Семінар 1. Роман Г.

де Мопассана “Життя”

Образ головної героїні, її інтуїтивно-чуттєве світосприйняття життя

на тлі решти персонажів роману та їх життєвих цінностей і орієнтирів
Жанна - головна героїня роману, звичайна французька жінка ХІХ
століття. Все своє життя Жанна провела за стінами жіночого монастиря,
тому сприймає життя як щось ідеальне, прекрасне, романтизуючи його,
вважаючи що життя - це кохання, пристрасть, люблячий чоловік,
народження дітей. Її світосприйняття відрізняється від суворого реалізму
та простоти інших персонажів роману.
Жанна живе відчуттями та емоціями. Цнотлива і мрійлива дівчина, яка
приходить в захват від краси навколишнього світу, глибоко переживає за
все те, що руйнує її ідеальні уявлення про нього. Так наприклад, першим
розчаруванням Жанни став її чоловік Жульєн. До одруження цей чоловік
здавався ніжним, лагідним та гідним виконати будь-що для дівчини, проте
після одруження можна помітити його холодне, байдуже ставлення.
Повернувшись у маєток, Жюльєн зовсім перестав звертати увагу на
дружину, часто забував поголитися, не вилазив зі своєї старої домашньої
куртки і випивав по вісім склянок коньяку після їжі. Жанна нудьгувала.
Провінційна аристократка ХІХ століття у Франції не могла позбавити себе
тих шлюбних пут і ставала заручником одноманітного, вбогого життя –
переважно без книжок, без якогось саморозвитку. Жанна змушена терпіти
коханок свого чоловіка, його скнарість, байдужість власних батьків.
Здавалося б, що народження дитини може повністю змінити життя
Жанни, та привести до ладу подружнє життя. Проте і син не був втіленням
ідеальності, моральних цінностей. Поль зв’язався з дівчиною легкої
поведінки, постійно просив у матері гроші. Своїми вчинками він не лише
відбирав у матері якісь матеріальні, фізичні речі, а й моральні. Дівчинка,
яка вважала, що життя має бути наповнене красою, емоціями, відчуттями,
романтикою, тепер стара жінка, яка стала жертвою, що пережила
руйнацїю ілюзій.
“Цілими днями нерухомо сиділа вона тут, зосередивши погляд на вогні,
невільно віддаючись сумним думкам і перебираючи сумну вервечку своїх
страждань. Сутінки мало-помалу огортали кімнатку, а вона все сиділа,
роблячи рухи лише за тим, щоб підкинути в камін дров”
Мопассан не зображує не тільки позитивний образ жінки, а й із
засудженням описує образи героїв чоловічої статі: їх жорстокість, цинізм,
егоїстичне ставлення. Тут і розходяться моральні цінності головної героїні
та її чоловіка. Мопассан в образі Жульєна описав всю порочність системи
державного управління і правопорядку у Франції. Соціальна
несправедливість його обурювала, лицемірство буржуазної моралі він
зневажав. Письменник показав, що знівечене життя навіть однієї людини
гідне уваги і співчуття, оскільки перенесені страждання близькі тим, хто
як і Жанна випробовує на собі гніт несправедливого суспільства.