8 9 PB

ISSN 2706-7386
ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ВИПРОБУВАНЬ І СЕРТИФІКАЦІЇ
ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ
ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

ДЕРЖАВНОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ
ВИПУСК № 3(9) 2021
Науково-теоретичний та науково-практичний
збірник наукових праць
2021
УДК 623(062.552)
З-41
Рекомендовано до друку науково-технічною радою Державного науково-дослідного
інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки (Протокол № 21
від 22.09.2021 року).
Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки / ДНДІ ВС ОВТ. – Чернігів: Євенок О.О., 2021.
– Вип. № 3(9). – 156 с. – ISSN 2706-7386.
сертифікації озброєння та військової техніки спрямований на висвітлення проблемних
питань наукового та науково-технічного характеру у галузі створення, випробування, оцінки
відповідності озброєння та військової техніки і пошук шляхів їх вирішення.
Збірник буде корисним здобувачам вищої освіти, науковим та науково-педагогічним
працівникам закладів вищої освіти; інженерам та науковим працівникам у галузі створення,
випробування та оцінки відповідності озброєння та військової техніки, працівникам
інженерно-технічного складу експлуатуючих підрозділів.
Редакційна колегія
Головний редактор: Editor-in-Chief:
Башинський В.Г. – доктор технічних наук, Bashynskyi Volodymyr – Dr.Sci.(Eng.), Senior
старший науковий співробітник, заслужений діяч Researcher, Honored Worker of Science and
науки і техніки України, лауреат Державної Technology of Ukraine, The Laureate of State Prize
премії України в галузі науки і техніки, академік of Ukraine in Science and Technology, Member
Академії технологічних наук України. ATS Ukraine.
Заступник головного редактора: Deputy Editor-in-Chief:
Дмитрієв В.А. – доктор технічних наук, старший Volodymyr Dmytriiev – Dr.Sci.(Eng.), Senior
науковий співробітник, лауреат Державної премії Researcher, The Laureate of State Prize of Ukraine
України в галузі науки і техніки, член- in Science and Technology, Corresponding member
кореспондент Академії технологічних наук of ATS Ukraine.
України.
Члени редакційної колегії: Editorial Board:
Бурсала О.Л. – кандидат технічних наук, Аlexander Bursala – Ph.D.(Eng.), Senior
старший науковий співробітник; Researcher;
Денисов О.І. – доктор технічних наук, професор, Аlexander Denisov – Dr.Sci.(Eng.), Professor,
Заслужений діяч науки і техніки; Honored Worker of Science and Technology;
Космач О.П. – кандидат технічних наук; Aleksandr Kosmach – Ph.D.(Eng.);
Кукобко С.В. – кандидат технічних наук; Sergey Kukobko – Ph.D. (Eng.);
Ляшенко В.А. – кандидат технічних наук, Volodymyr Liashenko – Ph.D. (Eng.), Senior
старший дослідник; Researcher;
Нікітченко В.І. – кандидат технічних наук, Viktor Nikitchenko – Ph.D. (Eng.), Senior
старший дослідник; Researcher;
Павленко А.Г. – кандидат технічних наук; Anatolii Pavlenko – Ph.D. (Eng.);
Сапон С.П. – кандидат технічних наук, доцент; Sergey Sapon – Ph.D.(Eng.), Assistant;
Сиза О.І. – доктор технічних наук, професор. Olga Sizaya – Dr.Sci.(Eng.), Professor.
Відповідальний секретар: Executive Managing Editor:
Аркушенко П.Л. – кандидат технічних наук. Pavlo Arkushenko – Ph.D.(Eng.).
Збірник включений до Переліку наукових фахових видань України категорія “Б”, за

спеціальністю – 255 технічні, військові науки, наказ МОН України від 15.04.2021р. № 420.
Публічність та доступ:
Збірник зберігається в загальнодержавній реферативній базі даних Державної бібліотеки
ім. Вернадського “Україніка наукова”, індексується на платформі Open Journal Systems (OJS) у
Crossref, Google Scholar та включений у міжнародну базу даних наукових журналів Index
Copernicus. Збірник має повністю відкритий доступ: https://dndivsovt.com.
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 23995-13835Р від 19.06.2019
ЗМІСТ
Акимов О.О., Бояров В.Т., Жданюк М.М., Холодний Р.В., Панков С.А.
Розробка методики оцінювання надійності кулькових опор башти бойової 4
машини піхоти БМП-2
Баранік О.М.
Метод підвищення надійності апаратури керування авіаційних ракет класу 10
“повітря-поверхня”
Бояров В.Т., Бурсала О.Л., Голуб В.М., Жданюк М.М., Чередніков О.М.
Концепція оцінювання гранично допустимих показників безвідмовності 17
вертольотів державної авіації
Bursala O.L., Golub V.M., Cherednikov O.M., Chupryna V.M., Kovalenko I.V.
Determination of operational reliability indicators of aviation equipment taking into 25
account ICAO recommendations
Кокойко А.В.
Підхід до формалізації процесу ведення спеціальних дій підрозділом 36
спеціального призначення з використанням аналітико-стохастичної моделі
Ільєнко В.М., Геращенко М.М., Лось А.М., Саутін О.О., Сірик О.М.
Оцінка якості каналів радіозв’язку безпілотних авіаційних комплексів 44
спостереження
Козачук В.Л., Слюсаренко М.О.
Спосіб контролю наявності сторонніх речовин та предметів у каналі ствола за 53
допомогою монохромного світла
Корнієнко С.П., Корнієнко І.В. Шевага В.В., Казначей С.М., Кравченко В.С.
Обгрунтування етапів розробки інформаційної системи супроводження 58
випробувань ОВТ ЗС України
Кузнєцов О.Л., Коломійцев О.В., Яровий С.В., Олійник Р.М., Живець Ю.М.
Підвищення точності вимірювання кутових координат повітряних об’єктів при 65
багатоканальному прийомі радіолокаційного сигналу
Кузьміч О.Є., Аркушенко П.Л., Андрушко М.В., Гайдак І.Г., Пащенко С.В.
Розгляд алгоритму експлуатації авіаційної техніки державної авіації України “за
73
станом” з використанням наземних засобів технічного контролю та систем
бортових вимірювань
Лаппо І.М., Приходько С.М., Мартинюк С.С., Шульга С.І.
Аналіз положень національних стандартів щодо випробувань озброєння та 79
військової техніки на вплив механічних факторів
Литовченко Д.М., Куценко В.В.
Показники ефективності стрільби ЗГРК ”Тунгуска” при стрільбі по нетиповим 88
цілям ракетним та артилерійським озброєнням
Пилипенко О.І., Колесник Д.М., Березняк А.М., Кохан В.В., Панкул О.М.
Засоби, стенди та машини для випробувань зубчастих коліс і передач 97
вертольотних редукторів
Пінчук А.М., Гарбуз М.І., Зелений П.В., Гарнець Д.П., Іванов Д.А.
118
Аналіз досвіду застосування систем виявлення пусків ракет
Сурков О.О., Лобанов А.А.
Розроблення цілісної методології стратегічного планування розвитку Збройних Сил 130
України на основі спроможностей
Телевний І.В., Каплюк О.М., Кірдей Л.М., Сподін О.І.
Щодо розрахунку кисневого балансу багатокомпонентної термобаричної вибухової 145
речовини
Вимоги до оформлення статті у Збірник наукових праць ДНДІ ВС ОВТ 152
Алфавітний покажчик 155
3
Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. 2021. Вип. № 3(9)
ISSN 2706-7386
УДК 629. 542 DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.01
Акимов О.О., Бояров В.Т., Жданюк М.М., Холодний Р.В., Панков С.А. Державний науково-
дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки
РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ НАДІЙНОСТІ

КУЛЬКОВИХ ОПОР БАШТИ БОЙОВОЇ МАШИНИ ПІХОТИ БМП-2
Розроблена методика оцінювання надійності кулькових опор башт військової бронетехніки. Приведені
результати випробувань кулькових опор башти бойової машини піхоти БМП-2. Проведена оцінка надійності
кулькових опор башт бронетехніки з врахуванням пошкоджень кульок. Визначений вплив імовірності
безвідмовної роботи кульок на довговічність кулькової опори.
Ключові слова: бронетехніка, випробування, кулька і опора башт бронетехніки, надійність.
Вступ. На озброєнні Збройних Сил України знаходиться значна кількість військової

бронетехніки минулих років випуску. Підтримку надійності бронетехніки під час її
використання або відновлення після значного терміну зберігання, доцільно здійснювати
шляхом проведення ремонту та модернізації з використанням нових матеріалів, технологій,
оснащення новими видами озброєнь.
В рамках проведення заходів щодо заміни запасних частин та комплектуючих
російського виробництва на вітчизняні, КНВО “Форт” МВО МВС України виготовили
дослідну партію кульок кулькових опор башти бойових машин типу БМП. В результаті
проведення модернізації в кулькову опору башти стальні кульки замінено на кульки,
виготовлені з композитного мaтеpіaлy.
Постановка проблеми. Значна частина броньованих машин БМП-2 потребує заміни
кулькових опор башти. Кулькова опора являє собою великий радіально-упорний підшипник,
обоймами якого є погони башти. Нерухомий нижній погон закріплений за допомогою
гвинтів до даху корпусу машини. Над нерухомим погоном встановлений рухомий верхній
погон, до якого болтами кріпиться башта. В результаті модернізації в кулькову опору
передбачено закладання 135 кульок, виготовлених з матеріалу Ultrafortm® №2720 М63 з
номінальним діаметром 25,4 мм.
До кульок кулькових опор башти машин типу БМП в технічних умовах (ТУ)
висуваються ряд вимог до технічних характеристик, які можуть під час експлуатації
змінюватися в широких межах.
Оцінка рівня довговічності кулькових опор за даними експлуатації має ряд
особливостей, що зумовлено нерегулярністю надходження даних про стан кульок, які
отримують під час проведення технічного обслуговування, типових і спеціальних
випробувань, ремонтів, де передбачено розбирання кулькової опори.
Розробка методичних матеріалів з визначення надійності кульок, кулькової опори,
проведення випробувань та аналіз результатів дослідження дозволить прийняти об’єктивне
рішення про стан кулькової опори та спрогнозувати її довговічність.
Актуальність дослідження. В рамках проведення заходів із забезпечення
національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії, оцінка
надійності модернізованих бойових машин піхоти є актуальною.
Модернізація спрямована на забезпечення надійності машин, від яких залежить
виконання бойових завдань, безпосередньо життя військових, що матиме позитивний вплив
на обороноздатність країни [1–3].
Зв'язок авторського доробку із важливими науковими та практичними
завданнями. Методика визначення надійності кульок кулькових опор башти бойових машин
типу БМП використана при проведенні визначальних відомчих випробувань дослідної партії
виробів Кулька КП–2, виготовленої за ТУ У 22.2-01199251-056:2020.
© Акимов О.О., Бояров В.Т., Жданюк М.М., Холодний Р.В., Панков С.А., 2021
4
ISSN 2706-7386
Мета роботи. Метою роботи є розробка методики визначення надійності кульок
кулькових опор башти бойових машин типу БМП.
Аналіз останніх досліджень. Методичному забезпеченню надійності різноманітних
технічних систем присвячена робота [1]. Для технічних систем, у яких переважають раптові
відмови, рекомендується використовувати експонентний закон розподілення відмов [2]. При
експлуатації впродовж значного часу переважають процеси зношення, які призводять до
поступових відмов, що підкоряються нормальному закону розподілення випадкових
величин [3].
При експлуатації кулькових опор башти можливе руйнування кульок, що
класифікується як раптові відмови, зміна геометричних параметрів кульок в результаті
зношування, що може привести до поступової відмови.
У роботах, присвячених дослідженню надійності обладнання АЕС [4–5] розглянуті
питання впливу пошкоджень вузлів обладнання на його безвідмовність.
Методичних розробок окремих об’єктів, які характеризуються кількома незалежними
видами пошкоджень, їх впливу на надійність, у доступних джерелах не виявлено.
Основна частина. Вихід геометричних параметрів кульок за допустимі межі вимог
ТУ є пошкодженням, але вони мають значний вплив на довговічність кулькової опори.
Незважаючи на те, що такі кульки повинні бути вилучені та замінені на якісні, наявність
таких випадків повинна бути врахована при прогнозуванні довговічності опори. Під час
військової експлуатації немає необхідності свідомо (навмисно) доводити кулькову опору до
фактичної відмови, враховуючи вимоги щодо забезпечення боєздатності військових
формувань. Неврахування наявних пошкоджень кульок, невизначеність закономірності їх
виникнення, може призвести до неадекватності оцінок прогнозування показників
довговічності кулькової опори.
Кульки опор башти бойових машин типу БМП під час експлуатації можуть
руйнуватися, приходити в непрацездатний стан, що класифікується як раптові відмови,
виникнення яких підпорядковується експонентному закону розподілу випадкових подій
[1–4] та характеризується імовірністю безвідмовної роботи.
Поступова зміна геометричних параметрів кульок в результаті зношування також
призводить до невідповідності їх вимогам ТУ (аналогічно поступовим відмовам),
виникнення яких підпорядковується нормальному закону розподілу випадкових подій та
характеризується імовірністю невідповідності геометричних параметрів вимогам ТУ.
Особливістю визначення наробітку кульок на відмову або пошкодження є
неможливість фіксації наробітку кульки на відмову, під час виникнення події.
Розробка методики. Для планування випробувань на надійність використовуємо план
[5] без фіксації наробітку на відмову (пошкодження) [6].
За час проведення випробувань за відсутності відмов зв'язок між числом об’єктів
випробувань, кількістю випробувань та імовірністю безвідмовної роботи наступний [6]:
N = ln(1- q) / lnP(T),d = 0, (1)
де Р(Т) – нижня довірча границя імовірності безвідмовної роботи;
q – довірча імовірність.
За наявності відмов зв'язок між числом об’єктів випробувань, допустимою кількістю
відмов та імовірністю безвідмовної роботи наступний [6]:
d
N = -  χq2 (2d + 2) / 2lnP(T), d  P(T)  0,8, (2)
2  
де d – число відмов;
χ q2 (k) – квантиль ХИ-квадрат розподілу з числом ступенів свободи k, відповідна
імовірності q [2].
Критеріями відмов (пошкоджень) є:
1. руйнування кульки;
5
ISSN 2706-7386
2. не відповідність параметрів кульки вимогам ТУ:
- відхилення середнього діаметра від номінального,
- відхилення від сферичної форми.
Для оцінки впливу надійності кульок на працездатність кулькової опори введемо
поняття “узагальнена імовірність безвідмовної роботи кулькової опори – PL” в наступному
вигляді:
РL= Р(р)×Р(д)×Кд×Р(с)×Кс, (3)
де Р(р) – імовірність руйнування кульки:
Р(д) – імовірність невідповідності середнього діаметра вимогам технічної документації;
Кд – коефіцієнт впливу величини зношування діаметра кульки на її стійкість до
руйнування;
Р(с) – імовірність невідповідності сферичної форми кульку вимогам технічної
документації;
Кс – коефіцієнт впливу величини зношування діаметра кульки на її стійкість до
руйнування.
Знання кількості забракованих кульок по кожному параметру та загальної кількості
кульок дає можливість оцінити імовірність невідповідності параметрів кульок вимогам ТУ
по кожній характеристиці відповідно [6].
Розподіл ресурсу підшипників кочення підкоряється закону Вейбула. У відповідності
з цим законом зв’язок між імовірністю безвідмовної роботи та ресурсом має наступний
вигляд [7]:
( L )α ln(0,N)
L (4)
PL = e N ,
де L – довговічність кулькової опори;
LN – N% ресурс;
α – параметр форми розподілу Вейбула, зв’язаний з розсіюванням ресурсу (у
відповідності ГОСТ 18855–94 α=1,5).
Знання фактичної імовірності безвідмовної роботи дозволить визначити фактичну
залишкову довговічність кулькової опори.
Проведення випробувань. Група кульок у кількості 135 шт., виготовлена у
відповідності до ТУ, була встановлена у кулькову опору башти. Випробування проводилось
у фактичних кліматичних умовах, максимально наближених до реальної військової
експлуатації. Стійкість зразків до дії кліматичних чинників відповідала вимогам ТУ.
Розрахунок кульок на міцність показав, що запас міцності забезпечений:
- при рівномірному навантаженні на всі кульки – 59,11;
- при нерівномірному навантаженні всієї башти на одну кульку – 2,19.
Надійність роботи складових вузлів башти зразка БМП щодо обертання її у
горизонтальній площині (в ручному та автоматичному режимах) перевірялися в наступному
обсязі:
- на стоянці, у горизонтальній площині – 2,5 години;
- під час руху (здійснення пробігу 100 км) – 2 години;
- на кутах підйому та спуску 35°, косогору 20° – 1,7 годин.
За час випробувань рух по ґрунту склав 104 км.
Після сумарного наробітку впродовж 6,2 годин був проведений контрольний огляд всіх
135 кульок та визначені їх основні параметри на відповідність ТУ.
Обробка результатів. Результати випробувань кульок кулькової опори бойової
машини піхоти приведені в таблиці 1.
6
ISSN 2706-7386
Таблиця 1
Результати випробування кульок баштової опори
Фактичний Кількість
№ Вимоги ТТХ та
з/п
Вид контролю результат забракованих
ТУ
(не більше) кульок
Контроль відхилення
1. 25,4 ±0,1 25,46 0
середнього діаметра зразка, мм,
Контроль відхилення
2. не більш 0,050 0,046 0
сферичної форми зразка, мм
3. Руйнування кульки, кількість Не допускається Не виявлено 0
Результат розрахунку імовірності безвідмовної роботи при довірчій імовірності q=0,95

одержані з використанням (1), приведені в таблиці 2.
Таблиця 2
Результати розрахунку імовірності безвідмовної роботи кульок
Кількість Значення
Вид відмови Імовірність, Коригована
забракованих коефіцієнту
пошкодження Р імовірність
кульок впливу
Руйнування кульки, мм 0 0,9772 1,0 0,9772
Відхилення сферичної
0 0,9772 0,95 0,9283
форми зразка, мм
Відхилення середнього
0 0,9772 0,92 0,8990
діаметра зразка, мм
Узагальнена імовірність безвідмовної роботи кульок визначиться на основі (3) та

становить;
РL= 0,9772×0,9283×0,8990 =0,8155 (5)
Розподіл ресурсу підшипників кочення підкоряється закону Вейбула. У відповідності
з цим законом зв’язок між імовірністю безвідмовної роботи опори та її ресурсом має
вигляд [7]:
L α
( ) ln(0.9)
L90 (6)
PL = e ,
де L – довговічність кулькової опори;
L90 – 90% ресурс;
α – параметр форми розподілу Вейбула, зв’язаний з розсіюванням ресурсу (у відповідності
ГОСТ 18855–94 α=1,5).
В розрахунках підшипників кочення відношення ресурсу реального до 90% ресурсу
а= L/L90 називають коефіцієнтом надійності, який визначається з наступного виразу:
ln(PL ) 1
a=( )α (7)
ln(0.9)
З врахуванням (6) вираз (5) набуває наступного вигляду:
(a)α ln(0.9) (8)
PL = e
На рисунку 1 приведена залежність імовірності безвідмовної роботи кулькової опори
від коефіцієнта надійності.
7
ISSN 2706-7386
Рис.1. Залежність імовірності безвідмовної роботи кулькової опору

від коефіцієнта надійності
З таблиці 2 видно, що врахування відхилення геометричних параметрів кульок
кулькової опори веде до зниження імовірності безвідмовної роботи з 0,9772 до 0,8155.
З рисунку 1 видно, що таке зниження ймовірності відмови кулькової опори знижує її
довговічність в 1,5 рази.
У технічній документації, науковій літературі відсутня інформація про вплив
параметрів зношування кульок на довговічність кулькової опори, але це явище необхідно
враховувати під час експлуатації, що може бути корисним для діагностування довговічності
кулькової опори при її експлуатації, а також при переході на обслуговування бронетехніки за
технічним станом.
Висновки. Розроблена методика визначення надійності кульок кулькових опор башти
бойових машин типу БМП, була опробована під час проведення практичних випробувань.
Були проведені випробування дослідної партії кульок та проведений аналіз результатів
випробувань. Визначений вплив імовірності безвідмовної роботи кульок на довговічність
кулькової опори. При визначенні довговічності кулькової опори, визначена необхідність
враховувати наявність пошкодження кульок.
Рекомендації. Для перевірки адекватності методики потрібно збільшити час
випробувань кулькової опори за рахунок проведення випробувань під час її експлуатації.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Надежность и эффективность в технике: справочник в 10 т. Т.6. Экспериментальная
отработка и испытания.; ред. совет: пред. В.С. Авдуевский [и др.]. – М.: Машиностроение,
1989. – 376 с.
2. Надійність техніки. Методи оцінки показників надійності за експериментальними
даними: ДСТУ 3004–95. – [Чинний з 1996-01-01]. – К.: Держстандарт України, 1995. – 131 с.
3. КСКК. Методы оценки соответствия требованиям по надежности:
ГОСТ В 20.57.304–76. – [введ. 01.01.1978]. – М.: Изд-во стандартов, 1976. – 136 с.
4. Антонов А. Об определении индивидуального ресурса изделий атомных станций //
Надежность и контроль качества. – 1996. – Вып. № 10. – С. 18–22.
5. Чекалин В. Алгоритм расчета надежности сложных технических систем // Надежность
и контроль качества. – 1997. – Вып. № 2. – С. 5–10.
6. Надежность в технике. Методы контроля показателей надежности и планы
контрольных испытаний на надежность: ГОСТ 27.410–87. – [введ. 01.01.1988]. – М.: Изд-во
стандартов, 1987. – 109 с.
7. Решетов Д.Н. Надежность машин / Д.Н. Решетов, А.С. Иванов, В.З. Фадеев; под общей
редакцией Д.Н. Решетова. – М.: Высшая школа, 1988. – 235 с.
Акимов Олександр Олександрович Olexandr Akimov
кандидат технічних наук, старший науковий Candidate of Technical Sciences, Senior
співробітник Державного науково- Researcher of State Scientific Research Institute
дослідного інституту випробувань і of Armament and Military Equipment Testing
сертифікації озброєння та військової техніки, and Certification, Chernihiv, Ukraine
Чернігів, Україна https://orcid.org/0000-0002-4443-8755
https://orcid.org/0000-0002-4443-8755 +38050-385-01-79
8
ISSN 2706-7386
+38050-385-01-79
Бояров Володимир Тихонович Volodymyr Boiarov
науковий співробітник Державного науково- Researcher of State Scientific Research Institute
https://orcid.org/0000-0002-5824-0678 +38097-757-56-72
+38097-757-56-72
Жданюк Микола Миколайович Mykola Zhdanyuk
старший науковий співробітник Державного Senior Researcher of State Scientific Research
науково–дослідного інституту випробувань і Institute of Armament and Military Equipment
сертифікації озброєння та військової техніки, Testing and Certification, Chernihiv, Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-0339-5445 +38050-647-19-55
+38050-647-19-55
Холодний Руслан Віталійович Ruslan Kholodnyi
https://orcid.org/0000-0002-1168-5215 +38093-583-49-80
+38093-583-49-80
Панков Сергій Анатолійович Sergii Pankov
науково–дослідного інституту випробувань і Institute of Armament and Military Equipment
https://orcid.org/0000-0002-3582-9279 +380(98)-288-73-58
+380(98)-288-73-58
DEVELOPMENT OF METHODS OF RELIABILITY ASSESSMENT FOR

TURRET BALL BEARING RING OF A BMP-2 INFANTRY FIGHTING VEHICLE
O Akimov, V Boiarov , M Zhdaniuk, R Kholodnyi and S. Pankov
A large part of BMP-2 Infantry Fighting Vehicles needs to replace turret ball bearing rings. Under realization
of replacement of spare parts and components made in Russia with domestic ones, KNVO "Fort" MVO Ministry of
Internal Affairs of Ukraine made an experimental batch of balls for turret ball bearing rings of infantry fighting
vehicles BMP type. As a result of modernization of a turret ball bearing ring, steel balls were replaced with balls made
of composite material.
A turret ball bearing is a large radial thrust bearing, cages of which are turret races. A stabile lower race is
fixed by means of screws to a top of the vehicle‟s hull. Above the fixed race there is a movable upper race to which the
turret is bolted.
A method for assessing the reliability of turret ball bearing rings of military armored vehicles was developed.
The results of tests of turret ball bearing rings of BMP-2 infantry fighting vehicle tower are given. The reliability of
turret ball bearing rings of armored vehicles was assessed taking into account the damage to the balls. The main types
of damage to the balls: non-compliance of balls average diameter and non-compliance of the spherical shape of the
ball to the requirements of operating documentation. The impact of the probability of no-failure operation of the balls
on the durability of the ball bearing is determined.
It is necessary to take into account the presence of damage to the balls when determining the durability of the
ball bearing. To validate the adequacy of the method, it is necessary to increase the test time of the ball bearing by
conducting tests during its operation.
Keywords: armored vehicles, balls tests, tests of ball bearings and turret ball bearing rings of armored
vehicles, reliability of ball bearings.
9
ISSN 2706-7386
УДК 623.463.5.001.57.(06) DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.02
Баранік О.М. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
МЕТОД ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ АПАРАТУРИ КЕРУВАННЯ

АВІАЦІЙНИХ РАКЕТ КЛАСУ “ПОВІТРЯ-ПОВЕРХНЯ”
У статті обґрунтована необхідність переходу керованих авіаційних засобів ураження класу “повітря-
поверхня” на експлуатацію за технічним станом. Показані недоліки існуючої системи контролю технічного
стану керованого авіаційного озброєння. Наведені особливості появи помилок першого та другого роду при
контролі технічного стану авіаційного озброєння. Запропонований метод підвищення надійності апаратури
керування керованих авіаційних засобів ураження класу “повітря-поверхня” за рахунок проведення
контрольних перевірок у міжперевірочному інтервалі. Показані особливості застосування розробленого
методу щодо розрахунку як кількості контрольних перевірок так і їх періодичність у межах міжперевірочного
інтервалу.
Ключові слова: керовані авіаційні засоби ураження, помилки першого та другого роду, система
контролю, міжперевірочний інтервал, надійність, інформаційна надмірність.
Постановка проблеми. На теперішній час на утриманні та озброєнні Повітряних Сил

Збройних Сил України знаходяться керовані авіаційні ракети (КАР) типу Х-25, Х-29, Х-59,
Х-58 та їх модифікації.
Відомо, що гарантійний термін зберігання ракет у штатній упаковці в сховищах без
опалення, під навісом або брезентом при умовах виключення прямої дії опадів та сонячних
променів – до 15 років з моменту їх приймання Замовником.
Сьогодні КАР, що були поставлені до військових частин, які розташовані на території
України до 1991 року, вже вичерпали термін зберігання.
Сучасний стан наявного арсеналу керованих авіаційних засобів ураження (КАЗУ)
обумовлює існування гострої прикладної проблеми його оновлення [1]. Вирішення названої
проблеми можливе за рахунок реалізації декількох шляхів:
– розробки та серійного виробництва перспективних КАЗУ силами вітчизняної
промисловості або в кооперації;
– ліцензійного виробництва нових КАЗУ;
– модернізації наявних зразків КАЗУ із проведенням робіт щодо продовження їх
призначених показників термінів служби;
– закупівлі нових сучасних зразків КАЗУ на світовому ринку озброєнь.
Кожний з названих шляхів породжує важливе прикладне завдання своєчасного
контролю технічного стану КАЗУ з метою визначення набору значень їх найважливіших
тактико-технічних характеристик для відповіді на питання щодо можливості (неможливості)
їх подальшого використання за призначенням.
Особливістю КАЗУ є їх тривалий термін експлуатації та одноразове використання.
Отже, переважна більшість процесу експлуатації КАЗУ полягає у зберіганні (на складах,
арсеналах, на підвісках літаків і вертольотів, безпілотних літальних апаратів). Це потребує
проведення додаткових операцій під час експлуатації – періодичного контролю технічного
стану КАЗУ з метою визначення поточного стану таких засобів для запобігання можливих
відмов, особливо при виконанні бойових завдань. При цьому ресурс систем управління та
наведення КАЗУ обмежений і не дозволяє виконувати операції з контролю технічного стану
у будь-який час через витрати ресурсу.
Таким чином, виникає протиріччя між необхідністю періодичного контролю
технічного стану КАЗУ з тривалим терміном зберігання, гарантований термін експлуатації
яких вичерпаний, та відсутністю дієвих методів забезпечення необхідного рівня
достовірності оцінки цього стану.
© Баранік О.М., 2021

10
ISSN 2706-7386
Відмітимо, що у статті розглядаються питання щодо складових КАЗУ – систем
управління та наведення. При цьому контроль технічного стану планера та ракетного
двигуна не розглядається. Це пояснюється тим, що за даними експлуатації, найчастіше
причинами виходу з ладу КАР, були відмови апаратури керування.
Таким чином, переведення КАЗУ класу “повітря – поверхня” на експлуатацію за
технічним станом потребує розробки методів і засобів контролю їх технічного стану на етапі
експлуатації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідність проведення контролю
технічного стану озброєння і військової техніки (ОВТ) при переході на експлуатацію за
технічним станом представлена у [3–10]. Аналіз даної літератури показав, що в ній не
розглядається питання визначення поточного стану ОВТ одноразового застосування та
техніки, яка відпрацювала встановлені терміни експлуатації, до яких відносяться КАЗУ.
При переході на експлуатацію за технічним станом КАЗУ виникає необхідність
проведення контролю технічного стану елементів, пристроїв ракети та складових частин
ракет, які не контролюються під час експлуатації [2].
Для усього існуючого парку КАЗУ, що є на озброєнні ПС ЗС України, характерні такі
особливості контролю технічного стану [11]:
– забезпечення інструментального контролю параметрів складових частин ракети;
– наявність у складі засобів ураження пристроїв, технічний стан яких може бути
визначено тільки органолептичними методами (зовнішнім оглядом);
– відсутність можливості проконтролювати стан деяких пристроїв в умовах
експлуатації. До таких пристроїв відносяться порохові заряди двигуна та порохові
акумулятори тиску, запобіжно-виконавчі механізми, вибухові речовини бойових частин
ракет, повітряно-арматурні блоки.
Для контролю технічного стану апаратури керування авіаційних ракет
використовуються різні засоби вимірювальної апаратури, сукупність яких утворює
контрольно-перевірочну систему. Відомі два методи забезпечення надійної експлуатації
будь-якої технічної системи, у тому числі вимірювальної: підвищення та підтримання
надійності кожного її елементу і створення інформаційної надмірності шляхом апаратурного
або часового резервування [12].
Сьогодні для підвищення надійності апаратури керування авіаційних ракет у процесі
їх експлуатації проводяться періодичні перевірки (контроль технічного стану) і ремонтні
роботи, спрямовані на підвищення надійності окремих складових і ракети у цілому. З тією ж
метою сьогодні зменшують міжперевірочний інтервал (МПІ) періодичних перевірок
авіаційних ракет, призначені терміни яких продовжено [13]. Проте, при цьому не лише
зменшується коефіцієнт готовності таких ракет, але й створюється ситуація, коли переважна
більшість таких ракет, що поступають на перевірку, є свідомо справними, тобто витрачається
їх ресурс на додаткові перевірки. До того ж збільшення МПІ викликає зниження надійності
даного виду озброєння. Для вирішення вказаного протиріччя запропонований метод
підвищення надійності апаратури керування авіаційних ракет.
Мета статті – розробка методу коригування МПІ апаратури керування авіаційних ракет
“повітря-поверхня” для підвищення надійності.
Виклад основного матеріалу. Зробимо припущення, що після кожного
встановленого циклу визначення технічного стану апаратури керування авіаційних
керованих ракет проводяться контрольні вибіркові перевірки тих ракет, які за результатами
попередніх контрольних або поточних перевірок визнавалися несправними та були
відремонтовані (відрегульовані). Після закінчення МПІ проводиться чергова перевірка усіх
КАЗУ, що знаходяться в експлуатації до кінця МПІ. Розглянемо можливість використання
контрольних перевірок для коригування параметрів експлуатації апаратури керування КАЗУ,
у тому числі їх МПІ, з метою збільшення їх надійності.
11
ISSN 2706-7386
Очевидно, черговій контрольній перевірці піддається група авіаційних ракет, що
містить справні та несправні зразки або їх складові елементи. При визначенні їх справності
можливі помилки першого та другого роду [14], [15].
За результатами перевірки апаратури керування КАЗУ можливі такі події:
- імовірність виявлення відмови  ;
- імовірність появи помилки першого роду 1  ;
- імовірність того, що справна ракета визначається справною  ;
- імовірність появи помилки другого роду 1  .
У роботі [16] було запропонований метод підвищення надійності радіоелектронної
апаратури складних технічних систем з урахуванням даних помилок.
З урахуванням результатів [16] доцільно розробити наступний метод завдання та
коригування параметрів експлуатації апаратури керування авіаційних керованих ракет.
1. Первинне значення інтервалу часу між двома перевірками ракети задається:
n
Tпр  T0 , (1)
M
де T0 – середній час безвідмовної роботи ракети, n – математичне очікування кількості
ракет, що відмовили впродовж часу Т 0 , M – загальна кількість ракет однієї групи в частині.
На початковому етапі завдання значення інтервалу часу між двома перевірками
пропонується скористатися наступною формулою:
Tпр  T / i,
де i  3...10.
При цьому передбачається, що прийнятий МПІ T для авіаційних ракет відповідає
рівню імовірності відмови 10...20  %, а тривалість Tпр необхідно вибрати так, щоб
імовірність відмови для ракети за один цикл не перевищувала  2...3 %.
2. Наступним етапом є визначення кількості контрольних перевірок впродовж
прийнятого МПІ T :
N  T / Tпр . (2)
3. Розраховуємо апріорну кількість несправних ракет, що знаходяться в експлуатації
до кінця N -ї контрольної перевірки:
n
А  N   1  1     ,
N
  
де  – імовірність виявлення відмови, яка визначається:
ke (i )
 100 0 0 , (3)
ae (i)
де kе (i) – дійсна кількість несправних ракет, яка виявлена у результаті і-тої перевірки;
ae (i) – дійсна кількість ракет несправних до кінця прийнятого МПІ.
4. Розраховуємо апріорну кількість несправних ракет, що відмовили до кінця N -ої
кількості контрольних перевірок:
 nN  2     2 1    1  1     n
N
Y N    .
2 2
5. Розраховуємо апріорну кількість несправних ракет, виявлених у результаті

проведення N контрольних перевірок:
 1    N
В  N   n N 1  1      .
  
12
ISSN 2706-7386
Величини Y  N  і A( N ) слід порівняти з допустимими, якщо такі задані. У разі
потреби скоригувати число N .
У результаті контрольних і поточних перевірок ракет визначається дійсна кількість
несправних ракет ke  i  , i  1, N , виявлених за допомогою контрольних перевірок. У
результаті чергової перевірки ракет, що проводиться у кінці МПІ, визначається дійсна
кількість несправних ракет ae  i  .
За розрахунковими значеннями ke  i  і ae  i  можна уточнити експериментальне
значення коефіцієнта  e відповідно до виразу (3), за умови i  N . Додатково необхідно
порівняти апріорне значення  з експериментальним  e і, у разі потреби, з'ясувати причини
їх розбіжності.
Потім послідовно знаходимо:
– фактичну кількість ракет, що відмовили до кінця кожного циклу контрольної
перевірки, за формулою (3), підставляючи в неї  e замість  ;
– кількість ракет, що знову відмовили впродовж прийнятого МПІ, за формулою:
nei  ae  i   1  e  ae  i  1 ;
– середню кількість ракет, що відмовили в одному циклі контрольної перевірки:
N
1
ncp 
N
n
i 1
ei .
Для уточнення результату необхідно скористатися методами обробки малої

вибірки [17]. Далі отримане значення ncp необхідно порівняти із заданим допустимим
значенням n .
З виразу (1) знайдемо n :
M
n Tпр .
T0
Значення ncp пропонується отримати за результатами експерименту, який необхідно
проводити для уточнення початкових параметрів експлуатації КАЗУ. При цьому приймемо
Tпрe  Tпр .
Очевидно, відмінність виникла за рахунок того, що середній час безвідмовної роботи
ракет змінився або апріорі був заданий неточно. Тому запишемо:
M
ncp  Tпр.
T0e
Звідси знайдемо уточнене (експериментальне) значення середнього часу безвідмовної
роботи ракети:
M
T0e  Tпр. (4)
ncp
Вважаючи, що середня гранична допустима кількість ракет, що відмовили за один
цикл їх експлуатації, залишається незмінною, уточнимо параметри експлуатації (надійності)
ракет.
Новий, уточнений інтервал між контрольними перевірками знаходимо з рівності:
n
Tпр  Tпр ,
M
або, з урахуванням співвідношення (4):
n
Tпр  Tпр .
ncp
13
ISSN 2706-7386
Відповідно уточнена кількість контрольних перевірок дорівнює:
n
N   T / Tпр або N   cp N .
n
Слід зазначити, що відомості про надійність різних типів ракет, які приводяться в їх
технічних описах, часто є суперечливими. При цьому після проведення модернізації ці
відомості вже є неактуальними. Очевидно, що деякі з них є або неадекватними іншим, або
недостовірними.
На рисунку 1 наведений алгоритм визначення значень параметрів при контролі
технічного стану апаратури керування авіаційних керованих ракет, як один з варіантів
реалізації розробленого методу.
Таким чином, проведення контрольних перевірок разом з черговими періодичними
перевірками апаратури керування КАЗУ, які стоять на озброєнні, дозволять істотно
підвищити різні показники ефективності їх експлуатації. Метод контрольних перевірок може
бути використаний для вирішення таких завдання, як коригування МПІ у процесі
експлуатації авіаційних керованих ракет, особливо за технічним станом.
Рис.1. Алгоритм визначення значень параметрів при контролі технічного стану

апаратури керування авіаційної керованої ракети
Висновки. Запропонований метод забезпечує підвищення надійності апаратури

керування авіаційних ракет класу “повітря-поверхня” за рахунок створення інформаційної
надмірності про їх поточний технічний стан. Ця надмірність досягається проведенням
додаткових контрольних перевірок, які характеризуються високим рівнем імовірності
виявлення відмови. У запропонованому методі варійованим параметром є часовий інтервал
14
ISSN 2706-7386
Tпр між двома контрольними перевірками. Цей метод дозволяє задавати апріорне значення
Tпр , а потім коригувати його, у разі потреби, при накопиченні експериментальних
(статистичних) даних.
У подальшому планується підтвердити дані припущення математичним
моделюванням процесу експлуатації апаратури керування авіаційних керованих ракет з
використанням запропонованого методу.
1. Алімпієв А.М. Особливості гібрідної війни РФ проти України. Досвід, що отриманий

Повітряними Силами Збройних Сил України / А.М. Алімпієв, Г.В. Пєвцов // Наука і техніка
Повітряних Сил Збройних Сил України. – Харків: ХНУПС, 2017. – Вип. №2 (27). – С. 19–25.
2. Печура Д.С. Прогнозування технічного стану складових частин авіаційних керованих
ракет за визначеними групами / Д.С. Печура,В.Г. Березанський, О.Г., Березанський, Д.О.
Васильченко // Збірник наукових праць ХУПС. – Харків: ХУПС, 2014. – Вип. №1. – С. 68–71.
3. Testing Signals for Electronics: Criteria for Synthesis / S. Herasimov, V. Pavlii,
O. Tymoshchuk, M. Yakovlev, D. Khaustov, Ye. Ryzhov, L. Sakovych, Yu. Nastishin // Journal of
Electronic Testing. Vol. 35, Issues 3 (148), June 2019. – P. 349–357. – DOI:10.1007/s10836-019-
05798-9.
4. Definition of Accumulated Operating Time Distributions for a Cable Product Insulation
Within the Defined Life Cycles / O. Kulakov, A. Katunin, Ya. Kozhushko, S. Herasymov,
I. Vasil’eva, O. Konovalenko // 2019 IEEE 2nd Ukraine Conference on Electrical and Computer
Engineering Lviv, Ukraine, July 2-6, 2019. – Р. 355–358.
5. Herasimov S. Synthesis method of the optimum structure of the procedure for the control of
the technical status of complex systems and complexes / S. Herasimov, O.Timochko,
S. Khmelevskiy // Збірник наукових праць Харківського національного університету
Повітряних Сил. – Харків: ХНУПС, 2017. – Вип. № 4(53). – C. 148–152.
6. Propagation characteristic of laser-generated visco-elastic Rayleigh-like waves in stratified
half-space / Q. Han, J. Shen, X. Jiang, C. Yin, C. Jia, P. Zhu // Journal on Wireless
Communications and Networking. – 2016. – № 102. – P. 1–13. – DOI:10.1186/s13638-016-0599-z.
7. Hu Y. The Target Detection System Based on Laser Imaging / Y. Hu // Theory and
Technology of Laser Imaging Based Target Detection, Springer, Singapore. – 2017. – Р. 65–104.
– DOI:10.1007/978-981-10-3497-8_3.
8. Hong-e R. The Test Principle and Algorithm of Laser Measuring Tree Height / R. Hong-e,
Y. Wei // Informatics in Control, Automation and Robotics. – 2012. – Р. 381–387. – DOI:10.1007/
978-3-642-25899-2_51.
9. Chinkov V.M. Mathematical formulation of problems with the synthesis of measuring signals
for determination of the technical state of armament samplers at their operation according to the
technical state / V.M. Chinkov, S.V. Gerasimov // Systems of armament and military equipment.
– 2013. – № 4(36). – C. 128–131. – http://www.hups.mil.gov.ua/periodic-app/article/2292/eng.
10. Войтенко С.С. Напрямки удосконалення системи контролю технічного стану зразків
озброєння та військової техніки / С.С. Войтенко, С.В. Герасимов, В.В. Куценко // Наука і
техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. – Харків: ХНУПС, 2016. – Вип. № 3(24).
– С. 127–131.
11. George M. Siouris. Missile guidance and control systems / M. George Siouris
– Springer, 2004. – 666 p.
12. Герасимов С.В. Метрологічна надійність засобів вимірювальної техніки: навч. посіб. /
С.В. Герасимов, В.Є. Козлов, Ю.П. Шамаєв. – Х.: ХВУ, 2006. – 175 с.
13. Чинков В.Н. Метод корректировки межповерочного интервала средств
измерительной техники / В.Н. Чинков, А.Е. Мельниченко // Вісник НТУ “ХПІ”. Тематичний
15
ISSN 2706-7386
випуск: Автоматика та приладобудування. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2003. – Вип. № 7 – Т. 3.
– С. 181–186.
14. Чинков В.Н. Оптимизация корректировки межповерочных интервалов средств
измерительной технике по комплексным показателям эффективности на основе метода
контрольных проверок / В.Н. Чинков, А.Е. Мельниченко // Системи обробки інформації:
зб.наук.пр. – Харків: ХВУ, 2004. – Вип. № 3. – С. 211–214.
15. Чинков В.Н. Корректировка межповерочных интервалов средств измерительной
технике по показателям их надежности на основе метода контрольных проверок /
В.Н. Чинков, А.Е. Мельниченко // Системи обробки інформації: зб.наук.пр. – Харків: ХВУ,
2004. – Вип. № 2. – С. 168–171.
16. Метод підвищення надійності модернізованої радіоелектронної апаратури /
Є.М. Дроб, Д.М. Литовченко, Є.О. Каплун, Л.В. Гаценко // International forum: Problems and
Solutions. Scientific collection “InterCoft”. – 2021. – № 53. – С. 660–668.
17. Демидович Б.П. Краткий курс высшей математики / Б.П. Демидович, В.А. Кудрявцев.
– М.: Астрель, 2001. – 655 с.
Баранік Олексій Миколайович Оleksii Baranik

кандидат технічних наук, старший викладач Candidate of Technical Sciences, Senior
кафедри Харківського національного Lecturer of Ivan Kozhedub Kharkiv National Air
університету Повітряних Сил імені Івана Force University, Kharkiv, Ukraine
Кожедуба, Харків, Україна https://orcid.org/ 0000-0002-1499-7943
https://orcid.org/ 0000-0002-1499-7943
METHOD OF RELIABILITY IMPROVEMENT
OF AIR-TO-SURFACE MISSILES CONTROL EQUIPMENT
O. Baranik
The article analyzes the current state of the fleet of guided air means of destruction (missiles), the problems of
repair and extension of the resource. The article substantiates the need for the transition of guided air missile of the
"air-to-surface" class to operation according to the technical condition. The shortcomings of the existing inspection
system for the technical condition of guided air weapon are shown. For the existing inspection system of technical
operation of guided air weapon, one of the areas that will solve the problem of maintaining the combat readiness of
aircraft is the transition to the operation of guided air weapon in technical condition.
It is shown that the transition of guided air missiles to operation according to the technical condition and
modernization of unguided air missiles involves strengthening the role of operations to measure and control their
parameters and characteristics in order to determine the actual technical condition and make informed decisions
about their further operation.
Peculiarities of appearance of the Type 1 and Type 2 errors during control of a technical condition of aviation
armament are presented. A method of increasing the reliability of air-to-surface missile control equipment by
conducting control checks in the inter-check interval is proposed. The fundamental difference between the
proposed information-redundant model of operation of guided air missiles and the classic model is the introduction into
the system of operation a new diagnostic operation - an intermediate control check. Peculiarities of application of the
developed method concerning calculation of both quantity of control checks and their periodicity within an inter-check
interval are shown.
Keywords: guided air weapon, Type 1 and Type 2 errors, inspection system, inter-check interval, reliability,
information redundancy.
16
ISSN 2706-7386
УДК 623.746.17 DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.03
Бояров В.Т., Бурсала О.Л., Голуб В.М., Жданюк М.М., Чередніков О.М. Державний
науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки
КОНЦЕПЦІЯ ОЦІНЮВАННЯ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИХ ПОКАЗНИКІВ

БЕЗВІДМОВНОСТІ ВЕРТОЛЬОТІВ ДЕРЖАВНОЇ АВІАЦІЇ
У роботі визначені загальні критерії для розрахунку граничних значень показників безвідмовності
(експлуатаційної надійності та безпеки польотів) вертольотів державної авіації. Грунтуючись на
прийнятому концептуальному підході визначення динаміки зміни показників безвідмовності, відпрацьовані
кількісні критерії значень показників безвідмовності за статистичними даними за певний період часу, але не
менше трьох років .
Ключеві слова: безвідмовність, експлуатаційна надійность, безпека польотів, цільові рівні.
Постановка проблеми. Проблема визначення впливу змін кількістних показників

безвідмовності систем за спеціальностями повітряних суден (ПС) надзвичайно важлива для
удосконалення системи керування безпекою польотів, як характеристикою якості
використання авіаційної техніки (АТ). В системі керування технічним станом ПС в авіації
Збройних Сил України аналіз надійності АТ грає значну роль. Актуальність проблеми
забезпечення безвідмовності особливо зростає в умовах реалізації задач бойової підготовки
та необхідності продовження термінів експлуатації АТ.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Підхід до контролю рівня надійності АТ,
що існує, заснований на порівняльному аналізі експлуатаційних даних про відмови та
несправності обладнання АТ з відповідними даними за попередні періоди експлуатації [1].
Основною метою контролю безвідмовності, в сучасних умовах експлуатації, є своєчасне
виявлення моментів виникнення деградаційних процесів, обумовлених дією різноманітних
факторів. Моменти початку процесів деградації є випадковими та індивідуальними для
кожного типу виробів, що вносить певну долю невизначеності стосовно термінів безпечної
та ефективної експлуатації АТ. В роботах [1–4] розглянуто проблеми визначення кількісних
показників, шо характеризують експлуатаційну надійность та безпеку польотів АТ та їх
граничні рівні.
Актуальність досліджень. Відомо, що в Україні проводяться роботи з метою
продовження технічної експлуатаціі АТ поза межами ресурсу, визначеного виробником. Ці
роботи виконуються експлуатантами разом з промисловими підприємствами, що
спеціалізуються за певними видами обладнання, та за участю науково-дослідних інститутів
Міністерства оборони України. Дуже важливо при цьму мати достовірну інформацію про
загальний обсяг нальоту, відмови та пошкодження за попередні роки експлуатації АТ. Це
потребує вирішення широкого кола наукових і практичних завдань. Однією з них є
удосконалення методів контролю та прогнозування рівнів безвідмовності систем за
спеціальностями АТ з урахуванням результатів експлуатації.
Статистична інформація про несправності для одержання однозначних оцінок
показників безвідмовності враховує тільки ті відмови та пошкодження, на які оформлені
картки обліку несправностей (КОН).
Задачею дослідження є розробка концептуального підходу та визначення гранично
допустимих показників безвідмовності вертольотів державної авіації, що дозволить
запропонувати допустимі інтервали значень показників безвідмовності.
Викладання основного матеріалу. Надійність, як комплексна властивість в
залежності від призначення, терміну та умов експлуатації АТ, містить різні експлуатаційні
показники: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, зберігаємість тощо.
Безвідмовність, як складова, є властивістю будь-якого виробу зберігання працездатності
© Бояров В.Т., Бурсала О.Л., Голуб В.М., Жданюк М.М., Чередніков О.М., 2021
17
ISSN 2706-7386
впродовж визначеного терміну експлуатації. У роботах більшості авторів до найважливіших
характеристик безвідмовності АТ віднесені кількісні показники експлуатаційної надійності
(ЕкН) та безпеки польотів (БзП).
Якщо кількість відмов систем АТ в польоті впливає на значення такого показника
безвідмовності, як безпека польотів, то від загальної кількості зареєстрованих несправностей
залежить значення комплексного показника експлуатаційної надійності, який
характеризується коефіцієнтом готовності і сумарною трудомісткістю технічного
обслуговування даного типу ПС.
Використовуючи методику визначення експлуатаційної надійністі АТ і безпеки
польотів [4–8], структура якої наведена на рисунку 1, розраховані статистичні показники
військової експлуатації вертольотів державної авіації впродовж 2018–2020 років.
Рис.1. Структура методики дослідження
Для встановлення кількісного значення цих показників на практиці використовують

статистичні дані про відмови та пошкодження, що зареєстровані та узагальнені за визначені
терміни експлуатації за певними типами АТ. Статистичні показники, що отримані в процесі
експлуатації вертольотів державної авіації України, мають велике значення, оскільки
враховують вплив реальних умов оточуючого середовища та режимів роботи на стан АТ, їх
конструктивного виконання та правил олрганізації експлуатації. Ці показники дозволяють
оцінити динаміку змінювання технічного стану та надійності АТ, а також виявити причини
виникнення несправностей окремих систем та розробити заходи щодо їх попередження.
18
ISSN 2706-7386
У практиці військової експлуатації для контролю стану надійності АТ
використовуються точкові показники надійності [5]:
- середнє напрацювання на відмову в польоті та на землі (в процесі технічного
обслуговування), що характеризує показник експлуатаційної надійності, Tс, год/відм;
- середнє напрацювання на відмову в польоті, що визначає показник безпеки
польотів, Tп, год/відм.
Водночас для проведення трендового аналізу використовуються так звані інтервальні
показники:
- кількість відмов в польоті за одну годину – “параметр потоку відмов, ω(t)”, за
допомогою якого можна визначати динаміку зміни показників ЕкН за роками експлуатації;
- кількість відмов в польоті, виявлених за 100 годин нальоту – показник “рівня
аварійності Ricao”, за допомогою якого можна визначити динаміку зміни рівня
показників БзП.
Ці показники дозволяють оцінити динаміку технічного стану та надійності АТ в
умовах експлуатації (підготовки до застосування, застосування, військового ремонту і
зберігання), а також виявити причини виникнення несправностей та розробити заходи щодо
їх попередження.
При цьому для показника “рівень аварійності Ricao” розраховуються так звані його
порогові рівні – гранично допустимі значення [2, 3]. Таким чином, визначається деякий
допустимий інтервал значень показників БзП, які до даного часу у офіційних нормативних
документах відсутні. За рекомендацією [2] в якості цільового рівня передбачається
використовувати середнє річне значення показника за три минулих роки зменшене
на 5% (Rb = 0,95 Rікао).
На наш погляд більш доцільно визначити межі Rb = (1,05…0,95) Rікао, в яких може
перебувати цей показник в залежності від технічного стану ПС:
– для ПС, які перебувають в експлуатації не більше термінів, визначених заводами-
виробниками та керівними документами, а саме 18–20 років, приймається нижня
межа Rb = 0,95 Rікао – “цільовий рівень”;
– для ПС, які експлуатуються понад 20 років, перебувають у гранично допустимому
експлуатаційному стані в умовах ресурсних обмежень та бойового застосування,
приймається верхня межа Rb = 1,05 Rікао – “прийнятний рівень”.
Для розрахунку порогових рівнів на поточний рік передбачається використовувати
стандартні (середньоквадратичні – SD) відхилення показників надійності за результатами
обробки не менше як за три минулі роки. При цьому передбачається за результатами аналізу
тренду зміни показника “рівня аварійності Rікао” визначати три рівні попередження, за
принципом світлофора: зелений – прийнятний (Rb), жовтий – допустимий (Rb+SD), червоний
– загрозливий (Rb+2SD).
Водночас, для визначення контрольної межі ЕкН за результатами аналізу тренду і
зміни “параметру потоку відмов” (ω(t)) проведені розрахунки “верхньої контрольної межі
надійності” (МНвк) для різних типів вертольотів за наступною формулою [9]:
МНвк = Рb + k × SD,
де: Рb – середнє значення параметра ω(t) за 2018–2020 роки;
k – коефіцієнт, який зазвичай приймається в діапазоні 2…3 та визначає ширину довірчого
інтервалу;
SDi – середньоквадратичні відхилення за попередні роки.
За даної методики обсяг статистичних даних про несправності вертольотів оброблявся
у два етапи (Табл.1), які були згруповані за системами відповідного виду спеціальності:
“вертоліт і двигун” (ВіД),
“авіаційне озброєння” (АОз),
“авіаційне обладнання” (АО),
“радіоелектронне обладнання” (РЕО).
19
ISSN 2706-7386
Результати статистичної обробки експлуатаційних даних парку вертольотів першого
та другого етапів досліджень та розрахунку гранично допустимих показників безвідмовності
наведені у таблицях 1, 2 та відображені на рисунку 2.
Таблиця 1
Середні значення показників безвідмовності систем
за різними спеціальностями парку вертольтів за роками
Тип вертольоту
Найменування показника
Ми-2МСБ Ми-8МТВ Мі-8МСБ-В Ми-14 Ми-24
Перший етап
Наліт за 2018 р., год 422 9218 2244 735 2313
ЕкН, год/відм Тс.с.тв 7,4 36,9 27,4 18,4 27,2
БзП, год/відм Тп.с.тв 140,7 170,7 204,0 367,5 210,3
Параметр потоку
ώ(t) 0,135 0,027 0,036 0,054 0,037
відмов, год-1
Рівень аварійності Ricao 0,71 0,58 0,49 0,27 0,48
Другий етап
Тс.твВіД 13 136 83 105 89
систем за різними
Середні значення
Тп.твВіД
спеціальностями,
- 768 1122 - -
безвідмовності
Тс.твАОз
показників
- 1317 204 735 193

год/відм
Тп.твАОз - - 2244 - 771

Тс.твАО, 23 84 86 61 86
Тп.твАО 211 318 281 - 386
Тс.твРЕО 70 142 125 37 116
Тп.твРЕО 422 709 - 368 1157
Наліт за 2019 р., год 2019 9135 4678 697 2493
БзП, год/відм Тп.с.тв 38,1 234,2 187,1 58,8 89,0
ώ(t) 0,063 0,027 0,034 0,051 0,038
Рівень аварійності Ricao 2,63 0,43 0,53 1,70 1,12
Тс.твВіД 34 109 76 65 100
Тп.твВіД
59 831 520 216 1246

Тс.твАОз
2019 761 1170 647 208

год/відм
Тп.твАОз 2019 9135 4678 647 2493

Тс.твАО 47 82 90 65 50
Тп.твАО 184 435 425 647 113
Тс.твРЕО 81 247 111 50 277
Тп.твРЕО 252 1305 936 92 831
Наліт за 2020 р., годин 3095 7450 5193 232 5245
БзП, год/відм Тп.с.тв 99,8 173,2 273,3 - 1311,2
ώ(t) 0,038 0,024 0,033 0.091 0,009
Рівень аварійності Ricao 1,002 0,580 0,366 - 0,076
Тс.твВіД 72 138 61 77 477
Тп.твВіД
258 573 399 - 2622

Тс.твАОз
3095 931 433 116 749

год/відм
Тп.твАОз - - - - -
Тс.твАО 62 105 94 33 328
Тп.твАО 193 324 260 - 5245
Тс.твРЕО 141 166 247 26 375
Тп.твРЕО 1832 1064 1298 - 5245
20
ISSN 2706-7386
Таблиця 2
Послідовність розрахунку допустимих показників безвідмовності
8МТ(МТВ)
Ми-2МСБ
8МСБ-В
Ми-14
Ми-24
Ми-
Мі-
Рік
експлуатації
Визначення контрольної межи ЕкН
Параметр потоку відмов, ω(t)
2018 0,135 0,027 0,036 0,054 0,037
2019 0,063 0,027 0,034 0,051 0,038
2020 0,038 0,024 0,033 0.091 0,009
Статистичні показники, Рb
Рb 0,079 0,026 0,0340 0,065 0,028
SDb 0,0500 0,0017 0,0015 0,022 0,016
Мінімальне значення ks = 2
Контрольна межа ЕкН 0,179 0,029 0,037 0,109 0,060
Рік Визначення цільових рівнів БзП
експлуатації Показники “рівня аварійності Ricao”
2018 0,710 0,580 0,490 0,27 0,480
2019 2,630 0,430 0,530 1,70 1,12
2020 1,002 0,580 0,366 - 0,076
Статистичні показники Rb
Ricaoсер. 1,447 0,530 0,462 0,985 0,559
SDі 1,035 0,087 0,086 1,011 0,526
Значення цільових рівнів
Цільовий 1,375 0,504 0,439 0,936 0,531
Прийнятний 1,519 0,528 0,485 1,034 0,587
Допустимий 2,554 0,615 0,571 2,045 1,113
Загрозливий 3.589 0,702 0,657 3,056 1,639
На першому етапі здійснені розрахунки кількісних значень точкових та інтервальних

показників надійності:
а) наліт на відмову та пошкодження, що виявлені в польоті та на землі, який
характеризує рівень експлуатаційної надійності конкретного типу вертольота;
б) наліт на відмову, що виявлена в польоті, яка характеризує безпеку польотів
конкретного типу вертольота;
в) параметр потоку відмов ώ(t), який оцінює рівень експлуатаційної надійності АТ,
розраховується як відношення загальної кількості відмов до річного обсягу нальоту.
За результатами першого етапу досліджень для забезпечення відповідного рівня
безпеки польотів пропонується застосовувати наступні процедури управлінських рішень. У
випадку, якщо значення “рівня аварійності Ricao” відповідає:
- цільовому або прийнятному рівню Rb “зеленому сектору”, то додаткові заходи
управління авіаційною системою щодо забезпеченням БзП не потрібні;
- допустимому рівню Rb або “жовтому сектору”, то необхідні додаткові заходи
управління авіаційною системою щодо забезпеченням БзП;
- загрозливому рівню Rb або “червоному сектору”, необхідні негайні додаткові заходи
управління авіаційною системою щодо забезпеченням БзП.
Щодо забезпечення відповідного рівня експлуатаційної надійності, якщо значення
показника “параметру потоку відмов – ω(t)” перевищує контрольну межу ЕкН, це означає
21
ISSN 2706-7386
прийняття рішення про проведення капітального ремонту або заборону подальшої
експлуатації відповідного типу ПС.
2018 рік
2019 рік
2020 рік
Рис.2. Питома вага ввпливу систем спеціальностей на рівень експлуатаційної надійності
(стовпчик зліва) та безпеки польотів (стовпчик справа) вертольотів
за три роки експлуатації
Аналіз результатів другого етапу досліджень показав, що найбільший вплив на рівень

експлуатаційної надійності здійснють системи за спеціальністю АО, відносна частка яких
складає 39%, на другому місці знаходяться системи за спецільністю ВіД. Аналогічна
ситуація спостерігалася щодо впливу вплив систем спеціальностей на рівень безпеки
польотів, де складові частки впливу наступні: АО – 42%, ВіД – 38%.
Таким чином, під час проведення регламентних робіт на АТ, необхідно обов’язково
більше уваги приділяти цим системам. Слід відмітити, що у підсумку за результатами
2020 року наліт вертольотів типу Ми-2МСБ збільшився в 7 разів у порівнянні з 2018 р., а для
Ми-14 зменшився у 3 рази. При цьому показник експлуатаційної надійністі збільшився у
4 рази, а для Ми-14 зменшився майже вдвічі. Це свідчить про кореляційну залежність і
відповідає фізичній сутності процесу експлуатації АТ.
Проведений аналіз проблеми визначення зміни показників надійності вертольотів
показав, що для розрахунку їх кількісної оцінки необхідно:
- проводити постійний моніторинг безпеки польотів та загальних причин, які
викликають появу несправностей вертольотів, їх систем і підсистем;
- визначити порядок вибору та періодичність перегляду кількісних граничних значень
показників ефективності забезпечення БзП для кожного роду авіації (з урахуванням нальоту
та особливостей задач, що виконуються), їх критичні та цільові рівні;
- використовувати запропоновану комбіновану модель за принципом “світлофору”
для визначення рівня показників безпеки польотів за їх середньоквадратичного відхилення
при обґрунтуванні рішень щодо прогнозу на майбутні періоди експлуатації та встановлення
певних значень прогнозних показників “верхньої контрольної межі” рівня експлуатаційної
надійності.
Отже, запропонований алгоритм дає можливість визначити момент необхідності
вироблення управлінських впливів на авіаційну систему та потребує заходів адаптації до
умов його застосування в авіації ЗС України. Представлені розрахунки можна вважати
черговою спробою визначення деякого нормованого прогнозного інтервалу значень
показників надійності на майбутній період експлуатації вертольотного парку України.
22
ISSN 2706-7386
Висновки. Запропоновано концептуальний підхід визначення гранично допустимих
показників безвідмовності вертольотів державної авіації та прогнозування показників
безвідмовності з використанням методів статистичного аналізу експлуатаційних даних за
певний період часу, але не менше 3 років.
Розроблені пропозиції щодо визначення гранично допустимих показників
безвідмовності вертольотів державної авіації на основі інформації про технічний стан, в
період військової експлуатації, дозволять прогнозувати необхідність технічного
обслуговування і ремонту та передбачати напрямки модернізації АТ.
1. Голуб В.М. До питання аналізу експлуатаційної надійності та безпеки польотів

повітряних суден. / В.М. Голуб, М.М. Жданюк, В.Т. Бояров, В.М. Чуприна, Е.Ф. Сідін //
Тринадцята міжнародна науково практична конференція “Математичне та імітаційне
моделювання систем МОДС 2019”. До 100–річчя Національної академії наук України. Київ–
Чернігів–Жуків, 25–29 червня 2018 р. – Чернігів: ЧНТУ, 2018. – С. 379–381.
2. . Шаров В.Д. Разработка показателя безопасности полетов на основе рекомендаций
ИКАО // Научный весник МГТУ ГА №204. – М.: МГТУ ГА, 2014. – С. 97–104.
3. Гузий А.Г. Методологический поход к экспертному прогнозированию уровня
безопасности полетов / А.Г. Гузий, А.А. Чуйко // Проблемы безопасности полѐтов.
– М.: ВИНИТИ, 2006. – Вып. № 10. – С.10–18.
4. Голуб В.М. Аналіз методичних підходів до оцінювання надійності авіаційної техніки
державної авіації за експлуатаційними даними / В.М. Голуб, А.Г. Павленко,
О.М. Чередніков, В.М. Чуприна // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного
інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки.
– Чернігів:ДНДІ ВС ОВТ, 2019. – Вип. № 2. – С. 61–64. – DOI: 10.37701/dndivsovt.2.2019.08.
5. Голуб В. М. Концептуальні положення прогнозування показників безвідмовності
літаків державної авіації / В.М. Голуб, В.Г. Башинський, О.Л. Бурсала, Р.В. Холодний,
А.Ю. Терновський // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2021.
– Вип. № 1(7). – С.13–22. – DOI: 10.37701/dndivsovt.7.2021.02.
6. Експлуатаційна надійність авіаційної техніки і безпека польотів за 2018 рік. Випуск.
/ О.Л. Бурсала, В.Т. Бояров, В.М. Голуб, М.М. Жданюк, Е.Ф. Сідін. – Чернігів: ДНДІ ВС
ОВТ, 2019. – 100 с.
/ В.М. Голуб, О.М. Чередніков, В.Т. Бояров, М.М. Жданюк. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2020.
–107 с.
/ В.М. Голуб, О.Л. Бурсала, В.Т. Бояров, М.М. Жданюк. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2021.
–105 с. – Інв. № 3363.
9. Чернявський В.М. Застосування параметричних методів для оцінки рівня надійності
авіаційної техніки з низькою інтенсивністю експлуатації // Труди Харківського університету
Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. – Харків: ХУПС, 2012. – Вип. № 3. – С. 59–63.
Бояров Володимир Тихонович Volodymyr Boiarov

науково-дослідного інституту випробувань і Institute of Armament and Military Equipment
Чернігів, Україна https://orcid.org/0000-0002- https://orcid.org/0000-0002-5824-0678 +38097-
5824-0678 +38097-757-56-72 757-56-72
23
ISSN 2706-7386
Бурсала Олександр Леонідович Аlexander Bursala
співробітник, начальник науково-дослідного Researcher, Chief of Section of State Scientific
відділу Державного науково-дослідного Research Institute of Armament and Military
інституту випробувань і сертифікації Equipment Testing and Certification, Chernihiv,
озброєння та військової техніки, Чернігів, Ukraine
Україна https://orcid.org/0000-0002-8523-8987
https://orcid.org/0000-0002-8523-8987 +38099-478-89-25
+38099-478-89-25
Голуб Володимир Маркович Volodymyr Golub
кандидат технічних наук, доцент, провідний Candidate of Technical Sciences, Associate
науковий співробітник Державного науково- Professor, Lead Researcher of State Scientific
дослідного інституту випробувань і Research Institute of Armament and Military
сертифікації озброєння та військової техніки, Equipment Testing and Certification, Chernihiv,
Чернігів, Україна Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-7796-3054 +38097- https://orcid.org/0000-0002-7796-3054 +38097-
684-64-51 684-64-51
Жданюк Микола Миколайович Mykola Zhdaniuk
провідний науковий співробітник Lead Researcher of State Scientific Research
Державного науково-дослідного інституту Institute of Armament and Military Equipment
випробувань і сертифікації озброєння та Testing and Certification, Chernihiv, Ukraine
військової техніки, Чернігів, Україна https://orcid.org/0000-0002-0339-5445
https://orcid.org/0000-0002-0339-5445 +38050- +38050-647-19-55
647-19-55
Чередніков Олег Миколайович Oleg Cherednikov
кандидат технічних наук, доцент, старший Candidate of Technical Sciences, Associate
науковий співробітник Державного науково- Professor, Senior Researcher of State Scientific
сертифікації озброєння та військової техніки, Equipment Testing and Certification, Chernihiv,
Чернігів, Україна Ukraine
https://orcid.org/0000-0003-1258-590X https://orcid.org/0000-0003-1258-590X
+38050-297-83-98 +38050-297-83-98
THE CONCEPT OF EVALUATION OF MAXIMUM ACCEPTABLE RELIABILITY FACTORS

OF STATE AVIATION HELICOPTERS
V Boiarov, А Bursala, V Golub, M Zhdaniuk and O Cherednikov
The aim of the study is to develop and determine the maximum acceptable reliability factor of state aviation
helicopters based on statistics on malfunctions that occur during the operation of the aviation materiel, taking into
account the recommendations of ICAO.
The paper defines the general criteria for calculating the limit values of reliability (operational reliability and
flight safety). For their implementation it is necessary:
- to carry out constant monitoring of flight safety and the general reasons which cause emergence of
malfunctions of helicopters, their systems and subsystems;
- to use the proposed combined model on the principle of "traffic light" to determine the level of flight safety
indicators at their standard deviation when justifying decisions on the forecast for future periods of operation and
establishing certain values of forecast indicators of the "upper control limit" of operational reliability.
Based on the adopted conceptual approach to determining the dynamics of change in failure rates, quantitative
criteria are developed. Proposals to determine the indicators of the technical condition during the military operation of
the aircraft will maintain high combat readiness of state aviation at a given level, predict the need for maintenance and
repair and predict the timing and direction of modernization of aircraft.
Keywords: reliability, operational reliability, flight safety, target levels.
24
ISSN 2706-7386
UDC 629.73:355.1(477) DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.04
Bursala O.L., Golub V.M., Cherednikov O.M., Chupryna V.M. State Scientific Research Institute
of Armament and Military Equipment Testing and Certification
Kovalenko I.V. 1285 Military Representatives of the Ministry of Defense of Ukraine
DETERMINATION OF OPERATIONAL RELIABILITY INDICATORS OF AVIATION

EQUIPMENT TAKING INTO ACCOUNT ICAO RECOMMENDATIONS
On the basis of the developed technique for estimation of aviation equipment reliability indicators, the results
of determination of orientating reliability indicators of helicopters and their functional systems are presented. The list
and the main reasons for the change of reliability indicators for 2016–2020 are determined.
Keywords: aircraft, helicopter, fault, operational reliability, flight safety, methodology, ICAO
recommendations.
1. Introduction. The level of reliability of aircraft in operation should be defined as the total
reliability of the stages of design, manufacture and operation. It is at the last stage, that the
operational reliability of the aircraft is actually determined.
The operational reliability of the aircraft means the reliability determined in real operating
conditions, taking into account the complex impact of internal and external factors related to the
actual modes of operation of units, assemblies, systems of aircraft and their service conditions as
well as climatic and geographical features of aircraft operation.
Operational reliability is to some extent a guarantee of aircraft flight safety. The complexity
of the problem of flight safety is that it depends on many factors that occur at all stages of the life
cycle of the aircraft.
Automation, computer equipment, complex aviation and electronic equipments are
intensively implemented on modern aircraft. But, despite the increase in the reliability of individual
elements, the reliability of the system, and hence the aircraft as a whole, can not only increase but
sometimes decrease, as the probability of failure and damage with increasing number of elements
increases. Insufficient reliability of aircraft causes large material costs and moral damage [1].
Many researchers in the world study the problem of operational reliability and flight safety
of different types of aircraft, both in civil and military aviation [2, 3]. At the same time, modern
technologies for ensuring the safety of aircraft are being developed and applied [4, 5].
In today's world, safety needs to be considered in conjunction with reliability theory and the
factors that can be managed to improve operational reliability and therefore safety are clearly
understood.
Consideration of operational reliability indicators and determination of the specific value of
their sufficient level is necessary to improve the safety management system. In addition, the
operational reliability of the aircraft is one of the most important characteristics of determining the
economic performance of aircraft repair plants (ARP). These indicators are determined by the
method of visual observation and quality control on the functional basis of the work and logical
analysis of the algorithm of the aircraft crew to ensure the reliability and safe operation of the
aircraft.
In addition, in accordance with Annex 19 of the International Civil Aviation Organization
(ICAO) [6, 7, 8], it is recommended to determine flight safety indicators and their target levels
using a relative accident rate indicator, which takes into account the total number of flight failures
detected per 100 hours of flight and is calculated according to the formula [9]:
, (1)
where n is number of failures per year;
T is total volume of flight per year.
© Bursala O.L., Golub V.M., Cherednikov O.M., Chupryna V.M., Kovalenko I.V, .2021
25
ISSN 2706-7386
In order to select the confidence probability, as well as the relative error in assessing the
performance of operational reliability, we will conduct a study of information about faults on the
operational data of the aircraft.
The main purpose of reliability analysis is to determine the causal relationship between
quantitative and qualitative indicators of reliability and the level of flight safety, which lead to
undesirable aviation events: failures, damage, incidents (hereinafter failures).
The aim of the study is to determine the indicators of operational reliability and flight safety,
taking into account the ICAO recommendations based on statistics on malfunctions that occur
during the operation of the aircraft.
2. Methods and materials. According to the developed improved methodology, using the
statistical data obtained during the operation of the aircraft, it is possible to calculate the point
indicators of operational reliability and flight safety of the aircraft [10, 11]. This methodology takes
into account the impact on the aircraft condition of the conditions and modes of operation of the
aircraft, their design and operating rules.
Figure 1 shows a block diagram of this methodology.
The algorithm for processing statistical information received from aviation units in the form
of reports and fault accounting cards (FAC) consists of the following stages:
1) systematization of the reporting statistical information on failures and damages
(malfunctions);
2) the division of the total amount of information into two groups:
faults recorded in different types of aircraft;
faults recorded in different types of helicopters;
3) grouping of faults by types of “specialties”: “airplane, helicopter and engine” (AHaE),
“aviation armament” (AA), “aviation equipment” (AE), “radio electronic equipment” (REE),
“aviation sighting and navigation complex” (ASNC);
4) for each «specialty” there is the distribution and analysis of failures on the following
indicators:
by systems;
by types of preparations and scheduled work;
by types of revisions on industry bulletins;
5) calculation of the following point indicators that characterize the level of operational
reliability, flight safety and combat mission performance for each “specialty” and for each type of
aircraft:
flying time on incident that leads to non-performance of a flight task (indicator of flight
mission performance), TINC hour/incident;
flying time on failure, which was found in flight (flight safety indicator), T S hour/failure;
flying time on malfunction that was found in flight and on the ground (indicator of
operational reliability), TR hour/malfunction;
6) calculation of average values of reliability indicators for different specialties and types of
aircraft;
7) analysis of the results obtained in the following areas:
identification of the least reliable types of aircraft;
identification of the least reliable systems by specialties;
identification of the most effective types of training and routine work on the aircraft;
determination of the most probable reasons for failures of aircraft products: for the
professional activity of the flight crew (FC), the quality of work on the aircraft engineering
and technical staff (ETS), the impact of structural and production defects (SPD), defects in
ARP
determination of the trend of changes in the level of reliability of the aircraft and its systems,
using the flow rate of reliability “failure rate parameter z(t)” at a confidence level β=0.95;
8) analysis of complaints sent to the ARP;
9) determining areas to increase the reliability of aircraft.
26
ISSN 2706-7386
Figure 1. Block diagram of the improved methodology
As operational reliability is impacted by internal and external factors, it is necessary to carry

out:
ranking of point indicators of reliability, which make it possible to determine the impact of
internal factors: systems by specialties and types of work on the aircraft;
determination of the impact of time as well as geographical and climatic conditions using
the reliability indicator “failure rate parameter z(t)” with a confidence level β = 0.95.
3. Results. The practical application of the improved methodology will be considered on
the example of statistical processing of operational indicators of state aviation helicopters during
2016–2019 [12, 13, 14].
The article presents data only on the operation of helicopters that had the largest amount of
flight.
The final table 1 and Figure 2 presents the results of processing, analysis and calculations of
operational statistics of certain types of helicopters and calculations of average indicators of their
operational reliability.
27
ISSN 2706-7386
Table 1
Average values of operational reliability indicators of helicopters for 2016–2019
Type of helicopter
The result for

all types of
helicopters
Mi-8MSB-V
Mi -8MT
(MTB)
Mi -24
Name of indicator
Mi-2
Raid for 2016, h 1018 7082 2000 4340 14140
Total number of faults 16 106 81 70 273
Fault flow parameter 0.016 0.015 0.041 0.016 0.019
Average value by types of
helicopters, hour / malfunction 491 306 194 341 -
Raid for 2017, h 455 8072 2059 3520 14106
helicopters, hour/malfunction 79 258 279 165 -
Raid for 2018, h 908 9218 2244 2313 14683
helicopters, hour / malfunction 65 420 124 121 -
Raid for 2019, h 11 9135 4678 2493 16317
helicopters, hour/malfunction 11 300 362 159 -
Figure 2. Average values of operational reliability indicators by types of helicopters by years
According to the results of the analysis for the period 2016–2019, there are significant
changes in the operational reliability of helicopters:
- for Mi-2 helicopters, a decrease from 491 hour / malfunction in 2016 to
11 hour / malfunction in 2019, which is a negative phenomenon;
28
ISSN 2706-7386
- helicopters of the Mi-8MSB-V type, on the contrary, increased from 194 hour /
malfunction in 2016 to 362 hour / malfunction in 2019;
- Mi-2 helicopters received the largest decrease by 82,2%;
- Mi-8MSB-V helicopters showed an increase in the level of operational reliability by
17.1%;
- in 2016, helicopters of the type had the highest level of operational reliability;
- Mi-2, and the lowest level of flight safety had helicopters type Mi-8MSB-V;
- Mi-8MSB-V, and the lowest level of flight safety had helicopters type Mi-2;
- Mi-8MT (MTV), and the lowest level of flight safety had helicopters type Mi-2;
- in 2019, helicopters had the highest level of operational reliability;
- Mi-8MSB-V, and the lowest level of flight safety had helicopters type Mi-2.
Studies of the trend of changing the point limits of operational reliability indicators make it
possible to identify weaknesses in different types of aircraft, and show the impact of functional
systems and types of work on aircraft in different “specialties” of aircraft on the level of these
indicators [7], as shown in Figures 3 and 4.
Figure 3. The impact of “specialty” on the level of operational reliability of helicopters
Figure 4. The structure of fault detection by type of work on the aircraft
29
ISSN 2706-7386
The second direction of the analysis of the flow of faults of the aircraft during their
operation.
The analysis shows that the flow is random and unexpected, and its occurrence can be
considered as a flow of events in which faults are distributed according to Poisson's law. According
to such properties of the fault flow, it is quite possible to determine the trend of changes in the level
of reliability of the aircraft and its systems, using such a reliability indicator as the “fault flow
parameter z(t)” that characterizes the level of operational reliability. This indicator will be
calculated as the ratio of the total number of faults to the total amount of aircraft flying hours with
an accuracy of 0,001 with a confidence level of β = 0.95. It can be used in the implementation of
algorithms for controlling the output of the current values of the reliability of the aircraft beyond the
pre-established control limits.
The results of the analysis of the reliability indicator z(t) revealed that for the period 2016–
2019 there is a gradual decrease in the reliability indicators of helicopters. As we can see from
Figure 5 during this period, the "fault flow parameter z(t)" for all types of helicopters increased by
63,2%.
Figure 5. The general trend of changing the flow faults parameter of helicopters for all types
It is possible to try to ensure a high level of operational reliability of the aircraft by technical
and organizational means, but it is unrealistic to make the aircraft completely, one hundred percent
faultless, as there is a so-called “reliability barrier”. However, it is quite possible to determine the
trend of changes in the level of reliability of the aircraft and its systems, using the reliability index
z(t).
Based on this indicator, using the operating data of previous periods of the aircraft
operation, necessity calculate the so-called “temporary upper control limit of reliability” (MHTBK)
[15].
The calculation of the MHTBK indicator is carried out according to the recommendation [15]
according to the following formula:
, (2)
where: m is the average value of the parameter z(t) for 2016–2019;
k is coefficient, which is usually taken in the range of 2–3 and determines the width of the
confidence interval;
√ ∑ , where: l is the value of the parameter z(t) for the year.
The sequence and results of the calculation are shown in table 2.
30
ISSN 2706-7386
Table 2.
The results of the calculation of the indicator MHTBK
all types of helicopters

Type of helicopter
The result for

Mi -8MT (MTB)
Mi-8MSB-V
Mi -24
Mi-2
Year of operation
Fault flow parameter z(t), faults/hour

2016 0.016 0.015 0.041 0.016 0.019
2017 0.055 0.029 0.024 0.026 0.028
2018 0.055 0.027 0.036 0.037 0.032
2019 0.090 0.026 0.034 0.038 0.031
The sequence of calculation of the indicator MHTKB
m 0.054 0.024 0.034 0.029 0.028
√ ∑ 0.026 0.005 0.007 0.009 0.006

k 2 2 2 2 2.5
Value MHTBK 0.106 0.034 0.048 0.047 0.043
The analysis of the obtained results makes it possible to determine, on the basis of
operational data, the so-called orientating (forecast) indicators "temporary upper control limit of
reliability" for 2020 for these types of helicopters.
According to the obtained results it is possible to predict:
- for Mi-2 helicopters, the acceptable upper value of the reliability control limit will be no
more than 10.6 faults per 100 hours of flight;
- for Mi-8MT (MTV) helicopters – no more than 3.4 malfunctions per 100 hours of flight;
- for Mi-8MSB-V helicopters – no more than 4.8 malfunctions per 100 hours of flight;
- for Mi-24 helicopters – no more than 4.7 malfunctions per 100 hours of flight;
- for all types of helicopters, the average value of the forecast MHTBK, will be no more
than 4.3 faults per 100 hours of flight.
Thus, in our opinion, we can consider the presented calculations as an attempt to establish
certain normalized forecast indicators using data for previous periods of operation of the helicopter
fleet of Ukraine.
The third area of research involves determining certain benchmarks of operational
reliability, which must be achieved in subsequent periods of operation of the aircraft.
Determining the trend of changes in the level of operational reliability reveals the general
technical condition of the helicopter fleet, but does not determine certain benchmarks that need to
be achieved in subsequent periods of operation.
To determine the indicative thresholds of reliability, we use the concept of “acceptable level
of safety performance” (ALoSP) [16]. ALoSP is a comprehensive concept, while safety indicators
with appropriate alert levels and target levels are actual indicators. ALoSP is a combination of
several performance objectives, measured by safety performance, and action plans needed to
achieve the set objectives.
The results of the calculation of the set of indicators “fault flow parameter z(t)” for
helicopters for the period 2016–2019 are summarized in table 3.
31
ISSN 2706-7386
The analysis of the results shown in Table makes it possible to determine on the basis of
operational data the so-called orientating reliability indicators of the concept of ALoSP for 2020 for
these types of helicopters.
Table 3.
The results of the calculation of AloSP
all types of helicopters

The result for
Type of helicopter
Year of operation
Mi-8MSB-
Mi -8MT
(MTB)
Mi -24
Mi-2
V
Fault flow parameter, z(t), faults/hour
2016 0.016 0.015 0.041 0.016 0.019
2017 0.055 0.029 0.024 0.026 0.028
2018 0.055 0.027 0.036 0.037 0.032
2019 0.090 0.026 0.034 0.038 0.031
The sequence of calculation of the indicators ALoSP
m 0.054 0.024 0.034 0.029 0.028
√ ∑ 0.017 0.004 0.004 0.006 0.003

k 2 2 2 2 2
The value of indicators ALoSP
Acceptable 0.051 0.023 0.032 0.028 0.027
Target 0.068 0.027 0.036 0.034 0.030
Alert 0.085 0.031 0.040 0.040 0.034
According to the results obtained, it is possible to predict in terms of 100 hours of flight for
2020:
1) acceptable level of reliability (Acceptable):
- for Mi-2 helicopters 0.051, ( no more than 5.1 faults);
- for Mi-8MT (MTV) helicopters – 0.023, (no more than 2.3 malfunctions);
- for Mi-8MSB-V helicopters – 0.032, (no more than 3.2 malfunctions);
- for Mi-24 helicopters – 0.028, (no more than 2.8 faults);
- for all types of helicopters, the average value of the Acceptable forecast will be no more
than 2.7 faults;
2) target level of reliability (Target):
- for Mi-2 helicopters 0.068, (no more than 6.8 faults);
- for Mi-8MT (MTV) helicopters – 0.027, (no more than 2.7 faults);
- for Mi-24 helicopters – 0.0384, (no more than 3.4);
- for all types of helicopters, the average value of the Target forecast will be no more than
3.0 faults;
3) critical level of reliability (Alert):
- for Mi-2 helicopters 0.085, (no more than 8.5 faults);
- for Mi-8MT (MTV) helicopters – 0.031, (no more than 3.1 malfunctions);
- for Mi-24 helicopters – 0.040, (no more than 4.0 malfunctions);
- for all types of helicopters, the average value of the Alert forecast will be no more than
3.4 faults.
32
ISSN 2706-7386
The extrapolation results of the obtained values of orientating threshold indicators of
reliability of the ALoSP concept for 2020–2021 for all types of helicopters are shown in Figure 6.
Figure 6. Indicative reliability thresholds of the ALoSP concept of the helicopter fleet
of the state aviation of Ukraine
Thus, we can consider the presented calculations as an attempt to determine some

normalized forecast range of values of reliability indicators for the future period of operation of the
government fleet helicopters.
In this regard, an interesting area of forecasting reliability indicators is also the possibility of
applying the doctrine of conditional optimization of entropy of hybrid functions, developed to
determine certain reliability characteristics, including taking into account the intensity and
parameters of event flows regarding system transitions to fault state and failure state [17-18]. This
may be the direction of further research on the problem discussed in this article.
Conclusions
Based on the previously developed methodology [19], an analysis of the problem of
determining the trend of changes in the reliability of helicopters was performed. It showed that for a
reliable assessment it is necessary to constantly monitor flight safety and identify and process
statistics of the causes that lead to malfunctions of aircraft, their systems and subsystems.
The implementation of a methodological approach to determine the “temporary upper
reliability limit” for different types of helicopters makes it possible to develop forecasts of the level
of reliability of the aircraft and set targets that need to be maintained or improved in order to
improve a particular aviation system.
The introduction of the ALoSP concept allows aviation entities to work better in the
direction of improving the operational reliability of the aircraft, which will ultimately contribute to
improving the level of flight safety.
Developed proposals for determining orientating indicators of reliability through the
collection and processing of information on the technical condition during the military operation of
the aircraft will effectively manage reliability systems to maintain high combat readiness of state
aviation at a given level, predict the need for maintenance and repair of aircraft.
REFERENCES
1. Vorobiev V G 2010 Reliability and technical diagnostics of aviation equipment (Moscow:

Moscow State Technical University of Civil Aviation Press) 440 p.
2. Glowacki P, Loroch L and Balicki V 2018 Operations reliability study of small aircraft
powered by piston engines. Aircraft Engineering and Aerospace Technology. DOI:10.1108/AEAT-
01-2018-0005.
3. Guziy A G, Lushkin A M and Rosina O A 2009 Development and implementation problems
of the safety management system in airlines. The analysis of their causes and solutions. Problems of
flight safety 1. – Р. 11–22.
33
ISSN 2706-7386
4. Zio E, Fan M, Zeng Z and Kang R 2019 Application of reliability technologies in civil
aviation: Lessons learnt and perspectives. Chinese Journal of Aeronautics 32 Issue 1.– P. 143–158.
5. Makhitko V P 2016 Method for assessing flight safety by quantitative indicators of reliability
of functional aircraft systems Proceedings of the Samara Scientific Center of the Russian Academy
of Sciences 18 №1 (2). – Р. 369–372.
6. Convention on International Civil Aviation. Doc 7300/8, Eighth Edition. – Montreal:
ICAO, 2000.
7. Safety Management Manual. Doc.9859 AN/474. 3rd Edition. – Montreal: ICAO, 2013.
8. Annex 19 – Safety Management, Second Edition – Montreal, ICAO, 2016.
9. Sharov V D 2007 Development of a safety indicator based on ICAO recommendations. Flight
safety issues. – Moscow: VINITI. – Р. 10–18.
10. Голуб В.М. Аналіз методичних підходів до оцінювання надійності авіаційної техніки
державної авіації за експлуатаційними даними / В.М. Голуб, А.Г. Павленко,
О.М. Чередніков, В.М. Чуприна // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного
інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. – Чернігів: ДНДІ ВС
ОВТ, 2019. – Вип. № 2. – C. 53–61.
11. Голуб В.М. До питання аналізу експлуатаційної надійності та безпеки польотів
повітряних суден. / В.М. Голуб, М.М. Жданюк, В.Т. Бояров, В.М. Чуприна, Е.Ф. Сідін //
Тринадцята міжнародна науково практична конференція “Математичне та імітаційне
моделювання систем МОДС 2019”. До 100 – річчя Національної академії науки України.
Київ – Чернігів – Жуків, 25–29 червня 2018 р. – Чернігів: ЧНТУ, 2018. – С. 379–381.
12. Експлуатаційна надійність авіаційної техніки і безпека польотів за 2017 рік. Випуск. /
В.М. Голуб, О.М. Чередніков, В.Т. Бояров, М.М. Жданюк. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2018.
– 90 с.
О.Л. Бурсала, В.Т. Бояров, В.М. Голуб, М.М. Жданюк, Е.Ф. Сідін. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ,
2019. – 100 с.
В.М. Голуб, О.М. Чередніков, В.Т. Бояров, М.М. Жданюк. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2020.
– 107 с.
13. Chernyavsky V M 2012 Application of parametric methods for assessing the level of
reliability of aircraft with low intensity of operation Proceedings of Kharkiv University of the Air
Force named after I. Kozhedub (Kharkiv: HUPS Press). – № 3. – P. 59–63.
14. Goncharenko E V and Martyniuk O R 2019 On the application of the concept of the
accepted level of flight safety in the aviation activities of state aviation Proceedings of the 18th
scientific and technical conference “Creation and modernization of armaments and military
equipment in modern conditions” (Chernihiv: DNDI VS OVT). – P. 89.
15. Goncharenko A 2018 A multi-optional hybrid functions entropy as a tool for transportation
means repair optimal periodicity determination Aviation. – № 22(2). – P. 60–66.
– DOI:10.3846/aviation.2018.5930.
16. Goncharenko A V. 2018 Aeronautical and aerospace material and structural damages to
failures: theoretical concepts International Journal of Aerospace Engineering. – Volume
2018(2018). – P. 1–7.
17. Голуб В.М. Методологічний підхід до визначення тренду змін показників надійності
авіаційної техніки на прикладі вертольотів державної авіації / В.М. Голуб, О.Л. Бурсала,
В.М. Чуприна // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2020.
– Вип. № 4(6). С. 42–51. – DOI: 10.37701/dndivsovt.6.2020.05.
Бурсала Олександр Леонідович Oleksandr Bursala

співробітник, начальник відділу Державного Researcher, Chief of Section of State Scientific
науково-дослідного інституту випробувань і Research Institute of Armament and Military
сертифікації озброєння та військової Equipment Testing and Certification, Chernihiv,
техніки, Чернігів, Україна Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-8523-8987 https://orcid.org/0000-0002-8523-8987
+38099-478-89-25 +38099-478-89-25
34
ISSN 2706-7386
Голуб Володимир Маркович Volodymyr Golub
кандидат технічних наук, доцент, провідний Candidate of Technical Sciences, Associate
https://orcid.org/0000-0002-7796-3054 +38097- https://orcid.org/0000-0002-7796-3054
684-64-51 +38097-684-64-51
Чередніков Олег Миколайович Oleg Cherednikov
науковий співробітник Державного науково- Professor, Senior Researcher of State Scientific
+38050-297-83-98 +38050-297-83-98
Чуприна Володимир Михайлович Volodymyr Chupryna
доктор технічних наук, доцент, провідний Doctor of Technical Sciences, Associate
+38068-131-66-06 +38068-131-66-06
Коваленко Ігор Володимирович Ihor Kovalenko
Начальник 1285 військового представництва Chief of the 1285 Military Representatives of
Міністерства оборони України, Київ, the Ministry of Defense of Ukraine, Kyiv,
Україна Ukraine
+38066277266 +38066277266
ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ АВІАЦІЙНОЇ ТЕХНІКИ З
ВРАХУВАННЯМ РЕКОМЕНДАЦІЙ ICAO
Бурсала О.Л., Голуб В.М., Чередніков О.М., Чуприна В.М., Коваленко І.В.
На основі розробленої передової методології, яка враховує вплив умов експлуатації та режимів на
стан авіаційної техніки (літаків, вертольотів), їх конструкцію та правила експлуатації, представлені
результати визначення рівня експлуатаційної надійності та орієнтовні показники надійності вертольотів та
їх функціональних систем. Наведено алгоритм обробки статистичної інформації, що надходить з авіаційних
частин державної авіації відповідно до методичних рекомендацій у вигляді звітів та карток обліку
несправностей, в яких узагальнюються оперативні дані.
Предметом роботи є визначення показників експлуатаційної надійності та безпеки польотів з
урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації ICAO на основі статистичних даних про
несправності, що виникають під час експлуатації літальних апаратів.
Визначено перелік та основні причини зміни показників надійності на 2016–2020 роки. На прикладі
вертольотів державної авіації України представлені результати обробки, аналізу та розрахунків
експлуатаційної статистики окремих типів вертольотів та розрахунки середніх показників їх експлуатаційної
надійності.
На основі розробленої методології шляхом екстраполювання отриманих даних здійснена прогнозна
оцінка несправностей літальних апаратів. Таким чином визначені нормовані інтервали прогнозування значень
показників надійності вертолітного парку України на майбутній період 2021-2022 років.
Ключові слова: авіаційна техніка, вертоліт, несправність, експлуатаційна надійність, безпека

польотів, методологія, рекомендації ICAO.
35
ISSN 2706-7386
УДК 355.40 DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.05
Кокойко А.В. Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
ПІДХІД ДО ФОРМАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ДІЙ

ПІДРОЗДІЛОМ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ
АНАЛІТИКО-СТОХАСТИЧНОЇ МОДЕЛІ
Сучасні реалії воєнно-політичної обстановки в світі полягають у виникненні значної кількості нових
суперечностей різного характеру між державами та цілими регіонами, а всередині деяких країн гострих
територіальних, релігійних та етнічних протиріч, що призвели до виникнення низки збройних конфліктів. Крім
того, на сьогоднішній день серйозну загрозу становлять міжнародний тероризм, контрабанда наркотиків,
незаконна торгівля зброєю та організована злочинність. Виникнення цих загроз змушують докорінно
змінювати підходи до їх розв‟язання, значну частку у врегулюванні цих конфліктів взяли на себе Сили
спеціальних операцій, які є наймолодшою та найсучаснішою складовою Збройних Сил України. Автори
визначають одну з головних проблем – відсутність єдиного підходу щодо порядку формалізації процесу ведення
спеціальних дій.
Метою даної статті є формування математичної моделі процесу ведення спеціальних дій підрозділом
Сил спеціальних операцій під час планування та ведення спеціальної операції. Авторами запропоновано підхід
до формалізації процесу ведення спеціальних дій підрозділом спеціального призначення (ПСпП), за допомогою
аналітико-стохастичної моделі.
Ключові слова: Сили спеціальних операцій, спеціальна операція, спеціальні дії, аналітико-стохастична
модель, процес ведення спеціальних дій.
Постановка проблеми. Досвід сучасних збройних конфліктів, антитерористична

операція на території Донецької та Луганської областей України, особливо у період її
активної фази, проведені командно-штабні навчання свідчать, що відбулись значні зміни у
формах і способах воєнних (бойових) дій. З’явились нові поняття, такі як спеціальна
операція, гібридна війна, в яких головну роль стали відігравати Сили спеціальних операцій
(ССпО). Основною формою застосування яких є спеціальні дії (СД) – процес добування
розвідувальних даних (матеріалів), завдання противнику втрат в особовому складі,
озброєнні, техніці та обладнанні з метою часткового або повного порушення функціонування
його системи управління і забезпечення, зниження бойового потенціалу (бойових
спроможностей) в інтересах підготовки та проведення операцій військ (сил). [1–3].
В свою чергу специфічність виконання завдань підрозділами ССпО вимагає від
командирів (начальників) проведення детального планування та розуміння процесу ведення
СД підрозділом спеціального призначення (ПСпП).
Однією із особливостей застосування ССпО є можливість виконання завдань як в ході
операцій військ (сил), так і в міжопераційний період (завжди та постійно), що і підкреслює
актуальність питання ефективного виконання завдань СспО що і є запорукою успішного
проведення операцій військ (сил).
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз останніх досліджень і публікацій
показав, що в основі теорії застосування ССпО, лежать теоретичні дослідження конфліктних
ситуацій.
Зокрема, у [4] розподіляються закономірності зміни стохастичних показників якості
виконання завдань розвідки та вогневого впливу на об’єкт противника.
Водночас, якість забезпечення СД, управління та маневрені можливості ПССпО
враховувалися шляхом введення додаткових обмежень і припущень та призводили до
зниження об’єктивності дослідження моделі.
У [5] розглядаються моделі способів виконання розвідувальних завдань. Ефективність
СД розглядається як функція ефективності розвідки та визначається шляхом використання
детермінованих моделей виконання завдань розвідки і деструктивного впливу на об’єкт. При
© Кокойко А.В., 2021
36
ISSN 2706-7386
цьому моделі не чутливі до урахування впливу якості забезпечення ПСпП, а також
маневрених способів виконання спеціальних завдань на показник ефективності СД.
У [6] представлена універсальна модель конфліктної ситуації, що описує три основні
складові конфлікту: розвідку (оцінка обстановки), вогонь (деструктивний вплив), маневр (в
інтересах створення вигідних умов для подальших дій). Представлені аналітичні рівняння
для визначення успіху участі в конфліктній ситуації.
Однак, модель [6] не адаптована до особливостей СД та не чутлива до опису
маневрених способів дій ССпО.
Отже, зазначені дослідження недостатньо чутливі до опису важливих складових
процесу СД та не в повній мірі відображають об’єктивні закономірності та причинно-
наслідкові зв’язки між умовами ведення СД та їх результатом.
Однак, зазначені підходи [4-9] можуть бути використані як базова основа для
дослідження процесу ведення СД та дозволяютьотримати подальший розвиток в інтересах
розвитку теорії застосування ССпО.
Виділення раніше не вирішених частин загальної проблеми.
Досвід практичної діяльності органів військового управління засвідчив необхідність
уніфікованого підходу до процесу прогнозування наслідків (результатів) СД.
Однак, проведений аналіз [3] заходів оперативної підготовки, досвіду ведення
бойових дій в ході антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил показав, що не
має єдиного підходу до опису процесу ведення СД. Це призводить до невизначеностей у
процесі планування дій ССпО і, як наслідок, до зниження ефективності способів
застосування підрозділів.
Такий стан справ показує наявність проблемного завдання у практиці застосування
ССпО та вимагає наукового підходу до його вирішення.
Мета дослідження. Метою дослідження є формалізація процесу ведення СД і, на її
основі, розвиток математичної моделі.
Об'єкт – процес ведення СД ПСпП.
Предмет – формалізація процесу ведення СД ПСпП.
Викладення основного матеріалу.
Розглянемо СД на прикладі ПСпП ССпО. Основними складовим СД є добування
розвідувальних даних (матеріалів), завдання противнику втрат в особовому складі,
озброєнні, техніці та обладнанні, з метою часткового або повного порушення
функціонування його системи управління і забезпечення з метою зниження бойового
потенціалу (бойових спроможностей), в інтересах підготовки та проведення операцій військ
(сил).
Враховуючи ординарність процесу виконання завдань, в ході ведення СД задля
дослідження, обрано аналітико-стохастичний метод моделювання процесу виконання
спеціальних завдань.
Гіпотези та припущення:
наслідок СД завчасно невідомий (можуть бути знищеними як ПСпП, так і об’єкт
противника (ОП));
СД ПСпП розгортаються в часі як випадковий процес;
інтервали між подіями виявлення (ураження) об’єктів противника розподілені за
екпоненційним законом;
захист ОП в ході СД забезпечуються в системі охорони та оборони у формі контр-
засадних дії з ймовірністю знищення ПСпП Р * ;
ОП можуть прикриватися (охоронятися) підрозділами із завчасно невідомим складом;
всі ОП виявляються своєчасно із ймовірністю виявлення Р  Рвив Р розв [5],
В
де Рвив –ймовірність успіху виведення ПСпП в район розвідки;
Р розв –ймовірність успіху розвідки ОП;
37
ISSN 2706-7386
значення ймовірності виявлення залежить від метеорологічних умов, умов місцевості,
ТТХ засобів розвідки та наявного часу;
ОП можуть бути поодинокі та групові (кількість ОП в групі l  1 );
ПСпП здатний знищити (уразити) ОП в умовах активної протидії з інтенсивністю
ураження об’єкту µ.
Основними показниками прийнято:
час безпосередньої підготовки до виконання завдання – tбп ;
час необхідний на евакуацію ПСпП з району виконання бойового
завдання – tвих з рн ;
час необхідний для виконання завдання – t завд ;
час пошуку об’єкта противника – tпош об [6];
ймовірність виявлення об’єкта противника – Рвияв ;
ймовірність збереження ПСпП у боєздатному стані – Рзб ПСпП ;
ймовірність знищення об’єкта противника – Рзн об ;
коефіцієнт виходу в район бойового призначення – Квих [5], характеризує успіх
виходу в ПСпП із зони ведення СД та може бути обчислений імперичним шляхом;
коефіцієнт технічної готовності засобів виведення – К тг [5], характеризує ступінь
технічної готовності засобів транспортування ПСпП до виведення РГ у зону ведення СД та
визначається напрацюванням на відмову відповідного транспортного засобу.
Як зазначалось вище, складовими СД є розвідка, деструктивний вплив та маневр
силами і засобами для створення вигідних умов для подальшого виконання завдань.
При цьому приймаємо, що ПСпП може бути боєздатним і не боєздатним (Рис.1) [7–9],
у випадку втрати боєздатності підрозділ не може відновити боєздатність та повернутися у
відповідний стан:
Рис.1. Граф станів процесу СД
Позначимо:
“вихідний стан” – “стан готовності” ПСпП знаходиться у вихідному районі (районі
зосередження, підготовки) – S 0 (Рис.2);
“стан виконання розвідувальних завдань” – ПСпП знаходиться в готовності до
виконання завдань, веде розвідку ОП – S1 (Рис.3);
“стан виконання бойового (спеціального) завданя” – ПСпП здійснює деструктивний
вплив на ОП) – S 2 (Рис.4);
“небоєздатний стан” – стан втрати здатності ПСпП до виконання спеціального
завдання – S 3 (ПСпП не здатний відновити боєздатність за умови переходу у S 3 )(Рис.5).
38
ISSN 2706-7386
(примітка: враховуючи особливості СД, перехід із стану S2 у стан S0 можливий
тільки після проведення дорозвідки – повернення у стан S1, тобто, оцінки результатів СД),
виходячи із специфіки форми застосування ССпО.
Переходи між станами графу відбуваються з відповідними інтенсивностями, що
описують властиві процесу ознаки, що характеризують вплив основних факторів на стани
ПСпП в ході ведення СД [9].
Рис.2. Розподіл ймовірності P0(t) знаходження ПСпП у “вихідному стані” S0
Рис.3. Розподіл ймовірності P1(t) знаходження ПСпП у “стан виконання

розвідувальних завдань” S1
Рис.4. Розподіл ймовірності P2(t) знаходження ПСпП у “стані виконання бойового

(спеціального) завдання” S 2
39
ISSN 2706-7386
Рис.5. Розподіл ймовірності P3(t) знаходження ПСпП у “небоєздатному стані” S3
Виходячи із положень наведених у [6–9], опишемо інтенсивності переходу.

Переходи із стану у стан (Рис.1) утворюють потоки подій з відповідними
інтенсивностями [5–6]:
із S0 до S1 :
К тг
І01 = P
tбп + tвих з рн зб ПСпП
переводить ПСпП зі стану “вихідний стан” у стан “стан виконання розвідувальних завдань”
[5–6];
зі S1 до S0 :
Квих
І10 = P
tвих з рн зб ПСпП
переводить ПСпП зі “стану виконання розвідувальних завдань” у “вихідний стан”;
зі S1 до S 2 :
Pвияв
І12 = P
tпош об зб ПСпП
переводить ПСпП зі стану “стан виконання розвідувальних завдань” у стан “стан виконання
бойового (спеціального) завдання”;
із S 2 до S1 :
P
І 21 = зн об Pзб ПСпП
t завд
переводить ПСпП зі стану “стан виконання бойового (спеціального) завдання” – здійснює
деструктивний вплив на ОП) у стан “стан виконання розвідувальних завдань” – знаходиться
в готовності до виконання завдань, веде розвідку ОП;
із S0 до S3 :
1
І03 = (1 - Pзб ПСпП )
tбп + tвих з рн
40
ISSN 2706-7386
переводить ПСпП зі стану “вихідний стан” – “стан готовності” ПСпП знаходиться у
вихідному районі (районі зосередження, підготовки) у стан “небоєздатний” – стан втрати
здатності до виконання бойового (спеціального) завдання;
із S1 до S3 :
Pвияв K вих
І13 =
+ (1 - Pзб ПСпП )
tпош об t вих з рн
переводить ПСпП зі стану “стан виконання розвідувальних завдань” у стан “небоєздатний” ;
із S 2 до S3 :
P
І 23 = зн об (1 - Pзб ПСпП )
t завд
переводить ПСпП зі стану “стан виконання бойового (спеціального) завдання” у стан
“небоєздатний”.
Ймовірності станів графу (Рис.1) визначаються розв’язком системи диференційних
рівнянь (1) Колмогорова-Чепмена (1) за умов нормування (2):
 dP  t 
 0
 dt
01 03 0   01 1  
= - І +І P t +І P t 
 dP  t 
 1 = І P t  - І + І + І
 dt 01 0 
10 12 13 1   21 2  
P t +І P t
 (1)
 dP2  t 

 dt = І12 P1  t  - І 21 + І 23 P2  t  

 dP3  t 
 = І P t  + І P t  + І P t 
 dt 03 0 13 1 23 2
P  t  + P t  + P t  + P t  = 1 (2)
1 2 0 3
На початку СД t  0 ПСпП знаходиться у боєздатному стані, здійснив успішний вихід
у район виконання спеціального завдання, веде розвідку ОП.
Тому, в якості початкових умов прийнято:
P  t  = 0; P  t  = 1; P t  = 0; P t  = 0.
0 1 2 3
Інтегруючи (1) при означених початкових умовах, методом Кардано визначені корені
характеристичного рівняння 1 , 2 , 3 [10] та отримані аналітичні рівняння (3), (4), (5), (6),
що описують розподіл ймовірності знаходження у відповідному стані ПСпП в ході ведення
СД у часі t:
1
P1  t   (3  2 )  (1   )  (1  І 01  І03 ) е1t , де  – проміжна величина [10]. (3)

І12
P2  t   (3  2 )  (1  І01  І03 ) е1t (4)

P3  t   1  P0  t   P1  t   P2  t  (5)
І 01
P0  t   (3  2 )  (1  І 21  І 23 ) е t1
(6)

Перевірка вірності розрахунків здійснено шляхом підставлення (2), (3), (4) у (1) та
зведення тотожності.
Отримані аналітичні рівняння для ймовірностей станів ПСпП в ході СД дозволять:
оцінити успіх деструктивного впливу (знищення) ОП;
41
ISSN 2706-7386
обґрунтувати необхідну кількість та склад ПСпП,
визначити інтенсивність СД;
визначити ступінь завантаженості підрозділу СспО;
підготувати вихідні дані для вирішення завдання по розподілу по ОП.
Висновки.
У роботі представлені результати формалізації процесу ведення СД, сформульовані
гіпотези і припущення, описані інтенсивності зміни функціональних станів ПСпП. Модель,
на відміну від існуючих, описує об’єктивні закономірності та причинно-наслідкові зв’язки
між умовами ведення СД та їх результатом. Стохастичні показники результатів виконання
завдань розвідки та деструктивного впливу на об’єкт противника чутливі до зміни
особливостей створення вигідних умов для ведення СД та способів протидії противнику.
Використання удосконаленої аналітико-стохастичної моделі СД ПСпП в ході
підготовки і здійснення СД може підвищити ступінь урахування основних факторів, що
впливають на ефективність ведення СД, провести більш об’єктивну оцінку бойових
спроможностей угруповання ССпО, обґрунтувати способи СД (тактичні прийоми, побудову,
кількісно-якісний склад груп ССпП) у відповідності до вимог, які висуваються до підрозділів
ССпО, виходячи із мети, основних завдань і ресурсу часу на виконання завдань.
Комплексне застосування представленої в роботі моделі СД із існуючими моделями
бойових дій угруповання ССпО може надати можливість підвищення якості прогнозування
наслідків проведення спеціальної операції як за окремими етапами, так і в цілому.
Запропонований підхід може бути використаний для розроблення штабної
математичної моделі спеціальної операції для використання в практиці військ.
1. Слюсаренко А.В. Світовий досвід розбудови та застосування сухопутного компонента

сил спеціальних операцій (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.): монографія /
А.В. Слюсаренко. – Львів: НАСВ, 2019. – 419 с.
2. Вєдєнєєв Д.В. Гострі кігті орла. Сили спеціальних операцій США: історія та
сучасність: монографія / Д.В. Вєдєнєєв, Г.С. Биструхін, А.І. Семука //. – Київ.: К.І.С., 2010.
– 400 с.
3. Голда О.Л. Досвід застосування збройних сил у світових війнах і воєнних конфліктах
ХХ – початку ХХІ ст.:тенденції та закономірності; кол. авторів. за ред. І.І.Фурмана /
Голда О.Л., Кокойко А.В. // Збірник наукових праць. – Київ.: ЦП “Компринт”, 2020.
– Вип. № 9. – С. 158–161.
4. Городнов В.П. Обгрунтування показника прогнозу спроможності виконати поставлене
бойове завдання сформованим складом міжвидової тактичної групи / В.П. Городнов,
С.П. Ярош, С.В. Гузченко, В.В. Овчаренко // Честь і закон. – 2018. – Вип. № 3. – С. 20–24.
5. Методика оцінки ефективності воєнної розвідки в операції і бою: навч. посіб. – Київ.:
АЗСУ, 1998. – 123 с.
6. Hohoniants S. Development Of The Survivability Indicators Forecasting Method Of The
Specialpurporse System Executive Element Based On Analytical And Stochastic Simulation Of A
Conflict Situation” / S. Hohoniants, D. Chopa, O. Kilmeninov, A. Loishyn, K. Horbachov //
Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. – 2021. – 3(4–111). – P. 14–23.
7. Городнов В.П. Моделювання бойових дій військ (сил) протиповітряної оборони
таінформаційне забезпечення процесів управління ними (теорія, практика, історія розвитку):
монографія / В.П. Городнов, Г.А. Дробаха, М.О. Єрмошин, Є.Б. Смірнов, В.І. Ткаченко.
– Харків.: ХВУ, 2004. – 409 с.
8. Городнов В.П. Удосконалена аналітико-стохастична модель протиповітряного бою /
В.П. Городнов, С.Ю. Гогонянц // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та
оборони. – Київ: НУОУ, 2010. – Вип. № 2. – С. 5–10.
42
ISSN 2706-7386
9. Hohoniants S. The simplest model of functioning of a separate element of the executive
system when solving typical tasks / Riadenie bezpecnosti zlozitych systemov / S. Hohoniants,
A Tytarenko // Liptovsky Mikulas. – 2015. – P. 169–173. – ISBN: 978-80-8040-506-9.
10. Корн Г.А. Справочник по математике для научных работников и инженеров:
справочник / Г.А. Корн, Т.М. Корн. – М.: “Наука”, 1974. – 832 с.
Кокойко Андрій Валерійович Andrii Kokoiko

ад'юнкт, Національний університет оборони Post-graduate officer, National Defense
України імені Івана Черняховського, Київ, University of Ukraine named after Ivan
Україна Cherniakhovskyi, Kyiv, Ukraine
http//orcid.org/0000-0002-6461-5993 http//orcid.org/0000-0001-0023-5139
+38-096-914-08-73, +38-063-894-38-99 +38-096-914-08-73, +38-063-894-38-99
APPROACH TO THE FORMALIZATION OF THE PROCESS OF CONDUCTING SPECIAL ACTIONS

BY A SPECIAL FORCES UNIT USING THE ANALYTICAL-STOCHASTIC MODEL.
A Kokoiko
The current realities of the military-political situation in the world comprise the emergence of a significant
number of new contradictions of various natures between states and entire regions, and in some countries acute
territorial, religious and ethnic confrontations that have led to a number of armed conflicts. In addition, international
terrorism, drug smuggling, illegal arms trade and organized crime pose serious threats today. The emergence of these
threats brings the necessity of drastic changes in approaches to resolving them. A significant share in the settlement of
these conflicts belongs to the Special Operations Forces, which is the youngest and most advanced component of the
Armed Forces of Ukraine. The authors identify one of the main problems that is the lack of a unified approach to the
formalization of the process of conducting special actions.
The purpose of this article is to form a mathematical model of the process of conducting special actions by the
unit of Special Operations Forces during the planning and conducting of special operation. The authors propose an
approach to the formalization of the process of conducting special actions by a special forces unit, using an analytical-
stochastic model.
Keywords: special operations forces, special operation, special actions, analytical-stochastic model, process
of conducting special actions.
43
ISSN 2706-7386
УДК 623.746-519 DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.06
Ільєнко В.М., Геращенко М.М., Лось А.М., Саутін О.О. Державний науково-дослідний
інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки
Сірик О.М. Військова частина А4583
ОЦІНКА ЯКОСТІ КАНАЛІВ РАДІОЗВ’ЯЗКУ БЕЗПІЛОТНИХ АВІАЦІЙНИХ

КОМПЛЕКСІВ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
До безпілотних авіаційних комплексів пред'являються і постійно посилюються вимоги щодо зниження
маси, зменшення габаритів, збільшення функціональності, польотної дальності безпілотного літального
апарату, підвищення енергоефективності та поліпшення характеристик командно телеметричних ліній
радіозв'язку. Зміна умов поширення радіосигналів на ділянці наземна станція управління – безпілотний
літальний апарат ставить перед необхідністю адаптивної зміни параметрів радіосигналів з метою вибору
оптимального режиму каналу зв'язку для поточних умов.
Наведена методика визначає сукупність процедур і правил інструментального оцінювання
(вимірювання) частоти радіовипромінювання передавачів каналів радіозв‟язку зразків безпілотних авіаційних
комплексів засобами радіочастотного контролю з метою перевірки дотримання відповідності її параметрів
вимогам, обумовленим технічними умовами або технічним завданням на дослідний зразок безпілотного
авіаційного комплексу.
Ключові слова: безпілотні літальні апарати, інструментальне оцінювання (вимірювання) частоти,
засоби радіочастотного контролю, радіопередавач, передавач.
Актуальність теми дослідження. Сучасна організація обслуговування та

забезпечення надійності високовольтних ліній електропередачі (ЛЕП) як складову частину
включає до складу підсистему спостереження за їх станом. Враховуючи велику просторову
протяжність ЛЕП, це вимагає, для контролю за їх станом, більш сучасних засобів розвідки та
спостереження, аніж традиційний огляд із землі або з використанням пілотованих авіаційних
засобів. Подібна проблема має місце у підтриманні в належному стані сонячних
електростанцій (СЕ), які займають сотні гектарів площі. Одним з перспективних напрямків
розвитку форм та способів підвищення експлуатаційної надійності ЛЕП та СЕ є застосування
безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) для вирішення завдань розвідки, спостереження
та пошуку місць аварій [1-3]. Проте, існує багато проблемних питань щодо створення
системи зв’язку для дистанційного управління безпілотними літальними апаратами (далі –
БпЛА) середнього та великого радіусу дії, отримання відеоінформації про об’єкти розвідки в
режимі реального часу [4].
Постановка проблеми. Одним з важливійших питань на етапі розробки БпАК є
питання збереження стійкого та надійного зв’язку, збереження достовірності та цілісності
розвідінформаціїї, що отримується з борта БпЛА в режимі реального часу, а також
вдосконалення характеристик каналів радіозв’язку (передачі відеозображення,
телеметричних даних на наземний пункт управління БпАК).
Наведені у статті підходи інструментальної оцінки дозволять встановити
відповідність отриманих значень характеристик частот радіовипромінювання передавачів
трактів каналів радіозв‫י‬язку БпАК, заявленим Розробником в технічних характеристиках на
певний зразок БпАК, перевірити відповідність наданого зразка уточненим вимогам БпАК
даного класу, оцінити працездатність окремих модулів системи зв‫י‬язку БпАК.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Існуючі методики
дозволяють оцінити значення відхилення несучої частоти передавача каналу радіозв’язку
БпАК в штатному режимі його роботи від заявленого Розробником значення дослідного
зразка за результатами інструментального вимірювання середньої або присвоєної частоти
модульованого радіовипромінювання.
© Ільєнко В.М., Геращенко М.М., Лось А.М., Саутін О.О., Сірик О.М., 2021
44
ISSN 2706-7386
Мета статті. Провести аналіз методів, технічних засобів та умови інструментальної
оцінки частоти радіовипромінювання передавачів трактів каналів радіозв’язку БпАК
енергосистем засобами радіочастотного контролю.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наявні методичні підходи зумовлюють
сукупність процедур і алгоритмів інструментального оцінювання частоти
радіовипромінювання передавачів каналів радіозв’язку дослідних зразків БпАК засобами
радіочастотного контролю (далі – методика) з метою перевірки дотримання відповідності її
параметрів вимогам, обумовленим технічними умовами (далі – ТУ) або технічним завданням
(далі – ТЗ) на розробку дослідного зразка.
Для інструментального оцінювання (вимірювання) частоти випромінювання
передавача радіоканалу БпАК за цими методиками застосовують технічні засоби
радіочастотного контролю з характеристиками, які є достатніми для проведення вимірів
параметрів та характеристик каналу радіозв’язку БпАК, заявленого Розробником.
Терміни та визначення понять, які застосовані у методиках, наведені у ДСТУ 3254,
ДСТУ 3592, ГОСТ 24375 та чинних правових документах України, термінологічних
словниках.
Далі наведені основні принципи та методи інструментального оцінювання
(вимірювання) частоти випромінювання передавачів каналів радіозв’язку БпАК,
обґрунтовані методи розрахунку значення її відхилення.
Інструментальне оцінювання (вимірювання) частоти радіовипромінювання
передавачів трактів каналів радіозв’язку БпАК (далі – передавачі) проводиться в ході
випробувань в процесі радіоконтролю з метою перевірки допустимих відхилень частоти
передавачів на відповідність даним, наведеним в технічній документації на дослідний зразок
БпАК.
Основні способи й методи інструментального оцінювання (вимірювання) частоти
передавача, визначення її відхилення від присвоєного значення під час технічного
радіоконтролю, а також вимоги до засобів вимірювальної техніки та обладнання наведені в
ГОСТ 30338–95 [13].
Згідно з вимогами ГОСТ 30338–95 оцінку відхилення частоти передавачів потрібно
проводити з урахуванням впливу на тракт каналу радіозв’язку усіх дестабілізуючих
чинників, таких, як: кліматичні фактори (вологість, опади у вигляді дощу/снігу, температура
повітря), коливання рівня напруги й частоти мережі електроживлення тощо [10]. З метою
підвищення достовірності результатів вимірювань частоту передавачів необхідно виміряти
не менше 10 разів поспіль з послідуючим визначенням середнього арифметичного значення
Δf різниці між виміряним fi (і = 1, 2,..., n) і присвоєним (заявленим Розробником) fп
значеннями частоти за формулою:
1 n 
f   fi  f п  , (1)
n  i 1 
де fi – виміряне значення частоти;
fп – присвоєне (заявлене Розробником) значення частоти;
Δf – середнє арифметичне значення між виміряним і присвоєним значеннями частоти.
Передавач, частота якого вимірювалася, відповідає даним, заявленим Розробником в
технічній документації на дослідний зразок БпАК щодо допустимого відхилення частоти,
вираженого у мільйонних долях (± N·10-6) або в Гц (N1), якщо:
f
N (2)
fн
або
f  N , (3)
1
де N – допустиме відхилення частоти, заявлене Розробником.
45
ISSN 2706-7386
Вимірювання частоти проводять безпосередньо на антенному виході передавача, за
допомогою підключеного до вихідних ланцюгів передавача через еквівалент навантаження
та узгоджуючий елемент електронно-лічильного частотоміра [11].
Відповідно до вимог ГОСТ 30338–95, нормативні значення відхилення частоти
передавачів залежать виключно від потужності передавачів і не залежать від інтервалу часу,
впродовж якого вони повинні дотримуватися. Тому, процес вимірювання частоти може
здійснюватися як в ході проведення передпольотних перевірок БпАК, так і в ході виконання
польотних завдань БпЛА.
В технічних характеристиках на деякі передавачі каналів радіозв’язку БпАК
відхилення частоти від присвоєного значення визначені іншим чином, а саме: відхилення
робочої частоти передавача від присвоєного значення впродовж місяця не повинні
перевищувати нормованого значення. Як правило, числові показники цих норм жорсткіші за
норми, регламентовані ГОСТ 30338–95.
У більшості випадків на випробувальних майданчиках оцінка частоти
випромінювання передавача проводиться на значній відстані від місця розгортання наземної
станції керування БпАК, шляхом визначення відхилення несучої частоти передавача від
заявленої Розробником частоти за результатами інструментального оцінювання
(вимірювання) середньої або характерної частоти модульованого радіовипромінювання в
штатному режимі роботи технічних засобів радіозв’язку.
Виклад основного матеріалу. На сьогоднішній день дистанційне вимірювання
частоти виконується автоматизованими методами. Структурна схема типової
автоматизованої системи наведена на рисунку 1. Основними складовими частинами такої
системи є цифровий вимірювальний радіоприймальний пристрій (далі – ЦРПП) з
синтезатором частоти, частотомір та процесор. Функція частотоміра заздалегідь виконується
за допомогою прикладного програмного забезпечення, встановленого на електронній
обчислювальній машині (далі – ЕОМ), до складу якої входить зазначений процесор.
Рис.1. Структурна схема типової автоматизованої системи вимірювання частоти
Процесор забезпечує функцію керування роботою ЦРПП та ЕОМ, здійснює

математичне обчислення даних, отриманих після проведених вимірювань. Отримавши від
Розробника БпАК вихідні дані у вигляді характеристик та параметрів радіоканалів, процесор
за допомогою синтезатора частоти налаштовує ЦРПП на необхідну частоту шляхом
комутації його вхідних каскадів (фільтрів) та встановлює певне значення ширини його смуги
пропускання. Як правило, синтезатор частоти керується стандартною частотою, тому центри
смуг пропускання трактів високої частоти (далі – ВЧ) і проміжної частоти (далі – ПЧ) ЦРПП
визначаються доволі точно. Зважаючи на те, що у всіх вимірюваннях частота ВЧ сигналу
ЦРПП перетворюється у певне значення частоти ПЧ, то за виміряним значенням ПЧ завжди
можна визначити числове значення частоти ВЧ. Подальші операції щодо вимірювання
частоти, а також розрахунку її відхилення від присвоєного (заявленого Розробником)
значення проводяться за допомогою програмного забезпечення ЕОМ. При цьому
46
ISSN 2706-7386
селективність прийомного тракту ЦРПП послідовно та досить швидко налаштовується
процесором на відповідну кількість заздалегідь запрограмованих значень частот, в
залежності від кількості радіоканалів БпАК, для їх приймання. При виявленні ВЧ
радіосигналу в каналі, радіовипромінювання якого оцінюється, ЦРПП автоматично
налаштовує свою подальшу роботу у певній смузі частот. Під керуванням процесора
проводиться вимірювання значення частоти цього радіосигналу, а також подальший
розрахунок її відхилення від присвоєного значення. Впродовж процедури вимірювання
присвоєної частоти радіоканалу та фіксації іі відхилення постійно існує можливість
призупинення циклу швидкісного сканування ЦРПП у визначеному діапазоні частот.
Виміряні значення частот, їх відхилення, а також деякі інші параметри радіовипромінювань
передавачів БпАК сумісно з датою та часом проведення вимірів фіксуються в автоматичному
режимі у вигляді протоколу в програмному регістрі ЕОМ. Оскільки вся система
управляється ЕОМ, реалізація даного методу дає можливість досить швидко здійснювати
оцінку значень частот та їх відхилень шляхом настройки ЦРПП на будь-яку частоту в межах
заданого частотного діапазону [11].
Враховуючи рекомендації Міжнародного союзу електрозв`язку (МСЕ) [8] у
вітчизняних засобах радіочастотного контролю найбільшого застосування здобули два
методи, які можуть бути застосовані під час проведення інструментального оцінювання
частоти радіовипромінювання передавачів БпАК:
а) з використанням лічильника та послідуючою програмною обробкою даних за
результатами вимірювання;
б) шляхом аналізу радіочастотного спектра (далі – РЧС) [13] методом спектральної
щільності потужності з використанням швидкого перетворення Фур’є (далі – ШПФ) і
наступною програмною обробкою даних за результатами вимірювання.
Апаратно-програмний спосіб вимірювання частоти з використанням лічильника
здійснюється шляхом підрахунку кількості імпульсів або переходів амплітуди напруги
сигналу через нульовий рівень, які формуються з сигналу ПЧ ЦРПП за визначений інтервал
часу, наприклад, за 1 секунду. При цьому інтервал дискретизації лічильника (цикл його
роботи) розраховується за формулою:
Т = Т1 + Т2, (4)
де Т1 – часовий інтервал вимірювання (підрахунку імпульсів);
Т2 – часовий інтервал запису показань лічильника в програмний регістр ЕОМ.
Час, необхідний для запису показань лічильника в програмний регістр ЕОМ,
визначається швидкодією його процесору і знаходиться у межах значень від 30 мс до 50 мс,
проте, в окремих випадках, коли процесор ЕОМ паралельно із записом показників
завантажено виконанням інших розрахункових операцій, може бути більшим.
ВЧ коливання вимірюється аналогічно тому, як це виконується електронно-лічильним
частотоміром. При цьому, визначені надалі значення відхилення частоти від присвоєного
значення будуть мінімальними за умови застосування в ході вимірювань накопичень та
усереднень за частотою.
Перевагою цього методу є досить висока точність вимірювання частоти, а недоліком
те, що ширина спектра радіосигналу під час вимірювання обмежується величиною ширини
смуги ЦРПП, яка, як правило, складає декілька сотен кілогерц.
Відхилення частоти радіосигналу від присвоєного значення можливо визначити
безпосередньо за допомогою лічильника іншим шляхом. Радіочастота, що приймається
ЦРПП, відхилення якої потрібно виміряти, трансформується за допомогою синтезатора
частот в ПЧ. Оскільки синтезатор керується сигналами кварцового генератора опорної
частоти з еталонною стабільністю, то абсолютне значення відхилення частоти радіосигналу
на рівні ПЧ повністю відповідає відхиленню частоти на рівні ВЧ. На початку кожного
вимірювання на лічильнику, що з’єднаний з каскадом ПЧ, попередньо встановлюється
значення частоти ПЧ. Потім, в ході вимірювання частоти радіосигналу, лічильник фіксує в
режимі інверсійного відліку кількість імпульсів, що з'явилися впродовж певного інтервалу.
47
ISSN 2706-7386
За результатами підрахунку імпульсів можливі наступні варіації:
а) частота, що виміряна, точно відповідає присвоєному значенню, тому в момент
завершення терміну вимірювання показники лічильника сягають нуля;
б) частота, що виміряна, менша присвоєного значення, тому в момент завершення
терміну вимірювання показники лічильника не досягнуть нуля, і дадуть деякий додатній
залишок, який після зміни знака на протилежний буде відповідати від’ємному значенню
відхилення частоти;
в) частота, що виміряна, більша за присвоєне значення, тому показання лічильника
сягають нуля до закінчення терміну вимірювання, що призводить до переводу лічильника в
режим подальшого прямого відліку кількості імпульсів, а підрахований їх кількісний
залишок у момент завершення терміну вимірювання буде відповідати значенню відхилення
частоти з додатнім знаком.
Зазначений метод дозволяє реалізувати високу точність вимірювання. Його
застосування є доцільним у разі проведення вимірювань середньої частоти модульованого
безперервного випромінювання радіосигналу (без затримок на інтервалі відліку).
Обмеженням до застосування методу є утворення несприятливих комбінацій, які виникають
в ході вимірювання частоти сигналів з частотною модуляцією, високою девіацією частоти з
низькою частотою модуляції та доволі малим інтервалом вимірювань [11].
Оскільки, більшість РЧС радіовипромінювань, отриманих за результатами оцінки
параметрів каналів зв‫י‬язку в ході дослідних випробувань БпАК класу “Міні” (тактичні – поля
бою) мають обвідну РЧС характерної форми, наближеної до форми “дзвону” (Рис.2),
визначення частоти радіовипромінювання здійснюється шляхом аналізу РЧС
контрольованого сигналу методом спектральної щільності потужності.
Рис.2. Приклади РЧС радіовипромінювань каналів зв‫י‬язку БпАК
48
ISSN 2706-7386
Застосування методу дозволяє здійснювати визначення ширини спектру Вх
радіосигналу на певному рівні (контрольної смуги частот) за умови визначення центральної
частоти f0 шляхом аналізу РЧС на рівні мінус Х дБ (Рис.3). Безпомилково, застосування
методу досить ефективне для спектрів вузькосмугових сигналів з симетричним спектром
відносно центральної частоти.
Рис.3. Фрагмент обвідної РЧС у формі дзвону
Технічні засоби радіочастотного контролю, які застосовуються для інструментального

оцінювання (вимірювання) частоти шляхом аналізу РЧС методом спектральної щільності
потужності з використанням ШПФ, містять наступні переваги:
простота реалізації;
можливість одночасного вимірювання як частоти, так і ширини спектру сигналу в
широкій смузі частот;
висока точність та роздільність за частотою;
просте налаштування на контрольовані смуги частот та регулювання (з клавіатури
ЕОМ або аналізатора спектру);
висока гнучкість, що дозволяє залучати технічні засоби радіочастотного контролю для
роботи у відокремлених смугах частот;
можливість проводити інструментальну оцінку у безпосередній близькості до джерела
радіовипромінювання (передавача радіоканалу БпАК);
обирати найменше значення смуги пропускання серед розрахованих значень.
Основними недоліками методу є суттєва залежність значень виміряних параметрів
радіосигналу від рівня симетрії його спектру. Будь які спотворення інформативного
корисного сигналу у процесі обміну даними призводять до асиметрії його РЧС, і як наслідок
– до збільшення похибок вимірювання та розрахунків.
В залежності від умов проведення випробувань БпАК для оптимального вибору
методу вимірювання частоти та визначення відхилення частоти радіосигналу від
присвоєного значення необхідно здійснити аналіз форми обвідної його РЧС.
В разі, якщо центральна частота спектра чітко виражена (Рис.4), проводять
вимірювання її значення апаратно-програмним методом з використанням лічильника.
Якщо ж обвідна РЧС має форму з нечітко вираженою центральною частотою, то на
певному рівні мінус Х дБ відносно рівня випромінювання, прийнятого за 0 дБ, необхідно
визначити характерні частоти спектра цього сигналу, на яких із спектра “вирізається” його
частина, з подальшим аналізом якої визначається центральна частота як центр симетрії цієї
частини спектра (Рис.3).
49
ISSN 2706-7386
Рис.4. Фрагмент РЧС з чітко вираженою центральною частотою
Похибки при вимірюванні частоти, що виникають за рахунок присутності завад

різного походження та (або) модуляції радіосигналу можуть контролюватися в ході
вимірювань. За необхідності, їх значення можуть бути зменшені до прийнятних величин
шляхом раціонального вибору часу усереднення вимірювань та виконання вимог цієї
методики.
Якщо радіовипромінювання має імпульсну природу (з тривалістю меншою за час
усереднення отриманих даних) або його поява в ефірі носить епізодичний характер,
показання частотоміра можуть мати методичні похибки, що обумовлені відсутністю сигналу
на вході його лічильника або впливом радіошумів впродовж паузи. Виникнення таких умов
цілком можливе у процесі контролю радіовипромінювання передавачів, наприклад, у ході
виконання польоту БпЛА на граничних відстанях від наземної станції керування БпАК або
потрапляння БпЛА в зону радіотіні. Характерні частоти таких випромінювань доцільно
вимірювати методом спектральної щільності потужності з використанням ШПФ і наступним
програмним обробленням даних за результатами вимірювання.
Зазначені методи, завдяки комп’ютеризації процесу вимірювання та незначній
кількості апаратних складових частин, мають високу надійність і дозволяють:
накопичувати дані за результатами вимірювання та дані щодо РЧС контрольованих
сигналів;
здійснювати регулювання та переналаштування системи;
передавати інформацію за результатами радіоконтролю каналами зв’язку для їх
подальшого оброблення, аналізу та накопичення.
Під час проведення інструментального оцінювання частоти повинні дотримуватися
вимог безпеки та охорони праці, зазначені в інструкціях з експлуатації засобів
радіочастотного контролю, засобів вимірювальної техніки і допоміжного обладнання.
Викладена тут методика оцінки параметрів радіоканалу БпАК спостереження за
станом великих енергосистем дозволить підвищити надійність роботи БпАК, що в цілому
сприяє підвищенню експлуатаційної надійності підконтрольних їм енергосистем.
Висновки
За вказаною методикою передбачається інструментальне оцінювання (вимірювання)
частоти радіовипромінювання передавачів трактів каналів радіозв’язку БпАК та визначення
її відхилення із застосуванням вимірювального обладнання, яке забезпечує:
можливість аналізу РЧС випромінювання передавачів радіоканалів БпАК під час їх
роботи в штатному режимі;
можливість вибору необхідного сигналу зі спектру частот;
можливість вимірювання частоти або її відхилення методом спектральної щільності
потужності або з використанням лічильника;
повторюваність вимірів (можливість проведення багаторазових вимірювань впродовж
польоту БпЛА без повторного калібрування самого обладнання або його складових частин);
високу точність;
50
ISSN 2706-7386
можливість збереження отриманих даних для їх аналізу;
можливість управління процесом контролю та оброблення даних за
допомогою ПЕОМ;
можливість проведення інструментальної оцінки у безпосередній близькості до
джерела радіовипромінювання (передавача радіоканалу БпАК).
Отримані дані дозволять оцінювати зміни параметрів радіосигналів під час
випробувань нових БпАК для обслуговування та забезпечення надійності високовольтних
ліній електропередачі з метою вибору оптимального режиму каналу зв'язку для поточних
умов.
1. Гриб О.Г. Использование беспилотных летательных аппаратов для безопасности

функционирования линий электропередачи / О.Г. Гриб [и др.] // Вісник Нац. техн. ун-ту
“ХПІ”: зб. наук. пр. Сер.: Енергетика: надійність та енергоефективність. – Харків: НТУ
“ХПІ”, 2017. – Вип. № 31(1253). – С. 19–24.
2. Горюшко В.В. Диагностика линий электропередач при помощи летательного аппарата
повышенной дальности действия / В.В. Горюшко [и др.] // Вісник Нац. техн. ун-ту “ХПІ”: зб.
наук. пр. Сер.: Енергетика: надійність та енергоефективність = Bulletin of the National
Technical University “KhPI”: coll. sci. papers. Ser. : Energy: Reability and Energy Efficiency.
– Харків: НТУ “ХПІ”, 2018. – Вип. № 10(1286). – С. 19–23.
3. Бабак С.В. Особливості практичного використання автономних діагностичних
комплексів для теплового контролю повітряних ліній електропередачі / С.В. Бабак,
М.В. Мислович // Технічна електродинаміка. – 2016. – Вип. № 1. – С. 73–80.
– Бібліогр.: 14 назв. – укр.
4. Сапожников В.О. Эффективность деятельности оператора в системе дистанционного
управления беспилотными летательными аппаратами / В.О. Сапожников // Журнал
Белорусского государственного университета. Философия. Психология. – Минск: БГУ, 2020.
– Вып. № 3. – С. 109–113.
5. Устройства радиопередающие всех категорий и назначений народнохозяйственного
применения: ГОСТ 30338–95.
6. Регламент радиосвязи: сборник рабочих материалов по международному
регулированию планирования и использования радиочастотного спектра. – Т. 1. – М, 2004.
7. Інструментальне оцінювання (вимірювання) частоти радіовипромінювання передавачів
засобами радіочастотного контролю: методика від 22.01.2007 № 12. – УДЦР.
8. Справочник по радиоконтролю. – Женева: МСЭ, 2002.
9. Про радіочастотний ресурс України: Закон України від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ: зі
змінами від 24.06.2004 р. № 1876-ІV.
10. Радіозв’язок. Терміни та визначення: ДСТУ 3254–95.
11. Сигнали радіотехнічні вимірювальні. Терміни та визначення: ДСТУ 3592–97.
12. Телебачення мовне. Системи аналогового телебачення звичайної чіткості. Основні
параметри та методи вимірювань: ДСТУ 3837–99.
13. Система стереофонічного звукового мовлення пілот-тоном. Загальні технічні вимоги.
Методи вимірювання: ДСТУ 4053–2001.
Ільєнко Володимир Миколайович Volodymyr Ilienko

https://orcid.org/0000-0003-2854-1012 E-mail: valdek_yes1967@ukr.net
E-mail: valdek_yes1967@ukr.net
51
ISSN 2706-7386
Максим Михайлович Геращенко Maksym Gerashchenko
начальник відділу Державного науково- Chief of Section of State Scientific Research
дослідного інституту випробувань і Institute of Armament and Military Equipment
https://orcid.org/0000-0001-6587-0355 E-mail: demio99@ukr.net
E-mail: demio99@ukr.net
Лось Андрій Миколайович Andrii Los
молодший науковий співробітник Junior Researcher of State Scientific Research
https://orcid.org/0000-0002-0076-1745 E-mail: andriilos91@gmail.com
E-mail: andriilos91@gmail.com
Саутін Олександр Олександрович Oleksandr Sautin
https://orcid.org/0000-0002-8167-8862 +38-095-121-50-12
+38-095-121-50-12
Сірик Олександр Миколайович Oleksandr Siryk
начальник відділу планування та управління Chief of Planning and Management Section –
– заступник начальника управління зв’язку та Deputy Chief of Communications and
інформаційних систeм штабу військової Information Systems Division of Military Unit
частини А4583, Чернігів, Україна. Headquarters A4583, Chernihiv, Ukraine.
+38-067-424-20-70 +38-067-424-20-70
ASSESSMENT OF THE QUALITY OF RADIO COMMUNICATION CHANNELS OF UNMANNED AERIAL
SURVEILLANCE SYSTEMS
V Ilienko, M Gerashchenko, A Los, O Sautin and O Siryk
Unmanned aerial vehicles (UAVs) allow effective solving the problems of reconnaissance, relaying
information on targets to means of fire destruction and striking on any type of object. However, there are many
problematic issues regarding the creation of a communication system for remote control of UAV of medium and long
range, obtaining video information about reconnaissance objects in real time.
The methods allow to estimate the value of the deviation of the carrier frequency of the transmitter of the radio
communication channel of unmanned aerial system (UAS) in the normal mode of its operation from the value of the
prototype stated by the Developer based on the instrumental measurement of the average or assigned frequency of
modulated radio emission.
The purpose of the article is to consider the methods, technical means and conditions of instrumental
evaluation of the radio emission frequency of UAV‟s radio channels transmitters by means of radio frequency control.
This technique defines a set of procedures and rules for instrumental evaluation (measurement) of radio
frequency of UAVs prototypes radio transmitters by means of radio frequency control in order to verify compliance of
its parameters with the requirements of technical conditions or specifications for experimental aircraft.
Keywords: unmanned aerial vehicles, instrumental evaluation (measurement) of frequency, means of radio
frequency control, radio transmitter, transmitter.
52
ISSN 2706-7386
Козачук В.Л., Слюсаренко М.О. Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил

України
СПОСІБ КОНТРОЛЮ НАЯВНОСТІ СТОРОННІХ РЕЧОВИН ТА ПРЕДМЕТІВ У

КАНАЛІ СТВОЛА ЗА ДОПОМОГОЮ МОНОХРОМНОГО СВІТЛА
У статті автори пропонують спосіб контролю наявності сторонніх речовин та предметів у каналі
ствола. Проблема контролю чистоти поверхні залишається актуальною у багатьох галузях, починаючи від
санітарно-гігієнічного прибирання приміщень й закінчуючи наноелектронікою. У військовій сфері це набуває
особливого значення під час чистки стволів гармат. Під час стрільби із стрілецької зброї у стволі
відбувається відкладення як продуктів горіння пороху й капсуля патрону, так і частинок оболонки кулі. Під
дією високих температур частки куль окислюються та вкривають канал ствола тонким шаром нальоту
оксидів, які важко розчиняються. Внаслідок цього змінюється щільність прилягання кулі до стінок. Це впливає
на характеристики її руху всередині ствола. Точність пострілу знижується, і, як наслідок, знижується
кучність і точність стрільби взагалі. Сутність запропонованого способу полягає у тому, що у каналі ствола з
однієї сторони розміщують джерело світла, а з іншої сторони розміщують оптичний прилад, за допомогою
якого здійснюють контроль наявності сторонніх речовин та предметів. На відміну від відомих способів, даний
відрізняється тим, що додатково у каналі ствола з казенної частини по черзі розміщують декілька джерел
монохромного світла, а у каналі ствола з дульної частини розташовують обладнання для прийому
монохромного світла. Потім аналізують отримане монохромне світло, виявляють поточне значення його
певних параметрів.
На наступному етапі порівнюють значення параметрів зафіксованого під час контролю
монохромного світла зі значеннями параметрів еталонних сигнатур, які були отримані до початку
експлуатації ствола та зберігаються у пам‟яті обладнання. У разі виявлення невідповідності значень хоча б
одного із параметрів, хоча б від одного із джерел монохромного світла, значенням параметрів еталонних
сигнатур, обладнання для прийому та аналізу монохромного світла видає сигнал про наявність у каналі ствола
сторонніх речовин та предметів.
Ключові слова: канал ствола, монохромне світло, сторонні речовини, параметри еталонних сигнатур.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Проблема контролю чистоти поверхні

залишається актуальною у багатьох галузях, починаючи від санітарно-гігієнічного
прибирання приміщень й закінчуючи наноелектронікою [1], [2]. У військовій сфері це
набуває особливого значення під час чистки стволів озброєння. Під час стрільби у стволі
відбувається відкладення як продуктів горіння пороху й капсуля боєприпасу (нагару), так і
частинок його оболонки (міді, її сплавів, свинцю або їх різних комбінацій). Під дією високих
температур частки куль окислюються та вкривають канал ствола тонким шаром нальоту
оксидів, які важко розчиняються. Внаслідок цього змінюється щільність прилягання кулі до
стінок. Це впливає на характеристики її руху всередині ствола. Точність пострілу
знижується, і, як наслідок, знижується кучність і точність стрільби взагалі. Солі, які містить
нагар, легко вбирають вологу із атмосферного повітря й перетворюються у насичені розчини,
що викликають посилену корозію металу ствола. Особливо швидко утворюються корозійні
руйнування, якщо вони знаходяться доволі близько від “заміднених” ділянок. Це
відбувається тому, що мідь та сталь, вкриті шарами нагару як електролітом, стають
гальванічним елементом. У даному випадку негативним електродом, який швидко
руйнується, є сталь.
З метою попередження даних негативних явищ канали стволів стрілецької зброї
необхідно чистити через певний час.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Існують різні способи контролю чистоти
поверхонь: системи, у яких на світло, що падає, впливають властивості досліджуваного
матеріалу; системи, у яких властивості матеріалу впливають на віддзеркалене світло;
системи, які призначені для виявлення дефектів та забруднень [3]. Автори у [4] визначають
якість полірування й параметр шорсткості поверхні волочильного інструменту. Аналіз
© Козачук В.Л., Слюсаренко М.О., 2021
53
ISSN 2706-7386
публікацій виявив, що стосовно суто військової техніки з цього питання є винаходи, на які
розроблено патенти. Винахід [5] відноситься до складів чищення стволу вогнепальної зброї й
може бути використано для видалення з поверхні ствола нагару, залишків міді або її сплаву
(бронзи), свинцю та їх оксидів, які залишаються після стрільби. Автор у [6] розглядає
питання чищення зброї, видалення нагару, відкладень міді, цинку, томпаку, мельхіору.
Також військової техніки стосується [7], де авторами пропонується використовувати для
чищення ствола розчинну та газоподібну хімічні сполуки. Механічне чищення ствола із
застосуванням автоматики пропонують автори у [8]. Але у даних роботах не розглядається
питання контролю наявності сторонніх речовин у стволі гармати за допомогою
монохромного світла.
Формулювання мети статті. Отже, мета статті – запропонувати спосіб контролю
наявності сторонніх речовин та предметів у каналі ствола за допомогою монохромного
світла.
Викладення основного матеріалу дослідження. Питання контролю технічного стану
та ступеня забрудненості стволів озброєння залишається важливим у військовій сфері. Даний
спосіб можна використовувати для контролю технічного стану стволів стрілецької зброї та
артилерійського озброєння, а також інших видів озброєння, в яких застосовують порох та
подібні до нього речовини [9].
Найближчим аналогом, тобто прототипом, даного способу є спосіб оцінювання
чистоти поверхонь з використанням оптичних приладів. Це найбільш близьке технічне
рішення як за суттю, так і за задачею, що розв’язується.
Суть цього способу полягає в освітленні об’єкта контролю джерелом світла і
візуальному дослідженні отриманого зображення за допомогою оптичних приладів
(наприклад, мікроскопа, лупи та інших подібних пристроїв). Цей спосіб базується на тому,
що коефіцієнт відбиття світла, через забруднення поверхні об’єкта контролю, змінюється.
Тобто, світло, яке освітлює частки бруду на поверхні об’єкта контролю, внаслідок відбиття
від різнорідних ділянок поверхні, що досліджується, нерівномірно змінює деякі свої
параметри – зокрема, інтенсивність, фазу та поляризацію. Зміна величини коефіцієнта
відбиття, яка залежить від ступеня (в першу чергу, площі) та типу забруднення, візуально
оцінюється та фіксується.
Недоліком способу, який обрано за найближчий аналог (прототип), є те, що він є
різновидом візуальних методів контролю чистоти поверхні з притаманними їм суб’єктивною
оцінкою та обмеженістю застосування. Недоліками слід вважати й те, що цей спосіб
призначений лише для вирішення вузькоспеціалізованих завдань, які пов’язані з перевіркою
чистоти поверхонь конкретних матеріалів, певних деталей приладів. Крім того, спосіб має
низьку точність та малу швидкість вимірювання. Необхідно також відмітити, що притаманні
цьому способу критерії оцінювання ступеня чистоти доволі суперечливі.
В основу даного підходу покладено задачу підвищення точності, вірогідності та
оперативності контролю і результативності виявлення наявності сторонніх речовин та
предметів у каналі ствола, за допомогою усунення недоліків найближчого аналогу
(прототипу).
Як вже наголошувалося, суть підходу складається з контролю наявності сторонніх
речовин та предметів у каналі ствола. Для цього додатково у каналі ствола з його казенної
частини по черзі розміщують декілька джерел монохромного світла, у каналі ствола з його
дульної частини розташовують обладнання для прийому монохромного світла. Це
обладнання аналізує, виявляє поточні значення певних параметрів отриманого
монохроматичного світла, а також порівнює ці значення зі значеннями параметрів еталонних
сигнатур, які були отримані до початку експлуатації ствола та зберігаються у пам’яті
обладнання (Рис.1).
У разі виявлення невідповідності хоча б одного із значень параметрів хоча б від
одного із джерел монохромного світла, значенням параметрів еталонних сигнатур,
54
ISSN 2706-7386
обладнання для прийому та аналізу монохромного світла видає сигнал про наявність у каналі
ствола сторонніх речовин та предметів.
У загальному розумінні монохроматичне світло це електромагнітна хвиля однієї
визначеної й строго постійної частоти з діапазону, які безпосередньо сприймаються
людським оком. Однак, по своїй фізичній природі електромагнітні хвилі видимого діапазону
не відрізняються від хвиль інших діапазонів (інфрачервоного, ультрафіолетового,
рентгенівського тощо) і стосовно них також використовують термін
“монохроматичний” [10].
Цілком зрозуміло, що поняття “монохроматичне світло” (як і “монохроматичне
випромінювання” взагалі) є ідеалізацією. Реальні ж процеси випромінювання обмежені в
часі, і тому в них одночасно випускаються хвилі всіх частот, що належать деякому інтервалу.
Чим вужчий цей інтервал, тим “більш монохроматичніше” випромінювання.
Рис.1. Загальна схема пристрою для контролю наявності сторонніх речовин та

предметів у каналі ствола за допомогою монохромного світла
55
ISSN 2706-7386
При випусканні світла (або електромагнітного випромінювання інших діапазонів)
реальними джерелами в них відбувається безліч переходів між різними енергетичними
станами, тому в такому випромінюванні присутні хвилі багатьох частот. Прилади, за
допомогою яких зі світла виділяють вузькі спектральні інтервали (випромінювання, близьке
до монохроматичного світла), називають монохроматорами.
Виходячи з практичних міркувань слід зауважити, що найбільш доцільно
використовувати для контролю наявності сторонніх речовин та предметів у каналі ствола
монохроматори саме видимого спектра.
Такі оптичні монохроматори, на відміну від електронних, виділяють хвилі певної
частоти із неперервного спектру. Для виділення монохроматичної хвилі світло розкладають
у спектр за допомогою призми або дифракційної решітки і пропускають через тонку щілину,
яка відбирає промені певної частоти.
На практиці використовують кілька способів, за допомогою яких отримують
монохромне випромінювання.
– призматичні системи для виділення потоку випромінювання із заданим ступенем
монохроматичності;
– системи на основі дифракційної решітки (Черні-Тернера, Фасти-Эберта);
– газорозрядні лампи та інші джерела світла, у яких відбувається переважно один
електронний перехід (наприклад, натрієва лампа, у випромінюванні якої переважає найбільш
яскрава лінія D або ртутна лампа). Газорозрядні лампи часто використовують у комбінації зі
світлофільтрами, що виділяють із лінійчатого спектра лампи потрібну лінію;
– лазери, випромінювання яких не тільки високомонохроматично, але й когерентне,
при цьому для випромінювання деяких типів лазерів його спектральний інтервал може бути
значно вужчий, ніж у ліній атомних спектрів.
З перелічених типів монохроматорів для практичного використання під час
оцінювання наявності сторонніх речовин та предметів у каналі ствола та ступеня його
забруднення найбільш перспективним виглядає застосування лазерних монохроматорів,
оскільки вони відрізняються від інших відносно невисокою ціною та прийнятними масо-
габаритними характеристиками.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Запропонований спосіб дозволяє
підвищити точність виявлення наявності забруднення каналу ствола, скоротити час на
проведення контролю наявності сторонніх речовин та предметів у його каналі, підвищити
вірогідність результату контролю чистоти каналу ствола, тобто зменшити імовірність
помилки під час здійснення контролю технічного стану ствола, зокрема, виявлення
забруднення у каналі. Цим самим досягається підвищення ефективності застосування
способу контролю наявності сторонніх речовин та предметів у каналі ствола, що заявляється,
порівняно з найближчим аналогом (прототипом). Предметом подальшого дослідження може
бути пошук шляхів практичної реалізації контролю наявності сторонніх речовин та
предметів у каналі ствола за допомогою монохромного світла.
1. Чистые помещения; под. ред. И. Хаявы. – Москва: Мир, 1990. – 454 с.

2. Дульянинов А.С. Методы контроля чистоты поверхностей в чистых помещениях.
– Новосибирск: СГГА, 2006. – Режим доступу: https://cyberleninra.ru. – дата доступу:
01.07.2021.
3. Батомункуев Ю.Ц. Способы контроля чистоты поверхностей / Ю.Ц. Батомункуев,
А.С. Дульянинов, Н.А. Мещеряков – Новосибирск: СГГА, 2005. – Режим доступу:
https://cyberleninra.ru. – дата доступу: 01.07.2021.
4. Куренкова Т.П. Определение качества полировки и параметра шероховатости
поверхности рабочего канала твердосплавного волочильного инструмента производства
ОАО “БМЗ – управляющая компания холдинга “БМК” / Т.П. Куренкова, И.П. Лазебниткова,
Т.Н. Липаткина. – Минск: БНТУ, 2013. – Вып. № 3(71). – С. 25–29.
5. Пат. 2391447 РФ, МПК С23G1/18. Состав для чистки стволов стрелкового оружия /
Гладких Н.И., Ожерелкова М.В., Гайдар С.М.; владельцы патента RU: Закрытое акционерное
56
ISSN 2706-7386
общество Фирма “Автоконинвест” (RU); заявл. 03.03.2009; опубл. 10.06 2010, – 3 с. – Режим
доступу: http://www.findpatent.ru/patent/239/2391447.html. – дата доступу: 07.07.2021.
6. Пат. 2702513 РФ, МПК С23G1/18. Композиция для чистки оружия / Паринов П.П.;
владелец и правообладатель Паринов П.П. № RU201820302; заявл. 01.06.2018; опубл. 08.1-
2019. – 2 с. – Режим доступу: http://i.moscow/ patents/RU2702513C_120191008. – дата
доступу: 07.07.2021.
7. Пат. 97727 Финляндия, МПК RU2293943C2/ru. Способ и устройство для чистки ствола
орудия / Паананен Маркку, Койвулуома Марь; владельцы и правообладатели Паананен
Маркку, Койвулуома Марь; опубл. 02.20.2007. – 3 с. – Режим доступу: http:// patents.
google.com. – дата доступу: 07.07.2021.
8. Pat. 241870 Finland, IPC F41A 29/02. Device for cleaning the barrel of a gun. / Paananen
Markku, Koivuluoma Marja; Bulevardi 2-4 a, fin-00120 Helsinki, 845/KOL/2004; Date of Filing
21-Dec-2004; Publication Date 30-Jul-2010. – Режим доступу: http://163.172.151.76./ patents.
– дата доступу: 07.07.2021.
9. Пат. 129475 Україна, Спосіб контролю наявності сторонніх речовин та предметів у
каналі ствола / Козачук В.Л.; заявник і власник патенту Козачук В. Л. № u201806381;
заявл. 07.06.2018; опубл. 25.10.2018, Бюл. № 20 про видачу патентів.– 3 с.
10. Борн М. Основы оптики / М. Борн, Э. Вольф. – Москва, 1973.
Козачук В’ячеслав Леонідович Vyacheslav Kozachuk

кандидат технічних наук, старший науковий Candidate Of Technical Sciences, Senior
співробітник, провідний науковий Researcher, Lead Researcher of the Central
співробітник Центрального науково- Scientific Research Institute of the Armed
дослідного інституту Збройних Сил України, Forces of Ukraine, Kyiv
Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-0207-7461
https://orcid.org/0000-0002-0207-7461 +38-095-356-2963
тел.+38-095-356-2963
Слюсаренко Марина Олександрівна Maryna Sliusarenko
кандидат технічних наук, старший дослідник, Candidate of Technical Sciences, Senior
старший науковий співробітник Researcher, Senior Research of Central
Центрального науково-дослідного інституту Scientific Research Institute of UA Forces
Збройних Сил України, Kiev, Ukraine
Київ, Україна https://orcid.org/0000-0003-4165-3908
https://orcid.org/0000-0003-4165-3908 +38-050-418-47-63
тел.+38-050-418-47-63
METHOD OF CONTROLLING PRESENCE OF FOREIGN SUBSTANCES AND OBJECTS
IN THE BORE OF THE BARREL USING MONOCHROME LIGHT
V Kozachuk and M Sliusarenko
In the article, the authors propose a method for controlling the presence of foreign substances and objects inside the
barrel. The problem of surface cleanliness control remains relevant in many areas, ranging from sanitary cleaning to
nanoelectronics. In the military sphere, this becomes particularly important during the cleaning of cannon barrels.
Both powder combustion products and cartridge cap and bullet shell particles are deposited in the barrel during firing
from guns. Under the impact of high temperatures, the bullet particles are partially oxidized and cover the barrel
channel with a thin layer of deposit of oxides, which are difficult to dissolve. As a result, the density of the bullet
abuting the walls changes. This affects the characteristics of its motion inside the barrel. The accuracy of the shot is
reduced, and subsequently the precision and accuracy of shooting in general decreases. The essence of the proposed
method consists in the fact that a light source is placed in the bore of the barrel on one side, and an optical device is
placed on the other side, with the help of which the presence of foreign substances and objects is monitored. Unlike the
known methods, this method is characterized in that several monochrome light sources in addition are placed in turn in
the bore of the barrel from the breech part, and in the bore of the barrel from the muzzle part there is equipment for
receiving (detecting) monochrome light. Then, obtained monochrome light is analyzed, current value of its defined
parameters is determined. At the next stage, parameter values of monochrome light fixed during control are compared
with parameter values of reference signatures, which had been obtained before the barrel was put in service. These
values are stored in equipment memory. If the values of at least one of the parameters from at least one of the
monochrome light sources are found to be inconsistent with the parameters of the reference signatures, the equipment
for receiving and analyzing monochrome light gives a signal about the presence of foreign substances and objects in
the bore of the barrel.
Keywords: bore of the barrel, monochrome light, foreign substances, parameters of reference signatures.
57
ISSN 2706-7386
Корнієнко С.П., Корнієнко І.В. Національний університет “Чернігівська політехніка”

Шевага В.В., Казначей С.М., Кравченко В.С. Державний науково-дослідний інститут
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки
ОБГРУНТУВАННЯ ЕТАПІВ РОЗРОБКИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

СУПРОВОДЖЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ ОВТ ЗСУ
У статті розглядається проблема практичної розробки інформаційної системи супроводження
випробувань озброєння та військової техніки, мета якої є автоматизація інформаційних процесів при
підготовці та проведенні випробувань, що має привести до зменшення часових і трудових витрат на всіх
етапах випробування. Спираючись на раніше обґрунтовану спіральну модель розробки програмного продукту
та концепцію побудови інформаційної системи супроводження випробувань, пропонується поетапний план
реалізації інформаційної системи.
Сформульована система вимог до прототипу інформаційної системи з обмеженим функціоналом, у
відповідності до якої здійснена бальна оцінка потреби і можливості першочергової реалізації основних
функціональних модулів інформаційної системи. На основі вимоги функціональної пов‟язаності модулів
обґрунтовується склад інформаційної системи на наступних вітках спіральної моделі життєвого циклу.
Розглядається етапність створення і наповнення інформацією баз і реєстрів даних. По мірі розвиненості
інформаційної системи не виключається перехід до інкрементної моделі розробки програмного продукту.
Ключові слова: автоматизація, випробування, інформаційна система, модель розробки, озброєння та

військова техніка.
Постановка проблеми. Процес проведення масових випробувань озброєння та

військової (спеціальної) техніки (ОВТ) має у своєму складі багато типових (однорідних)
операцій, які при їх ручному виконанні потребують великих людських і часових ресурсів. В
свою чергу це призводить до низки негативних явищ, як то зниження пропускної здатності
системи випробувань інституту, відволікання уваги та зусиль наукового та інженерно-
випробувального персоналу від рішення головних завдань, обтяжливість системи обробки
результатів випробувань, підготовки звітної документації та аналіз масових випробувань
тощо. В останні десятиріччя рішення таких проблем майже у всіх сферах людської діяльності
вирішується за рахунок впровадження автоматизованих інформаційних систем. Не
виключенням є і автоматизація випробувальної діяльності. Існує чимало прикладів
автоматизації процесів, пов’язаних як з безпосередньо випробуваннями, так і з процесами,
що супроводжують випробування. Відповідно, від впровадження комплексної
автоматизованої інформаційної системи можна очікувати позитивних результатів і
підвищення ефективності діяльності випробувального інституту.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Наявність і використання
автоматизованого інформаційного комплексу забезпечення випробувань ОВТ передбачена
основними керівними документами з організації і проведення випробувань ОВТ [1]. Вимоги
до автоматизованого комплексу висуваються потребами випробувальної діяльності [2–5], а
також регламентуються низкою національних та міжнародних стандартів з розробки,
впровадження та експлуатації автоматизованих інформаційних систем [6].
Приклади розробки та впровадження інформаційних систем, що так чи інакше
стосуються випробувальних процесів наведені, наприклад, у [7] – інформаційна система
супроводження проведення випробувань бортової апаратури ракетно-космічної техніки,
[8] – система менеджменту інформації лабораторії, [9] – база даних лабораторії (UNITESS
DB), [10] – база даних випробувань складних технічних пристроїв, [11] – інформаційна
технологія підтримки процесу випробувань тощо.
Авторами розроблена концепція створення інформаційної системи супроводження
випробувань ОВТ [12] і визначені основні компоненти нормативно-довідкової бази даних,
© Корнієнко С.П., Корнієнко І.В., Шевага В.В., Казначей С.М., Кравченко В.С., .2021
58
ISSN 2706-7386
що входить до складу інформаційної системи [13]. У [14] обґрунтована модель розробки
програмного продукту інформаційної системи супроводження випробувань ОВТ.
Виділення недосліджених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на
розроблену авторами концепцію створення інформаційної системи супроводження
випробувань та обґрунтовану модель розробки програмного продукту, враховуючи
відсутність заздалегідь розроблених програмних модулів та відсутність системних
напрацювань у створенні подібної інформаційної системи супроводження випробувань,
невирішеним є питання етапності її створення. Наведена у [12, 13] модель розробки
інформаційної системи враховує проблему відсутності ґрунтовного досвіду розробників у
створенні автоматизованих комплексів забезпечення випробувань та питання потреби
подальшої розробки науково-методичного апарату для окремих технологічних операцій, що
супроводжують процес випробувань ОВТ. Такий стан розробки інформаційної системи
унеможливлює створення повнофункціонального програмного продукту і змушує визначити
черговість розробки і перелік функціональних модулів інформаційної системи
супроводження випробувань.
Постановка задачі. На основі визначених функціональних компонентів створюваної
інформаційної системи супроводження випробувань, запропонованої у [14] моделі створення
програмного продукту та підготовленості науково-методичного апарату, розробити
черговість створення інформаційної системи супроводження випробувань ОВТ.
Основна частина. Наразі є об'єктивна неможливість створення повнофункціональної
інформаційної системи супроводження випробувань. В першу чергу це пов’язане з
неготовністю методологічного та методичного апарату інформаційного супроводження
випробувань. Проте, враховуючи очікувано тривалий період створення повнофункціональної
інформаційної системи, а також спіральну модель розробки програмного продукту, то на
даному етапі робіт зі створення інформаційної системи (формування ідеї програмного
продукту і розробки системи вимог) необхідно сформувати загальне бачення етапності
створення версій програмного продукту.
Вочевидь, що етапність розробки інформаційної системи, концепція створення якої
розглянута у [12], повинна мати певну обґрунтованість [15, 16], що дозволить реалізувати
прототип інформаційної системи супроводження випробування вже наприкінці першого
витка спіралі життєвого циклу. Сформуємо систему вимог, що дозволить визначити
першочергові функціональні модулі та подальше функціональне наповнення системи:
 перша версія інформаційної системи повинна бути представлена у вигляді
програмного продукту, що виконує базові функції інформаційно-довідкового забезпечення
випробувань. Метою першочергового впровадження є тестування та перевірка на практиці
функціональності інформаційного супроводження випробувань, збирання рекламацій для
найскорішого усунення недоліків (бажано у другій версії інформаційної системи);
 існує об’єктивна потреба у часі, в зв’язку з тривалим інформаційним наповненням.
Як розглядалося у [12], інформаційна система має налічувати множину баз даних та
інформаційних реєстрів. Справедливо очікувати, що повноцінне функціонування
інформаційної системи можливо лише за умови наповненості відповідних інформаційних
ресурсів. Але таке наповнення, з огляду на об'єми інформації, потребуватиме тривалого часу;
звідси, цілком логічно якомога скоріше розпочати процес інформаційного наповнення.
Тобто, перша версія інформаційної системи повинна мати можливість накопичення
інформації, яка користується попитом у випробувальній діяльності;
 версії інформаційної системи повинні налічувати тільки ті програмні модулі, для
яких є достатній рівень розробленості і підготовленості методологічного та науково-
методичного апарату інформаційного супроводження випробувань в межах його
функціонального призначення. Готовність та змістовність відповідного апарату до
програмування убезпечить від затримок створення версії програмного продукту, пов'язаних з
потребою доопрацювання методології і методики інформаційного забезпечення
випробувань. Крім того, аналіз готовності методологічного та науково-методичного апарату
59
ISSN 2706-7386
до програмування на першому етапі розробки інформаційної системи формує зміст і перелік
завдань з розвитку науково-методичних положень інформаційного забезпечення
випробувань на майбутнє;
 при розробці наступних версій програмного продукту повинна бути належна
функціональна пов'язаність розроблюваних модулів з модулями прототипу. Ця вимога
висувається при розробці “старших” версій інформаційної системи. Розроблювані
функціональні модулі у поточній версії інформаційної системи не мають бути відокремлені
від вже діючого технологічного процесу інформаційного супроводження випробувань.
Відповідно, на початковому етапі спіралі моделі процесу розробки інформаційної системи,
при плануванні функціонального наповнення “версії” слід враховувати функціональну
пов'язаність з модулями існуючої версії. Водночас, при перспективному плануванні це може
формувати етапність розробки науково-методичного забезпечення інформаційного
супроводження випробувань.
Виконаємо аналіз відповідності запропонованих у [12, 13] функціональних модулів
інформаційної системи до сформованої системи вимог, для чого зведемо їх у таблицю 1.
Таблиця 1
Аналіз відповідності функціональних модулів системі критеріїв готовності до програмування
Підсистема Підсистема
Підсистема
Підсистема випробувань підготовки
Найменування менеджменту Підсистема планування
управління та обробки результатів
підсистеми випробувань випробувань
вхідним потоком результатів випробуван
ОВТ
аналізу спроможності полігонно-вимірювального комплексу дослідів ь
супроводження програми випробувань і забезпечення якості

збирання телеметричної та іншої вимірювальної інформації
статистичної обробки результатів випробувань і аналізу

аналізу організаційних процесів та якості випробувань
автоматизованого складання звітної документації

пошуку, аналізу і розробки методик випробувань
контролю за випробуваннями та реєстрації змін
мобільна компонента (додаток, застосування)

прогнозування реального часу випробувань
геоінформаційної підтримки випробувань
агрегування результатів випробування

складання план-графіків випробувань
оцінки якості досліджуваного зразку

формування випробувальних бригад
підтримки організаційних процесів
підготовки випробувальних бригад
планування якості оцінок дослідів
Найменування
розробки програм випробувань
модуля
класифікації зразків ОВТ
якості одержаних оцінок

управління ризиками
та метрологічної бази
управління чергою
Порядковий № 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21
модулів
Базові функції -1 -1 1 -1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 0 1 0 1 1 0 1
Тривале
інформаційне -1 -1 -1 -1 -1 -1 1 -1 -1 1 1 1 0 0 1 1 -1 -1 -1 0 -1
наповнення
Підготовле- -1 -1 -1 -1 -1 -1 0 -1 -1 1 1 1 1 0
-
-1 -1 -1 -1 -1 -1
ність апарату 1
Загальна
зведена оцінка -2,5 -0,4 2 -0,6 -1
пріоритетності
розробки
Прототип 1 - - - - - - - - - + + + + + 0 0 - - - - -
60
ISSN 2706-7386
Для оцінки відповідності введемо бальні значення для критеріїв: відповідає (1), не
відповідає (-1), частково відповідає (0). Для вирівнювання оцінок підсистем, що мають різну
кількість функціональних модулів здійснимо їх нормування.
З таблиці 1 видно, що на даний момент, в якості прототипу інформаційної системи
супроводження випробувань доцільно запровадити “Підсистему планування випробувань”,
яка включає базові функції, має підготовлений методологічний і науково-методичний апарат,
а також потребує тривалого інформаційного наповнення. Далі оцінимо пріоритетність
функціонального нарощування системи, скориставшись аналогічним підходом бальної
оцінки, додавши до системи оцінювання додатковий критерій “Функціональна пов’язаність”
(таблиця 2).
Таблиця 2
Аналіз можливості функціонального нарощування інформаційної системи
на етапі створення “Прототип 2”
Порядковий №
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21
модулів
Базові функції -1 -1 1 -1 1 1 1 1 1 - - - - - 0 1 0 1 1 0 1
Тривале
інформаційне -1 -1 -1 -1 -1 -1 1 -1 -1 - - - - - 1 1 -1 -1 -1 0 -1
наповнення
Підготовленість
-1 -1 -1 -1 -1 -1 0 -1 -1 - - - - - -1 -1 -1 -1 -1 -1 -1
апарату
Функціональна
-1 0 1 0 1 0 1 1 1 - - - - - 1 1 1 1 1 0 0
пов'язаність
Загальна зведена
оцінка
-2,5 0,4 1 0,3 -0,6
пріоритетності
розробки
Прототип 2 - - - - + + + + + + + + + + - -
Виходячи з наведених у таблиці 2 оцінок, можна припустити, що наступними для

розробки є “Підсистема управління вхідним потоком” і “Підсистема випробувань та обробки
результатів дослідів” з відповідними функціональними модулями. Вочевидь, що перед
розробниками постає задача підготовки методологічного та науково-методичного апарату
реалізації модулів наведених підсистем паралельно зі створенням інформаційної системи у
версії “Прототип 1”. В іншому разі можна очікувати збільшення ризику відтермінування
завершення версії інформаційної системи “Прототип 2” до моменту розробки
методологічних і наукових положень, або реалізації в дещо обмеженому функціональному
вигляді, без повного переліку запланованих модулів.
Останній виток спіральної моделі процесу розробки інформаційної системи має
привести до формування “Підсистеми менеджменту випробувань ОВТ” і “Підсистеми
підготовки результатів випробувань”. Не виключено, що у випадку неготовності окремих
функціональних модулів знадобиться додатковий виток спіралі, проте, якщо число модулів
виявиться невеликим, то можна перейти до інкрементної моделі життєвого циклу
інформаційної системи супроводження випробувань, що не вимагатиме надвеликого
залучення зусиль і розробників.
Вочевидь, що інформаційною основою для функціональних модулів є бази даних.
Відповідно до [12, 13] та настанови керівних документів [1] у складі інформаційної системи
передбачено три функціонально-розділених бази даних. Для успішної реалізації і
функціонування прототипів інформаційної системи, на момент запуску функціональних
модулів, відповідні бази даних мають виступати їх інформаційними ресурсами. Це означає,
що, принаймні, має бути створена система керування базами даних і розроблені структури
баз даних, які є джерелами інформації.
61
ISSN 2706-7386
Виділимо інформаційні компоненти баз даних серед запропонованих у концепції, які
потрібно створювати синхронно (або заздалегідь) з функціональними модулями прототипів
інформаційної системи (таблиця 3).
Таблиця 3
Черговість створення (наповнення) інформаційних компонент
баз даних інформаційної системи супроводження випробувань ОВТ
Вид бази Нормативно-довідкова
Технологічна база даних Оперативна база даних
даних база даних
дозволяють уникнути натурного руйнівного випробування

наукового пізнання навколишнього середовища в частині,
вимірювальних комплексів та метрологічного обладнання

база даних оперативно-технічних вимог до зразків ОВТ
моделей та відповідного програмного забезпечення, які

база даних сучасних і перспективних зразків ОВТ, які
стоять на озброєнні або розробляються для озброєння
полігонно-вимірювальних комплексів та їх технічних
база геоданих на території полігонно-вимірювальних

база даних стандартів, норм, правил, технічних умов
база даних методів, способів і методик вимірювання
база даних аналітичних, імітаційних та віртуальних

база даних наявного метрологічного забезпечення і
планова інформація про випробування зразків ОВТ

база даних підходів, методологій, методів, методик
поточна інформація про наявність посадових осіб

поточна інформація щодо зайнятості полігонно-
поточна інформація про перебіг випробувань

що стосується випробувальної діяльності
параметрів і характеристик зразків ОВТ
Інформаційні
навчально-довідкова база даних
реєстр інженерів-випробувачів
компоненти
баз даних
провідних країн світу
класифікатор ОВТ
характеристик
зразків ОВТ
комплексів
Прототип 1 + + + + +
Прототип 2 + + + + + + +
Прототип 3 + + +
З таблиці 3 видно, що основні інформаційні компоненти, що потребуватимуться на

етапі створення версії інформаційної системи “Прототип 1”, знаходяться в нормативно-
довідковій базі даних, що обумовлює першочергову розробку структури, інфологічне та
даталогічне проєктування зазначеної бази даних.
Висновки.
Запропонована система вимог до створення інформаційної системи супроводження
випробувань ОВТ чпрямовано на швидшу реалізацію та впровадження програмного
продукту. Встановлена черговість створення інформаційної системи, що дозволить без
зволікань розпочати процес створення програмного продукту і наповнення його
відповідними інформаційними ресурсами.
Також можна очікувати, що на момент створення останньої версії продукту, тобто
реалізації всіх задуманих функцій інформаційного супроводження випробувань, у якості
подальшої моделі життєвого циклу буде обрана інкрементна модель, тобто послідовна
розробка і впровадження в інформаційну систему нових функціональних модулів, які
розроблені на основі останніх наукових, методичних, організаційних розробок.
1. Методичні рекомендації щодо організації наукової і науково-технічної діяльності у
Збройних Силах України. Ч.4. Основи організації випробувань зразків (комплексів, систем)
озброєння і військової техніки для потреб Збройних Сил України. – Київ: ВНУ ГШ ЗС
України, 2020. – 63 с.
2. Випробування і контроль якості продукції. Терміни та визначення: ДСТУ 3021–95.
− [Чинний від 01.01.1996] . – Київ: Держстандарт України, 1995. – 71 с.
62
ISSN 2706-7386
3. Система разработки и постановки на производство военной техники. Испытания
опытных образцов изделий: ГОСТ В 15.210–78. ‒ М., 1978. ‒ 35 с.
4. Порядок разработки программ и методик испытаний опытных образцов изделий.
Основные положения: ГОСТ В 15.211–78. ‒ М., 1978. ‒ 23 с.
5. Испытания и приемка серийных изделий. Основные положения: ГОСТ В 15.307–77.
‒ М., 1977. ‒ 36 с.
6. Перелік Національних стандартів України для створення, впровадження та
супроводження автоматизованих і інформаційних систем [Електронний ресурс]. ‒ Режим
доступу: http://nbuv.gov.ua/node/1469. − дата доступу 30.08.2021.
7. Марченко И.П. Особенности информационного обеспечения автоматизированной
системьі сопровождения проведення квалификационньіх испьітаний бортовой аппаратурьі
ракетно-космической техники / И.П. Марченко, А.А. Андрашов, Т.Ю. Педе //
Радіоелектронні і комп’ютерні системи, 2010, № 6 (47). ‒ С 279–283. ‒ Режим доступу: http://
irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=
UJRN&Z21ID=&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/recs_2010_6_49.pdf.
8. Система менеджменту інформації лабораторії (LIMS LeoLAB) [Електронний ресурс].
‒ Режим доступу: http://www.leonorm.lviv.ua/p/ukr/Leo_Lab.htm.
9. UNITESS DB – база данных лаборатории [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу:
https://unitess.ru/soft/unitess-db-baza-dannyh-laboratorii.html.
10. База данных испытаний (БДИ) [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу:
http://nppmera.ru/baza-dannyix-ispyitanij.
11. Шитікова О.С. Інформаційна технологія підтримки процесу випробувань
газотурбінних установок наземного використання з урахуванням невизначеності : дис. …
канд. техн. наук : 05.13.06. Запоріжжя, 2017. – 195 с.
12. Корнієнко І.В. Щодо можливих функціональних компонент інформаційної системи
супроводження випробувань ОВТ ЗСУ / І.В. Корнієнко, С.П. Корнієнко, Д.О. Камак,
С.М. Казначей, О.В. Жирна // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного
інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. ‒ Чернігів : ДНДІ ВС
ОВТ, 2020. ‒ Вип. № 4(6). ‒ С. 52–61. – DOI: 10.37701/dndivsovt.6.2020.06.
13. Корнієнко С.П. Обґрунтування інформаційних компонентів нормативно-довідкової
бази даних автоматизованої інформаційної системи супроводження випробувань озброєння
та військової техніки / С.П. Корнієнко, І.В. Корнієнко, С.М. Казначей, О.В. Жирна,
В.С. Кравченко // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту
випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. ‒ Чернігів : ДНДІ ВС ОВТ, 2021.
‒ Вип. № 1(7). ‒ С. 29–39. – DOI: 10.37701/dndivsovt.7.2021.04.
14. Корнієнко С.П. Обґрунтування моделі процесу розробки інформаційної системи
супроводження випробувань ОВТ ЗСУ / С.П. Корнієнко, І.В. Корнієнко, В.В. Шевага,
О.В. Руденко, В.С. Кравченко // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного
інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. ‒ Чернігів : ДНДІ ВС
ОВТ, 2021. ‒ Вип. № 2(8). ‒ С. 44–55. – DOI: 10.37701/dndivsovt.8.2021.05.
15. Barry Boehm, Spiral Development: Experience, Principles, and Refinements Spiral
Development Workshop February 9, 2000. ‒ Режим доступу: https://resources.sei.cmu.edu/
library/asset-view.cfm?assetid=5053
16. I. Sommerville, Software engineering. 6th, Ed., Harlow, UK.: Addison-Wesley, 2001
Корнієнко Світлана Петрівна Svitlana Korniienko

кандидат технічних наук, доцент, доцент Candidate of Technical Sciences, Associate
кафедри архітектури та дизайну Professor, Associate Professor of the
середовища, Національний університет Department of Architecture and Design
“Чернігівська політехніка”, Чернігів, Environment, Chernihiv Polytechnik National
Україна University, Chernihiv, Ukraine
http://orcid.org/0000-0002-9162-1229 http://orcid.org/0000-0002-9162-1229
+38066-733-07-20 +38066-733-07-20
63
ISSN 2706-7386
Корнієнко Ігор Валентинович Ihor Korniienko
кандидат технічних наук, доцент, завідувач Candidate of Technical Sciences, Associate
кафедри геодезії, картографії та Professor, Head of Department of geodesy,
землеустрою, Національний університет cartography and land planning, Chernihiv
“Чернігівська політехніка”, Чернігів, Polytechnik National University, Chernihiv,
+38066-733-07-22 +38066-733-07-22
Шевага Вадим Володимирович Vadym Shevaha
старший науковий співробітник Senior Researcher of State Scientific Research
https://orcid.org/0000-0002-7268-6748 +38093-521-90-97
+38093-521-90-97
Казначей Станіслав Миколайович Stanislav Kaznachey
старший науковий співробітник Senior Researcher of State Scientific Research
https://orcid.org/0000-0003-2055-5524 +38063-667-70-67
+38063-667-70-67
Кравченко Віталій Сергійович Vitaliy Kravchenko
військової техніки, Чернігів, Україна https://orcid.org/0000-0002-2881-866X
https://orcid.org/0000-0002-2881-866X +38093-989-28-01
+38093-989-28-01
SUBSTANTIATION OF DEVELOPMENT STAGES OF THE INFORMATION SYSTEM FOR SUPPORT
OF TESTS OF ARMAMAENT AND MILITARY EQUIPMENT OF THE ARMED FORCES OF UKRAINE
S Korniienko, I Korniienko, V Shevaha, S Kaznachey and V Kravchenko
One of the important areas of support and development of the state's defense capabilities is to equip the armed
forces with modern armament and military equipment (AME). In recent years, due to the situation in eastern Ukraine,
there has been a significant increase in the pace of development and adoption of the newest models of AME. The
process of harmonizing national standards with NATO standards also contributes to this. Naturally, it causes an
increase in the need for timely and high-quality testing of AME samples. Accordingly, the task of improving the
efficiency of all processes that accompany the testing of defense products is urgent.
The article considers the problem of practical development of information system for support of tests of AME,
the purpose of which is to automate information processes in the preparation and conduct of tests, which should reduce
time and labor costs at all stages of testing. Based on the previously substantiated spiral model of software product
development and the concept of building an information system for test support, a step-by-step plan for the
implementation of the information system is proposed.
The system of requirements to the prototype of the information system with limited functionality is formulated,
according to which the rating estimation of need and possibility of prioritized realization of the basic functional
modules of the information system is carried out. Based on the requirement of functional connectivity of the modules,
the information system composition on the next turn of the life cycle spiral model is substantiated. The step-by-step
approach during creation and provisioning of databases and data registers with information are considered. As the
information system develops, the transition to an incremental model of software product development is not excluded.
It is expected that the automation of information processes related to the planning and conducting of tests, as
well as the processing of test results and preparation of reporting documentation can positively impact the overall
efficiency of the organization and conducting of tests, as well as ensure the proper quality of results.
Keywords: automation, testing, information system, development model, armament and military equipment.
64
ISSN 2706-7386
Кузнєцов О.Л. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
Коломійцев О.В. Національний технічний університет “Харківський політехнічний
інститут”
Яровий С.В. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
Олійник Р.М., Живець Ю.М. Державний науково-дослідний інститут випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки
ПІДВИЩЕННЯ ТОЧНОСТІ ВИМІРЮВАННЯ КУТОВИХ КООРДИНАТ

ПОВІТРЯНИХ ОБ’ЄКТІВ ПРИ БАГАТОКАНАЛЬНОМУ ПРИЙОМІ
РАДІОЛОКАЦІЙНОГО СИГНАЛУ
Радіолокатори з фазованою антенною решіткою (ФАР), що здійснюють багатоканальний прийом
радіолокаційного сигналу, є ефективним засобом щодо отримання радіолокаційної інформації про повітряні
об‟єкти (ПО) (літальні апарати) у складних умовах повітряної і завадової обстановки. Радіолокаційне
спостереження, для радіолокаторів з ФАР, супроводжується суттєвим негативним впливом тропосферних
неоднорідностей, які обумовлюють зниження точності вимірювань кутів азимута і місця ПО за рахунок
виникнення флуктуацій фазового фронту хвилі прийнятого сигналу, що відбитий від ПО. За результатами
досліджень прийнято гіпотезу про нормальний закон розподілу даних флуктуацій. У статті надано
результати оцінювання середньоквадратичних похибок вимірювання кутових координат ПО, які мають місце
за відсутності врахування флуктуацій фазового фронту хвилі прийнятого сигналу та проаналізовано
можливості їх зниження за наявністю такого врахування. Показано можливість оптимізації кутових
вимірювань ПО у цифрових радіолокаторах з ФАР, яка полягає у врахуванні флуктуацій фазового фронту хвилі
прийнятого сигналу у алгоритмі дискретного (швидкого) перетворення Фур‟є, що широко використовується
для забезпечення просторових вимірювань у сучасних цифрових радіолокаційних станціях (РЛС). Проведено
узагальнення результатів попередніх досліджень, що дозволяє оцінити можливості підвищення точності
кутових вимірювань ПО при багатоканальному прийомі радіолокаційного сигналу у складних умовах
функціонування РЛС.
Ключові слова: повітряний об‟єкт, кутова координата, радіолокаційне спостереження,

радіолокаційний сигнал, тропосфера, фазована антенна решітка, фазовий метод, флуктуації фазового
фронту хвилі.
Постановка проблеми
Розвиток сучасних інформаційних технологій обумовлює перехід до створення та
експлуатації багатофункціональних і багаторежимних радіолокаторів, що повинні у режимі
реального часу забезпечувати надійне радіолокаційне спостереження повітряних об’єктів
(ПО) у складних умовах повітряної і завадової обстановки [1, 2]. Даний перехід пов’язаний
насамоперед з впровадженням у радіолокаційних станціях (РЛС) цифрових фазованих
антенних решіток (ФАР) з електронним керуванням променем (випромінюванням) та
цифрової когерентної обробки складних сигналів [3–5]. Вказані заходи дозволяють
забезпечувати отримання повної координатної інформації по багатьох ПО, що одночасно
спостерігаються РЛС з автоматичною її видачею споживачам.
Відомо, що в багатьох РЛС з ФАР кутові вимірювання ПО здійснюються з
використанням фазового методу [1, 6], згідно з яким, носієм інформації про просторове
положення ПО є фазові зсуви прийнятих сигналів у елементах антенної решітки. Водночас,
визначення кутових координат ПО засновано на вимірюванні кутового положення
хвильового фронту електромагнітної хвилі (ЕМХ) відносно приймальної апертури.
Реальні умови поширення радіолокаційного сигналу є джерелом виникнення
флуктуацій фазового фронту, що викликає порушення просторової когерентності прийнятого
радіосигналу та зниження точності кутових вимірювань самого радіолокатору [2, 6]. Цей
ефект обумовлений наявністю у атмосфері шарових та турбулентних неоднорідностей,
формою і конфігурацією ПО, а також можливістю відбиття радіолокаційного сигналу від
об’єктів, що заважають спостереженню РЛС.
Таким чином, вказані флуктуації потребують врахування, при цифровій просторовій
обробці прийнятого радіолокаційного сигналу для підвищення точності визначення кутових
© Кузнєцов О.Л., Коломійцев О.В., Яровий С.В., Олійник Р.М., Живець Ю.М., 2021
65
ISSN 2706-7386
координат ПО.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Оцінювання можливих похибок вимірювання просторових координат ПО
радіолокаційного спостереження, що обумовлені впливом флуктуацій хвильового фронту
ЕМХ, проведено у [7].
Питання обробки сигналу на фоні внутрішнього шуму приймального пристрою,
зокрема у цифрових радіолокаторах, розглядалися у роботах [1, 8].
Можливе зниження точності вимірювання кутових координат ПО внаслідок впливу
атмосферних неоднорідностей та земної поверхні, що оцінено у [9].
Пропозиції щодо врахування вказаних флуктуацій при реалізації просторової та
часово-частотної обробки радіолокаційного сигналу надані у [10, 11].
У випадку цифрової обробки радіолокаційного сигналу особливості даного
врахування наведені у роботі [12].
Аналіз проведених останніх досліджень і публікацій вказує на необхідність
узагальнення результатів досліджень для розробки пропозицій щодо підвищення точності
вимірювання просторових координат ПО.
Метою статті є узагальнення результатів досліджень, що спрямовані на оцінювання
можливостей підвищення точності вимірювання просторових координат ПО у цифрових
РЛС з ФАР в умовах мультиплікативного впливу корельованих флуктуацій фазового фронту
хвилі радіолокаційного сигналу.
Виклад основного матеріалу
Оцінювання середньоквадратичних похибок вимірювання кутових координат ПО
РЛС з ФАР в умовах мультиплікативного впливу корельованих флуктуацій фазового фронту
хвилі радіолокаційного сигналу.
Згідно фазового методу вимірювання кутових координат ПО, інформація про кутову
координату ПО міститься в різниці фаз коливань сусідніх каналів ФАР. При цьому, кутова
координата  відносно рівнофазного напрямку (РФН) визначається за формулою [1, 2]:
 
  arcsin 0 , (1)
2 d
де  0 – зсув фаз сигналів у сусідніх елементах ФАР;  – довжина хвилі РЛС; d – відстань
між сусідніми елементами ФАР.
Зондувальні сигнали РЛС поширюються крізь турбулентні неоднорідності
тропосфери, що призводить до флуктуацій показника її заломлення внаслідок можливих змін
тиску, температури і вологості як у часі так і за висотою. Це обумовлює виникнення
флуктуації фази прийнятого радіосигналу, що відбитий від ПО. Вказаний вплив може
трактуватися як мультиплікативна завада. Оскільки неоднорідності тропосфери можна
вважати статистично незалежними, то, в силу центральної граничної теореми, флуктуації
фази і рівня мають нормальний закон розподілу [2].
Згідно [2], дисперсія  2 фазових флуктуацій сигналу у тропосфері можливо
визначити за формулою:
 2  0,1C2 k 2 zL05 3 , (2)
де C2  2  2 L20 3
– структурна постійна;  2 – дисперсія флуктуацій діелектричної
проникності тропосфери; L0 – зовнішній масштаб турбулентності тропосфери;
k  2  – хвильове число; z – шлях хвилі у тропосфері.
Для траси, що знаходиться у випадково неоднорідному середовищі, формулу для
визначення радіуса кореляції фазових флуктуацій  можно записати у наступному вигляді:
  (11C2 z  2 )3 5 . (3)
Як показано у [2], флуктуації фази у тропосфері суттєві для сантиметрових і більш
коротких хвиль. Величини дисперсії та радіусу кореляції фазових флуктуацій, що
розраховані згідно виразів (2) і (3) для C2  1013 ,   5 см, L0  1 км та різних значень z =50,
66
ISSN 2706-7386
100, 150 і 200 км наведені у таблиці 1 [7].
Дисперсія загальної похибки вимірювання кутової координати ПО визначається
сумою дисперсій σ 2 похибки, що обумовлена впливом внутрішніх шумів приймального
θ
пристрою РЛС й дисперсії σ 2 похибки, що викликана фазовими флуктуаціями
θфл
радіолокаційного сигналу:
σΣ2 = σ 2 +σ 2 .
θ θфл (4)
В роботах [7, 9] показано, що при прийомі когерентного сигналу з випадковою
рівномірно розподіленою початковою фазою і випадковою, розподіленою за законом Релея
амплітудою на фоні внутрішнього шуму, дисперсію похибки оцінювання кутової координати
для ФАР з рівномірним амплітудним розподілом можно визначити за формулою:
  
2
12
 2    , (5)
q ( 4m  1)  2 d 
2 2
де q 2 – відношення сигнал/шум за потужністю; m  n / 2 – число пар симетричних елементів

ФАР (відлік пар ведеться від центру ФАР); n – число елементів ФАР.
Згідно [7], коефіцієнт міжканальної кореляції фазових флуктуацій експонентного виду
з радіусом кореляції  у сусідніх елементах ФАР можно записати наступним чином:
К (d )  е  d  , (6)
дисперсію флуктуаційної складової похибки вимірювання кута приходу радіолокаційного
сигналу можно записати наступним чином:
9 2 2 m
d m j
d m1
 2фл  2 2 2 2 [ 
2 d m (4m  1)2 j 1
( 2 j  1) 2
(1  exp ( 

( 2 j  1)))  2 
l 1
exp(  l ) ( 2 j 
 j 1
(7)
d
1)( 2 j  2l  1)(1  exp(  (2 j  1)))].

У таблиці 1 [7] надані значення флуктуаційної складової середньоквадратичної
похибки (СКП) вимірювання кутової координати   фл у градусах, що отримані згідно (7) для
 =5 см; q 2 =100 та d   / 2 , а також її відношення до складової   , що обумовлена
впливом лише внутрішнього шуму приймального пристрою РЛС, що визначається за (5).
Таблиця 1
z , км 50 100 150 200
2
σφ , рад 2
17 34 51 68
,м 98,8 65,2 51,1 23,3
σ o
θфл 0,18 0,32 0,44 0,75
σ /σ 3 5,3 7,3 12,5
θфл θ
За результатами, що наведені у таблиці 1, можливо заключити, що у РЛС з ФАР

флуктуаційна складова СКП вимірювання кутової координати ПО здатна у декілька разів
перевершувати відповідну складову, що обумовлена впливом лише внутрішнього шуму
приймального пристрою РЛС. Тобто, відсутність врахування фазових флуктуації сигналу
при його просторовій обробці – є причиною виникнення значних похибок вимірювання
кутових координат ПО при багатоканальному прийомі радіолокаційного сигналу.
Пропозиції щодо підвищення точності кутових вимірювань ПО при багатоканальному
прийомі радіолокаційного сигналу.
На даний час отримали інтенсивний розвиток цифрові антенні решітки, у яких
аналоговий сигнал у кожному елементі перетворюється у цифровий код і подається на
67
ISSN 2706-7386
систему формування діаграми спрямованості (ДС) випромінювання. У такій системі
здійснюється дискретне перетворення Фур’є (ДПФ) відцифрованих сигналів та формування
ДС антени (ДСА) на прийом. При реалізації ДПФ для отримання інформації про кутову
координату ПО, за умови нумерації елементів ФАР з нуля, результат обробки Y коливань у
n – елементній ФАР буде мати наступний вигляд:
n 1
 2 
Y  ui    yk exp  j k  ui  , (8)
k 0  n 
де ui   n i 2 ;  і – різниця фаз коливань yk і yk 1 каналів ФАР, що відповідає
вимірюваному напрямку θі .
З точки зору антенної техніки, це означає формування ДСА на прийом з максимумом
у напрямку θі .
Оптимальне оцінювання кутової координати ПО з урахуванням мультиплікативного
впливу корельованих флуктуацій фазового фронту хвилі радіолокаційного сигналу полягає у
модифікації ДПФ шляхом введення у (8) вагових коефіцієнтів  k та відповідного обчислення
за [12]:
n 1
 2 
Y  ui     k yk exp  j k  ui  . (9)
k 0  n 
Для ФАР з симетричним амплітудним розподілом, вагові коефіцієнти  k можуть бути
розраховані наступним чином [12]:
k 1 Y1 g k
 k  1, 2...m, (10)
1 ( 2k  1) Yk g1
2
де k – номер пари симетричних каналів, що відраховується від центру ФАР;

Yk – амплітуда сигналу k -ї симетричної пари.
Симетричність вагових коефіцієнтів  k відносно центру ФАР дозволяє істотно
скоротити об’єм обчислень при переході від модифікованого алгоритму дискретного до
модифікованого алгоритму швидкого перетворення Фур’є. Причому, величини даних
коефіцієнтів не грають ролі, а мають значення тільки співвідношення між ними.
Порядок обчислення даних вагових коефіцієнтів є достатньо складним, а відповідні
математичні вирази для їх розрахунку не наводяться внаслідок їх зайвої громіздкості. Однак,
як показано у роботі [13], при переважному впливі фазових флуктуацій над впливом
адитивних коливань внутрішніх шумів, складові g k від 1 до m –1 каналів можно описати
наступним чином:
( 2k  1)2
g k  m1 ,
(11)
 (2i  1)  (2m  1)  2m  1  (2m  3)a / (1  a)
i 1
2 2
де a – коефіцієнт кореляції фазових флуктуацій в сусідніх елементах ФАР.

Таким чином, значення складових g k збільшуються зі збільшенням номера
симетричної пари елементів ФАР, а крайні канали мають найбільшу вагу:
g m = m-1
 2m - 1 - (2m - 3)a  / (1 - a) 2
.
(12)
 (2i - 1) + (2m - 1)  2m - 1 - (2m - 3)a  / (1 - a)
i=1
2 2
Вплив флуктуацій фазового фронту хвилі радіолокаційного сигналу зручно описувати

наступним параметром:
  q 2 2 (1  a). (13)
Для випадку переважного впливу фазових флуктуацій виконується умова   1 й
складові g k визначаються за (11) і (12).
68
ISSN 2706-7386
На рисунку 1 надані графіки залежностей відношень  4  1 (Рис.1а) та  5 1 (Рис.1б)
від значень параметра  для випадку десяти-елементої ФАР при різних значеннях
коефіцієнта міжелементної кореляції фазових флуктуацій a , які отримано у [12].
Рис.1. Відношення  4  1 і  5 1 від значень параметра 

для випадку десяти-елементої ФАР
З наведених графіків (Рис.1), можливо заключити те, що при незначному впливі

флуктуацій фазового фронту хвилі радіолокаційного сигналу (   1), відношення вагових
коефіцієнтів  k 1 приймають значення близькі до одиниці. Тобто, величини вагових
коефіцієнтів симетричних елементів ФАР мало відрізняються один від одного і враховують
лише вплив внутрішніх шумів приймального пристрою. При переважному впливі даних
флуктуацій (   1 ) відношення  5 1 , що відповідає крайній парі симетричних елементів
антенної решітки, приймає найбільші значення, а решта відношень наближається до одиниці,
що обумовлено найбільшим внеском крайньої пари у точність вимірювання кутової
координати ПО. Вказаний ефект проявляється тим сильніше, чим більшим є значення
коефіцієнта міжелементної кореляції фазових флуктуацій a .
У випадку, коли   1 , дисперсія похибки оптимального вимірювання кутової
координати ПО у РЛС з ФАР при m  2 визначається наступним чином [14]:
( 2m  1)  2m  1  ( 2m  3)a  
1
    (1  a )  m1
2 2
1
    ( 2k  1) 
2 2
  . (14)
2   d cos   1  a  k 1
опт
(1  a )2 
З метою оцінювання можливостей підвищення точності кутових вимірювань ПО у
РЛС з ФАР за рахунок врахування мультиплікативного впливу корельованих флуктуацій
фазового фронту хвилі радіолокаційного сигналу, доцільно провести порівняння дисперсій
похибок (5) та (14).
Оцінка можливостей підвищення точності кутових вимірювань за рахунок врахування
мультиплікативного впливу корельованих флуктуацій фазового фронту хвилі
радіолокаційного сигналу при його багатоканальному прийомі.
Ефективність оптимізації просторової обробки радіолокаційного сигналу можна
оцінити наступним чином:
B   2 σопт
2
. (15)
З урахуванням (5) і (14) у [15] проведено оцінку вказаної ефективності (15) у
залежності від дисперсії флуктуацій фазового фронту хвилі радіолокаційного сигналу для
наступних вхідних даних: m=10,   0,1 м., q 2 = 100 та d   2 . При цьому коефіцієнт
кореляції фазових флуктуацій у сусідніх елементах ФАР а=0,99, що має місце в реальних
умовах виконання РЛС завдань за призначенням.
Отримані графіки наведені на рисунку 2 для різних дальностей до ПО: 100 км (крива
69
ISSN 2706-7386
1); 200 км (крива 2); 300 км (крива 3).
Рис.2. Залежність відношення В від дисперсії фазових флуктуацій  2
З отриманих графіків (Рис.2) можливо заключити, що зі зменшенням дисперсії

флуктуацій фазового фронту хвилі радіолокаційного сигналу, ефективність просторової
обробки у РЛС з ФАР збільшується на величину до десятків разів. Тобто, при інтенсивності
флуктуацій фазового фронту хвилі прийнятого радіолокаційного сигналу, що має місце у
звичайних умовах функціонування РЛС, їх врахування забезпечує суттєве зниження похибок
вимірювання кутових координат ПО. Однак, зі зростанням дисперсії фазових флуктуацій
більше ніж 0,1 рад2, їх врахування стає недоцільним.
Отже, вказане свідчить про те, що попереднє оцінювання статистичних характеристик
флуктуацій фазового фронту хвилі прийнятого радіолокаційного сигналу дозволяє визначати
умови застосування у РЛС з ФАР оптимальних алгоритмів і схем просторової обробки цього
сигналу.
Висновки
Таким чином, вплив флуктуацій фазового фронту хвилі радіолокаційного сигналу при
його багатоканальному прийомі, що обумовлений наявністю тропосферних неоднорідностей,
призводить до збільшення СКП вимірювання кутової координати ПО до десяти і більше
разів в залежності від шляху проходження хвилі у тропосфері та довжини хвилі РЛС. При
цьому вказані похибки можуть набувати значень, які є неприпустимими для реалізації
вторинної обробки радіолокаційної інформації.
Оптимізація алгоритму дискретного (швидкого) перетворення Фур’є полягає у
введенні в нього спеціальних вагових коефіцієнтів, що визначаються статистичними
характеристиками флуктуацій фазового фронту радіолокаційного сигналу. У випадку
значного перевищення впливу фазових флуктуацій над впливом внутрішнього шуму
приймального пристрою РЛС вагові коефіцієнти, що відповідають крайнім елементам
антенної решітки, приймають найбільші значення і процедура їх обчислення значно
спрощується.
Врахування вказаних вагових коефіцієнтів дозволяє забезпечувати підвищення
точності вимірювання кутової координати ПО при багатоканальному прийомі
радіолокаційного сигналу у десятки разів при коефіцієнті міжелементної кореляції фазових
флуктуацій а=0,99 та дисперсії фазових флуктуацій  2  0,001 рад2 , що має місце у
звичайних умовах функціонування РЛС.
70
ISSN 2706-7386
1. Сєдишев Ю.М. Радіоелектронні системи / Ю.М. Сєдишев, В.І. Карпенко,

Д.В. Атаманський [та ін.]. – Х.: ХУПС, 2010 – 418 с.
2. Радиоэлектронные системы: Основы построения и теория; под. ред. Я.Д. Ширмана.
– М.: З.А.О. “МАКВИС”, 1998. – 828 с.
3. Richards, M.A. Fundamentals of Radar Signal Processing, Second Edition / M.A. Richards.
– New York: McGraw – Hill Education, 2014. – 618 p.
4. Melvin, W.L. Principles of Modern Radar: Advanced Technics / W.L. Melvin, J.A. Scheer
(Eds.). – New York: SciTech Publishing, IET, Edison, 2013. – 846 p.
5. Richard Klemm, Ulrich Nickel, Christoph Gierull, et. al. Novel Radar Technics and
Applications. Volume 1: Real Aperture Array Radar, Imaging Radar, and Passive and Multsstatic
Radar. – London: SciTech Publishing, IET, 2017. – 923 p.
6. Радиоэлектронные системы: Основы построения и теория: справочник; под ред.
Я.Д. Ширмана. – изд. 2-е перераб. и доп. – М.: Радиотехника, 2007. – 512 с.
7. Providing the Required Accuracy of Measurements of Spatial Coordinates of Aerial Objects /
O. Kuznietsov, V. Kovalchuk, A. Kovalchuk, D. Karlov, S. Yarovyy, V. Vasylyshyn // 2020 IEEE
6th International Symposium on Microwaves, Radar and Remote Sensing (MRRS), Ukrainian
Microwave Week (UkrMW), Kharkiv, Ukraine, September 21–25. – Proceedings, 2020.
– PР. 226–229.
8. Кузьмин С.З. Цифровая радиолокация. – К.: “КВІЦ”, 2000. – 428 с.
9. Кузнєцов О.Л. Обмеження якості просторових вимірювань в РЛС з фазованою
антенною решіткою внаслідок впливу атмосферних неоднорідностей та земної поверхні /
О.Л. Кузнєцов, О.Б. Танцюра, О.Л. Мельник // Системи управління навігації та зв’язку.
– К.: ЦНДІ навігації і управління, 2012. – Вип. № 1(21). – Том 2. – С. 49–52.
10. Минервин Н.Н. Оптимальное оценивание угла прихода волны при наличии
случайных искажений ее фронта и аддитивных помех / Н.Н. Минервин, К.С. Васюта //
Радиотехника. – Х.: ХТУРЭ, 1998. – Вып. № 105. – С. 61–68
11. Минервин Н.Н. Оптимальные алгоритмы измерения радиальной скорости цели и угла
прихода принимаемого радиосигнала с учетом фазовых флуктуаций, описываемых
произвольной корреляционной функцией / Н.Н. Минервин, А.Л. Кузнецов // Прикладная
радиоэлектроника. – Х.: ХНУРЭ, 2013. – Вып. № 12(4). – С. 514–517
12. Кузнєцов О.Л. Підвищення якості просторових вимірювань в цифрових РЛС з
фазованою антенною решіткою / О.Л. Кузнєцов, В.А. Чепурний // Системи озброєння і
військова техніка. – Х.: ХУПС, 2015. – Вип. № 2(42). – С. 113–115.
13. Минервин Н.Н. Особенности компенсации помеховой волны при флуктуациях ее
фазового фронта / Н.Н. Минервин, К.С. Васюта // Прикладная радиоэлектроника.
– Х.: ХНУРЭ, 2013. – Вып. № 12(4). – С. 493–495.
14. Минервин Н.Н. Мера угловой разрешающей способности и точность измерения угла
прихода волны при наличии случайных искажений ее фронта и аддитивного шума /
Н.Н. Минервин, К.С. Васюта // Прикладная радиоэлектроника. – Х.: ХНУРЭ, 2013.
– Вып. № 12(4). – С. 484–486
15. Кузнєцов О.Л. Оцінка ефективності оптимізації просторової обробки
радіолокаційного сигналу в РЛС з фазованою антенною решіткою / О.Л. Кузнєцов // Системи
обробки інформації. – Х.: ХУПС, 2015. – Вип. № 12(137). – С. 30–33.
Кузнєцов Олександр Леонідович Oleksandr Kuznietsov

кандидат технічних наук, доцент, професор Candidate of Technical Sciences, Associate
кафедри Харківського національного Professor, Professor of Department of Ivan
університету Повітряних Сил імені Івана Kozhedub Kharkiv National Air Force
Кожедуба, Харків, Україна University, Kharkiv, Ukraine
e-mail: SAG2121@ukr.net e-mail: SAG2121@ukr.net
71
ISSN 2706-7386
Коломійцев Олексій Володимирович Oleksii Kolomiitsev
Заслужений винахідник України, доктор Honored Inventor of Ukraine, Doctor of
технічних наук, старший науковий Technical Sciences, Senior Research, Professor
співробітник, професор кафедри of Department of National Technical University
Національного технічного університету is the “Kharkiv Polytechnic Institute”, Kharkiv,
“Харківський політехнічний інститут”, Ukraine
Харків, Україна https://orcid.org/0000-0001-8228-8404
https://orcid.org/0000-0001-8228-8404 e-mail: Alexus_k@ukr.net
e-mail: Alexus_k@ukr.net
Яровий Сергій Володимирович Sergiy Yarovyy
кандидат технічних наук, старший викладач Candidate of Technical Sciences, Senior Teacher
кафедри Харківського національного of Department of Ivan Kozhedub Kharkiv
університету Повітряних Сил імені Івана National Air Force University, Kharkiv, Ukraine
Кожедуба, Харків, Україна orcid.org/0000-0001-6138-5774
orcid.org/0000-0001-6138-5774 e-mail: sssyyy111@gmal.com
e-mail: sssyyy111@gmal.com
Олійник Руслан Михайлович Ruslan Oliinyk
начальник науково-дослідного відділу Chief of Section of State Scientific Research
військової техніки, Чернігів, Україна https://orcid.org/0000-0002-3969-544X
https://orcid.org/0000-0002-3969-544X e-mail: o.ruslan77@gmail.com
e-mail: o.ruslan77@gmail.com
Живець Юрій Михайлович Yurij Zhivetc
https://orcid.org/0000-0003-4465-8667 e-mail: Zhivchik09@ukr.net
e-mail: Zhivchik09@ukr.net
INCREASE IN ACCURACY OF MEASURING AIR OBJECTS ANGULAR COORDINATES DURING
MULTICHANNEL RECEPTION OF RADIO-LOCATION SIGNAL
O Kuznietsov, O Kolomiitsev, S Yarovyy, R Oliinyk and Y Zhivetc
Radars with a phased array antenna (PAA) which performs multi-channel radar signal reception are effective
means of obtaining radar information about air objects in difficult conditions of air and jamming environment. Radar
surveillance for radars with PAA is accompanied by a significant negative effect of tropospheric inhomogeneity, which
causes a decrease in the accuracy of measurements of azimuth angles and air object‟s position due to fluctuations of
the phase front of the received wave reflected from an air object. According to the results of research, the hypothesis of
a normal distribution law of these fluctuations is accepted. The paper presents the results of estimating the root mean
square errors of measuring the angular coordinates of the air object, which occur if the fluctuations of the phase front
of the received signal‟s wave are not taken into account and analyzes the possibility of reducing such errors when the
fluctuations are considered.
The possibility of optimizing the angular measurements of air objects in digital radars with PAA is shown,
which consists in taking into account the fluctuations of the phase front of the received signal in the algorithm of
discrete (fast) Fourier transform, which is widely used to provide spatial measurements in modern digital radar
stations. The results of previous studies were generalized, which makes it possible to evaluate the possibility of
increasing the accuracy of angular measurements of air objects during multichannel reception of a radar signal in
difficult conditions of radar operation.
Keywords: air object, angular coordinate, radar observation, radar signal, troposphere, phased array
antenna, phase method, phase front fluctuations.
72
ISSN 2706-7386
Кузьміч О.Є., Аркушенко П.Л., Андрушко М.В., Гайдак І.Г. Державний науково-дослідний
Пащенко С.В. Державний науково-дослідний інститут авіації
РОЗГЛЯД АЛГОРИТМУ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВІАЦІЙНОЇ ТЕХНІКИ ДЕРЖАВНІЙ АВІАЦІЇ

УКРАЇНИ “ЗА СТАНОМ” З ВИКОРИСТАННЯМ НАЗЕМНИХ ЗАСОБІВ ТЕХНІЧНОГО
КОНТРОЛЮ ТА СИСТЕМ БОРТОВИХ ВИМІРЮВАНЬ
У даній статті розглянуто проблемні питання стосовно технічної експлуатації авіаційної техніки
Державної авіації України “за станом”. Запропоновано алгоритм технічної експлуатації авіаційної техніки
“за станом”за допомогою системи бортових вимірювань та наземного мобільного діагностичного комплексу.
Ключові слова: експлуатація авіаційної техніки, алгоритм, спеціальне програмне забезпечення,

технічна діагностика.
Постановка проблеми. Аналіз авіаційних подій, які трапились в Державної авіації

України (ДА України) впродовж останніх років, свідчить про те, що існує істотна
необхідність у підвищенні ефективності технічного обслуговування та поглиблення
контролю за технічним станом авіаційної техніки (АТ).
Недостатнє фінансування впродовж багатьох років і, як наслідок, відсутність
закупівель новітніх зразків авіаційної техніки у Державної авіації України, створилася
ситуація, коли переважна більшість зразків АТ залишилася без авторського нагляду та
експлуатується за технічним станом. Експлуатація АТ за технічним станом дозволяє
скоротити витрати на технічне обслуговування і використовувати ресурсні показники
авіаційної техніки аж до повного їх вичерпання. Підтримання авіаційної техніки в
належному стані, під час такої експлуатації, потребує від технічного персоналу як
додаткових специфічних знань, так і наявності в своєму розпорядженні необхідного
інструментарію та застосування нових підходів до робіт по технічному діагностуванню АТ.
Метою статті є висвітлення основних аспектів та особливостей запропонованого
алгоритму експлуатації авіаційної техніки “за станом” з використанням наземних засобів
технічного контролю і систем бортових вимірювань та формування принципів прийняття
рішень щодо подальшої експлуатації об’єктів АТ.
Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що недостатньо вивчені питання
експлуатації авіаційної техніки “за станом” особливо з широким застосуванням наземних
засобів технічного контролю і діагностування та систем бортових вимірювань.
Викладення основного матеріалу. При експлуатації складних об’єктів контролю
(літаків, вертольотів та інше) необхідна оцінка їх технічного стану і ресурсу, що залишився.
Для цього потрібен постійний моніторинг та наявність методики з визначення ресурсу, який
залишився, і риску експлуатації виробів на підставі аналізу експериментальних та
статистичних даних.
З плином часу технічний стан АТ зазнає змін внаслідок процесів старіння,
негативного впливу факторів навколишнього середовища, факторів експлуатації, що цілком
закономірно позначається на значеннях параметрів технічного стану. Наявність цих
закономірностей та їх пізнаваність дає можливість прогнозування можливих значень цих
параметрів на майбутнє, якщо відомі їх значення на певному інтервалі часу в минулому. Це і
дає можливість прогнозувати на майбутнє технічний стан АТ та можливість її використання
за призначенням.
Разом з тим, вимоги до безпеки польотів залишаються на достатньо високому рівні,
що змушує шукати нові шляхи удосконалення системи експлуатації, розробляти і втілювати
© Кузьміч О.Є., Аркушенко П.Л., Андрушко М.В., Гайдак І.Г., Пащенко С.В., 2021
73
ISSN 2706-7386
нові методи та засоби контролю технічного стану АТ і удосконалювати методи
прогнозування цього стану.
Прогнозування технічного стану АТ базується на прогнозуванні значень параметрів,
що його характеризують.
Аналогічний підхід використовується в медичної практиці. Розпізнавання хвороби та
постановку діагнозу для лікування здійснюють з відомими методиками і перевіреним
рекомендаціям шляхом аналізу діагностичних даних огляду лікаря, а також лабораторних,
хімічних досліджень.
Для розробки методик технічної діагностики (ТД) будь-якої техніки необхідно
визначити, які параметри характеризують її стан та надійність і встановити діагностичні
критерії, граничні значення параметрів, що контролюються.
ТД є вищим рівнем технічного контролю (ТК) і дає відповідь на питання: коли
повинна зупинитися експлуатація виробу та що потрібно зробити для її відновлення. Під час
проведення ТД в якості основного засобу отримання інформації про стан об’єкту контролю
служить ТК, який заснований на результатах вимірювань [1].
В залежності від природи параметрів, що контролюються, розрізняють параметричні
та фізичні методи діагностування.
Фізичні методи засновані на контролі характеристик тих явищ в об’єкті, які є
наслідком його правильного або неправильного функціонування (нагрів, магнітні, електричні
поля, шуми та інше) [2].
Параметричні методи базуються на контролі основних вхідних та вихідних
параметрів, а також внутрішніх процесів.
ТД може проводитись в динаміці об’єкта за:
параметрами робочих процесів (потужність, витрата пального, тиск та інше);
діагностичним параметрам, які опосередковано характеризують технічний стан
(температура, вібрація та інше);
структурними параметрами в статиці об’єкта (знос деталей, зазор в сполученнях
деталей та інше).
На даний час, значно зросла роль систем збору, реєстрації та обробки польотної
інформації в забезпеченні безпеки польотів, а саме, в процесі діагностики та прогнозуванні
стану старіючого парку АТ Повітряних сил (ПС). Основним завданням діагностики є
постійний пошук і виявлення небезпечних факторів в експлуатації АТ та льотній роботі з
метою прогнозування аварійності. Сам процес діагностики виконується шляхом
різноманітного порівняльного аналізу польотної інформації з літального апарату та
інформації з бази даних, яка накопичується впродовж тривалого часу та фактично являється
паспортом технічного стану літального апарату.
Для практичної реалізації цих завдань, крім нових засобів реєстрації та обробки
польотної інформації потрібно створення аналітичного центру, де буде накопичуватися
інформація з усіх типів літаків ПС ЗС України з подальшою їх обробкою та аналізом.
Аналогічні центри уже працюють в інших державах та набули обов’язкового статусу в
цивільній авіації провідних авіаційних держав та авіакомпаніях світу.
За результатами діагностики ми повинні отримати однозначну відповідь: потрібно чи
не потрібно виконувати ремонт або технічне обслуговування обладнання, що перевіряється, з
урахуванням забезпечення безвідмовної роботи до проведення чергового діагностування.
Діагностування обладнання АТ потрібно починати зі збору даних про напрацювання
та виконаних ремонтах на даному обладнанні. Ці дані будуть враховуватися при формуванні
висновку за результатами діагностування.
Перейдемо до розгляду алгоритму, який надасть змогу оцінити технічний стан
кожного типу АТ на підставі даних аналізу стану лідерних зразків АТ даного типу. Лідерна
експлуатація АТ – це коли її ресурс витрачається більш інтенсивно в порівнянні з рештою
однотипних виробів, а строк експлуатації найбільший [3]. Алгоритм, за яким пропонується
74
ISSN 2706-7386
здійснювати експлуатацію АТ за технічним станом, може бути наданий у вигляді, який
наведено на рисунку 1.
Рис.1. Алгоритм експлуатації зразків авіаційної техніки за технічним станом
Розглянемо технічні, програмні та інформаційні складові, які будуть застосовуватися

при реалізації зазначеного алгоритму.
Для отримання даних про технічний стан в динаміці об’єкту з урахуванням:
перевантажень, вібрації, атмосферних та кліматичних явищ, а також їх комбінації для
значного підвищення достовірності отриманої інформації, пропонується встановлювати на
лідерні зразки АТ систему бортових вимірювань (СБВ). Сучасні СБВ мають невелику масу,
незначні розміри та низьке енергоспоживання і дозволяють реєструвати велику кількість
різноманітних параметрів, які характеризують роботу систем та двигунів АТ. Завданням СБВ
на борту АТ є збір та накопичення збільшеного обсягу інформації з більш високою точністю,
в порівнянні з аварійно-експлуатаційним реєстратором, про поведінку авіаційних двигунів,
систем, вузлів та агрегатів АТ в умовах реального польоту. СБВ може використовувати в
якості первинних перетворювачів як штатні датчики АТ, так і додатково встановлені. При
виборі місця розміщення СБВ на борту АТ потрібно врахувати багато факторів:
конструктивні особливості повітряного судна, наявність вільного простору, поставлених
задач, застосування сучасного протоколу обміну інформацією по одній шині, протяжність
кабельних ліній, температурний режим у місті встановлення та інше [4].
Наявність СБВ на борту АТ дозволить забезпечити інформаційну складову для
проведення аналізу та прийняття важливого рішення спрямованого на підвищення надійності
роботи АТ. Польотна інформація є єдиним об’єктивним джерелом інформації про
працездатність систем зразка АТ та його силових установок під час всього польоту.
Для вирішення завдання діагностування працездатності систем та двигунів
повітряного судна потрібно узагальнити всю наявну реєстровану інформацію за кожен
виконаний політ. Це дозволить отримати повну та достовірну картину про працездатність
АТ. Підхід, що пропонується до використання польотної інформації для оцінки стану систем
та двигунів АТ, полягає в систематизації та накопиченню усієї наявної інформації, що
реєструється на борту літального апарату. Потрібно створити базу даних усіх виконаних
75
ISSN 2706-7386
польотів з повним переліком параметрів, що реєструються, за допомогою якої можно буде
відстежувати зміни критичних параметрів і їх інтенсивність.
Для проведення технічної діагностики, що виконується в статиці об’єкту за
структурними параметрами, пропонується задіяти лабораторію технічного діагностування
АТ, яка буде поєднувати в себе сучасні технічні засоби неруйнівного технічного контролю,
контрольно-перевірочної апаратури (КПА) та спеціальне програмне забезпечення. В
перспективі лабораторія технічного діагностування АТ повинна вирішувати усі завдання
контролю та діагностування технічного стану АТ.
Прототип лабораторії технічного діагностування АТ, розроблений Державним
підприємством “Одеський авіаційний завод”, в рамках дослідно-конструкторської роботи
“Діагностування”, проходить Державні випробування та по їх завершенню може бути
залучений для апробації запропонованого алгоритму.
На даний час для об’єктивного визначення технічного стану АТ існує і вдало
використовується велика кількість різноманітного вимірювального обладнання, що можуть
вимірювати сигнали, які відповідають параметрам об’єкту контролю та діагностики.
Вимірювальне обладнання ТК повинно забезпечувати надходження достовірної
інформації про стан вузлів та агрегатів АТ, а саме:
виявлення дефектів типу тріщини, раковини, розшарування;
відповідність геометричних розмірів (зовнішні та внутрішні діаметри, товщина стінок,
товщина покриттів, ступінь зносу та інше);
дані про фізико-механічні та фізико-хімічні характеристики (електричні, магнітні та
структурні параметри, відхилення від заданого хімічного складу, вимірювання твердості,
пластичності, щільності тощо).
Повинен бути окремий алгоритм проведення діагностування для кожного типу АТ, в
якому визначені місця, з урахуванням попереднього досвіду експлуатації, на які потрібно
звернути особливу увагу, та вказані засоби ТК, КПА, що будуть застосовуватися і порядок їх
застосування.
Усі отримані дані та параметри повинні заноситись до електронної бази на даний
зразок АТ та використовуватися під час ТД АТ.
Мобільність лабораторії дозволить більш ефективно використовувати засоби ТК зі
свого складу та оперативно переміщувати його, за необхідністю, між аеродромами базування
ДА України.
Спеціалізоване програмне забезпечення (СПЗ) повинно здійснювати автоматичний
або автоматизований аналіз параметрів, зареєстрованих СБВ під час польоту, та даних,
отриманих за допомогою обладнання лабораторії, оцінювати числові значення критичних
показників стану АТ, інтенсивність їх змін в межах допуску за період часу від попереднього
діагностування і видавати відповідні рекомендації стосовно:
достатності отриманих даних про технічний стан АТ в залежності від терміну
експлуатації, умов експлуатації та зберігання;
доцільності виконання додаткових видів робіт з оцінки технічного стану АТ (в разі
необхідності);
можливості подальшої експлуатації АТ даного типу та визначення дати наступного
діагностування.
Об’єктивність виданих СПЗ рекомендацій буде досягатися за рахунок використання
алгоритму діагностування, розробленого під відповідний тип АТ з урахуванням
конструктивних особливостей даного типу АТ, досвіду експлуатації, частоти відмов вузлів
та агрегатів, що виникають, слабких місць (місць схильних до підвищеного зносу, корозії).
СПЗ повинно накопичувати та використовувати в процесі обробки статистичні дані з
інтенсивності змін критичних показників технічного стану “лідерного” зразка АТ кожного
типу.
Постійний контроль технічного стану та ТД надають суттєвий вплив на показники
надійності АТ:
- контроль технічного стану в сукупності з відновленням працездатності забезпечує
нормальне функціонування АТ заданої конфігурації та на заданих режимах;
76
ISSN 2706-7386
- контроль технічного стану та ТД підвищують показники безвідмовності АТ. Одним
із показників якості контролю технічного стану та ТД є час, який потрібно витратити на
відновлення працездатного стану АТ.
У подальшому, при проєктуванні АТ потрібно закладати технічну можливість
безперервно отримувати інформацію про технічний стан АТ та його систем, що спростить
технічне діагностування АТ [5].
Висновок. Застосування СБВ у сукупності з лабораторією технічного діагностування
АТ надасть можливість зробити якісну ТД та надати обґрунтований висновок дляприйняття
рішення про подальшу експлуатацію зразка АТ, здійснювати прогнозування виникнення
відмов систем і агрегатів АТ.
Доцільно створити масив даних, які будуть накопичуватися в ході проведення робіт
по ТД, та надати доступ до них експлуатантам, розробникам і ремонтним підприємствам АТ
України. Інформаційно-технічна підтримка експлуатації АТ дозволить скоротити загальний
час усунення відмов шляхом оперативного надання технічному персоналу необхідної
інформації для локалізації та виявлення причини відмови, швидкого формування замовлення
на необхідні запчастини, удосконалення конструкції АТ і її обладнання.
Передбачається, що розвиток систем технічного діагностування та моніторингу АТ
дозволить у подальшому відмовиться від проведення періодичних робіт з обслуговування
АТ. Виконуватися будуть лише роботи, які потрібні з урахуванням стану АТ, при цьому
графік виконання цих робіт буде оптимізований з точки зору експлуатації АТ. Даний підхід
дозволить економити значні фінансові та людські ресурси.
Тільки комплексний підхід до технічного діагностування АТ із залученням усіх
засобів ТК (наземних, бортових) дозволить попередити раптові відмови систем АТ.
Крім того, є впевненість у тому, що на даному етапі розвитку ДА України
застосування запропонованого алгоритму для здійснення експлуатації АТ за технічним
станом надасть змогу прогнозувати відмови систем повітряного судна, що суттєво вплине на
підвищення рівня безпеки польотів.
1. Технічне діагностування та контроль технічного стану. Терміни та визначення:

ДСТУ 2389–94. – Київ: Держстандарт України, 1994. – 24 с.
2. Диагностирование и прогнозирование технического состояния авиационного
оборудования: учебное пособие для ВУЗов ГА; под ред. И.М. Синдеева. – Москва:
Транспорт, 1984. – 191с.
3. Правила інженерно-авіаційного забеспечення державної авіації України: наказ
Міністерства оборони України від 05.07.2016 року № 343. – (Міністерство оборони України).
4. Андрушко М.В. Розгляд алгоритмів вибору та формування складових бортових
інформаційно-вимірювальних комплексів та реєструючи систем. Особливості їх
застосування / М.В. Андрушко, В.О. Кузнецов, І.В. Шейн // Збірник наукових праць
Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та
військової техніки. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2021. – Вип. № 1 (7). – С. 4–12. – DOI: 10.
37701/dndivsovt.7.2021.01
5. Андрушко М.В. Аналіз впливу надійності виробу на ресурсні показники. Взаємна
залежність. Системи озброєння і військова техніка. – Харків: ХУПС, 2016. – Вип. № 2(46).
– С. 67–69.
Кузьміч Олександр Євгенійович Olеksandr Kuzmich

начальник науково-дослідної лабораторії Chief of Laboratory of State Scientific
Державного науково-дослідного інституту Research Institute of Armament and Military
випробувань і сертифікації озброєння та Equipment Testing and Certification,
військової техніки, Чернігів, Україна Chernihiv, Ukraine
+380679112492 +380679112492
77
ISSN 2706-7386
Аркушенко Павло Леонідович Pavlo Arkushenko
кандидат технічних наук, начальник Candidate of Technical Sciences, Chief of
науково-дослідного відділу Державного Section of State Scientific Research Institute
науково-дослідного інституту випробувань і of Armament and Military Equipment Testing
сертифікації озброєння та військової and Certification, Chernihiv, Ukraine
техніки, Чернігів, Україна https://orcid.org/0000-0002-1902-696Х
https://orcid.org/0000-0002-1902-696Х 0462-67-94-29
0462-67-94-29
Андрушко Микола Васильович Mykola Andrushko
сертифікації озброєння та військової Testing and Certification, Chernihiv, Ukraine
техніки, Чернігів, Україна https://orcid.org/0000-0001-5454-778X
https://orcid.org/0000-0001-5454-778X +380987885476
+380987885476
Гайдак Ірина Григорівна Iryna Haidak
https://orcid.org/0000-0003-4795-5085 +38-093-960-76-60
+38-093-960-76-60
Пащенко Сергій Валерійович Serhii Pashchenko
кандидат технічних наук, доцент, заступник Candidate of Technical Sciences, Associate
начальника Державного науково-дослідного Professor, Deputy Chief of State Research
інституту авіації з наукової роботи, Київ, Institute of Aviation (on Research), Kyiv,
+38-050-382-10-19 +38-050-382-10-19
CONSIDERATION OF THE "CONDITION-BASED" ALGORITHM OF AVIATION EQUIPMENT
OPERATION WITH THE USE OF GROUND MEANS OF TECHNICAL CONTROL AND ON-BOARD
MEASURING SYSTEMS IN THE STATE AVIATION OF UKRAINE
О Kuzmich, P Arkushenko М Andrushko, I Haidak and S Pashchenko
The article highlights the main aspects and features of the algorithm of aviation equipment operation "condition-based"
with the use of ground technical means of control and on-board measuring systems and the formation of decision-
making principles for further operation of aircraft.
To develop methods of technical diagnostics of any technical equipment, it is necessary to identify which parameters
characterize its condition and reliability as well as to establish diagnostic criteria and limit values of the controlled
parameters.
Depending on the nature of the parameters being controlled, there are parametric and physical methods of diagnostics.
Based on the results of the diagnostics, we must get a straight answer: whether or not it is necessary to perform repairs
or maintenance of the equipment being tested, taking into account the ensuring of failure-free operation before the next
diagnostics.
Currently, a large number of different measuring equipment that can measure signals that meet the parameters of the
object of control and diagnostics are successfully used to objectively determine the technical condition of aircraft.
The use of the laboratory for technical diagnostics of aviation equipment in conjunction with on-board measuring
systems will provide an opportunity to make a quality technical diagnostics and reasonable conclusion to decide on
further operation of the sample of aviation equipment. The use of mentioned laboratory will also predict the occurrence
of failures of aviation equipment systems and units.
Only a comprehensive approach to the technical diagnostics of aviation equipment with employment of all means of
technical control (ground, on-board) will prevent sudden failures of aviation equipment systems.
Keywords: operation of aviation equipment, algorithm, special software, technical diagnostics.
78
ISSN 2706-7386
Лаппо І.М., Приходько С.М., Мартинюк С.С., Шульга С.І. Державний науково-дослідний
АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ЩОДО

ВИПРОБУВАНЬ ОЗБРОЄННЯ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ НА ВПЛИВ
МЕХАНІЧНИХ ФАКТОРІВ
З метою забезпечення сумісності Збройних Сил України та армій країн-членів НАТО вносяться зміни
до національного законодавства України стосовно створення механізму впровадження стандартів НАТО або
їх положень у Збройних Силах України.
Для забезпечення нормативного супроводження життєвого циклу озброєння та військової техніки
здійснюються заходи щодо повного переходу оборонно-промислового комплексу України на застосування у
виробництві міжнародних, європейських стандартів та стандартів НАТО. У 2021 році прийняті національні
стандарти ДСТУ STANAG 4370:2021, гармонізовані зі стандартами НАТО STANAG 4370, які регламентують
організацію та проведення випробувань зразків озброєння та військової техніки на вплив зовнішніх факторів.
Оскільки дані стандарти прийняті мовою оригіналу, а в Україні відсутня практика розповсюдження
та використання англомовних нормативних документів, постає проблема однозначного тлумачення змісту
даних стандартів всіма заінтересованими сторонами: виробниками продукції, випробувальними
лабораторіями, науковими установами тощо.
Метою статті є проведення аналізу основних положень національних стандартів стосовно умов та
методів випробувань на вплив механічних факторів з метою імплементації їх у систему випробувань зразків
озброєння та військової техніки.
Під час проведення дослідження були застосовані загальнонаукові методи обробки та систематизації
інформації, зокрема, системний аналіз та синтез організаційно-технічних систем.
У зв‟язку із скасуванням комплексу державних військових стандартів “Апаратура, прилади, пристрої
та обладнання військового призначення. Загальні технічні вимоги, методи контролю та випробувань” виникла
нагальна проблема нормативного забезпечення організації та проведення випробувань озброєння та військової
техніки.
Визначено, що одним з основних напрямів вирішення проблеми нормативного забезпечення організації
та проведення випробувань зразків озброєння та військової техніки є прийняття міжнародних військових
стандартів в якості державних. Проведено аналіз основних положень стандартів, які забезпечують
організацію та проведення випробувань військової техніки на вплив механічних факторів, розглянута
структура та зміст даних стандартів.
Ключові слова: випробування, механічні фактори, озброєння та військова техніка; нормативні документи;
стандарти.
Постановка проблеми. Пріоритетною задачею воєнної політики України є оборонно-

технічне співробітництво з країнами Євросоюзу та НАТО, при цьому ризик виникнення
перешкод у можливих спільних оборонних проєктах повинен бути мінімізований. Отже,
необхідно усунути розбіжності у галузі оцінки або підтвердження відповідності якості
оборонної продукції. Окрім того, оновлення виробничих потужностей підприємств із
встановленням нового високоточного обладнання, призначеного для роботи за нормами
міжнародних стандартів, потребує внесення змін у нормативно-технічну та законодавчу базу.
З метою активізації робіт з перегляду стандартів, а також забезпечення нормативного
супроводження життєвого циклу озброєння та військової техніки (ОВТ) до повного переходу
на застосування у виробництві міжнародних, європейських стандартів та стандартів НАТО
вносяться зміни до національного законодавства України з метою створення механізму
впровадження стандартів НАТО або їх положень у Збройних Силах України (ЗС України) та
оборонно-промислового комплексу України (ОПК) [1, 2]. Дані заходи сприятимуть
підвищенню спроможностей ОПК за рахунок впровадження новітніх військових технологій,
створення максимально можливих замкнених циклів розроблення та виробництва
найважливіших зразків озброєння, спеціальної та військової техніки відповідно до стандартів
НАТО та ЄС.
© Лаппо І.М., Приходько С.М., Мартинюк С.С., Шульга С.І., 2021
79
ISSN 2706-7386
Наказом Національного органу стандартизації від 28 січня 2021 р. № 17 “Про
прийняття та скасування національних нормативних документів” прийняті національні
нормативні документи, гармонізовані з нормативними документами НАТО, методом
підтвердження з наданням чинності з 01 лютого 2021 року, які стосуються, зокрема,
організації та проведення випробувань військової техніки на вплив механічних факторів:
1) ДСТУ STANAG 4370:2021 (STANAG 4370 Ed:6/ AЕСТP-200 Ed. 4, IDT) Озброєння
та військова техніка. Загальні вимоги до випробування. – На заміну ДСТУ-П STANAG
4370:2017 (STANAG 4370 Ed:6/AЕСТP-200 Ed. 4, IDT);
та військова техніка. Вимоги до механічних випробувань. – На заміну ДСТУ-П STANAG
4370:2017 (STANAG 4370 Ed:6/AЕСТP-240 Ed. 1, IDT);
та військова техніка. Вимоги та методи механічних випробувань. – На заміну ДСТУ-П
STANAG 4370:2017 (STANAG 4370 Ed:6/AЕСТP-400 Ed. 3, IDT).
Таким чином, підприємствам ОПК та військовим випробувальним лабораторіям
необхідно керуватися положеннями цих стандартів для забезпечення відповідності нових та
модернізованих зразків ОВТ їх вимогам [3].
Оскільки дані стандарти прийняті мовою оригіналу, а в Україні відсутня практика
розповсюдження та використання англомовних нормативних документів, постає проблема
однозначного тлумачення змісту даних стандартів всіма заінтересованими сторонами:
виробниками продукції, випробувальними лабораторіями, науковими співробітниками тощо.
Метою статті є проведення аналізу та узагальнення основних положень
вищезазначених стандартів стосовно умов та методів випробувань на вплив механічних
факторів з метою імплементації їх у систему випробувань зразків ОВТ.
Актуальність дослідження. Актуальність даного дослідження обумовлена
необхідністю адаптації міжнародних стандартів з метою удосконалення системи
випробувань зразків ОВТ із забезпеченням дотримання пріоритетності впровадження
міжнародних військових стандартів.
Зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Основні
положення даного дослідження можуть бути використані при підготовці та організації
проведення механічних випробувань зразків ОВТ, розробці методичного апарату організації
та проведення випробувань зразків ОВТ. Практичне значення положень даного дослідження
тісно пов’язане з науково-дослідними роботами [4, 5], основною метою яких є
удосконалення процесу організації та проведення механічних та кліматичних випробувань
зразків ОВТ.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стратегічними оборонними документами
України [6, 7] визначаються завдання щодо впровадження міжнародних стандартів та
стандартів країн-членів НАТО у діяльність Міністерства оборони України та ЗС України.
Актуальність тематики підкреслюється низкою наукових досліджень, які стосуються
перспектив впровадження військових стандартів провідних країн світу [8–13]. Основні
аспекти впровадження стандартів НАТО у систему випробувань ОВТ України були
розглянуті в роботі [14]. Аналіз фахової літератури показав, що значна увага науковців
приділена питанню оцінки відповідності зразків ОВТ вимогам електромагнітної сумісності
та випробуванням військової техніки за параметрами електромагнітної сумісності [15–17].
Основні вимоги та методи проведення випробувань військової техніки на вплив кліматичних
факторів було розглянуто в роботі [3].
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. На даний час
невирішеним є питання оцінки відповідності зразків ОВТ вимогам механічних впливів згідно
положень національних стандартів України ДСТУ STANAG 4370:2021, які гармонізовані зі
стандартами НАТО і прийняті мовою оригіналу.
80
ISSN 2706-7386
Викладення основного матеріалу дослідження. Оскільки предметом даного
дослідження є методи проведення механічних випробувань зразків ОВТ, визначимо види
механічних випробувань.
В залежності від технічних вимог, які висуваються до зразка ОВТ, та їх властивостей
призначаються механічні випробування: випробування на міцність, випробування на
тривкість, випробування на стійкість, випробування на жорсткість (Рис.1).
Випробування на стійкість проводять, якщо за результатами випробувань на міцність
та тривкість до визначених чинників не може бути підтверджена стійкість виробів до цих
чинників, або, якщо не проводять випробувань на міцність та тривкість до відповідного
чинника.
Рис.1. Види механічних випробувань в залежності від технічних вимог,

які висуваються до зразка ОВТ
Види випробувань встановлюються також за видами механічних впливів: вібраційні,

впливи, механічні удари, акустичний шум, лінійні прискорення тощо. В залежності від умов
експлуатації зразки ОВТ можуть піддаватися комбінованій дії декількох видів механічних
впливів. Так, вібрація та удари зазвичай супроводжують один одного. Наприклад, до
вібрації, яка діє на бортові прилади під час польоту літака, додаються удари при злетах і
посадках; до вібрації, яка впливає на судові прилади під час плавання, додаються удари при
маневруванні та швартуванні тощо. Тому, для забезпечення надійності, під час
конструювання необхідно враховувати всі види механічних навантажень [5].
Розглянемо узагальнено вимоги національних стандартів [18] і [19] та можливості
реалізації випробувань за регламентованими в них видами. Дані нормативні документи
повністю ідентичні за змістом стандартам НАТО STANAG 4370.
Стандарт ДСТУ STANAG 4370:2021 [18] складається з 11 розділів (section), в яких
узагальнюються механічні умови, в яких можуть перебувати зразки ОВТ:
section 241 General (leaflet 241/1) – загальні положення;
section 242 Transportation (leaflet 242/1 – 242/5) ‒ механічні умови до зразків ОВТ під
час транспортування автомобільними дорогами, залізницею, повітряним і морським
транспортом;
section 243 Handling and storage (leaflet 243/1 – 243/2) ‒ механічні умови до зразків
ОВТ при регулюванні та зберіганні;
81
ISSN 2706-7386
section 244 Man mounted and portable (leaflet 244/1) ‒ механічні умови до зразків ОВТ
при розміщенні на людині та портативні зразки;
section 245 Deployment on venicles (leaflet 245/1 – 245/2) ‒ механічні умови до зразків
ОВТ при розміщенні на колісній та гусеничній техніці;
section 246 Deployment on fixed wing aircraft (leaflet 246/1 – 246/3) ‒ механічні умови
до зразків ОВТ при розміщенні на літальних апаратах з нерухомим крилом (реактивні літаки,
гвинтові літаки тощо);
section 247 Deployment on rotary wing aircraft (leaflet 247/1) ‒ механічні умови до
зразків ОВТ при розміщенні на вертольотах;
section 248 Deployment on ships (leaflet 248/1 – 248/2) ‒ механічні умови до зразків
ОВТ при розміщенні на морських суднах та підводних човнах;
section 249 Weapons (leaflet 249/1 – 249/2) ‒ механічні умови до боєприпасів:
повітряних, наземних, підводних;
section 2410 Development and validation of mechanical environmental test methods and
severities (leaflet 2410/1) – розробка та затвердження методів механічних випробувань на
вплив навколишнього середовища та жорсткості;
section 2411 Test apparatus / jigs / fixtures and test control (leaflet 2411/1) –
випробувальні пристрої / пристосування для фіксації / обладнання та контроль випробувань.
Стандарт [19] узагальнює вимоги та методи механічних випробувань до зразків ОВТ,
які встановлюються на наступні платформи: наземні (Land), повітряні (Air), надводні кораблі
(Ships), підводні човни (Submarine), космічні системи (Space Systems).
Згідно [19] зразки ОВТ піддаються 22 видам випробувань на вплив механічних
факторів: динамічних (вібраційні, ударні, лінійні постійні прискорення, акустичний шум) та
статичних (розтягування, стискання, згинання, крутіння, зріз).
Не всі методи випробувань, які містяться в даних стандартах і комплексі державних
військових стандартів ГОСТ В, є ідентичними. Між деякими методами можна провести
аналогію та відповідність, а є методи, які відсутні у стандартах ГОСТ В, проте
розглядаються у стандартах ДСТУ STANAG 4370, та навпаки. Дані про відповідність
методів випробувань системи військових стандартів ГОСТ В і стандартів ДСТУ STANAG
4370 АЕСТР 400 стосовно методів випробувань на вплив механічних факторів наведено в
таблиці 1.
Таблиця 1
Відповідність стандартів ГОСТ В і стандартів ДСТУ STANAG 4370
№ Метод випробування на вплив механічних факторів Метод випробування на вплив механічних
з/п згідно ГОСТ В 20.57.303–76 факторів згідно ДСТУ STANAG 4370
1 2 3
1 по виявленню резонансів
2 на тривкість при впливі синусоїдальної вібрації
3 на тривкість при впливі випадкової широкосмугової
вібрації Vibration
4 на міцність при впливі синусоїдальної вібрації (Вібрація)
5 на міцність при впливі випадкової широкосмугової
вібрації
6 на стійкість при впливі сейсмічної вібрації
7 на тривкість при впливі механічних ударів
8 на міцність при впливі механічних ударів
багаторазової дії Classical waveform shock
9 на міцність і тривкість при впливі механічних ударів (Класичний хвильовий удар).
одиночної дії SRS shock
10 на міцність вузлів кріплення при впливі механічних (Спектр ударного відклику)
ударів одиночної дії
11 на міцність при падінні
12 на стійкість при впливі сейсмічного удару
82
ISSN 2706-7386
Закінчення таблиці 1
13 на тривкість при впливі акустичного шуму Acoustic noise (Акустичний шум)
14 на стійкість при впливі лінійного прискорення Constant acceleration (Постійне прискорення)
15 на стійкість при обертанні Не має аналогу
16 на тривкість при впливі качки на тривалих нахилах Не має аналогу
17 на міцність при транспортуванні в упакованому
Materiel tie down (Вантаж в пакуванні)
вигляді
18 на міцність при транспортуванні у складі об’єкту Large assembly transport
(Великий транспорт у зборці)
19 на тривкість при впливі акустичного шуму ядерного
Не має аналогу
вибуху
20 на вплив ударної хвилі ядерного вибуху Не має аналогу
21 на міцність при десантуванні Не має аналогу
22 на безвідмовність Не має аналогу
23 на ремонтопридатність Не має аналогу
24 на довговічність Не має аналогу
25 на зберігаємість Не має аналогу
26 по оцінці комплексного показника надійності Не має аналогу
27 Не має аналогу Gunfire (Артилерійський вогонь)
28 Не має аналогу Loose cargo (Випробування на транспортування
(сипучий вантаж)
29 Не має аналогу Materiel lifting (Підйом бойової техніки)
30 Не має аналогу Materiel stacking (Укладання бойової техніки)
31 Не має аналогу Materiel bending (Випробування на згин)
32 Не має аналогу Materiel racking
(Випробування на поперечну деформацію)
33 Не має аналогу Acoustic noise combined
with temperature and vibration
(Акустичний шум з температурою та вібрацією)
34 Не має аналогу Handling (Навантажувальні-розвантажувальні та
транспортні роботи; падіння та поводження)
35 Не має аналогу Pyroshock (Піроудар)
36 Не має аналогу Rail impact (Залізничний вплив)
37 Не має аналогу Motion platform (Рухома (вібраційна)
платформа)
38 Не має аналогу Undex (Безконтактний підводний вибух)
39 Не має аналогу Buffet vibration (Вібрація під час
аеродинамічного трясіння)
40 Не має аналогу Multi-exciter vibration and shock testing
(Перевірка вібрації та удару за допомогою
декількох збудників)
41 Не має аналогу Ballistic shock (Балістичний удар)
Таким чином, як видно з таблиці 1, система державних військових стандартів ГОСТ В

містить 6 видів випробувань на перевірку стійкості, міцності, тривкості зразків ОВТ до
впливу вібрації, а ДСТУ STANAG 4370 містить 1 метод визначення вібраційних впливів.
Проте, коли зразок піддається впливу декількох зовнішніх факторів наряду з вібрацією,
використовують комплексні методи, такі як: перевірка вібрації та удару за допомогою
декількох збудників; вібрація під час аеродинамічного трясіння; акустичний шум з
температурою та вібрацією тощо. І такі комплексні методи мають бути враховані під час
перегляду військових стандартів України.
Як відомо, найбільш поширеними факторами динамічного механічного впливу є
вібраційні навантаження. Метод 401 Vibration [19] містить чотири процедури випробування в
залежності від платформи та типу середовища:
процедура І – синусоїдальна вібрація з частотою, що коливається;
процедура ІІ – синусоїдальні вібрація з фіксованою частотою;
процедура ІІІ – випадкова вібрація;
83
ISSN 2706-7386
процедура ІV – випадкові вібрації (під час зберігання).
У таблиці 2 наведена матриця вибору тестових процедур для вібраційних
випробувань.
Таблиця 2
Вибір методики випробування на вібрацію [19]
Процедура
Середовище Платформа Категорія Опис матеріалу
випробувань
1 2 3 4 5
Вантажівка колісна Матеріал як закріплений вантаж ІІІ
Див.
Транспортний Колісний транспорт Матеріал як не закріплений вантаж
Метод 406
засіб
Вантажівка з великим Закріплений великий збірний Див.
збірним вантажем вантаж, захисні споруди Метод 408
Перевезення Реактивний літак I, II, III
Матеріал як закріплений вантаж на
Літак Турбовентиляторний I, II, III
борту літального апарату
Вертоліт I, II, III
Надводний корабель Матеріал на кораблях як I, II, III
Корабель
Підводний човен закріплений вантаж I, II, III
Залізниця Поїзд Матеріал як вантаж I, II, III
В ході виконання Колісна БМ ІІІ
Транспортний Матеріал на транспорті як
спеціальних Двоколісний причіп ІІІ
засіб закріплений вантаж
(бойових) завдань Гусенична БМ ІІІ
Реактивний I, II, III
Матеріал та вантаж, встановлений
Повітряні судна Турбовентиляторний I, II, III
у вантажному відсіку літака
Реактивний літак Змонтований на зовнішній підвісці I, II, III
Реактивний літак Встановлений на зовнішній підвісці I, II, III
В ході виконання Повітряні судна з
Змонтований / Встановлений на
спеціальних підвісним Турбовентиляторний I, II, III
зовнішній підвісці
(бойових) завдань вантажем
зовнішній підвісці
Ракети Тактичні ракети I, II, III, IV
ракеті (некерований політ)
Двигуни Турбінні двигуни Встановлено на штатному місці I, II, III
Матеріал без віброізолюючих
Цілісність Усі Мінімум вимог I, II, III
пристроїв
Початковий прототип або тест на
Розвиток Усі Інструмент дизайну I, II, III, IV
проєктування
Зразок ОВТ може бути підданий впливу більш ніж одного вібраційного середовища.
Наприклад, зразки, які встановлені в літальних апаратах, будуть піддані випробуванню як
умовами транспортування, так і середовищем, створеним літаком. У таких випадках може
знадобитися проводити випробування матеріалу більш ніж по одній процедурі.
Оскільки нормативні документи [18] і [19] мають значний обсяг, всі методи та
процедури не представляється можливим розглянути у межах однієї статті.
Висновки. Таким чином, аналіз й узагальнення текстів стандартів [18] і [19] стосовно
умов і методів визначення стійкості, міцності та тривкості зразків ОВТ до впливу механічних
факторів дозволив виявити наступне:
стандарт [18] містить досить розширені характеристики навколишнього середовища з
детальним описом кожного типу зовнішнього впливу та його параметрами;
об’єкти випробувань визначаються в даних стандартах згідно з платформою
розташування (наземні (Land), повітряні (Air), надводні кораблі (Ships), підводні човни
(Submarine), космічні системи (Space Systems) та категорії (наприклад, повітряні судна:
реактивний літак, турбовентиляторний літак, вертоліт), тобто вимоги стійкості, міцності та
тривкості до впливу механічних факторів визначені стосовно об’єкту в цілому, в той час як у
84
ISSN 2706-7386
стандартах системи ГОСТ В висуваються вимоги стійкості, міцності та тривкості до
апаратури, приладів, пристроїв, обладнання військового призначення;
є відмінності у процедурах проведення випробувань для окремих зразків ОВТ.
Наприклад, згідно стандартів системи ГОСТ В випробування апаратури авіаційної техніки
проводяться на вплив синусоїдальної вібрації за наступними стадіями: випробування на
дослідження резонансів конструктивних елементів; випробування на тривкість до впливу
вібрації; випробування на міцність при впливі вібрації. Згідно [19] повітряні судна (реактивні
та турбовентиляторні літаки, вертольоти) піддаються випробуванням на вплив не тільки
синусоїдальної вібрації, а й випадкової вібрації відповідно до процедур І, ІІ, ІІІ (табл. 2);
є відмінності у видах і послідовності проведення механічних випробувань, наприклад,
випробування на вібрацію згідно [19] проводять за методом 401 Vibration, але там, де
потрібно більш детальне моделювання, рекомендується використовувати комбіновані методи
413 Acoustic noise combined with temperature and vibration, 417 SRS shock, 421 Multi-exciter
vibration and shock testing. Методи, аналогічні зазначеним комбінованим, відсутні в
стандартах системи ГОСТ В.
Перспективи використання результатів дослідження. Положення
вищерозглянутих нормативних документів доцільно враховувати на всіх стадіях життєвого
циклу ОВТ та під час розробки методичного апарату експериментального визначення
стійкості, міцності та тривкості ОВТ до впливу механічних факторів як військовими
випробувальними лабораторіями, так і підприємствами ОПК.
Впровадження стандартів ДСТУ STANAG 4370 рекомендовано здійснювати методом
перевидання (перероблення, перекладу) із залученням вітчизняних фахівців зі стандартизації
Міністерства оборони України, ОПК, наукових установ та вищих навчальних закладів.
1. Про схвалення Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України на

період до 2028 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р.
№ 442-р. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua.
2. Деякі питання оборонно-технічного співробітництва з НАТО: наказ Міністра оборони
України від 18.02.2017 № 103. – Режим доступу: https://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/
103_nm_2017.pdf.
3. Лаппо І.М. Аналіз стандартів НАТО щодо оцінки відповідності зразків озброєння та
військової техніки вимогам стійкості до впливу кліматичних факторів / І.М. Лаппо,
О.В. Червотока, М.О. Геращенко, // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного
інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. – Чернігів, ДНДІ ВС
ОВТ, 2021. – Вип. № 1(7). – С. 49–60. – DOI: 10.37701/dndivsovt.7.2021.06.
4. Обґрунтування можливих шляхів подальшого розвитку випробувального обладнання
механічних, електричних та кліматичних лабораторій: звіт про НДР / Державний науково-
дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки; керівн.
Ю.М. Добришкін; вик. І.М. Лаппо [та ін.]. – Чернігів, ДНДІ ВС ОВТ, 2019. – 204 с.
– Інв. № 2501.
5. Удосконалення методичного апарату експериментального визначення стійкості
озброєння та військової техніки до впливу механічних та кліматичних факторів: звіт про
НДР / Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та
військової техніки; керівн. І. М. Лаппо; вик. О. В. Червотока[та ін.]. – Чернігів, 2020. – 339 с.
– Інв. № 3090, 3091.
6. Стратегічний оборонний бюлетень: указ Президента України від 6 червня 2016 року
№ 240/2016. – Режим доступу: https://www.president.gov.ua/documents/2402016-20137.
7. Воєнна доктрина України: указ Президента України від 24 вересня 2015 року
№ 555/2015. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555/2015.
8. Хижняк В.В. Проблеми впровадження в Україні військової системи стандартизації
НАТО [Електронний ресурс] / В.В. Хижняк // Системи озброєння і військова техніка. – 2005.
– № 2. – С. 3–6. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/soivt_2005_2_3.
85
ISSN 2706-7386
9. Білетов В.I. Стратегія військово-технічного співробітництва Збройних Сил України в
умовах їх євроінтеграції та переходу на євростандарти / В.I. Білетов, М.А. Закалад,
О.П. Пивовар, Т.О. Ворона // Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних
досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
– Київ: НУОУ, 2014. – Вип. № 3(52). – С. 122–126.
10. Стукалін Т. Організаційно-правові засади у сфері оборони України в контексті
сучасних ризиків та загроз [Електронний ресурс] / Стукалін Т. // Ефективність державного
управління. – 2015. – Вип. № 42. – С. 215–222. – Режим доступу: – http://nbuv.gov.ua/
UJRN/efdu_2015_42_26.
11. Подойніцин В.М. Досвід адміністративно-правового забезпечення стандартизації у
сфері оборони НАТО та його імплементація у вітчизняне законодавство / В.М. Подойніцин //
Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика).
– 2018. – Вип. 3–4 (12–13). – С.138–144.
12. Подойніцин В.М. Адміністративно-правове забезпечення стандартизації у сфері оборони:
дис..канд. юр. наук: 12.00.07. – Київ, 2019. – 238 с.
13. Садовський М.С. Проблеми впровадження стандартів НАТО в функціонування
Збройних Сил України / М.С. Садовський // Системи управління, навігації та зв’язку. – 2016.
– Вип. № 1(37). – С. 38–42.
14. Лаппо І.М. Деякі аспекти впровадження стандартів НАТО у систему випробувань
озброєння та військової техніки України / І.М. Лаппо, М.О. Геращенко, О.В. Червотока //
сертифікації озброєння та військової техніки. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2020. – Вип. № 2(4).
– С. 55–62. – DOI: 10.37701/dndivsovt.4.2020.07.
15. Кравченко В.І. Перспективи впровадження в Україні стандартів НАТО з
електромагнітної сумісності обладнання / В.І. Кравченко, А.П. Марченко, В.В. Князєв,
Ю.С. Немченко // Перспективи розвитку озброєння та військової техніки. V Міжнародна
науково-практична конференція: тези доп., 11–12 жовтня 2017 року. ‒ Київ, 2017. – Режим
доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/innovatsii-transfer-ehnologiy/publikatsiyi.
16. Князєв В.В. Система НАТО щодо оцінки відповідності об’єктів озброєння та
військової техніки вимогам електромагнітної сумісності / В.В. Князєв, В.І. Кравченко //
Вісник Національного технічного університету “ХПІ”. Серія: Техніка та електрофізика
високих напруг. – Харків, НТУ “ХПІ”, 2019. – Вип. № 18(1343). – С. 12–19.
17. Князєв В.В. Випробування зразків озброєння та військової техніки за параметрами
електромагнітної сумісності / В.В. Князєв // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2020.
– Вип. № 2(120). – С. 21–27.
18. Озброєння та військова техніка. Вимоги до механічних випробувань: ДСТУ STANAG
4370:2021 (STANAG 4370 Ed:6/ AЕСТP-240 Ed. 1, IDT). – [На заміну ДСТУ-П STANAG
4370:2017 (STANAG 4370 Ed:6/AЕСТP-240 Ed. 1, IDT); чинний від 2021-02-01]. – Київ, 2021.
– 395 с.
19. Озброєння та військова техніка. Вимоги та методи механічних випробувань: ДСТУ
STANAG 4370:2021 (STANAG 4370 Ed:6/ AЕСТP-400 Ed. 3, IDT). – [На заміну ДСТУ-П
STANAG 4370:2017 (STANAG 4370 Ed:6/AЕСТP-400 Ed. 3, IDT); чинний від 2021-02-01].
– Київ, 2021. – 535 с.
Лаппо Ірина Миколаївна Iryna Lappo

науковий співробітник Державного науково- Professor, Senior Research of State Scientific
дослідного інституту випробувань і Research Іnstitute of Armament and Military
сертифікації озброєння та військової Equipment Testing and Certification,
техніки, Чернігів, Україна Chernihiv, Ukraine
+38050-76-00-57 +38050-76-00-574
86
ISSN 2706-7386
Приходько Сергій Миколайович Serhii Prykhodko
молодший науковий співробітник-інженер Junior Researcher-Engineer of State Scientific
Державного науково-дослідного інституту Research Institute of Armament and Military
випробувань і сертифікації озброєння та Equipment Testing and Certification,
військової техніки, Чернігів, Україна Chernihiv, Ukraine
https://orcid.org/ 0000-0001-9755-5368 https://orcid.org/ 0000-0001-9755-5368
+38093-879-49-46 +38093-879-49-46
Мартинюк Сергій Степанович Serhii Martyniuk
технік Державного науково-дослідного Тechnician of State Scientific Research Institute
інституту випробувань і сертифікації of Armament and Military Equipment Testing
озброєння та військової техніки, Чернігів, and Certification, Chernihiv, Ukraine
https://orcid.org/0000-0003-1870-9328 +38098-741-33-89
+38098-741-33-89
Шульга Сергій Іванович Serhii Shulha
помічник начальника інституту – начальник Assistant Chief, Chief of State Secrets
служби охорони державної таємниці Protection Service of State Scientific Research
військової техніки, Чернігів, Україна https://orcid.org/0000-0002-4253-214Х
https://orcid.org/0000-0002-4253-214Х +38093-317-09-19
+38093-317-09-19
ANALYSIS OF THE PROVISIONS OF NATIONAL STANDARDS FOR TESTING ARMAMENT

AND MILITARY EQUIPMENT ON THE IPMACT OF MECHANICAL FACTORS
I Lappo, S Prykhodko S Martyniuk and S Shulha
In order to assure the compatibility of the Armed Forces of Ukraine and the armies of the NATO member
states, amendments are being made to the national legislation of Ukraine to create a mechanism for the implementation
of NATO standards or their provisions in the Armed Forces of Ukraine.
To ensure regulatory support of the life cycle of armament and military equipment, measures are being taken
to fully transition the military-industrial complex of Ukraine to use international, European and NATO standards in
production. In 2021, national standards DSTU STANAG 4370: 2021 were adopted, harmonized with NATO standards,
which regulate the organization and testing samples of armament and military equipment on environmental conditions
impact.
Since these standards are adopted in the original language, and in Ukraine there is no practice of distributing
and using English-language normative documents, there is a problem of unambiguous interpretation of the content of
these standards by all interested parties: product manufacturers, testing laboratories, scientific organizations etc.
The purpose of the article is to analyze the main provisions of national standards regarding the conditions and
methods for testing the impact of mechanical factors in order to implement them in the system of testing samples of
armament and military equipment.
In the course of research general scientific methods of processing and systematization of information, in
particular, system analysis and synthesis of organizational and technical systems were applied.
Due to the abolition of the set of state military standards, which established the level of quality indicators,
composition, sequence, general requirements for testing equipment, instruments, devices for military purposes, an
urgent need arose for regulatory support for the organization and testing of armament and military equipment. It was
determined that one of the main directions of solving the problem of normative support for the organization and testing
of armament and military equipment is the adoption of international military standards in the capacity of national
ones.
The main provisions of the standards that ensure the organization and conduct of tests of military equipment
for mechanic factors impact were analyzed, the structure and content of these standards were considered.
Keywords: armament and military equipment; mechanical factors; tests; normative documents; standards.
87
ISSN 2706-7386
УДК 623.418:623.55 DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.12
Литовченко Д.М. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана

Кожедуба
Куценко В.В. Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння
і військової техніки
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРІЛЬБИ ЗГРК “ТУНГУСКА” ПРИ СТРІЛЬБІ ПО

НЕТИПОВИМ ЦІЛЯМ РАКЕТНИМ ТА АРТИЛЕРІЙСЬКИМ ОЗБРОЄННЯМ
У роботі визначені ймовірності ураження цілі при n пострілах та стрільбі одним снарядом, що є
показником ефективності стрільби зенітними автоматами зенітного гарматно-ракетного комплексу. Для
цього було розраховано ймовірності влучення у ціль при одному пострілі, яка залежить від величин
систематичних складових та середньоквадратичного відхилення похибок, а також проекції площі цілі у
картинній площині стрільби. Також були визначені ймовірність ураження типової цілі в залежності від
кількості снарядів, які влучили у неї. Проведено оцінку ефективності стрільби при зосередженні вогню взводу
зенітних гарматно-ракетних комплексів по одній цілі. Визначено імовірність ураження цілі однією ракетою в
залежності від часткового значення її промаху.
Ключові слова: дальня межа зони ураження, ефективна поверхня розсіювання, типова ціль,
безпілотний літальний апарат, імовірностей ураження цілі, неконтактний датчик цілі, круговий закон
ураження, зона ураження, дальність виявлення цілі.
Постановка проблеми. В сучасних умовах бойового застосування зенітного

гарматно-ракетного комплексу (ЗГРК) “Тунгуска” використовується як для обстрілу
малорозмірних цілей типу безпілотний літальний апарат (БпЛА), так і для обстрілу типових
для ЗГРК цілей, тому постає проблема визначення значення ймовірностей ураження цілі при
n пострілах і стрільбі одним снарядом, оцінці ефективності стрільби при зосередженні
вогню взводу ЗГРК по одній цілі та визначенні параметрів закону помилок наведення ракети
та системи підриву бойової частини (БЧ) ракети, а також величини умовних імовірностей
ураження цілі однією ракетою залежно від часткового значення її промаху. При проведенні
розрахунків величини похилої дальності до дальньої межі зони ураження ЗГРК у різних
умовах застосування слід враховувати фактори, що знижують вказані дальності.
Аналіз основних досліджень і публікацій. Дані наведені в роботах [1–9] не дають
можливості визначати показники ефективності стрільби по нетиповим цілям ракетним та
артилерійським озброєнням. У вказаній літературі приведені загальні підходи до рішення даної
задачі.
Метою статті є розробка часткової моделі розрахунку значень умовних імовірностей
ураження нетипових цілей (малорозмірних цілей типу БпЛА), для формування різних варіантів
відбиття удару повітряного противника (тільки артилерійським каналом або тільки ракетним
каналом чи комбінованим – спочатку ракетним, а потім артилерійським) в залежності від
завадової обстановки (завади по каналу неконтактного датчику цілі (НДЦ) ракети, завади
щільності по радіолокаційній станцій супроводження цілі (ССЦ) ЗСУ), а також обґрунтування
загальних напрямків доопрацювання елементів системи озброєння.
Виклад основного матеріалу. У якості нетипової цілі для проведення розрахунків
було обрано БпЛА типу “Форпост” [10]. Для оцінки ефективності стрільби застосовано
приблизні найбільші Smax та найменші Smin площі БпЛА та типової цілі (ТЦ) у картинній
площині стрільби. Було визначено, що для БпЛА S = 6,7 м2 , S
maxФ = 0,58 м2 , найменші
minФ
значення Smin маємо при стрільбі на малих висотах (кут місця   5 ), а найбільше значення
Smax при   45 . Усереднене значення швидкості польоту БпЛА V було визначено як
© Литовченко Д.М., Куценко В.В., 2021

88
ISSN 2706-7386
40 м/с. Для типової цілі (ТЦ) було визначено: SmaxТЦ = 30,2 м2 , SminТЦ = 9,1 м2
та V  230 м / с .
При числовому моделюванні площа цілі S у картинній площині стрільби знаходиться
в інтервалі від 10-2 м2 до 10 2 м2 Систематичні складові ri похибок стрільби снарядами за
вісями у, z (декартової системи координат) у картинній площині дорівнюють
ry  rz  (20 60) м та відповідно їм СКВ помилок становлять  у   z  (25 50) м [3, 6].
Кількість пострілів по цілях n дорівнює 160.
Розрахунок значень імовірності влучення в ціль при одному пострілі
Р1  S ; y ; z ; ry ; rz  та ймовірності ураження цілі G   при влученні у неї  снарядів
проводимо відповідно до виразу (1):
  r  2  r  2  
 
Р1  S;σ y ;σ z ;ry ;rz  =
S
exp -0,5   +  z    , G  ω  = 1 ω.
y
(1)
2 π σ y σz   σ y   σ z   
  
Для усереднених умов стрільби ЗГРК по ТЦ і по БпЛА типу “Форпост” для їх Smin
було отримані відповідні ймовірності влучення в ціль при одному пострілі:
Р1  9,1; 37;37;40;40  3, 29 104 та Р1  0,58; 37;37;40;40  2,09 105 . При стрільбі по
тактичному винищувачу ТЦ значення  знаходиться у межах від 2 до 6, а для середнього
бомбардувальника не менше 15 снарядів [4]. При проведенні розрахунків було прийнято
середнє значення влучення в ціль снарядів: для ТЦ   4 , а для БпЛА типу
“Форпост” –   1 . Тоді для ТЦ ймовірність ураження становить G(4)  0, 25 , а для БпЛА
G(1)  1. Розрахунок значень умовних ймовірностей ураження цілі одним снарядом
R1с  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω та при n пострілах Rn  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω проводиться відповідно до
виразу (2):
R1с  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω   P1  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω  G  ω  ,
(2)
Rn  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω   1  1  R1с  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω   .
n
Результати розрахунків умовних ймовірностей ураження цілі Rn  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω при

стрільбі ЗГРК “Тунгуска” в залежності від площі проекції цілі S відповідно до
запропонованої часткової методики наведені на рисунку 1.
Рис.1. Умовні ймовірності ураження цілі Rn  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω

при стрільбі ЗГРК “Тунгуска” залежно від площі проекції цілі S
89
ISSN 2706-7386
При цьому  y   z змінюються у межах від 25м до 50 м, ry  rz змінюються у межах
від 20м до 60 м [2], кількість пострілів n  160 . Кількість улучень по ТЦ (1)   4 , а для
БпЛА   1 . На рисунку 1 наведені результати розрахунку імовірності ураження цілі
пострілами Rn . Крива 1 Rn  S ;50;50;60;60; 4  побудована для заданих умов стрільби по ТЦ
 y   z  50 м , ry  rz  60 м та SminТЦ  9,1 м2 . Крива 2 побудована при тих же умовах, що і
попередня, але для БпЛА при Smin  0,58 м2 . Крива 3 (ТЦ) та 4 (БпЛА) розраховані для
усереднених умов стрільби  у   z  37 м та ry  rz  40 м . Значення кривих 5 та 6 отримані
з урахуванням якісної бойової підготовки обслуги зенітної самохідної установки (ЗСУ)
ЗГРК “Тунгуска” при V режимі роботи ЗСУ, при  у   z  37 м та ry  rz  20 м . На
рисунку 1 за кривими 1, 3 і 5 при мінімальній та максимльній площі ТЦ Smin Smax було
отримано наступні значення ймовірностей ураження:
– для кривої 1:
при SminТЦ  9,1 м2 – Rn  5,5 103 , при SmaxТЦ  30, 2 м2 – Rn  0, 02 ;
при SminТЦ  9,1 м2 – Rn  0, 013 , при SmaxТЦ  30, 2 м2 – Rn  0, 04 ;
при SminТЦ  9,1 м2 – Rn  0, 03 , при SmaxТЦ  30, 2 м2 – Rn  0,1 .
При обстрілі великорозмірного БпЛА типу “Форпост” при мінімальній площі Smin
значення ймовірності ураження отримані за кривими 2, 4 та 6 рисунку 1:
– для кривої 2
при Smin  0,58 м2 – Rn  1, 4 103 ;
при Smin  0,58 м2 – Rn  3,35 103 ;
при Smin  0,58 м2 – Rn  8 103 .
Розрахунки показали, що зосередження вогню трьох ЗСУ (2) по одній цілі, при
стрільбі в режимі полуавтоматичному наведенні (V режим) дає наступні значення
ймовірностей ураження взводом Rnв :
– для ТЦ:
при SminТЦ  9,1 м2 – Rnв  0, 09 ;
при SmaxТЦ  30, 2 м2 – Rnв  0, 27 ;
– для БпЛА типу “Форпост”:
при мінімальній площі Smin  0,58 м2 – Rnв  0, 024 .
Розраховані значення ймовірностей ураження Rn при застосуванні зенітних
автоматів мають досить малі значення. Для поліпшення показника ефективності стрільби
доцільно або зменшити значення  y ,  z та ry , rz ЗГРК “Тунгуска” або проводити обстріл цілі
спочатку ракетою, а потім чергою снарядів.
Визначимо величини умовних ймовірностей ураження ТЦ цілі та БпЛА при
послідовному обстрілі їх ракетою R1   ; mн ; н ; ; k  і чергою снарядів Rn  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω ,
де   часткове значення промаху ракети (м), mн  систематична складова помилок
90
ISSN 2706-7386
наведення ракет (ПНР, м),  н  середнє квадратичне відхилення ракет у картинній площіні
стрільби (СКВ, м),   ефективна поверхня цілі (ЕПР), що обстрілюється (м2), k  значення
відсутності та наявності завад по каналу неконтактного датчика цілі (НДЦ).
Спільну умовну ймовірність ураження повітряних цілей R i n    при обстрілі цілей
ракетою та снарядами знаходимо за виразом (3) [4]:
 
Ri n     1  1  1  Rn  S ; y ; z ; ry ; rz ;ω 1  R1   ; mн ; н ; ; k  . (3)
де R1n     сумісна умовна ймовірність ураження ТЦ за відсутності протидії стрільбі
ракетою та снарядами (при моделюванні були прийняті наступні значення:
S  SminТЦ  9,1м2  у   z  37 м ; ry  rz  20 м ;   4 ; mn  0,5 м;  н  1,5 м;  =1м2 і
k  1 . R 2 n     .умови моделювання, що й попередні, але є вплив завад по каналу
неконтактного датчика цілі (НДЦ) ракети ( k  16 ); R3 n    , R 4 n     відповідно сумісні
умовні ймовірності ураження БпЛА типу ”Форпост” при відсутності та наявності завад по
каналу НДЦ ракети (при моделюванні були прийняті наступні значення: S  SminФ  0,58м2 ;
  1 ;  =102 м2 ; k  1 та k  16 ).
Результати числового моделювання значень R i n    наведені на рисунку 2.
Крива 1 R1n    та 2 R 2n    відображають значення умовних імовірностей ураження
ТЦ відповідно за відсутності та наявності завад по каналу НДЦ ракети.
Одержали сумісну умовну ймовірность R1n  2,9   0,84 та R 2 n  2,9   0,69 , що
свідчить про високу ефективність стрільби ЗГРК по ТЦ. Криві 3 R3n    і 4 R 4n    відповідно
показують величини сумісної умовної ймовірності ураження БпЛА типу ”Форпост”, за
відсутності протидії стрільбі та за умови, що притидія (завади) є лише по каналу НДЦ
ракети. При числовому моделюванні отримали наступні значення ймовірності:
R3n 1, 4   0,34 та R4 n  2,9   0, 24 , хоча R3n  2,9   8 103 .
Рис.2. Величини сумісної умовної імовірності ураження цілей R i n   

ЗГРК залежно від часткового значення промаху ракети 
91
ISSN 2706-7386
Рис.3. Величини сумісної умовної імовірності ураження цілей R i n   

ЗГРК залежно від часткового значення промаху ракети  при застосуванні завад
Умови стрільби при розрахунку R5n    (3) передбачають, що противник застосовує

завади високої щільності ( P  12 дБ, 16 разів) по радіолокаційній станцій супроводження
цілі ЗСУ (  н  4,3 м) та ТЦ маневрує з перевантаженнями ~ 5g ( mH  5,1 м), за умов
S  SminТЦ  9,1м2 ,  у   z  37 м , ry  rz  20 м ,   4 ,   1м2 і k  1 . Розрахунки
показали, що при заданих умовах маємо значення імовірності ураження: R5 n  2,9   0,14 та
R5 n  4,6   0, 26 , що є не нижче 0,1 навіть при застосуванні завад високої щільност по ССЦ та
значній перевантаженості ТЦ. Значення R 6n    відображають ту саму протидію стрільби, але
додається застосування завади високої щільності по каналу НДЦ ракети  k  16 . У
результаті моделювання отримали наступні значення ймовірностей: R6 n  2,9   0,12 та
R5 n  5  0,17 , що підтверджує ефективність застосування ЗГРК в надскладних умовах завадової
обстановки. Розраховані ймовірності R 7n    і R8n    при стрільбі по БпЛА типу ”Форпост”
при застосуванні завад по каналах ССЦ ЗСУ та НДЦ ракети. Результати числового
моделювання показали, що ймовірність ураження в цьому випадку низька (менше 0,1)
R7 n 1,5  0,03 та R5 n  2,9   0,04 . З цього можна зробити висновок, що проводити стрільбу
за таких завадових умов (коли по станції ССЦ ЗСУ застосовуються завади високої щільності
і противник ставить заваду по каналу НДЦ ракети) по БпЛА (де ЕПР  становить 10-2 м2)
недоцільна.
У випадку, коли обслуга ЗСУ ЗГРК ”Тунгуска” виявляє та супроводжує ціль за
допомогою штатних радіолокаційних станцій РЛС, похила дальність до дальньої межі зони
ураження (ЗУ) при стрільбі на зустрічному курсі однією ракетою визначається як
rд і  ;Δ;V  , де Δ – відношення потужності завад до потужності власних шумів р/л каналу
станції виявлення та цілевказівки (СВЦ) ЗСУ [3 дБ (2 рази ) – слабкі, 7 дБ ( 5 разів ) –
середні, 12 дБ (16 разів ) – сильні, 20 дБ ( 100 разів ) – щільність подавляюча]. Розрахунок
проведемо для висоти цілі Н = 500 м та без цілевказівки:
Dас1  ;Δ   7,5V
rд1  ;Δ;V   , (4)
1  1, 75 103V
де Dac1  ;   – дальність узяття цілі на автосупроводження з врахуванням її ЕПР та рівня
завад.
92
ISSN 2706-7386
Результати розрахунку за (4) rд і  ;Δ;V  приведені на рисунку 4.
Рис.4. Похила дальність до дальньої межі ЗУ rд і  ;Δ;V 

ЗСУ без цілевказівки залежно від значень  ,  та V
Криві 1 rд1  ;0;40  та 2 rд1  ;16; 40  побудовані при Н=500 м. Розрахунки показали,
що похилі дальності до дальньої межі ЗУ за заданих умов практично співпадають
rд1  3, 2 103 ;0; 40   2,504 103 м і rд1 8, 4 102 ;16; 40   2,506 103 м. Значення кривих 3
rд 2  ;0; 40  та 4 rд 2  ;16; 40  практично збігаються із значеннями кривих 1 та 2. Для
зручності аналізу ходу цих двох кривих їх значення збільшені на 400 м. При збільшенні
висоти цілі до Н = 2000 м ближня межа ЗУ ЗГРК переміщується назустріч цілі, що
підтверджують криві 5 rд3  ;0;40  та 6 rд3  ;16; 40  . При цьому для заданих величин
значення для дальньої межі ЗУ відповідно становитиме rд3  3, 4 102 ;0; 40   5,35 103 м
(крива 5) і rд3  0,56;16;40  4,99 103 м (крива 6). За результатами розрахунків можемо
зробити висновок про певне обмеження у роботі ЗСУ при зростанні висоти польоту цілі .За
відсутністю завад (Δ=0) при ЕПР цілі менше 0,02 м2 стрільба ракетним каналом неможлива
на відстані менше 5000 м. При постановці завад (Δ=16) при ЕПР цілі менше 0,6 м2 стрільба
ракетним каналом неможлива на відстані меньше 4800 м. Хоча це не принципово для
ЗГРК “Тунгуска”, тому що ЗСУ має можливість обстрілювати повітряні цілі артилерійським
каналом (без РЛС) за допомогою оптичного прицілу.
Визначення похилої дальності до дальньої межі ЗУ rді  ;Δ;V  при відпрацьовані
точної цілевказівки на ЗСУ будемо проводити для різних висот:
Dас 4  ;Δ   7,5V
rд 4  ;Δ;V   . (5)
1  1, 75 103V
Результати чисельного моделювання приведені на рисунку 5.
93
ISSN 2706-7386
Рис.5. Похила дальність до дальньої межі ЗУ rд і  ;Δ;V 

при відпрацьовані точної ЦВ на ЗСУ залежно від значень  , Δ та V
Криві 1 rд 4  ;0; 40  та 2 rд 4  ;16; 40  отримані для Н = 500 м. Крива 3 rд5  ;0; 40 

та 4 rд5  ;16; 40  – для Н = 1 км. Для кращої візуалізації значення кривих 3 та 4 збільшимо
на 400 м. Для Н = 2000 м одержали криві 5 rд6  ;0; 40  , 6 rд6  ;16; 40  . Заради наочності
відображення цих кривих 5 і 6 Н зменшено на 400 м. Для роботи ЗСУ без цілевказівки
(Рис.4) спостерігаємо поліпшення значень похилої дальності, якщо висота цілі становить
2000 м. Тобто, при якісній цілевказівці, прийомі і відпрацюванні її на ЗСУ розширюються
можливості ЗГРК “Тунгуска”. Дальність до дальньої межі ЗУ без цілевказівки (автономні дії
обслуги) (Рис.4) становить:
rд3  3, 4 102 ;0; 40   5,35 103 м і rд3  0,56;16;40   4,99 103 м,
а при отримані ЦВ маємо такі результати:
rд6  3,8 103 ;0; 40   2,5 103 м і rд6  6, 2 102 ;16; 40   2,5 103 м.
Підвищення ефективності застосування зенітних автоматів ЗГРК “Тунгуска” може бути
реалізовано за рахунок суттєвого доопрацювання каналу наведення артилерійського озброєння
або снаряда. Снаряд має бути обладнаний підривником з програмованим часом підриву [11, 12],
що суттєво знизить витрати боєприпасів та підвищить точність ураження. Для збільшення
значення умовної ймовірності ураження цілі необхідно зменшувати систематичні складові
похибок стрільби та їх середнього відхилення.
Для знищення малорозмірних цілей ракетою ЗГРК потрібно підвищувати чутливість
(збільшити частоту генератора тактових імпульсів) та збільшувати радіус спрацювання
неконтактного датчика цілі (НДЦ) ракети з 5 м до 10 (15) м.
Висновки
Таким чином, отримані результати числового моделювання похилої дальності до
дальньої межі зони ураження та імовірностей ураження ЗГРК ракетним та артилерійським
озброєнням в різних умовах бойового застосування. Проведено аналіз значень умовних
імовірностей ураження типової цілі для ЗСУ та БпЛА типу “Форпост” при обстрілі однією
ЗСУ та взводом (трьома) ЗСУ. Визначені значення похилих дальностей до дальніх меж зон
94
ISSN 2706-7386
ураження в різних умовах бойового застосування. Під час моделювання були враховані
параметри, які знижують значення умовних імовірностей ураження цілей (завади високої
щільності по каналу НДЦ ракети, завади високої щільності в каналі ССЦ ЗСУ та
маневрування цілі з великим перевантаженням). Сформульовані пропозиції щодо
підвищення показників ефективності стрільби.
1. Основы стрельбы и управления огнем войсковых зенитных ракетных комплексов. Ч. 1 /

В.З. Казачинский, А.А. Каипецкий, Г.Л. Нестеренко [и др].; под. ред. Семенова.
– К.: КВАИУ, 1971. – 468 с.
2. Неупокоев Ф.К. Стрельба зенитными ракетами. – 2-е изд., испр. и доп. – М.:
Воениздат, 1980. – 294 с.
3. Ковтуненко А.П. Основы теории построения и моделирования функционирования
сложных систем вооружения / А.П. Ковтуненко, Н.А. Шершневю. – Х.: ВИРТА, 1992.
– 233 с.
4. Фирсов В.М. Зенитный пушечно-ракетный комплекс “Тунгуска” / В.М. Фирсов,
М.А. Моргунов, [и др.] – М.: Воениздат, 1991. – 248 с.
5. Основи стрільби та керування вогнем: навч. посіб. / В.Є. Кудряшов, С.Г. Леушин,
В.І. Самоквіт. – Х.: ХУПС, 2016. – 232 с.
6. Пушкорис В.П. Управление огнем войск ПВО Сухопутных войск: учебник.
– К.: ВА ПВО СВ, 1989. – 556 с.
7. Анализ возможностей, состояния и перспектив развития малоразмерных воздушных
средств наблюдения, разведки и наведения / М.Г. Иванец, Д.М. Литовченко, В.В. Воинов,
Г.В. Ермаков // Системи обробки інформації. –Х.: ХУПС, 2008. – Вип. № 6(73). – С.50–53.
8. Ермаков Г.В. Оценка мощности непреднамеренных помех для станции обнаружения
целей, создаваемых сверхширокополосными РТС / Г.В. Ермаков, Д.С. Калугин,
О.Л. Смирнов, Д.М. Литовченко // Системи обробки інформації. – Х.: ХУПС, 2006.
– Вып. № 1(50). – С. 42–47.
9. Fire effectivity indicators of ZU-23 antiaircraft twin barreled autocannon in different
conditions / Kutsenko V., Kudryashоv V., Dobrovolskiy D., Skopintsev O., і Isaieva V / Збірник
наукових праць ΛΌГOΣ, Червень 2020, С. 125–131. – DOI:10.36074/05.06.2020.v4.45.
10. Сучасне озброєння і військова техніка Збройних сил Російської Федерації: довідник
учасника ООС / С.П. Корнійчук, О.В. Турінський, Г.В. Пєвцов, [та ін.]; за заг. ред.
С.П. Корнійчука. – X.: ДІСА ПЛЮС, 2020. – 1220 с.
11. Одинцов В.А. Необходим переход на калибр 40 мм. Независимое военное
обозрение, 2004. – Режим доступу: https://nvo.ng.ru/armament/2004-04-09/6_kalibr.html.
– дата доступу: 01.09.2021.
12. “Техмаш” взялся за 57-мм боеприпасы с управляемым подрывом. – Режим доступу:
https://xn--b1aga5aadd.xn--p1ai/2019/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%8
511/. – дата доступу: 01.09.2021.
Литовченко Дмитро Михайлович Dmytro Lytovchenko

кандидат технічних наук, старший викладач Candidate of Technical Sciences, Senior
кафедри бойового застосування озброєння Instructor of the department combat application
ППО СВ факультету ППО СВ Харківського Air Defense Weapons of the Land Forces, Air
національного університету Повітряних Сил, Defense faculty Land Forces Ivan Kozhedub
Харків, Україна Kharkiv National Air Force University, Kharkiv,
https://orcid.org/0000-0001-5154-6060 Ukraine
+38-067-572-06-75 https://orcid.org/0000-0001-5154-6060
+38-067-572-06-75
95
ISSN 2706-7386
Куценко Володимир Валерійович Volodymyr Kutsenko
кандидат технічних наук, провідний Candidate of Technical Sciences, Lead
науковий співробітник – провідний інженер- Researcher – Senior Engineer Test Research of
випробувач Державного науково-дослідного State Scientific Research Institute of Armament
інституту випробувань і сертифікації and Military Equipment Testing and
озброєння та військової техніки, Чернігів, Certification, Chernihiv, Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-4174-2145 +38-093-684-40-90
+38-093-684-40-90
INDICATORS OF SA-19 “GRISON” ANTI-AIRCRAFT GUN MISSILE SYSTEM EFFICIENCY
WHEN FIRING AT NONTYPICAL TARGETS OF THE ROCKET AND ARTILLERY WEAPONS
D Lytovchenko and V Kutsenko
In modern conditions of combat use the SA-19 “Grison” anti-aircraft gun missile system fires at small targets
(drones) and typical targets (helicopters and attack aircraft), so a number of problems arise. In particular, they
include: finding the value of the probabilities of hitting the target with n shots and one shot; assessing the effectiveness
of the SA-19 “Grison” platoon‟s concentrated fire on a single target; estimating errors of missile guidance and
warhead detonation system; estimating the values of conditional probabilities of hitting a target with a single missile,
depending on the value of particular mishit.
When calculating the slant range to the far edge of the SA-19 “Grison” weapon's kill zone under different
conditions of use, factors that reduce these ranges should be taken into account.
An analysis of the main studies and publications presented in [1-9] does not make it possible to determine the
performance of missile and artillery weapons in shooting at small-size targets. This literature provides general
approaches to solving this problem.
The purpose of this article is to develop a model for calculating the values of conditional probabilities of
destruction of small targets, to form the best options for repelling an enemy‟s air strike, as well as to justify the general
directions of improvement of weapon‟s elements.
Keywords: far edge of the kill zone, radar cross-section, small-sized target, unmanned aerial vehicle, target
engagement probability, non-contact target sensor, circular destruction law, engagement area, target detection range.
96
ISSN 2706-7386
Пилипенко О.І., Колесник Д.М., Березняк А.М., Кохан В.В. Державний науково-дослідний
Панкул О.М. Війьскова частина А4465
ЗАСОБИ, СТЕНДИ ТА МАШИНИ ДЛЯ ВИПРОБУВАНЬ ЗУБЧАСТИХ КОЛІС І

ПЕРЕДАЧ ВЕРТОЛЬОТНИХ РЕДУКТОРІВ
Представлені різні засоби для випробувань зубчастих коліс і передач редукторів вертольотів, які
знайшли застосування у випробувальній техніці. Розглянуті прилади, тестери, стенди та машини для різних
випробувань з метою контролю характеристик зубчастих передач редукторів авіаційного призначення після
певних періодів їх роботи та ремонту, направлених на досягнення кращих показників під час подальшої
Ключові слова: засоби для випробувань зубчастих коліс і передач редукторів вертольотів.
Постановка проблеми. Парк вертольотів експлуатується в даний час згідно ресурсу,

зумовленого їхнім технічним станом. Неповна відповідність умов випробувань і експлуатації
не виключає ймовірності появи дефектів, які можуть призвести до відмов у польоті. Тому
вага діагностики і прогнозування технічного стану цієї авіаційної техніки з бігом часу
невпинно зростає.
Вертольоти Мі-8МТ(МТВ) складають основу вертольотної військово-транспортної
авіації багатьох країн світу та відзначаються своєю потужністю та надійністю, а також мають
значний запас міцності. Надійність вертольотів та їх обладнання визначається конструкцією і
якістю виготовлення. Проте, в ході експлуатації з причини старіння матеріалів і зовнішніх
впливів надійність вертольотів та їх обладнання знижується з часом. Для повного
використання ресурсу і терміну служби, в умовах експлуатації необхідно забезпечувати як
мінімум працездатний стан цієї авіаційної техніки.
Надійність і якість роботи авіваційних двигунів значною мірою залежати від роботи
зубчастих передач. У газотурбінних двигунах зубчасті передачі застосовуються для
відбору потужності у газової турбіни і розподілу енергії за місцем призначення для приводу
гвинтів, допоміжних агрегатів та пристроїв. Порушення роботи зубчастих передач може
призвести як до відмови окремих агрегатів, так і до припинення роботи авіаційного двигуна.
Наразі актуальною проблемою є повне використання ресурсів і термінів служби
наявного парку вертольотів. Ефективне використання цього парку визначається не тільки
рівнем льотно-технічних характеристик, але і суттєво залежить від технічного
обслуговування та ремонту.
Отже, необхідність і доцільність розробки та застосування методів і засобів для
випробувань авіаційних приводів, зокрема, вертольотних, підтверджується досвідом їх
Аналіз досліджень і публікацій. Надійність вертольотів значною мірою визначаєься
надійністю його роторних динамічних систем, до яких відносяться агрегати несучої системи
– несучий гвинт і трансмісія, основою якої є головний редуктор, елементи силової установки
– двигуни, проміжний і хвостовий редуктори, приводи агрегатів. Зубчасті передачі
основного кінематичного ланцюга головних і проміжних редукторів, приводів двигунів та
агрегатів вертольотів, а також інші передачі, у тому числі кінематичні, є
високонапруженими, а частина з них – також і високошвидкісними [1]. Роторні агрегати є
уразливими з точки зору безпеки польотів, оскільки вони відносяться,як правило, до
нерезервованих і не мають дублюючих систем [2].
Якість конкретного екземпляру вертольотного редуктора не тільки впливає на льотні
характеристики окремо взятого вертольоту, але і визначає небезпеку для життя екіпажу,
оточуючих, будівель в процесі експлуатації. Редуктор є ключовим вузлом вертольоту з точки
© Пилипенко О.І., Колесник Д.М., Березняк А.М., Кохан В.В., Панкул О.М., 2021
97
ISSN 2706-7386
зору надійності. Якщо редуктор заклинить, то екіпаж не зможе здійснити безпечну посадку
[3].
В [4] розглянуті загальні питання випробувань деталей машин – вимірювання окремих
параметрів, дослідження за основними критеріями, неруйнівний контроль та випробування
деяких деталей машин. По кожній групі деталей машин приведені методи випробувань,
конструкції випробувальних машин та вимірювальні засоби. Даються рекомендації щодо
вибору конструкцій машин, вимірвальних пристроїв і методів випробувань.
Випробування зубчастих передач здійснюються з метою визначення їх якісних і
кількісних характеристик: показників за критнріями працездатності та надійності, параметрів
міцності, стійкості, довговічності та надійності матеріалів зубчастих коліс з врахуванням
технологій виготовлення і умов експлуатації. Метою випробувань може бути також
порівняльна оцінка і оптимізація зубчастих передач за зазначеними показниками, виявлення
факторів впливу на ці показники, перевірка і удосконалення теоретичних залежностей, за
якими відбувався розрахунок передач.
Види випробувань залежать від обраного критерію, що диктується їх метою: це може
бути згинальна і контактна міцність зубців коліс, опір заїданню між ними, їх зносостійкість,
віброактивність, кінематична точність, жорсткість, втрати на тертя. Ще випробування
розподіляють за видами застосовуваного обладнання та зразків, режимами і характером
навантаження, умовами роботи і показниками надійності [1].
Що стосується стану нормування точності зубчастих коліс і передач, то ГОСТи в цій
галузі не переглядалися з 80-х років минулого століття. В 1991 році було запропоновано [5]
перейти на міжнародний стандарт ISO 1628 в редакції 2006 року. Ця пропозиція була
реалізована філіалом НТЦ “Редуктор” в м. Києві, який відтоді діє за цим міжнародним
стандартом.
Зараз чітко прослідковуються декілька тенденцій у зміні технологічних і точністних
вимог до зубчастих коліс. В основу покладено посилення вимог до зубчастих передач,
зумовлене підвищеними вимогами до кінцевого виробу, куди входять деталі з зубчастим
вінцем, – редукторів: збільшення ресурсу та ремонтоздатності; підвищення коефіцієнта
корисної дії; збільшення потужності, що передається; підвищення надійності; покращення
динамічних характеристик; зниження габаритних розмірів і ваги; зниження рівня шуму;
зниження вартості.
В [6, 7] коротко розглянуті деякі засоби діагностування зубчастих передач
вертольотних редукторів і стенди для їх випробувань.
Одним з перспективних напрямків є метод аналізу кінематичних погрішностей [1],
проте його застосування в експлуатаційному режимі обмежено конструктивно-
технологічними складнощами.
Кінематичні погрішності зачеплення працюючої зубчастої передачі можуть
визначатися як прямим вимірюванням – тензометрируванням або кінематометрируванням
зубців, так і побічним вимірюванням – вібрографіруванням.
Пряме тензометрування дає найбільш точну картину навантажень зуба, але до
недоліків цього засобу діагностування слід віднести суттєву трудомісткість підготовчих
робіт, шо не дає можливості провести експрес-аналіз роботи довільної зубчастої передачі,
тим паче в експлуатаційному режимі. А це суттєво обмежує застосування цього методу.
Найбільш поширеним методом контролю і діагностики зубчастих передач до
останнього часу є вібрографірування, проте існуючі методики не дають достовірної картини
стану передачі, особливо контактної взаємодії зубців. Під час роботи передачі в складі
вертольотного редуктора на створюваний зубчастою передачею вібросигнал накладаються
сигнали від інших джерел: роторів, лопатей, валів, підшипників, що значно ускладнює
виділення і обробку потрібного вібросигналу.
В якості альтернативи вібрографіруванню було запропоновано кінематометрирування
зубчастих передач під час експлуатації. А оскільки при цьому виникають експлуатаційні
навантаження, то всі параметри зачеплення визначаються з врахуванням деформацій всіх
98
ISSN 2706-7386
елементів передачі. Кінематометрія є одним з найбільш ефективних методів контролю і
діагностування технічного стану кінематичних ланцюгів різної складності, куди входять
зубчасті передачі, підшипники кочення і ковзання, муфтові з’єднання і т.п. ланки
механізмів. За результатами цього контролю можуть бути визначені основні складові
кінематичної погрішності механізму [8], аналіз яких дозволяє діагностувати його технічний
стан з глибиною до окремої кінематичної ланки.
В процесі роботи механізму його ланки взаємодіють одна з іншою по твірним
контактних поверхонь. Наявність тих чи інших дефектів цих поверхонь призводить до
відхилення положення веденої ланки реального механізму від заданого ідеального закону
руху. Це відхилення, функціонально пов’язане з циклом руху механізму, називають
кінематичною погрішністю. На відміну від геометричної погрішності, яка характеризує
відхилення размірів і форми реальних ланок від ідеальних, кінематична погрішність виникає
лише в процесі руху і взаємодії ланок механізму. Як показано в [9], під кінематичною
погрішністю розуміють різницю між дійсним (виміряним) і номінальним (розрахунковим)
переміщеннями вихідної ланки механізму, яке визначається по відношенню до його вхідної
ланки за повний цикл зміни відносного положення цих ланок.
Недоліком традиційної кінематометрії є необхідність застосування високоточних
генераторів частоти і фази обертання ротора [10], що в умовах експлуатації не завжди
можливо. У зв’язку з цим кінематометрирування використовується поки що тільки під час
доводчих робіт (доопрацювання зубчастих передач), звичайно паралельно з
тензометрируванням.
Впродовж одного циклу перезачеплення жорсткість пари зубців, що беруть участь у
передачі крутного моменту, змінюється декілька разів, водночас відбувається згинальна
деформація зубців у пружній зоні з відповідною зміною кроків зачеплення. Це, у свою чергу,
може призвести до пластичної деформації в зоні двопарного зачеплення.
Одночасно з зубцями деформуються: вали, шліцеві з’єднання валів і деталі
підшипників. В процесі деформації впродовж часу наростання її фронту відбувається зміна
миттєвої частоти, що призводить до зміни кінетичної енергії деталей вузла зубчастого колеса
і його приводу (шліцевий вал і підшипники його опор). Сигнал, пропорційний енергії
переспряження, разом з сигналами деталей вузла зубчастого колеса розповсюджується по
корпусних деталях до чутливого елементу генератора вібрацій. У випадку експлуатаційного
дефекту зуба (тріщина), його викришування (маса) або зміни геометрії поверхні
(зношування) будуть змінюватися в функції лінійної деформації зуба і швидкості в часовому
просторі, впливаючи на енергію вібрацій [11].
Одними з ефективних засобів технічного діагностування зубчастих передач
вертольотних редукторів показали себе вібродіагностичні методи. Вібраційна діагностика
редукторів працює переважно в певному частотному діапазоні і базується на спектральному
розкладанні сигналів з подальшим аналізом амплітудного спектру [11]. Недолік цього методу
полягає в недостатній чутливості спектральних моделей до сигналів зароджування дефектів
зубців, які мають замалі амплітуди, що перешкоджає ідентифікації експлуатаційних дефектів
зубчастих передач.
Статистичні методи обробки, що застосовуються для аналізу в часовому просторі
дефектів зубчастих коліс головних редукторів вертольотів [12], у незначній мірі притаманні
вказаному недоліку.
Аналіз динаміки процесу передачі крутного моменту парою зубців дає можливість
зробити висновок про негармонічний характер сигналу зубцової частоти, який має, як
мінімум, два максимума – на вході і виході з зачеплення.
Основним методом експериментального дослідження зубчастих передач є стендові
випробування як на рухомих зубчастих колесах, так і на роликових машинах.
Питання згинальної міцності зубців вирішуються за допомогою пульсаторних
випробувань. Дослідження контактної міцності зубців коліс можуть проводитися як на
стендах, так і на роликових машинах [1].
99
ISSN 2706-7386
Головною задачею для здійснення переходу до об’єктивного і нетрудомісткого
суцільного контролю редукторів є розповсюдження вібраційного контролю на ряди
однотипних редукторів, які мають набори передаточних відношень і різні допустимі
навантажувальні моменти [13]. Основою такого висновку є те, що вібраційний контроль з
початку 1990-х років і до цього часу є найбільш досконалим контролем, засоби і методи
якого добре відпрацьовані в авіапромисловості.
В останні роки ХХ ст. стали развиватися методи акустичного контролю [14] і
продовжується використання комплексного контролю [15].
Мета статті. Розгляд основних засобів, стендів і машин та їх застосування для
випробувань зубчастих коліс і передач вертольотних редукторів.
Виклад основного матеріалу. Основні характеристики зубчастих коліс, які повинні
бути забезпечені конструктивними та технологічними методами: точність та плавність
роботи, довговічність, надійність, передача великих моментів в умовах тертя, високих та
знакозмінних навантажень, додаткові функції (синхронізація і т.п.), мінімальна вартість.
Ці вимоги забезпечуються відповідним контролем у процесі виготовлення зубчастих
вінців коліс. Що стосується їх точності, то, на цей час, у світі основну масу складають колеса
5–7 ступеней точності. Іншою тенденцією є різні модифікації профілів зубців.
Точність виготовлення циліндричних зубчастих коліс регламентується ГОСТ 1643–81
[16], де передбачено 12 ступенів точності: більш точні колеса мають менший ступінь
точності. Кожна ступінь точності регламентує три норми: кінематичної точності, плавності
роботи і контакту зубців у передачі, а також 6 видів спряжень і 8 видів допусків на боковий
зазор, причому можливі комбінації з цих норм. Наприклад, 8-7-6-Ва (8 – ступінь
кінематичної точності, 7 – плавності роботи, 6 – по нормах контакту, з видом спряження В та
видом допуску на боковий зазор а) [17].
Норми точності можуть призначатися в залежності від області застосування
зубчастого колеса. При цьому змінюється характер допустимих відхилень і їх величина.
Наприклад, для планетарних передач важливою є кінематична точність, для
високошвидкісних передач головною є плавність їх роботи. Для кожної норми точності
ГОСТ 1643–81 визначає основні відхилення зубчастого колеса, які впливають на дану норму.
Всього стандартом визначено 24 погрішності, що підлягають контролю [16, 8].
7 погрішностей визначають кінематичну точність (кінематична точність зубчастого вінця
F‟ir, накопичена погрішність кроку зачеплення колеса Fpr, накопичена погрішність k кроків
Fpkr, погрішність обкочування Fcr, коливання довжини загальної нормалі FvWr, радіальне
биття зубчастого вінця Frr, коливання вимірювальної міжосьової відстані за один оберт
колеса F‟‟ir).
Плавність роботи залежить також від 7 погрішностей (локальна кінематична
погрішність колеса f‟ir, циклічна погрішність частоти зубців колеса fzzr, циклічна
погрішність зубчастого колеса fzkr, погрішність профіля зуба ffr, відхилення кроку
зачеплення fpbr, відхилення кроку зубців fptr, коливання вимірювальної міжосьової відстані
на одному зубі f‟‟ir).
Точність контакту зубців визначається 4 параметрами (погрішність напрямку
зуба F  r, погрішність контактної лінії Fkr, відхилення осьових кроків по нормалі Fpknr,
сумарна пляма контакту).
Боковий зазор зубчастої передачі визначається 6 параметрами (додаткове зміщення
початкового контуру Ehr, відхилення довжини загальної нормалі Ewr, відхилення середньої
довжини загальної нормалі Ewmr, відхилення товщини зуба Ecr, граничні відхилення
вимірювальної міжосьової відстані Ear, відхилення розміру по роликах Emr).
Традиційні метрологічні засоби контролю зубчастих вінців. Вимірювання майже
кожного з вищезазначених параметрів вимагає спеціалізованих метрологічних засобів з
метою контролю зубчастих вінців. На рисунку 1 представлені параметри вимірювання та
100
ISSN 2706-7386
контролю зубчастих вінців і деякі традиційні прилади з цих засобів [17]. В таблиці 1
перелічені основні прилади для контролю зубчастих коліс [18, 19].
Рис.1. Параметри вимірювання та контролю зубчастих вінців і деякі традиційні

спеціалізовані метрологічні засоби їх контролю [17]
Таблиця 1
Прилади контролю зубчастих коліс
Параметри контрольованого
зубчастого колеса, мм
Прилади Модель
діаметр довжина
модуль
ділильного кола зали
Прилад контролю кінематичної
БВ-5058 1-8 20-320 100-320
погрішності зубчастих коліс
Прилади контролю вимірювальної МЦ-160М, 0,15-1, 5-200, 25-100
міжосьової відстані (міжосеміри) МЦ-400У 1-10 20-320 100-320
Прилади контролю профіля зуба зубчастих коліс – евольвентоміри:
дрібномодульний БВ-5057 0,2-1 5-120 До 100
універсальний КЭУ-М 1-10 20-320 100-350
універсальний з пристроєм контролю
БВ-5062 4-12 20-340 100-400
гвинтової лінії (з ходоміром)
Прилади контролю накопиченої погрішності кроку, відхилення кроку, різності кроків,
довжини загальної нормалі та ін.:
101
ISSN 2706-7386
Закінчення таблиці 1
універсальний автоматичний для
поелементного контролю зубчастих 27501 0,2-18 20-400 60-400
коліс (ТУ 2-034-362-81)
БВ-
для вимірювання елементів
5035, 0,15-
дрібномодульних зубчастих коліс 5-160 120
модель 1,25
(ТУ 2-034-329-82)
27400
БВ-
для втоматичного контролю кроку 5079,
0,2-2 5-120 До 100
дрібномодульних зубчастих коліс модель
27600
для контролю великогабаритних
БВ-5077 2-16 320-1250 200-800
зубчастих коліс
для контролю зубчастих коліс ЗИП-1 1-8 20-320 100-320
Прилади контролю радіального биття зубчастого вінця:
биттямір Б-10М 1-10 20-400 До 380
биттямір напівавтоматичний 25004 0,2-2 5-200 -
Прилади для контролю кроку зачеплення:
крокомір (ТУ 2-034-340-77) БВ-5070 2-28 - -
крокомір (ТУ 2-034-203-83) 21704 10-50 - -
крокомір (ТУ 2-034-296-84) 21802 2-10 - -
Прилади для контролю положення початкового контуру:
зубоміри зміщення для коліс
23700 10-28
зовнішнього зачеплення
23800 22-50
(ГОСТ 4446–81)
зубомір зміщення для коліс
внутрішнього зачеплення 23900 2-16
штангензубоміри з ноніусом ШЗ-18 1-18 -

(ТУ 2-034-773-84) ШЗ-36 5-36 -
Прилади для контролю довжини Діапазон вимірювання
МЗ-25 -
загальної нормалі: загальної нормалі 0-25
МЗ-50 - 25-50
МЗ-75 - 50-75
мікрометри з ціною поділки 0,01 мм
МЗ-100 - 75-100
тип МЗ (ГОСТ 6507–78)
БВ-5045 от 1 0-120
нормалєміри тип М (ГОСТ 7760–81)
БВ-5046 от 2 50-300
22202 от 2,5 150-700
22002 0,3-1 0-25
нормалєміри (ТУ 2-034-3216–83)
22102 0,3-1 25-50
нормалєміри для коліс внутрішньоо БВ-5081 от 3 20-120
зачеплення (ТУ 2-034-361–81) БВ-5082 от 3 50-300
Водночас з наведеними вимірювальними інструментами застосовуть універсальні

зубомірні прилади типу МИЗ, які дають можливість контролювати показник кінематичної
точності зубчастого колеса, тобто накопичену погрішність колового кроку, радіальне биття
зубчастого вінця, коливання довжини кроку загальної нормалі, а також параметри, які
характеризують плавність роботи колеса (граничні відхилення основного кроку, точність
колових кроків) і контакт зубців у передачі (кут нахилу зуба). Для вимірювання всіх
102
ISSN 2706-7386
перелічених параметрів до універсального зубоміра додаються різні вимірювальні пристрої,
які кріпляться до каретки приладу в залежності від вимірюваного параметру колеса.
Частіше всього в зубчастому колесі контролюють наступні параметри: товщину зуба
по ділильному колу, основний і ділильний кроки зубчастого колеса, профіль зуба. При
виборі засобів і методів вимірювання орієнтуються на граничну погрішність, яка може бути
допущена під час вимірювання, і яка не повинна перевищувати 20% допуску. Рекомендації із
застосування зубомірних приладів наведено в таблиці 2 [20].
Таблиця 2
Вибір зубомірних приладів в залежності від ступеня точності
зубчастих коліс і параметрів, що перевіряються
Ступінь
точності
Найменування приладів Параметр, що перевіряється
зубчастих
коліс
Крайковий зубомір Товщина зуба по постійній хорді 9…11
Тангенціальний зубомір Зміщення початкового контуру 5…10
Нормалемір до 150 мм Довжина загальної нормалі 7…11
Нормалемір до 300 мм Довжина загальної нормалі 8…11
Зубомірний мікрометр Те ж саме 8…11
Крокомір для колового кроку Коловий крок 7…11
Крокомір для основного кроку
Основний крок 7…11
коліс з m = 2…10 мм
Биттямір Биття зубчастого вінця 8…11
Міжосемір (при установці по Відхилення вимірювальної міжосьової
7…11
кінцевим мірам) відстані
Те ж саме при установці по шкалах Те ж саме 9…11
Універсальний евольвентомір з
Профіль на дільницях евольвенти 3…6
постійним диском
Основний крок
Рівномірність основного кроку
Універсальний зубомірний прилад Довжина загальної нормалі 3…6
Рівномірність колового кроку
Биття зубчастого вінця
Слід зазначити, що ГОСТ 1643–81 дозволяє перевірку не всіх параметрів, а їх

комплексів з декількома параметрами у кожній групі. У цьому випадку потрібні різні
метрологічні засоби, а отже, в метрологічній лабораторії, що перевіряє зубчасті колеса,
повинно знаходитися від одного до двох десятків приладів. Тільки в цьому випадку можна
бути впевненим, що зубчасті колеса перевірені у відповідності з ГОСТ 1643–81.
Зубовимірювальні машини та комплекси є сучасним метрологічним засобом дуже
високої точності аналітичного контролю відхилень зубчастих вінців (Рис.2) [17, 21].
Принцип роботи електронних зубовимірювальних комплексів полягає в інтеграції
комп’ютерної обробки даних та вимірювань за координатами. До складу комплексу входять:
гранітна станина, одно- або трьохкоординатна вимірювальна голівка із захистом від зіткнень,
прецизійні напрямні та ходові гвинти. Завдяки застосуванню замкненого циклу контролю
переміщень, прецизійній вимірювальній системі та ЧПУ результати вимірювань мають дуже
високу ступінь точності [21].
103
ISSN 2706-7386
Зубовимірювальна машина Вимірювальна голівка Зубовимірювальний

фірми Mahr комплекс фірми ОСТТ
Рис.2. Зубовимірювальні машини
У процесі вимірювання щуп вимірювальної машини сканує бокову поверхню зуба по

профілю (Рис.3.1), по лінії зуба (Рис.3.2) і послідовно дотикається всіх бокових сторін зубців
(Рис.3.3) [17]. Отримані результати дають повну інформацію про причини виникнення
погрішностей і можливість використати цю інформацію для відповідного коректування
технології виготовлення зубчастих коліс. Застосування цього засобу контролю забезпечує
оптимальну його якість і представлення реультатів перевірки параметрів зубчастого вінця.
Рис.3. Вимірювання профіля, лінії зуба і кроку [17]
В процесі сканування поверхні зуба відхилення щуба реєструються і обробляються

системою управління машини. Отримуваний результат є аналогом вимірювання на
евольвентомірі. Якщо профіль зуба являє собою правильну евольвенту з заданими
параметрами, то результатом вимірювання в графічному вигляді буде пряма. За наявності
погрішності профілю вийде крива (Рис.4). Аналіз цієї кривої дозволяє визначити основні
складові погрішності (Рис.5) – погрішність кута профілю FH  , погрішність форми профілю
f f  і повну погрішність профілю F  . Аналогічним чином перевіряються відхилення інших
параметрів, виконується типовий протокол вимірювання і аналізу відхилень профілю
зубчастого колеса [17].
Рис.4. Результат вимірювання Рис.5. Оцінка погрішності

профілю [17] профілю [17]
104
ISSN 2706-7386
Якщо задана потрібна точність вимірюваного вінця, то програмне забезпечення
порівнює задані для даного ступеня точності допуски на вимірювані параметри і відображає
ті відхилення, які виходять за поле допуску. Одночасно аналізується і показується істинна
ступінь точності виміряного колеса. Аналогічні протоколи виводяться за результатами
аналізу інших праметрів зубчастого вінця.
Вимірвальний центр контролю зубчастих коліс 3903Т (Рис.6) [22], 3906Т в
стандартній комплектації призначений для вимірювання параметрів зуба на прямозубих і
косозубих циліндричних зубчастих колесах будь-якого типу. Додаткова комплектація
дозволяє контролювати черв’яки і черв’ячні колеса, прямозубі, косозубі конічні зубчасті
колеса, конічні передачі зі спіральним зубом, а також шевери, черв’ячні та прорізні фрези.
Центр обладнаний 4-осьовою вимірювальною системою, оптичними лінійками Heidenhein,
володіє високою точністю і стабільністю вимірів, повним циклом автоматичного
вимірювання, що дозволяє контролювати всі необхідні параметри зуба за один установ. Має
потужний функціонал програмного забезпечення: контроль відхилень профілю зуба
( F , ff  , fH ), гвинтової лінії ( F  , ff  , fH  ), кроку ( Fp, fpk , fpt ), радіального биття (F).
Рис.6. Вимірвальний центр контролю зубчастих коліс

фірми Links Harbin Measuring & Cutting Tool Group [22]
На рисунку 7 показано вимірювання прямозубого колеса і погрішності профілю зуба.
Рис.7. Вимірювання прямозубого колеса і погрішності профілю зуба [22]
Для двохпрофільного контролю повного радіального комбінованого відхилення Fi ,

радіального комбінованого відхилення між зубцями fi та радіального ексцентриситету Fr 
циліндричних зубчастих коліс фірмою Links Harbin Measuring & Cutting Tool Group
розроблені прилади 31008, 3100С (Рис.8) та 3100L серій. Наявні дефекти обробки зубців
105
ISSN 2706-7386
коліс визначаються автоматично і вибраковуються. Перевагами таких приладів є:
автоматичний контроль вимірювань і якісна обробка даних; режим вимірювань і параметри
вводяться на клавіатурі, а процес вимірювання відображається на моніторі; Протокол
вимірювань можна роздрукувати; компактна конструкція, нескладне управління, висока
надійність вимірювань з функцією контролю.
Рис.8. Прилад для двохпрофільного контролю зубчастих коліс 3100С [22]
Стенди і машини для випробувань редукторів моделюють умови роботи

досліджуваних зубчастих передач і діляться на три основних види: стенди для випробувань
зубчастих передач, які не завжди забезпечують бажану геометричну подібність; пульсатори,
які моделюють навантаження зачеплення або окремих зубців в нерухомій/обмежено рухомій
передачі; роликові машини моделюють умови контакту робочих поверхонь зубців у певних
фазах зачеплення на взаємно навантажених роликах, що обертаються [1].
Стенди відрізняються від інших випробувальних машин тим, що в них зубчаста
передача знаходиться в робочому стані, тобто відбувається передача крутного моменту від
ведучого зубчастого колеса веденому. Перевагою випробувань на стенді перед
випробуваннями в реальних умовах є можливість оцінки реакції зубчастих передач
редуктора на певний тип і величину навантаження при інших фіксованих параметрах, що
дозволяє виявити приховані конструктивні недоліки.
Стенди бувають трьох видів: гальмівні, замкнені та повторно-періодичного
навантаження і відрізняються за енергетичною схемою навантаження зубчастої передачі
(Рис.9). В залежності від методу створення навантажень на зубчасті передачі стенди,
призначені для випробувань редукторів, поділяються на два види: з розімкненим і замкненим
силовими потоками. В стендах першого виду для навантаження деталей редуктора
використовується процес гальмування вихідного (веденого) валу редуктора. Для цього
застосовуються механічні, гідравлічні, ферропорошкові магнітні та інші види гальм або
електрогенератори, підключені до реостатів. Найбільш прийнятними для режимів
випробувань шляхом гальмування є ферропорошкові магнітні гальма з водяним
охолодженням. Недоліками стендів з розімкненим силовим потоком є значні втрати
електроенергії під час навантаження деталей і перегрів навантажувачів. Крім того, для
обладнання стенду потрібні двигуни потужністю, що дорівнює потужності редуктора,
громіздкі навантажувальні пристрої зі спеціальними охолоджувачами. До того ж
виявляється, що дуже складно забезпечити необхідну точність визначення основного
показника якості редуктора – його коефіцієнт корисної дії (ККД).
Відкриті стенди складні, коштовні і енерговитратні. Тому, важливою задачею
редукторобудування є створення енергоощадних випробувальних стендів, що працюють за
замкненим методом. Справа в тому, що остаточним доказом надійності редуктора є ресурсні
106
ISSN 2706-7386
випробування. Прискорені випробування мають як позитивні, так і негативні сторони. Тому,
необхідно мати стенди, що відтворюють реальні умови навантажень [13].
Рис.9. Класифікація стендів за основними ознаками
У стендів з замкненим силовим потоком деталі навантажуються за рахунок

навантажувачів (звичайно торсіонів кручення), які включені в систему двох однакових
редукторів, які випробовуються, внаслідок чого втрати електроенергії зводяться до мінімуму.
Вали редукторів з’єднують один з одним спеціальними проміжними валами [7]. Один зі
спеціальних валів виконується тонким або з вбудованим торсійним елементом. Перед
з’єднанням муфт цього валу до нього прикладають певний крутний момент, який створює
пружні деформації кручення і навантажує всі вали і зубчасті передачі редукторів. Після
з’єднання цього вала в навантаженому стані залишаються і всі деталі, включені в замкнений
силовий контур. Під час обертання редукторів двигуном електроенергія витрачається тільки
на подолання сил тертя.
Стенди, призначені для випробувань зубчастих передач (Рис.9), дають можливість
найбільш повно моделювати умови роботи досліджуваної передачі. Пульсатори такого ж
призначення моделюють навантаження в зачепленні або окремих зубців в нерухомій або
частково рухомій зубчастій передачі. Роликові машини моделюють умови контакту робочих
поверхонь зубців в певних фазах зачеплення на взаємно навантажених роликах, що
обертаються.
Випробувальне обладнання класифікується також за видами досліджуваних передач і
зачеплень, критеріями працездатності, умовами випробувань і ознаками, характерними для
конструкцій випробувальних машин щодо їх універсальності, продуктивності і т. ін.
107
ISSN 2706-7386
В гальмівних стендах основний потік потужності від приводного двигуна передається
через зубчасту передачу і гаситься в гальмівному пристрої. Замкнені стенди створюють потік
потужності, що циркулює через зубчасту передачу і систему рекуперації енергії. В стендах
повторно-періодичного навантаження утворюється перемінний потік потужності між
двигуном і акумулятором енергії, що проходить через зубчасту передачу як у прямому, так і
в зворотньому напрямку. В залежності від подальшого шляху використання поверненої
енергії стенди повторно-періодичного навантаження набувають ознаки гальмівних або
замкнених стендів. На відміну від пульсаторів з коливальним характером контакту зубців у
стенді повторно-періодичного навантаження не порушуються кінематичні умови роботи
зубчастої передачі. Проте, специфічні умови роботи зубчастих коліс в ролі поперемінно то
ведучих, то ведених, а також низька продуктивність стенду такого типу обмежують сферу
його застосування для дослідження передач, що працюють у подібних умовах.
Особливо виділяються стенди замкненого типу з механічним пристроєм, який разом з
зубчастою передачею утворює замкнений силовий контур. Вали досліджуваної зубчастої
передачі при цьому додатково замикаються другою передачею з подібними кінематичними
параметрами. Крутний момент в замкненому контурі створюється спеціальним пристроєм
(навантажувачем), який взаємно навантажує обидві передачі. На рисунку 9 представлені
різні способи навантаження елементарного замкненого контуру, тобто контуру з
мінімальним числом ланок, необхідних для даного способу навантаження. Використовують
два основних способи створення навантаження в замкненому контурі: торсійний
(внутрішнім крутним моментом) і диференціальний (зовнішнім крутним моментом або
силою).
На рисунку 10 показано кінематичну схему випробувального стенду з замкненим
силовим потоком [23], а на рисунку 11 – його загальний вигляд. При конструюванні цього
випробувального стенду за основу були прийняті стенд для дослідження зубчастих передач
на втому при статичних навантаженнях, який було розроблено Експериментальним науково-
дослідним інститутом машинознавства [24] та динамічний підхід, представлений в [25].
Основними вузлами стенду (Рис.10) є редуктори 1 і 2, в яких встановлені
випробувальні зубчасті колеса z1 і z2, які створюють дослідний редуктор, а колеса z3 і z4
утворюють замикаючий редуктор. Зубчасті колеса z1 і z3 з'єднані між собою валом 6 за
допомогою глухих фланцевих муфт 5, а колеса z2 і z4 – валом 7 з карданними шарнірами.
Редуктори мають привід від електродвигуна Д за допомогою пружної втулково-пальцевої
муфти. Редуктор 1 закріплено жорстко на фундаментній плиті, а редуктор 2 – на
підшипниках і двох опорах 8. Опори 8 також закріплено на фундаментній плиті.
Навантаження зубчастих коліс редуктора 2 здійснюється за принципом замкненого силового
потоку моментом M = FL важелем 4 з вагою 3.
Рис.10. Кінематична схема випробувального стенду з замкненим силовим потоком [23]

108
ISSN 2706-7386
Рис.11. Випробувальний стенд і прилади для реєстрації коливань системи [23]
Для підтверджениня біфуркацій та розвитку методу розрахунку динамічних

коливальних процесів на випробувальному стенді для зубчастих передач і редукторів
У-394 ФГУП “ЦИАМ им. П.И. Баранова” (Рис.12) [26] були проведені випробування
зубчастих коліс. У процесі випробувань здійснювався запис рівнів вібрацій у вертикальному,
горизонтальному та осьовому напрямках.
Рис.12. Випробувальний стенд для зубчастих передач і редукторів У-394 [26]
Застосування спеціальних навантажувачів дає можливість створювати раптові значні

по величині перевантаження або викликати в системі редуктор-стенд вимушені пружні
коливання, що супроводжуються періодичними динамічними навантаженнями, або
створювати навантажувальний режим, близький до експлуатаційного, що змінюється за
заданою програмою.
З метою прискорення процесу припрацювання зубців коліс застосовується
обкочування редукторів на спеціальних стендах, до того ж бажано застосовувати спеціальні
прилади – стукоміри. Це дає можливість перевірити якість виготовлення або ремонту
редукторів та їх роботу в умовах, близьких до експлуатаційних.
Перспективним напрямком є широке впровадження в практику заводських
контрольних випробувань сучасних високопродуктивних стендів, які суміщують в часі
109
ISSN 2706-7386
обкочування редукторів з контрольними випробуваннями і забезпечують необхідну точність
під час визначення ККД редукторів.
Враховуючи складність виробу і його високу вартість ($(100…200) тис.), перед
здачею замовнику кожен редуктор підлягає комплексному тестуванню. Воно полягає у
вимірюванні основних характеристик на всіх можливих режимах наступної експлуатації.
Така повірка здійснюється на спеціалізованих випробувальних стендах вертольотних
редукторів (ВСВР). Такі стенди, як правило, є складними електромеханічними системами
високої вартості, укомплектованими інформаційно-вимірювальними системами (ІВС).
Наприклад, вартість стенду ВР-14 становить близько $1 млн., а вартість ВР-252 – біля
$2 млн. На таких стендах число аналогових вимірювальних сигналів може перевищувати 50,
а цифрових дискретних команд і сигналів може бути більше 150 [3]. Оскільки за останні 30
років нові моделі ВР практично не розроблялися у зв’язку зі спадом виробництва
перехідного періоду, а нові стенди практично не будувалися, більшість використовуваних у
даний час ВСВР оснащено застарілими ІВС.
Випробування здійснюються як на зразках, так і на натуральних об’єктах в ході
експлуатації, їх в першу чергу використовують для вибору материалів зубчастих коліс,
геометрії зачепления і системи змащування для забезпечення відсутності заїдания передач та
їх мінімального зношування (стенди серії IAE у Великобританії та Японії, типу FZG у
Німеччині, типу Ryder у США) [27].
В [27] розроблено спеціальну установку і запропонований інший спосіб прискорених
випробувань евольвентних циліндричних зубчастих коліс на заїдання на простих зразках в
лабораторних умовах, який дозволяє використовувати роликову аналогію і прогнозувати
протизадирну стійкість зубчастої передачі на стадії проєктування.
Випробування довговічності основних компонентів у лабораторних умовах
здійснюється з метою гарантування надійності зубчастих передач у різних довготривалих
застосуваннях, що потім підтверджується результатами функціональних випробувань всього
транспортного засобу в різних польових умовах.
Лабораторні умови і тип випробувань, рівень навантаження і т.д. можна легко змінити
на визначення граничної міцності компонентів. Це ефективний підхід до оцінки належних
границь навантаження для конкретного компонента і конструкції в цілому.
При порівнянні методів випробувань на натурних зубчастих колесах (оцінка
працездатності на стендах) і лабораторних випробувань на зразках можна зазначити, що
випробування коліс дають більш достовірні результати, але при цьому вони є більш
складними, коштовними, не позбавленими суттєвих погрішностей, які виникають під час
виготовлення і складання спряжень [27].
Ілюстрацією нових тенденцій у застосуванні тестувания зубчастих передач може
служити тестер GT40 (Рис.13), який, разом з традиційними підходами до випробувань власне
зубчастих пар в зачепленні, має можливість імітації впливу супутніх деталей, таких як вали,
підшипники і корпус редуктора [28].
Панель управління Схема Загальний вигляд

Рис.13. Тестер GT-40 [28].
110
ISSN 2706-7386
У випробування може бути інтегроване програмне забезпечення Tooth Contact
Analysis в реальному часі з пакетом збору даних. Ця система оцінки буде здатна створювати
реальні польові умови в лабораторії за допомогою належного обладнання і шарнірної
підвіски одного з складових по відношенню до іншого. Інтеграція лабораторних технологій
оцінки зубчастої передачі в усі системи тестування кінцевої продукції (вертольоту)
підвищить надійність і продуктивність виробу, скорочуючи час, необхідний для розробки, за
рахунок скорочення витрат часу на виготовлення прототипу і випробувань в реальних
умовах. Цей порівняно новий метод тестування надасть ще більш багатообіцяючу
інформацію для конструкторів, замкнувши цикл оцінки через експертну систему, яка буде
включати підтримку пакету оптимізації із застосуванням зібраної інформації з бази даних під
час польових випробувань. Водночас слід зазначити, що експлуатаційні спостереження є
найбільш точними, але виявляються статистично достовірними тільки через довготривалі
терміни експлуатації вертольотних редукторів.
Пульсатори. Для випробувань зубчастих передач вони повинні дозволяти
моделювати умови навантаження взаємодіючих зубців досліджуваної передачі. Тому,
головними ознаками класифікації пульсаторів є: об’єкт випробування, умови контактування і
навантаження зубців коліс (Рис.14) [1].
Рис.14. Класифікація пульсаторів за основними ознаками
Найбільш простий об’єкт випробування – зуб нерухомого зубчастого колеса або

сектора. Застосування зубчастого зачеплення, а тим більше такого, який супроводжується
коливальними явищами, може, замість наближення об’єкта випробувань до досліджуваної
передачі, внести деяку невизначеність до схеми навантаження зубців. Технологічні фактори
(погрішність основних кроків, шорсткість робочих поверхонь і т. ін.), а також сили тертя
будуть проявлятися в цьому випадку не так, як це має місце в реальній передачі. Наприклад,
відсутня або занижена динамічна складова навантаження зубців, ростуть сили тертя, зубчасті
колеса поперемінно є то ведучими, то веденими. Ці явища пов’язані з низькою коловою
швидкістю, несприятливими умовами змащування і коливальним рухом передачі. Крім того,
різко знижується продуктивність машини, обмежена низькою частотою власних коливань
маложорсткої системи. Високу продуктивність забезпечують резонансні пульсатори, проте,
процес росту втомної тріщини і долом зуба викликає ускладнення, пов’язані з
розузгодженням частоти навантаження.
111
ISSN 2706-7386
Сила тертя на боковій поверхні зуба створює невизначеність схеми наантаження і
напруженого стану зуба, а також викликає зміну геометрії внаслідок зношування, фретингу в
точці контакту. Цим пояснюються специфічні поломки голівок зубців у вигляді косого
сколу, що починається на лінії контакту. Усунення або зменшення сили тертя досягається
вибором схеми пульсатора, який допускає рухомість зубчастого колеса, опорного або
навантажувального елементу в площині, дотичної до поверхні зуба в точці контакту. За
необхідності можна ввести додаткову кінематичну ланку, яка б мала свободу переміщення в
цьому напрямку.
Роликові машини. Основною ознакою класифікації роликових машин є умови
контактування робочих поверхонь роликів (Рис.15) [1].
Рис.15. Класифікація роликових машин за кінематичними умовами контактування роликів
Кінематика контакту визначається передусім просторовим розташуванням осей

роликів, яке залежить від виду модельованої зубчастої передачі. Роликові машини з
паралельними осями, відрізняючись простотою конструкції, дають можливість з достатнім
ступенем подібності моделювати умови контакту як у циліндричних, так і в конічних
передачах.
Величина питомого ковзання на профілі зуба змінюється в широкому діапазоні.
Найбільший інтерес викликають зони робочої поверхні на ніжці зуба поблизу полюсної лінії,
що володіють мінімальною контактною витривалістю і найбільш віддалені від початкової
поверхні на голівці та ніжці зуба, схильні до заїдання. Детальні дослідження цих зон можна
проводити на роликових машинах при дотриманні вимог “роликової аналогії”. За
конструктивними особливостями і умовами роботи роликові машини можуть мати різні
модифікації, які детально описані у відповідних джерелах.
Роликова аналогія являє собою метод фізичного моделювання, який базується на
спільності фізико-механічних процесів, що відбуваються в зоні контакту зубців і
експериментальних зразків: два циліндричних зразка, виконаних з тих же матеріалів, що і
зубці реальної зубчастої передачі, моделюють геометричні і кінематичні умови
контактування зубців в евольвентній фазі [27].
Частіше всього застосовують роликові машини з постійнним ковзанням, а для кращої
імітації умов контакту зубців передач – на роликах з перемінним ковзанням при
нерівномірному їх обертанні або застосуванні конічних роликів (Рис.16) [27].
112
ISSN 2706-7386
Рис.16. Классифікація роликових машин для дослідження зубчастих коліс
Проте, і при цьому повна аналогія зубчастого зачеплення недосяжна по причині

постійності кривини досліджуваних поверхонь роликів (на відміну від перемінної кривини
поверхонь зубців передач), внаслідок чого імітуються умови ковзання зубців тільки лише на
частині поверхонь роликів (тільки евольвентна зона зачеплення).
Роликові машини особливо зручні під час проведення порівнювальних випробувань і
оцінки ролі окремих факторів на контактні напруження передачі: швидкості ковзання і
кочення, шорсткості контактуючих поверхонь, матеріалу зубчастих коліс, температури в зоні
контакту, фізико-хімічних характеристик змащувального матеріалу, числа і якості присадок
до основного масла, способу змащування і т.ін. [27].
Недоліком такого способу випробувань є те, що він дозволяє моделювати контакт
зубців зубчастої передачі тільки в евольвентній зоні контактування, в той час як заїдання
відбувається, в більшості випадків, в крайковій зоні [27].
Одне з фізичних підтверджень крайкової (а не роликової) природи заїдання в контакті
зубців полягає в тому, що випробування мастильних матеріалів на роликових і зубчастих
стендах дають якісно різні результати. Експериментальні дослідження на випробувальній
машині МИЗ виявили невідповідність критеріїв, отриманих в ході теоретичних досліджень,
результатам випробувань і показали, що заїдання в більшості випадків виникало в
початковій фазі зачепленян, якщо шестерня була ведучою [27].
У 2012 році в Запорожжі створено вертольотне КБ “Мотор Січ”. В одному з виступів
президент АТ “Мотор Січ” Вячеслав Богуслаєв сказав: “Всі моторобудівні компанії у світі
оцінюються за кількістю випробувальних стендів. Це свідчення потужності підприємства,
того, що воно системно працює над ресурсними показниками. Наше авіадвигунобудівне
підприємство разом з ДП “Івченко-Прогрес” сьогодні займає перше місце в Європі за
кількістю випробувальних стендів”. Особливість цього обладнання полягає в його
багатофункціональності, тобто на ньому можна проводити не тільки серійні випробування,
але і різні дослідні роботи. Всі параметри в процесі випробувань безперервно фіксуються в
електронному вигляді та можуть бути виведені на друк. Важливо зауважити, що якщо
більшість підприємств РФ і Європи замовляють стенди на спеціалізованих заводах з
виготовлення стендового обладнання, а майже всі стенди АТ “Мотор Січ” – власного
113
ISSN 2706-7386
виробництва”.
У червні 2016 року Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка
започаткував випробування вертольотних редукторів. Це новий, але дуже перспективний і
необхідний для України напрямок в роботі не тільки заводу, але і всього об’єднання
“Мотор Січ”. Тоді ж планувалося ввести в експлуатацію стенд для випробувань
вертольотних редукторів ВР-17 – це власна розробка і виготовлення “Мотор Січ”.
Серійне виробництво, обслуговування та ремонт редукторів і трансмісій для
вертольотів типу “Ми” здійснює також Пермський складально-випробувальний комплекс
“Редуктор-ПМ”. Зараз на заводі “Редуктор-ПМ” працюють механічно замкнені стенди,
обладнані сучасними вимірювальними та керуючими компонентами зі спеціалізованою
автоматизованою системою управління, для трансмісії 8М вертольотів Ми-8/17, хвостової
трансмісії. Встановлено стенди для випробувань редукторів ВР-14 для Ми-8/17, ВР-26 для
Ми-26(Т).
Висновки. Виробництво і ремонт такої високотехнологічної та важливої продукції, як
вертольотні редуктори, неможливі без всебічного тестування цих виробів, починаючи з
виготовлення їх окремих деталей та вузлів і закінчуючи поставкою редукторів замовнику.
Розглянуті різні традиційні метрологічні засоби контролю вінців зубчастих коліс,
зубовимірювальні машини та комплекси, деякі стенди і машини для випробувань редукторів,
пульсатори і роликові машини дають уяву про різноманітні методи і засоби контролю
зубчастих коліс і передач вертольотних редукторів.
Основним методом експериментального дослідження зубчастих передач редукторів є
стендові випробування як на рухомих зубчастих колесах, так і на роликових машинах.
Найбільш поширеним методом контролю і діагностики зубчастих передач донині є
вібрографірування, проте існуючі методики не дають достовірної картини стану передачі,
особливо контактної взаємодії зубців. Під час роботи передачі, в складі вертольотного
редуктора, на створюваний зубчастою передачею вібросигнал накладаються сигнали від
інших джерел: роторів, лопатей, валів, підшипників, що значно ускладнює виділення і
обробку потрібного вібросигналу.
Одним з найбільш ефективних методів контролю і діагностування технічного стану
кінематичних ланцюгів різної складності, куди входять зубчасті передачі вертольотних
редукторів, є кінематометрія. Недоліком традиційної кінематометрії є необхідність
застосування високоточних давачів частоти і фази обертання ротора.
Вібраційний контроль з початку 1990-х років і до цього часу є найбільш досконалим
контролем, засоби і методи якого добре відпрацьовані в авіапромисловості.
1. Авиационные зубчатые передачи и редукторы: справочник; под ред. Э.Б. Вулгакова.

– М.: Машиностроение, 1982. – 375 с.
2. Баринов Ю.Г. Методы, модели и алгоритмы вибродиагностики авиационных зубчатых
приводов: автореф. дисс. к.т.н. – Рига, 1992.
3. Андреев С.В. Информационно-измерительные системы испытательных стендов
вертолетных редукторов: автореф. дисс. д.т.н. – Санкт-Петербург, 2002.
4. Машины и стенды для испытания деталей машин; под. ред. Д.Н. Решетова.
– М.: Машиностроение, 1979. – 343 с.
5. Тимофеев Б.П. Состояние и перспективы развития нормирования точности зубчатых
колес и передач / Б.П. Тимофеев, Е.В. Шалобаев // Вестник машиностроения. – 1991.
– Вып. № 12. – С. 34–39.
114
ISSN 2706-7386
6. Пилипенко О. Засоби технічного діагностування зубчастих передач вертольотних
редукторів / О. Пилипенко, Д. Колесник, А. Березняк // Матеріали XІ міжнародної науково-
практичної конференції “Комплексне забезпечення якості технологічних процесів та
систем”. – Чернігів: НУ “Чернігівська політехніка”, 2021. – Том 1. – С. 67–68.
7. Пилипенко О. Стенди для випробувань вертольотних редукторів / О. Пилипенко,
Д. Колесник, А. Березняк // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції
“Авіація, промисловість, суспільство”. Частина 1. – Кременчук, 2021. – С. 142–145.
8. Пилипенко О. Точність та погрішності зубчастих передач вертольотних редукторів /
О. Пилипенко, Д. Колесник, А. Березняк // Науковий журнал “Технічні науки та технології”.
– Вип. №1(19). – Чернігів, 2020. – С. 18–31.
9. Ионак В.Ф. Приборы кинематического контроля. – М.:Машиностроение, 1981. – 129 с.
10. Ионак В.Ф. Первичные преобразователи для диагностики высокоскоростных
зубчатых передач / В.Ф. Ионак, А.И. Жабин // Вестник машиностроения. – 1991. – Вып. № 2.
– С. 31–32.
11. Журавлѐв В.Н. Методическая адекватность спектральной модели в задаче
технического диагностирования роторных деталей редукторов ГТД / В.Н. Журавлѐв,
А.В. Папчѐнков, С.А. Борзов // Вестник двигателестроения. – Запорожье: АО “Мотор Сич”,
2014. – Вип. № 2. – С. 221–228.
12. Harry J. Decker. Crack Detection for Aerospace Quality Spur Gears /Harry J. Decker U.S.
Army Research Laboratory Glenn Research Center, Cleveland, Ohio/National Aeronautics and
Space Administration. NASA/TM–2002-211492. Prepared for the International 58th Annual Forum
and Technology Display sponsored by the American Helicopter Society. – Montreal, Quebec,
Canada, June 11–13, 2002.
13. Снесарев Г.А. Генеральные задачи редукторостроения // Передачи и трансмиссии.
– 1991. – Вып. № 1. – С. 5–7.
14. Буденков Г.А. Использование методов акустической эмиссии для диагностики
зубчатых передач / Г.А. Буденков, О.В. Недзвецкая // Передачи и трансмиссии. – 1997.
– Вып. № 1. – С. 40–52.
15. Вулгаков Э.Б. Информационно-измерительная система контроля состояния
авиационных и общемашиностроительных редукторов, приводов и коробок передач /
Э.Б. Вулгаков, В.В. Голованов, А.В. Климов. – М.: изд-во ЦИАМ им. П.И. Баранова, 1990.
– 64 с.
16. Основные нормы взаимозаменяемости. Передачи зубчатые цилиндрические. Допуски:
ГОСТ 1643–81. – М.: Изд-во стандартов, 1981. – 45 с.
17. Локтев Д.А. Современные методы контроля качества цилиндрических зубчатых колес
/ Д.А. Локтев // Оборудование и инструмент для профессионалов. – 2009. – Вып. № 4.
– С. 6–11.
18. Приборы для измерения зубчатых колѐс: ГОСТ 25513–82 (СТ СЭВ 3004–81).
– [Переиздание – январь 1987].
19. Измерительные средства для контроля зубчатых колес [Електронний ресурс].
– Режим доступу: delta-grup.ru/bibliot.
20. Измерение зубчатых колѐс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: tehnar.net.ua/
izmerenie-zubchatyih-koles/.
21. Измерение параметров зубчатых колѐс [Електронний ресурс].
– Режим доступу: weber.ru/device/izmerenie-parametrov-zubchatyh-koles/678/.
22. Фірма Harbin Measuring & Cutting Tool Group [Електронний ресурс].
– Режим доступу: links-russia.ru.
115
ISSN 2706-7386
23. Васильєва О.Е. Багатопараметричний синтез конструктивних елементів циліндричних
редукторів з урахуванням особливостей їх виготовлення та надійності: дис. …д-р техн. наук.
– Львів, 2018.
24. Определение показателей надѐжности цилиндрических зубчатых передач методом
ускоренных испытаний. – М.: ЭНИМАШ, 1989. – 96 с.
25. Кузьо І.В. Автоматизація динамічного навантаження зубчастих передач під час їх
випробування на міцність. / І.В. Кузьо, О.Е. Васильєва. // Автоматизація виробничих
процесів у машинобудуванні та приладобудуванні. – 2000. – Вип. № 35. – С. 16–18.
26. Дорофеев В.Л. Экспериментальное и теоретическое исследование бифуркаций
вибраций в авиационных трансмиссиях / В.Л. Дорофеев, В.В. Голованов, С.Г. Гукасян,
Д.В. Дорофеев, В.Г. Сторчак, И.А. Афанасьев // Вестник Самарского государственного
аэрокосмического университета. – Самара: СГАУ, 2015. – Том 14. – Вып. № 3. – Ч.1.
– С. 183–191.
27. Жукова С.И. Разработка метода технологического обеспечения противозадирной
стойкости в кромочной зоне контактирования эвольвентных цилиндрических зубчатых колѐс
редукторов газотурбинных двигателей: дисс…. к.т.н. – Рыбинск, 2018.
28. E.I Gutman. Modern trends in gear testing / E.I Gutman / Proceedings of International
Symposium “Theory and practice of gearing”. – Izhevsk, 2014. – P. 123–128.
Пилипенко Олег Іванович Oleg Pilipenko

доктор технічних наук, професор, провідний Doctor of Technical Sciences, Professor, Lead
сертифікації озброєння та військової техніки, and Certification, Chernihiv, Ukraine.
Чернігів, Україна http//orcid.org/ 0000-0003-0590-0107
http//orcid.org/ 0000-0003-0590-0107 E-mail: opilip@ukr.net
E-mail: opilip@ukr.net
Колесник Денис Миколайович Denis Kolesnyk
начальник науково-дослідної лабораторії Chief of Laboratory of State Scientific Research
військової техніки, Чернігів, Україна http//orcid.org/ 0000-0001-8833-570X
http//orcid.org/ 0000-0001-8833-570X E-mail: denis1971@ukr.net
E-mail: denis1971@ukr.net
Березняк Анатолій Миколайович Anatoli Berezniak
начальник науково-дослідного відділу Chief of Section of State Scientific Research
військової техніки, Чернігів, Україна http//orcid.org/ 0000-0003-4081-9152
http//orcid.org/ 0000-0003-4081-9152 E-mail: berezniak80@ukr.net
E-mail: berezniak80@ukr.net
Кохан Вячеслав Володимирович Vjacheslav Kohan
https://orcid.org/0000-0003-3372-7612 E-mail: khnvcslv@gmail.com
E-mail: khnvcslv@gmail.com +38063-944-20-27
+38063-944-20-27
116
ISSN 2706-7386
Панкул Олександр Миколайович Oleksandr Pankul
заступник командира з інженерно-авіаційної Deputy Commander of the Aviation Engineering
служби – начальник інженерно-авіаційної Service – Chief of the Aviation Engineering
служби військової частини А4465, Миколаїв, Service of the A4465 military unit, Mykolayiv,
Україна Ukraine.
E-mail: o.m.pankul@gmail.com E-mail: o.m.pankul@gmail.com
+38093-700-52-96 +38093-700-52-96
MEANS, STANDS AND MACHINES FOR TESTING GEAR WHEELS AND GEAR TRAINS OF
HELICOPTER REDUCTION TRAINS
O Pilipenko, D Kolesnik, A Berezniak, V Kohan and O Pankul
The production and repair of such high-tech and important products as helicopters‟ reduction trains is
impossible without comprehensive testing of these products, starting with the manufacture of their individual parts and
assemblies and ending with the delivery of reduction trains to the customer.
Various means for testing of gear wheels‟ rims and gear trains of helicopter‟s reduction trains, which have
found application in testing equipment, are presented. Devices, testers, stands and machines for various tests are
considered in order to control the characteristics of gear trains of aviation reduction trains after certain periods of
their operation and repair, aimed at achieving better performance during further operation.
The considered traditional metrological means of control of gear rims, gear measuring machines and
complexes, some stands and machines for testing of reduction trains, pulse controllers and roll machines give an idea
of various methods and means of control of gear wheels and gear trains of helicopters‟ reduction trains.
The main method of experimental research of gear trains of reducers is stand tests both on movable gear
wheels and on roll machines.
Until recently, the most common method for monitoring and diagnosing gear trains has been vibrography,
however, existing techniques do not give an accurate picture of the train condition, especially the contact surface of the
teeth. During the operation of the gear train as a part of the helicopter‟s reduction train, signals from other sources
(rotors, blades, shafts, bearings) are superimposed on the vibration signal generated by the gear train which
significantly complicates the extraction and processing of the desired vibration signal.
One of the most effective methods for monitoring and diagnosing the technical condition of kinematic chains of
different complexity, which includes gear trains of helicopters„ reducers is kinematometry. The disadvantage of
traditional kinematometry is the need to use high-precision sensors for the frequency and phase of the rotor rotation.
Control of vibration from the early 1990s to the present time is the most advanced control, the means and
methods of which are well developed in the aviation industry.
Keywords: means for testing of gear wheels and gear trains of helicopters‟ reduction trains.
117
ISSN 2706-7386
УДК 621.384 DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.14
Пінчук А.М., Гарбуз М.І., Зелений П.В. Державний науково-дослідний інститут випробувань і
сертифікації озброєння та військової техніки
Гарнець Д.П. Командування Повітряних Сил Збройних Сил України
Іванов Д.А. Військова частини А4583
АНАЛІЗ ДОСВІДУ ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМ ВИЯВЛЕННЯ ПУСКІВ РАКЕТ

Аналіз бойових втрат літальних апаратів в локальних збройних конфліктах останніх десятирічь свідчить
про те, що більшість випадків ураження літальних апаратів пов‟язано із влучанням у них керованих ракет класів
“поверхня – повітря” та “повітря – повітря”, оснащених головками самонаведення.
Застосування сучасних керованих ракет, оснащених головками самонаведення, є однією з головних загроз
для літальних апаратів різних типів. Це обумовлено тим, що для сучасних керованих ракет характерні висока
швидкість, маневреність, точність наведення і складність виявлення.
Вирішення проблеми захисту літальних апаратів від керованих ракет складається з декількох етапів:
виявлення пуску ракети; підтвердження, що виявлена ракета прямує безпосередньо до об‟єкту захисту;
ідентифікація ракети та прийняття рішення щодо застосування найбільш ефективної системи протидії.
На теперішній час не існує систем виявлення пусків ракет, які б гарантували стовідсоткову ймовірність
виявлення загрози, але аналіз бойових втрат авіації в локальних збройних конфліктах останніх десятирічь
переконливо свідчить, що кількість бойових втрат літальних апаратів, оснащених такими системами, значно
нижчий ніж тих, в яких виявлення пуску ракети відбувається візуально. Так, більшість втрат літальних апаратів зі
сторони СРСР в ході війни в Афганістані та зі сторони США в ході операції “Буря в пустелі” в Іраку були
повʼязані із застосуванням противником переносних зенітних ракетних комплексів, ракети яких були оснащені
інфрачервоними головками самонаведення. Усвідомивши масштаб загрози, яку несуть такі ракети, більшість
провідних країн світу суттєво збільшили витрати на розробку нових або удосконалення існуючих засобів протидії. І,
як наслідок, узагальнююча кількість втрат літальних апаратів сил коаліції, починаючи з 2001 року в Іракській війні,
в Афганістані та в Сирії, дозволяє зробити висновок, що ці витрати себе виправдали, втрати від застосування
переносних зенітних ракетних комплексів значно зменшились, в той час, як загальна кількість бойових вильотів
збільшилась.
Тому, в умовах всіх викликів та загроз, які виникли перед Україною через агресивні дії Російської Федерації,
проведення досліджень в інтересах авіації Збройних Сил України щодо підвищення ефективності функціонування
систем виявлення пусків ракет, для забезпечення можливості своєчасного виявлення загрози, попередження про
загрозу екіпажу літальних апаратів та видачі в автоматичному режимі команди на засоби протидії є вкрай
актуальним.
Ключові слова: літальний апарат, засоби протидії, переносний зенітний ракетний комплекс, керовані ракети,
головка інфрачервоного самонаведення, пуск ракети.
Постановка проблеми. Аналіз бойових втрат літальних апаратів (ЛА) у світі в

локальних збройних конфліктах останніх десятиліть та узагальнення втрат авіації в період
проведення антитерористичної операції (АТО) у Донецькій та Луганській областях свідчить
про те, що більшість випадків ураження ЛА пов’язано із влучанням у них керованих ракет
(КР) класів “поверхня – повітря” та “повітря – повітря”, оснащених головками
самонаведення (ГСН).
Застосування сучасних КР ГСН є однією з головних загроз для ЛА різного
призначення. Це обумовлено тим, що для сучасних КР характерні висока швидкість,
маневреність, точність наведення і складність виявлення.
Вирішення проблеми захисту ЛА від КР складається з декількох етапів: виявлення
пуску ракети; підтвердження, що виявлена ракета прямує безпосередньо до об’єкту захисту;
ідентифікація ракети та прийняття рішення щодо застосування найбільш ефективної системи
протидії.
Актуальність дослідження. Більшість існуючих засобів захисту, що встановлені на
ЛА Повітряних Сил Збройних Сил України, морально і фізично застарілі, розроблені в
1970–1980 роках з розрахунком на протидію засобам протиповітряної оборони (ППО) країн
НАТО аналогічних років виготовлення та малоефективні проти сучасних засобів ППО. Тому,
© Пінчук А.М., Гарбуз М.І., Зелений П.В., Гарнець Д.П., Іванов Д.А., 2021
118
ISSN 2706-7386
проведення досліджень в інтересах авіації ЗС України щодо підвищення ефективності
функціонування систем виявлення пусків ракет для забезпечення можливості своєчасного
виявлення загрози, попередження про загрозу екіпажу ЛА та видачі в автоматичному режимі
команди на засоби протидії є актуальним.
Аналіз досвіду застосування системи виявлення пусків ракет в збройних силах
інших країн світу. На теперішній час не існують системи виявлення пусків ракет, які б
гарантували стовідсоткову ймовірність виявлення загрози [1]. Аналіз бойових втрат авіації в
локальних збройних конфліктах останніх десятирічь переконливо свідчить, що кількість
бойових втрат ЛА, оснащених такими системами, нижчий ніж тих ЛА, в яких виявлення
пуску ракети відбувається візуально. Так, наприклад, більшість втрат ЛА зі сторони СРСР в
ході війни в Афганістані та зі сторони США в ході операції “Буря в пустелі” в Іраку були
повʼязані із застосуванням противником переносних зенітних ракетних комплексів, ракети
яких були оснащені інфрачервоними (ІЧ) ГСН. Після надання моджахедам в Афганістані
переносних зенітних ракетних комплексів (ПЗРК) “Stinger” в кількості 900 одиниць в період
з 1986 по 1989 рік ними було знищено (пошкоджено) 269 радянських ЛА. В ході операції
“Буря в пустелі” 80% американських літаків було втрачено через застосування ПЗРК з ІЧ
ГСН [2].
Усвідомивши масштаб загрози, які несуть такі ракети, більшість провідних країн світу
суттєво збільшили витрати на розробку нових або удосконалення існуючих засобів протидії.
І, як наслідок, узагальнюючі кількість втрат ЛА сил коаліції починаючи з 2001 року в
Іракській війні, в Афганістані та в Сирії дозволяє зробити висновок, що ці витрати себе
виправдали, втрати від застосування ПЗРК значно зменшились, в той час, як загальна
кількість бойових вильотів збільшилась. Отже, втрати від застосування ПЗРК зменшилися
суттєво, хоч і склали 9 одиниць:
02.11.2003 – CH-47D “Чинук” (США), збитий з ПЗРК “Стріла-2” в районі Фаллуджи (Ірак);
07.11.2003 – UH-60L “Блэк Хок” (США), збитий з ПЗРК “Ігла” в районі Тикрита (Ірак);
11.04.2004 – AH-64D “Апач” (США), збитий з ПЗРК біля Багдаду (Ірак);
27.06.2005 – AH-64D “Апач” (США), збитий з ПЗРК біля Таджи (Ірак);
16.01.2006 – AH-64D “Апач” (США), збитий з ПЗРК біля Багдаду в районі Мишада (Ірак);
06.05.2006 – “Линкс” AH.Mk.7 (Великобританія), збитий з ПЗРК “Ігла” над Басрой (Ірак);
20.01.2007 – UH-60 “Блэк Хок” (США), збитий з ПЗРК біля Багдаду (Ірак);
07.02.2007 – CH-46F “Си Найт” (США), збитий з ПЗРК біля Фаллуджи (Ірак);
30.05.2007 – CH-47D “Чинук”, збитий з ПЗРК в районі Каджаки в провінції
Гільменд (Афганістан) [3, 4].
Втрати ЛА РФ в Сірії становили 22 одиниці, з них 13 літаків і вертольотів, у той час,
як втрати США – 5 одиниць, з них 1 винищувач F-16 CJ через механічну несправність.
Наразі немає достовірної інформації щодо кількості втрат ЛА саме від КР ГСН, але можна
припустити, що такі випадки були, і не на користь РФ [5].
Відомі випадки атак із ПЗРК і по цивільних літаках:
06.04.1994 – поблизу аеропорта Кигалі збитий літак Falcon-50, на борту якого
знаходились президенти Руанди та Бурунди;
жовтень 1998 – на зльоті з аеропорту Кинку (Конго) збитий пасажирський літак
Boeing-727;
1999 – в Анголі збито два літаки ООН С-130;
травень 1999 – кашмірськими сепаратистами ПЗРК “Стингер” збитий індійський
вертоліт;
14.05.1999 – курдськими повстанцями ПЗРК “Стріла” збито 3 турецьких вертольоти;
23.03.2007 – в районі аеропорта м. Могадішо (Сомалі) ПЗРК збитий літак Ил-76
білоруської авіакомпанії “Трансавіаекспорт”.
Всього, за даними міжнародної організації ІКАО, в світі зафіксовано 42 інциденти, що
повʼязані із застосуванням ПЗРК по цивільних літаках, 30 з них було збито [6, 7].
119
ISSN 2706-7386
На підтвердження доцільності обладнання ЛА системами виявлення пуску ракет
можна розглянути такі приклади [7]:
в травні 2002 року терористи “Аль-Каїди” спробували збити з ПЗРК “Стріла-2”
американській винищувач під час його зльоту з авіабази Prince Sultan, в Саудівській Аравії.
Атака була невдала завдяки бортовим засобам протидії [2];
грудень 2003 – при злеті з аеродрому в м. Багдад пошкоджено стратегічний військово-
транспортний літак С-17А “Глоубмастер”;
січень 2004 – при злеті з аеродрому в м. Багдад пошкоджено стратегічний військово-
транспортний літак С-5А “Гелаксі”. В обох випадках стрільба з ПЗРК велась із будівель по
курсу зльоту літаків, у задню напівсферу, при роботі двигунів на максимальному зльотному
режимі та наборі висоти 200 м – 500 м. Екіпажем літаків факт атаки був виявлений тільки в
момент вибуху, тому наявні засоби протидії, хибні теплові цілі, не були задіяні [7];
в 2006 році з ПЗРК “Ігла” був атакований військово-транспортний літак C-130 з
чотирма членами Палати представників США. Атака була невдала завдяки бортовим засобам
протидії [2];
в 2002 році під час вильоту з Момбаси (Кенія) терористами “Аль-Каїди” двома ПЗРК
типу “Стріла” був атакований ізраїльський пасажирський літак Boeing 757-3E7 [8, 9]. З
досить великою ймовірністю ракети не завдали шкоди літаку завдяки бортовим засобам
протидії, а не помилкою стрілків або технічною несправністю [2]. Після цього випадку в
Ізраїлі було прийнято рішення щодо створення одразу декількох систем захисту повітряних
суден від атакуючих ракет. У 2014 році були проведені одні з наймасштабніших, в історії
Ізраїлю, випробувань многоспектральної системи протидії ІЧ ГСН “S-MUSIC”, розроблені
компанією “Elbit Systems” за участю спеціалістів компанії, Організації протиракетної
оборони Ізраїлю та Управління цивільної авіації Ізраїлю. На випробування залучався
авіалайнер Boeing 757-858, оснащений системою “S-MUSIC”, по якому було здійснено
декілька пусків ракет типу “поверхня – повітря”. До складу системи входять: компактний
випромінювач, що використовується для ураження (осліплення) чутливих елементів ГСН,
оглядова ІЧ система, що включає в себе чотири ІЧ камери переднього огляду та система
виявлення пуску ракет, що працює в ІЧ, ультрафіолетовому (УФ) та радіолокаційному (РЛ)
діапазоні. Бойова робота системи автоматизована, час реакції на загрозу 5 секунд. За словами
керівника оборонних досліджень і розробок Міністерства оборони Ізраїлю бригадного
генерала Єйтана Єшеля, випробування виявились успішними на 100 відсотків [8];
Відомі випадки, коли засоби протидії не відвернули загрозу. 24 листопада 2015 року
російський Су-24М виконував політ у повітряному просторі Туреччини на висоті
6000 метрів, уникаючи ураження від ПЗРК. Щоб не допустити виявлення російськими РЛС,
розгорнутими на авіабазі “Хмеймим”, турецький F-16C до початку атаки виконував політ на
малій висоті, в очікуванні порушника, який системно порушував турецький повітряний
простір. Як результат, у той момент, коли винищувач F-16C знаходився нижче російського
бомбардувальника Су-24М, ним був здійснений пуск ракети, траєкторія атакуючої ракети
пройшла нижче зони огляду (діаграми спрямованості) теплопеленгатора Л-082 “Мак-УЛ”,
встановленого на борту Су-24М, екіпаж Су-24 не знав про загрозу до моменту попадання
ракети в літак.
Теплопеленгатор Л-082 “Мак-УЛ” (рисунок 1) призначений для виявлення факту
пуску ракети по випромінюванню факелів їх двигунів, визначення кутових координат ракет в
момент їх виявлення, видачі інформації про пуск в блок керування бортового комплексу
оборони (БКО) [10].
120
ISSN 2706-7386
Рис.1. Теплопеленгатор Л-082 “Мак-УЛ”
Аналізуючи розміщення теплопеленгатору Л-082 “Мак-УЛ” на борту літака та

діаграму спрямованості огляду ІЧ датчиків можна зробити висновок, що факт фіксації
теплопеленгатором Л-082 “Мак-УЛ” ІЧ спалаху від пуску ракети з ПЗРК можливий, але
тільки на віражах, а з урахуванням великої кількості “хибних тривог” на фоні земної
поверхні, достатньо сумнівний. Алгоритми селекції УФ та ІЧ спалахів, на фоні земної
поверхні, в Російській Федерації почали технічно реалізовуватись лише останнім часом. В
даний час здійснюється активне формування каталогів “фонової обстановки” та набір
сигнатур спалахів під час пуску і польоту атакуючих боєприпасів, для реалізації алгоритму
селекції.
Аналіз досвіду застосування системи виявлення пусків ракет під час участі в
антитерористичній операції авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Загальні
бойові (безповоротні) втрати авіації за період використання авіації становлять 11 од., з них:
4 одиниці: 1 Ан-30, 1 Іл-76МД, 2 СУ-25 від ПЗРК;
2 одиниці: 1 Ан-26, 1 Су-25 від керованих ракет типу “повітря – повітря”;
4 одиниці: 1 Су-24М, 3 Су-25 від ЗРК “Бук”, ЗРК “Панцирь”.
Також, під час виконання завдань ЛА зазнавали пошкоджень різної ступені
складності, так:
літак Су-24МР зазнав значних пошкоджень лівого двигуна, кіля та стабілізатора через
влучання ракет ПЗРК;
літак Су-25М1 отримав ураження в районі правого внутрішнього закрилка через
влучання ракет ПЗРК;
літак Су-25М1 зазнав пошкоджень правого стабілізатора, руля висоти, кіля, руля
напрямку, правої мотогондоли через застосування по ньому ЗРК.
Більшість існуючих засобів захисту, що встановлено на ЛА ПС ЗС України, морально
і фізично застарілі, розроблені в 1970 – 1980 роках з розрахунком на протидію засобам
протиповітряної оборони (ППО) країн НАТО аналогічних років виготовлення та
малоефективні проти сучасних засобів ППО.
Системами попередження про ракетну атаку для захисту авіації ПС ЗС України від
засобів ППО під час участі в АТО були:
для тактичної авіації: системи попередження про опромінення СПО-15 – всі типи
літаків;
системи попередження про пуск ракети “МАК-УЛ” (тільки на літаках Су-24М);
для транспортної авіації: системи попередження про опромінення СПО-10 (літаки
типу Іл-76МД та Ан-26).
Літаки Ан-24 і Ан-30 не обладнанні системами захисту від засобів ППО.
Практика військових дій в зоні АТО показала, що станція попередження про
опромінення сповіщає льотчика тільки інформацією про опромінення літаком РФ або ЗРК.
Інших типів цілей льотні екіпажі не спостерігали. У всіх випадках апаратура працювала в
штатному режимі – інформація про опромінення РЛС відображалася штатно.
121
ISSN 2706-7386
Як приклад, при застосуванні по літаку Су-25 керованих засобів ураження, були
випадки відсутності індикації про опромінення на СПО. Виходячи з цього, можна зробити
висновок, що частота опромінення не входила в робочий діапазон роботи станції.
Були випадки застосування проти літаків ПС ЗС України ЗРК (“Тор”, “Панцир”),
частота роботи яких не входить до діапазону системи попередження про опромінення
СПО-15С, що призвело до втрати літака Су-24М під час його бойового застосування,
ймовірно ракетою ЗРК “Панцирь-С”.
Необхідно відмітити, що найбільш ефективним комплексом захисту показав себе
БКО-2 літаків Су-24М, Су-24МР. При відображенні інформації про пуски ПЗРК на
індикаторі бойової обстановки інформаційної частини БКО-2, або виявленні в дзеркалах
заднього виду екіпажами літаків пусків виконувались відстріли ППІ-50-3, а при отриманні
інформації про атаки винищувачів ВПС РФ екіпажі виконували відстріл ППР-50-17 з
підсвіткою хмар дипольних відбивачів в задній півсфері з одночасним виконанням
противинищувального маневру.
Аналізуючи наявні у ЗС України засоби протидії КР класів “поверхня – повітря” та
“повітря – повітря”, оснащених ГСН визначено:
існуючі системи попередження про радіолокаційне опромінення (СПО-10, СПО-15)
неспроможні працювати у повному діапазоні частот, на яких працюють сучасні засоби
ураження;
достовірність визначення джерел опромінювання ЛА мала, що призводить до
затримки у прийнятті своєчасних відповідних заходів з недопущення ураження авіаційної
техніки;
відсутня “бібліотека” джерел опромінення та можливість оперативного її
оновлювання;
станція попередження про пуск ракети “МАК-УЛ” має велику площу “сліпих зон”,
низьку чутливість, велику вартість обслуговування [11].
Аналіз найпоширеніших систем захисту ЛА від ракет з ІЧ ГСН. Іспанськими ВПС
обрана система протидії InShield (Рис.2) для оснащення своїх військово-транспортних літаків
Airbus A400M Atlas. Сума першого контракту становила 4 млн. євро. Крім того, у світі цими
системами оснащено більше ніж 400 літаків типу F18, CN235, C295, Gulfstream та
вертольотів типу Super Puma, Cougar, CH47 Chinook, Tiger, NH90 і CH53.
Система Indra InShield попереджає екіпаж про ракетну атаку та наводить на її ГСН
лазерний промінь, який дезорієнтує її роботу та виводить з траєкторії. Система здатна
виявляти та протидіяти одночасно декільком ракетам та миттєво їх знешкоджувати.
Випробування систем проводилось в 2011 році за підтримкою Головного управління з
озброєння (DGA) Франції. Впродовж 20 льотних годин проводилось 130 експериментів з
приблизно 5000 ввімкненями системи. В ході кожного експерименту відпрацьовувалась
протидія одразу декільком типам ПЗРК. Система пройшла сертифікацію на
літаку С-212 [12, 13].
Рис.2. Система протидії InShield, виробництва компанії Indra
122
ISSN 2706-7386
В РФ розроблено комплекс індивідуального захисту “Витебск”, який призначений для
захисту літаків і вертольотів від КР та ПЗРК за рахунок постановки оптичних та
радіоелектронних завад (Рис.3). Поставки у війська почались у 2015 році.
Комплекси встановлені на всіх вертольотах Ка-52. В Сирії ними оснащуються
вертольоти типу Ми-8. 8 жовтня російський вертоліт Ми-8, оснащений комплексом захисту
“Витебск”, був обстріляний з ПЗРК, ракета не влучила, пролетіла повз вертоліт [14, 15].
Рис.3. Комплекс захисту “Вітебськ”
В США за ініціативою Міністерства національної безпеки реалізована програма з

оснащення 1000 цивільних літаків системою захисту від ПЗРК, залучені до цього компанії
Northrop Grumman і BAE Systems отримали по $45 млн. В 2007 році компаніями Northrop
Grumman і BAE Systems обладнано вантажний цивільний літак MD-10 системою
AAQ-24 Nemesis (Рис.4), модернізованою та адаптованою для використання в цивільних
цілях. Система розміщувалась в гондолі з габаритними розмірами 2,36 м × 0,8 м × 0,48 м та
масою 220 кг. Споживча потужність складала 1,8 кВт. Алгоритм роботи полягав у виявленні
ракети, безперервного визначення її координат, ввімкнення і наведення на ГСН ракети
лазеру, який доводив до зриву захвату ракетою цілі. Випробування системи проводилось на
літаках типу MD-11, MD-10 і Boeing 747. Вартість одного комплекту системи, на той час,
складала $1 млн.
Рис.4. Система AAQ-24 Nemesis
123
ISSN 2706-7386
Система AAQ-24(V) Laircm (Рис.5) виробляється компанією Northrop Grumman і є
модифікацією системи AAQ-24 Nemesis. Система AAQ-24(V) Laircm прийнята на озброєння
в США у 2005 році і до 2011 року напрацювала більше одного мільйона льотних годин в
американському та союзному контингентах, більшу частину з яких під час розгортання та
бойових умовах. Система складається з ультрафіолетової (УФ) системи попередження
AAR-54 (до 6 УФ датчиків), станцій подавлення (до трьох), інтерфейсу управління,
процесорів обробки сигналів для виявлення, подавлення та протидії атакуючим ракетам з
ІЧ ГСН. Системою AAQ-24(V) Laircm оснащаються літаки США, Британії, Австралії,
Канади типу C-17, C-130, C-5, C-130J, AC/EC/MC-130J, C-40A Clipper, P8A Poseidon
ASW/ASuW, паливозаправники KC46A та Airbus A330 Voyageur, Tristar, Airbus A400M,
літаки ДРЛВ B737 Wedgetail AEW&C та E3B Awacs.
Корпорація Northrop Grumman Systems Corp отримала контракт на $73 млн. від ВПС
США на виготовлення до грудня 2025 року системи LAIRCM для захисту літаків від ракет з
інфрачервоним наведенням.
Система LAIRCM призначена для захисту великих літаків від ПЗРК. Вона сповіщає
екіпаж про ракетну атаку та направляє модульований лазерний промінь на ракету.
Система включає в себе багатосмуговий лазер і чотири датчики попередження про
ракетну атаку. Система LAIRCM представляє собою модуль, що закріплюється в нижній
частині фюзеляжу та, за необхідності, може бути переставлений з одного літака на
інший [16–18].
Рис.5. Система AAQ-24(V) Laircm
У 2013 році ізраїльська компанія Elbit Systems представила малорозмірну бортову

систему захисту ЛА від ракет з ІЧ ГСН DIRCM (Directional Infra-Red Countermeasure)
mini-MUSIC.
Система сімейства MUSIC (Multi Spectral Infrared Countermeasure) призначена для
захисту середніх, великих літаків та вертольотів (Рис.6).
Рис.6. Система сімейства MUSIC

124
ISSN 2706-7386
C-MUSIC – система для захисту комерційних реактивних літаків (Рис.7).
J-MUSIC – система для захисту військово-транспортних літаків, літаків-заправників,
урядових та пасажирських літаків (Рис.8).
Mini-MUSIC – система для захисту малорозмірних та середніх ЛА (Рис.9).
Рис.7. Система C-MUSIC
Рис.8. Система J-MUSIC Рис.9. Система Mini-MUSIC
У системі MUSIC використовуються технології волоконного лазера та засобів

направленої протидії ракетам з ІЧ ГСН.
Виявлення ракети, що наближається, забезпечує система попередження по ракетну
атаку. Після виявлення відається команда, за якою на ракету направляється тепловий
пристрій супроводження для захвату та супроводження. Після чого вмикається потужний
бортовий лазер, що виводить ракету з ладу засліплюючи її сенсори.
Компанія Elbit Systems має контракти від замовників на оснащення системою
MUSIC як цивільних, так і військових літаків і вертольотів.
Серед них літаки корпорації Boeing – 747, 737, 757, 767 і 777 моделі, а також Airbus
A320.
Ізраїльські системи вже використовуються на американських літаках Lockheed Martin
C-130J Super Hercules, сучасному італо-американському тактичному військово-
транспортному літаку ВПС Італії C-27J Spartan (створеним на базі літака Alenia G.222),
італо-британському вертольоті середньої вантажепідʼємності Agusta Westland AW101, а
також VIP-вертольотах.
Mini-MUSIC Elbit Systems використовують на літаках ВПС Бразилії та інших
латиноамериканських країн.
У 2017 році Ізраїльська компанія Elbit Systems отримала від НATO замовлення на
постачання систем J-MUSIC для захисту транспортних літаків та літаків-заправників класу
Airbus A330. Контракт на $46 млн. розраховувався на 4 роки.
І вже 19.06.2019 року НАТО, Airbus і Elbit Systems завершили інтеграцію J-MUSIC з
літаком A330 MRTT (програма MMF). На аеродромі Хетафе (Мадрид) були проведені
успішні випробування, які підтвердили високі показники J-MUSIC щодо відбиття атаки з
різних напрямків (у тому числі одночасних) та на різних висотах. Програма MMF загальна
для Бельгії, Люксембургу, Голландії та Норвегії. В її рамках закуповуються 8 літаків
A330 MRTT.
125
ISSN 2706-7386
Загалом тільки за перші 10 місяців 2017 року прибутки компанії Elbit Systems від
продажу J-MUSIC склали $252 млн.
У 2019 компанія Elbit Systems отримала контракт на $73 млн. на постачання системи
J-MUSIC для A400M ВВС Німеччини.
У 2020 році компанія Elbit Systems виграла ряд тендерів на постачання систем
сімейства MUSIC деяким країнам в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні на суму близько $136
млн.
Загальна вартість продажу систем сімейства MUSIC з моменту створення становить
близько $720 млн.
Слід зазначити, що основним способом захисту від ракет з ІЧ ГСН є відстріл хибних
цілей. Однак удосконалення ГСН зменшує ефективність подібних засобів протидії. Так, на
Stinger-POST (Passive Optical Seeker Technique, ракета FIM-92B) була застосована
завадостійка ІЧ/УФ ГСН, що оснащена спареним двухдіапазонним приймачем
випромінювання (перший працює в середньому ІЧ діапазоні спектру, другий у ближньому
УФ діапазоні спектру), а цифровий процесор ракети зменшував ймовірність відхилення
ракети на теплові пастки.
Але, навіть за наявності ефективних теплових пасток, їх застосування небезпечне
для цивільних ЛА, або військових ЛА, що злітають з цивільних аеродромів. Відстріл
пасток на малій висоті (зліт/посадка) через наявність великої кількості авіаційного палива
та масел може призвести до пожежі на аеродромі чи в прилеглих міських кварталах.
В той же час застосування DIRCM безпечне для протидії ракетам з ІЧ ГСН,
потужність лазеру недостатня для виникнення пожежі на землі [9, 19–22].
ЗС США закуповують нові системи захисту ЛА від ракет з ІЧ ГСН для винищувачів
F-16 Viper (Рис.10). Система буде розміщуватись на опорі пілона під крилом літака в якому
будуть розміщені датчики попередження про ракетну атаку, система викиду хибних ІЧ-цілей
та система радіоелектронної боротьби (РЕБ). На закупівлю цих систем вже виділено $17 млн.
Згідно офіційної заяви Пентагону від 05.05.2020 року, повний контракт може діяти до
2030 року та сягнути $461,6 млн. Однак, ні ВПС США, ні компанія Elbit Systems не
повідомили про остаточний варіант конфігурації системи. Розглядається питання щодо
залучення до проєкту датського оборонного підрядника Terma, щоб використовувати його
розробку – опору пілона (PIDSU).
Рис.10. Системи захисту ЛА від ракет з ІЧ ГСН для винищувачів F-16 Viper
В січні 2020 року компанія Terma заявила про отримання контракту на суму
$461,6 млн. на постачання даної продукції в ВПС США для використання в резервах ВПС та
Національної повітряної гвардії. Датська компанія пропонує PIDSU в якості оболонки, в яку
замовник може інтегрувати свій варіант систем захисту ЛА.
Компанія Terma вже поставила пілони Pylon Integrated Dispensing System Plus (PIDS +)
та Electronic Combat Integrated Pylon System Plus (ECIPS +) для ВПС Бельгії, Данії,
Нідерландів і Норвегії для встановлення на літаки F-16. На кожний пілон передбачено
встановлення:
системи попередження про ракетну атаку AN/AAR-60 з 3-ма УФ датчиками (PIDS + і
ECIPS +);
система викиду хибних цілей (PIDS +);
станція радіоелектронного подавлення AN/ALQ-162 (V) 6 від Northrop Grumman
(PIDS + і ECIPS +);
система керування бойовими діями AN/ALQ-213 (PIDS + і ECIPS +).
126
ISSN 2706-7386
Винищувачі F-16 Viper, скоріш за все, будуть оснащені одним пілоном PIDS + і одним
пілоном ECIPS +, що забезпечить поєднання найбільш ефективних контрзаходів із захисту
літака.
Системами попередження про ракетну атаку оснащуються всі бойові літаки
четвертого покоління. Нова модель літака F-15SA Eagle Саудівської Аравії оснащена
системою попередження про ракетну атаку з ІЧ датчиками (Рис.11), що направлені в усі
сторони для сферичного охоплення [23, 24].
Рис.11. Система попередження про ракетну атаку з ІЧ датчиками на літаку F-15SA Eagle
Головні висновки, приклади та перспективи використання результатів

дослідження:
1. Аналізуючи наявні у ЗС України засоби протидії КР класів “поверхня – повітря” та
“повітря – повітря”, оснащених ГСН визначено:
існуючі системи попередження про радіолокаційне опромінення (СПО-10, СПО-15)
неспроможні працювати у повному діапазоні частот, на яких працюють сучасні засоби
ураження;
достовірність визначення джерел опромінювання ЛА мала, що призводить до
затримки у прийнятті своєчасних відповідних заходів з недопущення ураження авіаційної
техніки;
відсутня “бібліотека” джерел опромінення та можливість оперативного її оновлення;
станція попередження про пуск ракети “МАК-УЛ” має велику площу “сліпих зон”,
низьку чутливість та велику вартість обслуговування.
2. На теперішній час найсучаснішими системами попередження про ракетну атаку
(системами виявлення пуску ракет) є системи, що оснащені УФ датчиками. УФ датчики
попередження про пуск ракети виробляються в США, ФРН, Ізраїлі (по ліцензії США) та
ПАР. Також проводиться робота щодо їх створення і в РФ.
3. Інтеграція станцій попередження про ракетну атаку, оснащених УФ або ІЧ
датчиками, у систему інформаційного керування захистом ЛА, забезпечить підвищення його
рівня захищеності не лише за рахунок індикації про ракетну атаку, але і шляхом
використання засобів протидії.
4. Ультрафіолетові сенсори, що є основним в УФ датчиках, в Україні не
виробляються, їх виробництво є критичною технологією, яку на даний час Україні не
поставляють. Враховуючи відсутність цих технологій та нагальну потребу в захисті ЛА,
альтернативою можуть бути безматричні радіолокаційні датчики виявлення пуску ракет, які
розпочали розробляти деякі українські підприємства. Матриця забезпечує високу точність
визначення координат атакуючої ракети. При застосуванні їх спільно з наявними засобами
протидії, таких як станції оптико-електронного подавлення, комбіновані пристрої викиду
завад, екранно-вихлопні пристрої (для вертольотів) та станцій активних завад, захист ЛА
буде значно ефективніший, ніж зараз.
1. Фиолентов А. Авиационные станции предупреждения о ракетной атаке / А. Фиолентов

// Зарубежное военное обозрение. – 2002. – Вып. № 2. – С. 33–39.
127
ISSN 2706-7386
2. Man-Portable Air-Defense Systems: A Persistent and Potent Threat [Електронний ресурс].
– Режим доступу: worldvife.stratfor.com.
3. Список авиационных потерь сил коалиции в Иракской войне [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://ru.wikipedia.org.
4. Список авиационных потерь международной коалиции в Афганистане [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org.
5. США потеряли в Сирии 1 истребитель, Россия – 13 самолетов и вертолетов
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: svpressa.ru.
6. Система защиты самолѐтов от переносных зенитных ракетных комплексов MANTA
(2012) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://factmil.com.
7. В борьбе за безопасность гражданской авиации [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://aviapanorama.narod.ru.
8. Шарапов В. Как спасти пассажиров авиалайнера от ПЗРК / В. Шарапов //
Аэрокосмическое обозрение . – 2015. – Вып. № 2. – С. 44–53.
9. “Эльбит” выиграла тендеры на поставку “Маген Ракия” на 136 млн долларов
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://oleggranovsky.livejournal.com.
10. Подсистема Су-24М, которая не сработала в момент турецкой атаки – Л-082 “Мак-
УЛ” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ak-12.livejournal.com.
11. Скоренький П.Є. Аналіз стану систем захисту літальних апаратів Повітряних Сил
Збройних Сил України // Розвиток, бойове застосування та озброєння авіації. Наука і техніка
Повітряних Сил Збройних Сил України. – Харків: ХНУПС, 2017. – Вип. № 2(27). – С. 49–51.
12. “Индра” – защита от ПЗРК [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://forum.
militaryparitet.com.
13. Indra will protect the Spanish Airforce A400M fleet with its inShield DIRCM system
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://indracompany.com.
14. “Грач” защищенный [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://rg.ru.
15. Авиационный комплекс индивидуальной защиты “ВИТЕБСК” [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://bastion-karpenko.ru.
16. ПЗРК и защита от них – противостояние обостряется [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://arms-expo.ru .
17. Системы защиты транспортной авиации [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://topwar.ru.
18. Система laircm для ВВС США [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://militaryarms.ru.
19. Ле Бурже: Elbit Systems, MUSIC – защита самолетов от ракет [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://texnomaniya.ru.
20. J-Music DIRCM [Електронний ресурс]. – Режим доступу: cyclowiki.org.
21. Elbit поставит комплекс J-Music для самолетов NATO [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://itbusinessweek.com.
22. Германия купит израильскую систему защиты самолетов от ПЗРК [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://mignews.com.
23. Air Force F-16s Are Getting Pylons With Built-In Missile Warning Sensors And
Countermeasures [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://thedrive.com.
24. F-16 США обладнають новими протиракетними системами [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://mil.in.ua.
Пінчук Андрій Миколайович Andriy Pinchuk

начальник лабораторії Державного науково- Chief of Laboratory of State Scientific
сертифікації озброєння та військової техніки, Equipment Testing and Certification,
Чернігів, Україна Chernihiv, Ukraine
+38067-430-18-36 +38067-430-18-36
128
ISSN 2706-7386
Гарбуз Микола Іванович Mykola Garbuz
https://orcid.org/0000-0003-3301-6327 +38093-60-10-558
+38093-60-10-558
Зелений Павло Віталійович Pavlo Zeleny
https://orcid.org/0000-0001-6403-5841
Гарнець Даниїл Павлович Danyil Harnets
офіцер відділу планування логістичного Officer of the Logistics Support planning
забезпечення управління логістики штабу department of Headquarter Logistics of the Air
Командування Повітряних Сил Збройних Сил Force Command of Armed forces of Ukraine,
України, Вінниця, Україна Vinnitsa, Ukraine
+38097-156-11-29 +38097-156-11-29
Іванов Дмитро Анатолійович Dmytro Ivanov
cтарший офіцер інформаційно-аналітичного Senior Officer of Section of The Information
відділу управління військової частини And Analytical Department of The Military
А4583, Чернігів, Україна Unit А4583, Chernihiv, Ukraine
1demo@ukr.net 1demo@ukr.net
+38-050-180-19-04 +38-050-180-19-04
ANALYSIS OF EXPERIENCE IN THE APPLICATION OF MISSILE LAUNCH DETECTION SYSTEMS
A Pinchuk, M Garbuz, P Zeleny, D Harnets and D Ivanov
Analysis of combat losses of aircraft in local armed conflicts in recent decades shows that most cases of
aircraft hits are related to the impact of guided surface-to-air and air-to-air missiles equipped with homing warheads.
The use of modern guided missiles equipped with homing warheads is one of the main threats to aircraft of
various types. This is due to the fact that modern guided missiles are characterized by high speed, maneuverability,
accuracy of aiming and difficulty of detection.
Solving the problem of protecting aircraft from guided missiles consists of several stages: detection of missile
launch; confirmation that the detected missile is heading directly toward the protected object; missile identification and
decision-making on the most effective countermeasure system employment.
At present, there are no missile launch detection systems that guarantee a 100% probability of threat
detection, but an analysis of aviation combat losses in local armed conflicts in recent decades convincingly shows that
the number of combat losses of aircraft equipped with such systems is much lower than those in which missile launch
detection is carried out visually. For example, most of the Soviet Union's losses during the war in Afghanistan and the
United States‟ losses during Operation “Desert Storm” in Iraq were related to the use of portable anti-aircraft missile
systems, which missiles were equipped with infrared homing warheads. Realizing the scale of the threat posed by such
missiles, most of the world's leading countries have significantly increased the expenses on development new or
improvement existing countermeasures. As a result, the aggregate losses of coalition forces in Iraq, Afghanistan and
Syria since 2001 clearly suggest that these costs have paid off, with losses from the use of portable anti-aircraft missile
systems significantly reduced, while the total number of combat sorties increased.
Therefore, in the face of all the challenges and threats posed to Ukraine due to the aggressive actions of the
Russian Federation, conducting research in the interests of aviation of the Armed Forces of Ukraine to improve the
effectiveness of missile detection systems for ensuring timely detection of threats, warning of aircraft crew and
activation in the automatic mode the means of countermeasures is as relevant as ever.
Keywords: aircraft, countermeasures, portable anti- aircraft missile systems, guided missiles, infrared homing
head, rocket launch.
129
ISSN 2706-7386
УДК 355.02 (477)(045) DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.15
Сурков О.О., Лобанов А.А. Національний університет оборони України імені Івана
Черняховського
РОЗРОБЛЕННЯ ЦІЛІСНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ

РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ СПРОМОЖНОСТЕЙ
За результатами дослідження здійснено постановку науково-прикладної проблеми, висунення гіпотези

(багатофакторної) та визначено часткові наукові завдання із розроблення цілісної методології стратегічного
планування розвитку Збройних Сил України на основі спроможностей.
Актуальність дослідження зумовлена виникненням нових проблем у сфері оборони та військового
будівництва, зниженням об‟єктивності прийняття стратегічних рішень щодо визначення та коригування
стратегії розвитку Збройних Сил на довгострокову перспективу і результативності стратегічного
планування розвитку Збройних Сил у цілому через впровадження в силах оборони методології планування на
основі спроможностей.
Проаналізовано вимоги сучасних нормативно-правових актів України щодо впровадження в силах
оборони планування на основі спроможностей, функції Міністерства оборони України та Генерального штабу
Збройних Сил України, а також завдання Міжвідомчої робочої групи з питань проведення оборонного огляду
(тимчасового допоміжного органу Міністерства оборони України).
Досліджено причини виникнення проблем у будівництві та розвитку Збройних Сил, а також виявлено
протиріччя у визначенні та коригуванні стратегії розвитку спроможностей Збройних Сил на довгострокову
перспективу. Розмежовано стратегічне планування розвитку Збройних Сил та оборонне планування за метою,
результатами та відповідальністю між суб‟єктами планування.
Науково-прикладна проблема полягає у необхідності розроблення концепції стратегічного планування
розвитку Збройних Сил України на основі спроможностей, сукупності спеціальних методів, методик і підходів
для визначення та коригування стратегії розвитку спроможностей Збройних Сил на довгострокову
перспективу. Висунуто гіпотезу дослідження (багатофакторну) щодо умов досягнення результативності
стратегічного планування розвитку Збройних Сил України на основі спроможностей та визначено часткові
наукові завдання, яким буде присвячено подальше дослідження.
Ключові слова: методологія, стратегічне планування, оборонне планування, стратегія

розвитку, Збройні Сили, спроможності, результативність, об‟єктивність.
Постановка проблеми. З огляду на нестабільність майбутнього безпекового

середовища, необхідність відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та
потенційних загроз, а також реалізації стратегічного курсу України на європейську та
євроатлантичну інтеграцію, Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних
Сил України зобов’язані приділяти особливу увагу прийняттю раціональних стратегічних
рішень у ході стратегічного управління. Це стосується як стратегічного планування
застосування, так і розвитку Збройних Сил та інших складових сил оборони, зокрема
визначення та коригування стратегії розвитку Збройних Сил на довгострокову перспективу.
Через наявність нових вимог у нормативно-правових актах України щодо
впровадження оборонного планування на основі спроможностей за досвідом держав – членів
НАТО, внесення змін у систему документів довгострокового планування і порядок їх
розроблення, а також недостатні знання методології стратегічного планування розвитку
Збройних Сил на основі спроможностей виникли проблеми у процесі планування розвитку
Збройних Сил та інших складових сил оборони на основі спроможностей. За результатами
вивчення досвіду проведення оборонної реформи в Україні, а також оборонних оглядів у
2014–2015 та 2019 роках до таких проблем можна віднести:
зниження об’єктивності прийняття стратегічних рішень через наявність і
використання переважно експертних методів стратегічного аналізу та обмеженість
необхідного часу на визначення і коригування стратегії розвитку спроможностей Збройних
Сил на довгострокову перспективу в ході оборонного огляду;
© Сурков О.О., Лобанов А.А., 2021
130
ISSN 2706-7386
зниження результативності стратегічного планування розвитку Збройних Сил у
цілому через недостатню обізнаність запровадженої методології оборонного планування на
основі спроможностей;
невідповідність вітчизняної теорії будівництва Збройних Сил для інформаційно-
аналітичної підтримки виконання сучасних практичних завдань суб’єктами оборонного
планування.
Актуальність дослідження. Перехід за досвідом держав – членів НАТО до
формування стратегічних документів, планування розвитку Збройних Сил та інших
складових сил оборони на основі спроможностей, вимагає вдосконалення вітчизняної теорії
будівництва Збройних Сил, вироблення і систематизації нових наукових знань для
забезпечення практики.
Головною причиною проблем у практиці будівництва Збройних Сил на сьогодні є
недостатня результативність планування на основі спроможностей, зокрема стратегічних і
програмних документів із реформування та розвитку Збройних Сил у контексті існуючих
викликів і загроз воєнного характеру та отриманих науко-прикладних результатів.
Зв’язок авторського доробку із важливими науковими та практичними
завданнями. Дослідження проводиться згідно з планами наукової та науково-технічної
діяльності Національного університету оборони України імені Івана Черняховського,
доручень Міністра оборони України та замовлень Департаменту воєнної політики та
стратегічного планування МО України з метою реалізації одержаних результатів в практику.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вирішення проблем зі стратегічного та
оборонного планування, визначення напрямів розвитку Збройних Сил на довгострокову
перспективу, проведення оборонної реформи та оборонного огляду розглядалося з різних
точок зору в працях [1–14]. Причинами невирішеності проблем у практиці та теорії
будівництва ЗС України авторами визначалися:
непослідовна та неефективна воєнна політика держави;
недостатній рівень фінансування Збройних Сил;
безсистемність у прийнятті стратегічних рішень із розвитку Збройних Сил;
впровадження в силах оборони нового для України планування на основі
спроможностей;
низька дієвість стратегічних і програмних документів із реформування та розвитку
Збройних Сил у контексті існуючих викликів і загроз воєнного характеру та отриманих
наукових результатів.
Так, у праці [1] проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід оборонного
планування з урахуванням потреб реформування сектору безпеки та оборони України.
Визначено особливості оборонного планування на основі спроможностей та перспективи
його впровадження у процес розвитку сил оборони держави, детально розглянуто зміст
етапів і результатів оборонного планування на основі спроможностей, а також наголошено
на необхідності виконання перспективних науково-дослідних робіт для вирішення
актуальних проблем оборонного планування.
У статті [2] проаналізовано наявні наукові та організаційно-правові підходи до
стратегічного планування розвитку спроможностей військ (сил) у секторі безпеки та оборони
України. Наголошено на відсутності належних науково-методичних підходів до оцінювання
спроможностей Збройних Сил, які необхідно підтримувати, нарощувати чи формувати.
У праці [3] на основі аналізу досвіду і стану системи оборонного планування в Україні
наведено погляди на перспективи розвитку єдиної системи планування у Збройних Силах
України. Зазначено, що жодна з реалізованих стратегій не виявилася результативною, тому
ЗС України опинилися у скрутному становищі під час мобілізаційного розгортання для
проведення антитерористичної операції.
У підручнику [4] розглянуто теоретичні і практичні питання стратегічного
управління, його сутність та переваги, основні інструменти реалізації стратегії. Наведено
131
ISSN 2706-7386
особливості здійснення стратегічного управління на центральному і місцевому рівнях,
оперативного управління та аналітичного забезпечення процесу стратегічного управління,
проте у сфері оборони та військового будівництва України цей вид планування не
відокремлено від оборонного планування.
У монографії [5] розглянуто теоретичні та практичні підходи до вирішення сучасних
проблем розвитку сил безпеки й оборони України та їх спроможностей, окреслено шляхи
визначення їх оптимальних моделей та конструкцій. Аналіз наявних методологічних та
правових основ, зокрема категорійно-понятійного апарату, вказує на існуючі проблеми, а
також відсутність цілісної методології стратегічного планування розвитку ЗС України на
основі спроможностей.
У статті [6] розглянуто варіанти сучасних підходів до впровадження в ході оборонної
реформи в Україні оперативних стандартів, прийнятих в арміях держав – членів НАТО.
Проаналізовано стратегічні цілі оборонної реформи та наголошено на необхідності
розроблення методики визначення цілей оборонної реформи в Україні і способів її реалізації.
У монографії [7] висвітлено досвід проведення оборонного огляду у 2014–2015 роках
у Міністерстві оборони і ЗС України, надано методичні та практичні рекомендації для
проведення оборонного огляду сил оборони у 2019 році і розроблення за його результатами
першої у новітній історії України Стратегії воєнної безпеки для ефективнішої протидії
агресору в гібридній війні. Зазначено, що МО України рекомендує застосовувати експертні
(суб’єктивні) методи стратегічного аналізу (Delphi Technique, РЕSТ, SWОТ, Gар Аnalysis,
Risk Рrоfiling).
У статті [8] поглиблено проаналізовано ключові положення процесу оборонного
планування НАТО, ідентифіковано упущення та обмеження, а також обґрунтовано
пропозиції щодо подальшого розвитку системи оборонного планування в Україні.
Наголошено на необхідності внесення змін до нормативно-правових актів України і
відомчих нормативних документів в частині продовження термінів середньострокового
планування до 19 років. Водночас у статті не визначено стратегію розвитку Збройних Сил на
довгострокову перспективу.
У монографії [9] викладено новітні підходи до впровадження у МО України,
ЗС України та інших складових сил оборони системного підходу до оборонного
менеджменту для вдосконалення оборонної реформи та наближення до стандартів НАТО,
надано методичні та практичні рекомендації, наведено витяги із законодавчих та інших
нормативно-правових актів України. Проте викладений системний підхід до оборонного
менеджменту як інструменту оборонної реформи, є описовим і не дає змоги застосовувати на
практиці науково-методичний апарат для оцінювання ефекту стратегії розвитку
спроможностей військ (сил) на стан готовності і спроможностей ЗС України виконувати у
майбутньому дії за ймовірними сценаріями їх застосування, а також оцінювати
результативність оборонної реформи в цілому.
У статті [10] розглянуто підходи до впровадження в Україні передового досвіду
держав – членів НАТО з питань оборонного планування, що ґрунтується на спроможностях
військ (сил), втілення яких у життя сприятиме ефективнішому розвитку ЗС України та інших
складових сил оборони і функціонуванню їх у сучасних умовах. Зазначено, що нині науково-
методичні підходи до оборонного планування, які ґрунтуються на спроможностях військ
(сил), потребують осучаснення, наближення до потреб сьогодення, принципів і стандартів,
прийнятих у НАТО, а це потребує відповідного дослідження.
У статті [11] розглянуто проблеми обґрунтування рішень у системі забезпечення
воєнної безпеки держави та запропоновано механізм і технологію визначення цільової
функції як комплексного критерію оцінювання ступеня реалізації національних інтересів у
сфері воєнної безпеки. Зазначено, що питанням вивчення теоретичної сутності прийняття
стратегічних рішень у системі забезпечення воєнної безпеки держави у закордонних та
вітчизняних наукових працях не приділено достатньої уваги.
132
ISSN 2706-7386
У праці [12] проведено структурно-змістовий аналіз методичних та інших
регламентуючих документів щодо оборонного планування в Україні на основі
спроможностей, окреслено сучасні проблеми оборонного планування, пов’язані зі змістовою
невизначеністю законодавства України, понятійного апарату, чинного Каталогу
спроможностей сил оборони тощо. Встановлено, що загальний обсяг усієї чинної офіційної
документації з оборонного планування на основі спроможностей в Україні не перевищує
250 сторінок, відповідно у регламентуючій документації тільки позначено аспекти
оборонного планування та стисло їх охарактеризовано, але не наведено вичерпної
інструктивної інформації. Також виявлено протиріччя, що характеризується, з одного боку,
змістовною невизначеністю, а з іншого – майже повною відсутністю нормативно-правової
регламентації відносин у цій сфері.
У статті [13] окреслено підходи до формування сучасної моделі управління процесами
оборонного планування, наближення їх до сучасних потреб Збройних Сил, а також
принципів і стандартів, прийнятих в арміях розвинутих держав – членів НАТО,
запропоновано варіант алгоритму управління процесами оборонного планування.
Підсумовано, що планування розвитку та застосування ЗС України на сучасному етапі
потребує істотного вдосконалення, посилення оборонного менеджменту, зокрема управління
його процесами, приведення їх до сучасних потреб та світового досвіду, передусім до
принципів і стандартів, прийнятих в арміях держав – членів НАТО.
У статті [14] наведено результати оборонної реформи в Україні (за 2016–2020 роки),
проаналізовано рівень досягнення її визначених стратегічних цілей, а також окреслено
шляхи продовження реформ на засадах принципів і стандартів НАТО. Наголошено на
необхідності уточнення повноважень, функцій і завдань відповідних органів військового
управління та їх посадових осіб у вітчизняному законодавстві для завершення трансформації
системи управління Збройними Силами. Проте не приділено уваги сучасним проблемам
вітчизняної теорії будівництва та розвитку Збройних Сил через впровадження в силах
оборони методології планування на основі спроможностей.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проведений аналіз
наукових праць [1–14], а також інших досліджень закритого характеру із розроблення
вітчизняних методологічних основ для практичних потреб, зокрема спеціальних методів,
методик та підходів, свідчить про неможливість їх використання для оцінювання
результативності варіантів стратегії розвитку спроможностей ЗС України на довгострокову
перспективу, а також стратегічного планування (далі – СП) розвитку ЗС України на основі
спроможностей в цілому.
Розроблені методологічні основи у наявному вигляді є розрізненими за предметом та
метою дослідження, не дозволяють вирішувати сучасні проблеми зі СП розвитку ЗС України
на основі спроможностей, але взяті до уваги для вироблення нових наукових знань.
Мета статті полягає у формалізації науково-прикладної проблеми, висунення
гіпотези та визначенні часткових наукових завдань із розроблення цілісної методології
стратегічного планування розвитку Збройних Сил на основі спроможностей.
Викладення основного матеріалу. Для формування та реалізації державної політики
у сферах оборони та військового будівництва вагоме значення мають норми законів та
вимоги інших нормативно-правових актів, які фактично є стратегічними документами
держави.
Нормативно-правові акти також встановлюють процеси, процедури, правила
прийняття стратегічних рішень Міністерством оборони та Генеральним штабом Збройних
Сил, їх функції, основні завдання тощо. До їх функцій, зокрема, належать визначення засад
воєнної політики, організація та здійснення оборонного планування, стратегічне планування
застосування та розвитку ЗС України, їх технічне оснащення, підготовка та всебічне
забезпечення [15].
133
ISSN 2706-7386
Для порівняльного аналізу вимог сучасних нормативно-правових актів України щодо
організації та здійснення планування розвитку Збройних Сил на основі спроможностей у
ході дослідження обрано:
Закон України “Про національну безпеку України” [15];
Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони
України” від 16 травня 2019 року “Про організацію планування в секторі безпеки і оборони
України” [16];
Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення
оборонного огляду Міністерством оборони” [17];
наказ МО України “Про утворення Міжвідомчої робочої групи з питань проведення
оборонного огляду” [18];
наказ МО України “Про затвердження Порядку організації та здійснення оборонного
планування в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та інших складових
сил оборони” [19].
Законом України від 21 червня 2018 року [15] визначено функції Міністерства
оборони та Генерального штабу у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у
мирний час та особливий період. Зокрема, Міністр оборони України відповідає за
формування державної політики у сфері оборони, оборонне планування, програмний та
ресурсний менеджмент, військову кадрову політику, ефективне та належне використання
оборонних ресурсів, всебічне забезпечення життєдіяльності, функціонування, розвитку та
застосування ЗС України.
Начальник Генерального штабу ЗС України відповідає, зокрема, за стратегічне
планування, застосування та розвитку ЗС України, їх технічне оснащення, підготовку і
всебічне забезпечення.
Для оцінювання стану і готовності сил оборони до виконання завдань з оборони
України, стану їх кадрового, фінансового, матеріально-технічного та інших видів
забезпечення передбачено проведення оборонного огляду (комплексного огляду сектору
безпеки і оборони), який є процедурою (часткою) оборонного планування [14].
Указом Президента України від 16 травня 2019 року [16] щодо проведення
оборонного огляду МО України визначено:
впродовж чотирьох місяців (до 30 вересня 2019 року) подати Секретареві Ради
національної безпеки і оборони України та Національному інституту стратегічних
досліджень інформацію про досягнення стратегічних цілей за результатами проведених
заходів реформування Збройних Сил та оцінку стану Збройних Сил (мета оборонного
огляду);
у тримісячний строк після завершення оборонного огляду подати в установленому
порядку до Ради національної безпеки і оборони України звіт про результати його
проведення;
у шестимісячний строк після затвердження нової Стратегії національної безпеки
України та за результатами проведення оборонного огляду подати в установленому порядку
на розгляд Ради національної безпеки і оборони України проєкт Стратегії воєнної безпеки
України.
Національному інституту стратегічних досліджень встановлено організувати
опрацювання протягом чотирьох місяців (до 30 вересня 2019 року) методики проведення
комплексного огляду сектору безпеки і оборони та надати МО України науково-методичну
допомогу у проведенні оборонного огляду [15].
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року [17] затверджено
Порядок проведення оборонного огляду МО України. Для проведення заходів оборонного
огляду за рішенням Міністра оборони створюють Міжвідомчу робочу групу з питань
проведення оборонного огляду на чолі з першим заступником Міністра оборони. До складу
Міжвідомчої робочої групи входять представники (на рівні перших заступників або
134
ISSN 2706-7386
заступників керівників) Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних Сил, інших
складових сил оборони, за згодою (необов’язково) – представники Національного інституту
стратегічних досліджень, які мають надавати науково-методичну допомогу, державного
концерну “Укроборонпром”, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, інших
державних органів та іноземні експерти.
Проведення оборонного огляду має ґрунтуватися на таких принципах [17]:
об’єктивності;
системності заходів оборонного огляду;
колегіальності прийняття рішень за результатами його проведення;
узгодженості заходів оборонного огляду із заходами стратегічного планування
застосування Збройних Сил та інших складових сил оборони;
наукової обґрунтованості;
оборонної достатності.
Як спроможність (оперативну, бойову, спеціальну) прийнято розуміти здатність
органів військового управління, з’єднань, військових частин, військових навчальних
закладів, установ та організацій Збройних Сил або сукупності сил і засобів сил оборони
виконувати певні завдання (забезпечувати реалізацію визначених військових цілей) за
певних умов, ресурсного забезпечення та відповідно до встановлених стандартів [17].
Одним із завдань Міжвідомчої робочої групи з питань проведення оборонного огляду
є визначення стратегії розбудови сил оборони, критеріїв досягнення їх необхідних
спроможностей, а також стратегічних (оперативних) цілей розвитку. При цьому мета
оборонного огляду згідно з нормативно-правовими актами [15–17] полягає лише в
оцінюванні стану і готовності Збройних Сил та інших складових сил оборони до виконання
завдань з оборони держави, стану їх всебічного забезпечення, а також наявних
спроможностей щодо ефективного реагування на виклики і загрози у воєнній сфері.
Наказом МО України від 18 березня 2019 року [18] утворено Міжвідомчу робочу
групи з питань проведення оборонного огляду, яка є тимчасовим допоміжним органом
МО України. Згідно з Указом Президента України [16] Національний інститут стратегічних
досліджень має опрацювати методику та надати МО України науково-методичну допомогу у
проведенні оборонного огляду. Однак згідно з наказом МО України [18] вже Міжвідомча
робоча група має визначити єдині методологічні основи (підходи) до виконання завдань
(заходів) оборонного огляду.
Наказом МО України від 22 грудня 2020 року [19] затверджено Порядок організації та
здійснення оборонного планування в МО України, ЗС України та інших складових сил
оборони. У Порядку визначено послідовність дій під час організації процесу та виконання
процедур оборонного планування в силах оборони, понятійний апарат, основні завдання,
повноваження суб’єктів планування, вихідні дані для оборонного планування тощо.
У процесі оборонного планування прийнято враховувати основні характеристики,
зміст процесу оборонного планування у державах – членах НАТО і вимоги законодавства
України, тобто визначати пріоритети і напрями розвитку сил оборони, визначати завдання з
розвитку, імплементувати завдання розвитку, оцінювати результати тощо.
Суб’єктами оборонного планування визначено структурні підрозділи МО України,
апарат Головнокомандувача Збройних Сил, Генеральний штаб ЗС України, командування
видів, окремих родів військ (сил) та інші органи управління складових сил оборони [19].
Структурні підрозділи МО України в межах компетенції мають постійно виконувати
такі основні завдання з питань оборонного планування:
готувати пропозиції до основних документів щодо формування та реалізації
державної політики з питань національної безпеки і оборони;
визначати пріоритети, основні напрями розвитку Збройних Сил та інших складових
сил оборони;
розробляти Стратегію воєнної безпеки України і Стратегічний оборонний бюлетень
135
ISSN 2706-7386
України тощо.
Апарат Головнокомандувача Збройних Сил, Генеральний штаб, інші органи
військового управління Збройних Сил, органи управління інших складових сил оборони в
межах компетенції мають виконувати основні завдання з питань оборонного планування,
зокрема [19]:
обґрунтовувати напрями розвитку Збройних Сил, інших складових сил оборони на
довгострокову перспективу;
розробляти і вести Єдиний перелік (Каталог) спроможностей Міністерства оборони
України, Збройних Сил України та інших складових сил оборони (далі – Каталог
спроможностей сил оборони);
організовувати і проводити заходи оборонного планування у Збройних Силах.
Міжвідомча робоча група з питань проведення оборонного огляду, яка є тимчасовим
допоміжним органом МО України, також має визначати стратегію розбудови сил оборони,
критерії досягнення їх необхідних спроможностей і стратегічні (оперативні) цілі їх
розвитку [17].
Іншими постійними функціями МО України і Генерального штабу ЗС України є
організація та розроблення Каталогу спроможностей сил оборони [18], також це є завданням
Міжвідомчої робочої групи [15].
Щоб полегшити аналіз, оцінювання, планування застосування і розвитку ЗС України
та інших складових сил оборони, їх спроможності зведено у вісім функціональних груп:
“урядування в оборонній сфері”; “планування розвитку та забезпечення готовності військ
(сил)”; “командування та управління”; “розвідка”; “застосування”; “забезпечення”; “зв’язок та
інформаційні системи”; “захист та живучість” [20].
Структурний підрозділ апарату МО України, на який покладено функції визначення
засад воєнної політики і стратегічного планування, відповідає за організацію розроблення
функціональних груп спроможностей, організацію взаємодії з іншими складовими сил
оборони щодо надання пропозицій до функціональних груп спроможностей і Каталогу
спроможностей сил оборони, організацію проведення огляду спроможностей за
функціональними групами.
Структурний підрозділ Генерального штабу, на який покладено функції з організації і
контролю за проведенням заходів оборонного планування, спрямованих на розвиток
спроможностей Збройних Сил, також відповідає за організацію розроблення Каталогу
спроможностей сил оборони, визначення вимог до його структури та опису спроможностей,
координацію розроблення функціональних груп спроможностей та Каталогу спроможностей
сил оборони в частині, що стосується Збройних Сил.
Міжвідомча робоча група з питань проведення оборонного огляду (тимчасовий
допоміжний орган МО України) також забезпечує формування Каталогу спроможностей сил
оборони протягом обмеженого часу, затвердженого Міністром оборони України.
У ході дослідження формування та використання Каталогу спроможностей сил
оборони було виявлено ряд істотних недоліків у його логічно-ієрархічній побудові,
відсутність дієвого механізму формування та додавання нових спроможностей тощо. За
результатами дослідження розроблено методику формування та корегування Каталогу
спроможностей сил оборони із використанням кластерного аналізу та розробленої
деревоподібної системи основних показників, що характеризують групи та підгрупи
(кластери) [21].
Інші виявлені недоліки та проблеми у плануванні розвитку ЗС України на основі
спроможностей, а також шляхи їх вирішення висвітлено у працях [22–23].
За результатами дослідження проблем СП розвитку ЗС України підсумовано, що
стратегічне планування є складовою державного стратегічного планування і прогнозування у
сферах національної безпеки та оборони (Рис.1).
136
ISSN 2706-7386
Рис.1. Складові державного стратегічного планування і прогнозування

у сферах національної безпеки та оборони
Як СП розвитку ЗС України пропонуємо розуміти функцію військового будівництва,

яку організовують та здійснюють МО України і Генеральний штаб ЗС України з метою
визначення та коригування стратегії розвитку Збройних Сил на довгострокову перспективу
(понад п’ять років).
Відмінність СП розвитку ЗС України від оборонного планування (ОП) полягає в
наступному:
мета СП розвитку ЗС України – визначення та коригування стратегії розвитку
Збройних Сил на довгострокову перспективу (понад п’ять років);
мета ОП – планування реалізації обраної стратегії розвитку Збройних Сил, визначення
завдань і заходів зі строками виконання, виконавців для досягнення стратегічних цілей і мети
обраної стратегії (оборонної реформи);
результат СП розвитку ЗС України – своєчасне розроблення та затвердження
стратегічних документів (Стратегії воєнної безпеки України, Стратегічного оборонного
бюлетеня України);
результат ОП – своєчасне розроблення та затвердження довго-, середньо-,
короткострокових програм (планів) розвитку озброєння і військової техніки, утримання та
розвитку Збройних Сил на основі затверджених стратегічних документів.
Відповідальність за СП розвитку ЗС України доцільно покласти на МО України як
головного розробника стратегічних документів, а Генеральний штаб ЗС України братиме
участь у розробленні та погодженні стратегічних документів.
Відповідальність за ОП доцільно покласти на Генеральний штаб ЗС України як
головного розробника довго-, середньо-, короткострокових програм (планів) розвитку
озброєння і військової техніки, утримання та розвитку Збройних Сил, а Міністерство
оборони України братиме участь у розробленні та погодженні довго-, середньо-,
короткострокових програм (планів) на основі затверджених стратегічних документів.
Бюджетне планування полягає у відпрацюванні бюджетного запиту на основі проєктів
державних програм та планів утримання і розвитку ЗС України та їх видів, супроводженні
проєктів Державного бюджету України на відповідний рік у частині стосовно МО України
тощо.
Моніторинг пов’язаний із супроводженням реалізації стратегічних документів,
контролем за виконанням програм, планів та цільовим використанням бюджетних коштів.
Таким чином, СП розвитку ЗС України на основі спроможностей відіграє важливу
роль серед функцій державного стратегічного планування і прогнозування у сферах оборони
та військового будівництва і полягає у визначенні та коригуванні стратегії розвитку
спроможностей Збройних Сил на довгострокову перспективу.
Згідно з Порядком [19] термін “ефект” характеризує результат, що призводить до
зміни умов, способів дій та ступеня свободи дій противника чи своїх військ, або ступінь
впливу створених (досягнутих) спроможностей (властивостей) на здатність структурної
одиниці сил оборони, яка є носієм спроможностей, виконати поставлені завдання.
137
ISSN 2706-7386
Термін “результат” згідно з тлумачним словником [24] означає кінцевий підсумок,
заради якого виконують певну дію; показник чогось; наслідок якоїсь дії.
Як стратегію розвитку спроможностей Збройних Сил розуміємо модель оборонної
реформи на визначений період, реалізація якої забезпечить необхідний результат – стан
готовності і спроможностей ЗС України виконувати у майбутньому дії за ймовірними
сценаріями їх застосування.
Отже, результативність СП розвитку ЗС України на основі спроможностей залежить
від обґрунтованості визначення та коригування стратегії розвитку, зокрема стратегічних
цілей та пріоритетних напрямів розвитку спроможностей Збройних Сил на довгострокову
перспективу (понад п’ять років).
Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України щодо впровадження
планування розвитку сил оборони на основі спроможностей [15–19] для МО України та
Генерального штабу ЗС України визначено дублюючі функції, а завдання для Міжвідомчої
робочої групи потребують уточнення за метою і результатами на законодавчому рівні.
Згідно з Планом заходів з проведення оборонного огляду в 2019 році [25] Міжвідомча
робоча група мала обмежений час на визначення та коригування стратегії розвитку
спроможностей Збройних Сил на довгострокову перспективу, а саме визначити стратегію
розбудови сил оборони, критерії досягнення їх необхідних спроможностей, а також
стратегічні (оперативні) цілі їх розвитку протягом одного місяця (листопада 2019 року).
Водночас виконувати це завдання мають суб’єкти оборонного планування (структурні
підрозділи МО України та Генерального штабу ЗС України) із застосуванням методології
програмно-проєктного менеджменту [19], яка є складовою управлінської діяльності і
спрямована на досягнення цілей програм та окремих проєктів, а також впровадження змін.
Методологія програмно-проєктного менеджменту містить суб’єктивні методи
експертного оцінювання і стратегічного аналізу (SWOT, метод Делфі, методи перехресного
аналізу впливу, аналізу багатовимірних критеріїв та інші).
Наприклад, для проведення незалежного експертного оцінювання спроможностей сил
оборони в межах проведення оборонного огляду (2019 рік) було відведено один місяць [26].
За його результатами складено переліки необхідних, наявних та надлишкових
спроможностей, від яких необхідно позбавитися для вивільнення ресурсів.
Щоб провести експертне визначення та коригування стратегії розвитку
спроможностей Збройних Сил на довгострокову перспективу, потрібно більше одного
місяця. Це пояснюється необхідністю застосування послідовних кроків із вибору шкали
опитування, методів вимірювання, складання анкет, доведення до експертів результатів
виконання попередніх завдань оборонного огляду (результатів незалежного експертного
оцінювання спроможностей сил оборони), опитування експертів, перевірки узгодженості
суджень експертів, оброблення експертних оцінок, обговорення на нарадах та узгодження
результатів із суб’єктами оборонного планування тощо).
Проаналізовані наукові праці [1–14] та впроваджені у практику їх наукові результати
не дають змоги вирішити виявлені у ході дослідження сучасні проблеми СП розвитку
ЗС України на основі спроможностей, але можуть бути взяті до уваги.
Таким чином, за результатами аналізу вимог чинних нормативно-правових актів
України та методологічного забезпечення СП розвитку Збройних Сил на основі
спроможностей виявлено протиріччя, яке потребує вирішення (Рис.2):
з одного боку, Міжвідомча робоча група з питань проведення оборонного огляду має
зменшити час (до одного місяця) на визначення та коригування стратегії розвитку
спроможностей Збройних Сил на довгострокову перспективу (згідно з Планом заходів з
проведення оборонного огляду в 2019 році);
з іншого боку, через відсутність цілісної методології СП розвитку ЗС України на
основі спроможностей потрібно збільшити час (понад один місяць) на визначення та
коригування стратегії розвитку спроможностей Збройних Сил на довгострокову перспективу
(згідно з визначеними функціями суб’єктам оборонного планування та через використання
138
ISSN 2706-7386
Міжвідомчою робочою групою з питань проведення оборонного огляду суб’єктивних
методів експертного оцінювання і стратегічного аналізу).
Рис.2. Постановка науково-прикладної проблеми
Науково-прикладна проблема полягає у необхідності розроблення концепції

стратегічного планування розвитку ЗС України на основі спроможностей, сукупності
спеціальних методів, методик і підходів для визначення та коригування стратегії розвитку
спроможностей Збройних Сил на довгострокову перспективу (Рис.2). Реалізація обраної
стратегії розвитку спроможностей Збройних Сил на довгострокову перспективу має
забезпечити необхідний стан готовності і спроможностей ЗС України виконувати у
майбутньому дії за ймовірними сценаріями їх застосування.
Відповідно до трактування поняття “методологія” [24, 27] як методологію СП
розвитку ЗС України на основі спроможностей у дослідженні прийнято розуміти вчення про
концепцію цього планування, методичні засади, науково-методичний апарат та рекомендації,
що ґрунтуються на науково-прикладних результатах, для підвищення стану готовності і
спроможностей Збройних Сил та інших складових сил оборони в ході оборонних реформ.
Метою розроблення методології СП розвитку ЗС України на основі спроможностей
(Рис.3) є визначення наукових положень, у тому числі закономірностей, методів, методик та
підходів, за допомогою яких можна набути й обґрунтувати нові знання у теорії і практиці
будівництва та розвитку Збройних Сил (методології практичної діяльності).
Оскільки завдання СП розвитку ЗС України пов’язані з оборонною реформою,
оборонним оглядом (комплексним оглядом сектору безпеки та оборони), стратегічним
аналізом розвитку Збройних Сил, прийняттям стратегічних рішень та розробленням
відповідних проєктів стратегічних документів (Рис.3), функціями методології визначено:
139
ISSN 2706-7386
врахування набутого досвіду України та держав – членів НАТО щодо планування
розвитку Збройних Сил на основі спроможностей для отримання практичних знань;
визначення способів отримання наукових знань, що відображатимуть процедури й
етапи стратегічного планування розвитку спроможностей Збройних Сил на довгострокову
перспективу;
спрямування логіки дослідження на вирішення виявлених проблем та усунення
протиріччя, а також підвищення результативності СП розвитку ЗС України на основі
спроможностей;
об’єднання одержаних практичних і теоретичних знань для досягнення прагматичної
мети дослідження.
Рис.3. Методологія стратегічного планування розвитку Збройних Сил України

на основі спроможностей
Поняття “раціональне” характеризує стратегічне рішення, яке приймають для

вирішення проблем Збройних Сил із використанням показників та критеріїв
результативності (наприклад, критерію песимізму-оптимізму Гурвіца) [28]. Поняття
“об’єктивне” означає використання переважно статистичних даних і математичних
розрахунків, а також мінімуму експертних оцінок та суджень для визначення результативної
стратегії розвитку спроможностей Збройних Сил. Поняття “результативна” характеризує
обрану стратегію та очікуваний позитивний ефект від її реалізації на основі кількісних
методів стратегічного аналізу розвитку Збройних Сил.
Для вирішення поставленої науково-прикладної проблеми висунуто гіпотезу
дослідження (багатофакторну) – результативності СП розвитку ЗС України на основі
спроможностей можна досягнути за наявності таких складових:
концепції СП розвитку Збройних Сил на основі спроможностей і моделі оборонної
реформи на підставі наявних практичних і теоретичних знань, що забезпечить логіку
дослідження;
методичних засад визначення та коригування стратегії розвитку спроможностей
Збройних Сил на довгострокову перспективу, що забезпечить теоретичну значущість
дослідження;
140
ISSN 2706-7386
наявності науково-методичного апарату з оцінювання результативності стратегії та
СП розвитку Збройних Сил на основі спроможностей у цілому, що забезпечить практичну
значущість дослідження.
Математично формалізувати науково-прикладну проблему зі знаходження максимуму
ефекту  E  Emax  від реалізації обраної стратегії розвитку спроможностей Збройних Сил на
довгострокову перспективу можна за допомогою цільової функції:
E  f ( PРОР  PДНС  PДФР  PУПН )  max , при: E  0,3 ; PРОР , PДНС , PДФР , PУПН  0 ,
де PРОР – показник результативності оборонної реформи;
PДНС – показник достатності необхідних спроможностей;
PДФР – показник достатності фінансових ресурсів;
PУПН – показник узгодженості пріоритетних напрямків розвитку Збройних Сил.
Прийнято обмеження, що реалізація обраної стратегії розвитку спроможностей
Збройних Сил на довгострокову перспективу має забезпечити приріст стану готовності та
спроможностей Збройних Сил (ефект) не менш ніж 30 % ( E  0,3 ) на визначений термін
оборонної реформи, а часткові показники мають бути оцінені більше нуля
( PРОР , PДНС , PДФР , PУПН  0) .
Інші кількісно-якісні показники для оцінювання буде обрано за допомогою
факторного аналізу, що дасть змогу з урахуванням обраних критеріїв результативності
обрати результативну стратегію розвитку спроможностей Збройних Сил із множини
припустимих варіантів. В основу математичної моделі покладено рекурсію (спосіб
організації обчислювального процесу), що дасть можливість отримати узгоджені вихідні дані
(стратегічні рішення) із заданою точністю і достовірністю.
Щоб вирішити визначену науково-прикладну проблему, потрібно виконати такі
часткові наукові завдання:
систематизувати й удосконалити категорійно-понятійний апарат щодо будівництва та
розвитку Збройних Сил на основі спроможностей;
розробити концепцію СП розвитку ЗС України на основі спроможностей;
визначити (уточнити) специфічні закономірності, принципи, умови та гіпотезу вибору
стратегії розвитку спроможностей ЗС України на довгострокову перспективу;
розробити методичний підхід до формалізації СП розвитку Збройних Сил та інших
складових сил оборони, а також побудувати модель оборонної реформи для формування
концептуального знання про СП розвитку ЗС України на основі спроможностей;
розробити багатокритеріальний кількісний метод стратегічного аналізу розвитку
Збройних Сил та обґрунтувати основні положення комплексної методики з об’єктивного
визначення та результативного коригування стратегії розвитку спроможностей ЗС України
на довгострокову перспективу;
розробити нові та удосконалити існуючі методичні підходи і методики з об’єктивного
визначення, результативного коригування та реалізації стратегії розвитку спроможностей
ЗС України на довгострокову перспективу, формування та коригування Каталогу
спроможностей сил оборони тощо;
оцінити результативність існуючого та науково обґрунтованого варіантів стратегії
розвитку спроможностей ЗС України на довгострокову перспективу, а також
результативність СП розвитку ЗС України на основі спроможностей в цілому;
розробити обґрунтовані рекомендації для Міністерства оборони та Генерального
штабу ЗС України щодо підвищення об’єктивності і результативності СП розвитку Збройних
Сил на основі спроможностей.
Виконання часткових наукових завдань дасть змогу досягти прагматичної мети
дослідження – досягнення заданого рівня результативності СП розвитку ЗС України завдяки
розробленню цілісної методології, що забезпечить підвищення об’єктивності визначення та
результативності коригування стратегії розвитку спроможностей ЗС України на
довгострокову перспективу.
141
ISSN 2706-7386
Висновки. На підставі порівняльного аналізу вимог сучасних нормативно-правових
актів України щодо планування розвитку Збройних Сил та інших складових сил оборони на
основі спроможностей і методологічного забезпечення стратегічного планування розвитку
Збройних Сил на основі спроможностей отримано такі результати:
1). поставлена науково-прикладна проблема, яка полягає у необхідності розроблення
концепції стратегічного планування розвитку ЗС України на основі спроможностей,
сукупності спеціального методу, методик і підходів для визначення та коригування стратегії
розвитку спроможностей Збройних Сил на довгострокову перспективу;
2). висунуто гіпотезу дослідження (багатофакторну) щодо умов досягнення
результативності стратегічного планування розвитку ЗС України на основі спроможностей;
3). визначено часткові наукові завдання із розроблення цілісної методології
стратегічного планування розвитку ЗС України на основі спроможностей та досягнення мети
дослідження.
Подальші дослідження доцільно присвятити вирішенню обраних часткових наукових
завдань із розроблення цілісної методології стратегічного планування розвитку ЗС України
на основі спроможностей та досягненню прагматичної мети.
1. Оборонне планування на основі спроможностей: особливості та перспективи

впровадження / І.С. Руснак, А.Г. Петренко, А.В. Яковенко, І.М. Романюк, В.Д. Кохно //
Наука і оборона. – 2017. – Вип. № 2. – С. 3–10. – Режим доступу: https://nio.nuou.org.ua/
article/view/ 176927/179894.
2. Саганюк Ф.В. Підходи щодо стратегічного планування розвитку спроможностей військ
(сил) в секторі безпеки і оборони України / Ф.В. Саганюк, А.К. Павліковський // Зб. наук.
праць ЦВСД НУОУ імені Івана Черняховського. – 2017. – Вип. № 2(60). – С. 24–29.
– DOI.10.33099/2304-2745/2017-2-60/24-29.
3. Стан і перспективи розвитку системи оборонного планування в Збройних Силах
України / І.С. Романченко, В.Ю. Богданович, М.М. Дєнєжкін, П.М. Крикун // Наука і оборона.
– 2017. – Вип. № 1. – С. 25–30. – DOI: 10.33099/2618-1614-2017-0-1-25-30.
4. Тертичка В.В. Стратегічне управління: підручник [Електронний ресурс] /
В.В. Тертичка. – Київ: “К.І.С.”, 2017. – 932 с. – Режим доступу: https://stratcom.nuou.org.ua/
wp-content/uploads/2020/08/StrategicManagment.pdf.
5. Сектор безпеки і оборони України: теорія, стратегія, практика: монографія
[Електронний ресурс] / Ф.В. Саганюк, В.С. Фролов, О.В. Устименко, М.М. Лобко [та ін.].
– Київ: Академпрес, 2017. – 180 с. – Режим доступу: https://onedrive.live.com/View.aspx?resid=
991638B7FFAA8DBA! 18508&wdEmbedFS= 1&authkey =!ALaBwxD0nljrQLc.
6. Саганюк Ф.В. Системний підхід до реалізації оборонної реформи в Україні
[Електронний ресурс] / Ф.В. Саганюк, В.С. Фролов // Зб. наук. праць ЦВСД НУОУ
імені Івана Черняховського. – Київ: НУОУ, 2018. – Вип. № 1(62). – С. 13–18. – Режим
доступу: https://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpcvsd_2018_1_4.
7. Оборонний огляд: український вимір 2014–2018: монографія [Електронний ресурс] /
Ф.В. Саганюк, А.К. Павліковський, П.В. Щипанський, В.І. Павленко [та ін.]; за заг. ред. д-ра
військ. наук, проф. І. Руснака. – Київ: МО та ГШ ЗС України, НУОУ, 2019. – 196 с. – Режим
доступу: http://nuou.org.ua/nauka/svr/npub/monography/oboronnij-oglyad-ukranskij-vimr-2014%
E2%80%932018.html.
8. Слюсар В.І. Особливості процесу оборонного планування НАТО / В.І. Слюсар,
К.К. Кулагін // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. – Харків: ХНУПС,
2019. – Вип. № 3(36). – С. 47–59. – DOI: 10.30748/nitps.2019.36.06.
9. Оборонна реформа: системний підхід до оборонного менеджменту: монографія
[Електронний ресурс] / А.К. Павліковський, В.С. Фролов, Ф.В. Саганюк [та ін.]; за заг. ред.
А.М. Сиротенка. – Київ: НУОУ, 2020. – 274 с. – Режим доступу: https://nuou.org.ua/nauka/
svr/npub/monography/monog-or-2020.html.
10. Досвід оборонного планування в НАТО, заснованого на спроможності військ (сил) /
В.С. Фролов, Ф.В. Саганюк, Ю.М. Мудрак, А.С. Пушняков // Зб. наук. праць ЦВСД НУОУ
142
ISSN 2706-7386
імені Івана Черняховського. – Київ: НУОУ, 2020. – Вип. № 1(68). – С. 40–43. – DOI:
10.33099/2304-2745/2020-0/40-43.
11. Development and implementation of the target function in the decision-making process in
the system of providing the military security of the state / V. Kosevtsov, V. Telelim, A. Lobanov,
Y. Punda // Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 2020. – Vol. 5. – № 3 (107).
– P. 17–23. – DOI: 10.15587/ 1729-4061.2020.215128.
12. Оборонне планування на основі спроможностей в Україні: поточний стан і
перспективи / О.В. Малишев, Н.Р. Малишева, В.Г. Калмиков, О.В. Левчук // Зб. наук. праць
ЦВСД НУОУ імені Івана Черняховського. – Київ: НУОУ, 2020. – Вип. № 3(70). – С. 54–61.
– DOI: 10.33099/2304-2745/2020-3-70/54-61.
13. Щипанський П.В. Оборонний менеджмент: підходи до управління процесами
оборонного планування / П.В. Щипанський, Ф.В. Саганюк, Ю.М. Мудрак // Зб. наук. праць
ЦВСД НУОУ імені Івана Черняховського. – Київ: НУОУ, 2021. – Вип. № 1(71). – С. 52–58.
– DOI: 10.33099/2304-2745/2021-1-71/52-58.
14. Руснак І.С. Оборонна реформа в Україні: основні підсумки та перспективи /
І.С. Руснак, В.М. Телелим // Наука і оборона. – Київ, 2021. – Вип. № 1. – С. 4–12.
– DOI: 10.33099/2618-1614-2021-14-1-4-12.
15. Про національну безпеку України: закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19.
16. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 травня 2019 року
“Про організацію планування в секторі безпеки і оборони України”: указ Президента
України від 16.05.2019 № 225/2019 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/n0005525-19#Text.
17. Порядок проведення оборонного огляду Міністерством оборони: затв. постановою
КМ України від 31.10.2018 року № 941 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/941-2018-%D0%BF.
18. Про утворення Міжвідомчої робочої групи з питань проведення оборонного огляду:
затв. наказом Міністерства оборони України від 18.03.2019 № 114 [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0401-19#Text.
19. Порядок організації та здійснення оборонного планування в Міністерстві оборони
України, Збройних Силах України та інших складових сил оборони: затв. наказом
Міністерства оборони України від 22.12.2020 № 484 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0196-21#Text.
20. Єдиний перелік (Каталог) спроможностей Міністерства оборони України, Збройних
Сил України та інших складових сил оборони: затв. Міністром оборони України 09.12.2019.
– 618 с.
21. Surkov О. Development of a methodology for the formation and adjustment of the Catalog
of defense forces capabilities / О. Surkov // Eastern-European Journal of Enterprise Technologies,
2021. – Vol. 1. – № 3 (109). – P. 72–84. – DOI: 10.15587/1729-4061.2021.224506.
22. Сурков О.О. Аналіз сутності і логіка формування методології стратегічного
планування розвитку Збройних Сил України на основі спроможностей [Електронний ресурс]
/ О.О. Сурков // Матеріали ІІІ підсум. наук.-практ. конф. “Реформування національної
безпеки: історія, сучасність, перспективи”: тези доп. (Київ, 16 трав. 2019 р.). – Київ: ін-т УДО
КНУ імені Тараса Шевченка, 2019. – С. 179–181. – Режим доступу: https://zenodo.org/record/
3258804#.YLUv29QS9kg.
23. Surkov O. Conceptual model of strategic planning for the sustainable development of the
Armed Forces / O. Surkov, A. Romanіuk, D. Moroz // Italy. Franco Angeli Edizioni: Rivista di
Studi sulla Sostenibilita, S.I., 2020. – № 2. – С. 221–234. – DOI: 10.3280/RISS2020-002-S1016.
24. Сучасний тлумачний словник української мови: 100 000 слів; за заг. ред. д-ра філол.
наук, проф. В.В. Дубічинського. – Харків: ВД “Школа”, 2011. – 1008 с.
25. План заходів з проведення оборонного огляду: затв. Міністром оборони України від
29.05.2019. – Київ: МОУ, 2019. – 20 с.
26. Про проведення незалежної експертної оцінки спроможностей, носіїв спроможностей
Міністерства оборони України та Збройних Сил України в рамках проведення оборонного
огляду: затв. наказом Міністерства оборони України від 29.08.2019 № 483. – Київ: МОУ,
2019. – 10 с.
143
ISSN 2706-7386
27. Чорний В.С. Словник-довідник основних понять і категорій з філософсько-
методологічних проблем військової теорії та практики / В.С. Чорний. – Київ: ВГІ НАОУ,
2002. – 65 с.
28. Сурков О.О. Методичний підхід до визначення варіанта стратегії та критеріїв
досягнення спільних оборонних спроможностей Збройних Сил та інших складових сил
оборони / О.О. Сурков, О.В. Сафронов, А.М. Романюк // Зб. наук. праць ЦВСД НУОУ імені
Івана Черняховського. – Київ: НУОУ, 2020. – Вип. № 2(69). – С. 47–52. – DOI: 10.33099/2304-
2745/2020-2-69/47-52.
Сурков Олег Олександрович Oleh Surkov

кандидат військових наук, докторант Центру PhD, doctoral student Center for Military and
воєнно-стратегічних досліджень Strategic Studies The National Defence
Національного університету оборони України University of Ukraine named after Ivan
імені Івана Черняховського, Київ, Україна Cherniakhovskyi, Kyiv, Ukraine
+38099-305-02-69 +38099-305-02-69
Лобанов Анатолій Анатолійович Anatolii Lobanov
доктор військових наук, професор, професор Dr, Professor, Professor Department of National
кафедри стратегії національної безпеки та Security and Defense Strategy institute of State
оборони інституту державного військового Military Management The National Defence
управління Національного університету University of Ukraine named after Ivan
оборони України імені Івана Черняховського, Cherniakhovskyi, Kyiv, Ukraine
Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-6523-501Х
https://orcid.org/0000-0001-6523-501Х +38067-504-02-31
+38067-504-02-31
DEVELOPMENT OF A HOLISTIC METHODOLOGY FOR STRATEGIC PLANNING OF THE
DEVELOPMENT OF THE ARMED FORCES BASED ON CAPABILITIES
O Surkov and A Lobanov
Based on the results of the study, a scientific and applied problem was formulated, a hypothesis
(multifactorial) was advanced, and partial scientific tasks were identified to develop a holistic methodology for
strategic planning of the development of the Armed Forces of Ukraine based on capabilities.
The relevance of the study is due to the emergence of new problems in the field of defense and military
development, a decrease in the objectivity of strategic decision-making in determining and adjusting the development
strategy of the Armed Forces in the long term, and the effectiveness of strategic planning for the development of the
Armed Forces as a whole through the introduction of capabilities-based planning methodology in the defense forces.
The requirements of modern regulatory legal acts of Ukraine regarding the introduction of planning based on
the capabilities, functions of the Ministry of Defense of Ukraine and the General Staff of the Armed Forces of Ukraine,
as well as the tasks of the Interdepartmental Working Group on the Defense Review (a temporary subsidiary body of
the Ministry of Defense of Ukraine) are analyzed.
The reasons for the emergence of problems in the construction and development of the Armed Forces are
investigated, as well as contradictions in the definition and adjustment of the strategy for the development of the
capabilities of the Armed Forces for the long term are revealed. The strategic planning of the development of the Armed
Forces and defense planning are differentiated according to the goal, results and responsibility between the subjects of
planning.
The scientific and applied problem lies in the need to develop a concept of strategic planning for the
development of the Armed Forces of Ukraine based on the capabilities, a set of special methods, techniques and
approaches to determine and adjust the strategy for the development of the capabilities of the Armed Forces in the long
term. A research hypothesis (multifactorial) about the conditions for achieving the effectiveness of strategic planning
for the development of the Armed Forces of Ukraine on the basis of capabilities is put forward and partial scientific
tasks are identified, which will be devoted to further research.
Keywords: methodology, strategic planning, defense planning, development strategy, Armed Forces,
capabilities, effectiveness, objectivity.
144
ISSN 2706-7386
УДК 622.2-397(237.3-381) DOI: 10.37701/dndivsovt.9.2021.16
Телевний І.В., Каплюк О.М., Кірдей Л.М. Державний науково-дослідний інститут

випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки
Сподін О.І. Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Адрон”
ЩОДО РОЗРАХУНКУ КИСНЕВОГО БАЛАНСУ БАГАТОКОМПОНЕНТНОЇ

ТЕРМОБАРИЧНОЇ ВИБУХОВОЇ РЕЧОВИНИ
У статті проведений аналіз типового хімічного складу та фізичних особливостей вибуху
термобаричних вибухових речовин (ТВР). Визначено стадії детонації ТВР та умови реакції повного окислення
основних горючих елементів. Підтверджено, що достовірний розрахунок кисневого балансу має важливий
вплив при оцінці бойових характеристики ТВР. На основі аналізу піротехнічних складів індивідуальних
вибухових речовин запропоновані удосконалені розрахунки для визначення кисневого балансу і кисневого
коефіцієнту сучасних багатокомпонентних ТВР. Особливістю удосконалених розрахунків для визначення
кисневого балансу і кисневого коефіцієнту є врахування фізичних особливостей ТВР.
Ключові слова: термобарична вибухова речовина, особливості детонації, ураження цілей, кисневий
баланс, кисневий коефіцієнт.
Постановка проблеми
Сучасні військові протистояння в своїй більшості проходять поблизу чи
безпосередньо в населених пунктах. Застосування в таких умовах боєприпасів (бойових
частин), які уражають типові цілі за рахунок осколкової (фугасної) або кумулятивної дії
недоцільно за відсутності “вибірковості” ураження таких боєприпасів. А саме, нанесення
значного супутнього збитку цивільній інфраструктурі та безпосередньо цивільному
населенню, що не приймає участі в бойових діях. На теперішній час сучасними світовими
тенденціями є розробка новітніх боєприпасів (бойових частин) з підвищеними
властивостями “вибірковості” ураження. Одним з напрямів є розробка боєприпасів (бойових
частин) на основі ТВР. Такі боєприпаси здатні наносити максимальний збиток за рахунок
високої температури та впливу ударної хвилі з низьким рівнем супутнього ураження, адже
термобаричні боєприпаси, зокрема на відкритому просторі мають чітко визначену і
обмежену область ефективного ураження, що обумовлює актуальність їх подальшого
розвитку [1].
Сьогодні підприємствами України активно ведуться роботи з пошуку нових рецептур
ТВР для створення на їх основі вищевказаних боєприпасів (бойових частин). Проте,
незважаючи на зусилля із практичного впровадження нових розробок у цій області,
більшість існуючих ТВР все ще засновані на застарілих типах полімерів, окисників, пального
і виробничих технологіях, які впливають на їх ефективність бойового застосування та високу
вартість виробництва.
При оцінці характеристик сучасних ТВР базовими розрахунками є розрахунки
кисневого балансу і кисневого коефіцієнту багатокомпонентних ТВР. Оскільки до складу
сучасних індивідуальних і сумішевих ТВР входить велика кількість хімічних елементів
(у тому числі і хімічно активних металів) то існує необхідність при розрахунках кисневого
балансу і кисневого коефіцієнту враховувати фізичні особливості ураження сучасних
багатокомпонентних ТВР.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
На теперішній час ТВР застосовуються в різних типах зброї, а саме: ручних гранатах,
гранатах до підствольних та протитанкових гранатометів, реактивних піхотних, штурмових
та багатоцільових вогнеметах, протитанкових ракетних комплексах, реактивних системах
залпового вогню, оперативно-тактичних ракетних комплексах, керованих і некерованих
авіаційних бомбах, ракетах тощо [2–8].
Ефективність застосування даного виду зброї підтверджена під час її застосування в
ряді локальних війн та збройних конфліктах. Але часто під час застосування термобаричних
бойових частин спостерігається низька ефективність згорання пального, що спричиняє
© Телевний І.В., Каплюк О.М., Кірдей Л.М., Сподін О.І., 2021
145
ISSN 2706-7386
значне зниження ефективності ураження типових цілей. Це пов’язано з недостатньо високою
температурою займання котра зазвичай необхідна для правильного і повного згорання
пального [9]. Щоб досягти заданої температури займання палива необхідно деякий час
підтримувати задану температуру навколо цього пального. Це може бути досягнуто в
результаті екзотермічної реакції інших паливних елементів, які часто мають нижчу
температуру займання ніж основне пальне, з наявним у складі суміші киснем [10]. Дана
особливість потребує точного розрахунку балансу кисню і паливних елементів у складі
термобаричної суміші. Тому повнота детонації ТВР досі залишається питанням яке потребує
уваги, особливо у випадках високого вмісту пального до загальної маси вибухової суміші.
Кисневий баланс багатокомпонентної ТВР значною мірою визначає характер реакції
її вибухового перетворення, тобто склад продуктів вибуху і, як наслідок, значення
термодинамічних характеристик, таких, як теплота, температура, об’єм і тиск газоподібних
продуктів вибуху. Тому, для достовірної оцінки характеристик сучасних
багатокомпонентних ТВР доцільно провести уточнення розрахунків кисневого балансу
індивідуальних і сумішевих ТВР.
Мета статті
У статті запропоновано удосконалені розрахунки кисневого балансу та кисневого
коефіцієнту багатокомпонентної ТВР.
Виклад основного матеріалу
Під вибуховими речовинами (ВР) розуміють різні хімічні сполучення або їх суміші
(сплави), які здатні під впливом зовнішнього впливу (удар, нагрівання, ініціація імпульсом
тощо) вибухати (детонувати) з виділенням великої кількості теплової енергії та газоподібних
продуктів вибуху нагрітих до високих температур [11].
За складом ВР поділяють на:
індивідуальні хімічні сполучення (тротил, гексоген тощо), які застосовуються
самостійно або в якості складових компонентів сумішевих ВР;
сумішеві (багатокомпонентні) ВР які звичайно складаються з окислювача і пального
(у тому числі з одного або декількох індивідуальних ВР) та різноманітних добавок, які
забезпечують задані експлуатаційні і технологічні характеристики.
Саме до сумішевих ВР відносяться ТВР, котрі являють собою насичені паливом
композиції (роль палива виконує хімічно активний металевий порошок з високою
потенційною енергією), до складу яких входять нітраміни (гексоген, октоген тощо), вони
характеризуються виділенням енергії впродовж тривалого проміжку часу, ніж у стандартних
ВР, що значно продовжують час існування зони надлишкового тиску і температури. Також,
зазвичай, ТВР містять сенсибілізатори і різного роду добавки, що не містять кисню, або
містять, але в недостатній кількості для повного окислення горючих елементів, проте,
необхідних для забезпечення бойових, технологічних і експлуатаційних властивостей ТВР.
Вибух ТВР представляє собою процес турбулентного догорання горючих компонентів
суміші, що не прореагували у початковій фазі вибуху, вступаючи в реакцію окислення з
киснем, що знаходиться в навколишньому повітрі [12].
Вважається, що ТВР проходять три стадії детонації:
- на першій стадії початкова детонаційна хвиля від детонатора змушує нітраміни
(що являють собою розривний заряд) піддаватися анаеробній (без доступу атмосферного
кисню) детонації, що триває сотні мікросекунд і розганяє частини палива;
- анаеробне згорання частин палива проходить на другій стадії впродовж сотень
мікросекунд [13], цей процес проходить вздовж детонаційної ударної хвилі, при цьому,
горіти починають тільки ті частини палива, що знаходяться в безпосередній близькості від
детонуючого нітраміна;
- на третій стадії (догорання) збагачений паливом енергетичний матеріал піддається
аеробному (з використанням атмосферного кисню) згоранню, що ініціюється ударно –
хвильовим змішуванням з киснем навколишнього повітря і триває декілька мікросекунд,
нітрамін, що ще залишився в ударній хвилі, продовжує анаеробні реакції, тим самим
розповсюджуючи ударну хвилю і сприяючи подальшій дисперсії частин палива [13].
146
ISSN 2706-7386
Коли вибух відбувається в замкнутому середовищі, виділення енергії на третьому
етапі (догорання) можна розділити на чотири підетапи:
- металевий порошок, що входить до складу ТВР (паливо) на фронті детонаційної
хвилі споживає тепло, але не виділяє енергію. Відділення частин металу за рахунок більшої
швидкості від продуктів детонації викликає перший тип догорання;
- метал і продукти детонації реагують з киснем конденсованого повітря. Цей процес
змішування і горіння через велику різницю густини середовищ проходить за принципом
турбулентного потоку, який можна описати нестабільністю Релея – Тейлора;
- повітряна детонаційна хвиля, відбита перепоною повітронепроникного середовища,
реагує з високошвидкісними шарами, що генеруються нестабільністю Релея – Тейлора.
Горіння турбулентним потоком стає інтенсивнішим, а гранична температура вогняної кулі
підвищується, щоб знову розпалити суміш металу і продуктів детонації;
- вогняна куля вдаряється об бар’єри чи стінки, і кінетична енергія середовища в кулі
переходить в потенційну енергію. Присутній залишковий порошок металу може спалахнути і
утворити нову зону горіння.
Ці чотири підетапи стадії догорання ТВР постійно повторюються і процес не
зупиняється, а тільки набирає інтенсивності. Таким чином у замкнутому просторі
генерується серія відбивних ударних хвиль, які підтримують вогняну кулю і можуть
продовжити час її існування по мірі виникнення екзотермічних реакцій рекомбінації.
Утворені на ранніх стадіях вогняні кулі здатні огинати кути і проникати в зони, недосяжні
для осколків бомб чи гранат. Вибухові хвилі після відбиття стінами чи іншими поверхнями
посилюються, спричиняючи більш значні руйнування, ніж могли б спричинити звичайні ВР
у закритому приміщенні. Подальші ушкодження можуть бути викликані охолодженням газів
і різким падінням тиску (через вигорання кисню), достатньо потужному для того, щоб
нанести фізичні пошкодження людям чи спорудам [14].
Постійність вищеописаних процесів є важливим фактором, що впливає на
ефективність ТВР. Саме тому обмежений чи закритий простір сприяє підвищенню
температури і тиску, що створюються в результаті реакції детонації ТВР. Збитковий тиск в
області вибуху може досягати десятки мегапаскалів, а температура може складати від
2500 ºС до 3500 ºС. Від межі вогняної кулі починає розповсюджуватися ударна хвиля.
Вищенаведені особливості протікання термобаричного вибуху і багатокомпонентність
хімічного складу ТВР викликають необхідність адаптації існуючих розрахунків, що
використовуються при створенні звичайних ВР під специфіку ТВР.
Одним з таких розрахунків, що потребує удосконалення, є розрахунок кисневого
балансу ТВР.
Забезпеченість складу ТВР киснем характеризують кисневим балансом ( КБ ) або
кисневим коефіцієнтом ( ak ), котрі у відносних одиницях виражають надлишок чи нестачу
кисню, необхідного для повного окислення горючих елементів ТВР (вуглецю, водню,
металів) до їх вищих оксидів.
По величині кисневого балансу, в залежності від співвідношення між числом атомів
вуглецю, водню і кисню (a, b і d відповідно), всі ВР прийнято розділяти на три групи [15].
Перша група – ВР з позитивним або нульовим кисневим балансом, тобто з кількістю
кисню в складі ВР, достатньою для повного окислення горючих елементів:
d ≥ 2a + b/2, звідки КБ ≥ 0, ak ≥ 1.
У цьому випадку в складі ВР в основному містяться газоподібні СО2 , Н 2О , N 2 і
частково продукти дисоціації діоксиду вуглецю і води (водяних парів):
2СО2  2CO+O2 ;
2Н 2О  2H 2 +O2 .
При значному надлишку кисню можливе утворення оксидів азоту NO , NO2 тощо, які
мають жовто-бурий колір ( NO2 ):
N2  O2  2 NO .
147
ISSN 2706-7386
Типовим представником ВР даної групи є нітрогліцерин (гліцеринтринітрат) –

C H 5 ONO
3 
2 2
, КБ =+3,5%.
ВР з від’ємним кисневим балансом, тобто з кількістю кисню, недостатньою для
повного окислення горючих елементів, КБ < 0, ak < 1 утворюють другу і третю групу.
Друга група – ВР із від’ємним кисневим балансом, але з кількістю кисню, достатньою
для повного газоутворення:
a + b ≤ d < 2a + b\2.
Як правило, у цьому випадку утворюються наступні продукти вибуху: СО2 , СО , Н 2О ,
H 2 , N 2 . Представниками цієї групи є ТЕН і гексоген, при вибуху яких завжди утворюються
тільки газоподібні продукти.
Третя група – ВР із суттєво від’ємним кисневим балансом, де в складі продуктів
вибуху може бути присутній чистий вуглець ( С ) у вигляді сажі і деяка кількість H 2 і СО2 :
d < a + b/2.
При d < a утворення вільного вуглецю невідворотне і продукти вибуху складаються в
більшості з СО , С , Н 2О , H 2 , N 2 . Типовим представником цієї групи є тротил
( КБ = мінус 74%).
Чітку межу між ВР першої, другої і третьої групи встановити неможливо. Одна і та ж
ВР в залежності від умов, в яких відбувається вибух, може детонувати або з утворенням
газоподібних продуктів вибуху або з частковим виділенням вільного вуглецю. За інших
рівних умовах із збільшенням щільності заряду ВР імовірність утворення вільного водню
збільшується.
Зі зменшенням кисню у складі ВР реакція вибухового перетворення проходить з
виділенням чистого вуглецю ( C ):
2CO  CO2  C.
Сучасні рецептури ТВР, як правило, відносяться до другої або третьої групи, бо
мають від’ємний кисневий баланс і містять або додаткові окислювачі, або велику кількість
горючих компонентів, які здатні до взаємодії з киснем у повітрі. Тому, під час вибуху
виділяється тільки частина наявного запасу енергії хімічних реакцій. Решта виділяється на
фазі розльоту і догорання продуктів неповного вибухового перетворення при змішуванні їх з
киснем повітря, стиснутим первинною ударною хвилею. Це дає можливість збільшити
тривалість ударної хвилі, а також розміри та час існування хмари вибуху. Змінюючи склад і
відсоткове співвідношення компонентної ТВР можна досягти максимальних характеристик
для кожного виду термобаричних бойових частин.
Згідно з визначенням, кисневим балансом називається співвідношення надлишку або
нестачі кисню у вибуховій речовині, необхідного для повного окислення горючих елементів
до їх вищих оксидів, виражене в грам-атомах, до грам-молекулярної маси ВР, але, зазвичай,
величина кисневого балансу виражається у відсотках [16].
Таким чином, розрахункові формули при визначенні кисневого балансу
індивідуальних ВР будуть наступні:
100 АГ
КБ  , %, (1)
М
де АГ – грам-атомна маса надлишку чи нестачі кисню в складі ВР;
М – грам-молекулярна маса ВР.
АГ  16  К В  К Г  ,
де 16 – грам-атомна маса кисню; К Г – необхідне число атомів кисню для повного окислення
атомів вуглецю у вуглекислоту й атомів водню у воду; К В – число атомів кисню, що
міститься в речовині (знаходиться з хімічної формули вибухової речовини):
1
К Г  2Cn 6  H m .
2
148
ISSN 2706-7386
При визначенні грам-атомної маси надлишку чи нестачі кисню – АГ варто
враховувати, що для повного окислення одного атома вуглецю у вуглекислоту CO2 необхідно
два атоми кисню, для окислення одного атома водню у воду – 0,5 атома кисню.
Кисень ВР розподіляється таким чином, що у першу чергу він йде на окислення
металів, водню, сірки у діоксиді, вуглецю в оксид і далі в діоксиді. Кисневий баланс
індивідуальних ВР розраховується із умови їх хімічної формули.
Реакції повного окислення основних горючих елементів ВР мають наступний вигляд:
С  O2  CO2  396 кДж/моль,
2 AL  1,5O2  AL2 O2  1666 кДж/моль;
для рідкого агрегатного стану води:
Н 2  0,52  H 2O  283 кДж/моль
або для пароподібного стану води:
H 2  0,5O2  H 2O  241 кДж/моль.
При окисленні вуглецю з нестачею кисню в складі ВР до оксиду вуглецю (чадний газ)
виділяється менша кількість тепла:
C  0,5O2  CO  113 кДж/моль.
ВР, що складаються із вуглецю, водню, азоту і кисню (більшість індивідуальних ВР),
можна представити у вигляді так званої умовної (брутто) формули Ca H NcO , тоді
b d
формула (1) для визначення кисневого балансу матиме вигляд:
16  d  (2a  0,5b) 
КБ  100%, (2)
M ВР
де a, b, c, d – число атомів вуглецю, водню, азоту і кисню відповідно.
Знаменник дробу у формулі (2) визначає молекулярну масу ВР, тобто:
М ВР  12a  b  14c  16d ,
де 12, 1, 14, і 16 – атомні маси вуглецю, водню, азоту і кисню в складі ВР відповідно.
Кисневий коефіцієнт визначається за формулою:
d
ak  . (3)
2a  b / 2
Збалансованість хімічного складу ВР по кисню відповідає значенням КБ  0% і
ак  1 .
Для сумішевих ВР розрахунок кисневого балансу виконується, виходячи із
відсоткового вмісту компонентів суміші і по умовній хімічній формулі або по рівню
кисневого балансу кожного компоненту.
До складу сучасних ТВР входить алюміній, а хімічна формула має вигляд
Ca H NcO Ale , тоді уточнена формула для розрахунку кисневого балансу (2) матиме
b d
вигляд:
 d   2a  0,5b  1,5l   16 100%
КБ   , (4)
12a  b  14c  16d  27l 
а формула (3) для розрахунку кисневого коефіцієнту матиме вигляд:
d
ak  , (5)
2a  0,5b  1,5l
де l – число атомів алюмінію в умовній формулі ВР.
На практиці формули (2) і (4) доцільно спростити і проводити розрахунок відносно
одного кілограму ВР, тоді вирази (2) і (4) приймуть наступний вигляд:
 d   2a  0,5b   16 100%
КБ   ,
1000
 d   2a  0,5b  1,5l   16 100%
КБ   .
1000
149
ISSN 2706-7386
Розрахункові співвідношення для більш складних сумішей, що мають багато
компонентів і складну умовну формулу, отримують у процесі розробки ВР виходячи із
складу компонентів і можливих хімічних реакцій у процесі вибуху.
Таким чином, вищевказані розрахунки кисневого балансу і кисневого коефіцієнту
ТВР доцільно застосовувати при розрахунках характеристик сумішевої багатокомпонентної
ТВР, до складу якої входить алюміній.
Отже, запропоновані розрахунку кисневого балансу дозволяють удосконалити вже
існуючі підходи щодо визначення характеристик звичайних ВР та врахувати особливості
термобаричного вибуху сучасних ТВР.
Висновки
З метою отримання максимальної ефективності ураження типових цілей
термобаричними боєприпасами (бойовими частинами) та повного використання всіх
компонентів та складових ТВР при оцінці характеристик сучасних багатокомпонентних ТВР
доцільно максимально точно проводити розрахунки кисневого балансу і кисневого
коефіцієнту ТВР.
Розрахункові співвідношення та коефіцієнти для більш складних багатокомпонентних
ТВР доцільно розраховувати в процесі розробки ТВР з урахуванням складу компонентів і
елементів та можливих їх хімічних реакцій у процесі вибуху.
Вищевикладені удосконалені розрахунки кисневого балансу і кисневого коефіцієнту
ТВР, до складу якої входить алюміній, дозволяють враховувати фізичні особливості
ураження типових цілей термобаричними боєприпасами (бойовими частинами).
1. Брайко В.В. Особливості функціонування та розробки термобаричних боєприпасів. /

В.В. Брайко, О.І. Сподін, В.Г. Скляр, І.В. Телевний, Ю.О. Камак, В.І. Нікітченко // Збірник
наукових праць Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації
озброєння та військової техніки. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, 2019. – Вип. № 2. – С. 41–46.
2. “New RPO Shmel-M Infantry Rocket Flamethrower Man-Packable Thermobaric Weapon”
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https:// www.defensereview.com/new-rpo-shmel-m-
infantry-rocket-flamethrower-man-packable-thermobaric-weapon.
3. “Modern Firearms – RMG”. / Russia: World Guns. January 24, 2011. Retrieved July 12,
2011.
4. “Kornet-EM: Multi-purpose Longrange Missile System” . / Russia: Kbptula. Archived from
the original on December 29, 2013. Retrieved December 28, 2013.
5. “TOS-1 Heavy flamethrower system” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.military-todey.com/artillery/tos1.htm.
6. “SS-26”.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://missilethreat.csis/org/ missile/ss-
26-2.
7. “ODAB-500PMV Fuel-Air-Explosive bomb” . [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https:// roe.ru/eng/catalog/aerospace-systems/air-bombs/odab-500pmv.
8. “A Crushing Victory: Fuel-Air Explosives and Grozny 2000”. [Електронний ресурс].
– Режим доступу: https://communiti.apan.org/wg/tradoc-g2/fmso/m/fmso-monographs/243759.
9. Лопанов А.Н. Физико-химические основы теории горения и взрыва. – Белгород: издат.
БГТУ, 2012. – 149 с.
10. Физика взрыва; под ред. Л.П. Орленка. – изд. 3-е. – М.: Физматлит, 2004. – Т.1, т.2.
– 832 с.
11. Телевний І.В. Особливості дослідження боєприпасів з термобаричними вибуховими
речовинами / І.В. Телевний, В.І. Нікітченко, С.І. Клюфас, А.Г. Дмитрієв. // Збірник наукових
праць Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба.
– Харків: ХНУПС, 2020. – Вип. № 1. – С. 145–151.
12. Гельфанд Б.Е. Объемные взрывы: монографія / Б.Е. Гельфанд, М.В. Сильников.
– СПб: Астерион, 2008. – 374 с.
13. Newman K.E., “Thermobarıc explosives and compositions, and articles of manufacture and
methods regarding the same”. / Newman K.E., Riffe V., Jones S.L., Lowell M.D. // US Patent US
7,727,347 B1; 2010.
14. Turker L., “Thermobaric and enhanced blast explosives” / Turker L // Defence Technology
150
ISSN 2706-7386
12 (2016) 464 – 472 с.
15. Горбонос М.Г. Методические указания. Часть І. / М.Г. Горбонос // Петрозаводской
государственный университет. – Петрозаводск: ПГУ, 2011. – 51 с.
16. Соболєв В.В. Технологія та безпека виконання підривних робіт: практикум /
В.В. Соболєв, І.І. Усик, Р.М. Терещук // Нац. гірн. ун-т. – Д.: НГУ, 2014. – 176 с.
Телевний Ігор Володимирович Ihor Televnyi

заступник начальника Державного науково- Deputy Chief of State Scientific Research
дослідного інституту випробувань і Institute of Armament and Military Equipment
сертифікації озброєння та військової техніки Testing and Certification (on Testing),
з випробувань, Чернігів, Україна Chernihiv, Ukraine
e-mail: niv_dndi@ukr.net e-mail: niv_dndi@ukr.net
Каплюк Олександр Миколайович Oleksandr Kaplyk
https://orcid.org/0000-0002-9449-5395 e-mail: skaplyk@ukr.net
e-mail: skaplyk@ukr.net
Кірдей Леонід Миколайович Leonid Kirdeі
провідний науковий співробітник Lead Researcher of State Scientific Research
https://orcid.org/0000-0003-0954-9545 e-mail: kirdei550@gmail.com
e-mail: kirdei550@gmail.com
Сподін Олександр Іванович Alexander Spodin
провідний конструктор товариства з Lead Designer of Adron Research and
обмеженою відповідальністю “Науково- Development Co. Ltd., Kyiv, Ukraine
виробнича фірма “Адрон”, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-9843-1145
https://orcid.org/0000-0002-9843-1145 e-mail: alyshin@adron.ua
e-mail: alyshin@adron.ua
ON CALCULATION OF OXYGEN BALANCE OF MULTICOMPONENT THERMOBARIC
EXPLOSIVE SUBSTANCE
I Televnyi, O Kapliuk, L Kirdeіand A Spodin
Most modern military confrontations take place near or directly in inhabited area. The use in such conditions
of munition (warheads) which hit typical targets based on fragmentation (high-explosive) or cumulative action is
impractical due to insufficient “selectivity” of hitting targets with such munition. At present, modern world tendency is
the development of the latest munition (warheads) with increased properties of “destruction selectivity”. One of the
directions is the development of munition based on thermobaric explosives. Such munitions can cause maximum
damage due to high temperature and the impact of a shock wave with a low level of collateral damage, since
thermobaric munition, especially in the open area, have a clearly defined or even limited area of effective damage,
which determines the significance of their further development.
Since modern thermobaric explosives include a large number of chemical elements (including chemically
active metals), there is a need to calculate the physical balance of oxygen and oxygen coefficient to take into account
the physical characteristics of modern multicomponent thermobaric explosives. The oxygen balance of multicomponent
thermobaric explosives largely determines the nature of the reaction of its explosive transformation, i.e the composition
of the explosive products and, consequently, the value of thermodynamic characteristics such as heat, temperature,
volume and pressure of gas-like explosive products.
The calculated ratio and coefficients for complex multicomponent thermobaric explosives should be calculated
during the development of explosives, taking into account the composition of components and elements and their
possible chemical reactions during the explosion. The abovementioned improved calculations of oxygen balance and
oxygen coefficient of thermobaric explosives, which include aluminum, allows taking into account the physical
characteristics of destruction of typical targets by thermobaric munitions.
Keywords: thermobaric explosive substance, features of detonation, destruction of targets, oxygen balance,
oxygen coefficient.
151
ISSN 2706-7386
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СТАТТІ
Статті, які подаються до редакції Збірника, повинні бути оформлені належним

чином, якісно відредагованими та відповідати вимогам фахових публікацій і профілю
збірника, які не було відправлено до інших редакцій та не опубліковано раніше в інших
виданнях.
Рецензування здійснюється за анонімною формою як для авторів, так і для
рецензентів (подвійне сліпе рецензування). Термін рецензування складає не більше 6–8
тижнів.
У редакцію подаються:
два друковані примірники статті українською або англійською мовами загальним
обсягом 5–15 сторінок (у тому числі список літератури, таблиці, рисунки), з однієї
сторони (один із примірників на звороті останнього аркушу статті підписується авторами
наукової праці);
акт експертизи щодо можливості використання цих матеріалів у відкритому
виданні;
витяг з протоколу засідання науково-технічної ради установи (підрозділу), яким
рекомендовано статтю до друку;
Разом зі статтею та вказаними документами (упакованими у прозорому файлі)
технічному секретарю Збірника подається електронна версія статті [Dmytriiev.doc].
Порядок оформлення електронної версії статті.

Текст статті оформляється в такому порядку:
1. Індекс УДК, без абзацного відступу, вирівняно по лівому краю.

Порожній рядок.
2. Прізвище та ініціали авторів (розмір – 12 рі, шрифт – курсив, напівжирний),

назва установ(и).
3. НАЗВА СТАТТІ (розмір – 12 рі, ПРОПИСНІ літери напівжирним шрифтом),

без абзацного відступу, вирівняна по центру.
4. Анотація мовою основного тексту статті повинна коротко відображати

структуру статті, бути інформативною і дозволяти читачу розуміти, чи варто йому читати
повний текст статті (розмір – 10 рі, шрифт – курсив), без слова “анотація”, вирівняно по
ширині тексту.
5. Ключові слова та (або) словосполучення, розпочинається словосполученням

“Ключові слова:” (розмір – 10 рі, шрифт – курсив) вирівняно по ширині тексту.
6. Основний текст статті, абзацний відступ 1,25 см, вирівняно по ширині тексту.
Текст статті повинен містити:
постановку проблеми;
актуальність дослідження;
зв’язок авторського доробку із важливими науковими та практичними завданнями;
аналіз останніх досліджень і публікацій;
152
ISSN 2706-7386
виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується
означена стаття;
мета статті;
викладення основного матеріалу досліджень з повним обґрунтуванням отриманих
наукових результатів;
головні висновки, приклади та перспективи використання результатів дослідження.
Одиниці фізичних величин, які використовуються у публікації, повинні
відповідати системі СІ.
Стаття оформляється у текстовому редакторі Microsoft Word чи послідуючих
версіях (шрифт – Times New Roman, розмір – 12 pi, одинарний інтервал).
Параметри сторінки – формат А4 (210 мм Х 297 мм). Поля: зверху, знизу, справа –
1,5 см, зліва – 2,5 см. Сторінки не нумеруються. Не допускається використовувати
переноси слів; розривів сторінок, розділів.
Формули розміщуються в окремому рядку у таблиці без обрамлення, вирівняної

по центру, без абзацного відступу. Для набору формули використовувати вбудований у
Word редактор формул MathType.
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті.
Інші нумерувати не рекомендується. Формули нумеруються послідовно
арабськими цифрами в круглих дужках у другому стовпчику таблиці (без абзацного
відступу, вирівняно по правому краю, з центруванням по висоті стовпчика). Додаткові
порожні рядки перед і після формул не робляться.
Таблиці повинні готуватися з використанням відповідного інструмента в редакторі

Word, представлені одним блоком, не розмічені для переносу. Таблиці нумеруються
послідовно арабськими цифрами. Зверху вони повинні мати короткий заголовок, який
складається зі слова “Таблиця ...” з її порядковим номером (в окремому рядку, без
абзацного відступу, вирівняно по-правому краю) та назви таблиці (в окремому рядку, без
абзацного відступу, вирівняно по центру). Примітки до таблиці даються тільки в тексті
статті. Не доцільно використовувати вертикальні надписи у стовпчиках.
Рисунки до статті створюються у редакторі Word або вставляються в текст статті з

використанням зображень (з роздільною здатністю не менш 300 dpi), файли із
зображенням [Dmytriiev_1.JPG] обов’язково надаються до редакції разом з електронною
версією статті. Рисунки підписуються знизу (в окремому рядку, без абзацного відступу,
вирівняно по центру), позначають словом “Рис.”, з його порядковим номером
(нумеруються послідовно арабськими цифрами) та вказують назву (пояснювальний
підпис) рисунку (наприклад: Рис.1. Структурна схема імітатора датчика).
При написанні статті необхідно вказувати посилання на джерела, матеріали або
окремі результати, які наводяться в тексті статті. Посилання в тексті статті на джерела
слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома
квадратними дужками, наприклад, “… у працях [1–7]…”.
7. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (ПРОПИСНІ літери напівжирним шрифтом), без

абзацного відступу, вирівняно по центру.
З нового рядку приводиться порядковий номер та бібліографічний опис джерела
цитованої літератури за порядком посилання у тексті статті (абзацний виступ – 0,63 см,
вирівнювання по ширині тексту). Кожне джерело друкується в окремому рядку.
153
ISSN 2706-7386
8. Відомості про авторів: прізвище, ім’я та по батькові; науковий ступінь, вчене
звання, посада; назва установи, де працює автор, її місце розташування (місто, країна);
обліковий запис автора ORCID (повинен відображати назву установи, де працює автор, та
його наукові публікації), номер телефону (бажано). Наприклад:
Дмитрієв Володимир Анатолійович Volodymyr Dmytriiev

доктор технічних наук, старший науковий Doctor of Technical Sciences, Senior
співробітник, лауреат Державної премії Researcher, The Laureate of State Prize of
України в галузі науки і техніки, член- Ukraine in the sphere of science and
кореспондент Академії технологічних наук technology, Corresponding member of ATS
України, заступник начальника інституту з Ukraine, Deputy Chief of State Scientific
наукової роботи Державного науково- Research Institute of Armament and Military
дослідного інституту випробувань і Equipment Testing and Certification (on
сертифікації озброєння та військової техніки, Research), Chernihiv, Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-0792-6397 +38-095-462-56-37
+38-095-462-56-37
9. Анотації до статті виконуються українською або англійською мовою (розмір –

10 pt), повинні мати обсяг не менше, ніж 6 рядків та розкривати:
– предмет, тему та мету роботи;
– метод (методи) або методологію проведення досліджень;
– результати досліджень;
– висновки та область застосування результатів досліджень.
Якщо основною мовою статті є українська, то анотація англійською мовою
повинна бути розширеною та мати загальний обсяг не менше, ніж 1800 знаків,
включаючи ключові слова.
Якщо основною мовою статті є англійська, то анотація українською мовою
повинна бути розширеною та мати загальний обсяг не менше, ніж 1800 знаків,
включаючи ключові слова.
Складається з: НАЗВА СТАТТІ, абзац, прізвище та ініціали авторів
(напівжирний, без абзацного відступу, вирівняна по центру), текст (абзацний відступ
1,25 см, вирівняно по ширині тексту).
ВАЖЛИВО!
Відповідальність за достовірність викладених матеріалів, фактів, цитат та інших
відомостей несе автор.
Унікальність текстів публікацій перевіряється за допомогою системи пошуку ознак
плагіату Unicheck.
Редкація залишає за собою право вносити правки до тексту публікацій, редагувати
формули, таблиці і рисунки.
Редакція розглядає надходження публікації та супровідних документів у паперовому
або електронному вигляді як згоду дописувача(ів) щодо передачі авторського права на
використання твору (тиражування, розповсюдження, тощо).
Матеріали надсилаються: вул. Стрілецька, 1, м. Чернігів, Україна, 14033, niv_dndi@ukr.net
154
ISSN 2706-7386
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК
Chupryna V.M. 25 Куценко В.В. 88
Kovalenko I.V. 25 Лаппо І.М. 79

Литовченко Д.М. 88
Акимов О.О. 4 Лобанов А.А. 130
Андрушко М.В. 73 Лось А.М. 44
Аркушенко П.Л.
73
Мартинюк С.С. 79
Баранік О.М. 10
Березняк А.М. 97 Олійник Р.М. 65
Бояров В.Т. 4, 17
Бурсала О.Л. Панков С.А. 4
17, 25
(Bursala O.L.) Панкул О.М. 97
Пащенко С.В. 73
Гайдак І.Г. 73 Пилипенко О.І. 97
Гарбуз М.І. 118 Пінчук А.М. 118
Гарнець Д.П. 118 Приходько С.М. 79
Геращенко М.М. 44
Голуб В.М. Саутін О.О. 44
17, 25
(Golub V.M.) Сірик О.М. 44
Слюсаренко М.О. 53
Жданюк М.М. 4, 17 Сподін О.І. 145
Живець Ю.М. 65 Сурков О.О. 130
Зелений П.В. 118 Телевний І.В. 145
Іванов Д.А. 118 Холодний Р.В. 4

Ільєнко В.М. 44
Чередніков О.М.
17, 25
Казначей С.М. 58 (Cherednikov O.M.)
Каплюк О.М. 145
Кірдей Л.М. 145 Шевага В.В. 58
Козачук В.Л. 53 Шульга С.І. 79
Кокойко А.В. 36
Колесник Д.М. 97 Яровий С.В. 65
Коломійцев О.В. 65
Корнієнко І.В. 58
Корнієнко С.П. 58
Кохан В.В 97
Кравченко В.С. 58
Кузнєцов О.Л. 65
Кузьміч О.Є. 73
155
ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ
ДЕРЖАВНОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ

ВИПУСК № 3(9) 2021
Відповідальний за випуск – ДМИТРІЄВ В.А.
Літературний редактор – КАВІНСЬКА В.І.
Коректор – ЖИРНА О.В., КОЖЕМʼЯКО А.І.
Переклад англійською – ШОХА В.М.
Комп’ютерна верстка і макетування – ХОЛОДНИЙ Р.В.
Заснований у 2019 році. Зареєстрований в Міністерстві юстиції України

(свідоцтво серія КВ № 23995–13835Р від 19.06.2019 року).
Інформаційний сайт видання: https://dndivsovt.com
Підписано до друку 03.12.2021 р.

Формат 60 × 84/8. Папір офсетний. Гарнітура Times.
Умовн. друк. арк. 18,14. Обл.–вид.арк. 13,51.
Зам.№ 471-2. Наклад 100 прим. Ціна договірна.
Віддруковано з готових оригінал-макетів замовника.

Друк та палітурні роботи ФОП О.О. Євенок
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції України
серія ДК №3544 від 05.08.2009 р.
м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17А
тел.: 063 101 22 33, e-mail: printinzt@gmail.com

8 9 PB

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

8 9 PB

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ISSN 2706-7386

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Збірник включений до Переліку наукових фахових видань України категорія “Б”, за

РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ НАДІЙНОСТІ

Ключові слова: бронетехніка, випробування, кулька і опора башт бронетехніки, надійність.

Вступ. На озброєнні Збройних Сил України знаходиться значна кількість військової

Результат розрахунку імовірності безвідмовної роботи при довірчій імовірності q=0,95

Узагальнена імовірність безвідмовної роботи кульок визначиться на основі (3) та

Рис.1. Залежність імовірності безвідмовної роботи кулькової опору

DEVELOPMENT OF METHODS OF RELIABILITY ASSESSMENT FOR

МЕТОД ПІДВИЩЕННЯ НАДІЙНОСТІ АПАРАТУРИ КЕРУВАННЯ

Постановка проблеми. На теперішній час на утриманні та озброєнні Повітряних Сил

© Баранік О.М., 2021

5. Розраховуємо апріорну кількість несправних ракет, виявлених у результаті

Для уточнення результату необхідно скористатися методами обробки малої

Рис.1. Алгоритм визначення значень параметрів при контролі технічного стану

Висновки. Запропонований метод забезпечує підвищення надійності апаратури

1. Алімпієв А.М. Особливості гібрідної війни РФ проти України. Досвід, що отриманий

Баранік Олексій Миколайович Оleksii Baranik

КОНЦЕПЦІЯ ОЦІНЮВАННЯ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИХ ПОКАЗНИКІВ

Ключеві слова: безвідмовність, експлуатаційна надійность, безпека польотів, цільові рівні.

Постановка проблеми. Проблема визначення впливу змін кількістних показників

Рис.1. Структура методики дослідження

Для встановлення кількісного значення цих показників на практиці використовують

- 1317 204 735 193

Тп.твАОз - - 2244 - 771

59 831 520 216 1246

2019 761 1170 647 208

Тп.твАОз 2019 9135 4678 647 2493

258 573 399 - 2622

3095 931 433 116 749

На першому етапі здійснені розрахунки кількісних значень точкових та інтервальних

Аналіз результатів другого етапу досліджень показав, що найбільший вплив на рівень

1. Голуб В.М. До питання аналізу експлуатаційної надійності та безпеки польотів

Бояров Володимир Тихонович Volodymyr Boiarov

THE CONCEPT OF EVALUATION OF MAXIMUM ACCEPTABLE RELIABILITY FACTORS

Keywords: reliability, operational reliability, flight safety, target levels.

DETERMINATION OF OPERATIONAL RELIABILITY INDICATORS OF AVIATION

Figure 1. Block diagram of the improved methodology

As operational reliability is impacted by internal and external factors, it is necessary to carry

The result for

Figure 2. Average values of operational reliability indicators by types of helicopters by years

Figure 3. The impact of “specialty” on the level of operational reliability of helicopters

Figure 4. The structure of fault detection by type of work on the aircraft

all types of helicopters

The result for

Fault flow parameter z(t), faults/hour

√ ∑ 0.026 0.005 0.007 0.009 0.006

Value MHTBK 0.106 0.034 0.048 0.047 0.043

all types of helicopters

√ ∑ 0.017 0.004 0.004 0.006 0.003

Thus, we can consider the presented calculations as an attempt to determine some

1. Vorobiev V G 2010 Reliability and technical diagnostics of aviation equipment (Moscow:

Бурсала Олександр Леонідович Oleksandr Bursala

Ключові слова: авіаційна техніка, вертоліт, несправність, експлуатаційна надійність, безпека

Кокойко А.В. Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

ПІДХІД ДО ФОРМАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ДІЙ

Постановка проблеми. Досвід сучасних збройних конфліктів, антитерористична

Рис.1. Граф станів процесу СД

Рис.2. Розподіл ймовірності P0(t) знаходження ПСпП у “вихідному стані” S0

Рис.3. Розподіл ймовірності P1(t) знаходження ПСпП у “стан виконання

Рис.4. Розподіл ймовірності P2(t) знаходження ПСпП у “стані виконання бойового