Міністерство освіти та науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

Кафедра САП

“Автоматизовані системи інженерного моделювання

та розрахунку”

Звіт
до лабораторної роботи №1
на тему: “Розробка аналітичної моделі та її розрахунок в
автоматизованій системі інженерних досліджень ANSYS”

Виконала:
Студентка групи КНІТ-11
Варіченко Л.
Прийняв:
Колесник К. К.

Львів 2023
 2
1. Мета роботи

Розробка аналітичної моделі та її розрахунок в автоматизованій системі

інженерних досліджень ANSYS.

2. Теоретичні відомості

Програмний комплекс ANSYS розроблений компанією ANSYS Inc. (США).

2.1. Складові частини комплексу і їхнє призначення

Багатоцільові функції комплексу ANSYS забезпечуються наявністю в ньому

численного сімейства окремих спеціалізованих програм, що мають багато
загальних функцій, однак математичне забезпечення яких розраховано на рішення
окремих класів задач:
ANSYS/Multiphysics — програма для широкого кола інженерних дисциплін,
що дозволяє проводити розрахунки в області міцності, поширення тепла,
механіки рідин і газів, електромагнетизму, а також вирішувати об'єднані задачі.
ANSYS/Mechanical — програма для виконання проектних розробок, аналізу й
оптимізації: вирішення складних задач на міцність конструкції, теплопередачі й
акустики. Ця програма дозволяє визначати переміщення, напруження, реакції,
температури, тиски й інші параметри, важливі для оцінки механічної поведінки
матеріалів і міцності конструкції. Дана програма є підмножиною ANSYS
Multiphysics.
ANSYS/Structural — виконує складний аналіз на міцність конструкцій з
врахуванням різноманітних нелінійностей, серед яких геометрична й фізична
нелінійності, нелінійна поведінка скінченних елементів і втрата стійкості.
Використовується для точного моделювання поведінки великих і складних
розрахункових моделей. Дана програма є підмножиною ANSYS/Mechanical.
ANSYS/Thermal — це окрема програма, виділена з пакета ANSYS/Mechanical,
для вирішення теплових стаціонарних і нестаціонарних задач.
ANSYS/LS-DYNA — програма, призначена для вирішення задач динаміки при
великих , нелінійностях. Ця програма може використовуватися для чисельного
моделювання процесів формоутворення матеріалів, аналізу аварійних зіткнень і
ударів при скінченних деформаціях, включаючи пробивання, нелінійну поведінку
матеріалу й контактну взаємодія елементів конструкції.
ANSYS/ED — являє собою програму, шо володіє можливостями
ANSYS/Multiphysics, але має обмеження по розмірах розрахункової моделі. Ця
програма призначена, в основному, для навчальних цілей.

2.2. Вхід у програму

Вхід в ANSYS здійснюється через меню:

«Пуск» -> «Програми» -> «ANSYS».
Відразу ж після входу в ANSYS читається файл конфігурації (CONFIG.ANS).
 3
Потім при читанні першої команди (якщо це не команда /BATCH) програма читає
командний файл START.ANS, якщо він існує в поточній директорії або в кореневій
директорії. Це дозволяє мати будь-які ANSYS-команди, що виконуються за вашим
вибором, як тільки ви введете програму. Наприклад, в START.ANS можна
включити команди, що перебувають у меню /SHOW (визначають графічні
драйвери), в *ABBR (визначають скорочення для найбільш часто вживаних
команд) і найбільш використовувані параметричні визначення (наприклад,
pi=acos(-l)).
Програма допускає два режими роботи: пакетний (Batch) і інтерактивний
{Interactive).
Пакетний режим — робота ANSYS-програми задається програмою
користувача. Перший рядок у файлі повинен бути /batchy що означає пакетний
режим. Цей режим особливо ефективний при вирішенні задач, що не вимагають
постійного зв'язку з комп'ютером.
Інтерактивний режим припускає постійну взаємодію з комп'ютером: ви
запускаєте команду, програма виконує ЇЇ й відзначає, що вона виконана; потім ви
запускаєте іншу команду й т.д. Якщо ви помилитеся, можна виправити помилку,
повторно правильно набравши команду. Інтерактивний режим дозволяє
використовувати найбільш необхідні властивості графічного режиму, підказки,
системного меню й графічного вибору (pick).

2.2.1. Пакетний режим (Commands).

При запуску пакетного режиму вводиться наступна інформація.
У рядку Product Selection вказується область розв'язуваної задачі.
У рядку Initial Jobname задається початкове ім'я задачі. Всі файли, що
створюються в процесі роботи програми, будуть мати це ім'я як префікс, за яким
буде випливати відповідне розширення (суфікс). За замовчуванням, наприклад,
якщо не задати ім'я завдання, всі файли будуть мати ім'я FILE або file (залежно від
операційної системи).
В рядках Input Filename і Output Filename вказуються імена вхідного й
вихідного файлів (з розширенням, dat і .out, відповідно). Як вхідний файл може
бути використаний попередньо перейменований log-файл (файл із розширенням,
log), отриманий при вирішенні аналогічної задачі. Кожна команда, що міститься в
log-файлі, буде перезапускатися, перестворюючи базу даних у тому вигляді, як
вона записана.
Таким чином, роботою ANSYS-програми при пакетному режимі керує
програма користувача, основним елементом якої є команда. ANSYS- програма
містить понад 800 команд, кожна виконує певну функцію: завдання даних
(наприклад, властивостей матеріалів), виконання якої-небудь дії (наприклад, вивід
моделі на екран).
Типові команди містять ім'я команди й кілька аргументів. Кожний аргумент
відділяється комою. Наприклад, команда F. що визначає силу у вузлах, виглядає
так: F, node,label,value. При додаванні сили в 2000 од. в х-напрямку до вузла 376
команда буде читатися так: F,376,FX,2000. Імена команд можуть містити від 1 до
8 символів. Імена, що мають довжину більше 5 символів, можуть бути скорочені
до перших 4-х (крім спеціальних випадків, такі як /PREP7, /POST26 і *ENDDO).
 4
Деякі команди (наприклад, ADAPT і ЕТЕХР) в дійсності є макрокомандами, Імена
макрокоманд повинні бути введені повністю. Команди, які починаються із слеша
(/), відомі як слеш-комаиди, звичайно призначені для контролю за основною
програмою (наприклад, вхід у контроль за підпрограмами, диспетчером файлів і
графікою).
Дані вводяться спеціальними командами (утилітами), що зберігають їхні
поточні

3. Індивідуальне завдання

Тип аналізу: статичний.

Ціль аналізу: розрахунок напруженого стану.
Опис задачі: до кінця ключа прикладається сила 100 Н, а потім тут же, але в
іншому напрямку додається сила величиною 20 Н. Визначити напруги, що
виникають у ключі під дією обох сил.

Основні етапи статичного конструкційного аналізу:

 у препроцесорі побудувати модель, задати властивості матеріалів, згенерувати
сітку;
 у процесорі задати навантаження і зробити обчислення;
 у постпроцесоры переглянути і проаналізувати результати розрахунків.

4. Текст програми

4.1. ПІДГОТОВІЧІ РОБОТИ

/units,si //використовувати міжнародну

систему одиниць;
*afun,deg // задати вимірювання кута в
градусах;
*SET,exx,2.07e11 //ввести параметр і його значення; exx – параметр,
2.07e11 – його значення;
*SET,w_hex,.01
*SET,w_flat,w_hex*tan(30)
*SET,l_shank,.075
*SET,l_handle,.2
*SET,bendrad,.01
*SET,l_elem,.0075
*SET,no_d_hex,2
*SET,tol,25e-6
4.2. РОБОТА В ПРЕПРОЦЕСОРІ

4.2.1. Вибір влестивостей і типу матеріалу

/prep7 // почати роботу в препроцесорі;
et,1,solid45 //вибрати з бібліотеки тип елемента; 1 – номер типу
елемента, solid45 – назва об’ємного елементу в
бібліотеці;
 5
et,2,plane42
mp,ex,1,exx // задати властивість матеріалу; ex – модуль Юнга, 1
– номер материалу, exx – величина модуля Юнга;
4.2.2. Створення форми об’єкту
rpoly,6,w_flat //створити полігон; 6 - число сторін, w_flat -
довжина сторони ;
k,7 //Задати точку; 7 - номер точки, по замовчуванню
координати точки 0,0,0;
k,8,,,-l_shank
k,9,,l_handle,-l_shank
l,4,1 // побудувати лінію по двох точках; 4 – початкова
точка, 1 - кінцева точка;
l,7,8
l,8,9
lfillt,8,9,bendrad // створити скруглення на перетині двох прямих ліній;
8 - номер першої лінії, 9 - номер другої лінії,
bendrad - радіус скруглення;
/view,,1,1,1 // Задати напрямок перегляду;
/angle,,90,xm // Задати поворот зображення;
lplot // побудувати лінії на екрані;
l,1,4

4.2.3. Генерація об’ємної сітки

asbl,1,7,,,keep // Разділити поверхню; 1 - номер поверхні, 7 - номер
лінії, ,,,keep - зберегти лінію;
cm,botarea,area // згрупувати геометричні об’єкти;
lesize,1,,,no_d_hex // Задати розбиття ліній для генерації сітки; 1 -
номер лінії;,,, - ділити лінії на відрізки, no_d_hex
– к-сть відрізків розбиття;
lesize,2,,,no_d_hex
lesize,6,,,no_d_hex
type,2 // Вибрати елемент із списку; 2 - номер
елемента (плоский);
mshape,0,2d // Вибрати форму елемента; 0 – чотирикутник, 2d
– плоский;
mshkey,1 // Задати генерацію сітки по розмітці;
save
amesh,all // згенерувати вузли и розбити поверхневі об’єкти на
поверхневі елементи;
eplot // Показати на екрані сітку;
type,1
esize,l_elem // Задати число разбиттів по ребру для
генерації об’ємної сітки;
vdrag,2,3,,,,,8,10,9 // згенерувати об’ємні елементи витягуванням плоских
елементів вздовж заданої лінії; 2,3,,,,, - поверхні
для витягування, 8,10,9 - номера ліній в
послідовності, що задає шлях витягування;
/type,,hidp // Задати спосіб виводу на екран; ,, - за
замовчуванням у вікні 1, hidp – точне;
eplot // Показати на екрані сітку;
cmsel,,botarea // Вибрати групу;
aclear,all // видалити вузли і елементи на вибраній
поверхні;
asel,all // Вибрати групу поверхонь;
finish // Закінчити роботу в препроцесорі;

4.3. РОБОТА В ПРОЦЕСОРІ

4.3.1. Вибір на екрані вузлів

/solu // почати роботу в процесорі;
antype,static // вибрати тип аналізу;
cmsel,,botarea
lsel,,ext // Вибрати групу ліній;
nsll,,1 // Вибрати вузли, зв’язані з вибраними лініями;
 6
d,all,all // Задати степені свободи у вузлах; all - у всіх
вибраних вузлах, all - присвоїти нульові значення
всім можливим зміщенням;
lsel,all // Вибрати всі лінії;
/pbc,u,,1 // Показати граничні умови на екрані; u -
зміщення, ,,1 - показати символами;
nplot // Показати на екрані вузли;
asel,,loc,y,bendrad,l_handle // Вибрати поверхі; ,, - новий вибір, loc - за
положенням в активній системі координат, y - по
координаті y, bendrad – мінімальна координата,
l_handle - максимальна координата;

asel,r,loc,x,w_flat/2,w_flat // Вибрати поверхні; r - повторний выбір для

даних поверхонь;
nsla,,1 // Вибрати вузли, зв’язані з вибраними поверхнями; ,,
- новий вибір, 1 - вибрати всі вузли;
nsel,r,loc,y,l_handle+tol,l_handle-(3.0*l_elem)-tol // Вибрати вузли, зв’язані з
вибраними поверхнями;

*get,minyval,node,,mnloc,y // Присвоїти значення; minyval - назва нового

параметру, node - для вузлів, ,, - всі вузли, mnloc -
мінімальне значення по координаті, y - по координаті
y;
*get,maxyval,node,,mxloc,y
*SET,ptorq,100/(w_hex*(maxyval-minyval))

4.3.2. Присвоєння вузлам значення навантажень

sf,all,pres,ptorq // Задати навантаження у вузлах; all - у всіх
вибраних вузлах, pres – тиск, ptorq - величина
тиску;
allsel // Вибрати всі;
/psf,pres,,2 // Показати поверхневі навантаження символами; pres –
тиск, ,,2 – стрілками;
nplot
lswrite // Записати навантаження і кроки навантаження у
файл;
*SET,pdown,20/(w_flat*(maxyval-minyval))
asel,,loc,z,-(l_shank+(w_hex/2))
nsla,,1 // Вибрати вузли, зв’язані з вибраними
поверхнями;

nsel,r,loc,y,l_handle+tol,l_handle-(3.0*l_elem)-tol
sf,all,pres,pdown // Задати навантаження у вузлах; all - у всіх вибрани
вузлах, pres – тиск, pdown - значення тиску;
allsel
nplot
lswrite
savelssolve,1,2 // Прочитати кроки навантаження, прикласти
навантаження і виконати вирішення;

finish // Закінчити работу в процесорі;

4. РОБОТА В ПОСТПРОЦЕСОРІ

4.4.1. Вивід на екран результату деформації конструкції під дією прикладених сил
/post1 //почати роботу у постпроцесорі;
set,1 // визначити, які дані треба прочитати із файлу
результатів; 1 - перший крок навантаження;
prrsol // роздрукувати на екрані результати
розрахунків по вузлах;
/pbc,defa // Показати граничні значення на екрані; defa -
деформація поверхонь;
/psf,defa // Показати поверхневі навантаження символами; defa -
деформація поверхонь;
/edge,,1 // Показати конструкцію на екрані у вигляді каркасу;
 7
pldisp,2 // Показати на екрані деформовану конструкцію; 2 -
одночасно з недеформованою;

4.4.2. Вивести на екран розподіл напруг, які виникли в конструкції під дією прикладених сил
/gsave,pldisp,gsav // зберегти установки графічного зображення у файл;
pldisp - назва файлу, gsav - розширення файлу;
/plopts,info,on // Контролювати графічні опції зображення; info - всю
колонку легенди, on - вивести на екран;
/plopts,leg1,off // відключити шапку колонки легенди ;
/angle,,120,ym,1 // Задати поворот зображення;
plnsol,s,int // Представити результати в вигляді неперервних
контурів; s - компоненти напружень, int -
інтенсивність напружень;

4.4.3. Вивід на екран розподілу напруг в перерізі

/gsave,plnsol,gsav
set,2
prrsol
/gresume,pldisp,gsav // Відновити установки графічного зображення з
файлу;
pldisp,2 // Показати на екрані деформовану конструкцію; 2 -
одночасно з недеформованою;
/gresume,plnsol,gsav
plnsol,s,int // Представити результати у вигляді непрервних
контурів; s - компоненти напружень, int -
інтенсивність еквівалентного напруження;
wpof,,,-0.067 // Перемістити центр координат рабочої площини;
/type,1,5 // Задати тип зображення; 1 - у вікні 1, 5 - в
перерізі;
/cplane,1,wp // Задати площину перерізу; 1,wp - робоча
площина;
/view,1,wp // Задати напрямок перегляду;
/dist,1,.01 // Задати збільшення при перегляді зображення у
вікні; 1 - у вікні 1, 01 – масштаб зображення;
plnsol,s,int // Представити результати у вигляді неперервних
контурів; s - компоненти напруг, int - інтенсивність
еквівалентної напруги;
finish //Закінчити роботу в постпроцесорі.

5. Результати

Utility Menu> Plot> Elements

Рис.5.1. Результат генерації об’ємної сітки

Utility Menu> Plot> Nodes

 8

Рис.5.2. Навантаження, прикладені до конструкції: торець закріплений, до протилежного кінця

прикладено навантаження

Main Menu> General Postproc> Plot Results> Deformed Shape

Items to be plotted
Def + undef edge

Рис.5.3. Результат деформації конструкції під дією прикладених сил

Main Menu> General Postproc> Plot Results> Contour Plot> Nodal Solu
Stress
Intensity SINT

Рис.5.4. Розподіл напружень, що виникають у конструкції під дією прикладених сил

 9

Main Menu> General Postproc> Plot Results> Contour Plot> Nodal Solu
Stress
Intensity SINT

Рис.5.5. Розподіл напружень в перерізі

Main Menu> General Postproc> Path Operations> Map onto Path

Stress
X-direction SX
Main Menu> General Postproc> Path Operations> Plot Path Item> On Graph
 10

Рис. 5.9. Значення напружень у вузлах.

Main Menu> General Postproc> Path Operations> Map onto Path

DOF solution
USUM
Main Menu> General Postproc> Path Operations> Plot Path Item> On Graph

Рис. 5.10. Зміщення вузлів.

Висновoк: На даній лабораторный роботі було розроблено аналітичну

модель та проведено її розрахунок в автоматизованій системі інженерних
 11
досліджень ANSYS.
У процесі статичного аналізу прогнозується результат впливу на конструкцію
сталих, тобто постійних у часі, навантажень без обліку відцентрових ефектів або
інших явищ, які викликаються навантаженнями, що змінюються в часі.