальності (ближньої дії). З врахуванням ЕПР ПЦ, дальності до неї, рівня не
скомпенсованих завад – визначені відношення сигнал/шум у радіолокаційній
системі (РЛС) розвідки БМ ЗРК та відношення сигнал/шум у ССЦ. Приведено
результати аналізу значень ймовірностей вірного виявлення корисних сигналів
та ймовірностей пуску ракет БМ за умови протидії противника. Відмічено
вплив ЕПР ПЦ, їх швидкості та рівень завад на реалізуєму дальність пуску
ракети та похилу дальність до дальньої межі зони ураження БМ ЗРК. Надано
результати аналізу значень умовних ймовірностей ураження ПЦ на основі
параметрів похибок наведення ракети та її похибок системи підриву. Проведено
моделювання значень загального показника ефективності стрільби з
врахуванням надійності ЗРК, протидії противника у вигляді постановки завад,
маневрування ПЦ та вогневої дії. Акцентовано увагу на доцільність підтримки
достатньої експлуатаційної надійності, використання способів зниження
179
вогневої протидії та якісної підготовки особового складу БМ ЗРК. Приведені
аналітичні вирази для розрахунку та відповідний графічний матеріал, що
отриманий за результатами розрахунків.
УДК 621.396
Кузнєцов О.Л., к.т.н., доц., професор кафедри Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Нос А.І., к.т.н., доц.,
професор кафедри Харківського національного університету Повітряних Сил
ім. Івана Кожедуба, Карлов В.Д., д.т.н., проф., завідувач кафедри Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба,
Коломійцев О.В., Заслужен. винахід. України, д.т.н., проф., професор кафедри
університету “Харківський політехнічний інститут”
КОРЕЛЯЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ СИГНАЛІВ АЕРОДИНАМІЧНОГО

ОБ’ЄКТА, ЩО ЗНАХОДИТЬСЯ УСЕРЕДИНІ ТРОПОСФЕРНОГО
РАДІОХВИЛЕВОДУ
Збільшення дальності радіолокаційного виявлення аеродинамічних

об’єктів (АО), шо спостерігаються над морською поверхнею є актуальним
завданням на даний час для систем різного призначення. Завдяки що вибору
позиції та параметрів узбережних радіолокаторів створюється можливість
локації об’єктів у тропосферному радіохвилеводі за межею радіогоризонту.
Однак, поширення радіосигналів при радіолокаційному спостереженні рухомих
АО, що знаходяться за межею радіогоризонту, супроводжується флуктуаціями
його параметрів.
Дані флуктуації є анізотропними, нестаціонарними та апріорно
невідомими, що ускладнює рішення радіолокаційних завдань. Тобто, при
локації рухомого АО у тропосферному радіохвилеводі відбувається виникнення
випадкових нестаціонарних флуктуації радіолокаційних сигналів.
За таких умов, для ефективного вирішення завдань радіолокаційного
спостереження АО, необхідним є наявність апріорної інформації про
кореляційні властивості сигналів, експериментальні відомості про які є
обмеженими.
Параметри флуктуацій можуть бути визначені експериментальним
шляхом, але це є складним та не завжди можливим завданням. Практична
доцільність вказує на те, що дані, які отримано експериментальним шляхом,
необхідно доповнювати відповідними результатами аналітичного оцінювання.
Найбільш важливими у даному сенсі можна вважати відомостями щодо
просторових та часових кореляційних функцій амплітуди і фази зондувального
сигналу поблизу АО або відбитого від нього сигналу на антені радіолокатору.
Радіолокаційному каналу, який розглядається, притаманно просторові
завмирання і фединг за частотою електромагнітного поля. Дані ефекти при
відносному русі елементів радіоканалу викликають появу додаткових
180
специфічних флуктуації амплітуди та фази відбитого сигналу, параметри яких є
апріорно невідомими.
В доповіді представлено результати проведеного аналізу, які вказують на
недостатність експериментальних даних щодо сигналів, відбитих від рухомих
АО, що знаходяться у середині тропосферного радіохвилеводу або спотворення
зондувальних сигналів радіолокаторів поблизу цих об’єктів.
Тому, доцільним є проведення аналітичного оцінювання просторових та
часових кореляційних властивостей сигналів, відбитих від рухомих АО при
радіолокації у тропосферному радіохвилеводі.
Приведено метод аналітичного отримання даної апріорної інформації
шляхом перетворень двомірних випадкових просторово-часових полів.
Запропоновано метод поділення двомірного ергодичного поля на два
ергодичні одномірні просторові та часові випадкові процеси, що мають
однакові середні значення. Для таких обмежень приведено метод перетворення
кореляційної функції просторих завмирань у часові флуктуації.
Отримані результати вказують на те, що флуктуації радіолокаційного
сигналу мають інформацію про завмирання електромагнітного поля у просторі
поширення вздовж напрямку руху АО, якщо відома його швидкість, а також
навпаки, просторові завмирання електромагнітного поля дозволяють отримати
інформацію про флуктуації радіолокаційного сигналу рухомого АО.
Запропонований метод дозволяє визначати кореляційної функції
радіолокаційного каналу, якщо АО спостереження рухається у тропосферному
радіохвилеводі із заданою швидкістю уздовж лінії візування. Він полягає у
визначенні кореляційної функції нерухомого тропосферного радіолокаційного
каналу за часом, та припущенні його руху з певною швидкістю.
Запропонований метод можливо використовувати для отримання
параметрів флуктуацій прийнятого сигналу при русі об’єкта у тропосферному
радіохвилеводі уздовж лінії візування або в радіальній і тангенціальній
площинах відносно фокусного центру антени радіолокатору.
Таким чином, дослідження даного методу дозволяє зробити висновок,
про те, що при локації АО у тропосферному радіохвилеводі, його рух може
призводити до додаткових специфічних спотворень (флуктуацій) прийнятих
сигналів, яких не існує при локації у вільному просторі. Параметри флуктуацій
залежить від області розсіювання тропосферного радіохвилеводу, позиції
радіолокатору, параметрів зондувального сигналу, розмірів АО та його
швидкості.
Отримані результати можуть бути використані у якості основи для
синтезу виявників або вимірювачів при локації маловисотних об’єктів у
тропосферних радіохвилеводах узбережних радіолокаторів.
УДК 355. 358.1

Кузьменко В.О., начальник відділу Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, підполковник,
Третяк Н.М., к.е.н., доцент, провідний науковий співробітник Державного
181
військової техніки, Чорнай В.І., молодший науковий співробітник Державного
військової техніки, молодший лейтенант
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

БОЄПРИПАСІВ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМОВАНИХ
ПІДРИВАЧІВ
Ведення активних бойових дій вимагає для враження цілі використання

значної кількості звичайних боєприпасів, тому з метою підвищення
ефективності влучання у ціль, у Збройних силах країн членів НАТО активно
використовуються боєприпаси з програмованими підривачами.
Аналіз наявної у відкритих джерелах інформації показує, що
програмовані підривачі використовуються з різними калібрами артилерійських
снарядів від 105-мм до 155-мм та реактивними снарядами від 70 до 140-мм.
Провідними країнами світу (США, Німеччина, Іспанія, Франція)
розроблено та широко використовуються в боєприпасах програмовані
підривачі, які відповідають наступним вимогам:
– залежно від снаряду та вогневого завдання відхилення у цілі
коливаються в межах 140 м (для 155-мм снаряду на 25 км) і 600 м (для 140-мм
реактивного снаряду на 20 км);
– мають електронний програмований підривач, який працює у трьох
різних режимах: детонація по цілі, детонація по цілі, що утримується та
програмований підрив;
– посилюють тактичну гнучкість системи, забезпечуючи швидке ведення
бою;
– мають більшу ефективність у порівнянні зі звичайними боєприпасами;
– наділені підвищеною точністю, що дозволяє економити боєприпаси
(точність влучання забезпечує уникнення руйнувань невійськових об’єктів та
жертв серед цивільного населення);
– здійснення програмування у бездротовому режимі або шляхом
підключення до спеціального програматора з вбудованим балістичним
калькулятором, який враховує метеодані, свою позицію та положення цілі;
– робота з вбудованою смарт-антеною (з 20 супутниками одночасно), що
дозволяє виявляти спуфінг та підвищує завадозахищеність.
Використання програмованих підривачів дозволяє здійснювати три
режими підриву снарядів: повітряний, контактний та з уповільненням.
Повітряний режим підриву використовується для ураження живої сили
противника, яка перебуває в окопах, за рельєфом місцевості, а також для
боротьби з повітряними цілями, особливо з дрібно розмірними БпЛА. Режим
контактного підриву використовується для боротьби з броньованою технікою.
Режим підриву з уповільненням дозволяє проникнення боєприпасу в середину
споруд для більш ефективного ураження живої сили противника та техніки в
середині приміщень (укриттів).
182
Станом на сьогодні, в ході ведення бойових дій, Україна активно
використовує боєприпаси з програмованим підривачем, які надано в рамках
міжнародної допомоги країнами-партнерами.
Збройні сили України отримали на озброєння (постачання) 120-мм
осколково-фугасні боєприпаси з програмованим підривачем DМ11, 155-мм
боєприпаси М982 Excalibur та інші.
Водночас в Україні проводиться дослідження питання щодо застосування
програмованих підривачів в реактивних снарядах калібрів 122-220-мм для
існуючих РСЗВ “Град”, “Ураган”.
Використання програмованих підривачів дасть можливість підвищити
точність влучення, що призведе до зменшення кількості використання пострілів
для ураження цілі.
УДК 655.
Кулєшов О.В., к.військ.н., доц., провідний науковий співробітник наукового
Сил ім. Івана Кожедуба, Коломійцев О.В., Заслуж. винахід. України, д.т.н.,
проф., професор кафедри комп’ютерної інженерії та програмування
Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”,
Клівець С.І., к.т.н., науковий співробітник наукового центру Повітряних Сил
Кулєшова Т.В., науковий співробітник наукового центру Повітряних Сил
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ПРОТИПОВІТРЯНОЇ

ОБОРОНИ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ПРИ УЧАСТІ У ПРИКРИТТІ
ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНІ ВІД УДАРІВ З
ПОВІТРЯ
У ході бойових дій щодо відбиття широкомасштабної збройної агресії з

боку російської федерації підрозділи протиповітряної оборони (ППО)
Сухопутних військ (СВ) можуть приймати участь у прикритті підрозділів
Національної гвардії України (НГУ) від ударів противника з повітря. Постійне
розширення складу та типів засобів повітряного нападу (ЗПН) противника,
покращення їх тактико-технічних характеристик, удосконалення бортового
обладнання, авіаційного озброєння, тактики бойового застосування, а також
використання засобів радіоелектронної боротьби та ударних безпілотних
літальних апаратів (БпЛА) створює проблему у боротьбі підрозділів ППО СВ з
сучасними типами повітряних цілей (ПЦ).
Основними завданнями підрозділів ППО СВ при участі у прикритті
підрозділів НГУ від ударів противника з повітря є:
– збір та узагальнення даних про повітряну обстановку;
– організація бойового чергування з протиповітряної оборони;
183
– своєчасне виявлення ЗПН противника та оповіщення про них
підрозділів НГУ, що прикриваються;
– посилення ППО у визначених районах бойових дій підрозділів НГУ;
– виконання заходів, які спрямовані на безпосереднє зенітне ракетно -
артилерійське прикриття підрозділів НГУ;
– протидія розвідки та прикриття від ударів з повітря підрозділів НГУ
шляхом знищення літаків, вертольотів, крилатих ракет, ударних БпЛА,
авіаційних елементів розвідувально-ударних (вогневих) комплексів та інших
засобів ураження в повітрі;
– боротьба з повітряними десантами та аеромобільними військами
противника в польоті тощо.
Підрозділи ППО СВ під час прикриття підрозділів НГУ будуть
знаходиться у готовності до виконання завдань одночасно або послідовно в
районах бойових дій підрозділів НГУ. В ході бойових дій найбільш
поширеними будуть дії зенітних мобільних вогневих груп підрозділів ППО СВ
із засідок.
Застосування підрозділів ППО СВ при виконанні завдань прикриття
підрозділів НГУ від ударів противника з повітря мають наступні особливості:
– обмеження на застосування засобів озброєння та способів і районів
бойових дій підрозділів ППО СВ;
– поєднання бойових дій підрозділів ППО СВ і дій щодо забезпечення
функціонування державних установ, комунікацій, економіки та життєдіяльності
населення;
– можлива автономність бойових дій підрозділів ППО СВ.
Підготовка підрозділів ППО СВ щодо виконання завдань прикриття
підрозділів НГУ від ударів противника з повітря здійснюється з урахуванням
місцевості району бойових дій, обмежень щодо застосування засобів озброєння
підрозділів ППО СВ, особливо засобів ураження повітряних цілей та ін.
Протиповітряний бій під час прикриття підрозділів НГУ від ударів
противника з повітря може матиме обмежений характер та здійснюватиметься з
урахуванням установлених заборон для району бойових дій.
Для участі у прикритті підрозділів НГУ від ударів противника з повітря зі
складу підрозділів ППО СВ можуть виділятися окремі підрозділі, які будуть
діяти мобільними вогневими групами, до складу яких повинні придавитись
підрозділи НГУ для охорони та оборони безпосереднє підрозділів ППО СВ.
Таким чином, у доповіді розглянути основні завдання підрозділів ППО
СВ при участі у прикритті підрозділів НГУ від ударів противника з повітря, а
також особливості застосування підрозділів ППО СВ при виконанні цих
завдань.
УДК 623.365
Купріненко О.М., д.т.н., с.н.с., професор кафедри інженерної техніки
Нагачевський В.Й., к.т.н., доцент, начальник кафедри інженерної техніки
184
полковник, Кривцун В.І., к.т.н., с.н.с., докторант науково-організаційного
відділу Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, полковник, Кузубяк О.В., слухач Національної академії
сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, лейтенант
ПЕРСПЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ДЛЯ ПРОРОБЛЕННЯ ПРОХОДІВ В

МІННО-ВИБУХОВИХ ЗАГОРОДЖЕННЯХ ПРОТИВНИКА
Десятирічний досвід війни росії проти України свідчить про серйозні

проблеми в питаннях подолання інженерних загороджень противника.
На окупованих територіях противник влаштував багатоешелоновану
систему інженерних загороджень, яка складається з декількох смуг
протяжністю від 10 до 40 км кожна з достатньо великою щільністю. Ці
загородження включають протитанкові та протипіхотні мінні поля, невибухові
загородження у вигляді протитанкових ровів, бетонних пірамід (так званих
“зубів дракона”), протитанкових “їжаків”, дротових перешкод.
Особливу небезпеку для особового складу та техніки Сил оборони
України несуть саме мінно-вибухові загородження, які суттєво сповільнюють їх
контрнаступальні дії.
Досвід бойових дій показав, що такий спосіб подолання мінно-вибухових
загороджень як обхід (об’їзд) є не завжди прийнятним, тому що у противника,
нажаль, було достатньо часу для влаштування загороджень на великій за
протяжністю території південної України.
Відомо, що основними способами пророблення проходів в мінних полях є
механічний, вибуховий та ручний або їх поєднання. Механічний спосіб, який
полягає у використанні мінних тралів, є ефективним, але нестандартні способи
встановлення інженерних мін противником дуже часто призводили до
знищення засобів розмінування та загибелі особового складу.
Вибуховий спосіб за досвідом бойових дій є також ефективним, але
умови місцевості (переважно відкритої) та обстановки (ураження противником
при намаганні засобів розмінування наблизитись до мінного поля, недостатня
вогнева підтримка механізованих (танкових) підрозділів) неодноразово
унеможливлювали успішну реалізацію цього способу.
Досвід також свідчить, що незважаючи на допомогу країн-партнерів,
кількість засобів для пророблення проходів в мінних полях є вкрай
недостатньою.
Тому підрозділи Сил оборони України в зазначених умовах змушені
використовувати ручний спосіб, який характеризується високою ймовірність
втрат особового складу та великими витратами часу.
З метою вирішення цієї проблеми, зменшення втрат особового складу в
доповіді представлено розроблену концепцію застосування та технічний вигляд
дистанційно-керованого засобу, який приховано доставляє подовжений заряд
розмінування на мінне поле.
185
УДК 621.311.6
Кучер М.В., старший викладач кафедри інженерної техніки факультету Сил
підтримки, підполковник, Гавура П.В., курсант факультету Сил підтримки
СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЗАСТОСУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ СИЛ

ПІДТРИМКИ (БОЙОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ)
Військові електростанції на сучасному етапі військової діяльності

відіграють критично важливу роль, аналогічну ролі людського серця в
організмі. Без них ускладнюється організація зв’язку, управління діями, ремонт
техніки та заряджання різних видів пристроїв, що є необхідними для успішного
проведення бойових операцій.
Існують чотири типажі військових електростанцій: освітлювальні,
зарядні, силові, інженерні.
Основним завдання освітлювальних електростанцій являється вироблення
напруги 220 В та частотою 50 Гц для освітлення різних військових об’єктів
якими можуть бути табірні (наметові) містечка, штаби, польові шпиталі,
польові парки техніки в польових умовах, тощо.
Зарядні електростанції відіграють свою не менш важливу роль в
заряджанні різного роду акумуляторних батарей для усіх військових технічних
засобів. Зазвичай вони використовуються в пункті збору техніки яка проходить
відновлення в польових парках.
Задача силових електростанцій живлення різних споживачів трьох
фазним струмом для живлення засобів добування води і заготівлі
лісоматеріалів.
Інженерні електростанції використовуються в цілях розробки мерзлих
грурнів та скельних пород, механізації лісозаготівельних і деревообробних
робіт під час будівництва доріг, мостів, фортифікаційних споруд, тощо.
Сучасні реалії ведення бойових дій вимагає в нинішній час комбінувати
ці типи електростанції, робити їх більш універсальними і взаємно замінними
для простоти виконання завдань в бойових умовах, оскільки не завжди є
можливість та наявність використання одночасно усіх типів військових
електростанцій.
Отже, враховуючи досвід ведення бойових дій, переважна більшість
військових електростанцій може нести як силове так і освітлювальне
навантаження що досягається шляхом незначної їх модернізації. Також
використання електроінструменту з інженерних електростанцій може
здійснюватися за допомогою військових електростанцій які несуть силове та
освітлювальне навантаження. І тільки для заряджання акумуляторних батарей
силові електростанції потребують значнішої модернізації, а саме збільшення їх
комплекту перетворювачем електричного струму відповідних характеристик
придатних для зарядки АКБ.
186
УДК 621.311.6
Кучер М.В., старший викладач кафедри інженерної техніки факультету Сил
підтримки, підполковник, Дзюма Х.С., курсантка факультету Сил підтримки
ОБЛАДНАННЯ МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИХ

ЗАСОБІВ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, ЯКІ
ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РЕЗЕРВНИМ ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯМ РАЙОН
РОЗТАШУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ
Інтенсивність та якість ведення бойових дій напряму залежить від

своєчасного та якісногї підтримки та забезпечення. Одним із видів такого
забезпечення є постачання електроенергії від військових електроустановок
автономного живлення.
Військове електропостачання – це комплекс заходів щодо забезпечення
військ, який здійснюється з метою створення необхідних умов для
безперебійного функціонування озброєння, військової техніки та об’єктів
спеціального призначення. Надійне, якісне, економне і безпечне забезпечення
електричною енергією озброєння, військової техніки та інших об’єктів ЗС
України в стаціонарних і польових умовах, електрифікація виробничої
діяльності органів матеріально-технічного забезпечення, а також бойове
застосування електричної енергії є частиною заходів Сил підтримки. Це
досягається ефективним використанням електротехнічних засобів, комплектних
систем електропостачання та електричних мереж на об’єктах ЗС України.
На даний час у зв’язку із застосуванням противником високоточної зброї
та засобів повітряного нападу (БпЛА тощо) виникає нагальна потреба у
розробці надійного облаштування району розміщення електротехнічних засобів
з метою підвищення їх живучості та надійності експлуатації.
Для розробки рішення необхідно провести змістовний аналіз
використання електротехнічних засобів урізних видах бою, їх розміщення та
облаштування, досвід використання електротехнічних засобів провідними
країнами членами НАТО та існуючі типи укриття.
Основними питанням проведення аналізу застосування електротехнічних
засобів є розгляд основних завдань, які здійснюються вищезазначеними
засобами (освітлення, механізація робіт, які потребують електричного
живлення, роботи з технічного обслуговування озброєння та військової
техніки), потреба підрозділів в електричній енергії для виконання
вищезазначених завдань та розміщення основних елементів. Наступним етапом
є проведення аналізу застосування електротехнічних засобів у різних видах бою
країнами членами НАТО та провідних країн світу. В даному питані ми зможемо
дослідити основні вектори розвитку даного напрямку, а також оцінити існуючі
методи та способи розміщення і укриття.
На основі проведеного аналізу та врахування досвіду ведення відбиття
широкомасштабного вторгнення росії до України одна із сформованих
пропозицій технічного рішення це зосередження електричного живлення під
землею.
187
УДК 004.94
Лаврінчук О.В., к.т.н., с.н.с., начальник центру імітаційного моделювання
Національного університету оборони України, Заїка Л.А., к.пед.н., старший
дослідник, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу центру
імітаційного моделювання Національного університету оборони України
СИСТЕМА ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ JCATS: ПРАКТИКА

ВИКОРИСТАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ МОДЕЛІ
Системи імітаційного моделювання бойових дій військ (сил) для їх

підготовки до дій у складних умовах обстановки, особливо на
високоурбанізованій місцевості, сьогодні, як ніколи, мають ґрунтуватися на
максимальній реалістичності моделювання тренувальних сценаріїв та
адекватності отриманих результатів. Намагання узагальнювати помилкові
результати є шкідливим для військового процесу прийняття рішень,
невід’ємною складовою якого є прогнозування їх наслідків. На отримання
достовірних результатів моделювання можуть впливати складності
комп’ютерної реалізації важливих факторів ведення бойових дій: протидії
противника, впливу місцевості та погодних умов, тощо. Відповідно, виникає
питання: наскільки алгоритми та технології, які використовуються у засобі
імітаційного моделювання бойових дій (ЗІМБД) JCATS (Joint Conflict and
Tactical Simulation) в ході проведення заходів бойової підготовки військ (сил) у
ЗС України відповідають зазначеним вимогам?
Важливим напрямом діяльності МО США у сфері військового
моделювання є оцінка, підтвердження та сертифікація моделей (VV&A-
Validation, Verification and Accreditation). Проведений аналіз відкритих
закордонних джерел вказує на те, що, не дивлячись на авторитетність
розробника JCATS – Lawrence Livermore National Laboratory (LLNL) та
проведені випробувальні дослідження, процеси перевірки зазначеного
програмного засобу тривають. Так, наприклад, дослідження Verification and
Validation (V&V) було виконане Інститутом оборонного аналізу (Institute for
Defense Analyses) за завданням AJ-6-1543: Analysis Support for the Military
Operations in Urban Terrain (MOUT) (Військові операції в міській місцевості).
Оцінка (валідація) передбачає встановлення ступеня відповідності
концептуальної моделі до процесів у реальному світі. Підтвердження
(верифікація) – це визначення відповідності змісту процесів, описаних
програмним моделюючим комплексом, концептуальній моделі. У ході
сертифікації встановлюється адекватність моделі для вирішення специфічних
завдань та окреслюються коло проблем або специфічні умови існування
проблем, для вирішення яких застосовують цю модель.
Оцінка моделі бойових дій у міському середовищі JCATS передбачала
визначення того, чи відповідає вона опису, характеристикам розробника та
працює очікувано до заявленого. Була перевірена адекватність імітаційної
моделі щодо представлення відповідного фрагменту реальності – веденні бою у
місті. Така V&V моделі JCATS забезпечувала основу для судження з боку
188
посадовців і користувачів щодо прийняття або акредитації її відповідно до
призначення. Дослідження спиралося також на попередні результати V&V
моделі JCATS з оцінювання використання моделі в аналізі проблем нелетальної
зброї (Non-Lethal Weapons Joint Program Office (JPO)).
Під час V&V JCATS було оцінено можливості JCATS для MOUT бойових
дій. Інші типи дій з використанням JCATS (наприклад, дії у прибережній зоні,
бронетанкові маневри) не розглядалися, якщо вони безпосередньо не торкалися
міської місцевості. Одна з ключових відмінностей, що відрізняє бойові дії у
містах від інших видів – наявність закритої, складної, переважно густо
забудованої території. Міські бої відбуваються всередині, навколо та біля
будівель, що розширює наземний бій до трьох вимірів, одночасно блокуючи
рух та скорочуючи час на виявлення та взаємодію. Крім того, якщо наземні
бойові дії ведуться переважно технікою, то операції MOUT в основному
виконуються силами, що спішилися. І місії, які таким силам доручено
виконувати, часто унікальні та складні: наприклад, отримати доступ до будівлі,
захопити та утримувати її, захистити місця скупчення людей.
На підставі основних вимог MOUT і роботи з верифікації нелетальної
зброї JPO було перевірено наступні алгоритми JCATS: зони прямої видимості
(LOS); траєкторії польоту кулі (снаряду) (LOF) під час ведення автоматичного
вогню прямим наведенням; LOF запланованого вогню прямим наведенням по
цілі; LOF запланованого вогню прямим наведенням по площі; LOF
запланованого вогню із закритих вогневих позицій; LOF під час прямої
підтримки передовим спостерігачем (Forward Observer); LOF прямої підтримки
із лазерним наведенням (Laser Designator); руху одиниць (включаючи рух по
пандусах і через завали, проникнення в будівлі); блокування транспортних
засобів; різне (включаючи алгоритми, що охоплюють різні характеристики
пандусів, огорож і сходів).
Розуміючи труднощі, пов’язані з повноцінним V&V моделі “сила-на-силу”,
метою зазначеного дослідження було визначення доцільності використання
JCATS для максимально точного MOUT відображення. Основна частина
валідації була виконана експертами у предметній галузі (Subject Matter Experts
(SMEs), які знаються на міських операціях. До складу експертів входили 22
особи, які мали значний досвід організації і проведення подібних операцій та
спостереження за ігровою діяльністю JCATS; персонал із досвідом проведення і
оцінювання навчань в місті, а також військовослужбовці, які брали участь у
справжніх військових діях в умовах міста.
Загалом репрезентації, пов’язані з JCATS MOUT, успішно пройшли як
верифікаційні, так і валідаційні іспити. Результати перевірки продемонстрували
достатній рівень реалістичності відображення бойових дій у міській місцевості.
Із 424 тестів 395 (понад 93 відсотки) були визнані успішними та узгоджувалися
із запланованою поведінкою моделі на основі документації JCATS та були
обговорені з розробниками JCATS в LLNL. Знову ж, V&V моделі JCATS у
поєднанні з іншими, вже виконаними дослідженнями (наприклад, Non-Lethal
Weapons JPO V&V), забезпечує основу для рішень з боку управлінців і
189
користувачів щодо прийняття або акредитації імітаційної моделі для певної
мети: аналізу проведених бойових дій в умовах MOUT.
Отже, можна зазначити, що JCATS дає змогу отримати достатньо
достовірні результати моделювання під час розіграшу тренувальних сценаріїв
бойових дій у районах міської забудови. Зазначене може бути корисним під час
підготовки військових фахівців на різних рівнях ланки управління у Збройних
Силах України та інших складових Сил безпеки і оборони України, враховуючи
характер військових дій сьогодення. Використання валідованих та
верифікованих систем імітаційного моделювання, таких як JCATS, є також
доречним підґрунтям для розширення напрямків наукових досліджень, що
пов’язані із застосуванням різних зразків озброєння та військової техніки під
час бойових дій у складних умовах місцевості. Подібні дослідження
супроводжуються ще більшими складностями, порівняно із випробуваннями
окремих дослідних зразків, через практичну складність створення близької до
реальної бойової обстановки та урахування важливих факторів, що впливають
на бойову ефективність досліджуваної бойової системи (протидії противника,
впливу середовища, способів бойового застосування, тощо).
УДК 623.674
Литовченко В.В., молодший науковий співробітник науково-дослідного
військової техніки, Рижков О.В., начальник науково-дослідної лабораторії
супутникових навігаційних систем вимірювань та їх випробувань Державного
військової техніки, підполковник, Юла О.В., начальник науково-дослідної
лабораторії радіолокаційних систем траєкторних вимірювань та їх випробувань
озброєння та військової техніки, підполковник
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ КОМПЛЕКСНОГО МЕТОДУ ВИЯВЛЕННЯ

ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ ТА РЕЧОВИН
У сучасному світі задача розміновування та знешкодження вибухових

пристроїв (ВП) та вибухонебезпечних залишків боєприпасів (ВЗБ), наразі
залишається актуальною. Немає однозначного та універсального способу або
методу їх виявлення та знешкодження. З причин: різноманіття застосування
вибухових речовин (ВР), які застосовуються в ВП; способів встановлення та
розміщення ВП та ВЗБ; варіації застосованих матеріалів при виготовленні ВП;
габаритні розміри дослідних небезпечних об’єктів; концентрація небезпечних
об’єктів на просторову площину. У даній публікації розглядається очищення
територій суходолу за гуманітарними програмами, так як описані методи
виявлення потребують технічної підготовки та обробка результатів досліджень
займає довготривалий періоду часу.
190
Узагальнено, процедура виявлення ВП та ВЗБ, ділиться на декілька
етапів: визначення території ймовірного встановлення та розміщення;
попереднє обстеження небезпечних територій; проведення технічних та
нетехнічних заходів локалізації потенційної зони ураження; вибір та
узгодження способів та засобів очищення території від штучних аномалій;
вибір методів виявлення небезпечних об’єктів; безпосереднє знешкодження ВП
та ВЗБ механічним шляхом; розвідка територій дистанційними методами
виявлення надґрунтових та підґрунтових аномалій; маркування потенційно
небезпечних об’єктів; знешкодження залишків ВП та ВЗБ (застосовуються
різноманітні способи та засоби, в залежності від факторів небезпеки для
людей); контрольна перевірка на виявлення небезпечних об’єктів; додаткові
заходи знешкодження, при необхідності; маркування очищеної зони;
проведення заходів відновлення територій до цивільного стану.
На практиці доведено, що жоден з існуючих методів не може
задовольнити ймовірність виявлення та знешкодження ВП та ВЗБ на 97%, яку
вимагає ООН. Вагома властивість, яка спрощує ідентифікацію ВП та ВЗБ – це
наявність ВР в складі маси просторового матеріалу на небезпечній території. За
цією ознакою можна визначити розміщення небезпечних об’єктів, як
небезпечну аномалію в середовищі. Мета даної публікації – розглянути
комплексний метод виявлення ВП та ВР на основі комбінації декількох
існуючих. В перспективі, розглянутий метод можливо застосовувати в бойових
умовах, після практичної апробації. Методи (такі як: контактні електричні;
магнітометричні, біометричні і т.д.), які дають низьку ефективність не
розглядаються.
Розглянемо дієві та актуальні методи виявлення ВП та ВЗБ:
1. Спектроскопічний метод в основі якого полягає аналіз дослідження
спектрів поглинання або випромінювання речовинами електромагнітних хвиль
– сукупності значень певних величин, що характеризують речовину та процеси,
які в ній відбуваються.
2. Газохроматографічний метод аналізу покладено в основу більшості
високочутливих детекторів парів ВР, що розробляються. Але даний метод
передбачає лабораторні умови.
3. Дрейф-спектрометричний метод ґрунтується на спектрометрії
рухливості іонів утворених після іонізації молекул досліджуваної речовини.
Іонізовані іони розділяються відповідно до свого розміру та маси і
спрямовуються до детектора.
4. Раманівська спектроскопія – технологія, яка ідентифікує склад
невідомих хімічних речовин завдяки реєстрації розсіювання падаючого
лазерного випромінювання молекулярними ланцюгами з розділенням його на
окремі частоти в унікальному процесі коливання. Коливання хімічних зв’язків
усередині молекули прирівнюють до класифікованих, які залежать як від
складу речовини, так і від молекулярної структури кожного її компонента.
5. Метод когерентного антистоксового розсіювання світла, полягає у
застосуванні чітко сфокусованих променів для досягнення умов збіжності фаз,
необхідних для когерентності процесу. Ідентифікація ВР із заданою
191
коливальною частотою може бути використана для визначення просторового
розподілу активних коливальних Раманівських переходів на цій частоті.
6. Радіолокаційне зондування напівпровідних середовищ. За даним
методом надвисокочастотні електромагнітні поля мають високу проникаючу
здатність через напівпровідні середовища (ґрунт, рослинність, сніг, воду), під
якими можуть знаходитися небезпечні об’єкти.
7. Метод нелінійної радіолокації, який полягає в тому, що деякі
об’єкти або їх елементи (напівпровідникові радіоелементи, точкові притискні
металеві контакти) при опроміненні електромагнітною хвилею мають здатність
генерувати спектральні складові, відсутні в спектрі падаючої електромагнітної
хвилі.
8. Метод виявлення ВР та їх залишків на відстані за допомогою
терагерцової спектроскопії, який базується на розрахунку кількості THz-
імпульсів, які відбиваються або проходять крізь досліджуваний зразок
(речовину або матеріал), внаслідок зміни електричного поля цих імпульсів.
9. Сейсмоакустична локація підземних об’єктів. Можливість
використання цього методу заснована на наявності різниці в механічних
характеристиках (щільності та твердості) між матеріалом об’єкта пошуку та
середовищем, що вкриває. Ці методи ґрунтуються на реєстрації
сейсмоакустичних сигналів, відображених від об’єктів пошуку в діапазоні
звукових та інфразвукових частот.
10. Теплолокаційний метод виявлення. При розміщенні будь-якого
об’єкта в середовище, неминуче з’являється порушення його структури, перш
за все в щільності. Виникає відмінність у ступені теплового випромінювання
маскуючого шару середовища та навколишнього середовища або інших
природніх матеріалів.
11. Індукційний метод виявлення провідних металевих тіл заснований
на реєстрації вторинних полів вихрових потоків, що виникають у цих тілах під
впливом первинного низькочастотного магнітного поля.
12. Ядерно-фізичні методи розрізняють за типом і енергією, що
використовує джерело нейтронів, а також видом і енергією вторинного гамма-
випромінювання, що виникає при взаємодії нейтрона з об’єктом пошуку –
азотом (вуглецем чи киснем), який входить до складу ВР.
13. Метод молекулярних ядер конденсації полягає в тому, що іонізовані
молекули ВР сприяють створенню в реакційній камері аерозольних часток,
наявність яких реєструється за зміною світлопропускання.
14. Резонансно-хвильовий метод виявлення. Він поєднує методи
ядерного магнітного і квадрупольного резонансів, що дозволяє надійно
виявляти безкорпусні ВР за прямою ознакою – наявність нітрогруп. Такі
прилади дозволяють реєструвати ВР у кількості декілька грамів при невеликій
потужності (декілька десятків мВт) збуджуючого електромагнітного поля.
15. Мас-спектрометричний метод дозволяє досягти найвищої на цей
час чутливості виявлення парів ВР. У аналізаторі первинне виділення
виконується за допомогою позитивної або негативної іонізації. У результаті
відбувається відокремлення парів, що не відносяться до пошукових.
192
16. Хемілюмінесцентний метод зводиться до того, що молекули ВР
зазнають паралелізму з утворенням окису азоту NO, який, реагуючи з
отриманим в приладі озоном О 3, утворює збуджені молекули NO 2. Переходячи
в основний стан, ці молекули виділяють інфрачервоне випромінювання, яке
реєструється фотозбільшувачем. Головний принцип роботи цього детектора
полягає в термічному розкладанні молекул ВР із послідовною реєстрацією NO 2
-груп.
17. Біосенсорний метод ґрунтується на виявленні азотовмісних ВР за
допомогою спеціальних тварин: собак, свиней тощо.
18. Метод механічного зондування ґрунту реалізується з
використанням щупів-зондів. За допомогою щупів проколювання поверхневого
шару землі здійснюється пошук мін та уточнюється характер виявленого
предмета.
19. Оптичний метод виявлення прихованого об'єкта можна здійснювати
за непрямими ознаками – порушення структури природного фону
навколишнього середовища в місці встановлення цього об’єкта (колір
рослинності або ґрунту, мікрорельєфу і т.д.).
20. Параметричний метод зондування, заснованих на збудженні
корпусів ВП сейсмічними хвилями та зчитуванні вібрації поверхні ґрунту за
допомогою радіолокатора або лазера. Цей метод дозволяє отримати додаткову
ознаку виявлення мін з використанням власних частот механічних коливань
корпусів, що в комплексі з радіохвильовим методом покращує тактико-технічні
параметри пошуку.
Комбінуючи радіолокаційний, оптичний, параметричний методи з
Раманівською спектроскопією, можливо покращити результати виявлення ВП
та ВЗБ, так як природа їх дій одноманітна, тим самим спростити технічну та
апаратну реалізацію пошукових пристроїв. Порівнюючи результати огляду
різними методами, є необхідність створення спеціалізованого програмного
забезпечення для виведення комплексного виявлення ознак ВП та ВЗБ.
УДК 621.81.85
Літовченко П.І., к.т.н., доцент, доцент кафедри інженерної механіки
Національної академії Національної гвардії України, Сало В.А., д.т.н.,
професор, професор кафедри інженерної механіки Національної академії
Національної гвардії України, Нечипоренко В.М., к.т.н., доцент, доцент
кафедри інженерної механіки Національної академії Національної гвардії
України
ПРО ОДИН ПІДХІД ДО АВТОМАТИЗОВАНОГО СИНТЕЗУ

СТРУКТУРИ І РОЗРАХУНКУ ПАРАМЕТРІВ МЕХАНІЧНОГО
ПРИВОДУ
Під час синтезу структури механічного приводу вирішується задачі

підбору кількості і характеристик механічних передач, які забезпечують
точне погодження вихідних параметрів валу двигуна і вхідних параметрів
193
валу робочого органу машини, раціонального сполучення різних типів
механічних передач і ефективної компоновки приводу. Задача синтезу
структури механічного приводу є оптимізаційною, з цільовою функцією, яка
залежить від багатьох факторів: кінематичних, силових, енергетичних та
експлуатаційних характеристик механічних передач, параметрів компоновки
приводу і т. і.
Для побудови ефективних алгоритмів автоматизованого синтезу
структури і розрахунку параметрів механічних приводів необхідно мати
систему їх класифікації і ідентифікації. Відповідно до такої системи кожний
тип приводу повинен мати строго індивідуальний код, який однозначно
відображає кількість і порядок розташування у ньому механічних передач,
тобто, структуру приводу.
В роботі пропонується система класифікації та кодування механічних
приводів, в основу якої покладено структуру механічного приводу.
Систематизація базується на наступних припущеннях і принципах:
– порядок розташування механічних передач у приводі строго
детермінований;
– механічний привод може вміщувати 1, 2, 3 або 4 ступені, оскільки
приводи з більшою кількістю ступенів громіздкі і мають низький ККД;
– компенсуюча муфта використовується у приводі для з’єднання валу
електродвигуна і вхідного валу приводу у відсутності пасової передачі на
першій ступені або для з’єднання вихідного валу приводу з валом робочого
органу у відсутності ланцюгової, або зубчастої відкритої передачі на
останній ступені приводу;
– кожний електромеханічний привод повинен мати власний
оригінальний буквено-цифровий код.
Прикладами застосування запропонованої системи класифікації і
кодування механічних приводів є коди наступних приводів:
– P1R11 – привод у складі клинопасової передачі і двоступінчастого
циліндричного редуктора;
– P1R2Z1 – привод у складі клинопасової передачі, одноступінчастого
конічного редуктора і відкритої циліндричної передачі;
– R21L1 – привод у складі двоступінчастого конічно-циліндричного
редуктора і відкритої ланцюгової передачі.
На основі запропонованої системи розроблено комп’ютерну програму
автоматизованого синтезу розрахунку параметрів електромеханічних
приводів загального призначення найбільш поширеної структури.
УДК 621.396.96
Ліщенко В.М., д-р філософії, старший викладач кафедри факультету
радіотехнічних військ протиповітряної оборони Харківського національного
Кравченко І.І., старший науковий співробітник науково-дослідного відділу
науково-дослідного управління наукового центру Повітряних Сил,
підполковник, Бардаков М.В., здобувач кафедри факультету радіотехнічних
194
військ протиповітряної оборони Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, майор
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОБ’ЄДНАННЯ РЛС РОЗВІДКИ БЛИЖНЬОЇ ДІЇ У

МУЛЬТИРАДАРНУ СИСТЕМУ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ
ВИЯВЛЕННЯ МАЛОПОМІТНИХ ОБ’ЄКТІВ
Характер сучасних війн змінюється, і дрони-камікадзе (баражуючі

боєприпаси) виходять на перший план. З аналізу досвіду ведення російсько -
української війни відомо, що однією з основних тенденцій ведення бойових дій
є підвищення ролі малорозмірних повітряних об’єктів (ПО). Основну
складність при веденні радіолокаційної розвідки в таких умовах представляє
виявлення ПО типу безпілотних літальних апаратів (БПЛА) з малими
ефективними поверхнями розсіяння (ЕПР), особливо тактичного рівня та ударні
БПЛА типу баражуючий боєприпас. Основна загроза від БПЛА поля бою
спрямована на скупчення особового складу, а також на окремі радіолокаційні
станції (РЛС) чи елементи зенітних ракетних комплексів, артилерійські
системи, безпосередньо біля лінії фронту та вглибину тилу на відстань до
40 км, а в окремих випадках до 60 км в залежності від типу та варіанту
модифікації засобу повітряного нападу.
Відомі випадки застосування у ході ведення бойових дій під час
російсько-українській війни малорозмірних літальних апаратів: ударного БПЛА
“Куб-БЛА” компанії ZALA AERO, який здатний нести корисне навантаження,
включаючи бойову частину, масою до 3 кг та його доопрацьовану версію
“Ланцет-1” і “Ланцет-3”, що мають однаковий планер з подвійними
Х-подібними крилами і схожими внутрішніми системами, але змінені розміри
та корисне навантаження (до 5 кг та 12 кг, з бойовими частинами (осколково -
фугасна) до 3 кг і до 5 кг відповідно). Крім того, зазначені дрони-камікадзе
застосовують у координації з багатоцільовим безпілотним авіаційним
комплексом “Орлан-10(30)” або “Mohajer 4(6)”, який зависає на визначеній
оператором висоті в тилу Збройних сил (ЗС) України і виступає своєрідним
ретранслятором, видає точні координати для їх наведення. Як видно, для
протидії таким небезпечним засобам повітряного нападу необхідно їх своєчасне
виявлення з метою підготовки та нанесення вогневого ураження наявним
озброєнням підрозділів або з застосуванням сил і засобів протиповітряної
оборони (ППО) чи здійснення передислокації на іншу позицію. Виявлення
оптичними, телевізійними, радіотехнічними, тепловізійними та акустичними
датчикам та засобами не достатньо ефективне, а особливо гостро постає ця
проблема під час поганої видимості через достатньо малі фізичні розміри та
оснащення електричними силовими установками, що забезпечує БПЛА
відносну акустичну непомітність. Натомість засоби радіолокаційної розвідки
мають у цьому відношенні суттєві переваги. Але зростає невідповідність нових
викликів до наявних спроможностей традиційних засобів радіолокації,
наприклад, РЛС радіотехнічних військ (РТВ), які не призначені для виявлення
цілей такого типу, хоча і мають певні можливості щодо виконання цих завдань.
195
Як відомо розрахункові показники дальності виявлення таких РЛС проводились
відносно цілей з ЕПР порядку 1 м 2, а ЕПР означених типів цілей усереднено
складає 0,001-0,1 м2. До того ж для більшості РЛС РТВ ближня зона навколо
точки стояння знаходиться в зоні засвіток від місцевих предметів, радіус якої
складає від 15 до 30 км.
Запропоновано вирішення означеної проблеми ППО шляхом
використання наземних РЛС ближньої дії сантиметрового або міліметрового
діапазону хвиль, які призначені для виявлення людей, транспортних засобів,
надводних та повітряних цілей на гранично малих висотах типу гелікоптер.
Дальність виявлення таких РЛС лежить в діапазоні від сотень метрів до 30 км,
що відповідає дальності прямої радіовидимості без застосування спеціальних
щоглових пристроїв для підйому антени. Зі збільшенням дальності до ПО
якість виявлення буде зменшуватися. Тому доцільно створення мультирадарної
системи (МРС) з більш високим результуючим енергетичним потенціалом,
тобто об’єднання існуючих РЛС в єдину систему з обробкою інформації в
одному центрі. Як відомо, багатопозиційні радіолокаційні системи можуть
містити в своєму складі як окремі РЛС, так і систему рознесених на місцевості
приймальних та передавальних пунктів. При цьому РЛС (передавальні пункти)
можуть випромінювати зондувальні сигнали, а винесені (приймальні) пункти
приймати відбиті від цілі сигнали і проводити їх обробку. У цьому випадку
також з’являється можливість отримувати додаткову некоординатну
інформацію про ознаки розпізнавання цілей. У МРС елементами системи є
РЛС, тому вони можуть використовуватися, як приймально-передавальні
пункти, так і в пасивному режимі (як приймальні позиції). В залежності від цих
режимів можуть бути реалізовані різні багатопозиційні методи виявлення та
визначення місцеположення ПО при об’єднанні автономних оглядових РЛС в
МРС з сумісним прийомом. При цьому в МРС з’являється можливість більш
повно використовувати енергетику системи завдяки кооперативній обробці
інформації. Це, в свою чергу, підвищує якість радіолокаційної інформації, що
отримується МРС. Кількісна оцінка переваг МРС буде залежати від ступеню
когерентності та числа елементів в системі. А для підвищення живучості окремі
РЛС можуть працювати у пасивному режимі (тільки на прийом) або за
графіком чи командою оператора змінювати свій режим роботи. У МРС
відношення сигнал/шум буде мати вищі показники, а це дозволить виявляти
цілі з меншими значеннями ЕПР, мати більш стійке супроводжування або
виявляти цілі на більшій дальності. Елементами МРС, наприклад, можуть бути
вітчизняні РЛС розвідки цілей ближньої дії типу “Лис” (111L1, 111L2) або
“Борсук” (112L1, 112L1А).
Важливим завданням при побудові МРС є синхронізація у часі всіх
елементів системи за єдиною системною шкалою часу та передача значних
обсягів інформації для сумісної обробки даних в єдиному центр і. Завдяки
використанню досягнень науки і техніки, об’єднання існуючих РЛС в МРС
може бути реалізовано. Сучасні методи синхронізації можуть бути застосовані
в просторово-рознесених МРС. Існує декілька принципово різних варіантів
синхронізації. Вибор буде залежати від необхідної потенційної точності,
196
економічної доцільності та надійності. Відомі методи синхронізації можуть
бути реалізовані за допомогою сигналів супутникової радіонавігаційної
системи, за допомогою радіорелейних ліній S-діапазона або при використанні
волоконних оптичних ліній зв’язку.
Розвиток інформаційних технологій, зокрема підвищення пропускної
здатності телекомунікаційних систем, розширює функціональні можливості
засобів радіолокаційної розвідки. Це дозволяє здійснити реалізацію нових
рішень – застосування автономних РЛС у якості елементів радіолокаційної
системи з кооперативним прийомом для підвищення якості виявлення
малопомітних та малорозмірних ПО.
УДК 004.413.4
Ліщинська Х.І., к.т.н, доцент, професор кафедри інженерної механіки (ОТІВ)
Сеник А.П., к.ф.-м.н., доцент, доцент кафедри прикладної математики
Національного університету “Львівська політехніка”, Хобор О.Р., аспірант
Національного університету “Львівська політехніка”, Сеник Ю.А., асистент
кафедри математики і фізики Національного лісотехнічного університету
України, Севериненко Д.Ю., аспірант Національного університету “Львівська
політехніка”
ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПОПЕРЕДЖЕННЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ

РИЗИКІВ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ДІЙ
Метеорологічні явища мають неабиякий вплив на життя кожної

людини. Вони впливають на самопочуття людей, зачіпаючи багато сфер їх
діяльності та інтересів. Багато людей при найменшій зміні погоди
відчувають нездужання: спека, раптове похолодання, зміна геомагнітної
обстановки чи сильна злива стають справжнім випробуванням для їхнього
здоров’я. Так організм дає зрозуміти, що людина є метеозалежною.
Метеозалежністю або метеочутливістю вважають залежність стану організму
від зміни метеорологічної ситуації (тиску, стану магнітного поля, вологості
тощо), а також поведінку організму в результаті впливу наведених змін:
зниження або підвищення працездатності, покращення або погіршення
загального стану організму. Реакція організму людини на зміни погоди
проявляється в ослабленні адаптаційних механізмів, імунітету, а також
прояві або ж загостренні деяких хвороб.
Згідно з різними джерелами, близько третини чоловіків і майже 50%
жінок страждають підвищеною чутливістю до зміни погодних умов.
Погіршення самопочуття є серйозною проблемою для дорослої людини, коли
під час зміни погоди особа не може зосередитися на роботі, не здатна
належним чином виконувати складні завдання і приймати відповідальні
рішення. Так для військовослужбовців, більшість з яких є практично
здоровими молодими людьми, відповідно до інформаційних джерел,
найбільш значущим чинником, що впливає на їхній організм, є атмосферна
197
температура. Причому, не різка її зміна, а плавна з періодом в декілька днів.
Організм зазвичай реагує на таку зміну температури підвищенням
середнього рівня артеріального тиску.
Прогноз погоди ж дозволяє не тільки дізнатися, як поводитиметься
природа за вікном найближчим часом. Важливість точності прогнозу погоди
обумовлена наступними чинниками:
– можливістю запобігти трагедіям під час стихій. Адже будь-яка стихія
(повінь, ураган чи цунамі) загрожує людському життю. А
непоінформованість щодо її наближення багатьох позбавляє можливості
врятуватися. Тому від точності прогнозу погоди іноді безпосередньо
залежать людські життя;
– підвищенням економічної ефективності певної території. Адже
покращення рівня життя населення в будь-якому регіоні багато в чому
залежить від того, як підприємства цього регіону зможуть мінімізувати
втрати від впливу несприятливих погодних умов та максимізувати користь
від сприятливих факторів. І чим точніший прогноз погоди для певної
території дадуть метеорологи, тим ефективнішим буде комплекс розроблених
там запобіжних заходів, які дозволяють значно скоротити збитки від
негативного впливу навколишнього середовища у всіх сферах економіки;
– інформативністю для цивільної та військової авіації, для будь-якого
виду флоту. Без точного прогнозу погоди неможливим є пересування ні
повітрям, ні морем. Крім того, ці дані дозволяють планувати будь-які
подорожі. Скориставшись джерелами телерадіомовлення або Інтернет -
ресурсом, можна дізнатися, чи буде здійснено певний рейс, яка погода очікує
в тому чи іншому місці земної кулі;
– інформативністю щодо можливості та доречності організації різних
заходів, що проводяться на відкритому повітрі. Адже такі заходи іноді мають
не лише регіональне, а й державне (а іноді й міжнародне) значення.
Поінформованість щодо прогнозу погоди має ще й стратегічний
характер, надаючи можливість передбачити багато факторів, здатних у
конкретний момент вплинути на спосіб життя людей певної території.
У реальному житті звичайна людина не може передбачити якою буде
погода в певний період часу. Виконання цих функцій покладено на
метеорологічні служби, які з огляду на безліч факторів намагаються
передбачити будь-які атмосферні явища.
В мережі Інтернет наявні і доволі активно використовуються сервіси
Dark Sky Forecast, Open Weather API, ApiMedic, які пропонують розширений
метеопрогноз та належну медичну діагностику симптоматики окремих осіб.
В роботі наведена структура та алгоритм дії інформаційної веб-
орієнтованої платформи, яка може бути застосована для передбачення та
відстеження метеозалежних ризиків (рис. 1).
Використовуючи мову програмування Python, інтегрованого середовища
розробки PyCharm by JetBrains, фреймворк Django, створено інформаційну веб-
орієнтовану платформу для прогнозування та попередження метеорологічних
198
ризиків (рис. 2), які можуть враховуватися при моделюванні службово-бойових
дій.
Рисунок 1 – Блок-схема отримання та відображення даних
Рисунок 2 – Головна сторінка інформаційної веб-орієнтованої платформи
Отже, в результаті виконання роботи, розроблено, у вигляді веб-

орієнтованого додатку, інформаційну систему для передбачення та
застереження метеорологічних ризиків зміни самопочуття для метеозалежних
осіб, зокрема військовослужбовців.
УДК 623
Лось А.М., молодший науковий співробітник науково-дослідного управління
експериментальних досліджень роботизованих комплексів (систем)
озброєння та військової техніки, капітан, Олійник О.Ю., начальник відділу –
заступник начальника управління науково-дослідного управління
експериментальних досліджень роботизованих комплексів (систем)
озброєння та військової техніки, підполковник, Хоменко Є.В., старший
науковий співробітник науково-дослідного управління експериментальних
199
досліджень роботизованих комплексів (систем) Державного науково-
техніки, підполковник
ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРИМЕТРУ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ СИСТЕМ

БЕЗПЕРЕРВНОГО МОНІТОРИНГУ З ВИКОРИСТАННЯМ БПЛА
До початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, з метою

зниження обороноздатності України, реалізовувалось планове знищення
складів ракетно-артилерійського озброєння (РАО) Збройних Сил України
російськими диверсійними підрозділами. Чотири великі пожежі на складах
РАО: у 2015 році – у місті Сватово; у 2017 році – у місті Балаклея та селі
Калинівка; у 2018 році – у селі Ічня. Після 24 лютого 2023 року актуальною
проблемою стало значна площа мінування територій де проводились бойові дії.
Одним з шляхів для вирішення вищевказаних проблем стало
використання систем безперервного моніторингу з використанням безпілотних
літальних апаратів (БпЛА) які проводять моніторинг зазначеної ділянки
(периметру) з метою виявлення визначених елементів пошуку.
Такі системи як правило використовують різні БпЛА, як наслідок мають
різні льотно-технічні характеристики, відповідно різний радіус пошуку, однак
для розрахунку ефективної системи енергоспоживання та продуктивності,
ґрунтуючись на реальних розмірах об’єктів спостереження можливо
розрахувати оптимальний радіус польоту БпЛА який необхідно забезпечити в
інтересах забезпечення вищевказаної діяльності.
Основні об’єкти безперервного спостереження можливо розділити за
площею на 3 основні категорії: великі (до 10 км 2), середні (до 4 км2) та малі (до
2 км2). Більша частина з цих об’єктів спостереження можна віднести до малих,
наприклад площа більшості складів РАО не перевищує 1 км2, тоді як площа
можливого спостереження не перевищує 2 км2.
Більшість сучасних БпЛА мають тактичний радіус до 5 км, час польоту
близько 45 хвилин що безпосередньо впливає на показник смуги
спостереження. Оптимізація енергоспоживання таких БпЛА, системи зв’язку та
траєкторії польоту дозволить значно підвищити ефективність таких систем,
збільшити смугу спостереження та зменшити кількість БпЛА що
використовуються.
УДК 004.94
Лук’яненко С.В., начальник науково-дослідної лабораторії проблем
супроводження моделей операцій та бойових дій науково-дослідного відділу
перспектив розвитку та проблем супроводження моделей операцій центру
підполковник, Єфімов Д.В., старший науковий співробітник науково-
дослідного відділу перспектив розвитку та проблем супроводження моделей
операцій центру імітаційного моделювання Національного університету
оборони України, підполковник, Осташевський І.І., науковий співробітник
200
науково-дослідного відділу розробки моделей операцій та бойових дій центру
майор
ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

JCATS В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ У ВІЙСЬКОВІЙ СФЕРІ
Агресивна зовнішня політика російської федерації призвела до анексії

території Криму в 2014 році з подальшим вторгненням до східних областей
України. Це надало поштовх для глибинного наукового вивчення стану
Збройних Сил України (ЗСУ), їх подальшого реформування з метою
максимально переважати здібності супротивника у багатьох показниках.
24 лютого 2022 року російська федерація здійснила відкритий
повномасштабний напад на Україну – розпочався новий, більш потужній етап
російської агресії. На цей час, війна продовжується, а Україна бореться за повне
відновлення свого територіального суверенітету.
Співпраця з міжнародними партнерами є важливим аспектом в обороні
України в умовах широкомасштабного нападу рф. Міжнародні партнери
надають Збройним силам України військову допомогу, включаючи озброєння,
бойову техніку, спеціальне обладнання та ресурси для покращення
обороноздатності. Проводять тренування та навчання військового персоналу,
що допомагає ЗСУ підвищити свої навички та ефективність на полі бою.
Мета тренування та навчання в контексті військової сфери і військово-
технічного навчання включає різні аспекти і завдання, спрямовані на
підготовку військового персоналу до ефективного виконання своїх обов’язків.
Країни НАТО, а також країни, що співпрацюють з альянсом в рамках різних
військових програм обміну досвідом, використовують різні технології та
програми для своїх досліджень і навчань. Одним з напрямків підвищення
ефективності підготовки є використання різних засобів імітаційного
моделювання. Найвідоміша з них – JCATS.
Система імітаційного моделювання JCATS (Joint Conflict and Tactical
Simulation) – об’єднаний імітатор конфліктних і тактичних ситуацій, є
потужним інструментом для наукових досліджень у військовій сфері. Вона
дозволяє створювати імітаційні моделі для аналізу різних аспектів військових
дій та прийняття обґрунтованих рішень. Ось деякі з основних аспектів
використання JCATS у наукових дослідженнях у військовій сфері:
1. Моделювання тактичних ситуацій: JCATS дозволяє дослідникам
створювати імітаційні моделі для аналізу різних тактичних варіантів
військових дій. Але також є можливість нарощувати обстановку, яка за об’ємом
сил може досягати дій оперативного рівня. За допомогою JCATS можна
проводити аналіз ризиків і оцінювати можливі наслідки таких рішень. Це
допомагає оцінювати їх ефективність та розробляти оптимальні плани дій.
Дослідники можуть вивчати, як різні рішення впливають на результати
військових дій. Як приклад зображення на рис. 1 оборонний бій угруповання
військ.
201
Рисунок 1 – Оборонний бій угруповання військ.
2. Аналіз взаємодії між видами військ: JCATS дозволяє дослідникам

вивчати взаємодію дій піхоти, бронетехніки, авіації та підтримки, визначати
оптимальний розподіл сил, засобів і ресурсів для досягнення поставлених
завдань. Взаємодія між різними видами військ допомагає оптимізувати їх
використання та забезпечити ефективність військових операцій.
3. Аналіз впливу характеру місцевості: База даних місцевості JCATS
включає дані рельєфу, річок, озер, типів рослинності, характеру ґрунтів, для
моделювання впливу цих природних об’єктів на рух військ та можливості
ведення бойових дій. Це дозволяє створювати більш реалістичні сценарії
військових операцій та аналізу впливу характеру місцевості на військові дії.
Система імітаційного моделювання JCATS може враховувати погодні умови та
кліматичні фактори, такі як дощ, сніг, туман, для аналізу їхнього впливу на
ведення операцій та бойових дій. Приклад рельєфу території України наведено
на рис. 2.
Рисунок 2 – Рельєфу території України
4. Оцінка ефективності військового обладнання і технологій: Дослідники

можуть використовувати JCATS, де вони можуть тестувати нове обладнання та
технології в різних умовах, аналізувати, як нове військове обладнання (таке як
військова техніка, озброєння, БПЛА та інше) може впливати на ефективність
202
військових операцій, включаючи його вплив на маневреність, захист і вогневу
потужність. Як приклад, модернізація ІРМ (інженерна розвідувальна машина),
до якої було вмонтовано додаткові датчики та встановлено маніпулятор
(рис. 3).
Рисунок 3 – Модернізація інженерної розвідувальної машини
5. Моделювання військових сценаріїв: Спочатку необхідно розробити

детальний сценарій військової операції або тренування. Це включає в себе
визначення мети, об’єктив, ролей різних військових частин, параметрів
середовища (географічної локації, погодних умов, часових рамок), створення
моделі військових сил та ресурсів, включаючи піхоту, техніку, авіацію,
артилерію, інженерні підрозділи, командні пункти тощо. Це включає в себе
характеристики, тактику та здібності кожного типу військ. Після старту
симуляції дослідники можуть давати команди різним військовим частинам та
спостерігати за їхніми реакціями і діями. Після завершення симуляції можна
аналізувати результати і вивчати, як рішення та перебіг подій призвели до
певних наслідків. Це дозволяє оцінити та вивчити взаємодії різних факторів на
ефективність, приймати виважені рішення в реальних ситуаціях.
6. Тренування військового персоналу: JCATS може бути використаний
для тренування військового персоналу в різних аспектах військової підготовки.
Він надає можливості створювати реалістичні симуляції військових операцій
різного характеру та покращувати практичні навички посадових осіб.
Військовий персонал може тренуватися в управлінні різними видами військ у
віртуальних сценаріях. Вони вчаться виконувати різні завдання, приймати та
відпрацьовувати рішення на оборону, наступ, розвідку, бойову підтримку і т. д.
В JCATS можна відтворювати складні сценарії, включаючи обмін ресурсами,
логістикою та управлінням за попереднім замовленням. Військовий персонал
може тренувати командне спілкування, включаючи взаємодію між різними
203
родами військ, передачу інформації та координацію дій. Після завершення
симуляції, тренування може бути піддане аналізу для оцінки ефективності тих
чи інших дій та рішень (рис. 4).
Рисунок 4 – Аналіз ефективності прийнятих дій та рішень
Висновок: використання системи імітаційного моделювання JCATS

допомагає підвищити рівень підготовки посадових осіб щодо розуміння та
аналізу військових операцій, оцінки події, розробки рішення. Дана система
також дозволяє тренувати військовий персонал для дій у різних ситуаціях. Вона
є потужним інструментом для прийняття обґрунтованих рішень, наукових
досліджень у військовій сфері та в сфері безпеки та оборони.
УДК 355.5
Лук’янчиков А.А., старший науковий співробітник Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, полковник,
Лісогорський Б.А., к.т.н., старший науковий співробітник Харківського
Пилипович О.М., науковий співробітник Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, майор, Прокопенко Л.В.,
молодший науковий співробітник Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба
ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗБОРІВ (ПІДГОТОВКИ) З

ОСОБОВИМ СКЛАДОМ ВИКОНУЮЧИМ СПЕЦІАЛЬНІ ЗАВДАННЯ,
ЗА СТАНДАРТАМИ ПІДГОТОВКИ ПРОВІДНИХ КРАЇН НАТО
Стандарти НАТО передбачають комплексну підготовку

військовослужбовців з усіх аспектів військової діяльності, включаючи бойову
підготовку, фізичну підготовку, лідерство, комунікації. Навчання відбувається
за модульною системою, де кожен модуль має чітко визначені мету, зміст та
результати.
204
Порівняно з традиційними методами навчання військовослужбовців,
стандарти НАТО забезпечують більш глибоке розуміння та аналіз ситуації на полі
бою, розвивають навички прийняття рішень та лідерські якості.
Стандарти та методики НАТО для навчання військових мають декілька
переваг порівняно з традиційними методами. Одна з головних переваг – це
застосування активних методів навчання, які дозволяють військовим не лише
засвоювати теоретичні знання, але й перевіряти їх на практиці. В сучасних умовах
підготовки на теоретичну частину відводиться близько двадцяти відсотків часу і
біля восьмидесяти – на практичну підготовку. Такий підхід дозволяє військовим
краще зрозуміти теорію, засвоїти навички та вміння, а також підвищити рівень
мотивації до навчання. Аналіз змісту навчання показує, що воно засновано на
моделі емпіричного навчання дорослих.
Впровадження та ефективність такої моделі навчання обумовлюють
визначені у ході попереднього аналізу існуючі умови та фактори:
1. Високий рівень самосвідомості і відповідальності слухачів.
2. Наявність у слухачів життєвого досвіду (побутового, соціального,
професійного) – це одна з визначальних ознак дорослої людини.
3. Висока мотивація навчання, яка визначається прагненням за допомогою
навчання досягти певної, конкретної мети.
4. Короткий термін навчання, який вимагає застосування інтенсивних форм
навчання. Прагнення до швидкої реалізації отриманих знань, умінь, навичок та
якостей є визначальним при виборі шляхів навчання.
Загалом, у структурі заняття, побудованого за моделлю емпіричного
навчання дорослих, можна виділити п’ять етапів:
1. Досвід. Слухачі виконують практичне завдання з невеликою допомогою
або без допомоги інструктора.
2. Обмін. Слухачі обговорюють отриманий досвід, свої результати, реакцію
та зауваженнями з іншими.
3. Аналіз. За участю інструктора слухачі обговорюють, аналізують і
обмірковують досвід. Інструктор надає критичний аналіз дій, своє бачення того,
як була проведена практична робота, які теми, проблеми і питання виникли в
результаті роботи.
4. Узагальнення. Слухачі пов’язують виконану практичну роботу з
реальними прикладами, узагальнюють отримані знання та навички,
розповсюджують їх на контекст реальної діяльності.
5. Застосування. Слухачі застосовують результати поточного досвіду та
досвіду і практики минулих років у схожій або іншій ситуації. Крім того,
проводиться обговорення, як можна застосувати набуті знання в інших ситуаціях,
як підняті питання можуть бути корисні в майбутніх ситуаціях і як можна
розвинути більш ефективні моделі дій, спираючись на результати досвіду.
Основними завданнями підготовки вважається:
– набуття індивідуальних навичок щодо умілого володіння навичками
тактичної та вогневої підготовки в основних видах бою;
– підтримання та покращення лідерських, психологічних і фізичних
якостей;
205
– отримання, поглиблення та реалізація знань, умінь і навичок у виконанні
своїх функціональних обов’язків;
– вивчення нових способів дій підрозділів відповідно до досвіду, набутого
під час відбиття збройної агресії рф;
– освоєння та експлуатація зразків озброєння і військової техніки,
виконання споріднених завдань по взаємозаміні.
Підготовка проводиться в комплексі здобуття знань та умінь за програмами
з тактичної підготовки та тактичної медицини, операторів БПЛА, ведення
штурмових дій позицій противника, в населених пунктах, лісосмугах та посадках.
В основу принципів підготовки покладено:
– вчити тому, що необхідно на війні;
– свідомість, активність і самостійність тих, хто навчається;
– колективізм та індивідуальний підхід у підготовці;
– тісний зв’язок теорії і практики;
– поєднання різних форм, методів навчання і видів занять, постійний їх
розвиток на основі аналізу результатів підготовки та впровадження бойового
досвіду.
Отже, аналіз стандартів та методик НАТО для навчання військових
свідчить, що в їх основі лежить трансформація й інтерпретація набутого досвіду
слухачів. При цьому інструктор відіграє роль куратора або тренера. Такий підхід
формує у слухачів компетенції, яких вони потребують у контексті своєї
професійної діяльності. У цілому, досвід навчання за стандартами НАТО є більш
ефективним та сучасним порівняно з традиційними методами військового
навчання. Він дозволяє військовим отримати практичний досвід та знання, які
можуть бути вирішальними під час реальних бойових дій.
УДК 623.55.02
Малюк В.Г., к.т.н., доцент, доцент кафедри військового зв’язку та прикладних
інформаційних технологій командно-штабного факультету Національної академії
Національної гвардії України, Оленченко В.Т., к.т.н., начальник кафедри
військового зв’язку та прикладних інформаційних технологій командно-штабного
факультету Національної академії Національної гвардії України, полковник,
Тимченко С.Ю., ад’юнкт докторантури та ад’юнктури Національної академії
ПРОГРАМНИЙ ЗАСІБ ДЛЯ АНАЛІЗУ УМОВ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

КАНАЛУ РАДІОЗВ’ЯЗКУ VHF/UHF ДІАПАЗОНУ З УРАХУВАННЯМ
ЗОН ЕЛЕКТРОМАГНІТНОЇ ДОСТУПНОСТІ ДЖЕРЕЛ
РАДІОВИПРОМІНЮВАННЯ
Під час ведення локальних бойових дій на тактичному рівні важливим

питанням є забезпечення працездатності каналу мобільного радіозв’язку
UHF/VHF діапазону за умов оперативної обстановки, що склалася.
З теоретичної точки зору для даної задачі важливим є використання
поняття зони електромагнітної доступності джерела радіовипромінювання
206
(ЕМД). ЕМД – це сукупність точок простору, в яких передавач забезпечує на
вході відповідного приймача мінімально необхідну потужність радіосигналу,
яка залежить від потужності передавача, діаграми спрямованості його антенної
системи, умов розповсюдження корисного радіосигналу та чутливості
приймача. На основі відомих математичних моделей поширення радіосигналу
Friis та Egli отримані математичні співвідношення для визначення
приналежності зоні ЕМД точок топографічної карти місцевості з тактичною
обстановкою.
Запропоновано практичний метод розрахунку меж зони ЕМД радіозасобів
каналу радіозв’язку, заснований на модифікованому хвильовому алгоритмі.
При цьому враховується чутливість приймача, потужність передавача і форма
цифрованої ДС його антени, масштаб карти і втрати потужності сигналу
залежно від характеристик місцевості. Вже відомі прийоми моделювання
поширення радіосигналу легко інтегруються в запропонований алгоритм.
Метод характеризується простотою, високою швидкістю і надійністю
обчислень.
Розроблена методика комп’ютерного аналізу умов працездатності
радіоканалу VHF/UHF діапазону з урахуванням зон ЕМД. Методика
реалізована у програмі оперативного забезпечення роботи мобільних засобів
радіозв’язку, що використовуються у тактичних ланках управління частинами
та підрозділами правоохоронних органів України. Розрахунки виконуються у
прив’язці радіозасобів до топографічній мапи залежно від характеристик
місцевості. Центральним елементом інтерфейсу програми є мапа, де вказуються
розташування радіозасобів радіоканалу та їх технічні характеристики
відповідно до параметрів моделі (рис. 1).
Рисунок 1 – Інтерфейс програми оперативного забезпечення роботи КРЗ

207
Програмна форма має такі панелі налаштування відповідного
призначення.
1. Панель “Модель” – вибір моделей поширення сигналу Friis або Egli.
2. Панель “ПУ” – налаштування параметрів об’єкта 1 (радіозасобу пункту
управління), обчислення зони ЕМД радіозасобу пункту управління.
3. Панель “пНГУ” – налаштування параметрів об’єкта 2 (радіозасобу
мобільного підрозділу НГУ), обчислення зони ЕМД радіозасобу мобільного
підрозділу НГУ.
4. Панель “Мапа” – операції з оперативною мапою (калібрування,
вимірювання відстаней).
5. Панель “Статус радіоканалу” – визначення умов працездатності
радіоканалу.
6. Панель “Коефіцієнти придушення” – визначення мінімальної
потужності Pmin , частоти радіообміну FMHz , чутливості радіоприймачів Es .
На практичних прикладах показана доцільність розрахунку ЕМД
радіозасобів за картою місцевості з тактичною обстановкою в задачах
оцінювання працездатності мобільного каналу радіозв’язку.
Комп’ютерне моделювання умов працездатності радіоканалу VHF/UHF
діапазону з урахуванням зон ЕМД джерел радіовипромінювання дає також
можливість проаналізувати, як впливає відстань між об’єктами радіоканалу на
допустиму помилку орієнтації ДС направленої антени радіопередавача за кутом
азимуту. На рис. 2, а показані два крайні положення направленої антени об’єкта
2 з кутами азимуту  min та max . Умови працездатності радіоканалу виконуються
тільки всередині діапазону min ,max  . На рис. 2, б наведена залежність
допустимого розкиду кута азимуту ДС радіопередавача   max  min від
відстані між об’єктами 1 та 2.
а б
Рисунок 2 – Допустимий розкид кута азимуту ДС радіопередавача мобільного
підрозділу
Одержані результати дозволяють дійти висновку, що на максимальних

відстанях між об’єктами 1 та 2 допустимий розкид кута азимуту ДС об’єкта 2
різко зменшується, вимоги до точності орієнтування стають суттєво
208
жорсткішими і залежать від ширини головної пелюстки ДС спрямованої антени
радіопередавача.
УДК 629.331
Манзяк М.О., ад’юнкт штатний науково-організаційного відділу Національної
академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, підполковник,
Грубель М.Г., д.т.н., професор, начальник кафедри автомобілів та
автомобільного господарства Національної академії сухопутних військ ім.
гетьмана Петра Сагайдачного, полковник, Андрієнко А.М., к.т.н., с.н.с.,
професор кафедри автомобілів та автомобільного господарства Національної
академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, полковник
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ

ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДВІСОК ЗРАЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ
АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ
Проведені дослідження оцінки ефективності підвісок зразків військової

автомобільної техніки (ВАТ) показують, що конструкція та робочі
характеристики підвіски є основним чинником, що забезпечує мобільність руху
(тобто, гранично можливі з умов допустимих віброколивних навантажень)
машин цього класу на бездоріжжі. У процесі поступового переходу армій країн-
членів НАТО на нове, четверте покоління ВАТ для підвищення мобільності їх
руху бездоріжжям, розпочався масовий перехід на так звані довгоходові
незалежні підвіски на базі нових патентних рішень Timoney (Oshkosh, КамАЗ
тощо). Останні забезпечують збільшення у 1,5-2 рази амплітуди ходу підвіски в
порівнянні зі звичними для ВАТ попереднього покоління підвісками, та
відчутне (практично 1,5-кратне) підвищення швидкостей руху бездоріжжям за
умов допустимих віброколивних навантажень на екіпаж, а також мінімізацію
дискомфортних умов руху (виникнення явищ “пробоїв” підвіски).
За часів колишнього СРСР, відповідно до галузевого стандарту
Міністерства автомобільної промисловості (ОСТ 37.001.275-84), оцінка
плавності руху (ефективності підвіски) автомобілів базувалась на 4-х типах
доріг з різними фіксованими швидкостями руху відповідно (найскладніша –
бруківка з вибоїнам при швидкості 30 км/год.). Поряд із цим, для ВАТ це не
забезпечувало оцінки гранично допустимих швидкостей руху бездоріжжям.
В основу методології нормативних баз країн-членів НАТО щодо ВАТ
(наприклад, Def-Stan 23-6 Великобританії), вже покладено порогові обмеження
віброколивних навантажень згідно ISO 2631-1997, а експериментальна оцінка
проводиться здебільшого на так званій “бельгійській бруківці”, як певному
еквіваленті бездоріжжя, що має, однак, стабільні мікропрофіль та фізико -
механічні характеристики опорної поверхні (на відміну від реальних ґрунтових
та піщаних, що унеможливлюють коректну порівняльну оцінку конструкцій).
Поряд із тим, у сучасних дослідженнях країн-членів НАТО, присвячених власне
синтезу нових конструкцій підвісок ВАТ (P.S. Tils, P. Karle, A. Renberg,
M. Zhong, B. Klingner тощо) використані й типові одинокі перешкоди типу
209
“лежачого поліцейського” (наприклад, у дисертації М. Бур’яна, присвяченій
оцінці плавності руху автобусів). Це дозволяє додатково оцінити кінематику –
амплітуди ходів підвіски до досягнення явища “пробою”. При цьому,
використовуються як прямокутні бетонні порогові перешкоди, так і
трапецієподібні (визначені ДСТУ 4123:2006), розміщені впоперек напрямку
руху.
Однак, останні не дозволяють оцінити ефективність підвіски в плані
поперечних коливань, що є відчутною складовою при русі автомобіля
бездоріжжям. Саме цей важливий аспект у дисертації P. Karle враховано
шляхом використання трапецієподібної перешкоди вздовж руху під праві або
ліві колеса, а в дисертації A. Renberg – аналогічно, але зміненої форми
перешкоди – 3-метрового трикутного уступу висотою вертикального обриву,
заданого під проектний хід підвіски.
Враховуючи фактичну відсутність в Україні акредитованої
випробувальної ділянки типу “бельгійська бруківка” та розширення завдань
випробувань підвіски щодо оцінки амплітуди ходу (“пробою”), окрім фактично
ілюстраційних заїздів типовим твердим бездоріжжям із фіксацією
віброколивних навантажень, очевидною є доцільність використання для ВАТ
двох типів порогових перешкод на випробувальній асфальтобетонній ділянці,
достатній для забезпечення досягнення швидкостей руху до 90 км/год.
Таким чином, на основі проведеного аналізу, для забезпечення
проведення кількісної оцінки ефективності підвісок зразків ВАТ, доцільним є
використання стандартизованої поперечної перешкоди типу “лежачий
поліцейський” згідно ДСТУ 4123:2006, та додатково (з умов роботи підвіски
щодо поперечних коливань) повздовжньої порогової перешкоди шириною біля
третини колії, найменшої з наявних типажів машин.
УДК 355.6; 623.4

Маренко Г.М., к.т.н., доцент; доцент кафедри автобронетанкової техніки
факультету логістики Національної академії Національної гвардії України,
Рікунов О.М., к.т.н., доцент, доцент кафедри управління та логістики
оперативного факультету Національної академії Національної гвардії України,
полковник
ОЦІНКИ ДОСТАТНОСТІ СИСТЕМИ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Логістичне забезпечення НГУ – це сукупність взаємопов’язаних між

собою процесів, а також діяльності органів і підрозділів логістики, що
забезпечують функціонування логістичної системи, ефективного використання
транспортної мережі і транспортних засобів, а також забезпеченням військ усим
необхідним для виконання завдань за призначенням.
Виконання функцій логістичного забезпечення щодо технічного
обслуговування та ремонту ОВТ та підтримання її у готовності до бойового
застосування (застосування), виконання заходів щодо евакуації ОВТ з
210
експлуатаційними та бойовими пошкодженнями, відновлення справності
(технічної придатності) ОВТ шляхом проведення відповідних видів ремонту,
відновлення та подовження їх ресурсу неможливо без оцінки спроможностей.
З метою оцінки достатності системи технічного забезпечення, виникає
потреба у визначенні кількісних показників можливостей системи. За
результатами аналізу досвіду організації заходів технічного забезпечення в
якості основних показників можливостей системи технічного забезпечення
доцільно обрати:
– можливості з організації та здійснення технічного обслуговування
зразків ОВТ (кількості умовних технічних обслуговувань в одиницю часу);
– можливості з організації та здійснення технічної розвідки (площа
району функціональної відповідальності, в межах якого відповідним органом
технічного забезпечення може бути здійснена технічна розвідка в одиницю
часу);
– можливості з організації та здійснення евакуації пошкодженого
(несправного) ОВТ (кількості зразків ОВТ, які можуть бути евакуйовані
штатними евакуаційними засобами в межах району функціональної
відповідальності органу технічного забезпечення в одиницю часу);
– можливості з організації та здійснення ремонту ОВТ (кількість умовних
поточних ремонтів , які можуть бути здійснені штатними ремонтними органами
в одиницю часу);
– можливості забезпечення органів технічного забезпечення спеціальною
технікою та устаткуванням для здійснення обслуговування і ремонту ОВТ
(кількість умовних одиниць спеціальної техніки , які можуть бути поставлені у
відповідні органи технічного забезпечення в одиницю часу);
– можливості забезпечення органів технічного забезпечення військово -
технічним майном номенклатури служб технічного забезпечення (кількість
умовних комплектів ВТМ, які можуть бути поставлені у відповідні органи
технічного забезпечення в одиницю часу).
Використання зазначених показників можливостей системи технічного
забезпечення з урахуванням зовнішніх та внутрішніх чинників, що
впливатимуть на неї в різних умовах оперативної обстановки, під час
проведення розрахунків дозволить визначити рівень (ступінь) достатності
системи без оцінювання її ефективності.
УДК 623.11/.12
Мартинюк І.М., к.біол.н., начальник науково-дослідної лабораторії
тренажерних та імітаційних засобів Сил підтримки факультету Сил підтримки
підполковник, Ємельянов О.В., д-р філософії, провідний науковий
співробітник науково-дослідної лабораторії тренажерних та імітаційних засобів
Сил підтримки факультету Сил підтримки Національної академії сухопутних
військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, підполковник, Шматов Є.М., старший
науковий співробітник науково-дослідної лабораторії тренажерних та
211
імітаційних засобів Сил підтримки факультету Сил підтримки Національної
академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного
ЗАСТОСУВАННЯ МОДУЛЬНИХ ВОГНЕВИХ МОБІЛЬНИХ СПОРУД В

ХОДІ СУЧАСНОЇ ВІЙНИ
Ще з давніх часів людство використовувало різні фортифікаційні споруди

для захисту своїх міст та поселень. Серед них були як оборонні, так і для
ведення вогню. Таки споруди були як відкритого, так і закритого типу. За часів
другої світової війни споруди для ведення вогню зазвичай були дерево -земляні
або залізобетонні. Залізобетонні довготривалі вогневі споруди застосовували
для захисту міст та важливих напрямків. Це були капітальні споруди, зі всіма
комунікаціями для довготривалої оборони. З розвитком тактики дій та появою
швидкої та мобільної техніки стали широко застосовувати швидко збірні
оборонні споруди із сталі та інших матеріалів.
Аналіз російсько-української війни показав, що найбільша кількість
поранень особового складу відбувається через уламки від снарядів, мінометних
мін, ракет та інших боєприпасів. Для захисту особового складу, особливо під
час ведення вогню застосовують закриті фортифікаційні споруди різного типу.
Закриті споруди для ведення вогню підвищують ефективність застосування
зброї за рахунок закріплення зброї в спеціальних станках, а також зменшення
ймовірності ураження зброї та бойового розрахунку вогнем противника.
Сучасні модульні вогневі мобільні споруди мають досить високий рівень
захисту. Вони стали легкими (любий елемент конструкції можна перенести
кількома особами), збірно-розбірними з можливістю транспортування разом із
особовим складом. Модульні вогневі споруди застосовують для стрільби з
автоматів, кулеметів, гранатометів, зенітних та інших засобів. За напрямком
ведення вогню можуть бути з круговим та з обмеженим сектором обстрілу. За
матеріалом виготовлення поділяються на дерево-земляні, металеві та збірного
залізобетону. Але незважаючи на всі відмінності вони мають на меті
збереження життя та здоров’я особового складу та підвищують ефективність
застосування зброї. Розберем основні з них.
Кулеметна споруда з лісоматеріалу з остовом безврубної конструкції
призначена для ведення вогню з 7,62-мм кулеметів та автомата з сектором
стрільби 600. Вогонь ведеться з сошок, встановлених на столик біля амбразури.
В спорудах можливо встановлення настінного кулеметного станка НПС.
Перевозиться на одному автомобілі ЗІЛ-131, встановлюється шістьма
військовослужбовцями за 12 годин.
Споруда з ТКБ (траншейне кулеметне бронезакриття) призначена для
ведення вогню з 7,62-мм кулеметів та автомата з сектором стрільби 600.
Перевозиться 2 комплекти на одному автомобілі ЗІЛ-131, встановлюється
п’ятьма військовослужбовцями за 9 годин.
Споруда кулеметна металева СПМ-1 призначена для ведення вогню з
7,62-мм кулеметів та автомата з сектором стрільби 600. Перевозиться 6
212
комплектів на одному автомобілі ЗІЛ-131, встановлюється п’ятьма
комплекти на одному автомобілі ЗІЛ-131, встановлюється шістьма
комплекти на одному автомобілі ЗІЛ-131, встановлюється шістьма
кулеметів калібру від 7,62-мм до 12,7-мм та автомата з сектором стрільби 3600.
Перевозиться 2 комплекти на одному автомобілі ЗІЛ-131, встановлюється
шістьма військовослужбовцями за 6 годин.
Споруда кулеметна спеціальна СПС-2М призначена для ведення вогню
з кулеметів калібру від 7,62-мм до 12,7-мм та автомата з сектором стрільби
3х600. Перевозиться на одному автомобілі КрАЗ-260, встановлюється десятьма
військовослужбовцями з екскаватором ЕОВ-4421 за 6 годин.
Споруда кулеметна спеціальна СПС-3М призначена для ведення вогню
з кулеметів калібру від 7,62-мм до 12,7-мм та автомата з сектором стрільби 600.
Перевозиться на автомобілі КрАЗ-260 за 3 машино рейси, встановлюється
десятьма військовослужбовцями з екскаватором ЕОВ-4421 за 11 годин.
Споруда кулеметна спеціальна СПС-4 призначена для ведення вогню з
кулеметів калібру від 7,62-мм до 12,7-мм та автомата з сектором стрільби 500.
Перевозиться на автомобілі КрАЗ-260 за 2 машино рейси, встановлюється
десятьма військовослужбовцями з екскаватором ЕОВ-4421 за 5 годин.
Закрита кулеметна споруда із збірного залізобетонну УФС-3
призначена для ведення вогню з 7,62-мм кулеметів та автомата з сектором
стрільби 2×600. Перевозиться на одному автомобілі КАМАЗ-5320,
встановлюється сім’ю військовослужбовцями з екскаватором ЕОВ-4421 за 5
годин.
Споруда із збірного залізобетонну УФС-4 призначена для ведення
вогню з протитанкових ракетних комплексів (ПТРК) 9К11, 9К111, 9К115 або
СПГ-9м або АГС-17 і кулеметів НСВ-12,7, ПКМ, а також для ведення вогню із
зенітних ракетних комплексів (ЗРК) 9К32, 9К34 і захисту обслуги з сектором
стрільби 3600. Перевозиться на одному автомобілі КаМАЗ-5320 з причепом
2-П-8 за 2 машино рейси, встановлюється сім’ю військовослужбовцями з
екскаватором ЕОВ-4421 і краном типу КС-3572 за 15 годин.
Споруда із збірного залізобетонну (уніфікована фортифікаційна
споруда) УФС-5 призначена для ведення вогню з башт танків Т-44М, Т-54,
Т-55 і захисту обслуги з сектором стрільби 3600. Перевозиться на одному
автомобілі КаМАЗ-5320 з причепом 2-П-8 за 6 машино рейсів, встановлюється
обслугою з чотирнадцяти військовослужбовців з екскаватором ЕОВ-4421,
бульдозером Д-686, зварювальним агрегатом САК-2 і краном типу КС-3572 за
70 годин.
213
З характеристик вогневих споруд можна зробити висновок, що для
встановлення одних можна не залучати будівельну техніку, для встановлення
інших – без землерийної та підйомної техніки просто неможливо обійтись. Все
залежить від того, якого типу захисну споруду необхідно обладнати. Широко
застосовують модульні вогневі споруди при фортифікаційному обладнанні
рубежів прикриття державного кордону, а також при завчасному обладнанні
позицій військ. Велика перевага таких конструкцій – їх мобільність, невеликий
час на обладнання та простота зборки і розборки, що сьогодні дуже важливо
при маневреній обороні.
Отже, в умовах сьогодення забезпечення Збройних Сил України
модульними вогневими мобільними спорудами та розробка покращених
вогневих споруд із застосуванням новітніх матеріалів є актуальним і дуже
важливим питанням.
УДК 355.4
Меленко Ю.Я., к.т.н., начальник науково-дослідного відділу Центрального
науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України,
полковник, Каніщев В.В., начальник науково-дослідного управління
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ПЕРСПЕКТИВНИХ ЗРАЗКІВ

ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗА
ДОСВІДОМ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ
Розвиток саме перспективних зразків озброєння і військової техніки для

потреб Збройних Сил України є головним завданням їх розвитку, і вимагає
розроблення комплексу заходів програм та планів. Від ефективності такого
розвитку безпосередньо залежить рівень боєздатності угруповань сил і засобів
ЗС України, а також ефективність виконання ними бойових завдань. Одним з
важливих напрямків розвитку вважається розвиток електромагнітної зброї, яка
є перспективним видом і можливо матиме розвиток у високотехнологічних
війнах майбутнього.
Принцип дії електромагнітної зброї – перетворення електричної енергії в
кінетичну енергію снаряду. Одними з перших розробкою електромагнітної
зброї займались німці, які провели дослідження, створили дослідний зразок і
випробували його в 1944-1945 рр. у залізничному тунелі поблизу м. Клайс
(Верхня Баварія). За результатами випробувань першого прототипу рельсової
гармати LM-2 визначено, що алюмінієвий циліндр вагою 10 грамів досягав
швидкості 4,3 тис. км/год.
Варіанти проектів електромагнітної гармати також розроблялись у США,
Китаї, Франції, Канаді, Австралії, Великобританії та Югославії.
Про результати досліджень електромагнітної гармати на сьогодні
говорять лише в США. Так, у 2005 році центром військово-морських
досліджень було розроблено і прийнято програму “Velocitas Eradico” для
214
створення прототипу корабельної електромагнітної рельсової гармати
(“Electromagnetic Railgun” – EMRG). У зазначеної програмі прийняли участь
корпорації General Atomics (Сан-Дієго, Каліфорнія) та BAE Systems (Фарнборо,
Хемпшир, Англія) які працюють над проектом за підтримки Міністерства
оборони США.
В основу технології електромагнітної гармати було покладено
електромагнітну силу (сила Лоренца) для швидкого прискорення та запуску
снаряду, розміщеного між двома направляючими. Швидкість, яку набуває
снаряд при виході з електрогармати, у багато разів перевищує показник
аналогічних за габаритами артилерійських гармат та досягає 7 Махів (8,57 тис.
км/год), що дозволяє вести стрільбу на більш довгі дистанції.
У 2008 році в США було проведено випробування надпотужної
електромагнітної гармати. В ході цих досліджень було заявлено, що ствол зброї
багаторазовий – це стало досягненням, якщо враховувати початкову швидкість
снаряду, що створює велике тертя. При цьому зброя буде високоточною,
наведення снаряду відбуватиметься за допомогою GPS-корекції. Більшу
частину траєкторії снаряд проходить в космічному просторі, що робить його
непомітним для більшості засобів ППО. Швидкість входу снаряду в атмосферу
на кінцевій ділянці траєкторії складає близько 5 Махів (6,12 тис. км/год). Час
польоту снаряду при стрільбі на 400 км може складати до 6 хвилин. Також було
зроблено висновки, що снаряд не буде мати детонуючу бойову частину –
ураження цілі буде здійснюватись за рахунок кінетичної енергії від удару.
Але слід зазначити, що електромагнітна зброя має переваги і недоліки. До
переваг слід віднести низьку вартість снаряду у порівнянні зі звичайним
озброєнням, високу швидкість снаряду, що знижує ймовірність його
перехоплення засобами протиракетної оборони. Засоби пересування з таким
озброєнням будуть нести менше небезпечного вантажу, а це означає велику
безпеку експлуатації зброї та зберігання боєприпасів.
До недоліків слід віднести: великі габарити установки, вага джерела
живлення насьогодні складає декілька тон і складність керування снарядом на
траєкторії польоту.
УДК 657.01
Мельников О.В., викладач кафедри фінансового забезпечення військ
військового факультету сил підтримки та забезпечення Військового інституту
КНУ ім. Тараса Шевченка, молодший лейтенант, Шрамко О.В., доцент
кафедри фінансового забезпечення військ військового факультету сил
підтримки та забезпечення Військового інституту КНУ ім. Тараса Шевченка,
ПОСИЛЕННЯ СПРОМОЖНОСТЕЙ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

ПРОЦЕСІВ ЛОГІСТИКИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ
УКРАЇНИ ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ
Основним завданням системи внутрішнього аудиту Міністерства оборони

215
України (Міноборони) та інших військових формувань є сприяння міністерству
у досягненні визначених цілей діяльності шляхом застосування ризик-
орієнтованого системного підходу до проведення внутрішніх аудитів та
надання об'єктивних і незалежних висновків, рекомендацій з питань
покращення системи управління (окрім оперативного (бойового) управління
Збройними Силами), вдосконалення внутрішнього контролю та управління
ризиками, підвищенні ефективності загальних та функціональних процесів в
системі Міноборони, а також розвитку доброчесності, культури етичної
поведінки та професійної досконалості. Реалізація визначених завдань може
досягатися завдяки активному впровадженню кращих світових практик
внутрішнього аудиту, постійному підвищенню кваліфікації та регулярній
актуалізації компетенцій внутрішніх аудиторів, а також розширення
інструментарію, який може застосовуватися для внутрішніх аудитів.
Зважаючи на постійне збільшення обсягів інформації, яка створюється,
обробляється та зберігається в ході діяльності структурних підрозділів апарату
Міноборони, Збройних Сил України та інших військових формувань; органів
військового управління, з’єднань, військових частин, військових навчальних
закладів, установ та організацій, що належать до сфери управління Міноборони
та/або Збройних Сил; підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, а також
суб’єктів господарювання, які не є юридичною особою, що належать до сфери
управління Міноборони та/або Збройних Сил, в тому числі ті, що здійснюють
діяльність за кордоном, гостро постає питання підвищення спроможностей
Служби внутрішнього аудиту в частині обробки, аналізу інформації , виявлення
невідповідностей, зловживань та подальшої їх оцінки в ході виконання
аудиторських процедур. Одним із шляхів оптимізації роботи внутрішніх
аудиторів є розширення застосування інформаційних технологій, зокрема
інструментів аналізу та співставлення даних, машинного навчання та обробки
великих масивів даних.
Так, з 2021 року одним з напрямків вдосконалення роботи, на якому
зосереджується Служба внутрішнього аудиту, є діджиталізація аудиторських
процесів і підвищення якості внутрішніх аудитів через автоматизацію процесів
збору, обробки аудиторської інформації та моніторингу всіх стадій
аудиторського циклу.
З 2019 року, після надання партнерами з Північно-Атлантичного альянсу
(НАТО) Україні доступу до сервісу підтримки логістичних операцій LOGFAS
(Logistic Functional Area Services), який являє собою інтегрований набір
програмних систем, що розроблений для підтримки логістичного забезпечення
НАТО, розпочато впровадження LOGFAS Збройними Силами України. Сервіс
дозволяє користувачам збирати, зберігати, обробляти, аналізувати, відображати
та розповсюджувати інформацію для підтримки логістичних операцій. У 2023
році розпочалося використання внутрішніми аудиторами інформаційної
системи LOGFAS під час виконання основних завдань, згідно з затвердженим
Міністром оборони України Планом внутрішнього аудиту, що дозволить
суттєво розширити спроможності внутрішнього аудиту Міноборони, інших
216
військових формувань та збільшити ефективність аудиторських заходів під час
проведення перевірок процесів логістики та забезпечення.
Подальший процес підвищення рівня автоматизації процесів обліку в
Збройних Сил України та інших військових формуваннях породжує нові
виклики для системи внутрішнього аудиту з одного боку та створює нові
можливості вдосконалення власних аудиторських процедур та інструментів з
іншого. Тому важливим завданням та пріоритетом розвитку спроможностей
Служби внутрішнього аудиту Міноборони залишається збільшення рівня
цифровізації процесів аудиту, розвитку відповідних компетенцій та навичок
внутрішніх аудиторів.
УДК 351.741
Мордвинцев М.В., к.т.н., доцент, провідний співробітник науково-дослідної
лабораторії з проблем інформаційних технологій та протидії злочинності у
кіберпросторі Харківського національного університету внутрішніх справ,
Хлєстков О.В., старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії
з проблем інформаційних технологій та протидії злочинності у кіберпросторі
Харківського національного університету внутрішніх справ
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФОТО- ТА ВІДЕОЗАПИСУ НА

БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТАХ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ
УКРАЇНИ
У структурі центрального органу управління поліції створено Управління

організації діяльності підрозділів поліції на воді та повітряної підтримки
(УПВП), основними завданнями якого є організація, координація, методичне
забезпечення й контроль службової діяльності підрозділів поліції на воді та
забезпечення повітряної підтримки підрозділів Національної поліції України
(НП України).
Виконання завдань, покладених на НП України в умовах воєнного стану,
вимагає підвищення ефективності використання наявних, а також розвиток
нових сил і засобів у сферах: охороні громадського порядку, публічної безпеки
та безпеки дорожнього руху; – виявленні, припиненні та протидії
адміністративним та кримінальним правопорушенням; припиненні
терористичної чи розвідувальної діяльності, діяльності незаконних
воєнізованих або збройних формувань, колабораціонізму ,терористичних
організацій, організованих груп та злочинних організацій; забезпечення
охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави, протидії
злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання
поліцейських послуг; співпраці в питаннях захисту державного кордону й
охорони суверенних прав України; цивільного захисту, захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;
громадянства та міграції тощо. Воно об’єктивно передбачає запровадження
нової моделі управління, координації та контролю, визначення концептуальних
засад її розбудови.
217
Відповідно до Плану розвитку Національної поліції України, УПВП
розроблено низку заходів для створення системи повітряної підтримки.
Основою такої системи є застосування авіаційної техніки (вертольотів і
безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) для виконання завдань, покладених
на поліцію.
Згідно з вимогами п. 30 ст. 1 Повітряного кодексу України авіація НП
України належить до державної авіації. Відповідно до Правил виконання
польотів державної авіації України та наказом НП України “Про допуск до
експлуатації (прийняття на озброєння) в органах та підрозділах Національної
поліції України безпілотних літальних апаратів” від 27.02.2019 № 196 УПВП
визначено органом управління безпілотної авіації Національної поліції.
Сьогодні безпілотні літальні апарати (БпЛА) широко використовують в
Національній поліції України, зокрема в УПВП. Окрім того, УПВП координує
діяльність п’яти підрозділів центрального органу управління поліції (ДПП,
ДЗТ, ДОС, ДОТЗ, УПВП) та двадцяти чотирьох головних управлінь
Національної поліції в областях з питань використання БпЛА.
Основними напрямками використання БпЛА підрозділами поліції під час
виконання завдань є:
– повітряна розвідка, відстеження оперативної обстановки під час
виконання службових (поліцейських) завдань;
– висотне спостереження під час проведення культурно-масових,
суспільно-політичних і спортивних заходів, а також під час припинення
масових заворушень і загрози блокування об’єктів;
– супроводження розслідування в межах єдиного реєстру досудових
розслідувань;
– виявлення злочинів та адміністративних правопорушень, фото- та
відеодокументування, забезпечення зв’язку й управління наземними нарядами
поліції, їх взаємодія з іншими силовими підрозділами;
– моніторинг для забезпечення безпеки дорожнього руху;
– порятунок і пошук зниклих людей.
У будь-який час, у складних умовах і в максимально короткі терміни
застосування зазначеної техніки дає можливість здійснювати моніторинг
обстановки в режимі реального часу, забезпечує якісний і своєчасний обмін
інформацією між підрозділами Національної поліції, а також оперативне
прийняття ними рішень.
З метою підвищення ефективності службової діяльності УПВП
розроблено Методичні рекомендації щодо виконання польотів безпілотними
авіаційними комплексами НП України та їх технічної експлуатації відповідно
до вимог та нормативно-правових актів державної авіації України, а також
Програму навчання зовнішніх пілотів (операторів) безпілотних літальних
апаратів І класу за базовим кваліфікаційним рівнем І, схвалену Управлінням
регулювання діяльності державної авіації Міністерства оборони України і
затверджену Головою Національної поліції України.
Названа Програма є основним документом, який визначає порядок,
послідовність, зміст, обсяг, умови здійснення підготовки екіпажу БпАК до
218
виконання завдань за призначенням. Вона складається з курсу теоретичної та
практичної підготовки зовнішніх пілотів (операторів), охоплює базові знання з
авіаційної метеорології, аеродинаміки, впливу людського чинника, безпеки
польотів, правил польотів і правил використання повітряного простору
державної авіації під час експлуатації БпАК.
Враховуючи перспективи використання БпЛА в органах і підрозділах
поліції, з метою належного виконання покладених на поліцію завдань і функцій
заплановано провести підготовку/перепідготовку поліцейських, які у службовій
діяльності використовують БпЛА.
Одним із пріоритетних напрямів діяльності УПВП на сьогодні є протидія
правопорушенням, які вчиняються за допомогою БпЛА, зокрема попередження
несанкціонованих польотів зазначених повітряних суден над територією
стратегічних об’єктів енергокомплексу України, критичної інфраструктури,
недопущення вчинення терористичних актів, диверсій, ведення розвідки уздовж
прикордонних смуг, у тому числі в районах проведення ООС. Поліцейські
постійно залучаються до забезпечення заходів з протидії правопорушенням під
час проведення масових заходів державного рівня та спеціальних поліцейських
операцій, до проведення роботи, що гарантує безпеку громадян, захист
інтересів держави, її суспільних інститутів. Розробляються й упроваджуються
рішення, спрямовані на подальший ефективний розвиток системи повітряної
підтримки НП України.
Основні середньострокові цілі УПВП:
– ініціювання змін, спрямованих на вдосконалення нормативно-правової
бази, у тому числі у сфері застосування БпЛА і засобів контр-БпЛА в
правоохоронній діяльності, протидії правопорушенням на воді, забезпечення
безпеки на морському та річковому транспорті;
– відбір, підготовка поліцейських відповідно до вимог та специфіки
завдань, функцій і практичної спрямованості системи підрозділів поліції
повітряної підтримки.
УДК 623.4
Мормило Я.М., д-р філософії, Директор ДП “ХКБМ ім. О.О.Морозова”,
Федоренко Є.В., Головний конструктор з ракетно-артилерійських систем ДП
“ХКБМ ім. О.О.Морозова”, Дашков Д.Л., начальник відділу ДП “ХКБМ ім.
О.О.Морозова”, Нефьодов А.В., к.т.н., начальник сектору ДП “ХКБМ ім.
О.О.Морозова”, Лисенко О.Ю., провідний інженер-дослідник ДП “ХКБМ ім.
О.О.Морозова”
РОЗРОБКА ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ВИПРОБУВАЛЬНОГО СТЕНДУ

АГРЕГАТІВ ТРАНСМІСІЇ БРОНЕТРАНСПОРТЕРА
В даний час на озброєнні Збройних Сил і Національної Гвардії України

перебуває значна кількість бойових колісних машин БТР-4, БТР-3 та ін. Завжди
існує необхідність виконання періодичних ремонтних робіт, технічного
обслуговування, усунення різних недоліків складових частин трансмісії.
219
Фінальною стадією зазначених робіт є випробування відновленого вузла згідно
з конструкторською документацією.
ДП “ХКБМ ім. О.О. Морозова”, як провідний розробник бойових
колісних машин в Україні, має широкий спектр випробувальних стендів, серед
яких є окремі стенди для випробувань колісних редукторів, роздавальних
коробок, прохідних та непрохідних мостів.
Харківським заводом спеціальних машин також розроблені окремі стенди
для випробувань колісних редукторів та непрохідних мостів в умовах
військових ремонтних майстерень. Стенд для випробування колісних
редукторів має досить просту конструкцію та електричну схему, але передбачає
лише один навантажувальний режим через неможливість регулювання обертів
двигуна. Стенд для випробування мостів конструктивно дозволяє випробувати
лише непрохідні “легкі” мости з одним навантажувальним режимом, який не є
найбільш напруженим.
Зазначені особливості існуючого обладнання та сучасні потреби
зумовили необхідність теоретичного розрахункового обґрунтування, розробки,
виготовлення та впровадження універсального стенду для випробувань всього
спектру означених вузлів і, додатково, коробок роздавальних в усіх режимах,
передбачених конструкторською та експлуатаційною документацією, з
урахуванням вимог до всіх режимів навантаження та можливих недоліків
попередніх конструкцій в умовах обмежень, накладених виробничими
потужностями та, можливо, неповним набором вхідних даних.
На основі аналізу вимог до режимів тестування складено електричну
схему стенду, обрано необхідне електричне та механічне обладнання з
урахуванням останніх досягнень у галузі частотної перетворювальної техніки.
Обрано параметри клинопасової передачі, проведений докладний розрахунок
моменту інерції прохідного мосту виробу БТР-4. Визначені параметри
еквівалентного випробувального навантаження для вузлів трансмісії , виконано
порівняльний аналіз отриманих результатів.
Проведено розрахунковий аналіз роботи асинхронного електродвигуна
сумісно з підвищувальною клинопасовою передачею та підвищеним моментом
інерції навантаження. Виконаний докладний розрахунок клинопасової передачі
стенду. Одночасно виконано аналіз розрахункових алгоритмів, наведених у
технічній літературі.
Реалізована конструкція стенду складається з рами, асинхронного
електродвигуна, клинопасової передачі, проміжного валу, проміжної карданної
передачі, пульту керування, педального вузла, зовнішнього оливного бака,
гідропневматичного обладнання, частотного перетворювача, з’єднувальних
дротів. Розроблений стенд дозволяє також проводити супутні випробування
(пневматичні, гальмівні та інші) без демонтажу вузлів зі стенду.
Враховуючи стислі строки виконання робіт і обмежені технічні та
виробничі умови, випробування складових трансмісії бойової колісної машини
одночасно були і випробуваннями стендового обладнання. Дані тести довели
обґрунтованість обраних кінематичної та електричної схем, асинхронного
електродвигуна та частотного перетворювача, надійність роботи механічного,
220
електричного та гідравлічного обладнання і відповідність стенду в цілому
вимогам до навантажувальних режимів складових вузлів трансмісії.
Впровадження розробленого стенду уможливлює проведення
випробувань вузлів трансмісії бронетранспортера на наявних потужностях
підприємств та ремонтних майстерень без використання окремого обладнання
для кожної складової.
УДК 621.396
Наконечний О.А., к.т.н., доцент, професор кафедри озброєння військ
університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба, Сидоров В.В., к.т.н., старший
науковий співробітник, старший науковий співробітник науково-дослідної
лабораторії Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана
Кожедуба, Ляшок О.О., курсант Харківського національного університету
Повітряних сил ім. Івана Кожедуба
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ ПІДРОЗДІЛУ
ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
Досвід відновлення боєздатності зразків озброєння та військової техніки

протиповітряної оборони Сухопутних військ (ОВТ ППО СВ), які знаходяться
на віддаленні від засобів технічного обслуговування та ремонту (ТО та Р)
свідчить, що обслуга зразка повинна бути укомплектована електронним носієм
на якому є необхідні документи для аналізу несправності, викладені
рекомендації щодо проведення необхідних вимірювань на контрольних
роз’ємах блоків радіоелектронної апаратури зразка. Також необхідно мати
відповідні засоби вимірювання для перевірки сигналів і напруг на контактах
контрольних роз’ємів. За результатами вимірювань локалізується несправність
до змінного блоку (панелі).
В доповіді пропонується в якості інформаційної підтримки процесу
пошуку і локалізації несправності зразка ОВТ ППО СВ застосовувати
інформаційно-довідкову систему до складу якої входять оцифровані
експлуатаційні документи, які розміщуються у відповідних папках зразка ОВТ
ППО СВ і засобу його ТО та Р. Крім того там розміщується опис як типових
несправностей зразка ОВТ ППО СВ так і не типових які виникали на інших
зразках цього типу. В подальшому база даних корегується шляхом збирання,
накопичення та відповідного оброблення статистичного матеріалу, що дає
можливість корегувати програму пошуку несправного блоку (панелі).
В якості альтернативи штатним засобам вимірювальної техніки зразка
ОВТ ППО СВ запропоновано застосовувати інформаційно-вимірювальну
систему. Вона складається із вимірювальних модулів, з’єднаних із модулем
збору даних двопровідними лініями. Модуль збору інформації крім управління
збором інформації виконує функцію перетворювача інтерфейсу RS 485 в USB.
Інформація про значення напруг на входах вимірювальних модулів
221
відображається у вікні програми Mudbus Poll . Вимірювальні модулі побудовані
на базі плати ARDUINO UNO та з використанням модулів передачі даних по
провідному каналу. Для узгодження вихідних напруг на контрольних роз’ємах
із платою ARDUINO UNO застосовано відповідні подільники напруги.
УДК 311.110
Науменко М.О., д-р фiлоcофiї економiчного напряму, доцент, профеcор
кафедри менеджменту та фiнанciв факультету логicтики Нацiональної академiї
Нацiональної гвардiї України
МЕТОДИКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОCТI

ОРГАНIЗАЦIЇ В УМОВАХ ЗДIЙCНЕННЯ ТЕНДЕРНИХ ЗАКУПIВЕЛЬ
ДЛЯ ПОТРЕБ ВIЙCЬКОВИХ ПIДРОЗДIЛIВ НАЦIОНАЛЬНОЇ ГВАРДIЇ
УКРАЇНИ
Для забезпечення вiдповiдноcтi умовам прозороcтi та з метою запобiгання

корупцiйних ризикiв вiйcьковi пiдроздiли Нацiональної гвардiї України (НГУ)
мають проводити тендернi закупiвлi для задоволення поточних потреб
логicтичного забезпечення. З точки зору органiзацiї, яке пропонує cвої товари
та поcлуги для вiйcькових пiдроздiлiв, у цих умовах першочерговим завданням
є забезпечення cвоєї конкурентоздатноcтi. В cвою чергу, для забезпечення
конкурентоздатноcтi органiзацiї важливо узгодити процедуру взаємодiї
органiзацiї з вiйcьковими пiдроздiлами як потенцiйними замовниками товарів i
поcлуг.
Процеc узгодження параметрiв продукцiї мiж замовником i органiзацiєю
дуже трудомicткий, багатоаcпектний, потребує, в cилу cвоє трудомicткоcтi,
наявноcтi вiдповiдного методичного забезпечення.
Метою доcлiдження є вдоcконалення методики забезпечення
конкурентоздатноcтi органiзацiї в умовах здiйcнення тендерних закупiвель для
потреб вiйcькових пiдроздiлiв НГУ.
Предмет доcлiдження – забезпечення конкурентоздатноcтi органiзацiї в
умовах здiйcнення тендерних закупiвель для потреб вiйcькових пiдроздiлiв
НГУ.
Аналiз оcобливоcтей забезпечення конкурентоздатноcтi органiзацiї в
умовах здiйcнення тендерних закупiвель.
Оcновнi принципи ефективної взаємодiї органiзацiї з вiйcьковими
пiдроздiлами НГУ в умовах здiйcнення тендерних закупiвель базуютьcя на
забезпеченнi клiєнтоорiєнтованоcтi.
Забезпечення рацiонального проведення тендерних закупiвель якicної
продукцiї потребує механiзму регулювання, заcнованого на законодавcтвi
України i нормах cтандартизацiї продукцiї.
Cучаcний ринок характеризуєтьcя найвищою конкуренцiєю. Видiлитиcя
за рахунок пiдвищення якоcтi товарiв i поcлуг, cтає дуже важко, оcкiльки цей
шлях, як правило, пов’язаний зi значним збiльшенням витрат виробництва,
пiдвищенням цiн, що може призвеcти до зворотного ефекту – втрати клiєнтiв.
222
В умовах ринкових вiдноcин уcпiх органiзацiї, яке пропонує cвою
продукцiю вiйcьковим пiдроздiлам НГУ, безпоcередньо залежить вiд cтупеню
затребуваноcтi його продукту.
Вiдмiнною оcобливicтю поcлуги є те, що вона виробляєтьcя i
cпоживаєтьcя одночаcно, що зумовлює високе значення орієнтації організації
на макcимальне задоволення клiєнта, в нашому випадку вiйcькового пiдроздiлу
НГУ. Дану влаcтивicть органiзацiї прийнято називати орiєнтацiєю на клiєнта. У
cучаcних умовах ринкової економiки однiєю з ключових проблем економiчного
розвитку cтає забезпечення конкурентоcпроможноcтi продукцiї та поcлуг
органiзацiї. Динамiчний розвиток ринку тендерних закупiвель для задоволення
потреб замовникiв, зокрема вiйcькових чаcтин i пiдроздiлiв, вимагає
забезпечення керованоcтi й гнучкоcтi бiзнеcу. Жодна органiзацiя cьогоднi не
може дозволити cобi iгнорувати рicт конкуренцiї. Для того, щоб витримати
конкуренцiю, організація має, наcамперед, задовольнити уci вимоги замовника.
Тож необхiдно, щоб органiзацiя чiтко зрозумiло вимоги замовника до якоcтi
продукцiї.
У даному доcлiдженнi запропоновано методику забезпечення
Науковим результатом даного доcлiдження cтало методичне забезпечення
Практичним результатом наукового доcлiдження є рекомендацiї
керiвництву органiзацiї для забезпечення конкурентоздатноcтi в умовах
здiйcнення тендерних закупiвель для потреб вiйcькових пiдроздiлiв НГУ.
УДК 351:37.02
Неклонський І.М., к.військ.н., доцент кафедри організації та технічного
забезпечення аварійно-рятувальних робіт Національного університету
цивільного захисту України, Гноєва М.В., здобувач вищої освіти
Національного університету цивільного захисту України
ВАРІАТИВНІСТЬ ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА ВПРОВАДЖЕННЯ

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИХ ТРЕНАЖЕРНИХ КОМПЛЕКСІВ В
СИСТЕМУ ПІДГОТОВКИ РЯТУВАЛЬНИКІВ
З метою застосування інноваційних технологій підготовки рятувальників

в сучасних умовах ведеться активна робота щодо впровадження передового
досвіду різноманітних міжнародних асоціацій та проектів (European Fire Service
Colleges Association, International Association of Fire and Rescue, Compartment
Fire Behavior Training та ін.). Загальний принцип роботи полягає у дослідженні
можливостей комбінованого (почергового) застосування інноваційних
комп’ютерних засобів та відповідного устаткування з використанням реальних
імітаторів небезпечних факторів під час практичного навчання рятувальників.
223
Потреба у застосуванні передових технологій обумовлена необхідністю
вирішення проблеми, яка полягає в тому, що існуючі тренувальні комплекси (в
першу чергу такі як тепло та димокамери, смуги психологічної підготовки), а
також наявні методи і засоби підготовки особового складу до роботи не
відтворюють реальних умов, а тільки створюють наближений ефект. Крім того,
застарілі методики тренувань дають змогу призвичаїтись до них. Це ставить під
сумнів ефективність таких тренувань.
В умовах комбінованого підходу до вирішення проблеми для підготовки
фахівців оперативно-рятувальної служби цивільного захисту активно
впроваджуються прикладні інформаційні технології моделювання дій
рятувальних підрозділів в різних умовах, багатофункціональні тренажерні
комплекси як мобільного так і стаціонарного типу, а також спеціальні смуги
психологічної підготовки модульного типу.
Наприклад, активно застосовуються в навчальному процесі відповідні
програмні тренажери – комп’ютерні симулятори формування навичок
прийняття рішення керівником рятувального підрозділу, який першим прибув
до місця надзвичайної ситуації [https://nuczu.edu.ua/ukr/prohramni-trenazhery].
Як показує зарубіжна практика в системі підготовки рятувальників
активно використовуються мобільні тренувальні комплекси – це передова
комп’ютеризована система навчання, яка дає змогу у безпечних,
контрольованих та екологічно чистих умовах підготувати працівників аварійно-
рятувальних служб, підвищити їх боєздатність під час ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій. Досвід застосування таких комплексів як “Mobile
respiratory protection training galler”, “Combined training system”, “КІО”
(Німеччина), “Mobile Fire Trainer ML 2000” (Польща) показує, що вони є
реальними симуляторами небезпечних факторів, а їх мобільність сприяє
зручності проведення тренувань будь-де і будь-коли.
В рамках виконання спільного польсько-українського проекту
“Регіональні тренінгові центри порятунку – підтримка системи підготовки
добровільної пожежної охорони та професійних аварійних служб в Україні”
впроваджуються багатофункціональні тренажери контейнерного типу.
Багатофункційний тренажер контейнерного типу – це навчальний, мобільний
тренажер, який складається з одного або декількох 40-футових (12 м)
стандартних металевих контейнерів, що з’єднані між собою спеціальними
кріпленнями. Використання подібної технології дає можливість здійснити
монтування та планування тренувального комплексу заввишки приблизно в
15-20 м, що відповідатиме висоті 4-5-ти поверхового будинку, при цьому
імітуючи приміщення різної площі, конфігурації та планування. Безперечною
перевагою подібних тренажерів є можливість здійснити: задимлення приміщень
справжніми продуктами згорання, подачу вогнегасної речовини на гасіння
справжнього осередку займання, відпрацювання рятування постраждалих на
висоті та в обмеженому просторі тощо.
Наукове супроводження впровадження таких тренажерних комплексів
дозволило дослідити сучасні методи та засоби підготовки особового складу на
тренажерах (симуляторах) та обґрунтувати конструкцію і оснащення
224
тренажера. На основі проведеного аналізу та досліджень розроблена методика
проведення занять для виконання навчальних вправ особовим складом
пожежно-рятувальних підрозділів під час виконання завдань за призначенням.
Разом з тим, основна проблема, яка залишається актуальною, під час
впровадження відповідних технологій – це варіативність їх практичної
реалізації. Варіативність – це концептуальна основа дидактики. Саме
варіативність дає можливість диференційованого підходу до всіх категорій
рятувальників, які навчаються, а також дозволяє побороти фактор звикання під
час навчання.
З цієї точки зору стає актуальним розроблення не тільки конструктивних
особливостей тренажерних комплексів і методик проведення занять, а й
моделей імітації дії небезпечних факторів, наприклад таких як явища Flashover,
Backdraft, Flameover (Rollover), утворення нейтральної зони під час внутрішньої
пожежі, зони забруднення тощо. Застосування таких моделей дає можливість
керівнику занять використовуючи вихідні дані, які відповідають певній
конструкції тренажера, досить точно відтворити необхідну реальну обстановку,
а в процесі відпрацювання вправ – моделювати її розвиток.
В цілому, варіативна модель практичної підготовки із застосуванням
багатофункціональних тренажерних комплексів має містити чотири
взаємопов’язаних компоненти: концептуальний, технологічний, змістовий та
регуляторний. Сутність концептуального компоненту моделі – це варіативність.
Технологічний компонент передбачає застосування моделі на практиці і
включає систему дій інструктора, спрямованих на застосування різноманітних
організаційних форм і технологій навчання. Змістовий компонент передбачає
відповідність змісту, складності та обсягу навчального тренінгу. Регуляторний
компонент включає узгодження методів, засобів навчання і змісту практичної
підготовки.
УДК 621.8
Нечипоренко В.М., к.т.н., доцент, доцент кафедри інженерної механіки
Національної академії Національної гвардії України, Сало В.А., д.т.н.,
професор, професор кафедри інженерної механіки Національної академії
Національної гвардії України, Літовченко П.І., к.т.н., доцент, доцент кафедри
інженерної механіки Національної академії Національної гвардії України
БАЗОВИЙ КРИТЕРІЙ ВИБОРУ ПРОЕКТНОГО РІШЕННЯ ПРИ

АВТОМАТИЗОВАНОМУ ПРОЕКТУВАННІ ПОСАДОК З НАТЯГОМ
Технічний прогрес машинобудівної галузі значною мірою пов’язаний із

проблемою створення систем управління експлуатацією виробів, розв’язання
якої дасть змогу прогнозувати стан досліджуваного технічного об’єкта та
передбачити зміну його характеристик напружено-деформованого стану із
плином часу в процесі зношування. Відповідно до тенденцій розвитку цієї
галузі на перший план висувається завдання, пов’язане з рішенням проблем
збільшення ресурсу, а також забезпечення істотного поліпшення якості та
225
надійності деталей устаткування, обладнання, приладів і конструкцій
технічного призначення. Одним з основних напрямків забезпечення таких
вимог і виконання інженерних задач є зниження термінів технологічної
підготовки виробництва, застосування надійних методів технологічних
процесів складання з’єднань, а також наявність якісного встаткування й
засобів контролю й вимірювання. Також слід сказати, що високі вимоги, які
ставляться до виготовлення виробів, а також при виконанні складальних
операцій, багато в чому визначають явища, які відбуваються у з’єднаннях
вузлів і агрегатів машин і механізмів, зокрема, у посадках гарантованим
натягом по гладкій поверхні. Такі умовно нероз’ємні з’єднання є одним з
найбільш поширених, простих й технологічних видів, що застосовуються у
машинах, механізмах і конструкціях у сучасної військовій техніки, озброєння
та інших технічних системах.
Розрахункові схеми та взаємовплив параметрів нового зразка
військової техніки або озброєння під час їх проектування, а також
моделювання умов їх експлуатації найчастіше потребують представлення
уточненими математичними моделями з наступним чисельно-аналітичним
дослідженням. В цьому сенсі для рішення такої актуальної проблеми, а також
підвищення якісних показників вузлів і деталей машин і механізмів
доцільним є максимальне використання автоматизованого проектування
таких виробів (де виконуються технологічні складальні операції при
з’єднанні деталей) з пошуком оптимальних варіантів проектних рішень.
На базі розробленого авторами програмного забезпечення проведена
серія чисельно-аналітичних досліджень аналізу результатів автоматизованого
розрахунку під час проектування з’єднань з натягом. На основі останнього
дослідження здійснено синтез моделі області існування посадок з натягом,
отриманої шляхом графоаналітичної побудови геометричного образу в
двомірній системі координат рN (питомого тиску р і натягу N, відповідно).
Модель представляє собою скінчені множини придатних посадок у вигляді
набору окресленої околиці паралельних відрізків імовірнісних натягів
обмежених допустимими значеннями питомого контактного тиску і натягу.
Для значного звуження кола пошуку раціонального проектного рішення
авторами запропоновано всередині скінченої множини придатних посадок
виділити локалізовану вірогідну зону у формі півкола регламентованого
радіусу. Аналітичний апарат теорії R-функцій використано для
математичного опису всіх елементів геометричного образу (околиці) плоскої
моделі та конфігурації локалізованої зони. Суть такого методу при
аналітичному моделюванні полягає у виборі найдовшої частини відрізка
ймовірнісного натягу стандартної посадки в межах зазначеної зони, на основі
чого сформульовано базовий критерій вибору посадки з натягом при її
автоматизованому проектуванні. Це є однією з необхідних умов при
прийнятті остаточного проектного рішення з множини альтернативних
варіантів.
226
УДК 658.78
Ніколайчук Л.Г., к.т.н, доцент, доцент кафедри управління повсякденною
діяльністю військ та тилового забезпечення Національної академії сухопутних
військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, Манзяк О.М., викладач кафедри
управління повсякденною діяльністю військ та тилового забезпечення
ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ СИЛ ЛОГІСТИКИ ЗА СМУГАМИ

ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Аналізуючи умови перших років війни з 2014 року, можна зазначити, що

дестабілізація ситуації на сході України, розгортання повномасштабних
військових дій показали, нажаль, недосконалість спроможностей збройних сил
України (ЗСУ), її оборонного комплексу та влади загалом проводити бойові дії
та своєчасно, високоякісно забезпечувати потреби фронту. На початках
Український уряд виявився неспроможним спорядити наші ЗС найбільш
необхідним: продовольством, екіпіруванням, зброєю та технікою. Також була
відсутня зрозуміла схема поставок матеріального забезпечення військам, що
потребувало формування нового логістичного забезпечення. Тому, під час
сьогоднішньої російсько-української війни, побудова системи логістики
потребує нагальних змін та розвитку, шляхом вирішення наявних проблем та
визначення напрямів її удосконалення.
Актуальними проблемами для ефективного функціонування системи
логістичного забезпечення є: наявність єдиної нормативно-правової бази її
організації; прозорість усіх процесів у сфері закупівель озброєння та військової
техніки (ОВТ), матеріально-технічних засобах (МтЗ) та послуг, видимість їх
ресурсів через впровадження інформаційних технологій; централізована
організація планування; баланс між ефективністю заходів забезпечення та
максимальної економії державних коштів; відповідність обсягів запасів ОВТ та
МтЗ реальній потребі, забезпечення своєчасного їх накопичення, належного
зберігання, раціонального їх розподілу, ефективного і економного їх
використання; здатність до безперервного забезпечення військ (сил) ОВТ та
МтЗ, своєчасне підвезення у війська необхідної кількості МтЗ під час війни;
чітка та прозора система управління; постійна готовність складових системи до
застосування, здатність виконати покладені завдання; наявність достатньої
кількості сил і засобів, що дозволяють виконувати весь комплекс завдань із
логістики, здійснення швидкої перебудови; наявність системи підвищення
кваліфікації особового складу, який залучається до виконання завдань
логістичного забезпечення, відповідність рівня кваліфікації завданням.
Сьогодні, система логістичного забезпечення ЗСУ – сукупність
взаємопов’язаних та взаємодіючих органів управління, сил і засобів
логістичного забезпечення. Вона розподіляється за масштабами і характером
завдань, які виконуються, на систему логістичного забезпечення стратегічного,
оперативного і тактичного рівнів.
227
Порядок застосування сил логістики: застосування сил логістики під час
виконання завдань оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної
цілісності та недоторканності здійснюється ешелоновано за рівнями
підпорядкованості сил логістики. Ешелонування сил і засобів логістичного
забезпечення здійснюється відповідно до оперативної побудови угруповань
військ (сил) за смугами логістичного забезпечення.
У межах першої смуги логістичного забезпечення розгортаються та
виконують завдання сили логістики підрозділів та військових частин, які
безпосередньо ведуть бойові дії у смузі забезпечення, на передньому краї
оборони (на лінії зіткнення), діють у першому ешелоні угруповання військ
(сил). Сили логістики першої смуги логістичного забезпечення включаються до
систем всебічного забезпечення військових частин.
У межах другої смуги логістичного забезпечення розгортаються та
виконують завдання сили логістики, які безпосередньо підпорядковані
командувачу (командиру) угруповання військ (сил), підрозділи логістичного
забезпечення військових частин (підрозділів) другого ешелону (резервів)
угруповання військ. Зі зміною оперативної побудови угруповання військ сили
логістики військових частин та підрозділів здійснюють перегрупування разом зі
своїми військовими частинами, підрозділами. За рахунок сил логістики, які
безпосередньо підпорядковані командувачу (командиру) угруповання військ,
створюються елементи оперативної побудови угруповання військ –
угруповання сил і засобів логістичного забезпечення та резерв сил логістики.
У межах третьої смуги логістичного забезпечення виконують завдання
сили і засоби, які безпосередньо підпорядковані Головнокомандувачу ЗСУ,
військові частини (установи) логістичного забезпечення Командування Сил
логістики ЗСУ, сили логістики стратегічних резервів, які перебувають у
районах зосередження та військ що відновлюють боєздатність поза межами
операційних зон угруповань військ.
Військові частини (установи) логістичного забезпечення Командування
Сил логістики ЗСУ складають основу угруповання та резерву сил і засобів
логістичного забезпечення сил оборони. За рішенням Головнокомандувача ЗСУ
до складу угруповання сил і засобів логістичного забезпечення сил оборони
можуть входити військові частини (установи) логістичного забезпечення, які
підпорядковані органам управління інших складових сил оборони. За рішенням
Верховного Головнокомандувача ЗСУ до складу угруповання сил і засобів
логістичного забезпечення сил оборони можуть бути включені державні
підприємства та установи з ремонту ОВТ та постачання ресурсів.
Сили та засоби логістичного забезпечення другої та третьої смуг
логістичного забезпечення у залежності від оперативної обстановки можуть
залучатися до виконання окремих та невідкладних завдань забезпечення
підготовки та ведення бойових дій у смугах логістичного забезпечення що
наближені до противника.
Аналізуючи вище викладений матеріал, можна виділити наступні основні
шляхи розвитку системи логістичного забезпечення:
228
– удосконалення організаційно-штатної структури військових частин,
установ, підрозділів логістичного забезпечення, приведення її у відповідність
оснащенню та заданням що на них покладаються;
– запровадження у діяльності сил логістики з організації та здійснення
логістичних процедур та стандартів прийнятих в ЗС держав-членів НАТО;
– оснащення військових частин, установ, підрозділів логістики сучасними
зразками техніки, технологічного обладнання, інвентарю та устаткування;
– запровадження комплексних автоматизованих систем управління
запасами МтЗ та їх обліку;
– удосконалення процесів логістичного забезпечення Збройних Сил
України у особливий період для оперативного і повного задоволення потреб у
постачанні МтЗ та послуг, відновленні (ремонті) ОВТ та МтЗ, розквартируванні
військ (сил);
– будівництво та вдосконалення логістичної інфраструктури що
забезпечує надійне зберігання МтЗ та підвищення виробничих можливостей;
– комплектування сил логістики мотивованим та професійно
підготовленим особовим складом відповідно до потреб військових частин,
установ, підрозділів логістичного забезпечення;
– відпрацювання та впровадження нормативних (доктринальних)
документів щодо застосування сил логістики.
УДК 629.7.08
Новічонок С.М., к.т.н., доцент, провідний науковий співробітник науково-
дослідного відділу (аеродромно-технічного забезпечення авіації Повітряних
Сил) науково-дослідного управління (розвитку, застосування та забезпечення
авіації Повітряних Сил) наукового центру Повітряних Сил Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба,
Леоненко О.М., к.т.н., доцент, провідний науковий співробітник науково-
дослідного відділу (аеродромно-технічного забезпечення авіації Повітряних
Сил) науково-дослідного управління (розвитку, застосування та забезпечення
авіації Повітряних Сил) наукового центру Повітряних Сил Харківського
Кравчук Д.О., начальник науково-дослідного відділу (аеродромно-технічного
забезпечення авіації Повітряних Сил) науково-дослідного управління
(розвитку, застосування та забезпечення авіації Повітряних Сил) наукового
Сил ім. Івана Кожедуба, полковник
ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ RAMUS ДЛЯ

КОНЦЕПТУАЛЬНОГО МОДЕЛЮВАННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
На теперішній час корисність застосування моделей діяльності різних

типів для аналізу і планування службово-бойової діяльності не викликає
сумнівів. Серед переваг моделювання (особливо імітаційного) – можливість в
229
короткий термін здійснити перевірку декількох варіантів виконання службово -
бойової задачі (СБЗ), яка є складною за своєю структурою, характером
процесів, умовами виконання, має значну кількість вхідних параметрів тощо.
Проблемним питанням у моделюванні СБЗ залишається необхідність
одночасного володіння глибокими знаннями галузі, до якої належить задача,
що моделюється, та безпосередньо володіння математичним апаратом,
прийомами та способами моделювання.
Окремо слід говорити про здатність вірно застосувати вже готову модель.
Очевидно, що неповне усвідомлення обмежень, закладених у модель, може
привести як до невірного визначення вихідних даних, так і до невірної
інтерпретації результату. Тут знов-таки актуальною є проблема досвідченості
авторів моделі та її користувачів у різних галузях знань.
Для подолання зазначеного протиріччя в провідних країнах розвинуте,
зокрема, використання так званих концептуальних моделей. Рекомендації щодо
концептуального моделювання можна отримати з методики Conceptual
Modeling for Military Modeling and Simulation, якій надається перевага для
розробок у військової галузі для країн NАТО.
Взагалі під концептуальною моделлю розуміють модель, представлену
множиною понять та зв’язків між ними, що визначають смислову структуру
галузі, яка розглядається, або її окремого конкретного об’єкта.
У вище вказаній методиці зазначається, що створенню складної моделі
для розрахунків (наприклад, імітаційної) повинно передувати концептуальне
моделювання. Це дозволить уникнути більшості проблем, пов’язаних з різним
напрямком обізнаності учасників проектування. Основна задача, яку повинна
вирішувати концептуальна модель ‒ це поєднання простору виконання СБЗ
(місії) та простору моделі. Іншими словами, концептуальна модель повинна
служити перекладачем з “мови командирів” на “мову математиків та
програмістів”.
Для створення концептуальної моделі може бути використано багато
способів, які визначаються різними стандартами моделювання. Зазначена вище
методика дає рекомендований перелік таких стандартів, серед яких стандарт
IDEF0.
IDEF0-моделі пов’язують між собою процеси, з яких складається
службово-бойове завдання. Можливість відображення складових процесу
досягається шляхом декомпозиції поточного процесу. Кожний процес
призначений для перетворення певного вхідного потоку ресурсів або станів у
вихідний потік. Наприклад, на вході процесу технічного обслуговування буде
необслужена техніка, а на виході ‒ обслужена. Кожному процесу належать
ресурси (сили та засоби, якими він здійснюється) та обмеження (керівні
документи, накази, регламенти тощо). Правильна побудова такої моделі
дозволяє наочно уявити “хто, що і для чого робить, на якій підставі це
здійснюється і якими силами”. При цьому модель складається таким чином,
щоб назви процесів та належних їм входів і виходів були зрозумілі як тим, хто
буде на основі концептуальної моделі складати імітаційну модель, так і тим,
хто цю імітаційну модель буде використовувати. Для закріплення
230
однозначності такого взаєморозуміння IDEF0-модель включає глосарій –
тлумачний словник для всіх елементів концептуальної моделі. Слід зазначити,
що стандарт IDEF0-моделей початково створювався як інструмент
структурного моделювання процесів для пошуку шляхів щодо їх покращення –
реінжинірингу. Отже IDEF0-модель – відправна точка для подальшого
розрахункового, імітаційного моделювання або реінжинірингу.
На вигляд IDEF0-модель є набором схем, які складаються з
прямокутників (які позначають процеси), пов’язаних стрілками, що часто
невірно інтерпретується як просто ще один спосіб наочного представлення
інформації. Зазначимо, що переваги IDEF0-моделювання можуть проявитися
повною мірою лише при вірному розподілі основного процесу на підпроцеси та
при збереженні всіх зв’язків при виконанні декомпозицій.
Правильний розподіл процесів на підпроцеси досягається різними
методами взаємодії експертної спільноти. Підтримання структурної цілісності
пов’язаності – окреме завдання. При нескладних структурах моделі зберегти
зв’язки та скласти глосарій не важко. Реальні процеси мають сотні підпроцесів,
які мають складні взаємозв’язки. Ресурси та обмеження також можуть
описуватись переліками в десятки і навіть сотні позицій. Тому виконувати
IDEF0-моделювання без застосування спеціальних засобів автоматизації
недоцільно.
Існує декілька програмних засобів для автоматизації. Зупинимось на
одному з таких засобів, який декілька років застосовується авторами для
моделювання етапів (процесів, заходів) аеродромно-технічного забезпечення
польотів авіації. Для складання IDEF0-моделей використовується вітчизняна
розробка RAMUS 2.0. Це програмне забезпечення, яке є вільно
розповсюджуваним з відкритим програним кодом, має дуже зручний інтерфейс
для побудови графічної частини моделі. Окрім цього для опису рес урсів,
обмежень та інших потоків можна використовувати спеціальні класифікатори.
Саме наявність можливості роботи з класифікаторами робить це програмне
забезпечення дуже привабливим. Процеси створюваної IDEF0-моделі також
внутрішнє представлені в RAMUS 2.0 спеціальним класифікатором. Цей
класифікатор формується неявно під час побудови моделі. З додаванням нового
процесу додається елемент класифікатора, декомпозиція приводить до появи
внутрішньої гілки класифікатора і так далі. Також для різних видів робіт
можуть бути присвоєні різні властивості. Наприклад, опис роботи або її
коштовність. Таким чином, в процесі складання моделі формується
класифікатор робіт та встановлюються зв’язки між ним та іншими
класифікаторами.
Програма автоматично відстежує підтримання цих зв’язків при
декомпозиціях і модифікаціях моделі, що дозволяє підтримувати її
пов’язаність. Якщо модель була створена з використанням класифікаторів, тоді:
– модель може бути представлена у вигляді HTML-сторінки з
гіперпосиланнями, які дозволяють переходити до окремих елементів;
– автоматично можуть бути побудовані різноманітні переліки (наприклад,
можна автоматично отримати таблицю, яка буде показувати процеси та
231
відповідні до них ресурси). Такі переліки в RAMUS мають назву звітів. Звіт
може містити форматування за допомогою HTML-тегів;
– можуть бути створені таблиці для динамічної зміни (наприклад, зміни
виконавців процесу без внесення змін в саму модель). При цьому такі динамічні
зміни можуть бути враховані в звітах;
– можуть бути застосовані формули для формування елементів звітів на
основі даних класифікаторів.
Крім того, передбачене ручне формування класифікаторів, а також імпорт
та експорт класифікаторів з (в) таблиці Excel, що робить легким перехід між
програмними середовищами, оскільки формат таблиць Excel використовується
багатьма програмами моделювання.
До недоліків можна віднести не дуже інформативні довідкові джерела
щодо RAMUS та певну невідповідність поведінки програми, заявленої у
документації, при створенні окремих складних звітів.
В цілому, досвід застосування RAMUS 2.0 протягом декількох років для
створення концептуальних моделей в галузі аеродромно-технічного
забезпечення польотів авіації Повітряних Сил Збройних Сил України показав
високу зручність та ефективність цього програмного забезпечення.
УДК 355.45:623.76 (07)

Оборонов М.І., старший викладач кафедри тактики військ протиповітряної
оборони Сухопутних військ факультету протиповітряної оборони Сухопутних
військ Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана
Кожедуба, підполковник, Корсунов С.І., доцент кафедри тактики військ
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СИЛАМИ І

ЗАСОБАМИ ППО ЗА РАХУНОК ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО
ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Постійні, щоденні повітряні удари, різними типами засобів повітряного

нападу по населеним пунктам України, військам та об’єктам критичної
інфраструктури нашої держави показують, що надійна протиповітряної
оборони – це, на сьогодні, найважливіше завдання, яке потрібно постійно і
оперативно вирішувати.
Поява нових типів засобів повітряного нападу противника, таких, як
БпЛА, крилаті і балістичні ракети, керовані авіаційні бомби у великій кількості,
та постійне їх удосконалення вимагає застосування нових підходів у побудові
системи протиповітряної оборони нашої держави.
Основними напрямками удосконалення системи протиповітряної оборони
будуть:
232
– поява та постановка на озброєння новітніх систем та засобів ураження
повітряного противника, в першу чергу, дешевих та завадозахищених;
– насичення підрозділів ППО засобами РЕБ та масове їх застосування для
протидії засобам повітряного нападу противника;
– створення нових та удосконалення існуючих систем управління силами
і засобами протиповітряної оборони, які б мінімізували час на прийняття
рішення по знищенню повітряної цілі, від моменту її виявлення до моменту
відкриття по ній вогню.
Одним із пріоритетних напрямків удосконалення системи управління
силами і засобами протиповітряної оборони є насичення підрозділів
протиповітряної оборони (бойових обслуг та мобільних вогневих груп, які
виконують завдання з протидії нападу повітряного противника) необхідною
кількість засобів засобів захищеного зв’язку і пристроями відображення
інформації про повітряного противника та автоматизація цього процесу шляхом
застосування спеціального програмного забезпечення.
На даний час у підрозділах протиповітряної оборони, на рівні відділення-
бригада широке застосування отримали програмні продукти “Віраж”,
“Кропива” у поєднанні із засобами відображення інформації (планшети,
смартфони, ноутбуки та інші).
Використання спеціального програмного забезпечення “Віраж”,
“Кропива” надає змогу начальникам ППО (командирам підрозділів ППО), у
режимі закритої мережі:
– до бою – проводити планування протиповітряної оборони;
– оцінювати місцевість в районах виконання бойових завдань та
проводити оцінку можливих напрямків нальоту повітряного противника;
– проводити побудову бойових порядків підрозділів ППО та аналізувати
їх ефективність;
– проводити оцінку зони розвідки та зони ураження повітряного
противника;
– обмінюватися інформацією про положення та склад сил і засобів;
– в ході ведення протиповітряного бою, всім складовим системи ППО –
отримувати інформацію про повітряну обстановку, в режимі реального часу;
– аналізувати напрямки нальоту повітряного противника та типи
літальних апаратів (засобів ураження), які застосовуються, їх кількість;
– своєчасно приводити в готовність до бойового застосування систему
зенітного ракетно-артилерійського прикриття і систему винищувально
авіаційного прикриття;
– проводити вибір підрозділів (вогневих одиниць) для постановки
вогневого завдання на ураження повітряних цілей, як в автоматизованому так і
в ручному режимі;
– можливість підрозділів (вогневих одиниць) самостійно вибирати для
ураження повітряні цілі, у зонах своєї відповідальності, відповідно до
заздалегідь отриманих бойових наказів (бойових розпоряджень).
Проблемними питаннями удосконалення системи управління силами і
засобами ППО, за рахунок використання спеціального програмного
233
забезпечення, які потрібно вирішувати, на даний час можуть бути: недостатня
кількість пристроїв відображення інформації про повітряного противника,
пристроїв доступу до мережі “Інтернет” та засобів захищеного зв’язку у
підрозділах, які забезпечують виконання завдань з ППО і необхідність
навчання особового складу, що залучається ло виконання завдань з ППО
вмінню користуватися програмними продуктами і спеціальним програмним
забезпечення.
Таким чином, удосконалення системи управління силами і засобами
ППО, надасть змогу підвищити надійність і ефективність системи
протиповітряної оборони та унеможливить ураження прикриваємих військ та
знищення об’єктів інфраструктури нашої держави.
УДК 355.421:528.91
Обрядін В.В., к.військ.н., доцент, доцент кафедри державної безпеки та
оперативного мистецтва оперативного факультету Національної академії
Національної гвардії України, Горєлишев С.А., к.т.н., доцент, доцент кафедри
тактики Національної гвардії України Національної академії Національної
гвардії України, Побережний А.А., науковий співробітник науково-дослідної
Національної академії Національної гвардії України, підполковник
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В РОБОТІ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ

ЧАСТИНИ В ПРОЦЕСІ ОЦІНЮВАННЯ СМУГИ (РАЙОНУ) БОЙОВИХ
ДІЙ
Складовим елементом другого етапу процесу прийняття військового

рішення за стандартами НАТО, який має назву “Аналіз отриманого завдання”, є
процес оцінювання смуги (району)) майбутніх бойових дій.
Відповідно до стандартів країн-членів НАТО визначаються наступні види
районів: район проведення операції, бойових дій (Area of Operations (AO)).
Межами району ведення операцій є розмежувальні лінії; район впливу (Area of
Influence) – географічний район, в якому командир має можливість здійснювати
вплив на хід проведення операцій за допомогою застосування власних вогневих
засобів; район інтересу (Area of Interest (AOI)) – географічний район, у якому
необхідно здобути розвідувальні відомості та дані для проведення планування
дій або успішного виконання покладеного завдання.
Оцінка смуги (району) операції (бойових дій) проводиться відповідними
посадовими особами штабу з використанням підготовлених довідок,
розрахунків, аерофотознімків, рельєфних планів, військово-географічних описів
сухопутних військово-адміністративних зон, описів районів проведення
операцій (бойових дій), об’єктів військової інфраструктури, переліків особливо
важливих державних об’єктів, техногенно небезпечних об’єктів, автомобільних
доріг оборонного значення та інших розрахунково-довідкових документів.
Найбільш трудомісткими серед вищезазначених документів є такі, що
містять у собі наступні аспекти місцевості: умови спостереження та ділянки
234
вогневого ураження (Observation and Fields of Fire); шляхи підступу (Avenues of
Approach); ключові райони місцевості (Key and Decisive Terrain); перешкоди
(Obstacles); маскувальні та захисні властивості (Cover and Concealment);
наявність (відсутність) техногенно-небезпечних об’єктів, зон затоплень,
руйнувань, пожеж, РХБ зараження, несприятливої (загрозливої) санітарно -
епідеміологічної обстановки; об’єктів, що знаходяться під захистом
міжнародного гуманітарного права; захисних споруд; вузлів транспортних
комунікацій; джерел водопостачання тощо.
Оформлення вихідних даних включає в себе комплекс заходів, щодо
аналізу вищезазначених характеристик середовища з урахуванням їх
можливого впливу (особливостей), що можуть ускладнити або полегшити
виконання завдань. Вище зазначені роботи здійснюються всіма службовими
особами штабу за напрямками їх діяльності. За результатами оцінювання
району проведення операції (бойових дій) здійснюється оформлення
розрахунково-довідкових документів, а саме: узагальнений оверлей (схема,
карта) перешкод (Modified Combined Obstacle Overlay (MCOO))
У разі впровадження в роботу органу управління бригади (батальйону)
інформаційних технологій, зокрема, геоінформаційної системи (ГІС) Arc View
GIS версії 3.3, організація роботи секції персоналу під час аналізу
вищезазначених характеристик середовища значно спрощується та може
вестися у відповідності з алгоритмом (способом), який передбачає застосування
у складі ГІС двох модулів: Spatial Analyst та 3D Analyst.
Модуль Spatial Analyst додається в ArcVіew GIS в якості окремого
додатка й завантажується за допомогою опції “Додаткові модулі / Extension” з
меню “Файл / File” при активному вікні проекту. При цьому в інтерфейс
користувача (офіцера-оператора) ArcVіew GIS будуть завантажені додаткові
компоненти. У головне меню додаються два програмні модулі: “Surface /
Поверхня” і “Analysis / Аналіз”.
Модуль Surface містить функції: “інтерполювати поверхню / Interpolate
Grid”; “побудувати ізолінії / Create Contours”(створюється результуюча лінійна
тема, кожна точка якої має однакові значення висоти, магнітуди, концентрації і
т.ін.); “обчислити схил / Derive Slope”; “обчислити експозицію / Derive Aspect”
(використовується в якості показника освітленості схилів); “провести
відмивання рельєфу / Compute Hillshade”(створення полутонового зображення
рельєфу при заданому освітленні місцевості з метою додання об’ємності
формам рельєфу); “обчислити зони видимості / Calculate Viewshed”.
Модуль Analysis містить функції: “знайти відстань, визначити
близькість / Assign Proximity”; “обчислити щільність / Calculate Density”;
“одержати статистику по чарунках / Cell Statistics”; “узагальнити зони /
Summarize Zones”; “гістограми по зонах / Histogram By Zone”; “крос-табуляція
площ / Tabulate Areas”(створення таблиці сполученості для змінних у
визначених чарунках); “запит до карти / Map Query”; “картографічний
калькулятор / Map Calculator”; “статистика сусідства / Neighborhood
Statistics”; “перекласифікувати / Reclassify”.
235
Модуль Spatial Analyst призначений для створення й аналізу цифрових
моделей поверхонь просторово розподілених даних. Стосовно до бойового та
тилового забезпечення військ, за допомогою цього модуля можна створювати
цифрові моделі рельєфу району бою, зон ураження та забруднення, виконувати
аналіз створених поверхонь (визначення схилів, побудова ізоліній, створення
поперечних профілів), проводити гідрологічне моделювання водозбірних
басейнів, визначати характеристики поверхневого стоку та ін.
За допомогою модуля Spatial Analyst можна створити двовимірну
цифрову модель рельєфу (поверхні) з текстового файлу значень висот
(показників щільності процесів, подій) на заданій території, отриманого в
результаті оцифрування великомасштабної топографічної карти, що містить
значення прямокутних координат X, Y і абсолютні оцінки висот (показників
щільності) точок як координати Z. Зазначений текстовий файл із оцінками
висот (показників щільності) завантажується у Вид / View як тема Подія / Add
Event Theme й потім перетворюється в шейп-файл командою Перетворити в
шейп-файл / Convert to Shapefile із меню Тема / Theme.
Модуль 3D Analyst додає до ArcVіew GIS підтримку нових типів об’єктів
– 3D об’єктів, функції моделювання поверхонь і перспективного відображення
їх у реальному часі. З його допомогою можна створювати й візуалізувати
просторові дані з використанням третього виміру, який забезпечує об’ємне
зображення. 3D об’єкти – новий тип об’єктів, які разом з координатами X і Y
зберігають координату Z для кожної точки, яка використовується для підняття
об’єкта.
Модуль 3D Analyst дає можливість: створювати реалістичні моделі
поверхні з різного роду вихідних даних; візуалізувати векторні дані в 3D формі;
розраховувати об’єми між двома поверхнями; будувати поперечні профілі
поверхонь по заданому напрямку або маршруті руху; визначати висоту
поверхні в будь-якій точці.
Крім засобів створення й аналізу поверхонь, модуль 3D Analyst надає
потужний інструментарій для створення й візуалізації тривимірних
перспективних зображень. Перспективні зображення більш інформативні, їх
легше сприймати й інтерпретувати.
3D Analyst додає новий тип документа до інтерфейсу ArcVіew GIS –
документ 3D Scene / 3D Вид. Цей документ надає можливість використання
інтерактивного вікна перегляду Viewer / вьюера, що представляє дані в
перспективному виді. За його допомогою можна: відображати й обновляти 3D-
дані в перспективі; бачити 2D-об’єкти в 3D-вимірі; в інтерактивному режимі
змінювати масштаб, нахил і повертати об’єкти в реальному часі, щоб змінити
перспективу розгляду поверхні зображення або об’єктів.
Модуль 3D Analyst додається в ArcVіew GIS у якості окремого додатка й
завантажується за допомогою опції Модулі / Extension з меню Файл / File при
активному вікні проекту. Компоненти інтерфейсу користувача модуля 3D
Analyst завантажуються в інтерфейс Виду. Багато з інструментальних засобів,
що використовуються для роботи з документом Вид, доступні в модулі 3D
Analyst.
236
Останній дозволяє проводити різні види аналізу поверхонь просторово
розподілених даних, у тому числі просторових моделей рельєфу й місцевості:
одержувати інформацію з поверхні, створювати теми ухилів і експозицій,
будувати ізолінії, створювати 3D об’єкти, вимірювати висоту уздовж лінії,
проводити аналіз видимості, проводити аналіз поверхневого стоку, вимірювати
площі й об’єми.
Висновок. Застосування в складі програмного ГІС-продукту ArcVіew GIS
модулів Spatial Analyst та 3D Analyst поширює можливості в роботі секцій
персоналу органу управління частину на етапі аналізу отриманого завдання
стосовно повноти та якості оцінювання смуги (району) бойових дій.
УДК 623.445
Одейчук М.П., к.т.н., старший науковий співробітник Національного
наукового центру “Харківський фізико-технічний інститут”, Ільченко М.І.,
начальник сектора вакуумної прокатки Національного наукового центру
“Харківський фізико-технічний інститут”, Одейчук А.М., к.т.н., старший
науковий співробітник Національного наукового центру “Харківський фізико -
технічний інститут”
БАГАТОШАРОВІ МЕТАЛЕВІ БРОНЕЕЛЕМЕНТИ З ПІДВИЩЕНОЮ

МАСОВОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ТА БРОНЕСТІЙКІСТЮ ДЛЯ ЗАСОБІВ
ІНДИВІДУАЛЬНОГО БРОНЕЗАХИСТУ ТА ЛЕГКОБРОНЬОВАНОЇ
ТЕХНІКИ
Аналіз військових дій в Україні та закордонних збройних конфліктів

останнього часу довів, що засоби індивідуального бронезахисту та броньовий
захист легкоброньованих машин (ЛБМ), які знаходяться на озброєнні в Україні,
значно поступається перспективним закордонним зразкам, що підтвердилося
досвідом їх застосування в Україні та Іраку і Афганістані.
Як свідчать аналіз результатів військових конфліктів за останній час,
загибель та більшість поранень військовослужбовців, спричиняється саме
осколками (~ 70%). Це обумовлено тим, що більшість боєприпасів зброї, яка
направлена на винищення противника на площі, основана на принципі
ураження осколками. На сам перед це гранати, міни, снаряди, бомби, тощо.
Особливо гостро це писання постає, коли ураження військовослужбовців
відбувається в окопі, приміщенні або у іншій оборонній споруді. Більшість
існуючих засобів захисту призначені для захисту лише тулубу та голови
військовослужбовця та не дозволяють захистити кінцівки від осколкових
поранень. Передусім це пов’язано з надмірною вагою та габаритами такого
захисту, який, крім того, не є легкознімальним (швидкозмінним), що
унеможливлює нормальне пересування військовослужбовця. Проте ураження
артерій у кінцівках може бути настільки ж смертельним, які і внутрішніх
органів. Ураження сухожиль та зв’язок частіше за все веде до інвалідності і
каліцтва та потребує довгострокової реабілітації після поранення.
237
Посилення вимог до захисту сучасних та перспективних зразків ЛБМ,
викликане появою і широким поширенням високоефективних стрілецьких
засобів ураження (збільшення калібру, кулі з термозміцненими,
твердосплавними осердями та ін.), викликає необхідність пошуку нових
підходів до підвищення стійкості броньових сталей з використанням сучасних
металургійних, матеріалознавчих і конструктивних рішень. В теперішній час
традиційні металургійні і матеріалознавчі підходи до виробництва гомогенного
листового прокату з броньових сталей практично вичерпали свої можливості і
вже не в змозі забезпечити високу їх стійкість проти сучасних засобів ураження
без збільшення товщини броні і, відповідно, маси конструкції в цілому.
Сталева броня ще довгий час буде залишатися основою конструкцій
бронемашин. У зв’язку з цим завдання зниження маси броні при забезпеченні
високої динамічної стійкості, яка традиційно вирішується за рахунок
зменшення критичної товщини бронеелементів, не втрачає своєї актуальності.
Вельми перспективним напрямком, націленим на зниження товщини
броні, є заміна традиційного гомогенного листового прокату на двошарові або
багатошарові (гетерогенні) композити з м’яким тильним і твердим
фронтальним шаром.
Протиріччя, притаманні гомогенним бронесталям, позбавлені гетерогенні
бронезахисні шаруваті металеві композити (БШМК). Основні два шари, з яких
складається такий композит, виконано із різнорідних сталей: зовнішній
(фронтальний) шар – із високовуглецевої сталі з твердістю ≈ 62-65 НRС, а
внутрішній (тильний) шар – із низьковуглецевої сталі з твердістю ≈ 35-50 НRС.
Ці шари з’єднано один з одним по всій площі їх контакту між собою за методом
твердофазного зварювання металів (використання вакуумно-деформаційної
технології). Це дозволило отримати суцільні БШМК з високими показниками
живучості та низькими масо-габаритними параметрами (захист від ураження
калібром 7,62-мм забезпечує композит з поверхневою густиною 78,5 кг/м 2, а
захист від ураження калібром 12,7-мм забезпечує композит з поверхневою
густиною 121,7 кг/м2), що зменшує вагу суцільного бронеелемента в 1,5-2 рази.
Результати проведених ННЦ “ХФТІ” експериментальних досліджень
балістичної стійкості сталевих бронеелементів, що складаються з шару
високотвердої, але крихкої сталі, і шару м’якої, високов’язкої сталі, довели
можливість отримання нетрадиційних шаруватих сталевих композитів,
функціональна придатність (бронестійкість) яких значно вища за ту, яку мають
навіть кращі зарубіжні гомогенні бронесталі. Наприклад, за однакового рівня
бронестійкості фінські сталі марок Ramor 550 і Ramor 500 повинні мати
товщину (а відтак, і поверхневу густину) більшу, ніж у розроблених нами
біметалів, на 48% і 69% відповідно. Розробка нових засобів захисту зі
зменшеною вагою та габаритами на основі багатошарових металевих
бронеелементів дозволить створити нові або суттєво модернізувати існуючі
засоби індивідуального захисту, які будуть легкознімальними
(швидкозмінними) та забезпечать надійний захист кінцівок, шиї та голови
військовослужбовців від осколкових поранень та будуть мати більшу
238
захищеність та значно меншу вагу та габарити, що є вельми важливим та
актуальним.
Для ще більшого зниження ваги стальних бронеелементів набуває спосіб
застосування перфорування бронесталей, що дозволяє знизити вагу ще на 40%
при збереженні рівня бронестійкості. Так, розроблені в ННЦ “ХФТІ”
перфоровані БШМК з високими показниками живучості та низькими масо-
габаритними параметрами (захист від ураження калібром 7,62-мм забезпечує
композит з поверхневою густиною 44,0 кг/м 2, а захист від ураження калібром
12,7-мм забезпечує композит з поверхневою густиною 76,9 кг/м 2), що зменшує
вагу перфорованого бронеелемента відносно суцільної бронесталі в 2,7-3,2
рази. Показник ефективності маси броні Em для розроблених суцільних БШМК
складає 2,16, а для перфорованих БШМК – 2,66, що корелює з найкращими
зразками композиційної кераміки на основі оксиду алюмінію, для яких цей
показник складає 2,33. Це наближає такі стальні бронеелементи за параметром
ефективності маси броні до керамічних систем.
Проте для керамічних систем одним з недоліків є неприйнятно низька
багатоударна характеристика, що характеризується тим, що кераміка захищає
від першої кулі, а друга вже може зробити отвір в цілі. Це вимагає розробки
комбінованих багатоелементних керамічних систем, створення яких досить
складне, витратне і знаходиться на стадії відпрацювання.
Для перфорованих шаруватих металевих бронеелементів, які позбавлені
попереднього недоліку, однією з найбільш затребуваних характеристик, значно
перевершуючих за параметрами керамічні системи, є їх здатність витримувати
множинні попадання. В ННЦ “ХФТІ” розроблені перфоровані шаруваті
металеві композити, що забезпечують захист за 6-м класом бронестійкості до
ДСТУ В 4103 при натурних балістичних випробуваннях (7,62×54-мм
бронебійно-запальна гвинтівкова загострена куля зі сталевими загартованим
осердям Б-32, дистанція 30 м) показали рекордний показник живучості 221
постріл/м2 (відповідно сталь і кераміка – 40-70 пострілів/м2).
В процесі проведення натурного тестування функціональної придатності
експериментальних зразків ШМК встановлено відповідність балістичної
стійкості:
– суцільних зразків розроблених БШМК за 5-м класом бронестійкості по
ДСТУ В 4103 (7,62-мм автомат Калашникова АКМ і 7,62×39-мм патрони зразка
1943 року БЗ (57-БЗ-231, бронебійно-запальна загострена куля зі сталевим
загартованим осердям) та за 6-м класом бронестійкості по ДСТУ В 4103 та
Level 3 за Stanag 4569 (7,62-мм снайперська гвинтівка СГД і 7,62×54-мм
патрони Б-32 (57-БЗ-323, бронебійно-запальна гвинтівкова загострена куля зі
сталевим загартованим осердям);
– суцільних та перфорованих зразків розроблених БШМК у складі
рознесеної бронезахистної структури за класом бронестійкості Level 3 (7,62-мм
снайперська гвинтівка СГД і 7,62×54-мм патрони Б-32 (57-БЗ-323, бронебійно-
запальна гвинтівкова загострена куля зі сталевим загартованим осердям) та
Level 3+ (12,7-мм кулемет НСВ “Утес” і 12,7×108-мм патрони Б-32 (57-БЗ-542,
239
бронебійно-запальна загострена куля зі сталевим загартованим осердям) за
Stanag 4569.
Ці рішення є реальними як для національного промислового виробництва,
так і для експорту на світовий ринок новітніх вітчизняних броньових матеріалів
та виробів з них (готових бронезахисних модулів) з високим рівнем доданої
вартості. Також цю броню можливо легко додати або швидко зняти при
необхідності.
УДК 355.4
Олексенко О.О., д-р філософії, начальник воєнно-наукового відділу штабу
Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, полковник
МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ МАРШРУТІВ ПРОСУВАННЯ

ДИВЕРСІЙНО-РОЗВІДУВАЛЬНИХ ГРУП ПРОТИВНИКА НА ОСНОВІ
МУРАШИНОГО АЛГОРИТМУ
Сьогодення в Україні показує, що внаслідок ескалації суспільно-

політичної обстановки, що виникла в результаті агресії з боку російської
федерації (рф) проти нашої країни, фіксуються спроби терористичних
угруповань “ЛНР” та “ДНР”, а також спецслужб рф (диверсійно-
розвідувальних груп (ДРГ)) намагання отримати інформацію про військові
об’єкти. Ці дії можуть бути спрямовані на підготовку можливих диверсійних
або терористичних актів з метою подальшої дестабілізації внутрішньої ситуації
в державі.
Запропоновано використання мурашиного алгоритму для прогнозування
маршрутів просування ДРГ. Особливість алгоритму мурахи полягає у його
здатності вирішувати не лише статичні, але і динамічні завдання, що робить
його особливо цікавим. Цей метод розв’язання передбачає ітераційний процес,
у якому діє багато агентів (мурах), які взаємодіють між собою шляхом
модифікації навколишнього середовища. Основним засобом взаємодії є
відкладання феромонів на маршрутах. Важливо відзначити, що більш вигідні
маршрути отримують більше феромонів на вищому рівні.
Очевидно, що для умов моделювання оптимальним маршрутом буде
пряма від вихідної точки маршруту до кінцевої (об’єкту диверсії).
Прогнозування маршрутів просування ДРГ здійснюється з урахуванням
наявності на маршруті перешкод – “зон небезпеки” (пунктів пропуску, застав,
засад, патрулів, тощо). Досліджена робота мінімаксного мурашиного алгоритму
при наявності на можливих маршрутах таких перешкод та робота алгоритму
при змінах “зон небезпеки” у місцеположенні та розмірах. У залежності від
обраного способу визначення доступності ділянки маршруту, маршрут або має
огинати “заборонені зони”, або ж може проходити через них, але при цьому
привабливість такого маршруту зменшується.
Досліджено роботу методу в умовах врахування впливу важливості
кінцевої точки маршруту (об’єкту впливу ДРГ) та кількості ресурсу противника
240
(наряду сил та засобів), необхідних для ураження об’єкту удару (впливу) з
заданою ймовірністю або ступенем впливу сил противника.
Проведена перевірка працездатності методу прогнозування маршрутів
просування ДРГ противника на основі мурашиного алгоритму. Встановлено,
що в усіх випадках метод забезпечує найкоротшу довжину маршруту від
вихідної до кінцевої точки маршруту ДРГ. Результати досліджень позитивні і
вказують на можливість вирішення поставленого завдання з використанням
мурашиного алгоритму.
УДК 621.879.34
Онопрейчук Д.В., к.т.н., доцент, доцент кафедри машинобудування та
технічного сервісу машин Українського державного університету залізничного
транспорту, Ремарчук М.П., д.т.н., професор, професор кафедри
машинобудування та технічного сервісу машин Українського державного
університету залізничного транспорту, Башкатов Є.Г., к.військ.н., доцент,
начальник кафедри тактики Національної академії Національної гвардії
України, полковник, Фурман О.Л., бакалавр кафедри машинобудування та
технічного сервісу машин Українського державного університету залізничного
транспорту
МОДЕРНІЗАЦІЯ ПОЛКОВОЇ ЗЕМЛЕРИЙНОЇ МАШИНИ ПЗМ-2
Відвойовування кожного клаптику української землі у московських

загарбників вартує українському війську неймовірних зусиль. Адже потребує
спочатку витіснення ворожих військ, а потім закріплення на зайнятих рубежах.
Закріплення передбачає зведення різних фортифікаційних споруд: окопи,
траншеї, бліндажі, ходи сполучень, спостережні й командні пункти, а також
інші елементи, що забезпечують максимальну живучість та спроможність
особового складу до ведення подальших бойових дій. Це в основному земляні
роботи для виконання яких залучається особовий склад з лопатами та іншим
інструментом або ж спеціалізована військова техніка – машини інженерного
озброєння.
До машин інженерного озброєння належать машини для механізації
земляних робіт БТМ-3, ТМК-2 (траншейні машини), МДК-3 (котлованні),
ПЗМ-2, ПЗМ-3 (полкові землерийні машини), ЕОВ-4421 (екскаватор
одноківшевий військовий). Найпоширенішою землерийною технікою у
військах є полкові землерийні машини. Якщо ПЗМ-3 з модифікаціями
ПЗМ-3-01 та ПЗМ-3-01Б є новими розробками українського машинобудування,
то ПЗМ-2 була прийнята на озброєння близько 40 років і їх кількість перевищує
кількість нових зразків. Тому є доцільним провести їх модернізацію з метою
підвищення надійності та експлуатаційної продуктивності.
ПЗМ-2 складається з тягача Т-155, бульдозерного та траншеє копального
обладнання – опорна рама з ланцюговим копальним механізмом та ротора
викидача (метальника) ґрунту. Це все обладнання приводиться в дію та
керується за допомогою гідравлічного приводу який водночас має суттєвий
241
недолік, що перед включенням його для розроблення ґрунту певні операції
оператор змушений виконувати вручну за межами кабіни. Зокрема, ручне
вмикання гідросистеми, фіксація відвалу в проміжному положенні при
транспортному русі машини, регулювання ширини траншеї та швидкості
коливального руху робочого обладнання, а також відсутність системи
контролю навантаження на ланцюговий траншеєкопач для своєчасного
переходу на раціональну швидкість лінійного переміщення машини. Для
усунення цих недоліків в гідросистемі ПЗМ-2 пропонується встановити:
– керований гідрозамок однобічної дії для фіксування бульдозерного
відвала в проміжному положенні і при його підйомі-опусканні силовими
гідроциліндрами;
– гідрозамок двосторонньої дії для фіксування рами роторного
метальника при його підйомі-опусканні силовими гідроциліндрами;
– регулятор швидкості коливального руху копального механізму;
– клапанний блок з обмеженням навантаження на ланцюговий копальний
механізм та датчик виміру зусиль з індексацією величини цих зусиль.
Така модернізація дозволяє збільшити експлуатаційну продуктивність
ПЗМ-2 за рахунок можливості оператора не виходячи з кабіни машини
фіксувати бульдозерне обладнання і ланцюговий копальний механізм у
транспортне і робоче положення, змінювати швидкості коливального руху
робочого механізму і поздовжнього переміщення ПЗМ-2 у залежності від
навантажень в процесі копання ґрунту. Модернізована гідросистема забезпечує
автоматичний захист робочого обладнання від перевантажень.
УДК 623.418(043)
Опенько П.В., к.т.н., старший дослідник, докторант кафедри логістики
Повітряних Сил інституту авіації та протиповітряної оборони Національного
університету оборони України, полковник
НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ОСНОВ ПОБУДОВИ

ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЖИТТЄВИМ ЦИКЛОМ
ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
Сучасні зразки озброєння та військової техніки родів військ Повітряних

Сил належать до одних з найбільш складних і дорогих технічних систем.
Виходячи з цього, більшість країн світу для вирішення завдань протиповітряної
(протиракетної) оборони намагається використовувати ресурсний потенціал
існуючого парку систем озброєння та військової техніки (СОВТ) до досягнення
ними граничних меж ресурсних показників, до яких можлива їх безпечна
експлуатація.
Отже, розроблення і виробництво СОВТ будь-якого типу відповідно до
вимог замовника в заплановані терміни і ресурси є складною проблемою, зміст
якої полягає не тільки у тому, щоб створювати нові зразки СОВТ з тактико -
технічними і експлуатаційно-технічними характеристиками, що максимально
відповідають вимогам боротьби з сучасними і перспективними засобами
242
повітряного нападу, але і в тому, щоб підтримувати ці характеристики на
необхідному рівні впродовж всього їх життєвого циклу (ЖЦ). Вирішення цього
завдання забезпечується шляхом створення та впровадження системи
управління ЖЦ СОВТ для запобігання закупівлі, постачання до військ і
застосування зразків ОВТ, які не відповідають сучасному науково-технічному
рівню.
Аналіз проведених досліджень та публікацій за наведеною тематикою
свідчить, що питанням розробки, створення і впровадження систем управління
ЖЦ продукції військового призначення (або її окремих складових) присвячена
достатньо велика кількість публікацій, які розкривають існуючу проблематику
та досліджують шляхи її вирішення. В наведених роботах розглядаються мета і
завдання, а також питання розвитку інформаційного і методичного
забезпечення підтримання заданих рівнів тактико-технічних і експлуатаційно-
технічних характеристик наукоємних зразків ОВТ та їх складових частин на
відповідних стадіях їх ЖЦ. При цьому основна увага приділена етапам
створення науково-технічного заділу, розробки аванпроекту і виконання
науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що виконуються на
стадіях ЖЦ “задум” (concept stage) та “розроблення” (development stage).
Разом з тим, проведений аналіз показав, що у відомій науково-технічній
літературі не знайшли системного вирішення питання управління ЖЦ складних
зразків ОВТ, розпочинаючи від стадії ЖЦ “задум”, далі “розроблення”
(development stage); “виробництво” (production stage); “використання”
(utilisation stage) та завершуючи стадіями “підтримка” (support stage) та
“вилучення” (retirement stage). У зв’язку з цим, подальші дослідження у цьому
напрямку є актуальними.
Утворення системи управління життєвим циклом СОВТ має на меті
створити єдиний організаційно-інформаційний простір взаємодії усіх суб’єктів
управління, структурувати його за ієрархічним і територіальним принципами та
організувати ефективну систему вертикальних і горизонтальних комунікацій,
що потребує управління та координації діяльності відповідних підсистем
(елементів) інтегрованої структури шляхом комплексного управління
потоковими процесами, які формують інформаційні, фінансові потоки, потоки
ресурсів (матеріальних засобів) в системі управління з метою досягнення цілей
управління ЖЦ СОВТ за рахунок зменшення часових показників, мінімізації
витрат фінансових, людських, матеріальних ресурсів та досягнення
синергетичного ефекту.
Під методологічними основами побудови організаційної системи
управління ЖЦ СОВТ при цьому будемо розуміти наукову суть досліджень
щодо обґрунтування варіантів побудови організаційної системи управління ЖЦ
СОВТ, забезпечення їх реалізації, загальну схему проведення досліджень,
сукупність використовуваних методів, методик, моделей та принципів, якими
потрібно керуватися під час проведення досліджень при прийнятті рішень з
питань управління якістю (експлуатаційною надійністю) СОВТ на відповідних
стадіях їх ЖЦ.
243
В доповіді наведено, що в основу управління якістю (експлуатаційною
надійністю) СОВТ покладено ідею цілеспрямованого управління процесами
шляхом їх систематизації та просторово-часового збалансування, що забезпечує
формування та виконання комплексу скоординованих організаційних і
технічних заходів, які реалізуються вподовж усіх стадій ЖЦ СОВТ з
використанням управлінських, інженерних і інформаційних технологій,
спрямованих на отримання синергетичних економічного та цільового ефектів.
Визначено основні принципи управління якістю (експлуатаційної
надійності) СОВТ вподовж усіх стадій їх ЖЦ: принципи зовнішнього
доповнення; принципи декомпозиції системи на підсистеми (складові системи),
відповідно до якого визначені система управління, система забезпечення та
виконавча система; принцип комплексності, відповідно до якого розглядається
сумісний вплив усіх систем на якість (експлуатаційну надійність) існуючих
СОВТ; принцип одночасності задуму та виробництва СОВТ сумісно з
системою технічної експлуатації і ремонту (в тому числі під час модернізації);
принцип універсальності та мінімізації часу, тобто застосування до СОВТ та
його складових частин комбінованих (адаптивних та регламентованих)
стратегій технічної експлуатації і ремонту у відповідності до пристосованості
виробу до їх застосування; принцип мінімуму сумарних витрат на забезпечення
усіх стадій ЖЦ СОВТ.
На підставі наведених вище принципів управління якістю
(експлуатаційною надійністю) СОВТ запропоновано в цільовій системі “задум-
виробництво-використання-підтримка-утилізація” стадій ЖЦ СОВТ
досліджувати питання забезпечення якості (експлуатаційної надійності) СОВТ,
при цьому серед усіх стадій ЖЦ СОВТ в якості визначальної запропоновано
обрати стадії ЖЦ “використання” та “підтримка”, на яких, по перше,
реалізується, підтримується і відновлюється якість (експлуатаційна надійність)
СОВТ та їх складових частин, по друге, визначаються умови та режими
експлуатації СОВТ та застосування їх за призначенням, проведення технічного
обслуговування та ремонту (відновлення), з метою підтримання встановлених
рівнів надійності та працездатного стану при прийнятих стратегіях технічної
експлуатації і ремонту.
Дослідження та подальша реалізація механізму управління якістю
(експлуатаційною надійністю) СОВТ потребують вирішення низки наукових
задач, спрямованих на побудову раціональної структури організаційної системи
управління ЖЦ СОВТ та ефективне управління процесами, що виникають в
рамках вертикальної та горизонтальної взаємодії різних учасників процесу
управління якістю (експлуатаційною надійністю) СОВТ, з метою підвищення
рівня спроможності Сил оборони України виконувати поставлені завдання
шляхом забезпечення визначеною кількістю боєздатних СОВТ за рахунок
мінімізації сукупних витрат, пов’язаних з постачанням матеріальних засобів
(ресурсів) та наданням послуг, ураховуючи види завдань та діяльності органів
управління різних рівнів, місця розташування (оперативну побудову) та норми
забезпечення різними типами матеріальних засобів (ресурсів) і видами послуг,
наявності і можливостей автоматизованої системи управління, можливості
244
постачальників та об’єктів системи логістичного забезпечення, інші параметри
процесу постачання в умовах обмеженого фінансування та часових показників.
Отже, в ході формування концепції управління якістю (експлуатаційною
надійністю) в організаційній системі управління ЖЦ СОВТ визначені:
характерні властивості управління якості (експлуатаційної надійності), що
впливають на його моделювання; принципи та цілі управління якості
(експлуатаційної надійності) в організаційній системі управління ЖЦ СОВТ;
особливості оптимізації процесів управління якістю (експлуатаційною
надійністю) СОВТ; основні методологічні підходи і методи, що складають
методологічну основу моделювання процесів управління якістю
(експлуатаційною надійністю) СОВТ.
Таким чином, в доповіді сформульовані загальні положення, які
визначають особливості концепції управління якістю (експлуатаційною
надійністю) в організаційній системі управління ЖЦ СОВТ, підсумовуючі в
собі загальне розуміння, головний задум та систему поглядів на вирішення
міждисциплінарної проблеми моделювання управління якістю шляхом
комплексного поєднання моделей у цілісному процесі опису та оптимізації
структури ієрархічної складної системи спеціального призначення та
управління потоковими процесами постачання різноманітних та територіально
розподілених органів управління Сил оборони держави в сучасних умовах, під
впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.
На підставі сформульованих концептуальних положень управління
якістю (експлуатаційною надійністю) в подальшому необхідно обґрунтувати
підходи, які застосовуються для формування моделей надійності, які
використовуються при управлінні ЖЦ СОВТ.
УДК 004.89:623.67
Орел С.М., к.т.н., с.н.с., доцент кафедри управління повсякденною діяльністю
військ та тилового забезпечення Національної академії сухопутних військ ім.
гетьмана Петра Сагайдачного
ТЕХНОЛОГІЇ, ЩО СПРИЯЮТЬ ГУМАНІТАРНОМУ РОЗМІНУВАННЮ
Під гуманітарним розуміють поступове, “вдумливе”, розмінування

суцільних масивів території поза межами зони бойових дій для цивільних
потреб, наприклад, сільськогосподарських полів. Воно характеризується
високим ступенем видалення вибухонебезпечних предметів, що сягає 99,5–
100% і потребує бережливого відношення до довкілля у процесі очистки.
Понад 13 відсотків загальної території України забруднено мінами та
боєприпасами, що не розірвалися. Очевидно, що поряд з міжнародними
неприбутковими фондами та вітчизняними комерційними організаціями
гуманітарним розмінуванням прийдеться зайнятися і державним структурам, в
тому числі і структурам НГУ.
Розглянемо технології пошуку вибухонебезпечних предметів, які можна
використовувати при гуманітарному розмінуванню.
245
1. Металодетектори – основні пристрої з часів ІІ світової війни. Дешеві та
прості в управлінні, але мають значний недолік – з одного боку хибну реакцію
на будь-який металевий мотлох, з другого – “не помічають” вибухівку у
неметалевому корпусі.
2. Іншою важливою розробкою є георадар. Ця технологія виявлення є
найближчою до стандартної для гуманітарного розмінування. У пристроях із
подвійним датчиком після того, як металодетектор надішле сповіщення
(зазвичай звуковий сигнал), сапер може ввімкнути георадар. Георадар посилає
електромагнітні хвилі в землю, а інтенсивність відбитих хвиль дає відчуття
розміру та грубої форми виявленого об’єкта. Металевим мотлохом в цьому
випадку зазвичай можна нехтувати. На жаль, роздільна здатність звичайно
досить низька, і тому георадарні зображення та їх зчитування вимагають
інтерпретації користувачем, що потребує його певної кваліфікації. Тому
проводяться подальші дослідження, скеровані на створення недорогих, легких,
багатодіапазонних радарів, які використовуються в поєднанні з
металодетекторами, щоб “бачити” невеликі об’єкти, поховані на близькій
відстані. Залишаються проблеми, пов’язані з головкою радара та вимогами до
потужності, що збільшує вагу, вартість і технологічну складність портативного
пристрою. Тим не менш, вони можуть виявитися економічно ефективними
завдяки зменшенню помилкових тривог, збільшенню швидкості очищення та
зменшенню вартості очищення за квадратний метр.
При розгортанні на транспортних засобах системи георадару можуть бути
потужнішими та дозволяти як бокове, так і вертикальне сканування, таким
чином підвищуючи роздільну здатність до рівня, який може надійно виявляти
протитанкові міни або саморобні вибухові пристрої. Можна сподіватися, що
встановлені на транспортних засобах системи виявлення протипіхотних мін для
тривимірної візуалізації надр у режимі реального часу скоро стануть зручними
для користувача та комерційно доступними. Ймовірно, ця технологія вже
розроблена для армії США, але такі пристрої залишаються суворо
засекреченими та обмежені військовою сферою.
3. Ведуться розробки і є дослідні зразки інфрачервоних радарів. Однак
вони добре працюють при великих різницях температур. Наприклад, в
пустельних умовах є великі різниці між денною і нічною температурами і
нагрітий за день вибухонебезпечний предмет вночі добре відрізняється на
радарі. Недоліками є слабка роздільна здатність, складність визначення значно
заглиблених предметів і втрата сигналу по мірі вирівнювання температур
предмету і довкілля.
4. Акустичні, включно ультразвукові, радари. Добре працюють на
важких, мокрих ґрунтах. Можуть визначати заглиблені неметалеві предмети,
але дають багато фальшивих сигналів і потребують високої кваліфікації
оператора.
5. Магнітометри. Можуть визначати сильно заглиблені, але, на жаль,
лише феромагнітні предмети.
Існують технології визначення вибухонебезпечних предметів за
випаровуванням вибухівки. Найкращий “пристрій” відомий – собака. Широко
246
використовується, достатньо надійний, але потребує тривалого навчання і як
кожна жива істота працює – “по настрою”. Є відомості про ефективне
використання для пошуку вибухівки щурів. Тут ті ж самі проблеми що і з
собакою, плюс короткий термін життя. Крім того є стаціонарні пристрої для
виявлення вибухівки в аеропортах, але вони занадто складні для використання
в польових умовах.
Друга складова розмінування – ліквідація вибухонебезпечних предметів.
Хоча військові можуть прийняти ризик того, що не всі міни будуть видалені,
сапери гуманітарного розмінування працюють на значно вищому рівні. Вони
прагнуть очистити територію від усіх вибухонебезпечних речовин, включно
міни та будь-які інші вибухонебезпечні речовини. При цьому з екологічної
точки зору бажаним є вилучення вибухонебезпечного пристрою із землі, а не
підрив його на місці.
Методика вивільнення міни із землі доволі проста. У разі виявлення
вибухонебезпечного предмету, який звичайно позначається маркером,
стандартною процедурою гуманітарного розмінування є початок копання на
деякій відстані (наприклад, 20 см) від міни під кутом менше 30 градусів до
землі. Використовуються прості пристосування, типу ручних садових
інструментів. Щоб подолати тертя ґрунту, часто сапер використовує обидві
руки, щоб м’яко штовхати та шкрябати, стежачи при цьому, щоб не підірвати
міну під час наближення. Розпушений ґрунт загрібається, і робота триває до
досягнення стандартної глибини виявлення. Після перевірки на наявність
пасток, міна вивільняється на поверхню. Це небезпечна робота, яку зрештою
можуть виконувати машини.
В цьому випадку перспективним є використання роботизованих систем,
що імітують роботу сапера. Прикладом такої системи може бути транспортний
засіб, забезпечений нависаючою стрілою, яка простягається вздовж ділянки, що
підлягає розмінуванню, скажімо, на ділянці вздовж дороги, а потім
систематично просувається далі в поле, ряд за рядом.
Перший пристрій на стрілі зрізає та видаляє всю рослинність до певної
висоти. Другий пристрій (можливо, мультисенсорний детектор, вбудований у
перший пристрій) точно визначатиме міни або підозрілі предмети в землі, в
тому числі за допомогою підземного огляду під різними кутами стріли. Потім
точні ділянки позначаються фарбою з балончика або позначаються яскравими
пластиковими пірамідками. Крім того, комп’ютеризована система може
записувати положення вибухонебезпечного пристрою за допомогою
диференціального GPS або іншого точного реєстратора координат.
Третім пристроєм на стрілі був би складний механічний екстрактор, який
копав би землю так само, як це робила би людина-сапер, використовуючи
високу тактильну чутливість. Він видаляв би землю, доки міна чи металевий
предмет не розкрилися, а потім, коли оператор давав дозвіл, машина подавала
попереджувальний сигнал для оточуючих і повільно видаляла міну чи інший
вибуховий предмет. Якщо машина стикається зі складною проблемою під час
своєї роботи, вона повинна мати можливість подати сигнал людині, щоб вона
247
дослідила проблему, наприклад, саперу, який оглядає територію за допомогою
камер із дистанційним керуванням на пристрої.
Щоб переконатися, що робота була виконана ретельно, четвертий
пристрій на стрілі повинен виконувати перевірку якості. Він може
використовувати датчики, щоб виявити, чи не була інша міна похована під
першою. Датчик якості також може сканувати смугу руху та проводити тести у
вибраних точках. Він міг би чинити тиск на землю, щоб перевірити, чи не
залишилося нерозірваних мін. Лише тоді смугу можна оголосити успішно
“очищеною” до того, як машина для розмінування буде переміщена на одну
смугу вперед.
Висновок. Україна потребує значних робіт по розмінуванню, в першу
чергу по гуманітарному розмінуванню сільськогосподарських територій.
Тривале розмінування призведе до забруднення ґрунтів вибухівкою та важкими
металами, що знаходяться у мінах та боєприпасах, які не розірвалися, це, в
свою чергу, погіршить якість сільськогосподарської продукції, що виросла на
них. Для прискорення процесу розмінування та підвищення безпеки праці
сапера слід інтенсифікувати цей процес, шляхом розробки і впровадження
нових технологій для розмінування, принципи яких розглянуті вище.
УДК 623.76(07)
Орєхов С.В., к.т.н., доцент кафедри Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Лезік О.В., к.військ.н., доцент кафедри
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ РОЗВІДКИ

ПОВІТРЯНОГО ПРОТИВНИКА ППО ВІЙСЬК
В умовах російсько-Української війни постійно зростає роль системи

ППО, як військ так і держави в цілому. Система ППО складається з підсистем
розвідки повітряного противника, управління, зенітного ракетно-
артилерійського прикриття та винищувально-авіаційного прикриття, які в свою
чергу являються складними системами. Однією з основних систем в системі
ППО військ, яка забезпечує функціонування всіх інших, є система розвідки
повітряного противника та оповіщення про його дії, скорочено система
розвідки повітряного противника.
Основу системи розвідки повітряного противника у військах ППО СВ
складають сили і засоби радіолокаційної розвідки. Завдання радіолокаційної
розвідки повітряного противника вирішують радіотехнічні частини та
підрозділи управління і радіолокаційної розвідки. Основним видом розвідки у
військах ППО СВ є радіолокаційна розвідка, у якості допоміжних видів
використовують візуальну та радіотехнічну розвідку.
До бойових завдань які вирішують радіотехнічні частини та підрозділи
управління і радіолокаційної розвідки відносяться: ведення радіолокаційної
розвідки (виявлення, супроводження, визначення координат і параметрів руху
248
повітряних цілей); видача цілевказівок по повітряним цілям; оповіщення військ
про повітряного противника.
До основних проблем організації радіолокаційної розвідки у військах
ППО СВ слід віднести наступні:
– низький рівень автоматизації інформаційного забезпечення (процесу
отримання, обробки, передачі і аналізу радіолокаційної інформації про
повітряні цілі);
– моральне та фізичне старіння основних радіолокаційних комплексів,
відпрацювання закладеного ресурсу їх функціонування , та , як наслідок, низька
надійність, ремонтопридатність та технічна готовність озброєння;
– недостатньо високий рівень бойових можливостей з виявлення,
супроводження та точності визначення координат і параметрів руху цілей в
умовах впливу активних і пасивних перешкод, та уразливість від високоточної
зброї (ВТЗ), зокрема протирадіолокаційних ракет (ПРР);
– практична відсутність в підрозділах ППО СВ альтернативних (крім
активної радіолокації) джерел інформації про повітряні цілі (зокрема – систем
радіотехнічної розвідки по сигналам джерел радіовипромінювань повітряних
цілей);
– значний час проходження радіолокаційної інформації в режимі
централізованого управління від первинних джерел (зокрема радіолокаційної
роти) до споживачів, на приклад – зенітних підрозділів;
– слабкі маневрені можливості засобів радіолокаційної розвідки, зокрема
значний час розгортання (згортання) РЛС та неможливість ведення розвідки в
русі.
Визначимо можливі напрямки удосконалення систем розвідки
повітряного противника в військах ППО СВ. До основних напрямків
удосконалення систем розвідки повітряного противника в військах ППО СВ
слід віднести наступні:
– розробка комплексної автоматизованої системи контролю повітряного
простору сумісно з силами і засобами розвідки Повітряних сил, частин
спеціальних військ (зокрема, радіоелектронної боротьби), управлінням
повітряним рухом;
– розробка перспективних і модернізація існуючих радіолокаційних
систем і комплексів за напрямками підвищення надійності, потужності,
перешкодозахищеності, точності вимірювання координат повітряних цілей,
ступеню автоматизації процесу отримання, обробки та передачі радіолокаційної
інформації про повітряні цілі;
– удосконалення систем технічного обслуговування, ремонту та
відновлення ресурсу радіолокаційного озброєння;
– розробка та удосконалення методів оцінки радіоелектронної обстановки
(РЕО), організаційно-технічних та технічних заходів радіоелектронного захисту
(РЕЗ) від активних перешкод (АП), пасивних перешкод (ПП), самонавідної
зброї (СНЗ), методів протидії технічним засобам розвідки (ПДТЗР) противника,
забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних систем і
засобів (РЕСЗ);
249
– більш ефективна організація взаємодії з організації інформаційного
забезпечення та зв’язку с Повітряними Силами (частинами і підрозділами РТВ і
ЗРВ), з частинами і підрозділами радіоелектронної боротьби, на озброєнні яких
знаходяться станції радіотехнічної розвідки “Кольчуга”;
– оснащення підрозділів ППО СВ станціями радіотехнічної розвідки, які
ефективно діють в умовах застосування противником активної РЕБ;
– розробка і прийняття на озброєння РЛС які мають кращі маневрені
можливості, ніж існуючий парк.
При організації системи радіолокаційної розвідки та її подальшого
розвитку необхідно дотримуватись таких основних принципів:
цілеспрямованість, безперервність, активність, оперативність, прихованість,
стійкість, повнота і достовірність даних розвідки.
Крім того, необхідно зазначити, що поряд з комплексами активної
радіолокації в умовах інтенсивного радіоелектронного придушення
радіоелектронних систем і засобів (РЕСЗ) слід ширше використовувати
інформацію з пасивних комплексів, зокрема станцій радіотехнічної ро звідки,
які в теперішній час є на озброєнні підрозділів РЕБ.
Відмітимо, що для ефективної організації системи радіолокаційної
розвідки в умовах застосування засобів РЕБ необхідна своєчасна оцінка
радіоелектронної обстановки і розробка організаційно тактичних і технічних
заходів щодо радіоелектронного захисту радіолокаційного озброєння при
прийнятті рішення на ведення бойових дій.
До організаційно – тактичних заходів щодо радіоелектронного захисту
від РЕБ та СНЗ слід віднести наступні:
– дотримання правил радіо і радіотехнічного маскування;
– отримання інформації про засоби повітряного нападу (ЗПН) від
взаємодіючих підрозділів;
– використання захисних властивостей місцевості, інженерне обладнання
позиції для захисту від СНЗ;
– визначення порядку переходу на запасні частоти;
– організація дублюючих каналі зв’язку;
– періодична зміна позиції;
– уточнення взаємодії з підрозділами Повітряних сил по знищенню
літаків РЕБ;
– створення додаткових постів візуального спостереження на напрямках
нальоту цілей, що низько летять;
– обладнання запасних та хибних позицій з імітацією РЕСЗ.
До технічних заходів по захисту від АП, ПП слід віднести:
– автоматичну та ручну зміну робочих частот РЕСЗ;
– автоматичний аналіз завадової обстановки, пеленгацією джерел завад;
– використання апаратури захисту від АП та апаратури селекції рухомих
цілей;
– використання режиму напівавтоматичного супроводження цілей з
оптичними засобами (ТОВ);
250
– використання засобів підвищення достовірності передачі інформації по
каналам зв’язку.
Результати проведеного аналізу дозволили сформулювати пропозиції
щодо удосконалення системи розвідки повітряного противника у військах ППО
СВ:
– комплексна автоматизація системи збору, обробки та доведення до
споживачів інформації про повітряні цілі;
– модернізація існуючих та розробка перспективних радіолокаційних
комплексів з кращими бойовими, маневреними можливостями та
перешкодозахищеністю, у тому числі побудованих на інших фізичних
принципах функціонування;
– удосконалення системи технічного обслуговування, ремонту,
відновлення ресурсу радіолокаційного озброєння;
– більш ефективна організація взаємодії по інформаційному
забезпеченню бойових дій підрозділів ППО СВ, зокрема, з Повітряними
Силами, частинами і підрозділами РЕБ та ППО ВМС;
– розробка та удосконалення методів оцінки РЕО, і на її основі заходів
щодо радіоелектронного захисту від активних та пасивних перешкод,
самонавідної зброї і забезпечення електромагнітної сумісності сучасних
радіоелектронних систем і засобів.
УДК 657.01
Остапенко О.П., к.е.н., професор кафедри фінансового забезпечення військ
військового факультету сил підтримки та забезпечення Військового інституту
КНУ ім. Тараса Шевченка, підполковник, Андрієнко О.О., старший викладач
кафедри фінансового забезпечення військ військового факультету сил
ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ОБЛІКУ РУХУ, ВТРАТ ТА НЕСТАЧ

ВІЙСЬКОВОГО МАЙНА УМОВАХ РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ
Воєнний стан – це особливий час для будь-якої країни, коли загроза

національній безпеці стає настільки серйозною, що вимагає негайних заходів
для забезпечення обороноздатності та збереження внутрішнього порядку. У
таких умовах воєнний потенціал і військове майно військових формувань
сектору безпеки і оборони стають стратегічно важливими активами, контроль
та облік яких стають життєво важливим завданням.
Проте, режим воєнного стану накладає певні особливі обмеження на
звичайні адміністративні та фінансові процедури, включаючи облік втрат та
нестач військового майна.
В рамках цієї теми ми розглянемо практичні аспекти обліку майна,
втрат та нестач під час режиму воєнного стану, а також розглянемо
стратегічну важливість відновлення втраченого майна для забезпечення
національної безпеки.
251
На сьогодні, бухгалтерський облік та законність списання майна
військових частин, враховуючи наявні бойові втрати, вимагає належної
організації дій посадових осіб військових частин відповідно до діючої
нормативно-правової бази. Однак слід звернути увагу на фактори, які мають
місце у створенні перепон в досконалій організації такого процесу, а саме:
– наявність однотипних, але обов’язкових до складання, первинних
документів на оприбуткування та рух військового майна які мають різну
форму але однаковий зміст;
– конфлікти у ключових визначеннях що впливають на заповнення
облікових регістрів( наприклад, “залишкова вартість”);
– складний механізм списання бойових втрат, викликаний
перевантаженістю документування та свідомого затягування процедури
списання що, як наслідок, змушує відображати в обліку матеріальні цінності,
яких фактично вже немає;
– компетентність посадових осіб, які проводять службове
розслідування щодо бойових втрат та велика кількість супровідних
документів, для підтвердження його результатів:
накази про закріплення, накладні, атестати, акти приймання-
передачі, копії сторінок книг обліку, інвентарні картки встановленої форми);
документальне підтвердження можливості та права використання
майна до втрати;
витягі із наказів про закріплення водіїв за автомобільною технікою
та/або майном, якщо розслідується справа знищення техніки та/або майна
автомобільної служби
документальне підтвердження можливості та права використання
знищеного військового майна під час бойових дій або в зоні, де стався
інцидент;
копії розпоряджень відповідальних начальників на знищення
техніки , з метою уникнення її захоплення противником;
якщо військове майно відсутнє (захоплене, залишене тощо), витяги
з акту ревізії, аудиторського висновку, даних проведеної інвентаризації,
зняття залишків;
письмові пояснення посадових осіб та свідків події;
довідки, які підтверджують право перебування свідків події в зоні
де вона сталась (витяги з бойових розпоряджень, наказів тощо);
відомість щодо визначення залишкової вартості військового майна
щодо втраченого (знищеного) майна;
перелік майна, що списується за інспекторським посвідченням;
довідку-розрахунок вартості вторинних ресурсів (металобрухту,
чорних/кольорових металів, якщо знищене військове майно має залишкову
вартість, нижче, чим металобрухт );
довідку-розрахунок вартості дорогоцінних металів та каменів, якщо
знищене військове майно їх вмістило;
матеріали фотофіксації пошкодженого майна (номерних даних та
даних інших специфічних комплектуючих (обладнання), залишки
252
понівеченого вибухами чи уламками мін та снарядів майна; рештки
згорівшого майна, залишки будівлі (бліндажу) де зберігалося (знаходилося)
майно, тощо), що дає змогу ідентифікувати його різні підходи до визначення
вартості списання втраченого майна у матеріальному та бухгалтерському
обліку;
– наявність однотипних, але обов’язкових до складання первинних
документів на списання військового майна, які мають різну форму, але одне
призначення;
– притягнення до відповідальності винних осіб, які нанесли збитки, в
частині повного відшкодування заподіяної шкоди в найкоротші терміни а
також стягнення збитків з осіб, які вважаються зниклими безвісти або
самовільно залишили військову частину (випадки, в яких видача
інспекторських посвідчень є безпідставною);
– облік майна, залученого в ході бойових дій тощо.
Для подолання існуючих проблем необхідно вжиття першочергових
заходів найактуальнішими з яких є:
1. Розроблення практичного та оптимального алгоритму списання
військового майна враховуючи режим воєнного стану та наявних бойових
втрат ОВТ та інших видів військового майна;
2. Приведення у відповідність нормативно-правової бази матеріального
та бухгалтерського обліку в частині оформлення списання майна;
3. Затвердити єдину процедуру визначення вартості списання майна,
яка б не суперечила діючому порядку бухгалтерського обліку в державному
секторі;
4. Удосконалення процедури притягнення до відповідальності
особового складу по нанесеним збиткам в частині неможливості
відшкодування за різних умов;
5. Розробити механізм списання втрат залученого майна, а саме рухому
техніку з підприємств, організацій та установ для бойових дій.
Отже, воєнний стан завжди створює складні умови для обліку руху
військового майна, його втрат і нестач. Для подолання зазначених питань
покращення системи обліку втрат та нестач військового майна, необхідно
вжити низку заходів, включаючи як розроблення чіткого алгоритму обліку та
списання списання майна, адаптованого до умов воєнного стану, узгодження
нормативно-правової бази, визначення єдиного порядку визначення вартості
списання, покращення процедур притягнення до відповідальності за нанесені
збитки та впровадження механізму списання втрат залученого майна тощо.
Тільки шляхом систематичних зусиль та вдосконалення системи обліку
можна забезпечити ефективний контроль над військовим майном та зберегти
національну безпеку під час воєнного стану.
253
УДК 634
Павлов Д.В., к.військ.н., с.н.с., старший науковий співробітник науково-
дослідного центру Національної академії Національної гвардії України
НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ВІЙСЬК ВІД
МАЛОРОЗМІРНИХ ДРОНІВ ПРОТИВНИКА
Швидке розповсюдження використання безпілотних літальних апаратів

на полі бою, що ми спостерігаємо сьогодні, змушує шукати нові підходи до
забезпечення захисту підрозділів з повітря на тактичному рівні. Нажаль на
сьогодні спостерігається ситуація, яка завжди характерна для появи нових
засобів ураження на полі бою – розвиток засобів та способів захисту відстає
від розвитку засобів ураження, і особовий склад та техніка часто
залишаються безпорадними у разі атаки дронами. Звичайно у майбутньому
буде знайдено ефективні засоби та способи протидії використанню дронів
противником, але це потребуватиме доволі значного часу на розробку та
випробування відповідних засобів, налагодження їх масового виробництва та
поставлення у війська, відпрацювання відповідних способів їх застосування
та навчання особового складу тощо. Тому сьогодні конче необхідно
винаходити прості та доступні для військ, включаючи найнижчі тактичні
ланки та навіть окремих бійців, засоби протидії дронам противника. Такі
засоби будуть покликані у найближчій перспективі хоча б частково
зменшити дефіцит захисту військ від використання дронів противником, а у
майбутньому можуть розглядатися як надійні засоби, що доповнюватимуть
перспективні сучасні зразки зброї. Звичайно найбільш доступною та
розповсюдженою зброєю є стрілецька зброя. Розміри, параметри руху,
способи застосування малорозмірних дронів дозволяють розглядати їх як
цілком доступні для ураження стрілецькою зброєю цілі. Отже, одним із
ймовірних шляхів покращення захисту військ в умовах розповсюдження
використання противником малорозмірних повітряних дронів є розкриття
потенціалу наявної стрілецької зброї щодо ураження подібних цілей, що
може бути здійснено за трьома основними напрямками.
По-перше, навчання особового складу веденню ефективного вогню зі
стрілецької зброї по цілям, що за розмірами та параметрами руху
відповідають сучасним повітряним дронам. Наявні прицільні пристосування
використовуваних сьогодні типових зразків стрілецької зброї, а також
відповідні правила стрільби не передбачають ведення прицільного вогню по
цілям з великим кутом місця цілі. Отже потребують удосконалення правила
стрільби та відповідні методики навчання особового складу.
По-друге, потребуватимуть удосконалення відповідні питання
організації діяльності військ, а саме: система розвідки, спостереження,
оповіщення, побудова системи вогню, виділення чергових вогневих засобів
тощо.
254
По-третє, здійснення модернізації, удосконалення та розробки
пристосувань, до наявних зразків стрілецької зброї та відповідних
боєприпасів, з метою підвищення ефективності веденні вогню з них по цілям,
що за розмірами та характером руху відповідають сучасним повітряним
дронам.
UDК 004.056
Pаrаshchuk L., PhD., аssociаte professor, аssociаte professor of Depаrtment of
Electromechanics and electronics Hetman Petro Sahaidachnyi National Army
Academy, Коrdік E., student of the Institute of Information and Communication
Technologies and Cyber Defense The Nаtionаl Defense University of Ukrаine,
lieutenant colonel, Pаrаshchuk S., student of the Institute of Information and
Communication Technologies and Cyber Defense The Nаtionаl Defense University
of Ukrаine, маjor
THE BENEFITS AND PROSPECTS OF USING ARTIFICIAL

INTELLIGENCE IN THE SERVICE OF THE ARMED FORCES OF
UKRAINE
The emergence and development of the latest technologies have an indelible

effect on society. They make life easier for people in all areas (from everyday life to
new opportunities in scientific fields). However, due to the unprecedented spread of
information computer technologies, the world community received not only
numerous advantages, but also a whole series of problems, since the field of fraud is
undergoing great development, because their technical capabilities are also growing.
It is difficult to overestimate the importance of cyber security, because, in the
classical formulation, cyber security is the protection of all electronic data and
information stored on electronic media. Cyber security protects electronic systems on
computers, mobile phones, servers, and networks from malicious attacks and
unauthorized access.
For ordinary people, the most frightening manifestation of a cyberattack is the
theft of personal data from the cloud storage of banking systems, but if you look at it
from the other side, most of the information related to military objects, intelligence is
also digital and can be exposed to cyberattacks from the enemy, which is a direct
threat national security.
It is not for nothing that the Strategic Defense Bulletin, approved by the Decree
of the President of Ukraine dated September 17, 2021 No. 473/2021, identifies
several problems with the functioning of the defense forces in the conditions of
existing and potential threats, in particular, the inability to respond effectively to the
growing number of threats in cyberspace, and defines some definitions for relаted
with this. In particular:
military aggression in cyberspace – implementation of systematic and large-
scale actions against Ukraine in cyberspace by foreign states (groups of states), in
particular with the involvement of cyber units of military formations, intelligence and
255
special services, including the use of cyberweapons and other special means of
influence in cyberspace (in particular, indirectly by concealing sources their origin);
actions in cyberspace – a set of measures aimed at protecting one’s own
cyberspace, exerting influence on cyberspace and the actions of the enemy, as well as
regarding the use of cyberspace in the interests of the functioning of military
management bodies of all levels, the performance of tasks assigned by troops (forces)
in the interests of achieving a certain goal in environment of global information
networks;
unified intelligence and information environment – a set of information
processes and information relations regarding the creation, collection, receipt,
storage, use, distribution, protection and protection of intelligence information;
millitary cyber threats – real and potential cyber threats to national interests in
the military sphere;
cyber warfare – a set of mutually coordinated actions by designated troops
(forces) in terms of purpose, tasks, place and time, aimed at obtaining information
about the enemy’s cyber infrastructure, destroying it with all types of weapons or
capturing it (disabling it, gaining control), causing damage to it through cyber
actions, conducting cyber operations and radio-electronic suppression, protecting
one’s cyber infrastructure from cyber intelligence and cyber actions of the enemy;
cyberoperations – organized use of specified forces and means within the
scope of the operation of the defense forces or separately to influence the enemy's
cyberspace or to protect one’s own cyberspace;
cyberintelligence – activities related to the detection of vulnerabilities in
software, telecommunications equipment, automated force control systems, weapons
and/or technological processes of a specified target (cyber infrastructure object);
cyberweapon – a cyber means of warfare, which by design, current or
anticipated use poses a threat to the life and health of people, is capable of disabling
or disrupting the functioning, damage or destruction of critical infrastructure facilities
and leads to consequences that are qualified as cyber attack.
Аs we see that ICTs are widely spread in the military sphere as well. Often, in
the conditions of conducting a battle, there is a need for means of displaying
cartographic information in real time, reducing the time from the moment of target
detection to opening fire on damage, assessing the situation and speeding up
decision-making. Various software and hardware complexes make it possible to cope
with all such and similar tasks. The most striking examples of the use of modern
software for the collection of information and the implementation of operational level
management are the software and hardware complex the “MAPA”, the “Kropyva”
and the equally used the “Delta”. Although at first glance the development data looks
like software, but with a high degree of confidence it can be attributed to artificial
intelligence, because according to some definitions, artificial intelligence – systems
that are created by humans and operate in the physical or digital world, take into
account a complex goal and choose the best actions (according to predetermined
parameters) that need to be performed to achieve the goal based on the perception of
their environment, the interpretation of collected structured or unstructured data.
According to the classification adopted by NATO countries, “Kropyva” is a type C2
256
(command and control) system. The core of the computing subsystem "Kropyva" is a
software and hardware complex “MAPA”.
For example, with the help of “Kropyva” system provides:
– access to an electronic map of the area showing your GPS position;
– data exchange with other subscribers of the system. The data generally
includes the positions of allied units, the coordinates of detected targets, and short
text messages;
– solutions of separate calculation tasks, such as calculation of the march, the
zone of fire damage or artillery corrections;
– ensuring interaction and transmission of data from intelligence means –
UAVs, radar and sound-metric systems – in automatic mode.
Delta is an online system that provides real-time information on the tactical and
operational situation on the battlefield. Thanks to Delta, warriors can see the
battlefield online with the location of enemy forces. Data from aerial reconnaissance,
satellites, drones, stationary cameras, radars, chats, etc. are pulled to the platform.
Delta is an important component during the planning of military operations. In
general, Delta is not a single program, but a system with several components. One of
them is a digital map, where information is exchanged from various units and
branches of the military. Another component is a streaming service for broadcasting
video surveillance from drones and cameras. Delta also interacts with the chatbots of
the Ministry of Digital Affairs and the Security Service of Ukraine – eVorog and
STOP russian War.
Without the above-mentioned systems, modern operational command and the
conduct of hostilities are almost impossible to imagine. They not only affect the
speed of data transfer, the operational situation, but also significantly speed up the
decision-making process, and accordingly, the destruction of enemy positions. The
use of artificial intelligence during hostilities is a promising direction for the
development of the combat power of the troops, and the modernization and
improvement of the software in the future will determine who will have an advantage
on the battlefield.
УДК 623.618
Парфило О.А., начальник відділу Українського науково-дослідного інституту
спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, полковник, Гайдаманчук Р.С.,
науковий співробітник науково-дослідного відділу Центрального науково-
дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, майор
ЗАВДАННЯ БОРТОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНО-КЕРІВНОЇ СИСТЕМИ ДЛЯ

ПОКРАЩЕННЯ КЕРУВАННЯ АВТОМОБІЛЬНОЮ ТЕХНІКОЮ
Різноманітні обчислювальні пристрої успішно використовуються

практично у всіх технічно складних виробах з метою спрощення організації
інтерфейсу користувача, реалізації складних алгоритмів роботи і т.п. Сучасні
зразки виявляються насиченими різними обчислювальними пристроями,
зокрема об’єднаними у єдиний комплекс. Подібне поєднання обчислювальних
257
пристроїв окремого об’єкта в єдиний програмно-апаратний комплекс часто
називають бортовою інформаційно-керівною системою (БІКС). БІКС – вид
автоматизованої системи керування, людино-машинна система, призначена для
автоматизації робочих процесів керування, діагностики, збору, обробки та
відображення інформації на транспортних засобах. БІКС полегшує керування
та спрощує експлуатацію складних систем, виконуючи за водія частину
функцій.
Найчастіше БІКС є розподіленою обчислювальною мережею для
жорстких умов експлуатації (широкий температурний діапазон, вібрація, удари
та інші зовнішні впливи), що поєднує центральний процесорний блок і
периферійні контролери різних агрегатів автомобіля. Як фізичне середовище
передачі в БІКС найбільш широко використовується диференціальна кручена
пара стандарту CAN. Це пов’язано з фактичним домінуванням нині цього
стандарту промислової мережі в автомобільної техніки, зокрема і військової.
Перевагами CAN є налагодженість стандарту, широкі можливості у
виборі фізичного середовища передачі даних, розвинена апаратна підтримка,
зокрема з обробкою помилок, висока надійність, підтримка реального часу.
Структурно сучасні БІКС багато в чому зумовлені вже заздалегідь, і
завдання створення БІКС полягає в пошуку такого варіанту реалізації, який, з
одного боку, виконує функціонал, покладений на БІКС конкретного виробу, а з
іншого боку, використовує технології, що традиційно домінують у даній сфері,
доступну елементну базу, галузеві стандарти тощо.
Основні функції БІКС такі:
– керування джерелом енергії (двигуном внутрішнього згоряння,
газотурбінним двигуном, генератором, накопичувачем електричної енергії),
перетворювачами енергії, споживачами енергії;
– керування основними системами: кермовим керуванням, підвіскою,
трансмісією, гальмівною;
– управління системою протизіткнення, освітленням та світловою
сигналізацією, вентиляцією, кліматичною, навігаційною, діагностичною та ін.;
– інформаційне забезпечення водія.
По суті, безпосереднє керування всіма системами автомобіля може бути
тією чи іншою мірою передано БІКС. Це дозволяє автоматизувати керування
складним сучасним автомобілем і дає водієві можливість зосередитись
безпосередньо на процесі водіння автомобіля. Такий перерозподіл функцій між
водієм і БІКС, безумовно, підвищує безпеку, виключаючи з водія інформаційне
навантаження щодо контролю за станом і справністю автомобіля. Одночасно
підвищується точність автоматичного управління агрегатами и системами
автомобіля, що добре впливає на енергоефективність і підвищує ресурс
автомобіля за рахунок зменшення випадкових пікових навантажень у
порівнянні з безпосереднім управлінням водієм.
258
УДК 623.746.-519
Побережний А.А., науковий співробітник науково-дослідної лабораторії
службово-бойового застосування Національної гвардії України Національної
академії Національної гвардії України, підполковник
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ У

ЗБРОЙНІЙ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на

територію незалежної України однією з основних рис ведення бойових дій є
широке застосування сучасних засобів повітряного нападу, в тому числі
застосування сучасних безпілотних літальних апаратів (БЛА) різного
призначення. Це призводить до змін форм та способів застосування військ. В
даних умовах є актуальним питання, як успішно застосовувати БЛА та
боротися з ними.
Збройна агресія рф проти України характеризується активним
застосуванням БЛА для вирішення завдань розвідки, вогневого ураження
противника, корегування вогню артилерії та інших спеціальних завдань.
Противник широко застосовує як нові так і модифіковані БЛА, що створює
постійні загрози з повітря у зв’язку з їх малою помітністю та складністю
виявлення.
Збройні Сили України починаючи з 2014 року отримали значний досвід
застосування безпілотної авіації, в основному для виконання завдань повітряної
розвідки та корегування вогню артилерії у боротьбі за вогневу перевагу на полі
бою. Основою для досягнення успіху у цій боротьбі є ефективна взаємодія між
різнорідними та різновидовими силами і засобами, які приймають участь у
вогневому ураженні противника. Одним з ключових елементів цієї взаємодії є
ланцюг ураження “Виявлення-Знищення”.
Аналіз досвіду російсько-української війни з 2014 року, визначає основні
тенденції збройної боротьби в повітрі та особливості виконання завдань в
бойових діях. В цьому контексті важливим є аналіз сучасних форм дій та
способів застосування засобів повітряного нападу. На підставі якого має
здійснюватися обґрунтування напрямків удосконалення існуючої структури та
складу виду, шляхів підвищення бойових спроможностей підрозділів, а також
вимог до нових зразків озброєння та військової техніки.
Найбільш ефективними БЛА для виконання завдань вогневого ураження
противника та повітряної розвідки виявилися розвідувально-ударні. Разом з
цим рівень їх втрат був і залишається досить високим, наприклад, середня
тривалість “життя” квадракоптера становить до трьох вильотів, БЛА з
нерухомим крилом – близько шести польотів. Найбільші втрати БЛА понесли
від ураження зенітними ракетними комплексами противника. Ураження БЛА
відбувалось під час польоту до контрольованих противником територій або над
ними. Також відбувались випадки не виконання завдань у несприятливих
метеоумовах та ураження дружним вогнем.
259
Отриманий досвід застосування БЛА свідчить про:обмежені можливості
щодо виконання завдань вогневого ураження противника; недостатню кількість
БЛА у підрозділах; високий коефіцієнт втрат БЛА; неможливість забезпечити
ураження об’єктів ППО противника без входу в їх зону ураження; відсутність
на БЛА системи попередження про опромінення від ворожої РЛС;
неможливість здійснювати безпечно польоти над бойовими порядками ворога
прикритих засобами ППО. Складні погодні умови також суттєво знижують
ефективність застосування БЛА.
Для підвищення ефективності застосування БЛА пропонується:
– здійснювати розподіл цілей із урахуванням зон ураження зенітних
ракетних комплексів (ЗРК) противника;
– для знищення ЗРК противника застосовувати БЛА сумісно з наземними
засобами ураження;
– намагатися використовувати БЛА під час зміни вогневої позиції або при
знаходженні ЗРК противника у районі очікування;
– польоти БЛА при подоланні системи ППО противника здійснювати за
маршрутом польоту, який забезпечуватиме мінімальний час знаходження БЛА
у зоні ураження ворожого ЗРК;
– при знаходженні ЗРК на бойовій позиції виявляти їх оптико-
електронними засобами БЛА не входячи в зону ураження;
– залучати міні БЛА (більш дешеві) для прикриття БЛА що виконують
основні завдання здійснюючи політ на паралельних курсах на невеликих
відстанях від основних БЛА;
– намагатися використовувати БЛА після знищення ешелонованої
системи ППО противника.
УДК 629.017
Подригало М.А., д.т.н., професор, головний науковий співробітник науково-
дослідного центру службово-бойової діяльності Національної гвардії України
Національної академії Національної гвардії України, Кайдалов Р.О., д.т.н.,
професор, заступник начальника Національної академії Національної гвардії
України з наукової роботи, полковник, Сергіенко О., д.т.н., професор,
завідувач кафедри прикладної фізики автономного університету Нижньої
Каліфорнії, Енсенда, Meксика, Омельченко В.І., аспірант, начальник відділу
міжнародних зв’язків, інформації та комунікації Національної академії
РАЦІОНАЛЬНИЙ ВИБІР СПІВВІДНОШЕННЯ ПОТУЖНОСТЕЙ

ДВИГУНІВ АВТОМОБІЛЯ-ТЯГАЧА ТА АКТИВНОЇ ПРИЧІПНОЇ
ЛАНКИ
Використання автомобільних поїздів, в порівнянні з одиничним

автомобілями, дозволяє підвищити продуктивність та знизити собівартість
автомобільних перевезень. Використання активної причіпної ланки, в свою
чергу, дозволяє підвищити динамічні властивості автомобільних поїздів, а саме
260
здатність рухатись в заданих дорожніх умовах з певними середніми технічними
швидкостями, а також рухатись на підйом. Крім того, використання активної
причіпної ланки дозволяє підвищити енергоефективність автомобільних поїздів
за рахунок підвищення коефіцієнту корисної дії колісного рушія. Підвищення
коефіцієнту корисної дії колісного рушія можливо за рахунок раціонального
розподілу крутних(тягових) моментів і потужності між колесами автомобіля-
тягача та причіпної ланки.
Поява автомобілів з електромеханічними силовими установками значно
спростило конструкцію автопоїздів з активною причіпною ланкою. Однак в
відомій літературі не розглянуте питання раціонального розподілу тягових
моментів та, відповідно, потужності двигунів між автомобілем-тягачем та
причепом (напівпричепом).
Використання нового підходу до розгляду ходової частини автомобіля як
єдиного механізму з дорогою (ланкою-стійкою) дозволило визначити опір
коченню коліс як складову частину загальних втрат енергії в трансмісії при
передачі потужності від двигуна до ведучих коліс. Отримані аналітичні вирази
для визначення ККД одиночного ведучого колеса колісного рушія двовісного
автомобіля та багато вісного автомобіля, що містить як ведучі, так і ведені
колеса.
По критерію максимального коефіцієнта корисної дії колісного рушія
запропонований метод визначення раціонального (оптимального) розподілу
тягових моментів та, відповідно, потужності електродвигунів автомобіля-тягача
та причепа (напівпричепа). Раціональне співвідношення тягових моментів
(потужності) пропорційне співвідношенню сумарних кругових жорсткостей
шин автомобіля-тягача та причепа (напівпричепа).
Для отримання максимуму функції  руш мит
max  по  необхідно, щоб І
виконалася нерівність:
d 2  мит 
d  I2 
 руш    0, (1)
при значенні    
І І
 opt
.
В результаті проведення вказаних дій було визначено, що
   1  CкругII / CкругI  .
CкругI 1
 (2)
І opt CкругI  CкругII
Цей результат відповідає  руш мит

   руш
мит
max  , оскільки нерівність (1)
виконується.
Зі збільшенням співвідношення CкругII / CкругI відбувається зменшення
раціонального значення коефіцієнта   opt розподілу тягових моментів (тягової
І
потужності) на колеса автомобіля-тягача та, відповідно, збільшення частки, що

припадає на колеса активного причіпної ланки.
261
Розглянемо різноманітні варіанти розподілу тягових моментів
(потужностей) для поєднання автомобілів-тягачів та причепів (напівпричепів) з
різним поєднанням числа ведучих коліс. Приймемо допущення того, що всі
колеса автопоїзда мають однакову кругову жорсткість.
З урахування прийнятого допущення, формулу (3) можна представити у
вигляді:
  opt  1  nII / nI 1 ,
І
(3)
де nI / nII – число коліс автомобіля-тягача та причіпної ланки, відповідно.

Результати показують, що співвідношення числа ведучих коліс
автомобіля-тягача та активної причіпної ланки має суттєвий вплив на вибір
раціонального співвідношення тягових моментів на вказаних ланках
автопоїздів. Використання запропонованих рекомендацій дозволить підвищити
енергоефективність автопоїздів на встановлених режимах руху.
В результаті проведеного дослідження запропонований сумарний
коефіцієнт корисної дії рушія в якості показника енергоефективності
автомобільного поїзда з активним напівпричепом.
Для автопоїздів з електричним та комбінованим електромеханічним
приводом ведучих коліс автомобіля-тягача та активної причіпної ланки
визначений раціональний коефіцієнт розподілу тягових моментів (тягових
потужності) на колеса автомобіля-тягача. Вказаний коефіцієнт залежить від
співвідношення сумарних кругових жорсткостей шин коліс автомобіля-тягача
та причіпної ланки.
УДК 629.016
дослідного центру Національної академії Національної гвардії України,
Клец Д.М., д.т.н., проф., провідний науковий співробітник кафедри технології
машинобудування та ремонту машин Харківського національного
автомобільно-дорожнього університету, Дубінін Є.О., д.т.н., проф., професор
кафедри технології машинобудування і ремонту машин Харківського
національного автомобільно-дорожнього університету, Байдала В.Ю., аспірант
кафедри технології машинобудування та ремонту машин Харківського
національного автомобільно-дорожнього університету, Литвин В.А., аспірант
національного автомобільно-дорожнього університету, Ковальов І.В., аспірант
національного автомобільно-дорожнього університету
ВПЛИВ ФАКТОРА МОНТАЖНОЇ ПОХИБКИ ДАТЧИКІВ НА

ТОЧНІСТЬ ОЦІНЮВАННЯ ПРИСКОРЕНЬ КОЛІСНИХ МАШИН
Монтажна похибка установки датчиків лінійних прискорень може суттєво

впливати на точність вимірів динамічних параметрів колісних машин. Для
262
підвищення точності вимірів необхідно вводити виправлення на положення
датчиків щодо обраної системи координат машини. Проведені раніше
дослідження показали можливість коректування параметрів у процесі
градуювання датчиків лінійних прискорень для швидкої перевірки чутливості
розробленого мобільного регістраційно-вимірювального комплексу. Це може
значно знизити похибку при оцінюванні параметрів руху колісної машини, а
також випробуваннях на дорозі з нерівностями або нерівномірним ухилом.
Були сформульовані основні вимоги до мобільного реєстраційно-
вимірювального комплексу для проведення динамічних випробувань колісних
машин, що дозволило розробити програмне забезпечення для обробки
отриманих з датчиків сигналів.
При монтажі осі датчиків встановлюються за величинами сигналів: вісь
OZ – сигнал az=g; вісь OХ – сигнал aх=0; вісь OY – сигнал aу=0 (aх, aу, az –
значення компонентів лінійних прискорень за координатними осями). Однак
сама машина може перебувати на опорній поверхні, положення якої відмінне
від горизонтального. Тому необхідне введення автоматичного виправлення на
відхилення сигналів датчиків лінійних прискорень за координатними осями,
викликане невідповідністю напрямків їх осей напрямкам обраних осей колісної
машини.
Розглянуто випадок невідповідності розташування осей колісної машини
й датчиків прискорень у вертикальній поперечній площині, яка є пріоритетною
при оцінці стійкості положення. Припустимо, що в поперечній площині
система координат датчиків YOZ повернена щодо системи координат Y1OZ1,
пов’язаної із машиною, на кут β м (рис. 1).
При повороті за годинниковою стрілкою системи координат машини
щодо системи координат датчиків кут β м вважається від’ємним, а проти
годинникової стрілки – додатнім. Визначення кута β м можливе при рушанні з
місця, шляхом створення тестових сигналів az0 і aу0.
z z1 z z1
M M x x1
M
az 1
az 1
ax 1
az ayz az axz
ax ayx
0 ay M M1 ay 0 ax M M1 ax ax 0
0 0
1
y 2 x 0 M M1 ay
M M
ay y
ay ax 1
0
1
M
y1 x1 ay
g g 1
az
0
az
0
y1
а б в
а – у поперечній площині; б – у поздовжній площині;

в – у горизонтальній площині
Рисунок 1 – Визначення взаємозв’язків між координатами
263
Кут повороту системи координат датчиків щодо системи координат
машини в даному випадку визначається за величиною тестового сигналу
1 a g
м   arctg z 0 . (1)
a у0  a у0 
 
Припустимо, що система координат датчиків зміщена щодо системи

координат колісної машини тільки в поперечній площині на кут  м
( α м  0 ,  м  0 ). При цьому в інших площинах зсуву осей немає.
У цьому випадку
a yz
2
 a z21  a y21  a z2  a y2 ; (2)

 a z  tg ;

ay
м

 a z1  tg ;
 a y1 м1

  м1   м   м .

Рівняння (2) приводимо до виду
 a z21   a2 
a 2y1 1  2
 a y 1  z2 . (3)
 2 
a y1   a 
  y 
Звідки одержимо
a z2
1
a 2y 1  tg 2  м cos м   м 
a y1  a y  ay   ay  
a z21 1  tg 2  м   м  cos  м
1 (4)
a 2y1
 a 
 a y cos  м 1  z tg м   a y   y ,
 ay 
 
де δ y – виправлення на величину показань датчика, орієнтованого за віссю ОY

 a 
 y  cos  м 1  z tg м  . (5)
 ay 
 
264
Враховуючи раніш отримані співвідношення, визначимо
a x2 a z2
1 
a 2y a 2y
a y1  a y 2 2
 ay y . (6)
 ax   az 
  tg м    tg м 
 ay   ay 
1    
a a
 1  x tg м   1  z tg м 
 ay   ay 
   
Аналогічні залежності були отримані для вертикальної поздовжньої

площини та горизонтальної площини. Таким чином, отримані уточнені
залежності компонент лінійних прискорень від кутових відхилень осей системи
координат колісної машини, що дозволяють вводити автоматичне виправлення
на неточність установки датчиків прискорень, в тому числі – у вертикальній
поперечній площині при оцінці стійкості положення колісних машин.
Отримані рівняння дозволяють кількісно оцінити величину помилки під
час встановлення датчиків прискорень на колісній машині.
УДК 629.111
Молодан А.О., д.т.н., доцент, професор кафедри технології машинобудування
та ремонту машин Харківського національного автомобільно-дорожнього
університету, Артьомов М.П., д.т.н., професор, завідувач кафедри оптимізації
технологічних систем в рослинництві факультету мехатроніки та інжинірингу
Державного біотехнологічного університету, Пушкаренко О.Ю., аспірант
кафедри оптимізації технологічних систем в рослинництві факультету
мехатроніки та інжинірингу Державного біотехнологічного університету
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ЗАРЯДКИ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ ДЛЯ

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ РОБОТИ
Електромобілі представляють собою революцію в транспортному та

енергетичному секторах і мають потенціал для зниження викидів вуглецю,
поєднуючи їх обидва. Незважаючи на те, що транспорт в даний час великою
мірою користується традиційною енергією, відбуваються фундаментальні
зміни, особливо в сегменті легкових автомобілів завдяки впровадженню
електромобілів.
Однією з основних проблем, пов'язаних з електромобілями, є розробка та
розгортання відповідних зарядних станцій для них. Недостатня кількість
зарядних станцій обмежує поширення електромобілів.
265
Динамічне ціноутворення для зарядки електромобілів набуває
популярності, оскільки воно може вирішити проблеми, пов’язані з інтеграцією
електромобілів у мережу та зробити їх економічно вигідними для громадських
зарядних станцій. Дедалі більше досліджень присвячується різним методам
динамічного ціноутворення для зарядки електромобілів, які враховують
потреби різних користувачів. Один із таких підходів – регулювання графіка
зарядки, яке може бути використано для розподіленого керування з допомогою
динамічного ціноутворення.
Можливість використання батарей автомобілів як накопичувачів є ще
однією функцією, яку можна впровадити через динамічні схеми ціноутворення.
Заохочення користувачів давати свої батареї електромобілів для послуг V2G
(від автомобіля до мережі) може бути корисним для операторів мереж, а також
для операторів зарядних станцій чи агрегаторів.
Інтелектуальне заряджання електромобілів або інтелектуальне
заряджання – це система, в якій електромобіль і зарядний пристрій спільно
використовують з’єднання для передачі даних, і зарядний пристрій
підключається до оператора зарядки.
У відміну від звичайних зарядних пристроїв, які не мають підключення
до хмари, інтелектуальна зарядка дозволяє власнику зарядної станції
дистанційно керувати, контролювати та обмежувати використання своїх
пристроїв з метою оптимізації споживання енергії.
Інтелектуальне заряджання електромобілів передбачає використання
інтелектуального внутрішнього рішення, яке передає дані в режимі реального
часу з підключених зарядних пристроїв і інформацію про події заряджання до
власника зарядної станції.
Оскільки ці зарядні станції підключені до хмари, ними можна керувати на
основі різних сигналів, таких як змінне виробництво енергії, місцеве
споживання електроенергії, кількість заряджених інших транспортних засобів
або використання електричних пристроїв у навколишньому середовищі. Щоб
створити більш стійку енергетичну систему, яка базується на відновлювані
джерела енергії, заряджання електромобілів повинно бути інтелектуальним.
Для інтелектуального заряджання водій електромобіля повинен
ідентифікувати себе на зарядній станції. Ідентифікація об’єднує водія
електромобіля, точку заряджання і інформацію про подію заряджання.
Правильна оплата буде стягнута від відповідного клієнта, і кошти будуть
спрямовані власнику зарядної станції. Оскільки це система “розумних“
технологій, весь процес відбувається автоматично.
Для досягнення оптимальної ефективності інтелектуального планування
зарядки електромобілів потрібен централізований сервер, який приймає
стратегічні рішення для оптимізації всієї системи. Інші, менш важливі рішення
можуть бути прийняті локально без необхідності чекати на відповідь від
сервера.
Головними функціями системи керування є спостереження за
електромобілем (незалежно від того, чи ідентифікує його водій, чи автомобіль
сам по собі) під час підключення до зарядної станції, а також под альше
266
планування та контроль процесу зарядки електромобіля. Після впровадження
системи спостереження, кожний графік зарядки може бути налаштований
відповідно до вимог користувача, характеристик зарядного пристрою для
електромобілів, місцевих умов або вимог мережі.
Помимо обов’язкових вимог до збереження енергоспоживання в рамках
безпеки, система зарядки електромобілів є гнучкою щодо фактичного
планування зарядки. Будь-яка відповідна інформація може бути використана
для впливу на будь-який відповідний тип алгоритму для планування
тарифікації. Високорозвинені алгоритми можуть використовувати
прогнозування всіх вищезазначених умов для подальшого вдосконалення
планування заряду. Таким чином, алгоритми планування будуть обмежені
доступними ресурсами, такими як обчислювальна потужність, пропускна
здатність і доступність даних. Враховуючи ці обмеження, алгоритми повинні
бути налаштовані відповідно до місцевих вимог або конкретних ситуаційних
вимог.
Складний графік заряджання може бути оптимізований для досягнення
різних цілей. Деякі з цих цілей можуть включати стабілізацію мережі,
задоволення потреб споживачів на найкращому рівні або максимальне
використання стійких джерел енергії, таких як вітер і сонце.
УДК 629.083
Молодан А.О., д.т.н., доцент, професор кафедри технології машинобудування
університету, Соколовський О.В., аспірант кафедри технології
автомобільно-дорожнього університету, Бєлов Д.О., аспірант кафедри
технології машинобудування та ремонту машин Харківського національного
автомобільно-дорожнього університету
ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ АВТОМОБІЛІВ ЗА ДОПОМОГОЮ

СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ОБРОБКИ ЇХ КОМПОНЕНТІВ
Автомобільний транспорт є найбільш масовим видом транспорту,

особливо ефективним і зручним під час перевезення вантажів і пасажирів на
відносно невеликі відстані.
Український ринок автомобілів, завдяки стрімкому зростанню протягом
останніх 4 років (з 2019 р.) перетворився в один з найбільш перспективних
ринків Східної Європи. Це зв’язане в першу чергу з якістю продукції, яка
впливає також на кількість випуску вітчизняних автомобілів.
Найважливішою проблемою автомобілебудування на сучасному етапі є
підвищення якості продукції. Основні показники деталей, агрегатів і вузлів – їх
надійність і ККД, які значною мірою визначаються експлуатаційними
властивостями деталей і з’єднань (твердістю, границею витривалості,
267
корозійною стійкістю, зносостійкістю, коефіцієнтом тертя, контактною
твердістю, міцністю посадок, герметичністю з’єднань). Високих значень
зазначених показників ефективності можна досягти тільки при правильній
обробці деталей автомобіля на етапах їх виготовлення й відновлення.
Недостатня надійність машин приводить до значних економічних втрат,
пов’язаних з ремонтом і технічним обслуговуванням. Наприклад, на ремонт
автомобіля витрачається 25-30 % металу, необхідного для виготовлення нової
машини, а витрати на його ремонт і технічне обслуговування в експлуатації в 6
раз перевищують вартість самого автомобіля.
При дефекації автотракторних двигунів (АТД), що надходять в ремонт, до
5% відмов від загального числа припадає на корпусні деталі: блок циліндрів,
картер маховика, корпус муфти зчеплення, головка циліндрів та інші. Їх ресурс,
як показує практика, визначає ресурс дизеля. Причини відмов деталей
визначаються режимами навантаження в процесі їх експлуатації. До 9% відмов
виражаються наявністю різного роду тріщин, зламів, залишкових прикладом
таких відмов можуть служити тріщини гільз і блок-картера, обрив шатунних
болтів, поломки деталей паливного насоса та інші. До 28% відмов виникає
через низьку якість виконуваних операцій технічного обслуговування і
планових ремонтів і близько 12% внаслідок природного зносу деталей і
втомних руйнувань.
Наявність таких даних дозволяє визначити закони розподілу заданого
напрацювання до відмови деталей двигуна. Для цього на основі даних про
напрацювання до відмови будується гістограма, яка показує число відмов, що
виникли у даному часовому інтервалі. Порядок побудови гістограм та критерії
вибору законів розподілу докладно розглянуті в роботі.
Слід зазначити особливу значимість розрахункових оцінок напрацювання
для деталей АТД при відключенні циліндрів працюючих на втому. Справа в
тому, що такі деталі, наприклад, картер, шатун або колінчастий вал, практично
не доступні в даний час для методів безрозбірної діагностики, а вони
визначають функціонування АТД в цілому. Їх відмова практично фатальна для
АТД і колісної машини в цілому.
При відключенні частини циліндрів на режимах часткових навантажень
інші циліндри переводяться на роботу при більшому навантаженні. Технологія
відключення циліндрів поки не набула широкого поширення. Причин тому
кілька. Головні з них – ступінчастість регулювання, наявність дроселювання
між режимами роботи, порушення температурного режиму і рівномірності
зносу циліндрів. Експериментальні дослідження проводилися як при
відключених так і при всіх включених циліндрах АТД.
Найбільш перспективним для виготовлення подібних деталей в умовах
крупносерійного й масового виробництва є метод гідропресування, який дає
можливість деформувати метали з високим рівнем міцності, забезпечує
зниження зусилля деформування в 2-3 рази, високу рівномірність деформації по
перетину, точність розмірів і чистоту поверхні. У процесі деформації під
високим гідростатичним тиском (ВГТ) між заготовкою й матрицею зберігається
тонкий шар робочої рідини, що значно зменшує сили тертя й, як наслідок,
268
підвищує стійкість технологічного оснащення. Немаловажним з погляду
реалізації субструктурного зміцнення в готовому виробі має й той факт, що при
накладенні ВГТ у металі, що деформується може формуватися специфічна
дислокаційна структура, що володіє підвищеною термічною стійкістю, що й
забезпечує одержання більш високого комплексу механічних властивостей.
Розроблено алгоритм оцінювання напрацювання деталей двигуна до
відмови по втомній міцності при відключенні частини циліндрів. Обґрунтовано
критерій і розроблено метод визначення ймовірності відмови АТД за
коефіцієнтом запасу міцності при відключенні частини циліндрів.
Проведена класифікація категорії відмов АТД та проведено
ранжирування по тяжкості наслідків видів відмов циліндрів за своєю суттю і
різними сценаріями розвитку подій, при настанні тієї чи іншої відмови АТД
колісної машини.
Післядеформаційна стабілізуюча відпустка визначена для підвищення
термічної стабільності деформаційного зміцнення стали й забезпечує
збереження цього зміцнення й підвищення пластичності в процесі наступної
хіміко-термічної обробки.
УДК 629.018
автодорожнього університету, Нікорчук А.І., к.т.н., начальник кафедри
автобронетанкової техніки Національної академії Національної гвардії України,
полковник, Шеїн В.С., к.т.н., доцент, докторант та доцент (за сумісництвом)
національного автомобільно-дорожнього університету, Біша В.М., асистент
національного автодорожнього університету
ПОБУДОВА ТИПОРОЗМІРНОГО РЯДУ МАЛОГАБАРИТНИХ

ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ПОДВІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Питанням стандартизації параметрів та побудові розмірних рядів

автомобілів присвячено значну кількість наукових праць. У роботах різних
авторів визначено, що параметрами, наприклад, вантажних автомобілів, що
підлягають стандартизації, є вантажопідйомність, повна, власна і зчіпна вага, а
також потужність двигуна та довговічність машини.
Американська автомобілебудівна фірма “Ford” основними параметрами,
що визначають технічний рівень легкових автомобілів, вважає такі: робочий
об’єм двигуна; максимальна ефективна потужність двигуна; питома потужність
автомобіля зі стандартними двигунами; колісна база; довжина; маса; ціна
стандартної моделі у % щодо стандартного “Falcon”.
Очевидно, що модель автомобіля “Falcon” фірми “Ford” розглядалася як
базова (початкова) для побудови розмірного ряду моделей “Fairlane”,
“Mustang”, “Custom”, “Galaxy”, “Thunderbird”.
269
Аналізуючи показники, що використовуються для оцінки технічного
рівня автомобілів та побудови розмірних рядів, можна виділити з усього їх
різноманіття наступне: потужність (робочий об’єм) двигуна; повна маса
машини; довжина або колісна база.
Створення типорозмірного ряду будь-яких машин – це приклад
масштабного моделювання з використанням теорії подоби. Масштабні
коефіцієнти при створенні типорозмірного ряду автомобілів повинні
вибиратися для основних параметрів, що визначають призначення та
продуктивність вантажних автомобілів, пасажиромісткість та динамічність –
для пасажирських автомобілів.
В доповіді запропоновано типорозмірний ряд для малогабаритних
колісних транспортних засобів подвійного призначення, побудований на основі
геометричної прогресії зі знаменником, визначеним на основі статистичної
обробки існуючих моделей зазначених машин. Розмірний ряд машин
побудований за габаритним розміром, що визначає довжину.
УДК629.017
Павлов С.П., к.т.н., доцент, начальник оперативного факультету Національної
академії Національної гвардії України, полковник, Яровий Г.Г., ад’юнкт
докторантури та ад’юнктури Національної академії Національної гвардії
України, майор
ЗАСТОСУВАННЯ ДВОВІСНИХ ПОВОРОТНИХ ПЛАТФОРМ НА

СПЕЦІАЛЬНИХ БРОНЬОВАНИХ АВТОМОБІЛЯХ
Одним із найважливіших експлуатаційних властивостей броньованих

автомобілів є курсова стійкість, що впливає на безпеку дорожнього руху.
Особливо небезпечне занесення багатовісних броньованих автомобілів, оцінку
стійкості яких в даний час роблять ймовірнісними методами теорії надійності.
Наслідком такого підходу є статична невизначеність опорної системи
(ходової частини), що не дозволяє точно визначити нормальні реакції на
колесах багатовісних автомобілів.
Особливо важливим для безпеки є недопущення втрати стійкості руху
багато вісних важких автомобілів, у тому числі й броньованих. Враховує
специфіку службово-бойової (бойової) діяльності підрозділів та частин
Національної гвардії України (НГУ), тобто виконання завдань щодо охорони
громадського порядку, забезпеченні громадської безпеки, участь у спеціальних
операціях із знешкодження озброєних злочинців, спеціальні колісні броньовані
автомобілі (наприклад бронетранспортери) повинні мати високу маневреність і
поворотливість. Але на даний час існуючі колісні машини, які побудовані за
принципами класичного компонування, не забезпечують ці потреби у повному
обсягу.
270
Класичне компонування бойової колісної машини, особливо при
виконанні завдань у межах міста, є недостатня обертаність, маневреність. На
озброєнні Національної гвардії найбільш поширеним є БТР 70 та його
модифікації. Мінімальний радіус повороту по колії переднього зовнішнього
колеса становить 12,6 м. Конструкція із двох поворотних двовісних платформ
дозволить скоротити цей показник. Також така конструкція дозволить,
особливо в умовах міської забудови, розташовувати двох платформну бойову
машину буквою “Г” або “V” для прикриття особового складу з загрозливого
спрямування. А побудова двох машин із такою конфігурацією забезпечить
круговий захист особового складу під час виконання бойових завдань чи
завдань з охорони громадського порядку.
Застосування на чотиривісних автомобілях передньої та задньої
двовісних поворотних платформ з балансирним підвісом провідних мостів
забезпечує (на відміну від традиційної конструкції ходової частини) стійкість
проти занесення при будь-якому положенні центру мас та мають більш високу
курсову стійкість у порівнянні з автомобілями, що мають традиційну ходову
частину.
Таким чином, дослідження стійкості чотиривісних автомобілів з двома
двовісними поворотними платформами є актуальною проблемою та потребує
додаткового вивчення.
УДК 629.016
автомобільно-дорожнього університету, Полянський О.С., д.т.н., професор,
професор кафедри технології машинобудування та ремонту машин
Харківського національного автомобільно-дорожнього університету,
Дубінін Є.О., д.т.н., професор, професор кафедри технології машинобудування
університету, Побережний А.А., науковий співробітник науково-дослідної
Національної академії Національної гвардії України, підполковник,
Краснокутський М.В., аспірант кафедри технології машинобудування та
ремонту машин Харківського національного автомобільно-дорожнього
університету
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ГІБРИДНОГО АВТОМОБІЛЯ

ДИНАМІКОЮ РОЗГОНУ
Гібридні автомобілі в порівнянні з автомобілями з тепловими двигунами

мають більш високу енергоефективність і екологічність. Раціональний
синергетичний ефект в гібридному автомобілі може бути отриманий за
допомогою законів управління як двигуном внутрішнього згоряння (ДВЗ), так і
електричними двигунами, що забезпечують мінімальну витрату енергії на рух
машини.
271
Підведення енергії до провідних коліс від ДВЗ найбільш ефективне в русі
автомобіля, що встановився. Електричний привід динамічніший, тому, його
включення у роботу доцільно в невстановленому режимі, тобто при розгоні
автомобіля.
У цій статті запропоновано і досліджено гібридний синергетичний
привід, в якому ДВЗ працює не тільки у встановленому режимі автомобіля, але
і при швидкості обертання колінчастого валу, що змінюється у вузькому
діапазоні при будь-якому навантаженні. В ідеальному випадку кутову
швидкість обертання колінчастого валу можна прийняти постійною.
Електричні двигуни включаються в роботу на перехідних
(невстановлених) режимах і дозволяють автоматично здійснювати перемикання
передач в коробці за підтримки постійної кутової швидкості колінчастого валу.
Метою дослідження є підвищення енергетичної ефективності та
екологічності автомобілів шляхом застосування гібридного синергетичного
приводу провідних коліс за рахунок синтезу раціональних законів управління
динамікою розгону.
Керованість процесу розгону автомобіля, як і будь-якого іншого
керованого процесу, характеризується здатністю регульованої системи
адекватно реагувати на керуючий вплив. Адекватність характеризується
пропорційністю зміни вихідної величини зміни Δх вхідної величини Х. У
реальних конструкціях автомобілів зазначена пропорційність при керуванні
моторно-трансмісійною установкою відсутня через наявність у ланцюзі
управління великої кількості нелінійностей. Однією з нелінійностей типу “зона
нечутливості” виникає через наявність опору руху автомобіля
Нелінійність типу зона нечутливості порушує керованість регульованої
системи та призводить до появи помилки (рис.1), де Хнеч – рівень нечутливості
зумовлений, наприклад, тертям; tg α - характеризує передатну функцію
регульованої системи.
Рисунок 1 – Нелінійність типу “зона нечутливості”

272
Чим вище α, тим більше помилка управління. Дослідження показують,
що зона нечутливості визначається опором руху автомобіля.
Якщо в гібридному автомобілі із синергетичним приводом
використовувати потужність ДВЗ для подолання опору руху, то при включенні
електричної частини двигуна при розгоні машини зона нечутливості Х неч буде
зведена до нуля.
Аналіз результатів досліджень показує, що зі зменшенням часу розгону
автомобіля Т до максимальної швидкості, відношення максимальної
потужності електродвигуна до максимальної ефективної потужності ДВЗ
збільшується. Зі зростанням маси автомобіля вказане ставлення також
збільшується.
УДК 35.355.5
Поляков В.Ю., старший викладач кафедри тактики та тактико-спеціальної
Національної гвардії України
ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ НАОЧНИХ ПОСІБНИКІВ ПІД

ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З КУРСАНТАМИ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ
ТАКТИКИ
Вищі військові навчальні заклади проводять підготовку курсантів за

відповідними освітньо-професійними програмами. У відповідності до п. 2.3
Положення про особливості організації освітньої діяльності у вищих
військових навчальних закладах Міністерства оборони України та військових
навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затвердженого наказом МО
України від 09.01.2020 № 4, передбачені такі основні види занять:
– лекція;
– семінарське заняття;
– групове заняття;
– практичне заняття;
– лабораторне заняття;
– групова вправа;
– тренування;
– індивідуальне заняття;
– тактичне (тактико-спеціальне, тактико-стройове) заняття та навчання;
– командно-штабне навчання;
– воєнна (воєнно-спеціальна) гра;
– консультація.
У процесі підготовки здобувачів вищої освіти проводиться вивчення
Загальної тактики, як однієї з основних складових воєнного мистецтва. В ході
викладання навчальної дисципліни можуть використовуватися такі види занять,
як лекція, групове заняття, групова вправа, практичне, семінарське заняття а
також воєнна (воєнно-спеціальна) гра. Перед заключним, практичним етапом
273
відпрацювання будь-якої з тем (“Оборонний бій”, “Марш”, “Наступальний бій”
тощо), найімовірніше проводиться теоретичне заняття (як правило, групове).
Зазначене вище положення визначає, що групове заняття – це вид
навчального заняття, яке проводиться методом усного викладення матеріалу в
поєднанні з методом демонстрації (показу) та подальшого усного (письмового,
експрес-контролю) опитування або тестування результатів засвоєння
курсантами, слухачами, студентами, ад’юнктами наданого навчального
матеріалу.
Групове заняття проводиться в спеціалізованих класах, лабораторіях, на
техніці (озброєнні), тренажерах, із використанням засобів імітації, статичної і
динамічної проєкції.
Саме використання методів демонстрації, статичної та динамічної
проєкції дозволяє покращити сприйняття і, як наслідок, краще засвоєння
навчального матеріалу на груповому занятті, особливо тактичних прийомів та
дій, що являють собою сукупність переміщень військовослужбовців,
підрозділів та бойових машин.
Це можливо забезпечити за допомогою принципу наочності.
Як зазначає у своїй праці “Наочність у викладанні та її значення в
навчальному процесі” науковець К.Л. Багрій: “Використання сучасних наочних
засобів створює умови, які необхідні для мислення та запам’ятовування,
оскільки сприяють систематизації матеріалу через створення опорних
сигналів”.
У цій же публікації автор дійшов до висновку, що: “На сьогодні, завдяки
розвитку сучасних технологій, є можливість обирати найбільш зручні методи
наочності, які полегшують роботу викладача та сприяють зацікавленості
студента у навчанні”.
Таким чином, виникла ідея створення інтерактивних графічних моделей,
які б наочно та динамічно ілюстрували дії військовослужбовців та підрозділів у
бою, суттєво полегшили б засвоєння навчального матеріалу з навчальної
дисципліни “Загальна тактика” і спростили роботу викладачу, дозволивши
зосередитись на інших важливих питаннях.
Ці графічні моделі, так звані візуалізації, складають інтерактивний
наочний посібник, розроблений з використанням програмного пакета Microsoft
PowerPoint, який складається з окремих візуалізацій:
Маневр вогнем: зосередження вогню, перенесення вогню, розподілення
вогню.
Маневр підрозділом (силами та засобами): обхід, охоплення, відхід.
Дії відділення у наступі в пішому порядку у бойовій лінії.
Дії відділення у наступі в пішому порядку у складі тактичних груп.
Дії відділення у наступі в пішому порядку у складі малих тактичних груп
(“двійки”, “трійки”).
Побудова бойового порядку взводу в атаці на бойових машинах.
Наступ висуванням з глибини (з ходу).
Напрямом подальших досліджень може бути створення наочних
посібників з використанням тривимірної графіки.
274
УДК 355.4
Потапов Г.М., к.військ.н., с.н.с., науковий співробітник науково-дослідного
відділу Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової
техніки ЗС України, полковник, Гайдаманчук С.П., провідний науковий
співробітник науково-організаційного відділу Центрального науково-
дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України
МОНІТОРИНГ ВПЛИВУ РІЗНИХ ФАКТОРІВ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЗАДАНОГО РІВНЯ КІБЕРБЕЗПЕКИ ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ
Розвиток системи освіти в Україні, у тому числі і в її Збройних Силах,

призводить до розвитку та поширення інформаційних технологій, які
використовуються у військовому навчальному закладі для автоматизації різних
процесів, що відбуваються. Розвиток інформаційних технологій призводить до
підвищення ефективності процесу підготовки кваліфікованих кадрів різного
рівня для потреб ЗС України. В той же час цей розвиток призводить до
зниження рівня вразливості інформаційного простору до кібератак. Це свідчить
про актуальність питання щодо необхідності забезпечення кібербезпеки
військового навчального закладу. При цьому слід зазначити, що умови
підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах (ВНЗ) останнім часом
змінюються через впровадження електронного документообігу, вплив пандемії
COVID-19 та впровадження воєнного стану на території України через збройну
агресію рф проти нашої країни. Більш широко впроваджуються заходи щодо:
підключення ВНЗ до мережі Інтернет; впровадження і розвиток системи
дистанційного навчання, електронних журналів для публікації наукових
результатів дослідників; створення елементів електронних освітніх ресурсів,
електронної бібліотеки, відеоконференцзв’язку; автоматизація процесів
фінансово-економічної, господарської та кадрової діяльності. Тобто
створюється єдиний інформаційний простір ВНЗ з відкритою конфігурацією.
В єдиному інформаційному просторі циркулює конфіденційна інформація
щодо персональних даних особового складу, освітньо-наукової, фінансової та
службової діяльності тощо. Відповідно до цього єдиний інформаційний простір
ВНЗ стає потенційним об’єктом кібератак і потребує надійного захисту від них.
Створення та впровадження системи кіберзахисту потребує дослідження питань
щодо аналізу стану системи, визначення та аналіз факторів, що впливають на
забезпечення заданого рівня кібербезпеки та розроблення науково-методичного
апарату та рекомендацій щодо його забезпечення.
Одним з етапів створення надійної системи кібербезпеки є аналіз
факторів, що впливають на неї. До факторів, які поділяються на зовнішні та
внутрішні слід віднести: умови функціонування ВНЗ, рівень розвитку
автоматизації процесів у ВНЗ, загальне і спеціальне програмне забезпечення,
що використовується для функціонування ВНЗ, види кібератак, шкідливі дії
особового складу ВНЗ, стан системи кіберзахисту, архітектура інформаційного
простору ВНЗ.
275
Важливими факторами є використання загального і спеціального
програмного забезпечення у ВНЗ та види кібератак. Так для підвищення рівня
кіберзахисту слід використовувати лише програмні засоби відомих фірм з
наявністю ліцензій.
Постійний вплив розглянутих факторів на забезпечення кібербезпеки
ВНЗ потребує створення ефективної системи моніторингу кіберзагроз та рівня
вразливості інформаційного простору до кібератак, а постійний аналіз факторів
дозволяє обґрунтувати особі, що приймає рішення раціональні з них на
визначений період планування. Також за результатами моніторингу та
прогнозування розвитку кібербезпеки в ВНЗ дозволяє розробляти стратегії
реагування за відповідними сценаріями, що можуть відбуватись.
Таким чином, аналіз факторів та їх постійний моніторинг дасть змогу
розробити необхідний науково-методичний апарат та практичні рекомендації
щодо підвищення рівня кібербезпеки в ВНЗ.
УДК 623-9
Приходько В.І., к.ю.н., ст. досл., провідний науковий співробітник Державного
науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України
ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ПІДКОНТРОЛЬНОЇ

ЕКСПЛУАТАЦІЇ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
Постанова КМУ №345 від 25.02.2015 року “Про затвердження Порядку

постачання товарів оборонного призначення під час особливого періоду,
введення надзвичайного стану, проведення заходів із забезпечення
національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та у
період проведення антитерористичної операції” дозволяє дещо скоротити
термін допуску до експлуатації озброєння та військової техніки (ОВТ) за
рахунок проведення визначальних відомчих випробувань, але це приводить
до необхідності визначати їх надійність, як правило, при підконтрольній
експлуатації.
В загальному розумінні, підконтрольна експлуатація ОВТ – штатна
експлуатація заданої кількості виробів військового призначення, що
супроводжується додатковим контролем і врахуванням їх технічного стану
для одержання достовірної інформації щодо змінювання якісних показників
технічного стану виробів в умовах експлуатації.
ОВТ проходить підконтрольну експлуатацію з метою отримання більш
певної інформації, щодо:
– підтвердження відповідності ОВТ вимогам нормативно-технічної
документації в умовах їх використання за призначенням;
– перевірки всіх тактико-технічних характеристик ОВТ, за
результатами якої приймається рішення про прийняття зразка ОВТ на
озброєння (постачання) в особливий період;
– перевірки ефективності впроваджених конструкторських і
технологічних рішень під час розробки та виготовлення ОВТ, застосування
276
комплектувальних виробів, у тому числі вироблених за сучасними
технологіями;
– отримання додаткових відомостей про надійність ОВТ під час їх
експлуатації у різні пори року та різних кліматичних зонах;
– можливість застосування нових марок пально-мастильних матеріалів,
спеціальних рідин, які не передбачені експлуатаційною документацією на
ОВТ, а також відомостей, які враховуються під час подальших розробок
зразків ОВТ;
– дослідження зміни якісних показників технічного стану ОВТ під час
їх експлуатації в різних умовах;
– підготовка рекомендацій щодо усунення недоліків, підвищення
ефективності використання ОВТ.
Науково-технічне супроводження здійснюють науково-дослідні
установи за наступними напрямами, зокрема, науково-технічне та
експериментальне оцінювання тактико-технічних характеристик дослідних,
модернізованих, серійних зразків ОВТ на всіх стадіях їх життєвого циклу, а
також зразків ОВТ іноземного виробництва та відповідно до програми
проведення підконтрольної експлуатації, яка в загальному випадку, включає
планування випробувань на надійність, згідно з ДСТУ 3004-95 “Надійність
техніки. Методи оцінки показників надійності за експериментальними
даними”, яким визначено необхідний об’єм випробувань для обчислення
оцінок показників надійності із заданою точністю (відносною помилкою) і
достовірністю (довірчою вірогідністю) та коефіцієнтом варіації.
Завданнями збору і обробки інформації по надійності ОВТ під час
проведення підконтрольної експлуатації є:
– виявлення конструктивних і технологічних недоліків ОВТ, які
знижують надійність, а також виявлення недоліків в організації ремонту й
експлуатації;
– встановлення елементів та складових частин, що лімітують надійність
виробів ОВТ;
– уточнення критеріїв відмов і граничних станів ОВТ;
– уточнення норм витрат експлуатаційних матеріалів, запасних частин,
інструментів і приладдя (далі – ЗІП);
– оцінка ефективності заходів щодо підвищення надійності ОВТ;
– підготовка рекомендацій із внесення змін до експлуатаційної,
ремонтної та робочої конструкторської документації виробу ОВТ;
– підготовка пропозицій щодо комплектності одиночних, групових та
ремонтних комплектів ЗІП.
Підсумовуючи, доцільно зазначити, що під час підконтрольної
експлуатації проводиться збір інформації про надійність ОВТ, а також
методи контролю цих показників надійності з метою удосконалення
конструкції ОВТ, технології їх виготовлення, правил та методів експлуатації
і ремонту.
277
УДК 623
Руснак В.М., к.військ.н., доцент, провідний науковий співробітник науково-
дослідного управління експериментальних досліджень роботизованих
комплексів (систем) Державного науково-дослідного інституту випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки, полковник, Руснак В.В.,
викладач-інструктор циклової комісії підготовки фахівців розмінування
Навчального центру ім. Василя Вишиваного Національної гвардії України,
в/ч 3007, майор
НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СУПРОВОДЖЕННЯ ЗРАЗКІВ

РОБОТИЗОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ (СИСТЕМ), ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА
РОЗШИРЕННЯ ЇХ МОЖЛИВОСТЕЙ
Закон України “Про національну безпеку”, а саме ст. 18 зазначає, що у

мирний час Національна гвардія України (НГУ) входить до складу Сил безпеки
і виконує правоохоронні функції, а також розвиває спроможності, необхідні для
виконання завдань у складі Сил оборони. Із введенням воєнного стану НГУ
приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії
правового режиму воєнного стану, входить до Сил оборони.
Під час дій у складі Сил оборони оперативний характер застосування
НГУ пов’язаний з:
– масштабом цілей, що визначаються, характером і значущістю факторів,
які підлягають урахуванню при плануванні й організації управління та
взаємодії органів і сил різних за призначенням та належністю (правоохоронних
і навіть військових);
– оснащеністю озброєнням, військовою та спеціальною технікою
підрозділів (частин) НГУ;
– кількістю підрозділів (частин) НГУ, що залучаються для виконання
завдання;
– рівнем керівного складу, який організує взаємодію органів і сил (рівнем
керівництва військами) тощо.
Загальновійськові підрозділи Сухопутних військ (СВ) Збройних сил (ЗС)
України у взаємодії з органами та підрозділами НГУ можуть залучатись до
ведення стабілізаційних дій військ з метою утримання під контролем загальної
обстановки у визначених районах відповідальності, недопущення або
припинення збройних сутичок, протидії диверсійно-розвідувальним силам
противника або незаконно створеним збройним формуванням.
Зазвичай, військові підрозділи у стабілізаційних діях військ
застосовуються тактичними групами – тимчасовими формуваннями,
створеними на основі механізованого підрозділу з необхідними засобами
посилення, які призначені для виконання чітко визначених завдань. Для
виконання окремих завдань до складу тактичної групи можуть включатися
підрозділи НГУ. Вони також можуть діяти самостійно, але виконувати спільні
завдання у тісній взаємодії між собою.
278
Мета доповіді – окреслити перспективні напрямки вдосконалення та
розширення можливостей роботизованих комплексів (систем) (РК(С)) з точки
зору службово-бойової діяльності підрозділів НГУ та військової доцільності.
Аналізуючи світові погляди на теоретичні аспекти роботизації
Національних Сил оборони виявляється, що на першу позицію стосовно
новітніх перспективних видів озброєнь, спроможних кардинально змінити
якість воєнних дій, характер сучасної війни західні експерти ставлять автономні
озброєння, тобто нове покоління РК(С) повітряного, наземного та морського
базування. На їх думку інтенсивне впровадження РК(С) свідчить про поступове
“стирання принципових відмінностей між людиною-воїном та знаряддям її
воїнської праці, – зброєю”.
В Україні на теперішній час вдосконалення та розширення можливостей
РК(С), як правило, ведеться самими розробниками з їх власної ініціативи з
“цивільнимˮ поглядом на цю проблему без чіткого розуміння службово -
бойових завдань та військової доцільності або стратегії розвитку “бойових дій”.
Цивільні підприємства, при створенні різнопланових РК(С), не в повній
мірі враховують особливості ведення сучасної збройної боротьби та специфіку
виконання службово-бойових завдань. Під час вибору компонувальних рішень і
параметрів зразків РК(С) розробники часто спираються на власний
невійськовий досвід, або використовують принципи побудови існуючих зразків
озброєння, військової та спеціальної техніки екіпажного типу тощо.
На даний час напрямками вдосконалення РК(С), з врахуванням специфіки
службово-бойової діяльності підрозділів НГУ та військової доцільності, можуть
бути:
1. Для РК(С) повітряного базування:
– вдосконалення безпілотних літальних апаратів (далі – БпЛА) –
“камікадзе” для знищення (нейтралізації) ворожих (недружніх) дронів (дронів
противника);
– розроблення нанодронів (мікродронів) розвідувального типу;
– вдосконалення тактично малих ударних дронів (носіїв стрілецької
зброї);
– вдосконалення міні розвідувальних БпЛА типу “Полоз” компанії
“Armorum Solutions”, Україна для підствольного гранатомету.
2. Для РК(С) наземного базування:
– підвищення стійкості наземних роботизованих комплексів (далі – НРК)
до впливу зовнішніх факторів (метеорологічні умови, рельєфні умови,
рослинний покров, наявність невеликих водних акваторій та болотистих
ґрунтів, ураження стрілецьким боєприпасом, ураження дією вибухової хвилі,
дія засобів радіоелектронної боротьби противника і т.п.);
– розроблення дистанційно керованої універсальної (з можливістю
швидкої зміни завдань) базової платформи НРК (для середніх возимих НРК) під
установку різнотипних бойових, спеціальних, допоміжних, інженерних модулів
та спеціального обладнання;
– розроблення дистанційно керованої універсальної всюдихідної базової
платформи НРК (для важких возимих (самохідних) НРК) з можливістю
279
самостійно переправлятися через водні перешкоди, як десантний засіб для
виконання різнотипних бойових, службово-бойових, логістичних, інженерних
завдань тощо;
– вдосконалення інженерних НРК розмінування (первинного огляду
вибухонебезпечних предметів та саморобних вибухових пристроїв):
3. Для РК(С) водного базування:
– розроблення надводних та підводних розвідувальних морських
(річкових) безекіпажних апаратів (систем, комплексів);
– розроблення надводних та підводних морських (річкових) безекіпажних
апаратів (систем, комплексів) для пошуку, встановлення та знешкодження мін;
– розроблення надводних та підводних пошуково-рятувальних морських
(річкових) безекіпажних апаратів (систем, комплексів);
– розроблення надводних та підводних морських (річкових) безекіпажних
апаратів (систем, комплексів) забезпечення.
НГУ є військовим формуванням з правоохоронними функціями, яке
виконує як правоохоронну функцію так і військову.
Тому у НГУ використання РК(С) має свої особливості, де необхідно
враховувати специфіку службово-бойових завдань, які покладені на підрозділи.
УДК 547
Руснак Ю.І., к.ю.н., заслужений юрист України, заступник начальника центру
– начальник науково-дослідного управління проблем ресурсного забезпечення
у воєнній сфері, сфері оборони та військового будівництва Національного
університету оборони України, полковник юстиції
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ

ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ
ОПЕРАЦІЇ: ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА
Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні

органи на початку проведення АТО керувалися наявними на той час
законодавчими та нормативно-правовими актами: положеннями Конституції
України, законами України, указами Президента України, постановами
Кабінету Міністрів України тощо. Водночас, незважаючи на наявність низки
законодавчих і нормативно-правових актів, які регулювали правові засади
участі ЗС України, інших військових формувань та правоохоронних органів
АТО, їх практична реалізація виявилася невідповідною реальним і потенційним
загрозам, які виникли під час проведення АТО. Так, уже на початку збройного
протистояння між силовими структурами держави та незаконними збройними
формуваннями стало очевидним, що чинне законодавство України стосовно
боротьби з тероризмом було орієнтованим переважно на протидію поодиноким
терористичним актам щодо окремих об’єктів та осіб з боку невеликих груп
терористів.
Надалі недосконалість вітчизняного законодавства у цій сфері відчутно
проявилась у змісті й обсязі завдань, які мали виконувати військові частини та
280
підрозділи ЗС України в АТО, тому що завдання обмежувалися лише
забезпеченням захисту від терористичних посягань на військові об’єкти, зброю
та майно.
Гібридна війна рф проти України, тимчасова окупація у 2014 році
російською федерацією частини території України – Автономної Республіки
Крим і міста Севастополя, розпалювання росією збройного конфлікту, окупація
значних територій в східних регіонах України та руйнування системи світової
та регіональної безпеки і принципів міжнародного права зумовили перегляд та
уточнення доктринальних положень щодо формування та реалізації воєнної
політики України, оскільки стара редакція Воєнної доктрини вже не відповідала
тогочасним вимогам. На тлі нових загроз з боку російської федерації,
керуватися нею було неможливо. Відтак виникла необхідність пошуку нових
підходів та відповідей на ключові питання у сфері національної та військової
безпеки на державному рівні, тобто потрібна була нова воєнна доктрина.
У незалежній Україні поступово були прийняті й діяли воєнні доктрини
1993, 2004 та 2011(2012) років. Зміна воєнної доктрини у 2015 році була
обґрунтована рядом чинників, пов’язаних не лише з потребою відштовхуватися
від світового досвіду бойових дій, але й тими завданнями, які поставила перед
країною і армією агресія російської федерації. Ключовим завданням Воєнної
доктрини було визначено комплексне реформування Збройних Сил України,
приведення всієї оборонно-воєнної системи у відповідність зі стандартами
НАТО. Окрім того, було визначено завдання до 2020 року забезпечити повну
сумісність Збройних сил України з відповідними силами країн-членів
Північноатлантичного альянсу.
Перегляд та уточнення доктринальних положень щодо формування та
реалізації воєнної політики України, що визначені преамбулою Воєнної
доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 24 вересня
2015 року № 555/201, стали надзвичайно актуальними в той час. Адже існуючі
підходи до вивчення причин виникнення, сутності і характеру воєнних
конфліктів, принципів і шляхів запобігання їх виникненню потребували
суттєвого оновлення. Зокрема, в умовах реалізації Воєнної доктрини України
важливим стало дослідження проблем введення правового режиму воєнного
стану, особливо з точки зору “формальної законності”. В цьому контексті
аналізу потребували положення Конституції України, законів України та
підзаконних нормативно-правових актів.
У Воєнній Доктрині 2015 року було закріплено, що:
– сили безпеки – державні правоохоронні та розвідувальні органи, сили
цивільного захисту та органи загальної компетенції, на які Конституцією та
законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки
України;
– сили оборони – Збройні Сили України, Державна служба спеціального
зв’язку та захисту інформації України, Державна спеціальна служба
транспорту, інші утворені відповідно до законів України військові формування,
а також правоохоронні та розвідувальні органи, в частині залучення їх до
виконання завдань з оборони держави.
281
Воєнна доктрина не була нормативним документом і не визначала
поняття національної безпеки та обороноздатності держави, – ці поняття
містились в законах “Про основи національної безпеки” і “Про оборону
України”. Натомість її роль полягала в в тому, що вона давала відповіді на
питання, які саме зовнішні і внутрішні чинники та процеси несли загрозу як для
державного суверенітету України в цілому, так і відносно рівня безпеки і
захищеності громадян України всередині держави, а також визначала
пріоритетні напрями підвищення її обороноздатності. Характерною рисою
нової редакції доктрини стало правове визначення основних цілей застосування
збройних сил у взаємодії з іншими формуваннями, їхніх функцій щодо
забезпечення воєнної безпеки й оборони держави та шляхів реалізації цих
функцій як за мирного часу, так і в особливий період.
Висновки. Отже, питання законодавчого регулювання діяльності органів,
які забезпечували воєнну (військову) безпеку України в період проведення
антитерористичної операції, потребували серйозного осмислення. Дієвість
заходів, спрямованих на посилення здатності військових формувань та
правоохоронних органів, у яких передбачалось проходження військової
служби, протидіяти зовнішнім і внутрішнім загрозам, залежало від багатьох
чинників. Важливе місце серед них посідало законодавче забезпечення
військового будівництва у державі, правоохоронної, розвідувальної,
контррозвідувальної діяльності, а також взаємодії військових формувань.
UDC 614.8
Sagradian M., doctor of science, professor, professor of the Department of
Mathematics and Statistics Macquarie University, Sydney, NSW Australia,
Ivanets H., PhD (technical sciences), associate professor, associate professor of the
Department of Fire Tactics and Rescue Operations of National University of Civil
Defence of Ukraine
FORECASTING EMERGENCY SITUATIONS AND POSSIBLE RESULTING

DAMAGES BY USING THE ORGANIZATIONAL AND TECHNICAL
METHOD
The experience of the developed countries of the world shows that the costs of
measures related to the prevention of emergency situations are much less than the
costs of restoring the losses caused by them and the damage to the environment.
The effectiveness of planning and implementing measures to prevent
emergencies is determined by the quality of forecasting emergencies threats and
possible consequences as their results. Disaster prevention is based on analysis, early
detection, forecasting and early response to emergencies. A systematic approach to
solving the problem of forecasting emergency situations and possible losses caused as
their results provides for forecasting emergency situations in the whole country and
its regions; forecasting natural emergencies in general, by type and level; forecasting
emergency situations of a technogenic nature; forecasting emergency situations of a
282
social nature by types, levels; forecasting possible losses as a result of emergency
situations.
Information containing information on the predicted number of emergencies,
possible damage and consequences as their results is important for the development
of measures to prevent and respond to emergencies. Emergency forecasting methods
depend on the available statistical information about emergency situations and the
dynamics of their development after some previous monitoring period, as well as the
causes and factors that cause emergencies of a different nature.
Forecasting emergencies of various nature and consequences as their results is
carried out on the basis of the analysis of statistical information about emergencies in
the state after some previous monitoring period. When predicting emergency
situations, consider:
– statistical information on man-made and natural sources of emergency
situations;
– possible options for the emergence and development of emergencies;
– results of extrapolation of the identified trends;
– expert assessments.
To implement a systematic approach based on a formalized mathematical
model, an organizational and technical method (OTM) has been developed for
predicting emergencies and possible losses caused as their results.
The method is a combination of a variable order polynomial regression
method, a weighted least squares method, and a probabilistic statistical method. This
allows to compensate for the shortcomings of some at the expense of others, which
will lead to an increase in forecasting accuracy.
A control algorithm has been developed for the implementation of an
organizational and technical method for predicting emergency situations and possible
losses caused as their results. Its use involves the implementation of a number of
interrelated procedures. At the first stage, the collection, processing and analysis of
information on emergency situations in the country for a certain period of monitoring
is carried out. This is the basis for predicting the processes of emergencies in general,
in nature, level and types, as well as losses due to them both in the state and its
regions. The information received is taken into account when forming a decision on
the actions of civil protection units in order to adequately respond to emergency
situations and eliminate their consequences. Based on the analysis of the
effectiveness of the actions of the response units, the decisions on the elimination of
emergency situations are adjusted.
The features of the use of OTM for forecasting emergencies and the damage
caused as their results in different countries will be determined by the following
factors:
– availability and reliability of emergency statistics;
– regional structure of the state;
– specifics of the classification of emergency situations by type and level.
Based on the statistical data on emergencies, studies of the effectiveness of the
use of OTM were carried out on the example of Ukraine. As an efficiency criterion,
let’s choose the module of the relative forecast error.
283
In the results of experimental studies, it was found that OTM makes it possible
to forecast emergency situations as a whole, by type and level for a year ahead with
an average relative forecast error of no more than 8%. The error in estimating
possible losses caused as a result of an accident is no more than 6.2%. This is due to
the combination of various methods, in particular the polynomial-regression method
with variable order, the weighted least squares method and the probabilistic-statistical
method, allowing to compensate for the shortcomings of some at the expense of
others. The developed OTM allows reasonably, taking into account predictive
information about the processes of emergencies in the state, regions, to approach the
planning and implementation of organizational and technical measures aimed at
preventing emergencies and minimizing possible consequences.
The advantage of the developed OTM is that it has a combined character. OTM
allows to forecast the processes of emergencies in a complex manner, by nature,
types, levels, and to assess possible losses as their results, both in the state and in its
regions. The model for forecasting the number of emergency situations for a certain
warning period makes a forecast taking into account the systematic (trend), periodic
and random components of this process. Evaluation of these components of the
forecasting process allows for a deeper analysis of the causes of their occurrence.
Restrictions on the use of OTM may be caused by the insufficient volume or
incorrectness of reliable statistical data on emergencies in the state and its regions.
Further development of research in this direction should be focused on
studying the influence of various destabilizing factors, both separately and in their
totality. As such factors, it is possible to consider the frequency and cyclicality of the
processes of emergencies (in particular, their seasonal fluctuations) in the state and its
various regions of the country.
Thus, the aforementioned confirms the prospects of applying OTM to solving
the problem of forecasting emergencies and the damage caused as their results.
УДК 623.61(075.8)
Сало А.А., старший помічник начальника зв’язку 164 радіотехнічної бригади
Служби зв’язку штабу військової частини А1451, капітан, Чужченко М.А.,
начальник зв’язку 164 радіотехнічної бригади Служби зв’язку штабу військової
частини А1451, майор, Зінченко М.О., начальник науково-дослідного
управління Військового інституту телекомунікацій і інформатизації ім. Героїв
Крут, підполковник, Яковчук О.В., заступник начальника науково-дослідного
управління Військового інституту телекомунікацій і інформатизації ім. Героїв
Крут, підполковник, Плугова О.Б., науковий співробітник науково-дослідного
відділу Військового інституту телекомунікацій і інформатизації ім. Героїв Крут
ДЕЯКІ НАПРЯМИ ВІДНОВЛЕННЯ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ

ЗВ’ЯЗКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В УМОВАХ
ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ
Управління військами у Збройних Силах України (ЗСУ) неможливо без

стійкого зв’язку і якщо врахувати, що готовність системи управління, а значить
284
і система зв’язку, повинна бути вище готовності військ, то стає зрозумілим, яка
висока відповідальність лежить на кожному офіцері підрозділу зв’язку ЗСУ за
підтримку бойової готовності своїх підрозділів, особливо в період ведення
бойових дій в умовах повномасштабної війни з російською федерацією.
Система військового зв’язку і автоматизації (СВЗА) ланки управління –
це сукупність взаємозв’язаних, сумісних та узгоджених за завданнями вузлів і
ліній військового зв’язку, орендованих каналів передавання і групових трактів
та утворених на їх основі систем (мереж), що призначена для вирішення задач
забезпечення управління військами (силами) під час їх приведення у вищі
ступені бойової готовності, підготовки та веденні бойових дій. СВЗА повинна
задовольняти вимоги щодо бойової готовності, стійкості, мобільності,
пропускної спроможності та безпеки. Бойова готовність (БГ) СВЗА
характеризує її здатність у будь-який час і за будь-яких умов обстановки
виконати завдання із забезпечення управління військами (силами). В основному
БГ СВЗА досягається наступним:  завчасною підготовкою та безперервним
удосконаленням системи зв’язку ЗСУ, а також проведенням систематичних
тренувань для приведення її у вищі ступені бойової готовності;  постійною
готовністю засобів зв’язку ЗСУ до застосування.
Лінії радіозв’язку є основним елементом системи військового зв’язку.
Перевагою радіозв’язку є висока мобільність радіостанцій, тобто здатність до
своєчасного розгортання, згортання і переміщення в порівнянні з іншими
засобами зв’язку. Крім того, радіозв’язок може бути встановлений з
командирами, місцезнаходження яких невідомо, а також через територію
зайняту противником та через непрохідні ділянки місцевості. Він дозволяє
здійснювати швидку передачу сигналів і радіограм одночасно великій кількості
кореспондентів (тобто циркулярно).
Рухомі радіо засоби – радіостанції, в залежності від їх призначення та
потужності, виконуються в переносному варіанті, або монтуються на
автомобілях, бронетранспортерах, бойових машинах піхоти, танках,
гелікоптерах, літаках і кораблях. До них належать також контейнерні
радіостанції, які пристосовані для швидкої підготовки до роботи та
транспортування будь-яким видом транспорту.
На теперішній час найбільшого поширення в ЗСУ набула радіостанція
RF-7800H-MP – тактична радіостанція сімейства FALCON® III, та радіостанції
лінійки MOTOTRBO.
Ці радіостанції є розвитком ВЧ технологій, що забезпечили серйозне
просування можливостей зв’язку, таких як широкосмугова передача даних та
сумісність із ВЧ радіостанціями сімейства Falcon II, що створюють
інформаційну перевагу під час бойових дій. Особливістю радіостанцій Harris
RF-7800 всіх модифікацій є використання широкосмугових форм сигналів
нового покоління ANW2®C та M-TNW для організації радіомереж типу
MANET, структура яких формується або відновлюється самостійно. Це
дозволяє підтримувати зв’язок рухомих радіостанцій нижчого рівня з вищим
без участі оператора. Радіостанція працює у широкосмуговому або
285
вузькосмуговому режимах в діапазоні частот від 30 до 2000 МГц і
максимальною потужністю передачі 20 Вт.
Але радіостанція Harris RF-7800H, не зважаючи на всі свої переваги, не
підходить на роль основного каналу зв’язку, скоріше усього як резерв, який
може дати час на розгортання повноцінної системи зв’язку ЗСУ.
Використання мережі INTERNET завжди було очевидним вибором, але
до повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію
незалежної України не було можливостей та матеріальної бази на реалізацію
даної системи. Проте надходження терміналів супутникового зв’язку Starlink,
отримання LTE маршрутизаторів та плідна співпраця з операторами мобільного
зв’язку може зробити реалізацію практично можливою.
Для початку треба розуміти, що підключення до мережі INTERNET
відбувається через протокол NAT, що означає, що отримати інформацію на
ПЕОМ чи маршрутизатор, який підключено до мережі INTERNET, можна лише
у відповідь на ініційовану цим же ПЕОМ чи маршрутизатором сесію обміну
інформацією. Тобто, протокол NAT, дасть можливість використовувати лише
одну IP адресу, для надання доступу до мережі INTERNET, і кожен провайдер
його використовує. IP адреса може змінюватись багато разів, доки не вийде в
мережу INTERNET з “білою” IP адресою, на яку вже можливо передавати
інформацію без попередньої ініціації сесії. З одного боку, це підвищую безпеку,
так як мінімізує перешкоди, а подекуди унеможливлює знаходження
користувача за всіма цими шарами NAT, а з іншого боку знайти в мережі двом
різним користувачам один одного неможливо без наявності хоч у одного
“білої” IP адреси. Або необхідно використовувати віддалений сервер з
публічною IP адресою. Віддалений сервер можна використовувати як точку
з’єднання абонентів між собою, або як точку перенаправлення запиту ініціації
з’єднання до раніше ініційованої сесії. Тобто, віддалений сервер може
приймати підключення абонентів, або ж прийняти підключення лише
локального серверу, а запити на підключення абонентів перенаправляти до
локального серверу.
Перший варіант простіше в розумінні та реалізації, має менший час
відгуку при обміні інформацією між абонентами, ніж у другому варіанті, але
другий варіант безпечніший, так як на віддаленому сервері не будуть
зберігатись облікові данні абонентів.
Для цього, як варіант, потрібно застосовувати віддалений сервер з
публічною IP адресою та розгорнутою віртуальною машиною Cloud Hosted
Router (Mikrotik) з версією програмного забезпечення 6.49.5.
Після встановлення обладнання, або замовлення відповідної послуги
необхідно визначитись з подальшою архітектурою. Для підключення абонентів
(підрозділів) та локального серверу потрібно використовувати VPN тунелі, так
як вони дозволяють працювати, коли публічною є лише IP адреса серверу та
мають відповідне шифрування. Серед VPN тунелів можна виділити два – L2TP
та SSTP. Перший (L2TP) працює через декілька портів, переважно по
протоколу UDP, а другий (SSTP) по одному порту і протокол TCP. Так як при
роботі системи потрібно перенаправляти трафік в тунель, який буде ініційовано
286
локальним сервером, то локальний сервер і абоненти повинні використовувати
різні порти для роботи, або різні типи тунелів.
Таким чином здійснюється налаштування безпеки і можливості
підключення локального сервера до віддаленого. Наступним кроком є розробка
заходів щодо прокидання запитів на підключення абонентів з віддаленого
сервера до локального. SSTP сервер на локальному сервері налаштовується
ідентично з віддаленим сервером, при цьому створюються відповідні облікові
записи абонентів. Завдяки тому, що використовують NAT на інтерфейсі тунелю
від віддаленого сервера до локального, то немає необхідності додавати
маршрут за замовчанням до віддаленого серверу, так як в розумінні локального
сервера всі абоненти, що підключаються до нього, приходять з IP адреси
віддаленого сервера, а інформація про IP адреси абонентів зберігається в
таблиці сесій віддаленого сервера, що додає надійності системі та не порушує
необхідну для роботи всередині мережі маршрутизацію.
Після встановлення з’єднань з абонентами процес налаштування
маршрутизації нічим не відрізняється від того, з чим оператори працювали
раніше. Використовується протокол динамічної маршрутизації OSPF,
створюється одна зону для обміну маршрутами, і кожен маршрутизатор
починає транслювати свою мережу іншим маршрутизаторам, що надає
можливість обміну інформацією між ними.
Таким чином, створення стійкої та спроможної до застосування системи
зв’язку передбачає використання всіх можливих типів зв’язку та кожної
одиниці техніки, яка є у розпорядженні підрозділу зв’язку ЗСУ, що і було
описано в цьому узагальненні. На теперішньому етапі розвитку системи зв’язку
досить гостро стоїть питання її забезпечення матеріальними засобами, для
збільшення кількості МТК, що підвищить мобільність підрозділів зв’язку, а
також забезпечить покращення серверного обладнання в системі зв’язку ЗСУ з
постійною кількістю абонентів, та призведе до розширення пропускної
здатності всіх каналів зв’язку.
УДК 539.3
Сало В.А., д.т.н., професор, професор кафедри інженерної механіки
Національної академії Національної гвардії України, Нечипоренко В.М., к.т.н.,
доцент, доцент кафедри інженерної механіки Національної академії
Національної гвардії України, Літовченко П.І., к.т.н., доцент, доцент кафедри
інженерної механіки Національної академії Національної гвардії України
ДОСЛІДЖЕННЯ МІЦНОСТІ АНІЗОТРОПНИХ ОБОЛОНКОВИХ

ЕЛЕМЕНТІВ КОНСТРУКЦІЙ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
Останнім часом чимало наукових праць присвячено дослідженню

композитних матеріалів з анізотропними властивостями, які дедалі
використовуються у технічних виробах та конструкціях військового
призначення. Однак у науковій літературі відсутні розрахунки деталей посадок
з натягом, виготовлених з композитних матеріалів, хоча для таких з’єднань
287
композити мають нерідке застосування. Посадки з натягом широко
застосовуються в сучасній інженерній практиці, а їх деталі є одними з найбільш
відповідальних конструктивних елементів, від міцності і жорсткості яких
нерідко залежить надійність конструкції в цілому.
Авторами даного дослідження розроблено комплексний метод
автоматизованого проектування посадок із натягом, що дозволяє здійснити
вибір раціонального проектного рішення. Оцінка працездатності пружних
циліндричних деталей посадки передбачає розрахунок їх напружено-
деформованого стану (НДС) на основі рішень відповідних крайових задач
теорії пружності. Досі актуальними залишаються питання щодо якісного
характеру НДС анізотропних деталей з’єднань із натягом, вирішення яких
дозволить отримати достовірні кількісні оцінки забезпечення безпеки
експлуатації технічних систем.
Як відомо, ефективність чисельних методів визначається насамперед
можливістю отримання достовірних результатів. Тому вдосконалення існуючих
та розробка нових методів дослідження анізотропних циліндричних оболонок
довільної товщини є дотепер практично значущою науковою проблемою в
механікі деформованого твердого тіла. В зв’язку з цим на перший план
висувається потреба у створенні ефективних і найпростіших для реалізації на
комп’ютерах методів розрахунку нетонких оболонкових елементів конструкцій
із сучасних матеріалів. У цьому плані при побудові алгоритмів розв’язання
прикладних задач для оболонкових конструкцій знаходять широке
розповсюдження різні варіаційні методи.
У роботі використовується новий варіаційний чисельно-аналітичний
метод (названий RVR-методом) розрахунку міцності і жорсткості статично
навантажених анізотропних оболонок довільної товщини. RVR-метод
заснований на використанні варіаційного принципу Рейсснера, методу Векуа,
математичного апарату теорії R-функцій та загальних рівнянь просторової
теорії пружності. Застосування принципу Рейсснера дозволяє підвищити
точність розв’язання крайових задач через незалежне варіювання вектору
переміщень і тензора напружень. Метод Векуа дозволяє замінити розв’язання
тривимірної задачі регулярною послідовністю розв’язків двовимірних задач.
Теорія R-функцій на аналітичному рівні враховує геометричну інформацію
крайових задач, що необхідно для побудови структур рішень, що то чно
задовольняють всім граничним умовам. Ефективність запропонованого
варіаційного RVR-методу підтверджена успішним рішенням ряду складних
прикладних задач для відповідальних оболонкових елементів конструкцій під
дією статичного навантаження. Відзначимо, що алгоритм RVR-методу
використаний у модульній структурі авторської комп’ютерної програми
“Strength of the cylindrical shell. RVR-method”, призначеної для розрахунку
міцності і жорсткості анізотропних (зокрема, ізотропних) пружних циліндрів
довільної товщини. При цьому застосування здійснюваної в програмі
двосторонньої інтегральної оцінки точності наближених рішень дозволяє
автоматизувати пошук такої кількості апроксимацій у шуканих розв’язках, при
якому їх процес збіжності здобуває стійкий характер.
288
В якості об’єкту чисельного дослідження авторами роботи розглянуто
конкретний вид з’єднання “Маточина-бандаж”, що складається з двох пружних
циліндрів. Ці деталі при з’єднанні з натягом знаходяться в контакті зовнішньої
циліндричної поверхні валу (основи маточини) з внутрішньою циліндричною
поверхнею бандажного колеса. Оскільки взаємодія двох пружних тіл з
математичної точки зору є складною контактною крайовою задачею, тому, як
правило, виконують розрахунок двох окремих задач для випадків, коли з
пружних деталей посадки спочатку жорстким вважається вал, а потім –
бандажне колесо. Для оцінки ефективності використання RVR-методу його
чисельна реалізація спочатку виконана для пружного бандажу, виготовленого із
ізотропного матеріалу. Залежно від числа апроксимацій та вузлів квадратурних
формул Гауса, а також ступеня анізотропії матеріалу отримані (у табличному та
графічному вигляді) шукані переміщення та напруження вздовж товщини
бандажу. Встановлено достовірність отриманих результатів шляхом їхнього
зіставлення з відомими аналітичними рішеннями задачі Ламе, які
застосовуються для товстостінного порожнистого циліндра лише у випадку,
коли його матеріал є ізотропним. Тому наступним етапом роботи стало
виконання розрахунку НДС ортотропного бандажу, виготовленого із
склопластику. Так, для досліджуваної деталі з’єднання отримані чисельні
значення переміщень і напружень по товщині циліндра в залежності від
ступеня анізотропії пружного матеріалу бандажу. При виборі більш точної
моделі зсуву циліндра досліджено збіжність чисельних рішень до точних
результатів при різній кількості вузлів квадратурної формули Гауса.
Таким чином, нові наукові результати, які отримані на базі RVR-методу,
підтверджують перспективну можливість його ефективного використання в
інженерних дослідженнях при вирішенні складних просторових крайових задач
статично навантажених анізотропних оболонкових елементів конструкцій у
різних галузях сучасної техніки, зокрема, військової.
УДК 004.942:623.746.17 (477)

Сафонов І.Є., ад’юнкт Національного університету оборони України,
ПІДХІД ДО ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ВЕРТОЛЬОТІВ
Переозброєння на вертольоти нового покоління стає актуальним та

пріоритетним завданням у нашій країні, проте цей процес довготривалий, тому
проведення ремонтних робіт й продовження ресурсів і термінів служби
залишається основним способом підтримання справності наявного парку
вертольотів в умовах протистояння агресії російської федерації.
Впровадження технологій автоматизованого контролю та оцінювання
технічного стану авіаційної техніки є одним із перспективних напрямків у світі
щодо вдосконалення системи технічного обслуговування (ТО), проте військові
вертольоти в Україні знаходяться ще на низькому технологічному рівні, тому
289
існує необхідність у пошуку шляхів оптимізації існуючої системи їх технічної
експлуатації.
За результатами аналізу довготривалої експлуатації вертольотів
визначено, що найбільший вплив на основні показники їх надійності мають
інтенсивність відмов і періодичність контролю технічного стану, але із
переходом на експлуатацію за станом, на надійність вертольотів також суттєво
починають впливати такі чинники, як фізичний знос і природне старіння. Отже,
зважаючи на цей факт, актуальним є завдання науково-обґрунтованого вибору
періодичності проведення відновлювальних робіт на вертольотах.
Через математичну складність, моделі технічного обслуговування за
станом, які враховують зношування системи, обмежені, тому запропоновано
новий підхід до оптимізації процесу технічної експлуатації вертольотів на
основі математичної моделі з одночасним використанням двох
двопараметричних дифузійних законів розподілу відмов, реалізованої за
допомогою програми Simulink. Параметри дифузійних розподілів відмов
можуть бути визначені як на основі статистичних характеристик відмов, так і
на основі аналізу фізичного процесу відмов, що дає певну перевагу перед чисто
імовірнісними моделями. Задача пошуку оптимального часу експлуатації
кожного окремого вертольоту до чергових відновлювальних робіт полягає у
знаходженні максимального значення коефіцієнта технічного використання
(комплексний показник надійності відповідно до ДСТУ 2860-94) з урахуванням
мінімальних експлуатаційних витрат та статистичних параметрів за минулий
період експлуатації.
Такий підхід надає можливість зменшення кількості профілактичних
робіт та витрат людино-годин на технічне обслуговування вертольотів, як
об’єктів, яким притаманні процеси механічного зношування, корозії, втоми,
старіння, процеси пов’язані з протіканням електричного струму, накопиченням
зарядів, електродифузією. Оптимально сплановане ТО точно в необхідний час
означає скорочення непотрібних перевірок, скорочення незапланованих
простоїв авіаційної техніки та підтримання боєготовності авіаційних частин.
УДК 623.441/443
Семенюк В.І., доцент кафедри Харківського Національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Василенко В.В., завідувач кафедри
Харківського Національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба,
Сидоренко І.І., к.пед.н., доцент, доцент кафедри фундаментальних дисциплін
ОБГРУНТУВАННЯ КРИТЕРІЇВ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ

ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ У РЕЖИМІ
OFF- ТА ONLINЕ
Актуальність проблеми, що висвітлена у доповіді, полягає у визначенні нових

підходів до придбання теоретичних знань і практичних навичок військовими
290
фахівцями (ВФ) за рахунок впровадження у навчальний процес сучасних
комп’ютерних технологій доведення інформації та автоматизованих систем
навчання.
З початком російської військової агресії МОН України рекомендувало
здійснювати дистанційне навчання (ДН) за допомогою програмного забезпечення
(ПЗ): MOODLE, Google Suite for Education, Microsoft Office 365 Education та ін;
електронну пошту; месенджери (Viber, Telegram, Discord); відеоконференції
(Microsoft Teams, ZOOM, Google Meet та ін.).
Підготовка громадян України, які навчаються за програмою підготовки
офіцерів запасу за контрактом, є одним із пріоритетних напрямків реалізації
потенціалу вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ). Враховуючи цілі та
завдання “Концепції військової кадрової політики Міністерства оборони України до
2025 року”, щодо підготовки молодших офіцерів Збройних Сил України, слід
зазначити, що джерелом кадрового ресурсу для комплектування посад молодших
офіцерів, є офіцери запасу, які закінчили кафедру військової підготовки. Все це у
свою чергу, підвищує роль і значення кафедр військової підготовки, актуалізує і
висвічує проблеми підготовки на них офіцерів запасу, визначає шляхи їх
подальшого розвитку та удосконалення.
Реформування системи навчання наполегливо вимагає й відповідного
розвитку та удосконалення систем автоматизованого оцінювання отриманих знань
респондентів. Зробити це можливо лише за умови використання передових форм і
методів збору та обробки зворотної інформації щодо якості підготовки ВФ.
Система оцінювання якості військової освіти повинна відповідати рекомендаціям і
стандартам Європейського простору вищої освіти, враховувати кращі світові
практики та виступати головною методологією досягнення відповідності системи
підготовки офіцерів запасу вимогам і потребам оборони держави.
Актуальність системи оцінювання якості військової освіти повинна також
спиратись і на добре розроблену та професійно-підготовлену методичну допомогу,
яка б надавала можливості ВФ самостійно опановувати найбільш важливі питання
щодо вивчення дисципліни.
З метою втілення нових підходів до вивчення дисциплін на кафедрі
загальновійськової та гуманітарної підготовки Харківського Національного
університету Повітряних Сил здійснена розробка математичного апарату для
оцінювання якості рівня засвоєння ВФ навчального матеріалу під час навчання.
У доповіді розглянуті також питання використання нових форм і методів
проведення заняття за рахунок оновлення навчально-методичного забезпечення
дисциплін, втілення інноваційних заходів для більш глибокої індивідуалізації
навчання та самостійного опрацювання матеріалу; визначенні напрямки реалізації
сучасних методичних і дидактичних підходів до цих питань.
Запропонований і розглянутий математичний апарат оцінювання рівня
засвоєння ВФ навчального матеріалу, має інноваційність, яка надає можливість за
допомогою Інтернет-програм контролювати та визначати рівень їх підготовленості
при безконтактному самостійному навчанні. Впровадження сучасних методичних і
дидактичних підходів до проведення занять значно скорочує час, необхідний на
якісну підготовку ВФ, зменшує матеріальні та фізичні витрати особового складу,
291
надає можливість більш якісно проводити заняття без допомоги спеціальних
пристосувань.
Дистанційним (ДН) слід вважати самостійне навчання, коли той, хто
навчається (ВФ, студент) і тьютор – той, хто навчає (викладач, науково-
педагогічний працівник (НПП)), віддалені за відстанню або часом. Ця форма
навчання обов’язково потребує використання комп’ютерних або
телекомунікаційних технологій, які б забезпечували інтерактивну взаємодію
визначених суб’єктів на різних етапах навчання.
Однак умови проведення занять у режимі off- або online вимагають від НПП
нових підходів до навчально-методичного забезпечення занять і потребують
використання новітніх педагогічних технологій. Активні методи навчання, повинні
бути спрямовані на формування у ВФ вмінь та навичок, необхідних для швидкого
прийняття рішення у любих обставинах. Виходячи з цього, проблема методичного
забезпечення є ключовою для організації та впровадження нових форм і методів
навчання. Слід виділити три основні елементи цього виду забезпечення: програмно-
технічні засоби, транспортне середовище (Internet) та методичне забезпечення
процесу навчання.
Курс дистанційного навчання повинен розроблятися на модульній основі:
кожен модуль – це стандартний навчальний продукт, що включає чітко визначений
об’єм знань і умінь, призначений для вивчення протягом певного часу, або –
залікова одиниця, якість роботи з якою фіксується тестовими, заліковими чи
екзаменаційними засобами.
Методична допомога повинна бути розроблена так, щоб ВФ міг перейти від
діяльності, що виконується під керівництвом НПП, до самостійної діяльності, тобто
максимальної заміни викладацького контролю самоконтролем. Тому методичні
рекомендації повинні містити докладне пояснення раціональних прийомів
описаних видів діяльності, критеріїв правильності прийняття рішень, посилання
щодо ефективного використання інтерактивної літератури та іншої інформації.
Однак, ефективність ДН повинна бути заснована на тому, щоб ВФ сам відчував
необхідність подальшого отримання та підвищення рівня своїх знань, а не очікував
натиску з інших сторін. Слід також відмітити, що позитивний ефект у деякій мірі
залежить і від того, наскільки регулярно та якісно ВФ займається.
Завдяки впровадженню у навчальний процес відео-інформаційних засобів,
використання новітніх технологій і системи Moodle, вдається під час російського
нападу, надавати ВФ теоретичні знання і контролювати рівень засвоєння ними
навчального матеріалу, а також шляхом мотивування і тестування підвищувати
рівень їх знань.
З метою фокусування уваги та зусиль, спрямованих на розв’язування
незрозумілих питань, на кафедрі побудовані індивідуальні двосторонні зв'язки ВФ
із НПП, що дозволило також підвищити ефективність навчання. Але все це вимагає
впровадження у навчальний процес новітніх комп’ютерних технологій та
автоматизованих систем навчання.
Актуальність проблеми, що розглянута у доповіді, полягає у правильності та
одноманітності оцінювання якості рівня засвоєння ВФ теоретичного навчального
матеріалу та придбання практичних навичок. Вирішення цих питань поліпшить
292
рівень контролю за тими, хто навчається, а отже підвищить якість їх підготовки, як
при традиційному так і при дистанційному навчанні, що важливо під час
реформування вищої школи України.
У доповіді також дано визначення навичок навчальної роботи (НР), які
поділяються на навички отримання знань і умінь у ході занять і навички отримання
знань та умінь у ході самостійної роботи. Запропоновано використання нового
підходу до оцінки навичок навчальної роботи ВФ за допомогою використання
системи Moodle. В якості інформації для оцінювання рівня знань респондентів слід
використовувати зрізи контрольних тестів, на які особа, що навчається, відповідала.
Все це надасть можливість не тільки більш об’єктивно оцінювати стан навчальної
та навчально-виховної роботи, а й цілеспрямовано планувати та проводити заходи
щодо її коректування у необхідному напрямку.
Створення надійних автоматизованих систем тестування і впровадження у
практику нових підходів доведення до підлеглих навчальної інформації є однією з
найбільш актуальних і невирішених задач у системі освіти України.
Підводячи підсумок доповіді, слід зазначити, що використання сучасних
інтерактивних засобів навчання та доведення необхідної навчальної інформації під
час дистанційного навчання, дозволили значно підвищити якість засвоєння
матеріалу, оскільки впливають не тільки на свідомість того, хто навчається, а ще й
на його почуття, дію та практику.
УДК 623.441/443
Семенюк В.І., доцент кафедри Харківського Національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Фрунт Р.М., старший викладач кафедри
Харківського Національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба,
Сидоренко І.І., к.пед.н., доцент, доцент кафедри фундаментальних дисциплін
ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕДОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ

КОМПЛЕКСІВ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ ПІД ЧАС
ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Агресивний віроломний напад російських окупаційних військ вимусив

Міністерство оборони України разом із Міністерство освіти і науки (МОН)
прийняти ряд рішень відносно внесення змін до організації освітньої діяльності
у ВВНЗ і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах
фахової передвищої військової освіти щодо застосування в умовах воєнного
стану технологій дистанційного надання (ДН).
За зверненням МОН України відомі світові корпорації і компанії у сфері
цифрової індустрії надали благодійну допомогу для швидкого відновлення
освітнього процесу в Україні. Результатом цих перемовин стали: надання
корпораціями Google і Microsoft доступу до своїх освітніх програмних пакетів;
безкоштовний доступ до продуктів компанії ZOOM; досягнення домовленості з
лідерами ринку online-навчання – платформами Coursera, Udemy та edX про
надання безкоштовного доступу до курсів особам, що навчаються.
293
Ефективність бойового застосування зброї суттєво залежить від рівня і
ступеня підготовленості військовослужбовця, вмілого поєднання ним основ
стрільби; законів внутрішньої та зовнішньої балістики; бойових характеристик
зброї та прийомів і правил стрільби.
Актуальність проблеми, що висвітлена у доповіді, полягає у придбанні
теоретичних знань і набутті практичних навиків влучної стрільби за рахунок
використання під час підготовки сучасних комп’ютерних та мультимедійних
технологій. У доповіді також розглянуті питання щодо: впровадження нових
форм і методів доведення інформації під час вивчення вогневої підготовки
(ВП); покращення методичного забезпечення занять; більш глибокої
індивідуалізації навчання та самостійного опрацювання матеріалу; визначені
шляхи реалізації сучасних методичних і дидактичних підходів до цих питань
під час ДН.
Передові методики підготовки військовослужбовців провідних країн світу
націлені на широке використання у системі навчання комп’ютерних технологій
і тренажерних комплексів. Виходячи з цього на кафедрі загальновійськової та
гуманітарної підготовки факультету підготовки офіцерів запасу за контрактом
ХНУПС, вже після повномасштабного вторгнення російських окупаційних
військ на територію України, для покращення методики проведення занять під
час ДН була здійснена розробка та впровадження у навчальний процес із ВП
інтерактивного навчально-тренувального комплексу (ІНТК) “Учись влучно
стріляти” (рис. 1).
Рис. 1. Зовнішній вигляд інтерфейсу навчально-тренувального комплексу
Програмне забезпечення (ПЗ) ІНТК надає можливість проводити

інтерактивну стрільбу із різних видів стрілецької зброї з урахуванням її
294
балістичних характеристик, обраних погодних умов і руху цілі, з можливістю
наочного сприйняття процесів, що виникають під час її здійснення та
відтворенням траєкторії польоту кулі у трьох площинах. ПЗ дозволяє: вивчати
“Курс стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин” та алгоритм послідовності
виконання вправ стрільб; відпрацьовувати інтерактивне розбирання та збирання
АК74; виявляти та аналізувати помилки, які мали місце при прицілюванні та
проведенні балістичних розрахунків; здійснювати перевірку бою зброї та
приведення її до нормального бою, без переміщення до мішені; надавати
необхідну теоретичну та довідкову інформацію; впровадити комп’ютерне
тестування.
Використання розробленого ПЗ для ІНТК дозволило поєднати теоретичні
методи і підходи до навчання з практичною діяльністю. Можливість наочно
сприймати матеріал, що вивчається, покращила якість проведення занять
викладачами і підвищила рівень знань військових фахівців (ВФ).
З метою наближення результатів стрільби на тренажері до реальної
стрільби були розраховані математичні моделі траєкторії польоту кулі для
різних видів зброї при різних прицілах, тому точка влучення завжди відповідає
реальній стрільбі. Надається також можливість стрільби через перешкоду і
визначати зони ураження цілі та безпечну зону при різних прицілах.
Моделювання результатів перевірки бою стрілецької зброї та процесу
проведення розрахунків надало можливість візуалізувати процеси, що
виникають під час її здійснення. Відпала також необхідність при реальній
перевірці переміщуватись до мішені. Відстань координат пробоїни від
контрольної точки (КТ) вимірюється оптичними приладами і заноситься у ПЗ
для розрахунків. Все це значно спростило навчання особового складу, оскільки
дозволило кожному, хто проводить розрахунки бачити свої помилки.
Даний тренажер не потребує ніяких матеріальних і фізичних витрат, що
важливо під час ДН. Необхідно лише встановити програму на комп’ютер.
Однак, слід відмітити, що ефективність ДН повинна бути заснована на тому,
щоб ВФ сам відчував необхідність подальшого отримання та підвищення рівня
своїх знань, а не очікував натиску з інших сторін. Позитивний ефект отримання
знань у більшій мірі залежить і від того, наскільки регулярно та якісно ВФ
займається.
Головна проблема, яку ми бажали висвітити у нашій доповіді, це
удосконалення методики вивчення дисципліни ВП під час ДН з наданням
можливості інтерактивного відпрацювання послідовності дій.
Результати впровадження у навчальний процес передових підходів щодо
методики навчання підтверджені обліковими таблицями експериментальних
досліджень і проведених перевірок, які визначають ефективність використання
програмного забезпечення ІНТК у навчальному процесі і тому він може бути
корисним для використання у вищих військових навчальних закладах під час
навчання курсантів і громадян, які навчаються за програмою підготовки
офіцерів запасу за контрактом; військах, при підготовці солдат та спеціалістів,
служба яких пов’язана зі стрілецькою зброєю; а також допризовної молоді
середніх навчальних закладів під час вивчення предмету “Захист Вітчизни”.
295
Ми сподіваємося, що даний тренажер, за рахунок зорового сприйняття,
спростить процес підготовки стрільців до виконання вправ стрільб.
УДК 629.7, 621.325

Сендецький М.М., Заслужений винахідник України, к.т.н., старший науковий
співробітник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та
військової техніки Збройних Сил України, Сащук С.І., начальник науково-
дослідної лабораторії Центрального науково-дослідного інституту озброєння та
військової техніки Збройних Сил України, Коломійцев О.В., Заслужений
винахідник України, д.т.н., професор, професор кафедри Національного
технічного університету “ХПІ”, Комаров В.О., Заслужений винахідник
України, к.т.н., провідний науковий співробітник наукового центру Військового
інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут
МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ БЕЗПІЛОТНИХ

ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДИВЕРСІЙНИХ
ОПЕРАЦІЙ НА ЗАЛІЗНИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ ПРОТИВНИКА
Інноваційні технології з часом все більше проникають у багато сфер

бойової діяльності Збройних Сил (ЗС) України.
Після широкомасштабного вторгнення російських військ на територію
незалежної України велике поширення набув тренд, пов’язаний з
використанням безпілотних літальних апаратів (БПЛА) або “дронів” різного
призначення для проведення бойових операцій, зокрема на транспортну
інфраструктуру противника.
Даний вид технологій досить зручний для формування операцій, які
безпосередньо впливають на життєвий цикл транспортної системи. Система
залізничних перевезень включає в себе різноманітні компоненти та процеси, які
взаємодіють між собою для забезпечення ефективної та безпечної транспортної
діяльності. Основні компоненти системи залізничних перевезень умовно
розділені на складові: ключовим елементом є інфраструктура залізниці
(термінальні об’єкти, тягові підстанції, залізничні мости та локомотивні депо),
рухомий склад, системи сигналізації та зв’язку, а також логістична система.
Добре розвинена транспортна інфраструктура забезпечує високу
мобільність матеріальних засобів, евакуаційні та інші заходи збройних сил
противника уздовж лінії фронту, дає можливість безперешкодного переміщення
військових вантажів та особового складу, робить територію противника
важливим елементом постачання логістичного забезпечення (ЛЗ).
Тому, важливим завданням, яке покладено на ЗС України у напрямку
припинення (унеможливлення) ЛЗ противника, тим самим недопущення
своєчасного розгортання військ (сил) у визначених операційних зонах
(районах) – є максимізація збитку об’єктам транспортної системи противника
на як можна більший термін та з малими затратами бойової техніки.
Ефективним засобом для цього можуть бути БПЛА, насамперед ударного типу.
296
Обладнання, що розміщено на БПЛА, забезпечує виконання наступних
основних задач: проведення розвідки (розвідка цілей на сухопутному,
повітряному та морському театрі воєнних (бойових) дій; розвідка повітряних
цілей, у тому числі, балістичних ракет у складі протиракетної оборони; розвідка
місцевості, у тому числі, мін та мінних полів; радіаційна, хімічна та біологічна
розвідка; метеорологічна розвідка; радіо- і радіотехнічна розвідка тощо).
Ударні БПЛА виконують завдання щодо: нанесення ударів по наземних,
морських та повітряних цілях; ураження елементів протиповітряної оборони
(ППО) та протиракетної оборони, забезпечення бойових дій (радіоелектронна
боротьба; керування вогнем та цілевказівка засобам ураження; ретрансляція та
транспортування). Однак, обладнання, що розміщене на ударних БПЛА, не в
повній мірі забезпечує виконання завдань терористичного характеру у тилу
противника, зокрема, виведення з ладу залізничної контактної мережі. За
умови, якщо застосувати засоби ураження, які розміщена на БПЛА, то можна
знищити (вивести з ладу) тільки окремі ланки залізничної контактної мережі,
що швидко можуть бути полагоджені, а якщо знищити провід контактної
мережі на ланці не менше 1-10 км так, щоб його неможливо було відновити за
незначний проміжок часу, практично неможливо. ЛЗ військ (сил) на окремих
етапах операції (бойових дій) потребує чіткої дії залізничного транспорту, його
безперервної роботи щодо перевезення озброєння та військової техніки,
особового складу та боєприпасів у регіонально оперативній зоні.
У сучасних умовах залізничний транспорт, який є одним з головних видів
у дорожньо-транспортному комплексі будь-якої держави, включаючи державу
агресора, забезпечує основний обсяг загальних перевезень до 80% загального
вантажообігу збройних сил. Тому, пріоритетним завданням ЛЗ є підтримання
залізничної інфраструктури у безпечному стані, оскільки виведення з ладу її
об’єктів або їх руйнування може суттєво впливати на національну безпеку та
оборону, призвести до великих фінансових збитків і, насамперед, до зриву
бойових завдань. Виходячи з цього, знищення (виведення з ладу) елементів
залізничної інфраструктури противника є одним із завдань сил оборони.
Зазначене може бути здійснено шляхом нанесення ударів по об’єктах
залізничної інфраструктури з метою їх знищення (виведення з ладу), як із
застосуванням авіації, включаючи БПЛА, так і артилерії й реактивних систем
залпового вогню. Нанесення вогневих ударів по об’єктах залізничної
інфраструктури (контактної мережі, верхньої будови колії, штучних споруд
тощо) засобами артилерійського озброєння, ракетними комплексами середньої
дальності, а також застосування авіації приводить до руйнування відносно
незначних ділянок, які можливо відновити у короткий термін.
Практика бойових дій показала, що вказаними вище засобами ураження
можна зруйнувати лише ділянки контактної мережі та верхньої будови колії
довжиною не більше 2-5 м. Для збільшення довжини ділянки потрібна значна
витрата боєприпасів. Застосування авіаційних бомб літаками обмежена
наявністю глибоко ешелонованої системи сил ППО противника. До того ж,
зруйновані ділянки є видимими та легко встановлюються ремонтними
підрозділами. Тому, потрібні інші засоби ураження, за допомогою яких можна
297
було б руйнувати об’єкти залізничної інфраструктури на ділянках довжиною
від 10 до 50 км і більше та здійснювати це приховано.
Таким засобом може бути БПЛА (як літакового типу, так і типу
“квадрокоптер”), на якому встановлено відповідне обладнання щодо
нетрадиційного вражаючого впливу на елементи конструкції об’єктів
залізничної інфраструктури, що виконані з металу, насамперед, контактної
мережі – контактного проводу та верхньої будови залізничної колії – рейок.
В доповіді для виконання поставлених завдань запропоновано варіант
модернізації БПЛА шляхом розміщення на його фюзеляжі (корпусі) пристрою
типу пантографа, що виконаний з можливістю підйому контактної частини
пантографа на висоту, що перевищує висоту виступаючих конструктивних
елементів БПЛА. Таке конструктивне виконання забезпечить притискання
контактної частини пантографа до контактного проводу контактної мережі при
прольоті під ним БПЛА. Встановлення аналогічного пантографа під фюзеляжем
(корпусом) БПЛА забезпечить притискання контактної частини пантографа до
рейки верхньої будови залізничної колії при його розкритті у бік від нижньої
поверхні фюзеляжу (корпусу).
Передбачається встановити пантографи таким чином, щоб вони мали
можливість підйому контактної частини вище вертикального оперення – для
БПЛА літакового типу, та нижче його шасі, а при розміщенні на квадрокоптері
– вище площини обертання несучих гвинтів та нижче його стійок. В контактних
частинах обох пантографів передбачається розміщення суміші спеціальних
матеріалів, за допомогою яких буде відбуватися їх дія на матеріали, з яких
виконані елементи конструкції об’єктів залізничної інфраструктури – різні за
складом суміші для різних матеріалів.
Сутність технологічного процесу знищення елементів конструкції
об’єктів залізничної інфраструктури полягає у наступному. БПЛА виходить на
ціль – об’єкт залізничної інфраструктури противника на глибині більше 50 км
та здійснює політ уздовж контактної мережі. Оператором здійснюється підйом
верхнього пантографа і маневрування БПЛА до контакту контактної частини
пантографа з контактним провідом. Продовжуючи політ уздовж контактної
мережі, БПЛА буде наносити на контактний провід плівку суміші спеціальних
матеріалів протяжністю від сотень метрів до десятків кілометрів.
Через відповідний проміжок часу матеріал контактного провіду за
рахунок фізичних процесів перетвориться на потерть і елемент контактної
мережі (контактний провід) залізничної інфраструктури буде виведено з ладу.
Щоб відновити її потребується певний час. Здійснення перевезення вантажів
тяговим складом (електровозом) стане неможливе, а залучення тепловозів для
перевезення вантажів потребує їх зняття з інших напрямків, на що також буде
потрібний деякий час. Аналогічним чином виводяться з ладу рейкова колія (при
застосуванні нижнього пантографа), що унеможливлює застосування тягового
складу (тепловоза, електровоз а та газотурбовоза).
Таким чином, шляхом модернізації БПЛА для знищення об’єктів
залізничної інфраструктури противника, з використанням спеціальних
матеріалів, що впливають на структуру матеріалів на молекулярному рівні,
298
можна ефективно впливати на процес здійснення оперативних перевезень
противника. За результатами таких дій залізничне сполучення на території
противника в певних умовах регіонального конфлікту практично припинить
своє функціонування.
УДК 623.618:519.686
Сідченко С.О., к.т.н., с.н.с., начальник науково-дослідної лабораторії
наукового центру Повітряних Сил Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Ревін О.В., заступник
начальника науково-організаційного відділу Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Залкін С.В.,
к.військ.н., с.н.с., провідний науковий співробітник наукового центру
Повітряних Сил Харківського національного університету Повітряних Сил
ім. Івана Кожедуба, Хударковський К.І., к.т.н., доцент, с.н.с., старший
науковий співробітник наукового центру Повітряних Сил Харківського
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР СУЧАСНОГО ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ
Аналіз війн та збройних конфліктів кінця XX століття та нинішня збройна

агресія рф проти України свідчать про те, що інформаційний простір став
п’ятим виміром ведення бойових дій і нині розглядається як один із
компонентів бойового середовища. Тож, аналіз інформаційного простору, його
структури, характеристик і особливостей як середовища проведення
інформаційних (психологічних), кібернетичних операцій та інформаційних
(психологічних) впливів є актуальним науковим завданням, що потребує
детального вивчення, оскільки у сучасних реаліях важко переоцінити
значимість інформаційних засобів ведення війни.
Під інформаційним простором у воєнній сфері розуміється частина
інформаційного простору держави – інформаційне середовище, в якому
відбуваються інформаційні процеси та інформаційні відносини щодо
створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення,
охорони та захисту інформації, інформаційних продуктів та інформаційних
ресурсів.
Інформаційній простір включає три взаємопов’язані виміри:
– когнітивний, що вміщує свідомість (думки, переконання, розум,
психічний стан) всіх складових комунікації. Цей вимір зосереджує суспільний,
культурний, релігійний та історичний контексти, які впливають на уявлення
тих, хто виробляє інформацію, а також на цілі та аудиторії, які отримують
інформацію, тому є головним об’єктом інформаційного (психологічного)
впливу;
– віртуальний (інформаційний), що включає тільки зміст або дані.
Стосовно форми та потоку інформації цей вимір, забезпечує необхідний зв’язок
між фізичним та когнітивним вимірами;
299
– фізичний, що включає географічне положення, клімат, населення,
обладнання та інші матеріальні об’єкти, які можна відчувати на фізичному
рівні.
В структуру інформаційного простору входять:
– інформація, тобто будь-які відомості та / або дані, які можуть бути
збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;
– інформаційна інфраструктура – сукупність різноманітних
інформаційних (автоматизованих) систем, інформаційних ресурсів,
телекомунікаційних мереж і каналів передачі даних, засобів комунікацій і
управління інформаційними потоками, а також організаційно-технічних
структур, механізмів, що забезпечують їх функціонування.
Основними характеристиками інформаційного простору є:
– глобальний, багатогранний характер інформаційного середовища;
– відсутність фізичних кордонів, які обмежують потік інформації;
– великі за обсягом та складні набори даних, програми для обробки яких
потребують постійної актуалізації;
– споживачі інформації виступають у ролі її розповсюджувачів, при
цьому традиційні ЗМІ втрачають актуальність;
– сучасні інформаційні системи містять різноманітні компоненти, що
визначають значні виклики для стандартизації та сумісності;
– засоби для здійснення впливу на інформацію та інформаційні системи
доступні практично всім;
– цілеспрямовані дії в інформаційному середовище інколи призводять до
не прогнозованих ефектів;
– суб’єкти в інформаційному середовище можуть діяти анонімно, що
ускладнює визначення ініціаторів інформаційного приводу та їх наміри.
Особливостями, що характеризують сучасний інформаційний простір є
доступність, анонімність, швидкість передачі великих обсягів інформації, якою
обмінюються користувачі, відсутність жодних кордонів і обмеженість
нормативно-правового регулювання в цій сфері.
Характеристики й особливості інформаційного простору визначають
вимоги до планування і проведення інформаційних (психологічних) операцій
(впливів), розробки сценаріїв інформаційних кампаній, моніторингу
ефективності їх реалізації.
Інформаційні (психологічні) операції в ході збройних конфліктів і війн
використовувались здавна, але лише наприкінці ХХ – початку ХХІ століття
набули глобального розмаху і стратегічного значення.
Сучасні технології інформаційної війни здатні завдавати противнику не
менші збитки, ніж витрати, пов’язані із збройною агресією, а інформаційна
зброя, створена на основі технологій психологічного впливу, має не меншу
руйнівну здатність, ніж сучасні системи високоточної зброї.
В інформаційній сфері для України загрозами з боку рф залишаються
інформаційно-комунікаційні технології маніпулювання людською свідомістю,
спрямовані на створення нестійкого стану в середовищі українського
суспільства, руйнування усталених моральних, етичних та культурних
300
цінностей, підрив політичної, економічної та соціальної стабільності нашої
держави.
Досвід країн-членів НАТО щодо активного застосування “м’якої сили”
для вирішення політичних та військових завдань у різних регіонах світу
продемонстрував високу ефективність цілеспрямованого інформаційного
(психологічного) впливу на учасників збройних конфліктів. Відповідно до
польового статуту FM 3-13 “Інформаційні операції: доктрина, тактика,
технологія та методи” під час військового конфлікту інформаційний вплив
покликаний забезпечити:
– підтримку з боку вітчизняної та світової аудиторії;
– формування прихильної позиції громадян країн, біля яких відбувається
конфлікт (місцевого населення);
– вплив на прийняття рішень противником та іншими недружніми
силами, підрив їхньої волі до опору.
Вважається, що виконання цих завдань повинно забезпечити досягнення
інформаційної переваги в інформаційному просторі в ході збройного
конфлікту.
Інформаційна перевага (у воєнній сфері) – перевага над протидіючою
стороною в оперативності та якості інформаційного забезпечення процесів
управління військами (силами), зброєю і діями противника на свою користь.
Тобто, інформаційна перевага досягається не передачею більшого обсягу
інформації елементам бойового порядку, а:
– забезпеченням глибокого аналізу інформаційного середовища, яке
полягає в постійному підтриманні повної обізнаності щодо кількісних та
якісних характеристик як окремих елементів інформаційного середовища, так і
їх сукупності та взаємодії задля своєчасного виявлення змін у цьому стані для
вживання відповідних заходів з корегування діяльності підрозділів та установ
збройних сил в інформаційному просторі;
– здійсненням глибшого, відповідного обстановці розуміння ситуації на
полі бою, більш точного з’ясування своїх переваг і недоліків противника;
– здатністю сформувати задум дій, в якому ці переваги будуть в
максимальному ступені реалізовані, а недоліки противника використані у
власних цілях;
– випереджаючим прийняттям і негайним доведенням до підрозділів
рішень, повністю адекватних поточній ситуації на полі бою;
– безперервним контролем їх виконання.
Іншими словами, інформаційна перевага – це “гра на випередження”:
випередження в розвідці, в ухваленні рішення про оптимальне застосування сил
і зброї, в нанесенні удару, в маневрі, тобто у всьому тому, що становить суть
збройної боротьби.
Агресія рф проти України має багато вимірів – військовий,
дипломатичний, економічний, інформаційний (психологічний), кібернетичний
тощо. Розуміння взаємодії цих вимірів дозволяє системно оцінювати їх вплив
на Україну та прогнозувати подальший перебіг подій на певний проміжок часу.
При цьому перевага в інформаційному просторі стала визначальним чинником.
301
УДК 629.7.052
Сілко О.В., к.т.н., заступник начальника Військового інституту
телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, полковник,
Коломійцев О.В., Заслужений винахідник України, д.т.н., професор, професор
кафедри Національного технічного університету “ХПІ”, Комаров В.О.,
Заслужений винахідник України, к.т.н., провідний науковий співробітник
наукового центру Військового інституту телекомунікацій та інформатизації
імені Героїв Крут, Сендецький М.М., Заслужений винахідник України, к.т.н.,
старший науковий співробітник Центрального науково-дослідного інституту
озброєння та військової техніки Збройних Сил України, Сащук С.І., начальник
науково-дослідної лабораторії Центрального науково-дослідного інституту
озброєння та військової техніки Збройних Сил України, полковник
ЩОДО МОЖЛИВОСТІ ІДЕНТИФІКАЦІЇ В ПОЛЬОТІ БЕЗПІЛОТНИХ
ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ПО НЕКОНТРОЛЬОВАНОМУ
ВИПРОМІНЮВАННЮ ЇХ БОРТОВОЇ АПАРАТУРИ
Необхідність ідентифікації безпілотних літальних апаратів (БпЛА) в
умовах малопунктної мережі (в зоні ведення бойових дій) вимірювальних
засобів полягає в тому, що кількість БпЛА в повітрі постійно збільшується. Це
призводить до того, що високоточних даних про параметри їх польоту
недостатньо для виконання завдань контролю та аналізу повітряної обстановки.
Особливо це важливо усунути в умовах ведення бойових дій.
Підвищення ефективності прийняття рішення щодо ідентифікації
безпосередньо в польоті повітряних суден, включаючи безпілотні літальні
апарати (БпЛА), можливе за рахунок здійснення автоматизації відповідного
процесу з використанням інтелектуальної системи ідентифікації повітряних
об’єктів, що дозволить підвищити якість функціонування системи контролю
повітряного простору, що особливо важно в умовах бойових дій. При цьому
треба зазначити, що процеси прийняття рішень щодо ідентифікації БпЛА у ході
контролю повітряного простору традиційно вважаються найбільш складними з
точки зору формалізації на етапі розробки системи контролю повітряного
простору. Це пов’язане, в першу чергу, з наявністю невизначеності та
нечіткості знань і даних про процеси прийняття рішень щодо ідентифікації
БпЛА по їх ознаках – по інформації неконтрольованого випромінювання
постійно діючих блоків бортової апаратури БпЛА. Здійснення даного процесу
дозволить класифікувати БпЛА по особливостям роботи його внутрішніх
систем, що функціонують у пасивному режимі локації.
В даний час для ідентифікації БпЛА застосовують технологію, згідно якої
здійснюють, послідовно, пошук радіотехнічними засобами не ідентифікованого
БпЛА, приймають/отримують радіотехнічними засобами випромінювання
бортової апаратури БпЛА, реєструють сигнали, обробляють різнорідну вхідну
інформацію, по якій ідентифікують БпЛА. Але при цьому не забезпечується
автоматизація процесу ідентифікації БпЛА, а склад та структура системи, що
забезпечує реалізацію зазначеного способу, не забезпечує підтримку прийняття
302
рішення щодо ідентифікації БпЛА, а сам процес їх ідентифікації є тривалим за
часом.
Другим, більш ефективним напрямком щодо ідентифікації БпЛА, які
можуть використовуватись для нанесення бойових ударів, є технологічний
процес, що складається з таких операцій: зондування за допомогою
радіолокаційного комплексу ППО повітряного простору, отримання по N
каналах інформації про БпЛА (N – число/кількість інформаційних даних),
реєстрація сигналів, класифікація цілі, обробка різнорідної вхідної інформації,
зберігання інформації про БпЛА, введення допоміжної/додаткової інформації
про характеристики БпЛА, оброблення різнорідної вхідної та додаткової
інформації. Після обробки зазначеної інформації приймають рішення про
достовірність всіх видів інформації, та ідентифікують БпЛА по його
характеристиках. Але й цій спосіб ідентифікації БпЛА має суттєві недоліки, до
яких відноситься те, що складовими частинами системи не забезпечується
повнота вхідної інформації, достовірність класифікації БпЛА, використовується
незначна кількість та деталізація ознак, що використовуються у ході
ідентифікації. Зазначене не забезпечує точності ідентифікації БпЛА, а система,
що забезпечує здійснення способу, має малу швидкодію процесу ідентифікації.
Автоматизація процесу ідентифікації (при відомому конструктивному
виконанні системи, що забезпечує здійснення способу) не забезпечує
оперативності обробки інформації щодо ідентифікації БпЛА, яке являє собою
загрозу нанесення удару.
На підставі визначених способів ідентифікації БпЛА та їх недоліків,
пропонується новий напрямок, де дані можна отримати, якщо аналізувати,
наприклад, такі інформаційні потоки, як неконтрольовані випромінювання
постійно діючих блоків бортової апаратури (а саме, частоти коливань
задавальних генераторів). Це дає можливість забезпечити ідентифікацію БпЛА
в умовах зазначеної малопунктної мережі вимірювальних засобів (з метою
підвищення істинності аналітичної інформації про БпЛА).
Тому ідентифікація БпЛА на основі аналізу особливостей
неконтрольованого випромінювання бортового обладнання (аналіз характеру
зміни параметрів коливань гетеродинів та виділення ознак, які відрізняють
коливання одного генератору від іншого) отримує виняткову актуальність.
Згідно із зазначеним пропонується здійснювати ідентифікацію БпЛА
шляхом послідовного виконання технологічних операцій, які полягають в
наступному:
– здійснюють пошук радіотехнічними засобами не ідентифікованого
БпЛА;
– приймають/отримують радіотехнічними засобами випромінювання
бортової апаратури БпЛА;
– обробляють отриману інформацію, по якій ідентифікують БпЛА.
Новизною є те, що до системи розпізнавання/ідентифікації БпЛА
додатково вводиться математична модель, яка може виділити шуми із
загального потоку шумів обуреної іоносфери. Це забезпечить повноту
інформації, достовірності класифікації БпЛА, збільшення та деталізації ознак,
303
що використовуються у ході ідентифікації БпЛА, що, у комплексі, дозволить
забезпечити підвищення точності ідентифікації БпЛА при одночасному
підвищенні швидкодії процесу ідентифікації та його автоматизації, та, у свою
чергу, якості функціонування системи контролю повітряного простору.
Для вирішення поставленого завдання в способі ідентифікації в польоті
БпЛА по неконтрольованому випромінюванню їх бортової апаратури, що
пропонується, використане спектральне визначення нестабільності, при якій
розглядається розподіл щільності потужності фази чи частоти сигналу
генератора, який знаходиться на борту БпЛА. Щільність розподілення
потужності процесу нестабільності занадто важко оцінити безпосередніми
вимірюваннями тому, що її складові малі по відношенню до потужності
складової основної частоти. Більш доступним є вимірювання тимчасових
характеристик нестабільності частоти.
Таким чином спосіб ідентифікації БпЛА по неконтрольованому
випромінюванню їх бортової апаратури в узагальненій формі полягає в аналізі
випромінювання бортової апаратури виявленого БпЛА та порівнянні з
математичними моделями процесів, які ідентифікуються. Зазначене дозволить
підвищити якість функціонування системи контролю повітряного простору, а
також забезпечить додаткову інформацію про роботу бортової апаратури
безпілотного літального апарату. Новим в технології ідентифікації БпЛА є те,
що спосіб ідентифікації БпЛА по неконтрольованому випромінюванню
бортової апаратури дозволить класифікувати БпЛА по особливостям роботи їх
внутрішніх систем у пасивному режимі локації.
Висновки. Підвищення ефективності застосування способу ідентифікації
БпЛА по неконтрольованому випромінюванню їх бортової апаратури, що
пропонується, у порівнянні із зазначеними вище, досягається шляхом введення
у процес ідентифікації БпЛА додаткових операцій, за допомогою яких
здійснюються заходи щодо забезпечення повноти інформації, достовірності
класифікації БпЛА, збільшення та деталізації ознак, що використовуються у
ході ідентифікації БпЛА, що, у свою чергу, дозволить при застосуванні цього
способу в зоні ведення бойових дій забезпечити надійне підвищення точності
ідентифікації ворожих БпЛА, шляхом визначення марки і типу БпЛА – БпЛА
розвідник чи ударний БпЛА, при одночасному підвищенні швидкодії процесу
ідентифікації та його автоматизації, та, у свою чергу, якості функціонування
системи контролю повітряного простору в зоні ведення бойових дій.
УДК 623.365
Скиба О.В., начальник науково-дослідного відділу Державного науково-
техніки, полковник, Доманов І.О., старший науковий співробітник Державного
військової техніки, підполковник, Брянкін С.С., д-р філософії, старший
науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту випробувань
і сертифікації озброєння та військової техніки, підполковник, Рибачок Д.В.,
304
молодший науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, старший лейтенант
МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИПРОБУВАНЬ МАШИН

(ОБЛАДНАННЯ), ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ОПЕРАЦІЙ ГУМАНІТАРНОГО
РОЗМІНУВАННЯ
Одним із небезпечних наслідків збройної агресії рф проти України є

значне забруднення достатньо великої території нашої держави різними
вибухонебезпечними предметами (ВНП). З кожним днем ця проблема тільки
загострюється, що обумовлено як продовженням обстрілів з різного типу
озброєння, так і природніми, техногенними та іншими чинниками, які
призводять до того, що ВНП ще більше заглиблюються в ґрунт, вимиваються
течією річок, прикидаються сміттям тощо.
З 2022 року Україна почала отримувати від міжнародних партнерів
машини гуманітарного розмінування (британські Armtrac 400, німецькі
Wisent 1, хорватські DOK-ING MV-4 та MV-10, словацькі Bozena-4 і Bozena-5,
швейцарські GCS-200 та Digger). Крім того, українські виробники теж
розпочали виробництво та випробування альтернативних машин та/або
обладнання, призначених для застосування в операціях гуманітарного
розмінування.
Основними характеристиками таких машин (обладнання) є глибина,
ширина, швидкість, метод тралення та спосіб знешкодження ВНП. Проте
найголовнішим показником є ступінь очищення місцевості. У міжнародній
угоді робочої групи Європейського комітету зі стандартизації CWA 15044:2009
(E) зазначений показник відноситься до надійності.
Розмінування місцевості здійснюється шляхом знешкодження ВНП
навісним обладнанням або їх викопування та переміщення в бік від смуги
тралення. Такі типи навісного обладнання, як вал з ножами (фрезою) та вал з
ланцюгами (бойками/грузилами) можуть здійснювати знешкодження ВПН
двома способами: ініціювання самопідриву або механічної руйнації, яка
полягає у подрібненні ВНП на маленькі частини, які самі по собі не несуть
небезпеку.
На відміну від пророблення проходів у мінних полях для забезпечення
просування своїх сил, гуманітарне розмінування часто проводиться на
території, де давно не ведуться бойові дії. І під впливом різних чинників ті
міни, які колись були встановлені саперами із забезпеченням усіх керівних
документів та інших вимог (на відповідній глибині/або на поверхні ґрунту, з
розтяжкою/або без неї, в певному положенні), можуть опинитися під значно
товщим шаром землі або навіть сміття, нахиленими або взагалі перевернутими.
У деяких випадках поверхня ґрунту над ВНП може бути достатньо
утрамбованою. Або від моменту встановлення до часу проведення робіт з
розмінування біля самого ВНП може вирости кущ або дерево.
305
Тобто, машини з гуманітарного розмінування насправді можуть
зіткнутися з достатньо серйозними викликами, які здатні суттєво знизити
ефективність їх роботи (ступінь очищення місцевості).
Це означає, що на етапі випробування таких машин (обладнання)
необхідно створювати такі умови, які відповідатимуть реальним ситуаціям
їхнього застосування.
Авторами тез, на основі власного досвіду, приділена увага окремим
аспектам, які необхідно врахувати при проведенні випробувань машин
(обладнання) для гуманітарного розмінування.
Тип і щільність ґрунту.
І керівні документи, і погляди експертів схиляють до того, що
випробування повинно проходити на таких трьох типах ґрунтів: земляний,
піщаний та з гравієм. Автори тез повністю підтримують таку позицію. Під час
занурення ВНП у ході випробування обов’язковою вимогою є перебування
саме такого типу ґрунту з усіх сторін ВНП (з боків, зверху та знизу).
Піщаний ґрунт є порівняно м’яким. З одного боку, це забезпечує більш
легке та гарантоване проникнення ланцюгів до заглибленого ВНП. З іншого
боку, у разі несправності підривника, ударяння грузил (бойків) може не
зруйнувати фізично ВНП, а ще більше заглибити його. І цьому сприятиме саме
м’який пісок. Тобто, за таких обставин, навісне обладнання не знешкодить
ВПН ні шляхом сапопідриву, ні руйнування.
Твердий земляний ґрунт є протилежністю піщаному. Його щільність
чинить достатньо сильний опір ланцюгам, які намагаються проникнути до
заглибленого ВНП, тому цей ґрунт стає перепоною для успішного виконання
завдання з розмінування. Практичний досвід авторів тез засвідчує, що
проникнення ланцюгів в земляний ґрунт далеко не завжди призводить до
бажаного ефекту через те, що ланцюги і грузила від моменту ударяння по
земній поверхні до контакту з ВНП втрачають свою силу. Наслідком такого
залишаються лише подряпини на корпусі міни.
У зв’язку з цим, коли міна для випробування встановлюється у твердий
ґрунт, вона повинна поміщатися в спеціально створено лунку, яка відповідає
розмірам проєкції цієї міни. Такі підходи застосовуються для того, щоб
надмірно не розпушити землю в місці розташуванні міни – інакше це буде
послаблення умов випробування і зниження об’єктивності їх результатів.
Для перевірки навісного обладнання у більш реальних умовах можливо
здійснити спроби очищення не випробувальної ділянки, а місцевості, де дійсно
тривалий час знаходяться міни, які не вибухнули і несуть небезпеку. У тако му
разі доцільно обирати місцевість подалі від населених пуктів та місць
можливого перебування людей, де гарантовано тривалий час перебувають міни
або інші ВНП, у т.ч. під земною поверхнею.
Для з’ясування наявності мін (інших ВНП) на ділянці та глибини їх
перебування можливо застосовувати дрони, які оснащені приладами активної
радіолокації для виявлення реального місцеположення мін або інших ВНП.
Стан та положення ВНП
306
Оскільки зазвичай навісне обладнання машини гуманітарного
розмінування здатне знешкоджувати міни і самопідривом, і руйнуванням, під
час випробування необхідно створювати такі умови, які забезпечать перевірку
обох способів.
Для цього лише половина ВНП на випробуваннях повинна бути із
зарядом, решта – повинна бути непридатною до детонації. Саме ця умова
дозволить перевірити здатність навісного обладнання знешкоджувати ВНП
руйнуванням.
Тоді ступінь очищення місцевості (DОМ ) від ВНП буде обчислюватися за
формулою:
де: NД – кількість ВНП, які знищені шляхом самопідриву;

NР – кількість ВНП, які знищені шляхом руйнування;
NВ – кількість ВНП, які встановлені на випробувальній ділянці.
Крім того, встановлення ВНП у положенні виключно, як зазначається в

нормативно-правових актах із саперної справи, для випробування є
неправильним.
Як зазначено вище, на міну або інший ВНП після встановлення може
діяти багато чинників, які можуть змістити, нахилити і навіть перевернути їх.
Такі ситуації цілком можливі під час проведення операцій з гуманітарного
розмінування.
Такі нестандартні положення ВНП можуть знизити ймовірність їх
знешкодження навісним обладнанням. Тому під час випробування доцільно
встановлювати нахиленими на 20°-30°, 45°, 90°, 130°-140° та 180°.
УДК 629.73(477)
Скляров А.В., начальник науково-дослідної лабораторії БПЛА Військового
інституту телекомунікацій і інформатизації ім. Героїв Крут, майор,
Тітаренко А.В., науковий співробітник Військового інституту телекомунікацій
і інформатизації ім. Героїв Крут, майор, Комаров В.О., Заслужений винахідник
України, к.т.н., провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії
БПЛА Військового інституту телекомунікацій і інформатизації ім. Героїв Крут
ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ У НАПРЯМКУ

СТВОРЕННЯ БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНИХ БЕЗПІЛОТНИХ
ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ
Бойові дії при відбитті широкомасштабного вторгнення російської

федерації (рф) на територію незалежної України показують, що сучасні
військові дії характеризуються такими основними особливостями: зростання
307
ролі протиборства в інформаційній сфері, використання нетрадиційних форм
ведення бойових дій, підвищення точності та вибірковості дії зброї,
впровадження нових систем управління військами, розвідки та поразки
противника. З тих особливостей загальними технічними тенденціями
розвитку озброєння є: інтелектуалізація, роботизація, мініатюризація,
зниження енергоспоживання, багатофункціональність та автономність.
Відповідно до поглядів вітчизняних та військових фахівців країн-членів
НАТО, у сучасних та майбутніх військових конфліктах одними з
найперспективніших видів озброєння та військової техніки, що інтегрують
перелічені тенденції, будуть безпілотні літальні апарати (БпЛА).
Незважаючи на досягнення пострадянського періоду, нині розвиток БпЛА в
Україні значно відстає від аналогічних програм інших розвинутих країн,
особливо країн-членів НАТО. Хронічне недофінансування багатьох проектів
з розробки БПЛА у 2010-2020-і роки призвело до того, що з галузі пішли
багато кваліфікованих фахівців, було втрачено напрацьований роками досвід
розробок БПЛА, практично не розвивалися специфічні технологи, що
застосовуються при створенні БПЛА, особливо в галузі систем управління. У
той самий час, потреби у розвитку безпілотної авіації стали відчуватися
дедалі гостріше, що негативно позначилося на початковому етапі війни з
російською федерацією.
За результатами збройного конфлікту з російською федерацією вже в
серпні 2021 року стало очевидним, що Збройним Силам України хронічно не
вистачає БпЛА, у тому числі сучасних ударних та розвідувальних БпЛА.
Вжиті термінові заходи щодо покращення ситуації на фронті не дали в перші
півроку війни бажаного результату. Далися взнаки відсутність будь-якої
стратегії розвитку безпілотних авіаційних систем, слабке фінансування та й
просто тривала неувага до цієї галузі. Тому розгляд проблемних питань та
шляхів створення у найкоротші терміни вітчизняних БпЛА різного
призначення – актуальне та важливе завдання. В даний час загальносвітова
практика зі створення БпЛА полягає у проведенні досліджень за такими
основними напрямками.
Перше. Створення БпЛА з урахуванням модернізації серійних
тактичних бойових літаків (типу Су-17, МіГ-29, Су-27, Су-25 тощо). Але цей
напрямок дуже дорогий через велику вартість літаків і тому практично не
реалізується, хоча з деяких міркувань гідно подальшого розгляду.
Друге. Створення БпЛА з урахуванням проведення повного циклу робіт
– від ідеї до створення серійного зразка.
Безперечними лідерами в галузі розробки та створення БпЛА є США та
Ізраїль. Останнім часом широкопрофільний напрямок у створенні БпЛА став
здійснювати Іран, поставляючи свої БпЛА збройним силам рф. Туреччина
теж налагодила широкомасштабне виготовлення різних типів БпЛА,
найбільш популярним з яких є “Байрактар”. Аналіз зарубіжних програм у
сфері створення БпЛА, насамперед США, які досягли найбільших успіхів у
розробці та застосування БпЛА, виявляє тенденції не тільки розширення
308
передньо покладених на них завдань у сучасних військових конфліктах, а й
обсягу фінансування.
За даними зарубіжних джерел на виробництво БпЛА в період з 2014 по
2023 рік США загалом було витрачено близько $70 млрд, зокрема на
виробництво БпЛА – $14,2 млрд, на виробництво наземних станцій
управління – $6,6 млрд, на випуск бортових корисних навантажень $14,8
млрд, на проведення НДДКР у галузі безпілотної техніки – $28,7 млрд. За
прогнозами українських експертів очікується, що фінансування виробництва
БпЛА за типами буде спрямоване на виробництво наступних типів БпЛА:
середньовисотних БпЛА великої тривалості польоту, тактичних БпЛА,
висотних БпЛА великої тривалості польоту, БпЛА вертикального зльоту та
посадки, ударних БпЛА, портативних БпЛА, що запускаються з руки тощо.
Розширення переліку завдань, покладених на БпЛА, найбільш ясно видно з
аналізу програми UCAV, що розробляється в рамках концепції застосування
збройних сил США (Блискавичний глобальний удар), яка передбачає
наступний перелік завдань, що покладаються на БпЛА: радіоретрансляція,
радіоелектронне придушення засобів ППО противника, повітряна розвідка,
морське патрулювання, дозаправка паливом у повітрі (у польоті), ураження
засобів ППО та наземних цілей противника, управління бойовими діями
авіації, ураження повітряних цілей противника, повітряні перевезення,
поразка засобів ППО, наземних та повітряних цілей противника.
Аналіз завдань, що покладаються на БпЛА, напрямів розробки БпЛА та
можливих термінів їх поставки до військ, дозволив виявити одне з основних
проблемних питань, пов’язане з відсутністю в даний час належної уваги до
створення БпЛА на основі модернізації серійних тактичних бойових літаків
шляхом переобладнання їх у безпілотні, що викликано, насамперед,
недостатнім опрацюванням існуючої методологічної основи.
При аналізі закономірностей розвитку авіаційної техніки встановлено,
що у цій галузі є характерним постійне зростання покоління до покоління
розмірів літальних апаратів та їх бойових возможностей. У свою чергу, це
тягне за собою збільшення вартості ЛА та тривалості їхньої розробки, що
може призвести до зниження ефективності ЛА на момент їх надходження до
військ. Тому в умовах обмеженого фінансування вибір того чи іншого
напряму створення ЛА має ґрунтуватись, у тому числі, і на оцінці
ефективності життєвого циклу (ЖЦ) авіаційного комплексу (АК). В цьому
напрямку необхідно розглянути і оцінити доцільність випуску певних типів
АК (літак, вертоліт і т.д.) або виробництва комбінації типів авіації. Також на
етапі обґрунтування АК необхідно розглянути і економічно оцінити
доцільність розгортання в країні повного життєвого циклу АК. Тому
ефективність ЖЦ АК пропонується визначати з урахуванням наступних
чинників: можливостей забезпечення ефективності АК не нижче необхідної
протягом усього ЖЦ, вартості, тривалості та частки, коли АК може
застосовуватися за прямим призначенням.
Структура зразка військової техніки, у тому числі авіаційного
комплексу, складається з наступних взаємопов’язаних стадій: пошукова НДР,
309
прикладна НДР, розробка, виробництво, експлуатація, капітальний ремонт і
утилізація. Тому, рішення про створення БпЛА на основі модернізації
існуючих серійних тактичних бойових літаків, доцільно приймати, якщо
значення ефективності повного авіаційного комплексу, що модернізується,
більше значення ефективності повного новоствореного безпілотного
авіаційного комплексу (БПАК). В даний час існують всі передумови для
реалізації цього твердження, що підтверджується такими основними
обставинами – використання серійних ЛА попереднього покоління у варіанті
безпілотних ЛА дозволяє говорити про економію коштів, які будуть
витрачені на обслуговування знятої з озброєння авіаційної техніки на базах
зберігання.
Однак використання як технічної бази одного ЛА для створення іншого
ЛА, за категорією БпЛА, характеристики якого були оптимізовані для
виконання інших завдань, може призвести до зниження ефективності
уніфікованого ЛА. Отже, нині існує суперечність між об’єктивно необхідною
вимогою підвищення бойової ефективності перспективних ЛА, що
диктується як розвитком та вдосконаленням систем ППО противника та
можливим її зниженням у результаті так само об’єктивно необхідної їх
уніфікації, так і економічними можливостями реалізації програми озброєння.
Для створення дослідних зразків БПАК необхідно розгорнути дослідне
виробництво і створити інфраструктуру ОКР у вигляді: дослідного
виробництва; системи льотно-конструкторських випробувань; системи
державних перевірок (атестація, випробування) тощо. Крім БпЛА необхідно
розробляти засоби зв’язку й управління цими БпЛА.
Аналіз причинно-наслідкових зв’язків між уніфікацією та бойовою
ефективністю показав, що даний зв’язок здійснюється через тактико-технічні
характеристики уніфікованих БпЛА. Чим ближче значення уніфікованого
БпЛА до оптимальних значень, отриманих за умови його оригінальної
розробки, тим вище його бойова ефективність. В даних умовах є
правомірний висновок у тому, що виникає наступне проблемне питання,
пов’язане з уніфікацією БпЛА, що полягає у необхідності максимального
наближення значень уніфікованих ЛА до значень оригінальних БпЛА різного
призначення. Отже, стрімкий розвиток безпілотної авіації в сучасних умовах
породив цілий ряд проблемних питань по її концептуальному, теоретичному,
методичному і термінологічному забезпеченню, які вимагають свого
оперативного і якісного вирішення.
УДК 623.592:004.4]:378:351.814.33
Соломаха О.В., старший викладач кафедри повітряної навігації та бойового
управління авіацією льотного факультету Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Сітков О.М.,
старший викладач кафедри повітряної навігації та бойового управління
авіацією льотного факультету Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Телятник Б.А., викладач
кафедри повітряної навігації та бойового управління авіацією льотного
310
факультету Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана
Кожедуба
ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ

ТРЕНАЖНО-МОДЕЛЮЮЧОГО КОМПЛЕКСУ “ВІРАЖ-РД”
Підготовка майбутніх фахівців з управління повітряним рухом (УПР)

державної авіації України, як важливої ланки авіаційної системи управління
польотами, є актуальним завданням профільних закладів освіти. Процес
становлення професійної підготовки полягає в набутті необхідних знань, умінь
і формуванні практичних навичок у курсантів-здобувачів. Формування
сукупності професійних якостей, які визначають придатність майбутніх
авіаційних фахівців з УПР до ефективного виконання покладених на них
функцій, повинно вдосконалюватися і контролюватися за допомогою
спеціальних навчально-тренувальних комплексів (НТК). Одним з основних
компонентів НТК є тренажери для практичної підготовки осіб групи управління
польотами. Вони призначені для навчання, підготовки і перепідготовки
авіаційного персоналу, для підтримки набутих професійних навичок,
організації тренування з управління польотами за відповідними вправами
курсів (програм) бойової (професійної) підготовки, тренування в особливих
випадках (ситуаціях) на землі і в повітрі, відпрацювання нових технологій і
методів управління польотами. Тренажерні комплекси повинні забезпечувати
імітацію виконання основних вправ Бойової підготовки, що реалізуються на
робочих місцях осіб групи керівництва польотами на командно-диспетчерських
пунктах, командних пунктах та пунктах наведення авіації.
В сучасній системі тренажерної підготовки авіаційних фахівців з
управління повітряним рухом державної авіації України використовується
тренажерно-моделюючий комплекс “Віраж-РД”, який складається з
автоматизованого командно-диспетчерського пункту і імітації повітряно-
завадової обстановки ( програмно-алгоритмічного забезпечення).
Програмне забезпечення тренажерно – моделюючого комплексу “Віраж-РД”
потребує вдосконалення, тому що не надає додаткових функцій, таких як
видача практичних рекомендацій особам групи керівництва польотами, щодо
надання допомоги екіпажам повітряних суден у разі виникнення особливих
випадків (ситуацій) на землі та в повітрі, відображення радіолокаційної
інформації при заході на посадку в табличному вигляді з цифровою індикацією
відхилення по курсу і глісаді, сигналізацію та прогноз конфліктних ситуацій в
повітрі, попередня побудова послідовності посадок повітряних суден при
складній повітряній обстановці, перехід на процедурне управління повітряним
рухом у випадках відмов джерел радіолокаційної інформації і РЛС,
забезпечення встановлених дистанцій на посадочному курсі за рахунок
автоматизації процесу формування потоку повітряних суден при заході на
посадку різними способами одночасно призвело до розвантаження осіб групи
керівництва польотами при ускладненні повітряної обстановки, зменшенню
311
кількості інцидентів з причин незадовільного управління польотами та
позитивно вплинуло на безпеку польотів і авіаційну систему в цілому.
Впровадження (удосконалення програмного забезпечення) практичних
рекомендацій особам групи управління польотами, щодо надання допомоги
екіпажам повітряних суден при виникненні особливих випадків ( ситуацій ) на
землі і в повітрі в систему тренажерної підготовки, значно підвищило авіаційну
безпеку, виключило випадки не правильних дій льотного складу, надання
екіпажам не правильних рекомендацій і вказівок з боку групи управління
польотами, зменшило аварійність та сприяло збереженню життя та здоров’я
льотного складу державної авіації і збереженню авіаційної техніки.
УДК 378.2
Сорокатий М.І., к.ф.-м.н., доцент, старший викладач кафедри інженерної
сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, Войтович М.І., к.ф.-м.н.,
доцент, старший викладач кафедри інженерної механіка (озброєння та техніки
інженерних військ) Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра
Сагайдачного, Білаш О.В., к.е.н., доцент, професор кафедри інженерної
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СУЧАСНІЙ ВІЙСЬКОВІЙ

ПІДГОТОВЦІ: НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ
Сучасна військова підготовка вимагає інноваційних підходів для

забезпечення військовослужбовців необхідними навичками та знаннями.
Інформаційні технології (ІТ) стають ключовим фактором у цьому процесі,
революціонізуючи спосіб, яким військові навчаються та готуються до викликів
національної безпеки. У цій статті розглянемо детально два основні аспекти
використання інформаційних технологій у професійній підготовці
військовослужбовців.
1. Віртуальна реальність та симуляційні системи
Віртуальна реальність (VR) відкриває двері до абсолютно нового рівня
військової підготовки. Використання VR у навчальних програмах дозволяє
військовослужбовцям потрапити в іммерсивні віртуальні світи, що
відтворюють реальність бойових дій. Це не просто відображення на екрані; це
повноцінне занурення в обстановку, що може бути зустрінута на полі бою.
Окрім того, VR надає можливість військовослужбовцям відчути атмосферу
реальних бойових ситуацій без ризику та небезпеки. Завдяки високоякісним
віртуальним світам та реалістичній графіці, вони можуть відточувати свої
навички та реагувати на складні сценарії, не виходячи за межі навчального
центру.
Варто зазначити, що VR дозволяє створювати сценарії для тренувань, які
складаються з різних факторів, таких як погода, час доби, терен та інші важливі
умови, які можуть впливати на бойові операції. Це робить тренування набагато
312
більш ефективним та адаптованим до реальних викликів.
Симуляційні системи у військовій підготовці відіграють ключову роль у
розвитку стратегічного мислення та тактичних навичок. Обладнані
високоточними сенсорами та програмним забезпеченням, ці системи
створюють віртуальні полігони, де військовослужбовці можуть відточувати
свої бойові навички та аналізувати реакції на різні стратегічні рішення. Однією
з найбільших переваг симуляційних систем є можливість тренувань в
реальному часі. Військовослужбовці можуть приймати рішення в умовах, що
найбільше наближені до реальних бойових сценаріїв, зіштовхуючись з різними
тактичними викликами. Це надає можливість перевірити та оптимізувати свої
стратегії під час тренувань. Симуляційні системи також забезпечують
можливість колективного тренування. Групи військовослужбовців можуть
співпрацювати віддалено в одному віртуальному просторі, навчаючись
спільному плануванню та взаємодії в умовах, які можуть зустрітися у
реальному бойовому оточенні.
2. Штучний інтелект у тактичному аналізі
Штучний інтелект (ШІ) відкриває перед військовими новий світ
можливостей для аналізу, прогнозування та вдосконалення стратегій і тактик у
бойових операціях. Ця технологія стає необхідною складовою сучасної
військової підготовки, оскільки дозволяє військовослужбовцям оперативно та
ефективно реагувати на змінні умови на полі бою.
Однією з основних функцій ШІ у військовій підготовці є аналіз
величезних обсягів даних. Штучний інтелект може опрацьовувати масиви
інформації, які були раніше недосяжними для аналізу людськими ресурсами.
Він розпізнає патерни та взаємозв’язки у великій кількості даних, що дозволяє
розуміти більше про ситуацію та приймати обґрунтовані рішення.
На основі аналізу даних, ШІ може створювати прогнози щодо можливих
розвитків подій. Він враховує історичні дані, актуальну інформацію та сучасні
тенденції, щоб передбачити можливі варіанти розвитку ситуації. Це допомагає
військовим аналізувати потенційні загрози та розробляти відповідні стратегії на
основі об’єктивних даних.
ШІ не лише аналізує дані, але й надає військовим рекомендації щодо
оптимізації стратегій та тактик. Алгоритми машинного навчання можуть
вивчати ефективність різних військових підходів на основі історичних даних та
досліджень. Це дозволяє військовим підвищувати ефективність своєї діяльності
та адаптувати стратегії під нові умови. ШІ також може створювати симуляції
різних бойових сценаріїв, де військовослужбовці можуть проводити віртуальні
тренування та експерименти, вдосконалюючи свої навички та вивчаючи
можливі варіанти дій. Ця можливість допомагає підготуватися до різних
сценаріїв бойових дій та забезпечує високий рівень готовності.
На основі ШІ створюються автономні системи та роботи, які можуть
виконувати рутинні завдання на полі бою, виключаючи можливість людських
помилок та забезпечуючи швидку реакцію на зміни у ситуації. Ці
автоматизовані системи можуть бути використані для розвідувальних місій,
вибухових робіт, логістичного супроводу та багатьох інших завдань,
313
звільняючи військовослужбовців від рутинних обов’язків та дозволяючи їм
сконцентруватися на більш складних бойових завданнях.
Отже, застосування інформаційних технологій у військовій підготовці
трансформує способи, якими військові здобувають знання та навички. Ігрові
симулятори та віртуальні тренажери дозволяють військовослужбовцям
навчатися у віртуальних, але реалістичних умовах. Вони можуть
використовувати спеціально розроблені програми для тренування у різних
сценаріях, таких як бойові дії, екстрені ситуації та реагування на надзвичайні
події. Ці тренажери надають можливість військовослужбовцям відточувати свої
навички та реакції в умовах, що надзвичайно наближені до реальних бойових
умов. Віртуальна реальність та штучний інтелект допомагають вдосконалити
процес навчання, зробити його більш доступним та ефективним.
УДК 004.94
Споришев К.О., к.т.н., доцент, докторант ад’юнктури та докторантури
Національної академії Національної гвардії України, полковник
МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ СИСТЕМИ ІМІТАЦІЙНОГО

МОДЕЛЮВАННЯ JCATS
Моделі бойових дій агрегованих військ широко використовуються у

оборонних відомствах провідних країн світу для моделювання військових
операцій в ході підготовки військ та у дослідницьких цілях для підвищення
обґрунтованості планів та програм створення, розвитку та застосування
збройних сил та підтримки прийняття рішень.
Теоретичною основою таких моделей є системи детермінованих
диференціальних рівнянь. Такими загальновідомими диференціальними
рівняннями є так звані ланчестеровськи моделі.
Імітаційна система JCATS з точки зору використання математичного
апарату для формалізованого опису процесів ведення збройної боротьби
представляє собою ієрархічну модель, яка складається з двох рівнів:
1 рівень – деталізований опис взаємодії на рівні окремих об’єктів з
використанням методу статистичних випробувань (Монте-Карло).
При цьому враховуються: склад та тактико-технічні характеристики
озброєння, засобів спостереження, тип боєприпасів та їх здатність до ураження,
габарити об’єкту, діапазон можливих швидкостей руху об’єктів; вплив на
процеси руху об’єктів, виявлення і ураження цілей характеристик місцевості,
погодних умов, пори року, часу доби, а також впливу інших факторів (дим,
шум, швидкість течії рік, глибина водних перешкод та характер дна,
поповнення запасів, відновлення сил і засобів, втома особового складу, рівень
його підготовки, застосування зброї масового ураження, вплив наслідків
стрільби, стихійного лиха та інше).
2 рівень – опис взаємодії на рівні організаційних одиниць (Unit Level), які
визначаються як агрегативні системи, з використанням диференційних рівнянь
Ланчестера. Агрегативні системи створюються від ланки відділення та вище.
314
Таким чином, в системі JCATS використовується ієрархічний підхід, де
на нижньому рівні методом Монте-Карло імітується взаємодія окремих
бойових одиниць, на середньому рівні взаємодія описується марковськими
моделями, а на верхньому (агрегованому, детермінованому) рівні
використовуються відповідно диференціальні рівняння Ланчестера. Над цими
моделями, вводячи до них управляючі параметри, можна добудовувати задачі
управління в термінах керованих динамічних систем, диференціальних ігор або
ігор, що повторюються. Крім відомого використанням в JCATS багаторівневого
моделювання, в якому на нижньому рівні методом Монте-Карло імітується
взаємодія окремих бойових одиниць, а на верхньому агрегованому рівні
використовуються диференціальні рівняння, існує велике різноманіття задач
оптимізації розподілу сил оборони та нападу в рамках ланчестеровських
моделей, тобто модель Ланчестера має багато варіацій та узагальнень, а саме:
– введення змінних (таких що залежать від часу) коефіцієнтів бойової
ефективності;
– врахування особливості бойових дій різних типів – засідок, перестрілок,
облоги та інш.;
– розгляд дискретних моделей залпового вогню;
– розгляд диференціальних ігор, в яких управлінням гравців є темпи
вводу резервів та , а критеріями ефективності різниця між чисельністю
військ у заданий момент часу;
– аналіз моделей тривалих (багатостадійних) конфліктів з врахуванням
вводу резервів;
– моделювання агрегованого опису театру воєнних дій, який складається
з декількох областей, бій в кожній з яких описується квадратичним законом
Ланчестера;
– моделювання збройних конфліктів з використанням декількох видів
озброєння.
УДК 355.242
Стадніченко В.Г., заступник начальника кафедри тактики військ
Павловський В.А., курсант факультету протиповітряної оборони Сухопутних
Кожедуба
ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА СУЧАСНІ УМОВИ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАКЕТАМИ ТА БОЄПРИПАСАМИ ЗЕНІТНИХ
ПІДРОЗДІЛІВ ВІЙСЬК ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ СУХОПУТНИХ
ВІЙСЬК
На даний час відсоток іноземного озброєння, яке постачають країни –

партнери, для відбиття збройної агресії російської федерації збільшується і в
315
подальшому буде невпинно зростати. До цього аспекту можна додати той факт,
що на озброєння військ протиповітряної оборони Сухопутних військ (ППО СВ)
повертаються зенітно-ракетні (зенітно-артилерійські) комплекси, які свого часу
були зняті з озброєння військ ППО СВ і на початок збройної агресії імовірність
їх повернення була відсутня. Надходження іноземних зразків і повернення
старих зразків озброєння характеризується відсутністю або недостатнім рівнем
їх забезпеченості ракетами і боєприпасами, що вимагає розгляду питань щодо
розробки або відновлення підрозділів технічного забезпечення, які спроможні
отримувати, зберігати, забезпечувати та здійснювати (за необхідністю) технічне
обслуговування або ремонт зенітних ракет і боєприпасів. Зважаючи на те, що
питання забезпечення ракетами і боєприпасами відіграє одну з головних ролей
в виконанні військовою частиною (підрозділом) поставлених завдань та
виходячи з досвіду російсько-української війни можна зробити деякі висновки.
1. В умовах воєнного стану до складу зенітних підрозділів рівня
“дивізіон” ввести, додатково, взвод (відділення, група) забезпечення ракетами і
боєприпасами зенітного дивізіону, що дозволить скоротити час на доставку
ракет і боєприпасів зі складу військової частини до батарей (взводів, вогневих
одиниць).
2. Споряджання зенітних боєприпасів у стрічки проводити в окремо
визначених районах, з метою запобігання знаходження на позиціях або в
районах виконання бойових завдань великої кількості неспоряджених
боєприпасів, що може ускладнювати їх раптове перевезення або евакуацію.
3. Організацію та контроль за виконанням цих завдань покласти на
заступника командира дивізіону з озброєння, а безпосереднє виконання на
заступників командирів батарей з озброєння, групу регламенту і ремонту
зенітного дивізіону та особовий склад, який буде визначатися командиром
дивізіону.
4. Роботи з вирішення вищезазначених питань проводити на пунктах
технічної допомоги дивізіону, які, як правило, розгортаються на віддалених та
скритих ділянках місцевості.
5. Пусті контейнера з під зенітних керованих ракет та зенітні ракети, які
не спрацювали, вивозяться з і стартових позицій під час перезаряджання, з
таким розрахунком, щоб проходила одночасний вивіз цих ракет на склади або
підрозділи технічного забезпечення військової частини.
6. Спорядження боєприпасів в районі пункту технічної допомоги
дозволить не завозити, а значить і не залишати ящики з боєприпасами на
вогневих позиціях, що виключить демаскуючі ознаки спорядження зенітних
боєприпасів та місця проведення перезаряджання вогневих засобів дивізіону.
УДК 623.618.5
Старцев В.В., науковий співробітник науково-дослідної лабораторії Наукового
Сил ім. Івана Кожедуба, Побережний Л.Л., старший науковий співробітник
науково-дослідного відділу Наукового центру Повітряних Сил Харківського
316
Сальна Н.Є. науковий співробітник науково-дослідного відділу Наукового
Сил ім. Івана Кожедуба, майор, Титова А.В., молодший науковий співробітник
науково-дослідної лабораторії Наукового центру Повітряних Сил Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, капітан
ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННІ

ЛОГІСТИЧНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ВІЙСЬК В СУЧАСНИХ
ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ
Успішне планування та ведення бойових дій (БД) в сучасних збройних

конфліктах багато в чому залежить від ефективності управління процесами
логістичного забезпечення (ЛЗ) військ (сил). У сучасних умовах організація ЛЗ
постійно ускладнюється, у зв’язку зі значно збільшеними обсягами аналізованої
інформації, необхідної для прийняття рішень та підвищеними вимогами до їх
оперативного та своєчасного надходження до відповідних органів військового
управління (ОВУ).
У сфері військової діяльності одним із важливих різновидностей
інформації є інформація про процеси ЛЗ військ (сил), під якою розуміється
сукупність відомостей про реальні процеси технічного, тилового,
інфраструктурного, транспортного та інших спеціальних видів ЛЗ, яка є
основою для вивчення та управління цими процесами.
Для інформації про процеси ЛЗ характерні такі особливості:
– різноманітність джерел постачання озброєння та військової техніки
(ОВТ), матеріально-технічних засобів (МтЗ) та споживачів;
– значні обсяги і великий об’єм процедур при їх обробці;
– необхідність забезпечення конфіденційності при її використанні;
– важливість у підготовці та прийнятті управлінських рішень;
– багаторазове повторення циклів отримання та відправлення інформації
у встановлені часові періоди (погодинний, щоденний, щотижневий,
щомісячний, щоквартальний, щорічний).
У зв’язку з цим останніми роками широке впровадження в систему ЛЗ
отримали автоматизовані системи управління (АСУ) які дозволяють значно
розширити можливості організації зв’язку та документообігу на всіх рівнях
управління, а також реалізувати дуже широке коло інформаційно-
розрахункових задач з усіх видів забезпечення військ (сил).
У арміях провідних країн світу інформація сприймається як необхідна
умова подальшого розвитку збройної боротьби. Найбільшу ефективність
демонструють ті збройні сили, які активно використовують сучасні засоби
комунікацій та методи обробки інформації.
У розвинених зарубіжних державах з метою підвищення ефективності
застосування збройних сил активно ведуться розробки щодо підвищення
оперативності контуру управління військами. Наприклад, командуванням
Об’єднаних збройних сил (ОЗС) НАТО ухвалено рішення все види АСУ
військами об’єднати в єдину систему управління.
317
Ставка робиться на впровадження концепції єдиного інформаційного
простору НАТО – NATO Network Enabled Capability (NNEC), розробленого на
основі досвіду ведення БД альянсу в сучасних збройних конфліктах.
NNEC містить вичерпні дані не тільки про противника, а і про сили
коаліції, а також об’єднує усі інформаційно-керуючі та аналітичні ресурси.
Таким чином, у режимі реального часу командування ОЗС НАТО
отримуватиме дані, необхідні для прийняття рішень з метою ефективного
застосування наявного ОВТ. Ця конструкція бойового управління є основою
нової стратегії США – концепції багатодоменного конфлікту (MultiDomain
Battle, MDB). Згідно цієї стратегії бій розглядається як взаємопов'язане ведення
воєнних дій у різних середовищах (доменах) – на морі, суші, у повітрі та
космосі, а також в інформаційному середовищі. Усі системи бойового
управління та спостереження відносяться до інформаційного домену. У рамках
цієї концепції у світових військових та політичних колах обговорюється варіант
війни майбутнього, так званої “гіпервійни”.
Також одним із напрямків розвитку інформаційних технологій в
управлінні ЛЗ військ є розробка, провадження та застосування АСУ тилом ОЗС
НАТО типу “Логфас” (Logistic Functional Area Services), метою якої є
планування та проведення логістичних багатонаціональних операцій з
союзниками та партнерами альянсу. Вона забезпечує візуалізацію району
бойових дій, формує оперативно-логістичну обстановку та надає дані для
розрахунку та визначення перспективних потреб у МтЗ за класами постачання
та у необхідних системах ОВТ.
На погляд військових фахівців вважається, що варіант війни майбутнього
(“гіпервійни”) є зовсім іншим видом збройного протистояння. Він не змінює
структуру бою, проте його динаміка і бойове управління набувають абсолютно
іншого змісту. Виграш у динаміці передбачається отримати за рахунок
застосування засобів моделювання, технологій штучного інтелекту в різних
сферах, широкосмугового цифрового зв’язку, високоточної зброї та
роботизованих систем. Швидкість реагування на зміни зовнішньої обстановки –
те, що у значною мірою і характеризує “гіпервійну”. Досвід сучасних
військових конфліктів це наочно підтверджує та на даний час відстежується в
умовах відбиття Силами оборони України широкомасштабної збройної агресії
російської федерації.
Аналіз ведення війни в Україні свідчить, що варіант війни майбутнього
вже тестується – виявився характер сучасних БД, який набув небувалої раніше
маневреності та швидкості реагування на зміну зовнішньої обстановки. Варто
також зазначити, що тут особливі вимоги пред’являються не тільки до ходу
безпосереднього збройного протистояння, тобто до вогневої поразки, маневру,
маскування тощо, але і до адаптації ЛЗ військ в умовах ліміту часу на
прийняття рішення.
Слід відзначити, що ЗС України в останні роки готувалися до ведення
війни без зайвого формалізму – застосовували практичні рішення які були
успішно апробовані у бізнесі, використовуючи за основу напрацювання та
науково-технічні дослідження провідних світових держав, тісні військово-
318
економічні зв’язки із західними партнерами, що виразилися у безпрецедентної
матеріально-технічній допомозі (МТД) з їхнього боку під час захисту
державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Наслідком цього стала тактична та технічна перевага ЗС України в
інформаційних, алгоритмічних, програмних та апаратних засобах систем
управління військами, силами і засобами ЛЗ; цифровий супутниковий зв’язок;
цифрової оптичної та радіотехнічної розвідки на основі безпілотних літальних
апаратів та орбітального угруповання космічних апаратів; наявність
широкосмугового супутникового тактичного інтернету та інші можливості.
Результатом окремих досягнень в цих напрямках є розробка та впровадження
якісного функціонування програмного забезпечення з напрямку відстеження
процесів моніторингу отримання і використання МТД з боку західних
партнерів. До цифрових засобів забезпечення цих процесів належать системи
“СОТА”, “КОРОВАЙ” та “Логфас”, яка проходить адаптування в системі ЛЗ ЗС
України.
З початком воєнних дій в Україні стаціонарні, мобільні і компактні
(ручні) комп’ютерні пристрої були з’єднані у єдину телекомунікаційну мережу,
що дозволило оперативно формувати дані про обстановку від верхнього рівня
управління до тактичного і навпаки – від тактичного до оперативного рівня
управління в режимі реального часу. Можливий недолік недостовірності
окремих даних компенсувався оперативністю оновлення поточної обстановки із
внесенням змін у неточності. Таким чином, на рівні тактичної ланки ЗС
України інтегрують усі питання управління військами в єдине інформаційне
поле та формують тот тактичний фон, в якому виконують свої завдання
підрозділи логістики.
В умовах вдосконалення способів і методів ведення збройної боротьби
найважливішим досягненням є можливість застосування необхідного
управління інформацією на комп'ютерних пристроях. Посадовим особам
широкого спектру військових спеціальностей та рівнів управління військами на
сьогоднішній час загалом доступні необхідні формалізовані документи, типові
повідомлення, інформаційно-розрахункові завдання, довідники, формуляри та
інші можливості. Все це забезпечує підтримку аналітичної діяльності
посадових осіб ОВУ різних рівнів ЗС України та підвищує оперативність
доповідей та якість прийняття рішень.
Система ЛЗ є невід’ємною частиною будь-якої діяльності військ, тому
розвиток нових інформаційних технологій підтримки прийняття рішень на
основі АСУ є дуже актуальним.
Впровадження інформаційних технологій в алгоритмічні, програмні та
інформаційні контури комплексів засобів автоматизації має здійснюватись для
підтримки інтелектуальної діяльності посадових осіб ОВУ. Тому, напрямок
інтелектуалізації таких алгоритмічних та програмних засобів та можливі
підходи до їх реалізації підлягають широкому спектру досліджень з боку
організацій і установ з науково-технічної діяльності.
319
УДК 004.93
Стасєв Ю.В., д.т.н., професор, професор кафедри Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Гончаренко К.Г., слухач
магістратури Харківського національного університету Повітряних Сил ім.
Івана Кожедуба, лейтенант, Романюк В.А., слухач магістратури Харківського
національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, старший
лейтенант
МЕТОД УДОСКОНАЛЕННЯ АУТЕНТИФІКАЦІЇ КОРИСТУВАЧІВ

ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ПІД ЧАС КІБЕРНЕТИЧНОГО ВПЛИВУ
ПРОТИВНИКА
Аналіз бойових дій на території України показує, що противник має

достатню кількість озброєння, військової техніки та засобів для ведення
інформаційних війн. Він зaвжди aктивнo нaмaгaєтьcя пepexoпити iнфopмaцiю в
cиcтeмax пepeдaчi дaниx тa пapaлiзyвaти дiяльнicть чacтин тa пiдpoздiлiв Зброй
них Сил України.
Зростання кількості кібератак призвело до ряду наслідків, які можуть
мати значний вплив на окремих людей, організації та суспільство в цілому.
Наразі значну загрозу для користувачів інформаційних систем (ІС) становлять
витоки даних, спричинені кібератаками. Ці порушення потенційно можуть
надати конфіденційні дані зловмисникам шляхом перехоплення або прямих дій,
ініційованих користувачем.
Низка заходів, зосереджених на вилученні даних, може призвести до
зниження безпеки системи, маніпулювання даними та зниження ефективності
роботи підрозділів. Отже, така ситуація вимагає підвищених витрат на заходи
кібербезпеки, спрямовані на зміцнення систем і захист даних.
Зростаюча частота кібератак підкреслює необхідність надійних заходів
кібербезпеки та наголошує на обов’язковості прийняття користувачами
найкращих стратегій для захисту своїх систем і даних. Вкрай важливо бути в
курсі нових загроз і вразливостей, регулярно оновлювати програмне
забезпечення та систему, а також запроваджувати надійні методи безпеки, щоб
зменшити ризики, пов’язані з кібератаками.
З цих причин стає надзвичайно актуальним завдання захистити
інформацію під час ідентифікації та аутентифікації користувача, що згодом
забезпечує захист від витоку даних.
Кібератаки здатні порушити не тільки функціональність ІС якими
користуються військові, але й роботу критично важливих служб та
інфраструктур, таких як охорона здоров’я, транспорт і фінанси. Ці сектори
однаково необхідні в сучасному суспільстві, і збої можуть призвести до
значних економічних і соціальних наслідків.
Забезпечення надійної інформаційної безпеки є актуальною проблемою
на даний момент у зв’язку з розвитком інформаційних технологій. Будь-яке
порушення конфіденційної інформації неавторизованою особою може
призвести до втрати даних або маніпулювання ним, що потенційно призведе до
320
несприятливих політичних та економічних наслідків, а також до вичерпання
людських і матеріальних ресурсів. Невирішене питання, яке має велике
значення в інформаційній безпеці, стосується ефективної перевірки
користувачів, які прагнуть отримати доступ до конфіденційних даних. Існують
різні підходи до призначення відповідних дозволів користувачам, і один із
перспективних методів аутентифікації користувачів передбачає використання
сканування райдужної оболонки ока (РОО).
Вимоги щодо захисту інформації від несанкціонованих змін зазвичай
визначаються власником інформації або вони можуть бути передбачені
відповідними законами чи нормативними актами. Захист інформації в ІС
вимагає дотримання кількох основних передумов для забезпечення
конфіденційності, цілісності та доступності конфіденційних даних. Щоб
зменшити ризик неавторизованого доступу, надзвичайно важливо впровадити
такі заходи безпеки, як брандмауери, засоби контролю доступу та надійні
політики паролів. Регулярні оновлення програмного забезпечення та
застосування виправлення безпеки також необхідні для запобігання впливу
кібератак з боку противника. Крім того, використання систем багатофакторної
аутентифікації, шифрування та моніторингу може допомогти у виявленні та
запобіганні спробам НСД. Одним з найпоширеніших методів аутентифікації є
аутетифікація за РОО.
Аутентифікація РОО – це біометричний метод аутентифікації, який
використовує унікальне зображення РОО для підтвердження особи людини.
Замість традиційних методів, таких як паролі чи PIN-коди, автентифікація РОО
заснована на скануванні та аналізі унікальних візерунків, знайдених у
райдужній оболонці людини, кольоровій частині ока. Він пропонує ряд переваг,
зокрема підвищену безпеку та зручність.
Авторами запропонований метод багатофакторної аутентифікації
користувачів інформаційних систем на основі райдужної оболонки ока.
Проведено аналіз головних загроз які можуть виникати під час процесу
аутентифікації, виявлені основні переваги та недоліки методу аутентифікації
користувачів за райдужною оболонкою ока та отримано вирази для обчислення
ймовірності помилки та залежність відношення ймовірності помилкової
аутентифікації до кількості ступенів захисту, потрібних для досягнення
необхідного рівня безпеки.
Запропонованная технологія розпізнавання РОО можна використовувати
на відстані, що дозволяє швидше та ефективніше перевірити особу в ситуаціях,
коли час має важливе значення.
Це особливо важливо в сучасних умовах ведення бойових дій, де
необхідно жорстко контролювати доступ до ІС, щоб запобігти НСД
потенційних загроз. Використання цієї технології дозволяє значно підвищети
ефективность та системи безпеки користувачів ІС та критично-важливих
об’єктів.
321
УДК 004.056.53
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Козюберда К.В., слухач
Івана Кожедуба, лейтенант, Гончаренко А.О., слухач магістратури
старший лейтенант
СТЕГАНОГРАФІЧНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЯК МЕТОД ПІДВИЩЕННЯ

РІВНЯ ЗАХИЩЕНОСТІ ВІД НЕСАНКЦІОНОВАНОГО ДОСТУПУ
Аналіз розвитку Збройних Сил провідних країн світу та сучасних

збройних конфліктів підтверджує, що важливим фактором успішних військових
операцій є ефективна система управління, яка забезпечується постійним обігом
розвідувальної та бойової інформації. Ця інформація впливає на процес
прийняття рішень, і будь-яке викриття або спотворення даних може призвести
до серйозних втрат. На сучасному етапі технічного прогресу можна
використовувати різні методи для захисту інформаційних ресурсів.
Забезпечення безпеки інформації на сьогодні базується на криптографічному та
стеганографічному підходах. Стеганографічний підхід вважається найбільш
актуальним напрямком підвищення захищеності циркулюючої в
автоматизованих системах управління (АСУ) інформації, оскільки цей підхід
узагальнює кілька методів. Стеганографічний підхід є деяким узагальненням
декількох підходів, тому він вважається одним із актуальних напрямків
підвищення захищеності даних.
Розглянувши особливості стеганографії пропонується використовувати
відкриті канали зв’язку для передачі інформації, коли захищенні канали зайняті
або є під атакою противника. Це дасть ряд важливих переваг перед можливими
кібератаками противника, адже відкриті канали передачі даних не будуть
привертати увагу. При таких умовах здійснення безпечної передачі даних
дозволить покращити подальші елементи управління та процесу прийняття
рішення.
Peaлiзaцiя пpиxoвaнoї пepeдaчi дaниx нa ocнoвi викopиcтaння
cтeгaнoгpaфiчниx пiдxoдiв включaє нacтyпнi eтaпи:
– вибір повідомлення: на цьому етапі вибирається повідомлення, яке буде
заховано у носії даних;
– вибір носія даних: на цьому етапі вибирається носій даних, у якому буде
приховано повідомлення;
– обробка повідомлення: повідомлення може бути зжате або
зашифроване, щоб зменшити його розмір або забезпечити його
конфіденційність;
– приховування повідомлення у носії даних: на цьому етапі повідомлення
заховується у носії даних, який може бути зображенням, звуковим чи
відеофайлом. Існує кілька методів приховування повідомлень у носії даних,
наприклад, заміна менш важливих бітів відомих даних повідомленням або
322
використання акустичних чи візуальних перешкод для захисту від виявлення
повідомлення;
– відновлення повідомлення: на цьому етапі повідомлення відновлюється
з носія даних за допомогою спеціального алгоритму або програми;
– декодування повідомлення: якщо повідомлення було зашифроване на
етапі обробки повідомлення, то на цьому етапі воно декодується, щоб отр имати
оригінальне повідомлення.
Авторами було проведено аналіз стеганографічних методів захисту
інформації та визначено один з актуальних напрямків досягнення даної мети за
допомогою стеганографічних перетворень інформації у відеоданих.
Визначено, що використання стеганографічних методів захисту
інформації в перспективних автоматизованих системах управління дасть
можливість обміну інформацією у резервних випадках тим самим забезпечить
постійний обмін розвідувальною та бойовою інформацією, не залежно від
наявності або справності штатних засобів криптографічного захисту
інформації. В основі даного методу лежить формування синтаксичного
представлення відеокадру та можливість корекції трансформації сегментів під
особливості зорового сприйняття. Іншими словами допускається використання
корекції частотних компонент трансформованих базових сегментів під модель
психовізуального сприйняття людиною. Оцінено кордон можливих значень
кодових слів для реалізації розробленого методу приховування інформації.
Показано, що розроблений метод в середньому перевищує рівень
стандартизованих платформ за ступенем захищеності та приховування
інформації на 20%.
Використання розробленого методу призводить до підвищення рівня
захищеності та приховування інформації в перспективних автоматизованих
системах обробки інформації для кодованого бітового потоку на 15-35%, в
залежності від вмісту сегментів ключової інформації.
Виграш в підвищенні рівня захищеності та приховування інформації в
перспективних автоматизованих системах обробки інформації зростає разом зі
збільшенням відсоткового вмісту базових сегментів.
УДК 621.396.99
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Козюберда М.Р., слухач
Івана Кожедуба, лейтенант, Непокритов Д.М., доцент кафедри Харківського
МЕТОД ПІДВИЩЕННЯ ІМІТОСТІЙКОСТІ КАНАЛУ УПРАВЛІННЯ

БЕЗПІЛОТНИМ ЛІТАЛЬНИМ АПАРАТОМ
Аналіз напрямків розвитку Збройних Сил пpoвiдниx кpaїн cвiтy,

сучасних та минулих збройних конфліктів свідчить, що одним з вирішальних
чинників забезпечення успіху в військових операціях є якісний рівень системи
323
розвідки. Використання перспективних безпілотних літальних апаратів (БПЛА)
дозволяє вирішувати задачі розвідки в режимі реального часу в умовах
протидії. Всі ці питання можливо вирішити за умови надійного захисту каналу
управління, за рахунок застосування складних сигналів.
Сучасні БПЛА мають високу автоматизацію, яка дозволяє їм
підтримувати зв’язок з наземною станцією управління та передавати дані, такі
як зображення місцевості та інформацію про стан БПЛА.
Слабким місцем у використанні БПЛА є вразливість радіоканалів
управління. Для управління БПЛА необхідні канали управління з високої
захищенностю.
Ефективність функціонування радіоканалу управління безпілотним
літальним апаратом, багато в чому залежить від захисту від несанкціонованого
доступу, завадозахищенності і скритності в умовах впливу як природних, так і
потужних навмисних перешкод.
Авторами було проведено аналіз методів побудови складних сигналів та
визначено один з перспективних напрямків досягнення даної мети за
допомогою алгоритмів імітозахищеності на дискретному рівні та на рівні
складних сигналів. Визначено, що при реалізації динамічного режиму
функціонування досягається виграш на 4-5 порядків у порівнянні з
характеристичними послідовностями й на 5-6 порядків у порівнянні з
лінійними рекурентними послідовностями максимального періоду.
В основі даного методу лежить формування складних сигналів, в якому
досягається потрібного рівня імовірності нав’язування хибної команди
управління. Запропоновано ефективні алгоритми застосування складних
сигналів, які дозволяють підвищити імітостійкість і перешкодозахищеність
радіосистем управління й зв’язку на фізичному рівні. Пропонується метод
імітозахисту каналу управління безпілотним літальним апаратом, а також
технічні рішення щодо забезпечення безпеки інформації в каналі управління
безпілотним літальним апаратом.
УДК 621.81/.85
Степанов М.С., д.т.н., професор, професор кафедри технології
машинобудування і металорізальних верстатів НТУ “ХПІ”, Літовченко П.І.,
к.т.н., доцент, доцент кафедри інженерної механіки Національної академії
Національної гвардії України, Корнієнко В.О., студент НТУ “ХПІ”
ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ МОР ПРИ ШЛІФУВАННІ

ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ У ВИРОБНИЦТВІ ОВТ
Найбільшою мірою експлуатаційні властивості валків прокатних станів

залежать від якості поверхонь, які визначаються сукупністю геометричних
параметрів (шорсткістю і хвилястістю), фізико-хімічними і фізико-механічними
властивостями металу поверхневого шару. Формування названих вище
характеристик здійснюється на етапі шліфування із застосуванням мастильно-
охолоджуючої рідини (МОР), яка у процесі обробки забруднюється
324
механічними домішками – відходами матеріалу валка і абразиву шліфувального
круга. Актуальність розглядуваної проблеми підтверджується значним об’ємом
відновлювальних робіт – наприклад, протягом одного року експлуатації стану
холодної прокатки виходять з ладу з різних причин до 400 робочих і до 15
опорних валків, відновлення яких здійснюється шліфуванням.
Метою даного дослідження є побудова і дослідження математичних
моделей систем очистки МОР при шліфуванні валків прокатних станів і
прогнозування на цій основі параметрів якості шліфованих поверхонь.
В результаті аналізу предметної області встановлено, що механічні
домішки, які містяться в МОР, яка застосовується при шліфуванні, негативно
впливають на якість поверхневого шару деталей і його фізико-механічні
властивості. Це можна пояснити тим, що структура поверхневого шару, яка
утворюється, є дефектною, має підвищену крихкість і високу концентрацію
напружень й нижчу міцність у порівнянні з вихідним матеріалом після
загартування.
При неухильному зростанні вимог до якості прокатних валків, які
використовуються при обробці тиском заготовок деталей військових машин, це
наполегливо диктує необхідність ретельної очистки МОР, що застосовується на
операції шліфування, для забезпечення необхідних функціональних і
експлуатаційних якостей рідини.
Проведені дослідження дозволили виявити і вивчити закономірності
забруднення і очистки МОР через пористі середовища. При цьому
стверджується, що можливість технологічного забезпечення якості поверхонь
деталей з покриттями може бути реалізовано не тільки шляхом управління
геометричними параметрами і фізико-механічними властивостями матеріалу, а
й очисткою МОР від механічних домішків.
Очистка МОР при шліфуванні валків прокатних станів має свою
специфіку. В результаті великих зйомів (припуск, що знімається за одну
перешліфовку досягає до 0,5 мм) концентрація механічних домішок різко
зростає. Наприклад, бак з чотирма відсіками, розташований біля верстата для
попередньої очистки МОР, що поступає після цього в централізовану систему,
може бути заповнений за 1-1,5 робочих зміни на операціях обдирки валків.
Об’єм МОР, що використовується в індивідуальній системі, складає 2-4 м3, а
витрата – 200-250 м3.
Велику кількість абразивних часток в МОР пов’язано з тим, що правку
шліфувального круга виконують до чотирьох разів за робочу зміну, а іноді – в
інтервалі 30 хв.
Для очистки МОР використовують установки, що забезпечують різну її
якість і які використовують очисники, в основу роботи яких покладені різні
принципи.
В даній роботі виконано аналітичні дослідження та запропоновано
технологію і засоби очистки МОР, в яких використовуються різні фізичні
принципи. Розроблено структуру і побудовано математичну модель установки з
декількома очисниками при їх послідовно-паралельному з’єднані. На основі
математичної моделі створено аналітичні залежності для розрахунку основних
325
параметрів очистки. Результати дослідження дозволяють прогнозувати потрібні
значення параметрів якості шліфованих поверхонь і приймати оптимальні
рішення щодо призначення раціональних параметрів режимів різання, заміни
або правки шліфувального круга, очистки або заміни МОР.
Розроблено структуру і побудовано математичну модель установки з
декількома очисниками при їх послідовно-паралельному з’єднані. На основі
математичної моделі надано аналітичні залежності для розрахунку основних
параметрів очистки. Розроблена модель є справедливою при одноразовому
проходженні через елементи очисної установки.
Результати досліджень показують, що збільшення кількості гравітаційних
очисників практично не впливає на коефіцієнт ступеня очистки
дрібнодисперсних (розміром менше 5 мкм) домішок у МОР. При моделюванні
слід враховувати, що коефіцієнт ступеня очистки залежить від концентрації
забруднень, котра змінюється в часі.
Результати дослідження дозволяють прогнозувати потрібні значення
параметрів якості шліфованих поверхонь і приймати оптимальні рішення щодо
призначення раціональних параметрів режимів різання, заміни або правки
шліфувального круга, очистки або заміни МОР.
Приведені результати рекомендуються для використання при
проектуванні технологічних процесів виготовлення і відновлення валків
прокатних станів, а також на спеціалізованих підприємствах по виробництву і
регенерації МОР.
Перспективою розвитку даного напрямку дослідження є більш детальний
аналіз ефективності очистки для діапазонів механічних часток 1-5 мкм;
5-10 мкм; 10-15 мкм, що дозволить визначати і прогнозувати динаміку
накоплення домішок в процесі експлуатації МОР.
УДК 355.6
Суконько С.М., д-р філософії, заступник начальника науково-дослідного
центру – начальник науково-дослідної лабораторії забезпечення службово-
бойової діяльності Національної гвардії України, полковник, Недільський
В.В., к.ю.н., старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії
забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України
Національної академії Національної гвардії України, полковник, Мясников
О.В., науковий співробітник науково-дослідної лабораторії забезпечення
службово-бойової діяльності Національної гвардії України Національної
академії Національної гвардії України
ВИЗНАЧЕННЯ ЧИННИКІВ, З УРАХУВАННЯМ ГЕНДЕРНОГО

ПІДХОДУ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЛОГІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (ЗА ОКРЕМИМИ ЙОГО ВИДАМИ)
З метою дослідження стану логістичного забезпечення

військовослужбовців Національної гвардії України в цілому та з урахування
гендерного підходу було проведено анонімне опитування серед
326
військовослужбовців НГУ. У межах дослідження було опитано 140
військовослужбовців: 67 жінок і 73 чоловіки. В результаті аналізу відповідей
респондентів було виявлено ряд проблемних питань в забезпеченні
військовослужбовців жінок речовим майном, засобами бронезахисту та в
інфраструктурному забезпеченні. З метою вирішення зазначених питань
необхідно визначити чинники з урахуванням гендерного підходу, які
впливають на логістичне забезпечення Національної гвардії України.
Ґендерний підхід у військовій справі передбачає врахування, оцінювання
та підтримку потреб військовослужбовців жінок з метою розвитку їх особистих
здібностей та можливостей виконувати завдання за призначенням. З усіх видів
логістичного забезпечення можна виділити ті, які повинні в більшій мірі
враховувати гендерний підхід, а саме:
– артилерійсько-технічне забезпечення;
– речове забезпечення;
– інженерно-інфраструктурне забезпечення;
– продовольче забезпечення.
На основі методу експертного оцінювання було визначено 44 основних
чинники, які впливають на логістичне забезпечення Національної гвардії
України за визначеними видами (артилерійсько-технічне, речове, інженерно-
інфраструктурне, продовольче). Після визначення основних чинників
експертам було запропоновано оцінити важливість врахування гендерного
підходу у цих чинниках за 10-бальною шкалою, де 10 балів – найбільш важливе
врахування, 1 бал – найменш важливе. За результатами ранжирування
відносних ваг кожного основного чинника та враховуючи критерій відбору
чинників (  i  0,03, де  i − відносна вага і-го чинника) було обрано чинники,
які впливають на логістичне забезпечення НГУ (за окремими його видами) та в
яких потрібно враховувати гендерний підхід, а саме:
– на артилерійсько-технічне забезпечення:
практичність засобів індивідуального захисту;
наявність засобів індивідуального захисту;
– на речове забезпечення:
відповідність наявних розмірів речового майна реальним параметрам
військовослужбовців;
наявність речового майна для військовослужбовців по категоріям;
наявність речей особистої гігієни для військовослужбовців;
практичність речового майна;
своєчасність забезпечення військовослужбовців речовим майном у тому
числі в особливий період;
– на інженерно-інфраструктурне забезпечення:
наявність туалетних та інших санітарних місць загального користування
в польових умовах;
наявність туалетів у відповідності до норм забезпечення;
доступність та зручність інфраструктури в польових умовах;
наявність безпечних душових кабінок;
327
доступність та зручність інфраструктури в пункті постійної дислокації ;
наявність місць відпочинку для військовослужбовців за контрактом;
наявність місць для переодягання відповідно до норм;
– на продовольче забезпечення:
різновидність асортименту страв.
Таким чином, враховуючи обрані експертами чинники, з урахуванням
гендерного підходу, які впливають на логістичне забезпечення НГУ
(артилерійсько-технічне, речове, інженерно-інфраструктурне, продовольче) в
подальшому можна визначити показники та критерії оцінювання можливостей
логістичного забезпечення Національної гвардії України з урахуванням
гендерного підходу в забезпеченні військовослужбовців речовим майном,
засобами бронезахисту та в інфраструктурному забезпеченні.
УДК 621.391
Твердохлібов В.В., к.т.н., с.н.с. начальник науково-дослідного управління
України, полковник, Кадет Н.П., старший викладач Національного авіаційного
університету
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМОГ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОЇ СУМІСНОСТІ ПІД

ЧАС СТВОРЕННЯ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ НА
ПІДПРИЄМСТВАХ ОПК УКРАЇНИ
Електромагнітна сумісність (ЕМС) технічних засобів визначається як

здатність технічного засобу функціонувати із заданою якістю в заданій
електромагнітній обстановці та не створювати при цьому неприпустимих
електромагнітних перешкод іншим технічним засобам. Проблема ЕМС має
сьогодні зростаючу актуальність, як у народному господарстві, так і при
створенні та експлуатації зразків озброєння та військової техніки (ОВТ). Це
пояснюється широким проникненням комп’ютерних і телекомунікаційних
систем у процеси управління військами та зброєю, розширенням часто тного
діапазону за рахунок розробки нових систем зв’язку (у тому числі й
широкосмугового), підвищенням швидкодії систем обробки інформації,
жорсткістю вимог до стійкості електронних засобів до впливу різних
електромагнітних випромінювань (ЕМВ), у тому числі надкоротких потужних
імпульсів, які створюються вибухомагнітними генераторами.
Широке впровадження обчислювальної техніки в системи озброєнь
виявило її сприйнятливість до імпульсних перешкод у мережах живлення,
розрядів статичної електрики та імпульсних електричних і магнітних полів. З
іншого боку, цифрові схеми при своїй роботі здатні створювати
радіоперешкоди. Впровадження напівпровідникових перетворювачів
електроенергії в зразки ОВТ виявило вплив створюваних ними перешкод на
засоби автоматизації, обчислювальної техніки, радіозв’язку та навігації.
Тому перед розробниками ОВТ ще на стадії технічного проекту стоїть
завдання проаналізувати стійкість створюваної апаратури до електромагнітних
328
завад зазначених видів. Стійкість радіоелектронних засобів (РЕЗ) до завад
залежить від якості фільтрації вхідних сигналів управління та
електроживлення, якості екранування і якості заземлення. Аналіз стійкості
ОВТ, що розробляється, до впливу ЕМВ доцільно проводити двома шляхами:
шляхом постановки експерименту (натурних випробувань) і шляхом
математичного моделювання. Окремим питанням є вирішення проблеми
забезпечення стійкості РЕЗ до впливу надкоротких потужних імпульсів, які
створюються електромагнітною зброєю.
Виходячи з цього можливо запропонувати таки шляхи вирішення
проблемних питань з забезпечення вимог ЕМС під час створення та
експлуатації РЕЗ військового призначення:
– здійснення всебічної оцінки існуючої нормативної бази (у тому числі
міжнародної) та методичних положень для проведення всіх етапів випробувань
та перевірок ЕМС апаратури при створенні та експлуатації РЕЗ з метою
створення національних стандартів з питань ЕМС РЕЗ військового
призначення;
– розробка та впровадження на підприємствах ОПК України методик і
програм розрахунків та моделювання ЕМС РЕЗ військового призначення;
– вирішення проблеми забезпечення стійкості РЕЗ військового
призначення до впливу надкоротких потужних імпульсів, які створюються
електромагнітною зброєю, розробка науково-методичного апарату та створення
необхідної лабораторно-випробувальної бази для здійснення цих перевірок.
Таким чином, забезпечення ЕМС сьогодні є однієї з основних проблем
при створенні систем ОВТ, особливо тих, для яких забезпечення нормального
функціонування в умовах перешкод є життєво важливим з причин, пов’язаних з
безпекою (системи керування польотами авіації) або зі стійкістю та
безперервністю управління (засоби зв’язку, автоматизовані системи управління
військами та зброєю).
УДК 539.3
Ткачук М.М., д.т.н., провідний науковий співробітник каф. ІТС КГМ
ім. О.О. Морозова Національного технічного університету “ХПІ”,
Грабовський А.В., д.т.н., провідний науковий співробітник каф. ТММіСАПР
Національного технічного університету “ХПІ”, Ткачук М.А., д.т.н., професор,
завідувач каф. ТММіСАПР Національного технічного університету “ХПІ”,
Васильєв А.Ю., к.т.н., старший науковий співробітник каф. ТММіСАПР
Національного технічного університету “ХПІ”, Кравченко С.О., д.т.н.,
провідний науковий співробітник каф. ДГЕУ Національного технічного
університету “ХПІ”
МІЦНІСТЬ, ЖОРСТКІСТЬ ТА ЗАХИЩЕНІСТЬ ЕЛЕМЕНТІВ БОЙОВИХ

БРОНЬОВАНИХ МАШИН
При проєктуванні та модернізації елементів бойових броньованих машин

виникає низка вимог у розрізі забезпечення характеристик їх міцності,
329
жорсткості та захищеності. Ці характеристики напряму визначають рухливість,
захищеність, точність ведення вогню із штатного озброєння тощо.
Наприклад, для бронекорпусів бойових броньованих машин важливо
зберігати цілісність, герметичність та форму. Дійсно, це забезпечує властивості
інтегрування усіх елементів бойових броньованих машин на єдиній структурній
силовій базі. Крім того, бронекорпус в основному формує компоновку машини
в цілому, а силовий агрегат, що в ньому розміщений, – рухливість. Бойовий
модуль, який розміщений на бронекорпусі, у ході здійснення пострілів зі
штатного озброєння чинить високоімпульсний вплив на міцність, а також на
збурення у каналах наведення та стабілізації озброєння.
Якщо звернути увагу на елементи двигунів бойових броньованих машин,
то вони напряму визначають рухливість машин, а попутно – на розподіл
вагових та інерційних і динамічних збурень на бронекорпус.
У складі двигунів – високообертові елементи, які піддаються дії
контактних навантажень, тертя і зношування. Для них застосовуються
відповідні технології дискретного, континуального та дискретно-
континуального зміцнення.
Таким чином, усі елементи бойових броньованих машин
характеризуються набором проєктних параметрів і технологічних прийомів та
режимів виготовлення. З іншого боку, на них діє у ході експлуатації та
бойового застосування множина навантажень. І, нарешті, до них пред’являється
низка вимог із огляду на досягнення заданих рівнів компонент тактико-
технічних характеристик.
Усі перелічені складові формують в узагальненому параметричному
просторі області, у яких відбувається пошук вдалих проєктних і технологічних
рішень елементів бойових броньованих машин за критеріями задоволення тим
чи іншим вимогам за тактико-технічними характеристиками (ТТХ).
При цьому у такому підході реалізуються властивості варіативності
об’єктів досліджень, проєктно-технологічних рішень, умов експлуатації,
бойового застосування та властивостей чинників збудження і ураження, а
також окремих компонент ТТХ та їх комплексів.
У підсумку розроблений підхід, моделі, методи та засоби дають
можливість оперативно розв’язувати увесь комплекс задач проєктно-
технологічного забезпечення ТТХ бойових броньованих машин.
УДК 539.3
Ткачук М.М., д.т.н., провідний науковий співробітник каф. ІТС КГМ
ім. О.О. Морозова Національного технічного університету “ХПІ”,
Грабовський А.В., д.т.н., провідний науковий співробітник каф. ТММіСАПР
Національного технічного університету “ХПІ”, Ткачук М.А., д.т.н., професор,
завідувач каф. ТММіСАПР Національного технічного університету “ХПІ”,
Васильєв А.Ю., к.т.н., старший науковий співробітник каф. ТММіСАПР
Національного технічного університету “ХПІ”, Рікунов О.М., к.т.н., доцент,
доцент кафедри управління та логістики оперативного факультету
330
Національної академії Національної гвардії України, полковник
ПРОЦЕСИ І СТАНИ У ВИСОКООБЕРТОВИХ ЕЛЕМЕНТАХ БОЙОВИХ

БРОНЬОВАНИХ МАШИН
Тактико-технічні характеристики (ТТХ) бойових броньованих машин

(ББМ) суттєвим чином визначаються фізико-механічними процесами і станами
в їх елементах і системах. Так, одним із найбільш навантажених та
відповідальних елементів є високообертові частини двигунів для бронетехніки.
Для прикладу, нагнітачі повітря та турбіни працюють за таких частот
обертання, що для них актуальними стають проблеми міцності, жорсткості та
стійкості руху. Це змушує звертатися до аналізу процесів і станів, які у цих
елементах реалізуються. Мова йде про напружено-деформований стан (НДС) та
критичні режими обертання (КРО).
Для моделювання НДС та КРО традиційно застосовуються різні
математичні моделі, чисельні методи та програмні засоби. Відповідно, у ході
практичної роботи із проєктування та модернізації перелічених елементів
конструкцій виникають розрізнені гілки досліджень. Це створює підґрунтя для
виникнення конфліктних ситуацій, невизначеності та протиріч у ході
обґрунтування прогресивних технічних рішень цих елементів ББМ. Дійсно,
можуть виникати певні колізії у ході синтезу структури, форми, розмірів та
властивостей окремих елементів за зазначеними різносторонніми критеріями.
Особливу гостроту вони можуть набувати у разі інтегрування цих процедур у
системі автоматизованого проєктування.
Задля усунення відмічених проблем розроблено програмно-модельний
комплекс, який об’єднує на єдиній методологічній базі усі дослідницькі
компоненти. Зокрема, у ньому наявні: модуль опису геометричної моделі
об’єктів на основі методу узагальненого параметричного моделювання
складних об’єктів; об’єднана математична модель НДС та КРО досліджуваних
об’єктів; чисельні моделі на основі методу скінченних елементів; спеціалізовані
програмні модулі, які реалізують формування моделей тих чи інших об’єктів та
їх варіювання (або цілеспрямований пошук проєктних рішень із поліпшеними
технічними характеристиками).
Отже, розроблений програмно-модельний комплекс створює можливості
багатоваріантних досліджень НДС та КРО високообертових елементів ББМ та
обґрунтування їх прогресивних технічних рішень для досягнення їх підвищених
ТТХ, причому у безконфліктному режимі та з інтеграцією із сучасними
засобами комп’ютерного проєктування.
УДК 355.65
Товма Л.Ф., к.т.н., доцент, старший науковий співробітник науково-дослідної
лабораторії забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії
України Національної академії Національної гвардії України, Касьянов І.В.,
331
заступник командира військової частини 3052 з тилу – начальник тилу,
УДОСКОНАЛЕННЯ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ

НГУ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ
Безперебійне продовольче забезпечення, як складова логістичного

процесу, являється однією з найважливіших умов бойової діяльності військ.
Виконання завдань особовим складом за межами пунктів постійної
дислокації часто унеможливлює забезпечення підрозділів гарячою їжею. Тому
вони використовують сухі пайки, індивідуальні раціони харчування (норми 10
та 15), які на сьогодні за своїми комплектувальними складовими, масо -
габаритними показниками не повністю задовольняють потреби
військовослужбовців у бойовій обстановці.
Питання удосконалення комплектування сухих пайків і індивідуальних
раціонів харчування знаходяться в центрі уваги держави.
У відповідності до телеграми т.в.о. заступника командувача Національної
гвардії України (з тилу – начальника логістики) №2276 від 21.09.2023 року
науково-дослідною лабораторією забезпечення службово-бойової діяльності
Національної гвардії України (НГУ) науково-дослідного центру службово-
бойової діяльності НГУ були відпрацьовані та обґрунтовані пропозиції щодо
варіантів комплектування новими найменуваннями харчових продуктів Норми
10. Обґрунтування пропозицій щодо варіантів комплектування поширюється на
повсякденний набір сухих продуктів, який призначений для використання в
бойових умовах та забезпечення повноцінного харчування однієї особи на
протязі доби (Норма 10, затверджена постановою Кабінету Міністрів України
від 29.03.2002 № 426 (зі змінами) “Про норми харчування військовослужбовців
Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального
зв’язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького
складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового,
начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту”), в тому числі
з урахуванням індивідуальних потреб військовослужбовців (вегетаріанців і
веганів).
Науковцями науково-дослідної лабораторії забезпечення службово-
бойової діяльності Національної гвардії України науково-дослідного центру
службово-бойової діяльності НГУ були опитані начальники продовольчих
служб військових частин НГУ щодо асортименту та необхідності
урізноманітнення меню за зазначеною нормою харчування, проведено
аналітичне дослідження варіантів і особливостей комплектування бойових
сухих пайків армій країн-членів НАТО та визначено, що важливими критеріями
є не тільки асортимент продукції, а й калорійність і збалансованість за
основними поживними речовинами, масо-габаритні показники, зручність
пакування, термін зберігання. Було встановлено, що харчування особового
складу військ НАТО здійснюється в повному обсязі за будь-яких умов
обстановки та організовується з урахуванням можливості швидкого переходу
332
об’єднаних збройних сил з мирного стану на воєнний. Серед варіантів сухих
пайків у збройних силах США – First Strike Ration, який призначений для
добового харчування військовослужбовців, що виконують завдання у відриві
від підрозділу, при інтенсивному переміщенні та підвищеному навантаженні,
має зручне пакування, вага коливається від 500 до 750 г залежно від меню,
енергетична цінність становить 2200-2500 кілокалорій.
На жаль, вітчизняні сухі пайки (Норма 10) важать близько 2 кг, об’ємні,
не зручні, одноманітні, склад та асортимент продовольства не відповідає
службово-бойовим навантаженням. При їх комплектуванні не враховані
десерти, кондитерські вироби, енергетичні батончики, фруктово-горіхові пасти,
енергетичні напої, тоді як в сухих пайках армій Північно-атлантичного альянсу
ці продукти передбачені.
Сухий пайок формується шляхом комплектування фасованих в
спожиткову тару продуктів харчування та непродовольчих товарів вітчизняного
та/або закордонного виробництва.
Основними споживачами сухого пайку Норма 10 з новими
найменуваннями харчових продуктів є особовий склад Національної гвардії
України, що виконує бойові завдання в складі сил сектору безпеки і оборони.
При розробленні та формуванні варіантів комплектування новими
найменуваннями харчових продуктів Норми 10 колективом розробників
вивчені вимоги формули збалансованого харчування, врахована фізіологічна
добова потреба організму людини в ессенціальних нутрієнтах та мікро - і
макронутрієнтах. Повноцінність, калорійність та низькі масо-габаритні
показники сухого пайку неможливо забезпечити традиційними продуктами.
Вирішення цієї проблеми залежить від застосування інноваційних технологій у
процесі виробництва продукції.
Таким вимогам найбільше відповідають продукти і страви сублімованого
сушіння – кисломолочні продукти, фреші, коктейлі, перші, другі страви,
овочеві та крупʼяні гарніри, десерти.
Сублімація або ліофілізація – це процес термічної обробки продуктів в
умовах вакууму. Перевагами такого виду оброблення продуктів є надзвичайна
зручність (сублімований суп або борщ із пакета можна приготувати за кілька
хвилин), тривалий термін зберігання без використання консервантів (до 5 років
при нерегульованих температурах). Сублімовані продукти зберігають
ессенціальні нутрієнти, мікро- і макронутрієнти на 95%, що можливо завдяки
мінімальному вмісту вологи.
У процесі зберігання, втрати вітамінів та мінералів у сублімованих
продуктів значно нижчі, ніж у заморожених чи сушених аналогів.
Важливість забезпечення продовольством у екстремальних умовах
впливає на якість виконання бойових завдань, психоемоційний та фізіологічний
стан військовослужбовців.
Отже, забезпечення повноцінним харчуванням у екстремальних умовах
впливає на якість виконання бойових завдань, психоемоційний та фізіологічний
стан військовослужбовців. Розширення асортименту страв у сухих пайках,
урізноманітнення меню з урахуванням досвіду армій країн-членів НАТО дасть
333
можливість впорядкувати питання логістичного забезпечення службово-
бойової діяльності Національної гвардії України щодо використання в бойових
умовах повсякденного набору сухих продуктів. Розроблення і впровадження в
практику військ нової системи забезпечення наблизить нашу країну до
стандартів Альянсу.
УДК 331.102.24:355
Токар О.А., старший викладач кафедри тактики військ протиповітряної
оборони Сухопутних військ факультету протиповітряної оборони Сухопутних
Кожедуба, підполковник, Черкашин С.В., викладач кафедри тактики військ
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, капітан
ПОВІТРЯНА РОЗВІДКА ОБ’ЄКТІВ НА ЦИФРОВИХ

АЕРОФОТОЗНІМКАХ ТА ЇХ РОЗПІЗНАВАННЯ В СУЧАСНИХ
УМОВАХ
Одними з основних завдань оцінки наземного противника є задачі

дешифрування аерофотознімків. На теперішній час 65% всіх необхідних
розвідувальних даних добувається за допомогою розвідувальної авіації, що діє
незалежно від часу доби, року, а також від метеорологічних умов. При цьому
повітряне фотографування є найбільш ефективним способом повітряної
розвідки в інтересах усіх видів та родів військ Збройних Сил та Національної
гвардії України. Крім того, повітряне фотографування дозволяє добувати
найбільш повні і достовірні дані про противника, отримувати фотодокументи,
необхідні для забезпечення бойових дій (завдань), складання і виправлення
топографічних карт та планів.
У загальному випадку задача розпізнавання точкових та площадних
об'єктів повітряної розвідки на цифровому аерофотознімку розглядається як
задача аналізу різноманітних характеристик пікселів цифрового знімку з
використанням об’єктно-орієнтованого або піксельно-орієнтованого підходів. З
іншого боку, цифрові аерофотознімки представляють собою класичний приклад
неструктурованої інформації, а процес розпізнавання традиційно відноситься
до процедур, що фактично не формалізуються.
Найбільш важливою вимогою, що пред’являється до військового
дешифрування, є достовірність результатів дешифрування. Достовірність
результатів дешифрування – це істинність відомостей, що видаються
оператором-дешифрувальником, правильність відображення суті об’єкту і
обстановки, що склалася на місцевості, точність кількісних і якісних
характеристик окремих елементів і об’єкту в цілому.
На достовірність впливають численні чинники, які можуть бути об'єднані
в такі групи, як інформативність зображення, рівень знань і навичок оператора-
334
дешифрувальника, умови і тривалість роботи, наявність і використання
технічних засобів, зокрема засобів автоматизації.
Аналіз можливостей наземного комплексу повітряної розвідки
“Посередник-1”, який знаходиться на озброєнні в Повітряних Силах Збройних
Сил України, показав наступне:
– по-перше, штатний розвідувальний комплекс призначений для збору,
обробки і реєстрації тільки аналогових даних, одержаних від технічних засобів
бортової комплексної системи повітряної розвідки БКР-1, а також для
складання і передачі розвіддонесень і виготовлення розвіддокументів за
результатами дешифрування і фотограмметричної обробки розвідданих;
– по-друге, обробка матеріалів повітряної розвідки від застарілих
аналогових засобів в наземних фотолабораторіях займає значний час. Це веде
до затримки доставки розвідувальних донесень до зацікавлених штабів і,
відповідно, прийняття рішень старшими та вищими штабами затягується у часі;
– по-третє, існуючі наземні системи збору та обробки розвідувальної
інформації Повітряних Сил Збройних Сил України на сьогоднішній день
морально застаріли. Вони неспроможні приймати і обробляти цифрову
розвідувальну інформацію від усіх розвідувальних засобів, створені на
застарілій аналоговій елементній базі, дуже громіздкі та немобільні,
енерговитратні. При цьому безпосередньо дешифрування аерофотознімків
виконується не автоматизовано.
Таким чином, задача розпізнавання компактних (точкових) об’єктів
повітряної розвідки відноситься до класу неструктурованих задач і вирішується
з використанням об’єктно-орієнтованого підходу, якій на відміну від піксельно-
орієнтованого, враховує форму, розмір, текстуру, однорідність, просторовий
взаємозв’язок елементів об’єктів.
УДК 355.657.2
Торопчин Д.Г., к.іст.н., доцент, доцент кафедри управління повсякденною
діяльністю військ та тилового забезпечення. Національної академії сухопутних
СТВОРЕННЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ ПОЛЯ

БОЮ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ
Питання захисту військової людини було актуальним в усі періоди часу

існування людства. Паралельно з розвитком засобів ураження потрібним став
розвиток і засобів захисту, необхідно, щоб друге випереджало перше. Рівень
захисних властивостей сучасних бронематеріалів досягнув певної межі, яку
можливо удосконалити за рахунок модернізації наявної сировини для
виготовлення бронезахисних засобів.
Одним з напрямків розробки, впровадження та використання нових
технологій є створення полегшених захисних структур з підвищеною
живучістю на основі багатошарових пакетів металів (зокрема, сталі), що
забезпечують захист від стрілецької зброї. Зазначимо, що радикальні зміни
335
відбулись у 21 столітті, коли в створенні броньового захисту стали комплексно
використовуватись так звані “тверді та м’які” матеріали.
Відомо, що чим вище клас бронежилету, тим більше його вага. Проте
велика вага не означає стовідсоткову гарантію максимального захисту бійця.
Навпаки маса бойової екіпіровки при активному фізичному навантаженні
виснажує бійця. Кожен кілограм екіпіровки в діапазоні від 4 до 46 кг збільшує
час виконання завдання в середньому на 2%. В той же час збільшується і
температурний режим навколо тіла на 10 градусів. При накопиченні
температури тіла до певної межі – наступає тепловий удар бійця. Тобто при
такій масі екіпіровки боєць буде під вогнем супротивника майже в 2 рази
довше, ніж без неї.
Сьогодні гранична маса навісної екіпіровки обмежена 24 кг, причому на
засоби захисту відводиться її третина, тобто не більше 8 кг. Якщо по одному зі
складових комплекту засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) спостерігається
перевищення маси, то інше спорядження треба полегшувати. Полегшувати
спорядження треба поступово, та відшуковуючи спеціальний баланс між вагою
та зручністю. Головне те, щоб військовослужбовцю було комфортно, та не
наражало його життя на небезпеку.
Кожен погодиться, що прийшов час замінити польове спорядження на
більш легке. Всі прагнуть до полегшення ваги амуніції, незалежно від їхньої
фізичної форми та витривалості. Також слід погодитись з тим, що краще нести
на собі менше ваги, й відповідно не так втомлюватися, більше відпочивати під
час пішого маршу і проходити довші відстані.
Іноді військові ігнорують настанови і правила та просто скидають з себе
зайву екіпіровку, для того, щоб було легше. Тому загальна тенденція пов’язана
зі зниженням маси не засобів ураження (зброї), а носимих боєприпасів та
захисного індивідуального спорядження.
Спостерігається й інша тенденція – вибір модульної конструкції, зміни
кутів розміщення пластин захисту, та ставка на поліфункціональність
бронежилетів. Очевидним шляхом є більше виражена диференціація по рівню
захисту різних зон тіла залежно від їх уразливості. Встановлено, що чим менша
площа захисту, тим легше, дешевше та комфортніший бронежилет. Це дозволяє
знизити ціну зі зменшенням маси броні при тій же площі захисту. В більшості
сучасних бронежилетах площа захисту може коливатися від 25 дм2 (спина,
груди, верх живота) і до 35 дм2 (відведені на боки тулубу).
Іншим напрямком удосконалення ЗІЗ є пошук оптимальної структури
розміщення елементів захисту, які, з одного боку, повинні прикривати
максимальну площу поверхні тіла бійця, а з іншого боку, не сковувати його дії.
І навпаки, спостерігається тенденція прагнення виробників до збільшення
площі захисту через включення додаткових елементів: наплічників, захисного
коміру, захисту пахової області броньованим фартухом, встановлення
амортизуючих “протишокових” вставок.
Зниження ваги ЗІЗ і бойової екіпіровки, вдосконалення їх захисних та
експлуатаційних властивостей сприятиме скороченню безповоротних бойових
втрат особового складу і підвищення ефективності бойових можливостей
336
підрозділів як Сухопутних військ Збройних Сил України так і Національної
гвардії України.
УДК 621.39
Турінський О.В., к.т.н., Командувач підготовки Командування Повітряних
Сил Збройних Сил України, Місайлов В.Л., д.т.н., с.н.с., начальник відділу
озброєння та військової техніки, Головняк Д.В., д-р філософії, провідний
науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту випробувань
і сертифікації озброєння та військової техніки, Маліновська І.Л., науковий
співробітник Наукового центру Повітряних Сил Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ТРЕНАЖЕРНОЇ БАЗИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ НАТО В
ГАЛУЗІ РОЗРОБЛЕННЯ ТРЕНАЖЕРНИХ КОМПЛЕКСІВ
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації та

спричиненими цим вторгненням мобілізацією в Україні, розгортанням
новостворених військових частин і підрозділів Сил оборони України,
надходженням нових зразків озброєння та військової техніки нагальним стало
питання проведення якісної підготовки військовослужбовців, бойового
злагодження підрозділів, військових частин та органів військового управління
до ведення бойових дій. Вихідними даними для започаткування та провадження
підготовки є необхідність проведення повного циклу підготовки мобілізованого
особового складу, освоєння новітніх і модернізованих зразків озброєння та
військової техніки, що постачаються вітчизняним військово-промисловим
комплексом і союзниками, впровадження бойового досвіду Сил оборони
України, здобутого в боях з агресором. Зазначена підготовка проводиться в
умовах постійного нанесення ракетних і повітряних ударів противника по
пунктах дислокації військових частин і підрозділів, районах проведення
бойового злагодження та відновлення боєздатності. В свою чергу ці процеси
зробили актуальним питання удосконалення системи підготовки особового
складу та підрозділів, бойового злагодження військових частин і штабів.
Метою доповіді є аналіз сучасного стану тренажерної бази Збройних Сил
України та окреслення перспектив її розвитку.
Однією з основних проблем навчальної матеріально-технічної бази
Збройних Сил України, що визначено в Концепції розвитку навчальної
матеріально-технічної бази Збройних Сил України, є неможливість існуючої
тренажерної бази, а саме систем імітаційного моделювання бойових дій,
лазерних систем ураження, забезпечити високу реалістичність навчання та
об’єктивність оцінювання тих, хто навчається.
Відповідно до вимог Концепції розвитку тренажерної бази Збройних Сил
України тренажерна база повинна забезпечити:
337
– набуття початкових навичок у застосуванні озброєння, військової
техніки, зброї (в умовах наближених до реалістичних, в дуельних ситуаціях, з
економією моторесурсу та об’єктивною оцінкою);
– підтримання професійних навичок (одиночні тренажери, електронні та
мультимедійні тири, навчально-тренувальні комплекси з використанням
озброєння та військової техніки та їх макетів);
– набуття навичок командирами з управління боєм та особовим складом в
діях у складі підрозділу (колективні тренажери, системи лазерного
прицілювання та ураження);
– навчання штабів (системи імітаційного моделювання бойових дій).
Тренажерна база Збройних Сил України повинна забезпечувати навчання
і тренування злагодженим діям на всіх рівнях управління щодо:
– вирішення завдань оперативного рівня;
– вирішення завдань оперативно-тактичного рівня;
– вирішення завдань тактичного рівня;
– відпрацювання вправ (нормативів) з бойової підготовки (роботи)
екіпажів (розрахунків, бойових обслуг);
– документування результатів тренування.
Проведення політики щодо вступу до Північноатлантичного альянсу,
набуття з ним взаємосумісності, висунули вимогу щодо сумісності тренажерів,
які розробляються, допускаються до експлуатації, поставляються на озброєння
в Україні, з тренажерними засобами (training tools) країн – членів НАТО.
У системі бойової підготовки армій країн – членів НАТО активно зростає
роль підготовки, перепідготовки та тренування особового складу за допомогою
тренажерів. Це обумовлюється, насамперед, економічними факторами, а також
високою ефективністю навчання, під час якого можна відтворювати і багато
разів повторювати процес навчання, поступово насичуючи його більш
складними ситуаціями, наближеними до бойових. Також в арміях країн – членів
НАТО спостерігається тенденція щодо використання комплексних тактичних
тренажерів, які на відміну від спеціалізованих (індивідуальних), що призначені
для набуття певних навичок, дозволяють проводити підготовку фахівців у
складі екіпажів (розрахунків), взводів, рот та інших підрозділів, а також
відтворювати увесь обсяг їх функціональних обов’язків.
Досвід, технологічні та конструктивні напрацювання дозволяють вже
зараз створювати комплексні тактичні тренажери, які могли б стати базою для
підготовки екіпажів (розрахунків) і підрозділів, а також бойового злагодження
підрозділів і військових частин у повному складі.
Проте аналіз використання тренажерів різних типів показав, що в Україні
немає єдиної політики в галузі створення тренажерних комплексів.
Такий стан створення засобів навчальної матеріально-технічної бази не
відповідає вимогам Концепції розвитку тренажерної бази Збройних Сил
України та призводить до гальмування процесу забезпечення Збройних Сил
України сучасними тренажерними засобами, та як наслідок – до зниження рівня
підготовленості військовослужбовців, злагодженості підрозділів і військових
частин.
338
Одним з дієвих шляхів вирішення зазначеної проблеми є впровадження
стандартів, що регулюватимуть вимоги до тренажерів, як це впроваджено в
інших критичних галузях застосування тренажерів для підготовки персоналу,
таких як: цивільна авіація, ядерна енергетика, медицина тощо.
В НАТО створено структуру, що опікується уніфікацією вимог та
створенням і впровадженням стандартів з моделювання та імітації – NATO
Modeling and Simulation Group (NMSG), однією зі сфер відповідальності якої є
регулювання створення та уніфікація тренажерних засобів, забезпечення
можливості їх технічної сумісності. Основним документом, що регламентує
стандартизацію та рекомендовані практики НАТО в галузі моделювання та
імітації є STANREC 4815/AMSP-01 NATO Modeling and Simulation Profile
(“Опис стандартів НАТО з моделювання та імітації”).
В Збройних Силах України ініційовано впровадження зазначеного
STANREC в діяльність Збройних Сил України з метою розвитку тренажерної
бази та гармонізації її з системою підготовки НАТО.
Отже, в результаті проведеного аналізу причин невідповідності стану
забезпечення військових частин, навчальних центрів, вищих військових
навчальних закладів сучасними тренажерними комплексами вимогам Концепції
розвитку тренажерної бази Збройних Сил України встановлено, що однією з
основних причин є відсутність стандартизації в цій галузі. Окреслено
можливість вирішення зазначеної невідповідності шляхом опрацювання та
впровадження стандартів NATO в галузі моделювання та імітації.
УДК 539.3
Угрімов С.В., д.т.н., с.н.с., учений секретар Інституту проблем
машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України, Кобильнік В.А.
СКЛІННЯ ДЛЯ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ТА НАЗЕМНОЇ ТЕХНІКИ.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Збереження міцності, захисних властивостей та прозорості скління кабін

літальних апаратів та наземної спецтехніки при різних силових впливах у
широкому діапазоні температур – одна із важливих задач забезпечення
ефективної експлуатації техніки. До скління висувається цілий ряд
різноманітних вимог, в основі яких лежать умови безпечної, надійної та
тривалої експлуатації.
Скління кабін літальних апаратів цивільної авіації має витримувати
експлуатаційні навантаження, які викликані різницею тисків у кабіні та зовні,
роботою системи електрообігріву, а також можливе зіткнення із птахом вагою
1,71 кг. До скління літальних апаратів військового призначення висуваються
додаткові умови щодо його куле- та ударостійкості. Згідно існуючих стандартів
кулестійкості скло повинно витримувати удар трьома кулями у вершини
правильного трикутника із стороною 120-125 мм. При цьому скління літальних
апаратів має обмеження на припустиму загальну вагу.
339
До скління спеціальної техніки висуваються додаткові вимоги щодо
стійкості при ударі вибуховими хвилями та уламками, які зазвичай допов-
нюються ще більш жорсткими вимогами щодо кулестійкості. Таке скління
може мати значну товщину, при цьому обмеження на вагу є менш суворими.
Скління має систему електрообігріву, яка виключає можливість
зледеніння скла, що працює в умовах низької температури навколишнього
середовища. Електробігрівний шар (або тепловиділяюча сітка) наноситься на
внутрішню поверхню зовнішнього шару, його робота може приводити до
закипання клейового шару, до значних температурних навантажень у
зовнішньому шарі, виникнення зон відлітання.
На рис. 1 показані деякі випадки руйнування та дефектів, які іноді
виникають при експлуатації. На рис. 1, а наведено вид руйнування скла при
пробитті птахом, на рис. 1, б –характерне розтріскування покривного скла під
впливом температурних навантажень, а на рис. 1, в – кутове розшарування.
У роботі аналізуються деякі характерні проблеми, що виникають при
проєктуванні, виготовленні та експлуатації стекол літальних апаратів і наземної
техніки військового та цивільного призначення.
Вартість сировини та виготовлення скління, особливо молірованого
(скривленого), надзвичайно висока. Для скління використовується
багатошарова конструкція, що виготовляється із шарів скла, які з’єднуються
клейовими шарами. Якщо для скління звичайного автотранспорту, як правило,
використовуються триплекси, то для бронемашин, літаків цивільного та
військового призначення – пакети із суттєво більшою кількістю шарів і,
відповідно, більшою жорсткістю пакета.
а) б) в)
Рисунок 1 – Руйнування та дефекти скління
Для зменшення ймовірності пошкодження екіпажу осколками й

підвищення кулестійкості скління на зовнішню поверхню внутрішнього шару
пакета можуть наклеюватися протиосколкові плівки або додатковий шар із
полікарбонату. Таке скло при ударі не розсипається на уламки, що забезпечує
його більшу травмобезпечність.
Механічні властивості шарів у пакеті відрізняються на декілька порядків.
Це, з одного боку, ускладнює аналіз міцності пакета при його проєктуванні, а з
іншого – дозволяє, варіюючи товщинами шарів, розробити більш ефективну
340
структуру. Надійність конструкції залежить від міцності й довговічності шарів
зі скла, адгезійних та механічних властивостей шарів із полімеру.
Першою проблемою при виготовленні скління є забезпечення
виробництва якісною сировиною та точне дотримання технологій
виготовлення. Міцність звичайного силікатного скла характеризується
коливанням у широкому діапазоні навіть в межах одній партії скла і становить
приблизно 20-80 МПа. У провідних світових виробників силікатного скла цей
розкид значень менший, але для виготовлення високоякісних виробів необхідно
використовувати не звичайні, а спеціальні стекла, які мало представлені на
ринку.
Міцність скла при розтягуючих деформаціях значно менша, ніж при
стискаючих. Причиною цього є поверхневі тріщини невеликого розміру. Скло
має специфічний поверхневий тріщинуватий шар, обумовлений процесом
виготовлення. В умовах експлуатації він змінюється за рахунок модифікації
існуючих дефектів і утворення нових мікротріщин. Критична величина
коефіцієнта інтенсивності напружень KIC, яка являється мірою тріщиностійкості
матеріалу, знаходиться для звичайного скла в межах 0,4 – 0,7 МПа м , що у
сто разів менше, ніж для сталі. Механізми зміцнення скла (іонний обмін,
термозміцнення, хімічне травлення, полірування) дозволяють зменшити
негативний вплив поверхневих дефектів за рахунок штучного створення
залишкових стискаючих напружень у склі та/або видалення пошкодженого
шару. Але будь яке зміцнення змінює і характер його руйнування, що впливає
на остаточну прозорість скла.
Іншою важливою задачею при проєктуванні є створення композицій скла,
оптимізованих за характеристиками ваги, надійності та вартості. Це вимагає
наявності ефективних розрахункових методів оцінки міцності скла при
комплексному впливі усіх експлуатаційних навантажень та в умовах
надзвичайних ситуацій. При цьому слід враховувати, що проєктування скління,
здатного витримати підвищений тиск, удар птахом та удар кулею має суттєві
відмінності. При дії підвищеного тиску, зіткненні із птахом пакет повинен
поглинути енергію за рахунок пружного деформування, а при ударі кулею на
початковій стадії процес має істотно локальний характер, пов’язаний із
пробиванням та руйнуванням шарів. У силу складності та наявних недоліків
описання процесів ударних навантажень, реакції на них багатошарової
конструкції та механізмів крихкого руйнування скла на практиці проєктування
знайшли широке застосування натурні випробування скління.
Розвиток техніки та засобів ураження, підвищення вимог до безпеки
вимагає постійного удосконалення усіх конструкцій літальних апаратів та
спеціальної техніки. Однією із складових цієї задачі є забезпечення надійності
та довговічності скління, підвищення його кулестійкості. Недостатня міцність
та кулестійкість елементів скління, складність методів контролю поверхневих
дефектів мікроскопічних розмірів у склі при виробництві і експлуатації
вимагають розробки нових підходів і технічних рішень для розвитку сучасних
технологій створення конструкцій.
341
Одним із головних напрямів підвищення міцності скління є використання
якісних силікатних стекол, які мають вищу середню міцність та меншу
дисперсію її значень. Істотне підвищення міцності можна забезпечити
використовуючи зміцнені стекла, у тому числі комплексно. При цьому
необхідно враховувати зміну механізму руйнування скла. Оптимальне
проєктування скління із урахуванням можливостей та існуючих обмежень при
застосуванні зміцнених стекол, а також комплексним урахуванням
експлуатаційних та аварійних навантажень дозволить отримати конструкції
меншої товщини. Використання органічних стекол усередині пакета та
внутрішнього полікарбонатного шару – ще один напрямок зменшення ваги
конструкції. Крім того, нові можливості відкриває використання у пакеті нових
матеріалів, які мають надзвичайно високу поверхневу твердість, таких як
лейкосапфір та ін. Але такі матеріали мають високу вартість і їх масове
виробництво обмежено. Підвищення ж міцності існуючого скління, без
необхідності внесення змін в конструкцію та проведення усього комплексу
випробувань можна забезпечити застосуванням у пакеті стекол з більшою
міцністю або застосовуючи, як тимчасове рішення, додаткове локальне
бронювання кабін. Результати підвищення кулестійкості та міцності скління
демонструються на прикладі скління літаків та спеціальної техніки.
УДК 539.3
Угрімов С.В., д.т.н., с.н.с.., учений секретар Інституту проблем
машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України, Ярещенко О.В., аспірант
Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ НЕСТАЦІОНАРНОГО ДЕФОРМУВАННЯ

ОДНОРІДНИХ ТА БАГАТОШАРОВИХ СТРУКТУР ПРИ УДАРНОМУ
НАВАНТАЖЕННІ
Дослідження поведінки конструкцій та властивостей матеріалів в умовах

дії інтенсивних короткочасних навантажень є актуальною та складною
проблемою сучасної механіки. При дослідженні швидкоплинних процесів
деформування необхідно враховувати власні частоти конструкції, процеси
розповсюдження хвиль деформацій, а також залежність міцнісних
характеристик матеріалу від швидкості деформування.
Одними із найбільш складних задач динаміки є дослідження реакції
конструкцій на удар твердим тілом. Складність таких задач обумовлена тим, що
контактна сила та область навантаження заздалегідь невідомі і залежать від
деформативних властивостей взаємодіючих тіл. Пропонується теоретичний
підхід до аналізу реакції багатошарових конструкцій на удар твердим тілом. Він
базується на гіпотезах узагальненої теорії багатошарових конструкцій, які
дозволяють досліджувати щаруваті структури при локалізованих
навантаженнях, а також застосуванні модифікованого закону Герца для
врахування контактного зминання у області контакту. Результати розрахунку
порівнюються із даними, отриманими іншими дослідниками, а також із
342
експериментальними даними, отриманими власноруч при низько- та
середньошвидкісному деформуванні багатошарових конструкцій. Для
експериментального дослідження використовувався випробувальний стенд
ІПМаш НАН України, для вимірювання деформацій застосовувався
оригінальний вимірювальний комплекс “Тензодин”. Досліджувався відгук
однорідних та шаруватих структур при ударі твердим тілом. Для оцінки реакції
структур при низькошвидкісному ударному навантаженні тверді тіла скидалися
на досліджувані об’єкти (стрижні, плити, багатошарові пластини) із різної
висоти, а для визначення реакції композитів на середньошвидкісний удар
застосовувалася горизонтальна пневматична гармата (рис. 1).
На рис. 2 наведено результати теоретичних та експериментальних
досліджень для випадку удару по сталевій плиті (А = 0,675 м, B=0,18 м, h=0,005
м) сталевим шаром (R= 0,03 м), який скинуто із висоти H=2,3 м. Видно, що
результати розрахунку та експерименту добре узгоджуються як за
максимальними значеннями, так і за характером зміни у часі.
При аналізі відгуку конструкцій на швидкоплинні навантаження
необхідно враховувати залежність властивостей матеріалу від швидкості
навантаження. Найбільш просто такі залежності можна отримати при аналізі
діаграм розтягу, одержаних при різних швидкостях деформування. Отримання
діаграм розтягу проводиться при сталій швидкості деформування.
Рисунок 1 – Пневматична гармата Рисунок 2 – Зміна деформацій у часі
Проведено дослідження механічних властивостей лінійних плоских

зразків, виготовлених із сталі при статичному та високошвидкісному
деформуванні. У результаті статичного навантаження встановлено, що граничні
значення міцності матеріалу становлять 0,2ст =285 МПа, а вст =416 МПа. Для
експериментального дослідження використовувалася вертикальна
пневмогармата. Методика проведення динамічних випробувань зразків полягає
в одночасній реєстрації деформацій досліджуваного зразка та штанги-
динамометра при відомій швидкості снаряда-ударника. Значна кінетична
енергія снаряда-ударника забезпечувала сталу швидкість деформування
досліджуваної пластини. Зареєстровані деформації дозволяють отримати
діаграму розтягування зразка із умови рівності поздовжніх сил у зразку та
343
штанзі. Показано, що з підвищенням швидкості деформування параметри
міцності (межа пружності і межа міцності) матеріалу суттєво зростають і при
d/dt =53600 с -1 практично в три рази перевищують аналогічні значення,
отримані для випадку статичного навантаження. Це свідчить про необхідність
урахування залежності механічних властивостей матеріалу від швидкості
деформування для уточненого аналізу міцності конструкцій, що працюють в
умовах високошвидкісного навантаження.
Результати проведених досліджень можуть бути корисними при оцінці
міцності та прогнозування реакції елементів конструкцій військової техніки та
захисних споруд на ударні навантаження.
УДК 355.48
Фалько С.А., к.іст.н., доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних
дисциплін Національної академії Національної гвардії України
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З

ДОПОМОГОЮ СУЧАСНОЇ ВОЄННО-ІСТОРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В
ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Мета проведення дослідження з воєнної історії в військових навчальних

закладах – виявити тенденції змін в воєнної справі, проаналізувати причини та
наслідки взаємовпливу складових воєнної науки, простежити воєнну історію як
процес, а не просто набір яскравих діапозитивів.
Мета повідомлення полягає – в пошуку нових підходів до проведення
воєнно-історичних досліджень у вищих військових закладах України; розвитку
професійної свідомості майбутніх офіцерів шляхом засвоєння воєнно-
історичних прикладів та розуміння ролі особистості в організації дій за
призначенням; у висвітленні сутності такого підходу до прогнозування
успішності стабілізаційних дій, що базується на виявленні співвідношення
різних груп чинників, які запропоновано розглядати з позиції історичних
аналогій.
Воєнна історія не є перейменованою формою традиційної війни або
частина воєнної науки, вона аналізує різні елементи минулого військового
досвіду, різних форм збройного протистояння. Вона шукає нові можливості для
організації впливу на ворога. В загальному розумінні потрібно розглядати,
окрім стратегії та тактики – логістику, військові технологій, фаховість різних
ланок керівництва тощо, з зрештою, питання удосконалення частин структури
та функції родів Збройних сил, правоохоронних сил у контексті
життєдіяльності суспільства в цілому.
При розробці програм навчання часто виходять з того, що воєнна історія
складається з низки ключових тем і періодів, що зберігають незмінне значення,
які привертають велику увагу вчених і дослідників-початківців і викликають
серйозні наукові дебати, а отже – являють собою кращий матеріал для вправи
інтелекту в розумінні питань розвитку процесу дослідження досвіду воєн.
344
Важливе питання багатьох учасників навчального процесу –
звинувачення воєнно-історичної науки у консерватизмі. Також аргументи
проти соціального значення історії інколи забарвлені у дійсно консервативні
тони. Вони найчастіше ґрунтуються на тезі, що “пов’язані з сучасністю”
дослідження несумісні з головним обов'язком дослідника точно відображати
минуле та з вимогами наукової об'єктивності. Цей аргумент має широке
поширення серед цивільних учених-істориків. Він користується підтримкою
багатьох, хто у всіх інших відносинах не є консерватором, але вважає, що
йдеться про професійні принципи. Звичайно, незалежно від того, чи має
консервативний підхід під собою підстави чи ні, заперечення прикладного
значення воєнної історії є проявом зайвої обережності, воно, без сумніву
помилкове.
Зрозуміло прагнення первісних прихильників методики нової історичної
свідомості, яка ґрунтується на пошуках наукових відповідей на проблеми
досліджень, прагнення дистанціюватися від актуальних злободенних тем, таких
як значення соціальних змін 2014-2023 років, або аналіз діяльності силових
структур України на полі бою. Вони лякаються політичної відповідальностю.
Дослідники дуже добре усвідомлювали, як сильно в минулому страждав
предмет воєнної історії від усіляких пропагандистів. Реформування та
подальший розвиток системи військової освіти нашої держави, що неминуле
буде продовжене, здійснюється відповідно до керівних документів, прийнятих
військовим керівництвом України. Приклад ефективної допомоги
командування – Доктрина з воєнно-історичної роботи у Збройних Силах
України, яка була створена за керівництвом начальника Генерального штабу
Збройних Сил України та затвердженої 07 листопаду 2020 р. Це гарантує
аргументовану пріоритетність вказаних в Доктрині напрямів роботи підчас
вибору тем досліджень.
Підкреслімо – у наукових дослідженнях необхідно спиратися на вивчення
реального бойового досвіду Збройних сил України, Національної гвардії
України, якій отримано в наслідок організації сучасній війні. Для цього
необхідно організовувати справжні, якісні наукові дослідження щодо проблем,
пов’язаних із найважливішими напрямками воєнної науки. Ці дослідження в
світової воєнної науці отримали назву – воєнно-історичних.
На наш погляд, до них відносяться такі напрями бойової та організаційної
діяльності частин Збройних сил України та Національної гвардії України як:
тактичні дії у умовах організації бойових дії; особливості організації резерву
сил оборони України; скорочення часу та покращення якості навчання
молодших командирів та курсантів вищих навчальних закладів в умовах
воєнного часу; особливості взаємодії із союзними країнами НАТО; покращення
конкретних програм підготовки офіцерів з урахуванням бойового досвіду
воєнних дій 2022–2023 рр.; організація взаємодії між силовими структурами на
полі бою та у процесі організації повсякденної діяльності в тилу; роль та
особливості Сил територіальної оборони як окремого роду сил ЗСУ та їх
взаємодія з Національною гвардією України та СБУ, тощо.
345
Для організації аналітичних досліджень буде корисно використовувати
досвід передових дослідників нашої батьківщини. До них можна віднести
роботи Володимира Горбуліна, такі як “Як перемогти Росію у війні
майбутнього” надрукованою у 2021 році та перевиданою у 2023 році. У цій
роботі розкрито проблеми організації територіальної оборони в Україні,
створення сучасних кібервійськ.
Цікавими, для теми є роботи Головнокомандувача Збройних Сил України,
генерала В.Ф. Залужного. Як приклад варто згадати його статтю
“Реформування воєнної організації держави: трансформація завдань та функцій
Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України”,
надруковану у 2021 році в журналі “Наука і оборона”. Вона звертає увагу до
проблеми управління армією.
Без сумніву буде корисним коли, підчас проведення дослідження
враховувався досвід підготовки збройних та правоохоронних сил у провідних
країнах світу. Цікавими є культурні та антропологічні методи в тому, що
раніше було кількісним демографічним та соціальним підходом вивчення
проблем воєнної історії одним із засновників цього напряму є відомий
англійський дослідник Майкл Говард.
Важлива методика проведення воєнно-історичних робот. Проведення
воєнно-історичного дослідження сприяє інтелектуальному росту
військовослужбовця. Аргументація за організацію роботи цього напряму –
потрібно опанувати провідні матеріали з тематики дослідження.
Дуже цінними, для проведення воєнно-історичного дослідження є процес
обробки літератури підчас роботи. Автор опанує матеріали які видані відомих
авторів-лідерів воєнно-теоретичних, наукових досліджень в яких викладені
висновки які обґрунтовані з допомогою кращої методики. Як правило матеріали
воєнно-історичного аналізу друкуються в авторитетних, сучасних фахових
журналах. Сенс яких у пошуках нових відповідей на принципові воєнно
практичні проблеми.
Певний інтерес становлять військово-історичні дослідження відомих
істориків-військовослужбовців. Такі автори розуміють тренди сучасної воєнно-
історичної науки. Це такі роботи: як книжка Едварда Дрі – “Номонган: тактичні
бойові дії радянських і японських військ” – де автор розглядає організацію
бойових дій вночі в умовах панування ворога в техніці. Корум Дж. У своїй
книзі “Коріння бліцкригу”: Ганс фон Зект та німецька військова реформа”
розповідає про ефективну військову реформу в Німеччині в 20-ті роки ХХ
століття.
УДК 621.396.96
Федоров А.В., доктор філософії, науковий співробітник науково-дослідної
лабораторії Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана
Кожедуба, підполковник, Додух О.М., к.т.н, провідний науковий співробітник
науково-дослідної лабораторії Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Гризо Д.А., студентка
346
Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Ляшенко О.І.,
науковий співробітник науково-дослідної лабораторії Харківського
МЕНЕДЖМЕНТ ЛОГІСТИЧНОЇ ПІДТРИМКИ ЗАСОБІВ

РАДІОЛОКАЦІЇ НА ПІДСТАВІ КОНЦЕПЦІЇ ВАРТОСТІ ЖИТТЄВОГО
ЦИКЛУ
Збройна агресія рф проти України потребує різкого підвищення

ефективності діяльність логістичних структур Збройних Сил України у сферах
закупівлі нового радіолокаційного озброєння, ремонту та модернізації наявного
парку засобів радіолокації, фінансування досліджень та створення вітчизняних
зразків РЛС. Обмеження фінансових ресурсів вимагає встановлювати певні
пріоритети, механізмом визначення яких може бути аналіз вартості життєвого
циклу зразка радіолокаційного озброєння.
Аналіз та узагальнення досвіду впровадження та менеджменту
інтегрованої логістичної підтримки життєвого циклу зразків озброєння та
військової техніки (ОВТ) в країнах членах NATO свідчить, що оцінка вартості
життєвого циклу використовується як інструмент прийняття рішень щодо
можливості досягнення необхідного результату на етапі початкової оцінки
програм або прийняття певних рішень.
Поняття вартості життєвого циклу виділено окремо в закупівельних
директивах ЄС С (Директиви ЄС №24 і 25 від 2014 року), а також широко
використовується багатьма закупівельними організаціями в Європі та в світі.
Для обґрунтування вартості життєвого циклу зразків ОВТ
використовуються міжнародні практики, описані відповідними стандартами і
публікаціями НАТО та держав-членів НАТО, зокрема:
– Збірка практик розрахунку вартості життєвого циклу, НАТО (Code of
practice for Life Cycle Coasting, RTO-TR-SAS-069);
– Методи та моделі розрахунку вартості життєвого циклу, НАТО
(Methods and models for Life Cycle Coasting, RTO-ТR-SAS-054);
– Стандарт НАТО “Настанова НАТО з визначення вартості життєвого
циклу” (ALCCP-01 NATO Guidance on Life Cycle Coasting, Addition B, Version
A, травень 2018);
– Посібник з розрахунків та оцінки витрат, Рахункова палата США (Coast
Estimating and Assessment Guide, GAO-09-3SP;
– Посібник з розрахунку експлуатаційних та інших витрат та аналізу
програм Міністерства оборони США (CAPE Operating and Support Coast-
Estimating Guide);
– Збірка знань Британської Асоціації Проектного Менеджменту, 6
видання (Association for Project Management Body of Knowledge, 6 edition).
Положення цих документів були імплементовані в Україні на
законодавчому рівні та знайшли своє відображення у керівних документах:
– Закон України “Про публічні закупівлі”;
347
– Рекомендації з оборонного планування на основі спроможностей в
Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджені
Міністром оборони України 12.06.2017;
– Рекомендації з порядку організації (проведення) оцінювання
спроможностей у Збройних Силах України, затверджені Міністром оборони
України 07.12.2017;
– Методичні рекомендації з управління проєктами, затверджені
Міністром оборони України 20.02.2019;
– Методичні рекомендації з фінансово-економічного обґрунтування
вартості повного життєвого циклу спроможностей з урахуванням принципів та
стандартів НАТО, затверджені Міністром оборони України 02.06.2020.
У цих документах вартість життєвого циклу визначається як сумарні
витрати трудових, матеріальних і фінансових ресурсів в їх грошовому
вираженні, пов’язані з реалізацією життєвого циклу комплексу (системи,
зразка, спроможності).
Товар, послуга чи певна робота коштує певну ціну, але вона є лише
одним із елементів витрат у всьому процесі придбання, володіння, експлуатації,
утилізації або демілітарізації.
Вартість життєвого циклу означає врахування всіх витрат, які будуть
понесені протягом життя продукту, роботи чи послуги: ціна придбання та всі
пов’язані з цим витрати (доставка, установка, страхування тощо); операційні
витрати, включаючи використання енергії, палива та води, запасні частини та
обслуговування; витрати на закінчення терміну експлуатації (такі як виведення
з експлуатації чи знешкодження) або залишкова вартість (тобто дохід від
продажу товару).
Аналіз документів країн NATO показав, що концепція вартості життєвого
циклу широко використовується при здійсненні публічних закупівель на стадії
планування для порівняння технологій та при розробці технічних специфікацій,
або як частина критерію при визначенні переможця для порівняння вартості
пропозицій та при обранні найбільш економічно вигідної пропозиції.
Стосовно вартості життєвого циклу засобів радіолокації слід відзначити
певні особливості:
– витрати на логістику засобів радіолокації “старого парку” є високими та
постійно зростають;
– протягом життєвого циклу зразка постійно існують та виникають нові
загрози, які потребують додаткових інвестицій: нові технології малопомітності;
нові можливості безпілотних літальних апаратів, балістичних ракет; вплив
засобів РЕБ; кібератаки на комп’ютери радіолокаційної системи;
– в умовах суттєвого обмеження фінансових ресурсів усі витрати
скорочуються.
Термін служби засобів радіолокації військового призначення обмежений,
але достатньо тривалий, ближче до кінця терміну служби військової техніки
потрібна загальна модернізація або модернізація систем, інакше з точки зору
експлуатації немає сенсу її підтримувати.
348
Проведений аналіз показує, що при визначенні вартості життєвого циклу
можна використовувати наступні орієнтовні показники. Ресурс засобу
радіолокації у середньому становить 10 років, а термін його служби – 20 років.
Вартість придбання нового засобу радіолокації можна оцінити як X±50%, де Х
– середньоринкова ціна, або ціна базової комплектації, що розрахована
компанією. Додаткова складова ±50%, визначається специфічними військовими
вимогами, які можуть бути мінімальними або максимальними.
Зазначимо, що зниження вимог до РЛС на цьому етапі не призведе до
суттєвого зниження вартості, бо витрати на виробництво РЛС та будь-яке інше
військове обладнання визначаються виробниками ще на початковому етапі
проекту, а не замовником.
Вартість можна лише дещо відкоригувати в кінці проектування. Більше
того, на цьому етапі також розраховується та фіксується вартість повної та
розширеної логістичної підтримки засобу радіолокації. Зазвичай повну вартість
логістичної підтримки обладнання протягом 20 років Y можна оцінити як
середньоринкова ціна придбання Х, помножена на 3. Націнка може складати
близько Y±20% і залежить від обсягу та якості послуг. Слід враховувати той
факт, що виробник намагається максимізувати свій прибуток та часто має
монополію на логістичні та технічні послуги.
Світовий досвід показує, що у більшості країн NATO не існує ефективної
системи інформаційного менеджменту, яка б дозволяла отримувати дані про
повні або хоча б часткові витрати на життєвий цикл наявних систем озброєння.
Надійність інформації, що зберігається в існуючих системах, є низькою, вона
зберігається на різних носіях та в різних форматах, інформація, отримана від
виробників, є однобічною.
В Україні доцільно спиратися на вже наявні в державі системи,
наприклад, система “Прозорро”. Дослідники приділяють значну увагу
прозорості формування вартості життєвого циклу зразків ОВТ, для цього
рекомендується створювати незалежні наглядові ради.
Аналіз показує необхідність створення інформаційних систем які б
зберігали та обробляли статистичні дані на усіх етапах життєвого циклу засобів
радіолокації. Наявність таких даних дозволить створювати математичні моделі
вартості життєвого циклу наявних об’єктів та екстраполювати їх на нові зразки
засобів радіолокації.
УДК 657.01
Цюкало Л.В., д-р філософії, начальник науково-дослідної лабораторії проблем
фінансового забезпечення військ (сил) науково-дослідного управління
військово-гуманітарних досліджень науково-дослідного центру Військового
інституту КНУ ім. Тараса Шевченка, підполковник, Андрієнко О.О., старший
викладач кафедри фінансового забезпечення військ військового факультету сил
349
ЦИФРОВІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИПЛАТИ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ІНШИХ
ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ ПІДЙОМНОЇ ДОПОМОГИ
Одним із факторів, які уповільнюють процес організації виплати

підйомної допомоги, є ряд бюрократичних процедур в частині опрацювання
відповідного пакету документів на виплату підйомної допомоги, їх погодження
та підписання. Крім того, однією з особливостей її виплати є те, що вчасність
отримання допомоги залежить і від людського фактору. З метою вирішення
даної проблеми, спрощення та прискорення організаційних процесів був
розроблений проєкт Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки,
яким було запропоновано забезпечити цифровізацію процесу організації
виплати підйомної допомоги.
Впровадження цього процесу неможливо без створення та використання
спеціалізованого програмного забезпечення, єдиного для всіх військових
частин, установ та організацій. Одним з напрямків реалізації виступає розробка
процесу автоматизації, застосування якого уможливить автоматичний обмін
даними між фінансовим органом та відділом персоналу військової частини.
Даний процес повинен охоплювати весь перелік дій та засобів, які
використовуються під час організації виплати підйомної допомоги
військовослужбовцям та членам їх сімей.
Основними завданнями процесу цифровізації виплати
військовослужбовцям підйомної допомоги повинно стати:
– спрощення та чітка регламентація механізму отримання підйомної
допомоги військовослужбовцям;
– реалізація веб-форми, а в подальшому функціоналу в особистому
кабінеті військовослужбовця в мобільному застосунку із зручним, доступним та
зрозумілим інтерфейсом;
– забезпечення принципу “єдиного вікна” для подачі рапорту на виплату
підйомної допомоги військовослужбовцем, мінімізація бюрократичних
процедур в частині їх погодження та підписання;
– забезпечення процесу виплати належних коштів військовослужбовцю
без прямого “контакту” з посадовими особами, відповідальними за прийняття
рішень;
– автоматизація та контроль роботи стройових та адміністративних
органів в частині перевірки підстав для виплати підйомної допомоги;
– видання наказу командира військової частини та їх доведення до
фінансових органів;
– автоматизація та контроль роботи фінансових органів частині
нарахування та виплати підйомної допомоги;
– зворотній зв’язок з військовослужбовцем через повідомлення на
вказаний ним e-mail на кожному етапі процесу нарахування підйомної
допомоги до етапу зарахування коштів на особистий банківський рахунок
військовослужбовця.
350
УДК 355.4
Чернявський П.С., командир військової частини А4680, підполковник
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ЗЕНІТНОГО

РАКЕТНОГО ПРИКРИТТЯ ПІД ЧАС ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ ІЗ
СПІЛЬНИМ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗЕНІТНОГО РАКЕТНОГО
ОЗБРОЄННЯ ВЛАСНОГО ТА ІНОЗЕМНОГО ВИРОБНИЦТВА
Застосування повітряно-космічними силами російської федерації

широкого спектру різноманітних засобів повітряного нападу вимагає побудови
ефективної, ешелонованої системи зенітного ракетного прикриття.
Досвід ведення сучасних протиповітряних боїв свідчить, що для
досягнення найбільш ефективного результату зі знищення намічених цілей, в
переважній більшості повітряний противник застосовує тактику групових
ударів, комбінуючи засоби ураження, такі як крилаті ракети повітряного,
наземного та морського базування, балістичні ракети, ударні безпілотні літальні
апарати, керовані авіаційні бомби.
На даний момент часу на озброєнні в зенітних ракетних військах (ЗРВ)
Повітряних Сил Збройних Сил України перебуває достатньо широкий та
різноманітний склад зенітного ракетного озброєння: зенітні ракетні комплекси
(ЗРК) власного виробництва, модернізовані ЗРК радянського виробництва,
наданого в рамках міжнародної військової допомоги, а також сучасні новітні
зразки ЗРК виробництва країн-членів НАТО.
Вищенаведене вимагає підвищення ефективності системи зенітного
ракетного прикриття та забезпечення надійного захисту важливих державних та
військових об’єктів та військ під час відбиття ударів засобів повітряного нападу
за рахунок створення угруповань ЗРВ змішаного складу, які будуть мати на
озброєнні увесь наведений склад зенітного ракетного озброєння.
В доповіді наведено підхід до побудови системи зенітного ракетного
прикриття в умовах застосування противником усього спектру засобів
повітряного нападу, з урахуванням повного ігнорування щодо додержання
норм Міжнародного гуманітарного права та Правил і традицій ведення війни.
Ґрунтуючись на досвіді ведення бойових дій запропоновано обов’язкове
проведення моделювання можливих варіантів нанесення противником
комбінованих повітряних ударів з різних напрямків та вибір раціонального
варіанту побудови системи зенітного ракетного прикриття для конкретних
об’єктів, що прикриваються з урахуванням наданого складу угруповання. Для
кожного окремого випадку склад угруповання та побудова системи зенітного
ракетного прикриття буде індивідуальною, та буде залежати від різних
факторів, які будуть мати вплив на неї.
УДК 629.34.037
Чмир В.М., к.т.н., доцент, доцент кафедри інженерного та технічного
забезпечення Національної академії Державної прикордонної служби України
351
ім. Б. Хмельницького
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ

ЗМІН ТА ГОТОВНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ДО
ЕКСПЛУАТАЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Відповідно до вимог нормативних документів, підрозділи та органи

Державної прикордонної служби України (ДПСУ) виконують різноманітні
оперативно-службові завдання з охорони державного кордону України, в ході
здійснення яких залучається достатня кількість штатних сучасних зразків
автомобільної техніки (АТ), що забезпечує оперативність та мобільність
несення прикордонної служби.
Разом з тим, в процесі використання даної АТ за призначенням, постає
проблематика забезпечення їх готовності до дій в умовах воєнного стану, а
також виникає необхідність у прогнозуванні динаміки змін та готовності АТ до
експлуатації в умовах ускладнення обстановки при веденні бойових дій, що на
пряму впливає на якість і успішність виконання підрозділами та органами
ДПСУ оперативно-службових та бойових завдань.
Відповідно, виникає потреба в науковому підході, щодо прогнозування
динаміки змін та готовності АТ прикордонного загону до експлуатації в умовах
воєнного стану, що обумовлює актуальність даного дослідження.
Метою прогнозування динаміки змін технічного стану АТ (зменшення
коефіцієнту її готовності) є необхідність в плануванні своєчасного його
відновлення або прийняття заходів для ремонту АТ, а також заходів для
поновлення парку автомобілів.
Проведений аналіз процесу функціонування системи автотехнічного
забезпечення в підрозділах та органах ДПСУ за останні роки спричиняє
необхідність пошуку і застосування ефективних моделей і відповідного апарату
кількісного аналізу і синтезу для адекватного наукового вирішення
управлінських завдань цього забезпечення.
Наукова база статистичних методів прогнозування – прикладна
статистика і теорія прийняття рішень. Найпростіші методи для прогнозування
виходять із заданого часового ряду, тобто функцій, визначеної в кінцевому
числі точок на осі часу. Часовий ряд часто розглядається в рамках тієї чи іншої
ймовірнісної моделі, також вводяться інші фактори (незалежні змінні) крім
часу. Основні розв’язувані завдання – інтерполяція і екстраполяція.
Оцінювання точності прогнозу (зокрема, за допомогою довірчих інтервалів) –
необхідна частина процедури прогнозування. Зазвичай використовують
ймовірнісно-статистичні моделі відновлення залежності. Найкращим при цьому
вважається прогноз і оцінювання точності прогнозу за допомогою довірчих
інтервалів за методом максимальної правдоподібності.
Тому при розкритті методології та процесу прогнозування динаміки змін
та готовності до експлуатації АТ в умовах воєнного стану встановлено, що для
оцінювання точності прогнозу доречно використовувати ймовірнісно-
352
статистичні моделі відновлення залежності та метод максимальної
правдоподібності.
Для розробки практичних рекомендацій прогнозування динаміки змін та
готовності АТ до експлуатації в умовах воєнного стану спочатку необхідно
представити виконання завдання у вигляді розробки адекватної ймовірнісної
моделі зменшення коефіцієнта їх готовності. При цьому, розв’язання завдання
об’єктивного прогнозування динаміки зміни рівня показника технічного стану
зразка АТ за наслідками спостереження фактичної зміни цього параметра в
дискретні моменти ретроспективного інтервалу часу зазвичай пов’язане з
відомими труднощами. Невизначеності випадкового і антагоністичного
характеру пов’язані з важко передбачуваним набором причин і чинників. Деякі
з них сприяють збереженню коефіцієнта готовності будь-якого зразка АТ за
часом експлуатації, а інші чинники перешкоджають збереженню цього
показника.
Експериментальні оцінки вказаної динаміки в умовах воєнного стану
вважаються проблемними через непередбаченість адекватного відтворення
ситуації з оцінкою залишкового нормованого ресурсу (пробігу) зразка АТ до
капітального ремонту або до списання, в ситуації, що є близькою до реальної.
Запропонований метод, що покладений в основу методики враховує
об’єктивне протиборство чинників процесу, що сприяють і перешкоджають
реалізації ефекту збереження рівня коефіцієнта готовності. Він заснований на
застосуванні імовірнісної моделі, яка є адекватнішою, ніж відомі.
Метод дозволяє прогнозувати (по обмеженій сукупності
експериментальних даних) динаміку зменшення за часом рівня коефіцієнта
готовності зразка в довільний заданий момент часу його експлуатації, а також
дозволяє визначати момент часу, при якому цей показник технічного стану
досягає деякого заданого або допустимого рівня.
В практичному застосування методу доцільно отримувати так само
відомості по кожному зразку АТ органу Держприкордонслужби. Ця інформація
дозволить ухвалювати більш обґрунтовані рішення, що стосуються корекції
планів експлуатації, а також рішення, що спрямовані на своєчасне оновлення
зразків, рівень технічної готовності яких наближається до гранично
допустимого рівня його зниження через природні процеси його фізичного
старіння.
Отже, отримані наукові результати дозволяють вирішити ряд практичних
завдань з підвищення ефективності використання АТ органами
Держприкордонслужби в умовах воєнного стану.
Основним напрямком подальших розвідок за даною тематикою
вбачається розробка і застосування програмного продукту, для реалізації цих
розрахунків на персональній ЕОМ, що дозволить прогнозувати тренд і його
довірчі інтервали протягом декілька хвилин так як розрахунки параметрів
функції прогнозних значень показника коефіцієнта готовності зразка
принципової складності не представляють, проте, є достатньо громіздкими.
353
УДК 355.535.2
Чорний А.М., к.психол.н., доцент кафедри прикордонного контролю
Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана
Хмельницького, підполковник
ДЕЯКІ ПИТАННЯ МОЖЛИВОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ ГАЛУЗІ

ВИРОБНИЦТВА ДРОНІВ ТА ЇХ ПОДАЛЬШОГО ЗАСТОСУВАННЯ
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації проти

України в процесі ведення активних бойових дій, з метою ведення розвідки
тощо активного застосування набула безпілотна авіація, а саме безпілотні
літальні апарати (БПЛА). На цей час в Україні БПЛА виробляються великою
кількістю компаній (понад 200) і цей факт є беззаперечним стрибком вперед
щодо розвитку внутрішнього ринку безпілотників. Це є надзвичайно важливо
для Збройних сил України (ЗСУ), які продовжують достойно боротися з
чисельним та краще оснащеним російським ворогом.
Підвищення дальності польоту, поліпшення швидкості, покращення
вантажопідйомності та інших характеристик безпосередньо впливають на
ситуацію на полі бою, що створює можливість знищувати російську військову
техніку, здійснювати підриви постів спостереження, навіть руйнувати окремі
конструкції та частини Кримського моста за участі морських дронів.
Українські компанії почали виробляти безпілотники з новітнім
програмним забезпеченням (з використанням штучного інтелекту (ШІ)), що
враховує рівень електронних перешкод, які часто застосовують російські
військові. Це програмне забезпечення стабілізує БПЛА під час польоту та
допомагає утримувати його протягом усього маршруту. ШІ допомагає БПЛА
виконати завдання навіть по рухомих цілях, що є значним потужним кроком
вперед у розвитку цієї галузі у порівнянні з тими безпілотниками, які
допомагають визначати певні координати.
Значне покращення в розробленні дизайну БПЛА, апгрейд програмного
забезпечення, масове поширення нововведень в області пілотування також,
ймовірно, будуть мати вплив на використання безпілотників у майбутньому. Це
надасть значні технологічні переваги у протистоянні з сепаратистами,
екстремістськими групами тощо.
На цей час десятки тисяч людей в Україні проходять навчання щодо
уміння керувати БПЛА. Військові потреби нашої держави перетворили її у так
звану суперлабораторію винаходів, території, де набувають активного
застосування ноухау, залучають інвестиції західних країн. Велика кількість
українських компаній зараз працюють поруч з військовими підрозділами ЗСУ,
які виконують бойові завдання на фронті з метою надання допомоги у
налаштуванні дронів, покращенні їхньої комплектації, підвищенні їхньої
здатності щодо знищення ворога та здійснення розвідки його об’єктів, які є
потенційно цікавими для нас. Технологічна гонка виробництва та
удосконалення конструкції українських дронів триває щодня 24/7. І для того,
щоб наша держава якнайшвидше здобула таку омріяну перемога вона не має
354
припинятися ні на хвилину. Розвиток цієї галузі вже допомагає ЗСУ
компенсувати перевагу ворога в авіації та артилерії. За оцінками експертів
російські військово-повітряні сили по чисельності мають перевагу над
українськими в десятки разів. Українські дрони дозволяють нашим військовим
вести спостереження, уражати важливі цілі в глибокому тилу ворога, що
одночасно надає змогу підвищити точність наведення нашої артилерії.
Розвиток вітчизняної індустрії дронів є головним пріоритетом
сьогодення. Велика кількість українських компаній заключили контракти на
виробництво і поставку БПЛА для потреб ЗСУ. Виробники дронів також
активно підтримують зворотній зв’язок з військовими, які безпосередньо
виконують важливі завдання на передовій, що дозволяє їм майже миттєво
реагувати на їхні прохання, вносити дієві корективи, зменшувати уразливість та
підвищувати летальність.
Останнім часом активного використання набули морські дрони, зокрема
04 та 05 серпня 2023 року атаки морських дронів українського виробництва на
підходах до Керченської протоки і Новоросійська показали спроможність нашої
держави виконувати бойові завдання не лише на сухопутній ділянці фронту.
Значно утруднюють використання морських дронів ворожі засоби
радіоелектронної боротьби, а також той факт, що відстань, яку вони долають
протягом кількох годин в процесі руху до цілі призводить до того, що ціль,
маневруючи, може далеко зміститись, або перейти у захищену базу і цим самим
уникнути ураження. Фактор раптовості або удару “із засідки” на морських
об’єктах при виході з пунктів базування значно підвищує ефективність
використання цього виду озброєння. На практиці українські військові
поєднують застосування морських дронів з протикорабельними ракетами як по
нерухових цілях, так і по цілях, що рухаються (комбіноване їх використання
виглядає дієвим варіантом стримування російських кораблів в акваторіях
Чорного та Азовського морів).
Таким чином, уміле використання дронів українського виробництва як у
повітряному просторі, так і на морі є ефективним засобом протидії ворогові, що
дозволяє значно зменшити кількість потенційних втрат як серед військових, так
і серед цивільного населення.
УДК 355.415
Шебанов А.С., викладач кафедри інженерних спеціальних дисциплін
факультету Сил підтримки Національної академії сухопутних військ ім.
гетьмана Петра Сагайдачного, майор
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СИСТЕМИ ТИЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Ситуація в сучасному світі, особливо в умовах геополітичних напружень

та військових конфліктів, ставить перед нашою країною особливо важливе
завдання щодо забезпечення власної обороноздатності та незалежності. З
одного боку, оборонна промисловість є невід’ємною складовою сучасної
національної безпеки. Однак її розвиток наразі стикається з численними
355
викликами. Система тилового забезпечення є важливою складовою в
ефективному функціонуванні різних організацій, підприємства. Вона включає в
себе постачання матеріальних ресурсів, фінансів, персоналу та інфраструктури
для забезпечення нормальної роботи. Однак існують декілька проблемних
питань у системі тилового забезпечення, які можуть виникнути.
Нестача ресурсів: Це один із найбільших недоліків системи тилового
забезпечення. Бюджетні обмеження та обмежена доступність фінансових
ресурсів можуть призвести до того, що організація не може забезпечити
відповідну кількість або якість необхідних матеріальних та фінансових
ресурсів. Це може призвести до неефективного функціонування та впливати на
її здатність виконувати свої завдання.
Логістичні проблеми: Управління постачанням, зберіганням та
розподілом ресурсів може бути вкрай складним завданням, особливо в умовах
великих обсягів або в районах з обмеженим доступом. Під час надзвичайних
ситуацій або військових конфліктів це може стати серйозним викликом і
призвести до недостатньої поставки необхідних ресурсів на передову.
Планування персоналу: Неправильне планування персоналу може
призвести до надмірного або недостатнього кількісного складу персоналу. Це
може впливати на ефективність та продуктивність роботи організації.
Недостача або надмір персоналу може також впливати на бюджет та витрати.
Бюрократичні процеси: Зайва бюрократія та перешкоди в
адміністративних процесах можуть ускладнювати прийняття рішень та
розподіл ресурсів. Це може призводити до затримок та недорозумінь в
організації, що може впливати на її ефективність.
Недоліки в технологіях: В сучасному світі технології швидко
розвиваються, і необхідно бути на кривій їхнього розвитку для забезпечення
високої ефективності та конкурентоспроможності системи тилового
забезпечення. Прострочене або застаріле обладнання може стати гальмом.
Забезпечення безпеки і кіберзахисту: В сучасному світі, кіберзагрози
стають все більш серйозними, і системи тилового забезпечення можуть бути під
загрозою. Недоліки в кіберзахисті можуть призвести до витоку конфіденційної
інформації та порушити нормальну роботу системи.
Співпраця з постачальниками та партнерами: Важливо розвивати
партнерства та співпрацю з надійними постачальниками і партнерами.
Несправності чи надмірний контроль з боку постачальників можуть
спричинити проблеми в постачанні необхідних ресурсів.
Оцінка ризиків: Проводження систематичних оцінок ризиків допомагає
ідентифікувати потенційні загрози та недоліки у системі тилового
забезпечення, що можуть виникнути внаслідок змін у середовищі або подіях.
Зрозуміння цих проблем і використання стратегій для їх подолання
можуть допомогти країнам забезпечити свою національну безпеку та
незалежність в умовах геополітичних напружень та військових конфліктів.
Зосередившись на оптимізації використання ресурсів, вдосконаленні
логістичних процесів, відповідному плануванні персоналу та спрощенні
бюрократичних процесів.
356
Ретельне планування є важливим елементом управління системою
тилового забезпечення. Оцінюйте ресурси, потреби та пріоритети заздалегідь,
розробляючи довгострокові та короткострокові плани. Враховуйте можливі
ризики та варіанти реагування на них. Вдосконалення логістичних процесів
допоможе зменшити зайві витрати та забезпечити більш ефективний розподіл
ресурсів. Використовуйте сучасні технології для відстеження постачань та
запасів, а також для управління розподілом. Важливо дотримуватися
бюджетної дисципліни та відслідковувати всі витрати. Регулярно ревізуйте
бюджет та знаходьте можливості для заощадження без втрати якості
обслуговування. Розгляньте можливості для співпраці з іншими організаціями
або партнерами, щоб об’єднати ресурси та знизити витрати. Використовуйте
інноваційні рішення, такі як автоматизація та інформаційні технології, для
покращення ефективності управління тиловим забезпеченням. Постійно
відслідковуйте та оцінюйте результати системи тилового забезпечення.
Проводьте аудити та аналізуйте діяльність для виявлення можливостей для
поліпшення.
Сучасний світ динамічний і система тилового забезпечення повинна бути
готовою адаптуватися до змін. Розробляйте гнучкі стратегії та плани, які можна
швидко змінювати під нові умови. Забезпечте навчання та розвиток вашого
персоналу, оскільки вони відіграють важливу роль у вдосконаленні системи
тилового забезпечення. Підвищення кваліфікації та свідомість працівників
сприяє кращому управлінню ресурсами та процесами. Ретельно обирайте
постачальників та встановлюйте стійкі, взаємовигідні відносини. Сприяйте
розвитку надійних партнерств у сфері тилового забезпечення. Вдосконалюйте
системи кіберзахисту та навчайте персоналу кібербезпеці. Проводьте регулярні
аудити безпеки та вживайте заходів для захисту важливих інформаційних
ресурсів. Інвестуйте в дослідження і розробку нових технологій, співпрацюйте
з високотехнологічними компаніями та забезпечуйте постійне оновлення та
модернізацію обладнання.
Система тилового забезпечення в сучасному світі відіграє критичну роль
у функціонуванні організацій, оскільки вона забезпечує необхідні ресурси та
інфраструктуру для їхньої нормальної діяльності. Проте, існують численні
виклики та проблеми, які можуть виникнути в цій системі. Нестача ресурсів,
логістичні проблеми, недооцінка потреб у персоналі та бюрократичні процеси
можуть гальмувати її ефективність. Для подолання цих проблем, організації
повинні ретельно планувати свої ресурси, оптимізувати логістичні процеси,
дотримуватися бюджетної дисципліни та шукати можливості для співпраці та
інновацій. Такий підхід допоможе покращити функціонування системи та
забезпечити її готовність до вирішення різних викликів та завдань. Завданням
будь-якої організації є постійне вдосконалення системи тилового забезпечення,
враховуючи, що світ змінюється та зростають потреби. Тільки така система
може забезпечити стійкість та ефективність у сучасних умовах. Додатково,
важливо визначити, що система тилового забезпечення має стратегічне
значення для будь-якої організації, особливо в умовах зростаючої геополітичної
напруженості та нестабільності. Забезпечення необхідними ресурсами,
357
здатність швидко реагувати на зміни обставин і діяти ефективно в кризових
ситуаціях стає стратегічно важливим завданням. Організації, які зосереджують
увагу на вдосконаленні своєї системи тилового забезпечення, можуть очікувати
більшої стабільності та конкурентоспроможності в умовах глобальних
викликів. Така система допомагає забезпечити ефективне використання
ресурсів та зберігання гнучкості в реагуванні на зміни. В цілому, проблемні
питання системи тилового забезпечення можуть бути подолані за допомогою
стратегічного планування, інноваційних рішень та співпраці. Важливо
розуміти, що це постійний процес, і організації, які інвестують у вдосконалення
цієї системи, зазвичай мають переваги в умовах навіть найбільших викликів та
нестабільності.
УДК 343.619
Шевченко М.О., старший викладач кафедри вогневої підготовки Національної
академії внутрішніх справ, капітан поліції, Кашпуренко А.В., старший
викладач кафедри вогневої підготовки Національної академії внутрішніх справ,
капітан поліції
ВПЛИВ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ, ВИБУХОВИХ

РЕЧОВИН ТА ПРИСТРОЇВ НА ЗРОСТАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ В
УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Незаконний обіг вогнепальної зброї, вибухових речовин та пристроїв у

будь-якій країні несе серйозну загрозу суспільній безпеці. Крім того, на
міжнародному рівні також все більше визнається загроза незаконного обігу
зброї не тільки як внутрішня проблема кожної окремої держави, але і як
суттєвий чинник впливу на транснаціональну організовану злочинність,
включаючи такі її види, як незаконний обіг наркотиків, відмивання коштів,
тероризм тощо. Вогнепальна зброя, вибухові речовини, бойові припаси
становлять небезпеку для життя та здоров’я громадян. Особам без спеціального
дозволу тримати при собі такі речі заборонено законодавством.
Зазначені предмети за своїми властивостями містять у собі потенційну та
реальну можливість завдання суттєвої шкоди (непоправної шкоди) соціальним
благам особи, суспільству, державі, суттєво впливають на інтенсивність та
тяжкість вчинення інших кримінально-протиправних діянь. Крім того,
важливим та недослідженим аспектом є те, що відповідно до примітки до ст. 45
КК України, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових
припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння
ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
вважаються корупційними злочинами, тобто цей злочин також внесений до
Переліку корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з
корупцією. Важливою особливістю є те, що корупційним цей злочин буде
вважатися лише при вчиненні шляхом зловживання службовим становищем.
Підвищена суспільна небезпека цього злочину пояснюється ще й тим, що
з використанням незаконно отриманої вогнепальної зброї, бойових припасів та
358
вибухових речовин можуть вчинятися інші тяжкі і особливо тяжкі злочини
проти життя, здоров’я, недоторканності та безпеки людей тощо. Тому успішне
розслідування таких кримінальних правопорушень має важливе значення як
для охорони громадської безпеки, так і для протидії іншим кримінальним
правопорушенням, у тому числі тяжким та особливо тяжким злочинам.
Слід додати, що серед злочинів проти громадської безпеки особливе
місце займають саме злочини, пов’язані із викраденням, привласненням,
вимаганням вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи
радіоактивних матеріалів або заволодінням ними шляхом шахрайства або
зловживання службовим становищем (ст. 262 КК України), значущість
кримінально-правової боротьби з якими на сучасному етапі зростає у зв’язку з
загостренням криміногенної обстановки в країні. Кримінальні правопорушення
із використанням зброї завдають непоправної шкоди життю і здоров’ю
громадян, крім того, вони мають резонансний характер, а також можуть
посилювати відчуття страху та незахищеності у населення. Так, статистичні
відомості Єдиного звіту про кримінальні правопорушення свідчать про те, що у
2021 році було обліковано 93 кримінальні правопорушення за ст. 262 КК
України, крім того, з них таких, по яких особам вручено повідомлення про
підозру – 17. У 2020 році таких правопорушень було обліковано 99, з них
таких, по яких особам вручено повідомлення про підозру, було лише 13. Це
свідчить про досить низький відсоток розкриття цих злочинів. За 8 місяців 2023
року таких кримінальних протиправних дій було обліковано 1240.
Найбільші показники щодо збільшення кримінальних проваджень,
пов’язаних із незаконним обігом зброї спостерігається у Київській (+ 89, 6 %),
Житомирській (+ 75,5 %), Сумський (+63,4 %) та Миколаївській (+62,9%)
областях. Особливості воєнного стану в Україні позначилися й на
латентності таких дій. У засобах масової інформації та серед населення
поширюються відомості про те, що насправді таких злочинів вчиняється
набагато більше, але за різних причин (від небажання потерпілих звертатися до
правоохоронних органів до бездіяльності останніх) ці злочини можуть не
попадати у загальну статистику. Крім того, умови воєнного стану аж ніяк не
сприяють зниженню незаконного обігу зброї, в тому числі злочинам,
пов’язаним з незаконними заволодіннями вогнепальною зброєю, бойовими
припасами, вибуховими речовинами. На тлі подальшої глобалізації
мілітаристських ознак злочинності посилюється роль організованої
злочинності у кримінальної міграції різних видів озброєння.
Відтак виявлення та розслідування кримінальних правопорушень,
пов’язаних із незаконним заволодінням вогнепальною зброєю, бойовими
припасами, вибуховими речовинами, є актуальною проблемою правоохоронних
органів, що потребує нового підходу до її вирішення. Більше того, з початком
повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України
порушена проблематика значно загострилась, адже спостерігається
неконтрольоване зростання незаконного обігу зброї, яка інтенсивно
поширюються як серед цивільного населення, так і в кримінальному
середовищі. Суспільна небезпека незаконного обігу зброї полягає у створенні
359
“сприятливих умов” для вчинення тяжких злочинів, оскільки сама зброя несе
потенційну загрозу життю і здоров’ю людей, незалежно від наявності або
відсутності наміру застосовувати її за призначенням.
Певні напрацювання цієї проблематики наявні серед наукових кіл, які
мають фундаментальне значення у формуванні її теоретичних засад. Водночас
при всій значущості наукових здобутків, нині дослідження питань
розслідування незаконного заволодіння вогнепальною зброєю, бойовими
припасами, вибуховими речовинами зумовлене вкрай підвищеною суспільною
небезпекою, яка виникає в умовах корупційної складової, неочевидності,
конспірації й нерідко злочинної ієрархії, а сучасні методики розслідування не є
дієвими, універсальними і не зовсім відповідають потребам сьогодення. Тому,
нагальною є розробка методики розслідування для практичних працівників
органів досудового розслідування, позаяк слідчі повинні орієнтуватися у
типових слідчих ситуаціях й шляхами їх вирішення, володіти ґрунтовними
знаннями щодо тактики проведення окремих процесуальних дій. Значно
підвищує ефективність розслідування зазначених кримінальних правопорушень
узагальнення слідчої практики у поєднанні з використанням криміналістичних
рекомендацій та наукових знань.
Наведені обставини у сучасних реаліях повномасштабного воєнного
вторгнення в Україну, стрімкого зростання незаконного обігу вогнепальної
зброї, бойових припасів та вибухових речовин, у тому числі нетипової
вогнепальної зброї, що надходить на експертизу та особливого режиму
кримінального провадження в умовах воєнного стану, визначають актуальність
окресленої проблеми, її наукову, теоретичну і практичну значущість.
УДК 358.43:[623.437:004.4]
Шейгас О.К., к.т.н., доцент, начальник кафедри повітряної навігації та
бойового управління авіацією льотного факультету Харківського національного
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, полковник, Степанко О.С.,
старший викладач кафедри повітряної навігації та бойового управління
авіацією льотного факультету Харківського національного університету
Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник, Сітков О.М., старший
викладач кафедри повітряної навігації та бойового управління авіацією
льотного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил
ім. Івана Кожедуба, підполковник
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ТРЕНАЖЕРУ

ДЛЯ ПІДГОТОВКИ АВІАЦІЙНОГО ПЕРСОНАЛУ
Особливістю підготовки льотного складу та осіб групи керівництва

польотами (КрП, КрБЗ, КрЗП, ОБУ) на тренажерах є неможливість відокремити
підготовку окремого фахівця з системи “Пілот-штурман-ГКП” без залучення
решти елементів системи. При підготовці осіб ГКП на комплексному тренажері
осіб групи керівництва польотами “ВІРАЖ-РД-Ш” така задача вирішується
360
шляхом заміни льотного складу імітаційною моделлю, а де неможливо –
льотчиком-оператором, який частково виконує дії з управління літальним
апаратом і ведення радіообміну з ГКП. Такий підхід дає можливість
забезпечити підготовку як окремих осіб так і відпрацюванню практичних дій
всієї системи “Пілот-штурман-ГКП”. Розглянемо це на прикладі спеціального
програмного забезпечення “Віраж-РД”.
Комплексна система проведення оперативно-тактичних розрахунків та
імітаційного моделювання бойових дій Повітряних Сил Збройних Сил України
“Віраж-РД” призначена для:
– інформаційно-аналітичного забезпечення оперативної роботи органів
військового управління ПС під час відпрацювання і обґрунтування замислу та
прийняття рішення на бойові дії ПС;
– забезпечення нарощування обстановки в ході бойової роботи військ
(сил) ПС;
– проведення комп’ютерних командно-штабних навчань та командно-
штабних тренувань ПС;
– проведення наукових досліджень щодо розвитку тактичних прийомів та
оперативного мистецтва, а також обґрунтування вимог до зразків ОВТ ПС.
Система “Віраж-РД” забезпечує автоматизоване ведення робочих карт та
виконання посадовими особами органів військового управління ПС
оперативно-тактичних розрахунків та імітаційного моделювання з урахуванням
географічних умов, тактико-технічних характеристик ОВТ, вогневого ураження
та впливу завад на радіолокаційні засоби.
Проведення оперативно-тактичних розрахунків, моделювання бойових
дій угруповань родів військ Повітряних Сил, виконують офіцери (оператори)
призначеної групи моделювання – робочого місця авіації (програма “Віраж-РД
Авіа”);
Проведення оперативно-тактичних розрахунків та моделювання
проводиться послідовно для кожної хвилі відбиття збройної агресії чи
наступальних (контр наступальних) бойових дій.
Для кожної хвилі оператори проводять розрахунки поетапно.
Початок моделювання полягає в розгортанні та підготовки робочих місць
для проведення моделювання, запуску спеціального програмного забезпечення.
Під час підготовки та оцінки вихідних даних для проведення розрахунків
(моделювання) проводиться:
– оцінка вихідної обстановки;
– оцінка сил і засобів повітряного противника;
– нанесення маршрутів повітряного удару (програма “Віраж-РД”);
– оцінка бойового складу та стану радіотехнічних частин та підрозділів,
позиційних районів, вивчення особливостей районів їх дислокації , нанесення
угруповання радіотехнічних військ на цифрову карту (програма “Віраж-РД
РТВ”);
– інші дані, необхідні для розрахунків моделювання.
361
Після підготовки та оцінки вихідних даних для проведення розрахунків
(моделювання) готується графічне зображення вихідної обстановки на
картографічному фоні.
На робочому місці програми “Віраж-РД Авіа” оператор відкриває
збережені файли програмою “Віраж-РД РТВ” та проводить оперативно-
тактичні розрахунки з урахуванням радіолокаційного поля утвореного РЛС
радіотехнічних частин і підрозділів. Після проведення оперативно-тактичних
розрахунків оператор робочого місця програми “Віраж-РД Авіа” готує данні
для проведення оцінки, аналізу отриманих результатів та надання командиру
пропозицій на прийняття рішення на ведення бойових дій.
Висновки
На комплексному тренажері забезпечено багаторівневу систему
підготовки особового складу – від ознайомлення з основними діями за фахом
до роботи у складі бойового розрахунку.
Особливими перевагами запропонованого підходу є:
– безперервність процесу навчання та удосконалення системи підготовки
при поетапній модернізації;
– можливість проведення наукових досліджень з питань підготовки
льотного складу та осіб ГКП;
– випробування нових навігаційних систем на етапі модернізації
літальних апаратів та розробка методик їх застосування для льотного складу;
– виконання вправ за курсом навчально-льотної підготовки з подальшим
аналізом за даними об’єктивного контролю.
УДК 358.43:623.437]:355.23.3.2
Шейгас О.К., к.т.н., доцент, начальник кафедри повітряної навігації та
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, полковник, Федюк С.В.,
доцент кафедри повітряної навігації та бойового управління авіацією льотного
факультету Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана
Кожедуба, Єлісєєв Є.С., старший викладач кафедри повітряної навігації та
університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, підполковник
АКТУАЛЬНІСТЬ ТРЕНАЖЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ОСВІТНЬОМУ

ПРОЦЕСІ ЛЬОТНОГО СКЛАДУ
На хід та результати виконання бойового завдання з урахуванням

надзвичайно різноманітної повітряної обстановки впливає безліч факторів. За
дуже короткий час, іноді декілька секунд, льотчику (штурману) необхідно
оцінити безліч факторів та прийняти правильне рішення. При виконанні
польотного (бойового) завдання необхідно постійно витримування параметри
польоту, пошук противника, ведення орієнтування, витримування місця у
бойовому порядку, оцінку навігаційної, тактичної. метеорологічної обстановки,
362
роботу з органами управління та індикації параметрів польоту, прийняття
рішення на бойове застосування авіаційних засобів ураження то що.
Зрозуміло, що шаблону допускати неможна. Тільки креативний підхід до
вирішення завдань надасть можливість знайти найбільш ефективні прийоми та
способи дій, що відповідають конкретним умовам обстановки.
Авіаційна техніка швидко розвивається, тому іншою стороною, що
впливає на бойові можливості літального апарату, є досконале оволодіння
бойовою технікою льотним складом. Тільки при умові відмінного знання
можливостей свого літального апарату, правильного та повного використання
його льотно-тактичних характеристик, відмінною технікою пілотування,
навігації, бойового застосування льотчик (штурман) в змозі виконати бойову
задачу. Створення умов навчання курсантів на основі комп’ютерних технологій
є формування інтелектуальної сфери пілота, розвиток професійного
(креативного) мислення, формування просторових уявлень про взаємне
положення свого літака.
На даний час є необхідність удосконалення, а можливо і розробки нових,
науково обґрунтованих інноваційних форм і методів підготовки курсантів-
льотчиків, методик застосування засобів інформаційних технологій та сучасних
авіаційних тренажерів при навчанні курсантів.
До принципово нових моментів, які відрізняють сучасний стан і
перспективи створення підсистеми комп'ютерного навчання курсантів-
льотчиків слід віднести необхідність впровадження комп'ютерних технологій
навчання на етапах теоретичної, тренажерної та льотної підготовки та
формування креативної сфери льотчика (штурмана), використовуючи способи й
методи активізації пізнавальної активності курсантів, формування розумових
здібностей обумовлених інформаційною підтримкою на базі ПЕОМ.
Ключовим напрямком вдосконалення системи професійної підготовки
курсантів-льотчиків у ВВНЗ є використання нових інформаційних технологій в
авіаційних тренажерах (симуляторах) та педагогічне супроводження процесу
тренажерної підготовки. Комплексне використання процедурних,
функціональних, комплексних тренажерів при підготовці льотного складу
значно покращує практичну натренованість майбутнього пілота для роботи з
органами управління та індикації. Перевірка практичних навичок на
тренажерах дозволяє викладачу оперативно оцінювати рівень засвоєння
навчального матеріалу та реагувати на недостатню теоретичну підготовленість
окремих курсантів.
Розвиток і використання сучасних тренажерних технологій дозволяють
підвищити готовність тих хто навчається до дій в реальних умовах бойового
польоту завдяки моделюванню різних бойових завдань, суттєво забезпечити
безпеку льотного навчання, здійснювати наукові дослідження на більш
високому рівні достовірності результатів.
Слід зазначити, що використання комплексних тренажерів літальних
апаратів, на яких проходять навчання льотчики, повинні використовуватися в
повному об’ємі.
Тренажери нового покоління мають значні переваги порівняно з
363
попередніми. В ході імітації можуть бути створені реалістичні візуальні ефекти,
на фоні реальних районів місцевості, відтворених на основі електронних карт.
При цьому на тренажерах віртуально моделюються умови польоту,
максимально наближені до бойових, коли в борт літака або гелікоптера,
попадають авіаційні засоби ураженя, відмовило обладнання, не працює система
управління та інше. Для цього використовують тренажне обладнання, котре
дозволяє найбільш реалістично, практично на 95-97%, імітувати візуальну і
акустичну обстановку як в кабіні літального апарату, так і поза нею, у
повітряному просторі та на землі. Не дивлячись на те, що необхідність
тренажерної підготовки загальновизнана, вона несе потенційну небезпеку,
пов’язану з можливістю прищеплення хибних навичок через недостатню
адекватність моделей повітряних суден. Для виключення такої можливості у
світовій практиці розроблені спеціальні нормативно-правові документи, які
регулюють на науковому підґрунті процес створення і кваліфікаційних
випробувань тренажерів. Тобто сучасна тренажерна підготовка в системі
навчання та тренування курсантів льотчиків стала незамінним елементом у
формуванні навичок потрібних у реальних бойових умовах. Сучасні тренажери
є універсальним засобом всебічної підготовки льотного складу до бойового
польоту й служить для рішення наступних основних завдань:
– відпрацьовування навичок з оцінки обстановки та ухвалення рішення в
умовах бойового польоту;
– відпрацьовування практичних навичок дій в особливих випадках у
польоті;
– самостійна підготовка до бойових польотів;
– індивідуальний і груповий контроль готовності до виконання бойового
(польотного) завдання;
– розбір польотів індивідуальний і в складі льотної групи.
Отже, підготовка на тренажерах дає широкі можливості в дослідженні
нових прогресивних методів і прийомів навчання, дозволяє робити аналіз
допущених помилок у техніці пілотування, навігації, експлуатації систем літака
в різних умовах. Крім цього, якісні тренажери дозволять більш достовірно
оцінювати придатність курсантів до льотної діяльності.
УДК 007.5
Шишкін О.Ю., начальник відділу інспектувань Головного управління
Національної гвардії України, полковник, Нікорчук А.І., к.т.н., начальник
кафедри автобронетанкової техніки факультету логістики Національної
академії Національної гвардії України, полковник
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОСНАЩЕННЯ НАЗЕМНИМИ

БЕЗПІЛОТНИМИ КОМПЛЕКСАМИ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
Повномасштабне вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року суттєво

вплинуло на пріоритети розвитку військової техніки та впровадження новітніх
364
технологій у військову сферу. Обмеженість людських ресурсів для
симетричного протистояння збройній агресії рф проти України, з одного боку,
та реальні можливості використання новітніх технологій з іншого,
обумовлюють потребу робити ставки на нові технології. Одним з таких
напрямків є застосування наземних безпілотних комплексів для виконання
бойових (спеціальних) завдань Національної гвардії України.
На цей час існують проблемні питання, пов’язані з проведенням
досліджень з визначення потреб та необхідності в розробленні (закупівлі)
новітніх зразків наземних безпілотних комплексів. Невирішеність цих питань
породжує протиріччя між розробниками наземних безпілотних комплексів та
користувачами (державними замовниками).
Не зважаючи на те, що роботизація є світовим трендом, користувачі іноді
скептично відноситься до можливостей наземних безпілотних комплексів
ефективно вирішувати завдання в реальних бойових умовах, а вітчизняні
виробники, які розробляють їх, як правило, за своїм баченням, намагаються
довести користувачу, що запропоновані ними зразки дозволять ефективно
виконати завдання.
З метою удосконалення формування вимог до тактико-технічних та
експлуатаційних характеристик наземних безпілотних комплексів пропонується
дослідити вплив їх застосування на ефективність виконання бойових
(спеціальних) завдань.
Конкретизація завдань, які виконуватимуть наземні безпілотні комплекси
та умов їх експлуатації дозволить формувати тактико-технічні вимоги до них
відповідно до реальних потреб та виробничо-економічних можливостей.
УДК 658.7
Шпак С.В., старший викладач кафедри інженерної техніки, Національна
академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, підполковник,
Маліновський Н.О., старший викладач кафедри інженерної техніки,
Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного,
підполковник, Гембарський О.С., викладач кафедри інженерної техніки,
Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного
ОСОБЛИВОСТІ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДРОЗДІЛІВ СИЛ

ОБОРОНИ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВЕДЕННЯ МАНЕВРЕНИХ БОЙОВИХ
ДІЙ
В ході виконання заходів стримування та відсічі збройної агресії

російської федерації проти нашої держави України, а саме під час ведення
маневрених бойових дій підрозділами ЗС України логістичне забезпечення
здійснювалося з опорою на стаціонарні склади, ремонтні, інші підрозділи
(установи), місцеву промислову і ремонтну базу за територіальним принципом
через підрозділи логістичного забезпечення ЗС України.
365
До основних особливостей логістичного забезпечення в ході маневрених
бойових дій слід віднести: детальне планування логістичного забезпечення
підрозділів у ході виведення їх до районів виконання завдань та ведення
маневрених бойових дій під час підготовки підрозділів логістичного
забезпечення; особливу увагу при цьому необхідно звернути на постійне
уточнення завдань з логістичного забезпечення; організацію поповнення
запасів МТЗ у підрозділах замість витрачених і втрачених; організацію заходів
щодо забезпечення боєздатності ОВТ, своєчасного відновлення максимально
можливої кількості ОВТ, що вийшли з ладу; використання місцевої
промислової та ремонтної бази. Ще однією особливістю логістичного
забезпечення маневрених бойових дій є їх ведення підрозділами у декількох
районах, що можуть розміщуватися на значній відстані від баз забезпечення, та
необхідності одночасного забезпечення великої кількості підрозділів (органів)
різної відомчої належності, що діють у відриві від підрозділів логістичного
забезпечення.
Це потребує створення додаткових запасів ракет і боєприпасів у бойових
підрозділах, які ведуть бойові маневрені дії, а МТЗ – у підрозділах логістичного
забезпечення, включених до бойових груп. Як правило, забезпечення
підрозділів матеріально-технічними засобами, зокрема боєприпасами,
здійснювалося з тимчасово створюваних органів забезпечення, наприклад,
польового артилерійського складу.
Поповнення запасів МТЗ підрозділів, які ведуть маневрені бойові дії,
може здійснюватися повітряним транспортом, з максимальним використанням
трофейної техніки та майна та місцевих ресурсів. Всі заходи організовуються і
здійснюються так, щоб не розкривався задум маневрених бойових дій. Досвід
організації та ведення бойових дій свідчить про те, що для забезпечення
маневрених дій підрозділів тривалістю до 5 діб, в них у першу чергу
створювалися необхідні запаси боєприпасів – декілька бойових комплектів
залежно від завдань підрозділу.
Довідково. За досвідом виконання завдань одного з підрозділів сил
оборони витрати боєприпасів складали:
– артилерійських пострілів, мін, ПТКР – по 0,6 – 0,7 бк;
– ракет до зенітних ракетних комплексів типу “Стріла” – 0,3-0,5 бк;
– танкових і БМП – до 1,0 бк;
– до стрілецької зброї – 0,5-0,6 бк;
– пально-мастильних матеріалів – додаткові запаси залежно від відстані,
яку планується подолати у ході маневру:
– пального – автомобільного бензину – 0,1-0,15 запр., дизельного палива
– 0,25-0,3 запр.;
– танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери та автомобілі
дозаправлялися пальним з бочок і дрібної тари на одному з останніх привалів
перед рубежем можливої зустрічі з противником;
– продовольства – забезпечення продовольством (сухими пайками) на
визначену кількість людей з урахуванням тривалості маневру.
366
Добовий польовий набір продуктів (ДПНП) за 15 нормою на визначену
кількість особового складу з урахуванням тривалості маневру. За цією нормою
забезпечується особовий склад у разі неможливості готувати гарячі страви із
продуктів за основною нормою харчування.
ДПНП 15-ї норми дає повноцінне харчування на добу. Такий пайок
містить набір консервованих готових страв і поділяється на три частини –
“Сніданок”, “Обід” і “Вечерю”, містить приблизно 4500 калорій та необхідні
інструменти (виделки, серветки тощо). Його можна їсти холодним або
розігріти. До складу ДПНП входить безполуменевий нагрівач їжі, за допомогою
якого здійснюється підігрівання перших та других страв.
Забезпечення бутильованою водою із розрахунку 1,5 л на одну особу у
зимовий період та 3 л у літній період. Пошкоджені зразки ОВТ, що потребували
середнього ремонту, евакуювалися в найближчі ремонтно-відновлювальні
органи (РВО). ОВТ, що підлягало капітальному ремонту, евакуйовувалося на
станції завантаження для відправлення їх у військові частини (підрозділи,
установи) логістики ЗСУ, ремонтні підприємства держави та Міністерства
оборони України. У разі неможливості евакуації до РВО та загрози захоплення
противником, ОВТ знищувалося.
Вимоги організації логістичного забезпечення мобільних вогневих груп
(МВГр) визначалися багатьма факторами, роль і значення яких при виконанні
кожного завдання можуть бути різними.
До основних факторів можна віднести:
– бойовий склад і завдання мобільних груп;
– тривалість і способи дій мобільних груп;
– противник та імовірні способи його дій проти мобільних груп;
– строки, порядок їх створення і введення в бій;
– можливості підрозділів логістичного забезпечення щодо задоволення
потреб мобільних груп.
Залежно від завдань, що виконувалися, логістичне забезпечення
мобільних груп здійснювалося в загальній системі, або вимагали підвищеної
автономності (створення додаткових запасів боєприпасів, продовольства, інших
МТЗ; залучення до складу групи додаткових технічних засобів тощо).
Вимоги щодо підвищеної автономності задовільняються, як за рахунок
підвищення спроможностей самої мобільної групи, так і за рахунок сил і
засобів старшого начальника. Разом з тим, підвищення автономності групи не
повинно знижувати її рухомість і маневреність. У вирішенні цього протиріччя і
полягає успіх забезпечення мобільних груп.
Забезпечення підрозділів, що здійснюють маневрені бойові дії,
витратними матеріально-технічними засобами, зокрема боєприпасами, пально-
мастильними матеріалами може здійснюватися з тимчасово створюваних
органів логістичного забезпечення.
УДК 658.7
Шпак С.В., старший викладач кафедри інженерної техніки, Національна
академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, підполковник,
367
Фещин В.В., викладач кафедри інженерної техніки, Національна академія
сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, майор
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПІДРОЗДІЛІВ СИЛ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВЕДЕННЯ
БОЙОВИХ ДІЙ З ВРАХУВАННЯМ НАБУТОГО ДОСВІДУ
Досвід ведення бойових дій показує що велику роль і місце в загальному

успіху ведення бойових дій відіграє питання всебічного матеріального
забезпечення. Тому для логістичного забезпечення військ, що ведуть бойові дії,
доцільно:
– до початку бойових дій військові запаси всіх видів МТЗ поповнити до
встановлених норм. У разі необхідності створити додаткові запаси
продовольства, боєприпасів та пально-мастильних матеріалів;
– одночасно зі створенням необхідних запасів МТЗ евакуювати з
підрозділів несправні зразки ОВТ та МТЗ, що не використовуються;
– поповнення військових запасів ОВТ та МТЗ здійснювати наприкінці дня
або вночі;
– підрозділи логістичного забезпечення розгортати поза населеними
пунктами або на їх околиці, що підвищує їх живучість;
– особливу увага під час маневру слід приділяти логістичному
забезпеченню військ під час проходження ними мостів і тунелів, підготовці на
гірських дорогах майданчиків для зупинки ОВТ, а також організації чергування
тягачів на перевалах і перед крутими підйомами (спусками);
– уникати скупчення сил і засобів логістичного забезпечення в тіснинах,
ущелинах, надійно прикривати сили і засоби логістичного забезпечення від
можливих ударів, повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп
противника;
– поповнення запасів МТЗ замість витрачених та втрачених під час
маневру здійснювати за рахунок запасів, створених у підрозділах під час
підготовки до маневрених дій. Поповнення запасів МТЗ може проводитись
шляхом подачі їх зі складів угруповання військ (сил), а також за рахунок
раніше створених запасів у запланованих районах (викладених на грунт)
ведення бойових дій;
– у підрозділах створювати додаткові запаси боєприпасів у розмірі 0,1-0,2
б/к;
– при машинах створювати додаткові запаси пального в обсязі: на танках
– дизельного палива – 0,3-0,4 запр. (в бочках); на автомобілях – дизельного
палива та автомобільного бензину – 0,2 запр. (в 10-ти та 20-ти літрових
каністрах);
– у підрозділах утримувати запаси сухих пайків не менше, ніж на дві
доби, бутильованої питної води – не менше 3 л (зимою – 1,5 л) на кожного
військовослужбовця на добу.
368
При плануванні транспортного забезпечення наступальних дій (операцій),
враховуючи негативний досвід логістичного забезпечення зс рф, доцільно
виконувати наступні заходи щодо:
– перешкоджання спробам противника, що відходить, здійснювати
загородження та руйнування транспортних комунікацій;
– своєчасного виявлення та усунення загороджень противника;
– безперервного ведення технічної (дорожньої) розвідки мережі
залізничних і автомобільних доріг;
– своєчасного уточнення напрямків відновлення з урахуванням обсягів
руйнувань на них і зосередження основних зусиль сил та засобів МТЗ;
– максимального використання вцілілих ділянок залізничних та
автомобільних доріг, воєнних шляхів підвезення і евакуації для нарощування
залізничних доріг, ВАД;
– швидкого висування необхідних сил і засобів до об’єктів, що
відновлюються та розгортання відновлювальних робіт;
– широкого використання місцевих ресурсів;
– своєчасної доставки до місць проведення робіт відновлювальних
матеріалів та конструкцій;
– вмілого маневру силами і засобами логістики.
Під час комплектування підрозділів ЗС України новітніми зразками ОВТ
необхідно враховувати стан підготовки та оснащеності підрозділів технічного
(логістичного) забезпечення відповідними силами і засобами з метою
подальшого використання за призначенням цих зразків, а також їх технічного
обслуговування та ремонту.
Доукомплектування підрозділів ЗС України доцільно здійснювати (у разі
можливості) однотипним озброєнням та військовою технікою одного покоління
з метою забезпечення зазначених зразків силами і засобами штатних
підрозділів технічного (логістичного) забезпечення.
Необхідно приділяти належну увагу виконанню заходів з відновлення
пошкодженого ОВТ, як основного способу поповнення втраченого озброєння
та військової техніки бойових військових частин та підрозділів ЗС України, а
також підтримувати працездатний стан ОВТ, що знаходиться на
довгостроковому зберіганні у ЗС України.
Використовувати трофейне ОВТ, як один із ефективних способів
поповнення втрат.
Для поповнення військових частин та підрозділів ЗС України замість
втраченого ОВТ використовуються танки Т-72 всіх модифікацій, Т-90, БТР-
82А, БМД-2, стрілецька зброя, вантажівки тощо.
Значна кількість трофейного ОВТ може в подальшому
використовуватись:
– для поповнення військових частин та підрозділів ЗС України, що мають
втрати ОВТ внаслідок ведення бойових дій;
– в якості ремонтного фонду для відновлення власних ОВТ.
369
УДК 681.3.62:004.383
Якимець Р.М., слухач Військового інституту телекомунікацій та
інформатизації ім. Героїв Крут, старший лейтенант, Штаненко С.С., доцент
кафедри телекомунікаційних систем та мереж Військового інституту
телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, підполковник,
Сердюк П.Є., викладач кафедри військової підготовки Військового інституту
телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, майор
ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ПОБУДОВІ

ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ НОВОГО ПОКОЛІННЯ
На сьогодні до галузі нових інформаційних технологій належать

технології інформаційних мереж, розподіленого перетворення інформації,
систем і засобів штучного інтелекту, систем управління базами даних, систем
автоматизованого проєктування, обробки багатосередовищної (мультимедійної)
інформації, нових технічних засобів збирання, обробки, збереження й надання
інформації та безпаперові технології розроблення електронних документів,
геоінформаційні тощо. Поштовхом до стрімкого розвитку сучасних
інформаційних технологій стали досягнення останніх десятиріч у галузях
мікроелектроніки, обчислювальної техніки, оптичних і квантових технологій.
Це дало змогу створити принципово нові пристрої обробки, передавання й
збереження інформації та її передачі.
Концепція створення електронних комунікаційних мереж нового
покоління розробляється з метою формування єдиного загальносвітового
інформаційного простору. Її реалізація припускає подальше злиття
стільникового зв’язку з інформаційно-комунікаційними і комп’ютерними
технологіями, радикальне оновлення устаткування і, як наслідок, подальше
розширення спектру послуг, що надаються, включаючи послуги
високошвидкісної передачі інформації, глобального роумінга і мультимедіа,
незалежно від місцеположення абонента і швидкості його пересування.
Своєчасне розгортання мереж нового покоління NGN – Next Generatіon
Network, мереж майбутнього покоління FGN – Future Generation Networks,
побудованих на сенсорних, нейро- та нанотехнологіях може надати унікальний
шанс для прискореного розвитку всієї електронної комунікаційної галузі
країни, зокрема, в області створення і розвитку конкурентоспроможного
вітчизняного виробництва устаткування телекомунікаційних засобів.
Так, на сьогодні нейронні та сенсорні технології є напрямом науки, що
активно розвиваються. Основні перспективи використання цих технологій
пов’язані з вирішенням складних практичних задач. Широкий круг завдань, які
вирішуються цими мережами, не дозволяє нині створювати універсальні,
могутні мережі, але дає можливість розробляти спеціалізовані електронно-
комунікаційні мережі, що функціонують за різними алгоритмами.
Зазначимо, що поточний стан новітніх технологій привів до широкого
поширення бездротових сенсорних мереж (Wіreless Sensor Network – WSN).
Сенсор, як і будь-який телекомунікаційний вузол або термінал, містить
370
апаратну частину і програмне забезпечення та складається із трьох підсистем
(моніторингу, прийому та обробки даних), комунікаційної системи та джерела
живлення.
Крім цього, WSN є подальшим розвитком промислових мереж АСУ ТП,
які являють собою сукупність територіально розосереджених інформаційних
обчислювальних ресурсів, програмних комплексів управління, що
розміщуються в кінцевих системах мережі та термінальних системах
користувачів, взаємодія між якими забезпечується за допомогою комунікацій і
які спільно утворюють, по суті, єдину мультисервісну платформу, а сукупність
датчиків, що є джерелами вимірювальної інформації, вважатимуться
інформаційною мережею.
Наступним глобальним етапом розвитку телекомунікаційних мереж є
реалізація бездротових динамічних мереж, що самоорганізуються (англ. Ad hoc
network). Головна відмінність бездротових динамічних мереж (далі – Ad hoc
мережі) від традиційних телефонних і комп’ютерних бездротових мереж –
відсутність постійної інфраструктури, що належить оператору або провайдеру.
Крім того, кожний термінал користувача, що належить Ad hoc мережі, повинен
мати можливість функціонувати як кінцевий пристрій і транзитний вузол.
Зазначимо, що паралельно із сенсорними та Ad hoc мережами на сьогодні
активно розвиваються нейронні мережі.
Нейронна мережа є сукупністю нейроподібних елементів, певним чином
з’єднаних один з одним і із зовнішнім середовищем за допомогою зв’язків, що
визначаються ваговими коефіцієнтами. Згідно з існуючою класифікацією
нейронні мережі поділяються на: нейронні мережі прямої дії (одношаровий
перцептрон, багатошаровий перцептрон, мережа радіально-базових функцій) та
рекурентні нейронні мережі (змагальні мережі, мережі Кохонена, мережі
Хопфілда тощо).
Так, найбільш розповсюдженими в області електронних комунікацій є
рекурентні нейронні мережі, які можуть використовуватись для вирішення
завдань прогнозування та управління мережами. В рекурентних нейронних
мережах виходи нейронних елементів наступних шарів мають синоптичні
з’єднання з нейронами попередніх шарів. Це призводить до можливості
врахування результатів перетворення нейронною мережею інформації на
попередньому етапі обробки вхідного вектора на наступному етапі
функціонування мережі.
Крім цього, перевагою можемо вважати властивість нейронної мережі
вирішувати завдання при невідомих закономірностях, адаптуватися до змін
навколишнього середовища, а також протидіяти завадам у вхідних даних.
Отже, застосування сучасних технологій при побудові мереж нового
покоління відкриває нові можливості щодо мінімізації витрат на експлуатацію
та обслуговування електронної комунікаційної мережі завдяки створенню
єдиного мультисервісного (універсального) середовища, а це, в свою чергу,
додасть гнучкості в управлінні електронною комунікаційною мережею, а також
зведе до мінімуму витрати на управління та підтримку електронної
комунікаційної інфраструктури.
371
УДК 629.7
Ярощук В.В., викладач кафедри тактики протиповітряної оборони Сухопутних
Кожедуба, Ярощук Р.В., курсант факультету протиповітряної оборони
Сухопутних військ Харківського національного університету Повітряних Сил
ім. Івана Кожедуба
НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ, ЯКІ ЗМІНЮЮТЬ ХІД ВІЙНИ
Російсько-українська війна на сьогодні – це війна новітніх технологій.

Саме розвідувальні та атакувальні дрони допомогли ЗСУ відбити ворога від
столиці нашої країни в березні 2022 року. Тисячі БПЛА в режимі нон-стоп
передають на командні пункти підрозділів та з’єднань інформацію про
розташування ворога. Передають координати для артилерійських систем,
забезпечують точність влучання. Ворога, який переважає чисельністюв
особовому складі, ОВТ, Україна може перемогти лише завдяки новітніми
винаходам та інноваціям, і ця ідея вже підтримується і військовими та
чиновниками всіх рівнів та загалом українським суспільством.
З початку повномасштабного вторгнення вітчизняна галузь БПЛА
переживає справжній сплеск. У період з 22 лютого 2022 року до лав збройних
сил надійшло тисячі дронів, а загалом було прийнято на озброєння 28 нових
моделей БПЛА різних типів вітчизняного виробництва. Про це Міністерство
оборони повідомило наприкінці липня 2023 року. Серед 28 моделей – дев’ять
моделей дронів-камікадзе, серед яких три літакового типу, а також шість
моделей FPV-дронів.
Займаючи позицію патріотизму, бізнес теж підтримує важливий напрям
як miltech. Компанія Cosmolot створила новий надзвичайно важливий проєкт
для розвитку військових технологій – платформу, де винахідники мають змогу
перевірити свої ідеї на практиці. В нашій країні завжди було багато геніїв, які
рухали технічний прогрес людської цивілізації. Розробник космічних ракет
Сергій Корольов, творець гелікоптерів Ігор Сікорський, батько та син Патони,
які розробили кілька методів електрозварювання – їх винаходами досі
користуються у всьому світі. Хто на даний час стане новими українськими
вченими, винахідниками, геніями, які перевернуть світ в технологічному
прогресі? Саме для того, аби дати новий імпульс розвитку технологій, компанія
Cosmolot ініціювала проєкт, який назвала Brave Inventors. Вперше цю
платформу для винахідників було представлено в грудні 2022 року.
Перші три-чотири місяці війни організатори отримували заявки на різні
винаходи та вивчали їх за допомогою експертів. Нові ідеї надсилали зі всієї
країни майже щодня – з грудня 2022 року до квітня 2023 року було
запропоновано понад 100 різних розробок.
Cosmolot допомагає підтримати суспільний інтерес до цього проєкту. А
також з часом для кожного винаходу було відкрито можливість донатити. Так
кожна ідея проходить перевірку в реальності. Якщо винахід дійсно корисний,
якісний та оригінальний – у розробника буде змога втілити його в життя.
372
Передусім – дуже багато різних моделей БПЛА. Але крім цього, дедалі
більше винахідників намагаються розробити надійний наземний дрон. Є
декілька моделей з різними цілями використання. Це і дрон для бойових
медиків, який транспортуватиме пораненого з-під обстрілу, і дрон-кур’єр, який
доставить набої для бійців на передовій. А також, наземний дрон з кулеметом
для знищення особового складу ворога. Згідно з такою ідеєю, такий дрон
пересуватиметься на гусеничній базі та матиме на озброєнні 12,7-мм кулемет.
Інший варіант такого робота-штурмовика – комплекс на колісній базі з 7,62-мм
кулеметом.
Велика кількість таких розробок ще не проходили випробувань у
реальних бойових діях. Але сам факт того, що подібних ідей з’являється все
більше і більше, дає надію, що незабаром українська армія зможе
використовувати роботи всюди, зменшуючи ризик для найдорожчого, що у нас
зараз є – захисників і захисниць країни в лавах ЗСУ.
Ще один корисний клас розробок, який теж рятуватиме життя воїнів –
роботизовані розміновувачі та дрони-сапери. Для щільно замінованих
територій біля фронту це надзвичайно корисна та потрібна ідея.
Зараз представники проєкту ведуть перемовини з 10 новими партнерами
по цьому проєкту. Це інвестиційні фонди, досвідчені інженери, юридичні
компанії. Кінцева мета – дати можливість масштабувати найкорисніші
винаходи та налагодити їх виробництво в промислових масштабах.
Окремий великий проєкт, який Cosmolot буде втілювати разом з
українською компанією UA Dynamics – велика партія ударних дронів Punisher,
які мають значно підсилити контрнаступ. Перші 15 дронів вже на фронті та
допомагають військовим знищувати ворожі позиції. Протягом жовтня компанія
планує передати фронту наступну партію дронів.
Цей дрон має кілька особливостей і переваг. По-перше, він стійкий для
засобів радіоелектронної боротьби ворога. Саме російські РЕБ часто виводять із
ладу дрони або навіть перехоплюють їх. Подруге, цей дрон – це справжній
безекіпажний бомбардувальник. Він може переносити вибухівку, яка достатньо
потужна, аби знищити легку броньовану техніку росіян, підірвати вантажівки,
склад боєкомплекту, місця зберігання палива. Радіус вбивчої дії уламків після
вибуху – 35 м, це найпотужніша вибухівка, яку зараз переносять БПЛА
українського виробництва. Ще одна важлива особливість Punisher – велика
відстань, на яку він летить – 40-45 км. Це дає змогу вразити логістику ворога,
його тилові підрозділи, залишити передову без постачання боєприпасів. І саме
цим допомогти будь-яким штурмовим діям ЗСУ.
Такі дрони давно використовуються на фронті та вже довели свою
ефективність. Різні підрозділи ЗСУ постійно публікують відео ефективної
роботи Punisher по техніці чи живій силі ворога. Точність та ефективність
літака та професійна робота військових допомагають успішно виконати бойове
завдання та завдати удару по позиціях живої сили та ОВТ противника. Головна
перевага інноваційного дрону Punisher – стійкість до будь-якого РЕБ. А з
огляду на те, що дрон тихий і непомітний, це допомагає знищувати ворога
глибоко в тилу.
373
Тепер таких дронів буде значно більше – Cosmolot надає 100 млн грн на
їх закупівлю. На ці гроші для ЗСУ буде поставлено 50 нових ударних БПЛА
Punisher. За весь час існування цього дрона це найбільша партія для фронту.
Для компанії Cosmolot – це передусім інвестиція в перемогу.
Ударні дрони в повітрі, дистанційні розміновувачі, нові наземні дрони на
гусеничному ходу з кулеметами для підсилення штурмових дій – додайте до
цього нову армію морських дронів, які останнім часом успішно атакують флот
ворога. Фактично це прямий шлях до створення роботизованої армії, яка
кардинально змінить ситуацію на полі бою, допоможе знищити більше ворогів
та збереже життя воїнів української армії.
374
ХІІ МІЖНАРОДНА
НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ
“Актуальні питання забезпечення службово-бойової діяльності

військових формувань та правоохоронних органів”
Збірник тез доповідей
Відповідальний за випуск С.М. Суконько
Комп’ютерна верстка Д.С. Баулін
Формат паперу 60х84/16. Ум. друк. арк. 15,62. Тираж 200 прим. Зам. № 531
Видавець і виготовлювач Національна академія Національної гвардії України

Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 4794 від 24.11.2014 р.
пл. Захисників України, 3, м. Харків, 61001
375

Zbirnyyk Tez Konfer 27 10 2023

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Zbirnyyk Tez Konfer 27 10 2023

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ

“Актуальні питання забезпечення службово-

27 жовтня 2023 року

“Актуальні питання забезпечення службово-

ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ

27 жовтня 2023 року

Голова оргкомітету – заступник начальника науково-дослідного центру –

Відповідальний секретар оргкомітету – науковий співробітник науково-дослідної

Адреса оргкомітету: 61001, м. Харків, площа Захисників України, 3,

Електронна адреса: lab2ndcnangu@ukr.net

Тези доповідей опубліковано в авторській редакції, мовою оригіналу.

© Національна академія Національної гвардії України

“Актуальні питання забезпечення службово-бойової діяльності

Конференція проведена з нагоди традиційного Тижня до Всесвітнього дня

виявлення проблемних питань забезпечення службово-бойової діяльності

1. Науково-технічне супроводження розроблення та модернізації

2. Наукове супроводження розроблення навчально-тренувальних засобів

3. Наукове обґрунтування застосування прикладних інформаційних

4. Сучасні питання удосконалення системи тилового забезпечення

ДОСЛІДЖЕННЯ В НАПРЯМКУ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ

Розробка високоефективних легких броньових матеріалів на даний час є

РОЗВИТОК НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ПО СТВОРЕННЮ ЛЕГКИХ

Дослідження спрямовані на розробку високоефективних броньових

АНАЛІЗ ВІДПОВІДНОСТІ ПРЕДМЕТІВ РЕЧОВОГО ТА

Значний вплив на ефективність виконання бойових (службово-бойових)

Стосовно якісних показників предметів речового забезпечення

Таблиця 2 – Оцінки респондентів щодо покращення сухих пайків

Таким чином, на даний час позначилися розбіжності між наявними у

НОВА МЕТОДИКА ІМІТАЦІЇ РАДІОЛОКАЦІЙНИХ

Загальновідомо, що вище 70% вогневого ураження в сучасних збройних

ФОРМАЛІЗАЦІЯ КООРДИНАЦІЇ ДІЙ СКЛАДОВИХ СИЛ ОБОРОНИ І

Аналіз досвіду ведення бойових дій в сучасних умовах свідчить про

Фактори СБіО Авіація Підрозділи ППО Інші складові

Район виконання План дій: спосіб виконання,

В умовах постійної зміни обстановки, досягнення М можливе за умови

FEATURES OF THE ORGANIZATION OF THE WORK OF LAW

Along with the performance of everyday tasks by police officers sometimes

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ І СИНТЕЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

Якість виконання бойових завдань військовими формуваннями в значній

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ВИКОРИСТАННЯ

Підготовка слухачів оперативного рівня за зазначеною дисципліною

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ

Аналіз застосування артилерійських підрозділів в російсько-Українській

МОЖЛИВІСТЬ ВІДНОВЛЕННЯ БАЛІСТИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК

Однією зі складових проблеми національної безпеки в Україні є

ЗАВДАННЯ ФОРМУВАННЯ ЄДИНОГО МЕРЕЖЕЦЕНТРИЧНОГО

Аналіз новітніх концепцій ведення війн та збройних конфліктів свідчить,

МЕТОДИ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ЗОБРАЖЕНЬ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ

В сучасному світі безпілотні системи (БС) стають все більш популярними

Рисунок 1 – Варіант побудови системи передачі даних з декількох БС на основі

Запропонований підхід передбачає інтеграцію даних не тільки з різних

Рисунок 2 – Структура поділу даних для оптимізованої передачі зображень БС

В результаті закодовані дані зображення поділяються на два окремі

ЕЛЕКТРОННІ НАВЧАЛЬНІ ПЛАТФОРМИ ТА ІНТЕРАКТИВНІ

В сучасному світі електронні навчальні платформи та інтерактивні

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ШВИДКОСТІ ТА ТВЕРДОСТІ ЕЛЕМЕНТА,

Одним з видів зброї несмертельної дії є кінетична зброя несмертельної дії

УДК: 061. НАТО: 327,5 (043.3)

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ АВІАЦІЇ НАТО ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ

Терористичні акти 11 вересня 2001 року змінили систему світової

ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ МАТЕРІАЛІВ В ХОДОВОЇ ЧАСТИНІ