Автор р есурсу

Ратушна Наталія Миколаївна -

вчитель української мови та літератури
Лукашівського навчально-виховного
комплексу «Дошкільний навчальний
заклад - загальноосвітня
школа І - ІІІ ступенів»
Чорнобаївської селищної ради
Черкаської області
 РМ № 1. Усна
характеристика жіночих
образів роману
В.Підмогильного «Місто»
 Етапи «просування» Степана
Радченка до серця міста через
його стосунки з жінками

Щаблі «чоловічого світу»

Рита
Зоська
«Мусінька»
Надійка
 Тема стосунків із жінками у романі будується
по мірі все вищих запитів головного героя, який
піднімається до таємних та бажаних «вершин»
міста в бажанні за будь-яку ціну залишити свої
духовні корені на селі та змінити себе,
забувши про мораль та прийнявши, як вибір,
сухість та жорстокі закони міста.
 Жінки стають своєрідними
каталізаторами вияву
характеру головного
персонажа, найприкметніших
його рис.

Помешкання.
Внутрішній світ.
Ставлення до
міста і села.
 Жінки для Степана
водночас — це порятунок
від самотності в чужому для
нього середовищі. З цього
приводу Соломія Павличко
писала: «Жінки для
Степана Радченка —
талісман його успіху, по
Надійка мешкає в суті його жертва… жінка є Зоська Голубовська,
сараї (столярня) мешкає в кімнаті на
лише об’єктом почуття
Гнідих, де за стінкою Львівській вулиці, яку
й екзистенціального віддав Борис
жили корови.
пошуку мужчини. Однак Задорожній.
Це символ села. цей пошук абсурдний, як
абсурдне саме життя… Для Символізує
чоловіків - це пошук утвердження в місті.
самоствердження, а не
кохання».
Рита мешкає в
«Справжній кімнаті»
(простора, світла й
Мусінька (Тамара Василівна окрема кімната в
Гніда), мешкає в кухні Гнідих. великому будинкові десь
в новому районі Харкова).
Це символ знайомства з Символ частини міста.
містом.
 Починає Радченко свій світ кохання дівчиною
із власного села, наївною та неосвіченою у
сердечних справах Надійкою. Він - захоплений
нею, тому що вона більшою мірою відповідає
його юнацькому ідеалізму. Але одночасно він
відчуває страх втратити свободу та зраджує
своєму платонічному коханню.

Дівчина у своїх щирих почуттях

беззахисна перед Степаном.
Вона тихо й покірливо дає все,
чого від неї прагне: відверті
лестощі, ніжність, підтримку й
завжди доступний притулок, а
коли й цього стає замало - вона
віддає своє тіло.
Надійка
Він проявляє всю низькість та непорядність свого характеру,
покладаючи на дівчину всю вину за те, що скоїлось.
Відштовхнувши її, вирвавшись з жіночих обіймів, він
відштовхнув своє повернення до рідних витоків. Це дало йому
можливість відчути свободу вибору.
• Як Степан спершу думав про дівчину?
• Чому Надійка погодилася на зустріч
на схилах Дніпра?
• На що вона сподівалася?
• Яким був Степан у її очах?
• Як Степан використав дівочу наївність?.
• Чим була викликана близькість?
• Ким для Степана стала Надійка?
• Для чого це все Степанові?
Це сорокадворічна жінка, мати Максима , старіюча дружина
Гнідого Тамара Степанівна. Проживаючи у передмісті, вона
щиро приймає чоловіка, на якого покладає всі свої надії в
бажанні отримати кохання, що в житті так і не зустріла.
Цей хатній роман більш нагадує стосунки юнака і «злочинної
мами».

Втілила в життя мрію кожного

чоловіка: мати ніжну й м’якеньку, а
головне невибагливу жінку, яка
підпускала б до себе, коли завгодно,
годувала, до того ж не вимагала б
якогось особливого ставлення,
химерного кохання, а приймала б
чоловіка таким, яким він є.

«Мусінька» Мусінька допомагає Степанові позбутися

ілюзій стосовно самого себе.
Зґвалтувавши Надійку, він переконує
себе, що теж має право пізнати радощі
життя. Він розмірковує, що вартість
чоловіка вимірюється його перемогами.
 Володіння цією пишною, вищою за нього,
дозрілішою за нього жінкою могло б зміцнити
йому дух, як буває по перемозі, що самому
героєві показує його вартість.

Та мужність не приходить від

сексуальних перемог, тим
більше, коли ініціативу виявляє
жінка. Степан невдовзі забуває
одержаний урок і плутає
сексуальні втіхи з коханням.

Епізод з Мусінькою у долі Степана мав вирішальне

значення. По- перше, він відіграв роль «роману виховання
почуттів». Мусінька навчила його культури почуттів,
культури сексуальних стосунків.
По-друге, стосунки з нею є його першим кроком у напрямку
міста: поки що він утвердився лише у передмісті, але тим
самим остаточно відокремив себе від сільської культури.
• Які матеріальні вигоди він мав?
• Чи бентежило Степана те, що «Мусінька» -
мати його ровесника Максима, що він
руйнує чужу родину, а коханка годиться
йому в матері?
• Що сталося, коли Максим заступився за
честь матері? Чи захистила мати свого
сина?
 Зоська

Трагічна деформація жіночої

чуттєвості постає перед нами
в образі Зоськи.
Пересуваючись нагору
щаблями «чоловічого світу»,
світом літературної кар’єри,
Степан знайомиться із
дівчиною міської культури,
освіченою та примхливою.

Зоська, дочка дрібного службовця, ще молода (їй двадцять два

роки) й наївна. Навіть її малий зріст Степан сприймає як ознаку
міської дівчини. Через малий зріст жіноче тіло своїх притяжних
властивостей не втрачає. Навпаки, в сухості його обрисів він
вбачав витончені, містом породжені чари, бо в сільських умовах
це тіло не могло б існувати. Саме міськість і вабила його в ній.
«Мале на зріст — йому якраз під
пахви, худеньке, в плескуватому
капелюшкові»
«Крім того, вона палила й
стрижена була…»
Зоська
Ім'я Зоська, швидка хода,
мініатюрна статура —
атрибутика дитинства.
А от сигарета є, скоріше,
прикрасою суфражистки, яка
виступає на захист жіночих
свобод.

Стосунки розпочинаються із
протистояння, яке переростає у
двобій: Степан штурмує фортецю, та
захист демонструє активне
протистояння, заперечення моделі
стосунків, де чоловік має владу над
жінкою.
 У стосунках із Зоською характер Радченкових ілюзій
змінюється. Степан менш за все переймається думками про
кохання, він захоплений світськими втіхами та кар’єрою.

Зоська - це, навпаки, імпульсивна

мрійниця. Тільки, на відміну від
Мусіньки, у своїх мріях вона
вдається до чистого фантазування
або до романтичної літератури.
Реальний, матеріальний світ для
Зоськи є просто джерелом
розчарувань. Коли, врешті, вона
дозволяє собі подумати про кохання
й здійснити реальну мрію,
розчарування виявляються надмірно
важкі.

Героїня твору гидує вчиненим кроком, впадає у ще

більший відчай, відчуває остаточне відчуження від світу
та його цінностей.
•Чим Зоська відрізняється від
інших дівчат?
•Яким було ставлення Степана
до Зоськи?
•Степан вирішив одружитися:
з любові, з відповідальності,
з почуття обов’язку?
•Для чого йому домашня куховарка,
адже він харчується в дорогих ресторанах?
•Як сприймає Зоська пропозицію одружитися?
•Чому він раптом відмовляється?
•Про що свідчить поведінка Степана, коли він не відвіз
Зоську додому з вечірки, коли дівчині стало погано?
•Коли згадав С. Радченко про дівчину?
•Що він дізнався про її долю?
 Степан неспроможний
оцінити глибину почуттів
Зоськи, по-перше, не бачить
цієї глибини, а по-друге, не
бажає їх побачити, він
підштовхує її до самогубства.
І лише самогубство кинутої
ним Зоськи зупиняє Степана,
але до певних обставин.

Зоська була уособленням міста.

Знищуючи її не тільки морально, а й фізично, Радченко
досягає своєї мети, заради якої прийшов, -
завоювати місто.
Жінки-героїні в Підмогильного (Надійка, Мусінька та
Зоська) стають жертвами зраджених мрій та надій.
• Ким була Рита для
Степана Радченка?
• Чи можна назвати Риту
уособленням, душею міста?
• Що прокинулося в ньому після Рита
їхньої останньої зустрічі?
• З підвищенням соціального статусу герой
змінює жінок, що стають знаками його
зростання. Чи можна сказати, що через
любовні перипетії розкривається внутрішнє
життя Степана?
 …мала спокійне, майже нерухоме
довгасте обличчя, що в прямокутній
рамці гладенького стриженого
волосся з рівним пасмом над очима
нагадувало щось старовинне,
витончене й застигле, незмінне
молоде, певне своєї краси й
урочисте, як обличчя давніх
єгиптянок, що йшли з віялами за
фараоном.
Натомість очі її жили, ворушились і
сміялись за все обличчя, — великі Рита
облудні очі, що блищали в мороці, як у
кицьки. Одягнута була, скільки він
роздивився, в темну оксамитову сукню,
що переходила вузькою смужкою через
одне, геть оголене плече.

Красивий образ, картинка, маска, за якою

лише пустота…
З балериною Ритою Степан Радченко знайомиться,
коли досягає своєї мети - стає відомим
письменником. Саме ця жінка є втіленням міської
культури. Сам вибір автором професії Рити
наголошує її віддаленість від сільської культури.

Рита - це жінка, перша та єдина, з якою

Степан рівний: вони обоє з міста, обоє
мають «міські» професії і богемні правила у
коханні. І таким правилом є гра, яку б ніколи
не прийняла Зоська. Ще однією відмінністю
Рити є те, що вона воліє домінувати у зв’язку
із Степаном. Вона переймає на себе
чоловічу активну роль у спілкуванні. Рита й
повія завершують низку Степанових
контактів із жінками, кожний з яких
приносить розчарування.

На вечірці, де познайомився з Ритою, Радченко

збуджений її чуттєвістю та надлишком випитого, поринає в
меланхолійні роздуми: «Рита, досвідчена та літня за віком
танцюристка балету. Обидва партнери відкрито цікавляться
сексом і не плутають його з любов’ю.
Любов і секс, духовне й матеріальне - то різні речі й
змішувати їх небезпечно».
Чому письменник Зоська – ( гр. zoe ) – життя.
саме так назвав Надійка – (Надія – укр.; ) –
героїнь твору? надія.
Рита (Маргарита) – (лат.;
margarita ) – перлина.
Тамара - (д.-євр.; ім’я Tamar;
від tamar) - фінікова пальма;
фігове дерево, смоківниця.

Жінки — це немовби етапи

внутрішньої еволюції
Степана, етапи вживання
його в міське середовище.
 Лагідна, добра Надійка стала
тією, на кому можна було
відігратися, кого можна було
принизити, розтоптати.
Підло зґвалтував, а потім
звинуватив її у всьому, що сталося.
Мусінька - коханка, новий
етап у любовних
Рита допомагає цьому походеньках Степана.
сільському хлопцеві Своїм жертовним
позбавитися коханням, невибагливістю
комплексу допомогла йому
меншовартості. самоствердитися, але для
Її місія - час від часу його нового становища в
з’являтися в житті місті потрібна була міська
Степана, розвіюючи жінка.
його думки та
задовольняючи тіло.
Зоська Голубовська –
перша жінка, яку він не
спроможний так легко
завоювати.
«Душа у тебе погана» ,- говорить вона Степанові.
 Автор з певною метою показує саме
любовні стосунки підкорювача міста, бо
саме в коханні людина розкривається
найповніше.
Розвиток Степанових сексуальних
стосунків із жінками - це вияв конфлікту
між розумом і тілом.
 Чому жодній жінці, з якою
персонаж був близький, він не
дав щастя?
ГЛИБОКА ПРІРВА ДУШІ
У серці Степана немає місця
коханню, співчуттю,
милосердю, а тому він –
глибоко нещасна людина.
Так, він розкрив своє творче
я, досяг матеріальних благ,
але сенсу життя так і не
зрозумів.
Така людина іншому щастя
дати не може.

Один із шляхів до волі?