1

ДАТИ, ОБОВ’ЯЗКОВІ ДО ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

IV - середина III тис. до н.е. розселення племен трипільської культури на території України
VІІІ – VІ ст. до н. е. Велика грецька колонізація
V - VІІ ст. Велике розселення слов'ян
860 р. похід Аскольда на Константинополь, укладення першого
договору
882 р. об'єднання північних та південних руських земель Олегом
907р., 911р., 941 р., 944 р. походи князів на Константинополь
988 р. запровадження християнства як державної релігії
1019-1054 рр. князювання Ярослава Мудрого в Києві
1036 р. розгром печенігів Ярославом Мудрим
1097 р. Любецький з'їзд князів
1199 р. утворення Галицько-Волинської держави
1223 р. битва на р. Калка
1238-1264 рр. правління Данила Романовича
1240 р. захоплення Києва монголами
1056-1057 рр. створення Остромирового Євангелія
1113 р. укладення «Повісті минулих літ» ченцем Нестором-літописцем
1187 р. створення «Слова о полку Ігоревім»
1187 р. перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах
1362 р. битва на р. Сині Води
1385 р. укладення Кревської унії
1449 р. утворення Кримського ханства
1471 р. остаточна ліквідація Київського удільного князівства
1478 р. визнання Кримським ханством васальної залежності від
Османської імп.
1489 р. перша згадка про українських козаків у писемних джерелах
1514 р. битва під Оршею
1556-1561 р. створення Пересопницького Євангелія
1556 р. заснування князем Д. Вишневецьким на о. Малій Хортиці першої
Січі
1569 р. Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої
1586 р. утворення першої братської школи у Львові
1596 р. Берестейська церковна унія. Утворення греко-католицької
церкви.
1618 р. похід П. Конашевича-Сагайдачного на Москву
1621 р. Хотинська війна
1625 р. Куруківська угода
1632 р. утворення Києво-Могилянського колегіуму

2
1637-1638 рр. повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина,
Дмитра Гуні
16 квітня-6 травня 1648 р. Жовтоводська битва
15-16 травня 1648 р. Корсунська битва
11-13 вересня 1648 р. Пилявецька битва
1649 р. Зборівська битва. Укладення Зборівського договору
1651 р. Берестецька битва. Укладення Білоцерківського договору
1652 р. Батозька битва
1654 р. укладання українсько-російського договору
1653 р. Жванецька битва
1656 р. Віленське перемир’я
1659 р. Конотопська битва
1667 р. Андрусівський договір між Річчю Посполитою та Московським
царством
1669 р. Корсунська угода
1681 р. Бахчисарайський мирний договір
1686 р. «Вічний мир» між Московським царством та Річчю Посполитою.
1708 р. україно-шведський союз, зруйнування Батурина
1709 р. Полтавська битва, зруйнування Чортомлицької Січі
1710 р. ухвалення Конституції Пилипа Орлика
1713 р. ліквідація козацтва на Правобережжі
1734 р. заснування Нової (Підпільненської) Січі.
1764 р. остаточна ліквідація гетьманства
1768 р. Коліївщина
1775 р. остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі
1780-1782 рр. ліквідація особистої залежності селян в Австрійській імперії
1783 р. царський указ про закріпачення селян Лівобережної та
Слобідської України
1798 р. видання в Петербурзі трьох частин «Енеїди» І. Котляревського
1828 р. ліквідація Задунайської Січі
грудень 1825 - січень 1826 повстання Чернігівського полку
рр.
1830–1831 рр. Польське повстання
1840 р. перше видання «Кобзаря»
1846-1847 рр. діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
1816 рр. Товариство галицьких греко-католицьких священиків
1833–1837 рр. діяльність «Руської трійці»
1839 р. ліквідація царською владою греко-католицької церкви
1848 р. скасування панщини в Галичині, видання газети «Зоря
Галицька»
3
1805 р.
1834 р.
1861 р.
1863 р.
1863-1864 рр.
1876 р.
1868 р.
1873 р.
1890 р.
1899 р.
1865 р.
1875 р.
1900 р.
1907 р.
1908 р.
1911-1913 рр.
1 серпеня 1914 р.
4 серпеня 1914 р.
6 серпеня 1914 р.
3-4 березеня 1917 р.
6-8 квітеня 1917 р.
10 червеня 1917 р.
3 липня 1917 р.
7 листопада 1917 р.
9 січня 1918 р.
16 січня 1918 р.
Січень (лютий) 1918 р.
29 квітня 1918 р.
14 листопада 1918 р.
13 листопада 1918 р.
22 січня 1919 р.
грудень 1919 - травень 1920
р.
21 квітня 1920 р.
18 березеня 1921 р.
листопад 1921 р.
відкриття університету в Харкові
відкриття Київського університету імені князя Володимира
скасування кріпацтва в Російській імперії
Валуєвський циркуляр
Польське повстання
Емський указ
створення у Львові товариства «Просвіта»
створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка
(від 1892 р. Наукового товариства ім. Т. Шевченка)
створення Русько-української радикальної партії
створення Української націон.-дем. та Української соц.-дем.партії
відкриття Новоросійського університету
відкриття Чернівецького університету
утворення Революційної української партії (РУП), обрання А.
Шептицьким митрополитом греко-католицької церкви
впровадження в Австро-Угорській імперії загального виборчого
права для чоловіків
утворення Товариства українських поступовців (ТУП)
«справа Бейліса»
утворення Головної української ради
створення Союзу визволення України
формування легіону Українських січових стрільців
утворення Української Центральної Ради
Всеукраїнський Національний конгрес
ухвалення І Універсалу УЦР
ухвалення ІІ Універсалу УЦР
ухвалення ІІІ Універсалу УЦР, проголошення УНР
ухвалення ІV Універсалу УЦР, проголошення незалежності УНР
бій під Крутами
Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу
державний переворот і прихід до влади П. Скоропадського
утворення Директорії
проголошення ЗУНР
Акт злуки ЗУНР і УНР у єдину соборну Українську Народну
Республіку
Перший «Зимовий похід» Армії УНР
Варшавська угода
Ризький мир
Другий «Зимовий похід» Армії УНР
4
1921-1923 рр. голод в Україні
1922 р. входження УСРР до складу СРСР
1923 р. початок політики «українізації»
1925 р. курс на індустріалізацію
1928-1932 рр. перша п’ятирічка
1928–1938 рр. період радянської модернізації в Україні
1928 р. судовий процес у «Шахтинській справі»
1929 (1930) р. судовий процес у справі «Спілки визволення України» (СВУ)
1929 р. рік «великого перелому», початок суцільної колективізації
1932-1933 рр. Голодомор - геноцид українського народу
1934 р. перенесення столиці України з Харкова до Києва
1937 р. ухвалення Конституції УРСР
1937-1938 рр. «Великий терор»
1920 р. підписання Антантою Бессарабського протоколу (входження
Бессарабії до Румунії)
1923 р. входження Східної Галичини до Польщі, саморозпуск ЗУНР
1925 р. утворення Українського національно-демократичного
об’єднання (УНДО)
1929 р. утворення Організації українських націоналістів (ОУН)
1930 р. проведення польською владою політики «пацифікації»
1938 р. автономія Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини
15 березня 1939 р. проголошення незалежності Карпатської України.
23 серпня 1939 р. радянсько-німецький пакт про ненапад (пакт Молотова-
Ріббентропа)
1 вересня 1939 р. початок Другої світової війни
17 вересня 1939 р. вторгнення Червоної армії на територію Західної України
червень 1940 р. вторгнення Червоної армії на територію Бессарабії та Північної
Буковини
22 червня 1941 р. Напад Німеччини на СРСР
30 червня 1941 р. проголошення Акта відновлення Української Держави
14 жовтня 1942 р. створення Української повстанської армії (УПА)
грудень 1942 р. початок вигнання нацистських загарбників з України
6 листопада 1943 р. визволення Києва від нацистських окупантів
січень - лютий 1944 р. Корсунь-Шевченківська наступальна операція
28 жовтня 1944 р. завершення вигнання нацистських окупантів із всієї території
України
9 травня 1945 р. День Перемоги над нацистською Німеччиною
2 вересня 1945 р. завершення Другої світової сійни
1945 р. входження Закарпаття до складу УРСР
квітень 1945 р. Україна стає співзасновницею ООН
5
березень 1946 р. «саморозпуск» УГКЦ на Львівському соборі
1946–1947 рр. голод в Україні
квітень-липень 1947 р. операція «Вісла»
1953-1954 рр. повстання політичних в’язнів в сталінських концтаборах, ліквід.
ГУЛАГу
лютий 1954 р. входження Кримської області до складу УРСР
1956 р. ХХ з’їзд КПРС, засудження культу особи
1957 р. запуск першого штучного супутника Землі, початок «космічної
ери»
1959 р. утворення Української робітничо-селянської спілки
1961 р. перший політ людини в космос (Юрій Гагарін)
1965 р. реформи в сільському господарстві та промисловості
(«косигінська реформа», перша хвиля арештів дисидентів
1972 р. зміна політичного керівництва УРСР (В. Щербицький)
1976 р. утворення Української Гельсінської групи
квітень 1985 р. початок «перебудови»
26 квітня 1986 р. вибух на Чорнобильській АЕС
вересень 1989 р. створення Народного руху України за перебудову
березень 1990 р. перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР
16 липня 1990 р. прийняття Верховною Радою Декларації про державний
суверенітет України
жовтень 1990 р. «Революція на граніті»
24 серпня 1991 р. прийняття Верховною Радою Акта проголошення незалежності
України
1 грудня 1991 р. всеукраїнський референдум і вибори Президента України.
6 грудня 1991 р. заснування Збройних Сил України
липень 1994 р. обрання Л. Кучми Президентом України
1995 р. Україна стає членом Ради Європи (РЄ)
28 червня 1996 р. ухвалення Конституції України
жовтень-грудень 2004 р. «Помаранчева революція», обрання Президентом України В.
Ющенка
2008 р. вступ України до Світової організації торгівлі (COT)
січень 2010 р. обрання В. Януковича Президентом України
листопад 2013 - лютий 2014 «революція Гідності», повалення режиму В. Януковича
рр.
червень 2014 р. обрання П. Порошенка Президентом України
2014 р. підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським
Союзом (ЄС)
вересень 2014 р., лютий Мінські угоди
2015 р.

6
7
1 млн. років тому - поява першої людини на території сучасної України .

8
 Кам’яний вік — період в історії людства (1 млн років тому — Іv тис. до н.е.), коли люди
виготовляли знаряддя праці з каменю. Кам’яний вік поділяють на палеоліт, або давній
кам’яний вік (1 млн років тому — Х тис. до н.е.), мезоліт, або середній кам’яний вік (X—vIІ
тис. до н.е.), і неоліт, або новий кам’яний вік (vIІ—Iv тис. до н.е.).
За палеоліту давні люди виготовляли знаряддя праці із каменю та дерева: рубило,
гостроконечник, скребло, ніж, дротик, спис, гарпун, голку. Неандертальці жили стадом.
Найвідомішими стоянками кам’яного віку на території України є Королеве (Закарпаття),
Кіїк- Коба (Крим), Молодове (Чернівецька обл.), Мізин (Чернігівщина), Межиріч
(Канівщина), Кирилівська (Київ), Кам’яна Могила (поблизу Мелітополя).

9
10
11
 За мезоліту винайшли лук зі стрілами, човен, пліт, приручили собаку. Основними
заняттями людей були збиральництво, полювання, рибальство. Панувало привласнювальне
господарство — форма господарювання, за якої все необхідне для життя людина брала в
природі у готовому вигляді. Формами суспільної організації виступали первісне людське
стадо,материнська родова община (матріархат), плем’я.Формування племен

12
https://vseosvita.ua/library/mezolit-ta-neolit-na-teritorii-ukraini-
118520.html

13
14
 За неоліту давні люди внавчились— шліфувати й свердлити, вдосконалили старі та
винайшли нові знаряддя праці — серп, мотику, навчились прясти. Приручили бика,
козу.Основними заняттями людей стали землеробство, скотарство та ремесла. Виникло
відтворювальне господарство — форма господарювання, за якої людина сама виробляла все
необхідне для життя. Материнську родову общину замінила батьківська родова община
(патріархат).

Відбулася неолітична революція — поступовий перехід від привласнювального до

відтворювального господарства, від кочового до осілого способу життя, від матріархату
до патріархату.

15
16
 Мідно-кам’яний вік (енеоліт) — період в історії людства (Іv—ІІІ тис. до н.е У.).Період
мідно-кам’яного віку відбувся перший знаряддя праці з металу . Відокремлення скотарства
від землеробства.
Трипільську культуру відкрив археолог В. Хвойка наприкінці ХІХ ст.
біля с. Трипілля на
Київщині. У Іv — середині ІІІ тис. до н.е. трипільці розселилися в басейнах р. Дніпра,
Дністра, Південного Бугу, Пруту, а також на Волині, Поділлі й у Північному
Причорномор’ї.Основними заняттями трипільців були орне землеробство і
скотарство, важливу роль у господарстві відігравали рибальство, мисливство, ремесла.

Трипільці виготовляли керамічний посуд, прикрашений орнаментом із символічних

малюнків у вигляді спіралей, трикутників, фігур людей і тварин (мальована кераміка).
17
18
19
20
21
 Бронзовий вік — період в історії людства (ІІ—І тис. до н.е.), коли для виготовлення знарядь
праці люди використовували сплав міді та олова. У період бронзового віку відбувся другий
суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства. Родову громаду
змінила сусідська (територіаль- на), з’явилася майнова нерівність, виникли
політичні об’єднання — союзи племен.
Ранній залізний вік — період в історії людства (І тис. до н.е. — початок І тис. н.е.),
коли люди почали використовувати залізо для виготовлення знарядь праці. У період раннього
залізного віку на території України виникли досить могутні об’єднання землеробських племен
у лісостеповій зоні, які вели осілий спосіб життя (чорноліська культура).
Кіммерійці ІХ—vII ст. до н.е.Першими мешканцями степів Півн. Причорномор’я називають
кочовиків — кіммерійців. Про них згадується у поемах Гомера і працях Геродота.
Основним заняттям кіммерійців було кочове скотарство, особливо— конярство.
Коні були для кіммерійців не тільки засобом пересування, а й забезпечували їх продуктами
харчування: молоком, м’ясом.Кіммерійці були вправними воїнами. Основною зброєю були
луки,мечі.

22
23
 Велика Скіфія
За часів найбільшої могутності скіфи поширили владу на багато сусідніх народів. 5–
4 ст. до н. е. сягнула розквіту їхня держава. Вчені домовилися називати її Велика Скіфія.
Територія Великої Скіфії, за свідченням Геродота, становила величезний квадрат,
південний край якого простягнувся вздовж Чорного моря від Дунаю до Азовського моря. До
скіфських племен Геродот зараховував власне скіфів (скіфів-кочовиків), царських скіфів,
скіфів-орачів, скіфів-землеробів Про велич скіфської держави тих часів свідчать царські
кургани – величні поховальні пам’ятки найвпливовіших і найзаможніших скіфів.До скіфської
доби відносять царські могили-кургани Солоха і Гайманова Могила (Запоріжжя), Чортомлик і
Товста Могила (Дніпропетровщина), де було знайдено пам’ятки скіфського мистецтва із
золота (гребінь із кургану Солоха, пектораль із кургану Товста Могила Найвищого
піднесення Велика Скіфія досягла у 4 ст. до н. е.за часів царя Атея..
Атей провадив активну загарбницьку політику
Воював з персами переміг Дарія . Скіфам характерний «звіриний стиль».

Монета царя Атея

24
25
26
27
28
29
Особливості Боспорського царства:
1) монархічна форма правління;
2) тісні торговельні й культурні зв’язки з Афінами;
3) значна частка місцевого, негрецького населення;
4) занепало під натиском гунів.
На початку нової ери грецькі міста почали занепадати; це було
пов’язано з набігами кочовиків та появою дешевої єгипетської
пшениці, яка склала конкуренцію скіфській. У І ст. до н. е. вони
потрапили у залежність до Римської імперії, а в IV-V ст. були
захоплені племенами готів та гунів. Тільки Херсонес і Пантікапей
потрапили під владу Візантії.

30
 Сармати ІІІ до н.е. — ІІІ ст. н.е. Основним їхнім заняттям було
скотарство, існували також ремесла: ковальство, шкіряне ремесло тощо.Жінки
використовували колісниці в бою. Основою сарматського війська були кінні
лучники.Витіснили скіфів

У vІІ—v ст. до н.е. під час Великої грецької колонізації вихідці з Греції заснували на узбережжі
Чорного та Азовського морів свої поселення, що стали містами-державами. Населення грецьких
міст займалося землеробством, садівництвом, виноградарством, рибальством, ремеслами,
торгівлею як із місцевими скіфськими племенами, так і з Грецією.
31
 Колонізація – заселення та освоєння вільної території; а також: загарбання якоїсь країни або
краю, що супроводжується визиском, підкоренням, а часом і винищенням місцевого
населення.Причини грецької колонізації: пошук джерел сировини для ремісничої
діяльності греків, адже Греція – гірська країна, тож їй притаманні малоземелля та
обмеженість корисних копалин, інших природних багатств;втеча від злиднів на
батьківщині. Близько 480 р. до н. е. там виникло Боспорське царство, що об’єднало більш як
20 грецьких міст.До складу Боспорської держави ввійшли також сільськогосподарські
райони Криму та Кубані,населені місцевими племенами. Столицею був Пантікапей.

32
33
КИЇВСЬКА РУСЬ

34
35
36
37
 Східнослов’янські племена —
предки українців
Назва Територія розселення
Древляни Землі південного басейну річок Прип’ять, Горинь, західного
берега Дніпра і північного басейну Тетерева
Поляни Жили на захід від середнього Дніпра, між його притоками —
Тетеревом на Півночі та Россю на півдні
Сіверяни Терени на схід від середньої течії Дніпра, басейн нижньої течії
Десни, Сули, Псла і Ворскли до верхів’їв Сіверського Донця
Тиверці Територія у нижній течії річок Дністер і Прут, що досягла
узбережжя Чорного моря
Волиняни Землі на північ від верхньої течії Дністра, у басейні Західного
(дуліби) Бугу, на південь від верхів’їв Прип’яті

Уличі Терени, розташовані між річками Оріль, Дніпро, Самара та в

лісостеповій частині Південного Бугу

Білі Землі Верхньої Наддністрянщини на захід від річки Збруч,

хорвати межиріччя Верхнього Прута і Дністра, Північна Буковина,
Прикарпаття і частина Закарпаття

38
Документи розповідають
«Повість минулих літ» про запрошення варягів на Русь
У рік 859. Варяги, приходячи із замор’я, брали данину з чуді, і з словен, і з мері, і з весі, і з
кривичів. А хозари брали з полян, і з сіверян, і з в’ятичів...
У рік 862 р. Вигнали [чудь, словени, кривичі і весь] варягів за море, і не дали їм данини, і
стали самі в себе володіти. І не було в них правди, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і
воювати вони між собою почали. І сказали вони: «Пошукаємо собі князя, який би володів
нами...» Пішли вони за море до варягів, до русі. Бо так називали варягів — русь. Сказали русі
чудь, словени, кривичі і весь: «Земля наша велика і щедра, а порядку в ній нема. Ідіть по княжити
і володіти нами. І вибралося троє з родами своїми, і з собою всю узяли русь».

39
40
41
42
 Полюддя – первісна форма збору данини. Зводилася до об'їзду князем із дружиною підвладних земель і
стягнення з населення натурального податку.«Руська правда» – збірник, або звід, руських законів.
Закріплення за державою з центром у Києві назви «Руська земля» відбулося у другій
половині 9 ст. і було пов’язане з діяннями руських володарів Діра та Аскольда.
Аскольд у 860 р. пішов на Константинополь .Потужний удар руського флоту змусив
Візантію визнати Русь як державу Руською землею. Під час мирних переговорів з
імператором Аскольд і більшість його дружинників охрестилися Подальшого поширення
християнства в Руській державі наразилася на труднощі.
Після смерті братів Рюрик став єдиновладним князем, об'єднавши під своєю владою
північні слов'янські племена словенів, кривичів та фінські – мері, весь, мурому. Літописи
повідомляють, що перед своєю смертю Рюрик передав правління своєму родичу Олегу і
доручив йому малолітнього сина Ігоря. Поряд із цим є відомості, що Ігор був сином
Олега. 882 року Олег із великим військом рушив на південь, завоював Смоленськ, Любеч та
інші землі, нарешті, підступно вбивши Аскольда та Діра, захопив Київ. Так, відбулось
об'єднання північних та південних руських земель Олегом.

43
44
 Князювання Олега Віщого (882–912)
У Повісті минулих літ описано похід Олега на Царгород 907 року і 911 року було
підписано новий, значно вигідніший і ширший договір. Було укладено і воєнні угоди. Олег
на знак перемоги прибив щит на воротах Царграда (так слов'яни тоді іменували
Константинополь).
45
46
47
 Князювання Ігоря (912–945 рр.)
Здобувши владу після смерті Олега в 912 р. син князя Рюрика правив у Києві до 945 р.

Перший, року 941, був невдалим. Човни русичів було спалено

візантійцями. Ігор 945 року під час спроби вдруге зібрати з древлян данину У древлян
зростало невдоволення. МАЛ влаштував під Іскоростенем засідку, в якій загинули Ігор

Висновки. За правління Аскольда Київське князівство досягло розквіту і міжнародного

визнання, перетворилося на осередок, навколо якого наприкінці IX ст. сформувалася єдина
східнослов’янська державність. Князь Олег об’єднав Північну Русь із Південною в єдину
державу, здійснював збирання східнослов’янських земель навколо Києва. Князь Ігор намагався
зміцнювати владу Києва над східнослов’янськими княжіннями. Руссю» спочатку називали
варягів, потім землі полян, а згодом східнослов’янську державу Київська Русь.

48
49
 Князювання Ольги (945–964 рр.)
Після смерті Ігоря залишився малий син Святослав, і правління державою перейшло до його
матері, княгині Ольги. Ольга жорстоко розправилася з древлянами, спаливши їхнє головне місто
Іскоростень. . Щоб уникнути нових повстань, вона встановила чіткі розміри данини – уроки. Ольга
організувала спеціальні укріплені місця – погости, в яких перебували її представники. Данина
завозилась на погости, а звідти відправлялась до Києва. Податки за часів Ігоря та Ольги
сплачувалися переважно хутром, а грошовою одиницею була «куна» — шкурка куниці. В зовнішній
політиці Ольга орієнтувалась на мирні, дипломатичні методи досягнення цілей . Вона здійснила
у 957 р. поїздку в Константинополь на чолі великої мирної делегації. Під час цього візиту Ольга та
її оточення прийняли християнство. Але християнство на цей час ще не стало державною релігією.
Київська Русь залишалась язичницькою.

50
51
52
 Князювання Святослава Хороброго (964–972 рр.)
У 964 р. на чолі держави стає Святослав, який славився своїми військовими походами.
Він розпочав князювання походами на Оку та Волгу у 964–965 рр. Після переможного
походу на Схід він підкорив в'ятичів і, загалом, завершив об'єднання всіх племен східних
слов'ян у єдиній державі. Внаслідок походу 964–965 рр. Русь розгромила великий
Хазарський каганат, що дало можливість закріпитися у межиріччі Волги і Дону. Русичі
захопили Саркел 965 року і перейменували його у Білу Вежу.
968 року починається перший балканський похід Святослава. Однак, 969 року,
довідавшись про облогу Києва печенігами, Святослав змушений повернутися в Русь.
Розбивши печенігів, він проводить деякі заходи щодо зміцнення управління державою:
посадив на Київському столі старшого сина Ярополка, у Древлянській землі – Олега, в
Новгороді – Володимира. 1 адмін.реформа

Ольга дбала про внутрішні справи держави, а Святослав нехтував ними, за що дорікали
йому кияни: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою полишив…» Та
попри це літописець оповідав про Святослава: «Сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко
пардус, багато воєн він чинив. Возів же за собою він не возив, ні казана не брав, ні м’яса не
варив, але, потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину і на вуглях спікши, це він їв.
Навіть шатра він не мав, а пітник слав і сідло клав у головах. Такими ж і всі інші вої його
були. І посилав він до інших земель послів, кажучи: «Хочу на вас іти». Саме Святославові
вкладено в уста вислови, яким судилося стати крилатими: «Мертві сорому не знають»,
«Не посоромимо землі Руської» Загинув в 972 році від рук печенігів.Після смерті в 972
р. князя Святослава I князівство було поділено між його синами на три частини. На
Київському столі сидів Ярополк, у Древлянській землі – Олег, в Новгороді –
Володимир. Між ними згодом розгорілася міжусобна війна.
53
 Документи розповідають
«Повість минулих літ» про князя Святослава і його боротьбу з хозарами
У рік 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїнів збирати, багатьох і хоробрих,
бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, як пардус (гепард), багато воєн він чинив. Возів же за
собою він не возив, ні котла не брав, ні м’яса не варив, але, потонку нарізавши конину, або
звірину, або воловину і на вуглях спікши, це він їв. Навіть шатра він не мав, а пітник слав і сідло
клав у головах. Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до інших земель послів, кажучи:
«Хочу на вас іти».
І пішов він на Оку-ріку і на Волгу, і знайшов в’ятичів, і сказав їм: «Кому ви данину даєте?»
Вони ж одказали: «Хозарам. По шелягу од рала даєм».
У рік 965. Рушив Святослав на хозар. Почувши ж про це, хозари вийшли насупроти з князем
своїм... і зступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів Святослав хозар і город
їхній столицю Ітиль, і город Білу Вежу взяв, і ясів переміг він, і касочів, і прийшов до Києва.
У рік 966. Переміг Святослав в’ятичів і данину на них наклав.

Висновки. Внутрішньополітичні заходи княгині Ольги сприяли тіснішому об’єднанню колишніх

окремих східнослов’янських племінних володінь у єдиний державний організм. У
зовнішньополітичній діяльності княгиня Ольга визначила нові підходи, надаючи перевагу мирним
засобам над воєнними.У своїй державотворчій діяльності князь Святослав надавав перевагу
активній зовнішній політиці, яка мала переважно завойовницьку спрямованість. ПІДКОРИВ
УЛИЧІВ І ТИВЕРЦІВ.Талант полководця не завжди доповнювався політичною далекоглядністю.
Чисельні війни Святослава спричинили виснаження Русі; було втрачено дипломатичні зв’язки з
провідними християнськими державами, налагоджені Ольгою.

54
Князювання Володимира Великого (980–1015 рр.)

55
56
57
ВІДВОЮВАВ У ПОЛЯКІВ ЧЕРВЕНСЬКІ МІСТА (БЕЛЗ, ВОЛИНЬ,
ПЕРЕМИШЛЬ)підкорив білих хорватів і волинян

58
 Пам’ятник князю Володимиру в Києві. Скульптори В. Демут-Малиновський
(сучасний вигляд).
Після смерті Володимира Великого 15 липня 1015 р. його син Святополквиявився ближчим від
усіх інших братів до Києва і без особливих труднощів вступив на престол. Протягом того ж року
були вбиті три зведених брати Святополка – Борис, Гліб і Святослав.

59
 Правління Ярослава Мудрого (1019–1054 рр.)

Після смерті свого батька Володимира в 1015 році Ярослав I Мудрий в жорстокій боротьбі за
київський престол розбив війська Святополка

.
Після перемоги в битві на Альті 1019 р.
Я.Мудрий став Великим київським князем.

60
 Документи розповідають
«Повість минулих літ» про битву князя Ярослава з
печенігами біля Києва 1036
А коли ж Ярослав перебував у Новгороді, то прийшла йому вість, що
печеніги стоять, обложивши Київ. І Ярослав, зібравши воїв многих, варягів і
словен, прийшов до Києва і ввійшов у город свій.
А було ж печенігів без числа. Ярослав тоді виступив із города, приготував
до бою дружину. І поставив він варягів посередині, а на правій стороні киян,
а на лівім крилі — новгородців, і стали вони перед городом. А печеніги
почали йти на приступ, і зступилися вони на тім місці, де ото є нині свята
Софія, митрополія руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа
люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не
знали вони, куди втікати, і ті, втікаючи, тонули в ріці Ситомлі, а інші — в
інших ріках. І так погинули вони, а решта їх десь розбіглась і до сьогодні.

61
 Прагнучи об'єднати всі руські землі під своєю владою, Ярослав Володимирович вів боротьбу
проти свого брата Мстислава Після битви, яку Ярослав програв, під Лиственом біля Чернігова 1024
року. Так, в Київській державі тривав період дуумвірату (1019– 1036 рр.). Після смерті Мстислава
у 1036 році Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні
землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави, окрім Полоцького князівства, яке
виділено Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036 року, за літописом, Ярослав Мудрий
розгромив біля Києва печенігів.. Ярослава Мудрого було складено «Руську правду». Проводив
шлюбну дипломатію. Щоб забезпечити потребу руських церков у книгах, Ярослав створив у
Києві при Софійському соборі (1037)майстерню для переписування книжок. У Софійському
соборі діяла своєрідна бібліотека, що могла налічувати до 1000 томів рідкісних книг.
62
63
64
65
66
67
68
69
 Роздробленість Київської

1068 р. – поразка Ярославовичів від половців в битві на р.Альті.Повстання киян проти Ізяслава
за відмову озброїти ополчення проти половців.
1072 р. – Вишгородський з`їзд . Внесення Ярославичами змін до Руської правди. Правда
Ярославичів.
70
 1073 р. – виступ Святослава та Всеволода проти Ізяслава, розпад тріумвірату Ярославичів.
1097 р. – з`їзд князів у Любечі, який визнав спадкове володіння князями своїми
вотчинами. Визнання факту роздробленості Київської Русі.
1113–1125 рр. – княжіння в Києві Володимира Мономаха.
1115 р. – спорудження Володимиром Мономахом під Вишгородом моста через Дніпро.
1032 р.– початок доби роздробленості Київської Русі після смерті Мстислава Володимировича,
сина Володимира Мономаха, який був останнім князем, що контролював більшість земель
Київської Русі.
1144 р. – утворення Галицького князівства.
1187 р. – похід Ігоря Новгород-сіверського проти половців.
1187р. –У розповіді про смерть переяславського князя Володимира
Глібовича під 1187 р. літописець ужив назву «Україна». Це – найдавніша
згадка назви «Україна» в писемних джерелах.
Причини феодальної роздробленості:величезна територія держави;багатоетнічний склад
населення Київської Русі;відсутність чіткої системи престолонаслідування;поширення
спадкового (вотчинного) землеволодіння удільних князів і бояр, що посилювало їх незалежність
від київського князя;розвиток міст – удільних центрів, які намагалися конкурувати з Києвом
послаблення Києва як політичного і економічного центру;
Князівські з’їзди (снеми). Послаблення центральної влади на Русі викликало
появу періодичних з’їздів князів — «снемів». На них намагалися вирішити питання,
важливі для всіх руських земель. Першим із відомих за літописом є князівський з’їзд
1072 р. у Вишгороді. Тріумвіри Ізяслав, Святослав і Всеволод зібралися там із нагоди
перенесення мощей святих Бориса і Гліба до нещодавно збудованої церкви на їхню
честь. На Вишгородському з’їзді також був прийнятий новий збірник законів «Правда
Ярославичів», що доповнив «Руську правду». Найвідомішим серед «снемів» руських
князів є з’їзд 1097 р. в Любечі. На ньому князі домовилися про запровадження засад
спадкового володіння князівствами («Кожен хай держить вотчину свою») та вирішили
розглядати захоплення чужої вотчини як злочин і разом виступали проти того, хто
спробує це вчинити. Тепер влада в кожному уділі мала передаватися від батька до сина.
Порядок, запроваджений Ярославом Мудрим, скасовувався. Князі також ухвалили
рішення про спільні дії проти половців: «Відтепер з’єднаймося в одне серце й
захистимо Руську землю».
Вотчина – земельне володіння , яке передавалось у спадщину, можна було продати, обміняти

71
72
73
74
 «Слово о полку Ігоревім» 1187
Із Чернігівщиною безпосередньо пов’язана подія, що її увічнено в найвизначнішому
творі давньої української літератури – поемі «Слово о полку Ігоревім».. Похід
закінчився цілковитою поразкою – такою ганебною, що подібних не пам’ятала Руська
земля: військо майже все загинуло, а четверо князів потрапили в полон.

75
76
77
78
 Наслідки феодальної роздробленості

Позитивні Негативні
— економічне та культурне — міжусобна боротьба
піднесення руських земель: підривала сили князівств,
розвиток міст, ремесел, торгівлі, призводила до загибелі людей
культури та мистецтва; і нищення культурних
пам’яток;
— удосконалення системи
управління удільними землями; — Русь не могла опиратися
нападам половців, які
— розвиток демократичних грабували руські землі;
традицій: скликання народного
віча, правителі вдаються до — оскільки половці перекрили
підтримки міщан; торгові шляхи через Каспій,
Русь опинилася на узбіччі
— сприяла формуванню торгових шляхів
українського, білоруського та
російського народів

79
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА.

80
 Галицьке і Волинське князівства напередодні об’єднання

Галицьке князівство Волинське князівство

— засноване в другій половині XI ст.
онуком Ярослава Мудрого
Ростиславом Володимировичем.
Територія: Прикарпаття, Верхнє
Подністров’я.
— Сильна боярська влада — олігархія
(влада небагатьох) заможних людей.
— Розквіт Галицького князівства за
правління Ярослава Осмомисла
(1152-1187 рр.), який мав великий
авторитет на Русі.
— до середини XII ст. вважалося вотчиною
київських князів. Набуло самостійності у 1135 р. за
правління правнука Володимира Мономаха —
Мстислава Ізяславича, який разом зі своїм батьком
започаткував місцеву династію.
Територія: басейн правих притоків Прип’яті,
Західного Бугу.
— Із 1170 р. — князювання Романа Мстиславича.
Основні заходи правління:
1) послідовне й рішуче обмеження сваволі бояр;

Основні заходи правління: 2) 1188 р. — перша спроба захопити Галицьке

князівство (безуспішна);
1) боротьба проти боярської опозиції;
3) 1199 р. —- об’єднання Галицького та
2) розширення території князівства Волинського князівств після смерті галицького
шляхом приєднання землі між князя Володимира Ярославича в єдину державу зі
Карпатами та Дністром, пониззя столицею у
Дунаю;

3) будівництво й укріплення міст;

4) спорудження Успенського собору у

Галичі (1153-1177 рр.);

5) боротьба проти половців у союзі з

іншими князями;

6) участь у боротьбі за Київ;

7) укладення союзницького договору

з Угорщиною; дружні відносини з
Візантією та «Священною Римською
імперією».

Династія припинилася після смерті

Ярославового сина Володимира у
1198 р.

81
82
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!

Ярослав Осмомисл продовжив справу свого батька, Володимира Володаревича, у

справі укріплення єдності галицьких земель та розширення їх кордонів. На початку
князювання йому довелося вести війни з київськими князями за порубіжні землі. Крім
того, Осмомислу довелося підтримувати свого тестя, засновника Москви Юрія
Долгорукого, в його претензіях на київський престол.Серед усіх тодішніх князів Русі
саме Ярослава Осмомисла виділяє автор «Слова о полку Ігоревім»: «Галицький
Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм златокованім престолі, підпер гори
угорські своїми залізними полками — заступив дорогу королеві, зачинив Дунаєві
ворота». Саме прізвище Ярослава — Осмомисл — трактується сучасними
істориками як «той, що має вісім думок, мислить за вісьмох». Але політичні
таланти князя не врятували його від боярської опозиції. Після народження сина
Володимира він залишає свою дружину (вона змушена виїхати до Польщі) і живе у
«цівільному шлюбі» з Анастасією Чагрівною. Народжується другий син, Олег, якого
Ярослав хоче бачити наступником престолу. Проте бояри змушують князя зректися
коханої жінки, спалити її й повернутися до законної дружини. Через 17 років після цих
подій, у 1187 р., Ярослав Осмомисл помер, а його наступником став Володимир,
слабкий правитель, якому вже не вдалося тримати бояр у відносній покорі.

83
 1199 р.— похід Романа Мстиславича на Галич. Об’єднання Волинського і Галицького
князівств у єдину державу.
1205 р.— загибель Романа Мстиславича.
1206—1238 рр.— боротьба нащадків Романа Мстиславича за відновлення Галицько-
Волинської держави.
1213 р.— проголошення боярина Володислава Кормильчича галицьким князем.
1238 р.— утвердження Данила в Галичі.
1239 р.— установлення зверхності Данила над Києвом. Завершення відновлення
спадщини батька.

У 1199 розпочато нову сторінку не лише в житті волинського князя – у пам’яті

нащадків самодержця всієї Русі, а й в історії українських земель. Адже тим роком
дослідники позначають народження Галицько-Волинської держави.Столицею
об’єднаного князівства Роман обрав Галич, вважаючи за найголовніше завдання
подолати опір галицького боярства.

84
Загинув у 1205 р. неподалік польського міста Завихвоста, потрапивши до
засідки під час походу проти польського князя Лешка Білого. Галицько-
Волинська держава розпалася по смерті князя.
Правління Романа Мстиславича (1199-1205 рр.)

1) Придушив галицьке боярство;

2) завоював Київ (1202 р.), до смерті був Великим князем київським;

3) успішно боровся з половцями;

4) підтримував дружні відносини з Візантією, Угорщиною, Тевтонським орденом; відмовився прийняти

корону з рук Папи Римського в обмін на перехід у католицтво;

5) виступив із планом «дотримання доброго порядку на Русі», згідно з яким слід було уладнати
міжкнязівські чвари, обрати центральну владу, згуртуватися для спільної боротьби з половцями.

Його нащадки тимчасово втратили владу.У 1238 році князю Данилу вдалося остаточно
здобути Галич і вигнати іноземців. Таким чином було відновлено єдність відновив
Галицько-Волинського князівства.

Значення діяльності князя Романа Мстиславича:

— створив велику централізовану державу — Галицько-Волинське князівство, яке стало

наступником Київської Русі;

— відновив авторитет і вплив Київської держави;

85
 — був активним європейським політиком.

Із 1205 до 1238 р. Галицько-Волинське князівство Припиняє своє існування внаслідок активізації

галицького боярства.

Основні події часів боярської смути (1205-1238 рр.)

1) Фактичний розпад князівства на дві частини: у Волинському князівстві правила вдова Романа
Анна (як регентша при малолітніх синах Данилі та Василькові); галицькі бояри їй не підкорялися; з
1206 р. Анна з синами переховується в Польщі та Угорщині;

2) у Галичі правлять князі, запрошені боярами;

3) Польща та Угорщина розділили Галицько-Волинське князівство: Володимир (Волинський)

віддали Романовичам, у Галичі сів угорський королевич (1214 р.);

4) із 1219 р. починається боротьба Данила Романовича за повернення батьківської спадщини

(перший успіх — відвоювання у поляків Берестейської та Забузької земель);

5) до 1228 р. Данило Романович об’єднує всю Волинську землю й передає її братові Васильку, сам
готується відвоювати Галицьке князівство в угорців і бояр;

6) Данило Романович зупинив наступ тевтонських лицарів у битві під Дорогочином у 1238 р.;

7) 1238 р. — Данило Романович заволодів Галичем і відновив єдність держави.

Правління Данила Галицького (1238-1264 рр.)

1) Правив спільно з братом Васильком Романовичем: Данило — в Галичі, Василько —
на Волині;

2) у Ярославській битві (1245 р.) Данило Галицький переміг об’єднані сили поляків,
угорців і галицьких бояр, які прагнули повернути Галичину;

3) заволодів Києвом у 1240 р.; призначений Данилом воєвода Дмитро керував

обороною столиці від монгольської навали;

4) створив озброєне піхотне військо, що складалося з селян і міщан, підтримував міста

у їхній боротьбі з власниками-феодалами;

5) укріплював старі міста, заснував нові (Холм (1237 р.), Львів (1256 р.));

6) відвоював Люблінську землю у Польщі (1243-1244 рр.);

7) приєднав литовські племена ятвягів (1253-1254 рр.);

8) унаслідок походу на Чорну Русь (північно-західна Білорусь) поставив там

правителем свого сина Романа;

86
 9) заснував Галицьку митрополію (1246 р.);

10) сприяв розвитку культури;

11) коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, під ударами яких впали міста
Галич, Володимир, Кам’янець таін., князь Данило Галицький визнав себе васалом
золотоординського хана (1245 р.), щоб уникнути подальшого розорення земель;
натомість Галицько-Волинське князівство фактично зберігало незалежність у
внутрішній та зовнішній політиці;

12) з метою протистояння монголо-татарам уклав союз з Угорщиною, Польщею,

Литвою, Тевтонським орденом та Папою Римським; папа обіцяв організувати
хрестовий похід проти монголо-татар в обмін на церковну унію Данила з Римом, проте
допомога від Риму не надійшла;

13) прийняв корону від Папи Римського (1253 р.). ставши першим українським
королем;

14) здійснив військовий похід проти хана Куремси, в якому здобув перемогу (1254 р.);
проте за п’ять років хан Бурундай змусив Данила визнати зверхність Золотої Орди.
Таким чином, антимонгольська політика Данила зазнала краху.

Данило Галицький помер у 1264 р. й похований у своєму улюбленому місті Холмі.

Значення діяльності князя Данила Галицького:

— відновив єдність Галицько-Волинського князівства в умовах боротьби з боярством

та зовнішніми ворогами;

— підняв міжнародний авторитет Галицько-Волинської держави;

— був видатним полководцем, дипломатом, державним діячем;

— показав можливість успішної боротьби проти монголо-татар.

Папа в 1253 р. закликав християн Польщі, Чехії, Моравії, Сербії та Померанії до

хрестового походу проти монголів і направив Данилові королівську корону

87
88
89
90
 Галичина Волинь
Правління Лева Даниловича (1264-1301 рр.):

— приєднав до своєї держави Закарпатську Русь і

Люблінські землі;
Правління Володимира
— підтримував дипломатичні відносини з Німецьким Васильковича (1271-1289 рр.):
орденом, Угорщиною, Чехією, Польщею, Литвою;
— приділяв увагу будівництву міст,
— переніс столицю з Холму до Львова; замків, церков;

— зберігав васальну залежність від Золотої Орди — опікувався розвитком культури

91
92
Початок литовського та польського володарювання на
українських
землях

93
1362
94
95
 1410 р. - 13 липня - перемога об`єднаних військ Польського королівства та Великого князівства
литовського над Тевтонським орденом біля Грюнвальду.
96
 40-і роки XV століття - утворення Кримського ханства;
1478 р. - визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської
імперії

Кревська унія привела до фактичної ліквідації Литви як держави, однак значно укріпила
позиції Польщі й Литви в боротьбі з Тевтонським орденом. У 1410 р. об’єднане польсько-
литовсько-українське військо на чолі з польським королем Ягайлом та великим литовським
князем Вітовтом розбило тевтонських рицарів у Грюнвальдській битві.Великий
литовський князь Вітовт (1392—1430 рр.) намагався зберегти окремішність Великого
князівства Литовського від Польщі. У 1413 р. Польща й Литва уклали
Городельську унію, за якою визнавалася політична самостійність Великого князівства
Литовського, хоча зверхність Польщі над ним зберігалася. Здійснюючи політику
централізації, Вітовт ліквідував удільні князівства на українських землях (Волинське,
Київське та ін.), усунув від влади князів і призначив своїх намісників.

97
98
 Державна приналежність українських земель у середині ХVІ ст.
Держави Українські землі, які їм належали

Велике князівство Литовське Волинь, Київщина, Східне Поділля

Польське королівство Галичина, Холмщина, Західне Поділля

Угорське королівство Закарпаття

Молдовське князівство Буковина

Московське царство Чернігово-Сіверщина

Кримське ханство Північне Причорномор’я та Крим

Усна народна Легенди, казки, обрядові пісні, історичні думи, балади («Пісня про
творчість Байду»)

літописання Короткий Київський та Короткий Волинський літописи

Книгодрукування «Швайпольта Фіоля (1491 р.)

Освіта Школи при церквах і монастирях, у маєтках магнатів.

Ю. Котермак (Дрогобич) — ректор Болонського університету

(Італія), професор медицини Краківського університету (Польща)

Архітектура Оборонно-замкове будівництво (замки в Луцьку, Острозі,

Меджибожі, фортеці в Хотині й Кам’янець-Подільському

Живопис Іконопис ( ікони «Богородиця Одигітрія» із с. Красова Львівської

обл., «Юрій Змієборець» із с. Звижень Львівської обл.)

99
10
0
10
1
10
2
Церква Зішестя Святого Духа в Потеличі

(збудованна з дерева без жодного цвяха)

10
3
10
4
 УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ
ПОСПОЛИТОЇ (друга половина XVI)
Усередині ХVІ ст. український народ не мав власної державності. Більша частина
українських земель перебувала під владою Великого князівства Литовського (Волинь,
Київщина, Східне Поділля) та Польського королівства (Галичина, Холмщина, Західне
Поділля).
1 липня 1569 р. сейм виніс ухвалу про Люблінську унію (союз) між Польщею та Литвою, яка
передбачала об’єднанняПольського королівства й Великого князівства Литовського в єдину
державу — Річ Посполиту, очолювану виборним королем і спільним сеймом.
Люблінська унія мала суперечливі наслідки для України. Від Литви до Польщі перейшли
землі Волині, Київщини та Східного Поділля. На українських землях у складі Речі Посполитої
6воєводств: Руське(центрЛьвів),Белзьке(Белз),Волинське(Луцьк),Подільське(Кам’янець),Брац
лавське(Брацлав) іКиївське(Київ).
Унія призвела до остаточного закріпачення селян (Третій Литовський статут 1588 р.),
полонізації української шляхти й посилення впливу католицької церкви. Після укладення
Люблінської унії український народ був змушений боротися за збереження своєї мови,
культури та православної віри.

10
5
Українське населення в другій половині ХІV — першій половині ХVІ ст. поділялося на
10
6
привілейований та непривілейований стани.
Щляхта та духівництво належали до привільованого стану, міщани та селяни —
до непривільованого стану.
Шляхта — земельні власники, які мали право обіймати державні посади, виконували
військову службу та звільнялися від сплати податків. Шляхта поділялася на велику (пани,
магнати), середню та дрібну.
Духівництво — служителі православної церкви, поділялися на верхівку (митрополит,
архієпископи, єпископи) і рядових священнослужителів.
Міщани — жителі міста, які займалися ремеслами й торгівлею, сплачували податки й
виконували повинності на користь держави та власників міст. Міщани поділялися
на патриціат (багаті купці, цехові майстри), бюргерів (середні й дрібні купці та
ремісники), плебс (біднота, слуги).
Селяни — жителі сільської місцевості, які займалися сільським господарством, сплачували
по- датки й виконували повинності на користь держави та власників землі. Залежно від виду
повинності селяни поділялися на слуг, данників і тяглих селян. Основними повинностями
селян були панщина й оброк.

10
7
10
8
Шляхта панівний суспільний стан, представники якого володіли землею, обіймали
державні посади, виконували військову службу та звільнялися від сплати
податків.
Магдебурзьке Міста поділялися на великокнязівські та приватновласницькі, залежно від
право того, на чиїй землі вони стояли. Деякі міста (Львів, Кам’янець-
Подільський, Луцьк, Київ) мали магдебурзьке право.
право міст на самоврядування, що звільняло їх від управління та суду
феодалів Набувало поширення фільваркове багатогалузеве господарство
шляхти.
Магістрат орган міського самоврядування на чолі з війтом, який складався з двох
колегій — лави і ради. Органом міського самоврядування був магістрат на
чолі з війтом, який складався з двох
колегій— лави (суд у кримінальних справах) і ради (адміністративний
орган і суду цивільних справах). Основними галузями економіки були
сільське господарство, промисли, ремесла й торгівля.

Цехи об’єднання ремісників однієї спеціальності (ковалі, пекарі, кушніри та

ін.)

10
9
11
0
11
1
11
2
11
3
Протягом ХVІ ст. козацтво перетворилося на провідну верству українського суспільства,
здатну не тільки захищати українські землі від іноземних нападів, але й зберігати етнічну
самобутність українського народу
Козаки походили з різних станів: селян, міщан, дрібної шляхти. Займаючись
«уходництвом», вони осідали на островах Велика і Мала Хортиця, Томаківка, Базавлук за
порогами Дніпра. Для захисту від турків і татар козаки об’єднувались у невеликі ватаги й
споруджували укріплені городки — січі.
Згодом за порогами Дніпра утворилася Запорозька Січ — головна військова база козаків,
своєрідна столиця козацької держави. Першою відомою Запорозькою Січчю вважається
фортеця, зведена у 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким на о.
Мала Хортиця.

ДМИТРО ВИШНЕВЕЦЬКИЙ
11
4
11
5
 Запорозька Січ мала свою територію — Землі Війська Запорозького, яка поділялася на
паланки . Уся повнота влади належала Січовій (Військовій) раді, на якій право голосу мав
кожен запорожець. Військове та адміністративне керівництво здійснювала козацька
військова старшина, до якої належали кошовий отаман, суддя, осавул, писар і курінні
отамани. Українське козацтво мало свої символи-відзнаки — клейноди (корогва, бунчук,
булава, каламар, литаври, печатка з гербом).Польський уряд залучав козацтво для захисту
південних кордонів держави від нападів турків і татар. У 1572 р. польський король
Сигізмунд II Август видав універсал про прийняття на державну службу 300 козаків.
У 1578 р. польський король Стефан Баторій здійснив козацьку реформу й прийняв на службу
500 козаків, яких було внесено до спеціального списку — реєстру.

11
6
11
7
 Повстання Криштофа Косинського 1591-1593. Приводом до збройного виступу
Косинського стала його суперечка за землю з представником роду Острозьких – київським
воєводою Костянтином-Василем Острозьким. На початку осені 1591 р. козаки зайняли
Пиків, згодом Білу Церкву, де Косинському присягнули як гетьманові. Повстання охопило
Київщину та Брацлавщину, а згодом і частину Волині. На початку 1592 р. Варшава
спромоглась надіслати каральні загони, але придушити повстання полякам вдалось аж в
січні 1593 р., де в битві під П’яткою українським повстанцям було завдано поразки. Проте
вже в травні 1593 р. Косинський здійснив спробу зайняти Черкаси, але був вбитий.

11
8
11
9
12
0
12
1
12
2
12
3
12
4
12
5
12
6
 ГЕРОЇЧНІ МОРСЬКІ ПОХОДИ

Добою героїчних походів козаків називають період вдалих морських походів проти
Туреччини протягом перших двох десятиліть XVII ст. В 1606 р. козаки своїми походами
зуміли завдати удару по всіх ключових фортецях Туреччини на узбережжі Чорного моря.,
зокрема Акерману, Кілії, Варні. В 1608 р. козаки здобулиПерекоп, Ізмаїл, Кілію та
Акерман. Вже в 1614 р. флотилія козацьких чайок перетнула Чорне море, висадившись під
Трапезундом, козаки здобули Синоп. Апогеєм цих походів стало взяття Кафи – найбільшого
невільничого ринку у Криму, де було визволено кілька тисяч бранців.
Підтримуючи наміри польського королевича Владислава здобути корону Москви, на
початку 1618 р.Сагайдачний повів 20-тисячне військо на Москву, було укладено 1 грудня
1618 р. Деулінський мир, за яким Польща отримувала Смоленщину та Чернігово-
Сіверщину. Сагайдачний також виступав на підтримку православної церкви, в 1620 р.
виступив ініціатором відновлення вищої ієрархії православної церкви. Більше того, зі всім
запорізьким кошом Сагайдачний вступив до лав Київського братства.Після смерті заповів
свої гроші церкві.

12
7
 Хотинська війна. 5 – 7 червня 1621 р. відбулась козацька нарада стосовно спільного
виступу з поляками проти турків, які після перемоги під Цецорою 1620 р. розпочали
повномасштабне вторгнення в Європу. Доля Речі Посполитої вирішувалась під Хотином, де
зійшлась 35-тисячна армія поляків та 250-тисячна армія турків, тому участь 40-
тисячного війська козаків на чолі з Сагайдачним було дуже важливим. Більше того, весь
тягар війни ліг саме на козаків, які зуміли протягом 5 тижнів виснажити турецьку армію.

ХОТИНСЬКА ФОРТЕЦЯ
12
8
12
9
13
0
 Куруківська угода передбачала реєстр в 6 тисяч, одна тисяча козаків мала постійно
перебувати на Запоріжжі аби перешкоджати втечам селян. Козаки в свою чергу
зобов’язувались утриматись від відносин з іншими державами та морських походів.
13
1
13
2
 Повстання під проводом Тараса Федоровича 1630 р. Куруківська угода посилила
суперечності між реєстровцями і тими хто лищився поза реєстром. Це сприяло посиленню
невдоволення козаків польсько-шляхетським устроєм. Не вщухали конфлікти і на
релігійному грунті. Нереєстровці обрали собі гетьманом Тараса Федоровича, більше
відомого під прізвиськом Трясила.. 20 травня 1630 р. козаки влаштували карателям
«Тарасову ніч», знищивши військо поляків.
Переяславська угода 1630 р. підтверджувала умови Куруківської, реєстр зростав до 8
тисяч. А козаки отримували право самі обирати собі гетьмана.
Повстання 1635 р. на чолі з Іваном Сулимою. З метою контролю над козаками
передбачалось збудувати в пониззях Дніпра, потужну фортецю. Вояки залоги мали б
перешкоджати втікачам, які прагнули потрапити на Низ. Будівництво фортеці
Кодак очолив французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан. Це обурило
козаків, вони обрали гетьманом Івана Сулиму.Він скористався відсутністю поляків
зруйнував Кодак. За це поляки відправили каральний загін, який стратив Сулиму .

Національно-визвольне повстання 1637 – 1638 рр. Жорстока розправа над Сулимою та

його сподвижниками не змогла придушити прагнення українців до волі. Тому польський
уряд змушений був переглянути реєстр та вилучити із нього усіх бунтівників. Це викликало
невдоволення козаків, які підняли повстання на чолі з Павлом Павлюком (Бутом). Основна
битва відбулась 6 грудня 1637 р. під Кумейками, де повстанці зазнали поразки.
13
3
13
4
. Після цих повстань настало десятиліття
«золотого спокою» 1638 – 1648 рр.

13
5
 РЕФОРМАЦІЙНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
У XVI ст. Європу охопила Реформація — церковно-релігійні й суспільно-політичні течії,
спрямовані проти католицької церкви. У XVI ст. із Європи через Польщу на українські землі
стали поширюватися реформаційні вчення.. Православні братства. Боротьба протестантів із
католицькою церквою ставала для православних зразком для оновлення власної церковної
організації. Перші братства — Благовіщенське та Миколаївське — виникли у Львові. У
другій половині XVI ст. найвпливовішим стало Успенське ставропігійське братство у Львові.
За правом ставропігії воно безпосередньо підпорядковувалося константинопольському
патріарху, а не місцевим православним єпископам. Львівське братство мало право зверхності
над іншими братствами та контролю над духівництвом. Йому належала Львівська братська
друкарня, у якій працював московський друкар Іван Федоров. Близько 1585 р. в місті
з'явилася Львівська братська школа для дітей міщан і священиків.
Вона утримувалася на кошти братчиків.

Іов борецький Іпатій Потій Йосиф Рутський

ЦЕРКОВНІ СОБОРИ В БЕРЕСТІ 1596 р.

Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Рима, де наприкінці 1595
р. відбулася їхня зустріч з із папою Римським та офіційна церемонія з'єднання єпископів із
католицькою церквою.Та, попри згоду сторін, остаточне рішення щодо унії, за традицією,
мав винести церковний собор.Його було призначено на 6 жовтня 1596 р. у м. Бересті (нині
Брест у Білорусі).До Берестейського собору готувалися не лише прихильники унії, а й її
противники.
Не дійшовши згоди навіть щодо спільного засідання, кожна зі сторін 8 жовтня 1596 р.
розпочала свій окремий собор.

13
6
13
7
 Прихильники унії поводили собор у міській церкві Св. Миколая. затверджено попереднє
рішення про утворення греко-католицької церкви. Король Сигізмунд ІІІ підтримав унію і
визнав чинною ухвалу уніатського собору. Противники унії зібралися в палаці, де зупинився
Острозький. Засудили унію і владик-відступників.

Освіта. У XVI ст. на українських землях, як і впопередні часи, при церквах і монастирях
13
8
 діяли початкові школи. У 70-х рр. XVI ст. наукраїнських землях відбувається становлення
закладів середньої освіти. У Європів цей час виникали середні школи, де навчали
латинської мови і «семи вільних наук» — граматики, риторики, діалектики, арифметики,
геометрії, астрономії та музики. В Україні навчальними закладами такого типу
стали слов'яно-греко-латинські школи.
Першу таку школу відкрив князь К.-В. Острозький у своєму замку близько 1578
р. Утримувалася вона на кошти князя. Острозький також відкрив у своєму замку друкарню,
організував науковий гурток і започаткував вивчення у ційшколі основ філософії. Це
означало, що Острозька школа стала окрім середньої давати початки вищої освіти.
Слов'яно-греко-латинські школи засновувалитакож православні братства. Перша така
школа на українських землях була створена 1585 р. при Львівському братстві. Одночасно з
братськими (православними) школами на українських землях виникають єзуїтські
(католицькі), протестантські, а після Берестейської унії й греко-католицькі школи. Усі
вони надавали середню освіту й одночасно сприяли поширенню впливу своїх церков в
Україні.
У 1631 р. стараннями Петра Могили при Києво-Печерській лаврі теж було засновано
школу. Між двома школами спалахнув конфлікт, який вдалося швидко подолати, об`єднавши
їх. Так у 1632 р. виникла Києво-Могилянська колегія, яка згодом отримала статус
академії - вищого навчального закладу.
Книговидання. У XVI ст. успішно розвивалося книговидання. Значний внесок у його
становлення зробив московський першодрукар Іван Федоров (Федорович). Переїхавши до
Львова, він видав за кошти Львівського братства в 1574 р.свої перші книги в Україні —
«Апостол» і «Буквар».«Буквар» став першим шкільним підручником на українських
землях. Особливо плідною була діяльність Івана Федорова в Острозі, куди його запросив
працювати князь К.-В. Острозький. У 1581 р. він надрукував тут Острозьку Біблію— перше
повне видання Біблії церковнослов'янською мовою.
Архітектура й містобудування. У XVI ст. на українських землях спостерігався
високий розквіт зодчества. Відновлювалися зруйновані міста, засновувались нові,
зводились храми, монастирі, будувались оборонні й житлові споруди. Тогочасні
будівельники намагалися зберегти давні традиції і поєднати їх із новими рисами

13
9
Європейського ренесансного стилю. Головним об’єктом художньої уваги ставав фасад
будівлі, який прикрашали ордери, декоративноорнаме нтальне ліплення тощо.Пам’ятки такої
архітектури збереглися у Луцьку, Кам’янці-Подільському, Жовкві, Бродах та Львові.
Унікальною пам’яткою ренесансного зодчества вважаються споруди на площі Ринок у
центральній частині Львова — Чорна кам’яниця, будинок Корнякта, пам’ятки, пов’язані з
діяльністю Львівського братства — Успенська церква, вежа Корнякта, каплиця Трьох
Святителів, створені впродовж 60-х рр. XVI—XVIІ ст.

Чорна кам’яниця
Каплиця Боїмів

Острозький замок.
Кругла вежа

14
0
Замок у Підгірцях в стилі БАРОКО

14
1
 НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА 1648-1657
Привід: Особиста кривда.Напад Чаплинського на Суботів
Причинами Національно-визвольної війни були:
1. Соціально-економічні причини. Серед українського населення наростало
незадоволення політикою польського уряду. Селяни страждали від нещадної
панщини.
2. Поразка козацьких повстань у кінці XVI – першій половині XVII ст. та
затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації війська Запорозького
реєстрового» призвели до обмеження козацького самоврядування,
скорочення реєстру. Козацька старшина вимагала надання шляхетських прав.
3. Національно-релігійні причини. Всі прошарки українського населення
страждали від національного та релігійного тиску з боку польської влади.
Метою Національно-визвольної війни було:
знищення польського панування;створення в етнічних межах України власної
держави;ліквідація кріпацтва, середньої та великої феодальної власності на
землю,утвердження козацького типу господарювання.

14
2
 Персоналії
Богдан Михайлович Хмельницький народився 27 грудня 1595 в селі Суботів (одна з версій) у родині
сотника чигиринського полку Михайла Хмельницького. Історики висувають різні версії про місце
народження Богдана Хмельніцкого.

Навчання Богдана Хмельницького почалося в київській братській школі, після закінчення якої він
вступає до Єзуїтський колегіум в Ярославлі. І надалі продовжує навчання у Львові. Характерно, що
опанувавши мистецтвом риторики і письма, а також досконало польською мовою та латиною,
Хмельницький не перейшов в католицтво, але залишився вірним батьківській вірі (православ’ю).

У 1620-1621 роках Богдан Хмельницький бере участь у польсько-турецькій війні, під час якої гине його
батько, а він сам потрапляє в полон. Після двох років полону Хмельницькому вдається втекти (за
іншими даними, був викуплений родичами). Після повернення до Суботова він записується в реєстрове
козацтво. Потім в біографії Хмельницького починається низка походів із запорожцями на турецькі
міста. Під час повстання козаків 1630-1638 років ім’я Хмельницького згадується тільки один раз при
підписанні договору про капітуляцію, який був написаний рукою Хмельницького (він був генеральним
писарем у повсталих козаків) і підписаний ним та козацьким старшиною.

1635 - за хоробрість був нагороджений золотою шаблею від польського короля Владислава IV.

У 1644-1646 роках брав участь у війні Франції з Іспанією, командуючи більш ніж двохтисячного
загоном козаків. Скориставшись відсутністю Хмельницького, польський підстароста Чаплинський, напав
на його хутір і пограбував його. Безплідні спроби шукати відплати на суді призвели до того що
Хмельницький підняв у січні 1648 року козаків на бунт, які проголосили його гетьманом.

З 1648 років Хмельницький з чотирьохтисячним військом виступив проти поляків. Це був початок
нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на Національно-визвольну війну
українського народу, очолену Б. Хмельницьким. У битві біля Жовтих Вод і під Корсунем повсталі в союзі
з татарами розбили польське військо, але не змогли повною мірою скористатися плодами перемоги.
Хмельницький був проголошений гетьманом і урочисто вступив до Києва. Після відновлення
військових дій українські війська під командуванням Хмельницького завдали полякам нищівної
поразки, але через зраду кримського хана Хмельницький був змушений укласти невигідний і
недовговічний Зборівський мирний договір, по суті тільки підтвердив колишні права малоросійського
козацтва. Війна тривала.

На початку червня 1651 відбулася битва під Берестечком, що закінчилося поразкою козацького
війська. Кримський хан кинувся навтіки, а коли Богдан намагався зупинити його, захопив гетьмана і
близько місяця утримував в полоні. Восени був укладений Білоцерківський договір, який знищив
майже всі завоювання українського народу. Але Хмельницький продовжував боротьбу і через рік
вщент розгромив двадцятитисячне польське військо під Батогом. Переконавшись, що Україні не
обійтися власними силами, Богдан звернувся до Москви з пропозицією про возз’єднання України з
Росією. У 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством, згідно з якою Україна
увійшла до складу Московської держави на конфедеративній основі, й скерована також проти Речі
Посполитої..

Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою,

вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету. Богдан Хмельницький перебував на
чолі гетьманської управи до самої смерті. Помер Богдан Хмельницький 27 липня 1657 від інсульту.
Похований у селі Суботові, в побудованій ним самим кам’яної церкви, існує до теперішнього часу.

14
3
Мабуть, це найяскравіша постать в історії України часів Козаччини поряд із Хмельницьким та
Кривоносом. Протидія Польщі, Москві, Криму і Туреччині була в його крові природною та вічною,
нестримною. Він завжди був поряд із народом, нехтував нагородами, простий у спілкуванні та
безжальний в бою. Від природи міцний, широкоплечий, неймовірно сміливий і сильний, він став
лідером козацьких полків Поділля і швидко завоював симпатії народних мас. Всі сучасники Богуна
відзначали його розум та хитрість. Він відмовився від реєстрового чину та маєтностей, які обіцяли йому
поляки, і підтримав визвольний рух українців.

Іван Богун був одним з найближчих сподвижників великого Богдана. Він очолив трагічний
відступ козаків під Берестечком у 1650 році, в момент, коли Хмельницького захопили в полон татари.
Після загибелі Максима Кривоноса та Михайла Кричевського Іван Богун став одним з лідерів
народного руху, обирався наказним гетьманом за відсутності Хмельницького. У 1651 році на Поділля
вирушили каральні загони польського гетьмана Калиновського. Вони мали на меті захопити Вінницю,
Красне, Брацлав, а потім вдертися до Київщини. Однак надто вмілий і сміливий полковник обороняв
свій рідний край. На підступах до Вінницької фортеці на високій кручі поляки змушені були перейти
Південний Буг. Оскільки стояли люті морози, Богун наказав прорубати ополонки в річці і облити кручі
водою. Дістатися до козаків було неможливо, багато крилатих гусарів потонуло в холодних водах, а
добили їх артилерійський вогонь і стрімка атака козацької кінноти. Калиновський був непримиренним
ворогом Богуна і Хмельницького. Поразка під Вінницею зупинила поляків на шляху до Брацлава та
Подніпров’я. В цей момент на допомогу Богуну Хмельницький додатково вислав полк козаків. Його
характерною рисою була часта непокора Хмельницькому, та й будь-якому іншому авторитету,
неприйняття і відмова присяги московському цареві у 1654 році. Він не приїхав на Переяславську раду,
всіляко уникав спільних із Москвою походів. Його полк був основою війська Івана Виговського та
відіграв вирішальну роль у Конотопській битві 1659 року. Видається дивним, чому полковник ніколи не
намагався заволодіти гетьманською булавою, але, можливо, в цьому й проявилася його мудрість –
послідовна політика та соборний прагматизм замість вічних українських заздрісних владних амбіцій.

Відносини Івана Богуна з Юрієм Хмельницьким та Павлом Тетерею складалися непросто. Він
допомагав їм протистояти політичним опонентам, однак ніколи не погоджувався на Московський курс.
Богуна розстріляли поляки біля Новгорода-Сіверського у 1664 році після невдалого походу проти
Москви під керівництвом Тетері.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Тиміш (Тимофій) Богданович (1632—1653) — старший син гетьмана

Б.Хмельницького, активний учасник Визвольної війни. Обраний чигиринським сотником (1648), брав
участь в облозі польської фортеці Замостя (1648) і Зборівській битві (1649), а також у походах
українського війська в Молдавію (1650 і 1652) на чолі з батьком. У 1652 взяв шлюб з дочкою
молдавського господаря В.Лупула Розандою для зміцнення військового союзу між Молдавією
та Україною. В 1652 і 1653 надав збройну допомогу тестеві у боротьбі з його ворогом Стефаном

При обороні фортеці Сучава був

Георгіу.

смертельно поранений 1653 р.

14
4
Дата Битва Результат

29 квітня-16 під Жовтими Нищівна поразка поляків.До кінця серпня 1648 козаки
травня 1648 Водами звільнили від поляків Лівобережжя, Брацлавщину,
Київське і Подільське воєводства

25-26 травня під Корсунем У полон потрапили польські командувачі Потоцький і

1648 Калиновський.
Перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем стали сигналом
для повстань по всій Україні і визвольного походу
української армії на захід.
23 вересня під Пилявцями Поразка поляків .Відкритий шлях на Галичину і
1648 Волинь

Вересень- Облога Львова Припиненно воєнні дії до весни.Козакам повернули

жовтень 1648 вольності.

Жовтень- Облога Замостя

листопад 1648

23 грудня Хмельницький з тріумфом повернувся в Київ, де його зустрів

1648 єрусалимський патріарх

Червень- Козаки розпочали Зборівський мир Договір передбачав перехід під владу
серпень 1649 облогуЗбаража.Пол гетьмана територій колишніх Київського,
яки оточені під
Зборовом
Брацлавського й
Чернігівського воєводств.На цих
територіях польський уряд позбавлявся права розміщувати
свої війська, а державні посади мали обіймати лише
православні.Реєстр у 40 тис.

14
5
14
6
14
7
14
8
14
9
15
0
15
1
15
2
 1650 р., серпеньПерший молдавський похід.
1651 р., червеньБитва під Берестечком.
1651 р., вересень Укладення Білоцерківського перемир'я.
1652 р., травеньБитва під Батогом.
1652 р., серпеньОдруження Т.Хмельницького з дочкою молдавського господаря Василя Лупула. Укладення
-українського союзу.
1653 р., квітень-Похід козацьких полків під проводом Т. Хмельницького в Молдавію.
травень
1653 р., серпеньПохід козацьких загонів Т. Хмельницького в Молдавію. Поразка його під Сучавою.
Протягом 1650 р. Польща готувалася до нового етапу війни проти Богдана Хмельницького.
Вирішальні бої між основними силами польської та української армій сталися 18-30 червня
1651 р. поблизу м. Берестечка на Волині. Місцем для битви було обрано межиріччя Стиру й
Пляшівки. Зранку 18 червня спалахнули перші сутички. Берестецька битва була найбільшою
битвою Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь.Під час
головної битви, ординці несподівано залишили поле бою: як з'ясувалося, кримський хан Іслам-
Ґірей не хотів поразки польського війська, тому напередодні розпочав переговори з
королем.Щоб уберегти козацькі сили від нищівної поразки, Хмельницький вирішив відвести
армію до р. Пляшівки, болотяні береги якої могли надійно захистити тил козацького війська.
Наказавши збудувати земляні укріплення для зміцнення табору, гетьман вирушив за ханом, аби
домогтися повернення орди на поле бою. Але хан фактично ув’язнив Богдана
Хмельницького.Протягом 10 днів козаки героїчно обороняли табір, відбиваючи всі атаки
поляків.Наказним гетьманом було обрано Івана
Богуна

15
3
. Поразка під Берестечком змусила Б. Хмельницького 18 версеня
1651 р. укласти Білоцерківський мирний договір. .

15
4
 Умови Білоцерковського договору 1651
Шляхті Речі Посполитої поверталися маєтки
у Брацлавському і Чернігівському воєводствах;територія, підвладна
Богдану Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством;
реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тисяч Україна
була позбавлена права вступати у відносини з іноземними державами і
повинна була розірвати союз з Кримським ханством. гетьман
зобов'язувався розірвати союз із Кримом і відіслати з України татарські
загони.гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин з
іноземними державами.

15
5
 Битва під Батогом. 22-23.05. біля г. Батіг відбулася генеральна битва, в якій козацьке
військо вщент розгромило польські хоругви. Бій у таборі точився цілий день і завершився
повним розіромом польської армії. В цій битві полягло майже все польське військо та німецькі
найманці, бл. 8 тис. жовнірів.
Молдовські походи 1652 - 1653 рр. Після Батозької перемоги українське військо вступило
до Молдови та змусило Василя Лупула виконати попередні домовленості про шлюб його
дочки з Тимошем Хмельницьким. Занепокоєні українсько-молдавським союзом, Польща,
Валахія та Трансільванія утворили антиукраїнський союз. Навесні 1653 р. валаський
господар Матвій Басараб захопив Ясси і посадив на престол свого ставленника. Лупул
звернувся по допомогу до Хмельницького. 21-22 квітня 1653 р. українське військо на чолі з
Тимошем Хмельницьким розбило загони агресорів та відновило владу Лупула. Але цього
виявилось мало і Лупул підбурив Тимоша до походу на Валахію . У фортеці Сучава козаки
потрапили в облогу, під час якої було смертельно поранено Тимоша Хмельницького.
Жванецька облога. Протягом 1653 р. тривали бойові дії на Брацлавгцині, де козаки під
проводом І. Богуна розіромили під Монастирищем загони С. Чарнецького. Наприкінці
серпня 1653 р. польська армія під командуванням короля Яна II Казимира вирушила в
Україну і зосередилась під м. Жванцем над Днісіром поблизу Кам'янця (село Кам'янець-
Подільського району Хмельницької обл.). Назустріч польським частинам виступила
українська армія, до якої наприкінці вересня приєднались татарські загони на чолі з ханом
Іслам-Ґіреєм III. У запеклих боях козацькі загони завдали ряд поразок польським часгинам і
отчили королівське військо. Облога тривала понад два місяці. В польському таборі почався
голод, спалахнули епідемії. Над польською армією нависла загроза неминучої катастрофи.

15
6
15
7
15
8
15
9
Але й цього разу польські війська від повного знищення врятували татари.
Кримський хан Іслам-Ґірей III, підкуплений польським королем Яном II
Казимиром, уклав з Польщею сепаратну угоду. За цих обставин Б. Хмельницький
був змушений піти на перемир'я. За умовами перемир'я, Білоцерківський мирний
договір 1651 р. скасовувався, а відносини між Україною і Польщею регулювались
знову на основі Зборівською договору 1649 р.
Кисіль Адам (1600, Волинської обл. - 1653, там же) — політ. і держ. діяч
Речі Посполитої, один з чотирьох православних сенаторів, київський
воєвода (1649-1653). К. був постійним представником Речі Посполитої на
переговорах з Гетьманщиною, зокрема при укладенні Зборівського та
Білоцерківського договорів. Намагався знайти компроміс, прихильник
порозуміння України та Польщі. Меценат

Українсько-московський договір 1654

16
0
 Переяславська рада. Після Жванецької битви Б. Хмельницький був змушений піти на
переговори і погодитися на умови польської о уряду, оскільки дізнався про рішення Земською
собору Московської держави прийняти Військо Запорозьке «під руку» царя

16
1
 .
8 січня 1654 р. відбулася Переяславська рада, на якій Б.
Хмельницький та частина старшини склали односторонню присягу навірність московському
цареві. Умови союзу були затверджені у Москві в березні1654 р. «Березневі статті»

Кампанії 1655 - 1657 рр. Після цього Кримське ханство уклало союз з Річчю Посполитою.
Військові дії україно-російських військ проти поляків і татар відбувалися з перемінним
успіхом. Генеральна битва під Охматовим в січні 1655 р. не принесла перемоги жодній зі
сторін. У жовтні 1656 р. Московська держава та Річ Посполита уклали між собоюВіленське
перемир’я.

16
2
 Українську делегацію, на вимогу московської сторони, не було допущено до вироблення
умов перемир’я. Такі дії зі сторони Москви фактично означалиденонсацію українсько-
російського договору 1654 р. в односторонньому порядку. Цей факт серйозно занепокоїв Б.
Хмельницького. Він зробив спробу утворити антипольську коаліцію з семигородським
князем Юрієм II Ракоці та Швецією, яка почала війну проти Польщі.
Київський полковник і генеральний суддя Антін Жданович у 1657 р. за дорученням Б.
Хмельницького був призначений наказним гетьманом 20-тисячного українського корпусу,
який спільно з військами семигородського князя Юрія II Ракоція і шведського короля
Карла X Густав а брав участь у бойових діях проги Польщі. Успішна діяльність корпусу
полковника А. Ждановича завершилася включенням до складу Гетьманщини Волині, Турово-
Пінщини та Берестейщини. Союзницькі війська спільними зусиллями визволили Галичину
і поступово зайняли значну частину території Польщі, в т. ч. міста Ланцут, Краків і
Варшаву. Однак, влітку 1657 р. деякі непорозуміння між союзниками (А. Ждановичем і
семишродським князем Юрієм II Ракоці) і демагогічна агітація царського агента
Желябуського призвели до відмови частини козацьких військ від продовження воєнних дій і
повернення їх в Україну. Звістка про самовільний виступ корпусу А. Ждановича з Польщі
тяжко вразила Б. Хмельницького і стала однією з причин його передчасної смерті
27.07.1657 р. Перед смертю гетьмана, за його волею і погодженням з козацькою старшиною,
наступником Б. Хмельницькою було визначено його молодшого сина Юрія.
16
3
16
4
16
5
ГРАВЕРА ГОНДІУСА смерть Хмельницького, автор Шевченко

16
6
 УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 50-Х - у 80-ті рр. XVII ст.
РУЇНА

Гетьманщина за Івана Виговського

1657-1659
У боротьбі за гетьманську булаву найуспішніше діяв Іван
Виговський (1657—1659 рр.). 15 вересня 1657 р. старшинська рада в Чигирині обрала до пов-
ноліття Юрія Хмельницького гетьманом Івана Виговського, а в жовтні козацька рада в
Корсуні обрала його вже повноправним гетьманом без будь-яких обмежень.

16
7
16
8
 Гадяцький договір 6 вересня 1658 р. Подвійна політика Москви остаточно переконала
Виговського в необхідності докорінно змінити свої зовнішньополітичні орієнтири. Україна в
межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під назвою Руське князівство
входила до складу Речі Посполитої як третя складова федерації — поряд із Польським
королівством і Великим князівством Литовським;федерація об'єднувалася особою спільного
короля, король обирався довічно,гетьманові заборонялися зовнішньополітичні відносини з
іншими державами; польські й литовські війська не мали права перебувати в
Україні; козацький реєстр повинен був становити 30 тис. осіб. Гетьман мав право
представляти королю щорічно по 100 козаків із кожного полку для надання їм шляхетсва

Московсько-українська війна 1658-1659 рр. Гадяцький договір не було

втілено вжиття. Московський уряд підтримав тих, хто протистояв гетьману й во-
сени 1658р., оголосивши І. Виговського зрадником, розгорнув наступ на Україну.Головна
битва відбулася 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівки під Конотопом. Вона закінчилася
нищівною поразкою московського війська. Одразу після Конотопської битви вибухнуло нове
антиурядове повстання, на чолі якого було поставлено Юрія Хмельницького.

16
9
17
0
17
1
17
2
17
3
 Після відмови Юрія Хмельницького від гетьманства 1663 р. державна територія
України поділилася на Правобережну та Лівобережну Гетьманщини.
1663 рік

Правобережна Гетьманщина Лівобережна Гетьманщина

Павло Тетеря Яків Сомко та Василь Золотаренко

тут змагаються за булаву, але всіх
(бл. 1620—1671) -гетьман
обійшов Іван
Правобережної України у
1663—1665 рр., намагався Брюховецький(1623 —
об’єд-нати Україну під 1668), якого було обрано
зверхністю польського гетьманом 1663 року на
короля. Для цього здійснив похід на Чорній раді в Ніжині за
Лівобережжя, але невдало, бо поки перебував з підтримки ЗС, якій він
походом проти нього і проти поляків на
обіцяв значні привілеї.
Правобережжі вибухнуло повстання, зрікся
проводив промосковську політику, уклав
булави і втік до Польщі
Московські статті 1665 р. з Московською
державою, які ще більш погіршили
становище України:

 Московські залоги перебуватимуть майже

Петро Дорошенко 1665—1676
рр., На нього покладались великі надії, а сам він
хотів об’єднати обидва береги Дніпра. Його
називають «Сонцем Руїни». Він регулярно скликав
козацькі ради, аби не залежати від старшини створив
20 тис наймане військо «сердюків». Не прийняв
Андрусівський договір 16677 року В 1668 році
розпочав похід на Лівобережну Гетьманщину,
заздалегідь домовившись з Брюховецьким про
спільні дії щодо об’єднання обох Гетьманщин. Після
того, як Брюховецького вбили, . обраний 1668 р.
гетьманом «обох берегів Дніпра». Тут він пробуде до
1669 року, але через заколоти старшини на
Правобережжі буде змушений повернутись туди.
Залишивши наказним гетьманом Дем’яна
Многогрішного.
у всіх великих містах
 Збирання податків в руках московських
воєвод, а збори цілком надходитимуть до
царської казни
 Вибори гетьмана – лише з дозволу царя та
в присутності царського представника
 Гетьманський уряд було позбавлено права
на проведення самостійної зовнішньої політики
Надмірне втручання Росії у внутрішні
справи Гетьманщини дратували старшину та і
самого гетьмана, він очолить антимосковське
повстання, домовиться про союз з Дорошенком,
але 1668 року буде вбитий козаками під
Опішнею.

СОЮЗ ГЕТЬМАНА П.ДОРОШЕНКА

З ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ
Корсунська угода (1669 р.)
Рада ухвалила прийняти турецький
протекторат Не все козацтво підтримало угоду
Рішення старшини засудили запорозькі козаки
визнав протекторат Османської імперії над
Правобережною Україною.
Правобережна Україна розколюється ще на 2
17
4
 части
На Пнч Правобережжя гетьманом обрано
Ханенка.
Та Дорошенко йде все-иаки на союз з
Османською імперією, яка від імені гетьмана
підписує з Польщею Бучацький договір 1672 року
 Польща віддавала Туреччині
все Подільське воєводство з Камянцем
 Брацлавщиною й Південною
Київщиною мав опікуватися
П. Дорошенко під протекторатом
Туреччини;
 У складі Польщі залишалися
Галичина, Волинь та Північна Київщина

Дем’ян Многогрішний
(1631 - 1703)

гетьман Лівобережної
України у 1669—1672 рр.,
Гетьманщини, уклав
Глухівські статті 1669 р. з
Московською державою,

 Московські воєводи лишалися тільки в

п’яти містах, причому вони не мали права
втручатись у справи місцевого врядування
 Реєстр 30 тис
 Гетьманові зборонялось вступати в
зносини з іншими державами
 Податки мала право збирати тільки
старшин
Польський сейм не ратифікував угоду і війна
продовжується. Тобто, ці статті стали поверненням
автономії України і поверненням до
1674 року на Правобережжя вступили Березневих статей
війська Самойловича, який скористався
відмовою Польщі від Правобережжя. Намагався ослабити роль козацької
17
5
 1676 році Дорошенко, розчарований старшини. З цією метою створив наймане
союзництвом з Туреччиноюзрікся булави. військо – «компанійців», проголосивши: «Хто в
мою компанію?»
Підписання Бучацького договору Дуже активно відстоював автономію
спричинило 2 Чигиринські походи, які розвязала України, не рахуючись із думкою старшини. Це
Туреччина, аби контролювати якомога більше спричинило змову проти нього. Гетьман був
українських територій. В цьому їм заважала заарештований, відправлений до Сибіру
козацька фортеця Чигирин. Тобольської губернії, він став першим
політичним засланцем Росії.
1 Чигиринський похід 1677 року,
очолюваний Юрієм Хмельницьким, який
отримав від турків титул «князя Сарматії».

Чигирин вистояв, його обороною керував

Самойлович.

1678 року в ІІ Чигиринський похід турки

привели 200 тис військо. Російська армія, що
його обороняла відступила, попередньо
підірвавши давню гетьманську столицю.
1678-1679 років Самойлович тут провів Іван Самойлович (1672-
«Великий згін»
1687), після свого обрання
Правобережжя перетворилось на пустку підписав Конотопські статті
Складалися з 10 пунктів:
Московсько-турецькі суперечки щодо 1. Про підданство Запорозького
українських земель були врегульовані війська.
Бахчисарайським мирним договором 1681 року 2. Про мир з Короною Польською і про
Київ.
1. Туреччина отримувала Пд Київщину,
Брацлавщину і Поділля 3. Щоб гетьман без відома всього війська
нікого не судив і не карав.
2. кордон між державами встановлювався по 4. Щоб гетьман без відома царської
Дніпру величності і всього Запорозького війська ні про
що не листувався з жодним стороннім
Землі між Дністром і Бугом залишались монархом і з гетьманом Дорошенком
незаселеними 20 років та не чинив усних змовлянь.
…Доповнювали Глухівські статті. Ще
3. татари, козаки і місцеве населення могли
більше обмежували владу гетьмана.
вільно полювати в південних степахобох берегів
Дніпра. У внутрішній політиці переймався лише
інтересами козацької старшини;
Після підписання цього договору Юрія Зовсім припинив скликати козацькі ради,
Хмельницького турки прибрали тобто узурпував владу. Утримував і сердюцькі і
компанійські війська ще й найманців, бо хотів
гетьманство зробити спадковим.
У зовнішній політиці був на боці Москви,
Був противником московсько-польської
угоди про поділ України
Прагнув порозуміння Московської держави
й Гетьманщини з Османською імперією
і Кримом
17
6
 Андрусівський договір 1667 року
Воєнні дії між Москвою і Польщею припинялися.
Встановлювалося перемир'я на 13,5 років
Запорозька Січ переходила під контроль обох держав
Під владою Московії залишалася Лівобережна Україна,
їй поверталася Сіверщина, Смоленщина та на два роки Київ
За Польщею закріплювалися землі Білорусі й Правобережної України
Вічний мир 1686 року між Росією та Річчю Посполитою
Польща визнавала за Московським царством Лівобережну Україну з Черніговом і Стародубом та
Запоріжжя
Польська сторона відмовлялася від зазіхань на Київ, за що отримувала вішкодування
Територія Брацлавщини та Південної Київщини ставала нейтральною незаселеною зоною між
двома державами
За Польщею визнавали Північну Київщину, Волинь і Галичину

17
7
17
8
 У своїй діяльності Іван Брюховецький спирався на підтримку Москви. Він робив чималі
поступки московському урядові. У 1665 р. Брюховецький - перший з українських гетьманів -
поїхав до Москви "побачити пресвітлі очі государя".
Там він погодився підписати новий договір.
Московські воєводи й залоги отримували право перебувати майже в усіх великих містах.
Збирання податків покладалося на московських воєвод, а збори повністю мали надходити
до царської казни.Вибори гетьмана могли відбуватися лише з дозволу царя та у присутності
царського представника.Гетьманський уряд позбавлявся права на проведення самостійної
зовнішньої політики.Московські статті істотно обмежували автономію Лівобережної
Гетьманщини, посилювали її залежність від московського царя.
АНДРУСІВСЬКИЙ ДОГОВІР
30 січня 1667 р. в с. Андрусові перемир'я на 13, 5 р.

17
9
 Становище, що склалося після укладення Андрусівського перемир'я, вимагало від
українства згуртованості у відстоюванні власних інтересів. Для проведення такої лінії
потрібна була сильна особистість.
Такою особистістю став гетьман П. Дорошенко (1665—1676 рр.). Він зумів приборкати
анархію, що панувала на Правобережжі, відновив діяльність органів влади

18
0
18
1
18
2
18
3
 Завдані поразки змусили поляків ужовтні 1672 р. підписати з
Туреччиною Бучацький мирний договір , за яким Річ Посполита визнавала існування
Української козацької держави під протекторатом турецького султана в межах Брацлавщини
і Південної Київщини. Східне Поділля переходило до Туреччини, а решта Правобережжя
залишалася під владою поляків. Польща зобов'язувалася сплачувати данину. Бучацький мир
засвідчив помилковість політики П. Дорошенка, який у боротьбі за об'єднання України
сподівався на допомогу Туреччини. Московська держава сприйняла Бучацький договір як
зречення Речі Посполитої від ПравобережноїУкраїни й наприкінці 1673 р. розпочала воєнні
дії проти П. Дорошенка. У вересні 1676 р ., коли московська армія оточила Чигирин, П. До-
рошенко, щоб уникнути кровопролиття, поклав перед брамою булаву і склав присягу царю.
Гетьманування Дем'яна Многогрішного 1669-1672 рр. Після втрати контролю
Дорошенком над Лівобережною Україною, під тиском Москви Многорішний змушений був
погодитись на повернення під владу царя. 9 березня 1669 р. було укладено Глухівські статті,
які передбачали російські війська у 5 містах Лівобережної України; козацький реєстр
становив 30 тисяч; та заборона гетьману вести зовнішню політику. Такі мінімальні
поступки зі сторони Москви були зумовлені бажанням уникнути антимосковського
повстання та зміцнити своє становище у боротьбі з Дорошенком.
18
4
18
5
Самойлович позбавлявся права карати старшину без відома Москви; козацькі посли не мали
права брати участьв переговорах із представниками Польщі в Москві стосовно України.
Характерною рисою гетьманування Самойловича стало прагнення створити
аристократичну державу з міцною гетьманською владою. 1678 організував «Великий
згін» переселення українців з Правобережжя на Лівобережжя, щоб
ускладнити напади турків на Гетьманщину.

18
6
18
7
18
8
Руїна – назва, вживана в історичній літературі для означення періоду громадянських війн,
вторгнень іноземців в Українську державу, розколу Гетьманщини, її поділу між Річчю
Посполитою, Османською імперією та Московською державою.
Великий згін - виконання наказу гетьмана І. Самойловича перегнати населення південної
Київщини на Лівобережжя (1678-1679 рр.) , щоб уникнути загрози нападу турків і
перешкодити Юрію Хмельницькому збільшувати лави його прибічників за рахунок
мешканців Правобережжя.
18
9
 Запорізька Січ завжди була особливою одинецею у складі Гетьманщини, саме звідси і
розпочався виступ Богдана Хмельницького, проте згодом гетьмани мали чимало
конфронтацій з козацькими низами, які бачили в пануванні старшини та гетьмана загрозу
своїм правам та свободам. Найвидатнішим кошовим отаманом другої половини XVII ст.
був Іван Сірко, який уславився своїми переможними походами проти турків та татар, брав
участь у Національно-визвольній війні. Саме тому царський уряд завжди ставився
упереджено до Січі, вбачаючи в ній загрозу для свого панування. Вже в 1663 р. на січі було
розміщено московські війська, Андрусіївське перемир'я та "вічний мир" ще більше
ускладнили становище Січі.
Основою господарського життя Січі був зимівник, в другій половині XVII ст.
господарська діяльність козаків пожвавилась. Розвиток рільництва гальмувався постійною
загрозою набігзі сторони турок та татар. Тому головну роль відігавало скотарство,
особливо конярство. Важливу роль відігравали і промисли, зокрема рибальство,
мисливство, бджільництво. Значного розвитку досягло на Січі і ремісниче виробництво.
Особливу роль відігравала і торгівля, головним товаром був хліб, купували запорожці
переважно зброю, боєприпаси, сукно, папір. Головним торговельними партнерами
Слобожанщина. Землі на схід від Гетьманщини в 30-х рр. XVII ст. почали заселятись
українськими переселенцями. Царський уряд всіляко зацікавлений у залюдненні порубіжних
земель заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських
кордонів від турок та татар. Так в 1654 р. було засновано Харків, такі поселення були
звільнені від податків, тому їх називали слободами. Звідси і походить назва цілого краю -
Слобожанщина. Особливістю цих земель було право на козацьке самоврядування, що його
Москва на початку колонізації зберігала за українцями.
Основні дати:
1658 р., вересень - укладення українсько-польського договору в Гадячі.
1658-1659 рр. - українсько-московська війна.
1659 р. - Конотопська битва.
1660 р., вересень-жовтень - Чуднівська воєнна кампанія.
1663 р., червень - Козацька Чорна рада в Ніжині.
1667 р., 30 січня - Андрусівське перемир`я між Москвою та Річчю Посполитою.
1669 р., березень - Старшинська рада в Корсуні разом з Петром Дорошенком ухвалила визнати
протекторат Туреччини над Правобережною Україною.
1672 р. - Бучацький мирний договір між Річчю Посполитою та Туреччиною.
1677 р., серпень-вересень - Перший чигиринський похід турецько-татарського війська.
1678 р., липень-серпень - Другий чигиринський похід похід турецько-татарського війська.
1681 р., січень - Бахчисарайський мирний договір між Москвою, Туреччиною та Кримським ханством.
1686 р. - підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові.
1686 р, травень - "Вічний мир" між Москвою та Польщею.
1687 р., травень-червень - Перший Кримський похід.
Кошовий отаман І. Сірко. Одним із найвідоміших отаманів Запорозької Січі другої
половини ХVІІ ст. був Іван Сірко (початок ХVІІ ст. — 1680). Він здійснив понад 60
19
0
переможних битв проти військ Туреччини, Кримського ханства і ногайських орд.
Вважається, що під його керівництвом запорожці звільнили понад 100 тис. бранців.

І.Сірко в бою

Документи розповідають
Польський хроніст Віспасіан Коховський про І. Сірка
«Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних акціях і відважним кавалером. А в
Криму його ім’я наводило такий пострах, що орда щоденно пильнувала та була готова до
бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть
своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: «Сірко
йде». Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані
спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних
небезпеках і завжди тверезим. Влітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку —
на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва,
постійно бився з татарами, проти яких мав природну ненависть. На обличчі він мав
природний знак, ніби шмат пурпуру».
Постать Івана Сірка — одна з найбільш суперечливих в українській історії. Уперше в
письмових джерелах ім’я І. Сірка згадується 1653 р. У 1658—1660 рр. Подільські козаки
обирають його вінницьким (кальницьким) полковником. Сірко був серед тих, хто
виступав проти гетьмана І. Виговського. Саме він організував і здійснив військовий похід
на Аккерман, що спричинив розпад україно-татарського союзу і не дав можливості
Виговському скористатися результатами перемоги під Конотопом. І. Сірко зі своїми
козаками примусив Виговського зректися булави і зробив усе можливе, щоб вона
потрапила до рук Ю. Хмельницького. За це він отримав від російського царя винагороду
— «двісті золотих та на триста рублів соболів».

19
1
Після підписання Слободищенського трактату 1660 р., виступив проти нього, залишив
полковництво й пішов на Запоріжжя. У 1660—1661 рр. брав участь у походах запорозьких
козаків проти Кримського ханства. Після обрання І. Брюховецького гетьманом, у 1663 р.
Сірко уперше став кошовим отаманом Війська Запорозького. У 1663 р. Сірко здійснив два
вдалі походи до Криму, завдавши відчутних поразок ханським ордам. Наступного року
спільно з московськими військами він здійснив похід на Правобережжя і розгромив
загони польського полковника Стефана Чернецького і правобережного гетьмана Павла
Тетері.
Після укладення Андрусівського перемир’я 1667 р. між Московією і Річчю Посполитою І.
Сірко деякий час підтримував П. Дорошенка у його боротьбі за возз’єднання козацької
України, але після того, як правобережний гетьман вирішив прийняти протекторат
турецького султана, виступив проти нього. Восени 1667 р. І. Сірко став полковником
Харківського полку на Слобожанщині і здійснив похід у Крим: 8-тисячне козацьке
військо розгромило татарську орду біля самої Кафи (Феодосії) і визволило близько 2 тис.
бранців. Цей переможний похід обернувся поразкою для Дорошенка у боротьбі за
об’єднання України, він втратив союзників татар.
У 1670 р. запорожці знову обрали Сірка своїм кошовим. Того ж року він здійснив похід
на Очаків, турецьку твердиню на узбережжі Чорного моря, захопив і зруйнував її.
У жовтні 1671 р. новий крутий поворот — І. Сірко разом з М. Ханенком присягнув Речі
Посполитій і зобов’язався воювати з Кримським ханством.
У 1672 р. після усунення від влади Д. Многогрішного І. Сірко вирішив поборотися за
гетьманську булаву, але зазнав поразки. Полтавський полковник Федір Жученко захопив
Сірка в полон і передав московському царю. Сірка засудили і відправили до Сибіру.
Навесні 1672 р. в Україну рушило 300-тисячне турецьке військо. Турки загрожували
спустошити не лише українські землі, а й землі Речі Посполитої та Московської держави.
Виявилось, що полководця, який зміг би протистояти навалі не було. І тоді, на прохання
польського короля, І. Сірка було звільнено. У червні 1673 р. він вже знову був на Січі.
Зібравши козаків, славний ватажок запоріжців штурмом взяв Аслам, потім Очаків, а
також захопив великий загін ординців.

19
2
19
3
 Гетьман Іван Мазепа (1687—1709 рр.)
25 липня 1687 р. було ухвалено новий україно-московський договір —Коломацькі
статті, які базувалися на основі Глухівських статей, вони містили такі положення:
30-тис. козацького реєстру,заборона гетьману змінювати генеральну старшину на її
«урядах» без дозволу царя;гетьману заборонялося самостійно вступати в дипломатичні
відносини з іншими державами, а також він був зобов'язаний дотримуватися «Вічного
миру» з Польщею (по суті, він не повинен був намагатися повернути під свою владу
Правобережжя);гетьман був зобов'язаний за наказом царя надсилати козацькі війська
проти Криму і Туреччини;у містах Київ, Чернігів, Переяслав, Ніжин й Остер, як і раніше,
розташовувалися російські воєводи із залогами, а в столиці Гетьманщини— Батурині —
стрілецький полк для контролю над гетьманом; посилив панщину(2 дні на тиждень).

19
4
19
5
Відродження козацького устрою на Правобережній Україні. Гетьман Мазепа прагнув
об'єднати всі українські землі під своєю булавою, тому ніколи не випускав з-під уваги
Правобережжя, яке після численних війн було пусткою. Саме для вирішення цієї проблеми
полсьький король Ян ІІІ Собеський в 1685 р. відновив полково-сотенний устрій на
19
6
Правобережжі. Але вже в 1699 р. мирний договір Польщі з Туреччиною усунув потребу
Варшави в козаках, тому було видано наказ розпустити правобережні полки. У
відповідь в 1702 р. розпочалось повстання під проводом Семена Палія, швидко
поширюючись
повстанський рух становив загрозу для Москви, тому війська гетьмана Івана Мазепи в
1704
р. придушили це повстання, а Правобережжя перейшло під владу Мазепи.
З 1700 р. Росія вела Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Ця війна
жодним чином не торкалася інтересів України. У 1708 р. Карл XII із 35 -тисячною армією
вирушив у похід на Москву.24 жовтня 1708 р. Мазепа виступив на зустріч з Карлом ХІІ на
чолі чотиритисячного війська. Вже 29-30 жовтня 1708 р. було укладено українсько-
шведський
договір, який передбачав незалежність України, гетьман мав забезпечити шведське
військо провізією та квартирами.Дізнавшись про наміри І. Мазепи, частина козаків його
залишили, оскільки не зрозуміли несподіваної зміни поглядів гетьмана, який напередодні
закликав бути вірними російському цареві й боротися зі шведами. Дізнавшись про перехід
Мазепи , Петро І наказав розгромити столицю Батурин, де були великі запаси зброї,
артилерії та продовольства. І. Мазепу було оголошено зрадником. На старшинській раді в
Глухові новим гетьманом було обрано Івана Скоропадського (1708— 1722 рр.).

19
7
19
8
19
9
20
0
 Конституція– основний закон про державний устрій, про відносини громадян і держави.

Малоросія – офіційна назва України в складі Російської імперії.

Малоросійська колегія – центральний орган російської адміністрації в Україні.

Козацьке бароко – термін, яким послуговуються дослідники для позначення

архітектурних споруд ,що постали в Гетьманщині та Слобідській Україні у другій
половині XVII – XVIII ст.
Козацькі літописи – історичні твори першої половини XVIII ст., що творилися у
козацькому середовищі і розповідали про події козацької історії.
Основні дати:
1683 р. - участь козацького загону на чолі Семеном Палієм в складі польської армії в обороні Відня.
1685 р. - польський король Ян Собеський на зруйнованому Правобережжі надав козацтву "прадавні
привілеї та вільності", заохочуючи знову заселяти Правобережну Україні.
1687 р. - підписання І. Мазепою Коломацьких статей з Московією.
1689 р. - другий Кримський похід.
1699 р. - укладення мирного договору між Річчю Посполитою та Туреччиною.
1702-1704 рр. - національно-визвольне повстання проти поляків на чолі з Семеном Палієм на
Правобережній Україні.
1704 р. - І. Мазепа займає Правобережну Україну та арештовує С.Палія. Фактично І.Мазепа
стає гетьманом Правобережної та Лівобережної України.
1708-1709 рр. - повстання гетьмана І. Мазепи.
1709 р., 27 червня - Полтавська битва.
1710 р ., 5 квітня - обрання Пилипа Орлика гетьманом в еміграції. Ухвалення Конституції Пилипа
Орлика.
1711 р., весна - похід козацьких загонів П.Орлика на Правобережну Україну.
1711 р., травень-червень - Прутський похід російської армії Петра І.
1722-1727 рр. - діяльність Першої Малоросійської колегії.
1723 р. - подання Петрові І Коломацьких чолобитних.
1734 р. - заснування Нової (Підпільненської) Січі.
1734-1750 рр. - діяльність "Правління гетьманського уряду".
1750 р. - Обрання гетьманом Кирила Розумовського.
1764 р. - остаточна ліквідація гетьманства.1764-1786 рр. - діяльність Другої Малоросійської колегії.
1765 р. - лквідація козацького устрою на Слобожанщині.
1768 р. - козацько-селянське повстання на Правобережній Україні під проводмо Івана Гонти та
Максима Залізняка відоме як Коліївщина.
20
1
 1772 р. - Перший поділ Речі Посполитої, приєднання до Австрійської імперії Галичини.
1774 р. - підписання між Туреччиною та Російською імперією Кючук-Кайнарджийського мирного
договору. Проголошення незалежності Кримського ханства.
1775 р. - приєднання до Австрійської імперії Буковини.
1775 р. - знищення царським урядом Нової Січі та ув`язнення останнього запорожського кошового П.
Калнишевського.
1775 р. - остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі.
1779 р. - спорудження у Самарі (нині Новомосковську) дерев`яного Троїцького собору заввишки 65
метрів за проектом Я. Погребняка.
1782-1786 рр. - скасування царським урядом усіх адміністративних і судових установ Гетьманщини.
Ліквідація української автономії.
1783 р. - царський указ про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.
1783 р. - царський указ про ліквідацію Кримського ханства та приєднання Криму до складу Російської
імперії.
1785 р. - видання Катериною ІІ "Жалуваної грамоти дворянству" й урівняння козацької старшини в
правах із російським дворянством.
1787 р. - відкриття першої спеціальної медичної школи в Єлисаветграді.
1787-1791 рр. - російсько-турецька війна.
1791, р. квітень - місія В. Капніста до Берліна, яка мала заручитися підтримкою Прусії у випадку
повстання на Лівобережжі проти російського ярма.
1792 р. - переселення задунайських козаків на Таманський півострів, початок формування
Кубанського козацького війська.

20
2
20
3
20
4
20
5
20
6
20
7
20
8
Залізняк Гонта

20
9
21
0
21
1
21
2
21
3
21
4
21
5
21
6
21
7
21
8